Гора Шайенн - історія бункера "Судного дня"

"Там ховають Зоряну Браму". Що з себе являє найзнаменитіший з найбільш секретних військових бункерів нашої планети під 600 метрами гранітної скелі біля міста Колорадо-Спрінгс в самому серці США?

Ви знаєте це місце. Особливо його вхід - дуже характерну напівкруглу арку в скелі. Тут сховалися від ядерної війни Джон Коннор з подружкою в третьому «Термінаторі». А в забутій грі Terminator: Dawn of Fate в цьому самому бункері перебував головний центр Скайнет. 

Вкрай секрений об'єкт приховує безліч таємниць до сьогдні

У фільмі 1983 «Військові ігри» на величезних моніторах цієї військової бази до американських містах невблаганно рухалися радянські міжконтинентальні атомні ракети. У серіалі «Зоряна брама» звідси земляни кривдили інопланетних богів різного ступеня рептілоідності. З'являвся бункер в серіях ігор Fallout і Call of Duty. Його підривали в обох «Днях незалежності» і в романі Хайнлайна «Місяць - жорстока господиня». І навіть в «Південному парку» його мало не зламали.

А в нашій реальності звідси одного разу мало не почалася справжнісінька глобальна ядерна війна. Але про все по порядку.

Відповідь на радянський Супутник

Коли в небесах 1957 року зазвучало мірне «біп-біп» першого штучного супутника Землі, американським військовим стало різко не до захоплення досягненнями радянської науки і техніки.

Ще вчора в кабінетах Пентагону було так легко і захоплююче креслити напрямки атомних ударів стратегічних бомбардувальників по містах СРСР з незліченних баз від Норвегії до Аляски. А тепер мчить по орбіті металева кулька: Америка стала вразливою для радянського ядерного удару. Тепер комуністи можуть спалити Вашингтон, Нью-Йорк і навіть Поданк-Хіллс, штат Кентуккі.

Фраза «краще стати мертвими, ніж червоними» заграла новими фарбами і придбала сумну для кожного американця предметність.

Ефективних засобів стеження за ракетними пусками в епоху хітів Елвіса Преслі та Миколи Рибникова не існувало. Американцям довелося допустити, що в будь-яку секунду з небес на Пентагон або Білий дім може впасти щось мегатонного класу. Впасти і завдати суцільний комунізм.

Що тепер робити?

Терміново створити систему попередження про ракетний напад - щоб дізнатися про пуск радянських ракет якомога раніше. Місце для такого комплексу вибрали в самому серці країни, на відрогах Скелястих гір у міста Колорадо-Спрінгс. А то раптом комуністи заведуться в Канаді, Мексиці, або - смішно сказати! - на розпусно-курортній Кубі?

Було важливо, щоб система була стійка до раптового ядерного удару.

Вихід один - заритися в землю глибше. А краще - в скелі поміцніше.

Щоб «чортові комі» могли хоч засипати територію навколо бункера боєголовками. А браві американські хлопці будуть прямо серед мальовничих грибів і плавких скель з усією суворістю відстежувати те, що відбувається - і справно доповідати про що коїться на планеті пекло президенту й командуванню.

Гора Шайенн

Ну а ті, з інших бункерів, зовсім вже секретних, змогли б завдати комуністам багато свободи і демократії у відповідь.

Бункер на пружинках

Через півроку після запуску супутника в Колорадо-Спрінгс почало працювати командування повітряно-космічної оборони Північної Америки - NORAD. А ще через три з гаком роки розрахунків та приготувань закипіла робота в надрах трикілометрової гори Шайєнн неподалік від міста. Поки прості американці копали ядерні притулки на задніх дворах, а виробники консервів не могли натішитися стрімким зростанням продажів, уряд США і військові створювали підземний об'єкт безпрецедентного класу та масшатбу.

П'ятсот тонн вибухівки витягли 700 000 тон граніту і виконали на глибині 610 метрів ретельно прораховану систему тунелів. Їй позаздрив би будь-який король толкінівських гномів.

Схема бункеру

Основна частина підземного міста, повністю увійшла до ладу в 1967 році, - три 180-метрові штольні висотою 20 і шириною 15 метрів. Вони пов'язані переходами і доповнені ще кількома технічними проходами меншого розміру.

Від входу цей сектор відокремлює майже миля - персонал возять в горі на автобусах.

Щоб майже тисяча чоловік особового складу не розлили кави на крихке обладнання й різні кнопки - поки комуністи будуть хитати околиці своїми мегатоннами - в цих штольнях на цілій системі з майже півтори тисячі пружин закріпили 12 триповерхових сталевих «будинків» і ще три трохи меншого розміру. Жодна з будівель не долучається власне до скельної породи.

Навіть при прильоті полум'яного радянського привіту в 30 мегатонн за милю від гори (тодішні боєголовки були дуже потужними, тому що дуже неточними) - підземні будинки не повинні були зміститися більш ніж на дюйм!

Дві 25-тонні двері в основну частину бункера повинні витримати практично будь-яку можливу ударну хвилю, яка докотиться зовні. Тим більше, що ці двері і підходи до них розміщені так, щоб на них довелося не більше 20% ударної потужності. До 1994 року одна з дверей була постійно замкнена - на випадок ну зовсім раптової ядерної атаки. У будь-який момент вони готові закритися за 45 секунд.

Шість генераторів виробляють 10,5 мегават енергії й могли б постачати невелике місто. Для їх роботи в спеціальний резервуар закачано понад дві тисячі кубометрів дизельного палива.

Системи фільтрів бункера гарантують, що в нього не проникнуть не тільки радіоактивні речовини, а й елементи хімічної і біологічної зброї - якщо комуністи виявляться настільки підступні.

Сім тисяч кубометрів води укупі з виведеними підземними джерелами забезпечують потреби бази, в тому числі гасіння важких пожеж. Але про всяк випадок є і запасний резервуар води на 21 тисячу кубометрів. А то раптом.

Звичайно, масштабна обробка гори Шайєнн ядерними боєголовками, швидше за все, намертво замурувала б усіх її мешканців без шансів коли-небудь побачити небеса пост'ядерного світу. Але база продовжила б функціонувати і обмінюватися інформацією через багаторазово дубльовані системи зв'язку. Майже тисяча американських й канадських військових відплатила б за свою повільну та болісну смерть мільйонами життів радянських і не тільки громадян. 

Термоядерна небезпека

Варто пам'ятати, що з гори не почнуть ядерну війну. Сюди не прибудуть президент і міністр оборони з валізкою з Тієї Самої За допомогою кнопки. Для них є інші бункери - зовсім закриті і таємні.

В гору Шайєнн стікаються всі дані США і їх союзників про ракетні пуски і інших підозрілих. Тут вони обробляються і тут визначається ступінь загрози. Після чого інформація йде нагору - в Білий дім і Пентагон. Або в бункери та інші командні центри, куди в разі по-справжньому серйозних неприємностей перемістяться найважливіші персони для військової машини Америки. А саме - куди менш відомі широкому загалу, але не менш важливі притулку: High Point Special Facility для вищого керівництва США в Маунт-Уезер, Віргінія, і Скала Ворона (Рейвен-Рок) для військового керівництва в Пенсільванії.

Але дані не завжди точні. Як і всюди, бувають помилки, збої й банальне нехлюйство. Часом - буквально термоядерної потужності. Вранці 9 листопада 1979 року в бункерах гори Шайєнн завили ті самі сирени, які кожен з мешканців бункера сподівався не почути ніколи в житті.

«Хлопці, чортові червоні рехнулись! У нас масований ядерний удар з боку СРСР!». Щось подібне безсумнівно було вимовлено. Маховик системи ядерної війни стрімко почав рухатися. Рахунок пішов на хвилини.

«Америка чекає, що кожен виконає свій обов'язок», - щось подібне чули і радянські люди.

Можна тільки здогадуватися, скільки відтінків сірого придбали особи персоналу бази. А потім і десятків тисяч інших військових США, задіяних в налагоджених десятиліттями холодної війни процедурах у відповідь-зустрічного удару. Від Пентагону до самих далеких об'єктів позиційних районів в ведмежих кутках Північної Дакоти. Тому що на шахтні пускові установки, авіабази стратегічних бомбардувальників та атомні підводні ракетоносці почули накази про негайну готовність до бойового застосування ядерної зброї.

Двері пекла розсипалися. Глобальний прорив інферно. Через лічені хвилини рахунок загиблих йшов би на десятки мільйонів чоловік. Сотні мільйонів тих, що вижили незабаром почали б їм заздрити. У долині смертної тіні стало б не проштовхнутися, прямо як на суперкубку або у молла в «чорну п'ятницю».

Потім прийшли дані з супутників та інших джерел. Вони не дали підтвердження ні по одному запуску радянської ядерного зброї.

У штольнях гори Шайєнн ще довго бродило відлуння найміцніших і хитромудрих англійських виразів. Виявилося, що якийсь особливо талановитий й уважний співробітник помилково включив сценарій недавніх навчань. Який комп'ютери благополучно і вивели на всі передбачені процедурою монітори та  системи. Для більшого реалізму.

Помилкових повідомлень меншого масштабу про неіснуючі радянських пуски ядерних ракет за історію гори Шайєнн сталося кілька тисяч.

Гора Шайєнн сьогодні

Військові - люди консервативні. Після краху Східного блоку загроза ядерної війни в будь-який момент зникла. Але персонал NORAD в буквальному сенсі зітхнув вільно тільки в 2006 році. Саме тоді його перевели в звичайні наземні приміщення найближчої бази ВПС США Петерсон.

Особливу світову відомість та опулярність бункеру приніс серіал "Зоряна брама"

Бункер в горі Шайєнн теж не залишається без діла. У разі необхідності NORAD повернеться в свою гірську фортецю. Зараз вона вважається запасним командним центром і ретельно зберігається. Сімдесят відсотків комплексу законсервовані в очікуванні ще більш складних часів, на що залишилася третини працює близько 5% персоналу Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки й суміжних організацій. Комплекс регулярно вдосконалюють та модернізують.

Втім, персонал з часів холодної війни розрісся, та й важливість гори в зв'язку зі світовою нестабільністю через агресію Росії знову зросла. Тому, за станом на 2015 рік, цілодобово в горі перебували понад сто чергових, а персонал робочого дня становить близько 350 осіб.

Замість радянсько-російської традиції все намертво засекретити, підгірну базу NORAD з самого початку ледь не рекламували в прайм-тайм.

Деякий час туди навіть пускали туристів. Правда, не всіх, не скрізь і з чесним попередженням, що, якщо будете вести себе підозріло та неналежно, вас зрешетили на місці в ім'я свободи і безпеки США.

Зараз туристам в бункер вхід закритий, але журналістів іноді пускають. Останній подібний візит відбувся не так давно - в травні 2018 року. Учасники описали його на кількох сайтах. Правда, трохи за традицією наплутали. Наприклад, вказали, що будівництво бази завершилося в 1958 році замість 1967-го. Як же живе гора Шайєнн в наші дні?

У багатьох приміщеннях встановлені телеекрани, щоб оператори бункера нікуди не поїхали зозулею від підземелля і вантажу моральної відповідальності. На вході журналістів зустрічав монітор з нескінченної турбопатріотічною трансляцією все того ж телеканалу Fox News (з суворою табличкою «не перемикайтеся»). Про те, як Америка і її відважні захисники перемагати ворогів свободи і демократії, які втручаються в законні інтереси США по всій земній кулі.

Ще більш сувора табличка поруч говорить, що якщо що - ми вас уб'ємо. Не ображайтеся, робота така. Й не приносите, будь ласка, вибухівку.

Черговий персонал підгірської бази, на відміну від денного, знаходиться в ній довго (так заведено спеціально - щоб морально підготувати людей до цілком можливого сценарію довгої ізоляції). Дихає фільтрованим повітрям, поїдає сухпайком MRE зі складів, які на сленгу звуть «Валмартами». І забуває, як виглядає справжнє небо, - хоча за службовим обов'язком стежить за всіма небесами нашої планети. Для того скрізь і понатикані телевізори - щоб не забути, як виглядає людський світ нагорі.

Втім, все не так погано. У розпорядженні персоналу на випадок, коли сухпай вже не лізе, є і магазин з усякою всячиною, й навіть «саме захищене в світі» кафе «Сабвей». Правда, в ньому, на відміну від MRE зі складу, за кавою та сендвічі ще й гроші платити треба. А також каплиця «поза деномінацій» і конфесійних символів - для більшої політкоректності. Капелан виконує не стільки релігійні ритуали, скільки надає психологічну допомогу замкненим в «ядерному» підземеллі.

Є у мешканців гори Шайєнн і свої власні меми, жарти й талісмани. Наприклад, на столі у начальника за традицією є банка з заспиртованим прибульцем сумного виду.

Ну а охороні зовні постійно доводиться відганяти від входів всіляку небажану публіку: від цікавих пум і ведмедів (благо місця все ж дикі), до всіляких сталкерів і прихильників теорій змови в пошуках страшних урядових таємниць. Власне, ц незнищенна цікавість і висміює той самий прибулець в банці на столі у начальника об'єкта.

Ну а ми все будемо сподіватися, що сирени гори Шайєнн ніколи не завиють всерйоз і не помилково. Тому що цей «трубний глас останнього ангела» означатиме кінець нашого світу. Усього, що ми знали та любили, через війну.

Джерело WarHead