Всі публікації з тегом вірш

Як стало відомо NikopolToday, у бібліотеках міста цілий час велелюдно. З початку року, наприклад у Нікопольскій бібліотеці №3 вже встигли відбутись майстер-класи та "Турнір з Шахів". Зараз бібліотека №3 запрошує Вас на творчі зустрічі з нікопольськими поетами.Про це NikopolToday дізнався з посту на офіційній сторінці Facebook НБ№3. У Нікопольських бібліотеках як ніколи велеллюдно з 2020 року. Нові події варто відвідати ентеллектуальним мешканцям нашого міста у наступні дні.За отриманими даними, 11 січня відбудеться Творча зустріч під назвою «Моя творчість-це народження довжиною у життя».Тому вже незабаром поціновувачі поезії у Нікополі запрошуються на літературний захід до бібліотеки №3! На творчій зустрічі Ви зможете зустрітись із відомою у Нікополі поетесою, Галиною Чабановою.А ось 18 січня нікопольці можуть піти туди на Психологічний тренінг «Ваша карта мрії».Нікопольська Бібліотека №3 обіцяє, що у січні та взимку ще буде багато нових цікавих імпрез для нікопольців.Автор Флоріан КвітРаніше ми писали, що до шоубізу України поверунлась відома музична група, яка раптово зникла у 2016 році.Також ми публікували фотоекскурсію про Нікополь з минулого: пригадайте, яким місто було раінше.

Розділ "Власна думка" від NikopolToday - це також і можливість мешканцям Нікополя поділитсь своєю творчістю із іншими.Надсилайте свої твори на нашу пошту [email protected] і ми обов'язково все опублікуємо. .ya xapavsya za lyudej,yak za ostannyu nadiyu~-samotnist`-ci tortury bolily meni,-ale-lyudy jshly, - gorily…opalyvshy dushu moyu.dyxayu kysnem - alkogolemcya samonist` ryatuye,zberigaye mene vid bolyu.-morok-:nadiyi, lyubov, spodivannya!lysh popil v dushi,na rukax moyix rany…ya lechu u bezodnyu,ne xochu nikogo tyagty-iz soboyu-yak xapatys` za nyx,tak dovgo,.. beztyamno- tyamysh -ne tvoyi, chuzhi!i roky - u bezodnyu...iz nymy pishly-I-o9121∞~Rayan Riener

Творчість лікує і продовжує життя, як стверджують науковці. Надсилайте свою творчість на нашу пошту [email protected] і обов'язково опублікуємо це!Рубрика Нікополь Арт від NikopolToday - відкриває двері для Вашої мистецької реалізації.Нагадуємо: Талановита українська співачка оголосила війну сміттю в Україні, щоб врятувати майбутнє. Шанс є!СоловейКоШахтарський край...Злочинное кубло...Край сірих сажі тінейІ обуглених дерев...Тут,  Соловей, в безвиходіЗагинув...Він отруївся чорною Калиною сердець людей.В безвиході, літаючиКругами над...Він мріяв безнадійноОдну за іншою надію мавАле, як завжди, - безнадійноЛітаючи, він щось шукавВін вірив в те...Про що давно усі забули.І все шукав собі, шукавУ сірім сніжнім попеліЛітав й літав...І безнадія їла солов'яА він у відповідь - боровся,Мов уто мале дитя...Розглядаючи у попелі - життяМріючи, вірячи, плекав НадіюАле помер, одного дняОтруївшись чорним вугликомТаке сумне життя...В сірий попіл впав,Не залишилось надіїВ грудях - зупинилося сердечкоА на тому місці, де пропавВиросла червона калина…6 грудня 2012Rayan RienerФото PinterestРаніше ми повідомляли про сміттєве майбутне Нікополя, яке вже настало. Також ми попереджали, некомпететна та корумпована влада України не врятує країну від коронавірусу. 

Поезія не для всіх. Можливо, саме ти врятуєш наш Нікополь від забуття? Час поезії на NikopolToday, розділ Нікополь Арт. Надсилай свої вірші на пошту [email protected]!ДноНочные выстрелы под небом,сверкают звезды, поднят взгляд.Что вообще тут происходит?!Скорее бы куда-нибудь назад…Я задыхаюсь в этой Бездне;на этом дне мне места нет!!!Мне жаль всех Вас, кто тут,..ведь это преисподняя, знайте.Не виноват, что не хотите знать!Пустырь и пустота сознания,во взглядах и движениях людей.Пустые окна, мусор и стенания…И думаю, Вселенная смеется с Вас.Дома и здания за день крушатся,Вы жутко заливаетесь бухлом…И что ни делай, - бесполезно.Ведь ваше ДНК не знает о другом.А Мир, в отличие от Вас, иной!Везде зависимость мышления,сплошной стеной, и не стучи!..Последняя искра надежды…но в головах одним лишь бурьяном.Над Вами те же звезды, что везде,а все боитесь, ненавидите вокруг.Вам уколоть и укусить в два счета,а улыбнуться хоть кому-то, жуть?..И неужели Вы для этого живете?!Мне мерзко, стыдно знать о том,что я родился здесь, в роддомегде за забором разрушенный завод.Что я, и многие другие неизбежно,все детство провели в среде,где под ногами стекла и шприцы.Беги! ...отсюда каждый встречный,скорее, не смотри назад! Беги!Ведь дно затянет Тебя в бездну…Но дальше, далеко отсюда - свет.Я умоляю, лишь не медли…Туда, где воплотишь свои мечты.* * * Зачем пишу стихи, на что?..Самому бы знать, ноне вовремя. Я родился тутЯ явно, не тот час и слог.Затуманилось сознание,но я счастлив мелким радостям;что судьбою мне брошены,будто псу подворотному.16.07.15.Rayan RienerФото PinterestПомираючий Нікополь - фото руїн з центру міста не для слабодухих.Корупція в Нікополі - знищить мрії Ваших дітей і забере останню надію на майбутнє.

~- щоб впоратись із цим життям -якби я міг, змінити щось на краще - то феніксом би був, згорів би у вогні, най марноале не зрадив би собінема за що, немає й за кого й забутичи марю я у тіні, мглі, що забива мене щодняя просто хочу вірити у світлощо в житті, що є - життяне те, що міг би я забутиале насправді, хто вана - любовя не хотів, але мав нею бутизаради трьох: надії, віри, тай любові...навіщо жити? як вода - отрутаза що мені тортури ці? скажіть!я не могу. й не волію забути...що все це справжнє - хай би все забуть!!!і так хотів, в куточку своїй душі, бодай надію, крапельку добраа все - нема. навколи лише туга!як болячє - хай заберуть вже небеса!навіщо жити? що зрада - то лисиця хитрунаі кожне слово моє - бите...то все є досвід - скаженого, життя.любов не та - про що всі мріють люди.і все одна - лише самісінька однаНавіщо, дихати у тузі?як помиратиму, - одна...це все, моє життя- pain - inside - rayan riener~

Жити у своєму СвітіЯ хочу жити в такому світі,Де немає лисих людей...Я хочу жити в такому світі,Де при слові би: ти, - «гей?»- Виникає лагідна усмішкаЯ хочу жити в такому світі...Де: світ, доброта, чистотаЯ хочу жити, так хочу жити...Але світ «цей», - лише порожнеча.(2007)Жить в своем МиреЯ хочу жить в таком мире,Где нет лысых людей…Я хочу жить в таком мире,Где при слове бы: ты, - «гей?»- возникает добродушно улыбкаЯ хочу жить в таком мире…Где: мир, доброта, чистотаЯ хочу жить, хочу жить…Но мир «этот», - лишь пустота.(стих написан в 14 лет)- rayan riener -

Поезія російського емігранта. Росіяни тікають з Московії зі словами відомого поета на вустах: "Прощавай не мита Росія..." Невже незабаром очікуваний розпад РФ та ганебна втеча Путіна? Чекаємо із нетерпінням, разом, із NikopolToday. ВОЗВРАЩЕНИЕ НА РОДИНУМеня снова спросят, хочу ли вернутьсяВ страну, где бандит и убийца герой.В страну, что живёт за счёт масляных скважин.В страну, что болеет и бредит войной.Где врач и учитель живут за копейки.В страну, где задушены правда и честь.Туда, где людей пытают в застенках,А старикам часто нечего есть.В страну, где холоп обожает тирана.Где власть и попы людей держат за скот.Туда, где всем лгут постоянно с экрана.В страну, где полезен всегда идиот.В страну, где умы прозябают в болоте.Где водка и жлобство средь главных идей.Туда, где ты завтра сгоришь в самолёте.В страну, где ракеты дороже детей.Туда, где в народе лишь воры в почёте.Где гнусный чекист всегда на посту.В страну, ту, чья совесть расстреляна в спину,Зимой в феврале, на Немцовом мосту.Ярей Тенгри(Март 2020)Нагадуємо, Природа виграла найбільше від пандемії коронавірусу - повітря та вода очищаються шаленими темпами!І також відповідь на запитання: чи залишаться в нас права та свободи під час суворого карантину?

* Юакура, - українська вишня, в протиставлення японському слову "Сакура". Юакура*, - білі твої пелюстки…Твої квіти ніжно-білі, мов кісткиТвої квіти блідно-білі, мов моєЛице. Твої квіти  знов зацвіли…Вітре! Тільки ти мовчи, прошу!Не здувай прекрасні квіти, тихоТи засни. Не руйную мою красуНе тріпай за душу мою. Стихни!Просто квіти  мої обмини дущі,Зникни Вітре, прошу, сльози…Тають на моїх очах. Тихше серцеТак не бийся, біль лише в очах…Тихше Вітре, а якщо подмеш…Трошки ти подми. Не тріпай, а -Тільки обніми. Не суши обличчяСльози обітри, не тріпай волоссяКвіти юакури в подих ти візьми…І облий мене, зненацька. Ними,Тільки трошки, і в волосся заплети.Yuakura* - your white petals...Your flowers pale white as boneYour flowers pale-white as myFace. Your flowers blossomed again...Wind! Just you be quiet, please!Do not blow away the beautiful flowers, quietlyYou go to sleep. Do not destroy my beautyNot tripay for my life. Blows!Just my flowers pass duschi,Disappear Wind, ask the tears ...Tayut in my eyes. quietly heartSo not Fight, pain only in the eyes ...Quietly wind, and if podmesh ...A little you podmy. Not tripay, but -But Let's embrace. Do not land faceTears obitry not tripay hairFlowers in yuakury breath you take ...And oblyy me by surprise. them; Only a little, and hair plait.* Yuakura - Ukrainian cherry, by contrast, the Japanese word "Sakura".Раніше ми повідомляли про авто, на яких буде легше врятуватись із інфікованого китайською заразою міста. 

Де знайти?..Де знайти Свободи в Україні?Де напитись з Правди джерела?Де у водах Істини омитись?.. Може, кажуть, де на острові Дніпра.Як скажене марення брехливе,цю отруту "Влади" загнобить..?Як, у демократію вдягнутись? Кажуть, не здаватись треба, йти.Як усім дійти до праведної цілі?Віра дійсна видна лише по ділах...Все, що маємо зробити, - крок:Лише до дії, кажуть; тільки так![16-12-13] Львів | Нікополь_____________Но вновь за что, нам кара эта?! Смыкаются щупальца войныИ в Варшаве, Риге - техника стоит Москва - везет очередной конвойА мы? Словно ринг для игры,на крови... Вновь! (Вопрос!)Украина моя, почему снова ты?Кто союзники наши? (Вопрос!)Псевдо ЕС , с псевдо свободой, США ?Умиленная Польша , слабая Грузия ?Но и, уж точно, не Москва !!!Мы одни, - сами себе союзники...Но вновь за что, нам кара эта?..13. 08. 14.____________МудакМи стоїмо тут без зброї,із правдою на вустах!А свиня у межигір'ї нас вбиває,за свободу слова,з-за власних барикад!Янукович - вийди до людей без зброї!Ти так боїшся зброї, що на наших вустах!Ми - сила ! Ми - еліта ! Ми - нездоланна правда !А ти - звичайний мудак!!!____________В якій країні ми живемо?!О, Боже мій!В якій країні я прокинувсь?Одного ранку...Де б'ють дітей йСтарих наших батьків...Кийком забити хочутьПравду!Помиями облили лжі її...І влада - є злочинноє кубло !Міліція шпигує вже за мною...Мільйони українців вже- Повстали!І хочуть лиш одного:Свободи, Правди, і Життя без крові!Вільного Життя!..03. 12. 13. ( Нікополь )___________Як Росія помре, - Україна оживе!Ми поглинемо власні земліМи повернемо їх із полонуДочекавшись хаосу з півночіСходу... ~ У період Імперської Ночі!Повернеться земля до матусіУ своє культурне затишне лоно.Ми вернемо усе, коли Росіябуде конати із болю...Землі зграбовані і обманутіВи - повернетесь до Матері.Зло Імперії повернеться до себе(кусаючи інших - вкусить себе)! Немов у притчі про блудного,неслухняного сина;як овечка, до зграї культурисвоєї Країни, - Батьківщини...Ми пройшли зло , через всеА Росія - помре та сконаєу муках та відчаю, за все:за злочини, вбивства, брехню...2013_____________Пливе кача в нікуди...Пливе кача, люди усе плачуть,Порошенко й Тимошенко - по трупахдо влади і грошей скачуть...І паплюжиться кров Героїв святая.Ті, що вбили їх - не понесуть кари...Ті, що катували нас - олігархам не цікаві...Їм би гроші , їм би влади, а що ми?Ми їм даємо влади... (?)Пливе кача, Україна плаче...1 квітня 2014____________А серце так щемить...А серце так щемить від смутку того що було!Ой, як болить! Ніколи не забуду я героїв!Ніколи не забуду, що бороли й перемоги!Не будьмо забувати, що ми вимагали!Не Джабба-хатів, і не Юль з косою,Ні Дартів Вейдерів, але й і не ПР-гандонів!Якого біса відбувається, питаю я?!За що ми мерзли, і кістками лягали українськії герої?!Не смійте забувати наших героїв!Не вірте минулим чортам!Хто що - мав вже час показати у полум'ї...Майдану, - як символу честі і гідності нашого життя! Між іншим: хочеш сексу але страшно? Психологічні поради для тебе. 

Руйнуюча Квітка DESTRUCTIVE FLOWERIn the middle of an impersonal desert,where the mute wind picks up my dry petals.I no longer need anyone, a long time agoAll life has turned into an outletSearch for ways, doomed to wander the soulBehind the door there are new doors...And only with the best friend - meI find an outlet, time after time,Wiping his hands in the blood and callusesInside my ecosystem, I'm not looking for supportOnly fruits, giving from hands, trembling stems,for every hungry soul.Thoughts are like a seed, sowing down the wind,Hope that should blossom in the desert!I do not regret the dying monsters in the wasteland,Blinded minds that only want more and moreBlood; while hungry mouths in the wilderness have dried up.Medieval vampires continue to feast - drink,A poisonous kiss, with chapped lipsAll moves are calculated, physics and chemistry are the same...In the natural dance of symbiosis,Parasites are marred by the power of mathematical lawsAnd the coming death from those,Whom "artificial" was called.Under the dust of sand, the bones will not tell,who heroically deceased, and who of them is a monster.~РАНЯЩИЙ ЦВЕТОКПосреди безликой пустыни,где немой ветер забирает мои сухие лепестки.Мне никто больше не нужен, давноВся жизнь превратилась в выхода Поиск путей, обреченной скитаться душиЗа дверью которой - новые двери…И только с лучшим другом, - мнойНахожу выход, раз за разом,Стирая руки в кровь и мозолиВнутри своей экосистемы, я не ищу поддержкиТолько плоды, даря из рук, дрожащими стеблями,каждой голодной душе.Мысли как семя, сею по ветру,Надежду, что должна в пустыне расцвести!Не жаль мне погибающих монстров в пустоши,Ослепленных умов, что желают лишь больше и большеКрови; пока рты жаждущих в пустыне пересохли. Средневековые вампиры продолжают пир - пить,Ядовитым поцелуем, с потрескавшихся губВсе ходы просчитаны, физика и химия едины...В природном танце симбиоза,Паразиты омрачены, властью математических законовИ грядущей смертью от тех, Кого “искусственными” нарекли.Под пылью песков, кости не расскажут, кто геройски усопший, а кто из них монстр.28. 08. 18.

Пусть...Пусть говорят, я старомоден,Пусть  говорят, ушёл тот стиль.От чар твоих я несвободен,Держать себя, уж нету сил.Горит свеча, я жду заката,Чтоб любоваться красотой,Чудесной красотой, мне надоЛишь представлять, что ты со мной.Я не боюсь прикосновенийТвоих прекрасных, нежных рук,Но я страдаю от волнений,В мечтах касаясь твоих губ.В тебе я вижу отраженьеНебес, Земли, воды, огня ,И то чудесное мгновенье,Когда скажу: «Люблю тебя!»Хоть я люблю тебя, страдаюИ по ночам совсем не сплю,Простого я не понимаю:С чего признаться не могу?Я лишь боюсь всегда провала,Боюсь неловкости потом.Я трус! Судьба готовит жало,Не защититься мне щитом.Пройдёт весна и лето, осень,Зима мне раны заживит,Любви оковы сладко сбросив,Любовь другая всё затмит.И я на это уповаю,Ужасно этого хочу,Но не нужна уже другая,Я лишь тебя теперь люблю.Автор Андрей ПлатоновичНагадуємо, у місті Дніпро встановлено новий антирекорд.

Ще один «Прожитий»Квіти Юакури опада…як нестримні  cльози~В Сіре забуття…як так можна~Жити?Коли серце (в)битеНавіть, сльози моїВсохли!В попелі пустеліРани~мов намистоІ від крові…Так барвисто!І Самотність!..Все цілує, промовляючи:~Існую. Доля я твоя.Знов торкаюсь Рози;Тільки Іншої породи…Я~мале дитяСвіт~лише руйнуєЯ про Все, шкодуюЗнаючи життя.Очі~так закритіІ думки~политіЗгаснуть, в забуття.Ще один, «Прожитий»  21.04.13. (23:30)Цветы Юакуры падают...как безудержные cлёзы ~В Серое забвение...как так можно ~Жить?Когда сердце (у) битоеДаже слезы моиЗасохли!В пепле пустынеРаны ~ как ожерельеИ от крови...Так цветисто!И Одиночество!..Все целует, говорит:~ Существую. Судьба я твоя.Вновь касаюсь Розы;Только Другой породы...Я ~ малое дитяМир ~ только разрушаетЯ обо Всем, жалеюЗная жизнь.Глаза ~ так закрытыИ мысли ~ политыПогаснут, в забытье.

Як Росія помре, - Україна оживе!Ми поглинемо власні земліМи повернемо їх із полонуДочекавшись хаосу із півночіСходу...~ У період Імперської Ночі!Повернеться земля до матусіУ своє культурне затишне лоно.Ми вернемо усе, коли Росіябуде конати із болю...Землі зграбовані і обманутіВи - повернетесь до Матері.Зло Імперії повернеться до себе(кусаючи інших - вкусить себе)!Немов у притчі про блудного,неслухняного сина;як овечка, до зграї культурисвоєї Країни, - Батьківщини...Ми пройшли зло, через всеА Росія - помре та сконаєу муках та відчаю, за все:за злочини, вбивства, брехню…2013

Unrequited。Сама народжена із психо-травм,вона дає мені дитину за дитям。   Єдиний спокій, - темрява та хаос;Розхристаний Метелик Сну, дарує。Квітень 2013;Сама рожденная из психо-травм,она дает мне дитя за дитям;Единственный покой, - темь да хаос;Растрёпанный Мотылёк Сна, дарит;

-kasUmi--UROlitos- як грався я із равликом.Моя рука опустилась на самое дно.私は許していない。(Нет мне прощения)Хотя и молил Небо со дна.Лишилася тільки вона. ( Моя душа )My little. Ми такі схожі...Ми разом на дні. Но и оба упали с неба...And where to find the rescue and shelter to? (І де знайти допомогу й укриття?)Нигде. Nowhere. Ніде. ノーホエア。Пора признать и отпустить это, пока не растворились в одиночестве вместе.-Kasumi- маленькая улитка, мы так похожи.

Дышать (Respire)Свет засыпает пеплом и тьмоюВ сердце пауки сплели паутину, мгновеньеИ исчез яркий свет, - отнято все возможности любить!Жить…Гниющие кости, - отрешенный взгляд…Не священные мощи, - всего лишь куча дерьмаГнилые мысли, - закрываем челкой глазаОтрешенные души, - дышим, еле живя и…Любовное разочарование! Золото обернулось дерьмомСвященное, - стало не твоей веселой улыбкой, а рвотным пятном!Ты не бабочка, лишь гусеница-паразит. Экскрементируй свою ложь! иГниющие кости, - отрешенный взгляд…Не священные мощи, - всего лишь куча дерьмаГнилые мысли, - закрываем челкой глазаОтрешенные души, - дышим, еле живя и…Жги, жги своё подлое сердце, сжигая предательством преданностьТы все равно не умеешь любить. Не люби! Я-то зашью своё сердце, а твоё - лишь пепел души…Если есть демоны, такие как ты, то есть и ангелыКак свет и тьма, зло и эликсир добра, - верю в это и…Гниющие кости, - отрешенный взгляд…Не священные мощи, - всего лишь куча дерьмаГнилые мысли, - закрываем боль челкой, - наши  глазаОтрешенные души, - дышим одиночеством, еле живяВыживаем чрез дни-мясорубки, веря во что-тоДыша…Вы любили? Если да, то жили, возможно, не зря Light glow

-СтенаниЯ-Я весь измучен -тут мне тюрьма,и будто губы нитью сшитыи руки позади, -закованные в кованные цепи.И даже взор закрыттуманной пеленою.Хочу дышать, но что-то душитХочу писать, но будто...пальцев нет.Всё это сон!!!Но некуда бежать…05|09|14

В якій країні ми живемо?!О, Боже мій! В якій країні я прокинувсь? Одного ранку...Де б'ють дітей й Старих наших батьків...Кийком забити хочуть Правду! Помиями облили лжі її...І влада - є злочинноє кубло! Міліція шпигує вже за мною... Мільйони українців вже- Повстали! І хочуть лиш одного: Свободи, Правди, і Життя без крові!Вільного Життя!..03. 12. 13.

Давайте звинуватимо Все!Давайте обвиним Солнце, что оно хочет выделится?Светит всем в глаза яркокаждый день, каждый год.Иль Месяц, что на небе...мечется, в каждую ночь.А что Звезды яркие себеразбросались в ночи?!И почему бесстыдно цветыоткрывают миру интимное:свои половые уста и мечи?Давайте обвиним уж Всех!!1 сентября 2014____________Давайте звинуватимо Сонце, що воно хоче виділиться? Світить всім в очі яскраво кожен день, кожен рік. Чи Місяць, що на небі... метушиться, кожну ніч. А що Зірки яскраві собі Розкидані у ночі?! І чому без сорому квіти відкривають світу інтимне: свої статеві вуста і мечі? Давайте звинуватимо ж Всіх!!

Еліта помирає!!!Як соромно мені, що не бачив- у нашій країні тисячі героїв!!!Поруч з ними я готовий стати!Не бажаючи нічого у заміну…Нас роками зомбували ЗМІї -“Ми найгірші/ми не варті/ми ніщо”А в реальності, на ділі відбуласяНація героїв і творців життя!І коли усі вони на фронті, із нір вийшла клята вишивата…Що оре лиш: “Слава Україні!”перед цим напившись у  лайно.А на фронті - гине дійсна еліта.Робить геноцид “нова влада”.В чім різниця? - питаю укотре.Я вимагаю винищення зради!!!В час анархії - країна показала,в нас суспільство є горизонталь.І не треба жодних “вертикалей”!Ми наїлись цього вже лайна!!!

Живи [своим]Живи своим добром и жалким грехом.За белой [чёрной] маской - снова маскаТы - есть и Свет и Тьма.Ведь в каждом есть по два зерна...Бери одно, иль два, - не подведи себяЛето 2014

За що вбиваємо (Тварин)За те, що захищають дитинчат?До смерті захищають…За те, що знають - кожен в зграїбрат!?За те, що є вони живі? Що є… доцільним прикладом гармонії?Яка існує на Землі…Поза людського “болю”.Птахи - співають краще за людей.Природа - її синонім - різноманіття…А квіти, небо, гай дерев?Хто ми такі?Ми - войовничі вбивці і тупі.Бо розум направляємо туди,Із чого наша душа - з ПеклаНесемо смерть, вогонь тортур.Ми - “звірі” жорстокі, жахливіА тварини, то ті, хто за прикладЖиттям своїм дарує, як повинні…У щасті і злагоді жити.2013За то, что защищают детенышей?До смерти защищают...За то, что знают - каждый в стаебрат!?За то, что они живы? Что есть...отличным примером гармонии?Которая существует на Земле...Вне человеческой "боли".Птицы - поют лучше людей.Природа - её синоним - многообразие...А цветы, небо, роща деревьев?Кто мы такие?Мы - воинственные убийцы и тупые.Ибо разум направляем туда,С чего наша душа - из АдаНесем смерть, огонь пыток.Мы - "звери" жестокие, ужасныеА животные, то те, кто в примерЖизнью своей дарит, как должны...В счастье и равновесии жить.

Здравствуй, друг мой с МоксельЗдравствуй, друг мой с МоксельОбезумела у Вас слышал земля,И как декаденты за стены брошены,А на глазах у всех пелена...Так за ложь что толку биться,За пустой погибать урожай?Чему было суждено уродиться,То в Империи и пожинай.Посмотри на соседей - лучше,Им живется в их свободный век,Слухи, что соседу все хуже,А на деле, он как ты - человек.Ты к себе привлекаешь внимание,А на нашей земле от того море слёз,И устали ведь больше вашего,Может стоит нас забыть... - вот вопрос! Я открыто сказать лишь сумею,Говорю как есть, не тая,Друг мой, любишь Родину - я верю!Только побереги от неё нас.2014

Нерожденные [безмолвные] стихиЕсть затерянные стихи,которым из мыслей не удалось родитьсяЕсть затерянные стихи,затерянные на клочках старой бумагиЕсть затерянные стихи,которых никто никогда никто не услышитЕсть затерянные стихи,словно люди, которые не смогли родится.Нерожденные, безмолвные стихив вечности так и не грянут?18 серпня 2014Є загублені вірші,яким з думок не вдалося народитисяЄ загублені вірші,загублені на клаптиках старого паперуЄ загублені вірші,яких ніколи ніхто не почуєЄ загублені вірші,немов люди, які не змогли народиться.Ненароджені, безмовні віршіу вічності так і не прийдуть?

Пливе кача в нікудиПливе кача, люди усе плачуть,Порошенко й Тимошенко - по трупахдо влади і грошей скачуть...І паплюжиться кров Героїв святая.Ті, що вбили їх - не понесуть кари...Ті, що катували нас - олігархам не цікаві...Їм би гроші, їм би влади, а що ми?Ми їм даємо влади... (?)Пливе кача, Україна плаче... 1 квітня 2014

Пов'язані-зв'язаніМи усі пов’язані-зав’язані.Українці, яких серце шитеОдними і тими самими…Нитками долі роду свого.І у нашій культурі - ми -Єдині! Усі красиві...Нам не страшно, ми сила!Коли рАзом! РазОм!!!Буде жити Україна у світідоти, поки цінуємо всіх!Кожного з нас, і Україну,..нас не зламати ворогам!!___Там де впаде краплина, -розіллється цілий Океан.Ніхто ніколи у цій Україніне лишиться сам на сам.3 вересня 2014***Мы все объединены-связаны.Украинская, которых сердце шитоОдними и теми же...Нитями судьбы рода.И в нашей культуре - мы -Едины! Все красивые...Нам не страшно, мы сила!Когда вместе! Вместе!!!Будет жить Украина в миредо тех пор, пока ценим всех!Каждый из нас, и Украина...нас не сломать врагам!!___Там где падает капля, -разольется целый Океан.Никто никогда в этой Украинене останется один на один.

Приближается ОсеньЖара и духота - украинское летоСменилась в раз нежданной прохладой.Весь день стояла тоскливая тень,Предчувствие какой беды?И дождь обрушился рыдатьНа наши беспокойные головы.А быстрый ветер оторвал листокВесь желтый и отживший молодость…Он бы и рад еще сок Солнца питьДа не вернуть лет жизни.И с ним, и тысячи других -этой переломной ночью сникли. Кто-то брешет, что устал житьНо как лететь, - цепляется за каждую нитьКрича, неистово всему:- я Солнца соки пить еще хочу!И, доживу ли до старости лет?Но, почему бы и нет? Сейчас жить хочу... 18 серпня 2014

Світ - дивовижне місце!Возможно, Мир удивительное место:И люди в нём, вполне быть может - являются фантазией друг друга...И эфемерны - физические законы.Но,.. люди - никогда не научатся житьтак как нужно, лишь по одной, единойПричине: нет никакого формата,по которому как-то нужно жить…Все пути верны и не верны одновременно,и каждый - тождественен другому.Но кто кого осудит и имеет ли надменно?Кто смеет вообще судить пути другого?Мы в пустоте Вселенной брошены,своими точками искор сознания…На этой затерянной горошинке -чей синий лик давно зовём Землёю.Но большинство, опять и снова жемировоззрение сужает до размера- Пыли!.. (жалкой/серой)что всё летает по нашей квартире.Люди!.. Не стремятся осознать же,до сих пор и до этого бренного часа, -что они - часть невероятного большого!Что больше любого народа и закона.я, не думайте, - Люблю свою Украину.Но более всего желаю одного:смерть принять на планете мира:Марсе, что ждёт рассвета своего…я Люблю Украину, но я - гражданин -дитя этой Планеты, а не клочка земли,народа, в отрезке бесконечного времени.В коем - мы не значим, не существуем.Но, так и быть - я чту принцип гражданинаи мой природный альтруизм - для Мира.Пытаюсь что-то принести и донестив Общество, Мир, что меня окружает…- Где бы я ни был!! Хотя… На самом деле, - всё не важно… Кто знает, может также считает каждый микроб? Зрит себя важным, но…Для Бесконечного - мы никто. И каждый -одна молекула, в капле океана Вселенной.Мы ищем оправдание собственной жизни,но всё же, прекрасно, что есть Сознание,чтоб лицезреть лик величества Вселенной.30 августа 2014---Можливо, Світ дивовижне місце:І люди в ньому, цілком можливо -є фантазією один одного...І ефемерні - фізичні закони.Але,.. люди - ніколи не навчаться жититак як потрібно, лише по одній, єдинійПричині: немає ніякого формату,за яким якось треба жити...Всі шляхи вірні і не вірні одночасно,і кожен - тотожний іншому.Але хто кого засудить і чи має пихато?Хто сміє взагалі судити шлях іншого?Ми в порожнечі Всесвіту кинуті,своїми точками іскор свідомості...На цій загубленій горошинці -чий синій лик давно кличемо Землею.Але більшість, знову і знову жсвітогляд звужує до розміру- Пилу!.. (жалюгідного / сірого)що все літає по нашій квартирі.Люди!.. Не прагнуть усвідомити ж,до сих пір і до цієї тлінної години, -що вони - частина неймовірного великого!Що більше будь-якого народу і закону.я, не думайте, - Люблю свою Україну.Але більш за все бажаю одного:смерть прийняти на планеті миру:Марсі, що чекає світанку свого...я Люблю Україну, але я - громадянин -дитя цієї Планети, а не шматочка землі,народу, в відрізку нескінченного часу.В якому - ми не значимо, не існуємо.Але, так і бути - я шаную принцип громадянинаі мій природний альтруїзм - для Світу.Намагаюся щось принести і донестив Суспільство, Світ, що мене оточує ...- Де б я не був!! Хоча... Насправді,- Все не важливо... Хтозна, може також вважаєкожен мікроб? Бачить себе важливим, але...Для Нескінченного - ми ніхто. І кожен -одна молекула, у краплі океану Всесвіту.Ми шукаємо виправдання власному життю,але все ж, прекрасно, що є Свідомість,щоб споглядати лик величності Всесвіту.30 серпня 2014

Аnqел/ХrаnиtельУтром ли ранним или поздней ночью,I need you, I need you right nowхожу во сне, в другом мире:So don't let me, don't let me downпо перьями устланной тропе,I say your name but you're not aroundобходя топи, спасаясь от грязиIt's in my head, darling I hopeТы был всегда моим светом, моим маякомSo don't let me, don't let me downВ этой темной, холодной пустынеI think I'm losing my mind nowА сейчас откололся о берега, уходящей льдиной- down, up, down, down - Уходя все дальше, растворяясь в этом мире.- down, down, down -Холодная вдали вода - замерзают в ней сердца;- down, down -Направляясь к солнцу, знай, - и до тебя,- down -айсберги не доплыли…`in trying to fly to the sun`...лишь выпали где-то дождем.please, don't leave me down,Мой Ангел, Хранитель…11. 06. 20.

"Дорога в многоточие..." // Герман Майер // рецензия    Предлагаю вашему вниманию видеорецензию о сборнике молодого Днепровского поэта и прозаика - Германа Майера: "Дорога в многоточие...". Эту книгу подарил мне лично автор на презентации книги "На Марс" среди руин старого винного завода... Решил не повторяться, в иной, письменной форме, потому желаю Вам приятного просмотра этого психоделического андеграундного видео:                                                                               -Rayan Riener-

СамукоморіЯк боляче…Крихкими краплямиЛьоду, зникає серцеМоє… У полоні воліСам, у цій безодні...у темряві…Нема надії більше,Для мене, і без силОстання крапля кровіУтекла, сльозою…На моїх безкровних...безнадії…Очах, сліпих від болюМіж зламаних кістокДопоки попіл віє-виє,Зникаючи в безодні....мати мрії.- 3 січня 2019 -

Де знайти?..Де знайти Свободи в Україні?Де напитись з Правди джерела? Де у водах Істини омитись?..Може, кажуть, де на острові Дніпра.Як скажене марення брехливе,цю отруту "Влади" загнобить..? Як, у демократію вдягнутись?Кажуть, не здаватись треба, йти.Як усім дійти до праведної цілі?Віра дійсна видна лише по ділах... Все, що маємо зробити, - крок:Лише до дії, кажуть; тільки так! [16-12-13] Львів | Нікополь

Чому, Життя?Чому, Життя, -  складається з Сміття?Чому, хрустальний шлак іржіДере судини крові наші?А Серце, - спорожніле для...Любові?Чому, Самотність захопила митьЧому, так складно мені жити?Як віднайти ланочку-зв'язок?Болить...Мій мозок, від усього цього.Бо у закутках Всесвіту - Самотність Самоти Самотності...Нема...Бо Всесвіт цей увесь, - синонім єСамотності душі й паразитичності -Бажання це людейЄдиного суспільного, зла шлакуМи гнітим Всесвіт, своїм існуваннямНе життям, бо ж життя то щастяА біль?А він все досі там, в моєму серціПрозріння сліпоти і особистийПрозріння у нікчемності прозрінь.Я тут.У цьому пеклі наодинці, сам.І де, у Всесвіті загублений куточок?- Десь, певно, там...Болить.Чому, Життя, -  складається з Сміття?06.04.13.Фото DevianArt.com / Max Caulfield

вбиваючи · тоді · зараз · себеТоді · · ·Вбиваючи себе,я остаточно помираюу собі,як особистість · · ·Я марю тим, чого немаі не існує · · ·І лиш.самотність - є моя дружинана усе життя.·Я - попіл, та на жаль,я вірю ще і мрію,як дитя Надії · · ·Це є Містоде мертві люди - звірі · · ·Та я, занадто вжезамріяний поет · · ·Ви - не читайте мої сльозита барвисті тіні · · ·...та зараз.Якщо ніхто не бачить цінностідуші -Немає місця тутй моєму тілу.· 13 ~ 20 ·× u can`t eat money / #rayanriener ×

НА ПРОЩАНИЕОсенняя пора – уборка урожая,Осенняя пора – дни свадебных пиров.Недаром де её поэты воспевают,Недаром же она любимица богов.Ей нас не испугать холодными дождями,Лишь навевают грусть тот журавлиный клинДа ветер, что им вслед швыряет облаками,И машущий вдогонку, осиротевший клён.Люблю бродить в лесу с опавшею листвою,Люблю понаблюдать осенний звездопад,Но всё-таки к теплу мы тянемся душоюИ все капризы летние вернули бы назад.Осенняя пора, подруга золотая,Люблю тебя за то, что можно помечтать,А сидя у окна, с зажжённою свечою,Так хочется о чувствах стихами рассказать.Когда придут к нам трескучие морозы,Мы будем вспоминать тепло ушедших дней,И бабье лето знойное, и утренние росы,И золото осеннее, и крики журавлей…10.10.2020Геннадий СамойленкоДжерело Марганець бібліотечний

Яскрава і затишна, романтична і журлива, щедра і мінлива. Осінь. Невичерпне джерело поетичного натхнення. Певне, у доробку кожного поета знайдеться хоч один вірш про цю неповторну пору. Сьогодні у поетичній добірці – вірші з присмаком яблук, різнобарв’ям айстр та жоржин, ошатністю дерев, шурхотом опалого листя та стукотом дощу. Ділимося з вами улюбленими віршами від майстрів слова. Хай осінь буде натхненною!***Красива осінь вишиває клениЧервоним, жовтим, срібним, золотим.А листя просить: – Виший нас зеленим!Ми ще побудем, ще не облетим.А листя просить: – Дай нам тої втіхи!Сади прекрасні, роси – як вино.Ворони п’ють надкльовані горіхи.А що їм, чорним? Чорним все одно.(Ліна Костенко)***Осінь — у барвистому намисті.Як циганка — з бубоном в руці.Поцілунок — чистий і вогнистийна моїй зоставила щоці.Не забуду: вчора в бубон била,танцювала, дика і палка,і, немов на картах, ворожилана кленових зоряних листках.Я платив грошима їй немало,потім серце вийняв — і віддав,і вона мені тебе вгадалатак, як я того і забажав.Де циганка? Де відьомські косиу стрічках, квітках і дукачах?..Так, тебе наворожила осіньна кленових зоряних листках…(Євген Гуцало)***Осінній день, осінній день, осінній!О синій день, о синій день, о синій!Осанна осені, о сум! Осанна.Невже це осінь, осінь, о! – та сама.Останні айстри горілиць зайшлися болем.Ген, килим, витканий із птиць, летить над полем.Багдадський злодій літо вкрав, багдадський злодій.І плаче кошик серед трав – нема мелодій.(Ліна Костенко)Осінній вогоньВ повітрі павутиння прозоро зависа,Летить тонке, задумливо і легко.А осені вогонь горить і не згасаІ відліта кудись, немов лелека.Легенько обліта кульбабкою земля,І золоті дими струмують від оселі.А листя кружеля, а листя кружеля,Неначе малюки на каруселі.Летить кудись печаль, зника в густій імлі,Крилом змахнувши легко на прощання.І ніг моїх уже не втримати землі,Бо, може, це моя печаль остання.(Надія Кир’ян)***Пишу листи на акварелях осеніІ з вітром відпускаю у політ.Стара верба над берегами босимиПряде клубок печалі журавлів.Ще пам’ять не цілована морозом,Ще джерело в прадавній хащі б’є.По парасолі крапельками МорзеДалекий Хтось привіт передає.(Наталка Позняк)***Відлітайте, дерева. Прощай, нетутешня пташко.Ані докору з уст. Нам лишається довга сльота.В керамічному глечику – кілька засохлих ромашок.Екібана від літа, довершена і проста.Півгодини дощу, півгодини ясного неба.Вогко дихає камінь бароко і рококо.Нагулятися містом, потім піти до себе,Відігрітись на кухні, запарити молоко.Підійти до вікна і дивитись, як дужий вітерНагинає дерева і листя в саду мете.І про щось промовчати, торкнувши засохлі квіти.І про щось говорити: про вітер, про листя, про те,Що ця осінь така, як чудна перезріла панна –То дарує вам усміх, то хусточку мочить слізьми.А в долоні від літа – хіба що суха екібана.І щодень по пелюстці її обриваємо ми.(Мар’яна Савка)***Ми вийдем з тобою на листя опале,Де синє повітря, як сиві опали,Ми станем з тобою, як олень і ланя,Вслухатися в лісу бентежне волання.Очиститься подих і голос від диму,Я пісню з тобою високо нестиму,Трава нам заграє, і вітер затрубить,І постріл мисливця нас раптом розбудить…(Дмитро Павличко)***Ще холонуть словаУ твоїх нерозкритих конвертах,І дорога розлукНаше “ми” не вертає назад.Я – хвилина твоя.Ще повторює пам’ять уперто.Тільки ти поверни,Поверни мені той листопад.Хай тепер, як тоді,По алеях Дубового гаюМіріади листинЯк стривожені птахи летять.Я не кличу тебе,У минуле стежок не питаю.Тільки ти поверни,Поверни мені той листопад.Твої доторки рук,Твій цілунок найперший, несмілий.І найкращі слова.Ні. Не зміг би я іншій віддать,Але є ще одне, що належить одному мені лиш,Тож прошу, поверни,Поверни мені той листопад.(Анатолій Рекубрацький)***Запахла осінь в’ялим тютюном,Та яблуками, та тонким туманом, —І свіжі айстри над піском рум’янимЗорюють за одчиненим вікном.У травах коник, як зелений гном,На скрипку грає. І пощо ж весна нам,Коли ми тихі та дозрілі станемІ вкриє мудрість голову сріблом?Бери сакви, і рідний дім покинь,І пий холодну, мовчазну глибіньНа взліссях, де медово спіють дині!Учися чистоти і простотиІ, стоптуючи килим золотий,Забудь про вежі темної гордині.(Максим Рильський)***Ти прийшов саме в час, коли визріли зорі і сливиІ печаль світова обійняла руками роки.Ти був схожим на дощ і минув, як минає злива.Сива ніч, як черниця, молилась крізь тишу й віки.Знову золото осінь розмінює на мідяки.І кульгаві вітри, наче пси, розбрелись по дорогах.Доторк часу, холодний, як доторк чужої руки –Неминучості знак, сипле листя пожовкле під ноги.(Тетяна Рибар)***Ця осінь – кленова й каштановаІ міріадово зоряна,І срібно – дощево – туманова,І вітром розбурхано – зорана,І віршами, віршами, віршами,Як листям багряним засипана,Такими словами розкішними,Як золотом вишита, вишита…Ця осінь чуттєво нестримана,Така суперечливо лагідна.Такими піснями оспівана!Такими цілунками зваблена!Ця осінь горить листопадами,І згадками тішить звичайними.А смуток гірчить нерозгадано…Якими здивуєш нас тайнами?(Віра Олеш)***Облітають квіти, обриває вітерпелюстки печальні в синій тишині.По садах пустинних їде гордовитоосінь жовтокоса на баскім коні.В далечінь холодну без жалю за літомсиньоока осінь їде навмання.В’яне все навколо, де пройдуть копита,золоті копита чорного коня.Облітають квіти, обриває вітерпелюстки печальні й розкида кругом.Скрізь якась покора в тишині розлита,і берізка гола мерзне за вікном.(Володимир Сосюра)***Шипшина важко віддає плоди…Шипшина важко віддає плоди.Вона людей хапає за рукава.Вона кричить: – Людино, підожди!О, підожди, людино, будь ласкава.Не всі, не всі, хоч ягідку облиш!Одна пташина так мене просила!Я ж тут для всіх, а не для тебе лиш.І просто осінь щоб була красива.(Ліна Костенко)***Рветься осінь руками кривавимидо далекого сонечка любого;кров на шатах препишних шаріється,оксамит і парчу залива.Так для сонечка осінь убралася,мов цариця у свято врочистеє,все, що є на сім світі найкращого,все зібрала на пишний убір.Але дні все коротшають, міняться,гляне сонечко й знову захмариться…Журить осінь-сухітниця сонечко,бо нема в ній весняних надій.Рветься осінь. Терни невидиміїїй все тіло поранили, змучили,а вона розпачливо всміхається:“Сонце, сонечко, глянь, я сміюсь!”Заховалось за горами сонечко,з гір повіяло холодом, вогкістю,сиві хмари на небо насунули,“Ось я йду!” – обізвалась зима.Осінь шарпнула шати кривавії,аж до ніг їй упали, розсипавшись,непокрита, нічим не захищена,застогнала: “Іди, бо вже час…”(Леся Українка)***Дихає прозора прохолода,Верболіз закутався в туман.З лісу, з поля, з сивого болотаТихо підкрадається зима.Краснобоке літечко зів’яло,Яблуком скотилось за поріг.Листя золоте нечутно впалоКилимом пухким до наших ніг.На ромашках відцвіли росини,Відсюрчали коні-стрибунці.Перелітний птах у небі синім –Мов сльозинка тепла на щоці.На ланах із ранку і до ночіКрають землю гострі лемеші.Не зів’яло літечко, бо хочеЗалишитись у моїй душі.(Віктор Геращенко)***Іще не сніг і навіть ще не іній,ще чути в полі голос череди.Здригнувся заєць — ліс такий осінній,куди не ступиш, все щось шарудить!Чи, може, це спинається грибочок?Чи, може, це скрадається хижак?То пролетить березовий листочок,То пробіжить невидимий їжак…(Ліна Костенко)Можливо, вас також зацікавить добірка проникливих віршів про любов та поезія про зиму. Також пропоную до вашої уваги повну добірку віршів за програмою ЗНО з української літератури.Джерело Bookmarin

Нещодавно краєзнавчий фонд Марганецької центральної міської бібліотеки поповнився поетичною збіркою “ВІДЧУТИ ДУШЕЮ” марганецького поета Сергія Рубана.Сергій Олександрович вже давно співпрацює з бібліотекою в організації клубу “Правовий захист” для учнів Марганецького професійного ліцею. А напередодні Всеукраїнського дня бібліотек Сергій Олександрович завітав до бібліотеки з приємною звісткою: вийшла друком його перша книга – поетична збірка “Відчути душею”. Сергій Рубан передав видання для бібліотеки директору централізованої бібліотечної системи Лідії Віталіївні Пономарьовій.Поетичний талант Сергія Рубана в повній мірі проявився саме в 2020 році. З’явилися поетичні твори на різні теми, що турбують автора. Все, що боліло його душі або надихало, знайшло відображення на сторінках книги “Відчути душею”. Сам автор про своє життя говорить так:“Життя – немов химера нечітка,Як сон, який не пам’ятаєш вранці.Кудись несе мене думок ріка,Я в ній давно вже є безправним бранцем…”Поетична збірка С. Рубана “Відчути душею” (2020)У першому розділі книги “Вірші” автор відверто розкриває читачам свої найпотаємніші думки та ділиться болісними питаннями. Відчувається, що кожний вірш ретельно відшліфований як досконалий поетичний твір. Тому вони і сприймаються доступно, зрозуміло й майже відразу відгукуються в серці. Хоча вже сама назва закликає не просто читати твори, а відчувати їх душею. Всі ці сюжети Сергій бере зі свого життя. І турботи, й радощі, і хвилювання – все це втілилося в художні образи в його поезії.Свій життєвий досвід та мудрість автор книги вклав у твори другого розділу “Притчі”. Їх варто не просто почитати, а порозмислити над кожною притчею. Адже скільки людина живе, стільки і вчиться жити. І як говорить народне прислів’я: лише дурні вчаться тільки на власних помилках. Тож черпайте мудрість, якою так щедро ділиться автор книги “Відчути душею” Сергій Рубан. Бо всі теми, яких торкається поет, близькі і знайомі кожному. Як говориться в одній з притч, важливо і думати, і робити. Саме поєднання правильних думок та дій – це шлях до успіху.Поетична збірка “Відчути душею” – невеличка за обсягом, але настільки багата на почуття, пристрасті, патріотизм, розкішні художні образи, життєву мудрість.Бібліотекарі запрошують завітати до Марганецької центральної міської бібліотеки та познайомитися з поетичною збіркою “Відчути душею” Сергія Рубана!Підготувала Ольга Забенько, пр. бібліограф ЦБС. Джерело Марганець бібліотечний

                                                                    Памяти чернобыльцевИ до сих пор мне больно за грудиной,И каждый вздох пронизан липкой пылью.Уже совсем не то с гемоглобином,И саркофаг стал явной, чёрной былью.И нас всё меньше, меньше тех ребят,Горевших там 16 лет назад.Ещё нас ранит чьё-то равнодушье,Ещё невежды часто укоряют.И перехватывает горло от удушья,Когда всё больше мы друзей теряем.И нас всё меньше, меньше тех ребят,Горевших там 16 лет назад.А нам всё снится атомное пламя,Да брошенные и поля, и хаты.И жаль до слёз тех, кто уже не с нами,Ни перед кем, ни в чём не виноватых.Вы только не забудьте тех ребят,Нам спасших жизнь 16 лет назад.Юрий Третяк, марганецкий поэтДжерело Мараганець бібліотечний

Все равно или нет...Никто ничто нигде меня не ждёт.Мне нет надежды, веры и любви за мной.Рождён я был через разбитое зеркало,Куски его несу в груди, отчаянным шагом;Что есть вокруг, утратил связь, давно.Живу в себе, и без обид...Обманутый вашим колдовским вниманием, словно ножки в плече.А за улыбками друзей - лишь смеха плевки, за спиной.Судя о мне, как повелось, рисует по себе, не зная ничего;Никто ничто нигде меня не ждёт.Не доказать кто? Я? Ты? Они? Разумны?Средь звёзд забытых временем, одною за другой,В конце начала световых годов.Где быть хотел бы в корабле, сквозь пространство и время;Искать себя, увидев далеко, рассвет алкиллиарда звёзд;В своём зеркальном отражении.Без языка поняв иное существо, по отражению души, что свет несёт сквозь тьму вселенной.Все равно или нет... если жизнь выглядит, как смерть, и надежды нет?Все равно, или нет?... если смерть выглядит как свет, если в мире рассвет мертвецов?Все равно или нет!.. Если в жизни все умерло, а Надежда, добро и любовь - ушли на тот свет!12. 12. 20.

х Ти не можеш їсти гроші,разом із ними... хУ цій цілковитій тиші, повній галасу та сліз,не чують більше співу птахів.Ти не зможеш гроші з’їсти,щоб закрити цей біль.Морок навколо нестерпний,алі всі закохані у власну сліпоту,Де чужі вуста п’ють кришталеву воду,тобі - дають пити бензин. Подих вітру нагадує про мрії,але вдома - тільки бетон і сміття,А на вулиці - море каменів, що збивають тебе з ніг. Одноразові руки тримають за шию,від манекенів з пластику,З намордником на обличчі.Пусті та й токсичні, без почуттів.Щоразу - разові дії, і люди такі,а завтра накриє, дощем зі сміття.Отруйні дії - отруїли наш потік життя,забули про древо, джерело буття.Навколо - синтетичні повії,що втратили дитячі мрії,Тікаючи з міста, рятуючи власне життя,врятуй у собі дитину…...пам’ятаючи, що коли впаде останнє,листя з дерева надії, в отруйні ріки,забито останню тварину, їх голод та спрагу ніщо не втамує. а гроші лежатимуть з манекенами,в сухому болоті з олії. [04.04.21]

Черная дыраУже было не раз: “последний шанс”, - хватит!Довольно! Мне, тебе, нам… Вам.Держи меня на расстоянии, не уделяй внимания,молчи, лги, язви, избегай меня,руби концы, сжигай мосты, скрывая свою вину, чтоб обмануть себя, лишьЧто я - только плод воображения.Звезды плачут, в космосе - крик отчаянияво тьме, поглотила свет Черная дыра.Нужны другим ответы? Кого печалью.как оголенный провод, бью током каждого,разя иглами холода, с мраморных глаз.И не будет у меня больше счастливых фраз, если ты не вернешься… не прощу, ни пущуникого, в свое сердце, вселенную “еще раз”.Моя звезда сгорела дотла. Лишь надежда - жива.11. 04. 21. 

ПереЗАгрузка-Одиноко горит свеча у окна,Слышно дыхание смерти… Ты все поймёшь, наступит время Но уже ничто не вернёт свет,Угасшей свечи Забвение, ждёт каждого из нас.Останется лишь факт тогоКогда и как, в куда, мы изменили этот мир Сражение добра и зла, где в схватке свет и тьмаСгорают, многие и тонут; их не спасла судьба И нет потребности во лжи этого гнилого мира,Людей слепых, погрязших в ложных ценностях Иллюзиях, поступках, отчаянных ошибок,Где выбирают тот же путь забвенья миллиарды, В тысячелетиях не разглядевших - Свет, И доступ к мириадам путей надежд.Нетленен лишь выбор - добро или зло. Не каждому, даются силы; Превозмочь всю грязь этого мира, Как бы невыносимо было. Гореть, давая свет, когда любое время истекло. Последний луч свечи угасшей,.. и капли слез Души, что отдала себя до искры; В попытках, спасти в людях, человечность,Но трупам не нужен свет.Но все мы вместе - вечность… 21. 12. 21. 

Друзі, вперше виконав повну версію вірша «Як замовкнуть усі автомати…». А співачка NICHKA створила до нього приспів, - пише автор віршів Павло Вишебаба.  Дивіться нове українське арт-відео на YouTube:  Також слухайте цю поетичну музику на Spotify та інших музизчних майданчиках. Друзі, підтримайте твір, поширирте це відео у ваших сторіз, - закликає читачів та слухачів військовий. 

  -Не я/Я-   Я посміхаюсь, але мені хочется плакати. Я радію квітці на вулиці, але на мене падає небо. Я тримаю в долонях промінь сонця, але маю лиш краплю надії.   Люди моляться за мир але бог помер, у Маріуполі. Відчуваючи смуток, поринаю до всесвіту мрій. Адже війна - залишила мене без надій.   Завжди буде боляче; головне, щоб поруч був хтось, щоб розділити біль.   Але нікого немає, хто зважав би на твій/мій біль. Без надії, є лиш майбутнє, щоб дати знову світло. І не знати, коли темрява, знов прийде його відняти.   Щось маєш – не маєш нічого – маєш все. Без сенсу, в руці сніжинку стискаєш, і я… …на чиєму обличчі тане сніг, закриваючи лице.   Rayan Riener    

  -Віч-на-віч-   Мій оголений дріт вже малює зашморг навколо власної шиї.Там, де було світло надії – люди втопили, у крові, підступно, зрадливо потішаючись болю.Регочучи, кидаючи жваво дрова у полум’я,де відьму палили, малюючи зраду невинній. Брудними руками, гострими кігтями, зі слиною;раділи.., щоб світло і милость не муляло очі. P. S. Віч-на-віч з потворами в клітці закриті.Де гинуть – найкращі, а керують – винні.   Rayan Riener ~ Донат, якщо подобається моя творчість на банку:

  КАВУН    Нас відсутність світла — не злякає! ! Ме херсонський кавун доїдаєм;  Без тепла але маємо світло у серці, ЗСУ допомагаєм. На весну Перемогу чекаєм! ! ! Кохайтеся чорнобриві поки світла немає, Бо підступні Інтернети — зло пороблять з вами. А як сексів немає — ви не переймайтесь, За закликом Кулеби, свічками грайтесь.    24. 11. 22.   Донат за творчість на банку: https://send.monobank.ua/jar/3djcsL669F

  Вельможній Зірці   Народ окрадений, ошукуватись радий.Хоч навіть грош останній, хоч життя,віддасть завзято на поталу владі,лишень була б належная інформ.стаття. Рабів повік до Раю не пускають.Як Рай живе, то править їм сліпий.Та імовірніше - його не існувало,і розум є єдиний із богів Ідуть герої, і герої помирають,а люди вірять, вірять у добро.Як їм сказать, якщо вони не знають,що Кабінетам на надії все одно. Чого життя вартує у людини?Тим, хто рахує - не вартує нічого.У них на те свої, певно, причини.А влада й золото одвічне ремесло.  Народ окрадений в огні ніхто не збудить,хай вічність спить, і робить, і мовчить. А хто говорить, ви змішайте з брудом,а жоден птах без крил вже не злетить. Ворог попереду, і сзаду стоїть ворог.Та лють його приховує од глаз.Вибір за вами. Чи розвієте цей морок. Чи він прийде за вами в певний чай.   Автор Богдан із Маріуполя... (@NewGigt у Телеграм)