Чому ігнорують питання тілесної недоторканності?

Чомусь у країнах колишнього совка не прийнято поважати особистий простір людини.

Для деяких болючим є питання дотиків. Є люди, яким непрохані тактильні контакти є дуже нестерпними. 

Мова йде не лише про медичні огляди, випадкові зачіпання у громадському транспорті чи коли мама наказує міцно тримати її за руку в людних місцях. До небажаних, але майже неуникних дотиків, належать «добровільно-примусові» поцілунки з родич(к)ами, обійми для спільних фото з гостями. Більшість не могли від цього відмовитися, бо не хотіли образити.

Дарина Мізіна висловила думку, що

відсутність культури згоди й поваги до буквальної недоторканності інших призвели до того, що захист особистого простору часто сприймають як «витребеньки» чи зайві ускладнення від феміністок, молоді:  Спробуйте пояснити своєму 60-річному дядькові, що ви не дуже хочете, аби він цілував чи брав за талію вас, неповнолітню. І навіть не тому, що сумніваєтеся в його розумінні сексуальних підтекстів такої поведінки, а тому, що вам банально неприємно й не хочеться.

Я згадала шкільні медогляди, які робили у пристуності всіх однокласників та лікарки дозволяли собі знущатися з тіл школярів.

Завжди демонстративно не виконувала їх накази, а потім завжди «хворіла», коли оголошували про медогляд у школі. Це дуже бісило як тих лікарів, так і однокласниць і це сприймалося як забаганки. Бо бачте захотілося приватності та поваги. Для одних це було просто не зручно, а інші вважали, що всі мають йти у стойло і що немає у них ніяких прав. Також дівчата розповідали про підстаркуватого хірурга, який їх лапав та регтав з цього. Більшості це здавалося чимось веселим. Натомість моя вчителька сказала, що цей мудень поводив себе так і у часи її дитинства і що це жах. 

Нагадаю про приниження хлопців на медкомісії у військоматі.

Жодної приватності і їх змушують стояти у черзі оголеними. Деякі лікарі та офіцери ще й принижували тих, хто виглядав не так як прийнято хлопцеві. Чомусь більшість правозахисників про це мовчать як і про практику гоління налисо строковиків. Найбільше це відчувалося у часи нешановного зека президента януковича. Тоді з усіх шпарин транслювалися російські скрєпи та слогани: «нє служил- нє мужик, нє ражала – нє баба».

Ще як підгорало у адептів скрєпів, коли їм пояснювали, що мужик – це невільна людина у кріпосницькій росії з правами раба. Баба – невільна жінка на росії з правими меншими, ніж у раба. Тоді з піною ці скрєпануті кричали, що ненавидять таких розумних і за це варто бити. Схоже, що ось таку відсутність культури хочуть прищепити нам нешановні консерви, переклавши російські скрєпи на українську мову.