Як "Інтерпайп" допомагає подолати пандемію у Нікополі, районі та області?

Велика компанія "Інтерпайп" продовжує допомагати здолати коронавірус з Китаю у Нікополі та області. Про це NikopolToday розповідає з посиланням на 34 канал Дніпро. Нагадуємо: місто Дніпро під суворим карантином - як поліція ловить порушників?"Інтерпайп" передав ветеранам заводів продуктові набориДо набору ввійшли продукти першої необхідності: крупи, макарони, консерви, питна вода, масло, фрукти й овочі.Через поширення коронавірусу сьогодні всі опинилися в непростій ситуації. У країні діють карантин і тимчасові обмеження. Ми вчимося дотримуватися дистанції і уважно ставитися до свого здоров'я. Але є люди, для яких "дистанція" — не просто слово. На найбільшу небезпеку наражаються люди старшого віку. Вони знаходяться в групі ризику, а також є найбільш чутливими до COVID-19 і можливих ускладнень.Компанія "Інтерпайп" підготувала 1 400 продуктових наборів для ветеранів заводів у Дніпрі, Новомосковську та Нікополі.«Компанія “Інтерпайп” підготувала продуктові набори для ветеранів — тих людей, які частину свого життя присвятили роботі на наших підприємствах. Протягом тижня вони будуть адресно доставлені літнім людям, які потребують першочергової допомоги. Дуже важливо, щоб у такій ситуації вони не залишалися один на один із труднощами», — зазначив голова правління "Інтерпайп НТЗ" Сергій Костенко.До ініціативи приєдналися і співробітники заводів. Хтось надав фінансову підтримку. Інші приєдналися до волонтерських бригад, які розвозять продуктові набори ветеранам.Також "Інтерпайп" передав першу партію засобів захисту для медиківЗІЗ призначені для лікарів опорних лікарень і швидких, які будуть вести пацієнтів з COVID-19.Засоби індивідуального захисту сьогодні передали в Дніпровську інфекційну лікарню № 21, Нікопольську міську лікарню № 1, Центральну міську лікарню Новомосковську, а також до Обласного центру екстреної медичної допомоги. Вони дозволять надавати допомогу інфікованим пацієнтам і не боятися за власне здоров'я. До Нікополя та Новомосковська також відправили 5 електровідсмоктувачів. 30 одиниць такого ж обладнання 28 березня вже передали до лікарні № 21 міста Дніпра.Зараз лікарям потрібне як і обладнання, так і засоби індивідуального захисту — маски, рукавички, костюми.«Ми отримали засоби захисту для співробітників відділення інтенсивної терапії, для приймального відділення та інших відділень, де будуть проходити лікування пацієнти з коронавірусною інфекцією. Така допомога дуже доречі і дуже вчасно», — сказав Микола Турчин, генеральний директор КП "Міська клінічна лікарня № 21".ЗІЗ, які відправили до Обласного центру екстреної медичної допомоги, розподілять між бригадами швидкої допомоги Дніпра, Нікополя і Новомосковська.«Усього в опорні лікарні Дніпра, Нікополя і Новомосковська і для забезпечення бригад швидкої допомоги ми передали 35 електровідсмоктувачів, 45 тисяч пар рукавичок, 20 тисяч фартухів і шапочок і понад 100 тисяч пар бахіл. Це — тільки перша поставка матеріалів і обладнання, яку ми змогли оперативно закупити в Україні. Наступний етап — забезпечення медиків респіраторами та костюмами біозахисту. Останні сьогодні — у великому дефіциті. Для забезпечення лікарів їх замовили в Китаї, очікуємо на поставку», — розповіла начальниця управління комунікацій компанії “Інтерпайп” Людмила Новак.Фото/відео 34 каналДо слова, раніше ми також писали як допомагає компанія "Інтерпайп" для місцевої медицини. Також повідомлялось, що в Нікополі та області перевірять всіх хто має пневмонію на наявність коронавірусу. 

До медустанов Новомосковська та Нікополя надійшли ЗІЗ і не тільки. Про це NikopolToday пише посилаючись на 34 канал Дніпра та Facebook-сторінку компанії "Інтерпайп".Респіратори, хірургічні маски, костюми біозахисту, ізоляційні халати та інші засоби захисту закупила компанія “Інтерпайп” разом з благодійним фондом “Відродження регіону”.З цього приводу голова правління компанії "Інтерпайп" НМТЗ Андрій Санін сказав наступне:- "Інтерпайп" уже здійснила поставки засобів індивідуального захисту для лікарень міста Дніпропетровська. І продовжує поставки ЗІЗ в інші міста області. Ми соціально-відповідальний бізнес і розуміємо, що на сьогоднішній день першочерговим завданням для нас є забезпечення міст, в яких живуть і працюють співробітники компанії. Ми сподіваємося, що дані поставки медичного обладнання та ЗІЗ допоможуть захистити наших лікарів, і спільними зусиллями допоможуть зупинити епідемію в нашій країні.А голова Дніпропетровської ОДА Олександр Бондаренко додав, що:— З урахуванням цього вантажу, який сьогодні приїхав, а тут дуже багато респіраторів, костюмів, халатів ізоляційних - ми дійсно можемо сказати, що сьогодні ми забезпечені і дефіцитних позицій у нас майже нема. Я кажу про всі госпітальні бази нашої області.Гроші на закупку засобів захисту та ліків у центральну міську лікарню Новомосковська також виділило місцеве підприємство “Південтрансбудкомплект”: загалом 500 тисяч гривень. За словами головного інженера Сергія Шевченко, - їх компанія соціально відповідальна не лише за своїх робітників, а й всіх жителів Новомосковська.“Основне наше підприємство знаходиться у Новомосковську, і всі працівники - вони проживають тут, їхні рідні, їхні діти. І велика відповідальність нашого підприємства перед своїми робітниками - це надати допомогу лікарням”, — каже С. Шевченко.Окрім того, лікарні Новомосковська та Нікополя поповнились бактерицидними рециркуляторами, електрокардіографами, інгаляторами, термометрами та захисними масками.Генеральний директор Центральної міської лікарні Новомосковська Наталія Сіренко розповіла, що компанія “Інтерпайп” одразу і першою відгукнулася на прохання про допомогу.“11 березня ми були в замішанні!Чому?Та тому, що у нас не було засобів захисту, апаратури в достатній кількості. І ось першими відгукнулася допомогти компанія «Інтерпайп». Це вже другий транш, вони нам привозили і захисні маски, костюми, фільтри, рукавички. І сьогодні я кажу спасибі не тільки за себе, я говорю за тих медиків, які стоять за мною і, звичайно ж, вони в захисті”, - сказала медик.Компанія “Інтерпайп” надає допомогу лікарням Дніпропетровщини із самого початку епідемії. Першими отримали допомогу медзаклади Дніпра. Згодом усім необхідним забезпечили медичні установи Нікополя, Новомосковська та Першотравенська. Взагалі на боротьбу із коронавірусом в Україні “Інтерпайп” витратив 114 мільйонів гривень.Фото Facebook сторінка "Інтерпайп"/ 34 канал 

“Інтерпайп” закуповує 80 комплектів спецобладнання для лікування COVID-пневмоній. Про це заявив голова правління компанії Сергій Тільний. Скільки життів це може врятувати? «На сьогодні ми бачимо проблеми медиків і розуміємо, яка допомога їм потрібна. Тому компанія "Інтерпайп" прийняла рішення передати в міські лікарні спеціалізовані місця для хворих із коронавірусом. Основним елементом є кисневий концентратор. Дуже сподіваємося, що цей елемент дозволить пацієнтам швидше йти на поправку», — заявив Сергій Тільний.Окрім концентратора, до кожного комплекту входить медичне ліжко та пульсоксиметр, що відслідковує рівень кисню у крові. Місця для реанімації додатково оснащені кардіомоніторами. Минулого тижня 20 таких комплектів доправили до лікарень Дніпра. Наразі обладнання отримали і лікарні Новомосковська та Нікополя.«Ми отримали персональний монітор спостереження за основними показниками пацієнта. У комплексі зручне сучасне ліжко і кисневий концентратор, який буде забезпечувати пацієнта, що лежить на цьому ліжку, киснем», — сказав завідуючий відділення анестезіології Новомосковської ЦМЛ Олег Сидоренко.Кисневі концентратори одразу ж передають до палат. Наразі у медзакладі близько 50 пацієнтів з ураженням легень потребують цілодобової кисневої підтримки.«Ось таких концентраторів прийшло 5 штук. А це 5 життів. Кожен день надходить від 10 до 20 хворих, яким однозначно потрібні ці концентратори. Це, як повітря. Ми без цього не зможемо», — сказала генеральна директорка Новомосковської ЦМЛ Наталія Сіренко.Ще 10 комплектів обладнання “Інтерпайп” передав до Нікопольської міської лікарні № 1. Від пневмонії у медзакладі лікують 82 пацієнтів, у половини з них підтверджено коронавірусну інфекцію.«Це обладнання вкрай важливе для пацієнтів з ускладненнями від COVID-19. Обладнання вже сьогодні буде використане», — поділилась медична директорка Нікопольської міської лікарні № 1 Наталія Коса.В умовах, коли пандемія не знижує обертів, а кількість хворих на коронавірус щодня сягає 11–12 тисяч, допомога медзакладам дуже потрібна.«Компанія "Інтерпайп" допомагає лікарням області від самого початку пандемії. Перш за все, це міста, де живуть тисячі співробітників нашої компанії та їхні сім'ї», — резюмував представник “Інтерпайп Ніко Тьюб” Володимир Пилипенко.На Дніпропетровщині допомогу від “Інтерпайп” отримали вже більше 20 медзакладів.Джерело 34 канал

Щороку самогубства забирають більше життів ніж COVID! Самогубство для сучасного світу — це глобальна проблема людства, якою не займаються політики. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку у світі скоюють близько 800 тисяч самогубств. В Україні гостро стоїть питання саме підліткового суїциду — за даними правоохоронців, щороку накладають на себе руки до півтори сотні підлітків. Тому розповідаємо про тривожні сигнали та як можна запобігти трагедії.Підлітки — група ризикуСуїцидальна поведінка властива не тільки підліткам. Але саме в період з 12 до 21 року ми найбільш вразливі. За статистикою, кожен дев’ятнадцятий підліток віком від 15 до 19 років думає про самогубство.Суїцидолог і психотерапевтка Олена Вроно пояснює: «Причина в тому, що підлітки переживають дуже складний період життя, це — час кардинальних змін. І тут має значення не лише фізіологічна перебудова, яка відбувається в пубертатному періоді, а й потужні психологічні зміни, різні проблеми, пов’язані з соціалізацією».Загалом підлітки вкрай рідко перебувають у рівному емоційному стані. Для них характерні пригніченість, тривога, страх, а емоційна піднесеність часто перетворюється на напруженість, дратівливість та навіть злість. А контролювати себе підлітки ще не вміють. До того ж для них властиві прояви алекситимії — стан, коли людина не може визначити та описати власні емоції.Також підлітки переживають багато комунікативних труднощів:їм складно знаходити співрозмовників;вони бояться не відповідати групі;їм страшно здатися смішними.Ситуація ускладняється відсутністю розуміння безумовної цінності людського життя — воно ще не сформувалося. Наприклад, підлітки схильні думати, що їхнє життя — цілком адекватна ціна, щоб довести свою правоту, покарати кривдника чи домогтися свого. Саме такі особливості віку зумовлюють приналежність підлітків до групи ризику щодо суїцидальної поведінки.Які причини підліткових самогубств?Психологи виділяють 10 основних мотивів суїцидальної поведінки серед підлітків:1.  Переживання самотності та відчуженості, відчуття нерозуміння з боку оточуючих.2.  Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.3.  Переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків або розлученням батьків.4.  Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою.5.  Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.6.  Страх перед покаранням.7.  Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.8.  Помста, погрози, шантаж.9.  Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.При цьому усі підліткові суїциди поділяють на три види.Демонстративний (маніпулятивний) — підліток прагне звернути увагу на себе і свої проблеми, продемонструвати свій біль. Здебільшого до демонстративного суїциду схильні дівчата. Водночас серед дівчат, котрі намагаються скоїти самогубство, доводять справу до кінця лише 5 %. Прояви демонстративного суїциду бувають різними — від дрібних порізів кистей до отруєння неотруйними ліками та зображення повішення. Зазвичай підлітки вчиняють такі дії не для того, щоб заподіяти собі реальної шкоди або позбавити себе життя, а з метою налякати оточення, змусити його задуматися, усвідомити своє несправедливе ставлення.Афективний суїцид — скоєний у стані афекту, коли дитина не може контролювати емоційний стан, у якому знаходиться в конкретний момент. Підліток діє імпульсивно, без чіткого плану. Сильні негативні емоції — образа, гнів — заважають адекватно сприймати ситуацію. Найчастіше діти в стані афекту здійснюють спроби повішення, отруєння токсичними та сильнодійними препаратами.Справжній суїцид — найбільш небезпечний вид, саме він найчастіше спричиняє смерть, і зазвичай його пов’язують з депресивними станами. Тоді людина готується до вчинення самогубства, продумує план дій. Але всі види суїцидів є небезпечними. Навіть якщо дитина вдається до маніпуляції, це не означає, що вона не наважиться здійснити справжнє самогубство. Навпаки, у стані емоційного збудження підліток не може себе контролювати, й дійсно може наважитися піти з життя.Суїцидальна поведінка: тривожні сигналиПсихотерапевтка Валентина Кузіна зазначає, що підлітки ніколи не скоюють самогубство «просто так». Зазвичай подібне рішення зріє в голові дитини не один день, і навіть не тиждень. І впродовж цього часу дитина відчайдушно «волає» до дорослих, різними способами намагається показати батькам, що їй погано.«Коли батьки кажуть, що це відбулося раптово, я розумію під цим інше: ми не помітили сигналів, які нам подавала дитина», — каже психотерапевтка.Ось чому так важливо реагувати на зміни настрою, поведінки та висловлювання підлітка. Водночас не забувайте, що зміни в характері, манері спілкування, а також у ставленні до раніше визнаних цінностей в підлітковому віці трапляються часто, і це нормально. А наступні 7 ознак можуть свідчити про те, що підліток дійсно перебуває на межі скоєння самогубства:1.  Зміни емоційного стану. Підліток може «вибухати» через дрібниці, або, навпаки, втрачає інтерес до колишніх радощів життя. Можуть траплятися безпричинні на перший погляд сльози та агресія.Тривожним сигналом є різка зміна стереотипу поведінки загалом. Наприклад, підліток став замкнутим та безрадісним, хоча на нього це не схоже, або навпаки — раніше мовчазна спокійна дитина збуджується з пів оберта.2.  Порушення сну. Підлітку складно засинати, його мучить поверхневий сон, сонливість та слабкість протягом дня, його увага розсіюється, і це позначається на навчанні.3.  Розмови про самогубство, акцентування уваги на епізодах суїциду у фільмах, медіа, спілкуванні тощо. Підліток може писати депресивні вірші або малювати «важкі» картини.4.  Відвідування форумів та груп у соціальних мережах, де обговорюють самогубства. Підлітки, які переживають депресію, самі шукають такі групи, і, на жаль, знаходять, попри активну боротьбу правоохоронців.5.  Втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду, негативні висловлювання на власну адресу. Людина, яка думає про самогубство, може «забивати» на себе, забувати вчасно їсти, або їсти без апетиту раніше улюблені страви, нехтувати правилами гігієни, яких раніше завжди дотримувалася.6.  Зміна кола спілкування. Підліток відсторонюється від друзів, надає перевагу віртуальному спілкуванню, або може взагалі припинити будь-яке спілкування.7.  Дарування улюблених і найбільш цінних особистих речей: одяг, іграшки, прикраси тощо. Це — вкрай тривожний сигнал, який ховає невисловлене прохання про допомогу, крик про те, що в душі не може загоїтися болюча рана.«Підлітки, котрі приймають безповоротні рішення, відрізняються від інших. Складається враження, що вони прощаються. Вони стають тихими та «зручними». Це має насторожити. Коли підлітки нічого не хочуть, роздають улюблені речі, стають дуже спокійними — саме в ці моменти зазвичай відбуваються самогубства», — розповідає психотерапевтка Валентина Кузіна.Ще один маркер суїцидальної поведінки підлітка — це самоушкодження. Йдеться про надрізи, подряпини, рани, опіки від недопалків на шкірі підлітка. Також психологи радять звертати увагу на життя дітей у соцмережах. Часто статуси або фрази, які пишуть підлітки на своїх сторінках, можуть свідчити про їхні наміри вбити себе.Як батьки можуть убезпечити дитину від самогубства?Якщо ви спостерігайте в поведінці своєї дитини невластиві їй дії, відчуваєте, що щось відбувається, але не знаєте напевно, що саме, — спробуйте довірливо поговорити з сином чи донькою, м’яко розпитати про переживання та почуття. Ваше завдання — пояснити дитині, що кожна людина хоча б раз і житті переживала складні депресивні часи; поділитися своїм рецептом виходу з подібної ситуації. Пам’ятайте: дитині необхідно знати, що її особистість та переживання важливі та цікаві для батьків, а оцінки, соціальні успіхи, зовнішній вигляд та смаки — це другорядні речі. Коли діти відчувають безпорадність і не отримують підтримки батьків, вони схильні робити висновок, що саме так пройде все їхнє життя. І такий висновок спричиняє сумніви — а чи треба жити, якщо завжди буде боляче. Діти не розуміють, що смерть — це назавжди, вони ще не будують причинно-наслідкові зв’язки, і не до кінця усвідомлюють, що трапиться після їхнього самогубства. І тому вкрай важливо розказати їм правду: за суїцидом не буде воскресіння.Якщо відчуваєте, що ситуація виходить з-під контролю і ви не можете їй зарадити, обов’язково звертайтеся до фахівців — шкільного або приватного психолога. Окрім цього, в Україні працюють служби довіри, до яких підліток може звернутися самостійно. Усе, що дитина розкаже спеціалістами, залишиться конфіденційним. Якщо ви або ваша дитина думають про суїцид, будь ласка, звертайтеся по допомогу:1.  До національної лінії з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я LifeLine Ukraine — 7333.2.  До Національної лінії з попередження домашнього насильства, гендерної дискримінації та торгівлі людьми — 116 123.3.  До Національної дитячої гарячої лінії — 116 111.4.  До служби «Телефон довіри» ГО «Людина в біді» — 0 800 210 160.5.  До Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги у станах душевних криз — (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.6.  Безкоштовні консультації онлайн з 10:00 до 18:00 у пн.-пт.: http://supportme.org.ua/consultationПам’ятайте: часто аргументи «за» та «проти» суїциду настільки «врівноважені», що вчасна увага й турбота близьких здатні переконати підлітка обрати життя. Бережіть себе та своїх близьких!Джерело SupportMe

Могилевська підсадила Борю Апреля на амфетамін і знущалась з трансгендера? Зіанджа розповіла жахливу правду про український шоу-бізнес й пише нові свідчення щоденно. Українська виконавиця Zi Faamelu (Зіанджа), раніше відома як Борис Апрель, заявила, що Наталія Могилевська – трансфобка. Зокрема, зізналася артистка, Могилевська досі називає її "Борисом".Про це вона розповіла на своїй сторінці в Instagram. Зіанджа підкреслила, що за час спільної роботи Могилевська довірила їй занадто багато особистих таємниць, тому вона хоче більш шанобливого ставлення до себе."Нібито "метелик з чарівної країни" ніколи не залітав в Україну і не в курсі, що сталося в житті людини, якій вона відкривала свої священні таємниці. Я не видаю особисті таємниці, вона може заспокоїтися. Але якби я була їй хоча б трохи небайдужа – вона могла б припинити називати мене Борьой, тим самим підтримуючи трансфобію", – обурилася співачка.Крім того, додала вона, Могилевська нібито ставилася до артистки як "до малолітки". І навіть отримувала від цього задоволення."І довго не відпускала з контракту, наплювавши, що я перебуваю в депресії і втрачаю кращі роки. Її хвилювало лише те, щоб я не дай бог не розповіла всю правду про співпрацю і рабський контракт" – підсумувала Зіанджа.Zi Faamelu розповіла, що з нею не було людини, якій могла довіряти, через що не помічала "маніпуляцій" з боку Могилевської. Також співачка згадала, як під час однієї із сутичок з Барських, співак вилив їй в обличчя гарячий чай і обізвав "п*діком"."Я, звичайно ж, з часом усіх вибачила! Але на той момент 18-річній дитині було дуже боляче. Зрада, маніпуляції, погрози, постійні тривоги можуть скалічити психіку, що несформувалася, тільки так. Висновок: вірте тим, хто показує вам своє справжнє обличчя, і прощати важливо! Я більше не несу тягар із собою і давно відпустила. Я пробачила, але все пам'ятаю. (Що дуже важливо, урок вивчений)," - заявила екс-Борис Апрель.Зіанджа поділилася, як її зацькували за зайву вагу під час зйомок кліпу "Мені так потрібне твоє кохання" відомі стилісти, переконавши почати приймати пігулки. В результаті виконавиця розвинулася анорексія."На той момент їх приймали всі моделі в Україні та СНД. До складу тих капсул входив амфетамін. З 19 років по 21 я їх приймала. Це було справжнє пекло. Залежність. Я їла один помідор на день. Могилевська теж відпускала коментарі в мій бік. , як тільки у мене з'являлися щічки, і вона це чудово знає. Я була зомбі, і наші мене стали називати "ходяча лейкемія". Непритомніла дуже часто. У той момент у мене почалася анорексія," - ділиться співачка."Злізти" з пігулок артистці допомогла подруга Юля. Після Зіанджа два роки відновлювалася у терапії.До речі, співачка не робила операцій зі зміни статі. У 2014 році вона зробила камінг-аут, а ЗМІ спотворили її заяву. Перетворення Бориса Апреля на дівчину відбулося 2013 року. Вперше заявити про себе як про дівчину Зіанджа вирішила 2018 року, коли прийшла на кастинг "Голосу країни-8".

Небезпечніше за коронавірус. Дискримінація, булінг та відсутність підтримки з боку родини вбиває юних українців більше ніж ковід. В Україні за перші чотири місяці 2021 року зафіксували біля  150 випадків підліткового суїциду. Ця цифра — більша, ніж уся статистика за 2020-й рік, де випадків, коли діти вчиняли самогубство, було всього 123. За один тільки тиждень, з 29 вересня до 6 жовтня, українські ЗМІ тричі повідомляли про підліткові смерті: в Умані з вікна вистрибнула 11-річна дівчина, у Тернополі повісилася 15-річна школярка, а в Києві 13-річна учениця місцевої гімназії кинулася з балкона. Під час локдаунів та корона-кризи, самоізоляції та дискримінації невакцинованих кількість смертей від суїциду зросла у рази. Варто розібратися, чому саме підлітки входять у групу ризику самогубств, чи можна запобігти таким випадкам та як допомогти дітям, які стикаються з трагічними новинами? Останні роки додали ризику юнакам через відсутність бачення майбутнього у зв'яці економічних та політичних подій спровокованих масовими ковід-заборонами і карантинними перепонами. Булінг — причина і наслідок психологічних травмОбставини самогубств у кожному випадку різні, пояснює уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Проте можливою причиною загибелі дітей вона називає, зокрема, шкільний булінг — знущання та цькування, що можуть проявлятися у вигляді психологічного, фізичного, економічного або сексуалізованого насильства. Жертви таких дій зазнають їх як з боку однокласників, так і з боку вчителів чи шкільного керівництва.Людмила Денісова. Фото: Пресслужба Кабінету Міністрів України / УНІАНДля України булінг у школах — актуальне явище. Тільки 2017 року в країні зафіксували приблизно 109 тисяч звернень до психолога через цькування. А за даними організації Studena, 63,9% українських вчителів стикалися у своїй практиці з цькуванням дітей у класах.У грудні 2018 року Верховна Рада України ухвалила закон, що вносить положення щодо протидії булінгу в Кодекс про адміністративні правопорушення та закон України «Про освіту». Зокрема, документ регламентує покарання у вигляді штрафу, яке поширюється не лише на тих осіб, що вчинили булінг, але й на представників освітнього закладу, які приховували випадки цькування. Перший штраф присудили вже у лютому 2019-го — Бориспільський міськрайонний суд визнав винною місцеву школярку, яка виставляла в інстаграмі непристойні фото своєї однокласниці.У Міністерстві освіти і науки України наводять перелік проявів, за якими можна розпізнати в дитині жертву булінгу і цькування:замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;неврівноважена поведінка;агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;різка зміна звичної для дитини поведінки;уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;відлюдкуватість, уникнення спілкування;ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;занижена самооцінка, наявність почуття провини;поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;схильність до пропуску навчальних занять;відмова відвідувати заклад освіти з посиланням на погане самопочуття;депресивні стани;аутоагресія (самоушкодження);суїцидальні прояви;явні фізичні ушкодження та ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);намагання приховати травми та обставини їх отримання;скарги дитини на: біль та погане самопочуття; пошкодження чи зникнення особистих речей; вимагання особистих речей, їжі, грошей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які дитина бажає зберегти в таємниці;наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психологічних знущань, інтимного змісту.Фото: Imani Bahati / UnsplashЗа словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, питання булінгу є комплексним і стосується як батьків та їхнього виховання дітей в родині, так і підготовки вчителів.«Дійсно, школа може зробити чимало для виховання дитини, але як би не намагалися вчителі пояснити, що лаятися чи битися — це погано, якщо діти чують лайку в сім’ї, тут складно щось зробити. Стосовно ситуацій, коли булером виступає вчитель, а не дитина. Такі випадки, на жаль, непоодинокі. Але варто зазначити, що існує виразна диспропорція медійного висвітлення: більшість публікацій — саме про булінг з боку вчителя, і набагато менше — про відповідальність батьків за виховання дітей, які стають булерами. Хоча аналіз судових справ про булінг свідчить, що у 74% випадків булером виступає дитина і лише в 11% — учителі», — говорить він у коментарі Забороні.Сергій ГорбачовУ торішній доповіді щодо дотримання прав в освіті зазначено, що випадків булінгу від дитини до дитини налічують 69%, а випадків булінгу з боку вчителя до дитини — 10,3%.Горбачов також говорить, що «єдино правильної і вичерпної» відповіді на запитання, чому відбувається булінг, немає і причин таких дій може бути багато: «Кожна ситуація потребує аналізу, але булінг — це і наслідок групових психологічних травм, і одночасно причина таких травм. Тому що булінг ніколи не виникає на порожньому місці, завжди щось передує його виникненню. І дуже важливо уважно стежити за ситуацією у закладі освіти і в класі, щоб зупинити булінг ще на етапі формування проблеми».Фото: Danielle Macinnes / UnsplashЩо робити у випадках булінгу. Поради МОН України:Перш за все дитина має розповісти про це батькам, вчителеві, психологу або директорові.Якщо педагог або інший працівник закладу став свідком булінгу, він повинен у письмовій формі повідомити керівництво незалежно від того, поскаржилася йому жертва булінгу чи ні.Керівник розглядає це звернення і з’ясовує всі обставини булінгу.Подальші дії визначаються під час засідання комісії з розгляду випадків булінгу. До її складу можуть входити адміністрація навчального закладу, педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого і булера тощо.Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, керівник закладу зобов’язаний повідомити Національну поліцію та службу у справах дітей.У випадку булінгу дитина або її батьки можуть звернутися на гарячу лінію «Ла Страда — Україна» для дітей та молоді за номерами телефонів: 0 800 500 335 (зі стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).Можна телефонувати на гарячу лінію соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді: 0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного).Смерть — це те, що відбувається з іншимиСаме діти та підлітки перебувають у групі ризику скоєння самогубства, пояснює Забороні кандидатка психологічних наук, психологиня-терапевтка Олена Литвиненко.Причин цього кілька: по-перше, підлітки не мають досвіду смерті і вважають, що смерть — це те, що відбувається з іншими. Реальність смерті усвідомлюють ті підлітки, які мали досвід боротьби за життя через власну важку хворобу або втратили когось з близьких.«Решта підлітків, які не стикалися зі смертю часто, вважають, що суїцид — це така форма маніпуляції. Їм здається, що вони просто покінчать з життям, усім щось доведуть і нібито все у реальності обійдеться», — пояснює Литвиненко.Олена ЛитвиненкоДругою причиною підліткового самогубства експертка називає емоційну нестійкість дітей. Нервова система підлітка стикається з великим перевантаженням, що нормально у цьому віці. Усі сили витрачаються на те, щоб розвиватися й адаптуватися до змін у дорослому житті. Натомість на емоційний контроль сил не вистачає: «Підлітки схильні до яскравих емоційних реакцій, і найменший стрес може викликати сльози, крики. На тлі сильних емоційних реакцій може не відбутися гальмування. Але якщо дорослий може опанувати себе та заспокоїтися, підлітки так не можуть, і через це трапляються випадки суїциду».Важливим фактором також є підліткова депресія. Литвиненко говорить, що, за статистикою, 80% людей, які вчиняють суїцид, мають ознаки депресії.«Люди не в депресії можуть критично оцінити всі негативні думки і не зважати на них. Але у випадку людей з депресією це складно, тому що вони вірять, що це реальність, що вони дійсно неуспішні і жити не варто. Тому дуже важливо пояснити підлітку, що негативні думки — несправжні», — пояснює експертка.Фото: Mila Tovar / UnsplashДопомогти дітям та підліткам у цьому випадку можливо, якщо батьки, вчителі чи близькі люди знатимуть прояви депресії:пригнічений настрій;ангедонія (неспроможність відчувати емоції);психомоторне уповільнення або тривога;зменшення рівня енергії;негативне, песимістичне мислення;небажання жити;порушення пам’яті та уваги;порушення сну;порушення апетиту.Якщо хоча б п’ять із дев’яти зазначених проявів повторюються регулярно, це привід звернутися по допомогу до психолога.«Батьки можуть допомогти дитині, якщо чесно скажуть їй, що хвилюються, і запропонують шляхи вирішення проблеми. Діти насправді хочуть бути почутими та чекають на допомогу, тому завжди відгукнуться на розмову», — зазначає психологиня.Суїцид травмує не лише найближче колоОлена Литвиненко зауважує, що в ситуації, коли дитина вчинила самогубство, керівництво навчального закладу формально не зобов’язане проводити роз’яснювальні роботи з дітьми. Проте, на думку експертки, це питання насамперед людяності та усвідомленого підходу до ситуації.«Зріла і мудра вчителька збере клас і спробує правильно пояснити ситуацію, — говорить Литвиненко. — З іншого боку, вчителі стикаються з тією ж реакцією, що і батьки: їм страшно, вони розгублені, налякані і переживають, що будь-яка увага до цієї ситуації може призвести до нових випадків самогубств».Вона також наголошує, що допомога школярам у такій ситуації має бути експертною, бо на позиціях психологів у школах найчастіше працюють практиканти з університетів, які самі ніколи не стикалися з такими проблемами: «Важливо на рівні методик проводити в школах тренінги, як психологу говорити з дітьми про смерть, про суїцидальність. Я п’ять років працювала психологинею в школі, та за цей час ніхто нам такого не пропонував і схожих практик не було».Омбудсмен Горбачов зауважує, що від самогубства страждає не лише найближче оточення загиблої дитини — воно зачіпає приблизно пів сотні людей, які переживають травматичну ситуацію. «На сьогодні в Україні є велика зацікавленість і в поліції, і в соціальних психологів у тому, аби надати школам перевірені рекомендації та інструменти, яким чином реагувати на ці трагічні випадки для пом’якшення негативного впливу. Вже існує проєкт таких рекомендацій, над ним працюють і психологи, і педагоги, і поліція. Бо розмови з дітьми у таких випадках мають проводити люди, які мають для цього відповідну підготовку: бажано — психологи, хоча можуть і педагоги, але обов’язково — відповідним чином підготовлені. Непрофесійне втручання у такі випадки може стати ще одним травматичним фактором», — говорить він.Фото: Pradeep Kumar / UnsplashДжерело Заборона

Небезпечніше за коронавірус. Дискримінація, булінг та відсутність підтримки з боку родини вбиває юних українців більше ніж ковід. В Україні за перші чотири місяці 2021 року зафіксували біля  150 випадків підліткового суїциду. Ця цифра — більша, ніж уся статистика за 2020-й рік, де випадків, коли діти вчиняли самогубство, було всього 123. За один тільки тиждень, з 29 вересня до 6 жовтня, українські ЗМІ тричі повідомляли про підліткові смерті: в Умані з вікна вистрибнула 11-річна дівчина, у Тернополі повісилася 15-річна школярка, а в Києві 13-річна учениця місцевої гімназії кинулася з балкона. Під час локдаунів та корона-кризи, самоізоляції та дискримінації невакцинованих кількість смертей від суїциду зросла у рази. Варто розібратися, чому саме підлітки входять у групу ризику самогубств, чи можна запобігти таким випадкам та як допомогти дітям, які стикаються з трагічними новинами? Останні роки додали ризику юнакам через відсутність бачення майбутнього у зв'яці економічних та політичних подій спровокованих масовими ковід-заборонами і карантинними перепонами. Булінг — причина і наслідок психологічних травмОбставини самогубств у кожному випадку різні, пояснює уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова. Проте можливою причиною загибелі дітей вона називає, зокрема, шкільний булінг — знущання та цькування, що можуть проявлятися у вигляді психологічного, фізичного, економічного або сексуалізованого насильства. Жертви таких дій зазнають їх як з боку однокласників, так і з боку вчителів чи шкільного керівництва.Людмила Денісова. Фото: Пресслужба Кабінету Міністрів України / УНІАНДля України булінг у школах — актуальне явище. Тільки 2017 року в країні зафіксували приблизно 109 тисяч звернень до психолога через цькування. А за даними організації Studena, 63,9% українських вчителів стикалися у своїй практиці з цькуванням дітей у класах.У грудні 2018 року Верховна Рада України ухвалила закон, що вносить положення щодо протидії булінгу в Кодекс про адміністративні правопорушення та закон України «Про освіту». Зокрема, документ регламентує покарання у вигляді штрафу, яке поширюється не лише на тих осіб, що вчинили булінг, але й на представників освітнього закладу, які приховували випадки цькування. Перший штраф присудили вже у лютому 2019-го — Бориспільський міськрайонний суд визнав винною місцеву школярку, яка виставляла в інстаграмі непристойні фото своєї однокласниці.У Міністерстві освіти і науки України наводять перелік проявів, за якими можна розпізнати в дитині жертву булінгу і цькування:замкнутість, тривожність, страх або, навпаки, демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;неврівноважена поведінка;агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;різка зміна звичної для дитини поведінки;уповільнене мислення, знижена здатність до навчання;відлюдкуватість, уникнення спілкування;ізоляція, виключення з групи, небажання інших учасників освітнього процесу спілкуватися;занижена самооцінка, наявність почуття провини;поява швидкої втомлюваності, зниженої спроможності до концентрації уваги;демонстрація страху перед появою інших учасників освітнього процесу;схильність до пропуску навчальних занять;відмова відвідувати заклад освіти з посиланням на погане самопочуття;депресивні стани;аутоагресія (самоушкодження);суїцидальні прояви;явні фізичні ушкодження та ознаки поганого самопочуття (нудота, головний біль, кволість тощо);намагання приховати травми та обставини їх отримання;скарги дитини на: біль та погане самопочуття; пошкодження чи зникнення особистих речей; вимагання особистих речей, їжі, грошей; жести, висловлювання, прізвиська, жарти, погрози, поширення чуток сексуального (інтимного) характеру або інших відомостей, які дитина бажає зберегти в таємниці;наявність фото-, відео- та аудіоматеріалів фізичних або психологічних знущань, інтимного змісту.Фото: Imani Bahati / UnsplashЗа словами освітнього омбудсмена Сергія Горбачова, питання булінгу є комплексним і стосується як батьків та їхнього виховання дітей в родині, так і підготовки вчителів.«Дійсно, школа може зробити чимало для виховання дитини, але як би не намагалися вчителі пояснити, що лаятися чи битися — це погано, якщо діти чують лайку в сім’ї, тут складно щось зробити. Стосовно ситуацій, коли булером виступає вчитель, а не дитина. Такі випадки, на жаль, непоодинокі. Але варто зазначити, що існує виразна диспропорція медійного висвітлення: більшість публікацій — саме про булінг з боку вчителя, і набагато менше — про відповідальність батьків за виховання дітей, які стають булерами. Хоча аналіз судових справ про булінг свідчить, що у 74% випадків булером виступає дитина і лише в 11% — учителі», — говорить він у коментарі Забороні.Сергій ГорбачовУ торішній доповіді щодо дотримання прав в освіті зазначено, що випадків булінгу від дитини до дитини налічують 69%, а випадків булінгу з боку вчителя до дитини — 10,3%.Горбачов також говорить, що «єдино правильної і вичерпної» відповіді на запитання, чому відбувається булінг, немає і причин таких дій може бути багато: «Кожна ситуація потребує аналізу, але булінг — це і наслідок групових психологічних травм, і одночасно причина таких травм. Тому що булінг ніколи не виникає на порожньому місці, завжди щось передує його виникненню. І дуже важливо уважно стежити за ситуацією у закладі освіти і в класі, щоб зупинити булінг ще на етапі формування проблеми».Фото: Danielle Macinnes / UnsplashЩо робити у випадках булінгу. Поради МОН України:Перш за все дитина має розповісти про це батькам, вчителеві, психологу або директорові.Якщо педагог або інший працівник закладу став свідком булінгу, він повинен у письмовій формі повідомити керівництво незалежно від того, поскаржилася йому жертва булінгу чи ні.Керівник розглядає це звернення і з’ясовує всі обставини булінгу.Подальші дії визначаються під час засідання комісії з розгляду випадків булінгу. До її складу можуть входити адміністрація навчального закладу, педагоги, психолог, соціальний педагог, батьки постраждалого і булера тощо.Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, керівник закладу зобов’язаний повідомити Національну поліцію та службу у справах дітей.У випадку булінгу дитина або її батьки можуть звернутися на гарячу лінію «Ла Страда — Україна» для дітей та молоді за номерами телефонів: 0 800 500 335 (зі стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).Можна телефонувати на гарячу лінію соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді: 0 800 500 225 (зі стаціонарного) або 116 111 (з мобільного).Смерть — це те, що відбувається з іншимиСаме діти та підлітки перебувають у групі ризику скоєння самогубства, пояснює Забороні кандидатка психологічних наук, психологиня-терапевтка Олена Литвиненко.Причин цього кілька: по-перше, підлітки не мають досвіду смерті і вважають, що смерть — це те, що відбувається з іншими. Реальність смерті усвідомлюють ті підлітки, які мали досвід боротьби за життя через власну важку хворобу або втратили когось з близьких.«Решта підлітків, які не стикалися зі смертю часто, вважають, що суїцид — це така форма маніпуляції. Їм здається, що вони просто покінчать з життям, усім щось доведуть і нібито все у реальності обійдеться», — пояснює Литвиненко.Олена ЛитвиненкоДругою причиною підліткового самогубства експертка називає емоційну нестійкість дітей. Нервова система підлітка стикається з великим перевантаженням, що нормально у цьому віці. Усі сили витрачаються на те, щоб розвиватися й адаптуватися до змін у дорослому житті. Натомість на емоційний контроль сил не вистачає: «Підлітки схильні до яскравих емоційних реакцій, і найменший стрес може викликати сльози, крики. На тлі сильних емоційних реакцій може не відбутися гальмування. Але якщо дорослий може опанувати себе та заспокоїтися, підлітки так не можуть, і через це трапляються випадки суїциду».Важливим фактором також є підліткова депресія. Литвиненко говорить, що, за статистикою, 80% людей, які вчиняють суїцид, мають ознаки депресії.«Люди не в депресії можуть критично оцінити всі негативні думки і не зважати на них. Але у випадку людей з депресією це складно, тому що вони вірять, що це реальність, що вони дійсно неуспішні і жити не варто. Тому дуже важливо пояснити підлітку, що негативні думки — несправжні», — пояснює експертка.Фото: Mila Tovar / UnsplashДопомогти дітям та підліткам у цьому випадку можливо, якщо батьки, вчителі чи близькі люди знатимуть прояви депресії:пригнічений настрій;ангедонія (неспроможність відчувати емоції);психомоторне уповільнення або тривога;зменшення рівня енергії;негативне, песимістичне мислення;небажання жити;порушення пам’яті та уваги;порушення сну;порушення апетиту.Якщо хоча б п’ять із дев’яти зазначених проявів повторюються регулярно, це привід звернутися по допомогу до психолога.«Батьки можуть допомогти дитині, якщо чесно скажуть їй, що хвилюються, і запропонують шляхи вирішення проблеми. Діти насправді хочуть бути почутими та чекають на допомогу, тому завжди відгукнуться на розмову», — зазначає психологиня.Суїцид травмує не лише найближче колоОлена Литвиненко зауважує, що в ситуації, коли дитина вчинила самогубство, керівництво навчального закладу формально не зобов’язане проводити роз’яснювальні роботи з дітьми. Проте, на думку експертки, це питання насамперед людяності та усвідомленого підходу до ситуації.«Зріла і мудра вчителька збере клас і спробує правильно пояснити ситуацію, — говорить Литвиненко. — З іншого боку, вчителі стикаються з тією ж реакцією, що і батьки: їм страшно, вони розгублені, налякані і переживають, що будь-яка увага до цієї ситуації може призвести до нових випадків самогубств».Вона також наголошує, що допомога школярам у такій ситуації має бути експертною, бо на позиціях психологів у школах найчастіше працюють практиканти з університетів, які самі ніколи не стикалися з такими проблемами: «Важливо на рівні методик проводити в школах тренінги, як психологу говорити з дітьми про смерть, про суїцидальність. Я п’ять років працювала психологинею в школі, та за цей час ніхто нам такого не пропонував і схожих практик не було».Омбудсмен Горбачов зауважує, що від самогубства страждає не лише найближче оточення загиблої дитини — воно зачіпає приблизно пів сотні людей, які переживають травматичну ситуацію. «На сьогодні в Україні є велика зацікавленість і в поліції, і в соціальних психологів у тому, аби надати школам перевірені рекомендації та інструменти, яким чином реагувати на ці трагічні випадки для пом’якшення негативного впливу. Вже існує проєкт таких рекомендацій, над ним працюють і психологи, і педагоги, і поліція. Бо розмови з дітьми у таких випадках мають проводити люди, які мають для цього відповідну підготовку: бажано — психологи, хоча можуть і педагоги, але обов’язково — відповідним чином підготовлені. Непрофесійне втручання у такі випадки може стати ще одним травматичним фактором», — говорить він.Фото: Pradeep Kumar / UnsplashДжерело Заборона

Могилевська підсадила Борю Апреля на амфетамін і знущалась з трансгендера? Зіанджа розповіла жахливу правду про український шоу-бізнес й пише нові свідчення щоденно. Українська виконавиця Zi Faamelu (Зіанджа), раніше відома як Борис Апрель, заявила, що Наталія Могилевська – трансфобка. Зокрема, зізналася артистка, Могилевська досі називає її "Борисом".Про це вона розповіла на своїй сторінці в Instagram. Зіанджа підкреслила, що за час спільної роботи Могилевська довірила їй занадто багато особистих таємниць, тому вона хоче більш шанобливого ставлення до себе."Нібито "метелик з чарівної країни" ніколи не залітав в Україну і не в курсі, що сталося в житті людини, якій вона відкривала свої священні таємниці. Я не видаю особисті таємниці, вона може заспокоїтися. Але якби я була їй хоча б трохи небайдужа – вона могла б припинити називати мене Борьой, тим самим підтримуючи трансфобію", – обурилася співачка.Крім того, додала вона, Могилевська нібито ставилася до артистки як "до малолітки". І навіть отримувала від цього задоволення."І довго не відпускала з контракту, наплювавши, що я перебуваю в депресії і втрачаю кращі роки. Її хвилювало лише те, щоб я не дай бог не розповіла всю правду про співпрацю і рабський контракт" – підсумувала Зіанджа.Zi Faamelu розповіла, що з нею не було людини, якій могла довіряти, через що не помічала "маніпуляцій" з боку Могилевської. Також співачка згадала, як під час однієї із сутичок з Барських, співак вилив їй в обличчя гарячий чай і обізвав "п*діком"."Я, звичайно ж, з часом усіх вибачила! Але на той момент 18-річній дитині було дуже боляче. Зрада, маніпуляції, погрози, постійні тривоги можуть скалічити психіку, що несформувалася, тільки так. Висновок: вірте тим, хто показує вам своє справжнє обличчя, і прощати важливо! Я більше не несу тягар із собою і давно відпустила. Я пробачила, але все пам'ятаю. (Що дуже важливо, урок вивчений)," - заявила екс-Борис Апрель.Зіанджа поділилася, як її зацькували за зайву вагу під час зйомок кліпу "Мені так потрібне твоє кохання" відомі стилісти, переконавши почати приймати пігулки. В результаті виконавиця розвинулася анорексія."На той момент їх приймали всі моделі в Україні та СНД. До складу тих капсул входив амфетамін. З 19 років по 21 я їх приймала. Це було справжнє пекло. Залежність. Я їла один помідор на день. Могилевська теж відпускала коментарі в мій бік. , як тільки у мене з'являлися щічки, і вона це чудово знає. Я була зомбі, і наші мене стали називати "ходяча лейкемія". Непритомніла дуже часто. У той момент у мене почалася анорексія," - ділиться співачка."Злізти" з пігулок артистці допомогла подруга Юля. Після Зіанджа два роки відновлювалася у терапії.До речі, співачка не робила операцій зі зміни статі. У 2014 році вона зробила камінг-аут, а ЗМІ спотворили її заяву. Перетворення Бориса Апреля на дівчину відбулося 2013 року. Вперше заявити про себе як про дівчину Зіанджа вирішила 2018 року, коли прийшла на кастинг "Голосу країни-8".

Щороку самогубства забирають більше життів ніж COVID! Самогубство для сучасного світу — це глобальна проблема людства, якою не займаються політики. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), щороку у світі скоюють близько 800 тисяч самогубств. В Україні гостро стоїть питання саме підліткового суїциду — за даними правоохоронців, щороку накладають на себе руки до півтори сотні підлітків. Тому розповідаємо про тривожні сигнали та як можна запобігти трагедії.Підлітки — група ризикуСуїцидальна поведінка властива не тільки підліткам. Але саме в період з 12 до 21 року ми найбільш вразливі. За статистикою, кожен дев’ятнадцятий підліток віком від 15 до 19 років думає про самогубство.Суїцидолог і психотерапевтка Олена Вроно пояснює: «Причина в тому, що підлітки переживають дуже складний період життя, це — час кардинальних змін. І тут має значення не лише фізіологічна перебудова, яка відбувається в пубертатному періоді, а й потужні психологічні зміни, різні проблеми, пов’язані з соціалізацією».Загалом підлітки вкрай рідко перебувають у рівному емоційному стані. Для них характерні пригніченість, тривога, страх, а емоційна піднесеність часто перетворюється на напруженість, дратівливість та навіть злість. А контролювати себе підлітки ще не вміють. До того ж для них властиві прояви алекситимії — стан, коли людина не може визначити та описати власні емоції.Також підлітки переживають багато комунікативних труднощів:їм складно знаходити співрозмовників;вони бояться не відповідати групі;їм страшно здатися смішними.Ситуація ускладняється відсутністю розуміння безумовної цінності людського життя — воно ще не сформувалося. Наприклад, підлітки схильні думати, що їхнє життя — цілком адекватна ціна, щоб довести свою правоту, покарати кривдника чи домогтися свого. Саме такі особливості віку зумовлюють приналежність підлітків до групи ризику щодо суїцидальної поведінки.Які причини підліткових самогубств?Психологи виділяють 10 основних мотивів суїцидальної поведінки серед підлітків:1.  Переживання самотності та відчуженості, відчуття нерозуміння з боку оточуючих.2.  Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі.3.  Переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків або розлученням батьків.4.  Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою.5.  Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням.6.  Страх перед покаранням.7.  Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність.8.  Помста, погрози, шантаж.9.  Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття.10. Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.При цьому усі підліткові суїциди поділяють на три види.Демонстративний (маніпулятивний) — підліток прагне звернути увагу на себе і свої проблеми, продемонструвати свій біль. Здебільшого до демонстративного суїциду схильні дівчата. Водночас серед дівчат, котрі намагаються скоїти самогубство, доводять справу до кінця лише 5 %. Прояви демонстративного суїциду бувають різними — від дрібних порізів кистей до отруєння неотруйними ліками та зображення повішення. Зазвичай підлітки вчиняють такі дії не для того, щоб заподіяти собі реальної шкоди або позбавити себе життя, а з метою налякати оточення, змусити його задуматися, усвідомити своє несправедливе ставлення.Афективний суїцид — скоєний у стані афекту, коли дитина не може контролювати емоційний стан, у якому знаходиться в конкретний момент. Підліток діє імпульсивно, без чіткого плану. Сильні негативні емоції — образа, гнів — заважають адекватно сприймати ситуацію. Найчастіше діти в стані афекту здійснюють спроби повішення, отруєння токсичними та сильнодійними препаратами.Справжній суїцид — найбільш небезпечний вид, саме він найчастіше спричиняє смерть, і зазвичай його пов’язують з депресивними станами. Тоді людина готується до вчинення самогубства, продумує план дій. Але всі види суїцидів є небезпечними. Навіть якщо дитина вдається до маніпуляції, це не означає, що вона не наважиться здійснити справжнє самогубство. Навпаки, у стані емоційного збудження підліток не може себе контролювати, й дійсно може наважитися піти з життя.Суїцидальна поведінка: тривожні сигналиПсихотерапевтка Валентина Кузіна зазначає, що підлітки ніколи не скоюють самогубство «просто так». Зазвичай подібне рішення зріє в голові дитини не один день, і навіть не тиждень. І впродовж цього часу дитина відчайдушно «волає» до дорослих, різними способами намагається показати батькам, що їй погано.«Коли батьки кажуть, що це відбулося раптово, я розумію під цим інше: ми не помітили сигналів, які нам подавала дитина», — каже психотерапевтка.Ось чому так важливо реагувати на зміни настрою, поведінки та висловлювання підлітка. Водночас не забувайте, що зміни в характері, манері спілкування, а також у ставленні до раніше визнаних цінностей в підлітковому віці трапляються часто, і це нормально. А наступні 7 ознак можуть свідчити про те, що підліток дійсно перебуває на межі скоєння самогубства:1.  Зміни емоційного стану. Підліток може «вибухати» через дрібниці, або, навпаки, втрачає інтерес до колишніх радощів життя. Можуть траплятися безпричинні на перший погляд сльози та агресія.Тривожним сигналом є різка зміна стереотипу поведінки загалом. Наприклад, підліток став замкнутим та безрадісним, хоча на нього це не схоже, або навпаки — раніше мовчазна спокійна дитина збуджується з пів оберта.2.  Порушення сну. Підлітку складно засинати, його мучить поверхневий сон, сонливість та слабкість протягом дня, його увага розсіюється, і це позначається на навчанні.3.  Розмови про самогубство, акцентування уваги на епізодах суїциду у фільмах, медіа, спілкуванні тощо. Підліток може писати депресивні вірші або малювати «важкі» картини.4.  Відвідування форумів та груп у соціальних мережах, де обговорюють самогубства. Підлітки, які переживають депресію, самі шукають такі групи, і, на жаль, знаходять, попри активну боротьбу правоохоронців.5.  Втрата інтересу до свого зовнішнього вигляду, негативні висловлювання на власну адресу. Людина, яка думає про самогубство, може «забивати» на себе, забувати вчасно їсти, або їсти без апетиту раніше улюблені страви, нехтувати правилами гігієни, яких раніше завжди дотримувалася.6.  Зміна кола спілкування. Підліток відсторонюється від друзів, надає перевагу віртуальному спілкуванню, або може взагалі припинити будь-яке спілкування.7.  Дарування улюблених і найбільш цінних особистих речей: одяг, іграшки, прикраси тощо. Це — вкрай тривожний сигнал, який ховає невисловлене прохання про допомогу, крик про те, що в душі не може загоїтися болюча рана.«Підлітки, котрі приймають безповоротні рішення, відрізняються від інших. Складається враження, що вони прощаються. Вони стають тихими та «зручними». Це має насторожити. Коли підлітки нічого не хочуть, роздають улюблені речі, стають дуже спокійними — саме в ці моменти зазвичай відбуваються самогубства», — розповідає психотерапевтка Валентина Кузіна.Ще один маркер суїцидальної поведінки підлітка — це самоушкодження. Йдеться про надрізи, подряпини, рани, опіки від недопалків на шкірі підлітка. Також психологи радять звертати увагу на життя дітей у соцмережах. Часто статуси або фрази, які пишуть підлітки на своїх сторінках, можуть свідчити про їхні наміри вбити себе.Як батьки можуть убезпечити дитину від самогубства?Якщо ви спостерігайте в поведінці своєї дитини невластиві їй дії, відчуваєте, що щось відбувається, але не знаєте напевно, що саме, — спробуйте довірливо поговорити з сином чи донькою, м’яко розпитати про переживання та почуття. Ваше завдання — пояснити дитині, що кожна людина хоча б раз і житті переживала складні депресивні часи; поділитися своїм рецептом виходу з подібної ситуації. Пам’ятайте: дитині необхідно знати, що її особистість та переживання важливі та цікаві для батьків, а оцінки, соціальні успіхи, зовнішній вигляд та смаки — це другорядні речі. Коли діти відчувають безпорадність і не отримують підтримки батьків, вони схильні робити висновок, що саме так пройде все їхнє життя. І такий висновок спричиняє сумніви — а чи треба жити, якщо завжди буде боляче. Діти не розуміють, що смерть — це назавжди, вони ще не будують причинно-наслідкові зв’язки, і не до кінця усвідомлюють, що трапиться після їхнього самогубства. І тому вкрай важливо розказати їм правду: за суїцидом не буде воскресіння.Якщо відчуваєте, що ситуація виходить з-під контролю і ви не можете їй зарадити, обов’язково звертайтеся до фахівців — шкільного або приватного психолога. Окрім цього, в Україні працюють служби довіри, до яких підліток може звернутися самостійно. Усе, що дитина розкаже спеціалістами, залишиться конфіденційним. Якщо ви або ваша дитина думають про суїцид, будь ласка, звертайтеся по допомогу:1.  До національної лінії з питань профілактики самогубств та підтримки психічного здоров’я LifeLine Ukraine — 7333.2.  До Національної лінії з попередження домашнього насильства, гендерної дискримінації та торгівлі людьми — 116 123.3.  До Національної дитячої гарячої лінії — 116 111.4.  До служби «Телефон довіри» ГО «Людина в біді» — 0 800 210 160.5.  До Київського міського центру психолого-психіатричної допомоги у станах душевних криз — (044) 456 17 02, (044) 456 17 25.6.  Безкоштовні консультації онлайн з 10:00 до 18:00 у пн.-пт.: http://supportme.org.ua/consultationПам’ятайте: часто аргументи «за» та «проти» суїциду настільки «врівноважені», що вчасна увага й турбота близьких здатні переконати підлітка обрати життя. Бережіть себе та своїх близьких!Джерело SupportMe