Всі публікації з тегом Stray

Це не просто "котик бігає по кіберпанк-місту". Ведучий Джефф Кейлі нещодавно оголосив номінантів у всіх 31 категоріях, які будуть оцінюватися на майбутній Game Awards цього року, а грандіозний інді-хіт Stray посів місце в приголомшливій шести з них, найпомітнішою з яких є найпомітніша категорія в цілому; Гра року. Правильно, мила гра про котів, у якій ви можете дряпати двері та навмисно перекидати речі, є на вершині таких масштабних ігор AAA, як Elden Ring, God of War Ragnarok і Horizon Forbidden West. Дві інші ігри, що залишилися в категорії, — це A Plague Tale: Requiem і Xenoblade Chronicles 3. Ці ігри, безперечно, менш бюджетні, ніж попередні три, але Stray все ще залишається найкращою інді-заголовком, конкуруючи з іграми з набагато більшим вмістом, набагато краща графіка, або обидва. Офіційний веб-сайт описує мету нагороди «Гра року» як «визнання гри, яка забезпечує абсолютно найкращий досвід у всіх творчих і технічних сферах». Очевидно, що голосувальники Game Awards вважають, що Stray має набагато більше змісту, ніж те, що він показує на поверхні. Те, що багато хто вважав простішим симулятором вуличних котів, у підсумку виявилося атмосферною пригодою через футуристичний міський ландшафт, який коротко торкається таких понять, як людська ідентичність і штучний інтелект. І відповідно до поняття Stray як атмосферного, гра також була номінована на найкраще художнє керівництво. Серед широкого спектру думок рецензентів більшість зійшлися на думці, що гра є візуально привабливою, зокрема, її освітлення добре справляється зі своєю роботою, відображаючи різнокольорові неонові розмиття, які часто асоціюються з естетикою кіберпанку. Інші чотири нагороди, на які був номінований Стрей: найкраща режисура гри, найкраща гра-екшн/пригодницька гра, найкраща інді-гра та найкраща дебютна інді-гра. Звичайно, те, що кожна людина думає про Stray та їхню присутність у цих категоріях, є суб’єктивним, але Bluetwelve Studio безумовно заслуговує на велику похвалу за створення гри, яка отримала стільки помітних номінацій, враховуючи, що це була перша назва команди. Крім того, для інді-сцени загалом успіхом є те, що гра з простішою концепцією та набагато меншим бюджетом може стояти поруч із набагато більшими назвами.

Котик переміг зло, та тоталітарні корпорації. У ніч з 8 на 9 грудня 2022 року шоу The Game Awards 2022 змогло зробити нам кілька важливих сюрпризів. Після нагороди за найкращу роль актора God of War Ragnarok настав час номінації «Найкращий інді-дебют». Цього року журі було непросто обрати найкращу незалежну продукцію, що з'явилася на ігровому ринку. Учасників було кілька, і серед цих постановок було кілька, які глибоко торкнулися користувачів. Насправді цього року серед номінантів були такі продукти: Neon White Stray Norco Tunic Vampire Survivors Нагороду за найкращий дебютний інді-приз отримала саме Stray — нетипова пригода, створена хлопцями із BlueTwelve Studios та Annapurna Interactive, яка кидає геймера у неординарні пригоди в образі милого кота. Тим не менш, Стрею було нелегко з деякими незалежними постановками, які найбільше відзначили цей 2022 рік, включаючи роботу невеликої італійської команди Vampire Survivors. Game Awards 2022, як і раніше, підносить геймерам безліч сюрпризів, у тому числі довгоочікувану номінацію на кращу гру року.

Так, це та сама гра про рудого котика-кіберпанка. Загальне враження від Stray - офігенно атмосферна, але, все ж таки, проста гра, при проходженні якої, в голові, щоразу, спливало словосполучення «відмінне доповнення». Додаток до гри, якої ніколи не було. Уява малювала повноцінну гру зі справжнім геймплеєм за двоногого персонажа (не сваріть за інклюзивність). Представлявся більш масштабний і варіативний світ, з атмосферою, що поступово затьмарюється, і сюжетом. Глибокі темні фантазії Наприклад, помічник пушистика, дрон B-12, розкривши таємницю про своє минуле, вирішує повернути втрачену велич своєї цивілізації та використовує для цього рудого котика. Пушистик, що не знає про ці плани, піддається маніпуляціям, і поступово приводить маленького дрона до кібернетичного тіла, яким той опановує. І ось, помінявшись ролями, вже котик стає маленьким помічником, який виконує сайд-квести, що допомагає B-12 прагне влади. Хорошим прикладом маленького помічника є Джампер Маркуса з Watch Dogs 2, який приємно доповнює геймплей своїми механіками. Варто згадати і про Об'єкт 16, з його атмосферними загадками для Дезмонда в «Assassin's Creed», розгадуючи які ми дізнавалися більше про всесвіт протистояння тамплієрів та ассасинів. До речі, B-12 від Об'єкта 16 на замітку: «Що є людина, як не її спогади?». Так ось, отримавши керування за B-12, повністю змінюється геймплей, а разом із ним і темп гри. Агресивно борючись зі злими роботами та більш небезпечними видами зурків, пробиваємо собі дорогу до трону, у перервах повертаючись до котика, медитативно бігаємо світом, протискаючись у важкодоступні місця та вирішуємо нехитрі головоломки у пошуках предметів та свіжої інформації по лору. Котику лише до кінця гри розкривається зрадницький задум B-12. Відбувається це занадто пізно, адже дрон, повністю вдосконаливши себе і заволодівши потужним знаряддям, стоїть перед воротами, що відкриваються, в Аутсайд, за межі якого мчать, слідом погляду, його підступні плани. Розкрившись, B-12 намагається знищити чотирилапого, але пухнастик встигає втекти. Котик повертається на нижні рівні і попереджає роботів про небезпеку, що зародилася, не без його допомоги, яка набагато страшніша за зури. Спочатку злякавшись, але потім згуртувавшись, роботи споруджують для котика бойового хутра, за допомогою якого хутро-кіт перемагає колишнього товариша, який захотів влади. Можна уявити і продовження, в якому котик, отримавши в розпорядження аватар хутра, пускається борознити простори Аутсайда, з гарматою на розвагу розчленовуючи мега-зурків (не бояться сонячного світла), попутно вирішуючи все більш небезпечні проблеми миролюбних роботів-пеінтистів. Можливість, будь-якої миті, вистрибувати із залізного трону, дозволить неспішно вивчати мікро та макросвіти, у маленькому граціозному тілі, балансуючи геймплей. Ну і, відповідно до зростання епічності, нашого Мяуріціо чекав би драматичний фінал. Адже як казав класик: «Кішки — гангстери тваринного світу, які живуть поза законом і так само вмирають». Але геть фантазії! Розберу Stray як повноцінну гру, виділивши позитивні та негативні сторони проекту. Головна перевага гри – атмосфера. На неї збалансовано працюють три аспекти: легкий до розуміння, але грамотно опрацьований світ; гармонійно вписані, в антураж кіберпанку, з екзистенційною тугою у моніторах, роботи; незвичайний електронний саундтрек рук Yann Van Der Cruyssen. Все це зшиває між собою, звивисто виляючи хвостом, рудий бродячий кіт, що випадково провалився у події, що оповідають. Допомагає йому в цьому дрон-супутник B-12, за допомогою якого коту/гравцю розкривається нехитрий, але цілком працюючий сюжет. Пролог та інтерфейс (точніше його відсутність) нагадали мені гру іншого француза – «Ancestors: The Humankind Odyssey». Але, на відміну від «людської одіссеї» Патріса Дезіле, механіки котичної одіссеї виявилися більш простими та обмеженими. Банально не вистачало кнопки вільного стрибка, а наявний паркур часом був настільки дискомфортним, через камеру і надмірну заскриптованість, що іде в бік, що відчуття плавності і свободи персонажа швидко витікали (не апельсиновим соком) крізь, керуючі ним, за допомогою геймпада. Гра часто нагадувала, що механіки її недосконалі, часом навіть зайві, незважаючи на їхню обмеженість. Адже відкинувши більшу частину механік, що є необов'язковими діями (що викликають лише розчулення) з повсякденного котячого життя, залишаться тільки біг і заскриптовані стрибки, з якими гра пройдеться вдвічі швидше. На якийсь час немає причин нарікати, але тільки коли механіки працюють правильно. У напіввідкритих локаціях максимально обмежена кількість дій та взаємодій, навіть з урахуванням необов'язкових завдань. Діалоги з роботами дають дещицю нової інформації і фрази, що нескінченно дублюються (— Мама я хочу діалоги від Міядзакі. / — У нас вдома є діалоги від Міядзакі. / Діалоги від Міядзакі вдома.). Довго на одному місці не затримаєшся, красою не помилуєшся, тим більше в грі поки що немає фоторежиму. У лінійних локаціях геймплей працює набагато гірше. Пагони від зурків (суміш міньйонів та тихоходок) не напружують; дефлюксор (тимчасова зброя проти зурків) більше заважає, загальмовуючи проходження; стелс-режим із дронами здається максимально сирим. Благо погоні, перестрілки та стелс-місії настільки короткі, що не встигають роздратувати, вчасно змінюючи один одного. І тут хотілося похвалити гру, адже кількість різноманітності, нехай і з механіками, що погано працюють, через годину примудряється втримати, але через дві години гра закінчується, залишаючи гравця з прикрим почуттям «не вистачило». Теорія як підсумок За однією з переведених B-12 написів на стіні, стає ясно, що з моменту припинення роботами бути рабами пройшло 2544875556 днів, що дорівнює ~6972262 років. Який рік вважається роком їхнього створення, і скільки років роботи провели в рабстві не згадується. Скільки минуло часу з моменту появи самого напису теж неясно, а пройти могли сторіччя, адже речі в підземному місті напрочуд стійкі до сили Хроноса. Ну а якщо додати до всього, котирується роботами, шістнадцяткову систему обчислення, то умовне математичне рівняння ускладнюється в рази. Саме цифра 16, замість 12, на годиннику народжує велику кількість суперечок. Але, як мені здається, шістнадцяткова система обчислення у роботів — це лише закладений розробниками оммаж Джону Ністрому та його тональному циферблату. Цим і хочеться підбити підсумок. Краще не ускладнювати те, що й так працює. Світ гри захоплює. Нехай і ненадовго, гра дарує приємні враження, що перекривають поганий геймплей. У грі безліч деталей, які хочеться ускладнити, змінивши, особливо механіки, але робити цього не варто. Варто розслабитись. Адже краса у простоті, і коти, звичайно ж, усі прекрасні. Чим я займав себе значну частину гри? Грав на піаніно. Сходив по запису на коготочки. Спілкувався з Містером Роботом. Зустрів Залізного Дроворуба в одязі Страшили. Зловив пакетний трип. Чилив на диванах. Царапав меблі. Обирав музон. Залипав на гарну безодню, поки безодня залипала на гарного мене. Помічав, як хтось із ув'язнених, перебуваючи за ґратами, сушив речі за ґратами. Грався кульками. Зустрічав Владі, який розмірковував про Кораблі Тесея та Печеру Платона. То що нам робити у Греції?  

Під час анонсу Stray відразу привернула до себе увагу, в першу чергу звичайно пухнастим головним героєм, відважним котиком населеним роботами, що подорожують кіберпанковим містом. Як правило, подібні ігри за кілька годин проводять вас за сюжетом, намагаючись здивувати розказаною історією і Stray саме така гра. Але не зовсім. Іммерсивний кіт Скільки минуло років з моменту створення роботів порахуйте самі Після короткого прологу в якому навчають основним правилам та взаємодіям, на нас чекає перший сюрприз – гра має кілька відкритих локацій, якими можна пересуватися практично вільно. Це зовсім не Skyrim, а ближче до невеликих локацій Tomb Raider. Другий сюрприз, у грі є побічні квести, які не обов'язково виконувати, але дуже бажано, якщо хочеться дізнатися більше про світ, в якому не знайшлося місця людям. Ну і третя річ, яка вас здивує – ніхто не веде героя за ручку, жодних стрілочок, карт та GPS. Тільки ваша увага та кілька табличок-покажчиків на вулицях. Цей фактор перетворює гру на справжній іммерсивний симулятор, причому без застережень. Персонажі дають завдання та приблизний напрямок дій, далі доводиться розпитувати перехожих, які не скажуть вам куди точно йти; розглядати вивіски, які тільки дають візуальні підказки, тому що всі написи зроблено мовою роботів. Декілька завдань мають побутову логіку і основна складність таких завдань додуматися, що рішення справді просте. Деякі завдання побудовані так, що їх можна вирішити, пропустивши якийсь із етапів. Наприклад, біля сейфа ми знаходимо записку зі старовинним шифром, розібрати який може тільки одна людина (вибачте, робот), що знається на старих мовах програмування, тобто місцевий хакер. Ми йдемо до нього, він каже, що підказка веде до бару і за картиною буде шифр. Але блукаючи містом я натрапив на цей бар раніше і випадково знайшов код ще до того, як сходив до хакера. Тобто гра не вимикає тригери і дозволяє знайти рішення раніше, ніж ви пройдете весь сценарний ланцюжок. Я вважаю це за правильне рішення. Звичайно, ніхто не забороняє стрімко нестися до фінальних титрів, тут навіть відповідний Трофей є, пройти гру менш ніж за 2 години, але з першого проходження у вас навряд чи вийде так швидко, розраховуйте десь на 6 годин. Але куди цікавіше спостерігати за життям роботів, які всіма силами намагаються імітувати своїх творців. Від походів у бар та нічний клуб до соціального розшарування. Так, вони тепер господарі цієї планети, але більше жодного слова, інакше зіпсую всі враження першовідкривача. Тим більше, що часто можна зустріти милі і веселі пасхали. Взагалі, світ дуже схожий на такий у фільмі «Blade Runner», неонові вивіски, віконця фастфуду, що виходять прямо на вулицю, написи незрозумілою мовою, що утворився симбіозом існуючих мов. Але на відміну від густо заселеного Лос-Анджелеса майбутнього (хоча для нас уже минулого) вулиці житлових районів Stray налічують лише кілька роботів. Та й не вся гра відбувається в містах, знайшлося місце і каналізаціям, занедбаним недобудовам, а в один момент гра перетворюється на справжній body-хорор (не хвилюйтеся, візуальних спойлерів не буде). Котячий паркур Очевидно, що більшість включить цю гру тільки, щоб пограти за гарненького котика, і я не можу вас засуджувати за це. Пухнастий справді зроблений так, ніби щойно зійшов із новенького шкіряного обдертого дивана на який ви збирали півроку. Крім псування меблів, шпалер та перських килимів, котик не без задоволення скидає предмети з полиць або столу, треться об ноги, ретельно досліджує пакети або зухвало засинає прямо на руках, залишаючи можливості рухатися хоч якось. Щодо сну, у грі навіть є Трофей поспати більше години реального часу. Хоча я ось всю гру чекав, поки він відхаркне шерсть і так і не дочекався. Є ще куди працювати над втіленням ідеального котячого симулятора. Трофеї це взагалі окрема тема, в якій розробники спробували відірватися не менше, ніж у самій грі. Нескладно здогадатися, що сталося секунду тому Але за неймовірним рівнем опрацьованості котячого життя приховано чимало нюансів. І що не дивно, всі вони виходять із переваг гри. Stray це перш за все гра, і з великої літери. Саме в цьому випадку це справді проблема, тому що показувалася вона як щось просте, яскраве, невибагливе і про котика. Насправді Stray могла бути однією з тих ігор, з якою можна знайомити людей з інтерактивним мистецтвом, і якщо дати геймпад людині, яка до цього не грала у відеоігри, вона там просто загубиться. Так, кілька хвилин весело стрибати котиком по дахах та кондиціонерах, котячий паркур реалізований напрочуд реалістично та зручно, але за межами окремих геймплейних елементів, щоб пройти гру потрібно розбиратися в ігрових механіках та логіці, що для новачка може бути складно. Та й не лише новачкам, багатьом фанатам відеоігор може не сподобатися підхід розробників до пісочниці, у якій не ведуть за ручку. До того ж доводиться часто бігати сюди-туди в пошуках необхідного NPC або предмета, щоб завершити квест. Це може просто втомити. А через відсутність журналу завдань я радив би проходити гру одним залпом за 2-3 вечори. Якщо робити велику паузу, можна просто забути, чого від вас хочуть. Деякі можливості нашого партнера, маленького дрона, даються на дуже маленький проміжок часу, ними просто не встигаєш награтися. У першій відкритій локації нам дають занадто багато часу, якщо ви поставили собі за мету виконати всі другорядні завдання і обнюхати кожен куточок вона просто починає набридати. Хоча розробники вміло чергують лінійними та відкритими рівнями, і якщо сильно не зациклюватися, то таке жонглювання декораціями чудово розбавляє проходження. І в результаті виходить, що Stray важко рекомендувати взагалі всім, тому що, крім милого симулятора котика та цікавої історії світу, в ній прихований спрощений іммерсивний симулятор, жанр, який сам по собі не дуже популярний серед гравців. І чи захочеться вам проходити гру до кінця, залежить тільки від настрою, з яким ви візьмете геймпад в руки. І так, я раджу саме геймпад і бажано DualSense. Окремі механіки чудово доповнюються функціоналом маніпулятора PS5, що тільки сприяє ототожнення себе з маленьким рудим котиком. Підсумок Stray – гра про світ, який давно загинув, і живі істоти в ньому намагаються якось існувати. Котик виконує роль провідника, що заглядає в різні куточки залишків цивілізації, і так ми бачимо маленькі і великі історії цього світу. Гра вийшла на ПК (Steam), PS4 та PS5. Також доступна за підпискою PS Plus Extra та вище.

Українська студія зробила самостійно українську локалізацію і пояснила як скачати і встановити її до культової гри Stray. Так, це саме та гра про рудого котика-кіберпанка.  Детальний огляд на українську озвучку до Stray дивіться у відео: Ми повністю переклали Stray українською, зараз покращуємо та тестуємо переклад, а поки ділимося з вами актуальною версією українізатора, який ви можете дістати на нашому сайті за посиланням.  

Американський телеканал PBS випустив репортаж, присвячений Stray. Як виявилося, гра та її автори досі збирають гроші для бездомних тварин. Журналісти поспілкувалися із представниками низки благодійних організацій. Фахівець з маркетингу Nebraska Humane Society Брендан Гепсон розповів, що його організація влаштовувала спільно з розробниками з BlueTwelve роздачу гри, де головною умовою було здійснення пожертвування у розмірі $5, і в результаті волонтерам вдалося зібрати понад $8 тисяч доларів на допомогу тваринам. Annapurna Interactive також проводила стрим з Nebraska Humane Society, на якому глядачі пожертвували $6,5 тисяч додатково. Ще одну історію розповів Рафаель Альмейда із бразильської організації Gatos de Francisca. Він проводив благодійні трансляції після покупки Stray, зумівши зібрати суму, необхідну для стерилізації 25 кішок. Stray доступна на PC, PlayStation 5 і PlayStation 4. Гра здобула чимало нагород за підсумками 2022 року, у тому числі в категоріях «Найкраща інді» та «Найкращий інді-дебют» на The Game Awards 2022.