Новини Нікополя - nikopoltoday.com

Всі публікації з тегом війна

У Нікополі пройде ще один благодійний бал-аукціон
У Нікополі пройде ще один благодійний бал-аукціон
Нікополь 2019-12-07 17:43:42
Передноворічний грудня традиційно багатий на благодійні заходи. Вони проходять зараз по всій Україні, і Нікополь - не виняток. NikopolToday писав уже про кількох заходах благодійного характеру. Повідомляємо і про одне.Згідно з інформацією, отриманою NikopolToday на сторінці Управління гуманітарної політики Нікопольської міської ради, в нашому місті пройде благодійний бал-аукціон під патронатом міського голови Андрія Фісака.Захід заплановано на 21 грудня, 18:00. Місце проведення - Палац урочистих подій.Мета благодійного балу поки не озвучується. Про неї повідомлять пізніше.Відзначимо, що бал під патронатом мера буде проводитися в Нікополі вже вдруге. У минулому році його учасники виконували бажання дітей загиблих нікопольських воїнів, а всі зібрані кошти були спрямовані на лікування Соломії Логвиненко - дочки Василя Логвиненко, який не вийшов з Іловайська.Про те, як це було, детально можна прочитати ТУТ.Раніше ми повідомляли про те, що в Нікополському кафе "Еллада" пройшло благодійне ранок для дітей з безкоштовним майстер-класом і варениками.
Армія та фемінізм: Жінки в Україні можуть служити в армії, чоловіки не зобов'язані, якщо не хочуть
Армія та фемінізм: Жінки в Україні можуть служити в армії, чоловіки не зобов'язані, якщо не хочуть
Нікополь 2019-12-14 10:32:15
Для нас важлива особиста думка нікопольців, тому NikopolToday, починає вести новий розділ "Власна думка". Так ми представимо різноманітні думки містян. З дозволу нікополської блогерки Марини Воробйової, вперше, ми публікуємо її матеріал стосовно української армії з блогу "Воробйова чирикает". Текст мовою оригіналу - російською.Армія та фемінізмЧасто в комментаторских баталиях под постами феминисток или эгалитаристок_ов звучат предъявы на тему "если вы за равенство, идите служить в армию и работать на шахты".Про шахты скажу коротко: в Украине и раньше женщины работали на шахтах наравне с мужчинами, только оформлены были не шахтерками, а "наземным" персоналом, т.е. не имели никаких льгот и прав на компенсации, не были защищены. С 2017 года запрет был снят и теперь для женщин запретных профессий нет.Но поговорим мы обстоятельно про армию. И говорить будем об Украине, так как я здесь живу, а другим странам в принципе тоже будет интересно.Итак. В Украине всё ещё существует всеобщий призыв и это днище. Почему? Потому что набирать в армию людей, которым это не нужно, которые этого не хотят - бред! Да, обязательный призыв существует только для мужчин и это плохо. Не потому что это дискриминирует мужчин, а потому что это в принципе провальная идея.Женщины в Украине могут служить в армии, и не только в роли связисток, снайперок и медсестер. У нас есть и женщины-полковники, например. То есть, да - женщины в армии есть. Их не так много, как мужчин, но это не проблема женщин, а проблема общества, в котором мы живём. Инфографику о женщинах в украинской армии прикрепила в карусели.Повторюсь: в армии должны служить те, кто этого ХОЧЕТ. Нет смысла тратить ресурсы на тех, кому это не нужно и в тягость. Поверьте, очень многие мужчины у нас виртуозно косят от армии, некоторые особо оторванные даже ломают ноги, лишь бы туда не идти.Поэтому я категорически против обязаловки такого рода и для женщин, и для мужчин. Без разницы, какая это страна и какое обеспечение армии.И раз уж некоторые так недовольны тем, что мужчин призывают в армию, а женщин нет - боритесь не с женщинами, а с системой, которая заставляет вас быть пушечным мясом по факту наличия пениса. И помните: эту систему построили мужчины. Так что вы не в ту сторону направляете свою ненависть и сарказм.Якщо Вам є також що сказати, надсилайте свої матеріали на нашу електронну адресу [email protected].Раніше ми також повідомляли, що стурбовані права тварин активісти з Дніпра вимагають створення служби зоошерифів і вже створили Раду захисту тварин.Також ми писали, що головний редактор одного з сайтів з Запоріжжя зовсім з'їхав з глузду: представники меньшин вже не люди, в них немає проблем.
Друга Світова нагадує про себе досі: у Томаківці знайшли старий снаряд
Друга Світова нагадує про себе досі: у Томаківці знайшли старий снаряд
Нікопольський район 2019-12-22 00:48:25
19 грудня в 9:30 у Службу порятунку «101» повідомили про небезпечну знахідку. Під час пошуку металобрухту чоловік виявив предмет, схожий на застарілий артилерійський снаряд.До місця викликали співробітників ГСЧС. Про це повідомляє NikopolToday, посилаючись на Інформатор.У Томаківському районі (у майбутньому, можливо Нікопольському) під час пошуку металобрухту місцевий житель виявив застарілий артилерійський снаряд калібру 76 мм. Про знахідку чоловік повідомив рятувальникам.Фахівці Головного управління ГСЧС України в Дніпропетровській області знищили боєприпас шляхом контрольованого підриву. Прилеглу територію обстежили, додаткових вибухонебезпечних предметів не виявили.Співробітники ГСЧС нагадують: якщо ви знайшли підозрілий предмет, відразу повідомте про це за телефонами «101» або «102».Категорично забороняється:стосуватися підозрілого предмета або пересувати його;засипати грунтом або чимось його накривати;намагатися розібрати вибухонебезпечний предмет;по можливості необхідно встановити навколо знайденого предмета огорожу або попереджувальний знак і чекати прибуття фахівців.Обкладинка від ПексельсФото ІнформаторРаніше ми писали, що варто звернути на випадок корупції у Нікополі: на одну вулицю витрачають мільйони!До цього ми писали про те, як жити довше і що для цього слід робити.
У Нікополі люди в безпеці від атаки Росії
У Нікополі люди в безпеці від атаки Росії
Нікополь 2019-12-30 22:13:56
Як стало відомо NikopolToday, у Нікополі ремонтують бомбосховище щоб захистити містян від Московії. Про це повідомляв 0566. Можемо засипати в новорічну ніч спокійно! Ми в безпеці!В Нікополі вперше за довгі роки ремонтують підземний притулок. Захисна споруда знаходиться на проспекті Трубників, 50.Договір на виконання робіт підписали 11 грудня між Управлінням житлово-комунального господарства та приватним підприємцем Сергієм Пузько. Завершити чималий обсяг будівельних робіт повинні до 31 грудня 2019 року, - повідомляє Інформатор з посиланням на тендер в DoZorro.Те, що раніше називали бомбосховище, нині називають спорудою цивільного захисту. Капітальний ремонт такого об'єкта під № 15336 в Нікополі проводять за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження Запорізької АЕС. На притулок витратять 904 958 гривень.В ході ремонту замінять двері і проведуть внутрішню обробку приміщення: очистять підлогу, стіни і стеля від старої фарби, поштукатурити їх, стіни облицюють плиткою. Замінять сантехніку: демонтують старі унітази та умивальники, встановлять нові, зі змішувачами і нагрівачами води, замінять трубопровід і встановлять фільтри для води. Також замінять електрообладнання: демонтують щитки, старі розетки і вимикачі, замінять проводку і світильники.Варто відзначити, що в 2014 році міський фонд захисних споруд налічував 54 об'єкти. Знаходилися вони переважно на території промислових підприємств. Сховатися в них могли б 22 тисячі осіб.Також ми розповідали, що у селі Придніпровському сталася перестрілка.До цього ми повідомляли, що у Нікополі власниця "небезпечної" собаки сказала все, що думає.
Всі українці в літаку МАУ вмерли в Ірані: катастрофа приголомшила всю Україну та світ
Всі українці в літаку МАУ вмерли в Ірані: катастрофа приголомшила всю Україну та світ
Україна 2020-01-10 22:43:44
Як стало відомо NikopolToday, ЗМІ та політики України і світу все більше припускають, що події пов’язані з можливим ракетним ударом Ірану по літаку Міжнародних авіаліній України, який зазнав аварії в Тегерані 8 січня - це терористичний акт.Українці, здавалося, вже звикли до чого завгодно, але до тероризму - життя нас досі не готувало. "Скринька Пандори": як війна та тероризм неочікувано торкнулись і України.Фото чорної скриньки українського літака, опублікованого ЗМІ ІрануЗМІ вже стверджують, що Іран збив літак МАУ двома ракетами російського виробництва. Що відомо по-факту на даний момент? 8 січня в Тегерані розбився Boeing 737−800 авіакомпанії Міжнародні авіалінії України.У авіакатастрофі загинули 176 людей, в тому числі 11 українців — дев’ять членів екіпажу та двоє пасажирів. Також серед загиблих 63 громадянина Канади, 82 громадянина Ірану, 10 громадян Швеції, сім громадян Афганістану та троє громадян Великобританії.9 січня кілька впливових видань із посиланням на джерела у розвідці повідомили, що літак, імовірно, був збитий іранською ракетою. У той самий день прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо і прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон заявили, що дані розвідки свідчать про високу імовірність цієї версії катастрофи літака МАУ. Президент США Дональд Трамп заявив, що не виключає такої версії загибелі лайнера.Іран заперечує, що літак міг бути збитий їхньою ракетою і називає такі заяви «психологічною війною».Авіакатастрофа сталася лише через три з половиною години після того, як вночі 8 січня Іран завдав ракетного удару по американських базах в Іраку — щоб помститися за вбивство Сполученими Штатами іранського генерала Касема Сулеймані.Що цікаво, згодом щодо катастрофи літака МАУ в Ірані, український політик Баканов назвав ракетним ударом і терактом, як пріоритетними версіями.Український Президент Володимир Зеленський написав на своїй сторінці у Twitter про розмову з прем'єр-міністром Канади Джастіном Трюдо щодо катастрофи українського літака в Ірані, про яку раніше згадував на брифінгу голова МЗС України Вадим Пристайко.«Мав уже другу розмову з Джастіном Трюдо про катастрофу українського літака в Ірані. На трагедії не повинно бути спекуляцій. Україна і Канада всіма можливими засобами будуть підтримувати об'єктивне і всебічне розслідування», — сказано в повідомленні Зеленського.А ось керівник Служби стратегічного планування та аналізу апарату РНБО України Андрій Демартіно розповів у коментарі ТСН, що 10 січня українська експертна група працювала на двох майданчиках: безпосередньо на місці падіння літака та у місці зберігання його фрагментів.В той же час, українські експерти зібрали і систематизували всі фрагменти літака, щоб наступного дня відтворити його контур.Демартіно наголосив, що експерти мають доступ до всіх фрагментів літака, які вдалося знайти.«Розглядаються всі версії, але наше головне завдання — збір документального матеріалу для того, щоб потім провести комплексний аналіз всіх отриманих даних. На сьогоднішній день дуже багато інформації, яка має бути узагальнена і систематизована, щоб ми вийшли на якісь основні версії тих подій, які відбулися. … Зараз робити якісь попередні висновки, на нашу думку, є абсолютно передчасним», — заявив він.Також очевидець розповів CNN, що іранська поліція і Корпус Революційної гвардії розганяють людей, які «ходять по території». Вони стверджують, що мародери підбирають з землі речі.Він підтвердив CNN, що всі великі уламки збитого літака прибрали ще 8 січня, а 9 січня навколо місця авіакатастрофи не було поліцейських чи офіцерів сил безпеки.А кореспондент CNN Річард Квест відзначив незвичність того, що місце авіакатастрофи розчистили так швидко і без присутності інших акредитованих представників.Спочатку Президент Володимир Зеленський опублікував на своїй сторінці в Facebook заяву про те, що версія про влучання ракети в літак не виключається, але на сьогодні не є підтвердженою.«Сьогодні комісія з розслідування причин катастрофи літака компанії Міжнародні авіалінії України продовжує роботу. Українські фахівці залучені в цей процес. Ми очікуємо, що їм буде надана вся інформація і всі доступи, необхідні для проведення об'єктивного розслідування. Ми тримаємо постійний зв’язок з нашими представниками», — заявив також президент.Фото "Новий час".Також ми писали про іншу катастрофу, соціальну: в Нікополі громадскість схвильована цілими районами місто, що перетворились на гетто. Нікопольскі керманичі мовчать у ганчірку.Нагадуємо, що пити алкогольні напої за кермом авто - небезпечно не тільки для вашого життя але і оточуючих!
Водій автобуса у Нікополі хамить герою Україні і Нікополя
Водій автобуса у Нікополі хамить герою Україні і Нікополя
Нікополь 2020-01-13 02:05:10
Як стало відомо NikopolToday, в місті Нікополь учасник бойових, дій і герой для нас всіх, що захистив нікопольців від російського вторгення скаржиться на хамство водія автобуса.Триває війна із Московією. Численні герої, ризикуючи своїм життям, тримають оборону в окопах, щоб захистити нас із вами, наш спокій і щасливе життя. Чому деякі з нас соромлять героїв?Наші українські солдати, герої країни, захищають наш безтурботливий сон кожної ночі, поки ми цього не знаємо.Пост українського солдата у мережі Facebook.Їм важко робити це але вони знаходять в собі сили, щоб врятувати наше майбутнє від російського рабства.У Нікополі учасник бойових дій скаржиться на одного з водіїв автобуса № 135. Чи не сепар він часом? Про це NikopolToday дізнався від 0566.Чоловік, що пройшов через жахливу війну, каже про приниження, яке постійно демонструє водій через безкоштовний проїзд.Про це NikopolToday стало відомо з Facebook. Повідомлення написав Богдан в одному з місцевих пабліків.Житель Нікополя на ім'я Богдан в соціальній мережі скаржиться на одного з водіїв автобуса № 135, який їде по маршруту Покровське - Нікополь. Учасник бойових дій розповів про ранкове інцидент, який стався 8 січня. Чоловік зазначив, що за кермом був водій, який постійно принижує його. Чого не скажеш про його напарника - другому водія даного рейсу, який веде себе більш коректно.«Так вийшло, що я учасник бойових дій. На роботу мені зручно добиратися саме на 135 автобусі. Відповідно, я користуюся своїм правом на безкоштовний проїзд. Так ось, цей водій постійно намагається мене якось принизити. При виході з автобуса кидається в спину всякими словами. Провокує. Мені неприємнє таке ставлення. Право на безкоштовний проїзд мені гарантує держава. І це не подачка від держави, це нагорода. Розумієте, нагорода. Чому після отримання своєї нагороди у мене повинен залишатися осад на душі», - пише Богдан.У Нікополі учасник бойових дій скаржиться на одного з водіїв автобуса № 135. Чоловік каже про приниження, яке постійно демонструє водій через безкоштовний проїзд, яким його нагородила держава Україна.Через некоректне поводження одного з водіїв рейсу № 135 до героя Нікополя, учасник бойових дій і його сім'я з 5 чоловік (які завжди оплачували проїзд), не користуватимуться послугами автобуса сполученням Покровське - Нікополь.Користувачі соціальної мережі морально підтримали Богдана. Один з жителів порадив йому звернутися в диспетчерську службу, щоб сепаратиста покарали.Пам'ятайте, що українські солдати зберігають Ваш безтурботний сон. Якщо пчоуєте, що хтось цього не цінує - примкніть йому писок.Фото PinterestРаніше ми писали, що соромно не знати українську у Незалежній Україні. Навіть американці вчать нашу мову за лічені місяці!Також, якщо Вам цікаво - яким буде ваше місто Нікополь у майбутнього - запитайте себе, що ви дял цього майбутнього зробили?
Лишилось 100 секунд до кінця світу - вчені
Лишилось 100 секунд до кінця світу - вчені
Світ 2020-01-26 18:26:27
Вчені всього світу забили на сполох! Ми за крок до повного спустошення: за мить до планетарної пандемії, суспільство загрузло у соціальній кризі, наше повітря отруєно, глобальні температури ростуть, а цілком - екологія Землі дихає на ладан, людство зайнято спустошливими війнами, цілі континенти в буквальному сенсі вже горять у пекельному вогні. Це - Шосте вимирання всього живого на планеті.Часу щось змінити не лишилось. Хіба цього не достатньо, щоб зрозуміти -  людство зайшло надто далеко. Як стало відомо NikopolToday - до кінця світу залишилось тільки 100 секунд. Що ти зробив в останні хвилини свого життя? Про все це почали повідомляти численні ЗМІ, такі як ТСН, Hi News, Карачун та інші, з посиланням на світові новинні сайти.100 секунд до кінця світу: учені перевели стрілки Годинника Судного ДняГодинник судного дня зображує, як людство неминуче наближається до свого знищення.Що таке Годинник судного дня, скільки разів їх переводили і чи варто людству боятися неминучої катастрофи - читайте в матеріалі NikopolToday.У 1947 році творці першої атомної бомби заснували журнал Чиказького університету "Бюлетень вчених атомників". Час від часу на обкладинці журналу з'являється метафоричний Годинник Судного Дня, опівночі на яких означає наступ ядерного катаклізму. Якщо на обкладинці журналу годинник буде показувати дванадцяту - не сумнівайтесь, на сторінках буде оголошено про катастрофу, накшталт оголошення глобальної ядерної війни.Рішення про переведення стрілки годинника приймає спеціальна рада директорів журналу, серед яких 18 нобелівських лауреатів. За 73 роки вчені переводили стрілки годинника 24 рази, включаючи початкову установку на сім хвилин, тим самим попереджаючи людство про можливу катастрофу. 23 січня 2020 року Годинник Судного Дня зупинився на позначці 23:58:20. Так близько до півночі стрілка не наближалася ніколи за ціле століття.Так виглядає обкладинка останнього випуску журналу "Бюлетень вчених атомників".Чому вчені вважають, що світ стоїть на порозі катастрофи?Переведення стрілок Годинника Судного Дня на 20 секунд ближче до півночі, тобто до кінця цивілізації, покликано привернути увагу громадськості та світових лідерів. Нагадаємо, що протягом двох років годинник не переводили з позначки 23:58 на тлі таких загроз як зміна клімату, ядерна війна і кібервійни. На цей раз ситуація стала ще більш нагальною, оскільки світові лідери не роблять достатньо необхідних заходів щодо кліматичної кризи, незважаючи на суспільні протести. Більш того, загострення конфлікту на Близькому Сході на самому початку року може призвести до поширення ядерної зброї, так як договори й угоди щодо запобігання їх розвитку руйнуються.Ще в 1947 році учасники Манхеттенського проекту - кодова назва програми США по розробці ядерної зброї - вирішили, що Годинник Судного Дня це ефективний спосіб донести до громадськості загрозу, яку ядерна зброя представляє для людства. З моменту настання холодної війни стрілки годинника продовжують наближатися до півночі. Однак сьогодні нам потрібно турбуватися не тільки про небезпеку використання ядерної зброї, але в першу чергу про зміну клімату. Справа в тому, що ми тільки що пережили найтепліше десятиліття в історії людства. 2019 рік побив безліч температурних рекордів, а кількість природних катастроф і пожеж значно зросла. У таке століття не жило жодне покоління людства.Зміна клімату, якщо світові лідери продовжать бути бездіяльними, це може погубити нашу цивілізацію, вважають вчені.У той же самий час попередження вчених звучать все голосніше і чіткіше. Тільки минулого місяця Організація Об'єднаних Націй опублікувала доповідь, в якій зазначається, що викиди вуглецю в цьому десятилітті повинні скоротитися майже на 80%, щоб запобігти найгірші наслідки зміни клімату, однак атмосферні рівні в 2020 встановили новий рекорд викидів. Недавні переговори по клімату не привели до жодних серйозних дій зі сторони керманичів націй. І це не дивлячись на заяву про кліматичної надзвичайної ситуації 11 тисяч найвпливовіших вчених з усього світу.Старший науковий співробітник Стокгольмського інституту навколишнього середовища, а також члена "Бюлетеня вчених атомників" Сіван Карта під час прес-конференції 23 січня заявила, що незважаючи на попередження дослідників, дії політиків не співмірні з нинішньої надзвичайною ситуацією. Якби світові лідери серйозно ставилися до вирішення кліматичної кризи, вони б почали розробляти політику, спрямовану на скорочення викидів парникових газів і спонукати інших робити те ж саме. Але фактично, вони не тільки нічого не роблять, вони роблять ще гірше.Планета повинна прокинутися, тому що до півночі 100 секунд, а світові лідери продемонстрували повну нездатність впоратися із загрозою ризику глобальної катастрофи - ось основне послання вчених.Історія: Як виник Годинник судного дня?Символічний проект під назвою "Годинник судного дня" початок американське видання Bulletin of the Atomic Scientists. Вперше про нього стало відомо в 1947 році, коли зображення годинника, стрілки якого стояли на 23:53 з'явилося на обкладинці журналу в результаті низки страшних подій, серед яких - ядерні бомбардування американцями Хіросіми і Нагасакі в 1945 році і холодна війна між СРСР і США .Метою годинника було показати, наскільки близький світ до глобальної катастрофи - спершу подібною катастрофою вважалася ядерна війна, однак згодом до ймовірних причин апокаліпсису додали технологічні чинники і екологію. Створення проекту було в деякому роді принаймні попередження. Укладач видання, емігрант з Росії Євген Рабинович, був серед тих, хто в 1945 році підтримав звернення до американської влади проти бомбардування японців. Однак коли воно не спрацювало, а ядерну зброю було застосовано, редколегія Bulletin of the Atomic Scientists і заснувала Годинник судного дня.Автори проекту були добре обізнані в ядерній проблематиці - деякі навіть були причетні до Манхеттенського проекту (американською програмою з розробки ядерної зброї).тТому знали про страшні наслідки, які вона може мати для людства, як ніхто інший.Всі випадки, коли стрілки Годинника переводилиНагадуємо, більш ніж за 70 років свого існування стрілки на циферблаті Часів судного дня міняли своє положення 25 разів і зміщувалися то вперед, то назад. У 1947 годe вони показували 23:53 однак уже в 1949-му, коли слідом за американцями перше ядерне зброю випробував СРСР, посунулися на 23:57. Чотири роки по тому, через випробувань двома наддержавами термоядерних бомб, Годинник судного дня показували 23:58 - 2 хвилини до глобальної катастрофи.У 1960-му році ситуація дещо покращилася і годинник повернувся на свою первісну оцінку 23:53 а вже в 1963 хвилинна стрілка відійшла ще на 5 хвилин. Це було пов'язано з підписанням США і СРСР договору про заборону ядерних випробувань, до якого згодом приєдналися ще понад 100 країн.Чергове загострення відбулося в 1974. Після того, як Індія випробувала ядерну бомбу, автори проекту посунули стрілки годинника, що відраховує час до глобальної катастрофи, на 23:51.Істотно погіршилася ситуація в світі і в 1984 році - війна в Афганістані зробила відносини між двома наддержавами знову напруженими. Стрілки Годинника судного дня завмерли на позначці 23:57 - 3 хвилини до опівночі.Однак після закінчення Холодної війни настала чергова відлига. США скоротили стратегічний арсенал після зникнення свого головного супротивника. 1991 року стрілки на циферблаті Часів судного дня відійшли на рекордну позначку 23:43 тобто 17 хвилин до півночі. Цей випадок став унікальним в історії проекту та більше ніколи не повторювався. З тих пір вчені переводили стрілки Годинника в основному тільки вперед, символізуючи, що людство неухильно рухається до глобальної катастрофи. Через випробування ядерних бомб, які провели в 1998 році Індія і Пакистан, на циферблаті з'явилася позначка 23:51. Інший точкою неповернення став теракт 11 вересня 2001 року, коли "Аль-Каїда" привела до руйнування величних "Веж-близнюків". Тоді стрілки годинника на 2 хвилини наблизилися до 24 години і стали показувати 23:53.Розробки ядерної зброї Північною Кореєю та Іраном в 2007 році наблизили людство ще на 5 хвилин до загибелі.У 2010 році світові додали ще одну хвилину. Однак уже в 2012 році її забрали. Причиною для цього стало застосування ядерної зброї у конфліктах і погіршення клімату. У 2015-му році, з тієї ж причини, стрілки годинника посунулися ще на 2 хвилини. Каталізатором для переведення годинників 2017 року стали вибори в США - після того, як глава держави став Дональд Трамп, стрілки змістилися на півхвилини вперед.Ще на півхвилини хвилинна стрілка посунулася 2018-го. Причиною цього стали слова і провокаційні дії США та Північної Кореї, що, на думку авторів проекту, могли стати причиною початку ядерної війни.На щастя, апокаліптичні прогнози на 2019 рік не виправдалися, проте 24 січня вчені вирішили залишити стрілки Годинника судного дня на позначці 23:58 через загрозу ядерної війни і зміни клімату.А вже через рік, 23 січня 2020 року, стрілки Годинника судного дня змістилися з 23:58 на загрозливу позначку 100 секунд до півночі. Головні причини для перекладу залишилися тими ж, що і в попередні два роки."Зараз ми висловлюємо, наскільки світ близький до катастрофи в секундах, а не в годинах або навіть хвилинах", - прокоментував рішення глава Bulletin of the Atomic Scientists Рейчел Бронсон.Нагадаємо, 2019 рік був одним з найспекотніших - середні глобальні температури стали  найбільшими за всю історію спостережень. У більшості регіонів було тепліше, ніж середні показники, а в Арктиці, Європі, Південній Африці підвищення було дуже значним.З текстом офіційної заяви можна ознайомитись на сайті Bulletin of the atomics. А що ви думаєте з цього приводу? Давайте обговоримо ймовірність настання судного дня в коментарях і з учасниками нашої Facebook-сторінки. Як будете проводити останні хвилини до кінця світу?Фото з вільних джерелРаніше ми писали, що в старій частині Нікополя відбувається занепад вже легендарного бізнесу для міста.І нагадуємо про наш топ найважливіших новин Нікополя, за тиждень, що вже минає.
Китаєць вивчив українську, щоб співати для України
Китаєць вивчив українську, щоб співати для України
Україна 2020-02-03 20:08:55
Якщо китайці можуть вивчити українську, чому деякі з нас - досі ні? Молодий китаць, Сюй ЧуаньЮн встиг покинути Піднебесну задовго до пандемії, щоб потрапити в Україну й навчитись співати. Китаєць на сліпих прослуховуваннях "Голосу країни - 10 сезон" емоційно переспівав відомий хіт Океану Ельзи "Не твоя війна". Про це NikopolToday передає від РБК-Україна. Виступ артиста у студії "Сніданку" / фото 1+1Напередодні випуску Сюй ЧуаньЮн заспівав наживо в студії «Сніданку з 1+1» і розповів, що вивчає українську мову вже протягом двох років.Вже в неділю, 2 лютого, о 21.00 під час третього ефіру Голосу країни-10 на каналі «1+1» на сцені вокального шоу глядачі побачать 25-річного учасника з Китаю - Сюй ЧуаньЮн.Я знаю тільки дві мови - українську та китайську, - каже Сюй. Він приїхав в Україну, щоб вчитися вокалу у найкращих. Вже протягом двох років він живе та навчається тут - зараз юнак є студентом Київського університету музики ім. Р. М. Глієра. За проектом Голос країни хлопець стежив давно, переглядав випуски у мережі Інтернет ще вдома, та мріяв заспівати на українській сцені. Для того, аби взяти участь у проекті, він активно вивчав українську мову, та, за порадою вчителя з вокалу, на сліпі прослуховування обрав пісню гурту ОЕ «Не твоя війна».Приголмшливе відео, як китаєць співає українською мовою пісню гурту "Океан Ельза":Сюй вийшов на сцену співати українською, не соромлячись невеликого акценту / відео Голос КраїниУ студії «Сніданку» Сюй виконав її у прямому ефірі та зізнався ведучим, що українські пісні дуже схожі на рідні йому китайські – такі ж мелодійні та ліричні: «Мені дуже подобається творчість гурту «Океан Ельзи», а ще українські народні пісні – я вивчив вже їх багато. Мені б хотілося одного разу заспівати на сцені Голосу країни ще й китайську народну пісню».На батьківщині Сюй мав власний музичний бенд, у якому був солістом. Вдома брав участь у вокальних конкурсах і фестивалях. Та попри це, участь у Голосі країни для нього – визначна і особлива подія, до якої хлопець готувався кілька років. Він вражений досвідом і професіоналізмом тренерів вокального шоу і вірить, що тут його навчать співати так, як ніде у світі. На запитання ведучих, де планує залишитись хлопець після того, як завершить навчання, сором’язливий Сюй відповів: «Цього року я отримаю диплом, але поки ще не знаю, де саме буду будувати свою кар’єру: в Україні чи Китаї. Час покаже».Після завершення ефіру хлопець зізнався, що поїхав так далеко за втіленням мрії, щоб батьки ним пишалися. У Китаї здебільшого всі родини багатодітні, і за традиціями діти повинні допомагати та піклуватися про батьків похилого віку. Сюй у родині єдина дитина, а тому відповідальніть за майбутнє сім’ї лише на ньому. Він хоче, аби мама і тато пишалися своїм сином, і весь світ побачив, що його вибір не був даремним.Чи вдасться іноземному учаснику підкорити сцену головного вокального шоу країни, розвернути тренерські крісла та здійснити заповітну мрію – ми дізналися вже цієї неділі. Так!Нагадаємо, ювілейний сезон вже відзначився сильними голосами та неординарними тембрами, за які розгорілася неабияка боротьба між тренерами ще в першому випуску програми. Після виходу в ефір другого епізоду, Голос країни продовжує утримувати високий інтерес аудиторії та зміцнювати показники телеперегляду. За аудиторією 18-54 50К + рейтинг минулої програми склав 5.7%, а частка – 18.0%. Відео потужних виступів учасників перших епізодів за лічені зібрали по мільйону переглядів на тримаються у трендах YouTube.За результатами другого дня сліпих прослуховувань, лідерами стали MONATIK та ПТП з NK, вони вибороли у свої команди по три учасника, команда Дана Балана поповнилася двома учасниками, а Тіна Кароль забрала до себе лише одного.Хто зможе привести своїх підопічних до перемоги у найголовнішій битві епохи – ювілейного сезону Голосу країни-10 дізнаємось незабаром.Фото РБК-Україна / 1+1Нещодавно ми нагадували: що таке особистість і які ключові характеристики?Також ми розповідали, як людяність перемагає - відома українка дає всім приклад, як варто піклуватись про тварин.
Учасник АТО зробив камінг аут - зізнався, що він гей
Учасник АТО зробив камінг аут - зізнався, що він гей
Україна 2020-02-06 20:12:22
Український військовий Василь Давиденко, який брав участь у збройному конфлікті проти про-російських сепаратистів на сході країни, поїхав на фронт заради хлопця, в якого закохався. Про це NikopolToday передає від «Бі-бі-сі Україна».«В Щасті ми були щасливі». Український військовий-гей пішов на фронт заради коханого. Трагічна історія гей-кохання, і вбивча війна, що викликає сльози.Василь Давиденко під час війни / фото BBCСолдат Давиденко другим з українських військовослужбовців зробив камінг-аут. Першим відкрито заявив про свою гомосексуальність колишній боєць українського батальйону «Донбас» Віктор Пилипенко.Давиденко, якому зараз 41 рік, був звільнений зі служби в 2015 році за станом здоров'я. На війні він отримав контузію, після якої Василю дали третю групу інвалідності.Давиденко розповів, що поїхав воювати на Донбас слідом за коханою людиною. У лютому 2014 року він познайомився у «ВКонтакті» з молодим військовослужбовцям Арсеном.Василь та його коханий Арсен разом, 2014 рік / фото BBC«Він повинен був їхати в свою військову частину з Одеси через Львів. Поїзд стояв півгодини вночі на вокзалі. Арсен запропонував зустрітися. Я прийшов до того поїзду. Ми поговорили - і він залишився. Вранці поїхав далі», - розповідав Давиденко.Василь Давиденко - ветеран війни з Росією / фото 360Через деякий час частина Арсена відправили в зону військових дій. Давиденко поїхав на фронт добровольцем. Він прибув в місто Щастя Луганської області, де перебувала військова частина Арсена.«В Щастя ми були щасливі», - згадує Василь.Не дивлячись на особисту трагедію, Василь продовжив захищати Україну / Фото BBCАрсен загинув в Луганській області в січні 2015 року. Їх коханню судилося бути тільки один рік.«У той день, коли я отримав повідомлення про загибель, я дотерпів до вечора, потім включив музику і почав плакати. Я так плакав, що навіть захлинався. Там не можна було кричати - в 800 метрах від нас стояли сепаратисти», - розповів Давиденко.За його словами, він повідомив іншим військовим, що з ним сталося. Всі помітили його стан. Через кілька місяців Давиденко потрапив в госпіталь з пораненням, після цього він вже не міг служити."Коли повернувся до Івано-Франківська в березні 2015-го, я закрився в квартирі й дав собі волю. Як я там ридав… Я кричав від болю до нестями". Потім Василь лежав чотири місяці в шпиталі з контузією."Після Арсена я дуже змінився. Кажуть, що в наступних стосунках людина порівнює свого нового партнера чи партнерку з попередніми. А я себе порівнюю з тим, яким я був, коли ми були разом. Що я відчував тоді й зараз, чи я відчуваю щось подібне? Ні, тому нині я сам по собі. Зате я знаю, що таке кохати".Про свою сексуальністьВасиль розповідає, що з дитинства відчував інтерес саме до хлопців, хоч зовсім ще не розумів, що з ним відбувається і чому. Коли в юності гуляв з дівчиною, відчував, що "це не його".У 10-му класі закохався в хлопця з паралельного класу. Він так подобався, що Василь пішов і сам написав заяву, щоб його перевели в клас до того хлопця. Вчителі й мама сильно здивувалися, але істинної причини ніхто не зрозумів."Коли переїхали до України з Росії, я не знав, що значить "гомік", "педік". Я написав хлопцю, який розмістив оголошення в газету про знайомство. Він жив у Рівному. Батьки мені давали кошти на морозиво. Я за них купив квиток до Рівного". Але той хлопець не прийшов на побачення.Сексуальність людини Василь порівнює з кольором очей, волосся, зростом. "Для мене навіть ніколи не стояв внутрішньо вибір: я чітко відчував, що не можу бути з жінкою"."Коли ти гей, а родичі в селі тебе примушують одружитися й ти це робиш, - це вибір. А сексуальність ти не вибираєш. Коли чоловік - гей, але він цього не визнає, одружується, то живе в суцільній брехні. Людина себе ховає в самому собі. Як вона буде виховувати своїх дітей, якщо вона себе зрадила? Я таким бути не хочу. Я хочу бути відкритим, одвертим".Василь Давиденко вважає, що представникам ЛГБТ потрібно надати право на юридичне оформлення партнерства, на спадок, на всиновлення дітей. Тільки тоді можна буде говорити про припинення їхньої дискримінації в Україні.Про гомофобію та українську арміюВасиль Давиденко на Марші захисників України, 24 серпня 2019 року / фото BBCКолись у військовому шпиталі Василя Давиденка поклали у палату з 24-річним хлопцем. Він розповів йому, що є геєм і що боїться служити в армії, боїться, що не витримає на війні."Він не міг проявити себе, а тут ще його кинули в армію, де навколо самі чоловіки. Якби він міг про себе заявити, що є геєм, то його могли б відправити, приміром, у штаб, а не на фронт. Цей хлопець викинувся з вікна (вчинив самогубство, - ред.) - і загинув. Хоч потім писали "випав" з вікна".Ветеран вважає, що в Україні все ще важко приймати таких людей, як він через "совкове мислення"."Я раджу перечитати історію про Содом та Гомору. Чому Господь вирішив зруйнувати ці міста? Не через те, що там була содомія, а через те, що вони напали на янгелів. Якщо я тебе кохаю жертовно, готовий життя втратити, стати за тебе горою, - це і є любов. Справжня".У будь-якій армії в світі служать геї. "Я бачу, як багато є військових-геїв на різних сайтах. Хай таких чоловіків на батальйон чи дивізію буде кілька, але вони не можуть сказати правди про себе, ходять один навколо одного. Одразу думка: "А якщо дізнаються? А якщо зацькують?" А там і до дезертирства не далеко".Про рідних ВасиляЖодного зв'язку з рідними у Василя немає. Його близькі родичі служать в російській армії."В Україні я залишився сам, більше нікого тут немає. Мої родичі в Росії підтримують російську риторику про те, що ми тут "дітей вбиваємо". Мене політичні розмови з ними заводили в глухий кут. Я вирішив, що мені легше просто припинити з ними спілкуватися".Мати Василя живе в Криму: "Вона мені навіть писала, щоб я приїхав туди й покаявся перед ФСБ. Писала у вайбері такими фразами, якими вона не говорить. Мої рідні стали мені чужими".Про власний камінг-аут"Я просто заявив, що я такий. Все. Я з того почав: я гей. У когось є питання? Ставте - буду відповідати. Мені набридло ховатися від самого себе. Коли людина стає собою, до неї не можна приліпити жодну стигму".Розповідає, що його камінг-аут був абсолютно природнім. Він його не планував."Мені пояснили, що буде зустріч щодо поширення ВІЛ з-поміж військових. Запитали, чи я міг би там виступити. І що мені втрачати? Рідних нема, кохання нема. Головне - себе не втратити. Після цього почала спадати моя внутрішня напруга, немовби скинув з плечей мішок піску"."Якщо мені раніше сміялися в спину, то тепер цього не зробиш. Хіба що підійди й розсмійся мені у вічі".Наостанок розмови Василь Давиденко визначив, чого не зміг би простити - зради й підлості."А зрада самого себе є найстрашнішою зі зрад".Фото 360 / BBC / Facebook Василя ДавиденкоРаніше ми писали трохи цікавого про нас: сам себе не похвалиш - ніхто не похвалить.І здається, що ігровий вірус вирвався у реальний світ з мережі, щоб налякати всіх нас.
ЛГБТ на захисті України від російських окупантів
ЛГБТ на захисті України від російських окупантів
Україна 2020-02-07 22:57:07
30 серпня у київській галереї IZONE відкрилася фотовиставка "Ми були тут" – проект українського фотографа Антона Шебетка, присвячений представникам ЛГБТ-спiльноти, які брали участь в операції об'єднаних сил [раніше – АТО] на Донбасі.  ЛГБТ на варті країни від сепаратизму. Як багато геїв серед українських військових? Про це NikopolToday передає від "Новий Час". Хто стоїть на захисті Ваших традиційних цінностей і свободи?Фотограф Антон Шебетко (праворуч) та один із героїв його фотопроекту, колишній боєць батальйону Донбас Віктор Пилипенко / фото НЧНапередодні відкриття виставки журналіст НВ Олександра Горчинська зустрілася із самим Антоном Шебетком та одним із героїв його проекту – Віктором Пилипенком, колишнім бійцем батальйону Донбас, аби поговорити про геїв на війні, сексуальну просвіту в Україні та стереотипи стосовно ЛГБТ-спільноти.НВ: Як до вас прийшла ідея зробити проект саме про представників ЛГБТ-спільноти на війні?Шебетко: Коли я переїхав із України до Амстердама, якось по-новому поглянув на те, що відбувається в Україні. Мене все це зворушило, і я збагнув, що було б круто попрацювати із людьми, які, по суті, з одного боку – національні герої, а з іншого – вони не є приємними для певних сегментів суспільства. Тут є певне протиріччя і подвійність і для самої людини: ти і патріот, і захищав країну, але ця ж сама країна не хоче тебе сприймати.Фотограф Антон Шебетко зараз мешкає в АмстердаміМені було цікаво, як ці ідентичності уживаються в людях. І як ці люди взагалі з цим можуть впоратися. Тому з усіма героями я проводив ще й інтерв'ю, аби це була не лише візуальна складова.Спочатку в мене було п’ятеро героїв, потім я дознімав ще кількох. Є такий момент: їх складно знайти, адже взагалі такі люди рідко щось заявляють про це публічно. Якщо це не їхня робота чи основна діяльність – я маю на увазі, якщо вони не правозахисники, не громадські активісти – то мало хто згодиться виступити на цю тему десь у медіа, скажімо. Бути ЛГБТ в Україні – поки що проблема. Це постійні складнощі на роботі, в родині, зневага з боку оточення.Про це мало хто каже відкрито, що призводить до того, що консервативно налаштовані люди формують свої переконання на підставі певних карикатурних стереотипів, і ці стереотипи не є правдивими.Мені не подобаються проекти, де є тільки текст і нічого більше – історія людей, не підкріплена світлинами, якимись візуальними елементами. Я за те, аби були реальні персонажі у матеріалах, адже простому тексту віриться менше.НВ: Але ж вам удалося врешті знайти героїв. Яким чином?Шебетко: Насправді Віктор, здається, чи не єдина людина, яку я знайшов через КиївПрайд. Всі інші – це знайомі знайомих, яких почасти відшукав абсолютно випадково.Пилипенко: Цей проект став таким собі тригером для країни.Про нього я дізнався від свого друга і його дівчини. Вони знали, що я гей, я ще до цього зробив їм камінг-аут. Наприклад, Дмитро Резніченко, доволі відомий блогер і також боєць АТО, перебував у моєму батальйоні. За певний час він кардинально змінив свою риторику – він був праворадикалом, а потім щось змінилося у його свідомості, трансформував свої погляди на життя, за що на нього нападали його колишні поплічники.Хочу подякувати Антонові за можливість бути частиною проекту, бо під час бесіди з ним тоді, відповідаючи на його дуже влучні та гострі запитання, я навіть сам для себе замислився багато над чим. Розклав власні думки по полицях.Коли я зробив камінг-аут, це допомогло мені побачити, хто мої справжні друзі. Деякі люди відсіялись з мого оточення самі по собі.Зараз праворадикали чомусь вважають, що ЛГБТ на війні нема, це найпоширеніша думка і вона хибна. А серед самих цих праворадикалів більшість – лише тиловики, які й самі не були на тій війні, або були як селфі-солдати, аби пофоткатись. А потім ти повертаєшся з фронту, і вони тобі в спину плюють. І чинять напади на мирних людей і мирні демонстрації.Факт: Учасник АТО зробив заяву, що він гей! Читайте за посиланням.НВ: Як і коли ви потрапили на Донбас?Пилипенко: У вересні 2014-го долучився до батальйону "Донбас" як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027, відтак нас призвали. Рік і сім місяців пробув на Донбасі, безпосередньо у гарячих точках – десь півроку. Служив також у Широкіно.Коли мобілізувався, намагався знайти себе у цивільному житті. За фахом я перекладач, тому шукав роботу за цим напрямом. Також я маю досвід роботи копірайтером. Були ще різні проекти, звісно, не всі вдалі. Зараз працюю редактором на телебаченні, робота цікава і мені до вподоби.Колишній боєць батальйону "Донбас" Віктор ПилипенкоНВ: Що говорять про ЛГБТ у самому військовому середовищі? І чи говорять взагалі?Пилипенко: Це на війні не обговорюють. Не та тема, про яку будуть постійно говорити, реально обговорювати, це точно.Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того – ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот.Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції.НВ: Ваш фотопроект вийшов на сайті Bird in Flight. Що ви тоді прочитали у коментарях під світлинами?Шебетко: Найбільше мене здивували коментарі про те, що цей проект – російська провокація. У цій тезі я ніяк не можу вловити суть, логічний зв'язок. Яким чином сексуальна орієнтація чи гендерна самоідентифікація стосується пропаганди?..Також казали, що це все замовні матеріали.НВ: Зазвичай поширений “аргумент” на цю тему серед супротивників ЛГБТ – “нехай краще підуть в АТО, ніж на ці свої паради”. А тут ви своїм проектом одразу це перекреслили.Шебетко: Ну, так, але знайшлися ж інші аргументи проти.НВ: Чому, на вашу думку, чимало людей в Україні ставляться до представників ЛГБТ з пересторогою та негативом?Шебетко: Проблема в тому, що у нас в Україні немає публічних камінг-аутів. Якби якийсь топ-політик вийшов і сказав: “Так, я гей”, це могло б щось змінити.НВ: Тим часом у світі, в деяких парламентах чи інших державних структурах уже давно є чиновники-трансгендери, наприклад.Пилипенко: Через це і пересічні люди, не публічні, бояться говорити про це іншим. Маю знайомого, який рано усвідомив, що він гей – років з 16, але боявся цього, адже жив у маленькому населеному пункті. В результаті він одружився – зробив такий прагматичний розрахунок, що це ніби має якось його врятувати в очах суспільства. З дружиною живе й досі, проте таємно зустрічається із хлопцем. Звісно, він про це жалкує, бо живе не так, як йому того хотілося би, змушений переховуватися. Але це – через страх, що суспільство його не прийме.Шебетко: Також я колись читав дослідження по Україні про те, чи є у людей в близькому оточенні представники ЛГБТ. Там, здається, лише десь 10% відповіли, що особисто знають бодай одного відкритого представника ЛГБТ.Певна річ, більшість уявляють собі геїв як якихось монстрів, як загрозу національній безпеці.Пилипенко: Це такий собі “Борис Пєнкін” – збірний образ з усього, що можна, який не відповідає дійсності. І [російський співак] Боріс Моісєєв, і [російський артист пародії] Сергій Пєнкін в одному флаконі. Є така відома дефініція – латентний гей. Часто ці люди, які не готові прийняти це у собі, потім нападають на інших ЛГБТ. Але з цим уже має працювати психолог.Шебетко: Для мене взагалі не важливо, як людина вдягнена, що вона робить – доти, доки це не переростає в агресію стосовно інших та нав'язування власних інтересів.Люди взагалі побоюються виставляти напоказ свою сексуальність в принципі, й це стосується не лише ЛГБТ.В Україні було вельми складно знайти героїв для свого фотопроекту, які погодилися б відкритисяНВ: Проте цього року (2019, ред.) на КиївПрайді ситуація все ж виглядала кращою: були відомі люди, які прийшли туди підтримати ЛГБТ-спільноту. Серед українських політиків, наприклад, був нардеп Сергій Лещенко, також були європейські, канадські політики.Шебетко: Якби цих іноземних дипломатів там не було, все скінчилося би, як завжди, раніше. Прийшли б, побили, наскочили і розбіглися.А так – спробували б вони випадково напасти так на європейських політиків, вийшло б дуже негарно. Тому змушені були все охороняти, посилено захищати КиївПрайд.НВ: Взагалі дуже цікава тема – те, що люди остерігаються показово демонструвати свою сексуальність.Шебетко: Так, тут є момент: певна поведінка зазвичай продиктована тим, що ми живемо у гетеросексуальному суспільстві. Тобто для гетеросексуальних пар є нормально, коли чоловік і жінка проявляють свої почуття публічно: йдуть, тримаючись за руки, цілуються чи обіймаються на вулиці. Або обговорюють інтимні подробиці свого життя десь на роботі в курилці. Вони виставляють своє спіднє напоказ, і вся культура на цьому побудована. Ніхто не бачить у цьому проблем.Проте коли йдеться про одностатеві пари, то ненавистники волають, мовляв, нема чого при дітях це демонструвати, не показуйте це на публіці тощо. Але ж ніхто з ЛГБТ не вимагає жоних додаткових чи особливих прав для себе. Вони просто хочуть бути нарівно з гетеросексуалами в цьому аспекті.НВ: Ще одна проблема зараз – це сексуальна просвіта. Останнім часом ентузіасти все ж намагаються впровадити в Україні якісь лекції, тренінги чи запустити освітні проекти про секс, сексуальне здоров’я, культуру стосунків між партнерами, про гендер тощо. Але й це зустрічається критикою та негативом. Або такі заходи зривають, як це було минулого літа під час лекції про трансгендерів у столиці, або називають пропагандою, як та жінка у відомому відео, що казала про “58 видов геев” у Європі.Шебетко: Звідки була ця жінка, до речі?НВ: Мітинг десь у Росії.Шебетко: Ну ось такий підхід дуже характерний для РФ, і ми до цього поступово теж у чомусь скочуємось.Тут багато значить те, як на мене, релігія – коли люди пояснюють свою гомофобію тим, що це “гріх”, “содомія” тощо.Взагалі ж у нас люди і до релігії ставляться по-особливому. Не усвідомлюючи, що до чого. Виконують якісь язичницькі ритуали, при цьому вважаючи себе християнами, наприклад. І не можуть пояснити, навіщо вчиняють так.Фотопроект Шебетка можна переглянути в галереї "Ізоляція" в КиєвіНВ: Тому що мама так робила. І бабуся, і прабабуся, а значить, “і я так маю робити”.Пилипенко: Найцікавіше те, коли людям якась тема незрозуміла – а тема ЛГБТ їм незрозуміла, їм легше втекти назад до власного світу, де все відповідно до усталених звичних норм життя.НВ: Антоне, ви переїхали жити до Амстердама. Це місто, як і Берлін, часто вважають взірцем толерантного ставлення суспільства до ЛГБТ. В основному завдяки прайду. Як там насправді ситуація?Шебетко: Вважати, що в Нідерландах нема гомофобії, як і ксенофобів чи расистів, – це помилка. Їх там чимало. Наприклад, нещодавно один модний бренд – виробник костюмів – запустив свою рекламу на сітілайтах. Там зображені чоловіки, що цілуються. Ці реклами розбили – вночі, звичайно, бо вдень би ніхто такого не вчинив.З іншого боку, є прайд, на який збирається вся країна. Там є гомофоби, так, але різниця в тому, що в цій країні соромно бути гомофобом, адже тоді інші люди тебе матимуть за невігласа, вважатимуть людиною недалекоглядною, неосвіченою.Для голландців важливіші права людини. Для нас, на жаль, – не дуже.Фото Новий ЧасАвтор Rayan RienerНагадуємо, трагедія Голокосту існує до нашого часу - деякі продовжують справу фашистів-нацистів, дискримінуючи ЛГБТ та ромів. Також ми розповідали як кохана дівчина Ілона Маска стала представником трансгуманізму.
Підпільна війна під час окупації міста Нікополь - історичні факти
Підпільна війна під час окупації міста Нікополь - історичні факти
Нікополь 2020-02-08 13:34:59
Історія може повторитись, як події в Китаї, що нагадують Чорнобиль, і варто бути готовими. Оскільки Україна і всі ми не були готові до війни з Московю. Як вести підпільну війну проти окупантів в Нікополі? Вчимось у старожил Другої Світової війни. Про те як жив Нікополь в роки Другої світової війни: підпільна війна в окупованому місті - NikopolToday передає від "Прихисту". Перші публікації про окупували Нікополі можна прочитати тут і тут на сайті Прихисту. Майже весь період окупації на Нікопольщині існували партизанський і підпільний рухи.За кілька тижнів до окупації був створений партизанський загін, який очолив Федір Тихонович Рижиков. Партизанську базу розмістили в Покровських плавнях, куди звозили продовольство, а органи НКВС передали гвинтівки, пістолети, боєприпаси. 28 серпня 1941 року на дорозі від Капулівки в Покровське під вогонь партизанських кулеметів і гранат потрапила німецька штабна машина з офіцером. Двоє німців були вбиті, двоє поранені (їм вдалося втекти). Через деякий час після нападу партизан в той же день, в Капулівку і Покровське приїхали сотні німецьких солдатів. Вони оточили села, провели масову облаву і розстріляли кількох жителів. Ось як про це говориться в спогадах: «На наступний день вранці німці зігнали на польову бригаду всіх жителів села і оголосили, що якщо ті не видадуть партизан, то кожен 10-й буде розстріляний, а село спалене. Знайшлися зрадники - 3 людини, які видали...».Про події 1941 і про розстріл свого дядька, Іллі Саламахи, згадує за переказами своїх земляків, записаним в 1984 році., Житель села Капулівка Володимир Саламаха. Він пише: «...коли полоненим німці видали лопати і змусили рити яму в пояс, Ілля Саламаха сказав: «Хлопці, ви знаєте, що ми собі яму копаємо? Це - наша могила. І все покидали лопати. Микола кинувся бігти в бік плавнів, а інших тут же у плавнів і постріляли. За втікачем впало кілька німців навздогін і через деякий час його пораненого залучили і ще живого кинули в яму. Всіх присипали землею. З ями ще довго долинав стогін...».За даними, отриманим вже через десятиліття під час пошукових робіт, один із загиблих німецьких офіцерів, майор Баге, мав при собі таємну штабну карту з планом наступу німців через Дніпро. Ця карта була захоплена партизанами і передана в розвідувальний відділ штабу Південного фронту, а звідти - в Генштаб Червоної Армії в Москву.Для боротьби з партизанами німецьке командування створило спеціальну групу військ, яку очолив генерал фон Рок. Більше 200 партизан загинули, інші, захоплені в полон, були розстріляні. Трохи вдалося вийти з оточення.Говорячи про діяльність партизанів у нашому краї, не можна не згадати і про загін імені Сталіна, сформований в другій половині 1942 року. Командиром цього загону був Герой Радянського Союзу Макар Лукич Ткачов. У 1943 році загін розгорнув бойові дії проти німецьких військ. Партизани перехоплювали їх баржі, перешкоджаючи судноплавству по Дніпру. На жаль, восени 1943 року через лінії фронту прибула спецгрупа НКВС, яка за надуманим звинуваченням розстріляла Ткачова і його батька. Втративши керування, загін був розгромлений зондеркомандою «Петер», яку очолював колишній старший лейтенант КА Петро Галафаев, який перейшов на бік ворога. Група «Петер» в складі 20-ти осіб відзначалася своєю особливою тактикою і жорстокістю. Вона до цього мала на своєму рахунку вже кілька тисяч закатованих розвідників, партизанів і підпільників на Донбасі і в Запоріжжі.У фондах НКМ зберігається копія довідки з наступним текстом:«Військовою прокуратурою СРСР в 1959 році. Було встановлено, що Ткачов Макар Лукич і його батько Ткачов Лука Лаврентійович були звинувачені в 1943 році в скоєнні злочину необгрунтовано і в даний час повністю реабілітовані з поверненням Ткачову М. Л. звання ГРС».Боротьба з німцями йшла і в самому місті Нікополь. У жовтні 1941 року була створена перша підпільна організація «Правда». У ній були задіяні учні педагогічної школи. Учасники групи змогли отримати радіоприймач і друкарський шрифт, за допомогою яких вони друкували і розповсюджували листівки зі зведеннями Радінформбюро про події на фронті. Проіснувала ця підпілля до лютого 1942 року і було розпущено через те, що за членами організації німці встановили спостереження.У березні 1942 року була створена нова підпільна організація «За Радянську Батьківщину». Її керівниками стали Микола Хілінський і Лідія Назаренко. Всього група налічувала 39 осіб. Учасники групи розповсюджували листівки, розклеювали по місту антигітлерівські карикатури, зривали мобілізацію молоді на роботу в Німеччину. Підпільники передавали продукти харчування і одяг радянським військовополоненим, а також збирали зброю для ведення відкритої боротьби з ворогом в майбутньому. На жаль, німцям вдалося напасти на слід підпільників. Організація «За Радянську Батьківщину» була розкрита за допомогою агентів німецької служби безпеки: колишнього військовослужбовця Тимофія Рябих, який був родичем сестер Слепенцовіх, учасниць цієї організації, і Максима Книр, представленого як керівника молодіжного підпілля в місті Дніпропетровську під псевдонімом «Зорін». Слепенцови, не підозрюючи про справжню діяльність агентів, познайомили їх з іншими підпільниками, і з самим Хілінський. Нібито для спільної співпраці, Зорину був наданий повний список учасників групи з усіма даними і перелік зброї, яким володіла організація. Після цього Рябих і Книр більше не з'являлися. А 17 грудня 1942 всі активні учасники підпільної організації були заарештовані німцями. Підпільникам довелося перенести допити, тортури, знущання. В ніч з 6 на 7 січня 1943 їх повезли на розстріл. По дорозі на місце страти заарештовані зробили відчайдушну спробу вирватися на свободу. Більшість підпільників було вбито або поранено на місці. І тільки трьом вдалося втекти: Олександру Шведову, Петру Орлову, Лідії Назаренко. Ті, кому вдалося втекти, перейшли по льоду в плавні і після різних випробувань перетнули лінію фронту і приєдналися до армії.Діяли підпільні організації і в інших містах району, проте більшість підпільників також пережили арешти і тортури, більшість були розстріляні.Зі спогадів підпільниці групи "Молодь" партизанського загону "Марганець" Ксенії Штраус:«Сім днів мене тримали в камері. Допит слідував за допитом: «Де партизани, назвіть керівників?». Мене допитував німецький офіцер, поруч з ним сиділа величезна вівчарка. Був перекладач. Офіцер спочатку кричав, бив по обличчю і раптом з усієї сили жбурнув мене в кут. В цей час на мене кинулася собака. Я настільки злякалася, що зі страху відскочила в протилежний кут. На допитах били страшно, але я боялася тільки одного, щоб під час обшуку в моєму будинку не виявили німецькі пропуску та бланки. На превелику радість, окупанти не знайшли проти мене ніяких доказів і через сім днів випустили».Довгий час маловідомої сторінкою в історії Нікопольщини була діяльність в період німецької окупації Організації Українських націоналістів. Спочатку німці не чіпали активістів ОУН, оскільки в перші дні війни її керівництво заявило про намір боротися проти комуністичної диктатури. Однак, коли німці дізналися, що українські націоналісти в своїй підпільній роботі закликають населення до боротьби з окупаційним режимом, заборонили організацію «Просвіта» і почали переслідувати оунівців. Але нелегальна діяльність ОУН тривала, створювалися підпільні осередки, поширювалися антинацистські листівки, роз'яснялися завдання національного руху. Нікопольська ОУН налічувала до 100 чоловік. Восени 1943 німецька поліція розгромила їх конспіративну квартиру. Одним з видних діячів ОУН в Нікополі був Федір Вовк, який до війни працював директором школи №9, а під час окупації був головним агрономом району.Федір Вовк / фото ПрихистФедір Вовк зі своєю дружиною Єлизаветою Шкандель і вчителькою Марією Мізіної в роки окупації врятували від неминучої розправи єврейську сім'ю Сари Бакст, яка складалася з 4 чоловік. У 1990-х рр. рішенням Національного інституту «Яд - Вашем» всіх трьох було присвоєно почесне звання «Праведник народів світу». На фасаді СШ №9 в їх честь було встановлено меморіальну дошку.Далі буде...У статті використані матеріали Нікопольського краєзнавчого музею. Про дійсно цікаву історію музею в Нікополі NikopolToday вже писав у попередньому матеріалі. За матеріалом журналістки Марини КостенкоФото ПрихистНагадуємо, новий штам коронавірусу, що вбиває Китай, може виявитись старою радянською біозброєю.Варто повідомити, що соціальне таксі в Нікополі рятує людей з інвалідністю від ув'язнення в чотирьох стінах, оскільки вулиці міста не придатні навіть для здорових містян.
Битва за Нікополь - факти історії, які варто знати
Битва за Нікополь - факти історії, які варто знати
Нікополь 2020-02-09 03:02:36
Історія міста Нікополь в роки Другої світової війни: битва за Нікопольський плацдарм - передає NikopolToday про головне від "Прихист". Хто визволив Нікополь від фашистів?8 лютого місто відзначало День звільнення Нікополя від фашистських військ. Ми публікуємо заключну публікацію про Нікополь часів Другої світової війни. Попередні матеріли по темі окупації Нікополя можна прочитати за посиланнями: 1-а частина, 2-га частина, 3-тя частина.Нікопольський плацдармУ листопаді 1943 року було створено плацдарм проти сил 3-го і 4-го Українських фронтів. На противагу радянським військам діяла так звана «Армія месників». Саме так охрестив 6-ю польову армію міністр пропаганди Геббельс, оскільки частково вона була набрана з родичів солдатів і офіцерів, які загинули в битві під Сталінградом. Щоб підвищити моральний дух захисників Нікопольського плацдарму Адольф Гітлер встановив подвійний оклад і обіцяв відзначилися солдатам відпустки в рідну Німеччину.Що шукав Гітлер у Нікополі?Нікопольський плацдарм був укріплений німцями з усіх боків, всі населені пункти перетворені в міцні вузли оборони. У кілька рядів стояли дротяні загородження, підступи до яких перетинали мінні поля. Таке зміцнення цих районів було пов'язано з наявністю тут марганцевих руд. Німеччина не мала власних запасів марганцевої руди, яка була вкрай необхідна для її військової промисловості. На одній з нарад в штабі групи армій «Південь», ще в березні 1943 року, Гітлер підкреслював: «...що стосується нікопольського марганцю, то його значення взагалі не можна оцінити. Втрата Нікополя (на південний захід від Запоріжжя), означала б кінець війни...». Тому німецькі війська до останнього намагалися утримати бойові позиції в цьому районі.Крім цих причин іноді називають ще й містичні варіанти про те, що Гітлер хотів знайти в Україні якісь древні артефакти і «місце сили» (які дали б йому можливість заволодіти світом). Чи знайшли німці то, що шукали на Нікопольщині, достеменно ніхто поки сказати не може.Факт: В Нікополі також був Голокост євреїв і не тільки під час окупації. Читайте в матеріалі. Але відомо, що великий інтерес для них представляла, зокрема, Кам'яна могила поблизу Мелітополя з її малюнками та написами ХІІ-ІІІ тис. до н. е., а також скіфські кургани, яких на землях Нікопольщини було безліч.Неодноразово робилися спроби пробити оборону ворога, проте кожного разу вони закінчувалися невдачами. У боях за Нікополь загинуло багато солдатів як з радянської, так і німецької сторін.У мемуарах німецьких військових, виданих в післявоєнні роки, описуються страшні бої на Нікопольському плацдармі. Зокрема, вони писали, що в армію в тих краях забирали навіть підлітків з 14 років, і всі вони загинули. А коли радянське командування віддавало наказ наступати, танки їхали прямо по пораненим і вбитим. Стояв такий тріск ламаємо кісток, що від цього страшного звуку деякі німецькі солдати зійшли з розуму. Також відомі випадки, що у ворожих кулеметників починалися психічні розлади через величезне число вбитих ними радянських солдатів. Таким кривавим шляхом комуністи отримали "перемогу" - ціною, яку ми відчуваємо і до сьогодні.Нікопольско-криворізька операціяНікопольско-криворізька операція почалася 30 січня 1944 року. 2 лютого воїни 57 Стрілецькій дивізії визволили село Лошкарівка, а через два дні підійшли до села Шолохове. Прорив німецьких військ в цьому районі був вирішальним. До 5 лютого війська 3 Українського фронту (УФ) оволоділи великим залізничним вузлом Апостолове та залізничною станцією Марганець.7 лютого 1944 року почалася атаку на Нікополь. Близько 23:00 почався важкий бій за залізничну станцію. 8 лютого 1944 року близько 2:30 вийшли на південну околицю міста. Відступаючі фашисти намагалися стримувати просування радянських військ, але вже безуспішно.Отже, в ніч з 7 на 8 лютого 1944 місто було звільнене від ворога. У бою за Нікополь загинуло 568 військовослужбовців. Всього бої на Нікопольському плацдармі в 1943-1944 рр. забрали життя 60 тисяч радянських воїнів, з них 30 тисяч - без вісті зниклі.Нікопольско-Криворізька операція, яка тривала до 29 лютого, закінчилася повним звільненням Нікопольського-Криворізького і марганцево-залізорудного району. В ході цієї операції Нікополь був звільнений 8 лютого, Нікопольський район - 11 лютий 1944. На честь перемоги Москва салютувала 12 артилерійськими залпами з 124 гармат. У наказі Верховного Головнокомандувача Й. Сталіна 16-ти військовим частинам і з'єднанням, які особливо відзначилися при визволенні Нікополя, були присвоєні почесні найменування «Нікопольських» і «Нижньодніпровських», 14 - були нагороджені бойовими орденами. 18 радянських воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.З розгромом 6 німецької армії (12 дивізій якої зазнали значних втрат) і ліквідацією важливого плацдарму на лівому березі Дніпра, було зірвано план гітлерівського командування на організацію прориву до своєї кримської угрупованню. 4 УФ отримав можливість, не побоюючись удару супротивника з тилу, продовжувати підготовку Кримської наступальної операції.Також були створені вигідні умови для наступальних операцій радянських військ по звільненню Правобережної України. Війська противника втратили під містом тисячі солдатів і офіцерів убитими й пораненими, багато військової техніки та майна.Але не менше були втрати і радянських військ. Наприклад, тільки в Кам'янці-Дніпровській (лівобережжя Дніпра), в братській могилі поховали до 10-ти тисяч загиблих солдатів і офіцерів 3 гвардійської армії Д. Д. Лелюшенко. Після таких кровопролитних боїв вона була розформована.Визволитель Нікополя Романов В. Н.У повоєнні роки нікопольці в пам'ять про загиблих воїнів-визволителів побудували в місті меморіальний комплекс «Вічна слава» і встановили пам'ятні знаки. В останні роки ведеться велика пошукова робота на електронних сайтах «Меморіал» і «Пам'ять», в Подільському архіві, зокрема науковим відділом Нікопольського краєзнавчого музею та групою «Пошук» Нікопольського заводу феросплавів. З'являються нові і нові імена героїв, які віддали своє життя за звільнення нікопольської землі в лютому 1944-го, і пам'ять про них, безумовно, повинна бути увічнена нащадками.У статті використані матеріали Нікопольського краєзнавчого музею.Фото ПрихистНагадуємо, штучний інтелект вирахував скільки людей на Землі помре від апокаліптичного коронавірусу. І так, досі важко зрозуміти, хто саме "програв" у Другій світовій. Напевно не знайти у сучасній Німеччині болай одного міста у такому ж критичному стані, як Нікополь.
Як перемогти добром зло російську пропаганду - приклад
Як перемогти добром зло російську пропаганду - приклад
Нікополь 2020-02-12 14:47:59
Багато з нас втратили не тілкьи численних друзів з Росії, нагадує NikopolToday, після військовго кофлікту але і велику кількість родичів. Можливо, варто бути розумнішими щоб донести правду до своїх близьких в Родині, не дивлячись на жахливу пропаганду Москви.І саме в цьому вам, можливо зможе допомогти рубрика "Власна думка". Варто завжди залишатись людьми, бути розумнішими і навіть хитрішими, щоб донести правду до своїх близьких, вражених пропагандою. Что мне ответить русскому поэту?Совсем недавно познакомился со стихотворным творчеством молодого Московского поэта Григория Карянова, декадентом; человека, во многом близкого мне по духу. Его стихи - дышат манерой Есенина, в чьем сельском деревянном доме я однажды был в Разянской области (Константиновское), а после, созерцал прекрасный вид долины, спускавшейся по склону, прямо к реке, в которой отражались белые облака.Словно в зеркале. Отлично поладили и нашли много общего. Но вот, состоялся диалог... Это пример того, как могут найти консенсус два человека, с разной точкой зрения. Я изложил его ниже:Rayan Riener: Есть один интересный поэт/писатель Артем Бебик)) Не слышал о нем? Вот его блог: http://www.artem-bebik.com/; может тебя заинтересует то, что он пишет.)) У него весьма своеобразное творчество)))Блоґ Артема Бебика (www.artem-bebik.com) - посилання на Блоґ Артема Бебика, молодого письменника-постмодерніста з Миколаєва.Григорий Карянов: Не слышал о таком. Но никогда не поздно узнавать что-то новое.Rayan Riener: Прочитал что-нибудь из его творчества??) Как впечатления?Григорий Карянов: Да) Знаешь, неплохо! Очень! Правда с переводом некоторые сложности, но суть ясна. Спасибо, что поделился))Кстати, может слышал, Россия направляет колонну гуманитарной помощи Юго-Востоку. Только бы дошла...Я боюсь, как бы это не посчитали вторжением соседнего гос-ва.Rayan Riener: Посчитают, к сожалению...Григорий Карянов: ППЦ! Ну там же гуманитарная катастрофа... разве ж можно??! вот так... ОЙ, ты меня извини, я с утра до ночи себя новостями извожу, переживаю... Честно признаться, я боялся разговора на эту тему, именно из-за того,что делают новости с умами людей, что в РФ, что в Украине... Дело в том, что я прямой участник Революции, и видел все из середины, не через какие-либо новости...  Я был в Киеве с 26 числа, до 30-го, ночи, когда был разгон. И... каждое мгновение этих ужасных событий я запомнил на всю жизнь. Как били девушку-студентку, которая стояла передо мной (мы держались за руки и пели гимн), когда наступал Беркут (по вашему ОМОН), как какой-то мужчина сказал в мегафон, что мы мешаем установке елки... Потом нас начали бить по головам, чтоб мы разомкнули руки... Сзади кричали девушки и девочки, что были за нашими спинами прямо под Стеллой... Помню руки беркута, которые сразу ринулись рвать яркие плакаты, которые мы все вместе рисовали днем... Помню как они тащили с меня флаг, что было больно шее, но сорвали. Помню отчетливо "бей хохлов"... Опрокинули скульптуру, и вместе с ней покатился по стеклу, а когда поднялся, все бежали и плакали. Взрывались шашки, то очень страшно. Девушки подходили к милиции, которая стояла и ничего не делала. Потом кто-то будто отдал приказ (я  в этот момент спешно шел по Хрещатику) и беркут погнался за нами. Часть людей побежала в противоположную сторону от Майдана, а часть, вместе с ней и я - в сторону Бессарабки. Потом раздался истошный звук множества людей, который  я не забуду. Я только раз успел оглянуться, и увидел как они догоняют и гурьбой добивают. Но я раньше ходил на легкую атлетику, и быстро бегал. Думал, что спасусь в переулках, но беркут гнался буквально по пятам, сзади кого-то схватили, подбив ноги. Это меня и спасло... Впереди бежало еще 3 парня. Мы свернули, но услышали звук патруля... Все это напоминало какой-то постапокалиптический фильм про тоталитарное будущее... И мы спрятались в подвале. Патруль, оказывается гнался за еще одной группой, их схватили.Сидя в подвале, я видел как парни были перепуганы. Я им сказал снять флаги с плеч, и сорвать все наклейки с одежды, потому, что они были не в адекватном состоянии от шока. Потом мы выбрались и придумали выдать себя за обычных прохожих. Но увидели, как некоторые подбитые хипстеры со своими девушками с Майдана забежали в переулок, чтоб спрятаться. Мы пошли туда, но они начали орать, наверное от шока и испуга и мы перелезли через забор, в закрытый двор, потом забились за дом. Следом прибежал еще один парень, мы все в тесноте сидели в углу перепуганные. У одного парня были перебиты ребра, у другого голова. Мы понимали, что в больницы обращаться нельзя (чтобы не стать пропавшими без вести). Один парень был из Ивано-Франквоска, другой из Тернополя, один Киевлянин, один из Кривого Рога и я, из Никополя. Мы поменялись одеждой. Я выгреб из анимешной сумки плакат, краски, кисти, яркий платок, который не мог не запомниться и все выбросил в подвал. По всему центру слышались патрули. То и дело к нам забредал кто-то с Майдана, но услышав, что тут кто-то есть - убегал. Потом я упал в обморок. Я толком не спал несколько дней, не считая пары часов у одной студентки в общежитии и ног других активистов возле бочки... На Майдане, казалось, была вся Украина...  "бандеровцы" с Западной были такие заботливые, щедрые и жизнерадостные люди, что я просто не знаю, как описать... Были там и мои знакомые-друзья с Никополя и целая палатка, куда я не успел зайти. И был у меня билет домой, на 31 число...  Как и у большинства тех, кто пережил (или не пережил эту ночь). Утром, когда обморок прошел, я думал что все что было это сон, но потом открываются глаза, знобит холод, и ты понимаешь, что нет, это не сон... Потом мы выбрались и пошли по безлюдным улицам. Перед этим, кто-то прочел смс-ку, что видео бойни попало в интернет и весь Киев в шоке. Но телефоны сразу отключили, чтоб нас не нашли. Парни узнали, что беркут гнал людей аж до Михайловского собора, где монахи впустили их и закрыли ворота перед  носом беркута. Начали бить в колокола. В истории Киева, такое прежде было только когда уцелевшие киевляне спрятались от орды в стенах собора и выжили... В общем, парни пошли на Михайловскую площадь.    Я был тогда неадекватен и думал просить убежища в каком-то посольстве (в тот момент, я думал, что только так смогу выжить). Я сам ходил по центру города. Волосы (синего цвета тогда) я спрятал под капюшон и даже изменил походку. Я видел автобусы, беркутов, в  которых сидели окровавленные люди. Повсюду беркут, милиция, все улицы перекрыты. Но отыскал такси, на последние деньги попросил меня отвезти к посольству Германии. Он отвез. Но и там стояла милиция, она меня не пропустила, сказала, что "выходной". Я пешком пошел к вокзалу, у меня был билет домой. В зале ожидания, нашел место и пытался не уснуть... Зазвонил телефон: это звонила знакомая журналистка-киевлянка, с которой я познакомился на Майдане. Вечером, она отправилась домой, на следующий день обещала тогда привезти мольберт и начать меня рисовать, чем-то я ей понравился, как она сказала: "что у тебя взгляд человека из будущего". Она обеспокоенно спросила жив ли я. Я сказал что выжил, но она не унималась и просила остаться, что приедет за мной чтоб отвезти к журналистам, и чтоб я все рассказал, как было, в в том числе написать заявление активисту-адвокату. Что видимо та еще власть хотела всех разогнать и посадить за решетки "за экстремизм", и чтоб никто не узнал правды. Я согласился. Она сказала, что приедет через пол часа. Но не прошло и 5 минут, как в зал ожидания ворвались люди в форме и сказали: "тут был звонок, сейчас узнаем". Сознание изрезал ужас. И тут же начал звонить мой айфон, но он был глубоко в кармане толстой куртки. Эти люди прошли у меня перед носом, как раз в тот момент, когда я отключил телефон. У кого-то зазвонил телефон, они подбежали к женщине, схватили и уволокли куда-то. Потом они повторили тот же трюк и уволокли еще одного мужчину. Я притворился, что сплю. На глазах были слезы, я знал, что меня больше не будет, если меня уволокут. Но никто не знал, что так будет... Так как в Украине никогда не было прежде ничего подобного...Нагадуємо: Григорій Карянов - учасник популярного в Україні та Росії шоу "Битва екстрасенсів", а також письменник та поет. Но все-же журналистка приехала, взяла меня крепко под локоть и мы направились к выходу. Один мужчина в военной форме ударил меня локтем и ухмыльнулся.  Сразу же я заметил ка за нами последовали 3 гопника с пакетами. Мы вошли в метро, милиционеры смотрели пристально, будто знали меня. И журналистка подтвердила мои домыслы: "о, уже знают", но успокоила, что мы проберемся. Когда мы вошли в набитый вагон, двери закрылись прямо перед носами этих гопников. Я выдохнул с облегчением.  Вышли на Михайловскую площадь. Я еле брел, без сил, изнеможенный и морально и физически. Но был ошеломлен, когда увидел картину: люди как муравьи заполнили площадь перед собором и внутри. Там  были все, кто сумел бежать. Меня встретил один парень, с которым я познакомился возле сцены, из Крыма, уже в грязной и помятой красной куртке (видимо ему хорошо досталось), у него не было одного кроссовка... Но я тоже очень замерз без рукавиц и шапки. Мы пошли дальше, где были журналисты, я дал интервью 1+1, что было со мной и заполнил какую-то жалобу в стопочку сотни других для адвоката. Он дал мне свой номер. Потом журналистка, спросила хочу ли я есть? И повела через ворота собора. Там волонтеры уже разбирали и складывали припасы. Какая-то бабушка, обеспокоенно узнала, что я голоден и дала горячего супа, и бутербродов. Побежала за теплыми вещами, хотя я не просил... Увидел своего друга из Никополя, он думал что я  уехал раньше. Он тоже был на разгоне, но снимал все события на камеру из соседнего торгового центра. Михайловская площадь была наполнена звуками "пи-би" - это машины непрестанно ездили по дороге кругами, чтоб не пропустить парней в спортивных костюмах из антимайдана. Это было зрелещно, как и за день до этого, когда таким же способом киевляне остановили орду беркутов между Майданом и Крещатиком. Люди все приходили... Журналистка пыталась убедить меня остаться, но я настоял,что мне нужно домой, хотя и знал, что мне там тоже угрожает опасность (Мер города регионал и делал все как указывал режим). Все же она провела меня до вокзала, и ждала в кафетерии, еще раз покормив, провела прямо к двери. Я зашел в вагон и единственной мыслью было "спать"...  Место было боковое возле самого туалета. Люди обращали на меня внимание, так как у меня были синие волосы и от меня пахло дымом.. Я хотел спать, но не мог уснуть. Какой-то якут встретил меня в вагоне, и сказал, что едет в Крым на заработки. Я спокойно спросил: "Не хотят ли якуты независимости?" на что он мне ответил, что они все русские... Прибыл в город ночью, не мог сообщить матери, что приехал, так как зарядка села еще на Майдане. Шел пешком до самого дома. Мать открыла дверь, со слезами на глазах. Она всю ночь смотрела онлайн-трансляцию и видела все, что происходило. Не могла уснуть. Но была рада, что я жив...2 дня я только спал. Потом местные активисты убедили меня прийти к фонтану, где ежедневно собирались местные майдановцы и рассказать людям о том, что произошло, так как "новости" говорили все чуточку иначе... У фонтана собралось более ста человек, я все рассказал как было. Люди со слезами на глазах, потом подходили и говорили, что я герой. Но какой я герой? Один из активистов из одной из оппозиционных партий сказал, что меня нужно подвезти домой. Так как в отдалении от местного Майдана уже стояла группа в спортивных костюмах и пристально наблюдала за происходящим. Когда автомобиль заворачивал на мою улицу, мы ахнули. Там уже стояла милиция. Но активист резко набрал скорость и подвез меня прямо к калитке, я юркнул домой и закрыл двери на все замки. (На калитке еще была свежей краска, которую написали какие-то лысые парни в спортивных костюмах, после того, как я организовал первый день протестов на Европейской площади; тогда собралось где-то пол тысячи человек: "СУКА" - гласила она). Я принял решение, что нужно ехать из города во Львов. На следующий день как раз была сессия в мерии, где присуТствовал и я и прямо в лицо меру высказал все как есть. Но он не унимался: "на Майдане были фашисты-бандеровцы-провокаторы", ну, выходит, в том числе и я, - рядовой фашист-бандеровец-провокатор русской национальности. Через час у меня был поезд, и меня снова подвезли домой, чтоб я забрал вещи. Я кстати есть на прогремевших фото "за 30 минут до разгона". Там видно мою куртку, но лицо сокрыто капюшоном. Я сидел там возле бочки вместе с другими и грел руки. Во Львове я пробыл месяц. Сначала жил на их Майдане в палатках, и помогал волонтером. Только и успевал заносить пакеты. Хотя первый день мы с другими школьниками и студентами разбирали кучу одежды в рост, которые принесли местные жители. Еду приносили коробками, ее мы тоже фасовали на Киев. Также люди несли и пожертвования, за которые нанимались автобусы на тот же Киев; люди записывались прямо у палаток. Автобусы отбывали каждый вечер... Потом меня приютили в больнице, где отвели целую комнату и даже кормили. Я мог посетить психолога. Остаток дней я прожил в хостеле, где мне делали скидку. Там я любил общаться русской, которая родилась во Львове. Она не поддерживала Майдан, думала, что это что-то похожее на "Майдан 2004", хотя это были кардинально разные вещи... Но потом и она изменила свое мнение, когда ее бабушка (этническая русская, приехавшая после войны жить во Льовов, вместе с другими родственниками надоумили...) В общем, не в этом дело. Ведь прошло много времени, я был в Москве и месяц смотрел русские новости, которые 30 числа говорили, что я провокатор... И могу утвердительно ответить, что 2/3 информации - не просто ложь, а фальсификация... Я много говорил с москвичами, но все были убеждены, что вру я, оскорбляя меня, что я буду рабом Гейропы и Штатов... Ну и прочее... Но также, я встретил и Надю, которая работает в массовке, а ранее, работала на телевидении, она единственная мне сказала, что верит мне, потому, что сама работала на телевидении и знает как делаются эти новости. Поэтому, она их не смотрит...Фото Here And Now / автор Rayan Riener
В Нікополі оголосили війну корупції
В Нікополі оголосили війну корупції
Нікополь 2020-02-16 16:51:05
Майбунє молодих людей в Нікополі та дітей спаплюжено корупцією. Нашу історію, набагато більшу ніж у Дніпра чи Одеси, Харкова - знищено, економіку розкрадено, а медицину в місті - зруйновано, інраструктура робиться для "галочки", а величезні гроші з бюджету йдуть бозна куди тільки не на розвиток міста Нікополь.Саме тому, можливо, молоді Нікополя урвався терпець, як стало відомо NikopolToday від CityNikopol. Молодь Нікополя оголошує війну корупції, адже втрачати нічого.Інтерв'ю із Сергієм Савченко, який став гостем у студії "Міста". Він представляє Міжнародний Антикорупційний департамент. Всі подробиці у відео від газети "Місто Нікополь":Сергій стверджує, що мета молоді - це захисти наші права, і зробити це разом із суспільством, щоб отримати перемогу. Корупція розбестила нікопольських "слуг народу". Ми мусимо разом протидіяти! Шляху назад немає. Гірше ніж зараз - бути не може. Раніше ми писали, що спасіння від коронавірусу немає. Апокаліпсис переживуть одиниці.І нова рубрика на сайті - творчість не врятує світ, але зробить кінець більш приємним.
Молоді призовники до української армії продовжують зводити рахунки із життям
Молоді призовники до української армії продовжують зводити рахунки із життям
Україна 2020-02-20 23:02:23
Нове самогубство при загадкових обставинах. Коли війна не для всіх: чому ніхто не звертає на кількість самогубств в українській армії й чому влада досі не змінює систему, щоб не чавити молодь війною? У Житомирі прямо в душовій кабіні гуртожитку повісився військовий-контрактник. Про це NikopolToday передає від 1+1. Поліція не разголошує зміст передсмертної звістки хлопця. В телефоні військовослужбовця виявили скриншот із передсмертною запискою.Нагадуємо: Під Нікополем кредитори та їх вибивали довели цілу родину до самогубства. Хто наступний?У Житомирі в гуртожитку військової частини виявили повішеним військового-контрактника.Про це повідомили у пресслужбі військової прокуратури Центрального регіону України."До прокуратури Житомирського гарнізону 17 лютого надійшло повідомлення про самогубство шляхом повішання військовослужбовця-контрактника у душовій кабіні гуртожитку", - йдеться у повідомленні.За даними експертів, ознак насильницької смерті у військового не виявлено.Також правоохоронці знайшли у мобільному телефоні військовослужбовця скриншот із передсмертною запискою.Наразі розпочато кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство). Розглядається версія самогубства військового. Варто додати, що попри війну із Росією, місеві урядовці та мешканці області проти патріотичної назви регіону та міста.Слідчі встановлюють усі деталі трагедії. Але здається, що суспільство може зробити висновок, що в записці поліцейські дізнались більше ніж готові сказати.Молодик не першим і не останнім пішов з цього життя, через те, що забрали до армії.Нагадаємо, раніше в Дрогобичі професор педуніверситету повісився у робочому кабінеті. Тіло 66-річного викладача виявили колеги. А в Полтавській області медсестра зробила собі смертельну ін'єкцію через борги.Фото PinterestРаніше ми писали наскільки потрібна нікопольцю Ваша допомога у лікуванні. 
Гідність і трагедія країни у пісні відомої співачки Alyona Alyona
Гідність і трагедія країни у пісні відомої співачки Alyona Alyona
Україна 2020-02-23 10:30:23
"Коли ховають молодих": Alyona Alyona присвятила пісню 15-річному Дані Дідіку. Про це NikopolToday передає від 24. Справжня трагедія сталась 22 лютого 2015 року, коли у центрі Харкова відзначали роковини Революції Гідності. Під час ходи Данило Дідік був у числі активістів, які "тримали у колоні периметр": хлопці охороняли людей всередині, бо поліцейського кордону було замало.Alyona Alyona – "Коли ховають молодих": слухати пісню, текст / Instagram / @alyona.alyona.officialТрагедія сталась 22 лютого 2015 року, коли у центрі Харкова відзначали роковини Революції Гідності. Під час ходи Данило Дідік був у числі активістів, які "тримали у колоні периметр": хлопці охороняли людей всередині, бо поліцейського кордону було замало.Якось до мене звернувся режисер Руслан Горовий, який запропонував мені написати трек, присвячений пам’яті юного 15-річного хлопця Дані Дідіка, який став жертвою теракту під час Маршу єдності у Харкові, в лютому 2015 року. Дізнавшись більше про його історію, я пригадала, як багато у своєму житті бачила втрат та поховань. І найболючіші серед них – похорони молоді, – поділилась Alyona Alyona.  На чолі колони вибухнув боєприпас, який забрав життя чотирьох людей. Наймолодшим з них був 15-річний Данило Дідік. Наразі його іменем називають турніри та школи, а відомі музиканти створили проєкт у пам'ять про героїчного українського підлітка. Долучилась і реперка Alyona Alyona. Нагадуємо: Молодих призовників до української армії дійсно ховають зовсім юними: психіка не витримує. У день 5-их роковин трагедії співачка презентувала особливу пісню з назвою "Коли ховають молодих". Alyona Alyona присвятила її Дані Дідіку та всім, хто пішов з життя у юному віці. "Трек "Коли ховають молодих" – це "ода пам’яті" всім юнакам та юначкам, чиї смерті мені довелося пережити та про які мені довелося дізнатися. Це найстрашніше та найтяжче, що може бачити світ. Ця пісня – згадках про всіх, чиє життя обірвалося надто рано", – додала вона. Слухайте нову пісню Alyona Alyona – "Коли ховають молодих": аудіоAlyona Alyona – "Коли ховають молодих": текст пісніВони хотіли крил, жити з ними на земліРозправлених вітрил на своєму корабліПідкорених вершин, прямих попадань у цільАле життя – відбиток із літер на муціВони хотіли крил, жити з ними на земліРозправлених вітрил на своєму корабліПідкорених вершин, прямих попадань у цільАле життя – відбиток із літер на муціНесуть молоді вінки, тільки ми не на ГавайяхІ сказане колись знову сенсу набуваєВ заплаканих очах все навколо замираєВони сягли небес і тепер їх вже не маєЗ собою забирають сподівання, надії матерівА когось вдова чекає при надії у дворіМаряться знайомі кроки, що ступають на порігГоворити щось погане про них – гріхВони хотіли жити би ще, хейХотіли проживати свої дні серед натовпу людейЗмінювати світ способом своїх ідейМи живемо собі далі, а отих нема нідеТільки літери, вдавлені в каміньВміщають в собі певний підсумок того життяТам зображення – юне, щасливе, наповнене силамиРаптом пішло в небуттяДайте повітря, дайте водиКоли ховають молодихС криком у грудях всесвіт затихКоли ховають молодихДайте повітря, дайте водиКоли ховають молодихС криком у грудях всесвіт затихКоли ховають молодихМолодих, молодих(Молодих, молодих)Коли ховають молодих(Жити би ще)Молодих, молодих(Ховають, ховають)Всі бажання, мрії, сподівання – в ямуНа сімейнім дереві гілки – в'янутьЛінія життя має в кінці – прямоПіднімаю очі до гори – глянуЧергова підніжка, ми на роздоріжжіХай життя мов книжка, а слова мов дріжжіВиростуть і стануть селами й містамиТим словесний танець, кого нема з намиЗнаю, що нас нагинають і нас зариваютьВ землі нас чека новосілляХай з нами роблять що хочуть, вони ж бо не знаютьЩо наші тіла – то насінняЗнаю, що нас нагинають і нас зариваютьВ землі нас чека новосілляХай з нами роблять що хочуть, вони ж бо не знаютьЩо наші тіла – то насінняДайте повітря, дайте водиКоли ховають молодихС криком у грудях всесвіт затихКоли ховають молодихДайте повітря, дайте водиКоли ховають молодихС криком у грудях всесвіт затихКоли ховають молодихФото 24 / вільні джерелаВласна думка: Чому Нові Санжарці не винуваті?Варто знати, що в Україні та світі справжня епідемія самогубств серед молодих людей - суїцид вбиває більше ніж всі війни та хвороби разом узяті за рік. 
Північна Корея Більше ракетних випробувань.
Північна Корея Більше ракетних випробувань. "Усі будуть боятися нас"
Світ 2020-03-13 17:21:35
Північна Корея здійснила своє друге ракетне випробування за тиждень. Як і в четвер, сили спостереження Кім Чен Уна випустили серію ракет на Японське море. Тести підтверджують як у Північній, так і у Південній Кореї.Артилерійські спроби мали місце в понеділок. За даними північнокорейського агентства KCNA, Кім Чен Ун особисто командував навчанням, висловивши "велике задоволення" прогресом своєї армії. Згідно з повідомленням, метою навчань була перевірка можливості контратаки із застосуванням далекобійної артилерії. На фотографіях, опублікованих Пхеньяном, ми бачимо ряд вантажних автомобілів, оснащених багатосекційними ракетними установками.Наша артилерія буде найпотужнішим формуванням. Усі в світі будуть її боятися, - сказав Кім Чен Ин, але конкретно не згадуючи про своїх найбільших ворогів, а саме США та Південну Корею.Напруженість в КореїЗа даними південнокорейських військ, ракети були запущені на відстані 200 кілометрів і досягли максимальної висоти 50 кілометрів. Столиця країни, 10 мільйонів Сеул, знаходиться приблизно в 30 кілометрах від кордону з Північною Кореєю. 2 березня режим Кім Чен Уна вперше за три місяці провів ракетні випробування. Хоча влада назвала це "звичайними військовими навчаннями", запуск ракет у Японське море, серед інших, став на ноги. Франція, Великобританія та Німеччина, які на форумі Ради Безпеки ООН назвали це провокацією.
Сексуальні ветерани з
Сексуальні ветерани з "родзинкою", які не бояться власної інвалідності
Світ 2020-03-19 16:10:41
Сексуальні ветерани війни показують, що вони достатньо впевнені, щоб бути гарячими моделями не дивлячись на "родзинку". NikopolToday публікує фото гордих людей з інвалідністю із посиланням на BoredPanda.Попередження: деякі еротичні фото можуть бути образити Ваші почуття. Не радиво вам оглядати фото, якщо для Вас це неприйнятно. Нагадуємо, карантин в Нікополі: як буде працювати Центр Надання Адміністративних послуг.Що це за фото? Майкл Стоукс, фотограф образотворчого мистецтва в Каліфорнії, застосовує сміливий новий підхід до портретної фотографії ветеранів, роблячи потужні та сексуально заряджені фотографії впевнених ветеранів, які гордо позують своїми ампутованими частинами тіла та протезами.Проект розпочався з Алекса Міньського, морського піхотинця США, який втратив ногу. Її ампутували після придорожньої бомби в Афганістані в 2009 році. Після того, як Мінський задав тон впевненій і гордій фотосесії на відміну від похмурості, інші ветерани почали долучатись до участі в проєкті, що призвело до створення книги Стокса під назвою "Завжди лояльний"."Деякі люди скажуть мені: "О, це дуже корисно для їх самооцінки", або "Ви змушуєте їх знову відчувати себе чоловіками", - сказав Стоукс на MTV. «Ці хлопці прийшли до мене вже дуже амбітними і готовими жити вовним життям у світі далі. Я не повертаю їм впевненості. У них це вже є»."Я не даю їм впевненості. У них це вже є."Автор Dovas / Більше інформації за посиланням на джерела: michaelstokes.net | Facebook | Kickstarter (h/t: aplus, mtv)Коронавірус в Україні: Зеленський намагається врятувати бізнес. Творчє: Як виглядатиме гей-вірус, що уразить Землю?
Чому ветерани АТО роблять суїциди: тисячі смертей
Чому ветерани АТО роблять суїциди: тисячі смертей
Україна 2020-04-27 14:37:29
В Україні понад тисячу ветеранів АТО вчинили суїцид тільки за офіційними даними - нардеп. Про це NikopolToday інформує з посиланням на УНН. В Україні на сьогодні число ветеранів АТО, які вчинили суїцид, вже давно перевищує тисячу. Про це під час конференції в Києві розповів глава комітету ВРУ у справах ветеранів, учасників АТО і людей з інвалідністю Олександр Третьяков."На сьогоднішній момент з 2014 року парламентом було прийнято понад 24 законів, пов'язаних з ветеранами. Це - і учасники АТО, і в цілому все ветерани. Закони на сьогоднішній день функціонують, але учасник АТО не знає про свої права. Насправді роз'яснювальні роботи про права та обов'язки не проводяться. Це ж стосується і ситуації з суїцидами. На даний момент ні на одному телеканалі немає жодної антісуіцідной реклами. В Україні вже понад тисячу людей, які воювали в АТО і які закінчили життя суїцидом", - сказав він.За словами Третьякова, середній вік ветеранів АТО становить приблизно 35 років."Вони соціально дуже активні. У них загострені всі почуття справедливості, і про них держава повинна говорити і допомагати їм в подальшому житті", - підкреслив він.Ветерани АТО мають право на допомогу держави у подоланні психоогічних проблем, пов'язаних із жахами війни.Фото УНН / Вісник
Генерал сер Річард Шірреф. Книга
Генерал сер Річард Шірреф. Книга "Війна з Росією" - Рецензія простого читача
Україна 2020-04-28 17:00:13
Генерал сер Річард Шірреф. Книга "Війна з Росією" - Рецензія простого читача. Рецензію NikopolToday передає з посиланням на DeadLand мовою оригіналу.Украиноязычная обложка — моя. Э.А. БлэрВ 2016 году в Европе наделал много шума роман британского генерала сэра Ричарда Ширрефа (general sir Richard Shirreff) "Война с Россией". Sunday Times наградил этот апокалиптический роман о возможной Третьей мировой войне титулом бестселлер. А американский генерал W.K.Clark, бывший главнокомандующий силами НАТО в Европе, написал, что это предупреждение только выглядит как фантастика - очень правдоподобно и технически достоверно.На ежегодных зимних книжных ярмарках в Риге, Таллине и Вильнюсе эпохальное произведение бравого английского военачальника было переведено на местные наречия и анонсировалось, как практически предсказание неизбежной войны с Россией в уже наступившем 2017 году. Из свойственного мне чувства нездорового любопытства я прочитал эту книгу на языке оригинала, и несмотря на то, что в конце НАТО, конечно же, побеждает Россию, мысли автора мне неожиданно понравились.На страницах книги британский сэр не только раскрыл свою собственную незатейливую душу, но ещё очень красочно и подробно описал внутреннюю кухню выработки общих стратегических решений в Британии и НАТО. На русский язык она пока ещё не переведена, но скорее всего скоро будет, и потому, полагаю, многим будет любопытна рецензия на неё простого русского читателя.Для начала необходимо остановиться на личности самого автора. Сэр Ричард - четырёхзвёздный британский генерал, что соответствует российскому званию генерал армии - обучался в лучших учебных заведениях Объединённого королевства, включая Оксфорд. Службу начал королевским гусаром в 1976 году. Воевал в Северной Ирландии, Ираке, Афганистане. Имеет боевые награды, в том числе личную благодарность самой Королевы. Считался одним из лучших офицеров Её Величества, сделал блестящую военную карьеру и дослужился до заместителя командующего силами НАТО в Европе. То есть - мужчина образованный, серьёзный и информированный. По крайней мере, так мне казалось до прочтения, однако после того, как я осилил этот коктейль западноевропейского идиотизма и британского цинизма, моё частное мнение об английских генералах сильно ухудшилось, и я стал лучше понимать вечно грустное лицо старушки Елизаветы Второй. А каким оно может быть, если её окружают такие гиганты мысли, как вышеупомянутый генерал? Но обо всём по порядку.Меня всегда учили, что прежде чем ругать, надо обязательно похвалить. И хвалить есть за что. Во-первых, в книге все западные персонажи называют российского президента просто и величественно - The President, без указания имени, фамилии, отчества, и всем понятно, о ком идёт речь. Уважительно и показательно - британец считает президента РФ единственным Президентом в мире. Во-вторых, по замыслу автора в 2017 году Россия обладает целыми дивизиями, укомплектованными танками "Армата", и эскадрильями новейших Т-50. Вобщем, грубо льстит. А из всех видов лести грубая - моя самая любимая. Ну и в-третьих, очень понравился здоровый цинизм автора по отношению к Евросоюзу вообще и к восточно-европейским союзникам НАТО - в частности. Именно он и удержал меня до конца повествования о том, как русские последовательно вторгаются сначала на Украину, потом в Прибалтику, и только решимость американского президента да личная храбрость одного британского капитана, возглавившего латышских "лесных братьев", спасли мир от Третьей мировой и разрушили преступный замысел Сами Знаете Кого (нет, не Волан де Морта). А вот дальше пойдёт сплошной идиотизм.Действие начинается в мае 2017 года. Русский суперагент Вронский с подельницей Анной - ну вот опять не угадали! - не Карениной, а вовсе Брежневой - обманом похищают четвёрку наивных американских советников, обучавших в Харькове украинских вояк обращению с американским антиартиллерийским радаром. Британец явно читал в детстве Толстого, но видно - как-то плохо, и что-то с фамилиями напутал. Американское правительство, не желая конфронтации, поднимает в небо Украины свои F-16 для прикрытия оставшихся мирных американских советников от подлых русских агентов, которые совращают американцев дармовой выпивкой, экзотическим блюдом "holubtsi", и длинноногими блондинками. Как американские самолёты должны были уберечь американских советников от соблазнительных шпионок, автор и сам не понял, следствием чего стало уничтожение двух истребителей США российскими самолётами-невидимками Т-50. Правда, американцам удалось таки один русский истребитель сбить, но положение это не спасло, и весь западный контингент галопом покинул Украину, чего, собственно, и добивался великий и ужасный Владимир Владимирович.На заседании своего совета российский президент заслушивает доклады своих подчинённых и даёт два указания. Первое - усилить бомбардировки и ракетные удары по гражданским объектам Сирии, чтобы увеличить поток беженцев в ЕС. Да да, так вот прямым текстом - усилить удары по гражданским объектам! Второе - начальнику ФСБ Меркулову Лаврентию, ну естественно - Павловичу, устроить в Донецке провокацию и сорвать, наконец, те самые Минские договорённости, так дословно, аккуратно и скрупулёзно соблюдаемые Украинской стороной, что не подкопаешься. Министры с похоронными лицами докладывают, что разорванная в клочья западными санкциями российская экономика находится на последнем издыхании, бюджет 2017 года, свёрстанный по цене 100(!) долларов за бочку, трещит из-за низких цен на нефть, лишившийся всех западных ценностей средний класс - бузит, вследствие чего рейтинг Президента стал трагически падать. Естественно, все согласились с утверждением, что спасти его (рейтинг) может только война.Лаврентий Павлович обстреливает донецкую школу ракетами "Смерч", убивает детей . Россия тут же обвиняет в этом жутком преступлении белую и пушистую, прозападную, демократическую (там в тексте ещё были эпитеты, но я уже устал) Украину и вторгается в неё, бедную. Весь мир знает, что в Донецке и Луганске сепаратисты сами себя обстреливают уже третий год кряду, так в тексте утверждают американцы. Они вообще со своих спутников всё видят,и их аналитики из ЦРУ всё знают. Только ничего никому не показывают и не рассказывают ибо - государственная тайна. К тому же Украина не в НАТО, потому всем очень жаль и не более.Русские занимают несчастную Украину примерно за неделю, и на том её история заканчивается. Ещё вчера сильнейшая на континенте украинская армия бесславно погибает под гусеницами "Армат" на горящих улицах стёртого с лица Земли Мариуполя. Так это показывает ВВС. И что удивляет - автор совсем не переживает за судьбу проевропейских украинцев и эпических сцен рубки бурятов с киборгами тоже не рисует. Словом - ну померла и померла.Кремль, воодушевлённый столь лёгкой победой и полной апатией Запада, решает, что если такая удача прёт, надо ещё что-нибудь захватить, например - Прибалтику. Ну, чтобы два раза войско не гонять. Уже засветившийся Вронский с всё той же Анной устраивают провокацию на майской демонстрации в Риге. Оказывается, под воздействием российской пропаганды всем довольное русское население свободной и демократической Латвии вдруг решило выйти на митинг против властей, давших этим неблагодарным такую сытую и благополучную жизнь.Я было подумал, что британский автор просто не в курсе национального вопроса в Прибалтике, ан нет - в курсе. Он с детской непосредственностью пишет: "Tак называемые неграждане отказались от гражданства Латвии потому, что не захотели сдать тест на гражданство из принципиальных соображений. Несмотря на то, что после ухода советских войск в 1994 году они продолжают оставаться глубоко недовольным меньшинством, большинство неграждан приняло status quo и счастливо наслаждается "западным" образом жизни в Латвии. Однако после вторжения в Крым и Украину (любопытно - тут их автор разделил) поток искажённой информации из российских СМИ о дискриминации при трудоустройстве по языковом признаку заставил их думать, что они нуждаются в российском протекторате".Вот вам внутренний мир британского лорда во всей красе – оказывается, русские сами! отказались от гражданских прав, но они всё равно довольны западным образом жизни (ибо все просто обязаны быть им довольны), а во всём виновата российская "propaganda".И дальше автор практически пошагово перенёс киевский "майдан" на улицы Риги. Да так дословно и точно, что закралось вполне обоснованное подозрение в личной причастности британского генерала к украинским событиям.Итак, в Ригу для массовости автобусами свозятся русские со всей Латвии. Перед митингом неизвестные убивают двух русских активистов, причём подозрение падает на латвийских нацистов-патриотов. Во время митинга специально подготовленные русскими спецслужбами местные активисты из “Russkiy Narodov Zashchita Sila” (Russian Peoples’ Protection Force—or RNZS) устраивают беспорядки, потасовки с полицией и драки с латышскими нацистами - потомками латышей из немецких батальонов ваффен-сс. Последних, кстати, нанял вездесущий русский агент Вронский. И под занавес на сцену выходят снайперы из ФСБ и убивают несколько русских девушек из винтовок "Vintorez". Это своими глазами лично видит британский капитан, приглашённый латышским бюро по защите конституции для усиления местной полиции. И весь это кошмар в прямом эфире транслирует Russia Today, журналисты которого точно знали где, когда и кого убьют. В Риге начинается хаос.Латвия подвергается беспрецедентной русской кибер-атаке, которая парализует абсолютно все электронные устройства от военных радаров до бытовых холодильников. Русские кибер-атаки уже давно в тренде, и по замыслу автора русские хакеры практически всемогущи, только в конце войны немножко слажают. Рига объявляет мобилизацию и безуспешно обращается в НАТО за помощью. Кроме дипломатической обеспокоенности и посылки нескольких американских F-16 Латвия не получает больше ничего, даром что в НАТО. Опьянённые своей безнаказанностью русские вторгаются во всю Прибалтику оптом и за двое суток берут под её контроль. Американские самолёты уже второй раз в этом повествовании дают дёру, сбивая пару русских Су-25, бомбивших авиабазу под Ригой.Автор, конечно, утверждает, что, мол - обученные британцами латыши сражались как львы, и свободная Латвия стала костью в горле российских войск. Но потом указывает, что по его мнению Псковская дивизия ВДВ, усиленная спецназом, потеряет 40 человек убитыми, 200 ранеными. Словом, всё как-то неубедительно. Одна дивизия ВДВ за пару суток разделывает под орех натовскую армию, которую готовили к войне почти 20 лет!А вот гордые британцы не бегут. Они получают приказ снять на камеру доказательства русского вторжения, а то на Украине ничего снять так и не удалось, и по этой причине русским таки всё сошло с рук. Русские там использовали своё секретное оружие "maskirovka". В боестолкновение вступать было строго запрещено - Британия и Россия не находились в состоянии войны. Это был личный приказ британского премьер-министра. Но английские генералы за спиной главы государства начали вести свою игру и послали к берегам пару минных тральщиков (один свой, другой - немецкий), на которых британские военные должны были эвакуироваться из Латвии.А в Латвии по замыслу автора в первый же день агрессии вспыхнула партизанская война. По всей стране были заранее сделаны схроны с едой, амуницией, оружием и средствами связи. Вобщем, злых русских ждали давно, а они всё не приходили. Латыши даже беспокоится стали - не случилось ли чего? Земля горит под ногами оккупантов. Британский офицер делает все необходимые снимки и идёт в точку эвакуации. Но прямо на его глазах русские "сушки" топят оба натовских судна, и солдаты королевы решают, что теперь они практически Рембо, и из стингеров сбивают несколько русских вертолётов. Причём пару последних - прямо на глазах самого Путина, что безусловно должно было его унизить в глазах русских.Российский президент прибыл в Латвию для организации референдума по присоединению Прибалтики, предварив свой прилёт цитатой, приписываемой самому Сталину: «неважно, как голосуют, важно, кто считает». Автор таким непрозрачным образом намекал на Крым, мол - там всё не так однозначно...Придуманная британским генералом сцена прилюдного унижения российского президента заслуживает отдельного психиатрического исследования. Англосаксы его так нежно ненавидят и так открыто боятся, что не имея возможности с ним разделаться в жизни, пытаются его унизить хотя бы в своих книжных фантазиях. Производные от слова унижение "humiliation", применительно к Путину прозвучали в тексте более 20 раз! Это клиника, психиатрическая.А что НАТО? А он безмолвствует, потонув в бесконечных дебатах и согласованиях. Греция, Венгрия и Германия не желают воевать с Россией, хорошо помня, чем это обычно заканчивается. И понять их можно. А греки вообще заявили о каком-то религиозном православном союзе с Москвой.А что США? Американская президентша (хм... как же им хотелось мадам Клинтон в президентском кресле увидеть) занимает взвешенную и в то же время твёрдую позицию - русских надо остановить. Но без поддержки союзников сделать это не решается. И вообще - она за мир во всём мире.А что союзники? А те юлят до последнего, лишь бы не идти на войну. Даже Британский премьер оказался полной тряпкой и после уничтожения английского корабля приказал послать остатки британского флота к берегам Прибалтики. Причём корабли посланы исключительно для устрашения, без какого-то злого умысла воевать с русскими.Эскадру возглавил авианосец Queen Elizabeth, у коего не было боевых самолётов, ибо американцы свой F-35 никак не могут довести до ума. Да и сама эскадра после бюджетных обрезаний 2010 года своим составом могла напугать только впечатлительных барышень. Естественно, русская подлодка Kilo в лучших традициях второй мировой на перископной глубине тремя торпедами отправила на дно гордость британского флота - Queen Elizabeth. После такого злодеяния (atrocity) премьера сменили и наконец-то решили дать русским между ног (NATO response was to kick the Russians hard between the legs in Kaliningrad) - ударить по Калининграду. По замыслу британца сбивать русские самолёты - подвиг и законное право цивилизованного мира, а вот получить плюху в ответ - страшное злодеяние.Тут следует сделать ещё одно медицинское наблюдение. Британский адмирал на страницах своего опуса демонстрирует прямо-таки маниакальное желание дать какому-нибудь русскому по фаберже. Причём это желание он вкладывает даже в разговор двух натовских адмиралов! Они что - правда так разговаривают? Автору, конечно, виднее - он же как-никак тоже натовский генерал. Описываемые им диалоги британских высших офицеров просто поражают изысканностью. Например, один адмирал говорит новому британскому премьеру: Fucking bollocks, Prime Minister,” he growled. “The shagging war’s not over till the general says it is and this fucking general is not saying that. No fucking way”. Сплошной "fuck", даже переводить не хочу. И главное они же все сплошь джентльмены, оксфорды заканчивали. Представляете как у Королевы уши вянут, когда она общается с этими... жентельменами?Ну, как вы понимаете, после массового потопления натовских судов, уничтожения самолётов, гибели более тысячи натовских военнослужащих, страны альянса через месяц после начала русского вторжения подписывается под пресловутым пятым пунктом северо-атлантического договора. Американская президентша всех колеблющихся европейцев дожала. И тут хочется сделать реверанс реализму британца.Он так и пишет - если бы Путин не слетел с катушек и не потопил столько военных судов, не посбивал столько самолётов, никакого консенсуса по поводу защиты Прибалтики не было бы. Совет Верховному -когда будет Прибалтику захватывать - не стоит топить натовские корабли. Натовские самолёты сбивать можно, но в очень небольших количествах, и всё будет в ажуре, никто за прибалтов воевать не пойдёт. Все станут сильно озабоченными, да и только.Дальше автор ещё больше наддал реализма и поведал, что несмотря на списочный 3,5 миллионы состав армий альянса, дела очень плохи. Из-за хронического недофинансирования подготовка солдат слабая, склады пусты, логистика - никудышная, а технические службы занимаются каннибализмом - разбирают на запчасти технику, чтобы укомплектовать оставшуюся. Словом, даже при полном консенсусе НАТО способен на очень ограниченную операцию в единственно возможном для этого месте - Калининграде. Потому что это - анклав, и ещё потому, что автор нафантазировал широчайшее партизанское движение в Прибалтике, против которого Россия вынуждена перебросить более 200 тысяч солдат из Калининграда, сделав его полностью беззащитным. Британец вообразил более 50 тысяч восставших прибалтов, к которым присоединились тысячи местных русских! Вот они на 9 мая демонстрации устраивали, а через месяц в "лесные братья" побежали записываться. Если честно, то я немного утомился отправлять британского генерала к психиатру. С другой стороны, автор признаёт, что без всеобщего восстания "лесных братьев" ни о какой военной операции не может быть и речи. Так что фантазия вполне объяснима.Ну дальше, как вы понимаете, всё стало налаживаться. Оказывается, русские хакеры ещё до крымской операции сильно лоханулись, и британцы в 2014 году заразили серверы российского геншатаба вирусом "Rasputin", который маскировался в списках любимых порнографических страниц. Автор так и вещает - "Когда он (русский генерал) зайдёт на свой любимый порно-сайт, его компьютер будет заражён". А что - в британском генштабе так можно? И генералы вместе с полковниками шалят там прямо на рабочих местах? Ну да ладно, автору виднее. И теперь с помощью вируса британцы отключили весь ядерный потенциал русских, а "Искандеры" в Калининграде смогли обезвредить всё те же британские Рембо совместно с латышскими и литовскими "лесными братьями". Так что - НАТО по Калининграду удар нанёс, а вот ядерного ответа не получил. Командующий западной группой российских войск в Калининграде генерал Киркоров (гусары - молчать!) вместе всё с тем же супер-агентом Вронским напились водки и не смогли ничего противопоставить силам НАТО и руководимым британским капитаном литовско-латышским "лесным братьям". Фантазёры.А что Путин? А его автор разбил на вертолёте Ми-8 где-то в Сибири. Британец как-то мутно в конце намекнул, что российского президента предали его собственные соратники. Боже, как же англосаксы об этом мечтают!Вобщем победа, VICTORY. Россия Прибалтику отдала, "Искандеры" из Калининграда вывела и - всё. Вы спросите - а Украина как? А я отвечу - никак. Очевидно за то, что уже третий год нет даже намёка на партизанское антирусское движение в Крыму и на Донбассе, британский генерал её (Украину) мстительно оставил Москве.Ну и напоследок хочется отметить главное - здоровый цинизм британского автора, который сделал это произведение если не интересным, то хотя бы любопытным.Во-первых, в произведении нет ни одного персонажа прибалтийского или украинского политика. Они просто не существуют. И действительно, зачем тратить силы на тех, от которых ничего не зависит? Все решения принимались исключительно в США и РФ.Во-вторых, автор нисколько не сомневается, что в реальных условиях без выдуманных им же десятков тысяч (не меньше) мифических прибалтийских "повстанцев" никто не пойдёт воевать за европейский выбор братьев меньших по ЕС и НАТО. Военная роль США в вопросе обороны Европы от России решающая с точки зрения британского генерала. Даже своё родное Объединённое королевство этот сэр откровенно презирает. А уж весь остальной континент он видит с белым флагом под подушкой и портретом Темнейшего в гостинной.В-третьих, несмотря на огромное бумажное военное преимущество НАТО перед Россией, у блока нет никакого реального решающего превосходства. И максимум на что способен альянс - весьма ограниченная операция где-нибудь в Калининграде. И то - исключительно при полной мобилизации сил всех своих членов!В-четвётых, система принятия решения по пятому пункту соглашения НАТО автором показана как абсолютно неработающая, бессмысленная процедура. Совет НАТО мямлил месяц, пока разродился консенсусом. За это время армады "Армат" готовились бы, скорее всего, к форсированию Ла Манша, ну или - Английского канала, как автор его называет. В тексте пятый пункт (Article Five) британец пихает в практически каждый параграф аж 54 раза. Да и сам пункт никакой надежды никому не даёт.Вот непосредственно сам пятый артикул: Article 5—Article in Washington Treaty of 1949, the founding treaty of NATO, which states that “an armed attack against one or more [NATO member states] in Europe or North America shall be considered an attack against them all” and binds other member states to take “such action as it deems necessary, including the use of armed force, to restore and maintain the security of the North Atlantic area.” Пятый пункт Вашингтонского договора от 1949 года гласит, что вооружённое нападение на одного или нескольких членов альянса должно рассматриваться, как нападение на всех его членов, и это обязывает других членов предпринять такие действия, которые они сочтут необходимыми, включая военные, для восстановления безопасности в регионе северной Атлантики.Нетрудно видеть, что в случае агрессии каждая страна будет принимать те меры, которые сама сочтёт необходимыми для безопасности северной Атлантики. Никаких обязательных мероприятий, мобилизаций или объявления войны - нет. А то вдруг прилетят инопланетяне с хорошим антивирусом и уконтрапупят американцев, наконец-то, а ты им ( зелёным человечкам) после этого войну объявляй? Военные меры включены, но только как опция и исключительно, как крайняя мера.В-пятых, автор - пусть и весьма завуалированно, но признаёт, что пока существует разделённый границами русский народ, он будет всегда представлять опасность для восточноевропейских новообразований.В-шестых, очень позабавила судьба латышской подруги британского капитана, изображавшего из себя супермена в прибалтийских лесах. Автор дал ей почему-то русское имя Марина и латышскую фамилию Крауя (Krauja - Утёс). Она воевала, стреляла и целовала отважного британца. А после победы эта “утёснутая” радостно поплыла со своим интуристом в Британию. Таким образом реализовалась вековая мечта дочери прибалтийского народа - свалить с родины куда подальше, предоставив России практически карт-бланш по новому захвату прибалтийских хуторов и сосен.А теперь моё самоё любимое место в этой книге: “You’ll never have a better friend than a Russian. And I have a number. They’ll give you their last kopek if you need it. They’ll laugh with you, cry with you and drink with you to the end of time. But as a nation . . . as a neighbor . . . they’re horrible.”Такие слова были вложены в уста той самой «утёснутой»: «У вас никогда не будет лучшего друга, чем Русский. А меня было несколько. Они отдадут вам последнюю копейку, если вы будете нуждаться. Они будут смеяться, плакать и пить с вами до конца времён. Но как нация... как сосед... они ужасны».Лучше ведь и не скажешь. Мы, русские, можем быть честными, добрыми, открытыми, верными друзьями. Мы можем отдать последнюю рубаху, если им будет нужна помощь, и на что они сами не способны в принципе. Словом, по отдельности они согласны нас терпеть, если мы будем ангелами. Но даже будучи ангелами, если решимся стать нацией, нас будут бояться и ненавидеть. Вот и вся философия западного человека. Это не лечится, даже пулей в лоб.P.S. Читать или не читать каждый решает сам. Я бы всё же рекомендовал эту новеллу к прочтению в качестве медицинского исследования лабиринтов сумасшествия людей, являющихся элитой западного общества. Все эти лорды и генералы свято верят в своё природное право убивать любого во имя защиты того, что они именуют громким словом СВОБОДА. Причём - чёрт его знает, что они подразумевают под этим определением, и как на их "свободу" покусились жители Афганистана, Ирака или Ливии, войной с которыми британский генерал гордится в практически непрерывном режиме.Автор Ерік Артур
У кроці від глобальної кризи
У кроці від глобальної кризи
Україна 2020-05-05 18:18:00
Аналітичний авторський матеріал на NikopolToday про майбутнє, політику і війну від во редактора. Попередження - текст російською мовою й містить власну думку та не покликаний образити когочь або щось. Будь-хто із Вас також може надіслати свої публіцистичні матеріли для публікації на сайті. Пишіть на пошту [email protected]Мы вступили в третье тысячелетие, а это значит, что пути назад нет - мы в будущем. Дальше лишь все то, что уже было описано фантастами из 20-го века. И каждый раз мы с удивлением и восторгом замечаем эти предзнаменования, воплощающиеся из фантастических историй на наших глазах. И многие со страхом вспоминают те фантастические истории, что вселяют ужас и все ближе подходят к нашим дверям. Завтра уже стучит в наши двери. И наивные ожидания об утопическом будущем портит жестокая реальность, лишь подтверждается историей. Антиутопия, Киберпанк, Апокалипсис и Постапокалипсис уже не кажутся фантастикой, а реальностью, что уверенно идет нам навстречу. Но еще больше пугает то, что большинство людей живут с закрытыми глазами и будут застигнуты врасплох, когда этот век будет идти к своей кульминации, а система, не оправдавшая себя придет в упадок, Трамп очень похож на украинского президента Януковича. Впрочем, его риторика и действия не далеки от Путина. Все это наглядно показывает про-имперские мотивы. Которые, к сожалению, находят отклик в широких массах оболваненной общественности. В случае его импичмента Трамп угрожает восстанием, при помощи своих последователей. А это значит, что США может снова войти в фазу гражданской войны. Мне очень жаль, что США разваливается на глазах, а американцы опозорены своим новым президентом.От этой грязи будет отмыться очень сложно. Мы в Европе возмущены, что США вышла из Парижского соглашения об изменении климата. И не только поэтому. Уже многие годы США ведет войну за ресурсы в Арабских странах.Это война не за свободу и права человека, а за контроль над ресурсами и влиянием. Миллионы людей пострадали и все беженцы оттуда вынуждены идти в Европу, потеряв все, что было у них там из-за войны. Это дестабилизирует Европу. Десятки миллионов беженцев уже тут из-за действий НАТО. Ситуация накаляется с каждым днем.Политики уже решили забыть об изменениях климата. Судьба Северного полушария Земли предопределена - войны, кризис и смерть, снова и снова. Каждому пора задуматься о том, чтобы собрать чемоданы и спасти свою семью из Северного полушария. Завтра будет поздно.Договоренности по ядерному оружию аннулированы. Что может случится? Все, что угодно. Путин и Трамп - безумны. Джерело Here And Now | фото Pinterest 
Скільки ветеранів війни залишилось в Нікополі та як тепер відзначають роковина кінця Другої Світової війни?
Скільки ветеранів війни залишилось в Нікополі та як тепер відзначають роковина кінця Другої Світової війни?
Нікополь 2020-05-19 10:40:36
Більше не свято: дійзнайся, як змінилась дата роковин кінця війни 9 травня і що тепер робити в новий день. Це дійсно варто знати кожному. Щоб прояснити ситуацію, NikopolToday завдячує матеріалу газети "Репортер". Відлуння свята: в Нікополі залишилося 33 фронтовика Великої Вітчизняної війни. Тепер це:Едуард Фатєєв, редактор Нікопольської газети «Репортер» розповідає, що у нашій країні відтепер є державним святом не 9 Травня - День Перемоги радянських воїнів над гітлерівським фашизмом, а 8 травня - День пам'яті та примирення, який символізує перемогу над нацизмом. Він відзначив, що час дійсно біжить, ситуації змінюються, не можна довго харчуватися бідою і злом. Але воїни, які врятували світ від фашизму, які віддали за мир на Землі свої життя, і воїни, які дожили до наших днів, гідні глибокої поваги. Зараз кажуть, що в цій війні брала участь 61 країна, військові дії проходили на території 40 держав. Загинули 65-70 млн. чоловік, 8 мільйонів з них - українці.Автор каже, що:Утром 9 мая, в День Победы, я пешком прошел до Мемориала Славы. Возле Центрального рынка навстречу проехала сигналящая автоколонна с красными шариками и флажками – шесть автомобилей.  Подходы к Мемориалу контролировали полицейские в защитных масках (не забывайте, что идет карантин). К памятнику погибшим они пропускали людей тоже только при наличии масок. Цветы к Вечному огню как раз возлагала группа ветеранов, возглавляемая фронтовиком 94-летним Борисом Семеновым.І продовжує:Наверное, сказываются его армянские корни по линии мамы, потому что он до сих пор не прочь пропустить в праздник пару рюмок хорошего армянского коньяка и остается крепким и энергичным. Невдалеке стояли официальные лица, приготовившиеся возложить цветы к Вечному огню. Но не тут-то было. Борис Семенов, заприметив работников пресс-службы с видеокамерой и фотоаппаратом, заставил их зафиксировать для вечности себя и своих товарищей.И лишь когда место у Вечного огня освободилось, туда подошли с цветами городской голова Андрей Фисак, секретарь городского совета Александр Саюк и командир местной воинской части Андрей Вареник (на снимке: ради этого им было позволено снять защитные маски). Почтив память погибших солдат, они также возложили цветы к памятникам жертв нацизма и блокадного Ленинграда. А затем уехали с цветами, вероятно, к Мемориалу погибшим трубникам. Я же задержался возле Вечного огня надолго. Люди все шли и шли – по двое-трое, в масках, с цветами. Возлагали их и у Вечного огня, и возле плит с именами погибших никопольчан. На одной из них написано и имя моего не вернувшегося с войны дяди – «Фатеев А.П.». Было много знакомых.Общался с ними, обменивался через маску репликами. Поясняли, что, согласно традиции, пришли почтить память либо своих родных, либо сограждан, сокрушивших нацизм. Раскланялся с председателем городской организации ветеранов Николаем Ведерниковым и с бывшим руководителем ныне запрещенной Компартии Владимиром Багрием. Перед лицом погибших меркнут политические разногласия. И вы знаете, я не мог не отметить, что отсутствие помпезности, как было в прошлые годы, внесло больше душевности. Кто посчитал необходимым прийти, тот пришел. Единственно, организаторы не смогли определиться с музыкой – и все проходило в тишине. Мне кажется, она должна быть не парадно-радостной («День побе-е-ды!»), но и не траурной. Должно преобладать что-то из классики – вроде бы и печальное, но светлое, с надеждой. Ведь и погибшие и ныне живущие фронтовики сражались за то, чтобы у нас, их потомков, жизнь была лучше.Время неумолимо. Уходят из жизни бывшие фронтовики. В Никополе сегодня проживают последние 33 участника боевых действий. Каждому из них представители городской власти вручили медали, изготовленные специально к 75-й годовщине победы над нацизмом. Годы летят, а память не стереть, душу обжигает до сих пор эхо той давней грозы.Фото газети "Репортер"Раніше ми передавали і показували, як буде виглядати майбутнє дітей у Покрові. 
Пливе кача в нікуди | вірш про кризу
Пливе кача в нікуди | вірш про кризу
Нікополь 2020-06-08 22:40:42
Пливе кача в нікудиПливе кача, люди усе плачуть,Порошенко й Тимошенко - по трупахдо влади і грошей скачуть...І паплюжиться кров Героїв святая.Ті, що вбили їх - не понесуть кари...Ті, що катували нас - олігархам не цікаві...Їм би гроші, їм би влади, а що ми?Ми їм даємо влади... (?)Пливе кача, Україна плаче... 1 квітня 2014
Переважна більшість українців хочуть здолати Росію
Переважна більшість українців хочуть здолати Росію
Україна 2020-06-10 12:35:56
Понад 50% українців вірять у перемогу України над Росією. Про цю мотивуючу статистику NikopolToday пише з посиланням на CityNikopol та uain.press.В Україні 50,5% людей вважають, що в майбутньому Україна переможе Росію. Лише 10% вважають, що в майбутньому РФ переможе нашу державу. Такі дані оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології.Водночас на розширене формування цього питання респонденти дали інші відповіді. Зокрема 37% вважають, що Україна переможе над Росією, оскільки РФ відстала країна, а за Україну весь цивілізований світ. Однак 31% обрав варіант, що ми ніколи не переможемо у війні, бо Україна набагато політично та економічно слабша, ніж сусідня держава.Зазначимо, що 55,5% респондентів вважають, що в майбутньому Україна перейде переважно на українську мову. А 29,8% людей думають, що колись російська мова стане другою державною.Всеукраїнське опитування громадської думки проводили з 26 до 30 квітня. Опитали методом інтерв’ю 1 500 респондентів з усіх регіонів України, крім тимчасово окупованих територій окремих районів Донбасу і Криму. Похибка вибірки не перевищує 2,6%.Нагадаємо, що найбільш серйозною проблемою українці вважають війну на Донбасі. Так думає 72,7% респондентів. На другому місці – 69% – опинилася корупція. Третьою за важливістю проблемою українці назвали високу вартість та низьку якість медичних послуг. Ними незадоволені 67,3% респондентів.А як вважаєте Ви? Фото Город Нікополь / uain.press
Голі солдати Другої світової війни: еротичні фото 18+
Голі солдати Другої світової війни: еротичні фото 18+
Світ 2020-06-10 15:42:42
Обережно - гарячі фото! Подаємо історію цікаво, із перчиком на NikopolToday. Жіночі ню всюди - це сексизм. Тому розмістимо фотографії ню солдат Другої світової війни.Гола правда про армію та військових Другої Світової війни. Не рекомендуємо переглядати фото особам молодшим 18-ти років. Повірте, чоловіки що відслужили - бачили в армії голі дупи та прутны своїх товаришів по службі набагато частіше, ніж їм хотілося б. Тому ця антисексистська фото-історія скоріше для жінок, але не тільки.У чоловічому душі головне правило - не повертатися спиною до незнайомих людей, і не нагинатися за милом, що впало. І ще обурює, що американські солдати, виявляється, брали з собою на війну шльопанці. Маршаллові острови, 1944 рік.П'ятеро німецьких солдатів з жахом дивляться на струмок - чи не водяться там білоруські партизани і білоруські крокодили? Білорусія, осінь 1941 року.Матрос ВМС США з човна, що літає-амфібії Catalina на своєму бойовому посту лякає японців голою сракою і кулеметом. Папуа-Нова Гвінея, березень 1944 року.Японці таких дуп вони ніколи не бачили, і дуже лякалися. Ось так милися матроси Імператорського флоту Японії - їх маленькі попки вимагали мало води. Економыя! 1942 рік.Американцям, напевно, навіть статутами дозволялось воювати з японцями голими. Цей американський зенітник поєднує приємне з корисним, і миється не залишаючи бойового поста. Чистота - запорука перемоги! Філіппіни, грудень 1944 року.Але в армії це рідкісна розкіш - побути на самоті. А під час війни солдати не тільки борються разом, але разом і миються, і разом помирають. Американські війська відмивають бруд і кров під час битви за Гуадалканал. Соломонові острови, грудень 1943 року.Час миття для солдатів, це зазвичай ще й час прання. Американські морські піхотинці купаються і перуть свою форму в Тихому океані під час затишшя в бойових діях. Північні Маріанські острови, липень 1944 року.Німецькі солдати приймають душ на залізничній станції під заправним краном з водою для локомотивів. Судячи з усього це початок війни, коли на голови і дупи німців зверху разом з водою ще не падали бомби.Сором'язливі фінські солдати тренуються на Хіжозеро переправлятися через водні перешкоди. Димова завіса була створена спеціально, це щоб їх не підглядали жінки. Карелія, липень 1942 року.Медогляд призовників - це перше приниження, з яким стикається молодий солдат. Тому що крім медичних цілей цей огляд виконує психологічну функцію пояснення солдатам, що в армії немає місця сором'язливості і особистого простору. Нью-Йорк, 1940 рік.Норвезькі призовники готуються до вступу в Waffen-СС, повернувшись до лікарів передом, а до фотографа задом. В їх скандинавську дупу лікарі теж подивляться, щоб перевірити наскільки вона арійська. Норвегія, лютий 1942 року.Приблизно так, як це робить цей німецький лікар Вермахту. Виникає два питання: що буде якщо солдатська дупа по-арійськи смачно пёрне під ніс офіцерові, і для чого солдат справа тримає дзеркало? Була до війни в СРСР така мода - живі піраміди з фізкультурників, які вчили будувати навіть у школі на уроках фізкультури. І в 1942 році, судячи по зачісках тільки що покликаних радянських солдат, наказали повторити її голими. Як неважко здогадатися, двоє з боків в трусах - це командир і комісар, яким не пристало оголяти свій командирський авторитет.І хоча вийшло досить прикольно, солдати в цій піраміді не посміхаються. І не тому що війна на дворі, а тому що бачити в такій безпосередній близькості голі цюцюрки і дупи своїх товаришів - веселого мало.Але наказ є наказ...Джерело LiveJornal | автор OadamРаніше через фото ми показували історію сотень років гомосексуального кохання. Ви будете вражені, як доступність фото-технологій змінило уявлення про таємничий шлюб геїв та лесбійок. Також ми передавали, що українці вірять у своїй військових та знищення Московії. Перемога буде за Україною!
13 документальних і художніх фільмів про Голокост
13 документальних і художніх фільмів про Голокост
Світ 2020-06-10 21:44:27
Топ-13  кращих документальних і художніх фільмів про Голокост. Про ці драматичні стрічки NikopolToday передає з лінком на сайт Meduza.Ця дата стала днем пам'яті жертв Голокосту. Через політику нацистів були знищені мільйони євреїв і сотні тисяч циган, винищення зазнали і душевнохворі, непрацездатні та гомосексуали з лесбійками. Кадр від MiramaxМіж іншим, Друга Світова війна залишила по собі й еротичні світлини - такої історії Ви ще не бачили. Тож, це 13 важливих для перегляду художніх і документальних фільмів, присвячених одній з головних історичних катастроф людства.1 / «Останній етап», 1947. Ванда Якубовська«Останній етап» Ванди Якубовської - перший повнометражний фільм, що розповідає про Голокост. Режисер, колишній в'язень Освенціма і Равенсбрюка, знімала картину на території концтабору. Охоронців зіграли місцеві жителі. Ідея фільму виникла у Ванди ще в ув'язненні, сценарій їй допомогла написати інша ув'язнена - Герда Шнайдер.The Last Stage [Ostatni etap] / jffzg2 / «Ніч і туман», 1955. Ален РенеКороткометражний документальний фільм Алена Рене починається з екскурсії по руїнах Освенцима. Голос за кадром розповідає про нацистської ідеології і медичних дослідах над в'язнями таборів. Кадри з горами трупів у газових камерах чергуються зі сценами комфортного життя есесівців. «Ніч і туман» - це директива Адольфа Гітлера, яка давала можливість викрадати антинацистських активістів на всіх окупованих територіях. Цю картину показували на Каннському фестивалі 1956 року, не дивлячись на протести німецького посольства у Франції, що хотіло приховати правду.extrait 3 Nuit et Brouillard / HGBruayBox3 / «Втеча з Собібора», 1987. Джек ГолдЛейтенант Печерський замишляє втечу з польського концтабору і хоче взяти з собою якомога більше людей. В'язні методично позбавляються від своїх охоронців, серед яких українці-колабораціоністи. Прибирати мучителів потрібно поодинці, мета тихого бунту - роздобути зброю й вирватися на свободу. Але не всі в'язні готові до такого ризику. Після масової втечі табір Собібор був закритий за особистою вказівкою Генріха Гіммлера.torrento.net - Втеча з Собібора / Escape from Sobibo (1987) / justheare44 / «Схильність», 1997. Шон МатіасІсторія молодого німецького гея на ім'я Макс - його затримують після того, як він рятує свого знайомого від загибелі в «ніч довгих ножів». Впливові родичі влаштовують втечу Макса, але СС наздоганяє юнака і відправляє в Дахау. Він приховує свою гомосексуальність, і йому видають такий же знак відмінності, як євреям, - жовту зірку. Пізніше він зустрічається з тим, хто відкрито носить рожеву зірку - знак геїв і закохується посеред голоду та смерті у таборі.Bent (Trailer) / babyboy841195 / «І ось прийшли туристи», 2007. Роберт ТальхаймМолодий німець проходить альтернативну службу в польському місті, поруч з яким раніше був табір смерті. Завдання юнака - допомогти старезному поляку-екскурсоводу водити туристів по місцях нацистських злочинів. У картині німецького режисера показані три точки зору на холокост. Перша - це позиція поляка, який вже багато років описує табір смерті тим, хто, швидше за все, про нього майже нічого не знає. Друга - юнака, якому належить заново пережити темну сторону історії Німеччини і зрозуміти свій зв'язок з місцем історичного злочину. Третя точка зору - це погляд туристів, які ще не знають про жахи, які відбувалися на цій землі.Am Ende kommen Touristen (HQ-Trailer-2007) / Kilkenny19786 / «Хлопчик у смугастій піжамі» (2008). Марк ХерманХлопчик прокидається і розуміє, що Німеччина, його батьківщина, воює з усім світом, його тато - великий начальник, а їх сім'ї - пора в подорож. Тепер вони будуть жити поруч з якимось загоном, обгородженим колючим дротом. На тому боці багато людей, з якими можна розмовляти, вони погано одягнені і не дивляться в очі. Один з підлеглих батька віддавив комусь із них руку. У хлопчика мало друзів, але він знаходить собі товариша за колючим дротом. Дружба відкриває йому світ табору смерті, він дізнається, що скоро його друг помре, і не знає, що робити.Трейлер фільму «Хлопчик в смугастій піжамі» / Олександр Воїнів7 / «Слідами невідомого Голокосту» (2011 -...) Борис МафцірДокументальний проект про євреїв, які пережили холокост на території колишнього СРСР. У мережі доступні три фільми проекту: «Хранителі пам'яті» (про голокост в Білорусії), «Катастрофа. Східний Фронт »(про знищення євреїв на території Росії) і« За Ністру »(про катастрофу в Трансністрії). У наступних фільмах планується розповісти про голокост в Латвії і на Україні. Завершиться проект картиною, що розповідає про те, чому Йосип Сталін ігнорував тему Голокосту на окупованих територіях СРСР.8 / «Два вигляди Освенцима» (2011). Бланш Фінгер, Вільям КарелФранцузький документальний фільм, знятий на основі двох фотоальбомів. Перший виявила колишній в'язень Освенціма Ліля Якоб: на знімках - угорські євреї, яких привезли в табір смерті в 1944 році, коли Гітлер уже відчував близькість поразки і вирішив прискорити масові страти. Другий альбом - повсякденне життя німецького офіцера Карла Хекера і його товаришів по службі в тому ж самому таборі.9 / "Кіноальманах" Свідки "» (2012-...). Костянтин ФамКіноальманах Костянтина Фама складається з трьох новел: «Туфельки», «Брут», «Скрипка». Поки зняті тільки дві частини. У першому фільмі через історію взуття (від вітрини до братської могили) розповідається історія нацизму і масового знищення євреїв. Друга частина, «Брут», - це погляд на холокост очима собаки, яка з домашнього вихованця перетворилася в охоронця концтабору. Новела «Скрипка» - історія одного музичного інструменту до, під час і після війни.10 / «Ханна Арендт», 2012. Маргарета фон ТротаХанна Арендт »Маргарет фон Тротта | Уроки історії XX століття / фото urokiistorii.ruНімецький режисер і сценарист Маргарета фон Трота розповідає про три роки з життя політичної філософині Ханни Арендт (1906-1976). У 1961-1964 роках Арендт писала статті для The New Yorker про судовий процес над Адольфом Ейхманом, одним з організаторів Голокосту. Їй потрібно було вивчити природу ненависті фашистів до єврейського етносу. Репортажі з залу суду - це велике дослідження, присвячене не лише ідеології нацизму, а й цінностей всього європейського суспільства.11 / «Найбільш порядна» (2014 року). Ванесса ЛапаРежисер-документаліст Ванесса Лапа відновлює приватне життя Генріха Гіммлера, одного з головних ідеологів Третього рейху, за матеріалами його особистого архіву - листуванні з дружиною і коханкою, щоденникових записів та інших документів. Серед паперів збереглася записка з враженнями дочки Гіммлера про відвідування табору Дахау: «Це було чудово».DER ANSTÄNDIGE | Trailer [HD] / kinofilme12 / «Настане ніч »(2014 року). Андре СінгерДокументальний фільм за матеріалами картини Альфреда Хічкока і Сідні Бернстайна, яку вони знімали в 1945 році на основі документів з архівів британської, американської та радянської розвідки. У фільмі показані страшні сцени життя в таборах смерті і те, що залишилося в них після втечі нацистів, які намагалися знищити сліди своїх злочинів. Після заборони британського уряду показувати фільм Хічкока і Бернстайна відзняті матеріали пролежали на полиці 70 років.Настане ніч (2014 року), Андре Сінгер - Трейлер / Московський Єврейський Кінофестиваль13 / «Ян Карський», 2016. Славомир ГрюнбергДокументальний фільм про польського антифашиста Яна Карського, який в 1942 році зміг втекти з варшавського гетто і першим повідомити про жахи Голокосту британському і американському уряду. Карський приніс їм документальні свідчення про те, що відбувалося в таборах смерті.Ян Карський. Праведник світу (2016). Трейлер російською.P. S. Не були включені в список такі відомі фільми, як «Шоа», «Список Шиндлера», «Іда», «Піаніст» і «Бабин Яр», тому що про них всі знають і без нас.Джерело / фото Meduza / автор Сергій Сдобнов
Вся правда про Мата Харі: історичний генг бенг
Вся правда про Мата Харі: історичний генг бенг
Світ 2020-06-11 01:13:16
Голі танці та шпигунство – за що розстріляли Мата Харі? Яким було життя найвідомішої куртизантки Європи? Про цю неоднозначну історичну постать NikopolToday розповідає з посиланням на Військовий Навігатор України.Мата Харі жила понад сто років тому. Фактично, вона була першою порно-зіркою, ню-моделлю й стриптизершою не тільки у Європі але і світі. Між іншим: в протистоянні сексизму публікуємо більше фото оголених військових Другої Світової війни.25 липня 1917-го засудили до смертної кари голландську танцівницю Мата Харі. Французький суд визнав її винною у шпіонажі на користь Німеччини у роки Першої світової війни.До початку війни Мата Харі, з малазійської “Око нового дня”, була знаменитою красунею, легендарною танцівницею та найбільш високооплачуваною куртизанкою в Європі. У екзотичної прими було багато прихильників. Їй приписують любовні зв’язки з композиторами, баронами, підприємцями, монархами.Танцівницю Мата Харі засудили до розстрілу за шпигунство / фото ВікіпедіяГонорари танцівниці індійських і гавайських танців були від тисячі франків за вечір. “У неї плоскостопість, і вона абсолютно не вміє танцювати”, – так відгукувався про колишню дружину покинутий нею британський офіцер Рудольф Маклід. Це не завадило Маргарет Гертруді Зелле – справжнє ім’я танцівниці – виблискувати паєтками та голим тілом у розкішних салонах Парижу.“Я ніколи не вміла танцювати. А якщо люди приходили на мої виступи, то лише тому, що я першою зважилася танцювати без одягу”, – казала про себе Маргарет.У роки війни Мата Харі від безгрошів’я почала працювати одночасно на німецьку та французьку розвідки.Через 3 роки після початку війни танцівницю заарештували як німецьку шпигунку. На питання про походження 30 тисяч марок, отриманих від міністра закордонних справ Німеччини, Мата Харі відповіла: “Стільки коштують мої послуги. Коханці ніколи не платили мені менше”.Танцівницю Мата Харі засудили до розстрілу за шпигунство / фото ВікіпедіяНайцінніші відомості шпигунка повідомляла французам, але це не пом’якшило вироку. Французький суд вирішив, що через донесення куртизанки Мата Харі – вона ж німецький агент Н-21 – загинули тисячі французьких солдатів, провалилося безліч розвідників і пішли на дно близько двох десятків кораблів союзників.Серед звинувачень фігурувала загибель екіпажу крейсера “Гемпшир”. Танцівниця доводила, що випадково почула дату відплиття судна на дипломатичному прийомі в Берліні. Суд Парижа не повірив їй і засудив до розстрілу. “Неймовірно”, – скрикнула вона, коли зачитали вирок.Саме численні зв’язки куртизанки з офіцерами різних армій стали найвагомішим аргументом її звинувачень у шпигунстві.Після проголошення вироку жінка закликала до милосердя французького президента Пуанкаре. Він залишився непохитним. Мата Харі розстріляли 15 жовтня 1917 року.У день страти 41-річна Мата Харі одягнула вишукана білизну, розкішну сіро-блакитну сукню, модний солом’яний капелюшок із широкими полями і найкращі туфлі. Автомобілем приїхала до місця страти – Венсенського замку на околицях Парижа. Твердою ходою підійшла до дерева. 12 солдатів оточили його. Погодилась випити ковток рому і відмовилася від пов’язки на очі. Після сигналу офіцера пролунав залп. У Мата Харі потрапила лише одна куля. Решта 11 пролетіли повз – солдати не цілились у жінку.З її тілом вчинили так само, як із тілами всіх злочинців того часу: відрізали голову і передали до музею анатомії Парижу. Там вона зберігалася разом із головами інших злочинців. І тільки в 2000-му році дослідники з подивом виявили, що голова Мата Харі зникла.Правнук французького судді, який відправив Мата Харі на страту, через багато років після її смерті заявив, що вбивство танцівниці було показовим. Французькій владі треба було вбити когось відомого, щоб відвернути увагу публіки від власних прорахунків у перші 3 роки війни. Вони обрали Мата Харі.Джерело та фото Військовий Навігатор УкраїниДо слова, раніше ми публікували шокуючі фото гомосексуальних пар, що жили сотні років тому.
Сектор 99 / вірш про смерть українських військових через війну з Московією
Сектор 99 / вірш про смерть українських військових через війну з Московією
Нікополь 2020-06-11 14:51:33
Сектор 99Дякую тобі, Ігоре Берестенко,Дякую тобі, Кузнєцов Антон,Дякую тобі, Руслан Кулібаба,Дякую тобі, Москаленко Сергій...Вас не стало у хмарах небесколи тварини-потвори стріляли…Убивали, з посмішкою на ротахІ тисячі інших честі синів!..Скільки ще янголів впаде з неба?За тебе, за мене, всіх нас!За нашу Свободу, і вибір…А також, чудову країну для Нас.Нікополь, відвідай Сектор 99, у місті тиші та пам’яті минулихТам, де сплять наші військовіНаші янголи-ахоронці Свободи!31 серпня 2014Спасибо, Игорь Берестенко,Спасибо, Кузнецов Антон,Спасибо, Руслан Кулибаба,Спасибо, Москаленко Сергей...Вас не стало в облаках небескогда животные-уроды стреляли...Убивали, с улыбкой на ртахИ тысячи других чести сынов...Сколько еще ангелов падет с неба?За тебя, меня, всех нас!За нашу Свободу, и выбор...А также, прекрасную страну для Нас.Никополь, посети Сектор 99,в городе тишины и памяти прошлыхТам, где спят наши военныеНаши ангелы-герои Свободы!31 августа 2014
Історія із перчиком: Хто такий цей
Історія із перчиком: Хто такий цей "Голий Навідник"? 16+
Світ 2020-06-11 17:37:08
Нещодавно на NikopolToday проблиснула антисексистська фото-історія із голими дупами військових Другої Світової війни. Але одне із тих фото заслуговує особливої уваги: Історія голого військового навідника (PBY Каталіна) у свій час і до сьогодні викликає цікавість.Американці назвали це відоме фото, як `Голий Стрілок` (`Naked Gunner`), фото рятування на Рабаулі, 1944 рік:Фото "Голого Навідника" було в центрі уваги ЗМІ роками / фото ic.pics.livejournal.comМіж іншим: найвідоміша куртизантка Європи, Мата Харі, була безжально розстріляна у розквіті сил. Деякі навіть називають цю світлину із солдатом одною із "Фото-ікон Другої Світової війни". Тож хто цей таємничий стрілок, що впав в око цілим поколінням після війни?Цей молодик був у екіпажі військовослужбовців ВМС США "Dumbo" PBY. І в момент знімку, він щойно вискочив із води гавані Рабаул. Там він врятувати морського пілота із сильними опіками, який був збитий під час бомбардування японської фортеці Рабаул. Оскільки японські гармати прибережної оборони вели вогонь по літаку, поки він знаходився у воді під час зльоту, цей хоробрий молодий чоловік, врятувавши пілота, очолив свою позицію кулеметника, не встигаючи навіть вдягнути одяг. Герой сфотографувався одразу після того, як він здійснив свій героїчний вчинок. Голий!Фото зробив Горацій Брістоль (1908-1997). У 1941 році Брістоль був завербований до військово-морської авіаційної фотографічної частини США, як один із шести фотографів під командуванням капітана Едварда Дж. Штейхена, який документував Другу світову війну в таких місцях, як Південна Африка та Японія. Він опинився в літаку, на якому і служив цей навідник, який використовувався для порятунку людей з бухти Рабаул (острів Нова Британія, Папуа-Нова Гвінея), коли це і сталося. У статті в номері журналу B&W за грудень 2002 року він згадує:«...ми зателефонували, щоб забрати льотчика, який був внизу в затоці. Японці стріляли в нього з острова, і коли вони побачили нас, вони почали стріляти по нас також. Чоловіка, якого збили, тимчасово втратив свідомість, тому один з нашої бригади зняв одяг й стрибнув до води, щоб притягти його на борт. Звісно, він не зміг би плавати дуже добре в чоботях і одязі. Як тільки змогли, ми рушили з місця. Ми не чекали, коли хтось одягне офіційний одяг. Нас розстрілювали і відправити на той світ. Тому оголений юнак без зволікань  знову повернувся на свою рушницю в блістері літака".Але як би не було прикро, особа "Голого Стрільця" так ніколи й не була встановлена.Джерело Rare Historical Photos
Війна Росії з Україною: хто переможе?
Війна Росії з Україною: хто переможе?
Україна 2020-06-15 11:45:27
Велика війна між Україною та Росією можлива, якщо це буде потрібно керівництву РФ, виходячи з його внутрішньої політики, або якщо Путін не вважатиме ескалацію конфлікту ризикованою справою з точки зору зовнішньої політики.Велика війна з Росією: невтішний прогноз експерта для України. Цю аналітику NikopolToday публікує з посиланням на 24 канал. Експерт пояснив, за яких умов можлива відкрита війна Росії з Україною / фото YouTubeЯкщо Росія зважиться на відкритий наступ і задіє усю свою військову потугу, в України, судячи з усього, не буде жодних шансів. Це зумовлене тим, що РФ має занадто значну військову перевагу над Україною, пише німецький політолог Андреас Умланд у статті для Focus.І хоч західні держави в разі війни між Росією та Україною будуть активно підтримувати Київ, ні НАТО, ні Європейський союз участі в конфлікті не братимуть, зауважує експерт.Ці організації, судячи з усього, не зможуть запобігти розвалу України. Слід побоюватися того, що до сьогоднішнього дня ще немає навіть адекватних кризових планів на випадок подібної ескалації, хоча її політичний, економічний і соціальний вплив на деякі країни-члени НАТО і Євросоюзу буде досить значним, – прогнозує автор статті.Силуети російських окупантів у світлі вечірнього сонця / фото Зураб КурцікідзеОдним із поштовхів до розгортання військових дій між Україною та РФ може стати провал проекту із будівництва Керченського мосту у протоці, розташованій між Азовським і Чорним морем, припускає Умланд.Кримський проект є надважливим для легітимації путінської системи, тому, якщо Керченський міст не вдасться добудувати, або ж він просто рухне через складні геологічну умови, Путін може прийняти рішення про створення наземного коридору з Росії до Криму, який буде проходити по материковій частині України. Київ на це не погодиться, що і може спровокувати велику війну проти України, метою якої буде захоплення Росією наземного шляху вздовж північного узбережжя Азовського моря до Криму, пояснює аналітик."В результаті військових дій може виникнути велика хвиля біженців з України та інших східноєвропейських держав до Європейського союзу. Можуть з'явитися й інші надрегіональні загрози в області безпеки, про які, схоже, ні в Західній, ні в Східній Європі ніхто серйозно не замислюється", – йдеться у публікації.З огляду на ці прогнози, було б доречним вже сьогодні попередити Росію, уклавши переконливу багатосторонню угоду про взаємодопомогу між державами Центральної та Східної Європи з можливим приєднанням до неготових до співпраці партнерів із Заходу. Новий альянс зможе орієнтуватися на приклад багатостороннього співробітництва в галузі безпеки на Південному Кавказі, зазначає німецький політолог.Такого роду пакт, зрозуміло, може не стати еквівалентом НАТО і Євросоюзу, або їх можливого розширення із залученням України, Грузії і Молдови, однак він був би набагато потужнішим противником для Кремля, ніж країни Центральної та Східної Європи окремо, вважає Умланд.Фото focus.de / обкладинка статті Дніпроград
Україна отримала від США військову техніку на суму 27 мільйонів доларів
Україна отримала від США військову техніку на суму 27 мільйонів доларів
Україна 2020-07-10 11:50:39
Україна отримала від США протитанкові ракети та допоміжне обладнання Javelin на суму понад 27 мільйонів доларів США, повідомило Міністерство оборони України в середу. Це перша доставка за договором, укладеним наприкінці минулого року.В Україну прибули ракети FGM-148E, які - як підкреслено - є однією з останніх модифікацій протитанкових ракет Javelin. Міністерство оборони пояснило, що ракети знаходяться в Україні з 16 червня.Як додано, наступна партія поставок в результаті минулорічного контракту очікується до України в 2021-2022 роках."Реалізація контракту загальною вартістю понад 36,5 млн. дол. США є важливим кроком (на шляху) розвитку українсько-американського стратегічного співробітництва для підтримки обороноздатності України та відкриває нові перспективи на шляху до виконання Міністерством оборони України прямих закордонних справ (...) домовленостей у галузі озброєнь та військових технологій із країнами-партнерами", - йдеться у повідомленні міністерства.17 червня в посольстві США в Києві повідомили, що офіс оборонної дипломатичної місії отримав військову техніку на суму понад 60 мільйонів доларів, включаючи ракети Javelin, які будуть передані українській стороні.Ракети Javelin вперше прибули зі США в Україну в квітні 2018 року. У жовтні минулого року Державний департамент США схвалив продаж 150 цих ракет в Україну на суму понад 39 мільйонів доларів США. Контракт був укладений у грудні.Портал Hromadske зазначає, що 127-мм снаряди "Джавелін" - це важке озброєння, і згідно Мінських домовленостей щодо конфлікту з проросійськими сепаратистами на Донбасі на сході України не можуть бути використані українськими силами у військових операціях, що проводяться там.
Ізраїльський проект
Ізраїльський проект "Кармель". Вони використовують контролер Xbox для управління цистерною
Світ 2020-08-01 01:24:59
Ізраїльтяни працюють над досить незвичним військовим проектом. Наразі військові випробовують прототип бронетехніки, яка зовні нагадує кімнату підлітка. Він повний екранів і використовує контролер Xbox як пристрій управління. Солдати почуваються всередині, як у тренажері.Технологічний розвиток завжди йшов поряд з військовим розвитком. Хоча тут зовсім навпаки. Досить військові технології знайшли свій шлях у повсякденне життя. Тим часом, у 2020 році пристрій, пов’язаний із розвагами, особливо серед молодих людей, їде до бронетехніки і використовується солдатами.За інформацією The Washington Post, ізраїльська компанія Israel Aerospace Industries прийняла рішення використовувати контролер Xbox та кілька інших електронних пристроїв у військовій техніці. Ідея виникла на основі думок ізраїльських солдатів та опитаних підлітків. Ідея полягала у тому, щоб підростаючі покоління краще та легше адаптували свої знання та вміння під управління бронеавтомобілем.Контролер Xbox в танку і бронеавтомобіль - він просто повинен працюватиВсередині, крім контролера Xbox, є кілька великих планшетів. Інформація, що відображається на них, нагадує інформацію, відому з ігор FPS. Вони показують карту, наявні запаси боєприпасів або зброю, яка зараз використовується. Це щось на кшталт бойового симулятора, але це відбувається насправді. Це проект «Кармель», який триває вже три роки.Між іншим: чи не вичерпала себе ця система, чи не час тікати із міст поки не бахнуло?"Це не зовсім схоже на Fortnite, але це щось подібне. І дивовижне поєднання навичок у грі швидко перетворюється на операційну ефективність за дуже короткий час", - прокоментував The Washington Post полковник Уді Цур. Солдати, які випробовували бронемашину, швидко освоїли всі необхідні навички. Більше того, за допомогою такої системи екіпаж танка можна скоротити вдвічі, з чотирьох до двох солдатів.Досвід, накопичений під час гри, є величезним плюсом. Кожен з солдатів має більш-менш розвинену м’язову пам’ять і знає, яку кнопку натиснути або як рухати палицею, щоб виконати відповідну дію. Така концепція бронетехніки чи навіть танка Меркава може значно підвищити оборону даної країни, але також несе ризики. Якщо всі знають, як користуватися контролером, то кожен може сісти за кермо руйнівного транспортного засобу.
В Америці внаслідок епідемії загинуло біля 100 мільйонів людей
В Америці внаслідок епідемії загинуло біля 100 мільйонів людей
Світ 2020-08-09 15:53:26
Науковці підрахували кількість жертв внаслідок епідемій та геноциду в Америці - біля 100 мільйонів жерт серед корінного населення. Про це NikopolToday пише з посиланням на Вікіпедія. "Колонізація" Америки відбувалася шляхом виселення з рідних земель і винищення корінного населення Америки. У цій статті також одна із причин масових заворушень у США у 2020 році. Індіанська демографічна катастрофа - процес знищення корінного населення Америки в результаті дій європейських колонізаторів і їхніх нащадків (в тому числі вимирання від чисельних занесених ними хвороб). Згодом, навіть Адольф Гітлер та інші тирани посилались на американський досвід винищення місцевого населення. Масові протести у США зараз пов'язані також і з історичними фактами. Так, місцеві жителі по всій Америці зносять пам'ятники тим історичним постатям, хто був винен у знищенні мільйонів з корінного населення США та Канади. Нагадуємо, раніше ми публікували пророцтва корінних американців для білої людини. Як почалася кривава "колонізація" Америки?3 серпня 1492 року Христофор Колумб відплив з міста Палос-де-ла-Фронтера на трьох судах: «Нінья», «Пінта» і «Санта-Марія», в пошуках Індії. Через 70 днів плавання він досяг декількох островів нового, невідомого континенту.12 жовтня Колумб, зі своїм екіпажем в 90 чоловік, висадився на одному з Багамських островів. В цей же день відбувся перший контакт з місцевими жителями острова. У своєму особистому щоденнику в цей же день Христофор Колумб залишає запис з першими враженнями, де він вже кровожерливо оцінював можливості відібрати цю землю:«Ці люди ні в чому не відчували потреби. Вони дбали про свої рослини на фермах, були майстерними рибалками, каноїстами і плавцями. Вони будували привабливі комфортні житла і тримали їх в чистоті. Естетично вони висловлювали себе в дереві. У них був вільний час, щоб займатися грою в м'яч, танцями і музикою. Вони жили в мирі і дружбі. ...Ці люди ходять, в чому їхня мати народила, але добродушні... їх можна зробити вільними і звернути в нашу Святу Віру. З них вийдуть хороші і досвідчені слуги».Пізніше Колумб не раз описував в бортових журналах красу островів і їх доброзичливих, щасливих, мирних жителів, та їх життя, що більше нагадувало Рай на Землі, а через два дні після першого контакту, 14 жовтня того ж року, в одному з бортових журналів було зроблено запис про його наміри зробити з американців рабів:«50 солдат досить для того, щоб підкорити їх всіх і змусити робити все, що ми захочемо. Місцеві жителі дозволяють нам ходити, де ми хочемо, і віддають нам все, що ми у них просимо».15 березня 1493 року Христофор Колумб повернувся в Іспанію. З своєї першої подорожі він привіз рослини, тварин і шістьох індіанців. А вже 25 вересня 1493 Колумб відпливає в Америку на 3-х Каракаях, 17 каравелах з 1 500 людьми на борту. Саме з цією, ще першою експедицією в Новий Світ, була завезена велика партія мастифів і грейхаундов, навчених для нападу на людей. Також застосовувалися масові повішення, організовувалися каральні походи.Під час другої експедиції Колумб займався пошуками золота і «Великого китайського ханства» уздовж південного узбережжя Куби, а також займався продажем індіанців в рабство. Озброєний аркебузами і бойовими собаками загін об'їжджав верхи індіанські села та міста з метою обміну золота. При вчиненні опору іспанці забирали золото силою, а людей звертали в рабство, села та міста корінних американців при цьому знищувались.Після королівської експедиції в «Новий світ» в Іспанії з'явилося багато «мисливців» за золотом, які організовували приватні експедиції. Іспанська монархія стягувала з них 1/3 частини награбованого з індіанців, а пізніше 1/5. Королі наділяли колоністів землями індіанців, які їм не нележали і дозволяли їм примушувати місцевих жителів сіяти поля і садити городи для «нових господарів». Іспанці не тільки встановлювали закони, за якими карали індіанців смертю, а й часто просто сперечалися, хто зможе розрубати людини одним ударом шаблі від верху до низу для забави. За одного вбитого іспанця вбивали сто індіанців. З моменту ввезення на континент собак іспанці годували їх убитими індіанцями. Один збережений лист іспанця говорить:...коли я повернувся з Картахени, я зустрів португальця на ім'я Рохе Мартін. На ганку його будинку висіли частини розрубаних індіанців для годівлі його собак, як ніби вони були дикими звірами... Під час цього походу на Еспаньйолу прибув Бартоломе де Лас Касас. Побачений їм стан місцевих жителів, а також самих іспанців, Бартоломе оцінив як вкрай жахливе і після повернення до Іспанії доповів монархам про поганий стан ведення справ Колумбом і його братами. Згодом він не раз вставав на захист корінного населення Америки. У його книзі «Найкоротша реляція про руйнування Індій» (ісп. Brevísima relación de la destrucción de las Indias), опублікованій в 1552 році, наводиться яскравий опис звірств, що творяться конкістадорами в Америці - зокрема, на Карибах, в Центральній Америці та на територіях, які сьогодні відносяться до Мексики - серед яких багато подій, свідком яких він був, а також деякі події, які він відтворює зі слів очевидців. Багато в чому завдяки його зусиллям в 1542 році були прийняті Нові закони на захист індіанців у колоніях.Трохи пізніше іспанські монархи послали для перевірки Хуана Агуадо, який доповів в кінці 1495 року про високу смертність індіанців через жорстоку політику колоністів. Колумб видав закон, який зобов'язував всіх індіанців старше 14 років раз у квартал (3 місяці) платити іспанцям золотом або 25 фунтами бавовни (в районах, де золота не було). Після сплати такого «податку» видавався мідний жетон з датою останньої виплати. Жетон, таким чином, продовжував індіанцю право жити на три місяці. Якщо дата на жетоні була прострочена, то індіанцям відрубували кисті обох рук, вішали їх на шию і відправляли вмирати в своє село чи містчеко.Виконати вимогу закону було нереально, оскільки індіанцям потрібно було кинути обробляти свої поля, полювання і займатися тільки видобутком золота. Почався голод. Ослаблені і деморалізовані, вони перетворювалися в легку здобич для інфекцій, занесених іспанцями.У 1498 році вступив в дію закон про примусову працю індіанців на іспанців. Приводом послужило невдоволення доходами, одержуваними з збору золота і продажу аборигенів в рабство.У липні-вересні 1539 року конкістадор Франсіско де Чавес порівняв з землею Королівство кару Кончукос, що входило до 1533 в склад Імперії інків (народність кечуа займала територію, яка зараз відповідає провінціях Пальаска і Коронго, на півночі департаменту Анкаш, Перу) і вбив 600 дітей молодше трирічного віку, що стало наймасовішим вбивством дітей в історії нашої планети. У 1598 році, у відповідь на вбивство 11 іспанських солдатів, дон Хуан зробив каральну експедицію і в триденному битві біля гори Акома (назва гори походить від назви племені, що жило на ній) знищив 800 індіанців і наказав відрубати ліву ногу кожному чоловікові племені старше 25 років.У роки, що передують +1835, бразильський уряд намагалося підпорядкувати індіанців, створюючи «місцевий уряд». В результаті спалахнуло повстання декількох племен в Белен, яке було придушене.Причиною численних жертв серед індіанців племені Яном, що проживали в дельті річки Амазонка, послужила багата корисними копалинами територія, на якій проживало плем'я. Велика кількість індіанців загинуло від інфекцій, занесених туди будівельниками і солдатами. На сьогодні чисельність яномамі становить тільки близько 500 осіб; для порівняння - в 1974 році їх чисельність становила приблизно 2000 чоловік.Ось що насправді розпочав славнозвісний Христофор Колумб та його брати, а згодом продовжили білі люди, що припливли заради наживи. Початок геноциду місцевого населення у північноамериканських колоніяхІНнші країни Європи почали звертати увагу на кількість золота, яку привозили із собою іспанці й вирішили долучитись до "колонізації". Увечері 26 травня 1637 англійські колоністи під командуванням Джона Андерхілла, в союзі з могіканами і плем'ям Наррагансетт, атакували село племені пекот (на території сучасного штату Коннектикут) і спалили живцем приблизно 600-700 чоловік. Практика "розділяй та володарюй" була найбільш поширена серед британських колоністів. Так виглядали міста та села "аборигенів", жителями яких невдовзі стали тільки скелети У 1740 році один французький мандрівник писав:«...сотні миль річкових берегів без ознаки людського життя і колись процвітаючих сіл, які були спустошені і порожні, тільки попіл та кістки».Під час Війни за незалежність США 8 березня 1782 року 96 хрещених індіанців були вбиті американським народним ополченням зі штату Пенсільванія. Інцидент стався в місії моравських братів під назвою Гнаденхюттен, яка була розташована поруч з нинішнім містом Гнаденхюттен в штаті Огайо.На чиїй крові побудовані США?Під час революційної війни і після проголошення незалежності США збройні зіткнення між поселенцями та індіанцями були рідкістю. Деякі події відрізнялися жорстокістю або трагічністю, і набули широкого розголосу. 30 квітня 1774 року сталась різанина у Жовтого Струмка, поблизу сучасного Уелсвілля (штат Огайо). У період напружених відносин і регулярних конфліктів між жителями найвіддаленіших населених пунктів США і індіанцями, від рук групи з 22-30 Вірджинських прикордонних поселенців, на чолі яких стояв Деніел Грейтхауз, загинули не менше десятка індіанців з племені Мінг, серед яких були брат, і за деякими джерелами також дружина, племінник, і сестра Логана. Убита сестра Логана - Куна, мала з собою 2-місячну доньку, яку залишили в живих і передали батькові Джону Гібсону, в той час одному зі знатних білих торговців в районі, й, в майбутньому, керуючому територією Індіани. Масове поховання індіанців в Вундед-Ні, Південна Дакота, Такі є чи не в кожному штатіУ 1825 році Верховний суд США в одному з рішень формулює Доктрину відкриття, згідно з якою право на землі «відкритих» земель належить тим, хто їх «відкрив», а корінне населення зберігає право проживання на них, але не власності на землю. На підставі цієї доктрини вже в 1830 році прийнятий Закон про переселення індіанців, жертвами якого стають П'ять цивілізованих племен.26 лютого 1860 року на острові Індіан-Айленд, біля узбережжя північної Каліфорнії шість місцевих жителів, землевласників і бізнесменів, влаштували різанину індіанців племені війот, убивши сокирами і ножами принаймні 60, і, можливо, більше 200 жінок , дітей і людей похилого віку.У 1867 році з'являється Закон про переселення індіанців в резервації.Індійські резервації часто створювалися в непридатних для сільського господарства місцях. Великі резервації розташовані на плато Колорадо в штаті Арізона (плем'я навахо), в горах на півночі штату Юта, на Великих рівнинах в штатах Північна Дакота і Південна Дакота, за течією річки Міссурі (плем'я індіанців сіу), на міжгірському плато в штаті Вайомінг і в передгір'ях Кордильєр в штаті Монтана (індіанці-Шайенна). Велике число резервацій знаходиться вздовж кордону США і Канади.29 грудня 1890 року в околиці міста Вундед-Ні штату Південна Дакота, в результаті хаотичної перестрілки, що почалася через випадкового пострілу в процесі роззброєння племені лакота армією США, загинуло близько 150 індіанців, і близько 50 отримали поранення. Тут індіанці зібралися, щоб провести популярні у них «танці духів».У XIX столітті мало місце широкомасштабне винищення бізонів, послабили багато племен прерій. За оцінками дослідників, в 1800 році чисельність бізонів становила 30-40 мільйонів тварин, а до кінця століття вони були винищені майже поголовно: залишилося менше однієї тисячі. Американський генерал Філіп Шерідан писав: «Мисливці за бізонами зробили за останні два роки більше для вирішення гострої проблеми індіанців, ніж вся регулярна армія за останні 30 років. Вони знищують матеріальну базу індіанців. Пошліть їм порох і свинець, коли завгодно, і дозвольте їм вбивати, білувати шкури і продавати їх, поки вони не знищать всіх бізонів!». Шерідан в конгресі США пропонував заснувати спеціальну медаль для мисливців, підкреслюючи важливість винищення бізонів. Також Шерідан є автором вислову «Гарний індіанець - мертвий індіанець».У 1850 році на першій сесії Законодавчі збори штату Каліфорнії прийняв «Закон про управління та захисту індіанців», який позначив принципи майбутніх взаємин між білими та індіанцями. Надаючи індіанцям деяку юридичний захист, Акт проте зафіксував нерівність білих і індіанців перед законом і поклав початок широкому зловживання щодо використання індіанців в якості робочої сили, хоча і дозволяючи їм проживати на приватних землях. Протягом тисячі вісімсот п'ятьдесят одна і +1852 років Законодавчі збори Каліфорнії схвалив виділення 1,1 мільйона доларів на озброєння і утримання загонів міліції для «придушення вороже налаштованих індіанців» і в 1857 році випустило бонди на суму 410 тис. доларів для тих же цілей. Ці виплати, теоретично мали на меті вирішити конфлікти між білими та індіанцями, тільки стимулювали формування нових загонів добровольців і спробу знищити всіх індіанців в Каліфорнії.Вбивство бізонів було покликано зробити голодомор для індіанців / 40 000 бізонових шкур в Додж-Сіті, Канзас, 1878 рік, за які платили шалені гроші колонізаторамУ 2009 році Конгрес США включив до закону про витрати на оборону заяву про принесення офіційних вибачень індіанцям США за «безліч випадків насильства, поганого поводження і зневаги, яким піддавалися корінні народи з боку громадян Сполучених Штатів».Протести за вирішення історичної справедливості відбуваються вже багато десятеліть в СШАПекельна статистикаТочне число жертв встановити неможливо, тому що невідомо кількість населення до приходу Колумба. Однак ряд індіанських організацій та істориків в США стверджують, що чисельність індіанців з 1500 року до 1900 скоротилася з 15 млн до 237 тисяч.Вважається, що населення Америки до відкриття європейцями становило від 40 до 100 мільйонів чоловік. Але на думку венесуельського іспаніст Анхеля Розенблата (Ángel Rosenblat) в його дослідженні «Населення Америки в 1492 році: старі і нові розрахунки» (1967) населення Америки не перевищувало 13 мільйонів чоловік і було зосереджено великими групами в імперіях ацтеків та інків. За даними Броделя мінімальні оцінки чисельності населення всієї Америки А. Розенблата становлять 10-15 мільйонів чоловік напередодні конкісти і 8 мільйонів після закінчення завоювання, а максимальні оцінки чисельності населення всієї Америки близько 1500 року на основі вивчення чисельності населення Мексики в 25 мільйонів чоловік відразу після іспанського завоювання складають 80-100 мільйонів чоловік для всього континенту, проте Бродель сумнівається в правдоподібності максимальних цифр (хоча все одно визнає різке і катастрофічне падіння чисельності індіанців після приходу європейських колонізаторів). На думку В. А. Сурніна по самим правдоподібним оцінками в доколумбової Америці жило більше 25 мільйонів чоловік: до кінця XV в. в Північній Америці 1,5-2 млн індіанців, в Мезоамериці 4,5-6 млн, на сучасній території США - 1 млн, на островах Карибського басейну 0,3 - 0,5 млн, в зоні Анд - 6-8 млн. Джон Уайт оцінює загальну чисельність індіанців в доколумбової Америці в 0,75-1 мільйон чоловік.Населення Нового Світу до 1500 року становило 46 мільйонів людей, за даними Броделя в 1650 році населення Америки становило від 8 до 13 мільйонів, до 1750 року чисельність корінного населення зменшилася в кілька разів, за 250 років вимерли більшість мовних сімей (цілі групи народів) і мов-ізолятів. Переважна більшість індіанців (до 100 мільйонів, за деякими викладкам убування площі оброблюваних полів) загинули через відсутність імунітету до хвороб, мимоволі або навмисно (через ковдри, просочені трупними отрутами або належали хворим віспою) занесеним європейськими колоністами.У 1960-і роки в Іспанії Карлом Сойером був виявлений в архівах історичний документ, написаний Бартоломео Колумбом (братом Христофора Колумба), який був на той час губернатором острова Еспаньола. У документі зафіксовано, що в 1496 році на острові було 1 мільйон 100 тисяч індіанців. Однак іспанці володіли половиною острова і не враховували жінок і дітей. Звідси можна зробити висновок, що індіанців було близько 3 млн тільки на контрольованій іспанцями території. Уже через одне покоління (приблизно 30 років, близько 1526 роки) іспанці нарахували всього 11 тисяч індіанців, при тому що іспанські володіння розширилися.З іншого боку середня чисельність рівнинних племен після масових епідемій за оцінками Юрія Стукалін становила близько 3-4 тисяч осіб. І хоча вважається достовірно встановленим, що чисельність індіанців на території США в кінці 19 століття становила 250 тисяч чоловік, проте їх число на момент перших контактів з європейцями залишається предметом суперечок. У 1928 році етнолог Джеймс Мун оцінив загальну кількість індіанців на північ від Мексики в 1 152 950 осіб на момент появи європейців, в 1987 році Рассел Торнтон висунув цифру в більш ніж 5 мільйонів людей, а Ленор Стіффарм і Філ Лейн-молодший - 12 мільйонів. У 1983 році антрополог Генрі Добінс оцінив індіанське населення Північної Америки в 18 мільйонів чоловік і індіанське населення на території майбутнього США в 10 мільйонів чоловік.В цілому цифри дослідників коливаються від 6 до 112 мільйонів чоловік. На думку Дмитра Самохвалова [35] розбіжності в оцінках пов'язані з різною щільністю населення в різних регіонах Америки - при землеробстві щільність населення дуже висока і навпаки у мисливців і збирачів щільність населення низька. Племена мисливців і збирачів в кілька тисяч чоловік займали площі, рівні території середніх європейських держави. Чисельність предків ескімосів становила 2-2,5 тисячі осіб. До появи на континенті коней Великі рівнини Північної Америки і Патагонія в Південній Америці були майже не заселені. Навпаки землеробські райони Мексики, Перу і долини Міссісіпі були щільно населені.На думку генетика Брендана О'Феллон з Університету штату Вашингтон (Сіетл) і німецького антрополога Ларс Ферен-Шмиц з Геттінгенського університету в Proceedings of the National Academy of Sciences в XVI-XVII століттях чисельність корінного населення Північної і Південної Америки скоротилося нехай і не на 90 %, але приблизно в два рази.Останні найчисельніші 5 племен корінних американців були зігнані зі своїх земель до резервації у штаті Оклахома, "Дорога плачу" у тисячу кілометрів стала натхненням для Гітлера зробити те саме із євреями у ЄвропіНепокаране зло зростає, і поки геноцид корінного населення не визнано у США, а чітка політика компенсації та розвитку корінного населення не впроваджена, світ і далі буде народжувати нових Адольфів Гітлерів і проходити через чергові геноциди. Чи почав би Гітлер геноцид, якби не отримав натхнення від безкарності американців, що досі не компенсували місцевим бодай щось через їх страждання? Риторичне запитання. Христофор Колумб та його послідовники, самі того не знаючи, стали родоначальниками та винахідниками усіх геноцидів та біологічних війн, які світ зазнав за останні століття. І досі у підручниках історії про жахи, скоєні цима людьми не згадується. Натомість, за останні десятеліття у двох Амеркиах усе більше кінематограф висвітлює злочини колонізаторів над кольоровим населенням. Тема рабства та геноциду індіанців йду поруч, тому масові заворушення на тлі історичних фактів почастішали. Таким чином, нащадки корінних американців та рабів намагаються вплинути на владу Сполучених Штатів Америки та закликати до рішучих дій, зокрема висвітлення історичної правди у підручниках історії. Суперечки навколо питання про геноцидОднак те, чи були індіанці саме жертвами геноциду викликає суперечки питанням в історії катастрофічної депопуляції корінного населення Америки. Після організованого нацистами Голокосту під час Другої світової війни, геноцид був визначений як злочин «з наміром знищити, частково або повністю, національну, етнічну або релігійну групу як таку». В контексті колонізації Америки спірність питання в основному полягає в правомірності визначення депопуляції, у якій було багато причин.Загарбники спеціально "дарували" або продавали корінним жителям заражені хворобами речіІсторик Девід Станнард вважає, що корінне населення Америки (включаючи Гавайські острови) стало жертвою «євро-американської геноцидної війни», визнаючи, що більшість індіанців померло в результаті спустошливих епідемій від інфекцій, занесених колонізаторами. За його оцінками загинуло майже 100 мільйонів від того, що він назвав «Американським холокостом». Погляди Станнард розділили Кіркпатрік Сейл, Бен Кирнан, Ленор Стіффарм, Філ Лейн-мл. та інші. Ці погляди в подальшому були розвинені в публікаціях Уорда Черче, колишнього професора Колорадського університету в Боулдері, який зокрема висловив думку, що «справа зроблена зі злого наміру, а не природою».На відміну від оцінки Станнард, політолог Рудольф Раммель, професор Гавайського університету, оцінює, що за весь період європейської колонізації від 2 до 15 мільйонів індіанців стало жертвою геноциду.Раммель писав:Навіть якщо ці цифри хоча б віддалено відображають реальні, підкорення Америки можна вважати одним з найкривавіших і тривалих геноцидів в світовій історії.Аргументи того, що мав місце геноцид індіанців, можна розділити на 3 основні групи:1. Якість озброєння поселенців було свідомо вище, тобто рівності сил сторін не спостерігалося.2. Міжусобні військові дії аборигенів інспірувалися європейцями за принципом «розділяй і володарюй».3. Про відсутність імунітету аборигенів до європейських хвороб англійські колоністи знали, свідомо роздаючи заражені віспою речі (одяг і ковдри).Свідомі і цілеспрямовані дії колоністів з організації масового голоду з голодними смертями індіанців в результаті повного знищення бізонів, що служили для корінного населення основним джерелом їжі, одягу та житла.Більшість американських істориків утримуються від вживання терміна «геноцид» для опису депопуляції корінного населення Америки як такого, ряд істориків замість розгляду всієї історії європейської колонізації як єдиного і тривалого акту геноциду розглядає окремі війни і кампанії як геноцидні, як за наміром, так і за наслідками. Зазвичай в їх число включають Війну з пекот (одна тисяча шістсот тридцять сім) і кампанії проти племен Каліфорнії, що почалися в 1850 році.Президент Венесуели Уго Чавес неодноразово говорив про дії європейських колонізаторів щодо корінних американців як про геноцид і закликав латиноамериканців не відзначати день Колумба, так як ця подія (відкриття Америки) послужило початком геноциду для цілих цивілізацій та народів обох Америк.Депопуляція в результаті епідемій (або цілеспрямованої біологічної війни?)Хвороби європейців стали найбільш ефективною зброєю для колонізаторів. Підсунуті заражені або продані речі від колонізаторів викошували цілі системи поселень американців одне за одним. Вмираючі від віспи індіанці. Зображення з «Флорентійського кодексу» Бернардіно де СаагунаРазом з європейськими поселенцями в Америку були завезені характерні для Старого Світу інфекційні хвороби, такі як віспа, тиф, кір, грип, чума і інші. Постулюється, що європейські поселенці володіли більш високим імунітетом як мінімум до деяких інфекційних захворювань, свідомо були відсутні у індіанців. Думка засноване на гіпотезі, що все епідемічні хвороби Євразії і Африки були в кінцевому рахунку отримані людиною від домашніх тварин - це була свого роду плата за освоєння скотарства, практично не отримав розвитку в доколумбової Америці. За деякими оцінками, смертність серед індіанців при захворюванні віспою досягала 80-90%. Існують думки, що до 95% корінного населення Америки було знищено занесеними європейцями хворобами.Чимала частина смертей була пов'язана із захворюваннями натуральною віспою. Уже в 1507 році перший випадок захворювання віспою був помічений на Еспаньйоли (Гаїті); в 1520 році разом з іспанськими переселенцями з Еспаньйоли віспа пішла на материк. За свідченням Торібіо де Бенавенте (Мотолінія), індіанці були безпорадні перед віспою, яка виробляла на них жахливе дію - хворі покривалися страшними виразками; вимерло до половини населення провінцій Центральної Мексики. Масові епідемії віспи багато в чому зумовили падіння імперій ацтеків та інків. Примітно, що віспа дісталася до земель інків раніше, ніж іспанські конкістадори - в 1526 році, за п'ять років до іспанського вторгнення, від неї помер правитель інків Уайна Капак. За сучасними оцінками, за 1524-1527 роки з 6 млн населення инкской імперії померло не менше 200 тисяч чоловік. Епідемії віспи повторювалися на південноамериканському континенті кожні десять-двадцять років; до 1578 року вони торкнулися навіть малодоступні внутрішні райони Бразилії, куди хвороба занесли місіонери. У створених єзуїтами поселеннях на берегах великих південноамериканських річок - до 100 000 індіанців - не пізніше 1660 роки від інфекційних хвороб померло 44 тисячі мешканців, а в повторив в 1669 році епідемії - ще 20 тисяч.Створення поселень на східному узбережжі Північної Америки в XVII столітті також супроводжувалося спустошливими епідеміями віспи серед індіанців і згодом серед колоністів, які народилися вже на американській землі. Великі індіанські міста в гирлі Міссісіпі, описані Ернандо де Сото в 1540 році, вже не існували до другої половини XVII століття, коли тут з'явилися перші постійні французькі поселення. Місце для створення в 1620 році Плімута - першої англійської колонії в Новому Світі - було «розчищено» найстрашнішої епідемією віспи серед індіанців в 1617-1619 роках.Джерело Вікіпедія / MenoriesOfThePeople фото з відкритих джерел
Три елементи членства: яким буде шлях України до НАТО
Три елементи членства: яким буде шлях України до НАТО
Україна 2020-08-20 11:56:21
Два місяці тому Україна зробила великий крок у напрямку поглиблення практичної співпраці з НАТО: Північноатлантична рада надала нам статус партнера з розширенням можливостей.Раніше цей статус мали лише п'ять країн, включаючи Грузію, а також держави-члени ЄС Швецію та Фінляндію. Нам цей статус не був наданий заздалегідь. Він визнає внесок України в колективну безпеку на континенті та в усьому світі та підводить підсумки вже виконаної роботи. Але цей успіх також поставив питання про те, яким буде наш подальший шлях до членства в НАТО. Спробуємо проаналізувати. Загальний алгоритм, який веде нас до членства, ділиться на три частини. Перші, найбільш очевидні, але не вичерпні, - це питання військової сумісності. Друге - це реформи в країні, які, серед іншого, відображені в річних національних програмах.Третє - готовність приєднатися до великих процесів Альянсу, таких як формування Стратегічної концепції НАТО-2030.Щорічна національна програма на 2020 рікЩорічні національні програми співробітництва між Україною та НАТО є інструментом для задоволення критеріїв членства в Альянсі. Запроваджуючись послідовно та послідовно з року в рік, вони принципово змінюють країну, не обмежуючись військовими та оборонними питаннями.У ЗМІ та соціальних мережах є багато даних про те, чому 2020 рік був важким для світу. Так само, як і решта планети. Україна пережила пандемію коронавірусу, глобальну блокаду та її економічні наслідки. Незважаючи на ці обставини, наші стратегічні пріоритети залишилися незмінними, і ми вже перевершили "екватор" щорічної національної програми (ВНП) під егідою Комітету Україна-НАТО на 2020 рік.Звіт за два квартали цього року від усіх учасників ВНП (понад 70 міністерств та відомств, включаючи державні підприємства) свідчить про те, що "політ нормальний". Програма перебуває в активному етапі, і вона, як правило, реалізовується як планується, так і вчасно.Тому ми спокійно готуємось до осіннього візиту в Україну експертів Міжнародного секретаріату НАТО.Стратегічні реформиКожна щорічна програма - це набір стратегічних реформ, які наближають Україну до рівня країн-членів НАТО в багатьох сферах, не тільки в армії. Ось важливий факт: ВВП на душу населення Північної Македонії (країна, яка приєдналася до Альянсу цього року) складає понад 6000 доларів. Майже вдвічі більше, ніж в Україні.Це означає, що відстоювання цінностей демократії, свободи та верховенства права, на яких будується Альянс, вимагає системних змін цінностей у країнах-кандидатах. Що в свою чергу підвищує рівень життя громадян.Щорічна національна програма на 2020 рік особливо орієнтована на людину. Не зменшуючи інтересу до оборони та безпеки, він також зосереджується на системній трансформації.Адже внутрішня стабільність держави є важливою для безпеки - і досягти її можна лише завдяки економічній стабільності, верховенству закону, сучасній інфраструктурі, освіті та медицині.У цьому сенсі кроки, які ми повинні зробити для євроатлантичної інтеграції, значною мірою перетинаються та доповнюють кроки європейської інтеграції як такої.Україна та НАТО - 2030 рікПісля того, як НАТО визнає внесок України у глобальну безпеку, надаючи нашій країні статус Партнера з розширеними можливостями, наступним кроком стає очевидним - готовність долучитися до аналітичного процесу формування стратегічного бачення майбутнього розвитку НАТО-2030 (процес роздуму НАТО).Ця концепція буде формувати розвиток Альянсу в найближчі 10 років.І не лише з точки зору розширення, а й у створенні ефективної євроатлантичної та глобальної архітектури безпеки, яка відображатиме виклики, що виникли в попередні роки.Ми обговорили важливість залучення української сторони до цього процесу з генеральним секретарем НАТО Єнсом Столтенбергом під час мого візиту до Брюсселя. З нашої точки зору, логічно сформулювати стратегічну концепцію НАТО-2030, яка враховує досвід, можливості та стратегічну роль України у підтримці безпеки на європейському континенті та в усьому світі, а також детальні кроки в аспекті євроатлантичної інтеграції країни.Наш успіх на цьому шляху залежить від власної стратегічної ініціативи, спільної, узгодженої та послідовної роботи у всіх сферах - урядовій, парламентській та громадській.Військова безпека, для якої колись був створений Північноатлантичний альянс, є лише частиною широко зрозумілої безпеки.Безпека, яка насправді відповідає якості життя - і яка зараз є нормою для громадян країн-членів НАТО.
Соняхи скорботи: як шанували солдат у Покрові
Соняхи скорботи: як шанували солдат у Покрові
Нікопольський район 2020-08-31 19:03:19
Цьогоріч в Україні вдруге відзначається День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.Саме 28 серпня 2014 року на сході України, в Іловайську, загинула найбільша кількість наших військових.З нагоди пам'ятної трагічної дати оголошено Всеукраїнську акцію вшанування загиблих “Сонях пам'яті”, до якої приєдналися і покровчани — родини учасників АТО, творчі колективи, підопічні територіального центру і всі охочі.Протягом усього дня у народному історико-краєзнавчому музеї тривають тематичні перегляди документальних фільмів та майстер-класи з виготовлення соняхів.- Ці квіти стали символом пам'яті загиблих українських бійців. Коли у 2014 році йшли запеклі бої на Донбасі вони достигли і в соняшникових полях полягло багато наших хлопців, - розповідала директор музею Тетяна Подольчак відвідувачам закладу, які виготовляли із фетра жовто-гарячі квіти.В акції взяли участь і мешканці старостинського округу. За участі учасника бойових дій у зоні АТО Олександра Гаврюка у Шолоховському будинку культури також пройшов майстер-клас, де виготовляли соняхи.Тематичні виставки підготували міські бібліотеки.
Великобританія хоче збільшити ресурси для військових
Великобританія хоче збільшити ресурси для військових "заради миру"
Світ 2020-09-04 23:25:02
Британський міністр фінансів Ріші Сунак хоче перенаправити частину грошей, витрачених на іноземну допомогу, на збільшення витрат на розвідку та поліпшення обороноздатності країни, повідомляє The Times у середу.За даними газети, Сунак сказав іншим членам уряду, що збільшені військові та розвідувальні витрати повинні надходити з бюджету допомоги. Британський уряд юридично зобов'язаний пожертвувати 0,7% від ВВП на іноземну допомогу, який у поточному фінансовому році до початку рецесії коронавірусу склав би 15,8 млрд. Фунтів стерлінгів.У листопаді має бути завершений комплексний огляд зовнішньої політики, політики оборони та безпеки на замовлення прем'єр-міністра Бориса Джонсона, метою якого є краща адаптація вжитих дій та витрачених грошей до поточних інтересів країни та потенційних загроз. Однак очікуване від цього огляду підвищення рівня британської військової спроможності загрожує економічною кризою, спричиненою спалахом коронавірусу.- Міністр Сунак чітко дав зрозуміти, що якщо рекомендації з огляду не є нейтральними до витрат, правильно, що будь-які додаткові витрати повинні становити 0,7 відсотка. - говорить урядове джерело, яке цитує The Times.За даними газетних джерел, Сунак вважає, що на обіцянку витратити 0,7 відсотка ВВП на іноземну допомогу або перевизначити його, щоб гроші могли бути витрачені на більш широкий набір програм. Однак союзники Сунака визнають, що будь-яке переосмислення визначених на міжнародному рівні визначень витрат на допомогу потребує змін до закону, що містить зобов'язання на 0,7%. і може бути майже таким же суперечливим, як будь-яке рішення про його скасування.Як зазначає The Times, Сунак ще не отримав підтримки Джонсона чи інших міністрів для своєї ідеї, і якщо б суму, призначену на допомогу, скоротили, деякі міністри хотіли б використати гроші по-іншому. Прес-секретар Джонсона заявив, що уряд залишається відданим пожертвуванням 0,7 відсотка ВВП на іноземну допомогу і ніяких змін у цій політиці немає.Міністр закордонних справ Домінік Рааб, міністерство якого було зайняте Міністерством міжнародного розвитку у вівторок, запевнив, що існуючі зобов'язання щодо передачі 0,7 відсотка. буде вшанована за іноземну допомогу.
Карантин війні не перешкода: що коїться між Арменією та Азербайджаном
Карантин війні не перешкода: що коїться між Арменією та Азербайджаном
Світ 2020-11-02 23:52:09
Обстановка в Карабасі для Вірменії виглядає все так само безнадійно. Однак з разючою завзятістю вірменська армія продовжує опір. Що насправді коїться там?34 дня війни в Карабасі - Азербайджанська армія продовжує наступати на Лачін-Шуша і вийшла на ближні підступи. Вихід до цієї основної автомагістралі означає для Вірменії відступ з Карабаху і повний розгром. Весь цей ключовий район вже в зоні ураження азербайджанської артилерії.Вірменія близька до цілковитої втрати Карабаху / Getty Images29 жовтня президент Карабаху Араік Арутюнян заявив, що азербайджанські війська в 5 км від міста Шуші - це по суті визнання, що обстановка стала ще більш критичною. У мережі немає відео, де б було помітне просування на 5 км до Шуші. На карті бойових дій, складеної Цензор.нет на основі відео і фото, азербайджанські війська 29 жовтня вишли на позиції в 15 км від Шуші, а 22 жовтня зайняли позиції в 15 км від Лачина і поки нових відео азербайджанських або вірменських позицій з цього району немає .29 жовтня вірмени перестали викладати нові дані про своїх загиблих військовослужбовців - офіційна цифра на сьогодні 1166 загиблих. Азербайджан свої людські втрати не публікує, очевидно, рахунок йде на сотні, однак, якщо Байрактара продовжують щодня наносити високоточні удари, то вірменська артилерія і танки вже не можуть відповідати в такому ж масштабі, як на початку війни - втрати в техніці Вірменія зазнала величезних.Аналіз бойових втратАзербайджан реалізовує велику перевагу в повітрі і дрони як і раніше наносять втрат більше, ніж всі інші види озброєнь разом узяті. Згідно з даними порталу Oryx, який займається фіксацією втрат на основі опублікованих відео і фото, втрати Вірменії на 31 жовтня складають (знищено і захоплено):10 радарів ППО раннього виявлення і наведення зенітно-ракетних комплексів С-300 і С-125;Станція РЕБ Репелент;22 пускових установки ЗРК С-300, Оса, Стріла-10;Станція постановки перешкод УКВ-зв'язку Піраміда-1;1 оперативно-тактичний ракетний комплекс Ельбрус;67 реактивних систем залпового вогню (в тому числі 4 з 6 300 мм РСЗВ БМ-30 Смерч);138 самохідних та буксируваних артилерійських знарядь (з 38 САУ, заявлених перед війною, втрачено 16);177 танків і 4 БТС (перед війною російські ЗМІ вказували наявність 277 Т-72 в Вірменії);79 одиниць легкої бронетехніки;близько 400 різних автомашин.Повних даних по втратах Азербайджану немає, оскільки поле бою в основному залишається за азербайджанської армією, а вірмени слабо оснащені відеокамерами, дронамі і сучасними прицілами з функцією відеозапису. На даний момент Oryx встановлені такі втрати (знищено і захоплено):25 танків і 1 ІМР;35 одиниць легкої бронетехніки;20 автомашин;24 дрона, в тому числі головна проблема Вірменії - Байрактар ​​ТБ-2.Який висновок ми можемо зробити по цих втрат? Знищена більшість бойової техніки Вірменії в Карабасі.Панування в повітрі АзербайджануВчора Азербайджан показав відео знищення відразу трьох 300 мм РСЗВ дальньої дії БМ-30 Смерч. Показово, що на відео Байрактара атакували Смерчі над центральним районом Карабаху - поблизу Степанакерта. Це означає, що Вірменія не може прикрити ППО навіть ключові позиції в районі Шуші-Степанакерта.Знищені 7 радарів і кілька пускових установок найбільш далекобійних вірменських зенітно-ракетних комплексів С-300ПС - в довоєнних публікаціях чисельність С-300 в Вірменії оцінювався приблизно в 6 дивізіонів - втрати означають, що знищена велика частина радарів наведення С-300, тобто система в основному вибита.Знищено більшість найбільш ефективних засобів військової ППО Оса-АК - 13 одиниць, які прикривали війська на передовій.Панування в повітрі Азербайджан утримує за рахунок перш за все грамотної тактики застосування в єдиному комплексі радіоелектронної розвідки, різнорідних ударних і розвідувальних дронів, пілотованих бойових літаків і вертольотів, зенітно-ракетних комплексів, високоточних балістичних ракет і РСЗВ дальньої дії.Тільки при надійної ППО вірмени в Карабасі можуть затримати наступ, але це завдання вірменське командування не може вирішити. Виникає враження, що найбільш сучасні ЗРК Бук-М1-2 і Тор-М2КМ поставлені Вірменії з умовою не направляти їх на територію Карабаху. Жодної підтвердженої втрати цих ЗРК досі в Карабасі немає. Як немає великих втрат у азербайджанських ударних дронів, які на деяких ділянках фронту полюють навіть за окремими піхотинцями. Військовий перевага Азербайджану над Вірменією продовжує зростати.Джерело 24
Нідерланди виділили Україні € 4 млн на розмінування зони АТО
Нідерланди виділили Україні € 4 млн на розмінування зони АТО
Україна 2020-11-13 03:14:17
Метою урядової програми Нідерландів є світ без війни до 2025 року. Зараз Україна на п'ятому місці в світі за рівнем смертності від мін. Нідерланди надали Україні 4 млн євро на гуманітарне розмінування на Донбасі. Про це повідомляє посольство Нідерландів в Україні в середу, 11 листопада."Ми змогли збільшити нашу підтримку розмінування в Україні в п'ять разів. Нідерланди підтримують протимінний діяльність The HALO Trust в Україні з 2015 року, з самого початку їх діяльності. Я був вражений роботою їх команди, коли відвідав пункт розмінування в Новолуганське восени минулого року", - каже посол Нідерландів в Україні Йеннес де Мол.Зараз Україна займає п'яте місце в світі за рівнем смертності від мін та боєприпасів і третє - за кількістю інцидентів з протівотранспортние мінами. За останні шість років на сході України загинуло більше 750 осіб (включаючи 27 дітей), ще 1500 отримали тілесні ушкодження від мін та боєприпасів. Нарешті, через мінування місцеві жителі втратили значні площі сільськогосподарських земель, які більше не придатні для обробки.Раніше Червоний Хрест заявив, що Україні ще багато років доведеться вирішувати проблему замінованих територій на Донбасі, так як розмінування - тривалий процес.Нагадаємо, 18 вересня на Донбасі підірвався військовий. Військовослужбовець гасив пожежу в сухій траві коли здетонував невідомий вибуховий пристрій. Військовому надано медичну допомогу.
Українські геї та лесбійки АТОшники подали петицію до влади:
Українські геї та лесбійки АТОшники подали петицію до влади: "право кожного бути патріотом, громадянином та людиною"
Україна 2020-11-16 20:27:06
Байдужість та тотальне ігнорування наших звернень з боку органів влади змусило нас перейти до активніших дій. Незважаючи на відсутність відповіді та постійні загрози ми не маємо наміру здаватися і міцно стоятимемо на своєму. Підтримайте нашу петицію, допоможіть припинити дискримінацію квірів у військах.На випадок видалення із сайту президента України чи платформи change.org повний текст петиції ми наводимо тут.Законодавчо припинити гомофобію у Збройних силах УкраїниЗараз у Збройних силах України служать сотні представників ЛГБТ-спільноти. Багато хто з них є ветеранами бойових дій та героями України. Проте, незважаючи на всі їхні заслуги перед країною та народом, самовіддане служіння Батьківщині та захист її територіальної цілісності нарівні з усіма, відкрите визнання людиною своєї сексуальної орієнтації все ще несе в собі загрозу життю та здоров'ю представників ЛГБТ. Квіри, які відкрито заявляють про свою орієнтацію та ідентичність, постійно стають жертвами жорстокого цькування та знущань, страждають від фізичного і сексуального насильства та утиску з боку товаришів по службі та бойових командирів - тих, кого ще вчора вважали соратниками та братами по зброї, за яких були готові кинутися під кулі, закрити собою. Але замість визнання або хоча б захисту ми отримаємо лише ненависть та гомофобію. Нас позбавляють бойових нагород, звань та навіть статусу УБД, виключають із ветеранських організацій тільки лише тому, що ми "не такі". І навіть вдалині від лінії фронту, у мирному житті нас продовжують переслідувати та атакувати радикальні націоналісти. А зараз, з подачі мера Івано-Франківська та члена партії ВО "Свобода" Руслана Марцінківа, нас позбавляють ще й права бути патріотами України.При цьому, незважаючи на те, що випадки насильства над квір-військовослужбовцями почастішали, влада відмовляє нам у підтримці, замовчує та ігнорує проблему. Останнє наше звернення з проханням про створення власної ветеранської організації для квірів-учасників АТО також було проігноровано низкою інстанцій та посадових осіб, а відкрита заява в мережі було видалено із низки ресурсів.У зв'язку з цим ми, представники ЛГБТ-спільноти, які перебувають на службі у Збройних силах України, вимагаємо:1) На законодавчому рівні припинити гомофобію у військах та ввести кримінальну відповідальність за цькування та свавілля стосовно військовослужбовців за ознакою їхньої сексуальної орієнтації.2) Законодавчо гарантувати представникам ЛГБТ у військах право відкрито заявляти про свою сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність без страху за своє життя та кар'єру у Збройних силах.3) Запровадити квоти для представників ЛГБТ- спільноти у посадовницькому апараті Міністерства оборони та Міністерства у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України.4) З метою захисту прав і свобод, а також гарантування безпеки життя і здоров'я представників ЛГБТ-спільноти у військах створити спеціальні органи, які перебуватимуть у прямому підпорядкуванні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.5) Посприяти на державному рівні створенню ветеранської організації представників ЛГБТ, які проходили службу в Збройних силах України та брали участь в АТО.6) Внести відповідні зміни до Статутів Збройних Сил України.Ми виступаємо за рівність та право кожного бути патріотом, громадянином та людиною.Джерело Національний ЛГБТ-портал України
В Україні створюють новий надсучасний ударний безпілотник
В Україні створюють новий надсучасний ударний безпілотник
Україна 2020-11-23 00:04:07
Виглядає так, ніби прилитів прямо з майбутнього! Новий ударний БПЛА зможе вражати слабозахищені або легкоброньовані цілі. Проект коштуватиме близько 150 мільйонів гривень. В Україні КБ Луч працює над створенням українського ударного БПЛА Сокіл-300. Через рік буде представлений готовий до випробувань апарат. Про це повідомляє Донбасс Реалии.Проект коштуватиме близько 150 мільйонів гривень, вартість одного апарату не перевищуватиме 40-45 мільйонів гривень.Макет українського БПЛА Сокіл-300 / кадр із відео-презентаціїРозробники кажуть, що через рік зможуть представити готовий до випробувань апарат, розробку якого ведуть уже півтора року. Новий БПЛА зможе піднімати 8-10 кг вантажу і зможе вражати слабозахищені або легкоброньовані цілі.Нагадаємо, в Україні модернізували версію безпілотника ACS-3 (Raybird-3), який використовують в Повітряних Силах ЗС України для повітряної розвідки. Також повідомлялося, що в Донецькій області на базі одного із зенітних ракетних дивізіонів відбулися навчання зі знищення ворожих БПЛА.Джерело Кореспондент
Росія фактично визнала участь у війні на Донбасі?
Росія фактично визнала участь у війні на Донбасі?
Україна 2020-11-26 01:17:23
Українська делегація попросила російську сторону підтвердити це в письмовому вигляді. У вівторок, 24 листопада, у режимі відеоконференції відбулося засідання політичної та гуманітарної підгруп Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. На ньому, зокрема, Росія підтримала план дій щодо Донбасу, запропонований представниками ОРДЛО, повідомляють на сторінці української делегації ТКГ у Facebook."На засіданні політичної підгрупи новини дістали ознаку сенсаційності, а саме: представник РФ Олексій Дмитрієвський заявив, що Росія підтримує план дій, запропонований представниками ОРДЛОУ, що мешкають на території, тимчасово не підконтрольній уряду України", - йдеться в повідомленні.Українська делегація попросила російську сторону підтвердити цю заяву в письмовому вигляді до завтрашнього засідання ТКГ на загальному рівні."Тепер чекаємо їхньої відповіді", - додали в українській делегації.Джерело 112.ua
Білорусь. Олександр Лукашенко попереджає: нам загрожує війна
Білорусь. Олександр Лукашенко попереджає: нам загрожує війна
Світ 2021-02-09 18:31:47
Білорусь. - Якщо ми не подолаємо ситуацію, нам загрожує війна, - сказав узурпатор Олександр Лукашенко. Водночас влада режиму оголосила про подальші репресії проти протестуючих. З іншого боку, політики Європейського Союзу закликали до прав демонстрантів.Олександр Лукашенко застерігав від громадянської війни під час п'ятничної зустрічі з владою білоруських університетів.- Я боюся, що в умовах геополітичного розколу ми не зможемо вижити в рамках внутрішнього хаосу та громадянської війни; інші гравці точно будуть заважати. Я часто про це кажу: будьте обережні, щоб Білорусь не стала полем битви або війною, де не будуть вирішені наші проблеми, сказав Лукашенко.Президент Білорусі, невизнаний більшістю країн, також порівняв свою країну з Сирією та Іраком, де конфлікти виникали через зіткнення інтересів великих держав. Білоруський диктатор сказав, що "вам потрібно працювати з молоддю, щоб врятувати її від поганого майбутнього".- Події після виборів показали, що нам потрібно підходити до навчання молоді більш серйозно, - сказав Лукашенко під час церемонії присудження наукових ступенів.Білорусь. Нові репресії проти протестуючихВлада Мінська через кілька годин після виступу Лукашенко заявила про намір забезпечити відшкодування штрафу за участь у післявиборчих акціях протесту з боку людей, яким допомогли допомогти організації та фізичні особи в їх оплаті.Віце-президент Єврокомісії та глава дипломатії ЄС Йозеп Боррелл та комісар ЄС з питань сусідства та розширення Олівер Вархелі, у свою чергу, у своїй заяві в п'ятницю запевнили, що ЄС підтримує демонстрантів, які протестують у Білорусі проти фальсифікацій президентські вибори з серпня 2020 року.
Нікополець заплатив велику ціну за зраду власній країні
Нікополець заплатив велику ціну за зраду власній країні
Нікополь 2021-02-19 23:39:33
Сепаратизм - це не іграшки! Зрадник країни з Нікополя був викритий одним із членів координованої з РФ мережі інтернет-агітаторів, які закликали до захоплення влади, фізичної розправи над посадовцями органів державної влади та правоохоронних структур, а також порушення територіальної цілісності України.Житель Нікополя поширював деструктивний контент разом із жителями Тернопільської, Сумської, Миколаївської та Волинської областей. Під час обшуку за місцем його проживання співробітники Служби безпеки України вилучили комп’ютерне обладнання і засоби зв’язку з потенціальними доказами злочинної діяльності.Громадянину готується повідомлення про підозру за ч. 1 ст. 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) КК України. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років (із конфіскацією майна або без такої). Триває досудове розслідування.Нагадаємо, раніше на Київщині СБУ викрила осередок терористичної організації “Ісламська держава”, який був створений у 2019 році.Джерело 34 канал
Стало відомо, для чого для ЛГБТ створять окремий батальйон. Щоб відокремити від агресивних гомофобів?
Стало відомо, для чого для ЛГБТ створять окремий батальйон. Щоб відокремити від агресивних гомофобів?
Україна 2021-03-12 00:00:47
Стало відомо, для чого для ЛГБТ створять окремий батальйон. Щоб відокремити від агресивних гомофобів? Напередодні у ЗМІ поширили інформацію, що у ЗСУ формують "ЛГБТ-батальйон". У Генштабі це спростували та пов'язали такі повідомлення з "рукою Кремля". Власне через останнє в Україні виник скандал. Про це віщає 24 канал.Першоджерелом повідомлень про "ЛГБТ-батальйон" став допис організації "Військові ЛГБТ". Її очільник Віктор Пилипенко у коментарі 24 каналу розповів як про саму спільноту, так і про її мету."Ми – не "рука Кремля"За словами Віктора, сьогодні проти них виступають багато праворадикальних структур, зокрема С14."Те, що вони проти нас заявляють, є неправдою. Це дуже легко спростувати", – наголосив він.Як приклад очільник "Військових ЛГБТ" навів заяви про те, що їхній сайт розміщується на серверах Росії.Це брехня. Насправді була підозра, що конструктор Tilda, на якому робили сайт, належить якійсь компанії з Росії. Але ця інформація не підтвердилася – компанію зареєстровано в Швейцарії,– зауважив Віктор Пилипенко.Скандал із "Військовими ЛГБТ": яка справжня мета цієї організації / Колаж 24 каналАктивіст додає, що через такий наклеп власне і сформувався міф, що вони мають стосунок до Росії та нібито підставляють Збройні сили України."Ми фактично розвіюємо міф, що ЛГБТ-спільнота якась політична структура марксистського спрямування, що нібито діє проти України. Це не так, це велика брехня. Піднімаючи видимість, ми руйнуємо ці шкідливі міфи", – заявив він.Ще один момент, що це спростовує можна побачити безпосередньо на сайті "Військових ЛГБТ". Там мовиться, що його створено "за підтримки Фонду сприяння демократії посольства Сполучених Штатів Америки".Віктор пояснив, що вони співпрацюють з громадською організацією "Точка опори" та через неї виходять на різні фонди, які надають фінансову підтримку. Це різні організації та їхні програми.Зокрема, з психологами нам посприяло Посольство Канади. Зараз же ми подали заявку на допомогу з втіленням наших ідей до посольства США. Ми виграли цю заявку, і посольства підтримало низку наших активностей, однією із яких і було створення сайту,– констатував він.Що це організація "Військові ЛГБТ"Сам Віктор сьогодні є правозахисником. У минулому служив добровольцем у батальйоні "Донбас". Однак, організація, яку він очолює, жодного прямого стосунку ні до Збройних сил, ні до Міноборони немає. Хоча вони й мали неодноразові зустрічі з українським військовими."Ми – громадське об'єднання. Наразі ми формуємося як громадська організація, триває шлях реєстрації. Зараз діємо як волонтери. Координуємося з громадською організацією "Точка опори". Функціонуємо з 2018 року", – розповів Віктор.За його словами, серед учасників організації є чинні військовослужбовці, зокрема командири. Загалом є понад 100 осіб, 8 із яких є відкритими, тобто зробили камінгаут".Відкриті ЛГБТ-військові / Скриншот 24 каналу з сайту "Військові ЛГБТ"Інформація про ЛГБТ-підрозділ – правдаНасправді мовиться про невеликий взвод – до 30 людей. Віктор Пилипенко підкреслив, що "склалася така сприятлива ситуація, коли один із командирів може набрати собі в штат людей".Ми б хотіли йому допомогти набрати в штат людей із-поміж ЛГБТ-військових, а також людей дружніх до ЛГБТ. Для того, щоб цей підрозділ таємно та неофіційно діяв, і до якого ми б могли запрошувати хлопців і дівчат, які мають проблеми в ЗСУ через свою сексуальну орієнтацію"– зазначив він.Яка мета таких кроківВіктор Пилипенко наголосив, що сьогодні – не все так гладко у ЗСУ. У кожному підрозділі принаймні один гомофоб усе ж знайдеться. Більше того, є історії, коли такі люди реально погрожували ЛГБТ-військовим."Ми хочемо допомагати ЛГБТ-військовослужбовцям, які перебувають у психологічно важкому стані. Ми хочемо показати їм, що вони – не одні такі на фронті, що вони можуть розраховувати на наше об'єднання, долучатися та отримувати допомогу", – зауважив Віктор.Ще одна проблема, на якій акцентував активіст, – це побутова гомофобія. З нею організація намагається боротися."Розголошуючи це питання, ми хочемо показати, що ми захищаємо кожного українця в тилу. Ми беремо участь у захисті цілої країни та дуже маленької соціальної групи ЛГБТ-людей. Беремо участь у захисті кожного цивільного, навіть тих, хто нас зневажає та дуже часто бажає нам смерті", – підкреслив він.Ще одна велика мета організації – це трансформація українського суспільства. Вони мають намір зробити його більш людяним і більш гуманним."Ми намагаємося нівелювати ненависть до ЛГБТ-спільноти для того, щоб наше суспільство стало нарешті безпечним. Адже бути відкритим геєм – все ще небезпечно", – підкреслив Віктор Пилипенко."Заплющувати очі на наше існування на фронті вже не можна"Віктор Пилипенко наголошує, що ЛГБТ-спільнота уже бере участь у бойових діях на Донбасі як на контрактах, так і проходить строкову службу.Розумію, що є певне упереджене ставлення в суспільстві до ЛГБТ-солдатів. Але ми живемо в XXI столітті. Тому ми б хотіли говорити не тільки про своє існування, а і про свої проблеми,– підсумував очільник організації "Військові ЛГБТ".Джерело 24 канал
Військові ЛГБТ розповіли про гомофобію на війні
Військові ЛГБТ розповіли про гомофобію на війні
Україна 2021-03-14 20:17:45
Як живеться українським ЛГБТ-захисникам вітчизни? Щороку українські ЗМІ слідкують за Маршем рівності у Києві, який відбувається влітку. Через карантин цього року «Київ Прайд» відбувся 21 червня в режимі онлайн. До цієї події журналісти вирішили зібрати історії військових ЛГБТ. Як українські військові воюють не з російськими окупантами, а з українськими геями.«У звичайному житті просто: ти закрився у своїй квартирі, а на службі тобі доводиться жити з людиною, навіть якщо вона гомофоб», - Владислав Мірошниченко, військовий.Ярина — бойова медик у батальйоні морської піхоти, вона відкрита бісексуалка / фото Ярина Чорногуз/Анастасія Власова/hromadskeВладиславу 23 роки, останні три роки він перебуває на службі в ООС. Владислав — командир артилерійської установки «Піон». В інтерв’ю hromadske вперше робить камінг-аут (публічно заявляє про свою належність до ЛГБТ-спільноти). Я вирішив зробити камінг-аут, тому що хочу відкритися і бути собою. Не дуже зручно жити з хлопцями (на службі — ред.), з такими як ти, але постійно бути кимось іншим. Не розумієш, хто тобі буде другом, а хто людиною, яка до тебе буде погано ставитись і знущатися з тебе.Не можу сказати, коли я зрозумів, що я гей. Це було з самого початку. Я бачив хлопців і розумів, що вони мені подобаються. Потім я ще почав розуміти, що дівчата мене не цікавлять. У школі на уроках нам говорили, що ЛГБТ — це субкультура, щось вигадане, таких людей треба вбивати. Звісно, я почав налаштовувати себе на те, що я якийсь неправильний. Перед своєю родиною я відкрився. У мене з батьком були великі проблеми, він був сильним гомофобом. Мені доводилося інколи йти з дому через це. Вже коли я навчався у коледжі, я почав відкриватися перед деякими одногрупниками — хтось мене сприймав нормально, але були й підколи.«Я бачив хлопців і розумів, що вони мені подобаються» / фото Владислав Мірошниченко/Анастасія Власова/hromadskeВсе змінилося, коли почалася російська окупація. Я на той момент жив у Луганську, люди стали більш жорсткими. Українці з проєвропейською позицією не мали права виразити те, що вони хочуть, не мали змоги боротися. Я вирішив піти на службу в українську армію. Розумів, що не повернуся до родини, в мене вже не буде друзів — всі вони залишаються на окупованій території. Було важко морально, я їхав з окупованої території, і коли побачив українські прапори, то видихнув, відчув, що вдома. Але деякий час продовжував боятися відкрито висловлювати свою проукраїнську позицію, через те, що на окупованій території ти постійно перебуваєш в страху. Згодом я все ж таки відчув, що перебуваю серед однодумців. Про свою належність до ЛГБТ я тоді ще не говорив. На той момент для мене було головне — відійти від окупації. Я тоді не думав, що війна буде настільки затяжною. Військових у ЛГБТ-спільноті насправді багато, але вони бояться відкритися. Навіть у групі військових ЛГБТ вони можуть боятися вислати якесь фото або відкрито спілкуватися. У звичайному житті просто: ти закрився у квартирі і все, над тобою ніхто не буде знущатися. А на службі тобі доведеться жити з людиною, навіть якщо вона гомофоб.Влад розповідає, що військових у ЛГБТ-спільноті насправді досить багато, але не всі готові відкритися / фото Владислав Мірошниченко/Анастасія Власова/hromadskeУ мене є колеги, яким я відкрився, один з них був проти ЛГБТ. Коли я вже не витримав і сказав, що належу до цієї спільноти, то він почав зі мною спілкуватися і згодом змінив свою думку. Зараз він нейтрально ставиться до представників ЛГБТ. Були й ті, хто різко висловлювалися проти. Один з військових казав, що треба виводити таку людину зі строю, відрубувати голову, — і більше таких не буде. Проблем у спілкуванні з ним у мене не було, але коли я відкриюся, я не знаю, чого очікувати. Підтримки військовим ЛГБТ не вистачає, тому що не знаю, кому можна підставити свою спину, а кому ні. Коли я відкриюся, не знаю, хто у критичному моменті прийде мені на допомогу. Насправді представники ЛГБТ, як і військові, борються за свободу. Одні захищають батьківщину, історію, права, але й інші також це роблять. Люди, які були в окупації, можуть зрозуміти, як це — коли людина в оточенні ворогів бореться за свою позицію, за право слова, іншу точку зору. ЛГБТ-спільнота також зазнає тиску. Тому більшість ЛГБТ, які були на Сході, або перейшли на службу, або просто переїхали на підконтрольну територію, тому що бачать в Україні свободу. «Представники ЛГБТ, як і військові, борються за свободу» / фото Владислав Мірошниченко/Анастасія Власова/hromadske* * *Джерело Громадське
Гора Шайенн - історія бункера
Гора Шайенн - історія бункера "Судного дня"
Світ 2021-04-10 12:39:52
"Там ховають Зоряну Браму". Що з себе являє найзнаменитіший з найбільш секретних військових бункерів нашої планети під 600 метрами гранітної скелі біля міста Колорадо-Спрінгс в самому серці США?Ви знаєте це місце. Особливо його вхід - дуже характерну напівкруглу арку в скелі. Тут сховалися від ядерної війни Джон Коннор з подружкою в третьому «Термінаторі». А в забутій грі Terminator: Dawn of Fate в цьому самому бункері перебував головний центр Скайнет. Вкрай секрений об'єкт приховує безліч таємниць до сьогдніУ фільмі 1983 «Військові ігри» на величезних моніторах цієї військової бази до американських містах невблаганно рухалися радянські міжконтинентальні атомні ракети. У серіалі «Зоряна брама» звідси земляни кривдили інопланетних богів різного ступеня рептілоідності. З'являвся бункер в серіях ігор Fallout і Call of Duty. Його підривали в обох «Днях незалежності» і в романі Хайнлайна «Місяць - жорстока господиня». І навіть в «Південному парку» його мало не зламали.А в нашій реальності звідси одного разу мало не почалася справжнісінька глобальна ядерна війна. Але про все по порядку.Відповідь на радянський СупутникКоли в небесах 1957 року зазвучало мірне «біп-біп» першого штучного супутника Землі, американським військовим стало різко не до захоплення досягненнями радянської науки і техніки.Ще вчора в кабінетах Пентагону було так легко і захоплююче креслити напрямки атомних ударів стратегічних бомбардувальників по містах СРСР з незліченних баз від Норвегії до Аляски. А тепер мчить по орбіті металева кулька: Америка стала вразливою для радянського ядерного удару. Тепер комуністи можуть спалити Вашингтон, Нью-Йорк і навіть Поданк-Хіллс, штат Кентуккі.Фраза «краще стати мертвими, ніж червоними» заграла новими фарбами і придбала сумну для кожного американця предметність.Ефективних засобів стеження за ракетними пусками в епоху хітів Елвіса Преслі та Миколи Рибникова не існувало. Американцям довелося допустити, що в будь-яку секунду з небес на Пентагон або Білий дім може впасти щось мегатонного класу. Впасти і завдати суцільний комунізм.Що тепер робити?Терміново створити систему попередження про ракетний напад - щоб дізнатися про пуск радянських ракет якомога раніше. Місце для такого комплексу вибрали в самому серці країни, на відрогах Скелястих гір у міста Колорадо-Спрінгс. А то раптом комуністи заведуться в Канаді, Мексиці, або - смішно сказати! - на розпусно-курортній Кубі?Було важливо, щоб система була стійка до раптового ядерного удару.Вихід один - заритися в землю глибше. А краще - в скелі поміцніше.Щоб «чортові комі» могли хоч засипати територію навколо бункера боєголовками. А браві американські хлопці будуть прямо серед мальовничих грибів і плавких скель з усією суворістю відстежувати те, що відбувається - і справно доповідати про що коїться на планеті пекло президенту й командуванню.Гора ШайеннНу а ті, з інших бункерів, зовсім вже секретних, змогли б завдати комуністам багато свободи і демократії у відповідь.Бункер на пружинкахЧерез півроку після запуску супутника в Колорадо-Спрінгс почало працювати командування повітряно-космічної оборони Північної Америки - NORAD. А ще через три з гаком роки розрахунків та приготувань закипіла робота в надрах трикілометрової гори Шайєнн неподалік від міста. Поки прості американці копали ядерні притулки на задніх дворах, а виробники консервів не могли натішитися стрімким зростанням продажів, уряд США і військові створювали підземний об'єкт безпрецедентного класу та масшатбу.П'ятсот тонн вибухівки витягли 700 000 тон граніту і виконали на глибині 610 метрів ретельно прораховану систему тунелів. Їй позаздрив би будь-який король толкінівських гномів.Схема бункеруОсновна частина підземного міста, повністю увійшла до ладу в 1967 році, - три 180-метрові штольні висотою 20 і шириною 15 метрів. Вони пов'язані переходами і доповнені ще кількома технічними проходами меншого розміру.Від входу цей сектор відокремлює майже миля - персонал возять в горі на автобусах.Щоб майже тисяча чоловік особового складу не розлили кави на крихке обладнання й різні кнопки - поки комуністи будуть хитати околиці своїми мегатоннами - в цих штольнях на цілій системі з майже півтори тисячі пружин закріпили 12 триповерхових сталевих «будинків» і ще три трохи меншого розміру. Жодна з будівель не долучається власне до скельної породи.Навіть при прильоті полум'яного радянського привіту в 30 мегатонн за милю від гори (тодішні боєголовки були дуже потужними, тому що дуже неточними) - підземні будинки не повинні були зміститися більш ніж на дюйм!Дві 25-тонні двері в основну частину бункера повинні витримати практично будь-яку можливу ударну хвилю, яка докотиться зовні. Тим більше, що ці двері і підходи до них розміщені так, щоб на них довелося не більше 20% ударної потужності. До 1994 року одна з дверей була постійно замкнена - на випадок ну зовсім раптової ядерної атаки. У будь-який момент вони готові закритися за 45 секунд.Шість генераторів виробляють 10,5 мегават енергії й могли б постачати невелике місто. Для їх роботи в спеціальний резервуар закачано понад дві тисячі кубометрів дизельного палива.Системи фільтрів бункера гарантують, що в нього не проникнуть не тільки радіоактивні речовини, а й елементи хімічної і біологічної зброї - якщо комуністи виявляться настільки підступні.Сім тисяч кубометрів води укупі з виведеними підземними джерелами забезпечують потреби бази, в тому числі гасіння важких пожеж. Але про всяк випадок є і запасний резервуар води на 21 тисячу кубометрів. А то раптом.Звичайно, масштабна обробка гори Шайєнн ядерними боєголовками, швидше за все, намертво замурувала б усіх її мешканців без шансів коли-небудь побачити небеса пост'ядерного світу. Але база продовжила б функціонувати і обмінюватися інформацією через багаторазово дубльовані системи зв'язку. Майже тисяча американських й канадських військових відплатила б за свою повільну та болісну смерть мільйонами життів радянських і не тільки громадян. Термоядерна небезпекаВарто пам'ятати, що з гори не почнуть ядерну війну. Сюди не прибудуть президент і міністр оборони з валізкою з Тієї Самої За допомогою кнопки. Для них є інші бункери - зовсім закриті і таємні.В гору Шайєнн стікаються всі дані США і їх союзників про ракетні пуски і інших підозрілих. Тут вони обробляються і тут визначається ступінь загрози. Після чого інформація йде нагору - в Білий дім і Пентагон. Або в бункери та інші командні центри, куди в разі по-справжньому серйозних неприємностей перемістяться найважливіші персони для військової машини Америки. А саме - куди менш відомі широкому загалу, але не менш важливі притулку: High Point Special Facility для вищого керівництва США в Маунт-Уезер, Віргінія, і Скала Ворона (Рейвен-Рок) для військового керівництва в Пенсільванії.Але дані не завжди точні. Як і всюди, бувають помилки, збої й банальне нехлюйство. Часом - буквально термоядерної потужності. Вранці 9 листопада 1979 року в бункерах гори Шайєнн завили ті самі сирени, які кожен з мешканців бункера сподівався не почути ніколи в житті.«Хлопці, чортові червоні рехнулись! У нас масований ядерний удар з боку СРСР!». Щось подібне безсумнівно було вимовлено. Маховик системи ядерної війни стрімко почав рухатися. Рахунок пішов на хвилини.«Америка чекає, що кожен виконає свій обов'язок», - щось подібне чули і радянські люди.Можна тільки здогадуватися, скільки відтінків сірого придбали особи персоналу бази. А потім і десятків тисяч інших військових США, задіяних в налагоджених десятиліттями холодної війни процедурах у відповідь-зустрічного удару. Від Пентагону до самих далеких об'єктів позиційних районів в ведмежих кутках Північної Дакоти. Тому що на шахтні пускові установки, авіабази стратегічних бомбардувальників та атомні підводні ракетоносці почули накази про негайну готовність до бойового застосування ядерної зброї.Двері пекла розсипалися. Глобальний прорив інферно. Через лічені хвилини рахунок загиблих йшов би на десятки мільйонів чоловік. Сотні мільйонів тих, що вижили незабаром почали б їм заздрити. У долині смертної тіні стало б не проштовхнутися, прямо як на суперкубку або у молла в «чорну п'ятницю».Потім прийшли дані з супутників та інших джерел. Вони не дали підтвердження ні по одному запуску радянської ядерного зброї.У штольнях гори Шайєнн ще довго бродило відлуння найміцніших і хитромудрих англійських виразів. Виявилося, що якийсь особливо талановитий й уважний співробітник помилково включив сценарій недавніх навчань. Який комп'ютери благополучно і вивели на всі передбачені процедурою монітори та  системи. Для більшого реалізму.Помилкових повідомлень меншого масштабу про неіснуючі радянських пуски ядерних ракет за історію гори Шайєнн сталося кілька тисяч.Гора Шайєнн сьогодніВійськові - люди консервативні. Після краху Східного блоку загроза ядерної війни в будь-який момент зникла. Але персонал NORAD в буквальному сенсі зітхнув вільно тільки в 2006 році. Саме тоді його перевели в звичайні наземні приміщення найближчої бази ВПС США Петерсон.Особливу світову відомість та опулярність бункеру приніс серіал "Зоряна брама"Бункер в горі Шайєнн теж не залишається без діла. У разі необхідності NORAD повернеться в свою гірську фортецю. Зараз вона вважається запасним командним центром і ретельно зберігається. Сімдесят відсотків комплексу законсервовані в очікуванні ще більш складних часів, на що залишилася третини працює близько 5% персоналу Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки й суміжних організацій. Комплекс регулярно вдосконалюють та модернізують.Втім, персонал з часів холодної війни розрісся, та й важливість гори в зв'язку зі світовою нестабільністю через агресію Росії знову зросла. Тому, за станом на 2015 рік, цілодобово в горі перебували понад сто чергових, а персонал робочого дня становить близько 350 осіб.Замість радянсько-російської традиції все намертво засекретити, підгірну базу NORAD з самого початку ледь не рекламували в прайм-тайм.Деякий час туди навіть пускали туристів. Правда, не всіх, не скрізь і з чесним попередженням, що, якщо будете вести себе підозріло та неналежно, вас зрешетили на місці в ім'я свободи і безпеки США.Зараз туристам в бункер вхід закритий, але журналістів іноді пускають. Останній подібний візит відбувся не так давно - в травні 2018 року. Учасники описали його на кількох сайтах. Правда, трохи за традицією наплутали. Наприклад, вказали, що будівництво бази завершилося в 1958 році замість 1967-го. Як же живе гора Шайєнн в наші дні?У багатьох приміщеннях встановлені телеекрани, щоб оператори бункера нікуди не поїхали зозулею від підземелля і вантажу моральної відповідальності. На вході журналістів зустрічав монітор з нескінченної турбопатріотічною трансляцією все того ж телеканалу Fox News (з суворою табличкою «не перемикайтеся»). Про те, як Америка і її відважні захисники перемагати ворогів свободи і демократії, які втручаються в законні інтереси США по всій земній кулі.Ще більш сувора табличка поруч говорить, що якщо що - ми вас уб'ємо. Не ображайтеся, робота така. Й не приносите, будь ласка, вибухівку.Черговий персонал підгірської бази, на відміну від денного, знаходиться в ній довго (так заведено спеціально - щоб морально підготувати людей до цілком можливого сценарію довгої ізоляції). Дихає фільтрованим повітрям, поїдає сухпайком MRE зі складів, які на сленгу звуть «Валмартами». І забуває, як виглядає справжнє небо, - хоча за службовим обов'язком стежить за всіма небесами нашої планети. Для того скрізь і понатикані телевізори - щоб не забути, як виглядає людський світ нагорі.Втім, все не так погано. У розпорядженні персоналу на випадок, коли сухпай вже не лізе, є і магазин з усякою всячиною, й навіть «саме захищене в світі» кафе «Сабвей». Правда, в ньому, на відміну від MRE зі складу, за кавою та сендвічі ще й гроші платити треба. А також каплиця «поза деномінацій» і конфесійних символів - для більшої політкоректності. Капелан виконує не стільки релігійні ритуали, скільки надає психологічну допомогу замкненим в «ядерному» підземеллі.Є у мешканців гори Шайєнн і свої власні меми, жарти й талісмани. Наприклад, на столі у начальника за традицією є банка з заспиртованим прибульцем сумного виду.Ну а охороні зовні постійно доводиться відганяти від входів всіляку небажану публіку: від цікавих пум і ведмедів (благо місця все ж дикі), до всіляких сталкерів і прихильників теорій змови в пошуках страшних урядових таємниць. Власне, ц незнищенна цікавість і висміює той самий прибулець в банці на столі у начальника об'єкта.Ну а ми все будемо сподіватися, що сирени гори Шайєнн ніколи не завиють всерйоз і не помилково. Тому що цей «трубний глас останнього ангела» означатиме кінець нашого світу. Усього, що ми знали та любили, через війну.Джерело WarHead
Україну візьмуть до НАТО але є одна умова - Байден
Україну візьмуть до НАТО але є одна умова - Байден
Україна 2021-06-15 13:57:51
Є безкопромісна умова вступу України до НАТО і єдений шанс захиститись від РФ - це подолання корупції та завершення реформ, разом із захистом прав людини. Лідери НАТО схвалили комюніке за підсумками брюссельського саміту Альянсу. Копія документа представлена журналістам, повідомляє кореспондент "Європейської правди". У цьому рішенні – вперше за останні роки – щодо України вжито ті самі формулювання, що звучать щодо Грузії."Ми підтверджуємо рішення, ухвалене у 2008 році на Бухарестському саміті НАТО, про те, що Україна стане членом Альянсу і при цьому План дій щодо членства (ПДЧ) буде невід’ємною частиною цього процесу", - йдеться у документі. У рішенні жодного попереднього саміту НАТО після 2008 року не звучало таких формулювань щодо України. Щодо Грузії таке формулювання звучить з 2016 року.Він також послався на ухвалене 14 червня рішення саміту про те, що Україна отримає членство через етап ПДЧ."Росія не має слова у питання того, чи бути України членом Альянсу. Вони не можуть ветувати, що робити  її сусідам. Ми не повернемося в епоху сфер інтересів, коли великі країни вирішують, що робити  меншим", - пояснив він.Дерела Європейська Правда / УП
Зеленський пояснив сепаратистам за Донбасс:
Зеленський пояснив сепаратистам за Донбасс: "йдіть геть, якщо..."
Україна 2021-08-05 18:38:53
Україна готує карколомний наступ на сепаратистів та визволення Донбассу від окупантів? Президент Володимир Зеленський закликав жителів тимчасово окупованого Донбасу, які відчувають себе громадянами Росії, шукати собі житло в РФ, тому що ця територія буде деокупувана, як сказав Зеленський в інтерв'ю телеканалу "Дім""Я вважаю, якщо ти живеш на території окупованого Донбасу і, якщо ти вважає, що "Наше дело правое - нам в РФ, ми росіяни". Велика помилка залишатися жити на Донбасі.Зеленський вже не підбирає слів щодо деокупації / фото Дмитро Ларин, УПЗаради своїх дітей і онуків вже потрібно їхати шукати собі місце в РФ. Без України на цій території цивілізації не буде. Якщо ти відчуваєш себе українцем і поважаєш прапор України. Поважаєш українську мову. Навіть якщо тебе не вчили в школі. Сам почитував книги. Якщо ти відчуваєш, що ти українець - будь там. Ця земля буде деокупувати".За словами Зеленського, люди на Донбасі стануть на сторону України. Як приклад він згадав повалення стіни в Німеччині.Джерело УП
В місті на Дніпрі створили пам'ятку про загиблих від рук росіян
В місті на Дніпрі створили пам'ятку про загиблих від рук росіян
Дніпровська область 2021-09-28 17:39:11
Тепер як і в інших містах. У місті Нікополь вшановують загиблих у війні на Сході України бійців. Тепер всі зможуть покласти квіти до світлин нікопольців, що загинули через російську агресію. На Дніпровщині у центрі міста Нікополь створили меморіал загиблим у АТО/ООС містянам. За повідомленням прес-служби міськради Нікополя, меморіал створюють на алеї пам'яті, як передає Depo.Дніпро.Стенди із світлинами загиблих бійців змонтували неподалік меморіалу "Захисник України". Також стенди із світлинами будуть підсвічуватися у нічний час.Нагадаємо, нещодавно на Дніпропетровщині вшанували пам'ять загиблих під Іловайськом.Джерело Depo.Дніпро
Які роботи проводять на Алеї слави героїв АТО в Нікополі?
Які роботи проводять на Алеї слави героїв АТО в Нікополі?
Нікополь 2021-10-12 19:35:26
12 жовтня в Нікополі біля міськради проходять будівельні роботи. На Алеї слави героїв АТО встановлюють флагштоки. Про це Інформатор повідомляє з місця події. Як все відбувається, дивіться у фоторепортажі.14 жовтня, в Нікополі, біля меморіалу «Захисник України» відкриють алею слави героям АТО. Захід заплановано на 12.00. В даний час, перед урочистим відкриттям, там проходять завершальні роботи з облаштування скверу. Робочі встановлюють флагштоки.Джерело та фото Інформатор
Завантажуйте більше