Дислексія: міф чи реальність?

Тільки у 2021-му році з 13 по 19 грудня в Україні вперше пройшов Національний тиждень читання із цілим переліком заходів та активностей для читачів, письменників, видавців, бібліотекарів та книгарень. Мова піде про людей, для яких читання – це не задоволення, а важка праця і часто привід для комплексів і труднощів у навчанні та кар’єрі.

Люди із дислексією

Дислексія — це достатньо новий “діагноз”, який тільки у 2015 році отримав своє офіційне визначення.
Згідно з ним, це стійка, вибіркова нездатність опанувати навик читання, незважаючи на достатній для цього рівень інтелектуального і, наприклад, мовного розвитку, відсутність порушень слуху і зору та наявність оптимальних умов для навчання.

Люди з дислексією часто мають проблеми не тільки з читанням, а й із орфографією (дисграфія), математикою (дискалькулія), а іноді й музикою.

Дослідження, що проводились на Заході, виявили цікаву закономірність — серед людей із цим порушенням багато геніїв (як наслідок компенсаторного розвитку правої півкулі) та талановитих злочинців, які не зуміли адаптуватися в соціумі та направили свої здібності проти нього.

Щоб збільшити кількість перших та зменшити кількість других, необхідно, щоб якомога більше людей знали про дислексію.

Часто дислексія спостерігається в кількох членів родини й передається в спадок від батьків дітям. Вже знайдені гени, які відповідають за цей розлад.

Це, фактично, означає, що ліків від дислексії немає, і ця особливість супроводжуватиме людину все життя.
Проте діти з дислексією переважно мають збережений інтелект, тобто можуть засвоювати програму й середньої освіти, і вищої. Хоча й потребують здебільшого інших підходів, тобто дітей із такими порушеннями відносять до учнів з особливими освітніми потребами.

Всього у світі, на думку вчених, нараховується біля 700 мільйонів людей із дислексією. А 10-20% населення планети мають труднощі з розпізнаванням візуальних символів.

Звичайні люди знають, як зв’язати літери з конкретним звуком. Все, що їм потрібно зробити, – це дивитися на букви, і все виходить автоматично. Це як дихання, ви не пояснюєте своїм легким, як вдихнути повітря. А при дислексії цей процес залишається ручним. Кожен раз, коли дислексик бачить якесь слово, це відбувається, ніби він ніколи не бачив його раніше. Люди з дислексією змушені читати повільно і повторюючись.

Як розпізнати дислексію?

Крістіан Боер, автор шрифту для людей із дислексією Dyslexia Font, виділив головні ознаки, які можуть допомогти виявити це порушення у дитини. Отже, маленький дислексик:

1. Виглядає здібним, розумним, вміє викладати свої думки, але читає і пише гірше за однокласників.
2. Його можуть характеризувати як лінивого, тупого, невмотивованого, інфантильного, недбалого або “проблемного”.
3. При цьому не настільки “відстаючого” або “нездатного”, щоб йому приділяли особливу увагу у школі.
4. Має високий рівень інтелекту, але низькі оцінки при письмовому тестуванні та відмінну від усного.
5. Почувається дурним; має низьку самооцінку; вигадує різні способи як приховати свію “ваду”; легко засмучується та емоційно реагує на погані результати письмових тестів та тестів на читання.
6. Виявляє здібності до мистецтва, театральної гри, музики, спорту, техніки, вигадуванню історій, комерції, бізнесу, будівельного або інженерного проектування.
7. Здається, що він часто “відключається” або “мріє наяву”; може губитися чи втрачати рахунок часу.
8. Зазнає труднощів з концентрацією уваги; здається “гіперактивним” або “замріяним”.
9. Вчиться найкраще за допомогою практичного досвіду, демонстрацій, експериментів, спостережень, візуальних та наочних посібників.

Віра Собар, як мати сина із дислексією та водночас вчителька біології, змушена була стати одним із перших фахівців із роботи з розладами мовленнєвого спектру в Україні. Вона розповідає:

“Є дві теорії виникнення дислексії. 

Перша говорить, що мозок людини з дислексією погано обробляє фонеми, тобто звуки, з яких складаються слова. І, відповідно, ці люди потім не можуть пов’язати звуки із символами, якими ті позначаються на письмі (буквами), якщо це алфавітна система. Унаслідок цього в них порушується й читання, і письмо.

Такі люди погано диференціюють букви під час читання, це називається розкодуванням. Коли ж потрібно писати, то пускається в дію зворотний процес закодовування фонем у графеми, натомість дислектики погано ідентифікують звуки, а тому не можуть грамотно їх відтворити на письмі.

І це не про слух, слухові характеристики можуть бути в нормі – дислексики погано розрізняють саме звуки. Наприклад, вони не можуть сказати, який перший або останній звук у слові, що вийде, якщо їх переставити місцями тощо. Тобто вони не вміють маніпулювати звуками.

Друга теорія говорить, що в людей із дислексією є порушення зорового сприйняття. Знову ж таки, фізіологічно проблем із зором може й не бути. Очі – парний орган, і під час читання ми спрямовуємо їх в одну точку: на букву, склад, рядок. Дії обох очей у цей момент скоординовані. А от діти з дефіцитом зорового сприйняття можуть “бачити” начебто подвоєний або розпливчастий текст. Уявіть, що ви сидите в 3D-кінотеатрі без спеціальних окулярів. Приблизно так ці люди сприймають друковані рядки”.

Дар, а не бездарність

Сильною стороною дислексиків є те, що вони бачать те, чого не бачать інші люди. Вони звертають увагу на такі речі, які інші просто не помічають. Завдяки розвинутій правій півкулі головного мозку вони відчувають краще, орієнтуються краще, чують нюанси вимови, звертають увагу на гру світла, наповненість простору.

У дислексиків яскраво виражений естетичний смак. Їм важливо, щоб було гарно, естетично, зручно, максимально комфортно. Вони прагнуть гармонійності в усьому. Абияк їм не підходить. Вони тягнуться до прекрасного.

Дислексики мислять образами. Вони бачать образи літер, слів. Це й допомагає їм компенсувати власний недолік із важкістю читання та письма. Тому діти, стаючи старшими, при правильному форматі подання інформації (образному навчанні), можуть оволодіти знаннями на рівні звичайної людини.

У 2010 році вчені з Мідлсекського університету (Велика Британія) провели експеримент, щоб підтвердити або спростувати зв’язок дислексії і рідкісних талантів. Тест зводився до аналізу візуального сприйняття і сприйняття тривимірного простору. В підсумку з’ясувалося, що дислексики успішніше запам’ятовують дрібні деталі зображень і краще відтворюють різнокольорові малюнки по пам’яті.

Головний посил до батьків, які виявили ознаки дислексії у своїх дітей: в жодному разі не опускати руки, одразу ж шукати фахівців та однодумців і починати працювати із дитиною за спеціальними методиками.

Дислексія – не вирок і піддається корекції. А в якості доказу того, що люди із дислексією не лише живуть повноційним життям, а й підкорюють цей світ – наводимо історії відомих акторів, письменників та вчених, яким дислексія не завадила дістатися професійних вершин.

1. Агата Крісті ( мала дислексію)

Англійська письменниця, одна з найвідоміших у світі, що творили у жанрі детектива. З самого дитинства маленькій Агаті було важко концентруватися на заняттях, а навчання письма стало для неї справжнім покаранням – їй ніяк не вдавалося писати правильно. Насмішки її однокласників були такими образливими, що батькам навіть довелося забрати Агату зі школи. Однак це не завадило творчій особистості стати знаменитою.

А її книги згодом мали такий успіх, як жодні інші – було продано більше 4 мільярдів екземплярів у всьому світі. Ще більші тиражі були лише у творів Шекспіра та Біблії.

2. Том Круз

Історія Тома Круза – приклад того, що дислексія часто має генетичну схильність. У сім’ї актора, крім його самого, особливості сприйняття нової інформації є у ​​мами та сестер.

Кумир мільйонів у школі зіткнувся з типовими проблемами людей, які страждають на дислексію. Він так само не міг навчитися читати – з букв ніяк не виходило складати слова. Вчителі цуралися Тома, однолітки сміялися з нього – всі вважали його дурним. Сім’я Тома часто переїжджала, через що навчання в школі перетворювалася для нього на нескінченне пекло.

Акторська професія допомогла подолати недугу і зрозуміти, що правильне письмо та читання – не принципово важливі речі у його житті. Хоча актор зізнавався, що спочатку кар’єри, щоб вивчити свою роль, просив близьких читати йому сценарій вголос.

3. Кіра Найтлі

Ось вже хто справжній борець, причому не лише за характером, а й «за званням», то це актриса Кіра Найтлі. Зірка є обличчям Британської асоціації боротьби з дислексією.

Свій активний опір хворобі дівчина розпочала ще у дитинстві. Тоді батьки поставили їй ультиматум: хочеш бути актрисою – вчися добре. І дівчинка засіла за підручники. Школа закінчилася, але боротьба із дислексією триває. «Я зараз читаю фактично все підряд, щоб довести всім, і насамперед самій собі, що я не дура», — зізнається Кіра.

4. Керол Грайдер

У 2009 році Керол стала лауреатом Нобелівської премії з медицини та фізіології за відкриття теломерази. Це медичне дослідження зробило серйозний внесок у розвиток біохімічної терапії раку.

Керол вважає, що в дитинстві в неї була дислексія. Тоді вона вважала себе нездарою. У школі її переслідували проблеми – дівчину навіть переводили в класи для відстаючих. Вона не могла впоратися з освоєнням шкільної програми нарівні з однолітками. Керол було дуже складно і прикро в ті часи.

Але вона знайшла вихід: оскільки навіть читання по складах давалося з величезним трудом, Грайдер компенсувала прогалину у своїх навичках умінням детально запам’ятовувати інформацію. Цей досвід в подальшому допоміг їй досягти грандіозних успіхів у вивченні хімії та анатомії.

5. Вупі Голдберг

Відома американська актриса, продюсер і сценарист не змогла здобути загальну освіту через дислексію, оскільки вона була діагностована лише в 17 років. В початковій школі Голдберг вважалася відстаючою. Вчителі стверджували, що Вупі лінується та не хоче вчитися. Але мати майбутньої актриси невдовзі зрозуміла, що причина не в цьому, оскільки Голдберг мала чудову пам’ять, яка рятувала її в школі, як і багатьох знаменитих людей з дислексією, коли навчання ставало складним механічно відпрацьованим процесом. Зрештою актриса пішла зі школи.

Сильне его і стійке протистояння розпачу дозволили Вупі Голдберг досягти кар’єрного успіху – стати однією з найоплачуваніших актрис світу. Сценарії вона запам’ятовує на слух, а тексти своїх книг надиктовує, а потім коригує із редактором.

6. Волт Дісней

У 16 років майбутнього всесвітньо відомого мультиплікатора вигнали із середньої школи за неуспішність. Але Волт наполегливо мріяв про кар’єру журналіста. Він влаштувався до редакції газети, де годинами просиджував над тими нотатками, які інші репортери робили за 15 хвилин. Уроджена неграмотність зробила свою справу: Уолта звільнили за кілька місяців і на цьому його кар’єра журналіста завершилася.

Та всього через кілька років він став мільйонером і головним світовим мультимагнатом. Зараз про дислексію Волта Діснея згадують тільки ті, хто на власні очі бачив, з якою старанністю і обережністю Волт щоразу виводив свій автограф — той самий фірмовий автограф, знайомий усім з дитинства по заставці перед кожним діснеєвським мультфільмом, який за іронією долі став найдорожчим автографом у світі.