Можливо, Світ дивовижне місце: І люди в ньому, цілком можливо - є фантазією один одного... І ефемерні - фізичні закони.
Світ - дивовижне місце!
Возможно, Мир удивительное место:
И люди в нём, вполне быть может -
являются фантазией друг друга...
И эфемерны - физические законы.
Но,.. люди - никогда не научатся жить
так как нужно, лишь по одной, единой
Причине: нет никакого формата,
по которому как-то нужно жить…
Все пути верны и не верны одновременно,
и каждый - тождественен другому.
Но кто кого осудит и имеет ли надменно?
Кто смеет вообще судить пути другого?
Мы в пустоте Вселенной брошены,
своими точками искор сознания…
На этой затерянной горошинке -
чей синий лик давно зовём Землёю.
Но большинство, опять и снова же
мировоззрение сужает до размера
- Пыли!.. (жалкой/серой)
что всё летает по нашей квартире.
Люди!.. Не стремятся осознать же,
до сих пор и до этого бренного часа, -
что они - часть невероятного большого!
Что больше любого народа и закона.
я, не думайте, - Люблю свою Украину.
Но более всего желаю одного:
смерть принять на планете мира:
Марсе, что ждёт рассвета своего…
я Люблю Украину, но я - гражданин -
дитя этой Планеты, а не клочка земли,
народа, в отрезке бесконечного времени.
В коем - мы не значим, не существуем.
Но, так и быть - я чту принцип гражданина
и мой природный альтруизм - для Мира.
Пытаюсь что-то принести и донести
в Общество, Мир, что меня окружает…
- Где бы я ни был!! Хотя… На самом деле,
- всё не важно… Кто знает, может также считает
каждый микроб? Зрит себя важным, но…
Для Бесконечного - мы никто. И каждый -
одна молекула, в капле океана Вселенной.
Мы ищем оправдание собственной жизни,
но всё же, прекрасно, что есть Сознание,
чтоб лицезреть лик величества Вселенной.
30 августа 2014
---
Можливо, Світ дивовижне місце:
І люди в ньому, цілком можливо -
є фантазією один одного...
І ефемерні - фізичні закони.
Але,.. люди - ніколи не навчаться жити
так як потрібно, лише по одній, єдиній
Причині: немає ніякого формату,
за яким якось треба жити...
Всі шляхи вірні і не вірні одночасно,
і кожен - тотожний іншому.
Але хто кого засудить і чи має пихато?
Хто сміє взагалі судити шлях іншого?
Ми в порожнечі Всесвіту кинуті,
своїми точками іскор свідомості...
На цій загубленій горошинці -
чий синій лик давно кличемо Землею.
Але більшість, знову і знову ж
світогляд звужує до розміру
- Пилу!.. (жалюгідного / сірого)
що все літає по нашій квартирі.
Люди!.. Не прагнуть усвідомити ж,
до сих пір і до цієї тлінної години, -
що вони - частина неймовірного великого!
Що більше будь-якого народу і закону.
я, не думайте, - Люблю свою Україну.
Але більш за все бажаю одного:
смерть прийняти на планеті миру:
Марсі, що чекає світанку свого...
я Люблю Україну, але я - громадянин -
дитя цієї Планети, а не шматочка землі,
народу, в відрізку нескінченного часу.
В якому - ми не значимо, не існуємо.
Але, так і бути - я шаную принцип громадянина
і мій природний альтруїзм - для Світу.
Намагаюся щось принести і донести
в Суспільство, Світ, що мене оточує ...
- Де б я не був!! Хоча... Насправді,
- Все не важливо... Хтозна, може також вважає
кожен мікроб? Бачить себе важливим, але...
Для Нескінченного - ми ніхто. І кожен -
одна молекула, у краплі океану Всесвіту.
Ми шукаємо виправдання власному життю,
але все ж, прекрасно, що є Свідомість,
щоб споглядати лик величності Всесвіту.
30 серпня 2014
Пишемо про все важливе
Кожен день щось нове. Будьте в центрі подій