Всі публікації з тегом руїна

Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. Я дуже рідко виходжу з дому. Але сьогодні (1 серпня 2014) довелося провести племінника в сутінках на роботу до матері. Я теж завжди маленьким ночував на там. Радував свіже повітря. Спотикаючись об розбиті дороги, в темних провулках, зустрічаючи здивовані погляди. Хтось сказав: "привіт" (мабуть знайома), я відповів, хоча не бачив осіб знайомих незнайомців. Потім знову, темні вулиці, зруйнований будинок на перехресті і провулок Крутий, що виходить до неосвітленої автотраси.Нагадуємо: Комплекс із медичних установ, включно із описаною поліклінікою та іншими - було "реформовано" в Нікополі у Нарко-притон.Весь час племінник йшов якось дотримуючись дистанції, мабуть боявся, що його "друзі-пацики" побачать мене. А ось і місце роботи матері, - з доріжки видно пару освітлених жовтим кольором вікон через будівлю старої водолікарні з розбитими шибками і решітками. Піднялися сходами серед каштанів і пішли по розбитій доріжці. Страшний вид, - темні зарості, територія, закрита стінами від перехожих стежин і житлових коробок. "Страшно", - сказав я кілька разів, проходячи біля всіх цих хащ кущів і крон дерев сланких прямо до землі."Нада била мамє пазваніть, шоб вишла до нас на втрєчу" - сказала дитина. Я відповів: "І мамі йти самій по цих темних нетрях?" Ворота в котельню по сусідству з денним стаціонаром були відкриті навстіж, відкриваючи вид на пустир, територію без світла. Безперервні зарості, під якими залишки декількох будівель, звалище, куди приходять спати бомжі. Потім трохи доглянутих клумб із квітами і ще більші зарості, в яких може хтось бути. В них приходять колотися наркомани. За ними кілька освітлених вікон іншої будівлі. Літають і кричать кажани, що уподобали горища напівпорожніх будівель, де не тривожать їх сон.Місто "кричить" про допомогу але ніхто не чує, поки вулиці захлинаються у смітті / фото Here And NowВарто додати: Тепер влада міста взялась "реформувати" у Руїну й іншу частину історичного міста Нікополь. У денному стаціонарі, де чергує мати, і не пахне настанням 21 століття, тільки медикаментами і совком. Коридор втрачається в темряві. В одній з палат чутний звук зудящего радіо. Потім мене самого проводять до котельні, яка не працюватиме цієї зими. Газу більше немає. Значить з осені ці будівлі працювати не будуть, мати переведуть в іншу лікарню з новим графіком, що навіть краще. 200-літній денний стаціонар, який завжди був пов'язаний з медициною і тільки при німецькій окупації, колишній стайнею, - буде розібраний по цеглинці або проданий. Але вистачить і тижня без світла у вікнах, щоб туди проникла вся чернь і почала розграбування.Назад. Навколо сміття, неприбрані обрізані гілки. Приватні та багатоповерхові будинки упереміш. Автостоянка, за спиною. Звук цвіркунів звідусіль. Лай собак. Почав переходити через дорогу, але на тому боці в темряві пролунали п'яні іржання підлітків, які повертаються з пляжу. Я трохи перечекав, і пішов коли вони відійшли. Далі, знову руїни, що перетворилися на звалище, мій старий будинок на розі, і, на шляху, лайливі слова тих, хто сидів під вишнею. "Костя!", - Кричала якась п'яна дівчина. А мене так дістали всі ці люди, яких я не знаю. Мати слідом, - вже не дивують і не чіпають.Почуття відчаю. Не можу, навіть піднявши голову, бачити зорі на небі. Я втомився від усього цього сміття, я втомився від брудного дикого міста, від обіцянок, проблем, вимог, я просто ніколи не хочу виходити більше на вулиці. Хоча в стінах будинку нітрохи не краще мені. Я не патріот цього міста і цієї країни, я лише той, хто намагався зробити щось краще, змінити, все від мене можливе, але отримав лише плювок в спину і брудний мат в обличчя від усіх у відповідь. Зраду та брутальне відношення від тих, кого і не очікував. Ви заслужили життя в цьому лайні.-1 серпня 2014-Rayan RienerРаніше ми писали, як кредитори доводять українців до самогубства цілими родинами.Також нагадували, що соціальна ізоляція забирає життя у нікопольців через дискримінацію.

Новий розділ у NikopolToday - Нікополь Арт!Творчі? Надсилайте свої розповіді та вірші на пошту [email protected]. Ваше мистецтво здатне змінити світ. Та нова розповідь -Misto N- про місто Нікополь і Останній спогад про місто -Н- - роз'янення до твору:Життя у місті Нікополь - це життя посеред руїни та деградації. Кожен день доводилося боротись за власну свободу та право на життя перед їзувіром оточення та насиллям від незнайомців.Відраза від засилля наркоманів, гопників, тощо - починалася одразу, як виходив на вулицю. Це було жахливо. Але посеред цього пекла, мені все ж вдалося створити бодай одну мильну бульбашку- Український Розмовний Клуб, де люди із особистим відчуттям світу та справжні патріоти могли бути собою, а не бухати десь під падіком за кампанію.Ми ходили на виставки, малювали маслом, займалися буккроссингом та читали вірші на літературних пікніках. Саме там, я відчув вперше, що десь у цьому світі є і моє місце. І це місце - Творчість! ! Дякую усім прогрессивним нікопольцям за чудові моменти, які Ви мені подарували. ~Заброшенный город, И люди, словно псы;Сорвались с цепи...И замерзший щенок~-Rayan Riener-Варто додати: Одні проти мільйонів тих, хто знищує планету Земля. Прикладів достатньо, ось тільки люди слідують лише найгіршим прикладам із суспільства.-Город N- [колись, я стану мером себе] -Місто N-Когда-нибудь, я стану мером этого города… Зачем? Да просто так, чтоб проверить свои сили. Да и просто потому, что я его люблю, ведь я тут родился. И тут места есть красивые… Ведь кто, если не я? Когда? Тогда, когда вернусь когда-нибудь домой. И просто вот скажу: «Я тут, и я с тобой».  Приеду в полуразрушенный разграбленный город. Уже никому не нужный…  Голодный. Холодный. Убитый. Партийными паразитами, мразями – изнеможенный, трахнутый  и брошенный. И равнодушия проститутством жителей, в огонь беззакония отброшенный. Пустой. Умерший…  Лишь с половиной оставшихся жителей, буду разглядывать пустые глаза-окна города. Пустые улицы… Замусоренные. Разрушенные призраки советской империи. Обглоданные, расписанные балоном стены. И дома, муниципальные здания - заколоченные…  Обнаружу спаленной свою школу. А внутри пылью припорошенные, - книги и тетради, разорванные. Частным диким сектором на окраинах, заброшенным, бурьяном сухим заросшим, у подножия забытых садов.Місто N. И таких, - теперь много…До речі: Молодь Нікополя намагається досягнути змін, хто підтримає?Из рук накормлю бродячего пса, и поглажу. Пройдусь по запыленным улицам, в бездорожии направлениях. Обнаружу в бедствии дом старой незнакомой бабушки, подойду, обменяюсь словами, сердце сжимая в боли ладонях. Оставлю ей сумму денег… Попрощаюсь, желая удачи.У Днепра я расплачусь.., пропуская сквозь пальцы песок.На песке не завидев мертвой рыбы. В водах, ушедших от берега Днепра, не гляди на себя – ты увидишь лишь омут токсинов. Отраженье себя. Смерть живого всего и всея. «Чаек нет, больше нет кому оплакивать наши грехи…» Стекло, пластик, мусор прочий,  колючие сети – убийственные карательные, пытательные, всего живого - плети. Пройду по берегу, провожая картину с берега противоположного Энергозасирателя-станции, теперь токсичного неба…  Но путь мой на Запад.Порт у города берега – мертв. Гниёт старый ржавый паром. Окна зданий забиты. Старые стоят автомобили… Стекла битые, вместо зимнего снега скрипят под ногами. Тишина, и людей нигде нет. Деревьев кроны тихо шумят, в унисон завывая с забытыми трубами давнишних скелетов заводов. Теперь осень – зима. А весна – это жаркое лето. Лето – пекло. Странно пахнет окружающий ветер.Важливо: Зовсім юні нікопольці вже оголосили війну корупції - втрачати нічого!Я куплю себе закрытый старый завод, в качестве дома. Застеклю разбитые окна. Обустрою свой техноутилитарный дом. Оживлю коммуникации. Офис, студия, Внутренний сад, сад камей и теплица,  – обилье пространства. Раскрашу старую мебель в яркие цвета, прежде исправив. Разберу старый треш заводской. Утилизую. Закуплю много коробок семян и тысячи саженцев, расставив их под огромными фабричными окнами, что сверкают в лучах чистоты. Развешу прожекторы, и внутри и снаружи – ночь не должна вселять страх злой черноты. Лучи солнца взростят их… Новые живые деревья и цветы. А пока, - я буду творить, создавать!Уберу улицу прилегающую. И каждый день, - буду убирать по улице. Потом ко мне присоединиться местный житель. Будем вывозить мусор: перебирать, распределять. К нам присоединиться еще несколько местных. Разобьём на пустыре несколько компостных ящиков для биоотходов полезных, - это одобрят несколько десятков рядом живущих. А подле, - воцарится для всех общественный сад. Перестанут костры жечь… Восстановят круг жизни. Будут получать в достатке ценный грунт. Устрою пикник в убранном нами парке, и приглашу всех желающих, вместе сажать цветы и саженцы деревьев. Мы угостим друг друга свежими садовыми фруктами и теплой выпечкой. Договоримся о следущей встрече. Это - Толока – древняя традиция, наша.Я загляну в забытую библиотеку, с  дверьми забитыми. И мы откроём её вновь с местными жителями. Отмоем окна, вытрем пыль внутри мголетнюю. И повесим табличку: «Вход свободный теперь. Бери книгу, но оставь книгу взамен излишнюю». Свет знаний воскрес. Там потом старая дева, учила грамоте детей, на партах столетних уже… Звучали там сказки, рассказы и повести мира. И открылись снова двери книжных домов, казалось, уже забытые, вновь.  Там старые барышни учили одичавших детей, а местные старше – читали книги вместе вечером вместо Сетей.Посттоталитарного совкового центра нет, - он сгнил и в забытье…  Практически разобран весь. И призрак серости веков, режима дураков, зарос терном на пустырях. Свободно там гуляет ветер.Несколько лавок торгуют у старинного здания Рынка, где памятник Богдану, некрашенный стоит.В один из дней, собрались мы у «Шопа». Ввести естественный обмен. За спинами, раскрыли двери, приступили мы к работе в тот же день. Нам нужно все и всех поднять с колен! Теперь там все лишают, что ненужно, а забирают те, что лишены естественных вещей… И следом, день за днем все открывались Мыкытинские лавки: где Книжный дом вернули к жизни, а гдето взялся и портной, а гдето, - продавали свежевыпеченные булки… И ярмарки, - пестрились каждою зимой.Ничто уже и никому и всем принадлежит. Поэтому, открою двери и войду в одно из старых зданий. Ничего не осталось, кроме пыли. «Открою тут я J-Rock Anime Cafe». Найду работников-подростков: ярких, интересных, классных… Приберемся с ними тут. Вместе сделаем ремонт, раскрасив стены в яркие цвета. Привезем воскрешенную мебель, пристроим ТВ-экран, маленькую караокэ сцену, расставим полки для манга и коллекции дисков с аниме. Работа будет, место интересных встреч. Они любить будут свою работу, и есть теперь и детям и подросткам где посидеть. Денгами помогая всем, стремился не кормить, а научить взрастить и новое раскрыть.А дети, вовсе маленькие и смышлённые малютки, узнали как смастерить им птичие кормушки. Из мусора развесили на ветках мастерушки, украсив цветными лентами птичие домушки. И вдруг, вернулись маленькие забытые птицы… А в кронах, колокольчики звенели, звучали птичьи трели…Ночами фонари на улицах горели. И… - люди вышли из домов, оставив интернет-оковы. Собрали всех блуждающих на улицах котов, собак и разобрали кто кого в пристанища. И старые, забывшие себя в дни юности врачи и педагоги, отправились в заброшенные школы… И передали  юным, что помнили и знали и умели. И вместе, все науки рассказали и растолковали.Страшне: У Нікополі страшно вийти на вулицю - місто як після війни.Откуда ни возьмусь, все улицы и скверы, расцвели красивыми цветами, под птичьи трели. Раскрасив полотна лиц людей, в прекрасные эмоции. Все мирно на лавочках сидели. В Днепре, вновь мирно распростерлись паруса. Своё добро, за Днепр развозя. Но вот, пришли злодеи, и бандиты… Но люди не желали больше их «добра». Ведь это их земля!!! Кто сильный был, имел своё законное ружье, тот ночь и день в дружине город боронил. И воры злые вновь ушли……они ведь так слабы.В здоровом неравнодушном теле – паразиты не нужны.В один из дней собрался люд в забытом уж давно, и заколоченном  совете. Собрались все, соседи и новые приятели-друзья. И матери, и даже маленькие дети. И школьники, что вновь вернулисьв  школы, добровольно. И молодёжь, что воскресила медицину. Друг друга знали все теперь. Смеялись и шутили. И много-много говорили. Чего-то всего хотели. Желали лидера для города. Пришел и мой черед сказать. Они просили. Я вышел к ним… Ну, что я мог сказать?Спросил:  Мер города этого, где?Они ответили: Его же нет, здесь больше нечего ведь красть. Уехал он давно.И кто-то из людей, сказал: Хотим: совет, указ, и дело выполнять!Я снова их спрошу: Вы выбор делали сейчас, что городу необходима голова?Они спросили у меня: Конечно, зачем? Ведь есть уже нам мер, - ведь это ты! Хотим призначить мы тебя.Я промолчу, уйду. Скажу я лишь одно, с улыбкой вслед: Но город изменили Вы! Вы сами есть себе и мер и голова! Вы вышли ведь тогда, давно, откликнувшись на то, что говорило сердце..,что разум – воссоздали ваши руки!А Мер один – злодейская рука.Вы сами есть себе и мер голова. Совет, указ, и дело.2014Більш того: У Нікополі виживають європейських інвесторів місцева мафія. Закидають сміттям!Автор Rayan RienerФото 360 / Here And NowНагадуємо, ями-вбивці на дорогах у Нікополі зкалічили чергову дитину. Як добре, що любі корупціонери пересуваються зі своїми дітьми на танках-рендж роверах! Також: Суспільство без змін - як написати передсмертну записку та скоріш піти з цього життя.

Корупція пожирає район за районом в Нікополі.  Чи повторить Нікополь долю грецького міста, що несло цю назву з початку? Про це NikopolToday буде писати у спеціальний темі під назвою "Як помирає Нікополь - фіксуємо історію". Нікопольський молокозавод - своя зона відчуження - перший матеріал з циклу від NikopolToday, з посиланням 360 Nikopol про руїни в самому центрі міста. Руїни стародавнього грецького міста Нікополь - реінкарнація в Україні або нова сумна доля? / фото cdn.pixabay.comБагато хто хоче відправитися в Чорнобиль для екстриму і подивитися, що ж таке "ЗОНА ВІДЧУЖЕННЯ", а навіщо їхати так далеко!? У центрі міста Нікополь, є місця, які не менше колоритні та небезпечні одночасно. Хоч фільм про постапокаліпсис знімай! Не дивлячись на те, що потрапити на територію старого молокозаводу зовсім не складно - РОБИТИ ЦЕ ВКРАЙ НЕБЕЗПЕЧНО! Старі перекриття, руїни сходів, бетон від часу сиплеться - ходити самим там не можна, тільки з людиною, яка знає де й куди можна! Та й отримати по шиї за самовільне бродіння можна дуже легко, територія під охороною.Що і як це було? Було так: ПП «Нікопольський молокозавод Пектораль» був виробником і постачальником, таких продуктів як йогурт, кефір, молоко, молочні продукти, молоко пастеризоване, молоко стерилізоване, морозиво, морозиво шербет, морозиво молочне, морозиво вершкове, морозиво пломбір, вершки свіжі, сметана, сирки, сир, сирні вироби та кисломолочний сир. До основних напрямів підприємства відносяться виробництво, переробка і реалізація таких продуктів як вищезгадані. Підприємство розпочало свою роботу в 1977 році.Регіональне підприємство, яке забезпечувало продукцією місто, район - сьогодні майже мертве, чому майже, просто там ще є життя! У лівому крилі від центрального входу на другому поверсі, в кабінеті №8 живуть 3 доброзичливих бомжа (на фото їх немає, але казанок з обідом все ж потрапив в кадр).В окремих приміщеннях своя еко-система для зеленої трави, і на даху поле з березами, життя тут кругом!Подібні фото можна зробити тільки хіба що у самому Чорнобилі! Але Нікополь вже йде до цього, тож...На цьому фото колишній кабінет директора, після пожежі:З підприємства, після його закриття були вивезені тонни, сотні тонн металу, обладнання, бочки, цистерни, все! Таж сама доля і у медичного району, про який ми писали і показували раніше. Металобрухт приніс комусь дійсно великі гроші. Дозвіл будівля йде за рахунок вирізаних перекриттів. Залишаються просто діри, на пам'ять...Колись тут працювали люди, де вони зараз?Нікополь - на метал! Хтось став мільйонером... Корупція - як адіація, пожирає майбутнє країни місто за містом, район за районом. Нагадуємо: Центр Нікополя перетворюється у суцільне стихійне звалище.Фото і матеріал сайту 360 НікопольРаніше ми писали про те, як вже традиційно українські корупціонери відволікають нашу увагу від своїх злочинів гомофобією. Але не варто втрачати надію, вона помирає останньою - кожен із нас може стати джерелом змін. Хтось із Вас - майбутній мер міста і шанс на порятунок для його мешканців. 

ЗМІ Нікополя та області вже неодноразово наголошували про ризову ситуацією із наркоманією в Нікополі та районі. Тепер наркотики, захопивши "світ дорослих" чатують на дітей і зовсім безкоштовно на дитячих майданчиках. Наркоторгівці вирішили підписали наркотики до пісочниць? У Нікополі на дитячому майданчику знайшли наркотики. Про це NikopolToday переповідає з посиланням на 34 канал. Нагадуємо: Чому місто Нікополь перетворюється у "Нарко-Сіті"? Наркотики поглинають район за районом. Тиждень знову почався із важких для суспільства новин. У понеділок, 2 березня, правоохоронці виявили у 19-річного хлопця 4 сліп-пакети з амфетаміном і 3 пакети з марихуаною.Варто знати: У Нікополі спецслужби показово накривають нарко-лабораторії але збут наркотиків тільки більшає в місті. Як повідомляє пресслужба ГУ НП, за словами хлопця, наркотики він зберігав для власного вживання.Усе вилучене було направлено на дослідження. За цим фактом порушено кримінальне провадження за ч. 1 ст. 309 Кримінального кодексу України (незаконне зберігання наркотичних засобів). Санкція статті передбачає позбавлення волі терміном до трьох років. Зараз тривають слідчі дії.Раніше ЗМІ повідомляли, що на Дніпропетровщині сільський житель вирощував коноплі для продажу. Під час обшуку у нього вдома було виявлено 46 кущів забороненої рослини і більше 11 кілограмів канабісу. Житель села Могилів Царичанського району придбав насіння конопель і вирощував рослину в теплицях на території свого домоволодіння. Отриманий "урожай" чоловік висушував і розфасовував в поліетиленові пакети для подальшого продажу.Звертаємо увагу батьків дітей та підлітків в Нікополі - завжди наглядайте за вашими дітьми. Наркотики перейшли віковий рубіж і щораз молодші діти куштують їх, а ціни на них не кусаються. Перевіряйте, чи насправді кишенькові гроші, які випрошують у вас діти - йдуть не на наркотики, сигарети чи аолькоголь.Справдіть ситуацію, якщо Ваша дитина веде себе дивним чином. У аптеках продаються косплексні тести для виявлення найрозповсюдженіших видів наркотичних речовин. Автор Валерія МалихінаФото 34Варто знати, що в Польщі стартували військові навчання: чи не пов'язане це із коронавірусом?І також цікаве: субкультури виникають та зникають, а особистість цінується завжди. 

Всі райони Нікополя охопила руйнація - подекуди цілі вулиці та райони стали привидами та кублом наркоманів, що чатують на дітей у купах сміття. Чому без війни - ми жевемо як після неї? NikopolToday нагадує, що риба гниє з голови - так званий центр міста заполонили закинуті споруди, щоя лякають містян та гостей Нікополя. Тож, всіх нікопольців турбує питання - чиї всі ці руїни й чиїх рук справа - розібрати місто на цеглу? У центральному районі Нікополя, на території 26 школи знаходиться зруйнована будівля. Кілька років тому там була майстерня, в якій працювали жестянщики.Сьогодні будова сильно розвалена, і представляє небезпеку для навчальних закладів, прохожих та місцевих жителів. ЗМІ Нікополя вирішили розібратись, хто долучився до руйнації цієї будови, хто відповідає за це становище і як довго жителі району та міста будуть відчувати незручності через це.Проблемна будова знаходиться на вулиці Гагарина, на території 26 школи. Жителі сусідніх домів розчаровуються в тому,що лише кілька років тому будову арендовали жестянщики, а після їх уходу помешкання стало рушитися на очах. Жителі сусідніх домів кілька разів бачили машину, яка вивозила все звідти вечорами: «невідомі грузили будівельні матеріали та все інше звідти. Погляньте на них - хто ті люди і те, що вони роблять, але застерігають не лізти не в своє діло».Також, жителі ближчих домів розчарувались, що коли по сусідству із заброшкою жестянщиків устанавливали міні котельну - великі струмені диму не можна створювати у дворі школи. Для того, щоб втілити свій проєкт, робочі зняли і ворота і кілька наступних парканів, після завершення "роботи" - робіиника все це не було повернути назад. Зараз поступово руйнуються секції заброшки навколо школи.Інформатору вдалося з'ясувати наступне - кілька років тому, коли будова знаходилося на балансі МЖТІ - будівля була в нормальному стані. Майстри-бляхарі організували в ньому майстерню, працювали і справно платили оренду. Згодом міська прокуратура виявила якісь порушення. «На території закладів, які належать відділу освіти, не можна проводити комерційну діяльність. У 2014 році орендарів довели до вигнання, а приміщення передали на баланс відділу освіти. У той період будівля прийшла в занепад, її стали розкрадати. Пізніше відділ освіти вивів частково зруйновану будівлю зі свого фонду, а минулого літа його повернули на баланс МЖТІ. Сьогодні цілодобової охорони цієї території немає, але щоб будівлю не розбирали далі за нею доглядає об'їзної патруль, який охороняє подібні об'єкти на Херсонській, 50 і Лапінський, 49. Зараз є бажаючі привести залишки будівлі в порядок і взяти його в оренду», - пояснив начальник комунального підприємства МЖТІ Євген Романій.Яким видом діяльності будуть займатися майбутні орендарі та як скоро відбудеться відновлення будівлі - невідомо. Нікопольці не дурні - звикли не звертати увагу на пусті обіцянки. Жителі району все ж сподіваються, що незабаром жити і ходити по вулиці Гагаріна буде приємно і безпечно.Жєстяна майстерна у руїнах посеред 26-ї школи.Безхатьки та наркомани чатують на дійте всередині.Поруч дитячий садочок, квартири та приватний сектор.Чому це приміщення не можна віддати під бізнес чи клуб?З вікон бачимо 26 школу - діти з вікон бачать руїни.Чоловік сказав, що це його дім і пішов від камери.Купи заразного сміття.Всередині...Велике приміщення під магазин, офіс або салон краси пустує й руйнується.Все розграбували...Цілий комплекс зруйновано.Дитяча дорога до школи.Яке майбутнє ми залишаємо розгрібати своїм дітям?Джерело: NikopolSite / Інформатор / Нікополь ОнлайнАвтор Марія ДимченкоНагадуємо, дорога до Нікополя із Дніпра також у руїнах, навіть після "ремонту". І не коронавірусом єдиним: підніми настрій новим топом із фотками хаскі!

У глибині парку Металургів стоїть малопомітна і вже майже зруйнована будівля. Про це NikopolToday сповіщає читачів з посиланням на сайт CityNikopol. Що це за монументальна будова й для чого вина була?Та найважливе: чи не є вона тільки частиною, краплевою в океані міської інфраструктури Нікополя та району, що зводить нанівець життя у місті та відлякує містян. Розкажемо та покажемо.До слова, нікопольчанка разом із дітьми втекла до екосела і не жалкує. Відкрито воно було 1 травня 1949 року.Клуб збудували з цегли, тоді ж в парку з'явилися літній кінотеатр і естрадний майданчик.До відкриття Будинку культури Південнотрубного заводу в 1956 році цей клуб був одним із центрів культурного життя городян. Тут виступали приїжджі артисти, репетирувала місцева художня самодіяльність, ставили вистави, а взимку показували художні фільми. Пізніше клуб став іменуватися ДК «Будівельник».Але, починаючи з 1990-х будівля знаходиться в запустінні. Хоча свого часу робилися спроби реставрації. Територія огороджувальних сітчастим парканом, періодично всередині відбувалися, які то роботи.Зараз вона стоїть самотньо навколо розрослися дерев і трави, що виросла по пояс. На жаль, там пахне не тільки звиклою травою... Примара минулого стала черговим нарко-притоном.І незрозуміло хто там мешкає, потрапити в будівлю легко. І незрозуміло до яких наслідків це може привести......там грають діти. Поруч - наркомани. Фото Город Нікополь / автор Олександр НазаровНагадуємо, у Дніпрі подохла риба - викинулась на берез під ноги відпочивальникам.