Всі публікації з тегом фемінізм

День Святого Валентина не за горами, нагадує NikopolToday. Цього року буде святкувати романтичний день у п'ятницю, 14 лютого. Ми попереджаємо, що матеріал для тих, хто досяг повноліття. Це топ-13 вразливих і сексуальних фотографій оголених чоловіків, яких ти не звик(ла) бачити.Всі чули вираз: "кращий мій подаруночок - це ти". Зазвичай у суспільстві вважається, що тільки кобіти можуть "зробити" еротичний подарунок своєму коханому на романтичний день. Проте, час йде вперед і тепер не жінки не забов'язані задовільняти чоловіків, навпаки. Встини підготувати своє тіло у подарунок коханій на День Святого Валентина! Час ще є. Соціум по волі змінюється, і як виявилось, чоловіки також можуть бути сексуальним об'єктом, не так як всі звикли - лише жінки, тут і там напів-оголені в поп-культурі. Про це раніше повідомляв YourTango.Ох, ці ж прекрасні, але і також вразливі - чоловіки.З кожним твором мистецтва, який створює письменниця та фотограф Ебігейл Екуе змушує задуматися і подивитися на речі чесно, але все-таки інтригуюче."Я тут, щоб змусити вас думати, по-справжньому зазирнути в себе, приймати свої помилки, штовхати себе, бути незручним", - сказала вона в інтерв'ю журналу PMC.Чоловіча серія оголених фотографій Екуе (що незабаром стане книгою), з голими чоловіками, показує нам чоловіків у всій їх наготі, роздягнених і розкритих не лише фізично, але й емоційно.Тематика цих фотографій - це не штучні зображення чоловіків, а чоловіки в їх спокійні хвилини. Як пояснює Еку, на відміну від жіночої наготи, коли ми бачимо повну фронтальну чоловічу наготу в кінофільмах, це все ще виглядає дивно для людей."Ми не в тій точці, коли чоловіча нагота - це не річ", - каже вона.1. Перед міським горизонтомТаким чином він виглядає як людиною, так і твариною, що живе у бетонних джунглях.2. Розслабляючийся на диваніВогкий момент.3. Бадьорий і сором’язливийСаме та емоція, що виходить від цих фотографій, змушує їх відчувати себе так інтимно.4. Стоячи проти цеглиМи можемо відчути його вразливість.5. Самотній, який шукає дімУ цих кадрах ми бачимо приватні моменти.6. Пригадування будинку дитинства"Я хочу, щоб аудиторія глядачів сесії "Голих чоловіків" відчула те, що відчувають самі чоловіки на фото", - каже Екуе.7. Спираючись на фреску з квітівЙого погляд нескінченно прямий, але він прикриває себе.8. Представлення всіх форм і розмірів"Я хочу, щоб сприйняття чоловічих нюдів включало всі форми і розміри, а не просто ультра гладкі, андрогінні тіла".9. Лежачи на дивані для відпочинкуМи звикли бачити жіночу наготу, але все ще дивуємося і в захваті від чоловічої наготи.10. Проведення дня в пустеліОголеність і секс - це не одне і те ж.11. Пристосування до черепиці на цьому схиліТут ми бачимо людину без свого захисного одягу і без кліше того, що ми вважаємо маскулінністю.12. Робити перерву на сигарети"Я тримаюсь подалі від студійних зйомок для цієї серії фото, щоб було менше виробництва та більше зв'язку".13. Сидіти нерухомо на сонячному світліЦі малюнки означають щось інше для кожного, хто на них дивиться.Фотограф Ебігейл ЕкуеТакож ми розповідали, що знижок не буде: жителі 30-кілометрової зони біля атомної станції будуть платити як всі.А ось у Америці, здається свобода остаточно перемогла - у кіно в топі драг-квін та діти кросдрессери. 

Прямо тут і зараз підіймаємо важливу тему у розділі "Власна думка" від NiopolToday. Про те, що таке насправді фемінізм, чому жінки використовують "комплекс жертви" й продовжують використовувати стереотипи на свою користь. Про патріархальне суспільство, зокрема і в обличчі деяких жінок, що у новому столітті протистоїть фемінізму нам розповість Марина Воробйова, відома блогерка з Нікополя та кваліфікована психологиня. "Не виноватая я - он сам пришел!""Я таких не встречала""Она сама виновата""Со мной такого не случится"Это слова, которые повторяют, как мантру девушки, унижая других девушек, чтобы почувствовать себя особенными и в безопасности. Виктимблейминг и мизогиния в таких случаях выступают своеобразной психологической защитой."Ее изнасиловали, потому что она была в короткой юбке и пьяная. Со мной этого не случится". Хорошо, если так... Только вот насильнику все равно во что ты была одета!Про алкоголь вообще смешно. По стандартам патриархального общества получается, что алкоголь оказывает разное влияние на мужчин и женщин. Пьяный мужчина за себя не отвечает, а вот пьяная женщина несёт ответственность не только за свои, но и за чужие поступки.Если тебя не домогались,Не насиловали,Не били, -Это не значит, что так повезло всем.Но часто отрицают домогательства, насилие и агрессию со стороны мужчин как раз те, кто находится на краю пропасти: - зависимые любовницы богатых мужчин, - дочери властных отцов, - жены мужей-тиранов.Наше общество воспитало их с токсичными установками "бьёт - значит любит", "мужчина - глава семьи", "муж добытчик, женщина рожает", "я слабая, он сильный", "если любишь - простишь" - и они готовы оправдывать своих мужчин, обслуживать и прислуживать, прощать и унижаться, чтобы не рушить понятную картину мира, не брать на себя ответственность, не принимать решения. Просто потому что не могут, они не знают, как это! И отрицание - это их панцирь, их защита от реальности.Ведь говоря "она сама виновата" - такие женщины как бы убеждают себя "я не такая, со мной этого не произойдет" и пребывают в некой иллюзорной безопасности.Только, как правило, принцип "я в домике" постепенно превращается в ситуацию "я в клетке".Википедия говорит нам, что феминизм — это спектр идеологий, политических и социальных движений, направленных на достижение равенства политических, экономических, личных и социальных прав ДЛЯ ЖЕНЩИН. Сам корень слова - feminе - предполагает, что в центре интереса феминизма - женщина. Почему тогда некоторые оппоненты феминисток в спорах говорят, что феминизм о равноправии? Доля правды в из словах есть, конечно, но равенство прав и свобод - это конечный пункт, куда мы держим путь, но боремся мы при этом за права ЖЕНЩИН, потому что именно женщины подвергаются дискриминации в патриархальном мире. Ни одна страна мира не победила сексизм и мизогинию, поэтому нас, женщин, мало интересуют права мужчин - они у них и так есть по умолчанию. Наша задача - отстоять и выбороть свои права, которые у нас нагло и бесцеремонно отняли много веков назад. Феминизм направлен на женщин, существует для женщин и благодаря женщинам. Поэтому не нужно подменять понятия и ссать нам в уши, что мы должны ещё и за мужчин бороться. Они уже все и так имеют, успокойтесь, дайте нам забрать свое и уравнять положение дел во всем мире.Если мужчинам нужно остоять СВОИ права - пожалуйста, не вопрос, только не требуйте этого от феминисток. У нас и так работы непочатый край.Автор Марина ВоробйоваФото - вільні джерелаДо речі, Китай планує евакуювати свій комунізм на Марс, рятуючись від епідемії.Нагадуємо, сніг у Нікополі випав але не варто бути наївними, він може розтану будь-якої миті - клімат змінився.

Наше закомплексоване суспільство вимагає більш детального огляду стереотиів, щоб зрозуміти, чому чоловіки із зайвою вагою зазнають менше дискримінації ніж жінки.Чому варто полюбити свою зайву вагу і не каратись через це? Про це NikopolToday передає з каналу відомої в Нікополі психологині, пані Марини Воробйової. Я поняла, почему я так отчаянно боролась с "лишним" весом.Даже когда его не было вообще ни грамма. Я боялась, что меня не будут любить. Это глубокая детская травма - я считала, что папа разлюбил маму, потому что она растолстела. Цікаво відзначити, що через психологічні образи, полячка найняла кіллера-українця для вбивства чоловіка. Но это не так, сейчас я это уже понимаю.Однако, установка в голове, выращиваемая годами, не пропадает в одночасье. Я ее не осознавала. Я не понимала, почему и зачем я худею, перманентно делаю замеры, взвешиваюсь, наказываю себя спортом и диетами.Сегодня я окончательно, честно признала и проговорила это вслух. Я боялась, что толстую меня никто не будет любить. И я думала, что и сама себя любить не смогу. Но вот парадокс: полюбила я себя именно набрав немного лишнего веса. Худой я себя ненавидела - потому что я смотрела в зеркало и видела себя в нем толстой, да, даже с весом 50 кг. И у меня была идея фикс не набирать веса больше этой черты.Нагадуємо: У Варшаві дві дівчини побрались, всуперед законодавству Польщі. Но жизнь такая штука - ей пофиг на твои идеи.Сейчас я знаю, что любят не за цифры на весах и сантиметровой ленте. Любят просто так и несмотря ни на что. И теперь я не боюсь, если меня разлюбят. По крайней мере, один человек на Земле всегда будет меня любить. Это я.Автор Марина ВоробйоваФото PinterestРаніше ми сповіщали нікопольців про сумну новину - епідемія коронавірусу офіційно стартує і в Україні.Також у Нікополі криза вже давно - смердюче сміття накрило столицю козацьких січей. 

Талановиті нікопольчанки представили свої художні (й не тільки) роботи для мешканців всього міста у передень до 8 березня - міжнародного дня боротьби жінок за свої права. Про те, що у Нікополі відкрилася щорічна виставка жіночої творчості, NikopolToday передає від Інформатора. Нагадуємо: влада країни зайшла у глухий кут у спробах заспокоїти суспільство через загрозливий коронавірус. У краєзнавчому музеї Нікополя проходить 27 виставка жіночої творчості «Рук золотих прекрасні творіння». Майстрині представили глядачеві свої експонати.Показ робіт декоративно-прикладного мистецтва в музеї проходить протягом 27 років, а почалося все з однієї учасниці. Про це Інформатор повідомляє з місця події.Цілих 76 прекрасних жінок з Нікополя, Кам'янського, Бердянська та Києва стали учасниками нинішньої музейної виставки.Всі роботи виконані вручну.Умілі руки майстрів творять в різних видах мистецтва: вишивка хрестиком і гладдю, декупаж, в'язання, лозоплетіння. Серед різноманіття експонатів ви знайдете вироби з бісеру, вати паперу, заліза. Казкові ляльки та ляльки-мотанки неодмінно перенесуть вас в дитинство. Подивитися на роботи майстрів і навіть купити те, що вам сподобалося, можна буде до 15 березня.Виставка «Рук золотих прекрасні творіння» проходить в краєзнавчому музеї за адресою: вулиця Електрометалургів, 46а. Час роботи з 9:00 до 16:00. Вихідний - понеділок.Раніше ЗМІ повідомили про те, яке сьогодні свято. Про це читайте за цим посиланням.Фото ІнформаторТакож ми писали про те, з кого питати, коли Дніпро перетвориться на болото: хто вудить всю рибу з Каховського моря?

Чому український варіант "святкування 8 березня - це сексизм". Проти сексизму та насильства. Які права відстоюють українські жінки у Міжнародний жіночий день?Тож, "свято", чи день пам'яті численних жертв сексизму серед жінок? Про це NikopolToday доводить до відома громадськосьті від Нового Часу. Плакат із написом Woman Power на Марші жінок у 2019 році в Києві / фото НВУ Міжнародний жіночий день українські жінки вийдуть на марш, аби нагадати, що боротьба за рівні права та можливості й досі триває. У п’яти пунктах пояснюємо, за що саме боряться захисники і захисниці прав жінок сьогодні.8 березня світ традиційно відзначає Міжнародний жіночий день, повна назва — Міжнародний день боротьби за права жінок і міжнародний мир. Через вплив Радянського Союзу для України цей день тривалий час був лише «жіночим святом», днем, у який жінок вітали тільки тому, що вони «представниці прекрасної статі» та приводом для транслювання усіх можливих стереотипів щодо жінок в принципі.Кардинально змінюватися ситуація почала після Євромайдану, коли в Україні почала активно розвиватися діяльність громадських організацій. В тому числі, й таких, які спеціалізуються на захисті прав жінок.«Це стало каталізатором для активізації громадянського суспільства. І багато ініціатив утворилися з потреби: був досвід Майдану, крім того, на Донбасі розпочався збройний конфлікт. Але, в принципі, такі організації з’являються постійно, бо в них є потреба, адже держава не покриває великий спектр проблем», — каже каже правозахисниця, речниця Amnesty International Ukraine Марія Гур'єва.У 2017 році на фоні масової декомунізації тодішній голова Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович пропонував відмовитися від святкування Міжнародного жіночого дня на державному рівні, бо вважав це пережитком СРСР. Свято залишили, та вектор його сприйняття все ж почав дещо змінюватися. Тема захисту прав жінок в Україні почала поступово виходити на перший план.8 березня українці та українки почали виходити на Марш жінок, аналогічний тим маршам, які проходять у різних країнах світу. Рухи у соцмережах, як-от флешмоб на тему насильства Я не боюсь сказати та соціальна кампанія проти харасменту та сексуальних домагань #Metoo, початок якій дала історія з режисером Харві Вайнштейном у США, допомогли сотням жінок публічно поділитися своїми історіями про те, що раніше більшість замовчувала.Зміни відбулися і на державному рівні. Так, у грудні 2019 року Верховна Рада зняла заборону Міністерства охорони здоров’я з 458 професій, які раніше вважалися забороненими для жінок. Серед них професії лісоруба, водія метро, пілота літака, водолаза-рятувальника, електромонтажера ЛЕП, водія-далекобійника, забивача великого рогатого скоту на бійні та інші види робіт, які раніше були відкриті тільки для чоловіків.Крім того, у січні 2019-го набув чинності закон про протидію домашньому насильству. В Україні запрацювали мобільні групи екстреного реагування Національної поліції на домашнє насильство ПОЛІНА та урядова гаряча лінія 1547. Боротьбу з гендерно зумовленим насильством взяла під свій контроль перша леді Олена Зеленська.Проте все це — лише перші кроки назустріч глобальним змінам у суспільстві. Адже права жінок в Україні й досі порушуються, а новий закон про протидію домашньому насильству не може запрацювати на повну силу.Репортерка НВ Саша Горчинська поговорила з трьома правозахисними активістками Amnesty International Ukraine та виокремила п’ять питань у сфері захисту прав жінок, які є актуальними для України сьогодні й потребують якнайскорішого вирішення.1. Домашнє насильствоДомашнє, або гендерно зумовлене насильство і досі залишається однією із ключових проблем для України. Масштаби цієї проблеми — колосальні, каже Марія Гур'єва. За даними ПРООН, щороку більше 1 млн жінок потерпають від домашнього насильства.Учасниці Маршу жінок у 2019 році в Києві / Фото: Insight LGBTQ NGO / facebook«В Україні є законодавство, але система протидії домашньому насильству на державному рівні досі не діє належним чином. Тому ця тема потребує додаткової уваги від громадянського суспільства», — каже Гур'єва.Йдеться про те, що на практиці постраждалим від домашнього насильства часто немає куди подітися, адже в Україні недостатня кількість шелтерів та притулків для тимчасового перебування таких людей. Особливо якщо мова про жінок з дітьми.«Жінкам часто можуть казати про те, що вони самі винні, самі спровокували [кривдника на насильницькі дії]. В тому числі, жінки чують це і від свого близького оточення», — додає активістка Дзвенислава Щерба.Не всі жінки, які стикаються із домашнім насильством по відношенню до себе, визнають, що їм необхідна допомога, або не знаходять сили говорити про свої проблеми вголос. Бійки в сім'ї можуть вважатися чимось «нормальним». Важко визнати і те, що подружній секс без згоди — це теж насильство, а не «подружній обов’язок».2. Боротьба із сексизмом та об'єктивацієюОголені або напівоголені жіночі тіла часто можна побачити у рекламі або в медіа як прийом, який мав би привернути увагу до оголошення, товару або послуги. Проте, за словами Дзвенислави Щерби, уже зараз доведено, що такі методи не є результативними — це не ефективний маркетинг. Тим більше, деякі рекламники і маркетологи і досі використовують подібні прийоми. Із цим погоджується і Гур'єва:«Ми досі бачимо це в рекламі, чуємо від політиків, різних публічних особистостей», які дозволяють собі різного роду сумнівні заяви, принижуючи гідність жінок, — каже співрозмовниця. — Для багатьох це досі є допустимою нормою та сприймається як жарт".3. Гендерні стереотипиУкраїнське суспільство досі не позбулося гендерних стереотипів стосовно того, якою має бути жінка та яку соціальну роль повинна виконувати. Наприклад, стереотип про те, що кожна жінка обов’язково має народити дитину. Або уявлення про жінок як про «берегинь» сімейного вогнища, які мають виконувати всю хатню роботу самостійно та всіляко догоджати чоловікові.Марш жінок у 2019 році / Фото: Insight LGBTQ NGO / facebookКрім того, є і певні стереотипи стосовно того, що таке фемінізм, каже активістка Вітана Олійник. Це боротьба за рівні права та можливості для чоловіків та жінок. Та часто люди не розуміють цього, і, як наслідок, ставляться до феміністок та феміністів вороже.«Добре те, що сьогодні у нас з’являються різні медійні продукти, які руйнують ці стереотипи. Багато людей починають розуміти, що може бути рівний поділ обов’язків, якщо це стосунки між чоловіком і жінкою. Що є жінки, які служать в армії, займають керівні посади в різних сферах тощо», — додає Дзвенислава Щерба.Посприяв руйнуванню гендерних стереотипів і наказ МОЗ про скасування переліку «не жіночих» професій. Адже навіть коли цей наказ діяв, чимало жінок все одно працювали у «заборонених» для них професіях, каже Щерба. Проте в трудових книжках запивалися по-іншому. Як наслідок, мали меншу зарплату та були позбавлені соціальних гарантій, які мали їхні колеги-чоловіки.4. Нерівна оплата праціНаслідок розповсюдження таких гендерних стереотипів — це нерівне ставлення до жінок та чоловіків на роботі, превалювання чоловіків у певних сферах діяльності та суттєвий розрив у заробітній платі.5 березня 2020-го соціологічна група Рейтинг представила дані опитування на тему Роль жінок в українському суспільстві. Результати цього опитування показали: майже 40% опитуваних переконані, що жінки замало представлені у політиці, 30−35% вважають, що їх недостатньо в правоохоронних органах та науці, 26% - в армії, 19% - що жінок недостає у бізнесі. Близько третини ж респондентів, натомість, вважають, що жінки забагато представлені у таких сферах, як медицина та освіта.Марш жінок у 2019 році в Києві / Фото: hromadskeНерівна оплата праці — проблема досі актуальна не лише для України, а і для багатьох інших країн світу. За даними, які наводить Гур'єва, в Україні жінки можуть отримувати на 30% нижчу заробітну платню, ніж чоловіки, які працюють на таких самих посадах і виконують такі ж обов’язки.Станом на 2019 рік, за інформацією, яку наводила ГО Ліга захисту прав жінок Гармонія Рівних, розрив у зарплатах в Україні становив 26%. В окремих регіонах, а саме — на Сході України, різниця могла досягати і 60%. Роком раніше, у 2018-му, про ті ж самі 26% повідомляла і Уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.Різниця у заробітній платі у майбутньому може вплинути, зокрема, на розмір пенсії. В результаті, чоловіки отримуватимуть вищі пенсії, аніж жінки, акцентують у Європейській комісії.У лютому 2019-го Міністерство інформаційної політики представило кампанію під назвою У професії всі рівні, спрямовану на запровадження гендерної рівності у професійній діяльності.5. Ратифікація Стамбульської конвенціїОсновоположний документ, який допоможе у протидії насильству та дискримінації — це Стамбульська конвенція. Україна брала участь у створенні цього документа та була однією з перших країн, які виявили бажання запровадити дію конвенції у себе. Тож підписали конвенцію ми ще у 2011 році. Наразі цей документ підписали 47 країн-членів Ради Європи, а ратифікували — 25. Україна ж цей крок так і не зробила.Марш жінок у Києві у 2019 році / Фото: Insight LGBTQ NGO / facebookСтамбульська конвенція примусила б державу працювати більш системно, оптимізувати належним чином роботу всіх відомств та структур, які мають бути задіяні в цій роботі, зазначають правозахисниці. Адже наразі сотні жінок в Україні не можуть отримати належний захист від держави через відсутність налагоджених механізмів роботи.Одна з таких жінок — жителька Краматорська, мати дванадцятьох дітей Оксана Мамченко. Вона регулярно потерпає від домашнього насильства з боку власного чоловіка, проте не може зробити нічого, адже кривдник проживає з нею на одній території. Цю історію Amnesty International висвітлили у своєму Марафоні написання листів.Ратифікована Стамбульська конвенція покладе на Україну відповідальність перед міжнародною спільнотою: країна повинна буде звітувати на міжнародному рівні про те, що було зроблено. Зокрема, у тому, що стосується боротьби з домашнім насильством по відношенню до жінок, дітей та чоловіків. Буде складніше просто знехтувати цією темою та нічого не робити.«Зараз ідуть дискусії, є великий запит на ратифікацію цього документа. Здавалося, чому би депутатам бути проти ухвалення документа, який допоможе у боротьбі з домашнім насильством. Але вони пішли у якісь політизовані обговорення, чи потрібна нам конвенція, що означає слово „гендер“, яке там вживається. Здається, що депутати не хочуть розібратися в суті цього документа», — коментує Гур'єва.Наразі залишається сподіватися на те, що у найближчому майбутньому Україна все ж таки ратифікує цей суспільно важливий документ. А допоки привертати увагу суспільства та змінювати ситуацію можна і за допомогою інших методів: акціями, флешмобами, інформаційними кампаніями. Будь-чим, що допоможе «підсвітити» ту чи іншу проблему, каже Вітана Олійник:«Допоки ми не будемо заявляти, що ми існуємо, що є права, які треба захищати, навряд чи буде можливо щось змінити».Фото НВНагадуємо, в Нікополі гостра нестача камер відео-спостереження, через що в місті володаряють злочинці. Поліція безсила!Також ми писали про нову жертву депресії - труп у Кривому Розі. 

Як виникло "свято", як ми звикли його називати, насправді? На які жертви йшли цілі покоління жінок, щоб вибороти рівні права із чоловіками та мінімальні права? Про це NikopolToday й всім нам додатково нагадає нікопольчанка, професійна психологині - Марина Воробйова. Коротко і зрозуміло чому 8 березня - це зовсім не те, що ми в Україні звикли думати, і що це насправді на Заході, звідки й пшов цей день. Тож, якою ціною жінки вибороли свої права у чоловіків?Восьмое марта - это не про цветы.Это не праздник "красоты, весны и женщин". Таковым его провозгласили в СССР, отрапортовав, что проблема неравенства между М и Ж в Союзе решена (нет).Я при этом отнюдь не говорю, что нельзя дарить цветы и подарки. Их можно и нужно дарить, тогда, когда вы сами хотите. Это нормально - делать приятно тем, кого вы любите и уважаете. Но делать это строго по календарю... Зачем?8 марта - день солидарности женщин в борьбе за свои права! За какие такие права? За те, о которых не задумывался ни один мужчина, имея их по умолчанию. Для меня 8 марта ассоциируется с открытой дверью в мир, который раньше был недоступен женщинам.Просто небольшой экскурс в историю:▪️ До середины ХХ века в Западной Европе деньги и имущество женщины принадлежали ее мужу????????‍♀️▪️ Вплоть до 1970х работа считалась недостойным занятием для американок среднего класса????????‍♀️▪️ Борьба за право голоса для женщин продолжалась почти 100 лет!!! На эту тему посмотрите фильм "Суфражистка" и "Ангелы с железными зубами". На минуточку: в Швейцарии женщины получили право голоса во второй половине 20 века!▪️ Женщины впервые приняли участие в Олимпийских играх в 1900 году❗️ До того спорт был мужской прерогативой.▪️ До конца 19 века женщина, появившись на улице одна, без сопровождения мужчины, запросто могла быть воспринята представительницей индустрии коммерческого секса????????‍♀️▪️ Дважды лауреатку Нобелевской премии, Марию Склодовскую-Кюри, в 1911 г. не приняли во Французскую Академию наук из-за того, что она женщина❗️У свій час, суфражистк зазнавала постійних утисків: їх били, висміювали, ставились так само як зараз до геїв і навіть гірше▪️ В некоторых странах до сих пор практикуют "женское обрезание" - калечащую операцию на половых органах????▪️ Из нескольких десятков тысяч проституированных женщин в Украине, более половины (!!!) - возрастом от 10 до 20 лет❗️Я традиционно 8-го марта публикую в сториз тематические информационные иллюстрации. Этот год тоже не станет исключением)).Носишь штаны? Имеешь возможность и право получить образование? Можешь сама решать, чем заниматься по жизни?Скажи спасибо феминисткам.Они ценой собственной жизни и свободы открыли эту дубовую дверь возможностей для тебя в том числе.Автор Марина ВоробйоваДо цього ми передавали, який секс-подарунок буде найкращим на 8 березня.І про страшне переслідування від кредиторів, що завершилось смерттю. 

Посли ЄС і 21 країни світу закликали Київ офіційно та рішуче протидіяти дискримінації ЛГБТІК-людей. Так зазначає Українська Правда, а NikopolToday лише передає Вам. Голова представництва ЄС Матті Маасікас і посли 21 країни світу відзначили прогрес України у плані захисту українських ЛГБТІК (лесбійок, геїв, бісексуалів, людей-трансгендерів, людей-квір), закликавши поглиблювати цей прогрес.Як повідомляє "Європейська правда", про це йдеться у заяві послів і глав представництв в Україні Австралії, Австрії, Бельгії, Канади, Кіпру, Делегації Європейського Союзу, Данії, Дорадчої місії Європейського Союзу, Фінляндії, Франції, Німеччини, Ізраїлю, Італії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Словенії, Швеції, Швейцарії і Великої Британії до Міжнародного дня проти гомофобії, трансфобії та біфобії."Впродовж останніх років Україна здійснила низку реформ, щоб звернутися до питань рівності та недопущення дискримінації, прийняла законодавство і створила інституції для захисту основних прав людини.  Ми закликаємо Україну розвивати цей успіх і продовжувати надавати всю необхідну підтримку таким ініціативам в майбутньому" - відзначили посли.Водночас дипломати наголосили, що ЛГБТІК-люди залишаються вразливими перед дискримінацією і навіть насильством на основі сексуальної орієнтації та/або гендерної ідентичності."Нова реальність всесвітньої пандемії і необхідність усамітнення в закритому просторі через COVID19 призвели до значного зростання випадків погроз, переслідувань і насилля стосовно людей у вразливому становищі, зокрема ЛГБТІК-людей. Ми також занепокоєні тим фактом, що в дебатах в Україні іноді йде атака на цінності інклюзії та толерантності" - йдеться у заяві. Посли висловили готовність підтримувати реформи в Україні і ЛГБТІК-українців, їхні сім`ї та організації громадянського суспільства."Ми продовжуємо закликати Україну повністю імплементувати  Національну стратегію з прав людини та відповідний план дій і вжити інших необхідних кроків для забезпечення втілення всесторонніх анти-дискримінаційних заходів. Ми також підтримуємо прагнення українських жіночих та ЛГБТІК організацій до ратифікації Стамбульської Конвенції, яку Україна підписала в 2011 році" - йдеться у заяві."Ми вважаємо, що повна імплементація цієї конвенції збільшить захист жінок і ЛГБТІК-людей в Україні" - додали дипломати.Фото УПМіж іншим, у Дніпрі коронавірус пішов на самісіньке дно. 

Национал-патриархат, влажные фантазии о членах и порабощении женщинТак я вижу "сообщество" имени сексиста, гомофоба, шовиниста и долбоеба - все вы знаете его имя. Само название паблика - БУТЫЛКА- типично для "настоящего русского", я надеюсь вы поняли почему. И судя по количеству синонимов, которые "патриарх" паблика находит для пенисов, я не будучи психиатром могу поставить ему диагноз. Ненависть к женщинам, обожание мужчин, своеобразный стиль общения, - все это черным по белому пишет на лбу предводителя инцелов и неудачников его проблему, комплекс и кровоточащую рану, которую он пытается прикрыть нарочитой ненавистью ко всему и всем, кроме самого себя и таких же брутальных (хе-хе) мужиков. Что делает П. и последователи, кроме пиздежа и дрочки на свое отражение в зеркале? - Хейтят феминисток, геев, просто любого человека, который не так пукнул, превозносят силу хуя и считают себя (хе-хе) венцом творения и идеалом для наследования; - Угрожают тем, кого травят, обещают выследить и как минимум покалечить или изнасиловать, - причем не важно, какого пола тот, кому они угрожают;- Деанонят порноактрис, вебкам моделей, просто девушек, ХОТЬ РАЗ отправивших свои нюдсы какому-то троглодиту. Деанонят жёстко и без разбора, и этим показывают что они - говно размазанное по подошве, а не те, кого они пытаются говном измазать.Радикальные долбоебы - не редкость, они есть везде. Но они должны получать щелчок по носу каждый раз, как только начинают зарываться. И мы все с вами должны щёлкать их каждый раз, как только эти проныры высунуться и попытаются что-то вякнуть. Пусть сидят на своей бутылке молча.Я все сказала.Автор Марина Воробйова

Від «Стоунволлу» до Скоп’є: десятирічна битва за права ЛГБТ у всьому світі – історичний фоторепортаж про перемогу прав людини над беззаконням. Про це NikopolToday пише з посиланням на сайт Радіо Свобода. Міжнародний день боротьби з гомофобією, трансфобією і біфобією відзначається 17 травня та висвітлює місця в світі, де члени ЛГБТ-спільноти все ще зазнають переслідувань. Дата була обрана в пам’ять про рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я 1990 року про виключення гомосексуалізму зі списку класифікації хвороб. Цей день також відзначає прогрес, досягнутий геями, лесбіянками і трансгендерами за останні десятиліття. Ось погляд в минуле на рух ЛГБТ у фотографіях.1 / Гей-бар «Стоунволл» (Stonewall Inn) у Нью-Йорку і репродукція газети «Нью-Йорк пост» від 29 червня 1969 року, в якій повідомлялося про рейд поліції в цей бар, який призвів до заворушень. Серія спонтанних демонстрацій членів спільноти геїв і лесбіянок проти поліційного рейду в барі Stonewall Inn вважається початком руху за права ЛГБТ у Сполучених Штатах Америки.2 / Демонстранти біля будівлі мерії Нью-Йорка 10 червня 1970 року закликали покласти край дискримінації геїв і лесбіянок. Члени Альянсу гей-активістів стали спонсорами демонстрації, учасники якої вийшли з такими плакатами, як «Гей – це добре» і «Америко, дорослішай».3 / Марш «День свободи геїв» у Сан-Франциско, 26 червня 1977 року.4 / 30-річний нідерландський демонстрант із плакатом «Я радий, що я гей! А ти хіба не радий?» під час маршу у Франкфурті в Німеччині 28 липня 1979 року, який завершив гомосексуальну зустріч тривалістю в тиждень. Сотні гомосексуалістів зібралися на тиждень фільмів, театральних вистав, рок-концертів і семінарів із прав геїв. Геї й лесбіянки з Німеччини та інших країн зажадали покласти край дискримінації гомосексуалів.5 / Святкування в районі Нью-Йорка Грінвіч-Віллідж після ухвалення закону про права геїв 20 березня 1986 року.6 / 13 жовтня 2000 року в центрі столиці Румунії Бухаресту невідома організація розмістила сотні плакатів із написом «Ні, ні, ні гомосексуалізму».7 / Сутичка сербської поліції з кількома сотнями націоналістів, які кидали каміння і нападали на геїв-активістів у Белграді 30 червня 2001 року.8 / Дві молдовські лесбіянки заклеїли собі роти під час мовчазної акції протесту в столиці Молдови Кишиневі 27 квітня 2007 року після того, як влада заборонила публічний захід однієї з ЛГБТ-організацій.9 / Активістка за права геїв у Білорусі дивиться з-за плакату під час першої санкціонованої демонстрації геїв, лесбіянок і бісексуалів біля Міністерства юстиції в Мінську 14 лютого 2011 року.10 / Поліція затримує активістку за права геїв після сутичок із православними в столиці Грузії Тбілісі 17 травня 2012 року. Десятки ЛГБТ-активістів, які вийшли на вулиці, щоб відзначити Міжнародний день боротьби з гомофобією і трансфобією, були зупинені членами церкви.11 / Напад на Святослава Шеремета, голови «Гей-форуму України», в Києві 20 травня 2012 року після зустрічі з журналістами, на якій він повідомив, що запланований гей-парад був скасований.12 / Російський гей-активіст тримає плакат із написом «Кохання сильніше від гомофобії!», сидячи в поліційному фургоні після затримання під час несанкціонованого мітингу за права геїв у центрі Москви, 25 травня 2013 року.13 / Близько 2000 бійців загону спецпризначення поліції направлені на захист 150 ЛГБТ-активістів, які вийшли на першу свою демонстрацію в Чорногорії, в столиці країни Подгориці, 20 жовтня 2013 року. Супротивники одностатевих прав намагалися атакувати марш.14 / ЛГБТ-активісти на мітингу в Санкт-Петербурзі, Росія, 17 травня 2013 року: «Мій найкращий друг – гей, і це окей».15 / Учасники піднімають веселкові прапори під час першого гей-параду в Боснії, Сараєво, 8 вересня 2019 року.16 / Поліція затримує учасника протесту під час гей-параду в Києві 12 червня 2016 року.17 / ЛГБТ-активісти вийшли на перший у Косові гей-парад у Приштині 10 жовтня 2017 року.18 / Українська поліція охороняє учасників «Маршу рівності», організованого ЛГБТ-спільнотою в Києві 23 червня 2019 року.19 / Члени ЛГБТ-спільноти вийшли на перший гей-параду у Північній Македонії в Скоп’є 29 червня 2019 року зі згадками про події в гей-барі «Стоунволл» за 50 років до того дня.Фото radiosvoboda.org / pinterest

Авторська стаття на сайті NikopolToday від блогерки з Нікополя - Марини Воробйової, як завжди, без цензури і тільки про важливе. Публікація мовою оригіналу, без змін. Я всегда была феминисткойС детства я не слышала "ты девочка, ты должна". Я росла в очень ограниченном пространстве - у нас был большой дом и свой двор, жили мы напротив кладбища, соседи были в основном старики (и мертвецы, хаха), детей было в округе мало. К нам часто приходили друзья родителей и моей старшей сестры. Круг общения был постоянным и довольно демократичным.Мне разрешали смотреть телевизор со взрослыми, я рано научилась читать и читала много. И мне было позволено иметь свое мнение с раннего раннего детства.90е - время было сложное, но и очень яркое в отношении феминистских идей, свободы самовыражения, откровенных нарядов, большого количества самой разной прессы, ток-шоу.Бабушка часто транслировала мне мысли о том, что "от мужиков одни проблемы", папа мало участвовал в воспитании, а вторая бабушка никогда не меняла девичью фамилию и имела троих детей от разных мужей.Я знала с детства, что люди могут разводиться, что женщины тянут на себе всё, и по сути намного выносливее мужчин. Формируясь в таком окружении, не посещая садик, я пришла в школу совершенно не заточенным под конформизм ребенком.Я всегда была при своем мнении, неудобной, острой на язык и упрямой. Естественно, внушить мне мысль, что я нежный цветочек, что я слабый пол, что я должна прислуживать мужчине, было просто невозможно.Лет в 6, кажется, когда мы смотрели передачу "Я сама", я узнала, кто такие феминистки. Я спросила у мамы, "Мама, Мария Арбатова феминистка, а кто такие феминистки?". Мама ответила что-то вроде "женщины, которые считают что они не хуже мужчин и им в принципе без мужчин нормально". И я тогда сказала: "Тогда я тоже феминистка".Так слова из уст ребенка, ещё не женщины, оказались чистой правдой.С днём феминизма вас, друзья!Фото та автор Марина Воробйова

Обережно - гарячі фото! Подаємо історію цікаво, із перчиком на NikopolToday. Жіночі ню всюди - це сексизм. Тому розмістимо фотографії ню солдат Другої світової війни.Гола правда про армію та військових Другої Світової війни. Не рекомендуємо переглядати фото особам молодшим 18-ти років. Повірте, чоловіки що відслужили - бачили в армії голі дупи та прутны своїх товаришів по службі набагато частіше, ніж їм хотілося б. Тому ця антисексистська фото-історія скоріше для жінок, але не тільки.У чоловічому душі головне правило - не повертатися спиною до незнайомих людей, і не нагинатися за милом, що впало. І ще обурює, що американські солдати, виявляється, брали з собою на війну шльопанці. Маршаллові острови, 1944 рік.П'ятеро німецьких солдатів з жахом дивляться на струмок - чи не водяться там білоруські партизани і білоруські крокодили? Білорусія, осінь 1941 року.Матрос ВМС США з човна, що літає-амфібії Catalina на своєму бойовому посту лякає японців голою сракою і кулеметом. Папуа-Нова Гвінея, березень 1944 року.Японці таких дуп вони ніколи не бачили, і дуже лякалися. Ось так милися матроси Імператорського флоту Японії - їх маленькі попки вимагали мало води. Економыя! 1942 рік.Американцям, напевно, навіть статутами дозволялось воювати з японцями голими. Цей американський зенітник поєднує приємне з корисним, і миється не залишаючи бойового поста. Чистота - запорука перемоги! Філіппіни, грудень 1944 року.Але в армії це рідкісна розкіш - побути на самоті. А під час війни солдати не тільки борються разом, але разом і миються, і разом помирають. Американські війська відмивають бруд і кров під час битви за Гуадалканал. Соломонові острови, грудень 1943 року.Час миття для солдатів, це зазвичай ще й час прання. Американські морські піхотинці купаються і перуть свою форму в Тихому океані під час затишшя в бойових діях. Північні Маріанські острови, липень 1944 року.Німецькі солдати приймають душ на залізничній станції під заправним краном з водою для локомотивів. Судячи з усього це початок війни, коли на голови і дупи німців зверху разом з водою ще не падали бомби.Сором'язливі фінські солдати тренуються на Хіжозеро переправлятися через водні перешкоди. Димова завіса була створена спеціально, це щоб їх не підглядали жінки. Карелія, липень 1942 року.Медогляд призовників - це перше приниження, з яким стикається молодий солдат. Тому що крім медичних цілей цей огляд виконує психологічну функцію пояснення солдатам, що в армії немає місця сором'язливості і особистого простору. Нью-Йорк, 1940 рік.Норвезькі призовники готуються до вступу в Waffen-СС, повернувшись до лікарів передом, а до фотографа задом. В їх скандинавську дупу лікарі теж подивляться, щоб перевірити наскільки вона арійська. Норвегія, лютий 1942 року.Приблизно так, як це робить цей німецький лікар Вермахту. Виникає два питання: що буде якщо солдатська дупа по-арійськи смачно пёрне під ніс офіцерові, і для чого солдат справа тримає дзеркало? Була до війни в СРСР така мода - живі піраміди з фізкультурників, які вчили будувати навіть у школі на уроках фізкультури. І в 1942 році, судячи по зачісках тільки що покликаних радянських солдат, наказали повторити її голими. Як неважко здогадатися, двоє з боків в трусах - це командир і комісар, яким не пристало оголяти свій командирський авторитет.І хоча вийшло досить прикольно, солдати в цій піраміді не посміхаються. І не тому що війна на дворі, а тому що бачити в такій безпосередній близькості голі цюцюрки і дупи своїх товаришів - веселого мало.Але наказ є наказ...Джерело LiveJornal | автор OadamРаніше через фото ми показували історію сотень років гомосексуального кохання. Ви будете вражені, як доступність фото-технологій змінило уявлення про таємничий шлюб геїв та лесбійок. Також ми передавали, що українці вірять у своїй військових та знищення Московії. Перемога буде за Україною!

Pussy Power? Вона стала символом протестів у Портленді, штат Орегон. Протягом кількох днів в американському місті тривають жорстокі протести на захист прав авро-американців. Реакції жителів посилюються після того, як президент Трамп відправив у місто федеральні сили, щоб приборкати рух опору. Люди всіх рас долучаються до акцій протесту під прапором «Чорна жива матерія». Але символом супротиву раптово стала жінка. Її фотографія сидячої голою перед поліцейським кордоном викликала всесвітню сенсацію, а ЗМІ назвали її як "голу Афіну"."Гола Афіна" - героїня Портленда, що протестуєЖінка, особа якої невідома, брала участь у акціях протесту в Портленді, штат Орегон, у ніч з 17 на 18 липня 2020 року. Коли поліція почала відштовхувати групу протестуючих з однієї вулиці, вона з’явилися. Гола, із маскою для обличчя та шапкою, вона вийшла перед натовпом протестуючих і зіткнулася з поліцейськими. Один із протестувальників намагався прикрити її своїм тілом та саморобним щитом, але, схоже, вона не потребувала захисту. Вона танцювала перед офіцерами, виконувала балетні фігури та пози йоги. Нарешті вона сіла перед поліцейськими, широко розставивши ноги. Вони почали стріляти в неї перцевими кульками. Через 10 хвилин виступу офіцери відмовилися йти далі, а жінка - зникла.Цікаво, що таємнича «гола Афіна» не ототожнюється з білою расою. Але, як підкреслюють коментатори, саме колір її шкіри визначав спосіб поводження з нею в поліції. Швидше за все, якби поліцейські зіткнулися з чорношкірою жінкою, це не закінчилося б з перцевими кульками. Не кажучи вже про те, як її позиція сприймається в ЗМІ. "Голу Афіну" визнали героїнею і порівняли з богинею мудрості. Чорну "голу Афіну" осудили б суворіше. Ми живемо у світі неприборканого расизму.Нагадуємо, в Україні завершили зйомки гей-фільму про ЛГБТ-спільноту на козацькій Січі. 

"Мати" Гаррі Поттера й водночас відома радикальна феміністка знову опинилася в центрі скандалу. На цей раз причиною стала нова книга про маніяка в жіночому одязі.Відома письменниця Джоан Роулінг, автор серії книг про Гаррі Поттера, знову піддалася цькуванню. Цього разу її звинуватили в трансфобії через нову книгу Погана кров, де головний герой - маніяк, який одягається, як жінка, для пошуку жертв. Корреспондент.net розповідає подробиці."Радикальна феміністка, яка не визнає трансосіб"Часто світова слава і мільярдний статок накладають величезну відповідальність на їхнього власника. Мільйони шанувальників і колег по цеху пильно стежать не тільки за успіхами, будь-які помилки обговорюються і засуджуються усім світом.За таких умов складно одночасно дотримуватися толерантності до всіх спільнот і не переступити тонку грань. Будь-який необережний вчинок може заохотити армію хейтерів, і врятувати репутацію не допоможуть ні великі твори, ні мільйони, витрачені на благодійність.Джоан Роулінг знову в центрі скандалу. Її в черговий раз звинувачують у трансфобії - на цей раз через сюжет нової книги.15 вересня вийшла нова робота Роулінг - детектив Погана кров (Troubled Blood) про приватного сищика Корморана Страйка. Цю серію романів письменниця випускає під псевдонімом Роберт Ґельбрейт. У центрі сюжету - серійний вбивця Денні Крід, який переодягається в жіночу сукню, щоб "переконати жертв в безпечності". Одяг убитих дівчат він забирає в якості трофея.Журналісти, які ознайомилися з романом до виходу, порахували його трансфобним через антагоніста.На тлі цього видавці анонсованої гри про всесвіт Гаррі Поттера обіцяють, що письменниця прямо не задіяна в проекті, а користувачі Twitter запускають хештег #ripjkrowling ("Спочивай з миром, Дж. К. Роулінг"), який піднявся в топ напередодні презентації роману."Вона не мертва, але вона вбила свою кар'єру, гордо ненавидячи трансгендерів, і в будь-якому випадку ніхто не буде сильно без неї нудьгувати"; "Безнадійно молюся, щоб незабаром з'ясувалося, що Роулінг не писала Гаррі Поттера, а хороша людина, щоб я знову могла насолоджуватися улюбленими книгами", написали захисники трансгендерних осіб.У неділю газета Sunday Times повідомила, що на підтримку Роулінг висловилися близько 60 письменників і акторів. Роулінг уже звинувачували в трансфобії в червні. Тоді вона пожартувала над визначенням, що зустрілося їй - "менструальовані особи"."Я впевнена, десь було слово для таких людей. Хто-небудь, допоможіть. Утробів-ники? Вихлюп-нівники? Фубридот-ники?" - написала вона в Twitter.Критики Роулінг звинуватили її в трансфобії і небажанні погодитися з тим, що трансгендерна жінка є жінкою, а чоловік - чоловіком.Незабаром Роулінг опублікувала заяву, у якій докладно розповідає про те, як вивчала трансгендерність. Вона пише, що отримувала в соцмережах образи і погрози, але хоче зберегти за собою право висловлюватися на теми, пов'язані із статтю і гендерною ідентичністю.За її словами, вона пережила домашнє насильство і сексуальні домагання, і це змушує її виступати на захист жінок."Коли ми відкриваємо двері жіночих туалетів і роздягалень для будь-якого чоловіка, який називає себе жінкою, - а як я вже говорила, сертифікати, що підтверджують гендер, сьогодні видаються без операцій або прийому гормонів, - ми відкриваємо двері всім чоловікам, які хочуть увійти. Це проста істина", - писала Роулінг.Потім, у липні, Роулінг порівняла гормональну терапію для молодих осіб, які вирішили змінити стать, з конверсійною терапією, у якій "консультанти" соромлять представників ЛГБТ-спільноти, щоб "навернути" їх в цисгендерні і гетеронормативні ідентичності. У багатьох штатах Америки ця практика заборонена.Критики називають письменницю терміном TERF (trans-exclusionary radical feminist), що означає "радикальна феміністка, яка не сприймає трансосіб".Джерело Кореспондент

Право на рівність та повагу. У центрі Києва проходить Марш жінок. На столичній Михайлівській площі кілька сотень людей вийшли на Марш жінок, присвячений Міжнародному жіночому дню, як розповідає кореспондентка УП з місця події.Учасники акції вимагають ратифікувати Стамбульську конвенцію, скандують один з найпоширеніших феміністичний слоганів "Моє тіло – моє діло". Також лунають гасла "Свобода, рівність, солідарність", "Щоб я не носила, це не ваше діло". На акції присутні прапори України та ЛГБТІК спільноти.Окрему колону на Марші жінок у Києві сформували білоруски. Вони подякували Україні за гостинність і нагадали про політичну кризу в Білорусі, яка почалась після президентських виборів. Варто зауважити, що за даними міжнародної правозахисної організації Amnesty International, влада Білорусі прицільно переслідує жіночі організації в країні.Навпроти феміністичного мітингу консервативна громадська організація "Традиція і порядок" організувала свою акцію. Між учасниками двох акцій стоїть кордон правоохоронців.Близько 13:20 колона учасників Маршу жінок під музику рушила вниз до Майдану Незалежності.Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, або Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи, відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі (Туреччина).Метою конвенції є запобігання насильству та захист постраждалих. Конвенція набрала чинності 1 серпня 2014 року, її підписали 46 країн та Європейський Союз.Конвенція встановлює ряд злочинів, які кваліфікуються як насильство по відношенню до жінок. Держави, які ратифікують Конвенцію, повинні криміналізувати низку злочинів, в тому числі психологічне насильство, переслідування, фізичне насильство, сексуальне насильство, в тому числі згвалтування, примусовий шлюб, калічення жіночих статевих органів, примусові аборти і примусову стерилізацію.Джерело УП

Сучасніша за наші дні давнина. Археологи виявили відбитки глиняноїї печтки жінки-чиновника Хетського царства під час розкопок у стародавньому місті в провінції Газіантеп, що на південному сході Туреччини. Друк датується 1225 роком до нашої ери і проливає нове світло на роль жінок у державі хетів.Розташований на західному березі Єфрату Каркеміш відомий з ХІХ століття до нашої ери за згадками у царських архівах у Марі та Алаласі. Він був на стратегічно важливому броді через Євфрат і був важливим центром торгівлі лісом. Цар Каркеміша підтримував відносини з Угаритською та Мітаннійською державами. Близько XIV століття до зв. е. місто було захоплене хетами і стало одним із найважливіших центрів Хетської держави. Печатка керівниці міста у древніх хеттівПерші археологічні дослідження міста було розпочато британцями ще у 1870-х. У 1911-1914 роках там діяла експедиція, в якій працювали такі археологи, як Девід Хогарт, Реджинальд Томпсон, Чарльз Вуллі, а також знаменитий мандрівник Томас Лоуренс. Розкопки було перервано під час Першої світової війни і остаточно припинилося у 1920 році, коли йшла війна за незалежність Туреччини. Знову археологи прийшли до Каркемішу у 2011 році. Наразі там працює турецько-італійська експедиція під керівництвом археолога з Болонського університету Ніколо Маркетті.Під час розкопок було виявлено сотні глиняних печаток та їх відбитків у залишках будівлі, що отримала назву «Будинок печаток». Вони належали найвищим посадовим особам у державі. Дві третини з них виявилися відбитками печатки жінки-адміністратора на ім'я Матія.Ще одне примітне ім'я, знайдене на пресі, — Піранду, багатого торговця із Середньоассірійського царства (1392–934 р. до н. е.). Присутність його імені в записах хетського адміністративного центру додає нову інформацію до нашого розуміння відносин Хетського та Асирійського царств у період розпаду першого та підйому другого.Джерело Polit

Сексизм та дискримінація в Україні під час війни - немає жодного стосунку до Ізраїлю. Війна поставила всіх українців та українок в рівні умови. Здавалося б, все обнулила. Бо бомба чи ракета не обирає в який будинок падати за статтю, кольором шкіри, етнічною приналежністю чи будь-якою іншою ознакою мешканців дому. Ми всі, здавалося б, опинилися на одній лінії: жінки, про права яких українки та українці говорять десятки років; ЛГБТ-люди, які теж невпинно відстоюють своє право бути відкритими; роми, які стикаються з упередженістю та інші групи людей, для яких дискримінація — не просто термін зі словника й фантомне поняття. Але чи все і справді настільки спростилось? Чи зникли в умовах війни гомофобія, неприязне ставлення до жінок й інші стереотипи, які заважали сотням людей спати спокійно? Відповідь — у новому подкасті від «Єден радіо» за цим посиланням.Авторка та ведуча — Ольга БілоусенкоМонтаж — Анатолій БілоусенкоЕфір та підтримка — Олексій Уманський«Матеріал створено за підтримки проєкту “Сприяння соціальній згуртованості в Україні / Пункт 7”, який реалізується Американською Асоціацією юристів Ініціатива з верховенства права (ABA ROLI). Відповідальність за зміст інформації несе автор(ка). Представлена інформація може не збігатися з поглядами ABA ROLI»Джерело SoundCloud

Брітні Спірс була запроторена до психлікарні на багато років, через клопотання її власного батька, який хотів, і за допомогою судів, отримав клопотання на використанні всіх статків зіркової доньки, пока її "лікували" у лікарні. Зараз Брітні вийшла на волю після великих судових процесів, у яких вона отримала перемогу.Тепер Спірс нагадала про себе документалкою на Netflix і хоче підняти свою зірку до нових висот, рне дивлячись на роки, які вона втратила у психлікарні за клопотаннями власного батька, який живився її великими статками. При цьому Брітні Спірс ставоло все гірше від "лікування". Українські та світові фанати Спірс самостійно повертають популярність Брітні Спірс, щоб нагадати, як вона навчала бути "поганою дівчинкою" для тих, хто зараз може заявити про себе як про незалежну і незламну жінку. Послухати пісню "Працюй су*а" українською можна за цим посиланням у виконанні Українки. Нагадуємо, одесити віришили встановити пам'ятник гею у центрі Одеси замість російсбкої Катерини, а Зеленський делегував дати рішення щодо цього Міськраді Одеси. 

Чоловічий макіяж - це насамперед історія про доглянутий зовнішній вигляд, тому все починається з базового догляду: чистої шкіри та зволожуючого крему. Чоловіки, які роблять макіяж і доглядають своє обличчя - не геї, вони просто чоловіки, які виглядають краще, ніж інші.Макіяж – штука цікава та трохи спірнаФеміністки кажуть, що "макіяж вигадали чоловіки" і що це роблять тільки заради чоловіківФеміністки, критикуючи патріархат, часто говорять про те, що макіяж нав'язується жінкам як обов'язкове покращення себе для надання товарного вигляду. Хтось із дівчат відмовляється від нього повністю, хтось перетворює його на форму самовираження, малюючи собі крила метеликів на повіках та лілові губи… а що щодо макіяжу для чоловіків?Дисклеймер. Доглядова косметика може стати в нагоді всім, крему і маски - це чудова практика турботи про себе, нікому не повинно бути соромно за використання смачно пахнуть кремів і освіжаючих патчів. Напевно, доводити, що здоров'я шкіри важливе для людини будь-якої статі, не обов'язково. Тому обговоримо декоративний макіяж.Кіану Рівз для Vanity Fair, жовтень 1991, з макіяжем так само гарний, як і без нього."Це не мужньо!" – заявить багато хто. Що ж, не всім чоловікам хочеться виглядати як Андрій Петров чи травести-діва, але чому б не зробити макіяж не акцентовано жіночним? Відмовитися від інстаграмних візажистських канонів (вибач, Кім Кардаш'ян) та підійти з іншого боку?Андрій Петров, б'юті-блогер, що підтримує Україну. Експерименти зі своєю особою можуть бути цікавою художньою практикою. Дехто міркує – щодо жінок – що це ще й психологічно корисно, але такі міркування дуже спірні, мовляв, це для того, щоб залучити чоловіків або підняти самооцінку, але такі патріархальні аргументи швидше призведуть до відмови від макіяжу. А у чоловіків можуть бути інші причини: цікавість, любов до перетворення чи просто підготовка до урочистого заходу. Для когось макіяж — важлива частина самовираження, так, відомий сучасний художник Улай якийсь час робив макіяж лише на одній половині обличчя, змішуючи два образи, що суперечать (нібито).Улай, німецький художник, майстер перформансу.Прийде, звичайно, гарненько поритися у пошуку підходящих туторіалів, навіть нюдові жіночі макіяжі не завжди підходять для чоловічої особи, але з нинішнім трендом на природність можна підібрати щось, що підходить для акуратного образу.Природність - здорово, але деякі не хочуть просто трохи змінити свою зовнішність, а підкреслити наявність косметики на обличчі і яскравість образу. Не як учасники гурту Kiss, звичайно, але рок-зірки можуть бути непоганим орієнтиром для людей із душею бунтаря та бажанням кинути певний виклик.Жін Сіммонс, учасник групи Kiss.Обидва варіанти – класний спосіб самовираження для повсякденності. Намалювати золоті стрілки та грим лева теж можна, але це зовсім інша тема. Давайте тепер зберемо та зрозуміємо, що таке базова чоловіча косметичка.Пензлики. Не вірте магазинам, пензликів не обов'язково мати цілу дюжину, достатньо трьох-чотирьох: пензлик для рум'ян, для пудри, два пензлики для тіней, щоб наносити і розтушовувати, і тонкий пензель для стрілок, якщо раптом ви хочете їх малювати (а чому ні).Катерина Щербакова, візажитська марки GOSH Cosmetics.Підводка чи олівець для очей. На тамблері ходив жарт, що чорна підводка робить будь-яку людину гарячою на 20%. Джаред Літо та Віктор Цой не дадуть збрехати - підводка шикарно виглядає на крутих рок-зірках, а значить, і для вас буде гарна!Джаред Літо, соліст гурту 30 Seconds to Mars.Туш. Якщо туш підходить за кольором до волосся (вона може бути коричневою, наприклад) або просто нанесена не надто густо, це буде практично непомітно, але очі стануть виразнішими. Перевірте перед дзеркалом!Браян Молко, соліст гурту Placebo.Консилер. Зазвичай ще радять тональний крем, але повністю покривати обличчя тоналкою досить важко для шкіри за відчуттями, простіше точково підкоригувати якісь нерівності шкіри, запалення або кола під очима. Хоча кола під очима зараз у тренді, тож можете їх підкреслити.Візажист Ернест Мунтаніоль.Рум'яна. Не для кожного образу обов'язково, але якщо хочете зробити м'яке, ніжне обличчя, то рум'яна рожевих та персикових кольорів можна нанести на щоки, трохи на кінчик носа та підборіддя.Тіні: чорні або бежевих та коричневих відтінків. Тіні – взагалі чудова річ, трошки змінив відтінок, і одразу інший ефект. Наносьте настільки старанно, наскільки сильно ви хочете виділити очі. Можна, до речі, чорні тіні використовувати замість підведення, тільки з пензлем тонше.Помада. Це трохи складний момент, вважається, що червоні кольори рідко кому йдуть, а бежеві та рожеві виглядають незвично. Але Том Форд із його помадами Lips and Boys із такими заявами не погодився б.Модель. Візажист Філіп Рікарді, б'юті-редактор Refinery 29.Помада може виглядати навіть брутально, як тут, наприклад:Фотограф Армін Морбах.Але є менш ризикований варіант: блиск для губ. Перший макіяж може вийти незручним, але ніхто не змушує виходити з ним на вулицю або робити селфі. Збирайте косметичку, беріть дзеркало, шукайте туторіали та референси та розважайтеся так, як подобається вам!Також ми розповідали, що хештег #SaveNikopol спрацював і тепер щоденно Нікополь відвідують журналісти з Європи та Америки, щоб засвідчити наслідки російського фашизму. 

За рівний статус для жінок, одружених священиків та представників ЛГБТК+ в церковних структурах виступила католицька спільнота Ірландії. Про це йдеться у підготовленій для Ватикану доповіді, про яку було оголошено на Ірландській єпископській конференції 17 серпня, передає RTÉ.Доповідь готувалася протягом року, до роботи над її створенням було залучено усі 26 єпархій Ірландії. Також були враховано інші зацікавлені сторони та окремих осіб. Зазначається, що до процесу синтезу було залучено десятки тисяч католиків країни, а Національні синодальні збори, що підсумували результати процесу, відбулися в червні 2021 року в Атлоні та Кломанкнойсі.У документі визнається факт «серйозного занепаду» віри та наголошується, що перед католицькою церквою в країні стоять «багато викликів», «включаючи потребу у внутрішньому зціленні та надії». Крім того, церква рухається до «кризи» через брак священиків, що спонукало єпархії об’єднувати парафії.Підсумковий документ було направлено до Ватикану для розгляду. Після збору аналогічних документів від різних країн має бути проведений глобальний синод.Раніше ми писали, як у Малайзії закликали до пильності: “ЛГБТ-фільми стали витонченішими”.Джерело Gays UA

Учасники/-ці та ветеран(к)и війни, жінки та ЛГБТКІ+ люди. Ці три категорії українського суспільства мають набути більшої ніж раніше підтримки в плані рівних прав і можливостей.Таку думку висловили 1039 українських підлітків з усіх (навіть тимчасово окупованих) регіонів України, які були опитані онлайн на предмет рівня інклюзивности нашої країни, дискримінаційних випадків, ґендерних стереотипів та готовности адвокатувати права меншин протягом серпня 2022 року. Цей зріз проводився в рамках кампанії протидії ґендерним стереотипам nomoregringe в мережі ТікТок, що реалізується ГО "Післязавтра" у межах програми «ЄС за ґендерну рівність: разом проти ґендерних стереотипів та ґендерно зумовленого насильства», що фінансується Європейським Союзом та реалізується спільно структурою ООН Жінки та ЮНФПА.Другий рік поспіль сексизм (упереджене ставлення та дискримінація за статтю), ейджизм (за віком), лукізм (за зовнішнім виглядом) та гомофобія (за сексуальною орієнтацією) — топові типи дискримінаційної поведінки, що найчастіше зустрічаються підліткам в Україні. Найчастіше ґендерні упередження, або ж сексизм, спіткає підлітків вдома від батьків, бабусь та дідусів.Однак, більш інклюзивним середовищем для українських тінейджерів, попри виклики війни все ще залишається дім і родина. І в цілому їхня оцінка рівня інклюзивності українського суспільства досить оптимістична: 79,4% молодих українців і українок можливість бути собою вдома оцінюють на рівні «добре» і «відмінно». В школі ж ця оцінка знижується до рівня 41,6% (тобто для менше ніж половини учнів і учениць в шкільному середовищу безпечно і можна бути собою на «добре» і «відмінно»).56,3% опитаних вважають, що українське суспільство поступово крокує до більшої толерантности (проти 37,3% хто думає навпаки). Цікаво, що важливим поступ суспільства на ниві прав людини, недискримінації та руху до більшої толерантности вважають 81,3% тінейджерів (що на 23,1% більше показника минулого року).Не менш цікавим є той факт, що 40,4% опитаної української молоді вже зараз демонструють активну позицію в протидії дискримінації, упередженням, утиску. В той час як проти толерантного поступу виступають тільки 5,9% представників/ць цієї групи.На думку 28,8% української молоді, війна пришвидшить ґендерний поступ. 46,7% цієї спільноти вважають, що вже за 50 років ґендерна рівність в Україні стане реальністю. Ступінь важкості переживання війни, на розсуд представників/ць цього покоління, не залежать від статі.Раніше ми писали про те, що Захисник України зробив камінг-аут: "Я вірю в хлопців в Правому Секторі і в ЗСУ, бо там є МІЙ".Джерело GaysUA

22-річна Дар’я, яка переїхала до Харкова з Сєвєродонецька, у перші дні повномасштабної агресії РФ доєдналася до тероборони. Спочатку працювала на кухні, потім — взяла в руки автомат. У цивільному житті Дар’я займається активізмом — відстоює права жінок та ЛГБТ+ людей. Сєвєродонецьк, з якого Дар’я переїхала до Харкова, вперше був окупований у 2014 році. Відтоді тема війни з життя дівчини не зникала. Доброволицею до харківської тероборони Дар’я пішла на другий день повномасштабної війни.Дар’я каже, що відчуває лють, коли розуміє, що рідним містом Сєвєродонецьком ходять окупанти: «Дуже хочу до нашого Сєвєродонецька. Там буде багато роботи».Раніше ми писали про те, що СБУ розслідує військові злочини окупантів проти громадян у Куп'янську.Джерело GaysUA

Генеральний директор книжкового магазина Yakaboo Іван Богдан дозволив собі сексистські висловлювання щодо жінок. Під час зустрічі "Українська книга: після війни, геть від москви" він назвав цільову авдиторію свого магазину "жінками, які витрачають гроші чоловіків". "Іване, що ти можеш розказати про українського читача як людина, яка збирає велику кількість даних про покупців?", – запитав модератор Даниїл Ваховський. "Я думаю, що розповідати в форматі "45% чоловіків", або "55% жінок" - це нікому не цікаво. У цілому більше купують (книжки) жінки, як завжди витрачають кошти, які заробляли чоловіки", – відповів Іван Богдан. Висловлювання спричинили обурення у соціяльних мережах. Зрештою, Івана Богдана було відсторонено від управління компанією. Тимчасово функції СЕО Yakaboo виконуватиме директорка операційної діяльности Олена Безугла. Раніше ми писали про те, що у Дніпрі знайшли тіло другого загиблого внаслідок нічних обстрілів. Джерела: Українська Правда, Інтерфакс

Нещодавно перемога трансгендера на конкурсі краси в США викликала обурення консервативної спільноти. Ліберальна спільнота почала радіти перемозі толерантності та рівноправ’я. У чому помилка обох таборів ? Жодна сторона не прагне скасування конкурсів краси як явища, спрямованого на дискримінацію людини.  По-перше¸ такі заходи нав’язують певний стандарт краси, завдяки якому можуть обирати переможців. По-друге, затверджується ідея цінності краси як головного досягнення і основної цінності . У 21 столітті просто недоцільно вимірювати цінність жінки за допомогою оцінки її зовнішності. Проблема не лише в наявності стандарту,а й в самій ідеї краси як головного досягнення, за який можна отримати приз та схвалення соціуму . Досить дивним є факт, що  частина представниць фемруху вважають участь  у конкурсах краси темношкірих і транслюдей  досягненням фемінізму.   Насправді перемогою фемінізму буде відсутність таких конкурсів та усвідомлення більшої частини суспільства, що зовнішність не є головним досягнення і поділ людей на красивих/ некрасивих – це застаріла патріархальна практика . 

Жінки, небінарні персони та трансгендерні люди зможуть публікувати фотографії з оголеними грудьми. Раніше користувачі соцмереж не розуміли дивних заборон у соцмережах і в чому різниця між чоловічими та жіночими сосками.  Незалежній наглядовій раді компанії Meta вирішили скасувати рішення соцмереж про видалення фотографій з оголеними сосками. Також вони рекомендували соцмережам переглянути норми спільноти щодо модерації таких фотографій. Компанія пообіцяла це зробити. Позиція наглядової ради Спочатку наглядова рада вирішила розглянути дві справи, об'єднані в одну. У цій справі були присутні дві окремі публікації, які були опубліковані одним акаунтом. Публікації включали зображення пари з оголеними грудьми, але закритими сосками. Причому обліковий запис, з якого було зроблено публікації, належить парі зі США — вони ідентифікують себе як трансгенедерних та небінарних людей. У підписах цих публікацій йдеться про здоров'я трансгенедерних людей і про те, що на одного з членів пари незабаром чекає хірургічна операція на грудях. Крім того, у цій публікації пара збирала гроші на проведення цієї хірургічної операції. У результаті компанія «Meta» видалила обидві ці публікації за «порушення норми спільноти щодо сексуального домагання». Таке рішення було прийнято через те, що публікації містили зображення грудей і було посилання на сторінку збору коштів. Згодом ця пара подала оскарження до компанії Meta, а потім до наглядової ради. Після того, як Рада зайнялася цією справою, «Meta» ухвалила, що публікації були видалені помилково, і відновила їх. «Обмеження та винятки з правил, що стосуються жіночих сосків, великі і збивають з пантелику, особливо в тому, що стосується трансгендерних і небінарних людей».  Наглядова рада робить висновок, що існуючі норми спільноти не враховують застосування правил щодо інтерсексуальних, небінарних та трансгендерних людей. Більше того, рада вважає, що такі правила ґрунтуються на бінарному уявленні про гендер та відмінність чоловічого та жіночого тіла. Тому незалежна наглядова рада і вирішила скасувати початкове рішення компанії Meta про видалення цих публікацій. «Це правило засноване на бінарному уявленні про поле та відмінність чоловічого та жіночого тіла. Такий підхід ускладнює застосування правил щодо інтерсексуальних, небінарних та трансгендерних людей та вимагає від перевіряючих прийняття швидких та суб'єктивних оцінок щодо статі людини, що не може вважатися практичним при модерації контенту на масовому рівні. Рада регулярно нагадує «Meta» про необхідність враховувати вплив правил компанії на людей, які зазнають дискримінації (див. наприклад, рішення у справах «» та ««). У цьому випадку Рада виявила, що правила Meta щодо зображення оголеного тіла дорослих людей стали великою перешкодою для самовираження жінок, трансгендерів та небінарних людей на платформах компанії. Наприклад, вони серйозно позначаються на таких контекстах, коли жінки традиційно оголюють груди, і інтереси людей, що ідентифікують себе як ЛГБТК+, можуть бути порушені невідповідно, як показують дані справи. Автоматичні системи Meta ідентифікували цей контент кілька разів, хоча він не порушує правила компанії», - йдеться у заяві наглядової ради. У раді вважають, що компанії необхідно встановити чіткі та об'єктивні критерії регулювання норми спільноти щодо зображення оголеного тіла. Компанія має забезпечити рівне ставлення до всіх людей відповідно до міжнародних стандартів у галузі прав людини. Не повинно бути ніякої дискримінації за гендерною ознакою. Також вони вважають, що компанія має надати конкретні критерії того, які публікації будуть вести до видалення контенту. В даний час необхідно переглянути інструкції для модераторів щодо існуючих норм спільноти. Це дозволить скоротити помилки у застосуванні правил із боку компанії. Реакція компанії Представник компанії Meta вже відреагував на заяву наглядової ради. Він підтримав їхнє рішення і заявив, що вони дійсно помилилися, коли видалили контент із оголеними грудьми. Більше того, вони мають намір переглянути свою політику, щоб зробити платформу безпечнішою і зручнішою для всіх. «Ми вітаємо рішення правління у цьому випадку. Ми відновили цей контент, визнавши, що його не слід видаляти. Ми постійно переглядаємо нашу політику, щоб зробити наші платформи безпечнішими для всіх», — заявив представник компанії «Meta». Варто зазначити, що подібні норми спільноти з боку компанії вже викликали обурення. Так, наприклад, спільнота феміністок у США вигадали гасло — «звільніть сосок» (free the nipple) і влаштовували відповідні публічні акції. Вони закликали компанію до рівних стандартів щодо оголення чоловічих та жіночих грудей. Пізніше це гасло підтримали такі знаменитості, як Наомі Кемпбелл, Ріанна, Мадонна, Майлі Сайрус та Олена Данем. Інші знаменитості також висловлювалися проти такої політики. Раніше правозахисники розповідали, що правозахисні організації закликають бойкотувати Твіттер. Вони об'єдналися у коаліцію "Stop Toxic Twitter". Вони вважають, що на чолі з Маском Твіттер перестане бути безпечним місцем для користувачів.

В Афганістані Міністерство вищої освіти, контрольоване талібами видало наказ не допускати жінок до вступних іспитів з січня 2023 року. У такий спосіб екстремісти демонструють свою політику щодо обмеження жінок у вищій освіті. Про це повідомляє Reuters.  Міністерство направило листи у Північні провінції і Кабул. Також там містяться погрози покарати всіх, хто не дотримається заборони.  У кінці грудня адміністрація заборонила роботу більшості жінок в неурядових організаціях. За наказами влади закривають середні школи для дівчаток .  Така політика викликала осуд на міжнародному рівні. Талібам прямо сказали, що можуть посилити ізоляцію та перестануть надавати гуманітарну допомогу. 

Українське феміністичне видання "Гендер в деталях" оголосило про голосування на визначення сексита року. Всього номінантів п'ять, при чому абсолютним лідером громадським думок став Олексій Арестович. Гендер в деталях веде рубрику "сексизм патруль", в якій феміністична спільнота оперативно реагує на сексистські висловлювання та дії в публічному просторі. Як і минулого року, цьогоріч авторки каналу вирішили визначити разом із читачками та читачами тих, хто осоромився найбільше. У 2022-му році у складі української армії значно зросла кількість жінок, що нарівні з чоловіками боронять нашу країну на війні з росією. І навіть попри це знаходилися унікуми, що дозволяли собі сексистські та зневажливі висловлювання до жінок.  До голосування було визначено п'ятьох номінантів на антипремію "Сексист року 2022". До них увійшли чоловіки, що запам'яталися суспільству найбільш крінжовими висловлюваннями та діями. Це Володимир Петров (блогер, чорний політтехнолог), Олексій Арестович (блоґер, політичний діяч), Іван Богдан (колишній гендиректор Yakaboo), 5 канал та музичний гурт Калуш у колаборації із репером Skofka. Обрати номінанта, який, на вашу думку, найбільше підходить під звання «Сексист року», можна тут. Поки що у голосуванні "виграє" Арестович: за нього віддають свої голоси майже 50% учасниць та учасників опитування. Раніше ми писали про те, що військовий зізнався, що він ґей.  Джерело Гендер в деталях

Як змінилося би наше життя, якби статі помінялися фізичними можливостями? Оглядачка BBC Future спитала про це у соціологів і експертів із гендерних питань. І ось результати цього несподіваного гіпотетичного експерименту. Коли в 1963 році батько Джудіт Гардінер помер, її мати, юристка, очолила патентне бюро, де раніше вона допомагала чоловікові. У ті роки мало яким жінкам вдавалося досягти таких посад, але у матері Джудіт були свої прийоми, щоби завоювати авторитет серед колег. Вона підняла свій письмовий стіл вище, щоб її мініатюрна фігура (1,53 м) злегка височіла над чоловіками-клієнтами. Крім того, вона розпорядилася, щоб усі бізнес-обіди або бізнес-вечері авансом оплачувалися з її рахунку. Вона чудово усвідомила прості способи, за допомогою яких чоловіки затверджують своє домінування, - розповідає Джудіт Гардінер, професорка англійської мови, жіночих і гендерних досліджень в Університеті Іллінойсу (США). "Вона випромінювала владність і компетентність у ситуаціях, не зовсім звичайних для жінок того часу". Але чи став би бізнес матері Джудіт таким же успішним, якби, приміром, вона не почала імітувати вищий зріст? Яким би був світ, якби співвідношення фізичних ознак статі стало б іншим? Наприклад, якби жінки були би більшими за розмірами і сильнішими за чоловіків - ось так відразу, без сотень тисяч років еволюції. Це, звичайно, щось із розряду фантастики. Але постановка такого гіпотетичного питання дозволяє багато чого зрозуміти в гендерних стосунках. Афіша американського фантастичного фільму 1958 року "Напад гігантської жінки" Варто зазначити, що в природі у більшості видів на нашій планеті - від комах до жаб і устриць - є нормою, що самки більші за самців, оскільки вони носять всередині свого тіла сотні, якщо не тисячі яєць. Виняток з цього правила - більшість наземних хребетних, зокрема, людина. У цих видів самки виростають до певної межі, а потім, у репродуктивний період накопичують жир, замість того щоб нарощувати мускулатуру або кісткову масу.Самці, навпаки, розвивають ті фізичні якості, які допомагають їм змагатися за самок - у випадку з людиною це - сила і розміри тіла. І хоча тепер різниця у фізичних показниках між чоловіком і жінкою скорочується (жінки наздоганяють чоловіків у багатьох атлетичних змаганнях, зокрема й на витривалість), відмінності, які склалися за тисячі років еволюції, все одно зберігаються. По-перше, чоловіки в середньому - вищі зростом і сильніші за жінок. Вони мають більшу скелетну масу, на 40% вищу силу верхньої частини тіла і на 33% - нижньої. Для жаб цілком природньо, що самка є більшою за самця І якби жінки вирішили раптом стати сильнішими за чоловіків, їм би довелося в першу чергу збільшити розміри свого тіла: для підтримки більших м'язів потрібні більші кістки. Закони біології просто не дозволять власниці мініатюрної фігури досягти значної сили. Крім того, подібні зміни обов'язково повинні супроводжуватися підвищенням рівня тестостерону та інших гормонів.І якби після такої метаморфози суспільство керувалося виключно законами природи, тоді за дітьми повинні були б доглядати чоловіки, а не жінки. У нас був би матріархат, де всім керують жінки, а з дітьми сидять чоловіки, - розмірковує Дафна Ферберн, почесний професор біології у Каліфорнійському університеті, Ріверсайд. З іншого боку, додає вона, такі зміни, як-от підвищення рівня тестостерону, негативно позначилися би на репродуктивній функції жінок. Збільшення сили мало б й психологічні наслідки, адже усвідомлення власної сили впливає на поведінку чоловіків, незалежно від того, користуються вони своїми м'язами чи ні. Наприклад, згідно з одним дослідженням, проведеним під керівництвом Мікаела Банга Петерсена, професора політології Орхуського університету (Данія), чоловіки із сильнішою верхньою частиною тіла частіше підтримують політику, яка вигідна саме їм. Наприклад, фізично сильні і багаті чоловіки, як правило, проти перерозподілу грошей на користь тих, хто бідніший за них. Петерсен припускає, що поведінка цих чоловіків, можливо, сформована попередніми поколіннями, коли фізично сильніші вимагали розподілу ресурсів на свою користь. Сильніші і більші за розмірами чоловіки більш схильні до ієрархічної організації суспільства і люблять змагальність, вважає данський учений. І за такі риси ми повинні хоча б частково дякувати природній селекції. Петерсен пояснює: "Чоловіки є більш агресивними не тому, що вони фізично сильніші. Навпаки, вони сильніші, тому що під час еволюції їм доводилося застосовувати силу, що у багатьох відношеннях сформувало чоловічу психологію".Можна довго сперечатися з приводу того, що більше впливає на появу таких рис, як домінантність і агресивність, - природа або виховання. Кеті Сандвіна, на прізвисько Леді Геркулес, тримає на руках трьох чоловіків Але, цілком можливо, що жінки, раптово отримавши небувалу фізичну силу, теж набудуть схожих рис. Такі риси, як зухвалість, схильність впадати в гнів та впевненість у переговорах, у жінок, як правило, пов'язані з їхньою фізичною привабливістю. Сила у такому випадку замінить зовнішні принади. Ці гіпотетичні зміни також відіб'ються й на сексуальних стосунках жінок і чоловіків. Ферберн вважає, що деякі жінки, які тепер поводяться скромно, щоби не віджахнути невпевнених у собі чоловіків, змінять свою поведінку. Сила - це одна з тих якостей, у яких середньостатистичний чоловік перевершує жінку. Якщо це зміниться, то лише підтвердить вже наявну тенденцію: в сучасному світі традиційна маскулінність як невід'ємна риса чоловічої ідентичності дедалі частіше піддається сумніву. За останні 50 років жінки стали незалежнішими і в багатьох випадках обганяють чоловіків і за заробітками, і за професійними успіхами та іншими досягненнями. Сучасні технології також стирають різницю між статями, відкриваючи для жінок раніше недоступні для них галузі діяльності - від автовиробництва до збройних сил, де більше не є необхідною фізична сила, а потрібні інтелект і зорово-моторна координація. Втім, деякі чоловіки як і раніше намагаються виправдати власне прагнення влади тим, що вони фізично сильніші. "Оскільки жінки дедалі більше конкурують із чоловіками в тих галузях, куди раніше їх не допускали, частина чоловіків йде до тих сфер, де їхня сила і фізичні розміри все ще дають їм перевагу над протилежною статтю", - зазначає Джексон Кац, письменник, оратор і президент MVP Strategies, компанії, яка проводить тренінги із запобігання насильству в міжгендерних відносинах. Кац припускає, що саме цим і пояснюється популярність таких видів спорту, як американський футбол, бокс, змішані бойові мистецтва, де насильство щодо суперника є частиною гри. Чоловік не завжди може це сформулювати для себе, але часто це зводиться до наступного: так, жінки можуть заробляти більше, ніж я, мій бос - жінка, у моєї дружини робота більш престижна, зате жодна з них не зможе грати в американський футбол, - пояснює Кац. Індійська жінка працює на випалі цегли в Дімапурі Він, однак, визнає, що захоплення такою гладіаторською маскулінністю може бути переважно американським феноменом. Як зауважує Кац, більша фізична сила означатиме важливу перевагу для жінок: вона захистить їх від чоловічих домагань, побутового насильства і зґвалтувань. З іншого боку, було би хибним припускати, що жіноча сила завжди буде чимось невинним. Адже жінки теж бувають схильними до насильства. Наприклад, від 17 до 45% лесбійок повідомляють про фізичне насильство з боку своєї партнерки. А в різностатевих парах, хоча жертвами й стають частіше жінки, 19% чоловіків також зазначають, що принаймні раз зазнавали насильства з боку своєї подруги або дружини. Отже, з раптовим зростанням жіночої сили випадки домашнього насильства щодо жінок, вочевидь, знизяться, а ось кількість ситуацій, коли страждають чоловіки, навпаки, зросте. Чоловіки жорстоко поводяться з жінками, бо вони можуть собі це дозволити, вони просто сильніші, - каже професор Дафна Ферберн. - Я співчуваю жінкам, але я не вважаю, що ми - сама досконалість. Як вплине набуття жінками сили на гендерну дискримінацію у професійній галузі, не дуже зрозуміло. Дійсно, маскулінні риси довгий час асоціювалися з вищими керівними посадами. Досить згадати, як Маргарет Тетчер вчилася говорити більш низьким голосом, щоб він лунав більш авторитетно. Або як у 1970-их штанний костюм увійшов у моду серед жінок, які працюють у бізнесі. Члени жіночого поліцейського патруля в китайському місті Наньніні дали хлопчикові потримати пістолет Ферберн впевнена, що всі ці речі поступово стануть непотрібними, якщо жінки матимуть чоловічу силу. Адже їм більше не доведеться вдаватися до хитрощів типу тих, якими користувалася мати Джудіт Гардінер. Втім, сама Джудіт не так упевнена в цьому - на її думку, фізичні розміри і сила не обов'язково відіграють головну роль у створенні умов для нерівності. Люди білої раси в середньому не більші і не сильніші за представників інших рас, - наголошує вона. - Але ідея про перевагу білих й досі панує, хоча ніяк не базується на фізичних якостях. На думку Гардінер, навіть якщо жінки стануть набагато сильнішими і більшими за розмірами, їм все одно доведеться боротися за рівність на робочому місці в тих галузях, де тепер домінують чоловіки. Просто зміниться аргументація тих, хто виправдовує домінанте становище чоловіків, вважає професор. Як це не раз відбувалося, коли, приміром, раніше казали, що Господь створив жінку служити чоловікові, або коли й тепер стверджують, що жінки надто емоційні, щоби бути керівниками. До того ж частина жінок, які здобудуть чоловічу силу, вважатимуть за краще залишити все як є, зазначає Кац. Адже деякими найбільш непримиренними критиками фемінізму були самі жінки. Замість того щоби боротися зі сформованою системою, вони намагаються змусити її працювати на себе та виправдовують прояви сексізму.Таке різне ставлення жінок до проблеми гендерної рівності можна побачити й в сучасному суспільстві. З одного боку, у США "на виборах переміг чоловік, який поводиться так, ніби повернулася епоха, коли жінки виконували суто декоративну роль. І його перемога, можливо, частково базується на поверненні старого образу маскулінності". З іншого боку, додає Петерсен, оскільки суспільство стає дедалі більш складним, демократичним і мирним, застосування насильства і агресії як інструментів збереження контролю відходить у минуле. І це підтверджує більша кількість жінок-політичних лідерів на світовій арені: Ангела Меркель - найбільш показовий приклад. І отже, хоча тема нашого уявного експерименту є фантазією чистої води, деякі зі змін у суспільстві, які ми припустили, насправді вже відбуваються. Як говорить Ферберн, "краще б сучасним світом керували жінки".

Авторський погляд. Кожна людина під час дорослішання проходить гендерну соціалізацію, яка прийнята у певному суспільстві. Вона полягає у засвоєнні певних ролей у рамках бінарної моделі суспільства. Жінки засвоюють фемінні якості. Чоловіки – маскулінні. Об’єктивно це біологічні якості, які притаманні особі за статтевою ознакою. Це набір стереотипів, нав’язаних соціумом для жінок і чоловіків.   Фемінінсть характеризується такими рисами як краса, пасивність, покірність, слухняність, емоційність, схильність до кооперації. Ідеалом фемінності вважається тиха спокійна жінка, яка не прагне до влади і любить дітей.  Маскулінність характеризується такими рисами як активність, агресія, прагнення лідерства, незалежність і самодостатність. Отже, маскулінність і фемінність – це соціальні, а не біологічні категорії. Не дивлячись на це, у консервативних суспільствах за відхід від загальноприйнятої соціальної ролі карається суспільством. Санкції можуть бути у вигляді фізичного і психологічного насилля. Наприклад, хлопчика, який зовні не виглядає маскулінно можуть цькувати морально і навіть побити. Нефемінних дівчат частіше будуть осмикувати і говорити у негативному контексті «Ти як чоловік» або «Ну ти ж дєвочка». У деяких випадках те ж насилля, яке застосовують до фемінного хлопчика.  Набільш небезпечною є токсична маскулінність, від якої страждають гетеро чоловіки. У соціумі  дуже високі вимоги  до чоловіків і не всім вдається відповідати цим вимогам. Замість того, щоб визнати це і не гнатися за нереалістичними стандартами, такі особи вдаються до насильства та цькування жінок.   Відносно нещодавній випадок з календарем від 5 каналу показав істинне обличчя гетеро чоловіків та кризу маскулінності в країнському суспільстві. Всі кинулися «захищати» журналісток 5 каналу і при цьому намагалися принизити опоненток календаря, намагаючися знайти і виставити їх нюдси. Риторичне запитання: якщо оголене тіло є нормою,то чому його використовувати як інструмент приниження?  Не забарилися й адепти «страшного фемла», які писали про жирних фемок та страшні й*бла , а самі ж мали подвійне підборіддя та пузо ждуна. Більше того почалися нападки на жінок військових, які висловили думку проти календаря. Зокрема, на Ярину Чорногуз. Один «геній» навіть написав, що від жінок в окопах жодної користі і порадив всім жінкам народжувати. Геніальний кретинізм, особливо після трагедії у Маріуполі та Вільнянську.  Жоден гетеро чоловік не став на захист жінок військових та феміністок загалом. Тому що гетеро чоловік захищає тільки зручну і вигідну жінку.  Натомість геї частіше керуються моральними принципами, бо вони не оцінюють жінок за критерієм вигідна/невигідна, приваблива/неприваблива. Звісно такими бувають і гетеро чоловіки.  Але це вимагає сміливості не пертися за стадом та відсутності страху осуду. Випадок з календарем показав, що таких дуже мало. Тому для дівчат лише дві стратегії. Перша: подолання гендерних стереотипів через просвітницьку діяльність. Друга: почати цікавитися курсами самооборони та бойовими мистецтвами. Запастися перцевими та шокером. Щоб належним чином відповісти тим, хто хоче «згвалтувати фемок» або «плюнути в єбало». Марно розраховувати на захист з боку гетеро чоловіків,якщо Ви їм не вигідні. Потрібно перестати чекати на цей «захист» і вчитися робити це самостійно.     

У Кривому Розі виявлено довгожительку. Варвара Перевертайло відзначила свій 100-річний ювілей. Про це повідомили на сторінці департаменту соцполітики Криворізької міської ради. Жінка родом із села Бригадирівка Хорольського району Полтавської області. Там закінчила восьмирічну школу. Навчалася у ремісному училищі. Під час Другої світової її вивезли до Німеччини. Повернутися вдалося у 1945 році. У 1946 році  вона одружилася. Мешкала у своєму рідному селі Бригадирівка і працювала рацювала на фермі, де пройшла шлях від доярки до завідувачки. 38 років трудового стажу і статус ветерана праці.  З 2000 року вона живе у Кривому Розі, куди її забрала донька. Пані Варвара все своє життя займається фізичною активністю. Навіть практикує шпагат.  Її чоловік помер десять років тому. Жінка має чотирьох онуків та чотирьох правнуків.

Фетфобія або жирошельмування – один із інструментів сучасного патріархату. Частіше проявляється у непроханих порадах схуднути або пчихологічного тиску з вказівкою на непривабливість. На повних жінок вішаються ярлики бідних,лінивих, хворих. Насправді ж це форма контролю. Думки про дієти,спорт та операції займають багато часу і відволікають від саморозвитку . Натомість чоловіки не хвилюються через такі «дрібниці» і досягають більшого в інтелектуальних сферах. Окрім цього,повні жінки стають жертвами різних дієтологів та тренерів, які продають свої марафони для схуднення.  Також існує шлюбний аферизм, жертвами якого стають жінки плюс сайз. Чоловіки можуть користуватися ресурсами жінки і жити за її рахунок, мотивуючі це тим , що вони такі «прекрасні» і погодилася на стосунки з нехудою.  Жирошельмування може йти у парі з репродуктивним тиском. Наприклад, коли гінеколог радить скинути вагу заради майбутнього потомства, не дивлячись на те, що жінка не планує вагітність. Суспільству пора вже подорослішати і зрозуміти, що проблема не в повних людях, а в невігластві тих, хто їх дискрисмінує. Вже пора затямити що жінка, не залежно від ваги має право на нетоксичний простір та не бути жертвою мобінгу на роботі через свою вагу. 

Астронавтка Раяна Барнаві із Саудівської Аравії полетить на Міжнародну космічну станцію (МКС) на борту космічного корабля SpaceX Dragon. Місія триватиме 10 днів.  Саудівська Аравія орієнтується на ОАЕ і це дало поштовх для розвитку космічних технологій.  2019 року від ОАЕ відправили астронавта Хаззаа аль-Мансурі .Він провів на МКС вісім днів. У 2018 році Саудівська Аравія створила космічну програму. 2022 –другу, орієнтовану на віжправку людей в космос.  Ця програма передбачає підготовку космонавтів для виконання довгострокових та короткострокових космічних польотів, проведення наукових експериментів і досліджень у галузях охорони здоров'я, сталого розвитку та космічних технологій.

Так модно на росії. Достить довго в Україні хавали російські наративи: кіно, музику і ненавистить до фемінізму. З 19 століття і до нашого часу методика висміювання феміністок не змінилася. Захисницям прав жінок приписують лівацтво, пацифізм, ненависть до чоловіків та маргінальну поведінку. Все це наративи північного сусіда, яких треба позбавлятися.  Вважають комуністками. Ще один недолугий міф. Історія українського фемінізму сягає кінця 19 століття і почалася з «Товариства руських жінок», заснованого письменницею Наталією Кобринською у Станіславі.   Феміністками були Ольга Кобилянська, Леся Українка, Софія Окуневська- перша жінка лікарка в Австро-Угорщині. Тому стає смішно,  коли старі комсомольці з гуманітарною освітою кричать про плакати Рози Люксембург дівчатам 2000 року народження.   Тому що вважають чоловіконенависницями. Ніхто не виявляє ненависть до чоловіків через ХYхромосоми та наявність пенісу. Чоловіків критикують через їх токчично маскулінну поведінку, яка є наслідком соціалізації, а не біологічних характеристик. Проявами токсичної маскулінності є цькування жінок, які не відповідають стандартам краси, не займаються обслуговуючою працею та взагалі не відповідають стандартам фемінності. Інколи чоловіки вдаються до фізичного насильства проти таких жінок. Погодьтеся, що стримати ненависть до таких осіб чоловічої статі важко.  Тому що вважаюють лесбійками, які сприяють депопуляції. Звісно це не витримує критики. Лесбійки можуть ставати матерями за допомогою штучного заплідення та виховувати дітей. Окрім цього, жінка особистість, а не інструмент для відтворення популяції. Вагітність і пологи – ризик для життя і здоров’я. Тому жінка має право обирати. Навіть,якщо цей вибір не на користь демографічної політики.  Тому що вважають прихильницями абортів. Феміністки прихильниці права жінки на власне тіло, а не фанатки абортів. Правозахисниці виступають за доступ до контрацепції і планування сім’ї. Оскільки жоден з методівконтрацепції, окрім стерилізації, не дає 100% гарантії, доводиться боротися за право на аборт. Останній є шкідливою процедурою для організму жінки, але небажана вагітність шкідливіша за аборт психологічно та фізично. Навіть запланована вагітність є ризиком для життя та здоров’я жінки. Такі ускладнення як еклампсія і проеклампсія не мають надійної профілактики та можуть спіткати здорових жінок. Серед цивілізованих країн США є лідером материнської смертності під час вагітності та пологів.  Вважають, що гендерної рівності вже досягли. Насправді, це не так. У світі існують країни, де заборонено аборти. Це не лише Афганістан чи Саудівська Аравія,а й сусідня Польша та європейська Мальта та деякі штати Америки. Сам факт, що політики всі країн піднімають питання заборони абортів в черговий раз доводить, що до рівності ще далеко. Чомусь ніхто ж не ставить питання про повернення рабства чи кріпацтва. Також існує розрив у доходах чоловіків і жінок у оплаті праці  приблизно 20%. Це пояснюється тим, що жінки більше задіяні у приватній сфері та догляді за дітьми.  Відмова від материнства вважається останнім жіночим табу. Жінок надмірно біологізують та приписують існування міфічного «материнського інстинкту». Біологічний детермінізм призводить до того, що емоції жінок такі як гнів списують на ПМС чи критичні дні. Це знецінює та принижує особистість та заважає кар’єрному розвитку . Через панування теорії біологічного детермінізму в ЗМІ, популярній науці та шкільній освіті досі існує нерівність у навчанні, вихованні та професійній реалізації.   

Таліби продовжують знущатися над афганськими жінками. Спочатку заборонили вищу та середню освіту. Тепер у великих містах заборонений продаж протизаплідних пігулок. Про це пише The Guardian. Журналістам стало відомо, що таліби ходять до аптек і наказують прибрати з полиць усі протизаплідні препарати та засоби.За словами власника одної із аптек в Кабулі, представники талібів двічі приходили до нього зі зброєю,  погрожували і вимагали не зберігати протизаплідні пігулки для продажу. Вони регулярно перевіряють кожну аптеку в Кабулі. Такі рейди відбуваються по всіх аптеках.  Інші фармацевти в Кабулі та Мазарі-Шаріфі теж повідомили, що їм заборонили зберігати будь-які протизаплідні препарати. Окрім регулювання народжуваності ці пігулки використовують для лікування суто жіночих хвороб таких як ендометріоз чи полікістоз яєчників. 

Наш світ сповнений протиріч, а історія - цікавих фактів. В патріархальній Албанії, Чорногорії існувала традиція, коли дівчина приймала целібат та брала на себе традиційно чоловічі обов’язки й отримувала більше прав, які традиційно мали чоловіки.  Цей ритуал був поширений через жагу до кровної помсти та масові вбивства чоловічого населення в доісламський період. Чоловіків після війни не вистачало і роль хлопців у суспільстві почали виконувати деякі жінки. Частим явищем були війни кланів, де масово гинуло чоловіче населення. Коли у сім’ї не залишалося синів, старша донька заміняла братів. Таким чином, жінка могла отримати чоловічі права.  Остання албанська жінка бурнеша, яка прийняла обітницю бути чоловіком Така дівчина стригла волосся, приймала обітницю целібату (відмова від стосунків з чоловіками і дітонародження). Після прийняття присяги дівчина могла пити у компанії чоловіків, ходити на збори, виконувати «чоловічу роботу» й зі зброєю в руках захищати клан разом із іншими, займатися ковальством чи ювелірною справою.   Ця традиція отримала продовженням і в післяосманський період. Оскільки традиційна роль жінок зводилася до репродуктивної та обслугоюуючої праці, знаходилися жінки які хотіли свободи і мали "чоловічі" навички. Часто до такого вибору призводило нав’язування жінці шлюбу з боку общини. Тому це був єдиний вихід для жінки у патріархальній спільноті звільнитись від обов'язку "берегині" дому.  Одне з небагтьох фото гірських віржинок, яку виконували чоловічу роль у суспільстві З часом, поступова європеїзація призводить до зникнення традиції в кінці 20 століття. Остання медійна бурнеша, про яку відомо, Станка Цероич померла у 2010 році.  Дослідники припускають, що у віддалених гірських регіонах продовжують таку традицію, оскільки суспільний уклад там нагадує віддалені аули Північного Кавказу. 

Із життєвого досвіду. Майже всім особам з ХХ-хромосомами нав'язують материнство, штучну красу та побутову обслуговуючу працю, не кажучи вже про сексуальну об'єктивзацію. З дитинства я була активною, але не любила рукоділля та ненавиділа хатню роботу. Старші жінки і дівчата мого віку говорили, що «свекруха таку як ти виженуть з дому і чоловік піде» до тієї, хто готує і прибирає. Причому таке говорили не мої родички, а сторонні люди.  Пекло продовжилося у школі на уроках праці. Я насмілилася висловити протест проти гендерного поділу праці. Однокласниці почали дивуватися і говорити, що «таких заміж ніхто не візьме». Отже нав’язувався стереотип, що жінка повинна побутово обслуговувати, виконуючи неоплачувану роботу. Без цього цінність піддавалася сумніву.  Інший аспект цього «домострою» - репродуктивний тиск. Оточуючі бачили, що я не люблю гратися з немовлятами і говорили: «Чоловіки таких не люблять». Інший неприємний випадок був, коли я намагалася дізнатися у гінекологині про жіночу стерилізацію. Натомість отримала лекцію про "щастьєматєрінства". Окрім цього було згадано про чоловіків. На думку лікарки, такі жінки, як я, не приваблюють протилежну стать і вона вирішила на це вказати. Сказала б вона це моїй військовій освіті.  Окрім цього я мала репутацію «синьої  панчохи» у школі та університеті. Мені більше подобалися література і філософія, а не вся ця косметика та рукоділля. Це викликало ледь не презирство в однокласниць та одногрупниць. Найбільше мені запам’яталося зауваження одногрупниці щодо відсутності сексуально привабливого для чоловіків манікюру із зауваженням «Ну ти ж дівчинка». Також подібне було на моїй першій роботі в офісі компанії з продажу медтехніки. Начальниця називала мене замухрижкою та говорила, що чоловіки люблять догялнутих. Хоча який це має стосунок до професійного виконання обов'язків, я не знаю. Доглянутість у їх розумінні – це макіяж у стилі Кардаш’ян та червоний шеллак. Жінки на робочих місцях мають забезпечувати якісь додаткові послуги клієнтам-чоловікам? Інтимні? Незалежно від фаху та роду діяльності? Отже, на мою думку, патріархат нав’язує жінкам побутове обслуговування чоловіків, штучні стандарти краси та репродуктивну працю. Не кожна жінка може сказати чітке «ні» та захистити свої кордони. Тому одне з основних завдань шкільної освіти в майбутньому, на мою думку, полягає у вихованні вільних дівчат, які ламають патріархальні кліше та шлють за російським кораблем всіх, хто їх нав’язує.     

У патріархальному суспільстві жінку контролюють тілесно і морально. Потім подають жертовність і старждання як «вибір жінки».  Колись я запитала у тітки, чому не можна одружуватися дічинці з дівчинкою? У відповідь почула « бо це дури розові». Від подальших запитань родичка відхрестилася а тому подальшому доводилося отримувати знання від старших приятелів. Вони негативно висловлювалися про геїв та лесбійок. Припускаю, що вони черпали інформацію від гомофобних родичів.  У 8 класі на уроках зарубіжної літератури ми вивчали творчість Поля Верлена і Артюра Рембо. На лекції викладачка розповіла про любовні стосунки цих поетів. Мої однокласники сміялися і кидали фразочки про «пєдіків». Релігійна матуся одного з учнів прийшла і влаштувала скандал. Вона наполягала, що така інформація травмує дитячу психіку.  На думку цих людей, психіку травмує не булінг та сексуальне насилля, а інформація про інакше кохання. Релігійні люди люблять згадувати про Содом і Гомору, які насправді було знищено за порушення правил гостинності, а не гомосексуальність. Також вони говорять про дітонародження і «природній союз жінки і чоловіка». Але забувають, що гетеро пари бувають чайлдфрі або безплідними. Натомість геї та лесбійки можуть користуватися репродуктивними технологіями та народжувати своїх дітей.  Ставлення до гомосексуальних жінок у суспільстві більш поблажливе. Тому що їх не сприймають серйозно. Вважають стосунки лесбійок тимчасовою забавкою до зустрічі з «нормальним чоловіком». Насправді таке ставлення є набагато гіршим, ніж відвертий негатив. Суспільство буде очікувати від жінок зміни поведінки. Небезпека полягає у тому, що суспільний тиск ламає особистість і змушує обирати нормовану поведінку. У даному випадку – гетеросексуальність проти волі. Жіноча гендерна соціалізація виховує особистість, яка залежна від суспільної думки, шукає схвалення і спокою. Саме через виховання жінки відмовлдяються від себе частіше, ніж чоловіки.  Тому гендерна жіноча соціалізація – це злочин, за який немає покарання.   

Олена Шевченко отримала від американського журналу TIMEвідзнаку «Жінка року. Олена засновниця «Маршу жінок». Саме з її ініціативи на мітинги 8 березня організовано збираються жінки. Також активістка заснувала ЛГБТ-організацію "Інсайт", яка вже багато років піклується про Права Людини в Україні. TIME кожного року оголошує список 12 лідерок зі всього світу, які зробили внесок у боротьбу за права людини. Цьогоріч серед них американські акторки Кейт Бланшет, Анжела Бассет, а також футболістка Меган Рапіно та інші.  Нагадаємо, у квітні 2022-го року на ЛГБТ-активістку та правозахисницю Олену Шевченко напали у Львові. Жінку забризкали сльозогінним газом.  У кінці 2021 року Олена Шевченко здобула нагороду «Тюльпан прав людини» від посольства Нідерландів в Україні.

8 березня не день квіток, жіночності та краси. Це Міжнародний день захисту прав жінок. Противники цього свята закидають феміністкам про Клару Цеткін та Розу Люксембург. Також викидють лайно на віяло з маршем повій. Цей сексистський міф  поширили ще на початку 20 століття. Тоді консерватори назвали текстильниць, які вимагали трудових прав, повіями. У той час зневажали будь-яку жінку, яка виходила за межі будинку. Тому всі, хто транслює цей наратив, не знаючи першоджерел, або дурні, або старі консерви ,які хочуть бачити жінок вдома з купою дітей.  Варто запам’ятати, що 8 березня збиралися суфражистки – активістки, які боролися за економічні та виборчі права жінок.  Це не комуністичне свято, а Міжнародний жіночій день,затверджений 8 березня 1975 Генасамблеєю ООН. Радянське 8 березня з тюльпанами та святом весни нічого спільного не має із правами жінок. СРСР не був феміністичним. Жінки були у жахливих умовах: не мали засобів гігієни, народжували без знеболювання , працювали дві зміни на заводі і третю – вдома. Наврядче це відповідає інтересам жінок. Також варто згадати,що український фемінізм з’явився на території Галичини і пов’язаний із національно-визвольними рухами. Почалося все із «Товариства руських жінок» та активної роботи українських феміністок таких як Леся Українка ,Наталя Кобринська,Софія Окуневська, Ольга Кобилянська.  Тому для декомунізації потрібно повернути квіти клумбам і стати на захист прав жінок. І не потрібно пхати День матері та берегиньок усім жінкам. 

Дуже часто жінки можуть чути від лікарів поради народжувати, щоб вилікувати хвороби. Також скрізь поширюють міфи про позитивний вплив вагітності і пологів на організм жінок.  Насправді ж це велике навантаження на організм і користі від цього процесу немає. У кращому випадку буде мінімальна шкода. На сайті Unifem оприлюднили нову статистику від ООН. Дані невтішні: кожні дві хвилини одна жінка помирає під час вагітності та пологів.  Останні 20 років рівень материнської смертності знизився на третину. Так у 2000 році було 339 смертей на 100000 живонароджених . У 2020 – 223 на 100000. Зростання материнської смертності зафіксовано у США та Венесуеллі. Серед країн Європи лідирують Греція і Кіпр. За даними голови ВООЗ Тедроса Адхена, вагітність і пологи залишаються болючим і небезпечним досвідом для мільйонів людей у світі. Навіть у високорозвинутих країнах у жінок недостатньо репродуктивних прав та доступу до якісної медицини. Саме посилаючись на «природність» процесу лікарі недостатньо оцінюють всі ризики та протипоказання для конкретної жінки. В Україні показник материнської смертності 14.5% на 100 000. Також згідно даних досліджень ЮНІСЕФ в Україні серед жінок  низький рівень знання про небезпечні симптоми під час вагітності. Більшість не знає про планування сім’ї та займається своїм здоров’ям при плануванні вагітності.   Вважається , що покращення рівня медицини та доступ до програми планування сім'ї зменшить рівень материнської смертності . 

У Кам’янському відкрили центр  "Свій простір".  Тут займаються  допомогою жінкам і дівчатам. Проводитимуть  психологічні зустрічі та надаватимуть правову допомогу. Проєкт орієнтований на профілактику гендерного та домашнього насильства та допомогу постраждалим жінкам. Відвідувати центр  можуть  місцеві жительки та  переселенки. Під час війни є дуже багато викликів і проблем. Починаючи від фінансових Органівзаторка проекту Ганна Карпеченкова зазначає , що під час війни багато проблем: від фінансових до емоційних. Тому саме тут жінки зможуть отримати базову допомогу .  У просторі проводитимуть групові психологічні зустрічі, арт-терапевтичні заходи. Також тут можна отримати правову допомогу. Юристка-консультантка проєкту Олена Лагода розповіла , що надає допомогу у юридичних питаннях. Бо саме юридичного підходу потребує проблема домашнього насильства.  Центр працюватиме з вівторка по суботу. Також у рамках проєкту у місті функціонує кризова кімната, куди у разі потреби можуть направити потерпілих жінок.Номери національної гарячої лінії з попередження домашнього насильства: 116 123 (з мобільного); 0 800 500 335 (зі стаціонарного).

Іноді креативний підхід допоможе Вашій жіночій справі обійти чоловіків-конкурентів. Коли ви кудись переїжджаєте та замовляєте бригаду вантажників, хто до вас приїжджає? Ватага чоловіків, що енергійно рухаються і грубо розмовляють, які швидко зайдуть у ваш будинок, так само швидко все завантажать-розвантажать, візьмуть свої гроші, повернуться до вас спиною і зникнуть з вашого життя. А де ж привітна усмішка, співчуття, розмови, побажання доброго дня? Чоловіки на це часто не здатні через тиск токсичної маскулінності (тому їх через ці сталі стереотипи і не беруть у секретарі та няні токсично фемінні жінки). Як дівчата відкинули стереотипи і обійшли чоловіків-конкурентів? Незайнята ніша для жіночого бізнесу Не кажучи вже про харрасмент щодо самотніх і не тільки жінок, людям хочеться отримати гарний сервіс і гідне ставлення до клієнта. І мати справу з чоловічою бригадою вантажників (як і з таксистами-чоловіками) не всім зручно, а іноді - і не дуже приємно. Щоб скоригувати подібний дисонанс, одна англійка (колишня пожежна) вирішила відкрити службу вантажниць, що складається з працьовитих жінок. Такі дівчата вам не нагрубять, не дихають на вас перегаром та сигаретним димом. Та і залицятись не будуть, якщо Ви самотня жінка.  І нехай вони не так багато вантажу витягнуть за раз, але тим довше вони осяятимуть ваше житло посмішкою. Крім того, у жінок є ще значна перевага: вони акуратні й завжди слухають замовників.  Тому жінки-вантажники з vangirls.co.uk перевозять не лише побутові речі та мотлох, а й витвори мистецтва: Пакують їх акуратно та з незмінною посмішкою. І це всім клієнтам подобається. Я знайшла відгуки на компанію на одному сайті (можете подивитися їх на сторінці trustedtraders.which.co.uk/businesses/van-girls-ltd/) - вони мають максимальні оцінки у своїх відгуках. На доказ того, що жінки можуть бути найкращими працівниками, наведу вам одну історію від лікарки:  У нас у місті в муніципальній поліклініці є два лікарі-хірурги. Одна з них — жінка, інший — чоловік. З одного боку ми чоловікам-хірургам довіряємо більше, якось прийнято вважати, що робота для них важливіша за сім'ю, вони відповідальні, весь час удосконалюються. З іншого боку, між цими лікарями колосальна різниця у відносинах з пацієнтами. Якщо жінка-хірург підходить до кожного пацієнта дуже уважно, б'є зуби так, що й не помітиш, то чоловік-хірург — завжди злий, завжди з похмілля, лається матом навіть на дітей (я одного разу молодшу дочку до нього водила зуб видирати — сама була в шоці від такої поведінки лікаря). Не дивно, що до жінки-лікаря чергу розписано на кілька днів, до неї неможливо записатися навіть на платні процедури. А до цього чоловіка навіть дорослі люди не хочуть йти на прийом, хоча він не лише зуби видирає, а й імпланти вставляє (ЩО може в такому відповідальному місці, як рот, наробити злий чоловік із похмілля — навіть страшно уявити). Погане ставлення до клієнтів та пияцтво може перекреслити весь накопичений професіоналізм. Тому стать виконавця іноді не менш важлива, ніж репутація фірми або дешевизна її послуг. Іноді він відіграє значну роль у нашому виборі. Якщо ви спортсменка, колишня пожежна чи фітнес-тренерка, залишилися без роботи, але не боїтеся посміхатися людям, спробуйте нову для Україну нішу бізнесу. Можливо вам вдасться створити успішний бізнес на організації жіночої бригади вантажниць, так само, як це колись зробили успішні українки, розвиваючи мережі "жіночого таксі".

Простори інтеренету облетіла новина , що в Нідердландах чоловік отримав вирок за стелсінг. У новинах повідомляли, що Окружний суд міста Дордрехт (Нідерланди) визнав 28-річного чоловіка винним у стелсингу.  Що ж означає цей термін? Стелсинг/стілсінг — дії чоловіка, які полягають у  знятті  презирватива  під час статевого акту без відома партнера і без його згоди. Обвинувальний вирок у Нідерландах є першим у країні. Натомість у Німеччині, Новій Зеландії та штаті Каліфорнія у США це вважається злочином і видом згвалтування. У Нідерландах вирок більш м’який.  Звинувачення за згвалтування зняті. Натомість визнано, що підсудний змушував потерпілу до незахищеного сексу з ним. Його засудили  до трьох місяців умовного ув’язнення й зобов’язали виплатити партнерці тисячу євро відшкодування збитків.

Стелсинг – таємне зняття та пошкодження контрацептива під час статтевого акту. Це один із різновидів репродуктивного насильства, який застосовується переважно до жінок.  Вперше на законодавчому рівні ввели покарання за такі діяння у Каліфорнії. Але це лише цивільна відповідальність. Жертва може звернутися до суду, щоб відшкодувати збитки.  У Німеччині поліцейського засудили до 8 місяців умовного увязнення та штрафу в 3000 євро. Також змусили виплатити жертві 96 євро для компенсації вартості аналізів. У Новій Зеландії стелсинг прирівняний до згвалтування. У практиці судів були випадки реального тюремного ув’язнення за такі злочини. У 2021 році чоловіка засудили до 3 років і дев’яти місяців ув’язнення за стелсинг  щодо секс працівниці.  Однак, законодавство більшості європейських країн ігнорує стелсинг,а репродуктивне насилля щодо чоловіків взагалі ігнорує. Звісно, що чоловік не народжує і не піддає ризику своє життя та здоров’я. Все ж таки треба звернути увагу деякі види репродуктивного насилля з боку партнерки. Наприклад, коли жінка жінка без відома партнера припиняє застосовувати контрацепцію або проколює презерватив,  щоб завагітніти проти волі партнера. Вийнятком є законодавство Німеччини. Так, у травні 2022 року мешканку Біленфельду засудили до 6 місяців позбавлення волі. 39 річна жінка зіпсувала контрацептив, щоб прив’язати до себе партнера за допомогою вагітності . У більшості країн це питання табуйоване і не регулюється законодавством. На деяких сайтах жінки діляться таким досвідом і вважають ці діяння нормою. Судові справи, де чоловіки подають позов повність програшні. Оскільки законодавство України більше спрямоване на захист та інтереси жінок та дітей. Більше того репродуктивне насилля проти жінок та чоловіків в усіх аспектах не сприймається як діяння кримінальне чи аморальне. Тому це питання потребує законодавчого регулювання. Також необхідно створювати освітні проекти сексуальної освіти. 

21 у місті Вишневе Київської області трапилася трагедія: 29 річна жінка викринула немовля з вікна. Врятувати дитину не вдалося.  Поліцейські відкрили кримінальне провадження. Слідчі припускають, що у жінки була післяпологова депресія. Це стан який включає у себе апатію, погіршення настрою, суїцидальні думки, які поширюються на жінку і на дитину. В Українському суспільсві на масовому рівні досі не розуміють всю серйозність такого психічного розладу як депресія. Більше того у наявність післяпологової депресії більшість не вірять, оскільки материнство сприймається крізь рожеві окуляри. Це «священа корова» і щось таке, що невід’ємно та органічно приписують жінкам на рівні інстинктів.  Саме через міфи про материнський інстинкт жінки не отримують належної допомоги та лікування. Насправді вагітність і пологи – це травматичний процес, після якого потрібна реабілітація. У післяпологовий період жінка найбільш вразлива. Окрім того , що загострюються хронічні хвороби, внаслідок стресу додаються нові. Від постійного дефіциту сну можуть з’являтися невротичні та психіатричні розлади. Один із поширених є «бейбі блюз» - стан післяпологової депресії. Повертаючися до цієї новини, хочу звернути увагу  на реакцію суспільства. У коментарях суцільні заклики вбити жінку та скептицизм до її стану. Тільки меншість засуджує неуважного чоловіка та інших родичів. Суїцидальний стан дуже важко непомітити, а тому це означає одне: з боку родини був повний ігнор і всі обов’язки були на жінці.  В Українському суспільсві жінок агітують народжувати. Лікарі переконують, що вагітність і пологи омолоджують та лікують більшість хвороб. Пролайфери реєструють петиції про заборону абортів. Вже коли жінка народжує, то на неї всім байдуже.  Ця історія приклад того, що народження дитини не лікує хвороби та не рятує від депресії чи почуття нереалізованості. У більшості випадків лише погіршує поагане становище, у якому опиняються жінки. Цей злочин можна було б попередити, якби у суспільстві не транслювали міф про материнський інстинкт та не табуювали психіатричну допомогу. 

Ейджизм серед нас. Нещодавно мережу сколинув конфлікт поколінь. Старша жінка почала агресивно робити зауваження дівчині,я ка займалася нормативами зі скакалкою.  Жінка намагалася прогнати дівчину подалі від зайнятого простору, хоча прийшла на місце пізніше. Виникла суперечка і старша жінка почала ображати дівчину, називаючи «малим гавном» та звинувачувати її матір у поганому вихованні дівчини.  У соцмережах користувачі підтримали дівчину Лізу. Як бачимо із ситуації вік не означає наявності розуму та не є підставою для поваги. Однак у нашому суспільстві є культ старості та своєрідна геронтократія. Літнім людям прийнято прощати нетактовність та відсутність елементарної етики. При цьому подають все це під соусом «поваги до старості». Насправді вік не може бути виправданням агресії та зневаги. Молоді люди повинні вчитися відстоювати свої кордони. Тому що старші не завжди мають рацію. Ситуація у Івано-Франківську–яскрвий приклад. Ліза була ввічливою і до останнього трималася гідно. Жінка почала перезходити на особистість і ображати, нецензурно висловлюватися.  Конфлікт інтересів завжди неминучий. У публічному просторі повинна бути загальна культура ввічливості та домовленостей. Вчинок дівчини не лише викликає повагу, а й демонструє іншим, що таке здорова психіка та наявність міцних особистих кордонів. 

Жіночій погляд. У мережі поширили інформацію. Що в Кам’янці–Подільському оштрафували матір за «неналежне виконання батьківських обов’язків. Ще йприписали антисанітарію.  Тільки на фото видно звичайну квартиру без сучасного ремонту зі скандинавським лофтом.  Родині загрожує штраф через відстутність сучасного ремонту. Поскаржився лікар зі швидкої, який приїхав на виклик. Дитина поранилася і мати викликала швидку. Це свідчить про те, що батьківські обов’язки виконуються належним чином.  Ось приїхала в квартру поліція і давай копатися у шафах, перевіряти чистий одяг та чи є пилюка під столом. Замість того, щоб допомогти виписують штраф людин , в якої немає зайвих грошей.  Правоохоронців та медиків і всі ці соціальні служби не цікавить, що жінка виживає з дитиною під час війни. Лише можуть наскаржитися на виписати протокол за неіснуючу антисанітарію.   Показово, що матір не на обліку, судимостей не мала, про алкоголь чи наркотики нічого не сказано, судячи з усього, просто бідна. Показово, що жодного разу за таку "антисанітарію" не штрафували батька дитини. У більшості випадків протоколи складаються на матір. Нещодавно у поліції повідомили, що ймовірно притягнуть батька до відповідальності. Риторичне запитання: Ви серйозно? Черговий штраф із зарплатні вантажника?  При цьому чиновники агітують «відтворювати націю», а пролайфери періодично просувають петиції чи законопроекти про заборону абортів. На ділі для сімей з дітьми жодної підтримки , лише цькування і купа штрафів для матерів за те, що на 800 гривень в місяць не організували скандинавський лофт вдома. 

Авторський погляд. Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш заявив, що для досягнення абсолютної гендерної рівності між чоловіками та жінками знадобиться 300 років.  В усьому світі порушуються права жінок. У деяких цивілізованих країнах зростають показники материнської смертності. Різниця в оплаті праці чоловіків і жінок все ще зберігається. Розглянемо три очевидні причини відсутності гендерної рівності у світі. Жінки вимушені витрачати свої сили та час щоб відповідати гендерним стереотипам Перша - це вимоги до жінок щодо зовнішності. У цей час, доки чоловіки займаються інтелектуальним розвитком та розважаються, жінки витрачають час на догляд за обличчям, тілом, макіяж, депіляцію тощо. Жінки більше страждають на дисморфофобію та вдаються до радикальних змін зовнішності. Таким чином витрачається корисний час і гроші (а дохід у жінок на 20% менший). Друга – вимоги від жінок займатися хатньою роботою та дітьми. По факту це друга зміна у якості хатньої робітниці, куховарки та няні після основної роботи. Тільки така праця не оплачується і лише забирає час, який можна було б витратити на оплачувану роботу, навчання та відпочинок.  Третя  - біологічне материнство. Виношування дитини і подальший догляд з грудним вигодовуванням відривають жінку від роботи і роблять вразливою і залежною від чоловіка. Особливо це стосується країн, де декретна відпустка до 3 років.  До слова, в умовах, які очікують країни після збройних конфліктів, відновлення генофодну науковими методами можуть дійсно зарадити для збереження нації.  Належні соціальні виплати держава не забезпечує, а більшість садочків приймають дітей лише з 3 років. Внаслідок такого підходу жінка випадає з професії(роботодавці не люблять зберігати робочі місця до кінця декрету) і стає повністю залежною від  партнера. Є жінки, які працюють у декреті, але це не гендерна рівність, експлуатація жінок. Тому що додається неоплачувана робота няні. Все це навантаження лягає на організм, який виснажений вагітністю та пологами. Тому тут може допомогти наука і використання штучної утроби. Тільки науці заважають релігійні мракобіси та біоетики. Їм байдуже на материнську смертіність і вони готові приносити жінок в жертву своїм вигаданим ідеалам. Саме на подолання цих гендерних стереотипів і соціальних відмінностей, нав’язаних чоловікам і жінкам знадобиться три століття.   

Чи можуть зусилля з досягання гендерної рівності та жінки при владі зупинити війни на Землі й знайти консенсус між світовими урядами для співпраці? Зазирнемо в історію цього твердження, розглянемо реальні історичні та наукові факти, щоб розібратись у цьому питанні.  Питання про те, чи зупиняться війни на Землі, якщо жінки отримають владу замість чоловіків, не має однозначної відповіді у сучасному світі. Однак, можна розглянути історичний аспект та сучасний стан рівності між чоловіками та жінками, щоб краще зрозуміти цю проблему. Новозеландський фільм "Піаніно" розповідає про складу долю жінки під час колонізації островів Історично, жінки були виключені зі значної частини політичного та соціального життя. У багатьох культурах жінки не мали права голосу, не могли займати політичні посади, а їх правовий статус був значно нижчим від чоловічого. Проте, з часом ситуація змінилася. Наприклад, у 1893 році Нова Зеландія стала першою країною, яка надала жінкам право голосу (наступною країною була сусідня Австралія у 1902 році). Пізніше, у 20 столітті, жінки стали займати політичні посади, а рівність статей була визнана у багатьох країнах світу. Звідки береться ідея про те, що жінки при владі можуть зупинити війни? На сьогоднішній день, жінки стали досить активними учасниками політичного та соціального життя, і в деяких країнах вони вже займають ключові посади у правлінні країни. Наприклад, Камала Харріс є віце-президентом Сполучених Штатів, а Ангела Меркель була канцлером Німеччини протягом 16 років, хоча зараз її активно критикують через політику лояльності до російського агресора. Таким чином, жінки вже зазнали успіху в багатьох аспектах політичного та соціального життя. Вже тут і зараз.  Проте, не можна стверджувати, що досягнута гендерна рівність. Жінки ще не мають рівних можливостей з чоловіками в багатьох сферах, включаючи економіку, науку та бізнес. Також, жінки часто зазнають дискримінації та насильства на основі статі, що є серйозною перешкодою для їхньої повноцінної участі в суспільстві. А замість того, щоб вкласти свій час життя на розкриття власного потенціалу, безліч жінок і зараз вимушені вкладати зусилля, тільки щобв ідповідати суспільним стереотипам.  Щодо питання про те, чи зупиняться війни на Землі, якщо жінки отримають владу замість чоловіків, не можна дати однозначної відповіді. Але можна зазначити, що дослідження показують, що жінки частіше пропагандують мирні методи розв'язання конфліктів та більш нахильні до співпраці та діалогу, ніж до використання насильства. Отже, можна сказати, що жінки можуть внести свій внесок до зменшення війн і конфліктів у світі, якщо вони матимуть рівний доступ до влади та можливості впливати на прийняття рішень. Можливість жінок отримати рівну владу з чоловіками у всіх сферах життя є реальною, але потребує великих зусиль і взаємодії з усіма частинами суспільства. Важливо зрозуміти, що гендерна рівність не є питанням на один день, і досягнення її може зайняти багато часу. Варто зосередити увагу на цьому питанні та дотримуватися принципу рівних можливостей для всіх. Як історія свідчить про те, що жінки при владі були більш мирними лідерами? Історія людства також має реальні постаті, коли країни очолювали жінки, що мали владу, і були більш мирними.  Є кілька прикладів країн в історії, які очолювали жінки і були відомі своєю миролюбністю. Один з таких прикладів - це Кінда, держава, яка існувала в Західній Африці з XIV по XVII століття. Вона була правлена жінками-матріархами, які забезпечували стабільність та мир у своїй країні. Ця держава володіла значним впливом на сусідні регіони, її господарська та політична система була високорозвиненою. Королева Єлизавета | Інший приклад - це Британія, яку очолювала королева Єлизавета I в XVI столітті. Під її правлінням країна зазнала великого розвитку в економічній, науковій та культурній сферах, а також вона змогла зберегти Британію від можливої інвазії та окупації. Жінки при владі в сучасному світі: приклади успіху та перспективи для майбутнього Тут і зараз вже можна побачити, існуючі регіоні Землі, де гендерна рівність вже майже досягнута. Сучасним прикладом є Нова Зеландія, яку очолює прем'єр-міністрка Джасінда Ардерн. Вона стала першою жінкою-главою уряду Нової Зеландії з 2017 року. Її правління характеризується миролюбними зусиллями, такими як заборона продажу зброї, тютюну для населення, законодавчі дії проти насильства на основі статі та здійснення прийняття біженців у країну. Gрем'єр-міністрка Нової Зеландії Джасінда Ардерн Водночас, в Новій Зеландії процвітає здоровий спосіб життя, молодь захоплюється спортом і активними видами відпочинку.  Отже, приклади країн, які очолювали жінки та їхня діяльність у сфері забезпечення миру та стабільності показують, що жінки можуть внести свій внесок у зменшення конфліктів та створення мирних суспільств. Чи можуть зусилля з досягання гендерної рівності та жінки при владі зупинити війни на Землі? Гендерна рівність і жінки при владі можуть бути важливими факторами, якщо не для повного викорінення війн, але хочаб для зменшення конфліктів та агресії на Землі. В історії було багато прикладів того, як жінки лідери сприяли мирному врегулюванню конфліктів і розвитку співпраці між націями завдяки гнучкому розуму та милосердю. Наприклад, Ганна Арендт, знаменита філософка, зазначила, що жінки мають більшу тенденцію до знаходження компромісів і досягнення консенсусу у складних ситуаціях. Це може бути важливою рисою для урегулювання конфліктів та зменшення напруження між країнами. Філософка Ганна Арендт Крім того, зусилля з досягання гендерної рівності також можуть сприяти зменшенню насильства в сім'ї та інших групах, що в свою чергу може привести до глобального зменшення конфліктів у суспільстві загалом. Надання жінкам більшої рівності, можливості вибору в своєму житті і права на вирішення своїх проблем можуть допомогти змінити культурні норми, які призводять до насильства, і сприяти більш мирному суспільству в майбутньому. Знайти консенсус між світовими урядами для співпраці, а не боротьби Водночас, треба зазначити, що жінки при владі не завжди гарантуватимуть мир. Багато чинників, таких як економічні та політичні інтереси, релігійні та культурні конфлікти, можуть призводити до протистояння незалежно від статі лідера. Однак, зусилля з досягання гендерної рівності та залучення жінок до прийняття рішень можуть бути важливими кроками до зменшення насильства та досягнення миру на всій Землі. Про те, чи можливо створити спільний світ без воєн та конфліктів на Землі - це фантастика, читайте у іншій статті за цим посиланням.     

З 1 квітня введено електронні рецепти на 60% ліків. Раніше більшість рецептурних препартів, окім антидепресантів та транквілізаторів, продавали без рецепта. З цією постановою все буде інакше.  Хоч покарання для аптек будуть вводити після воєнного стану, а аптеках вже не продають більшість ліків без рецепту. Серед них і препарати екстренної контрацепції на кшталт постінору. Тепер на них вимагають рецепт. Така практика є знущанням над жінками та формою репродуктивного насильства.  По-перше, в ідеальних лабараторних умовах препарат вживається для запобігання небажаної вагітності протягом 72 годин. Реальне життя не є лабараторними умовами і після 24 годин ефективність знижується.  По-друге, в Україні багато лікарів, які вважають, що в будь-якій ситуації варто народжувати. Такий фахівець може просто не виписати рецепт і згаяти час жінки. По-третє, для жертв згвалтування візит до лікаря і обгрунтування необхідності призначення препарату буде додатковою травмою . Враховуючі культуру звинувачення жертви та другий пункт з репродуктивним насиллям, це може довести до самогубства.  Прихильники рецепту на контрацепцію просто не розуміють, що аборт чи народження небажаної дитини більш небезпечно,ніж тимчасовий гормональний збій. Аборт може призвести до інфекцій. Пологи –це ризик для здоров’я і життя. Враховуючі низький рівень сексуальної освіти в Україні обмеження продажу контрацептивів – це злочин проти жінок . 

Нав’язування жінкам грудного вигодовування – одна з форм репродуктивного насилля. Лікарі та родичі жінок маніпулюють почуттям провини та наполягають, що жінці варто жертвувати собою.  У жіночих консультаціях висять пакати, які демонізують штучне вигодовування. Навіть висять вказівки з посиланням на ВООЗ переконувати матерів до ГВ будь-якою ціною і це вже шкідливо. Не дивлячись на «природність» у жінок буває виснаження і недостатня кількість молока. Таким чином дитина може отримати зневоднення. Ці процеси не залежать від жінки, але її вже вважають винною в усьому і поганою матір’ю. Варто наголосити на тому, що жінка має право обрати штучне вигодовування з будь-якої прични: фізична неможливість, бажання випити вина, бажаня вийти на роботу тощо.  Згадую свою колегу адвокатку Дашу. Вона любить мотоцикли і кримінальне право. Вже через місяць після пологів вона була на роботі і жила повноцінним життям. Якось за келихом вина вона поділилася ціною повернення до звичного життя. Лікарка назвала Дашу «скотиною ,яка шкодить дитині»,а сквекруха дорікнула про надмірний егоїзм і почала читати нотації про жертовність.  Даша сказала всім правду, що їй нудно з дитиною 24/7 і вона хоче жити як і раніше. Підтримку вийшло отримати від чоловіка, колег і психотерапевта. За словами колеги, після слів лікарки та свекрухи вона відчула себе річчю чи рабинею.   До речі, минуло три роки і донька Даші виросла здоровою і щасливою без ГВ.    Такі випадки не одиничні. Лікарі та більшість у соціумі вважають, що жінка повинна всім жертвувати і нехтувати власними інтересами. Навіть ідеї лактивістів просяклися  у феміністичні спільноти. За критику грудного вигодовування чи скарги на тиск лікарів можна отримати бан у деяких французьких та українських фемспільнотах. Це звісно відкидає фемрух на століття назад.