Коли виникла Світова Ліга сексуальних реформ та хто її засновник?

Витоки будь-яких подій сучасності можна знайти у минулому. А тому ми хотіли б розповісти зараз про Всесвітню Лігу сексуальних реформ – одну з перших організацій, яка боролася за права ЛГБТ-людей.

Всесвітня Ліга сексуальних реформ була першою організацією, яка діяла у захисті прав ЛГБТ-спільноти. Її засновником був Магнус Хіршфельд, німецький сексолог. Хіршфельд був одним із перших дослідників сексуальності людини. І одним із перших, хто виступив на захист прав гомосексуальних людей.

Піонер сексології

Єврей за походженням, Хіршфельд народився у Німеччині у 1868 році. Він послідовно вивчав філологію та медицину, а докторську дисертацію захистив у сфері неврології.

С 1896 начали выходить работы Хиршфельда, посвященные гомосексуальности и бисексуальности. Он создал революционное по тем временам «учение о промежуточных сексуальных ступенях», заявив, что каждый мужчина и каждая женщина представляют собой уникальное сочетание и женских, и мужских черт.

До выкладок Хиршфельда подобных предположений никто не делал, наука того периода жестко распределяла личностные характеристики в соответствии с тем или иным гендером. Таким образом, Хиршфельд заложил те основы, которые в последствие позволили воспринять понятие небинарной гендерной идентичности. Магнус Хіршфельд був не лише кабінетним дослідникам. Усі його роботи знаходили широке застосування у громадській діяльності.

Хіршфельд вимагав, щоб гомосексуалів та бісексуалів припинили переслідувати як на державному, так і на громадському рівні. Разом із видавцем Максом Шпором, юристом Едуардом Обрергом та письменником Францом Йозефом фон Бюловим він створив «Науково-гуманітарний комітет». По суті це була перша у світі правозахисна організація, яка захищала гомосексуальних людей.

Хіршфельд та його друзі вимагали скасування кримінального переслідування геїв у Німеччині. Протягом багатьох років вони одну за одною направляли петиції до Рейхстагу, сподіваючись пробитися через бюрократичну машину. Але успіху вони так і не досягли, всі петиції були відкинуті.

Хіршфельд провів величезну роботу з депатологізації гомосексуальності та бісексуальності. На початок двадцятого століття навіть самі думки у цьому напрямі викликали глибоке обурення і в наукових верствах, і в суспільстві загалом. Проте вчений не залишав спроб донести до людей свої ідеї.

Гомосексуальність не є ні хворобою, ні виродженням, ні пороком, ні злочином, але є частиною природного порядку.

Хіршфельд активно займався просвітницькою діяльністю. Разом із колегами з «Науково-гуманітарного комітету» він видавав «Щорічник проміжних сексуальних ступенів», що виходив у період з 1897 до 1923 року. В 1908 Хіршфельд видавав «Журнал сексології», проте той не протримався і року.

У 1910 Хіршфельд опублікував свою роботу "Трансвестити: дослідження прагнення до еротичного маскування", а 1917-1920 роках вийшов його тритомник "Сексопатологія".

Одночасно зі створенням наукових праць вчений у роки Першої світової війни був військовим лікарем, який лікував військовополонених. А незадовго до її початку як судовий експерт з питань сексуальності брав участь у двох гучних кримінальних справах, жертвами яких були геї.

Інститут сексуальних наук

У 1919 році Хіршфельд разом із дерматологом Фрідріхом Вертхаймом та неврологом та психотерапевтом Артуром Кронфельдом заснував у Берліні свій знаменитий Інститут сексуальних наук. Це був перший у світі науковий заклад, що вивчав сексуальність людини. Враховуючи кількість табу щодо сексу, що пронизували тодішнє суспільство, діяльність Інституту була повністю революційною.

Хіршфельд вів лекторську діяльність. І не зупинив її навіть після нападу 1920 року, коли його було побито правими екстремістами. Німецька поліція не надала вченому підтримки, навпаки, йому самому звинуватили за порушення громадського порядку та непристойну лекцію. Незважаючи на ці події, Хіршфельд продовжив читати свої лекції, виступивши з ними в США, Китаї, Балі, Яві, Сінгапурі та Індії. І, зрозуміло, у багатьох країнах Європи.

У 1921 році Інститут сексуальних наук провів «Першу міжнародну конференцію із сексуальної реформи на основі сексології». На конференції зібралися сексологи із різних країн світу. Вчених об'єднувала одна ідея – вони вважали, що державна машина не повинна втручатися у питання сексуального життя людини та нав'язувати моральні настанови. А тим більше переслідувати людей законодавчо за інші прояви сексуальності.

Світова Ліга сексуальних реформ

Всесвітня Ліга сексуальних реформ з'явилася на світ у 1928 році на другому конгресі Інституту сексуальних наук у Копенгагені. Створення цієї правозахисної організації було закономірним продовженням діяльності Інституту.

Хіршфельд сподівався, що Ліга зможе вплинути на законодавство країн, де переслідувалася гомосексуальність. Спільні конгреси Ліги та Інституту сексуальності проходили ще кілька разів у Лондоні (1929), Відні (1930) і в Брно (1932).

Однією з озвучених цілей Ліги було рівноправність жінок. Також вони заявляли як свої цінності свободу укладання шлюбу та розлучення, поширення нешкідливих протизаплідних засобів, декриміналізацію абортів та захист позашлюбних дітей.

Світова Ліга сексуальна реформ вимагала визнання прав геїв та лесбіянок. Внаслідок своєї діяльності вони розраховували домогтися реформування існуючого законодавства стосовно ЛГБТ-людей (декриміналізацію всіх добровільних статевих стосунків дорослих людей).

Магнус Хіршфельд був стороннім дослідником. Він сам був відкритим геєм і був у відносинах з китайським лікарем Тао Лі. Тому у змінах у законодавстві та громадській думці вчений був зацікавлений особисто.

Нацисти проти геїв. Фінал Ліги

На жаль, прихід до влади нацистів поклав край існуванню і Інституту сексуальності, і Світової Ліги сексуальних реформ. 1933 року нацисти розгромили будівлю Інституту в Берліні, а книги Хіршфельда публічно спалили. Сам учений побачив це видовище у французькому кінотеатрі. У Францію Хіршфельд виїхав, рятуючись від переслідувань нацистів. 1934 року його заочно позбавили німецького громадянства. А в 1935 році Магнус Хіршфельд помер від серцевого нападу в Ніцці.

Світова Ліга сексуальних реформ перестала існувати зі смертю засновника. Відділення організації у Британії продовжила свою діяльність ще якийсь час, але в результаті була розпущена.

Робота правозахисників і в наші дні сповнена ризиків. Але на початку минулого століття, коли сама ідея прав людини ще тільки зароджувалася, публічно заявляти про свою приналежність до ЛГБТ-спільноти та виступати на її захист, було вкрай небезпечно. Тому всі піонери правозахисту, включаючи Магнуса Хіршфельда, заслуговують на особливу повагу.