Зуб мегалодону знайшли на глибині 1,9 милі нижче поверхні Тихого океану

Акула втрачає близько 40 000 зубів протягом свого життя, і мегалодон, найстрашніший хижак з усіх, не став винятком. Ця жахлива істота бродила світовим океаном від 4 до 20 мільйонів років тому, залишивши зуби, які досі знаходять на пляжах, вмонтовані в кістки кита або виринаючи з колись занурених ландшафтів. Про це пише видання Sciencealert.

Однак донедавна жодного з них не було знайдено в тому ж положенні, яке вони займали мільйони років тому. Команда сміливих дослідників описала таке відкриття: скам’янілий зуб Otodus megalodon, частково заглиблений у дно океану, приблизно на глибині 3000 метрів (або 1,9 милі) під поверхнею, у просторах Тихого океану.

Зуб було важко помітити серед скелястого виступу, але дослідники, переглядаючи кадри з дистанційно керованого підводного апарату, помітили, що він стоїть вертикально на піску, ніби він щойно туди приземлився. Дослідивши стародавній зуб на суші, вони виявили, що він мав зламаний кінчик і зубчасті краї, які виглядали майже такими ж гострими, як коли вони востаннє різали свіже м’ясо.

Величезну статуру мегалодону, достатньо великого, щоб з’їсти сучасних акул кількома укусами, в першу чергу знають через його зуби, які можуть бути розміром з людську долоню. На відміну від цих міцних частин його анатомії, решта м’яких тканин і хрящів O. megalodon не пережили 3,6 мільйона років відтоді, як ця істота вимерла. Виходячи з цієї шкали часу, цей конкретний зуб вважається принаймні таким же старим.

Його виявили у віддаленому місці на південний захід від Гаваїв, за кілька сотень кілометрів від військового форпосту США під назвою атол Джонстон, на краю океанської «пустелі». Дослідники на борту дослідницького судна (EV) Nautilus досліджували територію, щоб краще зрозуміти її глибоководну геологію та біологію.

Існують ділянки морського дна, особливо глибокі океанські западини далеко від материка, де протягом тривалого періоду часу практично не відбувається відкладення осаду», — пояснює Тайлер Грінфілд, палеонтолог з Університету Вайомінгу.

Зуб був знайдений на гребені хребта, де, як вважається, що океанські течії досить сильні, щоб запобігти накопиченню осаду. Зубчастий край зуба надзвичайно добре зберігся, що свідчить про те, що його не підкидали й не перекидали. Хоча він і не є найбільшим у своєму роді, нещодавно знайдений зуб (розміром скромних 63-68 міліметрів або 2,5-2,6 дюйма) додає до зростаючої кількості зразків, які відстежують пересування мегалодону через океани.

Оглядаючись на історичні записи попередніх глибоководних експедицій, Юрген Поллерспек з Баварської державної колекції зоології в Німеччині та його колеги ідентифікували численні інші зуби мегалодону, які були витягнуті з глибин від 350 до 5570 метрів. Однак вони стверджують, що це було перше місце, задокументоване в місці його останнього спочинку.

Перша документація на місці скам’янілості мегазубої акули з морських глибин підкреслює важливість використання передових технологій глибоководного занурення для дослідження найбільших і найменш досліджених частин нашого океану, — підсумовує команда.