Всі публікації з тегом кліщ

Кліщі – ектопаразити, що сприяють циркуляції збудників природно-вогнищевих захворювань. Вони можуть передавати різних збудників хвороб від одного господаря до іншого під час смоктання крові.Кліщові інфекції відрізняються великою різноманітністю природи (віруси, бактерії, найпростіші, рикетсії) та видового складу патогенних мікроорганізмів. Найактуальнішими серед трансмісивних природно-вогнищевих хвороб від кліщів у людини вважаються: хвороба Лайма (бореліоз), кліщовий енцефаліт, ерліхіозом.Останнім часом у багатьох регіонах України, що є природними осередками та ареалами проживання іксодових кліщів, спостерігається зростання захворюваності на Лайм-бореліоз. Це пояснюється тим, що іксодовий кліщ є носієм збудника ХЛ – бактерії Вorrelia burgdorferi.Про перші випадки захворювання людей на хворобу Лайма в Україні стало відомо тільки в 1994 p., а офіційна реєстрація захворювання ведеться лише з 2000р. На даний час випадки цього захворювання реєструються в усіх регіонах нашої країни. На сьогоднішній день кількість випадків з підтвердженим діагнозом ХЛ невпинно зростає. Протягом 2019 року було зареєстровано 4 482 випадки хвороби Лайма серед українців. Зокрема, 833 випадки зафіксували у жителів сільської місцевості, а 492 — у дітей до 17 років.Значну небезпеку складають особливості перебігу ХЛ, що проявляються в тенденціях хронізації та періодичних рецидивів, супроводжуються широким спектром поліорганних уражень багатьох органів і систем (шкіра, опорно-руховий апарат, серце та ін.).Імовірність укусу кліща і таким чином зараження хворобою Лайма найвищі в осіб, які проводять багато часу на відкритому повітрі (особливо у лісах, зонах лісопарку). Більшість випадків ранньої хвороби Лайма відмічають з травня по листопад — період найвищої активності іксодових кліщів. Лише 30% хворих можуть пригадати епізод укусу кліща.Інкубаційний період становить 1–30 днів. Існують такі клінічні варіанти перебігу хвороби Лайма: рання локалізована, рання дисемінована та пізня хронічна стадії.Стадія ранньої локальної інфекції (еритематозна, первинне накопичення збудника). У більшості випадків триває до 3 місяців та супроводжується нормальною або дещо підвищеною температурою тіла 37,5-38 0С (2-7 днів), інколи – може виникати остуда. Борелії в центрі еритеми знаходяться під активною дією факторів запалення, внаслідок чого знижується рухливість та загальна кількість бактерій в місці місцевого запалення та формування просвітлення в центрі еритеми. Мігруюча еритема, яка може і не мати кільцеподібну форму, являється достовірним клінічним маркером бореліозу.За рахунок захисної запальної реакції макроорганізму борелії можуть елімінувати, а саме захворювання на цьому етапі – завершитися.Але в багатьох випадках клітинні та гуморальні фактори неспецифічної резистентності макроорганізму не здатні справитися з бактерією, особливо зі стійкими штамами, що призводить до прогресування захворювання та переходу хвороби до наступної стадії дисемінації.Дисемінована стадія ранньої інфекції розвивається через 1÷3 місяців після початку хвороби і характеризується переважним ураженням нервової, серцево-судинної систем, шкіри та суглобів. Інколи спостерігається субфебрилітет. Від місця потрапляння із током лімфи і крові збудник потрапляє у внутрішні органи, суглоби, лімфатичні вузли, а потім, навіть, в мозкові оболонки.Пізня стадія (стадія персистуюча, аутоімунна, стадія органних уражень) характеризується хронічним безперервним або рецидивуючим перебігом із переважанням патології суглобів, шкіри, нервової системи. Тривалість цієї стадії може складати від декількох місяців до декількох років. Часто реєструється при безеритемній формі захворювання.Діагностика хвороби ЛаймаЗа наявності класичної мігруючої еритеми лікування повинне бути розпочате негайно, проведення специфічної діагностики не є необхідним.У інших випадках Центри з контролю та профілактики захворювань в США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) рекомендують проведення двоетапної діагностики, яка включає:перший етап:визначення титрів IgG і IgM методом імунофлуоресцентного аналізу (ІФА). У разі наявності IgM та відсутності IgG необхідно повторити ІФА через 2 тиж. Якщо при повторному тестуванні IgG не визначатимуться, результат тесту необхідно оцінити як хибнонегативний;другий етап: підтвердження діагнозу методом вестерн-блот.Вестерн-блот проводиться лише у випадку підтвердженого (IgG+, IgM+) або сумнівного результату ІФА. Недоцільно проводити вестерн-блот без попереднього етапу діагностики методом ІФА або при негативному результаті ІФА. При цьому:якщо симптоми захворювання наявні менше 30 днів— методом вестерн-блот проводиться визначення IgG та IgM;якщо симптоми захворювання наявні більше 30 днів— методом вестерн-блот проводиться визначення лише IgG.ЛікуванняМедикаментозне лікування ХЛ має бути комплексним і включати адекватні етіотропні і патогенетичні засоби. Є доцільним застосування вчасної антибактеріальної терапії на ранній стадії захворювання, що суттєво зменшує ризики розвитку вторинної еритеми, неврологічних та кардіологічних порушень, ураження суглобів і судин, а відтак –  обумовлює в подальшому сприятливий перебіг ХЛ.В осіб, які проживають на ендемічних щодо хвороби Лайма територіях, швидке видалення кліща сприяє зниженню ризику розвитку захворювання. Зараження малоймовірне, якщо тривалість прикріплення кліща становила менше 24 год, та високоімовірне, якщо більше 72 год. Американське товариство фахівців з інфекційних хвороб (Infectious Disease Society of America — IDSA) в якості антибіотикопрофілактики хвороби Лайма рекомендує однократний прийом доксицикліну у дозі 200 мг (діти старше 8 років — 4 мг/кг, до 200 мг). Критерії проведення антибіотикопрофілактики:наповнений кров’ю Ixodes scapularis, видалений щонайменше через 36 год після прикріплення;пройшло не більше 72 год після видалення кліща;поширеність  burgdorferiу місцевих кліщів становить >20%;немає протипоказань до застосування доксицикліну (протипоказання: вік <8 років, вагітність, період лактації).Інформація надана ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”.

ЗА ТРИ МІСЯЦІ 2020-ГО РОКУ В УКРАЇНІ ЗАФІКСОВАНО 236 ВИПАДКІВ ХВОРОБИ ЛАЙМА! Протягом  2019 року було зареєстровано 4 482 випадки хвороби Лайма серед українців. Зокрема, 833 випадки зафіксували у жителів сільської місцевості, а 492 — у дітей до 17 років. Хвороба Лайма (кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз) — інфекційне трансмісивне захворювання. Інфекцію переносять іксодові кліщі. Одним із джерел інфекції є годувальники кліщів — невеликі ссавці й деякі види птахів. Більшість випадків хвороби Лайма (інфекцію переносять кліщі) фіксують із травня до листопада. Це період найвищої активності іксодових кліщів. Лише третина хворих може пригадати епізод укусу кліща. Інкубаційний період становить від 1 до 45 днів (7–14 у середньому). Сприйнятливість людей до захворювання висока. Ймовірність укусу кліща і зараження хворобою Лайма найвища серед людей, які багато часу перебувають на відкритому повітрі, особливо у лісах, лісопарках тощо. Від хворого до здорової людини збудник не передається. Хвороба Лайма може мати кілька стадій: ранню локалізовану; ранню дисеміновану; пізню хронічну. Рання локалізована стадія виникає через 1–30 днів (у середньому — через 7) після укусу кліща. Найчастіше у паховій чи підколінній ділянці виникає так звана ізольована мігруюча еритема. У третині випадків вона не розвивається, що значно ускладнює вчасні діагностику та лікування. На місці укусу кліща виникає червона папула з чіткими краями. Згодом зона гіперемії розширюється, а центр — блідне. У деяких випадках еритема, що зазвичай безболісна і не свербить, може бути суцільним червоним тлом. Без лікування мігруюча еритема зберігається 2–3 тижні. У третини людей недуга завершується на цьому етапі. В інших — переходить у ранню дисеміновану стадію. Рання дисемінована стадія виникає через 3–10 тижнів після укусу кліща і є результатом гематогенного розповсюдження збудника. На цій стадії з’являються: шкірні доброякісні лімфоцитоми, множинні мігруючі еритеми; запаморочення, краніальні невропатії, зокрема параліч Белла, менінгізм та менінгіт; кістково-м’язові артралгії та міальгії; серцево-судинні блокади. Клінічні прояви зникають самостійно. Пізня, або хронічна, хвороба Лайма виникає через місяці або й роки після зараження. У цьому випадку з’являються неврологічні та ревматологічні прояви з переважним ураженням кістково-м’язової системи (артрити) чи нервової (нейробореліоз, хронічний атрофічний акродерматит). Імунітет після перенесеного Лайм-бореліозу нестерильний, можлива реінфекція із повторним розвитком захворювання. Щеплення від Лайм-бореліозу не існує. Щоб запобігти присмоктуванню кліщів, фахівці радять: застосовувати репеленти і захисний одяг перед тим, як вирушати до місцевостей, де можуть бути кліщі; ретельно оглядати одяг, шкіру під час і після відвідування лісу, парку. Постконтактна профілактика. В осіб, які проживають на ендемічних територіях, швидке видалення кліща знижує ризик розвитку захворювання. Зараження малоймовірне, якщо тривалість прикріплення кліща становила менше 24 годин, та високоймовірне, якщо понад 72 години. Як антибіотикопрофілактику хвороби Лайма рекомендовано однократний прийом 200 мг доксицикліну (для дітей старших 8 років — 4 мг/кг, не більше 200 мг). Рутинна антибіотикопрофілактика хвороби Лайма не рекомендована. Критерії доцільності антибіотикопрофілактики: наповнений кров’ю іксодовий кліщ, видалений щонайменше через 36 годин після прикріплення; минуло не більше 72 год після видалення кліща; поширеність B. burgdorferi у місцевих кліщів становить понад 20%; немає протипоказань (вік менше 8 років, вагітність, період лактації) до застосування доксицикліну. Джерело Центр ГЗМУ