Всі публікації з тегом Ґей

Білл Гейтс відступає з ради директорів Microsoft, заявила компанія в п'ятницю. Гейтс - один із співзасновників легендарної групи. Протягом багатьох років він відкривав список найбагатших людей світу.Гейтс заснував Microsoft у 1975 році разом із Полом Алленом, який помер у 2018 році.Компанія опублікувала коротку заяву, яку підписала Сатья Наделла, президент компанії. "Була велика честь і привілей співпрацювати і вчитися у Білла роками", - було сказано.- Білл заснував нашу компанію з вірою в демократизуючу силу програмного забезпечення та пристрасть до вирішення найактуальніших соціальних проблем. Microsoft і світ дякують йому. Ми скористалися лідерством та баченням Білла. Майкрософт продовжить користуватися знаннями, захопленнями та порадами Білла. Я вдячний за дружбу Білла і сподіваюся на подальшу співпрацю - додав він.Гейтс все ще залишається акціонером компанії. Має 1,36 відсотків. Microsoft діліться CNBC, який повідомив, що в п'ятницю Гейтс втік зі штату. Беркшир Хетхауей, справжня інформація.У зв’язку із спалахом пандемії він зауважив, що настав час сховатися у розкішному бункері?

Група дослідників з Кельнського університету довела, що діти, виховані в одностатевих сім'ях, соціалізуються не гірше за інших своїх однолітків. Проблема може бути тільки через гомофобне оточення, що цькує дітей одностатевих родин. Команда під керівництвом доктора Маріам Фішер з Інституту соціології та соціальної психології Кельнського університету отримала докази, що виховані одностатевими парами діти та підлітки не відстають у своєму соціальному розвитку від тих, хто росте у гетеросексуальних спілках, як пише Science daily.У дослідженні взяли участь 62 дитини від 6 до 16 років із одностатевих сімей. Їхні показники порівнювалися з такими у 72 дітей, які ростуть у різностатевих союзах. Вивчалися параметри їхньої просоціальної поведінки, гіперактивності, проблем з однолітками, емоційної адаптації та загальних поведінкових проблем. Підсумкову статтю опублікували у Міжнародному журналі екологічних досліджень та громадської охорони здоров'я. Вона називається "Поведінкові результати дітей з одностатевими батьками в Нідерландах".Спочатку допускалося, що одностатеві батьки стикаються зі значними факторами стресу, пов'язаними з їхньою сексуальною орієнтацією. Це може бути і правова дискримінація, і негативне ставлення у суспільстві. Це може впливати на їхнє фізичне та психічне здоров'я. Отже, ці фактори можуть призвести до проблем адаптації у дітей. Але виявилось, що це не так.«Нові результати ясно показують, що одностатеві сім'ї мають сильні стратегії життєстійкості, щоб захистити своїх дітей від юридичних перешкод та суспільного неприйняття. Наприклад, батьки створюють середовище, в якому їхні діти отримують визнання від інших і де одностатеві сім'ї є позитивними зразками для наслідування. Але, насамперед, не повинно бути потреби у тому, щоб батьки розробляли ці стратегії», — сказав Маріам Фішер.Дослідження ґрунтується на унікальних даних опитування з голландських регістрів цивільного стану. Воно дало репрезентативні результати для сімей із батьками віком від 30 до 65 років. Отримані результати узгоджуються з великою кількістю нерепрезентативних результатів досліджень.Виявилося, що певний додатковий стрес, пов'язаний із життям у одностатевій сім'ї, можливий. Але він компенсується навичками виживання в агресивному соціальному середовищі. Виховані ЛГБТ-батьками діти та підлітки набувають повноцінного досвіду та не відстають від своїх однолітків розвитку. Проте політикам та правозахисним організаціям варто продовжувати оберігати одностатеві сім'ї. Адже вони продовжують стикатися з несправедливістю та агресією.Раніше вчені підтвердили факт існування чоловічої бісексуальності.

На кінофестивалях стрічка «Фанати» була відзначена багатьма нагородами. Так призом глядацьких симпатій удостоїли фільм на фестивалі «Бок-о-бок» у грудні 2021. На міжнародних майданчиках одразу дві номінації фільм отримав на NewFilmmakers у Лос-Анджелесі у номінаціях «Найкраща Міжнародна Драма» та «Найкращий Звуковий Дизайн».Наприкінці квітня 2021 року фільм «Фанати» потрапив у скандал через зняття картини з позаконкурсного показу на Московському Міжнародному Кінофестивалі. Причини відмови ніхто з організаторів не пояснив, що викликав у ЗМІ та соцмережах ефект Барбари Стрейзен. Скасування показу на ММКФ мало зворотний ефект – одразу кілька майданчиків у Москві, Санкт-Петербурзі та Нижньому Новгороді запропонували режисеру показати фільм та зустрітися з глядачами.До фільму виріс величезний інтерес з боку громадськості та на неофіційних платформах, незважаючи на низьку якість, уже переглянули понад 200 тис. глядачів. У Телеграм-каналах з'явилися меми із кадрами з фільму.Хто став ініціатором заборони показу фільму, встановити так і не вдалося. З розмов серед кінокритиків до заборони причетний Президент огляду Микита Міхалков, який влаштував істерику. Також є підозри, що на зрив показу могли вплинути дзвінки із ФСБ та з Адміністрації Президента.Таке ставлення до фільму могло бути викликане через ненависть до геїв. Крім цього, у «Фанатах» показано пропаганду війни на Донбасі на федеральних телеканалах. У фільмі демонструється вплив офіційної пропаганди на людей із відсутністю критичного мислення.З сьогоднішнього дня фільм «Фанати» можна дивитися на YouTube як 4К з російськими, англійськими, французькими, голландськими та норвезькими субтитрами. Після початку показу у суботу режисер планує відповісти на запитання всіх бажаючих у своєму стримі. Свої питання можна залишити наперед у коментарях до фільму.Підтримати творця фільму можна, зробивши пожертвування на будь-яку суму. Реквізити наведено в описі фільму на YouTube.

Make Love Not War! Компанія Treasure Island Media, яка знімає фільми для дорослих, випустила лінійку одягу. Прибуток від її продажів піде на допомогу українським воїнам, які зараховують себе до ЛГБТ.Лінійка містить футболки та толстовки "Designed in Battle" з унікальним дизайном. Вони створені під враженням від гурту «Братство Ахілеса» в українських військах, йдеться у прес-релізі компанії. Основним відмінним елементом буде образ єдинорога. Нашивки з цією міфічною твариною часто використовують солдати-геї в Україні.Прибуток від продажу товарів піде на медикаменти та інші предмети "Братства Ахіллеса".«Єдиноріг у геральдичних книгах уподібнюється до хороброго воїна. Червона половина малюнка включає тризуб (національний символ України), червоний вогонь (символ загрози, яку солдати представляють для своїх ворогів) і вогняний меч (військовий символ). Білий колір символізує шляхетність солдатів», - йдеться у релізі Treasure Island Media.ЛГБТ-людям в Україні дозволили служити в армії ще до війни, а перший створений у 2019 році спеціальний батальйон навіть приєднався до Київського прайду того ж року. Після початку військової агресії Росії проти України солдати-геї борються на фронтах, обстоюючи свободу своєї батьківщини.Їхній подвиг надихнув Компанію Treasure Island Media не просто виступити на їхню підтримку, а й надати матеріальну допомогу.«Як спільнота вони борються від імені ЛГБТ+ людей. Це менше, що ми можемо зробити, щоб показати їм нашу підтримку», - йдеться у релізі.

Репрсеії на росії тривають. Мін'юст тоталітарного РФ опублікував черговий список ЗМІ, які виконують функції іноземних агентів. Традиційне п'ятничне поповнення списку «іноагентів» від Мін'юсту РФ рясніє гучними іменами. «Чорну мітку» від російської влади отримали:Олексій Венедиктов (журналіст, головний редактор закритого владою радіо «Эхо Москвы»);Олександр Невзоров (журналіст, екс-депутат Держдуми, останніми роками співпрацював з «Эхо Москвы»);Сергій Пархоменко (журналіст, співпрацював із «Эхо Москвы»);Артур Асаф'єв, Катерина Лушнікова, Володимир Воронов (журналісти «Радіо Свобода», яке влада вважає ЗМІ-іноагентом);Віктор Вахштайн (соціолог, декан факультету соціальних наук «Шанінки»);Ярослав Сироткін (ЛГБТ-активіст).Крім цього до реєстру «фізособ-іноагентів» потрапили опозиційні політики Леонід Волков та Володимир Кара-Мурза. Ярослав Сироткін очолював ярославський ЛГБТ-рух «Каллісто». Він неодноразово затримувався за протестні акції, зокрема, поодинокі пікети.Після початку так званої «спецоперації» в Україні Ярослав Сироткін та його соратник Олександр Деррек емігрували до Вірменії. Там вони приєдналися до громадського руху, що допомагає ЛГБТ-біженцям із Росії.«Тут ми зараз корисніші. Людям потрібна підтримка, безпечне місце у світі», — упевнений Ярослав Сироткін.Надалі Сироткін і Деррек планують здобути біженство в Європі. Повертатися до Росії ЛГБТ-активісти не мають наміру.До минулого списку іноагентів потрапили керівник психологічної служби «Російської ЛГБТ-мережі» Марія Сабунаєва, журналіст Карен Шаінян та Регіна Дзугкоєва, яка очолює ДОД Маяк.

В той самий час на росії її поглиблюють. За даними ООН, у третині країн світу одностатеві відносини вважаються злочином, за який саджають у в'язницю або навіть засуджують до страти.ВООН відзначили Міжнародний день боротьби з гомофобією, трансфобією та біфобією, який відзначається 17 травня. Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет виступила із цього приводу. За її словами, представники ЛГБТ+ зіштовхуються із грубими порушеннями прав. У ряді країн світу представників сексуальних меншин вбивають, зазнають тортур і сексуального насильства. У низці країн їх вважають злочинцями.Мішель Бачелет шкодує, що переслідують як переслідування представників сексуальних меншин, так і їхніх правозахисників. На жаль, продовжуються дискримінаційні обмеження свободи вираження думок, асоціації та мирних зборів. Вона закликала всі держави захищати права людини без дискримінації на ґрунті ідентичності. Мішель Бачелет наголосила, що люди з числа ЛГБТ+ мають такі ж права, як усі інші.Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді наголосив, що багато представників ЛГБТ+ змушені шукати притулку за кордоном. За його словами, навіть якщо офіційно такі відносини не криміналізовані, представники ЛГБТ зазнають нападів з боку кримінальних угруповань, членів громад та навіть членів власних сімей."Зіткнувшись з такою реальністю, багато представників ЛГБТ+ не мають іншого вибору, ніж тікати", - сказав глава Філіппо Гранді.Найстрашніше, що навіть коли ці люди намагаються отримати безпеку, вони часто продовжують стикатися з ризиками, у тому числі ризиком насильства та сексуальних знущань.«Дискримінація найчастіше єдине, що біженці з-поміж сексуальних меншин не можуть залишити позаду — у багатьох випадках вона переслідує їх через кордони. Нерідко біженці стикаються з її проявами, коли шукають житло, роботу або медичну допомогу вже в новій країні», — зазначив Філіппо Гранді.В ООН закликали кожну людину на своєму рівні боротися з гомофобією, трансфобією та біфобією та створювати світ без дискримінації. У цей час провідні російські політики продовжують демонізувати ЛГБТ-відносини і виправдовувати будь-які форми їх дискримінації.

Він приховує свою орієнтацію ненавистю до геїв. 20-летний Салех Магамадов и 18-летний Исмаил Исаев – родные братья. Они чеченцы и ЛГБТ-персоны, хотя Рамзан Кадыров отрицает, что среди представителей титульной нации республики могут быть геи. Они отстаивали свою идентичность в социальных сетях и сотрудничали с оппозиционным телеграм-каналом. Именно это, полагают адвокаты, и стало причиной для их задержания в Нижнем Новгороде и последующей судебной расправы.Кадиров боїться геїв і ненавидить, тому що сам такий. 22 февраля Ачхой-Мартановский суд Чечни должен вынести братьям приговор. Их обвиняют в помощи предполагаемому боевику: якобы они передали ему сумку с продуктами. Парадоксальность ситуации, когда гей и трансгендер помогают радикальному исламисту, не удивила следствие и суд. Прокуратура запросила для них шесть и восемь лет колонии."Ісмаїл – заводила, зухвалий хлопець, – розповідає співробітник допомагаючої ЛГБТ+ людям кризової групи "СК SOS" Ібрагім Катаєв. – Він був занурений у модерацію опозиційних каналів. Йому важливо бути активним і відстоювати свою точку зору. Ми вважаємо, що поштовхом до пошуку братів послужила відправка Ісмаїлом голосового повідомлення до одного з опозиційних каналів, де його впізнали за голосом. Почалися активні пошуки".Кадирівці "ненавидять" геїв, ймовірнос аме тому так палко шукають їх в Україні. У розмові з Кавказ. Реалії він наголошує, що брати не приховували сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності ні до арешту, ні в суді."Напевно, впевненості їм надав період, коли вони проживали в Нижньому Новгороді і нарешті відчули себе вільніше. Там же отримували підтримку ком'юніті та переконалися – вони не одні", – наголошує Катаєв.Салех Магамадов (праворуч) та Ісмаїл ІсаєвІсаєва вперше затримали ще у серпні 2019 року у Грозному – поліцейський зажадав показати телефон та побачив серед картинок райдужний прапор. Його відпустили через півтора тижні, коли мати принесла "викуп" 300 тисяч рублів. З того часу силовики взяли сім'ю на особливий контроль.У квітні 2020 року через модерацію опозиційного телеграм-каналу Osal Nakh 95 схопили обох братів. Їхні два місяці тримали на території полку патрульно-постової служби МВС імені Ахмата Кадирова, де змусили записати відео з вибаченнями. На ньому в молоді видно сліди побоїв. Після звільнення "Російська ЛГБТ-мережа" (була включена Мін'юстом до списку іноземних агентів) допомогла їм виїхати до Нижнього Новгорода."Однією з причин цієї кримінальної справи може бути помста з боку силовиків. Відомо, що брати вже затримувалися через модерацію опозиційного каналу. Як вони розповідали, упродовж цих місяців їх катували, били, а відпустили лише під приводом співпраці. Як вважають брати , їх переслідують через сексуальну орієнтацію, опозиційні та атеїстичні погляди", – говорить Кавказ. Реалії адвокат Олександр Немов, який представляє їх інтереси.Шоколадки для бойовика4 лютого 2021 року чеченські силовики за підтримки колег із Нижнього Новгорода увірвалися до квартири, де в очікуванні на отримання політичного притулку та вильоту з Росії жили брати. Їх відвезли до ОВС "Гудермес", а потім перевезли до ОВС "Серноводське". Під тортурами, за словами братів, їх змусили підписати чисті аркуші, які, як заповнені "показання", і лягли в основу кримінальної справи."Громадян Ісаєва та Магамадова опитали в присутності їхнього батька, і в результаті інформація підтвердилася. Вони зізналися у посібнику члену незаконного збройного формування Рустаму Борчишвілі, який входив до терористичної групи Аслана Бютукаєва, знищеного 20 січня цього року на околиці села Катир" заявив міністр інформації та друку Чечні Ахмед Дудаєв.За версією слідства, посібники передали бойовику пакет із хлібом, соком, чаєм та шоколадками. При цьому у кримінальній справі немає доказів спілкування Магамадова та Ісаєва з самим бойовиком, як і доказів участі вбитого Борчашвілі в НВФ. Єдине, що говорить про зв'язок Борчашвілі з бандою Бютукаєва, – базована на оперативній інформації довідка. Ані судового вироку, ані будь-яких об'єктивних доказів до суду не було надано."Звинувачення моїх підзахисних у пособництві затятому ісламісту – абсолютний абсурд. Державне обвинувачення та попереднє слідство весь час просто намагалися перекрити доводи захисту. Не збираючи взагалі жодних доказів звинувачення, а суперничаючи із захистом, щоразу вигадуючи нову версію проти нашої", – заявляє адвокат Алексєєв.Підсудні не визнають провину, вважаючи справу за політично мотивовану. Вони наполягають, що не були знайомі з убитим імовірним бойовиком. Правозахисний центр "Меморіал" (до РФ внесений до списку іноагентів, але не згоден з цим) визнав Магамадова та Ісаєва політв'язнями."Справа придумана, показання, які ставлять Салехові та Ісмаїлу, повні деталізацій у вигляді вартості продуктів аж до грамів. Як це взагалі можливо? Враховуючи, що мої підзахисні не давали цих показань, стає очевидним, що за них їх придумали. Все це не доведено. і не підкріплюється нічим, крім свідчень двох свідків слідства, які перебувають під контролем держави", – наголошує адвокат Олександр Немов.Абсолютна безкарністьРобота із чеченськими правоохоронними органами нагадує гру без правил. Коли не знаєш про цю специфіку, думаєш, що можна спиратися на російське законодавство, але в якийсь момент усвідомлюєш, що законів там немає. Тоді доводиться спиратися на їхні хаотичні дії, у яких відсутні логіка та маркери, що свідчать про дотримання процесуальних норм, продовжує співробітник "СК SOS" Ібрагім Катаєв."Найбільше дивує, коли до цієї гри включаються і співробітники з інших регіонів. Можливо, вони хочуть допомогти колегам або керуються поширеною фразою "Це Кавказ – там свої закони, своя ментальність". Як би там не було, коли поліцейські Москви та будь-якого іншого регіону сприяють нелегальному вивезенню громадян до Чечні, це дуже дивно", – визнає він.Як приклад Катаєв наводить ситуації, з якими неодноразово стикалися правозахисники. До відділу поліції приходить повнолітній громадянин, оголошений родичами з Кавказу у розшук у зв'язку із тривалою відсутністю. Людина заявляє, що нікуди не пропадала, нічого протизаконного щодо нього не відбувалося, і просить знятися з розшуку. Поліцейський навіщось повідомляє про це ініціаторам розшуку, ті просять під будь-яким приводом утримати приїзду, що прийшов до їхнього приїзду. Поліцейські виконують їхнє прохання і передають родичів, які звернулися до рук, які насильно вивозять його додому."Щодо самих чеченських силовиків, складається враження, що вони вірять в абсолютну безкарність. Так і відбувається. Ніби всі в Росії змирилися з тим, що чеченські силовики живуть поза правилами і законами. Вони діють як хочуть, і здається, що нічого їх не зупинить», – розводить руками співрозмовник.У перші дні, коли брати опинилися в Чечні, вони не розуміли, що їм робити і чи нададуть їм допомогу. До них не пускали адвокатів. За рік, що минув з моменту викрадення, обвинувачені оголошували голодування. Щоб запобігти побиттю та тортурам у СІЗО Грозного, Салех Магамадов демонстративно порізав руки бритвенним верстатом."Страх, який вони зазнали, важко уявити. Коли зрозуміли, що є адвокати, готові захищати їхні права, відчули себе впевненіше. Вони співробітникам поліції говорили, що в жодному разі не відмовляться від адвокатів, навіть якщо їх намагатимуться. Брати будуть битися. до кінця. На іншій чаші терезів – залишитися у в'язниці на 15 років. Їм є за що боротися”, – упевнений Катаєв.Тому Салеху та Ісмаїлу така важлива підтримка, у тому числі звичайні листи в СІЗО Грозного, які через систему "ФСІН-лист" у режимі онлайн може надіслати кожен, звертає увагу Катаєв.Адвокат Олександр Немов додає, що захист відмовили навіть у розгляді клопотання щодо зміни територіальної підсудності, що є кричущим порушенням. Суд залишив його без розгляду на стадії попереднього слухання, а потім відмовив у передачі справи, розглянувши її на основних слуханнях. Апеляція на це також не була задоволена.Захисник вважає, що суд боявся передачі матеріалів до Касаційного суду загальної юрисдикції у П'ятигорську, який би переконався у відсутності об'єктивних доказів провини братів. У цьому випадку справу обов'язково передали б в інший регіон, де вона розвалилася б через неспроможність."Ми спочатку наполягали на перенесенні справи з Чечні. Вищі посадові особи республіки давали коментарі у ЗМІ про винність братів, що, зрозуміло, було тиском на судову систему. Я не вірю в виправдувальний вирок просто тому, що статистично у нас їх 0,3% за 2020 рік", - підсумував Немов.Бізнес на викраденняхІдеологія "у Чечні немає геїв" приурочена до "чистки крові", вважає Катаєв. Саме як релігійна заборона це подавалася в республіці у 2017 році. Але сьогодні масові переслідування ЛГБТ-людей – бізнес силовиків. Людей ловлять та дають можливості "відкупитися" за значні суми, звертає увагу правозахисник. Дуже складно зрозуміти, що саме рухає ними - жага наживи або псевдоідеологія, що прикривається традиціями."Більше зрозуміло, але також незрозуміло, чому ставляться в Чечні погано до трансгендерних людей. Вважаю, через встановлення "жінка – це жінка, а чоловік – чоловік, решта – харам (заборонене в ісламі. – Прим. ред.)" "У них не вкладається в голові, що бувають такі люди. А "відхилення" приписують паранормальні явища, "вселення джинів" і так далі", - говорить представник кризової групи "СК SOS".Співрозмовник констатує, що сьогодні видимість ЛГБТ-людей у ​​суспільстві підвищується і на Північному Кавказі, і окремо в Чечні. Вони починають відмовлятися від перебування у вічній "тіні", оскільки просто не хочуть подвійного життя."Якщо раніше вони воліли б ховатися і нікому ні про що не говорити, зараз інакше. Цей парадокс створив сам Кадиров", - підсумував Катаєв.Чеченська лада продовжує запевняти, що в республіці не переслідують геїв, тому що їх просто немає, а до Москви тим часом приїжджають ЛГБТ-біженці з Грозного. Вони бояться і активістів, які їм допомагають, і журналістів, та інших чеченців: у кожного на батьківщині залишилася сім'я, яка може постраждати за сина-гея, якщо інформація про нього стане публічною. Полювання на геїв набуло у Чечні характеру терору, розповідало у 2017 році, у розпал масової внутрішньої еміграції ЛГБТ-людей із Чечні, Радіо Свобода.Тим часом петиція "Надзвичайна ситуація: двоє молодих чеченців перебувають у смертельній небезпеці" на міжнародній платформі захисту прав ЛГБТ+ All Out зібрала понад 100 тисяч підписів. Жителі різних країн світу просять керівництво США використовувати глобальну дипломатію і міжнародну комунікацію для звільнення братів, що перебувають у СІЗО Грозного.Джерело Радіо Свобода

Американська компанія Wizards of the Coast, що випускає насолоду "Magic: The Gathering", анонсувала нову колекцію з восьми карт з ЛГБТ-персонажами. Випуск Pride Across the Multiverse буде присвячений Місяцю Прайдів.«Карти в релізі «Таємне лігво» засновані на різних подіях, і ми сподіваємося, що люди знайдуть у них відображення якоїсь частини свого унікального «Я», — йдеться у повідомленні компанії.Wizards of the Coast вже проявляла себе як ЛГБТ-френдлі компанія. У 2015 році у грі Magic: The Gathering з'явився трансгендерний персонаж: вбивця драконів на ім'я Альоша. Виходячи із передісторії, це трансгендерна жінка.Тепер робота над ЛГБТ-розвитком ігрового всесвіту вийшла на новий рівень.«Для квір-американки азіатського походження робота над цим випуском була дуже значущим та складним завданням. Я отримала величезне задоволення від співтворчості з неймовірно талановитими та веселими людьми», - розповіла арт-директор проекту Pride Across the Multiverse Стефані Чунг.Половину від зібраних із продажу нової колекції коштів спрямують до «Проекту Тревору». Це американська некомерційна організація, заснована 1998 року. Вона займається запобіганням самогубствам серед молодих лесбіянок, геїв, бісексуалів та трансгендерів.У лютому стало відомо, що додаток до іншої популярної гри Sims 4 з ЛГБТ-персонажами все-таки вийде в Росії, незважаючи на критику влади.

Скрєпи працюють, як фашисти. Після серії погроз на адресу редакції журналу «Квір» нациський Роскомнагляд заблокував до нього доступ на території РФ. Перший та головний ЛГБТ-журнал Росії «Квір» видавався з 2003 року. Після того, як Росія остаточно стала гомофобною державою, а репресивні закони не дозволили повноцінно видавати журнал, він залишився тільки у вигляді інтернет-архіву.Гомофобний Роскомнагляд надіслав власнику доменного імені листа з вимогою видалити якусь «незаконну інформацію». Яку саме у відомстві не уточнили.Російськи фашисти продовжують "прибирати" всю інформацію ЛГБТПри цьому Роскомнагляд посилається на позасудове рішення Росмолоді, як це було вже з десятками інших вітчизняних ЛГБТ-ресурсів. На цій підставі заблоковано сайт кінофестивалю «Бок про Бок», сайт Gay.Ru та багато інших правозахисних ресурсів.Втім, у своїй репресивній політиці російська держава як жорстоко, так і ліниво. Тому заблоковані ресурси чудово працюють під VPN. Ще недавно використання засобів обходу блокувань сприймалося як доля вузького прошарку населення. Сьогодні це єдиний спосіб обійти цензуру та відстояти право на вільний доступ до інформації.

Лео – чеченець, гей із ВІЛ-позитивним статусом. Він живе у Нью-Йорку, де організував перший російськомовний прайд, ходить на акції на підтримку ЛГБТ-людей у черкеску, розфарбованій у райдужні кольори. Лео приховує обличчя, не дає інтерв'ю для телебачення та радіо, але вмудряється влаштовувати великі гей-вечірки, на які приїжджають артисти з Росії.Про те, як втратити все, а потім розпочати нове життя в чужій країні, Лео розповів Кавказ. Реалії.Переїзд– Я поїхав із Чечні до Москви у 17 років, вступив до престижного вишу і, як усі чеченці, кожні канікули повертався, проводив літо вдома, там у мене велика родина. На навчанні було не дуже легко: йшла війна, на чеченцям у гуртожитках періодично влаштовували облави.Коли я закінчив навчання, я рік шукав роботу, потім влаштувався до бюджетної організації. Після цього мене покликали до енергетичної компанії. Під час моєї роботи стався "Норд-Ост", і мене звільнили. Пам'ятаю, була неділя, мій начальник вийшов спеціально, щоб перевірити, чи працюють у компанії чеченці. З'ясувалося, що я один, і мене одразу вигнали. Коли дізнався з новин про "Норд-Ост", перша думка була: ну все, звільнять. Так і сталося.Після цього я довго не міг нікуди влаштуватися, але, зрештою, через одного чеченця знайшов місце виконроба. Мені було так нудно, що я почав робити будівельні розрахунки. Власник об'єкта дізнався про це і запропонував мені роботу в іншому місті із зарплатою втричі вищою за московську. Я перебрався, пропрацював рік, поставив на ноги місцеву компанію, повернувся до столиці та відкрив свою справу. Фірма була прибуткова, все йшло нормально. Поки що я не дізнався про свій статус.ВІЛЯ заробляв, мене всі любили, я приїжджав до Чечні, і це було свято. Усі знали, що я людина, яка зробила себе сама, про мене все говорили. І тут ніби спіткнувся, упав, проколовся, підірвався. Було дуже важко прийняти це. Коли я нарешті це прийняв, тоді я відчув свою смертність. Тоді я подумав, що хочу залишити щось після себе і відкрив свій перший ресторан. Туди приходили відомі люди, у мене з'явилися добрі зв'язки.Мені було років 35, я був у найкращій своїй формі, у мене були гроші, були і друзі, і вороги. Від друзів я отримував підтримку, вороги загрожували мені аутингом (публічне розголошення інформації про сексуальну орієнтацію. – Прим. ред.). Я тоді взяв псевдонім, закрив соцмережі, почистив список передплатників.Лео у СШАДізнавшись про свій ВІЛ-статус, я дав собі п'ять років. Зараз це смішно згадувати, але тоді у мене був такий термін у голові, і я вирішив, що всі ці п'ять років допомагатиму ЛГБТ-спільноті. Я тоді дуже ідеалізував їх, допомагав артистам-початківцям, діджеям, звичайним людям. Це мене гріло, мені було приємно це робити.Тоді я все про себе зрозумів. До цього я був внутрішнім гомофобом, не міг прийняти себе і все переконував себе, що бісексуальний. Крім цього, у мене були негативні емоції щодо жіночних хлопців. У ці п'ять років я став приймати людей такими, якими вони є.Тоді зміг реалізувати одні з найнезвичайніших, найкреативніших проектів у своєму бізнесі. Я був щасливий, що відкрив усі ці цікаві місця, ресторани, які матимуть змогу існувати, коли мене вже не буде. Це було важливе для мене. Дивний був час. Добре, що воно скінчилося.НападУ 2018 році мій знайомий із Чечні зателефонував і сказав, що йому загрожують через його орієнтацію і в цих погрозах є натяк на мене. Я спочатку нервувався, але потім заспокоївся, бо не було жодних прямих доказів того, що мені загрожує небезпека.Якось я вийшов з офісу і збирався їхати у справах. Неподалік стояли чоловіки, вони ховалися, щоб їх не було видно на камерах зовнішнього спостереження. Один із них запитав моє ім'я, при цьому він дивився на фотографію в телефоні, звіряв. Тоді я виглядав трохи інакше, ніж зазвичай: був без бороди, готувався до відкриття нового ресторану і саме зробив "уколи краси" (ін'єкції для розгладження зморшок. – Прим. ред.). Мене неможливо було впізнати. Я не став відповідати цим чоловікам, а лише спитав, мовляв, навіщо він вам потрібний. Тоді один із цих людей ударив мене в око. Далі він просто добивав, мабуть, ударів шість завдав одного і того ж місця.Це було о восьмій вечора, травень, навколо люди, але ніхто не втрутився. У мене кров текла, наче мене ножем порізали. Обличчя, шия, все було в крові. Потім перехожі викликали швидку, відвезли до лікарні, де мене спочатку не хотіли приймати. Всі кидалися через мій ВІЛ-позитивний статус, радили мені не робити операцію на око, хтось радив робити, повна плутанина. Мені пощастило, я натрапив на лікаря, який порадив не слухати нікого та поставити титановий імплант на місце, де було пошкоджено щелепу. Я так і зробив.Люди, які мене били, були кавказці, але не чеченці. Вони нічого не говорили, тільки спитали ім'я. Вони нічого не хотіли, не вимагали, просто побили.Я ходив до дільничного, котрий казав, що проводиться експертиза. Як виявилося, справу просто закрили. Це було під час чемпіонату світу з футболу, і справу зам'яли якраз перед його початком.Пішов до прокуратури писати скаргу. Співробітник, до якого я звернувся, говорив: "Так, у тебе серйозна справа, треба надсилати запит до Чеченської республіки, зважаючи на все, ноги ростуть звідти". Я запитав, чи це не загроза, а він відповідав: "Ні, чому ж, це наші колеги, ти прийшов зі скаргою, дивитися, чому на тебе напали". Він поставив галочку і прийняв мою заяву.Я звідти вийшов і купив білет. Ще два тижні залишався у Москві, намагався завершити свої справи, але не дуже успішно. У Росії бізнес не конвертується майже ніколи, якщо не Абрамович. Я повернув усі приміщення своїх ресторанів господарям, сів на літак і відлетів до Майамі.АмерикаМені тоді здавалося, що я втомлений від життя чоловік, що мені багато років, що я поїду до океану і житиму там, працюючи на звичайній роботі. Сидячи в аеропорту, я зрозумів, що це не моя історія. Там же купив квитки до Нью-Йорка і через 20 днів я прилетів сюди.Спочатку я жив у шелтері. У мене були якісь кишенькові гроші з собою, не дуже великі, але їх було достатньо, щоби прогодувати себе протягом якогось часу. Я розумів, що довго я не протягну, але так як у мене була ідея одразу ж закотити велику вечірку в Нью-Йорку, мене нічого не ламало. Мені всі говорили, мовляв, ти на дні, забудь про все, що в тебе було, ти тут ніхто. А в мене такої думки не було. Я точно знав, хто я, навіщо сюди приїхав, що робитиму тут.У шелтері я прожив п'ять місяців, після цього мені дали притулок і квартиру, потім переселили в квартиру трохи більше, де я зараз живу. Я влаштував тут невеликий затишок, як я його розумію, до мене приїжджають гості, друзі залишаються у мене, якщо їм нема де переночувати.Всі ці три роки я влаштовував у Нью-Йорку вечірки. Перша була у великому ресторані, потім були різні популярні гей-бари. Одного літа я організував перший російськомовний прайд та фестиваль. Приїжджали люди із Росії, місцеві були. 12 грудня я влаштував ще одну велику вечірку в Нью-Йорку, привіз із Москви найвідомішу драг-квін, були зірки американської ЛГБТ-сцени, всі квитки були розкуплені.ЛГБТ-черкеськаПід час гей-прайду в Нью-Йорку я хотів влаштувати якусь акцію, перформанс. Грошей у мене тоді не було, і я вирішив пройтися комісійними магазинами. Заходжу в один – висить біла сукня-халат на трьох ґудзиках. Матеріал щільний, але водночас хвилястий, не меніться. Приніс усе це додому, рукави підрізав, закріпив степлером, потім купив червону кофту, зробив пояс, замість кинджала в мене був батіг. Далі найважливіше - що робити з цими кишеньками для патронів? Спочатку хотів фломастери різноколірні поставити, але все одно виглядало як патрони. Побачив у магазині набір кистей для малювання і гадаю – ось воно!Цей костюм має символізм. Білий колір – це чистота моїх намірів. Пензлики замість патронів означають, що в 21-му столітті наша зброя – це слово та мистецтво. Усі документи про надання притулку мені надіслали у великій пластиковій папці. З цієї папки я зробив основу для папахи, на неї степлером прикріпив леопардову тканину, купив за п'ять доларів ЛГБТ-прапор і зробив маску. Потім я зробив великий плакат, на якому було написано: "Хто б що не казав, я існую: чеченець-гей". І ось із цим плакатом я пішов на прайд.БезпекаЦі акції, заходи, які я проводжу, вони не виходять за рамки, які влада Чечні не могла б вжити. Коли я був у Москві, я особливо не боявся. Дотримувався якихось необхідних заходів безпеки, але параної в мене ніколи не було. Мені здається, мене в певному сенсі це рятувало. Поки відкрите цькування не почалося, мене взагалі не чіпали. Єдине, з чим мене дошкуляли, – це питання, коли я одружуся. Я відмовлявся, казав, що не до цього поки що, всіх треба нагодувати, напоїти.Був один курйозний момент у моєму особистому житті. Коли я почав нарешті зустрічатися з хлопцями, я закохався у дівчину. Тепер я розумію, що я закохався не в неї, а в те життя, яке б у мене могло бути. Я розумів, що вона була б мені добрим другом, соратником, що я міг би їй все довірити, і, в принципі, ми могли б нормально жити. Напевно, так живе багато геїв у Чечні. Але моя мама тоді сказала, що вона не схвалює цей союз.Потім ще раз мене хотіли поцупити, познайомили з дівчиною. Вона мені сподобалася, гарна, мила дівчина, але тут усі мої сестри сказали "ні". Причина: вона негарна. Я говорю, а до чого тут її краса? Вони кажуть, ні, вона негарна. Тобто дорікнути мені, що я не хотів одружитися, вони теж не можуть.Насправді з тих, хто в сім'ї заробляє, попиту менший, тому мене не дуже діставали навіть із цим. А з приводу моєї орієнтації це були часи, коли тебе за руку треба спіймати, щоб звинуватити в такому.Навіть живучи тут, у Штатах, фотографію зі своїм обличчям ніде не викладаю. Я давав інтерв'ю один раз, але навіть у масці я був пізнаваний, тому попросив прибрати знімок. Якщо хтось поставить собі за мету, звичайно, мене знайдуть. Очевидно, те, що я зараз роблю, "не колише" кадировців. Вони там мають зовсім інші турботи. Мені здається, що геї, які виїхали з Росії, вони їх (влада Чечні. – Прим. ред.) не хвилюють. Якщо ми не повернемося, то їм не має значення.Чи я усвідомлюю, що будуть проблеми, якщо я перейду цю грань, – віддаю. Чи я хочу займатися активізмом – дуже хочу. Звичайно, я не зміг би все це робити, будучи вдома. Зараз я просто користуюся тим, що вони мене не знають, не знають моє ім'я. Якби захотіли – дізналися б, але, певне, завдання таке не варте. Звичайно, я не можу сказати, що зовсім непомітний, негативні коментарі та повідомлення мені теж пишуть. Коли я таке отримую, я відповідаю, що Аллах любить усіх, бо я не маю конфлікту з тим, що я мусульманин. Я це приймаю, як і те, що я чеченець і гей із ВІЛ-позитивним статусом.***Про тортури, які в Чечні наражають на людей, запідозрених у гомосексуальності, стало відомо з початку 2017 року. Про переслідування розповів колишній житель Грозного Амін Джабраїлов (він став першим етнічним чеченцем, який публічно зробив це під своїм ім'ям), а також уродженець Омської області Максим Лапунов, який якийсь час жив у Грозному. І Лапунов, і Джабраїлов були заарештовані та провели деякий час у камерах у різних в'язницях, де їх били, катували струмом та вимагали назвати інших представників ЛГБТ-спільноти.Російська влада має подвоїти свої зусилля, щоб знайти та покарати винних у злочинах проти представників ЛГБТІ-спільноти в Чеченській республіці, а також виплатити компенсації жертвам цих злочинів. Про це йдеться в резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) "Боротьба зі зростаючою ненавистю до ЛГБТІ в Європі", ухваленої 26 січня у Страсбурзі. Але, зрозуміло, після початку кривавої війни проти Україні, в це вже ніхто не вірить.Джерело Радіо Свобода

Корпорація Marvel рік у рік створює дедалі більше ЛГБТ-персонажів. Таким чином фільми та комікси компанії дозволяють нормалізувати у свідомості глядачів різноманітність сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Ми пропонуємо вам познайомитися з персонажами Marvel, які є частиною ЛГБТ-спільноти.1. ЛокіОдин із найпопулярніших та неоднозначних персонажів кіновселеного Marvel у серіалі 2021 року був заявлений як бісексуал. У діалозі зі своєю альтер-версією Сільвією Локі каже, що у нього «були стосунки як із принцесами, так і з принцами».Бісексуальність принца Асгарда підтвердила і режисер серіалу Кейт Херрон.З того моменту, як я приєдналася до Локі, для мене було важливо визнати Локі бісексуалом. Це частина того, хто він є, і того, ким я є. Я знаю, це маленький крок, але я щаслива всім серцем сказати, що тепер це канон.Варто зазначити, що в оригінальному скандинавському міфі Локі має ще більшу пластичність сексуальності та гендерної ідентичності. Адже він перетворювався на кобилу і в такому вигляді виносив і народив восьминогого жеребця Слейпніра.2. ФастосЦей персонаж з'явився у фільмі "Вічні". Стародавній безсмертний чорношкірий гей живе у сучасній Америці з чоловіком та маленьким сином. Образ Фастоса зламує відразу кілька пластів соціального неприйняття – це і чорний колір шкіри героя, і відкрита гей-родина, і дитина у ЛГБТ-родині. При цьому Фастос намагається прищепити синові відразу до насильства і пояснити хлопчику, що будь-яку проблему можна вирішити шляхом переговорів.До слова, на Росії фільм "Вічні" через персонажа-гея отримав рейтинг 18+.3. ДедпулМабуть, найскандальніший із усіх персонажів Марвел. Обидва фільми про Дедпула просякнуті чорним гумором, відвертими жартами, а сам герой аж ніяк не зразок зразкової поведінки. Зате здатний регенерувати практично з будь-якого шматка свого тіла та мислить нестандартно.Пансексуальність Дедпула заявлено ще у коміксах. І її підтверджує режисер кінофільмів Тім Міллер:Пансексуальний! Хочу, щоби мене цитували. Пансексуальний Дедпул.4. АнжелаПерсонаж у коміксі Тодда Макфарлейна "Spawn", створена Нілом Гейманом. Анжела – сестра Тора та дочка Одіна, та її справжнє ім'я Алдриф. Дитиною вона несподівано зникла з дому, і її визнали загиблою. Насправді ж її викрали та доставили у світ Хевен, де приймальна мати Лоріель виховала її як Ангела. Дізналася про свою справжню природу Анжела набагато пізніше.Анжела складається з відносин з дівчиною на ім'я Сірка, з якою вони разом подорожують різними світами і захищають всесвіт. Декілька років вони прожили в Брукліні, виховуючи прийомну дочку Лію.5. АнолПерсонаж серії коміксів "Мутанти Ікс". Справжнє ім'я юнака Віктор Борковський, і йому 16 років на момент появи у сюжеті. Віктор володіє здібностями хамелеону та відповідним виглядом. Він народився в Росії, але з раннього дитинства жив у США та став частиною команди професора Ксав'є.Віктор – гей і це відкрито заявлено в коміксах. Частину його сюжету автори планували будувати на тому, що друзі та близькі не приймуть його орієнтацію. Проте подальший перегляд характерів персонажів та його стосунків змусив творців відмовитися від цього рішення.6. ВалькіріяУ кіноселені Марвел Валькірія з'являється у фільмі «Тор: Рагнарек», хоча за коміксами вона була відома задовго до цього. Валькірії і в скандинавській міфології, і в коміксах забирають душі загиблих воїнів із поля бою та відносять їх до Вальгалу. І, звичайно, борються за Асгард.Валькірія у фільмі – втікача та бунтарка, яка регулярно віддає належне алкоголю. Багато глядачів висловили обурення, що персонаж вийшов «пацанкою», і що вона «недостатньо сексуальна». Проте Тесса Томпсон, актриса, яка зіграла Валькірію, вважає, що її героїні переживати в цьому питанні нема про що.Вона бі. І так, її мало хвилює, що про неї думають чоловіки. Яке задоволення грати!Так, Валькірія – бісексуальна. У фільмі "Месники: Фінал" вона стає королем Асгарда. І ось, що з цього приводу вважає актриса:Як нового короля, їй необхідно знайти собі королеву. Це буде її головне завдання. Вона має кілька ідей. Триматимемо вас в курсі.7. ДакенПерсонаж коміксів Марвел, присвячених Людям Х. Справжнє ім'я цього мутанта Акіхіро, і він син Росомахи. Від батька Дакен успадкував і висувні пазурі, і регенерацію. Але, на відміну від гетеросексуального Логана, Акіхіро – бісексуал.Відносинам, флірту та сексуальним контактам Акіхіро в його історії відведено чимале місце. У коміксах, де він з'являється, регулярно описується його взаємодія з партнерами обох гендерів, постійними та випадковими. При цьому він не соромиться використовувати свою чарівність проти ворогів і нерідко використовує флірт задля досягнення своїх цілей.8. КоргКорг - ще один персонаж Марвел, який набагато відоміший любителям коміксів, ніж глядачам кінофільмів. Він фігурує в історіях про Халку та Тору. Це величезна кам'яна людина, представниця раси кронанцев. Він потрапив у полон і опинився як гладіатор на алеї - саме в цій ситуації його і застає сюжет фільму «Тор: Рагнарек».Згідно з сюжетом коміксів, Корг – гей. Однак його сексуальна орієнтація ніяк не відображена в цьому фільмі і не відображатиметься в наступному. «Тор: Кохання та грім». З погляду знімальної групи, Корг лише недавно пережив розрив у відносинах зі своїм партнером і поки що не готовий до нових.10. КсавінУ коміксах Марвел цей персонаж належить до команди Втікачів. Ксавін – принц раси Скруллов. Або принцеса. Справа в тому, що вона здатна змінювати свій вигляд, стаючи за своїм бажанням чоловіком, то жінкою. Битися Ксавін віддає перевагу в чоловічому вигляді, зате відносини будує виключно в жіночому - і з жінкою.Партнерку Ксавін звуть Кароліна Дін, і спочатку їхній шлюб був задуманий як династичний, з метою примирити населення двох планет. Але коли Ксавін у своїй чоловічій іпостасі з'явилася на Землю за Кароліною, та заявила, що не може бути разом із принцом, оскільки вона є лесбіянка. Заради неї Ксавін трансформувалася в жіночу іпостась – і їхній роман таки відбувся.ТОП-10 ЛГБТ-персонажів всесвіту Марвел. Частина 2 за цим посиланням. 

Увесь червень у світі на вулицях майорять веселкові стяги на честь Pride Month, проходять марші та інші заходи, які мають на меті привернути увагу громадськості до проблем та потреб ЛГБТ-людей, а також відсвяткувати уже досягнене.Спеціально для українців на цей період український кліпмейкер, автор відео для Ріаnобой, Jerry Heil, Христини Соловій та ЛГБТ-активіст Юрій Двіжон стане провідником у цю важливу тему. Що таке Pride Month?Вже 51 рік поспіль ЛГБТ+ люди та їхні союзники в червні святкують Pride Month. Протягом цього періоду вони вшановують прогрес, якого досягли в правах та свободах для себе.У цей час відбувається безліч освітніх та розважальних івентів, міста майорять веселковими кольорами, а бренди одягу випускають ЛГБТ+ символіку, в якій люди потім приходять на сам Прайд. У 2019 H&M вперше в Україні продавав одну з таких колекцій, що було революційно та дуже сміливо.Минулого року в рамках Pride Month я презентував свій документальний фільм про життя українських ЛГБТ-емігрантів в США «Не ховай очей-2». Через коронавірус продовження третьої частини фільму, на жаль, довелось перенести на 2021 рік. Чому Pride Month святкують у червні?Як показує історія, щоб отримати бажані права та зміни, інколи потрібен насильницький спротив.Червень для Pride Month був вибраний невипадково. 28 червня 1969 року в Нью-Йоркському гей-барі «Стоунволл-інн» стався черговий поліцейський рейд. Під час перевірки у барі запалювали світло, клієнти вишиковувалися в шеренгу й надавали посвідчення для перевірки. Клієнтів бару, у яких не було посвідчення, заарештовували, іншим дозволяли спокійно піти геть. Жінки були зобов’язані носити мінімум три елементи жіночого одягу, інакше їх забирали до відділку.У ті часи гомосексуальні дії навіть між дорослими людьми за взаємною згодою в приватних будинках були кримінальним злочином на всій території США (за винятком Іллінойсу, що декриміналізував їх у 1961 році).У двадцяти штатах існував закон, за яким будь-яку людину можна було затримати за підозрою в гомосексуальності. У штатах Пенсильванія і Каліфорнія осіб, яких запідозрили в цьому, могли помістити до психіатричної клініки на все життя. Після того доленосного червневого вечора спільнота почала відкрито та рішуче противитись дискримінації.Першою, хто виступив проти, була темношкіра трансгендерна жінка. Вона кинула в поліцейського камінь. Після цього почався п’ятиденний бунт, який дуже схожий на протести у наші дні в США за права темношкірих.Саме під час такого кривавого місива, де помирали люди, відбувся перший Прайд. Як показує історія, щоб отримати бажані права та зміни, інколи потрібен насильницький спротив. Тому серед активістів у світі є слоган: «Права не дають, права беруть!». Ця повістка й досі актуальна в Україні.Читайте також: Прайд-месяц: вспоминаем лучшие фильмы на ЛГБТ-тематикуВ чому різниця між Прайдом в Україні та світі?Для мене різниця між прайдом в Україні та прайдом в Європі або США в тому, що там усе проходить як святкування (celebration) прав, які  ЛГБТ+ люди вже здобули.В Україні це все ж таки ще залишається більш політичним контекстом та боротьбою. Саме тому ми називаємо його також Маршем Рівності, де найактуальнішою є перш за все правова повістка. Прайд місяць — це про видимість в контексті того, що в нас досі немає жодного урівняння з правами гетеросексуальних людей. Наприклад, я, як гей та громадянин Україн, досі не можу зі своїм хлопцем узаконити права. Насправді для цього потрібен не тільки Прайд місяць, адже живемо ми протягом 365 днів в рік.Прайд-2020 в режимі онлайнЗапланований Прайд місяць мав відбутися з 17 травня по 21 червня 2020 року. Але карантинні обмеження внесли свої корективи, тому наразі місяць змінив формат та переноситься в онлайн під назвою ПрайдОнлайн.Упродовж усього місяця, починаючи з 6 червня, щосуботи та щонеділі, в соцмережах КиївПрайду та на інших діджитал-платформах відбуватиметься серія онлайн-івентів про рух ЛГБТ+ в Україні та світі.21 червня Марш Рівності відбудеться онлайн. Сам Прайд став хорошою традицією, коли ми можемо вийти на вулиці Києва, заявити про своє існування та зібратися всі разом, підкреслюючи нашу видимість. Але цього року Марш Рівності у форматі онлайн відбудеться вперше в історії українського прайд-руху.Також КиївПрайд долучиться до всесвітнього GlobalPride: міжнародної події за участю найбільших світових Прайдів. Кожен Прайд матиме часовий проміжок, щоб презентувати та коротко розповісти про себе.У програмі ПрайдОнлайн заплановано лекції про квір-мистецтво, живу бібліотеку, питання-відповіді мам ЛГБТ+ дітей, панельні дискусії про трансформацію активізму в умовах пандемії. Закінчиться ПрайдОнлайн онлайн-вечіркою PrideParty.Фото - архів Юрія Двіжона, ORESTДжерело Marie Claire

Шотландський рефері Крейг Нейпір повідомив про свою нетрадиційну сексуальну орієнтацію. За словами судді, його надихнув вчинок хавбека "Блекпула" Джейка Деніелса, як розповідає BBC.Рефері: У футболі цей бар'єр ще існуєУ Шотландії арбітр вищої ліги здійснив камінг-аут і надихнув колегу / скриншот з відеоШотландські арбітри Крейг Неп'єр та Ллойд Вілсон розкрили свою сексуальну орієнтацію. Одразу два судді стали першими представниками цієї професії у Шотландії, які публічно заявили про свою гомосексуальність.Я ніколи не думав, що сидітиму тут і говоритиму про це. Це те, з чим я жив довгий час. То був важкий шлях. Дуже важливо, що такі люди, як я, готові робити такі кроки. Я не думаю, що загалом це повинно стати новиною, але зараз – має, тому що нам потрібно змінити ситуацію і дати відчути людям, що вони можуть бути самими собою, – зазначив Неп'єр.Рефері сподівається, що його вчинок надихне когось бути собою."У футболі цей бар'єр ще існує. Сподіваюся, тут, у Шотландії, я зможу зіграти невелику роль та надихнути когось бути собою", – додав Крейг.У відео на твіттер-акаунті Шотландської футбольної асоціації Нейпір розказав, що бажає допомогти позбутися стигми й страху, які інші люди в його становищі можуть відчувати через розкриття власної сексуальної орієнтації.Після цього на камінг-аут наважився арбітр Ллойд Вілсон, який судить у нижчих лігах Шотландії. В інтерв'ю Sky Sports він зізнався, що приховував свою сексуальність аж 17 років.Думаю, що тепер я можу ходити вулицями, не відчуваючи себе таким, ніби я якийсь не такий, – заявив Вілсон.Надихнув вчинок ДеніелсНейпір надихнув вчинок Джейк Деніелс, який у травні здійснив історичний для Англії камінг-аут.17-річний форвард зізнався, що є геєм, ставши першим чинним професіональним футболістом у Великобританії, що здійснив камінг-аут.Джерело 24 канал

Російська гомофобія з'їла мозок Кадирова. Глава Чечні Рамзан Кадиров дав перше за багато років інтерв'ю представнику західних засобів інформації.Він погодився на бесіду з редактором спортивного відділу американського кабельного телеканалу HBO Девідом Скоттом, який у тому числі поставив йому питання про становище з правами ЛГБТ у Чечні і попросив прокоментувати повідомлення про тортури і страти в республіці геїв.Кадиров фізично знищує всіх, хто схожий на геїв у Чечні / фото TASSУ відповідь Кадиров заявив, що "це все нісенітниця" і в Чечні взагалі немає геїв."А якщо є, заберіть їх до Канади, хвала Аллаху, подалі від нас... щоб очистити кров", - додав він.Кадиров назвав гомосексуалів шайтанами і заявив: "Вони нелюди. І будь вони прокляті за те, що вони на нас намовляють".На наступне запитання, чи Кадиров США вважає ворогом своєї країни, той відповів, що Америка веде антиросійську політику проти керівництва країни, але не є достатньо сильною країною, щоб вважати її ворогом Росії."У нас є сильна держава та ядерна держава. Навіть якщо наш уряд буде повністю знищено, туди полетять наші ракети. Ми весь світ поставимо на рак", - заявив глава Чеченської Республіки.Збоченість пошуком геїв та загрозиНа початку квітня "Нова газета" опублікувала розслідування про масові затримання та тортури жителів Чечні. У ньому йшлося, що в республіці за останні тижні було затримано більше сотні чоловіків, яких запідозрили у гомосексуальних зв'язках.Пізніше видання опублікувало імена 27 осіб, які, за даними журналістів газети, після затримання чеченською владою було розстріляно в ніч проти 26 січня. Чеченські офіційні особи та місцеві представники духовенства дуже різко відреагували на ці повідомлення. Так, прес-секретар голови Чечні Альві Карімов заявив, що розслідування "Нової газети" – "абсолютна брехня". За його словами, "не можна затримувати та утискувати того, кого просто немає в республіці".У зв'язку з публікацією статей про переслідування геїв у Чечні на адресу журналістів "Нової" почали надходити погрози.Занепокоєння у зв'язку з правами ЛГБТ у Чечні висловлювало багато західних політиків. У тому числі, цю тему обговорювала з Володимиром Путіним канцлер Німеччини Ангела Меркель. А заступник глави британського МЗС Алан Дункан присвятив цій проблемі спеціальну доповідь у парламенті, назвавши переслідування геїв у Чечні "абсолютним варварством".У травні двоє гей-мешканців Чечні, які були змушені залишити республіку після переслідувань через свою гомосексуальність, отримали притулок у Литві.Джерело BBC

Громадянин Рахім Ошакбаєв обіцяє викорінити «середньовічні гомофобії» співвітчизників. Молодіжна організація лесбіянок, геїв та трансгендерів IGLYO завершила збір коштів на створення першої у Середній Азії політичної сили нетрадиційної орієнтації, як пише Luxemburg Herald.Главою нової гей-партії Казахстану стане активіст Рахім Ошакбаєв. За словами керівника IGLYO Юена Платта, Ошакбаєв як ніхто інший заслужив стати вождем сильних та пригноблених казахстанців.«Без сумнівів Рахім Ошакбаєв це справжній лідер, людина твердих переконань, здатна повести Казахстан шляхом свободи і рівності. Розумний, винахідливий, політично підкований та шановний серед простих людей та еліт. Саме такий ватажок має вивести цю країну із мороку середньовіччя, де геї, лесбіянки та трансгендери вважаються ізгоями, юродивими, яким немає місця у соціумі», - заявив Юен Платт.Влітку Рахім Ошакбаєв має намір презентувати свою книгу «Історія розвитку та перспективи ЛГБТ руху в Казахстані». У ній він пише про зародження гей-культури в Казахстані, а також ділиться пікантними подробицями життя чоловіків далеко від жінок під час походів «Золотої Орди». Найімовірніше, саме на презентації свого першого літературного твору Ошакбаєв оголосить офіційно про створення своєї політичної сили.Якщо це не черговий спритний трюк, а реальна політична мета, то її можна лише вітати. А ще можна прочитати, як гомосексуальна ідентичність стала можливою завдяки емансипаційній стороні капіталізму.

Український актор Олександр Піскунов, відомий за фільмом Кіборги, здійснив камінг-аут. Про це він повідомив у своїх соціальних мережах. На своїй сторінці в Instagram зірка серіалу "І будуть люди" та фільму "Кіборги" повідомив, що він гей."Я гей. І це дуже болить", - написав Піскунов у публікації.Про причини свого камінг-ауту актор не повідомив. Дехто припустив, що він може бути пов'язаний із війною, яку Росія веде проти України. Але користувачі так і не зрозуміли, чому це зачіпає актора. Адже в українському суспільстві дедалі адекватніше ставляться до ЛГБТ і, як пише видання sport.znaj.ua, «у кохання немає статі».«Обійняла на знак підтримки», «Від цього ти не стаєш меншою за hot person, ми любимо і поважаємо тебе таким, який ти є❤️», «Ми живемо у вільній країні. Ким хочеш, тим і будь. Право кожної людини», «Санько, любов не має статі. Ти людина! Бережи себе», - пишуть користувачі в коментарях.Олександр Піскунов відомий не тільки як актор. Зі шкільних років він намагався вчитися на фортепіано, потім на вірменському музичному інструменті дудуку, саксофоні та інших інструментах. Також його визнають відмінним співаком та танцюристом.Раніше Український співак Melovin здійснив камінґаут як бісексуал.

Український співак MELOVIN зробив відверте зізнання, що в нього був секс лише з чоловіками, а камінг-аут у якості того, що він бісексуал - це брехня. В артиста не було інтимної близькості з дівчатами. Співак MELOVIN влітку зробив камінгаут.Після цього довкола особистого життя виконавця з'явилося чимало пліток. Особливо після того, як Мел розповів, що шість років зустрічався з хлопцем. Тому деякі фани почали вважати, що артист насправді бісексуал. Втім, зірка хоч і зізнався, що у нього був секс лише з чоловіками, однак дівчата йому також подобаються.MELOVIN / фото instagram.com/atlasweekend"Це дуже безглуздо говорити, що я гей. Люди, які це говорять, вони не знають мене краще, аніж я себе. Вони не знають, які в мене стосунки. Це все дуже дико", - поділився співак на YouTube-каналі DOROTYE.Втім, знаменитість зізнався, що йому б хотілося вже знайти свою другу половинку. Неважливо, хто це буде: дівчина чи чоловік. До речі, зірка також натякнув, що цього року вперше по-справжньому закохався. Скоріш за все, обранцем співака був чоловік.Джерело ТСН

Відомо відео, яке стало мемом в українських соцмережах продовжує свою історію. В Єкатеринбурзі 10-класники станцювали гачі-танець на останньому дзвінку (з'ясувалося, що ні), і тепер їх звинувачують у пропаганді ЛГБТ.У Єкатеринбурзі школярі 12 травня зняли ролик із пародійним танцем, який дуже сильно порушив пропагандиста Володимира Соловйова. Десятикласники елітного ліцею №12 танцювали у рожевих футболках, а потім у портупеях. Пацанячий тверк викликав у гомофобного пропагандиста Соловйова бурю емоцій.Російські школярі стати поперек глотки пропагандистам«А зараз про мій улюблений Єкатеринбург. Просто не можу відмовити собі у цьому задоволенні. Це називається ось хоч стій, хоч падай. Останній дзвінок у стилі "Єльцин Центру", щось таке. Повітря свободи по-ельцинцентрівськи, але точно не по-уральськи. Я чекаю, мені цікаво, а губернатор теж випише премію? А міська дума Єкатеринбурга? Ні? Не випише?», — бризкав слиною пропагандист.Місцевій владі довелося виправдовуватись, що ролик зняли ще 12 травня на творчому конкурсі «Танцювальна галактика», а сам танець був пародією. Але, мовляв, перевірку провели, навіювання зробили, класну годину влаштували, більше не повториться.У процесі навіювання міністр освіти Свердловської області Юрій Біктуганов, хотів, було звільнити директора ліцею Любов Кульову. Але батьки учнів екстрено зібралися під стінами ліцею та стали на бік педагога.«Не можна прогинатися під Соловйова! Я сам тут навчався! Любов Михайлівна була моїм класним керівником!» — вигукнув батько одного з учнів.Батьківський комітет та громадські діячі зчинили шум, і директора залишили на посаді. Пропагандисти, звичайно, заспокоїлися не так швидко. Тіна Канделакі викинула думку, що у всьому винні уроки толерантності та уроки танців.Ну а Володимир Соловйов, отримавши порцію ганебного насолоди, переключився на інші інфоприводи. Тим часом, вчені довели, що виховання в одностатевих сім'ях не має жодного негативного впливу на розвиток дитини.

У Китаї немає свободи слова та самовираження - все контролює комуністична партія. Популярний відеоблогер з Китаю зважився на відчайдушний крок, щоб перестати зазнавати тиску суспільства. Але цензура постаралася його «скасувати». На початку травня популярний китайський фуд-блогер І Шіцзі (一食纪) наклав на себе руки. У посмертному ролику І зізнався, що він гей. Він сказав, що був надто нещасним, щоб продовжувати жити у тоталітарному Китаї.«Я гей, і я радий, що нарешті можу в цьому відкрито зізнатися. Я б все одно ніколи не зміг одружитися та мати дітей. Суспільство комуністів зробило мене дуже нещасним, тому я не хотів би змушувати когось ще переживати те саме», — каже І Шіцзі у своєму останньому відео.Самотній кухар без обличчяВін був зіркою першої величини. На канал І Шіцзі, розміщений на платформі Bilibili, підписано трохи більше півмільйона людей. Для півторамільярдного Китаю це зовсім небагато. Перший запис був опублікований у 2019 роціМайже всі ролики однакові. І Шіцзі готує чергову страву на своїй кухні, а потім обідає на самоті. Він ніколи не показував свого обличчя та не розповідав про особисте життя. Ніхто не знав його справжнього імені. Він просто готував та їв. Завжди один. Загалом 263 ролики. У середньому вони набирали 50 тисяч переглядів.Запізніле визнанняАле останній запис був іншим. Під назвою «Дякую і прощайте». І Шіцзі розповів усе про себе. Про те, як з'їхав від своєї родини у 2016 році. Про те, як все життя відчував себе нескінченно самотньою людиною. І про те, що він – гей.Прощаючись, І Шіцзі попросив своїх шанувальників не сумувати і нагадав, що для них він лише один перехожий. Він побажав кожному з глядачів провести решту життя щасливими.Просто хотів бути щасливим, як іншіОдразу після публікації ролика фанати забили на сполох. Одні просили І «трохи почекати», інші намагалися зв'язатися з ним через адміністраторів платформи, треті дзвонили до поліції. Через годину після виходу ролика співробітники Bilibili повідомили аудиторію, що не змогли вийти на зв'язок з І Шіцзі і вже звернулися до правоохоронних органів. Але вже було пізно.Зрозуміло, прощальне відео стало найпопулярнішим на каналі. З моменту виходу в травні воно зібрало понад 4,2 млн переглядів та понад 56 тисяч коментарів.Якщо ти гей у КНР, тебе немаКитайські ЗМІ одразу ж підхопили новину про смерть блогера, проте не розкривали справжню причину суїциду. Про те, що І Шіцзі був геєм, воліли просто не згадувати. Цензура просто замазала у скріншоті прощального відео слова, в яких це згадується. За фактом, комуністи спробували заткнути І Шіцзі навіть після смерті.Цим вчинком китайські цензори викликали обурення в аудиторії. Ставлення ЗМІ багато хто вважав «неетичним» та «неповажним».«Він віддав своє життя за цей момент щирості. Єдина мить, коли він міг бути самим собою. Проте ЗМІ вирішили цей момент просто стерти», - говорить пост у Weibo, який набрав 280 тис. лайків.Йому вторили й інші ЛГБТ-люди, які щодня стикаються з дискримінацією в китайському суспільстві. Їх не страчують як в Ірані і не піддають тортурам та шантажу як у деяких країнах пострадянського простору. Їх просто «скасовують». Репрезентацію одностатевих стосунків неможливо побачити на китайському телебаченні. Торік у рамках боротьби уряду з «фемінними» блогерами на платформі Douyin багато каналів було заблоковано.Якщо ЛГБТ-тематика і з'являється у ЗМІ, то лише як предмет засудження «згубного впливу Заходу». Представники ЛГБТ-спільноти в Китаї піддаються засудженню та дискримінації, про будь-які форми визнання одностатевих партнерств не може бути й мови.«Як гей, я можу сказати, що завжди відчував те саме. Мені важко спілкуватися з людьми, і мене не влаштовують нинішні соціальні норми. Я теж люблю готувати, але іноді мені важко знайти причини, щоб жити далі», — написав один із коментаторів.Проблема лише в тому, що жодна цензура та жодні репресії не можуть скасувати сам факт існування веселкових людей. Вони не обирали, де та якими народитися. Все, що їм потрібне – це любов. Просте право знайти рідну людину та побудувати з нею своє маленьке щастя. Але тоталітарні суспільства продовжують їх ненавидіти. І — прямо чи опосередковано — вбивати.

Червень у якості Місяця Гордості ЛГБТ+ підносить свої сюрпризи. Пісня Born This Way протягом шести тижнів після виходу очолювала чарт Hot 100. Повний символізм кліп лише посилив зміст її тексту. У підсумку Born This Way більшістю голосів визнано гімном ЛГБТ.На другому місці опинилася Дайана Росс із піснею I'm Coming Out. На третьому – Глорія Гейнор та її композиція I Will Survive. До першої десятки також потрапили Vogue Мадонни, True Colors Сінді Лопер, Constant Craving від k.d. lang, Let's Have a Kiki групи Scissor Sisters, I'm Every Woman Чакі Хан, Dancing on My Own Робін та Don't Leave Me This Way Тельми Х'юстон.«Як пісня стає гей-гімном? Як і сама спільнота ЛГБТК+, наш саундтрек є широким і різноманітним. Ми записали нашу історію та внесок у культуру через музику, і цим списком ми визнаємо та пам'ятаємо попередників, які уможливили позитивні зміни, які ми спостерігаємо протягом десятиліть», — йдеться в описі списку.Усього список складається з 60 треків. Познайомитись з ним можна на сайті видання.

Ніл Патрік Харріс зіграє головну роль у новому комедійному серіалі про 40-річного гея, який вважав своє життя ідеальним, поки його не покинув партнер, залишивши на самоті в Нью-Йорку. Прем'єру заплановано на 2022 рік.Про зміст серіалу під назвою «Uncoupled» (Не пов'язаний, вільний) та призначення на головну роль 48-річного Нілу Патріка Харріса стало відомо у серпні. Цього тижня з'явилася інформація про акторський склад другого плану.Роль менеджера Коліна, давнього партнера, який покинув Майкла, зіграє ще один відкритий гей, 55-річний Так Уоткінс, відомий ролями у «Відчайдушних домогосподарках» та серіалі минулого року «Хлопці у групі».Актор Ніл Патрік ХаррісАктор є відкритим геєм з 2013 року і зараз виховує двох близнюків, дочку Кетчен та сина Кертіса, народжених від сурогатної матері.Два кошмари за нічСюжет будується навколо ситуації, де опинився 40-річний житель Нью-Йорка Майкл. Він вважав, що його життя майже ідеальне, поки чоловік не покинув його, через 17 років спільного життя. За одну драматичну ніч Майклу доводиться зіткнутися з двома кошмарами - втратити людину, яку він вважав своєю другою половиною, і раптово виявитися самотнім сорокалітнім геєм у величезному місті.«Хлопці у групі». Так Уоткінс (у центрі)У постійному складі «Uncoupled» також зніматимуться Тіш Кемпбелл («Доктор Кен»), Емерсон Брукс («Останній корабель») та Брукс Ашманскас («Птах доброго Господа»). А також володарка премії Оскар Марша Гей Харден у ролі багатої світської левиці, яка переживає власну драму розлучення.Тиша Кемпбелл виступить у ролі впливової ріелторки, ділової партнерки та вірного друга Майкла. Емерсон Брукс зіграє ще одного близького друга, успішного телевізійного метеоролога, небайдужого до молодих людей. Брукс Ашманскас виконає роль гея-сноба та арт-дилера, якому не щастить у романтичних відносинах.Серіал продюсують Даррен Стар («Молода» та «Емілі в Парижі») та продюсер комедійного серіалу «Американська сімейка» Джеффрі Річман. Прем'єра відбудеться 2022 року.«Це гріх», 2021Нагадаємо, що Ніл Патрік Харріс підтвердив, що є геєм у 2006 році. "Я радий розсіяти будь-які чутки або помилки, і дуже гордий тим, що можу заявити: я щасливий гей, живу повноцінним життям і відчуваю величезне задоволення від того, що мені випало працювати з чудовими людьми над справою, яку я люблю", - написав він. у заяві.Ще одна роль «гея з сумним обличчям» була для Ніла Патріка Харріса успішною. Міні-серіал «Це гріх», де він зіграв лондонського гея, який живе з партнером в епоху епідемії СНІДу у 1980-ті роки, був відзначений Британською національною телевізійною премією.Разом із чоловіком, актором та шеф-кухарем Девідом Барткою, він виховує сина Гідеона Скотта та доньку Харпер Грейс 2010 року народження.Джерело Queerty

Полійейські розмовляли і матюкались російською. У Києві стався неприємний інцидент між трьома поліцейськими та представником ЛГБТ-спільноти. Правоохоронці побили хлопця за те, що на ньому була “райдужна” символіка.Деталі Styler розповвів сам постраждалий ЛГБТ-активіст Марко Крикун. Як стало зрозуміло, хлопчика бугії-поліцейські побили за "підозрою", що він гей. Цей хлопчик робить ТікТоки українською мовоюІнцидент стався у Києві біля Голосіївського парку на вулиці Генерала Родимцева. Марко гуляв, коли до нього під’їхала поліцейська автівка. З авто вийшло троє людей. За словами активіста, поліцейські підійшли і вимагали показати телефон. Сказали, що він схожий на диверсанта.Між іншим - Марш Рівності 2022 в Україні перенесли до Варшави.Далі, як зазначає постраждалий, він показав свій паспорт і попросив, щоб поліцейські показали їхні документи. Хотів пересвідчитися, що вони справді з поліції. Але його прохання “розізлило” людей у поліцейській формі.“Під час перегляду паспорту поліцейські звернули увагу на те, що я з Донецька. Вони зазначили, що це робить мене підозрілою людиною. Поліцейські використовували нецензурну лексику. На мені був браслет з символікою ЛГБТ+. Один з поліцейських кілька разів поставив мені питання: “Ты что, заднеприводный?” – розповідає Крикун.“Поліцейський вибив у мене з рук телефон з павербанком, гаджети розлетілися по кущах. Після цього він вдарив мене у живіт. Мене силою відвели на узбіччя в ліс, повалили на землю, прихилили головою до землі. Кілька хвилин мене тримали в такій позі і наносили удари рукою”, – зазначає потерпілий.Активіст каже, що поліція силою примусила вибачатися.“За що вибачатися? Не зрозуміло. Можливо, за сексуальну орієнтацію чи за те, що я з Донецька”, – дивується активіст.Потерпілий вже знайшов юристку і планує писати заяву у поліцію.Джерело GaysUA

Віктор Пилипенко служить у ЗСУ і він відкритий гей. З самого початку війни він воєю у найбільш гарячих точках зіткнення і вбиває окупантів. Військовий вирішив розповісти про стан справ на передовій і що вкрай потрібне для нашиз захисників якомога швидше. Друзі, дякую, що переживали за мене! Зі мною все добре, я живий і без ушкоджень. Ми на Луганщині. Так, тут важко, втрати. Безпорадна у боях русская армія традиційно нищить усе артилерією - стирає міста та села з мапи світу, не шкодуючи цивільних. Основні поранення - осколкові та контузії, - розповідає Пилипенко на сторінці Facebook.Було багато роботи з 300ими (пораненими), особливо під обстрілами; близький бій, у якому ми перемогли, відбиваючи їх напад, - не передати відчуття підйому адреналіну, коли твої дві мухи влучають в противника, як і гранати і стрілкове побратимів. Трупи своїх солдатів вороги навіть і не пробують забирати чи виходити на нас щодо обміну. Вчора ротирувалися з іншою бойовою бригадою. За плечима: оборона Києва під Плоским, витіснення ворога з Сумщини, Харківщини, важкий бій у Козачій Лопані, стримування окупантів на Луганщині. ЗСУ тримається і перемагає. Але є втрати. Дуже чекаємо на підтримку наших партнерів з США, Європи та інших розвинених країн - нам ДУЖЕ потрібні новітні артилерійські установки, безпілотні засоби, протиповітряна оборона та авіація - це все могло б вберегти тисячі життів, було б безцінною допомогою у захисті миру, цінностей гуманізму та наближення кінця Путінського режиму. Між іншим, український військовий-гей не може отримати компенсацію дял коханого, якщо його вб'ють на війні. Таке озброєння просто створило б ефект капітуляції противника, зробило б російську артилерію застарілою на полі бою і зберегло б життя не лише українців, а й чоловіків, яких Путін мобілізовує з окупованих ще у 2014ому році територій, російських строковиків і зупинило б для них цю м'ясорубку. Слід зрозуміти, що Путін хоче будь-якою ціною вийти до кордонів Луганщини та Донеччини щоб подарувати своєму хворому на імперіалізм народові хоч якусь, хай навіть Піррову перемогу. Після цього його артилерія та ракети продовжуватимуть нищити довколишні міста і відкраювати все нові і нові території.Якщо ж світ допоможе нащим збройним силам захистити Україну, режим Путіна впаде, не витримавши поразки. А поразка російської імперіалістичної політики означає те, що  нікому буде фінансувати війни та тероризм у Європі, Близькому Сході та частинах Азії, нікому буде поширювати брехню у нашому регіоні. Шкода лише багато люксових яхт залишиться без господарів, зате голод у світі зменшиться.В той самий час, Олексій Арестович здійснює політичне самогубство шляхом російської гомофобії. Джерело Віктор Пилипенко (Facebook) 

Фашистська росія, схоже, відбирає в Ірану статус гомофобної країни з усіх, що взагалі можна назвати країнами. Але чому так сталося і що нам із цим робити?Лонгрид про природу ненависті правлячого класу до ЛГБТ, російської хтоні та велике повернення до себе.Врятувати зад ДугінаЧорний проповідник російської хтоні, співавтор ідеології православного фашизму та самозваний кремлівський ідеолог Олександр Дугін вибухнув черговим опусом. У ньому він каже, що якщо Росія програє у так званій спецоперації, то солдати НАТО, «більшість з яких мулати» ходитимуть від дому до будинку, анально гвалтуючи всіх і кожного за наказом своїх господарів. І тому, мовляв, краще загинути.Щодо самого Дугіна важко не погодитись, втім, його в'ялий зад у явній безпеці. Цитувати цього злісного безумця, який оспівує смерть, можна було б хіба що в порядку стеба. Але проблема в тому, що ми вже кілька місяців живемо у світі, понівеченому його вигадками. Ще недавно вони сприймалися лепетом стрімкого міського божевільного. Сьогодні все це артикулюється першими особами та транслюється у законодавчих актах.Справа, звісно, ​​не в одному Дугіні. Він як Мізуліна з Мілоновим або Стерлігів з Пригожиним, тільки від філософії. Просто один із найбільш гротескних персонажів, які представляють (або претендують на це) правлячий клас. Якому до певного часу було ніби не до нас. Усі безглузді концепції «традиційних цінностей», які треба захищати, сформувалися не відразу і довгий час служили морквиною для соціального низу, на який спиралася російська еліта, доки вона ні в чому не обмежувала себе. Але, як з'ясувалося, до певного часу.Руська традиційна толерантністьМабуть, із цього концепту і варто почати. «Традиційні цінності» піднімають на вила всі ультраправі режими, щоразу розуміючи під ними різне. У випадку з Росією це якийсь короткий і вільний переказ книжки «Домобуд», в якій йшлося про те, за що, як і скільки разів треба бити дружину. Ну, і про інше, звісно. Своєрідна енциклопедія патріархального життя, що датується серединою XVI століття і приписується протопопу Сильвестру. Яку не читали ті, хто переказує.Проблема лише в тому, що ця книга зовсім не відповідала тому самому життю, і була швидше відчайдушною проповіддю, ніж описом порядків, що склалися.Давня Русь була страшенно толерантною країною. Причин тому багато, але цей факт визнавався іноземними мандрівниками, скоріше в негативних конотаціях. Мовляв, і баби з мужиками купаються постійно, і спосіб життя ведуть розгніваний, і розвели содомію, і взагалі щось усі такі радісні!Митрополит Данило, московський проповідник епохи Василя III, у своєму дванадцятому повчанні (1530-і рр.) спочатку викриває сластолюбців, які проводять час з «блудницями», але невдовзі переходить до іншого виду сластолюбства і дає досить лапідарний портрет жіночних гомосексуалістів. дружинам побачивши, чоловіче своє обличчя на жіноче втілювали. Чи весь хощеші дружина бути?» Данило розповідає, як ці молоді люди голять бороду, натираються мазями та лосьйонами, рум'янять собі щоки, оббризкують тіло духами, вищипують волосся на тілі щипчиками, перевдягаються кілька разів на день і натягують на ноги яскраво-червоні чоботи, надто маленькі для них. Він порівнює їх приготування з химерно приготовленими стравами («яка брашна дивно створена на їжу») і цікавиться, кого вони такими приготуваннями сподіваються спокусити. Резюмуючи всі збережені відомості про чоловічий гомосексуалізм у допетровській Русі, відомий історик С.Соловйов писав – у вікторіансько-пуританському тоні, властивому його епосі: «Ніде, ні Сході, ні Заході, не дивилися так легко, як у Росії, цей мерзенний, неприродний гріх», — ось лише невелика витримка з вивчення вдач наших предків.І це під час, коли в Англії, Голландії, Іспанії та Німеччині за одну підозру в содомії стратили, катували, палили на багаттях. Звичайно, покарання за цю справу було і на Русі, але суто церковне. Покаяння за нього коливалося від одного до семи років, у тих же межах, що й гетеросексуальні гріхи. До одружених чоловіків трохи суворіше, до неодружених і підлітків — терпиміше.Гомофобія з лайтуУ всіх російських законодавствах від Російської правди і до епохи Петра Великого це явище не згадувалося і було безкарним. І лише перший російський імператор разом із іншими прогресивними європейськими явищами привіз до Росії справжню державну гомофобію.Не заглиблюючись у подальші історичні екскурси, відзначимо, що все одно завжди ступінь цієї гомофобії та форми її прояву були м'якшими, ніж у будь-якій європейській і не тільки країні. Навіть радянська влада у перші 16 років свого існування проголошувала прогресивні погляди. Лише до кінця 1933 заступник голови ОГПУ Генріх Ягода домігся включення до кримінального кодексу статті про покарання за гомосексуальні відносини. Якщо вони були добровільними, то максимальний термін покарання складав 5 років ув'язнення.Застосовувалася стаття в основному до політичних супротивників і була скоріше пугалом, ніж репресивним заходом. Кількість засуджених за нею була незначною щодо числа ЛГБТ-громадян СРСР, які хоч і не знали такої абревіатури і пішли в підпілля, але більш-менш мирно співіснували з тоталітарною системою. Концентрувалися вони головним чином у богемі, православній церкві та КДБ.Все це жахливо, але в дужках згадаємо про рожеві трикутники та концтабори в нацистській Німеччині, бузувірську каральну психіатрію для геїв у США та закатованого до смерті Алана Тьюринга.Де вони повернули не туди?Про те, що було потім, ми всі знаємо. Від поцілунку учасниць групи Т.А.Т.У. на кремлівській сцені та розділів гей-знайомств у загальнодоступних газетах оголошень до наших сумних часів минуло не так багато років. Але їх виявилося достатньо, щоби виникла ілюзія: так було завжди. Немає не було.Німеччині знадобилося набагато менше часу, щоб із європейського Вавилону, куди стікалися вершки райдужного суспільства з усього континенту, переродитися у філію пекла на землі, де представників ЛГБТ знищували окремим рядком і з особливою насолодою. Через кілька десятиліть іранських геїв, які щойно ходили в напівпідпільні, але галасливі тегеранські клуби, через лічені тижні вішали на площах. І таких прикладів, на жаль, більше, ніж хотілося б.А все тому, що гуманізація суспільства — довгий і нелінійний процес. А його розлюднення відбувається стрімко. Достатньо проспати момент, коли при владі будуть темні сили, і далі все валиться само.Сили це зовні різні. У Німеччині були нацисти, в Ірані — ісламісти шиїтів. У сьогоднішній Росії ... А ось тут цікаво. Незважаючи на багато подібностей з іншими живодерськими режимами минулого та сьогодення, у нинішнього керівництва країни так і не з'явилося виразної ідеології. Як такої іноді підносяться симулякри на кшталт «православ'я, самодержавства і народності», але з великою кількістю застережень (а ще буддизм і іслам, а також традиційні цінності малих народів, а ще у нас не самодержавство, але вождя ми любимо і т.д. ) та без точної бази. Не змогли вони написати свою головну книгу про їхню боротьбу та зведення своїх ідей чучхе.І це родова відмінність тієї сили, що просуває в Росії таку чужу їй гомофобію. Вона не здатна написати книгу, намалювати образ майбутнього та задати позитивний порядок денний. Вона сіє ненависть до призначених зовнішніх і внутрішніх ворогів, але на суто рефлекторному рівні. У неї чітко виражений хапальний рефлекс, та й ковтальний присутній. Вона має інстинкт самозбереження, але щось схоже на повноцінну свідомість — відсутнє. Окремо недурні люди у своїй сукупності утворюють сутність набагато примітивнішу.Та сама сила рухає будь-яким вуличним хуліганом у будь-якій підворітті будь-якого міста нашої планети. Він не має справжньої сили і не здатний надихнути, організувати людей. Але інстинктивно відчуває страх оточуючих та користується цим. Він тисне слабких і незахищених не тільки тому, що може. Він так каналізує свій екзистенційний страх. Адже ні цілісної картини світу, ні сенсу в житті немає. Його навіть у справжніх бандитів не беруть, а до творчої праці його не тягне.Як гею перемогти гопника?Що зробить деморалізований хуліган, зустрівши у «своєму» дворі хлопців, що цілуються? Сам поб'є чи нацькує на них усіх, кого зможе. І вся складність того, що відбувається, на жаль, описується цією нехитрою формулою. На місце райдужних людей можна поставити будь-якого очкарика, розумника, кішку - результат буде один.Але якщо ти окуляр, розумник, кішка чи гей, то це не робить тебе приреченим. Адже єдина зброя хулігана проти тебе — власний твій страх. Але за його межами ти завжди стаєш розумнішим, спритнішим, цілеспрямованим, соціалізованим. Не кожен може дати здачу, не кожен може втекти чи переговорити хулігана. Але хоч щось із цього може майже будь-хто. А всі разом ми можемо взагалі багато на що. Ось чому ЛГБТ-організації зараз важливі як ніколи: нам треба об'єднуватися та допомагати один одному. І чим чорніший час, тим це важливіше для кожного.І варто пам'ятати найголовніше: гопник завжди сам боїться. Він не впевнений у собі. І він не має майбутнього. Перечитайте ще раз Дугіна. Адже він боїться. Він просто у паніці.Весь жах, що відбувається, він ненадовго. Не на віки і навіть не на десятиліття. Те, що відбувається, все більше нагадує агонію. А ось те, що відбуватиметься після, багато в чому залежить від нас. А насамкінець давайте послухаємо веселу пісеньку про те, чого так боїться Дугін.Варто нагадати, що в той самий час, в Україні тисячі ЛГБТ захищають українців на фронті але не мають жодних прав. 

Енді Уорхол — американський художник і фотограф, кінорежисер та продюсер, скульптор та дизайнер, ілюстратор та автор перформансів, сценарист та оператор-постановник. Він – один із засновників поп-арту та його гучний рупор. Його любили чоловіки та жінки, а він називав обраних ним «суперзірками» і піднімав на п'єдестал слави. Захоплений естетичністю та емоційністю жіночих образів, він перетворював маловідомих світських левиць на муз. Але насамперед він став обличчям ЛГБТ-спільноти свого часу.Справжня гей-ікона, Енді відкрито заявляв про свою сексуальність, формував уявлення про красу чоловічого тіла, будував стосунки з колегами, не боявся бути гарним, манірним, витонченим та провокативним. І все це зробило його генієм своєї епохи та центром, навколо якого крутилося життя.Енді значним чином вплинув на західну поп-культуруПро життя художникаЕнді Уорхол народився Пенсільванії, США, у серпні 1928 року у сім'ї словацьких переселенців. Ендрю Варгола за походженням – словацький лемко, але вже в юності змінив прізвище (скоріше зі свавілля, ніж із конкретних причин). Епатаж, суперечливість, емоційність та претензійність наповнювали весь харизматичний шлях художника. Цю жвавість та особливу крихкість внесли в особистість Енді хворобливе дитинство, щира релігійність та чудові стосунки з мамою.Наповнені турботою перші десятиліття життя допомогли йому розкрити безліч талантів. Саме разом із матір'ю він розкрив свої візуальні таланти, а перші колажі з вирізаних портретів зірок були зроблені, коли хлопчик лежав, прикутий до ліжка наслідками ревматизму.Ілюстрація з книги Енді Уорхола "25 котів на ім'я Сем і одна блакитна кішка". Підпис зроблено матір'ю художника.Через тремтячі руки і специфічну болісну зовнішність юнак піддавався буллінгу в школі. Сорок другого року помер батько Енді, Ондрій Варгола. Все це ще більше зблизило юнака з матір'ю і відбилося на його захопленні мистецтвом. Саме там художник знаходив радість та силу.1949 року Енді закінчив університет Карнегі-Меллон і переїхав до Нью-Йорка. Там він працював ілюстратором у журналі. На своїй студії «Фабрика» художник створив серії портретів зірок та політичних діячів. Він зображував гроші, продукти та газети. Він розробив рекламу для Кока-Коли, чий логотип досі спирається на його концепцію. Елвіс Преслі, Мерилін Монтро, Елізабет Тейлор були людьми, з якими він спілкувався. Так, Енді Ворхол став знаковою фігурою спочатку американського, а потім і світового поп-арту.Улюблені чоловіки ЕндіЕнді не приховував свою орієнтацію, але й не робив із неї прапора. Він просто жив і зустрічався із діловими партнерами. Світ знає трьох його коханців, з кожним зі своїх чоловіків Енді мав конструктивні робітничі та творчі стосунки. Він легко говорив про секс. Він розділяв секс та красу, а його фотороботи, присвячені чоловічому тілу, прості та деталізовані. Він опосередковано згадував про гомосексуальність своїх друзів у книгах, але й на цьому ніколи не наголошував.1963 року художник, бажаючи впорядкувати творчість, купив будинок у Манхеттені. Так з'явилася студія The Factory. Там він створював свій арт, там же проводилися вечірки та зустрічалися знаменитості. Шовкографія та літографія створювалися під керівництвом Уорхола. На рік створювалася тисяча робіт, серед яких були портрети знаменитостей, справжні символи комерційного мистецтва. Джед Джонсон працював на «Фабриці», спочатку лише прибиральником, але дуже швидко став монтажером фільмів Уорхола, а потім – і режисером. Джонсон вибрав таунхаус, у якому самостійно створив інтер'єри. Енді прожив у цьому будинку з Джедом дванадцять років і розлучився з ним 1980 року. За рік до смерті художника було створено Раду з автентифікації мистецтва Енді Воргола, Джед Джонсон був його учасником.Відома картина Енді Уорхола «Че»Уорхол як режисер зняв сотні фільмів, для багатьох картин був продюсером. Комедії, псевдодокументальні стрічки, нерухомі артхаусні роботи стали візитівкою Енді. Серед його робіт відомий фільм "Спі". Триває він п'ять годин та двадцять хвилин. У головній ролі – сплячий Джон Джорно. Коханець Воргола – поет, активіст у сфері боротьби з епідемією ВІЛ, автор перформансу, творець некомерційної організації Giorno Poetry Systems. Про їхні стосунки відомо не так багато, Джорно зустрічався з Енді до 1964 року та незадовго до смерті художника.Американський художник Вільям Джордж Лініч, він же Біллі Нейм, був людиною, яка відповідала за «срібність» Фабрики. Її називали «Срібною фабрикою», стіни та стеля у ній були прикрашені срібною плівкою. З 1964 по 1970 Лініч працював там. За ним – не лише дизайн, а й численні художні фотографії, картини, фільми та скульптури. Спадщина Лініча – документування життя студії, її процесів та настрою.Серед близьких Уорхола трапилися вуличний художник Жанном-Мішель Баскія, поп-арт художник Кіт Харінг, актор Джон Гулд – чи були вони постійними, випадковими чи тимчасовими коханцями Енді сказати важко. Але вони були його друзі.Енді та поп-артКартина Енді Уорхола «Вимираючі види»Поп-арт, як і більшість течій мистецтва, був прямою реакцією зміни у суспільстві. Абстрактний експресіонізм, емоційний та підсвідомий, був реакцією на воєнний період сорокових. Поп-арт став відповіддю на розвиток виробництва та масового споживання, спробою осмислення людського голоду.Енді застав золотий час Нью-Йорка, ідеальний для створення мистецтва світового значення. Креативність та андеграунд 70-80-х років відкрили світу багато імен. А Енді Уорхол був не лише зіркою та творцем, він був бізнесменом і ставився до мистецтва, як до товару. Він вважав за краще послідовно доносити свої ідеї до суспільства. У його арт-роботах простежується ідея тиражування – але кожен такий арт продавався на аукціонах за сотні тисяч.Художник приділяв багато уваги красі та сексуальності чоловіків. Його авангардистський фільм 1967 року "Я, Чоловік" - еротика на межі порнографії, знімався без купюр. У цьому фільмі знялася і Валері Соланас, яка згодом здійснила замах на Воргола.Енді та кросдресингЕнді любив образ жінки. Емоційність і безпосередність, естетичність жіночності приваблювала його. Він умів виглядати жіночно і уникав надмірної маскулінності. На численних фотографіях художник зображений у яскравому жіночому образі.Енді Ворхол запрошував до своїх фільмів трансгендерних жінок. Він бачив у них втілення самої ідеї жіночності. Вони були його «суперзірками» — так Енді називав представників своєї почту та гостей «Фабрики», яких він піднімав на п'єдестал слави. Трансгендерні зірки Джекі Кертіс, Холлі Вудлон, Кенді Дарлінг грали головні ролі у його фільмах.Енді був відкритий і товариський до того моменту, поки одна з відвідувачок і моделей The Factory, феміністка Валері Соланас, не прийшла до нього і не вистрілила тричі в живіт Уорхола. Це тяжке поранення вплинуло на художника, скоротивши його коло друзів та зменшивши кількість «суперзірок».Спадщина ЕндіЗірка поп-арту, образ артхаусу американських сімдесятих, ЛГБТ-ідол – насамперед Енді Ворхол був людиною, яка привертала увагу. Він не боявся витягувати гроші з усього, що робив, і не зосереджувався на цьому. Він був послідовним у творчості. Він притягував себе зірок і перетворював маловідомих діячів культури на своїх «суперзірок», щоб після відпустити в вільний політ небосхилом мистецтва. Його ревнували, зневажали і обожнювали. У нього були риси аутиста та позамежне вміння спілкуватися. Найбільш продаваний, найдорожчий художник, Енді Ворхол цікавився людьми та речами. І важко сказати чим більше. Комерційні упаковки, тиражовані портрети Преслі та Леніна, обкладинки "Vogue" і "Time", знаменита банка супу "Кемпбелл", логотип Кока-Коли - образи, розкриті Уорхолом, досі можна бачити в рекламі, дизайні, музиці та кіно. Його висміювали і зневажали за манірність та комерційний підхід.За ним ходили хвостом. Все це зовсім не важливо – Енді Ворхол, художник, гей, самотній коханий і вірний друг, створив для сучасного світу більше образів, аніж інші корпорації арту.Енді виглядав би стильно навіть у 2022 році, настільки він обійшов свій часВ той самий час в Україні Олексій Арестович назвав ЛГБТ ненормальними. 

Сергій Трошин – муніципальний депутат із Петербурга, який регулярно виступає на підтримку ЛГБТ-спільноти. В інтерв'ю "Хлопцям ПЛЮС" Сергій зробив камінг-аут як гей.Сергій – муніципальний депутат від партії «Яблуко» у Ливарному окрузі, переміг на виборах у 2019 році. Він послідовно виступає проти дискримінації на ґрунті сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Крім того, Сергій постійно висловлюється за захист ЛГБТ-людей, публічно заявляючи про це.Обравшись муніципальним депутатом, Сергій одразу ж виставив у муніципалітеті райдужний прапор на знак солідарності з ЛГБТ-людьми у Росії. Тоді цей вчинок викликав хвилю обурення з боку гомофобів та низки ЗМІ.Я завжди хотів займатися політичною діяльністю, але розумів, що в гомофобному суспільстві вкрай складно займатиметься політикою, якщо в тебе гомосексуальна орієнтація. Це будуть використовувати як компромат, щоб дискредитувати тебе. І це зупиняло мене. Але в якийсь момент я просто зрозумів, що це неправильно — боротися самим із собою (…) Якщо ти борешся зі своєю природою, то в результаті ти проживаєш якесь не своє життя і просто нещасливий. Тому я вирішив, що треба бути самим собою, — зізнається в інтерв'ю Сергій Трошин.Муніципальний депутат Сергій ТрошинТрошин відкрито виступає за проведення ЛГБТ-прайдів у Петербурзі та на підтримку одностатевих шлюбів у Росії. В інтерв'ю Сергій також ділиться подробицями свого життя, розповідає про свої політичні погляди та обговорює політичну ситуацію в країні. Про все це дивіться в інтерв'ю.Коли гомофобія стає частиною державної ідеології, вкрай важливою є присутність таких політиків у суспільстві. Більше того, відкрито заявити про себе як гомосексуального чоловіка — дуже сміливий крок у нинішніх умовах. Висловлюємо Сергію нашу щиру підтримку!

Тисячі ЛГБТ-людей захищають українців від російської навали але не мають прав, як інші військові та їх родини. За військового, який пристрасно цілує свого хлопця, заступився командир відділення 21 мотопіхотного батальйону "Сармат".Опубліковане в соцмережі відео, на якому військовослужбовець ЗСУ із Львівщини, який є відкритим геєм, пристрасно цілує свого хлопця, стало приводом для його звинувачень у тому, що він “паплюжить форму”. Пост на захист військового опублікував на своїй Facebook-сторінці командир відділення 21 мотопіхотного батальйону "Сармат" Сергій Гнезділов.За словами бойового командира, ганьбити армію може наркоман або алкоголік у формі, а також корупціонер, через якого бійцям нічим воювати, або народний депутат, для якого війна на Сході — “громадянський конфлікт”.Між іншим - гей з фронту розповів, що вбив сотні окупантів з початку війни. “Хай цілуються. Не бачу в цьому нічого аморального”, - написав він.Сергій Гнезділов зазначив, що Україна повинна бути демократичною державою, в якій захищені права людини, які гарантовані Конституцією, тим паче, коли мова йде про її захисників. Він також нагадав, що церква, яка різко виступає проти гомосексуальних стосунків, відділена від світської держави.“Шановні традиціоналісти. Спочатку підіть походіть в цій формі, в цих бєрцях, а потім поговоримо про сім'ю, церкву, і що вас там ще бентежить. Замість того щоб обговорювати військових, які зразково виконують свої обов'язки, краще йдіть служити, покажіть як треба”, - закликав він тих, хто обурюється цим виявом почуттів українського солдата.Цей допис викликав не менший резонанс в Мережі, ніж саме відео. У коментарях здебільшого засуджують гомофобію, однак є й ті, хто впевнений, що такі відео зайвий раз пропагують ЛГБТ-культуру. До слова, петиція від українців, які вимагають від Зеленського легалізувати гей-шлюби для військових вже майже набрала необхідну кількість голосів. Джерело ТСН

Чоловік самовіддано захищав Україну, вижив в Іловайському котлі й не побоявся відкритися перед журналістами, чим викликав неоднозначну реакцію серед українців в тилу. За словами захисника - гей-секс на війні це не рідкість через відсутність жінок але про це замовчують. Олег потрапив у першу хвилю мобілізації і встиг пройти Іловайський котел, вийти з-під Дебальцеве і постояти в 6-7 км від донецького аеропорту, забезпечуючи арт-підтримку нашим військовим, пише Обозреватель, як передають Патріоти України. Наводимо весь зміст розмови без змін.Олег на Донбасі / фото Обозреватель- Как ты попал в армию? Мобилизация?- Да, попал в первую волну мобилизации. Повестка пришла 1 апреля. А 2 апреля я был уже в военкомате. Я знал, что заберут: снился сон год назад, что я на войне — поэтому и мыслей откосить не было, я к этому был готов. Из всех, кто со мной служил в АТО, я единственный был артиллеристом по военно-учетной специальности, которую получил еще по срочной службе. В военкомате сказали, "ребята, это на 45 дней — постреляете и вернетесь домой". Если бы тогда кто-то знал, что половина оттуда не вернется уже никогда… Я занимал сержантскую должность, но при увольнении остался рядовым. Служил год.- Где ты служил?- Я служил в 93-й механизированной бригаде, в реактивно-артиллерийском дивизионе, на должности оператор-топогеодезист. Сначала стояли под Луганском, большим подразделением, человек 500, там были и артиллеристы, и десантники, и пехота, и разведчики, и прочие. Потом нас перекинули под Артемовск, где уже реально были боевые действия. Мы выстреливали по 300-400 снарядов в день. Один снаряд весит 80 килограмм, а в БМ 21 "Град" их — 40 штук. Было очень тяжело, особенно когда на улице жара +35.Оттуда нас отправили под Иловайск, мы были не в самом городе: мы, артиллеристы, по большей части находимся глубоко в тылу, так как стреляем на расстояние в 20 километров. Мы были под Старобешево, которое потом было взято российской армией. До Иловайского котла под Старобешево мы стреляли намного чаще, чем когда были под Артемовском. Разница была только в том, что под Старобешево нас постоянно обстреливали. Где-то в километре, двух-трех от нас падали снаряды, это очень напрягало и пугало. Но страха как такового не было, мы привыкли. За три-четыре дня до окружения Иловайска мы четыре дня выходили на огневую позицию, но не стреляли, потому что не было команды. Сейчас Муженко (начальник Генштаба Виктор Муженко. — Ред.) говорит, что у артиллеристов не было боеприпасов, чтобы помочь пехоте. Так вот, это — ложь. У нас была куча боеприпасов, только у нашей батареи их было более 1500 снарядов. А таких подразделений, как мы, вокруг было батарей 20. Мы могли стрелять двое суток подряд без перерывов, но у нас не было команды на это.- Как происходило все под Иловайском?- Огневая у нас каждый день была новой, чтобы не засекли. Куда мы должны выезжать, знали только два человека — наш комбат и комбат из соседнего подразделения, которое находилось в 400 метров от нас. Мы выезжали на огневую, отрабатывали и уезжали обратно в лагерь, который находился обычно в посадке.За пару дней до Иловайска мы должны были быть на огневой в 5 утра, а из-за неисправности ветрового ружья задержались в лагере на 15 минут. И при нашем подъезде на огневую позицию (мы не доехали до нее метров 500), туда упало два фугаса с системы РЗСО "Ураган". Мы просто не успели подъехать, нам повезло. Если бы приехали вовремя — то машины порезало бы осколками, как и людей. А через 3 минуты на наш небольшой лагерь упало два кассетных снаряда РСЗО "Ураган".Між іншим - українські військові з числа ЛГБТ не отримують жодної компенсації у випадку смерті на фронті та допомоги рідним. Когда мы услышали взрывы вдалеке от нас, то машинально попрыгали в блиндажи, что многих и спасло. Но не всем так повезло, не все успели залезть в блиндаж. Осколками порезало и посекло все — и деревья, и технику, и продукты, и людей. У нас два 200-х.Нас отправили в отпуск после Иловайска, так как наша техника была уже небоеспособна, а после отпуска — назад в АТО. Уже в конце сентября нас отправили под Дебальцево, месяца на три. Стреляли довольно часто, а жили мы в посадке. Потом нам нашли помещение, где мы находились большую часть зимы. Это была заброшенная ферма, без окон и дверей, мы ее застеклили, сделали нормальной, теплой. Потом Дебальцево, окружение, и мы снова еле вышли.Українські ЛГБТ-військові мають власний шеврон у вигляді єдинорога- Как вышли?- Из Дебальцево вышли без потерь, но с трудом, опять дали приказ оставаться на местах, но комбат послал их ко всем чертям собачим и дал команду в ускоренном темпе собираться к передислокации. Он пошел на риск, приказав нам уходить. После Дебальцево мы стояли в 6-7 км от донецкого аэропорта, обеспечивали арт-поддержку нашим ребятам, "Киборгам" в донецком аэропорту. Оттуда на нас часто выходили ДРГ (диверсионно-разведывательные группы) противника. А у нас из боекомплекта только 4 магазина патронов, не было ни гранат, ни гранатометов, ни пулемета, ничего, кроме АКС и горсти патронов на 20 секунд боя. Но ни одна из этих ДРГ до нас не добирались, наша пехота их останавливала.- Что было самым страшным на войне?- Самое страшное — терять друзей, побратимов. Страшно было в Старобешево уже после того, как нас накрыли из РЗСО "Ураган". Мы еще дня три находились в Старобешево, но передислоцировались, и все эти 3 дня вокруг нас падали снаряды, обстрелы длились сутками, с небольшими передышками, снаряды к нам прилетали как с оккупированной территории, так и с территории России. Они летели через нас, падали в 1, 2, 5 километрах... Это было самое страшное, так как ты понимаешь, что сейчас он упал там, а потом упадет рядом. Это будто бы ожидание смерти. Еще страшно было в обстрел, в котором погиб наш комбат, а он был очень классным человеком и потрясающим артиллеристом. Но на войне так бывает часто, настоящие патриоты и люди гибнут. После того обстрела мы все вышли из блиндажей, ничего не понимаем, бегаем как муравьи, пытаемся понять, кто жив, кто ранен, и тут крики — "комбат ранен, комбат ранен!". Мы к комбату, а комбат в крови. Он даже спал постоянно в бронике, но тогда он не успел добежать до блиндажа, лег на землю, и ему осколок прямо подмышку залетел и через шею вылетел. Буквально несколько минут — и человека нет... Мы были в шоке, не знали, что делать. К нам приехали офицеры из соседнего подразделения. Интересно то, что соседнее подразделение, где было 600 человек, не обстреляли, а наше небольшое, в котором было всего 38 человек — обстреляли.Построились, чтобы посчитаться, дабы проверить, кто есть. Одного не хватает. Артур, 22 года. Стали звать его. А Артур, получается… там шансов не было никаких. Он был в наряде ночью, и лег спать в спальник, лег возле блиндажа, чтобы забежать, если будет обстрел, но он даже не проснулся. Мина упала в метрах шести от него, весь был посечен осколками, все в крови. Самый ужас был через два дня, когда офицеры звонили родителям. "Извините, ваш сын герой, но он, к сожалению, погиб". Это не передать словами, что мы услышали в ответ. Потом понимаешь, что на себя-то пофиг, а вот каково родителям?- Ты открыт как гей?- Нет. Из семьи знают братья, мать с отцом не в курсе, на работе тоже не рассказываю — оно им не надо. В армии тоже не рассказывал. Хотя таких, как я, там было довольно много. Да и глаз-то уже набитый, видно, кто есть кто. Хотя мама, она, конечно тот человек, который знает меня лучше, чем я себя сам. Поэтому от мамы тяжело что-то скрыть. Интуиция. Несколько раз спрашивала, не гей ли я. Я отвечал, что нет. Но я сейчас не завишу от родителей, так что даже если узнают — думаю, мама воспримет нормально, папа, наверное, не очень. Но я от этого ничего не потеряю.- Есть ли в армии ЛГБТ, встречал?- У нас, когда мы еще были в части, был большой скандал — разведка поймала в посадке танкистов, которые там занимались сексом. Скандал был большой, утром прошли по всем батальонам, рассказали, что поймали — без имен, правда, но предупреждали, что если еще кого-то поймают, то выгонят. А через неделю уже других поймали. Утром такой кипиш был, все командиры дивизионов чуть ли не по тревоге подняли, втюхивали какую-то политинформацию, зачем они это делали? Непонятно.- Для тех танкистов были какие-то последствия, их имена разгласили?- В их подразделении, естественно, все знали. Но последствий не было никаких. А что могут сделать в наказание — не отправить на войну?.. Их точно так же отправили в АТО, как и остальных.- А в твоем подразделении?- В части — нет. Уже в АТО, когда служил, встречались. Есть же такая штука, как "Хорнет", которая показывает, кто рядом. Просто у некоторых есть фотографии, у некоторых нет. У меня фото были. Я вообще не разглашал информацию о себе, но и фото не прятал. Когда уже зимой мы жили в помещении, это перемирие было, технику отводили, к нам на заброшенную ферму, подселялись другие подразделения. Тогда я там с одним мужчиной познакомился. Симпатичным. Десантник. Тем более, там было много пустых помещений, куда никто не зайдет...- То есть никакой романтики, только секс?- Да. Спермотоксикоз и алкоголь делают свое дело. Даже многие "натуралы" проявляли несвойственные себе… действия. Такое везде было, не только в моем подразделении. Ходил в гости к другим подразделениям, там то же самое — поцелуйчики, обнимки по пьяни.- Были ли открытые геи среди служивших?- Такого — нет. Если б кто-то открыто заявил, что он гей, многие бы просто не поняли. Но когда своим видом парень показывает, что он гей… никакой реакции, всем пофиг.Под алкоголем исчезает страх и много комплексов. Так что хватает даже небольшого желания или мыслей в эту сторону. Тем более, когда замкнутое пространство, и есть человек, который тебе симпатичен — даже дружески, с этого все и начинается.Еще большую роль играет подразделение и род войск. Мы — артиллеристы, и зачастую не находимся в напряженной ситуации, на нас снаряды почти не падают. Зимой мы уже жили далеко от огневых позиций, не повторяли ошибок, и у нас было много свободного времени. А если пехота, которая живет в окопах, на них диверсионные группы выходят, стрельба постоянно, напряженная обстановка, то, конечно, да, там просто нет возможности и времени думать о чем-то подобном. Тем более они зачастую не пьют, им нельзя. У нас была более расслабленная обстановка.- Перед прошедшим в июне 2015 года Маршем равенства в сети, да и не только, часто слышались призывы, мол, всех геев надо в АТО отправить. Как ты воспринимал это, учитывая, что отслужил год в зоне боевых действий? Испытывал злость?- Знаешь, зачастую те люди, которые так кричат, в АТО и не были. Это обычные шавки, которым или заплатили за то, чтобы они за кем-то бегали и что-то кричали, либо пенсионеры с совковой идеологией, которым скучно дома. В АТО очень много геев, многие из них идут туда добровольно, многих призывают, и они не скрываются, не бегут, не откупаются и не прячутся. Они — не трусы. Многие из них отдают свою жизнь. В отличие от тех, кто нападает на "Марши равенства" и выкрикивает что-то отрицательное о геях и об АТО. Я гей, я был в АТО год, я видел смерть, я терял друзей, я — патриот своей страны. Я больше Украинец, чем то быдло, которое выкрикивает всякие гадости об ЛГБТ. Бог им судья. Ибо, как говорится в Библии, "мы сотворены по образу и подобию божьему".До слова, українці підписують петицію для легалізації одностатевих шлюбив для захисників України.Джерело Патріоти України

Російська гомофобія в українській армії. Військовий ЗСУ Володимир Зайшлий, якому ультраправі раніше погрожували через публікацію відео поцілунку з хлопцем, зіткнувся з гомофобією під час служби. Водночас випадок оперативно розслідували, а кривдник отримав догану. Про історію розповів голова об’єднання “Військові ЛГБТ” Віктор Пилипенко. 19-річний військовий на ім’я Володимир Зайшлий відкритий гей. Влітку цього року він опублікував в інстаграмі відео поцілунку з хлопцем, яке того ж дня поширили в одному з ультраправих телеграм-каналів разом з його номером телефону та посиланням на акаунти в соцмережах. Невідомі почали писати Зайшлому погрози та бажати смерті. Скріншот з відео, яке опублікував український солдат“Маю бажання розбити тобі [обличчя], гомік. Зніми форму, лайно. А ще краще – піди з даху зіскоч”, – йшлося в одному з гомофобних повідомлень. Після розголосу історії в підрозділі, в якому служить хлопець, сержант перед іншими солдатами назвав його “п***ром”. Також Володимиру збільшили кількість нарядів, а один з командирів відмовився віддавати мобільні телефони всьому підрозділу та наказав строковикам купувати кнопкові, якщо ті хочуть мати зв’язок із близькими. “Він думав, що таким чином перестрахується, і думав переступити через статути. Звісно, до всього ж це був елемент колективної відповідальності, коли відповідальність за нібито провину одного переносять на всіх солдатів підрозділу, посилюючи цькування “винного”, ламаючи його волю… У хлопця був пригнічений стан, він писав, що може і не витримати цього всього та мріє, щоб усе це скінчилося”, – розповідає Пилипенко. Об’єднання “Військові ЛГБТ” звернулося до моніторингових місій ОБСЄ, ООН та до правозахисників, щоб допомогти солдату, і коли про цькування дізнались у Міністерстві оборони, то до підрозділу разом з поліцією вирушила перевірка. У результаті сержант, який обізвав побратима “п***ром”, отримав сувору догану та особисто вибачився перед ним, а командир підрозділу запевнив, що в разі цькування він особисто братиме такі справи під контроль. “Солдат Зайшлий не порушив жодного пункту статутів Збройних cил України”, – пояснює Пилипенко. В українській армії зараз тисячі геїв та лесбійок / фото Lana Yanovska / NBC NewsУ коментарі виданню ZMINA Зайшлий назвав вибачення, яке попросив у нього сержант, щирим та повідомив, що цькування щодо нього припинились. “Цькування немає, його і не було до цього інциденту (з боку керівничого складу)”, – написав він. Інцидент, як наголошує Пилипенко, є першим відомим випадком, коли гомофобну поведінку в українській армії зафіксували, розслідували та притягли винного до відповідальності.“В армії таке цькування заборонене, а геї мають право служити. В ідеалі в разі булінгу боєць чи офіцер має написати скаргу заступнику командира щодо морально-психологічного стану особового складу, але часто хлопці мовчать”, – зазначив він у коментарі  ZMINA. Пилипенко вважає, що зазвичай винними в подібних ситуаціях є командири, але додав, що гомофобія в армії може мати й інші вияви: “Якщо ти офіцер-гей – тобі можуть закрити доступ до кар’єрного зростання іншими шляхами, ніж відверте цькування”.Як і інші ЛГБТ-українці, військові-гомосексуали стикаються з дискримінацією в суспільстві. Так, у Києві після камінг-ауту п’ятеро невідомих молодиків побили ветерана АТО Василя Давиденка. Чоловік розповідав, що після заяв про свою сексуальну орієнтацію на роботі йому влаштували “тихий бойкот”. Василь Давиденко, ветеран АТО / фото зі сторінки військового у Facebook Раніше медіа спілкувалися зі старшим солдатом, командиром самохідної артилерійської установки “Піон” та учасником об’єднання ЛГБТ-військових та ветеранів Владиславом Мірошниченком. Він розповів, як вплинув камінг-аут в армії на його побратимів та як змінилося життя після цього.  Джерело ZMINA

Український військовий-гей захищає всіх українців від російської навали, навіть, якщо вони гомофоби. Віктор Пилипенко, позивний "Француз". Служив у батальйоні "Донбас" з вересня 2014-го до літа 2016 року. Ці рік і 10 місяців його служби припали на той час, коли батальйон бився в Широкино.Камінг-аут "Француз" зробив після служби, 8 червня 2018 року, опублікувавши повідомлення у Facebook."Я був одним із тих, хто взяв участь у цьому інтерв'ю", – написав він з посиланням на проект Антона Шебетко, який зробив серію портретів та записав інтерв’ю з ЛГБТ, що брали участь в АТО.***Проект реалізували фонд ІЗОЛЯЦІЯ у партнерстві з КиївПрайд. Виставка відкриється 30 серпня. Усі учасники проекту виступили лише під іменами та із закритими обличчями."Француз" став першим з бійців, хто зняв балаклаву і наважився на камінг-аут. Більше того, Віктор візьме участь у відкритій дискусії "Хто воює? Кольори українського патріотизму" 18 вересня."Ніхто не має вести існування напівлюдини, тим більше не скоївши злочину проти іншого, нічим не обмеживши права та свободи того іншого. Ніхто не має жити без гідності, за яку ми усі боролись на Майдані проти місцевого мракобісся та на цій війні проти тиранічної імперії брехні", – написав він.Зараз Віктор створив групу "Військові ЛГБТ та їх союзники". Він туди запрошує ЛГБТ-ветеранів і ветеранок, а також тих, хто воює зараз.Віктору 31 рік, він киянин, так вийшло, що ми навіть навчалися в одній школі – № 117. На нашій школі є меморіальна табличка хлопцю, що, як і Віктор, пішов воював у батальйон "Донбас", але загинув під Іловайськом.***– Вікторе, я оцінюю твій камінг-аут як вчинок навіть сміливіший, ніж піти в батальйон. Батальйон – це почесно, викликає суспільне схвалення, а камінг-аут може викликати реакцію різкого несприйняття…– Зеленки я не боюся. Я знаю, що як на мене будуть нападати, можна покликати своїх.Я зробив камінг-аут у себе на Фейсбук-сторінці. Мої друзі, в тому числі і з батальйону, відреагували нормально. Все ніби ок – хтось каже круто, хтось відмовчується, але це теж добре.Після камінг-ауту в мене пішли страхи. Найстрашніше я пройшов – сприйняття близьких мені людей. А як будуть реагувати інші – мені все одно. Я пройшов війну, може, якимсь там героєм і не був, але й духом не падав, зброю з рук не випускав, воював чесно. Соромитися мені нема чого.Я вперше закохався в свого друга, коли мені був 21 рік. Для мене самого це був шок.Це була скажена любов… Я сам себе не розумів, тому чудово можу зрозуміти, що відчувають люди, для яких гомосексуальні стосунки – дикість. Для мене 10 років тому це теж було дико.– Як ти потрапив в "Донбас"?– Коли почався Майдан, я працював в Арабських Еміратах у компанії "Дубаї Д’ютіфрі". Кожен день дивився, як революція проходить повз мене, зрештою, розрахувався і приїхав на Майдан. Був лютий 2014-го. Наша барикада була біля філармонії, та, що з портретом Бетховена.Я подав онлайн-заявку в батальйон "Донбас", але мені не відповідали. Я тоді не знайшов у собі сміливості зібрати речі і просто приїхати, хоча багато хто з хлопців саме так і зробили. Я просто не знав, що так можна.Вдруге подав анкету після Іловайського котла. Пам’ятаєте, тоді родичі оточених ходили на Банкову? З другого разу мені відповіли, і я поїхав у Черкаське Дніпропетровської області, де ми на базі 93-ї бригади проходили бойове злагодження. Маринували нас довго, був час, коли ми там просто тренувалися з палками, бо автоматів не видавали.Потім Луганщина, потім – Широкино, от там в мене було півроку реальних бойових дій. Це був лютий 2015-го, коли наші зайшли в Широкино, і "Донбас" з "Азовом" змінювали один одного п’ять днів через п’ять.У мене з Широкино залишилася купа телевізійних записів, де я даю інтерв’ю, коментарі... Бо до нас приїжджали західні журналісти й одразу поставало питання, хто знає англійську. "Француз" знає англійську. Тому на війні мені ще й випало пояснювати іноземним журналістам, що й до чого.– А чому "Француз"?– Бо я за фахом перекладач, англійська/французька. Це була моя армійська клікуха, ще коли я строчку служив.– Тобто? Ти до війни ще служив в армії?– Так, це якраз був період, коли я закохався в свого першого хлопця. Він був гетеросексуальним, і для нього це був ще більший шок, ніж для мене. Для мене це був дуже тяжкий період у житті. Я тоді психонув, кинув університет, пішов в армію...Після строчки поновився у виші, ще й магістратуру закінчив. Зараз я редактор на телебаченні – дуже цікава робота.– А як особисте життя? Багато хто з ветеранів-гетеросексуалів розповідає про конфлікти в сім’ях, з дружинами… Що важко після війни знайти порозуміння з близькими…– Складнувато, якщо чесно. Зараз у мене немає коханого хлопця. В мене останні тривалі стосунки були до війни, якраз в Еміратах.– Хіба там немає жорсткої заборони на гомосексуалізм?– Шаріат є. Але достатньо просто не афішувати своїх стосунків – гомосексуалізм там карається тільки тоді, коли привселюдно демонструватимеш стосунки.– Ти не шкодуєш, що потрапив у Широкино?– Звісно, ні. Тим паче, у березні 2015-го в Широкино ми просунулися вперед, аж до 4-поверхівок.Ми захопили елінги на березі й утворили півмісяць. Це було дуже круто, бо до цього їхні ДРГ могли нас обходити і й обстрілювати нам тили.Знаєш, що найстрашніше на війні? Коли по тобі працює танк. Бо ти не чуєш вибуху від пострілу, ти чуєш уже приліт по собі. Міномет чуєш, бачиш спалахи, і коли прилітає, чуєш шурхіт. 80-ка по-своєму шурхотить, 120-ка – по-своєму, гаубиця 150 також, САУ має свій специфічний звук – ти можеш якось підготуватися до того, що щось летить, за ці секунди.А коли по тобі працює танк, то ти чуєш тільки потужні вибухи поруч. Ніби нізвідки.По нас якось працював танк, ми пішли двома групами з СПГ, виставилися на позиціях, хотіли працювати узгоджено, але нас засікли і почали працювати як по нашому СПГ, так і по другому, де був мій командир.Командира тоді поранило, контузія, в підсумку ще й сильно погіршився зір. Ніхто йому ні підвищення не став клопотати, нічого... Він як прийшов на війну старшим солдатом, так і пішов з війни. Хоча мужик героїчний! Але це інша історія, про відчуття несправедливості...– В тебе є відчуття несправедливості?– Найважче на війні – боротися навіть не з ворогом, а з несправедливістю. Там немає чорного і білого. Все сіре.Наприклад, були такі, хто користувався тим, що одні воюють, а можна відсидітися в тилу… Боягузи, одним словом.Але як ти їм заліпиш, що вони боягузи, якщо вони тут, а повно мужиків в тилу сидять?Був у нас один мародер, якого ми довго не могли вигнати. Коли вбили "Спасателя"… Уяви паралельні процеси: ми ще не повернулися з бойового завдання, під час якого він загинув, а цей мудень уже забрав собі частину його особистих речей.Ми йому дали в рило, а він утік – взяв відпустку, лікарняний, все вибрав, ще довгий час числився за нашим підрозділом. І юридично до нього ніяких претензій не можна пред'явити.Були іще інші випадки, через які опускались руки. На війні не усі лицарі, є ще й погані вівці.– Зараз ти стежиш за подіями на Сході?– Тільки за загальним перебігом. Уже навіть не знаю номерів підрозділів – де хто стоїть. Раніше знав.Знову на війну не хочу. Якщо буде наступ – звісно, піду, вважатиму за честь, але сидіти на позиціях – ні. Позиційна війна – дуже специфічна і складна психологічно.Ну і є ще один момент: ті, хто не воював, робили кар’єру, а я приїхав ні з чим. Я не шкодую, але мені треба надолужувати час.Дивуюся, що ультраправі, які декларують патріотизм і бігають тут з зеленкою за ЛГБТ, не йдуть воювати. Для мене це нонсенс. Війна прийшла в твій дім, що ти робиш в тилу?Знаєш, чому я маю таку образу? Бо в нас кадрів не було. Я був і стрільцем, і санітаром – людей не вистачало. І зараз така ж ситуація. А тут бігають лобуряки і б’ють слабших – феміністок і геїв.– В батальйоні знали, що ти гей?– Ні. Тільки мій найближчий друг уже десь наприкінці здогадався. Він дуже наполегливо розпитував, чи є в мене дівчина, а я відбріхувався весь час. Причому брехав дуже неоковирно. Навіть не придумав, що треба придумати їй ім’я чи якусь фотку скачати…– Вікторе, я не хлопчик, але навіть я знаю, що солдатське дозвілля, та ще й у Маріуполі – це борделі, тобто, сорі, лазні… Як ти міг це оминути?– Ніяк. Мені доводилося… бути з проститутками, щоб ніхто мене не запідозрив. Бо було б дивно, що всі – так, а я ховаюся в кутку. Я не хотів, щоб мене викрили. Думав, що це могло би зіпсувати нашу дружбу.– Що сказали батьки після камінг-ауту?– Старша сестра з чоловіком давно знали і мене підтримували. Мама нещодавно написала, що в неї вже минув шок. Батько – не знаю. Ми з ним на цю тему не говорили.В одного мого приятеля батько багато років знає, що син – гей, але не перестає в нього щоразу питати, коли той одружиться.– Як однокласники відреагували на твій камінг-аут?– Я мало з ким спілкуюся зі школи.Десь в підлітковому віці вирішив, що говоритиму лише українською і цим сильно ускладнив собі життя. В мене була хороша школа –  № 117 імені Лесі Українки в центрі Києва.В нас було дуже багато дітей з родин, де говорили українською, але між собою всі на перервах говорили російською. Я бачив у цьому несправедливість. Говорив суто українською, це загнало мене у певне гетто. Про своє шкільне дитинство я мало можу згадати чогось приємного. Пізніше прочитав Агатангела Кримського "Націоналізм, сексуальність, орієнталізм". Багато чого в його біографії було мені близьким – Кримський теж був геєм, самітником, українська позиція багато у чому зробила його життя непростим у той колоніальний час.До речі, на війні я теж говорив українською. Хлопцям з Донбасу це особливо подобалося.– Ти не вважаєш, що все життя наражаєшся на добровільну ізоляцію – то мова, то камінг-аут…– Я не можу перейти на російську. Сприймаю це як втрату ідентичності. Знаю російську, в мене тато російськомовний, я з родини військових, які, як відомо, мали говорити російською.Зараз чітко розумію, що культура грає дуже важливу роль. І що мова – теж поле бою за нашу європейськість.Російська мова для мене – маркер колоніальності та колоніального мислення. Особливо у людей з українськими прізвищами.– Нащо тобі було робити камінг-аут? Є ж така популярна точка зору: хай спить хто з ким хоче, ми не хочемо про це знати…– Це лицемірство – ще донедавна такі люди готові були чіпляти на геїв рожеві ромби. Зараз же так відверто про свою нелюбов до ЛГБТ не висловиш, тому вони і придумали таке формулювання. Вони не "не хочуть чути", вони хочуть, щоб геїв не було. Але ми є.– Тим не менш, я знаю і ти напевно знаєш, багатьох відомих чи високопосадових геїв, які мають дружин, сім’ї і про людське око є гетеросексуалами. Вони теж дорослі люди.– Це радянщина. ЛГБТ – це ж про свободу любові і щирість. У гей-колі стосунки інші. Вони про те, що людина тебе любить попри заборону і суспільний осуд, а не одружується на догоду родині чи тому, що так треба.– Як в гей-колі оцінюється те, що ти зробив камінг-аут?– До цього ставляться з повагою. Один мій друг після цього навіть пішов зі мною на Марш рівності і теж зробив камінг-аут.Йому досить важко – він дизайнер, але в нього на роботі є гомофоби, з якими йому доводиться вести дискусії. А він дуже емоційна людина, часто заганяється…У гей-світі все дуже вільно. Ти не маєш сублімовувати свої сексуальні потяги. Ви можете зустрітися на ніч, а потім прожити разом все життя. Або розійтися на ранок. Або через тиждень.Якщо подумати, то на ЛГБТ темі послизається будь-який тоталітаризм. Русскій мір ловить облизня саме на цій темі – скрєпи ламаються. Думаю, серед скрєпних росіян багато геїв, але вони не можуть робити камінг-аути. А ми можемо, щоб не жити в брехні.В мене таке враження, що я от тільки зараз став жити нормально. Повноцінно. Знайшов свою роботу, зняв кімнату…Наскільки все було б простіше, якби я міг зі своїм хлопцем пройтися за ручку… Я колись був закоханий, йшов з одним хлопцем по Подолу, ми цілувалися прямо на вулиці – це було так класно.– Це тобі в Лондон треба…– Я хочу, щоб і тут було, як в Лондоні. І не тільки у питаннях прав ЛГБТ. Зрештою, я за це воював.Джерело Українська Правда

Такого не було навіть у Європі. Як за радянських часів ніби не існував секс, так і в нинішній українській армії начебто не існують геї. Представники ЛГБТ-спільноти перетворили це на жарт і вибрали своїм символом єдинорога, істоту, яка теж начебто не існує. Eesti Päevaleht поговорив із однією київською парою, яка разом служить в українській армії.Європейці шоковані рвнем свободи українського суспільства та вольністю української армії. Коли рано-вранці 24 лютого почали бомбити столицю України Київ, режисери театру Олександр Жуган та Антоніна Романова ухвалили рішення добровільно піти захищати свою батьківщину. Тисячі українських ЛГБТ-людей помирають за країнуЦе був свого роду стрибок у воду у невідомому місці, бо толерантне ставлення до представників ЛГБТ – не найсильніший бік українського суспільства. На своїй уніформі Жуган та Романова під українським прапором носять шеврон із зображенням єдинорога. Цей символ з'явився в українській армії після вторгнення Росії до східної України у 2014 році як реакція на розмови про те, що в українській армії не служать геї.Через те, що єдиноріг є міфічною істотою, як і геї в українській армії, саме цей звір був обраний символом. „Звичайно, всі знали, що існують ЛГБТ-люди, які служать у лавах військових формувань, але відкритих ЛГБТ-людей не було. Якось відбулася фотовиставка ЛГБТ-військових, де всі учасники були анонімними, і один із героїв цієї виставки здійснив камінг-аут, відкрився. І він став першим ЛГБТ-військовим, про якого всі дізналися – Віктор Пилипенко. Він і Настя Конфедерат, двоє ЛГБТ-людей, ветеранів АТО, які надихнули мене на те, щоб також взяти в руки зброю та піти захищати нашу землю. І за це я їм дуже вдячна, я разом із ними захищаю Україну,“ – каже Антоніна Романова.Джерело Delfi

Правники пояснили, чому рівні права для ЛГБТ особливо важливі під час війни. Як вплине розгляд петиції про “Легалізацію одностатевих шлюбів” на військовослужбовців, ветеранів та бойових медиків? Чи взагалі важливим є це питання у стані війни?Точну інформацію про кількість ЛГБТ-представників у ЗСУ на сьогодні неможливо знайти. Тобто невідомо, скільки людей з нетрадиційною орієнтацією захищають зараз нашу державу. Але вони точно є, адже навіть у спільноті «Українські військові ЛГБТ та наші союзники» у Фейсбуці перебуває понад 2 тисячі людей і щодня там публікують історії про власний досвід. Однак, які труднощі в юридичному плані виникають в ЛГБТ-пар під час війни?Війна з рашистами привела до актуалізації прав людини в УкраїніГоловним є той факт, що одностатеві стосунки не мають жодних правових наслідків в Україні. Це означає, що у випадку загибелі військовослужбовця його партнер не має права займатися його похороном чи отримати спадок. Якщо захисник чи захисниця потрапила у лікарню, то партнер повинен отримати певний дозвіл на відвідування, адже за правовими нормами це чужа особа.Між іншим: україська військова зіналась, що в неї є кохана дівчина: "за законом ми ніхто".  Наприклад, для одностатевих стосунків не передбачено законом взяти лікарняний або утримувати свого коханого/кохану через інвалідність чи нагальний догляд. І також ЛГБТ-партнери ветеранів не мають права отримувати соціальні виплати, податися на мікрофінансування бізнесу чи стати опікуном дитини.Тобто це такі речі, які є звичайними потребами будь-якої людини і особливо у час війни з країною-агресором росією. Саме тому, ця петиція має сенс бути розглянутою та вирішити ці проблеми.В той самий час, українські зірки на чолі зі скандальною Іриною Федишин разом зі своїми родинами втекли до "гей-Європи" на концерти, забувши про свою гомофобну позицію. В той самий час, коли українські ЛГБТ захищають країну ціною власного життя. 

Настоятель монастиря в Липецьку втратив посаду через інтимні втіхи з ченцем, які хтось зняв на відео та злив у мережу. Митрополит Липецький та Задонський вигнав ігумена Митрофана – настоятеля Свято-Успенського Єпархіального монастиря у Липецьку.Причиною стало відео сексу ігумена, що потрапило в соціальні мережі, з одним із ченців. Розгніваний митрополит вигнав із РПЦ та Липецька обох. За даними одного з православних ТГ-каналів «Церковні відомості», партнером ігумена Митрофана (Шкуріна) був ієромонах Сергій (Гриценко).«Не лягай із чоловіком, як із жінкою: це мерзота», — цитує православна громадськість Біблію і вимагає церковного суду над ченцями, що згрішили.У екс-ігумена Митрофана, як пишуть автори каналу, специфічний імідж «кокаїнового та курильного барона, церковного злодія, любителя молодих хлопчиків, труса та ошуканця». У свій час він претендував на те, щоб очолити єпархію. Митрофан входить у липецькі еліти, він товаришує з багатьма впливовими бізнесменами та мером міста Євгенією Уваркіною.Про пристрасті ігумена до сильнодіючих речовин та одностатевого кохання в РПЦ знали давно. Але перед тим, як відеокомпромат на нього злили в мережу, на пригоди священика дивилися крізь пальці. Його зв'язки з липецькими елітами приносили єпархії чималі дивіденди, і досі все влаштовувало.Тепер же, на хвилі зведеної до національного культу гомофобії, РПЦ може спробувати зімітувати чистку своїх рядів від найбільш одіозних персонажів. Зрозуміло, лише відведення очей. Адже ще за радянських часів вона була одним із трьох соціальних притулків для ЛГБТ-людей. Поряд із богемою та спецслужбами.Не всяке православ'я передбачає гомофобію. Днями дизайнери Евангелос Бусіс та Пітер Дандас стали першою гей-парою, чиїх дітей хрестила православна церква Греції. А от священики потрапляють у гей-скандали регулярно по всьому світу. Наприклад, 73-річний пастор-шоумен з Лос-Анджелеса Джессі Лі Петерсон, який активно виступав проти ЛГБТ, неодноразово описував гомосексуальність як «дух диявола», який заражає людей. І водночас спав із хлопцями.

Український актор Олександр Піскунов 6 червня на своїй сторінці в Instagram зробив камінг-аут, заявивши, що є геєм. Хлопець народився і виріс у місті Нікополь, яке зараз обстрілюється зі сторони окупованого Енергодару. "Я - гей. І це дуже болить. Але я не хочу нікого шукати", - написав він англійською. На визнання Піскунова відреагували його колеги, серед яких українська актриса, що переїхала до США, і ведуча Анастасія Ровінська.Відомий на всю країну нікополець видалив пост із зінанням, що він гейЧерез кілька годин після заяви актор видалив пост із визнанням але соцмережі все пам'ятають. Вже понад місяць після камінг-ауту актор з Нікополя уникає коментарів щодо своєї сексуальної орієнтації та заяви. Піскунов у 2015 році закінчив Київський національний університет театру, кіно та телебачення імені Карпенка-Карого. Піскунов відомий завдяки ролям у фільмах "Круті 1918", "Кіборги", "І будуть люди". Гея-нікопольця знає вся країна. 

Одесити знають, як привабити туристів до міста і водночас довести москалів, а Зелендський "опустив" це питання на розсуд Міськради, щоб виконати вимоги одеситів щодо мем-ікони в Україні. Президент країни Володимир Зеленський дав відповідь на петиції про знесення в Одесі на Катерининській площі пам'ятника Катерині ІІ та заміні його на пам'ятник порно-актору Біллі Херрінгтону.Глава держави прогнозовано заявив, що такі рішення має приймати Одеська міськрада і він звернувся туди, щоб місцева влада розглянула це питання. Одесити вирішили, що гей у центрі міста - краще, ніж російська КатяУ відповідях на сайті офіційного інтернет-представництва Президента України зазначено, що глава держави звернеться до Одеської міської ради з проханням розглянути поставлені у петиції питання відповідно до компетенції.Втім, свою позицію в посланні до місцевої одеської влади він також позначив, і з неї випливає, що російських імператриць у центрах українських міст він не шанує. Також у листі до Одеської міської ради мною наголошено на важливості захисту національних інтересів, опрацюванні питань щодо очищення громадського простору від об'єктів та пам'ятників, що стосуються російської імперської та радянської спадщини, яка закріплює в Україні російські пропагандистські антиукраїнські наративи, — йдеться у відповіді.Тож долю пам'ятника Катерині ІІ, як і належить згідно із законом, належить, раніше чи пізніше, вирішити депутатам Одеської міської ради.Відзначимо (ред.), що Біллі Херрінгтон виглядає більш привабливо, ніж щокаста розбещена Катерина, яка також відома чисельними секс-скандалами, оргіями і навіть зоофілією під час років свого правління. До слова, ми вже писали про те, що заміна Катерини на гей-актора в Одесі не єдина вимога сучасних українців у влади. 

Коли складний рік минув і ти думаєш, яким буде наступним? Маєш надія, що він буде краще. Але всі останні роки були один гірше одного. Де шукати сили, щоб не скласти руки на шляху до мрій? Кількість викликів, які звалились на мої плечі, окрім всім відомої для нас диксримінації квір-персон, це російська агресія в Україні. Я пережив окупацію, біженство через всі міста країни. Ідентифікація злоякісної пухлини у матері й важке лікування "під бомбами" у прямому розумінні цього слова. Квір Пандемія вийшла за кілька днів до початку війниДискримінацію за ознакою статевої приналежності. І закритий кордон для чоловіків без виключень. Що до цього? Тяжкі хвороби минулої осені, довге лікування. Відтермінування ремонту у моїй квартирі. І в той самий час - самогубство друга, який не встиг навіть життя побачити. Купа років складної роботи, кредит для квартири, коли відмовляєш собі у всьому, навіть у відпочинку. Бізнес, який не вдався. Зокрема, через війну - повна неліквідність нерухомості, якою володіє наша родина. А ще, рік тому одного з моїх найближчих друзів посадили до вьязниці. Можливо - пожиттеєво. І весь цей час він знаходиться у місті Харків під обстрілами без вироку суду за решіткою. Тому, я вже давно перестав задавати собі питання: що ще повинно статись? Здається, що це позбавлено сенсу. В чому філософія такої долі? Я пишу саме про все це і намгаюсь разом із читачами знайти відповідь. Зокрема на сторінках моєї збірки фантастичних і водночас гостро-соціальних оповідань "Квір Пандемія". І це питання без відповіді але з насторогою про майбутнє, яке ми ще можемо виправити. Праця над збіркою триває і зараз: https://www.amazon.com/Queer-Pandemic-Rayan-Riener-ebook/dp/B09T2YMBKN?fbclid=IwAR1EJCojudyt6bZYF11j-KMLg5ZVau2P1GhIXjqEx84ocdHsdOvWmteyzo8Джерело Rayan Riener

Актор засудив гомофобію. Враховуючи 30-річчя журналу OUT, колишній редактор, Джеффрі Р. Епштейн, поділився деякими зі своїх улюблених обкладинок за ці роки, включаючи Еллен ДеДженерес, Джеймса Ван Дер Біка та, звичайно ж, Скелі.Епштейн зняв Джонсона у кримінальній комедії 2005 року «Будь крутий», де він зіграв охоронця-гея, Елліота Вільгельма. У фільмі також знялися Джон Траволта, Ума Турман та Денні Девіто. Для багатьох шанувальників скелі дивно бачити його в такому образі, так само дивно, як бачити Обі-Ван Кенобі бісексуалом. Але нічого не вдієш, сексуальність сповнена різних спектрів.Скала повідомив, що він не боїться грати геїв у кіноЗа словами колишнього редактора журналу OUT, актор був одним із наймиліших і найрозумніших людей, у яких він коли-небудь брав інтерв'ю. Його також називали своєю, вайбовою людиною та професійним актором.Джонсон відповів на твіт Епштейна, повідомивши, що йому порадили уникати гей ролей, оскільки він перейшов від реслінгу до акторської майстерності і це може зруйнувати його кар'єру. На щастя, він відхилив цю «раду» і все одно відіграв свою роль. 50-річний актор заявив:«Тоді мені сказали кілька впливових людей, що зіграти роль гея, все одно, що зруйнувати свою кар'єру. Я сказав: «Потримай мою текілу та відвали». Жахливі поради, звичайно»Це не вперше, коли Скеля висловлюється про права ЛГБТ+. У фільмі «Круїз за джунглями» 2021 року його персонаж розмовляє щиро з Макгрегором, якого грає Джек Уайтхолл, чий персонаж — гей.Хоча у фільмі прямо не йдеться про сексуальність Макгрегора, з контексту зрозуміло, що його інтереси «лежать в іншій площині» після невдалих заручин із жінкою. Під час прес-туру з фільму Джонсон прокоментував: «Я відчував, що сцена дійсно була саме такою, якою вона була, — двоє чоловіків говорили про те, що вони любили, і кого вони любили. Без жодних стереотипів та складнощів».Очевидно, що його роль у фільмі «Будь крутий» не завадила кар'єрі, оскільки він продовжував зніматися в низці популярних фільмів, у тому числі в «Дозорі», франшизі «Форсаж», «Чорний Адам» та багатьох інших.Також ми псиали, що українці зацікавились гей-актором Біллі Геррінгтоном, якому хочуть встановити пам'ятник в Одесі. 

22-річний хлопець від отриманих травм загинув на місці, 20-річний зазнав травм, його госпіталізували. Про це повідомляє "Дніпро Оперативний".У Дніпрі на житловому масиві "Перемога" двоє студентів випали з дев'ятого поверху гуртожитку Придніпровської державної академії фізичної культури та спорту. Нещасний випадок стався у ніч проти 5 серпня.Гей-коханці вчинили самогубствоЗа попередньою інформацією, студенти сперлися на залізний парапет балкона, який не витримав ваги молодих людей та обвалився. Подробиці події встановлюють працівники поліції.Місцеві жителі у Мережі пишуть, що будівлю, де сталася трагедія, не ремонтували кілька десятків років. Декілька сусідніх балконів прогнили настільки, що відвалилися.Нагадаємо, російська армія всю ніч била Дніпровщиною і випустила ракету X-59. Окупанти накрили вогнем Нікопольський та Криворізький райони. Також Зеленський легалізує одностатеві шлюби для військових. 

Про те, як гомосексуальна еротика поступово проникала на широкий екран, мають бути написані гори кінознавчих статей. Але серед критиків, можливо, замало геїв. Або тема здається їм надто вузькою.Це, певна річ, не так. Легалізація чоловічої сексуальності (і насамперед, гомосексуальності) у мистецтві – велика і значима тема. «Традиційне» мистецтво століттями сприймало жіночу наготу як культовий об'єкт вивчення та поклоніння (художники були чоловіками). Але об'єктивувати чоловічу сексуальність у мистецтві повноцінно могли лише геї та бісексуали. Саме вони любовно вивчали чоловічий Ерос, просували його в «широкі маси» та руйнували культурні табу.Чоловіча сексуальність досі під табуНа відміну від жіночої наготи, чоловіча пробивала собі дорогу мистецтво разом із твердженням самої можливості чуттєвого (гомосексуального) погляду тіло. Крім того, чоловіча нагота за визначенням була «фізіологічнішою», ніж жіноча і тому здавалася сучасникам більш відвертою та забороненою.П. Альмодовар, «Дурне виховання», 2004Ф. Озон, «Літня сукня», 1996П. Альмодовар, «Закон бажання», 1987Порушення, ерекція – це все частини природної чоловічої психофізики. Тому будь-яка візуалізація чоловічого органу в кіно автоматично поміщає образ члена у фізіологічний контекст. (Член – не просто статичний пеніс, це те, що може «встати» будь-якої миті). Такою є природа чоловічого тіла: збудження (ерекція) – його важлива візуальна характеристика, яку не може ігнорувати художник, режисер, якщо йому важливий об'ємний образ героя.Обрі Бердслі, «Доглядач», 1897Сучасне масове кіно, яке до кінця 20 століття (формально кажучи) вводить елементи порнографії в мейнстрім, насправді просто сприймає універсальний погляд на людину, вважаючи сексуальність важливою частиною її особистості.Ф. Озон, «Літня сукня», 1996«Queer as Folk», 2000-тіФільми Пазоліні, Джармена, Альмодовара, Озона – у всіх пам'яті. Цікаво подивитися, хто (і в чому) був піонером у просуванні чоловічої сексуальності. Які техніки (моменти, стани) вперше потрапляли на масовий екран.Наприклад, я не пам'ятаю, щоб до Озона («Літо'85») кіно цікавилося ранковою ерекцією героя. Чарівний Фелікс Лефевр у ролі Алексіса виносить цей стан на публіку. І хоча воно знайоме будь-якому глядачеві-чоловікові, цей екскурс в область «фізіології» може здатися шокуючим прийомом.Якщо я припускаю, що ранкова ерекція вперше потрапила на екран у 2020 році, то навряд чи помилюся.Ф. Озон, «Літо`85», 2020Те саме відбувалося колись зі сценами одностатевого поцілунку, мастурбації (зараз вона представлена ​​в десятках картин), еякуляції або напіверекції («Мрійники» Бертолуччі) – і так далі. Сьогодні практично весь спектр чоловічої психофізики проник у мейнстрім. І вирішальну роль у цьому відіграли режисери-гомосексуали. Саме вони сприймали «брудну чоловічу сексуальність» як норму, частину власного побуту та прагнули донести до глядача цю виставу.Естетизація чоловічої фізіології (якщо можна сказати) бере початок у живопису («Мастурбація» Егона Шиле 1911 року – найяскравіший приклад). Потім вона проникає у фотографію Роберта Мепплторпа. І потім у кіно, починаючи з перших одностатевих поцілунків («Займатися коханням», 1982)…Егон Шиле, «Мастурбація», 1911При цьому очевидно, що французький поцілунок Давида та Алексіса («Літо`85») «з мовою» та чарівною ниточкою слини (метафорою їхнього тендітного зв'язку) відрізняється від перших і досить стриманих поцілунків Голлівуду 80-х.Справжнім піонером «фізіологічної естетики» був Роберт Мепплторп, який у 70-ті роки зробив чоловічий член та сексуальну наготу легальною темою масової культури. Він запропонував побачити в чоловічій фізіології риси «прекрасного і вічного» (не випадкові його паралелі набухаючого пеніса з квіткою, що розпускається).У певному сенсі експозиції фотографа відсилали глядача до середньовічної традиції – вивішувати у церквах зображення пенісів, зцілених божественним провидінням та силою молитви (про це писав М.Бахтін у книзі про Раблю та карнавалізацію).У 20 столітті Мепплторпу не потрібні були божественні мотиви для демонстрації чоловічого органу. Досить геївського еросу та специфічної чуттєвої естетики, яку він просував у глядацькі маси. Для нього чоловіче тіло та член – така ж прекрасна частина природи, як особи, квіти чи жіноче тіло.Так красиво і радикально «роздягати» чоловіків у мистецтві могли лише геї та бісексуали.Саме вони бачили у чоловічому тілі сексуальний об'єкт – для спостереження та милування. Саме вони наділили образ «чоловічого інструменту» (його форму, фактуру, довжину) особливим візуальним та естетичним значенням.Це був прорив «традиційних скріп» (спочатку у фотографії, а потім у кіно), тому що класична жіноча нагота не була відверто фізіологічною. Про жіноче збудження ми можемо лише здогадуватись, тоді як пеніс не може його не демонструвати.Інакше висловлюючись, «образ члена» фізіологічний за визначенням, отже він вимагав від культури нового розуміння кордонів естетичного. Як довів Роберт Мепплторп у 70-ті роки, чоловіча фізіологія – естетична, а гей-естетика фізіологічна.Це був прорив у зону нової свободи художника на хвилі сексуальної революції. Після фото, фронтальна чоловіча нагота (за словами И.С.Кона) неминуче мала з'явитися й у кіно.С. Долдрі, «Читець», 2008Б. Бертолуччі, «Мрійники», 2003Завдяки магічному дарунку Бертолуччі, пеніс Метью в «Мрійниках» (2003) став такою ж класикою, як і образи Мепплторпа або мармуровий пеніс Давида. (Дякую Майклу Пітту за мужність у мистецтві). То справді був не просто епізод, а прорив до нової повноті людського образу. У фільмі Бертолуччі пеніс був живим та фізіологічним, але не менш прекрасним, ніж скульптурний та класичний. Згодом фізіологія стала частиною кіномови. Але коли це вперше сталося?Це не могло статися без зусиль геїв-режисерів із особливою чуттєвою естетикою. Найкраще ці зміни помітні в темі мастурбації, яка з мистецтва 20 століття (Егон Шиле) проникала в кіно як «ризикований» мотив, але сьогодні це просто класика жанру.П. Альмодовар, «Закон бажання», 1987Б. Бертолуччі, «Мрійники», 2003Все це – новації щодо недавнього часу. Але історія «прем'єр» такого роду – окрема тема.Одностатевий поцілунок з'являється на російському екрані 1927 року в «Третьій Міщанській». У комічному контексті, зрозуміло.А. Роом, «Третя Міщанська», 1927Декілька комічних одностатевих поцілунків є в «Карнавальній ночі» (1957) на заході сонця Відлиги.Е. Рязанов, «Карнавальна ніч», 1957Ф. Озон, «Літня сукня», 1996Потім, у прямому значенні, одностатевий поцілунок проникає на екрани з приходом теми в Голлівудське кіно в 1982 році. Якщо вірити Вікіпедії, то вперше поцілунок показаний у голлівудському фільмі "Займатися коханням" (Making Love) Артура Хіллера. Герої «трикутника» у кіно з такою назвою не могли не цілуватися.Але одностатевий поцілунок може виглядати по-різному. Тільки в Озона («Літо'85») він по-сучасному реалістичний і докладний. Вперше глядач бачить, що на екрані можна цілуватися з мовою. А романтична ниточка слини, що повисла, як примарний зв'язок між губами коханців, – не просто фізіологічно точна, а й символічна деталь.Ф. Озон, «Літо`85», 2021У «нормалізації» чоловічої фізіології в кіно величезну роль відіграли гомосексуальні та бісексуальні режисери, якщо йдеться про поцілунок, мастурбацію, ерекцію або сперму в кадрі. (Що стосується мінету, то поки він, здається, не пробився на широкий екран, якщо не брати до уваги тематичний серіал «Queer as folk», – але, як кажуть, ще не вечір).Рассел Ті Девіс, «Це гріх», 2021Можна з упевненістю сказати, що без майстрів типу Альмодовара та Озона «натурали» обмежилися б умовнішим зображенням інтимних відносин.Я не можу собі уявити історію, де гетеро-режисеру знадобилася ранкова ерекція в кадрі. Або пеніс крупним планом. Це надто «геївський» мотив, щоб надихнути творця картини про традиційне кохання.Ромео у фільмі Дзеффіреллі (1968) скромно спить на животі у відомій сцені ранку. І тільки в Озона Алексіс, що прокинувся, зустрічає день з ерекцією, як і личить юному коханцю.Ф. Дзеффіреллі, «Ромео та Джульєтта», 1968У Пазоліні героїня Декамерона (1971) спить з рукою на члені симпатичного партнера (на відміну від фільму Дзеффіреллі, це вже фронтальна нагота). І цей фізично виправданий жест (все-таки Боккаччо) органічно пов'язаний з гей-естетикою режисера.П. Пазоліні, "Декамерон", 1971Автори-геї як вводили сексуальні реалії в «традиційне» мистецтво, розширюючи його рамки, а й романтизували цей «фізіологізм», який із «шок-контенту» поступово перетворювався на одну з пересічних характеристик. Чоловіча сексуальна фізіологія була олюднена та введена у культурний контекст.Французький поцілунок, ерекція, мастурбація, анальний секс - це чудові подробиці життя, які стають частиною портрета героя, тому що цілісність чоловічого образу неможлива без погляду на сексуальність.Витягти з тіні цю сексуальність, очистити чоловіче тіло від «ганьби» та культурної зарозумілості – непросте завдання, з яким геї-художники чудово впоралися.Автор Олександр Хоц

Радянські скрєпи дуже міцно і сильно здатні псувати життя людей. І ось вам перший спойлер. Ніхто не переконуватиме вас, що анальний секс подобається всім або, навпаки, викликає змішані почуття огиди. Визначним є і те, що за статистикою анальний секс практикують найбільше саме гетеросексуальні пари. Секс може бути різним, головне знайти той спосіб сексуальної взаємодії, який задовольнятиме вас і партнера/ів найбільше.Гей - це поняття способу життя, і не до кінця про сексуальну орієнтацію / фото Хлопці+Візьмемо за приклад звичайнісінького хлопця з невеликого провінційного містечка. Я жив у такому місці і часто намагався спілкуватись на сексуальні теми з різними людьми. З дівчатами зазвичай простіше вони могли вільно висловлювати свої думки. Були більш здатні до аналізу свого фізичного та емоційного стану під час сексу. Не боялися ділитися почуттями, що накопичилися, при цьому в деяких часто з'являлося невелике сором'язливість. Згодом сором'язкість пропадає, часом настільки сильно, що деякі люди вже не бачать кордонів у темах, якими можуть поділитися. І це добре, тому що наша сексуальність це не чергова заборона, а тема, про яку варто говорити відкрито і чесно.З хлопцями все складнішеАнальний секс найбільш розповсюджений серед гетеро-партнерів (дівчина і хлопець)Моя робота часто полягала в тому, щоб ставити питання інтимного характеру. Я говорив чітко, спокійно, ніби розмовляю про секс щодня за обідом зі своєю мамою. Вони ж часто ухилялися, перекладали надто особисті питання жартома або намагалися уникати зорового контакту. Це кумедно, враховуючи, що багато гетеросексуальних хлопців часто дотримуються ролі активного партнера, який бере багато обов'язків на себе. Торкнися особистої теми, інтимних думок і багато хто стає дітьми, яких батьки залишили в черзі магазину і кудись надовго пішли.Між іншим - Зеленський дав добро на легалізацію гей-шлюбів. Один друг розповів мені, що хлопцям важко говорити про секс. Ніхто не ділиться корисними навичками так відкрито і з дитинства немає розуміння, що робити у процесі. Вони ростуть на порно позбавленого всякого сенсу і вульгарних розмовах їхніх друзів чи батьків, які самі особливо не розуміються на сексуальних темах. Із цього може виникати велика кількість проблем сексуальної взаємодії зі своїми майбутніми партнерами. Гетеросексуальні хлопці часто не розуміють, що від них хочуть їхні дівчата. Або лякаються експериментів, які виходять за рамки їхнього поняття нормального.Іноді бувають досить важкі кейси, як у випадку з моїм другом. Ми познайомилися з ним у звичайних date-додатках для геїв. Він любить машини, спорт, ходить до зали, працює в автомайстерні. Є типовою маскулінністю, яка «потрібна» від місцевих хлопців. нашу першу зустріч він розповів, що в нього є дівчина, дуже нервував і не знав як поводитися. Насамперед у нього ніколи не було сексуального досвіду з хлопцями і досі не було можливості. Ми відразу обговорили, що жодної сексуальної взаємодії між нами не буде. Я не хочу спати з тими, хто не перебуває у відкритих відносинах. Він розслабився, але здавалося, що було в чомусь ще.Зрідка ми бачимося і багато говоримо про наших партнерів. З тією дівчиною він уже одружений, судячи з усього в досить добрих стосунках. Зі мною він ділиться речами, про які боїться говорити зі своєю дружиною. Давно мріє спробувати пасивну роль. Є невелике уточнення, що його збуджують лише фемінні тіла. Якщо він бачить хлопця, збудження немає. Якщо бачить дівчину, це його заводить. Якщо перед ним транс-дівчина, він впадає в цілковите захоплення. Щоб дійти цього висновку, нам знадобилося 5 зустрічей та близько 80 кілометрів у дорозі за душевними розмовами місцевими дорогами.Його дівчина трохи віруюча і традиційних поглядів без любові до експериментів. В останню зустріч він розповів, що тепер вони спробували фалоімітатор, який поступово входив до його ануса. Я спитав, скільки йому знадобилося часу, щоб кінчити. Він зніяковів і сказав, що це зайняло менше двох хвилин. Я лише ствердно кивнув, залишалося лише додати, що його спосіб задоволення ми точно знайшли. І якою б побожною не була його дружина, але страпон точно допоможе поліпшити їхнє сексуальне життя, а також уникнути непотрібних їм двом зрад.У результаті він поговорив із дружиною і вони прикупили кілька секс іграшок, які сильно урізноманітнили їхню сексуальну взаємодію. Нещодавно він написав, як радий, що мав можливість так відкрито говорити з кимось про свої потреби. Він розповів про наші зустрічі дружині і вони хотіли б запросити мене на вечерю, як тільки я повернуся в гості до батьків. Тепер настала риса, яку готовий переходити автор даного тексту. Сидіти на вечері у двох людей, які змогли домовитися про свій приголомшливий секс за допомогою гея, бога та гумової іграшки приробленої до шкіряних трусів на застібках.Впевнений, що майже кожен із нас має подібну історію у своєму житті. З кимось особисто відбувалося щось схоже, хтось чув оповідання від інших людей. Але всіх нас поєднує один незаперечний факт. Іноді людям доводиться стикатися з труднощами, щоби прийти до повного пізнання своїх бажань і потреб. У ці моменти не треба думати про громадську думку. Не варто розмірковувати про наслідки. Головне знати про контрацепцію та займатися сексом відкрито, довіряючи партнеру і не зраджуючи почуття постійного партнера. А експерименти завжди корисні та дарують нам новий досвід.До слова, ми знаємо як гарно роздягнути чоловіків. 

Європа продовжується змінюватися, а водночас змінюються та її цінності. Частина цих віянь проникає до нас, на щастя, все це приживається на нашому ґрунті. У всякому разі, набагато краще, щоб на нашому ґрунті приживалася непримиренність до корупції, повага до праці тощо.Чим те, про що йтиметься у нашому огляді соцмереж за цей тиждень. "NT" пропонують вашій увазі огляд найгучніших тем із соціальних мереж.Чорношкікий гей у PLAYBOYЛегендарне видання з нового боку підійшло до реклами свого фірмового жіночого костюма зайчика, який вже став символом PlayBoy. На цей раз у ролі моделі виступив темношкірий хлопець-гей.Трансгендер у БундестазіТесса Гансерер (до 2019 року Маркус) пройшла до бундестагу разом із партією "Зелених" і має намір боротися за права сексуальних меншин і виступати на захист клімату. Вона набрала у своєму окрузі 23,6% голосів.Дискримінація українцівЗа словами депутата Одеської міської ради, члена фракції "Європейська солідарність" Андрія Вагапова, тим українцям, які підтримують політику РФ, потрібно видавати "паспорти негромадян".Нагадуємо, представники "традиційних цінностей" почали любитись прямо на залізничному вокзалі Дніпра. 

Американська професійна фотомодель та актор Шон Росс заручився із актором Девідом Аланом Мадриком. З матеріалу “Out”, 31-річний Шон Росс та Девід Алан Мадрік познайомилися 11 років тому та зустрічалися три роки, перш ніж вирішили, що настав час вивести стосунки на новий рівень.Шон зробив пропозицію Девіду в інтимній обстановці вдома. Дизайнер Жан Дуссе створив унікальне кільце, прикрашене 19 вирощеними в лабораторії діамантами 9,5 карати. Цей чудовий день у житті чоловіків назавжди увічнений за допомогою фото.“Я дуже люблю його, тому що він змусив мене відчувати себе так комфортно, ніби я поряд з чорною гей-мамочкою, – сказав Шон Росс “Out” про свого нареченого. – Коли він перепитав мене, чи хочу я бути з ним, я відповів: “Абсолютно і назавжди…”.Раніше ми писали, як 4 серпня прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан виступив із промовою на конференції консерваторів, де не обійшлось без гомофобної риторики.Джерело Gays UA

Історія має звичку повторюватись. На тлі мавпячої віспи, що поширюється світом, і чергової хвилі дискримінації ЛГБТ-спільноти через гей-паніку саме час згадати про те, який внесок внесло ця сама ЛГБТ-спільнота в боротьбу з ВІЛ і СНІДом. У 1981 році в США були зареєстровані перші випадки захворювання на ВІЛ-інфекцію, що пізніше вилилося в хвилю гей-паніки та зростання стигматизації по відношенню до гомосексуальних чоловіків. З того часу минуло ні багато ні мало – 40 років! І ось, на подвір'ї 2022 рік, і що ми маємо? По світу розлітається віспа мавп (яка, проте, не така страшна, як її малюють), що набула найбільшого поширення саме в європейському гей-комьюніті. І знову всі бояться, знову мавпи, і знову у всьому винні геї. Нічого не нагадує?Як це було…І ніхто чомусь не згадує, що саме гей-спільнота зробила величезний внесок у боротьбу з поширенням ВІЛ. Як це було? Ось трохи історичної довідки.Вирушимо до Америки середини 70-х років, у так звану «гей-столицю вільного світу» — місто Сан-Франциско. Саме там ВІЛ, який вже вразив безліч людей, набув розголосу в суспільстві та ЗМІ – в газетах писали страшилки про якогось «рака геїв», який вражає виключно гомосексуальних чоловіків. У 1985 році в місті було заражено майже 50% чоловіків-геїв, проте лікування ще не було, ніхто до ладу не знав, що це за хвороба, і заражений був приречений.«Звичайне серце» (2014) фільм за п'єсою Ларрі КрамераПандемія стрімко захоплювала нові міста, а потім і країни, а уряд і медичні корпорації нічого не робили аж до 1988 року. Натомість радикально налаштовані консервативні політики та представники релігії скористалися ситуацією, щоб проштовхувати свої гомофобні ініціативи. ВІЛ та СНІД вони вважали «покаранням за мужоложство». І нікого не бентежило, що на ВІЛ так само хворіли і жінки, і гетеросексуальні чоловіки – адже поширюється він не лише статевим шляхом, але ще й через донорську кров, наприклад. Аналізи крові тих часів ще не перевіряли на наявність ВІЛ-маркерів, і кров зараженого могла легко опинитися в донорському резерві крові.І, здавалося, нікому не було до того, що люди вмирають. Саме представники гей-комьюніті почали звертати увагу широкому загалу на таку небезпечну та серйозну пандемію. Люди виходили на вулиці з гаслами та плакатами, вимагаючи від урядів та великих компаній почати фінансувати дослідження ВІЛ та СНІДу. Вони кричали про те, що ВІЛ може захворіти будь-хто, незалежно від орієнтації та статі, і просили припинити безглузді переслідування гомосексуальних чоловіків.Вуличні протести все ж таки дали свої результати – все більше людей дізнавалося про ВІЛ та цікавилося темою. А 1985 року в США розпочали масові дослідження донорської крові на ВІЛ та створили тест для виявлення антитіл до нього.Марк Руффало у ролі Неда Вікса. «Звичайне серце»Говорячи про активізм, не можна не згадати таке ім'я, як Ларрі Крамер. Ця людина, будучи відкритим геєм із позитивним ВІЛ-статусом, стала одним із найяскравіших СНІД-активістів 80-х років. Разом із однодумцями він створив одну з перших великих некомерційних організацій боротьби з ВІЛ та СНІД «Криза здоров'я у гомосексуалів». НКО займалася переважно кризовим консультуванням, програмами взаємодопомоги, юридичною та волонтерською діяльністю, та надала посильну допомогу понад 15 000 осіб, яких торкнулася епідемія ВІЛ.Пізніше Крамеру довелося покинути цю організацію через внутрішні конфлікти з іншими учасниками, і він у 1987 році став одним із засновників нової НКО - ACT UP (AIDS Coalition to Unleash Power - Коаліція по боротьбі зі СНІДом). Організація має відділення по всьому світу та веде просвітницьку та активістську діяльність, зокрема, виступає за безпечний секс, поширюючи презервативи та проводячи гучні флешмоби. Особливо відзначилося французьке відділення, яке у 1993 році надяло гігантський рожевий презерватив на Луксорський обеліск у Парижі. Активісти вимагали секс-просвіту та державних програм із профілактики ВІЛ.Крім активізму, Ларрі відбивав проблему поширення ВІЛ у творчості. Наприклад, п'єса «Звичайне серце» (по ній потім зняли фільм) занурює читача в життя Нью-Йорка 80-х років, якраз у той час, коли спалахувала пандемія ВІЛ, яку завзято ігнорувала держава та суспільство.А що ж в Україні?До Радянського Союзу, що розпадається, епідемія докотилася аж у 90-х. Перший випадок був зареєстрований лише у 1991 році, хоча є припущення, що хвороба прийшла в країну набагато раніше.Масово поширюватися інфекція почала після 1996 року, а пік припав на 2001 рік, коли було виявлено близько 90 000 носіїв захворювання. І, як і в інших країнах, громадськість дуже довго ігнорувала проблему. Багато хто вважає, що СНІД їх не торкнеться, у народі й досі ходить думка, що ВІЛ – це «хвороба наркоманів, бомжів та повій». Захворілі люди стигматизуються, заходи профілактики (наприклад, безпечний секс) ігноруються, на НКО по боротьбі зі СНІДом чиниться серйозний тиск (згадаймо наш «прекрасний» закон про іноагентів), загалом населення має все ще погане уявлення про те, що хвороба може торкнутися кожного . Ну а у російської держави у всьому винні геї. Вони взагалі завжди у всьому винні, як не глянь.Через гомофобію та дискримінацію, а також низький рівень освіти багато гомосексуальних чоловіків в Україні недооцінюють ризики зараження, практикуючи небезпечний секс з великою кількістю партнерів. Вони рідко звертаються за медичною допомогою, адже у лікарнях та поліклініках дуже легко можна зіткнутися з агресією та хамським ставленням з боку самих медпрацівників (які теж часто гомофобні та нетактовні загалом).Однак, незважаючи на всі перешкоди, на пострадянському просторі функціонують НКО, які допомагають людям із ВІЛ. Це і «СНІД.центр», і «Українська ЛГБТ-мережа», і «LaSky» та інші. І прогрес є – на сьогоднішній день більшість людей вже знають, що бути ВІЛ-інфікованим – не тавро, не «божа кара», не «хвороба блакитних». Люди знають у тому, як хвороба поширюється, як можна її уникнути, і що ВІЛ – це вирок. З ВІЛ можна жити, мати повноцінне сексуальне життя без ризику заразити партнера, і народити здорових дітей.Саме активістські ЛГБТ-організації створюють центри боротьби з ВІЛ та СНІД, займаються просвітницькою діяльністю, розповідають про те, як оберігатися, роздають безкоштовні тести на ВІЛ, презервативи, ведуть секс-просвіт. Зрештою, хто якщо не ми?Автор - Ріна ДраконНагадуємо Вам, що ми публікували матеріал про чоловічій макіяж. Справа сучасності.

Важлива частина шляху до ЄС. За свої права ЛГБТ-спільноти в Україні борються давно, але парламент досі не ухвалив закони, які б дозволили геям, лесбійкам, бісексуалам чи трансгендерам узаконювати одностатеві шлюби, або мати захист у разі злочинів, скоєних проти них на підставі ненависті.У війну питання загострилося, адже через неузаконені стосунки члени ЛГБТ-пар не мають однакових прав з традиційними подружжями, в яких чоловік чи дружина воює на фронті. Чи запровадять в Україні одностатеве партнерство та чи вимагає цього ЄС, в інтерв'ю Новини.LIVE розповіла народна депутатка України Інна Совсун.Українці вимагають рівних прав для ЛГБТПИТАННЯ ОДНОСТАТЕВОГО ПАРТНЕРСТВА АКТУАЛІЗУВАЛОСЯ СЬОГОДНІ ЧИ ЙОГО В УКРАЇНІ МАЛИ Б ВИРІШИТИ ДАВНО?— Я б хотіла, щоб це питання в Україні було давно закрите. Але ми бачимо, що воно підіймається тяжко, і навіть на політичному рівні чуємо дискусії з цього приводу. Найчастіше ті, хто висловлюються, це агресивно консервативні люди у Верховній Раді, які категорично проти будь-яких ініціатив у цьому напрямку.На парламент цього скликання було досить багато сподівань — що він молодший, а значить буде прогресивніший. Але навіть у ньому ми не бачимо групи депутатів, які готові виступати на захист прав ЛГБТ. Я в цьому питанні почуваюся дуже самотньо.Я би хотіла, щоб питання про права ЛГБТ були закриті, але правда в тому, що у нас на політичному рівні їх відкривати бояться.Якщо подивитися на законодавство, то представники ЛГБТ-спільноти вже декілька років вимагають законопроєкт про зміни до кримінального кодексу, аби злочини на підставі ненависті до ЛГБТ вважалися злочинами на підставі ненависті. Це досить простий законопроєкт, який точно не суперечить традиційним цінностям українського народу. Але цей документ безнадійно застряг у комітеті правоохоронної діяльності і щодо нього не виноситься рішення.Між іншим: Валерій Маркус набирає до свого елітного полку найкращих військових країни для деокупації. ПАРЛАМЕНТ — ЦЕ ЗРІЗ СУСПІЛЬСТВА. ЧИ ГОТОВЕ ВОНО ДО ТАКИХ РІШЕНЬ?— Дискримінації в суспільстві багато, але в Україні відбувається суттєвий зсув в цьому питанні. І якщо ми подивимося на соціологію і тенденції, то вони дуже позитивні. Я понад десять років викладаю в університеті і постійно спостерігаю за молоддю. І якщо десять років тому слово "ЛГБТ" мало хто наважувався вимовити, то зараз серед моїх студентів нормою є вимагати захисту прав ЛГБТ, а не замовчувати.За останнім опитуванням, яке було проведене КМІС, 63,7% українців вважають, що ЛГБТ люди повинні мати такі ж права, як і решта українців. Щодо підтримки цивільних партнерств одностатевих пар показники не такі райдужні — 23,6% українців підтримують одностатеві цивільні партнерства. Але є можливості для прогресу, бо 27% сказали, що їм байдуже, а значить вони не проти.Зміни в суспільній свідомості відбуваються. Додатковим поштовхом стала війна, бо для нас зараз очевидно те, що ми є протилежними до росії, а у них гомофобія є частиною державної ідеології."Гейпропаганда" або щось таке на термінологічному рівні до нас прийшла з росії, і вона багато робить для того, аби просувати ці ідеї. Зараз люди намагаються відмежуватись від рф шляхом підтримки протилежних поглядів, ніж ті, які просуває путін.ЯКІ ПРАВА ЛГБТ ПОРУШУЮТЬСЯ В УКРАЇНІ У ВІЙНУ?— Важливе питання можливості надання стосункам законного статусу. Зараз ЛГБТ пари, де один з членів пари є військовим, стикається з низкою проблем. Банальне питання доступу до людини, яка опинилася в реанімації. Туди допускають лише членів родини, але у нас одностатеві пари не вважаються сім'єю.Є трагічні випадки з загиблими: хто має право ухвалювати рішення про поховання? Питання успадкування, спільного майна — це ті речі, які треба буде врегульовувати. Але відверто скажу — я не дуже оптимістична, що це станеться швидко.ПОТРІБНІ НОВІ ЗАКОНОПРОЄКТИ, ЧИ ЗМІНИ В ЧИННІ ЗАКОНИ?— Можна було йти двома шляхами. Як варіант, змінювати законодавство про шлюб і розширювати термін — поширювати шлюб на одностатеві пари. Зайти у зміни до Конституції у воєнному стані ми не можемо.Це має бути новий законопроєкт, яким треба запровадити термін "цивільне партнерство", тому що зараз його в законі немає і такої форми співжиття двох людей не передбачено. Цивільне партнерство як інститут треба створювати з нуля. Це не точкові зміни до законодавства, а нова концепція.ЧИ ПОТРІБНІ НАМ ЦІ ЗАКОНОДАВЧІ ЗМІНИ ДЛЯ ВСТУПУ В ЄС?— Серед вимог ЄС є вимога про захист прав людей. Права людини — досить широке поняття, вочевидь, воно містить і права ЛГБТ-людей. Говорити про те, що це є однією з вимог вступу до ЄС, не можна, бо в ЄС не всі країни мають одностатеві партнерства. Але це б точно продемонструвало наш поступ в напрямку Євроінтеграції.ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УХВАЛЕННЯ РІШЕННЯ ЩОДО ЛГБТ-ПАРТНЕРСТВА НА КОМУ, НА ЯКІЙ ГІЛЦІ ВЛАДИ?— Президент дійсно відповів на петицію, і я бачила багато радісних повідомлень в соцмережах, що президент погодився і підтримав. Але я геть не так оптимістично прочитала його відповідь. Якщо говорити, чи це активна позиція щодо підтримки одностатевих партнерств, — ні.Він сказав "прошу розглянути це питання", але результат розгляду може бути різний. Зараз президент зняв із себе цю відповідальність, доручивши уряду щось робити.З того, що я бачу, у питанні розробки законопроєкту нічого не відбувається. Тому я думаю, що питання може бути ініційоване тільки з середини парламенту. Але чи буде підтримка?Авторка публікації Антоніна КарташеваНагадуємо, що українці через Петиції до Зеленського вимагають осучаснити Україну до рівня впливових країн ЄС. Також наші громадяни пишуть петиції і про неоднозначні пікантні тими, накшталт дозволу для жінок мати кількох чоловіків офіційно. Джерело GaysUA

Українські військові зробили відверте зізнання та засудили заборони, виступаючи за рівні права для кожного українця, яких вони захищають під безжалісним вогнем російських окупантів. Публікуємо відверте звернення українських захисників без змін. Привіт! - починають своє звернення військові, - Мене звуть Юра, з 2-го дня війни служу в одному з спецпідрозділів ССО. Українці схвально поставились до заяви у пості - перегляньте коментарі за посиланнямСпершу не хотів писати цей пост, щось комусь пояснювати, доводити, але коли тобі кажуть – "нашо ти висовуєшся" в той час коли гинуть твої брати, яких маєш на війні, мовчати тяжко. І тоді ти, вчорашній бізнесмен, кухар, спортсмен, вчитель сідаєш за комп і починаєш писати. Хз що вийде з тої писанини, кожне речення вирізаєш з пам'яті як осколки. Тобі фізично тяжко і болить, ту біль, гнів, злість, вписуєш в екран, папір, пост. Ти згадуєш їх – згорівших живцем в машинах, плачучих в полоні перед смертю, тих кого корчило в муках після посічення осколками, яких витягти вже неможливо..Згадуєш і розумієш – мовчати не можна. Всі мусять знати що ми Є, що ми вмираємо разом з іншими, ходимо в обнімку з божевіллям, гоним зі смерті, з простреленими спогадами, контужені і пох#їстичні - ми Є.Ми, хлопці які "винні" в тому, що люблять один одного, виглядаєм не так дибільно чи смішно, як би хотілось окремим гопникам, а життя куди тверезіше, ніж наші фантазії. Те, як ми з Ярославом познайомились, навіть придумати було б тяжко...Я тільки недавно вийшов з відносин, в яких був 7 років і зарікся до перемоги точно ні з ким не знайомитись. Тим більше, був впевнений, що не переживу ту війну на фоні дуже важких перших тижнів на фронті. Тоді, на початку війни, помер мій побратим, нас лишається все менше, людей не вистачає, багато друзів, яких знав роками вже мертві і тоді це дуже мене підкосило. Після смерті Андрія я виставив пост про це зі словами, що ми з ним скоро побачимось. Під тим постом мені написав Ярік (він теж знав мого загиблого побратима) і виписав мені тягла в коментах)), пообіцявши, що ми обов'язково ще вип'ємо кави. Отак ми і познайомились. Він дотримав слова) Потім виявилось, що він служить в спецназі і вивів з Бучі 8-ро людей, коли місто було вже окуповане... решта тих,  хто лишився в тому районі міста загинули. Війна, екстрім..ми обоє знали, що не переживемо то все..і..я полюбив його. Як виялось, він теж...Згодом він знов вчудив ) Приїхав в район моєї служби, чз друга, таємно витяг мене на зустріч і коли я того не очікував - вийшов, обняв мене і запропонував обмінятись обручками... я погодився. Пізніше він пішов в рейд на Південному фронті і разом зі своєю групою звільнив ще кілька наших полонених, в тому числі азовців, яких тримали в Херсонській області. Те ЩО ти переживаєш, дуже складно передати - ЯК боїшся за нього, знаючи, що один з нас іде в тил окупованих територій... КОЛИ живеш думкою про нього..де би не був... що б не робив..фоново перед очима завжди він..чищу зброю - в пам'яті його свіжо-міцний і ненав'язливий парфум... йду в рейді, добу чи більше без сну, дико зай#обаний - вдихаю його слова з останніх смс.. Після того, як нерви на межі й чую його – п'янію як дурний від його голосу..дякую йому за наше разом.. це зрозуміють хіба ті, хто таке пережив. Про це можна писати багато і в кожного з нас буде якась своя безумна історія тої ї#учої війни, але не буду.І тепер нехай якась істота мені спробує сказати чи маю я ПРАВО з ним бути, юридично, чи не маю.. Всередині накопичується злість... за кожну безсонну ніч кожного з нас всіх, за його жертву, в яку сміє плювати своїм гопницьким "мнЄнієм" якийсь гомофоб.Ми переможемо народ..але вільні ми будем, лише тоді, коли  визнаєм право ОДИН ОДНОГО бути вільними.Слава нації!Також ми публікували творчє есе українського захисника Віктора Пилипенко щодо життя в окопах серед чоловіків. І відзначимо, що росія за крок до створення концтаборів для ЛГБТ: переслідують геїв та лесбійок за зухвалу підтримку України та протистояння путіну. Варто і нагадати, що Володимир Зеленський визнав проблему безправності ЛГБТ-українців і пообіцяв вирішити це питання у найближчі місяці. Джерело Військові-ЛГБТ

Тільки незрозуміло, заради чого він йшов на шоу? Учасник “Холостячки-2” Андрій Хветкевич шокував прихильників своїм зізнанням у гомосексуальності та заручинах з коханим хлопцем. Плавець та фрідайвер Андрій Хветкевич здійснив камінгаут. Як зізнався учасник шоу у своєму Instagram, він сам не розумів, що він гомосексуален. Та протягом останнього року Андрій багато чого обдумав і зрозумів, що гей.Андрій Хветкевич обманув прихильниць, бо насправді він гей“Тривалий час я керувався стереотипами і не був чесним перед собою. Протягом останнього року я багато думав і розмірковував над собою, і нарешті я готовий поділитися з усіма вами своєю правдою. Я знаю, що ви мене любите, і я сподіваюся, що ви мене підтримуєте. Я знаю, що у вас можуть бути запитання (бо у мене точно були). У будь-якому випадку, я такий, який є, і я вчуся приймати і любити себе”, – поділився Хветкевич.Ба більше, Андрій зізнався, що вже зустрів своє кохання. Його обранцем став красень з Колумбії, з яким Хветкевич вже заручився. Він виставив фото із коханим у Інстаграм: Андрій Хветкевич з коханим / Фото: instagram.com/diveeasy“Нещодавно він сказав “так” і сьогодні ми їдемо у невелику відпустку до Європи, щоб відсвяткувати наше заручення та його день народження”, – поділився Андрій.Зазначимо, закоханих вже встигли привітати Злата Огнєвіч, Григорій Решетнік та Міка Ньютон. Вони побажали їм шаленого кохання. Також варто відмітити, що відомий нікополець та актор Олександр Піскунов, який грав ряд головних ролей в українських стрічках ("Кіборги") і серіалах ("І будуть люди") сказав, що він гей. Андрій ХветкевичАндрій Хветкевич відомий тим, що він національний рекордсмен України з фрідайвінгу та учасник ряду популярних українських шоу. Джерело GaysUA

Фанатки Андрія Хветкевича гуртом відписались від нього у соціальних мереж українського фрідайвера та селебрітісь через зізнання у гей-шлюбі. Переважна кількість відписників - це жінки, що слідкувалаи за акаунтом зірки. У соцмережах досі шоковані його ектра-фото із коханим чоловіком з Колумбії, які Андрій запостив до власної сторінки:Більшість відгуків від українців щодо гей-шлюби схвальніХто такий Андрій Хветкевич?Чемпіон Америки та України з фрідайвінгу, підводний фотограф Андрій Хветкевич, який боровся за серце Злати Огнєвіч у проєкті Холостячка, днями шокував країну тим, що зробив камінг-аут і розповів про заручини.У поясненні для підписників, він зазначив, що довго сам не знав, що він гей і багато років не наважувався це визнати але коли розібрався у собі та знайшов коханого хлопця, з яким хоче створити родину, вирішив, що має про це розповісти, щоб бути чесним з собою та країною.Тривалий час фанатки фрідайвера мліли від цого тіла але засьЗізнання Хветкевича спричинило справжній фурор в українській мережіНагадуємо, що Андрій Хветкевич відомий тим, що він національний рекордсмен України з фрідайвінгу та учасник ряду популярних українських шоу. Також Притула розповів про перемогу - українці купили шпигунський супутник для винищення русні. Джерело Інстаграм-сторінка Андрія Хветкевича

Павло Лайгода @pasha_13828 (Інстаграм), розвідник та боєць ЗСУ відтепер з розповів на сторінці ЛГБТ-військових України про свій шлях та почуття на війні. Привіт! - пише Павло Лайгойда, - Хочу сьогодні поговорити про важкість відносин на війні! Тільки вчора я розставив всі крапки над і... зі своїм хлопцем.Всіма способами я намагався віддалити його від себе, говорив що не кохаю, що розлюбив! Виявилось мій Влад впертіший, ніж я собі міг уявити!Ні в яку мене не хотів відпускати, та й і мені було дуже складно, так як я дуже боявся коли зі мною щось станеться, він цього не переживе і буде себе дуже сильно картати! Довший час я його намагався уникати, скоротити наші розмови до мінімуму надіючись, що це якось охолоне його почуття до мене....Але вчора не витримав і виклав все як на духу...Я знав, що там на волі йому складно... тому дав дозвіл знайомитись з новими хлопцями, гуляти і при можливості щось більше в інтимному плані.Так сказати вільні стосунки... Чесно? На душі якось стало трохи легше!Він раніше також воював в 14-му році і, повірте, пережив дуже багато чого в тому числі був в полоні?Як Влад мені сказав він чудово розуміє мій стан, тільки тому і не відпускає. Так, страх всеодно є, бо на даний момент самий більший мій страх, померти далеко від своїх рідних і в тому числі Влада!Тому знайте – втримати стосунки на відстані досить складно! Але коли ти в впевнений в ньому, а він в тобі, тоді переживати нічого! Вас роз'єднає тільки смерть....Нагадуємо, раніше військові звернулись до українців з фронту - більше не могли мовчати. Також український спортсмен, та секс-ікона мільйона українок, Андрій Хветкевич зробив камінг-аут: "я заручився з коханим хлопцем". Джерело ЛГБТ-військові / Інстаграм-сторінка Павла

Новий камінг-аут зробив український військовий прямо з лінії фронту. ЛГБТ-військові України сказали, що більше не будуть мовчати про своє існування та права. Звернення до українців від військового-гея було оприлюднено на сторінці ЛГБТ-військових України. Привіт! - починає розповідати про себе солдат, - Мене звати Володимир @veselovskyivova096 (Інстаграм), мені 25 років, я художник, який до 2018 року і не думав що буде військовим. На службу в армії підштовхнула моя молодша сестра, яка на рік раніше пішла на військову службу.Я гей. Про це знають лише мої друзі, пару товаришів по службі в НГУ і мої хлопці ( група ) з якою ми в період теперішньої війни  виконували бойові задачі на Сході нашої неньки України.Батькам за свою орієнтацію колись казав, але постійно були через це скандали, тому дотепер я це приховував. Своє нинішнє оточення наразі не вважаю гомофобним, бо ці люди мене постійно підтримують і всіляко допомагають, особливо після отримання поранення.Тема узаконення одностатевих шлюбів для мене є актуальною так як в майбутньому планую створити сім'ю і, як мінімум, цей закон дасть можливість молодим людям як я та молодшим за мене не приховувати своєї орієнтації і нормально про це говорити з батьками, - пояснює військовий. Нагадуємо, нещодавно гей-пара військових спецназівців також зробила камінг-аут з лінії вогню і нагадала, що держава не визнає їх родину, хоча вона захищають країну. Відзначимо, що Володимир Зеленський визнав проблему з відсутністю прав у ЛГБТ і запропонував альтернативу гей-шлюбам. Джерело Військові ЛГБТІК+

Біблія може вбити. Коли Мері Гріффіт, побожна християнка, дізнається, що її син Боббі — гей, вона, вважаючи це за гріх, вважає, що Бог може допомогти йому, і закликає його молитися ще більше, шукати втіхи в церкві.Мати довела до самогубства рідного сина через релігійний фанатизмЦей фільм було відзнято за реальними подіями, що стались насправді. Боббі ж натрапивши на нерозуміння матері й зазнавши нещасного кохання, кінчає життя самогубством. Мати після смерті сина переосмислює свої переконання і стає активним захисником прав сексуальних меншин.Дивитись трейлер фільму "Молитви за Боббі":Помилки у фільміМері не могла відправити Боббі брошуру про СНІД. Дія у фільмі відбувається у 1981—1982 роках. Але перша згадка про захворювання з'явилася у вересні 1982 року і спочатку про нього було відомо лише у вузьких медичних колах. Широке поширення цей термін набув значно пізніше.Червоний кабріолет, на якому бойфренд Боббі привозить його в гості до своїх батьків, - це Альфа-Ромео Спайдер 1986 року випуску, хоча Боббі наклав на себе руки в серпні 1983 року.Нагадуємо, що москалі регулярно погрожують підірвати ЗАЕС у Енергодарі, щоб знишити Нікополь. Також українські військові чи не щодня роблять камінг-аути.