Біля берегів Австралії, виявили континент який можливо, був домівкою для 500 000 людей 70 000 років тому

Згідно з новим дослідженням, опублікованим в журналі Quaternary Science Reviews 15 грудня, близько 70 000 років тому на величезній площі нині затопленої землі біля узбережжя Австралії могло колись проживати населення в 500 000 чоловік, припускаючи, що ця підводна територія була настільки великою, що сучасна територія могла функціонувати як сходинка для міграції із сучасної Індонезії до Австралії. Про це пише видання Live Science.

Ми говоримо про територію, яка сьогодні досить занурена, понад 100 метрів [330 футів] нижче рівня моря, — сказав Live Science Касіх Норман, археолог з Університету Гріффіта в Квінсленді, Австралія, і провідний автор нового дослідження.

 

Ця австралійська "Атлантида" охоплювала величезний континентальний шельф і, перебуваючи на рівні моря, з'єднувала б регіони Кімберлі і Арнем-Ленд, які зараз розділені великою морською затокою. Ця давня розширена австралійська суша колись була частиною палеоконтиненту, який з’єднував сучасну Австралію, Нову Гвінею та Тасманію в єдине ціле, відоме як Сахул.

Чи могли люди нині проживати на цій затопленій території?

Незважаючи на величезні масштаби шельфу, було проведено мало досліджень щодо того, чи жили люди на нині затопленому шельфі.

В Австралії існує припущення, що край континентального шельфу, ймовірно, був непродуктивним і не використовувався людьми. Однак у багатьох частинах світу були знайдені докази того, що люди жили на континентальному шельфі в минулому, - говорить Норман.

 

Її нове дослідження кидає виклик цьому припущенню: воно містить регіональні дані про рівень моря від 70 000 до 9 000 років тому разом із детальними картами особливостей морського дна із затопленого континентального шельфу, отриманими за допомогою гідролокаційних карт з кораблів. Ця комбінація намалювала картину різко змінених умов на цьому шельфі протягом досліджуваного періоду.

По-перше, між 71 000 і 59 000 років тому рівень моря був приблизно на 40 метрів нижчим, ніж сьогодні, і це відкрило групу вигнутих островів на північно-західній зовнішній околиці австралійського континенту. Цей архіпелаг знаходився в безпосередній близькості до острова Тимор у південно-східній Азії (поруч з Індонезією).

Згодом, між 29 000 і 14 000 роками тому, рівень моря падав ще швидше, що збіглося з піком останнього льодовикового періоду. У цей період велика кількість води була ув'язнена в льодах, що призвело до подальшого падіння рівня моря. Це різке падіння рівня моря оголило значну частину континентального шельфу біля узбережжя сучасної Австралії.

Ми розглядаємо ділянку суші, яка приблизно в 1,6 рази більша за територію Великобританії, - каже Норман.

Це, у поєднанні з раніше виявленим кільцем островів, «означало б, що в основному існувало безперервне середовище архіпелагу, щоб рухатися від Індонезійського архіпелагу до Сахул, а потім від цього архіпелагу до самого суперконтиненту», — сказав Норман. Це могло стати причиною того, що вона назвала «поетапною міграцією» між сучасною Індонезією та Австралією.

Тим часом, сонарне картографування виявило територію, де, можливо, жили люди. Це був високий захищений схил, що містив внутрішнє море, прилегле до великого прісноводного озера. Також були докази звивистих русел річок, вирізаних у землі.

За оцінками Нормана, від 50 000 до 500 000 людей жили на цих великих полицях життєзабезпечення.

Важливо пам'ятати, що ми не говоримо про реальну кількість населення. Ми говоримо про те, що саме стільки людей могло там проживати. - сказав він.

Раніше на цій території стравді жили люди

Однак інші дослідження показали, що в минулому на цьому відкритому плато насправді жили сотні тисяч людей. За іронією долі, це з того часу, коли потенційні мешканці Атлантиди були б витіснені з їхньої нової землі припливом.

Коли останній льодовиковий період почав скорочуватися, танення льодовикових шапок виливало воду в море, що піднімалося. Приблизно між 14 000 і 14 500 роками тому рівень моря підвищувався прискореними темпами, змінюючись приблизно від 3,2 футів (1 м) на рік до метра [ 3,2 фута] протягом 100 років до 16 футів. «За цей 400-річний період понад 100 000 квадратних кілометрів суші йдуть під воду», — сказав Норман. Між 12 000 і 9 000 років тому ця картина повторилася, і ще 100 000 квадратних кілометрів було поглинуто морем. 

Люди справді побачили б, як змінюється ландшафт перед ними, і були б відштовхнуті попереду цієї берегової лінії досить швидко, — сказав Норман

Норман сподівається, що його дослідження заохотить інших приділяти більше уваги археологічному значенню печер на австралійському континентальному шельфі.

Захоплююче бачити, як люди динамічно реагували на минулі події і як вони, очевидно, вижили і процвітали. Я сподіваюся, що ми зможемо дізнатися з цього щось, що може бути застосовано до зміни клімату і підвищення рівня моря в найближчі століття - додав дослідник.