Яким буде світ, якщо жінки стануть сильнішими за чоловіків?

Як змінилося би наше життя, якби статі помінялися фізичними можливостями? Оглядачка BBC Future спитала про це у соціологів і експертів із гендерних питань. І ось результати цього несподіваного гіпотетичного експерименту. Коли в 1963 році батько Джудіт Гардінер помер, її мати, юристка, очолила патентне бюро, де раніше вона допомагала чоловікові.

У ті роки мало яким жінкам вдавалося досягти таких посад, але у матері Джудіт були свої прийоми, щоби завоювати авторитет серед колег. Вона підняла свій письмовий стіл вище, щоб її мініатюрна фігура (1,53 м) злегка височіла над чоловіками-клієнтами. Крім того, вона розпорядилася, щоб усі бізнес-обіди або бізнес-вечері авансом оплачувалися з її рахунку.

Вона чудово усвідомила прості способи, за допомогою яких чоловіки затверджують своє домінування, - розповідає Джудіт Гардінер, професорка англійської мови, жіночих і гендерних досліджень в Університеті Іллінойсу (США).

"Вона випромінювала владність і компетентність у ситуаціях, не зовсім звичайних для жінок того часу".

Але чи став би бізнес матері Джудіт таким же успішним, якби, приміром, вона не почала імітувати вищий зріст? Яким би був світ, якби співвідношення фізичних ознак статі стало б іншим? Наприклад, якби жінки були би більшими за розмірами і сильнішими за чоловіків - ось так відразу, без сотень тисяч років еволюції. Це, звичайно, щось із розряду фантастики. Але постановка такого гіпотетичного питання дозволяє багато чого зрозуміти в гендерних стосунках.

Варто зазначити, що в природі у більшості видів на нашій планеті - від комах до жаб і устриць - є нормою, що самки більші за самців, оскільки вони носять всередині свого тіла сотні, якщо не тисячі яєць.

Виняток з цього правила - більшість наземних хребетних, зокрема, людина. У цих видів самки виростають до певної межі, а потім, у репродуктивний період накопичують жир, замість того щоб нарощувати мускулатуру або кісткову масу.
Самці, навпаки, розвивають ті фізичні якості, які допомагають їм змагатися за самок - у випадку з людиною це - сила і розміри тіла. І хоча тепер різниця у фізичних показниках між чоловіком і жінкою скорочується (жінки наздоганяють чоловіків у багатьох атлетичних змаганнях, зокрема й на витривалість), відмінності, які склалися за тисячі років еволюції, все одно зберігаються.

По-перше, чоловіки в середньому - вищі зростом і сильніші за жінок. Вони мають більшу скелетну масу, на 40% вищу силу верхньої частини тіла і на 33% - нижньої.

І якби жінки вирішили раптом стати сильнішими за чоловіків, їм би довелося в першу чергу збільшити розміри свого тіла: для підтримки більших м'язів потрібні більші кістки. Закони біології просто не дозволять власниці мініатюрної фігури досягти значної сили.

Крім того, подібні зміни обов'язково повинні супроводжуватися підвищенням рівня тестостерону та інших гормонів.
І якби після такої метаморфози суспільство керувалося виключно законами природи, тоді за дітьми повинні були б доглядати чоловіки, а не жінки.

У нас був би матріархат, де всім керують жінки, а з дітьми сидять чоловіки, - розмірковує Дафна Ферберн, почесний професор біології у Каліфорнійському університеті, Ріверсайд.

З іншого боку, додає вона, такі зміни, як-от підвищення рівня тестостерону, негативно позначилися би на репродуктивній функції жінок. Збільшення сили мало б й психологічні наслідки, адже усвідомлення власної сили впливає на поведінку чоловіків, незалежно від того, користуються вони своїми м'язами чи ні.

Наприклад, згідно з одним дослідженням, проведеним під керівництвом Мікаела Банга Петерсена, професора політології Орхуського університету (Данія), чоловіки із сильнішою верхньою частиною тіла частіше підтримують політику, яка вигідна саме їм. Наприклад, фізично сильні і багаті чоловіки, як правило, проти перерозподілу грошей на користь тих, хто бідніший за них.

Петерсен припускає, що поведінка цих чоловіків, можливо, сформована попередніми поколіннями, коли фізично сильніші вимагали розподілу ресурсів на свою користь. Сильніші і більші за розмірами чоловіки більш схильні до ієрархічної організації суспільства і люблять змагальність, вважає данський учений. І за такі риси ми повинні хоча б частково дякувати природній селекції.

Петерсен пояснює: "Чоловіки є більш агресивними не тому, що вони фізично сильніші. Навпаки, вони сильніші, тому що під час еволюції їм доводилося застосовувати силу, що у багатьох відношеннях сформувало чоловічу психологію".
Можна довго сперечатися з приводу того, що більше впливає на появу таких рис, як домінантність і агресивність, - природа або виховання.

Але, цілком можливо, що жінки, раптово отримавши небувалу фізичну силу, теж набудуть схожих рис. Такі риси, як зухвалість, схильність впадати в гнів та впевненість у переговорах, у жінок, як правило, пов'язані з їхньою фізичною привабливістю. Сила у такому випадку замінить зовнішні принади.

Ці гіпотетичні зміни також відіб'ються й на сексуальних стосунках жінок і чоловіків. Ферберн вважає, що деякі жінки, які тепер поводяться скромно, щоби не віджахнути невпевнених у собі чоловіків, змінять свою поведінку. Сила - це одна з тих якостей, у яких середньостатистичний чоловік перевершує жінку. Якщо це зміниться, то лише підтвердить вже наявну тенденцію: в сучасному світі традиційна маскулінність як невід'ємна риса чоловічої ідентичності дедалі частіше піддається сумніву.

За останні 50 років жінки стали незалежнішими і в багатьох випадках обганяють чоловіків і за заробітками, і за професійними успіхами та іншими досягненнями. Сучасні технології також стирають різницю між статями, відкриваючи для жінок раніше недоступні для них галузі діяльності - від автовиробництва до збройних сил, де більше не є необхідною фізична сила, а потрібні інтелект і зорово-моторна координація. Втім, деякі чоловіки як і раніше намагаються виправдати власне прагнення влади тим, що вони фізично сильніші.

"Оскільки жінки дедалі більше конкурують із чоловіками в тих галузях, куди раніше їх не допускали, частина чоловіків йде до тих сфер, де їхня сила і фізичні розміри все ще дають їм перевагу над протилежною статтю", - зазначає Джексон Кац, письменник, оратор і президент MVP Strategies, компанії, яка проводить тренінги із запобігання насильству в міжгендерних відносинах. Кац припускає, що саме цим і пояснюється популярність таких видів спорту, як американський футбол, бокс, змішані бойові мистецтва, де насильство щодо суперника є частиною гри.

Чоловік не завжди може це сформулювати для себе, але часто це зводиться до наступного: так, жінки можуть заробляти більше, ніж я, мій бос - жінка, у моєї дружини робота більш престижна, зате жодна з них не зможе грати в американський футбол, - пояснює Кац.

Він, однак, визнає, що захоплення такою гладіаторською маскулінністю може бути переважно американським феноменом. Як зауважує Кац, більша фізична сила означатиме важливу перевагу для жінок: вона захистить їх від чоловічих домагань, побутового насильства і зґвалтувань.

З іншого боку, було би хибним припускати, що жіноча сила завжди буде чимось невинним. Адже жінки теж бувають схильними до насильства. Наприклад, від 17 до 45% лесбійок повідомляють про фізичне насильство з боку своєї партнерки.

А в різностатевих парах, хоча жертвами й стають частіше жінки, 19% чоловіків також зазначають, що принаймні раз зазнавали насильства з боку своєї подруги або дружини. Отже, з раптовим зростанням жіночої сили випадки домашнього насильства щодо жінок, вочевидь, знизяться, а ось кількість ситуацій, коли страждають чоловіки, навпаки, зросте.

Чоловіки жорстоко поводяться з жінками, бо вони можуть собі це дозволити, вони просто сильніші, - каже професор Дафна Ферберн. - Я співчуваю жінкам, але я не вважаю, що ми - сама досконалість.

Як вплине набуття жінками сили на гендерну дискримінацію у професійній галузі, не дуже зрозуміло. Дійсно, маскулінні риси довгий час асоціювалися з вищими керівними посадами. Досить згадати, як Маргарет Тетчер вчилася говорити більш низьким голосом, щоб він лунав більш авторитетно. Або як у 1970-их штанний костюм увійшов у моду серед жінок, які працюють у бізнесі.

Ферберн впевнена, що всі ці речі поступово стануть непотрібними, якщо жінки матимуть чоловічу силу. Адже їм більше не доведеться вдаватися до хитрощів типу тих, якими користувалася мати Джудіт Гардінер. Втім, сама Джудіт не так упевнена в цьому - на її думку, фізичні розміри і сила не обов'язково відіграють головну роль у створенні умов для нерівності.

Люди білої раси в середньому не більші і не сильніші за представників інших рас, - наголошує вона. - Але ідея про перевагу білих й досі панує, хоча ніяк не базується на фізичних якостях.

На думку Гардінер, навіть якщо жінки стануть набагато сильнішими і більшими за розмірами, їм все одно доведеться боротися за рівність на робочому місці в тих галузях, де тепер домінують чоловіки. Просто зміниться аргументація тих, хто виправдовує домінанте становище чоловіків, вважає професор.

Як це не раз відбувалося, коли, приміром, раніше казали, що Господь створив жінку служити чоловікові, або коли й тепер стверджують, що жінки надто емоційні, щоби бути керівниками. До того ж частина жінок, які здобудуть чоловічу силу, вважатимуть за краще залишити все як є, зазначає Кац.

Адже деякими найбільш непримиренними критиками фемінізму були самі жінки. Замість того щоби боротися зі сформованою системою, вони намагаються змусити її працювати на себе та виправдовують прояви сексізму.
Таке різне ставлення жінок до проблеми гендерної рівності можна побачити й в сучасному суспільстві. З одного боку, у США "на виборах переміг чоловік, який поводиться так, ніби повернулася епоха, коли жінки виконували суто декоративну роль. І його перемога, можливо, частково базується на поверненні старого образу маскулінності".

З іншого боку, додає Петерсен, оскільки суспільство стає дедалі більш складним, демократичним і мирним, застосування насильства і агресії як інструментів збереження контролю відходить у минуле. І це підтверджує більша кількість жінок-політичних лідерів на світовій арені: Ангела Меркель - найбільш показовий приклад.

І отже, хоча тема нашого уявного експерименту є фантазією чистої води, деякі зі змін у суспільстві, які ми припустили, насправді вже відбуваються. Як говорить Ферберн, "краще б сучасним світом керували жінки".