Всі публікації з тегом фашизм

27 січня - Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. У 1945 році в цей день були звільнені в'язні найбільшого концтабору «Аушвіц-Біркенау», розташованого поблизу польського міста Освенцим. Концтабір став місцем самого масового знищення мирних громадян за всю історію людства. Права людини завжди на часі і питання дискримінації та насилля над меншинами досі актуальне. Під час Другої світової війни німецькі нацисти та їхні союзники вбили близько шести мільйонів євреїв. Але постраждали не тільки євреї - у концтаборах із ними страждали також і представники ЛГБТ, а також роми. Про це NikopolToday нагадує від NikopolCity. Рожевий трикутник - це була помітка для геїв, яких спалювали тисячами у констаборах разом із євреями / фото huge.bgЦю операцію, організовану на державному рівні по переслідуванню і винищення євреїв, називають Голокостом. Слово «холокост» - грецького походження, означає «всеспалення». Цей матеріал про те, що пережили в цей період євреї та інші меншини Нікополя.Перед початком війни між Радянським Союзом та Німеччиною в Нікополі проживало 2 100 євреїв, що становило 3% від загальної кількості населення міста. Безліч євреїв проживало в навколишніх селах, в тому числі в Сталіндорфському єврейському національному районі - 7312 осіб.У перші дні військових дій почалася мобілізація. Більшість чоловіків призвали на фронт. Заводи відправляли в евакуацію, туди ж відправлялися фахівці, інженери і керівництво разом з сім'ями. Однак в місті і районі залишалися жінки, діти й люди похилого віку. З їх евакуацією влада не поспішала. Виникали проблеми з дозволом на виїзд, які або давали занадто пізно, або не давали зовсім. Тих, хто намагався втекти без дозволу, військові повертали назад.17 серпня 1941 року німецькі війська окупували Нікополь, а з 14 по 20 серпня був повністю окупований Сталіндорфського район, густонаселений євреями.Спочатку на території Нікопольщини знищенням єврейського населення займалася бригада СС «Герман», яка пізніше стала називатися 1-ї піхотною бригадою СС. 21 вересня бригада прибула в Нікополь. З 26 вересня по 3 жовтня 1941 було розстріляно 130 євреїв нікопольського району, а потім ще 570 євреїв-нікопольчан. Частина німців з бригади СС проявляла таку жорсткість, що навіть обурювала командування. Так, унтерштурмфюрера Теубнера за особливо жорстоке поводження з людьми віддали під суд і самого засудили до ув'язнення в концтаборі, звідки він вийшов тільки в 1945 році.Всі євреї в Нікополі зобов'язані були реєструватися в комендатурі. Тих, хто відмовлявся - розстрілювали. Зареєстрованим видавали пов'язки з зображенням зірки Давида. Яка кількість представників ЛГБТ-спільноти того часу, а також ромів була ув'язнена разом з євреями в Нікополі та районі - досі невідомо. Радянській владі було вигідно зберегти тільки інформацію про жорстокість до євреїв, оскільки політика дискримінації геїв та лесбійок в часи СРСР була майже такою ж, як і у фашистів. Мемоіарл пам'яті для Гей-Лесбі, вбитих у констаборах із євреями, Сідней. Гомофобія на рівні із расизмом - це фашизм / фото ВікіпедіяЩоб розпалювати антисемітські настрої в місті та нацьковувати українців на євреїв та інших, фашисти почали друкувати матеріали в газетах, де у всіх бідах і проблемах українського народу звинувачували євреїв, геїв та ромів. Однак, за рідкісним винятком, їм не вдавалося досягти задуманого.Під приводом переселення єврейське населення вивозили для розстрілів. Багато з них були вбиті там, де знаходився протитанковий рів на околиці міста, за переїздом. У цьому місці були розстріляні сім'ї: Меерови, Манзоні, Епштейни, Мусарскіе, Льовині, Маріки, Ходаки, Тов, Свирские, Варшавські, Бакст та інші.Таким чином, той хто намагався врятувати життя друга або сусіда - ставив під удар себе.Місцеве населення було оповіщено окупаційною владою про те, що за переховування євреїв, геїв та ромів вони і члени їх сім'ї будуть засуджені до смерті разом із іншими.Під страхом смерті нікопольці Федір Вовк, який був провідником нікопольської організації ОУН, зі своєю дружиною Єлизаветою Шкандель і вчителькою Марією Мізіною ховали від розправи сім'ю Сари Бакст, що складалася з чотирьох осіб.З книги Харитона Гроссмана «Євреї в історії Нікополя»: «Після приходу німців дві сестри Сари з трьома дітьми були розстріляні. Дізнавшись про це, Сара намагалася повіситися. Її врятувала Марія Пантеліївна, яка півтора місяця ховала Сару з дітьми в дальньому кутку підвалу. Коли жити у Мізіної стало вже небезпечно, сім'ю перевезли до родичів в село. Федір Іванович надав допомогу в переїзді й усиновив старшого Вітю, давши йому своє прізвище і по батькові. До самої еміграції в США з Нікополя, весь цей час, він його виховував, як рідного сина. До приходу радянських військ Сара разом з матір'ю і крихітним сином ховалася в селі». Про це стало відомо тільки вже в 1990 роках, документи з підтвердженням були передані в Ізраїль, де рішенням Національного інституту «Яд-Вашем» усім трьом було присвоєно звання «Праведник народів світу».Переселення в гетто, важкі роботи, розстріли, концтабори і постійний страх смерті - реалії для єврейського населення, геїв та лесбійок й ромів під час Голокосту. За роки окупації в Нікополі та районі вбито близько восьми тисяч євреїв, близько двох тисяч з них - діти.Ізраїльський історик Ієгуда Бауер писав: Пам'ять про Голокост необхідна, щоб наші діти ніколи не були жертвами, катами або байдужими спостерігачами.Пам'ятник жертвам Голокосту в Нікополі / фото NikopolCityУ статті використані матеріали книг Ігоря Анцишкіна «Євреї на Нікопольщині» й Харитона Гроссмана - «Євреї в історії Нікополя».І можливо, тепер деяким стало зрозуміло, чому іудеї толерантно ставляться до ЛГБТ-спільноти і легалізували гей-шлюби та усиновлення дітей для представників ЛГБТ. Тому що вони не фашисти і пройшли через Голокост разом із ними, у клітках, як тварини. Кадр із відомо фільму "Хлопчик у смугастій піжамі" про близьку дружбу двох хлопчиків: німця і єврея, які згодом стали жертвами фашизму в газовій камері / фото www.film.ruФото NikopolCityНагадуємо, коханка Ілона Маска пройшла через трансгуманізм і осягла своє нове тіло.Також ми писали, як феміністка з Нікополя звинувачує деяких жінок у комплексі жертви та виправдовуванні насилля від чоловіків.

Історія може повторитись, як події в Китаї, що нагадують Чорнобиль, і варто бути готовими. Оскільки Україна і всі ми не були готові до війни з Московю. Як вести підпільну війну проти окупантів в Нікополі? Вчимось у старожил Другої Світової війни. Про те як жив Нікополь в роки Другої світової війни: підпільна війна в окупованому місті - NikopolToday передає від "Прихисту". Перші публікації про окупували Нікополі можна прочитати тут і тут на сайті Прихисту. Майже весь період окупації на Нікопольщині існували партизанський і підпільний рухи.За кілька тижнів до окупації був створений партизанський загін, який очолив Федір Тихонович Рижиков. Партизанську базу розмістили в Покровських плавнях, куди звозили продовольство, а органи НКВС передали гвинтівки, пістолети, боєприпаси. 28 серпня 1941 року на дорозі від Капулівки в Покровське під вогонь партизанських кулеметів і гранат потрапила німецька штабна машина з офіцером. Двоє німців були вбиті, двоє поранені (їм вдалося втекти). Через деякий час після нападу партизан в той же день, в Капулівку і Покровське приїхали сотні німецьких солдатів. Вони оточили села, провели масову облаву і розстріляли кількох жителів. Ось як про це говориться в спогадах: «На наступний день вранці німці зігнали на польову бригаду всіх жителів села і оголосили, що якщо ті не видадуть партизан, то кожен 10-й буде розстріляний, а село спалене. Знайшлися зрадники - 3 людини, які видали...».Про події 1941 і про розстріл свого дядька, Іллі Саламахи, згадує за переказами своїх земляків, записаним в 1984 році., Житель села Капулівка Володимир Саламаха. Він пише: «...коли полоненим німці видали лопати і змусили рити яму в пояс, Ілля Саламаха сказав: «Хлопці, ви знаєте, що ми собі яму копаємо? Це - наша могила. І все покидали лопати. Микола кинувся бігти в бік плавнів, а інших тут же у плавнів і постріляли. За втікачем впало кілька німців навздогін і через деякий час його пораненого залучили і ще живого кинули в яму. Всіх присипали землею. З ями ще довго долинав стогін...».За даними, отриманим вже через десятиліття під час пошукових робіт, один із загиблих німецьких офіцерів, майор Баге, мав при собі таємну штабну карту з планом наступу німців через Дніпро. Ця карта була захоплена партизанами і передана в розвідувальний відділ штабу Південного фронту, а звідти - в Генштаб Червоної Армії в Москву.Для боротьби з партизанами німецьке командування створило спеціальну групу військ, яку очолив генерал фон Рок. Більше 200 партизан загинули, інші, захоплені в полон, були розстріляні. Трохи вдалося вийти з оточення.Говорячи про діяльність партизанів у нашому краї, не можна не згадати і про загін імені Сталіна, сформований в другій половині 1942 року. Командиром цього загону був Герой Радянського Союзу Макар Лукич Ткачов. У 1943 році загін розгорнув бойові дії проти німецьких військ. Партизани перехоплювали їх баржі, перешкоджаючи судноплавству по Дніпру. На жаль, восени 1943 року через лінії фронту прибула спецгрупа НКВС, яка за надуманим звинуваченням розстріляла Ткачова і його батька. Втративши керування, загін був розгромлений зондеркомандою «Петер», яку очолював колишній старший лейтенант КА Петро Галафаев, який перейшов на бік ворога. Група «Петер» в складі 20-ти осіб відзначалася своєю особливою тактикою і жорстокістю. Вона до цього мала на своєму рахунку вже кілька тисяч закатованих розвідників, партизанів і підпільників на Донбасі і в Запоріжжі.У фондах НКМ зберігається копія довідки з наступним текстом:«Військовою прокуратурою СРСР в 1959 році. Було встановлено, що Ткачов Макар Лукич і його батько Ткачов Лука Лаврентійович були звинувачені в 1943 році в скоєнні злочину необгрунтовано і в даний час повністю реабілітовані з поверненням Ткачову М. Л. звання ГРС».Боротьба з німцями йшла і в самому місті Нікополь. У жовтні 1941 року була створена перша підпільна організація «Правда». У ній були задіяні учні педагогічної школи. Учасники групи змогли отримати радіоприймач і друкарський шрифт, за допомогою яких вони друкували і розповсюджували листівки зі зведеннями Радінформбюро про події на фронті. Проіснувала ця підпілля до лютого 1942 року і було розпущено через те, що за членами організації німці встановили спостереження.У березні 1942 року була створена нова підпільна організація «За Радянську Батьківщину». Її керівниками стали Микола Хілінський і Лідія Назаренко. Всього група налічувала 39 осіб. Учасники групи розповсюджували листівки, розклеювали по місту антигітлерівські карикатури, зривали мобілізацію молоді на роботу в Німеччину. Підпільники передавали продукти харчування і одяг радянським військовополоненим, а також збирали зброю для ведення відкритої боротьби з ворогом в майбутньому. На жаль, німцям вдалося напасти на слід підпільників. Організація «За Радянську Батьківщину» була розкрита за допомогою агентів німецької служби безпеки: колишнього військовослужбовця Тимофія Рябих, який був родичем сестер Слепенцовіх, учасниць цієї організації, і Максима Книр, представленого як керівника молодіжного підпілля в місті Дніпропетровську під псевдонімом «Зорін». Слепенцови, не підозрюючи про справжню діяльність агентів, познайомили їх з іншими підпільниками, і з самим Хілінський. Нібито для спільної співпраці, Зорину був наданий повний список учасників групи з усіма даними і перелік зброї, яким володіла організація. Після цього Рябих і Книр більше не з'являлися. А 17 грудня 1942 всі активні учасники підпільної організації були заарештовані німцями. Підпільникам довелося перенести допити, тортури, знущання. В ніч з 6 на 7 січня 1943 їх повезли на розстріл. По дорозі на місце страти заарештовані зробили відчайдушну спробу вирватися на свободу. Більшість підпільників було вбито або поранено на місці. І тільки трьом вдалося втекти: Олександру Шведову, Петру Орлову, Лідії Назаренко. Ті, кому вдалося втекти, перейшли по льоду в плавні і після різних випробувань перетнули лінію фронту і приєдналися до армії.Діяли підпільні організації і в інших містах району, проте більшість підпільників також пережили арешти і тортури, більшість були розстріляні.Зі спогадів підпільниці групи "Молодь" партизанського загону "Марганець" Ксенії Штраус:«Сім днів мене тримали в камері. Допит слідував за допитом: «Де партизани, назвіть керівників?». Мене допитував німецький офіцер, поруч з ним сиділа величезна вівчарка. Був перекладач. Офіцер спочатку кричав, бив по обличчю і раптом з усієї сили жбурнув мене в кут. В цей час на мене кинулася собака. Я настільки злякалася, що зі страху відскочила в протилежний кут. На допитах били страшно, але я боялася тільки одного, щоб під час обшуку в моєму будинку не виявили німецькі пропуску та бланки. На превелику радість, окупанти не знайшли проти мене ніяких доказів і через сім днів випустили».Довгий час маловідомої сторінкою в історії Нікопольщини була діяльність в період німецької окупації Організації Українських націоналістів. Спочатку німці не чіпали активістів ОУН, оскільки в перші дні війни її керівництво заявило про намір боротися проти комуністичної диктатури. Однак, коли німці дізналися, що українські націоналісти в своїй підпільній роботі закликають населення до боротьби з окупаційним режимом, заборонили організацію «Просвіта» і почали переслідувати оунівців. Але нелегальна діяльність ОУН тривала, створювалися підпільні осередки, поширювалися антинацистські листівки, роз'яснялися завдання національного руху. Нікопольська ОУН налічувала до 100 чоловік. Восени 1943 німецька поліція розгромила їх конспіративну квартиру. Одним з видних діячів ОУН в Нікополі був Федір Вовк, який до війни працював директором школи №9, а під час окупації був головним агрономом району.Федір Вовк / фото ПрихистФедір Вовк зі своєю дружиною Єлизаветою Шкандель і вчителькою Марією Мізіної в роки окупації врятували від неминучої розправи єврейську сім'ю Сари Бакст, яка складалася з 4 чоловік. У 1990-х рр. рішенням Національного інституту «Яд - Вашем» всіх трьох було присвоєно почесне звання «Праведник народів світу». На фасаді СШ №9 в їх честь було встановлено меморіальну дошку.Далі буде...У статті використані матеріали Нікопольського краєзнавчого музею. Про дійсно цікаву історію музею в Нікополі NikopolToday вже писав у попередньому матеріалі. За матеріалом журналістки Марини КостенкоФото ПрихистНагадуємо, новий штам коронавірусу, що вбиває Китай, може виявитись старою радянською біозброєю.Варто повідомити, що соціальне таксі в Нікополі рятує людей з інвалідністю від ув'язнення в чотирьох стінах, оскільки вулиці міста не придатні навіть для здорових містян.

Історія міста Нікополь в роки Другої світової війни: битва за Нікопольський плацдарм - передає NikopolToday про головне від "Прихист". Хто визволив Нікополь від фашистів?8 лютого місто відзначало День звільнення Нікополя від фашистських військ. Ми публікуємо заключну публікацію про Нікополь часів Другої світової війни. Попередні матеріли по темі окупації Нікополя можна прочитати за посиланнями: 1-а частина, 2-га частина, 3-тя частина.Нікопольський плацдармУ листопаді 1943 року було створено плацдарм проти сил 3-го і 4-го Українських фронтів. На противагу радянським військам діяла так звана «Армія месників». Саме так охрестив 6-ю польову армію міністр пропаганди Геббельс, оскільки частково вона була набрана з родичів солдатів і офіцерів, які загинули в битві під Сталінградом. Щоб підвищити моральний дух захисників Нікопольського плацдарму Адольф Гітлер встановив подвійний оклад і обіцяв відзначилися солдатам відпустки в рідну Німеччину.Що шукав Гітлер у Нікополі?Нікопольський плацдарм був укріплений німцями з усіх боків, всі населені пункти перетворені в міцні вузли оборони. У кілька рядів стояли дротяні загородження, підступи до яких перетинали мінні поля. Таке зміцнення цих районів було пов'язано з наявністю тут марганцевих руд. Німеччина не мала власних запасів марганцевої руди, яка була вкрай необхідна для її військової промисловості. На одній з нарад в штабі групи армій «Південь», ще в березні 1943 року, Гітлер підкреслював: «...що стосується нікопольського марганцю, то його значення взагалі не можна оцінити. Втрата Нікополя (на південний захід від Запоріжжя), означала б кінець війни...». Тому німецькі війська до останнього намагалися утримати бойові позиції в цьому районі.Крім цих причин іноді називають ще й містичні варіанти про те, що Гітлер хотів знайти в Україні якісь древні артефакти і «місце сили» (які дали б йому можливість заволодіти світом). Чи знайшли німці то, що шукали на Нікопольщині, достеменно ніхто поки сказати не може.Факт: В Нікополі також був Голокост євреїв і не тільки під час окупації. Читайте в матеріалі. Але відомо, що великий інтерес для них представляла, зокрема, Кам'яна могила поблизу Мелітополя з її малюнками та написами ХІІ-ІІІ тис. до н. е., а також скіфські кургани, яких на землях Нікопольщини було безліч.Неодноразово робилися спроби пробити оборону ворога, проте кожного разу вони закінчувалися невдачами. У боях за Нікополь загинуло багато солдатів як з радянської, так і німецької сторін.У мемуарах німецьких військових, виданих в післявоєнні роки, описуються страшні бої на Нікопольському плацдармі. Зокрема, вони писали, що в армію в тих краях забирали навіть підлітків з 14 років, і всі вони загинули. А коли радянське командування віддавало наказ наступати, танки їхали прямо по пораненим і вбитим. Стояв такий тріск ламаємо кісток, що від цього страшного звуку деякі німецькі солдати зійшли з розуму. Також відомі випадки, що у ворожих кулеметників починалися психічні розлади через величезне число вбитих ними радянських солдатів. Таким кривавим шляхом комуністи отримали "перемогу" - ціною, яку ми відчуваємо і до сьогодні.Нікопольско-криворізька операціяНікопольско-криворізька операція почалася 30 січня 1944 року. 2 лютого воїни 57 Стрілецькій дивізії визволили село Лошкарівка, а через два дні підійшли до села Шолохове. Прорив німецьких військ в цьому районі був вирішальним. До 5 лютого війська 3 Українського фронту (УФ) оволоділи великим залізничним вузлом Апостолове та залізничною станцією Марганець.7 лютого 1944 року почалася атаку на Нікополь. Близько 23:00 почався важкий бій за залізничну станцію. 8 лютого 1944 року близько 2:30 вийшли на південну околицю міста. Відступаючі фашисти намагалися стримувати просування радянських військ, але вже безуспішно.Отже, в ніч з 7 на 8 лютого 1944 місто було звільнене від ворога. У бою за Нікополь загинуло 568 військовослужбовців. Всього бої на Нікопольському плацдармі в 1943-1944 рр. забрали життя 60 тисяч радянських воїнів, з них 30 тисяч - без вісті зниклі.Нікопольско-Криворізька операція, яка тривала до 29 лютого, закінчилася повним звільненням Нікопольського-Криворізького і марганцево-залізорудного району. В ході цієї операції Нікополь був звільнений 8 лютого, Нікопольський район - 11 лютий 1944. На честь перемоги Москва салютувала 12 артилерійськими залпами з 124 гармат. У наказі Верховного Головнокомандувача Й. Сталіна 16-ти військовим частинам і з'єднанням, які особливо відзначилися при визволенні Нікополя, були присвоєні почесні найменування «Нікопольських» і «Нижньодніпровських», 14 - були нагороджені бойовими орденами. 18 радянських воїнів були удостоєні звання Героя Радянського Союзу.З розгромом 6 німецької армії (12 дивізій якої зазнали значних втрат) і ліквідацією важливого плацдарму на лівому березі Дніпра, було зірвано план гітлерівського командування на організацію прориву до своєї кримської угрупованню. 4 УФ отримав можливість, не побоюючись удару супротивника з тилу, продовжувати підготовку Кримської наступальної операції.Також були створені вигідні умови для наступальних операцій радянських військ по звільненню Правобережної України. Війська противника втратили під містом тисячі солдатів і офіцерів убитими й пораненими, багато військової техніки та майна.Але не менше були втрати і радянських військ. Наприклад, тільки в Кам'янці-Дніпровській (лівобережжя Дніпра), в братській могилі поховали до 10-ти тисяч загиблих солдатів і офіцерів 3 гвардійської армії Д. Д. Лелюшенко. Після таких кровопролитних боїв вона була розформована.Визволитель Нікополя Романов В. Н.У повоєнні роки нікопольці в пам'ять про загиблих воїнів-визволителів побудували в місті меморіальний комплекс «Вічна слава» і встановили пам'ятні знаки. В останні роки ведеться велика пошукова робота на електронних сайтах «Меморіал» і «Пам'ять», в Подільському архіві, зокрема науковим відділом Нікопольського краєзнавчого музею та групою «Пошук» Нікопольського заводу феросплавів. З'являються нові і нові імена героїв, які віддали своє життя за звільнення нікопольської землі в лютому 1944-го, і пам'ять про них, безумовно, повинна бути увічнена нащадками.У статті використані матеріали Нікопольського краєзнавчого музею.Фото ПрихистНагадуємо, штучний інтелект вирахував скільки людей на Землі помре від апокаліптичного коронавірусу. І так, досі важко зрозуміти, хто саме "програв" у Другій світовій. Напевно не знайти у сучасній Німеччині болай одного міста у такому ж критичному стані, як Нікополь.

Розстрілл та забиття населення будь-якої статі та віку у Республіці Білорусь. Надзвичайно жорстокі кадри спроб режиму Лукашенко приборкати вільних людей. Тиранія відбувається не тільки у столиці але й на усіх теренах країни. Під кийки, гумові та не гумові кулі потрапляють усі підрять, хто знаходиться на вулиці: перехожі, діти, пенсіонери, люди, що вигулюють собак, велосипедисти, журналісти й навіть люди, які знімають відео з вікон власних будинків! Дивитись найжахливіші кадри жорстокості ОМОНу та спецназу до булорусів:

"Жодна розумна людина не вірить, що записана заява пані Світлани Цичаноуски створена за її власною волею. Це лише черговий доказ того, які методи використовуються, щоб зламати дух людини і нації. Ми були свідками цих методів протягом останніх кількох тижнів", - написав він президенту Facebook.Нудеда писав, що Цичаноуську довелося одужати зараз, і заявив, що Литва "завжди буде притулком для сил, готових будувати свободу і демократію".Він оголосив, що сьогодні поговорить про ситуацію в Білорусі з Чарльзом Мішелем, президентом Європейської ради.В Інтернеті з’явилося відео, в якому Світлана Чичаноуська читає заклик до своїх виборців припинити протести.- Шановні громадяни Республіки Білорусь. Я, Світлана Цичаноуска, дякую вам за участь у виборах глави держави. Народ Білорусі зробив вибір, - механічно читає Чичаноуська. - З вдячністю та теплотою звертаюся до всіх громадян, які мене підтримали: білоруси, я закликаю вас, поважайте закон. Я не хочу крові та насильства. Я прошу вас не протистояти міліції, не виходити на вулиці, щоб не загрожувати вашій безпеці. Захистіть себе та своїх близьких, сказала вона.Чичаноуска залишила БілорусьВ понеділок в понеділок співробітники Чичаноуски заявили, що не знають, де знаходиться кандидат на президентських виборах у неділю, які, за попередніми офіційними результатами, переміг президент, що відбувся, Олександр Лукашенко.- Світлана Чичаноуська була в CKW з адвокатом Максимом Знаком, а потім сказала, що вона "прийняла рішення" і пішла у невідомому напрямку, - розповіла Радіо Свобода Ганна Красуліна, прес-секретар апарату. Через кілька годин телебачення «Белсат» зв’язалося з нею. Сьогодні міністр закордонних справ Литви повідомив, що Чічаноуська в безпеці та перебуває у Литві.

День па́м'яті жертв голодомо́рів — щорічний національний пам'ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Ця трагічна подія десятеліттями приховувалась радянською владою але правда вийшла на огляд всього світу. Щоб прочитати книги про Голодомор в Україні та Нікополі, звертайтесь до бібліотеки за адресою вулиця Шевченко, 130. Голодомор. Страшна сторінка в історії України.Пам’яті мільйонів українських селян, убієнних голодом 1932–1933 рр., пам’яті ненароджених поколінь українців, пам’яті українських сіл і хуторів, які зникли з лиця землі після найтрагічніших подій в українській історії і однієї з найбільших трагедій в історії людства ХХ ст. присвячено тисячі публікацій, сотні книг. У фондах читального залу Центральної бібліотеки зберігаються книги, присвячені цій темі.Пропонуємо з деякими з них ознайомитись:Книга Український хліб на експорт: 1932-1933В цьому виданні на основі невідомих документів із колишніх таємних архівів простежено геноцид українського народу в 1932-1933 роках через експорт нашого хліба. Видання розраховане на всіх, хто цікавиться історією України.Книга Голодомор 1932-1933 років в Україні: документи і матеріалиУ книзі вміщено великий комплекс документів і матеріалів, які переконливо розкривають причини, перебіг, масштаби та наслідки страшної соціогуманітарної катастрофи українського народу.Книга Національна книга пам’яті жертв голодомору 1932-1933 років в Україні. Дніпропетровська областьНауково-публіцистичне видання, яке на першоджерельній основі розкриває причини, сутність і важкі наслідки народної трагедії. Видання містить мартиролог 65332 загиблих, архівні документи та свідчення очевидців Голодомору.Джерело Нікопольська міська ЦБС

На росії хочуть витравити мільйони геїв та лесбійок, через підтримку України та прав людини. У Росії розгортається запекла кампанія держави проти ЛГБТ-людей. Знову актуальним стає питання: чи завжди неприйнятним аутинг чи гомофобних політиків можна витягувати з шафи?Після майже чотирьох місяців військового вторгнення в Україну у внутрішній політиці самої Росії все вкрай погано: справджуються похмурі прогнози. Крім точкових репресій проти громадянських активістів і активісток будь-якого штибу, крім переслідування за антивоєнні пости, зелені стрічки, невинні графіті і за що завгодно, — влада і слухняна їй пропагандистська машина, мабуть, прицільно обрала колективного ворога нації — ЛГБТ-.Фашистська влада росії хоче опублікувати дані про ЛГБТ у відкритий доступПідтвердження свідомого характеру гомофобної істерії щодня сиплються як із рогу достатку. Заксобрання Севастополя внесло до Держдуми законопроект про посилення покарання за будь-яку пропаганду так званих «нетрадиційних відносин»: так, щоб ні в кого не залишилося сумнівів, що «турбота про дітей та підлітків» була лише ширмою та підготовчим етапом репресій (треба зазначити, що на на регіональному рівні така тотальна заборона міфічної пропаганди вже діє в одному російському регіоні, Калінінградській області, з кінця 2013-го). Державні телеканали та інші мас-медіа звертаються до максимально мерзенної, кримінально-гопницької лексики, з усіма цими «півнями» та «дірявими». Гранично безневинний слеш-роман Катерини Сільванової та Олени Малісової «Літо в піонерській краватці» викликав бурхливе обурення та істерику всіх мислимих та немислимих консерваторів-гомофобів, а також вимоги запровадити жорстку цензуру.Нарешті, 14 червня у Центральному районному суді Комсомольська-на-Амурі звинувачення запросило три роки та два місяці реальної колонії для художниці Юлії Цвєткової за звинуваченням у поширенні порнографії. Слідство у цій фантастично безмежній справі тривало понад два роки, протягом яких Цвєткова перебувала під підпискою про невиїзд, а також під домашнім арештом. Нагадаємо, художницю та ЛГБТ-активістку звинувачують у поширенні порнографії в інтернеті через секс-просвітницькі малюнки із зображенням вульви в паблику в соцмережі.Серед тих, хто потенційно може потрапити під прес нової (тобто погано забутої старої) ненависницької політики, — звісно, ​​не лише активісти і, можливо, навіть не стільки. Велика різнорідна соціальна група, тим більше стигматизована протягом століть меншість, не може бути згуртованою спільнотою, хоч би що говорили ідеалісти. Тож не дивно, що серед ЛГБТ-людей є чимало й колабораціоністів, які підтримують будь-які дії влади, у тому числі й спрямовані проти них самих. Про шаленого співака фашистської війни, відкритого ВІЛ-позитивного гея Антона Красовського зайвий раз говорити не будемо: з ним все більш-менш ясно.Все, що цікавить російських нацистів - це війна та гомофобіяНабагато цікавіше рефлексувати про невідоме достеменно, але, напевно, чималу кількість «шафних» геїв та бісексуалів у вищих ешелонах влади, на командних позиціях ручних бізнес-структур та в начальницьких кабінетах проурядових ЗМІ. Випадки вільного чи мимовільного аутингу подібних персонажів траплялися і до війни. Нагадаємо, наприклад, резонанс від грандіозної мистецько-політичної акції-інтервенції, яка мала місце в Москві пізно восени 2015 року. Тоді білборд «Володін та Греф — не геї» з'явився на автобусній зупинці на Покровці, а також на П'ятницькій вулиці та біля метро «Павелецька», фото- та відеодокументація цієї акції миттєво завірусилася у соцмережах. Поштовхом до цього твору стала дивовижна замітка в газеті «Известия», де стверджувалося, що на замовлення Держдепартаменту США ЛГБТ-активісти намагаються викрити гомосексуальну орієнтацію «найефективніших членів уряду та адміністрації президента». А саме на той момент першого заступника керівника кремлівської адміністрації В'ячеслава Володіна, віце-прем'єра Дмитра Рогозіна та голову Ощадбанку Германа Грефа.Опитування, яке було проведене серед учасників телеграм каналу Хлопці+Тепер саме нинішній спікер Держдуми В'ячеслав Володін направив до Комітету з державного будівництва та законодавства цей законопроект, який передбачає штрафи за будь-яку «пропаганду ЛГБТ». Аутінг, тобто публічне розголошення інформації, нехай і у формі недвозначного натяку, про сексуальну орієнтацію людини без його на те згоди, справедливо вважається неетичним актом. Але бувають моменти історичних катастроф, коли доводиться вдаватися до такого методу. Наприклад, серйозний та неабиякий аутинг у 1980-2000-х став політичною тактикою радикальних гей-організацій (наприклад, ACT-UP у США та деяких європейських країнах): у розпал ВІЛ-епідемії вони викривали політиків та діячів культури, які публічно декларували гомофобію, а потай від усіх вдавалися до гомосексуальних зв'язків. Ні до чого поки що не закликаємо, але зараз також історична катастрофа, якщо раптом хтось ще не зрозумів.

Це ще не фашизм або "тільки" геноцид? З’явилася друга частина відео з жорстокими тортурами українського військовополоненого — його вбивають вистрілом в голову, після того як відрізали геніталії.Друга частина знята після того, як йому відрізали геніталії. Можна побачити, що він далі лежить на землі з кляпом в роті та важко дихає. Через кілька секунд фашист вбиває його вистрілом в голову і продовжує свої хворобливі знущання.ІСТОТА НА ФОТО ПОЗНУЩАЛАСЬ ТА ВБИЛА ЗАХИСНИКА УКРАЇНИПросимо зробити максимальне поширення, щоб побачили західні партнери та ООН. І почали нам допомагати більшими поставками зброї щоб ми ЗУПИНИЛИ ГЕНОЦИД УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!Через загрозу блокування нашого ресурсного каналу, відео опублікувати не можемо, тому даємо посилання на відео в резервний канал Реальная Украина. Не рекомендуємо двитись особам, молодших за 18 років. Джерело Реальна Україна

Гомофобний фашизм на Московії. Михайло Шац розповів, що вперше відвідав гей-парад в Ізраїлі разом із своєю дочкою. І йому сподобалося! Відомий телеведучий та стендапер Михайло Шац дав інтерв'ю ютуб-каналу «RISODROM».Там він обговорив війну в Україні (Михайло відкрито виступає проти війни, але після 24 лютого був змушений залишити Росію), розповів про вільні відносини, а також згадав, що вперше відвідав гей-парад в Ізраїлі! До того ж пішов він туди не один, а разом зі своєю дочкою. І їм все дуже сподобалось.росія за крок від констаборів для ЛГБТ-людей через підтримку України і засудження російської агресії«Гей-парад — це перший дозволений захід, на якому я був за десять років. І одразу гей-парад! Тому в цьому сенсі це досить кумедно. Я подивився на це і мені сподобалося: веселі та вбрані люди з якоюсь абсолютно неагресивною поведінкою (…) Доньці [теж] страшенно сподобалося!», — розповів Шац.Як розповів Михайло, він виставив купу фотографій із параду собі в Інстаграм (у сторіс), щоб подивитися на реакцію людей. І здебільшого всім сподобалося. Лише кілька людей обурилися цими фотографіями та заявили з докором, що їм шкода, що на параді немає дітей Шаца. Але тут вони, звичайно, помилилися!«Я зробив купу фотографією, розмістили у сторіс. Мені було цікаво подивитись на реакцію людей. Загалом усім сподобалося. Ну, написала пара ревнителів скріп на «ти» і з великою кількістю граматичних та орфографічних помилок. [Заявили] – шкода, твоїх дітей там немає. А я був із донькою якраз таки!»ЛГБТ-активісти на росії залишилось чи не єдиною групою, яка відверто виступає проти уряду та війни проти України. Варто зазначити, що Михайло послідовно виступає на підтримку ЛГБТ-людей і публічно виступав проти законопроекту про пропаганду. Так, наприклад, у березні 2013 року Михайло Шац записав для проекту «Проти гомофобії» відеозвернення на підтримку ЛГБТ-спільноти.Нагадуємо, на росії намагались придушити і засудити родину лесбійок, які активно виступали проти російської агресії в Україні та путіна. Лесбі-родині з донькою довелося тікати з Московії через те, що їх переслідувала поліція. 

рашисти гатили по Нікополю. Скерували свої «Гради» та важку артилерію та випустили  40 смертоносних снарядів. Поранені двоє жінок – 46 та 82 років. Обидві доправлені до місцевої лікарні. Стан середньої тяжкості. Про це  повідомляється на ТГ каналі  голови Дніпровської ОДА, Валентина Резніченка. Російські снаряди повністю зруйнували один будинок і спричинили дві пожежі – у квартирі та у приватному подвір’ї.  Вогнеборці ліквідували наслідки.  У місті пошкоджені понад 40 багатоповерхових та приватних будинків, зо два десятки господарських споруд, кілька газогонів та ліній електропередач. На місці працюють всі служби.

Кінець людяності. На росії заборонили всі фільми та книги де є геї та лесбійки. Вся знато з продажів через підписаний путіним закон проти "ЛГБТ-пропаганди". Залишки останніх партій тиражів ЛГБТК+ літератури після підписання путіним новим законом можуть бути розпродані в інших країнах. Наприклад, як стверджує видавництво «Самокат», вони хочуть зробити саме таким чином із залишками тиражу колекції своїх квір-книг. Якщо це не російський фашизм, то поясніть, що це? Адже цензура на росії вже давно позаду.  «Інших подробиць наразі не знаю. Добре, що це можливо. Жахливо, що це доводиться робити» — написала представниця видавництва та письменниця Олена Клімова у своїх соцмережах. Тим часом Клімова зайнята розсилкою тиражу своєї нової книги «Видима та вільна». Ця книга розповідає про те, як закони, традиції та стереотипи обмежують права та можливості жінок, про те, як з цим боротися, а ще – про те, як спиратися на свої почуття, бажання, потреби та інтереси, відстоювати свої права та прокладати власний життєвий шлях. Також, продовжуючи, Олена коментує: «Чи варто морочитися для того, щоб далі якось самостійно друкувати та продавати цю та інші книги. Мені складно зрозуміти, наскільки взагалі потрібний папір. З одного боку, всі читають в електронці. Передати та отримати електронну книгу просто. З іншого, друкована книга - це все одно не те, що файл на комп'ютері чи читалці. Це річ, яку багатьом хочеться мати». Олена Клімова, засновниця проекту «Діти 404», неодноразово зазнавала переслідування за законом Мізуліної. 2014 року її судили однією з перших за статтею про «гомопропаганду» серед неповнолітніх. За останні 10 років вона написала шість книг, знятих з продажу проектом «Ridero» минулого тижня.