Всі публікації з тегом пози

Сучасний світ дуже динамічний, іноді людей захоплює минаюча мода, віяння, іноді ці тенденції справді варті уваги. Наша рубрика "Власна думка" дає змогу висловитись мешканцям Нікополя з того чи іншого приводу.В станній час тема бодіпозитиву в Україні лунає все частіше. Хтось у захопленні від таких представників української музичної сцени, як співачка alyona alyona, яка отримала шалений успіх в україснькій музичній індустрії за лічені місяці, а хсось навпаки, повністю не розуміє, як це - бути за бодипозитив і що це взагалі таке? Сьогодні NikopolToday, публікує думки з приводу від вже відомої раніше на нашому сайті нікопольської блогерки Марини Воробйової стосовно зовнішності і стилю людей. Матеріал російською без змін у тексті автора.Откуда "ноги растут" у желания изменить внешность?Нельзя обобщить все причины, но почти всегда (кроме случаев травм и врождённых аномалий) - это неуверенность в себе, недоверие по отношению к своей уникальности, сформированные искусственно идеалы и стереотипы, страх старости, психотические нарушения...В "желание изменить внешность" здесь вкладывается не стремление исправить очевидные физические дефекты (и то под вопросом, смотря что считать дефектом), а желание во что бы то ни стало приблизить себя к идеалу, который возник в голове, как правило, в подростковом возрасте. Потому что до этого возраста почти всегда дети не заморачиваются тем, насколько они красивы.Раньше не было страха старости - до нее мало кто доживал. Старость была скорее целью, чем приговором. Мне бы хотелось, чтобы люди относились к старости как к возможности посвятить время своим хобби, созерцанию, общению... А у нас же вбито в голову с детства, что нужно оттягивать любые признаки старения, морщины - зло! Мода на определенные "фишки" внешности - всего лишь мода! И огромная верхняя губа, нависающая, как угроза над нижней губой сейчас - это какая-то тоже очень странная мода лет 20 назад, увидев такое лицо, как сейчас "модно", мы бы испугались.Откачать жир отовсюду и закачать в попу или грудь - зачем? Не для того, чтобы быть здоровой и счастливой, а чтобы быть похожей на девушек с журнала Playboy ну или хотя бы эскортниц Инстаграма.А задумайтесь: зачем это всё? Чтобы что? Копайте глубже, и задавайте себе вопрос "зачем", пока не докопаетесь до истинной причины.Чужое тело (как и лицо) - не наше дело, это верно. Но если вы отчаянно хотите, как я в 16 лет, сделать себе нос, откачать жир с ляжек и увеличить грудь - поговорите с собой. Достучитесь до той маленькой девочки, которая была собой безоговорочно довольна и считала себя красавицей.Ваши недостатки появились в вашей голове "благодаря" маркетингу чужих вам людей  которым интересны ваши деньги - но не ваше здоровье и психологическое благополучие.До речі, раніше ми вже публікували блог нікопольчанки Марини про те, коли мастурбація це добре, а коли зовсім не нормально.Раніше ми писали, про шокуючі фото Польщі до вступу в Євросоюз. Це варто бачити! А також ми повідомляли, якщо ти опинився в Нікополі і отримав від цього депресію, не слід впадати у відчай - є куди піти.

Наше закомплексоване суспільство вимагає більш детального огляду стереотиів, щоб зрозуміти, чому чоловіки із зайвою вагою зазнають менше дискримінації ніж жінки.Чому варто полюбити свою зайву вагу і не каратись через це? Про це NikopolToday передає з каналу відомої в Нікополі психологині, пані Марини Воробйової. Я поняла, почему я так отчаянно боролась с "лишним" весом.Даже когда его не было вообще ни грамма. Я боялась, что меня не будут любить. Это глубокая детская травма - я считала, что папа разлюбил маму, потому что она растолстела. Цікаво відзначити, що через психологічні образи, полячка найняла кіллера-українця для вбивства чоловіка. Но это не так, сейчас я это уже понимаю.Однако, установка в голове, выращиваемая годами, не пропадает в одночасье. Я ее не осознавала. Я не понимала, почему и зачем я худею, перманентно делаю замеры, взвешиваюсь, наказываю себя спортом и диетами.Сегодня я окончательно, честно признала и проговорила это вслух. Я боялась, что толстую меня никто не будет любить. И я думала, что и сама себя любить не смогу. Но вот парадокс: полюбила я себя именно набрав немного лишнего веса. Худой я себя ненавидела - потому что я смотрела в зеркало и видела себя в нем толстой, да, даже с весом 50 кг. И у меня была идея фикс не набирать веса больше этой черты.Нагадуємо: У Варшаві дві дівчини побрались, всуперед законодавству Польщі. Но жизнь такая штука - ей пофиг на твои идеи.Сейчас я знаю, что любят не за цифры на весах и сантиметровой ленте. Любят просто так и несмотря ни на что. И теперь я не боюсь, если меня разлюбят. По крайней мере, один человек на Земле всегда будет меня любить. Это я.Автор Марина ВоробйоваФото PinterestРаніше ми сповіщали нікопольців про сумну новину - епідемія коронавірусу офіційно стартує і в Україні.Також у Нікополі криза вже давно - смердюче сміття накрило столицю козацьких січей. 

Сексуальні ветерани війни показують, що вони достатньо впевнені, щоб бути гарячими моделями не дивлячись на "родзинку". NikopolToday публікує фото гордих людей з інвалідністю із посиланням на BoredPanda.Попередження: деякі еротичні фото можуть бути образити Ваші почуття. Не радиво вам оглядати фото, якщо для Вас це неприйнятно. Нагадуємо, карантин в Нікополі: як буде працювати Центр Надання Адміністративних послуг.Що це за фото? Майкл Стоукс, фотограф образотворчого мистецтва в Каліфорнії, застосовує сміливий новий підхід до портретної фотографії ветеранів, роблячи потужні та сексуально заряджені фотографії впевнених ветеранів, які гордо позують своїми ампутованими частинами тіла та протезами.Проект розпочався з Алекса Міньського, морського піхотинця США, який втратив ногу. Її ампутували після придорожньої бомби в Афганістані в 2009 році. Після того, як Мінський задав тон впевненій і гордій фотосесії на відміну від похмурості, інші ветерани почали долучатись до участі в проєкті, що призвело до створення книги Стокса під назвою "Завжди лояльний"."Деякі люди скажуть мені: "О, це дуже корисно для їх самооцінки", або "Ви змушуєте їх знову відчувати себе чоловіками", - сказав Стоукс на MTV. «Ці хлопці прийшли до мене вже дуже амбітними і готовими жити вовним життям у світі далі. Я не повертаю їм впевненості. У них це вже є»."Я не даю їм впевненості. У них це вже є."Автор Dovas / Більше інформації за посиланням на джерела: michaelstokes.net | Facebook | Kickstarter (h/t: aplus, mtv)Коронавірус в Україні: Зеленський намагається врятувати бізнес. Творчє: Як виглядатиме гей-вірус, що уразить Землю?

Бодіпозитив у дії! Українська трансгендерна співачка Zi Faámelu, раніше відома як Зіанджа, а в минулому – Борис Апрель, погладшала на 15 кг. Про це 27 червня вона повідомила в Instagram, проілюструвавши повідомлення знімками, на яких зображена в новій вазі."Я набрала 15 кг і відчуваю себе чудово (ну що поробиш, дівчина любить пожерти!). Я готуюся до чогось інтригуючого, так що збираюся в похід на кілька днів, перш ніж настануть зайняті дні. Будь ласка, повеселіться за мене", – написала артистка.Zi Faámelu: Я набрала 15 кг і відчуваю себе чудово / фото zifaamelu / InstagramЩо варто знати про Zi Faámelu?Zi Faámelu починала кар'єру як співак Борис Апрель (справжнє прізвище Круглов) – учасник проєктів "Фабрика зірок 2" і "Фабрика зірок. Суперфінал".2018 року він брав участь у вокальному шоу "Голос країни 8" на "1+1" як співачка Зіанджа. За результатами глядацького голосування вона покинула проєкт після першого прямого ефіру.Наприкінці лютого 2020-го співачка Зіанджа на своїй сторінці в Instagram анонсувала нове сценічне ім'я, назвавшись Zi Faámelu. "Нове десятиліття. Нова пригода. Нова музика", – пояснила вона своє рішення.Інстаграм Зі за цим посиланням. 

В авто можна здійснити не лише місіонерську, а й інші відомі позиції. Потрібно лише прийняти правильне положення – і все вийде. Це топ-7 найбільш цікавих поз для сексу в автівці. Перш ніж починати тест-драйв цих поз, переконайтеся, що машина точно вимкнена, інакше пригода буде неприємною. Також при можливості постільте чистий рушник або ковдру на сидіння: зайві мікроби нікому не потрібні. І не забудьте знайти затишний куточок, якщо не хочете, щоб вас перервали на найцікавішому місці.1. Зворотна наїзницяЦю позицію можна виконати на задньому сидінні, якщо відкинути спинку пасажирського крісла вперед. Обидва партнери можуть використовувати це крісло як опору – так буде зручніше.ПлюсиПоки жінка (або хлопець) контролює весь процес, чоловік отримує насолоду.2. СидячиПоза, схожа на попередню, але компактніша. Найкраще виконувати її на задньому сидінні.ПлюсиПереваги попередньої позиції плюс більше можливостей для додаткових ласок.3. КолискаУ класичному варіанті чоловік сидить у позі лотоса, жінка (чи хлопець) знаходиться зверху та обвиває його ногами. Якщо відмовитися від поєднання нижніх кінцівок, то цю позицію цілком можна повторити в автомобілі.Плюси"Колиска" - інтимна і чуттєва поза, ідеальна для повільного сексу. Якщо ви нікуди не поспішайте, її можна включити у ваш сексуальний марафон і чергувати з більш активними положеннями.4. НаїзницяПозицію «Жінка згори» досить просто виконати на задньому сидінні. Якщо зв'язати партнеру руки ременем безпеки, стане ще цікавіше.ПлюсиТотальний контроль для неї, відпочинок та чудовий вигляд – для нього.5. ЛожкиЩе одна поза, яку неважко здійснити на задньому сидінніПлюсиДосить розслаблене та комфортне становище для обох партнерів. До того ж у цій позиції менше шансів на те, що вас побачать.6. Король дорогиМінет водію - нев'януча класика. Головне — будьте обережні: займатися цим у дорозі точно не потрібно. Та й бережіть голову.ПлюсиНазва говорить сама за себе: партнер справді відчує себе королем дороги.7. Доггі-стайлЦю позицію можна виконати не лише на задньому, а й на передньому сидінні, якщо відкинути спинку назад.ПлюсиГлибоке проникнення, можливість додаткової стимуляції і, звичайно, невгамовна пристрасність.Джерело 7 Car Sex Positions That Go Way Beyond Missionary

Бодіпозитив та дисморфофобія – дві крайності сприйняття власного тіла. Але де та золота середина, яка дозволить помиритися з відображенням у дзеркалі і перестати робити з цього проблему? Спробуємо розібратися.Ніколи не приховував, що мої уподобання в чоловічій красі конвенційні до оскомини. Це стандартно-глянсовий чоловік з обкладинки Men's Health: високий, стрункий, підкачений, з кубиками та яскраво вираженою гендерною приналежністю. Мій сексуальний потяг налаштований саме на такого чоловіка, і змінити це я ніяк не можу. Це не означає, що я є тільки з такими (ах, якби), але лібідо завжди вивертало мені шию в бік конвенційних красенів.З огляду на гейську автогомоеротичність (я сам вигадав цей термін) ми можемо оцінити власну сексуальну привабливість (сам себе б виебал, ну чи ні), і цілком логічно, що ми хочемо відповідати стандартам краси, які приваблюють нас самих. Саме звідси у гейському середовищі культ тіла. Ступінь фрустрації від невідповідності суворої дійсності та обкладинки журналу може бути різним - від легкого пофігізму до тяжких форм клінічної дисмормофобії: я жирний страшний виродок і ебутся зі мною тільки з жалю.Я теж завжди хотів бути підкаченим красенем, і ця мрія переслідує мене з дитинства. Але спочатку я був худим слабким дричом, з якого сміялися однокласники, і уроки фізкультури були однією нескінченною ганьбою, а потім на це слабке тільце став наростати жирок. І це було дуже далеко від того ідеалу чоловічого тіла, на яке я дрочил.Так, мої уподобання - результат насаджуваної в маскультурі, рекламі та порно образу синтетичного красеня. Так, це породило м'язову дисморфофобію (тоді я й слів таких не знав), проблемну самооцінку та купу інших заєбів. Так, оцінна об'єктивізація своєї зовнішності — сильне когнітивне спотворення, і саме воно породжує самоекстер'єрні фрустрації різного ступеня епічності.Можливо, якби у мене був нормальний батько чи адекватний вчитель фізкультури (про дитячого психолога я не кажу, який психолог у радянській школі?), то багатьох дитячих травм та хвороб мені вдалося б уникнути. Але життя таке, яке є і більше ніяке. Вже неважливо, що в анамнезі важливий поточний діагноз: хронічна самооцінна недостатність. Стандарти конвенційної краси вшиті в мозок, пов'язані на сексуальність, і змінити їх можна лише лоботомією. І я їм, блять, ніхуя не відповідаю!Здавалося б, з таким забоєм позитив — те, що лікар прописав! Прийми своє тіло, полюби його, і люди до тебе потягнуться... Але це завжди здавалося мені якоюсь хуетою. Як я можу полюбити те, що мені не подобається? Як взагалі можна полюбити насильно? То ж, блять, так не працює! Це все одно, що змусити себе полюбити потворну картину, яка висить у тебе на стіні, тільки ця картина дзеркало.Ні, якщо ви собі не брешете, якщо вам подобається власне неконвенційне тіло, якщо вам у ньому комфортно, приємно і ви улюбленець публіки, то круто і заебись! Проблем немає. Я нікого не фетшеймлю, крім себе самого. Але якщо моє лібідо не підводиться на чужий жирок, ну так, вибачте, воно не підводиться і на мій власний.Коротше, сама ідея бодіпозитиву завжди здавалася мені уебищною, і ось я зрозумів, у чому косяк. У будь-якій брошурі «Як стати щасливим за 15 хвилин» на першій сторінці буде блювотно-банальна істина: «Зміни те, що ти можеш змінити. Змирися з тим, що ти змінити не в змозі. І навчись відрізняти одне від одного!». І ось якщо цю хню зробити гаслом бодіпозитиву, то все стає на свої місця. Прийняти потрібно не просто своє тіло зі складками жиру, слабкими ручками-ніжками та згорбленою спинкою, а зрозуміти та прийняти всі закладені у нього можливості.Так, звичайно, не все можна виправити, і змиритися з хронічними недоліками зовнішності — єдиний розумний вихід, психолог вам у хату! Але те, що змінити все-таки можливо, потрібно брати і змінювати, а не намагатися переконати себе, що й так зійде.Я ніколи не звинувачував суспільство у нав'язуванні стандартів. Ну, нав'язало і бог із ним. Але я завжди був чесний із собою і розумів: у мене немає гарного тіла не тому, що конвенційний ідеал недосяжний у принципі, а тому, що я лінивий слабовільний мудак. У мене були всі можливості — я не інвалід, я не маю серйозних захворювань і протипоказань до фізичного навантаження, але орати в спортзалі і на біговій доріжці на порядок складніше, ніж скиглити про те, що ти некрасивий жирний виродок. І якщо я вибирав останнє, то так мені було простіше.Мати гарне тіло - моя мрія, і найтупіше - для неї не потрібен джин із пляшки, я завжди міг виконати її сам. Міг, але не хотів. Так, раз на кілька років я намагався — починав бігати, плавати, йшов до зали, але довше, ніж на кілька місяців мене не вистачало, бо це було тяжко. М - мотивація. Для будь-якої роботи, будь-яких зусиль потрібна мотивація. Для тренувань і пробіжок завжди потрібні сили, час, настрій, і з цього набору завжди чогось не вистачає.Мораль цієї байки така. Як казав Козьма Прутков – «Хочеш бути щасливим – будь ним!». Ну а якщо не хочеш, значить не хочеш, що ж вдієш. Прийми та полюби своє небажання як жир на боках, і живи спокійно далі. Амінь.Markus Reff, автор Телеграм-каналу ©Хроніки практикуючого підараса