Всі публікації з тегом роковини

Більше не свято: дійзнайся, як змінилась дата роковин кінця війни 9 травня і що тепер робити в новий день. Це дійсно варто знати кожному. Щоб прояснити ситуацію, NikopolToday завдячує матеріалу газети "Репортер". Відлуння свята: в Нікополі залишилося 33 фронтовика Великої Вітчизняної війни. Тепер це:Едуард Фатєєв, редактор Нікопольської газети «Репортер» розповідає, що у нашій країні відтепер є державним святом не 9 Травня - День Перемоги радянських воїнів над гітлерівським фашизмом, а 8 травня - День пам'яті та примирення, який символізує перемогу над нацизмом. Він відзначив, що час дійсно біжить, ситуації змінюються, не можна довго харчуватися бідою і злом. Але воїни, які врятували світ від фашизму, які віддали за мир на Землі свої життя, і воїни, які дожили до наших днів, гідні глибокої поваги. Зараз кажуть, що в цій війні брала участь 61 країна, військові дії проходили на території 40 держав. Загинули 65-70 млн. чоловік, 8 мільйонів з них - українці.Автор каже, що:Утром 9 мая, в День Победы, я пешком прошел до Мемориала Славы. Возле Центрального рынка навстречу проехала сигналящая автоколонна с красными шариками и флажками – шесть автомобилей.  Подходы к Мемориалу контролировали полицейские в защитных масках (не забывайте, что идет карантин). К памятнику погибшим они пропускали людей тоже только при наличии масок. Цветы к Вечному огню как раз возлагала группа ветеранов, возглавляемая фронтовиком 94-летним Борисом Семеновым.І продовжує:Наверное, сказываются его армянские корни по линии мамы, потому что он до сих пор не прочь пропустить в праздник пару рюмок хорошего армянского коньяка и остается крепким и энергичным. Невдалеке стояли официальные лица, приготовившиеся возложить цветы к Вечному огню. Но не тут-то было. Борис Семенов, заприметив работников пресс-службы с видеокамерой и фотоаппаратом, заставил их зафиксировать для вечности себя и своих товарищей.И лишь когда место у Вечного огня освободилось, туда подошли с цветами городской голова Андрей Фисак, секретарь городского совета Александр Саюк и командир местной воинской части Андрей Вареник (на снимке: ради этого им было позволено снять защитные маски). Почтив память погибших солдат, они также возложили цветы к памятникам жертв нацизма и блокадного Ленинграда. А затем уехали с цветами, вероятно, к Мемориалу погибшим трубникам. Я же задержался возле Вечного огня надолго. Люди все шли и шли – по двое-трое, в масках, с цветами. Возлагали их и у Вечного огня, и возле плит с именами погибших никопольчан. На одной из них написано и имя моего не вернувшегося с войны дяди – «Фатеев А.П.». Было много знакомых.Общался с ними, обменивался через маску репликами. Поясняли, что, согласно традиции, пришли почтить память либо своих родных, либо сограждан, сокрушивших нацизм. Раскланялся с председателем городской организации ветеранов Николаем Ведерниковым и с бывшим руководителем ныне запрещенной Компартии Владимиром Багрием. Перед лицом погибших меркнут политические разногласия. И вы знаете, я не мог не отметить, что отсутствие помпезности, как было в прошлые годы, внесло больше душевности. Кто посчитал необходимым прийти, тот пришел. Единственно, организаторы не смогли определиться с музыкой – и все проходило в тишине. Мне кажется, она должна быть не парадно-радостной («День побе-е-ды!»), но и не траурной. Должно преобладать что-то из классики – вроде бы и печальное, но светлое, с надеждой. Ведь и погибшие и ныне живущие фронтовики сражались за то, чтобы у нас, их потомков, жизнь была лучше.Время неумолимо. Уходят из жизни бывшие фронтовики. В Никополе сегодня проживают последние 33 участника боевых действий. Каждому из них представители городской власти вручили медали, изготовленные специально к 75-й годовщине победы над нацизмом. Годы летят, а память не стереть, душу обжигает до сих пор эхо той давней грозы.Фото газети "Репортер"Раніше ми передавали і показували, як буде виглядати майбутнє дітей у Покрові. 

Дніпровщина згадує жертв трагедії у Бабиному Яру. цій темі Дніпровський музей Голокосту присвятив онлайн-зустріч. Під час лекції учасники дізналися про нацистські злочини та дивовижні історії порятунку. «Урочище Бабин Яр стало символом Голокосту євреїв. Тут 81 рік тому сталася трагедія України та всього людства. Розстріли у Бабиному Яру – світовий рекорд серед масових убивств. За 2 роки окупації Києва тут загинуло понад 100 тис. цивільних та військовополонених. Маємо пам'ятати про ці страшні злочини», – зазначив директор музею Ігор Щупак. Історик розповів, із чого почалися трагічні події. «24 вересня на Хрещатику сталася серія нічних вибухів. Вони тривали кілька днів. У терорі несправедливо звинуватили євреїв. Але вже за 5 днів виник страшний наказ…», – сказав Ігор Щупак. Місцевих євреїв зібрали у центрі міста. У них відібрали речі та колонами повели до місця страти. За два дні розстріляли майже 34 тис. євреїв. «Шансів вижити майже не було. Але доля усміхнулася театральній актрисі Діні Пронічовій. За мить до пострілів їй вдалося впасти на тіла і прикинутися мертвою. Жінка – одна з 28 тих, хто врятувався. Через 5 років вона свідчила у суді проти нацистських злочинців», – розповів Ігор Щупак. Загалом на території України знищили 1,5 млн євреїв. Майже 5 тис. місць стали масовими зонами розстрілів євреїв. Свій «Бабин Яр» є і у Дніпрі. Там 13 та 14 жовтня 1941 р. розстріляли 11 тис євреїв. «Були ті, хто рятував євреїв, ризикуючи власним життям. Їх називають праведниками народів світу. Зокрема, це родина Глаголєвих. Вони ховали переслідуваних у підвалі», – зазначив Ігор Щупак. Він наголосив, що репресії нацистів нагадують злочини російських загарбників проти українців. Також ми розповідали як проходить планова могилізація москалів.