Військовий обов'язок для чоловіків - це спадок радянщини?

Одним із проявів гендерної нерівності, з яким зіткнулися українці – це заборона виїзду чоловіків з України і оголошення всього чоловічого населення військовозобов’язаним. 

За адекватної картини світу цей обов’язок мають нести всі повнолітні громадяни, не залежно від статі. Але в Україні вирішили залишити радянський підхід, коли воювали не технікою, а людьми. 

Тим не менш, зараз мобілізоване не все чоловіче населення. Економіка не переведена на воєнні рейки і функціонує майже повноцінно. Також тривають реформи армії та силових структур. Все спрямовано на те, щоб перестати бути «маленькою радянською армією».

Все ж радянський підхід до людського ресурсу залишився. Коли сумнівним наказом заборонили виїзд чоловіків, міграційники та прикордонники ігнорували наявність медичної освіти та військового обов’язку у деяких жінок. Їх випустили з країни без проблем. 

Тут зовсім мова не про пригнічених чоловіків. Таким підходом держава показує, що не вважає жінок повноцінними громадянками, здатними зі зброєю захищати Україну. Для держави жінки – це матки на ніжках, обов’язок яких народжувати нових солдатів. 

Також влада прикриває бездіяльність в оборонці

Не лише свою, а й попередників. Зрада тривала, коли військовий контингент рашистів з невизнаного Придністров’я до 2016 ходив на ротації через територію України.

Вона продовжилася, коли генерали закликали «дотримуватися мінських домовленостей» та забороняли стріляти у відповідь на численні провокації. ЗМІ мовчали і невпевнено говорили про АТО, коли тривала повноцінна війна без затишшя. У 2021 році було багато втрат на Світлодарській Дузі… Війна не припинялася, про неї просто не говорили. Заборонили.

Зрадники зробили так, щоб з армії звільнялися вмотивовані добровольці, а тим, хто залишився платили 10-12 тисяч забезпечення. Якщо говорити прямо, то після Януковича жодна влада не сформувала велику контракту армію. Також не було створено умов для служби жінок та вишколів для цивільних. Банально навіть не перевиховали совкових кадровиків, які дивувалися візиту жінок у ТЦК.

Загалом бачимо повну лицемірність західних демократій

Вони все ще мають віру у хороших рускіх, продовжують сумніватися у геноциді на території України та одностайно ігнорують заборону виїзду за кордон чоловікам. Всі замовкли і не згадують про права людини. З одного боку, настали такі часи, що за права людини варто боротися зі зброєю. 

Жодна країна Європи не мала таких викликів у 21 столітті. Можна провести аналогію із озброєним злочинцем, який вривається у будинок, а поліція виявила бездіяльність та розводить руками.

Зупинити орка, який хоче пограбувати, вбити/забрати у рабство та згвалтувати господарів можна лише зброєю. Тому одні повинні воювати, а інші – забезпечувати тил та працювати на допомогу фронту. Це просто необхідно, щоб не стати кріпаками і не служити рашистам століттями. 

Нагадуємо, що рашисти продовжують гатити по Нікополю та району, який закриває собою весь південь від окупації.