Всі публікації з тегом правда

Багато з нас втратили не тілкьи численних друзів з Росії, нагадує NikopolToday, після військовго кофлікту але і велику кількість родичів. Можливо, варто бути розумнішими щоб донести правду до своїх близьких в Родині, не дивлячись на жахливу пропаганду Москви.І саме в цьому вам, можливо зможе допомогти рубрика "Власна думка". Варто завжди залишатись людьми, бути розумнішими і навіть хитрішими, щоб донести правду до своїх близьких, вражених пропагандою. Что мне ответить русскому поэту?Совсем недавно познакомился со стихотворным творчеством молодого Московского поэта Григория Карянова, декадентом; человека, во многом близкого мне по духу. Его стихи - дышат манерой Есенина, в чьем сельском деревянном доме я однажды был в Разянской области (Константиновское), а после, созерцал прекрасный вид долины, спускавшейся по склону, прямо к реке, в которой отражались белые облака.Словно в зеркале. Отлично поладили и нашли много общего. Но вот, состоялся диалог... Это пример того, как могут найти консенсус два человека, с разной точкой зрения. Я изложил его ниже:Rayan Riener: Есть один интересный поэт/писатель Артем Бебик)) Не слышал о нем? Вот его блог: http://www.artem-bebik.com/; может тебя заинтересует то, что он пишет.)) У него весьма своеобразное творчество)))Блоґ Артема Бебика (www.artem-bebik.com) - посилання на Блоґ Артема Бебика, молодого письменника-постмодерніста з Миколаєва.Григорий Карянов: Не слышал о таком. Но никогда не поздно узнавать что-то новое.Rayan Riener: Прочитал что-нибудь из его творчества??) Как впечатления?Григорий Карянов: Да) Знаешь, неплохо! Очень! Правда с переводом некоторые сложности, но суть ясна. Спасибо, что поделился))Кстати, может слышал, Россия направляет колонну гуманитарной помощи Юго-Востоку. Только бы дошла...Я боюсь, как бы это не посчитали вторжением соседнего гос-ва.Rayan Riener: Посчитают, к сожалению...Григорий Карянов: ППЦ! Ну там же гуманитарная катастрофа... разве ж можно??! вот так... ОЙ, ты меня извини, я с утра до ночи себя новостями извожу, переживаю... Честно признаться, я боялся разговора на эту тему, именно из-за того,что делают новости с умами людей, что в РФ, что в Украине... Дело в том, что я прямой участник Революции, и видел все из середины, не через какие-либо новости...  Я был в Киеве с 26 числа, до 30-го, ночи, когда был разгон. И... каждое мгновение этих ужасных событий я запомнил на всю жизнь. Как били девушку-студентку, которая стояла передо мной (мы держались за руки и пели гимн), когда наступал Беркут (по вашему ОМОН), как какой-то мужчина сказал в мегафон, что мы мешаем установке елки... Потом нас начали бить по головам, чтоб мы разомкнули руки... Сзади кричали девушки и девочки, что были за нашими спинами прямо под Стеллой... Помню руки беркута, которые сразу ринулись рвать яркие плакаты, которые мы все вместе рисовали днем... Помню как они тащили с меня флаг, что было больно шее, но сорвали. Помню отчетливо "бей хохлов"... Опрокинули скульптуру, и вместе с ней покатился по стеклу, а когда поднялся, все бежали и плакали. Взрывались шашки, то очень страшно. Девушки подходили к милиции, которая стояла и ничего не делала. Потом кто-то будто отдал приказ (я  в этот момент спешно шел по Хрещатику) и беркут погнался за нами. Часть людей побежала в противоположную сторону от Майдана, а часть, вместе с ней и я - в сторону Бессарабки. Потом раздался истошный звук множества людей, который  я не забуду. Я только раз успел оглянуться, и увидел как они догоняют и гурьбой добивают. Но я раньше ходил на легкую атлетику, и быстро бегал. Думал, что спасусь в переулках, но беркут гнался буквально по пятам, сзади кого-то схватили, подбив ноги. Это меня и спасло... Впереди бежало еще 3 парня. Мы свернули, но услышали звук патруля... Все это напоминало какой-то постапокалиптический фильм про тоталитарное будущее... И мы спрятались в подвале. Патруль, оказывается гнался за еще одной группой, их схватили.Сидя в подвале, я видел как парни были перепуганы. Я им сказал снять флаги с плеч, и сорвать все наклейки с одежды, потому, что они были не в адекватном состоянии от шока. Потом мы выбрались и придумали выдать себя за обычных прохожих. Но увидели, как некоторые подбитые хипстеры со своими девушками с Майдана забежали в переулок, чтоб спрятаться. Мы пошли туда, но они начали орать, наверное от шока и испуга и мы перелезли через забор, в закрытый двор, потом забились за дом. Следом прибежал еще один парень, мы все в тесноте сидели в углу перепуганные. У одного парня были перебиты ребра, у другого голова. Мы понимали, что в больницы обращаться нельзя (чтобы не стать пропавшими без вести). Один парень был из Ивано-Франквоска, другой из Тернополя, один Киевлянин, один из Кривого Рога и я, из Никополя. Мы поменялись одеждой. Я выгреб из анимешной сумки плакат, краски, кисти, яркий платок, который не мог не запомниться и все выбросил в подвал. По всему центру слышались патрули. То и дело к нам забредал кто-то с Майдана, но услышав, что тут кто-то есть - убегал. Потом я упал в обморок. Я толком не спал несколько дней, не считая пары часов у одной студентки в общежитии и ног других активистов возле бочки... На Майдане, казалось, была вся Украина...  "бандеровцы" с Западной были такие заботливые, щедрые и жизнерадостные люди, что я просто не знаю, как описать... Были там и мои знакомые-друзья с Никополя и целая палатка, куда я не успел зайти. И был у меня билет домой, на 31 число...  Как и у большинства тех, кто пережил (или не пережил эту ночь). Утром, когда обморок прошел, я думал что все что было это сон, но потом открываются глаза, знобит холод, и ты понимаешь, что нет, это не сон... Потом мы выбрались и пошли по безлюдным улицам. Перед этим, кто-то прочел смс-ку, что видео бойни попало в интернет и весь Киев в шоке. Но телефоны сразу отключили, чтоб нас не нашли. Парни узнали, что беркут гнал людей аж до Михайловского собора, где монахи впустили их и закрыли ворота перед  носом беркута. Начали бить в колокола. В истории Киева, такое прежде было только когда уцелевшие киевляне спрятались от орды в стенах собора и выжили... В общем, парни пошли на Михайловскую площадь.    Я был тогда неадекватен и думал просить убежища в каком-то посольстве (в тот момент, я думал, что только так смогу выжить). Я сам ходил по центру города. Волосы (синего цвета тогда) я спрятал под капюшон и даже изменил походку. Я видел автобусы, беркутов, в  которых сидели окровавленные люди. Повсюду беркут, милиция, все улицы перекрыты. Но отыскал такси, на последние деньги попросил меня отвезти к посольству Германии. Он отвез. Но и там стояла милиция, она меня не пропустила, сказала, что "выходной". Я пешком пошел к вокзалу, у меня был билет домой. В зале ожидания, нашел место и пытался не уснуть... Зазвонил телефон: это звонила знакомая журналистка-киевлянка, с которой я познакомился на Майдане. Вечером, она отправилась домой, на следующий день обещала тогда привезти мольберт и начать меня рисовать, чем-то я ей понравился, как она сказала: "что у тебя взгляд человека из будущего". Она обеспокоенно спросила жив ли я. Я сказал что выжил, но она не унималась и просила остаться, что приедет за мной чтоб отвезти к журналистам, и чтоб я все рассказал, как было, в в том числе написать заявление активисту-адвокату. Что видимо та еще власть хотела всех разогнать и посадить за решетки "за экстремизм", и чтоб никто не узнал правды. Я согласился. Она сказала, что приедет через пол часа. Но не прошло и 5 минут, как в зал ожидания ворвались люди в форме и сказали: "тут был звонок, сейчас узнаем". Сознание изрезал ужас. И тут же начал звонить мой айфон, но он был глубоко в кармане толстой куртки. Эти люди прошли у меня перед носом, как раз в тот момент, когда я отключил телефон. У кого-то зазвонил телефон, они подбежали к женщине, схватили и уволокли куда-то. Потом они повторили тот же трюк и уволокли еще одного мужчину. Я притворился, что сплю. На глазах были слезы, я знал, что меня больше не будет, если меня уволокут. Но никто не знал, что так будет... Так как в Украине никогда не было прежде ничего подобного...Нагадуємо: Григорій Карянов - учасник популярного в Україні та Росії шоу "Битва екстрасенсів", а також письменник та поет. Но все-же журналистка приехала, взяла меня крепко под локоть и мы направились к выходу. Один мужчина в военной форме ударил меня локтем и ухмыльнулся.  Сразу же я заметил ка за нами последовали 3 гопника с пакетами. Мы вошли в метро, милиционеры смотрели пристально, будто знали меня. И журналистка подтвердила мои домыслы: "о, уже знают", но успокоила, что мы проберемся. Когда мы вошли в набитый вагон, двери закрылись прямо перед носами этих гопников. Я выдохнул с облегчением.  Вышли на Михайловскую площадь. Я еле брел, без сил, изнеможенный и морально и физически. Но был ошеломлен, когда увидел картину: люди как муравьи заполнили площадь перед собором и внутри. Там  были все, кто сумел бежать. Меня встретил один парень, с которым я познакомился возле сцены, из Крыма, уже в грязной и помятой красной куртке (видимо ему хорошо досталось), у него не было одного кроссовка... Но я тоже очень замерз без рукавиц и шапки. Мы пошли дальше, где были журналисты, я дал интервью 1+1, что было со мной и заполнил какую-то жалобу в стопочку сотни других для адвоката. Он дал мне свой номер. Потом журналистка, спросила хочу ли я есть? И повела через ворота собора. Там волонтеры уже разбирали и складывали припасы. Какая-то бабушка, обеспокоенно узнала, что я голоден и дала горячего супа, и бутербродов. Побежала за теплыми вещами, хотя я не просил... Увидел своего друга из Никополя, он думал что я  уехал раньше. Он тоже был на разгоне, но снимал все события на камеру из соседнего торгового центра. Михайловская площадь была наполнена звуками "пи-би" - это машины непрестанно ездили по дороге кругами, чтоб не пропустить парней в спортивных костюмах из антимайдана. Это было зрелещно, как и за день до этого, когда таким же способом киевляне остановили орду беркутов между Майданом и Крещатиком. Люди все приходили... Журналистка пыталась убедить меня остаться, но я настоял,что мне нужно домой, хотя и знал, что мне там тоже угрожает опасность (Мер города регионал и делал все как указывал режим). Все же она провела меня до вокзала, и ждала в кафетерии, еще раз покормив, провела прямо к двери. Я зашел в вагон и единственной мыслью было "спать"...  Место было боковое возле самого туалета. Люди обращали на меня внимание, так как у меня были синие волосы и от меня пахло дымом.. Я хотел спать, но не мог уснуть. Какой-то якут встретил меня в вагоне, и сказал, что едет в Крым на заработки. Я спокойно спросил: "Не хотят ли якуты независимости?" на что он мне ответил, что они все русские... Прибыл в город ночью, не мог сообщить матери, что приехал, так как зарядка села еще на Майдане. Шел пешком до самого дома. Мать открыла дверь, со слезами на глазах. Она всю ночь смотрела онлайн-трансляцию и видела все, что происходило. Не могла уснуть. Но была рада, что я жив...2 дня я только спал. Потом местные активисты убедили меня прийти к фонтану, где ежедневно собирались местные майдановцы и рассказать людям о том, что произошло, так как "новости" говорили все чуточку иначе... У фонтана собралось более ста человек, я все рассказал как было. Люди со слезами на глазах, потом подходили и говорили, что я герой. Но какой я герой? Один из активистов из одной из оппозиционных партий сказал, что меня нужно подвезти домой. Так как в отдалении от местного Майдана уже стояла группа в спортивных костюмах и пристально наблюдала за происходящим. Когда автомобиль заворачивал на мою улицу, мы ахнули. Там уже стояла милиция. Но активист резко набрал скорость и подвез меня прямо к калитке, я юркнул домой и закрыл двери на все замки. (На калитке еще была свежей краска, которую написали какие-то лысые парни в спортивных костюмах, после того, как я организовал первый день протестов на Европейской площади; тогда собралось где-то пол тысячи человек: "СУКА" - гласила она). Я принял решение, что нужно ехать из города во Львов. На следующий день как раз была сессия в мерии, где присуТствовал и я и прямо в лицо меру высказал все как есть. Но он не унимался: "на Майдане были фашисты-бандеровцы-провокаторы", ну, выходит, в том числе и я, - рядовой фашист-бандеровец-провокатор русской национальности. Через час у меня был поезд, и меня снова подвезли домой, чтоб я забрал вещи. Я кстати есть на прогремевших фото "за 30 минут до разгона". Там видно мою куртку, но лицо сокрыто капюшоном. Я сидел там возле бочки вместе с другими и грел руки. Во Львове я пробыл месяц. Сначала жил на их Майдане в палатках, и помогал волонтером. Только и успевал заносить пакеты. Хотя первый день мы с другими школьниками и студентами разбирали кучу одежды в рост, которые принесли местные жители. Еду приносили коробками, ее мы тоже фасовали на Киев. Также люди несли и пожертвования, за которые нанимались автобусы на тот же Киев; люди записывались прямо у палаток. Автобусы отбывали каждый вечер... Потом меня приютили в больнице, где отвели целую комнату и даже кормили. Я мог посетить психолога. Остаток дней я прожил в хостеле, где мне делали скидку. Там я любил общаться русской, которая родилась во Львове. Она не поддерживала Майдан, думала, что это что-то похожее на "Майдан 2004", хотя это были кардинально разные вещи... Но потом и она изменила свое мнение, когда ее бабушка (этническая русская, приехавшая после войны жить во Льовов, вместе с другими родственниками надоумили...) В общем, не в этом дело. Ведь прошло много времени, я был в Москве и месяц смотрел русские новости, которые 30 числа говорили, что я провокатор... И могу утвердительно ответить, что 2/3 информации - не просто ложь, а фальсификация... Я много говорил с москвичами, но все были убеждены, что вру я, оскорбляя меня, что я буду рабом Гейропы и Штатов... Ну и прочее... Но также, я встретил и Надю, которая работает в массовке, а ранее, работала на телевидении, она единственная мне сказала, что верит мне, потому, что сама работала на телевидении и знает как делаются эти новости. Поэтому, она их не смотрит...Фото Here And Now / автор Rayan Riener

Правда виривається на свободу. Дружина українця з коронавірусом із Чернівців заявила, що його стан погіршується. Чому влада приховує реальну ситуацію? Про це NikopolToday терміново сповіщає громадськість. Дружина українця з коронавірусом заявила, що його стан погіршується, – повідомляють численні ЗМІ країни. Відповідальність журналістки - демаскувати зло, що несе в собі брехня. Стан хворих на коронавірус з Китаю погіршується, влада каже, що все гаразд / фото 24Містечко Апостолове на Дніпровщині може стати в центрі уваги нового скандалу. У той час, коли медики у Чернівцях переконують, що стан чернівчанина з коронавірусом покращується, його дружина спростовує цю інформацію.Знай: Хто розкидає отруту по місту для собак та наших дітей в Нікополі? Інформація про інфіковану родину з Апостолове також замовчується. Чи можемо ми довіряти інформації стосовно родини із Апостолове, що в годині від Нікополя? Про це йдеться також у сюжеті ТСН. Дружина хворого чоловіка сказала, що вона з ним на постійному телефонному зв'язку. За її словами, стан чернівчанина погіршився, він під крапельницею. Вона додала, що є підозра про початок запального процесу.Зробили йому флюорографію. Лежить він зараз під крапельницею. Голос ослаблений. Дуже ослаблений у порівнянні з двома днями тому. Є підозра, що запальний процес уже почався. Його стан, таке відчуття, що погіршується, але не поліпшується, – сказала дружина хворого на коронавірус українця.Вона додала, що хотіла б побачити, як лікують її чоловіка, чим і які аналізи йому роблять.Раніше голова Чернівецької облдержадміністрації Сергій Осачук під час брифінгу сказав, що стан хворого стабільний.  А 4 березня завідувачка інфекційного відділення обласної лікарні, де перебуває чоловік, повідомила, що у нього покращилися показники температури тіла.Заспокійливий коронавірус в "офіційних" цифрах / Інфографіка 24 каналуВарто додати, що графіки не враховуют рівень заразності covid19 у противагу іншим заразам, які проявляються одразу, а не розносяться іншим без смптоматики тинями. Фото 24 каналБудьте на готові: в Апостолове родина з Італії, ймовірно інфікована вірусом, тестів немає, еффективніст тестів під сумнівом.Нагадуємо, риби в Дніпрі, не вистачає, Каховське море стає болотом, тому що нікопольські рибалки ловлять останню.

Суспільство із недовірою поставилось до того, що карантин триватиме тільки до 3 квітня, тому на що чекати далі? Ймовірно, влада сама у паніці і приховує наукову правду. З огляду на все це, що відбувається через коронавірус з Китаю, - може виявитися дуже складним щоб прийняти рішення, що робити прямо зараз. Чи варто почекати, поки буде більше інформації? Чи треба зробити щось вже сьогодні? Якщо так, то що? Влада сама не знає, що відбувається?У цій статті з безліччю графіків, яку відшукав для Вас NikopolToday, а також багато даних і моделей з великого числа джерел ми постараємося відповісти на питання, які можуть врятувати життя Вам та родині:1. Скільки людей захворіють коронавірусов в вашому регіоні чи місті?2. Що трапиться, коли вони почнуть хворіти?3. Що ви повинні робити?4. Коли?Коли ви закінчите читати статтю, ви прийдете до наступних висновків:1. Коронавірус швидко наближається до вас.2. Він наближається з експоненційною швидкістю: спершу поступово, а потім раптово, як вибух.3. Це питання лише кількох днів. Може бути, тиждня або двох.4. Коли це трапиться, ваша система охорони здоров'я буде перевантажена і наступить колапс.5. Ваші співгромадяни будуть лікуватися в коридорах. Люди будуть падати у конвульсіях на вулицях.6. Виснажені медичні працівники зламаються. Деякі загинуть через зараження.7. Їм доведеться вирішувати, хто з пацієнтів отримає лікування, а хто помре. 8. Єдиний спосіб запобігти цьому - соціальна ізоляція всіх нас вже сьогодні. Не завтра. Сьогодні.9. Це означає тримати якомога більше людей вдома, починаючи з сьогоднішнього дня. Прямо з цього моменту. Зверніть увагу на те, що каже дружина відомого Доктора Вірусології - вона знає скільки триватиме карантин:Якщо ви політик, громадський діяч, журналіст, активіст або керівник бізнесу, у вас є влада і відповідальність, щоб запобігти описаному вище.Зараз ви можете побоюватися: що, якщо це надлишкова реакція? Чи не стануть люди сміятися наді мною? Раптом вони розлютяться на мене? Чи не буду я виглядати нерозумно? Чи не краще почекати, поки інші зроблять перші кроки? Що, якщо це занадто зашкодить бізнесу?Однак через 2-4 тижні, коли весь світ буде закритий і ізольований, коли виявиться, що кілька дорогоцінних днів соціальної ізоляції, які ви організували, врятували життя, вас більше не будуть критикувати. Люди будуть дякувати вам за те, що ви прийняли правильне рішення.Отже, давайте розбиратися!Нагадуємо, влада починає закручувати гайки через пандемію коронавірусу але це не працює.1. Скільки випадків коронавируса буде у Вашому регіоні?Зростання по країнамЗагальна кількість хворих зростала в геометричній прогресії до тих пір, поки Китай не зупинив цей процес. Але потім коронавірус просочився назовні, і тепер це пандемія, яку ніхто не може зупинити. Згодом, вона повернеться знов до Китаю, вже із інших країн. На сьогоднішній день основний внесок внесли Італія, Іран і Південна Корея:У Південній Кореї, Італії та Китаї стільки випадків, що інші країни важко розгледіти, але давайте придивимося до правого нижнього кута.Є десятки країн з експонентними темпами зростання. На сьогоднішній день більшість з них - західні. Де рівень медицини найвищий!Якщо ви протримається з таким темпом зростання хоча б тиждень, ось що ви отримаєте:Якщо ви хочете зрозуміти, що станеться, - або як цьому запобігти, - вам треба поглянути на країни, які вже пройшли через подібне: це Китай, східні країни з атиповою пневмонією, а також Італія.Комуністичний КитайЦе один з найважливіших графіків.Помаранчеві стовпчики відображають щоденну офіційну кількість випадків в провінції Хубей: скільки людей було діагностовано в той день.Сірі стовпчики показують справжнє щоденне число випадків коронавируса. Вкрай важливо, що вони не були відомі в той час. Ми можемо з'ясувати їх, тільки озираючись назад.Таким чином, помаранчевим зображено те, що знала влада, а сірим - що відбувалося насправді.Кількість нових діагностованих випадків (помаранчевих) злітає 21 січня: їх близько сотні. Насправді ж в той день було 1500 нових випадків, які росли в геометричній прогресії. Але влада про це не знала - їм було тільки відомо, що раптово виявлено 100 нових випадків коронавируса.Два дні потому влада закрила Ухань. На той момент кількість діагностованих щодня нових випадків становило близько 400. Зверніть увагу на цю цифру: вони прийняли рішення закрити місто всього через чотирьохсот нових випадків в день(?). Насправді, в той день було 2500 нових випадків, але це не стало для них відомо.На наступний день закрилися ще 15 міст провінції Хубей.Погляньте на сірий графік до 23 січня, коли Ухань ще був відкритий: він зростає експоненціально, число випадків збільшується жахливими темпами. Як тільки Ухань закрили, зростання сповільнюється. 24 січня, коли ще 15 міст закрилися, зростання істинного числа захворювань (ми все ще говоримо про сірі стовпчики) зупинилося. Два дні потому було досягнуто максимальну кількість нових випадків, і з тих пір воно падає.Зверніть увагу, що помаранчеві (офіційні) випадки все ще росли в геометричній прогресії, і протягом 12 днів могло здаватися, ніби у епідемії вибухове зростання. Насправді це неправда - просто симптоми ставали сильнішими і люди частіше зверталися до лікаря, а система виявлення хвороби стала ефективніше.Ця концепція офіційних випадків і справжніх випадків дуже важлива. Давайте запам'ятаємо її і повернемося до неї пізніше.Решта регіонів Китаю були добре скоординовані центральним тоталітарним урядом КНР, тому вони прийняли негайні і рішучі комуністичні заходи. Такий результат:Кожна плоска лінія - це китайський регіон з випадками коронавируса. Будь-яка з них мала шанс стати експоненційною, але завдяки тоталітарним заходам, вжитим в кінці січня, всі вони зупинили вірус до того, як він зміг поширитися.Тим часом, у Південній Кореї, Італії та Ірані був цілий місяць, щоб навчитися на чужому прикладі, але вони цього не зробили, як і весь світ. Почавши з такого ж експоненціального зростання, як Хубей, вони випередили всі китайські регіони до кінця лютого.Східні країниУ Південній Кореї сталося шалене зростання - але цікаво, чому в Японії, Тайвані, Сінгапурі, Таїланді або Гонконгу цього не сталося?Відзначаємо, що Тайвань навіть не на графіку, так як не подолав поріг в 50 випадків, обраних для візуалізації.Всі ці країни постраждали від атипової пневмонії в 2003 році, і всі вони чогось навчилися. Дізнавшись, наскільки віральним і смертоносним може бути захворювання, вони розуміли, що потрібно поставитися до нього серйозно. Тому їх графіки, незважаючи на те, що вони почали рости набагато раніше, все ще не схожі на експоненти.Отже, у нас є історії про спалахи коронавируса, про те, як уряди усвідомлювали загрозу і стримували їх. Для інших країн, однак, історія буде зовсім іншою...Перед тим, як перейти до них, зауваження про Південну Корею: ймовірно, ця країна - виняток. Коронавірус стримували в перших 30 випадках захворювань, але пацієнт номер 31 виявився супер-розповсюджувачем, який передав вірус тисячам інших людей. Оскільки поширення відбувається до того, як проявляються симптоми, на той час, коли влада усвідомила проблему, вірус вже був на волі. Тепер вони розплачуються за наслідки цього випадку, однак їх зусилля щодо стримування показують свою ефективність: Італія вже випередила його в кількості випадків, а Іран випередив 10 березня.США / Штат Вашингтон / іншіВи вже бачили зростання в західних країнах, і знаєте, як гнітюче виглядають прогнози всього на один тиждень вперед. А тепер уявіть, що стримування відбувається не так, як в Ухані або інших східних країнах, і ви отримаєте колосальну епідемію з мільйонами жертв.Давайте розглянемо декілька випадків, - таких як в штаті Вашингтон, в області затоки Сан-Франциско, в Парижі і в Мадриді.Штат Вашингтон - це американський Ухань. Кількість випадків там росте в геометричній прогресії, і в даний час воно складає понад 300.Але найцікавіше сталося на самому початку - летальність була недосяжною, в якийсь момент в штаті було три випадки і одна смерть. З інших місць ми знаємо, що летальність при Коронавірусу становить від 0,5% до 5% (докладніше про це пізніше). Як вона могла бути понад 33%?Виявляється, вірус тижнями поширювався непоміченим. Не схоже, щоб було тільки три випадки - швидше, справа в тому, що влада знала тільки про трьох, і один з них був мертвий, адже чим серйозніше стан, тим більша ймовірність того, що хтось буде перевірений на вірус.Це трохи нагадує наші оранжево-сірі стовпчики в Китаї: тут вони знали тільки про помаранчеві (офіційні) випадки і виглядали добре (всього три). Але насправді були сотні, може бути, тисячі справжніх випадків.В цьому і полягає складність: ви знаєте тільки офіційне положення справ, але не справжнє. Вам необхідно дізнатися, що відбувається насправді. Як оцінити справжнє число хворих? Виявляється, є пара способів. І є модель для обох, так що ви теж можете пограти з цифрами (ось пряме посилання, щоб скопіювати модель).По-перше, через смертельні випадки. Якщо у вашому регіоні є загиблі, ви можете використовувати їх число, щоб оцінити кількість справжніх поточних випадків захворювань. Ми приблизно знаємо, скільки в середньому потрібно часу, щоб загинути з моменту отримання вірусу - це 17,3 дня. Виходить, людина, яка померла 29 лютого в штаті Вашингтон, заразилася близько 12 лютого.Крім того, відома летальність. У цьому сценарії використовується 1% (подробиці обговоримо пізніше). Це означає, що десь 12 лютого в регіоні вже було близько сотні випадків, і лише один з них закінчився смертю 17 днів по тому.Тепер використовуйте середній час подвоєння випадків для коронавируса - це 6,2 днів. Таким чином, за 17 днів, що пройшли перед смертю цієї людини, число випадків мало помножитися на ≈8 (= 2 ^ (17/6)). Виходить, що якщо не діагностувати всі випадки без винятку, то всього одна підтверджена смерть в день означає 800 справжніх випадків зараження в цей же день.У штаті Вашингтон сьогодні 22+ загиблих. Використовуючи приблизні розрахунки, отримуємо ≈16000 справжніх випадків коронавируса тільки на той день. Це стільки ж, скільки офіційних випадків в Італії та Ірані разом узятих.Якщо ми вивчимо подробиці, то зрозуміємо, що 19 з цих смертей були від одного кластера, який, можливо, не поширював вірус в широких масштабах. Якщо розглядати ці 19 смертей як одну, то загальне число смертей в штаті складе чотири - оновлюючи розрахунки для цього числа, ми все ще отримуємо ≈3000 випадків сьогодні.Підхід Тревора Бедфорда розглядає самі віруси і їх мутації для оцінки поточного числа випадків.Висновок полягає в тому, що в штаті Вашингтон зараз, швидше за все, ≈1100+ випадків.Жоден з цих підходів не є досконалим, але всі вони вказують на одне й те саме: ми не знаємо істинне число випадків, але воно точно набагато вище, ніж офіційне. Вище не в сотні разів, а в тисячі - або більше.США / Область затоки Сан-ФранцискоДо 3 березня в районі Сан-Франциско не було ніяких смертей. Через це було важко оцінити кількість справжніх випадків. Офіційне число становило 86+, але оцінка США свідомо занижена, тому що тестових комплектів для виявлення коронавируса не вистачає. Було прийнято рішення створити свій тестовий набір, але виявилося, що він не працює.Такою була кількість тестів, проведених в різних країнах до 3 березня:У Туреччині, де не було жодного випадку коронавируса, тестування на одного жителя проводилося в 10 разів частіше, ніж в США. Сьогодні ситуація не набагато краща: в США було проведено ≈8000+ тестів, проте всього ≈4000+ людей було протестовано.В цьому випадку ви можете просто використовувати співвідношення числа офіційних випадків до числа справжніх. Як вирішити, який саме? В області затоки Сан-Франциско тестували всіх, хто подорожував або контактував з мандрівником, а це значить, що в поле зору влади потрапило більшість випадків, викликаних подорожами, але жодного випадку зараження через суспільство. Уявляючи, наскільки поширені випадки зараження коронавирусом всередині спільноти в порівнянні з поширенням через подорожі, ви можете оцінити, скільки було справжніх випадків.Подивіться на це співвідношення для Південної Кореї, яке публікує прекрасну статистику. На той час, коли там було 86 випадків, 74 з них були викликані зараженням через суспільство, - тобто 86% (число 86 не дуже, це збіг).За допомогою цього числа можна розрахувати кількість справжніх випадків. Якщо сьогодні в області затоки Сан-Франциско затоки виявлено 86 випадків, то, швидше за все, справжнє число складе ≈700+.Франція / ПарижСьогодні Франція заявляє про 1400 випадках і 30 смертях. Використовуючи два вищенаведених методу, ви можете отримати діапазон істинного числа випадків: від 24 000 до 140 000.Істинне число випадків коронавируса у Франції сьогодні, швидше за все, становить від 24 000 до 140 000.Давайте на секунду зупинимося: справжнє число випадків у Франції, швидше за все, на один або два порядки більше, ніж офіційно зареєстровано. Не віриться? Давайте ще раз подивимося на Уханьський графік.Джерело: візуальний аналіз автора і дані Journal of the American Medical AssociationЯкщо скласти помаранчеві стовпчики до 22 січня, то вийде 444 випадки; якщо додати сірі стовпчики, вийде ≈12000. Виходить, що коли в Ухані думали про 444 хворих, їх було в 27 разів більше. Якщо зараз у Франції вважають, що у них 1400 випадків, їх цілком може бути десятки тисяч...Та ж математика може бути застосована і до Парижу. При ≈30 офіційних випадках в місті справжня кількість, швидше за все, обчислюється сотнями, якщо не тисячами. При 300 виявлених хворих в регіоні Іль-де-Франс загальна кількість носіїв може вже перевищити десятки тисяч.Іспанія / МадридВ Іспанії показники дуже близькі до французьких (виявлено 1200 хворих проти 1400, і в обох випадках 30 смертей). Значить, діють аналогічні правила: ймовірно, в Іспанії вже понад 20 тисяч заражених.У провінції Мадрид з однойменною столицею, де за офіційними даними 700 інфікованих і 17 смертей, можна оцінити справжнє число випадків - від 10 000 до 60 000+.Якщо вам здається, що ці дані не можуть бути правдою, просто подумайте про те, що Ухань з такою кількістю випадків вже був під замком.З таким числом хворих, як в США, Іспанії, Франції, Ірані, Німеччині, Японії або Швейцарії, Ухань вже був би давно ізольований.І якщо ви продовжуєте говорити, що Хубей - це всього лише один регіон, дозвольте нагадати, що в ньому проживає майже 60 мільйонів чоловік. Це більше, ніж в Іспанії, і приблизно можна порівняти з Францією або двома Українами.2. Що трапиться, коли настане цей спалах коронавируса?Що ж, коронавірус вже тут. Він заховались, але все зростає в геометричній прогресії. Що трапиться в наших країнах (Україні, Росії, Білорусі), коли він вдарить? Це легко дізнатися, тому що вже є місця, де це відбувається. Кращі приклади - Хубей та Італія.ЛетальністьВсесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) призводить всього 3,4% в якості показника летальності (частка людей, які заразилися коронавірусів і потім померли). Ця цифра випадає з контексту, тому дозвольте її пояснити.Все залежить від країни і часу: від 0,6% в Південній Кореї до 4,4% в Ірані. На яке значення варто спиратися? Ми можемо використовувати хитрість, щоб розібратися.Два показника, на які можна спиратися для оцінки летальності - це померлі до загальної кількості захворілих і померлі до числа тих, що видужали. Перша оцінка, швидше за все, буде заниженою, тому що багато хто з числа хворих на туберкульоз, СНІД, хвороби серця, цукровий діабет, рак - все ще можуть загинути. Другий спосіб, навпаки, завищує оцінку, оскільки є ймовірність того, що смерть настане швидше одужання.Хитрість полягає в тому, щоб подивитися, як обидва показники змінюються з плином часу. Їх значення будуть зближатися до тих пір, поки не залишиться хворіють, тобто вони зустрінуться в точці «померлі до перехворіли» - так що якщо екстраполювати спостерігаються тенденції, можна зробити припущення про те, якою буде підсумкова летальність.І ось що показують дані. У Китаї летальність зараз становить від 3,6% до 6,1%. Якщо спроектувати тренди в майбутнє, то вони нібито сходяться в районі 3,8% -4%. Це значення в два рази перевищує нинішню оцінку, і ще це в 30 разів гірше, ніж у ГРИПу. Втім, проведені розрахунки на даних, складених з двох абсолютно різних реальностей: Хубей і решті Китаю.Швидше за все, летальність в Хубеї складе 4,8%. При цьому для решти Китаю вона, швидше за все, зійдеться на ~ 0,9%.З цікавості варто також поглянути на графіки за даними Ірану, Італії та Південної Кореї, - тих небагатьох країн, число смертей в яких можна вважати більш-менш релевантним.Як видно, в Ірані та Італії значення летальності сходяться в діапазоні 3% -4%. Можна вважати, що підсумкові дані виявляться близькі до цього значення.Південна Корея є найбільш цікавим прикладом, тому що там наші два показника абсолютно не пов'язані: померлі до загальної кількості заражених дають всього 0,6%, але померлі до числа видужали - колосальні 48%. Можливе пояснення полягає в тому, що країна просто дуже обережна. Корейці тестують всіх (при такій кількості виявлених випадків смертність здається низькою), і при одужанні продовжують спостерігати за пацієнтами на більш тривалий термін (тому цифри зростають швидше при смерті потерпілого). Характерно, що ставлення померлих до загальної кількості заражених з самого початку знаходиться близько 0,5%, - це дозволяє припускати, що особливо воно не зміниться.Останній доречний приклад - круїзний лайнер Diamond Princess: з 706 хворими, 6 смертями і 100 одужання, підсумкова летальність буде в діапазоні від 1% до 6,5%.Звідси можна зробити висновок:1. У країнах, підготовлених до епідемії, летальність складе від ≈0,5% (Південна Корея) до 0,9% (решта Китаю).2. У перевантажених і неготових країнах летальність складе ≈3% -5%.Інакше кажучи, країни, які діють швидко, можуть скоротити число смертей в десять разів. І це тільки підрахунок кількості смертей - швидке реагування також різко скорочує кількість постраждалих, що само по собі спрощує завдання.Країни, які діють швидко, скорочують кількість смертей як мінімум в 10 разів.Так що ж потрібно країні, щоб підготуватися?Рівень навантаження на систему охорони здоров'яБлизько 20% випадків коронавируса вимагають госпіталізації, 5% - приміщення в відділення інтенсивної терапії (реанімації), і близько 1% - надання вкрай інтенсивної допомоги із застосуванням таких засобів, як ШВЛ (штучна вентиляція легенів) або ЕКМО (штучні серце і легені).Проблема полягає в тому, що таке обладнання, як апарати ШВЛ і ЕКМО, неможливо легко зробити або закупити. Кілька років тому в США, наприклад, було всього 250 ЕКМО-апаратів.Так що якщо раптово 100 000 осіб заразилися, багато хто з них захочуть пройти тестування. Близько 20 000 буде потрібно госпіталізація, 5 000 знадобиться відділення інтенсивної терапії, а 1000 - апарати, яких сьогодні не вистачає. І це всього лише 100 000 випадків.Це ще не враховуючи інших проблем, - як, наприклад, маски. В країні на зразок США є тільки 1% масок, необхідних медичним працівникам (12 мільйонів N95 і 30 мільйонів хірургічних проти необхідних 3,5 млрд). Якщо одночасно з'являється багато випадків захворювання, то масок вистачить тільки на два тижні.Такі країни, як Японія, Південна Корея, Гонконг або Сінгапур, а також китайські регіони за межами Хубей були підготовлені і змогли забезпечити пацієнтів необхідним доглядом.Але інші західні країни швидше йдуть в напрямку Хубей і Італії. Так що ж там відбувається?Як працює перевантажена система охорони здоров'я?Історії, що відбулися в Хубеї і в Італії, починають моторошно походити один на одного. Хоч в Хубеї змогли побудувати дві лікарні за десять днів, вони відразу ж виявилися повністю перевантажені.І там, і там все скаржилися, що пацієнти наповнили лікарні. Про них треба було дбати всюди: в коридорах, в кімнатах очікування...Цей короткий тред в Твіттері малює досить страшну картину сьогоднішньої Італії.Медичні працівники годинами не змінюють захисний одяг, тому його не вистачає. В результаті, вони по кілька годин не можуть покинути заражені зони. Коли вони це роблять, вони валяться з ніг, зневоднені і виснажені. Змін більше не існує. Доводиться викликати тих, що вже давно пішли на пенсію, щоб задовольнити потребу в фахівцях, а людей, не знайомих з сестринським справою, відразу навчають виконувати критичні ролі. Вихідних днів і годин відпочинку немає, всі працюють без перерви.Тобто, поки вони не захворіють. Що трапляється часто, тому що вони знаходяться в постійному контакті з вірусом без достатнього захисного спорядження. Коли це відбувається, вони повинні перебувати в карантині протягом 14 днів, протягом яких вони нікому не можуть допомогти. У кращому випадку, вони втрачають два тижні; в гіршому випадку, вони мертві.Найжахливіше відбувається в реанімації, коли пацієнтам доводиться ділити апарати ШВЛ або ЕКМО. Ними просто не можна поділитися, тому медичні працівники повинні визначити, який пацієнт буде їх використовувати. Що, насправді, означає вирішувати, хто з них виживе, а хто помре.«Через кілька днів доводиться вибирати. <...> Не всіх можна інтубувати. Ми приймаємо рішення, грунтуючись на віці і стані здоров'я» - Крістіан Саларолі, італійський докторВсе це призводить до того, що летальність в перевантаженій системі охорони здоров'я становить ≈4% замість ≈0,5%. Якщо ви хочете, щоб ваше місто або ваша країна були частиною цих 4%, просто не робіть нічого сьогодні. Живіть звичним життям. Заразіть себе, принесіть заразу до всіх інших. Рахуйте трупи на вулицях.3. Що потрібно робити?Згладити кривуТепер це пандемія, і її не можна просто усунути. Але що можна зробити, так це зменшити її вплив.Пам'ятайте - кожен із нас може бути тим, хто не дотримуючись карантину - заразить тисячі та десятки тисяч і в'бє сотні або тисячі.Деякі країни можуть бути прикладом для наслідування. Кращий з них - Тайвань, який дуже тісно пов'язаний з Китаєм і все одно має на сьогоднішній день менше 50 випадків захворювання. У цій недавній роботі пояснюються всі заходи, які вони взяли на ранньому етапі і які були спрямовані на стримування.Вони змогли стримати поширення вірусу, але більшість країн не змогло цього зробити. Зараз Тайвань зайнятий вже іншою справою - пом'якшенням. Вони намагаються зробити хворобу якомога більше нешкідливою.Якщо ми будемо максимально скорочувати кількість інфекцій, наша система охорони здоров'я зможе набагато краще справлятися з випадками захворювання, що призведе до зниження летальності. І якщо ми будемо дотримуватися цього підходу досить довго, ми досягнемо точки, коли інша частина суспільства зможе бути вакцинована, що дозволить повністю виключити ризик. Так що наша мета не в тому, щоб ліквідувати зараження коронавірусом, - а в тому, щоб відкласти його.Чим довше ми відкладаємо випадки зараження, тим краще функціонує система охорони здоров'я, тим нижче летальність і тим вище частка населення, яке буде вакциновано до того, як воно заразиться. Як нам вирівняти криву?Повна соціальна ізоляціяЄ одна дуже проста річ, яку ми можемо зробити і яка точно працює: соціальна ізоляція.Повернувшись до графіку про Ухань, можна згадати, що як тільки місто ввело карантин, епідемія пішла на спад. Причина в тому, що люди не взаємодіяли один з одним, і коронавірус не поширювався.Актуальний науковий консенсус стверджує, що цей вірус передається в радіусі 2 метрів, якщо хто-небудь закашляється. В іншому випадку краплі впадуть на землю і нікого не заразять.Наступний шлях зараження - через прямий контакт: вірус виживає годинами або днями на різних поверхнях. Якщо він веде себе як грип, то на металі, кераміці та пластиці він може виживати тижнями. Це означає, що такі речі, як дверні ручки, столи або кнопки ліфта, можуть бути жахливими переносниками інфекції.Єдиний ефективний спосіб протидії - соціальна ізоляція. Необхідно тримати людей вдома якомога довше, поки не відбудеться спад. Це вже було доведено в минулому, а саме під час свытової пандемії грипу 1918 року.Можна бачити, як Філадельфія (суцільна лінія) не діяла швидко і мала величезний пік смертності. Порівняйте з Сент-Луїсом (пунктирна лінія), який зробив все як треба.Потім подивіться на Денвер (нижче), який вжив необхідних заходів, але потім послабив їх. У них був подвійний пік, другий навіть вище першого.Якщо узагальнити, ось що вийде:На графіку показана летальність при грипі в США в 1918 році в залежності від того, як швидко вживалися заходи. В середньому, вжиття заходів на 20 днів раніше скоротило летальність вдвічі.Італія нарешті розібралася з цим. Спочатку вони ізолювали Ломбардію в неділю, а через день, в понеділок, усвідомили свою помилку і вирішили, що потрібно замкнути всю країну.Сподіваймося, що в найближчі дні ми побачимо результати, але взагалі це займе від одного до двох тижнів. Згадайте Уханьський графік: була затримка в 12 днів між моментом оголошення блокування і моментом, коли офіційні випадки (помаранчеві стовпчики) почали знижуватися.Як політики можуть посприяти соціальної ізоляції?Якщо ви політик в регіоні, ураженому коронавірусом, вам слід негайно взяти приклад Італії та наказати ізолювати країну або своє місто.Ось що зробили італійці:1. Ніхто не може входити або виходити з зон карантину, якщо тільки не доведені причини, пов'язані з сім'єю або роботою.2. Рух всередині зон має уникатися, якщо тільки воно не виправдане терміновими особистими або робочими причинами і не може бути відкладено.3. Людям з симптомами (респіраторна інфекція і лихоманка) «настійно рекомендується» залишатися вдома.4. Стандартний відгул для медичних працівників призупиняється5. Закриття всіх освітніх установ (шкіл, університетів...), спортивних залів, музеїв, лижних станцій, культурних і соціальних центрів, басейнів, театрів.6. Бари і ресторани мають обмежений час роботи з 6 ранку до 6 вечора, з відстанню не менше одного метра (~ 3 футів) між людьми.7. Все паби і клуби повинні бути закриті.8. Вся комерційна діяльність повинна проводитися при дотриманні відстані не менше одного метра між відвідувачами. Якщо це компанія не може цього забезпечити, вона повинна бути закрита. Храми можуть залишатися відкритими до тих пір, поки вони гарантують цю відстань.9. Візити родичів і друзів в лікарню обмежені.10. Робочі зустрічі повинні бути відкладені. Необхідно заохочувати роботу на дому.11. Всі спортивні заходи і змагання, громадські або приватні, скасовуються. Важливі заходи можуть проводитися за закритими дверима.Це найменші заходи, які слід вжити. Якщо мета - забезпечити безпеку, діяти треба за зразком міста Ухань. Люди можуть скаржитися зараз, але вони будуть вдячні потім.Як керівники можуть посприяти соціальної ізоляції?Якщо ви керуєте колективом і хочете знати, що вам слід зробити, кращим ресурсом для вас буде Staying Home Club.Це список американських технологічних компаній, які ввели в дію політику соціальної ізоляції - поки що їх 85. Політика варіюється від дозволу роботи на дому і обмеження відвідувань офісу до скасування відряджень або корпоративних заходів.Є ще кілька речей, які кожна компанія повинна вирішити, наприклад, що робити з погодинними працівниками, чи залишити офіс відкритим, як проводити співбесіди, що робити з кафетеріями... Якщо вам цікаво, як компанія автора статті впоралася з деякими з цих питань, ви можете ознайомитися з політикою і типовим оголошенням.4. Коли?Цілком можливо, що до сих пір ви погоджувалися з усім, що було сказано вище, і з самого початку задавалися питанням, коли приймати кожне рішення - або, інакше кажучи, що має стати тригером для кожного із заходів.Заснована на ризику модель рішеньЩоб вирішити цю проблему, автор статті створив модель (ось пряме посилання, щоб скопіювати модель).Вона дозволяє вам оцінити ймовірну кількість випадків в вашому регіоні, вірогідність того, що ваші співробітники вже інфіковані, і то, як ситуація буде розвиватися в часі. Все це повинно підказати вам, чи не час вводити в офісі карантин.Модель говорить нам про такі речі:1. Якщо ваша компанія має 100 співробітників в штаті Вашингтон, де трапилася 11 смертей від коронавируса, тобто 25% -ва ймовірність того, що принаймні один з ваших співробітників заражений, і ви повинні негайно закритися.2. Якщо ваша компанія налічує 250 співробітників в основному в Південному затоці (округу Сан-Матео і Санта-Клара, які разом мають 22 офіційних випадку, а реальне число, ймовірно, не менше 54), то до 9 березня біля вас буде ≈2% шанс, що хоча б один співробітник буде заражений.3. Якщо ваша компанія знаходиться в Парижі, і в неї 250 співробітників, то сьогодні ймовірність того, що один з ваших співробітників заразиться коронавірусів, становить 0,85%, а до завтрашнього дня вона складе 1,2%, так що якщо вам комфортно тільки з 1% -ою вірогідністю, то до завтрашнього дня ви повинні закрити свій офіс.У цій моделі використовуються такі ярлики, як «компанія» і «співробітник», але вона може бути використана і для всього іншого: школи, громадський транспорт... Так що якщо у вас в Парижі всього 50 співробітників, але всі вони їздять на метро, стикаючись з тисячами інших людей, то очевидним чином ймовірність того, що хоча б один з них заразиться, набагато вище, і ви повинні закрити свій офіс негайно.Ви входите в групу керівників?Запропонована модель вельми егоїстична. Вона розглядає ризик кожної компанії окремо, беручи на себе стільки ризику, скільки ми хочемо, поки неминучий молот коронавируса ви не вийдете наші офіси.Але якщо ви є частиною групи підприємців, входите до ради директорів холдингу або в політичну фракцію, то ваші розрахунки призначені не для однієї компанії, а для цілого. Розрахунки змінюються: наскільки ймовірним є зараження будь-який з наших компаній? Якщо ви керуєте групою з 50 компаній із середньою кількістю 250 співробітників, то в області затоки Сан-Франциско ймовірність того, що хоча б одна з компаній заразиться, становить 35%, а ймовірність того, що на наступному тижні це станеться, складе 97%. Я спеціально додав в модель вкладку, щоб пограти і з цим сценарієм.Висновок / Ціна очікування - смертьПриймати рішення сьогодні може бути страшно, але про цю проблему варто думати в іншому ключі.Ця теоретична модель показує різні спільноти: одне не вживає заходів щодо соціальної ізоляції, інше приймає їх в день N спалаху вірусу, третє - в день N + 1. Всі числа тут повністю вигадані (вони обрані так, щоб приблизно нагадувати в Хубеї, з ≈6000 нових захворювань щодня в гіршому випадку). Це просто ілюстрація того, наскільки важливим може бути всього один день, коли щось росте в геометричній прогресії. Ви можете бачити, що одноденна затримка досягає піку пізніше і вище, але потім щоденні випадки сходяться до нуля.Але що щодо сумарної кількості захворювань?У цій теоретичної моделі, що віддалено нагадує Хубей, очікування всього одного дня створює на 40% більше випадків! Можливо, якби влада Хубей оголосили карантин 22 січня замість 23 січня, вони змогли б зменшити кількість захворювань на приголомшливі 20 000 і навіть більше.І пам'ятайте, що це всього лише число заражених. Через очікування летальність була б набагато вище, і мова не тільки про безпосередній ефект - кількість смертей збільшилася б більше, ніж на 40%. Неминуче колапс системи охорони здоров'я виявився б критичніше, що призвело б до зростання летальності в 10 разів, як ми бачили раніше. Таким чином, всього одноденне зволікання у впровадженні соціальної ізоляції може закінчитися вибуховим зростанням числа смертей в вашому співтоваристві, множачи число хворих і задираючи летальність.Це експоненціальна загроза. Кожен день на рахунку. Коли ви відкладаєте прийняття рішення на один день, ви не вносите свій вклад в кілька випадків інфекції. Можливо, у вашому співтоваристві вже є сотні або тисячі хворих. Кожен день, коли немає соціальної ізоляції, ці випадки продовжують рости в геометричній прогресії.Поділіться інформацієюЙмовірно, це єдиний раз за останнє десятиліття, коли поширення тексту може врятувати життя. Всі повинні зрозуміти, про що йде мова, щоб ми змогли запобігти катастрофі. Діяти треба прямо зараз. Репостуй!Автор оригіналу: Tomas Pueyo / Джерела: YouTube / Хабр / Pexels / Twitter / зазначені джерелаДоносимо до суспільства: діти та підлітки більш вразливі та схильні до самогубств через небезпеки життя. І також: що обере Нікополь після пандемії? Наркотики і корупцію або Спорт і права людини? 

Еліта помирає!!!Як соромно мені, що не бачив- у нашій країні тисячі героїв!!!Поруч з ними я готовий стати!Не бажаючи нічого у заміну…Нас роками зомбували ЗМІї -“Ми найгірші/ми не варті/ми ніщо”А в реальності, на ділі відбуласяНація героїв і творців життя!І коли усі вони на фронті, із нір вийшла клята вишивата…Що оре лиш: “Слава Україні!”перед цим напившись у  лайно.А на фронті - гине дійсна еліта.Робить геноцид “нова влада”.В чім різниця? - питаю укотре.Я вимагаю винищення зради!!!В час анархії - країна показала,в нас суспільство є горизонталь.І не треба жодних “вертикалей”!Ми наїлись цього вже лайна!!!

Імена та обличчя, які керують світом та кожним кроком системи, які Ви ніколи не бачили, про які Ви ніколи не чули. Наше життя та майбутнє залежить від тих, хто приховується у тіні, за білими комірцями. Ви впевнені, що коронавірус страшніший за реальну загрозу?Цензура у дії - кожне невірне для системи слово про пандемію буде покаране. Автор фантастичного твору, наданий спеціально для NikopolToday бажає залишитись інкогніто. Прочитавши перекладену з англійської історію, Ви зрозумєте, чому саме. Примітка автора: персонажі та події в цьому вигаданому обліковому записі не повинні нагадувати жодної реальної людини, події чи обставини, минулого...'Діловий костюм'Останні оплески стихли. Він нікому не помахав, зокрема, і повернувся, щоб повернутися всередину.Ще одне з публічних шоу з поміж інших. "Підбадьорювання Героїв" було одним із способів відвернути увагу громадськості від реального проекту.Дозволено було їх розвеселити. "Героям" будуть надані великі похвали та вдячні подяки. Тим часом вони будуть відчувати дефіцит ресурсів і відправлятися виконувати свою роботу з невеликим або відсутнім захистом. Вони будуть наполегливо виконувати свій обов’язок, навіть коли страждають і помирають. Достатньо було постійно висловлювати безпорадне жаління, брехати про наявність обладнання або про неминучий його приїзд, перекручувати цифри.Тестування могло б допомогти - могло б допомогти - зменшити кількість хворих та поменьшало б померлих. Вони мали справу з цим досить майстерно. На відміну від інших країн, тут вони затримувались і потім зупинялися, стверджуючи, що тестування не було корисним. Вони зробили це неможливим. Куплені тести, які «не працюють», і тому повинні були бути викинуті або продані задля наживи. Вони не тестували старших і слабких хворих, а просто покладали їх біля інших уразливих людей, щоб заразити їх.Люди вважали ці невдачі непідготовленністю, але все це було частиною плану. Чим більше старих і хворих, залежних від держави, бідних, немічних тощо, які померли, тим менше держава буде обтяжена наперед. Це було просто - якщо ви були непродуктивними, ви були витратним матеріалом. Це означатиме більше для тих, хто може отримати прибуток від безладу.Він знову помахав рукою у порога і поправив манжету грудкуватого, невідповідного костюма. Йому не подобалося носити це. "Людина з народу", як це люблять казати. Але це було не так, як одяг правильного кравця. Він показав своїм найближчим радникам костюм, який хотів одягнути. "Не правильний час", - сказали вони. Принаймні, він міг би носити його, коли він не потрапляв у поле зору. До тих пір поки не прийшов час щоб це було насправді правильно.Громадськість. Вони подавали їм неможливі обіцянки, спритно апелювали до їх найглибших забобонів, так що цей обдурений "електорат" проголосував за них з неприступним відривом.  Деякі кажуть, що "індики голосують на Різдво". Це м'яко кажучи, але тривалий напад на систему народної освіти протягом багатьох років створило населення, яке в змозі виконати жодного критичного судження. У будь-якому разі, це "голосування" було би останнім надовго.Те, що справді потрібно було цим людям і в глибині душі, - це повернення до «старих добрих часів». Важка робота - важке життя - і не потрібно думати.Вони заслужили все, що отримали. Вони дозволили собі керувати дегенератами та слабкими особами, їх смішними уявленнями про права людини, рівність, справедливість, толерантність меншин, голоси, які рахували за щось, правдиві політики. Він знущався над літанією. Безкоштовна освіта та охорона здоров'я для всіх. Підтримка хворих, знедолених, інвалідів. Правильне, санітарне, житлове. Здорова їжа. Навіть вільний час. Це все повинно йти - на щастя, в країні було багато хто погодився. Або, принаймні тих, хто так проголосував. Нарешті, здавалося, великі маси помстять лівим, лібералам і добродіям. Вони самі можуть голодувати і вмирати, але це того варто.Багата їжа та ліки - запаси їх стануть віддаленою пам’яттю. І нова «еліта» - добре, що їх «обрали» - отримала б гарний прибуток від розладу та відчаю. Тільки ті, хто міг платити, змогли б їсти чи лікувати свої хвороби. Всі інші могли їсти мотлох, жувати аспірини та померти від хвороб 20 століття.Він продовжував перебувати в приміщенні, розмахуючи дратівливими волосинками, вимагаючи термінових рішень та дій, щоб оздоровити людей і врятувати життя. "Не в цей день", - подумав він собі, коли усмішка як в торгової марки піднесла його губи.Він усамітнився у приватному житті своєї вбиральні. Його зневажаний буржуазний костюм був відкинутий. Він відчинив двері приватної шафи.Його діловий костюм чекав на нього. Це була краса, пошита за класичним дизайном, який носив великий лідер недавньої історії, його бойовий герой. Це ідеально йому підходило і показало, що він має на увазі бізнес.Вид мистецтва пошиття, який виробляв цей одяг, майже вимер. Чоловіки з такими навичками народилися в іншій країні і процвітали там, поки не стало очевидним, що їхнє майбутнє там було обмежене, принаймні в короткі терміни. Ці майстри втекли і оселилися тут, зберігаючи традицію, хоча навіть деякі тут зневажали їхню присутність.Він повільно надягав різко підрізаний одяг, куртку та штани, з високим полірованим взуттям.З повагою він надягнув пов'язку чорного кольору, щоб показати, як поважає він мертвих і тих багатьох, хто незабаром ще помре.Гострі складки чорних штанів та непорушні лінії засмаглої двобортної куртки з її рядами срібних ґудзиків - все гордо відбивалися на ньому від дзеркала.Як і дискретна чорна медаль на лівій стороні грудей, і безпомилковий кривий символ на пов'язці.Можливо, він не був би лідером навіки. Але партія, що створюється сьогодні, продовжувала би змітати скрипучий старий "демократичний" порядок, гарантуючи, що хтось із вірних завжди буде спадкоємцем місця у влади.Він привернув увагу і клацнув разом на підборах блискучих кедів. Він вистрілив рукою вперед, а потім назад в ідеальному привітанні, визнаючи ура, тепер тільки для нього одного, що йде до уявних мільйонів, готових йти насмерть вперед, щоб служити новому порядку величезної сили, прибутку та світового буття, безжального, панування. © Anon 2020Оригінал тексту англійською `The Business Suit: what future awaits us?` можна переглянути за цим посиланням. Нагадуємо, в Нікополі криза, пов'язана із правами тварин - отруту розкидають по всьому місті, сотін смертей. 

Серіал «Пікові сліпочки» користується великою популярністю з 2013 року і рекламується як справжня історія британських банд. Насправді творці сильно викривили факти і використовували міфи, спростовані істориками. Наприклад, той, що стосується походження титульної групи банди.Історик Карл Чінн десятиліттями займався вивченням знаменитих пікових сліпок, до яких входив і його власний прадід. Результатом його творчості є історія злочинного підпілля Бірмінгема, написана на основі історичних джерел та інтерв’ю з нащадками членів Пікі Бліндарів та збагачена рідкісними фотографіями початку минулого століття.Надано людьми Zysk та S-ka ми публікуємо фрагмент книги "Пікові сліпоти. Справжня історія знаменитих бірмінгемських банд" Карла Чінна, яка вийде 21 квітня.Томмі Шелбі - це не лише стратег і мислитель, а й страшний хуліган. Про це оголошено світові в сезон першої серії, під час заміського протистояння з циганською родиною Лі. Три члени цієї родини насмішливо сміються над Артуром Шелбі. Розлючений Томмі підходить до них і зловісно запитує. Вони також підходять до нього, але не відповідають, що збільшує його гнів. Один з них ображає маму Томмі. Цей, ще більше розлючений, правою рукою хапає м’яку середню частину шапки, в стилі газетних розповсюджувачів. Леза для гоління були пришиті до її більш важкого піку.У бойовій сцені, драма яку підкреслює повільний рух, Томмі тягне навіс на очі богохульника. Осліплений болем і кров’ю, опонент падає на спину, хапаючи за лоб руками. Артур швидко порізав лоб ще однієї родини Лі, а потім до них приєднується троє Шелбі, Джон, б'є циганських братів, які, зрештою, лежать побиті об землю.Наприклад, у вересні 2013 року Джон Крейс написав, що серіал "заснований на фактах і представляє історію банди (її назва отримала завдяки ножам для гоління, захованих у шапках, використовуваних для незрячих людей), які діяли в Бірмінгемі після Першої світової війни, тому я роблю висновок що в портреті цього міста як беззаконної зони, якою керують банди загартованих і травмованих ветеранів, які поверталися з окопів, озброєних до зубів, є якась правда". Насправді після 1918 року Бірмінгем не був беззаконною зоною, якою керували "банди загартованих і травмованих ветеранів", і не було жодної банди Peaky Blinders.Назва "гострі леза" охоплювала всіх місцевих злодіїв, і ввійшла в обіг найпізніше в 1890 році і спочатку була взаємозамінна із "бандажними бандами". Крім того, немає жодних доказів того, що справжні банди гострих лез зашивали ножі для гоління у козирки капелюхів для використання в якості зброї. Свою назву вони завдячували частковому покриванню козирком одного ока. Під час свого найвищого розквіту справжні пикові леза були настільки ж агресивними та жорстокими, як герої їхніх серій, але вони використовували зброю з пряжками, камінням, ножами, клубами та взуттям - тобто використовували одяг чи побутові речі, безкоштовні чи деші.Хоча деякі банди брали участь у вимаганні чималих грошей, вони були лише слабко організовані та більше зацікавлені у вуличних бійках, ніж незаконному заробленні грошей. Перш за все, у них не було нічого симпатичного. Вони були жорстокими і бридкими.До Першої світової війни пікантні банди-леза були знищені рішучими поліцейськими діями під керівництвом міського коменданта Чарльза Хатона Рафтера. Рафтер був північно-ірландським протестантом, як і наглядач (згодом майор) Кемпбелл. Однак, поки Кемпбелу притаманний фанатичний пуританізм, Рафтеру вдалося завоювати повагу ірландських націоналістів, а його заступник Майкл Макманус був католиком. Завдяки підтримці багатьох законослухняних жителів бідніших районів та суворішому покаранню суддів членами банди, а також зростаючій популярності футболу та інституціоналізації боксу, Рафтер та його люди зробили Бірмінгем більш спокійним містом, позбавившись від гострих лез назавжди.У громаді міста пікантні леза були неправильно зрозуміли, оскільки назва асоціювалася з бандитами, насильством та страхом. Міф, згідно з яким гангстери зашивали ножі для гоління у козирки, щоб порізати чоло ворогів і осліпити їх власною кров’ю, виник як мінімум через десяток років після умиротворення гострих лез та гангстерських банд, і був поширений журналістами. Перші згадки про використання кепки у функції зброї, швидше за все, з'явилися у 1929 році, коли "Рекламодавець Уорік та Уорікшир" опублікував повне визнання завдяки Джеймсу Равенхоллу, заступнику командира повіту поліції після його відставки. Рейвенхолл служив сержантом в Астоні в 1892 році, де він виявляв слідчі навички в діях проти павичів, - а згодом повернувся в якості слідчого. Газета пояснила читачам термін "павич":"Вони також були відомими як гострі леза, і вони зобов'язані цій назві своїм особливим головним убором. Це були агресивні особи, які натягували козирок одне око. Гострий шматок сталі часто поміщали у козирок, що було дуже небезпечною зброєю. Їх називали гангстерськими бандами, і їх основною наступальною зброєю були важкі пояси з величезними пряжками. Коли банди воювали, їх члени ранили один одного, часто зазнаючи серйозних поранень. інша особливість - їхнє вбрання. Вони носили дзвіночки або штани, витягнуті від колін до низу".Автором вищезгаданих слів був журналіст, а не сам Рейвенхолл. Того ж року Daily Mail нагадав, що колись Бірмінгем називали «містом страшної ночі», домом пікантних штор, які мали «геніальну звичку носити сталеві пластини в козирках шапок і грайливо вкладати в очі жертвам». Десятиліття пізніше, у квітні 1939 року, "Бірмінгемська пошта" у статті під назвою "Дні пояса і пряжки. Сага" зазначала, що наряд бандитського увінчання був простою тканинною шапочкою - звичайною, за винятком того, що вона мала посилений козирок. На якій опиралася зброя, особи могли почати бій і дуже часто закінчувати її одночасно".Наприкінці 50-х років історія про гострі леза, що використовують шапки як зброю, стала відомою в результаті широко розрекламованої кампанії відомого місцевого сенсаціоналіста Нормана Тіптафта про нібито зростання насильства в Бірмінгемі. Цього колишнього мера прозвали "почесним головою самопроголошеної громадянської охорони".Цей титул відображав характер його діяльності в Національному комітеті Ліги проти насильства, засновником якого він був і боровся за більш суворі вироки винним у вчиненні насильницьких злочинів. У цій ролі Тіптафт у 1957–1961 роках написав ряд листів до преси, закликаючи привести до відповідальності деяких винуватціі насильницьких злочинів. На підтримку цього постулату він зазначив:"...дні з початку цього століття, дні підлітків, гострі леза, які вчинили напади ножами для гоління в шапочках. Міські судді карали їх штрафами в 10 і 5 шилінгів. Потім суддівський день прийшов з Ліверпуля. Один молодий злодій засуджений 20 разів і відправляли інших до в'язниці на 7, 14 і 20 років. Він віддав їх до пекла, яке вони заслужили. Через два роки не залишилося жодного лезового блиндара".У цій перебільшеній статті про Tiptaft є кілька спотворень. У вісімдесятих роках ХІХ століття суддя наказав ув'язнити членів банди «Ліверпуль», але на виїзному засіданні в Уорвіку він не застосовував такого типу покарання жодним гострим бліндерам, оскільки лише винуватці грабежу зі зброєю підлягали покаранню. По-друге, найдовший вирок Даїна щодо члена банди тривав десять років - і був унікальним у цьому відношенні. Нарешті, на зламі століть, Даїн більше не працював у Мідлендсі, і його діяльність не сприяла утихомиренню гострих лез за два роки. Нарешті, твердження Тіптафта, що гострі леза нападали на ворогів ножами для гоління, було невірним.

Позаминулі думки, втрачені дні, подяки Майже 4 роки тому, я кинув усе, роздарував майже всі свої речі "друзям" та приятелям й поїхав з України, сподіваючись ніколи не повертатись до цього пекла. Але довелось повернутись, вже не маючи нічого посеред пустої кімнати, туди, де усі здавалося друзі, що тішилися прощавальними скарбами від мене, поставили мене до чорних списків без пояснень. В мене не залишилося нічого, навіть моєї швейної машинки та повного комплекту для шиття. Які я перед виїздом подарував “друзям”. Довелося жити "з нуля"... У марних пошуках роботи у закинутому богом місті. Розпродаючи останнє, що мав.Потім, після невдалих робіт у "рідному" містечку сталася можливість поїхати до Дніпра. При тому, що в мене вкрали паспорт по дорозі "додому", тому я розумів, що навіть у Дніпрі буде складно. Поки його відновлював, брався за будь-яку роботу, працюючи майже без вихідних: фарбував двері/вікна/паркани бабусям, потім біг розклеювати оголошення, опісля стояв з листівками десь або волонтером й так далі... (о, "неймовірний" 2015-й!!) Про свій заробіток було казати комусь соромно. Але такими підробітками я витягував грошей навіть більше ніж на офіційній роботі, поки не мав паспорту. Але найцікавіше почалося, коли я його отримав і почав шукати офіційне працевлаштування. Стажувався то там то там, зазвичай брали у сфері харчування та обслуговування, й усюди я стикався з ксенофобією та гомофобією, через що мене або звільняли або виживали з роботи самі працівники. Наприклад, в самому центрі, у "Банзай" я також стажувався, і в перший день, коли допомагав на кухні - кухарі увімкнули пісню "пєдарассія", певно щоб "підтримати" мене, висміюючи в очі та позаочі. Через деякий час хлопці-офіціанти підсунули мені продукти до сумки й адміністратор подумав, що я хотів вкрасти це. Це останній випадок, після якого в мене не те що руки склалися, а я вже був готовий одягти білі капці та "Піти у дику далечінь" після низки стажувань з папкою гомофобних випадків і голодними днями очікування, усе ближче йдучи до дати, коли потрібно платити за оренду квартири. Хтось скаже, що я тоді здався, але потрібно знати мою ситуацію краще. (Хоча, когось це турбує?). Ще у дитинстві я зрозумів суть цієї системи і саме тому настільки активно займався творчістю, бо не хотів бути як свої батьки - гвинтиком системи, її рабом. Вже у 14 років я вирішив, що стану письменником, попри що. І тоді, у 2015 році я склав руки й поїхав до свого мухосранська назад, бо не лишилось сил ще один рік, наступні ось так "виживати" як усі та "жевріти" як особистість, що за рік встигла написати тільки кілька віршів, яку не сприймають серйозно знайомі, якій навіть соромно тим знайомим сказати, як складно та важко працюю і через це обростати мохом пліток. Між іншим: Земля помирає, поки ми стурбовані нікчемними проблемами та витратами. Я ніколи не забуду фрази однієї відомої людини в Дніпрі, коли я просто не зміг сказати на запитання: а чєм же ти зарабативаєш? (Коли мене запросили на типову гулянку на дачі) відповідь... Відповідь, що я став "вижатою" людиною, яка встає о 5 годині ранку щоб встигнути на перший підробіток, потім їде на другий, третий й так далі й повертається до квартири біля 12-ї години; людини, яка працює більше за неї, бо елементарно, ні - не хоче їсти, а може бути голодною заради одного - свободи від того місця, де народилася. Свободи від постійного вербального та невербального насилля, буллінгу та знущань на роботі від працедавців та співробітників у “рідному” місті. Я тримав це у собі й промовчав тоді, а вона відповіла: "знаєш что я тебе скажу - ти просто лєнтяй, і ти сам нє хочеш работать". Вона так і не дізналася й не дізнається про мою ситуацію, але туді мене тупо порвало від образи, огиди та цілковитого вакууму нерозуміння оточуючих, і я заплакав та пішов. Так хочется, щоб люди бодай трохи думали, що ну нічого вони не знають про інших та не вигадували байок, які потім активно передаються плітками. Саме тому, й тоді і зараз я зрозумів, що не тим я займався. Мрія дитинства - бути дизайнером, писати, малювати - ось що повинно бути головним у моєму житті. У цій країні не в'яжеться бути: чесним "квіром" із принципами з кар'єрним ростом, майже завжди. Що я бачив увесь час? Люди продають свою честь та принципи на право та на ліво...А я вибрав свою дорогу, чесну та до деталей щиру - я хочу займатися творчістю, хочу заробляти свою копійчину саме цим на життя. Не тому, що іншого не вмію чи хочу пустих понтів та слави, а тому, що ця країна мене задушить своєю несвободою (дискримом, стигмами, пустою рабською працею заради виживання), тому що це суспільство мені в черговий раз підставить та плюне в обличчя, а творчість - мене лікує. Завжди лікує від постійного негативу зусібіч та дає щось більше людям, збагачує їх життя. Й тепер, я дійсно бачу, що моє життя більше не позбавлене сенсу, тепер я відчуваю себе щасливим та вільним, бо я на своєму місці. Місці того, ким я хотів бути й ким я став. За це, я можу дякувати лише тим, хто у мене повірив, підтримав та зробив диво - втілив мою мрію у реальне життя. Заради цього, цих людей я готовий працювати та розвиватись, творити в цьому напрямі далі без жодних оглядів на минуле. Бо я так багато можу дати усім, працюючи на себе, творчо... І нічого, навіть собі, працюючи на когось. Дякуючи тим, хто повірив у мене і допоміг мені!- from 2016 -До слова, творчість дійсно може змінити світ, якщо її підтримувати.

Регіони Іспанії бунтують проти офіційних даних повідомляють про чисельні смерті від коронавірусу і не розуміють нульову статистику офіційного Мадриду. Про це NikopolToday передає з посиланням на ЄП. Що тоді казати про Україну?Міністр охорони здоров'я іспанського регіону Кастілія-і-Леон Вероніка Касадо поставила під сумнів інформацію іспанської влади про нульову смертність від коронавірусу за останню добу.Між іншим: студія зі світовим ім'ям створила перший гей-мульфільм - історчина подія. Касадо заявила, що її регіон за добу передав інформацію про смерть в лікарні двох пацієнтів з коронавірусом, а також була інформація про п'ять померлих в Кастілья-ла-Манчі і трьох померлих в Астурії. Про це повідомляє "Європейська правда" з посиланням на іспанське видання АВС."Контроль з кількістю смертей не зовсім зрозумілий, коли в Кастилії і Леоні їх було двоє", - сказала Касадо.Міністерство охорони здоров'я Іспанії 2 червня повідомило, що у країні другий день поспіль не зареєстрували жодної смерті від коронавірусу.Раніше і міністерстві заявляли, що переглядають історії смертей та заражень, діагностованих за допомогою ПЛР-тестів, з тим, щоб щоденні звіти краще відображали нинішню еволюцію пандемії в Іспанії.До слова, чи настане світле майбутнє, якщо ми будемо довіряти владі?Зокрема, в результаті перегляду минулого понеділка дані щодо загальної кількості загиблих знизили майже на 2000 осіб.Джерело Європейська Правда

Науковці підрахували кількість жертв внаслідок епідемій та геноциду в Америці - біля 100 мільйонів жерт серед корінного населення. Про це NikopolToday пише з посиланням на Вікіпедія. "Колонізація" Америки відбувалася шляхом виселення з рідних земель і винищення корінного населення Америки. У цій статті також одна із причин масових заворушень у США у 2020 році. Індіанська демографічна катастрофа - процес знищення корінного населення Америки в результаті дій європейських колонізаторів і їхніх нащадків (в тому числі вимирання від чисельних занесених ними хвороб). Згодом, навіть Адольф Гітлер та інші тирани посилались на американський досвід винищення місцевого населення. Масові протести у США зараз пов'язані також і з історичними фактами. Так, місцеві жителі по всій Америці зносять пам'ятники тим історичним постатям, хто був винен у знищенні мільйонів з корінного населення США та Канади. Нагадуємо, раніше ми публікували пророцтва корінних американців для білої людини. Як почалася кривава "колонізація" Америки?3 серпня 1492 року Христофор Колумб відплив з міста Палос-де-ла-Фронтера на трьох судах: «Нінья», «Пінта» і «Санта-Марія», в пошуках Індії. Через 70 днів плавання він досяг декількох островів нового, невідомого континенту.12 жовтня Колумб, зі своїм екіпажем в 90 чоловік, висадився на одному з Багамських островів. В цей же день відбувся перший контакт з місцевими жителями острова. У своєму особистому щоденнику в цей же день Христофор Колумб залишає запис з першими враженнями, де він вже кровожерливо оцінював можливості відібрати цю землю:«Ці люди ні в чому не відчували потреби. Вони дбали про свої рослини на фермах, були майстерними рибалками, каноїстами і плавцями. Вони будували привабливі комфортні житла і тримали їх в чистоті. Естетично вони висловлювали себе в дереві. У них був вільний час, щоб займатися грою в м'яч, танцями і музикою. Вони жили в мирі і дружбі. ...Ці люди ходять, в чому їхня мати народила, але добродушні... їх можна зробити вільними і звернути в нашу Святу Віру. З них вийдуть хороші і досвідчені слуги».Пізніше Колумб не раз описував в бортових журналах красу островів і їх доброзичливих, щасливих, мирних жителів, та їх життя, що більше нагадувало Рай на Землі, а через два дні після першого контакту, 14 жовтня того ж року, в одному з бортових журналів було зроблено запис про його наміри зробити з американців рабів:«50 солдат досить для того, щоб підкорити їх всіх і змусити робити все, що ми захочемо. Місцеві жителі дозволяють нам ходити, де ми хочемо, і віддають нам все, що ми у них просимо».15 березня 1493 року Христофор Колумб повернувся в Іспанію. З своєї першої подорожі він привіз рослини, тварин і шістьох індіанців. А вже 25 вересня 1493 Колумб відпливає в Америку на 3-х Каракаях, 17 каравелах з 1 500 людьми на борту. Саме з цією, ще першою експедицією в Новий Світ, була завезена велика партія мастифів і грейхаундов, навчених для нападу на людей. Також застосовувалися масові повішення, організовувалися каральні походи.Під час другої експедиції Колумб займався пошуками золота і «Великого китайського ханства» уздовж південного узбережжя Куби, а також займався продажем індіанців в рабство. Озброєний аркебузами і бойовими собаками загін об'їжджав верхи індіанські села та міста з метою обміну золота. При вчиненні опору іспанці забирали золото силою, а людей звертали в рабство, села та міста корінних американців при цьому знищувались.Після королівської експедиції в «Новий світ» в Іспанії з'явилося багато «мисливців» за золотом, які організовували приватні експедиції. Іспанська монархія стягувала з них 1/3 частини награбованого з індіанців, а пізніше 1/5. Королі наділяли колоністів землями індіанців, які їм не нележали і дозволяли їм примушувати місцевих жителів сіяти поля і садити городи для «нових господарів». Іспанці не тільки встановлювали закони, за якими карали індіанців смертю, а й часто просто сперечалися, хто зможе розрубати людини одним ударом шаблі від верху до низу для забави. За одного вбитого іспанця вбивали сто індіанців. З моменту ввезення на континент собак іспанці годували їх убитими індіанцями. Один збережений лист іспанця говорить:...коли я повернувся з Картахени, я зустрів португальця на ім'я Рохе Мартін. На ганку його будинку висіли частини розрубаних індіанців для годівлі його собак, як ніби вони були дикими звірами... Під час цього походу на Еспаньйолу прибув Бартоломе де Лас Касас. Побачений їм стан місцевих жителів, а також самих іспанців, Бартоломе оцінив як вкрай жахливе і після повернення до Іспанії доповів монархам про поганий стан ведення справ Колумбом і його братами. Згодом він не раз вставав на захист корінного населення Америки. У його книзі «Найкоротша реляція про руйнування Індій» (ісп. Brevísima relación de la destrucción de las Indias), опублікованій в 1552 році, наводиться яскравий опис звірств, що творяться конкістадорами в Америці - зокрема, на Карибах, в Центральній Америці та на територіях, які сьогодні відносяться до Мексики - серед яких багато подій, свідком яких він був, а також деякі події, які він відтворює зі слів очевидців. Багато в чому завдяки його зусиллям в 1542 році були прийняті Нові закони на захист індіанців у колоніях.Трохи пізніше іспанські монархи послали для перевірки Хуана Агуадо, який доповів в кінці 1495 року про високу смертність індіанців через жорстоку політику колоністів. Колумб видав закон, який зобов'язував всіх індіанців старше 14 років раз у квартал (3 місяці) платити іспанцям золотом або 25 фунтами бавовни (в районах, де золота не було). Після сплати такого «податку» видавався мідний жетон з датою останньої виплати. Жетон, таким чином, продовжував індіанцю право жити на три місяці. Якщо дата на жетоні була прострочена, то індіанцям відрубували кисті обох рук, вішали їх на шию і відправляли вмирати в своє село чи містчеко.Виконати вимогу закону було нереально, оскільки індіанцям потрібно було кинути обробляти свої поля, полювання і займатися тільки видобутком золота. Почався голод. Ослаблені і деморалізовані, вони перетворювалися в легку здобич для інфекцій, занесених іспанцями.У 1498 році вступив в дію закон про примусову працю індіанців на іспанців. Приводом послужило невдоволення доходами, одержуваними з збору золота і продажу аборигенів в рабство.У липні-вересні 1539 року конкістадор Франсіско де Чавес порівняв з землею Королівство кару Кончукос, що входило до 1533 в склад Імперії інків (народність кечуа займала територію, яка зараз відповідає провінціях Пальаска і Коронго, на півночі департаменту Анкаш, Перу) і вбив 600 дітей молодше трирічного віку, що стало наймасовішим вбивством дітей в історії нашої планети. У 1598 році, у відповідь на вбивство 11 іспанських солдатів, дон Хуан зробив каральну експедицію і в триденному битві біля гори Акома (назва гори походить від назви племені, що жило на ній) знищив 800 індіанців і наказав відрубати ліву ногу кожному чоловікові племені старше 25 років.У роки, що передують +1835, бразильський уряд намагалося підпорядкувати індіанців, створюючи «місцевий уряд». В результаті спалахнуло повстання декількох племен в Белен, яке було придушене.Причиною численних жертв серед індіанців племені Яном, що проживали в дельті річки Амазонка, послужила багата корисними копалинами територія, на якій проживало плем'я. Велика кількість індіанців загинуло від інфекцій, занесених туди будівельниками і солдатами. На сьогодні чисельність яномамі становить тільки близько 500 осіб; для порівняння - в 1974 році їх чисельність становила приблизно 2000 чоловік.Ось що насправді розпочав славнозвісний Христофор Колумб та його брати, а згодом продовжили білі люди, що припливли заради наживи. Початок геноциду місцевого населення у північноамериканських колоніяхІНнші країни Європи почали звертати увагу на кількість золота, яку привозили із собою іспанці й вирішили долучитись до "колонізації". Увечері 26 травня 1637 англійські колоністи під командуванням Джона Андерхілла, в союзі з могіканами і плем'ям Наррагансетт, атакували село племені пекот (на території сучасного штату Коннектикут) і спалили живцем приблизно 600-700 чоловік. Практика "розділяй та володарюй" була найбільш поширена серед британських колоністів. Так виглядали міста та села "аборигенів", жителями яких невдовзі стали тільки скелети У 1740 році один французький мандрівник писав:«...сотні миль річкових берегів без ознаки людського життя і колись процвітаючих сіл, які були спустошені і порожні, тільки попіл та кістки».Під час Війни за незалежність США 8 березня 1782 року 96 хрещених індіанців були вбиті американським народним ополченням зі штату Пенсільванія. Інцидент стався в місії моравських братів під назвою Гнаденхюттен, яка була розташована поруч з нинішнім містом Гнаденхюттен в штаті Огайо.На чиїй крові побудовані США?Під час революційної війни і після проголошення незалежності США збройні зіткнення між поселенцями та індіанцями були рідкістю. Деякі події відрізнялися жорстокістю або трагічністю, і набули широкого розголосу. 30 квітня 1774 року сталась різанина у Жовтого Струмка, поблизу сучасного Уелсвілля (штат Огайо). У період напружених відносин і регулярних конфліктів між жителями найвіддаленіших населених пунктів США і індіанцями, від рук групи з 22-30 Вірджинських прикордонних поселенців, на чолі яких стояв Деніел Грейтхауз, загинули не менше десятка індіанців з племені Мінг, серед яких були брат, і за деякими джерелами також дружина, племінник, і сестра Логана. Убита сестра Логана - Куна, мала з собою 2-місячну доньку, яку залишили в живих і передали батькові Джону Гібсону, в той час одному зі знатних білих торговців в районі, й, в майбутньому, керуючому територією Індіани. Масове поховання індіанців в Вундед-Ні, Південна Дакота, Такі є чи не в кожному штатіУ 1825 році Верховний суд США в одному з рішень формулює Доктрину відкриття, згідно з якою право на землі «відкритих» земель належить тим, хто їх «відкрив», а корінне населення зберігає право проживання на них, але не власності на землю. На підставі цієї доктрини вже в 1830 році прийнятий Закон про переселення індіанців, жертвами якого стають П'ять цивілізованих племен.26 лютого 1860 року на острові Індіан-Айленд, біля узбережжя північної Каліфорнії шість місцевих жителів, землевласників і бізнесменів, влаштували різанину індіанців племені війот, убивши сокирами і ножами принаймні 60, і, можливо, більше 200 жінок , дітей і людей похилого віку.У 1867 році з'являється Закон про переселення індіанців в резервації.Індійські резервації часто створювалися в непридатних для сільського господарства місцях. Великі резервації розташовані на плато Колорадо в штаті Арізона (плем'я навахо), в горах на півночі штату Юта, на Великих рівнинах в штатах Північна Дакота і Південна Дакота, за течією річки Міссурі (плем'я індіанців сіу), на міжгірському плато в штаті Вайомінг і в передгір'ях Кордильєр в штаті Монтана (індіанці-Шайенна). Велике число резервацій знаходиться вздовж кордону США і Канади.29 грудня 1890 року в околиці міста Вундед-Ні штату Південна Дакота, в результаті хаотичної перестрілки, що почалася через випадкового пострілу в процесі роззброєння племені лакота армією США, загинуло близько 150 індіанців, і близько 50 отримали поранення. Тут індіанці зібралися, щоб провести популярні у них «танці духів».У XIX столітті мало місце широкомасштабне винищення бізонів, послабили багато племен прерій. За оцінками дослідників, в 1800 році чисельність бізонів становила 30-40 мільйонів тварин, а до кінця століття вони були винищені майже поголовно: залишилося менше однієї тисячі. Американський генерал Філіп Шерідан писав: «Мисливці за бізонами зробили за останні два роки більше для вирішення гострої проблеми індіанців, ніж вся регулярна армія за останні 30 років. Вони знищують матеріальну базу індіанців. Пошліть їм порох і свинець, коли завгодно, і дозвольте їм вбивати, білувати шкури і продавати їх, поки вони не знищать всіх бізонів!». Шерідан в конгресі США пропонував заснувати спеціальну медаль для мисливців, підкреслюючи важливість винищення бізонів. Також Шерідан є автором вислову «Гарний індіанець - мертвий індіанець».У 1850 році на першій сесії Законодавчі збори штату Каліфорнії прийняв «Закон про управління та захисту індіанців», який позначив принципи майбутніх взаємин між білими та індіанцями. Надаючи індіанцям деяку юридичний захист, Акт проте зафіксував нерівність білих і індіанців перед законом і поклав початок широкому зловживання щодо використання індіанців в якості робочої сили, хоча і дозволяючи їм проживати на приватних землях. Протягом тисячі вісімсот п'ятьдесят одна і +1852 років Законодавчі збори Каліфорнії схвалив виділення 1,1 мільйона доларів на озброєння і утримання загонів міліції для «придушення вороже налаштованих індіанців» і в 1857 році випустило бонди на суму 410 тис. доларів для тих же цілей. Ці виплати, теоретично мали на меті вирішити конфлікти між білими та індіанцями, тільки стимулювали формування нових загонів добровольців і спробу знищити всіх індіанців в Каліфорнії.Вбивство бізонів було покликано зробити голодомор для індіанців / 40 000 бізонових шкур в Додж-Сіті, Канзас, 1878 рік, за які платили шалені гроші колонізаторамУ 2009 році Конгрес США включив до закону про витрати на оборону заяву про принесення офіційних вибачень індіанцям США за «безліч випадків насильства, поганого поводження і зневаги, яким піддавалися корінні народи з боку громадян Сполучених Штатів».Протести за вирішення історичної справедливості відбуваються вже багато десятеліть в СШАПекельна статистикаТочне число жертв встановити неможливо, тому що невідомо кількість населення до приходу Колумба. Однак ряд індіанських організацій та істориків в США стверджують, що чисельність індіанців з 1500 року до 1900 скоротилася з 15 млн до 237 тисяч.Вважається, що населення Америки до відкриття європейцями становило від 40 до 100 мільйонів чоловік. Але на думку венесуельського іспаніст Анхеля Розенблата (Ángel Rosenblat) в його дослідженні «Населення Америки в 1492 році: старі і нові розрахунки» (1967) населення Америки не перевищувало 13 мільйонів чоловік і було зосереджено великими групами в імперіях ацтеків та інків. За даними Броделя мінімальні оцінки чисельності населення всієї Америки А. Розенблата становлять 10-15 мільйонів чоловік напередодні конкісти і 8 мільйонів після закінчення завоювання, а максимальні оцінки чисельності населення всієї Америки близько 1500 року на основі вивчення чисельності населення Мексики в 25 мільйонів чоловік відразу після іспанського завоювання складають 80-100 мільйонів чоловік для всього континенту, проте Бродель сумнівається в правдоподібності максимальних цифр (хоча все одно визнає різке і катастрофічне падіння чисельності індіанців після приходу європейських колонізаторів). На думку В. А. Сурніна по самим правдоподібним оцінками в доколумбової Америці жило більше 25 мільйонів чоловік: до кінця XV в. в Північній Америці 1,5-2 млн індіанців, в Мезоамериці 4,5-6 млн, на сучасній території США - 1 млн, на островах Карибського басейну 0,3 - 0,5 млн, в зоні Анд - 6-8 млн. Джон Уайт оцінює загальну чисельність індіанців в доколумбової Америці в 0,75-1 мільйон чоловік.Населення Нового Світу до 1500 року становило 46 мільйонів людей, за даними Броделя в 1650 році населення Америки становило від 8 до 13 мільйонів, до 1750 року чисельність корінного населення зменшилася в кілька разів, за 250 років вимерли більшість мовних сімей (цілі групи народів) і мов-ізолятів. Переважна більшість індіанців (до 100 мільйонів, за деякими викладкам убування площі оброблюваних полів) загинули через відсутність імунітету до хвороб, мимоволі або навмисно (через ковдри, просочені трупними отрутами або належали хворим віспою) занесеним європейськими колоністами.У 1960-і роки в Іспанії Карлом Сойером був виявлений в архівах історичний документ, написаний Бартоломео Колумбом (братом Христофора Колумба), який був на той час губернатором острова Еспаньола. У документі зафіксовано, що в 1496 році на острові було 1 мільйон 100 тисяч індіанців. Однак іспанці володіли половиною острова і не враховували жінок і дітей. Звідси можна зробити висновок, що індіанців було близько 3 млн тільки на контрольованій іспанцями території. Уже через одне покоління (приблизно 30 років, близько 1526 роки) іспанці нарахували всього 11 тисяч індіанців, при тому що іспанські володіння розширилися.З іншого боку середня чисельність рівнинних племен після масових епідемій за оцінками Юрія Стукалін становила близько 3-4 тисяч осіб. І хоча вважається достовірно встановленим, що чисельність індіанців на території США в кінці 19 століття становила 250 тисяч чоловік, проте їх число на момент перших контактів з європейцями залишається предметом суперечок. У 1928 році етнолог Джеймс Мун оцінив загальну кількість індіанців на північ від Мексики в 1 152 950 осіб на момент появи європейців, в 1987 році Рассел Торнтон висунув цифру в більш ніж 5 мільйонів людей, а Ленор Стіффарм і Філ Лейн-молодший - 12 мільйонів. У 1983 році антрополог Генрі Добінс оцінив індіанське населення Північної Америки в 18 мільйонів чоловік і індіанське населення на території майбутнього США в 10 мільйонів чоловік.В цілому цифри дослідників коливаються від 6 до 112 мільйонів чоловік. На думку Дмитра Самохвалова [35] розбіжності в оцінках пов'язані з різною щільністю населення в різних регіонах Америки - при землеробстві щільність населення дуже висока і навпаки у мисливців і збирачів щільність населення низька. Племена мисливців і збирачів в кілька тисяч чоловік займали площі, рівні території середніх європейських держави. Чисельність предків ескімосів становила 2-2,5 тисячі осіб. До появи на континенті коней Великі рівнини Північної Америки і Патагонія в Південній Америці були майже не заселені. Навпаки землеробські райони Мексики, Перу і долини Міссісіпі були щільно населені.На думку генетика Брендана О'Феллон з Університету штату Вашингтон (Сіетл) і німецького антрополога Ларс Ферен-Шмиц з Геттінгенського університету в Proceedings of the National Academy of Sciences в XVI-XVII століттях чисельність корінного населення Північної і Південної Америки скоротилося нехай і не на 90 %, але приблизно в два рази.Останні найчисельніші 5 племен корінних американців були зігнані зі своїх земель до резервації у штаті Оклахома, "Дорога плачу" у тисячу кілометрів стала натхненням для Гітлера зробити те саме із євреями у ЄвропіНепокаране зло зростає, і поки геноцид корінного населення не визнано у США, а чітка політика компенсації та розвитку корінного населення не впроваджена, світ і далі буде народжувати нових Адольфів Гітлерів і проходити через чергові геноциди. Чи почав би Гітлер геноцид, якби не отримав натхнення від безкарності американців, що досі не компенсували місцевим бодай щось через їх страждання? Риторичне запитання. Христофор Колумб та його послідовники, самі того не знаючи, стали родоначальниками та винахідниками усіх геноцидів та біологічних війн, які світ зазнав за останні століття. І досі у підручниках історії про жахи, скоєні цима людьми не згадується. Натомість, за останні десятеліття у двох Амеркиах усе більше кінематограф висвітлює злочини колонізаторів над кольоровим населенням. Тема рабства та геноциду індіанців йду поруч, тому масові заворушення на тлі історичних фактів почастішали. Таким чином, нащадки корінних американців та рабів намагаються вплинути на владу Сполучених Штатів Америки та закликати до рішучих дій, зокрема висвітлення історичної правди у підручниках історії. Суперечки навколо питання про геноцидОднак те, чи були індіанці саме жертвами геноциду викликає суперечки питанням в історії катастрофічної депопуляції корінного населення Америки. Після організованого нацистами Голокосту під час Другої світової війни, геноцид був визначений як злочин «з наміром знищити, частково або повністю, національну, етнічну або релігійну групу як таку». В контексті колонізації Америки спірність питання в основному полягає в правомірності визначення депопуляції, у якій було багато причин.Загарбники спеціально "дарували" або продавали корінним жителям заражені хворобами речіІсторик Девід Станнард вважає, що корінне населення Америки (включаючи Гавайські острови) стало жертвою «євро-американської геноцидної війни», визнаючи, що більшість індіанців померло в результаті спустошливих епідемій від інфекцій, занесених колонізаторами. За його оцінками загинуло майже 100 мільйонів від того, що він назвав «Американським холокостом». Погляди Станнард розділили Кіркпатрік Сейл, Бен Кирнан, Ленор Стіффарм, Філ Лейн-мл. та інші. Ці погляди в подальшому були розвинені в публікаціях Уорда Черче, колишнього професора Колорадського університету в Боулдері, який зокрема висловив думку, що «справа зроблена зі злого наміру, а не природою».На відміну від оцінки Станнард, політолог Рудольф Раммель, професор Гавайського університету, оцінює, що за весь період європейської колонізації від 2 до 15 мільйонів індіанців стало жертвою геноциду.Раммель писав:Навіть якщо ці цифри хоча б віддалено відображають реальні, підкорення Америки можна вважати одним з найкривавіших і тривалих геноцидів в світовій історії.Аргументи того, що мав місце геноцид індіанців, можна розділити на 3 основні групи:1. Якість озброєння поселенців було свідомо вище, тобто рівності сил сторін не спостерігалося.2. Міжусобні військові дії аборигенів інспірувалися європейцями за принципом «розділяй і володарюй».3. Про відсутність імунітету аборигенів до європейських хвороб англійські колоністи знали, свідомо роздаючи заражені віспою речі (одяг і ковдри).Свідомі і цілеспрямовані дії колоністів з організації масового голоду з голодними смертями індіанців в результаті повного знищення бізонів, що служили для корінного населення основним джерелом їжі, одягу та житла.Більшість американських істориків утримуються від вживання терміна «геноцид» для опису депопуляції корінного населення Америки як такого, ряд істориків замість розгляду всієї історії європейської колонізації як єдиного і тривалого акту геноциду розглядає окремі війни і кампанії як геноцидні, як за наміром, так і за наслідками. Зазвичай в їх число включають Війну з пекот (одна тисяча шістсот тридцять сім) і кампанії проти племен Каліфорнії, що почалися в 1850 році.Президент Венесуели Уго Чавес неодноразово говорив про дії європейських колонізаторів щодо корінних американців як про геноцид і закликав латиноамериканців не відзначати день Колумба, так як ця подія (відкриття Америки) послужило початком геноциду для цілих цивілізацій та народів обох Америк.Депопуляція в результаті епідемій (або цілеспрямованої біологічної війни?)Хвороби європейців стали найбільш ефективною зброєю для колонізаторів. Підсунуті заражені або продані речі від колонізаторів викошували цілі системи поселень американців одне за одним. Вмираючі від віспи індіанці. Зображення з «Флорентійського кодексу» Бернардіно де СаагунаРазом з європейськими поселенцями в Америку були завезені характерні для Старого Світу інфекційні хвороби, такі як віспа, тиф, кір, грип, чума і інші. Постулюється, що європейські поселенці володіли більш високим імунітетом як мінімум до деяких інфекційних захворювань, свідомо були відсутні у індіанців. Думка засноване на гіпотезі, що все епідемічні хвороби Євразії і Африки були в кінцевому рахунку отримані людиною від домашніх тварин - це була свого роду плата за освоєння скотарства, практично не отримав розвитку в доколумбової Америці. За деякими оцінками, смертність серед індіанців при захворюванні віспою досягала 80-90%. Існують думки, що до 95% корінного населення Америки було знищено занесеними європейцями хворобами.Чимала частина смертей була пов'язана із захворюваннями натуральною віспою. Уже в 1507 році перший випадок захворювання віспою був помічений на Еспаньйоли (Гаїті); в 1520 році разом з іспанськими переселенцями з Еспаньйоли віспа пішла на материк. За свідченням Торібіо де Бенавенте (Мотолінія), індіанці були безпорадні перед віспою, яка виробляла на них жахливе дію - хворі покривалися страшними виразками; вимерло до половини населення провінцій Центральної Мексики. Масові епідемії віспи багато в чому зумовили падіння імперій ацтеків та інків. Примітно, що віспа дісталася до земель інків раніше, ніж іспанські конкістадори - в 1526 році, за п'ять років до іспанського вторгнення, від неї помер правитель інків Уайна Капак. За сучасними оцінками, за 1524-1527 роки з 6 млн населення инкской імперії померло не менше 200 тисяч чоловік. Епідемії віспи повторювалися на південноамериканському континенті кожні десять-двадцять років; до 1578 року вони торкнулися навіть малодоступні внутрішні райони Бразилії, куди хвороба занесли місіонери. У створених єзуїтами поселеннях на берегах великих південноамериканських річок - до 100 000 індіанців - не пізніше 1660 роки від інфекційних хвороб померло 44 тисячі мешканців, а в повторив в 1669 році епідемії - ще 20 тисяч.Створення поселень на східному узбережжі Північної Америки в XVII столітті також супроводжувалося спустошливими епідеміями віспи серед індіанців і згодом серед колоністів, які народилися вже на американській землі. Великі індіанські міста в гирлі Міссісіпі, описані Ернандо де Сото в 1540 році, вже не існували до другої половини XVII століття, коли тут з'явилися перші постійні французькі поселення. Місце для створення в 1620 році Плімута - першої англійської колонії в Новому Світі - було «розчищено» найстрашнішої епідемією віспи серед індіанців в 1617-1619 роках.Джерело Вікіпедія / MenoriesOfThePeople фото з відкритих джерел

Результатом протестів у Білорусі 10 серпня стала поразка режиму Лукашенко? Про це NikopolToday повідомляє з посиланням на ресурс Iter Ad Ortus. Лукашенко здається і віддає міста країни під контроль протестувальників?З'явилася інформація про виїзд з Мінська колон силовиків. До цього повідомлялось, що до Мінська ввели військовий спецназ. 5-у окрему бригаду спеціального призначення збройних сил Білорусі. Повідомляється, що дана установка була націлена «жорстке силове придушення» руху опору.Варто відзначити: Євросоюзу слід розглянути відновлення санкцій проти Олександра Лукашенка. Про це заявив сьогодні вдень міністр закордонних справ Німеччини Хайко Маас.Тепер канали протестів Білорусі пишуть:Цей день закінчено. Ми перемогли!Спецтехніка і карателі повертаються на бази через проспект Незалежності і МКАД у столиці. Незважаючи ні на що, мінчани сьогодні здолали одну з найбільш грізних диктатур світу.Так, в місті Бресті протестуючі білоруси розігнали ОМОН та поліцію. І ось мержі наповнила інформація про виїзд з Мінська колон силовиків. Лукашенко програв? На черзі поразка режиму Путіна? 11 серпня й наступні дні можуть довести або спростувати цю тезу. NikopolToday сповістить про все це. Набирайтеся сил, друзі! Це останні дні режиму!