Новини Нікополя - nikopoltoday.com

Всі публікації з тегом панк

Ти мусиш знати Найгірші паролі 2019 року: збережи свої персональні дані
Ти мусиш знати Найгірші паролі 2019 року: збережи свої персональні дані
Світ 2019-12-25 14:39:10
Ми знаємо найгірші гасла 2019 року - тож не дивуйтеся, що пізніше злочинці можуть потрапити на вашу сторінку. NikopolTodayзавжди турбується про своїх читачів і надає інформацію, які вам дійсно слід знати, щоб вберегти себе і родину від кіберзлочинців.Про це NikopolToday дізнався від SplashData.Згідно з культурною традицією, з наближенням кінця року SplashData опублікував список найгірших паролів за останні 12 місяців. Сюрпризів практично немає, що, однак, не означає, що користувачі Інтернету мають підстави зовсім не турубватисьЯк ми читаємо у звіті, список був створений на основі понад 5 мільйонів записів із різних витоків у США та Західній Європі. І що від цього випливає?Посилаючись на 2018 рік, сумнозвісний лідер не змінюється і залишається на рядку 123456. Але зміни є на нижчих щаблях подіуму. Рядок 123456789 стрибає з третього на друге, а просування до третього відзначається фразою qwerty. З іншого боку, пароль потрапляє поза подіумом, який довгі роки залишався у трійці кращих.Експерти SplashData помічають один позитив. Йдеться про зменшення популярності паролів, похідних від імен відомих людей. Президент США є лідером у цьому відношенні, але цього разу Дональд не потрапив до цього списку.На жаль, є і менше позитивної статистики. За підрахунками, до 10 відсотків КористувачівІнтернету можуть використовувати один з 25 найгірших паролів і 3% - точно пароль 123456. Тож не дивуйтеся, що пізніше кіберзлочинці входять в різні ваші акаунти так, ніби у вас зовсім не було паролю. Потурбуйтесь про свою кібербезпеку і створіть складний пароль!Також, якщо Вамш пароль співпадає або нагадує один із списку, негайно змініть його!Перелік 25 найгірших паролів 2019 року за даними аналізу SplashData:123456 123456789 qwerty parol1234567 12345678 12345 iloveyou 111111 123123 abc123 qwerty123 1q2w3e4r adminqwertyuiop 654321555555lovely7777777 welcome888888 princessdragonpassword1 123qwe Слід розуміти, що спеціальні програми у руках кіберзлочинців будуть перевіряти ваш пароль саме за допомогою списку найпопулярніших серед користувачів, щоб зламати вашу сторінку і отримати особисті дані.Також ми писали, що нелегальний гральний бізнес у Нікополі розділив долю всіх інших по містам України.І нагадували, що у Марганці влада міста подарувала містянам під ялинку оновлену спортивну школу!
Матриця 4: культова кіберпанк-трилогія отримає продовження
Матриця 4: культова кіберпанк-трилогія отримає продовження
Світ 2020-01-22 07:56:09
Як стало відомо NikopolToday, в новій "Матриці 4" повернеться персонаж з "Матриці 2". Так, Ви не ослухались - варто чекати на подовження культової трилогії!Четвертий фільм «Матриці» може вийти на екрани 21 травня 2021 року. Чи буде Нео у 4-й частині?Творці фантастичного фільму "Матриця 4" вирішили повернути популярного персонажа, представленого в другій серії. Як повідомляє видання Geek Tyrant, мова йде про Меровінг, роль якого зіграв французький актор Ламберт Вілсон.Нагадаємо, що згідно з міфологією, меровінг - це стара і дуже могутня програма, яка знаходиться всередині Матриці. Називаючи себе "торговцем інформацією", меровінг поводиться багато в чому як лідер організованого злочинного синдикату. Нагадуємо, що він і його дружина Персефона керують контрабандної мережею, в тому числі вони надають притулок для вигнаних програм.Роль Персефони у трилогії зіграла італійська актриса Моніка Беллуччі. Цілком можливо, що глядачам випаде шанс побачити у новому фільмі і її, але поки відомостей про її участь в проекті немає.Хто буде грати головні ролі у Матриці 4?Раніше стало відомо, що одну з головних ролей виконуватиме актор Яхья Абдул-Матін II. В створенні четвертої серії також візьмуть участь зірки оригінальної трилогії Кіану Рівз (що важливо), Керрі-Енн Мосс, Джада Пінкетт Сміт та інші. Однак наскільки значною буде їхня сюжетна партія, не уточнювалася."Матриця 4" вже заявлена ​​в прокат на травень 2021 року. Постановником призначена Лана Вачовскі.Варто додати, що Хьюго Вівінг вже прояснив долю Агента Сміта в "Матриці 4".Відомий австралійський актор Х'юго Вівінг, що зіграв одну з ключових ролей в трилогії "Матриця" - Агента Сміта - уточнив, чи з'явиться його персонаж в четвертій серії, яку збирається знімати студія Warner Bros. Його роз'яснення наводить видання Time Out.За словами Уївінга, Агента Сміта не буде в фільмі "Матриця 4", а сам він в найближчому майбутньому зайнятий в інших проектах, в першу чергу в театральній постановці під назвою "Візит". "Я думав, що міг би зробити і те, і інше. Нам треба було вісім тижнів, щоб спробувати якось поєднати графіки, і весь цей час я утримувався від прийняття пропозиції зіграти в "Візиті". Ми спілкувалися на цю тему з Ланою Вачовскі , але в кінці кінців вона вирішила, що нічого не вийде. Ми, начебто, змогли узгодити дати, але потім вона передумала. Так що вони просуваються далі вже без мене", - прокоментував він.Також цікаво, що Warner Bros. виставила "Матрицю 4" проти "Джона Віка 4".Кіностудія Warner Bros. представила прокатні графіки двох своїх фантастичних фільмів - "Матриця 4" і "Флеш". Як повідомляє видання The Hollywood Reporter, перший буде представлений глядачам 21 травня 2021 року, а другий - 1 липня 2022 року. Примітно, що тепер четверта серія "Матриці" заявлена ​​на той же самий день, коли планується випустити в прокат бойовик "Джон Вік 4", в якому також буде зніматися Кіану Рівз. Чим пояснюється таке дивне рішення Warner Bros., поки невідомо.На разі, просто згадайте атмосферу всесвіту Матриці, що вплинула на весь кінематограф, увімкнувши це аудіо.Також стало відомо, що екранізація також кіберпанк-манги "Акіра" позбулася дати релізу, її подальша доля залишається під питанням.Фото з вільних джерел / Pinterest До речі, Техас поруч і насправді чимось нагадує Україну. Також варто звернути увагу, що за парканом від "Нарко-Сіті", злочинці вже грабують школярів 3-ї школи Нікополя.
Коли інноваційний додаток ДІЯ стане доступним для всіх українців
Коли інноваційний додаток ДІЯ стане доступним для всіх українців
Україна 2020-01-30 21:32:33
Додаток ДІЯ, як стало відомо NikopolToday, змінить все! Кабінет міністрів підтримав впровадження експериментального проекту з використання електронного посвідчення водія через додаток «ДіЯ» під час реєстрації та оформлення на внутрішні авіарейси та потяги, повідомив міністр інфраструктури Владислав Криклій.Чому це важливо: Україна стає одною з перших країн світі, де всі послуги будуть надаватись онлайн. На меті нового уряду - знищення корупції в цілому.Україна йде в онлайн - майбутнє настало. Про це NikopolToday передає від Захід.нет. «Сьогодні на засіданні уряду підтримали впровадження експерименту: під час подорожі поїздом, а також в аеропортах під час реєстрації та оформлення багажу на внутрішні авіарейси для посвідчення особи пасажира можна буде використовувати електронне посвідчення водія через додаток “ДіЯ”», – написав Криклій у Facebook у середу, 29 січня.Нагадаємо, мобільний додаток «ДіЯ» з цифровими посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу стане доступним для українців з 30 січня 2020 року. В цьому додатку також можна буде отримати електронну версію свого внутрішнього та закордонного паспорта.При цьому 21 січня агенція LIGA.net опублікувала статтю, в якій йшлося про те, що запуск додатку «ДіЯ» роблять із поспіхом: зокрема, не було відкритого публічного тестування цього додатку. Також відсутні деталі про те, на яких пристроях та під якими версіями операційних систем він працюватиме. Крім того, сервери сервісу «ДіЯ» розташовані у США, а розробники, публікуючи нові версії тестових збірок, не вказують, що саме вони поліпшили.Нагадуємо, як повідомляє УкрІнформ, "Дія" буде у ТОП мобільних додатків світу.Мобільний додаток "Дія" стане одним з найкращих проєктів цифровізації, переконаний віцепрем’єр - міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.Про це у Facebook інформує Міністерство цифрової трансформації. "Мінцифра і те, що ми робимо, – це стартап. Наше завдання – цього року показати, що ми реально можемо щось зробити, і про це говоритимуть у світі. Повірте, коли запрацює мобільний додаток "Дія", він потрапить у ТОПи серед таких проєктів світу", – заявив Федоров.Він анонсував запуск застосунку 30 січня."Уже від 30 січня мобільний додаток “Дія” з цифровими посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу буде у вільному доступі для всіх охочих. Україна - третя у Європі й десята країна у світі, в якій є електронні документи у смартфоні", – наголосив міністр.Як повідомлялося, 30 січня Міністерство цифрової трансформації презентуватиме застосунок "Дія", який об'єднуватиме оцифровані документи громадян.Фото з вільних джерелРаніше ми повідомляли, що нікопольці стурбовані станом комунальних комунікацій в Нікополі: аварія на аварії створює стрес щодня мешканцям міста.Нагадуємо, що майбутнє настало - кіно стає реальністю і це вже не фантастика: віруси захоплюють світ.
Коханка Ілона Маска завантажилась до гри Cyberpunk 2077
Коханка Ілона Маска завантажилась до гри Cyberpunk 2077
Світ 2020-02-07 17:58:02
Ілон Маск у захваті! Відома співачка Grimes вирішили кібернетизуватись, щоб ще відповідати романтичним параметрам. Музикантка випустила новий кібер-трек. Більш того, новий кібер-сингл від Grimes став саундтреком до гри Cyberpunk 2077! Про це NikopolToday дізнався із офіційного каналу співачки у мережі YouTube. Саме там був представлений новий відеокліп музикантки. Музична відео-робота була вперше презентована на заходах Miss Anthropocene та Cyberpunk 2077.Вночі Grimes виконала нову пісню на Game Games Awards 2020. Трек називається "4:00", і що більш важливо - він з'являється в саундтреку із Кіану Ривз у головній ролі гри Кіберпанк 2077. Grimes з'являється в грі як персонаж поп-зірки під назвою Lizzy Wizzy. Пісня також з’явиться на новому альбомі музикантки "Miss Anthropocene", який виходить 21 лютого. З цього альбому і випливає “My Name Is Dark,” “So Heavy I Fell Through the Earth,” “Violence,” й “We Appreciate Power.”.Дивитись новий відео-клім від Grimes - 4ÆM: Все більше людей віддає перевагу життя в "Онлайн" й ми писали раніше про те, як це вплинуло на топ-музику сучасності. Обраниця Ілона Маска, Grimes, виконала нову пісню на The Game Awards 2019. Дивіться запис live-виступу співачки Граймс (Grimes) на сцені церемонії нагородження The Game Awards з піснею 4ÆM.Варто відзначити, що вона також стане голосом персонажа Ліззі Уіззі в грі. Під час шоу співачка презентувала своє нове відео, натхнена Cyberpunk 2077. Дивіться виступ нижче.Реліз гри Cyberpunk 2077 намічений на 16 квітня 2020 роки для консолей PS4 і Xbox One, а також для PC (Windows). Гра вже доступна для попереднього замовлення на всіх платформах (PlayStation Store, Microsoft Store, Steam, GOG і Epic Games Store).Факт: Нагадуємо, що перед тим, як Маск (бой-френд Граймс) став супервідомим мільярдером - він пройшов великий шлях у боротьбі за мрію з самих низів. Співачка влаштувала справжній перформенс на гейм-фестивалі. Подивіться самі:Слухати аудіо від Grimes - 4ÆM: Варто додати, що новий аудіо трек, не встигнуши потрапити до мережі, вже отримав понад мільйон переглядів на YouTube.Фото PlayGround | PitcForkРаніше ми пояснювали, чому жінки самі винні у дискримінації над собою - фемініскам урвався терпець!А ось пропаганда комуністичного Китаю не знає меж - всі гроші на колонізацію Марса, а не на подолання епідемії коронавірусу. 
Російський робот хайпить на небезпеці від коронавірусу у Нью-Йорку (відео)
Російський робот хайпить на небезпеці від коронавірусу у Нью-Йорку (відео)
Світ 2020-02-12 13:47:18
Кіберпанк по-російськи! Російська компанія, що створила свого робота, вирішила розрекламуватись на світовій драмі, спровокованій коронавірусом, роботом, що привертає увагу в Нью-Йорку. Робот привертав увагу перехожи в центрі коронавірусом щоб потім рекламувати компанія і власний продаж.Як стало відомо NikopolToday, російський робот створив паніку, тим що проводить "профілактику" коронавируса в центрі Нью-Йорка. Американці знають краще за інших, що таке промоуція і заборонили робота.Інженери російської компанії Promobot створили робота, який ніби-то уточнює симптоми коронавируса і рекомендує звернутися до лікаря. Жителі Нью-Йорка вже зустрічали робота на Таймс Сквер й в Брайант-Парку, однак адміністрації парку профілактична робота не сподобалася, і робота попросили піти.Нагадуємо: Компанія Tesla не намагається рекламуватись на пандемії коронавірусу, навпаки - закриває всі свої магазини, щоб вберегти життя людей. Оскільки насправді це була несанкціонована реклама російської розробки. Згідно з інформацією, що надійшла до редакції ІА «Експрес-Новини» від прес-служби компанії Promobot, людиноподібний дроїд пропонує пройти простий опитування, що складається з 5 питань. Робот уточнює, чи не було за останні кілька годин блювоти, температури або кашлю, незважаючи на те, що проходить опитування не застудився. Симптоми робот дізнався з дослідження Народної лікарні Уханьского університету. Але це тільки спочатку - потім робот всіляко починає себе рекламувати.«Підходьте і пройдіть простий тест. Будьте впевнені: це не ми стали джерелом вірусу », - каже робот перехожим. За словами розробників, зараз важливо дотримуватися профілактичні норми, а головне - зберігати спокій: робот допоможе відволіктися від загальної паніки і ще раз нагадає про важливість профілактики, проведе обстеження спокійно, в цікавій формі.Згодом консультації з коронавірусу плавно переходять у рекламу самої розробки, і робот починає більше розважати публіку і пропонує зробити фото, відео разом із ним щоб розповсюдити соцемережами. Хоча наприклад Алехандро Гарсія, турист з Іспанії і гість Брайант-Парку, розповів, що завдяки роботу дізнався багато корисної інформації про вірус, яким заразилося вже понад 28 тисяч людей по всьому світу. «Для людей важливо, щоб симптоми коронавируса були відомі, й робот допомагає поширити цю інформацію», - поділився перехожий в інтерв'ю виданню New York Post.Але вже після кількох хвилин після того, як російський робот з'явився в нью-йоркському парку, адміністрація парку попросила його піти. Представники заявили, що «така діяльності на території парку заборонена». Мова про рекламу.Нагадуємо, Всесвітній організації охорони здоров'я все ще не відомо, як точно передається коронавірус, не відома його летальність (для оцінки якої необхідно знати число не просто заражених, але число перехворіли) і швидкість, з якою поширюється інфекція.Поширення коронавируса почалося з китайського міста Ухань, в якому в кінці 2019 року сталася перша спалах захворювання. Жертвами пневмонії, викликаної новим вірусом, в Китаї стали понад 500 осіб, понад 28 тисяч заразилися. Крім Китаю випадки захворювання були зареєстровані в США, Таїланді, Канаді, Сінгапурі, Південній Кореї і Росії, Україні та десятках інших країн.Фото Експерс-Новини
ЕкоПанк: що це таке?
ЕкоПанк: що це таке?
Нікополь 2020-02-26 17:17:42
З'явилися нові течії, такі, як #solarpunk і #ecopunk. Кліматичні зміни та передчуття їх наслідків на несвідомому рівні турбує мільйони людей. Крім того, є інформація про те, що найсильнішим чином змінюється частота коливання Землі. Так звана частота Шумана, на зміну якої впливають фактори, що відбуваються у геомагнітній, кліматичній та техногенній.Ці зміни спровоковані діяльністю людства. Зараз, очевидно, що люди відчувають зміни планети і необхідність задуматися про те, що відбувається.Тільки від нас самих залежить доля людства і чи вона взагалі буде / фото ArtStationЭкоПанкКаждый день я думаю о том, что вокруг меня слепые и глухие люди, которые не ведают что этот мир движется в пропасть. Климатические изменения будут необратимы к концу этого века, но изменения начнут происходить гораздо раньше и мы уже наблюдаем это. Всем, кто будет рожден в следующем веке - будет очень несладко. И не важно, где родится человек. Мир после экологической катастрофы и с израсходованными ресурсами будет похож везде. Смерть и отчаяние, массовые миграции беженцев и конфликты за природные ресурсы: чистая вода станет причиной убийства. Но сейчас абсолютное большинство людей в любом обществе занято лишь только тем, что потребляет ресурсы и пытается получить больше денег, чтобы потреблять еще больше. Новый телефон, гаджет, мешки с одеждой, машина одна за другой. Ваши дети будут проклинать вас, когда будут сражаться за глоток чистой воды.Варте уваги: Унікальний музичний гурт Go_A представить країну на Євробаченні 2020!Я просыпаюсь с мыслями об этом, я пишу много новых историй о том, что делают люди и как это будет выглядеть в итоге и я засыпаю с мыслями об этой, в кромешной темноте, где я не вижу света в глазах окружающих. Получаю лишь истошные вопли отовсюду: "хочу трахаться еще больше и больше!" И я вновь засыпаю со слезами на глазах. К чему мы идем?Якщо людтсво не змінить свій спосіб життя - Природа забере в нас все назад / фото images-geeknative-com.exactdn.comКиберПанкМой город - моя сцена, давно утоплен!в радиоактивных отходах, отходящих людейВ очередном запое, забывших полить цветы на балконеиссохших в надежде, что вспомнят...То время, когда были еще живымиМой город - кладбище, дно подростковпоглощенных смартфонами, в коннектеПод столбами-крестами, под сетью!.. смотрящий в другой мир, давно вне игры...Где в реале дети режут вены, играя в палате № 6,Мой город - киберпанк на игле ЛСДперед тем, как уйти в More Kitov ~Последний панк отрезает себя от сеть/стемы,чтобы стать последним эмо, со слезами смотрящим на то, как!сверху тянут за сеть, для всеобщей игры...Мой город - забыл о мечтах, в его центре - кукловоды~ Здесь, в онлайне - никто не вспомнит,когда экопанк посреди руин, в противогазе Будет высаживать на мусоре наших бессмысленных костей, на том месте, где был Мой город, - цветы <323. 12. 16...Автор Rayan RienerКожен із Вас має право голосу й право на свободу слова, що захищено Конституцією України. Надсилайте свої думки та творчість на електронну пошту "Нікополь Сьогодні" - [email protected] із помітками "Власна думка" або "Нікополь Арт". Нагадуємо, бідність та безправ'я в Україні, спровоковані безкарною корупцією доводять українців до самогубств. Варто знати, що влада буде переслідувати всіх, хто становить загрозу корумпованій системі рабства. 
Коронавірус в Іспанії. Закриті туристи починають залишати готель на Тенеріфе
Коронавірус в Іспанії. Закриті туристи починають залишати готель на Тенеріфе
Світ 2020-03-02 21:09:27
Коронавірус ув'язнив понад 1000 людей з 25 країн світу в готелі на Тенеріфе, нагадує NikopolToday. Серед них є і поляки. Тепер туристи починають залишати палац Costa Adeje H10. Одночасно було виявлено нову інфекцію.Коронавірус швидко поширюється. Вірус сіє терор і перекреслює плани серед інших туристів. В одному з готелів на Тенеріфе, Іспанія, замовили карантин після того, як турист з Ломбардії почував себе погано і попросив зробити тести сам. У нього після обстежень встановили діагноз COVID-19.Новий вірус буде нагадувати новим поколінням на що здатна Природа / фото s.yimg.comПоляки та українці також були серед відпочиваючих у Тенеріфе. Як повідомляло Polsat News, це сім'я з дітьми, а також жінка та чоловік. Вони приїжджають з різних міст.Як повідомляє dziennik.pl з посиланням на PAP, уряд Канарських островів вирішив, що туристи можуть повільно покинути готель. Близько 140 людей з 11 країн. Вони почали перевірку з п’ятниці. Однак це люди, які не мали контакту з хворими, адже вони прибули до готелю після того, як заражених доставили до лікарні.До речі, в Нікополі небезпечні кучугури зі сміттям під будинками людей становлять епідеміологічну загрозу. Директор Епідеміологічного центру в Мадриді Фернандо Саймон на прес-конференції в четвер закликав до спокою. "Це не небезпечна хвороба, а й оригінальна", - сказав він. "Зараження відбувається в основному від людей із симптомами, але є випадки безсимптомних інфекцій, що ускладнює контроль над епідемією", - додав він.Нагадуємо, в Інтернеті є карта, яка показує масштаб проблеми та куди потрапив смертельний вірус. Інтерактивна карта доступна ТУТ.Варто знати, що корумпована система вбиває наших дітей та забирає у всіх нас здорове і щасливе майбутнє.Також марно тікати навіть на край Європи, до гір, щоб врятуватись від люти Природи, що несе кару людям у вигляді пандемії.
Останні Надія: хто переживе Апокаліпсис на Землі?
Останні Надія: хто переживе Апокаліпсис на Землі?
Нікополь 2020-03-04 19:07:18
Продовження історії "Останній [Фенікс]" про майбутнє на Марсі за тисячі років після нас. Там ми нагадували, що війна та конфлікти у суспільстві можуть призвести до вкрай жахливих наслідків через небезпечні технології людства. Тож, якою буде Земля без людей?Рубрика від NikopolToday, Нікополь Арт - це можливість для всіх творчіх людей опублікувати свої твори. Надсилайте свої твою прозу та поезію на нашу пошту [email protected].Важливо: Як корупція знищує екологію поруч нас?Последняя [Надежда] Конец этого года сулит большие перемены в моем творчестве, последующего периода. Откроется мой сайт - www.rayanriener.com, с множеством опцый, которые наверняка понравятся моим преданным читателям. Личный сайт будет иметь мою полную Библиотеку прозы и поэзии, с возможностью приобретения моих печатных и электронных книг, а также аудио и видепоэзию, видеоблог, новости, и арт-магазин альтернативной одежды и аксессуаров. Этот блог останется без моей художественной нотки, но здесь, как и прежде, будет публицистика. Моим последним художественным подарком, перед "переездом", для Вас, станут две новые атмосферные новеллы. И вот, перед Вами открывается первая дверь будущего, представленная в этой истории: Когда-то, в незапамятные времена, Земля была процветающим раем. На ней было буйство жизни флоры и фауны, цивилизации людей, но… Все это давно не так. Теперь — это мертвая планета, на которой едва-ли сумели сохраниться лишь самые примитивные формы жизни. Поверхность материка покрыта кратерами после столкновений метеоритов, на дне которых кислотные озера. Время от времени на Землю обрушиваются метеоритные дожди из остаточного кольца обломков породы и искусственных спутников вокруг планеты. Атмосфера переполнена сложными химическими соединениями, углекислым газом и серой. До сих пор, после Великого Катаклизма — не прекращается сильная вулканическая деятельность, мощные ураганы и тайфуны… А огромная волна цунами, проходит через большую часть планеты, спровоцированная гравитацией самого большого спутника — Альфа Мунас. Кровавым глазом он навис над тем, что некогда называлось Землей, источая пурпурный свет еще не остывшей лавы на поверхности. Днем, температура поднимается более чем за сто градусов на экваторе, а ночью до 150 градусов ниже нуля. Сложно сказать, что именно произошло, хотя я пыталась восстановить исходные данные гиперкомпьютера, но получила в замен лишь испорченные временем файлы. Я осталась одна, в огромном комплексе самообеспечения — одном из последних убежищ некогда великой цивилизации.Варто знати: як влада маніпулює інформацією, щоб запудрити нам мізки. «Саркофаг 13» - был создан сотни тысяч лет назад. Его мощные стены, из сверхустойчивых сплавов должны были сохранить избранных людей в криосне и пробудить механизмы и людей после катаклизма и его последствий. Ториевый и ядерный реактор должен был питать все системы и поднять станцию из-под груды породы, с помощью мощных двигателей. Сложные химические процессы в специальных реакторах генерировали кислород, выделенный из вне воды и газов. Сейчас, когда город имеет доступ к поверхности, он фильтрует остатки кислорода из атмосферы. Солнце питает растения в теплицах, когда станция находится на поверхности. Мощные щиты оберегают город от метеоров и комет из газопылевого кольца, и в любой момент, станция готова вновь автоматически погрузить свои башни в саркофаг и сомкнуть защитные щиты. Многие системы уже перестали работать, а данные о древней Земле на медных и золотых таблицах хранятся в больших убежищах. Роботы давно не функционируют, вместе с компьютерами, а большинство людей погибли в криокамерах, из-за длительного сна. Остались немногие ученые, успевшие использовать последние научные разработки и… - сохранить меня. Я, последняя надежда человечества. И удивителен именно тот факт, который я пронесла сквозь длительное время, что мое имя звучит также — Надежда. «Надежда С.» - так написано на моей криокамере.Во мне нет ничего чрезвычайно особенного. Мне посчастливилось быть избранной для спасения в самом раннем детстве, которое я совсем уж позабыла. Почему? Ох, если-бы я могла вспомнить… Просто я оказалась самой младшей из выживших, спавшей в криокамере до тех пор, пока состарившиеся ученые не решили извлечь меня. Они первыми проснулись после длительного сна и обнаружили, что большинство спящих не пережило такой длительный сон. Мне было мало лет и я смутно помню даже лица этих людей. Теперь, их тела хранятся в капсулах, где они будут лежать практически вечно. Я тоже, лишь время от времени пробуждаюсь из сна, для проверки работы сохранившихся систем. Иногда, когда происходят радиоактивные дожди или есть опасность от метеоров, пробуждаюсь в темном подземелье, где вместо усеянного кратерами плато и долгих облаков на небе — лишь сомкнутые ставни. Но иногда, станция довольно долго поднимает свои башни над поверхностью и я часами смотрю в иллюминаторы, ожидая чего-то, сидя на полу и держа очередную медную пластину с шифром, пытаясь разобрать его. Бывает, я днями нахожусь в теплицах, собираю урожай, ухаживаю за растениями и отдыхаю среди зелени. Я пытаюсь выждать, дождаться чего-то или кого-то, хватаясь за соломинку, надежду, что другие, если они выжили, все же смогут найти меня.Я не умею разговаривать, меня просто не успели толком научить. Смутно помню то время, когда я, маленьким ребенком, могла произносить слова. К счастью, последние обитатели станции успели научить меня читать. Все, что я знаю, - это изображения на пластинах, которые частично сумела разобрать. Время шло, я спала в криокамере, жила в комплексе, но до сих пор жива. Ученые что-то сделали со мной, чтоб смерть не настигла меня. Я перестала расти и вижу в отражениях — лицо юной девушки, но у меня столько мыслей, которые не поместишь и в разуме старца. Каждый раз, когда я просыпаюсь, вновь спускаюсь в хранилища и беру новые таблицы, пытаясь разобрать: схемы, цифры, символы и тексты. Все больше я узнаю нового из них, прилагая титанические усилия, в полной мере используя свое долголетие. Тайны прошлого открываются у меня перед глазами, обогащая знания. И я, вновь, тихой поступью босых ног иду среди темных коридоров в хранилища генов и семян, все больше убеждаясь, что не так скоро смогу восстановить наследие. Слишком мало осталось оборудования, чтоб последний человек сумел хоть что-то сделать ради своего спасения. Спасения Земли — изнеможенной матери, убитой собственными детьми…Я поняла, что прежде всего нужно восстановить связь. Но вся техника, с моими скромными познаниями, больше непригодна для восстановления. В станции царит полумрак, провода и диоды перегорели, лишь самые основные системы еще будут работать не одну тысячу лет. Удачной находкой был склад с припасами, где я обнаружила запасные детали и оборудование, и самое главное — химические светильники. Большая часть всего этого также не пережило пагубного влияния времени, но некоторые запасы были еще в хорошем состоянии. Иногда, я провожу очень смелые эксперименты, облачаясь в старый уцелевший костюм и шлем, выхожу наружу, беру пробы почвы и атмосферного воздуха, пытаясь понять, можно ли хоть что-то изменить. Бывает, я распыляю водоросль хлореллу, ожидая, что она сумеет выжить и распространиться, приспособиться, но все попытки потерпели неудачу. Я понимала, что прежний мир изменился до неузнаваемости и древние карты больше не отображают его внешний вид и местоположения города. Но меня взволновала новая находка в хранилище: целая книга, с медными страницами и вытесненными данными на них, свидетельствующими о развитии тектонических процессов на планете после катаклизма. Те земли, что некогда были частью огромного материка, Пангея, миллионы лет перемещались друг от друга, и теперь, после Великого катаклизма, их движение ускорилось и на данный момент они вновь сошлись воедино, образуя новый единый континент. По большей мере из-за того, что Земля потеряла большую часть массы воды из своих океанов — именно они, как я и предполагала, смогли бы стать самым лучшим местом для восстановления жизни. И вновь, просыпаясь раз в год, я выхожу наружу и беру пробы, распространяю хлореллу и другие малые но стойкие образцы флоры и фауны. Однажды, знаю, я проснусь и сумею вновь распространить жизнь, пускай и самую примитивную, на погибшей планете.Треба відзначити, що технологічний прорив можливий будь-де. В последний раз, переде тем, когда я вновь ложилась в криосон, обнаружила новые данные по биологии, и попыталась применить в старой лаборатории. Я соорудила множество воздушных шаров-зонтов, наполнив их легким газом. В этот раз, я сумела найти в хранилищах образцы устойчивых мхов и лишайников, которые должны были стать ширмой от вредного влияния атмосферы для водорослей. Под шарами я разместила чаши, в которые и разложила образцы, смешанные с гумусом, семенами водорослей и самых примитивных растений, не забыв впустить в почву тихоходов. Лишь эти существа были способны выжить в нынешних условиях, питаясь мхами и лишайниками. Я засыпала в этот раз с новой надеждой, что оставленные образцы сумеют выжить снаружи и распространиться. Год я буду спать, и вновь, скорее всего, увижу тщетность моих попыток воскрешения. Я знала, что однажды не проснусь, но это не волновало меня. Давно подготовившись к этому, не буду жалеть. Но я бы жалела, если бы не пыталась найти ответ и способ выжить и восстановить жизнь. В этот раз, перед сном, долго глядела через иллюминатор на Омега Мунас, - спутник Альфа Мунас, рожденные катастрофой. Тогда часть Луны обрушилась на Землю, освобождая гигантский поток горячей породы в космос и принося смерть всему живому на поверхности. И жизнь… - двум новым спутникам на орбите Земли.До слова, за що можуть вбити в Нікополі та країні? Фобії, що руйнують суспільство. Все бы было тщетно, если бы не целые архивы в картинках на пластиковых листах. оставленных специально для меня учеными. Первую информацию я получила именно оттуда, все мои знания и умения жить основаны на них. Возможно, последнего шанса для человечества. Ведь мой опыт едва ли основывался даже на возрасте пяти летнего ребенка, забывшего речь и своих родителей. Кто я теперь, затерянная на этом безжизненном монолите, покрытом кратерами, кислотными озерами и вулканическими пустынями? Последнее существо, представляющее род человеческий, или лишь жалкая попытка исправить ошибки ушедшего в агонии рода людей? Предел есть у всего. Я осознала это, наблюдая за жизнью и смертью растений и примитивных форм фауны в теплицах и лабораториях. Однажды, я дойду до своего предела, даже разобравшись со всеми таблицами и усвоив все доступные мне знания. Но все зависит даже не от этого, а от того, хватит ли времени для самой станции и хранения живых образцов примитивной флоры, способных жить и размножаться. Засыпая во мраке сна, я всегда видела причудливые сны, образы и лица людей, которых не знаю или просто не помню. Возможно, уже сама моя память дала сбой, ведь из меня сделали андроида. И есть ли вообще смысл в этом всем, если люди сами создали катастрофу, которой себя и погубили?Вновь проснувшись, осознала, что система практически не работает. Большая ее часть отключилась, один из ториевых генераторов больше не функционировал. Город-станция находился под поверхностью, сокрытый огромными щитами, а Командный Центр Управления был отключен, сбой системы из-за чего-то чрезвычайного больше не давал мне возможности даже хоть на что-то повлиять. Среди темных коридоров и комнат, лабораторий и хранилищ — я бродила в одиночестве, размышляя, что мне осталось делать. Скорее всего, в щит ударил метеор и ставни заклинило, весь механизм, вся система пострадала и отключилась. Некоторые системы еще работали, электричество подавалось в уцелевшие лампы и датчики. Я могла пользоваться водой, значит смогу выжить благодаря растениям. Криокамера уже не работала, на нее не хватало энергии. Сколько времени у меня осталось? Это время я должна потратить с пользой. Даже если не сумею восстановить систему, нужно выбраться на поверхность и продолжить эксперименты с растениями. Ведь в последний раз, я применила новый способ их распространения — аэростаты должны были разнести образцы в другие места, на дальние от станции территории. Я надеялась, что одни из них попадет в океан и сможет выжить, начав процесс атмосферного восстановления.Не имея возможности больше уснуть, я занялась земледелием, равномерно разложив весь компост в больше ненужных помещениях с освещением. Растения я разводила уже давно, и сами теплицы теперь представляли собой подобие джунглей, увденные мной на картинках. За долгие годы, они сами выстроили свою хрупкую экосистему и в саженцах не было проблемы. Теперь потребуется больше пищи и кислорода, чтобы выжить. Времени у меня еще было достаточно, и я подумала, что это в некоторой степени даже хороший вариант развития событий, ведь я теперь буду иметь больше времени для изучения таблиц. Возможно, именно в них, и смогу найти те знания, которые помогут мне восстановить систему или связь с теми, кто возможно как и я, сейчас заперт во мраке саркофага. Именно это — желание увидеть другого человека, зажигало во мне усилие продолжать борьбу, учиться и искать выход. Искать то, что и было моим смыслом — жизнь. Во всех ее формах, проявлениях… Ведь каждый раз, когда я тонула в тоске и мраке этой холодной гигантской машины, я вспоминала про рисунки на пластиковых страницах, которые для меня оставили ученые. Они верили в меня, иначе зачем было продлевать мне жизнь? И если я последняя надежда этой планеты, то я обязана найти способ дать ей возможность восстать из пепла и возродить Природу, экосистему. Это и есть мой смысл, моя жизнь и мое проклятие, с которым я не могу расстаться уже сто десятков тысяч лет.И действительно, запасы пищи подходили к концу, и мне пришлось голодать, ожидая нового урожая зелени, овощей и фруктов. Большую часть времени, после того, как я справилась с поставленными задачами по обеспечению пищи, изучала стопки таблиц, связывая уже полученные знания в большую картину с новыми. Таблицы ярко сверкали золотом, когда я склонив голову, засыпала над ними. И только звук их падения на пол из моих бледных рук, мог пробудить меня ото сна. Кое что я уже сумела разобрать, во всяком случае, теперь больше понимала, как работает механизм закрытия щитов станции. Я не останавливалась и продолжала изучение таблиц. Более всего меня привлекла информация о планировке этого места. Точнее об вентиляционных шахтах и трубах, которые были довольно большими чтобы вместить в себе пробирающегося человека, но достаточно узкими, чтоб в них мог пробраться и передвигаться только небольшой и худой представитель вымершего вида. Ранее, я уже интересовалась этими вентиляционными тоннелями, но уже давно не посещала их. Очень давно… И вновь принимаясь изучать сети вентиляции, проникала в самые изолированные места города. Моему удивлению не было предела, когда я обнаружила плотный слой грибов в вентиляции, захвативших большую часть шахт — они стали новым источником питания, утолив мой голод. Так и прошел еще один год.Теперь же, я знала одну очень важную деталь — щиты в вентиляции работали автоматически. Шлюз, ведущий на поверхность, открывался время от времени, собирал кислород в специальные места хранения, сдавливал его и очищал. Но что будет, если я проникну в этот отдел вентиляции и попытаюсь выбраться наружу? Когда шлюз открыт — доступ к этой части вентиляции заблокирован, но когда он закрыт, именно из этого отдела поступает уже очищенный кислород в остальную часть вентиляционных тоннелей. Значит вопрос только в том, как часто он открывается и смогу ли я выбраться через отверстие шлюза наружу? Также, существует большая опасность — турбины, втягивающие воздух, они включаются практически сразу после открытия шлюза и не более минуты, после закрытия… Опасная затея. Если воспользоваться таким способом выбраться на поверхность, у меня будет не более двух минут чтоб выбраться и проникнуть назад. Но вполне осуществимо, так как турбины громоздкие и старые и им требуется время, чтоб набрать опасную для жизни скорость. Значит, еще около минуты для входа и выхода. Теперь нужно подумать над тем, сколько времени воздух будет вкачиваться в хранилища и хватит ли мне его для очередного эксперимента. В любом случае — риск оправдан. Ведь у меня нет иного пути выбраться наружу.Долгое время я не могла решиться воплотить эту отчаянную затею и полностью посвятила себя изучению данных на таблицах. Прежде чем рисковать своей жизнью, очевидно последней в истории человечества, я хотела найти другие способы решения этой непростой задачи. Прежде всего, намеревалась разобраться с причиной остановки одного из реакторов. Зная истинную причину поломки, можно попытаться ее исправить. Но данные на: медных, золотых, и даже титановых таблицах навряд-ли могли мне поведать про строение и ремонт реактора больше, чем могла в себе вместить небольшая таблица. Все же, я решила разведать обстановку, и с помощью специальных охлаждающих реактор вентиляционных шахт, решила проникнуть к нему поближе. Даже в этих шахтах грибы заполонили большую часть свободного пространства, более того, они производили странное яркое свечение, намного ярче того, что я видела раньше. Словно пронизанная импульсами, то и дело сверкала их поверхность. Разнообразие форм грибов удивляло, но более всего привлекал к себе внимание странный запах, смешанный с влажным воздухом. Спускаться вниз становилось все сложнее, я то и дело запутывалась в грибовидной влажной мерцающей массе. Но не останавливаясь, продолжала спуск, до того момента, пока не увидела яркий свет снизу. Он ослепил глаза и стало совсем сложно дышать, - впервые за долгое время, я на самом деле испугалась. В висках застучало, и мне послышалось, а точнее пронеслось в сознании: «Уходи!»И я ушла, так и не разобравшись, что же случилось, но твердо желая в ближайшее время выбраться на поверхность. На следующий день, подготовила все необходимое для очередной вылазки, и сразу же облачившись в скафандр, проникла в вентиляционную систему. Путь к необходимому отсеку был еще более сложным, из-за скафандра и занял больше времени, чем ожидалось. Раньше я не подбиралась к нему так близко, отчасти из-за густой грибовидной массы, занявшей большую часть пространства. Но теперь обнаружила, что шлюз открыт, а грибы шли сплошной стеной через него в вентиляционную камеру. Винт не работал — его полностью поглотила масса мерцающих в темноте грибов. Но я пробиралась дальше, надеясь разведать обстановку в новом месте. Грибовидная масса здесь представляла из себя множество сплошных липких мембран и сеть сосудов с жидкостью, которые рвались от моего натиска, но быстро восстанавливались прямо за моей спиной. Когда я отыскала шлюз, ведущий наружу, была полностью поражена и сбита с толку, ведь он был открыт! Немедля, я выбралась наружу, где мерцал пурпурный тусклый свет. Солнце садилось, прячась вместе со спутниками за облака, освещая долину, полностью заросшую огромными грибовидными деревьями, мхами, лишайниками и хлореллой… Все вокруг — представляло собой невероятную необычайную картину, и я завороженно села на почву, восхищаясь изумрудным цветом неба и белым цветом облаков. - Сколько я спала? - вспомнила я человеческую речь, провожая взглядом красное Солнце, уносящее ответ за горизонт.24.11.15.-Rayan Riener-Нагадуємо, кожен із нас, змінивши себе - змінить світ навколо. Навіть якщо свобода слова під загрозою від введення глобальної цензури. 
theSon - пророче мистецтво про біозброю / хто міг випустити коронавірус і для чого?
theSon - пророче мистецтво про біозброю / хто міг випустити коронавірус і для чого?
Нікополь 2020-03-05 16:45:15
В час, коли цензура на цілій планети охопила все навколо, навіть найбільші пошукові мережі, щоб заблокувати будь-яку інформацію про коронавірус, звертаємо увагу на одну із здогадок світового суспільства. Як би могла виглядати сповідь науковця-терориста, що знищив людство?Чи може бути новий китайський коронавірус - біологічною зброєю масового ураження? Можливо все - наукові фантасти прорчили вже давно про всі загрози для людства.В цей важкий час, пан Зеленський інспектує інфраструктурні об'єкти країни, замість того, щоб готувати країну до пандемії та інформувати українців. theСон«Эта идея возникла спонтанно, словно удар молнии в голову. И так бы никогда и не осуществилась, если бы я не имел столько познаний в биологии и нанотехнологиях. Работал я в одной престижной лаборатории, при университете, название которого, предпочту скрыть. И место работы, позволило мне осуществить мой замысел. Каждый день, перед окончанием работы, в течение долгих пяти лет, я скрытно оставался в лаборатории, в то время, когда все расходились по домам. Я работал. Работал долго и сосредоточенно, создавая то, что должно было изменить мир и повернуть историю вспять. Я создавал вирус. Нет, я не террорист, хотя и мои действия многими были бы рассмотрены, как террористические. Нет, я против насилия и анархии. И мой вирус, предположительно не должен был убивать. Ведь все испытания проводились на собственном теле. Каждый раз, во время отпуска, я отправлялся за город в свою подпольную герметичную лабораторию. Кто бы мог подумать, что она размещается в небольшом деревянном домике вблизи чистого озерца, поросшего камышом? Там я и запирался на многие дни, испробывая действия вируса на самом себе, оставаясь в герметичной камере. На исходе определенного строка, специальное устройство распыляло антивирус в воздух, вновь возвращая меня к жизни. Теперь, я был уверен, что вирус действует и осуществит мои планы. А планы мои были мирового масштаба.    А вы знали, что природа Земли, мучимая зверским насилием людей, может восстановиться всего за 25 – 30 лет? Но, лишь только при условии, что все люди в один момент, исчезнут куда – то. Но куда? Как можно остановить жизнедеятельность стольких миллиардов  особей?    Вот эту проблему я и решил.    Проверено и испытано на мне.     Человек должен уснуть, на долгие годы. Прекратить своё сердцебиение разрушения. И с помощью моего вируса, он уснет. Вирус изменит строение человека на молекулярном уровне, создавая все нужные сопутствующие элементы защиты для организма на долгие тридцать лет. На коже образуется легкий защитный слой, твердый словно сталь ( для защиты от животных и внезапных механических повреждений), но и вполне пористым на молекулярном уровне, что - бы всасывать кислород, направляя его в капилляры крови, насыщая её достаточным количеством воздуха. Тело будет находиться в спячке, и все процессы будут чрезвычайно замедлены. Как и процесс старения, что даст возможность, в конце 30–ти летнего строка, не умереть людям от старости. Ненужные функции организма будут попросту отключены или практически бездейственны, что предоставит хороший лимит антистарения. Человечество постареет всего на пару лет. Единственный побочный эффект – легкая амнезия.    Для чего и почему? – хотите вы задать мне вопрос.    Ответ прост: «А почему бы и нет? Кто сделает это за меня, имея достаточные познания в нужных областях? Кто, если не я? Кто остановит жизнь заводов, затравляющих с каждым днем наш Дом – Землю, все больше и больше? Кто освободит её от глобального потепления? Кто остановит замусоривание прекрасных лесов, вырубку их и сопутствующее исчезновение флоры и фауны? Кто, если не я? Я прожил долгие десятилетия, наблюдая, как наш мир меняется, все больше превращаясь в помойку человеческих отходов. Теперь этому должен был прийти конец. Должно произойти событие, решающая точка, способная стереть все или хотя бы большую часть последствий жизни человечества. Мрак «мудрой узколобости» должен прекратиться, уступив место живой природе, деревьям, всевозможным растениям и животным.    Но для себя, я все – таки сделал исключение.  Я ввел себе сыворотку против вируса, тем самым лишив себя сна, на который было обречено все человечество. Я хотел воочию увидеть все эти прекрасные изменения, что должны были произойти в следующие двадцать – тридцать лет. К концу этого строка, скорее всего, меня не станет. Ведь сейчас уже годы достаточно сказались на моём лице, раскрасив его своими морщинами. Я и понятия не имею, что же будет, когда все люди вновь обретут жизнь. Сумеют ли они оценить мой подарок и смогут ли жить далее в тесных узах дружбы с природой, а не одностороннего уничтожения? Усвоят ли они урок? Я не знаю, все это – должны будете решить именно вы».                                                                                                           M. G.                 (Полная версия аудиозаписи, распространенная тридцать лет назад в большинстве стран мира; оставленная в кабинетах Верховных органов управления)    Первые дни:- Ну что, Lacky, отправимся в путь? – теребил я шерсть своего любимого пса и верного друга серебристошерстого лайку. – За мной! – пошлепал руками я по своим коленям, и пес помчался за мной, все еще озадаченный странным поведением людей вокруг. Они лежали на земле, не подавая и вида жизни. Их кожа уже начала трансформироваться и поэтому поблескивала на солнце. Lacky запрыгнул в открытую дверь моей машины, и даже после закрытия двери, с любопытством смотрел через окно на обездвиженные тела людей.- Все в порядке дружок, - погладив его по голове и за ушами, я завел мотор своего подержанного джипа.    Но «Счастливчик» все также озадаченно смотрел в окно, как улица за улицей пробегала перед его сопливым влажным носом, а люди все лежали и лежали на земле. Повернувшись к водителю, пес вопросительно заскулил,  ожидая ответа.- Все в порядке дружок, - улыбнулся я, - нужно добраться до соседнего города, и там освободить всех животных из Зоопарка. Необходимо поспешить, ведь впереди нас ждут животные всей планеты. Нужно спасти как можно больше! – широко улыбнувшись.    Пес прогавкал, в конце фразы чуть проскулив. Что он имел в виду, было вполне ясно. Lacky требовал ответа. Но водитель был занят управлением автомобиля, стараясь объезжать, то и дело попадавшихся на пути «замерзших» детей. Весь пригород потерял дар речи. Тишина заполнила каждую улицу и аллею.  Люди, словно стеклянные лежали, кто где. Маленький мальчик оледенел прямо на горке, а его мама рядом – лежала спящая на лавочке. «Словно сказка оспящем Замке» - думал ученый. Только в этом случае уснул весь Мир. Странное ощющение чувствовал тогда Майкл Мак - Говард у себя в груди. Он и понимал, что людям ничего не угрожает, но также и понимал, что он сотворил со всей человеческой цивилизацией. Вирус сделал своё должное дело.    Машина все виляла и виляла среди бездыханных, можно так выразиться, манекенов. Ведь теперь люди не дышали, - кислород всасывался самостоятельно, через кожу, попадая сразу в сосуды. Водителю пришлось резко остановить машину, ведь с дальней стороны улицы на него мчалось целое стадо зебр. Майкл с удивлением наблюдал, как около десяти особей промчались в обход автомобиля, испуганные  чем – то. Интересно чем? Но их страх был вполне оправдан, ведь за ними мчалось две молодые львицы. Интересно и даже,  несколько смешно было наблюдать, как они перепрыгивали через невысокие белые заборчики и ограды приватных участков, безвозвратно уничтожая только, что распустившиеся тюльпаны и ирисы. Львицы и не заметили ученого, тем более из всех сил лаявшего на них Счастливчика, ведь окна джипа были закрыты и затонированы. К тому же, видно они вполне привыкли и поняли, что как бы они ни старались, от людей им не откусить  ни малейшего кусочка. Но Говард был единственным исключением, хоть и знал об этом, лишь только сам он.    Вскоре, улица затихла, и стала, как и прежде, безмолвной. Только изредка показывались псы и кошки, при звуке машины, тут – же прячась в свои дома. Скорее всего, они уже поняли, - улицы – теперь для более опасных хозяев, чем они. Открыв окна, в салон свободно начал проникать шелест весенней листвы и запах чистого воздуха. Ноздри заполнял запаха весенних цветов.- Теперь больше не будет смога над городом, - произнес Майкл, обращаясь к своей собаке.    И вправду, вполне привычный смог, укутывавший небо центра города – улетучился за ночь. Всего за ночь! Но в городе стало продвигаться еще сложнее: то и дело водитель напарывался на пешеходные переходы, где люди лежали целыми стопками; об авариях он вообще молчал. Благо, спящие водители, - ничуть не пострадали, защищенные своей новой кожей.     К вечеру я уже успел освободить и животных из Центрального Зоопарка нашего мегаполиса. Но я более чем понимал, так продолжать невозможно. Слишком много времени уйдет,  прежде чем я смогу освободить хоть какую – то долю животных. А они так необходимы для восстановления экосистемы планеты. Пришло время запускать «Регуляцию».- Пришло время оболтус, - обратился я к верному псу, который сейчас с удовольствием поедал консервы, прихваченные мной из ближайшего супермаркета. И кстати, должным образом оплаченной наличкой, оставленной у кассы. Глупая педантичность с моей стороны, но… Так я поступал всегда, на протяжении всего строка.    Я и до всемирного сна понимал, что я один не смогу осуществить все задуманное, в строки, поэтому, я пошел дальше и еще заранее подготовил масштабную программу, компьютерный вирус, если хотите, купленный мною у моего хорошего приятеля детства, промышляющего, некогда хакерством. Даже ему я не поведал о своём плане. Но он разработал великолепную программу. С помощью неё я смог бы ввести всю автоматику на планете в «спящий режим», во избежание катастроф, к примеру: ядерных взрывов на атомных эллектростанциях станциях. Я никоим образом не хотел, что бы Земля превратились в один большой постядерный Чернобыль из – за недосмотра. Нужно было только добраться в ведущие органы электронной защиты страны. Только из таких учреждений можно запустить эту программу. Пробраться в Пентаган, в моих условиях, - было не сложно. Запустить программу во всемирную сеть и с собственного планшета настраивать общие параметры, отдавая команды системам коммуникаций. Одно нажатие кнопки, и все електронные замки, к примеру - Канады, открыты – все домашние животные и живность из зоопарков вмиг обретут свободу. Один клик и вся сеть АЭС США, уйдут в спячку, обеспечивая лишь освещение улиц и работу автоматики предприятий, которые было бы нежелательно останавливать. Таких, например, как ГЭС и дамбы, солнечные эллектростанции и эллектрические ветряки.  Нужно было любым способом избежать неприятных последствий, но это мне, вскоре удалось. Мир теперь, по-настоящему уснет.- Счастливчик, эй! Ты куда это помчался? – обращался снова я шаловливому псу, убежавшего за угол улицы, почуяв что – то, заинтересовавшее его.    Через миг я расслышал панический кошачий вопль, но благо, кошка спаслась бегством.    Это был мой второй закат, без смога над потухшим городом.- Второй прекрасный закат Нового Мира…    Три месяца спустя:    «Мне исполнилось 54 года.    Я начал вести эллектронный дневник. Записывал все свои мысли и действия на диктофон, и на всякий случай, для людей из будущего на несколько сайтов, которые все еще работали. Все еще. Но вечно работать все не смогло.  К сожалению, многие предприятия Земли, были недостаточно внедрены в Сеть или в плохом состояние. Произошло несколько аварий на химических заводах, и прорвала одна ГЭС. Я был безмерно опечален, зная, что вся ответственность на моих плечах. За все это я много раз извинялся в своих записях перед людьми.    Людьми… Они молчали, их глаза замерли. Они все лежали на земле, под жарким солнцем и не вставали. С каждым днем становилось все грустнее. Одиночество сказывалось на психике и эмоциональном состоянии. Разговаривать я мог только с верным Lacky. Мой верный пес, как я рад, что он есть рядом со мной. В голове рождаются и снова исчезают воспоминания первых дней. Лица: моей соседки, которая уснула, занимаясь своими цветами в саду. Её лицо ничего не изображало. Просто лицо уснувшего человека. Так же лицо верного друга Боба, хакера: он уснул прямо за рабочим креслом дома, держа в руке пачку чипсов. Я посещал его несколько раз, но ничего не изменялось. Он все так же сидел, держа в руке уже испорченную пачку чипсов. Так и все мои знакомые: мой бос на работе, - уснул за рабочим столом, держа в руке телефон. Интересно, кто был в тот момент на проводе?  Мои сотрудники, - лежали в своих креслах или на полу, в лаборатории. Приветливая продавщица Мэган, что  заведывала продуктовым магазином, некогда часто мною посещаемый, тоже уснула. В её руках было несколько долларов, оплата одной бутылки пепси покупателем, который так и не успел выпить её. Он уснул перед самым выходом.    Мир молчал. У меня были предположения, что – кто - то мог и не уснуть. Именно поэтому я запрашивал докладывать «Регулятору» об любых изменениях и сообщениях в Интернете. Но он молчал. Также молчали и радиоволны. Мир безвозвратно уснул, наполнил меня чем – то. Я не знал, что это за ощущение. Что – то внутри оборвалось. Что – то нужно изменить и выбраться куда – то дальше чем пределы собственной страны. Я давно хотел посетить Лувр, может отправиться туда? Транспорт будет не сложно найти. Целый круиз Атлантическим океаном впереди…    И еще один интересный факт. Домашние животные быстро сориеринтировались и большинство сумело выжить в новых условиях. В первые четыре – шесть недель или месяц, они разбежались по всей округе, в поисках пищи. Но город не мог прокормить, помойки вскоре опустели, не говоря уже и об их домашних мисках. Более того, их повсюду поджидали дикие животные (все больше проникавшие в города) , и они начали пропадать. Это меня обескуражило, но потом, я отправился в осмотр сельской местности. На трассе то и дело встречались своры собак, а у ферм, где хранилось зерно, я повстречал и немало кошек. Ведь там было полно мышей. Многие псы и кошки ушли в леса, сразу внедрившись в дикую природу. Возврат равновесия?Знай: замість того, щоб рятувати країну від загрозливого коронавірусу, президент Зеленський рекламується, як свого часу Порошенко.    Солнце все также встает и садиться над городами. Иногда можно услышать волчий вой, но пока еще слишком редко, что бы можно было испугаться. Это лето было особенно жаркое, но люди не пострадают: их защитная кожа должа совершить отличную терморегуляцию, а когда пойдет дождь, - она сможет впитать достаточно влаги и пополнить запасы жидкости».    Спустя полгода:    «Наступали холода.    На зиму я решил укрыться на прекрасной Аляске, в одном из лесных домиков, возвышавшемся на заснеженной поляне вблизи Нома. Прожив там два месяца, я импульсивно собрал вещи и отправился в Анкоридж и занял заранее подготовленный более просторный дом. И теперь сидел у камина, в котором потрескивали дрова. Здесь мне было спокойнее: вокруг не было людей. Они словно вопили ко мне в городах.  Просили ввести им сыворотку, но я не мог. Теперь я преступник, и не хотел - бы увидеть глаза обескураженного человека, смотрящего в  мои глаза, ошеломленного. Растерянного и требующего объяснения. Что бы я сказал, пусть и обретенному собеседнику, но требующему ответов? От одиночества становилось все грустнее, но от вины – еще тяжелее на сердце.    За окнами усиленно завывал ветер. Может, он возвывает о моей вине? Стоп! Нет! Я это начал и возврата уже нет. Нет смысла ни пробуждать кого – то раньше строка ни винить себя в том, что откроет человечеству глаза, что снимет его вину за причиненный вред стонущей природе…    Мир должен возобновиться. Процесс запущен, и я не хочу его останавливать, пусть и умру, сойду с ума от одиночества. К тому же у меня есть мой малыш Счастливчик…- Фить, Счастливчик, иди ко мне, - начал я хлопать по коленях, приглашая его ко мне на кресло.    Но Счастливчик, устроившийся около теплого камина на мягкой подстилке, только сонно открыл глаза. Что – то невнятно проскулив, он снова уснул. Не уж-то и он винит меня?    Пора ложиться спать. Ночь накрыла ближайшие горные пики. Лес исчез во мраке. Окно заинилось. А где – то там, в лесной глуши, жалобно завывал волк. Вой напомнил мне осенние дни, тела людей, занесённые грудами листьев и волка, повстречавшегося мне в самом центре Атланты. Он только посмотрел мне в глаза, казалось, совсем не удивившись, и отправился куда подальше, конечно после моего предупредительного выстрела в воздух. Хорошо, что тогда Lacky был заперт в авто, а то бы помчался в драку и кто знает, чем бы это все закончилось. Вспомнился и Лувр, посещенный мною в конце Сентября. ( Долгое морское путешествие перед этим на яхте. Яхту я оснастил алыми парусами и назвал Анабэль, наполнив его до отказа стопками книг, все до единой прочтенные мною в путешествии. ) После моей экскурсии, я тщательно его запечатал, - картины должны остаться в целости, достояние Земной культуры как ни как. С каждым осенним днем тогда, «Регулятор» сообщал о потере многих серверов, тогда я и решил «усыпить» большинство предприятий, которые, вскоре должны были тоже отключиться от программы, в любом случае. К концу осени уже более половины сайтов в Сети и серверов исчезли. Скоро отключаться почти все, но за многими, нужными мне, я буду следить до самого конца. Со следующей весны я решил проверить продовольческие запасы, что бы быть уверенным, что по прошествии тридцати лет, люди проснуться и смог распределить запасы еды. Но это уже предстояло начать только весной.    Но весна преподнесла новый сюрприз. Я все же забыл про некоторые «детали» нашей цивилизации, - Лунный город и Марсианские колонии.  Я знал, что они будут изолированы, но не боялся за них. МКС была уже практически вся пуста, от изношенности и на ней работало всего пару человек, которые, как я думаю, эвакуировались на Луну, в Лунный город. Также я и не беспокоился и про лунян, их там было не так и много, в их немногочисленных поселениях. Лунные поселения имели замкнутую экосистему, большие линзы, которые давали защиту для лунных садов и плантаций. Энергию они должны были получать от автономных станций, и опасность им не угрожала. Но вернуться назад они не смогли бы, - для них такие решения были бы серьёзным ударом для внутреннего ресурса и так ограниченного. Им оставалось только жить своей жизнью на теперь своих Новых Землях.    Также и Марс, - им тоже ничего не угрожало. Думаю и Марсиане и Лунные жители не решаться все же вернуться на Землю и сообразят, что – то не то произошло. Для этого я, с помощью азбуки морзе, пустил в космос сингал о предупреждении. Надеюсь, они не вернуться, иначе, я совсем не буду знать, что с ними делать… как все объяснить?    Солнце совсем село. Даже волки, видно совсем замерзнув, скрылись в норах.    И только ветер завывал так же одиноко всю ночь, все следующие ночи».    Несколько лет спустя:    «Жизнь – стала сном. Молчание. Молчание радиоволн, телестанций. Интернет пустует, остались только несколько серверов, сохранённые мною в Пентагоне и нескольких других укромных местах.  Города помрачнели. Дороги поросли травой, а асфальт потрескался. Некому ремонтировать дороги. Пригород совсем начал зарастать кустарниками и деревьями. Животные плодятся очень быстро. Вместе с одичавшими некогда домашними животными они создали новую обновленную экосистему. Теперь без оружия лучше не ходить по улицам и проспектам, - из зарослей в любой момент мог напасть дикий зверь, волк или медведь.  Львы и другие теплолюбивые животные мигрировали, по большей части, на юг. Не знаю, чем они руководствовались, возможно, врожденным инстинктом. Но некоторые привыкли к своему ареалу и их прайды становились все многочисленнее. То и дело можно было увидеть прогуливающуюся львицу с детенышами по городским аллеям и паркам, в ветвях которых, то и дело вили новые гнезда расплодившиеся птицы.    Людей становилось сложно различать в траве и, в заросших кустарником, придомовых участках.  Они все так же бездыханно лежат, спят мирным сном. Интересно, они видят сны?    К своему большому удивлению, «Регулятор» сообщил мне об активном новом спутнике на орбите Земли. Я понял, что он с Луны. Лунные жители решили узреть, что произошло. В то время я таился и старался не передвигаться днем, что бы меня не обнаружил спутник. Через полгода наблюдения, спутник сняли с орбиты. Видно они решили, что все Земляне мертвы. Там можно было легко подумать, не зная, что на самом деле с ними произошло. Но нет, вскоре они дали о себе знать в недалеком будущем.    Это произошло  в конце весны. Программы сообщали об вхождение в атмосферу небольшого космического корабля. Сенсоры засекли его посадку в Европе. Через камеры я  наблюдал за приземлением. Это был небольшой челнок на несколько пассажиров. Из него вышло два пассажира в защитных скафандрах. Видно они боялись, что вирус заразит и их. И правильно делали, ведь сыворотка была только в моей крови. Моё сердце тогда стучало с такой силой, что, казалось, разорвется на куски. Это были первые «живые» люди, увиденные мной за эти многие годы. А я так скучал по общению. По тем будням, что некогда ненавидел. По боссу, по соседям, даже про улыбчивую продавщицу Мэган… Каждое их движение я «глотал» глазами.    Но они не пробыли на Земле долго. Проверив людей «с блестящей коже», они засняли увиденное на камеры, и сев в свой челнок, отправились обратно, на Луну. Я сразу заметил, что им пришлось значительно модернизировать свой челнок, изменив многие системы и перестроив двигатель вспять, что бы добраться и вернуться обратно домой. Но и в моих руках был козырь. Это был тоже спутник. Он мирно бродил на орбите Луны и уже не один год сообщал мне об обстановке на ней. В тот год, год их посещения, я заметил большие перемены. Их города начали расти. Стало ясно, что они смирились со своей судьбой и нашли дополнительные ресурсы для расширения своей изолированной микроцивилизации. А вот про Марс я совсем не знал ничего. Хотя, вполне возможно объяснить рост Лунных городов и общее их развитие, торговлей с марсианскими Колониями. Но этого я узнать не мог, как и не мог запечатлеть спутник.    За эти годы я развил в себе новые качества. Казалось, слух навострился, чуя каждый шепот и шелест ветра и деревьев. Мир говорил со мной. Я все время что – то искал, путешествуя от одной страны к другой, но сам не знал что. Пытался представить, как все было раньше, но это становилось все сложнее сделать.  Прогуливаясь по улицам иностранных городов, я думал, как бы все было здесь без моего вмешательства? Как выглядели эти иностранные города? Какие звуки пеленали их улицы? Какие люди жили в том или ином поселении? Как же все было раньше? Так пусто стало, так тихо, как в самом глухом лесу.     А я продолжал стареть, отмечая, что все сложнее и сложнее мне передвигаться и делать вообще что либо. Как сложно мне одному. Все чаще в голову прокрадывались мысли о преждевременном «пробуждении» людей.  Иногда проникали в голову мысли и о самоубийстве, но потом, вспоминая, как много всего я увидел в мире, и как много еще могу увидеть, я придушил такие мысли. Я хотел увидеть полный результат трансформации в Новый Мир».    22 года спустя:    «Счастливчик умер несколько лет назад. Для меня это был сильнейший удар. Часами, а то и неделями, я плакал, словно маленькое дитя. Последний мой друг покинул этот мир. Теперь я остался совсем один. Абсолютно одинокий человек. Похоронил я верного своего друга вблизи своего дома. Сейчас он практически полностью скрылся в зарослях. Кроны деревьев затеняли все городские улицы. Города стали самыми настоящими джунглями, которые все сложнее стало пересекать свободно, не распугивая диких животных. То и дело кабан или олень разбегались во все стороны, зная, что пришел я. Но так обстояло дело только в тех, городах, что часто были посещаемые мною.  В других – животные совсем перестали бояться человека. Они забыли, что я такое. Все живое, чудилось, забыло, что когда – то были люди. Тем более, я никогда не охотился, предпочитая питаться растительной пищей.    Растительность поглощала города. Даже фото со спутника говорило само о себе. Экосистема успешно восстанавливалась. Тропические леса вновь обрастали когда – то вырубленные участки. Леса давали новых потомков. С удивлением я подметил, как разрослись африканские экваториальные джунгли. Пустыни перестали расширяться. Воды рек очистились, и я, с большим удовольствие мог пить воду прямо из руки из любой речушки или канала. Многие другие показатели вещали и об общем уменьшении температуры на Земле. Вспомнить только действие того «древнего» экрана, когда – то запущенного предками в космос, для перехвата определенного количества солнечных лучей. А теперь, когда деятельность человечества совсем прекратилось, процесс деградации природы обернулся вспять. Может, вскоре и пустыни зацветут?    В таком мире ощущаешь себя первобытным человеком. Адамом, если  хотите, которому скучно и нужно дополнение, хоть какой – то друг. С трудом, начинаешь понимать, что уже долгие годы не говорил вслух, и когда произносишь слово, по всему телу пробегает дрожь. Словно это не я, а кто – то другой сказал. Смотришь по сторонам, а среди городских замшелых стен и ветвей деревьев, - только твоё, раздвигающее кроны, эхо.    Быть может, я тоже сплю и все это мне только кажется? Как сложно поверить во всё вокруг.    Теперь я редко выбирался из своих убежищ за городами, меняя место жительства максимум раз в полгода. Не выдержав отсутствия Счастливчика, я выловил в городских чащах дикого щенка. Это был не то волчонок, не то потомок домашнего пса. Неужели псы смешались с волками? Тогда я и понял, насколько все приходит в равновесие и порядок. Когда шел по родному мегаполису и видел как теперь не смог, а туман навис над посеревшими небоскребами. Как в листве щебетали птицы. Как испуганный кролик, промчался перед самым носом. Тогда - то я и решил отпустить волчонка, - ему не место со мной. Я – пережиток прошлого. Прошлого ужасного, задымленного, смрадного и замусоренного. В том прошлом никогда не было той красоты, во что теперь превратились все города. И тогда я понял. Понял одну главную вещь, за которую я должен был отправиться в самые пучины Ада, если таковые и есть. Теперь Земля прекрасна, а люди, как биологический вид, - существуют, хоть и в других мирах. В мирах Луны и Марса, но существуют и даже – процветают. Отпала необходимость…»     И я решил не запускать антивирус.  В один из прекрасных солнечных дней, отменил действие сыворотки в собственном теле и уснул, теперь  -  вместе со всеми - но только вечным сном. Теперь не будет ни обвинений ни прощения, никто не узнает, не найдет и не обвинит меня.     Одна из последних его записей:     «Мир так и останется в красоте и процветании своего великолепного сна.  Люди, все равно никогда не усваивают уроков. Было слишком страшно, даже на мгновение представить, на что снова люди могут  превратить этот волшебный всемирный сад. Теперь они увидят его только в своих вечных снах. Но шанс я им все же оставил. Когда строк в тридцать лет окончиться, с Земли отправиться радиосигнал, прямо в сторону Луны. В радиозаписи, они узнают все, что нужно сделать  для восстановления жизни человечества. И решать будут они. Я слишком долго нес все решения только на собственных плечах. Надеюсь, они примут правильный выбор».Автор Rayan RienerФото PinterestНагадуємо, у Нікополі все ж жевріє надію людей, що поліція таке почне боротись із злочинністю. Варто додати, що тварини і природа - це наші друзі, а не вороги. Заслуговують навіть більшої поваги ніж деякі представники "вінця творіння". 
Проект LightSpeed: настав час для швидшого, легшого та простішого Messenger!
Проект LightSpeed: настав час для швидшого, легшого та простішого Messenger!
Світ 2020-03-09 01:47:04
Facebook опублікував ще одне оновлення найпопулярнішого в світі месенджера - Messenger. Цього разу додаток зазнав майже повного оновлення. Її рядки коду були скорочені з 1,7 мільйона до 360 тисяч, або 84%. Відтепер вона має бути ще кращою та функціональнішою, ніж раніше. Чи може це повністю замінити версію Lite?Ціла команда інженерів програмного забезпечення була залучена до створення нової версії та працювала над перебудовою програми з нуля. Варто додати, що християни вирішили "зробити абгрейд" та створили кошерний Netflix.Спочатку він складався лише з кількох людей, а згодом розширився до 100 програмістів. Весь проект називався LightSpeed, і його припущення полягало в тому, щоб зробити Messenger ефективнішим, легшим та інтуїтивнішим, ніж раніше.Як оголосили розробники, він завантажиться вдвічі швидше на чверть свого початкового розміру.Від 1,7 мільйона до 160 000 рядків кодуПочинаючи з 2011 року, в той час, коли Messenger вперше вийшов як автономний додаток, їх творці керувалися припущенням, що він повинен бути максимально функціональним для користувача. З цього моменту до програми додано платежі, окрему камеру або можливість надсилати GIF. Однак внутрішня робота над комунікатором цим не обмежувалася.Майбутнє настає - але тільки не в Україні, де панує корупційний режим / фото PinterestПоряд з додатковими функціями збільшився бінарний розмір програми. На піку він міг важити до 130 МБ. Це був один із факторів, який спонукав команду до кардинальної зміни. Тому його учасникам довелося зіткнутися із завданням відновити архітектуру з нуля та переписати всю кодову базу.Повертаючись до земного: За пів мільйона влада міста Нікополь обіцяла позбутись стихійних звалищ - вірите?Зрештою, вихідний код Messenger був зменшений на 84%. Розробники, що розробляли його нову версію, скоротили кількість рядків коду з 1,7 мільйона до 360 тисяч. Це не тільки полегшило його використання, але й надає інженерам широке програмне поле для впровадження подальших інновацій у майбутньому. Додаток "Схуднення" також було пов'язане з видаленням багатьох функцій, які були додані роками. Однак, як наголошують творці, вони намагалися зупинити найважливіше з них як групові відеодзвінки.Швидше, ніж у СШАНаразі новий Messenger доступний лише на iOS. Facebook перевірив оновлення на європейському та мексиканському ринку, а це означає, що ми можемо насолоджуватися цим швидше, ніж американці. І хоча Apple ще не просуває додаток у своєму магазині, він доступний у App Store з минулих вихідних.Автор Томаш ГленВарто додати, що в той же час у загубленому у Всесвіті містечку Нікополь, за шалені мільйони продовжують "капітально" ремонтувати дороги - мусить побачити кожен.І також про те, що майбутнє настало не для всіх - права жінок досі потребують визнання на рівні із чоловіками. 
Історія майбутнього, яку ми поки що маємо шанс змінити!
Історія майбутнього, яку ми поки що маємо шанс змінити!
Нікополь 2020-03-10 21:29:49
У людства залишилось малу часу, щоб змінити свій спосіб життя і переосмислити існування своєї цивілізації: загибель екосистем, мутації хвороб, перенаселення, глобальне потепління, забруднення середовища. Ми у NikopolToday публікуємо історію, яка ймовірно буде тою, що нас чекає у майбутньому.Нагадуємо, вчені попередили - залишилось тільки 100 секунд до Апокаліпсису. Це останній момент для всіх нас змінити своє життя і врятувати планету, наш дім! Інакше, навіщо народжувати дітей, які виростуть але будуть проклинати всіх нас? Як залишки людства будуть виживати на Місяці та Марсі? / фото www.artstation.comИстория, которую невозможно забыть|- Интересно, что-бы вы увидели и сделали после, с высоты птичьего полёта, - парили? Или полетели бы на юг, запад или восток? – была бы только возможность летать, но…- Но как в древнегреческом мифе о Дедале и Икаре, в конце концов, вы прилетели бы к поверхности земли, - скажете вы.   Но вот и ошибётесь, - ничего вы не найдёте, даже если облетите Землю хоть и сто раз вдоль и поперёк… - по крайней мере, сейчас, когда живём мы: под палящим солнцем, - днём, и в холодной тьме, - ночью, практически без воды и еды, за которые, люди сейчас  согласны отдать что угодно, и даже – жизнь…- Что это за мир? – проговорите вы, - такого не может быть!- Что же случилось? Куда подевалась суша? Где все материки? Где все острова, животные и растения? Объясните!   Хорошо,  я расскажу вам, что произошло за прошлые, уже давно ушедшие, 180-190 лет, а впрочем, и больше:   Проснувшись однажды утром, Макси чувствовал себя из ряда вон плохо, но, все-таки скоро в школе будет начинаться ярмарка изобретений, где он хотел показать и свою хитроумную штуковину.   С трудом проглотив мамин завтрак, он, с крайней неохотой начал одеваться в школу. Одевшись, они, вместе с папой, открыли дверь электронной картой-ключом и вышли… в мрачный узкий коридор, по бокам которого тенились такие-же как и их, одинаковые металло-пластиковые двери.- Что-то сегодня свет барахлит, - сказал Мэлвин, отец  Макси.   И вправду, электроосвещение то включалось, то выключалось.- Да папа, сегодня что-то неладное с проводкой, - согласился сын.   Они спустились по лифту в фоие. Перед дверью выхода в город их остановил контролёр и проверил, нет ли у них оружия или других зловредных вещей с помощью мини-ренгенатора. С  любопытством контролёр обратил внимание на смешной механизм в руках мальчика, впрочем, не особенно заинтересовавший его. Открыл ключом решетку и дверь, выпустил наружу.- Ой, - вскрикнул Макси, - я забыл включить браслет! Сейчас… - и он провел пальцами по встроенному в запястье браслету регулярной фильтрации: каждому в этом городе полагается иметь  такой встроенный фильтр, встроенный в самое горло и с панелью регуляции, - на руке, что бы не отравиться токсичным смогом или не заразиться смертоносными вирусами, кишмя разлагавшимися в близлежащих кварталах.    Когда они вышли на улицу, Макс все равно чувствовал себя плохо. Ему казалось, что всеже токсины проникают в его гортань и разъедают его горло и внутренности.  Каждый раз, когда он выходил на многолюдную улицу, он чувствовал это.- Проклятье!..  – последовало ругательство Мэлвина.  – Кто это сделал с моей машиной?   Машина была разобрана, а остатки были разбиты вдребезги и разрисованы баллончиками. - Папа! Пошли, я ведь опаздываю в школу! Давай поедем на метро, машина ведь все равно застрахована…      Папа Макси погладил его по голове, и взглянув в последний раз на остатки его старой машины, полу-бегом направились к станции метро.   Видели бы вы их лица, когда они как сумасшедшие  выскочили с первой же станции  метро. Они были в ужасе, ведь к ним начали клеиться всякие пулуманьяки-извращенцы. - Больше никогда ноги моей не будет в метро! – выкрикнул Мэлвин, - и твоей, - сказал он сыну.   Поправив шарф, скрывая им ужас гримасы лица, отец начал всматриватья в бурлящую улицу.   Подхватив такси, они поехали в школу. Хорошо что хоть такси не водили люди, а только программы. Только это успокаивало.  Такси быстро доставило их к месту назначения, - приватной консервативной школе, что стояла на откосе, за большим кирпичным забором, отделявшим её тихую гавань от смрадных течений города. Здесь одарённые дети могли чувствовать себя спокойно, даже во дворе школы, где цвели миловидные цветы, на ухоженных клумбах и где можно было отдохнуть на гладкостриженных сочных зелёных газонах. Порядок в школе защищали охрана, - никто не мог пробраться в эту уцелевшую крепость знаний. Но, конечно же, за такую гавань, приходилось и немало платить.- Пока, папа.- Пока, Макси. Удачи! – распрощались они у ворот школы.    Макси спешил получить знания.- Я на работу, а потом вернусь за тобой с новой антивирусной программой, как обещал! – крикнул вслед  отец.- И бумажную книгу! Ты обещал! – повернулся Макс.- Да, и книгу обязательно…   Такси стремительно скрылось за углом улицы.   Макси и других детей уже проводили за ворота школы-крепости. Их родители провожали их, пока дети не скрылись за воротами, что тут-же накрепко закрылись автоматикой. Все опустело на голом асфальте, испещрённом трещинами и раскрашенном баллончиками, и одинокими странными прохожими, болезненного вида, прятавшими свои лица за воротниками и под полями широких шляп.                                                                     ||    Ярмарка изобретений воспитанников школы уже была в самом разгаре! Здесь было множество миловидных изобретений маленьких гениев: новые виды поглотителей углекислого газа, робот-калькулятор, водные фильтры и многое другое, все, на что были способны детские чувственные к окружающим проблемам, умы…   Но навряд-ли можно что-то уже изменить. Хоть и росло новое поколение гениев, - небо становилось все краснее и краснее, - укрывалось одеялом углекислых облаков, и дышать становилось все сложнее и тяжелее, вплоть до абсолютного краха…   …Прошло время, и Максу исполнилось целых шестьдесят лет, то есть, простите за грубость,  Максимилиану Эжену, - жителю ржавого окисленного замусаренного Нью-Йорка. Он добился некоторых успехов в жизни, хотя так и не сумел стать известным ученым, из-за своих эксцентричным радикальных мировоззрений, направленных против мегагигантов - корпораций, что захватили контроль и не принимали энвайронметализма радикалов, а все больше истощали те немногие ресурсы, что остались на незатопленных землях, обеспечивая многомиллиардные рты агломераций городов.    Собрав свои последние сбережения, он решил осуществить своё, пожалуй, последнее деяние, - купил участок территории на Луне, с обустроенной лунной дачей. Расширил помещения, выстроил небольшой купол, где можно было взращивать растения, и уговорил своих родных и их отпрысков убраться с гниющей Земли. Большинство согласилось, не беря во внимание нескольких стариков, что решили доживать свой век на старушке Земле.   По его расчетам, жить Земле осталось совсем немного. То есть, правильнее выражаясь, таким способом жизни, - обществом потребления. Ведь предположения ученых оказались неверными: ледники таяли гораздо быстрее, и должны были растаять раньше, чем кто-либо мог предположить. И все из-за тех, после кого, из слов Леонардо да Винчи, не остаётся ничего, кроме полных нужников дерьма. Люди перенаселили планету, израсходовав остатки ресурсов. Конечно-же, богатые уже давно начали сооружать тайные подводные роскошные поселения, где они могли бы укрыться на десятки, а то и сотни лет.  Пока человечество не вымрет, оказавшись без продуктов питания, утопая на островах суши, изгрызая друг другу глотки за самое элементарное: воду и еду, в изгнивающей рвоте картины жизни, заключенной в раму когда-то голубой планеты…    Наблюдая за всем этим, престарелый Макс, его дети и внуки продали  всё своё имущество, пока было не поздно. Вложили средства в своё Лунное убежище, запаслись всем нужным, что могло пригодитсяь на Луне: своим транспортом, новыми системы и механизмами, запасными материалами, почвой для посадок растений, запасами воды и пищи, соорудили механизм, для переработки лунного льда в воду. Сделали все, что только успели, прежде чем навсегда попращались с их общей матерью – Землей. Нельзя было медлить, ведь именно тогда в  стране разразился жесточайший кризис. Да и вся планета, кажется, начала вариться в собственном соку. Им еле удалось найти пассажирский корабль, для отправки на Луну всего уже семейства. Общество распадалось на их глазах. Их корабль был одним из последних, что покинул умирающую Землю.   Но все же, Максу удалось спасти, то дорогое, что он имел, - семью, и некоторых своих друзей-ученых-радикалов с их семьями, что помогали отстраивать их лунное поселение, а самое главное, в создании подземного хранилища, под зданиями, где они собрали образцы всех ДНК животных и растений, которые только удалось спасти. Все это они решили сохранить, быть может, в далёком будущем, имея возможность возобновить  то, что было практически безвозвратно утеряно.|||      К тому времени, на Луне уже разместилось немногим более восьмисот тысяч человек. Немногим удалось выжить, из-за нехватки воды и еды, - многие погибли, особенно живущие в большом отдалении от других поселений. Через время, уже никто не знал, сколько именно людей осталось в живых. Ведь и Луну не обошел хаос, - происходили массовые бесчинства:  возникли вооруженные банды, нападающие и разоряющие безоружных людей, грабя целые поселения, оставляя людей на попроще пепла, после пожара, где уже ничего не оставалось, только одно, на что обрекались выжившие: жажду и голодную смерть. В те годы начали ходить слухи о каннибальстве, и только немногие поселения сумели сохранить своё человеческое достоинство, обороняясь от лунных пиратов и банд-каннибалов, - они выжили, оставаясь гордыми своим образом жизни, и среди них осталось и поселения Макса, прозванное его жителями: Макс-Арк…   Вблизи которого, была еще одна станция выживших, но им повезло гораздо меньше:- Питер! Питер! – слышалось в передатчике скафандра одиноко бредущего человека, по коридорам станции. Но Питеру было наплевать на голос профессора Роба в передатчике. Он должен был молчать, чтобы его не услышали те, кто проник в их обитель, стремясь проникнуть в самый центр. Вот-вот в их дом могли проникнуть и напасть группа грязных воров, что пристыковалась к Станции на вездеходе.   По коридорам расслышались выстрелы бластера. Питер уложил двоих, снующих в хранилище.    Отвлекшись, он начал громко кричать в рацию:- Роб! Юхху! Роб?! Ты слышишь? Я уложил двоих…    Но передатчик молчал.- Роб?! Что случилось? С тобо… - не успел он договорить, как к его виску было приложено горячее дуло лазерного бластера.- Роба уже нет. Как скоро не будет и тебя! – услышал Питер угрозы вора.   Натянулась струна тревоги в помещении, и только в иллюминаторах в стенах пребывала картина спокойствия, - пепельные долины Луны никогда не тревожились ветрами.- Руки за голову! Веди меня к своим, где они запрятались, не то, - прострелю твою глупую пустую посудину.   Питер улыбнулся, - здесь он был образованным ученным с IQ более двухсот баллов, и это у него-то пустая посудина на голове? Но что можно сделать, пусть даже и с суперкомпьютером в голове, когда слепая грубая сила уперлась ему в висок…- Нет! Ни за что я не предам своих! Я знаю,  что вы с ними сделаете! Вы убиваете и насилуете, а потом съедаете своих жертв! – кричал он нападавшему, и тут-же встрепенулся, хватаясь за последнюю возможность, стреляя в того, кто нападал сзади, но промахнулся. И пока тот целился в него, он ударил его в живот. В ответ последовал выстрел. Раздался  треск, ведь вор промахнулся. Он попал прямо в иллюминатор. Стекло треснуло, и лопнуло. Стекла вылетели наружу.  Воздух начал с бешеной скоростью покидать помещение.    Пользуясь замешательством врага, Питер набросился на него, с трудом отнял бластер, и убежал в другое помещение, закрывая и блокируя за собой шлюзы. Тут-же помчавшись к своим в центральные помещения, где прятались женщины и дети.  Когда он оказался там, внутри все было уже пусто. Никого не было. Несколько подтеков крови, вещали о том, что здесь боролись с нападавшими. Все припасы и запасы воды были украдены, вместе со всеми женщинами и детьми…- Повреждены баллоны с оксигеном, - вещал компьютер.    Питер бросился к окну, и вправду, из наружной трубы струей взмывал в черное пространство неба, которого не было, - белый пар, - кислород, который они берегли под давлением. Он хотел было направиться в ангар, но увидел, как два вездехода уже быстро отъезжали от Станции. Он оказался здесь один, изолирован на умирающем кусочке цивилизации…   По щекам его потекли слёзы, он ударил несколько раз рукой о холодный металл, ответивший ему только бесчувственным эхом. Эхо это разнеслось по всем помещениям и коридорам Станции и даже вниз, в бесчисленные пропасти сейчас закрытых шахт. Сохраняя последние капли рассудка, он направился в сад, уже тоже разграбленный: все фрукты и овощи были оторваны от растений и унесены прочь. Герметично заблокировав за собой вход, он лег на резиновый настил, устремив взор на голубую точку, светившую в звездном небе. По его лицу текли слёзы отчаяния. Он потерял всех, кого знал и любил, дорожил.    Раздался выстрел, направленный вверх.   Через мгновение, купол взорвался и все, что было в нем, с силой выбросило в вакуумное пространство. Питер выдыхнул алой кровью, улетая в сторону мира, умирая, где когда-то он родился, но где не суждено было ему обрести покой. Смерть он встретил в объятиях холодного Космоса.    Наверное, это была последняя трагедия на Луне. Недолго ожидая, люди объединились и уничтожили тех, кто грабил и убивал, ядерным взрывом разнеся их столицу в прах... После этого, по Луне прошла серия землетрясений, иногда случавшихся и сейчас, а действующие вулканы непрерывно выносили в пространство свой серый внутренний прах, после чего над самой Луной начала образовываться совсем легкая еле заметная пелена атмосферы, - символ неведомой надежды для лунян.                                                                    ||||  Знай: Пророча пандемія, що знищила цивілізацію - хто винен?   Пролетели бесчисленные годы.- Кенни, Кенни, скорей иди обедать! Хватит сидеть возле окна, облучать себя радиацией! – запугивала его мать.   Кенни, правнук Макса, был страшно похож на своего деда, и внешность и страстью к получению знаний, несмотря на малые годы. Он уже был рожден не на Земле, а, теперь родной ему, Луне. Он любил любоваться голубой горошиной Земли. Ему, как и всем, казалось, что Земля лишь красочный синеватый спутник Луны. Ведь Луна стала последним приютом для выживших Землян.- Мама, мы что, правда, с голубого спутника? – жуя и чавкая, спросил у мамы маленький Кенни.- Да, только вот Земля не спутник, а Луна – спутник Земли, смешной ты мой.- А когда приедет папа?- Ты знаешь, он сейчас на шахтах, добывает руду. Будет только через неделю. Он много работает, чтобы получать еду и воду…   И мама добродушно улыбнулась, вспоминая, впрочем, без горечи, как еще маленькая прилетела сюда с родителями. Зато она выжила, а не затонула вместе с остальными, ведь теперь на Земле не разглядеть и пятнышка суши. Конечно же, ученые твердили, что даже и притом, что все льды растают, воды не будет столько, чтоб затопить всю сушу, но не учли, что остатки суши, - опустились под тяжестью воды. Быть может, и оставляя лишь самые вершины гор, одиноко стоящими скалами, посреди бескрайнего властвующего океана. На Земле, исходя из наблюдений, тоже повысилась вулканическая активность, и стало ясно, что навряд-ли кто-то выжил и под водой…- Мама, я хочу туда! – вдруг разразился малыш, запивая нехитрый завтрак водой из пластикового стакана.- Ну, Кенни, - начала мать, - это совершенно невозможно. Если даже ты и сможешь починить, хоть один из межлунников, где ты будешь приземляться? Там везде вода! И вообще, не забивай голову глупостями… - тихо окончила она.- Раз это невозможно, где мы жили тогда, перед тем как прилететь на Луну?- Ой! – взмолилась мать, - Для тебя это слишком сложно, вырастешь и узнаешь. А теперь, ложись спать!..    И она повела его к кровати.   И уже засыпая под одеялом, мальчик не сдержался и высказал все, что думает по этому поводу:- Для меня это не сложно, для тебя мама - сложно. А я, - читал книги, и знаю, как жили люди на Земле…  - буркнул он перед сном.- Пусть тебе присниться Земля, - улыбаясь, пожелала ему мама, закрывая за собой металлическую дверь.   Мальчик еще долго лежал и глядел в окно, за которым, так далеко и одновременно близко, его манила к себе Земля. Но так безвозвратно далека…   Кстати, выражение вроде: «Спокойной ночи» или «Доброе утро», на Луне канули в лету, исчезли. Люди мечтали о том, чтобы жить на Земле и знать, что такое «ходить под лучами Солнца», или «встречать закат», как их прародители, без скафандров.   Страстно мечтали, хотя бы во сне увидеть, как под их ногами проходит Земная, а не Лунная поверхность, и каждый раз, перед сном желали друг другу: «Пусть тебе присниться былая Земля».|||||     В последующие годы, Кенни был полностью поглощен мечтой побывать на Земле.  Он читал все больше книг, и слушал старцев, что повествовали о земной жизни. Учился у ученых, которые с радостью передавали ему точные знания: механики, аэродинамики, конструкции, астрономии, физики, химии, географии и многих других наук, которые пригодились бы в его начинаниях. Вместе с друзьями, он хотел совершить этот полёт, поэтому учились и его друзья. Еще будучи детьми, они начали чинить тот межлунный корабль, некогда спасший их родственников с Земли. Он простоял не один десяток лет бездейственно, поэтому возобновить его системы было не просто. Не просто было  найти нужное топливо, но они заменили его тем топливом, что десятки лет назад добывались на спутнике. Кенни было всего 11 лет, когда он сумел поднять корабль  над Луной, но корабль не пролетел и мили и с грохотом упал в ближайший кратер, совершив аварийную посадку.  Пришлось начинать чинить его с самого начала…   Его так окрылила мечта полёта на свой родной Дом, что он эксцентрично выделялся из всех остальных людей, впрочем, как и его несколько друзей, - ведь они действительно знали больше других: прочли все возможные книги, что смогли раздобыть.  Но чем больше они узнавали о Земле, тем больше недоумевали, как можно было загубить такой прекрасный Райский Дом, как Земля?! Они не верили тому, о чем читали, с каждой книгой все больше испытывая отвращение к своим глупым жадным предкам. Знали-бы они, во что все это обернётся, - думали они. Хотя, наверняка знали, но все равно – ничего не сделали. До последнего: ели, пили, женились, и думать не думали о чем-то возвышенном. Их полностью тогда поглотил эгоизм и материализм, но теперь, из-за этого, немногие выжившие их потомки вынуждены ютиться в тесноте металлических камер на Луне, в тесноте, испытывая неудобства во всём, иногда даже голодая и точно рассчитывая, сколько на кого выделять воды.  Дети много размышляли, в большом зале корабля, но так и не поняли, почему люди были такими жестокими и ненасытными, что погубили свою родную Планету, заботливо дававшую им все нужно, для счастливой жизни…   К восемнадцати годам, Кенн Эжен стал уважаемым человеком на Луне, как и его образованные друзья. Вместе с ними, он организовал группу общественного взаимодействия, собирая все знания в столичном Научном Центре, который выстроили последние инженеры в Макс-Арке. Все книги и предметы ценности с Земли, были собраны в одном месте, для их долговечной сохранности. Там же и обустроили Центр образования, где одарённым детям передавались знания последними учеными и учителями Земли. Нужно было как-то наладить жизнь, и Кенн фактично участвовал во всём это процессе, понимая, что Луна, - станет им домом на многие десятилетия, а может, если повезет, и они тут все обустроят, и на многие столетия. Пока Земля должна была очиститься от гноя алчности утопленников и их экскрементов науки…   Нет, он не забросил возобновление корабля, - даже решил модернизировать его: уменьшить и сделать более маневренным и прочным. Но и откладывать то, в чем он мог активно помогать, он не собирался, никак иначе – их общество могло деградировать до уровня Землян, поэтому он поднимал с колен науки.  Ведь Лунные подростки были другими: им не было чем заняться, и они много читали, вскоре должно было вырасти новое интеллектуально развитое поколение, хотя и возникла новая проблема: с каждым поколением, дети вырастали все выше и выше из-за малой гравитации, пришлось общими усилиями строить новые «увеличенные» ответвления районов городов. Тогда же, тщательно исследовав географические и тектонические карты, Кенн нашел более-менее вероятно сохранившиеся участки суши. Как и полагалось, - это мог быть Эверест, но кроме него, - должна была образоваться целая плеяда островов на месте бывшей Антарктиды, так как льды открыли эту платформу и земной щит должен был подняться на поверхностью воды, но не все было так просто, ведь Антарктические острова должны были находиться на другой части планеты, а луняне видели только одну её сторону, как и с Земли, - была видна только одна сторона Луны.   Но план был давно готов, карты изучены, и команда корабля прекрасно обучена. Теперь нужно было найти уцелевший телескоп на Луне, и тщательнейшим образом попытаться найти участки суши на видимой стороне Земли, а если удастся, подключиться к какому-нибудь орбитальному телескопу, и задать ему цель, обойти Землю, фотографируя её поверхность полностью…    План то был хорош, но в любом случае пришлось бы лететь на орбиту Земли в поиске сейчас бездействующих спутников, или – прямиком на Международную Космическую Станцию, - погибшую станцию-призрак, напоминавшую о себе только отблесками солнечных крыльев, ночами обводившую звездное небо над Луной и Землей.                                                                      ||||||  - Есть! Я споймал, споймал их столько, что деталей хватит на сооружение нового спутника, да и для лунных поселений пригодятся. -  радостно кричал капитан Кенн, передавая сигнал в центр связи в Макс-Арке. – Я это сделал!    В центральном помещении поселения его уже ожидали сотни восхищенных граждан. Вскоре, в помещение внесли бесчисленное множество старой техники, - спутников связи, маленьких телескопов и много другого, что Кенн с командой выловили вблизи Луны, насколько хватало топлива. Их встретили громкими аплодисментами.    Инженеры и другие работники сразу принялись за разбор новоприбывшего оборудования, намереваясь собрать более-менее сносный аппарат, что сможет облететь вокруг Земли, ведь для околоземного полёта «Дедалу», - так был назван корабль Кенна, потребовалось бы слишком много топлива, которое долго добывали даже для этого полёта. В любом случае, по Луне начала распространятьс весть, о том, что полёты в космос были возобновлены и это уже был большой прорыв. Вскоре полёты стали регулярным, и не только на Дедале Кенна, но и на других  восстановленных кораблях в отдалённых областях Луны. Все они собирали брошенную технику на орбите, восполняя, таким образом, космическим мусором – ресурсы, которых и так не хватало.   Но Кенн с логистами все не унимались, намереваясь  не только попасть на Землю, но и веря  в то, что смогут встретить хоть кого-то, кто смог выжить. Это могли быть и подводные города, и плавучие мореходные судна, на которых, быть может, все еще жили люди. В любом случае, думала научная группа, хоть кто-то да должен был выжить. И не только под водой, в богатообустроенных подводных городах, в которых могли проживать тысячи, а то и десятки тысяч выживших, а быть может, и еще больше, - нужно было связаться с ними. Быть может, и им необходима помощь, или они смогут помочь лунянам, - так думали в группе Кенни. По некоторым расчетам, они даже предполагали, что выживших на Земле осталось не менее ста тысяч человек, как и на Луне, а быть может, и больше.    Кенн хотел, во что бы то ни стало помочь им! Такой себе герой, - спаситель с небес.    К тому времени, жизнь на Луне начала понемногу налаживаться: шахты снова заработали  с былой силой, строились новые отделения городов и новые предприятия, новые плантации, и криопарки, пополнявшие запасы кислорода; с орбиты регулярно привозили новые и новые запасы сырья электроники, и практически в каждом населенном пункте были образовательные учреждения. У лунян появилась надежда, на то, что будущее будет, не то что бы безоблачным, - ведь на Луне нет облаков, так хоть стабильным, несмотря на то, что воды, как и раньше - всегда не хватало. Некоторые даже начали выдвигать немыслимые идеи, чтоб доставлять воду с Земли, но не решались, возложив это задание на плечи Кенна. Но прежде, все хотели знать, что случилось с МКС.   Корабль был до отказа наполнен лунным топливом, и экипаж направился в «долгое плавание», - одно из самых далеких, на которое не решался ни один из восстановленных кораблей Луны. Путь был рассчитан, как и траектория, на которой лежало мертвое судно-призрак – МКС. Не долго наши друзья направлялись к нему, как увидели в космосе, меж Луной и ликом Земли, - полуразрушевшуюся станцию. Её солнечные крылья были изрядно подпорчены микрометеоритами и космическим мусором. С трудом капитану удалось пришвартоваться к станции, а проникать внутрь, они еще больше не решались. Никто не знал, что там внутри. Первым решился Кенн, открывая круглый старый шлюз, и ныряя в темень внутренностей станции. Там, по прежнему, был кислород. Но они, то и дело натыкались на иссохшие трупы работников станции. Хотя и не хватало нескольких спасательных капсул, - видно некоторые «эвакуировались» на Землю, но навряд-ли они могли спастись. Компания пришла к выводу, что люди погибли от голода и жажды, многие месяцы после катастрофы еще пытаясь выжить в стенах МКС. На Станции еще было достаточно топлива, и «экспедиция» решила, пригнать станцию к Луне. Ценное оборудование, вещи и тела погибших сразу-же перенесли в Дедал, намереваясь захоронить их подобающим образом.  Шоком было для лунян постепенное приближение МКС к Луне, - все думали, что она обрушиться на спутник, но капитан Кенн и его команда заверили всех, что сама станция, - может очень пригодиться, так как она была еще в рабочем состоянии, да и, в крайнем случае, её можно было разобрать. Тела работников станции захоронили в одиноком кратере вблизи Макс-Арка, соорудив над ними металлический саркофаг, и памятник, в честь погибших, почтив их днём молчания…   Тот день, стал ежегодной датой чтения «усопших в космосе».   Но вернёмся к пойманным орбитальным спутникам. Кенни и его друзья, Шон, Ли и Элис, чинили один за другим, ожидая направить несколько спутников, на всякий случай. Мало ли, что могло произойти? Для посадки корабля нужно было найти твердые остатки суши, возвышающиеся над поверхностью вод Земли, и достаточно большими, что бы там мог сесть и, разогнавшись, взлететь, их Дедал. Несмотря на ветхость спутников, они могли еще сослужить свою службу для людей на Луне и Земле. Но полёт на Землю, внезапным и одновременно удивительным образом, отложился, несмотря на то, что все уже было практически готово и два восстановленных спутника уже облетали Землю, подробно фотографируя каждый километр поверхности Земли, пересылая все данные в Научный Центр Макс-Арка, где лихорадочно все просматривали научные работник, во главе с  Элис и Ли. Впрочем, там постоянно пребывали и работники СМИ, следя за каждой секундой процесса.  А через экраны и радиоприёмники люди ожидали ответа: «так осталась ли суша на Земле»?                                                                     |||||||      Прошло несколько дней, а  островков суши на видимой стороне Земли так и не нашли. Кенн же кропотливо снова склонился над картами, в поисках, где же он мог ошибиться. Мешали и облака, что покрывали Землю, приходилось подолгу ждать, пока они разойдутся, ожидая повторных снимков. Но и за ушедшими облаками, - была видна лишь вода. За картами, он и не заметил, как пролетела лунная ночь, и наступало утро. Ночь скрывалась за лунными серыми холмами, а Солнце, захватывало светом новые и новые кратеры. Вскоре, заслонки иллюминаторов должны были закрыться, защищая поселения от жестоких палящих лучей, здесь очень опасного светила.   Немного отвлекаясь от работы, Кенн отдыхал, отбросив голову на спинку кресла и попивая новый синтетический напиток, который недавно начали рекламировать по их единственному каналу. Честно признаясь, - это была их первая реклама; пока по телевидению показывали лишь старые фильмы и сводки лунных новостей. Канал Luna’s, стал настоящим бальзамом на рану переизбытка времени для лунных жителей, но впрочем, не нес ничего сверх хорошего. Как и предполагал Кенн, - дети стали намного меньше читать…   При всём этом, Кенн начал вспоминать собственное детство, проведенное перед большим иллюминатором, наблюдением за Землей и стопками старых бумажных книг, которые он так любил, и все, до единой, - перечитал.  Конечно же, предавшись воспоминаниям, Кенн и не заметил, как к его дому, расположенному в отдалённой части города, подъехал старый луноход.До речі: Цю історію про далеко майбутнє і кінець людства на Марсі ти також не забудеш!   Раздался звуковой сигнал, это кто-то в скафандре вошел в промежный шлюз. Кенн взял бластер и со внутреннего контрольного компьютера вывел запрос на входном дисплее, не решаясь впустить не званного гостя:- Кто? Пройди сканирование!   Это смешно, подумаете вы, но осторожность для жителей Луны, - одно из самых важных качеств. Вдруг там, вор или еще кто похуже?.. Тем более, оснащение помещений камерами прекратилось, - остались только самые примитивные дисплеи, которые добывали с орбиты, ведь новые районы городов строились с экономией всех ресурсов, которых и так осталось более чем мало.   Но, быть может, это мог быть один из его друзей? Нет! И еще раз нет, - Кенн и его друзья выработали привычку собираться вместе вне поселения, боясь быть подслушанными. Собирались они в корабле, где их планам и теориям никто не мог бы угрожать. Ведь в последнее время репортеры так и гонялись за новыми сенсациями.  Именно поэтому, приход странного гостя удивил Кенни неоднократно. Хотя, если взглянуть на комнату Кенна, вы не удивитесь, что он никого не пускал к себе, - в ней пребывал сплошной беспорядок, в котором разобраться мог лишь сам её безумный владелец. Вокруг все было завалено книгами и механизмами, которые он сам же и соорудил.   Рентгенные лучи сканировали гостя. Оружия при нем не было. На компьютере Кенна отображался женский силуэт. Можно  впускать. Но все же, Кенн Эжен был немного напряжен, хотя и почти догадался, кто это мог быть.    Как только открылся вход, внутрь вбежал странный гость. И только сняв скафандр, Кенни увидел, что это была… Элис! Но зачем она пришла?  Забыв даже предупредить…Элис начала безудержно без умолку и восторженно тараторить, задыхаясь, так что её речь была похожа на набор бессвязных отдельных слов и восклицаний.  Кенн попросил её успокоиться, и потом поподробнее рассказать, объяснить, что произошло.   Пару минут она приходила в себя, а потом начала говорить более спокойным тоном:- Неужели ты не слышал?! Ты не знаешь, что произошло?- Нет, - спокойнее Элис, расскажи, как есть уже.- Да вот и рассказываю! Мы не зря оборудовали один из телескопов мощной наружной антенной. К нам поступил сигнал! И откуда бы ты думал?!   Кенн напряженно ожидал ответа, пока Элис берегла интригу.- С Марса! – я замер на месте, а Элис все продолжала, - Все совсем про него забыли… Марс! – вскрикнула она, - ну надо же! Они там такое учюдили, не поверишь! Марс спасет нас всех! На Луне уже оканчивается вода, а на Земле – она вся соленая, да и как её добывать с нашими то остатками техники, да еще и перерабатывать потом? Никак!- Что именно вы узнали из сигнала? Что?- Спасение Кенн! В послание, адресованном на Землю, которое перехватил наш спутник, рассказывалось, что все поселения на Марсе уцелели, и продолжили развиваться. Там сотни ученых и большое количество оборудования, с помощью которого оно продолжили тэрраформацию своей планеты.  В сигнале говорилось о том, что они будут рады связаться с уцелевшими людьми с Земли, и помочь им, вплоть до эвакуации на Марс! Или, другой возможной помощи, на которую они возможны. - Надо же… кроме этого больше ничего не было?- Было! – воскликнула Элис, - при этом так взмахнув головой, что её копна светлых волос закрыла ей пол лица. - Что? – заинтересовался Кенн.- Множество фото поселений на Марсе, как заверение, в том, что они достигли небывалых высот, а еще, они немного рассказали в другом сигнале, что они приволокли к Марсу астероид Иду и «разобрали» её на части, которые годами бросали на Марс! Кроме неё сбрасывали и множество других астероидов, состоящих изо льда. Так они ускорили формирование атмосферы планеты. А маленькую Дактиль, - спутник Иды, они отобрали, и теперь - вокруг Марса кружит не два спутника: Фобос и Деймос, а и третья луна – Дактиль!- Ничего себе! – выдал Кенн, шокированный небывалыми новостями. Я могу сейчас же ознакомиться с материалами? - Конечно! Все записано на плёнке нашего корабля. Скорее собирайся и отправляемся! Практически все наши уже там, скорее… и увидишь собственными глазами… все!                                                                   ||||||||      В главном помещении корабля было не бывало шумно. Все собрались вблизи голографического экрана, где дружно, воочию смотрели видеосигнал. Там, мужчина, одетый в длинную одежду, похожую на древнегреческую тунику, рассказывал о свершениях цивилизации Ареса. Показывал фотографии, разъяснял принципы работы новейших технологий, и кажется, даже вступал в краткие диалоги с учеными, что юрбились в моём корабле.   Подходя поближе, я спросил, у знакомого, - запись это или что?- Нет! Ты что? – ответил он, продолжая, -  это диалог! Марсиане связались с нашими, и усилили свой сигнал, что-бы общаться с нами напрямую.    Как только я обнаружился в помещении, друзья втолкнули меня поперед себя: аргументируя, что я здесь всем заправляю. Хотя, это было далеко не так, ведь пока на Луне не было выборов. Хотя, честно говоря, я думаю, меня могли бы выбрать первым президентом Объединенных поселений Луны. Учитывая мои заслуги и заслуги моего предка Макса Эжена, - более чем вероятно.    Мужчина поприветствовал меня. Я тоже, как мог, вслушивался в его слова, ведь его речь представляла собой довольно отдалённый диалект английского. Как мы узнали позже, - английский на Марсе практически вымер, и только немногие знали его. Именно для того, что-бы потом была возможность связаться с уцелевшими людьми Земли, хотя они и моли предположить, что на Луне мы также сможем выжить. Ломаным английским, мужчина с длинными волнистыми волосами, спадающими на плечи, предложил сотрудничество с правительством Марса. Конечно, не думая,  мы согласились! За его спиной возвышались колонны из красного марсианского камня, а за толстыми стеклами меж них, - красный пейзаж с множеством великолепной архитектуры построек.    Марсиане обещали прибыть к нам через три месяца: именно столько времени бы им понадобилось для снаряжения экспедиции, и времени полёта в нашу сторону на новых специально обустроенных кораблях. Также, они пообещали, что заберут с собой, всех, кто пожелает улететь, и привезти с собой новое оборудование, способное доставлять воду прямо с Земли на Луну! Мы распрощались с марсианами. Те же,  в свою очередь обещали выходить на сязь еженедельно, чтоб беречь энергию. Не успели мы отойти от шока, который мы испытали, связавшись с другими уцелевшими колониями Марса, как нас обрадовал еще одна, не менее чудесная весть!   На Земле спутники обнаружили сушу! Как и предполагалось, посреди океана возвышался довольно таки большой остров Джомолунгмы, только вот совсем с другой стороны планеты. Не в Южном полушарии, а в Северном! Наши ученые предположили, что Земля могла перевернуться, из-за тектонической активности и большой сменой давящих масс на поверхность. Как мы узнали позже, - мы были правы: ядро планеты действительно перевернулось. После снимков скалистого острова Джомолунгмы, спутники передали изображения бывшей Антарктиды, - теперь находящейся на севере. Здесь на нас ожидало еще большее количество скалистых островов! Целый архипелаг располагался на другой стороне планеты, теперь в более теплой широте, так как ось планеты накренилась.  Сотни, а то тысячи островов радовали глаз на снимках. Теперь мы знали, что есть куда садиться нашему великолепному Дедалу, в поисках тех, кто мог уцелеть.     Но, конечно же, мы не очень верили в то, что выживших, мы найдем на суше. Нет, мы больше ожидали найти их под водой, в подводных городах. Наблюдая за Землей, мы довольно часто видели большие ураганные образования: тайфуны, цунами, проливные дожди и многие другие виды стихийных бедствий не говорили о том, что жить на скалистых островах комфортно.  Хотя, быть может, чем черт не шутит! Мы не могли знать наверняка, и поэтому решили не откладывать полёта, и успеть побывать на Земле, прежде чем прилетят марсиане. Мы тоже не хотели сидеть сложа руки! Да и не сидели, - первым делом мы решили создать полноценное правительсnво, до приёма марсиан. Чтоб все было официально, на Луне началась политическая компания. Люди должны были выбрать  руковоителей, из десяти человек. А тот, кто наберет большее количество голосов и станет первым Президентом об]единенных лунных поселений.     А пока общество выдвигало свои кандидатуры, мы с друзьями, полностью снарядились для полёта на Землю. Набрали с собой как можно больше припасов, и дополнительный запас топлива, для возврата на родную Луну. Не прошло и нескольких дней, после обнаружения остатков суши, как Дедал вырвался в зияющее космическое пространство, в сторону манящего голубого Шара.    Экипаж Дедала состоял из девяти человек: я – капитан корабля и, собственно, всей экспедиции, Ли Тэм  – главный инженер, он лучше всех знал системы корабля, после меня. Шон Шен, - второй пилот. Элис Мэлдер любила растения, и владела большим объемом знаний в биологии и ботанике, - она должна была взять образцы растений, подытожить, что из флоры и фауны Земли смогло пережить катастрофу. Также из отдалённой станции прибыл известный полиглот и лингвист – Юри Сиинкай, - он владел десятками языков, и предположительно, смог бы разговаривать на диалектах языков, что могли образоваться после катастрофы.  Один геолог, должен был составить подробную карту суши, где мы высадимся. Остальными тремя членами экипажа были работниками медицинской службы.    Отлёт Дедала помпезно был транслирован на канале Luna’s!    За все время никогда лунные жители не пребывали в настолько хорошем расположении духа.   И только после взлёта я узнал, что мои друзья сговорились и выдвинули мою кандидатуру на выборы президента. Созданная ими группа уже пропагандировала мою персону. Я был крайне озадачен этим, и долго толковал с ними, о глупости этого решения, - ведь это такие обязанности! Хотя, честно признаваясь, я больше боялся, что у меня может не остаться совсем времени на личные исследования, стань я президентом Луны… Хотя, какая разница, - обязанности в обществе останутся теми же, лишь мой титул измениться.   Некоторое время Дедал летел на автоматике, пока корабль не начал входить в атмосферу, мы все были довольно спокойны. Траектория была давно просчитана, - мы должны были сесть прямо на самом большом из островов Антарктического архипелага. На другой стороне планеты снова бушевал сильнейший ураган, но нам повезло, он не добрался к месту нашей посадки, но знать наперед – мы не могли. Но если что, - мы сразу могли взмыть обратно к Луне, в любую минуту.    Успешно пройдя атмосферу, мы начали спускаться ниже облаков. Нас окружала фантастическая картина! Солнце резало  глаза, как и большие, просто таки ненаглядные голубые глади воды волн, что окружали нас повсюду. Вдали виднелись острова, на которых поверх белели шапки оледенений. Нам даже показалось, что острова зеленеют. И в самом деле, чем ближе мы приближались к ним, тем отчетливее наблюдали зеленеющие долины разбросанных перед горизонтом многочисленных островов. За стеклами корабля мы видели, как среди облаков пролетали тени, - это наверняка были птицы. Птиц мы видели в первый раз. Некоторое время наш Дедал летел над скалистыми островами, заросшими мхами и лишайниками, что зеленели издалека. Кажется, среди них была и трава с цветами. Но вся суша островов была укрыта пернатыми обитателями! Острова просто таки кишили всевозможными птицами!   Когда наш корабль пролетал над скалами, - мириады птиц, пугаясь, взмывали в воздух, и улетали прочь, кружась подле своих гнезд. И когда мы улетали дальше, оставляя их в покое, они возвращались на свои прежние места. Видя все это, сказать, что «мы летели открыв рты», - это ничего не сказать! Мы захлебывались, тем что созерцали! Воды моря колыхались, озаряя все своё голубизной, а небо?! Небо полыхало синевой и белыми облаками! Ничего подобного мы не видели никогда, разве что в фильмах! Да что там фильмы, мы уже сейчас были готовы выпрыгнуть наружу и дышать всем этим на полную грудь! Все время, пока мы спускались, несколько человек снимало все вокруг и снимало экспедицию на камеры. И как только мы сумели приземлиться на каменистой долине на самом большом острове архипелага, где лишь изредка встречалась травянистая зелень, - мы открыли шлюзы и выпрыгнули наружу, с идиотскими криками сошедших с ума. Нас встретил поцелуй ветра, а горло наполнили незнакомые запахи.    Нас свела с ума прекрасная Земля! Где там ровняться Луне с её серой поверхность с этим прекрасным небом и океанами?! Мы, быть может, часами валялись на зеленой траве, а открытое пространство и запах кислорода кружили голову, опьяняя. Страшно становилось от мириад километров этого открытого пространства. А вокруг долины, куда ни глянь, - стелилась травянистая долина, с двух сторон замыкавшаяся горными грядами,  а с двух других, - чудесными океанскими заводями. В небе летали птицы, издавая странные звуки. А Элис бегала за бабочками, которых здесь было сотни, как и цветов, что открывали свои глаза посреди зелени трав. Несколько человек собирало цветы, и мы, все вместе, сплели друг другу красочные венки. Трава колыхалась от порывов ветра. Ноги немного тяготило от большей гравитации. Голова кружилась, шла кругом от великолепных запахов цветов, воздуха, трав, а на губах оседал привкус соленого моря. Звуки опьянили. Теперь мы знали, как чувствуется ветер на коже, как волосы развеваются от его прикосновения. Как ощущаются звуки природы, собранные воедино, проникая в сознание, - мы ощущали себя частью всего этого мира. Так за играми вблизи корабля, пролетел остаток дня.    За день, группе людей показалось, что происходили микроземлетрясения, впрочем,  как они и предполагали. Их сила была совсем малой, практически незаметной. Да и вообще, несравнима с дрожью в ногах, что пробирала их с самых первых шагов по поверхности уцелевшей земли.    Солнце садилось. Мы восторженно направились к гавани, где плескались волны и кричали множество птиц, не боясь подлетая к нам и, они рассматривали нас. Сняв обувь, мы бродили по песку, а теплые волны омывали наши ноги. Океан, честно признаваясь, пугал нас своей силой и раскатами волн, - страшно было подумать, сколько пространства погребено под его водами.  И тем более мы не решались подумать хоть немного зайти в его глубь, боясь быть съеденными волнами или теми, кто там живет. Несколько раз мы видели большие спины, выныряющих морских существ, которые даже Элис не могла классифицировать. Песок приятно щекотал стопы ног, пронося дрожь от нового ощущения до кончиков ушей. Так мы провели весь вечер, наблюдая за тем, как солнце садиться за горизонтом, окрашивая облака в теплые алые тона. Вечером, с последними лучами солнца, начался отлив, и мы увидели множество скелетов кораблей, облепленных моллюсками и водорослями. Также там были и человеческие скелеты. Тут-же на плюхающихся в водных лужах рыб и ракоподобных, - напади облака птиц, унося в клювах добычу своим птенцам. Уставшие, но счастливые, мы легли прямо вблизи берега, на прохладную траву, засыпая, всей командой наблюдая за звездами, и, за такой далёкой Луной, которая была нашим домом, но ни в какое сравнение не шла с роскошью Земли…  Маленькая серая горошина, посреди мириад звезд, - неужели наш дом, Луна?   Счастливые, мы уснули под звездами, и теплыми порывами ветра, даже не удосужившись закрыть корабль. Сборами природных образцов и другими работами мы решили заняться на следующий день. Да и чего здесь бояться? За все время нашей пешей прогулки, мы так и не встретили ни одного выжившего человека, ни одного крупного зверя, что мог бы представлять опасность. Хотя Элис все же удалось поймать вблизи корабля какого-то странного грызуна, но тот укусил её, и его пришлось отпустить. Все равно Земля располагала к себе. Все вокруг могло натолкнуть на картину девственной планеты, - таковы были земли, что окружали нас на многие десятки километров вокруг. Только одна мысль преследовала нас: неужели мы единственные разумные живые существа на этой водной планете?                                                                    |||||||||     Утром мы проснулись неожиданно. Кто-то или что-то укололо меня в бок чем-то острым.  Открыв глаза, я увидел, что нас окружили. Вокруг стоящие фигуры напоминали людей. То есть, - это и были люди, просто они были облачены в довольно странные прилегающие  к коже одеяния, которые, казалось, срослись с их кожным покрытием. Они тыкали в нас чем-то наподобие металлических палок. В очередной раз, направив своё оружие против меня, я попытался встать и тогда, к моему ужасу, из конца металлической палки, которую крепко сжимало человекоподобное существо, выстрелил электрический заряд. Заряд прошел через все моё тело, подействовал как электрошок.    Такими же разрядами и разбудили моих спящих друзей. Существ с палками было раза в три больше чем нас. Мы напугано сидели, наблюдая за их действиями, загнанные в угол. Внезапно одно из существ сняло что-то наподобие маски с лицы, словно стерло слизь. Разнесся странный запах, похожий на море и рыбу в нём. Показалось вполне нормальное человеческое лицо. Человек видимо был главным из них. Заговорив к нам,  он вел себя агрессивно, видимо сам, недоумевая, кто мы такие, требовал объяснений. Но его язык был нам непонятен. Хорошо, что вмешался Сиинкай.    Он поднял руки, - выражая неагрессивные намерения, и обратился к нам, разъясняя.- Кажется, я понял, на каком языке они говорят…  Мы недоуменно смотрели на него, молча ожидая, что будет дальше.   Утренние птицы летали над нашими головами, громко что-то выкрикивая, видимо собравшись на рыбный запах, исходивший от нападающих.- Речь их похожа на язык тагал с примесью английского и китайского.    И Юри начал осторожно, вспоминая и подбирая слова, входить  сними в диалог.   Кажется, нападавшие на нас, его неплохо понимали. И более того, не скрывали своего удивления.   Несколько минут Юри говорил с их вожаком, а потом, улыбнувшись, сказал нам:- Все хорошо! Можно не бояться. Просто они приняли нас за пиратов, которые живут на поверхности воды, плавая на уцелевших кораблях. Я попытался им объяснить, что мы прилетели с Луны. Похоже, их это не особо удивило. И они приглашают нас к себе в гости, так сказать…   К тому моменту, когда Юри окончил, нас уже приглашали к берегу, к воде. Опустив свои электрические копья, эти люди убрали слизистые маски, что скрывали их лица и улыбались нам. Они вели нас к самым волнам, где на волнах, как поплавок, какой-то странный аппарат, стоял не двигаясь. Мы не решались войти в воду. Тогда эти люди чуть ли не за руки потащили нас к аппарату. А когда мы уже подходили к нему, воды нам было как минимум по горло, но самих бывалых этих людей ничего не пугало, - они прекрасно плавали. Еще бы, - пальцы рук и их ног были снабжены перепонками! Мы были шокированы, когда внимательно их разглядели.   Сам аппарат состоял из какого-то странного липкого вещества, напоминающего силикон или мягкую резину. На своём языке, как перевел нам Сиинкай, они сказали, что нужно просто пройти через «поверхность» этого материала, и мы окажемся внутри.- Это как?! – взволновались мы, переспрашивая.- Я просто перевел, - ответил Юри.   Тогда мы и увидели, как эти «земные пришельцы» сделали это сами. Они просто ныряли, если можно так выразиться в этот склизкий материал, и исчезали в его внутренностях. Осталось всего несколько этих существ, когда я попытался дотронуться до странного шарообразного объекта. Рука свободно проникла внутрь, проходя через мягкий эластичный материал, я почувствовал по ту сторону – воздух. Значит, там тоже можно дышать! Тогда я первым нырнул внутрь, и оказался в странном месте. Именно так я только мог описать, где я очутился. Весь в  слизи, я упал на пластиковый или резиновый пол. Оказалось, что это был только самый верх аппарата, и большая его часть была под водой. За мной попадали и мои друзья, оказываясь в полуосвещенном слизком аппарате. Мы были не бывало шокированы.   А вот владельцы этой странной штуковины, казалось, ничуть не смущались. Их лица снова были закрыты странной слизистой маской. Главный, уселся подле крайне стены этого аппарата. Дотронувшись к прослойке стены, она стала более прозрачной и не такой плотной – своего рода иллюминатор. Потом он надел еще более футуристическое устройство на голову, - что-то вроде присоски и вошел, Боже мой, в самый настоящий транс! Он качался из стороны в сторону и из наклонов его головы этот аппарат вилял из стороны  в сторону. При всем этом, как он видел, для нас осталось загадкой.    Наклон головы вниз – и курс задан, - мы плыли в глубины вод под водой. Капитан этого судна странно вилял среди скелетов кораблей, погружаясь все глубже. Вода была прозрачна за «тканью» иллюминатора, и мы видели все, что проплывало вблизи нас. По большей части, - это были изгнившие под водой остатки кораблей, да и водоросли, что опутали их, ракушки, моллюски и множество рыб, видов которых никто бы казалось не смог бы счесть…   Вся наша команды расположилась на полу,  снова открыв рты. И истинность происходящего, казалось, не откроется нам никогда, настолько невероятное происходило сейчас с нами. Аппарат был словно живой, как воздушный пузырь, в рыбе, только так мы смогли сравнить его. Стенки то расширяясь, то сдувались, издавая смешной шипящий звук. Таким образом, подводное судно «дышало», - фильтровало газовые смеси внутри, заменяя их другими, как мы поняли – гелием, чем ниже мы спускались вниз, в глубины призрачного океана, заполненного скелетами кораблей.   Юри попытался заговорить, и его голос был настолько звонким, что все рассмеялись. А потом, смеялись друг с друга, - мы все начали тонко говорить. Во всём виноват гелий! Видимо Юри спрашивал, как долго мы будем плыть под водой. После этого вопроса, один из «мориан», - как мы прозвали этих людей, снял движением руки с лица полупрозрачную слизистую пленку и сказал что-то Сиинкаю.- Он сказал, чтоб мы не говорили. Не тратили кислород. Сказал, что аппарат может разладиться.   Тогда мы продолжили путь, молча, наблюдая, за тем, что видели под водой. Скелеты кораблей исчезли, не успели мы и далеко отплыть от берега. Рыба вокруг плавать начала покрупнее, и тогда, капитан с присоской на голове, нажал, расположенное что-то в стенке, какое–то образование над тонкой прослойкой иллюминатора. И мы прочувствовали, как всех начала обдавать дрожь. Без сомнений, - это был небольшой поток электричества, циркулирующий по венам всего корабля, да и нас изрядно выводил из себя. Но хозяева, столь странного судна, исходя из наших наблюдений, чувствовали себя хорошо. Видимо, для них это было привычно.    А через мгновение нам стало ясно, зачем и для чего этот заряд. Он отпугивал большую хищную рыбу, которая так и хотела приблизиться к подводному судну, но дотрагиваясь к нему хвостом или передней частью тела, тут-же убегала, ударенная зарядом тока. Это был механизм защиты…   В скалах мы увидели песчаную долину, сплошь засаженную водорослями. Именно «засаженную», ведь ряды насаждений были ровными. Правильной формы плантации водорослей освещались похожими на наш подводный корабль, - фосфорирующими шарами, только они были гораздо меньше. Мы проплыли несколько плантаций, пока не увидели в глубинах фосфорирующие огни. К ним вел освещенный «шарами» путь, в самую глубь…   Теперь мы окончательно поняли, что стали гостями ушедших до катастрофы под воду, потомков людей. Невероятный город предстал перед нами. Казалось, это было скопление пузырей и пластиковых линз, под которыми сновали люди в тех же полупрозрачных костюмах. Линзы то увеличивались, то уменьшались, - дыша таким образом. Фильтровали углекислый газ, что выделяли люди и фильтровали из океанских вод необходимый кислород. Вокруг города плавали и другие живые судна: маленьких, наверное, -  были тысячи, средних размеров – сотни и сотни, как наш, а самых больших, наверное – грузовых – многие десятки. Все вокруг пребывало в какой-то странной гармонии. Маленькие фигурки детей, плавали вблизи подводных шаров-куполов, играя, вместе с взрослыми. Поблизости везде росли водоросли, а меж них – плыло разнообразие рыб. Некоторые рыбы даже сами смело «проникали» через оболочки подводных куполов и плавали во внутренних озерах. Буде цікаво: Хто переживе людство і якою буде Земля через мільйон років?   Вскоре мы пришвартовались, если можно так выразиться. Просто наш шар «прилип» к стенке одного из куполов, и в том месте тот час же разверзлось отверстие. Мы увидели каменные пол, и каменные ступени, что вели вниз. Капитан этого судна снял присоску с головы и вместе со своими сородичами предложил пройти туда. Мы осторожно последовали за ними, спускаясь вниз по ступеням. Вокруг нас окружал тропический лес, - дышать было даже немного сложно, - ведь все было преисполнено влагой. Тропические растения окружали все вокруг, лишь небольшая каменная тропа, вытесанная в самой подводной скале, вела куда-то вперед.    Теперь мориане все сняли липкие маски, и время от времени переговаривались. Было ясно, что они говорили о нас, наверное, о нашей странной одежде и о том, как мы выглядим. Они для нас, впрочем, как и мы для них – казались инопланетянами. Из джунглей то и дело доносились странные звуки, - какие-то существо сновали посреди ветвей, не решаясь выглянуть. Наверное, боялись нашего непривычного запаха. А внезапно для всех нас, с веток высокого дерева над нами, сорвалась стая красивых ярких птиц с большими клювами. Элис сказала, что это были какаду. Птиц здесь было много, и еще не раз мы видели взметавшихся вверх, в испуге, птиц, всевозможных форм и ярких раскрасов перьев. Вот так, со скудных на разнообразие скалистых островов, показавшихся нам раем, мы попали в еще большее разнообразие, глотая глазами новые для нас картины, вслушиваясь в джунгли, дотрагиваясь до эластичных больших листьев растений.    Все это время, где-то незримо вверху, шипел потолок, фильтруя эту замкнутую атмосферу. А пары влаги уходили вверх, конденсируясь на ветках и листья и падали на нас, так что мы совсем промокли. Но мориан, как мы видели, это не очень волновало – они привыкли к влаге, и уже видимо очень давно. С веток свисали разные фрукты, и с разрешения наших предводителей, мы рвали их и пробовали. Это были такие же фрукты, как и у нас, что росли под куполами, только гораздо вкуснее, не такие синтетические виды, что произростали у нас. К тому же  здесь были и множество неизвестных нам фруктов, но так же они были великолепны на вкус и приятны для глаз. - Рай под водой… - заметила тихо Элис.    Все с ней согласились, а Юри передал слова его коренным жителям.    Они лишь, молча, нам улыбнулись и кивнули.    Неожиданно для нас, перед нами возникла каменная арка, внутри которой был какой-то энергетический барьер. На арке были вырезаны образы и красочные символы, украшавшие её. На лицо был еще один факт, - внутри дышащих шаров был еще один, - энергетический щит. Пройдя через него, на нас ожидало множество людей. Под энергетическим куполом было не так душно и влажно, но теперь мы хоть увидели, как жили эти люди.    Одеты они были, наверное, нарядно, - на них не было привычной для нас одежды. Их одежда была очень простой: платки с дыркой посередине, которые они одевали через голову, а все остальные части тела они украшали растительностью, цветами, другими украшениями. У большинства были пробиты уши, в туннелях ушей располагались деревянные круглые вставки, на многих из которых были вырезаны неизвестные нам символы. Сиинкай, сказал, что не видел ничего подобного, в итоге решил, что эти иероглифы совмещали в себе признаки множества культур. В основе лежали японские и китайские иероглифы, впрочем, слишком искаженные, чтобы еще больше глубже судить о других вошедших в письменность этих людей особенностей.    На нас надели ожерелья из сплетенных воедино красочных цветов, и повели к возвышенности, где размещался большой комплекс построек, со стеклянными стеклами и прозрачными куполами. По словам людей, пересказал нам Юри, - там жили главы их народа. А дома обычных людей выгляди просто: сооружены из бамбука и других древесных материалов. Входы были украшены занавесками из ракушек. Шедших с нами проводников приветствовали видимо их семьи, бросаясь им в объятия. А потом, любопытно созерцая нас, - пришельцев.    Все говорили очень смешно, высоким тонким голосом, так как в воздухе было обилие гелия.  Хотя смешило это только одних нас, - люди эти привыкли так разговаривать. Маленькие дети подбегали к нам и дарили браслеты из ракушек и драгоценных камешков. Но были и те, кто недоверчиво смотрел на нас, даже не выходя из деревянных домов на сваях, созерцая нас из закрытых тонкими тканями окон. Одно лишь удивило нашу группу, - мы не видели стариков…    Это было очень странно.                                                                   ||||||||||        Мы прошли через множество необычных помещений. Всё время разглядывали странные конструкции,нависшие над нашими головами, трубки, и энергопровода, больше походившие на вены и артерии, честно признаваясь. Технологии этих людей имели совсем другую основу. И вот, мы вошли в залу, где на каменном кресле, возле каменного стола сидел седовласый старец. В деревянных шкафах, за ним, на множестве полок, уходивших к самому стеклянному куполу, было размещено множество рукописей, свитков и старых потрёпанных книг, видимо очень оберегаемых этими людьми. На столе перед старцем тоже были разложены стопки книг, а сам старец только что поднял взгляд к нам, отвлекаясь от их чтения. Он произнес что-то звучно, приподнимаясь с каменного кресла, украшенного иероглифами, и поклонился нам.  Мы в ответ тоже поклонились. Особенно порадовал этот обычай Юри Сиинкая. Он, казалось, был в восторге, и сразу же вошел в диалог со старцем.    А нашей компании принесли деревянные стулья, на которых мы сели, наблюдая за разговором. Не прошло и минуты, как Старец решил познакомиться с нами всеми. Сиинкай переводил ему наши слова, и значение в экспедиции. Старец все внимательно слушал. Себя он  именовал Укэлк Балангк. Наши имена показались ему странными, как он поведал нам. Но сразу же он объяснил, что схожие имена и язык у пиратов, что нападают на их поселения с поверхности вод. Убедившись окончательно, что мы с Луны, а не с поверхности вод, он еще раз поприветствовал нас, устроив теплый приём, сказав: «Дружелюбен к мирным гостям Океан!». Да, именно океан, - именно так именовали выжившие мориане – Землю. Теперь все завали Землю Океаном. И даже, на поверхности вод, все знали свою планету как – Океан.   Нас накормили фруктами и овощами, некоторые из блюд прошли термическую обработку. А в честь  таких странных гостей приготовили даже и мясные блюда. Но мы побоялись их есть, врач напугал нас:- Мало ли какие новые инфекции появились на Земле, то есть, Океане, пока мы жили на Луне. К тому  же мы не едим на Луне мяса, и непонятно как может отреагировать желудок…   И мы единогласно отказались от мясных яств. Местные очень удивились, и даже, кажется – расстроились. Вечером, нас уложили спать в свободные комнаты деревянных домов на сваях. Ведь каменные строения, с стеклянными куполами, служили хранилищем знаний, и даже мудрецы не отдыхали там, а вместе со всеми жили в верхней части поселения, в постройках в ветвях деревьев. Мы отметили, что местные были очень дружелюбны, прямо как первобытные туземные народы, но это было очень хорошо. Хотя они и обладали знаниями, о которых  туземные народы не могли мечтать даже во снах…   А суть их жизненного  устройства обещал нам изложить Укэлк Балангк, на следующий день.    Снова мы восседали на деревянных креслах в зале старого мудреца, заваленного стопками книг. Утром нас также сытно накормили и мяса уже не давали. Даже  указали нам где у них находятся в постройках самые настоящие «душевые», воду в которые доставляли бабмуковые трубы. Мы хоть успели помыться, избавляясь от рыбьего запаха. А местные жители, еще со вчера недоумевали, как это мы оказались такими свиньями, что не помылись и легли спать не омывшись. Чистоту в культуре высоко ценили, а нам наше бескультурие простили, ведь сами забыли указать нам, где их «душевые». Итак, на нас снова смотрели уставшие от времени глаза старца Укэлка…   Он был готов ответить нам на вопросы, взамен, мы пообещали, что расскажем и о нашей жизни.   Укэлк Балангк рассказал, что в этом большом поселении, под десятками живых куполов и энергетических щитов, несколько больших поселений, как их. Это они называли Ингклао. Подле этого поселения и других, - расположены множество деревень в деревьях и на скалах. Но население тщательно контролировали, что бы не нарушать их хрупкую подводную экосистему. Леса люди удачно делили с животными, в этом им помогали дары моря, - рыба и морепродукты, большей частью чего они заменяли плоды деревьев и других пищевых источников, таким образом, большей частью отдавали леса их исконным тропическим обитателям зверей, земноводных, птиц и насекомых, которые удалось спасти обитателям Океана.Также Укэлк поведал, что их народ всего лишь горсть из многочисленного подводного союза уцелевших рас. Подводных поселений такого «живого» типа были тысячи! И даже сам Укэлк, истратил многие годы молодости что-бы посетить многие из них, путешествую от одного подводного купола к другому. К примеру, их народ, с их диалектом насчитывал десятки тысяч человек, и обитал в окрестных водах вблизи только нескольких Антарктических островов.  Вокруг четырёх островов Антарктической группы их народ размещался в семнадцати подводных живых городах. Многие другие острова Архипелага стерегли другие культурные группы подводных поселений, в которых жили десятки, а то и сотни тысяч людей.    Укэлк показал нам карту, которую он пытался составить при своей жизни, но так и не успел завершить. Чернилами осьминога он нарисовал лишь половину Архипелага. Сказав, что на это у него ушло полжизни. Десятки и сотни точек, с названиями и цветовыми отменностями были четко вырисованы на карте. Иероглифы мы так и не смогли прочитать.  Но Укэлк сообщил, что письменность они переняли у нескольких народов, что обитали в глубинах океана, далеко от Антарктического архипелага. Но точно сообщить, где именно находятся те великие народы, с уважением подчеркиваемые Укэлком, он так и не смог. Указал на отдельные иероглифы, больше походившие на японские, что они принадлежат великой расе, которая сумела  укрыться от вод наступающего океана с помощью «живого» щита, создавать который и научила их предков несколько поколений назад.  Связь с ними они потеряли давно, так как их подводные шары не могли плавать очень далеко, им требовалось много энергии, которую они не хотели тратить.    Сами живые щиты были плодом биоинженерии. В этом не было сомнений. Укелк разъяснил, что эти щиты могут расти и увеличиваться, если их «кормить» специальным расствором, или выращивать из их частей, как-бы черенкуя их и создавая новые «шары», подкармливая их питательной смесью, рецепт которой он не захотел нам открывать. Все эти «таинства», как мы поняли, происходили в каменных стенах подкупольных помещений, где местные жители берегли свои немногие знания, учились в Залах Мудрости, и строили или, правильнее сказать, выращивали – свои корабли, светильники и, целые купола, если требовалось расширить город…   На вопрос: почему они не хотят жить на поверхности воды? Мудрец улыбнулся и произнес слово, которое Сиинкай перевел как «табу». Великая раса научив их своим технологиям, взамен, приказала им воздержаться от возвращения на поверхность земли. Но водные пираты, о которых мы наслышались от старца, так и хотели попасть на острова, но к счастью, сил подводных народов, что жили вокруг Архипелага и промеж островов, хватало, чтобы отвадить их от живописных мест. - Да и когда мы бывали на поверхности, говорил старец, нам не нравился ветер. Мы привыкли к влаге моря и любим плавать в близи своего города и веселиться дебрях наших лесов… И в наших лесах красивее, а если дети хотят увидеть поверхность, то мы конечно же плаваем к островам, показываем им. Хотя и есть немногие из нас, кто любит бывать на поверхности, - их мы отправляем нести дозор, чтоб вмиг знать, если нагрянут ветхие корабли пиратов. – потом старец улыбнулся и сщурил глаза, - но навряд-ли они уже когда нибудь вернуться. Над крышей океана частые штормы и волны с легкостью могут поглотить их ветхие судна. Немного пиратов осталось…    Старец снова улыбнулся, как только Юри окончил перевод.    Мы не думали оставаться долго здесь, нет. Мы боялись за свой корабль, оставленный так беспечно в травах острова, в зелёной долине. И как только мы поняли, что здесь наша помощь не нужна, поблагодарили старцев за гостеприимность, их всего было три, - попросили отвезти нас на берег к кораблю. Но Укэлк обрадовал нас тем, что, как оказалось,  с самого начала там осталась стража, из нескольких их людей, верно все это время охраняя наше космическое судно. Мы пообещали еще раз вернуться, хотя и сами не знали когда именно. Да и смысла не было, - ни в помощи ни в помощи для нас эти люди не годились. Они жили  в своём мире, и жили счастливо. Их технологии позволяли так жить, но не могли помочь нам… Разве что только связаться с великой расой, что разработала эти биологические щиты, - наверное их великие умы смогли бы нам помочь снабдить Луну энергией, пищей, и главное – водой… Но это уже после. Сейчас нас, должно быть заждались на Луне. Мы как канули в воду, собственно это мы и сделали, но временить нельзя. Скоро на Луну должны прибыть марсианские послы и ученые, о чьём приезде мы сообщили и Укэлку, на что тот не особо обратил внимание, чем показал – они в нашей помощи не нуждаются. Перед самым отплытием все жители дружно провели нас, завалив в прямом смысле, множеством корзин с фруктами и овощами. В нескольких деревянных клетках были даже пару птиц… Все это обещали погрузить и доправить к кораблю все те же сопроводители, обнаружившие нас на каменистом пляже острова.    Сиинкай вел всю дорогу с ними активный разговор. Видимо рассказывал о жизни на Луне. Этих слушателей, казалось, удивляло каждое слово, а не как умудренного годами старца Укэлка. Один из них, даже, тот что вел в прошлый раз отряд, попросился с нами на Луну, предложив  в замен, оставить кого-то на его место. Просьба была нелепой, но при первой же просьбе, мы увидели загоревшиеся глаза Сиинкая. Его поведение говорили о том, что он хочет остаться. И он предложил нам, что он действительно может на некоторое время остаться здесь, ведь на Луне у него не осталось близких людей. А тут он хотел на месте ознакомиться с знаниями мориан и изучить подробнее их язык и иерографическую письменность. А может, даже, и связаться, с помощью, радиосигнала с великой рассой, которая могла быть более полезной.    Доводы Юри были убедительны, и мы, недолго думая, согласились. Но всю ответственность за решение возложили на его плечи. Таким образом, мы лишились прекрасного лингвиста и обрели взамен футуристического туземца Балал Кал Кото. Но и он обещал нам научить наших специалистов своему языку и ознакомить нас с их традициями и культурой. А о его семье он просил не беспокоиться, сказал, что о жене и детях позаботиться его второй муж. Мы переспросили, и оказалось, что у него два мужа! Наглядно мы убедились, что еще о многих особенностях их культуры, нам предстояло узнать… Впрочем, Луна тоже имела массу интересных «особенностей», так что мы не особо придирались к моральной стороне личной жизни Кал Кото.    И вот, мы  вновь услышали звук ветра и запах океана. И снова промокли, выбираясь из его вод, к берегу, где совсем недавно, спящими, нас застигли врасплох.  За спинами просыпалось Солнце.                                                                   |||||||||||        До самого корабля, нас любезно сопровождал отряд мориан. Подходя к месту нашей посадки, мы увидели его на своём месте, в целости и сохранности. Он блистал в утреннем солнце. Вокруг него несло стражу несколько мориансикх воинов, - они дружелюбно поприветствовали всех нас. Но временить нельзя было. Быть может, меня уже выбрали президентом, и поэтому, нужно как можно скорее приступать к своим обязанностям, а не прохлаждать в райских садах подводного рая или, радостных зелёных лужайках – суши. Тем более, скоро прибудет эскорт марсиан, и их нужно будет встретить готовыми. Успеть соорудить достаточно просторные посадочные площадки, организоваться, в конце концов. Что б ни упасть в грязь лицом, точнее – в лунную пыль.   Да, Земля потрясла нас всех. Действительно, - райский уголок вселенной. Но, теперь выжившие называют эту планету Океан, и вполне оправданно, ведь  больше 90 % всей поверхности, - покрыто водой. Да и до этого, даже при 30 % суши – Землю было глупо называть Землей, - ведь больше половины планеты покрывает безбрежный Океан. Когда то, в иной период развития, планета так же была покрыта сплошным бульйоном океана, воды которого, притягивала к себе неизменная  Луна. В то время – она была намного ближе. Теперь же, Луна постепенно, за миллионы лет, отступила, - разделив земную расу на две цивилизации. И неизвестно теперь уже, хорошо это или плохо, ведь историю – не изменить…   Дедал отплыл, взметнувшись в небо. Издали, наше отправление наблюдали мориане. Вместе с ними нам прощально махал Сиинкай, наверное, в последний раз. Кто может знать, когда мы сможем позволить себе такую роскошь, вернуться на Землю снова? Быть может, - и не никогда, но, наверное, - не при нашей жизни… Дефицит ресурсов, топлива, - все это тормозит развитие Луны…   Но, быть может, с помощью марсиан, нам удастся совершить новый скачек, виток своего развития. Ведь в диалогах с марсианами, мы поняли, что Луну сделать пригодной для жизни, - даже легче, чем Марс. Имея под рукой такой неисчерпаемый, а точнее переполненный чан воды, под рукой? Океан… Даже немного метров толщи воды, снятых с его поверхности, - сможет создать на Луне пригодную для дыхания атмосферу и океаны… И этим, еще и помочь освободить пространства суши, погребенные под её водами. Навряд-ли снижение уровня мирового океана на пару метров, скажется на мориансикх поселениях и их обитателях. А точнее, - никак не скажется.    Зато природа сможет вновь реколонизировать былые ареалы обитания. С помощью клонирования, думаю, можно будет восстановить значительную часть флоры и фауны. И вглядываясь через стекло иллюминатора, я представляя, как уходящая под облака Земля… Океан… обретёт новые черты: новые островные образования и небольшие материки, заселенные лишь животными и растениями, - не людьми. И более чем уверен, ведь у мориан и великой расы, - есть табу, которое они не нарушают уже второе столетие. И хочется верить, что не нарушат впредь.     Честно говоря, некоторые из нас даже прослезились, прощаясь с голубой планетой. Элис прижалась к иллюминатору,  разглядывая её уходящую поверхность. И лишь некоторые из нас, вздыхали с облегчением, ожидая вернуться на нашу родную Луну. А Кото, осмелившийся покинуть свою родную планету, - Океан, - с ликование наблюдал за всем, что происходило вокруг него, и кажется пришел в сущий восторг, когда мы оказались в космосе. Глаза его горели. Будут ли они также гореть, когда он встретиться лицом к  лицу с суровой аскетичностью жизни на Луне?    Луняне встретили нас радостно. О нашем возвращении рассказали уже на двух каналах. Еще один успел появиться, за ту неделю, которую нас не было дома. В столице уже успели начать строительство Лунного отеля, для марсианских гостей. Для этого мобилизовали, как оказалось, все усилия лунного общества. Усилили добычу материалов, на ближайших шахтах. И… как я и ожидал, - меня избрали первым президентом республики, как и ожидалось, впрочем.    Пришлось сразу же, практически со ступеней корабля, давать интервью. Поистине бессвязная речь была произнесена, - на эмоциях, вся наша команда наперебой рассказывала об Океане. Отснятый материал передали тотчас в СМИ. Как сейчас помню, как целями днями  эти кадры заполонили домашние экраны жителей Луны на несколько недель подряд. Вместе с тем, на Луне продолжались приготовления к прилёту долгожданных гостей с Марса. Лихорадочно отстраивались новые блоки  будущей гостиницы. Возобновлялись отключенные некогда системы. Лунян невероятно воодушевила экспедиция на Землю, что дало сил для надлежащих работ. Более того, многие были просто восхищены образом жизни подводной цивилизации Океана, и многие, надеялись перенять их технологии, пусть и не сейчас, но хотя бы в будущем, когда на Луне будет много воды. А планы в этом «плане» были грандиозны. В последних диалогах с летящими в космосе Марсианами, мы поняли, что они решительно настроены помочь нам тэрраформировать Луну. И в этом они надеялись использовать Океан, - как беспрецендентный источник переизбытка воды. К тому же, мы им тоже отправили отснятый материал с планеты, - они тоже пришли в восторг, как и мы, даже просто наблюдая за все из кадров. Технологии мориан они хотели перенять уже в этом «пришествии», сразу же, разделив команду на две миссии: Лунную и на Океан.    Тем временем, мы я и другие выбранные лица с каждого из лунных округов, формировали Правительство республики. Нашей формой правления мы избрали демократический либирализм, так как нашему обществу подходил именной этот вид  сформировавшейся социальной мысли. Фактически, в столице признавалась моя власть правителя, в том числе с моим голосом считались и все в Верховной палате. Но на местах, по большему счету, мелкими делами было принято заниматься выбранным «Старейшинам» селений. При  чрезвычайных и серьёзных решениях, касающихся всей Луны, мы согласились собирать наш совет, в котором каждый из старейшин представлял бы точку зрения народа в своём селении. Такая форма правления была выбрана на время, пока у нас не будут задействованы кибернетические технологии, доступные для всех лунян,  для создания которых у нас пока не было ресурсов. Когда же в наших руках будет достаточное количество ресурсов, мы создадим межлунную киберситемную  связь, соединяющую все поселения  находящиеся в каждом из домов.  Таким образом, каждый из лунных жителей сможет напрямую из дома голосовать за или против, при выборе хода решения проблемы, или – предлагать свой собственный способ решения. И даже, - выносить предложения, если они будут поддержаны хотя бы 10% голосованием населения Луны. Такой способ решений проблем, мы решили внедрить в будущем, ведь у марсиан он успешно работает не одно десятилетие…   Я долго сидел у иллюминатора, старого и запыленного, наблюдая как огни столичного города льют свой ровный свет на серую Лунную поверхность.  Разноцветными языками и неонами, свет ткал полотно, создавая некую умиротворенную картину. Отвлекся. Я пролистал свой старый бумажный дневник, раритет от самого деда. Пожелтевшие листы были исписаны от моей руки. Я очень долго вел этот дневник, стараясь писать как можно мелче и компактнее, чтоб хватило на долго. Но вот, он был практически переполнен моими мыслями, идеями и просто наблюдениями за бесчисленные пройденные дни, зарисовками, схемами и формулами, даже смешными каракулями, в начальных страницах, - из детства. Осталась одна, последняя чистая страница.     Долго смотрел на неё. Писать ли мне что нибудь здесь, или отложить, оставив таким образом место для того что б описать прилёт марсиан?  Да, собственно, и зачем? Одна чистая страница всегда должна иметь место… И вот, предпоследняя страница оканчивается. Еще несколько строк, я пишу здесь и все. Что же мне написать?  В дневнике итак где-то  в середине написано, что он для вас, для потомков… Ну что ж, все же напишу:   Удачи мне и всем в следующих днях. Когда прилетят марсиане, все измениться к лучшему, собственно, это вам решать, тем кто, будут читать эти страницы уже после меня.  Удачи и вам!    А теперь, я снова подниму глаза и буду смотреть на нашу большую голубую луну.     Автор Rayan RienerРаніше ми писали про те, що не варто купувати дуже дорогі авто - вони втратять в ціні вже за кілька років.Також ЗМІ в останній час повідомляють про чисельні дивні випадки вогню та смерті, в Нікополі та районі. Чи пов'язано це із вбивствами від колекторів?
Дикі тварини почали повертатись до Нікополя: хто переможе, Природа чи людина?
Дикі тварини почали повертатись до Нікополя: хто переможе, Природа чи людина?
Нікополь 2020-03-14 02:53:33
Здається, що меншення кількоті населення в Нікополі та районі призвело до позитивни змін у Природньому середовищі. Для тварин стало більше місця - баланс відновиться після зникнення людей?Природа чинить опір людському втручанню? Близько Нікополя знайшли нори диких тварин. Про це NikopolToday передає від 0566.Нагадуємо, коронавірус заразить за найпозитивнішими розрахунками - біля 200 мільйонів людей тільки у США. У передмісті Нікополя дійсно живуть дикі тварини. Їх життя прихване від очей людини. Нори невідомих звірів знайшли в яру в 15 кілометрах від міста.ЗМІ Нікополя знайшов нори під час прогулянки. Єгер Олександр Петренко розповів, якій твариною вони можуть належати.Не всі знають, які дивовижні тварини, птиці та риби можуть жити на території нашого міста і району. Фахівець розповів, що нори, які було знайдено, швидше за все, належать хижим ссавцям: барсуку або лисиці.Борсук - це єдиний представник куницевих, що впадає на зиму в сплячку. У північних районах борсук вже в жовтні-листопаді залягає в сплячку до березня-квітня. А в південних районах, де зими м'які і нетривалі, він активний круглий рік. З огляду на те, що зима цього року в Нікопольському районі аномально тепла, ці нори дійсно можуть бути борсуків.Мешкає борсук в глибоких норах, які риє по схилах піщаних пагорбів, лісових ярів і балок. Борсук веде нічний спосіб життя, хоча нерідко його можна бачити і в світлий час доби - вранці до 8:00, ввечері - після 17:00 - 18:00 години.Увага: шукай сенс у власному житті!Борсук не агресивний по відношенню до хижаків і людині, він вважає за краще відійти і сховатися в нору чи в інше місце, але якщо його розсердити, то він б'є носом і кусає кривдника, а потім тікає. Борсук всеїдний, але вважає за краще продукти рослинного походження. Харчується він гризунами, жабами, ящірками, птахами і їх яйцями, комахами та їх личинками, молюсками, дощовими хробаками, а також грибами, ягодами, горіхами і травою.Під час полювання барсуку доводиться обходити великі території. Він обнишпорює повалені дерева, отдирает кору дерев і пнів в пошуках черв'яків і комах. Біля нір, які знайшли в Нікопольському районі, дерева саме з такими ужкодженнями. Тож Інформатор вирішив, що тут живуть борсуки.Цікаво, що за одне полювання борсук добуває 50-70 і більше жаб, сотні комах і дощових черв'яків. Однак в добу він з'їдає всього 0,5 кг їжі і лише до осені сильно від'їдається і нагулює жир, який служить йому джерелом харчування протягом зимового сну.Єгер Олександр розповів також і про те, що в одній норі з барсуком може жити і лисиця - але тільки в тому випадку, якщо є зайві отвори (лисиця насправді може жити в реальності з барсуком, займаючи різні відгалуження). А взагалі лисиця займає не тільки нори борсуків, але і песців або бабаків, а також інших риючих.Недалеко від нір у лісосмузі ми знайшли годівницю. Єгері привозять сюди прикорм для диких мешканців. Варто відзначити, що в передмісті Нікополя можна зустріти не тільки зайців і лисиць. У нашому районі тваринний світ дуже різноманітний. Тут живуть видри, куниці, козулі, фазани, ондатри і навіть дикий кабан. І всі вони під загрозою через дільність людини.Першоджерело ІнформаторТакож повідомлялось, що аварійний "горбатий" міст у Нікополі знову став місцем аварії. А коронавірус - це біозброя Китаю перед початком Третьої Світової війни. 
Наукова фантастика тепер - це реальність / хто першим побачив наш час?
Наукова фантастика тепер - це реальність / хто першим побачив наш час?
Світ 2020-03-20 18:37:14
Всі земляни назавжди запам'ятають 2020 рік. Це рік, коли планета опинилась у майбутнього із усіма його благами та проблемами. Застереженнями науковців та артистів знехтували. Тепер під загрозою все живе на Землі. Але все це вже було: коли новий жанр, кіберпанк та всі його жахи і технології фантастів стали реальним життям у фільмах минулого.Знай: Китайський вірус вирвався на волю (можливо з лабораторії в місті Ухань) й занурив планету в пандемію. Соціальний розрив між бідними та багатими, надзвичайні технології, транспортні революції але і водночас жахливі екологічні проблеми, сміття, вбивчі хвороби, роботи та нові дилеми для суспільства. Що ще готує нам недалеке та далеке майбутнє? Все тільки починається... / фото GallerixТож, хто розробив дизайн майбутнього в минулому й показав всі проблеми суспільства, які ми маємо зараз? І яким стане світ для наступних поколінь?СІД МІД / НАЗАД У МАЙБУТНЄСідней Джей Мід народився в Сент-Пол штат Міннесота 18 липня 1933 року, але провів там всього кілька років, перш ніж переїхав в черговий будинок (а їх буде чимало) на західному узбережжі Сполучених Штатів. Там він жив до закінчення середньої школи в Колорадо-Спрінгс, штат Колорадо, в 1951. Після трирічної служби в армії США Сід Мід продовжив навчання в Art Center School в Лос-Анджелесі (нині the Art Center College of Design в Пасадені), де він отримав вищу освіту з великою відзнакою.У червні 1959 він був негайно завербований Advanced Styling Studio, що належить Ford Motor Company, і працював там два роки під керівництвом Ілвуд Енгл. Роботу в Ford Сід Мід вирішив залишити, щоб зайнятися ілюстраціями для книг і каталогів таких великих корпорацій, як United State Steel, Celanese, Allis Chalmers and Atlas Cement.Протягом 1970-х і 1980-х років, Syd Mead, Inc. займається розробкою архітектурних візуалізацій інтер'єру і екстер'єру для Intercontinental Hotels, 3D International, Harwood Taylor & Associates, Don Ghia, and Gresham & Smith. Проектна діяльність прискорилася після корпоративного й особистого переїзду до Каліфорнії в 1975 році.У 1979 році проекти стали включати роботу з більшістю великих кіностудій. Зокрема, Сід Мід допомагав у створенні концепт-арту для «Star Trek: The Motion Picture».Нагадуємо, потім були «Той, що біжить по лезу», «Tron», продовження «Космічної Одіссеї», «Коротке Замикання», «Чужі», «Патруль часу», «Джонні Мнемоник», «Місія нездійсненна 3» і відносно недавній «Елізіум» з Джуді Фостер і Меттом Деймоном у головних ролях режисера Ніла Бломкампа. Починаючи з 1983 року, Сід розвиває тісні робочі відносини з низкою великих японських корпоративних клієнтів, в їхньому списку були Sony, Minolta, Dentsu, Dyflex, Tiger, Seibu, Міцукоси, Bandai, NHK і Honda.Дизайн транспортних засобів - його перша любов. Сід Мід рідко упускає можливість зайнятися розробкою дизайну для засобів пересування. Будь то проектування уніциклі на сонячній енергії, автомобілів, розкішних яхт, круїзних суден, інтер'єрів для приватних 747 або міжпланетних космічних апаратів, кожен з цих проектів виходить унікальним за рахунок уваги до деталей і продуманого футуристичного дизайну. Комбінація футуризму і детального дизайну стала торговою маркою Сід Міда, і видно це в усьому: від концепції автомобілів для Ford Motor Company до футуристичних «Hypervans», які були предметом його останніх повноцінних кольорових ілюстрацій.Завжди прихильник нових технологій, Сід Мід постійно вчиться чомусь новому, зараз у складі його робіт є комп'ютерні ілюстрації та графіка. У 1993 році цифрова галерея, що складається з 50 прикладів його творчості, стала одним з перших СD, випущених в Японії. А в 2004 році у відповідь на численні прохання, Сід налагоджує співпрацю з Gnomon School of Visual Effects, створивши 4 томи DVD-серії під назвою «Техніка Сід Міда», яка продовжує бути затребуваною дизайнерами по всьому світу.Його театр одного актора «Кавалькада в Яскраво-червоному Замку», що складається з 114 картин і ілюстрацій, був показаний в Центрі Мистецтв в Сан-Франциско восени 1996 року, родзинкою шоу виявилися презентації та лекції Сіда, котрі залучили таку кількість слухачів, що вони не змогли вміститися в приміщенні. Наступні особисті виступи в школах по всій країні привабили рекордне число слухачів.У лютому 1998 року Сід Мід переніс свою студію в Пасадені, штат Каліфорнія, де він продовжує брати участь в різних дизайнерських проектах. Нещодавно він закінчив роботу над створенням документального фільму про його кар'єру з режисером Хоакіном Монталваном, називається він «Візуальний футурист», був випущений в травні 2007 року на DVD і доступний через віртуальний книжковий магазин Oblagon на офіційному сайті Сіда Міда.Стів Мід працював дизайнером в компаніях "Ford Motor Co", "Philips Electronics" і створював архітектурні проекти для "Intercontinental Hotels" й "Don Ghia".Але потім він почав створювати концепт-арти для фільмів. Серед них і "Зоряний шлях"; "Той, що біжить по лезу" - під час цієї роботи він вперше отримав звання "візуального футуриста; фільм "Трон", "Чужі", навіть "Місія на Марс", "Місія нездійсненна 3", "Елізіум", і звісно "Той, що біжить по лезу 2049", який вийшов у 2017 року й нажахав глядачів майбутнім що настане за кілька десятеліть.Роботам Сіда Міда присвячено два документальні фільми: "Visual Futurist: The Art & Life of Syd Mead" і "2019: A Future Imagined"."Я закінчив, Вони збираються забрати мене назад" - передсмертна фраза того, хто передбачив майбутнєСід Мід, художник-футурист, що працював над фільмами Той, що біжить по лезу, "Джонні Мнемонік", "Трон" та "Чужі" й багатьма іншими, помер у віці 86 років. У 2019 році його смерть стала наслідком тривалої боротьби із лімфомою. Ще більше "старих" робіт Сіда МідаЧим далі ми дивимось на роботи артиста, від минулого часу створення до майбутнього - тим більше стає темних фарб, пов'язаних із мотивами на тлі. Як зазначав сам автор, самі по собі технології не можуть бути злими чи добрими, все залежить від того, як люди будуть їх використовувати. На жаль, як ми бачимо за десятки років, не для того, щоб здолати бідність, хвороби, соціальні проблеми або зупинити змінити клімату на Землі. У 20 столітті люди вірили, що технології змінять життя людей по всій планеті на кращє, але вже тоді Сід мід зрозумів, що тоталітарні лідери, корупціонери, мафія та злочинці будуть користуватись технологіями для власних планів. Джерела: Pinterest / The New York Times / Concepture / ТСН / Вікіпедія / DisgustingMen / GallerixНагадуємо, на прикладі мати-одиначки з цуценятами, що тривалий карантин для подолання китайського вірусу може призвести до голоду серед безхатніх тварин. Діяти потрібно прямо зараз!І про приклад соціальної місії творчості, яка показує людям, що інвалідність або стереотипи - не привід для відсутності повноцінного життя. Навіть, якщо сама влада використовує фобії й дискримінації задля досягнення власних цілей та краде гроші на інфрастурктуру для людей з інвалідністю. 
Пандемія призвела до очищення природи від забруднення
Пандемія призвела до очищення природи від забруднення
Україна 2020-03-27 00:06:32
Природа показала, хто вдома господар. Мільярди років царство вірусів існує на планеті, нагадує NikopolToday. Набагато довше, ніж вид людей розумних - гомо сапіенс. І всі ці мільярди років, віруси виконували важливу функцію в екосистемі - контролювали чисельність видів. Разом із іншими хворобами, будь-яке різке збільшення популяції окремого виду на планеті - контролювалось епідеміями та пандеміями всередині царства тварин. Для того, щоб зменшити загрозливу для балансу всього живого - чисельність, окремого виду, що надто розплодився і ставить під загрозу головне - життя на Землі. Як повідомляє РБК-Україна, вчені з усього світу показали, як коронавірус вплинув на екологію: шокуюче відео, що мусить побачити кожен.Коронавірус дійсно "допоміг" істотно очистити повітря та воду від забруднень.COVID-19, попри його згубну природу для людини, зміг вплинути на порятунок екології. Через вимушену паузу в багатьох галузях промисловості Китай отримав чисте повітря, а Венеція - прозору воду і дельфінів в каналах. І це тільки початок. Вчені опублікували відео, на якому видно, наскільки корисною виявилася епідемія для природи.NASA і супутники моніторингу забруднення Європейського космічного агентства зафіксували істотне зниження шкідливих викидів в атмосферу. Так, над Китаєм показники діоксиду азоту наблизилися до норми. До пандемії небезпечне повітря в Китаї вбивало чи не стільки ж людей щорічно, як кількість жертв від спалаху в КНР за офіційними даними, якщо їм можна вірити.Як вказується в агентстві NASA, зменшення забруднення NO2 спочатку помітили навколо Вуханя, де вперше виявили коронавірус і запровадили карантин. Поступово цей ефект через введення обмежувальних заходів на роботу виробництв, поширився на території всієї держави. Шкідливий газ виділяють машини, електростанції та промислові об'єкти. А через карантин промисловість і транспортне сполучення встали "на паузу".До слова, Британія стала наступною країною, що "заднім числом" ввела суворий карантин."Вперше я побачив таке різке зниження викидів на такій великій території", - сказав Лю Фей, дослідник якості повітря в НАСА в Центрі космічних польотів Годдарда.Експерт зазначив, що подібне явище спостерігалося на території декількох країн у 2008 році під час економічного спаду. Але зменшення викидів було більш поступовим.Про поліпшення екологічного стану у зв'язку з карантинними заходами через коронавірус стало відомо і в інших країнах.Як виявилось, сам стиль життя людей та звички вбивають природу навколо. Коронавірус і екологія / фото-колаж: РБК-УкраїнаЗ усіх європейських країн коронавірус спершу "вдарив" найболючіше по Італії. На черзі Іспанія, Франція, Німеччина та Британія. Жителі Венеції побачили несподіваний позитивний результат карантинних заходів. Її всесвітньо відомі канали перестали засмічуватися туристами, по ним зараз не ходять човни. Як наслідок - городяни вперше за життя побачили прозору воду в каналах.Однак Пьерпаолі Кампостріні, керуючий директор Консорціуму з керівництва науковими дослідженнями Венеціанської системи лагун, повідомив, що вода не стала більш якісною."Низьке помутніння води не означає чистоти. Вона стала прозорою, через те, що осад з дна перестав підніматися в воду", - сказав він.Очищення навколишнього середовища відбувається по всій ЄвропіЗазначається, що в різних регіонах Італії помічають дельфінів, лебедів і качок, які повертаються по водних шляхах, де їх давно не було. Тому вчені збираються ретельно вивчити вплив спалаху коронавіруса на навколишнє середовище.Після пандемії люди будуть дихати найчистішим повітрям за останні 100 роківВ той же час, якщо після пандемії суспільство не змінить своє життя і не почне захищати природу, Європа перетвориться в пустелю: синоптики дали страхітливий прогноз. Європі загрожує сильна засуха, яка перетворить континент в пустелю. Європа останнім часом страждає від збільшення екстремальних погодних і кліматичних явищ. Крім того, всьому континенту загрожує зневоднення через що в занепаді може виявитися сільське господарство.Європа стане непридатною для життя через зміни клімату / фото-колаж РБК-УкраїнаЕксперти зазначили, що такі зміни також торкнуться і Україну. До 2100 року вартість сільськогосподарських угідь в деяких регіонах на півдні Європи знизиться більш ніж на 80%.Це може призвести до занедбаності сільськогосподарських земель. Експерти вважають, що найбільше від таких змін постраждають регіони Середземномор'я і південно-східної Європи. Про це повідомляє Euronews. Посуха настане через підвищення температури повітря і значного зменшення кількості опадів на території Європи. Крім того, люди будуть страждати через дефіцит води.При цьому, за даними Європейського агентства з навколишнього середовища, в Центральній і Східній Європі сильні дощі можуть збільшитися на 35%, що призведе до повені сільськогосподарських земель.Експерти також зазначають, що підвищення температури повітря за останні 40 років дозволило посівам розширитися на північ. Тому є припущення, що зрушення буде продовжуватися, і врожайність піде на зростання.Поки не зрозуміло, як сильно пандемія коронавірусу вплине на очищення екоситеми. Але вже зараз по всьому світі більшість підприємств закрились на карантин, тому кількість всіх шкідливих викидів до атмосфери суттєво зменшилась. Супутники NASA повідомляють, що забрудненого повітря над Китаєм та іншими частинами світу стало значно менше, як повідомляє 1+1. Але це тільки початок. Варто додати, що клімат лихоманить через забруднення навколишнього середовища внаслідок діяльності людини. До слова, прямо перед офіційним визнанням Китаєм спалаху COVID-19 вчені попередили, що до початку кінця світу залишилось 100 секунд. 
Некролог Майбутньому: втратити все, щоб віднайти ніщо
Некролог Майбутньому: втратити все, щоб віднайти ніщо
Нікополь 2020-04-25 18:46:39
Як у теорії може виглядати наше майбутнє? Ви навіть уявити не можете, що на нас чекає...    Томные, мелодичностью маятника старых часов, они передвигались по улицам, безупречно чистым и минималистично стилистичным, смотря лишь вперед. Ноги их, словно знали, что внизу, под ними и вокруг. Они видели своими шестью чувствами, «паря» над поверхностью, как по рельсам, словно были частями какого–то величественного, непостижимого и сверхдуховного, даже трансцендентного механизма. В глазах их, нечто невиданное, - это были знания, знания, лишенные чувств и эмоций; постигшие нечто такое, что не знал никто из нашего времени. Именно такими были люди, в этом времени.    Ноги, как и всегда, впрочем, сдали. Я упал на безупречно чистый тротуар. Так всегда, после скачка времени. Глянул на руку: на приборе времени 21:01, 2299 года. Через три минуты молекулы тела должны окончательно стабилизироваться, нужно только подождать. Главное, что-бы никто из прохожих не обратил внимание. Черт бы побрал китайское производство, - думал я, распластавшись на асфальте. Влажный воздух вдыхали ноздри, взгляд уперся в купол, защищающий город от внешних «катастрофических» воздействий природы.- Не видно неба. Нет звезд, - еле слышно приоткрылись мои губы.    Поток людей поредел, что-то изменилось.    Женская фигура отделилась от потока людей и направилась ко мне. Она была именной «женской фигурой», ведь все прохожие носили невероятно туго облегающую одежду, так что каждый рубин или изъян тела был как на ладони.    Фигура остановилась возле меня. Короткие волосы, даже слишком короткие, как для женщины, словно после химиотерапии. Треугольное лицо, блестящие глаза, так же наполненные пустотой знаний, подобные всем, кого, я видел.  Надменный подбородок, высокомерно, даже слишком высоко поднятый усилием воли этой особы. Она смотрела на меня, распластавшегося на тротуаре, под светом люминесцентных фонарей, как на букашку, потерпевшую крушение в паутине, а она была – пауком.    Тонкие её губы, лишенные крови, медленно отворились, и идеально тональными словами она произнесла:- Вас не отображает Сеть. Как это возможно? – медленно, идеально выговорив все до единого слова, она произнесла. Потом закрыла глаза.    Она осматривалась. Осматривалась с закрытыми глазами, подняла руку и с точностью дирижёра, в горизонтальном положении указывала на проходящих мимо людей.- Вон там, она указала на мужчину слева: Джаред Хилл, - невропатолог, 37 лет; женат, не судим; вон там, она указала направо на молодую девушку: Статус Оффлайн, слушает Майкла Джексона, «не беспокоить», имя не указано. Вон там, она указала пальцем вперед: Семиел Далеса, андроген; семейный статус: свободно, 23 года, многократно судим за принятие наркотиков и инет психоделиков. Здесь, она направила свой указательный палец на меня: «Нет никого». Везде, повсюду, я вижу «всех», но Тебя В Сети нет.    Она резко открыла глаза, и еще раз, провела руками, с точностью индийской танцовщицы в стороны людей, указанных ей.- Лишь, открывая глаза, в авторежиме я вижу Тебя. Где Твой 3х mod?    В речи её, не было ни капли чувства, и лишь только шаблон привычного мне поведения людей, подсказывал – наверное это был обычный интерес, возможно заинтригованность, но не выдаваемая ничем.     Тело начало снова возвращаться в мою власть. В этот момент она протянула руку.- Тебе помочь? Какой-то сбой?    Я принял «руку помощи» и приподнялся.- Нет. Нет никакого сбоя. И я, - есть. Я здесь и материален.- Значит, Ты барвар. Тебе не место в Сити.- Барвар? Что еще за «барвар»?    Она чуть приоткрыла глаза, больше обычного.- 3х mod (ами) не пользуются только барвары и проповедники. Ты, один и них?- Нет, - произнес я, сдерживая заинтересованность. Нужно как много больше, вытянуть из неё информации, стараясь не выдавать своего происхождения. – Просто, я родился в очень неразвитой стране, и только сейчас приехал в вашу префектуру.- Технологией "X MOD", пользуется весь мир. Некоторые используют устаревшую "2х mod" версию, с возможностью самостоятельного выбора обучения, но такая версии малоэффективна в динамичном современном обществе и создает интеллектуальную яму между людьми.- Ну, я вырос ну в очень неразвитой стране, - продолжал я лгать.    Она пронзила меня взглядом, словно сверяясь с чем то, обратив взгляд одежду, и что-то анализировала.    Внезапно её зрачки увеличились, увеличились еле заметно, но так была разительна разница между полной эмоциональной ямой и этим изменением, что я сразу насторожился.- Вы знаете, что прыжки во времени, запрещены? Ваши действия незаконны. И через пару минут, поисковая Сеть Зашиты, обнаружит вас через меня.  Ваша одежда и внешний вид, - она еле-еле выдохнула, - Вы сами выдали себя.- И что с моей одеждой? Я бы так же мог сказать и о вашем внешнем виде! Почему вы все ходите в этих, ну уж слишком, облегающих костюмах серого цвета?- В материальном мире цвет и форма не имеет значения, лишь плоть – именно для того, чтобы сразу увидеть, нравится вам человек физически или нет. Гениальность идеи в простоте, - она роскошно улыбнулась, что было удивительно.- Ясно, - отчаянно промолвил я. – Я могу легко вернуться обратно, и меня никто не арестует, - я лукаво улыбнулся, - Никто не арестует.- И это, я тоже знаю. Первой попыткой человека проникать через время и пространство, был – адронный коллайдер. После него эта наука начала развиваться быстрыми темпами, но лишь в определённых засекреченных кругах.- Не удивила. Вы тут походу возобновили себя вершинами созданного, как я вижу? Так?- Я могу помочь Тебе понять. Хочешь? – девушка, взяла меня за руку и пошла по направлению к центру города, так и дождавшись моего согласия.    Я не опирался, ведь в любую минуту, учуяв неладное, я мог бы вернутся обратно. А она не выражала чувств, она просто шла, и каждое её движение было отточено, как и у всех, всех в этом обществе. Губы плотно сжаты, а сознание погружено во что то, что я не видел. - Куда Ты меня ведешь?     Она отпустила мою руку.- Я хочу дать Тебе возможность понять жизнь.     В центре города еще остались голографические экраны, и они рекламировали: «3 х mod teh! Съешьте все знания мира в одну секунду. Теперь, даже новорожденные дети могут познать всю мудрость мира за секунду.»«Мудрость мира.» Фраза все крутилась и крутилась в голове. Мудрость мира – знания, собранные воедино и одновременно передаваемые в мозг всех и каждого. Все произведения, новеллы, рассказы, статьи, книги, фильмы, теоремы, изречения, музыка и мысли всех и каждого слились тут, в этом мире, воедино, - в единый поток знаний. Может это есть мудрость – познание всего, что накопилось за всю историю человечества? И нужно ли знать все на самом деле?    Мы шли по направлению, к какому - то белому зданию. Не то больнице или клинике. Вошли внутрь. Почему-то все вокруг казалось, пребывало во сне. Мозг затуманился. Может это был соблазн, жажда овладеть всеми знаниями? Может, собственно, он и опьянял мой мозг жаждой знаний? Думаю, именно к ним меня и вела эта статуя – девушка. Внутри здания властвовал мягкий свет. Перед нами из клиники вышла мать, тоже статуя с невидящими глазами, с ребенком на руках, лежащим смирно и не плача. Только сейчас я понял одну из многих отличительных способностей этого времени, - тишь. Она овладела всем: улицами, домами, всем – даже в холле этого здания властвовала полная тишина.- Пришли, - не повернув даже голову, объявила она, остановившись перед столом регистрации, за которым – молодой парень, - смотрящий в никуда.- Чем могу помочь? – вежливо спросил он, направив лицо прямо в сторону девушки.    Он не видел меня. Только её.    Она же, молча, стояла, но передавала ему что–то. Наверное, тоже лгала. Через минуту, протянула ему прозрачную тончайшую карточку. Только на мгновение, как я понял, парень включал «реальное видение», проверить – есть ли я на самом деле и не шутка ли это все. Удивился моему внешнему виду, но совсем незначительно, только зрачки расширились совсем немного. Пару минут Он работал с виртуальным компьютером, с моей стороны это было так: его смешно передвигающиеся пальцы в воздухе, печатали что–то или выпрашивали разрешение, что–то документировали. Кто знает? Люди – мимы, такие здесь были все. Каким мир, видели они? Интерес сжигал меня. Только я, был в их мире чудаком сейчас, и оправданно, ведь есть одна ужасная истина общества, которую я до глубины сердца ненавидел: «Большинство всегда право.» Ужасная истина.    В своих мыслях я спал, статуя девушки легонько дотронулась до моего плеча. В другой руке у неё был серый мерцающий блеском шар, размером не больше одного сантиметра.- Проглоти, - произнесла она, нет даже не она, а только её губы.     Сама она была в «ином» мире.    Я проглотил шарик. Мы вышли наружу, на серые улицы.- И что теперь со мной будет?- Один час. Ровно через час, оно полностью настроится и ингибируется в Твой мозг и Ты, подключишься к Сети. - Побочные эффекты будут?    Её тонкие губы:- Нет.    Внезапно наступило молчание. Почему-то мне показалось, что она несчастна. Очень, до мозга костей лишена радости, но она не подавала, ни единой эмоции. Стеклянные глаза, совершенные движения тела, рук и ног, идеальная осанка. Наверное, она умела танцевать все танцы мира, знала все боевые искусства и в исключительном совершенстве владела йогой. Но она, - была куклой. Куклами были все, кого я здесь видел. Они лишены главного: чувств и эмоций. Познав весь мир в совершенстве, они решили… к чему они пришли? Нашли смысл? Жизнь… Разве она не лишена смысла? Лишение чувств – побочный эффект знаний?    Меня начал одолевать страх.- Я сказала ему, тому парню, - внезапно ожила мраморная статуя, - что Ты все долгое время жил на Марсе и был раньше энвайроменталистом – не признавал превосходство технологий, но сменил веру и преклонился перед технократией. Но… скоро нас найдут, и… меня отключат от Сети. Я с рождения была подключена и мне сложно понять, Тебя. Сейчас, в этот момент, в справках я нашла Тебя: Твое фото, имя и фамилию. Я даже знаю дату Твоей смерти. Я…- Что? – я удивленно во все глаза смотрел в её лицо, сейчас оно так и меняло свою эмоциональную окраску, избавившись от каменности.- Я чувствую. - Что Ты чувствуешь?- В первый раз, я чувствую. Я никогда не чувствовала прежде.    Сердце неистово забилось.- Что именно, Ты сейчас чувствуешь?- Тепло. Привязанность. Страх. Желание. Неуверенность.- Любовь?    Она немного помолчала.- Я знаю все. Я знаю, как начинать отношения, что делать, что бы они закончились, не причинив вреда другому человеку. Я знаю, как сделать отношении прекрасными или ужасными, но…- Вы, вы все лишены возможности чувствовать, ведь так? Поэтому вам и не нужны другие люди?- Да, лишенные эмоций с самого рождения.    Я обнял её, но она, словно и не чувствовала ничего.- Физические контакты строго запрещены на улицах. Они запрещены вообще.    Я отпрянул.    Улицы начал обволакивать туман. Из-за угла, начали доноситься сирены спец полиции.- Тебе пора. Пока.    Девушка - статуя развернулась, направилась к приближающимся автомобилям, парящим над дорогой. Она сама шла им в руки.  Она не понимала, или я не понимал того, что они сумели осознать.    Одно прикосновение к кнопке на часах и все, я уже был в потоке времени. Так странно. В самом потоке времени, люди не лишались возможности думать, а странно. Ведь в этот момент, мои молекулы рассоединялись и заново склепывались воедино. 20 секунд и я дома, в своём времени.     Слившись с толпой, я направился по грязному тротуару, забросанному мелким мусором. Где-то кто–то кричал, ругался, или беспричинно смеялся. Но это безумие было родным, оно было моим. Даже если бы я и попытался забрать её с собой, она бы не смогла, не смогла – жить. Я отпустил мысли о ней по ветру и весело шел по тротуару, про себя напевая любимую мелодию.    Через некоторое время он в ступоре остановился посреди многолюдной шумной улицы. Люди шумели и ругались, - Он мешал им пройти – был столбом, не видевшим ничего вокруг. Кто – то толкнул его в плече: «Хватит флешмобить, не модно уже!» Парень проснулся, посмотрел на людей. Улыбнулся, гордо поднял подбородок и промолвил:- Теперь я знаю все.    Пару человек рассмеялось и направилось дальше, в уносящий их, поток людей. «Не обязательно уничтожать материальный мир, чтобы создать апокалипсис, - достаточно уничтожить душу и мир, станет лишенной смысла пустотой. Теперь я знал все, все что можно было только знать, и необходимость бывать в будущем отпала. Необходимость жить, - исчезла. Чему я мог еще научиться? Что еще я мог прочувствовать? Ничего. Я должен выдрать эту дрянь из себя!    Главное, помнить одно: знания и опыт убивают чувства, а точнее, их поглощает гордость. Я осознал истину – самыми счастливыми были только первобытные люди, даже не знавшие, на чем основывается жизнь. Они были счастливы, ибо их жизнь – была единым потоком эмоций, заложенных во всех и каждого с рождения».Фото Pinterest
LAST EXILE | рецензія
LAST EXILE | рецензія
Нікополь 2020-04-26 14:22:55
   Экзайл, - сердце мира аниме «Изгнанник». Долго размышляя, просматривая это аниме, я понял, - что их мир, - это спутник Сатурна, - Титан. Если внимательно присмотреться, на их картах нарисован Ксанаду, - материк на Титане. Ксанаду полностью покрыт «порами» в виде кратеров. А их в аниме много, - в них селятся люди. Похоже, - этот спутник когда то колонизировали люди, - наверное «славянского происхождения», - это можно доказать происхождением их языка и внешнего вида одежды и архитектуры. А Экзайл, - привез людей и видимо изменил Титан, став пригодным для жизни. Более того, - Экзайл полностью поддерживает состояние климата на планете. Но… это, наверное, такое далекое будущее, что возможно, - события разворачиваются или около 3000 года или после трехтысячного года нашей эры О_О. . . Во всяком случае, - в этом аниме, мы видим пример развития колоний, - как отдельных цивилизаций. Миров, - отдельных от Земли.    Еще одно доказательство, того что их планета, когда то была колонией, является то, что у них нет ископаемых источников топлива, что свидетельствует, - что до людей, - тот мир не имел ни растительности ни любой жизни в каком бы то виде. Их мир «скуден» на разнообразность, - есть только некоторые виды животных и птиц, растений, - способных жить в холоде, и давать им пищу, - а на планете кстати, - голод и отсутствие чистой воды. Абсолютным источником энергии для них стал, - Кальвий.    Планета разделена несколькими воюющими нациями, - из которых самая развитая, Гильдия, - они заправляют всеми технологиями и ими же захвачен Экзайл, - этим можно объяснить их высокий уровень развития, но на самом деле, - они бездушные эгоисты, полные жажды до наслаждений. Я их могу сравнить только лишь с акулами, да змеями. Средней нацией, - по уровню развития, - является Дизет, - именно из Дизета имеет происхождение главный герой, - как по мне, он очень похож на Наруто, как и внешне, так и личностно. Анатоль – северная страна, наиболее изнывающая от голода, - воевала с Дизетом, пока не был заключен договор между Императрицей Дизета и Командующим Анатоля. Также есть, - Урбанос, - к ним принадлежат, те, кто предал Гильдию и отделился от нее, - вследствие присоединившись к всеобщей войне против нее же.   Аниме переполняет глубокий смысл, - Мир. Мир без войны. Мир. Мир безо лжи и жестокости. Мир. Мир добра и спокойствия. Мир… без голода и войны. Мы должны учиться у героев аниме, - мы должны «бороться за Мир». Мы должны избегать агрессии и нетерпимости к окружающим. Мы должны изменять этот мир. Изменять его, не смотря ни на что, а следя только за самим собой. Если не мы, то кто? Никто. Мы должны бороться за добро.   По всей стилистике аниме, видно, что это «паропанк», причем безупречный, - сценарий, рисовка, музыка, персонажи и их внешний вид, - все в стиле паропанка. Приятно слушать начальный саундтрек к аниме, - ох попотею я, в поисках его. Всем бы советовал посмотреть это аниме от самого начала до конца. Сюжет, - достоин вашего внимания.   «Изгнанник» - Необычайно редкий, тонкий, завораживающий Шедевр Аниме.   Аниме можно посмотреть здесь или тут.   P.S. Впервые, рецензия была опубликована в 2011 году на сайте deadland.ru, где я раньше активно публиковался.    Rayan Riener
У кроці від глобальної кризи
У кроці від глобальної кризи
Україна 2020-05-05 18:18:00
Аналітичний авторський матеріал на NikopolToday про майбутнє, політику і війну від во редактора. Попередження - текст російською мовою й містить власну думку та не покликаний образити когочь або щось. Будь-хто із Вас також може надіслати свої публіцистичні матеріли для публікації на сайті. Пишіть на пошту [email protected]Мы вступили в третье тысячелетие, а это значит, что пути назад нет - мы в будущем. Дальше лишь все то, что уже было описано фантастами из 20-го века. И каждый раз мы с удивлением и восторгом замечаем эти предзнаменования, воплощающиеся из фантастических историй на наших глазах. И многие со страхом вспоминают те фантастические истории, что вселяют ужас и все ближе подходят к нашим дверям. Завтра уже стучит в наши двери. И наивные ожидания об утопическом будущем портит жестокая реальность, лишь подтверждается историей. Антиутопия, Киберпанк, Апокалипсис и Постапокалипсис уже не кажутся фантастикой, а реальностью, что уверенно идет нам навстречу. Но еще больше пугает то, что большинство людей живут с закрытыми глазами и будут застигнуты врасплох, когда этот век будет идти к своей кульминации, а система, не оправдавшая себя придет в упадок, Трамп очень похож на украинского президента Януковича. Впрочем, его риторика и действия не далеки от Путина. Все это наглядно показывает про-имперские мотивы. Которые, к сожалению, находят отклик в широких массах оболваненной общественности. В случае его импичмента Трамп угрожает восстанием, при помощи своих последователей. А это значит, что США может снова войти в фазу гражданской войны. Мне очень жаль, что США разваливается на глазах, а американцы опозорены своим новым президентом.От этой грязи будет отмыться очень сложно. Мы в Европе возмущены, что США вышла из Парижского соглашения об изменении климата. И не только поэтому. Уже многие годы США ведет войну за ресурсы в Арабских странах.Это война не за свободу и права человека, а за контроль над ресурсами и влиянием. Миллионы людей пострадали и все беженцы оттуда вынуждены идти в Европу, потеряв все, что было у них там из-за войны. Это дестабилизирует Европу. Десятки миллионов беженцев уже тут из-за действий НАТО. Ситуация накаляется с каждым днем.Политики уже решили забыть об изменениях климата. Судьба Северного полушария Земли предопределена - войны, кризис и смерть, снова и снова. Каждому пора задуматься о том, чтобы собрать чемоданы и спасти свою семью из Северного полушария. Завтра будет поздно.Договоренности по ядерному оружию аннулированы. Что может случится? Все, что угодно. Путин и Трамп - безумны. Джерело Here And Now | фото Pinterest 
Дівка з вебки 18+ / як виглядає життя у вебкам-моделей в Україні?
Дівка з вебки 18+ / як виглядає життя у вебкам-моделей в Україні?
Україна 2020-05-20 22:01:33
Музика та відео не для всіх на NikopolToday. Музичний кліп, що прихований від широкого кола глядачів можна побачити тільки за таємним посиланням з нашого сайту: Слухати і дивитись відео "Девка с вебки 18+" гурту #НАИВНЫЕЛЮДИ У музичному кліпі автори відео представили життя вебкам-моделі без прикрас, показавши самотність, відчай та драматичність молодої дівчини у великому місті, що втратила надію і саму себе.Варто відзначити, що у коментарях до музичної роботи українці залишають переважно схвальні відгуки. Наприклад: Як мед у вуха. Як на мене, поки що один з найкращих ваших треків. Топ! На репіт,  - пише Артур Губка до гурту. Некая короткометражная актуальная история, девушки с большими мечтами из большого города. Музыка и видеоряд создают единую картину.  Интересно и реалистично, - пише Надія Десятова.Ребят, реально создаётся ощущение что песня и видео настолько созданы друг для друга что сливаются в одно целое и работают на одну цель, передать настроение, с чем они справляются на ура. Начало и конец видео тоже добавляют ощущение цикличности происходящего. Вокал мне показался отстранённым, но наверное так и надо, - зазначає Дмитро Оплачко. А деякі сатирично жартують:Хоть у кого-то есть работа во время карантина!
На Марс [у контексті української квір-літератури]
На Марс [у контексті української квір-літератури]
Україна 2020-05-28 16:59:57
На Марс [у контексті української квір-літератури]  Гомосексуальна література формувалася разом із розвитком світової культури та мистецтва із часів кам'яного віку. Археологи знаходили зображення одностатевих пар у найдревніших малюнках в печерах по усьому світу. Стародавні статуєтки, розпис, східні сцени укійо-е та інші різноманітні види мистецтва розповідають про існування гомосексуальних стосунків у житті наших предків, з різних точок зору. Легенди, давні книги, літописи іноді також мають у собі тематичних персонажів, або взагалі розповідають історію від їх особи.  Ближчє до сучасності, слід виділити такий відомий твір ірландського письменника Оскара Уальда, як "Портрет Доріана Грея" або "Моріс" Форстера. Відомі цитати Оскара Уальда, у книзі "На Марс" є провідними меседжами до кожної із глав. Це певно одні із перших активних кроків, із яких почалося становлення квір-літератури. Часто автор подібних творів того періоду черпали натхнення саме із давніх легенд й творів Античного світу. Пройшов час, і на Заході й Сході подібні твори стали повноцінною частиною світової літератури, зайнявши у ній своє місце. Тепер ЛГБТ-література вже не належить до площини андеграунду.    Хочеться також розповісти і про розвиток української квір-літератури. На самому початку 1990-х років, коли Україна стала незалежною, був створений перший український гей-журнал "Один з Нас", саме у ньому були опубліковані перші вірші та оповідання на гомосексуальну тематику. Згодом, у 1995 році, була опублікована повість Марини Козлової "Арборетум", яка чи не вперше розповідала про кохання між чоловіками для широкого кола читачів. Повість була перекладена деякількома мовами і ще кілька разів перевидана. Для багатьох, саме вона є першим гей-твором в Україні, оскільки інформація про неї вийшла у публічну площину.    А скільки ще невідомих авторів написало оповідань, новелл й віршів на ЛГБТ-тематику? Невідомо, адже у той час, впринципі, як і в сучасний, молоді та старі авторі, які зважувалися писати квір-твори, не очікували толерантності від редакторів, і усе, як це часто буває, закінчувалося читаннями у ЛГБТ-центрах та тісному колі друзів. Чи зазнала Україна культурних втрат через подібне табу, вважаю, що так. Оскільки пройшло вже більше двох десятків із Дня Незалежності, а ставлення суспільства до гомосексуальності не тільки не змінилося, а деякою мірою навіть погіршилося. Багато людей в країні не розуміє природу не те що гомосексуальності, а й самої сексуальності. Адже у Радянському Союзі "сексу не було". Можливо саме ці двері, у контексті свого квір-твору "Дівчатка", і намагалася привікрити Оксана Забужко ще у 1999 році. Загалом, квір-персонажі із початком нового тисячоліття почали з'являтися у творах багатьох відомих українських письменників. Частими гостями вони були і в творах провокаційної Ірени Карпи, містичної Лади Лузіної.На початку 2000-х, із розповсюдженням мережі Інтернет в Україні, українські починаючі автори почали писати фанфікшен, багато з якого належать саме до ЛГБТ-тематики. Це короткі оповідання про улюблених героїв з фільмів, музичних гуртів, аніме, тощо. Соціальні мережі дозволили формувати та залучати аудиторію о раніше невідомих жанрів в Україні, на які у суспільстві було "табу", але у мережі, частіше за все, самі ж підлітки та молоді письменники отримали змогу публікувати свої ЛГБТ-твори на сайтах, форумах та у власних блогах. Кількіть ЛГБТ-творів від українських авторів збільшилася у сотні разів усього за якихось 10 років.    Гей-роман «Алмазний протез (Ніякого сексу не буде)», який був написаний Олесем Барлігом у співавторстві з Юрієм Ганошенко був написаний у 2006 році, але, на жаль, поки не опублікований. Олесь Барліг також створив із іншими авторами збірку ЛГБТ-творів "120 сторінок Содому". Фактично, його можна вважати чи не першим офіційним гей-романом в українській літературі.    На початку 2011 року розпочалося написання роману "На Марс", а у 2012 він був завершений. Подальші роки, до публікації у Канадському видавництві, він декілька разів перередаговувався. Після більш ніж року перемовин із видавництвом, він був опублікований 7 травня 2015 року. Наступним гей-романом стала історія "Тепло твоїх долонь" Юрія Яреми.Аутентичний квіркіберпанк    Перш за все, щоб не було непорозумінь, слід зазначити - На Марс не претендує на першість у званні взагалі першого гей-роману в Україні. У цього роману є своє місце в цьому жанрі і воно насправді унікальне. Історія твору та сюжет - знаходяться на стику декількох жанрів.  Це справжній кроссовер, із драми, соціальної книги, утопії та водночас дистопії.    Але На Марс - це особлива книга. У чому полягає особливість На Марс? Книга належить до жанру кіберпанк (який в Україні майже не публікується), а у моєму розуміння, як автора - це жанр кіберквір. У цьому "На Марс" дійсно аутентичний, адже взагалі не відомо, чи була написана у світі коли-небудь книга у стилі гей-кіберпанку. Вона розповідає про колонізацію космосу, терраформацію (а саме - Марсу, Венери та поясу астероїдів), соціальні, технологічні, гендерні, економічні та психологічні зміни, можливі у людській цивілізації на Землі та поза її межами.    Так, це фантастика. і це перша фантастична гей-книга в Україні. Серед ЛГБТ-літератури, таких творів обмаль. Зокрема, сподіваюся, вона підтримає сучасну фантастику в Україні. Оскільки запит читачів на фантастику є, як і на квір-літературу, але видавці рідко публікують подібні твори. Саме через унікальність твору, його і слід підтримати!    І нові результати вже є. Зібрано біля 25% грошей, від необхідної суми. Залучено 10 доброчинців, за що команда проекту дякує їм від усього серця! Багато людей, не маючи коштів, намагаються підтримати проект інакше - роблять репости, розповідають своїм друзям та знайомим про книгу. Інформація про проект усе більше поширюється.    Rayan Riener
Дихати (Respire) | sonG
Дихати (Respire) | sonG
Нікополь 2020-06-04 20:43:28
Дышать (Respire)Свет засыпает пеплом и тьмоюВ сердце пауки сплели паутину, мгновеньеИ исчез яркий свет, - отнято все возможности любить!Жить…Гниющие кости, - отрешенный взгляд…Не священные мощи, - всего лишь куча дерьмаГнилые мысли, - закрываем челкой глазаОтрешенные души, - дышим, еле живя и…Любовное разочарование! Золото обернулось дерьмомСвященное, - стало не твоей веселой улыбкой, а рвотным пятном!Ты не бабочка, лишь гусеница-паразит. Экскрементируй свою ложь! иГниющие кости, - отрешенный взгляд…Не священные мощи, - всего лишь куча дерьмаГнилые мысли, - закрываем челкой глазаОтрешенные души, - дышим, еле живя и…Жги, жги своё подлое сердце, сжигая предательством преданностьТы все равно не умеешь любить. Не люби! Я-то зашью своё сердце, а твоё - лишь пепел души…Если есть демоны, такие как ты, то есть и ангелыКак свет и тьма, зло и эликсир добра, - верю в это и…Гниющие кости, - отрешенный взгляд…Не священные мощи, - всего лишь куча дерьмаГнилые мысли, - закрываем боль челкой, - наши  глазаОтрешенные души, - дышим одиночеством, еле живяВыживаем чрез дни-мясорубки, веря во что-тоДыша…Вы любили? Если да, то жили, возможно, не зря Light glow
Віртуальна реальність 2020 року - зомбі, секс, подорожі та медицина
Віртуальна реальність 2020 року - зомбі, секс, подорожі та медицина
Світ 2020-06-07 21:58:09
Майбутнє настало вже прямо зараз! Віртуальна реальність 2020 року - зомбі, секс, подорожі та медицина. Віртуальна і доповнена реальність вже стає для нас чимось звичайним. Ми навіть і не помітили, що настав пророкований час кіберпанку. Про що ви думаєте, коли мова заходить про віртуальну реальність? Напевно у кожного з нас перед очима спливають всілякі футуристичні образи, які не мають нічого спільного з нашим повсякденним життям.Однак реальність не така далека від фантастики, як ми могли б подумати. Прямо на наших очах народжуються нові технології, а те, про що мріяли наукові фантасти поступово стає реальністю. Сьогодні медицина, туризм, культура та індустрія розваг є секторами, в які найбільш активно впроваджуються інноваційні технології. Це дозволить нам отримати цінний життєвий досвід, який ми навіть не могли собі уявити.Індустрія розвагІндустрія розваг, як це водиться, всіляко прагне відповідати бажанням споживачів. А споживач сьогодні, якщо ви ще не помітили, дуже любить зомбі. Фільми, серіали і гри про живих мерців, що жадають людської плоті дивують хіба що наших бабусь і дідусів. У 2020 році можна буде з головою зануритися в світ, який захопили зомбі. Нещодавно компанія Zero Latency випустила друге покоління своєї системи VR, а завдяки співпраці з HP і Microsoft компанії вдалося досягти найбільш реалістичною картинки.У 2020 можна відчути героєм серіалу про зомбі-апокаліпсис.Однак найприємнішою для гравців виявиться можливість виживати в цьому дивному в світі в компанії своїх друзів (до 8 осіб). Любителям жанру, безумовно, сподобається.МедицинаТа сама область, в якій впровадження технології віртуальної реальності дозволяє зберегти здоров'я. Сьогодні розробляються численні VR програми реабілітації для пацієнтів, які перенесли інсульт або страждають на хворобу Паркінсона. Програми дозволяють пацієнтам виконувати ті ж завдання, які вони могли б виконувати в спеціалізованому медичному закладі не виходячи з дому. Подібні технології також застосовуються в наукових і клінічних дослідженнях. Так, лікарі Американської кардіологічної асоціації (AHA) за допомогою технології віртуальної реальності можуть практикуватися перед тим, як надавати реальну допомогу пацієнтам.Подорожі та культураУ віртуальній реальності емоції мандрівників можуть повністю змінитися. Справа в тому, що завдяки цій технології планувати поїздки стане набагато простіше. Як приклад можна привести проект готельної компанією Marriot - так гості готелю можуть вибирати свій наступний пункт призначення за допомогою VR, без необхідності упаковувати або купувати авіаквитки. Таким чином, у гостей з'явилася можливість прогулятися по гавайському пляжу або помилуватися видом на Тауер Бридж в Лондоні.VR тур по визначних пам'ятках Барселони можна замовити з будь-якої точки світу. І це тільки початок! Особливо, враховуючи всесвітній карантин через пандемію коронавірусу з Китаю.Величезна кількість музеїв вже сьогодні користується віртуальними турами. Впровадження технологій тепер дозволяє всім бажаючим потрапити на повноцінну екскурсію в музей чи галерею не встаючи з дивана. Особливо вдалими виявилися віртуальні тури з музичним супроводом.А як ви думаєте, захоплять чи наш світ VR технології?Cвіт майбутньогоЗгідно з результатами дослідження, проведеного Futurum Research і SAS, споживачі вірять, що віртуальна реальність стане ключовим елементом їх відносин з брендами. Причому настільки, що практично 80% вважають, що можуть отримати доступ до віртуальної, доповненої або змішаної реальності для виконання своїх повсякденних завдань, наприклад тестування продукту перед покупкою.Джерело Hi-News - Orensmi / Pinterest
Заткни єбало: слова пісні
Заткни єбало: слова пісні
Нікополь 2020-06-17 13:55:13
* * *Заткни ебало,Мне неинтересно, что ты говоришь.Ты продолжаешь трепаться,Трепешься каждый день.Сначала травишь байки,Потом начинаешь врать,Когда же ты, блять, поймешь...Что я не хочу это слушать!Знаю, что ты - пиздабол!Не хочу это слушать!Знаю, что ты - пиздабол!Не хочу это слушать!Ооооо, заткнись!Shut your fucking mouthI don't care what you sayYou keep talkingYou're talking every dayFirst you're telling storiesThen you're telling liesWhen the fuck are you gonna realize...That I don't wanna hear itKnow you're full of shitI don't wanna hear it* * *Фото Вк / Гоар Сафоян Слова та переклад з пісня гурту: Minor Threat - I Don't Wanna Hear It
На Марс: про що перший український гей-роман?
На Марс: про що перший український гей-роман?
Україна 2020-07-07 01:33:11
Українці довідались про книгу На Марс після того, як стартував благодійний соціальний проект, метою якого є підтримка та розвиток квір-літератури в Україні. Учасники, які приймали участь у ньому, отримали екземпляр книги, а також інші подарунки від команди проекту через краундфайдинговий сайт Велика Ідея. Весь тираж, який був обуплікований на зібрані кошти - розповсюджений безкоштовно. Про що «На Марс»?Між іншим: природа Землі - це суспільне надбання, яке ми знищуємо. «На Марс» описує можливий варіант майбутнього наслідку дій сьогодення, завдяки якому українські читачі змогли б ознайомитись не тільки із квір-літературою, але і з тим, що чекає Людство попереду.Аой, молодий парубок, живе через кілька сотень років після нас, на території, яка раніше звалася Україною. Тепер її немає, як і більшості існуючих зараз країн. Планета була розділена між найвпливовішими державами, а Україна була окупована Російською Федерацією. Українська заборонена, а людство офіційно послуговується найпоширенішими мовами.Світ роздирають не тільки нові глобальні проблеми: голод, екологічний коллапс, біженці але і нові військові конфлікти, пов'язані із розподілом останніх ресурсів та придатних для життя земель.Головний персонаж зіштовхується не тільки із загальними проблемами, він намагається відстояти свою ідентичність у світі, в якому вже не зважають на закон та гуманність. Права людини, рівність, толерантність - були замінені на пропаганду, якою влада усіх країн намагється відвернути увагу від справжніх проблем сторіччя, корупції, несправедливості та інших проблем Цивілізації.Не зважаючи на це, Аой намагається не втратити людське обличчя та свою особистість. І платить за це велику ціну. Влада публічно засуджує його і робить йому вирок - вигнання із Землі на Марс. Але Аою вже було нічого втрачати, крім людської гідності. Навіть якщо на Марсі його чекатимуть лише пустеля та голі скелі - він хотів померти вільною людиною на вільній землі.Марс став ізольованою планетою, коли перші колоністи заявили про свою Незалежність, але зголосилися приймати земних біженців. Вже сотню років люди на Землі не отримували об'єктивної інформації про розвиток подій на Марсі окрім пропаганди, що колоністи померли. Пройшло кілька десятків років з того часу, коли в останній раз політичного біженця виганяли на Марс.Що приховує таємничий «Новий Світ» Марсу? Сюжет книги сконцентрований саме на темі пізнання цієї альтернативної системи землянином із майбутнього, у якому людство так і не засвоїло уроків історії минулого. Та чи зможе Марс, на якому ще не було жодного пострілу, залишитися незалежним? Адже поруч Земля, у якої куль стільки, що можна вбити кожного землянина кілька разів. І чи не знищить себе система сама, маючи ядерну зброю? Усе це, і більше, ви дізнаетесь, читаючи «На Марс».Книга перекладена англійською. Є оригінальний варіант україно-російський, цілком російськомовна версія та україномовна. Також варто відзначити, що перший український квір-роман був написаний у місті Нікополь в 2011 році.P.S. З повагою до читачів та прав людини, команда проекту «NT». Долучайтесь до свободи слова в Україні!Джерело Спільнокошт / фото PinterestНагадуємо, в Нікополі права людей та тварин під загрозою. Під час мору тварин через маніяків-отруйників, ненависники тварин погрожують власникам різати шиї. Також раніше ЗМІ повідомляли, що коронавірусна хвороба COVID-19 це ніщо інше, як наслідок винищення природи людством. 
Про що співає співачка
Про що співає співачка "АВРОРА" і хто вона така?
Світ 2020-07-20 17:13:30
Питання та відповіді: Аврора будує свою армію любові на подальших заходах до "Іншого виду людини". Про це NikopolToday довідався та передає з посиланням на RIFF.Сан-Франциско - Аврора, можливо, зіграла свої останні американські шоу за рік, але якщо норвезька поп-співачка реалізує своє мистецьке бачення, шанувальникам не доведеться занадто довго чекати, щоб побачити її знову.9 серпня 2019 року Аврора сфотографувалася в парку Голден-Гейт в Сан-Франциско під час музичного фестивалю Outside Lands | Фото Холлі Горн.Між іншим: Сан-Франциско та інші густонаселені регіони Землі невдовзі затопить. Це тому, що 23-річна Аврора Акнес планує робити альбом на рік протягом наступних кількох років і після європейського туру вона буде працювати над своїм четвертим альбомом. У її останніх двох записах - "Інфекції різного виду 2018 року" (крок 1) та "Черговий різний людський вигляд" (крок 2), побачивли світ як легкий арт з піксі, що займає позицію активіста. Як і казковий герой у FernGully: Останній тропічний ліс, пісні Аврори - це нагадування для захисту того, що ми, як людство, залишили на землі."Я вважаю, що люди природно хороші", - сказала Аврора, виступаючи незадовго до виступу у "Зовнішніх землях". «Я так сильно вірю в людей; у людство. Я вважаю, що ми маємо стільки потенціалу, щоб змінити щось. Тому що ми лише на цій планеті. Ми повинні виправити погані речі. Ніхто більше не буде робити це. Саме від нас залежить - кожна маленька річ і кожна велика річ."Дивитись та слухати відео на пісню AURORA - Daydreamer: Поп-музика Аврори одночасно є електронною та оркестровою, й її крижаний ефірний голос їде по цій суміші. Це виходить доволі виразно. Пісні у "Крок 2" іноді є закликом, іноді заохоченням, а іноді застереженням. Про "Бездушних істот" Мати Земля попереджає людство, що вона дала нам занадто багато. "Голод" - це про нескінченне прагнення до влади і статусу, який може знищити все. "Річка" говорить про вразливысть психічного здоров'я та попередження самогубств; особливо у чоловіків, які, як ми знаэмо, у багатьох суспільствах зберігають свої почуття всередині. "Насіння" - це буквальний заклик до охорони навколишнього середовища для всіх нас.Представлені питання є глибокими, напевно, але не незвичними для тих, хто робить щонайменше п’ять глибоких вдихів, щоб знайти контакт із собою та навколишнім.Дивитись та слухати відео на пісню AURORA - The Seed: Part 1 стосувалася пошуку внутрішньої іскри для покращення власного життя, а Part 2 - про розширення можливостей змінити світ. Поки Аврора працює над ще одним записом у цій серії, вона хоче зазначити, що її наступний лот буде окремою колекцією пісень. Вона ще не хоче зіпсувати сюрприз, але сказала, що її шанувальники зрозуміють таку підказку:"Мова йде лише про те, що все має значення - ці кілька слів", - сказала вона.Розмовляючи з Авророю про її стиль - виявляється, практичність є ключовою - підбурюючи до революції її пісень та вдячність за музику metalcore.Інтерв'ю зі співачкою АВРОРА:У вас дуже неповторний вигляд при виконанні. Що це для вас представляє?Аврора: Я завжди ношу штани під спідницею, коли захочу. Деякі речі почалися як практичні. Я стрижу волосся, тому що не люблю довге волосся і користуватися кондиціонером - це так нудно. Я скорочую його, щоб не доглядати за ним. Я стрижу чубок, щоб у мене не було волосся на очах. Я ношу штани, щоб я могла рухатись, як хочу; як дика людина. Але я завжди носила спідниці все життя. Я навіть не маю пари джинсів. І ці [тут вона демонструє свої рукави]; бо мені не подобається сонце, тому я носила їх, щоб захистити себе. Але мені подобається те, як вони виглядають, тому я почала їх використовувати. Отже, все має причину чи мету. …Мені подобається старий одяг і мені подобається знати, хто робив цей одяг. Це страшно важливо в ці дні; коли одяг такий дешевий, і ти не знаєш, хто його виготовляє. Я вважаю це дійсно страшно і насправді неспокійно. Тому я люблю робити власний одяг або купувати справді старий, тому і знаю, звідки вони беруться.Це одна з центральних тем пісні "Голод". Ця пісня стосується нашого бажання та жадібності до речей, деякі з яких робляться бідними в інших країнах в негостинних умовах. Багато ваших пісень на останньому записі - про різні несправедливості та проблеми, що відбуваються сьогодні. Пісні закликають до дії ваших слухачів. Ви більше чи менше говорите про революцію.Це дуже цікава частина цього, тому що я відчуваю, що ми настільки близькі до справжньої революції. Як це робило людство, ми зараз реагуємо на те, що сталося десятиліттям раніше. Ми завжди реагуємо на власні помилки; іноді в хороші та іноді в погані. …Я бачу людей… що хочуть щось зробити. Як я можу це сказати, не розмовляючи протягом години… Соціальні медіа та Інтернет та все те, що створило дуже дивне відчуття цінності, яке мають люди. Що означає щастя? Що означає успіх? Ці платформи створили не дуже реалістичні або навіть справжні стандарти того, як ми повинні поводитися. Це звужує наш розум, і тоді ми не бачимо, що справді може запропонувати нам життя. Ми зосереджуємось на власних помилках, оскільки маємо цю маленьку мету, яку хочемо досягти.Що люди можуть зробити для боротьби з цим?Я вважаю, що природньо люди хороші. …Я думаю, що це також подобається нам, тому що це робить людей щасливими дбати про щось більше, ніж про тебе. Це дає ще більше відчуття мети, і я думаю, що людям дуже добре це мати і нагадувати, що ми є частиною чогось більшого. Ми є частиною цілої родини людей з рівними думками, які хочуть бути добрими. Саме це мене надихає, і я хочу написати музику, щоб нагадати людям. Я не люблю проповідувати. Я думаю, що люди це вже знають, але їм просто потрібно нагадати про це. ...Люди, наприклад, дбають про свої сім'ї. Вони добрі й роблять все для своїх друзів. Але я думаю, що ми покликані робити все, що можна, для всіх та всього.Чи отримали ви можливість поговорити з фанатами про те, як вони пов’язані з "A Different Kind of Human" (Частина 2)?Так, я маю! Вони дуже щасливі і дуже заохочені й наділеними ними повноваженнями. Я хотіла зробити альбом ...щоб люди почували себе уповноваженими; щоб вони відчували, як вони можуть зіткнутися з усім і вплинути на все своїм розумом та потенціалом. Мені було дуже весело бачити, як природно мені та всім моїм шанувальникам дбати про світ; бути вкладеним у щось дуже важливе і те, що навіть вплине на світ після того, як ми підемо. Я вірю, що музика може врятувати світ; може! Єдине, що нам потрібно для того, щоб врятувати світ, - це те, що люди [повинні] бути неспаними, бачити і діяти. І я бачу, що [шанувальники] хочуть врятувати світ зі мною. Бо я нічого не можу зробити сама.Про які речі ти зараз пишеш?Я працюю над двома альбомами, але один - довше в майбутньому. Вся концепція альбому завжди приходить до мене спочатку, а потім я пишу пісні. Тож у мене зараз два, але я знаю іншу, до якої світ ще не готовий. Мені потрібно чекати п'ять, а може, і чотири роки для цього (можливо, мова про Революцію, - ред.).Що ближче?Наступний - власний альбом. Це не пов'язано з Частиною 2. У нього є своя історія. Перспектива набагато більша. Це все ще досить політично, і все ще досить впевнено. І це також дуже емоційно. Це навіть більше про людей, які складають цю армію. Це альбом для кожної людини у великій армії кохання.Є чутки, що ти любитель по-справжньому важкої музики; як це могло трапитися, окрім частини світу, з якої ти прийшла з великим металом?Так. Мені подобається, що це так екстравертно, і це дуже примітивно для мене. Але це також дуже інтелектуально. Мені подобається те, як вони перетворюють багато різних типів музики на хеві-метал. Деякі люди думають, що це тільки шум. Але це не шум, якщо ти любиш це. Я люблю арифметичну частину важкого металу. Як ви чуєте, іноді, в моїх піснях; ударні частини. І це майже як джаз. Мені подобається, як це складно, але інстинктивно. Це просто і чисто.Які ваші інтереси поза музикою?Я багато малюю олією. Я намалювала обкладинку на пісню, яку я назвалп "Забута любов". Це помаранчевий автопортрет. І я люблю робити їжу, але для себе. Я не люблю готувати їжу для інших людей. Я люблю робити їжу для одного; крихітна порція добра. І мені подобається просто бути самим собою. Я люблю читати, і мені дуже подобається мовчати.Нагадуємо, ми знаємо відповідь на питання - хто такі екопанки? Ба більше - ми знаємо та вже розповідали Вам, хто такі екосексуали. 
Топ-12 фільмів та мультфільмів про екологію та природу
Топ-12 фільмів та мультфільмів про екологію та природу
Україна 2020-08-10 23:04:18
День Землі: 12 фільмів про екологію та природу для маленьких і дорослих. Про це NikopolToday пише з посиланням на 112 канал. Тема захисту навколишнього середовища – одна з найважливіших і найворушливіших, а розповісти про неї можна як реалістично, так і з великою фантазією.Ось уже півстоліття світ відзначає 22 квітня День Землі. Придумали його в США і розпочався він з одноразової акції на захист навколишнього середовища. А потім став повторюватися щороку, охопив увесь світ і залучив мільйони людей, яким небайдужа доля нашої планети. І нехай Ілон Маск зараз винаходить спосіб втекти із забрудненої рідної планети хоча б на відносно близький Марс, вчені космологи дуже сумніваються в тому, що нам коли-небудь взагалі вдасться переселитися на іншу планету. Тому вони закликають людство піклуватися про свою колиску. Як і автори цих 12 фільмів і мультфільмів.АватарПро один із найуспішніших фільмів в історії говорять, як про видатний блокбастер і прорив у сфері технологій кіно, дещо відсуваючи на другий план його основну ідею. А тим часом творець "Аватара" Джемс Кемерон відомий не тільки як кінематографіст-візіонер, але і як екологічний активіст. У своїй історії про пригоди офіцера Джейка Саллі серед представників племені на’ві на планеті Пандора, Кемерон розмірковує про гармонійне співіснування планети та її мешканців, природи та культури, стихії та технологій. До речі, мотивацією для Джейка Саллі встати на сторону на’ві виявився той факт, що свою рідну Землю люди встигли знищити власною жадібністю.Кадр з фільму "Аватар"Фото з відкритих джерелСпортивним дівчатам!Скоріше замовляйте кросівки зі знижками до 60%!Волл-ІПочаток мультфільму про робота-прибиральника вельми апокаліптичний – заваливши Землю неперероблюваним пластиковим сміттям, люди ось уже багато років, як покинули рідну планету і відлетіли в космос чекати кращих часів. Серед гір відходів снує лише механічний малюк Волл-І, який за роки роботи розвинувся настільки, що обзавівся цілком людськими почуттями. Він піклується про свого друга таргана і про маленький паросток, який знайшов на смітнику. Саме здатність Волл-І любити зрештою призводить людей та інших роботів назад на Землю і спонукає їх взяти на себе відповідальність за рідну планету.Кадр з фільму "Волл-І"Фото з відкритих джерелГірська жінка: на війніІсландія і донині залишається країною, яка одночасно входить у списки найбільш розвинених і найбільш чистих. Саме тут відбувається дія українсько-французько-ісландського фільму, що отримав два призи Каннського кінофестивалю. Його головна героїня на ім'я Халла в робочий час диригує хором, а всі вільні години віддає відчайдушній боротьбі за екологію. Її головний ворог – алюмінієвий завод, якому їй раз за разом вдається відключити електрику. Але одного дня плани жінки порушує звістка, що в Україні схвалили її заявку на удочеріння дівчинки.Кадр з фільму "Гірська жінка: на війні"Фото з відкритих джерелКросівки ReebokАкція -50%, розпродаж чоловічого шкіряного взуття зі складу770 грнЗамовити по знижціШурупокрут Makita з гарантією + інструменти в подарунок!Ціну навпіл!Акумуляторний шурупокрут Makita + інструменти у подарунокЗнижка 1 499 грнАкційна ціна!Сковорода BergHOFF Eclipse 20 см. Покриття Ferno Green.249 грнКондиционер, который не нужно устанавливать! Всего за 249...Охладитель и увлажнитель 2 в 1: закажи сегодня со скидкой 53%Потужний монокулярВидимість на 8 км, 16-кратний зум + годинник у подарунок!349 грнСталкерПо суті, шедевр Андрія Тарковського за повістю братів Стругацьких "Пікнік на узбіччі" є філософською притчею про силу людської віри. Але місцем дії тут є загадкова Зона, куди пару десятиліть тому влучив метеорит і перетворив її на небезпечну територію, непридатну для життя, але повну таємничих аномалій. Одна з них, що отримала назву Кімната, вміє виконувати бажання – найзаповітніші, найщиріші і найбільш вистраждані. Саме туди головний герой фільму веде своїх підопічних – Письменника і Професора. Перший шукає у Зоні натхнення, другий хоче знищити Кімнату, яка, на його думку, загрожує всьому людству. Пізніше Зону зі "Сталкера" стали порівнювати з Чорнобильською зоною відчуження. Одних вона надихає на створення таких творів, як серіал "Чорнобиль", а інші навіщось палять в ній траву, знищуючи все живе.Кадр з фільму "Сталкер"Фото з відкритих джерелВодний світФантастичний бойовик з Кевіном Костнером розгортається на Землі, де глобальне потепління призвело до повного танення льодовиків і повсюдного затоплення суші. Залишкам людства доводиться виживати, пересуваючись поверхнею гігантського океану на різних плавучих засобах, і ціною величезних зусиль добуваючи хоч які-небудь грунт і прісну воду. Але ходить легенда, що десь ще залишився маленький шматочок суші. Карта з його координатами у вигляді татуювання знаходиться на спині у дівчинки на ім'я Енола. І за неї розгортається справжня битва.Кадр з фільму "Водний світ"Фото з відкритих джерелЧайники недорогоЯкісні електрочайники від 140 грн! Найкраща ціна на RozetkaСмотретьПерейти на RST.uaМашини продають на сайті RSTСмотретьКросівки ReebokАкція -50%, розпродаж чоловічого шкіряного взуття зі складу770 грнСмотретьСучасний термометрБезконтактне вимірювання температури тіла. Дитячі термометриСмотретьПіслязавтраІнший сценарій зміни клімату майже десятиліття потому запропонував фільм-катастрофа "Післязавтра". Тут танення льодовиків на полюсах загрожує не покрити Землю теплим океаном, а навпаки – занурити її в новий льодовиковий період. Куди більш холодний, ніж усі попередні. Спроби кліматолога Джека Хола попередити уряд США про прийдешню катастрофу терплять крах. Рівно до того моменту, поки планету не починають стрясати руйнівні погодні катаклізми. І у досить теплий Нью-Йорк приходить такий лютий мороз, при якому стає неможливою евакуація тих, хто вижив.Кадр з фільму "Післязавтра"Фото з відкритих джерелСнігобурУ сніговому полоні опинилися і герої фільму південнокорейця Пона Чжун Хо за однойменним французьким графічним романом. Цього разу до катастрофи призводить спроба вчених зупинити глобальне потепління. Процес виходить з-під контролю, і Земля опиняється під товстим шаром снігу. Притулком для тих, хто вижив, стає гігантський потяг, що мчить по кільцевій колії навколо Землі. На жаль, навіть в таких умовах залишки людства виявляються роз'єднані і діляться на класи – багаті в голові поїзда, бідні в хвості. До всіх неприємностей, як зазвичай і буває в епоху глобальних катастроф, додається бунт спраглих до справедливості бідняків.Кадр з фільму "Снігобур"Фото з відкритих джерелСукні та сарафаниОновіть весняний гардероб з Issa Plus! Від 200 грн.СмотретьЗараз найкраща цінаНовинка 2020: realme C11 з батареєю 5000 mAh за 2999 грн!СмотретьІнструментиЧоловіку на подарунок за кращою ціною! Для побутових задач220 грнСмотретьВелосипеди недорогоЗамовляйте онлайн за найкращою ціною! Великий вибір1 200 грнСмотретьЕрін БроковичФільм про грубу та імпульсивну, але безстрашну і цілеспрямовану помічницю адвоката, яка знайшла докази того, що величезна корпорація забруднює місцеву водойму токсичними стоками, і засудила її, приніс Джулії Робертс "Оскар". В реальності історія була не настільки драматичною і не зовсім однозначною. Втім, реальна Ерін Брокович таки зуміла попити крові із промисловців, зіпсували воду, і вибити з них велику компенсацію для жителів навколишніх будинків. З її історії вийшов фільм про те, що права на життя у чистому довкіллі часом можна домогтися через суд. Якщо, звичайно, дозволяє судова система.Кадр з фільму "Ерін Брокович"Фото з відкритих джерелПринцеса МононокеЕкологія – одна з ключових тем не тільки для Джеймса Кемерона. На іншій стороні Землі у своїх анімаційних казках її постійно піднімав японський режисер Хаяо Міядзакі. Найбільш виразним висловом на цю тему є картина про протистояння людей із Залізного міста і тварин з лісу на чолі з його Духом. Причому мораль у "Принцесі Мононоке" захована досить делікатно – за видовищними сценами і захоплюючим фантазійним сюжетом в очі не кидається історія про те, як прокляту людину може зцілити тільки природа, і про те, що двом таким різним світам реально співіснувати у мирі та любові. Тим не менш, аніме впевнено наштовхує на ці думки.Кадр з фільму "Принцеса Мононоке"Фото з відкритих джерелКросівки ReebokАкція -50%, розпродаж чоловічого шкіряного взуття зі складу770 грнСмотретьБінокль CanonДля полювання та рибалки. Мисливський ніж в подарунок!599 грнСмотретьХіт продажів!Realme C11: 12 годин геймінгу, 8 ядер, потужна батарея!2 999 грнСмотретьДаруємо ніж!Потужний бінокль Canon, який бачить на 1 км! Супер цінаСмотретьСілквудКартина з Меріл Стріп, Куртом Расселом і Шер піднімала питання ядерної безпеки ще за кілька років до Чорнобильської катастрофи. Втім, у США тоді вже був гіркий досвід бомбардування Хіросіми і Нагасакі, а також історія з аварією на АЕС Три-Майл-Айленд. Так що з проблемою в Голлівуді були знайомі. За сюжетом, головна героїня, яка працює на заводі з переробки плутонію, виявляє, що його керівництво взагалі не переймається безпекою персоналу і підробляє дані у звітах. Вона починає ледь не самотужки збирати докази їхніх злочинів, щоби представити їх керівництву профспілки.Кадр з фільму "Сілквуд"Фото з відкритих джерелГорили в туманіДайан Фоссі була американською вченою, яка кинула комфортне життя, щоби присвятити себе дослідженню зникаючих видів тварин, зокрема горил, і боротьбі з браконьєрами. Причому вона займалася цим переважно на самоті, за що отримала від жителів Руанди, де вела свою основну роботу, особливе ім'я – Нуармачабеле, "жінка, яка живе одна в горах". Її дослідженням, відкриттям, коханню до фотографа журналу National Geographic і трагічній загибелі й присвячена пронизлива драма із Сігурні Вівер у головній ролі.Кадр з фільму "Горили в тумані"Фото з відкритих джерелТренажер для спини!Всього 10 хвилин в день і ви здорові!СмотретьПовний розпродаж!Якісні комплекти постільної білизни з європейського сатинувід 289 грнСмотретьПомічник в садуКомпактний тример: зрізає суху траву і великі бур'яни!299 грнСмотретьМокасини LevisСезонний розпродаж. Кількість обмежена!800 грнСмотретьЛораксМультфільм є екранізацією однєї з книжок обожнюваного в Америці дитячого письменника доктора Сьюза. Події картини відбуваються у недалекому майбутньому, коли на Землі не залишилося жодного справжнього дерева – лише пластикові. Вони вміють давати світло, грають музику. Але жодне з них не справжнє. Одного разу підліток на ім'я Тед на прохання своєї коханої вирушає на пошуки живого дерева і знайомиться із винахідником-відлюдником Одноразником, який винен у зникненні дерев. Через нього тепер чисте повітря доводиться купувати, а лісовий дух Лоракс відлетів разом з усіма звірами. Тед і Однорзаник вирішують виростити з останньої насінини дерево і повернути все на свої місця.Джерело 112 канал
Надія є: люди думають про природу все більше і змінюють свій спосіб життя
Надія є: люди думають про природу все більше і змінюють свій спосіб життя
Дніпровська область 2020-08-30 20:17:47
Це важливо знати кожному. З топ-10 кращих фільмів всіх часів, п'ять - на тему екології та навколишнього середовища. Стурбованість людей змінами клімати відобразилась у кіно-вподобаннях. Після закінчення «Ігри престолів» багато хто задається питанням, який серіал подивитися. Гідна відповідь - десять найкращих серіалів всіх часів за версією IMDb.Документальний серіал "Чорнобиль", про трагічні еко-події в Україні змусив людей з усього світу визнати, що ми перейшли межу і варто щось робити. На десятому місці в списку - фільм «Блакитна планета 2»Роки випуску серіалу: 2017-2018, 1 сезонКраїна: ВеликобританіяКомпанія: HBOIMDb рейтинг: 9,2 (19,7 тисячі голосів)Документальний міні-серіал «Блакитна планета 2» розповідає про те, як влаштована таємна життя океану. За допомогою новітніх технологій і унікального обладнання для глибоководних зйомок оператори показують глядачам рідкісні кадри з життя мешканців океану.На дев'ятому - «Космос: Одіссея через простір і час»Рік випуску: 2014 року, 2 сезонуКраїна: СШАКомпанія: FOXIMDb рейтинг: 9,2 (95,9 тисячі голосів)Дев'яте місце рейтингу також займає документальний фільм «Космос: Одіссея через простір і час». Серіал присвячений не тільки астрономії та астрофізики, але і біології та фізики. Шанувальники серед інших плюсів серіалу відзначають цікаві екскурси в історію, докладне пояснення наукових термінів і велика кількість фактів, поданих в доступній формі.На восьмому - «Наша планета»Рік випуску: 2019, 1 сезонКраїна: США, ВеликобританіяКомпанія: NetflixIMDb рейтинг: 9,3 (10,7 тисячі голосів)Весною 2019 року Netflix випустив перший сезон серіалу «Наша планета». Про зміст можна здогадатися з назви стрічки: в кожній серії глядач дізнається незвичайні факти про рідкісних тварин, комах та рослини нашої планети. Також продюсери зробили акцент на тому, як змінилося життя мешканців Землі за останні 100 років в зв'язку з забрудненням природи, екологічними змінами і зникненням рідкісних видів тварин і рослин.З сьомого по п'яте місця зайняли серіали «Прослушка», «Гра престолів», «У всі тяжкі».На четвертому місці за версією IMDb виявився фільм «Планета Земля»Рік випуску: 2006, 1 сезонКраїна: ВеликобританіяКомпанія: BBCIMDb рейтинг: 9,4 (147,6 тисячі голосів)Четверте місце в рейтингу займає документальний фільм BBC про маловивчених куточках планети. Серіал складається з 11 серій, в кожній з яких йде мова про різних природних зонах Землі. Робота над фільмом зайняла більше п'яти років, а кількість локацій для зйомок перевищило 200.Третє місце - у серіалу «Брати по зброї».Друге - «Планета Земля 2»Рік випуску діє до: 2016, 1 сезонКраїна: ВеликобританіяКомпанія: BBCIMDb рейтинг: 9,5 (72 тисячі голосів)У 2016 році BBC представив продовження документального міні-серіалу «Планета Земля». Друга частина вийшла набагато масштабніше: серіал знімали в 40 країнах світу, а заради семи епізодів знімальна група зробила 117 відряджень. Кожна серія присвячена різним темам: острова, гори, джунглі, пустелі, пасовища, міста і світ чудес.Перше місце - у новітнього серіалу «Чорнобиль»Рік випуску: 2019, 1 сезонКраїна: США, ВеликобританіяКомпанія: HBOIMDb рейтинг: 9,6 (74,5 тисячі голосів)«Чорнобиль» поки не затьмарив за популярністю «Гру престолів», але має на це шанси. Все - кінокритики, глядачі - в захваті від нового серіалу, в основу якого була покладена історія Чорнобильської катастрофи на АЕС в 1986 році і подальшої евакуації жителів і ліквідації наслідків. «Чорнобиль» має рекордний для серіалів IMDb рейтинг - 9,6.Таким чином, за версією IMDb серіал про історичний колапс, що стався в Україні, став найцікавішим та популярним фільмом/серіалом за всю історію людства на даний момент і побив усі рекорди голосувань. Людство дійсно стурбовано тим, що ми можемо втратити контроль над технологіями і знищити життя. Джерело Зелений Портал
Матриця 4: сайт фільму оприлюднив тізер культового продовження
Матриця 4: сайт фільму оприлюднив тізер культового продовження
Світ 2021-09-11 23:50:17
Скоро вийде 4 частина Матриці. Сайт із тизером фільму "Матриця: Воскресіння" підтягує реальний час при перегляді відео і міняє кадри враховуючи вас. А яку пілюлю Ви обрали за останні 18 років? На офіційному сайті проекту "Матриця: Воскресіння" заробив скрипт з тизером трейлера четвертої частини культового фільму. Сам трейлер з'явиться в загальному доступі 9 вересня. А поки що ви можете вибрати синю або червону пігулку за своїм бажанням і насолодитися кадрами нового фільму.Примітно, що в ролику підтягується реальний час користувача, вбудоване в оригінальну матрицю символів. Також в різний час користувачам показуються різні кадри спойлера.Четверта частина фільму вийде 16 грудня через 18 років після фіналу «Матриці: Революція». Там будуть як старі і добре знайомі персонажі, так і нові програми і люди. Режисер постановки - Лана Вачовскі, в головних ролях заявлені Кіану Рівз в ролі Томаса/Нео і Керрі-Енн Мосс, яка відіграє Трініті. В якості музичного супроводу там буде навіть «White Rabbit» групи Jefferson Airplane.
Добірка найвпливовіших науково-фантастичних книг, що вплинули на культуру та кінематограф
Добірка найвпливовіших науково-фантастичних книг, що вплинули на культуру та кінематограф
Світ 2021-11-20 20:23:49
З розряду читати кожному! Підбірка найбільш впливових фантастичних творів за версією літературного видання BookRiot. Ці книги свого часу перевернули уявлення людства про місце у всесвіті та широке мислення суспільства у всіх країнах. «Машина часу», Герберт Уеллс (1895)За сюжетом мандрівник у часі вирушив у майбутнє на 800 тисячоліть вперед і виявив, що людство розділилося за класовою ознакою на дві групи.У романі Уеллс розмірковує про можливі наслідки індустріалізації, тому книга стала прикладом жанру кліматичної фантастики, пише BookRiot.«Однієї крові», Полін Хопкінс (1902-1903)Головний герой роману Руел – американець змішаної раси, який видає себе за білого. Він дізнається дивовижні факти про історію Африки після того, як випадково знаходить технологічно розвинену підземну цивілізацію під місцем археологічних розкопок в Ефіопії.«Принцеса Марса», Едгар Райс Берроуз (1912)Автор романів про пригоди Тарзана написав серію книг про подорожі капітана армії США Джона Картера. "Принцеса Марса" та наступні твори автора стали еталоном наукової фантастики на десятиліття вперед, як пише видання.«Метрополіс», Теа фон Харбоу (1925)Харбоу описує майбутнє, у якому нижчі класи змушені працювати, щоб багаті жили у розкоші. Усе більше схоже на сьогодення, чи не так?«Збірка оповідань Артура Кларка», Артур Кларк (1937–1999)У розповідях «Зірка», «Не-буття» та «Дев'ять мільярдів імен Бога» Кларк пише про проблеми науки та релігії. Він розмірковує про концепцію існування найвищої сили в епоху технологій.«Довершений робот», Айзек Азімов (1939-1977)У збірці, опублікованій у 1982 році, зібрано 31 розповідь про роботів. Три закони робототехніки, сформульовані Азімовим, перейняли інші письменники-фантасти. І стали загальновідомими у всьому світі через кіно. «Тінь над Марсом», Лі Брекетт (1944)Головному герою роману, збіднілому мандрівнику Ріку Уркарту, судилося правити Марсом. За сюжетом він бореться проти королівської влади на планеті, щоб здійснити своє призначення і дати людям омріяну свободу.«Астробой», Осаму Тедзука (1952-1968)Манга "Астробой" про роботів, наділених людськими почуттями, стала еталоном манги в післявоєнній Японії, а її аніме-адаптація стала "першою комерційною анімаційною телепрограмою в країні", згідно з офіційним сайтом Тедзукі."Зірковий десант", Роберт Хайнлайн (1959)Космічні війни та інопланетяни популярні у науковій фантастиці багато в чому завдяки цьому роману. Екранізацію зняли 1997 року і вона відрізняється від книги: фільм критикує фашистське суспільство, а головні персонажі вмирають, захищаючи інших. У романі ж Хайнлайн описує тотальну війну та застосування страти, які широко використовує корумпована влада через пропаганду "ворога".«Пристрасті по Лейбовиці», Уолтер Міллер (1959)Дія постапакаліптичного роману розгортається в католицькому монастирі, де після руйнівної ядерної війни поступово відновлюється цивілізація. Роман став лауреатом літературної премії "Х'юго".«Тріщина в часі», Мадлен Л'Енгл (1962)Твір про групу дітей та їх наставників, схожих на хресних фей, які подорожують із виміру до виміру. Книга привернула увагу дітей, особливо дівчаток, до жанрів наукової фантастики та фентезі.«Вавілон-17», Семюель Ділені (1966)У центрі сюжету колишній військовий криптограф, котрому доручено розшифрувати ворожий код перед атакою. Як з'ясовується, Вавилон-17 — це не код, а мова, і героїня роману намагається дізнатися якнайбільше про те, як він функціонує.«Чи мріють андроїди про електричних вівць?», Філіп Дік (1968)В основі роману лежить історія "мисливця за головами" Ріка Декарда. Йому доручено вистежити майже не відрізняються від людини роботів, які втекли з рабства на Марсі і тепер таємно мешкають серед людей на Землі. На основі цієї книги відзнято культові стрічки "Той, що біжить по лезу".«Ліва рука Темряви», Урсула К. Ле Гуін (1969)Посол людства вирушає на міжгалактичну раду на іншу планету для об'єднання двох світів. Люди з тієї планети відрізняються тим, що вони не мають гендера і протягом життя вони змінюють стать.«Де допізна так солодко співали птахи», Кейт Вільгельм (1976)У романі описується постапокаліптичне майбутнє, в якому людство намагається вирішити проблему безпліддя за допомогою клонування.Завдяки книзі Вільгельм стала другою жінкою в історії, яка отримала літературну премію «Хьюго» за найкращий роман після Урсули К. Ле Гуїн, автора «Лівої руки Темряви» та «Обділених».«Псіон», Джоан Віндж (1982)Головна героїня роману – дівчинка-підліток, гібрид інопланетянина та людини. У неї виявляють телепатичні здібності, і вона починає вчитися на слідчого за спеціальною урядовою програмою. "Псіон" - найкраща книга року на думку Американської бібліотечної асоціації.«Ді, мисливець на вампірів», Хідеюкі Кікуті та Ёсітака Амано (з 1983—наші дні)Це серія романів про напіввампір-ізгоя, який полює на вампірів-аристократів. Книги змогли об'єднати у собі культуру Сходу та Заходу та стали основою для 26 сіквелів. Відбулося розкриття таємниць світу після ядерної війни та всіх можливих різновидів мутантів. «Акіра», Кацухіро Отомо (1982-1990)В основі книги лежить історія двох підлітків-байкерів, чиє життя в Токіо змінюється після Третьої світової війни. Один із них набуває екстрасенсорних здібностей після участі в урядовому експерименті. У 1988 році з її мотивів вийшов однойменний аніме-фільм. Зараз йде мова про екранізацію. «Нейромант», Уільям Гібсон (1984)Твір став втіленням кіберпанку. Автор заклав основні засади цього жанру та познайомив письменників-фантастів з поняттям «кіберпростір». Зараз це антиутопічне майбутнє втілюється в сьогоденні за допомогою корпорацій та їх "мета"-розробок штучного світу.«Дочки коралового світанку», Кетрін В. Форрест (1984)У центрі сюжету група жінок, яка збирається колонізувати далеку планету, щоб сховатися від патріархального впливу та гноблення. Складнощі виникають після того, як інші поселенці знаходять їх та пропонують об'єднатися. Твір отримав премію «Лямбда».«Ксеногенез», Октавія Батлер (1987-1989)Це трилогія оповідань «Світанок», «Обряди дорослого життя» та «Імаго». За сюжетом книги після ядерної катастрофи на Землі представники іншої космічної цивілізації вивезли всіх уцілілих і почали відновлення біосфери планети."Привид в обладунках", Масамуне Сіро (1989-1997)Одна з найвпливовіших манга-і аніме-франшиз у жанрі кіберпанк. Ними надихалися сестри Вачовські, Джеймс Кемерон та Стівен Спілберг.«Аммоніт», Нікола Гріффіт (1992)За сюжетом головна героїня-антрополог вирушає на колонізовану планету, де в результаті спалаху вірусу загинуло майже все населення. Гріффіт описує, як виглядав би світ, керований жінками. Роман став одним із найкращих прикладів поджанру феміністської наукової фантастики. Письменниця стала лауреатом літературних премій Джеймса Тіптрі-молодшого та «Лямбда».«Дитя людське», Філліс Дороті Джеймс (1992)У 2019 році книга увійшла до списку «100 романів, які змінили світ». У ньому описується недалеке майбутнє, у якому безпліддя всього людства призвело до повного розпаду суспільства. Дії розгортаються в умовах постпандемії після спалахів грипу у 2008 році.«Лавіна», Ніл Стівенсон (1992)Стівенсон у своїй книзі передбачив появу в інтернеті супутникових зображень Google Earth, надихнув створення відеоігри Second Life і популяризував термін «аватар» для позначення фотографії або персонажа онлайн-профілю.«Книга Страшного суду», Конні Уілліс (1992)Головна героїня роману переноситься у 14 століття місто Оксфорд, де у цей час поширюється чума. Тим часом у році, звідки вона прибула, починається спалах невідомої хвороби, через який вона не може повернутися додому. Роман виграв премії «Х'юго» та «Неб'юла».«Узумакі», Дзюндзі Іто (1998-1999)Дзюндзі Іто працює у жанрі жахів. Серія манги складається з трьох частин і поєднує в собі історію про подорожі в часі та надприродному."Громадянська кампанія", Лоїс Макмастер Буджолд (1999)Любовна лінія у романі становить значну частину всього сюжету. Буджолд пише про пригоди Майлза Форкосігана, поєднуючи в книзі роман епохи Регентства та космічну оперу.«Королівська битва», Косюн Такамі (1999)Головним героям-підліткам належить зіграти один проти одного у гру на виживання, доки не залишиться один переможець. Багато хто вважає, що такі відеоігри, як Fortnite і Player Unknown's Battlegrounds, були натхненні романом Такамі.«Опівнічний грабіжник», Нало Хопкінсон (2000)Роман розповідає історію дорослішання дівчинки Тан-Тан, яка живе на планеті, яка перебуває під сильним впливом афрокарибських традицій. Хопкінсон торкається серйозних тем, включаючи згвалтування та інцест. Книга отримала позитивну рецензію в журналі Publishers Weekly та допомогла автору стати одним із найвпливовіших письменників-фантастів 21 століття.«Темна матерія: століття спекулятивної фантастики африканської діаспори», за редакцією Шері Томас (2000)Це збірка оповідань та нарисів у жанрі наукової фантастики, написаних авторами африканського походження. Серед інших у збірці представлені есе таких письменників, як Батлер, Хопкінсон, Семюел Ділені, Вільям Едуард Беркхардт Дюбуа, Оноре Фанон Джефферс та інші.«Завдання трьох тіл», Лю Цисінь (2008)Це перший роман Лю Цисіня у трилогії «Пам'ять про минуле Землі». Книжка познайомила західного читача зі світом китайської наукової фантастики, пише BookRiot. У 2015 році автор отримав премію «Хьюго» за найкращий фантастичний роман року.«Пробудження Левіафана», Джеймс Корі (2011)Перший твір у жанрі космічної опери із серії «Простір», де автор описує грандіозні космічні битви. За мотивами книги зняли телевізійну адаптацію, створили комікси та настільну гру. У 2020 році Корі отримав премію «Хьюго» за найкращу серію книг.«Попелюшка», Марісса Мейєр (2012)Книга відкриває серію «Місячні хроніки». Мейєр розповідає історію дівчини-кіборга, яка може врятувати імперію від чуми. Попелюшка показала цілому поколінню дівчаток і дівчат, що в науковій фантастиці є місце і для них.«Імперія Радч», Енн Лекі (2013-2016)Роман приніс Енн Лекі нагороди "Хьюго", "Неб'юла", а також премію Артура Кларка. Це масштабна науково-фантастична епопея, в якій порушуються питання мови, гендеру та колоніалізму.«Станція Одинадцять», Емілі Сент-Джон Мандел (2014)Дія твору відбувається у районі Великих озер після пандемії грипу, яка зруйнувала цивілізацію. Акторська трупа, що кочує, зустрічається з жорстоким пророком, який контролює місто, куди приїжджають герої. За книгу Мандела була удостоєна премії Артура Кларка.«Зона Ікс: Південна межа», Джефф Вандермеєр (2014)Південна межа — секретна агенція, яка керує експедиціями до покинутої Зони Ікс, де пропадають люди. Натхненням для автора «Зони Ікс» став Національний заповідник дикої природи Сент-Маркс у Флориді.До списку найвпливовіших науково-фантастичних книг також увійшли:"Блейк, або Хатини Америки", Мартін Делані (1859-1862)."Франкенштейн, або Сучасний Прометей", Мері Шеллі (1818)."Двадцять тисяч льє під водою", Жуль Верн (1869).«Дивна історія доктора Джекіла та містера Хайда», Роберт Льюїс Стівенсон (1886)."Ми", Євген Замятін (1924).«Про чудовий новий світ», Олдос Хакслі (1932)."1984", Джордж Оруелл (1949).«451 градус за Фаренгейтом», Рей Бредбері (1953)."Дюна", Френк Герберт (1965)."Бійня номер п'ять", Курт Воннегут (1969)."Автостопом по галактиці", Дуглас Адамс (1979-1992).«Оповідання служниці», Маргарет Етвуд (1985)."Охоронці", Алан Мур, Дейв Гіббонс (1986-1987)."Парк юрського періоду", Майкл Крайтон (1990)."Зоряні війни: Траун", Тімоті Зан (1991-1993).«Дзвінок», Кодзі Судзукі (1991)."Сейлор Мун", Наоко Такеуті (1991-1997).Список науково-фантастичних книг, які вплинуть на наступне покоління авторів«Варвари крижаної планети», Рубі Діксон (2015)У любовно-фантастичному романі Діксон описує відносини між інопланетянами та людьми. На початку 2021 року книга стала популярною у TikTok та задала тренд на романтичні історії про прибульців.«Королівські милості», Кен Лю (2015)Дебютний роман Кена Лю у жанрі силкпанк, у якому автор описує альтернативний світ, натхненний китайськими міфами. Книжка стала масштабною науково-фантастичною епопеєю з політичними інтригами.Кен Лю наблизив західного читача до азіатської культури та отримав за свій роман літературну премію «Локус».«Розколота Земля», Нора К. Джемісін (2015-2017)У 2016 році Джемісін стала першою письменницею-афроамериканкою, яка отримала премію «Хьюго» за найкращий роман зі своєю книгою «П'ята пора року», яка стала першою частиною трилогії «Розколота Земля».2017-го Джемісін отримала «Хьюго» ще раз за роман «Брама Обеліска» і стала першим автором, якому вдалося виграти премію два роки поспіль. 2018 року письменниця втретє поспіль перемогла у номінації «Кращий роман» — «Кам'яні Небеса».Трилогія «Бінті», Ннеді Окорафор (2015-2018)Головна героїня роману Бінті залишає свою рідну планету і вирушає у міжгалактичну подорож. Вона стає першою зі свого народу, хто зміг вступити до престижного космічного університету.Бінті зближується з Медузами, інопланетною расою, яка збирається знищити її університет. На думку онлайн-журналу про наукову фантастику Tor.com, «Бінті» та її сиквели започаткували золоте століття в науково-фантастичній літературі.«Балада про Чорний Том», Віктор ЛаВаль (2016)Це переказ історії Лавкрафта «Жах на Червоному гачку», в якому події переосмислюються з погляду молодої темношкірої людини, яка має стати посередником в угоді з дияволом.«Еверфер», Нісі Шаль (2016)Альтернативна історія держави Конго у жанрі стимпанк. У романі Нісі Шаль по-іншому дивиться на колонії Бельгії, що існували на території сучасної ДРК, та знайомить західного читача з африканською культурою.«Підземна залізниця», Колсон Уайтхед (2016)За свій перший роман «Підземна залізниця» Колсон Уайтхеда отримав Пулітцерівську премію з літератури. Роман зробив великий внесок у відродження інтересу читачів до книг жанру альтернативної історії.«Майбутній дім живого Бога», Луіза Ердріч (2017)У книзі «Майбутній дім живого бога» Луїза Ердрич порушує питання придушення жінок. Автор описує постапокаліптичний світ, у якому представниць фертильного віку змушують виношувати ембріони.«Недоброзичливість привидів», Ріверс Соломон (2017)Основним елементом сучасної наукової фантастики стали кораблі покоління довгих міжзоряних подорожей, і Ріверс Соломон використовує цей прийом, щоб розглянути останні 200 років расових відносин США.«Відмова всіх систем», Марта Веллс (2017)Головний герой книги – робот-охоронець, якому вдалося звільнитися від контролю людини. Однак він продовжує прикидатися звичайною машиною, щоб уникнути перепрограмування."Вихідна допомога", Лін Ма (2018)Дебютний роман Лін Ма, який отримав премію «Кіркус» за найкращий твір року. Він представляє постапакаліптичну історію про зомбі, відсилаючи читача до робочої культури мілініалів.«Космічна опера», Кетрін М. Валенте (2018)Книга написана в жанрі науково-фантастичної комедії та розповідає про те, що було б, якби Земля брала участь у міжгалактичній версії Євробачення."Ось як ви програєте війну з часом", Амаль Ель-Мохтар, Макс Гладстон (2019)Історія кохання двох агентів, що подорожують у часі, що опинилися по різні боки поля бою. Новела отримала премії Британської асоціації наукової фантастики, літературні премії «Хьюго», IGNYTE, «Локус» та «Неб'юла».«Пам'ять, що зветься імперією», Аркаді Мартін (2019)Книга в жанрі космічної опери, в якому автор пише про придворні інтриги, суперництво та загадкові вбивства. Письменниця стала лауреатом премії "Х'юго".«Гідеон з Дев'ятого дому», Темсін Мьюїр (2019)Автор поєднує у книзі любовну історію та детектив у стилі Агати Крісті.«Мертві, що світяться», Кейтлін Старлінг (2019)Став одним із найпопулярніших науково-фантастичних романів жахів, що вийшли за останні роки. Дія розгортається на астероїдах, де ведеться видобуток корисних копалин. Люди стають кіборгами, щоб отримати роботу, яка може їх вбити.«Фінна», Ніно Чіпрі (2020)Рітейлер, схожий на IKEA, несподівано поєднується з іншими магазинами в паралельних вимірах, що призводить до катастрофічних наслідків.«Химерний фенікс», Юн Ха Лі (2020)Сюжет був натхненний міфологією Кореї. Головним героєм став художник-шпигун, який дізнається про страшну правду про роботи і вирішує повалити імперію за допомогою механічного дракона.«Псалом для диких будівель», Беккі Чамберс (2021)Чамберс показує незалежність людей і роботів один від одного і пише про проблеми перенаселення та надмірного використання нафти. У романі порушуються питання психотерапії та пошуку сенсу життя.
Новий мод для Cyberpunk 2077 повертає візуальні ефекти з E3 2018
Новий мод для Cyberpunk 2077 повертає візуальні ефекти з E3 2018
Україна 2022-06-27 13:38:34
Моди виправили гру. Cyberpunk 2077 виглядає набагато краще після всіх своїх оновлень, але вона все ще не зовсім відповідає презентації з E3.Але тепер один фанат знайшов спосіб зробити гру схожою на те, що нам обіцяли на E3 2018. Новий мод, створений Kratoes, повністю переробляє візуальні ефекти, і результати дуже чудові. З деякими змінами освітлення та камери гра значно покращилася, з помітними оновленнями по всьому Найт-Сіті.Як ви можете бачити на скріншотах нижче, мод пом'якшує деякі з яскравіших кольорів базової гри, дозволяючи неоновим вогням в Найт-Сіті виконувати більшу частину роботи. Це надає відкритому світу набагато більш реалістичний вигляд, з ефектнішими тінями та приглушеними тонами практично у всьому.Він не сумісний з погодними модами або будь-якими іншими модами на світ, але це робить його ідеальним для гравців, які не хочуть сильно міняти гру. Таким чином, ви отримаєте щось схоже на ванільну гру тільки з шармом E3 2018.
Тизер, уривок та постер Edgerunners - аніме-серіалу за Cyberpunk 2077
Тизер, уривок та постер Edgerunners - аніме-серіалу за Cyberpunk 2077
Світ 2022-06-27 16:03:21
CD Projekt RED і Netflix представили тизер-трейлер, постер і невеликий уривок з майбутнього аніме Cyberpunk 2077 під назвою Edgerunners. Проект розповість історію молодого жителя Найт-Сіті, який стає найманцем, щоб вижити у неймовірно небезпечному місті, сповненому злочинності та беззаконня.Аніме складатиметься з 10 епізодів, а за створення відповідала студія Trigger (Kill la Kill, «Зоряні війни: Бачення»). Сценаристом виступив Рафал Які – один із розробників «Гвінта». Саундтрек написав культовий Акіра Ямаока, відомий гравцям із франшизи Silent Hill. Режисером виступив Хіроюкі Імаїсі (Kill la Kill, Гуррен-Лаганн). Реліз шоу відбудеться на Netflix вже у вересні.За мотивами популярної гри вийде аніме-серіал на Netflix у стилі ONA/OVAТизер аніме по грі Кіберпанк 2077:До слова, Cyberpunk 2077 б'є всі рекорди за кількісттю цікавих модів. Уривок з аніме:В той самий час культовий режисер Хаяо Міядзакі зніме своє останнє аніме. Постер до аніме Edgrunners:
CD Projekt могла не знати про проблеми Cyberpunk 2077, компанію обманювали
CD Projekt могла не знати про проблеми Cyberpunk 2077, компанію обманювали
Світ 2022-06-30 20:44:30
Cyberpunk 2077 можна назвати одним з головних розчарувань ігрової індустрії. Гра, що вийшла в 2020 році, втопили в негативних відгуках через відверто сиру якість. Однак, схоже, у цьому всьому не винна сама CD Projekt RED.Видання Forbes проаналізувало відео блогера Upper Echelon Gamers і з'ясувало, що перевіркою проекту на помилки та баги займалася сама CD Projekt, а підрядник в особі румунської Quantic Lab. Даними з ним нібито поділився один із співробітників Quantic Lab.То в чому ж Quantic Lab обдурила CD Projekt? Компанія стверджувала, що тестувати Cyberpunk 2077 будуть професіонали, проте цим займалися молоді тестувальники, які ще не встигли набратися досвіду. Також румунська компанія брехала про розмір команди задля збереження контракту.У своєму ролику Upper Echelon Gamers докладно розібрав ситуацію і навіть показав 72-сторінковий документ із усією інформацією. Звичайно, жодних посилань на документи блогер не залишав, щоб його відео не заблокували.Зараз Cyberpunk 2077 грає і виглядає набагато краще ніж на релізі. Розробники виправили багато помилок, підтягнули графіку та випустили екшен на PS5 та Xbox Series. Якщо вся отримана інформація вірна, це може хоч якось згладити підірвану репутацію CD Projekt в очах фанатів. Та й до того ж навряд чи компанія знову співпрацюватиме з Quantic Lab.
CD Projekt сама тестувала Cyberpunk 2077 і знала про всі баги
CD Projekt сама тестувала Cyberpunk 2077 і знала про всі баги
Світ 2022-07-14 20:41:28
Скандал навколо Cyberpunk 2077 триває вже кілька років. Нещодавно в мережі з'явилася інформація про те, що компанія Quantic Lab, яка допомагала в тестуванні Cyberpunk 2077, брехала у звітах і нібито ввела CD Projekt RED в оману про технічний стан гри.Блогер LegacyKillaHD вирішив опитати розробників із CD Projekt, чи знали вони про безліч багів до виходу гри. За умов анонімності вони підтвердили цю інформацію — керівництво чудово розуміло жахливий технічний стан проекту. Румунська Quantic Lab справді брала участь у тестуванні, проте CDPR тестувала основні механіки Cyberpunk 2077 самостійно.Проблема, як заявляють розробники, була у термінах. Автори просто не встигали виправити всі баги, яких було дуже багато. Так багато, що не допомогли і кілька переносів гри восени 2020 року.Нещодавно CD Projekt RED випустила патч 1.5 для Cyberpunk 2077, який виправив більшість дратівливих проблем, і прямо зараз працює над єдиним доповненням. Якимись деталями розробники досі не поділилися.До слова, майбутнє настало: крах екосистем в України через дії рашистів. 
Натхненно: Сандра Маррс із Metaphrog про «The Woman Trap»
Натхненно: Сандра Маррс із Metaphrog про «The Woman Trap»
Світ 2022-09-11 18:10:07
Твориця коміксів рецензує свою улюблену книгу карикатуриста Енкі Білала. Ми вже писали цікаві деталі про про комікс "Нікополь" раніше. У цій рецензії можна дізнатись ще більше про всесвіт франшии "Нікополь". Сандра Маррс з Metaphrog написала рецензію на один зі своїх улюблених графічних романів для Digital Spy. Вона вибрала «Жінку Тра» Енкі Білала.«Жіноча пастка (La Femme Piège) Енкі Білала, спочатку опублікована Дарго в 1986 році, є другою книгою Нікопольської трилогії та графічним романом, який повернув мене до читання коміксів, коли мені було 16.«Ілюстрація мене вразила, а історія була просто ідеальною для темного, сварливого підлітка як я.«Перечитуючи його зараз, я вважаю, що розповідь, можливо, трохи туманна, і деякі з них трохи переписані, але все одно це чудове читання з фантастичним кінематографічним, намальованим мистецтвом.«Дії відбуваються у 2025 році, Джилл Біоскоп — журналістка, яка пише в минуле за допомогою Script-Walker і має зв’язок з інопланетянином.«Коли вона дізнається про його загибель під час вибуху, вона впадає в галюцинації, викликані наркотиками, і вірить, що вб'є будь-якого чоловіка, який наблизиться до неї. Її історія переплітається з єгипетськими богами та Алсідом Нікополем.«Білал є одним із найбільш відомих художників у Франції, і, як не дивно, хіба не так добре відомий у Великій Британії чи США. Його мистецтво знаходиться на перехресті між коміксами, кіно (він також знімав фільми) та сучасним мистецтвом.«Кожна з його рамок може стояти окремо як картина. Його робота сильно вплинула на те, що я почав створювати комікси, і, можливо, одна з причин того, що графічні романи Луї намальовані вручну».Також ми розповіали, що комікс Нікополь хочуть видати на росії. В Україні культовий європейський комікс українською ще не видано.
Як почати стосунки з Рівером Уордом у Cyberpunk 2077?
Як почати стосунки з Рівером Уордом у Cyberpunk 2077?
Світ 2022-09-16 22:59:21
Рівер Уорд - чоловік поліцейський у Cyberpunk 2077. Це один із тих персонажів у сюжетній лінії гри, з яким можна вибудувати романтичні стосунки і навіть зайнятися сексом. Щоб почати роман з Рівером, вам потрібно буде виконати певні завдання.У цьому гайді ми докладно розповімо у тому, як розпочати стосунки і переспати з Рівером Уордом. Поїхали!ЯК ПОЧАТИ ВІДНОСИНИ З РІВЕРОМ?Орієнтація: гетеро. Щоб почати з ним романтичні стосунки, вам потрібно бути дівчиною.Перший крок: щоб виконувати замовлення Рівера, вам потрібно проходити основні сюжетні квести доти, доки не натрапите на «Вартові порядку». Під час місії необхідно зайнятися розслідуванням, пов'язаним зі смертю заходу.Місія задоволена простою і не вимагає годин виконання. Приблизно через ігрову добу після завершення вищезгаданого квесту (іноді довше) вам подзвонить сам Рівер і видасть нове завдання під назвою «Полювання на мисливця». Слідкуйте за перебігом завдань у журналі.Другий крок: виконуємо завдання "Полювання на мисливця". Прийміть дзвінок від копа, потім перегляньте його смс і вирушайте на призначене місце. Прибувши на точку, заходьте в провулок, стрибнете через невелику перешкоду і прямуйте до будівлі з нашим потенційним коханцем. Поговоріть із хлопцем і знайдіть потрібний кабінет.Примітка: щоб знайти потрібний кабінет, будьте неподалік кімнати очікування, яка з'єднана з центральним офісом.Отже, виконуємо квест і запам'ятовуємо наступне: після зустрічі з лікарем натискаємо на "Я все одно хочу перевірити"; коли говоритимете з Джонні, скажіть, що з Рівером все окей; коли їхатимете до парку, можете вибирати будь-які відповіді.Діставшись до трейлерного парку, ви отримаєте завдання «Знайти Ренді». Слідуйте за Рівер в будинок. Після того як дістанетеся до кімнати Ренді, вивчайте все, що бачите навколо: плакати, закрита шафа (ключ на полиці з помаранчевим столом), закрита тумба (праворуч за входом), ноутбук.Ви не зможете хакнути ноут, якщо ваш інтелект менший за 9 одиниць. У будь-якому випадку ви дізнаєтесь пароль, увімкнувши програвач у коридорі.Огляньте всю інформацію на ноуті. Після детального вивчення ви дізнаєтесь, що Ренді перебуватиме на фермі «Еджвуд». На цьому моменті рекомендуємо зберегтися (можете виконувати інші завдання місії). Тепер ваше основне завдання – вберегти Уорда від смерті (на фермі). Після того, як потрапите в хлів, не віддаляйтесь від нього та захищайте. Якщо все пройде гладко, то під час розмови ви зможете зізнатися в симпатії.Останній крок: отже, тут ми й отримуємо фінальну місію від Рівера (через кілька днів). Він напише вам та запропонує виконати ще одне завдання. Пофліртуйте і скажіть йому: "Побачимося пізніше".Незабаром він вам зателефонує і цим відкриє нове завдання «По річці». Нічого складного вам доведеться лише провести день з хлопцем, поки він не запропонує піти на водонапірну вежу. Фліртуйте з ним і ви зможете його поцілувати. Відразу після цього піде еротична сцена з Рівером Уордом.Після бурхливої ночі з чоловіком ви прокинетеся вранці і виберете, що вам потрібно більше: почати довгострокові відносини з Рівером, або залишити все в минулому.Джерело ModsLab
Сіквел Cyberpunk 2077 розроблять автори оригіналу – для цього вони переїдуть із Польщі до США
Сіквел Cyberpunk 2077 розроблять автори оригіналу – для цього вони переїдуть із Польщі до США
Світ 2022-10-05 18:39:47
Під час нещодавньої зустрічі з інвесторами польська компанія CD Projekt RED поділилася масштабними планами на майбутнє, зокрема підтвердила розробку сиквела Cyberpunk 2077 від нового північноамериканського підрозділу. Попри здогади гравців, створенням наступної частини займуться не нові фахівці, а ключові автори оригіналу — їх перевезуть до США. «Чумби, бачу, що ви питаєте, тому хотів би уточнити: після виходу Phantom Liberty я збираюся зосередитись на новому проекті у всесвіті Cyberpunk 2077 під кодовою назвою Orion, – пояснив у Twitter провідний дизайнер квестів оригіналу Павло Саско (Paweł Sasko). — Я переїжджаю до Бостона разом із командою ключових фахівців, відповідальних за Cyberpunk 2077, щоб заснувати нову студію та стати основою північноамериканського підрозділу. Разом із колективами з Ванкувера та Варшави ми зробимо для вас нову приголомшливу гру!». Шанувальники сподіваються, що переїзд також полегшить взаємодію розробників із автором всесвіту Майком Пондсмітом (Mike Pondsmith), якому доводиться літати до Польщі для обговорення спільної роботи. Між іншим: опублікували ексклюзивний перегляд другого розділу коміксу Cyberpunk 2077: Blackout. Виробництво сіквела розпочнеться після релізу сюжетного доповнення Phantom Liberty у 2023 році. Розробка останнього знаходиться на фінальній стадії, а команда його творців налічує понад 350 осіб. «Наші плани, безумовно, амбітні і вимагають самовідданості, подальшого зростання та великого обсягу роботи, – заявив раніше віце-президент та фінансовий директор CD Projekt RED Петро Нелюбович (Piotr Nielubowicz). — Ось чому ми створюємо нову команду в Бостоні, яка разом із командою, що розширюється, у Ванкувері сформує нашу нову студію — CD Projekt RED North America. Це дозволить нам ефективно задіяти кадровий резерв Північної Америки». Важливе: кінцева місія у грі CyberPunk 2077 має безліз варіантів проходження.  Нагадаємо, що CD Projekt RED оголосила про роботу ще над чотирма проектами: окрім вже підтвердженої гри у всесвіті The Witcher, готуються дві інші за тією ж франшизою, а також гра з робочою назвою Hadar за новою інтелектуальною власністю. У березні компанія повідомила про намір використовувати Unreal Engine 5 замість Redengine у ​​майбутньому. Незабаром після зборів стало відомо, що співзасновник CD Projekt Марчін Івінський (Marcin Iwiński) залишить посаду генерального директора. Відповідні повноваження зосередяться у руках Адама Кічинського (Adam Kiciński). Cyberpunk 2077 вийшла в грудні 2020 року на ПК, PlayStation 4 і Xbox One, а в лютому 2022-го з'явилася на PlayStation 5, Xbox Series X і S. В останні тижні завдяки прем'єрі аніме-серіалу Cyberpunk: Edgerunners, виходу великого. анонсу DLC та знижці гра переживає нову хвилю популярності. Вона знову побила рекорд онлайн The Witcher 3: Wild Hunt, а її щоденна аудиторія на передостанньому тижні вересня досягла мільйона користувачів. Минулого тижня автори повідомили про подолання позначки 20 млн проданих копій. Нагадуємо, що КиївПрайд почав нову соціальну ініціативу для ЛГБТ. Також ми розповідали, як налагодити стосунки із Рівером Уордом у грі CyberPynk 2077. 
Cyberpunk 2077 отримає новий контент та місії, засновані на анімі Edgerunners
Cyberpunk 2077 отримає новий контент та місії, засновані на анімі Edgerunners
Світ 2022-10-24 11:03:40
Cyberpunk 2077 продовжує жити! Згідно з офіційною сторінкою, 6 вересня у вівторок буде дві трансляції. Night City Wire почнеться о 18:00 за московським часом, а за ним піде REDstream, який, ймовірно, розгляне оголошення більш детально. Одним із таких оголошень стане додавання в гру контенту Edgerunners, що розкрутить аніме до того, як воно з'явиться на Netflix 13 вересня. Зачекайте, це ще не все: REDstreams також вийде 6 вересня! Ми будемо розмовляти з Майлзом Тостом і Патріком Міллсом про всі нововведення, які з'являться в Cyberpunk 2077 з наступним оновленням, включаючи новий контент та місії, натхненні @edgerunners, нову зброю та нові функції! Побачимося у вівторок о 17:30 PM CEST – одразу після Night City Wire! Це перша офіційна вказівка ​​на те, що буде включати наступне оновлення для Cyberpunk 2077. Вже передбачалося, що Night City Wire підтвердить довгоочікуваний DLC, який насправді просочився ще в травні, хоча пост з подробицями з тих пір був видалений. Не вдаючись у спойлери, оновлення, що просочилося, не мало жодного відношення до Edgerunners, тому можна вважати, що фанатів чекає багато додаткового контенту. Не зовсім ясно, як виглядатиме кросовер з Edgerunners, особливо якщо врахувати, що дія аніме відбувається до подій гри.
Cyberpunk 2077, що вийшов роком пізніше, змінив би індустрію
Cyberpunk 2077, що вийшов роком пізніше, змінив би індустрію
Світ 2022-10-29 00:42:09
Редактор Forbes Пол Тассі проаналізував останню версію Cyberpunk 2077 і дійшов дуже "гучного" висновку. Журналіст вважає, що зараз це зовсім інша гра у багатьох аспектах, яку просто не можна порівнювати із релізною версією. Відклавши Cyberpunk 2077 ще на рік, студія CD Projekt RED виправдала б очікування багатьох і справила б справжній фурор в індустрії відеоігор. Журналіст не заперечує того, що деякі обіцяні елементи в Cyberpunk 2077 так і не були реалізовані. Проте, якби проект вийшов значно пізніше у своєму кращому стані, гравці не розгромили б гру на релізі. Cyberpunk 2077 у патчі 1.5 максимально наблизився до еталону в жанрі ігор із відкритим світом – серії GTA. Гра все ще не вистачає імерсійних елементів і різноманітних активностей, але навіть так грати в неї одне задоволення. З моменту релізу Cyberpunk 2077 проект буквально отримав тисячі виправлень. У грі покращили продуктивність, оптимізували загальну економіку, баланс та покращили інтелект персонажів, разом із керуванням транспорту. Студія CD Projekt RED усунула практично всі аспекти, за які отримала низькі оцінки від критиків та гравців. На жаль, свою бездоганну репутацію студія втратила назавжди. Тассі рекомендує всім, хто активно критикував гру і закинув проходження в день релізу повернутися і дати Cyberpunk 2077 другий шанс. CD Projekt RED може частково повернути себе минулу славу, випустивши масштабний додаток до гри. Імовірно, анонс DLC для Cyberpunk 2077 може відбутися цього року.
Гравці змогли вийти за межі карти в технодемо The Matrix Awakens
Гравці змогли вийти за межі карти в технодемо The Matrix Awakens
Україна 2022-10-30 20:13:25
Гравці у технодемо The Matrix Awakens знайшли кілька способів вийти за межі ігрової карти. Найпростішим способом є їзда автомобілем – необхідно зробити різкий поворот, внаслідок чого машина впаде у воду, але не потоне. Також користувачі можуть дістатися міста на горизонті пішки по воді. The Matrix Awakens створена Epic Games на движку Unreal Engine 5 разом зі знімальною командою "Матриці", включаючи Лану Вачовскі. Кіану Рівз та Керрі-Енн Мосс також взяли участь у проекті. А раінеш ми повідомляли, що відомий експерт розповів про потенціал гри Cyberpunk 2077. 
Глава CD Projekt RED:
Глава CD Projekt RED: "Нам вдалося змінити ставлення гравців до Cyberpunk 2077, все почалося з патча 1.5"
Світ 2022-11-07 14:58:33
Генеральний директор CDPR Адам Кічинський дав інтерв'ю польському виданню Parkiet, в якому він, серед іншого, торкнувся теми зростання популярності Cyberpunk 2077 та прокоментував появу великої кількості позитивних відгуків про гру. Керівник заявив, що студії справді вдалося змінити ставлення гравців до рольового екшену. Ми можемо сказати, що змогли досягти того, щоб гравці стали по-іншому ставитися до Cyberpunk 2077. Ми сподіваємося, що Cyberpunk 2077 і серія «Відьмак» продовжать залучати геймерів у наступні кілька років, що позитивно позначиться на продажах і дозволить нам фінансувати наступні проекти, - Адам Кічинський, голова CDPR Кічинський заявив, що відгуки до Cyberpunk 2077 стали змінюватися в позитивну сторону через два фактори: запуск патчу 1.5 і реліз аніме-серіалу Edgerunners. Рівень зацікавленості гравців Cyberpunk 2077 останнім часом збільшився, чому сприяли два фактори. По-перше, це, безперечно, успіх аніме-серіалу «Кіберпанк: Ті, що біжать краєм», вихід якого відбувся на Netflix у середині вересня. А по-друге, і цей чинник менш помітний, далася взнаки активна робота над грою, виконана нашими співробітниками. Ставлення до Cyberpunk 2077 почало змінюватися ще з виходом патча 1.5 та оновлення для консолей поточного покоління у лютому 2022 року. Після ми випустили апдейт 1.6, який крім покращень, також включав контент, пов'язаний з серіалом. Успіх цього патчу нас здивував, - Адам Кічинський, голова CDPR. Керівник вважає, що його компанія знаходиться у відмінному положенні, щоб продовжувати розвивати гру. За його словами, ключовим етапом стане запуск доповнення Phantom Liberty, оскільки в ньому буде багато нового контенту. Кічинський не став ділитися жодними подробицями про DLC.
Нові концепт-арти Cyberpunk 2077 може (але це не точно) натякнути на похмурі події сюжетного доповнення
Нові концепт-арти Cyberpunk 2077 може (але це не точно) натякнути на похмурі події сюжетного доповнення
Світ 2022-11-14 22:06:49
Для відкритого доступу було опубліковано нове концептуальне мистецтво Cyberpunk 2077, який раніше не з'являвся ніде. На представлених зображеннях ви можете побачити різноманітні куточки нічного міста, персонажів та похмурих подій зі світу гри. Також ми публікували світлини, як нейромережа бачить Найт-Сіті - дизайнери можуть залишитись без роботи. Ще раніше відомий блогер пояснив, чому так за яких умов Cyberpunk 2077 став би проривом у ігровій індустрії. 
"Я радий, що ми так вчинили": розробник Cyberpunk 2077 пояснив "незавершеність" сюжетної лінії Пераліса
Світ 2022-11-17 00:51:19
Провідний дизайнер квестів Cyberpunk 2077 Павло Саско (Paweł Sasko) прокоментував долю персонажа, що полюбився гравцям у світлі сюжетного доповнення Phantom Liberty, що готується до релізу.  Йдеться про депутата Джефферсона Пералеса, який балотується у мери Найт-Сіті. NPC бере участь у квестах «Вартові безладдя» та «Бунраку», після закінчення останнього з яких раптово зникає та розриває всі зв'язки з головним героєм. Деяким гравцям такий фінал сюжетної лінії Пераліса видався не зовсім закінченим. Користувачі припустили, що персонаж став жертвою стислих термінів розробки та отримає продовження своєї історії у майбутньому DLC. Відповідаючи на запитання фанатів у рамках недавнього стриму, Саско підтвердив, що сюжетну лінію політику завершено. Більше того, команда спочатку задумувала її саме такою, якою вона вийшла. За словами Саско, арка Пералеса була вигадана старшим дизайнером квестів Cyberpunk 2077 Патріком Міллсом (Patrick Mills). Саме він запропонував закінчити історію в «правовій невизначеності та залишити гравців із купою тривожних питань». "Я радий, що ми так вчинили", - підсумував Саско. Судячи з інтересу спільноти, із завданням захопити геймерів CD Projekt RED впоралася: питання щодо подальшої долі Пераліса переслідують їх досі. Доповнення Phantom Liberty до Cyberpunk 2077 побачить світ у 2023 році на PC (Steam, GOG, Epic Games Store), PS5, Xbox Series X та S. Розробка аддону вийшла на фінальну стадію: у розширенні задіяно понад 350 осіб.
Прибуток CD Projekt підскочив у 3 кварталі на 500% завдяки успіху Cyberpunk 2077
Прибуток CD Projekt підскочив у 3 кварталі на 500% завдяки успіху Cyberpunk 2077
Світ 2022-11-30 03:24:40
Гра Cyberpunk 2077 почала бити рекорди з продажів. Польська CD Projekt прозвітувала про фінансові результати за підсумками третього кварталу 2022 року, який закінчився для розробника відеоігор у вересні. За звітний період чистий прибуток компанії підскочив на 500% порівняно з третім кварталом минулого року, чому сприяли хороші продажі Cyberpunk 2077. У компанії зазначили, що зростанню інтересу до Cyberpunk 2077 сприяв запуск аніме-серіалу Cyberpunk: Edgerunners на платформі Netflix у вересні, а також вихід великого оновлення. "Популярність серіалу і позитивна реакція на патч 1.6 для Cyberpunk 2077, що вийшов за тиждень [до шоу], мали помітний вплив на продажі гри", - повідомив виконавчий директор CD Projekt Адам Кічинський (Adam Kicinski). Згідно з опублікованими даними, чистий прибуток CD Projekt у третьому кварталі склав 98,7 млн ​​злотих (близько $27,94 млн). Цей показник виявився вищим за очікування аналітиків, які прогнозували квартальний прибуток на рівні 88 млн злотих. Обсяг виручки компанії за звітний період становив 245,5 млн злотих, що на 70% більше у порівнянні з аналогічним періодом 2021 року. За цим показником розробник також перевищив очікування аналітиків, які в середньому прогнозували, що дохід становитиме 239 млн. злотих. У вересні CD Projekt оголосила, що обсяг продажу Cyberpunk 2077 досяг 20 млн копій. При цьому до кінця 2020-го було реалізовано понад 13,7 млн ​​екземплярів гри.
CD Projekt RED нарешті розповіла, що трапилося з мультиплеєром Cyberpunk 2077
CD Projekt RED нарешті розповіла, що трапилося з мультиплеєром Cyberpunk 2077
Світ 2022-12-08 23:20:11
Нагадаємо, розрахований на багато користувачів компонент був підтверджений у вересні 2019 року як частина Cyberpunk 2077 і повинен був перерости в окремий проект. Навесні 2021 плани змінилися, і мультиплеєр знову вирішили зробити режимом гри. З того часу з офіційних джерел про мережевий елемент Cyberpunk 2077 нічого не було чути. За словами Вебера, студія була зайнята виправленням основної гри після проблемного запуску – мультиплеєр став жертвою цього процесу. «Зміна пріоритетів означала відмову від інших проектів. З Cyberpunk ми хотіли багато зробити відразу, але в результаті довелося зосередитися і запитати: "Що зараз дійсно важливо? Так, давайте зробимо цей елемент по-справжньому хорошим"», - пояснив Вебер. У березні 2021 року гендиректор CD Projekt Адам Кічинський (Adam Kicinski) заявив, що компанія хоче бачити мультиплеєр у своїх майбутніх іграх, проте студія продовжить робити поодинокі, сюжетні, великобюджетні RPG. Яку форму набудуть ці онлайн-елементи, поки ніхто не знає, проте CD Projekt RED планує Orion - сіквел Cyberpunk 2077, який створюватиметься американською командою, що складається з ветеранів розробки оригінальної гри. Cyberpunk 2077 доступна на PC (Steam, GOG, EGS), PS4, PS5, Xbox One, Xbox Series X та S. У 2023 році на ПК та консолях нинішнього покоління гра отримає сюжетне доповнення Phantom Liberty («Примарна Свобода»).
Як у Frostpunk підвищити надію та знизити невдоволення?
Як у Frostpunk підвищити надію та знизити невдоволення?
Світ 2022-12-11 22:09:35
Надія та невдоволення визначають ставлення мешканців Frostpunk до гравця. Це важливі характеристики, ігнорування яких може призвести мешканців до бунту та викидання невдалого гравця на мороз. У цьому короткому гайді ми пояснимо, як цього не допустити. Пам'ятайте, що невдоволення діє постійно, якщо включені продовжені або 24-годинні зміни та знижується з часом після повернення звичайних робочих змін. Як знизити невдоволення? Невдоволення цілком залежить від дій гравця. Воно зростає у таких ситуаціях: Слабо — якщо населення часто чи довго хворіє, від холоду на роботі, за певних рішень ігрових ситуацій (наприклад, відмовити у відпочинку); Середньо - при включенні продовжених до 14 годин змін, нестачі їжі, холоді в оселях, при прийнятті спірних законів (наприклад, міністерства пропаганди); Сильно — якщо використовуються 24-годинні зміни при провалі важливих квестів, після прийняття ультимативних законів «Порядку» та «Віри», відповідно, «Новий Порядок» та «Нова Віра». Якщо базові вимоги людей — теплі житла і робочі місця, їжа в запасі і швидке лікування задоволені, незадоволення, що піднялося, після прийняття непопулярного закону або неприємного рішення квесту швидко піде на спад. Постійне зниження невдоволення можливе, якщо побудувати пару бійцівських арен між будинками: Якщо невдоволення дійде до максимуму, мешканці висунуть ультиматум. Потрібно знизити невдоволення нижче 25% шкали. Ретельно розрахуйте час — якщо ваша стратегія передбачає мобілізаційний ривок, тобто є сенс довести його до кінця, а потім уже прибирати продовжені зміни або прийміть кілька законів. Якщо ж невдоволення викликано помилками в управлінні чи будівництві міста, то краще завантажити попередній сейв або почати все заново, оскільки використовуючи нові знання про гру, ви зможете все це запобігти. Як підвищити надію? Надія мало залежить від дій гравця та відображає думку людей щодо поточної ситуації. Тобто коли справи йдуть нормально, надія зростає, коли приходять неприємні чи навіть страшні звістки, люди з криками «Ми всі помремо!» починають переживати та надія падає. У більшості сценаріїв Frostpunk надія визначається скриптовим чином - відбувається сюжетна подія, наприклад, ламається генератор у Вінтерхоумі або жителі Нью-Лондона дізнаються про зруйнований Вінтерхоум, і надія сильно падає. Завдання гравця — не контролювати, а постійно накопичувати надію, тому ухвалення деяких законів варто притримати до критичних ситуацій, а вони виникнуть, про це нижче. Пам'ятайте, що надія падає сильно, від чверті до половини шкали, а росте маленькими кроками, тому прагнете підтримувати її вище за середину шкали. Виконання цих обіцянок, наприклад, обігрів усіх жител, також добре підвищать надію. Провал цього завдання сильно її знизять, так само як і брехня. Якщо надія впаде до нуля, мешканці висунуть ультиматум. Вам потрібно підняти надію вище 25% шкали, причому нерідко надія падає зі зростанням невдоволення, так що можна отримати одразу дві проблеми. У такій ситуації переконайтесь у достатньому забезпеченні базових потреб – комфортному рівні тепла в будинках та на роботі, достатку їжі та медичної допомоги. Подивіться, які закони можуть підняти вашу довіру серед населення. До того ж, гра сама підкине кілька квестів, правильне рішення яких підніме надію, наприклад, подвійні пайки для дітей або подвійні пайки для робітників у позаурочний час. Не ігноруйте вимоги людей, а дайте їм те, що вони просять, і тоді надія може суттєво зрости. Загальні способи вплинути на надію та невдоволення Гілки законів «Порядку» та «Віри» дадуть нові функції управління населенням. У «Порядку» це «Обхід» із сторожової вежі, «Пропагандистська листівка» з міністерства правди, а також «Облава» із в'язниці. Проводячи ці заходи регулярно, можна тримати невдоволення на низькому рівні та постійно активувати продовжені та 24-годинні зміни на тих підприємствах, де це необхідно, а надію тримати майже на межі та проводити непопулярні закони. Що стосується «Віри», то вона не така ефективна, як «Порядок» у частині продуктивності праці, але краще впливає на надію та рівень невдоволення. Усі дії, що підвищують надію та знижують невдоволення, проводяться у Молитовному Домі («Проповідь», «Вечірні молитви») та Храмі («Публічне покаяння», «Наказ Капітана»). Застосовуючи їх регулярно, ви можете ефективно знижувати невдоволення, викликане продовженими та 24-годинними змінами. Відкочування у них займає менше часу, ніж у схожих законів у гілці «Порядку».    
Розробники Frostpunk 2 розкривають лор гри через стилізовані віртуальні газети
Розробники Frostpunk 2 розкривають лор гри через стилізовані віртуальні газети
Світ 2022-12-13 02:44:31
Спеціально для тих, кому не терпиться вивчити новий постпокаліптичний світ Frostpunk 2, розробники з 11 bit studios запустили серію віртуальних газет. Через новинні зведення в історії різних героїв можна дізнатися більше про похмуру долю людей, яких поглинає безупинний холод.  Загалом розробники опублікували вже три випуски газет, з останнім можна ознайомитись тут. Свіжий номер присвячений кулачному поєдинку за звання почесне звання чемпіона, яке зміг утримати при собі Джоуї МакГрегор. Такого дня навіть пронизливий вітер і мороз не могли зіпсувати настрій Томасу. Вони вітали і привели хлопчика до тями після майже безсонної ночі. Сьогодні, незважаючи на те, що він був приклеєний до свого звичайного місця на розі однієї з численних схуднелих вулиць Нью-Лондона з пачкою газет при собі, його думки були в іншому місці. Сьогодні ніщо не мало більшого значення, ніж радість, яку він все ще відчував минулої ночі. Він відчував хвилювання, коли згадував різкі нокдауни, і в нього боліло горло, яке розривало його захоплені крики. Томас був на турнірі до пізньої ночі разом із кількома іншими газетчиками. Сіквел містобудівного симулятора Frostpunk був анонсований у серпні 2021 року. Продовження створюється для ПК та обіцяє примножити сильні сторони оригіналу.
Гра Stray номінований на «Гру року» та «Найкращий арт-постановник»
Гра Stray номінований на «Гру року» та «Найкращий арт-постановник»
Світ 2022-12-14 02:06:26
Це не просто "котик бігає по кіберпанк-місту". Ведучий Джефф Кейлі нещодавно оголосив номінантів у всіх 31 категоріях, які будуть оцінюватися на майбутній Game Awards цього року, а грандіозний інді-хіт Stray посів місце в приголомшливій шести з них, найпомітнішою з яких є найпомітніша категорія в цілому; Гра року. Правильно, мила гра про котів, у якій ви можете дряпати двері та навмисно перекидати речі, є на вершині таких масштабних ігор AAA, як Elden Ring, God of War Ragnarok і Horizon Forbidden West. Дві інші ігри, що залишилися в категорії, — це A Plague Tale: Requiem і Xenoblade Chronicles 3. Ці ігри, безперечно, менш бюджетні, ніж попередні три, але Stray все ще залишається найкращою інді-заголовком, конкуруючи з іграми з набагато більшим вмістом, набагато краща графіка, або обидва. Офіційний веб-сайт описує мету нагороди «Гра року» як «визнання гри, яка забезпечує абсолютно найкращий досвід у всіх творчих і технічних сферах». Очевидно, що голосувальники Game Awards вважають, що Stray має набагато більше змісту, ніж те, що він показує на поверхні. Те, що багато хто вважав простішим симулятором вуличних котів, у підсумку виявилося атмосферною пригодою через футуристичний міський ландшафт, який коротко торкається таких понять, як людська ідентичність і штучний інтелект. І відповідно до поняття Stray як атмосферного, гра також була номінована на найкраще художнє керівництво. Серед широкого спектру думок рецензентів більшість зійшлися на думці, що гра є візуально привабливою, зокрема, її освітлення добре справляється зі своєю роботою, відображаючи різнокольорові неонові розмиття, які часто асоціюються з естетикою кіберпанку. Інші чотири нагороди, на які був номінований Стрей: найкраща режисура гри, найкраща гра-екшн/пригодницька гра, найкраща інді-гра та найкраща дебютна інді-гра. Звичайно, те, що кожна людина думає про Stray та їхню присутність у цих категоріях, є суб’єктивним, але Bluetwelve Studio безумовно заслуговує на велику похвалу за створення гри, яка отримала стільки помітних номінацій, враховуючи, що це була перша назва команди. Крім того, для інді-сцени загалом успіхом є те, що гра з простішою концепцією та набагато меншим бюджетом може стояти поруч із набагато більшими назвами.
Дивіться новий тизер до
Дивіться новий тизер до "Примарної Свободи", доповнення для Cyberpunk 2077
Світ 2022-12-15 05:30:07
Ідріс Ельба зіграє Соломона Ріда, секретного агента Нових Сполучених Штатів Америки. Ві та Ріду доведеться об'єднатися, щоб впоратися з нездійсненним секретним завданням та вижити. Приготуйтеся до "Примарної Свободи" - доповнення для Cyberpunk 2077 у жанрі шпигунського трилера, дія якого пройде в новому районі Найт-Сіті. Доповнення вийде 2023 року.
Stray виграла нагороду за найкращий інді-дебют на The Game Awards 2022
Stray виграла нагороду за найкращий інді-дебют на The Game Awards 2022
Світ 2022-12-16 02:58:25
Котик переміг зло, та тоталітарні корпорації. У ніч з 8 на 9 грудня 2022 року шоу The Game Awards 2022 змогло зробити нам кілька важливих сюрпризів. Після нагороди за найкращу роль актора God of War Ragnarok настав час номінації «Найкращий інді-дебют». Цього року журі було непросто обрати найкращу незалежну продукцію, що з'явилася на ігровому ринку. Учасників було кілька, і серед цих постановок було кілька, які глибоко торкнулися користувачів. Насправді цього року серед номінантів були такі продукти: Neon White Stray Norco Tunic Vampire Survivors Нагороду за найкращий дебютний інді-приз отримала саме Stray — нетипова пригода, створена хлопцями із BlueTwelve Studios та Annapurna Interactive, яка кидає геймера у неординарні пригоди в образі милого кота. Тим не менш, Стрею було нелегко з деякими незалежними постановками, які найбільше відзначили цей 2022 рік, включаючи роботу невеликої італійської команди Vampire Survivors. Game Awards 2022, як і раніше, підносить геймерам безліч сюрпризів, у тому числі довгоочікувану номінацію на кращу гру року.
Огляд на Stray: відмінний додаток до неіснуючої гри
Огляд на Stray: відмінний додаток до неіснуючої гри
Світ 2022-12-19 10:15:15
Так, це та сама гра про рудого котика-кіберпанка. Загальне враження від Stray - офігенно атмосферна, але, все ж таки, проста гра, при проходженні якої, в голові, щоразу, спливало словосполучення «відмінне доповнення». Додаток до гри, якої ніколи не було. Уява малювала повноцінну гру зі справжнім геймплеєм за двоногого персонажа (не сваріть за інклюзивність). Представлявся більш масштабний і варіативний світ, з атмосферою, що поступово затьмарюється, і сюжетом. Глибокі темні фантазії Наприклад, помічник пушистика, дрон B-12, розкривши таємницю про своє минуле, вирішує повернути втрачену велич своєї цивілізації та використовує для цього рудого котика. Пушистик, що не знає про ці плани, піддається маніпуляціям, і поступово приводить маленького дрона до кібернетичного тіла, яким той опановує. І ось, помінявшись ролями, вже котик стає маленьким помічником, який виконує сайд-квести, що допомагає B-12 прагне влади. Хорошим прикладом маленького помічника є Джампер Маркуса з Watch Dogs 2, який приємно доповнює геймплей своїми механіками. Варто згадати і про Об'єкт 16, з його атмосферними загадками для Дезмонда в «Assassin's Creed», розгадуючи які ми дізнавалися більше про всесвіт протистояння тамплієрів та ассасинів. До речі, B-12 від Об'єкта 16 на замітку: «Що є людина, як не її спогади?». Так ось, отримавши керування за B-12, повністю змінюється геймплей, а разом із ним і темп гри. Агресивно борючись зі злими роботами та більш небезпечними видами зурків, пробиваємо собі дорогу до трону, у перервах повертаючись до котика, медитативно бігаємо світом, протискаючись у важкодоступні місця та вирішуємо нехитрі головоломки у пошуках предметів та свіжої інформації по лору. Котику лише до кінця гри розкривається зрадницький задум B-12. Відбувається це занадто пізно, адже дрон, повністю вдосконаливши себе і заволодівши потужним знаряддям, стоїть перед воротами, що відкриваються, в Аутсайд, за межі якого мчать, слідом погляду, його підступні плани. Розкрившись, B-12 намагається знищити чотирилапого, але пухнастик встигає втекти. Котик повертається на нижні рівні і попереджає роботів про небезпеку, що зародилася, не без його допомоги, яка набагато страшніша за зури. Спочатку злякавшись, але потім згуртувавшись, роботи споруджують для котика бойового хутра, за допомогою якого хутро-кіт перемагає колишнього товариша, який захотів влади. Можна уявити і продовження, в якому котик, отримавши в розпорядження аватар хутра, пускається борознити простори Аутсайда, з гарматою на розвагу розчленовуючи мега-зурків (не бояться сонячного світла), попутно вирішуючи все більш небезпечні проблеми миролюбних роботів-пеінтистів. Можливість, будь-якої миті, вистрибувати із залізного трону, дозволить неспішно вивчати мікро та макросвіти, у маленькому граціозному тілі, балансуючи геймплей. Ну і, відповідно до зростання епічності, нашого Мяуріціо чекав би драматичний фінал. Адже як казав класик: «Кішки — гангстери тваринного світу, які живуть поза законом і так само вмирають». Але геть фантазії! Розберу Stray як повноцінну гру, виділивши позитивні та негативні сторони проекту. Головна перевага гри – атмосфера. На неї збалансовано працюють три аспекти: легкий до розуміння, але грамотно опрацьований світ; гармонійно вписані, в антураж кіберпанку, з екзистенційною тугою у моніторах, роботи; незвичайний електронний саундтрек рук Yann Van Der Cruyssen. Все це зшиває між собою, звивисто виляючи хвостом, рудий бродячий кіт, що випадково провалився у події, що оповідають. Допомагає йому в цьому дрон-супутник B-12, за допомогою якого коту/гравцю розкривається нехитрий, але цілком працюючий сюжет. Пролог та інтерфейс (точніше його відсутність) нагадали мені гру іншого француза – «Ancestors: The Humankind Odyssey». Але, на відміну від «людської одіссеї» Патріса Дезіле, механіки котичної одіссеї виявилися більш простими та обмеженими. Банально не вистачало кнопки вільного стрибка, а наявний паркур часом був настільки дискомфортним, через камеру і надмірну заскриптованість, що іде в бік, що відчуття плавності і свободи персонажа швидко витікали (не апельсиновим соком) крізь, керуючі ним, за допомогою геймпада. Гра часто нагадувала, що механіки її недосконалі, часом навіть зайві, незважаючи на їхню обмеженість. Адже відкинувши більшу частину механік, що є необов'язковими діями (що викликають лише розчулення) з повсякденного котячого життя, залишаться тільки біг і заскриптовані стрибки, з якими гра пройдеться вдвічі швидше. На якийсь час немає причин нарікати, але тільки коли механіки працюють правильно. У напіввідкритих локаціях максимально обмежена кількість дій та взаємодій, навіть з урахуванням необов'язкових завдань. Діалоги з роботами дають дещицю нової інформації і фрази, що нескінченно дублюються (— Мама я хочу діалоги від Міядзакі. / — У нас вдома є діалоги від Міядзакі. / Діалоги від Міядзакі вдома.). Довго на одному місці не затримаєшся, красою не помилуєшся, тим більше в грі поки що немає фоторежиму. У лінійних локаціях геймплей працює набагато гірше. Пагони від зурків (суміш міньйонів та тихоходок) не напружують; дефлюксор (тимчасова зброя проти зурків) більше заважає, загальмовуючи проходження; стелс-режим із дронами здається максимально сирим. Благо погоні, перестрілки та стелс-місії настільки короткі, що не встигають роздратувати, вчасно змінюючи один одного. І тут хотілося похвалити гру, адже кількість різноманітності, нехай і з механіками, що погано працюють, через годину примудряється втримати, але через дві години гра закінчується, залишаючи гравця з прикрим почуттям «не вистачило». Теорія як підсумок За однією з переведених B-12 написів на стіні, стає ясно, що з моменту припинення роботами бути рабами пройшло 2544875556 днів, що дорівнює ~6972262 років. Який рік вважається роком їхнього створення, і скільки років роботи провели в рабстві не згадується. Скільки минуло часу з моменту появи самого напису теж неясно, а пройти могли сторіччя, адже речі в підземному місті напрочуд стійкі до сили Хроноса. Ну а якщо додати до всього, котирується роботами, шістнадцяткову систему обчислення, то умовне математичне рівняння ускладнюється в рази. Саме цифра 16, замість 12, на годиннику народжує велику кількість суперечок. Але, як мені здається, шістнадцяткова система обчислення у роботів — це лише закладений розробниками оммаж Джону Ністрому та його тональному циферблату. Цим і хочеться підбити підсумок. Краще не ускладнювати те, що й так працює. Світ гри захоплює. Нехай і ненадовго, гра дарує приємні враження, що перекривають поганий геймплей. У грі безліч деталей, які хочеться ускладнити, змінивши, особливо механіки, але робити цього не варто. Варто розслабитись. Адже краса у простоті, і коти, звичайно ж, усі прекрасні. Чим я займав себе значну частину гри? Грав на піаніно. Сходив по запису на коготочки. Спілкувався з Містером Роботом. Зустрів Залізного Дроворуба в одязі Страшили. Зловив пакетний трип. Чилив на диванах. Царапав меблі. Обирав музон. Залипав на гарну безодню, поки безодня залипала на гарного мене. Помічав, як хтось із ув'язнених, перебуваючи за ґратами, сушив речі за ґратами. Грався кульками. Зустрічав Владі, який розмірковував про Кораблі Тесея та Печеру Платона. То що нам робити у Греції?  
Огляд IXION - хто сказав Frostpunk у космосі?
Огляд IXION - хто сказав Frostpunk у космосі?
Світ 2022-12-23 08:54:01
Кінець року вийшов урожайним для любителів ігор стратегічного жанру. Жовтень подарував нам третю частину Victoria від "Парадоксів", а на початку грудня світ побачила Knights of Honor II Sovereign. Але це глобальні стратегії, де вам належить дипломатія і сила завойовувати цілі країни.  А що робити тим, хто віддає перевагу неквапливому геймплю з вдумливим будівництвом? У мене є відповідь на це питання – грати в IXION! Сюжет IXION Не таке вже далеке майбутнє. Науково-технічний прогрес на Землі досяг піку своїх можливостей, і на блакитній планеті йому стало тісно. Та й ресурсів на колисці людства стає дедалі менше. Настав час вирушити до далеких зірок у пошуках нових джерел корисних копалин, газів та інших відомих та не дуже елементів таблиці Менделєєва. Для цієї мети найкращі уми і багаті капітали землян створили величезну орбітальну станцію "Тіккун", забезпечивши її останньою розробкою в галузі космічної інженерії - міжпросторовим двигуном VOLHE, здатним створювати "кротові нори" та переміщати базу до найдальших об'єктів галактики. І ось знаменний момент настав. "Тіккун" готовий до роботи, і двигун почав акумулювати енергію для варп-стрибка. Проте вчені прорахувалися у своїх обчисленнях, і інерційно-енергетичний струмінь підриває Місяць. Життя на Землі настав кінець. Геймплей Але гра починається з вашого прибуття на базу. Гравець виступає у ролі керівника “Тіккуном”, й у його обов'язки входить контроль за будівництвом будинків, видобуток і розподіл ресурсів, контроль життя населення і наукові дослідження. У першій місії події розгортаються напередодні стрибка, за яким була катастрофа. Вас сюжетними монологами вводять у курс справи, видаючи завдання побудувати тієї чи іншої об'єкта. Умовно ігровий процес поділяється на дві фази. Будівництво. Цим ви займатиметеся більшу частину часу. Як і в будь-якій містобудівній стратегії, вам треба стежити за кількістю житлових місць для населення, енергією, ресурсами, логістикою тощо. Вивчення космосу. З певного моменту, коли ви збудуєте пускову установку для зондів, відкриється режим дослідження простору. Зонди здатні сканувати певну ділянку та визначати кількість та тип ресурсів на ньому для подальшого видобутку. Крім того, саме завдяки зондам ви можете виявити різні точки інтересу, на яких неодмінно станеться якась подія. Можливо, ви знайдете покинуту дослідницьку базу, а можливо щось несподіване. Враховуючи, що катастрофа позбавила землян будинку, що залишилися, головним завданням “Тіккуна” стає пошук нового. І зробити це бажано якнайшвидше, адже станція, як і будь-який механізм, зазнає різних поломок — чи то пожежа на складі, чи навіть деформація зовнішньої обшивки. Та й люди також вимагають комфортних умов для життя та роботи. Таким чином механіка містобудування йде пліч-о-пліч з механікою виживання. Крім складів, заводів та стикувальних доків, вам потрібно подбати про будівництво медичних закладів, фабрик з виробництва їжі (наприклад, розведення поживних комах), їдалень і навіть паркових зон. Все це відбиватиметься на відношенні населення до вас. Чим кращі умови, тим щасливіші люди і менші ймовірності, що вони почнуть бунтувати. Така система дуже нагадує Frostpunk – там теж незадоволені жителі швидко піднімали на вила невдалого мера. Також варто зазначити, що гра не пропонує вибору рівня складності. IXION може кинути виклик вашому економічному генію вже з другої місії, і я впевнений, що ви не раз зіткнетеся з ситуацією повного краху та подальшого перезапуску завдання. А ось відкриття нових секторів станції не всім припаде до смаку. Справа в тому, що ця подія значно ускладнює управління "Тіккуном". В один момент вам потрібно забезпечити новий сектор всім потрібним, при цьому будівництво в ньому починається практично з нуля - ви не можете спрямувати техніку з вже облаштованого сектора в новий. Єдине, що дозволяють зробити, — переселити частину населення, яке відразу стає дуже незадоволеним. І все за новою: цех, склад, житло тощо. Сектори не залежать один від одного з погляду щастя екіпажу, ресурсів тощо. Це означає, що вам доведеться керувати кількома секторами одночасно, вирішуючи різні завдання. У результаті ви повторите цей процес шість разів за гру. Проте вже вдруге це дуже набридає. Графіка та звук IXION виконана у стилі художнього реалізму з елементами ретро-футуризму. Дизайнери та художники попрацювали на славу, детально пропрацювавши всі елементи гри, будь то про якийсь склад, який заповнюється контейнерами в міру надходження ресурсів або інженерів, що лагодять стикувальний док. Спостерігати за суєтою маленьких чоловічків досить цікаве заняття. Головне, не наближайте близько камеру, інакше вся магія швидко випаровується - поблизу ви виявите відверту халтуру в анімаціях та й загальному зовнішньому вигляді. Особливо це стосується людей. Також чудово вдалося зобразити космос як на глобальній карті, так і в зоні навколо "Тіккуна". Так як наша станція може змінювати свою орбіту в рамках виділеного простору, ви можете підлетіти до якогось великого об'єкта та розглянути його в деталях. Виглядає це дуже атмосферно. Зі звуками та музичним супроводом у гри також все гаразд. Дизайнери явно надихалися мелодіями із науково-фантастичних фільмів 70-х та 80-х років. Приємні мелодії синтезатора не відволікають, а чудово ілюструють те, що відбувається, задаючи загальний темп гри. Шум будівництва або прибуття корабля в док ще більше занурюють у те, що відбувається. За підсумком IXION геймплейно не пропонує нічого нового. Усі елементи ви бачили у тій чи іншій містобудівній стратегії. Але в іншому гра вийшла вдалою. У ній присутня достатня кількість невеликих, але унікальних ідей, щоб її можна було виділити серед інших представників жанру. Особливо добре вийшло дослідження космосу та багаторівнева система управління космічною станцією. Якщо ви грали раніше в подібні ігри, то IXOIN здасться вам знайомим. А ось до новачків гра не дуже терпима — готуйтеся щоразу перегравати певні завдання через брак потрібного ресурсу і відсутність можливості його добути тут-і-зараз.
Завантажуйте більше