Неповага та гендерна дискримінація жінок військових

Війна 2014 року в Україні змусила громадян йти добровольцями захищати кордони України. Тільки такі вчинки чоловіків героїзували, а жінок - засуджували.

Одного разу кондукторка у трамваї кинула на адресу моїх приятельок військових, що вони обслуговували штабістів і не гідні УБД. За це вона отримала перцевим балончиком в обличчя від мене. З 2022 ця тенденція вже маргіналізується, бо війна прийшла у кожен куточок України

Все ж таки залишаються персонажі, які застрягли у повоєнному есересері своєю ментальністю. Ось історія Оксани Чередник яскравий тому приклад. Сексизм лікарів і неповага до жінок військовослужбовиць. Один з лікарів Полтавської психіатричної лікарні транслював ось таке жінці, яка добровільно пішла захищати Батьківщину:

Вы вернётесь к своим обязанностям матери и дочери

Цитую Оксану:

Моя донька сиділа в коридорі і чула, як лікар 5-Б відділення Полтавської обласної психіатричної лікарні Савченко Олег Валерійович розповідав моїй мамі яка ж я погана мати, що покинула свою дочку, так могла вчинити тільки шизофренічна, тому мене спишуть з армії і я повернуся до своїх обов'язків. 12 років дитині. Підліток. Була під обстрілами. Хто відповість за заподіяну їй психологічну травму?

 

"Вы странная женщина, потому что оставили детей бывшему мужу"

Мій колишній чоловік в свої 50 років має гіпертонічну хворобу, цукровий діабет, грижу хребта та декілька десятків кілограм зайвої ваги. Натомість мені Господь допоміг зберегти здоров'я до такого поважного віку. Окуліст сказав, що навіть окуляри мені не потрібні. Що неадекватного в тому, що здорова мати йде на війну, а хворий батько лишається з двома дітьми підлітками? Хто сказав, що колишній чоловік це обов'язково колишній батько? До того ж мій колишній чоловік через декілька років після одруження взяв іншу дружину і у нас нормальні стосунки. І у моїх дітей з нею нормальні стосунки. Моя мама живе поруч і вони всі допомагають одне одному. Так буває не завжди. Бог допоміг мені все влаштувати. Чому я не можу використати це для блага справи?

"Вы хотели убить пару тройку москалей, но вашей мечте никогда не дано осуществиться"

Тобто я така ось неадекватна дамочка, яка розглядає війну як сафарі.

Чомусь для чоловіка "Я - з Салтівки" вважається достатньою мотивацію.

Так влаштоване наше суспільство, що я нібито не маю права на ненависть до тих, хто методично нищить моє місто з перших днів війни і до сьогодні. Від себе додам, що тенденції неповаги до жінок добровольців з боку суспільства спостерігалися з 2014 року.

 

Оксана розповіла, що в лікарні у неї відібрали засоби зв’язку. Схоже, що війна вже розглядається як привід поновити каральну психіатрію. Моє риторичне запитання: яка ж ракета чи який снаряд має прилетіти, щоб такі істоти нарешті зрозуміли, що жінки також можуть захищати Україну? Скільки ще має бути Ізюмів, Буч? Чи пана лікаря вилікує лише приліт «Градів» по Полтаві?