Новини Нікополя - nikopoltoday.com

Всі публікації з тегом минуле

Яким стане Нікополь до 2040 року: що нового наобіцяли
Яким стане Нікополь до 2040 року: що нового наобіцяли "слуги народу"
Нікополь 2020-01-16 14:23:02
Нову концепцію міського інтегрованого розвитку Нікополь-2035 прийняли в жовтні 2019 року рішенням Нікопольської міської ради. Після того, як на основі Концепції буде створена Стратегія розвитку Нікополя до 2035 року, залишиться тільки реалізувати підготовлені пропозиції. Про це NikopolToday повідомляє від NikopolCity.4 січня нікопольцям в групі «Майстерня міста» представили Концепцію міського інтегрованого розвитку Нікополь-2035, затверджену Нікопольською міським радою. У 2018 році Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ вибрало Нікополь пілотним містом, де буде розроблена концепція. Основна її мета - визначити напрямки розвитку міста аж до 2035 року.Принаймні дещо вже зараз надихає у Нікополі. Наголос робиться на вирішенні житлових проблем соціально незахищених груп населення, створення умов для економічного розвитку та залучення інвестицій. На основі концепції створять відповідну Стратегію розвитку міста.Загальні цілі Концепції розвиткуДокумент підготували за участю городян, які вносили свої ідеї та пропозиції під час «Майстерні міста», яка проходила влітку 2019 року. Цей захід організувало Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ.NikopolToday передає від редакції Нікополь.City, що вибрала з документа кілька пунктів і цілей, які планується реалізувати до 2035 року.1. Житло Розробка і реалізація проекту стратегії «житло для всіх». Відремонтувати порожні будинки і ті, які використовуються частково, щоб вивести їх на ринок житла, а також використовувати в якості тимчасового житла. Для цього необхідно розробити і постійно оновлювати дві електронні бази даних: вільних земельних ділянок та цифрову чергу на житло.Зараз на кожному кроці в Нікополі занедбані або зруйновані будинки. Також будуть залучати ОСББ, щоб виявляти квартири, в яких довгий час ніхто не проживає і встановлювати контакти з власниками квартир, які хочуть їх продати. В теорії місто може купувати квартири для соціально незахищених верств населення.2. Технічна інфраструктура У Нікополі необхідно модернізувати всю технічну інфраструктуру: водопостачання та водовідведення. Комунікаціям необхідні капітальний ремонт або повна заміна.3. Доступність Зазвичай у Нікополі все робиться заради реклами, як у випадку алеї на дамбі від ІнтерпайпНікополь хоче стати доступним містом для всіх. Важливо будувати тротуари з урахуванням потреб людей з інвалідністю.4. Транспорт До 2035 року Нікополь хоче мати ефективну мережу автомобільних доріг і екологічні види транспорту. Щоб скоротити транзитний трафік в місті і підвищити рівень безпеки руху, необхідно закінчити будівництво об'їзної дороги. Крім того, необхідно поліпшити стан міських доріг і забезпечити водовідведення.Щоб підвищити привабливість міського транспорту можна будувати зупинки з урахуванням потреб людей з інвалідністю. Важливий крок - створення велосипедної інфраструктури та будівництво велосипедних доріжок.5. Громадський простір Новий парк у Нікополі так і не було побудовано.Тут планується ряд проектів, виконання яких зробить Нікополь привабливим для його жителів і гостей міста. Реалізація стратегії озеленення «Екологія 2018-2022», куди входять такі проекти, як пристрій парків Пушкіна і Перемоги, міських алей, будівництво Скейт-парку. Для жителів також важливий ремонт існуючих культурних об'єктів і створення нових, наприклад, льодового катка.6. Екологічна безпекаСтратегічна мета - підвищити якість життя городян. Тут пропонуються і стеження за якістю повітря, установка метеостанції. Необхідні датчики вимірювання радіаційного фону і складу води Каховського водосховища.7. Соціальний захистОсновний проект - приймальня громадян «Єдине вікно», яка буде відповідати сучасним стандартам і допоможе зменшити черги. Також хочуть створити карту сайту «Нікополь - місто рівних можливостей».8. Спорт і освітаНам вже показували купу "концепцій", накшталт басейну.Серед іншого тут планується створення льодового катка, реконструкція стадіону «Металург ім. Куценко »і закінчення будівництва басейну. Заплановано ремонт міських шкіл та садочків.9. Культура і спадщина Щоб зберегти культурну ідентичність, Нікополю потрібна «Програма реконструкції історичної частини міста», яка дозволить відновити і підтримувати старовинні будинки в історичній частині міста.Чи вірять у розвиток міста самі нікопольці?Думки в мережі розділились. Більшість нікопольців звикли до постійний брехливих обіцянок, особливо це стосується "нового басейну" та "нового парку" в Нікополі, виділені гроші на які зникли у нвідомому напрямку. Будівництво басейну у Нікополі заморожено.Зневірені нікопольці і хотіли б мати надію але досвід підказує, що побачимо майбутнє тільки згодом.Користувач Дмитро Черников пише:Программа - это очень важно и нужно. Но как показывает практика - эту программу городские власти будут использовать как "отмазку" от любых вопросов по поводу развития города: "вот посмотрите - у нас есть утвержденная программа, но денег нет вы там держитесь...". Да и власть, принявшая эту программу скоро уйдет (с высокой степенью вероятности). А новые примут что-то новое... Не хочу показаться пессимистом, но мои слова насчёт бассейна вначале все мое окружение восприняло тоже с негодованием, а в итоге кроме забора ничего. А рассуждать о там "как космические корабли бороздят..." неуместно пока детская больница так и не введена в эксплуатацию. Мечты и цели хороши, если они действительно воплощаются.Інший користувач, Миколай Клімов додає:Ни о чем. Просто пустые слова, ни методы достижения, ни-че-го. Просто "хотим".За матеріалом журналістки Марини Костенко, фото NikopolCity
Жахи системи життя в України: чи є зміни за 10 років
Жахи системи життя в України: чи є зміни за 10 років
Нікополь 2020-02-02 11:53:04
Назад у майбутнє! Поговоримо про те, які зміни стались в Україні за останні 10 років і чи дійсно щось змінилось? Ніколи не знаєш, коли саме ти можеш отримати гіркий досвід від системи. Як це: залишитись на вулиці без грошей, без допомоги поліції, в чужомі місті?Культура, хамство, корупція, політика, права людини і соціальна незахищеність - це стосується кожного з нас. Про це NikopolToday нагадує, щоб кожен із нас міг оцінити, як було ранішо раніше в Нікополі та Україні. І як зараз. "Україна - країна не для людей, не для життя" Я живу в Україні. Це країна ортодоксів, тому що у нас більше ніж половина населення є пенсійного віку (Made in USSR). Більшість людей народилися у Союзі, - і це більш ніж жахливо. Чому? Тому що у більшості із них наче мізки промито і живуть (існують) вони автономно ще у своєму "Радянському Союзі", за весь час незалежності майже не ідучі в ногу із часом. Ці люди - трупи, живі приклади сплячого автономного мозку. І своїм же дітям вони і передають тако ж свій же консервативізм. Вони годуюють своїх дітей "консервами" ще радянського виробницта, бо інших форм культурної їжі вони не знають, тому і годують філософією мамонтового періоду, - де людина, - остання істота в країні. Вони навчають дітей мовчати, не висловлювати своєї думки, - тому що мовчання, - безпечне. Краще мовчати, слухатись і йти строєм, що їм підсовують. Така система, і проти неї йдуть лише одиниці. Я вважаю таких людей героями.Ітак. За останні декілька днів сталося багато чого "цікавого". У неділю (15. 10. 12.), скориставшись вихідним, я поїхав до друзів у Мелтополь.  Їхати довелося обручем, - нащі дороги і планування шляхів, - жахливі, - через Запоріжжя, де автобус простояв більше ніж пів години.  Тим більш, що для нас такі шляхи і транспорт, ну, наприклад - сінкансен, - такіж далекі як і саме існування духовних істот. Вони є, але так далеко до них карачки плестися, щоб тільки побачити, а про впровадженн я взагалі мовчу.. Після Запоріжжя, (доречі, Запоріжжя - найкримінальніше місто Укрїани, - таке собі Чікавого від Made in Ukreine) поїхали на південь, в сторону Мелітополя, де вже кілька годин на мене зачекались друзі.Звісно ж, бас приїхав із запізненням, десь о 14:00 годині. Зустрівшись із друзями, я пішов купувати білет додому., але касирка, розлючена тим, що я заважав їй розмовляти по телефону, сказала, що "білетів немає". Я був шокований, її грубість і бидлоідентичність, - пляма на гарний день. Добре що друзі порадили взяти білет на інше місто, що б потім бересісти і потрапити у своє місто.  Так ми і спланували все, і пішли гуляти по Мелітополь. Але потім...Касирша білет так і не дала, аргументуючи це тим, що буде "по приїзду". Як це "по приїзду" второпати я не міг, з таким обслуговунням я зустрівся вперше. Але і "по приїзду" - білетів для мене не було. Хоча інщі підходили і купували.  І вона розлюченим тоном сказала, щоб я заплатив водієві. Тоді я сів у щойно приїхавший бас, який би міг менедовести без пересадок. Але знову ж... водій перевіряв білети і запитав у мене, я сказав, що я заплачу, як мені і сказаал касир, але водій, водій сказав, щоб я вимітався.Щоб я пішов і купив білет! Я знову ходив до каси, але мене відправили знову ж до того самого водія. Хоча у інших пасажирів білети були. І цікаво, коли вони їх купили? якщо я намагався їх придбати ще зранку і ввчері. Але, як бачите, чомусь саме для мене квитків не було.  Чи то така касирка фобічна, що не дала мені квитків додому тільки тому, що я їй не сподобався і нестандартно виглядаю?Водію я сказав, що білетів немає і мене знову направили до вас. Але йому було всеодно: вимітайся з автобуса, - це те що я почув. Бо у мене не було того клятого білету, який би продали мені. Усім продавати можна, а мені - ні. Неймовірна країна "рівних можливостей"."Коло аду, - розпочлося". А усі автобуси до мого міста були майже зайняті, але вільні місця були! І не одне-два, а ще більше! І ані жінка-касир, ані водій - не допомогли, не давали ні квитка, ні приймали грощі, ссилаючись один на одного. Тоді я і сів на перший ліпший автобус до Запоріжжя, щоб від туди поїхати додому із пересадкою. (більш того, хочу зазначити, що квиток коштував біля 40ка гривень і в нього входило: брудні крісла, підлога і замурзані вікна + відсутність пасків безпеки).Як тільки ми прриїхали у ЗП, а їхали ми майже три  години! одразу ж побіг до каси, купити білет, на перший ліпший рейс до Нікополя. Вже діставши грощі і запитавши скільки коштує білет на найближчий рейс; а він був на 5:30! Але його мені теж не дали, кинувши знайому фразу "по приїзду"... х_х Це "по приїзду" я вже зустрічав у Мелітополі,.. Скільки можна? - думав я.Нічого не залишалося, як сидіти з 21:00 до 5:30 ранку.  Без сил, я сів на скамійку і трохи почитавши, заглибився у сон, але тримав сумку у руках, бо там був гаманець. Декілька разів виходив на вулицю, подихати свіжим повітрям. На вулиц моросив дощ, і постійною рікою пливли автомобілі на трасі. 4 години до Мелітополя і майже 3 години до ЗП, давали про себе знати моїм повним виснаженням... Я задрімав, час від часу вікриваючи очі, але знову очі закривалися самі собою.Прокинувшись, я вирішив піти і купити собі кави з автомату, бо змерз.  Поліз у сумку, а кишеня була відкрита, помітив, - грошей немає! Гаманець пропав! Ще раз обдивився сумку, але окрім книги Рея Бредбері "Вино з кульбабок" - там нічого не було!!! У гаманці було десь 350 гривень, банківські картки і сім-картки для мобільного! Їх хтось вкрав! А на картках було більше ніж 2000 гривень! Я був шокований. Що тепер робити у незнайомому місті без грошей, я навіть квиток не встиг купити, бо продають його по своєму "приїзду"! Поліз у кишені, - там лише 20 гривень, а квиток коштував 38 гривень. Тоді я згадав циганок і дівчину, що сиділа поруч і подивлялася на мене. Можливо це хтось із них зробив?Буває ж таке, коли циганки якимось чином маніпулюють своїми жертвами, що ті самі віддають грощі і усе цінне, а потім, - забувають про це. До тогож - я був виснажений...Але поруч ще сиділа жінка, що постійно на мене дивилася...Чому? Не знаю, це могла бути і проста зацікавленість а не планування крадійки... Я цього не міг знати. Одраз ж я пішов до каси і попросив  про допомогу., повідомивши про злочин. Але касирка ліниво відповіла мені про гаманець: невже ти не знаєш, що тобі його ніхто не поверне, навіть якщо я дам об"яву через мікрофон?" Я сказав розлючені слова: спасибі за допомогу.Сам пішов розпитувати людей, чи ніхто не бачив як хтось підходив до мене, поки я спав. Всі вони невизначено казали, що ніхто не підходив, і дівчина, що сиділа поруч, теж так сказала. Ніхто нікого не бачив і не чув. Моя хата з краю, - нічого не знаю. Типічний україгнський менталітет. Та щей камери спостереження в цьому залі чекання - не було. Халепа! Але факт є факт, коли я зайшов до Автовокзалу, - грощі були, і якщо їх не повернуть - я не зможу повернутися додому. Я не знав, що робити: люди кліпали очима і робили вигляд, що вони нічого не знають, клялися і божилися...Касир сказав, що треба 38 гривень на проїзд,  я нашкріб у кишенях лише 22! Я не знав, що мені робити в такій  ситуації... сидячи на лавці, знову перепитував людей, але безрезультатно, просив грошей - ніхто не хотів допомагати.  Я залишився сам на сам із своєю бідою, і подзвонити нікому не міг, бо кошти на рахунку телефона закінчилися.Відчай. Я знову звернувся до касира, але вона відмовилась допомагати. І тоді я вирішив зателефонувати у міліцію. По телефону я розповів ситуацію. Вони обіцяли скоро бути, але приїхали тільки через годину.  Коли приїхали, знову мене перепитали, попросили показати місце де я сидів, обшукали людей. Запитали які купюри грошей у мене були, але у нікого не знайшли.  І тільки зараз, якимось чином, продавчиня із внутрішнього кіоску сказала, про жінку що поруч чиділа зі мною. Що це можливо вона зробила, і деякі люди потроху почали дорогами/шляхами тикати на неї. А раніше невже не можна було сказати? Коли вона була тут? А зараз вже втекла, тільки почувши що я телефоную у міліцію. Вони намагалися відшукати ту дівчину, але так і не знайшли.  Вона наче крізь землю провалилася.  Встигла втекти.Міліціонери сказали, що мене доведеться везти у дільницю, щоб написати протокол. Що це займе небагато часу. Але які це були брехливі слова! Зараз, я напевно вже більше ніколи не захочу опинитися у будь якому відділку Україні. Ніколи у житті, я не буду просити допомоги у міліції після цього дня. Привезли мене у відділок. Жахливе місце! Одразу ж я побачив, що там сиділа п"яна жінка-проститутка,  що сиділа апофіозно на столі, дивлячись на хлопця за гратами п"яними очима. Обшарпані стіни. Сморід. Далі мене провели за грати і наказали "чекати"  тут, прямо поруч із проституткою і хлопцем, який зчинив розбій. Згодом міліціонери привели ще якогось злочинця напідпитку, і залишили поруч мене!  Напроти мене, за столом спав нападник, із-зі грат на мене дивилася жінка-проститутка, а зовсім поруч, хвастався вбивством чоловік напідпитку, все повторюючи, що вбив власного дідуся! Розбудивши нападника за столом, почав до нього лізти, хвастатись, що ВБИВ свого ДІДУСЯ!!! Вжавшись у стінку, у мене перехопило дихання. Я мовчав, - ніби мене тут немає.  Шокований, де саме я зараз знаходжусь і з ким саме, питав у себе чим я заслужив сидіти за гратами зі злочинцями!? Я потерпілий, а не злочинець! То ж невже немає іншого місця, для чекання?! Певно що у наших українських дільницях - немає. Потерпіли/нападники, вибачте, - одна страва?Потім вбивця дідуся почав бити стальні двері, за якими сиділи міліціонери. Я все не міг відійти від шоку, не знаючи, що робити і куди тікати.  Три години  я перебував із цими виродками, і більш того, я бачив власними очима, як міліціонер бив вбивцю дідуся кулаками, ногами і головую об стінку. Розтеклася кров. Міліціонери і інщі злочинці разом сміялися. На підлозі була кров. У коридорі теж була кров.  Хтось сопів за стіною за іншими гратами. Обшарпані жахливі стіни - це запам"ятаю на все життя. Міліціонери, як покривали матом усе як зеки. Я - незрозуміло чому стояв посеред цього хаосу, і напевно все ж таки благав Бога, щоб я зміг потрапити додому.  Один з міліціонерів кричав на мене, крив матами, що я загубив гаманець і чому не заблоквав картки. Під його очима запеклися кругу, сам кістлявий і з розширеними зіниціями - він був під кайфом...Один - все продовжував бити злочинця, який благав добити його...Я - побачив усе це власними очима. Це один із чорних кутів сучаної України., про який я дізнавався лише по новинах.  А міліціонери, які проходили повз мене, знущались з мене. Сміялись, чи хлопець я чи дівчина, на що я відповідав розлючено: та хочь і воно, яка вам різниця?! Тільки б відчепилися від мене...Справжній жах.  І тільки у четвертій годині ранку прийшов слідчий, і повів у свій кабінет на другому поверсі, писати заяву. Він був не задоволений, бо його розбудили посеред ночі. Свою агресію він одразу ж почав кидати на мене, обкладаюи матами і ніщівним поглядом. Він був, грубий, матерився, і теж знущався із мене. Поки я писав, він казав, що я тупий, бо я зробив декілька помилок у заяві, хоча я просто був виснажений переїздами і безсонною ніччю. А він матерився: "ти що сука писати не вмієш, блять, дебіл"? Він навіть сказав, що я обкурений, хоча я не курю взагалі. Але у нашій міліції - будь"який злочин можуть накласти на першу ліпшу людину.  Саме тому я побоявся знімати на телефон знущання над злочинцем і побиття...Він написав у заяві, що грошей у моєму гаманці взагалі не було, так як я із нішого міста і не зможу приїздити сюди. Більш того, наказав писати російською. Він сказав, щоб я навіть і не сподівався, що гроші повернуть мені. Навіщо тоді взагалі міліція, яка навіть гаманець повернути не може?! Я просив про допомогу, бо у мене не було грошей на повернення додому, а він відповів, що "вони не благодійний фонд"...Він запитав, так чого я хочу від міліції. Я так і сказав вже, що сподівався що вони знайдуть гаманець, хочаб із картками, щоб я міг зняти грощі, але марно - міліція, - це орган, який займається зовсім іншим - збором данини із підпільних казино і наркозаводів. На більше вони не спроможні! Він повторив, що вони не благодійний фонд, і допомагати не будуть! Що це за міліція?! Яка не надає реальної допомоги людям?! Навіть кілька десят гривень на повернення додому...Мені сказали, що я вільний.Деякий час я ще чекав, поки мене випустять із-за грат, але я не знав як тепер дійти до Автовокзалу, у зовсім незнайомому мені місті. Мені вказали напрямок рукою. "Іди!"І все - я пішов ні з чим, - зате з новими уявленнями про правоохоронну систему.  Ще більше виснажений і шокований. Руки тремтіли, а ноги тремтіли від того, що вже не могли йти. Я заблукав на вулицях міста, і запитавши у жінки тільки дізнався куди йти. Не сподівайтесь на міліцію взагалі! Не не тільки не можуть вас захистити, а можуть і сами із вас познущатись.  В Україні, на цей час - дуже необхідно носити із собо зброю, бо НІХТО, окрім ВАС САМИХ - не захистить! Носіть із собою пістолети, шокери, чи хоча б - балончики. Не засипайте, чи навіть не дрімайте  у суспільних місцях - бо ніхто вам нес каже хто вкрав ващі речі, із оточуюючих. Від міліції і адміністрації Автовокзали - допомоги реальної не дочекаєтесь ніколи, так і навіть від самих людей поруч... Зло поруч.Україна - країна у якій я народився, і напевно помру. Україна - країна нелюдських умов життя, країна фобій, сексизму і гомофобії, нецензурної лайки, постійно п"яних підлітків і товп із гопо-биків у адідасі. Україна - вже не Україна, бо Україною вона була сотню років тому, поки її не згвавтувала росйіська радянська культура, - тоді ще була справжня Україна, ще була українська культура, справді "щірі" українські люди. Після Союзу, в людях не залишилось добрих якостей. Україна - країна більшістного бидла і одиниць-інтеллектуалів, які самотушки повинні боротися із системою за своє вільне життя і права. В Україні - живуть найбідніщі і одночасно найбагатщі люди усієї Європи.  Багаті - у маєтках із озерами  і полями для гольфу у заповідниках, а бідні - у коробка радянського виробництва ( квартирах ), які б давно треба було знести, за повний архітектурний несмак. В Україні знущаються із тих, хто не схожий на більшість, виключенням є лише расизм - цього у нас насправді немає. В Україні - великі  міста трохи більш продвинуті, але з ще більшою сірою масою людей, які живуть для того, щоб існувати, не маючи цілі.  А в маленьких містах час майже зупинився, одраз ж після розпаду Союзу. Ні, Україні не ізольована - вона просто таки гниє і вмирає: морально, культурно, історично і фізично. Я буду щасливим, якщо мої слова будуть неправдиві, і згодом усе буде добре, - але сліпо у це вірити, - смішно. Бо ніхто реально не хоче об"єднуватись і йти щось робити.Люди пливуть за течією цієї сточної канави... Беззупину. Це все жах.Це все гірше за жах, - це морок із якого майже неможливо вибратись. Ні, я все ж таки дібрався до Автовокзалу, годину блукаючи по вулицям міста. Добре, що водій був згоден відвезти мене безкоштовно, щоб потім мене зустріли у місті і розплатилися.  У автобусі я майже знепритомнів, без сил, - боліло серце, - не витримуючи того жаху, що зі мною сталося.  За запотівшими брудними вікнами - гуляв до обрію туман.  Такий же туман, як і у більшості блукаючих у ньому людей, - українських головах. Вдивляючись у туман, я запитав себе: тож яке в нас майбутне? - Туманне, - відповів мені обрій, десь далеко там. Автор Rayan RienerРаніше ми писали коли вийде в український прокат стрічка "Тихе місце 2".Також нагадували, що нікопольці знервовані тим, що в лікарнях міста занадто багато хворих.
«Бидло заполонило місто» або «Феєрії Нікополя»
«Бидло заполонило місто» або «Феєрії Нікополя»
Нікополь 2020-02-06 03:22:41
Тераз знову назад у майбутнє разом із NikopolToday. Пригадаймо як було 10 років тому жити в Нікополі і як зараз. Чи щось змінилось? Чи алкоголь лише знімає внутрішні блоки? Коли все добре - налаштовує на любов, пісні, зізнання... коли погано - на насильство та злобу. Що у тверезого на умі - у п'яного на язиці та в діях.Деякі стверджують, що бухали завжди, у тих же 90-х не менше, навіть більше. Самогон літрами йшов. Але коли була ейфорія розвитку демократії та перспектива світлого капіталізму, не було такої повсякмістної злоби. «Бидло заполонило місто» або «Феєрії Нікополя»І знов, я пишу про наболіле. У прямому сенсі, наболіле. Ситуація у місті жахлива. Молодь п’є.  По чорному бухає.  Це ваші діти, це ваші онуки, це наше «українське майбутнє», із лисими головами та лейблом «адідас». Та хто я такий, щоб судити? Звісно, це так але…Маю на це право, і хочу жити у безпечному місті. Моє право на безпеку, - яке ніхто не забезпечує!12 травня, чудова погода та вітерець. Запланований пікнік із друзями. Чудовий настрій. Йдучи із подругою до друзів, звісно, зустріли, проходячи повз під’їзд, зграю підлітків під оковитою на лавці під будівлею. Знайома усім нікопольчанам картина? Більш ніж. Брудні слова, купа випитого пива та пусті голови. Що ще потрібно для веселого відпочинку?! Звісно! Напасти з-за спини, та бити людину головою об балкон із криками: «Здохні Підарас!», а потім, коли людина падає на землю, - забивати її ногами. А коли людина піднімається, - знов класти її на землю ударами. Я – чийсь син, і того дня, я думав, що можу не повернутись додому живим, думав про маму, сестру та друзів, власну творчість, якій певно так і не вдасться розквітнути. Погрози, що я виключу міліцію: нічого не дали, на мене знову хотіли накинутись, пообіцявши добити іншого разу. Та знайшлися «небайдужі» люди, які побачили злотворення та пішли у захист. П’яні підлітки повтікали за будинок, одразу. Розділились на дві групи, - одні побігли у напрямок їх сховку та місце «зависання» - стару напівзруйновану котельну, що біля 9-ї школи. Інші – за гаражі. Вони там збираються десятками, кожен день. Зранку, до пізньої ночі. Я вже писав про цей «розсадник», але, бачу мої намагання та крики залишаються не почутими. Вештаються без діла із багатьма літрами алкоголя, зависаючи під сусідніми під’їздами. Мешканці, день від дня – обурюються все більше. Тут гуляють їх діти, тут, вони кожного дня – змушені прибирати купи пустих пляшок. На кого надіятися у цій ситуації? На владу?Хто знищить це злочинне кубло? Коли мені та іншим людям, стане безпечно пересуватися по місту?  Місце нападу – майже центр, - поруч, - Центральний ринок та рух людей. Як людям, тоді, повертатись самотньої ночі, якщо напади відбуваються вдень у людних місцях у інших районах міста! Куди котиться Нікополь? Якщо влада міста, нічого не робить у наш захист, то люди повинні самі гуртуватись і захищати себе, свої сім’ї, та подвір’я від бидла. Розганяйте їх, інакше, під їх пусті п’яні голови та руки-ноги – може потрапити ваша дитина. Хоча, сподіваюсь, у когось із нікопольської «корони» - прокинеться совість, у тому числі, і в правоохоронних органів. Які зобов'язані захищати наші із вами права.P. S. На кінець кінців, коли мене десь у цьому місті доб’ють, (  бо ж ніхто не хоче боротися із злочинністю тут ) – певно так і буде, пошуки вбивць, починайте одразу із НПТЛ № 42. Щасти усім. А ось, наостанок, вам результати байдужості за минулий рік:Автор Rayan RienerНагадуємо, у Європі та багато де в світі - переробка сміття - це вигідний бізнес.І до речі, куди підуть Ваші гроші з бюджету у 2020 році в Нікополі?
Бикополь чи Нікополь?
Бикополь чи Нікополь?
Нікополь 2020-02-12 10:10:08
Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. БыкопольПротивно каждый раз, когда слышеться текст про наш город, замечательный, блин любимый, исключительно единый, без жалости что рожденные в нём ошаренные, такие расх**нные. Обычный, серой пепельности город. ! .И не стоит лгать самим себе. В таком, в таких «городках» как наш, могут родиться либо серомассовая безкультурная быдло, либо отношнотворенная от этой массы – информальность, подпитанная всеобщим окружающим морально-духовно-этическо-физиологическим упадком города.  С творческо-интеллектуально отторжением грязи. Нагадуємо: Ваші діти в небезпеці - Україна не готова до епідемії коронавірусу.Что у нас исключительного?! Городу, которому не меньше 300 сот лет, похвастать нечем, кроме самих хвастливых языков. Да он может и прекрасен для многих отрешенных от реальности душ, приглушенных алкоголем рассудком. Хорошие добрые культурные люди? Слова «этика» и «интеллектуал» здесь – бранные слова. Прекрасные старинности? Нет, - все распродано богатым жирным однонеиронным свиньям или догнивает свой век как старое здание Музея. Памятники технического века, ознаменованные «карточными» домиками-коробками и ржавой пушкой на грозящейся прорвать дамбе? Без комментариев. Повсюду – лишь опустошенья. Вырождение.Да нет же, как так?! Быкополь ведь прогрессирует, развивается! – Ну-ну. Местный бизнес колотит кучу денег и правда, не в пользу города. Мы живем не в Штатах, конечно зачем же облагораживать родной город или бдить его чистоту улиц от мусора? Все деньги уходят к очередным свиньям, которые без суперкомфортабельных любимых мерседесов уже и передвигаться не могут, безвылазно сидя в салонах, и не решаясь выйти на пыльный асфальт, боясь провалиться в обнаженный люк. Прекрасный город Быкополь, - кто тебя из какой дыры выкопал? Родной Быкополь… ( слово «родной» с омерзительной натяжкой ).Но нет, родиться новое поколение и ростут новые их на правители, ( пол города ходят беременные ), - но куда этот путь, куда? Богатые, как и прежде, пользуются презервативами, а бедные словно плододейственные жизни матки, - рожают со стахановскими темпами. Конечно-же! Грести бабло за счет собственный детей-прибыльный бизнес! Но никто не задумывается отложить своим детям на будущее хоть копейку из полученных выплат. Куда там – они ведь тоже никогда не поступят в Университеты. У них будут здесь свои учителя и свои «понятия»…Новое поколение детей, с широко открытыми глазами ждет истинная красоты картина: гнилой город и гнилое общество, непременно поглотит новую партию наивного мяса, как не прискорбно.Хай і буду я Сукою після цих слів, але сукою правдивою.Ґидко кожен раз, коли чується текст про наше місто, чудове, блін улюблене, виключно єдине-неповторне, без жалості, що народжені в ньому ошарені, такі расх**нні. Звичайне, сірої попелястості місто. ! . І не варто брехати самим собі. У такому, в таких «містечках» як наш, можуть народитися або сіромасова безкультурність - бидло, або виблюватинна від цієї маси - інформальність, насичена загальним оточуючим морально-духовно-етично-фізіологічним занепадом міста. З творчо-інтелектуально відторгненням бруду.Що у нас виняткового?! Місту, якому не менше 300 сот років, похвалитися нічим, окрім самих хвалькуватих мов. Так він може і прекрасний для багатьох відсторонених від реальності душ, приглушених алкоголем розумом. Хороші добрі культурні люди? Слова «етика» та «інтелектуал» тут - лайливі слова. Прекрасні старовини? Ні, - все розпродано багатим жирним однонеіронним свиням або догниває свій вік як стара будівля Музею. Пам'ятники технічного століття, ознаменовані «картковими» будиночками-коробками та іржавою гарматою на ГРОЗЯН прорвати дамбі? Без коментарів. Всюди - лише спустошення. Виродження.Та ні ж, як так?! Бикополь ж прогресує, розвивається! - Ну-ну. Місцевий бізнес колотить купу грошей і правда, не на користь міста. Ми живемо не в Штатах, звичайно навіщо ж облагороджувати рідне місто або бдити його чистоту вулиць від сміття? Всі гроші йдуть до чергових свиней, які без суперкомфортабельних улюблених мерседесів вже і пересуватися не можуть, безвилазно сидячи в салонах, і не наважуючись вийти на курний асфальт, боячись провалитися в оголений люкуточніть. Прекрасне місто Бикополь, - хто тебе з якої дірки викопав? Рідний Бикополь... (слово «рідний» з огидною натяжкою).Але ні, народиться нове покоління і виростуть нові їх направителі, (пів міста ходять вагітні), - але куди цей шлях, куди? Багаті, як і колись, користуються презервативами, а бідні немов плододійні життя матки, - народжують зі стахановськими темпами. Звичайно-ж! Гребти бабло за рахунок власний дітей - прибутковий бізнес! Але ніхто не замислюється відкласти своїм дітям на майбутнє хоч копійку з отриманих виплат. Куди там - вони ж теж ніколи не надійдуть у Університети. У них будуть тут свої вчителі і свої «поняття»...Нове покоління дітей, з широко відкритими очима чекає справжня краси картина: гниле місто і гниле суспільство, неодмінно поглине нову партію наївного м'яса, як не сумно.Автор Rayan Riener / Here And Now
На радість туристам: Нікополь збудував свою Ейфелеву вежу та йде шляхом Дубаїв
На радість туристам: Нікополь збудував свою Ейфелеву вежу та йде шляхом Дубаїв
Нікополь 2020-02-17 18:20:56
Чи стане місто таким як Вегас? Вже зараз створюються преценденти для цього. Нікополь та його мешканці не перестають дивувати цілі область та країну. Про це NikopolToday передає з посиланням на Інформатор.У Нікополі дійсно з'явилися дві башти: Ейфелева і Бурдж-Халіфа! І дійсно, можливо легалізація азартних ігор та проституції - єдиний шанс для міста, щоб не зникнути з мапи країни.В Нікополі з'явилися цікаві арт-об'єкти. Ейфелеву вежу і вежу Бурдж-Халіфа встановили на території колишнього Південнотрубного заводу. Про це ЗМІ Нікополч стало відомо з соціальної мережі Facebook. Фото з інсталяціями з труб опублікував географ і краєзнавець з Кривого Рогу Володимир Казаков.Монументальні трубні споруди висотою понад три метри були створені і встановлені на проммайданчику колишнього ПТЗ в 2015 році, до 45-річчя ТПЦ № 7 і до Дня металурга. Вироби виконали працівники ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ.Копія Ейфелевої вежі «Маленький Париж» виготовлена ​​з металоконструкцій і знаходиться біля Цехи №6. Крім неї працівники заводу створили «Українське село» з млином, полем соняшників, тином і бичками з возом. Цю експозицію розташували перед будівлею ТПЦ № 7.Неподалік встановили «Глобус». На інсталяції - три витка, вони символізують труби, яких за 45 років цех виробив настільки багато, що вистачило б оповити Землю кілька разів. Ще одне монументальні спорудження - копія вежі Бурдж-Халіфа з труб. З'явилася біля цеху № 6 на рік пізніше, в 2016 році.Крім масштабних арт-об'єктів з металу є й інші, трохи менше: два дерева і ялинка. Однак помилуватися цими та іншими арт-об'єктами можуть не всі. Вхід на територію підприємства тільки по пропуску.А це - металеве українське село! Родзинка міста. Раніше ЗМІ розповідали про те, що в центрі Марганця встановили Ейфелеву вежу. Детальніше про це читайте тут.Ейфелева вежа в Нікополі!Фото Інформатор
Сни - це подорож крізь матерію та час у Всесвіті?
Сни - це подорож крізь матерію та час у Всесвіті?
Нікополь 2020-03-12 13:42:25
СныМы неспроста видим сны… Где-то далеко, за гранью барьера нашего разума, существуют альтер-вселенные, в которых мы бываем во сне. Облекаясь в тела и видя глазами чужих, других себя, «alter  ego», обитающих в альтернативном мире. Мы видим сны, - и это – неспроста, как и все в этом мире. Они нужны нам для чего-то, быть может, - являясь источником нового опыта, машиной времени порой, и стремления, к тому, что мы увидим во сне, даже если альтер-миров и не существует вовсе.Кто дарит нам сны, напоминающие нам, что мы не встречаем в нашей «реальной» жизни? Сны, - подсказки, даруемые нашим подсознанием, переживающим проблемы реальности, выносит в действительность полезную для нас информацию, подчас помогая нам решить нерешаемое или предсказывая исход того или иного действия, предупреждая, - пусть и звучит это немыслимо. Практически все из людей рано или поздно стыкаются с чувством дежавю, которое довольно часто мы видим во сне, задолго до того, что должно произойти…Нагадуємо, існують численні свідчення передбачення апокаліптичної пандемії на Землі.Мозг человека работает только на несколько % от своих реальных возможностей. Быть может: сон, - аналогия воображения, но гораздо более сложная, - глубокий анализ. Сон создаёт полные картины, - «сцены», для извлечения всех возможных вариаций проблемы. Ведь когда мы видим сны, мы асознательны. Может, именно в этом момент наши умственные процессы наиболее активны, не обремененные обработкой и получением информации, в свете лучей дня?И меня всегда волновало, каким образом первые люди общались с… Богом? Вполне вероятно, - именно через сны. Ведь сны способны в полной мере передавать нужные понятия и образы, все, что необходимо донести нашему сознанию. Наш мозг, похож на радиопередатчик, модем (можно называть и так, как хотите) но он именно на то и создан, чтобы получать и обрабатывать бесчисленное количество информации, обладает всеми возможностями передавать нашему сознанию полезную информацию, - сновидениями… существами: Богом, духами: ангелами или демонами, даже, возможно, и инопланетянами, - в зависимости от того, во что мы верим. Ведь возможности нашего мозга, - безграничны. Мозг самый сложный механизм, или компьютер во Вселенной, на данный момент, который мы вряд-ли разгадаем без помощи тех, или того, кто его создал. А пока, с помощью снов, как через матовое стекло – мы наблюдаем за тайной, иногда приоткрывающей для нас свою пелену, в своём великодушии даруя нам знание…Автор Rayan RienerРаніше повідомлялось, що варто йти лікувати депресію до психолога, інакше - самогубство. І також про те, як влада України ввела фейковий карантин - чи допоможе карантин, кщо влада не повідомляє українцям - наскільки важливо не контактувати одне із одним?
Чи буде майбутнє України світлим?
Чи буде майбутнє України світлим?
Нікополь 2020-04-12 22:51:55
Де знайти?..Де знайти Свободи в Україні?Де напитись з Правди джерела?Де у водах Істини омитись?.. Може, кажуть, де на острові Дніпра.Як скажене марення брехливе,цю отруту "Влади" загнобить..?Як, у демократію вдягнутись? Кажуть, не здаватись треба, йти.Як усім дійти до праведної цілі?Віра дійсна видна лише по ділах...Все, що маємо зробити, - крок:Лише до дії, кажуть; тільки так![16-12-13] Львів | Нікополь_____________Но вновь за что, нам кара эта?! Смыкаются щупальца войныИ в Варшаве, Риге - техника стоит Москва - везет очередной конвойА мы? Словно ринг для игры,на крови... Вновь! (Вопрос!)Украина моя, почему снова ты?Кто союзники наши? (Вопрос!)Псевдо ЕС , с псевдо свободой, США ?Умиленная Польша , слабая Грузия ?Но и, уж точно, не Москва !!!Мы одни, - сами себе союзники...Но вновь за что, нам кара эта?..13. 08. 14.____________МудакМи стоїмо тут без зброї,із правдою на вустах!А свиня у межигір'ї нас вбиває,за свободу слова,з-за власних барикад!Янукович - вийди до людей без зброї!Ти так боїшся зброї, що на наших вустах!Ми - сила ! Ми - еліта ! Ми - нездоланна правда !А ти - звичайний мудак!!!____________В якій країні ми живемо?!О, Боже мій!В якій країні я прокинувсь?Одного ранку...Де б'ють дітей йСтарих наших батьків...Кийком забити хочутьПравду!Помиями облили лжі її...І влада - є злочинноє кубло !Міліція шпигує вже за мною...Мільйони українців вже- Повстали!І хочуть лиш одного:Свободи, Правди, і Життя без крові!Вільного Життя!..03. 12. 13. ( Нікополь )___________Як Росія помре, - Україна оживе!Ми поглинемо власні земліМи повернемо їх із полонуДочекавшись хаосу з півночіСходу... ~ У період Імперської Ночі!Повернеться земля до матусіУ своє культурне затишне лоно.Ми вернемо усе, коли Росіябуде конати із болю...Землі зграбовані і обманутіВи - повернетесь до Матері.Зло Імперії повернеться до себе(кусаючи інших - вкусить себе)! Немов у притчі про блудного,неслухняного сина;як овечка, до зграї культурисвоєї Країни, - Батьківщини...Ми пройшли зло , через всеА Росія - помре та сконаєу муках та відчаю, за все:за злочини, вбивства, брехню...2013_____________Пливе кача в нікуди...Пливе кача, люди усе плачуть,Порошенко й Тимошенко - по трупахдо влади і грошей скачуть...І паплюжиться кров Героїв святая.Ті, що вбили їх - не понесуть кари...Ті, що катували нас - олігархам не цікаві...Їм би гроші , їм би влади, а що ми?Ми їм даємо влади... (?)Пливе кача, Україна плаче...1 квітня 2014____________А серце так щемить...А серце так щемить від смутку того що було!Ой, як болить! Ніколи не забуду я героїв!Ніколи не забуду, що бороли й перемоги!Не будьмо забувати, що ми вимагали!Не Джабба-хатів, і не Юль з косою,Ні Дартів Вейдерів, але й і не ПР-гандонів!Якого біса відбувається, питаю я?!За що ми мерзли, і кістками лягали українськії герої?!Не смійте забувати наших героїв!Не вірте минулим чортам!Хто що - мав вже час показати у полум'ї...Майдану, - як символу честі і гідності нашого життя! Між іншим: хочеш сексу але страшно? Психологічні поради для тебе. 
Змарнована історія міста Нікополь: що зникло назавжди?
Змарнована історія міста Нікополь: що зникло назавжди?
Нікополь 2020-04-25 14:16:26
Розорена історія: будівлі Нікополя, які назавжди залишилися в пам'яті містян. Про це NikopolToday передає із посиланням на NikopolCity.Назвете хоча б один будинок, який звели в нашому місті за останні 20 років? Відразу на думку спадають «нікопольські близнюки» - 14- поверхові будинки на проспекті Трубників. Один з будинків довгі роки радує власників квартир затишком, а ось друга висотка не введена в експлуатацію досі. Так і стоїть «безприданницею». Своїм зовнішній видом вона продовжує концепцію індустріального пейзажу Нікополя. Через 300 метрів, ховаючись за квадратну коробку одного з ТЦ міста, на висотку сумно поглядає колишній молокозавод.Молокозавод без майбутньогоВ кінці 70-х Нікопольський молокозавод виготовляв і видавав молочні продукти в найширшому їх асортименті: йогурти, вершки, молоко пастеризоване, стерилізоване, кефір, глазуровані сирки і морозиво: вершкове, пломбір.Мій сусід, дід Вася, який пішов давним-давно в світ інший, працював на молокозаводі. Ми йому корчили гримаси і дражнили, від чого він частенько нас виховував. Я його побоювалася. Зараз розумію, що даремно. Людина, яка іноді пригощав тебе пакетом «бракованих» вафельних стаканчиків для морозива, просто не міг бути поганим. Пам'ятаю хрускіт цих стаканчиків. А ще смак глазурованого сирка, оповитого шаром чорної глазурі. Я ламала шоколадну «броню» і недбало струшувала її з сирного брусочки. Шоколад був дуже жирним, а тому здавався мені зайвим в цьому молочному раю.Всезнаючий Гугл пише, що молокозавод, що знаходиться на вулиці Богуна, 6, закритий назавжди. Від непотрібності власнику адміністративна будівля та будівля цехів інтенсивно руйнуються. Кілька разів приміщення горіли. Це не дивно. За занедбаним аварійним поверхах іноді «подорожують» бездомні громадяни міста - розводять багаття, гріються. Якщо ви хочете дізнатися, як виглядає індустріальна деградація - вам в центр міста. Чи не промахнетеся.****Продовження читайте на сайті NikopolCity за цим посиланням. Фото NikopolCity | автор Даша Бойко
Некролог Майбутньому: втратити все, щоб віднайти ніщо
Некролог Майбутньому: втратити все, щоб віднайти ніщо
Нікополь 2020-04-25 18:46:39
Як у теорії може виглядати наше майбутнє? Ви навіть уявити не можете, що на нас чекає...    Томные, мелодичностью маятника старых часов, они передвигались по улицам, безупречно чистым и минималистично стилистичным, смотря лишь вперед. Ноги их, словно знали, что внизу, под ними и вокруг. Они видели своими шестью чувствами, «паря» над поверхностью, как по рельсам, словно были частями какого–то величественного, непостижимого и сверхдуховного, даже трансцендентного механизма. В глазах их, нечто невиданное, - это были знания, знания, лишенные чувств и эмоций; постигшие нечто такое, что не знал никто из нашего времени. Именно такими были люди, в этом времени.    Ноги, как и всегда, впрочем, сдали. Я упал на безупречно чистый тротуар. Так всегда, после скачка времени. Глянул на руку: на приборе времени 21:01, 2299 года. Через три минуты молекулы тела должны окончательно стабилизироваться, нужно только подождать. Главное, что-бы никто из прохожих не обратил внимание. Черт бы побрал китайское производство, - думал я, распластавшись на асфальте. Влажный воздух вдыхали ноздри, взгляд уперся в купол, защищающий город от внешних «катастрофических» воздействий природы.- Не видно неба. Нет звезд, - еле слышно приоткрылись мои губы.    Поток людей поредел, что-то изменилось.    Женская фигура отделилась от потока людей и направилась ко мне. Она была именной «женской фигурой», ведь все прохожие носили невероятно туго облегающую одежду, так что каждый рубин или изъян тела был как на ладони.    Фигура остановилась возле меня. Короткие волосы, даже слишком короткие, как для женщины, словно после химиотерапии. Треугольное лицо, блестящие глаза, так же наполненные пустотой знаний, подобные всем, кого, я видел.  Надменный подбородок, высокомерно, даже слишком высоко поднятый усилием воли этой особы. Она смотрела на меня, распластавшегося на тротуаре, под светом люминесцентных фонарей, как на букашку, потерпевшую крушение в паутине, а она была – пауком.    Тонкие её губы, лишенные крови, медленно отворились, и идеально тональными словами она произнесла:- Вас не отображает Сеть. Как это возможно? – медленно, идеально выговорив все до единого слова, она произнесла. Потом закрыла глаза.    Она осматривалась. Осматривалась с закрытыми глазами, подняла руку и с точностью дирижёра, в горизонтальном положении указывала на проходящих мимо людей.- Вон там, она указала на мужчину слева: Джаред Хилл, - невропатолог, 37 лет; женат, не судим; вон там, она указала направо на молодую девушку: Статус Оффлайн, слушает Майкла Джексона, «не беспокоить», имя не указано. Вон там, она указала пальцем вперед: Семиел Далеса, андроген; семейный статус: свободно, 23 года, многократно судим за принятие наркотиков и инет психоделиков. Здесь, она направила свой указательный палец на меня: «Нет никого». Везде, повсюду, я вижу «всех», но Тебя В Сети нет.    Она резко открыла глаза, и еще раз, провела руками, с точностью индийской танцовщицы в стороны людей, указанных ей.- Лишь, открывая глаза, в авторежиме я вижу Тебя. Где Твой 3х mod?    В речи её, не было ни капли чувства, и лишь только шаблон привычного мне поведения людей, подсказывал – наверное это был обычный интерес, возможно заинтригованность, но не выдаваемая ничем.     Тело начало снова возвращаться в мою власть. В этот момент она протянула руку.- Тебе помочь? Какой-то сбой?    Я принял «руку помощи» и приподнялся.- Нет. Нет никакого сбоя. И я, - есть. Я здесь и материален.- Значит, Ты барвар. Тебе не место в Сити.- Барвар? Что еще за «барвар»?    Она чуть приоткрыла глаза, больше обычного.- 3х mod (ами) не пользуются только барвары и проповедники. Ты, один и них?- Нет, - произнес я, сдерживая заинтересованность. Нужно как много больше, вытянуть из неё информации, стараясь не выдавать своего происхождения. – Просто, я родился в очень неразвитой стране, и только сейчас приехал в вашу префектуру.- Технологией "X MOD", пользуется весь мир. Некоторые используют устаревшую "2х mod" версию, с возможностью самостоятельного выбора обучения, но такая версии малоэффективна в динамичном современном обществе и создает интеллектуальную яму между людьми.- Ну, я вырос ну в очень неразвитой стране, - продолжал я лгать.    Она пронзила меня взглядом, словно сверяясь с чем то, обратив взгляд одежду, и что-то анализировала.    Внезапно её зрачки увеличились, увеличились еле заметно, но так была разительна разница между полной эмоциональной ямой и этим изменением, что я сразу насторожился.- Вы знаете, что прыжки во времени, запрещены? Ваши действия незаконны. И через пару минут, поисковая Сеть Зашиты, обнаружит вас через меня.  Ваша одежда и внешний вид, - она еле-еле выдохнула, - Вы сами выдали себя.- И что с моей одеждой? Я бы так же мог сказать и о вашем внешнем виде! Почему вы все ходите в этих, ну уж слишком, облегающих костюмах серого цвета?- В материальном мире цвет и форма не имеет значения, лишь плоть – именно для того, чтобы сразу увидеть, нравится вам человек физически или нет. Гениальность идеи в простоте, - она роскошно улыбнулась, что было удивительно.- Ясно, - отчаянно промолвил я. – Я могу легко вернуться обратно, и меня никто не арестует, - я лукаво улыбнулся, - Никто не арестует.- И это, я тоже знаю. Первой попыткой человека проникать через время и пространство, был – адронный коллайдер. После него эта наука начала развиваться быстрыми темпами, но лишь в определённых засекреченных кругах.- Не удивила. Вы тут походу возобновили себя вершинами созданного, как я вижу? Так?- Я могу помочь Тебе понять. Хочешь? – девушка, взяла меня за руку и пошла по направлению к центру города, так и дождавшись моего согласия.    Я не опирался, ведь в любую минуту, учуяв неладное, я мог бы вернутся обратно. А она не выражала чувств, она просто шла, и каждое её движение было отточено, как и у всех, всех в этом обществе. Губы плотно сжаты, а сознание погружено во что то, что я не видел. - Куда Ты меня ведешь?     Она отпустила мою руку.- Я хочу дать Тебе возможность понять жизнь.     В центре города еще остались голографические экраны, и они рекламировали: «3 х mod teh! Съешьте все знания мира в одну секунду. Теперь, даже новорожденные дети могут познать всю мудрость мира за секунду.»«Мудрость мира.» Фраза все крутилась и крутилась в голове. Мудрость мира – знания, собранные воедино и одновременно передаваемые в мозг всех и каждого. Все произведения, новеллы, рассказы, статьи, книги, фильмы, теоремы, изречения, музыка и мысли всех и каждого слились тут, в этом мире, воедино, - в единый поток знаний. Может это есть мудрость – познание всего, что накопилось за всю историю человечества? И нужно ли знать все на самом деле?    Мы шли по направлению, к какому - то белому зданию. Не то больнице или клинике. Вошли внутрь. Почему-то все вокруг казалось, пребывало во сне. Мозг затуманился. Может это был соблазн, жажда овладеть всеми знаниями? Может, собственно, он и опьянял мой мозг жаждой знаний? Думаю, именно к ним меня и вела эта статуя – девушка. Внутри здания властвовал мягкий свет. Перед нами из клиники вышла мать, тоже статуя с невидящими глазами, с ребенком на руках, лежащим смирно и не плача. Только сейчас я понял одну из многих отличительных способностей этого времени, - тишь. Она овладела всем: улицами, домами, всем – даже в холле этого здания властвовала полная тишина.- Пришли, - не повернув даже голову, объявила она, остановившись перед столом регистрации, за которым – молодой парень, - смотрящий в никуда.- Чем могу помочь? – вежливо спросил он, направив лицо прямо в сторону девушки.    Он не видел меня. Только её.    Она же, молча, стояла, но передавала ему что–то. Наверное, тоже лгала. Через минуту, протянула ему прозрачную тончайшую карточку. Только на мгновение, как я понял, парень включал «реальное видение», проверить – есть ли я на самом деле и не шутка ли это все. Удивился моему внешнему виду, но совсем незначительно, только зрачки расширились совсем немного. Пару минут Он работал с виртуальным компьютером, с моей стороны это было так: его смешно передвигающиеся пальцы в воздухе, печатали что–то или выпрашивали разрешение, что–то документировали. Кто знает? Люди – мимы, такие здесь были все. Каким мир, видели они? Интерес сжигал меня. Только я, был в их мире чудаком сейчас, и оправданно, ведь есть одна ужасная истина общества, которую я до глубины сердца ненавидел: «Большинство всегда право.» Ужасная истина.    В своих мыслях я спал, статуя девушки легонько дотронулась до моего плеча. В другой руке у неё был серый мерцающий блеском шар, размером не больше одного сантиметра.- Проглоти, - произнесла она, нет даже не она, а только её губы.     Сама она была в «ином» мире.    Я проглотил шарик. Мы вышли наружу, на серые улицы.- И что теперь со мной будет?- Один час. Ровно через час, оно полностью настроится и ингибируется в Твой мозг и Ты, подключишься к Сети. - Побочные эффекты будут?    Её тонкие губы:- Нет.    Внезапно наступило молчание. Почему-то мне показалось, что она несчастна. Очень, до мозга костей лишена радости, но она не подавала, ни единой эмоции. Стеклянные глаза, совершенные движения тела, рук и ног, идеальная осанка. Наверное, она умела танцевать все танцы мира, знала все боевые искусства и в исключительном совершенстве владела йогой. Но она, - была куклой. Куклами были все, кого я здесь видел. Они лишены главного: чувств и эмоций. Познав весь мир в совершенстве, они решили… к чему они пришли? Нашли смысл? Жизнь… Разве она не лишена смысла? Лишение чувств – побочный эффект знаний?    Меня начал одолевать страх.- Я сказала ему, тому парню, - внезапно ожила мраморная статуя, - что Ты все долгое время жил на Марсе и был раньше энвайроменталистом – не признавал превосходство технологий, но сменил веру и преклонился перед технократией. Но… скоро нас найдут, и… меня отключат от Сети. Я с рождения была подключена и мне сложно понять, Тебя. Сейчас, в этот момент, в справках я нашла Тебя: Твое фото, имя и фамилию. Я даже знаю дату Твоей смерти. Я…- Что? – я удивленно во все глаза смотрел в её лицо, сейчас оно так и меняло свою эмоциональную окраску, избавившись от каменности.- Я чувствую. - Что Ты чувствуешь?- В первый раз, я чувствую. Я никогда не чувствовала прежде.    Сердце неистово забилось.- Что именно, Ты сейчас чувствуешь?- Тепло. Привязанность. Страх. Желание. Неуверенность.- Любовь?    Она немного помолчала.- Я знаю все. Я знаю, как начинать отношения, что делать, что бы они закончились, не причинив вреда другому человеку. Я знаю, как сделать отношении прекрасными или ужасными, но…- Вы, вы все лишены возможности чувствовать, ведь так? Поэтому вам и не нужны другие люди?- Да, лишенные эмоций с самого рождения.    Я обнял её, но она, словно и не чувствовала ничего.- Физические контакты строго запрещены на улицах. Они запрещены вообще.    Я отпрянул.    Улицы начал обволакивать туман. Из-за угла, начали доноситься сирены спец полиции.- Тебе пора. Пока.    Девушка - статуя развернулась, направилась к приближающимся автомобилям, парящим над дорогой. Она сама шла им в руки.  Она не понимала, или я не понимал того, что они сумели осознать.    Одно прикосновение к кнопке на часах и все, я уже был в потоке времени. Так странно. В самом потоке времени, люди не лишались возможности думать, а странно. Ведь в этот момент, мои молекулы рассоединялись и заново склепывались воедино. 20 секунд и я дома, в своём времени.     Слившись с толпой, я направился по грязному тротуару, забросанному мелким мусором. Где-то кто–то кричал, ругался, или беспричинно смеялся. Но это безумие было родным, оно было моим. Даже если бы я и попытался забрать её с собой, она бы не смогла, не смогла – жить. Я отпустил мысли о ней по ветру и весело шел по тротуару, про себя напевая любимую мелодию.    Через некоторое время он в ступоре остановился посреди многолюдной шумной улицы. Люди шумели и ругались, - Он мешал им пройти – был столбом, не видевшим ничего вокруг. Кто – то толкнул его в плече: «Хватит флешмобить, не модно уже!» Парень проснулся, посмотрел на людей. Улыбнулся, гордо поднял подбородок и промолвил:- Теперь я знаю все.    Пару человек рассмеялось и направилось дальше, в уносящий их, поток людей. «Не обязательно уничтожать материальный мир, чтобы создать апокалипсис, - достаточно уничтожить душу и мир, станет лишенной смысла пустотой. Теперь я знал все, все что можно было только знать, и необходимость бывать в будущем отпала. Необходимость жить, - исчезла. Чему я мог еще научиться? Что еще я мог прочувствовать? Ничего. Я должен выдрать эту дрянь из себя!    Главное, помнить одно: знания и опыт убивают чувства, а точнее, их поглощает гордость. Я осознал истину – самыми счастливыми были только первобытные люди, даже не знавшие, на чем основывается жизнь. Они были счастливы, ибо их жизнь – была единым потоком эмоций, заложенных во всех и каждого с рождения».Фото Pinterest
«Око» землі, яке бачило минуле і майбутнє
«Око» землі, яке бачило минуле і майбутнє
Світ 2020-04-25 19:54:34
Якщо NASA хоче побудувати телескоп за великі гроші, можливо, витратить його на той, який справді має сенс, - сказала астроном Ненсі Роман, мати космічного телескопа Хаббл. Вона керманила кращих спеціалістів, щоб створити найсучасніший науковий інструмент у світі. Його місія триває вже 30 років.24 квітня 1990 р., 8:00 годині. Космічний центр Кеннеді, штат Флорида. Останні роботи ведуться на космічному човні. П'ятизначний екіпаж шатлу "Діскавері" чекає сигналу. Перед ними унікальне завдання.Через півгодини починається відлік часу. За шість секунд до виходу з пускового пристрою двигуни три, два та один запуск. За три секунди до старту вони досягають 90 відсотків своєї тяги. У визначений час ракети-опори включаються, і вибухи вибухівки розбивають болти, які тримають човник на стартовій платформі.Діскавері піднімається вгору, ініціюючи п'ятиденну місію, в результаті якої орбіта низького розміру в школі з'являється на висоті близько 600 км над поверхнею планети. Об'єкт, який змінить те, як ми бачимо простір.Мрія астрономівАле перш ніж він розкрив нам, як зірки утворюються і вмирають, перш ніж він довів існування чорних дір й показав існування темної енергії, Хаббл повинен був виникнути як ідея. Деякі вважають, що розміщення телескопа на орбіті навколо Землі, поза межами спотвореного зображення атмосфери, була ідеєю німецького батька ракетної техніки Германа Оберта.Інші приписують цю заслугу астроному Ліману Спітцеру, який у своїй праці, опублікованій у 1946 р., запропонував створити орбітальну космічну обсерваторію та створити HST (космічний телескоп Хаббла) до останніх років свого життя. Однак, не зменшуючи достоїнств Спітцера, справжньою мамою Хаббла була Ненсі Роман, жінка, яка створила астрономічну дослідницьку програму НАСА.Астрономія була її всім життям. У віці 11 років вона заснувала астрономічний клуб для друзів, а через кілька років розпочала вивчення астрономії, яку знала досконало відразу після закінчення Другої світової війни. Вона працювала в кожній обсерваторії, яка магла запропонувати щось цікаве і хотіла її отримати до своїх лав. Незадовго до того, як NASA завербував її, вона розробила програму радіоастрономії в обсерваторії ВМС СШАПропозиція НАСА надійшла не в потрібний момент. Це була свіжа установа, зосереджена на гонці між США та СРСР. Більше, ніж космічні дослідження, вони думали про те, хто завоює пальму в космічній гонці, проте Ненсі взяла рукавичку, погодилася приєднатися до агенції. І це сталося добре, адже ми завдячуємо цьому сучасному напрямку космічних досліджень.Будівництво та запуск космічного телескопа був останньою програмою агентства, в якій вона брав участь. Програма, якій вона присвятила майже 30 років свого життя, з 1968 року, коли NASA реалізувала цю програму, до 1997 року, коли 72-річна астрономка вийшов на пенсію."Я думала, що якщо агентство захоче побудувати космічний телескоп за великі гроші, можливо, це могло б бути витрачено на той, який справді має сенс", - сказала вона в інтерв'ю Американському інституту з фізики. Вона завідувала над найкращими американськими астрономами і поєднувала їх з найкращими інженерами, щоб створити щось унікальне: інструмент для спостереження за найглибшими глибинами простору-часу.Робота над телескопом почалася в 70-х роках. У дуже погану хвилину. "Аполлон" - жахливо дорога програма польотів на Місяць, завершена. Також була дуже дорога війна у В'єтнамі. Американський конгрес не бажав витратити ще мільйон доларів на те, що багато політиків вважали фішкою групи ентузіастів. А початкова кошторисна вартість будівництва лише HST становила 400 мільйонів доларів.Ця сума виросла до 2,5 мільярдів доларів за ці роки - і лише якщо ви не рахуєте витрат на запуск та обслуговування. Борячись за кошти, астроном повинен був сказати одному з особливо неохочих до програм, сенатору Вільяму Проксміру, що за ціну одного кінотеатру на кожного американця ви можете дати їм 15 років на перегляд самих незвичайних і захоплюючих відкриттів в історії людства. Вона виграла цю боротьбу.Катастрофа переслідує лихоРобота тривала, не без труднощів. Око трубки розміром понад 13 метрів діаметром понад чотири метри являло собою дзеркальну та оптичну системи діаметром майже 2,5 метра. Дзеркало виготовило Перкін-Елмер, що раніше робив дзеркала для супутників-шпигунів. Це потрібно було виготовити з точністю 10 нанометрів. Щоб ніщо не заважало поліруванню, роботи проводилися вночі, коли не було руху, який міг викликати вібрації. І все-таки, коли 20 травня 1990 року HST завантажив першу фотографію, виникло здивування.Це було поза увагою. Спроба зміни налаштувань нічого не принесла. Це було катастрофою. Ще один телескоп в історії.HST повинен був бути запущений на низьку орбіту в жовтні 1986 року. Все було готове, коли сталася катастрофа, яка зупинила програму космічних польотів на наступні 36 місяців. У січні 1986 року перед мільйонами людей, що зібралися перед телевізорами, лише кілька секунд після запуску "Челленджер" буквально вибухає. Екіпаж із семи космонавтів - загинув. Америка переживає траур. Про телескоп ніхто не думає. Навіть не відомо, чи його взагалі перенесуть у космос, оскільки він був розроблений так, щоб вміститись у трюмо човника. І цімкораблі  перестали літати. Було два роки невизначеності.Нарешті, 24 квітня 1990 року Discovery благополучно прориває земну атмосферу і піднімає телескоп на заплановану висоту. Екіпаж розкладає будову в космосі і повертається на Землю. ЗМІ передають, що нова ера космічних відкриттів тільки почалася. І тоді Хаббл надсилає перші нещасні фотографії на Землю.Телескоп на мільярд доларів, над яким працювало ціле покоління дизайнерів, робить розмиті фотографії. Заголовки найбільш читаних газет говорять про велику катастрофу, Конгрес кипить. "Ми стали миттєвими жартами, і НАСА, можливо, не вижила", - сказав Джим Крокер, колишній керівник операцій HST.Виявилося, що краї дзеркала відшліфовані занадто рівними. Різниця полягала в частці від товщини людського волосся, але світло, проходячи через систему внутрішніх дзеркал, не концентрувався у потрібних точках.На прес-конференції, скликаній НАСА, журналісти запитали, чому цього не перевіряють на Землі та чи можна вивести телескоп з орбіти та виправити оптику. Вчені NASA мовчали. Космічний телескоп Хаббл вмирав.На ідею, як зафіксувати телескоп, Джим Крокер прийшов у душ. Дивлячись на просту систему труб, що дозволяють працювати з душем, він вирішив, що за допомогою аналогічно простого пристрою можна підняти дзеркала, щоб вони отримали потрібний кут. Цей модуль Costar зазвичай називають окулярами. Але як ви поставите окуляри на телескоп за 600 кілометрів над Землею?Астронавти, які відремонтували його в 1993 році, витратили 400 годин на навчання під водою для кожного ходу, що вимагало б встановлення модуля в потрібному місці. Сторі Маскграйв, космонавт ремонтної бригади, сказав, що після отримання наказу він не може посміхнутися. На запитання, чи вважає він місію успішною, він коротко відповів "не знаю". Навіть для досвідчених космонавтів така місія була нелегкою.Екіпаж здійснив п'ять космічних прогулянок, щоб виконати роботу. Але мені це вдалося. Всього за всі роки відбулось п'ять службових місій телескопа. Астронавт, що бере участь в останньому з них, Майк Массіміно, в інтерв'ю заявив, що захоплюється ідеєю побудови телескопа, щоб його можна було відремонтувати на орбіті. - Ми його обслуговували так само, як автомобіль. Ми замінили акумулятори, гіроскопи, сонячні панелі та зношені деталі. Ми також модернізували наукові елементи. Ми відремонтували та вдосконалили телескоп. І все це за 600 кілометрів над Землею, в костюмі, в якому важко рухатися, рукавички ускладнюють виконання навіть найпростіших дій. Це було схоже на закріплення електроніки з боксерськими рукавичками на руках, сказав він.Завдяки рятувальній місії та окулярам, ​​Хабблу повернувся зір і незабаром він показав людям, що ми - лише пляма пилу, що живе на одній із трильйонів планет серед мільярдів галактик. А в центрі кожного з них - особливість, гравітаційна пастка, з якої навіть світло не втече. Чорна діра.Чогось там немає1994. Око телескопа Хаббла спрямовано до ядра галактики М87 у сузір'ї Діви. Він реєструє щось з такою потужною силою тяжіння, як ніби там були наші три мільярди сонця. Але сонця немає. Немає нічого, крім гігантської концентрованої маси. Існує порожнеча. Діра. Зокрема, надмасивна чорна діра. Він знайшов подібне в інших 27 галактиках.Нескінченна ОдісеяНезважаючи на 30 років роботи, телескоп Хаббл постійно надає нові дані. Є найсучаснішим і демократичним науковим інструментом в історії людства. - Кожен астроном, незалежно від місця роботи, досвіду чи наукових назв, може подати запит на використання HST для своїх досліджень. Важливим є дизайн, ідея та цілеспрямованість дослідження, а не позиція дослідника, - каже Войцех Хеллінг і додає, що навіть якщо телескоп перестане досліджувати космос і буде виведений з орбіти, що має відбутися протягом десятиліття, зібрані дані слугуватимуть астрономам протягом наступних десятиліть.- Фотографії, зроблені телескопом Хаббл, містять багато даних, які ще не аналізуються. Вони можуть слугувати порівняльним матеріалом для даних, зібраних іншими телескопами та космічними зондами. Вони будуть цінні навіть тоді, коли робота над новим космічним телескопом буде завершена, тобто телескоп Джеймса Вебба, який повинен бути на орбіті в глибокому космосі в найближчі роки. Вони є скарбницею знань для поколінь астрономів, астрофізиків й для всіх людей, які, переглядаючи фотографії, зроблені HST, мають шанс помилуватися красою та багатством Всесвіту, - каже професор Хеллінг.Точний ремонт буде неможливий через розташування нового телескопа. Залишається сподіватися, що коли він нарешті буде на орбіті, жодні окуляри йому не виявляться потрібними.- За 30 років з моменту запуску HST здійснив понад мільйон 300 000 спостережень;- На основі цих спостережень було створено понад 15 000 наукових праць, що сприяло створенню понад 700 000 наукових статей;- Найдаліше місце, яке ми коли-небудь бачили за допомогою телескопа, знаходиться на відстані 13,4 мільярдів світлових років від Землі. Тож можна сказати, що око справді бачило минуле;- Ненсі Роман, мати телескопа Хаббла, і вона отримала по заслугам, серед них - медаль, яку вручив президент Кеннеді і... його власний набір LEGO - статуетка жінки, що стоїть біля космічного телескопа Хаббл.
Що трапилося з Землею 13000 років тому?
Що трапилося з Землею 13000 років тому?
Світ 2020-04-25 23:55:02
Цей час збігається з масовим вимиранням мегафауни північної Євразії та Америки, коли зникли десятки видів, включаючи мамонтів, шаблезубих тигрів, носорогів, гомфотеріїв, короткомордих ведмедів, гігантських бобрів, гліптодонтів та іншого. Та й людей, за деякими даними, в цей період помітно поменшало. На це NikopolToday відповідає з посиланням на DeadLand.Етнографи, що збирають міфи і легенди, часто натрапляли на різні нереальні історії минулого. Різні племена в протилежних куточках світу зберегли свідоцтва про небесні знамення, вогняні дощі, спустошливих потопи, що руйнуються горах і розпечених каменях. Вони вважали це божою карою, надісланій понад, щоб знищити світ. Але вчені не вірять в промисел вищих сил: вони стали шукати наукове обгрунтування зловісних переказів. Проаналізувавши рівень ізотопів у ґрунті, фахівці визначили, що 12 800 років тому щось змінило світовий клімат, знизивши температуру на планеті.Крім того в 2015 році вченими в шарах грунту віком 12 800 було виявлено наноалмази, платино-іридієва пил і продукти горіння органіки , що наводить на думку про імпактних подію, тобто зіткнення із Землею великого метеорита, астероїда або комети......ще більше відповідей дивіться у відео:
Раніше надра Марсу та ядро були гарячими: чому Марс замерз?
Раніше надра Марсу та ядро були гарячими: чому Марс замерз?
Світ 2020-05-23 11:55:33
Метеорит підказав відповідь. Дослідники з’ясували, що надра Марса колись були гарячими, майже як Земні. Про це NikopolToday переповідає з посиланням на Новий Час.Сучасні вчені стверджують, що метеорит, який утворився глибоко всередині Марсу, став першим хімічним доказом гарячої магми в мантії планети.Марс мав як вулканічну, так і геологічну активність / фото NASAНагадуємо, Земля також на порозі глобальних змін - Антарктида стала зеленою через глобальне потепління. Кристали олівіну в метеориті Тіссінт, який впав на Землю в 2011 році, могли утворитися тільки при змінюваних температурах, як запевняють геологи з Університету Глазго.Судячи з усього, кристали швидко оберталися в потоках магматичної конвекції - показуючи, що планета була вулканічно активною, коли кристали утворилися приблизно від 574 до 582 млн років тому — і це все ще може тривати сьогодні.Ілюстрація Олімпу Монс на Марсі - найбільшого вулкану Сонячної системи / фото Mark Garlick/Science Photo Library/Getty«Раніше не було ніяких доказів конвекції на Марсі, але питання про те, чи є Марс все ще вулканічно активною планетою раніше був досліджений з використанням різних методів. Проте, це перше дослідження, яке доводить активність в надрах Марса з чисто хімічної точки зору на реальних марсіанських зразках», — пояснив планетарний геолог Нікола Марі з Університету Глазго.Олівін, силікат магнію і заліза, не рідкість. Він кристалізується з охолоджуваної магми і дуже часто зустрічається в мантії Землі. Також цей мінерал досить часто зустрічається в метеоритах. І олівін також досить поширений на Марсі. Фактично, присутність олівіну на поверхні Марса раніше розглядалося як свідчення сухості планети — мінерал швидко вимивається водою.Але коли Марі і його команда почали вивчати кристали олівіну в метеориті Тіссінт, щоб спробувати зрозуміти, де знаходиться магма, вони помітили щось дивне: кристали розподілені в шматку породи нерівномірно, утворюючи багаті фосфором жили.«Це відбувається, коли швидкість росту кристалів перевищує швидкість, з якою фосфор може рівномірно розподілятися по породі, проникаючи в її кристалічну структуру», — пояснив Нікола Марі. Сліди нікелю і кобальту підтвердили попередні дані про те, що шматок породи з`явився з глибин марсіанської кори — від 40 до 80 кілометрів під поверхнею Марса.Марсіанська мантія, ймовірно, мала температуру близько 1560 градусів за Цельсієм. Така ж температура була у мантії Землі (1650 градусів за Цельсієм) 2,5 — 4 млн років тому.Додамо, місія NASA InSight вимірює, серед іншого, потік тепла від марсіанської кори. Якщо Марс все ще вулканічно активний, ми можемо дізнатися більше про це дуже скоро.«На початку історії Сонячної системи Марс, ймовірно, був засипаний значними кількостями органічної речовини, наприклад, з багатих вуглецем метеоритів, комет і частинок пилу. Деякі з них, можливо, виявилися в пастці всередині карбонатів», — пояснює хімік Ацуко Кобаяші з Токійського технологічного інституту.Завдяки новому дослідженню вчені дізналися, що молекули дійсно потрапили на Землю з Марса. Крім того, було встановлено, що частка азоту в формі нітрату, одного з найсильніших окислювачів на Марсі сьогодні, серед цих молекул мінімальна. З цього випливає висновок, що атмосфера раннього Марса була менш окисляючою, ніж сьогодні.У марсіанському метеориті знайшли азотмісткі органічні молекули / фото Koike et al., Nature CommunicationsРаніше НВ повідомляв, що японські хіміки виявили органічні сполуки, що містять азот, в марсіанському метеориті, що впав на Землю 4 млрд років тому. Це перше реальне свідчення фіксованих молекул азоту на Марсі.Фото НВ / Pinterest / зазначені джерелаТакож ми передавали, що плану колонізації Марсу може бути гаплик: дізнайся чому. 
Метрополіс під Дніпром [таємний андеграунд]
Метрополіс під Дніпром [таємний андеграунд]
Дніпровська область 2020-06-03 21:53:18
        Вперше, у Дніпрославському* метро, я побував ще у дитинстві, років так у 10-11, вже після того, як звик до Московського метро. Усе, що я пам'ятаю, що дійсно почував себе кумедно: майже пусті вагони, холод (це було влітку), запах чогось вогкого, та пляшка, що каталася пустим вагоном. Декілька станцій метро у такому великому місті, та ще й тих, що йдуть від вокзалу, а не центру, в околиці спальних районів - це дійсно смішно, а ще відповідає критеріям одного із найкоротших метро у світі. Чому так? Що буде далі? Що могло б бути?      У самому початку 2016 року, я знов спустився до цього метро і спробував об'єктивно оцінити його переваги та "противаги" відносно Московського і Київського метрополітену, у яких я вже встиг наїздитись. Свої думки я викладу у цій статті, разом із фото. До речі, "незаконними", адже це заборонено. Хоча я знімав собі спокіной без будь-яких наслідких. Звісно, першість Московського метро не обговорюється. Києвське виглядає дуже скромно, порівняно із тою павутиною, що пронизує столицю РФ. Та й основні фактори, які вплинули на такий стан метрополітену в Україні очевидний - корупція, та ще й примітивна.       Справа в тім, що самі дніпрославці називають своє метро "чорною дірою, що поглинає бюджет". Гроші десятеліттями розкрадалися, а "сматрящіє" над іншим транспортом у місті продовжували збагачуватися. Це досить загальновідомо, Водії суспільного транспорту не раз скаржилися, що з них вимагають тисячі грошей на добу. Уявіть собі кількість маршрутних таксі й басів, які кожного дня віддають "данину" і ті кошти, які отримують втаємничені особи, за рахунок транспортного коллапсу, який вже шириться містом.       Метро на Дніпрі надто необхідне, особливо у центрі та в основнх напрямках руху: райони проспекту Слобідського, Перемоги, Тополя, Паруса... Люди витрачють іноді по кілька годин, щоб дістати із свого мікрорайону до центру чи іншого місця. Метро б зменшило цей показник до мінімального часу. А гроші були, є і будуть - але разом і з істотами, ім'я яким глисти-корупціонери... У резульаті, маємо? Дніпровський метрополітен будувався із 1982 року, аж 13 років, а відкрився аж у 1995 році, вже у Незалежній Україні. Мав лише одну лінію - Центрально-Заводську із шести станцій.       За роки незалежності було багато разів, коли влада виділяла кошти на подальше будівницто, але воно постійно згорталося... Гроші йшли немов до "чорної діри"... Наприкінці 2015 року, нова зрада міста анонсувала, відповідно до постанови Верховної Зради, що буде добудовувати дві-три станції центральним проспектом за 2-3 роки... Це "Театральна" (недобудова якої заклеєна пропагандистськими проукраїнськими плакатами біля Парку Глоби), "Центральна"  та "Музейна" станція... За проектом на станції в Центрі планується побудувати перехід на станцію «Європейська площа», який зв'яже Центрально-Заводську лінію з лінією, яка з'єднає правий та лівий береги міста (друга лінія). А станція "Історичний Музей" (Музейна) буде розташована поблизу Історичного музею і Національного Гірничого університету.Переваги      Перш за все, слід відзначити неймовірну чистоту, навіть блиск метрополітену, яку не побачиш у жодному іншому метро України та певно і Росії. Поручні блищать, підлога не у багнюці, як це зазвичай є нормою у Київському чи Московському метро.       Сидіння також викликають довіру - усе чисто і натерто до блиску. Теж саме можна сказати і про платформи. Істина у порівнянні, як то кажеться.       Наступний позитивний момент - це простір. На платформі майже завжди можна знайти иісце, щоб сісти, теж саме можна сказати і про вагони. Не треба стояти, і чекати, - це факт. І це дуже добре! У потязі справді можна відпочити серед чистоти. Величезний плюс+!      Мінімальна кількість реклами у метро, дивує. Зазвичай у Москві чи Києві рекламі в підземці усюди дуже багато. Тотбо дійсно можна психологічно відпочити від неї, бодай під землею. І це чудово, адже на поверхні її дуже багато, як і сміття.       Відсутність реклами не позначилася на вартості проїзду - лише 2 гривні. Це дуже дешево для метро. Мене особисто зачарували прикольні напіврозорі салатові жетони, дуже милі і незвичні.                                       "Противаги"      Одразу у вічі потрапляють люди, які їздять у ньому... Це найголовніше, що, на мою думку, є найбільшим мінусом метро у Січеславі. Їх небагато. Але сама назва лінії метро говорить про себе - "Вокзально-Заводська"... яка веде до єбенів міста - району Червоний Камінь, Коммунару (минулого Лєнінского району). Зараз це один із найбільш гнилих районів міста, із закинутими заводами, декількома кладовищами, розбитими дорогами із вбогим плануванням інфраструктури та однотипними картковими будинками. Депресія починається одразу, коли виходиш в цей ебафграунд... І закінчується усе це з іншої сторони Вокзалом - фактично прицентральним бидло-кублом бомжацького типу.       Селюки, біднота, совки, бидлота із загальної біомаси там так майже повсюду. Вперше у житті, коли я фотографував щось у метро, до мене чіплялися самі пасажири, які немов із минулого віщали, що це "режимний об'єкт". І дійсно, коли ти спускаєшся до цього андеграунду - дорога в низ, це дорога часу, яка переносить до справжнього радянського союзу, який везе тебе до Лєнінского району, у минуле. Можна відчути, як і самі пасажири застрягли, разом із свідомістю ще у "тому" часі. Із іншої сторони, ця Машина часу у майбутньому може стати неабияким атмосферним туристичним об'єктом, доступ до якого на разі закритий через віддаленість до центру. Хоча туристи певно охоче відвідали б подібний сателіт минулого, із тоталітарною атмосферою радянського типу.      "Станції-примари", або "Ті, що побудують наші онуки, приблизно у той час, коли на Марсі виникнуть перші колонії".     Подальше будівництво Центрально-Заводської лінії від станції «Історичний музей» на сьогодні є дуже сумнівним. Більшість розходяться в думках, куди саме варто вести цю гілку метро. Офіційна версія влади — лінія має пройти від станції «Історичний Музей» до залізничного вокзалу «Дніпропетровськ-Південний», який стане пересадковим терміналом для нової системи рейкового автобуса. (Рейковий автобус з'єднає передмістя Дніпропетровська з його центром). А потім виходити на спальний район у південно-східній частині Дніпропетровська. Відповідно, жодного будівництва станції «Дніпро» не передбачається.    Інша версія — вести далі лінію через станцію «Дніпро», а потім спрямувати її на південний схід міста, уздовж набережної.    Третя версія ґрунтується на плані будівництва метрополітену, затвердженому в 1986 році. Цей план також, як і теперішній офіційний, не передбачав виходу лінії на набережну, але й не існувало проекту з будівництвом станції «Південна» біля вокзалу «Дніпропетровськ-Південний». Лінія робила різкий поворот на південь через Вузівський мікрорайон, уздовж проспекту Гагаріна, з виходом і подальшим рухом вздовж Запорізького шосе.    І, нарешті, четверта версія, яку зараз жартівливо називають «утопією», — розгалуження проектованої лінії від станції «Історичний Музей» на станцію «Дніпро» і на станцію «Південна» з подальшою її злиттям в спальному районі, розташованому уздовж набережної в південно-східній частині міста. При цьому одну з розгалужених ділянок лінії передбачається зробити з обмеженим рухом поїздів. Проте поки що всі ці ідеї виглядають вельми туманними перспективами будівництва Центрально-Заводської лінії.    Поки-що, у проектах та вікіпедійних джерелах, позначена станція-примара, після Музейної під назвою "Дніпро".     Стосовно будівництва ще однієї станції до району "Парус", за елетродепо і перед першою станцією "Покровська" - можна сказати теж саме. _____________ВокзальнаМетробудівників[незабаром буде]Металургів[незабаром буде]Заводська[незабаром буде]Проспект СвободиПокровська[незабаром буде]    *Використовую інші топоніми для міста "Дніпропетровська" і жителів, оскільки той факт, що влада залишила назву совковою - вважаю неприйнятним для себе та тих, хто розуміє усю кривавість її історичної істини.P.S. Video: _____________Rayan Riener
Машина часу - світ не змінити? (Дев'ять Десятих)
Машина часу - світ не змінити? (Дев'ять Десятих)
Нікополь 2020-07-20 13:55:20
ДЕВЯТЬ ДЕСЯТЫХ (9/10)Иногда, а в последнее годы - часто, хочется сбежать от всех, то-ли от самого себя. Свернуться в мгновение и исчезнуть на время. Как эти умирающие листья… Без тревог, встреч, стресса и прочих неурядиц. Сложнее прийти в себя, когда сил не осталось и каждая капля дождя обжигает, бьет, словно град. И ты не знаешь, что делать, ведь позитивные места и встречи делают с тобой тоже самое. Исчезнуть, сменить обстановку, имя, фамилию, цвет кожи, ориентацию, пол и все остальное. Но не в этом мире... Пустом до остатка, пугающей бездны. Никто не поймет, да и не стоит. Устал объяснять и опровергать то, чего нет. Зачем искать тех, и те места, где будешь понят? Если таковых нет... И я бегу в себя, от одиночества, прячась в нем же, ведь бессмысленно кричать, если твой язык никому не понять. Не хочу никого собой утруждать…Між іншим: відома на Заході співачка готує екологічну революцію. 9/10 дней уходят в мрак, как бессмысленные и наполненные пустотой. 9/10 нашего времени жизни, не считая сна или только моего. Ведь я в ответе лишь за себя, как и каждый из нас. И настолько раним, что сейчас 99% своего времени я пытаюсь вылечиться от тех укусов общества, что кровоточат. “Не бери так близко к душе”... А душа то от всех скрыта, ведь настолько ранима, что даже страшно показать свою истинную боль, ведь каждая капля моих слез напомнит о том, что в этом мире они никому не нужны. Больно мне или хорошо - не волнует - эти 9/10 общества, а может и все 99… %?До слова, українська квір-література розірвало порочне коло і вирвалась до читачів попри дискримінацію. Этой осенью многие самовыпиливались. Этой осенью, стало еще больше понятно, сколькие эмигрировали из Украины. Сбежали… В один ЕС легально ушло полмиллиона человек в 2015 году. Это самая большая цифра из какой-либо страны за последние годы. Это даже не суровые 90-е, а Исход… страны Украины, как страны, государства, чего-то там еще… В одном 2014 (15) году официально вымерло 750 тысяч человек. Десятки тысяч погибли в АТО. Миллионы в РФ, по тем или иным причинам, и еще в сотнях стран мира и территорий, - сбежали. Кризис, безденежье, военный конфликт, общий эмоциональный фон - негатив. И я это чувствую, выходя каждый раз на улицу. Нет, не у меня проблемы с деньгами или чем-то еще, но каждой клеткой тела я чувствую дискомфорт. Титаник идет на дно, и я отчетливо понимаю, что перспектив оставаться нет. И это отчасти, гложет меня, ведь именно от успешности страны зависит мое творческое будущее, моя безопасность как личности. 9/10 - это те, кого я вижу на улицах и им плохо. Не помню, когда был ребенком, чтоб столько людей жестко бухало, нервно курило одну сигарету за другой, тонуло в этом всем опиуме. Каждый в своем… Не будь его, чтобы было? Наверное, люди бы боролись против всего этого дерьма, но пока есть зрелища и дурман - оно, “общество”, с массой мерзких приспособленцев - будет угнетать меня. Гнобить, ненавидеть, презирать и завидовать. Ведь, что им всем остается делать? Как можно вытерпеть того, кто пытается выбраться из этой грязи, грезя звездами и планами, делать что-то ради своей мечты, людей… которых ты ценишь, но которые не ценят тебя.И если хоть кто-то понял, о чем это я, то…А нет, забудьте. Ведь каждый из нас - лишь иссохший осенний лист под мокрой травой. Фото PexelsНагадуємо, раніше ми писали що в Нікополі та районі почастішали пожежі через зміну клімату. 
Чому виявлення життя на Марсі може бути поганою новиною для людства?
Чому виявлення життя на Марсі може бути поганою новиною для людства?
Світ 2024-02-04 02:58:13
Багато вчених вважають, що в нашій галактиці має існувати багато цивілізацій, як розповідає книга На Марс, але ми не бачимо жодних їхніх слідів. Це явище відоме як парадокс Фермі. Одним з його пояснень є теорія "великого фільтра". Згідно з цією теорією, на певному етапі розвитку цивілізації стикаються з подією, яка не дає їм вийти за межі своєї галактики. Деякі вчені вважають, що виявлення життя, як На Марс книга каже, може бути для нас поганою новиною з точки зору "великого фільтра". Що таке "великий фільтр"? Щоб на планеті зародилася розвинена цивілізація, має збігтися багато факторів. Планета має знаходитися в зоні життя, мати воду та необхідні мікроелементи. Прості одноклітинні організми повинні еволюціонувати в складні одноклітинні. Як показують дослідження, на Землі це сталося випадково. Після появи еукаріотів життя має пройти ще багато етапів, еволюціонувати в розвинені організми, здатні використовувати інструменти. Цей процес схожий на виграш джекпоту в автоматі - ймовірність мала, але існує. Невідомо, на якому етапі відбувається подія, що не дає цивілізаціям покинути свою галактику. Можливо, вони не можуть перейти від багато- до одноклітинних. Не можна виключати, що щось трапляється з ними на тому ж етапі, на якому зараз знаходимося ми. Можливо, "великим фільтром" цивілізацій є самознищення Існує ймовірність, що ми, як і інші цивілізації, вимремо, не покинувши межі Сонячної системи, наприклад, через ядерну війну, екологічну катастрофу, виснаження ресурсів. Чи подолали люди "великий фільтр"? Професор Оксфордського університету Нік Бостром вважає, що відповідь на це питання можна знайти в нашому розвитку від зародження життя до появи людей. Етапи, які могли статися лише один раз, ймовірно, й є "великим фільтром". Перехід від тварини до людини не може бути "великим фільтром" Наприклад, зір, фотосинтез, поява кінцівок виникали на Землі кілька разів. Перехід від тварин до людей, на перший погляд, здатен бути "фільтром", але й він не підходить, адже еволюція відбулася за короткий (з геологічної точки зору) час. А ось зародження життя може бути таким "фільтром". Чому вчені не хочуть знайти життя на Марсі? Виявлення життя на Марсі може бути поганою новиною для людства. Як пише Нік Бостром, якщо люди знайдуть на Марсі примітивні форми життя, це буде значить, що "великий фільтр" знаходиться після цієї точки розвитку. Марсохід Perseverance шукає життя на Марсі Якби люди знайшли багато-клітинне життя, це б ще більше звузило період розвитку цивілізацій. Найгіршою новиною було б знайти сліди хребетних. Це б означало, що ми й досі не подолали "великий фільтр", й можливо, ніколи не подолаємо. Можливо, Perseverance вже знайшов сліди життя на Марсі. Дані георадара RIMFAX дають підстави для such a statement. Також зверніть увагу - На Марс книга: зустріч із Райан Ріенер у Дніпрі.
Завантажуйте більше