Всі публікації з тегом Гостомель

Життя українців розділилося на "до" і "після" вранці 24 лютого. Мільйони сімей в одну мить втратили все. Гарячими точками стали колись мирні затишні міста - Маріуполь, Харків, Чернігів, Буча, Гостомель, Ірпінь та інші...З однією з таких сімей з Гостомеля я зустрілася в Угорщині, куди я з дитиною і мамою змушена тікати від обстрілів і вибухів "визволителів", які прийшли вбивати український народ. Переді мною сім'я - Катерина, її мама - Євдокія, батько Микола. Їм дивом вдалося врятуватися з Гостомеля, в який з люттю зайшли окупанти та відразу ж почали розстрілювати все навколо зі своїх танків.Сім'я з Гостомеля дивом врятувалася від російських фашистів / колаж: StylerРосіяни знищували все на своєму шляху, перетворивши місто в апокаліптичне буквально за кілька днів. Люди, про яких я розповім, зробили величезний шлях з власної країни назустріч невідомості. Однак, у цієї історії - хороший фінал. В кінці ви дізнаєтеся - чому.24 лютогоСім'я українців жила у власноруч збудованому будинку в Київській області, на будівництво тато витратив 30 років життя, мав хорошу роботу в столиці. Все було прекрасно.Того дня, 24 лютого, який ніколи не забуде український народ, тато (Микола) і мама Каті (Євдокія) поїхали з Гостомеля на роботу до Києва. Ніхто ще не міг до кінця повірити і усвідомити, що на нашу землю прийшло справжнє зло у вигляді "братнього народу".Каті вже з ранку почали дзвонити подружки з найжахливішими новинами - почалася війна. Вона в цей день встигла кілька разів сходити в магазин і запастися продуктами.В один з таких походів дівчина побачила літаки. Це були російські винищувачі. Після цього почали лунати вибухи. Окупанти захопили Гостомельський аеропорт і щосили бомбили військову частину.Над містом почали літати російські літаки / фото РБК-УкраїнаБатькам, які виїхали на роботу до Києва, лише о 15:00 вдалося покинути столицю і через пробки дістатися додому в Гостомель."Ми думали, що все пройде через 2-3 дні"Мама Каті все не могла повірити, що це повномасштабна війна, яка в один день не закінчиться. Вона все вмовляла "пересидіти і перечекати" все у власному будинку. Все ж було вирішено зібрати "тривожний чемоданчик", перетягнути матраци в підвал, облаштувавши там більш-менш безпечне місце."На все воля Божа", - говорила Євдокія.Але вже ввечері 24 лютого в Гостомелі не стало світла, води та опалення. Температура в кімнаті була 11 градусів. Місто поступово стало перетворюватися на пекло. 26 лютого окупанти підірвали всі мости, в аеропорт висадилися десантники.Температура в кімнаті була +11 градусів / фото РБК-УкраїнаЧи варто говорити, що все місто виявилося відрізаним від світу, перебуваючи в холоді, без зв'язку і засобів до існування. Сім'я слухала радіо, яке тато під'єднав до батарейки. Продукти закінчувалися. Воду доводилося добувати. А 27 лютого на сусідський город впала міна.У Гостомелі люди залишилися без світла, води і тепла з самого початку / фото РБК-УкраїнаУ місто зайшли окупанти"Ну а 27 лютого ми побачили колону диверсантів, вони почали стріляти, почали валити з "градів". Колона автомобілів складалася з відібраних машин цивільних. Ми дві години просиділи в підвалі, сипався пісок зі стелі, тремтіли стіни", - згадує Катя.Всі магазини були розграбовані. Врятувало лише те, що Катя встигла купити 24 лютого.4 березня перебили газопровід і ситуація в місті стала зовсім сумною. Але Микола знайшов газовий балон і притягнув його додому. Також був підірваний скляний завод. Однак про це в новинах не повідомили. У цей драматичний час у двір будинку прибігли єноти. Мабуть, тварини рятувалися з ферми, яка також постраждала від обстрілів.Єноти прибігли у двір / фото РБК-УкраїнаБез варіантів, російські військові знищували все живе, що попалося їм на своєму шляху.У місто зайшли окупанти на танках / фото РБК-УкраїнаУ жителів забирали все3 березня окупанти заселилися на центральній вулиці. Вони поставили танк у двір, і ходили по домівках. Насамперед "віджимали" телефони. Забирали цінні речі, золото, валюту. 5 березня був обстріляний ЖК "Покровський". Там рашисти взяли в полон 40 осіб і посадили їх в холодний підвал. Як пізніше виявилося - їх вивезли до Білорусі."Вони просто поставили танк посеред двору і почали розстрілювати житловий будинок", - зазначає Катя.Її подруги розповідали їй про звірства, які творять військові РФ. Повідомляли про дівчат, які були згвалтовані і задушені.8 березня подружки Каті розповіли, що окупанти вже почали ходити по домівках. Виламують двері, якщо їм відмовлялися відкривати."Сказали, що жінка повинна виходити перша, інакше по чоловікам стріляють", - каже Катя.Окупація будинку сім'їКатя пішла відкривати, коли загарбники виламували двері. Вони почали стріляти в повітря. Після вони запитали її, чи є в будинку військові."Вони вели мене під прицілом автомата і дивилися будинок, їх було двоє", - каже Катя.Потім вони пішли. Але, як виявилося пізніше, ненадовго. У сусідські будинки заходили відразу по 15 осіб. У цей день сім'я розтопила камін, збиралися готувати плов, але поїсти так і не встигли - в будинок зайшли військові РФ. У двір вони заїжджали не церемонячись - на танку.Вже в той момент шокована Катя зрозуміла, що просто так це не закінчиться."Я стільки зброї в житті не бачила", - зізнається вона.Російський військовий запевнив українців, мовляв, вони під захистом, боятися не треба. Звичайно ж, відразу забравши всі телефони. Дивом Каті вдалося заховати свій айфон в бюстгальтер. Всього в будинку перебувало близько 20 окупантів."Вам немає сенсу виїжджати", - сказали вони.Мама все ж сподівалася, що їх не будуть чіпати. Родині було сказано зайняти одну кімнату в будинку і не висовуватися, військові зайняли весь будинок.Ніч була безсонною. Окупанти всю ніч пили горілку і закушували пайком."Вони пішли по всьому будинку, перевірили кожен кут, забрали вподобані речі, зайшли навіть в підвал, там були заховані документи, добре що не знайшли. Ми намагалися не ходити навіть в туалет", - каже Микола.Рішення бігти прийшло вночіКатя описує події тієї ночі і свої переживання на межі смерті. Спочатку солдати пили і жваво говорили, потім різко перейшли на шепіт."Батьки спали. Військові спочатку жваво говорили про міста, куди йти далі, а потім перейшли різко на шепіт, видно, хтось до них зайшов. Вони почали заряджати обойму пістолета, душа пішла в п'яти. Другий почав шепотіти і точити ніж, був передінфарктний стан, я написала подружкам смс, що все... Але тут почалися вибухи поза домом, і військові вийшли подивитися, що відбувається. Ми скористалися цим і втекли в підвал, це нас і врятувало", - розповідає з болем дівчина.Зелений коридор і уявний порятунокНаступного дня Євдокія почала просити солдатів випустити сім'ю, Катя вже знайшла інформацію, що плануються зелені коридори.Один з солдатів підтвердив цю інформацію. На цей момент окупанти вже повністю зайняли все місто. Вони були в кожному дворі..."5 хвилин на збори, сказав військовий", - згадує сім'я.Їм вдалося взяти з собою ноутбук, документи і той телефон, який сховала Катя. Врятували і машину, подарунок батькові на ювілей, який був зовсім недавно. Військові пояснили, що потрібно обв'язатися білими ганчірками і ставати в колону автомобілів. Також сім'я змогла вивезти і сусідів, ззаду в машині люди сиділи на руках один у одного.Біля машини їх знову "прошманали" і забрали айфон, який батько хотів заховати. Сімейство рушило в бік зеленого коридору, де формувалася колона."Батько не міг сісти за кермо, його трусило. Сіла я, хоча за кермом цієї машини ще не їздила", - розповідає Катя."Снайпери сиділи на верхніх поверхах будинків, тримали під прицілом всіх. Машину, що відокремилася від колони, відразу розстріляли", - додає вона.Українцям не вдалося з першого дня покинути місто, все виявилося не так просто.На шляху їм попався танк, який підірвався на розтяжці, і вони поїхали переночувати до подруги в іншому кінці міста. Але і тут не склалося за трагічними обставинами. Тоді місцеві депутати запропонували переночувати на будівництві.Сім'я погодилася і всією колоною залишилися там. Тато спав на піддонах і картонці, для жінок і дітей надали умови трохи краще. З 8 березня сім'я нічого не їла."Ще по дорозі зеленого коридору нас тричі зупиняли росіяни. Перевіряли, що вивозимо, і шукали телефони. Машину перед нами дуже довго обшукували і чоловіка роздягли до трусів на вулиці", - каже дівчина.Зазначимо, що 10 березня ще було холодно і моторошний вітер."Страшно було їхати в таких умовах, чути постріли, вибухи, чорний дим, навколо руїни, розстрільні машини з написами "Діти", приціли снайперів і дула танків наставлені на машини, трупи навколо... до останнього було не ясно, чи виїдемо взагалі. І коли я побачила наш прапор і наших солдатів, розплакалася ... вже не змогла стримати емоцій", - зізнається вона.Дорога на кордонНа другий день о 13:00 на свій страх і ризик вони вирішили їхати без супроводу Червоного Хреста. З 13:00 до 21:00 машина добиралася до Києва.Питання евакуації з України ускладнював той факт, що Миколі лише три місяці тому виповнилося 60 років і він до останнього не знав, чи випустять його з країни.У столиці українці переночували на квартирі і прийняли рішення їхати далі, рятуватися від війни... Зазначимо, що допомогу в поїздці далі Каті запропонував її друг-українець, який тільки повернувся з Португалії захищати Україну. У нього була квартира в Кам'янець-Подільському. Але зустрітися їм так і не вдалося, його призвали...П'ять днів сім'я їхала до кордону. Ночували в садочку, гуртожитку. Сирени вили постійно, сили і нерви були на межі. На кордоні Румунії батька пропустили."Ми були найщасливішими людьми, коли нас нагодували гарячим волонтери", - каже Микола.Угорщина не найкраща країна для біженцівПроїхавши добу по Румунії, сім'я вирішила рухатися в Угорщину. Вже там на вокзалі їх зустріли волонтери. Переночувавши один день на квартирі, українцям запропонували житло в маленькому селі, недалеко від озера і курорту Балатон.У самій Угорщині не все так просто і ідеально для українців. Скажу так, це не найкраща країна для українських біженців. Роботу знайти дуже важко, а якщо вона є - то це каторжна праця. Сім'я вже отримала тимчасовий захист, живе у господаря в котеджі, який він здає в курортний сезон. Їм дозволили залишитися до того моменту, поки не піде наплив туристів.Микола і Євдокія щосили шукають роботу. Один плюс - якщо її знайдуть, то буде і безкоштовне житло.Джерело РБК-Україна

Селище міського типу Гостомель Київської області вже звільнили від окупантів. Однак ті жахіття, які там коїла російська армія, ще довго будуть в пам'яті українців. У перші дні після звільнення шокували тіла жертв прямо серед дороги, закривавлений одяг, розтрощені вщент будинки та обстріляні автівки, якими місцеві намагалися втекти від смерті. Про те, що творила російська армія та як виживали українці – розповів мешканець Гостомеля Алі Сафаров.Аеропорт в Гостомелі / Фото Андрія НовицькогоЯк все починалося?За словами Алі Сафарова, який придбав квартиру у Гостомелі кілька років тому, 24-го лютого о 5-й ранку всі відчули приліт перших російських ракет – будинок ніби підстрибнув.Я припускав, що війна почнеться, але думав, що все це стартує на вихідних, бо за логікою воєнних дій нападати зручніше на вихідних, коли багато людей роз'їхалися. Але вони напали у будній день. Це було страшно, скажімо прямо. Ракетний удар, якого завдали, був дуже сильним і потужним, але його завдали саме по аеродрому, тому навіть скло у нас не вилетіло, хоча й прогиналося від вибухів, – зазначив Сафаров.Чоловік був впевнений, що після удару по аеродрому Гостомель не буде цікавити росіян. Він також вважав, що вони не розвиватимуть наступ на Київ через відсутність забезпечення логістики, тобто підвезення боєприпасів, палива. За словами Алі, він служив в автомобільному батальйоні, тому приблизно уявляє собі, скільки транспорту для цього потрібно, а його не було.Тоді в Гостомелі було світло, вода, інтернет дротовий. У першій половині дня я планував зв'язатися з роботою, вирішити робочі питання, а потім піти до військкомату, адже було зрозуміло, що війна почалася. Об 11 ранку я зв'язався з роботою і мав вирушити до військкомату, але одразу після цього завдали другий – ще більш потужний – удар по аеродрому. Там було багато різних ракет. Тоді зі сторони аеродрому пішов дим, і ми побачили величезну кількість вертольотів, – розповів мешканець Гостомеля.У Гостомелі канонада пострілів не затихала ні на хвилину / Скриншот з відеоСпершу чоловік вирішив, що це українські вертольоти йдуть на аеродром, щоб прибрати наслідки ракетної атаки. Але потім він побачив ударний вертоліт Ка-52, який є тільки у росіян."Стало зрозуміло, що це – не наші. Вони летіли дуже низько, і їх було дуже багато. Картинка була дуже апокаліптичною: дим від пожежі, і в цьому диму вертольоти", – наголосив він.Запеклі боїДалі тривав бій. А вже через кілька годин Алі Сафаров побачив Національну гвардію. Здавалося, що окупантів вибили й вже більш-менш безпечно. Однак наступного ранку з самого аеродрому почали підійматися вертольоти, які обстрілювали сам Гостомель, поблизу будинків.Стріляли по всьому, що рухалося, тому я знову не зміг вирватися до військкомату. В перші дні вони дуже активно обстрілювали все навколо з вертольотів, мінометів, потім підключилася артилерія. Час від часу спалахував бій, ми розуміли, що наші намагалися їх вибити. Загалом з першого дня війни бій тривав постійно: то стрілковий бій, то артилерійська дуель, то мінометні обстріли. Затишшя було лише на кілька годин – не більше, ​– уточнив Сафаров.За його словами, кадировців він особисто не бачив, однак у центрі Гостомеля один із них застрелив кума сусіда через відмову віддати йому продукти. Чоловік зазначив, що в Гостомелі кадировці ховалися й мародерили."Ми ж не знали, що відбувається навколо, слухали лише радіо на телефоні, і коли у тебе немає можливості слухати весь марафон, бо потім розрядиться телефон і не буде де його зарядити, то повної картинки ми не бачили й не знали", – розповів мешканець.На початку березня, за його словами, росіяни почали трохи орієнтуватися на місцевості й зрозуміли, що вуличка, яка йде повз будинок чоловіка, виводить їх з Гостомеля на Бучу. І вони пішли туди колоною – 70 броньованих машин, на яку була лише одна автівка з паливом.70 машин пройшло на Бучу, а назад повернулося 7, причому розрізнено. Тобто спочатку 4 машини поїхали, потім одна, потім ще дві, які до Бучі так і не доїхали, вони стояли біля нас і стріляли навколо. І це для нас було наочною картинкою – скільки ж їх тут дохне. І це нас дуже надихало, – пояснив Алі.У перші дні артобстріли, мінометні обстріли були постійними, але через кілька днів припинили літати вертольоти, потім артилерія стріляла значно рідше. Чоловік впевнений, що у росіян не вистачало боєкомплекту, а коли його їм привозили – наша артилерія одразу все знищувала.За темою – як нині живе звільнений від окупантів Гостомель дивіться відео:Джерло 24 канал

Винищувачі над головами, перехресний вогонь, осколки і росіяни, які розстрілюють собак. Все це під час окупації пережила Ася Серпінська, 77-річна власниця притулку для тварин у Гостомелі. Жінка розповіла про те, як перенесла п'ять тижнів у захопленому місті в сюжеті ТСН.Героїчна стара пані не кинула тварин на голодну смерть. У притулку Асі Серпінської живуть 700 собак і близько 100 кішок. Вона піклувалася про свій притулок для тварин протягом 20 років. Саме тому 24 лютого, коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, жінка на декількох видах транспорту дісталася з Києва в Гостомель. Пані Серпінська не могла кинути своїх підопічних і кількох працівників, які залишилися в притулку.77-річна власниця притулку для тварин у Гостомелі розповіла, як пережила окупацію / скріншот з відео"Зайшла на територію, а тут вже прийшла війна. Російські гвинтокрили і штурмовики, вони летіли над нами. Скидали чи снаряди, чи гранати", — розповіла власниця притулку.На наступний день після вторгнення в притулку зникло світло. Росіяни пошкодили комунікації, через що не було доступу до води зі свердловин. Холодильники з їжею для тварин теж не працювали. Порятунком став генератор, який придбали волонтери. А привіз його чоловік пані Серпінської, незважаючи на ризик для життя.Всі п'ять тижнів притулок знаходився під перехресним вогнем. Осколки залітали на територію і вбили близько десяти собак. Окупанти теж заходили в притулок — кішок не чіпали, а от окремих собак розстрілювали впритул.Власниця притулку разом зі співробітниками намагалися відганяти тривогу і навіть рятували чужих тварин. По сусідству із закладом пані Серпінської знаходилися будівлі, де теж містилися звірі. В одному з них був лев, але на вході в його вольєр окупанти встановили розтяжку. Щоб тварина не померла з голоду, довелося домовлятися з росіянами — за кілька блоків сигарет вони погодилися розмінувати клітку.Пані Серпінська стверджує, що не шкодує про рішення приїхати до Гостомеля, який був тимчасово окупований ворогом. Зараз жінка хоче одного: щоб у тварин знайшлися хороші господарі, і вони більше ніколи не боялися.Джерело УНІАН

Посол Франції жахнувся руйнації, яка була заподіяна рашистами мирним українцям. Посол Франції в Україні Етьєн де Понсен відвідав Гостомель на Київщині, де після початку російського вторгнення 24 лютого точилися запеклі бої. Як передає Укрінформ, про це дипломат повідомив у Твіттер.«Разом із командуючим Нацгвардії Ю. Лебедем у Гостомелі, на місцях запеклих боїв, які не дозволили агресору захопити Київ. Данина шани героїчній мужності захисників, які борються за свободу та свою Батьківщину», - написав Посол.Як повідомлялося, посол Сполучених Штатів в Україні Бріджит Брінк 31 травня відвідала аеродром у Гостомелі під час першої поїздки за межі Києва.

Якщо вам терміново потрібно світло і тепло, ми знаємо, де його отримати. Де в Гостомельськійгромаді можна зігрітися та отримати інформацію у разі блекауту?   У Гостомельській громаді створені «Пункти незламності», де працює мобільний зв'язок інтернет, а також можна зарядити свої присторої та зігрітися. Це все абсолютно безкоштовно.   В Гостомелі вже готові до відкриття пункти за адресами: вулиця Свято-Покровська 81-Б (Культурно оздоровчий комплекс),   вулиця Остромирська 37 (Будинок культури «4 леви». Також готуються «пункти незламності» у Горенці за адресами:   вулиця Івана Франка 125-А (Сільська Рада) вулиця Київська 66 (Ліцей №3) А також у Озерах:   вулиця Шевченка 7-Б (Гімназія №1)

Розповідь менеджера ЖК "Гостомель Резиденс" Бондар Назара, без змін з чату будинку ЖК "Гостомель Резиденс".  «Замість того, щоб якимось чином перейнятися проблемою, яку він мені створив, директор Сервісної компанії влаштував допит своїх працівників, які спілкуються зі мною: - почав викликати до себе "на кавьор" і пісочити допитами про те, чи спілкуються вони зі мною та вимогою передати мені своє ,бл...ть, невдоволення тим що я ПИШУ ТАКЕ В ЧАТ БУДИНКУ,- звідки в мене інформація про "канали в СБУ",- просив передати мені, що він хоче зі мною зустрітися. Відповідаю по пунктам:  1) спроби тиску на своїх працівників я вважаю ганебним, нікчемним, потворним і низьким вчинком.  Цей хід був настільки очевидним, що аж моторошно від примітивності.Директоре СК, повторюю: - за будь-яку спробу тиску Ви отримаєте гідну відповідь. Я Вам це обіцяю публічно.- прийдіть до тями: Ви позбавили мене можливості працевлаштуватися офіційно за місцем роботи, якого я добивався місяць, пройшовши купу курсів, освоювавши знання в галузі, яка  є для мене новою та невивченою. Це втрачені купа сил, часу, нервів.Ви похоронили це все своєю непрофесійністю, безвідповідальністю. Я вбачаю в цьому злочинні наміри. Ви перекреслили мої сподівання на найближче майбутнє.  Після цього, все що Вас цікавить - це лише те, що ця інформація стала публічною? Це і є Ваш рівень сприйняття ситуації? Це і є Ваш рівень професійності? Державна служба України з питань праці, звісно, краще дасть оцінку Вашій діяльності, аніж я. Звернення надіслано. Цікаво, після реагування цим державним органом, Ви продовжите допити своїх працівників?  2) інформація про Ваші "канали в СБУ" мені відома від Вас особисто. Ви, певно забули, як в січні 2022 року самі демонстративно про це хвалилися, розходжуючи по території як павлін (не маючи жодного юридичного статусу до діяльності ані забудовника, ані Сервісної компанії).  Всі пам’ятають, як нахабно Ви поводили себе по відношенню до тодішнього керівника СК. Та критикували його за слабку організацію роботи. 3) я проживаю за адресою, про яку Ви 4 (чотири) рази озвучили на зборах мешканців в суботу, усміхнено кепкуючи з боржників по комунальним послугам.  Ця адреса не змінилася. Це НЕ Я ПОВИНЕН ХОДИТИ і шукати Вас щоб забрати своє. Це Ваш інтерес та ОБОВ'ЯЗОК - повернути своєму працівнику привласнені кошти (заробітну платню) та трудову книжку, яку Ви незаконно тримаєте в себе.  Я не повинен ходити до Вас з поклоном і щось просити. І Ви маєте, нарешті усвідомити, що, мабуть, вчинили службовий злочин. Не кажучи вже про те, що Ви, як негідник, позбавили мене можливості здобути достойну роботу та отримувати гідну заробітню платню. Я не бажаю спілкуватися з Вами особисто. Є офіційні канали зв'язку.  Чи вчинили Ви порушення в галузі трудових відносин - вирішить відповідний державний орган. Чи злочинець Ви - вирішить суд. Я не розкидаюсь такими словами та не навішую ярликів.  Жодного наміру звести з Вами рахунки особисто - я не мав і не маю. Ви - посадова особа. Публічна особа. Ви порушили мої права. І я вимагаю їх відновлення. Це право передбачено Конституцією України. І, якщо Ваші зв’язки саме в СБУ, а не ФСБ, то вони Вам це можуть пояснити. Вони ж діють виключно в правовому полі, правда? А от те, що Ви дієте поза межою людських, нормальних стосунків - я стверджую. І мене Ваша думка і контраргументи не цікавлять.  Так само мене не цікавить думка тих, хто зараз з боку забудовника намагається промити мені мізки. Навіть не намагайтеся.  І для всіх вас, тих хто намагається мені закрити рота - наголошую: мені відомо хто стоїть за директором СК. Мені відомі методи, якими Ви можете діяти. І я подбав про те, щоб в разі тих чи інших дій - ця ситуація не замовчувалася. Ні юридично, ні публічно.  Погрожувати мені і натякати мені ні на що не треба. Я вимагаю лише своє. Те, чого мене позбавлено. Це рішення по справі між охоронною компанією та ТОВ "Гостомель Резиденс".  Охоронна компанія через суд довела, що їй має бути сплачено за послуги з надання охорони ЖК за березень місяць 2022 року. Оскільки, ПОСЛУГИ НАДАВАЛИСЯ В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ.  ЗАДАЧІ ЗНЯТИ ПАТРУЛЮВАННЯ в час з 11.03 (коли зайшли війська РФ) НЕ БУЛО.  В судовому рішенні багато досить складних юридичних формулювань і т. д. Вас може зацікавити лише факт, який не оспорюється жодною стороною в справі:  ЛИСТ ПРО ПРОХАННЯ ПРИПИНИТИ ОХОРОНУ ЖК В ПОВНОМУ ОБСЯЗІ на адресу охоронної компанії було направлено, увага... 29.03.2022 року.  Розумієте, так? ЖК Гостомель резиденс зняв задачу про патрулювання - 29.03.22. За 2 дні до деокупації і виводу військ з Гостомеля.  Мої ж заклики до цього почалися починаючи з 14.03. Це були як особисті повідомлення директору, так і повідомлення в робочі чати (де мене сприймали як істеричку). А потім, вже коли сил моральних терпіти це вбивство не було - я писав вам, сусіди. У ваш чат.  Писав і благав припинити вбивство. На щастя, ми всі вижили. На щастя, до нас не залетіли потвори, які розстрілювали людей. А могли. Бо охорона вешталася по території 2 рази на добу. За вказівкою директора Гостомель резиденс! Який цинічно це приховував. І цинічно брехав мені в очі про цей факт.  Я так розумію, в Гостомель резиденс, ти завжди будеш неправий. Якщо, тільки, тебе не знайдуть з простріленою головою і завязаною за спинами руками.  Гостомель резиденс - ви можете писати щозавгодно. Про що ви знали. А про що не знали. Ви можете створювати тисячі анонімних акаунтів. Ви можете продовжувати погрожувати мені і шантажувати.  Я не ховаюсь за вигаданими акаунтами. Я, Бондар Назар. А ви - вбивці, брехуни і нелюди.»

СБУ викрила мережу проросійських агітаторів. Одним з агітаторів виявився провідний інженер підрозділу авіаційної безпеки держпідприємства «Антонов». .Колборант  періодично поширював у російських соцмережах «Вконтакте» та «Одноклассники» відео з виступами глави Чечні та соратника президента рф рамзана кадирова. Також створював матеріали, в  яких виправдовував повномасштабне вторгнення. Він закликав знищити Україну. У Науково-дослідному центрі судової експертизи з питань інтелектуальної власності Мін'юступ роведено експертизу. Висновок експерта містить дані, що публікації зловмисника спрямовані на підрив національної безпеки України. Наразі слідчі повідомили затриманому інженеру про підозру за ч. 1. ст. 110 ККУ — посягання на територіальну цілісність і недоторканність України. Ця стаття передбачає до п’яти років за ґратами з конфіскацією майна або без. Продовжуються слідчі дії.