Всі публікації з тегом щастя

Саме час для всіх нас замислитись про важливе. Наше здоров'я та здоров'я родина - можливо єдина цінність цього життя, у яке варто вкладати зароблені гроші. Адже без здоров'я, жодні плани та мрії не здійснити, хоче нагадати Вам NikopolToday. Що для Вас більше щастя: здоров'я своє і близьких або цацки? Про це сьогодні в розділі "Власна думка" нам зрозуміло пояснить блогерка з Нікополя - Марина Воробйова. Текст мовою оригіналу, без змін.Дорогие часы, телефон, золото на шее и пальцах... И гнилые зубы.Я вижу это очень часто и прямо сейчас, когда набираю этот текст, смотрю на такого человека. Типичное мещанство: купить цацки подороже, сэкономив на здоровье. Это конечно его тело и его дело, и я сейчас буду излагать сугубо свое мнение, но...Когда я говорю, что исправляю прикус и буду ставить керамику, многие крутят пальцем у виска, типа "зачем? Лучше купить 11 айфон и подержанную Киа, у тебя же нет кариеса". как будто кариес это самая большая проблема. Я не согласна, что машины, квартиры, телефоны и золотые перстни важны вообще.Моя главная ценность - здоровье.Было бы здоровье - а деньги всегда можно заработать. А вот если похерить здоровье (а зубы - это как врата в организм, могут быть в рай, а могут в ад) - потом уже не до айфонов и машин будет. Да и детям нужна здоровая и счастливая мама, в первую очередь, а не консервная банка на колесах и тройная камера в родительском телефоне.Человек до тех пор интересен и может развиваться, пока здоров и продуктивен. Если нет здоровья - нет развития. Если зубы не работают как полагается, а тем более больные - то дальше по пути следования больное будет всё.Исключения бывают, но редко. В основном же здоровые зубы - показатель хорошего здоровья. Красивая улыбка - располагает людей и повышает самооценку, продуктивность. Правильный прикус обеспечивает здоровье всей суставно-мышечной системе лица, хорошее измельчение пищи, а значит более эффективное пищеварение.Все таки, лошадей не зря выбирают по зубам.Мы, конечно, не лошади. Но принцип схож: хорошее самочувствие, настроение и здоровье начинаются во рту, и зубы - первое, что нужно приводить в порядок, когда начинаешь инвестировать в себя.Автор Марина ВоробйоваРаніше ми повідомляли, що до Апокаліпсису на метафізичному годиннику залишилосьв сього 100 секунд.І нагадували, що світ змінюється, конкуренція та інші економічні і соціальні процесу впливають і на Нікополь.

Це було не просто весілля. Сьогодні на приватній, цивільній церемонії дві жінки сказали "так" одній одній - Кася та Соня. Молодята скористалися лазівкою в законі, яка зробила їх одностатевий шлюб законним, - NikopolToday продовжує дивувати своїми новинами своїх читачів. Сімейний стан визначається обов'язковими положеннями, тому він не підлягає вільному розпорядженню. Католицька Польща продовжує жити у минулому, разом із Україною.Варто знати: мільйон українців не хоче жити у суспільстві, яке їх не сприймає. На жаль, польське законодавство все ще визначає шлюб як відносини між жінкою та чоловіком, саме тому одностатеві пари, які хотіли б одружитися, змушені формалізувати свої стосунки в інших країнах або провести символічну церемонію, яка не має жодної юридичної сили.Ми обидва критично ставимося до інституту держави та того, як воно нав'язує, якими мають бути стосунки, сім’я, хто важливіший чи хто гендерний. Йдеться не лише про Польщу та відсутність партнерських відносин. Насправді партнерські стосунки - це одна велика жарт, вони дають вам певні права, це чудово, але вони все ще працюють поряд із інститутом шлюбу, який мають лише гетеросексуальні пари. Вони все ще диктують, що найважливіше - це любовні стосунки, і воно засноване на взаємному бажанні, закоханні, токсичній приналежності, а не, наприклад, на інтелектуальній угоді та взаємній турботі.Але цього разу було інакше. Кілька років тому Соня зазнала гендерної корекції (хірургічна зміна статі, ред.), і, за словами польського суду, - це жінка. Відзначимо, як корупція справді калічить наших дітей, а не міфічна гей-пропаганда. Однак відсутність процедур та хаос у польських офісах означає, що багато установ все ще сприймають її як людину. Жінки вирішили використати цю лазівку в законі, тим самим обійшовши положення, що виключають негетеронормативні положення. Таким чином, дівчата символічно відновили справедливість мати шлюб для всіх громадян Польщі, незалежно від статі та сексуальної орієнтації.Церемонія, на яку були запрошені лише найближчі та найближчі, відбулася о 12:00 у Універсальному театрі у Варшаві. А о О 23:00 у Варшаві відбудеться весільний прийом, на який запрошуються всі та всі. Всі охочі могли супроводжувати Соню та Касію в цей особливий день, приходьте на захід, який називається весіллям. ISNT, DJ смайликів емоджі, Анія Р., АВТОМАТ та Rrrkrta.Автор Tomash GlenНе сексом єдиним: клімат змінюється занадто швико - вчені у паніці, бо вже нічого не можуть спрогнозувати. Нагадуємо, коронавірус, попри брехню у вищих ешелонах владних структур світу - продовжує свою криваву ходу. 

Може, ти належиш до тих, хто втратив усе, що було важливе: кохання, працю, здоров’я, — так, що мучишся питанням, чи — і як — без «цього всього» можеш далі жити.Нагадуємо, чому не варто приховувати свої негативні емоції?Чи ти втратив УСЕ? Може, з плином часу ти почувся змученим від надміру поразок. Може, ти позбувся надій, що також і ти міг би колись відчути, куди належиш і де твій дім. Може, вважаєш, що життя тебе кинуло.Інколи непогано на деякий час просто опустити руки, дати втомі місце, якого вона потребує, і більше нічого від себе та інших не очікувати. Інколи наша душа залишається позаду, як не встигає нас наздогнати на життєвих поворотах… Тоді немає іншого виходу, як почекати, доки вона до нас долучиться і знову нас наповнить. Це очікування припустиме. Воно навіть необхідне, бо ж внутрішній світ керується законами, часто зовсім відмінними від законів світу зовнішнього, налаштованого на успіх. Але, може, ти скажеш, що твоє життя було завжди позбавлене сенсу. Завжди? Ти ще ніколи не відчував сенсу? Все, що ти переживав, ти відчував як позбавлене сенсу? Не знаєш жодних друзів, не пам’ятаєш жодного хорошого часу? Це було би гнітюче. Той, хто каже, що ніколи ще не переживав сенсу, повинен запитати себе самого, чи він насправді думає так, як каже, і чи правдою є те, що він думає. Люди, чиє життя було важким, мають схильність генералізувати свій сумний досвід: через впертість, через приховану або виражену злість, а також через ненависть до всього, що живе. Однак нерідко під цим негативним ставленням до життя криються іскорки сповненої сумнівів любові до нього. Той, хто каже, що ще ніколи не переживав відчуття сенсу життя, повинен також запитати себе, чи він хоче того, що робить, а саме — невпинного тривання у впертості, в злості, у ненависті, і згоди на те, щоби згасла та остання, прихована під ними іскорка любові. Я все ще чую в пам’яті слова мого вчителя Франкля: «Можна відкинути також і сенс…» Однак є також люди, які «все» втратили, але навчилися панувати над своїм болем, і завдяки цьому осягнули глибокий досвід сенсу. Ні, ці люди не люблять того, що в їхньому житті тяжке; вони люблять життя. Вони люблять життя всупереч тому, що в ньому тяжке, і вони безсумнівно потребували багато часу, перш ніж їм вдалося виробити в собі цю позицію. Як вони цього навчилися? Вони зрозуміли, що вирішальне значення має те, на що дивишся: чи на те, чого (вже) немає, чим ти (вже) не є, чого ти (вже) не можеш, — а чи на те, які можливості все ще маєш або які саме зараз перед тобою стоять. Наше життя визначається тим, що ми робимо в ньому головним. Якщо ми зробимо головним страждання і пов’язані з ним обмеження, переживання чи втрати, то наші думки, почуття та дії, всі наші зв’язки з життям будуть детерміновані цією однією темою. Тоді також більшість привабливих можливостей, які попри все можуть перед нами постати, будуть перекриті тінню страждань і залишаться недосяжно далеко. Натомість якщо головним у житті для нас буде саме життя, то ми будемо тут і тепер черпати з конкретних життєвих ситуацій стільки цінностей, скільки можливо з них узяти. Того, що тяжке, ми не зможемо зовсім не бачити, але воно поступово втрачатиме свій трагічний вимір. Вдале життя чи ні; можна панувати над стражданням чи ні — все це залежить від того, чи ми хочемо існувати, жити, видобувати зі свого життя те, що в ньому найкраще, чи ні. Рішення — хочемо ми дивитися на одне чи на друге — за нас ніхто не прийме. У цій свободі й полягає наша гідність.Джерело CREDO / автор Уве БьошемеєрФото PinterestТакож ми повідомляли, що нові телефони загрожують конфіденційності кожного із нас. І пояснювали як втримати заряд життя у вашому телефоні довше.Ще раніше передавали про новий культурно-спортивний комплекс у Нікополі, який мусить відкрити свої двері влітку. І додавали, що саме зараз остання хвилина, щоб підготуватись до пандемії, яка триватиме довгі місяці.

Майже кожен п'ятий українець (19 відсотків) хотів би будувати своє майбутнє за кордоном, а в країні - майже 70 відсотків. - свідчать результати опитування, опубліковані в п’ятницю. Більшість тих, хто хотів би піти, не досягли віку 40 років.На запитання, чи хотіли б ви будувати своє майбутнє життя в Україні, майже 70 відсотків. респонденти відповіли "так, звичайно" або "швидше так". Варіанти "скоріше ні" та "абсолютно ні" були обрані загалом на 19 відсотками. 11 відсоткам респондентів було важко відповісти на це питання.На момент спалаху епідемії коронавірусу частина співробітників зі Сходу, які проживають у Польщі, вирішили повернутися на батьківщину, що вплинуло на рівень безробіття. Дані українського бюро зайнятості показують, що лише протягом п’яти днів - з 6 по 10 квітня цього року, - кількість безробітних в Україні зросла на 36,2 тис. Люди.- Рішення деяких людей виїхати було пов’язане з тим, що працівники з України за спрощеною процедурою працевлаштування можуть легально працювати в Польщі лише півроку. Ті, у кого термін дії віз закінчився незабаром, не хотіли ризикувати, хоча швидко виявилося, що постулат Антикризового щита щодо поновлення права на працю та перебування в Польщі для іноземців був включений. Це дає їм можливість залишатися легально під час епідемії та через 30 днів після її закінчення, - зазначає Кшиштоф Інглот.Учасників опитування також запитали, якою буде причина їх від'їзду, якщо вони вирішать виїхати з України. Понад 51 відсоток обрав варіант: "Я маю намір жити і працювати в Україні і не збираюся їхати за кордон". 22 відсотки респондентів сказали, що вони поїдуть через більший заробіток за кордоном. Майже 13 відсотків Вони відповіли, що не задоволені умовами життя в Україні, стільки ж заявили, що політична ситуація в їхній країні занадто нестабільна.Автори дослідження зазначили, що найбільше людей, які хотіли б будувати своє майбутнє за кордоном, не досягли 40 років.Опитування було проведене 14-19 серпня Фондом "Демократичні ініціативи" та Центром Разумкова в Києві. У опитуванні взяли участь 2018 респондентів з усієї країни, окрім анексованого Криму та сепаратистських республік на Донбасі.

Росіяни втекли з путінської росії до Європи. Автодом своїми руками на базі Volkswagen LT 35 2002 року. Їх звуть Маша, Женя і Максим, і вони щаслива сім'я, яка дуже любить подорожувати й жити не так як всі.Нещодавно вони повернулися з подорожі по Криму на автобудинку (з 4 по 30 жовтня), і  хотіла трохи розповісти про їх будинок на колесах. Можливо, ця інформація виявиться комусь корисною. Або, можливо, хтось зацікавиться або надихнеться таким життям. Вони з Твері. Чоловіку 25 років, Дружині 28, А Максиму 3,4 року. Працюють на себе (Женя-весільний і шкільний фотограф, я займаюся обробкою фотографій). "Ми вважаємо за краще самостійні подорожі на машині, і кілька разів відправлялися в тривалі поїздки по Європі", - розповідають вони.Їздили на нашій Рено Кліо 3, в якій нам, в принципі, вистачало і місця (спали в машині), і комфорту. З дитиною подорожуємо з його народження, для нього це-звичайний спосіб життя.Далі розповідь родини:У якийсь момент ми зрозуміли, що хотіли б подорожувати з більшими зручностями і бути більш автономними. Не хотілося залежати ні від погоди, ні від місця стоянки, ні від часу доби. Та й питання грошей коштує досить гостро, особливо з ростом євро. Так як ми подорожуємо кілька місяців в році, це для нас дуже актуально. І, як і багато автопутешественники, стали замислюватися про створення автобудинку.Міркували про це кілька років, поки не представився зручний момент для покупки авто це пандемія і карантин.Роботи стало менше, замовлень помітно поменшало-звільнилося багато часу. І ми зрозуміли, що такої можливості може просто не бути-майже вільні ціла весна і літо (зазвичай працюємо майже без вихідних)! Звичайно, у нас і грошей стало менше, і ми вклали майже всі наші заощадження, але ми вирішили, що або зараз, або ніколи).Ми не розглядали нову машину, нам були важливі простота і надійність. Шукали середню базу не більше 5,5 м. В довжину. Також було важливо наявність штатного кондиціонера. Наш Фольксваген якраз відповідає цим параметрам) І, незважаючи на вік, кузов у ​​нього досить цілий. До наступного літа ми будемо автодом перефарбовувати).Які вимоги у нас були від будинку на колесах?- Красивий інтер'єр, щоб було відчуття домашнього затишку.- Хороша теплоізоляція- Кухня (з раковиною, холодильником, плитою і місткими ящиками)- Душова кабіна з біотуалетом і раковиною (з душовою лійкою і доступом до гарячої води).- Простора ліжко, яка б вільно вміщала нас трьох (в тому випадку, що Максим відмовиться спати в своєму ліжку)- Обідня зона з комфортним диваном- Гарне і яскраве освітлення- Можливість харчування на 220 вольт.Трохи цифр) Купили машину за 320 тисяч рублів. Витрата 8,8 літрів (зі всіма меблями всередині). Розміри: від задніх дверей до передніх сиденьев 340 см, ширина 172, висота машини 185. Мій зріст 152 см, зростання Жені-167, так що в машині ми відчуваємо себе дуже комфортно-місця вистачає.За документами машина йде як вантажний фургон-в ній не було вікон і стояла перегородка між салоном і кузовом. Наперед скажу, що ми не реєстрували машину як автобудинок. З'ясувалося, що ДАІ взагалі не дивиться на це, просто перевіряє документи. Але в майбутньому зареєструємо.Отже, будинок без вікон-це не будинок) Тому ми самостійно вирізали 4 вікна. Це було найскладнішим завданням для нас, неоперених пташенят! Купили ми вікна б / у за 5000 рублів. Могли б взяти хороші вікна для кемперів, але таки не було стільки шекелів. Як виявилося, ми зробили непоганий вибір.Женя вирізав метал лобзиком (боявся, плакав-но вирізав)), загрунтував і присобачили вікна за допомогою гумок від УАЗ Хантер (від лобового скла). Також ми зняли перегородку, тому що в подальшому плануємо зробити поворотні крісла.Звичайно, будь-який автодом вимагає утеплення підлоги, стін і стелі. Ми утеплювали підлогу плитами Піноплекс, будівельної фольгою 5 мм. і піною Полінор, стіни і стеля вже були утеплені попереднім господарем (пеноспласт), ми просто додатково запінили. На підлогу постелили хороший щільний антивандальний лінолеум. Вибрали саме лінолеум, а не ламінат, тому що це більш надійно в експлуатації (ламінат може "грати").Стіни у нас покриті рідної фанерою, яку ми просто пофарбували в білий колір. На стелі залишили рідну обшивку, але прибили рейки для краси.Ось, що було "До":Процес роботи ми не фотографували, тому що було не до цього, так що є тільки фотографії результату.Ось, що у нас вийшло через 3 місяці роботи. Всі цілі були досягнуті. Ми отримали міні-квартирку на колесах, в якій дійсно відчуваєш себе, як вдома! (Всі меблі в автобудинку зроблена своїми руками з гівна і палиць фанери, брусків і меблевих щитів).Кухня. Розмір кухонної стільниці 142х40 см. На кухні ми встановили двухкомфорочная газову плиту. Під ліжком зберігаємо побутовий газовий балон на 27 літрів (вирішили брати великий, щоб взагалі не думати про витрату газу). Раковину (як і в душі) ми зробили з гастроемкостей (Женя сам врізав слив) .Також у нас в кухонному гарнітурі варто автохолодильник. Він не дуже добре охолоджує продукти-потім купимо інший.Вода з кухонної раковини набирається в невелику каністру на 5 л., Яку ми спорожняється раз або два в день. Уже в дорозі Женя виконав другий слив на землю. Поки тут все зроблено на швидку руку.Продуктів ми беремо з собою багато, щоб харчуватися, як вдома. Посуд і інші кухонні приналежності в дорозі не гримлять. На ящики встановили спеціальні штучки, щоб вони не відкривалися в дорозі.Душ. Розмір душової кабіни 82х71 см. Каркас душа зроблений з брусків 30х40 і обшитий фанерою 6 мм. Усередині обшили пластиковими панелями. В душі ми зробили піддон своїми руками (сколотили його з фанери, рейок і обмазали рідкої гумою). Зверху піддону поклали каркас з рейок, щоб не стояла вода і було комфортно митися. Вся вода через слив в піддоні поки стікає на землю, в подальшому ми зробимо бак для зливу води (для зупинок в місті).Ми використовуємо біотуалет Тетфорд Порта Потті. Він злегка пахне хімією (в нього заливаються спеціальні рідини), заповнюється він за 4-5 днів (на вулицю не бігаємо, все як вдома). Ніяких паскудних запахів немає. Замість двері ми вирішили поставити рольф-штору фірми Рехау (звичайні двері буде заважати проходу). Також в душовій вбудований вентилятор (ми тимчасово прибрали з нього білу кришку, на фото її немає). Потім ми вбудуємо такої в дах автобудинку.Ліжко. Розмір нашої ліжка 172х124 см. Ми зробили ліжко і для Максима (120х60 см). Його ліжко прикручена до стіни і додатково тримається на мотузках. Максим там не хоче спати, так що ми втрьох спимо на великому ліжку). У ній також є три ящика, в яких ми зберігаємо нашу одежду.Под ліжком дуже великий простір для зберігання речей, в яких немає щоденної необхідності.В обідній зоні ми зробили диванчик. Могли б поставити пасажирські сидіння, але вирішили, що ми не будемо їздити ззаду або возити пасажирів. Столик зробили відкидний, але насправді ми його ні разу не прибирали) Розмір дивана (75х55 см), для двох дрібних людей цілком вистачає.Між салоном і кузовом повісили красиву шторку, щоб закрити сидіння. Над сидіннями є велика полиця для особистих речей.Тепер про найголовніше: вода і електрикаУ машині ми возимо всього 100 літрів води. Бак на 60 літрів коштує під ліжком, решта 5 і 10 літрові пляшки-в кухонному дивані і в багажнику. Цією води вистачає на 4-5 днів.Де ми набираємо воду? Так просто приїжджаємо в населений пункт з приватними будинками і запитуємо, чи можна набрати воду. Зазвичай люди погоджуються) Одного разу набирали навіть у пожежної машини. Коротше, з цим проблем не виникало. Якщо ніде було набрати воду, шукали пару днів і все-таки знаходили місце. Але взагалі, можна набирати воду в джерелах або в кемпінгах. Вода з бака гойдається насосом в душову і на кухню.Вода поки тільки холодна, в подальшому поставимо тен для нагрівання води. Зараз ми нагрівали воду і милися з тазика. Мили посуд і вмивалися холодною водою. Ми провели дитинство в селі, тому нам норм)).Електрика. У нас 12 лампочок в стелі (по 2 Вт), 1 світильник, холодильник, насос для води, вентилятор в душі, зарядки для телефонів і ноутбука. Вбудовано дві розетки на 220. Для 220 Вт коштує інвертор на 1 Кв (з кривим синусом). Все це харчується від двох акумуляторів. Під капотом на 80 ам.ч., в салоні на 60 ам.ч. (Зняли з легкової машини).Надалі ми будемо купувати більш потужний акумулятор і встановлювати на дах сонячні батареї. У цій поїздці нам, в принципі, вистачило і цього, але для тривалих стоянок цього недостатньо. Коли ми стоїмо на стоянці, працює тільки один акумулятор, щоб другий під капотом завжди був заряджений. У нас стоїть реле (УРА 200), за допомогою якого йде харчування на другий акумулятор (все це писала зі слів Жені, заздалегідь перепрошую за неточність)).Опалення у нас тільки від штатної грубки, в наступному році купимо дизельну автономну грубку Планар (вона буде поміщена в кухонному диванчику замість пляшок з водою. Так, ми знаємо, що воду і електрику не можна тримати поруч, так що потім все буде безпечно))) . У цій поїздці ми не мерзли (дуже тепла ковдра + ми нормально переносимо прохолоду), але і ночі в Криму були толерантні (+12 - +14).У нас був місяць, щоб протести наш автодім та зрозуміти, чи всі нас влаштовує. Ніяких критичних мінусів не знайшли. Щось доробимо або переробимо, щось докупаємо, але в цілому ми залишилися дуже задоволені нашою роботою.А, забули сказати про те, у скільки нам все обійшлося) Всі внутрішні роботи (вікна, утеплення, меблі, техніка, електрика, фарби-все-все приблуди) - 90 тисяч рублів. Вважаємо, що це терпимо, але багато ще попереду).Джерело Пікабу / VanLife

Сьомий рік поспіль Фінляндія є найщасливішою країною світу згідно з рейтингом ООН "Найщасливіші країни". До першої п'ятірки також увійшли Данія, Ісландія, Швеція та Ізраїль, який опустився на одне місце порівняно з минулим роком. Ізраїль також посів друге місце серед країн з найбільшою кількістю щасливих людей у віці до 30 років. Згідно з результатами рейтингу, опублікованими у World Happiness Report 2024, найщасливішою країною світу стала Фінляндія (7,741 бала). За нею йдуть Данія, Ісландія, Швеція, Ізраїль (7,341 бала), Нідерланди, Норвегія, Люксембург, Швейцарія та Австралія. Останню п'ятірку замикають Демократична Республіка Конго, Сьєрра-Леоне, Лесото, Ліван та Афганістан (1 721 бал). Загалом в опитуванні взяли участь 143 країни. Серед пострадянських країн Литва посіла 19-е місце, Естонія - 34-е, Латвія - 46-е, Узбекистан - 47-е, Казахстан - 49-е, Молдова - 71-е, Росія - 72-е, Киргизстан - 75-е, Вірменія - 82-е, Таджикистан - 88-е, Грузія - 91-е, Азербайджан - 101-е, Україна посіла 105 місце. Серед країн Близького Сходу Йорданія посіла 125 місце, Єгипет - 127, Ліван - 142. Держава Палестина також посіла 103-тє місце серед найщасливіших країн світу. Світовий звіт про щастя публікується щорічно з 2012 року за ініціативою Генеральної Асамблеї ООН. Рейтинг країн традиційно базується на шести ключових показниках: ВВП на душу населення, рівень соціальної підтримки, тривалість життя, дотримання громадянських свобод, гарантії зайнятості, корупція та громадська думка. Цього року вперше були також опубліковані дані з розбивкою за віком. Результати показали, що Литва стала першою країною з найвищим рівнем щастя серед людей віком до 30 років, Ізраїль посів друге місце, а Сербія - третє; Данія має найвищий рівень щастя серед людей віком 60 років і старше, за нею слідують Фінляндія та Норвегія.