Про фемінізм, таро і чому українцями так легко маніпулювати?

Нещодавно на просторах Фейсбуку виник побутовий конфлікт між авторкою статті на феміністичному ресурсі Вікторією Морі та її опоненткою, військовою Аліною Сарнацькою.

Обидві жінки доклали чимало зусиль для популяризації фемінізму. Цей конфлікт є непорозумінням і великою прикрістю.

Суперечки між феміністками

Конфлікт виник навколо статті Вікторії на ресурсі Повага. Її опонентка Аліна побачила критику військових та волонтерок. З’ясування стосунків дійшло до взаємних образ. Через деякий час почали з’являтися коментарі на кшталт «тарологиня образила військових та волонтерів».

І тут почали з’являтися цікаві персонажі. Довелося зробити детальний огляд цього "звіринця".

Перша категорія, це ті, хто зневажає практику таро і починає щось розповідати про магічне мислення.

Вони позиціонують себе як прихильники наукового світогляду, а практиків таро – як шарлатанів і шахраїв. При цьому у них відсутня одна складова наукового світогляду – критичне мислення. Ці особи просто транслюють свої стереотипи, які вони почерпнули з телевізора, переглядаючи «Битву екстрасенсів». Сучасна практика таро більш подібна до історичної реконструкції або косплею. Таро - звичайне хоббі і ті, хто замовляє розклад карт чи практикує його не мають магічного мислення. 

Друга категорія це ті, хто вигадав, наче авторка ображає військових.

Вони звели побутовий конфлікт через розбіжність інтересів до узагальнення «образила військових». Вони прийшли на особисту сторінку Вікторії і почали погрожувати. Ось приклад зі скрінів. Переважно це чоловіки. Ось так вони захищають «своє право на нюдси» та готові фізично бити незгодних жінок.  

Третя категорія, ті, хто побачив у статті Вікторії образу авторки нового календаря, Дани Ярової та інших героїнь проєкту (волонтерок та військових.

Ось це реальний доказ того, що українська школа навчила людей читати тим місцем, на якому сидять. Знаменитий крилатий вислів «Нє читал, но асуждаю», як ніколи доречний. На мою думку, таких людей виховали уроки літератури, на яких учні обговорювали твори, які не читали, але на перерві глянули у підручник зі статтею про твір. Згодом на уроці переказали вчительці думку літературного критика про цей твір та отримали схвалення. 

Що ж насправді було у статті ? 

Сюприз, але Вікторія дала схвальну оцінку календарю Дани Ярової. Ось докази:

Отже, виявляється всі, хто прийшов коментувати просто не читали статтю, але висловили своє обурення неіснуючими фактами. І знову це «Нє читал, но асуждаю».