Ще один «Прожитий» | вірш

Квіти Юакури опада…

як нестримні  cльози~

В Сіре забуття…

як так можна~

Жити?

Коли серце (в)бите

Навіть, сльози мої

Всохли!

В попелі пустелі

Рани~мов намисто

І від крові…

Так барвисто!

І Самотність!..

Все цілує, промовляючи:

~Існую. Доля я твоя.

Знов торкаюсь Рози;

Тільки Іншої породи…

Я~мале дитя

Світ~лише руйнує

Я про Все, шкодую

Знаючи життя.

Очі~так закриті

І думки~политі

Згаснуть, в забуття.

Ще один, «Прожитий»  

21.04.13. (23:30)

Цветы Юакуры падают...

как безудержные cлёзы ~

В Серое забвение...

как так можно ~

Жить?

Когда сердце (у) битое

Даже слезы мои

Засохли!

В пепле пустыне

Раны ~ как ожерелье

И от крови...

Так цветисто!

И Одиночество!..

Все целует, говорит:

~ Существую. Судьба я твоя.

Вновь касаюсь Розы;

Только Другой породы...

Я ~ малое дитя

Мир ~ только разрушает

Я обо Всем, жалею

Зная жизнь.

Глаза ~ так закрыты

И мысли ~ политы

Погаснут, в забытье.