Новини Нікополя - nikopoltoday.com

Всі публікації з тегом україна

Коли в Україну увіhветься справжня люта зима: синоптики розповіли, коли торохнуть морози
Коли в Україну увіhветься справжня люта зима: синоптики розповіли, коли торохнуть морози
Україна 2019-12-15 16:49:48
Український народний синоптик Леонід Горбань заявив, що скоро Україну накриють холоду.За його словами, прийшла відлига не затримається надовго і їй на зміну прийдуть зимові морози.Буде холодно аж до -12... -14 градусів.Синоптик ділиться:З 13-14 грудня і до кінця місяця в Україні буде холодно. Спочатку температура опуститься до 6-8 градусів морозу. А 19-23 грудня по ночах очікується мінус 12-14 градусів цельсія.З 22 по 24 грудня і з 27 по 29 грудня будуть сильні снігопади.Він зазначив, що будуть два періоди сильних снігопадів в Україні: з 22 по 24 грудня і з 27 по 29 грудня.Горбань розповідає:Сніг залишиться до Нового року, а перед самим святом ночами стовпчики термометрів показуватимуть 4-6 морозу, не більше. Так що в новорічну ніч у нас будуть і сніг, і невеликий мороз. Ось така погода в грудні чекає на нас перез заключними святами 2019-го року.Також ми розповідали, кого назначив президент Зеленський керувати Нікопольським районом. Раніше ми писали про життя із Марсу, яким воно може бути і коли потрапить на Землю?
Коли зарплати в Україні доростуть до рівня Польщі: Милованов оприлюднив підрахунки
Коли зарплати в Україні доростуть до рівня Польщі: Милованов оприлюднив підрахунки
Україна 2019-12-18 19:32:17
Українці хочуть, як знає NikopolToday, щоб в Україні були зарплати мінімум на рівні Польщі, а взагалі - як у Германії. Але коли ці мрії можуть справдитись в життя в Україні?Зарплати українців зросли і продовжують зростати, але вже набагато повільніше, ніж два-три місяці тому. При цьому міністр розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства Тимофій Милованов вважає, що реальні зарплати в Україні здатні за сім років досягти рівня польських зарплат.Милованов написав на своїй сторінці в Facebook.Україна серйозно відстає від Польщі, однак динаміка реальної (тобто, з урахуванням зростання цін) середньої зарплати (з усіх галузей) у нас випереджає динаміку зростання в Польщі в кілька разів. Наздоганяти ще довго, але зробити це можливо. Наприклад, якщо наші зарплати будуть рости в реальному вираженні на 20% швидше, ніж у Польщі, то нам потрібно сім років, щоб наздогнати зарплати сусідів.Він уточнив, що сьогодні зарплата в Польщі приблизно в 3,5 рази вище, ніж в Україні.Міністр додав:Якщо ми наздоганяємо зарплату в Польщі на 20% в рік, то за сім років ми збільшимо свою зарплату в відносному вимірі до зарплати в Польщі в 3,58 рази. Тобто, можна порівняти зарплати.Тож, чекаймо, сім років, а можливо меньше. Нам допоможе тільки економічне диво.Раніше ми повідомляли про те, що медична працівниця, яка розповіла всю правду про медицину у Нікополі, дала інтерв'ю.Нагадуємо, також ми повідомляли, ким нікопольцям слід працювати у Дніпрі, щоб заробити найбільше грошей.
Заробітчани створюють кризу в Україні! Дізнайся чому
Заробітчани створюють кризу в Україні! Дізнайся чому
Україна 2019-12-23 15:29:30
Пишемо про наболіле - заробітчани. Сьогодні, у нашій рубриці "Власна думка" NikopolToday, ми публікуємо матеріал від блогера з Нікополя під нік-неймом Rayan Riener, блог "Here And Now".Для деяких читачів матеірал може бути провокаційни, тож попереджаємо, що всі матеірали на совісті автора і ми не несемо відповідальність за них. Текст з блогу без редакційних змін:Загальновідомо, для всіх, що заробітчани роблять великий внесок у економіку України але і також слід нагадати, як вони її руйнують. Молоді люди готові навчатись закордоном, витрачаючи купу грошей і роблячи внесок у чужу економіку, а також звичайні робітники, попри те, що вони надсилають гроші рідним і можливо (деякі) вкладають гроші в український бізнес, вони працюють за копійки і створюють стрімкий ріст економіки сусідніх країн. Наші люди будували десятеліттями Москву, тепер будують Варшаву і Прагу...Чи не призведе це до ще більшого дисонансу між рівнем розвитку України та сусідніх держав, що вже давно у складі ЄС? 12-годинний робочій день: гроші рабу чи пану за працю?Найбільша криза, створена заробітчанами - це житлова криза. Криза нерухомості в Україні призвела до зниження цін, і це не тільки через внутрішню міграцію населення маленьких міст до великих але і через те, що заробітчани покидають Україну і викидають своє житло за символічні гроші.Так. Вони продають свої квартири за копійки, руйнують внутріній ринок продажу в Україні, віддаючи житло за безцінь, а потім половина повернется і буде з голою дупою. Витративші усі гроші на аренду квартир у Польщі й інших країн-членів ЄС. Та сама історія була із тими, хто натовпом до Москви біг. І що тепер? Усі повернулись і без нічого, тепер до Польші поїхали. Важка праця може не буди варта тогоПолякам вони не потрібні: гроші заробляйте, а ось жити із ними то довідзеня, ми там їм не потрібні. Зрадники! Треба Україну розбудовувати, а не тікати як пацюки! Виходить що активісти євромайдану досягли безвізу і зараз усі ці активісти живуть в Україні, а ті хто на дупці сидів і нічого для свого міста не робив - як дикі щухнули за кордон! Хоча до цього їм чхати було на євроінтеграцію України. Можливо, це надто різко, але сенс один. Зароблені тяжкою працею гроші можуть бути "спущені" за аренду та на життя у Польщі, бо зарплатня мізернаЇдучи за кордон - чітко знай навіщо і що отримаєш у кінціЯ не кажу про айтішників, наприклад, але і вони за всіма показниками повертаються назад в Україну. Брудну дупку Польщі підтирати на брудній важкій роботі може кожен. Але я там жив, спілкувався тільки з поляками і ось що: люди які наших наймають на свої бізнеси - гребуть бабло лопатами за рахунок мізерної оплати, а їхні дітки, які стада збираються на автостоянках за містом - бухають і курять марихуану як слони, тому що знають що їм у спадок перейде бізнес батьків, де раби з України зроблять все за них. Поляки також гарцювали на німців, але потім же повертались до Польщі і робили свій бізнес. На відміну від заробітчан, що поливають брудом Україну. Україну, яку вони навіть і самі не бачили, окрім свого забитого села. Хто захистить тебе від порушення прав у чужій країні?І такі батьки їм (польським тінейджерам) ще тачки купують, за все платять - бо вони - місцеві. Бідний розумом той українець, що погодився працювати в цьому бруді за копійки, з роботою розрахованої на двох людей і більше, без будинку, платити кредити 25-35 років за житло щомісяця доларів за 500, вважай пів зарплати за кредитну розстрочку бо житло у них коштує в містечку в тисяч 50 населення 300-450 тисяч злотих, Карл! Вони повинні будуть все життя кредит віддавати на квартиру в різний 100 тисяч доларів і більше!З таким підходом краще б все зароблене за пару років всею сім'єю зібрали і повернулися в Україну - купили величезну квартиру чи кожному по квартирі під Києвом (як свій мухосранск не хочеться  згадувати, і це зрозуміло) або дім збудували, відкрили свій бізнес в Україні і по машині кожному члени сім'ї купии але нє. Ці люди будуть платити 100 тисячний кредит все життя.Чи варто витрачати все життя на кредит?За цей час Україна зміниться до невпізнання буде в ЄС ось тільки вони вже повернуться не зможуть, тому що половина кредиту виплачена і потрібно віддати решту, тоді як самі поляки давно перебралися в Англію, Німеччину, Нідерланди, Норвегію.У Польщі мені поляки всі сказали, що раді, що їх бидло нарешті звалило за кордон в пошуках легких грошей, але що поляки скажуть на засилля бидла з України коли у них криза вдарить і самим буде тяжко?Коротше кажучи, мігранти копають собі могилу з цими кредитами на 30 років на 100к баксів, тоді як найрозумніші повернуться з великими грошима і тут в Україні самі будуть відпочивати на своїх нових віллах, а дурні (!) - залишаться там - орати на кредит на квартирку маленьку, зате в Польщі! Націонал-соціалістична Польща ніколи не прийме мільйони українцівТоді як будь-яка розумна людина, зрозуміє, що варто зберегти усі ці гроші і тут і зараз жити добре в Україні, купити собі під Києвом апартаменти і бути начальником магазину або ферми, не суть. Роти пороззявляли і нехай копають собі могилу довічну далі, якщо хочуть.Але із великою повагою ставлюсь до тих українців, що мали план до того, як їхали. Свою мрію, заробити гроші на власну справу життя - рестрація, пасіка, ферма, магазин, навіть авто чи просто будинок десь у полі, де буде затишно, у власному, а не чужому краю. Твоїм дітям потрібні не гроші, а твоя любовКолись, так само і поляки роками працювали і через десятки років - створили власний бізнес, по-першому, працюючи на іноземного пана, а тепер самі пани у Польщі. От тільки власне бидло втекло до Англії, і не дуже приємно, коли у поляків складається враження, що в України живе тільки бидло, здатне лише працювати на пана, не маючи ідей для власного бізнесу. До речі, нагадуємо що ми брали цікаве інтерв'ю у нікополчьанки, яка наважилась поїхати працювати до Польщі майже у пенсійному віку.Фото з блогу Here And NowРаніше ми писали про важливу презентацію нових онлайн систем міста Нікополя у міськвиконкомі. Встигни зареєструватись!також ми повідомляли яким буде курс гривні до долара вже зовсім скоро? Кажуть експерти.
Які обличчя 2019 року за версією The Week: Зеленський у списку
Які обличчя 2019 року за версією The Week: Зеленський у списку
Україна 2019-12-24 21:14:07
Деякі політичні події, дійсно варті уваги і NikopolToday завжди на пульсі цих подій. Новий президент України Зеленський, американець Трамп, Джонсон і Тунберг - "Обличчя 2019 року" за версією The Week, про це повідомляє Укрінформ.Президент України, а у минулому актор, Володимир Зеленський став ще одним з основних героїв обкладинки популярного журналу The Week.Свіжий номер вийшов під назвою "Обличчя 2019 року" повинен з'явитися у продажі з 27 грудня.Видання також представило карикатуру на 12 лідерів світової політики та відомих громадських діячів, імена яких звучали найчастіше у 2019 році.Український лідер Володимир Зеленський та його американський колега Дональд Трамп, на обкладинці, нібито сперечаються за ракету. Можливо це е є алюзією на ситуацію, яка склалася унаслідок його розмови із Зеленським, що дало старт нинішній процедурі імпічменту глави Білого дому. Адже Президент Трамп затримав майже 400 мільйонів доларів військової допомоги США для України. Натомість він пообіцяв в обмін на заяву про розслідування проти Байденів допомогу розблокувати і зустрітися із Зеленським у Білому домі. Цей шантаж не був непомічений і тепер став гучним світовим скандалом.На обкладинці також зображені спікер Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі, яка і оголосила початок процедури імпічменту Трампа, колишній віцепрезидент США Джо Байден, через якого почався скандал з імпічментом Трампа, та особистий адвокат Трампа Рудольф Джуліані. За інформацією ЗМІ, американський юрист поширював теорії змови, зокрема, щодо втручання України у вибори президента США.Крім них на обкладинку The Week також потрапили: генеральний прокурор США Вільям Барр, який засумнівався в розслідуванні спецпрокурора Роберта Мюллера про втручання Росії в американські президентські вибори 2016 року. На обкладинці він спалює звіт Мюллера; сенатор від штату Массачусетс Елізабет Уоррен; прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон; лідер КНР Сі Цзіньпін; 16-річна шведська екоактівістка Грета Тунберг; гравець баскетбольного клубу "Лос-Анджелес Лейкерс" Леброн Джеймс, який, на думку уболівальників, встав на сторону Китаю в конфлікті НБА з цією країною; президент РФ Володимир Путін, зображений у ролі Санта-Клауса.Всі дійові особи начебто знаходяться на зимовій московській Красній площі, ковзанці.Раніше відомий журнал Time помістив Зеленського на свою обкладинку. Стаття під назвою The Man in the Middle, яка перекладається як Людина посередині, опублікована в номері за 16 грудня 2019 року.Раніше ми повідомляли про те, що слід розвивати українську мову самотужки за прикладом нікопольських активістів.Також ми розповідали, як саме виглядає один із надсучасних американських космічних кораблів.
Під Дніпром археологи знайшли козацькі артефакти
Під Дніпром археологи знайшли козацькі артефакти
Дніпровська область 2020-01-05 23:35:58
Знахідку передали до історичного музею Новомосковська, як стало відомо NikopolToday.Про це повідомляє Depo.Дніпро з посиланням на 0569.Новомосковський історико-краєзнавчий музей імені Петра Калнишевського отримав цінні експонати до своєї археологічної експозиції. Подарував їх мешканець Новомосковщини Валерій Мартиненко.Експозицію музею тепер представлятимут дві середньовічні сокири (5 – 10 ст. н. е.) та козацький перстень ХVIIІ століття. Обидві сокири знайдені поряд з селом Орлівщина Новомосковського району і належать двом різним археологічним культурам. Одна з сокир відноситься до так званої Пеньківської культури ранніх слов'ян.Нагадаємо, раніше на будівництві траси з Дніпра до Києва археологи виявили десятки кількатисячорічних поховань.Більше новин про події у Нікополі і світі читайте на NikopolToday.Фото Depo.uaРаніше ми повідомляли, що у Нікополі старий дідусь перетворив пустир на уквітчаний фруктовий сад.А ось у Нікопольскому районі мале цуценя потрапило у полон пастки але було врятовано покровцями.
Чому американці швидко вчать українську мову, а половина українців не може вивчити за 30 років?
Чому американці швидко вчать українську мову, а половина українців не може вивчити за 30 років?
Україна 2020-01-13 00:36:41
Американець достеменно вивчив українську мову всього за рік! Про це NikopolToday повідомляє з посту в мережі Facebook від Voice Of America. Україна стає все більш відомою і популярною у Світі. Поки деякі наші співгромадяни мріють поскоріше втекти з України закордон, американці та європейці, а також інші мешканці Світу відкривають Україну і закохуються в українську мову та культуру. Іноземці вже в курсі, що в Україні живуть найгарніші жінки світу. Деякі американці зазвзято вчать українську, щоб займатись корисним волонтерством в Україні. А як щодо нас із Вами?Американець щасливий, що вивчив українську мову за рік. Браян Ескобар – волонтер Корпусу миру США, він родом з Лос-Анджелеса.Брайан каже, що якщо чесно, українська мова не дуже складна. Я набагато складніші мови, які Він вивчав раніше.Брайан каже, що щоб вивчити українську - йому здабилася тільки година на день!І насправді, красі та мужності сили духу українок заздрять всі в цілому Світі.Всього за три місяці американець зміг у полній мірі володіти українською, щоб нормально спілкуватись. Браян працює вчителем англійської мови у Христинівці на Черкащині. Браян розповів, як за рік в Україні він опанував українську.Більше цікавої інформації про це і Брайана у відео на Facebook за цим посиланням.Раніше ми писали про те, яким був і може стати Нікополь. Це залежить від кожного з нас!Також варто звернути увагу, що нікопольскі політики піаряться на темі "Нікополь - це Європейське місто" але чи так насправді?
Україну накрило кислотою - ми отруїли власне повітря
Україну накрило кислотою - ми отруїли власне повітря
Україна 2020-01-18 19:28:40
Кияни не соромляться носити маски, щоб вберегти своє здоров'я. Смог у Києві та цілій країні доводить містян доі стерії: після численних скарг киян у КМДА порекомендували менше користуватися авто. Але ци адекватний цей коментар, коли люди в паніці скуповують пов'язки, щоб не дихати отруєним повітрям? Натомість у багатьох містах Європи забороняють в'їзд дизельних автівок у центр міста чи навіть оголошують «надзвичайний стан» через погану якість повітря. Про це NikopolToday передає від Хмарочосу.Мешканці Позняків. Фото: Евгенія Аратовская / Батьки в Києві змушують дітей вдягати маски, щоб не отруїтись смогом на вулиціУкраїна в отруєній мгліНа вулицях Києва знову смог. Користувачі соцмереж із різних районів Києва скаржаться на погану видимість і неприємний запах повітря.Через вологу і безвітряну погоду в столиці у місцях скупчення автомобілів виросла концентрація шкідливих речовин. Згідно з даними ЦГО ім. Б. Срезневського за 16 січня, зафіксовано перевищення середньодобових концентрацій забруднюючих речовин діоксиду азоту та діоксиду сірки в на Бессарабській площі, Деміївській площі, бульварм Лесі Українки.Олег Рубан, начальник головного управління Держспоживслужби України в місті Києві, розповів, що «в місцях великої концентрації транспорту утворюється фотохімічний смог», пише Cегодня. Протягом доби зазвичай відбувається три сплески забрудненості повітря – з 8:00 до 9:00, вдень з 14:00 до 16:00 і ввечері з 20:00 до 21:00 години,Київ. Вул. Славгородська. 17 січня. Фото: Алексій КітПісля численних постів і тегів КМДА у Facebook, міська влада зреагувала на погіршення якості повітря. В КМДА порадили «мінімізувати використання приватного транспорту» і більше користуватися громадським, «уникати прогулянок біля автомобільних магістралей, проводити вологе прибирання та збільшити кількість споживання води».Багато міст на півдні Європи потерпають від смогу через тривалий період сонячної і безвітряної погоди. Разом з тим, наприклад, у більшості італійських міст включно зі столицею, Римом, аби запобігти подальшому забрудненню повітря, тимчасово заборонили дизельні авто, розповідає BBC.Обмеження діятимуть три дні, і, за попередніми підрахунками, стосуватимуться близько мільйона авто. У Боснії і Герцеговині люди у масках та протигазахвийшли на вулиці, вимагаючи від уряду зменшити забруднення повітря.У Боснії і Герцеговині люди протестують, вимагаючи від уряду зменшити забрудення повітря. Фото: REUTERS / BBCУ Сараєві (Боснія і Герцоговина) уряд зібрався на термінове засідання, щоб обговорити способи покращення якості повітря. Влада обмежила кількість авто на дорогах. На час вихідних оголосила  «надзвичайний стан» через стан повітря.Уряд Сербії також зібрав термінове засідання. Людям, особливо тим, хто має проблеми з органами дихання, радять не виходити з дому.Сербська прем’єрка Ана Брнабич заявила, що уряд запровадить суворіший контроль дизельних двигунів, вимагатиме заміни фільтрів на ТЕС, а також започаткує державну програму, за якою висаджуватимуть більше дерев.Нагадаємо, що у Барселоні заборонили в’їзд «старих» автівок до міста та передмістя (автомобілям з бензиновим двигуном, купленим до 2000 року, та автівкам на дизелі, старшим 2006 року). Таким чином, упродовж чотирьох років міська влада сподівається зробити повітря на 20% чистішим. У 2018 році автомобілістам обмежили в’їзд до центру Мадрида (після цього за рік рівень діоксиду азоту (NO²) знизився на 48%). А повітря у центрі Лондона стало чистішим на 30% завдяки платному в’їзду автівок: власники легкових автомобілів, які не відповідають стандартам, повинні сплачувати за в’їзд до центру 12,50 фунтів стерлінгів.Не вдихай отрутуТепер українці зрозуміли, чому китайці носять маски. Міленіали України розповідають, чому носять в місті маски для очищення повітря.Вже в жовтні датчики моніторингу якості повітря у Києві почали показувати різке зростання рівня забруднення. У окремих районах столиці їхні показники неодноразова перевищували 160 одиниць, а метеорологічні сервіси Windy.com та CAMS фіксували значне підвищення рівня чадного газу над територією України та Києвом, зокрема.За такого рівня забруднення радять не виходити на вулицю без нагальної потреби. Кияни скаржилися в соцмережах на закладений ніс, біль в горлі, слабкість і головний біль та інші симптоми, спричинені смогом. І тому почали масово обговорювати, як себе він нього захистити.Поспілкуємось з чотирма киянами, які придбали захисні маски, про стимул до такої покупки, критерії вибору та наслідки впливу забрудненого київського повітря, які вони відчувають на собі.Олег АгаповФото: Ірина БєлихДумки про те, що потрібно купити маску в мене з’явилися ще минулого року восени, коли було чергове погіршення якості повітря і я вперше побачив у Facebook фото мого друга в подібній масці. Але тоді в Україні їх вже просто не було.Цього року про підвищення рівня забруднення в жовтні говорили всі. У один із днів, коли індекс тримався на показниках вище 160, я просто цілий день пролежав вдома: зранку вийшов гуляти з собакою і в мене одразу розболілася голова. Тоді я вирішив, що потрібно терміново купувати маску.Я почав шукати інформацію в інтернеті, запитувати поради у друзів. Врешті замовив принтовану маску Airinum. Вона коштувала близько 1400 гривень, але її мені все ще доставили. Тому як тимчасовий варіант, як придбав звичайну захисну маску в будівельному магазині. Вона коштувала всього 50 гривень, але мені довелося купити ще дві, поки підібрав таку, щоб мені підходила. Дуже важливо, щоб маска щільно прилягала до обличчя та фільтрувала частинки PM 2.5 та PM 0.3. Я досить чутливий до погіршення якості повітря. Нещодавно йшов вздовж проспекту Лобановського і одягнув маску. Але потім частину шляху пройшов без неї – і одразу почав відчувати себе недобре. Зараз у мене налаштований SaveEcoBot, чат-бот повідомляє про підвищення рівня забруднення. Якщо індекс перевищує 90-100, беру з собою маску. Любов МаліковаФото: Ірина БєлихМинулої зими я побувала в Китаї, де значний відсоток населення великих міст ходить у масках. Першу маску придбала саме там, в музейній лавці в Нанкіні. Чи виправдано це з точки зору якості вживаного повітря та захисту від вірусів – хтозна. Є навіть версія, що цей аксесуар швидше дає відчуття затишку в умовах тоталітарного суспільства, постійного контролю та спостереження.У будь-якому разі, те, що я побачила в Китаї, виглядало цікаво й переконливо. Тому я вирішила випробувати цей аксесуар на собі, протестувати різні варіанти. Виявилося, що ходити із частково закритим обличчям дійсно комфортно та неймовірно зручно у холодну погоду.Я не моніторю якість повітря перед тим, як вийти з дому. Це знання мені нічого не дасть: можливості не виходити нікуди у мене зазвичай немає, а показники – стабільно погані, зокрема, у Голосієві, куди мій син їздить до школи. Я ношу маску постійно в холодну пору року та часом вдягаю в годину пік у метро.Я також отримала купу запитів на подібні принтовані маски від знайомих і не тільки. В Україні їх немає, навіть у Китаї це, насправді, рідкість. Тому цього сезону моя студія представить маски власного дизайну, зараз їх саме шиють. Верхній шар маски зроблений з атласу, а всередину вставляється змінний фільтр. Ми використовуємо найбільш поширений варіант – вугільний з маркуванням PM2.5. Ціна на таку маску буде близько 250 гривень.З точки зору забезпечення анонімності, це, звісно, провал. Вони мають абсолютно протилежну функцію і навпаки впізнавані: певно, це відтворює мої погляди на суспільну взаємодію.Кирило Шведов та Аліна КлевцоваФото: Ірина БєлихКирило: Я придбав маску минулого року, коли восени була та ж ситуація з температурною інверсією, туманом і смогом. Тоді довелося замовляти на OLX за 500 чи 600 гривень, бо у Києві вже все розкупили. Це робоча маска для різних пилових, будівельних робіт зі змінним фільтром та додатковим моторчиком. Він заряджається через USB та полегшує дихання в масці. Зараз ми також купуємо маски у магазині манікюрного приладдя за 60 гривень, тут просто тканина і вугільний фільтр. Її потрібно прати кожні кілька днів і при постійному користуванні такої вистачає десь на півтора місяця. Аліна: У нас налаштований телеграм-бот, який повідомляє про погіршення стану повітря. У період смогу постійно носили маски, але навіть зараз щодня ношу її з собою. Я йду на роботу повз шести- і восьмисмугові дороги, і одягаю маску на цих ділянках. Зокрема, через мікропластик: одне з головних його джерел – це саме частинки, які утворюються при стиранні автомобільних шин.Люди часто звертають увагу, коли бачать мене у масці, коментують навіть. Мені спочатку було соромно, але з часом перестала реагувати. Багато людей ще не зовсім розуміють, наскільки цей вплив може бути шкідливим. За кілька років після мого переїзду до Києва мені довелося видаляти мигдалини. Як мені пояснили лікарі, саме через забруднене повітря.Кирило: В нас поки до цього не звикли, але така сама ситуація була в Азії, поки маски не стали необхідністю. Зараз вони вже сприймаються по-іншому.Аліна: До речі, k-pop гурти навіть мерч у вигляді масок випускають. Вони ще й певним чином захищають приватність в умовах постійного спостереження. У Києві такого ще немає, але у масці ти, однак, можеш трохи відпочити від того, що на тебе постійно дивляться.Крім того, закривати обличчя від забрудненого повітря також корисно для шкіри. Хоча в цьому всьому є також елемент самозаспокоєння: я зробила щось, щоб менше постраждати від екологічної ситуації.Кирило: Разом з тим, просто вдягнути маски – це не рішення, яке врятує всіх. Потрібно думати над інфраструктурою, логістикою, транспортом у місті. Я по собі відчуваю, що коли ми їдемо в інші міста, у мене зникає багато симптомів, пов’язаних з негативною реакцією слизової оболонки на забруднення. Навіть у великих містах  середовище може бути спроєктовано так, щоб автомобілі, наприклад, не розносили бруд з газонів, а вулицями не їздили авто, що не відповідають сучасним екологічним стандартам.Фото ХмарочосРаніше ми писали, що слід негайно звернутись до психолога, якщо Ви думаєте про суїцид.І нагадуємо, що відвертий серіал від Netflix вже онлайн - Сексуальна освіта для вас!
Як в Нікополі будуть святкувати День Соборності України
Як в Нікополі будуть святкувати День Соборності України
Нікополь 2020-01-20 09:12:38
22 січня відзначатимемо День Соборності України. Нагадуємо про цей важливий день!О 10 годині дня, в Нікополі біля пам'ятника «Захисник України» відбудеться мітинг. Про це NikopolToday дізнався з анонсу заходу. Початок о 10.00.Пр це NikopolToday передає від Нікополь Арт.День Соборності - це свято України, яке відзначають щороку 22 січня в день проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році.Варто додати, що офіційно в Україні День соборності відзначають з 1999 року.Фото з вільних джерелТакож ми повідомляли, що до України увійшов бренд веганського м'яса - шукай на мапі.До цього ми писали про головні новини Нікополя за тиждень, що минув.
В річках України починають накопичуватись справжні острови зі сміття!
В річках України починають накопичуватись справжні острови зі сміття!
Україна 2020-01-21 17:23:30
Сміття вже перейшло всі кордони буквально! На річці Боржава у Закарпатській області виявили острів з пластикових пляшок. Що ми залишаємо у спадок своїм дітям? Невже тільки сміття у забрудненій воді...Як стало відомо NikopolToday, відповідні (шокуючі) світлини опублікував у мережі Facebook Віктор Бучинський. Такого результату діяльності людини Ви ще не бачили! Про це NikopolToday повідомляє від Діло.«19.01.20, приїхавши на річку Боржава, у селі Верхні Ремети мене зустріла ось така картина. Зі слів місцевих жителів дізнався, що це не єдиний такий “пластиковий острів” на цій річці. Люди, задумайтесь, що ви лишеєте по собі майбутнім поколінням!!! Сортуйте побутові відходи вдома, здавайте пластикові пляшки до приймального пункту вторинної сировини ” КОЛЬОРОВІ БАКИ “!!! Чистота річок і довкілля у наших руках!!!», – написав Віктор Бучинський.Невже тільки гори сміття будуть нагадувати нашим нащадкам про своїх пращурів, - задається питанням NikopolToday, і чекає дій від всіх нас. Адже це наша земля, наш край. Варто нагадати, що річку в Словаччині повністю перекрило сміття з України, що прийшло від нас вниз за течією. Погляньте на фото:У Словацького та угорських ЗМІ раніше вже з'являлись шокуючі фото - річка Бодрог, что вітікає з України, Заповнена сміттям и побутовими відходамиЦе повідомляється на інформаційному порталі міста Мукачево Закарпатської області.Бодрог - приплив Латоріці, что Несе свои води з Закарпаття через теріторію Словаччини та Угорщини. Відтак екогологі пріпускають, что сміття припливли сортаменту з України.Фото ДілоРаніше ми розповідали на виставку якого відомого нікопольця варто завітати цього тижня.І нагадуємо, що варто вірити в себе та свої сили, щоб втілити свої мрії - Маск у поміч!
Коли можна буде сказати на 100%, що коронавірус Китаю вже в Україні - наближається
Коли можна буде сказати на 100%, що коронавірус Китаю вже в Україні - наближається
Світ 2020-01-28 17:17:16
Так, все вірно - коронавірус вже роками перебуває в Україні. Але це не саме ті штами вірусу, що зараз лютують в Китаї. Хоча офіційні заперечення КМДА у Києві виглядають, як мінімум безглуздо: "коронавірусу в Україні нема". Він є, і не один. Станом на 28 січня у Києві не зафіксовано жодного випадку китайського коронавірусу. Саме "не зафіксовано", але стверджувати що новий вірус вже не в Україні - ствердужвати остаточно неможливо. Адже смертельний вірус вже у Європі, накриє одну за одную країни. Тому це тільки питання часу.Поки що вірусу з Китаю не зафіксували - влада читає мантру "усе буде добре"Хоча перший заступник голови Київської адміністрації Микола Поворозник на брифінгу 28 січня і каже: "На щастя, у Києві на сьогодні не зареєстровано жодного випадку хвороби на коронавірус.Єдине, що хочу нагадати, що місто повністю готове і організаційно, і технічно, і технологічно, щоб надати відповідь на будь-які виклики у частині грипу і ГРВІ, до яких відноситься і коронавірус".Поворозник закликав столичних мешканців не займатися самолікуванням і при найменших проявах хвороби – температура, ускладнене дихання, кашель – телефонувати своєму сімейному лікарю і виконувати його рекомендації.Він також нагадав, що різні види коронавірусів діагностують з 1979 року, і що у Києві є кілька лабораторій з необхідними реагентами для проведення досліджень.Коронавірус Китаю шириться ЄвропоюНімеччина інфікована новим короновірусом з Китаю - офіційно / фото Reutersажливо відмітити, що не зафіксований вірус може і буде розповсюджуватись. Питання тільки в тому, коли саме його встигнуть зіфіксувати і повідомити про це офіційно. Чи не запізно? Поки влада України запевняє, що ми "повністю готові" до вірусу з Китаю, сам Китай, здається, не був готовий до такої масштабної зарази, що викличе паніку в усьому світі і змусить владу Китаю закрити цілі міста-мільйонни та регіони - не в'їхати не виїхати. Але новий коронавірус наближається до України: в Німеччині зафіксували перший випадок захворювання. Лише за кілька днів, після того, як смертоносну заразу знайшли у Франції. Німеччина офіційно оголосила про перший підтверджений випадок зараження китайським коронавірусом. Про це писав Reuters.Пізніше департамент охорони здоров'я Баварії повідомив про людину, хвору на новий небезпечний вірус. Інфікований знаходиться в місті Штарнберг, що розташовується недалеко від Мюнхена.За їх словами, пацієнт ізольований і знаходиться під медичним контролем. Його стан - задовільний. Даних про вік і національність хворого там не надали. Зберігають все у секреті. Людей, які контактували з ним, попередили про можливі симптоми і заходи з гігієни.27 cічня цьому передувало повідомлення від державного телеканалу CCTV в Китаї про смерть 50-річного чоловіка від коронавируса в Пекіні. Це перший випадок смерті від нового вірусу в столиці Китаю. Вірус офіційно вже узариз столицю Піднебесної. А в китайській провінції Хубей, тільки за офіційними даними, від нового коронавируса померли 100 осіб.Ця інформає дає розуміння, що вірус розповсюджується набагато швидше, ніж можна уявити. З моменту, коли він вже потрапив до від однієї країни до іншої - проходить лише кілька днів, і якийс час його взагалі можут не фіксувати, а уражена людина буде інфікувати інших. Вірусу знадобилось тільки кілька днів, щоб перетнути сусідній кордон від Франції до Німеччини. Коли вірус-убивя буде в Польщі - лише питання часу.За надійними джерелами, отриманими NikopolToday з Польщі від наших кореспондентів, на вулицях міст люди бачать багато війської техніки. Ніхто не пояснює полякам, що відбувається. Влада Польщі стверджує, що боятися нічого але тоді чому стільки військової техникі сконцентровано на вулицях польських міст? Хіба не тому, що влада Польщі так само, як і Китай, готується до ізоляції населення при спалаху нової епідемії? У ЗМІ Польщі політики в серйоз кажуть людям не хвилюватись і "покластих на бога", "піти молитись за здоров'я країни до катедри". В той же час - велика військова техніка на вулицях. Передісторія у фактахУ Німеччині та Японії зафіксовані випадки зараження коронавірусом людей, які не відвідували Китай / фото ZnUa- В грудні 2019 року в китайському місті Ухань був зареєстрований спалах пневмонії. Пізніше з'ясувалося, що причиною захворювання став раніше невідомий вид коронавірусу. На 27 січня загальна кількість смертей від коронавірусу становила 80 осіб, а кількість інфікованих – 2794 особи. Але вже 28 січня кількість загиблих зросла щонайменше до 106 людей.Пацієнт з Німеччини заразився після спілкування з колегою з Китаю, яка відвідала країну минулого тижня. / фото ZnUaНовий коронавірус заразний в інкубаційний період – до появи перших симптомів, і не лікується антибіотиками.З 27 січня Китай повідомив, що припинить відправку груп туристів за кордон в рамках заходів щодо запобігання розповсюдженню коронавірусу.Окрім Китаю, вірус уже поширився у США, Таїланд, Південну Корею, Японію, Австралію, Францію і Канаду, Германію, Малайзію.В Україні наразі не зареєстровано жодного випадку зараження коронавірусом. Посольство України в КНР рекомендує українцям, які перебувають у Китаї, залишити країну у зв’язку з поширенням короноавірусу.Автор Rayan RienerФото Українська правда, з вільних інтернет-джерел, ZnUaНагадуємо, що Нікополь декларує свій рух напрямку до Європи: але чи так це на ділі?Але суспільство в Україні та Нікопольскому районі почало прокидатись і усвідомило, що мусить щось робити.
Коли інноваційний додаток ДІЯ стане доступним для всіх українців
Коли інноваційний додаток ДІЯ стане доступним для всіх українців
Україна 2020-01-30 21:32:33
Додаток ДІЯ, як стало відомо NikopolToday, змінить все! Кабінет міністрів підтримав впровадження експериментального проекту з використання електронного посвідчення водія через додаток «ДіЯ» під час реєстрації та оформлення на внутрішні авіарейси та потяги, повідомив міністр інфраструктури Владислав Криклій.Чому це важливо: Україна стає одною з перших країн світі, де всі послуги будуть надаватись онлайн. На меті нового уряду - знищення корупції в цілому.Україна йде в онлайн - майбутнє настало. Про це NikopolToday передає від Захід.нет. «Сьогодні на засіданні уряду підтримали впровадження експерименту: під час подорожі поїздом, а також в аеропортах під час реєстрації та оформлення багажу на внутрішні авіарейси для посвідчення особи пасажира можна буде використовувати електронне посвідчення водія через додаток “ДіЯ”», – написав Криклій у Facebook у середу, 29 січня.Нагадаємо, мобільний додаток «ДіЯ» з цифровими посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу стане доступним для українців з 30 січня 2020 року. В цьому додатку також можна буде отримати електронну версію свого внутрішнього та закордонного паспорта.При цьому 21 січня агенція LIGA.net опублікувала статтю, в якій йшлося про те, що запуск додатку «ДіЯ» роблять із поспіхом: зокрема, не було відкритого публічного тестування цього додатку. Також відсутні деталі про те, на яких пристроях та під якими версіями операційних систем він працюватиме. Крім того, сервери сервісу «ДіЯ» розташовані у США, а розробники, публікуючи нові версії тестових збірок, не вказують, що саме вони поліпшили.Нагадуємо, як повідомляє УкрІнформ, "Дія" буде у ТОП мобільних додатків світу.Мобільний додаток "Дія" стане одним з найкращих проєктів цифровізації, переконаний віцепрем’єр - міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.Про це у Facebook інформує Міністерство цифрової трансформації. "Мінцифра і те, що ми робимо, – це стартап. Наше завдання – цього року показати, що ми реально можемо щось зробити, і про це говоритимуть у світі. Повірте, коли запрацює мобільний додаток "Дія", він потрапить у ТОПи серед таких проєктів світу", – заявив Федоров.Він анонсував запуск застосунку 30 січня."Уже від 30 січня мобільний додаток “Дія” з цифровими посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу буде у вільному доступі для всіх охочих. Україна - третя у Європі й десята країна у світі, в якій є електронні документи у смартфоні", – наголосив міністр.Як повідомлялося, 30 січня Міністерство цифрової трансформації презентуватиме застосунок "Дія", який об'єднуватиме оцифровані документи громадян.Фото з вільних джерелРаніше ми повідомляли, що нікопольці стурбовані станом комунальних комунікацій в Нікополі: аварія на аварії створює стрес щодня мешканцям міста.Нагадуємо, що майбутнє настало - кіно стає реальністю і це вже не фантастика: віруси захоплюють світ.
Невиліковний коронавірус вже в Україні: авіасполучення з Китаєм заборонено - офіційно
Невиліковний коронавірус вже в Україні: авіасполучення з Китаєм заборонено - офіційно
Україна 2020-02-04 12:19:14
В Україні мобілізовано інфекціоністів. Як і попереджав NikopolToday, що "коронавірус в Україні - тільки питання часу". Нагадуємо, що влада Китаю, прямо зараз і офіційно спалює гори трупів у крематоріях, чи не для того, щоб приховату правду про надзвичайну загроу для світу? Двох українців, які звернулись про допомогу ще 1 лютого, тепер шпиталізовано - підозра на вбивчий коронавірус. Обидва тільки повернулись із ураженого пандемією Китаю. Поки влада Китаю продовжує замовчувати про реальну загрозу від вбивчого вірусу для всього світу, тим часом, - наднебезпечний вірус вже дійшов до України. У Києві двох осіб, які прилетіли з Китаю, госпіталізували до інфекційного відділення Олександрівської лікарні з підозрою на захворювання новим коронавірусом 2019-nCoV.Про це повідомила пресслужба Мінохорони здоров’я України."1 лютого до аеропорту Бориспіль звернулися 2 пасажири щодо підозри на захворювання 2019-nCoV. За результатами огляду встановлено попередній діагноз ГРВІ.Враховуючи, що ці пасажири прибули з Китаю, вони були госпіталізовані до інфекційного відділення Олександрівської лікарні у місті Києві". В той же час, Міноохорони тільки обіцяє, що спеціальні тестові системи, які здатні визначити коронавірус - в Україну навіть не завезені. Ще 2 лютого в Бориспіль прибув літак із міста Санья (КНР) з 128 пасажирами та 21 членом екіпажу на борту.Підвищеної температури тіла у пасажирів та членів екіпажу не було виявлено. Але, як вже відомо, вірус-мутант не проявляє себе впродовж тижня-двох, поки триває інкубаційний період.Пасажирів літаку змусили заповнили анкети, які дозволять встановити за ними медико-санітарне спостереження.Факт: офіційні ЗМІ України та Світу підтвердили численні кадри, про те, що китайці падають на вулицях, крематорії дійсно працюють в містах Китаю, спалюючи трупи інфікованих у авральному режимі. А інфікованих вірусом - набагато більше але Китай придовжує приховувати правду, як колись Радянський Союз приховував катастрофу на Чорнобилі. Водночас, двох жителів Львівщини, яких після повернення з Китаю госпіталізували з підозрою на коронавірус, 31 січня виписали з лікарні. У них діагноз не підтвердився.Станом на 3 лютого у світі зареєстровано 20 000 лабораторно підтверджених випадків нової коронавірусної інфекції, з них 362 летальні. І це тільки офіційні дані. Китай спалює трупи померливх від вірусу надзвичайно швидко, тому потім буде важко встановити реальне число жертв.Підтверджено сотні випадків завезення нового коронавірусу в 25 країнах світу. За межами Китаю офіційноо відомо про один летальний випадок у Філіппінах.В Україні жодного підтвердженого лабораторно випадку нової коронавірусної інфекції не зареєстровано. Але як їх можна зафіксувати, якщо в країні досі немає навіть тестів на новий коронавірус?Наразі в Україні сформували перелік госпітальних баз та бригад екстреної медичної допомоги, які будуть надавати медичну допомогу особам із підозрою на новий коронавірус, та список контактних осіб з визначених госпітальних баз, які працюватимуть у цілодобовому режимі. Варто розглянути інформацію про те, що в Китаї тіла померлих від коронавируса будуть спалювати в спецкрематоріях. Як потім дізнатись реальну кількість жертв пандемії?Влада Китаю наказала кремувати тіла всіх померлих від коронавіруса пацієнтів в спеціально відведених крематоріях. Відповідну директиву офіційно випустили спільно канцелярії Державного комітету у справах охорони здоров'я КНР, Міністерства цивільної адміністрації і Міністерства громадської безпеки, повідомляє Сіньхуа."Похоронні бюро повинні відправляти спеціальний персонал і транспортні засоби для перевезення тіл відповідно до встановленим маршрутом, а тіла повинні бути піддані кремації в спеціально відведених крематоріях", - йдеться в директиві.Згідно з директивою, кремація тіл пацієнтів, що померли від коронавірусу нового типу, повинна проводитися недалеко від місця їх смерті, а похоронні ритуали, такі як прощальна церемонія, взагалі заборонені. Чи не тому, щоб ніхто не зміг полічити гори трупів?Останки інфікованих пацієнтів не повинні перевозитися між різними адміністративними одиницями провінційного рівня і не повинні зберігатися шляхом поховання або іншими способами.Виникає доцільне питання - куди влада Китаю приховає попіл від трупів спалених інфікованих? І як потім світ зможе дізнатись, зокрема і родини загиблих, скільки і де поховали їх близьких? Щось подібне було і в Українській історій - Чорнобиль. До слова, на днях новий серал від HBO про Чорнобиль - був видалений із всіх платформ у Китаї. Фото - Reuters / вільні джерела / УкрІнформРаніше ми писали, що хвора нікопольчанка Світлана та її син із особливими потребами потребують вашої допомоги.А ось у Марганці - мале цуценя втратило домівку і шукає нових друзів-господарів. 
Володимир Зеленський потрапив на обкладинку журналу Time
Володимир Зеленський потрапив на обкладинку журналу Time
Україна 2020-02-11 12:12:33
Американський журнал Time випустив номер з президентом України Володимиром Зеленським на обкладинці. Головною темою номера стала стаття журналіста Саймона Шустера про український главі держави під назвою "Чоловік на роздоріжжі. Український президент Володимир Зеленський про те, як бути між Путіним і Трампом"."Рік - це великий час в політиці. Досить велика у випадку з Володимиром Зеленським, коміком, обраним президентом України, щоб перейти від знімального майданчика його київського комедійного фільму до найбільшої політичної драми в світі, в якій американський президент може виявитися підданим імпічменту", - пише автор.Президент України / фото TimeШустер зазначає, що демократи вважають Зеленського жертвою Трампа, який зловжив своєю владою, а республіканці - основним свідком невинності американського президента. Однак "жодна з цих ролей не близько того, про що Зеленський думав, висуваючи свою кандидатуру на виборах".Автор згадує, що ще при першій зустрічі тодішній кандидат в президенти питав про Трампа: "Який він? Нормальний хлопець? Ми розберемося. Упевнений, що ми порозуміємося".Але все склалося інакше, як раз в той момент, коли Україна найбільше потребувала американської підтримки. Так, Трамп намагався зобразити Україну корумпованою, а ключові європейські союзники "надягли маску холодного нейтралітету", висловивши підтримку Зеленському та домагаючись домовленостей з президентом РФ Володимиром Путіним.Зеленський не міг розраховувати і на підтримку з боку американських дипломатів, частина яких пішла у відставку і свідчила у справі про імпічмент."Коли ми зустрілися знову в листопаді, він (Зеленський, - ред.) Постарів і змінився набагато більше, ніж можна було очікувати по по закінченню 8 місяців. Він був не просто більш втомленим або реалістичним, але здавалося, що він підхопив політичну хворобу, яку колись ненавидів і хотів з нею боротися - цинізм", - пише автор."Я живу тут (Офіс президента, - ред.), Як у фортеці, з якої просто хочу втекти", - заявив Зеленський в інтерв'ю виданню.Президент України зізнався журналістові, що стежить за ходом розслідування імпічменту Трампа.Time відзначає, що за контакти з американцями в адміністрації Зеленського відповідав Андрій Єрмак. Завдання вилилася для помічника президента в місяці обговорення розслідувань, на яких наполягав Трамп.За його словами, весь цей час він дотримувався однієї позиції: "Зеленський і його команда ні в якому разі не будуть втручатися у внутрішню політику США". Таку позицію адміністрації Зеленського вдавалося утримувати досить довго, поки не були розпочаті слухання з імпічменту, підкреслює видання."Чесно кажучи, ми втомилися від цих обговорень. Весь той час, коли ви говорили про це, у нас гинули люди на Донбасі", - заявив Єрмак.Ще одним викликом для Зеленського, на думку видання, виявляться переговори в Нормандські форматі і зустріч з Путіним."Зустріч протиставить колишню зірку, який знаходиться на посаді президента чи шість місяців, ветерану КДБ, що знаходиться при владі протягом двох десятиліть, який брав участь у війнах і виграв їх", - йдеться в статті.В цей же час, в США республіканці починають все частіше повторювати заяви Путіна про те, що в американські вибори втрутилася не Росія, а Україна. Так, у Зеленського не залишилося вибору, крім як покластися на дипломатів з Німеччини і Франції під час переговорів в Парижі.Для того, щоб достукатися до європейських партнерів, Зеленський зібрав за круглим столом журналістів з Time, французького Le Monde, німецького Der Spiegel і польської Gazeta Wyborcza.За словами Зеленського, на минулому тижні він розмовляв з канцлером Німеччини Ангелою Меркель, яка довгий час відстоювала інтереси України."Але німецька стіна навколо Зеленського стає тоншою, коли стосується інтересів німецького бізнесу", - пише видання.У той час, як Меркель готувалася до переговорів в Парижі, вона схвалювала енергетичний проект з Росією, який потенційно може завдати шкоди економіці України в 2020 році.Зеленський зізнався, що єдиний шанс зупинити запуск "Північний потік-2" - це санкції США."Але це малоймовірно, багато політиків з США, який боролися проти російського газопроводу, покинули адміністрацію. Наприклад, головний противник" Північного потоку "екс-радник президента США про національну безпеку Джон Болтон. Решта зайняті розслідуванням імпічменту", - пише автор.На завершення автор наводив цитату Зеленського: "Перш за все, я б не хотів, щоб Україна була картою, фігурою на шахівниці для великих світових гравців, які могли б використовувати нас як прикриття, як частина якоїсь угоди".При цьому Саймон Шустер зазначає, що якщо перші шість місяців презідентсва навчили Зеленського чогось, пов'язаного зі світовою політикою, так це того, що союзи можуть змінюватися так само швидко, як і примхи тих, хто приймає рішення в світі."Ось чому на питання, кому я довіряю, я чесно сказав вам: ніхто", - закінчує автор свою статтю цитатою Зеленського.Фото Фокус
Які міста в Україні затопить море через глобальне потепління - сотні міст
Які міста в Україні затопить море через глобальне потепління - сотні міст
Україна 2020-02-12 15:03:25
Перевір, чи варто народжувати дітей у своєму місті  й залишати щось у спадок - його може затопити через зміни клімату. Можливо, саме час підготуватись й переїхати, нагадує NikopolToday, щоб твої діти не жили на дахах затоплених будинків. Варто розуміти, щов Україні сотні міст підуть під воду вже дуже скоро: названо критичну дату. Вода близько, попереджає NikopolToday, а підвищення рівня моря в Україні внаслідок зміни клімату, як ствердує Екодія. До 2100 року майже 600 населених пунктів в Україні можуть бути повністю або частково затоплені, серед них Одеса, Херсон, Миколаїв, Маріуполь, Бердянськ і Керч.Важливо: Із російською пропагандою зла варто боротись добром, щоб вберегти друзів від російської навали.Підвищення рівня моря може торкнутися 590 населених пунктів – як великих міст, так і селищ в Україні.Відповідно до проведених досліджень про вплив підняття рівня Світового океану внаслідок зміни клімату було проведено моделювання можливих наслідків.Як наголошується, при збереженні сучасних темпів зростання викидів парникових газів і підвищення температури на чотири градуси за Цельсієм глобальне потепління може викликати підняття рівня Чорного і Азовського морів до 82 см, а за рахунок штормів і нагінних явищ - ще вище.За словами Садогурської, крім населених пунктів, в прогнозованій зоні затоплення можуть опинитися 626 екологічно небезпечних об'єктів, зокрема, 13 сміттєзвалищ, 36 очисних споруд та 445 промислових майданчиків."Наприклад, під загрозою опинилися такі великі промислові об'єкти, як меткомбінат "Азовсталь" в Маріуполі і ставки-відстійники кримського заводу "Кримський титан", який в минулому році вже став причиною екологічної катастрофи поблизу Армянська. Згідно з результатами дослідження, через підвищення рівня моря можуть бути частково або повністю затоплені 98 об'єктів природно-заповідного фонду, об'єкти історико-культурної спадщини (серед них "Херсонес Таврійський", внесений до спадщини ЮНЕСКО), 200 тис. га сільськогосподарських земель, 10 тис. га виробничих територій, а також майже дві тисячі будинків комерційного та виробничого призначення", - відзначає експерт.Про інші екологічні проблеми в Україні, як NikopolToday рекомендує, читайте в матеріалі "Апострофа": Марсіанські пейзажі вже тут: Україні загрожує наймасштабніша екологічна катастрофа.Фото Апостроф
Кримські татари йдуть на смерть щоб повернути Крим в Україну
Кримські татари йдуть на смерть щоб повернути Крим в Україну
Україна 2020-02-12 16:29:51
Тераз все інформаційне поле зайнято пандемією коронаврусу, що непокоїть весь світ але великі події історії тут і зараз відбуваються в нашій країні. Караїми вирішили піти ходою на Крим, разом із іншими українцями без зброї, щоб знищити кордон, який створили окупанти між нами та Кримом. Багатостраждальний кримський народ, або те, що від нього залишилось після геноциду і депортації з боку Росії, готовий віддати своє життя у боротьбі за країну, щоб подарувати дітям майбутнє. Ми всі маємо бути в курсі! Для кримських татарт Крим - це єдина батьківщина і вони готові піти на смерть, щоб повернути свій дім. Про це NikopolToday терміново передає з 24 каналу. За нашу і Вашу свободуЛідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв детально розповів про запланований "Марш гідності" у Крим. Він зазначив, що участь готові взяти багато народних депутатів України і навіть конгресмени США. Водночас він зізнався, що організатори готові до того, що окупант може почати стріляти.Про те, який вигляд матиме акція "Марш гідності. Світ – проти насильства та окупації", Мустафа Джемілєв розповів в інтерв'ю виданню "Крим.Реалії".Мустафа Джемілєв розповів про мотиви та можливі наслідки від "Ходи гідності" у Крим / wikipedia.orgХто візьме участь у марші?Оскільки організатори маршу розуміють, що матимуть справу з неадекватною державою-окупантом, то придумали віковий ценз для тих, хто ітиме в перших рядах. Це будуть люди, які вже прожили середню тривалість життя – 73 роки.Старі люди готові пожертувати своїм життям, щоб наступні покоління кримчан були вільними від Росії.Я цілком підпадаю під цю категорію, так що я там точно буду. Найперше ми розраховуємо на свої сили, але я думаю, що там буде дуже багато депутатів Верховної Ради, – заявив лідер кримськотатарського народу.Він перерахував парламентські партії, які вже висловили свою підтримку "Маршу гідності":- "Європейська солідарність";- "Голос";- "Батьківщина"; -"Слуга народу".Втім, як наголосив ексголова Меджлісу та народний депутат України шести скликань, організатори найперше хотіли б привернути увагу депутатів Європарламенту та Парламентської асамблеї Ради Європи."Я думаю, що з США теж будуть представники – деякі конгресмени. Ідея ось у чому: на всіх рівнях – в ООН, ОБСЄ, ПАРЄ і так далі – вже визнали незаконність окупації, але жодне з цих рішень не виконується", – наголосив Мустафа Джемілєв.: Кримські татари розповіли Майку Помпео про заплановану Ходу гідності до Криму  Кримські татари розповіли Майку Помпео про заплановану Ходу гідності до КримуВідтак організатори "Маршу гідності" запрошують їх усіх подивитися, якою є справжня ситуація. Це має призвести у першу чергу до посилення санкційного тиску проти Росії."Сюрпризи" для окупантівДжемілєв заявив, що не хоче полегшувати життя опоненту – Росії, яка окупувала Крим. Відтак він не розголошуватиме усіх деталей, як проходитиме марш. Мовляв, нехай чекають на усіх трьох контрольно-пропускних пунктах.Якими будуть дії організаторів маршу, якщо їх зустрінуть представники окупаційної влади – теж секрет. За словами лідера кримськотатарського народу, вони можуть бути неприємними для учасників ходи, але тут мовиться про територіальну цілісність та гідність людей, яких позбавили Батьківщини.У нас часто говорять: "Там людські життя, не можна ризикувати". Так ми майже без пострілу і віддали Крим. Якби там була справжня відсіч, я думаю, Донбасу б і не було, – заявив екснардеп.Чи готові організатори маршу до пострілів з боку окупантів?Мустафа Джемілєв визнає, що росіяни, які окупували Крим, можуть почати стріляти. Втім, запевняє: ніхто не збирається сидіти мовчки, змирившись з окупацією.Варто знати: Марш гідності в окупований Крим: хто візьме участь у ході і коли вона відбудеться  Марш гідності в окупований Крим: хто візьме участь у ході і коли вона відбудеться"Ми розглядаємо кілька варіантів реакції. Можливо, вони закриють пункти пропуску, може, будуть провокації з російської сторони, щоб викликати якісь сутички. Але ми це все скрупульозно прораховуємо", – запевнив лідер кримських татар.Резюмуючи, він наголосив, що "Марш гідності" має бути мирною громадянською акцією, спрямованою на порушення теми Криму і сприяння деокупації без застосування сили.Що відомо про Ходу гідності у Крим?Кримські татари та інші українські активісти мають намір пройти колоною на окупований Росією Крим. Ходу заплановано на 2 травня, а стартує вона у пункті пропуску "Чонгар".У такий спосіб кримчани хочуть привернути увагу до окупації їх рідного краю Росією, а також замовчування цієї теми в інформаційному просторі.Фото 24
Врятуймо природу Україні за один день - висадимо мільйон дерев разом: навіщо і коли
Врятуймо природу Україні за один день - висадимо мільйон дерев разом: навіщо і коли
Україна 2020-02-18 23:19:22
Час змін настав! Іноді люди здатні об'єднатись заряди порятунку планету. Тут і зараз, кожен із може долучитись до всеукраїнської акції із порятунку природу рідного краю. Можливо, це останній шанс врятувати майбутнє наших дітей. Здається, українське суспільство почало розуміти, наскільки сильний урон ми нанесли нашій природі. Про це NikopolToday передає від "Рубрики". На початку весни по всій Україні пройде масштабна і дуже корисна еко-акція. Організовують її активісти і представники бізнесу. Так, за один день в різних куточках нашої країни хочуть висадити один мільйон дерев.Захід з озеленення проведуть 20 березня, прийняти в ньому участь може кожен бажаючий.Акція пройде в рамках всеукраїнського проекту “Озеленення України”. Організатори підготували 5 форм участі.Ви можете взяти участь у висадженні дерев як:1. Волонтер (берете активну участь у висадженні дерев на локаціях: місця висадження та контакти координаторів надаються)2. Співорганізатор (організуєте акцію в своєму регіоні, або на локаціях: звичайно, з допомогою організаторів)3. Партнер (забезпечуєте організаційну, матеріально-технічну базу, купуєте дерева: деталі при спілкуванні)4. Інформаційний партнер (висвітлюєте інформаційні приводи проекту на своїх ресурсах: умови співпраці та прес-кіт за організаторами)5. Еко-амбасадор (ви можете самостійно висадити понад 200 000 дерев за час акції: деталі при спілкуванні)Оберіть найбільш бажаний для Вас формат участі та заповніть анкету на сайті greeningua.org.Важливо: У Нікополі наркомани не цураються вживати психотропні препарати на дитячих майданчиках. Чому це важливо? – дивіться у короткому відео ЕкоРубрики:Нагадаємо, Президент Всесвітнього економічного форуму в Давосі Клаус Шваб заявив про необхідність висадки трильйона дерев до 2030 року. Тоді багато країн взяли на себе зобов’язання висадити 200-300 мільйонів дерев протягом 10 років.Ще влітку 2019 року швейцарські вчені прийшли до висновку, що найефективніший спосіб боротьби з глобальним потеплінням – садити багато дерев. Згідно з підрахунками, трильйон посаджених дерев – достатня кількість для боротьби з цим явищем.За словами вчених, місця для цього достатньо. На планеті вистачить місця, щоб засадити деревами 9 млн кв. км. Це можна порівняти з територією США.За кілька десятиліть нові дерева могли б поглинути майже 750 млрд метричних тонн вуглекислого газу. Це дорівнює забрудненню атмосфери за останні 25 років. Позитивний ефект настане відразу – молоді дерева поглинають більше вуглекислого газу.Думаєте, нереально посадити стільки багато дерев? В Індії в 2017 році за 12 годин посадили 66 млн дерев. В Ефіопії в 2019 році висадили 353 мільйонів дерев за 1 день.Ми здатні врятувати планету - разом!Фото Рубрика / Pinterest
Чому Дніпро та область Січеславські?
Чому Дніпро та область Січеславські?
Дніпровська область 2020-02-20 21:26:51
У Дніпропетровську досі сперечаються щодо можливості перейменування міста в рамках втілення «декомунізації», нагадує NikopolToday. Дніпропетровськ – У Дніпропетровській міськраді вирішили сформувати робочу групу з питань перейменування міста, а також його об’єктів – проспектів, вулиць, скверів, які носять назви радянської доби. Саме така комісія, обіцяють у мерії, виробить пропозиції щодо нової назви Дніпропетровська і передасть їх на розгляд Верховної Ради.Відповідь на питання: Чому Грета Туберг так сильно любить Землю і чому її ненавидять? Місто до 1926 року було Катеринославом, а потім його назвали на честь більшовика Григорія Петровського. Нинішнє перейменування викликало бурхливу дискусію в колах місцевих експертів і політиків. Сперечаються – що замість Дніпропетровська і в яку суму це обійдеться?Свою теперішню назву Дніпропетровськ отримав 1926 року, за постановою Всеукраїнського центрального виконавчого комітету, на честь більшовицького діяча Григорія Петровського. Спершу були паралельні варіанти найменування: українською – місто Дніпро-Петровське, російською – Днепро-Петровск. У 30-ті в україномовному варіанті закінчення було знівельоване, а дві частини слова злились в одну – Дніпропетровськ.За незалежності України патріотично налаштована громадськість не раз пропонувала позбутися у назві міста прізвища Петровського, людини, яку вважають одним із організаторів Голодомору, однак у міській раді тоді заявляли: такий крок не на часі.Тепер, якщо президент України Петро Порошенко підпише ухвалені парламентом законопроекти про «декомунізацію», містові доведеться взятись за цю справу.Вулиця Комсомольська у ДніпропетровськуЯка підготовкаКеруючий справами міськвиконкому Вадим Шебанов заявляє: підготовча робота в стінах міськради вже розпочалась. Наразі посадовці підготували проект розпорядження міського голови про формування робочої групи з питань перейменування міста й вулиць, до неї мають увійти передусім фахівці – історики, краєзнавці.«Кількість членів робочої групи не обмежена. Мене більше цікавить її якісний склад. Я особисто вніс більше 10 прізвищ фахівців до проекту розпорядження. Зараз буде розпорядження міського голови про створення робочої групи, яка буде здійснювати напрацювання, а потім будемо виносити на громадські слухання і те, що у повноваженнях міської ради, – на сесію міської ради, це вулиці, площі та інше. А от місто й область – це повноваження Верховної Ради, тому туди будемо відправляти пропозиції», – сказав Радіо Свобода Вадим Шебанов.Пам’ятник комсомольцям у Дніпропетровську / фото Радіо СвободаСтара-нова назва з новим змістом: «петровськ» не від «Петровського», а від «петроса» (каменя)Дніпропетровський історик Максим Кавун називає близько десятка назв, які у часи Незалежності України пропонувались як альтернатива назві «Дніпропетровськ». Сам він обстоює ідею, яка з’явилась кілька років тому, – змінити не назву міста, а її смислове наповнення. Це, мовляв, дозволить заощадити мільйони гривень.«Кілька років тому виникла ідея, комусь вона, можливо, здасться інтелектуальним тролінгом, але я її теж підтримав. Це перейменування без перейменування, враховуючи наше скрутне фінансове становище. Семантична заміна топоніма – є такий науковий термін. Коли ми змінюємо зміст, але не змінюємо форму. Тобто міська рада має прийняти рішення, за яким Дніпропетровськ свою назву носить не на честь «всеукраїнського старости» Григорія Петровського, а на честь Святого Петра. «Петрос» грецькою – камінь. Тема каменів тут розкрита: місто стоїть перед порогами, і наша Соборна гора, і наші граніти знамениті. Комусь здасться ця ідея досить несерйозною, але це інтелектуальна спроба, можливо, вона дозволить заощадити масу коштів. Хоча, знову ж таки, мені не зрозуміла процедура. Ми зійшлись на тому, що таке рішення має ухвалити міська рада і поінформувати про це Верховну Раду. Друга проблема – яка альтернативна назва? За 25 років була маса екзотичних варіантів – Половиця, Кодак, Яворницький, Махноград. Із нових, більш-менш адекватних назв, які я б хотів відзначити, – це просто «Дніпро», потім – Дніпрослав, Дніпрополь (мається на увазі Поль), потім – Дніпроград. Але «Дніпроград» мені не дуже подобається, бо асоціюється з назвою інституту «Днепрогражданпроект», «Діпромісто», – зауважує історик.Барельєф радянської доби на Площі Героїв Майдану у Дніпропетровську«Опозиційний блок» був проти, «Батьківщина» пропонувала референдумДепутати Дніпропетровської міської ради від різних політичних сил щодо питання перейменування міста висловлюють різні думки, сходяться в одному – півроку, виділених у законопроекті на цю справу, буде недостатньо.Керівник фракції «Опозиційного блоку» в Дніпропетровській міській раді Світлана Єпіфанцева заявляє: перейменування міста, так само, як і вулиць з радянськими назвами, неприпустиме. До того ж, витрати на зміни в документах, зазначає вона, ляжуть тягарем на плечі фізичних і юридичних осіб, це може спровокувати загострення ситуації в місті.«Річка Дніпро – це наша візитівка. «Петровськ» – давайте не чіпати той «Петровськ». Не подобається комусь пам’ятник Петровському – давайте приберемо пам’ятник. Давайте порахуємо, в яку суму це обійдеться бюджету, починаючи від тих же з табличок. Давайте подумаємо, скільки підприємств, юридичних адрес, право установчих документів… Це зайва «викачка» грошей, яка нікому не потрібна. У нас купа розбитих доріг, у нас проблеми з тарифами ЖКГ, у нас проблеми з пенсіонерами… Ну давайте перейменуємо Дніпропетровськ. Що далі? У нас є район Ленінський, Жовтневий, Червоногвардійський, Набережна Леніна, вулиця Леніна… Перейменовувати треба буде все місто, всі райони. Якщо ми хочемо отримати багато негативу, ну тоді давайте лізти в це болото», – сказала Світлана Єпіфанцева.Заступник голови фракції ВО «Батьківщина»в міськраді Тарас Жуков пропонує винести питання щодо перейменування міста на місцевий референдум. Аби заощадити кошти, каже він, можна було б провести його восени, разом з місцевими виборами.«За принципами демократії ми, мабуть, по-іншому не можемо вчинити. Будуть місцеві вибори, 25 жовтня якраз виповнюється півроку. Але мені здається, що ще будуть зміни до цього законопроекту, адже там за строками «неув’язочка», нереально його виконати, цей закон», – заявляє Жуков.У яку суму може обійтись перейменування Дніпропетровська й скільки знадобиться часу на всю роботу, наразі ніхто не знає. Юристи попереджають, що за нинішнім законопроектом, якщо упродовж півроку це не буде зроблено на рівні міста, рішення можуть ухвалити «згори» – на рівні Верховної Ради або уряду.За даними соцопитування 2010 року, кожному третьому жителю Дніпропетровська не подобалась назва його міста, більшість були готові взяти участь у місцевому референдумі зі зміни назви. «Дніпро», «Дніпровськ», «Січеслав», «Катеринослав» – такі альтернативні назви обласного центру пропонували тоді громадські діячі та історики. В останні роки громадськість Дніпропетровська обговорювала близько десятка нових назв міста, починаючи від «Дніпровськ» і закінчуючи «Дикополем». Окрім міста Дніпропетровська, в області ще близько 80 населених пунктів та районів досі носять радянські назви.9 квітня 2015 року Верховна Рада України ухвалила закон про засудження комуністичного й нацистського тоталітарних режимів, заборонила їхню пропаганду і символіку. Таке рішення підтримали 254 народних депутати.Чи стане Дніпропетровська область Січеславською?Верховна Рада перейменувала місто Дніпропетровськ на Дніпро в рамках декомунізації ще 2016 року.Але область так і лишилася Дніпропетровською, адже для зміни її назви потрібно пройти значно складнішу процедуру зміни конституції.Утім, питання не зникає з порядку денного, адже офіційна назва Дніпропетровщини (як і Кіровоградщини) формально порушує норми закону про декомунізацію.Нещодавно на сайті президента було зареєстровано петицію про перейменування регіону на Січеславську область.ПетровськийПам'ятник Григорію Петровському у Дніпрі. Знесений у 2016 році / фото BBCДніпропетровську область та Дніпропетровськ колись назвали на честь радянського діяча Григорія Петровського.Це один з перших комуністичних керівників України, який активно боровся за встановлення радянської влади та від імені УРСР підписав договір про створення Радянського Союзу.Григорій Петровський також затверджував директиву про "червоний терор", а частина істориків називають його одним із головних організаторів Голодомору в Україні у 1932-1933 роках.Пам'ятник Петровському в Києві демонтували ще за часів президентства Віктора Ющенка в 2009 році, а у Дніпрі - на початку 2016 року."69 населених пунктів свого часу назвали на честь Петровського. Серед "персональних" найменувань в Україні він займав друге місце після Леніна", - каже історик Українського інституту національної пам'яті Богдан Короленко.В результаті декомунізації фактично всі ці назви, включно з Дніпропетровськом, зникли. Втім, область, чию назву прописано в конституції України, залишилася.ПетиціяКілька громадських організацій Дніпра і області організували громадську кампанію на підтримку перейменуванняУ січні 2018 року на сайті президента була зареєстрована петиція про перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.Як аргументують автори звернення, саме такою історично має бути назва регіону, де свого часу було п'ять з восьми відомих Запорізьких січей: Томаківська, Микитинська, Базавлуцька, Чортомлицька, Підпільненська."Територія сучасної Дніпропетровщини - це класичний козацький край. Джерела свідчать, від витоків українського козацтва - другої половини XV ст. - козаки почали освоювати цей регіон", - каже історик Інституту української археографії та джерелознавства Віктор Брехуненко.Він додає, що саме з території сучасної Дніпропетровщини у XVII столітті почалося повстання Богдана Хмельницького 1648 року, і тут - місце першої його великої перемоги - Жовті Води.Інший аргумент прихильників саме такого перейменування області: у часи УНР Катеринослав (попередня назва Дніпропетровська) майже перейменували на Січеслав, а регіон навколо нього два місяці офіційно називався Січ.Зрештою, область перебувала на межі з Донеччиною і з 2014 року фактично є прифронтовим регіоном.Автори ідеї з Січеславською областю кажуть, що таке перейменування підкреслить активну роль, яку Дніпропетровщина відіграла й відіграє у протидії сепаратизму в Україні (за неофіційними даними сайту "Книга пам'яті", уродженців саме цієї області найбільше загинуло за час конфлікту на Донбасі)."Це створить на моральному рівні непрохідний бар'єр для концепцій Новоросії", - вважає Віктор Брехуненко.СічеславУ 2016 році перейменувати на Січеслав могли й Дніпропетровськ, але ця ідея так і не була втілена.Противниками зокрема були представники "Опозиційного блоку".Вони пропонували провести перейменування суто формально й не витрачати кошти: ухвалити рішення, за яким Дніпропетровськ залишиться Дніпропетровськом, однак вже не на честь більшовика Петровського, а на честь апостола Петра.Верховна Рада зрештою проголосувала за компромісне рішення й перейменувала місто на Дніпро, як його неформально називали місцеві жителі вже багато років.Водночас у самому Дніпрі одну з найдовших вулиць - Набережну Леніна - перейменували на Січеславську набережну.Історики наполягають, що Січеслав - традиційний для регіону топонім / фото УкрІнформПерейменувати область на Дніпровську пропонують і зараз противники концепту Січеслава - на їхню думку, це було б логічно для регіону з центром у місті Дніпро.Критики Січеслава також аргументують, що "Січеславська область" - це архаїзація простору."Коли козаче військо провело останній успішний бій? Історія козацтва цікава, не заперечую, але коли це було? Давайте вдамося тоді до історії сарматів…" - написав у Facebook місцевий журналіст Олександр Чиж."Чому область не може стати просто Дніпровською?" - запитує він.Наразі ж електронна петиція за Січеславську область набрала трохи менше як три тисячі підписів з необхідних 25 тисяч.А процедура конституційних змін назви регіону вимагає, щоб її ініціював президент чи 150 депутатів, і в підсумку за таке рішення проголосували б дві третини парламенту.Січеславська чи Дніпровська область: де житимуть "нащадки Січі"?Верховна Рада відправила на оцінку в Конституційний суд проект про перейменування Дніпропетровської області. Їй пропонують дати назву Січеславська.Так депутати вирішили на засіданні в четвер. Зміни ініціюють в рамках декомунізації.Назву обласного центру змінили ще у 2016 році, тоді місто Дніпропетровськ стало Дніпром. Та оскільки назви областей згадані в Конституції, їхнє перейменування потребує складнішої процедури.Також існує проект про перейменування області на Дніпровську, але його в Конституційний суд поки не надіслали.Що кажуть історики?Попередня ініціатива щодо перейменування регіону не одержала необхідної кількості голосів депутатів. На думку істориків, отримання Дніпропетровщиною нового топоніму стало б логічним завершенням процесу декомунізації області.Так, наприклад, вважає голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович."Український інститут національної пам'яті від самого початку підтримував пропозицію перейменування Дніпропетровської області на Січеславську. Зважаючи на те, що головним пріоритетом УІНП є завершення декомунізації, зокрема усунення назви "Дніпропетровська" з мапи України, ми підтримуємо обидва проекти постанов щодо перейменування області", - написав у Facebook пан В'ятрович.На доцільності перейменування області у Січеславську наголошує і український літературознавець, заступник директора Інституту літератури ім. Шевченка Сергій Гальченко. Він впевнений, що країна має повернутися до своїх історичних назв.Назва "Січеславщина" відповідає історії цього краю, пов'язуючи сучасний етап української держави з епохою козацтва. Про це історик заявив на сторінці у Facebook "Громадської підтримка Січеславська ТАК"."Назва "Січеслав" була неофіційною, але для проукраїнської інтелігенції вона залишалася вживаною. Я маю книжки та збірки, де написано, що вони видані у місті "Січеслав". Тому Січеславська область сьогодні на часі".На Дніпропетровщині у 16-18 столітті розташовувалися 5 із 8-ми козацтв Запорізької Січі. Історичний топонім також дехто вважає важливим підґрунтям для побудови брендингу регіону.Думки соцмережДискусія довкола перейменування розгорілася в соціальних мережах. До розгляду цього рішення долучилися й дніпровські митці.Український актор театру й кіно, вихованець Дніпропетровського державного театрального училища В'ячеслав Довженко, відомий за фільмом "Кіборги", підтримав перейменування області на Січеславську. Він вважає, що зміна назви регіону стане одним із кроків на шляху створення нового майбутнього."Ініціативу декомунізації я підтримую, тому що це не є наша історія, це історія комуністичної країни, якою ми не є зараз. Тому це правильний шлях, ми повертаємось в історію української держави. Якщо ми створюємо історичну назву, то в першу чергу, ми маємо зробити це для своїх дітей. Я, наприклад, народився в Дніпропетровській області, але ми всі прекрасно знаємо звідки ця назва пішла. Бажаю наступному поколінню народжуватися в Січеславській області", - заявив актор.Цієї ж думки дотримується журналіст Роман Скрипін. Він на сторінках Facebook підтримав ініціативу зміни Дніпропетровщини на Січеславщину."Символи впливають на хід думок людей. Це змінює реальність і ландшафт. Тільки старорежимні апелюють до того, мовляв, що ми звикли до Дніпропетровська, нехай так і буде, а що воно означає - ми не задумуємося. Але і місто Дніпро, і річка Дніпро, ще й область Дніпровська - це якось тупо. Січеславська так", - пояснив Роман Скрипін.Що каже місцева влада?Але не всі в області радіють перспективі одного дня прокинутися на Січеславщині. Попри популярність цього топоніму серед митців та науковців, міський голова Дніпра не вважає назву "Січеславщина" раціональним варіантом.Борис Філатов переконаний, що більш доцільною назвою для регіону стало би перейменування області на Дніпровську.Свою позицію очільник аргументував у коментарі для BBC News Україна. "Я - "за" Дніпровську область і проти Січеславської. Моя аргументація така: мене обирали мером обласного центру - Дніпро, і при перейменуванні області в Січеславську іншим мешканцям України буде незрозуміло, хто мер обласного центру"."Більшість мешканців регіону проти перейменування нашої області в Січеславську. А ті хто "за" - представляють лише 10-ту частину жителів області. До того ж, сама назва "Січеслав" - це новояз. Я за перейменування в Дніпровську область, що буде логічною і закономірною назвою".Голова Дніпропетровської обласної ради Гліб Пригунов є прихильником назви, яка б підтверджувала внесок регіону в козацьку історію."Мені особисто дуже близька назва "Січеславщина", адже це повернення до однієї із найвагоміших сторінок української історії - періоду Запорізької Січі, славного козацтва. Цілком можливо, що таке перейменування змогло б підкреслити бурхливу і цікаву долю нашого регіону", - заявив він для BBC News Україна.Однак, за його словами, сьогодні суспільство не готове прийняти ці зміни."Це обумовлене звичкою, власними переконаннями або небажанням занурюватися глибше у питання. Певно зараз така назва просто не є своєчасною. Проте, я не здивуюсь, якщо через десять років до цього усі повернуться і область все ж стане Січеславською", - каже керівник регіону.Попри суперечки прихильників тієї чи іншої назви, оцінити настрої мешканців області наразі неможливо.За інформацією КМІС, в регіоні не проводилися соціологічні дослідження щодо вподобань самих мешканців області.BBC News Україна дізналася зі слів представників КМІС, що на подібні опитування не було замовлень ні від міської, ні від обласної адміністрацій.Після голосування у Раді Конституційний суд має дати свій висновок щодо проекту перейменування. А вже на наступній сесії, що восени, депутати повернуться до цього питання.Фото та джерела Pinterest / BBC / UNIAN / UKRINFORM / Радіо СвободаРаніше ми пояснювали, чому Польща змогла звабити інвесторів, а Україна борсається у корупційному болоті та бідності.
Вона хотіла загибелі колишнього чоловіка і знайшла платного вбивцю в Україні
Вона хотіла загибелі колишнього чоловіка і знайшла платного вбивцю в Україні
Світ 2020-03-03 04:09:04
Співробітники Центрального бюро розслідувань, КСП та Служби безпеки України запобігли вбивству чоловіка, якого мала вчинити його колишня дружина. Причиною такої поведінки став багаторічний сімейний конфлікт. Жінка повинна була заплатити понад 4000 доларів за вбивство чоловіка громадянину України. Не було драми через швидкі дії служб.Першу інформацію про можливі плани вбивства чоловіка Служба безпеки України надіслала співробітникам міліції Центрального бюро розслідувань поліції на початку грудня. У той же час, співробітники поліції столичного управління поліції також отримали інформацію, яка підтверджує заплановане вбивство.Перші висновки показали, що польська жінка, яка перебуває в Україні, може планувати замовити вбивство свого колишнього чоловіка, який проживає в Польщі. Причиною її поведінки став довготривалий сімейний конфлікт. Для реалізації своїх планів жінка дійшла до громадянина України, який взявся за завдання.Поліцейські Центрального бюро розслідувань поліції Управління у Жешуві разом із співробітниками Департаменту боротьби зі злочинним терором та вбивствами столичного штабу поліції ретельно визначили усі факти, точно їх перевіривши. Діяльність в основному була зосереджена на забезпеченні безпеки не тільки жертви, а й усіх людей, які беруть участь у акції.Діяльність офіцерів тривала майже два місяці, поки жінку не затримали в Україні. Це прийшло, коли було прийнято аванс "підрядника". Вбивство не відбулося завдяки діям польських та українських служб, які постійно стежили за ситуацією, збираючи докази і, перш за все, забезпечуючи безпеку потенційної жертви та інших учасників інциденту. Закон України про покарання про вбивство передбачає покарання до 15 років позбавлення волі.Автор Tomash GlenВласна думка в Нікополі - не у всіх та не для всіх. У Варшаві відбулось квір-весілля: як так, якщо у Польщі немає одностатевих шлюбів?
Нікополь Сьогодні перейшов на патріотичний шрифт
Нікополь Сьогодні перейшов на патріотичний шрифт
Нікополь 2020-03-18 01:23:31
Наші читачі NikopolToday вже напевно помітили, що наш шрифт на сайті отримав паотріотичне оздоблення. Що це за шрифт? Розповімо!Це саме той стиль, який був заборонений Росією 100 років тому, коли комуністичний режим з Росії окупував країну. Зараз цей стил шрифту знову отримав волю і швидко поширюється українським сегментом мережі Інтернет. Нагадуємо, з Нікополя не поїхати до Дніпра і не повернутись назад через китайський вірус.Ми пропонуємо й іншим новинним сайтам Нікополя перейти на шрифт e-Ukraine, якщо вони люблять Україну та цінуют рідну мову, історію й культуру. Ох, зубули, перепрошуємо, ЗМІ Нікополя вживають російську. Яка прикрість. І так, МИ ЗНАЄМО, вони слідкують за нами! Шрифт e-Ukraine відновили для державних послуг «Дія». Як IT-розробник Дмитро Растворцев розробляв основу візуального стилю держави в онлайні? У вересні 2019 року був представлений онлайн-сервіс державних послуг «Дія». Його розробкою займалося Міністерство цифрової трансформації України разом з Fedoriv та Spiilka design büro. Шрифти e-Ukraine створив дизайнер Дмитро Растворцев.По закінченню роботи він описав хід перемовин з власним Alter ego та шеф-дизайнером Fedoriv Віталієм Перфільєвим, а разом з тим показав, як народжувалися символ за символом для бренду цифрової держави. Публікуємо текст Дмитра Растворцева про e-Ukraine – традиційно, зберігаючи авторську стилістику та орфографію.«Хрущі над вишнями гудуть,плугатарі з <plug>ами йдуть»                            Т. Г. Шевченко ÆАвтор всіх зображень: Дмитро РастворцевУ тексті *курсивом з зірочкою позначено адаптовані мовні конструкції — щоб не смущать цнотливого читача.Ці шрифти я робив як складову бренду «Дія», комплексною розробкою якого займається Fedoriv Agency. Працював у тісній взаємодії з їхнім шеф-дизайнером Віталієм Перфільєвим, котрий опікувався цим проєктом. Починали, як звичайно:Iз переписки з ВіталіємVitalii Parfiliev– тут яка справами розробляємо дизайн систему для українського уряду — всі питання які у тебе можуть виникнути до держави / уряду — все буде вирішуватися через смартфон. Будь-які довідки / папірці — вся бюрократія буде оцифрована і виведена в один державний органі буде як додаток і веб версіяпо суті робимо цифровий бренд нашої державидля цього нам потрібна своя система шрифтів як ти розумієшце частина бренд-айдентики держави — буде працювати на рівні і разом з прапором, гербом і національними кольорамиале це не український шрифт в прямому розумінні, а гарнітура сучасна і дуже орієнтована на екрани; екрани і інтерфейси — первинніотаке от, якщо короткошо скажеш? ти в ділі?Dmitry Rastvortsev– так, в ділі…Dmitry Rastvortsev– коротше, в результаті шрифт повинен подобатися і нормально працювать на пристроях. вірно?Vitalii Parfiliev– тут так — шрифт повинен подобатись ВСІМі це ось саме *проблемне)Dmitry Rastvortsev– ми можемо закинути красоти в альтернейтиVitalii Parfiliev– він повинен бути формальним, цифровим, але не безхарактернимщо б не футура але як футураDmitry Rastvortsev– а по дефолту — щось нейтральнеVitalii Parfiliev– типу тогону ось так але з характеромщо б його не можна було сплутатиDmitry Rastvortsev– ближче до футури думаєш?Vitalii Parfiliev– про Футуру — це як типовий шрифт для типу сучасної айдентики але без характеруDmitry Rastvortsev– окну ще ж ГельветикаРоботоVitalii Parfiliev– так такDmitry Rastvortsev– потім отой еплівськийVitalii Parfiliev– футура чогось перша на думку спала)))Dmitry Rastvortsev– Сан-Франциско!ДінVitalii Parfiliev– ось як санфрансиско епловий — такформальний, але характерний і точно з приналежністющо б воно було “рідне” і зрозуміле, але з характерома ще задача, але по-моєму дуже цікаваDmitry Rastvortsev– скільки накреслень?Vitalii Parfiliev– ось це поки що не зрозумілоале їх повинно бути достатньо для наших задачDmitry Rastvortsev– дообре)…Dmitry Rastvortsev– Може зробити Аріал?Vitalii Parfiliev– поясниDmitry Rastvortsev– я згадую історію як Шпікерман робив редизайн Дойчебана (німецької залізниці)ага. ну коротше в Дойчебані всі документі раніше набиралися АріаломШпікерман (шрифтовик) — придумав свій шрифт АЛЕале він зробив так, що символи нового шрифта відповідали метрикам Аріалуі в підсумку всі бланки (а їх було *добіса) при заміні шрифту — НЕ попливли, не довелося переверстуватьсамі ходові для документів — Аріал і Таймза ми можем зробити свої Аріал і Таймз!)Vitalii Parfiliev– а тут *нічогісінько немає щоб зберігатиDmitry Rastvortsev– немає?так а бланки?Vitalii Parfiliev– вони цифрові жі матимуть інший форматце буде як система чекпоінтівDmitry Rastvortsev– чекпоінт — це що?Vitalii Parfiliev– пальцем в галочки потицяв, окей натиснув — готовоDmitry Rastvortsev– а! зрозумів!Vitalii Parfiliev– я всю інфу по проекту пов’язану з дизайном зберу і дам тобі.шрифт у наборі можна тестувати на текстах з Урядового порталу.Dmitry Rastvortsev– ока я — зі свого боку помоніторю шо там є в мережі по цій темідо зв’язку!Із брифу:Вимоги до дизайн-системинадійне джерело інформаціїлегко читати і розумітилегко використовуватидоступно для всіхдоступно на будь-якому пристроїПринципипотреби користувачадоступністьпростотациклічністькоопераціяцілісністьcервісний підхідДосвід інших країнСША, Велика Британія, Данія, Нова Зеландія, Південна Корея.Ознайомивсь з брифом, подивився аналоги. Ясної моделі результату роботи над шрифтами пока що немає. Треба трохи подумать. Вийшов, закурив. Тихо сам з собою я веду беседу:Iз розмови з альтер егом (відтворено по пам’яті)Dmitry Rastvortsev Æ– Треба братись за роботу, часікі-то тікають.Dmitry Rastvortsev– Та да. Тільки з чого почати?Dmitry Rastvortsev Æ– Шо ми знаєм наразі?Dmitry Rastvortsev– Є загальні обриси, аналоги. Кількість накреслень наразі невідома, який вигляд матиме шрифт у макеті незрозуміло, бо макетів ще нема.Dmitry Rastvortsev Æ– На що можна опертись щоб почати роботу?Dmitry Rastvortsev– Якщо припустити, що розробники не винайдуть велосипед– на сайті буде основний текст, розбитий підзаголовками. Шрифт підзаголовків можуть відрізнятись шрифта від основного тексту, а може не відрізнятись. Думаю, варто почати зі шрифту для основного тексту — він точно пригодиться.Dmitry Rastvortsev Æ– Уже шото! Яким має бути шрифт основного тексту в даному випадку?Dmitry Rastvortsev– Приблизні орієнтири ми проговорили з Віталієм. Нейтральний шрифт, що працює у дрібному кеглі.Dmitry Rastvortsev Æ– Чому нейтральні?Dmitry Rastvortsev– Читач повинен фіксуватися на сенсі сказаного, а не втикать в цяцьки.Dmitry Rastvortsev Æ– Що значить нейтральні?Dmitry Rastvortsev– “read most”Dmitry Rastvortsev Æ– А повна відповідь? Мені ж потім текст писать)Dmitry Rastvortsev– Якось видатна шрифтова дизайнерка і типографиня Зузана Лічко справедливо зауважила: people read best what they read most(люди те читають краще, шо читають чаще).Dmitry Rastvortsev Æ– А що люди читають чаще?Dmitry Rastvortsev– Аріал і ГельветикуDmitry Rastvortsev Æ– Це точно?Dmitry Rastvortsev– Думаю, да. Ось нагуглив:Arial vs. Helvetica15 Best Web Safe FontsTop 20 Most Popular Fonts Of All TimeDmitry Rastvortsev Æ– Ну ок, якшо за референси взяти Аріал / Гельветику — які особливості, відмінності будуть у нашого шрифта?Dmitry Rastvortsev– Аріал/Гельветика — шрифти широкого спектру застосування, а наша задача — з вужчим профілем. Шрифт працюватиме у дрібному кеглі — то ж усі значимі деталі шрифта повинні бути помітними і у невеликому масштабі.А раз так — характеристики такі:невисокий контраст (невелика різниця товщин горизонталей і вертикалей)великий зріст рядковихвеличéнька апертура (ступінь відкритості знаків)достатня відстань між буквами у слові, щоб літери не злипалисяможливо, трохи ширші пропорції знаківнейтральні формиНу і ось нагуглив — у статті як обрати шрифт для основного тексту люди кажуть практично те ж саме: Selecting Body Text.Dmitry Rastvortsev Æ– Але люди нічого не кажуть, що це обов’язково повинен бути шрифт БЕЗ засічок.Dmitry Rastvortsev– Останній абзац! Контекст! Люди кажуть, що треба брати до уваги й тематику оповіді, про що йдеться у тексті. e-Ukraine — електронна Україна. Електронна! Плуг <serif>, але plug <sans serif>!!!І Віталій з Федоріва схилявся до без бесічок.І у брифі — ПРОСТОТА! Надіюсь, ти погодишся, що шрифт БЕЗ засічок простіший за шрифт З засічками.Dmitry Rastvortsev Æ– Ну якщо порахувать кількість точок на контурі — безперечно, простіший)Штош, ви переконали, містер Фікс!Dmitry Rastvortsev– Не бажаєте посолить, Містер Фікс?))Dmitry Rastvortsev Æ– Пожалуй, да)І картинки не забудь зробить. Ще ж текст писать. А текст з картинками сприймається краще ж.Повертаюсь за комп, роблю картинки уявному другу:Стереотипна відповідність типографії контекстові // Зліва: «Воли на оранці». Художник Світославський, 1892 / шрифт з засічками // Справа: інтерфейс комп’ютера / шрифт без засічок.Порівняння кількості точок на контурі букви n розповсюджених шрифтів. Зліва шрифт з засічками Times New Roman, справа шрифт без засічок Arial.Накидую звичайне (Regular) накреслення, показую уявному другу.Перша версія e-Ukraine RegularПерша версія e-Ukraine Regular в наборіIз розмови з альтер егом (відтворено по пам’яті)Dmitry Rastvortsev Æ– Так це ж Аріал! 1:1Dmitry Rastvortsev– Впевнений?Dmitry Rastvortsev Æ (дивиться уважно)– …Ну, може не 1:1…А! Це — Гельветика!Dmitry Rastvortsev– Впевнений?Dmitry Rastvortsev Æ (йде до компютера, порівнює знаки)– …Ну, може не 1:1…Dmitry Rastvortsev– Маю тебе розчарувати: шрифт e-Ukraine менше схожий на Аріал чи Гельветику, аніж Аріал схожий на Гельветику.Dmitry Rastvortsev Æ– Шото сложно ти виразивсь. А то, про шо ми балакали: спеціально для дрібного тексту — контраст, апертура — як тут отражено?Dmitry Rastvortsev– Картинку намалював:Характеристики шрифта eUkraine у порівнянні з іншими розповсюдженими шрифтамиDmitry Rastvortsev Æ– Я в чертежах не понімаю…А в Миріада апертура побольше!Dmitry Rastvortsev– Підбішує мене шото МиріадDmitry Rastvortsev Æ– Давно?Dmitry Rastvortsev– Та як тільки він вийшов — то вроді нічо був: купа накреслень, яка-не-яка кирилиця. А зараз…Dmitry Rastvortsev Æ– Прям кушать не можеш?)Dmitry Rastvortsev– Кушать могу)До речі, наша К схожа на кириличну з Миріаду!Dmitry Rastvortsev Æ– Вéрхом! А низом — це скоріше АкциденцDmitry Rastvortsev– Ну я це я так добавляв українські ноткиDmitry Rastvortsev Æ– Хрущі над вишнями гудуть?Dmitry Rastvortsev– але ж гудуть тихенько?Dmitry Rastvortsev Æ– Побачим, що скаже Віталій.Отеті КЖ пока шо — сама потенційно небезпечна/конфліктна ділянкаDmitry Rastvortsev– Ну це ж не в камні висічено. Якщо що — перероблюDmitry Rastvortsev Æ– Та даЯкшо кушать можеш — чайник постав, а то уже шото їсти хочеться.І можеш відправляти Віталію!)Iз переписки з ВіталіємVitalii Parfiliev– Буду дивитисяВідпишуся відразу як зрозумію що відповісти)Dmitry Rastvortsev– добреформи букв — нейтральніале українськість я передав формами К Ж Ятам відсили до Хоменка, Нарбута, українського шрифтарствахотілося б залишити в основному сеті к ж з виносами))Vitalii Parfiliev– покрутив літери, напрямок класнийпомітив що круглі літери виглядають ширше ніж пряміале в круглих а — меншеце мені здається допоможе з верхньої діагоналлю букви квона там гостра сильно і збиває рядокпропоную використати логіку як в букві ам’які заходи діагональних штрихинемає різких зламівVitalii Parfiliev– нам потрібно розуміти, що будуть бодітекстовим шрифтом, а що декоративнимдекоративним я називаю більш характерні символи для того, щоб можна було робити типу логотипи різних минестерстваакцидентний такий варіант для назвПо ідеї тут не шрифт, а цілу сім’ю таки требаDmitry Rastvortsev– Чорнить — поправимо, але така форма К протиприроднаК — сама потворна буква Аріала. Не було б її — ніхто б від цього шрифту не плювавсяVitalii Parfiliev– ахахахахая про те, що у неї плавні вусики!я повністю з тобою згоден про потворність пропорційDmitry Rastvortsev– гак у — бентежить? сильно кручений?Vitalii Parfiliev, [24.07.19 21:51]– Ні! У малої аось це ось мені не туди і не сюдиі не закритий і не відкритовоно мені вузькою здається через цепо відношенню до інших круглим символівDmitry Rastvortsev– Так, можна трохи меншеа що з накресленнями?Vitalii Parfiliev– Робимо точно регуляр, точно болд, точно акцидентний потрібена кинь мені пдфку з різними кеглями набір боді, шоб багато буквVitalii Parfiliev– Я гіпертрофовано намалював — для пояснення ідеї пластики штриха:Dmitry Rastvortsev– взяв конструкцію як у шрифті Хоменкоале якщо точно повторить виходить якийсь німецький хрест(:Пробуємо з Віталієм різні варіанти списоломної К, рихтуємо інші букви, перекидаємо альтернейти з одного сету в інший, дивимся як вигляда текст в різних кеглях. Хлопці продовжують тестувати Regular, я сідаю за жирне (Bold) накреслення.В якийсь момент Віталій повертається з гарною звісткою:Iз переписки з ВіталіємVitalii Parfiliev– дебати були але я переконав (твоя добірка українських шрифтів рулить))))ось це — точно ні, а остача — норм.Vitalii Parfiliev– що у тебе там? є зрушення?Dmitry Rastvortsev– чудово!так, ось архів, там кілька товщинвід регуляра (500) до болда (1000)проміжні товщини позначені цифрами з кроком 50виберіть плз яка насиченість підійде для дисплейної (head) щоб писати назви установпоки що там лише кирилицяVitalii Parfiliev– я думаю, що дисплей треба робити з жирності 850але треба пошукати форми для head, щоб відрізнявся від bodyDmitry Rastvortsev– ок!Vitalii Parfiliev– не в тему:я вже третій проект підряд хочу вписати в стиль брашскриптмені здається, що такий метамодерн дуже стильний))):Dmitry Rastvortsev– Скрипт, та ще й КАПСОМ— так, вже скоро буде на пікуVitalii Parfiliev– а мене не розуміють)))кажуть що я *очманівDmitry Rastvortsev– ну виглядає, звісно, *очманутоале в якийсь проєкт впихнути звичайно круто було б…Dmitry Rastvortsev– Привіт!Попробував заголовочний (Head)Шо скажеш? Українські хрущі надто потужно гудуть?Vitalii Parfiliev– ага)воно не дигітальнеі надто автентичневигляда красиво, але мені воно зразу грає “Україна Україна”от У — дуже красива звичайнонавчився ти їх робити))Майстер Услухайможе це жирність така робить напис таким?можливо якщо воно буде з баді-шрифтом однакової товщини, то буде доречніше?Vitalii Parfiliev– Дивлюся на символи окремо — вони *чудовіА разом не в’яжеться поки у мене щосьDmitry Rastvortsev– добре, покручу…ось світлішими спробував:Vitalii Parfiliev– нудно. нє?воно звичайним таким сталоот в основному шрифті є прикол — мовляв “звичайні” букви,але є прикол в характерних символаха тут воно ось очікуваноі У зіпсував))НЕ чіпай Растворцевську У!)))Dmitry Rastvortsev:Vitalii Parfiliev– хм……та ти, виявляється, маньяк!):шрифтороб ТА маньяк))Ти бачив, як Естонія зробила?Вони взагалі дисплей (заголовковий) зробили стенсілом (трафаретним)Dmitry Rastvortsev– раніше не бачив. дивлюсьдемократичененько, заголовки — все малими (рядковими)і лайт (тонке накреслення)болди в шрифті є, а заголовки *набирають лайтомтупо світлий шрифт без *витребеньоктакий собі нормкорVitalii Parfiliev– у британців ось таквони ще зобов’язали від своїх логотипів всіх позбутисякольори установам прописали і все. все просто: герб і шрифт.у нас так не вийде (шкода)Dmitry Rastvortsev– у британців також шрифт нейтральнийале цей шрифт — шрифт англійських дорожніх знаківVitalii Parfiliev– Історія якась єзручна і прийнята людьми навігація перенесена на держсервісикруто, не дивлячись на те, що шрифт без *викрутасівзручно, *присíкатись ні до чого і без вкусовщиниDmitry Rastvortsev– Англійці взяли шрифт англійских дорожніх знаків і використали його для ідентифікації державних послуг та установ, а в Україні такої історії нема: український шрифт дорожніх знаків повторює ще совєцький ГОСТтомуми зробили для боді — шрифт нейтрального малюнка, який не відволікає від суті сказаногоVitalii Parfiliev– Так, і продиктований цифровий середовищемМовляв, з екрану повинен добре працювати в великому масивіDmitry Rastvortsev– а от для крупнокегельних набору (назва установ наприклад)шрифт має властиві Україні літери (КЖУ)Vitalii Parfiliev– Так, все вірно«Робоча уніформа» і «парадний костюм»Dmitry Rastvortsev– да!коротше, добиваю болди (жирні накреслення)завтра пришлю оновлену версіюа якщо захочеться Дисплей підкрутити — підкрутимоVitalii Parfiliev– АгаПлан!…Готуєм презентацію:«Деякі літери шрифту ввібрали традиційні форми, притаманні символам української графічної культури початку XX століття, що частково наслідувала естетику українського бароко. Ці літери використовують для декорування тексту головних повідомлень.»   Dmitry Rastvortsev– да!Можна добавити що «на відміну від геометричних техногенних гротесків, шрифт e-Ukraine одночасно відсилає і до швейцарської школи, і до традицій старих гротесків, що додає набору людяності. А посередництвом шрифта — і людяності всьому сервісу.»Vitalii Parfiliev:Узгодили з Віталієм стилістичні сети, я домалював світлі накреслення. Врешті отримали шрифтову сім’ю з 6-ти накреслень для набору суцільного тексту (body-text), 6-ти декоративних накреслень (Head) і одного окремо виділеного декоративного накреслення для набору назв установ (Name):Накреслення шрифта e-Ukraine для набору суцільного текстуНакреслення шрифта e-Ukraine Head для набору заголовківНакреслення шрифта e-Ukraine Head NAME для набору назвТекстовий і декоративний шрифти відрізняються формами деяких букв у налаштуваннях по замовчуванні.Відмінні літери текстових та декоративних накреслень шрифта e-UkraineШрифтом можна набирати тексти на ураїнській, білоруській, російській мовах та на всіх європейських мовах на базі латиниці. Присутні старостильні та табульовані цифри, цифри для набору дробів та індексів, стрілочки, сети з альтернативними варіантами букв, лігатури для типографійно проблемних українських буквосполучень (її ЇЇ ’ї), український амперсанд, чутлива до регістру пунктуація, герб України:Iз переписки з Віталієм (*адаптовано)Vitalii Parfiliev– Все красиво, але як з клавіатури символи вводити?Dmitry Rastvortsev– Стрілочки:<-->-^^-</</>> Vitalii Parfiliev– А символ як поставити?гривню, герб, український амперсандDmitry Rastvortsev– гривня — це “звичайний” символ, у нього є унікод– можна Ctrl+C, Ctrl+V з якогось тексту– або Пуск > Панель іструментів > Стандартні >Таблиця символіві звідтіля знайти, скопіювати і вставити– або з Палітри Гліфів, хто у Адобівському пакеті працюєVitalii Parfiliev– Треба якость спростити життя звичайним користувачамDmitry Rastvortsev– Хм…Можна реалізувати як лігатуру:Людина набирає <тризуб> — і у неї цей текст замінюється на графічний символ тризуб<герб> — герб (тризуб на щиті)Vitalii Parfiliev– гривня — <грн>, а український амперсанд — <та>Dmitry Rastvortsev– ДобреIз розмови з альтер егом (відтворено по пам’яті)Dmitry Rastvortsev Æ– Як справи?Dmitry Rastvortsev– Та, вроді, окШо просили — зробивНових правочок не булоDmitry Rastvortsev Æ– А шо то за котики у вас в чатике?Dmitry Rastvortsev– То у нас з Віталієм така невербальна комунікаціяDmitry Rastvortsev Æ– як проєкт опублікують — як ти розумієш, у коментах почнеться FAQаноє шествіє. Я тут підготував тренувальні бліци. Готовий?Dmitry Rastvortsev– Давай!)Dmitry Rastvortsev Æ– окТи хочеш сказати, що serifs пасують тільки волам на оранці, а sans — тільки комп’ютерам?Dmitry Rastvortsev– Ні). Наявність чи відсутність засічок — неповна характеристика шрифтів. Але ж ти бачив ТЗ.Dmitry Rastvortsev Æ– Тó-то!Чому у стилістичному сеті .07 кирилична Н міняється на латинську N?Dmitry Rastvortsev– У стилістичному сеті .07 кирилична Н замінюється на історичну українську форму (N). Ця форма радше грецька, а не латинська. Власне, як і більшість кириличніх букв: А В Г Е К М О П Р Т…Після Першої світової, як Україна отримала незалежність, така історична форма (N) реанімувалась і почала активно використовуватись у шрифтах українських авторів. Зокрема, у Нарбута, Єрмілова, Страхова, Лісовського.Також є дослідження з висновками, що використання діагонального елементу сприяєтиме кращому розрізненню літер у наборі.Dmitry Rastvortsev Æ– Чому у У такий чудернацький хвостик?Dmitry Rastvortsev– З тієї ж самої причини. Буква У походить від грецького диграфа OY.На наших теренах диграф став лігатурою: її малювали як кружечок (буква О) з галочкою зверху (буква Ѵ). Після реформи Петра I букві знесли несучу стіну, залишивши крапельку. Але люди памятали, частенько згадували.Dmitry Rastvortsev Æ– Бытует распространённое мнение, что кириллическая К должна отличаться от латинской K. Почему вы не следуете этому правилу?Dmitry Rastvortsev– Я не дотримався цього “правила”, тому що ми живемо не в 19-му сторіччі, а в 21-му.У сучасному наборі дуже часто на одній сторінці присутні блоки текстів різними мовами. Українською і англійською, наприклад. Мало того, мультилінгвальний набір може бути в одному реченні і навіть в одному слові. Далеко ходити не треба: “справедливо зауважила: people read best”, “з plug’ами йдуть”. Для доcягнення близького візуального звучання і стилістичної єдності логічно використовувати однакову форму відповідних букв. Зокрема, K.До речі, сучасна грецька K — така сама, як і латинська, і ніхто не вмер. Від форми К, принаймні). А ось K козацьких часів.Dmitry Rastvortsev Æ– Але ж у грецької κ нема щогли як у k.Dmitry Rastvortsev– Так, у греків нема, а ми, думаю, можемо собі дозволити. І для досягнення стилістичної єдності у мультилінгвальному наборі, і зважаючи на історичне підґрунтя. Буква k (а заодно і ж з виносом) в українських шрифтах зустрічалась. Нечасто, але зустрічалась. І виглядала дуже навіть ок, вносячи перепад висот у монотонний “паркан” рівновисоких рядкових. Насправді, ревноНЕвисоких). Чого забувати такий ефективний прийом?До речі, грецькі форми літер останнім часом теж активно дрейфують до латинських. Так шо іще не вечір)Dmitry Rastvortsev Æ– Все рівно k — якось непривично. Як наче перед Заходом преклоняємся. До речі, глянь за вікно — вечірня зіронька встає. Так шо вечір скоро))Dmitry Rastvortsev– Якщо дуже незвично — можна використовувати традиційну форму.У шрифті є кілька альтернейтів: кk.Dmitry Rastvortsev Æ– ОкКрім греків, Нарбута і швейцарської школи — єсть якісь інновації?Dmitry RastvortsevУкраїнський апресанд же!Dmitry Rastvortsev Æ– І шо це за конструкція інженерной роботи?Dmitry Rastvortsev– Англійський (а точніше, латинський) амперсанд ми всі бачили, хоча назва, можливо, знайома не кожному. Цей знак часто зустрічається у західноєвропейських текстах: &. Він передає англійський сполучник and (а точніше, латинський сполучник et), що по-нашому значить та. Наприклад, Romeo & Juliet (Ромео та Джульєта).Пару тисяч років тому це були дві букви (et), що просто стояли поряд. Потім — чи то з міркувань економії рухів при письмі, чи задля естетики, чи все разом — писарі почали їх поєднувати в одне ціле. З плином часу цей знак перекочував зі статусу лігатури в статус окремого знаку.(В якийсь момент був навіть у статусі букви алфавіту).Серед старих літер-солдатів, які не знають слів кохання, що буденно квапляться по роботі, не дозволяючи собі зайвого, оця парочка & в нагляк обіймається і милується у всіх на очах. Серед шеренг літер, які шикуються під лінійку, щоб донести читачу сенс сказаного, особливо не виділяючись з загальної маси, оця парочка солодка парочка & добавляє у текст синкопу, родзинку, секс к сказаному).Dmitry Rastvortsev Æ– Е! Харе травить тюльку! У нас бліци!Dmitry Rastvortsev– ок! Український амерсанд (лігатура та) є відповідником латинському амперсандові & (лігатурі et). Український амерсанд може бути корисним для візуальної стилістичної єдиності у мультилінгвальному наборі:Латинський та український амперсандиDmitry Rastvortsev Æ– Во! коротко і ясно!А що ти мав на увазі коли переіначив Кобзаря: “з <plug>ами”?До чого це все?Dmitry Rastvortsev– Ну, я хотів метафорично відобразити, що шрифт — український і дигітальний. “Хрущі над вишнями гудуть” — це типу з автентичними нотками, а “плугатарі з <plug>ами йдуть” — це верстальник, який вставляє тег <грн> або <герб>.Plug (з англійської ) — в широкому сенсі те, що вставляєтьсяDmitry Rastvortsev Æ– Так воно ж реалізовано як фіча (feature liga).Може краще “співають ідучи фічата”?Або тоді вже “плугатарі з <тегáми> йдуть”?Dmitry Rastvortsev– Якось неоковирно, вроді. У Шевченка — красивіше…Vitalii Parfiliev– Перепрошую, що перериваю поетичний вечірДім, знайшли баги в лайтах!!!Потрібно терміново виправити!Dmitry Rastvortsev– *трясця!(косо інтерпольнулось, а я *недогледів(File > Open Recent > e-Ukraine_053Виправив помилки, відправив Віталію.Наразі — це все) Дякую за увагу!Long Live Free e-Ukraine!і хай діє Дія!Дмитро Растворцев,Вільна УкраїнаDmitry Rastvortsev ÆЕ! А ковичкі!?“ ” → « »і коми як попало стоять! (Позоре мене вєчно)Rayan Riener / джерело від дизайнеру шрифтівТакож ми прдовжували писати про численні пожежі в Нікополі. І також - українська влада проговорилась, що всі літні люди в країні загинуть через китайський вірус. 
Про землю, душі та красу - Інтерв'ю
Про землю, душі та красу - Інтерв'ю
Нікополь 2020-04-24 21:21:32
Про землю, душі та красу - мотиваційне інтерв'ю. Це інтерв'ю NikopolToday публікує мовою оригіналу, без змін та з посиланням на сайт газети "Репортер".Журналіст Олександр Палець взяв інтерв'ю у директора агрофірми «Славутич» Миколи Письменного. Вони говорили про життя, бізнес та любов. О земле, душе и красотеС Николаем Григорьевичем Письменным мы знакомы уже более 30 лет. Я работал в районной газете «Південна зоря» заведующим сельскохозяйственным отделом, а он в те годы руководил Никопольским районом, был, как тогда говорили, первым его лицом. Это человек старой партийной закалки, требовательный в первую очередь к себе. Он любит пьянящий степной запах, чувствует вкус созревшего зерна.Еще в советские времена, когда он был первым секретарем райкома партии, председателем райисполкома, а затем представителем президента в районе, председателем райгосадминистрации, его часто можно было видеть рано утром в поле или на ферме, где в кругу с сельскими тружениками обсуждал повседневные дела. На подъезде к Никополю со стороны Днепра взору каждого путника открывается очень приятная картина – ухоженные поля, чистые обочины, побеленные и подстриженные деревья, ровные полевые дороги… И невольно сам себе восклицаешь: вот это хозяин! Это въезд в Червоногригоровку, где находится агрофирма «Славутич». Вот уже 20 лет ею руководит Николай Письменный. В далекие 2000-е годы – самые тяжелые для сельского хозяйства, он пожертвовал работой государственного служащего и вернулся к роднымистокам – выращивать хлеб.Я сижу в уютном кабинете Николая Григорьевича, и он время от времени, затягиваясь сигаретой, вспоминает:– Когда пошел процесс распаевания земель, многие колхозы распались на мелкие фермерские хозяйства.  Такая же участь ждала и огромный колхоз «Дніпро». И когда в марте 2000 года встал вопрос об избрании нового руководителя хозяйства,  о дроблении колхоза, пошел раздор. Я тогда работал председателем райисполкома. Колхозники обратились ко мне за помощью, просили взять на себя руководство новым предприятием.  Я видел в глазах людей отчаяние, я знал, какие это самоотверженные труженики. Мне стало жалко их, и я, не раздумывая, не посоветовавшисьс семьей, согласился. Я же по профессии агроном, сельский мальчишка из Катериновки, и земледельческие корни каждый раз давали о себе знать,  тянуло работать на земле, а главное – хотелось сделать жизнь селян более стабильной. И вот уже 20 лет стараюсь добром и искренностью служить людям, а они благодарят упорным трудом. За 20 лет все привыкли к порядку.– А как отнеслись к такому выбору ваши друзья? Немногие отказались бы добровольно от должности первого лица в районе.– Знаете,  проходит много времени, пока человек сможет отличить истинных друзей от фальши. Многие поверили в меня, а были и такие, кто, насмехаясь, говорил: «Руководить районом, давать указания – это одно, а быть самому руководителем хозяйства – совсем другое». Но я доказал, что сделал правильный выбор. Честно скажу, что я шел  сюда, практически не осознавая до конца, что это за бизнес – за все, что не сделаешь, отвечать будешь сам, без указаний сверху. «Верхов» уже не было.  Слава Богу, все наладилось, вошло в нормальное русло, работаем, живем, развиваемся, внедряем передовые технологии в производство. А из тех, кто 20 лет назад предлагал себя на должность руководителя хозяйства, сегодня осталось не более трех человек, которые пытались или пытаются что-то сделать на земле. Все остальные так и остались на 20 лет позади, ничего нового не внедрили в земледелие и в развитие своих фермерских хозяйств, работают по старинке. – Николай Григорьевич, сельское хозяйство – это постоянные тревоги, ранние рассветы,  тревога за урожай… – Ну вот вы сами больше 25 лет были связаны с сельским хозяйством, работая в «Південній зорі», и знаете, что сельское хозяйство никогда не было прибыльным. Все зависит от матушки-природы, а в нашем регионе через каждые 2-3 года – засуха, или зима бесснежная с лютым морозом, что приводит к гибели посевов. И сколько бы ты не внес удобрений, какие бы качественные семена не высеял – все, повторюсь, зависит от погоды. Агрохозяйство – это не завод под крышей, не конвейер. Зима, весна, лето, осень – никто не предполагает, чего можно ожидать. Наука, новые технологии, думающие специалисты, грамотные исполнители – без этого никак!– А ведь вы были еще и депутатом областного и районного советов. А это тоже немалая ответственность – проблемы района и округа. Помню, в 2010 году вам доверили возглавлять постоянную комиссию областного совета по вопросам агропромышленного комплекса, землепользования и социального развития села.– Первое, что мне удалось решить, будучи депутатом областного совета, так это, чтобы на каждый район стали выделять средства для беспроцентных займов молодым семьям на приобретение жилья. Новый дом построить, конечно, дорого. Но в селах были дома, которые стоили значительно дешевле, чем квартира в городе. И если дать специалисту 5-6 тысяч в иностранной валюте, то через 3-4 года он их мог вернуть. Это же был не банковский кредит с большими процентами, который затягивал людей в кабалу, а обычная ссуда. Только семьи с Никопольского района получили тогда такого займа на сумму 98 тысяч гривен.Также удалось найти средства из областного бюджета для приобретения зерна аж из Казахстана. Был период, когда своего зерна нам не хватало, хлебопекарни вынуждены были сами завозить зерно из-за границы, что влекло за собой подорожание хлеба. Мы этого не могли допустить, поэтому закупили зерно за бюджетные средства, и таким образом поддержали хлебопеков и все население области. И хлеб не стал дорожать.Еще мы тогда построили водовод на севере района. Населенные пункты девяти сельсоветов получили питьевую воду. Был проложен водопровод к Червоногригоровке от с. Приднепровского и насосной станции Никопольского района.Не подтапливаются сегодня дома в Криничеватом: там проложили дренажную линию. – Помню, как вы с энтузиазмом взялись обновлять в своем «Славутиче» машинно-тракторный парк.– Да, начинали на старой, советской технике – на тракторах «Беларус» и комбайнах «Дон-1500». А весь мир уже обрабатывал землю более современными тракторами и на новейших комбайнах собирал урожай. Поэтому потихоньку мы начали прикупать импортную технику. Начали с одного трактора «Джон Дир», а сегодня имеем таких «Джон Диров» семь единиц. Лучшим механизаторам вручил ключи от новеньких тракторов этой фирмы. Я теперь не переживаю за здоровье своих механизаторов  – в каждой кабине кондиционер, и когда во время жатвы на градуснике плюс 40, в кабине комбайнов и тракторов прохладно и комфортно. Теперь механизаторы не трясутся всю смену в кабине трактора, а чувствуют себя, как будто управляют не огромной махиной, а небольшой легковушкой. И технология производства тоже шагнула далеко вперед, и приятно, что за 20 лет сельское хозяйство в Украине,  благодаря современным технологиям в два раза увеличило производство зерна – с 35 млн. тонн до 75 млн. тонн. Наше хозяйство ежегодно стабильно получает 15 тысяч тонн зерна. За эти годы урожайность по хозяйству возросла более чем в полтора раза.  Кукурузы, например, получаем по 120 ц/га на поливных площадях, а можем получать и 150 ц/га.  А на богаре (неорошаемых землях) эта культура дает за 30 ц/га. На суходоле получили 83 ц/га пшеницы, а вообще 50 ц/га для нас – это нормальное явление. Рапса получаем по 24 ц/га. И, как ни странно, но в прошлом году самым рентабельным для нас оказалось просо. Но и здесь парадокс – наши затраты выросли на 30%, и в то же время цены на сельхозпродукцию снизились на 30%.  Как выживать? Неудивительно, что большая часть хозяйственников отказывается от аренды земли: налоги съедают все. Работники знают и осознают, что успех зависит напрямую от соблюдения технологии производства и  высокого качества выполненных работ. Сегодня мы имеем такую мощную технику и новейшие средства защиты растений, о которых раньше приходилось только мечтать.К примеру, если раньше работали 10 тракторов (а это 10 механизаторов), то сейчас 2 трактора (2 человека) за сутки могут обработать 90 га земли. А три итальянских опрыскивателя свободно обрабатывают за день 1000 га посевов. Мечтали ли о таком еще десятилетие назад? Чиновники говорят об иностранных инвестициях, но никто не хочет посмотреть на наш уровень обеспечения инновационными технологиями за счет украинских денег. А причина в отставании по урожайности от запада в одном – количестве осадков. У нас – 250-300 миллиметров в год, у них – 700-800 миллиметров. Сплошное орошение.– Я знаю, что вы очень щепетильно относитесь к севообороту.– Это правда. Подсолнечник у нас не занимает  почетное место, как это можно наблюдать в других хозяйствах. Ведь из-за сиюминутной выгоды можно угробитьпочву, истощить. Поэтому у нас эта культура занимает не более 15% площадей.  Получали по 7-12 ц/га, сейчас урожайность подсолнечника перевалила за 24 ц/га. Но, хочется, конечно, большей. И мы над этим работаем. Считаю, что если в хозяйстве подсолнечник высевается на 30-40% площадей, то в таком хозяйстве нетперспективы, это просто сиюминутная выгода.  Кроме того, постоянно в резерве имеем более 500 га паровых площадей, на 500 га высеваем горох – хороший предшественник под озимые культуры.* * * *Повне інтерв'ю читайте на сайті газети "Репортер" за цим посиланням. Фото Репортер / CityNikopol
Генерал сер Річард Шірреф. Книга
Генерал сер Річард Шірреф. Книга "Війна з Росією" - Рецензія простого читача
Україна 2020-04-28 17:00:13
Генерал сер Річард Шірреф. Книга "Війна з Росією" - Рецензія простого читача. Рецензію NikopolToday передає з посиланням на DeadLand мовою оригіналу.Украиноязычная обложка — моя. Э.А. БлэрВ 2016 году в Европе наделал много шума роман британского генерала сэра Ричарда Ширрефа (general sir Richard Shirreff) "Война с Россией". Sunday Times наградил этот апокалиптический роман о возможной Третьей мировой войне титулом бестселлер. А американский генерал W.K.Clark, бывший главнокомандующий силами НАТО в Европе, написал, что это предупреждение только выглядит как фантастика - очень правдоподобно и технически достоверно.На ежегодных зимних книжных ярмарках в Риге, Таллине и Вильнюсе эпохальное произведение бравого английского военачальника было переведено на местные наречия и анонсировалось, как практически предсказание неизбежной войны с Россией в уже наступившем 2017 году. Из свойственного мне чувства нездорового любопытства я прочитал эту книгу на языке оригинала, и несмотря на то, что в конце НАТО, конечно же, побеждает Россию, мысли автора мне неожиданно понравились.На страницах книги британский сэр не только раскрыл свою собственную незатейливую душу, но ещё очень красочно и подробно описал внутреннюю кухню выработки общих стратегических решений в Британии и НАТО. На русский язык она пока ещё не переведена, но скорее всего скоро будет, и потому, полагаю, многим будет любопытна рецензия на неё простого русского читателя.Для начала необходимо остановиться на личности самого автора. Сэр Ричард - четырёхзвёздный британский генерал, что соответствует российскому званию генерал армии - обучался в лучших учебных заведениях Объединённого королевства, включая Оксфорд. Службу начал королевским гусаром в 1976 году. Воевал в Северной Ирландии, Ираке, Афганистане. Имеет боевые награды, в том числе личную благодарность самой Королевы. Считался одним из лучших офицеров Её Величества, сделал блестящую военную карьеру и дослужился до заместителя командующего силами НАТО в Европе. То есть - мужчина образованный, серьёзный и информированный. По крайней мере, так мне казалось до прочтения, однако после того, как я осилил этот коктейль западноевропейского идиотизма и британского цинизма, моё частное мнение об английских генералах сильно ухудшилось, и я стал лучше понимать вечно грустное лицо старушки Елизаветы Второй. А каким оно может быть, если её окружают такие гиганты мысли, как вышеупомянутый генерал? Но обо всём по порядку.Меня всегда учили, что прежде чем ругать, надо обязательно похвалить. И хвалить есть за что. Во-первых, в книге все западные персонажи называют российского президента просто и величественно - The President, без указания имени, фамилии, отчества, и всем понятно, о ком идёт речь. Уважительно и показательно - британец считает президента РФ единственным Президентом в мире. Во-вторых, по замыслу автора в 2017 году Россия обладает целыми дивизиями, укомплектованными танками "Армата", и эскадрильями новейших Т-50. Вобщем, грубо льстит. А из всех видов лести грубая - моя самая любимая. Ну и в-третьих, очень понравился здоровый цинизм автора по отношению к Евросоюзу вообще и к восточно-европейским союзникам НАТО - в частности. Именно он и удержал меня до конца повествования о том, как русские последовательно вторгаются сначала на Украину, потом в Прибалтику, и только решимость американского президента да личная храбрость одного британского капитана, возглавившего латышских "лесных братьев", спасли мир от Третьей мировой и разрушили преступный замысел Сами Знаете Кого (нет, не Волан де Морта). А вот дальше пойдёт сплошной идиотизм.Действие начинается в мае 2017 года. Русский суперагент Вронский с подельницей Анной - ну вот опять не угадали! - не Карениной, а вовсе Брежневой - обманом похищают четвёрку наивных американских советников, обучавших в Харькове украинских вояк обращению с американским антиартиллерийским радаром. Британец явно читал в детстве Толстого, но видно - как-то плохо, и что-то с фамилиями напутал. Американское правительство, не желая конфронтации, поднимает в небо Украины свои F-16 для прикрытия оставшихся мирных американских советников от подлых русских агентов, которые совращают американцев дармовой выпивкой, экзотическим блюдом "holubtsi", и длинноногими блондинками. Как американские самолёты должны были уберечь американских советников от соблазнительных шпионок, автор и сам не понял, следствием чего стало уничтожение двух истребителей США российскими самолётами-невидимками Т-50. Правда, американцам удалось таки один русский истребитель сбить, но положение это не спасло, и весь западный контингент галопом покинул Украину, чего, собственно, и добивался великий и ужасный Владимир Владимирович.На заседании своего совета российский президент заслушивает доклады своих подчинённых и даёт два указания. Первое - усилить бомбардировки и ракетные удары по гражданским объектам Сирии, чтобы увеличить поток беженцев в ЕС. Да да, так вот прямым текстом - усилить удары по гражданским объектам! Второе - начальнику ФСБ Меркулову Лаврентию, ну естественно - Павловичу, устроить в Донецке провокацию и сорвать, наконец, те самые Минские договорённости, так дословно, аккуратно и скрупулёзно соблюдаемые Украинской стороной, что не подкопаешься. Министры с похоронными лицами докладывают, что разорванная в клочья западными санкциями российская экономика находится на последнем издыхании, бюджет 2017 года, свёрстанный по цене 100(!) долларов за бочку, трещит из-за низких цен на нефть, лишившийся всех западных ценностей средний класс - бузит, вследствие чего рейтинг Президента стал трагически падать. Естественно, все согласились с утверждением, что спасти его (рейтинг) может только война.Лаврентий Павлович обстреливает донецкую школу ракетами "Смерч", убивает детей . Россия тут же обвиняет в этом жутком преступлении белую и пушистую, прозападную, демократическую (там в тексте ещё были эпитеты, но я уже устал) Украину и вторгается в неё, бедную. Весь мир знает, что в Донецке и Луганске сепаратисты сами себя обстреливают уже третий год кряду, так в тексте утверждают американцы. Они вообще со своих спутников всё видят,и их аналитики из ЦРУ всё знают. Только ничего никому не показывают и не рассказывают ибо - государственная тайна. К тому же Украина не в НАТО, потому всем очень жаль и не более.Русские занимают несчастную Украину примерно за неделю, и на том её история заканчивается. Ещё вчера сильнейшая на континенте украинская армия бесславно погибает под гусеницами "Армат" на горящих улицах стёртого с лица Земли Мариуполя. Так это показывает ВВС. И что удивляет - автор совсем не переживает за судьбу проевропейских украинцев и эпических сцен рубки бурятов с киборгами тоже не рисует. Словом - ну померла и померла.Кремль, воодушевлённый столь лёгкой победой и полной апатией Запада, решает, что если такая удача прёт, надо ещё что-нибудь захватить, например - Прибалтику. Ну, чтобы два раза войско не гонять. Уже засветившийся Вронский с всё той же Анной устраивают провокацию на майской демонстрации в Риге. Оказывается, под воздействием российской пропаганды всем довольное русское население свободной и демократической Латвии вдруг решило выйти на митинг против властей, давших этим неблагодарным такую сытую и благополучную жизнь.Я было подумал, что британский автор просто не в курсе национального вопроса в Прибалтике, ан нет - в курсе. Он с детской непосредственностью пишет: "Tак называемые неграждане отказались от гражданства Латвии потому, что не захотели сдать тест на гражданство из принципиальных соображений. Несмотря на то, что после ухода советских войск в 1994 году они продолжают оставаться глубоко недовольным меньшинством, большинство неграждан приняло status quo и счастливо наслаждается "западным" образом жизни в Латвии. Однако после вторжения в Крым и Украину (любопытно - тут их автор разделил) поток искажённой информации из российских СМИ о дискриминации при трудоустройстве по языковом признаку заставил их думать, что они нуждаются в российском протекторате".Вот вам внутренний мир британского лорда во всей красе – оказывается, русские сами! отказались от гражданских прав, но они всё равно довольны западным образом жизни (ибо все просто обязаны быть им довольны), а во всём виновата российская "propaganda".И дальше автор практически пошагово перенёс киевский "майдан" на улицы Риги. Да так дословно и точно, что закралось вполне обоснованное подозрение в личной причастности британского генерала к украинским событиям.Итак, в Ригу для массовости автобусами свозятся русские со всей Латвии. Перед митингом неизвестные убивают двух русских активистов, причём подозрение падает на латвийских нацистов-патриотов. Во время митинга специально подготовленные русскими спецслужбами местные активисты из “Russkiy Narodov Zashchita Sila” (Russian Peoples’ Protection Force—or RNZS) устраивают беспорядки, потасовки с полицией и драки с латышскими нацистами - потомками латышей из немецких батальонов ваффен-сс. Последних, кстати, нанял вездесущий русский агент Вронский. И под занавес на сцену выходят снайперы из ФСБ и убивают несколько русских девушек из винтовок "Vintorez". Это своими глазами лично видит британский капитан, приглашённый латышским бюро по защите конституции для усиления местной полиции. И весь это кошмар в прямом эфире транслирует Russia Today, журналисты которого точно знали где, когда и кого убьют. В Риге начинается хаос.Латвия подвергается беспрецедентной русской кибер-атаке, которая парализует абсолютно все электронные устройства от военных радаров до бытовых холодильников. Русские кибер-атаки уже давно в тренде, и по замыслу автора русские хакеры практически всемогущи, только в конце войны немножко слажают. Рига объявляет мобилизацию и безуспешно обращается в НАТО за помощью. Кроме дипломатической обеспокоенности и посылки нескольких американских F-16 Латвия не получает больше ничего, даром что в НАТО. Опьянённые своей безнаказанностью русские вторгаются во всю Прибалтику оптом и за двое суток берут под её контроль. Американские самолёты уже второй раз в этом повествовании дают дёру, сбивая пару русских Су-25, бомбивших авиабазу под Ригой.Автор, конечно, утверждает, что, мол - обученные британцами латыши сражались как львы, и свободная Латвия стала костью в горле российских войск. Но потом указывает, что по его мнению Псковская дивизия ВДВ, усиленная спецназом, потеряет 40 человек убитыми, 200 ранеными. Словом, всё как-то неубедительно. Одна дивизия ВДВ за пару суток разделывает под орех натовскую армию, которую готовили к войне почти 20 лет!А вот гордые британцы не бегут. Они получают приказ снять на камеру доказательства русского вторжения, а то на Украине ничего снять так и не удалось, и по этой причине русским таки всё сошло с рук. Русские там использовали своё секретное оружие "maskirovka". В боестолкновение вступать было строго запрещено - Британия и Россия не находились в состоянии войны. Это был личный приказ британского премьер-министра. Но английские генералы за спиной главы государства начали вести свою игру и послали к берегам пару минных тральщиков (один свой, другой - немецкий), на которых британские военные должны были эвакуироваться из Латвии.А в Латвии по замыслу автора в первый же день агрессии вспыхнула партизанская война. По всей стране были заранее сделаны схроны с едой, амуницией, оружием и средствами связи. Вобщем, злых русских ждали давно, а они всё не приходили. Латыши даже беспокоится стали - не случилось ли чего? Земля горит под ногами оккупантов. Британский офицер делает все необходимые снимки и идёт в точку эвакуации. Но прямо на его глазах русские "сушки" топят оба натовских судна, и солдаты королевы решают, что теперь они практически Рембо, и из стингеров сбивают несколько русских вертолётов. Причём пару последних - прямо на глазах самого Путина, что безусловно должно было его унизить в глазах русских.Российский президент прибыл в Латвию для организации референдума по присоединению Прибалтики, предварив свой прилёт цитатой, приписываемой самому Сталину: «неважно, как голосуют, важно, кто считает». Автор таким непрозрачным образом намекал на Крым, мол - там всё не так однозначно...Придуманная британским генералом сцена прилюдного унижения российского президента заслуживает отдельного психиатрического исследования. Англосаксы его так нежно ненавидят и так открыто боятся, что не имея возможности с ним разделаться в жизни, пытаются его унизить хотя бы в своих книжных фантазиях. Производные от слова унижение "humiliation", применительно к Путину прозвучали в тексте более 20 раз! Это клиника, психиатрическая.А что НАТО? А он безмолвствует, потонув в бесконечных дебатах и согласованиях. Греция, Венгрия и Германия не желают воевать с Россией, хорошо помня, чем это обычно заканчивается. И понять их можно. А греки вообще заявили о каком-то религиозном православном союзе с Москвой.А что США? Американская президентша (хм... как же им хотелось мадам Клинтон в президентском кресле увидеть) занимает взвешенную и в то же время твёрдую позицию - русских надо остановить. Но без поддержки союзников сделать это не решается. И вообще - она за мир во всём мире.А что союзники? А те юлят до последнего, лишь бы не идти на войну. Даже Британский премьер оказался полной тряпкой и после уничтожения английского корабля приказал послать остатки британского флота к берегам Прибалтики. Причём корабли посланы исключительно для устрашения, без какого-то злого умысла воевать с русскими.Эскадру возглавил авианосец Queen Elizabeth, у коего не было боевых самолётов, ибо американцы свой F-35 никак не могут довести до ума. Да и сама эскадра после бюджетных обрезаний 2010 года своим составом могла напугать только впечатлительных барышень. Естественно, русская подлодка Kilo в лучших традициях второй мировой на перископной глубине тремя торпедами отправила на дно гордость британского флота - Queen Elizabeth. После такого злодеяния (atrocity) премьера сменили и наконец-то решили дать русским между ног (NATO response was to kick the Russians hard between the legs in Kaliningrad) - ударить по Калининграду. По замыслу британца сбивать русские самолёты - подвиг и законное право цивилизованного мира, а вот получить плюху в ответ - страшное злодеяние.Тут следует сделать ещё одно медицинское наблюдение. Британский адмирал на страницах своего опуса демонстрирует прямо-таки маниакальное желание дать какому-нибудь русскому по фаберже. Причём это желание он вкладывает даже в разговор двух натовских адмиралов! Они что - правда так разговаривают? Автору, конечно, виднее - он же как-никак тоже натовский генерал. Описываемые им диалоги британских высших офицеров просто поражают изысканностью. Например, один адмирал говорит новому британскому премьеру: Fucking bollocks, Prime Minister,” he growled. “The shagging war’s not over till the general says it is and this fucking general is not saying that. No fucking way”. Сплошной "fuck", даже переводить не хочу. И главное они же все сплошь джентльмены, оксфорды заканчивали. Представляете как у Королевы уши вянут, когда она общается с этими... жентельменами?Ну, как вы понимаете, после массового потопления натовских судов, уничтожения самолётов, гибели более тысячи натовских военнослужащих, страны альянса через месяц после начала русского вторжения подписывается под пресловутым пятым пунктом северо-атлантического договора. Американская президентша всех колеблющихся европейцев дожала. И тут хочется сделать реверанс реализму британца.Он так и пишет - если бы Путин не слетел с катушек и не потопил столько военных судов, не посбивал столько самолётов, никакого консенсуса по поводу защиты Прибалтики не было бы. Совет Верховному -когда будет Прибалтику захватывать - не стоит топить натовские корабли. Натовские самолёты сбивать можно, но в очень небольших количествах, и всё будет в ажуре, никто за прибалтов воевать не пойдёт. Все станут сильно озабоченными, да и только.Дальше автор ещё больше наддал реализма и поведал, что несмотря на списочный 3,5 миллионы состав армий альянса, дела очень плохи. Из-за хронического недофинансирования подготовка солдат слабая, склады пусты, логистика - никудышная, а технические службы занимаются каннибализмом - разбирают на запчасти технику, чтобы укомплектовать оставшуюся. Словом, даже при полном консенсусе НАТО способен на очень ограниченную операцию в единственно возможном для этого месте - Калининграде. Потому что это - анклав, и ещё потому, что автор нафантазировал широчайшее партизанское движение в Прибалтике, против которого Россия вынуждена перебросить более 200 тысяч солдат из Калининграда, сделав его полностью беззащитным. Британец вообразил более 50 тысяч восставших прибалтов, к которым присоединились тысячи местных русских! Вот они на 9 мая демонстрации устраивали, а через месяц в "лесные братья" побежали записываться. Если честно, то я немного утомился отправлять британского генерала к психиатру. С другой стороны, автор признаёт, что без всеобщего восстания "лесных братьев" ни о какой военной операции не может быть и речи. Так что фантазия вполне объяснима.Ну дальше, как вы понимаете, всё стало налаживаться. Оказывается, русские хакеры ещё до крымской операции сильно лоханулись, и британцы в 2014 году заразили серверы российского геншатаба вирусом "Rasputin", который маскировался в списках любимых порнографических страниц. Автор так и вещает - "Когда он (русский генерал) зайдёт на свой любимый порно-сайт, его компьютер будет заражён". А что - в британском генштабе так можно? И генералы вместе с полковниками шалят там прямо на рабочих местах? Ну да ладно, автору виднее. И теперь с помощью вируса британцы отключили весь ядерный потенциал русских, а "Искандеры" в Калининграде смогли обезвредить всё те же британские Рембо совместно с латышскими и литовскими "лесными братьями". Так что - НАТО по Калининграду удар нанёс, а вот ядерного ответа не получил. Командующий западной группой российских войск в Калининграде генерал Киркоров (гусары - молчать!) вместе всё с тем же супер-агентом Вронским напились водки и не смогли ничего противопоставить силам НАТО и руководимым британским капитаном литовско-латышским "лесным братьям". Фантазёры.А что Путин? А его автор разбил на вертолёте Ми-8 где-то в Сибири. Британец как-то мутно в конце намекнул, что российского президента предали его собственные соратники. Боже, как же англосаксы об этом мечтают!Вобщем победа, VICTORY. Россия Прибалтику отдала, "Искандеры" из Калининграда вывела и - всё. Вы спросите - а Украина как? А я отвечу - никак. Очевидно за то, что уже третий год нет даже намёка на партизанское антирусское движение в Крыму и на Донбассе, британский генерал её (Украину) мстительно оставил Москве.Ну и напоследок хочется отметить главное - здоровый цинизм британского автора, который сделал это произведение если не интересным, то хотя бы любопытным.Во-первых, в произведении нет ни одного персонажа прибалтийского или украинского политика. Они просто не существуют. И действительно, зачем тратить силы на тех, от которых ничего не зависит? Все решения принимались исключительно в США и РФ.Во-вторых, автор нисколько не сомневается, что в реальных условиях без выдуманных им же десятков тысяч (не меньше) мифических прибалтийских "повстанцев" никто не пойдёт воевать за европейский выбор братьев меньших по ЕС и НАТО. Военная роль США в вопросе обороны Европы от России решающая с точки зрения британского генерала. Даже своё родное Объединённое королевство этот сэр откровенно презирает. А уж весь остальной континент он видит с белым флагом под подушкой и портретом Темнейшего в гостинной.В-третьих, несмотря на огромное бумажное военное преимущество НАТО перед Россией, у блока нет никакого реального решающего превосходства. И максимум на что способен альянс - весьма ограниченная операция где-нибудь в Калининграде. И то - исключительно при полной мобилизации сил всех своих членов!В-четвётых, система принятия решения по пятому пункту соглашения НАТО автором показана как абсолютно неработающая, бессмысленная процедура. Совет НАТО мямлил месяц, пока разродился консенсусом. За это время армады "Армат" готовились бы, скорее всего, к форсированию Ла Манша, ну или - Английского канала, как автор его называет. В тексте пятый пункт (Article Five) британец пихает в практически каждый параграф аж 54 раза. Да и сам пункт никакой надежды никому не даёт.Вот непосредственно сам пятый артикул: Article 5—Article in Washington Treaty of 1949, the founding treaty of NATO, which states that “an armed attack against one or more [NATO member states] in Europe or North America shall be considered an attack against them all” and binds other member states to take “such action as it deems necessary, including the use of armed force, to restore and maintain the security of the North Atlantic area.” Пятый пункт Вашингтонского договора от 1949 года гласит, что вооружённое нападение на одного или нескольких членов альянса должно рассматриваться, как нападение на всех его членов, и это обязывает других членов предпринять такие действия, которые они сочтут необходимыми, включая военные, для восстановления безопасности в регионе северной Атлантики.Нетрудно видеть, что в случае агрессии каждая страна будет принимать те меры, которые сама сочтёт необходимыми для безопасности северной Атлантики. Никаких обязательных мероприятий, мобилизаций или объявления войны - нет. А то вдруг прилетят инопланетяне с хорошим антивирусом и уконтрапупят американцев, наконец-то, а ты им ( зелёным человечкам) после этого войну объявляй? Военные меры включены, но только как опция и исключительно, как крайняя мера.В-пятых, автор - пусть и весьма завуалированно, но признаёт, что пока существует разделённый границами русский народ, он будет всегда представлять опасность для восточноевропейских новообразований.В-шестых, очень позабавила судьба латышской подруги британского капитана, изображавшего из себя супермена в прибалтийских лесах. Автор дал ей почему-то русское имя Марина и латышскую фамилию Крауя (Krauja - Утёс). Она воевала, стреляла и целовала отважного британца. А после победы эта “утёснутая” радостно поплыла со своим интуристом в Британию. Таким образом реализовалась вековая мечта дочери прибалтийского народа - свалить с родины куда подальше, предоставив России практически карт-бланш по новому захвату прибалтийских хуторов и сосен.А теперь моё самоё любимое место в этой книге: “You’ll never have a better friend than a Russian. And I have a number. They’ll give you their last kopek if you need it. They’ll laugh with you, cry with you and drink with you to the end of time. But as a nation . . . as a neighbor . . . they’re horrible.”Такие слова были вложены в уста той самой «утёснутой»: «У вас никогда не будет лучшего друга, чем Русский. А меня было несколько. Они отдадут вам последнюю копейку, если вы будете нуждаться. Они будут смеяться, плакать и пить с вами до конца времён. Но как нация... как сосед... они ужасны».Лучше ведь и не скажешь. Мы, русские, можем быть честными, добрыми, открытыми, верными друзьями. Мы можем отдать последнюю рубаху, если им будет нужна помощь, и на что они сами не способны в принципе. Словом, по отдельности они согласны нас терпеть, если мы будем ангелами. Но даже будучи ангелами, если решимся стать нацией, нас будут бояться и ненавидеть. Вот и вся философия западного человека. Это не лечится, даже пулей в лоб.P.S. Читать или не читать каждый решает сам. Я бы всё же рекомендовал эту новеллу к прочтению в качестве медицинского исследования лабиринтов сумасшествия людей, являющихся элитой западного общества. Все эти лорды и генералы свято верят в своё природное право убивать любого во имя защиты того, что они именуют громким словом СВОБОДА. Причём - чёрт его знает, что они подразумевают под этим определением, и как на их "свободу" покусились жители Афганистана, Ирака или Ливии, войной с которыми британский генерал гордится в практически непрерывном режиме.Автор Ерік Артур
Чому уродженці Білорусі так подобається жити у місті Покров?
Чому уродженці Білорусі так подобається жити у місті Покров?
Нікопольський район 2020-05-26 11:39:13
Екскурсовод міського музею Людмила Карандєй: «Історію не можна забувати - це частина нашого життя». Про це NikopolToday розповідає з посиланням на Виконком міста Покров. Покров багато в чому унікальне місто, де переплелися долі людей не лише з різних куточків України. Прикладом цього може бути історія Людмили Карандєй. Народившись на Гомельщині в Білорусі, пізніше  разом з батьками переїхала в Україну.Відтоді «лани широкополі»  Херсонщини стали не просто новим місцем  проживання. Вона щиро полюбила наш край, нашу солов’їну мову, багатостраждальну історію, ставши українкою - ментально.   Згодом доля привела Людмилу до Покрова. Це було у 1993 році,  молодий педагог працювала заступником директора вечірньої школі. Потім за сімейними обставинами їй довелося повернутися до Херсонської області. Та у 2002 році знову обрала для себе місто гірників. Поступово сюди переїхала її мати з донькою, крім того жінка стала опікуном для двох  осиротілих племінників. Так місто стало для неї по-справжньому своїм, адже тут з нею найрідніші люди. Життя підготувало для Людмили Миколаївни чимало випробувань, та воно ж і навчило мужньо, з усмішкою,  тримати удар, де зброя – доброта, людяність та незламність духу.Професійний шлях Людмили Карандєй також цікавий. Тривалий час викладала  історію у  дев'ятій школі,  з  2014-го  року розпочався новий етап у її трудовій біографії –  почала працювати екскурсоводом міського музею ім. Миколи Занудька.За словами Людмили, робота музею має особливе значення. «Історію не можна забувати - це частина нашого життя. Не важливо героїчна або трагічна, вона не повинна стиратися з пам’яті. Головне завдання музею - розповідати про рідний край, щоб пов’язані з ним долі людей  та історичні події не пішли в небуття, а збереглися в пам’яті нащадків», –  говорить історик.Для неї кожен експонат має свій історичний код і свою душу.  «Якщо дивитися на нього зі сторони, то це просто якась старовинна річ. Але коли ти розповідаєш людям про те, як вона потрапила до музею, які події з нею пов’язані, то експонат наче оживає. В такі моменти цікаво дивитися на реакцію відвідувачів, адже вони наче особисто переживають ці події», –  розповідає жінка про специфіку роботи екскурсовода.А ще завдяки роботі в музеї вона змогла познайомитися з багатьма цікавими людьми як нашого міста, так і України. Серед них журналіст і письменник Руслан Горовий, актриса Ірма Вітовська, професори історії Володимир Цибульский та Ігор Крушинський. Такі зустрічі збагачують її новими знаннями, які залюбки використовує в роботі.Особливо їй подобається розповідати про історію Покрова тим відвідувачам, які приїжджають сюди побачити наші сучасні досягнення.  Саме в музеї гості мають змогу зрозуміти той шлях, який пройшло наше місто від найдавніших часів до сьогодення. Робота екскурсовода не обмежується лише стінами музею. Разом з колегами Людмила Карандєй бере активну участь у житті міста. Зокрема, проводить пішохідно-виїзні та автобусні екскурсії.Незбагнені стежки людської долі. Але за десятки років Покров для Людмили Карандєй став рідним містом, історію якого вона допомагає зберегти для майбутніх поколінь.Фото Прес-служба міського голови
Куди поїхати із Нікополя та Дніпра відпочити всередині області
Куди поїхати із Нікополя та Дніпра відпочити всередині області
Дніпровська область 2020-05-27 07:16:33
Час дізнатись більше про область, де ти живеш. Куди поїхати недалеко від Дніпра та Нікополя на природу? Корисна добірку ідей для поїздок на один день поблизу Дніпра: мальовничі ріки, озера з блакитною водою, неймовірні схили. В усі місця можна потрапити громадським транспортом, велосипедом (деякі) або автомобілем. Карантин не на заваді новим враженням! Якщо немає власного автомобіля, можна орендувати від 400 грн/доба. Про це NikopolToday пише з посиланням на туристичний сайт veterdoit.com. Зупинка 1 / Блакитне озероОзеро знаходиться поблизу села Єлизаветівка, утворене на місці колишнього піщаного кар’єру, який дістався до підземних джерел. Сьогодні озеро вражає своєю чистою та прозорою водою, яка ніколи не замерзає, та притягує око своїм насиченим кольором. Оточене з трьох сторін сосновим лісом, Блакитне озеро є прекрасним місцем для спокійного відпочинку на природі. Зупинитись можна як на базі відпочинку неподалік, так і розбивши намет, адже місць для цього там вдосталь. Останнім часом також активно розвивається інфраструктура навколо озера, тож там вже можна покататись не лише на човнах і квадроциклах, а і на вейкборді.Як доїхати до Блакитного озера з Дніпра:На автомобілі їхати на північний захід по трасі Р52. Або на будь-якому маршрутному таксі, що їде до Кам’янського (Лівий берег), виходити на останній зупинці Єлизаветівки.Зупинка 2 / Фортеця Кодак та козацькі могилиВідома фортеця Кодак була закладена ще у XVII столітті, проте до сьогодні від неї залишились лише кілька валів на березі річки. Поруч вже у XX столітті був закладений гранітний кар’єр, нині затоплений і представлений у вигляді мальовничого озера. Та і це не весь перелік тутешніх цікавих місцин. По дорозі до фортеці, не доїжджаючи до річки Дніпро, можна знайти древнє і закинуте кладовище, яке виникло там імовірно ще за часів Запорізької Січі, та слугувало останнім притулком для багатьох козаків. Деякі з кам’яних хрестів та плит збереглись там і досі.Як доїхати до Кодака з Дніпра:Автомобілем на південь по трасі Н08 повз аеропорт Дніпра. Автобусом №109 від центрального ринку до села Старі Кодаки.Зупинка 3 / Озеро Солоний лиманЩе одна ідея куди поїхати на вихідні поблизу Дніпра – озеро Солоний лиман. Унікальне озеро поблизу села Новотроїцьке, практично ідеально круглої форми з діаметром близько 2 км, та з видовженим острівцем в самісінькому центрі. Але унікальність його не в формі, а в тому, що там сходяться в одному місці прісні, солоні та мінеральні води, крім того там є родовище рідкісних лікувальних грязей. Словом, на такій компактній території зосереджені неймовірно багаті умови для відпочинку. А на маленькому острівці в центрі озера можна зустріти навіть червонокнижні види. Місцина і справді виняткове у своєму роді, не лише за своєю красою, але і за надзвичайно корисним лікувальним потенціалом.Як доїхати до Солоного лиману з Дніпра:Автомобілем на схід близько 50 км по трасі Е50 до села Новотроїцьке.Зупинка 4 / Токівські водоспадиВодоспад на річці Кам’янка – одне з найпривабливіших природніх місць усієї області. Цілий каскад був утворений на виступах червоного, рожевого та сірого граніту, і сьогодні є надзвичайно популярним серед туристів та місцевих жителів. Величні гранітні брили, ніби висічені велетенськими скульпторами, обрамлюють вируючу та неспокійну воду. Водоспад має у висоту всього 6 метрів, а в довжину близько 30. Хоча їхати сюди з Дніпра треба понад 150 км, проте місце однозначно варте до відвідування.Як доїхати до Токівських водоспадів з Дніпра:На автомобілі по криворізькій трасі Н11, а за селом Софіївка на південь по дорозі Т0419. Автобусом їхати до міста Апостолового, а звідти до села Токівське.Зупинка 5 / Самарські плавніПриблизно так і виглядали плавні на Нікопольщині колись / фото reactor.com.uaРозташовані на річці Самара плавні були утворені через підтоплення навколишніх територій цією річкою, внаслідок підняття води у Кременчуцькому водосховищі. Цей неймовірний лабіринт з очерету, невеличких острівців та заток, що постійно змінюють своє розташування, займає площу близько 17 км2 і справляє магічне враження. Пересуватись тут можна лише на каяках чи байдарках, щороку тут влаштовують навіть цілі змагання з орієнтування по цій чарівній місцевості. Поблизу є парк відпочинку «Новоселиця», де можна зупинитись відпочивальникам.Як доїхати до Самарських плавнів з Дніпра:Автомобілем близько 50 км по трасі Е50 до села Новоселівка. Автобусом їхати до Новомосковська, а звідти вже на Новоселівку.Зупинка 6 / Річка Оріль в районі Царичанки та КитайгородаРічка Оріль впадає в Дніпро неподалік від однойменного міста. Проте найбільш мальовничі краєвиди в долині цієї річки можна знайти майже за 100 км вверх за течією, на ділянці між селами Царичанка та Китайгород. Річка відноситься до числа однієї з найчистіших у Дніпропетровській області, має кілька баз відпочинку поблизу Царичанки. Можна сюди приїхати і з наметом. В комплекті з горою Калитва, що знаходиться неподалік, річка Оріль надає всі можливості для спокійного та приємного відпочинку на природі.Як доїхати до Царичанки з Дніпра:Автомобілем близько 90 км на північ по трасі Р52.Зупинка 7 / Вільногірський кар’єр (Наші Мільдіви)Навіщо переплачувати, якщо поруч власні Мальдівські пляжі? / фото uzz.org.uaЦей кар’єр був утворений в середині ХХ століття, і до сьогодні там частково ведуться роботи. Проте окрема його частина відкрита для відпочивальників. Але чим він відрізняється від сотні інших кар’єрів по всій Україні, чому варто приїхати саме сюди? Якщо ви пропишете назву в пошукових системах і відкриєте зображення, то спочатку вирішите, що сталась помилка. Адже ви шукали кар’єр, а не Мальдіви. А проте помилки немає, місцина дійсно відрізняється янгольською красою, білосніжними піщаними дюнами та чистою водою пронизуюче лазурного кольору. Фотографії не передають всього захвату, сюди треба тільки приїхати особисто.Як доїхати до Вільногірська з Дніпра:На авто їхати на схід по трасі Е50 до села Божедарівка, а за ним звернути до Вільногірська. Електричкою Дніпро-П’ятихатки, виходити на станції «104 км».Зупинка 8 / Балка Сажівка (Наша Нова Зеландія)Балка протяжністю близько 2-х кілометрів знаходиться на околицях села Старі Кодаки, де колись була зведена легендарна фортеця Кодак. Їхати від Дніпра зовсім недалеко, та однозначно необхідно, адже види тут просто чарівні. Фотоапарат не зможете випустити з рук, а якщо приїдете сюди на пікнік, то ніколи буде і поїсти, так милуватиметесь. Дехто називає цю місцину дніпровською «Новою Зеландією», і прізвисько це цілком заслужене.Як доїхати до балки Сажівка з Дніпра:Автомобілем на південь по трасі Н08 повз аеропорт Дніпра. Автобусом №109 від центрального ринку до села Старі Кодаки.Мавринський майдан, Дніпропетровська область / фото eco-tv.com.uaТепер Ви знаєте, куди поїхати відпочивати цього літа не витрачаючи зайві кошти на літаки, візи та готелі, й не турбуючись про карантин. Джерело та фото Veter Do It // обкладинка статті Дніпровська міська рада
Найбільш містичні місця країни, які варто відвідати цього літа - карантин не стане на заваді
Найбільш містичні місця країни, які варто відвідати цього літа - карантин не стане на заваді
Україна 2020-05-29 22:01:22
Поки кордони закриті, а міжнародний туризм або виключений або у суворому режимі, що не дозволить розслабитись, варто сісти у своє авто й оглядати власну країну! Із цим топом ти будеш знати де проведеш це літо. Містичні місця твоєї України, які варто відвідати хоч раз цього літа. Про це NikopolToday сповіщає з посиланням на туристичний ресурс Veter Do It. Відкрий Україну із містичного ракурсу та врятуй літо від самоізоляції! / фото Pinterest - coupletraveltheworld.comВ Україні є чимало місць, оповитих цікавими міфами та таємничими легендами. Для прихильників містики та нерозгаданих таємниць, хто шукає явища та місця, які не в змозі пояснити дослідники, ми підготували добірку загадкових місць України. Переконані, що зовсім скоро ви побажаєте побувати в одному з цих місць, де можна відчути на собі подих містичних історій, добряче полоскотавши нерви.Зупинка 1 / Кам’яна могила, Запорізька областьФото з Facebook сторінки заповідника «Кам’яна могила»Це надзвичайно таємниче місце та легендарна пам’ятка культури світового значення знаходиться на правому березі річки молочної, неподалік від села Терпіння Мелітопольського району. Кам’яні могили займаюсь площу понад 3 гектари, а висота кам’яних схилів досягає 12 метрів. На території нараховано близько 3 тисяч каменів, на деяких є унікальні наскельні малюнки – петрогліфи, датовані кам’яним віком. Цікаво, що дослідники ідентифікували зображення як протошумерські письмена, але суперечки про їх походження продовжуються й досі.Величезний та таємничий кам’яний пагорб був культовим місцем для багатьох племен та народів, котрі проживали на території Південної України у різні проміжки часу. Ці місця використовувались у якості храмів для кімерійців, скіфів та сарматів, гунів, половців, печенігів. Кам’яна могила цікава не тільки своєю історією, але й енергетикою. Місцевість навколо випромінює радіохвилі частотою 5 Гц, які було зафіксовано аерофотозйомкою у вигляді кілець. Геофізики називають це явище мантійними каналами та вважають, що воно пов’язане із завихреннями у гравітаційному полі, причиною котрого виступає Сонце та інші планети. Наявність потужного енергетичного поля було підтверджено численними електроприладами. Фото- та відеотехніка інколи сама вмикається та вимикається або зовсім виходить зі строю. Зупинка 2 / Камінне село, Житомирська областьФото Ветер дуетКамінне село являє собою геологічний заказник площею 15 Га, розташований на території Замисловицького лісництва. Розкидане посеред лісу каміння величезних розмірів своїм виглядом нагадує сільські хати. На території села можна знайти каміння схоже на церкву чи на школу, а на одному камені є відбиток ноги, який називають «слідом бога».Вчені по сьогоднішній день не можуть визначити точне походження каменів. По одній з версій камені були принесені льодовиком, котрий рухався зі Скандинавії. Але також можливо, що вони є залишками гір, котрі знаходилися на цій території та були зруйновані внаслідок руху льодовика.Дуже цікаво, що камені не просто розкидані по лісу, а мають певне розташування. Деякі дослідники припускають, що наші предки пересували величезне каміння, але як вони це здійснювали та навіщо, теж поки невідомо. Читайте також як доїхати до Камінного села.Зупинка 3 / Піраміди, Полтавська областьФото з сайту poltava-tour.gov.uaПолтавські піраміди – унікальні споруди, які були збудовані у якості сімейних усипальниць. На території Європи знайдено всього три піраміди: у селах Комендантовка та Березова Рудка Полтавської області, а також ще одна у Римі.Піраміду у селі Комендантовка збудував Олександр Білевич. Побувавши у Єгипті, він був дуже вражений пірамідами, тому по приїзду вирішив створити схожу споруду для своєї сім’ї. Будівництво проходило згідно з усіма правилами, а в матеріали навіть додавали кров тварин, щоб споруда прослужила довше. Майже одразу після закінчення будівництва від хвороби померла дружина Білевича. Пізніше сам Олександр також був похований у піраміді.З приходом до влади більшовиків на початку XX століття останки Білевичів були викинуті, а трохи згодом піраміду розграбували. Лише у наш час Білевичів поховали на місцевому кладовищі. Така ж сама доля чекала і на іншу піраміду. Вона також була дуже схожа на одну з єгипетських пірамід, але після більшовиків від пишного оформлення не залишилося і сліду. Незважаючи ні нащо, спорудам все-таки вдалося вистояти, хоча їх багато разів хотіли зруйнувати. Згідно з легендою, злодій, який вкрав хрест з піраміди Комендантовки, зник без вісті. На жаль усередині пірамід майже нічого не залишилося, але при можливості обов’язково слід погуляти по території, відчути містичну енергетику та зробити колоритні фото.Зупинка 4 / Мавринський майдан, Дніпропетровська областьФото з сайту eco-tv.com.uaЗагадковий земляний комплекс являє собою усічений конус з глибоким котлованом та змієподібними валами навкруги, по 4 з кожної сторони. Знаходиться на околицях села Межиріч неподалік від міста Павлоград. Схожий з висоти пташиного польоту на гігантського павука чи краба комплекс обріс легендами та міфами, тому що вчені досі не мають єдиної думки стосовно походження та призначення цього місця.Згідно з однією з версій, комплекс міг використовуватися у ролі сторожевої вежі та оборонної споруди у часи Запорізької Січі. Інші вчені вважають, що майданом користувалися язичники для проведення ритуалів. Також існує версія, що місце є аналогом англійського Стоунхенджу та могло виступати у якості стародавньої обсерваторії. Мавринським майданом зацікавилися навіть уфологи, які припускають, що до його появлення причетні НЛО, та порівнюють місце з кругами на полі у пустелі Наска. На майдані не затримується вода, навіть після тривалих дощів, а також не ростуть дерева, що ще раз вказує на містичні таємниці цього місця.Зупинка 5 / Оконські джерела, Волинська областьФото з сайту discover.net.uaНа території села Оконськ знаходиться унікальне озеро, яке називають «волинським дивом». На його водній гладі можна побачити два чашоподібних фонтани, які є потужними джерелами карстових вод. Саме озеро неглибоке – всього три метри. Але глибину жерла джерел досі не вдалося визначити. Кожне з джерел настільки потужне, що виштовхує назовні понад 200 літрів води за секунду. Водойма має також і температурну аномалію. Температура води в озері складає 8 градусів та не міняється на протязі року. Тому навіть під час дуже сильних морозів озеро не покривається льодом. Є ще одна загадкова властивість джерела – вода в ньому не піддається газуванню, але залишається свіжою необмежений час. За однією з легенд, воду з Оконських джерел пили козаки із військ Богдана Хмельницького та загону Наливайка. Зупинка 6 / Соледарське озеро, Донецька областьФото з сайту ex3m.com.uaОзеро з’явилось на території однієї з покинутих соляних шахт неподалік від міста Соледар. Водойма має декілька аномальних властивостей, завдяки котрим привертає до себе чималу увагу. По-перше, температура води в озері з глибиною зростає. Якщо на поверхні температура складає близько 20 градусів, то на глибині від 5 метрів підвищується до 35-40 градусів. Приблизна глибина озера складає 100 метрів, але точно встановити цей факт так і не вдалося. На глибині понад 6 метрів вода стає в’язкою, нагадуючи «рідке скло». Подібні властивості значно ускладнюють дослідження дна водоймища. Тільки професійні дайвери можуть ризикнути зануритися у Соледарське озеро, жартівливо називаючи його «озеро з підігрівом».Зупинка 7 / Більське городище, Полтавська областьФото з сайту np.pl.uaБільське городище – відомий археологічний пам’ятник, котрий знаходиться поблизу села Більськ. З 15 лютого 2001 року місце почало охоронятися, а на його території по сьогоднішній день не припиняються археологічні розкопки. Вчені продовжують відкривати нові об’єкти, знаходити предмети культури та мистецтва, які залишилися від стародавніх народів. Вважають, що будівництво городища проходило у період з 8 до 3 століть до нашої ери. Деякі історики впевнені, що на території знаходилася столиця скіфів-гелонів. Першим вченим, який почав серйозне дослідження місць у 1784 році, став Афанасій Шафонський. Йому вдалося точно визначити розміри оборонних споруд та фортець, а також знайти багато предметів зброї, стріли та наконечники.Більське городище складається з трьох поселень, поєднаних між собою кріпосною стіною. Висота деяких укріплень досягає 9 метрів, а площа городища складає 4,4 тисячі Га. Вченим вдалося знайти на території докази існування 20 різних поселень, від яких залишилися останки землянок, храмів, предметів побуту. На території комплексу було знайдено унікальні артефакти, серед яких скіфське золото, жіночі прикраси, каблучка із зображенням колісниці, скляна ємність для парфумів, датована 4 століттям до нашої ери, та багато інших цікавих речей. Розкопки продовжуються, і кожного разу вчені знаходять нові докази існування різних культур на території городища.А раніше ми передавали про топові місця Дніпровської області.Джерело / фото veterdoit.com / або зазначені джерела // обкладинка amp.theatlantic.com
Як Росія помре, - Україна оживе! | вірш без цензури
Як Росія помре, - Україна оживе! | вірш без цензури
Нікополь 2020-06-03 20:44:56
Як Росія помре, - Україна оживе!Ми поглинемо власні земліМи повернемо їх із полонуДочекавшись хаосу із півночіСходу...~ У період Імперської Ночі!Повернеться земля до матусіУ своє культурне затишне лоно.Ми вернемо усе, коли Росіябуде конати із болю...Землі зграбовані і обманутіВи - повернетесь до Матері.Зло Імперії повернеться до себе(кусаючи інших - вкусить себе)!Немов у притчі про блудного,неслухняного сина;як овечка, до зграї культурисвоєї Країни, - Батьківщини...Ми пройшли зло, через всеА Росія - помре та сконаєу муках та відчаю, за все:за злочини, вбивства, брехню…2013
В якій країні ми живемо?! | вірш
В якій країні ми живемо?! | вірш
Нікополь 2020-06-05 20:25:22
В якій країні ми живемо?!О, Боже мій! В якій країні я прокинувсь? Одного ранку...Де б'ють дітей й Старих наших батьків...Кийком забити хочуть Правду! Помиями облили лжі її...І влада - є злочинноє кубло! Міліція шпигує вже за мною... Мільйони українців вже- Повстали! І хочуть лиш одного: Свободи, Правди, і Життя без крові!Вільного Життя!..03. 12. 13.
Пов'язані-зв'язані | поезія про українців
Пов'язані-зв'язані | поезія про українців
Нікополь 2020-06-10 12:03:52
Пов'язані-зв'язаніМи усі пов’язані-зав’язані.Українці, яких серце шитеОдними і тими самими…Нитками долі роду свого.І у нашій культурі - ми -Єдині! Усі красиві...Нам не страшно, ми сила!Коли рАзом! РазОм!!!Буде жити Україна у світідоти, поки цінуємо всіх!Кожного з нас, і Україну,..нас не зламати ворогам!!___Там де впаде краплина, -розіллється цілий Океан.Ніхто ніколи у цій Україніне лишиться сам на сам.3 вересня 2014***Мы все объединены-связаны.Украинская, которых сердце шитоОдними и теми же...Нитями судьбы рода.И в нашей культуре - мы -Едины! Все красивые...Нам не страшно, мы сила!Когда вместе! Вместе!!!Будет жить Украина в миредо тех пор, пока ценим всех!Каждый из нас, и Украина...нас не сломать врагам!!___Там где падает капля, -разольется целый Океан.Никто никогда в этой Украинене останется один на один.
Переважна більшість українців хочуть здолати Росію
Переважна більшість українців хочуть здолати Росію
Україна 2020-06-10 12:35:56
Понад 50% українців вірять у перемогу України над Росією. Про цю мотивуючу статистику NikopolToday пише з посиланням на CityNikopol та uain.press.В Україні 50,5% людей вважають, що в майбутньому Україна переможе Росію. Лише 10% вважають, що в майбутньому РФ переможе нашу державу. Такі дані оприлюднив Київський міжнародний інститут соціології.Водночас на розширене формування цього питання респонденти дали інші відповіді. Зокрема 37% вважають, що Україна переможе над Росією, оскільки РФ відстала країна, а за Україну весь цивілізований світ. Однак 31% обрав варіант, що ми ніколи не переможемо у війні, бо Україна набагато політично та економічно слабша, ніж сусідня держава.Зазначимо, що 55,5% респондентів вважають, що в майбутньому Україна перейде переважно на українську мову. А 29,8% людей думають, що колись російська мова стане другою державною.Всеукраїнське опитування громадської думки проводили з 26 до 30 квітня. Опитали методом інтерв’ю 1 500 респондентів з усіх регіонів України, крім тимчасово окупованих територій окремих районів Донбасу і Криму. Похибка вибірки не перевищує 2,6%.Нагадаємо, що найбільш серйозною проблемою українці вважають війну на Донбасі. Так думає 72,7% респондентів. На другому місці – 69% – опинилася корупція. Третьою за важливістю проблемою українці назвали високу вартість та низьку якість медичних послуг. Ними незадоволені 67,3% респондентів.А як вважаєте Ви? Фото Город Нікополь / uain.press
Війна Росії з Україною: хто переможе?
Війна Росії з Україною: хто переможе?
Україна 2020-06-15 11:45:27
Велика війна між Україною та Росією можлива, якщо це буде потрібно керівництву РФ, виходячи з його внутрішньої політики, або якщо Путін не вважатиме ескалацію конфлікту ризикованою справою з точки зору зовнішньої політики.Велика війна з Росією: невтішний прогноз експерта для України. Цю аналітику NikopolToday публікує з посиланням на 24 канал. Експерт пояснив, за яких умов можлива відкрита війна Росії з Україною / фото YouTubeЯкщо Росія зважиться на відкритий наступ і задіє усю свою військову потугу, в України, судячи з усього, не буде жодних шансів. Це зумовлене тим, що РФ має занадто значну військову перевагу над Україною, пише німецький політолог Андреас Умланд у статті для Focus.І хоч західні держави в разі війни між Росією та Україною будуть активно підтримувати Київ, ні НАТО, ні Європейський союз участі в конфлікті не братимуть, зауважує експерт.Ці організації, судячи з усього, не зможуть запобігти розвалу України. Слід побоюватися того, що до сьогоднішнього дня ще немає навіть адекватних кризових планів на випадок подібної ескалації, хоча її політичний, економічний і соціальний вплив на деякі країни-члени НАТО і Євросоюзу буде досить значним, – прогнозує автор статті.Силуети російських окупантів у світлі вечірнього сонця / фото Зураб КурцікідзеОдним із поштовхів до розгортання військових дій між Україною та РФ може стати провал проекту із будівництва Керченського мосту у протоці, розташованій між Азовським і Чорним морем, припускає Умланд.Кримський проект є надважливим для легітимації путінської системи, тому, якщо Керченський міст не вдасться добудувати, або ж він просто рухне через складні геологічну умови, Путін може прийняти рішення про створення наземного коридору з Росії до Криму, який буде проходити по материковій частині України. Київ на це не погодиться, що і може спровокувати велику війну проти України, метою якої буде захоплення Росією наземного шляху вздовж північного узбережжя Азовського моря до Криму, пояснює аналітик."В результаті військових дій може виникнути велика хвиля біженців з України та інших східноєвропейських держав до Європейського союзу. Можуть з'явитися й інші надрегіональні загрози в області безпеки, про які, схоже, ні в Західній, ні в Східній Європі ніхто серйозно не замислюється", – йдеться у публікації.З огляду на ці прогнози, було б доречним вже сьогодні попередити Росію, уклавши переконливу багатосторонню угоду про взаємодопомогу між державами Центральної та Східної Європи з можливим приєднанням до неготових до співпраці партнерів із Заходу. Новий альянс зможе орієнтуватися на приклад багатостороннього співробітництва в галузі безпеки на Південному Кавказі, зазначає німецький політолог.Такого роду пакт, зрозуміло, може не стати еквівалентом НАТО і Євросоюзу, або їх можливого розширення із залученням України, Грузії і Молдови, однак він був би набагато потужнішим противником для Кремля, ніж країни Центральної та Східної Європи окремо, вважає Умланд.Фото focus.de / обкладинка статті Дніпроград
Мій ЄвроМайдан: як нікополець вижив після кривавої суботи
Мій ЄвроМайдан: як нікополець вижив після кривавої суботи
Нікополь 2020-07-01 03:21:44
Мій Євромайдан - !!! Як я вижив після кривавої Суботи...Згадати все: реальна історія протестів за права людини очами нікопольця.      21-го листопада Кияни зібралися на Майдані через зрив обіцяної Євроінтеграції. Я бачив усе, що розвивалося, з самого кінця. Усе почалося із повідомлення Мустафи Наєма. Який як і я, і мільйони українців, написали злісні повідомлення у соціальних мережах, бо усім нам плюнули у обличчя, хоча декілька років стелили ковдрочку під ніжки і вішали локшину на вуха... Потім прочитав новину у ТСН, тоді новина і почала поширюватися із швідкістю геометричної прогресії...    Вже зранку, я чітко відчував, що почалася Революція в Україні.      У суботу 24-го листопада я запалив сьогодні свічку скорботи... Голодомор - ніде не повторись! Саме тому, я наступного дня пішов на Євромайдан у Нікополі. Малював усю ніч плакати, бо мені не байдуже. Іншого шляху більше нема! Євромайдан - злочинна влада остогидла! Ми подамо приклад усьому світу, який до речі нас підтримав!!! Стало відомо, - у столиці США - Вашингтоні люди почали виходити на захист Українського європейського вибору!!! Мітинги вже відбулися у: Лондоні, Парижі, Варшаві, Стокхольмі, Осло, Кракові, Нью-Йорку, Сеулі, Калькутті, Будапешті, Берліні, у Індії, Італії, Чехії, Данії, завтра буде у Вільнюсі, у Торонто!.. У Львові зібралося 10 тисяч небайдужих людей! Потім вже я не став слідкувати за тими, хто нас підтримує, тому що це вже був увесь Світ!    Це просто неймовірний день був 24-го листопада! Ми зібрали купу підписів! Увечері я підрахував їх, і нарахував приблизно 191 підпис! Наступного дня ми продовжили акцію, збирали підписи і відстоюєвали своє право вибора! Нікополь - повірив у нас! Назбирали більше двохсот підписів усього!     Але півтора мільйони підписей не прийняла влада, де коробки намокли і влада їх викинула. Їм чхати. Це не демократична влада, а авторитарна, яка не рахується з нами. Нас вважають своїми рабами! Що робити? Далі ще цікавіше, бо ми не мали наміру здаватися!    Я вважаю, що Влада програє ще саме тому, що вона не розуміє, що є нові технології, такі як Інтернет. Ми використали російський ВКонтакт і американський Фейсбук, - влада занадто дурна. Я не хочу бачити перед собою владу, яка значно старша за мене. Керувати країною повинна сучасна молодь, яка живе у "сучасному" світі, а не минулими "паняттями", які вже давно заїржавіли, бо світ рухається уперед.     Євромайдан - це українська революція через Інтернет, довела це. Саме тому ми виграємо, бо ми сучасні і розумні... Що доводить, - сила не головне, розум - вирішує усе!   А 25-го числа я вже писав таке: "Усе!!! Ми перемогли на 50%!!! Пан Сікорський від Євросоюзу повідомив, що вони підпишуть Асоціацію з Україною! З кожним Українцем!!! Ми перемогли!!! Євромайдан переміг!!! Світ визнав наш вибір, від Сіднея до Нью-Йорку! Євромайдан - молодці!!! І усі, хто виходив на Майдан - герої!!! Тепер Янукович не відкрутиться! Як не підпише - народ знищить його!!! Європейці - ми - перемогли!"     Та перемога була ще далеко...    В той же день, #google розмістив у себе головною картинкою - українську, до роковин Грушевського. Але я бачу тут більше... Дерево з грушами за парканом. Євромайдан знесе цей паркан, щоб об'єднатися з усіма українцями Європи.     Але - Ми Українці, а не хохли! Євромайдан, дякую вам від усього серця!     Особливо мені сподобався виступ Ірена Карпи зі сцени у Києві, після якого я твердо вирішив поїхати до Києва.    Коли дивився #євромайдан онлайн - люди окупували Верховну Раду. Урядовці тікають через чорний хід, міліціянти стоять за руки у Маріїнському парку, певно фонтанчиком любуються? Журналісти знімають усе прихованою камерою, схованою під зонтом, так як беркути вже не раз ламали їх... Коли молоді втикають у неті, на боротьбу виходять інші - супербабусі і дідусі:3 Соромно...    26-го листопада я писав таке: "Євромайдан - що зараз відбувається? Офіційно об'явлена Ревоюція, та боротьба з Бандитською владою по усій Україні. Чому? На майдані побачили підозрілу автівку, до неї тягнувся беркут. Почалася бійка. Люди боронили машину. Лідери опозиції витягнули людей з авто і побачили купу апаратів для прослуховування, блокноти, схеми, викрадені паспорти людей, та список учасників акції. Влада нахабно слідкує за українцями. Ми живемо у поліцейський державі. Після цього, #евромайдан виголосив прохання до всього Світу, щоб рахунки влади заморозили у всій країні, для українців. Янукович вважає нас бидлом. Та 29 числа на #майдан приїде уся країна, бо час повалити злочинний режим - настав. майдан - люди! Виходьте на площі своїх міст, а хто може - їдьте у Київ, бо у Києві беркут б'є студентів, та викрадає їх у ночі, везе до СІЗО. Це перші політв'язнів цієї акції. Зараз молодих людей допитують, а як допитують в Україні? Звісно - вони зараз знущаються над ними як хочуть! Я вірю, що ви, як і я не потерпите плюндрування Свободи, права та демократії, яка зникне з цієї країни, якщо ми програємо. Це наш останній шанс звільнити нашу країну від паразитів"    А також: "Україна - вже у підручниках історії! Ми на усіх шпальтах газет, на усіх світових радіо і телебачення! Європейці приєдналися до нашого євромайдану, увесь світ приєднався! Ми увійдемо у історію тим, що ми скинули злочинну владу, абсолютно не застосовуючи сили, зброї і брехні... Ми - Революціонери 21-го сторіччя. Ми виходимо на вулиці, кожен українець, на #євромайдан свого міста, співаємо, обiймаємось і об'єднуємось у єдиних демократичних прагненнях, до рівності і прав для усіх! Янукович певно обсирається кожну ніч, разом з маріонеткою Азіровим, та іншими! Янукович, а ви вже чекаєте, що ми прийдемо до Вас? Майдан - це демократичне право українців на революцію. Це любов і добро, проти зла і злочинності, рабства! Ми - приклад для наслідування! Добро - перемагає зло!"   І це: "Євромайдан, так, ще раніше писав - мені більше всіх треба і тіки зараз люди бачать хто насправді любять свою країну! А хтось і досі питає: скільки нам за це платять?!"   26-го вночі - потяг, а завтра - Євромайдан. До речі, там на вокзалi, ще лишилися білети, хоча Нікополь їх швидко розкуповує. Кожен-другий їде у #Київ на #майдан.  Також 26-го листопада була створена Петиція проти Віктора Януховича, його сім'ї, з замороженням рахунків та заборона в'їзду до США і ЄС...   27-го числа, я вже був у Києві! Навкруги дуже багато людей! Вже почали страйкувати численні групи студентів! У небі літали гвинтокрили, які знімали сюжети для Світу. Щоб боротися з холодом, доводилося танцювати, це допомагало найбільше від нього... Усі допомагали один одному і самоорганізувалися. Співали найвідоміші співаки україни... Купа...   28-го листопада: я почав малювати плакат від людей Нікополя. Маленькі львів'яни допомогли мені намалювати плакат про Нікополь! Вони запрошують нікопольців до міста Львов! Спасибі їм, та беркути усе зідради і спалили!!! Майдан не пробачить цього!   Власними силами налагоджували побут, дівчата-волонтери цілий день стояли годуючи людей у палатці. Ці фото зроблені саме у палатці для обігрівання. Дівчата зі: Львову, Тернополя, Франківську і Києва. Чоловік на фото: ветеран ОУН, показав мені книжку, видану у Німеччині, там уся правда про УПА, а не тоталітарна радянська брехня. Сам ветеран наполовину німець і на половину поляк, але вважає себе справжнім українцем. Людина-воїн, навіть у такі роки прибув до Києва. Розповів, що у його Чернівцях міліція перекрила міст-переправу і люди пішли пішки... Я пишаюся своїми співгромадянами-героями. У ці дні, і старі і малі вимагають одного: Свободи для усіх, прав і Незалежності, яку в нас зараз хочуть забрати російські спецслужби... Янукович продав країну і усіх нас разом, як рабів системи. Але ми - не раби! Я - не раб!!!     До речі, доволі гарно вигадав #євромайдан - ставити на високі щаблі людей, які з української діаспори і взагалі заохочувати українців повернутися додому... Гадаю, що вже зараз багато із них повернулися...    Вночі ще більше холоднішає! Тому #євромайдан гріється як може: чаєм, пледами-ковдрами, вогнем... Гріючись, біля бочок, я познайомився із багатьма підлітками з усієї України. Я пишаюся нами усіма, що ми такі і стоїмо один за одного!!!    Але, я приїхав з Києву! У суботу, як стало усім відомо, студенти і діти стояли за руки, до останнього. Я був серед тих ста підлітків, які трималися під натиском беркутів. Ми встали на сходинах, дівчат закликали сховатися за нашими спинами під дахом стели, але багато дівчат було і серед нас, вони плакали в благали беркут не бити нас!    Беркути, а точніше, спецназ Росії, крикнули у мегафон про постанову якогось там суду, і почали бити нас кийками по головам, щоб наші руки розціпилися. Вони удавили нас у стіни, я впав, коли вже встав, то беркут прорвався і почав бити дівчат, які сховалися за нашими спинами. Почали взривати шашки! Почалася паніка... Беркути били усіх, навіть тих хто тікав! Міліція стояла і дивилася! (А "міліція" до речі не знає української, коли до них звертаєшся! Вони з Росії, це російський спецназ в українській формі!)    Люди побігли далі, дівчата зупинялися перед міліцією яка стояла за парканом і дивилася, зі сльозами на очах, говорили: чому ви нас не захистили? Потім дали команду ловити усіх хто з українськими символами, і тут почалося: по Хрещатику бігли сотні дітей, яким підбивали ноги, забивати і та шили по автобусах... Ми побігли у провулки. Буквально по п'ятах за нами бігли беркути! Нам вдалося втекти, але не тут то було! Почали їздити патрулі!!!! Ми з деякі хлопцями сховалися у підвалі! Декілька людей, що не встигли втекти... На них напади і пов'язали. Коли патруль поїхав ми знову побігли, потім сховалися у провулку і сиділи там до світанку, знявши і сховавши усю символіку.    Через декілька годин ми вийшли. Хлопці пішли до інших виживших у парк. Я пішов шукати таксі, щоб доїхати до посольства Німеччини або Польщі, щоб просити про політичний притулок. Бо те, що сталося, найстрашніше у моєму житті... Я ходив дві години по вулицях, усюди міліція і беркути, багато вулиць перекрито! Я підійшов до беркутів і звернувся до них, що сталося, вони відповіли: "ми тєбя нє панімаєм", щоб я йшов звідси... Але я знайшов таксі, і доїхав до посольства Германії, та солдат що там стояв, сказав що нікого немає... Я вирішив тоді їхати додому. Пішов питати людей і пішки дійшов до вокзалу. На вокзалі було багато військових, та я трохи змінив вигляд щоб мене не могли впізнати.     Сидів у залі очікування і чекав. Подзвонив другу поляку, що приїхав на майдан, та мені відповіла зовсім інша людина, якасказала: я нічєго не знаю, нє звоніте сюда... Тут мені подзвонила знайома журналістка, і сказала що буде через 40 хвилин, що забере мене і деяких інших людей щоб ми розсказала що сталося. Знайомі перелякалися, і сказали що не поїдуть... І тут у зал очікування прийшли солдати, я очка: тут бил званок, сєйчас,.."І тут мій телефон дзвонить!!! Я вимикаю! А вони вже причепитися до когось, хто витяг телефон! Вони так 3 людини витягнули, я кожен раз встигав вимикати. Усе це бачилося якимось жахливим сном!!!     А у вокзалі то і діло горланила об'явила: рада прийняла такий то такий то закон що забороняє те і то... Що відбувається?!?! Потім прийшла журналістка, я поїхав з нею. Усі міліціянти у метро доповідали коли бачили мене. Журналістка це також помітила. Діб рвалися до софієвської площі, де авто захищали нас від тисяч тітушок, у спортивних костюмах... Я зустрівся з Русланою і розповів усе. Потім дав інтерв'ю 1+1, виявилося, що біля 200 людей вже розказали, я лише підтвердив те, що ми дійсно нічого не робили і беркут сам бив нас як хотів. Прийшли адвокати і запропонували свою допомогу. Потім я поїхав знову на вокзал. Мене проводили. Сів на потяг... І добре, хоча не міг звикнути очі,.. Я очікував що мене заберуть, так як висвітити дані перевезень дуже легко. Та пощастило, я вдома і розкажу правду усім. Беркутівці - це російський спецназ, перевдягнутий у форму України. Президент продав Україну Путіну і усе тепер керується ним... З Києву вивозять на авто гроші, президент вже тікає з України. Ми - сила, яка переможе!!!    Вже у Нікополі я прочитав що Дуров написав таке:     "Кстати, оборудование ВКонтакте в Киеве, которое было изъято государственными органами Украины летом этого года, так и не было возвращено. Официально чиновники Украины несколько раз меняли причину, по которой они изъяли наши сервера. Неофициально для возврата нам нашего же оборудования украинские чиновники требовали взятку в размере 100 тысяч долларов.    В результате население Украины потеряло быстрый доступ к ВКонтакте, а украинская экономика — миллионы долларов потенциальных инвестиций.    Надеюсь, что текущие гражданские выступления в Киеве приведут к позитивным изменениям. Очевидно, что этот замечательный народ заслуживает более высокого интеллектуального и морального уровня своих правителей."     З прочитаного дуже тішився... після усього, що я пройшов сам, і це був тільки початок.    P.S. Правильно я зробив, що не взяв жодного плакату із собою - усе потім обідрали беркути, як і гранати, шкіру мирних хлопців і дівчат... Тепер я не знаю, що з моїми новими друзями, на колінах яких я спав... Зозираюся вранці у автобуси беркутів я бачив закривавлених людей, що не рухалися... Я не пробачу "владі" і "правоохоронцям" це. Хоча це були і російські "правоохоронці".
Україна отримала від США військову техніку на суму 27 мільйонів доларів
Україна отримала від США військову техніку на суму 27 мільйонів доларів
Україна 2020-07-10 11:50:39
Україна отримала від США протитанкові ракети та допоміжне обладнання Javelin на суму понад 27 мільйонів доларів США, повідомило Міністерство оборони України в середу. Це перша доставка за договором, укладеним наприкінці минулого року.В Україну прибули ракети FGM-148E, які - як підкреслено - є однією з останніх модифікацій протитанкових ракет Javelin. Міністерство оборони пояснило, що ракети знаходяться в Україні з 16 червня.Як додано, наступна партія поставок в результаті минулорічного контракту очікується до України в 2021-2022 роках."Реалізація контракту загальною вартістю понад 36,5 млн. дол. США є важливим кроком (на шляху) розвитку українсько-американського стратегічного співробітництва для підтримки обороноздатності України та відкриває нові перспективи на шляху до виконання Міністерством оборони України прямих закордонних справ (...) домовленостей у галузі озброєнь та військових технологій із країнами-партнерами", - йдеться у повідомленні міністерства.17 червня в посольстві США в Києві повідомили, що офіс оборонної дипломатичної місії отримав військову техніку на суму понад 60 мільйонів доларів, включаючи ракети Javelin, які будуть передані українській стороні.Ракети Javelin вперше прибули зі США в Україну в квітні 2018 року. У жовтні минулого року Державний департамент США схвалив продаж 150 цих ракет в Україну на суму понад 39 мільйонів доларів США. Контракт був укладений у грудні.Портал Hromadske зазначає, що 127-мм снаряди "Джавелін" - це важке озброєння, і згідно Мінських домовленостей щодо конфлікту з проросійськими сепаратистами на Донбасі на сході України не можуть бути використані українськими силами у військових операціях, що проводяться там.
Що думають про місто Нікополь та сайт NikopolToday в США?
Що думають про місто Нікополь та сайт NikopolToday в США?
Нікополь 2020-07-17 19:07:09
Наш інформаційний ресурс, NikopolToday існує вже понад пів року. І час навести підсумки та вимовити думки стосовно нашого розвитку. А також, дати відповідь: чим може стати NikopolToday в майбутньому на прикладі іншого схожого проєкту, створеного у іншій країні. Порівняємо долю «Остін Хронікл» (The Austin Chronicle) и «Нікополь Тодей» разом із нашим спонсором Дареном Апплетом зі Сполучених Штатів. Думки з міста Остін, штат Техас. До слова, ми неодноразово публікували матеріали стосовно життя у США, культури та музики з перших вуст.Як говорить Дарен, він радий бачити паралельний успіх його «Austin Chronicle» і «Nikopol Today». Хоча AC почав свою діяльність приблизно в 1975 році, до появи інтернету його вплив і масштаби були аналогічні NT. Можливо, ми можемо витягти уроки з багаторічного успіху AC!У той час не було інтернету, тому АС поширювався безкоштовно щотижня в продуктових магазинах, барах і ресторанах. Музична сцена Остіна тільки починалася, й там було всього близько дюжини місць з живою музикою/поезією/театром (розважальним). AC склав щотижневий список розважальних закладів, громадських заходів та нових відкриттів спеціальних ресторанів та інших розважальних підприємств. Але, головне, була інформація про майбутні живі розважальні події, - розповідає Дарен Апплет. Людина могла прочитати список AC і запланувати захоплююче побачення зі своєю дівчиною (або хлопцем!). Перед появою AC, людина повинна була зателефонувати в кожне місце і запитати, які події будуть. Список на руках дозволив легко дізнатися про нові місця, щоб піти на захоплююче побачення або вечірку.Список заходів AC надав безкоштовну рекламу і допоміг успішно відкрити нові розважальні центри, ресторани і бари. Незабаром з'явилися рекламні гроші, так як нові місця змагалися один з одним за бізнес. Таким чином ЗМІ можуть спровокувати справжню творчу революцію і допомогти місту розвиватись й досягти успіху. Я довіряю списку подій AC, щоб зробити Остін успішним і забезпечити процвітання бізнесу розважальних закладів та бутик-ресторанів! Зараз в Остіні понад 150 розважальних закладів! Ха! Саме тому Остін називають «столицею живої музики світу», - додає Апплет. Тому я б порадив вам (у Нікополь Сьогодні) знайти розважального редактора, який міг би підтримувати такий список подій як актуальним, так і цікавим. Цей редактор може продавати рекламу на місцях. Я думаю, що це може зробити важливий внесок в успіх НС і може сприяти розвитку важливою культури для Нікополя! - ділиться своїми думками Дарен.Чи стане Нікополь та сайт Нікополь Сьогодні чимось новим, ковтком надії, натхнення, творчості та майбутнього - покаже час та наші спільні зусилля.Слова Дарен Апплет / фото PinterestНагадуємо, Дарен Апплет допомагає молодим музичним гуртам донести свою творчість. 
Карантин для України: закордон почекає - побач Мальдіви своєї країни
Карантин для України: закордон почекає - побач Мальдіви своєї країни
Дніпровська область 2020-07-19 11:33:14
Жодної дистанції: Дніпровські Мальдіви заполонили відпочивальники із Дніпра та області. Про це NikopolToday повідомляє з посиланням на сайт VGorode.Дніпряни в спекотні дні рятуються від виснажливого сонця по різному: хтось лежить на дивані під кондиціонером, хтось ніжитися на березі моря, а хтось задовольняється і рідними локаціями.Дніпряни відпочивають на місцевих "Мальдівах" / фото: fb Вільногірськ OnlineТак, багато городян кинулися відпочивати на місцеві "Мальдіви", які знаходяться в Вільногірську (Дніпропетровська область). Варто відзначити, сюди потрібно буде їхати аж дві години, але воно того варте. Адже проїхавши якісь 100 кілометрів кожен зможе побачити подібності з Мальдівськими островами. Однак не варто забувати про соціальну дистанцію, адже люди, які відпочивають тут зовсім забули, що в країні продовжує бушувати вірус.Місцевими "Мальдивами" називають Вільногірський кар'єр і його озера через кристально-чистою блакитною води і білосніжного піску на березі. Водойма ніколи не цвіте. У 1961 році тут почали добувати рудні титано-цирконієві піски. В ході робіт з'явилися білосніжні дюни, які приваблюють сюди туристів. Тут можна покупатися і влаштувати круту фотосесію.Ніякої дистанції: Дніпровські Мальдіви заполонили відпочиваючі / фото: fb Вільногірськ OnlineЗа нашими джерелами, там вже платний пляж із додатковими послугами та безкоштовні. Скільки їхати: 100 км/2 години від центру ДніпраЯк дістатися: по Криворізькому шосе і згорнути на ВільногірськНагадуємо, відомі на весь світ Балі перетворились на суйфльне звалище сміття.
Машина часу - світ не змінити? (Дев'ять Десятих)
Машина часу - світ не змінити? (Дев'ять Десятих)
Нікополь 2020-07-20 13:55:20
ДЕВЯТЬ ДЕСЯТЫХ (9/10)Иногда, а в последнее годы - часто, хочется сбежать от всех, то-ли от самого себя. Свернуться в мгновение и исчезнуть на время. Как эти умирающие листья… Без тревог, встреч, стресса и прочих неурядиц. Сложнее прийти в себя, когда сил не осталось и каждая капля дождя обжигает, бьет, словно град. И ты не знаешь, что делать, ведь позитивные места и встречи делают с тобой тоже самое. Исчезнуть, сменить обстановку, имя, фамилию, цвет кожи, ориентацию, пол и все остальное. Но не в этом мире... Пустом до остатка, пугающей бездны. Никто не поймет, да и не стоит. Устал объяснять и опровергать то, чего нет. Зачем искать тех, и те места, где будешь понят? Если таковых нет... И я бегу в себя, от одиночества, прячась в нем же, ведь бессмысленно кричать, если твой язык никому не понять. Не хочу никого собой утруждать…Між іншим: відома на Заході співачка готує екологічну революцію. 9/10 дней уходят в мрак, как бессмысленные и наполненные пустотой. 9/10 нашего времени жизни, не считая сна или только моего. Ведь я в ответе лишь за себя, как и каждый из нас. И настолько раним, что сейчас 99% своего времени я пытаюсь вылечиться от тех укусов общества, что кровоточат. “Не бери так близко к душе”... А душа то от всех скрыта, ведь настолько ранима, что даже страшно показать свою истинную боль, ведь каждая капля моих слез напомнит о том, что в этом мире они никому не нужны. Больно мне или хорошо - не волнует - эти 9/10 общества, а может и все 99… %?До слова, українська квір-література розірвало порочне коло і вирвалась до читачів попри дискримінацію. Этой осенью многие самовыпиливались. Этой осенью, стало еще больше понятно, сколькие эмигрировали из Украины. Сбежали… В один ЕС легально ушло полмиллиона человек в 2015 году. Это самая большая цифра из какой-либо страны за последние годы. Это даже не суровые 90-е, а Исход… страны Украины, как страны, государства, чего-то там еще… В одном 2014 (15) году официально вымерло 750 тысяч человек. Десятки тысяч погибли в АТО. Миллионы в РФ, по тем или иным причинам, и еще в сотнях стран мира и территорий, - сбежали. Кризис, безденежье, военный конфликт, общий эмоциональный фон - негатив. И я это чувствую, выходя каждый раз на улицу. Нет, не у меня проблемы с деньгами или чем-то еще, но каждой клеткой тела я чувствую дискомфорт. Титаник идет на дно, и я отчетливо понимаю, что перспектив оставаться нет. И это отчасти, гложет меня, ведь именно от успешности страны зависит мое творческое будущее, моя безопасность как личности. 9/10 - это те, кого я вижу на улицах и им плохо. Не помню, когда был ребенком, чтоб столько людей жестко бухало, нервно курило одну сигарету за другой, тонуло в этом всем опиуме. Каждый в своем… Не будь его, чтобы было? Наверное, люди бы боролись против всего этого дерьма, но пока есть зрелища и дурман - оно, “общество”, с массой мерзких приспособленцев - будет угнетать меня. Гнобить, ненавидеть, презирать и завидовать. Ведь, что им всем остается делать? Как можно вытерпеть того, кто пытается выбраться из этой грязи, грезя звездами и планами, делать что-то ради своей мечты, людей… которых ты ценишь, но которые не ценят тебя.И если хоть кто-то понял, о чем это я, то…А нет, забудьте. Ведь каждый из нас - лишь иссохший осенний лист под мокрой травой. Фото PexelsНагадуємо, раніше ми писали що в Нікополі та районі почастішали пожежі через зміну клімату. 
Безкоштовна земля - 2, 28 га: як отримати і чому це варто робити зараз?
Безкоштовна земля - 2, 28 га: як отримати і чому це варто робити зараз?
Україна 2020-07-24 17:14:52
Українська земля - належить українцям. Обзавестися ділянкою землі можна в будь-якому регіоні країни, але експерти попереджають. Справа в тому, що  роздавати довго землю держава не буде. Як довідався NikopolToday від Протокол.юа, - кожному украънцю належало б отримати свої 2 гектари української землі. Чому це варто зробити і як?Кожен повнолітній громадянин України має право безкоштовно приватизувати п'ять ділянок землі під різні цілі: будівництво будинку, гараж, садівництво, особисте сільське господарство і для будівництва дачного будинку. За словами експертів, держава не роздаватиме довго землю. Нагадуємо, по усьому світи мільйони людей покинули міста, щоб втекти до природи. Дізнайтеся, як отримати належну за законом ділянку і чому українці не поспішають приватизувати землю.Скільки землі можуть отримати українці?З досягненням 18-ти років кожен громадянин України може безкоштовно отримати п'ять ділянок землі. В цілому можна безкоштовно приватизувати 2,28 га.Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, держава може передати громадянинові не більше двох гектарів для ведення особистого сільського господарства, для ведення садівництва – не більше 0,12 га. На будівництво житлового будинку в місті і селах виділяють різні площі землі, в селі можна одержати не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, а в місті – 0,1 га. Для дачного будівництва в законі передбачено не більше 0,1 га і для гаража – не більш 0,01 га. Безкоштовно приватизовувати можна кожну з видів ділянок тільки один раз, незалежно від того, чи є земля у членів родини.Куди звертатися?Отримати ділянку землі можна в будь-якому регіоні країни і це не залежить від місця проживання. Для її приватизації необхідно знайти вільну ділянку. Залежно від того, де вона знаходиться – в межах міста, села, або району, до тих органів самоврядування і потрібно звертатися. Якщо земельна ділянка за межами населеного пункту, потрібно йти до територіального відділення Госгеокадастру – зазвичай це землі для ведення садівництва або особистого сільського господарства. Сама земля нічого не коштуватиме українцеві, але оформлення документів зажадає витрат."Землю отримати можливо, але на це потрібно виділити певну суму. В принципі, земельну ділянку можна приватизувати за 3-5 тисяч гривень. І це не хабар, а витрати на землевпорядника, який повинен розробити технічну документацію", – зазначає юрист із земельних питань Кирило Левтеров.Процес приватизації землі – не простий через бюрократизації. Перш ніж отримати Свідоцтво про право власності на ділянку, доведеться побігати по кабінетах чиновників."Приблизно весь процес може зайняти від шести місяців до двох років. Хоча насправді, цей процес повинен займати менше, наприклад, для учасників бойових дій на Донбасі найкоротший термін – 45 днів. Все дуже залежить від швидкості бігу за чиновниками", – додає юрист.Але перш ніж звертатися, необхідно конкретно знати, де знаходиться земля і чи вільна вона. Найпростіше знайти ділянку в селі, ніж в місті."У селах значно простіше отримати землю, ніж в місті. Все дуже залежить від ліквідності землі – чим менше ліквідна земля, тим простіше її отримати", – радить юрист із земельних питань Кирило Левтеров.Перевірити, чи вільна земля, можна: на сайті "Публічна кадастрова карта України", відправити офіційний запит про надання публічної інформації до місцевих органів влади або Госгеокадастру.Процедура отримання земліЗнаючи, яка ділянка вільна і чи можна її приватизувати, потрібно подати заяву до органу місцевого самоврядування. У ній повинні бути вказані приблизний розмір земельної ділянки, її цільове призначення. Також необхідно прикласти до нього карту або графічний малюнок, де зазначено місце розташування землі. Згідно із законом розглянути заяву повинні протягом місяця.Отримавши згоду сільради або мерії, можна починати розробку проекту щодо відведення землі. Цим займається землевпорядна організація – за їхні послуги доведеться заплатити від 2000 до 10000 грн. Сама розробка технічної документації землевпорядниками може зайняти від півроку до року часу.Далі з проектом відведення землі слід звернутися до територіального органу Госгеокадастру України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Зазвичай це робить землевпорядна організація, з якою укладався договір. Якщо всі документи в порядку і проект складений правильно, в перебігу двох тижнів кадастровий реєстратор видає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номера.З цієї випискою і екземпляром проекту землеустрою необхідно повернутися до розпорядника землі – місцевих ради або адміністрації. Вони затвердять проект і зареєструють в Міністерстві юстиції право власності. Після цього рада чи адміністрація приймає рішення про передачу у власність землі із зазначенням площі та її розміщення.Щоб отримати останній документ – свідоцтво про право власності на земельну ділянку, потрібно звернутися із заявою про держреєстрацію до Укрдержреєстру або до реєстратора Госгеокадастру. Заява може розглядатися протягом 14 днів.Чому українці не йдуть за землею?За словами експертів, після прийняття Земельного кодексу, який гарантує право кожного громадянина на землю, першу хвилю бажаючих приватизувати ділянку зупинила бюрократія, яка в підсумку породила корупцію і міфи про те, що отримати землю законним шляхом неможливо. За словами юриста із земельного права Кирила Левтерова, на практиці дев'ятьом з 10 не вдається пройти весь процес від початку і до кінця, і приватизувати землю."Система приватизації, яка сформувалася на початку 2000-х, передбачала, що в Україні є велика кількість землі. Як і будь-яка адміністративна процедура, де розпорядником є держава або місцеві органи влади, вона швидко призвела до збільшення бюрократичних процедур. Бюрократія і складності збили першу хвилю бажаючих приватизувати. Ну і земля тоді нічого не коштувала. Потім земля поруч з містами стала набирати в вартості і бюрократичні процедури стали корумпованими, оскільки земля – обмежений ресурс, тим більше в місті", – зазначає юрист із земельного права Кирило Левтеров.Між іншим: із Дніпра викидається на берег риба через отруйну воду. За словами юриста, корумпованість і відбила у людей бажання приватизувати землю, поки нею розпоряджається обмежене коло чиновників. Єдина група, від якої чиновники бояться вимагати хабар, – учасники війни на сході України. Але і їх чиновники часто заплутують."Ветерани, які до мене телефонують, вони зневірилися отримати землю. А насправді вони зробили елементарні помилки з самого початку через те, що їх ніхто не проконсультував і місцеві органи влади якраз зацікавлені, щоб жодної землі не видавати. Вони намагаються всіляко заважати і відмовляють навіть елементарно підказати", – додає експерт.Слівд зазначити, що саме учасники бойових дій звернули увагу українців на те, що можна отримати землю безкоштовно."Після того, як вони почали масовий процес приватизації землі, підтягнулися і решта українців. Починають розбиратися і пробувати приватизувати ділянки. Ще чотири роки тому, люди навпаки дивувалися, коли дізнавалися, що можна отримати землю безкоштовно", – розповідає юрист проекту "Правова консультація" Юрій Усманов.Роздачу землі можуть припинитиЗа словами експертів, роздавати довго землю держава не буде. Рано чи пізно в Україні повинна пройти земельна реформа і земля стане повноцінним товаром. За словами Кирила Левтерова, після реформи зникнуть і проблеми з корупцією."Не можна з одного боку безкоштовно роздавати землю, а з іншого розуміти, що вона може бути у вільному обігу. Якщо Україна вийде на наступний рівень земельної реформи, можлива ситуація, за якої безкоштовне отримання землі може бути нарешті припинено. Хочеш землю, будь ласка, купуй, а далі продавай або користуйся і плати податок. Звичайно, розмови щодо скасування приватизації йдуть і, можливо, це нас чекає найближчими роками. Але всі наші земельні питання можуть бути вирішені, коли земля стане товаром – це моє глибоке переконання. Як наслідок, не зовсім логічно буде існування приватизації ", – говорить юрист.Вже з наступного року роздавати землю можуть припинити, відзначає юрист правозахисної групи "Варта" Юрій Кравець. За його словами, вже навіть є законопроекти зі змінами до земельного законодавства, яке скасовує виділення ділянок безкоштовно."2017 року, думаю, будуть внесені зміни до статті 121 Земельного кодексу України, яка чітко регулює норми безоплатної приватизації. Є два проекти: один передбачає повну ліквідацію права на землю, а другий передбачає обмеження, тобто надання землі окремим пільговим категоріям. Імовірність, що з 1 січня 2018 року таку можливість зникне, – дуже велика", – розповів Юрій Кравець.Слід зазначити, 6 жовтня цього року Верховна Рада продовжила мораторій на продаж сільськогосподарських земель до 1 січня 2018 року. Розробники законопроекту вважають, що цього часу буде достатньо для того, щоб парламент встиг розробити і прийняти земельну реформу. А зараз нові закони про розпродаж української землі вже майже у дії. Поспішіть взяти на себе відповідальність за свою землю.Джерело Protocol.ua // фото worldlandscapearchitect.com та PinterestДо слова, ми показували, як в Україні виглядає життя "на землі"на землі". 
Подорожуй Україною: Черкащина здивує тебе
Подорожуй Україною: Черкащина здивує тебе
Україна 2020-08-02 17:26:57
Топові місця для різноманітного відпочинку поруч тебе та в кожній українській області. Встигни побачити, поки завіса карантину знов не накрила країну. Цього разу розповімо про надзвичайні місця Черкащини, географічного серця України. Про це NikopolToday публікує матеріал із посиланням на Прочерк.Подорожі Черкащиною: що і де цікавого подивитися? Неймовірна подорож – на відстані декількох годин. Це могло б виглядати анекдотично, але приготуйтеся здивуватися – Черкащина не така вже і проста, пише «12 вартових».Між іншим: новий карантин буде сильнішим за попередній, схопи літо за хвіст, поки не пізно!Тож, погнали!Черкащина дивовижна вся, але в моєму внутрішньому путівнику вона умовно розділяється на дві частини:1. Таємнича Черкащина, яка є місцем сили (там дійсно дуже багато енергетичних схованок), але з дуже поганими дорогами.2. Історична Черкащина, яка є джерелом пригод для будь-якого шукача, і дороги там є.Інколи це співпадає.Частина перша. Холодний Яр - республіка анархістівЕкопоселення БудаІвківціДуб ЗалізнякаГора СемидубоваМотронинський монастир та джерелоТри криниціШаєва ГораЧигирин - гетьманська столицяЗамок ДаховськихЕкопоселення БудаНа Черкащині є щонайменше три екопоселення, але найвідоміше - хутір Буда Чигиринського району. Мабуть, дух свободи тут залишився ще з часів козацтва. Оточене з усіх боків лісом екопоселення - вдале рішення для ізоляції від надто бентежного та розбалансованого сучасного життя. Тут проживає 15 родин - переважно втікачі з мегаполісів. Є ще хати для нових поселенців, але до своєї громади приймають вибірково.Живуть максимально наближено до природи, без мобільних та інтернету, всю їжу вирощують і готують самостійно, займаються ремеслами, в тому числі виготовляючи вироби на продаж, - двічі на рік проводять у себе ярмарок. З радістю діляться секретами випікання хлібу на сонці та пригощають місцевою сироїдницькою їжею.Сильно рекомендуємо Родову Садибу “Ясний День” - там можна зупинитися на ночівлю та трохи пожити тутешнім життям.Поруч - відомий Дуб Залізняка та решта місць сили Холодного Яру.ІвківціУ цьому селищі народився Максим Залізняк. Проте одного цього факту замало для процвітання, і ще недавно село здавалося приреченим на занепад. Однак знайшовся спосіб подовжити собі життя.Головний “ревіталізатор” Івківців, історик Назар Лавриненко, заснував музей хлібу “Зерноленд”. Спільними зусиллями місцевих жителів відновили старий Одинцівський млин. На базі колишнього радянського колгоспу створили експозицію старовинних предметів та народних ремесел: кузня, гончарня, майстерні ткацтва та ляльки-мотанки, папірня й каламарня. А ще - автентичний парк вуличних ігор далекої минувщини - новий, незвичайний досвід.Дуб ЗалізнякаДуб, який називають ім'ям лідера Коліївщини Максима Залізняка, - це одне з сімнадцяти Національних дерев України і росте воно в урочищі Холодний Яр. Дубові вже більше 1000 років, зріст має 30 метрів, а в обхваті сягає 8,5 метрів - більшого в країні нема.Під цим деревом колись збиралися гайдамаки, а зараз - мандрівники, адже дуб Залізняка вважається чарівним і надає наснаги досягати бажаного. Це не безумовний факт, але можна перевірити.Поруч із дубом - ресторанчик і невеличкий сувенірний ринок.Гора СемидубоваНа околиці Івківців є гора, що має форму кургану, - археологи схиляються до висновку, що тут похований військовий діяч. Хто саме - невідомо, та є безліч легенд з цього приводу. Найпопулярніша - тут лежить прах Богдана Хмельницького. За легендою, курган насипали козаки, переносячи землю у шапках.Раніше на горі росли величезні дуби - як охоронці могили. Їх уже немає, але можна знайти залишки жертовних алтарів і безліч інших, не менш дивних, місць цього живописного куточку Чорного Лісу.Серед місцевих аксакалів Семидубова вважається за найсильніше сакральне місце, де важливо побути самому й насититися силою - як слід.Мотронинський монастир і джерелоІсторія Свято-Троїцького Мотронинського монастиря починається ще до татаро-монгольської навали, а в подальшому тісно пов'язана з козацтвом, адже покровительство над ним брали на себе Сагайдачний і Дорошенко, а найвідомішим його настоятелем був колишній чигиринський сотник. Тут бував Шевченко й малював монастир аквареллю. В 1911 році Мотронинський монастир став жіночим.Будівля монастиря кілька разів була повністю зруйнована, а потім зведена заново, але саме місце вже пронизане особливою енергетикою. Археологи вважають, що до християнських часів тут було язичницьке капище, а ще раніше - скіфське городище.Поблизу монастиря знаходиться джерело святого Онуфрія - у народі його вважають цілющим. І для цього є передумови - адже ця вода містить оптимальні концентрації срібла та радону.Три криниціНа околиці села Суботів в оточенні верб стоять три дерев'яні криниці. За оповідями, їх зробили три козаки за наказом Богдана Хмельницького. Вони наповнюються з цілющого джерела і цією водою лікували поранених козаків.Є повір'я: якщо дівчина вип'є води поспіль з трьох криниць - у найближчі три дні зустріне свого судженого. Ми не перевіряли!Шаєва гораЗаповідне урочище у Смілянському районі, в 20 км від Черкас, що став прихистком чисельних рослин і тварин, занесених до Червоної Книги України. Археологи вказують на велику кількість знахідок скіфської доби на цій території.Шаєва гора (так-так, саме гора!) - складається з білої глини, а дещо глибше має і рідкісну блакитну глину. Раніше на вершині гори стояла церква, а до того тут було слов'янське капище. У підніжжя розташоване цілюще джерело, а саму Шаєву гору називають Малим Афоном - адже це безперечно місце сили, яке часто відвідують рідновіри, християни та просто ті, хто потребують певної енергетики.Якщо пощастить, ви зустрінете тут місцевого відлюдника, якого всі кличуть Хазяїном Гори. Якщо побачите босоногу (незалежно від сезону) людину з довгою бородою - не соромтесь задати йому будь-яке питання.Чигирин - гетьманська столицяРезиденція гетьманів Хмельницьких, Виговського, Тетері та Дорошенка, одна зі столиць гетьманської держави. Колись одне з найбільших міст України, зараз це районний центр, який зберіг у собі пам'ятки славетних часів і все тут пронизано бойовим духом. Та й не тільки бойовим - дух у міста особливий.Їдьте одразу до резиденції Богдана, а звідти - на Замкову Гору, подивитися на Чигирин з висоти. Резиденція - це реконструкція укріплень, гетьманського будинку, козацьких споруд. Тут зберігається унікальна колекція предметів того часу - одяг, зброя, медалі.Садиба Даховських або Леськівський палацЦей величний красень, за легендою, був створений як конкурент “Софіївці” Потоцьких. Але він зовсім інакший - побудований у стилі середньовічного англійського замку. Окрім палацу були ще флігелі, приміщення для слуг та стайні для коней англійської породи, іподром і зимовий манеж. Садибу доповнює трапецієподібний парк, що створювався як пейзажний англійський сад. Але зараз цю пам'ятку архітектури треба вишукувати у лісових хащах.Потрапити всередину палацу навряд чи вдасться, але навіть пройтись парком садиби Даховських - незабутнє відчуття. Бо це місце створили та наповнили люди, сповнені чеснот, розсудливості, але по-справжньому живі й сміливі.До слова, не подорожуйте до Росії: дитину відомого українського репора там вбили.Частина друга. Коло УманіДолина Святого МиколаяМузей Трипільської культуриХасидський кварталЛялькова хатаФерма для друзівБуцький каньйонПалац у ТальномуДолина святого МиколаяОдне з трьох місць у світі, де є слід Миколи Чудотворця. Фізично - це абсолютно чіткі відбитки ніг на граніті, вік якого 6000 років. Ментально - шалена енергетика від каменя та від місця в цілому.Долина розташована в селі Коржовий Кут - півколо у низині, до якої можна спуститися сходами. Сліди святого - на великому камені поруч із маленькою капличкою. Сюди приїздять за зціленням. Любов`ю. Дітьми. Актуально та безкоштовно увесь рік.'Музей Трипільської культури у с. ЛегедзинеЕкскурсія на годину - якщо ви дещо цікавитесь історією. Тижневий тріп - якщо ви адепт.Цей музей створено на місці найгромаднішого трипільського поселення - 15 000 людей опановували 450 гектарів землі у ІІІ-ІV століттях до нашої ери. Він дає глибоке занурення й найповнішу картину Трипільської культури в Україні.Хасидський квартал і могила цадика Нахмана, УманьЦе частина хасидського світу, який існує поза українських законів, - за своїми правилами, релігійними канонами, майже автономно. Валюта: шекелі, долари, гривні. Назви вулиць вказані українською, англійською та на івриті. Їжа кошерна. Ціни високі.Населення 50 сімей. Але під час Рош-ха-Шану (єврейський Новий рік, кінець вересня) тут проживають 30-40 000 хасидів. Одночасно.Стільки уваги дістається Умані завдяки могилі цадика Нахмана. Раббе Нахман із Брацлава заповідав, що його могила може знаходитися лише тут, - тож уся земля навколо неї викуплена хасидами. Та незалежно від релігії це місце є сенс відвідати - адже воно сповнене особливої сили.Приїхати можна будь-коли - територія відкрита. Але слід покинути квартал до першої зорі.Лялькова хатаЛялькова Хата чарівної майстрині Ірини Утяніної розмістилася у селі Полянецьке.Тут можна доторкнутися до автентичної краси українського життя та його особливої сили, що захована в старовинних символах вишиванок та ляльках-мотанках. Ба більше - ви можете власноруч створити таку ляльку, в чому вам допоможе Ірина. Якщо хочете як слід пропитатися цією потужною енергетикою, зарядитися любов'ю та відчуттям безпеки - залишайтесь на довше, адже тут є де переночувати).Ферма-готель у Водяниках“Ферма для друзів” у селі Водяники - це чудова можливість відпочити у фермерському міні-готелі подружжя Оксюковських - Гасі та Андрія. Для тих, хто любить сучасний комфорт, смачну і натуральну їжу, гарні краєвиди та душевну компанію.https://www.facebook.com/gasya.oksyukovskayahttps://www.facebook.com/andriy.oksyukovskyyІдеально як для спокійних і неквапливих, так і для непосидючих. Бібліотека, фермерський гектар з качками та пухнастими кроликами, поруч ліс, доглянута водойма, урочища та кар'єри, які вам можуть показати господарі - у форматі екскурсії на позашляховику. Селище цікаве відреставрованими історичними дерев'яними церквами, а взимку Водяники приваблюють охочих до активного відпочинку, адже це гірськолижний курорт. Неподалік - Жашківська конеферма та Буцький каньйон.Буцький каньйонСкельний каньйон, одягнений у сірий граніт, на річці Гірський Тікич - це маленька Швейцарія зі своїм водоспадом та українським Стоунгенджем. Природний заповідник, схожий на скандинавський фйорд, приваблює любителів скелелазіння та сплавів на байдарках. Але сюди варто приїхати й щоб просто насолодитися видовищними пейзажами.Одна зі скель каньйону, вельми екстремальна, названа на честь Сергія Родіонова - українського науковця-петрографа. Є поблизу цікаві руїни - великого водяного млина XIX століття та першої української ГЕС.Тальне та Палац Наришкіних-ШуваловихВідкриваємо хроніки бойових єдинорогів - саме ця міфічна істота зображена на гербах самого міста Тальне та мисливського будиночку Шувалова, який виглядає справжнім старовинним замком.Палац - архітектура модерну, що спирається на французький ренесанс і створена датськими фахівцями. Сімейні історії Потоцьких, Наришкіних, Шувалових, культурні цінності, колишнє багатство й сьогоднішнє зубожіння, краса й руйнація. Та щось іще - невловиме, але таке відчутнє. У це місце закохуєшся - так, ніби воно є невід'ємною частиною твоєї власної, особистої казки, в якій на тебе, безумовно, очікує щось неймовірне і, може, навіть чарівне. А як може бути інакше - у цьому величному будинку з трьома баштами, балконом, ліпниною та під патронатом єдинорога.Хоч садиба доволі велика, але схована у центрі величезного парку - більше 400 гектарів. Через це вона виглядає ще більш приватною і таємничою. Колись парк був витвором мистецтва, створеним за канонами англійського саду, але зараз він нагадує ліс - паркові статуї були вивезені до уманської “Софіївки”, рідкісні дерева все важче відшукати у хащах, а стадіон тут оселився ще за радянських часів. Проте й досі відчувається, з якою великою турботою влаштовувався і будинок, і територія.У матеріалі використані фотографії Олега Кірієнка та Андрія Горба.Джерело Прочерк Нагадуємо, в Україні біля Дніпра знайшли унікальні пляжі, схожі як дві каплі води на Мальдіви. 
Добро у дії: як активістки створили центр допомоги діткам в Нікополі
Добро у дії: як активістки створили центр допомоги діткам в Нікополі
Україна 2020-08-09 18:08:37
Ой, де я був! Коли ти щасливий сам, щастям поділися з іншим. Розповідає Стас Шибко, нікопольчанин, студент факультету міжнародних відносин Львівського національного університету. Про це NikopolToday пише з посиланням на Репортер. 1 червня троє однодумниціу, три професіонала, три невтомних жінки здійснили свою мрію, відкривши в Нікополі сенсорно-розвивальний оздоровчий комплекс, покликаний допомогти дітям та дорослим пізнати і прийняти себе, знайти своє місце в цьому світі, успішно влитися в соціум, просто навчитися бути щасливими. Подруги-психологині назвали свій центр «Олан», що є комбінацією їх імен: Ольги ши-тцу, Анни Тульчинської та Наталії Липчук. Анна ще і тета-цілитель, а Наталя - реабілітолог.З великою цікавістю я відправився в цей центр, який розташувався в Старому місті Нікополя на вул. Отаманської. Все-таки цікаво: людина може увійти в будівлю нещасним, а вийти - щасливим! Між іншим, як-то відразу відчув, що навіть назва вулиці додає якусь бадьорість, сміливість, адже отамани можуть багато. Заходимо?* * *Є така пісня: «Ми бажаємо щастя вам... Коли ти щасливий сам, щастям поділися з іншим». Так ось це і про Анну, Ольгу і Наталію...У суботу, 27 червня о 16:00 відбувся захоплюючий майстер-клас «Як швидко і легко приготувати собі їжу», де всі бажаючі хлопці та дівчата, майбутні студенти, змогли отримати необхідні кулінарні навички, які обов'язково знадобляться у дорослому житті.Адреса центру вул. Отаманову (колиш. Крепака), 6. Попередній запис за тел. 050-342-77-05.Повну версію статті ви можете прочитати за цим посиланням.Джерело та фото Репортер
Вождь індіанців племені Лакота: Все, чого я навчився у вашого народу, я несу в своєму серці
Вождь індіанців племені Лакота: Все, чого я навчився у вашого народу, я несу в своєму серці
Україна 2020-08-28 12:39:10
40-річний красень з величною поставою і чарівною посмішкою, одягнений, як і личить вождю, в головний убір індіанського воїна (war bonnet). Таким ми побачили в аеропорту «Бориспіль» Вождя американських індіанців племені Лакота (Сіу) Джозефа Брінгс Пленті. Його візит в Україну на запрошення The Kiev Times був насичений подіями: формальні і не дуже бесіди з журналістами і політиками, зустріч з вихованцями та педагогами Рокитнянського районного дитячого будинку, ефіри на ТБ і радіо, зустріч з Президентом України Віктором Януковичем, знайомство з культурними та історичними пам'ятками України. Ми скористалися унікальною можливістю дізнатися про індіанців з вуст Вождя.Лакота - це сім племен. Кілька слів про Ваших племенах. Як відбувається комунікація між ними?Лакота - це сім сімейних кланів. Я походжу з клану, який називається Менніконжу, що означає «закриває від дощу». Ітазіпчо - другий клан, королівське плем'я, що складається з високородних індіанців, «дворян». Назва означає «не мають луків». Відомі племена Чорноногий, Два котла, ще є Оглала, тобто «Розкидають землю». Індіанці вважають, що після смерті людина повертається в землю. Плем'я Хункпапа - «твердо стоїть камінь». Красива назва клану Січангу, що означає «обпалені стегна». На одній території проживали два клани - Чорноногий і Два котла. Коли вони відступали під час нападу американської кавалерії, жорстокі американці підпалювали прерії, щоб їх вигнати. І коли індіанці проходили через палаючу прерії, їх стегна обпікав вогонь. Так що вижили стали називатися «Січангу» і виділилися в особливий клан.Індіанці, які дотримуються традиційних поглядів, як і я, ведуть системний процес об'єднання. Вожді кланів зустрічаються, щоб разом відроджувати індіанські закони і традиції. Багато років тому, коли ми воювали з американською армією, ми більше спілкувалися один з одним і разом збирали наші клани на війну. Але і зараз, у мирний час, ми знову об'єднуємося, щоб зберегти нашу культуру та ідентичність і не дати їм розчинитися в американській культурі.Як на практиці здійснюється управління кланами?У нас є племінне управління, яке перебуває в контакті з державним управлінням і владою штату. Правда, індіанці, що проживають в Республіці Лакота, завжди прагнуть до більшої незалежності.Індіанці племені Лакота населяють штат Південна Дакота. Вас влаштовують закони штату, умови життя?У Південній Дакоті проживають трохи більше 80 тисяч індіанців. Це становить 11% від усього населення Південної Дакоти. У 70-80 роках минулого століття між індіанцями і американським урядом було укладено низку угод. Індіанцям була віддана в управління величезна територія. Пізніше Конгрес переглянув ці угоди, і був прийнятий закон про перерозподіл земельних ресурсів на користь штату. Індіанцям сказали: «Подивіться, навіщо вам ці мільйони квадратних кілометрів? Ми хочемо трохи забрати собі ». Ми не могли заперечувати. Зараз у нас достатньо землі (посміхається). Але ми працюємо над тим, щоб відновити початкові, справедливі угоди і повернути собі всі наші землі.Розкажіть, як починалася життя в резерваціях?Коли створювалися резервації, це були місця заслань, куди індіанців відправляли «з очей геть». Зараз все по-іншому, але про це неможливо забути.У Штатах було сформовано дев'ять основних резервацій, куди влади направляли корінних жителів.Ідея уряду полягала в тому, щоб роздрібнити клани за принципом «розділяй і володарюй». Індіанський народ втратив можливість підтримувати зв'язок, тісні контакти між кланами і племенами.У США штати поділяються на графства. Резервація, де живе моє плем'я, називається Shining river, що означає «Сяюча річка». Вона складається з двох графств: Зібак, в якому я живу, і Дуі.Розкажіть про економічний устрій графств і резервацій, на території яких проживають індіанці.Мушу визнати, що Зібак - не багате графство в США, а точніше - одна з найбідніших. Рівень безробіття високий. Штат Південна Дакота мало заселений, там складно розвивати бізнес. Досить сумна ситуація і у всіх американців в нашому штаті, не тільки в індіанців. Проте, ми, індіанці, своїми силами намагаємося боротися з цими проблемами.В Америці є Спеціальна Бюро у справах індіанців, яке виділяє кошти з державного бюджету. Фахівці Бюро розподіляють ці кошти, і, як зазвичай буває з державними грошима, вони не завжди потрапляють туди, куди потрібно. Треба врахувати, що індіанці живуть практично в кожному штаті. І кожен штат виділяє свої кошти на справи індіанців, в залежності від багатьох факторів. Багато індіанці отримують урядові допомоги і допомогу. Хоча і це не виключає безробіття і бідність.У індіанців є преференції в Америці при влаштуванні на роботу або при вступі до навчальних закладів?Безумовно, є. Наприклад, в анкеті на отримання гранту на освіту є графа «ветеран військових дій» або «корінний індіанець». Ставиш галочку в цій графі - і надходження спрощується. Так само при прийомі на роботу і обігу в соціальні служби.Але при цьому індіанської молоді нелегко. У сучасному індійському суспільстві з'явилися такі нові для нас проблеми, як самогубства, нарко- та алкогольна залежність. У моєму штаті дуже високий рівень відрахування зі шкіл за низьку успішність.Правда, ситуація сумна не тільки для індіанців. Інфраструктура штату не розвинена. У індіанських сім'ях буває до 5 дітей, але у них немає автомобіля, а найближчий магазин знаходиться в 40 хвилинах їзди ...Якщо ви живете в Нью-Йорку, де інфраструктура розвинена, магазини ближче, - це інша справа. Але на нашій землі навіть найпростіші, побутові речі стають вельми проблематичними.Багаті індіанські племена - це міф?Це не міф. В Америці є дуже багаті племена індіанців. Наприклад, Семінолів у Флориді або резервація Фоксвуд в штаті Коннектикут. Індіанці Фоксвуда володіють розкішними казино. Уявіть: в одному з них в останні роки свого життя співав великий Френк Сінатра. Запросити зірку такого рівня на цілий сезон може собі дозволити тільки дуже багата казино. Вдале територіальне розташування вирішує багато.Багаті індіанські племена якось підтримують своїх бідних братів по крові?Індійські племена живуть кожен на своєму умовному «острові» - в резервації. Задумка американського уряду відвічна була така, щоб розірвати зв'язки між ними. Зараз немає обмежень, але історично склалося так, що ми далеко один від одного. Наприклад, є резервація індіанців хавасупаі, на дні Великого Каньйону. Вони повністю відірвані від американської реальному житті, там взагалі не працює телефонний зв'язок і Інтернет. До найближчого міста - 200 миль їзди по пустелі. Спуститися в каньйон можна тільки на вертольоті. У племені немає жодної машини, тільки коні. У єдиного поліцейського, шерифа цієї території, є квадрацикл. Всі інші пересуваються пішки або на конях. Їх життя і сьогодні дуже схожа на ту, яку ви бачите в кіно. Саме вони не дали національної ідентичності розчинитися в американському суспільстві.Що означає Ваше ім'я?Воно означає «Кожен, хто приносить Достаток». Моя місія в цьому житті - не дати індіанської національній основі загубитися і забезпечити достаток свого народу. В Америці є такий вислів - «плавильний котел». Це коли представники всіх народів стають американцями, схожими один на одного. Я повинен врятувати свій народ від такого котла.Які Ваші враження від візиту в Україну?Київ - велике сучасне місто! Для мене ця поїздка - культурний позитивний шок! Я просто в захваті від того, що стільки людей можуть мирно уживаються в одному місці (сміється)! І коли ви приїдете відвідати мій народ в нашій резервації, ви зрозумієте, про що я говорю. Все, з чим ми стикаємося в Україні, викликає неймовірні емоції! Нам подобається країна, відкриті і позитивні люди, національна їжа, ваші традиції і цінності, порядок на вулицях. Ми раді тому, що маємо можливість відкрити Україну і створити духовний міст з Україною. Мені здається, в українського народу є, чим пишатися і що цінувати у своєму житті! Україна рясна і багата, у вас стільки можливостей!Зізнайтеся, що Вам було відомо про Україну перед візитом?В Америці знають Росію. Я дуже небагато знав про Україну. Американці пам'ятають такі поняття, як «залізна завіса», Радянський Союз, Михайло Горбачов. Але Україна - величезна незалежна країна, яка постала переді мною в скоєно неймовірному світі! Американцям завжди вселяли ідею, що Росія або Радянський Союз - це жахливо. Відправляючи мене в Київ, старійшини мого народу дуже побоювалися і вважали, що це відважний крок з мого боку! Тільки будучи в Києві, я усвідомив, наскільки ми помиляємося щодо вашої прекрасної країни, і як важливо, щоб якомога більше американців знали істину про сучасну Україну!Що ви розповісте своєму народу про Україну в першу чергу?Про багато речей! Я переконаний, що завдяки цій поїздці може статися безліч позитивних змін. І це мене хвилює. Я прилечу додому 28 червня і відразу потраплю на Раду старійшин. Все, чого я навчився у вашого народу, все, що я побачив, я несу із собою, в своєму серці. На Поради старійшин я розповім про вашу країну і її багатющою культурі. Я розповім про той шлях, по якому Україна йде до свого майбутнього. Знаю, що у вас є багато складних проблем, як, втім, і у будь-якого народу. І тільки вам визначати шляхи боротьби з цими проблемами. Але я побачив багато мудрості і сил для цього. Я зустрівся з Президентом вашої країни і відчув його силу. Він не тільки сильний, але і точно розуміє свої плани. Це дуже важливо для Президента молодої країни. На зустрічі Президент поставив мені багато різних питань, і наша бесіда була дуже конструктивною. Я подумав, що було б добре, якби і між нашими народами ми налагодили такий ефективний діалог.Я розповім старійшинам про те, що саме під час візиту до Києва у мене народилася ідея створення спеціальної школи, де молоді люди будуть вчитися бути справжніми індіанцями: вивчати індіанські обряди, збирати лікувальні трави, вчитися їздити верхи. Я розповім їм, яка у вас дивовижна країна, і які великі міста - такі, як Київ. Я розповім їм про нових друзів.Незважаючи на те, що нинішня ситуація американських індіанців могла б бути краще, ми завжди пам'ятаємо, що приходить новий день. Ми завжди чекаємо його з надією. Епоха Відродження індіанців почалася в 1975 році: ми домоглися реалізації своїх вимог і відновили багато свої права. Новий день завжди приносить краще. Україна набагато молодше, і їй доведеться зробити нелегкий, але цікавий шлях до істинної Свободі.Джерело The Kyiv Times
Глобальне потепління в Україні швидше, ніж в усьому світі - спеціалісти
Глобальне потепління в Україні швидше, ніж в усьому світі - спеціалісти
Україна 2020-08-29 23:30:07
Щось пішло не так стосовно України. Середня температура взимку була +2С, що перевищує кліматичну норму на 6 градусів. Зими більше не буде? Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського повідомляє:"В Україні метеорологічної зими не було. Середня температура за сезон склала +2,00С. Вона перевищує кліматичну норму на 6,00С. Це підтверджує, що глобальне потепління в Україні, нажаль, йде швидше, ніж загалом у світі".В обсерваторії вказали, що згідно із даними Служби змін клімату Коперника, в період між груднем 2019 року та лютим 2020 року температура у світі на 3,4 градуса перевищувала середні температурні показники в період 1981-2010 років.Крім того, ця зима виявилася на 1,4 градуса теплішою, ніж зима 2015-2016 років, якій належав попередній температурний рекорд. Водночас в обсерваторії повідомили, що в ніч на п’ятницю у Києві виявилось найтепліше за 140 років.Джерело Українська Правда
Історія Нестора Махно та його держави анархістів
Історія Нестора Махно та його держави анархістів
Україна 2020-08-30 18:17:46
Корреспондент: Вільна енергія. Як Нестор Махно створив єдину в історії країни анархічну республіку - історичний архів.100 років тому на півдні України Нестор Махно створив першу і єдину в історії країни анархічну республіку. Цей рай безвладдя і вседозволеності проіснував лише кілька місяців, - пише Оксана Мамченкова в рубриці Архів № 41 журналу Корреспондент від 21 жовтня 2011 року.У перші роки Громадянської війни південь України був не тільки полем бойових дій, але і цілим калейдоскопом режимів і влади: німці, націоналісти, білі, червоні - за короткий час всі вони встигли побувати в ролі керівників цього краю, надовго в посадах не затримуючись.При будь-якій владі головними господарями цих земель були місцеві селяни. Саме на них зробив ставку знаменитий анархіст Нестор Махно, коли вирішив у тутешніх, рідних для нього степах організувати найвільнішу в світі республіку. Це йому на короткий час вдалося.Махно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом, ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села ГуляйполеМахно почав встановлювати новий порядок, який точніше було б називати безладом, ще в 1917-му, почавши зі свого рідного села Гуляйполе. Через два роки затія охопила майже всю сільську місцевість півдня Лівобережної Україні від Дніпра до Дону. А 20 жовтня 1919 року анархічна республіка отримала свою конституцію.У цей день близько 300 осіб, переважно селяни, зібралися під головуванням Махна і його Військово-революційної ради на з'їзд в місті Олександрівську, нині Запоріжжя. Учасники з'їзду проголосили неминучість третьої революції і сформулювали основи нового соціального устрою, відповідно до якого не повинно було бути держвлади, зате тріумфували б добровільна самоорганізація і вільний товарообіг.Українські анархісти вірили, що при цьому вони йдуть в ногу із суспільним прогресом. Адже, за їх переконанням, слідом за лютневим переворотом 1917 року, який поклав кінець царизму, і жовтневою революцією, що ліквідувала владу капіталу, неминуче настане третя революція - вона покладе кінець держвладі. Крім того, вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру неприязнь до інтелігенції.Вони вірили в історичну роль селянства, його право на землю і відчували гостру неприязнь до інтелігенції.Ці ідеї впали на благодатний ґрунт. Протестуючи проти нав'язаних зверху форм господарювання, селяни Катеринославської, Таврійської і Херсонської губерній шукали власний шлях. Вони боролися на два фронти - проти великих землевласників з одного боку і більшовицького експерименту із запровадження політики воєнного комунізму з іншого.За час свого існування Махновщина - а республіка протрималася до середини 1920 року - не набула чітких меж і ні на хвилину не виходила із стану війни. Однак викорчовувати з місцевих селян відчуття свободи, виплекане в них махновцями, радянській владі довелося довгі роки."Село вийшло зі своїх мазанок, з-під солом'яних дахів, наклало руку на той незрозумілий механізм, звідки йшли всі накази, куди відвозили податки, де жили поміщики, звучала чужа мова і де зникав викоханий у степах хліб", - так образно і точно описав суть повстанського руху український письменник Валер'ян Підмогильний в оповіданні Третя революція.Мати порядкуПідйом селянського руху на півдні України розпочався чи не відразу після повалення російського імператора Миколи II. У рідному для Махна Гуляйполі, куди він повернувся після лютневої революції, відсидівши за анархістську і екстремістську діяльність шість років в московській Бутирці, вже до літа 1917-го бідняки і середняки відмовлялися платити поміщикам завищену орендну плату і об'єднувалися в невеликі загони. Незабаром за їх прикладом пішли жителі сусідніх сіл.Кількість повстанців стрімко зростала, а авторитет Махна допомагав консолідувати їх сили в один потужний рух, який став прообразом анархістської держави.Бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників Директорії і закінчуючи білими.Їхня ідеологія була досить оригінальною. Махно і його соратники вважали, що головний суспільний клас - це селяни. При цьому українські анархісти заперечували державну владу в будь-яких проявах. Тому не дивно, що бойовий шлях махновців став рядом боїв чи не з усіма органами влади, які були представлені в ті роки в Україні, - починаючи від німців і прихильників Директорії і закінчуючи білими. При цьому Махно довгий час співпрацював з червоними, хоча пізніше і з ними його шляхи розійшлися.До осені 1919-го загони Махна вже захопили великі українські міста Олександрівськ і Катеринослав (тепер - Дніпропетровськ). До цього моменту в рядах повстанців налічувалося більше 65 тис. чоловік, у тому числі понад 10 тис. кавалеристів і 12 тис. тачанок. Протягом кількох наступних місяців ці сили контролювали більшу частину Катеринославщини та північного Приазов'я.Маючи такі сили, не гріх було спробувати створити республіку, засновану на анархічних ідеях, що Махно і не забув зробити. І хоча махновці заперечували будь-яку владу, заради такої справи їм довелося провести кілька з'їздів місцевих рад та представників повстанських загонів, щоб створити основні принципи цього оригінального територіального об'єднання.У з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них було право голосу.У першій половині 1919 року таких з'їздів пройшло три, причому кожен наступний був все більш велелюдним. Серед учасників з'їздів були представники всіх соціальних груп, хоча домінували селяни. Крім того, у з'їздах вільно брали участь активісти різних політичних рухів. У кожного з них було право голосу.Плюралізм був такий, що в республіці друкувалося більше десятка газет найрізноманітнішого ідеологічного забарвлення. Єдине, що було заборонено всім цим політикам, - так це створювати органи влади. Тут ініціатива залишалася в руках анархістів і проведених ними з'їздів.З їхніх делегатів формували революційно-військову раду, яка курирувала поточні справи. Існували також ділові комісії (аналоги міністерств) і культурно-просвітницький відділ, відповідальний за пропаганду ідеології і просвітництво.Втім, повної відсутності бюрократії навіть анархістам уникнути не вдалося. У містах їм часто доводилося призначати комендантів, які служили сполучною ланкою між армією і населенням, а також інформували громаду про важливі заходи.Кінець анархіїКлючовим постулатом державно-суспільного устрою для Махна була горизонтальна система управління, де всі питання вирішувалися силами низових рад та зборів."Такий лад я мислив тільки у формі вільного радянського ладу, при якому вся країна покривається місцевими абсолютно вільними і самостійними соціально-суспільними самоуправліннями трудівників", - наголошував Батько.Ключова сила його республіки, армія, утримувалася селянами, які робили в її казну добровільні внески. Такою ж добровільною була і мобілізація.Ключова сила його республіки, армія, утримувалася селянами, які робили в її казну добровільні внески. Такою ж добровільною була і мобілізація.В економіці лібералізм був ще більш повним. На території Махновщини був дозволений вільний обіг будь-яких грошових знаків, нехай це були царські рублі, купюри білих або петлюрівців. При цьому учасники фінансових операцій на власний розсуд могли визначати цінність грошей, так само як і товарів та послуг.Ринок не регулювався указами. На підконтрольних землях махновцям процвітало дрібне підприємництво. На відміну від робітників великих заводів, які в умовах війни не могли розгорнути виробництво через відсутність сировини і ринків збуту, шевці, харчовики та інші ремісники швидко прилаштувалися в запропонований махновцями ринковий механізм. У результаті в цих галузях знижувалося безробіття.Зберігався і приватний сектор у промисловості. Так, навіть у Гуляйполі на заводі діяла колишня адміністрація - вона вела постійні переговори з профспілкою. Працю робітників оплачували борошном з прилеглого млина, відносини з яким були встановлені профспілкою.На території Махновщини був дозволений вільний обіг будь-яких грошових знаків, нехай це були царські рублі, купюри білих або петлюрівців.Важливе для будь-якого, навіть анархічного, державного утворення питання - транспортне. Залізничники, які звикли до того, що основним замовником, а значить тією структурою, яка оплачувала послуги, була держава, також змушені були пристосовуватися до нових умов. Зорієнтувавшись, вони створили комітет, взяли дороги в своє управління, розробили план руху поїздів, систему перевезення пасажирів та оплати.Незважаючи на перманентний стан війни, махновська система організації життя працювала досить непогано. Однак наприкінці 1920 – на початку 1921 року, коли Махно вже було замислювався над розширенням території республіки, радянська влада набралася сил і з особливою жорстокістю розправилася з непокірними селянами.На той час більшовики уклали мирний договір з поляками, що поклав край війні між двома цими силами. "І практично вся Червона армія, яка перебувала на території України, була кинута на знищення повстанського руху, в тому числі і махновського. Ясна річ, вистояти в таких умовах було неможливо. Крім того, починався голод 1921-1923 років, який підкосив селян" , - говорить історик Владислав Верстюк.Незважаючи на перманентний стан війни,махновська система організації життя працювала досить непогано.Під ударами червоних Батько і його армія відходили все далі на захід і зрештою Махно опинився в еміграції. А його дітище - республіка повної свободи - розчинилося в продподатку і госпрозрахунку радянської нової економічної політики.Ідеї ​​махновської республікиКлючові тези Декларації Революційно-військової ради Нестора Махна від 20 жовтня 1919 року:1. Вся земля, по мірі вилучення її з рук приватних власників, повинна надходити не у володіння держави, а у відання і розпорядження тих, хто на ній працює.2. Всі кошти, матеріали і знаряддя праці <...> повинні надійти в повне ведення та розпорядження не держави <...>, але вільних робочих спілок і організацій, які природно і вільно ж знизу об'єднуються між собою.3. Всі ці організації - виробничі, професійні, розподільні, транспортні та інші - природно створюють знизу вгору об'єднувальні їх органи у вигляді економічних рад, які виконують технічне завдання регулювання суспільно-господарського життя в широкому масштабі.4. Ця партія і ця влада [мова йде про комуністів] <...> паралізує вільну творчу діяльність самих трудових мас <...>. Ця партія і ця влада вбивають в корені соціальну революцію.Джерело Корреспондент
Кліматичні зміни: восени в Україні буде спекотніше ніж завжди
Кліматичні зміни: восени в Україні буде спекотніше ніж завжди
Україна 2020-09-20 17:14:01
Погода в Україні у вересні порадує високою температурою повітря. Погода в Україні у вересні буде спекотніше, ніж зазвичай. Синоптики кажуть, що вересень є перехідним місяцем від літа до осені.Вересень 2020, за даними Українського гідрометцентру, буде на 1-2 градуси вище середніх багаторічних значень. Так, у перший місяць осені передбачається +14+19 тепла (а в горах +11+12 тепла).А ось рівень опадів очікується в межах середніх багаторічних значень."Протягом вересня, крім більшості південних областей та Криму, здійснюється перехід середньої добової температури через +15 градусів у бік зниження, що означає початок осені", - пишуть синоптики.Середня місячна температура повітря складає 12-19° тепла, в гірських районах 8-13° тепла. В Українському гідрометцентрі розповіли також, що абсолютний максимум температури повітря становив +30+39 градусів, у гірських районах +22+29. Абсолютний мінімум -1-8 морозу, а на півдні місцями 0+4 градусів тепла.Своєю чергою народний синоптик Володимир Деркач розповів, що вересневі дні будуть теплими, однак у нічні години температура буде серйозно знижуватися. А ось більш істотного зниження температури слід очікувати на початку жовтня.Синоптики Gismeteo у своєму прогнозі для Києва також обіцяють високу температуру у вересні. Особливо тепло і навіть жарко буде на початку місяця.Прогноз погоди для Києва на вересень 2020 / фото gismeteo.uaТим часом на 27 серпня синоптики прогнозують грози, дощі, осінній холод і різкий перепад температур. А до кінця тижня в країну знову повернеться спекотна погода. Також, у Києві маршрутка "потонула" після дощу, після чого люди опинилися в пастці.Джерело РБК Україна
Хто врятує ведмедів із кліток біля конопляної плантації?
Хто врятує ведмедів із кліток біля конопляної плантації?
Україна 2020-11-03 23:12:13
Хто врятує вимираючих ведмедів?! На території підприємства «Явсон» у селі Стопчатів, Косівського району, що на Івано-Франківщині, у тісній клітці посеред поля утримуються три червонокнижні ведмеді - Василь, Василина і Тайсон.Кожного дня у тісній металевій клітці посеред поля проживають три великих диких звіра, що народжені бути вільними. В активістів є безліч питань до власників ведмедів:чи ви є власниками насправді, бо дозволу на право утримання диких тварин у неволі ви суду не надали?з якою метою утримуються звірі у таких жорстоких умовах без належного догляду у металевій клітці посеред поля!?як часто надається ветеринарна допомога тваринам?який раціон і частота годування ведмедів?чи були у Василини ведмежата і куди їх поділи?як суддя Марія Крилюк змогла не побачити жорстокого поводження з тваринами при таких умовах утримання?Більше про цю історію щохвилинного жахливого ставлення до червонокнижних тварин у пості.Зоозахисники звернулись до уповноваженої особи ППФ «Явсон» Марини Сави з проханням припинити знущання та якомога швидше передати червонокнижних ведмедів у реабілітаційний центр для проведення ветеринарного огляду та поліпшення умов проживання.Також звернулись до Голови Яблунівської ОТГ Зеновія Томащука щодо припинення знущання над ведмедями, які знаходяться на межі зникнення!Готується інформаційні запити до поліції, екоінспекціі та голови Яблунівської ОТГ. Джерело Захист тварин / UA Animals
В Україні створюють новий надсучасний ударний безпілотник
В Україні створюють новий надсучасний ударний безпілотник
Україна 2020-11-23 00:04:07
Виглядає так, ніби прилитів прямо з майбутнього! Новий ударний БПЛА зможе вражати слабозахищені або легкоброньовані цілі. Проект коштуватиме близько 150 мільйонів гривень. В Україні КБ Луч працює над створенням українського ударного БПЛА Сокіл-300. Через рік буде представлений готовий до випробувань апарат. Про це повідомляє Донбасс Реалии.Проект коштуватиме близько 150 мільйонів гривень, вартість одного апарату не перевищуватиме 40-45 мільйонів гривень.Макет українського БПЛА Сокіл-300 / кадр із відео-презентаціїРозробники кажуть, що через рік зможуть представити готовий до випробувань апарат, розробку якого ведуть уже півтора року. Новий БПЛА зможе піднімати 8-10 кг вантажу і зможе вражати слабозахищені або легкоброньовані цілі.Нагадаємо, в Україні модернізували версію безпілотника ACS-3 (Raybird-3), який використовують в Повітряних Силах ЗС України для повітряної розвідки. Також повідомлялося, що в Донецькій області на базі одного із зенітних ракетних дивізіонів відбулися навчання зі знищення ворожих БПЛА.Джерело Кореспондент
Росія фактично визнала участь у війні на Донбасі?
Росія фактично визнала участь у війні на Донбасі?
Україна 2020-11-26 01:17:23
Українська делегація попросила російську сторону підтвердити це в письмовому вигляді. У вівторок, 24 листопада, у режимі відеоконференції відбулося засідання політичної та гуманітарної підгруп Тристоронньої контактної групи (ТКГ) з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі. На ньому, зокрема, Росія підтримала план дій щодо Донбасу, запропонований представниками ОРДЛО, повідомляють на сторінці української делегації ТКГ у Facebook."На засіданні політичної підгрупи новини дістали ознаку сенсаційності, а саме: представник РФ Олексій Дмитрієвський заявив, що Росія підтримує план дій, запропонований представниками ОРДЛОУ, що мешкають на території, тимчасово не підконтрольній уряду України", - йдеться в повідомленні.Українська делегація попросила російську сторону підтвердити цю заяву в письмовому вигляді до завтрашнього засідання ТКГ на загальному рівні."Тепер чекаємо їхньої відповіді", - додали в українській делегації.Джерело 112.ua
 Січень 2021 року буде найтеплішим за всі роки — Укргідрометцентр
Січень 2021 року буде найтеплішим за всі роки — Укргідрометцентр
Україна 2021-01-06 23:30:24
Середня місячна температура в січні 2021 року буде вищою за звичайні значенння, прогнозують синоптики. «Середня місячна температура передбачається 0−4° морозу, в південній частині місцями 1−3º тепла, на 2−2,5° вище середніх багаторічних значень», — повідомляє Укргідрометцентр.Місячна кількість опадів очікується на рівні 27−58 мм, в Карпатах місцями до 75 мм, в горах Криму до 122 мм, що в межах середніх багаторічних значень.Середньомісячна температура в січні буде вищою за звичайні значення / фото Avadesign69 / pixabayРаніше у Центральній геофізичній обсерваторії імені Бориса Срезневського повідомили, що в Києві рік завершився температурними рекордами.Зокрема, за даними спостережень метеостанції обсерваторії, 30 грудня у Києві вперше за 140 років середньодобова температура повітря становила +5,3 °C, що на 0,7 °C вище від рекордного значення температури для цього дня 1913 року. Кліматична норма перевищена на 7,3 °C, що відповідає погоді кінця жовтня.Джерело НВ
Альтернативна реальність: як Литва, Польща та Україна готують заміну
Альтернативна реальність: як Литва, Польща та Україна готують заміну "російському світу"
Україна 2021-11-20 21:40:01
На місці занепадної Російської Федерації розквітне Балтійсько-слов'янська Київська русь? Глави МЗС країн-учасниць «люблінського трикутника» підписали кілька документів, включаючи Декларацію про європейську спадщину. Польща, Литва та Україна домовилися вважати Конституцію соратника Івана Мазепи Філіпа Орлика частиною спільної для трьох країн спадщини. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що створений у минулому році трикутник може стати альтернативою російському світу для регіону. Втім, експерти зазначають, що в даному випадку йдеться скоріше про прагнення Польщі відновити вплив на території колишньої Речі Посполитої. Новий Союз зможе протистояти російській навалі та замінити занепадаючий "російський світ" слов'янською унією.Люблінська Унія може бути відновлене перед обличчям російської загрозиМіністри закордонних справ країн — учасниць «люблінського трикутника» (України, Литви та Польщі) підписали дорожню карту подальшої взаємодії, Декларацію про європейську спадщину та спільні цінності, а також ухвалили план спільних дій щодо протидії дезінформації.Переговори глав МЗС України Дмитра Кулеби, а також його литовського та польського колег Габріелюса Ландсбергіса та Збігнева Рау відбулися у Вільнюсі на полях 4-ї Міжнародної конференції з питань реформ в Україні.Дорожня карта визначає основні напрямки співробітництва «люблінського трикутника», включаючи питання оборони, безпеки, енергетики та торгівлі. Сторони планують проведення самітів «люблінського трикутника» на найвищому рівні. Про це йдеться у повідомленні, опублікованому на сайті МЗС України. Учасники трикутника також мають намір взаємодіяти з іншими державами в рамках міжнародних організацій.Новоутворення може стати найсильнішим краєм ЄвропиДругий документ — Декларація про європейську спадщину — визнає Конституцію Філіпа Орлика як невід'ємну частину загальної культурно-правової спадщини України, Литви та Польщі. У МЗС України зазначили, що цей документ вплинув на формування «європейської ідентичності» українців, литовців та поляків.Нагадаємо, Філіп Орлик (1672—1742) був соратником Івана Мазепи і був при ньому як генеральний писар. Після смерті Мазепи Орлика було обрано його наступником. Конституція, про яку йдеться у заяві українського МЗС, носила також назву «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорізького» та була прийнята козацькою радою в Бендерах (на той момент — територія Османської імперії, куди втік Мазепа після поразки підтриманого ним шведського) від російських військ під Полтавою) у 1710 році. Також документ відомий під назвою «Бендерівська Конституція», в якій йшлося про державний устрій України як козацької держави.Зокрема, Конституція передбачала на українській території юрисдикцію Константинопольського патріархату, визначала межі держави, а також мала на увазі відновлення скасованих царськими указами московитів економічних та соціальних прав Січі. Втім, документ так і не набув чинності і залишився в історії лише як політико-правовий проект.
Післявоєнне екологічне пекло: Україні потрібні радикальні реформи для відновлення Природи
Післявоєнне екологічне пекло: Україні потрібні радикальні реформи для відновлення Природи
Україна 2022-04-27 17:07:28
Довкілля повинно бути у пріоритеті як у часи війни, так і під час відновлення. Стан екологія вже зараз критичний в Україні через війну, а це хвороби і неврожаї на декілька наступних поколінь. Діяти потрібно зараз! Війна призупинила реалізацію певних екологічних реформ, зокрема щодо державного екологічного контролю (законопроєкт №3091), чи запобігання промисловому забрудненню (законопроєкт №6004-2), проте для українського зеленого курсу і сталого відновлення ці реформи є дуже важливими. Понад те — першочерговою необхідністю. Тому ми разом із представниками екологічної громадськості вважаємо за необхідне якнайшвидше прийняти сім важливих довкіллєвих законопроєктів. Звернення тут. Якщо ваша громадська організація хоче долучитися до підписання даного звернення, напишіть нам в особисті повідомлення до організації Екодія у мережі Телеграм: @ecodiya. Джерело Екодія
Від Сяну до Дону: де справжній кордон України?
Від Сяну до Дону: де справжній кордон України?
Україна 2022-07-03 12:08:28
Московія сотні років "відкушували" від України культурний та історичний кордон, що пролягає з прадавніх часів на річці Дон. Де реальні Державні кордони України, що зараз окуповані Московщиною? Про це у науково-історичному матеріалі. КОРДО́НИ ДЕРЖА́ВНІ УКРАЇ́НИ Сучас. державний кордон Укра­­їни з Білоруссю, Молдовою, Польщею, РФ, Румунією, Словач­­чиною та Угорщиною встановлено після тривалого процесу його визначення у 20 ст. На цей процес впливали різноманітні об'єктивні та суб'єктивні чинни­­ки, гол. серед яких – фактор за­­селеності тих чи ін. площ суходолу українцями (йдеться про корінні етнічні землі, де утворилася укр. народність, та безпосередньо прилеглі до них колонізов. землі, де українці станов­­лять більшість), адм.-тер. поділ тих держав, у складі яких перебували укр. землі, екон. і геогр. чинники. Перед 1-ю світ. війною тер. розселення українців перебувала в складі Рос. та Авст­­ро-Угор. імперій. Внаслідок аграр. перенаселення укр. селяни, які вимушено покидали рідні місця, осідали здебільшого не в найближчих містах, а на придат. для землеробства вільних землях. Водночас насел. міст на тер. розселення українців поповнювалося переважно представни­­ками ін. націй.Оскільки в Авст­­ро-Угорщині вільних земель не було, поширеним явищем серед українців тут стала еміграція на амер. континент. У Рос. імперії укр. корінні етнічні землі протягом тривалого часу межу­­вали з малозаселеними тер., які й почали колонізувати укр. переселенці (див. Колонізація). В результаті цього суціл. тер. роз­­селення українців за кілька століть істотно розширилася. У ко­­лонізац. процесах поряд з укра­­їнцями брали участь також росіяни й представники багатьох ін. народів. За оцінками В. Кубійовича, зробленими в 1930-х рр., перед 1-ю світ. війною суціл. тер., на якій українці складали абсолютну більшість, становила 718,3 тис. км2, з яких 89,5 % – у складі Росії, 10,5 % – Австро-Угорщини. За оцінками М. Шаповала, тер., на якій українці чи­­сельно переважали всі ін. націо­­нальності, разом узяті, була дещо більшою: 1914 вона становила 739 тис. км2 (у Росії – 665 тис. км2, в Австро-Угорщині – 74 тис. км2). На цих землях у той час прожива­­ло 46 млн осіб (в Росії – 39,6 млн, в Австро-Угорщині – 6,4 млн), з них 32,662 тис. (71,0 %) – українців, 5,379 тис. – росіян (11,7 %), 3,796 тис. (8,2 %) – євреїв, 2,079 тис. (4,5 %) – поляків, 871 тис. (1,9 %) – німців. Контури суціл. укр. етногр. масиву в Росії вперше визначені Всерос. переписом 1897. Нац. склад на­­сел. під час перепису визначали за рідною мовою. Однак певна кількість українців з походження, які зазнали впливу асиміляц. процесів – як стихій., так і свідомо спрямов. царською адміністрацією, не назвала своєю рідною мовою «малоросійську» (так укр. мову названо в анкетах). Цей фактор є вагомою під­­ставою для того, щоб вважати, що реал. кількість українців була більшою, ніж це показав перепис. За його даними, українці становили абсолютну більшість у 9-ти губерніях. У Подільсь­кій губернії проживало 2 млн 442,8 тис. українців (80,9 % насел.), у Київській губернії – 2 млн 819,1 тис. (79,2 %), Волинській губернії – 2 млн 95,6 тис. (70,1 %), Полтавській губернії – 2 млн 583,1 тис. (93,0 %), Харківській губернії – 2 млн 9,5 тис. (80,6 %), Чернігівській губернії – 1 млн 526,1 тис. (66,4 %, в укр. повітах – від 86-ти до 98-ми %), Катеринославській губернії – 1 млн 456,4 тис. (68,9 %), Херсонській губернії – 1 млн 462,0 тис. (53,5 %), Таврійській губернії – 611,1 тис. (42,2 %, у материк. час­­тині – 60,6 %). У кожному з по­­вітів цих губерній, окрім 4-х пн. повітів Черніг. губ. та півострів. частини Таврій. губ. (Крим), укра­­їнці становили абсолютну, зрідка – відносну більшість. Ще в одній адм.-тер. одиниці Рос. імперії – Кубан. обл. (див. Кубань) – українці становили відносну більшість. Тут проживало 1 млн 270,6 тис. українців (47 % насел.). Водночас у Темрюц. від­­ділі цієї області частка українців становила 75 %, Єйському – 74 %, Єкатеринодар. – 52 %. Чимало українців мешкало в Майкоп. (31 %), Баталпашин. (27 %) відділах й Туапсин. (24 %) окрузі Чорномор. губ. (виокремлена з Кубан. обл. 1896), а також на тер. окремих повітів ін. губерній, що межували з укр. і становили суціл. укр. етногр. масив. Так, на Пд. Зх. Бессараб. губ. українців було 379,7 тис., що становило 19,7 % усього насел., при цьому вони переважали в Хотин. пов. (56 %) і складали відносну більшість в Аккерман. пов. (26 %).На крайньому сх. укр. етногр. масиву – в Області Війська Дон­­ського – проживало 719,7 тис. українців, що становило 28,1 % насел. (див. також Донщина). У Таганроз. пов. українці станови­­ли абсолютну більшість (61 %), а ще в 3-х – Ростов. (31 %), Донец. (38 %) та Сальс. (28 %) – значну частину місц. населення. У Новогригор'єв. пов. Ставроп. губ. українців було 50 %, у Мед­­веж'єн. – 45 %, Александров. – 38 %. Велика кількість українців проживала за межами осн. 9-ти губерній у повітах ін. губерній на Пн. Сх. від осн. губерній. Так, у Курській губ. (див. Курщина) – 527,8 тис. (22,3 %), при цьому у Грайворон. пов. – 58 %, Путивл. – 52 %, Новооскол. – 51 %. Украї­­нці становили значну частину насел. Суджан. (48 %), Рильс. (36 %), Корочан. (34 %) і Бєлгород. (21 %) повітів. У Воронез. губ. (див. Воронежчина) мешка­­ло 915,9 тис. українців, причому в Богучар. пов. вони становили 82 %, в Острогоз. – 90 %, Бирю­­чен. – 71 %, Валуйків. – 51 %. Безпосередньо межувало з укр. повітами й укр. насел. Павлів. пов. (42 %). На Пн. Зх., у Гроднен. губ., мешкало 262,5 тис. українців (22,6 %). При цьому частка українців у Кобрин. пов. складала 80 %, Брест. – 63 %, Бєльс. – 39 % (див. Берестейщи­­на, Білорусь). У Люблін. губ. Цар­­ства Польського (див. Королівст­­во Польське) проживало 196,5 тис. українців (16,9 %). Вони чисельно переважали у Грубешів. (60 %) й Томашув. (50 %) пов. і станови­­ли значну частину насел. Холм. (33 %) та Білгорай. (20 %) повітів. У Седлец. губ. жило 107,8 тис. українців (14 %), зосереджених переважно у Влодав. пов. (56 %), дещо менше – у Костянтинів. (36 %) та Бєльс. (38 %) пов. (у Бєльс. пов. Седлец. губ. прожи­­вало 29 тис. українців, в однойм. повіті Гроднен. губ. – 64 тис.). З метою нейтралізації польс. впливів 1912 створ. Холм. губ., 50 % насел. якої становили українці (див. Холмщина, Підляш­­шя). В Австро-Угорщині українці (понад 4 млн) проживали на своїх етніч. корін. землях суціл. смугою в 3-х регіонах – Закарпатті, Пн. Буковині та Сх. Галичині. Етніч. склад насел. цих земель характеризують насамперед дані перепису 1900. Питання про національність у анкеті було відсутнє, тому його дані мають певну неточність (не на користь українців). Осн. критерієм визначення національно­­сті насел. Сх. Галичини та більшої частини Закарпаття стала конфесійна приналежність (укра­­їнці належали до греко-катол. Церкви), Пн. Буковини та комітату Мармарош у Закарпатті – рідна мова (греко-католиками на цих тер. були не лише українці). Згідно з даними перепису і відповід. критеріями визначення національності, 1900 в угор. частині імперії (Транслейтанії) проживало 470 тис. українців. Вони становили відносну більшість у 4-х пн. закарп. комітатах: Мармарош (46,4 %), Берег (45,7 %), Угоча (39,7 %), Унг (36,4 %). Переважна частина українців (бл. 3,7 млн осіб) проживала в Австр. частині імперії (Ціслейтанії), з них 297,8 тис. становили 40,8 % насел. Буковини – окремого коронного краю (при цьому укр. насел. концентрувалося в його пн. частині); набагато більше українців проживало в Королівстві Ґаліції і Лодомерії, зосередившись у Сх. Галичині – 3 млн 19,6 тис. (62,7 %). Частка українців у Львів. пов. становила 37,5 %, Санок. – 52,1 %, Перемишл. – 54,7 %, Тер­­ноп. – 54,9 %, Золочів. – 62,5 %, Жолкев. – 66,1 %, Бережан. – 66,3 %, Чортків. – 66,5 %, Стані­­слав. – 67,4 %, Самбір. – 70,1 %, Стрий. – 73,8 %, Коломий. – 76,1 %. У Зх. Галичині більш-менш вагому частку (14,3 %) українці становили лише в Ясел. повіті.У практич. сенсі питання про ви­­значення територ. меж України як автоном. частини Росії поста­­ло після Лютн. революції 1917. За цю справу взялося кер-во новоствор. УЦР. У травні 1917 до Петрограда (нині С.-Петер­­бург) відбула делегація УЦР на чолі з В. Винниченком. З ініціативи М. Грушевського делегація УЦР пропонувала Тимчас. урядові ухвалити декларацію, в якій тер. автоном. України визначалася в межах Київ., Поділ., Волин., Черніг., Полтав., Харків., Катеринослав., Херсон. і Таврій. губерній. Водночас наголошувалося, що «виділення неукраїнських частин з цих губерній і, навпаки, включення в склад української області українських частин із суміжних губерній, якими є Холмська, Гродненсь­­ка, Мінська, Курська, Воронезь­ка, Кубанська область та ін., надається Крайовій Раді, по узгодженню з Тимчасовим урядом та населенням цих територій». Тимчас. уряд наголосив, що у нього немає достат. повноважень для вирішення питання про надання Україні автономії, а тому запропонував дочекатися Всерос. Установ. Зборів. Під тиском обставин він змушений був піти на поступки і 3 липня 1917 визнав Генеральний секретаріат УЦР органом крайового управління. Однак, згідно з «Тимчасовою інструкцією Генеральному секретаріатові Тим­­часового уряду на Україні» від 4 серпня 1917, підвлад. Ген. сек­­ретаріатові визнано лише 5 губерній – Волин., Поділ., Київ., Полтав., Черніг. (без Сураз., Мглин., Стародуб., Новозибков. пов.). Це майже всі ті землі, з якими Укр. козац. держава геть­­мана Б. Хмельницького перейшла під протекторат рос. царя Олексія Михайловича 1654. Тим­­час. уряд не вважав за можливе при визначенні тер. України використовувати реалії 20 ст. і наполягав на тому, щоб при визначенні меж укр. автономії використовувався виключно істор. критерій, а не критерій ціліс. ма­­сиву укр. етніч. земель. На думку Тимчас. уряду, кордони укр. земель у складі Рос. імперії у 20 ст. необхідно визначати за реаліями 17 ст. Взаєм. згоди у питанні про тер. укр. автономії Ген. секретаріат УЦР і Тимчас. уряд не досягли, але на кон­­фронтацію з Тимчас. урядом Ген. секретаріат не наважився. Після падіння Тимчас. уряду УЦР 7 (20) листопада 1917 проголоси­­ла III Універсал (див. Універсали Української Центральної Ради), у якому, серед іншого, йшло­­ся про кордони: «До території Народної Української Республіки належать землі, заселені у більшості українцями: Київщина, Поділля, Волинь, Чернігівщина, Полтавщина, Харківщина, Кате­­ринославщина, Херсонщина, Таврія (без Криму). Остаточне визначення границь Українсь­­кої Народної Республіки як щодо прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини, так і су­­міжних губерній і областей, де більшість населення українсь­­ке, має бути встановлене по згоді зорганізованої волі народів». Цим універсалом УЦР засвідчила свою прихильність до етногр. принципу при визначенні кордонів УНР. Однак такий підхід не давав їй підстав включити до складу УНР частину Таврій. губ. – п-ів Крим, оскільки українці становили там меншість і лише у двох пов. – Євпаторій. і Перекоп. – їхня кількість ненабагато перевищувала 20 %. У III Універсалі не згадувалася також і Кубан. обл., де на той час утворився окремий крайовий уряд. На час захоплення більшовика­­ми влади в Петрограді (див. Жовтневий переворот 1917) по­­зиція ЦК РСДРП(б) у питанні про кордони була такою самою, як і в Тимчас. уряду. Відповідно тер. України визначалася в межах 5-ти губерній – Київ., Волин., Подільської, Полтав. і Черніг. (без пн. повітів). Саме ці тер. й охоплювала утворена в липні 1917 обласна орг-ція РСДРП(б) Пд.-Зх. краю. Однак необхідність боротьби з УЦР змусила більшовиків змінити своє ставлення до проблеми укр. тер. і фактично погодитися з визначеними III Уні­­версалом УЦР кордонами Укра­­їни. Свідченням цього є рекомендації, надані 17 (30) листопада 1917 наркомом у справах національностей РНК РСФРР Й. Сталіним представникові ЦК УСДРП М. Поршу та чл. Київ. обл. ком-ту РСДРП(б) С. Бакинському. При висвітленні позиції біль­­шов. кер-ва щодо подальших дій РСДРП(б) в Україні Й. Сталін наголосив на необхідності скли­­кання Всеукр. з'їзду рад робітн. і селян. депутатів з утворенням на ньому ЦВК рад України, який повинен замінити УЦР. Це, по су­­ті, свідчило про фактичне визнання кер. РСДРП(б) етногр. принципу визначення кордонів України. Місц. укр. більшовики погодилися на запропоновану Петроградом рад. форму нац. державності. В. Ленін наполіг на тому, щоб пробільшов. делегати Всеукр. з'їзду рад селян., робітн. і солдат. депутатів 1917, які не здобули в Києві більшості, переїхали до Харкова, приєдналися до з'їзду рад Донец.-Кри­­воріз. бас. й оголосили об'єд­­наний з'їзд справжнім всеукраїнським. Він проголосив створення Рад. УНР і утворив рад. уряд – Народний секретаріат. Рад. уряд України претендував на ті ж тер., що й УЦР. Таким чином, рад. кер-во Росії остаточно погодилося на етногр. критерій при визначенні кордонів України, для нього важливим було тільки те, щоб Україна залишалася радянською. Етногр. критерій визначення кордонів укр. тер. використано і на переговорах представників УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною у м. Брест-Литовський (нині Брест, Білорусь). Позиція укр. делегації зміцнилася після проголошення УЦР 9 (22) січня 1918 в IV Універсалі незалежності УНР. Спроби підняти питання про приєднання до України Сх. Галичини та Пн. Буковини заблоковано австро-угор. делега­­цією. Але укр. делегації вдалося домогтися включення до складу УНР Холмщини та Підляшшя. Згідно з умовами Брестського (Берестейського) мирного договору, зх. кордон України мав проходити по довоєн. кордоні між Австро-Угорщиною і Росією, а далі – на Пн., «починаючи від Тарнограда [Тарногруда] запад­­но по лінії Білгорай, Щебретин [Щебжетин], Красностав [Красни­­слав], Пугачев, Радин [Рад­­зинь-Подляскі], Межиріччя, Сар­­на­­ки, Мельники, Високолитовськ, Каменець-Литовський [Каменец], Пружани, Вигановське озеро». Більш точно кордон мала встановити спец. комісія після етногр. досліджень. Накреслена лі­­нія загалом відповідала межам розселення українців, але проти неї виступили поляки. Тому реал. владу укр. уряд мав лише у пн. частині тер., що перебувала в нім. зоні окупації. Кер-во Рад. Росії після підписання Брест. мирного договору було змушене відмовитися від підтримки маріонетк. уряду Рад. УНР і визнати УНР, утворену УЦР. Згідно з умовами договору, кордони між Росією та Україною мали визначити в ході переговорів. Однак делегація РСФРР на чолі з Х. Раковським та Д. Мануїльським затягувала переговори, сподіваючись на поразку Німеч­­чини в 1-й світ. війні, що дало б підстави для відмови від умов договору.Водночас уряд гетьмана П. Скоропадського розпо­­чав переговори щодо кордонів Української Держави з урядами Білорусі та Всевеликого Війсь­­ка Донського. Уряд Української Держави, бажаючи мати спільника у боротьбі з більшовизмом, погодився на те, щоб кордоном між Україною та Всевеликим Військом Донським, незважаючи на наявність у ньому знач. кількості укр. етногр. земель, стала дорев. межа Обл. Війська Донського з Харків. і Катеринослав. губ. з невеликим відступом на користь України в р-ні Маріуполя. Труднощі виникли у відноси­­нах з Кубанською Народною Рес­­публікою, що не потрапила в зо­­ну окупації нім. військ. 28 травня 1918 до Києва прибула делегація Кубан. крайової ради на чолі з М. Рябоволом. За свідченням Міністра закордон. справ гетьман. уряду Д. Дорошенка, під час переговорів між П. Скоропадським і М. Рябоволом укладено таємну угоду про возз'єд­­нання України і Кубані. Однак втілити її у життя не вдалося. 23 серпня 1918 у м. Новочеркаськ (нині Ростов. обл., РФ) голова кубан. уряду Л. Бич підписав до­­говір про союз з Добровольчою армією. Втім зв'язки кер-ва Кубані з гетьман. владою в Україні не переривалися. У жовтні 1918 до Києва прибула надзвич. місія Кубан. крайової ради на чолі з В. Ткачовим. Одне із осн. її завдань – з'ясування обставин, за яких можливе об'єднання Кубані та України. Повалення гетьман. влади завадило реалізувати ці плани. Оскільки в III Універсалі УЦР не було згадки про Крим як про тер. України, нім. влада створила там крайовий уряд на чолі з генерал-лейтенан­­том С. Сулькевичем. Він узяв курс на побудову незалеж. держави, а у майбутньому – на об'єд­­нання з небільшов. Росією. Однак П. Скоропадський вважав, що Крим має ввійти до Української Держави на засадах автоном. краю. Не знайшовши в цьо­­му питанні порозуміння із С. Суль­­кевичем, він оголосив екон. блокаду п-ова. С. Сулькевич ка­­пітулював і надіслав у Київ делегацію для обговорення умов приєднання Криму до Української Держави. Наприкінці вересня 1918 умови узгоджено, але повалення влади гетьмана унеможливило реалізацію задуманого (див. Автономна Республіка Крим).18 жовтня 1918 у Львові на зборах представників від укр. земель Австро-Угорщини, консти­­туйованих як Українська національна рада, проголошено Укр. нац. державу й розглянуто питання злуки з Українською Державою. Не заперечуючи необхідності возз'єднання всіх укр. земель, Укр. нац. рада відклала це питання на майбутнє, оскіль­­ки злука з гетьман. Україною за­­грожувала поглинанням зх.-укр. земель Росією. Кордони ЗУНР визначено таким чином: «Ціла етнографічна українська область в Австро-Угорщині, зокрема Схід­­на Галичина з граничною лінією Сяну, з вилученням Лемківщини, північно-західна Буковина, з містами Чернівці, Сторожинець і Серет та українська смуга північно-східної Угорщини – творить одноцільну українську територію». Символіч. для України став Акт злуки УНР і ЗУНР. Однак ні уряд відновленої УНР, ні ЗУНР не змогли вистояти в умовах міжнар. ізоляції і зазнали поразки. Закарпаття, після невдалої спроби приєднатися до ЗУНР, під назвою Підкарп. Русь увійшло до складу Чехо-Словаччини, кер-во якої обіцяло українцям автономію (див. Карпатська Україна). Окремо від Підкарп. Русі до складу Словач­­чини увійшов також невеликий етніч. укр. масив (Пряшівщина). Заг. пл. укр. етніч. земель у складі Чехо-Словаччини становила бл. 15 тис. км2. Пн. Букови­­ну, Мармарощину та Бессарабію окупувала Румунія. У випадку із Пн. Буковиною та Мармарощиною румун. уряд використав розпад Австро-Угорщини та слабкість ЗУНР, для окупації Бес­­сарабії – запрошення «Сфатул церій» (Крайової ради) – уряду проголошеної 2 (15) грудня 1917 Молд. Нар. Республіки. Між УЦР та «Сфатул церій» досягнуто домовленості про відкладення на майбутнє питання про спірні землі. Однак ці домовленості з боку «Сфатул церій» виявилися лише прикриттям для дій у напрямі приєднання Молд. Нар. Респ. до Румунії. Румун. війська до середини лютого 1918 фактично зайняли Бессарабію. 9 квіт­­ня 1918 приєднання Бессарабії до Румунії оформлено юридично. І хоча уряди УНР, Українсь­­кої Держави і УСРР не визнава­­ли законною окупацію Бессарабії, Румунія не відмовилася від захоплених територій. Заг. пл. укр. етніч. земель у складі Руму­­нії в міжвоєн. період – 17,6 тис. км2. Укр. державність збереглася ли­ше у рад. формі. На поч. 1919 постало питання про розмежування УСРР з РСФРР. До поч. лютого РНК УСРР вважав укр. ті повіти, які увійшли до складу Української Держави згідно з постановою РМ від 14 серпня 1918. Оскільки в цьому питанні виникали незгоди з владою Курс. губ., 13 січня 1919 ухвалено постанову РНК УСРР «Про включення Білгородського повіту до складу Харківської губернії». Од­нак за вказівкою Москви кордон було змінено. 10 березня 1919 РНК УСРР затвердив узгоджений з РСФРР «Договір про кордони з Російською СФРР», за яким кордони між Україною та Росією, окрім 4-х пн. пов. Черніг. губ., де українці не становили більшість, затверджено довоєнні (між­губерн.), а Перекоп. перешийок мав стати кордоном між Україною та Кримом. 1920 кордон між УСРР та РСФРР знову змінено. Рад. Україна на той час вже не мала жодних ознак екон. управлін. самостійності, рад. кер-во вбачало в УСРР автономну респ. у складі РСФРР. То­му при зміні кордонів влада ке­рувалася екон. доцільністю, на­самперед – потребою управлін. єдності Донбасу. Після тривалих узгоджень з Москвою 16 квітня ВУЦВК ухвалив постанову «Про усталення меж і складу Донецької губернії». За нею до Донец. губ. УСРР відходили «від краю Донецького війська: а) До­нецької округи станиці: Гундорів­ська, Камінська, Калитвинська, Усть-Білокалитвинська, волость Карпово-Обривська; б) Черкаської округи: станиці Володимирська, Олександрівська, далі на захід умовна: станція Козачі Ла­гери, Мало-Несвітайська, Нижнє-Кременська і дальше до межі з Таганрозькою округою; Таган­розький повіт увесь у цілості». Влітку 1920 відбулося ще одне уточнення кордону, наслідком яко­го стало приєднання до Донец. губ. тер. станиці Луганська, яка географічно знаходилася по­руч із тодіш. центром Донец. губ. Луганськом. Під час польс.-рад. війни 1920 більшов. уряд відмо­вився зупинити просування влас. військ на Керзона лінії, що розділяла укр. і польс. частини Галичини за етніч. ознакою (хоча за межами України вона залишала Холмщину, Підляшшя, Над­­сяння). Поразка у серпні 1920 рад. військ під Варшавою і подальший контрнаступ польс. ар­­мії призвели до того, що за умо­­вами Ризького мирного догово­­ру 1921 значна частина укр. етніч. тер. (Сх. Галичина, Зх. Волинь, Зх. Полісся, Підляшшя, Надсян­­ня, Лемківщина, Холмщина) пл. 122 тис. км2 опинилася у складі Польщі. 14 березня 1923 Рада послів Антанти офіційно визнала сх. кордони Польщі, встанов­­лені Ризьким мирним договором і позбавила Сх. Галичину статусу міжнар. території.1923 в Україні й Росії розпочався перехід від дорев. адм.-те­­ри­­тор. поділу (губернії, повіти і волості) на новий (округи й р-ни). Укр. уряд скористався реформою, щоб поставити перед ЦВК РСФРР питання про приєднання до влас. респ. тих повітів і волостей у прикордон. з УСРР Курс. і Воронез. губ., у яких переважало укр. населення. Йшло­­ся про приєднання до УСРР повітів та волостей Курс. губ. з чисельністю насел. 807,2 тис. осіб (українців – 484,8 тис., 60 %), а також повітів і волостей Воронез. губ. з насел. 1 млн 243,8 тис. осіб (українців – 930,9 тис., 74,9 %). Майже водночас виконком Пд.-Сх. (від кін. 1924 – Пн.-кавказ.) краю і Пд.-Сх. бюро ЦК РКП(б) звернулися до політбюро ЦК РКП(б) з проханням вилучити з підпорядкування Україні Таганроз. та Шахтин. округи. Кер. Пн. Кавказу по­­силалися на те, що до 1917 м. Таганрог (нині Ростов. обл., РФ) з околицями входив до скла­­ду Обл. Війська Донського. Для розгляду подання уряду УСРР ЦВК СРСР створив Союзну комісію під кер-вом голови ЦВК Білорусі О. Черв'якова. Після ба­­гатьох обговорень комісія прийшла до висновку про необхідність приєднати до УСРР Путивл., Грайворон. і Бєлгород. пов. Курс. губ., а також Валуй. пов. Воронез. губ. Загалом запропо­­новано приєднати тер. з кількіс­­тю насел. 1 млн 18,6 тис. осіб, зокрема 591,7 тис. українців. Тер. з кількістю насел. 1 млн 31,2 тис. осіб (зокрема 724 тис. українців) залишалися у складі Курс. і Воронез. губерній. Однак після протесту рос. частини комісії пи­­тання винесено на розгляд остан. інстанції – політбюро ЦК РКП(б). 11 липня 1924 воно розглянуло і позитивно вирішило подання кер. Пн.-кавказ. краю. Політбю­­ро ЦК КП(б)У не погодилося з цим рішенням і попросило винести питання на розгляд чл. ЦК РКП(б) у повному складі. Й. Сталін загальмував розв'я­­зання рос.-укр. суперечки з територ. питання більше ніж на рік, поки ЦК КП(б)У не очолив Л. Ка­­ганович. Тим часом компарт.-рад. кер-во УСРР використовувало будь-який привід для того, щоб домогтися потрібного рішення від Москви. Йому вдалося навіть заручитися підтримкою з боку Інтернаціоналу Комуністичного. У резолюцію президії виконкому Комінтерну про розпуск Укр. КП від 24 грудня 1924 вписано знаменну фразу: «Тепер відбувається робота з об'єднання у складі УСРР всіх суміжних з нею територій з українською більшістю населення, що входять у Радянський Союз». Після того, як ген. секр. ЦК КП(б)У став Л. Ка­­ганович, ВУЦВК дисципліновано вніс узгоджені з Росією та Білоруссю пропозиції про врегулювання кордонів. Росії Украї­­на передавала осн. частини Та­­ганроз. та Шахтин. округ. На Пн. Сх. до УСРР переходили майже весь колиш. Путивл. пов., а також деякі прикордонні волості Курс. і Воронез. губерній. На укр.-білорус. кордоні до складу Укра­­їни включена одна сільрада у пд. частині Мозир. округи. Натомість до складу Білорусі Україна передавала частину Олев. і Сло­­вечан. (існував 1923–62 на тер. сучас. Житомир. обл.) р-нів, а також пн. частину Овруц. р-ну.Загалом УСРР отримала тер., на якій мешкало 278,1 тис. осіб, і втрачала тер. з насел. 478,9 тис. осіб. Заг. баланс надбань і втрат був не на користь України. У первин. заявці укр. уряду про перегляд кордонів йшлося про приєднання до УСРР суміж. тер. з насел. 2 млн 51 тис. осіб. Після ухвалення постанови президії ЦВК СРСР від 16 жовтня 1925 укр. громадськість не заспокоїлася. Питання про перегляд кордонів продовжували ставити на офіц. рівні. Тези червн. (1926) пленуму ЦК КП(б)У «Про підсумки українізації» закінчували­­ся адресов. політбюро ЦК дорученням: «Провадити далі роботу в справі об'єднання в скла­­ді УСРР всіх межуючих з нею територій з українською більшіс­­тю населення, що входять до складу Радянського Союзу». У грудні 1926 відбувся заг. перепис населення. Опитувані відпо­­відали на запитання про народність, тобто йшлося не стільки про нац. самовизначення, скіль­­ки про походження. Українці, які тривалий час проживали в ін. регіонах, при відповіді на сформульов. таким чином запитання в анкеті підтверджували свою національність. Перепис зафіксував кордони етногр. України всередині СРСР. Кількість українців за межами УСРР та їхня питома вага серед насел. регіо­­ну проживання становили: Центр.-Чорноземна обл. (колишні Курс. та Воронез. губ., дані на 1929, екстрапольов. за переписом 1926) – 1 млн 773,6 тис. українців (14,63 % від усього насел.), зокрема Россошан. округа – 680,6 тис. осіб (89,1 %), Острогоз. – 381,7 (49,9 %), Бєлгород. – 315,4 (36 %), Льгов. – 144,9 (14,76 %), Борисоглєб. – 107,5 (12,3 %). У 26-ти р-нах українці складали абсолютну більшість: Камен. – 99 %, Калачов. – 97,5, Михайлов. – 97, Ровен. – 94,8, Подгорен. – 93,4, Россошан. – 92,5, Ольховат. – 92, Петропавлов. – 87, Кантеміров. – 81,9, Новокалітвян. – 80,5, Павлов. – 79, Богучар. – 78,1, Алексєєв. – 73,1, Острогоз. – 70,6, Борисов. – 70,3, Волоконов. – 65, Глушков. – 63,8, Вейделєв. – 63, Воробйов. – 61,2, Гайворон. – 59,3, Бутурлін. – 58,7, Ракитян. – 58, Чернян. – 57,5, Будьонов. – 56,6, Нікіт. – 55,7, Великомихайлів. – 53,5. У Пн.-кавказ. краї (за переписом 1926) проживало 3 млн 106,8 тис. українців (37,1 %), зокрема у Кубан. окрузі – 915,4 тис. (61,5 %), Донській – 498,3 (44,0 %), Армавір. – 305,1 (32,9 %), Ставроп. – 245,7 (38,8 %), Сальс. – 207,2 (43,9 %), Сіверськодонец. – 206,5 (55,1 %), Терській – 194,1 (30,2 %), Таган­­роз. – 191,8 (71,5 %), Чорномор. – 103,9 (35,7 %), Майкоп. – 94,3 (28,6 %), Шахтин. – 70,8 (13,1 %). Українці мали абсолютну більшість у 37-ми р-нах Пн.-кавказ. краю: Ремонтин. – 93 %, Таганроз. – 93, Косар. – 90, Леоно-Калітвін. – 90, Канєв. – 89, Темрюц. – 89, Старомін. – 87, Арзгір. – 86, Курсав. – 86, Матвієво-Курган. – 86, Азов. – 85, Брюховец. – 85, Краснодар. – 85, Павлов. – 85, Сальс. – 84, Примор.-Ахтар. – 82, Кущев. – 80, Міллеров. – 80, Тімашев. – 79, Абін. – 76, Винодєльнен. – 75, Гаряче-Ключів. – 75, Єйському – 74, Сєвер. – 70, Слов'ян. – 70, Дивен. – 69, Крим. – 69, Корєнов. – 65, Єсентуц. – 64, Арап. – 62, Баталпашин. – 60, Завітін. – 55, Зимовників. – 55, Невинномис. – 55, Мечетин. – 54, Гелен­­джиц. – 52, Апшерон. – 51. Знач­­на частина укр. етногр. тер. зна­­ходилася на прилеглій до УСРР тер. РСФРР. Особливо рельєфно це видно на прикладі Центр.-чорнозем. обл., де, за переписом 1926, на Пд. колиш. Воронез. губ. проживало 903 тис. українців, які становили в цілісному масиві прилеглих до Рад. України земель понад 90 % населення. Не чекаючи опублікування остаточ. даних про нац. склад насел., політбюро ЦК КП(б)У з ініціативи М. Скрипника вирішило повернутися до проблеми укр.-рос. кордону. 21 травня 1927 воно розглянуло питання «Про приєднання до України земель». Однак у Москві вважали справу з кордонами між Україною і Росією завершеною і розв'язаною. 1928 М. Скрипник звернувся у політбюро ЦК КП(б)У з офіц. поданням, у якому констатував, що укр. насел. тих тер. РСФРР, які межують з УСРР, цілком позбавлене можливості користуватися рідною мовою і приречене на обрусіння. Цілеспрямов. русифікація мільйонів українців за межами УСРР, писав він, супе­­речить «правильній ленінській національній політиці і послаб­­лює її революційний вплив на пригноблені маси Західної Укра­­їни, Буковини, Бессарабії. В са­­мій УСРР підіймають голову во­­рожі сили, які використовують ці факти курської, кубанської, таганрозької дійсності, що не залишаються невідомими. У ро­­боті на Україні відчувається вплив тих помилок, тої неприпустимої лінії, яка проводиться на місцях, в Курській губернії, Таганрожчині і т. п.». 18 травня записку розглянуто на політбюро ЦК КП(б)У. Кер-во УСРР знову звернулося до Й. Сталіна з ініціативою переглянути питання про кордони УСРР, але цього разу без укр. претензій на Кавказ, оскільки у Москві дуже гостро реагували на рядок з укр. нац. гімну, в якому окреслювалися кордони України «від Сяну до Дону». У лютому 1929 Й. Ста­­лін востаннє на офіц. рівні торкнувся питання про кордони. На зустрічі з укр. письменниками він заявив, що ЦК двічі вивчало це питання і залишило без нас­­лідків. У даному випадку етногр. критерій не став для Кремля головним, вагомішу роль відіграли межі дорев. губерн. поділу в Росії. Інший принцип покладено в основу позиції Кремля у питанні про створення Молд. Автоном. Соціаліст. Рад. Респ. (АСРР). Упродовж десятків років на тер. дорев. Херсон. губ. осідали переселенці з-за Дністра, унаслідок чого там утворилася досить велика молд. нац. меншина. Командуючий ЗС України і Криму М. Фрунзе отри­­мав із ЦК РКП(б) доручення визначити кордони молд. автоно­­мії, яка б слугувала політ. проти­­вагою анексов. румун. урядом Бессарабії. У постанові ЦК РКП(б) ішлося не про кордон по Дніст­­ру, якого рад. уряд не визнавав, а про кордон по Пруту (притока Дунаю). Кер-во УСРР вимушено погодилося на створення автоном. респ., хоча й розуміло, що у випадку повернення до СРСР Бессарабії постане питання про створення в СРСР нової союз. респ., до якої перейде Молд. АСРР, а з нею – і частина укр. земель. Тер. Молд. АСРР визна­­чалася таким чином, щоб вона відповідала за величиною осн. одиниці тодіш. адм.-тер. поділу – окрузі. Тому до її складу увійшли не лише тер., де молдовани складали більшість насел., а й р-ни з переважно укр. населенням. 12 жовтня 1924 се­­сія ВУЦВК ухвалила постанову «Про утворення Молдавської АСРР», якою до складу автономії віднесено частину Балт. округи: Рибниц., Бірзул. (нині Ко­­тов.), Олексіїв. (так певний час від 1923 називався Красноокнян. р-н), Ананьїв. і Ставров. (існував 1923–25 на тер. сучас. Одес. обл.) р-ни повністю і частини Крутян. (назва 1923–30 Кодим. р-ну), Балт. і Валегоцулов. (так певний час називався Долин. р-н, ліквідов. 1957) р-нів та частину Одес. округи: Дубоссар., Григоріопол., Тираспол., Слобо­­дзей. р-ни (нині усі – в Молдові) Одес. губ. і низку насел. пунктів Тульчин. округи Поділ. губер­­нії. Однак у цій постанові визначено лише осн. обриси кордонів автономії, а для остаточ. розме­­жування тер. сесія ВУЦВК створила комісію з представників губвиконкомів Одес. і Поділ. губ. і рев. ком-ту Молд. АСРР, що був на той час гол. влад. органом у створюв. автономії. За наслід­­ками роботи комісії 26 листопа­­да 1924 Президія ВУЦВК ухвалила постанову «Про скасування Балтської округи Одеської губер­­нії і про приєднання Балтського району до складу АМСРР і про районування деяких районів Балт­­ської округи». Саме цей колиш. окруж. центр (м. Балта) і став столицею новоствор. авто­­номії. Процес визначення кордонів Молд. АСРР на цьому не припинився. У вересні 1926 ВУЦВК та РНК УСРР ухвалили постанову «Про врегулювання кордонів Автономної Молдавсь­­кої Соціалістичної Радянської Республіки», в якій містився перелік населених пунктів, що додатково мали відійти до автономної республіки: «1. Передати село Болгани Піщанського району і село Нижню Слободку Ве­­лико-Косницького району Тульчинської округи до складу Ка­­м'янського району АМСРР. 2. Передати Сербську, Кодимську, Французьку і Будейську сільради Тульчинської округи до складу Крутянського району АМСРР. 3. Передати села Івано-Богослов­­ку, Шайки, Добролюбівку, Стару і Нову Андріянівку Одеської округи до складу АМСРР. 4. Село Грабарівку Піщанського району Тульчинської округи вважати у складі Кам'янського райо­­ну АМСРР». Таким чином, після уточнень до складу Молд. АСРР увійшли 11 р-нів Лівобережжя Дністра. За переписом 1926, мол­­довани складали абсолютну більшість лише у Дубоссар. (67,0 %) та Слободзей. (64,7 %) р-нах, відносну – у Григоріопол. р-ні (45,7 %) та сільс. частині Ти­­распол. р-ну (38,5 %). Українці становили абсолютну більшість в Ананьїв. (51,7 %, у сільс. частині – 52,2 %), Балт. (91,1 %), Бірзул. (53,1 %,), Красноокнян. (65,9 %), Крутян. (71,7 %) р-нах та в м. Ананьїв (50,6 %). Відносну більшість українці складали в Кам'ян. (46,6 %) та Рибниц. (48,3 %) р-нах. Росіяни станови­­ли відносну більшість у Тираспол. р-ні – 32,7 %, однак переважно за рахунок м. Тирасполь, де росіян було 54,8 %. У столиці республіки (м. Балта) відносну більшість становили євреї (39,6 %), далі йшли українці (38,3 %). Загалом у Молд. АСРР наприкінці 1926 на тер. 8288 км2 проживало 546 тис. осіб: 48,5 % українців, 30,1 % молдован, 8,5 % євреїв, 8,5 % росіян та ін. У зміненій після утворення автономії Конституції УСРР 1929 за Молд. АСРР фактично визнано право виходу зі складу УСРР – про це свідчило положення, у якому говорилося, що «об'єднання» від­­бувається на основі права на самовизначення аж до відокрем­­лення. 1929 столицею Молд. АСРР став Тирасполь. Згодом змінилася і кількість р-нів у республіці. У лютому 1935 розукруп­­нено 3 р-ни з виокремленням на їхній тер. нових р-нів: Ананьїв. – з утворенням Валегоцулів., Балт. – з утворенням Піщан., Красноокнян. – з утворенням Чор­­нянського.23 серпня 1939 у Москві підписано рад.-нім. договір про ненапад із секрет. протоколом, у якому розмежовано сферу «обо­­піл. інтересів» у Центр. та Сх. Європі. Розмежувал. лінія у Поль­­щі пролягала по р. Нарев (притока Західного Бугу, бас. Віс­­ли), р. Вісла і її притоці р. Сан, тобто більша частина міжвоєн. Польщі опинялася у «сфері інтересів» СРСР. Після того, як А. Гітлер напав на Польщу, Велика Британія і Франція оголосили Німеччині війну. Щоб не бути втягнутим у цю війну, Й. Ста­­лін терміново змінив узгоджений з А. Гітлером план спільних дій: відмовився від окупації польс. етніч. тер. (але виторгував за цю відмову переведення Литви з нім. у рад. «сферу інтересів») і здійснив вторгнення в Польщу під гаслами «визв. походу» Чер­­воної армії на допомогу «єдино­­кров. братам-українцям і білорусам». Переглянуту «на ходу» лінію розмежування «сфери інтересів» закріплено в рад.-нім. договорі «Про дружбу і кордон» від 28 вересня 1939. У складі УРСР з'явилося 6 нових областей – Волин., Дрогоб., Львів., Рівнен., Станіслав. (від 1962 – Івано-Фр.) і Тернопільська. Тер. УРСР зросла з 450-ти до 540-ка тис. км2, насел. – з 30-ти млн 960 тис. до 38-ми млн 890 тис. осіб. Користуючись ситуацією, СРСР пред'явив Румунії 26 черв­­ня 1940 ультиматум, у якому ви­­магав повернути СРСР анексов. 1918 Бессарабію і передати населену українцями пн. частину Буковини. Румун. армія без бою відійшла з тер., вказаних у рад. нотах. З більшої частини приєднаної тер. більшов. кер-во створило нову союзну респ. – Молдовську. Гол. роль у розме­­жуванні тер. новоствор. Молд. союз. респ. з тер. УРСР відіграв 1-й секр. ЦК КП(б)У М. Хрущов. Він наполіг на визначенні кордонів за етногр. принципом. Унаслідок такого підходу УРСР отримала 3 із 9-ти повітів колиш. Бессараб. губ.: Хотин., Аккерман. та Ізмаїл., а також 7 р-нів Молд. АРСР з переважно укр. насел. – Ананьїв., Балт., Валегоцулів., Кодим., Красноокнян., Піщан., Чорнянський. Із Пн. Буковини і Хотинщини створ. Чер­­нів. обл., із 2-х пд. бессараб. пов. – Ізмаїл. область. Молд. РСР утворено з 6-ти центр. повітів Бессарабії з переважно молдов. насел. і частини р-нів розформов. Молд. АРСР (р-ни лівобереж. Придністров'я). Кордон Укра­­їни з Молдовою набув сучас. обрисів. Питання про зх. кордо­­ни УРСР знову постало після нападу Німеччини на СРСР. 30 липня 1941 в Лондоні підписано угоду між СРСР та урядом Польщі в еміграції, яка передбачала відновлення дипломат. відносин та взаємодопомогу у війні проти Німеччини. Ключовим в угоді було визнання рад. урядом рад.-нім. договорів 1939 стосовно територ. змін у Польщі такими, що втратили силу. Це давало польс. урядові змогу ставити питання про відмову СРСР від зх.-укр. земель, оскіль­­ки зникала будь-яка легітимація кордону, утвор. внаслідок реалізації пакту Молотова–Ріббентропа. Однак рад. уряд уже після перших перемог Червоної армії зайняв досить жорстку позицію у територ. питанні. Уряд Польщі в еміграції на чолі зі С. Миколайчиком наполягав на тому, що лінія кордону між Поль­­щею та СРСР має бути такою, як це визначено в Ризькому мирному договорі 1921. СРСР скористався непоступливістю лон­­дон. уряду Польщі й розірвав з ним дипломат. відносини, а тим часом створив маріонетк. люблін. уряд Польщі. На Тегеранській конференції 1943 кер. країн анти­­гітлерівської коаліції виявили близькість поглядів у польс. питанні. В.-Л. Черчілль запропонував визнати кордоном між СРСР і Польщею лінію Керзона, його підтримало кер-во СРСР. Саме на цій основі рад. уряд підписав у липні 1944 таєм. договір з люблін. урядом. Щоб схилити люблін. поляків погодитися на лінію Керзона, рад. сторона почала залякувати їх заявами голови уряду УРСР М. Хру­­щова про необхідність «включення до складу Української ра­­дянської держави прадавніх укра­­їнських земель, якими є Холмщина, Грубешів, Замостя, Томашів, Ярослав». На Кримській конференції 1945 рад. делегація запропонувала вважати сх. кордоном Польщі лінію Керзона з відхиленнями від неї у деяких ділянках від 5­ти до 8­ми км на користь Польщі. Тер. СРСР на кордоні з Польщею зменшувалася на 22 тис. км2 порівняно з 1939. Нову конфігурацію кордону оформлено в Договорі між СРСР та Польщею про державний кордон від 16 серпня 1945. Укр. етнічні землі на зх. від рад.­польс. кордону мали бути де­­українізовані, а землі на сх. – деполонізовані (див. Акція «Віс­­ла»). Останні поправки в конфігурацію кордону закріплено договором «Про заміну ділянок державних територій» (підписаний 15 лютого 1951) між СРСР і Поль­­щею. За межами України залишалася ще одна велика етнічна укр. тер. – Закарпаття. Паризька мирна конференція 1919–1920 у вересні 1919 ухвалила рішення приєднати Закарпаття до Чехо­­словаччини з умовою надання краю найширшої автономії.Таке рішення підтримала міжнар. конф. русинів­емігрантів, що відбулася в листопаді 1918 у м. Скрентон (США). Однак чесь­­кий уряд надав українцям автономію лише у жовтні 1938, а у березні 1939 Закарпаття окупували угор. війська. Влітку 1942 союзники заявили, що не вважають себе зв'язаними Мюнхенською угодою 1938, а СРСР не визнавав її з моменту укладення. Таким чином, Закарпаття мало б знову стати складовою частиною Чехословаччини. Проте ситуація склалася по­ін­­шому. Реал. владу у звільненому Закарпатті почали перебирати нар. ком­ти, створювані на хвилі нац. піднесення, але підконтрол. Кремлю. 26 листопада 1944 З'їзд нар. ком­тів Закарп. України ухвалив маніфест, у яко­­му проголосив про вихід Закарп. України зі складу Чехосло­­ваччини і возз'єднання з УРСР. Переговори між урядами Чехо­­словаччини та СРСР закінчилися підписанням 29 червня 1945 у Москві Договору між СРСР і Чехословац. Респ. про Закарп. Україну, згідно з яким Закарпат­­тя виходило зі складу Чехословаччини та возз'єднувалося з Рад. Україною. Кордоном між СРСР і Чехословаччиною визна­­но кордон, що існував до 29 ве­­ресня 1938 між Словаччиною і Підкарп. Україною. Остання змі­­на кордону УРСР відбулася 1954. 19 лютого того року Президія ВР СРСР за поданням Президії ВР РРФСР та Президії ВР УРСР ухвалила рішення про передачу Крим. обл. Україні, мотивуючи це екон. доцільністю, геогр. близь­­кістю і тісними культур. зв'яз­­ка­­ми Криму з Україною. Після 1991 держ. кордон СРСР на тер. УРСР перетворився на зх. кордон незалеж. України. Міжресп. кордо­­ни УРСР з Білоруссю, Молдовою і Росією стали держ. кордонами.Непорушність кордонів України закріплена низкою міжнар. угод. Керівні кола Польщі та України від початку були переконані в тому, що польс.­рад. кордон му­­сить залишатися недоторканним як з погляду інтересів обох країн, так і з міркувань міжнар. права, яке проголошує принцип непорушності кордонів. Тому укр.­польс. угода від 18 травня 1992 підтвердила існуючий і визначений на місцевості кордон. В угоді також наголошено, що сторони не мають жодних взаєм. територ. претензій, а також не будуть їх висувати у майбутньому. 1994–2004 проведено пере­­вірку кордонів між двома країнами. Не виникло проблем й у підтвердженні кордонів з Угорщиною та Словаччиною, детальну делімітацію та демаркацію яких здійснено ще у рад. часи. 1996–2003 здійснено перевірку кордонів між Україною та Угорщиною, 2003 розпочато пов­­торну (після 1989–94) перевірку кордонів між Словаччиною та Україною. Затягнулося розв'я­­зання питання про кордон з Румунією. 1993 Румунія в односто­­рон. порядку оголосила таким, що втратив актуальність, Дого­­вір про режим рад.­румун. кордону 1961. У 1995 оголошено нечинним «Протокол про уточнення лінії державного кордону», підписаний СРСР і Румунією 1948. Румун. громадськість почала вимагати повернення своїй країні Чернів. обл. і Пд. Бессарабії, що стала частиною Одес. області. При цьому підкреслювалося, що Україна морально зобов'язана повернути ці тер. Румунії, якщо вона не хоче солідаризуватися з пактом Молото­­ва–Ріббентропа. Підготовку до­­говору про дружбу й співроб­во та добросусідство між Україною і Румунією затримувала ру­­мун. сторона через невирішеність, як їй здавалося, проблеми кордону. Коли Румунія взяла курс на вступ до НАТО і ЄС, для неї стало неможливим залишати у нерозв'язаному вигляді питання про держ. кордон із сусід. країнами. Румун. уряд вжив заходів для припинення громад. виступів за повернення втрачених у 1940 територій. Адже стало зрозуміло, що передача Бессарабії і Пн. Буковини СРСР легітимізов. Париз. мирним догово­­ром, який у лютому 1947 Румунія вимушено уклала з Об'єдна­­ни­­ми Націями, котрі перемогли в 2­й світ. війні. Париз. мирний договір був ланкою в ціліс. системі післявоєн. європ. устрою, непорушність якого закріплено Гельсин. угодами. Незмінність укр.­румун. кордону підтвердже­­но укладенням Договору про відносини добросусідства і співроб­ва між Україною і Румунією та додатк. міжуряд. угоди у вигляді обміну листами міністрів закордон. справ двох дер­­жав. Остаточно питання про кордон знято після підписання 17 червня 2003 Договору між Україною і Румунією «Про режим українсько­румунського держав­­ного кордону, співробітництво та взаємну допомогу в прикордонних питаннях». Обома сторонами визнано демаркацію сухопут. ділянки кордону, визна­­ченої у свій час між СРСР і Румунією. Не до кінця вирішеним залишилося лише питання статусу о­ва Зміїний у Чорному мо­­рі, що впливає на визначення меж континентал. шельфу та ви­­ключної екон. зони. Площа спір­­ної тер. становила бл. 7 тис. км2. Обидві сторони подали меморандуми зі своїм баченням вирішення проблеми до Міжнар. суду ООН, який 2009 підтвердив укр. приналежність о­ва Зміїний. При вирішенні питання про кор­­дони з колиш. респ. СРСР постало завдання здійснити їх­­ню делімітацію та демаркацію, оскіль­­ки адм. межі між союз. респ. не відповідали стандартам держ. кордону. 1995–99 здійсне­­но делімітацію кордону з Молдовою, 18 серпня 1999 підписано Договір між Україною та Молдовою про держ. кордон. Від 2002 йде робота з демаркації. 1993–97 тривали роботи з делімітації білорус.­укр. кордону. 12 травня 1997 президенти обох країн підписали Договір між Україною і Республікою Білорусь про держ. кордон. Проте на цьому справа зупинилася, оскільки парламент Білорусі не ратифікував його. Причиною затягування ратифікації ста­­ла не проблема визначення територ. меж держав, а неврегульованість деяких фінанс. пи­­тань. Демаркац. робіт на кордоні України з Білоруссю ще не проводилося. Найскладнішими виявилися проблеми визначен­­ня укр.­рос. держ. кордону. Рос. політ. еліта не бажала змиритися з «територ. втратами», що стали наслідком здобуття Україною незалежності. ВР РФ 1993 навіть ухвалила рішення про надання Севастополю статусу міс­­та РФ. Робота над підготовкою широкомасштаб. договору про співпрацю між Україною і Росією загальмована через неготовність рос. сторони визнати існуючі кордони і заявити про те, що обидві країни не мають одна до одної жодних територ. претензій. Лише після 5­річ. переговорів справа зрушила з місця. 31 травня 1997 під час візиту президента РФ Б. Єльцина у Київ відбулося підписан­­ня Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. ВР України ратифікувала договір 14 січня 1998, Рада Федерації Росії – 17 лютого 1999. Договір набув чинності 1 квітня 1999. У 1998–2003 здійснено делімітацію сухопут. ділянки між Україною та Росією, після завершення якої розпочато робо­­ти з демаркації.Джерело ЕСУ
Українська Вікіпедія змусила арабську поступитися місцем у глобальному рейтингу
Українська Вікіпедія змусила арабську поступитися місцем у глобальному рейтингу
Україна 2022-08-10 20:25:32
Наприкінці липня 2022 року українська Вікіпедія обігнала арабську та посіла 16 місце за кількістю статей серед 328 мовних розділів онлайн-енциклопедії. Станом на 10 серпня відрив становить 3610 статей.Український мовний розділ Вікіпедії був створений у січні 2004 року, а 2022-го  відзначив своє 18-річчя. Арабську Вікіпедію було започатковано на три роки раніше — у вересні 2001 року.Станом на зараз українська Вікіпедія посідає 16 місце у глобальному рейтингу. Вона налічує майже 640 000 користувачів. У арабському розділі їх в 4 рази більше — понад 2 280 000. Попри це в українській Вікіпедії майже вдвічі більше адміністраторів — 49 (26 в арабській). За минулий місяць в арабському розділі редактори та редакторки створили 6604 статті, в українському — 17 175. Саме ця різниця і дозволила українській Вікіпедії вирватися вперед.У вересні 2020 році український мовний розділ обійшов португальську Вікіпедію, яка нині займає 18 місце. Очолює рейтинг мовних розділів традиційно англійська Вікіпедія, наразі вона містить понад 6 560 000 статей.Додамо, що редагувати Вікіпедію може кожен охочий. Якщо ви хочете стати редактором/-кою і допомагати поширювати вільні знання українською мовою — дізнайтеся як це зробити з цієї статті. Чим більше якісного та доступного контенту українською мовою, тим сильніші позиції України на культурному фронті боротьби з московитською окупацією. Джерело itc.ua
В Україні тестуватимуть нову систему сповіщення населення про загрози
В Україні тестуватимуть нову систему сповіщення населення про загрози
Україна 2022-09-03 17:38:57
З 7 вересня Українські мобільні оператори почнуть тестування нової системи сповіщення населення про надзвичайні ситуації. Сповіщення буде працювати завдяки технології Cell Broadcast. Про це повідомляє пресслужба головного управління ДСНС України.Нова система сповіщення буде тестуватись у Вінницькій, Волинській, Дніпровській, Житомирській, Закарпатській, Івано-Франківській, Кропивницькій, Київській, Львівській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій, Чернігівській областях та Києві. Технології Cell Broadcast, яка має значні переваги над SMS-інформуванням:  швидше отримання сповіщень, гнучкість у виборі локацій для інформування, наявність звукового сигналу навіть якщо звук на смартфоні абонента вимкнено.ЯКІ ПЕРЕВАГИ НОВОЇ СИСТЕМИ ОПЕРАТИВНОГО ІНФОРМУВАННЯ? повідомлення передаються набагато швидше;повідомлення надходитимуть абонентам мобільних операторів, які перебувають у радіусі дії обраних базових станцій мобільного зв’язку. Тобто ДСНС може відправляти інформацію жителям конкретного населеного пункту, області або по всій Україні, в залежності від ситуації;звуковий сигнал про надходження повідомлення буде навіть у тому випадку, якщо звук на телефоні вимкнений, щоб на сповіщення обов’язково звернули увагу та реагували відповідно до інструкцій та порад щодо дій у різних загрозах.Попри всі вказані переваги, технологія Cell Broadcast має деякі обмеження з боку абонентського обладнання (телефонів) – старі моделі телефонів (до 2019 року випуску) з великою ймовірністю не зможуть приймати оповіщення Сell Broadcast».ЯКІ ТЕЛЕФОНИ ПІДТРИМУЮТЬ ЦІ СПОВІЩЕННЯ?Приймати повідомлення від системи Cell Broadcast можуть переважно мобільні телефони (смартфони), які вироблено починаючи з 2019 року, та які мають операційну систему Android версії 11 та вище або iOS від версії 14.5. У майбутньому ми разом з виробниками смартфонів будемо розширювати перелік моделей смартфонів, які зможуть отримувати такі повідомлення.ЯК ПЕРЕКОНАТИСЯ, ЩО Я ТОЧНО ОТРИМУВАТИМУ ЦІ СПОВІЩЕННЯ? Спочатку перевірте, чи активна ваша SIM-карта, та чи є мережа мобільного оператора. Якщо увімкнено режим «У літаку», то вимкніть його, щоб отримувати сповіщення.Зверніть увагу на версію операційної системи. Для Android це має бути версія 11 або вище, а для iOS — від версії 14.5. Якщо можете, то оновіть версію операційної системи.Рекомендуємо перевірити, що отримання сповіщень увімкнено у налаштуваннях смартфона. В залежності від виробника, налаштування отримання екстрених оповіщень можуть бути у розділі «Сповіщення» (Samsung, iPhone, OnePlus), «Звук та вібрація» (Huawei), «Безпека та паролі» (Xiaomi). ЯК КЕРУВАТИ ОТРИМАННЯМ СПОВІЩЕНЬ У ТЕЛЕФОНІ?Отриманням деяких сповіщень можна керувати, вмикати та вимикати. В залежності від виробника пристрою, налаштування можуть бути у розділі «Сповіщення» (Samsung, iPhone, OnePlus), «Звук та вібрація» (Huawei), «Безпека та паролі» (Xiaomi). Вони можуть називатися «Екстрені оповістки» для iPhone, «Надзвичайні загрози» та «Серйозні загрози» для телефонів з ОС Android.ДСНС переконливо не рекомендує громадянам відключати отримання сповіщень про загрозу або виникнення надзвичайної ситуації,  про повітряну тривогу, адже від своєчасного отримання цієї інформації може залежати життя людей.ЯКЩО ЗВУК В НАЛАШТУВАННЯХ ТЕЛЕФОНУ ВИМКНЕНО, ТО Я ПОЧУЮ ЗВУК СПОВІЩЕННЯ?Так, це одна із ключових переваг технології Cell Broadcast над SMS-повідомленням. Гучний сигнал разом із вібрацією буде тривати 15-20 секунд або до моменту вимкнення сповіщення людиною.ДЕ МОЖНА ЗАВЧАСНО ОЗНАЙОМИТИСЯ З ІНСТРУКЦІЄЮ НА ВИПАДОК ВИНИКНЕННЯ РІЗНИХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ ТА ІНШИХ НЕБЕЗПЕК? З цією інформацією можна ознайомитись на сайті ДСНС в розділі «Абетка безпеки» за посиланням.Раніше ми писали про те, що через Дніпро курсуватиме «Потяг до перемоги».Джерело Інформатор
Завантажуйте більше