Аніме, що змінило життя: популярний косплеєр ArisuB поділилась своєю історією

Косплей-модель ArisuB розповіла, як важливо дати можливість дітям та підліткам, й навіть дорослим самовиразитися, оскільки вона сама була позбавлена цих можливостей у дитинстві. Косплей дозволив їй надолужити втрачений час, отримати друзів, шанувальників та навіть здобути любов.

Це інтерв'ю про аніме-історію та шлях до розвитку, модель-косплеера з Запоріжжя, яка живе у Дніпрі. Відома косплеєр ArisuB почала серйозно захоплюватись японською культурою у 2013 році після перегляду аніме-серіалів у дитинстві. Згодом, вона випадково натрапила на фото косплеєрів у Мережі та захотіла спробувати це сама.

Починаючи з персонажа Аліса з "Сердець пандори", вона шила і замовляла костюми, перуки та лінзи в Дніпровських магазинах та у деталях опрацьовувала образи. 

Дніпро став для неї не тільки домом, але й містом, де вона вперше виступила на косплей-паті й зокрема, сама стала співорганізатором Tanoshi Party.

NT: Розкажи свою аніме-історію. Як ти дійшла до косплею?

ArisuB: Насправді, я почала з 2013 року, коли побачила аніме «Наруто». Це було перше аніме яке я дивилась вперше за довгий час, мені дуже сподобалась Сакура! Це була прям дівчинка, яка вразила у саме серденько. І я ще не знала що таке косплей, просто шукала якісь картинки, костюми, і натрапила на фото людей, а це були японці й така дивлюсь, думаю – «вау, як круто, з цими костюмами, перуками» і мені теж так захотілось. 

Але я почала свій шлях косплеєра не з цього персонажу, то була Аліса із «Сердець Пандори». Тоді мені допомагали з шиттям плаття, в мене була велика чорна сукня, дуже пишна.

Перуку замовляла тут, з Дніпровського магазинчику, лінзи теж. Дніпро став для мене у косплеї стартовим містом, не лише для життя, але й для косплею. Тут вперше відбувся мій виступ, то була Акіхабара 2013 року. Тоді я виступала обидва дні, перший день то була Люсі з «Фейрі Тейл», а другий день, то була Аліса. До Сакури дійшла вже трохи згодом і все ніяк не можу її відзняти.

Повертаючись до 2013 року, або навіть раніше, коли я побачила вперше аніме, мені тоді було 14 років, до мене приїхала подруга з за кордону, до бабусі на літо. Вона привезла з собою пару дисків і пару томів манги. Ми тоді сиділи і читали та дивились все разом, якось кожен з нас асоціював себе з різними персонажами, робили саморобні пов’язки з стрічок, я тоді для неї вручну вишивала цей символ Конохи (мова про аніме Наруто, - ред.), та собі. Містечко в якому я тоді мешкала, маленьке було. Запорізька область, місто Дніпрорудне, і на жаль, це зараз окупована територія.

Але оскільки місто невелике і люди там не дуже добре відносяться до неформальних людей, це захоплення не сприйняли і зі сторони однокласників теж. 

NT: Не все було так просто?

ArisuB: Типу «ти відрізняєшся від звичайних людей, від нас», а я тоді дуже захопилась аніме, але знову ж таки, розуміючи усі можливі наслідки від оточення, намагалась це не афішувати та мінімізувати.

Я не ходила зі значками як зараз, не носила якусь атрибутику, я намагалась виглядати як звичайнісінький підліток, який нічим не виділяється.

NT: А чи вплинуло це на те, що ти у більш дорослому віці захотіла розкрити свій творчий потенціал і самовиразитися, тому що тоді тобі до кінця не вдалося це зробити?

ArisuB: Думаю так, в принципі косплей - це чудовий спосіб самовираження для творчих людей.

NT: Я оце тебе слухаю, ти розказує свою історію і я думаю, що є стереотип, що це все підлітки «такою фігнею страждають», а дорослі таким «не страждають». Що думаєш про це, і що можеш сказати?

ArisuB: Та ні, насправді дорослі, цим теж дуже навіть «страждають». Особливо, якщо в підлітковому віці, не дати дитині самовиразитись, то людина це буде робити тоді, коли матиме свої власні можливості і свободу. У мене цих можливостей не було, в мене ніколи не було в дитинстві кольорового волосся, якоїсь атрибутики, нічого взагалі. Це все було максимально подавлене і приховане. 

Розуміння того, що ти відрізняєшся від своїх однокласників, це було тяжко, за це булили, дуже тяжко булили. Це були якраз ті роки, коли ще могли і морду за гаражами набити і в принципі, навіть за “косий” погляд.

Тому, будучи підлітком, я відчувала тяжкість в своєму захоплені, і це все постійно приховувалось. Ну, а зараз - я може через косплей реалізуватись, надолужити втрачений час, і я намагаюсь це по максимуму реалізувати. У мене з'явилися та ж атрибутика, значки, шопери, перуки, все через що я можу продемонструвати любов до мого захоплення. Я це роблю зараз.

NT: Добре, а як люди ставляться косплей? Розкажи про свої випадки з життя, пов'язані із цим захопленням.

ArisuB: Історій з Косплею, їх дуже багато є як позитивні моменти, так і негативні, люди у нас всі різні, більш юне покоління спокійніше реагують, а старше вони звісно, не можу сказати що завжди адекватно себе веде. З таких яскравих моментів, у мене нещодавно, буквально у квітні у мене була знімання, ми знімали персонажа 02 це з аніме «Милий в Франксі» в її лакованому костюмі пілота червоному. Це було в публічному місці, в скляному переході на лівому березі о другій дня. Періодично люди проходили повщ, хоч і був будній день, але людей вистачало.

Дівчата і жінки, загалом спокійно реагували. Зазвичай дивились - обертались, але в більшості посміхались проходячи і йшли собі далі, а от у чоловіків реакція була максимально неадекватна.

Вони проходячи ледь слину не пускали. Дозволяли собі не коректні висловлювання. Це було не дуже приємно, хоча я і розумію що люди які так вчиняли. Вони були або п'яні, на жаль таки трапляються, або це були люди «совкового» виховання. І дивлячись на таких, думаєш «боже ми живемо у 21 сторіччі, ну ти що цього по телевізору не бачив, в інтернеті не бачив? Підлітків не бачив як вони ходять?! Це було якось дико. Але буває що просять підійти сфотографуватись, самі чи з дітьми, і це приємно, адже людям це цікаво і подобається.

В такі моменти дуже приємно і приходить розуміння що ти не дарма стараєшся. Інколи буває, коли йде знімання в людному місці й фанати аніме, вони підбігають, вітаються, кажуть «блін ви такі класні, все так гарно, це чудовий косплей».

В ці моменти стає дуже приємно, і забуваються одразу всі погані моменти, однокласники, особливо розуміння що вони можливо десь там сидять нереалізовані, мріяли про щось, але втратили себе і забили. В такі моменти розумієш що «ну і хто тепер тут сміється? Хто тепер класний»&

NT: А з плином часу, от ти кажеш перший косплей у тебе був у 2013 році, ти у цьому вже десять років виходить? Чи бачила ти зміни у суспільстві, відношення до косплею за цей час? Можливо, були комерційні вже пропозиції чи співпраця замість нерозуміння, чи навпаки - косплей за ці роки, загалом став менш популярний? 

ArisuB: Ну, щодо популярності косплей спільнот чи косплеєрів, тут я не можу об'єктивно судити. Підписників в Інстаграм можна і накрутити. І підняти кількість підписників контентом для «Патреону» різними більш відвертими знімками, тож, на жаль, помітила тенденцію, коли ти викладаєш круту роботу, з якимось дорогим костюмом, відгук може бути малим. Фендом вже не такий популярний, а ти все ще ним палаєш тощо.

Інстаграм зараз в цілому дуже «цікаво працює» тому… В рамках Дніпра люди наче знають мене, хто цікавиться.

Взагалі, косплей фендом, це як одна велика сім'я, колись була, а зараз я спостерігаю, як розвиваються хлопці й дівчата що зараз «стартують» і як колись в цьому розвивалась я. І це просто колосальна прірва, тому що, як я полюбляю жартувати, ми вирощені косплеєрським фешеном. Це була група в ВК "Косплеєрс Конфешн" СС, де дуже полюбляють носити косплеєрів, прям проходити по всьому, аж до того, що в тебе ґудзик пришитий на два міліметри лівіше чи правіше. Проходились по образах жорстко, і тебе принижували й деякі люди під цим натиском «ламався і здававсь», а були й ті, хто загартовувались і йшли далі з метою довести, що вони зможуть. 

Зараз же з цим значно простіше, підліткам достатньо не заморочуючись, надіти перуку, не укладаючи до ладу, сфоткатись вдома на вебку чи телефон і сказати: “я косплей”, і йому неодноразово скажуть: «вау, класно, ти крутий» і ти така сидиш і думаєш: «блін, ми ж для оцієї фрази визнання раніше, чи похвали, стільки пахали».

Відношення до косплею у цьому дуже сильно змінилося. Стали всі чи то більш лояльним, чи просто в більшості забили.

В плані комерції, в мене це пошив на замовлення. Але це не стало моєю професією, чи джерелом доходу. Я можу дуже не часто виконувати замовлення, там десь раз на пів року, на пошиття костюма. Перші роки, я займалася пошиттям костюмів для себе виключно сама. Потім, коли минули студентські роки, пішла на роботу, почали з'являтися кошти, стало менше часу, на жаль. Але з'явилися можливості, почала іноді купляти костюми. Хоча навіть зараз, для деяких персонажів, я шию костюми чи дошиваю їх сама, адже на більшості маркет-плейсів, мені не подобаються костюми, які вони продають.

NT: Окей! Заглиблюючись в питання косплею. Мені завжди було цікаво, коли косплеер довгий час цим займається, куди він діває ці костюми? За десять років, мабуть, перук, аксесуарів і костюмів назбиралось багато, куди це все дівається?

ArisuB: Є момент, що деяка кількість речей, зберігається вдома, є, наприклад якісь особливі речі чи персонажі, які ти взагалі не хочеш продавати. Ти от думаєш: «ну ось, в мене є речі, я відзнімаю їх і продам», але проходить одні, другі-треті зйомки, і ти надягаючи ці речі, відчуваєш себе максимально комфортно. Приходить розуміння, що: «ні, це я не віддам, це моє», а в цілому, в більшості відбувається «коловерт» костюмів: пофоткала і продала, відзняли та й продали. Та й в цілому, ну знявся ти раз чи два, цей образ вже використаний, купа матеріалу є, і костюм вже не потрібен, а якась інша людина хоче такий же собі, і чекає можливості отримати його.

От щоб він не лежав без діла, і не захаращував гардероб, ти його продаєш, а отримані кошти вкладаєш в новий костюм. Або на підготовку на фотосесію, адже це теж потребує певних витрат.

NT: А скажи, чи вистачає івентів, де можна реалізувати себе і свої образи? Буває так, що ти витрачаєш багато часу і сил на образ, а в цілому в місті чи в області заходів нема, щоб показати себе? Або доводиться їздити по всій Україні, по заходах різних, щоб продемонструвати свою роботу?

ArisuB: Треба їздити, це порада для всіх, хто цим займається чи хоче почати. Необхідно подорожувати, щоб було кому продемонструвати свої образи. Але зараз, на жаль, такий час, що усі обмежуються тим, що є. Оскільки війна. 

NT: Ну, а от наприклад, дай пораду починаючим: робити костюм для одного заходу чи виступу, є сенс такого?

ArisuB: Так, насправді так. Власне частково, в мене так і виходить, раніше так бувало. На кожен фестиваль я готувалася, а фестиваль зазвичай не один день, а два чи більше. Не можу зараз згадати, щоб я, наприклад, двічі з одним і тим же персонажем, поїхала на різні місця чи кудись ще. Тобто, я виїжджала в рік разів три-чотири стабільно. Був Харків, куди ми на "Хані Фест" їздили, "Комікон Україна" само собою, а в Дніпрі була "Акіхабара", якийсь час. Пізніше, на жаль, закрилась. Також був фест "Нацунамі" в Одесі й Фан Експо там же, і на Аль Мор виїжджала в Київ. 

Зрозуміло, що на локальні івенти також. Тож, доволі багато цим займалась і велику кількість місць відвідувала. До війни…

NT: Стає зрозуміло, що твоя доля змінилась саме у Дніпрі, а яка ситуація у твоєму рідному місті зараз? Зважаючи, на війну. 

ArisuB: Враховуючи момент дівчини з «маленького містечка», ситуація склалась доволі серйозна там ще давно. Тому я в Дніпрі з 2013 року, з часів, як я переїхала сюди на навчання. І я навіть не знала, що все моє «життя»… воно залишилось там, вдома. 

Коли почалось повномасштабне вторгнення, мама моя, жінка дуже емоційна, мені дзвонила, казала, щоб я з чоловіком приїжджала скоріше додому “якомога далі від війни”… А у нас місто Дніпрорудне, за двадцять кілометрів від Запорізької Атомної станції! 

І так, це де-факто за декілька кілометрів від Нікополя. Ну і власне, мама і місцеві чомусь були впевнені, що нібито: «у нас тут ЗАЕС, нас тут не чіпатимуть». Так вони думали. 

Я декілька днів від цього відбивалась, ми хотіли залишитись в Дніпрі, а в березні вже, почалась окупація Дніпрорудного. Спочатку не було зрозуміло, що відбувається взагалі, і тепер я намагалась покликати родичів в Дніпро, але вже не було можливості. В окупації їм довелося знаходились до липня. Місцеві шахти закрились, жити можливо було тільки на якихось власних запасах, і деякі люди не хотіли залишити свої домівки, землю попри що. 

Але я казала рідним, що то все, звісно, дуже шкода втратити, але я не хотіла втратити їх.

Тоді, ми терміново шукали квартиру для рідних, і потім їм вдалось виїхати. Вже рік вони мешкають в Дніпрі, влаштувались на роботу, ми часто бачимось, і це чудово. Наше рідне місто зараз все ще в окупації. Бойові дії там дуже близько до нього. Тож ситуація, як вона буде надалі - не зрозуміла. Хоча дуже хочеться додому, і це тяжко.

Дуже хочеться, щоб усю нечисть вигнали швидше з України. Блін! Ми жили мирно і щасливо, у нас так все було гарно і ставало б ще краще, і тут прийшли ці, «відставші в розвитку»! Як ще назвати цих недолюдей? І чинять тут такий жах. 

До слова, ми тільки вчора, буквально, їздили на планову здачу крові. З чоловіком регулярно їздимо здавати кров для ЗСУ, адже розуміємо як важливо робити все для допомоги нашим захисникам.

І часто, спілкуючись з військовими, дізнаємось що на жаль бувають моменти, на передовій особливо, що бійці помирають від банальної нестачі запасів крові для переливання, а це дуже важливо для порятунку поранених. 

Тому, не маючи можливості піти на фронт, хоча я за професією можливо змогла б, оскільки - Хімік, Інженер-технолог, але і страшно. І що я конкретно можу зробити там, не знаю. Тому, ми вирішили з чоловіком, робити все можливе тут, для допомоги нашим захисникам. Це і донати, і регулярна здача крові, і організація івентів в яких ми беремо участь та збираємо донати на ЗСУ. До цього долучається постійно ще велика кількість агентств чи людей, які прагнуть допомагати нашим військовим разом. 

NT: Таким чином, твоє захоплення аніме та культурою Японії, якоюсь мірою загартувало тебе, щось робити і креативно, навіть у цей скрутний час?

ArisuB: Щодо косплею, він мені дуже допоміг, підняв самооцінку, допоміг зрозуміти себе, розкрити свої бажання, свій характер, а також здобути велику кількість справжніх друзів. Всі, кого я зараз знаю, це люди, які опинились в моєму житті завдяки косплею. 

Я вже десять років товаришую з великою кількістю людей, і також “одружена” з прекрасною дівчиною, яка не побоялась, познайомилась тоді зі мною, це Аска. Ми познайомились на «Акібі», якийсь час ми не спілкувались, а потім знову зустрілись і все так завертілось, і зараз я взагалі ні про що не шкодую. Є безліч людей, з якими я давно спілкуюсь. З деякими, ми знайомились, коли набирали їх в команду, для виступів косплею. Потім краще знайомились, і поза проєктом продовжували комунікувати.

NT: Як це взагалі відбувається, це формується якийсь фендом, де ви збираєтесь, спілкуєтесь, чи коли починається якийсь новий проект, підготовка до створення якогось нового костюму?

ArisuB: Так зазвичай і буває, що хтось прям горить - «хочу створити, наприклад такий-то образ», хочу організувати команду по такому-то аніме. Далі залучаються друзі, хтось у процесі відмовляється, бо, наприклад, не цікавий цей тайтл, а хтось - підключається і підтягує своїх знайомих. Інколи самі шукаємо, інколи знаходяться самі.

NT: Косплей-виступ зазвичай готується командно, декількома людьми на кількох персонажів, для якоїсь сцени?

ArisuB: Частіше кожен окремо собі готує персонажа, можливо з допомогою когось, але один образ на одну людину. Інколи одному доручали пошив костюму, хтось відповідав за перуки. Але буває по-всякому, людський фактор нікуди не діти. Бо хтось «відвалюється» в процесі, хтось каже що “все ок”, а потім «ой, я не готова, не можу», і доводиться все в останню мить самостійно доробляти. Спочатку, це засмучувало, але тепер частіше буває щось типу: «ну нічого, пішов і пішов, самі впораємось».

Такі випадки дали великий досвід. Зараз є розуміння, що команда - це круто, але вона рідко коли зберігається від початку, і до фінального фесту чи фотосету. І до цього треба бути готовим, особливо косплей-моделям, які починають. До слова, з чоловіком я таким чином і познайомилась.

NT: Ти йому сподобалась під час свого виступу?

ArisuB: Я прийшла допомогти йому на фотосесію. Хлопці як, зазвичай же не вміють ні фарбуватися для косплею, нічого взагалі такого, а фотограф тоді була така, що каже: «корочє, мені треба так, щоб чоловіки були нафарбовані так-то, нічого не знаю». І хлопці плакались – «мама зліпи мені сніжку». Я і викликалась допомогти. 

Сиділа з ними, допомагала з перуками, підфарбовувала їх, і він був одним з цих хлопців. А моя подруга, подивилась на нього, на мене, і до нього каже - «слухай, а в тебе дівчина є?». Він – «ні-ні». І вона на мене почала кивати, я тоді засоромилась: «та блін, припини ти, чого дістаєш?». Але потім, почали з ним спілкуватись, спочатку в соцмережах переписуватись, і якось так сталось - ми тут.

Разом ми вже дев'ять років. У цьому році два роки, як ми одружені. Тому косплей об’єднує людей і серця.

NT: Чудова історія! Навіть стало цікаво, побачити твій виступ та косплей у живу. Коли й де в тебе наступний виступ?

ArisuB: Само собою, в першу чергу я буду на Таноші по «Геншену». Більше на сцені у якості ведучої, тож не буду виступати у косплей-шоу з іншими учасниками. Ведучою буду разом з ще двома чудовими людьми. Але в образі!

Отже, 24-го червня чекаємо вас всіх, приєднуйтесь, подавайте заявки та не соромтесь. Кривий Ріг, будемо всіх чекати: як новачків, так відомих косплей-моделей та аніме-фанів. 

Потім буде "2Д-паті" у Дніпрі, потихеньку готуємось з партнером, там виступити. А в серпні має бути івент від хлопців які раніше були «Снейкс Агенсі», а зараз вони зробили певний ребрендинг і організовують концерти та тури по Україні під ім’ям "Hebi Hebi Agency". Планую у них виступити. А далі будемо дивитись по заходах! Сподіваємось, що літо буде насичене хорошими подіями, попри складний час. 

На Tanoshi Party, відкрию маленьку таємницю, буду в образі Моракса (персонаж-демон з гри Genshin Impact, - ред), але не звичайного, не такого як всі звикли бачити. Це буде образ Моракса зі статуї Архонта. На 2Д планується виступ по манхві (корейські комікси, схожі на японську мангу, - ред) «Ти тут». Це така, дуже «цікава» манхва. Ну, в мене ще багато образів і я не можу ще обрати, кого ж ще з них «вигуляти» наступного разу. 

NT: Який твій косплей, ти вважаєш найкращим за весь час?

ArisuB: Один косплей, яким я дуже пишаюся: Onmyoji - Tomamo no Mae. Як тільки побачила його - закохалась. Наразі, цей костюм потребує реставрації. 

Робився він для командного виступу на "Ханіфест". На створення пішло близько 4 місяців та понад 14000 гривень. 

Уся тканинна частина костюма, вуха, хвости, китиці - зроблено мною. Перуку вкладали на замовлення. Крафт робили 3 людини. Розпис та збір масок  до купи - моє. Найскладніше було ходити у ньому. Оскільки взуття було заввишки 30 сантиметрів. Моя подруга Аска, завжди була поряд та водила мене за руку. Та і взагалі, якби не вона, то я б не вдягла цей костюм і не приїхала на фестиваль (в мене трапилась істерика, тому що костюм був зовсім не продуманий у деяких кріпленнях).

До речі, про те, що цей персонаж чоловік, ми дізнались коли він вийшов у грі, як персонаж. Пам'ятаю, як ми тоді сміялися. Бо до того я ніколи не робила чоловічих персонажів. 

NT: Чи дозволяє косплей-культура відкинути стереотипи й виражатись незалежно від статі? І чи правда, що часто коплей-моделі вільно косплеять персонажів іншої статі? І як до цього ставляться у фандомі? Що про це думаєш?

ArisuB: Я абсолютно спокійно ставлюся до нетрадиційних орієнтацій, гендерної ідентичності та косплеїв на дівчат від хлопців і навпаки.

Для мене важливо, яка людина є сама по собі.

Я є пансексуалом та роблю косплеї на чоловіків. Ідентифікують як жіночий рід! Мені незрозумілий булінг і шеймінг з цих приводів адже, на жаль, стать і орієнтацію ми не можемо собі обрати.

NT: Що ти можеш сказати людям, яким подобається косплей-культура, які хотіли б виступити, але можливо вони трошки соромляться? Що б ти могла їм сказати?

ArisuB: Пробуйте, Та чого ви, попробуйте, не соромтесь, й не бійтесь. 

Всі ми з чогось починали, та й всі ми починаємо з невдач, насправді ж, навіть професійні косплей-моделі, на яких всі зараз дивляться і думають: «вау, вони такі круті» - теж починали з якихось незрозумілих образів, недолугих виступів, падінь на сцені, розбивання крафтових речей, і це абсолютно нормально.

Головне, удавати, що все йде за планом, адже глядач в залі, не знає що ти там собі придумав.

У мене якось взагалі під час виступу задралась спідниця випадково, і весь зал спостерігав мої «панцу» і нічого, таких овацій Акіба у Дніпрі тоді ще не чула, тож все пройшло чудово. Я розумію, що це страшно і бентежно, виходити на сцену, мені ще й досі страшно це робити. Щоразу перед виходом в мене трясуться руки, хоча здавалось би, десять років на сцені, а все одно лячно, як вперше. 

Тому не боїмося, збираємось, подаємо заявки на "Геншин Фест", збираємо волю в кулак, репетируємо, вчимося, укладаємо перуки, купуємо чи шиємо костюми й вперед, до зірок і в безодні, як казала Катерина з Гільдії шукачів пригод.

Де знайти ArisuB?

• Популярна сторінка ArisuB у ТікТок за цим посиланням,
• Також актуальна сторінка моделі Арісу в Інстаграм.

До слова, раніше вийшло цікаве інтерв'ю із іншою організаторкою Tanoshi Party, Жанною Грімм. Вона розповіла про свій аніме-шлях, актуальність японської культури і як вона допомагає військовим у цей скрутний для всіх шлях.