Тульчинський - нікопольський фотограф, який пишається своїм містом: інтерв'ю

Артем Тульчинський - Нікопольський фотограф, гордість міста, роботи якого перемагають в міжнародних конкурсах і виставляються на світових виставках. Нещодавно він став фіналістом конкурсу фестивалю вуличної фотографії The Miami Street Photography Festival (MSPF) 2019. Його роботи будуть виставлені спершу в Маямі, а потім відправляться в Мілан.

Дружній NikopolToday передає дословно матеірал журналістів Нікополь.City, нового прогресивного сайту Нікополя, які зустрілися з Артемом, щоб дізнатися про те, як він захопився стріт-фотографією, чи береться за комерційні зйомки і чому не хоче їхати з Нікополя.

Як став фотографом?

Фотографією я захопився десь в 2012 році. Я тоді працював помічником судді (Артем юрист за освітою - прим. Ред.) Та згодом розчарувався в професії.

Фотографія стала для мене арт-терапією, віддушиною, де я міг відволіктися від судових справ.

У мене спочатку був упор на чорно-білу фотографію, тому що завжди подобалося розглядати такі фото, подобалася якась графічність.

Про улюблений жанр зйомки

Я не обмежую себе якимось певним жанром фотографії. Але десь з 2017 року захопився стріт-фотографією. Почалося з того, що знайшов в Фейсбуці групу «Українська Вулична Фотографія» і мені стало цікава ця естетика. Але на той момент не вистачало «надивленності». Є фотографії, на які ти дивишся і думаєш: «Ну, мої не гірше».

Ти надсилаєш, а їх не схвалюють. А не схвалюють, бо естетично вони ще не відповідають певному рівню. Коли зростає надивленність, людина розуміє, що фотографувати і як фотографувати.

Про особливості стріт-зйомки

Дотримуюся думки, що це повинна бути не постановочна фотографія. Коли я виходжу робити фотографії, не знаю, яким буде результат. Це як рибалка. Ти вийшов і можеш нічого не зловити.

Можна тиждень ходити по місту, щось шукати, але нічого не сфотографувати хорошого. Тому мені і цікава ця фотографія - ти не зрозумієш, що там буде насправді. Якщо в постановочної фотографії ти сам керуєш процесом, то тут керує саме життя.

На фото не обов'язково може бути людина. Це можуть бути сліди людської життєдіяльності - летить пакет, просто слід від взуття.

В стріт-фотографії не варто ганятися за технікою. Тут не так важливо, ніж фотографувати. Я відмовився від дзеркального фотоапарата на користь невеликого фотоапарата Ricoh, який виглядає як дешева мильниця.

Є в стріт-фотографії таке поняття «вирішального моменту» - коли ти натискаєш спускову кнопку фотоапарату, коли щось таке відбувається і через секунду цього вже не буде.

Ось саме цей «стрибок» - це вирішальний момент. Якби я натиснув за секунду до або за секунду після, вже не вийшло б цієї фотографії.

Особливості пошуку кадру в Нікополі

Складність буває в тому, що місто невелике, подій не так вже й багато, мало людей на вулицях. Виникає замиленість очей, коли ти йдеш по вулиці в тисячний раз і вже приблизно розумієш, що тут відбувається - тобі вже не так цікаво.

Я намагаюся дивитися на все, що відбувається як гість міста. Йти, як ніби я вперше бачу знайомі місця. В цьому якраз і є певна задача - знайти серед оцього всього щось таке цікаве.

Була також дивна ситуація, коли ми фотографували з одним і до нас підійшли два алкаша, які сказали: «Дай 5 гривень на проїзд, або ми тобі камеру розіб'ємо».

Мої улюблені місця в місті - дамба і пляж. Найкращі знімки у мене виходять саме там.

Про участь в міжнародних виставках і конкурсах

До участі в конкурсах мене підштовхнули друзі-фотографи. До цього моменту я вже років зо два як знімав. Перший раз від Спілки фотохудожників брав участь, де я ніяких місць не завоював, але тим не менше стало цікаво, з'явився якийсь азарт.

Брав участь в нікопольських виставках Photosapiens, яку організовувала асоціація фотохудожників Нікополя. З того часу у мене до цих пір висить величезна робота на стіні.

Перший успіх на міжнародних виставках у мене був в 2018 році. Мене відзначило журі Sony World Awards в категорії стріт. У цьому році - The Miami Street Photography Festival, де я став фіналістом від України. Ця імпреза вже частково пройшла і ще до кінця грудня далі буде експонуватися в музеї Майамі. А навесні вона відправиться в Мілан.

Про розуміння його робіт

Стріт-фотографія - не особливо популярний жанр. Люди люблять красиву фотографію. Це як правило пейзажі, природа. А стріт-фотографія - взагалі не особливо зрозуміла. Звичайному глядачеві без підготовки складно зрозуміти, хороша це фотографії або погана.

Я прийшов до висновку, що варто орієнтуватися не на глядача, а бути чесним із самим собою і орієнтуватися на свої смаки. Якщо тобі це цікаво, то варто публікувати - незалежно від того, який це відгук викличе серед твоїх глядачів.

Про комерційні зйомки

Мені пропонували комерційні зйомки, але я відмовляв. Просто люди бачать, що у людини виходять гарні фотки і думають: «Раз у нього виходить, то він нормально зніме якесь відкриття об'єкта» або ще щось. Існує такий стереотип, що якщо людина в якомусь жанрі добре знімає, він може добре все зняти.

Я не займаюся комерційною фотографією, тому що фото - це хобі, яке приносить мені задоволення. Коли від мене щось вимагають, як я повинен зняти - мене вже обмежують. Я хочу сам вибирати, що мені знімати.

Чи можна заробити на стріт-зйомці?

Хоча це і не комерційний вид фото, але можна фотографувати для фотостоков, якщо на знімках немає людей, або вони зняті зі спини. Знову ж на фотоконкурсах призові місця - грошові. Приз може бути 3-5 тисяч доларів. Або якийсь матеріальний приз. У фотоконкурсі Canon я виграв фотоапарат Canon M100, на який пізніше зробив фотографію для конкурсу The Miami Street Photography.

Чому не хочу їхати з Нікополя?

Складно відповісти на це питання. Напевно, є певна естетика в цьому сірому кольорі міста. В якомусь фешенебельному місті ти не зробиш цих знімків. Для мене це рідне місто. Я народився в ньому.

У мене свого часу були думки жити в місті, де є море, оскільки я море дуже люблю. Але прямо такого бажання виїхати з Нікополя немає. Мені подобається Нікополь. Я знаходжу його цікавим. У мене багато друзів їдуть. Вони взагалі дивуються, чому мені цікавий Нікополь. Я люблю це місто, і, сподіваюся, звідси нікуди не поїду.

Я дуже рідко виїжджаю за межі Нікополя. Мої фотографії бувають в Мілані, Майамі і Лондоні. Виходить, вони подорожують більше, ніж я.

Матеріал від журналістки Марини Костенко

Фото-роботи - Артем Тульчинський

Раніше ми також повідомляли, як катоілки святкуютьс во Різдво.

До цього ми розповідали, що слід перевіряти свою ялинку вдома на легальність.