Всі публікації з тегом археологія

Знахідку передали до історичного музею Новомосковська, як стало відомо NikopolToday.Про це повідомляє Depo.Дніпро з посиланням на 0569.Новомосковський історико-краєзнавчий музей імені Петра Калнишевського отримав цінні експонати до своєї археологічної експозиції. Подарував їх мешканець Новомосковщини Валерій Мартиненко.Експозицію музею тепер представлятимут дві середньовічні сокири (5 – 10 ст. н. е.) та козацький перстень ХVIIІ століття. Обидві сокири знайдені поряд з селом Орлівщина Новомосковського району і належать двом різним археологічним культурам. Одна з сокир відноситься до так званої Пеньківської культури ранніх слов'ян.Нагадаємо, раніше на будівництві траси з Дніпра до Києва археологи виявили десятки кількатисячорічних поховань.Більше новин про події у Нікополі і світі читайте на NikopolToday.Фото Depo.uaРаніше ми повідомляли, що у Нікополі старий дідусь перетворив пустир на уквітчаний фруктовий сад.А ось у Нікопольскому районі мале цуценя потрапило у полон пастки але було врятовано покровцями.

Деякі історичні артефакти в Україні своїм віком сягають до сивої давнини. Слід розуміти, що терени Україні сповнені неймовірною історію, якою ми можемо пишатись. Як стало відомо NikopolToday, Новомосковському історичному музею подарували предмети ужитку, яким до 5 тисяч років.Новомосковському історико-краєзнавчому музею імені Петра Калнишевського подарували предмети ужитку, яким до 5 тисяч років. Про це раніше писали у 0569.Це кам’яні зернотерки. Приніс їх в дар музею мешканець краю Вадим Мєдвєдєв. Про кореспонденту розповів директор закладу Костянтин Мешко.«Ми вдячні за дарунок. Це важливе поповнення музейних фондів. Зернотерки, якими користувалися прадавні степові народи, орієнтовно епохи енеоліту-бронзи, вже сьогодні прикрасять залу археології. Доба енеоліту датується серединою VI—IV тис. до н. е. Найпізнішу фазу Трипілля відносять до раннього бронзового віку. Пам'ятки III тис. до н. е. вважали енеолітичними, а нині їх датують раннім і середнім періодами доби бронзи», - зазначив керівник закладу.Костянтин Мешко також повідомив, що знайшли зернотерки в районі селища Губиниха Новомосковського району.Фото 0569Нагадуємо, що прямо тут і зараз необхідна ваша допомога, щоб врятувати цуценят від наркоманів в Нікополі.До цього ми писали як врятуватись від отруєного повітря з вулиці, що накрило країну.

Нікополь має славетну історію. На його землях мешкали скіфи й козаки. Поблизу міста похований славетний кошовий отаман Іван Сірко. Як стало відомо NikopolToday, в Нікополі збирають кошти на видання нової книги «Симфонія золотої Пекторалі».Багато відомих поетів, скульпторів, художників, побувавши у наших краях, в своїх творах розповідали про Нікопольщину. Кожен із нас може долучитись до висвітлення історії міста. Про це NikopolToday передає від Прихисту.Одним із таких є львівський письменник Сергій Кустов. Після подорожі у наш край він написав декілька книжок, ілюстрації до яких створювали учні художнього відділення Нікопольської школи мистецтв №1.Наразі львів'янин, член спілки письменників України Сергій Кустов готує до друку ще одну книжку під назвою «Симфонія золотої Пекторалі». Її друк буде присвячений 50 річниці від дня знаходження золотої Пекторалі. У книзі автор розкриває ідею ролі прикраси як символу вічного миру, до читача доноситься дух та атмосфера скіфської доби, розповідається про культуру, побут, традиції, мораль, міжособистісні стосунки скіфів.У народженні нової книги львів'янину допомагає нікопольська громадська діячка, доцентка, філософиня Антоніна Косих. Вона звертається до земляків із проханням допомогти Сергію Кустову надрукувати книгу, яку потім передадуть у школи, бібліотеки й музеї Нікополя.Реквізити для підтримки письменника:4149499133795151 (отримувач Антоніна Іванівна Косих)За матеріалом журналістки Марини ЩученкоФото Pinterest / ПрихистРаніше ми повідомляли, що відома онлайн-платформа для геймерів перестала працювати.І нагадували, як саме раніше знущались з дітей і порушували їх права та психіку в школах Нікополя.

Елафрозавр жив 100 млн років тому. Про це NikopolToday передає від УНІАН.В Австралії знайшли рідкісну знахідку / Фото: Wikipedia В австралійському штаті Вікторія знайшли кістки рідкісного динозавра – елафрозавра, який жив на території, яка зараз знаходиться в Антарктиці. Раніше кістки елафрозавра знаходили в Танзанії, Китаї і Аргентині. Австралійський хребець знайшли на пляжі біля мису Отвей, за три години їзди від Мельбурна. Про це пише The Guardian.Той самий хребець, знайдений в Австралії / Фото: Музей Вікторії У цій місцевості часто зустрічаються скам'янілості в кам'яних плитах, розкиданих уздовж берегової лінії, які вкриває вода під час приливу. "Ця місцевість незвичайна, бо, щоб дістатися до бажаного, потрібно дві години копатися в мокрому піску", – розповіла аспірантка університету Суїнберн Адель Петланд.Елафрозавр був близько двох метрів заввишки, мав короткі лапки з чотирма пальцями. Коли дитинчата вилуплювались з яєць – у них були гострі зуби й харчувалися вони м'ясом, однак зростаючи вони ставали всеїдними й зубаста паща змінювалась на дзьоб. Елафрозаври жили табунами і швидко бігали. Якщо в Австралії був знайдений тільки хребець, який, втім, розповів цілу історію, то в Китаї раніше вченим пощастило більше, і вони знайшли цілу серію скелетів – від дитинчат до дорослих особин. Скелет елафрозавра в китайському музеї / фото dinooftheweek Вчені вважають, що в крейдяний період, коли і жив елафрозавр, 110 млн років тому, сучасна Австралія була набагато південніше, в межах сучасної Антарктики. Світ тоді був набагато теплішим. Елафрозаври жили в густих хвойних лісах з підліском з хвощів і папоротей.Фото unian.ua / wikipedia

Кельтське плем'я Вотадинів жило на вершині гори Трон Артура близько трьох тисяч років тому. Вчені знайшли залишки їхньої оборонної споруди. У Шотландії археологи, які працюють на вершині гори Трон Артура, що розташована в королівському парку Холіруд в Единбурзі, виявили стіни доісторичного городища, в якому жило загадкове кельтське плем'я Вотадинів, як повідомляє Edinburghlive.На думку археологів, знайдені руїни - це оборонні споруди, побудовані вотадинами, - впливовим народом, який проживав на південному сході Шотландії за часів Залізного віку (приблизно три тисячі років тому).Розкопки на вершині гори / фото CFAХоча в наші дні Трон Артура виглядає дикою і безлюдною височиною, за словами дослідників, колись тут розташовувалося гучне і велелюдне поселення.Видання уточнює, що під час попередніх розкопок археологи знайшли в цьому районі кам'яні стіни товщиною 5,4 метра і 1,2 метра у висоту. Таким чином споруда захищала одну сторону піку, а прямовисні скелі - іншу. Вчені також встановили, що древнє плем'я використовувало частину землі на вершині пагорба, щоб займатися сільським господарством і скотарством. Тут же процвітала торгівля.Джерело Кореспондент

На думку вчених з Каліфорнійського університету в Берклі, птахи з розмахом крил близько 6,4 м мешкали в районі Антарктиди близько 40 млн років тому.Скам’янілості, виявлені в Антарктиді в 1980-х роках, лишилися від найстаріших гігантських представників вимерлої групи птахів, які патрулювали південні океани, з розмахом крил до 6,5 м, що значно перевищує розмах крил 3,5 м найбільшої сучасною птиці, мандрівного альбатроса.В Антарктиді жив птах з розмахом крил в 6 метрів / Фото Brian ChooНазвані пелагорнісами, ці птахи зайняли нішу, дуже схожу на нішу сучасних альбатросів, і багато подорожували океанами Землі протягом як мінімум 60 млн років. Хоча набагато менша скам’янілість пелагорнісу датується 62 млн років тому, одна з недавно описаних скам’янілостей — частина пташиної лапки віком 50 млн років — показує, що більш великі пелагорніси виникли відразу після того, як життя відновилося після масового вимирання 65 млн років тому, коли вимерли динозаври. Друга скам’янілість пелагорнісу, частина кістки щелепи, датується приблизно 40 млн років тому.«Наше відкриття скам’янілостей з його оцінкою розмаху крил від 5 до 6 метрів — майже 20 футів — показує, що птахи еволюціонували до воістину гігантських розмірів відносно швидко після зникнення динозаврів і правили океанами протягом мільйонів років», — сказав Пітер Клосс з Каліфорнійського університету в Берклі.Скам’янілості, які описують палеонтологи, були серед багатьох, зібраних в середині 1980-х років на острові Сеймур, на півночі Антарктичного півострова, групами, очолюваними палеонтологами Каліфорнійського університету в Ріверсайді. Ці знахідки згодом були переміщені в Музей палеонтології Каліфорнійського університету в Берклі.Клосс натрапив на зразки, оглядаючи колекції, будучи аспірантом в 2015 році. Він захистив дисертацію про прибережних морських птахів в епоху міоцену, між 17 і 5 млн років тому. Робота була заснована на зразках, знайдених ним в музейних колекціях.«Я люблю ходити в колекції і просто знаходити там скарби. Хтось назвав мене музейної щуром, і я сприймаю це з честю. Я люблю метушитися і знаходити те, що люди не помічають», — сказав він.Останній відомий представник пелагорнісів з’явився 2,5 млн років тому, під час зміни клімату, коли Земля охолола і почалися льодовикові періоди. Ці істоти відомі як «гострозубі» птахи через кісткові виступи або розпорки на їх щелепах, які нагадують гострі зуби, хоча це не справжні зуби, як у людей і інших ссавців.Південні океани були майданчиком для перших видів пінгвінів, а також вимерлих родичів сучасних качок, страусів, буревісників і інших груп птахів, багато з яких жили на островах Антарктичного півострова. Нові дослідження підтверджують, що ці вимерлі хижі птахи з кістяними зубами величезних і гігантських розмірів були частиною антарктичної екосистеми протягом більш 10 млн років.«При способі життя, схожому на життя сучасних альбатросів, гігантські вимерлі пелагорніси з їх дуже довгими загостреними крилами могли б літати над стародавніми відкритими морями, в яких ще не переважали кити і тюлені, в пошуках кальмарів і риб, ловити їх дзьобами, покритими гострими псевдозубами. Великі, майже в два рази більше альбатросів, ці гострозубі птахи були б грізними хижаками, які еволюціонували, щоб опинитися на вершині своєї екосистеми», — підкреслили автори дослідження.Джерело НВ

В Україні на дні Дніпра виявили унікальну знахідку: у світі таких одиниці. Між Запоріжжям та Дніпром археологи виявили унікальну знахідку. На дні річки Дніпро в Запорізькій області археологи виявили унікальний 4,4 метровий дубовий лафет для великої польової гармати. Це перша знахідка такого типу в Україні.На дні Дніпра археологи знайшли унікальний гарматний лафет / фото ostriv.orgОкутий залізом лафет був виявлений на глибині 9,8 метра трохи нижче Хортиці. Попередньо знахідка датується 17-18 століттями. Про це повідомляє Національний заповідник "Хортиця".За словами співробітника заповідника Валерія Нефьодова, такий лафет використовувався з потужною гарматою калібру до 32 фунтів. За допомогою цієї зброї воїни штурмували фортеці і міста.На дні Дніпра археологи знайшли унікальний гарматний лафет / фото ostriv.orgВ Україні подібних знахідок ще не було. Дуже мала кількість подібних лафетів знаходяться в деяких музеях світу.Лафет виявили під час гідроархеологічних досліджень. На поверхні дна Дніпра виступала лише невелика частина цього лафета і археологи спочатку подумали, що це фрагмент борту корабля або якась деталь.Але потім стало зрозуміло, що це щось давнє. При більш детальному дослідженні з'ясувалося, що археологи знайшли лафет.Нагадаємо, на Хортиці археологи знайшли унікальне поховання скіфського воїна, вік якого становить приблизно 2,5 тисячі років. Раніше археологи знайшли на дні Чорного моря затоплене місто. Це поселення побудували близько 6 000 років тому.Джерело РБК-Україна

Зіни клімату - змюють й історію. У Норвегії археологи обстежили крижаний покрив Лангфонна і виявили десятки стріл, деяким з яких 6 тис. років. Про це повідомляє National Geographic.Вчені, також, виявили велику кількість кісток і рогів північного оленя, що дозволяє припустити, що мисливці використовували крижану ділянку протягом тисячоліть. Команда археологів виявила 68 повних і часткових стріл, деякі з снарядів відносяться до періоду неоліту, а найновіші знахідки відносяться до 14 століття нашої ери.Стріли пізніших періодів, такі як 1500-річна стріла, що використала загострену раковину мідії, здобуту в річці на відстані не менше 50 миль, виглядали так, як ніби стріляли тільки вчора. Це наводить вчених на думку, що в перебігу століть щось сталося всередині льоду.Примітно, що стріли, рознесені на тисячі років одна від одної, лежали поруч по кромці льоду. Оскільки старі стріли могли бути змиті талою водою, а потім знову заморожені, місце, де вони були виявлені, могло бути далеко від того місця, де вони спочатку приземлилися.Стріли і оленячі кістки підтвердили колишні підозри, що високогірні ділянки льоду в Норвегії були гарячими точками полювання на оленів: коли холодолюбиві істоти відступали на лід, щоб уникнути укусів комах в літні місяці, люди йшли за ними з луками, стрілами і мисливськими ножами.Відзначимо, що Лангфонн був одною з перших ділянок крижаного покриву, яку виявили після того, як місцевий мандрівник влітку 2006 року виявив на краю крижаної плями шкіряне взуття віком 3300 років і повідомив про це археологу.Джерело Апостроф

Історики не знають до якої цивілізації це належить. У Тернопільській області випадковим чином був знайдений 5-тисячолітній саркофаг, який, за попередніми даними, належить до комаровської культури. Знахідку зробив тракторист, який під час обробки землі несподівано провалився. Як з'ясувалося, під старими плитами, на які натрапив трактор, лежали останки людей.Якось не в'яжеться з офіційною історією. Водій трактора під час обробки землі в селі Ридодуби натрапив на плити. Відкинувши їх, вже були знайдені останки людей. Подробиці передає телеканал "Україна 24".Під Тернополем зробили випадкову знахідку, що переверає історію / ілюстративне фото canva.com"Там стояла така велика накрита плита, десь 15 сантиметрів. Вона розсипалась, і він провалився туди. Якось він виїхав, але після того, як відкинули (плиту саркофагу - ред.), то там кістки були", - каже староста Радодубів Ярослав Огаль.На місце викликали поліцію, яка прийшла до висновку, що людські останки дуже давні, щоб їх досліджували правоохоронці. Тоді за знахідку взялися археологи. Вони попередньо з'ясували, що тракторист знайшов саркофаг, якому 4-5 тисяч років. Історики сподіваються, що розкажуть більше, коли проведуть розкопки."Ми сподіваємося, що це могильник комарівської культури, так званий "білопотоцький тип". Це приблизно середина другого тисячоліття до нашої ери", - розповіла директор Тернопільського обласного центру охорони та наукових досліджень пам'яток культурної спадщини Марина Ягодинська.Джерело РБК-Україна

Нові сюрпризи історії. Археологи виявили 3000-річне поселення бронзового століття на дні озера Люцерн недалеко від міста Люцерн в центральній Швейцарії. Про це розповідає Нeritage daily.Озеро Люцерн - це прісноводне озеро площею 114 квадратних кілометрів. Рівень води в озері піднявся приблизно на 5 метрів і затопив всі археологічні знахідки в мілководному басейні озера. На сьогоднішній день не було ніяких свідоцтв наявності затоплених поселень в районі озера Люцерн, оскільки дно озера складається з товстих шарів бруду, які можна досліджувати тільки під час більших будівельних проектів.Однак в березні 2020 року, в ході робіт з прокладання трубопроводу екскаватор підняв з води численні дерев'яні палі та керамічні черепки. Археологи визначили, що це - доісторична деревина зі стародавнього поселення, побудованого з будинків на палях.Зразки деревини та кераміки були відправлені на датування - результати показали, що село датується приблизно 1000 роком до нашої ери, що робить її найбільш раннім зареєстрованим людським поселенням в районі Люцерна.Джерело Апостроф

Краще там де ми! У Дніпропетровській області понад місяць тривають археологічні розкопки. Це змінює світову історію. У внутрішній частині кургану виявили людські поховання, фрагменти кераміки і кам'яний кромлех епохи енеоліту, як пересвідчилась Дніпропетровська археологічна експедиція.Знахідку зробили поруч із селом Новоолександрівка Дніпропетровської області. За словами вчених, виявлений кромлех на кілька сотень років старший знаменитого британського Стоунхенджа.Знахідка в Україні може стати фатальню для ританського СтоунхенджаЦі камені дуже схильні до вивітрювання. Вони виходили на берег Дніпра. Там була скеляста місцевість, починаючи від Монастирського острова і далі вниз за течією. Вони шукали тріщину, вбивали в неї дерев'яний кілок і поливали водою. Коли дерево розбухало від вологи, тріщина збільшувалася. І так вони раз за разом повторювали цю процедуру. І нарешты вони сколювали цей шматок каменю. Тому вони різної форми, – розповів виданню "Інформатор" начальник археологічної експедиції.Там же фахівці знайшли поховання і уламки кераміки епохи енеоліту. Вони нагадують знахідки Трипільської культури.Деталі розкопок вражають: Як повідомляється на фейсбук-сторінці Дніпропетровської археологічної експедиції, споруду звели приблизно 5,5 тисячі років тому.Вона має розміри 120 на 80 метрів і представляє собою кам'яні плити, розташовані по колу, з усіченим конусом нагорі.За словами вчених, кромлех не мав ніяких ритуальних значень. Він лише утримував землю кургану, щоб та не розповзалась.Що таке кромлех?Це споруди з вертикально поставлених каменів, які частково перебувають під землею і своїм розташуванням утворюють одне або кілька кіл. Такі структури, як правило, належать до пізнього неоліту або ранньої бронзової доби. Іноді в центрі розташовувався ще якийсь об'єкт. Це могли бути дольмени, менгіри, каїрни чи інше.Археологи припустили, що ці народи могли контактувати одне з одним. Однак представники Трипільської культури були хліборобами, жили в лісах і вели осілий спосіб життя, а будівельники виявленого кромлеха — степовими скотарями-кочівниками. Тому на місці розкопок не знайшли цінних артефактів: їх не залишали на одному місці, а скрізь перевозили з собою.Археологи вже знайшли 20 людських поховань, деякі могили були груповими. Найперше поховання відноситься до енеоліту. Молодші – до середнього бронзового віку.Який вік знахідки?Коли саме звели кромлех, точно сказати поки не можна, вивчення триває.Один з найвідоміших кромлехів у світі – Стоунхендж. Ця мегалітична споруда розташована в англійському графстві Вілтшир, в 130 кілометрах на північний захід від Лондона. На думку Дніпропетровської археологічної експедиції, знайдений ними кромлех старший: якщо найбільш ранні поховання Стоунхенджа мають вік в 3,2 тисячі років до нашої ери, а пізні — близько 1,1 тисячі років до нашої ери, то найстаріші могили в Новоолександрівці датують 3,5 тисячі років до нашої ери.Дмитро Тесленко, керівник експедиції, розповідає, що приблизно через десять днів дослідники доберуться до найдавніших поховань, які знаходяться всередині кам'яного кільця. Знахідки відправлять на вивчення до Німеччини та Києва. Після розкопок, ймовірно, конструкцію відреставрують, законсервують і відкриють для відвідувачів.Джерело 24 канал

Український Стоунхендж привалює тисячі туристів за день. Археологи проводять для охочих освітні екскурсії до відкритого нещодавно кургану з  унікальним мегалітичним комплексом біля Новоолександрівки на Дніпропетровщині.При цьому, науковці продовжують досліджувати курган. Лише за два тижні їх відвідали понад дві тисячі осіб.Як повідомляє Україна молода, про це заявив під час прямого включення на пресзаході Спілки археологів України в Києві начальник Дніпровської експедиції "Охоронної археологічної служби України" Інституту археології НАН Дмитро Тесленко."Багато людей цікавляться нашою діяльністю. Тому ми започаткували екскурсії вихідними. Упродовж двох тижнів до нас завітало понад 2 тис. людей. Тобто цей кромлех вже став туристичним об'єктом", – зазначив пан Тесленко.За словами археолога, найближчими вихідними екскурсії навряд чи зможуть відбутися через зливи, які вже кілька днів не дають змогу проводити дослідницькі роботи.У подальшому ділянку навколо кромлеха планують перетворити на рекреаційну зону. Археолог наголосив, що, попри звинувачення деяких представників місцевої громадськості, забудовник, якому належить ця територія, не збирається руйнувати курган, розуміючи його історичну і культурну цінність.Тесленко зазначив, що розкопки кургану біля села Новоолександрівка археологи почали 5 квітня і зараз наближаються до центральної частини цього насипу.Встановили, що курган почав створюватися ще в енеоліті, він є сучасником трипільської культури. Саме в той час було створено унікальну конструкцію навколо центральної частини насипу – кромлех із вертикально вкопаних брил. Далі, вже в бронзовому віці, курган добудували і, за припущеннями дослідників, він сягав 12-14 м заввишки.Джерело Україна Молода

В українцях тече прадавня кров людтва? Під Хмельницьким археологи виявили сліди поселення трипільської культури з артефактами - знахідка біля села Голосків Кам'янець-Подільського району датується приблизно 5 тисячоліттям до нашої ери. Площа поселення приблизно 10 га. Про це 8 липня йдеться в сюжеті "Суспільне Поділля".В одній з трьох траншей учасники археологічної експедиції знайшли на глибині 1,5 м кам'яну кладку. За словами фахівця з трипільської культури Євгена Левінзона, ці червоні цеглини являють собою перекриття між 1 і 2 поверхами характерного для трипільського поселення житла.Колаж РБК-Україна: археологи виявили найдавніше Трипільське поселення під ХмельницькимНауковець пояснив, що трипільці будували наземні глинобитні двоповерхові будинки з дерев'яними каркасами. Він також додав, що ці переселенці з Близького Сходу зазвичай вирощували ячмінь, горох, пшеницю, тримали велику рогату худобу, полювали та рибалили. На одному місці довше, ніж на 50-80 років, вони не затримувалися. Відхід, як правило, супроводжувався спаленням поселення.Експерти називають серед причин такої міграції і виснаження ґрунтів, і певні Ритуальні особливості, і для запобігання спалахів епідемій.Вчений каже, що розкопки біля Голосківа - особливі, оскільки тут проходила певна контактна зона між локальними групами трипільського населення: між шепенецькою та мерешовською групами. Як зазначив науковий співробітник Кам'янець-Подільського державного історичного музею-заповідника Петро Болтанюк, знайдений матеріал буде проходити камеральну обробку. Серед знахідок: кістки, кераміка, багато серпів.Залишки виявленої тут трипільської кераміки попередньо датують в межах останньої третини V - початку IV тисячоліття до нової ери.Джерело РБК-Україна

Археологи при розкопках кургану у Сватівському районі виявили сім стародавніх поховань, яким від чотирьох до п'яти тисяч років, і знайшли останки представників загадкового народу, артефакти, предмети для ритуальних жертвоприношень. Про це передає місцеве видання Сватове.City.Дослідження проводяться на кургані в полі між селами Хомівка та Преображенне в Луганській області. На цих територіях, сприятливих для життя різних народностей за кілька тисячоліть до нашої ери, знайшли сліди поселень. У розкопках беруть участь студенти факультетів історії та археології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля та Горлівського інституту іноземних мов під керівництвом професора Юрія Бровендера та доцента Сергія Євсеєнка.Археологічні розкопки кургану у Сватівському районі / фото svatove.cityЯк зазначають науковці, Сватівський курган складається з п'яти насипів, найбільш ранні з них датуються епохою середньої бронзи донецької катакомбної культури, яка в той час вважалася "елітою катакомбної спільноти"."Тутешні поховання датуються 27-21 століттям до нашої ери. Поховання багаті на метали, різноманітну кераміку, яка вражає своїм красивим розписом. Недарма цей період називався таким собі "бароко" бронзового віку", - розповів професор Бровендер.Він також додав, що дослідники поки не можуть точно визначити народність, яка проживала тоді на цій території, тому що в той час ще не було писемності. Однак вчені можуть "максимально точно" визначити вік поховань. Вдалося з'ясувати, як відбувалося поховання померлих у давні часи. Після смерті людині спеціально розрізали сухожилля на кінцівках, щоб можна було зігнути руки та ноги в певне положення - ніби кінь забирав людину після смерті, щоб відвезти в інший світ.Останки в похованнях у Сватівському кургані / фото svatove.cityЩе вчені довели, що деякі старовинні племена, які проживали на цій території, обмотували голови дітей спеціальними ганчірками. Від сильного стискання голова витягувалася. Як вважають дослідники, на ворогів це наводило страх, а серед своїх викликало довіру.В одному з могильників віком 4 тисячі років знайшли поховання жінки, на момент смерті якій було тільки 40 років, а померла вона саме від старості (на той час тривалість життя людини була короткою). Поруч зі скелетом був горщик і плато для жертвоприношень.Археологічні розкопки стародавнього кургану біля Сватового / фото: svatove.cityЗа словами доцента Сергія Євсеєнка, зараз на території Сватівського району є 11 курганів. Деякі з них намагалися розкопати місцеві жителі, сподіваючись знайти там щось цінне або якісь скарби.Джерело РБК-Україна

Кожен день нові археологічні факти міняють нашу історію на очах. Згідно з новими свідченнями, стародавні єгиптяни використовували складні процеси для муміфікації своїх мертвих на 1000 років раніше, ніж вважалося раніше. Тіло високопоставленого дворянина на ім'я Хуві, виявлене в 2019 році, виявилося набагато старшим, ніж передбачалося, і, по суті, є однією з найстаріших єгипетських мумій, коли-небудь виявлених.Мумія була датована Стародавнім царством, що доводить, що методи муміфікації близько 4000 років тому були дуже просунутими. Це повністю перегорне розуміння еволюції муміфікації.Вчений вивчає мумію Хуві, виявлену у 2019 році /ф ото Ian Glatt/National Geographic/Windfall FilmsВважалося, що складність процесу муміфікації тіла та використовуваних матеріалів, включаючи виключно тонку лляну пов’язку та високоякісну смолу, було досягнуто лише через 1000 років.Професор Саліма Ікрам, голова кафедри єгиптології Американського університету в Каїрі і провідна експертка з історії муміфікації, сказала: «Якщо це справді мумія Стародавнього Царства, всі книги про муміфікацію та історію Стародавнього Царства доведеться переглянути».«До цього часу ми думали, що муміфікація в Стародавньому Царстві була відносно простою, з основним зневодненням — не завжди успішним — без видалення мозку і лише зрідка з видаленням внутрішніх органів. Ця мумія залита смолами та тканинами і справляє зовсім інше враження муміфікації. Фактично, це більше схоже на мумії, знайдені через 1000 років», — підкреслила Саліма Ікрам.Джерело НВ

Будували найбільші й найбільш розвинені міста того часу. Лазер допоміг знайти найдавнішу пам’ятку архітектури майя. Їй десь 3000 років, і це величезне кам’яне плато. Науковці за допомогою сучасного методу аналізу місцевості з використанням лазера виявили найдавнішу пам’ятку архітектури цивілізації майя — величезну кам’яну платформу, створену наприкінці першого століття до нашої ери. Про це повідомляє наукове видання Nature.Розташована платформа в Мексиці поблизу кордону із Ґватемалою. У ширину вона сягала близько 400 метрів, в довжину — до 1400 метрів, а її висота сягала 10-15 метрів. Створена вона була десь у проміжку між 1000 і 800 роком до нашої ери.Місце розташування величезного кам'яного плато цивілізації майя, створеного наприкінці першого століття нашої ери. Воно вважається найдавнішою архітектурною пам'яткою майя / фото NatureНа місці цієї масивної структури не знайшли статуй. Це дає дослідникам підстави припускати, що на ранніх етапах культура майя була менш ієрархічною, і серед них не було умовної знаті, яку треба було увічнювати.Вражаючі цивілізації із величезними технічно розвинутими містами були знищені колонізаторами з ЄвропиПри цьому до кам’яної платформи веде дев’ять різних доріг, які, схоже, були вимощені деревом.«Певно, багато людей із околиць збиралися (біля платформи — ред.) з нагоди особливих подій, можливо, пов’язаних із календарним циклом, — говорить співавтор дослідження, професор Аризонського університету Такеші Іномата. — Там вони, схоже, виконували ритуали, які передбачали просування дорогами і в межах прямокутної платформи. Люди також покладали на центр платформи символічні предмети, як-от нефритові сокири».Піраміди індіанців виявились тільки вершиною айсбергу древніх мегаполсівДля віднаходження плато вчені застосували лідар-технологію (лазерний локатор інфрачервоного діапазону). Її суть така: аероплан чи безпілотник пролітають над певною територією, випромінюючи лазерні імпульси, які відбиваються від поверхні й передають дані до спеціального пристрою. Той, своєю чергою, може на основі даних створити мапу території без рослинності, яка відтворюватиме її рельєф.Джерело Громадське 

Майя будували найбільші міста древнього світу?  Масштабне сканування території з літака за допомогою лазера за технологією LiDAR дозволило виявити та уточнити тисячі прихованих об'єктів древнього міста майя в регіоні Петен, (Гватемала) та дозволило уточнити, що населення цього центру було просто величезним за масштабами стародавнього світу.На відміну від багатьох інших центрів та пам'ятників, зруйнованих католицькою церквою (яка розбирала піраміди на будівництво соборів), селянами (які також розбирали будівельний матеріал та заорювали землю), і грабіжниками мародерами, місто, а точніше – древній мегаполіс Ель-Мірадор був за давно, залишався невідомим до 1926 року і зберігся під густими чагарниками ліан досить добре.Ми насправді нічого не знаємо про власну історію? Джунглі, океани, ліси та пустелі Землі приховують надзвичайнеМасштаби знайденого мегаполіса вражають. Ель-Мірадор розташований за 13 км на північний захід від Накбе. Це найбільша метрополія культури майя докласичного періоду. Його руїни знаходяться в департаменті Петен на півночі Гватемали, поблизу гватемальсько-мексиканської кордону.Всього вдалося виявити 60 тисяч будинків майя, оборонних укріплень і валів, у тому числі чотири головні церемоніальні центри майя з майданами та пірамідами. Дані вказують на те, що в Ель-Мірадорі могло проживати до мільйона жителів. «Це вдвічі-втричі більше населення, ніж вважалося раніше», — сказав Марчелло Кануто, професор антропології в університеті Тулейн. Одним із найважливіших відкриттів стало виявлення дорожньої мережі загальною довжиною понад 240 кілометрів.Археологи навіть не могли припустити, що ліс приховує величезне місто Вчені називають її унікальною. Мережа доріг пов'язувала між собою близько 50 міст, що входили до метрополії. Більшість із них виявлено вперше. На мові майя ці дороги називалися Сакбеоб або Сакбе (в однині), що буквально означає Білий Шлях, оскільки вони були покриті штукатуркою, деякі на висоті до 6 метрів над природною місцевістю, шириною до 40 метрів і довжиною 25 км, які чітко помітні на супутникових фотографіях. Вважається, що ці дороги були частиною так званого обсидіанового маршруту. У ті часи обсидіанові та нефритові камені вважалися корисними та священними. Обсидіан і нефрит видобувалися в гватемальських горах, і для їх доставки був сформований торговий коридор, який розпочався в сучасному Белізі, проходив прямою лінією, майже паралельною нинішньому кордону Мексики з Гватемалою, і досягав річок Чьяпаса, куди товари прямували в обох напрямках. у бік Альтіплано та Мексиканської затоки. Здається, що історію про "примітивні народи Америки" доведеться переписувати. Зараз досліджено лише 1% від обсягу метрополісу майя, що був поглинутий лісомВеликі оборонні стіни, канави, валові системи та зрошувальні канали підтверджують, що у майя існувала високоорганізована робоча сила. Вчені використовували спеціальну картографічну техніку, яка обробляє сигнал відбитого від землі лазерного світла, щоб виявити контури, приховані під густим листям. Приклад - на фото:Майя – одна з домінуючих цивілізацій корінних народів у Гватемалі, Мексиці, Белізі, Сальвадорі та Гондурасі, була на піку розвитку (якщо вірити старим підручникам) близько 1500 років тому і налічувала на той час населення від 5 до 10 мільйонів чоловік.Отримані результати свідчать, що цивілізація майя на піку свого розвитку не поступалася таким складним культурам, як Стародавня Греція чи Китай. Крім сотень об'єктів, сканування показало під товщею чагарників естакади, що пов'язують міські центри з кар'єрами. Складні іригаційні та терасні системи землеробства були здатні прогодувати велику кількість робітників. Естакади були добре прохідні навіть у сезон дощів і використовувалися, зважаючи на все, як торгові шляхи та для інших видів взаємодії між містами. Масштаби містопланування можна порівняти із сучасними.Мая будували складні міста із хмарочосами, водопостачанням, каналізацією та дорогами для мільйонів мешканцівЗа популярним стереотипом вважають, що майя не використовували колесо та тяглову силу, але, за словами археолога університету Тулейн Марчелло Кануто, який бере участь у проекті, це була цивілізація, яка буквально рухала гори. Як вони це робили?«У нас на Заході була думка, що складні цивілізації не можуть існувати в тропіках: тропіки — це місце, де цивілізації вмирають. Однак тепер ми маємо враховувати, що складні суспільства, можливо, сформувалися у тропіках і вийшли звідти», - зазначив Кануто.Сучасна історія зіштовхнулась із проблемою, коли підручники потрібно переписувати майще щомісяцяЯк пояснив археолог університету Тулейн Франсіско Естрада-Беллі, лідар зробив революцію в археології на кшталт тієї, що зробив космічний телескоп Хаббла в астрономії. І тепер, археологам доведеться копати на 90% більше території, якщо це взагалі можливо. У ході дослідження вдалося отримати унікальне уявлення про характер поселень, взаємозв'язок між містами та мілітаризацію долин. На своєму піку розвитку майя (приблизно 250 - 900 роки) цивілізація розташовувалася на території приблизно вдвічі більше за середньовічну Англію, але була набагато густонаселенішою через свої екологічні технології землеробства та збереження води.Серед знахідок повсюдно встановлені оборонні стіни, вали, тераси та фортеці. Це свідчить про те, що майя активно воювали та захищали свої міста від ворогів.Джунглі приховують свої таємниціСумною новиною є те, що знімки також виявили численні ями, вириті мародерами, які безладно та жадібно грабують античні реліквії, руйнуючи архітектуру та пам'ятники.Дослідження є першим етапом трирічного проекту, в ході якого буде обстежено понад 14 тисяч квадратних кілометрів низовини Гватемали, яка є частиною території доколумбового поселення, що тягнеться на північ до Мексиканської затоки.Ель Мірадор, про який скоро дізнаються всіЗагалом планування Ель-Мірадора визначається трьома пірамідальними комплексами (Ель Тігре, Монос та Ла Данта), розташованими у вершинах прямокутного трикутника, та Центральним акрополем. Будівництво в Ель-Мірадорі, як припускають, почалося на рубежі IV - III століть до н. е. Особливого масштабу воно набуває близько 150 року до зв. е. зі спорудженням комплексу Ель Тігре. Пізніше (близько 100 року до зв. е.) будується комплекс Монос на південь від Тигре, який також містив піраміду з храмовою «тріадою». Приблизно в цей час виникає Західний акрополь — політико-адміністративне серце Ель-Мірадора. Східна група починає будуватися пізніше, ніж Ель Тигре та Монос.Тільки уявіть рівень розвитку цивілізації майяВ Ель Мірадоре знаходиться піраміда Ель-Тігре, одна з найграндіозніших пірамід майя, що перевищує за розмірами піраміди Тікаля, Паленке та Чечен-Іци. Ця 18-поверхова піраміда досягає 60 метрів заввишки, що перевищує найбільший храм у Тікалі - Храм IV; Крім того, у місті знаходиться структура з трьох пірамід Ла-Данта, найбільша за обсягом піраміда у світі, навіть вища, ніж у Єгипті. Її висота 72 метри, більше ніж у піраміди Великого Ягуара в Тікалі — 47 метрів.Особливістю пірамід в Ель-Мірадорі є тріадичний стиль з величезними пірамідальними платформами з трьома різними будовами у верхній частині. Це був домінуючий центральний будинок, оточений двома меншими, зверненими один до одного. Археолог Енріке Ернандес припускає, що такий стиль диктувався уявленням про три найбільш важливі зірки сузір'я Оріона, які утворюють свого роду трикутник.Майя вірили, що вони є нащадками "богів" із сузір'я ОріонПерші сліди проживання людини біля Ель-Мірадора ставляться до етапу Мамом (ймовірно 600-300 роки е.). У цей період були зведені перші будівлі в Західній групі, а також почалося формування Центрального акрополя, який згодом служив царською резиденцією та політико-адміністративним ядром міста.Ель-Мірадор (оригінальна назва - Каналь), був столицею царства Каналь. У пізній докласичний період цивілізації майя це поселення було, безумовно, найбільшим містом у всьому Петені.Він також відомий як Царство Кан. Слово «кан» означає «змія», наприклад, у слові «Кукулькан». А в Мірадорі довгий час правила династія «Зміїних царів». Цивілізація Кан була сучасником культури ольмеків, яка досі вважалася матричною культурою Мезоамерики. Існують переконливі докази того, що майя Ель-Мірадора розробили письмову, математичну, сільськогосподарську та астрономічну систему, знання, які зробили їх одним із найрозвиненіших і найвитонченіших міст, на кілька тисяч років раніше, ніж вважалося і приймалося до недавнього часу.Десь у 4-му столітті нашої ери цивілізація майя потрапила під сильний вплив Теотіхуакана. Але це вже трохи інша історія.Які таємниці ще приховує наша історія?Джерело Tensegrity

Це була не легенда? За словами археологів, стародавнє місто в долині річки Йордан зруйнувало вибух метеорита в атмосфері.Досліджуючи територію, археологи знайшли залишки кераміки та будівельних матеріалів, що розплавилися під дією надзвичайно високих температур. Вчені дійшли висновку, що місто Талль-ель-Хаммам, яке асоціюють з біблійним Содомом, було зруйноване внаслідок вибуху в повітрі 3650 років тому, повідомляє Scitechdaily.Ймовірна стилізація вигляду міста / фото SciTechDailyТисячі років тому місто Талль-ель-Хаммам було на піку свого розквіту. Розташоване на височини в південній частині долини річки Йордан, на північний схід від Мертвого моря, поселення було найбільшим постійно заселеним містом бронзового віку. Місто було в 10 разів більше за Єрусалим.На цій території археологи знаходять свідчення культур із різних історичних епох. Але один шар, який відноситься до бронзового віку, привернув увагу археологів тим, що в ньому знайшли обвуглені та розплавлені кераміку та будівельні матеріали. Все це вказувало на аномально високу температуру, яка була набагато вищою, ніж використовували виробники того часу."У нас були докази того, що температура перевищувала 2000 градусів за Цельсієм", - говорить Джеймс Кеннетт із Каліфорнійського університету в Санта-Барбарі.Розкопки древнього мегаполісу свідчать про повітряний удар по місту / фото SciTechDailyЯк Тунгуський метеорит або древні технології?"Тут є свідчення великого космічного вибуху в повітрі неподалік міста Талль-ель-Хаммам", - говорить Кеннетт. "Цей вибух схожий на вибух Тунгуського метеориту".За словами вченого, внаслідок вибуху Талль-ель-Хаммам був повністю зруйнований. Додатковий доказ вибуху також знайшли в результаті аналізу ґрунту, де були виявлені крихітні сферичні утворення, багаті на залізо і кварц."Я вважаю, що одне з головних відкриттів – це ударний кварц. Це піщинки, що містять тріщини, які утворюються лише під дуже високим тиском", – каже Кеннетт.Вибух у повітрі може пояснити аномально високі концентрації солі та радіації, виявлені тут."Сіль викидалася через високий тиск при ударі", - говорить Кеннетт про метеорит, який, ймовірно, розпався при вході в атмосферу Землі. "І можливо, удар частково зачепив Мертве море, яке багате сіллю". Береги Мертвого моря також багаті сіллю, тому удар міг розподілити сіль скрізь.За словами вчених, солоний грунт міг бути причиною того, що мешканці закинули міста в нижній частині долини річки Йордан. На цих раніше родючих землях нічого не могло зростати.То Содом чи ні?Вчені сперечаються, чи є Талль-ель-Хамман біблійним містом Содом, одним із двох міст у Старому Завіті, які були зруйновані Богом через те, що їхні мешканці стали грішниками.Одного з жителів, Лота, і його дружину врятували ангели, які наказали не озирається, коли вони йтимуть. Але дружина Лота не послухалася і перетворилася на соляний стовп. Тим часом з неба впали вогонь та сірка, було зруйновано кілька міст. Це звучить як свідчення очевидця падіння метеорита, кажуть вчені."Все це узгоджується з космічним вибухом у повітрі", - говорить Кеннетт, - "але немає наукових доказів того, що це зруйноване місто справді є Содомом зі Старого Завіту".Джерело ФОКУС

Сучасніша за наші дні давнина. Археологи виявили відбитки глиняноїї печтки жінки-чиновника Хетського царства під час розкопок у стародавньому місті в провінції Газіантеп, що на південному сході Туреччини. Друк датується 1225 роком до нашої ери і проливає нове світло на роль жінок у державі хетів.Розташований на західному березі Єфрату Каркеміш відомий з ХІХ століття до нашої ери за згадками у царських архівах у Марі та Алаласі. Він був на стратегічно важливому броді через Євфрат і був важливим центром торгівлі лісом. Цар Каркеміша підтримував відносини з Угаритською та Мітаннійською державами. Близько XIV століття до зв. е. місто було захоплене хетами і стало одним із найважливіших центрів Хетської держави. Печатка керівниці міста у древніх хеттівПерші археологічні дослідження міста було розпочато британцями ще у 1870-х. У 1911-1914 роках там діяла експедиція, в якій працювали такі археологи, як Девід Хогарт, Реджинальд Томпсон, Чарльз Вуллі, а також знаменитий мандрівник Томас Лоуренс. Розкопки було перервано під час Першої світової війни і остаточно припинилося у 1920 році, коли йшла війна за незалежність Туреччини. Знову археологи прийшли до Каркемішу у 2011 році. Наразі там працює турецько-італійська експедиція під керівництвом археолога з Болонського університету Ніколо Маркетті.Під час розкопок було виявлено сотні глиняних печаток та їх відбитків у залишках будівлі, що отримала назву «Будинок печаток». Вони належали найвищим посадовим особам у державі. Дві третини з них виявилися відбитками печатки жінки-адміністратора на ім'я Матія.Ще одне примітне ім'я, знайдене на пресі, — Піранду, багатого торговця із Середньоассірійського царства (1392–934 р. до н. е.). Присутність його імені в записах хетського адміністративного центру додає нову інформацію до нашого розуміння відносин Хетського та Асирійського царств у період розпаду першого та підйому другого.Джерело Polit

Вони їх дійсно бачили раніше за нас? Про існування наскельних малюнків з таємничими фігурами, що зображають якісь високі і тонкі істоти, відомо вже три роки. Польські вчені з Ягеллонського університету в Кракові (Uniwersytet Jagiellonski), виявили їх у заповіднику Свага-Свага в Центральній Танзанії – у печері, яку в науковому світі називають «скельний притулок Амак'хі 4» (Amak'hee 4 rock shelter). Але докладно вони розповіли про свою знахідку лише нещодавно, опублікувавши відповідну статтю журналу Antiquity.Авторами малюнків, виявлених у «укритті», найімовірніше були місцеві жителі – представники стародавнього корінного народу Сандаве, які мешкають на території Танзанії 87 тисяч років. Малюнки начебто не такі древні, але їм все ж таки, як мінімум, кілька сотень років. За словами Мацея Гржелчика – керівника досліджень, визначити точно вік наскального живопису неможливоЧастина малюнка, виявленого в ТанзаніїНевідомі живописці дуже правдоподібно зобразили антилоп, жирафів та буйволів – не сплутаєш. Вчені навіть визначили вигляд антилоп – гну та канна. З чого можна дійти невтішного висновку, як і антропоморфні постаті не надто відрізнялися від «оригіналів». Але ким вони могли бути – ці тонкі великоголові істоти?Сучасні люди, обізнані про те, як мають виглядати інопланетяни, одразу ж здогадалися: древні Сандаві інопланетян і зняли, помітивши характерні риси.Схематичне зображення малюнкуСхоже, що прибульців на території Танзанії бачили багато хто. Подібні постаті були знайдені ще у двох місцях – у укриттях Kolo B2 та B1, про які в 1983 році розповіла британська дослідниця Мері Лікі (Mary Leakey, Africa's vanishing art: rock paintings of Tanzania).Однак, незважаючи на очевидні ознаки, поляки на інопланетян не повелися. А припустили щось, на їхню думку, розумніше.Усі малюнки з антропоморфними фігурами: із укриттів Amak'hee 4, Kolo B2 та B1За словами Мацея Гржелчика, на які посилається Daily Mail, на малюнках - земляни, які з ритуальною метою наділи на себе голови буйволів. Мовляв, схожість помітна у деталях. У «великоголових» можна розглянути характерні заглиблення на тім'ячках – такі ж, як у буйволів між рогами. З боків голів нібито зображені вуха і роги, що звисають.Вчені порівняли буйвола з головою антропоморфної фігуриГолова, на якій можна розрізнити зображення рогів та вух буйволаСвого часу аналогічно колеги поляків розтлумачили знамениті малюнки, виявлені в центральній Сахарі. Мовляв, зображені не прибульці у шоломах з антенами, а земляни, які поклали на голови кошики. Розумно, але не цікаво.Малюнок із пустелі Сахара: чи антени, чи кошики на головахВтім, і сам Гржелчик до кінця не впевнений у своїй витонченій, але дуже нудній версії, тому що у народу Сандаві, наскільки відомо фахівцям з їхньої релігії, не було прийнято олюднювати буйволів – займатися їхньою антропоморфізацією, висловлюючись науковою мовою.Можливо, все-таки інопланетяни?

Численні артефакти, знайдені у різних куточках земної кулі, зображують дивних істот, яких у час прийнято називати гуманоїдами. Перші відомі згадки про можливий вплив прибульців на історію Землі належать Чарльзу Форту, який в 1919 році опублікував «Книгу проклятих», присвячену розгляду фактів, виключених з розгляду офіційною наукою.Родоначальником гіпотези палеоконтакту в її сучасному формулюванні прийнято вважати Костянтина Ціолковського, який уперше виступив у 1928—1929 роках з ідеєю можливого відвідування Землі інопланетними прибульцями у минулому.У 1950 році Іммануїлом Великовським було опубліковано книгу «Мир, що бореться», в якій основну увагу приділено теорії катастроф (глобальне заледеніння, догляд частин суші під воду, цунамі), причиною яких, на думку автора, є зміна орбіти обертання Землі під дією Марса і Венери . Погляди автора, засновані на текстах Старого Завіту та деяких даних геології, астрономії, археології, історії та міфології з претензією на «міждисциплінарність», неодноразово критикувалися.У 50-ті — 60-ті роки популяризатором гіпотези палеоконтакту став радянський математик Матест Агрест, який у резонансних статтях «Сліди ведуть у космос» і «Космонавти давнини», який інтерпретував стародавні міфи як свідчення візиту на Землю представників позаземних цивілі. У наступні два десятиліття в СРСР було опубліковано понад двісті робіт у різних науково-популярних журналах та газетах, темою яких була проблематика палеоконтактів.Пік всесвітнього захоплення ідеєю палеоконтакту — під впливом книги швейцарського письменника-уфолога Еріха фон Денікена «Колісниці богів» (1968), а також знятої за її мотивами західнонімецької документальної кінодилогії «Спогади про майбутнє» (1970) та «Послання богів - "Таємниці богів", 1976) - припадає на 70-ті роки. У своїй книзі, що стала міжнародним бестселером, Е. фон Денікен, ґрунтуючись на власному трактуванні стародавніх пам'яток фольклору, міфів, священних текстів, архітектурних споруд та археологічних знахідок (зокрема, т. зв. «недоречних артефактів») як «свідчень» візиту на Землю намагається звести гіпотезу палеоконтакту в ранг наукової теорії.Оскільки не можна виключити безпосередні контакти космічних цивілізацій із землянами за допомогою відповідних літальних апаратів, то немає принципової заборони пов'язувати частину НЛО з діяльністю інопланетян.Звісно ж природним історичний підхід, коли потрібно вивчити питання палеоконтактах, можливість яких, висловлена ще К. Е. Циолковським, залежить від наших бажань і теорії. Загалом суть проблеми становлять питання: чи були контакти, які їх цілі, наслідки, перспективи? Які генетичні співвідношення Позаземних Цивілізацій та людства?Цілі візиту?Видобуток корисних копалинТака позиція мала під собою науковий ґрунт у 1960—1970-х роках і ґрунтувалася на повній відсутності даних про екзопланети (перша екзопланета була відкрита тільки в 1989 році), мізерних даних про хімічний склад міжзоряного середовища (достатні докладні дані були отримані лише після обсерваторій наприкінці 1980-х років) та сучасне на той момент уявлення про високі технології, змушені використовувати золото (електронна промисловість), природні алмази (приладобудування, інструментальна промисловість), рубіни та сапфіри (оптична та годинникова промисловість) та інші дорогоцінні корисні копалини. Однак у світлі нових відкриттів астрономії ясно, що золота, алмазів, заліза та інших ресурсів у космосі набагато більше, причому в околицях ряду зірок існують буквально «алмазні хмари», і прилітати за цим на Землю недоцільно. Крім того, у світлі тенденцій у розвитку власне земних технологій другої половини XX — початку XXI століть спостерігається дедалі менша залежність від природних мінеральних «дорогоцінних» ресурсів та перехід до синтетичних матеріалів, особливо у високотехнологічних галузях. Наприклад, якщо у 1970-х роках золото та срібло активно використовувалося в електротехніці та електроніці (від контактів реле до внутрішніх провідників мікросхем та позолочених висновків), то у XXI столітті вони майже вийшли із застосування в цих галузях. Синтетичні алмази, рубіни і сапфіри, починаючи з 1980-х років, масово випускаються промисловістю, мають необхідні властивості і роблять непотрібним застосування природних аналогів в оптиці, точній механіці та виробництві інструментів. В інших областях техніки золото та інші природні дорогоцінні матеріали вийшли з вживання ще раніше.Органічну сировину (нафту та подібні вуглеводні), а також залізо та легкі кольорові метали також добре поширені у Всесвіті (на планетах та в міжзоряному середовищі). Це було добре відомо вже в 1960-х роках, і в період нафтової кризи 1972 на тлі панічних прогнозів вартості нафти до 2000-х років були футуристичні проекти видобутку вуглеводнів, насамперед метану, на планетах Сонячної системи. Але навіть за найоптимістичнішими оцінками енергетичні витрати на їхнє міжпланетне транспортування виявляться значно більшими, ніж енергоємність доставленої партії. Міжзоряне, а тим більше міжгалактичне перевезення вуглеводнів і зовсім недоцільне. Ця гіпотеза за своєю суттю була відлунням панічних спекуляцій 1970-х років і наукового ґрунту ніколи не мала.Можливий інтерес до важких металів (наприклад, урану), який є у великих кількостях на Землі, але може взагалі бути відсутнім на більшості планет. Але й Землі уран представлений над вигляді самородків, а вигляді бідної руди, яку, очевидно, прибульцям довелося б збагачувати дома, створюючи промислові об'єкти на кшталт сучасних АЕС і радіохімічних заводів. Однак якщо припустити, що такі заводи існували на Землі в минулому, навіть після тисячоліть від них мали б залишитися сліди хоча б у вигляді радіоактивних аномалій, які не виявлені.Та й навряд чи такі високотехнологічні об'єкти можна було б побудувати з місцевих матеріалів за місцевими технологіями в умовах навіть початку XIX століття на Землі, не кажучи вже про первісне суспільство, а необхідність здійснення міжзоряних (а може бути, і міжгалактичних) перевезень найскладнішого та найважчого обладнання. ставить під сумнів саму ідею видобутку та збагачення металів на чужій планеті. Успіхи промислового отримання штучних хімічних елементів Землі показують, що високорозвиненої цивілізації простіше налагодити їх синтетичне виробництво.Трудові ресурсиПрихильники теорій палеоконтакту (наприклад, Захарія Сітчин) стверджують, що люди були потрібні інопланетянам як дешева чи безкоштовна робоча сила. Така гіпотеза швидше випливає з фольклору, що узагальнює людські страхи та пороки, аніж з якихось наукових даних. Скептики заявляють, що цивілізація, здатна на міжзоряні перельоти, мала досягти рівня автоматизації виробництва, що виключає потребу у безплатній робочої сили. До того ж така робоча сила буде абсолютно некваліфікованою (малоймовірно, наприклад, що навички та знання навіть кращих майстрів стародавнього Єгипту були б хоч якось затребувані навіть у земному ХІХ столітті, не кажучи вже про епоху космонавтики). В якості ілюстрації скептики наводять ринок праці в США, де потреба дешевої та некваліфікованої робочої сили вихідців з неіндустріальних країн Азії, Африки та Океанії відсутня вже протягом півстоліття.Можна навести також і приклад СРСР, де на початку індустріалізації широко використовувалася безкоштовна некваліфікована праця в'язнів ГУЛАГу, але з розвитком технологій у ході реалізації атомного та космічного проектів використання праці ув'язнених навіть на підсобних операціях зійшло нанівець.Проміжна базаРозглядається також варіант використання прибульцями Землі як планети з найближчими до звичних їм умовами як проміжна база («аеродром підскоку») для заправки та технічного обслуговування космічних апаратів, поповнення запасів провізії та відпочинку екіпажів на шляху до далеких світів. Така тема порушується, переважно, у науковій фантастиці. Проте високе значення прискорення вільного падіння Землі сильно ускладнює це завдання. Крім того, необхідність гальмування з міжгалактичних швидкостей до першої космічної швидкості і подальший розгін роблять використання такого маневру абсолютно безглуздим з енергетичної точки зору, навіть якщо припустити, що транзитний апарат не приземляється, а обслуговується на орбіті Землі або на Місяці космічними човниками. властива і сучасній авіації: далекомагістральні лайнери беруть на борт достатню кількість палива для польоту до аеропорту призначення без проміжних посадок, оскільки витрати палива на посадку і подальший зліт з проміжного аеродрому для великого повітряного судна приблизно рівні витрат на 3-4 години крейсера.Крім того, навіть якщо припустити, що інопланетяни близькі до земного життя за хімічною будовою та біологією, через хіральну чистоту біологічних об'єктів велика (50 %) ймовірність «дзеркального світу», що зробить біоресурси Землі непридатними для інопланетян.ЕкспериментПідставою для візиту на Землю "стародавніх космонавтів" міг бути експеримент, який проводився з відомою ним однією метою.Дослідницька місіяІснує можливість відвідування Землі прибульцями з науково-дослідними цілями, без обов'язкового вступу в контакт із місцевими формами життя.Штучні катастрофи та повітряні битвиМ. Агрест, Е. фон Денікен, Л. Соучек та ін. на підставі біблійної легенди про загибель Содома та Гоморри висувають припущення про те, що загибель міст була викликана потужним ядерним вибухом. Однак ця гіпотеза не знаходить підтвердження в інших письмових джерелах, а точне місцезнаходження біблійних Содома та Гоморри невідомо, що ставить під питання відповідність старозавітного переказу історичної дійсності. Альтернативна точка зору полягає в тому, що ці міста справді існували на околиці Мертвого моря, але були зруйновані внаслідок землетрусу, що супроводжувався вибухами підземних газів. Гірські породи на околицях пустелі навколо Мертвого моря не містять слідів підвищеного вмісту радіоактивних речовин.Аналогічні гіпотези висуваються на адресу інших міст (Мохенджо-Даро, Хараппа, Борсиппа та ін.), де в ході розкопок було виявлено оплавлену цеглу та фрагменти фортечних стін. Однак подібні знахідки можуть бути наслідком сильної пожежі, а аж ніяк не ядерних вибухів, що було доведено у низці сучасних експериментів.Формування тектитів округлої форми, які знаходять у різних місцях планети (включаючи океанське дно), розподілених по великій площі, пояснюється дією природних процесів або результатом влучення метеоритів (хоча однозначної думки щодо цього немає), а аж ніяк не як наслідок ядерного вибуху або дії двигуна космічний корабель прибульців. Кора, яка мала б утворитися внаслідок подібного впливу, є стійкою до ерозії і повинна була б бути знайдена, чому немає документальних підтверджень.Тексти «Махабхарата» і «Рамаяна», які часто використовуються прихильниками палеоконтакту як докази повітряних битв у давнину нібито із застосуванням ракетної або ядерної зброї, мають явні риси перебільшення і схильність щоразу перевершити попередній опис. Багато епізодів з них можуть бути пояснені застосуванням вогнепальної зброї різного виду (ракети, розривні снаряди) з використанням чорного пороху, що залишив після себе сильне враження і в перебільшеному вигляді перекочував у епоси. Описи водної зброї або невидимих ​​петель, що зустрічаються там же, не мають під собою реальної основи, підтверджують таку точку зору.Джерело Ryb

У Шрі-Ланці команда астробіологів та екзогеологів на чолі з доктором Аравіндою Равібханом Суманаратною під час обстеження знаменитої "гори прибульців" виявила забуті і раніше невідомі древні петрогліфи, які, на думку дослідників, тісно пов'язані з астрономією.Вчені вже опублікували у спеціалізованому журналі свій звіт під назвою "Кодування на горі Данігала в Шрі-Ланці", а коротко про відкриття розповідає Ancient Origins.У листі до цього видання доктор Суманаратна з Південноазіатського дослідницького відділу астробіології та наук про Землю пише, що його команді вдалося вперше в Шрі-Ланці виявити петрогліфи, пов'язані з людьми епохи неоліту.Відкриття було зроблено у печерах гори Данигала, яка вшановується як священне місце. У світі вона більш відома під назвою "гора прибульців", оскільки над нею нібито багато разів спостерігали НЛО. Для вчених ця гора є величезним інтересом, оскільки в її надрах і раніше знаходили петрогліфи.У новому дослідженні команда описує як раніше невідомі петрогліфи, так і гравюри, знайдені у ХІХ столітті британським офіцером Фоссетом. Втім, вчені забули про них більш як на сторіччя. Петрогліфи розташовані у печері Едаккал на західному схилі гори. Загалом, вони можна порівняти з іншими подібними археологічними об'єктами в Шрі-Ланці.Вид з повітря на циркуляр Данігала // Зображення © EASL / CCF-PolonnaruwaСтародавні автори вигравіювали як геометричні візерунки, і примітивні зображення людей зі зброєю до рук, тварин і рослин. Малюнки попередньо датовані 5500-4500 років до нашої ери. Вчені звертають увагу, що це перший випадок, коли "особливі типи символів" виявилися пов'язані один з одним.Вони пишуть, що у печері петрогліфами було покрито практично весь доступний простір. Найбільші з них досягають завдовжки 7,5 метри, а у висоту - п'ять метрів. Дослідники вважають, що деякі набори геометричних символів, вирізані начебто випадковим чином, насправді є давнім "зв'язуючим кодом", що є "втраченою астрономічною системою рахунку".Втім, це лише гіпотеза, причому не виключено, що вона була висунута заради залучення туристів в даний регіон. Тим не менш, робота заслуговує на увагу хоча б тому, що петрогліфи гори Данигала поки що погано вивчені. Враховуючи практику інших стародавніх народів у всьому світі, якась частина цих зображень, справді, може мати астрономічний підтекст.Є безліч теорій, що цю гору використовували древні для посадки своїх літаківЗазначимо, що у науковій спільноті все ще точаться суперечки щодо періоду заселення Шрі-Ланки. Останні відкриття вказують на те, що люди могли прибути сюди близько 300 тисяч років тому. Дехто вважає, що це могло статися і 500 тисяч років тому. Втім, вік найдавнішої стоянки людини, знайденої поряд із горою Данигала, становить близько 125 тисяч років.

Кістки веетнів швидко вивезли. Найдавніші перекази Вірменії однозначно свідчать, що вірмени походять від велетнів – сам родоначальник вірмен Айк Наапет та його рід були велетнями. Про це писав ще засновник вірменської історіографії Мовсес Хоренаці у знаменитій книзі "Історія Вірменії" (V ст.).Є безліч фактів, що підтверджують правдивість давніх сказань. Кісткові останки людей гігантського зростання протягом довгих століть знаходили в горах Закавказзя, і сьогодні жителі багатьох сіл у Вірменії та Грузії переконані, що в давнину тут були цілі міста велетнів, а також залишилися їхні численні поховання. Незалежні дослідники Рубен Мнацаканян, Артур Маргарян, Вазген Геворгян та Араїк Пахлеванян за останні чверть століття об'їздили практично всю Вірменію та зібрали безліч відомостей та свідоцтв від сотень людей, відвідавши десятки регіонів. Протягом останніх 10 років до них приєдналися їхні російські колеги.Кавказ приховує безліч таємницьАрагац та зниклі кістки велетнівУ стародавніх вірменських рукописах написано, що син патріарха та велетня Айка – Арменак збудував місто на схилах гори Арагац, зараз це лише година їзди від столиці. Там на висоті 1750 метрів знаходиться гірське село Лернарота. Його мешканці розповіли, що вище по схилу трапляються дуже давні поховання. Одне з них нещодавно було розкрито шукачами скарбів. Знайшли там золото чи ні, достеменно невідомо, але кістки у таких випадках зазвичай залишають на місці. Може, вони виявляться останками гігантів?Дослідники добираються до Лернарота звичайною машиною, але далі по схилу дорога закінчується, по гірських каменях не проїде навіть позашляховик. Залишивши машину у дворі одного з останніх будинків, експедиція пересідає на стару радянську вантажівку "Лаз-52" зразка 71-го року. Це єдиний транспортний засіб у таких місцях, і під рев мотора шофер долає перешкоди, з якими не впорався б звичайний водій. Дорога з сильною тряскою займає всього 20 хвилин, і вже видно орієнтир – складена купа каміння. Поховання справді розрите, навколо нього валяються камені, деякі скинуті назад у могилу. Селяни піднімають їх нагору, і знизу проступають фрагменти скелетів, яких виявилося одразу два. Як і слід очікувати, обидва були розламані. Досліджуючи останки, учасники експедиції приходять до висновку, що один із людей був низького, а інший високого зросту, до того ж у нього була велика трикутна нижня щелепа. Його зростання могло досягати двох метрів, значно перевершуючи стандарти давнини. Але останками велетня ці фрагменти назвати не можна.Ще одне село в іншій частині схилу гори Арагац називається Аван. Просуваючись від нього до останнього населеного пункту за цим маршрутом, серед безлічі руїн гігантських городищ і фортець ми виявили напівзруйновану стародавню бруківку. Вона тяглася 5 км і вела в останнє село дорогою до вершини - Хнусік, розташоване на висоті близько 2000 м. Сьогодні там практично ніхто не живе. Є лише залишки колишнього села, мешканців якого депортували ще за Сталіна.Далі за нього через пару кілометрів вгору по схилу Арагаца знаходиться мегалітична фортеця Дзюнаберд, яку історики відносять до 3 тис. до н.е. Вона стоїть на височині і побудована з великих валунів по кілька тонн вагою в нижній частині і порівняно невеликого каміння у верхній. Безліч їх було розкидано навколо частими землетрусами.У цих занедбаних краях бувають лише пастухи. Але звідки тут узялася кам'яна бруківка? Може, її збудували за радянських часів? Але для цього довелося зібрати населення всього району. Ми вирішуємо уточнити у місцевих, коли будували бруківку. У разі зазвичай згадують розповіді старих. І з'ясовується, що брукована дорога була тут ще дуже давно. Наскільки давно – ніхто не знає.Вже темніє і доводиться повертатися назад. У нижньому селі Аван на експедицію чекає сюрприз. Господарі одного із будинків запрошують випити кави. У розмові зненацька з'ясовується, що про останки гігантів тут знають зовсім не з чуток. І самі бачили їх, причому багато разів.Комітас Алексанян, мешканець села Аван Арагацотнської області розповідає: "Наша молодь випадково натрапила на якусь яму, заради інтересу стали копати і розкопали кістки величезних людей, велетнів. Знаходили черепа-ось такі (показує, що втримати можна лише двома руками). Такого я ніколи раніше не бачив, це був людський череп, тільки дуже великий… І ще кістки ніг… Їхня довжина була майже з мене зростанням… Один раз це було восени 2010 року та у 2009 році, на території нашого села, де знаходиться могила святої Варвари ".Наступного дня ми знову приїжджаємо до села Аван.У таких випадках основна проблема в тому, що за кілька років такі знахідки вже неможливо відстежити. У селах, як відомо, немає музеїв чи сховищ старовин, селяни займаються своєю роботою, а ось історики за інерцією з радянських часів ставляться до таких відомостей скептично. Втім, іноді самі археологи розповідають про знахідки гігантських кісток і артефактів, але ця тема не афішується.СюнікМовсес Хоренаци писав, що поселення велетнів нащадків Айка Наапета знаходилися також на південному сході Вірменії у Сюнік біля ущелини річки Воротан. Місця, які вказав Хоренаці, досі збереглися, переважно ті, що віддалені від населених пунктів. А ті, що близькі до сел та міст, служили кар'єрами для видобутку каменю. Проте за радянських часів науку зовсім не цікавили подібні відкриття. Безліч некрополів перетворилися на поля для посівів пшениці чи ячменю. А здобуті каміння без охорони держави використовувалися населенням, як будматеріали.У селі Хот є навіть аеропорт, що залишився з радянських часів. Тут 1968-го року під час зведення пам'ятника героям Великої Вітчизняної війни, будівельники, вирівнюючи вершину кургану, виявили гробницю з останками велетнів. У ті часи трактори розрили схил пагорба на 6 метрів у глибину, і завдяки цьому стали доступні давні верстви. На тракторі тоді працював Размик Аракелян, він усе бачив на власні очі і чудово пам'ятає.Незалежний дослідник Вазген Геворгян розповідає:"Все населення села Хот говорить про знайдені там скелети гігантів. Зокрема, Розмик Аракелян багато років тому під час земляних робіт особисто бачив могили двох велетнів. Про це розповідав також староста села, якому його батько показував точне місце. Усі хто бачили, були дуже здивовані". тому, які величезні люди тут колись жили. Там, мабуть, був їхній цвинтар, і це місце треба досліджувати".У сусідньому селі Тандзатап також є свідки, які розповідали про гігантські кістки – гомілкова доходила до пояса найвищого з них. Це сталося 1986 року, коли трактори розрили схил гори на багато метрів у глибину, вони робили тераси для фруктових дерев. Завдяки цьому, і тут виявилися дуже древні шари. Ківш трактора зніс нижню плиту, і тоді відкрилося саме поховання, з якого витягли кістку справжнього гіганта. Михайло Амбарцумян, колишній староста села, на той час особисто керував роботою.Михайло Амбарцумян згадує: "Під час будівельних робіт відкрився невеликий отвір, з боків викладений плоским камінням. Там я знайшов кістку ноги: від коліна до стопи, довжиною приблизно близько 1,20 см, я навіть покликав шофера, показав йому, а він високий хлопець Ми спробували подивитися, що ще є в цій ямі, але вона була занадто глибока, та й темно вже було, не видно.Так і залишили.Дивилися на нашу знахідку і дивувалися, невже були такі велетні. одного метра, то яким же був його зріст?"Якщо тільки кістка ноги була довжиною 1,20 см, то зростання стародавнього гіганта було близько 4-х метрів.Незалежні дослідники Рубен Мнацаканян, Артур Маргарян та Араїк Пахлеванян знайшли це місце, і цілий день розрізали чагарник, що виріс навколо гробниці. Потім вони виміряли її довжину. Розламана камера становить 4 м 80 см. Проте історики вважають, що сама наявність великої кам'яної могили ще не є доказом величини останків. Вони цілком могли бути поховані і люди звичайного розміру. Розмір камери зазвичай відображає ставлення оточуючих до покійного, його соціальний і, можливо, майновий статус у суспільстві, але не його антропологічні розміри. Самі собою докази археологів цілком обгрунтовані. Однак треба врахувати, що в даному випадку ми маємо приклад прямо протилежного роду, коли розповідь свідка про гігантські кістки знаходить підтвердження у величезному розмірі склепу. Цей факт цілком узгоджується і з давніми істориками. Можливо, в ущелині річки Воротан у минулому справді мешкали справжні міфічні титани? І не тільки там, кам'яні гробниці таких самих розмірів з такими ж кістками знаходили по всій Вірменії. У районі на південь від гори Аралер, біля Егварда є опис знахідок ще з 18 століття.Незалежні дослідники Вірменії підбивають підсумки своїх пошуків за останні чверть століття. Зібрані дані однозначно свідчать, що міфи про велетнів це зовсім не казки. А серед наших пращурів були цілі народи гігантів, про які офіційна історія майже нічого не знає. Але наука будується не так на вчорашніх догмах, але в дослідженні фактів. І коли вона нарешті займеться таємницями Вірменського нагір'я, вся картина походження та розвитку людини буде вкотре скоригована і навіть серйозно змінена. А нам залишається лише побажати удачі вченим у їхній кропіткій та нелегкій роботі…

Древні люди були велетнями і побудували Піраміди та інші монолітні структури? У Центральній Азії, в Афганістані, на півдорозі між Кабулом та Балом, є місто Баміан. Поблизу нього височіють п'ять колосальних статуй. (Щоправда, нещодавно вони були сильно зіпсовані талібами.)Всі ці п'ять постатей — творіння рук Посвячених Четвертої Раси, які після затоплення Атлантиди прибули на гірський масив Центральної Азії, щоб увічнити у камені історію розвитку людства та зберегти у глибоких Гімалайських печерах свій генофонд.Аналогічні уявлення про історію людства містяться і в Кодексі Ватиканус - творі ацтеків, що зберігається у Ватиканській бібліотеці. Згідно з цим документом, на Землі існувало чотири покоління людства. Перше – раса гігантів – було винищено голодом. Друге – знищено страшною пожежею. Третє покоління було забрано ураганом. При цьому люди перетворилися на мавп. Четверте покоління, що жило у вік «Сонця-Води», зникло в безодні повені. І лише після цього з'явилися люди сучасного типу та зростання.Проте якась частина велетнів, судячи з археологічних пам'ятників і письмових джерел, що збереглися, вціліла. Німецький вчений Олександр Гумбольдт, вивчивши рукопис домініканського ченця Педро де лос Ріоса, наводить ще одне свідчення про потоп, у якому загинули велетні.Лише семи гігантам вдалося сховатися у печерах. Коли вода пішла, один з них, Шельхуа, на прізвисько Зодчий, відправився в Чололлан і на згадку про гору Тлалок, що послужила притулком йому самому та його братам, побудував штучну гору у вигляді піраміди.Згадують про гігантів та їх беззаконня легенди інків. Так, під час царювання дванадцятого інки Аятарко Кусо з боку океану на величезних очеретяних плотах у країну прибули велетні. Вони були такого зростання, що навіть найвищий індіанець діставав їм тільки до колінГолови їх були величезні, чорне волосся спадало до плечей, очі нагадували невеликі тарілки, а обличчя були безбороди (наведений опис вигляду велетнів нагадує голову Великого Єгипетського Сфінкса). Просуваючись уздовж тихоокеанського узбережжя, гіганти повністю його спустошили, поїдаючи все придатне для харчування, адже кожен з них з'їдав у 50 разів більше за звичайну людину. Місцевих жінок вони робили своїми заручницями, а чоловіків убивали як звичайних тварин.У Південно-Західній Африці в районі річки Окованго при розкопках стародавніх поселень було виявлено надзвичайно великі сокири та скребки. Аналогічна бронзова сокира є в колекції Історичного товариства США. Його довжина перевищує 1 м, ширина – 0,5 м, а вага – 150 кг. Вік сокири оцінюється в 48 мільйонів років.Дослідник Африки Б. Девідсон барвисто описує життя велетнів, що там жили: «Ці гіганти були наділені неймовірною силою. Однією рукою вони перегороджували перебіг річок. Їхні голоси такі гучні, що долинали з одного селища до іншого. Коли хтось із велетнів кашляв, птахів немов вітром здувало. На полюванні вони проходили за день сотні кілометрів, а вбитих слонів та гіпопотамів легко скидали на плечі та відносили додому».Яким же гігантом потрібно бути, щоб носити на плечах слонів та гіпопотамів? Це можна визначити за відбитками їх ступней. У Південній Африці, в провінції Трансвааль, на плато Вельд у 1912 р. фермер Сторфел Коетсе виявив на скелі слід гігантської лівої стопи людини. Розмір сліду - 1,3 м завдовжки і 76 см завширшки. Відбиток чіткий. Він втиснутий у скелю на цілих 15 див, у своїй граніт як би оплавився.Такий самий відбиток, але не лівої, а правої ноги знаходиться на острові Цейлон, за 44 милі на схід від столиці країни — Коломбо. Відомий арабський мандрівник XIV ст. Ібн Баттута, який відвідав Цейлон, залишив нам його опис. Слід виявився сильно вивітреним. Однак Ібн Баттута зміг визначити його розміри: довжина стопи виявилася 1,5 м при ширині близько 80 см. Зростання власника цих відбитків складало більше 10 м.За переказами мешканців острова Великодня, гіганти існували на Землі 18 мільйонів років тому. У процесі еволюції їхнє зростання зменшувалося і через кілька мільйонів років не перевищувало 6 м. Саме вони і зображені в багатометрових статуях на острові Великодня.Гігантська мумія 8 футів (2,4 метри). Чому існування цих гігантських мумій приховано Смітсонівським інститутом?Якщо вірити стародавнім хронікам, гіганти жили і на території нашої країни, до того ж за пізніших часів. Коли арабський дипломат Ахмед Ібн Фадлан відвідав у XII ст. з посольством багдадського хана царя волзьких булгар, йому показали вбитого велетня-людожера. Дипломат записав тоді в щоденнику: «І побачив я, що голова його подібна до великої бочки, а ребра його подібні до найбільших гілок пальм». Цього гіганта зловили на півночі країни Вісу (сучасний район Печори) і доставили до булгарського царства. Тримали його за містом, прикутим ланцюгами до величезного дерева, так як характер він був злісного і буйного».З гігантами в 1520 зустрівся і Магеллан, корабель якого кинув якір в бухті Сан-Хуан біля берегів Патагонії. У щоденнику експедиції було записано таке: «Несподівано ми побачили на березі велетня, майже голого: навіть найпредставніші з нас діставали йому тільки до пояса, крім того, він був добре складений, з дуже великим обличчям, розфарбованим червоною фарбою». Червоний вигляд був, згідно з Плінією Старшим, і у Великого єгипетського сфінкса, і у атлантів, що його створили. Тому з щоденника експедиції легко зробити висновок, що команда Магеллана зустрілася з нащадком давніх атлантів зростом не менше ніж 3,5 м.Підтверджуються і перекази інків про завоювання їхньої країни гігантами, останки яких виявлені в печерах поблизу Манту, в Еквадорі. Розміри скелетів були 3,5 м. Якщо взяти за основу те, що гіганти мали зріст 5 м і мали силу в сотні разів більшу, ніж сучасна людина, то стає зрозуміло, чому на Землі зводилися саме гігантські твори. Це і Великий Сфінкс в Єгипті, що відтворює вигляд останніх атлантів, і величезні кам'яні постаті останніх лемурійців, та інші будови гігантської кладки.У стародавньому могильнику на території штату Огайо (США) було знайдено величезну мідну сокиру вагою близько 30 кг. Ще одна сокира виявлена ​​встромленою в землю в американському штаті Вісконсін. Його вага і розміри не залишають сумнівів — працювати таким знаряддям могла тільки дуже висока людина, яка до того ж мала неабияку силу. Зараз ця сокира знаходиться у колекції Історичного товариства Міссурі.Радянські археологи в 1960-х роках. під час розкопок на території Сибіру стали володарями ще однієї унікальної знахідки: кістки динозавра з величезним наконечником стріли, що стирчить з неї.Неподалік міста Карсон-Сіті (штат Невада, США) в піщанику були виявлені відбитки цілого ланцюжка слідів босих ніг. Відбитки дуже чіткі, і навіть нефахівцеві ясно - це людські сліди. Єдине, що бентежить вчених – довжина стопи майже 60 см! Вік знахідки – близько 248 мільйонів років! Знайденому в Туркменії відбитку людської ноги 150 мільйонів років. Вчені свідчать, що стопа нашого далекого предка відрізняється від стопи сучасної людини лише своїми неймовірними розмірами. Поруч із цим відбитком зберігся чіткий слід трипалої лапи динозавра.За останні роки двадцять у друку з'являлося чимало нових повідомлень про гігантів, але підтвердити чи спростувати більшість із них досить важко. Серед найбільш достовірних можна виділити розповідь англійського дослідника та мандрівника Джеральда Олстона.У 1991 р. він потрапив у полон до велетнів, що живуть у горах південно-східної частини Венесуели (Гвіанське плоскогір'я). Вони були смаглявими людьми швидше білої, ніж монголоїдної раси, мали середній зріст близько 3 м і з легкістю могли ударом кулака розплющити в корж людську голову.У цьому Олстон переконався, коли один з гігантів, розлютившись, убив кулаком індіанця, перетворивши його череп на місиво з мозку і кісток (крім Джеральда в полоні знаходилися кілька звичайних індіанців, яких велетні використовували як «іграшки для дітей» і прислуги) . Малолітня дитина одного разу забави заради зламала Олстону руку, після чого той мучився цілий місяць. Через півроку Джеральду і одному з індіанців вдалося нарешті втекти, і дослідник зміг дістатися найближчого населеного пункту і повернутися на батьківщину.Отже, велетні існували і, схоже, існують у невеликій кількості й досі. Деякі вчені-антропологи вважають, що гіганти відносяться до окремої раси і походять від вимерлих доісторичних предків гігантопітеків і мегантропів, що за своїми розмірами в півтора-два рази перевершують великих горил. За приблизними прикидками вчених, на планеті до наших днів збереглося не більше однієї-двох сотень велетнів.Джерело: ЧИ ЖИЛИ НА ЗЕМЛІ ВЕЛИКАНИ? З книги – найбільші загадки історії. Автор Микола Непомнящий.На цьому все, у багатьох країнах світу в музеях виставлені скелети, частини скелетів, черепа велетнів та гігантські артефакти їхнього побуту, а у запасниках музеїв свідчень існування велетнів ще більше. В інтернеті ж свого часу було запущено дезінформацію - що всі фотографії скелетів і черепів велетнів - фейк.Нібито був якийсь конкурс фотошопу, але ніхто достеменно не знає чи був такий конкурс, хто його проводив і коли є замітки в Мережі, без доказів, що в Мережі про велетнів - тільки фотошоп.

У Південній Кореї археологи під час огляду 1500-річної гробниці Королівства Сілла виявили залишки людини, яка була набагато більшого зросту за своїх сучасників. Відкриття з посиланням на дані Корейського фонду культурної спадщини повідомляє SBS News. Скелет людини, який дослідники називають справжнім гігантом свого часу, був знайдений у могилі періоду королівства в місті Кенджу. За оцінками археологів, могила була побудована близько 1500 років тому.Це виявилося однією з чотирьох древніх гробниць, знайдених під час розкопок у руїнах стародавнього міста Tap-Dong. Зацікавлені скелетні вчені належали людині, чиє зростання було 180 см. Повідомляється, що це найвища людина епохи троженії, яка коли-небудь знайдена археологами на корейському півострові."Середній зріст чоловіків, виявлених у могилах трьох-переможного періоду (так званих ранніх держав-реформ, у період з I століття до н.е. Е. Відповідно до VII століття, е .), Це близько 165 см, "знайдена коментар у корейській фундаменті культурної спадщини. - Цікавий факт полягає в тому, що тіло, здавалося, було закладено в труну. Обличчя цієї людини не була адресована до неба."Неможливо знайти залишки труни. Можливо, він був дерев'яним і просто стояв за останні півтора тисячі років. Вчені також звернули увагу на те, що тіло було закладено у незручну і незвичну позицію. Аналіз залишків показав, що деформований хребет гіганта. Напевно, він мав гриж з спинного диска.У зв'язку з цим група дослідників запропонувала, щоб зміщення спинного диска може стати наслідком великого фізичного навантаження, що гігантський досвід у житті. Велика кількість похоронних аксесуарів були виявлені в могилах, переважно глиняні посуд. Але були виявлені металеві об'єкти, в тому числі, мабуть, були знайдені лопатки мотики та інших сільськогосподарських інструментів праці. До речі, у похованні не було.Вчені планують використовувати череп гіганта, щоб реконструювати його зовнішній вигляд. Крім того, спроба буде зроблена з ДНК-кісток. Це дозволить вам вивчити геном гіганта і визначити місце народження. Також вчені хочуть порівнювати свої гени з генами сучасних людей.До речі, руїни міста Tap-Dong лежать біля підніжжя гори Далькана, примикаючи до Namchon у Колею. Всього тут був розкопаний близько 180 гробничих царств Солла. Передбачається, що більшість з них належали дворян від середнього та найнижчого майна.

Ось уже багато років вчені та незалежні дослідники все частіше у горах Кавказу знаходять кісткові останки людей гігантського зростання. Перекази існування у далекому минулому Землі рас велетнів є майже в усіх народів світу, і Кавказ – не виняток.Вчені та незалежні дослідники знаходять у Вірменії, Грузії та Азербайджані кісткові останки людей гігантського зростання. У 2008 році новина про те, що в Боржомській ущелині Грузії знайдені кістки людей-гігантів на зріст 3 метри, облетіла весь світ і стала сенсацією. Про це заявив, а потім продемонстрував знахідки академік Академії наук Грузії Абесалом Векуа.У сусідньому з Грузією Азербайджані також було виявлено подібні експонати. У музеї міста Гянджа виставлений жіночий скелет на зріст 2 метри 20 см, його вік 4 тисячі років. У Вірменії у різних районах не тільки збереглися перекази про те, що тут колись давно жили велетні, але також є чимало живих очевидців, яким самим доводилося бачити людські черепи та кістки незвичайних розмірів.Подібні знахідки були зроблені і в Лчашен, після того, як в 1956 після обмілення озера Севан, було знайдено древнє поселення. "Кістки та черепи скелетів були великих розмірів. Їх спеціально прикладали до тіла, щоб порівняти з людиною. Виявилося, що кістки велетнів були на 20-30 см довші. Мабуть, на той час люди були велетнями", – розповідає Гегам Манукян, у будинку його сім'ї у роки жили археологи.Вірменські джерела також повідомляють, що у 1968 році у гірському селищі Хот робітники, вирівнюючи вершину кургану, виявили стародавню гробницю з останками двох велетнів. Поки неможливо зробити остаточний висновок, наскільки високе зростання мало цей древній тип людей. У різних районах називають різні цифри: здебільшого 3-4 метри, але іноді буває навіть більше, як, наприклад, в Ухтасарі, Егварді та Гошаванці. Причому знахідки нерідко не поодинокі, а групові і навіть цілими поселеннями.Цілком можливо, що серед пращурів людства були цілі народи гігантів, про які наша історія майже нічого не знає. Поки що це лише версія, що залишається невирішеною загадкою. Але у світі вже є чимало незалежних дослідників, які стверджують, що раніше люди були набагато більшими, але протягом багатьох тисячоліть і внаслідок різних еволюційних процесів їх розміри зменшилися.

Давні люди таки існували? В Ізраїлі археологи провели черговий сезон розкопок у містечку Телль ес-Сафі та виявили руїни гігантського міста, датовані IX та X століттями до нашої ери.Як повідомляє Jerusalem Post, розкопки були проведені в стародавньому місті Геф, в якому, як вважається, народився легендарний біблійний гігант Голіаф, який воював з Давидом.Голіаф був воїном филистимлян. А Геф разом із Газою, Ашкелоном, Ашдодом та Екроном був одним із п'яти филистимських міст, що загинули в 830 році до н.е. від військ арамейського царя Азаїла. Нове дослідження показало, що Геф, ймовірно, з'явився раніше, ніж вчені вважали досі. Він існував уже в ХІ столітті до нашої ери, тобто за часів Голіафа.Розкопки доводять, що Геф при Голіафі був набагато більшим, ніж у пізніші періоди своєї історії. Археологи відзначають і незвичайну архітектуру - будівлі були монументальними і дуже масивними, а як будівельний матеріал використовувалися величезні валуни.Відкриття узгоджується з біблійними розповідями про гігантів, подібних до Голіафа. За словами професора Арена Мейра з відділу археології Університету Бар-Ілана раніше ніхто не знаходив археологічних доказів існування гігантів."Ми не знайшли скелетів такого ж розміру, як у гравців Національної баскетбольної асоціації, - каже Арен Мейр. - Ймовірно, легенда про гіганту Голіафа народилася як алегорія. Місто Геф мало дуже вражаючу архітектуру. А філістимляни домінували в регіоні в економічному, військово можливо, культурному відношенні".Вид на водяні ворота в Gath Aren Maeir / Кредит TELL ES-SAFI/GATH ARCHAEOLOGICAL PROJECTНа думку дослідників, нащадки ізраїльтян та філістимлян намагалися пояснити гігантський масштаб міста Геф саме тим, що у ньому проживали велетні.

Марбург • У цьому невеликому гессенському місті на річці Лан знаходиться один із найстаріших університетів Німеччини - той самий, де навчався Михайло Ломоносов. Тут же при Марбурзькому університеті працює один із найбільших німецьких анатомічних музеїв - Museum Anatomicum, що налічує понад три тисячі експонатів.Дуже-дуже високий, але не найдовший"Довгий Антон" в експозиції Марбурзького анатомічного музею. Зліва знаходиться прижиттєвий портрет Антона Франкенпойнта на повний зрістЗараз особливу увагу до себе знову привернув один із них - "Довгий Антон" (Langer Anton). Так називають скелет солдата-велетня з герцогства Брауншвейг-Вольфенбюттель, який потрапив у Марбург на початку XIX століття з університету Хельмштедта. У списку найвищих людей історії людства Антон Франкенпойнт (Anton Franckenpoint / Anton de Franchepoinct), який служив у особистій охороні герцога, займає місце наприкінці другого десятка. Серед найвищих німців – третє місце. Народився він, ймовірно, у місті Гельдерні на Нижньому Рейні в середині XVI ст.Ступні скелета не збереглися і були замінені муляжами із пробкового дереваВелікан-охоронець на службі герцогаЗрозуміло, що власник такого зростання набув широкої популярності ще за життя. До початку служби як герцогський охоронець Антон Франкенпойнт багато подорожував і демонстрував своє 2,44-метрове зростання за гроші. Через остеопороз, два переломи стегна та інші проблеми в останні роки життя він був змушений користуватися 1,70-метровим (!) милицею. Скелетований був у Хельмштедті відразу після смерті 1596 року. До наших днів скелет зберігся не повністю - руки взагалі відсутні, ступні зроблені з коркового дерева.Вважається, що причиною гігантизму Антона Франкенпойнта була доброякісна пухлина головного мозку – аденома гіпофіза. Через пухлину в організм надходило так багато гормонів росту, що ще до досягнення 14-річного віку "Довгий Антон" перемахнув за два метри.У 2017 році "Довгий Антон" побував у Нюрнберзі як експонат виставки у Німецькому національному музеїСтарий скелет на службі сучасної наукиЯк повідомляє німецьке інформаційне агентство dpa, вчені з Гессена зараз мають намір на основі аналізу ДНК зрозуміти, який або які генетичні дефекти могли призвести до виникнення проблем, а також отримати нові відомості про стан здоров'я цієї людини-велетня, який жив чотири з лишком століття тому. Раніше подібну спробу вже робили вчені з Бельгії, але не змогли отримати із взятої проби достатню кількість ДНК, необхідну для аналізу та обґрунтованих висновків.Анатомічні та медичні музеї у НімеччиніЗазначимо, що анатомічний музей у Марбурзі можна відвідати лише в рамках екскурсій у перші суботи кожного місяця, але зараз експозиція закрита на обслуговування. Діти до 10-річного віку до музею не допускаються. Де в Німеччині ще можна побувати в анатомічних чи медичних музеях, дивіться на нашій фотогалереї.Джерело DW

Міжнародна група вчених провела переоцінку віку рештків стародавньої людини з формації Омо-Кібіш на південному заході Ефіопії. Скам’янілості виявилися значно старшими, ніж передбачали раніше — 233 тисячі років, а не 197 тисяч років, як вважалося. Кожен рік вік існування людства на Землі зростає, а кожні десять років знаходять нові види людини, що жили на планеті поруч з нами. Палеонтологи досі точно не знають, коли і де з’явилися перші Homo sapiens, хоча археологічні розкопки на південному заході Ефіопії є одним із найважливіших джерел інформації. Саме тут у 1960-х роках палеоантрополог Річард Лікі виявив найраніші зразки скам’янілостей із безперечно сучасною людською анатомією.The Omo Kibish Formation in southwestern Ethiopia. (Céline Vidal)Існують старіші останки, що приписуються Homo sapiens, вік яких становить сотні тисяч років. Але лінія між нами та нашими предками розмита, тому останки, відомі як Омо I, приймаються як відправна точка для виду Homo Sapiens. Стародавні кістки цього давно втраченого предка, названого на честь річки Омо, були поховані разом з мушлями молюсків, яким на той час було близько 130 000 років. Через десятиліття радіоактивне датування навколишнього ґрунту дозволило відсунути вік останків приблизно до 200 000 років. І все ж навіть це може бути недооцінкою.Геохімічний повторний аналіз археологічних розкопок тепер припускає, що Омо I був роздавлений між двома шарами вулканічного попелу, верхній шар якого, ймовірно, утворився в результаті виверження близько 230 000 років тому. Принаймні, стверджують дослідники, Омо I має бути навіть старшим.«Скам’янілості були виявлені під товстим шаром вулканічного попелу, який нікому не вдалося датувати за допомогою радіометричних методів, тому що попіл занадто дрібний», — пояснила вулканолог Селін Відаль з Кембриджського університету.«Коли я отримала результати і дізналася, що найстаріший Homo sapiens з цього регіону старший, ніж передбачалося раніше, я була дуже схвильована», — згадує вона.Нова оцінка підтверджує, що Omo I є найстарішим незаперечним Homo sapiens в Африці. Втім, автори масштабної роботи з Великої Британії, Бельгії, Ботсвани, Великої Британії, Ірландії, США, Франції та Ефіопії не виключають, що майбутні знахідки та нові дослідження покажуть, що наш вид ще давніший, ніж передбачається сьогодні.«Ми можемо датувати вік людства лише на основі наявних у нас скам’янілостей, тому неможливо сказати, що це остаточний вік нашого виду, — зазначила Відаль. — Вивчення еволюції людини завжди перебуває в русі: межі та терміни змінюються у міру появи нових даних».Дослідники припускають, що наші ранні предки не випадково жили в такій геологічно активній долині: вулкани надали величезну кількість чудового матеріалу для виготовлення кам’яних знарядь. А вчені з Ізраїлю встановили це за фрагментами стародавнього черепа, щелепних кісток та зубів, які, здається, підходять як неандертальцю, так і Homo sapiens, але не належать ні тому, ні іншому.Цей нещодавно виявлений тип гомінінів міг бути предком популяцій неандертальців у Європі, відповідаючи на загадку того, як ці популяції отримали ДНК H. sapiens до їхнього прибуття в ці регіони. Вони також є предками архаїчних популяцій Homo в Азії.Археологи назвали нову давню людину людиною з Нешер Рамла (Homo Nesher Ramla) на честь археологічних розкопок в Ізраїлі, де були виявлені кістки.Джерело НВ

Українська історія давніше за москальську. Археологи почали дослідження на ділянці у Сокільниках біля Львова, яку планують забудувати. На місці розкопок виявили давнє житло слов’янського періоду, печі та реманент. Знахідки відносять до трьох часових періодів, які засвідчують безперервне проживання слов’ян на цій території від III до IX ст.Як повідомили у «Рятівній археологічній службі», їхні вчені досліджують територію Сокільницької сільської ради, на якій мають будувати новий житловий квартал. Археологи вивчають багатошарову пам’ятку Сокільники-1, яку археологи вперше виявили та дослідили ще у 1975 році.Тоді вченим вдалось виділити на ній три різночасові поселення:ранньозалізного часу (1 тис. до н.е.),зубрицької культури (3-4 ст. н.е.)райковецької культури (8-9 ст. н.е.).«Пам’ятка є багатошаровою, а це означає, що на цій території люди селились впродовж століть. Найцікавішими для нас є об’єкти та артефакти V-VII ст., які ми пов’язуємо з празькою культурою і які дають нам нові свідчення про існування та розвиток слов’янських поселень в околицях Львова», – розповіла наукова співробітниця «Рятівної археологічної служби» Зоя Ільчишин.У 1991 році пам’ятку офіційно внесли у реєстр. У 2022 році науковці РАС розпочали розкопки, щоб дослідити детальніше ділянку, частина якої буде забудована. Львівські дослідники вивчили близько 2000 м² та виявили там понад 40 об’єктів: давнє житло слов’янського часу, господарські споруди та наземні конструкції, від яких залишились сліди стовпових ям.Серед досліджених об’єктів – три напівземлянки, які були типовими для представників празької культури: вони мали площу 6-20 м²; двосхилий дах, обшитий соломою і очеретом, та кам’яні печі. В одному із таких будинків у Сокільниках вчені знайшли косу-горбушу того часу.Як пояснив науковий співробітник «Рятівної археологічної служби» Олександр Сілаєв, празька культура – найбільш рання із культур, які чітко пов’язують зі слов’янами. Поселень представників цієї культури в околицях Львова є дуже мало.«Для археологів особливо цікавим є зв’язок празької з більш ранніми культурами пізньоримського часу. Вважається, що слов’яни становили частину черняхівської культури. А зараз на пам’ятці Сокільники-1 вперше трапляються одночасно матеріали зубрицької культури (пізньоримського часу), празької та райковецької. Тобто маємо майже безперервне проживання від III до IX ст. Це дуже важливо для розуміння етногенезу слов’ян», – наголосив Олександр Сілаєв.Дослідження проводяться на замовлення ТзОВ «Сан Марко Сіті». Нагадаємо, через забудову цієї ділянки виник скандал. Адже будівництво багатоквартирного житлового комплексу з вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом частково перекриває пам’ятку археології.Джерело Захід.Нет