Всі публікації з тегом рівність

Той випадок, коли варто бути уважним! Геї повсюди навколо нас, і Ярош стурбований, що на Україну нібито суне "гомо-диктатура" - Європа захопить все. Дмитро Ярош закликав до термінового повстання проти гомосексуалів, які захоплюють владу в країні, як стало відомо NikopolToday.Дмитро Ярош назвав головного ворога українців. Як виявилось, це не корупція, бідність, важка екологія, зміна клімату або слабка медицина та освіта, а - геї... Страшне!Славнозвісний Дмитро Ярош та гей-віськовий Віктор Пилипенко / фото НЧДмитро Ярош опублікував пост у Facebook, висловивши свою думку про гомосексуалів. Колишній лідер організації "Правий сектор" вважає, що влада значною мірою перебуває у руках людей з нетрадиційною орієнтацією. Цей факт Ярош не схвалює і реагує негативно."Декілька емоцій. Про це не заведено говорити, але... Світ летить у пекло. Гомосексуалісти, та інші збоченці, стали "нормальним явищем". Вони захоплюють владу і нав’язують людям свою "чергу денну" - сатанинську. Гомосексуальна диктатура опанувала багато країн світу. Подивіться фільми та серіали. Якщо там немає збоченців, то це вже "неформат"!Ярош згадав і про український уряд, зауваживши, що міністерки  втілюють в життя так звану "гендерну рівність". На його думку насправді є легалізацією збоченців."Молоденькі дівчатка-функціонерки, які невідомо як і чого поставали міністерками, говорять і втілюють в життя так звану "гендерну рівність". Насправді це — легалізація збоченців"!Крім того, у своєму дописі Ярош назвав Росію головним ворогом України, згадав геноцид українського народу та закликав бути творцями своєї української держави попри всі перешкоди."Я, як християнин, не збираюсь когось судити і влазити до когось "у ліжко", але і не збираюсь мовчати, тому що моєму українському народу нав’язують збоченство як нормальність і "перспективу"... Українці, ви ж розумієте, що ті, що типу "наші союзники" все роблять для того, щоб нас, на своїй Богом даній землі, не лишилося? Міністр Дубілет порахував, що нас в Україні лишилося 37 з хвостиком мільйонів. Нас — Українців. Яких у 1991 році було 52 мільйони! Це не Геноцид? Голодомор, Світові війни вбили менше, ніж їхня політика упокорення українців. Це незаперечний факт! Ми, українці, далі дивимося їхнє "кіно", ми споживаємо їхню збоченську жуйку про "гендер", "рівноправ’я", "толерантність"... Нам, українцям, збоченці, росіяни, олігархи і владоможці "втюхують" байки про те, що українці мають бути бидлом: без духовності, без моралі, без традиції. Багатьом це подобається. Тому голосують як голосують... Але, я, моя сім’я, моя родина, мої друзі, мої побратими, мої близькі — хоч і грішники, але не бидло... Ми — Українці-Християни. Ми творимо Державу на своїй Українській землі. Свою — Українську Державу. Хоч проти нас існуючий грішний світ... P.S. Дуже багатьом цей пост не сподобається. Я це усвідомлюю. Розумію, що фейсбук може заблокувати мою сторінку за "нетолерантність"... Побачите, як багато хто заховається, або, навпаки, стане на бік збоченців. Але, пригадайте, як під час Революції Гідності на одній із барикад був напис "Дістали". І ще. Росія — наш головний ворог. За Бога і Україну!"Гей-ЯрошНагадуємо, екслідер Правого сектору Дмитро Ярош написав у Facebook гомофобний пост і у коментарях зазначив, що не бачив на фронті жодного представника ЛГБТ-спільноти.Зокрема за думкою Яроша, «гомосексуальна диктатура» є причиною зниження чисельності населення України, яке він назвав «геноцидом».У коментарях до допису у націоналістичного діяча запитали, чи вважає він своїми побратимами тих представників ЛГБТ+, які воювали на Донбасі.«Жодного гомосексуаліста (гомосексуала — NT) на фронті за шість років війни не спостерігав. Не виключаю, що хтось із них, заради піару, міг бути „на нулі“, десь із-за бруствера, постріляти у бік ворога… Але, однозначно — збоченці не захищають Україну», — заявив екслідер Правого сектору.Віктор Пилипенко - один із перших геїв-військових в Україні, що зробив камінг-аут / фото thebabel.com.uaУ відповідь на це йому показали фото, де просто за ним стоїть ексгранатометник добровольчого батальйону Донбас та відкритий гей Віктор Пилипенко.В чисельних інтерв'ю Пилипенко розповів, що у вересні 2014-го долучився до батальйону Донбас як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027. Він пробув на Донбасі рік і сім місяців. Безпосередньо у гарячих точках — півроку. Служив також у Широкиному.А це вже інший гей-військовий в українській армії - Василій Давиденко, який втратив коханого на війні з Росією / фото 360tvЯк зауважив Пилипенко, тему ЛГБТ+ на війні не обговорюють. «Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того — ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот. Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції», — повідомив військовий.Варто додати, що 23 червня 2019 року понад 30 військових, які відносять себе до ЛГБТ-спільноти, пройшли колоною на Марші рівності в Києві.У наступному році, зважаючи на тенденції останніх років, на гей-прайді в Києві знову буде побито рекорд із кількості учасників "Маршу рівності". Фото Znaj.ua / НЧВідзначимо, що поки дехто вкрай стурбований гей-сексом, в Україні справжні проблчеи із злочинністю та стихійними звалищами - міста схожі на гетто. Окрім того, поки у Європі роблять мільярди на переробці сміття і перетворюють звалища на купи золота, в Україні ми не даємо раду - країна перетворилась на суцільне звалище.

Кожного разу, коли стаєте свідком або жертвою будь-якої дискримінації - розповідайте про це, звертайтесь до поліції, пишіть правозахисним організаціям. Не забувайте, не бійтеся, не будьте байдужими до власного життя та інших людей. Соромитися повинні негидніки, що роблять наше життя жахливим, наголошуємо увагу ми від NikopolToday.Насилля квітне в мовчазній печері, роздираючи чергову жертву. Кожна замовчана подія, що дала вам неприємний досвід або збиток - це відкриті двері до наступних зловживань злодіїв, які руйнуть наші життя. Руйнують Україну та наші прагнення бути вільним і прогрессивним суспільством.Мене хотіли вбити за те, що ІншийЦя досить емоційна стаття містить у собі не тільки мої думки стосовно теми Маршу Рівності [КиївПрайд] але іособисті історії та випадки з життя, які є дискримінацію і мають прямий стосунок до причин, з яких люди виходяить та проводять мирні зібрання проти такого явища.З самого дитинства, я почав розуміти, що існує дискримінація, навіть не знаючи слова, яким це описується. Для мене це була несправедливість. Діти, дорослі, старі - усі мислили стереотипно і вважали, що мають право знущатись над іншими тому що вони: старші, розумніші або сильніші, українці або росіяни, цигани, тощо. Не кажучи вже про несприйняття мого гендеру починаючи із садочку та, де мені було простіше спілкуватись із дівчатами, які трохи відкритіші і вільніші в цій країні, ніж хлопці, затиснуті стереотипами майже у всіх сферах життя.Починаючи від знущання в Україні, на грунті того, що з невеликого містечка, через яке мене прозвали у санаторії “Нікіпіль”. Це було у Кривому Розі. Щоб підкреслити своє ставлення неповаги. Але це була не єдина неповага у ставленні до мене. Знущання над дітьми у таких закладах - явище повсякденне. Держава на це увагу не звертає, адже діти - це “лише” меньшина суспільства. Теж саме і у ставленні до пенсіонерів. Повага дуже потрібна нашому суспільству, на томість - дорослі із самого початку показують дітям негативний приклад ставлення до прав інших людей. Як це було і в тому санаторії. Коли усі дізналися, що там є дитина-гей, самі вихователі створили нестерпні умови для нього, даючи негативний приклад дітям, які його швидко підхопили. Я був єдиною дитиною, яка спілкувалася із цим хлопчиком.Нагадуємо: Всі ми несемо відповідальність за майбутнє свого міста. І це стосується не тільки Нікополя але і цілої України, де б ви не жили.Із самого дитинства, я бачив, що це суспільство ненормальне і це дуже сильно вплинуло на моє ставновлення як особистості. У тому ж таки санаторії, я вперше дізнався про людей, які не їдять м’ясо. Там була дівчинка, яка відмовлялася їсти яловичину, хоча вихователи змушували її це робити, а інші діти сміялися. Виховна система, замість того, щоб інформувати дітей та вчити поваги до “інакших”, пхала ковбасу до рота цієї дівчинки руками колектива закладу, а потім усі дивились, як дівчинку знудило на підлогу. Це садизм, і діти вбирають цей приклад ставлення до інакших з самого дитинства як губка.У школі з мене знущались з того, що я ріс у родині Свідків Єгови, які є релігійною меншиною в Україні. У середовищі самих Свідків Єгови, мене не сприймали та цурались моєї гомосексуальності, вегетаріанства й інакшого зовнішнього вигляду, тощо. Ця система, створена задовго до нас, система неповаги до інших, зробила так, що я та ще сотні тисяч людей, а можливо і мільйони, пройшли через страждання та самотність, буллінг, знущання, у тому числі і фізичні. Я боявся ходити до школи через фізичне насилля, словесні знущання, які розпалювалися самими вчителями, що у повній мірі користувалися своєїм “домінантним” над дітьми ставновищем. Тим не меньш, нічого не зробили, щоб навчити дітей поважати гордість інших людей. З цього і росте наша країна: безкультурність на вулицях, магазинах, інших закладах, хамство. Людей не вчили поважати одне одного, не кажучі вже про меньшини, увесь спектр різноманітних спільнот. У колледжі теж саме, але ще гірше. Співучні зненавиділи мене через зовнішній вигляд, орієнтацію. Приходили хлопці прямо до кабінету та били мене гаєчним ключом, а потім спілкувалися із вчителями, щоб вони мене “змінили”, на що вчителі відповідали, що я “придурок”. Умови навчання були нестерпні. Але це закінчилось… Насилля та знущання дійшли до замаху вбивства, коли учні накинулись на мене і почали бити головою об стіну та гуртом добивати. Я потрапив до лікарні, а після цього, пішов забрати документи з освітнього закладу. Мені довелося кинути навчання, щоб врятувати своє життя. В останнє, побачившись з вчителями, я висказав їм, усе що думаю, у тому числі і на те, що вони закрили очі на гомофобію та буллінг інших учнів, що могло коштувати мені життя. Та вони навіть і не зрозуміли, що це таке “гомофобія”. Коли я виходив з освітнього закладу, учні, що збиралися курити та пити пиво на подвір’ї, гуртом почали кричати та плювати на мене, а потім разом почали кидати каміння у спину.  Я ніколи цього не забуду. Я не можу повірити, що таке існує у нашому житті. Саме тоді я подумав, що колись настане час і навіть у маленькому Нікополі будуть правозахисні заходи, на яких я неодмінно буду. В той час хотіли провести перший Марш Рівності, і його зірвав натовп праворадикалів та релігійних фанатиків. На своїй першій роботі я пройшов через нестерпну дискримінацію, коли директор дізналася про те, що я веган. Мене оголосили “сектантом”, кричали на мене та морально знущалися, висміюючи моє життя, мій зовнішній вигляд. Я не хочу, щоб ніхто у цій країні не пройшов через те, що пройшов я. Адже я описав тільки деякі конкретні випадки. Я навіть і підрахувати не можу, скільки разів люди дозвовляли собі гомофобію стосовно мене. Але я не здавався, змінив місце роботи, переїхав до великого міста. Тим не меньше, зі мною назавжди залишиться розуміння того, що ще багато дітей, підлітків та різних “інакших” людей відчувають негативне ставлення до себе, проходять через дискримінацію, насилля. І в кінці кінців, багатьох це приводить до самогубства.Усе це повинно скінчитися! З повним розумінням того, що Держава сама не буде рухати цю країну до поваги, розуміння інших, я вирішив вперше взяти участь у Марші Рівності. Оскільки ніхто окрім нас не змусить цю державу і суспільство поважати одне одного, меньшини, конструктивно мислити та розвиватись. І тепер, коли я пройшов через усі кола пекла у своєму житті, я можу сказати, що більше не боюся. І готовий піти на марш з гідністю і заявити про те, що ця країна повинна затвердити безпеку та повагу для кожного громадянина. Оскільки в іншому випадку, жодного позитивного розвитку, вдалих реформ та прогресу в країни статися не може. Україна повинна стати безпечною для всіх, а ті, хто попирає закон і знущається над іншими - повинні бути суворо покарані! P. S. Ця стаття також була опублікована на офіційному сайті КиївПрайду. Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. Автор Rayan Riener / фото Here And Now

Зірка Zi Faámelu (Зіанджа) знову активізуалась у соціальних мережах. Відома українка не приховує своїх буднів - потрапили під роздачу буревію але згодом подякувала духам за порятунок. 16 червня Зі оприлюднила відео на своєму Twitter під час шторму. Нащастя, зірка пережила буревій з гумором і подякувала потойбічним силам. Між іншим: варто послухати дебютний сингл Zi - Fallen Angel. "Вчора ввечері мене взяли доброзичливі істоти, які провели кілька цілющих процедур на моїх тілах. Просто знайте, ви ніколи не самотні. Є так багато путівників, які захищають тебе і люблять тебе. Ви можете їх не бачити, але вони завжди там, біля вас, просто в іншому просторі", - поділилась зірка. Будьте в безпеці та зберігайте оптимізм, люді, - втішила квір-українців Зі. Більш того, на YouTube-каналі співачки вийшло відео до нагоди Місяця гордості ЛГБТІК: Враховуючи, що співачка обіцяла щось захоплюючє (вулканічні новини наближаються) незабаром для своїх слухачів, можна припустити, що музичне відео до пісні Fallen Angel вийде якраз до нагоди "Місяця рівності 2020", приуроченого для підтримки української ЛГБТ-спільноти. Happy Pride Month! CHOOSE love! MAKE love! SHARE LOVE! - привітала українців Зі на своїй Фейсбук-сторінці.Варто відзначити, що у світі "Місяць гордості ЛГБТ" відбувається щорічно у червні вже десятки років. Червень - це місяць захисту прав сексменшин. У різних країнах з 1970 року саме в цьому місяці проводяться Марші рівності.В Україні щорічний червневий Марш Рівності було перенесено на невизначений термін через коронавірус.  Фото та відео з соціальних сторінок співачки Нагадуємо, раніше ми писали про те, чому Зіанджа знову змінила своє ім'я. 

Головний офіс ПриватБанку базується у Дніпрі, де все ще не було гей-прайдів. Місяць захисту прав ЛГБТ. ПриватБанк випустив дизайн карток, «заряджений на квір і вільне кохання» — фото кредиток заполонили мережу. ПриватБанк випустив банківські картки на підтримку ЛГБТ-спільноти. Кожен червень у світі проходить місяць захисту прав ЛГБТ.На це звернула увагу організація KyivPride, опублікувавши дизайн карток. Наразі клієнти ПриватБанку можуть вибрати два дизайни для своєї картки Mastercard — у кольорах веселки з написом «Рівність прав», а також у білих тонах, де людина в натовпі тримає плакат «Ми всі люди».У KyivPride уточнюють, що картки є тільки у віртуальному варіанті. Змінити дизайн може кожен у додатку Приват24.«ПриватБанк випустив картки, заряджені на квір, вільне кохання та свободу», — йдеться в повідомленні.У червні 2019 року ПриваБанк випускав картки на підтримку KyivPride. Червень — місяць, коли в багатьох країнах проходять прайд-марші та інші заходи з просування і захисту прав ЛГБТ (лесбіянок, геїв, бісексуальних і трансгендерних людей).Джерело Бізнес НВ

Тишу імпровізованого кінозалу раптово порушує дзвін розбитого вікна - всередину летить файєр, що горить. Праворадикали, які "пікетували" показ фільму про ЛГБТ у центрі Києва, переходять у наступ - у хід ідуть сльозогінний газ та піротехніка. Один із глядачів застрибує на підвіконня та викидає піротехнічний снаряд на вулицю. Молодчики в масках тікають, злякавшись чи власної витівки, чи несподіваної контратаки.Сміливця звуть Віктор Пилипенко. Він - учасник АТО на Донбасі та засновник об'єднання "Українські ЛГБТ-військові за рівні права". Зовнішність 34-річного чоловіка зовсім не в'яжеться зі звичним суворим чином ветерана. Художня статура, худи з квітковим принтом, сережки у вухах - Віктор більше схожий на столичного хіпстера.Значок ЛГБТІК+військових в Україні - вони таки існуютьАле це враження оманливе. З 2014 до 2016 року, під час запеклих боїв на сході України, Віктор, доброволець батальйону "Донбас", пройшов чимало гарячих точок: від Мирної Долини в Луганській області до Широкиного на Азовському морі. Перекладач англійської та французької мов за освітою, на фронті він отримав позивний "Француз"."Камінг-аут був як крок у невідомість"Влітку 2018 року Віктор Пилипенко першим серед українських військових публічно розповів про свою гомосексуальність. "Звичайно, було стрімко - як крок у невідомість", - згадує чоловік. Те, що йому подобаються хлопці, Віктор протягом двох років на фронті ретельно приховував від товаришів по службі, з якими ділив окопи і щодня ризикував життям.Віктор Пилименко, гей та військовий"Це постійне приховування правди від товаришів, мені навіть доводилося спати з жінками, щоб ніхто не подумав, що я гей. Мені було дуже дискомфортно, - згадує Віктор. - При цьому мої товариші по службі могли чи не привезти дружину з дітьми в підрозділ, познайомити їх з усіма, всі знали про їхні стосунки з дівчатами. Геї та лесбіянки цього, на жаль, позбавлені. І це треба міняти".Камінг-аут Віктора Пилипенка дав сміливість відкритися десяткам геїв, лесбіянок та трансгендерів із військовим чи волонтерським досвідом. У 2019 році близько тридцяти з них уперше пройшли окремою колоною на "Марші рівності" у Києві. Сьогодні у групі "Українські ЛГБТ-військові за рівні права" перебуває понад сто осіб, і їх стає дедалі більше, розповідає Віктор: "У якомусь підрозділі на перекурі згадують об'єднання ЛГБТ-військових, і після цього хтось із присутніх нас гучить. і починає спілкуватися.Реакція на камінг-аут: від підтримки до цькування та нападівОдин із таких військових – 23-річний розвідник Сергій Афанасьєв. Нещодавно він здійснив камінг-аут у соцмережах – наважитися на цей крок йому допомогла підтримка товаришів з об'єднання ЛГБТ-військових. Сергій каже, що психологічно йому полегшало, адже більше не треба жити подвійним життям. А товариші по службі на передовій спокійно поставилися до його орієнтації: "У мене нормальний командир, він сказав, що, мовляв, це твоє життя і лізти в неї я не маю права - ти добре служиш, все нормально, не переживай".Сергій Афанасьєв, гей-солдатНа відміну від Сергія, дівчина-контрактник української армії, яка служить в іншому підрозділі та погодилася на інтерв'ю з DW на умовах анонімності, досі не відкрилася товаришам по службі. "Дехто знає, що я "бішка" (бісексуалка. - Ред.), але поки лише ті, кому я найбільше довіряю - суспільство, на жаль, ще заражене різними забобонами, - розповідає вона. - Але найближчим часом я думаю зробити камінг-аут - заразом і список друзів почищу".Реакція товаришів по службі на камінг-аут сильно залежить від колективу і командира, каже Віктор Пилипенко. У його випадку словесним цькуванням у соцмережах не обійшлося. Хоча більшість товаришів підтримали Віктора - "особливо ті, хто воював зі мною пліч-о-пліч, з ким ми разом знищували ворога, витягували поранених" - у 2019 році, під час акції пам'яті на честь загиблих в Іловайську, на активіста напав колишній товариш по службі. "Він залишив мені синці на спині, на обличчі, але я не чинив опір, намагався втихомирити його словами, тому що не хотів перетворювати цей захід на цирк", - згадує ветеран.Як ЛГБТ-активістам допомагає бойовий досвід?Як і інші ЛГБТ-активісти, військові, які вчинили камінг-аут, досі не почуваються у безпеці на вулицях Києва. І хоча після нападу праворадикалів на "Марш рівності" у 2015 році, коли постраждали десять учасників ходи, поліції здебільшого вдається стримувати насильство на правозахисних заходах, після їх завершення гомофоби влаштовують так звані "сафарі", розповідає Віктор Пилипенко: "Вони можуть бути невеликими". зграйками виловлювати в місті ЛГБТ-активістів - через фарбоване волосся або якогось райдужного атрибута (райдужний прапор - символ ЛГБТ-спільноти. - Ред.)".Втім, насильством на насильство ЛГБТ військові не відповідають. "Були такі моменти, коли мене спонукали - мовляв, ну що, Вітю, давай і ми будемо їх бити, - каже Віктор Пилипенко. - Але я стримував цих людей, адже коли ти даєш фізичну відсіч, ти цим легітимуєш насильство щодо себе ". Щоправда, бойовий досвід у правозахисній діяльності таки допомагає. “Він дає певну холоднокровність, - визнає ветеран. бути рішучими, даючи відсіч".Навіщо ЛГБТ-військовим громадянським партнерством?У тилу "зброя" ЛГБТ-військових – громадська робота. Серед іншого вони спільно з іншими ЛГБТ-організаціями відстоюють право на громадянські партнерства. Така форма реєстрації відносин, альтернативна шлюбу, вже давно існує у багатьох країнах. Проте в Україні геї та лесбіянки досі не мають такої можливості.Акція у Києві проти дискримінації представників ЛГБТ-спільноти в арміїДля тих з них, хто щодня наражається на небезпеку на фронті на Донбасі, а також для ветеранів, яких у разі загострення конфлікту можуть знову призвати в армію, легалізація громадянських партнерств особливо актуальна, каже Віктор Пилипенко. Адже зараз їхні партнери повністю позбавлені пільг, які українські закони гарантують чоловікам, дружинам та дітям загиблих або інвалідам військовослужбовців. "Коли гине військовий-гей або військова-лесбіянка, їхні сім'ї та діти залишаються фактично без захисту, - пояснює активіст. - Діти взагалі можуть опинитися в притулку, або ж їх можуть відібрати у партнера, що залишився живим, і передати родичам, які їх менше кохають".Наразі в Україні існує вже кілька законопроектів про громадянські партнерства. Проте жодного з них досі не було передано до парламенту. "Настав час - війна йде вже восьмий рік, а ризики для нас залишаються тими самими, - каже Віктор Пилипенко. - Дайте нам рівність прав: ми присягнули на вірність українському народу, ми проливали кров за нашу землю, ми заслуговуємо бути рівними".Тим часом, представники ЛГБТ-організацій, з якими спілкувалася DW, кажуть, що завдяки публічності ЛГБТ-військових змінюється ставлення українців до спільноти в цілому. Адже військові та ветерани в Україні сприймаються як захисники, а армія за результатами опитувань користується найбільшою довірою серед державних інститутів.ЛГБТ-взвод та звинувачення у співпраці з КремлемУ березні цього року об'єднання ЛГБТ-військових запросило представників спільноти та дружніх до неї людей підписати контракт з одним із взводів, який саме формувався у ЗСУ. Ініціатива створити психологічно комфортні умови для служби геям та лесбіянкам належала командиру, який сам входить до об'єднання ЛГБТ-військових. Із керівництвом її не погоджували, а назву взводу досі не розголошують. "У командуванні можуть бути гомофоби, які просто не дадуть створити цей підрозділ, або навіть якщо він набереться, його "маринуватимуть" десь на тилових позиціях, щоб люди захотіли піти, - пояснює Віктор Пилипенко. - Адже в основному на війну йдуть, щоб воювати”.Марш рівності у Києві, червень 2019 рокуЗараз у підрозділі, окрім командира, є двоє представників спільноти: хлопець-гей та дівчина-лесбіянка. "Потрібно мати хорошу фізичну підготовку та відповідні розумові здібності, - пояснює Віктор Пилипенко. - Не всі були готові виконувати обов'язки, властиві цьому взводу, тому процес набору затягнувся". Складнощів додає і бюрократія, пов'язана з перекладом з інших частин. До того ж, каже активіст, деякі з охочих передумали через нападки ультраправих, які звинуватили співтовариство у співпраці з Кремлем для дискредитації української армії.Насправді ж, каже Віктор Пилипенко, завдання об'єднання ЛГБТ-військових - прямо протилежні. "Однією з наших цілей є розвінчання міфів російської пропаганди про те, що в Україні перемогла неонацистська хунта. Ми хочемо показати: які біса неонацисти, якщо набирається ЛГБТ-френдлі взвод і є ветерани та військові, які не бояться зробити камінг-аут? - - Навіщо озиратися на Росію, частиною імперії якої ми були, і слухати, як вони поливають брудом ЗСУ, ЛГБТ-спільноту та Україну в цілому? Нам треба рухатися у вільний світ, до Європи, до демократичних цінностей".Джерело Doiche Welle

В Україні під час війни дискримінація геїв та транс-жінок тільки підсилилася. Зокрема, щодо «тих самих питань», які підіймали українські представники ЛГБТІК всі останні роки. Це декларація одностатевих стосунків і всиновлення дітей. У ситуації, коли гетеро-чоловіки роблять своїм дружинам третю дитину, щоб виїхати за кордон або фіктивне розлучення з жінкою, щоб стати «татом-одинаком» і не підлягати мобілізації, про яку рівність йде мова? Ці оптіції, як і зокрема, відсутність фінансової компенсації родині гея, або транс-жінки (без жіночого паспорта) загнаних на фронт і померлих на війні - вважаю варварством і нелюдським цинізмом, які тихо зі зрадливою посмішкою на обличчі ігнорує українське суспільство. Про яку гендерну справедливість може йти мова? Або як у цій ситуації може зарадити Стамбульска конвенція, яку щойно ратифікували із таким жахливим терміном для цисгендерних українців - гендер? Питання риторичне. Задонатити на печиво з кавою Вашому автору можете за цим посиланням: https://send.monobank.ua/jar/3djcsL669F (5375411201884090 monobank)Автор Rayan Riener

За рівний статус для жінок, одружених священиків та представників ЛГБТК+ в церковних структурах виступила католицька спільнота Ірландії. Про це йдеться у підготовленій для Ватикану доповіді, про яку було оголошено на Ірландській єпископській конференції 17 серпня, передає RTÉ.Доповідь готувалася протягом року, до роботи над її створенням було залучено усі 26 єпархій Ірландії. Також були враховано інші зацікавлені сторони та окремих осіб. Зазначається, що до процесу синтезу було залучено десятки тисяч католиків країни, а Національні синодальні збори, що підсумували результати процесу, відбулися в червні 2021 року в Атлоні та Кломанкнойсі.У документі визнається факт «серйозного занепаду» віри та наголошується, що перед католицькою церквою в країні стоять «багато викликів», «включаючи потребу у внутрішньому зціленні та надії». Крім того, церква рухається до «кризи» через брак священиків, що спонукало єпархії об’єднувати парафії.Підсумковий документ було направлено до Ватикану для розгляду. Після збору аналогічних документів від різних країн має бути проведений глобальний синод.Раніше ми писали, як у Малайзії закликали до пильності: “ЛГБТ-фільми стали витонченішими”.Джерело Gays UA

Українське суспільство переважно підтримує правову рівність ЛГБТК+ і цисгетеро-людей. Такі результати показало соціологічне опитування Національного демократичного інституту, проведене 2-9 серпня. Українців запитали про те, чи погоджуються або не погоджуються вони з твердженням, що гомосексуальні люди (чоловіки та жінки) повинні мати такі ж права, як і гетеросексуальні. Повністю підтримали зрівняння в правах 31% опитуваних. 23% респондентів також зазначили, що скоріше погоджуються у зрівнянні в правах. Натомість категорично проти виступили 19% опитуваних, а 8% зазначили, що скоріше не погоджуються. Нейтральну позицію з цього питання зайняли 10% респондентів, також 7% опитуваних не змогли відповісти на запитання. Опитування проводили після того, як необхідна кількість людей проголосувала за петицію про легалізацію одностатевих шлюбів на сайті президента України. Після цього президент доручив уряду напрацювати варіанти легалізації зареєстрованого цивільного партнерства в Україні. Нагадаємо, у травні 2022 року опитування КМІС показало, що українці почали краще ставитись до ЛГБТ за останні 6 років. Окрім цього, КМІС провів ще одне дослідження в липні, яке показало, що підтримка так званих "традиційних цінностей" серед українців різниться від контексту. Опитування проводили телефоном 2-9 серпня. В ньому взяли участь 2,5 тисячі українців. Статистична похибка не перевищує 2,2%. Раніше ми писали про збір коштів нашим партизанам на Енергодарському напрямі.

Міністерка з питань рівних можливостей Італії Елена Бонетті представила націянальну стратегію щодо ЛГБТ+, що стане одним із останніх помітних рішень поки ще чинного уряду Маріо Драґі. Про це повідомляє “Європейська правда” з посиланням на La Repubblica. Стратегія містить перелік заходів, “обов’язкових до виконання” італійським урядом протягом наступних трьох років. Серед них – відпустка по догляду за дитиною для одностатевих батьків, стимули для компаній, які беруть на роботу транс*персон, включення в колективні трудові договори антидискримінаційних норм для гомосексуальних людей, навчальні курси для правоохоронців та заходи з протидії конверсійної терапії для неповнолітніх ЛГБТ+. Водночас у партії “Брати Італії”, яка перемогла на останніх парламентських виборах і лідерка якої Джорджія Мелоні має стати наступною прем’єр-міністеркою, назвали оприлюднену стратегію щодо ЛГБТ+ “піар-ходом”. Вона дала зрозуміти, що новий уряд Італії буде готовий переглянути ухвалену стратегію. Як відомо, лідерка “Братів Італії” критично висловлювалася щодо розширення прав ЛГБТ+ і виступала проти так званих “гендерних свобод”. Згідно з даними Агентства ЄС із фундаментальних прав, в Італії досі поширені упередження щодо представників ЛГБТ+: лише 39% вільно виражають свою ідентичність (у середньому в ЄС 47%), 23% заявили, що зазнали дискримінації на робочому місці, 32% – домагань, а 8% – фізичного нападу за останні п’ять років. Раніше ми писали про те, що понад половина українців підтримують заборону дискримінації та розпалювання ворожнечі щодо ЛГБТ+ людей.  Джерело GaysUA

У Німеччині змінять умови для донорства крові, аби не дискримінувати людей за ознакою сексуальної орієнтації. Про це заявив міністр охорони здоров’я країни, передає GaysUA. Офіційні рекомендації будуть адаптовані, щоб потенційних донорів та донорок більше не оцінювали по-різному залежно від їхньої сексуальної орієнтації, сказав Карл Лаутербах телеканалу RND. «Чи може хтось стати донором крові, залежить від поведінкового ризику, а не сексуальної орієнтації», — сказав міністр. “У цьому питанні не повинно бути прихованої дискримінації”, – додав він, цитує БГНЕС. Відповідно до чинних рекомендацій Німецької медичної асоціації (BAK), чоловіки, які мають секс з чоловіками, можуть здавати кров, лише якщо вони не мали «нового або більше одного сексуального партнера» протягом останніх чотирьох місяців. Для інших людей оцінюється, чи “часто вони змінюють своїх партнерів”. Правила походять з часів епідемії ВІЛ/СНІДу у 1980-х роках, коли вважалося, що ґеї мають вищий ризик передачі вірусу. Відповідно до оновлених правил, потенційні донори будуть оцінюватися лише «на основі індивідуальної поведінки людини, яка бажає зробити пожертву», повідомляє RND. Поправка до закону набуде чинності 1 квітня. Німецька асоціація лесбійок і ґеїв (LSVD) привітала ці плани, назвавши їх «давно назрілими». Раніше ми писали про те, що Ірландія має намір заборонити конверсійну терапію: це жорстоко.  Джерело GaysUA

Активісти пропонують запровадити в Україні офіційний день чоловіків. Відповідну петицію зареєстрували на сайті представництва Президента України. У тексті петиції пропонується додати до переліку державних свят День українського чоловіка та святкувати його щорічно 19 листопада. Автор петиції зазначає, що ця дата має бути покликана привернути увагу суспільства до проблеми прав чоловіків та дискримінації, якої вони зазнають через свою стать. Українське чоловіцтво має цілий ряд проблем, зокрема такі:- суспільні ґендерні стереотипи;- більший рівень насилля в бік чоловіків;- ґендерно-зумовлене насилля;- проблема токсичної маскулінності, від якої страждають чоловіки;- право на власний вибір та недоторканість тіла;- військовий обов'язок, нав'язаний чоловікам через їхню стать;- невидимість чоловічих проблем.- тривалість життя, на 10 років менша, ніж у жінок (66 років проти 76) тощо. Підписати та поширити петицію можна за посиланням. Раніше ми писали про те, що московитські загарбники нищать природу України цілеспрямовано. 

У світі, де статеві проблеми нерідко стають основною темою суперечок та конфліктів, важливо розглядати приклади країн, де статева рівність стала реальністю. Норвегія – незаперечний приклад того, як гармонійне співіснування жінок та чоловіків призводить до суспільного процвітання. Політичні сили, ідеології та релігії, які стають на бік лише одної зі статей і просувають маніпулятивні доктрини у суспільство - перешкоджають вільному та гармонійному розвитку суспільства.  У чому Норвегія була першою щодо реформ, які урівняли права жінок і чоловіків?  Норвегія була першою країною у світі, яка впровадила виборче право для жінок у 1913 році, дозволивши їм брати участь у парламентських виборах. Ця історична реформа засвідчила роль Норвегії як лідера у сприянні рівності статей та визнанні прав жінок на політичну участь. Статеві проблеми: марнотратство ресурсів Статеві розбіжності в політиці, релігії та ідеології споживають час та ресурси, що могли б бути використані для розв'язання більш важливих питань. Але деякі країни вже довели, що можливо створити рівноправне суспільство, де кожен громадянин вільний реалізовувати свій потенціал. Норвегія на сьогодні вважається однією з держав у світі, де досягнуто найбільшу гендерну рівність – у цьогорічному рейтингу Індексу глобального гендерного розриву країна знаходиться на третьому місці. Взагалі, Норвегія протягом тривалого часу входить в п'ятірку країн, які є лідерами за гендерним паритетом. Чому статеві проблеми, радикальний фемінізм або сексизм заважають суспільному прогресу? Вони перешкоджають суспільному прогресу, оскільки вони сприяють поділу та конфліктам у суспільстві. Вони відволікають увагу від вирішення справді важливих питань, споживаючи час і ресурси на безплідні дискусії. Замість спільної праці над розвитком і добробутом, ці проблеми викликають недовір'я та негативний настрій, ускладнюючи співпрацю. Суспільний прогрес потребує об'єднання зусиль для розв'язання глобальних викликів, і важливо позбутися обмежень, що заважають цьому об'єднанню. Норвегія: шлях до рівності У Норвегії рівність статей не просто парадоксальна ідея, але й дійсна реальність. Інклюзивна політика, економічна рівність та гендерна рівноправність стали основоположними цінностями цієї скандинавської країни. Навіть у військових, чоловіки та жінки мають спільні нормативи та спільне проживання. Така практика підкреслює можливість гармонійного співіснування. У 1978 році в Норвегії був прийнятий Закон про рівноправність статей, який забороняв дискримінацію за статевою ознакою у всіх сферах суспільного життя.  Реальним прикладом дотримання рівності у законі - є факт проживання в одних казармах жінок та чоловіків-військових у армії Норвегії.  Як Норвегія історично боралась за статеву рівність? Норвегія історично боролася за статеву рівність через ряд законодавчих та соціокультурних заходів: Виборче право для жінок: в 1913 році Норвегія стала першою країною в світі, яка надала жінкам право голосу на парламентських виборах. Соціальна політика: після Другої світової війни, Норвегія активно розвивала соціальну політику, що сприяло зменшенню статевих нерівностей у сферах освіти, охорони здоров'я та соціальної допомоги. Рівність на робочому місці: законодавство про заборону дискримінації на робочому місці та рівні заробітні плати для жінок і чоловіків сприяло зменшенню статевих нерівностей у сфері праці. Декриміналізація абортів: у 1978 році Норвегія легалізувала аборти та запровадила доступ до них для жінок, що сприяло зміцненню контролю над власним тілом. Гендерна політика в освіті: в норвезькій освіті були впроваджені заходи для пропаганди гендерної рівності та зменшення стереотипів щодо чоловіків та жінок. Соціокультурна зміна: норвезьке суспільство активно працювало над зміною стереотипів щодо ролей жінок і чоловіків, що сприяло більш рівному співіснуванню. Підтримка гендерних об'єднань: держава підтримує гендерні організації та ініціативи для розвитку рівності статей. Ці та інші заходи в комбінації зі свідомим налаштуванням суспільства допомогли Норвегії досягти високого рівня статевої рівності та створити приклад для інших країн. Статева рівність: вже сьогодні Як Норвегія досягла статевої рівноваги? Завдяки глибокому аналізу та цілеспрямованій політиці. Вирішення проблеми статевої нерівності – це реальна можливість, яка вимагає боротьби із токсичною фемінністю та маскулінністю. Норвегія показує, що статева рівність сприяє суспільному розвитку та добробуту. До чого призвела така політика у Норвегії? Політика статевої рівності у Норвегії призвела до значних позитивних наслідків і сприяла суспільному прогресу, добробуту та сталому розвитку: Економічний зріст: Норвегія має одну з найвищих економічних показників у світі. Політика рівності сприяла залученню більшої кількості жінок на ринок праці, що позитивно позначилося на економічному зростанні. Соціальний добробут: заходи на підтримку сімей та дитячої доглядальної інфраструктури сприяли підвищенню якості життя громадян, покращенню рівня освіти та охорони здоров'я. Культурна та соціальна гармонія: рівність статей допомогла зменшити статеві стереотипи та дискримінацію, що призвело до більшої гармонії у суспільстві та сприяло спільному сприйняттю цінностей. Гендерний баланс у лідерстві: заходи щодо рівності дали змогу більше жінок займати керівні пости у політиці, бізнесі та інших сферах, що призвело до більшого рознообразу поглядів та підходів. Інновації та креативність: відкритість для різних голосів та ідей сприяла розвитку інновацій та креативності у різних галузях, що збільшило конкурентоспроможність країни у Європі та світі. Норвегія має високий рівень якості життя, стабільне економічне та соціальне середовище, а також є однією з найбільш розвинутих країн світу за багатьма показниками, такими як освіта, здоров'я, гендерна рівність та інновації. Це свідчить про успішність політики рівності в сприянні сталому розвитку та процвітанню у противагу ідеологіям, релігії та політичним системам, які пропагують догматичні доктрини розділу жінок та чоловіків у суспільстві та переваги для одних чи інших, зокрема позбавленням одної з категорій - прав іншої та утисків.  Шлях до гармонії важливіше за статеві чвари Статеві розбіжності – реальна проблема, яку можна вирішити. Норвегія доводить, що статева рівність допомагає суспільству процвітати. Важливо навчитися враховувати та поважати інші точки зору, відмовитися від марності суперечок та спільно прагнути до гармонії та розвитку. Україна vS Норвегія Політика гендерної рівності у військових силах Норвегії дійсно передбачає однакові нормативи для чоловіків і жінок, спільне проживання та незалежну службу незалежно від статі. Це може сприяти ефективності та сплітності військових сил. Вплив такої політики на військову міць країни і її успіх у випадку можливого конфлікту залежить від багатьох чинників, включаючи стратегії оборони, готовність, обладнання та спроможність керівництва. Україна веде важку війну та стикається зі своїми особливими викликами. Гендерна політика може впливати на ефективність військової діяльності та мобілізацію населення. Важливо забезпечити, щоб участь чоловіків і жінок у війні була підтримана та стимульована на рівних умовах. Законодавчі приклади із Норвегії можуть включати створення політичних та соціальних умов для рівноправної участі чоловіків і жінок у військових діях, сприяння жіночому лідерству в армії й інших сферах життя та створення спеціальних програм для підтримки жінок у військових професіях. Проте, важливо розуміти, що гендерна політика є лише одним з аспектів успішної війни та соціально-економічного розвитку. Вона повинна бути взаємодійною з іншими стратегіями та заходами для досягнення мети перемоги та процвітання. Перекладати відповідальність за успіх кампанії у війні та майбутнє Держави тільки на одну стать, позбавляючи її деяких прав, і водночас, залишаючи інших громадян(ок) незадіяними та безводповідальними у час кровопролитної агресії - безвідповідально перед майбутнім. Враховуючи історичні та політичні приклади країн, які отримали бажаний успіх та рівень життя та статус лідерів на світовій арені.  Варто додати, що Норвегія стала найщасливішою країною світу у 2017-му році, одною із ключових умов для цього - стала гендерна рівність.  Нагадуємо, що раніше стало відомо, що бойова медикиня з Нікополя, Ксенія Конопля, отримала нагороду від Президента за за військові заслуги.   

У 21 столітті ми можемо почути, що вже досягнуто гендерної рівності і що фемінізм не потрібен. Чи так це насправді?  24 лютого  2022 терористична російська федерація продовжила загарбницьку війну, яку почала весною 2014 року, але у більших масштабах.  Постало питання захисту від збройної агресії, але цей обов’язок поклали виключно на чоловіків.  Натомість для жінок захист України залишився правом, а не обов’язком. До того ж на це право досить часто поягали у ТЦК, які не мають бажання мобілізути жінок і навіть надати можливість заключити контракт . Варто нагадати історію водійки БМП,  Валіко Коробкадзе з Полтавщини. Дівчині відмовляли у всіх ТЦК Полтавщини і потрапити на військову службу вона змогла лише через ТЦК у Харкові. Це попри те, що дівчина перебувала на контракті з 2019 року. Ще з часів АТО жінки добровольці не були оформлені належним чином, коли приймали участь у бойових діях. Вони отримували поранення, гинули, але не могли отримати визнання факту участі у бойових діях.  Перші законодавчі ініціативи для зміни ситуації почалися у 2014. Тільки у 2018 році парламент прийняв зміни до закону Про забезпечення рівних прав та можливостей для жінок та чоловіків.  Такі зміни дали можливість жінкам обирати посади та здобувати військові спеціальності.  На жаль, закон не завжди виконується, а тому потрібні квоти. Багато жінок скаржилися, що у ТЦК їх не допускали до служби, посилаючись на негласні вказівки.   Щоб запобігти подібним ситуаціям потрібно вводити  гендерні квоти на військові спеціальності.  Тільки так можна зобов’язати дотримуватися писаних законів. Відсутність рівного військового обов’язку закріплює архаїчні гендерні ролі та знецінює жінок. Російське вторгнення у два етапи- 2014, 2022 показало, що жінки можуть воювати на рівні з чоловіками, а іноді і краще.  Натомість жінки зустрічаються з більшими перешкодами. Відсутність військового обов’язку для жінок закріплює традиційні гендерні ролі, згідно з якими чоловіки мають воювати, а жінки – народжувати.   Так держава знецінює жінок, відводить їм лише біологічну функцію, яка цінується  менше, ніж інші.  Також відсутність строкової служби для жінок позбавляє їх шансів навчитися базової культури поводження зі зброєю  та підвищує ймовірність стати жертвами російських окупантів.  Що на нас чекає після війни?  Окрім цього, після завершення бойових дій на території України, може посилитися репродуктивний тиск на жінок . Посилиться діяльність пролайф -організацій, які закликатимуть «рятувати демографічну ситуацію».  Це може призвести до сумнівних законодавчих ініціатив із закликами до заборони абортів.  Війна та геноцид стануть термінами для спекуляції популістів різного штибу, які спробують обмежити права жінок з метою отримання голосів малоосвіченої консервативної публіки