Всі публікації з тегом фізика

[Істина постала перед нами в тому, що ми - єдині з усім Всесвітом, і кожна біль істоти - спільний біль, кожна радість - загальне щастя. Адже всі ми, жменя від колишнього Потенціалу, знайшли Просвітлення завдяки Новому Знанню, усвідомили, - кожен наш крок, рух і тремтяча мить - шлях вічного спокутування.Один з уцілілих уривків з «Текстів про Великий Тягар і Спасіння»]Дійзнайся: Яка причина кризи у твоїй родині/стосунках і як зарадити?Багато речей у нашому житті відбувається у розріз "суворої Реальності". Звідки витоки цього? Не потрібно вірити у потойбічні сили, щоб сказати, що майже кожен із нас рано чи пізно стикається із розмиттям реальності, феноменами свідомості, що підказують нам шлях, допомагають у скрутний час або підказують про подію, яка ще не сталася. Медитація, дежавю, віщі сни - що це? марення або об'єктине продовження реальності... Реальності, яка проникає за межі свідомого сприйняття і звичної нам реальності. Я кажу не про гадання, магію або ворожіння. Так, це також незбагненні і досі не до кінця вивчені речі, але я хочу написати про енергію та світ, які ми не спроможні бачити, відчути або збагнути. Хтось, певно відчуває і такі тонкоші будови нашого Всесвіту, але це так складно перевірити... Наука з кожним роком відкриває нам нові факти, які змінюють усвідомлення буття, і хто знає, що відкриють нам новітні горизонти пізнання устрою Всесвіту? Попереду шлях у Вічність, такий довгий для того, щоб збагнути, як і сам плин часу...У деякій мірі, ми можемо зрозуміти, що певно не бачимо колись чогось, але відчуваємо, що світ дещо більше ніж те, що бачимо. Наприклад, багато хто із нас знає, що собаки бачать світ у чорно-білих кольорах. Люди володіють деякою перевагою, але якісь ніби-то малі та невідомі креветки-богомоли [Oratosquilla oratoria], якщо знати, бачать світ у сотнях спектрах кольорів. Восьминоги у глибинних вимірах океанів виявилися найскладнішими і найнеповторнішими істотами на Землі... Усе це демонструє, нашу обмеженість як вида, як носія свідомості, здатного сприйняти істину. То хто ж тоді бачить світ таким, яким він дійсно є? Звісно не собаки, але і не люди... Мало кому відомі креветки, десь у глибинах океану, що бачать світ більш яскраво, бачать ту спектральну істинність буття, яку не можемо збагнути ми. Хоча, іноді, у деяких людей відбуваються мутації, і вони бачать більше спектрів кольору, ніж усі інші. Таким прикладом є художниця Кончетта Антіко, яка бачить у 100 разів більше кольорів ніж кожен із нас завдяки своїй тетрахромії. Хто для неї ми, як не ті самі песики, які не спроможні відчути ті принади буття, сховані за ширмою наших обмежених можливостей? Саме тому, я прикрасив цю статтю її картинами, "з того світу", які підкреслюють нашу неспроможність відчути усі ті барви неймовірного Всесвіту, справжньої реальності, яка досяжна не кожному. І можливо, лиш тільки мрійники, диваки та фантазери, яких так часто не сприймають серйозно "реалісти", і спроможні бачити світ інакше, таким, яким він насправді і є - прекрасним, де все можливо і відчайдушно, до витоків та кінців Усесвіту - незбагненним... Наша свідомість часто грає із нами, оскільки не треба бути надрозумним, що кожен вигадує для себе свою реальність і впевнений у її істинності, хоча це зовсім не так. Наші кайдани - це той скепсис та тотальний "об'єктивізм" з повною відсутністю того, що ми насправді не бачимо, не розуміємо та не сприймаємо світ справжнім, поза межами наших знать, свідомості та думки про реалії, сформовані нашим оточенням. Наш мозок використовує так мало свого ресурсу і мало хто насправді намагається використати увесь свій безмежний потенціал, міняючи пізнання та свідоме щасливе життя, на грубі та жорсткі мури суспільних стереотипів, настанов оточення, друзів, батьків, які вчать нас жити, коли часто самі життя проживають і не живучи повно й щасливо. Стрибаючи у потяг під назвою "куди усі, туди і ми", не думаючи, а навіщо? Навіщо плисти за течією, навіщо підкорятися системі, яка одягає на нас гамівну сорочку, та каже - працюй, годуй тих, хто вважає тебе рабом та нікчемою, гвинтиком у великій та безглуздій системі...Ми часто бачимо сни, які не можемо збагнути, але вчені підрахували, що приблизно один із 10 тисяч снів - збувається у житті. У деяких людей набагато частіше. Що це? Як це пояснити? Теж саме можна сказати і про дежавю, які відчували багато із нас. А іноді, відбуваються просто таки вкрай незбагненні речі, що рятують наше життя, коли ми у відчаї... У такі моменти ми зупиняємося, "гвинтик системи" дає збій, ми розуміє, що щось відбулося, поза межами нашого сприйняття та досвіду. І той чистий лист сприйняття, який ми отримуємо від народження, і плюндруємо довірою до цього суспільства, вірячі, що реальність - це єдине що є, а істина за батьками/родичами/друзями/приятелями/вчителями/відомими людьми, - починає трусити від того, що ми вийшли за рамки коду программи, якою нас програмувати з самого початку. Стара, шаблонна та довга програма настанов суспільства починає зникати на очах. Подсвідомо, ми починаємо розуміти - істина за межами кордонів того, що відбувається поруч, за нашим вікном, у цій сліпій Цивілізації. Варто знати: Китай приховує інформацію про революцію проти свого злочинного комуністичного режиму. Свідомість, як і Всесвіт, постійно розширюється і так прикро, що більшість не хоче виходити із своєї "зони комфорту", стигми та формули життя, яка довподоби. Гроші, популярність, сила, інші принади - колись усе може повернутися і зникнути, немов мильний пузир ілюзій, у якому бігає по колу це суспільство. Кордони країн розмиваються, інформація та досвід, практика і технології поширюються - світ стрімко, іноді кидаючи за борт відсталих, - йде у майбутнє. Дії, наміри, думки та сприйняття усе більше здаються фундаментальною основою буття, що творить зло і добро у цьому світі. І іноді, до нашої свідомості проникає щось, через сни, уяву, що розриває весь шаблон і дає змогу зазирнути туди, де ми ніколи не були. Йде час, і нещодавно у масштабах історії, квантова фізика відкрила для нас багато нового, що більшість буде вважати за брехню, а саме те, що насправді інформація про нас, зберігається поза матеріальним світом. Адже атоми Всесвіту постійно телепортуються і зникаючи, виникають знов у іншому місці. Гравітація насправді гнеться, а усе суще пронизане струнами, які проходять та єднають кожного із нас, із усім, що є на Землі, Галактиці, посеред пустоти... Те, про що казав Будда більш ніж 2 тисячі років тому, підтвердила наука. Ми - єдині, ми - посеред Пустоти, і ми - творимо свою реальність власними думками. Пройдуть роки, шарлатанів, які дурили людей - "ворожили ручку" чи билися у конвульсіях перед паствою у "контакті з Ісусом" та інших блаженних - виведуть на чисту воду. І колись, вчені, які вивчають трансцендентну математику або зовсім інші фахівці, можуть прийти до висновку, що будь-яке зло: насильство, брехня, зрада, як і взаємодопомога, добро, позитивні дії, кожен вчинок - прямим чином впливають на долю Всесвіту і Людства, в цілому. Наші думки - творять реальність, стверджують Всесвіт, або руйнуть його... Науково може бути доведено, що кожна дія викликає рівну за силою протидію, і суспільство вперше цілком направить свій погляд у бік істини - єдності всього сущого, загальної відповідальності один за одного... Трансцедентально сприйняття усього - свого фізичного тіла, свідомості, єнергії та матерії Всесвіту як нероздільної матерії, що єднає усіх нас. Зупиніться, подивіться навколо, відчуйте це, те, що пронизує нас усіх до найвіддаленіших куточків Всесвіту. Звичайне свідоме дихання, може відкрити більш чисте усвідомлення свого буття та оточуючого. Довіртеся власній інтуїції, вимкнувши телебачення, яке зомбує нас, творячи з нас вівць, що біжуть до вівчарні по запланованому маршруту, де із них здеруть спочатку хутро, а потім і шкіру... Таємниця, яку нам ще слід розкрити - не одна, і з кожним кроком можна усе більше Свідомо проникати за цей обрій повсягденного "звичного", "нормального", "комфортного" стану, питаючи в себе прості слова: навіщо? чому? а не інакше? Такі люди як художниця Антіко, з еволюційною мутацією зору, або геніальний Стівен Гокінг, який науково довів, що з нами трапляється саме те, чого ми найбільше боїмося або те, чого ми так сильно бажаємо, кажуть - Ми Творимо Цю Реальність, Ми Здатні Змінити Своє Життя і те, що Наше Життя - це Дар, який Ми Можемо Використати у незбагненно великій кількості варіацій. Ні, я не хочу сказати: повірте у себе, ми можемо набагато більше ніж маємо можливість сприйняті. Я хочу сказати: знайте, Ви та Світ - у долонях вашої ж Свідомості, яку можна розширити, і побачити, зрозуміти та відчути те, що раніше вважалося недосяжним у гуркоті повсякденних щурячіх бігів. Наше життя, чи окремі життя більшості людей, можуть виявитися ілюзіями, якими вони насправді і є, але істина саме там, де за стигмами, догмами, шаблонами, грошима, вірами, фобіями, ненавистю та дискримінацією, там, де хтось робить крок до Власної Свідомості, пізнаючи те, що не можна побачити, відчуваючи те знання, яке сховане за попелом... брехні, ілюзій, страхів, і людських формальних систем глухого та сліпого [не]сприйняття...P.S. Кожен із нас - несе відповідальність за всіх, Релігія, націоналізм, гроші, традиції, культура, мова... Все це - лише ідеології та ілюзії, за допомогою яких нас зіштовхували лобами і розділяють ті, хто хоче отримати владу в цьому світі... Тисячі років ми витрачали свій потенціал на саморуйнування, але тепер, ми можемо стати дзеркалом для самих себе і Всесвіту. Rayan RienerФото Here And Now / Pinterest Нагадуємо, про "три золотих медведі" з пластику та казка про корумпований Марганець. Також про вираз "вкрасти все та втеки з тонучого корабля" - наяву в Нікополі... 

Людству потрібні справжні «сторожові пси», які зможуть виявляти будь-які небесні тіла, що при входженні в атмосферу Землі мали б шанси стати причиною катаклізмів.Тож що це Сторожовий пес цивілізації? На це питання NikopolToday дасть відповідь за допомогою TheAlphaCentauri. ПроблематикаСучасні системи виявлення метеоритних загроз явно не гарантують вчасне попередження людства про цілком ймовірні колізії з малими небесними тілами. Зараз астрономічний об’єкт вважається потенційно небезпечним, якщо він наближається до Землі на відстань менше 0,05 а.о. (близько 19,5 відстаней від Землі до Місяця), і його діаметр перевищує 100…150 метрів. В той час, як більша частина навколоземних астероїдів та метеороїдів діаметром понад кілька сотень метрів вже виявлена, загрози діаметром від кільканадцяти до кількадесят метрів лишаються поза чутливістю сучасних систем (LINEAR, NEAT, Каталінський огляд). Ці «крихітки» малі за космічними мірками, але за наслідками потрапляння в густонаселені регіони планети, цілком співставні з ядерним бомбардуванням потужністю від кількох десятків кілотонн до десятків мегатонн у тротиловому еквіваленті.2005 року Конгрес США поставив перед NASA завдання виявити до 2020 року 90% всіх об’єктів, що зближуються з Землею та мають розмір понад 140 метрів. Однак, і об’єкти меншого розміру можуть завдати суттєвої шкоди — Тунгуську катастрофу викликало падіння об’єкта розміром 50—80 метрів, а метеорит, що вибухнув поблизу Челябінська, мав у перетині близько 15—20 метрів. Наприклад, невеличка брила, діаметром усього 50 метрів, може спричинити вибух, еквівалентний ядерній боєголовці потужністю 5 Мт (250 Хіросім). І той факт, що вибух може статися в повітрі, лише поширює радіус можливого критичного враження об’єктів на земній поверхні.Крім того, практичну загрозу для Землі становлять об’єкти з далекого космосу, які приходять до нас зненацька і з дуже великими швидкостями. Міжзоряного мандрівника Оумуамуа помітили вже після того, як він пронісся повз Землю на доволі невеликій відстані.Отже, людству потрібні справжні «сторожові пси», які були б здатні виявляти будь-які небесні тіла, що при входженні в атмосферу Землі мали б шанси дістатися поверхні або спричинити враження, співставні з ядерним бомбардуванням.ІдеяКілька думок з приводу можливої концепції надійного моніторингу навколоземного простору я виклав раніше, в дуже схематичному вигляді. Однак публікація «Лунный Фонарик» пана ЗЕЛЁНЫЙ ГОТТ наштовхнула мене на ідею, яка може бути корисною в справі виявлення космічних загроз і навіть змінити саму методологію процесу полювання за небесними вбивцями. Я звернув увагу на те, що в кубсат-апараті Lunar Flashlight для виявлення меж поширення запасів води в місячних кратерах використовується однопіксельний детектор.Lunar Flashlight: Для виявлення меж поширення запасів води в місячних кратерах використовується однопіксельний детекторТобто, оптична система цього прибору взагалі не будує якоїсь картинки, в нашому розумінні. Система аналізує не візуальні форми, а інтенсивність та спектр відбитого від поверхні Місяця лазерного променя.Якщо ми уявимо себе десь в космосі, і почнемо озиратися довкола, перше наше враження буде: «він бездонний і нерухомий». Звісно, що все безперервно рухається, картина зоряної сфери постійно змінюються. Але побачити той рух ми можемо лише за умов довгого спостереження за одними й тими ділянками сфери, порівнюючи фотознімки різних часів, аби побачити ті «зірочки», що все ж таки змінюють своє положення. Саме так і виявляють зараз навколоземні об’єкти. Слід зауважити, що практично вся картина неба лишається незмінною роками і століттями, і лише найближчі для нас об’єкти, планети і кометно-астероїдний «дріб’язок» порушують ту незмінність. Для надійного виявлення загроз ми маємо дивитися одразу на всі боки, оглядати всю небесну сферу, бо інакше легко можна проґавити наближення загрози.Було б добре мати змогу оглядати одразу 4π стерадіан і не помічати далекі нерухомі зорі та галактики.Перше побажання можна доволі легко виконати, якщо мати інструмент, який обертає спостерігача на 360 градусів навколо осі сканування Х, причому з кожним оборотом спостерігача трохи повертає навколо осі Z площину його обертання так, щоби в підсумку отримувати безперервну спіраль фотографій.Принципова схема роботи системи WatchdogДруге побажання можна виконати, якщо ми взагалі відмовимося від фотографічного режиму отримання зображень неба, а писатимемо такий собі «стрім». Ми отримаємо оцифрований сумарний сигнал, який міститиме в собі інформацію про абсолютно все, що втрапляло в поле зору. На перший погляд може здатися, що користь з такого «відосика» не більша, ніж від відомих вам «відосиків». І дійсно — жодної зорі, жодної планети чи галактики не можна буде роздивитися в тому потоці нулів та одиниць. Але ситуація різко зміниться, коли наш спостерігач зафільмує всю небесну сферу і піде на друге коло. Він побачить ті самі ділянки і запише ті самі сигнали. Абсолютно ті самі. За виключенням тих артефактів, що змінили своє положення за час, що минув з попереднього огляду.Приблизно так Watchdog бачитиме світТаким чином, простим порівнянням цифрових масивів, що мають однакові просторові мітки, можна легко виявити найменші відхилення в становищі певних ділянок зоряної сфери. Подальші спостереження, в наступних обертах навколо осі обертання Z дозволять так само автоматично виявити практично всі елементи орбіти невідомого об’єкта. В результаті, астрономи отримають від такого спостерігача, якого я назву Сторожовим Псом (Watchdog), інформацію про координати в Сонячній Системі, до яких варто придивитися дуже ретельно і винести остаточний вердикт — стратити не можна милувать.Можливі технічні реалізаціїДля реалізації проекту Watchdog згодиться будь-який космічний телескоп, але краще створити потужну спеціалізовану і значно дешевшу машину. Якщо буде цікаво, згодом продемонструю ескіз на ваш розсудПо-перше, слід визначитися з місцем розташування Watchdog. Це має бути таке місце, де апарат зберігатиме стабільне положення по відношенню до Землі. Перш за все, з міркувань ощадливості, аби не довелось витрачати пальне на утримання потрібної дислокації. А ще для налагоджування надійного каналу широкосмугового швидкісного зв’язку. На мою думку, найкращими місцями можуть бути точки Лагранжа L3 і L4 систем Земля-Сонце, або Земля-Місяць. Другий варіант має значні переваги через близькість до ЦУПу і зручність ремонту та обслуговування. Адже тоді Watchdog буде таким же досяжним, як і Місяць. Але є і недолік — Сонце Земля і Місяць постійно потраплятимуть в поле зору і доведеться їх присутність нівелювати на алгоритмічному рівні під час обробки сигналу. Розміщення в лагранжах L3 і L4 системи Земля-Сонце зведе до мінімуму перешкоди від Землі та Місяця, але туди летіти далеченько — кількадесят мільйонів кілометрів. І в разі навіть незначної аварії ремонтну бригаду доведеться чекати дуже довго.По-друге, обертання інструменту одночасно навколо двох осей може бути підтримуване і стабілізоване за допомогою гіроскопів/гіродинів, живлення для яких можна брати від Сонця. Причому масив сонячних батарей може бути використаний в якості «шторки», яка б виключала пряме потрапляння сонячних променів у фотоприймач.По-третє, відсутність необхідності будувати дійсні фотографічні зображення ділянок зоряного неба дозволяє відмовитися від головного сферичного/параболічного дзеркала і задіяти циліндричне дзеркало, яке зробити значно простіше, ніж традиційні телескопні дзеркала.В такому випадку світлосприймальна матриця може бути прямокутною, або навіть взагалі лінійною. Тому що фокус циліндричного дзеркала це не точка у фокальній площині дзеркала, а лінія. Лінійна природа матриці дозволить навіть зробити її складеною з окремих частин, кожна з яких оптимізована під реєстрацію певного діапазону електромагнітного випромінювання — від ультрафіолету до мікрохвиль (чи то я вже загнув?).По-четверте, подібний режим роботи інструмента дозволяє значно зменшити вимоги до геометричної якості дзеркала і наявності на його поверхні дефектів. Адже невеликі нерівності, дефекти чи цяточки на дзеркалі статичні, і всі викривлення світлового потоку від них будуть абсолютно однаковими для будь-якого моменту спостереження будь-якої ділянки зоряної сфери. А отже будуть автоматично відфільтровані математичним алгоритмом порівняння (компарації) з даними попередніх спостережень. Разом з усіма «нерухомими» об’єктами.Я не певен, що чутливість подібної системи дозволить вести ефективний пошук в Койпері чи Оорті, але окрім своєї прямої роботи з виявлення потенційних загроз із ближнього космосу, Watchdog мабуть першим помічатиме усі Nova і Supernova, незалежно від місця їх появи. А також комети.Я розумію, що робота такого Пса може залишити без шматка хліба десятки, якщо не сотні вчених. Не кажучи вже за численну армію астрономів-аматорів, які з героїчним натхненням присвячують свої життя старательській праці, в надії першим засікти ту цяточку на небі, якої там ще вчора не було. Але нічого не вдієш.Всесвіт — суворе місце.Джерело та фото TheAlphaCentauri.net / автор Яків Бриль