Пандорум: вірш про нерозділене кохання



Пандорум

Вони ходили завжди майже поруч…

Хоча від серця один-одного мали ніби

Ні-чо-го. Тож, хто наважиться відкрити

Кохання скрині механізм Пандори?..

І вже не тільки доторкнутись до зеркалю

А розірвати межі відображення у склі?

В надії віднайти, все те, що в прихистку

Душі ховається, - надії. Та все б те і нічого

Але ж ряхтять за спинами їх сірі тіні,

Ті чудиська  Пандоруму, у кожного в душі

Та ті, хто торкає тінню до рук їх, цілунком

Де ж Всесвіт подій? Він в уламках душі…

2013