Всі публікації з тегом Агресія

Через щоденні обстріли Нікопольщини, стресс та розпач, нікопольці шукають винних у місті і починають кидатись одне на одного. Багатоденні нічні обстріли призвели до невротизації та зростання агресії. Люди почали кидатися один на одного в побуті та коментарях під дописами, шукати зраду, впадати в ступор та тому подібне.Це стосується кожного нікопольця. Євген Євтушенко, голова Нікопольської районної військової адміністрації, у своїй соціальній мережі написав звернення до мешканців Нікополя. Нажаль, в країні почалася війна, яка дуже вплинула на психічний стан кожної людини. Дуже важко спокійно сприймати всі ті страшні події, які зараз відбуваються з українцями. 12 липня обстріли почалися і в нашому районі. На цьому фоні у мешканців Нікополя зросла агресія один на одного, люди почали «бачити ворога» навіть в обличчях своїх земляків.«Надмірну агресію і тривожність пропоную спалювати допомагаючи відповідним службам ліквідовувати результати обстрілів, працюючи разом з волонтерами над виготовленням маскувальних сіток та в інші, подібні способи. Бажаючим надам необхідні контакти. Нагадаю, що Нікопольська військова адміністрація завжди готова сприяти позитивним ініціативам», — наголосив голова.Також Євген Євтушенко додав, що це не спроба повчати когось жити, а констатація фактів сьогодення. Він запропонував ще раз переглянути орієнтири та акценти:ми єдина нація на яку напав зовнішній ворог.всередині країни маємо ворогів у вигляді колаборантів та «ждунів» руського міра. Інші люди наші брати та сестри, навіть, якщо їх думка чимось вирізняється від нашої.будь-які внутрішні конфлікти послаблюють нашу здатність до спротиву ворогу та зменшують шанси на перемогу.підвищення організації, самоорганізації та взаєморозуміння сприяють покращенню психологічного комфорту та результативності кожного з нас окремо та суспільства в цілому.війна кожного дня наносить нам психологічні травми. Не маючи можливості змінити цю обставину нам потрібно змінити своє відношення до неї.спокій, виважене ставлення до життєвих ситуацій та домінування думок над емоціями сьогодні є головним капіталом.А, що ви думаєте з цього питання? Пишіть свої думки в коментарях.Відзначимо, що по місту Нікополь та околицях рашисти випустили вже 1000 ракет. Джерело Інформатор

У червні Норвегія заблокувала рух товарів, які Росія завозила на стратегічно важливий архіпелаг Шпіцберген, через санкції. До того ж, нещодавно уряд оголосив про наміри заборонити росіянам в’їзд до Норвегії за туристичними візами. Офіційний Осло також скасував двосторонню угоду про спрощення візового режиму із РФ, що ускладнює візити для всіх громадян Росії.  Це сталося після того, як на півночі країни та на Шпіцбергені затримали сімох російських туристів, які з дронами знімали об’єкти критичної інфраструктури та аеропорти. Крім того, нещодавно з’ясувалося, що Російська православна церква роками старанно викуповувала нерухомість і земельні ділянки поблизу воєнних баз Норвегії, серед яких, до прикладу, штаб-квартира JWC – Об’єднаного центру бойових дій НАТО (згадаймо про існування в Україні православної церкви московського патріархату). Навіщо Росії шпигувати за Норвегією? Причин робити це значно більше, ніж причин не робити. Передовсім, Норвегія – головний газовий конкурент Росії в Європі. Після того, як у ЄС вирішили відмовитись від російського газу, значна частина країн – принаймні на північному заході Європи – покладається на Норвегію. І якщо раніше частка Росії на газовому ринку Європи складала 40%, то нині – лише 7%.  Норвегія – саме та країна, через яку не здійсняться вологі мрії Путіна про замерзлу Європу. Так, одній державі не вдасться закрити потреби всіх європейських країн, але вона може взяти на себе значну частку потреб. Норвегія має великі запаси вуглеводнів і ніколи не порушувала своїх обіцянок. А отже, вона є дуже перспективним постачальником. Але є одне “але”. Стратегічний норвезький газогін, як і, власне, газові вишки, розташоваються переважно в морі. У морі Росія нещодавно підірвала власний газогін “Сєвєрний поток”, тим самим не лише позбавляючи Європу газу, а й демонструючи Норвегії: “Ой, а дивися що може статися! Хто ж це зробив?” Після вибухів на дні моря норвежці помітили російське пожвавлення довкола власної промислової інфраструктури. Ідеться і про розвідувальні дрони, і підводні човни, і незвичну активність на самому Шпіцбергені. Ця територія – ще один цікавий фрагмент російсько-норвезьких стосунків. Буде не дивно, якщо зовсім скоро ми почуємо з екранів російських телевізорів гучне: “Шпіцберген – наш”! Раніше ми писали про те, що у Дніпрі діяло злочинне угруповання, що "збирало данину" з місцевого бізнесу.  Джерело ҐРУНТ

Поліна Жеребцова - письменниця-документалістка, журналістка. Народилася в Чечні, місто Грозний. Це ексклюзивне інтерв'ю на NikopolToday. З початку російської агресії, 1994 року, 9-річна дівчинка почала записуати все, що відбувається довкола. У жовтні 1999 року внаслідок ракетного удару, дівчина отримала осколкове поранення. Авторка чеченських щоденників 1994-2004. Щоденник містить розповіді про жахи війни, пережиті нею особисто. Документалістика Поліни Жеребцової перекладена на 10 мов. В 2013 році письменниця і правозахисниця отримала політичний притулок у Фінляндії, оскільки зазнала переслідувань з боку влади на росії. Займається правозахисною діяльністю та викладає в університеті. — Російська сторона виправдовує свій напад на Ічкерію захистом російськомовного населення від геноциду. Наскільки це твердження правдиве/брехливе? (NT, кор. Аліна Забрейко) — На початку війни населення Чеченської республіки було багатонаціональним. Загалом це 300 тисяч не вайнахських народів (росіяни, вірмени, українці, грузини, татари). Вони тут жили вже в п'ятому поколінні, аж тут в 1991 на їх голови почали летіти авіабомби. Будинки падали як паперові, а під уламками - люди. Чеченці намагалися евакуювати своїх родичів - жінок та дітей. Виїхати вдалося не всім. Всі, хто залишився, стали живим щитом у палаючому заблокованому місті. Залишилося переважно російськомовне населення. У Грозному було багато цивільних з дітьми. Кремль це не зупинило. Нещадні бомбардування просто знищували місто і його мешканців. — Більшість ЗМІ у період правління Кучми та Януковича поширювали наратив про російську армію як рятівників цивільного населення. Чи є у Вас особиста історія, яка заперечує російську пропаганду? — У 2000 році під час Другої чеченської війни російські найманці розстріляли чеченця, росіянина та інгуша. Злочинці кинули фразу, що це "заради інтернаціоналу". І таке через роки повторилося в Бучі. У січні 2000 року російські солдати виставили у шеренгу мене з сусідами і лякали нас розстрілом. Згодом сказали, що пожартували. У цій "черзі" були дві російські сім'ї, одна чеченка, даргінка, літня жінка Ніна з українським корінням, її подруга білоруска Стася, я і моя мама, а також російсько-інгушська сім'я з маленьким хлопчиком. — Який портрет воєнного злочинця: чи схожий він на опис Славенки Дракуліч "вони б і мухи не образили"? — На початку війни злочинці відчули безкарність і відсутність контролю. Невайнахське населення опинилося між двох вогнів: на них нападали місцеві банди і під прикриттям помсти москві займалися мародерством; російські військові катували та вбивали все населення і не зважали на національність. Такі факти замовчують в росії. Про це не прийнято говорити в Чечні. Я все пам'ятаю. Мої свідчення не вигідні жодній зі сторін. Все ж таки більшість чеченців ризикували своїм життям заради порятунку невайнахських земляків. — Яка реакція росіян на Ваші книги? Правда про війну не вигідна більшості і її не хотіли слухати. Також намагалися позбавитися від Вас як від неугодного свідка.  — Почали розповсюджувати брехню, що мене не існує і щоденник - вигадка. Від такого потоку дезіінформації врятували міжнародні журналісти. Я все пам'ятаю і для всіх я невигідний свідок. Злочинці бояться правди. Тому була атака різних ботів та тролів. Схоже, що це брудна робота російських спецслужб. — Як щодо путіна… — Чеченську війну почав Єльцин. Його всі проклинали. Путін продовжив його політику з більшою жорстокістю, готовий вбивати всіх заради досягнення своєї мети. — А про кадирова... — Кадиров яскравий представник свого клану. Він править як представник східної деспотії. Для європейців чеченська ментальність залишається незрозумілою і їм важко обрати модель поведінки з такими лідерами. Не можна говорити, що кадирівці не-чеченці. Просто цей клан зробив вибір - воювати на боці російських злочинців. — Колись комітет солдатських матерів намагався зупинити війну в Ічкерії. Чому сучасні російські матері поводяться інакше? Тоді матусі приїжджали шукати залишки своїх синів у далекі аули. Зараз багато жінок відмовляються від власних дітей. Яка ж причина такої дегуманізації? — Це вина брудних пропагандистів та їх брехні. На жаль, навіть розумні люди піддалися впливу. Моя мама опинилася в селі на півдні росії серед тих, хто воював як найманці чи строковики в Чечні та їх родичів. Її сприймали як чужачку. У неї російське прізвище, але хустка на голові. Згодом до неї звикли. Періодично знаходилися особи, які називали маму "чорною" та кидали бойові гранати у вікно. Окрім цього, такі радикали пишалися своїми злочинами в Чечні. Декілька російських хлопців вчинили самогубство після досвіду бойових дій. Його батьки зверталися за допомогою, коли сина мучили кошмари і всі ознаки ПТСР. Лікарі відмахувалися і говорили "само прайдьот". Хлопець застрелився. В однієї літньої пари забрали єдину дитину, порушивши закон. У військоматі вимагали хабара, а в пенсіонерів не було коштів. Свого сина вони не впізнали - хлопець звтратив глузд. Зараз війна в Україні масштабніша і охопить більшу кількість людей. Це призведе до більш жахливих наслідків, особливо для росії. Всі ці травмовані хлопці повернуться і без належної психіатричної допомоги будуть чинити нові злочини. Вони підуть працювати в тюрми і поліцію. Будуть займатися бандитизмом. Я найбільше співчуваю цивільним, які найбільш беззахисні перед обличчям війни. — Воєнні злочини не мають строку давності. Їх наслідки відчувають декілька поколінь? — Війну неможливо завершити простою заявою чи підписанням договорів. Ті, хто вижив, назавжди запам'ятають цей досвід. Все продовжується в головах людей у формі ПТСР*. Війни негативно впливають на етику у суспільстві, бо виживають ті, хто має ресурс - сильніші. Також бойові дії призводять до міграційних процесів, технічних революцій та винайдення нових тактик. Все ж таки війна не робить нікого кращим з моральної точки зору, оскільки калічить душі та тіла і знищує найцінніше.   *ПТСР- посттравматичний стресовий розлад після військових дій або інших жахливих подій.