Кліщі – ектопаразити, що сприяють циркуляції збудників природно-вогнищевих захворювань. Вони можуть передавати різних збудників хвороб від одного господаря...
Кліщі – ектопаразити, що сприяють циркуляції збудників природно-вогнищевих захворювань. Вони можуть передавати різних збудників хвороб від одного господаря до іншого під час смоктання крові.
Кліщові інфекції відрізняються великою різноманітністю природи (віруси, бактерії, найпростіші, рикетсії) та видового складу патогенних мікроорганізмів. Найактуальнішими серед трансмісивних природно-вогнищевих хвороб від кліщів у людини вважаються: хвороба Лайма (бореліоз), кліщовий енцефаліт, ерліхіозом.
Останнім часом у багатьох регіонах України, що є природними осередками та ареалами проживання іксодових кліщів, спостерігається зростання захворюваності на Лайм-бореліоз. Це пояснюється тим, що іксодовий кліщ є носієм збудника ХЛ – бактерії Вorrelia burgdorferi.
Про перші випадки захворювання людей на хворобу Лайма в Україні стало відомо тільки в 1994 p., а офіційна реєстрація захворювання ведеться лише з 2000р. На даний час випадки цього захворювання реєструються в усіх регіонах нашої країни. На сьогоднішній день кількість випадків з підтвердженим діагнозом ХЛ невпинно зростає. Протягом 2019 року було зареєстровано 4 482 випадки хвороби Лайма серед українців. Зокрема, 833 випадки зафіксували у жителів сільської місцевості, а 492 — у дітей до 17 років.
Значну небезпеку складають особливості перебігу ХЛ, що проявляються в тенденціях хронізації та періодичних рецидивів, супроводжуються широким спектром поліорганних уражень багатьох органів і систем (шкіра, опорно-руховий апарат, серце та ін.).
Імовірність укусу кліща і таким чином зараження хворобою Лайма найвищі в осіб, які проводять багато часу на відкритому повітрі (особливо у лісах, зонах лісопарку). Більшість випадків ранньої хвороби Лайма відмічають з травня по листопад — період найвищої активності іксодових кліщів. Лише 30% хворих можуть пригадати епізод укусу кліща.
Інкубаційний період становить 1–30 днів. Існують такі клінічні варіанти перебігу хвороби Лайма: рання локалізована, рання дисемінована та пізня хронічна стадії.
Стадія ранньої локальної інфекції (еритематозна, первинне накопичення збудника). У більшості випадків триває до 3 місяців та супроводжується нормальною або дещо підвищеною температурою тіла 37,5-38 0С (2-7 днів), інколи – може виникати остуда. Борелії в центрі еритеми знаходяться під активною дією факторів запалення, внаслідок чого знижується рухливість та загальна кількість бактерій в місці місцевого запалення та формування просвітлення в центрі еритеми. Мігруюча еритема, яка може і не мати кільцеподібну форму, являється достовірним клінічним маркером бореліозу.
За рахунок захисної запальної реакції макроорганізму борелії можуть елімінувати, а саме захворювання на цьому етапі – завершитися.
Але в багатьох випадках клітинні та гуморальні фактори неспецифічної резистентності макроорганізму не здатні справитися з бактерією, особливо зі стійкими штамами, що призводить до прогресування захворювання та переходу хвороби до наступної стадії дисемінації.
Дисемінована стадія ранньої інфекції розвивається через 1÷3 місяців після початку хвороби і характеризується переважним ураженням нервової, серцево-судинної систем, шкіри та суглобів. Інколи спостерігається субфебрилітет. Від місця потрапляння із током лімфи і крові збудник потрапляє у внутрішні органи, суглоби, лімфатичні вузли, а потім, навіть, в мозкові оболонки.
Пізня стадія (стадія персистуюча, аутоімунна, стадія органних уражень) характеризується хронічним безперервним або рецидивуючим перебігом із переважанням патології суглобів, шкіри, нервової системи. Тривалість цієї стадії може складати від декількох місяців до декількох років. Часто реєструється при безеритемній формі захворювання.
Діагностика хвороби Лайма
За наявності класичної мігруючої еритеми лікування повинне бути розпочате негайно, проведення специфічної діагностики не є необхідним.
У інших випадках Центри з контролю та профілактики захворювань в США (Centers for Disease Control and Prevention — CDC) рекомендують проведення двоетапної діагностики, яка включає:
перший етап:визначення титрів IgG і IgM методом імунофлуоресцентного аналізу (ІФА). У разі наявності IgM та відсутності IgG необхідно повторити ІФА через 2 тиж. Якщо при повторному тестуванні IgG не визначатимуться, результат тесту необхідно оцінити як хибнонегативний;
другий етап: підтвердження діагнозу методом вестерн-блот.
Вестерн-блот проводиться лише у випадку підтвердженого (IgG+, IgM+) або сумнівного результату ІФА. Недоцільно проводити вестерн-блот без попереднього етапу діагностики методом ІФА або при негативному результаті ІФА. При цьому:
Лікування
Медикаментозне лікування ХЛ має бути комплексним і включати адекватні етіотропні і патогенетичні засоби. Є доцільним застосування вчасної антибактеріальної терапії на ранній стадії захворювання, що суттєво зменшує ризики розвитку вторинної еритеми, неврологічних та кардіологічних порушень, ураження суглобів і судин, а відтак – обумовлює в подальшому сприятливий перебіг ХЛ.
В осіб, які проживають на ендемічних щодо хвороби Лайма територіях, швидке видалення кліща сприяє зниженню ризику розвитку захворювання. Зараження малоймовірне, якщо тривалість прикріплення кліща становила менше 24 год, та високоімовірне, якщо більше 72 год. Американське товариство фахівців з інфекційних хвороб (Infectious Disease Society of America — IDSA) в якості антибіотикопрофілактики хвороби Лайма рекомендує однократний прийом доксицикліну у дозі 200 мг (діти старше 8 років — 4 мг/кг, до 200 мг). Критерії проведення антибіотикопрофілактики:
Інформація надана ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського НАМН України”.
Пишемо про все важливе
Кожен день щось нове. Будьте в центрі подій