Новини Нікополя - nikopoltoday.com

Всі публікації з тегом біо

Коли весь світ проти тебе: Ілон Маск став прикладом боротьби за мрію
Коли весь світ проти тебе: Ілон Маск став прикладом боротьби за мрію
Світ 2020-01-21 16:31:16
Вір в себе, щораз наголошує NikopolToday! Що за образ виникає у Вашій голові, коли чуєте - Ілон Маск? Перш за все -це символ людини з великої літери, її важкий шлях, становлення не популярного бізнесу - його компаній TESLA і SpaceX. Так, надихаюча історія життя Ілона Маска дійсно гідна сюжету фільму. Він вступив у протистояння зі світовими гігантами автомобілебудування, енергетичними монополістами, державними компаніями, і виніс всі тяготи долі. Не опустив руки! Це так - Ілон Маск дійсно народився в Африці, в місті Преторія, ЮАР. Ілон рано навчився читати і більшість вільного часу проводив за книгами. У 3 роки він приголомшив батька питанням: «Де починається і де закінчується світ?». Факт: Хлопчик ріс інтровертом, уникав однолітків і не дуже добре ладнав з людьми. У приватній школі для хлопчиків, куди він ходив, йому часто доводилося зносити знущання однокласників. Якось раз його побили до втрати свідомості і госпіталізації.Коли світ п'яний нафтою, електрокари Маска намагалися увійти на ринок автомобілів. Ніхто із лідерів ринку 20 років тому, не міг навіть уявити, що якийсь мігрант із акції змусить їх всіх по-справжньому нервувати за кілька десятеліть.Тому що з'явилась Tesla. Це змінило все.Він не просто створив електрообіль, йому довелося вступити в протистояння з найбільшими автомобілевиробниками. Їх нападки на компанію ТЕСЛА були жорстокими і безжальними. Почалася брудна інформаційна компанія, яка триває і донині.Факт: Яке мав дитинство? В 9 років Ілон отримав в подарунок свій перший комп'ютер - Commodore VIC-20. Він самостійно вивчив популярні в ті роки мови програмування і захопився створенням програм. У 12 років він сам написав на Бейсік відеогру-шутер Blastar, яку продав за 500 доларів виданню PC & Office Technologies, яке опублікувало код в одному з випусків.Я ніколи не думав, що вони зможуть нас зламати, скоріш ми зможемо зламатись самі. Це було більш вірогідно, - каже Ілон Маск.І ось, в 2008 році почалася нова світова криза. Це була абсолютно одна з найгірших економічних ситуацій з часів Великої депресії в США. Чи зламало це Маска? Коли лишалося лише кілька відсотків вірогідності, що компанія Тесла виживе. В той час, коли гіганту авто-ринку оголошували про банкроцтво один за одним.І в той же час, космічна компанія Маска, SpaceX, знову і знову провалювала свої старти ракед до орбіти. Здавалося, що крах був неминучим.Навіть в цій ситуації, на питання журналістів: "Чи готові ви здатися?", Ілон відповідав: "Ні. Я ніколи не здамся! Тільки якщо помру або буду повністю непрацездатним."Навіть в той час, ЗМІ атакували з кожного боку, і коли його особисте життя зазнало краху. Він розлучився зі своєю коханою Талулою Райлі. Це процес тривав роки, коли вони зходились щоб одружитись знову, а потім знову розлучались. Факт: Де навчався? У 1988 році Маск закінчив школу, вступив до Університету Преторії, але через політичну нестабільність в ПАР перед самим 18-річчям перебрався до Канади. Так як його мати уродженка Канади, Ілон теж оформив громадянство цієї країни. Тут почався найдивніший період його життя: Ілон надійшов на бакалаврат в Королівський університет Кінгстона (Онтаріо), при цьому змінив безліч робіт в різних куточках Канади, і про кожну з них йому було що розповісти.Атаки на ТЕСЛА продовжувались, навіть після того, коли компанія отримала великий займ від держави, щоб пережити кризу. Автомобільні компанії, раптово зрозуміли, що майбутнє за електрокарами. І Tesla вдалося не тільки подолати світову кризу але і вийти вперед. Гіганти авто-ринку починають намагатись наздогнати усіпх Тесла і компанія за компанією створює власні електрокари, щоб довести, що вони також варті уваги. Недоброзичливці водночас продовжували атакувати і SpaceХ. Складно уявити, скільки грошей гіга-корпорації вклали у свої брудні кампанії, проти Ілона Маска, Тесла та SpaceX. Плідною працею Маск довів, що всі вони помиляються. Факт: Де спочатку працював Ілон Маск? Спочатку він збирав фрукти і носив кошики з зерном на фермі у своїх родичів в Уолдекі, потім влаштувався лісорубом у Ванкувері. За різання колод бензопилою йому платили сущі копійки. Звільнившись, він встав на біржу праці і попросив підшукати роботу з зарплатою краще, і його влаштували... прибиральником котельні на лісопилці. За 18 доларів на годину (насправді, це були хороші гроші для 1989 року).Він повзав по підлозі в костюмі з жароміцного, але токсичного матеріалу, вигріб сміття при екстремально високій температурі.Нарешті, чергова спроба запуску Falcon 1 - отримала успіх. Цього разу все спрацювало ідеально, і злословники були вимушені визнати свою поразку.В чому полягала перемога Маска? У 2010 році, SpaceX, не дивлячись на критику численних опонентів та фінансові труднощі, стала першою приватною кампанією у світі, яка запустила космічний корабель до космосу.І вже за два роки, вони знов увійшли до підручників історії, як перша приватна компанія, що доставляє грузи до космічних станцій. Це була МКС.Факт: Який був перший бізнес Маска? У 1995 році в партнерстві зі своїм братом Кімбелом і бізнес-коучем Грегом Каурі Ілон заснував свою першу компанію - інформаційний сайт формату «Жовтих сторінок» Zip2.Він спеціалізувався на розробці карт і каталогів для онлайн-видань. Стартовий капітал біля $ 28 тисяч, йому запропонував батько, але Ілон відмовився їх брати. Маск трудився з раннього ранку до пізнього вечора і жив в орендованому офісі, щоб економити на оренді житла і всі гроші вкладати у власну компанію.У 2016 році сталася перша вдала посадка ракети Falcon 9. А компанія Тесла дійсно виплатила всі свої борги на 9 років раніше терміну кінця кредитування. Дуже приємно розуміти, що ми погасили наш порг перед платниками податків США, - ділиться успіхом Маск, - Це дійсно важливо. І ми не просто виплатили основну суму займу, ми також виплатили і проценти. Тобто американські платники податків отримали прибуток у понад 20 мільйонів доларів. Варто додати, що незважаючи на складності в розвитку бізнесу і прорахунки, які змусили Ілона звільнити частину співробітників, компанія уникла банкрутства завдяки 50-мільйонний інвестицій німецької автокорпорації Daimler, крім надання для Tesla пільгової позики з ініціативи Міненерго США.Здолавши всіх ворогів та хейтерів, закривши кредити, у 2014 році Ілон почав будувати першу "Гігафабрику" у Неваді. А тепер, як стало відомо, у планах Маска будувати і наступну. Вірте в себе і не складайте рук, як би важко не було! Поки Ви живі і не втратили працездатність, - як каже Маск.Ще більше цікаво у інтерв'ю з Ілоном.Також, можливо Вам буде цікаво дізнатись про головні події 2019 року, пов'язані із Маском.Фото PinterestТакож ми писали, що можливо саме цього тиждня випаде перший сніг у Нікополі.Раніше ми нагадували, що варто подумати про альтернативний бізнес від альтернативної енергетики.
Коронавірус - це російська біозброя?
Коронавірус - це російська біозброя?
Світ 2020-02-08 01:50:56
МОЗ РФ заявив, що новий коронавірус - біологічна загроза для Росії, як NikopolToday стало відомо від NewsRu. Чому настільки сильно нагнітається паніка стосовно вбивчого коронавіруса в Китаю? Можливо влада Росії, знає щось, чого не знаємо ми в Україні. Чи нова форма китайського коронавірусу - стара російська біозброя? Росіяни перестали боятись й повідомили, що вже мали справу із подібною заразою раніше. Здається, що навіть Росію вразила особлива епідемія "свободи слова" через паніку навколо вірусу. Росіяни, здається, перестали боятись, на порозі пандемії, щоб донести правду до світу. Але спочатку про офіційний стан речей у Росії, де влада сама панікує. Можливо має на то причину або знає більше ніж ми в Україні. Росія знає, що як колсиь раніше СРСР приховував правду від світу, так зараз робить і Китай. Військовий стан у Росії через коронавірус з КитаюОфіційно у росвідомстві вважають, що вірус з Китаю, що передається від людини до людини, становить реальну загрозу населенню. Москва, 21 січня. У Міністерстві охорони здоров'я Російської Федерації назвали новий тип коронавирусу, який спалахнув в кінці року в Китаї, біологічної загрозою для населення Росії. Про це повідомили журналістам в прес-службі відомства.Варто відзначити, що чомусь в Україні досі подібних заяв не було. При тому, що в Москві надзвичайна увага до пандемії і Кремль намагаються врятувати спеціальними системами для виявлення зарази.У прес-службі Росспоживнагляду повідомили, що в Росії розробили спеціальну тест-систему, яка дозволить в найкоротші терміни виявити новий коронавірус. В аеропортах Росії та в місцях скупчень людей, стали перевіряти на вірус. Нагадаємо, вірус, за останніми "офіційними" даними влади китайського міста Ухань, забрав життя вже біля тисячі чоловік. Масове зараження новим видом вірусу спалахнуло в країні 31 грудня. Якщо довіряти офіційній пропаганді Китая. Всього число тих, що заразилися їм, з офіційних джерел КНР досягло понад 30 тисяч людей. Десятки тисяч перебувають під наглядом, так як мали контакти з хворими. Влада Китаю підтверджує, що хвороба може передаватися від людини до людини і постійно мутує. Випадки захворювання вже зареєстровані в Південній Кореї, Гонконгу, Японії й у ряді країн Азії, Європи, Африки та Америки.22 січня експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я провели екстрене засідання, щоб оцінити загрозу міжнародній безпеці. Вони повідомили, що оголошують надзвичайний стан для планети.Якщо вірус дійде до Південної Америки, ВООЗ буде змушений, за власними правилами, оголосити початок світової пандемії на планеті Земля. Здається, що влада Росії вже готується до цього. І дуже прикро, що в Україні все знову не інформують громадян про реальну загрозу для країни. В країні тільки кілька десятків тестів на Уханьський коронавірус, і за логію речей, українські медики не мали права всіх заспокоювати і казати, що: "коронавірусу в Україні немає", бо вони не мали чим його виявити до 5 лютого 2020 року.Росіяни у паніці й розповідають правду про радянську біозброюСтарожили Росії розповіли, що вони знають, що це за зараза. Очевидці стверджують, що вірус розробила радянська влада на військовому полігоні і ще тоді, у 1979 році - вірус вирвався у Єкатеринбурзі і вбив тисячі людей. Все тайне, рано чи пізно, стає явним. Свідки схожого вірусу в Росії розповіли всьому світу про біозброю, яка вирвалась із радянських лабораторій на порозі 80-х років мала подібні сиптоми. Дивіться сюжет від РБК починаючи з 24:25 щоб почути свідчення виживших очевидців "старого" коронавірусу, створеного на військовій базі в Єкатеринбурзі:Тоді військові казали помираючому, як мухи, населенню, що це "сибірська язва". Але ані тоді, ані зараз - росіяни, що вижили, не вірять, що це була саме вона. Це була біологічна зброя. Зброя, яку корумпована Росія могла продати Китаю. Завжди є люди, що не бояться розповісти правду, не сумнівайтесь. Варто додати, що Китай мав навіть більш жахливу, криваву комуністичну історію, ніж Радянський Союз. І до сьогодні - пропагандисти Піднебесної майстри з брехні.Якщо у Вас виникають сумніви, що в Московії немає людей, які можуть казати правду, подивіться цей дайджест:Автор Rayan RienerРаніше ми розповідали, як соціальне таксі в Нікополі рятують людей з інвалідністю від ув'язнення в чотирьох стінах. Також варто звернути увагу, що в українській армії тисячі представників ЛГБТ, що захищають нас на фронті. 
theSon - пророче мистецтво про біозброю / хто міг випустити коронавірус і для чого?
theSon - пророче мистецтво про біозброю / хто міг випустити коронавірус і для чого?
Нікополь 2020-03-05 16:45:15
В час, коли цензура на цілій планети охопила все навколо, навіть найбільші пошукові мережі, щоб заблокувати будь-яку інформацію про коронавірус, звертаємо увагу на одну із здогадок світового суспільства. Як би могла виглядати сповідь науковця-терориста, що знищив людство?Чи може бути новий китайський коронавірус - біологічною зброєю масового ураження? Можливо все - наукові фантасти прорчили вже давно про всі загрози для людства.В цей важкий час, пан Зеленський інспектує інфраструктурні об'єкти країни, замість того, щоб готувати країну до пандемії та інформувати українців. theСон«Эта идея возникла спонтанно, словно удар молнии в голову. И так бы никогда и не осуществилась, если бы я не имел столько познаний в биологии и нанотехнологиях. Работал я в одной престижной лаборатории, при университете, название которого, предпочту скрыть. И место работы, позволило мне осуществить мой замысел. Каждый день, перед окончанием работы, в течение долгих пяти лет, я скрытно оставался в лаборатории, в то время, когда все расходились по домам. Я работал. Работал долго и сосредоточенно, создавая то, что должно было изменить мир и повернуть историю вспять. Я создавал вирус. Нет, я не террорист, хотя и мои действия многими были бы рассмотрены, как террористические. Нет, я против насилия и анархии. И мой вирус, предположительно не должен был убивать. Ведь все испытания проводились на собственном теле. Каждый раз, во время отпуска, я отправлялся за город в свою подпольную герметичную лабораторию. Кто бы мог подумать, что она размещается в небольшом деревянном домике вблизи чистого озерца, поросшего камышом? Там я и запирался на многие дни, испробывая действия вируса на самом себе, оставаясь в герметичной камере. На исходе определенного строка, специальное устройство распыляло антивирус в воздух, вновь возвращая меня к жизни. Теперь, я был уверен, что вирус действует и осуществит мои планы. А планы мои были мирового масштаба.    А вы знали, что природа Земли, мучимая зверским насилием людей, может восстановиться всего за 25 – 30 лет? Но, лишь только при условии, что все люди в один момент, исчезнут куда – то. Но куда? Как можно остановить жизнедеятельность стольких миллиардов  особей?    Вот эту проблему я и решил.    Проверено и испытано на мне.     Человек должен уснуть, на долгие годы. Прекратить своё сердцебиение разрушения. И с помощью моего вируса, он уснет. Вирус изменит строение человека на молекулярном уровне, создавая все нужные сопутствующие элементы защиты для организма на долгие тридцать лет. На коже образуется легкий защитный слой, твердый словно сталь ( для защиты от животных и внезапных механических повреждений), но и вполне пористым на молекулярном уровне, что - бы всасывать кислород, направляя его в капилляры крови, насыщая её достаточным количеством воздуха. Тело будет находиться в спячке, и все процессы будут чрезвычайно замедлены. Как и процесс старения, что даст возможность, в конце 30–ти летнего строка, не умереть людям от старости. Ненужные функции организма будут попросту отключены или практически бездейственны, что предоставит хороший лимит антистарения. Человечество постареет всего на пару лет. Единственный побочный эффект – легкая амнезия.    Для чего и почему? – хотите вы задать мне вопрос.    Ответ прост: «А почему бы и нет? Кто сделает это за меня, имея достаточные познания в нужных областях? Кто, если не я? Кто остановит жизнь заводов, затравляющих с каждым днем наш Дом – Землю, все больше и больше? Кто освободит её от глобального потепления? Кто остановит замусоривание прекрасных лесов, вырубку их и сопутствующее исчезновение флоры и фауны? Кто, если не я? Я прожил долгие десятилетия, наблюдая, как наш мир меняется, все больше превращаясь в помойку человеческих отходов. Теперь этому должен был прийти конец. Должно произойти событие, решающая точка, способная стереть все или хотя бы большую часть последствий жизни человечества. Мрак «мудрой узколобости» должен прекратиться, уступив место живой природе, деревьям, всевозможным растениям и животным.    Но для себя, я все – таки сделал исключение.  Я ввел себе сыворотку против вируса, тем самым лишив себя сна, на который было обречено все человечество. Я хотел воочию увидеть все эти прекрасные изменения, что должны были произойти в следующие двадцать – тридцать лет. К концу этого строка, скорее всего, меня не станет. Ведь сейчас уже годы достаточно сказались на моём лице, раскрасив его своими морщинами. Я и понятия не имею, что же будет, когда все люди вновь обретут жизнь. Сумеют ли они оценить мой подарок и смогут ли жить далее в тесных узах дружбы с природой, а не одностороннего уничтожения? Усвоят ли они урок? Я не знаю, все это – должны будете решить именно вы».                                                                                                           M. G.                 (Полная версия аудиозаписи, распространенная тридцать лет назад в большинстве стран мира; оставленная в кабинетах Верховных органов управления)    Первые дни:- Ну что, Lacky, отправимся в путь? – теребил я шерсть своего любимого пса и верного друга серебристошерстого лайку. – За мной! – пошлепал руками я по своим коленям, и пес помчался за мной, все еще озадаченный странным поведением людей вокруг. Они лежали на земле, не подавая и вида жизни. Их кожа уже начала трансформироваться и поэтому поблескивала на солнце. Lacky запрыгнул в открытую дверь моей машины, и даже после закрытия двери, с любопытством смотрел через окно на обездвиженные тела людей.- Все в порядке дружок, - погладив его по голове и за ушами, я завел мотор своего подержанного джипа.    Но «Счастливчик» все также озадаченно смотрел в окно, как улица за улицей пробегала перед его сопливым влажным носом, а люди все лежали и лежали на земле. Повернувшись к водителю, пес вопросительно заскулил,  ожидая ответа.- Все в порядке дружок, - улыбнулся я, - нужно добраться до соседнего города, и там освободить всех животных из Зоопарка. Необходимо поспешить, ведь впереди нас ждут животные всей планеты. Нужно спасти как можно больше! – широко улыбнувшись.    Пес прогавкал, в конце фразы чуть проскулив. Что он имел в виду, было вполне ясно. Lacky требовал ответа. Но водитель был занят управлением автомобиля, стараясь объезжать, то и дело попадавшихся на пути «замерзших» детей. Весь пригород потерял дар речи. Тишина заполнила каждую улицу и аллею.  Люди, словно стеклянные лежали, кто где. Маленький мальчик оледенел прямо на горке, а его мама рядом – лежала спящая на лавочке. «Словно сказка оспящем Замке» - думал ученый. Только в этом случае уснул весь Мир. Странное ощющение чувствовал тогда Майкл Мак - Говард у себя в груди. Он и понимал, что людям ничего не угрожает, но также и понимал, что он сотворил со всей человеческой цивилизацией. Вирус сделал своё должное дело.    Машина все виляла и виляла среди бездыханных, можно так выразиться, манекенов. Ведь теперь люди не дышали, - кислород всасывался самостоятельно, через кожу, попадая сразу в сосуды. Водителю пришлось резко остановить машину, ведь с дальней стороны улицы на него мчалось целое стадо зебр. Майкл с удивлением наблюдал, как около десяти особей промчались в обход автомобиля, испуганные  чем – то. Интересно чем? Но их страх был вполне оправдан, ведь за ними мчалось две молодые львицы. Интересно и даже,  несколько смешно было наблюдать, как они перепрыгивали через невысокие белые заборчики и ограды приватных участков, безвозвратно уничтожая только, что распустившиеся тюльпаны и ирисы. Львицы и не заметили ученого, тем более из всех сил лаявшего на них Счастливчика, ведь окна джипа были закрыты и затонированы. К тому же, видно они вполне привыкли и поняли, что как бы они ни старались, от людей им не откусить  ни малейшего кусочка. Но Говард был единственным исключением, хоть и знал об этом, лишь только сам он.    Вскоре, улица затихла, и стала, как и прежде, безмолвной. Только изредка показывались псы и кошки, при звуке машины, тут – же прячась в свои дома. Скорее всего, они уже поняли, - улицы – теперь для более опасных хозяев, чем они. Открыв окна, в салон свободно начал проникать шелест весенней листвы и запах чистого воздуха. Ноздри заполнял запаха весенних цветов.- Теперь больше не будет смога над городом, - произнес Майкл, обращаясь к своей собаке.    И вправду, вполне привычный смог, укутывавший небо центра города – улетучился за ночь. Всего за ночь! Но в городе стало продвигаться еще сложнее: то и дело водитель напарывался на пешеходные переходы, где люди лежали целыми стопками; об авариях он вообще молчал. Благо, спящие водители, - ничуть не пострадали, защищенные своей новой кожей.     К вечеру я уже успел освободить и животных из Центрального Зоопарка нашего мегаполиса. Но я более чем понимал, так продолжать невозможно. Слишком много времени уйдет,  прежде чем я смогу освободить хоть какую – то долю животных. А они так необходимы для восстановления экосистемы планеты. Пришло время запускать «Регуляцию».- Пришло время оболтус, - обратился я к верному псу, который сейчас с удовольствием поедал консервы, прихваченные мной из ближайшего супермаркета. И кстати, должным образом оплаченной наличкой, оставленной у кассы. Глупая педантичность с моей стороны, но… Так я поступал всегда, на протяжении всего строка.    Я и до всемирного сна понимал, что я один не смогу осуществить все задуманное, в строки, поэтому, я пошел дальше и еще заранее подготовил масштабную программу, компьютерный вирус, если хотите, купленный мною у моего хорошего приятеля детства, промышляющего, некогда хакерством. Даже ему я не поведал о своём плане. Но он разработал великолепную программу. С помощью неё я смог бы ввести всю автоматику на планете в «спящий режим», во избежание катастроф, к примеру: ядерных взрывов на атомных эллектростанциях станциях. Я никоим образом не хотел, что бы Земля превратились в один большой постядерный Чернобыль из – за недосмотра. Нужно было только добраться в ведущие органы электронной защиты страны. Только из таких учреждений можно запустить эту программу. Пробраться в Пентаган, в моих условиях, - было не сложно. Запустить программу во всемирную сеть и с собственного планшета настраивать общие параметры, отдавая команды системам коммуникаций. Одно нажатие кнопки, и все електронные замки, к примеру - Канады, открыты – все домашние животные и живность из зоопарков вмиг обретут свободу. Один клик и вся сеть АЭС США, уйдут в спячку, обеспечивая лишь освещение улиц и работу автоматики предприятий, которые было бы нежелательно останавливать. Таких, например, как ГЭС и дамбы, солнечные эллектростанции и эллектрические ветряки.  Нужно было любым способом избежать неприятных последствий, но это мне, вскоре удалось. Мир теперь, по-настоящему уснет.- Счастливчик, эй! Ты куда это помчался? – обращался снова я шаловливому псу, убежавшего за угол улицы, почуяв что – то, заинтересовавшее его.    Через миг я расслышал панический кошачий вопль, но благо, кошка спаслась бегством.    Это был мой второй закат, без смога над потухшим городом.- Второй прекрасный закат Нового Мира…    Три месяца спустя:    «Мне исполнилось 54 года.    Я начал вести эллектронный дневник. Записывал все свои мысли и действия на диктофон, и на всякий случай, для людей из будущего на несколько сайтов, которые все еще работали. Все еще. Но вечно работать все не смогло.  К сожалению, многие предприятия Земли, были недостаточно внедрены в Сеть или в плохом состояние. Произошло несколько аварий на химических заводах, и прорвала одна ГЭС. Я был безмерно опечален, зная, что вся ответственность на моих плечах. За все это я много раз извинялся в своих записях перед людьми.    Людьми… Они молчали, их глаза замерли. Они все лежали на земле, под жарким солнцем и не вставали. С каждым днем становилось все грустнее. Одиночество сказывалось на психике и эмоциональном состоянии. Разговаривать я мог только с верным Lacky. Мой верный пес, как я рад, что он есть рядом со мной. В голове рождаются и снова исчезают воспоминания первых дней. Лица: моей соседки, которая уснула, занимаясь своими цветами в саду. Её лицо ничего не изображало. Просто лицо уснувшего человека. Так же лицо верного друга Боба, хакера: он уснул прямо за рабочим креслом дома, держа в руке пачку чипсов. Я посещал его несколько раз, но ничего не изменялось. Он все так же сидел, держа в руке уже испорченную пачку чипсов. Так и все мои знакомые: мой бос на работе, - уснул за рабочим столом, держа в руке телефон. Интересно, кто был в тот момент на проводе?  Мои сотрудники, - лежали в своих креслах или на полу, в лаборатории. Приветливая продавщица Мэган, что  заведывала продуктовым магазином, некогда часто мною посещаемый, тоже уснула. В её руках было несколько долларов, оплата одной бутылки пепси покупателем, который так и не успел выпить её. Он уснул перед самым выходом.    Мир молчал. У меня были предположения, что – кто - то мог и не уснуть. Именно поэтому я запрашивал докладывать «Регулятору» об любых изменениях и сообщениях в Интернете. Но он молчал. Также молчали и радиоволны. Мир безвозвратно уснул, наполнил меня чем – то. Я не знал, что это за ощущение. Что – то внутри оборвалось. Что – то нужно изменить и выбраться куда – то дальше чем пределы собственной страны. Я давно хотел посетить Лувр, может отправиться туда? Транспорт будет не сложно найти. Целый круиз Атлантическим океаном впереди…    И еще один интересный факт. Домашние животные быстро сориеринтировались и большинство сумело выжить в новых условиях. В первые четыре – шесть недель или месяц, они разбежались по всей округе, в поисках пищи. Но город не мог прокормить, помойки вскоре опустели, не говоря уже и об их домашних мисках. Более того, их повсюду поджидали дикие животные (все больше проникавшие в города) , и они начали пропадать. Это меня обескуражило, но потом, я отправился в осмотр сельской местности. На трассе то и дело встречались своры собак, а у ферм, где хранилось зерно, я повстречал и немало кошек. Ведь там было полно мышей. Многие псы и кошки ушли в леса, сразу внедрившись в дикую природу. Возврат равновесия?Знай: замість того, щоб рятувати країну від загрозливого коронавірусу, президент Зеленський рекламується, як свого часу Порошенко.    Солнце все также встает и садиться над городами. Иногда можно услышать волчий вой, но пока еще слишком редко, что бы можно было испугаться. Это лето было особенно жаркое, но люди не пострадают: их защитная кожа должа совершить отличную терморегуляцию, а когда пойдет дождь, - она сможет впитать достаточно влаги и пополнить запасы жидкости».    Спустя полгода:    «Наступали холода.    На зиму я решил укрыться на прекрасной Аляске, в одном из лесных домиков, возвышавшемся на заснеженной поляне вблизи Нома. Прожив там два месяца, я импульсивно собрал вещи и отправился в Анкоридж и занял заранее подготовленный более просторный дом. И теперь сидел у камина, в котором потрескивали дрова. Здесь мне было спокойнее: вокруг не было людей. Они словно вопили ко мне в городах.  Просили ввести им сыворотку, но я не мог. Теперь я преступник, и не хотел - бы увидеть глаза обескураженного человека, смотрящего в  мои глаза, ошеломленного. Растерянного и требующего объяснения. Что бы я сказал, пусть и обретенному собеседнику, но требующему ответов? От одиночества становилось все грустнее, но от вины – еще тяжелее на сердце.    За окнами усиленно завывал ветер. Может, он возвывает о моей вине? Стоп! Нет! Я это начал и возврата уже нет. Нет смысла ни пробуждать кого – то раньше строка ни винить себя в том, что откроет человечеству глаза, что снимет его вину за причиненный вред стонущей природе…    Мир должен возобновиться. Процесс запущен, и я не хочу его останавливать, пусть и умру, сойду с ума от одиночества. К тому же у меня есть мой малыш Счастливчик…- Фить, Счастливчик, иди ко мне, - начал я хлопать по коленях, приглашая его ко мне на кресло.    Но Счастливчик, устроившийся около теплого камина на мягкой подстилке, только сонно открыл глаза. Что – то невнятно проскулив, он снова уснул. Не уж-то и он винит меня?    Пора ложиться спать. Ночь накрыла ближайшие горные пики. Лес исчез во мраке. Окно заинилось. А где – то там, в лесной глуши, жалобно завывал волк. Вой напомнил мне осенние дни, тела людей, занесённые грудами листьев и волка, повстречавшегося мне в самом центре Атланты. Он только посмотрел мне в глаза, казалось, совсем не удивившись, и отправился куда подальше, конечно после моего предупредительного выстрела в воздух. Хорошо, что тогда Lacky был заперт в авто, а то бы помчался в драку и кто знает, чем бы это все закончилось. Вспомнился и Лувр, посещенный мною в конце Сентября. ( Долгое морское путешествие перед этим на яхте. Яхту я оснастил алыми парусами и назвал Анабэль, наполнив его до отказа стопками книг, все до единой прочтенные мною в путешествии. ) После моей экскурсии, я тщательно его запечатал, - картины должны остаться в целости, достояние Земной культуры как ни как. С каждым осенним днем тогда, «Регулятор» сообщал о потере многих серверов, тогда я и решил «усыпить» большинство предприятий, которые, вскоре должны были тоже отключиться от программы, в любом случае. К концу осени уже более половины сайтов в Сети и серверов исчезли. Скоро отключаться почти все, но за многими, нужными мне, я буду следить до самого конца. Со следующей весны я решил проверить продовольческие запасы, что бы быть уверенным, что по прошествии тридцати лет, люди проснуться и смог распределить запасы еды. Но это уже предстояло начать только весной.    Но весна преподнесла новый сюрприз. Я все же забыл про некоторые «детали» нашей цивилизации, - Лунный город и Марсианские колонии.  Я знал, что они будут изолированы, но не боялся за них. МКС была уже практически вся пуста, от изношенности и на ней работало всего пару человек, которые, как я думаю, эвакуировались на Луну, в Лунный город. Также я и не беспокоился и про лунян, их там было не так и много, в их немногочисленных поселениях. Лунные поселения имели замкнутую экосистему, большие линзы, которые давали защиту для лунных садов и плантаций. Энергию они должны были получать от автономных станций, и опасность им не угрожала. Но вернуться назад они не смогли бы, - для них такие решения были бы серьёзным ударом для внутреннего ресурса и так ограниченного. Им оставалось только жить своей жизнью на теперь своих Новых Землях.    Также и Марс, - им тоже ничего не угрожало. Думаю и Марсиане и Лунные жители не решаться все же вернуться на Землю и сообразят, что – то не то произошло. Для этого я, с помощью азбуки морзе, пустил в космос сингал о предупреждении. Надеюсь, они не вернуться, иначе, я совсем не буду знать, что с ними делать… как все объяснить?    Солнце совсем село. Даже волки, видно совсем замерзнув, скрылись в норах.    И только ветер завывал так же одиноко всю ночь, все следующие ночи».    Несколько лет спустя:    «Жизнь – стала сном. Молчание. Молчание радиоволн, телестанций. Интернет пустует, остались только несколько серверов, сохранённые мною в Пентагоне и нескольких других укромных местах.  Города помрачнели. Дороги поросли травой, а асфальт потрескался. Некому ремонтировать дороги. Пригород совсем начал зарастать кустарниками и деревьями. Животные плодятся очень быстро. Вместе с одичавшими некогда домашними животными они создали новую обновленную экосистему. Теперь без оружия лучше не ходить по улицам и проспектам, - из зарослей в любой момент мог напасть дикий зверь, волк или медведь.  Львы и другие теплолюбивые животные мигрировали, по большей части, на юг. Не знаю, чем они руководствовались, возможно, врожденным инстинктом. Но некоторые привыкли к своему ареалу и их прайды становились все многочисленнее. То и дело можно было увидеть прогуливающуюся львицу с детенышами по городским аллеям и паркам, в ветвях которых, то и дело вили новые гнезда расплодившиеся птицы.    Людей становилось сложно различать в траве и, в заросших кустарником, придомовых участках.  Они все так же бездыханно лежат, спят мирным сном. Интересно, они видят сны?    К своему большому удивлению, «Регулятор» сообщил мне об активном новом спутнике на орбите Земли. Я понял, что он с Луны. Лунные жители решили узреть, что произошло. В то время я таился и старался не передвигаться днем, что бы меня не обнаружил спутник. Через полгода наблюдения, спутник сняли с орбиты. Видно они решили, что все Земляне мертвы. Там можно было легко подумать, не зная, что на самом деле с ними произошло. Но нет, вскоре они дали о себе знать в недалеком будущем.    Это произошло  в конце весны. Программы сообщали об вхождение в атмосферу небольшого космического корабля. Сенсоры засекли его посадку в Европе. Через камеры я  наблюдал за приземлением. Это был небольшой челнок на несколько пассажиров. Из него вышло два пассажира в защитных скафандрах. Видно они боялись, что вирус заразит и их. И правильно делали, ведь сыворотка была только в моей крови. Моё сердце тогда стучало с такой силой, что, казалось, разорвется на куски. Это были первые «живые» люди, увиденные мной за эти многие годы. А я так скучал по общению. По тем будням, что некогда ненавидел. По боссу, по соседям, даже про улыбчивую продавщицу Мэган… Каждое их движение я «глотал» глазами.    Но они не пробыли на Земле долго. Проверив людей «с блестящей коже», они засняли увиденное на камеры, и сев в свой челнок, отправились обратно, на Луну. Я сразу заметил, что им пришлось значительно модернизировать свой челнок, изменив многие системы и перестроив двигатель вспять, что бы добраться и вернуться обратно домой. Но и в моих руках был козырь. Это был тоже спутник. Он мирно бродил на орбите Луны и уже не один год сообщал мне об обстановке на ней. В тот год, год их посещения, я заметил большие перемены. Их города начали расти. Стало ясно, что они смирились со своей судьбой и нашли дополнительные ресурсы для расширения своей изолированной микроцивилизации. А вот про Марс я совсем не знал ничего. Хотя, вполне возможно объяснить рост Лунных городов и общее их развитие, торговлей с марсианскими Колониями. Но этого я узнать не мог, как и не мог запечатлеть спутник.    За эти годы я развил в себе новые качества. Казалось, слух навострился, чуя каждый шепот и шелест ветра и деревьев. Мир говорил со мной. Я все время что – то искал, путешествуя от одной страны к другой, но сам не знал что. Пытался представить, как все было раньше, но это становилось все сложнее сделать.  Прогуливаясь по улицам иностранных городов, я думал, как бы все было здесь без моего вмешательства? Как выглядели эти иностранные города? Какие звуки пеленали их улицы? Какие люди жили в том или ином поселении? Как же все было раньше? Так пусто стало, так тихо, как в самом глухом лесу.     А я продолжал стареть, отмечая, что все сложнее и сложнее мне передвигаться и делать вообще что либо. Как сложно мне одному. Все чаще в голову прокрадывались мысли о преждевременном «пробуждении» людей.  Иногда проникали в голову мысли и о самоубийстве, но потом, вспоминая, как много всего я увидел в мире, и как много еще могу увидеть, я придушил такие мысли. Я хотел увидеть полный результат трансформации в Новый Мир».    22 года спустя:    «Счастливчик умер несколько лет назад. Для меня это был сильнейший удар. Часами, а то и неделями, я плакал, словно маленькое дитя. Последний мой друг покинул этот мир. Теперь я остался совсем один. Абсолютно одинокий человек. Похоронил я верного своего друга вблизи своего дома. Сейчас он практически полностью скрылся в зарослях. Кроны деревьев затеняли все городские улицы. Города стали самыми настоящими джунглями, которые все сложнее стало пересекать свободно, не распугивая диких животных. То и дело кабан или олень разбегались во все стороны, зная, что пришел я. Но так обстояло дело только в тех, городах, что часто были посещаемые мною.  В других – животные совсем перестали бояться человека. Они забыли, что я такое. Все живое, чудилось, забыло, что когда – то были люди. Тем более, я никогда не охотился, предпочитая питаться растительной пищей.    Растительность поглощала города. Даже фото со спутника говорило само о себе. Экосистема успешно восстанавливалась. Тропические леса вновь обрастали когда – то вырубленные участки. Леса давали новых потомков. С удивлением я подметил, как разрослись африканские экваториальные джунгли. Пустыни перестали расширяться. Воды рек очистились, и я, с большим удовольствие мог пить воду прямо из руки из любой речушки или канала. Многие другие показатели вещали и об общем уменьшении температуры на Земле. Вспомнить только действие того «древнего» экрана, когда – то запущенного предками в космос, для перехвата определенного количества солнечных лучей. А теперь, когда деятельность человечества совсем прекратилось, процесс деградации природы обернулся вспять. Может, вскоре и пустыни зацветут?    В таком мире ощущаешь себя первобытным человеком. Адамом, если  хотите, которому скучно и нужно дополнение, хоть какой – то друг. С трудом, начинаешь понимать, что уже долгие годы не говорил вслух, и когда произносишь слово, по всему телу пробегает дрожь. Словно это не я, а кто – то другой сказал. Смотришь по сторонам, а среди городских замшелых стен и ветвей деревьев, - только твоё, раздвигающее кроны, эхо.    Быть может, я тоже сплю и все это мне только кажется? Как сложно поверить во всё вокруг.    Теперь я редко выбирался из своих убежищ за городами, меняя место жительства максимум раз в полгода. Не выдержав отсутствия Счастливчика, я выловил в городских чащах дикого щенка. Это был не то волчонок, не то потомок домашнего пса. Неужели псы смешались с волками? Тогда я и понял, насколько все приходит в равновесие и порядок. Когда шел по родному мегаполису и видел как теперь не смог, а туман навис над посеревшими небоскребами. Как в листве щебетали птицы. Как испуганный кролик, промчался перед самым носом. Тогда - то я и решил отпустить волчонка, - ему не место со мной. Я – пережиток прошлого. Прошлого ужасного, задымленного, смрадного и замусоренного. В том прошлом никогда не было той красоты, во что теперь превратились все города. И тогда я понял. Понял одну главную вещь, за которую я должен был отправиться в самые пучины Ада, если таковые и есть. Теперь Земля прекрасна, а люди, как биологический вид, - существуют, хоть и в других мирах. В мирах Луны и Марса, но существуют и даже – процветают. Отпала необходимость…»     И я решил не запускать антивирус.  В один из прекрасных солнечных дней, отменил действие сыворотки в собственном теле и уснул, теперь  -  вместе со всеми - но только вечным сном. Теперь не будет ни обвинений ни прощения, никто не узнает, не найдет и не обвинит меня.     Одна из последних его записей:     «Мир так и останется в красоте и процветании своего великолепного сна.  Люди, все равно никогда не усваивают уроков. Было слишком страшно, даже на мгновение представить, на что снова люди могут  превратить этот волшебный всемирный сад. Теперь они увидят его только в своих вечных снах. Но шанс я им все же оставил. Когда строк в тридцать лет окончиться, с Земли отправиться радиосигнал, прямо в сторону Луны. В радиозаписи, они узнают все, что нужно сделать  для восстановления жизни человечества. И решать будут они. Я слишком долго нес все решения только на собственных плечах. Надеюсь, они примут правильный выбор».Автор Rayan RienerФото PinterestНагадуємо, у Нікополі все ж жевріє надію людей, що поліція таке почне боротись із злочинністю. Варто додати, що тварини і природа - це наші друзі, а не вороги. Заслуговують навіть більшої поваги ніж деякі представники "вінця творіння". 
Україна вводить
Україна вводить "карантин" заднім числом: чому так пізно?
Україна 2020-03-11 23:28:30
Українська влада нарешті подумала про здоров'я нації! Та чи не запізно впроваджено карантин і наскільки цей "м'який карантин" допоможе українцям врятуватись? Заднім числом, тільки після останнього "китайського" попередження ВООЗ, влада країни отямилась. Кабмін запровадив карантин в Україні через коронавірус, як мусимо ми невідкладно повідомити від NikopolToday із посиланням на "СловоІДіло". Українська влада нарешті зрозуміла власну помилку - тільки карантин врятує українців від смерті / фото www.slovoidilo.uaЗнай: Природа буде мстити всім, не дивлячись ні на що. У середу, 11 березня, Кабінет міністрів рішення про запровадженнякарантину в Україні через коронавірус. Про це повідомила нардеп Вікторія Сюмар в Facebook. Нардеп зазначила, що з 12 березня на три тижні, до 3 квітня, в Україні запроваджують карантин.Карантин передбачає:- закриття навчальних закладів,- заборону масових зібрань понад 200 осіб,- закриття авіасполучення з деякими країнами.Буде закрита велика частина КПП. З 219 залишиться 49. Сьогодні мер Києва Віталій Кличко повідомив, що у Києві з 12 березня тимчасово обмежать освітній процес у закладах загальної та вищої освіти.Спалах спричиненого новим коронавірусом захворювання був зафіксований наприкінці грудня 2019 року в китайському Ухані. Всесвітня організація охорони здоров'я визнала спалах надзвичайною ситуацією міжнародного масштабу.3 березня був підтверджений "перший" в Україні випадок інфікування новим коронавірусом – у чоловіка, який з дружиною повернувся з Італії в Чернівці.Станом на 11 березня у світі зареєстровано 118 745 (000, - рахуймо правильно - ред.) випадків інфікування коронавірусом, вилікувано 65 740 осіб. Померли від спричинених вірусом ускладнень 4 284 особи.Найбільшу кількість смертей зареєстровано в китайській провінції Хубей, Італії та Ірані.Країни, в яких зафіксовані випадки захворювання, вживають запобіжних заходів, і Україна – не виняток. Хоча, досі це була в'яла реакція як на таку страшну загрозу для здоров'я українців, як covid19. Залишається важливе питання: чи вистачить трьої тижнів, щоб подолати пандемію зарази, від якої немаої ліків? Питання риторичне. Вже зараз зрозуміло, що карантин буде подовжено. Фото - словоІділо / rbc.ua / странаДо слова, ВООЗ визнало, що вони мусили оголосити надзвичайний стан на планеті раніше, але боялись наслідків та глобальної паніки. Тепер їх не уникнути і жертв буде більше. Також, у Нікополі може з'явитись містечко на деревах у історичній частині міста, звісно, якщо коронавірс не заб'є всіх нас. 
Невже коронавірус - це біозброя проти людства?
Невже коронавірус - це біозброя проти людства?
Світ 2020-03-12 08:16:09
Вже не смішно! Обкладинка журналу, як попередження, назва і час пандемії - з книги, й хвороба-мутант, як із сюжету новозеландського серіалу. Забагато збігів: невже covid19 - це геноцид людства з подачі найбагатших людей планети?Журнал Ротшильдів передбачив китайський вірус рік тому! Про це NikopolToday теріново застерігає людство від КП. Пророча обкладинка вийшла минулоріч! Хтось впливовий із "верхів" дав людям головоломку...На зашифрованій обкладинці The Economist є зображення панголіна - одного з ймовірних розповсюджувачів інфекції, китайська панда посеред зображень Путіна і Трампа, всадники апокаліпсису, а "людина Да-вінчі" призовує очі від зараження окулярами, поруч - хусточки для гігієни. Нагадуємо: Хто і для чого міг створіи вірус геноциду людства? Складно повірити, що ще два місяці тому вірус COVID-2019, що поглинув зараз всю увагу фінансових ринків, політиків і обивателів, був нам абсолютно незнайомий. Втім, і зараз, за ​​словами глави Всесвітньої організації охорони здоров'я Тедроса Гебреісуса, про нову заразу багато чого не знають. Де знаходяться осередки захворювання? Яка динаміка передачі? Наскільки довго пацієнт залишається заразним? Які зразки вірусу потрібно використовувати для діагностики і моніторингу лікування? Як найкраще звертатися з важкими випадками захворювання? Щоб справитися з цією спалахом, нам потрібні відповіді на ці та багато інших питань."Секретна зброя" золотого мільярда"?Глава ВООЗ визнав, що поки точно невідомо, де знаходяться осередки захворювання і як воно передається людям. Перша версія - через кажанів і змій. Група вчених південнокитайських сільськогосподарського університету в Гуандуні досліджувала понад тисячу генетичних зразків диких тварин. І оголосила, що знайшли потенційного проміжного господаря інфекції. Це панголін (вид мурав'їда), що з'явився на землі ще 60 млн років тому. Єдиний на планеті звір, повністю покритий лускою. Штам, знайдений в його організмі, на 99% ідентичний виявленому у людей, що заразилися.Пильний народ збудився - і згадав зашифровану обкладинку-прогноз журналу The Economist - "Світ в 2019 році"."Вгорі обкладинки сидить панда (Китай), - цитує один з конспірологічних постів в Мережі. - Вираз морди говорить про те, що у неї великі проблеми. З боку Сходу (де знаходиться Китай) виїжджають чотири "Вершника Апокаліпсису" - Мор (епідемія коронавіруса), Війна (Сирія, Лівія, Афганістан), Голод (нестача продовольства через епідемії і закриття кордонів), Смерть (від епідемії і воєн). Але найцікавіша деталь на обкладинці - зображення дивного звіра - панголіна!Якщо врахувати, що епідемія в Китаї почалася в грудні (а експерти вже дізнались, що з листопаду) 2019 року, то зашифрована обкладинка виявилася пророчою. Найголовніший аргумент цього пророцтва - панголін, чия поява на обкладинці не знаходила ніякого трактування аж до 7 лютого 2020 року, коли була озвучена інформація, що метагеноми коронавіруса панголіна і заражених людей практично ідентичні".Впливовий британський тижневик The Economist вважається глобальним рупором Ротшильдів, найстарішого фінансового клану планети. Їх ще називають таємними володарями світу, верхівкою "золотого мільярда". Згідно дешевої конспірології, ресурсів на землі вистачить лише для світової еліти і обслуговуючого її персоналу - це і є "золотий мільярд". Решту світова закуліса нібито вирішила уконтрапопити за допомогою воєн, голоду, епідемій. І тепер таємні володарі планети наслали нову епідемію. Попередивши своїх прихильників зашифрованою обкладинкою...Чотири вершники Апокаліпсису - Мор, Війна, Голод, Смерть!Досить вбивати панголінів!Я попросив давнього експерта по шифрованих обкладинках "Економіста" Юрія Білоуса перевірити обгрунтованість появи настільки рідкісного звіра в прогнозі на 2019 рік.Виявляється, в тому числі прогнозів була тривожна стаття про торгівлю рідкісними та вимираючими тваринами. Навіть слони, тигри, леви і носороги залишаються в небезпеці. У 2019 проблемі буде приділено багато уваги, обіцяв журнал. Є там цікавий пасаж. "Один з найбільших проривів - заборона Китаю на торгівлю слоновою кісткою і виробами з неї в 2018 році. Але деякі торговці слоновою кісткою перейшли на новий ринок - панголінів. Ці мурашкоїди, цінуються за їх м'ясо і передбачувані "лікувальні властивості луски", в даний час - найбільш продаваний зникаючий вид в світі".Відповідно до Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, панголіни знаходяться в списку найбільш охоронюваних тварин. Заборонено вилов в самому Китаї. Але це не рятує бідолах від браконьєрів. У китайській народній медицині луску панголінів використовують для лікування багатьох хвороб - від астми до раку, підвищення потенції. М'ясо вважається делікатесом. У ресторанах йде по 50 - 60 євро за кг. Зрозуміло, нелегально.За даними Міжнародного союзу охорони природи, за останні 10 років в азіатських і африканських лісах браконьєри виловили понад 1 млн панголінів і переправили їх в Китай, В'єтнам. М'ясо панголінів незаконно продавалося і на славнзвісному ринку в Ухані...Так що поява вельми популярного у міжнародних контрабандистів звіра на обкладинці прогнозів "Економіста" цілком виправдана. А що панголін став передбачуваним джерелом нової епідемії в світі - просто збіг.До речі, і чотири вершники Апокаліпсису на обкладинці "Економіста" ставлення до нової епідемії не мають. У журналі вони символізують великі проблеми Англії після Брексіта - виходу з Євросоюзу. Тільки і всього. Але все ж, насторога залишається. Цей загадковий звір панголян переполошив в лютому вірусологів і конспірологів.БУДЬ В КУРСІ!Допоможуть здоровий сон і женьшень. Чим себе підтримати, щоб знизити ризик зараження ГРВІ, грип та коронавірусом?Працюють, за словами експертів, такі методи зміцнення організму:- Повноцінний сон: 7 - 9 годин на добу.- Середземноморська дієта: більше риби, сезонних овочів, фруктів, оливкової або лляної олії, цільнозернові крупи.- Помірні фізнавантаження. Універсальна рекомендація - не менше 40 хвилин ходьби швидким кроком щодня. Це покращує тонус судин, кровообіг і роботу імунної системи.- Будь-які чарівні властивості цибулі, часнику, шипшини та інших подібних засобів, так само як і імуномодуляторів, науковими дослідженнями не підтверджені, - розповів імунолог Юрій Смолкін.- У соцмережах також обговорюють женьшень, лимонник та інші адаптогени.Женьшень не стимулює імунну систему безпосередньо, але впливає на вегетативну нервову систему, - пояснює Смолкін. - Так що може не тільки піднімати тонус, але і підбадьорювати імунітет. Однак важливо пам'ятати про протипоказання - точно потрібно бути обережними і радитися з лікарем при захворюваннях щитовидки, центральної нервової системи, серцево-судинних порушеннях.Експерти лякають, що вірус заразить від третину населення Землі до 80%. А народ в мережі жартує... / фото: Li Shen Le/WeiboАвтор Євгеній ЧорнихДо речі, багаті та знамениті теж плачуть - депресія не оминає нікого.Важливо: Це остання хвилина, коли можна вийти на вулицю - весна та літо у полоні каранину й самоізоляції?
Що трапилося з Землею 13000 років тому?
Що трапилося з Землею 13000 років тому?
Світ 2020-04-25 23:55:02
Цей час збігається з масовим вимиранням мегафауни північної Євразії та Америки, коли зникли десятки видів, включаючи мамонтів, шаблезубих тигрів, носорогів, гомфотеріїв, короткомордих ведмедів, гігантських бобрів, гліптодонтів та іншого. Та й людей, за деякими даними, в цей період помітно поменшало. На це NikopolToday відповідає з посиланням на DeadLand.Етнографи, що збирають міфи і легенди, часто натрапляли на різні нереальні історії минулого. Різні племена в протилежних куточках світу зберегли свідоцтва про небесні знамення, вогняні дощі, спустошливих потопи, що руйнуються горах і розпечених каменях. Вони вважали це божою карою, надісланій понад, щоб знищити світ. Але вчені не вірять в промисел вищих сил: вони стали шукати наукове обгрунтування зловісних переказів. Проаналізувавши рівень ізотопів у ґрунті, фахівці визначили, що 12 800 років тому щось змінило світовий клімат, знизивши температуру на планеті.Крім того в 2015 році вченими в шарах грунту віком 12 800 було виявлено наноалмази, платино-іридієва пил і продукти горіння органіки , що наводить на думку про імпактних подію, тобто зіткнення із Землею великого метеорита, астероїда або комети......ще більше відповідей дивіться у відео:
Таємниці Австралії: новий вид істот - ніби з космосу
Таємниці Австралії: новий вид істот - ніби з космосу
Світ 2020-04-29 13:17:34
Ти хто взагалі? Біля берегів Австралії виявили величезну колонію незвичайних істот. Про це NikopolToday передає з посиланням на НВ.Команда біологів з Інституту океану імені Шмідта (SCI) виявила в глибоководному середовищі гігантське скупчення морських істот під назвою сифонофори.Вчені виявили гігантську істоту біля берегів Австралії / фото SchmidtOcean / TwitterНезвичайну істоту (вірніше, багато тисяч істот в одній колонії) було виявлено під час міжнародної експедиції Ningaloo Canyons біля західного узбережжя Австралії.«Все це схоже на одну тварину, але багато тисяч істот формують організм на більш високому рівні», — сказав морський біолог Стефан Сиберт з Університету Брауна.Експедиція з таких інститутів, як Музей Західної Австралії, Інститут Океану Шмідта і Інститут океанографії Скріппса досліджували маловивчену, але біологічно багату частину океану біля узбережжя Західної Австралії, використовуючи судно ROV і гідролокатор.«Всі були вражені, коли це з’явилося. Люди приходили в диспетчерську з усього корабля. Зазвичай нам зустрічаються сифонофори, але цей екземпляр був одночасно великим і незвичайним», — розповіли біологи Неріда Вілсон і Ліза Кіркендейл з Музею Західної Австралії.«Не дивлячись на те, що пілоти ROV зробили оцінку його довжини, вона ще не була офіційно виміряна. Однак, схоже, ця структура довше будь-якої іншої тварини на планеті», — додали вони.Зовнішнє кільце було оцінено приблизно в 47 метрів в довжину. Вся ця гігантська істота складається з крихітних особин, які називаються зооідамі. Вони тисячі разів клонують себе в один з декількох варіантів — одні з пекучими щупальцями і навіть приманками для залучення їжі, інші спеціалізуються на розмноженні або пересуванні. Кожен організм діє як орган в більшому тілі сифонофора.За словами Вілсон і Кіркендейл, сифонофор в відео «Прийняв пласку позу годування, що робить його трохи схожим на спіральний НЛО».У цій величезній колонії мало бути принаймні мільйони цих з'єднаних органів-істот, які працювали разом, щоб просівати океанські глибини для їжі. Вони діляться здобиччю один з одним, пропускаючи поживні речовини уздовж стебла, до якого вони все підключені - вертикальної гілки, яка також служить проходом для нервових сигналів.Сифонофори (Siphonophorae) — загін стрекающих з класу гідроїдних (Hydrozoa). Цей загін містить 175 видів. Сифонофори — хижаки, але більшість колоній є тонкими прозорими поплавцями, які живуть в товщі або в поверхні води. Як відзначають вчені, знайдена колонія, ймовірно, є найбільшою з коли-небудь зареєстрованих.У 2015 нафтовики корпорації ВР на морський видобувній платформі біля берегів Анголи помітили іншу велику колонію цих тварин. На глибині 1325 метрів в об'єктив дистанційно керованого глибоководного апарату потрапила незвичайна істота, яка нагадала їм «літаючого макаронного монстра».Відео з апарату відправили в британський Національний центр океанографії (NOC). Один з його підрозділів займається аналізом інформації, яку нафтовики збирають в ході власних досліджень підводних глибин. Нафтовикам втрапила в очі колонія Bathyphysa conifera — це рідкісний, але відомий з 1878 року вид.Додамо, в кінці 2018 року біля берегів південної частини австралійського острова Тасманія, в районі охоронюваного морського парку, вчені виявили більше 100 видів глибоководних істот.Деякі з зібраних видів були абсолютно новими для науки, включаючи крабів-пустельників. Інші не були новими, але вони демонстрували цікаву поведінку, наприклад, дослідники вивчили, як морські зірки і черви-поліхети взаємодіяли з коралами.Крім того, дослідники виявили і вже відомі, але рідкісні види — наприклад, знамениту рибу-краплю Psychrolutes marcidus, ендеміка вод Австралії. Також вчені зібрали дані про більш ніж 40 видів морських птахів і декількох видів китів і дельфінів.«Хоча на те, щоб повністю проаналізувати розподіл коралів, будуть потрібні місяці, ми вже бачили здорові глибоководні коралові спільноти на багатьох невеликих пагорбах морського дна до глибини 1450 метрів», — розповідав провідний автор дослідження Алан Вільямс.На жаль, однак, ці тендітні і повільно зростаючі екосистеми стоять перед складним майбутнім, багато в чому завдяки людській діяльності, такої як рибальство, видобуток корисних копалин і пов’язані з кліматом зміни в океані, включаючи потепління і зростаючу кислотність. Нові знання про ці екосистеми необхідні для їх подальшого виживання.Фото НВРаніше ми писали про унікальний вид птахів, який також під загрозою зникнення через людську діяльність. 
Чому уродженці Білорусі так подобається жити у місті Покров?
Чому уродженці Білорусі так подобається жити у місті Покров?
Нікопольський район 2020-05-26 11:39:13
Екскурсовод міського музею Людмила Карандєй: «Історію не можна забувати - це частина нашого життя». Про це NikopolToday розповідає з посиланням на Виконком міста Покров. Покров багато в чому унікальне місто, де переплелися долі людей не лише з різних куточків України. Прикладом цього може бути історія Людмили Карандєй. Народившись на Гомельщині в Білорусі, пізніше  разом з батьками переїхала в Україну.Відтоді «лани широкополі»  Херсонщини стали не просто новим місцем  проживання. Вона щиро полюбила наш край, нашу солов’їну мову, багатостраждальну історію, ставши українкою - ментально.   Згодом доля привела Людмилу до Покрова. Це було у 1993 році,  молодий педагог працювала заступником директора вечірньої школі. Потім за сімейними обставинами їй довелося повернутися до Херсонської області. Та у 2002 році знову обрала для себе місто гірників. Поступово сюди переїхала її мати з донькою, крім того жінка стала опікуном для двох  осиротілих племінників. Так місто стало для неї по-справжньому своїм, адже тут з нею найрідніші люди. Життя підготувало для Людмили Миколаївни чимало випробувань, та воно ж і навчило мужньо, з усмішкою,  тримати удар, де зброя – доброта, людяність та незламність духу.Професійний шлях Людмили Карандєй також цікавий. Тривалий час викладала  історію у  дев'ятій школі,  з  2014-го  року розпочався новий етап у її трудовій біографії –  почала працювати екскурсоводом міського музею ім. Миколи Занудька.За словами Людмили, робота музею має особливе значення. «Історію не можна забувати - це частина нашого життя. Не важливо героїчна або трагічна, вона не повинна стиратися з пам’яті. Головне завдання музею - розповідати про рідний край, щоб пов’язані з ним долі людей  та історичні події не пішли в небуття, а збереглися в пам’яті нащадків», –  говорить історик.Для неї кожен експонат має свій історичний код і свою душу.  «Якщо дивитися на нього зі сторони, то це просто якась старовинна річ. Але коли ти розповідаєш людям про те, як вона потрапила до музею, які події з нею пов’язані, то експонат наче оживає. В такі моменти цікаво дивитися на реакцію відвідувачів, адже вони наче особисто переживають ці події», –  розповідає жінка про специфіку роботи екскурсовода.А ще завдяки роботі в музеї вона змогла познайомитися з багатьма цікавими людьми як нашого міста, так і України. Серед них журналіст і письменник Руслан Горовий, актриса Ірма Вітовська, професори історії Володимир Цибульский та Ігор Крушинський. Такі зустрічі збагачують її новими знаннями, які залюбки використовує в роботі.Особливо їй подобається розповідати про історію Покрова тим відвідувачам, які приїжджають сюди побачити наші сучасні досягнення.  Саме в музеї гості мають змогу зрозуміти той шлях, який пройшло наше місто від найдавніших часів до сьогодення. Робота екскурсовода не обмежується лише стінами музею. Разом з колегами Людмила Карандєй бере активну участь у житті міста. Зокрема, проводить пішохідно-виїзні та автобусні екскурсії.Незбагнені стежки людської долі. Але за десятки років Покров для Людмили Карандєй став рідним містом, історію якого вона допомагає зберегти для майбутніх поколінь.Фото Прес-служба міського голови
У Австралії жили унікальні динозаври - цікаві фото
У Австралії жили унікальні динозаври - цікаві фото
Світ 2020-05-27 08:45:07
Елафрозавр жив 100 млн років тому. Про це NikopolToday передає від УНІАН.В Австралії знайшли рідкісну знахідку / Фото: Wikipedia В австралійському штаті Вікторія знайшли кістки рідкісного динозавра – елафрозавра, який жив на території, яка зараз знаходиться в Антарктиці. Раніше кістки елафрозавра знаходили в Танзанії, Китаї і Аргентині. Австралійський хребець знайшли на пляжі біля мису Отвей, за три години їзди від Мельбурна. Про це пише The Guardian.Той самий хребець, знайдений в Австралії / Фото: Музей Вікторії У цій місцевості часто зустрічаються скам'янілості в кам'яних плитах, розкиданих уздовж берегової лінії, які вкриває вода під час приливу. "Ця місцевість незвичайна, бо, щоб дістатися до бажаного, потрібно дві години копатися в мокрому піску", – розповіла аспірантка університету Суїнберн Адель Петланд.Елафрозавр був близько двох метрів заввишки, мав короткі лапки з чотирма пальцями. Коли дитинчата вилуплювались з яєць – у них були гострі зуби й харчувалися вони м'ясом, однак зростаючи вони ставали всеїдними й зубаста паща змінювалась на дзьоб. Елафрозаври жили табунами і швидко бігали. Якщо в Австралії був знайдений тільки хребець, який, втім, розповів цілу історію, то в Китаї раніше вченим пощастило більше, і вони знайшли цілу серію скелетів – від дитинчат до дорослих особин. Скелет елафрозавра в китайському музеї / фото dinooftheweek Вчені вважають, що в крейдяний період, коли і жив елафрозавр, 110 млн років тому, сучасна Австралія була набагато південніше, в межах сучасної Антарктики. Світ тоді був набагато теплішим. Елафрозаври жили в густих хвойних лісах з підліском з хвощів і папоротей.Фото unian.ua / wikipedia
10 найкращих фільмів на основі правдивих історій
10 найкращих фільмів на основі правдивих історій
Світ 2020-06-07 14:03:38
Щоб зобразити реальну подію життя за час у 2-3 години, потрібно мати неабияку сміливість та майстерність. Ці кінорежисери продемонстрували свою вдачу, адаптуючи реальні історії у плівку та придумали приголомшливі витвори мистецтва. Ми із NikopolToday подивимося на найкращі фільми, засновані на справжніх історіях. Ці фільми засновані або на реальній життєвій особистості, або на реальних подіях. В їх основі лежить реальна історія життя, у яку важко повірити. Ці фільми дійсно доводять, що шокуюча правда часом більш нереальна, ніж вигадка.На нашому сайтіт: список найкращих фільмів, заснованих на справжніх історіях, які коли-небудь відбулись. Ви можете переглянути на вибір кілька найкращих справжніх сюжетних фільмів на Netflix, Hulu або Amazon Prime.1 Вовк з Волл Стріт / The Wolf of the Wall StreetУ світі біржових посередників Джордан Белфорт є загадкою, яка до 26 років очолює свою багатомільйонну фірму «Стріттон Окмонт». Його методи грошових заробітків були, як мінімум, сумнівними, але ніхто не міг ігнорувати його схильність до продажу акцій.Він збився з таланту і виклав свій вирок, коли зосередився на передачі своїх знань потенційним біржовим посередникам через свою лекційну програму. Нормальні люди, як ти або я, були абсолютно неосвідомлені про нього аж до 2013 року, коли Мартін Скорсезе представив на весь світ адреналіновий хлист, нюхання коксу, биття та відмивання грошей Джордана Белфорта через прискіпливого Леонардо Ді Капріо. Глядач буде сідати на американські гірки та натикатися на доріжку, перевантажену лаянням та наркотиками.2 Тридцять хвилин по півночі / Zero Dark Thirty"Історія про найбільший випадок в історії за найнебезпечнішою людиною у світі", безумовно, ніколи не може бути прочитаною перед сном. Це виснажливе, жахливе, напружене та героїчне підтвердження стійкості Америки, що помститись тому, хто знищив цінну частину своєї нації та дав світові потужну загрозу після холодної війни.Друге підприємство Кетрін Бігелоу розповідає цю розповідь, хоч і з вигаданої точки зору, і в її власній грізній формі показує, наскільки далеко американській розвідці довелося піти, щоб дізнатися правду і позбутися людини, яка їх мучила, фізично й душевно. Майя, яку оживила на екрані міцна Джессіка Частейн, може бути вигаданою, але насправді американські сили містили десятки таких "Май", які за ці 10 довгих років втратили родину, своїх друзів та душу в гонитві за одним чоловіком, який був як корінь усіх неприємностей. Тридцять хвилин по півночі - це данина Бігелоу тим людям, які поклали своє життя за честь, сподіваючись забезпечити краще майбутнє для своєї країни та світу.3 Король Говорить! / The King’s SpeechСередньо-статистичний глядач вважає цей фільм нудним. Дійсно, тема не така приваблива, як попередній наш номінант. Король Англії з заїкаючим розладом, який врешті-решт долає його, щоб дати свою першу трансляцію про війну по радіо, не викликає особливого інтересів у більшості з нас.Але виступ Короля, однак, переступає нормальні межі нудьги через найінтригуючіші прокат ансамблю, знятого за той рік, а може, і за це десятиліття. Під керівництвом ветеранів Коліна Фірта, Хелени Бонхем Картер, Джеффрі Раша, Гая Пірса та Майкла Гамбона, весь сюжет фільму був бездоганно висунутий для глядачів.4 12 років рабства / 12 Years A SlaveУ 2013 році Стів МакКуін випустив фільм на дуже чутливу тему, яку торкалися і переписувався тисячу разів. Стів МакКвін не захоплювався сховищем уяви, як і багато інших перед ним, замість цього вибрав базувати свій фільм на однойменному мемуарному сюжеті Соломона Нортупа 1853 року.І все про фільм виявилося ідеальним; критики і шанувальники так само оцінили історичну точність й розповідь біографії. Він охопив нагороди Академії з 9 номінаціями, вигравши скромні 3.5 Арго / ArgoАгро - це розумний фільм не лише за сюжетною лінією, але й за простою простотою, завдяки якій Бен Афлек розповів про вигнання 6 американських заручників із проблемного міста Тегерану.Його зображення каперса агента Мендеса було не на вершині, наповненим адреналіном та драмою високих дій. Це було спокійно і складно, подібно до самого Мендеса, коли він планує фальшиву історію зйомок фільму, щоб кинути пил в обличчя іранських повстанців й врятувати 6 заручників, прихованих доброзичливим посольством Канади. Аффлек не намагається створити інноваційні стрічки, щоб зобразити напругу. Він дотримується основ кінозйомок, і висока напруженість очевидна протягом всього сюжету. Арго - урок, спрямований на всіх початківців фільмів.6 Легенда Г'ю Гласса / The RevenantАлехандро Г. Інарріту повільно зарекомендував себе як найкращий режисер цієї епохи - спочатку з божевільним дивом, відомим під назвою Birdman, а потім із виснажливою історією помсти під назвою The Revenant.Інарріту відомий тим, що змусив акторську групу та екіпаж перейти всі межі, і він просто зайшов надто далеко з цією історією легендарного американського прикордонника та хутро-добувальника. Історична легенда Х'ю Гласса була відносно невідомою і завдяки цій напруженій біографії, майже міфічна історія виживання людини в 1892 році розкрилася від снігових курганів. Інарріту довелося сміливо грати у свої карти, змальовуючи навряд чи добре задокументовану розповідь. Для цього ппотрібна сміливість, але її було вдосталь. Він також вийшов у літаючих кольорах, керуючи черговим шедевром та заряджаючи другим «Оскаром».7 Соціальна мережа / The Social NetworkФейсбук - це революція в нашому житті, а Марк Цукерберг - сяючий революціонер, усміхнений в кінці всього. Боротьба, нескінченні безсонні кодувальні ночі в Гарварді в поєднанні з муками ранньоїго дорослослішання підсумовували мандрівку, яка в кожному складі написана героїчно.Весь шлях був позбавлений кровопролиття, але пройшов через зону війни, пронизаний звинуваченнями, політикою і зрадами. Зрештою, він вийшов сильним, а Марк Цукерберг став домашньою назвою у всьому світі. "Ви дійсно не можете завести 5 мільйонів друзів, не роблячи кількох ворогів". Правда, що ж.8 Лінкольн / LincolnДаніель Дей Льюїс - жива легенда. Три нагороди Академії як найкращий актор, численні інші номінації, актор, як ніхто інший - цей чоловік неймовірний. Щоразу, коли він ступить перед камерою, вона починає беззвучно котитися, просто щоб захопити його емоції, легке мерехтіння очей, мудрий кивок, ходу, тонкі рухи руки та усвідомлену посмішку.Помістіть людину, яка є універсальною, оскільки універсальність дозволяє людині опинитися за лінзою, і ви отримаєте комбінацію, якій важко протистояти. Стівен Спілберг створив шедевр з біопіком за кілька десятиліть тому (хтось із Оскаром Шиндлером?), й його вражаюче точно взяв на себе 16-й президент Сполучених Штатів Америки, людина, яка все це зафіксувала, містер Абрахам Лінкольн, він знову виткав свою магію на срібному екрані.9 Капітан Філліпс / Captain PhilipsУ квітні 2009 року торговець мореплавець з штату Массачусетс, США, капітан MV Maersk Alabama, показав крупу і нерви зі сталі, досі невідомого, щоб врятувати корабель і екіпаж від рук кучки горезвісних сомалійських піратів.Він вилучив план відстояти піратів, і коли його невдача дозволила піратам на борту, він відклав членів екіпажу і здався їм. Отже його викрали, катували та майже побили, але ніколи не думав здати корабель, екіпаж та вантаж, який він перевозив. До кінця він намагався домовитися зі своїми викрадачами, використовуючи свою кмітливість, щоб вирвати їх із цієї неприємності. Він був майже вбитий, але за своєчасне втручання команди ВМС СЕАЛ, яка вбила трьох своїх захоплених і захопила четвертого. Він справжній морський син, відданий своєму кораблю та своєму екіпажу - той, кого Роберт Луїс Стівенсон зробив би героєм за мить.10 Гра в імітацію / The Imitation GameЯкщо режисер і сценарист відпочили від уроків історії, які постійно проводяться, гра «Імітація» - це мовчазна данина тим героям війни, які ніколи не фігурували на сторінках книги історії, але вони були задньою кісткою щоб святкувати перемогу разом із уіма.Надзвичайно блискучий, чудернацький, зухвалий, гомосексуальний англійський математик Алан Тьюрінг та його група веселих чоловіків (та жінок) виявилися стрижнем, навколо якого доля Другої світової війни перетворилася на користь союзників. Проте історія ніколи не згадувала цих імен, про Алана Тьюрінга та його співпрацівників. все це відпало у небуття через їх сексуальну орієнтацію. Гра в імітацію також засвідчує той факт, що щось таке поверхове, як гомосексуальність, може заплямувати образ героя війни, піддавати його чимось жахливому, як хімічна кастрація, і ввести його в щось таке ганебне, як самогубство. Не зовсім так, як хотіла б людина, яка статистично скоротила війну в Європі на 4 роки. Хоча королева Єлизавета II в 2009 році призначила йому посмертне пробачення від Королівство, але було вже пізно. Батько теоретичних обчислень - один з найкращих умів, який народився, і його смерть, іронічно скоротила прогрес у галузі криптоаналізу на досить значну кількість часу.Кому краще зіграти ідіосинкратичного англійського математика, ніж Бенедикту Камбербетчу. Високий, задумливий і розумний блиск у цих очах, Бенедикт був Аланом Тьюрінгом до життя. Чоловік був щирим, тримався осторонь всіх й все ж симпатичним. Сцена, де він бурмотить, майже червоніючи, коли пропонує яблука своїм колегам, які були роздратовані його зарозумілою поведінкою та відмовою ділитися своїми ідеями з кимось - остаточна зневага до людей, які також були геніями на власній ниві. Вони, нарешті, прогріваються до Тьюрінга, погрожуючи подати у відставку, якщо роботу припинить розлючений Тайвін Ланністер, ой! Вибачте, Чарльз Денс як Аластер Денністон, командуючий командою британської розвідки. Кіра Найтлі спритно грає Камбербеч, як розумну, молоду, чарівну леді Джоан Кларк. Сцена, в якій Алан розлучається з Джоанною, емоційна, показує чутливу сторону зовнішнього чудовиська або так охрещеного всіма. Зрештою Джоан підсумовує те саме, раніше вирішивши залишатися з Аланом, незважаючи на його гомосексуальні тенденції, посилаючись на те, що двоє ненормальних людей були ідеальними один для одного. Вона зраджує своїй емоції кохання, лаячи Алана за його рішення, перш ніж розпрощатись. Класична сцена, але виглядала цілком природно і щиро.Джерело та фото TheCinemaHolic // обкладинка Financial Times
Вся правда про Мата Харі: історичний генг бенг
Вся правда про Мата Харі: історичний генг бенг
Світ 2020-06-11 01:13:16
Голі танці та шпигунство – за що розстріляли Мата Харі? Яким було життя найвідомішої куртизантки Європи? Про цю неоднозначну історичну постать NikopolToday розповідає з посиланням на Військовий Навігатор України.Мата Харі жила понад сто років тому. Фактично, вона була першою порно-зіркою, ню-моделлю й стриптизершою не тільки у Європі але і світі. Між іншим: в протистоянні сексизму публікуємо більше фото оголених військових Другої Світової війни.25 липня 1917-го засудили до смертної кари голландську танцівницю Мата Харі. Французький суд визнав її винною у шпіонажі на користь Німеччини у роки Першої світової війни.До початку війни Мата Харі, з малазійської “Око нового дня”, була знаменитою красунею, легендарною танцівницею та найбільш високооплачуваною куртизанкою в Європі. У екзотичної прими було багато прихильників. Їй приписують любовні зв’язки з композиторами, баронами, підприємцями, монархами.Танцівницю Мата Харі засудили до розстрілу за шпигунство / фото ВікіпедіяГонорари танцівниці індійських і гавайських танців були від тисячі франків за вечір. “У неї плоскостопість, і вона абсолютно не вміє танцювати”, – так відгукувався про колишню дружину покинутий нею британський офіцер Рудольф Маклід. Це не завадило Маргарет Гертруді Зелле – справжнє ім’я танцівниці – виблискувати паєтками та голим тілом у розкішних салонах Парижу.“Я ніколи не вміла танцювати. А якщо люди приходили на мої виступи, то лише тому, що я першою зважилася танцювати без одягу”, – казала про себе Маргарет.У роки війни Мата Харі від безгрошів’я почала працювати одночасно на німецьку та французьку розвідки.Через 3 роки після початку війни танцівницю заарештували як німецьку шпигунку. На питання про походження 30 тисяч марок, отриманих від міністра закордонних справ Німеччини, Мата Харі відповіла: “Стільки коштують мої послуги. Коханці ніколи не платили мені менше”.Танцівницю Мата Харі засудили до розстрілу за шпигунство / фото ВікіпедіяНайцінніші відомості шпигунка повідомляла французам, але це не пом’якшило вироку. Французький суд вирішив, що через донесення куртизанки Мата Харі – вона ж німецький агент Н-21 – загинули тисячі французьких солдатів, провалилося безліч розвідників і пішли на дно близько двох десятків кораблів союзників.Серед звинувачень фігурувала загибель екіпажу крейсера “Гемпшир”. Танцівниця доводила, що випадково почула дату відплиття судна на дипломатичному прийомі в Берліні. Суд Парижа не повірив їй і засудив до розстрілу. “Неймовірно”, – скрикнула вона, коли зачитали вирок.Саме численні зв’язки куртизанки з офіцерами різних армій стали найвагомішим аргументом її звинувачень у шпигунстві.Після проголошення вироку жінка закликала до милосердя французького президента Пуанкаре. Він залишився непохитним. Мата Харі розстріляли 15 жовтня 1917 року.У день страти 41-річна Мата Харі одягнула вишукана білизну, розкішну сіро-блакитну сукню, модний солом’яний капелюшок із широкими полями і найкращі туфлі. Автомобілем приїхала до місця страти – Венсенського замку на околицях Парижа. Твердою ходою підійшла до дерева. 12 солдатів оточили його. Погодилась випити ковток рому і відмовилася від пов’язки на очі. Після сигналу офіцера пролунав залп. У Мата Харі потрапила лише одна куля. Решта 11 пролетіли повз – солдати не цілились у жінку.З її тілом вчинили так само, як із тілами всіх злочинців того часу: відрізали голову і передали до музею анатомії Парижу. Там вона зберігалася разом із головами інших злочинців. І тільки в 2000-му році дослідники з подивом виявили, що голова Мата Харі зникла.Правнук французького судді, який відправив Мата Харі на страту, через багато років після її смерті заявив, що вбивство танцівниці було показовим. Французькій владі треба було вбити когось відомого, щоб відвернути увагу публіки від власних прорахунків у перші 3 роки війни. Вони обрали Мата Харі.Джерело та фото Військовий Навігатор УкраїниДо слова, раніше ми публікували шокуючі фото гомосексуальних пар, що жили сотні років тому.
У Шотландії лохнеське чудовисько викинулось на узбережжя
У Шотландії лохнеське чудовисько викинулось на узбережжя
Світ 2020-08-09 18:19:26
Шторм «Кіара» вимив на узбережжя Шотландії в окрузі Абердиншир таємничий гігантський скелет морського мешканця. Останки були виявлені на пляжі, коли по всій Шотландії спостерігалися пориви вітру до 144 км / год і проливні дощі, відзначають британські ЗМІ, повідомляє видання Techno.NV.Більшість тих, хто бачив скелет, припустили, що це кит або косатка, в той час як інші відкинули це припущення, сказавши, що «роги» істоти роблять її акулою-лисицею, яка влітку зустрічається в британських водах. Це припущення не зовсім фантастично — окремі екземпляри цієї акули перевищують 6 м в довжину.Морські біологи були збиті з пантелику і не змогли визначити вид тварини по одній фотографії. Зокрема, професор Девід Люссо з Університету Абердіна сказав, що йому буде потрібна додаткова інформація.«На жаль, тільки по цій фотографії ми не можемо сказати нічого, крім того, що це, ймовірно, кит. Нам знадобляться знімки передньої частини і нам доведеться трохи повозитися, щоб „встановити особу“ цієї істоти», — сказав учений.Втім, мешканці Шотландії не змогли залишити без уваги ще одну теорію — про лохнеське чудовисько, яке «втекло» зі свого озера неподалік. «Нессі! Вона вибралася в море на свою погибель», — написав один з користувачів Twitter. Інший коментатор припустив, що Нессі не змогла адаптуватися до солоної води.Джерело День
Майбутнє настало: вчені винайшли анабіоз для польотів на Марс
Майбутнє настало: вчені винайшли анабіоз для польотів на Марс
Світ 2022-02-03 14:42:02
Майбутнє настало! Для таких польотів краще жінки, стверджують вчені. Щоб пережити анабіоз, їх змусять набрати вагу. Занурення астронавтів у сон дозволить скоротити витрати на місію, зменшити розмір космічного корабля на третину та зберегти здоров'я екіпажу на шляху до Марса. При цьому йдеться не лише про фізичний добробут космонавтів.Вчені Європейського астрономічного агентства (ESA) розробляють інноваційну програму забезпечення тривалих космічних перельотів. Дослідники дійшли висновку, що максимально вберегти психологічне та фізичне здоров'я астронавтів на час польотів допоможе глибокий сон — стан, подібний до зимової сплячки ведмедя. Про напрацювання агентства розповіло видання Phys.org."Ця стратегія зведе до мінімуму нудьгу, самотність та рівні агресії, пов'язані з ув'язненням у космічному кораблі", — розповіла Дженніфер Нго-Ань, координатор досліджень ESA.Імітація терапевтичного заціпеніння відома в медицині з 1980-х років — лікарі можуть викликати гіпотермію для зниження метаболізму під час тривалих і складних операцій. Однак це не є достатнім зниженням енергії. Для подорожі до Марсу процеси в організмі необхідно сповільнити до 25% норми. Такий стан вчені назвали глибоким сном. І виявилося, що у природі є його природний аналог.Ведмежа загадкаІдею сну європейські вчені почерпнули не з популярних фільмів, а спостерігаючи за тваринами. Адже деякі звірі впадають у сплячку, щоб пережити періоди холоду, нестачу їжі чи води. При цьому вони знижують частоту серцевих скорочень, уповільнюють дихання та інші життєво важливі функції, а температура тіла опускається майже до температури навколишнього середовища. Так відбувається у земноводних та рептилій.Проте, найкращим зразком для наслідування стали ведмеді. У них така ж маса тіла, як у людини, і вони знижують температуру свого тіла всього на кілька градусів — межу, яка вважається безпечною для людини.Проте, є й розбіжності у фізіології. Під час сплячки бурі та чорні ведмеді ховаються у свої барлоги та відчувають шість місяців голодування та іммобілізації."Дослідження показують, що навесні ведмеді залишають своє лігво здоровими, лише з незначною втратою м'язової маси. Їм потрібно лише близько 20 днів, щоб повернутися до нормального життя", — пояснює Олександр Шукер, професор медицини Університету Людвіга-Максимиліана у Мюнхені, Німеччина.Якщо людина проведе шість місяців у ліжку, відбудеться значна втрата м'язової маси, міцності кісток та збільшується ризик серцевої недостатності. Наразі вчені намагаються вирішити питання, чому цього не відбувається у ведмедів. Частково вирішити проблему, припускають вчені, можливо за допомогою медичної капсули для подорожей.Та сама фантастична капсулаВже зараз вчені Європейського агентства розробили низку вимог, яким має відповідати така капсула, і тепер намагаються втілити їх у життя. Передбачається, що вона матиме м'яке покриття, звукоізоляцію і приглушене освітлення, що дозволить краще переносити сон. Також пристрій повинен підтримувати низьку температуру (менше 10 °C) і високу вологість. Астронавти будуть носити спеціальний одяг, що виключає перегрів тіла. Перед зануренням у капсулу до тіла кожного члена екіпажу прикріплять датчики, що фіксують положення тіла у капсулі, температуру та частоту серцевих скорочень.Крім того, дослідники дійшли висновку, що капсулу необхідно помістити у водне середовище. Рідина дозволить захистити людей від впливу космічної радіації. Вводити в стан глибокого сну астронавтів будуть медикаментозно, шляхом ін'єкцій. Теоретично, екіпаж повинен перебувати уві сні всі 180 днів польоту на Марс."Далеко від магнітного поля Землі пошкодження, спричинені високоенергетичними частинками, можуть призвести до загибелі клітин, променевої хвороби або раку", — наголошує професор Шукер.То хто ж полетить?Вчені дійшли висновку, що астронавтам, як і ведмедям, потрібно набрати зайвий жир, перш ніж поринути у сон. Це дозволить збільшити внутрішні ресурси організму.Крім того, напрацювання вчених показують, що нижчі рівні чоловічого гормону тестостерону сприяють тривалій сплячці у ссавців. Жіночі гормони — естрогени регулюють енергетичний обмін в організмі людини. Тому для міжпланетних подорожей у режимі глибокого сну доцільніше використовувати жінок."Дуже специфічний і різний баланс гормонів у жінок і чоловіків та їхня роль у регулюванні обміну речовин дозволяють припустити, що жінки можуть бути кращими кандидатами", — стверджує Олександр Шукер.Про раціон космічних колонізаторів зараз задумалося NASA. Агентство дає 1 млн. доларів на розробку технологій виробництва продуктів харчування для астронавтів. Перший етап конкурсу Deep Space Food Challenge завершився і показав, що в меню переважають їстівні порошки та штучне м'ясо. До слова, вода на Марсі була пізніше, ніж вважалося. Завдяки орбітальному апарату Mars Reconnaisance Orbiter, який проводить дослідження на Марсі останні 15 років, вдалося з'ясувати, що вода на планеті була ще 2 млрд років тому.Джерело ФОКУС
Система Топас. Якість за доступною ціною
Система Топас. Якість за доступною ціною
Україна 2022-10-10 19:56:03
Topas Ukraine – виробник станцій біологічної очистки стічних вод для приватних будинків, який є частиною групи компаній KMK Group Ukraine. Топас – це гарантія якості та надійності. Своє існування компанія почала у 2005 році, представляючи очисні станції чеського виробництва. Але вже через рік було прийнято рішення налагодити власне виробництво, і вже у 2006 році відкрито завод Topas Automatic. В Україні підприємство швидко стало популярним. Біологічна очистка стічних вод завдяки компанії Topas Ukraine відбувається з турботою про навколишнє середовище. Якість очищення досягає 98%. Топас – гарантія якості Багаторічний досвід підтверджує, що станція біологічної очистки стічних вод від компанії Топас – це найкраще рішення для будинку. Основні переваги такого рішення: Повністю автоматичний процес. Станції можуть бути встановлені покупцем самостійно, все обладнання готове до монтажу. Якщо клієнт бажає здійснити установку самостійно, спеціалісти компанії залюбки проконсультують та нададуть відповідні рекомендації. Установка в будь-яку базу. Не має значення тип ґрунту для монтажу, адже станцію можна установити навіть в окреме приміщення. Таким чином, можна обрати спосіб встановлення, який підійде під особливості будинку. Самонесний корпус. Під час установки не потрібно проводити додаткових робіт, оскільки блок очистки перебуває в одному корпусі. До речі, сам корпус виготовлений з дуже міцних панелей Paneltim, товщина яких 20-50 мм. Відсутність бактерій. Можна забути про неприємний запах, оскільки завдяки технології SBR (Sequencing batch reactor) мікроорганізми руйнують органічні речовини без процесу гниття. Сервісне обслуговування. Компанія пропонує не тільки системи очищення, а й послуги власної сервісної служби, що має досвід роботи з іншим обладнанням. Гарантія. Завдяки використанню якісних матеріалів та обладнання, термін експлуатації досягає більше 50 років. До того ж очисні станції можуть бути призначені як для невеликого будиночка, так і обслуговувати котеджні містечка. Висока якість, доступна ціна Завдяки компанії Topas Ukraine якісні очисні станції стали більш доступними. Ціна залежить від потужності станції. За бажанням додатково можна встановити ще фільтр від піску. Дізнатися точну вартість та замовити обладнання можна, зв’язавшись з менеджером компанії Топас за допомогою телефону, месенджерів Viber, Telegram, WhatsApp, або залишивши заявку на сайті.  
Біонічне землеробство, що відновлює екосистему і дає освіту
Біонічне землеробство, що відновлює екосистему і дає освіту
Україна 2023-02-06 18:38:35
Неподалік поля, на якому фермерське господарство “Як бджола” вирощує органічні ягоди, є ліс. У лісі росте дуб. Кажуть, якщо доторкнутися до нього і загадати бажання, то воно збудеться. Цього року під час екскурсій всі гості торкалися стовбура цього дуба та задумували одне бажання на всіх: нашої перемоги. Матеріал від Екодія.  Про це та про те, як займатись фермерством екологічно, нашим журналістам розповів співвласник кооперативу “Як бджола” Олег Бачинський. Щоб була користь і людині, і природі За словами пана Олега, він раніше ніколи в житті не займався фермерством. Основний його фах – геодезія та оцінка землі. А його колега Тарас Баландюк вирощував коло хати саджанці ягідних та ландшафтних культур. Одного разу чоловіки зібралися випити кави, поговорили, і з тієї розмови народилася ідея – створити фермерське господарство. Наша ідея полягала в тому, щоби вирощувати екологічно чисті ягоди. Вона виникла після того, як побачив результати застосовування пестицидів на полях інших фермерів. У нас не було великого досвіду вирощування у великих масштабах. Тому ми почали вчитися, радитися зі спеціалістами. І до сьогодні вчимося, – говорить Олег Бачинський. Було вирішено вирощувати суницю альпійську, полуницю, ожину, шипшину, малину, бузину та ружу. Всі ці культури притаманні регіону Львівщини. Згадуючи про те, як починали, фермер зізнається, що страшно не було. Навпаки, було дуже цікаво. І навіть зараз, коли стало дуже важко, все одно – не страшно. Нам було цікаво зробити самим. Я приїжджав на поле до фермерів, які використовували інтенсивні технології, тобто застосовували пестициди і нітрати в складі добрив, і бачив, що там навіть бджоли не літають. Мені це дуже не подобалося, я часто дискутував з ними на цю тему. Нам хотілося зробити по-іншому, – розповідає фермер. По іншому – щоби була користь і для природи, і для землі, і для людини. Фермери вирішили вирощувати органічну продукцію без застосування шкідливих препаратів, аби діти могли споживати їжу без шкоди здоров’ю, а також щоби зменшити шкоду довкіллю, зокрема на землі і воді. Олег Бачинський каже, що споживачі зараз цікавляться, де вирощується ягода, чи використовувалися хімічні засоби, чи шкодить її вирощування землі та воді. За його словами, перед тим як висаджувати ягоди, вони радилися з агрономами, що і де краще садити, як за ним доглядати, а також робили аналізи води та ґрунту. А перед самою посадкою звернулися за сертифікатом “Органік стандарт”. Адже органічний продукт – це той, при вирощуванні якого не використовують отрутохімікати, синтетичні мінеральні добрива, генетично модифіковані організми. Усі умови, яким повинні відповідати органічне виробництво і продукти, описані в законі №2496-VIII. Те, що вони дотримані, може підтвердити лише сертифікат. Без нього наносити логотип та позиціонувати продукт як органічний не можна. Оскільки поле, на якому планувалося садити ягоди, багато років не використовувалося, то його сертифікували відразу. Разом з сертифікатом “Органік стандарт” надав посібники, перелік захисту та добрив, які можна використовувати та в яких пропорціях. Зараз, через два роки після того, як з поля були зібрані перші ягоди, пан Олег зізнається, що в процесі становлення було допущено багато помилок. Ми ніби детально підходили до вибору культури та підготовки поля, але я би приділяв цьому більше уваги. Деякі ягоди не варто було садити саме там, де ми їх посадили. Ніби й аналізи зробили, і агрономи радили. А ягоді все одно не підійшло це місце. А на полі поруч – їй добре, – говорить він. “Як бджола” – це не тільки про бджіл За словами фермера, назва для господарства прийшла разом з ідеєю. А щоб відповідати назві, на полях, де посадили ягоди, поставили вулики з бджолами. Зараз таких вуликів 41. Виходили з розрахунку, що на гектар малини, до прикладу, треба 3-5 вуликів бджіл. Очікувати, що на цвітіння ягід прилетять чужі бджоли, не доводилося. Запилення дає можливість більшого врожаю. І ягода, якщо вона правильно запилена, розвивається правильно. Також ми маємо свій мед, – говорить пан Олег. Фермерське господарство відкрите і радо показує, як працює і як вирощує свою продукцію. "Як бджола” навіть проводить агротуризм: сюди можна приїхати, переконатися, що суниця, малина чи полуниця ростуть не на полиці у магазині, а на полі. І це – тривалий процес. Для фермерів агротуризм – це додатковий заробіток. Але для уразливих категорій — дітей-сиріт та вимушених переселенців — послуга безкоштовна. Цього року влітку основними агротуристами, які приїжджали на поле, де ростуть ягоди, були діти. Це діти, яких з рідних домівок вигнала війна. Серед них як вимушені переселенці з батьками, так і діти-сироти, які виїхали з зони бойових дій цілими сиротинцями. Діти мають можливість не тільки подивитися, як і що росте, але й поїсти ягоди з куща. А у лісі росте дуб, про який ми вже згадували. Фермери запевняють, якщо обняти той дуб і загадати бажання, то воно обов’язково збудеться. Діти загадували дуже дорослі бажання: щоби родичі залишилися живими, щоби повернутися у рідний дім. І скорої перемоги України над загарбниками. Цього року ми прийняли 36 таких груп. І коли ти бачиш, які вони сумні та невеселі приїжджають. І мають можливість на один день забути про те, що вони пережили, це приносить мені найбільше задоволення, – говорить Олег Бачинський. Поле – цілина, замість трактора – кабанчики Поля, на яких фермери засаджували ягоди, простояли цілиною понад 30 років. Після розпаду колгоспів ніхто їх не використовував, нічого не садив і не збирав врожай. Це – добре для вирощування органічних продуктів. Але фермерам це додало роботи. Поле заросло. Його треба було корчувати. Також ми садили сидерат, щоби заглушити бур’яни. Сидератом може бути й жито, і ріпак, – каже він. Тобто, садили, для прикладу жито. Воно доростало до максимальної зелені, глушило бур’ян. А тоді його переорали: зелень додає землі мікроелементів та заглушує бур’ян. Так підготовлювали кожне нове поле до посадки. А ось аби поле можна було добре зорати, тут поселили свиней породи мангалиця. Частина території у нас була ще заліснена. Тож ми завели там кабанчиків. Це – напівдика свиня. Жили вони на свіжому повітрі, мали цілий гектар загородженого поля з деревами. Вони зрихлювали землю, їли корінчики та личинки шкідників. І коли після них заходиш на поле, то маєш вже підготовлену землю, – розповідає пан Олег. Таку технологію порадив один з членів кооперативу. Свині почували себе добре, гарно розмножувалися. А після їхньої обробки, на цих полях посадили полуницю. Зараз вже від цієї ідеї в господарстві відмовилися, тому що немає потреби. На питання журналістки, чим фермерське господарство “Як бджола” відрізняється від інших ягідних господарств, співвласник зауважив, що вони вирощують ружу. Він пам’ятає, як його бабця робила на Різдво пампушки з варенням з пелюсток ружі. І йому дуже хотілося відтворити цей смак та емоції. Ми засадили частину поля ружею. Зриваємо ці пелюстки і робимо з них варення. Цього року ми мали перший врожай. Зробили з нього варення і вже все продали, – каже фермер. Підсумовуючи, Олег Бачинський зізнається, що запровадження екологічних практик – це дорого і не завжди окупається. Люди кажуть: нумо їсти органічну та здорову продукцію. А коли приходять на базар, то обираючи між полуницею за 60 гривень та нашою за 80, кажуть: так вони ж однакові. Важко людям пояснити, що у нас інший продукт і за своїми смаковими якостями, і за користю для здоров’я, – зауважив він. Фермер зазначив, що розпочинаючи роботу, одразу планували, що це буде органіка. Але бізнес-план, який складали вони самі та фахівці з десятиліттями досвіду, під час втілення у життя потребував доповнень та уточнень. Так, виявилося, що затрати на вирощування органічних продуктів удесятеро більші, ніж на неорганічні. Також бізнес-плани, складені для мирних часів, потребують корекції в часи війні. Олег Бачинський каже, що на їхнє поле не впала жодна російська ракета. Проте через бомбардування України росією зламався увесь ланцюжок постачання. Тобто те, що фермери очікували отримати в певні строки, приходило на кілька тижнів пізніше, коли вже використовувати його у господарстві було запізно. Органічне сільське господарство – один з підходів екологічно збалансованого продовольчого виробництва. Питання здорового довкілля – це питання продовольчої безпеки, доступу до їжі та запорука здорового життя. Адже сільське господарство потребує чистого довкілля: здорових ґрунтів, доступної та незабрудненої води, сприятливих погодних умов та розмаїття стійких екосистем. Однак, органічнічне сільське господарство – не єдиний підхід до більш сталого фермерства. Про різні виклики у сільському господарстві та рішення для них можна дізнатися на безкоштовному онлайн-курсі “Екопрактики для сільського господарства і громад”. Курс покликаний навчити вас екологічно збалансованих сільськогосподарських практик, що допоможуть зменшити та запобігти негативному впливу агровиробництва на довкілля, адаптуватися до кліматичних змін, а також створити можливості для зеленої відбудови та розвитку сільського господарства та громад. Авторка Маріанна Попович Фото надані героєм Джерело drohobych.city
Науковці закликають Міндовкілля заборонити висаджувати інвазійні дерева: чому це необхідно?
Науковці закликають Міндовкілля заборонити висаджувати інвазійні дерева: чому це необхідно?
Україна 2023-03-25 16:19:27
Найближчим часом Міністерство захисту довкілля розроблятиме офіційний перелік видів інвазійних видів дерев, які заборонено саджадити в лісах. Висадка інвазійних дерев у дикій природі є її знищенням, адже інвазійні види витісняють місцеві. Однак впевненості в тому, що міністерство включить до переліку всі інвазійні дерева, немає: лісова галузь не підтримує таке рішення…  Кожен вид тварин та рослин має свій природний ареал. Тобто місце, де цей вид живе. Види, які людина навмисне або випадково перенесла туди, де їх ніколи не було, і які почали безконтрольно та швидко поширюватися, називаються “інвазійними”. Такі види - одна з основних природоохоронних проблем на планеті. Захоплюючи нові території, вони витісняють місцеві види (адже їхні природні вороги разом з ними не мандрують). В Україні звикли саджати інвазійні види ще за радянських і навіть дорадянських часів. У 1809 році в нас з’явилися перші дерева дуба червоного, родом з Північної Америки. Зараз ліси з червоного дуба займають десятки тисяч гектарів, їхня площа лише зростає. Інший приклад - робінія псевдоакація. Лісівники люблять її за невибагливість, тому висаджують на схилах для протидії ерозії або для створення лісосмуг. Крім того, вона росте швидше, ніж наша місцева сосна. Чужорідні дерева вбивають нашу, аборигенну природу. Нарприклад, робінія виділяє хімічні речовини, які пригнічують ріст інших видів дерев. Місцевим рослинам виживати поруч з таким агресивними інвазивними рослинами, як-от робінія або червоний дуб, дуже складно. До того ж, у будь-якому лісі з рослинами пов’язані тисячі  видів тварин. Не буде місцевих рослин - не буде їх середовища існування та джерела їжі. Наші місцеві види просто не пристосовані для життя в лісах, сформованих чужорідними деревами: чимало наших видів птахів не роблять гнізда у лісах з робінії. Більше того, зимуючі птахи майже не обирають робінію у якості кормового об’єкта, - говорить біолог Української природоохоронної групи Роман Лисенко.  Як робінія, так і схожа на неї гледичія, рясно плодоносять, приваблюючи гризунів. Хижі ж птахи - природні вороги гризунів - ліси з робінії не люблять. Як наслідок, надмірна кількість гризунів завдає збитків сільському господарству та переносить патогени. Інвазійні види впливають ще й на місцеві види грибів. Корені наших дерев формують зв’язки з грибами. Робінія ж фізично не може утворювати зв’язки з поширеними в Україні грибами, такими як боровики чи маслюки. Тому коли замість соснового лісу з’являється ліс з робінії - грибів там більше не побачити.  Перший крок із боротьби з інвазійними видами - заборона їх висадки. Незважаючи на масив наукових досліджень, українські лісівники продовжують саджадити робінію, гледичію ,червоний дуб та інші інвазійні дерева й кущі. Чинне українське законодавство жодних заборон на використання інвазійних дерев не встановлює.  На думку лісівників, альтернативи інвазійним видам немає. Насправді ж є чимало місцевих видів дерев, які непогано ростуть навіть в умовах посушливого українського степу. Наприклад, різноманітні клени, в’язи, тополі, верби, груші, яблуні, глід тощо, - наголошує Роман Лисенко.  Науковці Української природоохоронної групи закликають Міністерство захисту довкілля відмовитися від застарілих радянських уявлень про висадку дерев і заборонити створювати нові ліси з інвазійних дерев.  Українська природоохоронна група створена як команда фахівців, що працюють над питаннями практичної охорони природи. За останні 6 років щонайменше половина всіх новостворених заповідних площ в Україні мали серед авторів наукових обґрунтувань експертів Групи або були активно підтримані її членами. За участю експертів Української природоохоронної групи було врятовано 19 500 га лісів, 33 380 га степів та 98 550 га водно-болотних угідь. Контакти: Тетяна Шаміна, комунікаційниця: 093 918 42 86, [email protected]
Колонізація Місяця та Марсу: науковці хочуть робити будинки з крохмалю
Колонізація Місяця та Марсу: науковці хочуть робити будинки з крохмалю
Світ 2023-03-29 21:25:58
Біоніка у космосі. Новий будівельний матеріал під назвою "старкріт" ("StarCrete"), який складається з картопляного крохмалю, солі та реголіту, може прокласти шлях до колонізації Сонячної системи. Вчені з Манчестерського університету розробили цей матеріал, використовуючи штучний місячний або марсіанський ґрунт, звичайний крохмаль та хлорид магнію, який можна знайти на поверхні Марса. Він має високу міцність і "ідеально підходить" для будівельних робіт у позаземних умовах, забезпечуючи захист від радіації. Раніше американське архітектурне бюро Red House оголосило про будівництво позаземних будинків з грибів та зневоднених водоростей, що відповідає вимогам створення стійкого довкілля для людей на Місяці та Марсі. Після оптимізації "старкріт" на основі місячного та марсіанського пилу показав міцність при стисканні, що перевищує показали інших протестованих технологічних рішень, при цьому виробництво "зоряного бетону" - низькоенергетичний процес, - заявили автори дослідження. Картопля краща за кров і сечу Для отримання "старкріту" не потрібна вода. "По суті, картопляний крохмаль діє як сполучна речовина, утворює липку суміш", - пояснив доктор Алед Робертс в інтерв'ю Euronews. За словами вченого, крохмаль і так використовується космічними агентствами для приготування їжі астронавтам: "Ми можемо виробляти його більше та застосовувати його у будівництві". Згідно з розрахунками, у 25-кілограмовому мішку зневодненої картоплі міститься достатньо крохмалю, щоб зробити майже півтонни "старкрита" – 213 будівельних блоків. Дослідження ґрунтується на попередній роботі вчених з Манчестера, в якій як сполучну речовину використовувалися кров та сеча астронавтів. У кінцевому рахунку це було визнано "недоцільним", оскільки процес вимагав регулярний забір крові. Якщо ми обкладатимемо астронавтом "податком на плазму", це поставить під загрозу їхнє здоров'я та благополуччя, - підсумував Робертс.
Завантажуйте більше