11 лютого Мін'юст поповнив "реєстр незареєстрованих громадських об'єднань, які виконують функції іноземного агента", включивши до нього Московський ком'юніті-центр для ЛГБТ+ ініціатив (МКЦ). Він став сьомим об'єднанням у списку та п'ятою ЛГБТ-організацією. Один із значних проектів Центру – кризовий шелтер у Москві, де притулок знаходять ЛГБТ-люди як з Північного Кавказу, а й у всій Росії. Радіо Свобода поговорило із директоркою МКЦ Тетяною Винниченком.– Московський ком'юніті-центр з'явився у грудні 2015 року, ми надавали приміщення для заходів різних ЛГБТ-ініціатив. Ну не лише ЛГБТ, а й для дружніх ініціатив, для феміністок, наприклад. Майданчика такого в Москві не було, а потреба була. І ось шість організацій об'єдналися, спочатку це був такий коворкінг.– А що це за організації?– Там була "Райдужна асоціація", але це єдина назва, яку я можу повідомити, бо вона вже закрилася. Інші досі існують, і я не хотіла б…– Ну, чим вони займалися хоча б?- Була ВІЛ-сервісна організація, вони проводили групи підтримки для ВІЛ-позитивних чоловіків; були спортсмени; були групи підтримки трансгендерних людей; були заходи "12 кроків" для наркозалежних; були віруючі ЛГБТ-люди, вони й досі є.- А що вони роблять?- Я до них не ходила, я атеїстка, що я до них піду? Щось роблять, збираються регулярно. Ми взагалі ні до кого не входили, ми надавали приміщення. Якісь організації перестали існувати, якісь розвивалися, приходили нові. Наприклад, людина могла прийти і сказати: "Слухайте, а давайте тут гратимемо по вівторках у настільні ігри", - ну давайте. Я вважаю дуже важливим такий безпечний простір у Москві: з цього може нічого не вийти, а може зрости повноцінна НКО, яка допомагатиме людям.- І тут 2017 рік, і на вас звалюються чеченські геї.– МКЦ брав участь у цьому разом із Російською ЛГБТ-Мережею, оскільки ми були у Москві, і всі хлопці їхали до Москви. Ми займалися прийомом, розміщенням, когось треба було лікувати, комусь оформляти документи… Ще у березні 2017-го ми почали отримувати від наших партнерів з-за кордону повідомлення: ви взагалі знаєте, що там відбувається? ЛГБТ-Мережа створила поштову скриньку, куди могли писати постраждалі, 1 квітня вийшла стаття Олени Мілашиної, люди це побачили та почали до нас звертатися. Ми щодня приймали по 2-3-4 особи, винаймали квартири, але не могли всіх розмістити і вирішили, що нам потрібен великий будинок. І то не всіх туди можна було звозити, деякі відмовлялися, бо були ризики, що свої й здадуть. Шелтера ми відкрили 15 квітня.Я особисто носилася посольствами: чеченцям візи не дає ніхто, ні тоді не давали, ні тепер. Ми зібрали дипломатів з різних країн, щось подібне до круглого столу, їх там було чоловік двадцять. Олена Мілашина там виступала, я там була і [на той момент директорка МКЦ, яка згодом покинула Росію через погрози] Ольга Баранова. Ми розповідали, що ось зараз сюди летять літаками, їдуть поїздами люди, що вийшли з цих підвалів, і люди, які бігли, не чекаючи підвалів. Мало з ким домовилися, але якісь країни почали співпрацювати, і влітку почався процес релокації постраждалих.Весь квітень їхали чоловіки, потім цей потік зменшувався, а потім поїхали дівчатка. Там були фіктивні дружини [геїв] - природно, що дружина залишається без чоловіка, і вона потрапляє під удар. Плюс лесбіянки, яких теж там вистачало. Їх було не так багато, як хлопчаків, але все одно ними потрібно було займатися, а у них кардинально інша стратегія захисту: якщо чоловіки ще могли собі дозволити написати заяви в поліцію про тортури, вони якось могли в правовому полі оперувати, то жінки ні. Вся стратегія захисту Російської ЛГБТ-Мережі будувалася на додаванні публічності цим кейсам та захисту в ЄСПЛ, тому що до червня стало зрозуміло, що в Росії нічого довести не вдасться. Всі важелі були натиснуті, навіть [Тетяна] Москалькова (уповноважена з прав людини за президента. – РС) розмовляла з Путіним на цю тему, але, мабуть, вирішили з Кадировим через ЛГБТ не сваритися. З жінками зчинити такий шум не вийшло б.Максим Лапунов – єдиний постраждалий під час кампанії чеченських силовиків проти ЛГБТ-людей, який офіційно звернувся по допомогу до правоохоронних органів. Кримінальну справу за його заявою порушено не було– Цей галас, який підняли правозахисники та журналісти, він взагалі допоміг комусь?- Я думаю так. По-перше, люди отримали змогу виїхати. Без галасу жодне посольство і не почухалося б. Одна Канада людей 80 забрала. Звичайно, це важливо, люди залишилися живі, що ще важливіше? По-друге, з подачі журналістів це виглядало як системна проблема. Кадиров же огризався, що в них геїв немає, зрозуміло: щоб геїв не було, вони їх просто закопають. Ми з табу перевели це в проблему, що обговорюється, а як наслідок піднялася тема ЛГБТ у Росії взагалі. Тому що Чечня – це радикальна форма того, що відбувається у Росії. Світ побачив, що будь-якої миті будь-яка людина може бути знищена, замкнена у в'язницю за яким-небудь обвинуваченням типу наркотиків, екстремізму, як зараз Кадиров і робить.– Я пам'ятаю, що багато чеченців відмовлялися спілкуватися з журналістами навіть анонімно: мовляв, ще більше полюватимуть за ЛГБТ.– Ти знаєш, а не лише чеченці. Зараз будь-якого не пов'язаного з правозахисними організаціями гея спитай, чи треба говорити про ці проблеми, скаже: "Не треба, мені й так нормально", – люди бояться, що буде гірше. От і все. Дівчатка, з якими я спілкуюся, запитують: "Навіщо ви це все робите? Не треба цього нічого. Ось я живу, мене не чіпають". Значить, є страх, що торкнуться. Але ситуація не зміниться доти, доки не буде таких переломних моментів, доки суспільство не здригнеться. Я вважаю, що у 2017-му здригнулася не тільки здорова частина російського суспільства, а й у всьому світі здригнулися, побачили, що насправді слова Путіна про те, що у нас тут із ЛГБТ все чудово і ми їм медалі даємо, це все брехня. Чим більше ми обговорюватимемо ці проблеми, тим швидше більшість суспільства прийде до розуміння, що людей не можна ділити за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.– Отже, у квітні 2017-го з'явився перший у Росії ЛГБТ-шелтер.– Шелтер ми відкрили для порятунку ЛГБТ із Чечні, він пропрацював у такому режимі до кінця року, потім цей потік став скорочуватися, гроші у нас ще залишалися, а в Росії не було жодного шелтера, тільки кризові квартири були. Ми зняли всі грифи таємності та оголосили на всю країну: дорогі, у кого складна життєва ситуація, приїжджайте.* * *Джерело Радіо Свобода