Новини Нікополя - nikopoltoday.com

Всі публікації з тегом майбутнє

Від Антарктиди залежить доля людства! Український полярник Ігор Дикий пояснює
Від Антарктиди залежить доля людства! Український полярник Ігор Дикий пояснює
Світ 2019-12-14 14:29:26
Величезні льодовики в Антарктиді тануть швидше, ніж будь-коли раніше. Вчені вже зрозуміли, що передбачити зміни клімату вже майже неможливо. Чого очікувати у наступні роки? Що залежить від нас?Вчені в Антарктиді знайшли льодовик, від якого залежить доля людства, як дізнався NikopolToday, з посиланням на Новий Час. А україснький полярник Ігор Дикий пояснив, що саме відбувається і чим це нам загрожує, з посиланням на ТСН.Крига скресла - зволікати немає часуВчені помітили, що величезний льодовик на заході Антарктиди тане швидше, ніж будь-коли до цього. Щороку він втрачає близько 800 метрів льоду.Пару місяців назад група дослідників з Університету Лідса виявила, що крижаний покрив Антарктиди місцями став тоншим на 122 метра. Цього разу вчені з NASA встановили, що величезний льодовик, розміром зі штат Флорида, на заході Антарктиди тане швидше, ніж будь-коли до цього.Як пише Science Alert, втрачаючи 800 метрів льоду щороку, льодовик Туейтса відповідає за 4% від глобального підвищення рівня моря. Раніше вважалося, що у 1980-х Антарктида втрачала 40 млрд тонн льоду щорічно, а за останні 10 років це число зросло до 252 млрд тонн щороку.Згідно з нещодавніми підрахунками, за останні шість років рівень танення п’яти великих льодовиків в Антарктиді збільшився вдвічі, що робить льодовик Туейтса бомбою уповільненої дії.Говорить автор дослідження з NASA Хелен Серуоссі:Після досягнення певної точки, льодовик Туейтса може втратити весь лід за 150 років. Це збільшить глобальний рівень моря на 50 сантиметрів.Вчені вважають, що такі темпи танення льодовика представляють величезний ризик для планети і можуть призвести до незворотних кліматичних змін. Після скорочення льодовика до певних розмірів — його танення не зможе зупинити навіть припинення росту температури на Землі.Нагадаємо, разом з крижаним покривом Гренландії, льодовики Антарктиди становлять близько 99% прісної води на Землі, яка зберігається в льодах, розміром до трьох кілометрів. Але через парниковий ефект вода в світовому океані нагрівається, змушуючи льодовики танути набагато швидше.Натомість, український полярник Ігор Дикий, розповів прос воє життя в Антарктиді та кліматичні зміни, на які нам слід очікуватиНапередодні Міжнародного дня науки, який відзначають 10 листопада, передає ТСН, у нас є можливість поспілкуватися з найвіддаленішою науковою експедицією з України наживо. З нами на зв’язку керівник 24-ї української антарктичної експедиції на станції "Академік Вернадський" - Ігор Дикий. Як проходить робочий день учених у найвіддаленішій точці планети та чим живе Антарктида сьогодні – дивіться у відео. Також про катастрофічні зміни клімату повідомляв і телеканал "2+2" у наступному відео.Раніше ми повідомляли, що температурні коливання посилюється. В Антарктиді зафіксували абсолютнйи мінус в історії спостережень.Також ми писали, що нікопольські активісти намагаються популяризувати висаджування ялинок у місті, а інші волонтери у Нікополі закликають містян консолідуватися заради фасування і переробки сміття. 
Австралія поплатилася першою через зміну клімату, на яку ми не звертаємо увагу
Австралія поплатилася першою через зміну клімату, на яку ми не звертаємо увагу
Світ 2020-01-09 01:38:11
Здається, що мати Земля оголосила війну людству, наголошує NikopolToday. Екологічна кара прийшла туди, де її не очікували: незаймана Австралія горить немов у пеклі!Земля готує для нас пекельне майбутє? Давайте побачимо, що буде з Україною і Світом в цілому на прикладі Австралії, що зараз палає наче шеол. Як стало відомо всьому світу та NikopolToday, полум’я розміром з Мангеттен рухається цілим континентом: в Австралії продовжують горіти ендемічні ліси, а громадян евакуюватимуть на судна, щоб врятуватись в океані. По всьому Австралійському континенту в полум’ї загинуло понад 23 особи в порівнянні з 18 жертвами торік, у вогні померло понад 500 мільйонів тварин спочатку. Зараз це вже кілька мільярдів ендемічних австралійських видів фауни: кенгуру, коали, вутконоси. Зруйновано також багато тисяч людських будинків. Люди втратили все.Ніби в постапокаліптичному кіно / австраліційці захисні носять маски, а небо кольору крові, як у фантастичних фільмах жахів / фото УНІАНВ багатостраждальній Австралії понад три великі пожежі об’єдналися в одну величезну та сформували одне полум’я розміром більше ніж нью-йоркський район Мангеттен. Найближчим часом, як прогнозують, метеорологічна ситуація тільки погіршуватиметься.Пожежники у відчаї продовжують боротьбу з найбільш масштабними за останні десятеліття лісовими пожежами, про це передає CNN.За даними австралійського департаменту навколишнього середовища, нові пожежі виникли в регіоні Омео штату Вікторія та охопили 6 тисяч га лісу.А у сусідньому австралійському штаті Південного Вельсу у пожежах згоріло понад 264 тисяч га території. Лячно розуміти, щоц е все ще не фінал катастрофи.У суботу погодні умови знову погіршилися. Синоптики попередили про посилення вітру й підвищення температури. Але тим часом зростає кількість загиблих. Люди не були готові до такої катастрофи. По всій країні у полум’ї загинуло понад 23 особи в порівнянні з 18 жертвами торік, у вогні померли мільярди унікальних австралійських тварин. Без житла залишились тисячі родин, втративши все майно, нажите за життя.Обидва австралійських штати – Вікторія й Південний Вельс – у паніці оголосили надзвичайний стан і посилили заходи безпеки, приводячи до готовності всі рятувальні служби. Востаннє штат Вікторія оголошував НС у так звану «чорну суботу» ще у 2009 році, коли в полум’ї загинуло аж 173 особи й ще 500 отримали травми і каліцтва на все життя.У постраждалих регіонах континенту ситуацію патрулюють понад 3000 резервних військ Австралійських сил оборони. Уряд витрачає все більше грошей платників податків з бюджету, щоб рятуватись від наслідків глобального потепління: також орендує 4 літаки, а найбільший військово-морський корабель HMAS Adelaide мобілізований для евакуації громадян вздовж узбережжя. Тільки замисліться - люди вимушені тікати з цілого континенту до океану, щобв рятувати свої життя! Невже це наше майбутнє?А у ось місті Ондалснес на заході Норвегії, у зовсім здавалося б іншій точці планети, 2 січня вранці температура повітря становила 18,6 градусів за Цельсієм, а в норвежському місті Сундалсьора досягла 19 градусів.Можно продовжувати не звертати увагу на те, що відбувається з кліматом на Землі та в Україні через людську діяльність але це вже буде подібне до суїциду. Чи у висновку - людський соціум дійсно психічно хворий і марить в темпряві? Висновки зробить кожен, на самоті з власною совістю. Та що ми залишимо нашим нащадкам? До речі, Україна побила рекорд у бюджетних коштах і вперше за 10 років країна отримала профіт.Також ціни на житло в Україні продовжують зростати попри військові дії на Сході.
Ми - гірше тварин: скільки сміття ти створюєш за життя?
Ми - гірше тварин: скільки сміття ти створюєш за життя?
Нікополь 2020-01-10 03:34:52
Поки функція блогів на сайті NikopolToday перебуває у розробці, ми публікуватимемо блоги нікопольців у розділі "Власна думка". Нікополь - частина світу, і навіть тут ми відчуваємо всі глобальні проблеми, що охопили Землю.Сьогодні ми знов звертаємо Вашу увагу на чудовий блог нікольчанки Марини Воробйової про екологію. Це все більш актуально, особливо в контексті того, що цілий континент може бути евакуйований через стихійні лиха. Текст авторки мовою оригіналу, без змін.Мы - хуже животныхГрета Тунберг стала именем нарицательным. И я не вижу в ней и ее действиях ничего разрушительного и отрицательного.Некоторые люди, особенно мужчины, очень любят поржать над Гретой Тунберг и другими экоактивистами, сами при этом харкая под ноги и бросая окурки на тротуар, как будто чтобы не потеряться (знаете, как в пещере камешки оставляют...).Смеются над многоразовыми авоськами ("как бабка!") и теми, кто в кафе просит налить кофе с собой в свою кружку. Подтрунивают над эко-блогерами те, кто ежедневно производит несколько килограммов мусора и использует 5-10 пакетов в сутки.Каждый!Просто представьте, какое количество отходов ЕЖЕДНЕВНО производит человечество. Сколько мусора лично вы выносите ежедневно из квартиры?..Конечно же, это Грета смешная "аутистка", а не мы - хуже животных. Впрочем, то, что человек хуже животного, я думаю, никто и не возразит.⠀Тем временем, у нас до сих пор не было снега. А прошла половина (!) зимы.На другой стороне планеты горит целый континент, погибают миллионы животных и целые их виды. Я, конечно, не эколог, но мне кажется, эти явления связаны между собой.Мусорное пятно в океане уже размером с целые США.И это тоже офигеть как "смешно"!Грета, возможно, и "чей-то проект", но верите? Мне похуй. Кто-то должен говорить, кричать, организовывать акции и штурмовать трибуны. Пусть лучше будут такие "проекты", чем "проекты" по насаждению правильной веры, развязыванию воен и аннексии территорий.Человечество вкладывает сумасшедшие деньги в вооружение и производство орудий убийства. Только вдумайтесь: миллиарды долларов, чтобы уничтожать друг друга.Вместо того, чтобы перерабатывать отходы, восстанавливать почвы, озеленять уничтоженные леса.⠀Кажется, если люди-человеки друг друга все же однажды уничтожат, планета Земля только скажет нам спасибо и вздохнет с облегчением.Марина Воробйова, блог Воробйова чирикаетІнші цікаві блоги від Марини Воробйової шукайте у розділі "Власна думка". Фото PinterestРаніше ми повідомляли чи настільки потрібен секс, щоб бути щасливим. До цього ми нагадували, що ніколи не пізно окультуритись у Нікополі й піти на творчій захід.
Йди в Раду міста Нікополь заради змін: можливо саме Ти перевернеш історію в ліпшу сторону
Йди в Раду міста Нікополь заради змін: можливо саме Ти перевернеш історію в ліпшу сторону
Нікополь 2020-01-10 23:33:06
Як стало відомо NikopolToday, Відділ освіти і науки Нікопольської міської ради оголошує конкурс на заміщення вакантної посади керівника Комунального закладу «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №21».Моживо це саме твій зоряний час, щоб віднайти в собі силу і мужність піти в політику і змінити Нікополь на кращє. Це наш і твій шанс змінити майбутнє дітей Нікополя!Найменування і місце знаходження закладу: Комунальний заклад «Нікопольська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №21»; м. Нікополь, вул. Гагаріна будинок 161.Найменування посади та умови оплати: директор, посадовий оклад – 5865,00 грн.,  передбачається доплата за педагогічний стаж згідно з чинним законодавством України.Кваліфікаційні вимоги до керівника закладу відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту»:громадянство України;вільне володіння державною мовою;вища освіта не нижче магістра (спеціаліста);стаж педагогічної роботи не менше трьох років;організаторські здібності;фізичний і психічний стан здоров’я, що не перешкоджає виконувати професійні обов’язки.Перелік документів, які надаються для участі у конкурсі:заява про участь у конкурсі з наданням згоди на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»;автобіографію та/або резюме (за вибором учасника конкурсу);копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України;копію документа про вищу освіту не нижче ступеня магістра (спеціаліста);копію трудової книжки чи інших документів, що підтверджують стаж педагогічної діяльності не менше трьох років на момент їх подання;довідку про відсутність судимості;мотиваційний лист, складений у довільній формі.Кінцевий термін подання документів для участі в конкурсі: 05 лютого 2020 року включно.Місце подання документів для участі в конкурсі: відділ освіти і науки Нікопольської міської ради, кабінет № 11; м. Нікополь, вул. Трубників, будинок 3.Дата та місце початку конкурсного відбору: 19 лютого 2020 року, м. Нікополь, вул. Шульгіна будинок 2.Складові та тривалість конкурсного відбору:перевірка на знання законодавства України у сфері загальної середньої освіти, зокрема Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», інших нормативно-правових актів у сфері загальної середньої освіти, а також Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року № 988-р (не більше 30 хв.);перевірки професійних компетентностей, що відбувається шляхом письмового вирішення ситуаційного завдання (не більше 30 хв.);публічної та відкритої презентації державною мовою перспективного плану розвитку закладу загальної середньої освіти на 2 роки та на 6 років (не більше 15 хв.);надання відповідей на запитання членів конкурсної комісії щодо проведеної презентації (не більше 30 хв.);Контактна особа, яка уповноважена надавати інформацію про конкурс та приймати документи для участі в конкурсі:Яременко Ольга Костянтинівна, юрисконсульт групи централізованого господарського обслуговування відділу освіти і науки Нікопольської міської ради, телефон: 69-60-84, 69-60-82, адреса електронної пошти: [email protected].Про це повідомляла Прес-служба Нікопольскої міської ради.Також ми писали, що Україна у жалобі - сотні українців стали жертвами терористичного акту в Ірані.До цього ми повідомляли як Нікополь перетворюється на "Нарко-Сіті" район за районом: міська влада та поліція в ділі.
Яким стане Нікополь до 2040 року: що нового наобіцяли
Яким стане Нікополь до 2040 року: що нового наобіцяли "слуги народу"
Нікополь 2020-01-16 14:23:02
Нову концепцію міського інтегрованого розвитку Нікополь-2035 прийняли в жовтні 2019 року рішенням Нікопольської міської ради. Після того, як на основі Концепції буде створена Стратегія розвитку Нікополя до 2035 року, залишиться тільки реалізувати підготовлені пропозиції. Про це NikopolToday повідомляє від NikopolCity.4 січня нікопольцям в групі «Майстерня міста» представили Концепцію міського інтегрованого розвитку Нікополь-2035, затверджену Нікопольською міським радою. У 2018 році Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ вибрало Нікополь пілотним містом, де буде розроблена концепція. Основна її мета - визначити напрямки розвитку міста аж до 2035 року.Принаймні дещо вже зараз надихає у Нікополі. Наголос робиться на вирішенні житлових проблем соціально незахищених груп населення, створення умов для економічного розвитку та залучення інвестицій. На основі концепції створять відповідну Стратегію розвитку міста.Загальні цілі Концепції розвиткуДокумент підготували за участю городян, які вносили свої ідеї та пропозиції під час «Майстерні міста», яка проходила влітку 2019 року. Цей захід організувало Німецьке товариство міжнародного співробітництва GIZ.NikopolToday передає від редакції Нікополь.City, що вибрала з документа кілька пунктів і цілей, які планується реалізувати до 2035 року.1. Житло Розробка і реалізація проекту стратегії «житло для всіх». Відремонтувати порожні будинки і ті, які використовуються частково, щоб вивести їх на ринок житла, а також використовувати в якості тимчасового житла. Для цього необхідно розробити і постійно оновлювати дві електронні бази даних: вільних земельних ділянок та цифрову чергу на житло.Зараз на кожному кроці в Нікополі занедбані або зруйновані будинки. Також будуть залучати ОСББ, щоб виявляти квартири, в яких довгий час ніхто не проживає і встановлювати контакти з власниками квартир, які хочуть їх продати. В теорії місто може купувати квартири для соціально незахищених верств населення.2. Технічна інфраструктура У Нікополі необхідно модернізувати всю технічну інфраструктуру: водопостачання та водовідведення. Комунікаціям необхідні капітальний ремонт або повна заміна.3. Доступність Зазвичай у Нікополі все робиться заради реклами, як у випадку алеї на дамбі від ІнтерпайпНікополь хоче стати доступним містом для всіх. Важливо будувати тротуари з урахуванням потреб людей з інвалідністю.4. Транспорт До 2035 року Нікополь хоче мати ефективну мережу автомобільних доріг і екологічні види транспорту. Щоб скоротити транзитний трафік в місті і підвищити рівень безпеки руху, необхідно закінчити будівництво об'їзної дороги. Крім того, необхідно поліпшити стан міських доріг і забезпечити водовідведення.Щоб підвищити привабливість міського транспорту можна будувати зупинки з урахуванням потреб людей з інвалідністю. Важливий крок - створення велосипедної інфраструктури та будівництво велосипедних доріжок.5. Громадський простір Новий парк у Нікополі так і не було побудовано.Тут планується ряд проектів, виконання яких зробить Нікополь привабливим для його жителів і гостей міста. Реалізація стратегії озеленення «Екологія 2018-2022», куди входять такі проекти, як пристрій парків Пушкіна і Перемоги, міських алей, будівництво Скейт-парку. Для жителів також важливий ремонт існуючих культурних об'єктів і створення нових, наприклад, льодового катка.6. Екологічна безпекаСтратегічна мета - підвищити якість життя городян. Тут пропонуються і стеження за якістю повітря, установка метеостанції. Необхідні датчики вимірювання радіаційного фону і складу води Каховського водосховища.7. Соціальний захистОсновний проект - приймальня громадян «Єдине вікно», яка буде відповідати сучасним стандартам і допоможе зменшити черги. Також хочуть створити карту сайту «Нікополь - місто рівних можливостей».8. Спорт і освітаНам вже показували купу "концепцій", накшталт басейну.Серед іншого тут планується створення льодового катка, реконструкція стадіону «Металург ім. Куценко »і закінчення будівництва басейну. Заплановано ремонт міських шкіл та садочків.9. Культура і спадщина Щоб зберегти культурну ідентичність, Нікополю потрібна «Програма реконструкції історичної частини міста», яка дозволить відновити і підтримувати старовинні будинки в історичній частині міста.Чи вірять у розвиток міста самі нікопольці?Думки в мережі розділились. Більшість нікопольців звикли до постійний брехливих обіцянок, особливо це стосується "нового басейну" та "нового парку" в Нікополі, виділені гроші на які зникли у нвідомому напрямку. Будівництво басейну у Нікополі заморожено.Зневірені нікопольці і хотіли б мати надію але досвід підказує, що побачимо майбутнє тільки згодом.Користувач Дмитро Черников пише:Программа - это очень важно и нужно. Но как показывает практика - эту программу городские власти будут использовать как "отмазку" от любых вопросов по поводу развития города: "вот посмотрите - у нас есть утвержденная программа, но денег нет вы там держитесь...". Да и власть, принявшая эту программу скоро уйдет (с высокой степенью вероятности). А новые примут что-то новое... Не хочу показаться пессимистом, но мои слова насчёт бассейна вначале все мое окружение восприняло тоже с негодованием, а в итоге кроме забора ничего. А рассуждать о там "как космические корабли бороздят..." неуместно пока детская больница так и не введена в эксплуатацию. Мечты и цели хороши, если они действительно воплощаются.Інший користувач, Миколай Клімов додає:Ни о чем. Просто пустые слова, ни методы достижения, ни-че-го. Просто "хотим".За матеріалом журналістки Марини Костенко, фото NikopolCity
Роботи захоплюють Нікополь: їх створили діти
Роботи захоплюють Нікополь: їх створили діти
Нікополь 2020-01-18 17:53:20
Як стало відомо NikopolToday, вперше в нікопольської школі робототехніки провели змагання серед вихованців старшої категорії. Кілька місяців хлопці створювали свої проекти.Кульковими роботами на основі платформи Arduino можна управляти через власний смартфон. Про це NikopolToday довідався від Інформатора, якому стало відомо з повідомлення прес-служби міськради Нікополя.Юні техніки самостійно створили не тільки корпуси автомобілів, але і розробили для них програмне забезпечення. Перемагав той учасник змагань, чий робот швидше наздоганяв робота суперника і пробивав повітряну кульку закріплений на машині.Арбітрами змагань виступили досвідчені хлопці, які раніше брали участь в обласних змаганнях. Після проведених десяти раундів були визначені переможці.Отже, перше місце здобув Денис Кривощеков (школа № 25), на другому місці опинився Артем Зайцев (школа № 13), на третьому - Олександр Ковальський (школа № 13).Під час змагань молодші вихованці школи робототехніки представили свої напрацювання на основі Lego Mindstorms. Хлопці теж отримали нагороди.Фото ІнформаторРаніше ми писали про те, як у Дніпрі будують нові станції метрополітену. Також ми звертали увагу, що ми самі відповідальні за долю безпритульних тварин в Нікополі та країні.
Матриця 4: культова кіберпанк-трилогія отримає продовження
Матриця 4: культова кіберпанк-трилогія отримає продовження
Світ 2020-01-22 07:56:09
Як стало відомо NikopolToday, в новій "Матриці 4" повернеться персонаж з "Матриці 2". Так, Ви не ослухались - варто чекати на подовження культової трилогії!Четвертий фільм «Матриці» може вийти на екрани 21 травня 2021 року. Чи буде Нео у 4-й частині?Творці фантастичного фільму "Матриця 4" вирішили повернути популярного персонажа, представленого в другій серії. Як повідомляє видання Geek Tyrant, мова йде про Меровінг, роль якого зіграв французький актор Ламберт Вілсон.Нагадаємо, що згідно з міфологією, меровінг - це стара і дуже могутня програма, яка знаходиться всередині Матриці. Називаючи себе "торговцем інформацією", меровінг поводиться багато в чому як лідер організованого злочинного синдикату. Нагадуємо, що він і його дружина Персефона керують контрабандної мережею, в тому числі вони надають притулок для вигнаних програм.Роль Персефони у трилогії зіграла італійська актриса Моніка Беллуччі. Цілком можливо, що глядачам випаде шанс побачити у новому фільмі і її, але поки відомостей про її участь в проекті немає.Хто буде грати головні ролі у Матриці 4?Раніше стало відомо, що одну з головних ролей виконуватиме актор Яхья Абдул-Матін II. В створенні четвертої серії також візьмуть участь зірки оригінальної трилогії Кіану Рівз (що важливо), Керрі-Енн Мосс, Джада Пінкетт Сміт та інші. Однак наскільки значною буде їхня сюжетна партія, не уточнювалася."Матриця 4" вже заявлена ​​в прокат на травень 2021 року. Постановником призначена Лана Вачовскі.Варто додати, що Хьюго Вівінг вже прояснив долю Агента Сміта в "Матриці 4".Відомий австралійський актор Х'юго Вівінг, що зіграв одну з ключових ролей в трилогії "Матриця" - Агента Сміта - уточнив, чи з'явиться його персонаж в четвертій серії, яку збирається знімати студія Warner Bros. Його роз'яснення наводить видання Time Out.За словами Уївінга, Агента Сміта не буде в фільмі "Матриця 4", а сам він в найближчому майбутньому зайнятий в інших проектах, в першу чергу в театральній постановці під назвою "Візит". "Я думав, що міг би зробити і те, і інше. Нам треба було вісім тижнів, щоб спробувати якось поєднати графіки, і весь цей час я утримувався від прийняття пропозиції зіграти в "Візиті". Ми спілкувалися на цю тему з Ланою Вачовскі , але в кінці кінців вона вирішила, що нічого не вийде. Ми, начебто, змогли узгодити дати, але потім вона передумала. Так що вони просуваються далі вже без мене", - прокоментував він.Також цікаво, що Warner Bros. виставила "Матрицю 4" проти "Джона Віка 4".Кіностудія Warner Bros. представила прокатні графіки двох своїх фантастичних фільмів - "Матриця 4" і "Флеш". Як повідомляє видання The Hollywood Reporter, перший буде представлений глядачам 21 травня 2021 року, а другий - 1 липня 2022 року. Примітно, що тепер четверта серія "Матриці" заявлена ​​на той же самий день, коли планується випустити в прокат бойовик "Джон Вік 4", в якому також буде зніматися Кіану Рівз. Чим пояснюється таке дивне рішення Warner Bros., поки невідомо.На разі, просто згадайте атмосферу всесвіту Матриці, що вплинула на весь кінематограф, увімкнувши це аудіо.Також стало відомо, що екранізація також кіберпанк-манги "Акіра" позбулася дати релізу, її подальша доля залишається під питанням.Фото з вільних джерел / Pinterest До речі, Техас поруч і насправді чимось нагадує Україну. Також варто звернути увагу, що за парканом від "Нарко-Сіті", злочинці вже грабують школярів 3-ї школи Нікополя.
Коли інноваційний додаток ДІЯ стане доступним для всіх українців
Коли інноваційний додаток ДІЯ стане доступним для всіх українців
Україна 2020-01-30 21:32:33
Додаток ДІЯ, як стало відомо NikopolToday, змінить все! Кабінет міністрів підтримав впровадження експериментального проекту з використання електронного посвідчення водія через додаток «ДіЯ» під час реєстрації та оформлення на внутрішні авіарейси та потяги, повідомив міністр інфраструктури Владислав Криклій.Чому це важливо: Україна стає одною з перших країн світі, де всі послуги будуть надаватись онлайн. На меті нового уряду - знищення корупції в цілому.Україна йде в онлайн - майбутнє настало. Про це NikopolToday передає від Захід.нет. «Сьогодні на засіданні уряду підтримали впровадження експерименту: під час подорожі поїздом, а також в аеропортах під час реєстрації та оформлення багажу на внутрішні авіарейси для посвідчення особи пасажира можна буде використовувати електронне посвідчення водія через додаток “ДіЯ”», – написав Криклій у Facebook у середу, 29 січня.Нагадаємо, мобільний додаток «ДіЯ» з цифровими посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу стане доступним для українців з 30 січня 2020 року. В цьому додатку також можна буде отримати електронну версію свого внутрішнього та закордонного паспорта.При цьому 21 січня агенція LIGA.net опублікувала статтю, в якій йшлося про те, що запуск додатку «ДіЯ» роблять із поспіхом: зокрема, не було відкритого публічного тестування цього додатку. Також відсутні деталі про те, на яких пристроях та під якими версіями операційних систем він працюватиме. Крім того, сервери сервісу «ДіЯ» розташовані у США, а розробники, публікуючи нові версії тестових збірок, не вказують, що саме вони поліпшили.Нагадуємо, як повідомляє УкрІнформ, "Дія" буде у ТОП мобільних додатків світу.Мобільний додаток "Дія" стане одним з найкращих проєктів цифровізації, переконаний віцепрем’єр - міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.Про це у Facebook інформує Міністерство цифрової трансформації. "Мінцифра і те, що ми робимо, – це стартап. Наше завдання – цього року показати, що ми реально можемо щось зробити, і про це говоритимуть у світі. Повірте, коли запрацює мобільний додаток "Дія", він потрапить у ТОПи серед таких проєктів світу", – заявив Федоров.Він анонсував запуск застосунку 30 січня."Уже від 30 січня мобільний додаток “Дія” з цифровими посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу буде у вільному доступі для всіх охочих. Україна - третя у Європі й десята країна у світі, в якій є електронні документи у смартфоні", – наголосив міністр.Як повідомлялося, 30 січня Міністерство цифрової трансформації презентуватиме застосунок "Дія", який об'єднуватиме оцифровані документи громадян.Фото з вільних джерелРаніше ми повідомляли, що нікопольці стурбовані станом комунальних комунікацій в Нікополі: аварія на аварії створює стрес щодня мешканцям міста.Нагадуємо, що майбутнє настало - кіно стає реальністю і це вже не фантастика: віруси захоплюють світ.
Жахи системи життя в України: чи є зміни за 10 років
Жахи системи життя в України: чи є зміни за 10 років
Нікополь 2020-02-02 11:53:04
Назад у майбутнє! Поговоримо про те, які зміни стались в Україні за останні 10 років і чи дійсно щось змінилось? Ніколи не знаєш, коли саме ти можеш отримати гіркий досвід від системи. Як це: залишитись на вулиці без грошей, без допомоги поліції, в чужомі місті?Культура, хамство, корупція, політика, права людини і соціальна незахищеність - це стосується кожного з нас. Про це NikopolToday нагадує, щоб кожен із нас міг оцінити, як було ранішо раніше в Нікополі та Україні. І як зараз. "Україна - країна не для людей, не для життя" Я живу в Україні. Це країна ортодоксів, тому що у нас більше ніж половина населення є пенсійного віку (Made in USSR). Більшість людей народилися у Союзі, - і це більш ніж жахливо. Чому? Тому що у більшості із них наче мізки промито і живуть (існують) вони автономно ще у своєму "Радянському Союзі", за весь час незалежності майже не ідучі в ногу із часом. Ці люди - трупи, живі приклади сплячого автономного мозку. І своїм же дітям вони і передають тако ж свій же консервативізм. Вони годуюють своїх дітей "консервами" ще радянського виробницта, бо інших форм культурної їжі вони не знають, тому і годують філософією мамонтового періоду, - де людина, - остання істота в країні. Вони навчають дітей мовчати, не висловлювати своєї думки, - тому що мовчання, - безпечне. Краще мовчати, слухатись і йти строєм, що їм підсовують. Така система, і проти неї йдуть лише одиниці. Я вважаю таких людей героями.Ітак. За останні декілька днів сталося багато чого "цікавого". У неділю (15. 10. 12.), скориставшись вихідним, я поїхав до друзів у Мелтополь.  Їхати довелося обручем, - нащі дороги і планування шляхів, - жахливі, - через Запоріжжя, де автобус простояв більше ніж пів години.  Тим більш, що для нас такі шляхи і транспорт, ну, наприклад - сінкансен, - такіж далекі як і саме існування духовних істот. Вони є, але так далеко до них карачки плестися, щоб тільки побачити, а про впровадженн я взагалі мовчу.. Після Запоріжжя, (доречі, Запоріжжя - найкримінальніше місто Укрїани, - таке собі Чікавого від Made in Ukreine) поїхали на південь, в сторону Мелітополя, де вже кілька годин на мене зачекались друзі.Звісно ж, бас приїхав із запізненням, десь о 14:00 годині. Зустрівшись із друзями, я пішов купувати білет додому., але касирка, розлючена тим, що я заважав їй розмовляти по телефону, сказала, що "білетів немає". Я був шокований, її грубість і бидлоідентичність, - пляма на гарний день. Добре що друзі порадили взяти білет на інше місто, що б потім бересісти і потрапити у своє місто.  Так ми і спланували все, і пішли гуляти по Мелітополь. Але потім...Касирша білет так і не дала, аргументуючи це тим, що буде "по приїзду". Як це "по приїзду" второпати я не міг, з таким обслуговунням я зустрівся вперше. Але і "по приїзду" - білетів для мене не було. Хоча інщі підходили і купували.  І вона розлюченим тоном сказала, щоб я заплатив водієві. Тоді я сів у щойно приїхавший бас, який би міг менедовести без пересадок. Але знову ж... водій перевіряв білети і запитав у мене, я сказав, що я заплачу, як мені і сказаал касир, але водій, водій сказав, щоб я вимітався.Щоб я пішов і купив білет! Я знову ходив до каси, але мене відправили знову ж до того самого водія. Хоча у інших пасажирів білети були. І цікаво, коли вони їх купили? якщо я намагався їх придбати ще зранку і ввчері. Але, як бачите, чомусь саме для мене квитків не було.  Чи то така касирка фобічна, що не дала мені квитків додому тільки тому, що я їй не сподобався і нестандартно виглядаю?Водію я сказав, що білетів немає і мене знову направили до вас. Але йому було всеодно: вимітайся з автобуса, - це те що я почув. Бо у мене не було того клятого білету, який би продали мені. Усім продавати можна, а мені - ні. Неймовірна країна "рівних можливостей"."Коло аду, - розпочлося". А усі автобуси до мого міста були майже зайняті, але вільні місця були! І не одне-два, а ще більше! І ані жінка-касир, ані водій - не допомогли, не давали ні квитка, ні приймали грощі, ссилаючись один на одного. Тоді я і сів на перший ліпший автобус до Запоріжжя, щоб від туди поїхати додому із пересадкою. (більш того, хочу зазначити, що квиток коштував біля 40ка гривень і в нього входило: брудні крісла, підлога і замурзані вікна + відсутність пасків безпеки).Як тільки ми прриїхали у ЗП, а їхали ми майже три  години! одразу ж побіг до каси, купити білет, на перший ліпший рейс до Нікополя. Вже діставши грощі і запитавши скільки коштує білет на найближчий рейс; а він був на 5:30! Але його мені теж не дали, кинувши знайому фразу "по приїзду"... х_х Це "по приїзду" я вже зустрічав у Мелітополі,.. Скільки можна? - думав я.Нічого не залишалося, як сидіти з 21:00 до 5:30 ранку.  Без сил, я сів на скамійку і трохи почитавши, заглибився у сон, але тримав сумку у руках, бо там був гаманець. Декілька разів виходив на вулицю, подихати свіжим повітрям. На вулиц моросив дощ, і постійною рікою пливли автомобілі на трасі. 4 години до Мелітополя і майже 3 години до ЗП, давали про себе знати моїм повним виснаженням... Я задрімав, час від часу вікриваючи очі, але знову очі закривалися самі собою.Прокинувшись, я вирішив піти і купити собі кави з автомату, бо змерз.  Поліз у сумку, а кишеня була відкрита, помітив, - грошей немає! Гаманець пропав! Ще раз обдивився сумку, але окрім книги Рея Бредбері "Вино з кульбабок" - там нічого не було!!! У гаманці було десь 350 гривень, банківські картки і сім-картки для мобільного! Їх хтось вкрав! А на картках було більше ніж 2000 гривень! Я був шокований. Що тепер робити у незнайомому місті без грошей, я навіть квиток не встиг купити, бо продають його по своєму "приїзду"! Поліз у кишені, - там лише 20 гривень, а квиток коштував 38 гривень. Тоді я згадав циганок і дівчину, що сиділа поруч і подивлялася на мене. Можливо це хтось із них зробив?Буває ж таке, коли циганки якимось чином маніпулюють своїми жертвами, що ті самі віддають грощі і усе цінне, а потім, - забувають про це. До тогож - я був виснажений...Але поруч ще сиділа жінка, що постійно на мене дивилася...Чому? Не знаю, це могла бути і проста зацікавленість а не планування крадійки... Я цього не міг знати. Одраз ж я пішов до каси і попросив  про допомогу., повідомивши про злочин. Але касирка ліниво відповіла мені про гаманець: невже ти не знаєш, що тобі його ніхто не поверне, навіть якщо я дам об"яву через мікрофон?" Я сказав розлючені слова: спасибі за допомогу.Сам пішов розпитувати людей, чи ніхто не бачив як хтось підходив до мене, поки я спав. Всі вони невизначено казали, що ніхто не підходив, і дівчина, що сиділа поруч, теж так сказала. Ніхто нікого не бачив і не чув. Моя хата з краю, - нічого не знаю. Типічний україгнський менталітет. Та щей камери спостереження в цьому залі чекання - не було. Халепа! Але факт є факт, коли я зайшов до Автовокзалу, - грощі були, і якщо їх не повернуть - я не зможу повернутися додому. Я не знав, що робити: люди кліпали очима і робили вигляд, що вони нічого не знають, клялися і божилися...Касир сказав, що треба 38 гривень на проїзд,  я нашкріб у кишенях лише 22! Я не знав, що мені робити в такій  ситуації... сидячи на лавці, знову перепитував людей, але безрезультатно, просив грошей - ніхто не хотів допомагати.  Я залишився сам на сам із своєю бідою, і подзвонити нікому не міг, бо кошти на рахунку телефона закінчилися.Відчай. Я знову звернувся до касира, але вона відмовилась допомагати. І тоді я вирішив зателефонувати у міліцію. По телефону я розповів ситуацію. Вони обіцяли скоро бути, але приїхали тільки через годину.  Коли приїхали, знову мене перепитали, попросили показати місце де я сидів, обшукали людей. Запитали які купюри грошей у мене були, але у нікого не знайшли.  І тільки зараз, якимось чином, продавчиня із внутрішнього кіоску сказала, про жінку що поруч чиділа зі мною. Що це можливо вона зробила, і деякі люди потроху почали дорогами/шляхами тикати на неї. А раніше невже не можна було сказати? Коли вона була тут? А зараз вже втекла, тільки почувши що я телефоную у міліцію. Вони намагалися відшукати ту дівчину, але так і не знайшли.  Вона наче крізь землю провалилася.  Встигла втекти.Міліціонери сказали, що мене доведеться везти у дільницю, щоб написати протокол. Що це займе небагато часу. Але які це були брехливі слова! Зараз, я напевно вже більше ніколи не захочу опинитися у будь якому відділку Україні. Ніколи у житті, я не буду просити допомоги у міліції після цього дня. Привезли мене у відділок. Жахливе місце! Одразу ж я побачив, що там сиділа п"яна жінка-проститутка,  що сиділа апофіозно на столі, дивлячись на хлопця за гратами п"яними очима. Обшарпані стіни. Сморід. Далі мене провели за грати і наказали "чекати"  тут, прямо поруч із проституткою і хлопцем, який зчинив розбій. Згодом міліціонери привели ще якогось злочинця напідпитку, і залишили поруч мене!  Напроти мене, за столом спав нападник, із-зі грат на мене дивилася жінка-проститутка, а зовсім поруч, хвастався вбивством чоловік напідпитку, все повторюючи, що вбив власного дідуся! Розбудивши нападника за столом, почав до нього лізти, хвастатись, що ВБИВ свого ДІДУСЯ!!! Вжавшись у стінку, у мене перехопило дихання. Я мовчав, - ніби мене тут немає.  Шокований, де саме я зараз знаходжусь і з ким саме, питав у себе чим я заслужив сидіти за гратами зі злочинцями!? Я потерпілий, а не злочинець! То ж невже немає іншого місця, для чекання?! Певно що у наших українських дільницях - немає. Потерпіли/нападники, вибачте, - одна страва?Потім вбивця дідуся почав бити стальні двері, за якими сиділи міліціонери. Я все не міг відійти від шоку, не знаючи, що робити і куди тікати.  Три години  я перебував із цими виродками, і більш того, я бачив власними очима, як міліціонер бив вбивцю дідуся кулаками, ногами і головую об стінку. Розтеклася кров. Міліціонери і інщі злочинці разом сміялися. На підлозі була кров. У коридорі теж була кров.  Хтось сопів за стіною за іншими гратами. Обшарпані жахливі стіни - це запам"ятаю на все життя. Міліціонери, як покривали матом усе як зеки. Я - незрозуміло чому стояв посеред цього хаосу, і напевно все ж таки благав Бога, щоб я зміг потрапити додому.  Один з міліціонерів кричав на мене, крив матами, що я загубив гаманець і чому не заблоквав картки. Під його очима запеклися кругу, сам кістлявий і з розширеними зіниціями - він був під кайфом...Один - все продовжував бити злочинця, який благав добити його...Я - побачив усе це власними очима. Це один із чорних кутів сучаної України., про який я дізнавався лише по новинах.  А міліціонери, які проходили повз мене, знущались з мене. Сміялись, чи хлопець я чи дівчина, на що я відповідав розлючено: та хочь і воно, яка вам різниця?! Тільки б відчепилися від мене...Справжній жах.  І тільки у четвертій годині ранку прийшов слідчий, і повів у свій кабінет на другому поверсі, писати заяву. Він був не задоволений, бо його розбудили посеред ночі. Свою агресію він одразу ж почав кидати на мене, обкладаюи матами і ніщівним поглядом. Він був, грубий, матерився, і теж знущався із мене. Поки я писав, він казав, що я тупий, бо я зробив декілька помилок у заяві, хоча я просто був виснажений переїздами і безсонною ніччю. А він матерився: "ти що сука писати не вмієш, блять, дебіл"? Він навіть сказав, що я обкурений, хоча я не курю взагалі. Але у нашій міліції - будь"який злочин можуть накласти на першу ліпшу людину.  Саме тому я побоявся знімати на телефон знущання над злочинцем і побиття...Він написав у заяві, що грошей у моєму гаманці взагалі не було, так як я із нішого міста і не зможу приїздити сюди. Більш того, наказав писати російською. Він сказав, щоб я навіть і не сподівався, що гроші повернуть мені. Навіщо тоді взагалі міліція, яка навіть гаманець повернути не може?! Я просив про допомогу, бо у мене не було грошей на повернення додому, а він відповів, що "вони не благодійний фонд"...Він запитав, так чого я хочу від міліції. Я так і сказав вже, що сподівався що вони знайдуть гаманець, хочаб із картками, щоб я міг зняти грощі, але марно - міліція, - це орган, який займається зовсім іншим - збором данини із підпільних казино і наркозаводів. На більше вони не спроможні! Він повторив, що вони не благодійний фонд, і допомагати не будуть! Що це за міліція?! Яка не надає реальної допомоги людям?! Навіть кілька десят гривень на повернення додому...Мені сказали, що я вільний.Деякий час я ще чекав, поки мене випустять із-за грат, але я не знав як тепер дійти до Автовокзалу, у зовсім незнайомому мені місті. Мені вказали напрямок рукою. "Іди!"І все - я пішов ні з чим, - зате з новими уявленнями про правоохоронну систему.  Ще більше виснажений і шокований. Руки тремтіли, а ноги тремтіли від того, що вже не могли йти. Я заблукав на вулицях міста, і запитавши у жінки тільки дізнався куди йти. Не сподівайтесь на міліцію взагалі! Не не тільки не можуть вас захистити, а можуть і сами із вас познущатись.  В Україні, на цей час - дуже необхідно носити із собо зброю, бо НІХТО, окрім ВАС САМИХ - не захистить! Носіть із собою пістолети, шокери, чи хоча б - балончики. Не засипайте, чи навіть не дрімайте  у суспільних місцях - бо ніхто вам нес каже хто вкрав ващі речі, із оточуюючих. Від міліції і адміністрації Автовокзали - допомоги реальної не дочекаєтесь ніколи, так і навіть від самих людей поруч... Зло поруч.Україна - країна у якій я народився, і напевно помру. Україна - країна нелюдських умов життя, країна фобій, сексизму і гомофобії, нецензурної лайки, постійно п"яних підлітків і товп із гопо-биків у адідасі. Україна - вже не Україна, бо Україною вона була сотню років тому, поки її не згвавтувала росйіська радянська культура, - тоді ще була справжня Україна, ще була українська культура, справді "щірі" українські люди. Після Союзу, в людях не залишилось добрих якостей. Україна - країна більшістного бидла і одиниць-інтеллектуалів, які самотушки повинні боротися із системою за своє вільне життя і права. В Україні - живуть найбідніщі і одночасно найбагатщі люди усієї Європи.  Багаті - у маєтках із озерами  і полями для гольфу у заповідниках, а бідні - у коробка радянського виробництва ( квартирах ), які б давно треба було знести, за повний архітектурний несмак. В Україні знущаються із тих, хто не схожий на більшість, виключенням є лише расизм - цього у нас насправді немає. В Україні - великі  міста трохи більш продвинуті, але з ще більшою сірою масою людей, які живуть для того, щоб існувати, не маючи цілі.  А в маленьких містах час майже зупинився, одраз ж після розпаду Союзу. Ні, Україні не ізольована - вона просто таки гниє і вмирає: морально, культурно, історично і фізично. Я буду щасливим, якщо мої слова будуть неправдиві, і згодом усе буде добре, - але сліпо у це вірити, - смішно. Бо ніхто реально не хоче об"єднуватись і йти щось робити.Люди пливуть за течією цієї сточної канави... Беззупину. Це все жах.Це все гірше за жах, - це морок із якого майже неможливо вибратись. Ні, я все ж таки дібрався до Автовокзалу, годину блукаючи по вулицям міста. Добре, що водій був згоден відвезти мене безкоштовно, щоб потім мене зустріли у місті і розплатилися.  У автобусі я майже знепритомнів, без сил, - боліло серце, - не витримуючи того жаху, що зі мною сталося.  За запотівшими брудними вікнами - гуляв до обрію туман.  Такий же туман, як і у більшості блукаючих у ньому людей, - українських головах. Вдивляючись у туман, я запитав себе: тож яке в нас майбутне? - Туманне, - відповів мені обрій, десь далеко там. Автор Rayan RienerРаніше ми писали коли вийде в український прокат стрічка "Тихе місце 2".Також нагадували, що нікопольці знервовані тим, що в лікарнях міста занадто багато хворих.
Як у Європі та Світі сміття перетворюють у великий прибутковий бізнес
Як у Європі та Світі сміття перетворюють у великий прибутковий бізнес
Світ 2020-02-05 23:59:32
Нещодавно NikopolToday розповідав про те, що Нікополь тоне у смітті. Здається, що це справжня катастрофа для міста, що відлякує європейських інвесторів і розлючує місцевий бізнес та громадськість. Поговоримо і покажемо про те, як у Європі відбувається утилізація відходів. Які зараз існують у Світі сміттєві технології? Та скільки насправді золота в електроніці? А також про одяг з пластикових пляшок й багато іншого, що стане Вам цікаво. Факт: В Україні під легальними і стихійними звалищами поховано від 5 до 10% країни. Це майже як площа Данії та Нідерландів разом узяті. Клімат змінюється, стихійни лиха та епідемії охопили Землю. Здається, що це саме той час, щоб переосмислити своє життя і почати щось робити із сміттям. Стихійні звалища і сміттєві полігони послідовно підривають екологічну безпеку країни, незважаючи на чинне законодавство про пводження з відходами. Як зізнаються експерти, нинішній статус-кво вигідний сірим переробникам сміття в Україні, а для держави «сміттєва» проблема не є пріоритетною.Щорічно українці генерують близько 10 млн тонн побутових відходів, з яких 0,6 млн тонн або переробляються, або спалюється. Це катастрофічний показник, якщо порівнювати з європейськими країнами.«На сьогодні в Україні спалюється 2,7% відходів, а якщо взяти за приклад Європейського Союзу, то там ця цифра доходить до 26%. Якщо говорити про переробку, то ситуація набагато гірша: 43% відходів в ЄС переробляється і повертається до споживання, а в Україні ця цифра - всього 3%», - говорить віце-прем'єр-міністр - міністр регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Геннадій Зубко.Якщо пластик, скло та папір ми ще можемо переробляти, то зі специфічними видами відходів, наприклад батарейками і люмінесцентними лампами, справа йде погано.Сьогодні в країні налічується близько 6 000 сміттєвих полігонів. Сукупна площа, яку займають українські смітники, дорівнює 9 тис. Га, при цьому 1 тис. Га припадають на нелегальні полігони.За словами міністр екології Остап Семерака, 99% українських сміттєвих полігонів не відповідають сучасним нормам.На ситуацію поки ніяк не вплинув закон про сортування твердих побутових відходів, що діє з початку року. Більш того, в минулому році уряд прийняв Національну стратегію поводження з відходами до 2030 року. Цей документ передбачає зниження рівня захоронення побутових відходів з 95% до 30%.Експерти говорять, що без належної інфраструктури, як-то сміттєперевантажувальної станції, сортувальні лінії і сміттєпереробні підприємства, справа не зрушиться з мертвої точки. Сьогодні м'яч на стороні місцевої влади, адже саме в їх компетенції знаходиться фінансування проектів по поводженню з побутовими відходами.Більше про сучасні технології з переробки сміття у відео: У країні, згідно з інформацією Міністерства екології, працюють тільки 22 сортувальних лінії, а з 5 існуючих сміттєспалювальних заводів працює лише один - київський завод «Енергія». При цьому перший в Україні завод з глибокої переробки твердих побутових відходів з'явиться тільки через роки. Він буде побудований під Львом.«За роки незалежності в Україні не було збудовано жодного сміттєпереробного заводу. Всі сміттєві полігони вже давно себе вичерпали, вони не обладнані за сучасними мірками. У всіх містах ситуація зі сміттям однакова, ніхто не вкладає кошти в розвиток цієї інфраструктури. У підсумку йде сильне забруднення ґрунтових вод. Крім того, на будь-якому з сміттєвих полігонів може статися трагедія, як на Грибовицькому сміттєзвалищі», - говорить еколог Микола Щепець.За його словами, на сміттєвих полігонах знаходиться колосальний ресурс органічного палива. Більш того, більшість відходів може бути перероблено і виступити, як вторинну сировину.Що ж гальмує сьогодні ефективне поводження з сміттям? По-перше, зі слів експертів, сортування і переробка відходів витратна справа на тлі практики поховання. Так, закопати 1 тонну відходів коштує всього 120 гривень.По-друге, процес стримує тіньової «сміттєвий бізнес», який часто наближений до компаній, які займаються вивезенням відходів. По-третє, спочатку низька культура роздільного збору відходів у населення і бізнесу. По-четверте, для рециклінгових бізнесу держава поки не надає преференцій, а також не регламентовані правила обов'язкового використання матеріалів з вторсировини товаровиробниками. По-п'яте, в Україні, на жаль, не практикується «розширена відповідальність» виробників тари і упаковки, коли компанія зобов'язана посприяти утилізації або переробки своєї продукції після її споживання. Хоча є надія, що відповідний законопроект скоро з'явиться в стінах Верховної Ради.У будь-якому випадку будівництво мережі сортувальних станцій і сміттєпереробних підприємств обернеться зростанням «сміттєвих» тарифів для населення. Протягом 13 років вони, якщо відштовхуватися від положень Національної стратегії поводження з відходами, повинні вирости 4-6 разів.Як Швеція перетворює свої відходи в золото?Уявіть собі країну, яка закуповує сміття в інших країнах, а її жителі не гребують носити старі речі і здавати пляшки в приймальні пункти. Моторошнувата картина шопоголіків, правда? І якщо ви вже уявили собі забуту богом країну третього світу, то ви помиляєтеся - мова про Швецію, одну з найбагатших країн Європи, яка стала абсолютним рекордсменом в переробці сміття. І сьогодні ви дізнаєтеся, як Швеція перетворює сміття в золото.Всі подробиці у сюжеті:Фото PixelsРаніше ми повідомляли як у Нікополі розходиться бюджет на громадські проєкти.І нагадували що Британія подала на розлучення із Європою: які наслідки для України.
«Бидло заполонило місто» або «Феєрії Нікополя»
«Бидло заполонило місто» або «Феєрії Нікополя»
Нікополь 2020-02-06 03:22:41
Тераз знову назад у майбутнє разом із NikopolToday. Пригадаймо як було 10 років тому жити в Нікополі і як зараз. Чи щось змінилось? Чи алкоголь лише знімає внутрішні блоки? Коли все добре - налаштовує на любов, пісні, зізнання... коли погано - на насильство та злобу. Що у тверезого на умі - у п'яного на язиці та в діях.Деякі стверджують, що бухали завжди, у тих же 90-х не менше, навіть більше. Самогон літрами йшов. Але коли була ейфорія розвитку демократії та перспектива світлого капіталізму, не було такої повсякмістної злоби. «Бидло заполонило місто» або «Феєрії Нікополя»І знов, я пишу про наболіле. У прямому сенсі, наболіле. Ситуація у місті жахлива. Молодь п’є.  По чорному бухає.  Це ваші діти, це ваші онуки, це наше «українське майбутнє», із лисими головами та лейблом «адідас». Та хто я такий, щоб судити? Звісно, це так але…Маю на це право, і хочу жити у безпечному місті. Моє право на безпеку, - яке ніхто не забезпечує!12 травня, чудова погода та вітерець. Запланований пікнік із друзями. Чудовий настрій. Йдучи із подругою до друзів, звісно, зустріли, проходячи повз під’їзд, зграю підлітків під оковитою на лавці під будівлею. Знайома усім нікопольчанам картина? Більш ніж. Брудні слова, купа випитого пива та пусті голови. Що ще потрібно для веселого відпочинку?! Звісно! Напасти з-за спини, та бити людину головою об балкон із криками: «Здохні Підарас!», а потім, коли людина падає на землю, - забивати її ногами. А коли людина піднімається, - знов класти її на землю ударами. Я – чийсь син, і того дня, я думав, що можу не повернутись додому живим, думав про маму, сестру та друзів, власну творчість, якій певно так і не вдасться розквітнути. Погрози, що я виключу міліцію: нічого не дали, на мене знову хотіли накинутись, пообіцявши добити іншого разу. Та знайшлися «небайдужі» люди, які побачили злотворення та пішли у захист. П’яні підлітки повтікали за будинок, одразу. Розділились на дві групи, - одні побігли у напрямок їх сховку та місце «зависання» - стару напівзруйновану котельну, що біля 9-ї школи. Інші – за гаражі. Вони там збираються десятками, кожен день. Зранку, до пізньої ночі. Я вже писав про цей «розсадник», але, бачу мої намагання та крики залишаються не почутими. Вештаються без діла із багатьма літрами алкоголя, зависаючи під сусідніми під’їздами. Мешканці, день від дня – обурюються все більше. Тут гуляють їх діти, тут, вони кожного дня – змушені прибирати купи пустих пляшок. На кого надіятися у цій ситуації? На владу?Хто знищить це злочинне кубло? Коли мені та іншим людям, стане безпечно пересуватися по місту?  Місце нападу – майже центр, - поруч, - Центральний ринок та рух людей. Як людям, тоді, повертатись самотньої ночі, якщо напади відбуваються вдень у людних місцях у інших районах міста! Куди котиться Нікополь? Якщо влада міста, нічого не робить у наш захист, то люди повинні самі гуртуватись і захищати себе, свої сім’ї, та подвір’я від бидла. Розганяйте їх, інакше, під їх пусті п’яні голови та руки-ноги – може потрапити ваша дитина. Хоча, сподіваюсь, у когось із нікопольської «корони» - прокинеться совість, у тому числі, і в правоохоронних органів. Які зобов'язані захищати наші із вами права.P. S. На кінець кінців, коли мене десь у цьому місті доб’ють, (  бо ж ніхто не хоче боротися із злочинністю тут ) – певно так і буде, пошуки вбивць, починайте одразу із НПТЛ № 42. Щасти усім. А ось, наостанок, вам результати байдужості за минулий рік:Автор Rayan RienerНагадуємо, у Європі та багато де в світі - переробка сміття - це вигідний бізнес.І до речі, куди підуть Ваші гроші з бюджету у 2020 році в Нікополі?
Коханка Ілона Маска завантажилась до гри Cyberpunk 2077
Коханка Ілона Маска завантажилась до гри Cyberpunk 2077
Світ 2020-02-07 17:58:02
Ілон Маск у захваті! Відома співачка Grimes вирішили кібернетизуватись, щоб ще відповідати романтичним параметрам. Музикантка випустила новий кібер-трек. Більш того, новий кібер-сингл від Grimes став саундтреком до гри Cyberpunk 2077! Про це NikopolToday дізнався із офіційного каналу співачки у мережі YouTube. Саме там був представлений новий відеокліп музикантки. Музична відео-робота була вперше презентована на заходах Miss Anthropocene та Cyberpunk 2077.Вночі Grimes виконала нову пісню на Game Games Awards 2020. Трек називається "4:00", і що більш важливо - він з'являється в саундтреку із Кіану Ривз у головній ролі гри Кіберпанк 2077. Grimes з'являється в грі як персонаж поп-зірки під назвою Lizzy Wizzy. Пісня також з’явиться на новому альбомі музикантки "Miss Anthropocene", який виходить 21 лютого. З цього альбому і випливає “My Name Is Dark,” “So Heavy I Fell Through the Earth,” “Violence,” й “We Appreciate Power.”.Дивитись новий відео-клім від Grimes - 4ÆM: Все більше людей віддає перевагу життя в "Онлайн" й ми писали раніше про те, як це вплинуло на топ-музику сучасності. Обраниця Ілона Маска, Grimes, виконала нову пісню на The Game Awards 2019. Дивіться запис live-виступу співачки Граймс (Grimes) на сцені церемонії нагородження The Game Awards з піснею 4ÆM.Варто відзначити, що вона також стане голосом персонажа Ліззі Уіззі в грі. Під час шоу співачка презентувала своє нове відео, натхнена Cyberpunk 2077. Дивіться виступ нижче.Реліз гри Cyberpunk 2077 намічений на 16 квітня 2020 роки для консолей PS4 і Xbox One, а також для PC (Windows). Гра вже доступна для попереднього замовлення на всіх платформах (PlayStation Store, Microsoft Store, Steam, GOG і Epic Games Store).Факт: Нагадуємо, що перед тим, як Маск (бой-френд Граймс) став супервідомим мільярдером - він пройшов великий шлях у боротьбі за мрію з самих низів. Співачка влаштувала справжній перформенс на гейм-фестивалі. Подивіться самі:Слухати аудіо від Grimes - 4ÆM: Варто додати, що новий аудіо трек, не встигнуши потрапити до мережі, вже отримав понад мільйон переглядів на YouTube.Фото PlayGround | PitcForkРаніше ми пояснювали, чому жінки самі винні у дискримінації над собою - фемініскам урвався терпець!А ось пропаганда комуністичного Китаю не знає меж - всі гроші на колонізацію Марса, а не на подолання епідемії коронавірусу. 
Коротка і зрозуміла історія міста Нікополь: все, що варто знати
Коротка і зрозуміла історія міста Нікополь: все, що варто знати
Нікополь 2020-02-10 17:30:57
Історія не пробачить, Ваші діти не будуть Вас поважати: не будуть пишатись своїм життям у місті, в якому народились. Нікопольцям є чим пишатись але все під загрозою! Той, хто не знає власної історії - не вартий майбутнього, нагадує NikopolToday. Дізнайся коротку історію свого міста - Нікополь. Тому що корупція наступає на Нікополь, врятуй історію Коротка Історія твого міста - Нікополь Нікополь - унікальне місто, не тільки для України але і для всієї Європи. Міста, які ведуть своє існування у Європі від заснування фортець, у нашому випадку - козацька січ, - можна перелічити на пальцях! Туристи могли б натовпами ширяти по місту, в шоці від розмірів найбільшого рукотворного прісноводного моря у Європі та стародавньої історії міста, але корупція та політичне невігластво керманичів міста ставлять все під загрозу.  Античні часи Під час археологічних досліджень, проведених на території сучасного Нікополя в період з 1929 по 2000 роки, були знайдені залишки поселень і поховань відносяться до епохи неоліту (IV тисячоліття до н. е.), бронзового століття (III - початок I тисячоліття до н. е.), скіфської (V - VII ст. до н. е.) та сарматської (II століття до н. е.) культур. Перші поселення на території сьогоднішнього Нікополя виникли ще в II тисячолітті до нашої ери, коли тут мешкали стародавні племена кіммерійців. Але в VII столітті до н.е. вони були вигнані в Малу Азію скіфами, що прийшли зі сходу, - кочовими іраномовними племенами під вплив яких потрапили землі лісостепової зони Лівобережної і Правобережної України. Тут вони утворили ранньо-класову державу і досягли значної військової та економічної потужності, підтримували активні зв'язки з античними містами Північного Причорномор'я, здійснювали військові походи на сусідні й віддалені землі. Розвиток скіфської держави досяг свого апогею в середині IV століття до н. е. Однак після появи сарматів на заході від Дніпра, держава почала поступово занепадати. Згодом, протягом тривалого часу, аж до XIII століття нашої ери, цими територіями опановували різні кочові народи - готи, гуни, авари, булгари, хозари, угри, печеніги, половці, ногайці. У другій половині I тисячоліття нашої ери через ці місця проходив знаменитий шлях з варяг у греки, що з'єднував країни Північної Європи і Київську Русь з Візантійською імперією. Тут був перетин грецького шляху та Соляного шляху з Криму. Перша згадка про місто Нікополь У XIII столітті шляхом поступового об'єднання литовські князі всіх західно-руських земель в єдину державу - Велике Князівство Литовське, територія сучасного Нікополя виявилася на самій околиці європейської цивілізації і більше під контроль кочівників не потрапляла. Але через безпосередню близькысть до Криму постійно страждала від татарських набігів. У XV - XVII століттях в ці краї починають заселятися вихідці з внутрішніх руських областей Речі Посполитої.   Перша згадка про Нікополі датується 1594-м роком по записах в щоденнику австрійського дипломата, військового діяча і мандрівника, Еріха Лясоти, - посла імператора Священної Римської імперії Рудольфа II. У той час посилення феодально-кріпосницького гніту призвело до втечі селян і городян в незаселені степові райони середнього плину Дніпра, за пороги, де була відсутня експлуатація, й лежали неосвоєними величезні площі родючих земель. Прагнення до самозахисту від набігів татар призвело до виникнення козацьких фортець, які отримали назву січей. Одна з них, що розташовувалася тоді на території нинішнього міста, називалася Микитинською. Так, наші політики, "слуги народу", обранці нікопольців, що засідають в міськвиконкомі, піклуються про нашу історію - столицю козацьких січей / фото Інформатор Нагадуємо: Європа вже прийшла до Нікополя із мільйонними інвестиціями, але місцева влада проти євроінтеграції.  Микитин Ріг і Микитинська Січ Микитинська Січ утворилася в 1638 році й розташовувалася на Микитиному Рігу. Так називався мис на правому березі Дніпра, неподалік від нині затопленого Каховським водосховищем Стукалова (Орловського) острова. Свою назву Микитинська Січ очевидно отримала від самого Микитиного Рогу. На жаль, історія не дає достовірних фактів походження власне назви Микитин Ріг. За однією з легенд мис назвали в честь того, хто  оселився тут в якосты підприємливого українця Микити, який брав походи проти бусурман, з якими Україна здавна вела війни. Микитин Перевіз на мапі Запорізької Сечі, або Микитин Ріг і Микитинської Січі писали український літописець Самовидець, польський хроніст Дзевовіч і відомий французький інженер і військовий картограф Гійом Левассер де Боплан. Саме він вказує на повторне відновлення польським урядом в 1638 році фортеці Кодак і саме цей рік вважає підставою Микитинської Січі. Свого часу про урочище Микитине свідчать відомі історики України Олександр Ригельман, Бантиш Каменський і Микола Маркевич. 11 грудня 1647 року на Микитин Ріг зі своїм сином Тимофієм прибув Богдан Хмельницький, а 19 квітня 1648 року на загальних козацькій раді він був обраний гетьманом Війська Запорозького. Хмельницький вимовляє перед козаками зворушливу промову, яка глибоко запала в серця запорожців і підняла їх на високий подвиг визволення України від польського ярма. Так почалася Визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої. Сьогодні, на місці зборів історичного ради та обрання гетьманом Богдана Хмельницького, на що пролягає тут нині вул. Микитинської, встановлено пам'ятник. Микитинська Січ проіснувала недовго. У 1652 році на її місці утворилася нова Чортомлицька Січ, а в 1667 році згідно з офіційним польсько-російському договору слово сікти було замінено на перевіз. Так утворилось поселення Микитин Перевіз. У 1734 році Микитин Перевіз набуває статусу села, а в 1753 в офіційних документах це місце називається Микитинською Заставою. Це був важливий прикордонний пост Війська Запорозького Низового до 1775 року. Тут розташовувалися військова частина, митниця з прикордонним комісаром від московського уряду для розгляду суперечок між запорожцями і татарами, поштовий вузол, церква Святої Покрови Богородиці і близько 40 будинків сімейних запорожців. Крім усього, тут ще жив і перекладач, який знав крім російської та української мов, турецьку й татарську і забезпечував усіх, хто їхав до Криму і далі за кордон, квитками на турецькому і татарською мовами. У 1775 році Микитин Перевіз увійшов до складу Катеринославського повіту однойменної губернії як позаштатний містечко під назвою Слов'янськ.   Основою ж офіційного літочислення сучасного Нікополя є державний документ Російської імперії «План знову проектованого зміцнення Нікополя, що перш називався Микитин перевіз для утримання військової команди одного батальйону» від 30 березня 1780 года. Нікополь в кінці XVIII - початку XX століть На рубежі XVIII і XIX століть Нікополь поступово ставав важливим торговим центром на Наддніпрянщині. Вигідне географічне положення на перехресті водного і сухопутного шляхів сприяли економічному розвитку міста. У 1793 році в Нікополі було 425 дворів, 1,388 чоловіків, 476 жінок; під садибою знаходилося 200 десятин землі, під ріллею 24,000 десятин, сених сіножатей 3,000 десятин, лісі 1,800. Незручною землі налічувалося 1,600 десятин, а всього - 36,000 десятин землі. У 1795-97 роках в Нікополі була споруджена дерев'яна п'ятибанна Свято-Покровська соборна церква (згодом знищена в 1934 році), раніше вона була свого роду сховищем запорізької старовини. Тут знаходилася запорізька історична та церковна література, в тому числі Євангеліє вагою 1 пуд 37 фунтів, срібні чарки кошового отамана Івана Сірка, запорізькі шати, посуд. У 1800 році за церковними книгами в місті значиться 2,567 душ: 1,326 чоловіків і 1,241 жінка. Це без людей іншого віросповідання, які жили на той час в Нікополі. За клопотанням Одеського градоначальника, а в 1805 - 1814 рр. одночасно і генерал-губернатора Новоросійського краю герцога Армана Еммануеля дю Плессі Рішельє 4 квітня 1804 року затверджено указом значна сума на пристрій третьої сухопутної дороги до Криму - до соляних озер, крім двох вже існуючих, через Берислав і Олександрівську фортецю, від Херсона на стародобряческіе селища Знам'янка -Каменка, в якому був влаштований наплавний міст через Дніпро на Нікополь і заготовлені матеріали для суднобудування. Початок XX століття в 1805 році вийшов відповідний указ про прокладання Чумацького транзитного шляху через Нікополь для вивозу солі з Криму та організації Солоного управління, яке брало плату за переїзд через міст грошима і сіллю. В указі говорилося: "До множенню вивезення солі й до поспешіванію доходів вжиті заходи до основи ще особливої ​​дороги через Нікополь, щоб усіма силами і посібниками доставити жителям суміжних губерній більш зручності вправлятися в соляному промислі". (Повне зібрання законів Російської імперії №21702 за 1805 рік). Чумацький Микитінський шлях йшов від Нікополя на Кременчук з розгалуженнями доріг. Рекордними показниками відзначився 1842 рік, коли через переправу в обидві сторони пройшли 101,5 тис. осіб і майже 55 тис. фур і возів з сіллю й іншими товарами. 26 січня 1834 року вийшов Указ Імператриці Урядового Сенату Миколи I "Про заснування вільних матроських товариств або цехів в містах Олешках Таврійської і Нікополі Катеринославської губернії", що сприяло подальшому розвитку торгівлі в Нікополі. У 1857 році в місті вже налічувалося 1,537 вільних матросів з 6,5 тис. населення містечка. Вони займалися перевезенням водним шляхом всіляких вантажів і підготовкою молодих річковиків. Матроські громади були вільними людми, ряди якого поповнювалися за рахунок сільського населення, яке охоче вступало в них. Входили в матроський цех звільнялися від податків і рекрутчини і отримували земельні наділи. Протягом п'яти років матроси зобов'язані були служити на флоті і в разі війни призивалися в діючу армію. З 1856 року в Нікополі матроси містили на свої кошти школу - матроське парафіяльне училище, де діти два роки вивчали граммматіку, арифметику і Закон Божий. Нікопольські вільні матроси брали активну участь в створенні Чорноморського флоту і всіх найважливіших його бойових операціях, брали участь у Кримській війні 1853 - 1856 рр. і героїчній обороні Севастополя. За хоробрість і мужність, проявлені в боях, 253 з них були нагороджені медалями. Номінально цех вільних матросів проіснував в Нікополі аж до 1941 року. У березні 1836 року в місті була відкрита поштова контора з діліжансовим повідомленням, хоча пошта була і раніше. 20 жовтня 1847 в Нікополь прибув перший пароплав "Лубу". Ця подія зібрала біля берегів Дніпра половину тодішнього населення міста. А вже в 1858 році було покладено початок регулярних пароплавних рейсів на лінії Олександрівськ - Нікополь - Одеса. У 1859 році в Нікополі місцевої міської поліції було дозволено видавати свідоцтво на право торгівлі особам торгового стану з дотриманням всіх встановлених правил. Нікополь ставав значним торговим центром на Дніпрі. За часів Кримської війни 1853 - 1856 рр. Нікополь і Микитинська переправа були важливим центром, де переправлялися війська і санітарні обози. Тут знаходився в 1855-56 рр. госпіталь №30, в якому померли 1,252 учасника війни і героїчної оборони Севастополя. У госпіталі процвітало казнокрадство. Часто померлих начальство видавало за живих, отримуючи за них пайки і гроші. У своїй газеті "Дзвін" в Лондоні на цьому наголошував навіть О. І. Герцен. З приїздом перших російських сестер милосердя, обстановка в госпіталі покращилася. В "Новоросійському календарі на 1858 рік" виданому в Одесі Рішельєвським ліцеєм, Нікополю дано такий короткий опис: "Нікополь - містечко Катеринославської губернії повіту при Дніпрі. Роки революції. Встановлення кривавої радянської влади 8 березня 1917 року в місті було обрано Нікопольський Рада робітничих і солдатських депутатів. У його президії увійшли представники робочих паровозного депо і ряду промислових підприємств - загалом 32 особи. Тоді ж вийшов перший номер місцевої газети "Известия Ради робітничих і солдатських депутатів" (сьогоднішня "Нікопольська правда"), що стала важливою складовою більшовицької пропаганди. Під тиском "трудящих" Рада, в якому меншовики та есери мали більшість голосів, ввів тверді ціни на товари. Буржуазія, яка виступала за продовження імперіалістичної війни, готувалася до розгрому революційних сил і захоплення всієї політичної влади. На початку липня, що прокотилася по всій Росії хвиля мітингів і демонстрацій протесту проти політики Тимчасового уряду, вивела на вулиці Нікополя революційно налаштованих робітників і селян. На мітингах з полум'яними промовами виступали більшовики. Після розгрому петроградським пролетаріатом Корнилівського заколоту, більшовики міста зажадали перевиборів Нікопольського Ради робітничих і солдатських депутатів, що поклали кінець присутності в ньому меншовиків та есерів. У ніч на 25 жовтня черговий по станції Нікополь телеграфував про початок соціалістичної революції. Радянська влада в Нікополі була проголошена 10 листопада 1917 року. Тоді ж в паровозному депо відбулися загальні збори залізничників, учасники якого обрали свій революційний комітет. Робочі збори та мітинги пройшли і на інших підприємствах, а незабаром був створений міський ревком. До його складу увійшли В.Г.Антіпов (голова), Н. Н. Куксін, Я.Л.Терещенко, і інші відомі в Нікополі більшовики. Вони тут же приступили до невідкладних справах: працевлаштування безробітних, конфіскації у буржуазії і розподілом серед незаможних продовольчих запасів, припиненням контрреволюційних вилазок і викоріненням бандитизму. 14 листопада 1917 року збройними загонами, сформованими з міських робітників, селян і гірників з марганцевих шахт прилеглих сіл під керівництвом більшовиків з числа керівників міського ревкому, на залізничній станції Нікополь були затримані і роззброєні три стратегічних ешелону з білогвардійцями, знятими за вказівкою Центральної Ради з Румунського фронту і прямували на Дон, в розташування генерала Каледіна. 16 лютого 1919 року на II з'їзді Рад Нікопольського повіту був обраний виконавчий комітет, відділи якого згодом охопили всі сфери життєдіяльності міста. Особлива увага приділялася боротьбі зі спекуляцією, забезпечення населення продовольством і переселенню сімей трудящих з сирих холодних підвалів в квартири. 13 березня 1919 року в Нікополі був організований Комуністичний Союз молоді, який налічував до початку літа вже 120 юнаків і дівчат. У квітні того ж року в місті почала функціонувати центральна бібліотека, а через місяць відкрилися двері музею образотворчих мистецтв. У ньому експонувалися твори живопису, скульптури, порцелянові вироби, меблі та інші цінності, конфісковані у поміщиків і капіталістів. Набирало темпи культурне будівництво, щоб нести радянську і проросійську пропаганду в маси. Радянський кривавий період Передвоєнні роки Відновлення народного господарства Нікополя, яке прийшов до повного занепаду за семирічний період воєн через окупацію СРСР - світової та громадянської, - зажадало від нікопольчан неменшою самовідданості, ніж боротьба з арміями білогвардійців і інтервентів. Позбавлені палива і сировини, зупинилися практично всі підприємства міста. Кістлява рука голоду тягнулася до горла тисяч нікопольчан. У 1924 році, після смерті В. І. Леніна, його ім'я було присвоєно заводу сільськогосподарських машин та інвентарю. Робітники заводу протягом року налагодили виробництво сільськогосподарських бункерів, сівалок, молотарок і товарного чавунного лиття. З цього заводу і почалося відродження міської промисловості. До кінця відновного періоду в Нікополі, крім заводу імені В. І. Леніна, діяли 33 дрібних підприємства, головним чином по переробці сільськогосподарської продукції і виготовлення різного сільськогосподарського інвентарю. Крім того працювали два шкіряних заводи, сім теплових млинів і чотири брічечние майстерні, почалося будівництво міської електростанції. У 1925 році з 10 тис. Чоловік проживали в місті, майже третина була зайнята в промисловості, більше половини в сільському господарстві. У 1922 році відкрилася Червоногригорівська техніко-агрономічна школа імені Т. Г. Шевченка (нинішній коледж Дніпропетровського Національного аграрного університету). 8 серпня 1931 року Президія Верховної Ради народного господарства СРСР прийняв рішення про спорудження в Нікополі потужного трубного заводу. А вже 1 травня 1932 роки після святкового мітингу, присвяченого початку будівництва заводу, були закладені перші камені фундаменту майбутнього ремонтно-будівельного цеху. У ці ж дні почалося будівництво першого в місті чотириповерхового будинку на Соцгороді. У 1933 році будівництво заводу було внесено до числа ударних будівництв. Тут працювали понад 9 тис. осіб. 18 квітня 1935 був пущений трубопрокатний стан цеху малих агрегатів. Ця дата є офіційним днем ​​заснування Нікопольського Південнотрубного заводу, незабаром став найбільшим промисловим підприємством в Європі. Примітно що в 1939 році завод дав продукції на 135% більше, ніж вся трубна промисловість царської Росії в 1913 році. Спорудження трубного гіганта справила величезний вплив на весь соціальний і культурний розвиток Нікополя. Подальший розвиток в Нікополі отримали підприємства харчової та будівельної сфери. У 1934 році діяли один механізований цегельний завод і два заводи з ручною формуванням. Вступив в дію новий хлібозавод. У передвоєнні роки були реконструйовані пивоварний завод і м'ясокомбінат. У 1940 році трудящі Нікополя виготовили валової продукції майже на 230 млн. Рублів. Великою подією в житті міста стала електрифікація залізничної магістралі Кривий Ріг - Запоріжжя. У 1934 році тут пішли перші на Україні електропоїзди. А в 1937 році машиністам Нікопольського паровозного депо вперше на залізницях України вдалося довести межпромивочний пробіг одного з паровозів до 10,000 км. Напередодні Великої Вітчизняної війни Нікополь швидко набував рис типового соціалістичного міста. У 1937 році він став містом обласного підпорядкування. У західній частині міста виростав новий житловий район - Соцмістечко. У місті налічувалося понад 30 магазинів, відкрився готель і будинок колгоспника. Працювали 4 лікарні з поліклінічними відділеннями, в яких працювали 54 лікаря. У 23 середніх школах працювали 420 вчителів. Культурні запити нікопольчан задовольняли 4 комуністичні бібліотеки з книжковим фондом 200 тис. цензурованих примірників. Нікополь в роки Другої світової війни У перші дні війни з Нікополя відправилися на фронт понад 1,600 осіб. Коли фронт наблизився до берегів Дніпра, почалася евакуація промислових підприємств та установ в східні райони країни. Металурги Південнотрубного заводу протягом тижня демонтували прокатне обладнання і вивезли його в місто Первоуральськ. Туди ж виїхали з родинами багато робітників, інженери і техніки. У серпні 1941 року в селище Біла Холуница Кіровської області був евакуйований завод будівельних машин ім. В. І. Леніна. У 45 кілометрах від блізжайшей залізничної гілки, в умовах бездоріжжя і нестачі транспортних засобів, його колектив з допомогою місцевого населення зумів налагодити роботу і став випускати продукцію для фронту. 17 серпня 1941 року фашистські війська захопили Нікополь. Тоді ж в місті були сформовані два партизанських загони під командуванням П. Н. Куцевола і Ф. Т. Рижікова, згодом надавали серйозний опір німецьким окупантам. Спочатку загальна чисельність загонів становила 83 людини, а до осені 1941 року в них налічувалося вже понад 700 осіб, що робило на той час Нікопольський район основним місцем зосередження партизанських сил південних областей УРСР. Особливо партизанські загони Нікополя відзначилися 9 жовтня 1941 року в районі села Грушевий Кут при спробі батальйону СС форсувати річку Скарбною. Після важкого восьмигодинного бою, з втратою понад 120 німецьких солдатів і офіцерів, ворог відступив. 8 лютого 1944 року спільними зусиллями 3-го і 4-го Українських фронтів Нікополь був повністю звільнений від німецько-фашистських загарбників. В цей день Москва салютувала визволителям міста 12 залпами з 124 гармат. Близько півтори тисячі радянських солдатів, які віддали життя за звільнення Нікополя, поховані в братських могилах міста. А в день 30-річчя перемоги 9 травня 1975 року народження, в місті було відкрито меморіальний комплекс, навіки відобразив подвиг визволителів, 19-метровий обеліск біля підніжжя якого горить Вічний вогонь. У лавах Червоної Армії на всіх фронтах війни боролися понад 8 тис. нікопольців, половина з яких загинули. Понад 5 тис. Були нагороджені бойовими орденами і медалями. За героїзм проявлений в боях з німецько-фашистськими загарбниками, 24 нікопольця були удостоєні звання Герой Радянського Союзу, а льотчик П. А. Таран удостоєний цього звання двічі. Післявоєнний період і друга половина XX століття Загальна сума матеріального збитку, заподіяного Нікополю за роки війни, склала майже 1 млрд. рублів. У руїнах лежали понад 900 будинків і 26 заводських цехів. Поступовому відновленню міста сприяла неоціненна допомога численних приїжджих з різних куточків всього колишнього СРСР. На відновленні Південнотрубного заводу працювали посланці зі Грузії, Азербайджану, Російської федерації. А вже у вересні 1944 року тут прокатали першу трубу. До кінця року вступили в дію завод будівельних машин ім. В. І. Леніна, цегельний, пивоварний, хлібозавод і меблева фабрика. У вересні 1947 року було введено в дію другий трубопрокатний цех Південнотрубного заводу. На той час уже більшість підприємств міста досягли довоєнного рівня виробництва. До 1957 року Південнотрубний завод виробляв 2,5 тис. Видів труб з 110 марок сталі, збільшивши рівень свого довоєнного виробництва в 5 разів. А в 1967 році за успіхи в соціалістичному змаганні колектив Південнотрубного заводу був нагороджений пам'ятним Червоним прапором ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС. Важливу роль в подальшому позитивному розвитку Нікополя зіграло штучно створене тут в 1956 році Каховське водосховище. Згодом Нікополь перетворився на великий річковий порт, що з'єднував міста, що лежать вгору проти течії Дніпра з Чорним морем. У 1962 році в Нікополі розгорнулося будівництво нового промислового гіганта - заводу феросплавів, що залишається і по сьогоднішній день найбільшим феросплавним підприємством Європи і колишнього СРСР і одним з найбільших промислових підприємств в Україні. Першу продукцію завод дав 6 березня 1966 року. Будівництво і введення в експлуатацію Нікопольського заводу феросплавів сприяли різкого збільшення населення міста. Якщо в кінці 50-х років населення Нікополя ледь перевищувало 80 тис. жителів, то до 1970 року в місті проживали вже 125 тис. чоловік. Таким чином всього за десятиліття населення Нікополя зросло більш ніж на 60%. У 1980 році Президія Верховної ради СРСР нагородив місто Нікополь орденом Трудового Червоного Прапора за високі досягнення в розвитку народного господарства і в зв'язку з 200-річчям заснування міста. У наступні роки промислові підприємства Нікополя домагалися значних успіхів, що позитивно позначалося розвиток міста в цілому і якості життя його населення. У 1991 році, напередодні розпаду СРСР, був зафіксований рекордний для міста показник чисельності населення. У Нікополі проживали 161 тис. чоловік. Сучасний період - Руїна та корупція В останнє десятиліття XX століття, труднощі економічного розвитку незалежної України позначили дуже негативний вплив на стан соціальної сфери міста. Падіння рівня життя і соціальної захищеності городян, зниження купівельної спроможності й зростання рівня безробіття призвели до процесу різкої депопуляції населення міста. Тільки за 6 років, в період з 1992 по 1998 рік, населення Нікополя скоротилося на 15 тис. осіб, що склало майже 10% від загального числа жителів, що проживали в місті на момент розпаду СРСР, а до кінця 90-х років Нікополь увійшов в десятку "лідерів" серед міст України за рівнем депопуляції. Але все ж поступовий вихід економіки країни зі стану стагнації на початку XXI століття, зумовив певні тенденції до оздоровчих процесів всіх сфер життєдіяльності міста. Одним з таких став в 1999 - 2000 років. тривалий і широкомасштабний процес реструктуризації, який перебував на той момент у вкрай складному становищі, Нікопольського Південнотрубного заводу, з поділом його на кілька закритих акціонерних товариств, що незабаром привело до часткового відновлення виробничих потужностей, створення нових робочих місць і, по суті, "вдихнуло в підприємство друге життя". Сьогодні Нікополь, який відсвяткував в 2005 році своє 225-річчя, є одним з найбільших промислових центрів Дніпропетровської області та України, на території якого діють безліч різногалузевих промислових підприємств, активно розвиваються малий і середній бізнес. Згідно з генеральним планом забудови центральної частини міста, в Нікополі на території загальною площею понад 1 км?, прилеглої зі сходу до Центральної площі, в найближчі роки планується звести ряд об'єктів культурно-соціальної сфери, побудувати багатоповерхові житлові будинки елітного профілю та торгово-розважальні центри. Також оіцяний вже давно басейн та новий Центральний парк.
Які міста в Україні затопить море через глобальне потепління - сотні міст
Які міста в Україні затопить море через глобальне потепління - сотні міст
Україна 2020-02-12 15:03:25
Перевір, чи варто народжувати дітей у своєму місті  й залишати щось у спадок - його може затопити через зміни клімату. Можливо, саме час підготуватись й переїхати, нагадує NikopolToday, щоб твої діти не жили на дахах затоплених будинків. Варто розуміти, щов Україні сотні міст підуть під воду вже дуже скоро: названо критичну дату. Вода близько, попереджає NikopolToday, а підвищення рівня моря в Україні внаслідок зміни клімату, як ствердує Екодія. До 2100 року майже 600 населених пунктів в Україні можуть бути повністю або частково затоплені, серед них Одеса, Херсон, Миколаїв, Маріуполь, Бердянськ і Керч.Важливо: Із російською пропагандою зла варто боротись добром, щоб вберегти друзів від російської навали.Підвищення рівня моря може торкнутися 590 населених пунктів – як великих міст, так і селищ в Україні.Відповідно до проведених досліджень про вплив підняття рівня Світового океану внаслідок зміни клімату було проведено моделювання можливих наслідків.Як наголошується, при збереженні сучасних темпів зростання викидів парникових газів і підвищення температури на чотири градуси за Цельсієм глобальне потепління може викликати підняття рівня Чорного і Азовського морів до 82 см, а за рахунок штормів і нагінних явищ - ще вище.За словами Садогурської, крім населених пунктів, в прогнозованій зоні затоплення можуть опинитися 626 екологічно небезпечних об'єктів, зокрема, 13 сміттєзвалищ, 36 очисних споруд та 445 промислових майданчиків."Наприклад, під загрозою опинилися такі великі промислові об'єкти, як меткомбінат "Азовсталь" в Маріуполі і ставки-відстійники кримського заводу "Кримський титан", який в минулому році вже став причиною екологічної катастрофи поблизу Армянська. Згідно з результатами дослідження, через підвищення рівня моря можуть бути частково або повністю затоплені 98 об'єктів природно-заповідного фонду, об'єкти історико-культурної спадщини (серед них "Херсонес Таврійський", внесений до спадщини ЮНЕСКО), 200 тис. га сільськогосподарських земель, 10 тис. га виробничих територій, а також майже дві тисячі будинків комерційного та виробничого призначення", - відзначає експерт.Про інші екологічні проблеми в Україні, як NikopolToday рекомендує, читайте в матеріалі "Апострофа": Марсіанські пейзажі вже тут: Україні загрожує наймасштабніша екологічна катастрофа.Фото Апостроф
На радість туристам: Нікополь збудував свою Ейфелеву вежу та йде шляхом Дубаїв
На радість туристам: Нікополь збудував свою Ейфелеву вежу та йде шляхом Дубаїв
Нікополь 2020-02-17 18:20:56
Чи стане місто таким як Вегас? Вже зараз створюються преценденти для цього. Нікополь та його мешканці не перестають дивувати цілі область та країну. Про це NikopolToday передає з посиланням на Інформатор.У Нікополі дійсно з'явилися дві башти: Ейфелева і Бурдж-Халіфа! І дійсно, можливо легалізація азартних ігор та проституції - єдиний шанс для міста, щоб не зникнути з мапи країни.В Нікополі з'явилися цікаві арт-об'єкти. Ейфелеву вежу і вежу Бурдж-Халіфа встановили на території колишнього Південнотрубного заводу. Про це ЗМІ Нікополч стало відомо з соціальної мережі Facebook. Фото з інсталяціями з труб опублікував географ і краєзнавець з Кривого Рогу Володимир Казаков.Монументальні трубні споруди висотою понад три метри були створені і встановлені на проммайданчику колишнього ПТЗ в 2015 році, до 45-річчя ТПЦ № 7 і до Дня металурга. Вироби виконали працівники ІНТЕРПАЙП НІКО ТЬЮБ.Копія Ейфелевої вежі «Маленький Париж» виготовлена ​​з металоконструкцій і знаходиться біля Цехи №6. Крім неї працівники заводу створили «Українське село» з млином, полем соняшників, тином і бичками з возом. Цю експозицію розташували перед будівлею ТПЦ № 7.Неподалік встановили «Глобус». На інсталяції - три витка, вони символізують труби, яких за 45 років цех виробив настільки багато, що вистачило б оповити Землю кілька разів. Ще одне монументальні спорудження - копія вежі Бурдж-Халіфа з труб. З'явилася біля цеху № 6 на рік пізніше, в 2016 році.Крім масштабних арт-об'єктів з металу є й інші, трохи менше: два дерева і ялинка. Однак помилуватися цими та іншими арт-об'єктами можуть не всі. Вхід на територію підприємства тільки по пропуску.А це - металеве українське село! Родзинка міста. Раніше ЗМІ розповідали про те, що в центрі Марганця встановили Ейфелеву вежу. Детальніше про це читайте тут.Ейфелева вежа в Нікополі!Фото Інформатор
Самотні герої планети Земля - боротьба за життя на смерть
Самотні герої планети Земля - боротьба за життя на смерть
Україна 2020-02-21 18:36:04
Ріки сміття та моря-помийки в Україні скоро не те що не будуть вабити туристів, а стануть сертельно небезпечними для здоров'я українців. Одиниці виходять на боротьбу із суспільством, що вбиває планету, присвячуючи цьому життя, поки інші тільки споживають все більше і більше у суспільстві гедонізму та егоїзму. Планета помирає прямо тут і зараз, помирала ще до нашого народження і продовжить вмирати після нас. Клімат змінюється невпинно через глобальне потепління й скоро велика вода викине все сміття прямо під наші двері. Посеред тотального невігластва та байдужості суспільства до майбутнього своїх дітей - дехто із людей веде нерівну боротьбу за перлину космосу - планету Земля. На Азовському морі самотній герой очищає узбережжі від сміття. Про це NikopolToday передає від Наше Місто (Дніпро/Січеслав). Після штормів і припливів узбережжя Азовського моря, як й інших по всій планеті, вкрите шаром сміттям. Пластикові пляшки, пакети та інший непотріб, який відпочиваючі та місцеві жителі бездумно кидають на пляжах. Втім, сміття нікуди не дівається, постійно «подорожуючи» по узбережжю, з рік, між морями та океанами. Самотній герой з Бердянська вирішив вплинути на ситуацію, влаштувавши на пляжі генеральне прибирання.Варто знати: Чому люди гірші за будь-яких тварин?Втомившись від захаращеного пляжу, чоловік вирішив очистити узбережжя від сміття. До слова, нікого про допомогу місцевий житель не просить. Його регулярно бачать на пляжі за важкою, але неймовірно корисною справою.Як повідомляють місцеві жителі, чоловік виходить на пляж на прогулянку. З собою він забирає сміття (а не як інші - залишає), - стільки скільки можна віднести й викидає його в найближчі баки. Своїм тихим, але неймовірно «гучним» вчинком небайдужий бердянець подає приклад всім оточуючим.Фото Наше МістоВарто зазначити, що війна за майбутнє наступних поколінь триває - школярі та інші молоді люди прибирають сміття за старим безвідповідальним поколінням. Нагадуємо: Кінець Світу може статись вже дуже скоро - ніхто не очікує як швидко людство зникне.
Фатальні наслідки для України через знищення екосистеми: факти на 20 років вперед
Фатальні наслідки для України через знищення екосистеми: факти на 20 років вперед
Україна 2020-02-23 15:19:52
Людство уподобилось раковій пухлині на тілі Землі. Майбутнє наступних поколінь тільки в наших руках, тут і зараз. Часу не залишилось! В нас є лише останній шанс щось змінити. Земля несе помству у формі коронавірусу, за убивство природи. Страждати будуть наші діти. Який удар у відповідь завдасть нам Земля? Клімат, народжуваність, міграція і доля великих міст: що може статися з Україною у найближчі 20 років. Про все це NikopolToday оповідає за допомогою ЕП. Активісти і вчені кричать на сполох - останні дні людства: ми мусимо змінити свій спосіб життяСенсу тікати в країни немає - екологічна кара йде на всі країни. Як зіпсований клімат змінить життя наших дітей в Україні? Що країна може дати світові крім чорноземів, "Мрії" й колишньої слави "Південмашу"? Які тренди і технології будуть визначати життя людей у найближчі 20 років? Яке місце у світовій економіці посяде Україна? Як будуть виживати українці у майбутньому? Чи є надія?Щоб стати успішною державою, Україні потрібно навчитися "програмувати" своє майбутнє. Вирішити це завдання буде непросто, оскільки в керівництва країни горизонт планування обчислюється одним-двома роками, навіть закриваючи очі на некомпетентність корумпованої влади.Важливо: Нові Санжари не винні, а винна влада!План розвитку значною мірою заснований на поточних трендах: цінах на зерно і метал, зростанні ринків розвинених країн. Однак ситуація в країні та світі грають проти України, якщо покладатися лише на тренди.Світ не бачить цінності в Україні. Про неї згадують в разі несподіваної перемоги вітчизняних спортсменів, зупинки агресії незрівнянно більшого ворога або повалення диктатора. Такий інтерес швидко минає. Україна провалила шанс на участь у Шовковому шляху, вона не на карті логістичних потоків, не на туристичній карті, не в зоні й інтересу інвесторів. Країна виключена з потенційних учасників Інтермаріона. Навіть нелегальні мігранти потрапляють в Україну частіше за все помилково.Потрібно поміркувати: що Україна може дати світові крім чорноземів, "Мрії" і колишньої слави "Південмашу"? Які тренди і технології будуть визначати життя людей в найближчі 20 років? Яке місце у світовій економіці посяде Україна? Як на неї вплинуть відкриття ринку землі та зміна клімату? Що буде з демографією, і на що перетворяться найбільші міста?Чотири тренди, які вплинуть на життя людей в Україні майбутньогоПо-перше — демонетизація економіки. Посткапіталізм, заснований на ренті відносин, вражень.По-друге — доступність штучного інтелекту (ШІ) як сервісу, зміна ролі людини і поява нових професій. Людина прекрасно вміє алгоритмізувати процеси, але сама їх виконує не найефективнішим чином. Вивільняється час людини від праці і виживання на пізнання і творення.По-третє — більший контроль людиною якості і тривалості свого життя. Мова не тільки про друкування органів, "чистку" на клітинному рівні і генетичне редагування, а й про формування нових смислів існування.По-четверте — можливість миттєвого отримання інформації про все.Трильйони сенсорів і пристроїв, підключених на гігабітній швидкості до інтернету, технології розпізнавання й прогнозування поведінки, величезні можливості квантових комп'ютерів. Усе це дасть величезні можливості для пізнання та контролю за людством.Що забезпечить зміни в технологіях, економіці, соціумі?З одного боку, прискорюється проникнення інновацій. Те, що раніше займало десятки років від ідеї до втілення, тепер триває два-три роки. Швидше втілюються не тільки технологічні рішення, а й соціальні практики — краудфандинг, ОСББ, TikTok, Uber, шерингові моделі.З іншого боку, ресурсна рента в економіці змінюється з капіталістичної на посткапіталістичну. В основі людської поведінки лежить прагнення задовольняти потреби. Деякі з них задовольняються за допомогою обміну. Тисячі років вважається, що обмін повинен бути еквівалентним, тобто необхідно збалансувати цінності: ті, що даються, і ті, що отримуються.Для цього, а потім і для накопичення, була введена міра еквівалентності обміну — гроші. Зараз це здається природним і справедливим, але якщо замислитися, то навіщо потрібна ця еквівалентність? Чи так це природно, що люди витрачають безцінний час на отримання ресурсу для задоволення потреб замість того, щоб займатися тим, що надихає?Важливо: Чим здивувала Україна Давос-2020?Світ уже на порозі демократизації і демонетизації економіки. Sharing, який лежить в основі Airbnb, доступі до автомобілів та обладнання, клубному користуванні ресурсами, — тільки перший крок. Далі — безкоштовний супутниковий інтернет, електроенергія з відновлюваних джерел та безкоштовний доступ до фінансів. Деякі уряди вже доплачують своїм громадянам тільки за сам факт ведення бізнесу або запуск стартапу. Масштаби краудфандингу до 2025 року виростуть більш ніж в десять разів, можливо, до 0,5% світового ВВП.Гроші будуть замінені математичним еквівалентом і будуть прив'язані до часу. Тобто вартість грошей буде з часом падати, якщо вони просто накопичуються, а не використовуються. Гроші будуть замінені на лайки або калорії. У новій економіці будуть цінуватися враження, інтерес, відносини.Протягом 20 років почнеться поступова відмова від грошей як еквівалента. Відпаде сама необхідність оцінювати обмін. Дарувати — стане природним способом існування у світі достатку, де базові потреби людини забезпечують роботи і штучний інтелект.П'ять технологій, які вплинуть на життя людиниДоповнена реальність, віртуальна реальність, змішана реальність (AR, VR, MR) стануть не лише розвагою, вони проникнуть у різні сфери. 3D-друк і 4D-друк спричинять масову персоніфікацію виробництва і дозволять випускати продукти за запитом: де потрібно і в потрібний момент.Автономний транспорт і смарт-логістика прискорять процеси в житті і бізнесі, підвищать безпеку переміщень. ШІ і квантові обчислення, доповнені нейротехнологіями інтеграції свідомості людини і комп'ютера, дозволять радикально змінити медицину, освіту, управління.Neuralink Ілона МаскаДослідження у сфері квантової телепортації наблизять людство до розуміння нових способів переміщення в просторі й часі.Квантова телепортаціяЩо буде з штучним інтелектом та чи стане він новою загрозою?Сам по собі штучний інтелект не становить загрози. Люди помилково його олюднюють. У ШІ немає страхів, значить, немає потреб, інтересів, мотивів, цінностей, цілей. Завоювати світ, побудувати матрицю, поневолити людство — це все лише людські фантазії і дії.Google та Amazon як умовні прообрази майбутньої "корпорації Umbrella" (військова та фармацевтична корпорація у всесвіті Resident Evil) або соціальні рейтинги в Китаї — це справа рук людей. Однак людина може використовувати штучний інтелект для непорядних цілей.Обмежити використання ШІ буде вкрай складно, тому, швидше за все, у найближчі десятиліття людство піде традиційним шляхом кібербезпеки: захист, аналіз ризиків, дії на випередження. Головний же тренд десятиліття — інтеграція людської свідомості і ШІ, над чим працює, зокрема, Neuralink Ілона Маска.Якою буде роль робототехніки та гуманоїдних роботів?Усе, що можна алгоритмізувати, будуть виконувати фізичні роботи або комп'ютерні алгоритми. Людині відкриються можливості для творення, пізнання і діяльності там, де можливі помилки вітаються або стають частиною "гри", наприклад, призначення топменеджерів, суддівство в судах і на футболі, особистий PR, креативний маркетинг.Робот АтласУ країнах, що розвиваються, буде рости потреба в людях при високій роботизації. У розвинених країнах зайнятість знизиться, до 2030 року безумовний базовий дохід і триденний робочий тиждень стануть реальністю.Окремим викликом буде наділення ШІ правами, що частково перетинаються з правами людей. Поки окремі факти — офіціалізація криптовалюти або громадянство робота Софії — не спричиняють побоювань, але це тільки перші ранні сигнали майбутнього цунамі.Якою буде Україна у 2030 році?Винахідництво і software-продукти замість продажу мізків. Освіта для студентів з країн, що розвиваються, на стику фундаментальної та креативної шкіл. Екологічний рай. Чорнобиль в минулому, промисловість стагнує, але з'являється шанс на екологічне та органічне лідерство.5PL-логістичний (Fifth Party Logistics) партнер Китаю з доопрацювання товарів для країн ЄС. Територія експериментів з інноваційною інфраструктурою, а не критика ідеї гіперлупа. Європейський космічний центр.ЧорнобильІнвестиції йдуть в країни, які породжують довіру і спричиняють інтерес. Млявим і жебракам не дають ні грошей, ні студентів, ні туристів. Що може стати проривом для України у 2020 році з ефектом на наступне десятиліття?Про які саме шанси для України йде мова:- Державний візит в Китай на високому рівні. Прийом тисячі дітей з Китаю в санаторіях і таборах безкоштовно.- Поставки нафти в Білорусь. Спільна розробка нафтових родовищ на шельфі.- Повторне звернення до Конгресу і президента США про надання статусу основного союзника поза НАТО.- Передавання газотранспортної системи в управління українсько-німецько-американському оператору.- Пропозиція Саудівській Аравії та Ілону Маску побудувати космодром в Херсонській області.- Землі розформованої Академії аграрних наук — зона продовольчої безпеки Катару та інших країн Аравійського півострова.- Візити президента до країн Африки як президента країни — асоційованого члена Африканського союзу.- Заснування в Івано-Франківську або Полтаві інституту російської мови, видання нових правил орфографії та граматики.- Заснування інституту історичної пам'яті України та Польщі.- Перезапуск Міжмор'я у форматі Центрально-європейського об'єднання.- Інфраструктурні проєкти в рамках Шовкового шляху і Міжмор'я, зокрема — логістичні центри для Amazon та Alibaba.- Подвійне громадянство для діаспори (українців — 70 млн).- Підготовка до перейменування країни на Русь-Україна.- Криптостолиця, збагачення літію, спільний європейський проєкт з досліджень в Чорнобильській зоні, автоматизовані ліфтові паркінги в Києві, аутсорсинг митниці та верифікація соціальних виплат, переїзд уряду і парламенту в скляні куби.Який буде вплив відкриття ринку землі?20 років тому відкриття ринку було б природним. 10 років тому ефект був би високим: розвивалися б малі фермерські господарства, реальним був би польський шлях — 1,7 млн фермерів проти 45 тис в Україні.Зараз ринок уже сформований: "чорний" ринок або ринок оренди. Земля не бере участі в заставах і не є фінансовим інструментом. Фондового ринку теж немає. Нинішня вихолощена редакція закону про ринок землі з виключеним з гри іноземним капіталом особливого економічного прориву не створить. Однак є набагато важливіший момент: пріоритет приватної власності.У розвинених країнах успіх держави визначається не служінням громадян, а успіхом кожного громадянина. Тому в протестантських країнах більш високий рівень розвитку (модернізована релігія). В основі успіху — критичне мислення і захист державою приватної власності.Якщо ж в країні "чорні" нотаріуси переписують власників землі, ідеї крадуться, процвітають рейдерство і чорний PR, приватна власність не захищена, то про які зовнішні і внутрішні інвестиції може йти мова?Рейдерське захоплення ферми в Харківській областіПриватний власник стає відповідальним і вимогливим до держави громадянином. Відновлені в правах 7 млн власників землі — це як мінімум відновлення справедливості, а як максимум — старт справжньої модернізації суспільства та економічного буму.Що принесе Україні зміна клімату?Субтропіки невблаганно піднімаються вгору по українських широтах. Географія зернових вже змінилася. Без відновлення системи зрошення в південних областях країни перспективи зростання врожайності туманні.Зміна клімату в УкраїніУсе це тьмяніє перед перспективою підвищення рівня світового океану.За оцінками лауреата Нобелівської премії 2018 року з економіки Вільяма Нордхауса, чиї висновки покладені в основу Паризької кліматичної угоди, перспективи гнітючі. У 2050 році велику частину Херсонської, Одеської, Миколаївської областей та Криму може затопити море.Поява виробництв з високою доданою вартістюУже зараз Україна здатна дивувати світ виробництвом інноваційних вітрових електростанцій, СЕС, катерів, проєктуванням вертольотів для половини світових виробників, дронами, електрозаправками, новими матеріалами, органічними продуктами і кормами для тварин.Завод з виробництва ВЕСУ світі нема дефіциту товарів. Швидких імітаторів вистачає в Південно-Східній Азії, тому Україна повинна дбати не про точки зростання, а про рівний доступ ринкових гравців, демонополізацію та захист прав власності. Не держава повинна визначати пріоритети для бізнесу, а сам бізнес.Держава могла б допомогти бізнесу розвитком відносин з Китаєм, Індією, країнами Африки, Аравійського півострова і Південно-Східної Азії.Чи є ризик трудової і кліматичної міграції?Україна, швидше за все, стане цільовою країною для міграції. Поки війна, невисокий рівень толерантності до іноземців і низький рівень економічного розвитку, говорити про позитивну міграцію не доводиться.Однак робота за кордоном 8 млн українців із 17 млн працездатних змушує виробників і торговців говорити про імпорт трудових ресурсів з Центральної Азії, Північної та Західної Африки.Що буде з народжуваністю і старінням населення?Демографічні зміни в Україні загрожують істотними змінами в соціальному та економічному планах. Автор 26 років вивчає процес дорослішання і з 2015 року помітив парадоксальну зміну. 18-20-річні завжди відрізнялися від 25-28-річних за прагненнями, цінностями та інструментами комунікації. Дорослішаючи, вони переймали багато шаблонів та інструментів старших.Тепер же 25-28-річні не просто інші. Вони інфантильні, живуть сьогоднішнім днем, очікують миттєвої винагороди. Вони мислять глобально, не читають довгих текстів, хочуть бути в курсі миттєво.Вони включаються в ком'юніті, "живуть" у віртуальному світі, не обтяжують себе активами, не прив'язуються до брендів і місць, цінують враження.Більш того, старші покоління переймають їх шаблони поведінки. Це означає, що ми всередині фазового переходу. Поняття держави, шлюбу, освіти, економіки трансформуються уже найближчим часом.За спостереженнями ексзаступника глави НБУ Владислава Рашкована, завдяки успіхам медицини пенсіонери живуть довше і витрачають свої заощадження та солідарні пенсії, молоді стає менше через зниження народжуваності, вона також витрачає, а не зберігає. Поки у світі є надлишкова ліквідність, проблема неочевидна, але до 2030 року вона стане однією з головних причин краху монетарної системи.Як будуть розвиватися найбільші міста України?У Києві живе десята частина населення країни і це зовсім не межа. Концентрація населення буде тривати. З сіл — до Стрия, зі Стрия — до Львова, зі Львова — в Київ, Варшаву, Берлін, Копенгаген.Один з векторів розвитку світу — формування так званих кілець міст, смислових та інших взаємозв'язків, центрів економіки і суспільства.В Україні є сенс у Києва як універсального міста на кшталт Берліна. В Одеси та Львова теж є смисли: туризм, торгівля, логістика, залученість у світовій IТ-ринок. Чи з'являться смисли у Дніпра і Харкова — науковий, студентський, інноваційний — поки незрозуміло.Як би не було - надія помирає останньою. У людства є шанс вберегти своє існування й Природу. Андрій Длигач, футуролог, стратег, генеральний директор групи компаній Advanter Group, співзасновник громадянської платформи "Нова країна"Фото Економічна Правда / вільні джерела / PinterestРаніше ми писали, як люди в Нікополі беруть за приклад досвід корупції й забувають про совість. Також ми повідомляли, що лірична українська реперка закликає вберегти життя молоді України у своєму новому треку!
ЕкоПанк: що це таке?
ЕкоПанк: що це таке?
Нікополь 2020-02-26 17:17:42
З'явилися нові течії, такі, як #solarpunk і #ecopunk. Кліматичні зміни та передчуття їх наслідків на несвідомому рівні турбує мільйони людей. Крім того, є інформація про те, що найсильнішим чином змінюється частота коливання Землі. Так звана частота Шумана, на зміну якої впливають фактори, що відбуваються у геомагнітній, кліматичній та техногенній.Ці зміни спровоковані діяльністю людства. Зараз, очевидно, що люди відчувають зміни планети і необхідність задуматися про те, що відбувається.Тільки від нас самих залежить доля людства і чи вона взагалі буде / фото ArtStationЭкоПанкКаждый день я думаю о том, что вокруг меня слепые и глухие люди, которые не ведают что этот мир движется в пропасть. Климатические изменения будут необратимы к концу этого века, но изменения начнут происходить гораздо раньше и мы уже наблюдаем это. Всем, кто будет рожден в следующем веке - будет очень несладко. И не важно, где родится человек. Мир после экологической катастрофы и с израсходованными ресурсами будет похож везде. Смерть и отчаяние, массовые миграции беженцев и конфликты за природные ресурсы: чистая вода станет причиной убийства. Но сейчас абсолютное большинство людей в любом обществе занято лишь только тем, что потребляет ресурсы и пытается получить больше денег, чтобы потреблять еще больше. Новый телефон, гаджет, мешки с одеждой, машина одна за другой. Ваши дети будут проклинать вас, когда будут сражаться за глоток чистой воды.Варте уваги: Унікальний музичний гурт Go_A представить країну на Євробаченні 2020!Я просыпаюсь с мыслями об этом, я пишу много новых историй о том, что делают люди и как это будет выглядеть в итоге и я засыпаю с мыслями об этой, в кромешной темноте, где я не вижу света в глазах окружающих. Получаю лишь истошные вопли отовсюду: "хочу трахаться еще больше и больше!" И я вновь засыпаю со слезами на глазах. К чему мы идем?Якщо людтсво не змінить свій спосіб життя - Природа забере в нас все назад / фото images-geeknative-com.exactdn.comКиберПанкМой город - моя сцена, давно утоплен!в радиоактивных отходах, отходящих людейВ очередном запое, забывших полить цветы на балконеиссохших в надежде, что вспомнят...То время, когда были еще живымиМой город - кладбище, дно подростковпоглощенных смартфонами, в коннектеПод столбами-крестами, под сетью!.. смотрящий в другой мир, давно вне игры...Где в реале дети режут вены, играя в палате № 6,Мой город - киберпанк на игле ЛСДперед тем, как уйти в More Kitov ~Последний панк отрезает себя от сеть/стемы,чтобы стать последним эмо, со слезами смотрящим на то, как!сверху тянут за сеть, для всеобщей игры...Мой город - забыл о мечтах, в его центре - кукловоды~ Здесь, в онлайне - никто не вспомнит,когда экопанк посреди руин, в противогазе Будет высаживать на мусоре наших бессмысленных костей, на том месте, где был Мой город, - цветы <323. 12. 16...Автор Rayan RienerКожен із Вас має право голосу й право на свободу слова, що захищено Конституцією України. Надсилайте свої думки та творчість на електронну пошту "Нікополь Сьогодні" - [email protected] із помітками "Власна думка" або "Нікополь Арт". Нагадуємо, бідність та безправ'я в Україні, спровоковані безкарною корупцією доводять українців до самогубств. Варто знати, що влада буде переслідувати всіх, хто становить загрозу корумпованій системі рабства. 
Трансцендентальність Свідомості: ми живемо у матриці?
Трансцендентальність Свідомості: ми живемо у матриці?
Нікополь 2020-02-28 19:50:23
[Істина постала перед нами в тому, що ми - єдині з усім Всесвітом, і кожна біль істоти - спільний біль, кожна радість - загальне щастя. Адже всі ми, жменя від колишнього Потенціалу, знайшли Просвітлення завдяки Новому Знанню, усвідомили, - кожен наш крок, рух і тремтяча мить - шлях вічного спокутування.Один з уцілілих уривків з «Текстів про Великий Тягар і Спасіння»]Дійзнайся: Яка причина кризи у твоїй родині/стосунках і як зарадити?Багато речей у нашому житті відбувається у розріз "суворої Реальності". Звідки витоки цього? Не потрібно вірити у потойбічні сили, щоб сказати, що майже кожен із нас рано чи пізно стикається із розмиттям реальності, феноменами свідомості, що підказують нам шлях, допомагають у скрутний час або підказують про подію, яка ще не сталася. Медитація, дежавю, віщі сни - що це? марення або об'єктине продовження реальності... Реальності, яка проникає за межі свідомого сприйняття і звичної нам реальності. Я кажу не про гадання, магію або ворожіння. Так, це також незбагненні і досі не до кінця вивчені речі, але я хочу написати про енергію та світ, які ми не спроможні бачити, відчути або збагнути. Хтось, певно відчуває і такі тонкоші будови нашого Всесвіту, але це так складно перевірити... Наука з кожним роком відкриває нам нові факти, які змінюють усвідомлення буття, і хто знає, що відкриють нам новітні горизонти пізнання устрою Всесвіту? Попереду шлях у Вічність, такий довгий для того, щоб збагнути, як і сам плин часу...У деякій мірі, ми можемо зрозуміти, що певно не бачимо колись чогось, але відчуваємо, що світ дещо більше ніж те, що бачимо. Наприклад, багато хто із нас знає, що собаки бачать світ у чорно-білих кольорах. Люди володіють деякою перевагою, але якісь ніби-то малі та невідомі креветки-богомоли [Oratosquilla oratoria], якщо знати, бачать світ у сотнях спектрах кольорів. Восьминоги у глибинних вимірах океанів виявилися найскладнішими і найнеповторнішими істотами на Землі... Усе це демонструє, нашу обмеженість як вида, як носія свідомості, здатного сприйняти істину. То хто ж тоді бачить світ таким, яким він дійсно є? Звісно не собаки, але і не люди... Мало кому відомі креветки, десь у глибинах океану, що бачать світ більш яскраво, бачать ту спектральну істинність буття, яку не можемо збагнути ми. Хоча, іноді, у деяких людей відбуваються мутації, і вони бачать більше спектрів кольору, ніж усі інші. Таким прикладом є художниця Кончетта Антіко, яка бачить у 100 разів більше кольорів ніж кожен із нас завдяки своїй тетрахромії. Хто для неї ми, як не ті самі песики, які не спроможні відчути ті принади буття, сховані за ширмою наших обмежених можливостей? Саме тому, я прикрасив цю статтю її картинами, "з того світу", які підкреслюють нашу неспроможність відчути усі ті барви неймовірного Всесвіту, справжньої реальності, яка досяжна не кожному. І можливо, лиш тільки мрійники, диваки та фантазери, яких так часто не сприймають серйозно "реалісти", і спроможні бачити світ інакше, таким, яким він насправді і є - прекрасним, де все можливо і відчайдушно, до витоків та кінців Усесвіту - незбагненним... Наша свідомість часто грає із нами, оскільки не треба бути надрозумним, що кожен вигадує для себе свою реальність і впевнений у її істинності, хоча це зовсім не так. Наші кайдани - це той скепсис та тотальний "об'єктивізм" з повною відсутністю того, що ми насправді не бачимо, не розуміємо та не сприймаємо світ справжнім, поза межами наших знать, свідомості та думки про реалії, сформовані нашим оточенням. Наш мозок використовує так мало свого ресурсу і мало хто насправді намагається використати увесь свій безмежний потенціал, міняючи пізнання та свідоме щасливе життя, на грубі та жорсткі мури суспільних стереотипів, настанов оточення, друзів, батьків, які вчать нас жити, коли часто самі життя проживають і не живучи повно й щасливо. Стрибаючи у потяг під назвою "куди усі, туди і ми", не думаючи, а навіщо? Навіщо плисти за течією, навіщо підкорятися системі, яка одягає на нас гамівну сорочку, та каже - працюй, годуй тих, хто вважає тебе рабом та нікчемою, гвинтиком у великій та безглуздій системі...Ми часто бачимо сни, які не можемо збагнути, але вчені підрахували, що приблизно один із 10 тисяч снів - збувається у житті. У деяких людей набагато частіше. Що це? Як це пояснити? Теж саме можна сказати і про дежавю, які відчували багато із нас. А іноді, відбуваються просто таки вкрай незбагненні речі, що рятують наше життя, коли ми у відчаї... У такі моменти ми зупиняємося, "гвинтик системи" дає збій, ми розуміє, що щось відбулося, поза межами нашого сприйняття та досвіду. І той чистий лист сприйняття, який ми отримуємо від народження, і плюндруємо довірою до цього суспільства, вірячі, що реальність - це єдине що є, а істина за батьками/родичами/друзями/приятелями/вчителями/відомими людьми, - починає трусити від того, що ми вийшли за рамки коду программи, якою нас програмувати з самого початку. Стара, шаблонна та довга програма настанов суспільства починає зникати на очах. Подсвідомо, ми починаємо розуміти - істина за межами кордонів того, що відбувається поруч, за нашим вікном, у цій сліпій Цивілізації. Варто знати: Китай приховує інформацію про революцію проти свого злочинного комуністичного режиму. Свідомість, як і Всесвіт, постійно розширюється і так прикро, що більшість не хоче виходити із своєї "зони комфорту", стигми та формули життя, яка довподоби. Гроші, популярність, сила, інші принади - колись усе може повернутися і зникнути, немов мильний пузир ілюзій, у якому бігає по колу це суспільство. Кордони країн розмиваються, інформація та досвід, практика і технології поширюються - світ стрімко, іноді кидаючи за борт відсталих, - йде у майбутнє. Дії, наміри, думки та сприйняття усе більше здаються фундаментальною основою буття, що творить зло і добро у цьому світі. І іноді, до нашої свідомості проникає щось, через сни, уяву, що розриває весь шаблон і дає змогу зазирнути туди, де ми ніколи не були. Йде час, і нещодавно у масштабах історії, квантова фізика відкрила для нас багато нового, що більшість буде вважати за брехню, а саме те, що насправді інформація про нас, зберігається поза матеріальним світом. Адже атоми Всесвіту постійно телепортуються і зникаючи, виникають знов у іншому місці. Гравітація насправді гнеться, а усе суще пронизане струнами, які проходять та єднають кожного із нас, із усім, що є на Землі, Галактиці, посеред пустоти... Те, про що казав Будда більш ніж 2 тисячі років тому, підтвердила наука. Ми - єдині, ми - посеред Пустоти, і ми - творимо свою реальність власними думками. Пройдуть роки, шарлатанів, які дурили людей - "ворожили ручку" чи билися у конвульсіях перед паствою у "контакті з Ісусом" та інших блаженних - виведуть на чисту воду. І колись, вчені, які вивчають трансцендентну математику або зовсім інші фахівці, можуть прийти до висновку, що будь-яке зло: насильство, брехня, зрада, як і взаємодопомога, добро, позитивні дії, кожен вчинок - прямим чином впливають на долю Всесвіту і Людства, в цілому. Наші думки - творять реальність, стверджують Всесвіт, або руйнуть його... Науково може бути доведено, що кожна дія викликає рівну за силою протидію, і суспільство вперше цілком направить свій погляд у бік істини - єдності всього сущого, загальної відповідальності один за одного... Трансцедентально сприйняття усього - свого фізичного тіла, свідомості, єнергії та матерії Всесвіту як нероздільної матерії, що єднає усіх нас. Зупиніться, подивіться навколо, відчуйте це, те, що пронизує нас усіх до найвіддаленіших куточків Всесвіту. Звичайне свідоме дихання, може відкрити більш чисте усвідомлення свого буття та оточуючого. Довіртеся власній інтуїції, вимкнувши телебачення, яке зомбує нас, творячи з нас вівць, що біжуть до вівчарні по запланованому маршруту, де із них здеруть спочатку хутро, а потім і шкіру... Таємниця, яку нам ще слід розкрити - не одна, і з кожним кроком можна усе більше Свідомо проникати за цей обрій повсягденного "звичного", "нормального", "комфортного" стану, питаючи в себе прості слова: навіщо? чому? а не інакше? Такі люди як художниця Антіко, з еволюційною мутацією зору, або геніальний Стівен Гокінг, який науково довів, що з нами трапляється саме те, чого ми найбільше боїмося або те, чого ми так сильно бажаємо, кажуть - Ми Творимо Цю Реальність, Ми Здатні Змінити Своє Життя і те, що Наше Життя - це Дар, який Ми Можемо Використати у незбагненно великій кількості варіацій. Ні, я не хочу сказати: повірте у себе, ми можемо набагато більше ніж маємо можливість сприйняті. Я хочу сказати: знайте, Ви та Світ - у долонях вашої ж Свідомості, яку можна розширити, і побачити, зрозуміти та відчути те, що раніше вважалося недосяжним у гуркоті повсякденних щурячіх бігів. Наше життя, чи окремі життя більшості людей, можуть виявитися ілюзіями, якими вони насправді і є, але істина саме там, де за стигмами, догмами, шаблонами, грошима, вірами, фобіями, ненавистю та дискримінацією, там, де хтось робить крок до Власної Свідомості, пізнаючи те, що не можна побачити, відчуваючи те знання, яке сховане за попелом... брехні, ілюзій, страхів, і людських формальних систем глухого та сліпого [не]сприйняття...P.S. Кожен із нас - несе відповідальність за всіх, Релігія, націоналізм, гроші, традиції, культура, мова... Все це - лише ідеології та ілюзії, за допомогою яких нас зіштовхували лобами і розділяють ті, хто хоче отримати владу в цьому світі... Тисячі років ми витрачали свій потенціал на саморуйнування, але тепер, ми можемо стати дзеркалом для самих себе і Всесвіту. Rayan RienerФото Here And Now / Pinterest Нагадуємо, про "три золотих медведі" з пластику та казка про корумпований Марганець. Також про вираз "вкрасти все та втеки з тонучого корабля" - наяву в Нікополі... 
Як стати ЕкоПанком і що це таке? / СоларПанк, як майбутнє
Як стати ЕкоПанком і що це таке? / СоларПанк, як майбутнє
Світ 2020-02-28 22:09:23
Топ-поради для тих, хто зацікавився екорухом і хоче змінити свій стиль життя для збереження навколишнього середовища і майбутнього нашої спільної планети - Земля.Раніше NikopolToday вже розповідав, що таке екопанк та соларпанк, а тепер дамо відповідь на запитання: як бути екопанком? У цьому нам допоможе WikiHow.Ви завжди хотіли бути панком, але цікавитеся проблемами навколишнього середовища? Наша стаття підкаже, як вирішити цю задачу. Це просто! Метод 1 / Ваша позиція1. Почніть ретельно думати про свій вибір. Захист навколишнього середовища не є бездоганним і неупередженим. Наприклад, через шкіру вбивають корів, а шкірозамінник виготовляють з нафти. Що краще? Дослідити і вирішувати вам.Більш того, став відомий навіть такий термін як екотероризм, коли радикальні активісти екоруху захоплюють нафтові ствердлови/тощо, щоб радикально привернути увагу до змін клімату. 2. Питання капіталізму. Багато захисників навколишнього середовища вірять в те, що поки існує капіталізм, екологічна деструкція ніколи не закінчиться. Спробуйте вивчити інформацію про соціально-економічні системи й вирішити чи сумісний капіталізм з рухом захисту навколишнього середовища. Якщо ви робите висновок, що капіталізм має припинити своє існування, постарайтеся з'ясувати, яка соціо-економічна система повинна замінити його. Не ставайте екотетористами. Це несе ще більшу загрозу навколишньому середовищу та екоруху з порятунку планети. 3. Не ставайте анархістом тільки з тієї причини, що це типово для панка. Будьте індивідуальні і виберіть кращу економічну систему.Майте голову на власних плечах.4. Будьте готові боротися за свої переконання. Просто змініть свій спосіб життя, і це допоможе вам злегка поліпшити стан речей, але без залучення та активної участі інших ви не зробите багато соціальних змін.Ваш спосіб життя мусить надихати оточуючих.5. Не забувайте про ваш вплив на інших. Ваш вибір може впливати на вибір інших людей.Тому краще мотивувати інших своїми добрими вчинками для досягнення мети.Метод 2 / Твій Особистий Вибір1. Статньте вегетаріанцем або веганом (радикальним вегетаріанцем). У тварин є права, і ви повинні поважати їх. Вегетаріанство та веганство дуже корисні для навколишнього середовища. М'ясо забирає багато природних багатств. Крім того, це може поліпшити ваше здоров'я.2. Не користуйтеся косметикою або купуйте веганські зі знаком "без жорстокості" і нетоксичну. Так, косметика вбиває мільйони тварин щороку. Якщо на етикетці написано «не піддавалося випробуванню на тварин», можна сказати точно: вона була перевірена на тваринах. Переконайтеся, що косметика сертифікована, має знак «без жорстокості» і перевірте склад, щоб переконатися в її веганстві. Намагайтеся купувати нетоксичний косметику, тому що інша може містити шкідливі матеріали. Використовуйте базу даних косметичних засобів на сайті Safe Cosmetics, щоб знати, яка косметика хороша, а яка погана.3. Купуйте екологічно чисте взуття «непотогонного» виробництва. Не купуйте шкіряне взуття й взуття зі шкірозамінника, дотримуйтеся альтернативних матеріалів. Вашою метою повинна бути покупка взуття непотогонного виробництва, наприклад Ethletic або Black Spot. Крім того, Black spot підтримує Adbusters, журнал, спрямований на захист прав споживача.4. Якщо ви фанат взуття на зразок шкіряної, як варіант, купіть щось від такого виробника, як Vegetarian Shoes, або купіть взуття в секонд-хенді або на Ebay.5. Врахуйте, що берці можуть створити у навколишніх враження, що ви прихильник війни.Крім того, носіння шкіряного або взуття зі шкірозамінника може стимулювати більше людей носити шкіру, так як у них досить сильний стадний інстинкт. Проте, міцні черевики прослужать довго, і вам не доведеться часто міняти взуття.6. Постарайтеся носити екологічно чисті аксесуари. Як вище було сказано, і шкіра, і шкірозамінник мають негативний вплив на навколишнє середовище, тому спробуйте ремінь з тканини або пеньки. Патронташ, зроблений з реальних патронів, також непоганий варіант, тому що це вторинна сировина, але це може здатися знаком підтримки мілітаризму.7. Якщо ви хочете шипований ремінь, ви можете купити його в секонд-хенді або купити веганські від Pangaea. Крім того, ви можете знайти старі ремені на сайті Etsy, проте більшість зроблено зі шкіри, але деякі ні.8. Коли справа доходить до шарфів, рукавичокй інших речей, традиційно зроблених з вовни, намагайтеся купувати синтетичні або зі знаком "без жорстокості". Намагайтеся купувати легальні і старі аксесуари.9. Не фарбуйте волосся штучними фарбами. Усі барвники для волосся, за винятком хни і індиго, містять хімічні речовини, які негативно впливають на воду.- Для рудого кольору ви можете пофарбувати волосся хною, але вона не освітлить ваше волосся, а тільки додасть яскраво рудий відтінок вже освітленим.- Для чорного кольору ви можете пофарбувати волосся індиго поверх хни. Вийде колір, який може бути синьо-чорним, вугільно-чорним, фіолетово-чорним або бордово-чорним. Це залежить від вашого натурального кольору волосся.Метод 3 / Активізм1. Будьте впевнені в питанні, яке Ви захищаєте і переконайтеся, що Ви багато про це знаєте. Ви будете виглядати дурнем, якщо просуватимете ідею, про яку нічого не знаєте.2. Відвідуйте місцеві групи активістів. Вони допоможуть вам та навчать техніці активізму. Спілкуйтесь більше! 3. Вперто працюйте і не впадайте у відчай. Зараз все може виглядати погано, але ви можете працювати для того, щоб зробити спільне майбутнє краще.Метод 4 / Додаткова літератураECOPUNK - Екопанк, сайт, присвячений екопанкам - як бути "зеленим" без витрат.Фото wikiHow / PinterestТакож ми повідомляли, що у Марганці на заміну зрубленим під корінь деревам - встановили пластикових ведмедів за 100 тисяч гривень! А ось в Нікополі продовжується епідемія корупції: вслід за продажом району "Світанок", дитячий садок перетворили у вигрібну яму. 
Кривий Ріг дивує! Український Ілон Маск починає виробляти свої електрокари
Кривий Ріг дивує! Український Ілон Маск починає виробляти свої електрокари
Дніпровська область 2020-03-01 08:52:13
Як тобі таке, Ілон Маск? На заздрість Ілону, навіть у вкрай корумпованій Україні, попри всі проблеми, винахідники також плідно працюють для еко-майбутнього.В Кривому Розі випускатимуть електричні вантажівки. Про це NikopolToday переповідає від 24 каналу. Цікаво, чи пристосовані нові укр-електровантажівки до наших доріг? / фото 24Зазначається, що презентація нової моделі відбудеться навесні, виробництво заплановано на осінь 2020 року.Компанія з Кривого Рогу Murmuration Technology розпочинає проект виробництва міських електричних вантажівок під брендом CoolOn. Головні принципи, закладені в новинку – модульність конструкції, інноваційність технологій та надійність.Компанія Murmuration Technology – це український стартап під керівництвом Віталія Бризгалова. Вона розпочала роботу з 2014 року з виробництва дронів для армії. У 2016 році фахівці компанії переробили списаний турецький мікроавтобус на електробус. Виходячи з досвіду створення цього транспорту, вирішили створити власний комерційний електротранспорт та вийти на промислові об’єми.Нагадуємо: Активісти екоруху за пояртунок планети від нахабних людей створили свою субкультуру - екопанки/соларпанки!Якщо вдаватись в деталі, вперше дві моделі різної вантажопідйомності (1,5 та 2,5 т) CoolOn покажуть навесні 2020 року. Вони матимуть батареї ємнісю 40 кВт*год та запас ходу у 200 км. Кузов, кабіна, електромотор та акумуляторна батарея – власного виробництва. Всі агрегати будуть створені за модульним принципом. Тобто батаерю можна буде замовити будь-якого об’єму, в залежностів від потреб замовника. Так само як кузов і тип приводу.Автомобілі під брендом CoolOn призначені для логістичних компаній, кур’єрських та сервісних служб, корпоративних парків. За вартістю вони будуть аналогічні бензиновим чи дизельним авто такого ж класу.До речі, вчені прийшли до висновку, що наші думки справді матеріальні. Тому все можливо, якщо вірити та діяти заради мрій та справедливості. Фото 24А що там у Нікополі? Корупціонери виправдовують свою бездільність піар-новинами.А що там в Марганці? Корупціонери марнотратять важко зароблені гроші містян на пластикових ведмедів! 
Останній Фенікс: дізнайся, яким буде майбутнє за тисячі років
Останній Фенікс: дізнайся, яким буде майбутнє за тисячі років
Нікополь 2020-03-04 14:04:15
Фантасти були праві: майбутнє готує багато сюрпризів й на жаль і загроз людству. До чого можуть призвести війни та конфлікти між людьми? Мистецтво попереджає світ.Як вимре людство? NikopolToday публікує ймовірні наслідкі того, до чого заведуть суспільство технологічний прогрес. Последний [Феникс]Последний [Феникс] - в одночасье и последнее мое художественное произведение на этом блоге. Его, и еще больше моего творчества - Вы сможете прочитать в 2016 году на моем персональном сайте [www.rayanriener.com] в разделе Библиотека, а также в формате аудиокниги. Последний [Феникс] - значимое для меня произведение... Феникс, - символ смерти и нового рождения, и именно это случилось волей-неволей в этом году со мной. Я вынужден сжечь себя, забыть об утраченном, иначе я не смогу дальше ни жить, ни творить никогда. В этом году, в силу непредвиденных обстоятельств, я потерял все свои художественные работы [более 500], включительно с иллюстрациями к книгам и рассказам, рисунков с конкурсов, дизайнерских эскизов, и рисунков, которые в будущем я хотел написать маслом и акрилом. Вместе с рисунками, были украдены или выброшены в мусор многие мои рукописи, включительно и с рукописями моей первой книги "Первая ПлаНета" (и началом ее продолжения), "Легенды Времен" - фентезиной истории, с подробными описаниями фантастических рас, цивилизаций и картами, подобными тем, что многие разглядывали в "Властелине Колец" Толкина. Многие другие рукописи, были утрачены вместе со всем моим творческим достоянием, и это стало настоящей трагедий для меня. Ведь я целенаправленно тратил многие тысячи часов своей жизни на творчество, развивая и совершенствуя свой потенциал. Отчасти из-за этого, в 2015 году у меня не поднимались руки ни писать, ни рисовать что-либо новое вообще... Всеми силами я пытался вернуть драгоценные для меня вещи, но так и не сумел. Возможно, их уже никогда не вернуть и мои десятки тысяч часов жизни гноятся где-то сейчас на свалке, но если нет, прошу эту жизнь и того человека, который взял их - вернуть. С этой утратой очень сложно жить теперь мне, и творить...Нагадуємо: Іноді свідомість людини розриває кордони матерії, щоб донести попередження від Всесвіту. Лживая молекулярная голограмма, бесцельно существующая в этом мире, вечно бегущая по ненужному конвейеру! Как я мог доверить ей самое ценное, что было у меня? Тысячи лет я искал подробности о собственном происхождении и вот, эта Лымария показала свое настоящее лицо и намерения… Как глупо, досадно и жестоко — я не должен был искать общения с этом куском синтетики, и помогать ей. А именно от того, что я доверился ей сам, дав исследовать мои работы и сохранить их, пока я не найду лучшего места. Так пренебрежительно бросила она: «Сожги себя вновь и начни свой путь сначала!» Как наивно я верил ее словам, что полоумные копии, наноголограммы катакомб, под руинами Ареса не повредят мой труд. Все мои планы, чертежи, схемы и расчеты, временно-пространственные зеркала — теперь превратились в лужу простых молекул, в подземной лаборатории этих бесчувственных созданий… Я берег их, ради преумножения утраченного знания, сохранности того, что казалось, было предано забвению предтечами. Что теперь, пройдя весь путь, забыть свой труд и начать сначала? Не в силах больше терпеть неимоверную боль разочарования и чувства потери, я летел к ближайшей скале, в беспамятстве упав у края. Оцарапанное камнями тело, начало источать кровь, а я был не в силах встать и поднять крылья, дыша кровавой пылью. Будь проклята эта коммуна искусственных сердец!У подножия скалы лежали руины моего родного города, до куполов и башен занесенные песками пустыни. Именно сюда и летел, не зная куда мне теперь податься. Труд нескольких тысяч лет, и его утрата - теперь приносили нестерпимую боль и стенания рассудка. Что стоит мне избавить себя от мук, сгорев вновь в огне, сбросившись со скалы, и забыть все страдания последних 4 тысяч лет, что выпали на мой путь? Вновь, родившись из титанового яйца, я не буду помнить ничего. Все уйдет в прошлое, и я вновь, как и тысячи лет назад, буду летать в небесах, расти, жить как другие животные и лишь через годы, если не сотни лет, как в последний раз, пойму, что одарен сознанием. Да, в прошлый раз, именно тут, в стенах этого несчастного города, где я вылупился и прожил первые годы, и лишь позже обнаружил, спрятанные напутствия собой же, для самого себя. Образы, символы, иероглифы, обучающие голопрограммы и древние тексты в металлических книгах, написанных мною, из прошлого. Тогда, в свои первые годы, я считал себя одним из летающих ящеров, но прошло много лет, прежде чем я вгляделся в свое отражении в воде и ужаснулся своей природе. В тот момент стало ясно, что я что-то иное, чуждое для этого мира гигантских ящеров, насекомых и других свирепых невероятных созданий. В тот день, я обнаружил обветренную статую в точь-точь изображающую меня, посреди руин этого города, направляющую руку в сторону здания с уцелевшим куполом. Она возвышалась посреди уцелевшего фонтана, питавшего цветущую растительность вокруг. В том месте, посреди уцелевшего комплекса, под самым стеклянным куполом, я обнаружил свое начало, вспоминая о том, как вылупился из большого яйца, посреди каменного ложа. Началась новая жизнь, четвертый этап моих жизней.Цікаво: Як кожен із нас може стати учасником руху за порятунок Природи?Я не знал тогда, что после Последней Войны в этом мире, исхода человеческой расы, прошло уже около сорока тысяч лет и лишь немногие улицы и здания городов, еще сохранились под песками красной пустыни. Древняя бионическая цивилизация, мудрейшие из ученых которой создали меня, вместе с другими — лежала в руинах. Война — самоуничтожение, что постигло каждый из народов этого спасительного для человеческой расы мира. Божественные умы возложили надежду на меня, что я смогу сохранить и восстановить достижения человеческой расы, - и я пытался, до момента, пока не утратил все свои исследования, сейчас. Юношей, я бродил в огромной странной пещере, как я думал, с прозрачным куполом, осматривая металлические книги и алюминиевые свитки, с оттесненными иероглифами. Именно они дали мне возможность научиться читать. Многие годы прошли, прежде чем я вернулся жить к месту своего рождения, окончательно отказавшись от скитаний в пустыне и горах. Еще больше времени ушло, до момента, когда я начал разбираться в иероглифах и уцелевших механических устройствах. Тут, проведя не меньше тысячи лет, вновь познавал то, что уже знал в прошлых жизнях и изучая напутствия моих прежних трех реинкарнаций. Обследовал город, все его уцелевшие подземелья. Возобновил некоторые энергетические системы, наладив энергоснабжение. Уже тогда, полученные знания не давали мне покоя. Я не мог поверить в то, что я последнее разумное существо на Марсе, и хотел убедиться, начав вновь путешествовать.Еще тысячу лет я провел в поисках, сверяясь с древними картами, останавливаясь и начиная раскопки. Одаренный крыльями, я мог быстро лететь к новому месту и обратно. Так я собрал ценные артефакты, технологии и новые сведения о прошлом. Но свирепые оскалы черепов, и изглоданные ветрами скелеты людей — не вселяли в меня надежды. С полной печали грудью я узнал то, что поведали мне эти кости, и такие же скелеты городов. Давным давно, человечество погубило свою Первую Мать — Терру, и окончательно перебралось на Арес, бросив за спиной тех, кому было не суждено спастись. Древние, предавшись своей алчности и жажде наживы, строили шахты и тоннели на своем спутнике, и это их же и погубило. Луна начала разрушаться, и ее половина упала на Землю, вместе и с другими обломками, усеяв всю поверхность кратерами и освободив массу породы из-под материковых плит. Брошенное человечество создало стойкие подземные города-крепости, способные пережить этот катаклизм, где спали многие годы избранные. Но лишь немногие сумели уцелеть, прежде чем города снова поднялись над опустошенной поверхностью. Вновь воскрешенные, они не усвоили уроков прошлого и предались новой войне, в которую ввязали и процветающий Марс. Период «Воскрешения» разделил единое сообщество марсиан, живших сотни тысяч лет в мире, и породил четыре фракции: Бионистов — решивших продолжать свою эволюцию, как и раньше, не оглядываясь в прошлое и не повторяя прежних ошибок; Реинкарнацистов — узревших в процессе «Воскрешения» древних землян чудо и преклонившихся перед «предтечами», в тоже время, следуя их голосу, объявив измененных эволюцией и наукой марсиан — предателями и монстрами, огласив войну; Кульминацистов — увидевших в воскрешении землян кончину человечества и ступивших на тропу террора против всех; Неитралов — пацифистов, создавших свою собственную сеть внутри всех фракций, и всеми силами пытавшихся найти компромисс, жертвуя своими жизнями и пытаясь добиться мира, не принимая участия в войне. Именно Неитралы, точнее их мудрейшие ученые умы, которых называли «Боги» - создали меня, нарекая именем «Феникс».Последняя Война — закончилась внезапно, ужасно и для всех. Земляне первыми, вновь, уничтожили друг-друга на Терре в примитивной ядерной войне, окончательно погубив легендарную планету, колыбель Человечества... Угнетенные гибелью предтечей, реинкарнацисты начали проигрывать войну бионистам, присоединяясь к другим фракциям, в особенности к кульминацистам, уверовав в предсказанный ними «Конец». Террор усилился, несмотря на все попытки неитралов и бионистов мирно прекратить войну. Кульминацисты, обретя новые силы и ресурсы, создали страшный нановирус, превращающий человеческую плоть в пыль, испепеляя ткани тела. Инфицировав себя, их первыми постигла страшная участь, а вирус распространялся вместе с пеплом умерших по ветру крайней быстро, от города к городу. Так гласили одни из последних записей, найденные мною в свитках. Иероглифы, оставленные на стенах «Богами» и голографические записи, показывали, что люди мгновенно сгорали… Лишь немногие, как и Боги, сумели сохранить свои жизни в герметичных строениях, успев изолировать себя от окружающей среды. Выжили и те немногие, кто находился в космических кораблях и станциях на орбитах Земли и Марса. Их было также мало, как и тех, кто остался в живых на Марсе. Но время шло, и выжившие умирали от голода, жажды или отчаяного самоубийства, осознания того, что им не жить прежней жизнью никогда. Страшный вирус продолжал свою неумолимую жатву, инфицировав и погубив большую часть всего живого.Важливе: Екологічний рух набуває нової сили через наслідки змін клімату - це може змінити все!Оставшиеся в живых ученые, во главе с «Богами», продолжали жить, не выходя наружу и общаясь дистанционно, работая над вакциной против «Пепла Войны». Роботы разносили новые образцы антивируса по всей планете, раннее с процветающей экосистемой, но теперь погибавшей от смертоносного вируса и превращающий все живое в пустошь, покрытую пеплом. К тому времени, выжившие на орбите спроектировали и построили последний ковчег, который должен был раз и навсегда покинуть проклятую Солнечную систему, унося выживших в дальний уголок Галактики. Боги и их семьи отказались от спасения, и после отлета «Дедала» остались последними людьми в Солнечной системе. Антивирус так и не был найден, но ряд мутаций в генах животных и растений сумел сохранить остатки флоры и фауны. Природа сама нашла ключ, которым и закрыла вредное влияние вируса, объединившись с ним в целое: выжили лишь те виды флоры и фауны, которые не имели большой общности с человеческим ДНК. Тогда же, когда большая часть Богов состарилась, и появились птицы, сгоравшие в огне, но оставляющие после себя в пепле яйцо. Боги взяли образцы нового генетического кода, и продолжили исследования. Путем сложных молекулярных манипуляций, работы с генетическим кодом, экспериментов, занявших у них остаток жизни, они создали новое разумное существо, обрекая на вечное одиночество… Первый Феникс, как гласили записи, был воспитан последними Богами, до конца своей жизни работавшими над антивирусом и модификацией их надежды, меня… Их постигла внезапная смерть, открывшая страшную тайну, о которой лишь предполагали. Спустя годы, из-под руин, оставленных кульминацистами начали выходить дроиды неизвестной раньше конфигурации. Ранее, бионисты, реинкарнацисты и пацифисты предполагали, основываясь на данных разведки, что деятельностью кульминацистов управляет [или помогает] нечто, что сокрыто под руинами оккупированного первородного города-столицы - Ареса.Некогда, до начала Последней Войны, с самых первых времен колонизации Ареса, развитием марсиан управлял древний сложный искусственный интеллект. Именно с ним связан успех терраформации сурового Марса. Кульминацисты, захватив и разорив первую колонию - Арес, уничтожили после и древний подземный город - Некрополис, где ранее находился Сверхинтеллект. Судьба легендарного устройства была неизвестна, а сам факт таил в себе огромную опасность. Боги, ценой своей жизни убедились в этом. Неизвестно, что именно кульминацисты сделали с Великим Интеллектом, получив его в руки. Но новые формы дроидов, созданных «искусственным», начали зачистку, уничтожив последних людей. Первому Фениксу посчастливилось спастись, и в последствии, ему удалось обезвредить то, что было некогда сверхинтеллектом. Сейчас неизвестно, как у него это вышло, но записи второго Феникса говорят о том, что он пожертвовал своей жизнью, покорив древнюю мощь. Так и осталось загадкой, сам ли сверхинтеллект вдохновил кульминацистов на самоуничтожение и создал вирус, или же был лишь инструментом в руках безумных нигилистов… Песчаные дюны хранят этот секрет и сейчас, похоронив под собою все ответы. Я пытался найти контакт с молекулярными голограммами, остатками еще существующего конвейера, созданного сверхинтеллектом, в поисках ответа, но заплатил слишком большую цену. Эти квантовые фантомы, призраки заблокированного кода, называющие себя «НИТНИТ» - Новыми Интеллектуальными Творцами, Носителями Исключительно Точной Истины, - поглотили, украли мои труды, глумясь надо мной и моим трудом.Но что же, что делать мне, в этом мире пылевых бурь, завывающих и взывающих к миру без людей? Так просто уйти и так сложно остаться тут — в этом застывшем опустошении, одному, потеряв все. Я в шаге от нового начала, которое возможно, станет концом в спирали возможностей изменить хоть что-то. Доселе, я мог наблюдать за жизнью людей из прошлого через временные зеркала, узнавать новые факты и получать знания. Что же теперь, когда утрачен последний артефакт? Я был в шаге от новых открытий и разработок. Смог овладеть полной информацией в области инженерии и робототехники, обнаружил сокрытые под песками и в горах сооружения, что не видел ранее никто из реинкарнаций… Подняв голову, обнаружил, что краснеющий Сол идет за горизонт, и вечерний холод уже подступал к кончикам пальцев, покалывая мое нагое тело. Не в силах принять решение, я собрал последнюю энергию в кулак, и поднялся с колен. Сев на край скалы, смотрел за уходящим Солнцем. За его светом, как и всегда, летели огромные ящеры и рой насекомых, убегающих от острых клыков. Гул хитиновых крыльев сливался с гортанными звуками ящеров, в точь-точь отображающих представления о драконах, из древних легенд людей. Взмахнув крыльями и стряхнув пыль, я бросился в низ со скалы.Варто додати: Людство проходидло через апокаліпсиси вже не вперше - минулого разу цивілізація відновлювалась тисячі років після пандемії. Сигнал привел меня в чувство, ведь датчик давно внедренный в мою руку, вещал о новой важной информации. Таким образом, ко мне поступали оповещения и новые данные о произошедшем уникальном случае или опасности по уцелевшим системам оповещения планеты и уцелевших спутников. Именно этот сигнал и остановил меня от отчаянной затеи, казалось, на которую я уже решился окончательно. Новые данные были получены старой обсерваторией, вновь восстановленной мною, неподалеку от руин Ку[полис]а — как первооснователи называли это поселение, а их потомки, на новый лад — Ку-а, в горах у приморских земель Мол-а-Мари. Сигнал я слышал и раньше, когда направлялся сюда, не придав ему значения, вне себя от шока и негодования. Этот сигнал, вполне типичный, при приближении сильной бури или опасного хищника, сейчас стал спасительным. Мое любопытство всегда побеждало, ведь я всегда с упорной любознательностью жил в этом обреченном мире, не отчаиваясь. Мои прежние реенкарнации не сдавались, и исчезали в пламени и пепле лишь жертвуя собой, или становясь жертвой несчастного случая, как третий Феникс, сильно израненный после битвы с нападающим драконом. Еле живой, он добрался к комплексу под куполом, покинув этот мир на каменном ложе рождения. Перед смертью, он оставил короткую запись: «Живи, борись лишь ради жизни и… найди способ, которым обезопасишь себя от свирепых животных, не причинив им вреда, от коего погиб ты». Я нашел это письмо лишь после своего возвращения в Дом, при рождении, даже и не осознавая кто я. Сейчас же, столетия прошли, как я воспользовался древней ультразвуковой технологией, обезопасив себя от агрессивных представителей флоры и фауны. Сигнал ультразвуковой сирены распространяется прямо из-под моей кожи руки, где и вживлен передатчик, питающийся от энергии, производимой моим телом.Небосвод к ночи стал совсем серым, - это ветер сконденсировал в атмосфере пепел истлевших некогда живых форм, сейчас ставших единым — пеплом надежд. В сумраке, среди утесов за моей спиной прозвучали раскаты грома, но дождь на Марсе крайне редкое явление. Вторая Мать до сих пор так и не оправилась от ран, нанесенных людьми десятки тысяч лет назад. Ночь я решил провести в теплом убежище, хотя уже давно привык к минусовой температуре после заката. Смыв кровь в ванне, я лег на каменное ложе лицом к верху, наблюдая за мерцающими Фобо и Деймо, то исчезающими в серых облаках, то вновь являющихся в свете острых молний. Пошел скудный дождь, большими скупыми каплями ударяясь о стекло и скатываясь пылью ниц: сколько еще времени уйдет, прежде чем вернется прежнее буйство Природы? Затяжные дожди, а не иней, покрывающий все снаружи внутри… Более половины экосистемы исчезло навсегда, уничтоженное теми же, кто ее и создал. От скорби, я и не заметил, как сомкнул глаза, а проснулся как всегда — рано утром, когда иней на стекле купола лишь начинал таять. Насытившись овощами и фруктами, что росли снаружи у источника, я взмахнул крыльями и отправился в сторону гор, где лежали руины еще одного города - М'аро, и научная обсерватория на вершине горы, которую я сумел восстановить. В городе все было как и прежде, лишь автороботы активировались от моего появления, тоже исправленные мною, для восстановления руин. В обсерватории все было в порядке, но поступили новые данные, переданные спутниками связи и наблюдения на орбитах Марса и Земли, синхронизированными воедино — множество жизненных форм распространялось по планете со скоростью геометрической прогрессии. Я перепроверил несколько раз данные, но не мог поверить и понять, как это возможно и решил, во что бы мне не стоило — увидеть все собственными глазами, шокированный тем, что видел на снимках с орбиты Земли.На картах Марса было обозначено множество автоматических городов-конвееров, где до войны марсиане производили все необходимое для жизни общества, и некоторые из них еще функционировали, все это время чинимые автоботами. В огромных хранилищах, у таких городов или под ними — сохранились не только запасы сырья, но и техники: готовые космические корабли и другая техника, созданная во время и под венец войны, но за долгое время все же пришедшая в негодность. Большинство из таких городов, при обнаружении, оказывались стертыми с лица марса, по большей части занесенные серыми дюнами, но не Иллария, - это небольшое поселение неитралов обнаруженное мной на плато, в предгорьях Олимпа. Город все время работал над созданием кораблей для спасения, и я воочию видел последний, сошедший с конвейера звездолет для побега - «Исход», вместительностью до нескольких сотен человек, укрытый давней тысячелетней пылью. Город сейчас находиться в спящем режиме, многие системы отключились навсегда, но достаточно восстановить команду из автоботов, чтоб они быстро все восстановили и проверили состояние «Исхода», впервые увиденный мною более двух с половиной тысяч лет назад. Большой корабль был полон пепла тех, кто вложил последние силы в его создание, ради спасения своих детей от безумия войны, но так и не успел, пережив своих создателей… Сначала, я починил неисправных автоботов, и принялся отлаживать системы — они все еще работали. На это ушел целый сезон, уже после — принялся сканировать системы и состояние Исхода, которому, как оказалось, требовалась полная замена более половины оборудования и запчастей. В хранилищах имелись многие необходимые запасные детали и материалы, но большая их часть — пришла в негодность еще до третьего Феникса. Необходимо было полностью отладить производство и создать заново то, что было нужно, из того, что осталось и собрать воедино, вновь. На полное восстановление системы производства потребовался еще целый сезон, а на создание и замену новых частей корабля — еще два. Ушел целый марсианский год, прежде чем ценой титанических усилий, корабль был полностью восстановлен и прошел тщательную диагностику. Для меня все это было непросто, ведь я никогда не горел желанием посетить Землю, планету, смертельно опасную, даже для простых форм жизни; если бы не снимки, данные, и надежда, что там я найду то, что давно искал.Корабль в скором времени был готов к полету, а его бионические системы ничем не уступали своим предшественникам, и я незамедлительно перенес в систему управления новые данные. Лучший курс к Земле навигационная система проложила за считанные секунды, и как только последний вездеход был погружен, он стартовал. «Исход» за считанные секунды преодолел атмосферу Марса, и на автопилоте начал набирать скорость. Дом остался позади, как и всегда, пустынный, но теперь еще и покрытый серой пылью, пеплом. Нынешний путь к Терре, корабль преодолел бы не более чем за месяц, и большую часть этого времени я провел в безуспешных попытках, связаться с возможными выжившими людьми на Земле. Все волны молчали, а из обсерватории приходили новые данные и снимки поверхности, на которых было видно все большую экспансию неизвестных ранее форм примитивной жизни, чрезвычайно быстро изменяющих не только облик планеты, но и ее атмосферу. Большая часть оставшегося океана после Коллапса, была покрыта странной прозрачной мембраной, захватывающей все большие водные пространства, под которой активно размножались примитивные водоросли, образуя огромные многокилометровые колонии, плавающие посреди океана словно облака. Мембрана, словно губка фильтровала воду, очищая ее от вредных веществ, а быстро распространяющиеся по побережьям странные леса, похожие на грибы, изменяли почву и очищали воздух. Количество кислорода в атмосфере стремительно росло, и по расчетам, еще до посадки «Исхода», его станет даже больше чем когда-либо во время существования человечества. Ведь неимоверное количество примитивных, но живучих водорослей, целыми облаками летали в атмосфере, придавая ей сине-зеленый цвет. В чем секрет? - я был взволнован как никогда, ведь эти устойчивые формы жизни могли восстановить былое величие экосистемы Марса. Кто или что источником жизни? Не зная этого, но владея данными с обветшавших спутников, которые точно указывали точку координат: большое плато, входящее в океан, с побережья которого все и началось.Уцелевшие после катастрофы спутники, шли по дальним от Земли орбитам, и мне пришлось изменить путь одного из них, таким образом пожертвовав ним, чтобы получить не испорченные газопылевым облаком снимки. Когда он сгорел в атмосфере, пришли ошеломляющие данные — невдалеке от края плато, возвышалась древняя крепость, сведений о которой не было ни в одном из свитков периода «Воскрешения». Вокруг нее, смешиваясь с огромным грибовидным лесом, распростерлись зеленые сады из древних видов флоры, казалось, утраченных навсегда, до этого дня… Через несколько марсианских суток, «Исход» вошел в атмосферу Земли, и я с ликованием наблюдал за посадкой, и как только он совершил посадку среди грибных джунглей, не в силах сдержать своего счастья, взмахнул крыльями и вырвался в новое небо, летя прямо к башням крепости, что возвысились над лесом. Но не успев даже сесть на ближайшую из них, устав от большей силы гравитации, как мой зоркий взгляд обнаружил среди зарослей, мелькнувший человеческий силуэт, тут-же скрывшийся под шапкой высокого гигантского дерева-гриба. Лишь мгновение я потратил, замерев в воздухе, но тот же час после, бросился ниц, преследуя существо, которое могло быть самым настоящим человеком. Тайна раскрылась, и мое сердце бешено билось от этого — последняя уцелевшая из крепостей предтечей вышла на поверхность уже после ядерной войны, а преданные любви люди — воскресили свою Мать, искупив вину Человечества. Приходя в восторг от влажного воздуха, ласкающего мое тело, и невиданных запахов, мои крылья несли меня прямо в сторону отверстия в стволе гриба, где и спряталось испуганное человеческое дитя. Лаз зарастал прямо передо мной, и я ввалился в него, ушиб крылья, но тотчас же направился по следам воскрешенного, пробираясь через липкие мембраны. Остановился лишь тогда, когда проник в осветленную полость, по стенках которых, среди мембран, шли полупрозрачные сосуды и капилляры, разносящие влагу и питательные вещества по всему организму гриба. В дальней стороне от меня я увидел человеческую девушку, и воссиял от радости, подняв руки в знак добрых намерений. Полуобнаженное (цвет кожи) тело было облечено в прозрачную синтетическую накидку, дополненное украшениями на груди, талии и руках — из которых выпало два заостренных предмета. В длинные темные волосы девушки были вплетены земные цветы, а карие глаза застыли от удивления, как и ее дыхание груди, - мой и ее взгляд встретился воедино.P.S. Я узрела ангела из человеческих мифов, оторопев лишь от одного его смуглого лика, неописуемого взгляда желтых сверкающих глаз, шокированных и воодушевленных. Первой моей мыслью было: неужели я умерла? Но после того, как он начал тяжелой поступью приближаться ко мне, не скрывая блаженного облегчения и радости, который можно было понять лишь осознавая подобные чувства Вселенского одиночества и бездонной надежды, я поняла — это реальность. Я дождалась, уже и перестав ждать, многие годы занимаясь лишь возвращением города и Земли к жизни, высаживая в подготовленный грунт все сохранившиеся семена из прошлого мира, создавая новый сад, Новый Эдем... Ступая неуверенно, но верно к нему, я ускорила шаг, и еще миг, с дрожью по всему телу запоминая, перед тем, как мы бросились друг к другу в объятия. Кто он и что он такое, откуда? Обнаженное тело ангела отдавало теплом и добром, а мягкие крылья укрыли мою продрогшую от холодного одиночества, спину. Это было другое, иное, но разумное сознательное существо. Лишь он был способен понять мою боль и тоску, затерянной во времени. Белые крылья его трепетно дрожали, когда сильные руки крепко сжимали меня в объятиях. Я заплакала, но от переизбытка счастья, и мои слезы падали ему на плечи и крылья, как и его, что лились по моей застывшей груди. Еще миг, только миг, чтоб я смогла поверить, что он не видение, и позволить поглотить себя потоку радости, рожденного лишь мыслью о том, что я не одна в этом мире! Мы — не одни.02.12.15.-Rayan Riener-Фото Here And NowРаніше ми розповідали про новий крутий самоход від Італії, який може стати на початку виробництва через епідемію коронавірусу в Італії. Також наголошували - в Нікополі триває страшна пандемія беззаконня, діти в небезпеці від наркотиків!
Останні Надія: хто переживе Апокаліпсис на Землі?
Останні Надія: хто переживе Апокаліпсис на Землі?
Нікополь 2020-03-04 19:07:18
Продовження історії "Останній [Фенікс]" про майбутнє на Марсі за тисячі років після нас. Там ми нагадували, що війна та конфлікти у суспільстві можуть призвести до вкрай жахливих наслідків через небезпечні технології людства. Тож, якою буде Земля без людей?Рубрика від NikopolToday, Нікополь Арт - це можливість для всіх творчіх людей опублікувати свої твори. Надсилайте свої твою прозу та поезію на нашу пошту [email protected].Важливо: Як корупція знищує екологію поруч нас?Последняя [Надежда] Конец этого года сулит большие перемены в моем творчестве, последующего периода. Откроется мой сайт - www.rayanriener.com, с множеством опцый, которые наверняка понравятся моим преданным читателям. Личный сайт будет иметь мою полную Библиотеку прозы и поэзии, с возможностью приобретения моих печатных и электронных книг, а также аудио и видепоэзию, видеоблог, новости, и арт-магазин альтернативной одежды и аксессуаров. Этот блог останется без моей художественной нотки, но здесь, как и прежде, будет публицистика. Моим последним художественным подарком, перед "переездом", для Вас, станут две новые атмосферные новеллы. И вот, перед Вами открывается первая дверь будущего, представленная в этой истории: Когда-то, в незапамятные времена, Земля была процветающим раем. На ней было буйство жизни флоры и фауны, цивилизации людей, но… Все это давно не так. Теперь — это мертвая планета, на которой едва-ли сумели сохраниться лишь самые примитивные формы жизни. Поверхность материка покрыта кратерами после столкновений метеоритов, на дне которых кислотные озера. Время от времени на Землю обрушиваются метеоритные дожди из остаточного кольца обломков породы и искусственных спутников вокруг планеты. Атмосфера переполнена сложными химическими соединениями, углекислым газом и серой. До сих пор, после Великого Катаклизма — не прекращается сильная вулканическая деятельность, мощные ураганы и тайфуны… А огромная волна цунами, проходит через большую часть планеты, спровоцированная гравитацией самого большого спутника — Альфа Мунас. Кровавым глазом он навис над тем, что некогда называлось Землей, источая пурпурный свет еще не остывшей лавы на поверхности. Днем, температура поднимается более чем за сто градусов на экваторе, а ночью до 150 градусов ниже нуля. Сложно сказать, что именно произошло, хотя я пыталась восстановить исходные данные гиперкомпьютера, но получила в замен лишь испорченные временем файлы. Я осталась одна, в огромном комплексе самообеспечения — одном из последних убежищ некогда великой цивилизации.Варто знати: як влада маніпулює інформацією, щоб запудрити нам мізки. «Саркофаг 13» - был создан сотни тысяч лет назад. Его мощные стены, из сверхустойчивых сплавов должны были сохранить избранных людей в криосне и пробудить механизмы и людей после катаклизма и его последствий. Ториевый и ядерный реактор должен был питать все системы и поднять станцию из-под груды породы, с помощью мощных двигателей. Сложные химические процессы в специальных реакторах генерировали кислород, выделенный из вне воды и газов. Сейчас, когда город имеет доступ к поверхности, он фильтрует остатки кислорода из атмосферы. Солнце питает растения в теплицах, когда станция находится на поверхности. Мощные щиты оберегают город от метеоров и комет из газопылевого кольца, и в любой момент, станция готова вновь автоматически погрузить свои башни в саркофаг и сомкнуть защитные щиты. Многие системы уже перестали работать, а данные о древней Земле на медных и золотых таблицах хранятся в больших убежищах. Роботы давно не функционируют, вместе с компьютерами, а большинство людей погибли в криокамерах, из-за длительного сна. Остались немногие ученые, успевшие использовать последние научные разработки и… - сохранить меня. Я, последняя надежда человечества. И удивителен именно тот факт, который я пронесла сквозь длительное время, что мое имя звучит также — Надежда. «Надежда С.» - так написано на моей криокамере.Во мне нет ничего чрезвычайно особенного. Мне посчастливилось быть избранной для спасения в самом раннем детстве, которое я совсем уж позабыла. Почему? Ох, если-бы я могла вспомнить… Просто я оказалась самой младшей из выживших, спавшей в криокамере до тех пор, пока состарившиеся ученые не решили извлечь меня. Они первыми проснулись после длительного сна и обнаружили, что большинство спящих не пережило такой длительный сон. Мне было мало лет и я смутно помню даже лица этих людей. Теперь, их тела хранятся в капсулах, где они будут лежать практически вечно. Я тоже, лишь время от времени пробуждаюсь из сна, для проверки работы сохранившихся систем. Иногда, когда происходят радиоактивные дожди или есть опасность от метеоров, пробуждаюсь в темном подземелье, где вместо усеянного кратерами плато и долгих облаков на небе — лишь сомкнутые ставни. Но иногда, станция довольно долго поднимает свои башни над поверхностью и я часами смотрю в иллюминаторы, ожидая чего-то, сидя на полу и держа очередную медную пластину с шифром, пытаясь разобрать его. Бывает, я днями нахожусь в теплицах, собираю урожай, ухаживаю за растениями и отдыхаю среди зелени. Я пытаюсь выждать, дождаться чего-то или кого-то, хватаясь за соломинку, надежду, что другие, если они выжили, все же смогут найти меня.Я не умею разговаривать, меня просто не успели толком научить. Смутно помню то время, когда я, маленьким ребенком, могла произносить слова. К счастью, последние обитатели станции успели научить меня читать. Все, что я знаю, - это изображения на пластинах, которые частично сумела разобрать. Время шло, я спала в криокамере, жила в комплексе, но до сих пор жива. Ученые что-то сделали со мной, чтоб смерть не настигла меня. Я перестала расти и вижу в отражениях — лицо юной девушки, но у меня столько мыслей, которые не поместишь и в разуме старца. Каждый раз, когда я просыпаюсь, вновь спускаюсь в хранилища и беру новые таблицы, пытаясь разобрать: схемы, цифры, символы и тексты. Все больше я узнаю нового из них, прилагая титанические усилия, в полной мере используя свое долголетие. Тайны прошлого открываются у меня перед глазами, обогащая знания. И я, вновь, тихой поступью босых ног иду среди темных коридоров в хранилища генов и семян, все больше убеждаясь, что не так скоро смогу восстановить наследие. Слишком мало осталось оборудования, чтоб последний человек сумел хоть что-то сделать ради своего спасения. Спасения Земли — изнеможенной матери, убитой собственными детьми…Я поняла, что прежде всего нужно восстановить связь. Но вся техника, с моими скромными познаниями, больше непригодна для восстановления. В станции царит полумрак, провода и диоды перегорели, лишь самые основные системы еще будут работать не одну тысячу лет. Удачной находкой был склад с припасами, где я обнаружила запасные детали и оборудование, и самое главное — химические светильники. Большая часть всего этого также не пережило пагубного влияния времени, но некоторые запасы были еще в хорошем состоянии. Иногда, я провожу очень смелые эксперименты, облачаясь в старый уцелевший костюм и шлем, выхожу наружу, беру пробы почвы и атмосферного воздуха, пытаясь понять, можно ли хоть что-то изменить. Бывает, я распыляю водоросль хлореллу, ожидая, что она сумеет выжить и распространиться, приспособиться, но все попытки потерпели неудачу. Я понимала, что прежний мир изменился до неузнаваемости и древние карты больше не отображают его внешний вид и местоположения города. Но меня взволновала новая находка в хранилище: целая книга, с медными страницами и вытесненными данными на них, свидетельствующими о развитии тектонических процессов на планете после катаклизма. Те земли, что некогда были частью огромного материка, Пангея, миллионы лет перемещались друг от друга, и теперь, после Великого катаклизма, их движение ускорилось и на данный момент они вновь сошлись воедино, образуя новый единый континент. По большей мере из-за того, что Земля потеряла большую часть массы воды из своих океанов — именно они, как я и предполагала, смогли бы стать самым лучшим местом для восстановления жизни. И вновь, просыпаясь раз в год, я выхожу наружу и беру пробы, распространяю хлореллу и другие малые но стойкие образцы флоры и фауны. Однажды, знаю, я проснусь и сумею вновь распространить жизнь, пускай и самую примитивную, на погибшей планете.Треба відзначити, що технологічний прорив можливий будь-де. В последний раз, переде тем, когда я вновь ложилась в криосон, обнаружила новые данные по биологии, и попыталась применить в старой лаборатории. Я соорудила множество воздушных шаров-зонтов, наполнив их легким газом. В этот раз, я сумела найти в хранилищах образцы устойчивых мхов и лишайников, которые должны были стать ширмой от вредного влияния атмосферы для водорослей. Под шарами я разместила чаши, в которые и разложила образцы, смешанные с гумусом, семенами водорослей и самых примитивных растений, не забыв впустить в почву тихоходов. Лишь эти существа были способны выжить в нынешних условиях, питаясь мхами и лишайниками. Я засыпала в этот раз с новой надеждой, что оставленные образцы сумеют выжить снаружи и распространиться. Год я буду спать, и вновь, скорее всего, увижу тщетность моих попыток воскрешения. Я знала, что однажды не проснусь, но это не волновало меня. Давно подготовившись к этому, не буду жалеть. Но я бы жалела, если бы не пыталась найти ответ и способ выжить и восстановить жизнь. В этот раз, перед сном, долго глядела через иллюминатор на Омега Мунас, - спутник Альфа Мунас, рожденные катастрофой. Тогда часть Луны обрушилась на Землю, освобождая гигантский поток горячей породы в космос и принося смерть всему живому на поверхности. И жизнь… - двум новым спутникам на орбите Земли.До слова, за що можуть вбити в Нікополі та країні? Фобії, що руйнують суспільство. Все бы было тщетно, если бы не целые архивы в картинках на пластиковых листах. оставленных специально для меня учеными. Первую информацию я получила именно оттуда, все мои знания и умения жить основаны на них. Возможно, последнего шанса для человечества. Ведь мой опыт едва ли основывался даже на возрасте пяти летнего ребенка, забывшего речь и своих родителей. Кто я теперь, затерянная на этом безжизненном монолите, покрытом кратерами, кислотными озерами и вулканическими пустынями? Последнее существо, представляющее род человеческий, или лишь жалкая попытка исправить ошибки ушедшего в агонии рода людей? Предел есть у всего. Я осознала это, наблюдая за жизнью и смертью растений и примитивных форм фауны в теплицах и лабораториях. Однажды, я дойду до своего предела, даже разобравшись со всеми таблицами и усвоив все доступные мне знания. Но все зависит даже не от этого, а от того, хватит ли времени для самой станции и хранения живых образцов примитивной флоры, способных жить и размножаться. Засыпая во мраке сна, я всегда видела причудливые сны, образы и лица людей, которых не знаю или просто не помню. Возможно, уже сама моя память дала сбой, ведь из меня сделали андроида. И есть ли вообще смысл в этом всем, если люди сами создали катастрофу, которой себя и погубили?Вновь проснувшись, осознала, что система практически не работает. Большая ее часть отключилась, один из ториевых генераторов больше не функционировал. Город-станция находился под поверхностью, сокрытый огромными щитами, а Командный Центр Управления был отключен, сбой системы из-за чего-то чрезвычайного больше не давал мне возможности даже хоть на что-то повлиять. Среди темных коридоров и комнат, лабораторий и хранилищ — я бродила в одиночестве, размышляя, что мне осталось делать. Скорее всего, в щит ударил метеор и ставни заклинило, весь механизм, вся система пострадала и отключилась. Некоторые системы еще работали, электричество подавалось в уцелевшие лампы и датчики. Я могла пользоваться водой, значит смогу выжить благодаря растениям. Криокамера уже не работала, на нее не хватало энергии. Сколько времени у меня осталось? Это время я должна потратить с пользой. Даже если не сумею восстановить систему, нужно выбраться на поверхность и продолжить эксперименты с растениями. Ведь в последний раз, я применила новый способ их распространения — аэростаты должны были разнести образцы в другие места, на дальние от станции территории. Я надеялась, что одни из них попадет в океан и сможет выжить, начав процесс атмосферного восстановления.Не имея возможности больше уснуть, я занялась земледелием, равномерно разложив весь компост в больше ненужных помещениях с освещением. Растения я разводила уже давно, и сами теплицы теперь представляли собой подобие джунглей, увденные мной на картинках. За долгие годы, они сами выстроили свою хрупкую экосистему и в саженцах не было проблемы. Теперь потребуется больше пищи и кислорода, чтобы выжить. Времени у меня еще было достаточно, и я подумала, что это в некоторой степени даже хороший вариант развития событий, ведь я теперь буду иметь больше времени для изучения таблиц. Возможно, именно в них, и смогу найти те знания, которые помогут мне восстановить систему или связь с теми, кто возможно как и я, сейчас заперт во мраке саркофага. Именно это — желание увидеть другого человека, зажигало во мне усилие продолжать борьбу, учиться и искать выход. Искать то, что и было моим смыслом — жизнь. Во всех ее формах, проявлениях… Ведь каждый раз, когда я тонула в тоске и мраке этой холодной гигантской машины, я вспоминала про рисунки на пластиковых страницах, которые для меня оставили ученые. Они верили в меня, иначе зачем было продлевать мне жизнь? И если я последняя надежда этой планеты, то я обязана найти способ дать ей возможность восстать из пепла и возродить Природу, экосистему. Это и есть мой смысл, моя жизнь и мое проклятие, с которым я не могу расстаться уже сто десятков тысяч лет.И действительно, запасы пищи подходили к концу, и мне пришлось голодать, ожидая нового урожая зелени, овощей и фруктов. Большую часть времени, после того, как я справилась с поставленными задачами по обеспечению пищи, изучала стопки таблиц, связывая уже полученные знания в большую картину с новыми. Таблицы ярко сверкали золотом, когда я склонив голову, засыпала над ними. И только звук их падения на пол из моих бледных рук, мог пробудить меня ото сна. Кое что я уже сумела разобрать, во всяком случае, теперь больше понимала, как работает механизм закрытия щитов станции. Я не останавливалась и продолжала изучение таблиц. Более всего меня привлекла информация о планировке этого места. Точнее об вентиляционных шахтах и трубах, которые были довольно большими чтобы вместить в себе пробирающегося человека, но достаточно узкими, чтоб в них мог пробраться и передвигаться только небольшой и худой представитель вымершего вида. Ранее, я уже интересовалась этими вентиляционными тоннелями, но уже давно не посещала их. Очень давно… И вновь принимаясь изучать сети вентиляции, проникала в самые изолированные места города. Моему удивлению не было предела, когда я обнаружила плотный слой грибов в вентиляции, захвативших большую часть шахт — они стали новым источником питания, утолив мой голод. Так и прошел еще один год.Теперь же, я знала одну очень важную деталь — щиты в вентиляции работали автоматически. Шлюз, ведущий на поверхность, открывался время от времени, собирал кислород в специальные места хранения, сдавливал его и очищал. Но что будет, если я проникну в этот отдел вентиляции и попытаюсь выбраться наружу? Когда шлюз открыт — доступ к этой части вентиляции заблокирован, но когда он закрыт, именно из этого отдела поступает уже очищенный кислород в остальную часть вентиляционных тоннелей. Значит вопрос только в том, как часто он открывается и смогу ли я выбраться через отверстие шлюза наружу? Также, существует большая опасность — турбины, втягивающие воздух, они включаются практически сразу после открытия шлюза и не более минуты, после закрытия… Опасная затея. Если воспользоваться таким способом выбраться на поверхность, у меня будет не более двух минут чтоб выбраться и проникнуть назад. Но вполне осуществимо, так как турбины громоздкие и старые и им требуется время, чтоб набрать опасную для жизни скорость. Значит, еще около минуты для входа и выхода. Теперь нужно подумать над тем, сколько времени воздух будет вкачиваться в хранилища и хватит ли мне его для очередного эксперимента. В любом случае — риск оправдан. Ведь у меня нет иного пути выбраться наружу.Долгое время я не могла решиться воплотить эту отчаянную затею и полностью посвятила себя изучению данных на таблицах. Прежде чем рисковать своей жизнью, очевидно последней в истории человечества, я хотела найти другие способы решения этой непростой задачи. Прежде всего, намеревалась разобраться с причиной остановки одного из реакторов. Зная истинную причину поломки, можно попытаться ее исправить. Но данные на: медных, золотых, и даже титановых таблицах навряд-ли могли мне поведать про строение и ремонт реактора больше, чем могла в себе вместить небольшая таблица. Все же, я решила разведать обстановку, и с помощью специальных охлаждающих реактор вентиляционных шахт, решила проникнуть к нему поближе. Даже в этих шахтах грибы заполонили большую часть свободного пространства, более того, они производили странное яркое свечение, намного ярче того, что я видела раньше. Словно пронизанная импульсами, то и дело сверкала их поверхность. Разнообразие форм грибов удивляло, но более всего привлекал к себе внимание странный запах, смешанный с влажным воздухом. Спускаться вниз становилось все сложнее, я то и дело запутывалась в грибовидной влажной мерцающей массе. Но не останавливаясь, продолжала спуск, до того момента, пока не увидела яркий свет снизу. Он ослепил глаза и стало совсем сложно дышать, - впервые за долгое время, я на самом деле испугалась. В висках застучало, и мне послышалось, а точнее пронеслось в сознании: «Уходи!»И я ушла, так и не разобравшись, что же случилось, но твердо желая в ближайшее время выбраться на поверхность. На следующий день, подготовила все необходимое для очередной вылазки, и сразу же облачившись в скафандр, проникла в вентиляционную систему. Путь к необходимому отсеку был еще более сложным, из-за скафандра и занял больше времени, чем ожидалось. Раньше я не подбиралась к нему так близко, отчасти из-за густой грибовидной массы, занявшей большую часть пространства. Но теперь обнаружила, что шлюз открыт, а грибы шли сплошной стеной через него в вентиляционную камеру. Винт не работал — его полностью поглотила масса мерцающих в темноте грибов. Но я пробиралась дальше, надеясь разведать обстановку в новом месте. Грибовидная масса здесь представляла из себя множество сплошных липких мембран и сеть сосудов с жидкостью, которые рвались от моего натиска, но быстро восстанавливались прямо за моей спиной. Когда я отыскала шлюз, ведущий наружу, была полностью поражена и сбита с толку, ведь он был открыт! Немедля, я выбралась наружу, где мерцал пурпурный тусклый свет. Солнце садилось, прячась вместе со спутниками за облака, освещая долину, полностью заросшую огромными грибовидными деревьями, мхами, лишайниками и хлореллой… Все вокруг — представляло собой невероятную необычайную картину, и я завороженно села на почву, восхищаясь изумрудным цветом неба и белым цветом облаков. - Сколько я спала? - вспомнила я человеческую речь, провожая взглядом красное Солнце, уносящее ответ за горизонт.24.11.15.-Rayan Riener-Нагадуємо, кожен із нас, змінивши себе - змінить світ навколо. Навіть якщо свобода слова під загрозою від введення глобальної цензури. 
Як буде виглядати Земля без людей? / Якщо людство зникне
Як буде виглядати Земля без людей? / Якщо людство зникне
Світ 2020-03-05 22:12:55
Відео, яке одразу стало вірусним, показує значні зміни, які відбудуться із навколишнім середовищем, якщо люди зникнуть з лиця Землі.Щоденник постапокаліпсису публікує NikopolToday від PlanetToday.Через кілька годин після зникнення людства по всьому світу почне відключатися електрична енергія. Міста у цілковиту поринуть у темряву. Світло згасне, коли у електростанцій, що працюють на викопному паливі, буде вичерпано сировину, а сонячні батареї не будуть поглинати енергію сонячної радіації, оскільки вони будуть покриті пилом. Однак більшість гідроелектростанцій, наприклад гребля Гувер у Чорному каньйоні, продовжуватимуть працювати без людей.За два-три дні підземні залізничні системи у всьому світі затопляться водою, тому що насоси, які її викачують, поламаються без техпідтримки людини.Через 10 днів голодуючі тварини, які залежать від людей, загинуть від голоду. Майже всі хатні улюбленці вимруть за кілька тижнів. Загинуть мільярди курей, свиней, голів великої рогатої худоби. Собаки, яким вдасться вибратись з осель, згуртуються у стаї і будуть полювати на тварин та малих собак.Через кілька місяців відбудеться низка ядерних вибухів, оскільки охолоджуюча рідина на атомних електростанціях повністю випарується.Через рік супутники почнуть падати з Землі на орбіту.Варто знати: На порозі пандемії в країні Президент Володимир Зеленський цікавиться не тим, чим було б варто. Дивіться вірусне відео:Через 25 років рослини покриють три чверті великих міст. Міста в пустелі, такі як Лас-Вегас та Дубай, поступово засинаються у піску.Міста, зарослі рослинами, залучатимуть травоїдних тварин. За ними стежать хижаки, а з часом по містах будуть блукати величезні зграї тварин.Будинки, вежі та металеві мости почнуть розвалюватися через корозію.Будуть позитивні сторони. Повітря у великих містах стане чистішим, а видимість покращиться.Через 10 тисяч років єдиним свідченням того, що колись існувала людська цивілізація, залишаться кам’яні споруди - єгипетські піраміди та Велика Китайська стіна.Нагадуємо: наукова фантастика давно пророкує кінець людству - дізнайся чому. Що може вбити людство?Через раптову епідемію, яка розпочнеться, якщо вірус, створений вченими, «втече» з лабораторії у навколишнє середовище. Вплив астероїда або виверження супервулкана може суттєво змінити світ, викликаючи низькі врожаї та голод. Ядерна зима, що настає за ядерною війною чи ударом величезного астероїда, також може витерти людство з обличчя землі.Варто додати, що тільки взаємодопомога здатна вберегти людство від цілковитого вимирання. А ось деструктивні залежності та агресія призведе до ще більш швидкого згасання залишків людства. 
З бюджету Нікополя вчергове виділили великі гроші на подолання сміттєвих звалищ
З бюджету Нікополя вчергове виділили великі гроші на подолання сміттєвих звалищ
Нікополь 2020-03-09 01:21:39
Із кишен платників податків в Нікополі виділять гроші на подолання стихійних звалищ, які приберуть за 400 000 гривен! Про це NikopolToday передає із посиланням на Інформатор. Надії на те, що не повториться вже традиційна корупційна оборудка, як із ситуацією на вулиці Бориса Мозолевського - вже давно зникла. Понад 25 років гроші з бюджету йдуть на місто але в резултьаті - ми бачимо руїни із усе більшими горами сміття та розгул криімналітету. Нагадуємо, в Нікополі місцева влада пішла проти євроінтеграції. У Нікополі приберуть (обіцяють вчергове, ред.) стихійні звалища за 400 000 гривен. Роботи виконає КП «Горавтодор-1».Про це ЗМІ Нікополя стало відомо з тендера на сайті DoZorro. Роботу будуть виконувати поетапно, в міру виділення бюджетних грошей. Кінцевий термін надання послуги - грудень 2020 року.Майбутнє, що чатує на дітей, без нашої боротьби із корупцією / фото PinterestУчасть в аукціоні взяли два претенденти: КП «Паркове господарство» та КП «Горавтодор-1». З ціновою пропозицією з різницею в одну гривню переміг останній.Від стихійних звалищ розчистять 54,2 метра квадратних території міста, приберуть 4,5 тонн сміття. З них вивезуть на спеціалізований полігон № 32 близько 2324 тонн.Раніше ЗМІ розповідали про те, як в Нікополі виглядає вулиця Бориса Мозолевського через два місяці після ремонту. Детальніше читайте за цим посиланням.Фото Інформатор / автор Марія ДимченкоРаніше ми писали, що християни створили свій власний "канонічний" варіант Netflix.Також повідомлялось, як українці стали бранцями чергового ураженого коронавірусом лайнера. 
Проект LightSpeed: настав час для швидшого, легшого та простішого Messenger!
Проект LightSpeed: настав час для швидшого, легшого та простішого Messenger!
Світ 2020-03-09 01:47:04
Facebook опублікував ще одне оновлення найпопулярнішого в світі месенджера - Messenger. Цього разу додаток зазнав майже повного оновлення. Її рядки коду були скорочені з 1,7 мільйона до 360 тисяч, або 84%. Відтепер вона має бути ще кращою та функціональнішою, ніж раніше. Чи може це повністю замінити версію Lite?Ціла команда інженерів програмного забезпечення була залучена до створення нової версії та працювала над перебудовою програми з нуля. Варто додати, що християни вирішили "зробити абгрейд" та створили кошерний Netflix.Спочатку він складався лише з кількох людей, а згодом розширився до 100 програмістів. Весь проект називався LightSpeed, і його припущення полягало в тому, щоб зробити Messenger ефективнішим, легшим та інтуїтивнішим, ніж раніше.Як оголосили розробники, він завантажиться вдвічі швидше на чверть свого початкового розміру.Від 1,7 мільйона до 160 000 рядків кодуПочинаючи з 2011 року, в той час, коли Messenger вперше вийшов як автономний додаток, їх творці керувалися припущенням, що він повинен бути максимально функціональним для користувача. З цього моменту до програми додано платежі, окрему камеру або можливість надсилати GIF. Однак внутрішня робота над комунікатором цим не обмежувалася.Майбутнє настає - але тільки не в Україні, де панує корупційний режим / фото PinterestПоряд з додатковими функціями збільшився бінарний розмір програми. На піку він міг важити до 130 МБ. Це був один із факторів, який спонукав команду до кардинальної зміни. Тому його учасникам довелося зіткнутися із завданням відновити архітектуру з нуля та переписати всю кодову базу.Повертаючись до земного: За пів мільйона влада міста Нікополь обіцяла позбутись стихійних звалищ - вірите?Зрештою, вихідний код Messenger був зменшений на 84%. Розробники, що розробляли його нову версію, скоротили кількість рядків коду з 1,7 мільйона до 360 тисяч. Це не тільки полегшило його використання, але й надає інженерам широке програмне поле для впровадження подальших інновацій у майбутньому. Додаток "Схуднення" також було пов'язане з видаленням багатьох функцій, які були додані роками. Однак, як наголошують творці, вони намагалися зупинити найважливіше з них як групові відеодзвінки.Швидше, ніж у СШАНаразі новий Messenger доступний лише на iOS. Facebook перевірив оновлення на європейському та мексиканському ринку, а це означає, що ми можемо насолоджуватися цим швидше, ніж американці. І хоча Apple ще не просуває додаток у своєму магазині, він доступний у App Store з минулих вихідних.Автор Томаш ГленВарто додати, що в той же час у загубленому у Всесвіті містечку Нікополь, за шалені мільйони продовжують "капітально" ремонтувати дороги - мусить побачити кожен.І також про те, що майбутнє настало не для всіх - права жінок досі потребують визнання на рівні із чоловіками. 
Історія майбутнього, яку ми поки що маємо шанс змінити!
Історія майбутнього, яку ми поки що маємо шанс змінити!
Нікополь 2020-03-10 21:29:49
У людства залишилось малу часу, щоб змінити свій спосіб життя і переосмислити існування своєї цивілізації: загибель екосистем, мутації хвороб, перенаселення, глобальне потепління, забруднення середовища. Ми у NikopolToday публікуємо історію, яка ймовірно буде тою, що нас чекає у майбутньому.Нагадуємо, вчені попередили - залишилось тільки 100 секунд до Апокаліпсису. Це останній момент для всіх нас змінити своє життя і врятувати планету, наш дім! Інакше, навіщо народжувати дітей, які виростуть але будуть проклинати всіх нас? Як залишки людства будуть виживати на Місяці та Марсі? / фото www.artstation.comИстория, которую невозможно забыть|- Интересно, что-бы вы увидели и сделали после, с высоты птичьего полёта, - парили? Или полетели бы на юг, запад или восток? – была бы только возможность летать, но…- Но как в древнегреческом мифе о Дедале и Икаре, в конце концов, вы прилетели бы к поверхности земли, - скажете вы.   Но вот и ошибётесь, - ничего вы не найдёте, даже если облетите Землю хоть и сто раз вдоль и поперёк… - по крайней мере, сейчас, когда живём мы: под палящим солнцем, - днём, и в холодной тьме, - ночью, практически без воды и еды, за которые, люди сейчас  согласны отдать что угодно, и даже – жизнь…- Что это за мир? – проговорите вы, - такого не может быть!- Что же случилось? Куда подевалась суша? Где все материки? Где все острова, животные и растения? Объясните!   Хорошо,  я расскажу вам, что произошло за прошлые, уже давно ушедшие, 180-190 лет, а впрочем, и больше:   Проснувшись однажды утром, Макси чувствовал себя из ряда вон плохо, но, все-таки скоро в школе будет начинаться ярмарка изобретений, где он хотел показать и свою хитроумную штуковину.   С трудом проглотив мамин завтрак, он, с крайней неохотой начал одеваться в школу. Одевшись, они, вместе с папой, открыли дверь электронной картой-ключом и вышли… в мрачный узкий коридор, по бокам которого тенились такие-же как и их, одинаковые металло-пластиковые двери.- Что-то сегодня свет барахлит, - сказал Мэлвин, отец  Макси.   И вправду, электроосвещение то включалось, то выключалось.- Да папа, сегодня что-то неладное с проводкой, - согласился сын.   Они спустились по лифту в фоие. Перед дверью выхода в город их остановил контролёр и проверил, нет ли у них оружия или других зловредных вещей с помощью мини-ренгенатора. С  любопытством контролёр обратил внимание на смешной механизм в руках мальчика, впрочем, не особенно заинтересовавший его. Открыл ключом решетку и дверь, выпустил наружу.- Ой, - вскрикнул Макси, - я забыл включить браслет! Сейчас… - и он провел пальцами по встроенному в запястье браслету регулярной фильтрации: каждому в этом городе полагается иметь  такой встроенный фильтр, встроенный в самое горло и с панелью регуляции, - на руке, что бы не отравиться токсичным смогом или не заразиться смертоносными вирусами, кишмя разлагавшимися в близлежащих кварталах.    Когда они вышли на улицу, Макс все равно чувствовал себя плохо. Ему казалось, что всеже токсины проникают в его гортань и разъедают его горло и внутренности.  Каждый раз, когда он выходил на многолюдную улицу, он чувствовал это.- Проклятье!..  – последовало ругательство Мэлвина.  – Кто это сделал с моей машиной?   Машина была разобрана, а остатки были разбиты вдребезги и разрисованы баллончиками. - Папа! Пошли, я ведь опаздываю в школу! Давай поедем на метро, машина ведь все равно застрахована…      Папа Макси погладил его по голове, и взглянув в последний раз на остатки его старой машины, полу-бегом направились к станции метро.   Видели бы вы их лица, когда они как сумасшедшие  выскочили с первой же станции  метро. Они были в ужасе, ведь к ним начали клеиться всякие пулуманьяки-извращенцы. - Больше никогда ноги моей не будет в метро! – выкрикнул Мэлвин, - и твоей, - сказал он сыну.   Поправив шарф, скрывая им ужас гримасы лица, отец начал всматриватья в бурлящую улицу.   Подхватив такси, они поехали в школу. Хорошо что хоть такси не водили люди, а только программы. Только это успокаивало.  Такси быстро доставило их к месту назначения, - приватной консервативной школе, что стояла на откосе, за большим кирпичным забором, отделявшим её тихую гавань от смрадных течений города. Здесь одарённые дети могли чувствовать себя спокойно, даже во дворе школы, где цвели миловидные цветы, на ухоженных клумбах и где можно было отдохнуть на гладкостриженных сочных зелёных газонах. Порядок в школе защищали охрана, - никто не мог пробраться в эту уцелевшую крепость знаний. Но, конечно же, за такую гавань, приходилось и немало платить.- Пока, папа.- Пока, Макси. Удачи! – распрощались они у ворот школы.    Макси спешил получить знания.- Я на работу, а потом вернусь за тобой с новой антивирусной программой, как обещал! – крикнул вслед  отец.- И бумажную книгу! Ты обещал! – повернулся Макс.- Да, и книгу обязательно…   Такси стремительно скрылось за углом улицы.   Макси и других детей уже проводили за ворота школы-крепости. Их родители провожали их, пока дети не скрылись за воротами, что тут-же накрепко закрылись автоматикой. Все опустело на голом асфальте, испещрённом трещинами и раскрашенном баллончиками, и одинокими странными прохожими, болезненного вида, прятавшими свои лица за воротниками и под полями широких шляп.                                                                     ||    Ярмарка изобретений воспитанников школы уже была в самом разгаре! Здесь было множество миловидных изобретений маленьких гениев: новые виды поглотителей углекислого газа, робот-калькулятор, водные фильтры и многое другое, все, на что были способны детские чувственные к окружающим проблемам, умы…   Но навряд-ли можно что-то уже изменить. Хоть и росло новое поколение гениев, - небо становилось все краснее и краснее, - укрывалось одеялом углекислых облаков, и дышать становилось все сложнее и тяжелее, вплоть до абсолютного краха…   …Прошло время, и Максу исполнилось целых шестьдесят лет, то есть, простите за грубость,  Максимилиану Эжену, - жителю ржавого окисленного замусаренного Нью-Йорка. Он добился некоторых успехов в жизни, хотя так и не сумел стать известным ученым, из-за своих эксцентричным радикальных мировоззрений, направленных против мегагигантов - корпораций, что захватили контроль и не принимали энвайронметализма радикалов, а все больше истощали те немногие ресурсы, что остались на незатопленных землях, обеспечивая многомиллиардные рты агломераций городов.    Собрав свои последние сбережения, он решил осуществить своё, пожалуй, последнее деяние, - купил участок территории на Луне, с обустроенной лунной дачей. Расширил помещения, выстроил небольшой купол, где можно было взращивать растения, и уговорил своих родных и их отпрысков убраться с гниющей Земли. Большинство согласилось, не беря во внимание нескольких стариков, что решили доживать свой век на старушке Земле.   По его расчетам, жить Земле осталось совсем немного. То есть, правильнее выражаясь, таким способом жизни, - обществом потребления. Ведь предположения ученых оказались неверными: ледники таяли гораздо быстрее, и должны были растаять раньше, чем кто-либо мог предположить. И все из-за тех, после кого, из слов Леонардо да Винчи, не остаётся ничего, кроме полных нужников дерьма. Люди перенаселили планету, израсходовав остатки ресурсов. Конечно-же, богатые уже давно начали сооружать тайные подводные роскошные поселения, где они могли бы укрыться на десятки, а то и сотни лет.  Пока человечество не вымрет, оказавшись без продуктов питания, утопая на островах суши, изгрызая друг другу глотки за самое элементарное: воду и еду, в изгнивающей рвоте картины жизни, заключенной в раму когда-то голубой планеты…    Наблюдая за всем этим, престарелый Макс, его дети и внуки продали  всё своё имущество, пока было не поздно. Вложили средства в своё Лунное убежище, запаслись всем нужным, что могло пригодитсяь на Луне: своим транспортом, новыми системы и механизмами, запасными материалами, почвой для посадок растений, запасами воды и пищи, соорудили механизм, для переработки лунного льда в воду. Сделали все, что только успели, прежде чем навсегда попращались с их общей матерью – Землей. Нельзя было медлить, ведь именно тогда в  стране разразился жесточайший кризис. Да и вся планета, кажется, начала вариться в собственном соку. Им еле удалось найти пассажирский корабль, для отправки на Луну всего уже семейства. Общество распадалось на их глазах. Их корабль был одним из последних, что покинул умирающую Землю.   Но все же, Максу удалось спасти, то дорогое, что он имел, - семью, и некоторых своих друзей-ученых-радикалов с их семьями, что помогали отстраивать их лунное поселение, а самое главное, в создании подземного хранилища, под зданиями, где они собрали образцы всех ДНК животных и растений, которые только удалось спасти. Все это они решили сохранить, быть может, в далёком будущем, имея возможность возобновить  то, что было практически безвозвратно утеряно.|||      К тому времени, на Луне уже разместилось немногим более восьмисот тысяч человек. Немногим удалось выжить, из-за нехватки воды и еды, - многие погибли, особенно живущие в большом отдалении от других поселений. Через время, уже никто не знал, сколько именно людей осталось в живых. Ведь и Луну не обошел хаос, - происходили массовые бесчинства:  возникли вооруженные банды, нападающие и разоряющие безоружных людей, грабя целые поселения, оставляя людей на попроще пепла, после пожара, где уже ничего не оставалось, только одно, на что обрекались выжившие: жажду и голодную смерть. В те годы начали ходить слухи о каннибальстве, и только немногие поселения сумели сохранить своё человеческое достоинство, обороняясь от лунных пиратов и банд-каннибалов, - они выжили, оставаясь гордыми своим образом жизни, и среди них осталось и поселения Макса, прозванное его жителями: Макс-Арк…   Вблизи которого, была еще одна станция выживших, но им повезло гораздо меньше:- Питер! Питер! – слышалось в передатчике скафандра одиноко бредущего человека, по коридорам станции. Но Питеру было наплевать на голос профессора Роба в передатчике. Он должен был молчать, чтобы его не услышали те, кто проник в их обитель, стремясь проникнуть в самый центр. Вот-вот в их дом могли проникнуть и напасть группа грязных воров, что пристыковалась к Станции на вездеходе.   По коридорам расслышались выстрелы бластера. Питер уложил двоих, снующих в хранилище.    Отвлекшись, он начал громко кричать в рацию:- Роб! Юхху! Роб?! Ты слышишь? Я уложил двоих…    Но передатчик молчал.- Роб?! Что случилось? С тобо… - не успел он договорить, как к его виску было приложено горячее дуло лазерного бластера.- Роба уже нет. Как скоро не будет и тебя! – услышал Питер угрозы вора.   Натянулась струна тревоги в помещении, и только в иллюминаторах в стенах пребывала картина спокойствия, - пепельные долины Луны никогда не тревожились ветрами.- Руки за голову! Веди меня к своим, где они запрятались, не то, - прострелю твою глупую пустую посудину.   Питер улыбнулся, - здесь он был образованным ученным с IQ более двухсот баллов, и это у него-то пустая посудина на голове? Но что можно сделать, пусть даже и с суперкомпьютером в голове, когда слепая грубая сила уперлась ему в висок…- Нет! Ни за что я не предам своих! Я знаю,  что вы с ними сделаете! Вы убиваете и насилуете, а потом съедаете своих жертв! – кричал он нападавшему, и тут-же встрепенулся, хватаясь за последнюю возможность, стреляя в того, кто нападал сзади, но промахнулся. И пока тот целился в него, он ударил его в живот. В ответ последовал выстрел. Раздался  треск, ведь вор промахнулся. Он попал прямо в иллюминатор. Стекло треснуло, и лопнуло. Стекла вылетели наружу.  Воздух начал с бешеной скоростью покидать помещение.    Пользуясь замешательством врага, Питер набросился на него, с трудом отнял бластер, и убежал в другое помещение, закрывая и блокируя за собой шлюзы. Тут-же помчавшись к своим в центральные помещения, где прятались женщины и дети.  Когда он оказался там, внутри все было уже пусто. Никого не было. Несколько подтеков крови, вещали о том, что здесь боролись с нападавшими. Все припасы и запасы воды были украдены, вместе со всеми женщинами и детьми…- Повреждены баллоны с оксигеном, - вещал компьютер.    Питер бросился к окну, и вправду, из наружной трубы струей взмывал в черное пространство неба, которого не было, - белый пар, - кислород, который они берегли под давлением. Он хотел было направиться в ангар, но увидел, как два вездехода уже быстро отъезжали от Станции. Он оказался здесь один, изолирован на умирающем кусочке цивилизации…   По щекам его потекли слёзы, он ударил несколько раз рукой о холодный металл, ответивший ему только бесчувственным эхом. Эхо это разнеслось по всем помещениям и коридорам Станции и даже вниз, в бесчисленные пропасти сейчас закрытых шахт. Сохраняя последние капли рассудка, он направился в сад, уже тоже разграбленный: все фрукты и овощи были оторваны от растений и унесены прочь. Герметично заблокировав за собой вход, он лег на резиновый настил, устремив взор на голубую точку, светившую в звездном небе. По его лицу текли слёзы отчаяния. Он потерял всех, кого знал и любил, дорожил.    Раздался выстрел, направленный вверх.   Через мгновение, купол взорвался и все, что было в нем, с силой выбросило в вакуумное пространство. Питер выдыхнул алой кровью, улетая в сторону мира, умирая, где когда-то он родился, но где не суждено было ему обрести покой. Смерть он встретил в объятиях холодного Космоса.    Наверное, это была последняя трагедия на Луне. Недолго ожидая, люди объединились и уничтожили тех, кто грабил и убивал, ядерным взрывом разнеся их столицу в прах... После этого, по Луне прошла серия землетрясений, иногда случавшихся и сейчас, а действующие вулканы непрерывно выносили в пространство свой серый внутренний прах, после чего над самой Луной начала образовываться совсем легкая еле заметная пелена атмосферы, - символ неведомой надежды для лунян.                                                                    ||||  Знай: Пророча пандемія, що знищила цивілізацію - хто винен?   Пролетели бесчисленные годы.- Кенни, Кенни, скорей иди обедать! Хватит сидеть возле окна, облучать себя радиацией! – запугивала его мать.   Кенни, правнук Макса, был страшно похож на своего деда, и внешность и страстью к получению знаний, несмотря на малые годы. Он уже был рожден не на Земле, а, теперь родной ему, Луне. Он любил любоваться голубой горошиной Земли. Ему, как и всем, казалось, что Земля лишь красочный синеватый спутник Луны. Ведь Луна стала последним приютом для выживших Землян.- Мама, мы что, правда, с голубого спутника? – жуя и чавкая, спросил у мамы маленький Кенни.- Да, только вот Земля не спутник, а Луна – спутник Земли, смешной ты мой.- А когда приедет папа?- Ты знаешь, он сейчас на шахтах, добывает руду. Будет только через неделю. Он много работает, чтобы получать еду и воду…   И мама добродушно улыбнулась, вспоминая, впрочем, без горечи, как еще маленькая прилетела сюда с родителями. Зато она выжила, а не затонула вместе с остальными, ведь теперь на Земле не разглядеть и пятнышка суши. Конечно же, ученые твердили, что даже и притом, что все льды растают, воды не будет столько, чтоб затопить всю сушу, но не учли, что остатки суши, - опустились под тяжестью воды. Быть может, и оставляя лишь самые вершины гор, одиноко стоящими скалами, посреди бескрайнего властвующего океана. На Земле, исходя из наблюдений, тоже повысилась вулканическая активность, и стало ясно, что навряд-ли кто-то выжил и под водой…- Мама, я хочу туда! – вдруг разразился малыш, запивая нехитрый завтрак водой из пластикового стакана.- Ну, Кенни, - начала мать, - это совершенно невозможно. Если даже ты и сможешь починить, хоть один из межлунников, где ты будешь приземляться? Там везде вода! И вообще, не забивай голову глупостями… - тихо окончила она.- Раз это невозможно, где мы жили тогда, перед тем как прилететь на Луну?- Ой! – взмолилась мать, - Для тебя это слишком сложно, вырастешь и узнаешь. А теперь, ложись спать!..    И она повела его к кровати.   И уже засыпая под одеялом, мальчик не сдержался и высказал все, что думает по этому поводу:- Для меня это не сложно, для тебя мама - сложно. А я, - читал книги, и знаю, как жили люди на Земле…  - буркнул он перед сном.- Пусть тебе присниться Земля, - улыбаясь, пожелала ему мама, закрывая за собой металлическую дверь.   Мальчик еще долго лежал и глядел в окно, за которым, так далеко и одновременно близко, его манила к себе Земля. Но так безвозвратно далека…   Кстати, выражение вроде: «Спокойной ночи» или «Доброе утро», на Луне канули в лету, исчезли. Люди мечтали о том, чтобы жить на Земле и знать, что такое «ходить под лучами Солнца», или «встречать закат», как их прародители, без скафандров.   Страстно мечтали, хотя бы во сне увидеть, как под их ногами проходит Земная, а не Лунная поверхность, и каждый раз, перед сном желали друг другу: «Пусть тебе присниться былая Земля».|||||     В последующие годы, Кенни был полностью поглощен мечтой побывать на Земле.  Он читал все больше книг, и слушал старцев, что повествовали о земной жизни. Учился у ученых, которые с радостью передавали ему точные знания: механики, аэродинамики, конструкции, астрономии, физики, химии, географии и многих других наук, которые пригодились бы в его начинаниях. Вместе с друзьями, он хотел совершить этот полёт, поэтому учились и его друзья. Еще будучи детьми, они начали чинить тот межлунный корабль, некогда спасший их родственников с Земли. Он простоял не один десяток лет бездейственно, поэтому возобновить его системы было не просто. Не просто было  найти нужное топливо, но они заменили его тем топливом, что десятки лет назад добывались на спутнике. Кенни было всего 11 лет, когда он сумел поднять корабль  над Луной, но корабль не пролетел и мили и с грохотом упал в ближайший кратер, совершив аварийную посадку.  Пришлось начинать чинить его с самого начала…   Его так окрылила мечта полёта на свой родной Дом, что он эксцентрично выделялся из всех остальных людей, впрочем, как и его несколько друзей, - ведь они действительно знали больше других: прочли все возможные книги, что смогли раздобыть.  Но чем больше они узнавали о Земле, тем больше недоумевали, как можно было загубить такой прекрасный Райский Дом, как Земля?! Они не верили тому, о чем читали, с каждой книгой все больше испытывая отвращение к своим глупым жадным предкам. Знали-бы они, во что все это обернётся, - думали они. Хотя, наверняка знали, но все равно – ничего не сделали. До последнего: ели, пили, женились, и думать не думали о чем-то возвышенном. Их полностью тогда поглотил эгоизм и материализм, но теперь, из-за этого, немногие выжившие их потомки вынуждены ютиться в тесноте металлических камер на Луне, в тесноте, испытывая неудобства во всём, иногда даже голодая и точно рассчитывая, сколько на кого выделять воды.  Дети много размышляли, в большом зале корабля, но так и не поняли, почему люди были такими жестокими и ненасытными, что погубили свою родную Планету, заботливо дававшую им все нужно, для счастливой жизни…   К восемнадцати годам, Кенн Эжен стал уважаемым человеком на Луне, как и его образованные друзья. Вместе с ними, он организовал группу общественного взаимодействия, собирая все знания в столичном Научном Центре, который выстроили последние инженеры в Макс-Арке. Все книги и предметы ценности с Земли, были собраны в одном месте, для их долговечной сохранности. Там же и обустроили Центр образования, где одарённым детям передавались знания последними учеными и учителями Земли. Нужно было как-то наладить жизнь, и Кенн фактично участвовал во всём это процессе, понимая, что Луна, - станет им домом на многие десятилетия, а может, если повезет, и они тут все обустроят, и на многие столетия. Пока Земля должна была очиститься от гноя алчности утопленников и их экскрементов науки…   Нет, он не забросил возобновление корабля, - даже решил модернизировать его: уменьшить и сделать более маневренным и прочным. Но и откладывать то, в чем он мог активно помогать, он не собирался, никак иначе – их общество могло деградировать до уровня Землян, поэтому он поднимал с колен науки.  Ведь Лунные подростки были другими: им не было чем заняться, и они много читали, вскоре должно было вырасти новое интеллектуально развитое поколение, хотя и возникла новая проблема: с каждым поколением, дети вырастали все выше и выше из-за малой гравитации, пришлось общими усилиями строить новые «увеличенные» ответвления районов городов. Тогда же, тщательно исследовав географические и тектонические карты, Кенн нашел более-менее вероятно сохранившиеся участки суши. Как и полагалось, - это мог быть Эверест, но кроме него, - должна была образоваться целая плеяда островов на месте бывшей Антарктиды, так как льды открыли эту платформу и земной щит должен был подняться на поверхностью воды, но не все было так просто, ведь Антарктические острова должны были находиться на другой части планеты, а луняне видели только одну её сторону, как и с Земли, - была видна только одна сторона Луны.   Но план был давно готов, карты изучены, и команда корабля прекрасно обучена. Теперь нужно было найти уцелевший телескоп на Луне, и тщательнейшим образом попытаться найти участки суши на видимой стороне Земли, а если удастся, подключиться к какому-нибудь орбитальному телескопу, и задать ему цель, обойти Землю, фотографируя её поверхность полностью…    План то был хорош, но в любом случае пришлось бы лететь на орбиту Земли в поиске сейчас бездействующих спутников, или – прямиком на Международную Космическую Станцию, - погибшую станцию-призрак, напоминавшую о себе только отблесками солнечных крыльев, ночами обводившую звездное небо над Луной и Землей.                                                                      ||||||  - Есть! Я споймал, споймал их столько, что деталей хватит на сооружение нового спутника, да и для лунных поселений пригодятся. -  радостно кричал капитан Кенн, передавая сигнал в центр связи в Макс-Арке. – Я это сделал!    В центральном помещении поселения его уже ожидали сотни восхищенных граждан. Вскоре, в помещение внесли бесчисленное множество старой техники, - спутников связи, маленьких телескопов и много другого, что Кенн с командой выловили вблизи Луны, насколько хватало топлива. Их встретили громкими аплодисментами.    Инженеры и другие работники сразу принялись за разбор новоприбывшего оборудования, намереваясь собрать более-менее сносный аппарат, что сможет облететь вокруг Земли, ведь для околоземного полёта «Дедалу», - так был назван корабль Кенна, потребовалось бы слишком много топлива, которое долго добывали даже для этого полёта. В любом случае, по Луне начала распространятьс весть, о том, что полёты в космос были возобновлены и это уже был большой прорыв. Вскоре полёты стали регулярным, и не только на Дедале Кенна, но и на других  восстановленных кораблях в отдалённых областях Луны. Все они собирали брошенную технику на орбите, восполняя, таким образом, космическим мусором – ресурсы, которых и так не хватало.   Но Кенн с логистами все не унимались, намереваясь  не только попасть на Землю, но и веря  в то, что смогут встретить хоть кого-то, кто смог выжить. Это могли быть и подводные города, и плавучие мореходные судна, на которых, быть может, все еще жили люди. В любом случае, думала научная группа, хоть кто-то да должен был выжить. И не только под водой, в богатообустроенных подводных городах, в которых могли проживать тысячи, а то и десятки тысяч выживших, а быть может, и еще больше, - нужно было связаться с ними. Быть может, и им необходима помощь, или они смогут помочь лунянам, - так думали в группе Кенни. По некоторым расчетам, они даже предполагали, что выживших на Земле осталось не менее ста тысяч человек, как и на Луне, а быть может, и больше.    Кенн хотел, во что бы то ни стало помочь им! Такой себе герой, - спаситель с небес.    К тому времени, жизнь на Луне начала понемногу налаживаться: шахты снова заработали  с былой силой, строились новые отделения городов и новые предприятия, новые плантации, и криопарки, пополнявшие запасы кислорода; с орбиты регулярно привозили новые и новые запасы сырья электроники, и практически в каждом населенном пункте были образовательные учреждения. У лунян появилась надежда, на то, что будущее будет, не то что бы безоблачным, - ведь на Луне нет облаков, так хоть стабильным, несмотря на то, что воды, как и раньше - всегда не хватало. Некоторые даже начали выдвигать немыслимые идеи, чтоб доставлять воду с Земли, но не решались, возложив это задание на плечи Кенна. Но прежде, все хотели знать, что случилось с МКС.   Корабль был до отказа наполнен лунным топливом, и экипаж направился в «долгое плавание», - одно из самых далеких, на которое не решался ни один из восстановленных кораблей Луны. Путь был рассчитан, как и траектория, на которой лежало мертвое судно-призрак – МКС. Не долго наши друзья направлялись к нему, как увидели в космосе, меж Луной и ликом Земли, - полуразрушевшуюся станцию. Её солнечные крылья были изрядно подпорчены микрометеоритами и космическим мусором. С трудом капитану удалось пришвартоваться к станции, а проникать внутрь, они еще больше не решались. Никто не знал, что там внутри. Первым решился Кенн, открывая круглый старый шлюз, и ныряя в темень внутренностей станции. Там, по прежнему, был кислород. Но они, то и дело натыкались на иссохшие трупы работников станции. Хотя и не хватало нескольких спасательных капсул, - видно некоторые «эвакуировались» на Землю, но навряд-ли они могли спастись. Компания пришла к выводу, что люди погибли от голода и жажды, многие месяцы после катастрофы еще пытаясь выжить в стенах МКС. На Станции еще было достаточно топлива, и «экспедиция» решила, пригнать станцию к Луне. Ценное оборудование, вещи и тела погибших сразу-же перенесли в Дедал, намереваясь захоронить их подобающим образом.  Шоком было для лунян постепенное приближение МКС к Луне, - все думали, что она обрушиться на спутник, но капитан Кенн и его команда заверили всех, что сама станция, - может очень пригодиться, так как она была еще в рабочем состоянии, да и, в крайнем случае, её можно было разобрать. Тела работников станции захоронили в одиноком кратере вблизи Макс-Арка, соорудив над ними металлический саркофаг, и памятник, в честь погибших, почтив их днём молчания…   Тот день, стал ежегодной датой чтения «усопших в космосе».   Но вернёмся к пойманным орбитальным спутникам. Кенни и его друзья, Шон, Ли и Элис, чинили один за другим, ожидая направить несколько спутников, на всякий случай. Мало ли, что могло произойти? Для посадки корабля нужно было найти твердые остатки суши, возвышающиеся над поверхностью вод Земли, и достаточно большими, что бы там мог сесть и, разогнавшись, взлететь, их Дедал. Несмотря на ветхость спутников, они могли еще сослужить свою службу для людей на Луне и Земле. Но полёт на Землю, внезапным и одновременно удивительным образом, отложился, несмотря на то, что все уже было практически готово и два восстановленных спутника уже облетали Землю, подробно фотографируя каждый километр поверхности Земли, пересылая все данные в Научный Центр Макс-Арка, где лихорадочно все просматривали научные работник, во главе с  Элис и Ли. Впрочем, там постоянно пребывали и работники СМИ, следя за каждой секундой процесса.  А через экраны и радиоприёмники люди ожидали ответа: «так осталась ли суша на Земле»?                                                                     |||||||      Прошло несколько дней, а  островков суши на видимой стороне Земли так и не нашли. Кенн же кропотливо снова склонился над картами, в поисках, где же он мог ошибиться. Мешали и облака, что покрывали Землю, приходилось подолгу ждать, пока они разойдутся, ожидая повторных снимков. Но и за ушедшими облаками, - была видна лишь вода. За картами, он и не заметил, как пролетела лунная ночь, и наступало утро. Ночь скрывалась за лунными серыми холмами, а Солнце, захватывало светом новые и новые кратеры. Вскоре, заслонки иллюминаторов должны были закрыться, защищая поселения от жестоких палящих лучей, здесь очень опасного светила.   Немного отвлекаясь от работы, Кенн отдыхал, отбросив голову на спинку кресла и попивая новый синтетический напиток, который недавно начали рекламировать по их единственному каналу. Честно признаясь, - это была их первая реклама; пока по телевидению показывали лишь старые фильмы и сводки лунных новостей. Канал Luna’s, стал настоящим бальзамом на рану переизбытка времени для лунных жителей, но впрочем, не нес ничего сверх хорошего. Как и предполагал Кенн, - дети стали намного меньше читать…   При всём этом, Кенн начал вспоминать собственное детство, проведенное перед большим иллюминатором, наблюдением за Землей и стопками старых бумажных книг, которые он так любил, и все, до единой, - перечитал.  Конечно же, предавшись воспоминаниям, Кенн и не заметил, как к его дому, расположенному в отдалённой части города, подъехал старый луноход.До речі: Цю історію про далеко майбутнє і кінець людства на Марсі ти також не забудеш!   Раздался звуковой сигнал, это кто-то в скафандре вошел в промежный шлюз. Кенн взял бластер и со внутреннего контрольного компьютера вывел запрос на входном дисплее, не решаясь впустить не званного гостя:- Кто? Пройди сканирование!   Это смешно, подумаете вы, но осторожность для жителей Луны, - одно из самых важных качеств. Вдруг там, вор или еще кто похуже?.. Тем более, оснащение помещений камерами прекратилось, - остались только самые примитивные дисплеи, которые добывали с орбиты, ведь новые районы городов строились с экономией всех ресурсов, которых и так осталось более чем мало.   Но, быть может, это мог быть один из его друзей? Нет! И еще раз нет, - Кенн и его друзья выработали привычку собираться вместе вне поселения, боясь быть подслушанными. Собирались они в корабле, где их планам и теориям никто не мог бы угрожать. Ведь в последнее время репортеры так и гонялись за новыми сенсациями.  Именно поэтому, приход странного гостя удивил Кенни неоднократно. Хотя, если взглянуть на комнату Кенна, вы не удивитесь, что он никого не пускал к себе, - в ней пребывал сплошной беспорядок, в котором разобраться мог лишь сам её безумный владелец. Вокруг все было завалено книгами и механизмами, которые он сам же и соорудил.   Рентгенные лучи сканировали гостя. Оружия при нем не было. На компьютере Кенна отображался женский силуэт. Можно  впускать. Но все же, Кенн Эжен был немного напряжен, хотя и почти догадался, кто это мог быть.    Как только открылся вход, внутрь вбежал странный гость. И только сняв скафандр, Кенни увидел, что это была… Элис! Но зачем она пришла?  Забыв даже предупредить…Элис начала безудержно без умолку и восторженно тараторить, задыхаясь, так что её речь была похожа на набор бессвязных отдельных слов и восклицаний.  Кенн попросил её успокоиться, и потом поподробнее рассказать, объяснить, что произошло.   Пару минут она приходила в себя, а потом начала говорить более спокойным тоном:- Неужели ты не слышал?! Ты не знаешь, что произошло?- Нет, - спокойнее Элис, расскажи, как есть уже.- Да вот и рассказываю! Мы не зря оборудовали один из телескопов мощной наружной антенной. К нам поступил сигнал! И откуда бы ты думал?!   Кенн напряженно ожидал ответа, пока Элис берегла интригу.- С Марса! – я замер на месте, а Элис все продолжала, - Все совсем про него забыли… Марс! – вскрикнула она, - ну надо же! Они там такое учюдили, не поверишь! Марс спасет нас всех! На Луне уже оканчивается вода, а на Земле – она вся соленая, да и как её добывать с нашими то остатками техники, да еще и перерабатывать потом? Никак!- Что именно вы узнали из сигнала? Что?- Спасение Кенн! В послание, адресованном на Землю, которое перехватил наш спутник, рассказывалось, что все поселения на Марсе уцелели, и продолжили развиваться. Там сотни ученых и большое количество оборудования, с помощью которого оно продолжили тэрраформацию своей планеты.  В сигнале говорилось о том, что они будут рады связаться с уцелевшими людьми с Земли, и помочь им, вплоть до эвакуации на Марс! Или, другой возможной помощи, на которую они возможны. - Надо же… кроме этого больше ничего не было?- Было! – воскликнула Элис, - при этом так взмахнув головой, что её копна светлых волос закрыла ей пол лица. - Что? – заинтересовался Кенн.- Множество фото поселений на Марсе, как заверение, в том, что они достигли небывалых высот, а еще, они немного рассказали в другом сигнале, что они приволокли к Марсу астероид Иду и «разобрали» её на части, которые годами бросали на Марс! Кроме неё сбрасывали и множество других астероидов, состоящих изо льда. Так они ускорили формирование атмосферы планеты. А маленькую Дактиль, - спутник Иды, они отобрали, и теперь - вокруг Марса кружит не два спутника: Фобос и Деймос, а и третья луна – Дактиль!- Ничего себе! – выдал Кенн, шокированный небывалыми новостями. Я могу сейчас же ознакомиться с материалами? - Конечно! Все записано на плёнке нашего корабля. Скорее собирайся и отправляемся! Практически все наши уже там, скорее… и увидишь собственными глазами… все!                                                                   ||||||||      В главном помещении корабля было не бывало шумно. Все собрались вблизи голографического экрана, где дружно, воочию смотрели видеосигнал. Там, мужчина, одетый в длинную одежду, похожую на древнегреческую тунику, рассказывал о свершениях цивилизации Ареса. Показывал фотографии, разъяснял принципы работы новейших технологий, и кажется, даже вступал в краткие диалоги с учеными, что юрбились в моём корабле.   Подходя поближе, я спросил, у знакомого, - запись это или что?- Нет! Ты что? – ответил он, продолжая, -  это диалог! Марсиане связались с нашими, и усилили свой сигнал, что-бы общаться с нами напрямую.    Как только я обнаружился в помещении, друзья втолкнули меня поперед себя: аргументируя, что я здесь всем заправляю. Хотя, это было далеко не так, ведь пока на Луне не было выборов. Хотя, честно говоря, я думаю, меня могли бы выбрать первым президентом Объединенных поселений Луны. Учитывая мои заслуги и заслуги моего предка Макса Эжена, - более чем вероятно.    Мужчина поприветствовал меня. Я тоже, как мог, вслушивался в его слова, ведь его речь представляла собой довольно отдалённый диалект английского. Как мы узнали позже, - английский на Марсе практически вымер, и только немногие знали его. Именно для того, что-бы потом была возможность связаться с уцелевшими людьми Земли, хотя они и моли предположить, что на Луне мы также сможем выжить. Ломаным английским, мужчина с длинными волнистыми волосами, спадающими на плечи, предложил сотрудничество с правительством Марса. Конечно, не думая,  мы согласились! За его спиной возвышались колонны из красного марсианского камня, а за толстыми стеклами меж них, - красный пейзаж с множеством великолепной архитектуры построек.    Марсиане обещали прибыть к нам через три месяца: именно столько времени бы им понадобилось для снаряжения экспедиции, и времени полёта в нашу сторону на новых специально обустроенных кораблях. Также, они пообещали, что заберут с собой, всех, кто пожелает улететь, и привезти с собой новое оборудование, способное доставлять воду прямо с Земли на Луну! Мы распрощались с марсианами. Те же,  в свою очередь обещали выходить на сязь еженедельно, чтоб беречь энергию. Не успели мы отойти от шока, который мы испытали, связавшись с другими уцелевшими колониями Марса, как нас обрадовал еще одна, не менее чудесная весть!   На Земле спутники обнаружили сушу! Как и предполагалось, посреди океана возвышался довольно таки большой остров Джомолунгмы, только вот совсем с другой стороны планеты. Не в Южном полушарии, а в Северном! Наши ученые предположили, что Земля могла перевернуться, из-за тектонической активности и большой сменой давящих масс на поверхность. Как мы узнали позже, - мы были правы: ядро планеты действительно перевернулось. После снимков скалистого острова Джомолунгмы, спутники передали изображения бывшей Антарктиды, - теперь находящейся на севере. Здесь на нас ожидало еще большее количество скалистых островов! Целый архипелаг располагался на другой стороне планеты, теперь в более теплой широте, так как ось планеты накренилась.  Сотни, а то тысячи островов радовали глаз на снимках. Теперь мы знали, что есть куда садиться нашему великолепному Дедалу, в поисках тех, кто мог уцелеть.     Но, конечно же, мы не очень верили в то, что выживших, мы найдем на суше. Нет, мы больше ожидали найти их под водой, в подводных городах. Наблюдая за Землей, мы довольно часто видели большие ураганные образования: тайфуны, цунами, проливные дожди и многие другие виды стихийных бедствий не говорили о том, что жить на скалистых островах комфортно.  Хотя, быть может, чем черт не шутит! Мы не могли знать наверняка, и поэтому решили не откладывать полёта, и успеть побывать на Земле, прежде чем прилетят марсиане. Мы тоже не хотели сидеть сложа руки! Да и не сидели, - первым делом мы решили создать полноценное правительсnво, до приёма марсиан. Чтоб все было официально, на Луне началась политическая компания. Люди должны были выбрать  руковоителей, из десяти человек. А тот, кто наберет большее количество голосов и станет первым Президентом об]единенных лунных поселений.     А пока общество выдвигало свои кандидатуры, мы с друзьями, полностью снарядились для полёта на Землю. Набрали с собой как можно больше припасов, и дополнительный запас топлива, для возврата на родную Луну. Не прошло и нескольких дней, после обнаружения остатков суши, как Дедал вырвался в зияющее космическое пространство, в сторону манящего голубого Шара.    Экипаж Дедала состоял из девяти человек: я – капитан корабля и, собственно, всей экспедиции, Ли Тэм  – главный инженер, он лучше всех знал системы корабля, после меня. Шон Шен, - второй пилот. Элис Мэлдер любила растения, и владела большим объемом знаний в биологии и ботанике, - она должна была взять образцы растений, подытожить, что из флоры и фауны Земли смогло пережить катастрофу. Также из отдалённой станции прибыл известный полиглот и лингвист – Юри Сиинкай, - он владел десятками языков, и предположительно, смог бы разговаривать на диалектах языков, что могли образоваться после катастрофы.  Один геолог, должен был составить подробную карту суши, где мы высадимся. Остальными тремя членами экипажа были работниками медицинской службы.    Отлёт Дедала помпезно был транслирован на канале Luna’s!    За все время никогда лунные жители не пребывали в настолько хорошем расположении духа.   И только после взлёта я узнал, что мои друзья сговорились и выдвинули мою кандидатуру на выборы президента. Созданная ими группа уже пропагандировала мою персону. Я был крайне озадачен этим, и долго толковал с ними, о глупости этого решения, - ведь это такие обязанности! Хотя, честно признаваясь, я больше боялся, что у меня может не остаться совсем времени на личные исследования, стань я президентом Луны… Хотя, какая разница, - обязанности в обществе останутся теми же, лишь мой титул измениться.   Некоторое время Дедал летел на автоматике, пока корабль не начал входить в атмосферу, мы все были довольно спокойны. Траектория была давно просчитана, - мы должны были сесть прямо на самом большом из островов Антарктического архипелага. На другой стороне планеты снова бушевал сильнейший ураган, но нам повезло, он не добрался к месту нашей посадки, но знать наперед – мы не могли. Но если что, - мы сразу могли взмыть обратно к Луне, в любую минуту.    Успешно пройдя атмосферу, мы начали спускаться ниже облаков. Нас окружала фантастическая картина! Солнце резало  глаза, как и большие, просто таки ненаглядные голубые глади воды волн, что окружали нас повсюду. Вдали виднелись острова, на которых поверх белели шапки оледенений. Нам даже показалось, что острова зеленеют. И в самом деле, чем ближе мы приближались к ним, тем отчетливее наблюдали зеленеющие долины разбросанных перед горизонтом многочисленных островов. За стеклами корабля мы видели, как среди облаков пролетали тени, - это наверняка были птицы. Птиц мы видели в первый раз. Некоторое время наш Дедал летел над скалистыми островами, заросшими мхами и лишайниками, что зеленели издалека. Кажется, среди них была и трава с цветами. Но вся суша островов была укрыта пернатыми обитателями! Острова просто таки кишили всевозможными птицами!   Когда наш корабль пролетал над скалами, - мириады птиц, пугаясь, взмывали в воздух, и улетали прочь, кружась подле своих гнезд. И когда мы улетали дальше, оставляя их в покое, они возвращались на свои прежние места. Видя все это, сказать, что «мы летели открыв рты», - это ничего не сказать! Мы захлебывались, тем что созерцали! Воды моря колыхались, озаряя все своё голубизной, а небо?! Небо полыхало синевой и белыми облаками! Ничего подобного мы не видели никогда, разве что в фильмах! Да что там фильмы, мы уже сейчас были готовы выпрыгнуть наружу и дышать всем этим на полную грудь! Все время, пока мы спускались, несколько человек снимало все вокруг и снимало экспедицию на камеры. И как только мы сумели приземлиться на каменистой долине на самом большом острове архипелага, где лишь изредка встречалась травянистая зелень, - мы открыли шлюзы и выпрыгнули наружу, с идиотскими криками сошедших с ума. Нас встретил поцелуй ветра, а горло наполнили незнакомые запахи.    Нас свела с ума прекрасная Земля! Где там ровняться Луне с её серой поверхность с этим прекрасным небом и океанами?! Мы, быть может, часами валялись на зеленой траве, а открытое пространство и запах кислорода кружили голову, опьяняя. Страшно становилось от мириад километров этого открытого пространства. А вокруг долины, куда ни глянь, - стелилась травянистая долина, с двух сторон замыкавшаяся горными грядами,  а с двух других, - чудесными океанскими заводями. В небе летали птицы, издавая странные звуки. А Элис бегала за бабочками, которых здесь было сотни, как и цветов, что открывали свои глаза посреди зелени трав. Несколько человек собирало цветы, и мы, все вместе, сплели друг другу красочные венки. Трава колыхалась от порывов ветра. Ноги немного тяготило от большей гравитации. Голова кружилась, шла кругом от великолепных запахов цветов, воздуха, трав, а на губах оседал привкус соленого моря. Звуки опьянили. Теперь мы знали, как чувствуется ветер на коже, как волосы развеваются от его прикосновения. Как ощущаются звуки природы, собранные воедино, проникая в сознание, - мы ощущали себя частью всего этого мира. Так за играми вблизи корабля, пролетел остаток дня.    За день, группе людей показалось, что происходили микроземлетрясения, впрочем,  как они и предполагали. Их сила была совсем малой, практически незаметной. Да и вообще, несравнима с дрожью в ногах, что пробирала их с самых первых шагов по поверхности уцелевшей земли.    Солнце садилось. Мы восторженно направились к гавани, где плескались волны и кричали множество птиц, не боясь подлетая к нам и, они рассматривали нас. Сняв обувь, мы бродили по песку, а теплые волны омывали наши ноги. Океан, честно признаваясь, пугал нас своей силой и раскатами волн, - страшно было подумать, сколько пространства погребено под его водами.  И тем более мы не решались подумать хоть немного зайти в его глубь, боясь быть съеденными волнами или теми, кто там живет. Несколько раз мы видели большие спины, выныряющих морских существ, которые даже Элис не могла классифицировать. Песок приятно щекотал стопы ног, пронося дрожь от нового ощущения до кончиков ушей. Так мы провели весь вечер, наблюдая за тем, как солнце садиться за горизонтом, окрашивая облака в теплые алые тона. Вечером, с последними лучами солнца, начался отлив, и мы увидели множество скелетов кораблей, облепленных моллюсками и водорослями. Также там были и человеческие скелеты. Тут-же на плюхающихся в водных лужах рыб и ракоподобных, - напади облака птиц, унося в клювах добычу своим птенцам. Уставшие, но счастливые, мы легли прямо вблизи берега, на прохладную траву, засыпая, всей командой наблюдая за звездами, и, за такой далёкой Луной, которая была нашим домом, но ни в какое сравнение не шла с роскошью Земли…  Маленькая серая горошина, посреди мириад звезд, - неужели наш дом, Луна?   Счастливые, мы уснули под звездами, и теплыми порывами ветра, даже не удосужившись закрыть корабль. Сборами природных образцов и другими работами мы решили заняться на следующий день. Да и чего здесь бояться? За все время нашей пешей прогулки, мы так и не встретили ни одного выжившего человека, ни одного крупного зверя, что мог бы представлять опасность. Хотя Элис все же удалось поймать вблизи корабля какого-то странного грызуна, но тот укусил её, и его пришлось отпустить. Все равно Земля располагала к себе. Все вокруг могло натолкнуть на картину девственной планеты, - таковы были земли, что окружали нас на многие десятки километров вокруг. Только одна мысль преследовала нас: неужели мы единственные разумные живые существа на этой водной планете?                                                                    |||||||||     Утром мы проснулись неожиданно. Кто-то или что-то укололо меня в бок чем-то острым.  Открыв глаза, я увидел, что нас окружили. Вокруг стоящие фигуры напоминали людей. То есть, - это и были люди, просто они были облачены в довольно странные прилегающие  к коже одеяния, которые, казалось, срослись с их кожным покрытием. Они тыкали в нас чем-то наподобие металлических палок. В очередной раз, направив своё оружие против меня, я попытался встать и тогда, к моему ужасу, из конца металлической палки, которую крепко сжимало человекоподобное существо, выстрелил электрический заряд. Заряд прошел через все моё тело, подействовал как электрошок.    Такими же разрядами и разбудили моих спящих друзей. Существ с палками было раза в три больше чем нас. Мы напугано сидели, наблюдая за их действиями, загнанные в угол. Внезапно одно из существ сняло что-то наподобие маски с лицы, словно стерло слизь. Разнесся странный запах, похожий на море и рыбу в нём. Показалось вполне нормальное человеческое лицо. Человек видимо был главным из них. Заговорив к нам,  он вел себя агрессивно, видимо сам, недоумевая, кто мы такие, требовал объяснений. Но его язык был нам непонятен. Хорошо, что вмешался Сиинкай.    Он поднял руки, - выражая неагрессивные намерения, и обратился к нам, разъясняя.- Кажется, я понял, на каком языке они говорят…  Мы недоуменно смотрели на него, молча ожидая, что будет дальше.   Утренние птицы летали над нашими головами, громко что-то выкрикивая, видимо собравшись на рыбный запах, исходивший от нападающих.- Речь их похожа на язык тагал с примесью английского и китайского.    И Юри начал осторожно, вспоминая и подбирая слова, входить  сними в диалог.   Кажется, нападавшие на нас, его неплохо понимали. И более того, не скрывали своего удивления.   Несколько минут Юри говорил с их вожаком, а потом, улыбнувшись, сказал нам:- Все хорошо! Можно не бояться. Просто они приняли нас за пиратов, которые живут на поверхности воды, плавая на уцелевших кораблях. Я попытался им объяснить, что мы прилетели с Луны. Похоже, их это не особо удивило. И они приглашают нас к себе в гости, так сказать…   К тому моменту, когда Юри окончил, нас уже приглашали к берегу, к воде. Опустив свои электрические копья, эти люди убрали слизистые маски, что скрывали их лица и улыбались нам. Они вели нас к самым волнам, где на волнах, как поплавок, какой-то странный аппарат, стоял не двигаясь. Мы не решались войти в воду. Тогда эти люди чуть ли не за руки потащили нас к аппарату. А когда мы уже подходили к нему, воды нам было как минимум по горло, но самих бывалых этих людей ничего не пугало, - они прекрасно плавали. Еще бы, - пальцы рук и их ног были снабжены перепонками! Мы были шокированы, когда внимательно их разглядели.   Сам аппарат состоял из какого-то странного липкого вещества, напоминающего силикон или мягкую резину. На своём языке, как перевел нам Сиинкай, они сказали, что нужно просто пройти через «поверхность» этого материала, и мы окажемся внутри.- Это как?! – взволновались мы, переспрашивая.- Я просто перевел, - ответил Юри.   Тогда мы и увидели, как эти «земные пришельцы» сделали это сами. Они просто ныряли, если можно так выразиться в этот склизкий материал, и исчезали в его внутренностях. Осталось всего несколько этих существ, когда я попытался дотронуться до странного шарообразного объекта. Рука свободно проникла внутрь, проходя через мягкий эластичный материал, я почувствовал по ту сторону – воздух. Значит, там тоже можно дышать! Тогда я первым нырнул внутрь, и оказался в странном месте. Именно так я только мог описать, где я очутился. Весь в  слизи, я упал на пластиковый или резиновый пол. Оказалось, что это был только самый верх аппарата, и большая его часть была под водой. За мной попадали и мои друзья, оказываясь в полуосвещенном слизком аппарате. Мы были не бывало шокированы.   А вот владельцы этой странной штуковины, казалось, ничуть не смущались. Их лица снова были закрыты странной слизистой маской. Главный, уселся подле крайне стены этого аппарата. Дотронувшись к прослойке стены, она стала более прозрачной и не такой плотной – своего рода иллюминатор. Потом он надел еще более футуристическое устройство на голову, - что-то вроде присоски и вошел, Боже мой, в самый настоящий транс! Он качался из стороны в сторону и из наклонов его головы этот аппарат вилял из стороны  в сторону. При всем этом, как он видел, для нас осталось загадкой.    Наклон головы вниз – и курс задан, - мы плыли в глубины вод под водой. Капитан этого судна странно вилял среди скелетов кораблей, погружаясь все глубже. Вода была прозрачна за «тканью» иллюминатора, и мы видели все, что проплывало вблизи нас. По большей части, - это были изгнившие под водой остатки кораблей, да и водоросли, что опутали их, ракушки, моллюски и множество рыб, видов которых никто бы казалось не смог бы счесть…   Вся наша команды расположилась на полу,  снова открыв рты. И истинность происходящего, казалось, не откроется нам никогда, настолько невероятное происходило сейчас с нами. Аппарат был словно живой, как воздушный пузырь, в рыбе, только так мы смогли сравнить его. Стенки то расширяясь, то сдувались, издавая смешной шипящий звук. Таким образом, подводное судно «дышало», - фильтровало газовые смеси внутри, заменяя их другими, как мы поняли – гелием, чем ниже мы спускались вниз, в глубины призрачного океана, заполненного скелетами кораблей.   Юри попытался заговорить, и его голос был настолько звонким, что все рассмеялись. А потом, смеялись друг с друга, - мы все начали тонко говорить. Во всём виноват гелий! Видимо Юри спрашивал, как долго мы будем плыть под водой. После этого вопроса, один из «мориан», - как мы прозвали этих людей, снял движением руки с лица полупрозрачную слизистую пленку и сказал что-то Сиинкаю.- Он сказал, чтоб мы не говорили. Не тратили кислород. Сказал, что аппарат может разладиться.   Тогда мы продолжили путь, молча, наблюдая, за тем, что видели под водой. Скелеты кораблей исчезли, не успели мы и далеко отплыть от берега. Рыба вокруг плавать начала покрупнее, и тогда, капитан с присоской на голове, нажал, расположенное что-то в стенке, какое–то образование над тонкой прослойкой иллюминатора. И мы прочувствовали, как всех начала обдавать дрожь. Без сомнений, - это был небольшой поток электричества, циркулирующий по венам всего корабля, да и нас изрядно выводил из себя. Но хозяева, столь странного судна, исходя из наших наблюдений, чувствовали себя хорошо. Видимо, для них это было привычно.    А через мгновение нам стало ясно, зачем и для чего этот заряд. Он отпугивал большую хищную рыбу, которая так и хотела приблизиться к подводному судну, но дотрагиваясь к нему хвостом или передней частью тела, тут-же убегала, ударенная зарядом тока. Это был механизм защиты…   В скалах мы увидели песчаную долину, сплошь засаженную водорослями. Именно «засаженную», ведь ряды насаждений были ровными. Правильной формы плантации водорослей освещались похожими на наш подводный корабль, - фосфорирующими шарами, только они были гораздо меньше. Мы проплыли несколько плантаций, пока не увидели в глубинах фосфорирующие огни. К ним вел освещенный «шарами» путь, в самую глубь…   Теперь мы окончательно поняли, что стали гостями ушедших до катастрофы под воду, потомков людей. Невероятный город предстал перед нами. Казалось, это было скопление пузырей и пластиковых линз, под которыми сновали люди в тех же полупрозрачных костюмах. Линзы то увеличивались, то уменьшались, - дыша таким образом. Фильтровали углекислый газ, что выделяли люди и фильтровали из океанских вод необходимый кислород. Вокруг города плавали и другие живые судна: маленьких, наверное, -  были тысячи, средних размеров – сотни и сотни, как наш, а самых больших, наверное – грузовых – многие десятки. Все вокруг пребывало в какой-то странной гармонии. Маленькие фигурки детей, плавали вблизи подводных шаров-куполов, играя, вместе с взрослыми. Поблизости везде росли водоросли, а меж них – плыло разнообразие рыб. Некоторые рыбы даже сами смело «проникали» через оболочки подводных куполов и плавали во внутренних озерах. Буде цікаво: Хто переживе людство і якою буде Земля через мільйон років?   Вскоре мы пришвартовались, если можно так выразиться. Просто наш шар «прилип» к стенке одного из куполов, и в том месте тот час же разверзлось отверстие. Мы увидели каменные пол, и каменные ступени, что вели вниз. Капитан этого судна снял присоску с головы и вместе со своими сородичами предложил пройти туда. Мы осторожно последовали за ними, спускаясь вниз по ступеням. Вокруг нас окружал тропический лес, - дышать было даже немного сложно, - ведь все было преисполнено влагой. Тропические растения окружали все вокруг, лишь небольшая каменная тропа, вытесанная в самой подводной скале, вела куда-то вперед.    Теперь мориане все сняли липкие маски, и время от времени переговаривались. Было ясно, что они говорили о нас, наверное, о нашей странной одежде и о том, как мы выглядим. Они для нас, впрочем, как и мы для них – казались инопланетянами. Из джунглей то и дело доносились странные звуки, - какие-то существо сновали посреди ветвей, не решаясь выглянуть. Наверное, боялись нашего непривычного запаха. А внезапно для всех нас, с веток высокого дерева над нами, сорвалась стая красивых ярких птиц с большими клювами. Элис сказала, что это были какаду. Птиц здесь было много, и еще не раз мы видели взметавшихся вверх, в испуге, птиц, всевозможных форм и ярких раскрасов перьев. Вот так, со скудных на разнообразие скалистых островов, показавшихся нам раем, мы попали в еще большее разнообразие, глотая глазами новые для нас картины, вслушиваясь в джунгли, дотрагиваясь до эластичных больших листьев растений.    Все это время, где-то незримо вверху, шипел потолок, фильтруя эту замкнутую атмосферу. А пары влаги уходили вверх, конденсируясь на ветках и листья и падали на нас, так что мы совсем промокли. Но мориан, как мы видели, это не очень волновало – они привыкли к влаге, и уже видимо очень давно. С веток свисали разные фрукты, и с разрешения наших предводителей, мы рвали их и пробовали. Это были такие же фрукты, как и у нас, что росли под куполами, только гораздо вкуснее, не такие синтетические виды, что произростали у нас. К тому же  здесь были и множество неизвестных нам фруктов, но так же они были великолепны на вкус и приятны для глаз. - Рай под водой… - заметила тихо Элис.    Все с ней согласились, а Юри передал слова его коренным жителям.    Они лишь, молча, нам улыбнулись и кивнули.    Неожиданно для нас, перед нами возникла каменная арка, внутри которой был какой-то энергетический барьер. На арке были вырезаны образы и красочные символы, украшавшие её. На лицо был еще один факт, - внутри дышащих шаров был еще один, - энергетический щит. Пройдя через него, на нас ожидало множество людей. Под энергетическим куполом было не так душно и влажно, но теперь мы хоть увидели, как жили эти люди.    Одеты они были, наверное, нарядно, - на них не было привычной для нас одежды. Их одежда была очень простой: платки с дыркой посередине, которые они одевали через голову, а все остальные части тела они украшали растительностью, цветами, другими украшениями. У большинства были пробиты уши, в туннелях ушей располагались деревянные круглые вставки, на многих из которых были вырезаны неизвестные нам символы. Сиинкай, сказал, что не видел ничего подобного, в итоге решил, что эти иероглифы совмещали в себе признаки множества культур. В основе лежали японские и китайские иероглифы, впрочем, слишком искаженные, чтобы еще больше глубже судить о других вошедших в письменность этих людей особенностей.    На нас надели ожерелья из сплетенных воедино красочных цветов, и повели к возвышенности, где размещался большой комплекс построек, со стеклянными стеклами и прозрачными куполами. По словам людей, пересказал нам Юри, - там жили главы их народа. А дома обычных людей выгляди просто: сооружены из бамбука и других древесных материалов. Входы были украшены занавесками из ракушек. Шедших с нами проводников приветствовали видимо их семьи, бросаясь им в объятия. А потом, любопытно созерцая нас, - пришельцев.    Все говорили очень смешно, высоким тонким голосом, так как в воздухе было обилие гелия.  Хотя смешило это только одних нас, - люди эти привыкли так разговаривать. Маленькие дети подбегали к нам и дарили браслеты из ракушек и драгоценных камешков. Но были и те, кто недоверчиво смотрел на нас, даже не выходя из деревянных домов на сваях, созерцая нас из закрытых тонкими тканями окон. Одно лишь удивило нашу группу, - мы не видели стариков…    Это было очень странно.                                                                   ||||||||||        Мы прошли через множество необычных помещений. Всё время разглядывали странные конструкции,нависшие над нашими головами, трубки, и энергопровода, больше походившие на вены и артерии, честно признаваясь. Технологии этих людей имели совсем другую основу. И вот, мы вошли в залу, где на каменном кресле, возле каменного стола сидел седовласый старец. В деревянных шкафах, за ним, на множестве полок, уходивших к самому стеклянному куполу, было размещено множество рукописей, свитков и старых потрёпанных книг, видимо очень оберегаемых этими людьми. На столе перед старцем тоже были разложены стопки книг, а сам старец только что поднял взгляд к нам, отвлекаясь от их чтения. Он произнес что-то звучно, приподнимаясь с каменного кресла, украшенного иероглифами, и поклонился нам.  Мы в ответ тоже поклонились. Особенно порадовал этот обычай Юри Сиинкая. Он, казалось, был в восторге, и сразу же вошел в диалог со старцем.    А нашей компании принесли деревянные стулья, на которых мы сели, наблюдая за разговором. Не прошло и минуты, как Старец решил познакомиться с нами всеми. Сиинкай переводил ему наши слова, и значение в экспедиции. Старец все внимательно слушал. Себя он  именовал Укэлк Балангк. Наши имена показались ему странными, как он поведал нам. Но сразу же он объяснил, что схожие имена и язык у пиратов, что нападают на их поселения с поверхности вод. Убедившись окончательно, что мы с Луны, а не с поверхности вод, он еще раз поприветствовал нас, устроив теплый приём, сказав: «Дружелюбен к мирным гостям Океан!». Да, именно океан, - именно так именовали выжившие мориане – Землю. Теперь все завали Землю Океаном. И даже, на поверхности вод, все знали свою планету как – Океан.   Нас накормили фруктами и овощами, некоторые из блюд прошли термическую обработку. А в честь  таких странных гостей приготовили даже и мясные блюда. Но мы побоялись их есть, врач напугал нас:- Мало ли какие новые инфекции появились на Земле, то есть, Океане, пока мы жили на Луне. К тому  же мы не едим на Луне мяса, и непонятно как может отреагировать желудок…   И мы единогласно отказались от мясных яств. Местные очень удивились, и даже, кажется – расстроились. Вечером, нас уложили спать в свободные комнаты деревянных домов на сваях. Ведь каменные строения, с стеклянными куполами, служили хранилищем знаний, и даже мудрецы не отдыхали там, а вместе со всеми жили в верхней части поселения, в постройках в ветвях деревьев. Мы отметили, что местные были очень дружелюбны, прямо как первобытные туземные народы, но это было очень хорошо. Хотя они и обладали знаниями, о которых  туземные народы не могли мечтать даже во снах…   А суть их жизненного  устройства обещал нам изложить Укэлк Балангк, на следующий день.    Снова мы восседали на деревянных креслах в зале старого мудреца, заваленного стопками книг. Утром нас также сытно накормили и мяса уже не давали. Даже  указали нам где у них находятся в постройках самые настоящие «душевые», воду в которые доставляли бабмуковые трубы. Мы хоть успели помыться, избавляясь от рыбьего запаха. А местные жители, еще со вчера недоумевали, как это мы оказались такими свиньями, что не помылись и легли спать не омывшись. Чистоту в культуре высоко ценили, а нам наше бескультурие простили, ведь сами забыли указать нам, где их «душевые». Итак, на нас снова смотрели уставшие от времени глаза старца Укэлка…   Он был готов ответить нам на вопросы, взамен, мы пообещали, что расскажем и о нашей жизни.   Укэлк Балангк рассказал, что в этом большом поселении, под десятками живых куполов и энергетических щитов, несколько больших поселений, как их. Это они называли Ингклао. Подле этого поселения и других, - расположены множество деревень в деревьях и на скалах. Но население тщательно контролировали, что бы не нарушать их хрупкую подводную экосистему. Леса люди удачно делили с животными, в этом им помогали дары моря, - рыба и морепродукты, большей частью чего они заменяли плоды деревьев и других пищевых источников, таким образом, большей частью отдавали леса их исконным тропическим обитателям зверей, земноводных, птиц и насекомых, которые удалось спасти обитателям Океана.Также Укэлк поведал, что их народ всего лишь горсть из многочисленного подводного союза уцелевших рас. Подводных поселений такого «живого» типа были тысячи! И даже сам Укэлк, истратил многие годы молодости что-бы посетить многие из них, путешествую от одного подводного купола к другому. К примеру, их народ, с их диалектом насчитывал десятки тысяч человек, и обитал в окрестных водах вблизи только нескольких Антарктических островов.  Вокруг четырёх островов Антарктической группы их народ размещался в семнадцати подводных живых городах. Многие другие острова Архипелага стерегли другие культурные группы подводных поселений, в которых жили десятки, а то и сотни тысяч людей.    Укэлк показал нам карту, которую он пытался составить при своей жизни, но так и не успел завершить. Чернилами осьминога он нарисовал лишь половину Архипелага. Сказав, что на это у него ушло полжизни. Десятки и сотни точек, с названиями и цветовыми отменностями были четко вырисованы на карте. Иероглифы мы так и не смогли прочитать.  Но Укэлк сообщил, что письменность они переняли у нескольких народов, что обитали в глубинах океана, далеко от Антарктического архипелага. Но точно сообщить, где именно находятся те великие народы, с уважением подчеркиваемые Укэлком, он так и не смог. Указал на отдельные иероглифы, больше походившие на японские, что они принадлежат великой расе, которая сумела  укрыться от вод наступающего океана с помощью «живого» щита, создавать который и научила их предков несколько поколений назад.  Связь с ними они потеряли давно, так как их подводные шары не могли плавать очень далеко, им требовалось много энергии, которую они не хотели тратить.    Сами живые щиты были плодом биоинженерии. В этом не было сомнений. Укелк разъяснил, что эти щиты могут расти и увеличиваться, если их «кормить» специальным расствором, или выращивать из их частей, как-бы черенкуя их и создавая новые «шары», подкармливая их питательной смесью, рецепт которой он не захотел нам открывать. Все эти «таинства», как мы поняли, происходили в каменных стенах подкупольных помещений, где местные жители берегли свои немногие знания, учились в Залах Мудрости, и строили или, правильнее сказать, выращивали – свои корабли, светильники и, целые купола, если требовалось расширить город…   На вопрос: почему они не хотят жить на поверхности воды? Мудрец улыбнулся и произнес слово, которое Сиинкай перевел как «табу». Великая раса научив их своим технологиям, взамен, приказала им воздержаться от возвращения на поверхность земли. Но водные пираты, о которых мы наслышались от старца, так и хотели попасть на острова, но к счастью, сил подводных народов, что жили вокруг Архипелага и промеж островов, хватало, чтобы отвадить их от живописных мест. - Да и когда мы бывали на поверхности, говорил старец, нам не нравился ветер. Мы привыкли к влаге моря и любим плавать в близи своего города и веселиться дебрях наших лесов… И в наших лесах красивее, а если дети хотят увидеть поверхность, то мы конечно же плаваем к островам, показываем им. Хотя и есть немногие из нас, кто любит бывать на поверхности, - их мы отправляем нести дозор, чтоб вмиг знать, если нагрянут ветхие корабли пиратов. – потом старец улыбнулся и сщурил глаза, - но навряд-ли они уже когда нибудь вернуться. Над крышей океана частые штормы и волны с легкостью могут поглотить их ветхие судна. Немного пиратов осталось…    Старец снова улыбнулся, как только Юри окончил перевод.    Мы не думали оставаться долго здесь, нет. Мы боялись за свой корабль, оставленный так беспечно в травах острова, в зелёной долине. И как только мы поняли, что здесь наша помощь не нужна, поблагодарили старцев за гостеприимность, их всего было три, - попросили отвезти нас на берег к кораблю. Но Укэлк обрадовал нас тем, что, как оказалось,  с самого начала там осталась стража, из нескольких их людей, верно все это время охраняя наше космическое судно. Мы пообещали еще раз вернуться, хотя и сами не знали когда именно. Да и смысла не было, - ни в помощи ни в помощи для нас эти люди не годились. Они жили  в своём мире, и жили счастливо. Их технологии позволяли так жить, но не могли помочь нам… Разве что только связаться с великой расой, что разработала эти биологические щиты, - наверное их великие умы смогли бы нам помочь снабдить Луну энергией, пищей, и главное – водой… Но это уже после. Сейчас нас, должно быть заждались на Луне. Мы как канули в воду, собственно это мы и сделали, но временить нельзя. Скоро на Луну должны прибыть марсианские послы и ученые, о чьём приезде мы сообщили и Укэлку, на что тот не особо обратил внимание, чем показал – они в нашей помощи не нуждаются. Перед самым отплытием все жители дружно провели нас, завалив в прямом смысле, множеством корзин с фруктами и овощами. В нескольких деревянных клетках были даже пару птиц… Все это обещали погрузить и доправить к кораблю все те же сопроводители, обнаружившие нас на каменистом пляже острова.    Сиинкай вел всю дорогу с ними активный разговор. Видимо рассказывал о жизни на Луне. Этих слушателей, казалось, удивляло каждое слово, а не как умудренного годами старца Укэлка. Один из них, даже, тот что вел в прошлый раз отряд, попросился с нами на Луну, предложив  в замен, оставить кого-то на его место. Просьба была нелепой, но при первой же просьбе, мы увидели загоревшиеся глаза Сиинкая. Его поведение говорили о том, что он хочет остаться. И он предложил нам, что он действительно может на некоторое время остаться здесь, ведь на Луне у него не осталось близких людей. А тут он хотел на месте ознакомиться с знаниями мориан и изучить подробнее их язык и иерографическую письменность. А может, даже, и связаться, с помощью, радиосигнала с великой рассой, которая могла быть более полезной.    Доводы Юри были убедительны, и мы, недолго думая, согласились. Но всю ответственность за решение возложили на его плечи. Таким образом, мы лишились прекрасного лингвиста и обрели взамен футуристического туземца Балал Кал Кото. Но и он обещал нам научить наших специалистов своему языку и ознакомить нас с их традициями и культурой. А о его семье он просил не беспокоиться, сказал, что о жене и детях позаботиться его второй муж. Мы переспросили, и оказалось, что у него два мужа! Наглядно мы убедились, что еще о многих особенностях их культуры, нам предстояло узнать… Впрочем, Луна тоже имела массу интересных «особенностей», так что мы не особо придирались к моральной стороне личной жизни Кал Кото.    И вот, мы  вновь услышали звук ветра и запах океана. И снова промокли, выбираясь из его вод, к берегу, где совсем недавно, спящими, нас застигли врасплох.  За спинами просыпалось Солнце.                                                                   |||||||||||        До самого корабля, нас любезно сопровождал отряд мориан. Подходя к месту нашей посадки, мы увидели его на своём месте, в целости и сохранности. Он блистал в утреннем солнце. Вокруг него несло стражу несколько мориансикх воинов, - они дружелюбно поприветствовали всех нас. Но временить нельзя было. Быть может, меня уже выбрали президентом, и поэтому, нужно как можно скорее приступать к своим обязанностям, а не прохлаждать в райских садах подводного рая или, радостных зелёных лужайках – суши. Тем более, скоро прибудет эскорт марсиан, и их нужно будет встретить готовыми. Успеть соорудить достаточно просторные посадочные площадки, организоваться, в конце концов. Что б ни упасть в грязь лицом, точнее – в лунную пыль.   Да, Земля потрясла нас всех. Действительно, - райский уголок вселенной. Но, теперь выжившие называют эту планету Океан, и вполне оправданно, ведь  больше 90 % всей поверхности, - покрыто водой. Да и до этого, даже при 30 % суши – Землю было глупо называть Землей, - ведь больше половины планеты покрывает безбрежный Океан. Когда то, в иной период развития, планета так же была покрыта сплошным бульйоном океана, воды которого, притягивала к себе неизменная  Луна. В то время – она была намного ближе. Теперь же, Луна постепенно, за миллионы лет, отступила, - разделив земную расу на две цивилизации. И неизвестно теперь уже, хорошо это или плохо, ведь историю – не изменить…   Дедал отплыл, взметнувшись в небо. Издали, наше отправление наблюдали мориане. Вместе с ними нам прощально махал Сиинкай, наверное, в последний раз. Кто может знать, когда мы сможем позволить себе такую роскошь, вернуться на Землю снова? Быть может, - и не никогда, но, наверное, - не при нашей жизни… Дефицит ресурсов, топлива, - все это тормозит развитие Луны…   Но, быть может, с помощью марсиан, нам удастся совершить новый скачек, виток своего развития. Ведь в диалогах с марсианами, мы поняли, что Луну сделать пригодной для жизни, - даже легче, чем Марс. Имея под рукой такой неисчерпаемый, а точнее переполненный чан воды, под рукой? Океан… Даже немного метров толщи воды, снятых с его поверхности, - сможет создать на Луне пригодную для дыхания атмосферу и океаны… И этим, еще и помочь освободить пространства суши, погребенные под её водами. Навряд-ли снижение уровня мирового океана на пару метров, скажется на мориансикх поселениях и их обитателях. А точнее, - никак не скажется.    Зато природа сможет вновь реколонизировать былые ареалы обитания. С помощью клонирования, думаю, можно будет восстановить значительную часть флоры и фауны. И вглядываясь через стекло иллюминатора, я представляя, как уходящая под облака Земля… Океан… обретёт новые черты: новые островные образования и небольшие материки, заселенные лишь животными и растениями, - не людьми. И более чем уверен, ведь у мориан и великой расы, - есть табу, которое они не нарушают уже второе столетие. И хочется верить, что не нарушат впредь.     Честно говоря, некоторые из нас даже прослезились, прощаясь с голубой планетой. Элис прижалась к иллюминатору,  разглядывая её уходящую поверхность. И лишь некоторые из нас, вздыхали с облегчением, ожидая вернуться на нашу родную Луну. А Кото, осмелившийся покинуть свою родную планету, - Океан, - с ликование наблюдал за всем, что происходило вокруг него, и кажется пришел в сущий восторг, когда мы оказались в космосе. Глаза его горели. Будут ли они также гореть, когда он встретиться лицом к  лицу с суровой аскетичностью жизни на Луне?    Луняне встретили нас радостно. О нашем возвращении рассказали уже на двух каналах. Еще один успел появиться, за ту неделю, которую нас не было дома. В столице уже успели начать строительство Лунного отеля, для марсианских гостей. Для этого мобилизовали, как оказалось, все усилия лунного общества. Усилили добычу материалов, на ближайших шахтах. И… как я и ожидал, - меня избрали первым президентом республики, как и ожидалось, впрочем.    Пришлось сразу же, практически со ступеней корабля, давать интервью. Поистине бессвязная речь была произнесена, - на эмоциях, вся наша команда наперебой рассказывала об Океане. Отснятый материал передали тотчас в СМИ. Как сейчас помню, как целями днями  эти кадры заполонили домашние экраны жителей Луны на несколько недель подряд. Вместе с тем, на Луне продолжались приготовления к прилёту долгожданных гостей с Марса. Лихорадочно отстраивались новые блоки  будущей гостиницы. Возобновлялись отключенные некогда системы. Лунян невероятно воодушевила экспедиция на Землю, что дало сил для надлежащих работ. Более того, многие были просто восхищены образом жизни подводной цивилизации Океана, и многие, надеялись перенять их технологии, пусть и не сейчас, но хотя бы в будущем, когда на Луне будет много воды. А планы в этом «плане» были грандиозны. В последних диалогах с летящими в космосе Марсианами, мы поняли, что они решительно настроены помочь нам тэрраформировать Луну. И в этом они надеялись использовать Океан, - как беспрецендентный источник переизбытка воды. К тому же, мы им тоже отправили отснятый материал с планеты, - они тоже пришли в восторг, как и мы, даже просто наблюдая за все из кадров. Технологии мориан они хотели перенять уже в этом «пришествии», сразу же, разделив команду на две миссии: Лунную и на Океан.    Тем временем, мы я и другие выбранные лица с каждого из лунных округов, формировали Правительство республики. Нашей формой правления мы избрали демократический либирализм, так как нашему обществу подходил именной этот вид  сформировавшейся социальной мысли. Фактически, в столице признавалась моя власть правителя, в том числе с моим голосом считались и все в Верховной палате. Но на местах, по большему счету, мелкими делами было принято заниматься выбранным «Старейшинам» селений. При  чрезвычайных и серьёзных решениях, касающихся всей Луны, мы согласились собирать наш совет, в котором каждый из старейшин представлял бы точку зрения народа в своём селении. Такая форма правления была выбрана на время, пока у нас не будут задействованы кибернетические технологии, доступные для всех лунян,  для создания которых у нас пока не было ресурсов. Когда же в наших руках будет достаточное количество ресурсов, мы создадим межлунную киберситемную  связь, соединяющую все поселения  находящиеся в каждом из домов.  Таким образом, каждый из лунных жителей сможет напрямую из дома голосовать за или против, при выборе хода решения проблемы, или – предлагать свой собственный способ решения. И даже, - выносить предложения, если они будут поддержаны хотя бы 10% голосованием населения Луны. Такой способ решений проблем, мы решили внедрить в будущем, ведь у марсиан он успешно работает не одно десятилетие…   Я долго сидел у иллюминатора, старого и запыленного, наблюдая как огни столичного города льют свой ровный свет на серую Лунную поверхность.  Разноцветными языками и неонами, свет ткал полотно, создавая некую умиротворенную картину. Отвлекся. Я пролистал свой старый бумажный дневник, раритет от самого деда. Пожелтевшие листы были исписаны от моей руки. Я очень долго вел этот дневник, стараясь писать как можно мелче и компактнее, чтоб хватило на долго. Но вот, он был практически переполнен моими мыслями, идеями и просто наблюдениями за бесчисленные пройденные дни, зарисовками, схемами и формулами, даже смешными каракулями, в начальных страницах, - из детства. Осталась одна, последняя чистая страница.     Долго смотрел на неё. Писать ли мне что нибудь здесь, или отложить, оставив таким образом место для того что б описать прилёт марсиан?  Да, собственно, и зачем? Одна чистая страница всегда должна иметь место… И вот, предпоследняя страница оканчивается. Еще несколько строк, я пишу здесь и все. Что же мне написать?  В дневнике итак где-то  в середине написано, что он для вас, для потомков… Ну что ж, все же напишу:   Удачи мне и всем в следующих днях. Когда прилетят марсиане, все измениться к лучшему, собственно, это вам решать, тем кто, будут читать эти страницы уже после меня.  Удачи и вам!    А теперь, я снова подниму глаза и буду смотреть на нашу большую голубую луну.     Автор Rayan RienerРаніше ми писали про те, що не варто купувати дуже дорогі авто - вони втратять в ціні вже за кілька років.Також ЗМІ в останній час повідомляють про чисельні дивні випадки вогню та смерті, в Нікополі та районі. Чи пов'язано це із вбивствами від колекторів?
Сни - це подорож крізь матерію та час у Всесвіті?
Сни - це подорож крізь матерію та час у Всесвіті?
Нікополь 2020-03-12 13:42:25
СныМы неспроста видим сны… Где-то далеко, за гранью барьера нашего разума, существуют альтер-вселенные, в которых мы бываем во сне. Облекаясь в тела и видя глазами чужих, других себя, «alter  ego», обитающих в альтернативном мире. Мы видим сны, - и это – неспроста, как и все в этом мире. Они нужны нам для чего-то, быть может, - являясь источником нового опыта, машиной времени порой, и стремления, к тому, что мы увидим во сне, даже если альтер-миров и не существует вовсе.Кто дарит нам сны, напоминающие нам, что мы не встречаем в нашей «реальной» жизни? Сны, - подсказки, даруемые нашим подсознанием, переживающим проблемы реальности, выносит в действительность полезную для нас информацию, подчас помогая нам решить нерешаемое или предсказывая исход того или иного действия, предупреждая, - пусть и звучит это немыслимо. Практически все из людей рано или поздно стыкаются с чувством дежавю, которое довольно часто мы видим во сне, задолго до того, что должно произойти…Нагадуємо, існують численні свідчення передбачення апокаліптичної пандемії на Землі.Мозг человека работает только на несколько % от своих реальных возможностей. Быть может: сон, - аналогия воображения, но гораздо более сложная, - глубокий анализ. Сон создаёт полные картины, - «сцены», для извлечения всех возможных вариаций проблемы. Ведь когда мы видим сны, мы асознательны. Может, именно в этом момент наши умственные процессы наиболее активны, не обремененные обработкой и получением информации, в свете лучей дня?И меня всегда волновало, каким образом первые люди общались с… Богом? Вполне вероятно, - именно через сны. Ведь сны способны в полной мере передавать нужные понятия и образы, все, что необходимо донести нашему сознанию. Наш мозг, похож на радиопередатчик, модем (можно называть и так, как хотите) но он именно на то и создан, чтобы получать и обрабатывать бесчисленное количество информации, обладает всеми возможностями передавать нашему сознанию полезную информацию, - сновидениями… существами: Богом, духами: ангелами или демонами, даже, возможно, и инопланетянами, - в зависимости от того, во что мы верим. Ведь возможности нашего мозга, - безграничны. Мозг самый сложный механизм, или компьютер во Вселенной, на данный момент, который мы вряд-ли разгадаем без помощи тех, или того, кто его создал. А пока, с помощью снов, как через матовое стекло – мы наблюдаем за тайной, иногда приоткрывающей для нас свою пелену, в своём великодушии даруя нам знание…Автор Rayan RienerРаніше повідомлялось, що варто йти лікувати депресію до психолога, інакше - самогубство. І також про те, як влада України ввела фейковий карантин - чи допоможе карантин, кщо влада не повідомляє українцям - наскільки важливо не контактувати одне із одним?
Соціальна реклама: вірш-пророцтво про наше із вами майбутнє
Соціальна реклама: вірш-пророцтво про наше із вами майбутнє
Нікополь 2020-03-12 21:23:07
Все життя ми вірилу в те, що ми щось знаємо про цей світ. Ми вважали, що розуміємо, як усе влаштовано і що відбувається. Але чи могли ми знати, що скоро кінець? Час дослухатись свого серця, пережити наступаючий апокаліпсис і змінити все, про що ми знали, вірили й на що уповали. Кожен із нас, після кінця світу - стане тим, хто змінить все назавжди. Суспільство помилилось - на руїнах постапокаліпсису постане питання: бути чи не бути? Як жити? Що мусимо робити? Бути іншими - виправити всі помилки і увімкнути людяність, самопожертву та серце, щоб бачити більше - зробити більше для навколишніх людей і середовища, із подякою за все Природі, що дала нам шанс існувати і відчувати й хороше і погане, взагалі. Соціальна рекламаВона йшла по зруйнованому,Занедбаному місту, у руїні.Це місто з’їла  часу осінь…Нестримане недбальство,Людей, які світ не любили.- Світ знищено, його немає,Промовляла старезна стара,З кривою палицею, як і вона..Сама, одна, як дівчинка,Що попереду тихенько йшлаСтара, сліпа, зривала листяМить за миттю впихаючи,Його до свого старезного ротуІ все ж ще приказувала:- Світ знищено, його нема…А дівчина все йшла по вулиці,В руках ледь живий від часуВедмедик, - ґудзик замість окаВона казала йому:- Ти не хвилюйся…Ми дійдемо додому.Тут і мати показалась,За спиною тяжкість – То було гілля для вогнища;Вогнища, яке б зігріло їх..Життя в халупі із сміття.Дівчинка нестримно потекла,Линучи до змученої матері, і..Притулившись головою,До матері, єдиної, спитала:- Мамо, чому так все?..Колись же все було чудово…Квіти, гарні зелені дерева,Та чиста вода, та навіть звірряЧому все ж це зникло?Мамо! Я знати хочу, скажи!Мати потемніла в обличчі, Відвела від голодної дитини,Важкі, заглиблені у себе очі,- Чому? – запитала вона у світу.А от справді: «Чому?»Чи не можемо ми… Це жахливе майбутнє змінити?2011Она шла по разрушенному, Заброшенном городу, в руинах. Этот город съела времени осень... Неудержимая халатность, Людей, которые мир не любили. - Мир уничтожен, его нет, Говорила старая старуха, С кривой палкой, как и она... Сама, одна, как девочка, Что впереди тихонько шла Старая, слепая, срывала листья Мгновение за мгновением впихивая, Его в свой старый рот И все ж еще ​​приговаривала: - Мир уничтожен, его нет... А девочка все шла по улице, В руках едва живой от времени Мишка, - пуговка вместо глаза Она говорила ему: - Ты не волнуйся... Мы дойдем домой. Здесь и мать показалась, За спиной тяжесть - Это были ветви для костра; Очага, который бы согрел их... Жизнь в лачуге из мусора. Девочка стремительно потекла, Устремляясь к измученной матери, и... Прислонившись головой, К матери, единой, спросила: - Мама, почему так все?.. Когда-то же все было прекрасно... Цветы, красивые зеленые деревья, И чистая вода, и даже звери Почему все это исчезло? Мама! Я знать хочу, скажи! Мать потемнела в лице, Отвела от голодного ребенка, Тяжелые, углубленные в себя глаза, - Почему? - Спросила она у мира. А вот действительно: "Почему?" Не можем ли мы... Это ужасное будущее изменить?~- Rayan Riener - Давайте залишимось людьми, щоб на нас не чекали наступні дні та місяці! Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. Раніше: українка стала новим варіантом ляльки "Барбі" - весь світ буде гратись прототипом української спортсменки. Також: брудні руки - брудні слова, брудні наслідки - влада міста Нікополь продовжує оманювати містян і заплутувати сліди. 
Коли відкриє свої двері новий культурно-спортивний центр у місті Нікополь?
Коли відкриє свої двері новий культурно-спортивний центр у місті Нікополь?
Нікополь 2020-03-13 20:46:43
Не коронавірусом єдиним: коли запрацює новий культурний та спортивний центр в Нікополі? Але, хто туди піде, якщо всі заклади та зібрання заказані - карантин!Стало відомо, коли в Нікополі відкриють культурно-спортивний центр! Про цю новину на тлі великої кількості поганих, NikopolToday передає із посиланням на Інформатор Нікополя. Нагадуємо, попереджений - озброєний та підготовлений. Три місяці "Нікополь Сьогодні" попереджав нікопольців про коронавірусну загрозу - ти виживеш! Це не жарт, в Нікополі дійсно з'явиться культурно-спортивний центр. Його відкриють в районі 3-го ділянки. Про це ЗМІ Нікополя стало відомо з Facebook. Повідомлення з'явилося на офіційній сторінці міськради Нікополя.У минулому році на вулиці Микитина, 10 почався капітальний ремонт будівлі, де планується розмістити культурно-спортивний центр. Відкрити його на 3-ій дільниці вирішили не випадково, адже тут проживає велика кількість дітей, підлітків та молоді.За цей час встигли відремонтувати покрівлю, утеплити і розфарбувати фасад, повністю замінити всі комунікації, встановити нові металопластикові вікна та електричне опалення. Зараз капітальний ремонт триває.У культурно-спортивному центрі обладнають тренажерний зал, будуть функціонувати групи з хореографії, шейпінгу, йоги, різні спортивні секції та творчі гуртки, а також бібліотека. До речі, колір стін в кабінетах різний і в цьому є певний сенс. Відомо, що культурно-спортивний центр на третій ділянці планується відкрити 1 червня цього року, в Міжнародний день захисту дітей.Раніше ЗМІ повідомили про те, що жителям Нікополя роздали 870 кленів і 460 акацій. Про це читайте за цим посиланням.Фото Інформатор / автор Олена РадченкоРаніше ми повідомляли про графік футбольних подій в Нікополі на 2020 рік.Також писали як КНДР погрожує всьому світу своїми ядерними бомбами.
"Космічне збільшення" на смартфонах Samsung викликає занепокоєння щодо конфіденційності
Світ 2020-03-13 22:41:07
Під час минулого тижня Unpacked в Сан-Франциско компанія Samsung представила три моделі смартфонів S20 - S20, S20 Plus та S20 Ultra. Варто хвилюватись? Бо майбутнє настало, нагадує NikopolToday."Завжди є ймовірність, що хтось використовуватиме його для різних цілей, наприклад, заглядаючи в спальні чи офіси людей здалеку, - сказав в інтерв'ю фахівець з кібербезпеки Джейк Мур, - Якщо спостерігати, це не думка, що технологія споживає людський розум, особливо в наших власних будинках, але ми повинні пам’ятати, що в міру розвитку технологій нам потрібно більше дбати про приватне життя та особисту безпеку".S20 Ultra має ширококутний об'єктив 108MP, ширококутний об'єктив 12MP та телеоб'єктив 48MP, а також датчик глибокого зору. Під час демонстрації було представлено, як ця модель може збільшити зображення, щоб побачити об’єкт, розташований за 4 кілометри, а також сфотографувати квартиру у високій роздільній здатності за 30 метрів.Ми хочемо переконатися, що споживачі можуть захопити все і справді відчути себе частиною дії, - сказав Марк Холлоуей, керівник відділу компанії Samsung. - Отже, якщо ви сидите в задній частині футбольного стадіону, ви все одно можете зафіксувати те, що відбувається на полі і поділитися цим з друзями, - додав він. Хоча Samsung гарантує, що камера "назавжди змінить фотографії та розповіді", є ймовірність, що вона може бути неправильно використана, щоб втручатись у приватне життя людей. "Я думаю, що це лише нова функція, яка повинна продавати більше продукції, хоча це може бути лише хитрістю, тому що я сумніваюсь, що середньому користувачеві потрібен цей рівень збільшення", - прокоментував заяву Холлоуей Джейк Мур. Всі нові моделі оснащені так званим «космічним зумом» - поєднанням оптичного збільшення та цифрового інтелекту, що працює на основі штучного мозку.Завдяки цьому користувачі можуть збільшувати зображення аж до 30 разів для S20 та S20 Plus та аж до 100 разів для S20 Ultra та обрізати зображення, зберігаючи повну якість знімку. Смартфони серії Samsung S20 надійдуть у продаж цього місяця. Невже тепер будь-хто зможе робити Ваше фото із відстані кількох кілометрів, поки ви нічого навіть не підозрюєте? Тепер всі будуть знати чим і де Ви займаєтесь.Нагадуємо, що право кожної людини - відчувати і погані емоції. 
Ідеальна зброя
Ідеальна зброя "Ухань-400": появу коронавірусу було передбачено в 1981 році
Світ 2020-03-14 00:46:11
І знов, діячі мистецтва, а саме письменники, які мають тонкі відчуття із навколишнім Всесвітом намагались попередити на заздалегіть про апокаліптичну катастрофу, що відбувається зараз. Пандемія настала, вчергове нагадує NikopolToday. Про ідеальну зброю "Ухань-400": поява коронавіруса була передбачена письменником-фантастом у дрібних деталях ще в 1981 році.Тепер, фани фантастики стали спеціалістами, як вижити у цьому майбутньому, що вже настало / фото PinterestПередбачення, зроблене на 312-ій сторінці науково-фантастичного роману Діна Кунца "Очі Темряви", говорить про те, що американець мав над-секретну та достовірну інформацією про розробки в Китаї нової зброї - вірусної пневмонії. Тепер смертоносне "око" з Темряви називають коронавірусом - COVID-19.Нагадуємо про надзвичайний стан, - підготуйтесь до пандемії, поки не пізно. Тридцять дев'ять років тому - тобто в 1981 році НІХТО не звернув уваги на пророкування Діна Кунца, яке міститься в... 39-му розділі його фантастичного роману "Очі Темряви"."Приблизно в 2020 році по всьому світу пошириться невідома досі хвороба легенів, що вражає і бронхіальні труби, і в світі не знайдеться ліків, здатних вилікувати цю заразу".Чому ж ніхто не звернув увагу на прогноз письменника-фантаста?Відповідь проста: в сюжетну лінію роману (переживання матері, яка втратила коханого сина - прим. Автора) розмова про смертельно небезпечну хворобу вплетена таким чином, що спочатку навіть здається чужорідною "речовиною". Зараження сина вірусом "Ухань-400" один з героїв роману називає можливою причиною смерті сина.Тепер же, перечитуючи 312 і 313 сторінки, в голову приходить думка про те, що автор фантастичного роману історію про "Ухань-400" просто підслухав, сидячи в якомусь барі або, будучи на той час уже відомим в США письменником, отримав від когось із своїх шанувальників лист з пропозицією написати книгу про китайськиу смертельну зброю для тих, хто вміє читати між рядками.Розглянемо першу версію: набравшийся віскі незнайомець в барі цілком міг прийти "освіжитися" після важкого трудового дня, проведеного, наприклад, в ЦРУ або ФБР. Розв'язати язик такій людині не просто, - це правда, але який-небудь Джо або Майкл міг спеціально "проговоритися", дізнавшись, що за сусіднім столиком сидить відомий письменник. Навіщо? А потім, наприклад, щоб ТАЄМНО надати гласності держтаємницю, загрозливу на погляд "простого американця" всьому світу - звідси і точна дата початку інфікування.Друга версія виглядає більш правдоподібною, хоча б в силу того, що в листі, на відміну від розмов в барі, людина могла викласти більш детально все те, що йому стало відомо про реальну загрозу для всього людства цього моторошного захворювання майбутнього.Всі ми пам'ятаємо, що перша версія зараження людиною коронавірусів звучала так: людина поласував м'ясом кажана. А тепер повернемося до "першоджерела" знань про коронавіруси - Діна Кунца, він пише:"Бактеріальна інфекція з'явиться перший раз у вигляді "хвороби м'ясоїдних", але потім через мікроскопічні кліщі передасться від ЕКЗОТИЧНИХ ПТАХІВ людині".Американський письменник заздалегідь знав, з якими труднощами зіткнеться людство, в спробі боротися з чумою XXI століття:"Ніякі медикаменти і антибіотики не зможуть впоратися з хворобою і заражені нею будуть вмирати без надання їм належної допомоги, поки не з'ясується, що бактерію можна вбити за допомогою електричних розрядів і екстремальних температур".Вчені всього світу, зіткнувшись з необхідністю знайти протиотруту коронавірусу, до сих пір не можуть з точністю сказати: ця зараза має природне походження або ж створена в лабораторних умовах людиною?Тепер, стало зрозуміло, хто у фільмі "Той, що біжіть по лезу 2049" знищив Вегас у ядерній війні - КитайУ 1981 році Дін Кунц в своєму романі "Очі Темряви" з упевненістю говорив про створення в Китаї бактеріологічної зброї, "ідеальної зброї", цитата:"Мене не цікавлять філософські або моральні аспекти використання бактеріологічної зброї, - втрутилася вона в розмову. - Я тільки хочу знати, яким чином сюди потрапив Денні.- Щоб це зрозуміти, потрібно повернутися в минуле на двадцять місяців. Саме тоді один китайський вчений, Лі Чен, потайки емігрував до Сполучених Штатів і привіз з собою матеріали про нову китайську бактеріологічну зброю. Новий вірус вони назвали «Ухань-400», за назвою міста, поруч з яким знаходиться секретна лабораторія, де створили цей вірус, і по еффектівності він в сотні разів перевершував всі інші мікроорганізми, розроблені в будь-якому іншому науково-дослідному центрі нашої планети. «Ухань-400» - ідеальна зброя. Діє тільки на людей. І не передається ніякими іншими живими істотами. І, як спирохета, збудник сифілісу, «Ухань-400» життєздатний поза людським організмом не довше ніж хвилини. Це означає, що він не може навічно заражати об'єкти і навіть цілі території, як сибірська виразка та інші небезпечні захворювання. А після смерті носія «Ухань-400» природним чином гине трохи пізніше, коли температура людського тіла опускається нижче вісімдесяти шести градусів за шкалою Фаренгейта (30 градусів за Цельсієм - прим. Автора статті). Ви розумієте, які у нього переваги?Тіна, займаючись Денні, слухала Домбі неуважно, але Еліот зрозумів, про що говорив учений.- Ви хочете сказати, що після використання "Ухань-400" для знищення людей на якійсь території китайцям не довелося б проводити знезараження перед тим, як захопити її?- Абсолютно вірно, - кивнув Домбі.- І цим переваги «Ухань-400» не обмежувався. Носій ставав заразним вже через чотири години після контакту з вірусом. Це неймовірно короткий інкубаційний період. Заражена людина не живе довше двадцяти чотирьох годин. Більшість помирає через дванадцять. Цей вірус страшніше лихоманки Ебола в Африці. Він забезпечує стовідсоткову смертність. Ніхто не виживав. Китайці перевіряли його на політичних в'язнях. Вони не змогли знайти протиотруту або антибіотик, що ефективно впливають на вірус.Вірус проникає в стовбурові клітини мозку і починає генерувати токсин, який роз'їдає мозкову тканину точно так же, як кислота роз'їдає марлю. Він знищує ту частину мозку, яка відповідальна за основні функції організму. У жертви перестає битися серце, відмовляють всі органи, він втрачає здатність дихати".- І Денні вижив, заразившись цим вірусом? - запитав Еліот.- Так, - кивнув Домбі.- Наскільки нам відомо, він - єдиний, кому це вдалося".Ось короткий переказ того, чим закінчився фантастичний роман письменника-провидця Тіна Кунца:Головній героїні починають снитися дивні сни, в яких вона бачить сина живим і намагається його врятувати від когось або чогось. Крім цього в кімнаті Денні речі стали переміщатися самі собою, а на його грифельній дошці стала періодично з'являтися напис: «Не вмер».Намагаючись якось розібратися з цим кошмаром, Тіна розповідає все одному Еліоту, і він підказує Тіні: щоб розібратися з цим питанням необхідно подивитися на Денні, адже коли його ховали Тіна так і не знайшла в собі сил поглянути в труну...Після цього Тіна остаточно переконується, що її син живий і пошуки треба продовжити будь-що-будь...P.S. Втіхою для всіх читачів "НІ" і фантастичних романів може служити ЩЕ ОДНЕ "ПЕРЕДБАЧЕННЯ" Діна Кунца, зроблене в тій же книзі "Очі Темряви": "Хвороба зникне також несподівано, як і з'явилася, потім знову з'явиться, і після цього зникне НАЗАВЖДИ".Що готує для всіх нас майбутнє? Саме зараз все людство під загрозою - ізоляція заради виживання / фото PinterestАвтор Олег ГорюновЗверни увагу, навіть якщо ти вважаєш, що твоє життя позбавлено сенсу - 7 мільярдів людей на цій планеті про це і не знає - бреше самим собі. Також знай, ми всі під загрозою - нові телефону можуть спостерігати за тобою в радіусі до 5 кілометрів! Тепер кожна деталь твого життя - як на долоні. 
Дикі тварини почали повертатись до Нікополя: хто переможе, Природа чи людина?
Дикі тварини почали повертатись до Нікополя: хто переможе, Природа чи людина?
Нікополь 2020-03-14 02:53:33
Здається, що меншення кількоті населення в Нікополі та районі призвело до позитивни змін у Природньому середовищі. Для тварин стало більше місця - баланс відновиться після зникнення людей?Природа чинить опір людському втручанню? Близько Нікополя знайшли нори диких тварин. Про це NikopolToday передає від 0566.Нагадуємо, коронавірус заразить за найпозитивнішими розрахунками - біля 200 мільйонів людей тільки у США. У передмісті Нікополя дійсно живуть дикі тварини. Їх життя прихване від очей людини. Нори невідомих звірів знайшли в яру в 15 кілометрах від міста.ЗМІ Нікополя знайшов нори під час прогулянки. Єгер Олександр Петренко розповів, якій твариною вони можуть належати.Не всі знають, які дивовижні тварини, птиці та риби можуть жити на території нашого міста і району. Фахівець розповів, що нори, які було знайдено, швидше за все, належать хижим ссавцям: барсуку або лисиці.Борсук - це єдиний представник куницевих, що впадає на зиму в сплячку. У північних районах борсук вже в жовтні-листопаді залягає в сплячку до березня-квітня. А в південних районах, де зими м'які і нетривалі, він активний круглий рік. З огляду на те, що зима цього року в Нікопольському районі аномально тепла, ці нори дійсно можуть бути борсуків.Мешкає борсук в глибоких норах, які риє по схилах піщаних пагорбів, лісових ярів і балок. Борсук веде нічний спосіб життя, хоча нерідко його можна бачити і в світлий час доби - вранці до 8:00, ввечері - після 17:00 - 18:00 години.Увага: шукай сенс у власному житті!Борсук не агресивний по відношенню до хижаків і людині, він вважає за краще відійти і сховатися в нору чи в інше місце, але якщо його розсердити, то він б'є носом і кусає кривдника, а потім тікає. Борсук всеїдний, але вважає за краще продукти рослинного походження. Харчується він гризунами, жабами, ящірками, птахами і їх яйцями, комахами та їх личинками, молюсками, дощовими хробаками, а також грибами, ягодами, горіхами і травою.Під час полювання барсуку доводиться обходити великі території. Він обнишпорює повалені дерева, отдирает кору дерев і пнів в пошуках черв'яків і комах. Біля нір, які знайшли в Нікопольському районі, дерева саме з такими ужкодженнями. Тож Інформатор вирішив, що тут живуть борсуки.Цікаво, що за одне полювання борсук добуває 50-70 і більше жаб, сотні комах і дощових черв'яків. Однак в добу він з'їдає всього 0,5 кг їжі і лише до осені сильно від'їдається і нагулює жир, який служить йому джерелом харчування протягом зимового сну.Єгер Олександр розповів також і про те, що в одній норі з барсуком може жити і лисиця - але тільки в тому випадку, якщо є зайві отвори (лисиця насправді може жити в реальності з барсуком, займаючи різні відгалуження). А взагалі лисиця займає не тільки нори борсуків, але і песців або бабаків, а також інших риючих.Недалеко від нір у лісосмузі ми знайшли годівницю. Єгері привозять сюди прикорм для диких мешканців. Варто відзначити, що в передмісті Нікополя можна зустріти не тільки зайців і лисиць. У нашому районі тваринний світ дуже різноманітний. Тут живуть видри, куниці, козулі, фазани, ондатри і навіть дикий кабан. І всі вони під загрозою через дільність людини.Першоджерело ІнформаторТакож повідомлялось, що аварійний "горбатий" міст у Нікополі знову став місцем аварії. А коронавірус - це біозброя Китаю перед початком Третьої Світової війни. 
Чиї руїни в центрі міста Нікополь?
Чиї руїни в центрі міста Нікополь?
Нікополь 2020-03-14 17:44:43
Всі райони Нікополя охопила руйнація - подекуди цілі вулиці та райони стали привидами та кублом наркоманів, що чатують на дітей у купах сміття. Чому без війни - ми жевемо як після неї? NikopolToday нагадує, що риба гниє з голови - так званий центр міста заполонили закинуті споруди, щоя лякають містян та гостей Нікополя. Тож, всіх нікопольців турбує питання - чиї всі ці руїни й чиїх рук справа - розібрати місто на цеглу? У центральному районі Нікополя, на території 26 школи знаходиться зруйнована будівля. Кілька років тому там була майстерня, в якій працювали жестянщики.Сьогодні будова сильно розвалена, і представляє небезпеку для навчальних закладів, прохожих та місцевих жителів. ЗМІ Нікополя вирішили розібратись, хто долучився до руйнації цієї будови, хто відповідає за це становище і як довго жителі району та міста будуть відчувати незручності через це.Проблемна будова знаходиться на вулиці Гагарина, на території 26 школи. Жителі сусідніх домів розчаровуються в тому,що лише кілька років тому будову арендовали жестянщики, а після їх уходу помешкання стало рушитися на очах. Жителі сусідніх домів кілька разів бачили машину, яка вивозила все звідти вечорами: «невідомі грузили будівельні матеріали та все інше звідти. Погляньте на них - хто ті люди і те, що вони роблять, але застерігають не лізти не в своє діло».Також, жителі ближчих домів розчарувались, що коли по сусідству із заброшкою жестянщиків устанавливали міні котельну - великі струмені диму не можна створювати у дворі школи. Для того, щоб втілити свій проєкт, робочі зняли і ворота і кілька наступних парканів, після завершення "роботи" - робіиника все це не було повернути назад. Зараз поступово руйнуються секції заброшки навколо школи.Інформатору вдалося з'ясувати наступне - кілька років тому, коли будова знаходилося на балансі МЖТІ - будівля була в нормальному стані. Майстри-бляхарі організували в ньому майстерню, працювали і справно платили оренду. Згодом міська прокуратура виявила якісь порушення. «На території закладів, які належать відділу освіти, не можна проводити комерційну діяльність. У 2014 році орендарів довели до вигнання, а приміщення передали на баланс відділу освіти. У той період будівля прийшла в занепад, її стали розкрадати. Пізніше відділ освіти вивів частково зруйновану будівлю зі свого фонду, а минулого літа його повернули на баланс МЖТІ. Сьогодні цілодобової охорони цієї території немає, але щоб будівлю не розбирали далі за нею доглядає об'їзної патруль, який охороняє подібні об'єкти на Херсонській, 50 і Лапінський, 49. Зараз є бажаючі привести залишки будівлі в порядок і взяти його в оренду», - пояснив начальник комунального підприємства МЖТІ Євген Романій.Яким видом діяльності будуть займатися майбутні орендарі та як скоро відбудеться відновлення будівлі - невідомо. Нікопольці не дурні - звикли не звертати увагу на пусті обіцянки. Жителі району все ж сподіваються, що незабаром жити і ходити по вулиці Гагаріна буде приємно і безпечно.Жєстяна майстерна у руїнах посеред 26-ї школи.Безхатьки та наркомани чатують на дійте всередині.Поруч дитячий садочок, квартири та приватний сектор.Чому це приміщення не можна віддати під бізнес чи клуб?З вікон бачимо 26 школу - діти з вікон бачать руїни.Чоловік сказав, що це його дім і пішов від камери.Купи заразного сміття.Всередині...Велике приміщення під магазин, офіс або салон краси пустує й руйнується.Все розграбували...Цілий комплекс зруйновано.Дитяча дорога до школи.Яке майбутнє ми залишаємо розгрібати своїм дітям?Джерело: NikopolSite / Інформатор / Нікополь ОнлайнАвтор Марія ДимченкоНагадуємо, дорога до Нікополя із Дніпра також у руїнах, навіть після "ремонту". І не коронавірусом єдиним: підніми настрій новим топом із фотками хаскі!
Наукова фантастика тепер - це реальність / хто першим побачив наш час?
Наукова фантастика тепер - це реальність / хто першим побачив наш час?
Світ 2020-03-20 18:37:14
Всі земляни назавжди запам'ятають 2020 рік. Це рік, коли планета опинилась у майбутнього із усіма його благами та проблемами. Застереженнями науковців та артистів знехтували. Тепер під загрозою все живе на Землі. Але все це вже було: коли новий жанр, кіберпанк та всі його жахи і технології фантастів стали реальним життям у фільмах минулого.Знай: Китайський вірус вирвався на волю (можливо з лабораторії в місті Ухань) й занурив планету в пандемію. Соціальний розрив між бідними та багатими, надзвичайні технології, транспортні революції але і водночас жахливі екологічні проблеми, сміття, вбивчі хвороби, роботи та нові дилеми для суспільства. Що ще готує нам недалеке та далеке майбутнє? Все тільки починається... / фото GallerixТож, хто розробив дизайн майбутнього в минулому й показав всі проблеми суспільства, які ми маємо зараз? І яким стане світ для наступних поколінь?СІД МІД / НАЗАД У МАЙБУТНЄСідней Джей Мід народився в Сент-Пол штат Міннесота 18 липня 1933 року, але провів там всього кілька років, перш ніж переїхав в черговий будинок (а їх буде чимало) на західному узбережжі Сполучених Штатів. Там він жив до закінчення середньої школи в Колорадо-Спрінгс, штат Колорадо, в 1951. Після трирічної служби в армії США Сід Мід продовжив навчання в Art Center School в Лос-Анджелесі (нині the Art Center College of Design в Пасадені), де він отримав вищу освіту з великою відзнакою.У червні 1959 він був негайно завербований Advanced Styling Studio, що належить Ford Motor Company, і працював там два роки під керівництвом Ілвуд Енгл. Роботу в Ford Сід Мід вирішив залишити, щоб зайнятися ілюстраціями для книг і каталогів таких великих корпорацій, як United State Steel, Celanese, Allis Chalmers and Atlas Cement.Протягом 1970-х і 1980-х років, Syd Mead, Inc. займається розробкою архітектурних візуалізацій інтер'єру і екстер'єру для Intercontinental Hotels, 3D International, Harwood Taylor & Associates, Don Ghia, and Gresham & Smith. Проектна діяльність прискорилася після корпоративного й особистого переїзду до Каліфорнії в 1975 році.У 1979 році проекти стали включати роботу з більшістю великих кіностудій. Зокрема, Сід Мід допомагав у створенні концепт-арту для «Star Trek: The Motion Picture».Нагадуємо, потім були «Той, що біжить по лезу», «Tron», продовження «Космічної Одіссеї», «Коротке Замикання», «Чужі», «Патруль часу», «Джонні Мнемоник», «Місія нездійсненна 3» і відносно недавній «Елізіум» з Джуді Фостер і Меттом Деймоном у головних ролях режисера Ніла Бломкампа. Починаючи з 1983 року, Сід розвиває тісні робочі відносини з низкою великих японських корпоративних клієнтів, в їхньому списку були Sony, Minolta, Dentsu, Dyflex, Tiger, Seibu, Міцукоси, Bandai, NHK і Honda.Дизайн транспортних засобів - його перша любов. Сід Мід рідко упускає можливість зайнятися розробкою дизайну для засобів пересування. Будь то проектування уніциклі на сонячній енергії, автомобілів, розкішних яхт, круїзних суден, інтер'єрів для приватних 747 або міжпланетних космічних апаратів, кожен з цих проектів виходить унікальним за рахунок уваги до деталей і продуманого футуристичного дизайну. Комбінація футуризму і детального дизайну стала торговою маркою Сід Міда, і видно це в усьому: від концепції автомобілів для Ford Motor Company до футуристичних «Hypervans», які були предметом його останніх повноцінних кольорових ілюстрацій.Завжди прихильник нових технологій, Сід Мід постійно вчиться чомусь новому, зараз у складі його робіт є комп'ютерні ілюстрації та графіка. У 1993 році цифрова галерея, що складається з 50 прикладів його творчості, стала одним з перших СD, випущених в Японії. А в 2004 році у відповідь на численні прохання, Сід налагоджує співпрацю з Gnomon School of Visual Effects, створивши 4 томи DVD-серії під назвою «Техніка Сід Міда», яка продовжує бути затребуваною дизайнерами по всьому світу.Його театр одного актора «Кавалькада в Яскраво-червоному Замку», що складається з 114 картин і ілюстрацій, був показаний в Центрі Мистецтв в Сан-Франциско восени 1996 року, родзинкою шоу виявилися презентації та лекції Сіда, котрі залучили таку кількість слухачів, що вони не змогли вміститися в приміщенні. Наступні особисті виступи в школах по всій країні привабили рекордне число слухачів.У лютому 1998 року Сід Мід переніс свою студію в Пасадені, штат Каліфорнія, де він продовжує брати участь в різних дизайнерських проектах. Нещодавно він закінчив роботу над створенням документального фільму про його кар'єру з режисером Хоакіном Монталваном, називається він «Візуальний футурист», був випущений в травні 2007 року на DVD і доступний через віртуальний книжковий магазин Oblagon на офіційному сайті Сіда Міда.Стів Мід працював дизайнером в компаніях "Ford Motor Co", "Philips Electronics" і створював архітектурні проекти для "Intercontinental Hotels" й "Don Ghia".Але потім він почав створювати концепт-арти для фільмів. Серед них і "Зоряний шлях"; "Той, що біжить по лезу" - під час цієї роботи він вперше отримав звання "візуального футуриста; фільм "Трон", "Чужі", навіть "Місія на Марс", "Місія нездійсненна 3", "Елізіум", і звісно "Той, що біжить по лезу 2049", який вийшов у 2017 року й нажахав глядачів майбутнім що настане за кілька десятеліть.Роботам Сіда Міда присвячено два документальні фільми: "Visual Futurist: The Art & Life of Syd Mead" і "2019: A Future Imagined"."Я закінчив, Вони збираються забрати мене назад" - передсмертна фраза того, хто передбачив майбутнєСід Мід, художник-футурист, що працював над фільмами Той, що біжить по лезу, "Джонні Мнемонік", "Трон" та "Чужі" й багатьма іншими, помер у віці 86 років. У 2019 році його смерть стала наслідком тривалої боротьби із лімфомою. Ще більше "старих" робіт Сіда МідаЧим далі ми дивимось на роботи артиста, від минулого часу створення до майбутнього - тим більше стає темних фарб, пов'язаних із мотивами на тлі. Як зазначав сам автор, самі по собі технології не можуть бути злими чи добрими, все залежить від того, як люди будуть їх використовувати. На жаль, як ми бачимо за десятки років, не для того, щоб здолати бідність, хвороби, соціальні проблеми або зупинити змінити клімату на Землі. У 20 столітті люди вірили, що технології змінять життя людей по всій планеті на кращє, але вже тоді Сід мід зрозумів, що тоталітарні лідери, корупціонери, мафія та злочинці будуть користуватись технологіями для власних планів. Джерела: Pinterest / The New York Times / Concepture / ТСН / Вікіпедія / DisgustingMen / GallerixНагадуємо, на прикладі мати-одиначки з цуценятами, що тривалий карантин для подолання китайського вірусу може призвести до голоду серед безхатніх тварин. Діяти потрібно прямо зараз!І про приклад соціальної місії творчості, яка показує людям, що інвалідність або стереотипи - не привід для відсутності повноцінного життя. Навіть, якщо сама влада використовує фобії й дискримінації задля досягнення власних цілей та краде гроші на інфрастурктуру для людей з інвалідністю. 
Якою буде Україна в майбутньому? [Україна 2041]
Якою буде Україна в майбутньому? [Україна 2041]
Україна 2020-04-05 20:55:03
    Усім нам хочеться, щоб усе було добре і краще ніж є, але треба дивитися фактам у вічі. У цій статті, я розповім про своє бачення розвитку України, або негативні/позитивні процеси, які в сукупності і будуть Україною через 10-20-30 років. Це моє оригінальне суб'єктивне дослідження, як письменника наукової фантастики (яке я підготував до Дня Незалежності України). А такі письменники, як відомо, дуже часто і густо бачать майбутнє краще ніж інші люди чи писаки інших жанрів. Звісно, я буду пиcати з поправкою на те, що України може і взагалі не бути, гілки повороту історії, наприклад якщо нас знов окупує Московія... (Питання звісно, скільки це буде тривати? Але це покладе на нівець усі позитивні зміни 24 років типуНезалежності і усе доведеться починати спочатку).    Великою мірою розвиток України залежний від відцоткової кількості совка та неосовочків. Якщо мислити широко, то совка зараз (серпень, 2014) переважна більшість, тобто народжених до 1991 року, коли скінчилося ідеологічне зомбування. Але так чи інакше, воно продовжується і до сьогодні, "прівіванієм панять пра жизнь" своїм діткам. Як би там не було, ті, що народилися у совку, з яких відцотків так 80-90% так і лишаться совками, і як би вони і не підтримували новаторство, совкове покоління буде до скону покладати надії на "молоде покоління", а самі стояти у сторонці від подій, бо інакше вони не жити не вміють і не навчаться. Більш ніж словесної підтримки чи 5 гривень на хвору дитину у коробочку без плобми аферистам, вони не зроблять. Але новонароджені, гарний генетичний матеріал! Більше 90% немовлят точно не стануть неосовчками! Приємна новина, тому усе залежить від кількості якісних людей, нації, а не "населення"...    2015-2019(22 і навіть далі) рік (якщо скінчиться війна і Україна буде переможцем) - Україна вперше за багато десятеліть нарешті стане дійсно Єдиною та Незалежною, позбавленою ілюзій стосовно Московії та Заходу, ЄС, тощо. Винесе урок, що в України є лише один друг, це вона сама. З цим і будуть жити, затиснувши пояси, ходячи немов у корсетах але вже щасливі, що живуть в Україні, "найкращій країні у світі" за яку люди гинули, за яку люди віддавали останні гроші. Донбасс вже закриє рота, бо, по-перше - основні прихильники Росії - будуть або перебиті або жити у Росії, подалі від "фашистської хунти". Тож можна зітхнути з полегшенням! Там буде щось типу "Черкаської області зразку 2010 року". Але і водночас - погана новина: буде усе як є ще років 5-10. Майже так, як є зараз чи при Ющенко, звісно з позитивними виключеннями.    Демографія: Українки почнуть народжувати усе більше (сподіваюсь, бо народжувати дітей стали дійсно більше та і мода на це є), бо ж (виявляється) в Україні є справжні чоловіки, що врятували усіх від москалів і кожна поважаюча себе україночка серед ночі марить про те, як сильний вояка зі шрамами на обличчі зробить їй дитинку-героя. Попри це, кількість населення буде зменьшуватися, через: погану систему охорони здоров'я, смерті через аварійні дороги та водіїв-ідіотів, наркоманію, алкоголізм, тютюнопаління, та величезну помираючу армію бабусь і дідусів, яких залишив у спадок СРСР. Ах, забув, міграція лишиться, але хіба що трохи зменшиться віддтік і вже не буде зростати, якщо не станеться щось погане, тобто гірше ніж є. Багато українців (ну якась кількість точно) вирішить повернутись на неньку з закордону. Усе більше опозиційних (а згодом і від економічної скрути) біженців буде приймати Україна з Росії.   Українська культура та українська мова: Нарешті почнуть домінувати. Це ми бачимо вже зараз. В Україні справжня патріотична істерія - надпопит на все українське. Якщо не рахувати 3-х областей, де забагато росіян. Але і вони повернуться (Крим) до України передом, а не задом, через деякий час, через описані тенденції вище. Любов до України буде лише зростати, а оскільки товари російської культури з часом зникнуть з полиць через санкції та бойкот громадян - почнеться нова сторінка розвитку популярної Української культури. З кожним роком - тиражі українських книг більшають. За 5-10 років сфера книговидавництва реанімується. цЦе зробить внутрішній попит. Кінематограф також посідає усе більшу роль у кіноринку в середині країни. До 2020 року по усіх каналах будуть показувати українські телесеріали. Регулярно відбуватимуться гучні прем'єри нових українських фільмів. Вишиванка, суміжний національний одяг, патріотичні татуювання, зачіски, тощо - типове та розповсюджене вбрання у великих та малих містах. Театри стануть популярними більш до кінця 2020 року і початку нового десятиліття. Газети усе більше друкують статей українською, але чекати переваги українською у друці треба лише після 2020 року.    Але мережа буде заповнена україномовними стаття "на будь-яку тему" лише до 2020 року, не раніше. Українська версія Вікіпедії сягає мільйону статей десь до 2020 року. Українська мова буде поступово, вірно але повільно витісняти російську. Але цей процес вже безповоротній. 90% шкіл та інших навчальних закладів стануть україномовними. Музичний ринок української музики також стає популярним, вітчизняні зірки нарешті починають заробляти гроші, а не бути альтруїстами десь у 2020-25 році. До 2050-100 року від російської мови в України лишиться лише суржик, так як усе: газети, тб, книги, навчання - буде україномовним. Майже вся молодь 2050-60 року мовить українською. Якість українського культурного продукту отримує Світове визнання.   Реальний приклад: Останні 5 років, я купую лише книги українського виробництва, посеред моря рос. продукту це важко, але можливо. Зараз у молоді та дорослих надзвичайно популярні українські книги. Усе більше суспільство цікавиться українськими фільмами, якість яких зросла і нові прем'єри збільшують аудиторію, що чекають саме українського кіно. Після 2020 року - україномовні книги у книгарнях, україномовні газети у кіосках, новий сезон чергового українського серіали по тб, та нові прем'єри у кіно стануть нормою, яка буде лише набирати обертів. Кінематограф не тільки відновиться але і займе свою нішу у світовому, найбільше у Європейському просторі. Зараз, російський ринок буде витіснений самими українцями, які усе більш охоче купують українські книги і хочуть більше читати українською, бачити по тб україномовний український продукт, який у геометричній прогресії буде живити суміжні сфери і згодом витіснить російський культурний продукт до 2020-25 року.    Економіка та Екологія: Будуть якісь реформи, кількість і якість буде залежати від рівня і частоти тиску громадян на владу. Відбуватиметься зростання виробництва за рахунок більшого внутрішнього попиту вітчизняної продукції та нового Європейського ринку. Буде складно, особливо найперші роки, через зруйновані підприємства на Сході та загальний стан економіки. У наступні - сподіваємося, що все вже буде добре, бо в нас будуть нормальні сусіди, а не ті, що запускають до хати єнотів. Звісно ж, знана КОРУПЦІЯ... Суспільство вже перейшло, від стану повної атрофації і нерозуміння її небезпеки до нарікання її Ворог№1 (після москалів та вітчизняних прусаків), з яким неодмінно будуть боротися усі патріотично налаштовані громадяни України. Тож, сподіваюся, рівень корупції буде від року до року лише падати, хоча... між Януковичем та Порошенком різниця лише у балах IQ, що можна коротко озвучити словами Кличко: "нам нужна усвоіть урок і нє повторіть ашибак януковіча". Через зменшення населення ВВП на душу буде рости, але коли дійде до більш рівномірного розподілу - невідомо.   Через розвиток патріотичного туризму, усі будуть відпочивати у Одесі (загалом південних областях) та Карпатах (Західній Україні загалом), де туристична інфраструктура буде лише покращуватися і нарощувати обороти. Крим, відповідно, буде відпочивати поки не повернеться до України. Після повернення і реанімації - має добру перспективу, якщо покращиться сервіс. А це залежить цілком від кількості залишків прорусні. Так чи інакше, - туристи повернуться. Через зміни клімати, - ми можемо отримати і більшу кількість іноземних туристів, зокрема з Європи, які будуть грітися на пляжах Півдня з початку весни до кінця осені, а в Криму майже - цілий рік.    Реальне покращення якості та розміру середньостатистичного українця буде залежати від інвестицій та успіхів у боротьбі з корупцією, якісних реформ. Зокрема, створення з України "зони без податків, за подобою 5.10" - може призвести до зовсім неймовірних позитивних економічних наслідків. Вимагайте від влади перетворення України на офшорну зону. За таким розвитком, через 10-20 років - Україна буде невпізнанна багатюща країна з жируючими украми. Маючи величезні кошти від інвестицій, реформ, зникнення корупції, Україна може стати Світовою Наддержавою, а українці будуть волати про засилля мігрантів, розмовляючіх українською з нерозбірливим акцентом, велика частина яких, будуть з Росії.    Важка зима 2014 (і взагалі весь енергодефіцитний період) року змінить мислення і ставлення українців до енергії та енергозбереження докорінно. Повільно але впевнено буде розвиватися альтернативна енергетика, в тому числі, енергозбереження, особливо через зміну українців у свідомості. Головним замінником газу стане електрика: бойлери, радіатори, обігрівачі, електроплити, тепла підлога, тощо. Усе більше людей, сімей та громад будуть вигадувати альтернативні джерела вжитку, починаючи від: енергозберігаючої лампи, вікон, утеплення, заміни опалення на електричне, тощо; закінчуючи новими винаходами на задньому дворі пана Петра, які будуть переробляти старі шкарпетки у газ та впровадження вже існуючіх технологій (я не ідіот, щоб вірити у геній Кличка та альтруїзм Порошенко, і те, що вони щось реально змінять). Через шалену еволюцію громадянського суспільства, усе більше громад буде вимагати інновацій від "нової" влади і самостійно, власними силами і коштами, вводити їх у життя рідного села чи міста. До цієї ж дзвіниці можна віднести еволюційну громадську свідомість, що призведе до меншого свинства на вулицях міст та прагнення українців до переробки сміття. До 2020 року майже на 100% впевнений, в Україні буде роздільний збір сміття.   Промисловість буде або зменьшуватися, оновлюватися до відповідних стандартів або зникати. Але екологія наврядче покращиться, через збільшення викидів автотранспорту та кількості сміття. Більше це буде залежати знову ж таки, від людей та зміни їх свідомості. Крим буде відпочивати від бидла, сцяння у воду, тощо. Трохи відновиться екологія, економіка загнеться остаточно. При поверненні ми отримаємо півострів, на якому доведеться починати майже усе спочатку. Але, сподіваюся, там вже не буде прорусні, яка може стати єдиним і останнім тягарем України на шляху до національної мети.   Реальний приклад: Наприклад проект активістів "Батарейки, здавайтесь!".У Дніпрі вже досить розвинена мережа здачі батарейок і їх утилізації. У Нікополі, в мене є знайома художниця, яка зі своїми друзями також займається цією справою і якщо не зараз, так введе подібний збір у найближчі роки, залучаючи нових активістів до цієї справи. Це стосовно екології. Існують же і інші проекти, такі як усе більш популярний з року на рік "Зробимо Україну чистою!" та багато інших. Тенденція до участі у громадській активності буде лише рости.    Стосовно енергозбереження, також вже зараз ми бачимо суттєву активізацію суспільства, що надалі буде лише збільшуватися. Це видно з шалених попитів на електронні системи опалення, тощо. Люди також, маючи змогу, утеплюють свої будинки та підпримємства. На елементарному рівні намагаються розділяти сміття, звісно якщо є куди його потім викидати. Але певно ця практика, так чи інакше охопить територію України, не тільки у деяких пілотних містах, як Нікополь.    -Візуалізація образу України майбутнього до початку 2020-х років; початку 2020-х-    Демографічний образ: Київ та великі міста будуть далі поповнюватися провінціалами, але лише у деяких відбуватиметься помітний приріст чи інтенсивний. З кожним роком народжені в Україні, а особливо у великих містах, будуть більше лишатися в дома, ніж мігрувати закордон. Західна Україна, традиційно продовжить народжувати більше всіх, але позитивна тенденція "накриє" усю країну. Через внутрішню міграцію біженців, велика кількість людей зі Сходу та Криму лишаться там назавжди або у насиджених місцях у Центральній, Північній чи Південній Україні. Біженці від російського режиму, будуть лишатися або у столиці, або у великих російськомовних центрах, таких як Харків (в першу чергу) та Дніпропетровськ. Села і містечка будуть потроху вимирати, хоча усе залежить від реформ та прибутків аграрного сектору, інвестицій у сільськогосподарську сферу, в кінці кінців. Але все ж будуть здебільшого вимирати, хоча, звісно - найбільше вимруть містечка і села створені за часів совка та в найбільш кризових областях та місцевостях. Населення України до початку і початку 2020-х-2030-х збалансується. На Сході (у минулих промислових центрах) лишатиметься усе менше людей, у інших областях (особливо західних), де раніше людей було не густо - побільшає.    Підтверджучи мою теорію, що у міста повинна бути культурна душа, історичний фундамент, а не примусова баракова забудованість і діркою-шахтою для констаборної праці. Найбільший зріст населення буде у економічних і культурних центрах розвитку: Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Одесі. Донецьк перестане бути містом-мільйонником, і як увесь Донбасс - буде втрачати населення, яке буде мігрувати у економічні центри і якомога західніше від російського кордону. Але це не значить, що ці процеси будуть рівномірними у всіх містах регіону. Деякі міста,- навпаки вберуть в себе нових мешканців, і можуть стати новими центрам, лише через те, що не зазнали військових руйнувань. Крим поступово будуть покидати усе більша кількість людей, еквівалентно рівням розвалу російської економіки та політичному стисканні шиї... Прорусня буде їхати в Росію, українці і проукраїнці - зрозуміло куди. Кримські татари будуть усе терпіти і намагатися народити якомога більше дітей. Вони не здадуться, і після повернення Криму, створення Кримськотатарської автономії, згодом, через кілька десятків років або і раніше дуже вірогідна, як і цілковита Державність, в кінці кінців.    Клімат: усе теплішатиме. На півдні країни буде продовжуватися ерозія грунтів. Українцям доведеться вирішувати цю проблему, на рівні з екологічною. Але, певен, що активісти майбутнього будуть займатися і цією проблемою. Масово будуть розсаджуватися дерева, кущі. Через кілька десятків років - певно від зими лишиться лише назва. А за 50 років і взагалі - країна може стати субтропічною в Центрі та Сході, і тропічною на Півдні. Це як і величезні плюси, бо в нас скоріш за все скінчиться усі запаси нафти, газу для опалення, і мінуси - дуже важливо буде виводити проблеми екології і клімату на перші місця, щоб уникнути усе більш руйнівних стихійних лих. В нас певно не лишиться вибору, як і в усього Світу. Але про це слід вже говорити зараз і діяти також. Води поменьшає, тому нам доведеться бути ще більш економними. хоча думаю, ми вже до того часу навчимося або впровадимо нові технології.    Територіальні і політичні зміни: Я не вірю, що українці допустять заміну тисячолітньої гривні на євро. Тож, українці ще тисячу років будуть розплачуватися за покупки і отримувати зарплату в гривнях. Демократія буде міцніти з кожним роком. Українці будуть втрачати фобії та ставати більш толерантними і цивілізованими. Люди будуть продовжувати боротьбу за права, у тому числі і усілякі меншості, але наврядчє в Україні будуть легалізовані одностатеві шлюби чи союзи до 2020 року. Це очевидно. Поки українці не стануть ситими - вони навряд стануть справді терпимими до оточуючих, оскільки бідність та усіляка скрута - змушує людей бути розлюченими та нестерпними. Бідність - також мінімізує доступ особи до джерел інформації і людина керується догмами та міфами, замість фактів та здорового глузду. У перші роки після Євромайдану і Війни на Сході, західні цінності будуть ставати усе ближчими, і тим більше, чим більше Росія буде кусати нас за хвіст, і смоктати свою лапу безглуздих законів та заборон.    Також, можна припустити, що попри подальшу інтеграцію з Західним світом, Україна може відмовитися від вступу у Європейський союз, який і сам цього відверто не хоче. Україна і так є Європа, і буде рухатися по цьому шляху бо це її культурний та цивілізаційний шлях, а після розвалу Росії, дуже вірогідно, стане Світочем нового союзу, який об'єднає багато постросійських держав Східної Європи. Що це буде: відтворена Київська Русь чи якась форма конфедерації - покаже час. Але дуже вірогідно, що принаймні прикордонні області в полоні Росії - увійдуть у склад України. А якщо пощастить, - Москва стане крайньою крапкою північної провінції. Якщо території побільшає, за рахунок розвалу РФ, Україна тим більш має шанс бути наддержавою і впливовим економічним, політичним і географічним центром не тільки у Європі але Світу.    Зовнішній вигляд українських міст: до 2020(25) року наврядче суттєво зміниться. Усе більше залежіть від того, чи буде в Україні створена офшорна зона. Якщо такі зміни відбудуться - міста, особливо найбільші - зміняться доволі сильно. Усе менше сміття на вулицях. Основні траси, автошляши та центральні вулиці міст, і загалом, великих - будуть хороші. Але так можна буде сказати лише десь у 2020 році. Від 5 до 15 років доведеться тільки відновлювати дороги. Буде відбуватися реновація. реставрація. Радянські будинки будуть усе більше змінюватися зовні, маскуватися і осучаснюватися, або зноситися, і чим далі у час - тим більше. Змінюватиметься приватний сектор. До 2020 року майже усі будинки будуть виглядати більш європейськими, будинки радянського типу - будуть бачитися як якась жахлива тоталітарна дикість, аскетичний несмак. Десь у проміжку 2020-2030 років - Україна стане візуально гарною і затишною майже всюди.    Де не де будуть залишки руїн на Сході. Чорнобиль також буде розчаровувати туристів майже повністю розваленими будинками. Усе навколо стане яскравим, різнокольоровим. Міста, особливо великі, стануть креативними з купою незвичних та цікавих місць. На Сході і минулих індустріальних містах усе ще відчутно буде смердіти совком, особливо в тих містах, що можуть вимерти. В нас з'являться нові міста-привиди, майже усі будуть на Сході. Усе залежить від наслідків і тривалості війни. Нижче, розкажу як бачу міста окремо:* Київ - столиця України. Кількість населення буде лише збільшуватися швидкими темпами,місто буде рости та покращуватися, осучаснюватися. До 2025 року у Києві вже буде власний Київ-ситі та багато нових скляних високих будинків, футуристичних чи незвичних. Спальні райони будуть рости як гриби після дощу. Місто стане помітно чистішим та цікавішим туристичним та економічним центром, через нові інвестиції. З загинанням російської економіки усе більше москвичів будуть переїзджяти до Української столиці разом з грошима, бізнесом, родинами.    До 2025 року будуть побудовані усі заплановані нові гілки метрополітену. Розпочнеться будівництво кільцевої лінії, яка вже точно буде до 2040-50 року.  У 2050 році, Чорнобиль - може бути реальною околицею мегаполісу. Це може статися і раніше через введення системи 5.10. Чим раніше розвалиться Росія, і скоріш за все це торкнеться і Москви, тим більше вбере у себе Київ нових переселенців з півночі. Київ стане впливовим центром у Європі, і цілком можливо, у Світі загалом. Особливо, якщо Києву відійдуть європейські території розваленої Росії.* Харків - промислова столиця, буде типовим мегаполісом, великим містом. Але не бачу в ньому родзинки. Щось типу Чікаго. Друге місто за населенням після Києва. Там точно будуть добудовані нові станції метро, можливо, також і кільцева до 2050 року. Загалом - велике, але сіре місто. Зміниться не дуже сильно.* Дніпро(град, слав) - один з економічних центрів країни, мегаполіс. Місто буде розвиватися і рости. В центрі побільшає офісних будинків, і загалом багатоповерхівок. Будуть побудовані нові спальні райони. Після завершення нових станцій метро, вірогідно будуть будувати нові гілки, а до 2050 також можливо і кільцева дорога. Фінансовий центр буде вбирати в себе мігрантів зі Сходу, околиць, як і Харків.* Львів - культурна столиця Східної Європи. Відновлені та реставровані вулиці, будуть приваблювати безліч туристів та мешканців, закоханих у це місто. Одна з туристичних та культурних столиць Європи. Через зростання кількості туристів, інвестицій, добру екологію та міграцію біженців - населення  у місті буде лише збільшуватися. І у 2025-30 роках може перевищити мільйон.* Івано-Франківськ, Чернівці, Тернопіль, Ужгород - усе більше будуть містами для туристів і культурними центрами країни, що розвиваються. Населення буде тільки збільшуватися. Усе буде розвиватися.* Одеса - одна з туристичних і культурних столиць України і Європи. Через покращення сервісу і потепління клімату буде приймати туристів 9 місяців на рік після 2020 року. Після відновлення порто-франко стає величезним портом і фінансовим вузлом, морськими воротами країни. Населення лише збільшується, знову ж таки через внутрішню міграцію та покращення сприятливих економічних умов, стандартів життя. Але до 2050 року значна частина міста може піти під воду, звісно якщо влада України не створить дамби, або країни Чорноморського регіону не перекриють протоку Босфор і не зроблять спеціальні шлюзи.* Запоріжжя - скоріш за все, нічого не зміниться. На місце тих, що поїхали - будуть приїздити переселенці зі знищеного Сходу. Можливо навіть, що місто досить сильно зменшить своє населення. Промислові райони поступово перестануть працювати. Хортиця, як і раніше, буде приймати туристів.* Донецьк - місто привид, як і Луганськ. Руйнування сприяють жахливим умовам життя у місті, і жителі мігрують в інші. Подекуди цілі райони лишаються пустими. Місто небезпечне для життя. Соціальні та гуманітарні проблеми лишаються і поглиблюються. Алкоголізм, наркоманія, злочинність, екологія... Більшість людей їде до Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Києва. Зруйнована економіка регіону на десятиліття вперед пророчить шлях запустіння. Радянські міста агломерації майже вимирають і стають безперспективними. Згодом, місто як і область, стають одними з найменш густонаселених, як Луганською. Осередок темних та фатальних наслідків війни.    Загалом: Україна - затишна демократична Європейська перспективна країна, до 2020-30 років, при розпаді Росії і збирацтві своєї землі - стає однією з Наддержав. 2050 рік - Україна - розвинена правова та економічно країна. Аграрна наддержава, технологічний та промисловий гігант. Космічна та авіа-наддержава. Має сильну сучасну армію. Суспільство несе у собі незламні культурні особливості та традиції, разом з сучасними технологіями. Перший український космонавт, що злетів саме на український ракеті у космос на орбіті планеті - летить у вишиванці. Згодом, з іншими дослідниками Місяця українець залишає там стояти у сірому реголіті український прапор. Далі - лише інтенсивний розвиток та неймовірне майбутнє!!!    І головне: не чекайте від України щось наднеймовірне, самі робіть неймовірні речі і тільки тоді ця країна стане чудовою. Країна - це Ви! Влада - це народ!Варто нагадати, що коронавірус з Китаю вже давно в Нікополі: що варто знати?Також ми тішили добрими новинами - українська мова отримала золотий мільйон.
Чи буде майбутнє України світлим?
Чи буде майбутнє України світлим?
Нікополь 2020-04-12 22:51:55
Де знайти?..Де знайти Свободи в Україні?Де напитись з Правди джерела?Де у водах Істини омитись?.. Може, кажуть, де на острові Дніпра.Як скажене марення брехливе,цю отруту "Влади" загнобить..?Як, у демократію вдягнутись? Кажуть, не здаватись треба, йти.Як усім дійти до праведної цілі?Віра дійсна видна лише по ділах...Все, що маємо зробити, - крок:Лише до дії, кажуть; тільки так![16-12-13] Львів | Нікополь_____________Но вновь за что, нам кара эта?! Смыкаются щупальца войныИ в Варшаве, Риге - техника стоит Москва - везет очередной конвойА мы? Словно ринг для игры,на крови... Вновь! (Вопрос!)Украина моя, почему снова ты?Кто союзники наши? (Вопрос!)Псевдо ЕС , с псевдо свободой, США ?Умиленная Польша , слабая Грузия ?Но и, уж точно, не Москва !!!Мы одни, - сами себе союзники...Но вновь за что, нам кара эта?..13. 08. 14.____________МудакМи стоїмо тут без зброї,із правдою на вустах!А свиня у межигір'ї нас вбиває,за свободу слова,з-за власних барикад!Янукович - вийди до людей без зброї!Ти так боїшся зброї, що на наших вустах!Ми - сила ! Ми - еліта ! Ми - нездоланна правда !А ти - звичайний мудак!!!____________В якій країні ми живемо?!О, Боже мій!В якій країні я прокинувсь?Одного ранку...Де б'ють дітей йСтарих наших батьків...Кийком забити хочутьПравду!Помиями облили лжі її...І влада - є злочинноє кубло !Міліція шпигує вже за мною...Мільйони українців вже- Повстали!І хочуть лиш одного:Свободи, Правди, і Життя без крові!Вільного Життя!..03. 12. 13. ( Нікополь )___________Як Росія помре, - Україна оживе!Ми поглинемо власні земліМи повернемо їх із полонуДочекавшись хаосу з півночіСходу... ~ У період Імперської Ночі!Повернеться земля до матусіУ своє культурне затишне лоно.Ми вернемо усе, коли Росіябуде конати із болю...Землі зграбовані і обманутіВи - повернетесь до Матері.Зло Імперії повернеться до себе(кусаючи інших - вкусить себе)! Немов у притчі про блудного,неслухняного сина;як овечка, до зграї культурисвоєї Країни, - Батьківщини...Ми пройшли зло , через всеА Росія - помре та сконаєу муках та відчаю, за все:за злочини, вбивства, брехню...2013_____________Пливе кача в нікуди...Пливе кача, люди усе плачуть,Порошенко й Тимошенко - по трупахдо влади і грошей скачуть...І паплюжиться кров Героїв святая.Ті, що вбили їх - не понесуть кари...Ті, що катували нас - олігархам не цікаві...Їм би гроші , їм би влади, а що ми?Ми їм даємо влади... (?)Пливе кача, Україна плаче...1 квітня 2014____________А серце так щемить...А серце так щемить від смутку того що було!Ой, як болить! Ніколи не забуду я героїв!Ніколи не забуду, що бороли й перемоги!Не будьмо забувати, що ми вимагали!Не Джабба-хатів, і не Юль з косою,Ні Дартів Вейдерів, але й і не ПР-гандонів!Якого біса відбувається, питаю я?!За що ми мерзли, і кістками лягали українськії герої?!Не смійте забувати наших героїв!Не вірте минулим чортам!Хто що - мав вже час показати у полум'ї...Майдану, - як символу честі і гідності нашого життя! Між іншим: хочеш сексу але страшно? Психологічні поради для тебе. 
Чому варто подивитись аніме
Чому варто подивитись аніме "Ревізія": передбачення про вірусну пандемію у 2019 році
Світ 2020-04-24 22:43:34
Раніше у NikopolToday ми вже писали про пророчі книги та фільми, що пророчили пандемію коронавірусу з Китаю, тепер настав час аніме-серіала, який дійсно вас здивує. Про що це науково-фантастичне аніме?У описі про світ цього аніме пишеться, що існує пророцтво, що п'ять чоловік зіткнуться з величезними противниками, що загрожують людству, і тільки вони зможуть врятувати світ. Ось тільки яке відношення до цього пророцтва мають Дайсуке Додзіма, звичайний старшокласник, і четверо його друзів, що потрапили в якийсь дивний катаклізм?Дайсуке і його друзі - Гай, Лу, Марін і Кейсаку - виявилися перенесені цілим районом із минулого в Сібую на триста років уперед. Майбутнє їх зустрічає зруйнованими вщент містами, пусткою і нескінченним виживанням у війні, яку люди майбутнього ведуть з величезними механічними монстрами. Розгубленому і нічого не розуміючому Дайсуке вручають спеціальний бойовий костюм і карають врятувати Сібую.До цього причетна важлива героїня - Мілла, що пережила пандемічний катаклізм і тримала надлюдські здібності переміщатись крізь час. Чи вдасться друзям, які зіткнулися зі смертельним ворогом, не тільки вистояти в битві і виконати пророцтво, але і повернутися додому?Дивіться у аніме "Ревізія", щоб дізнатись за цим посиланням. Рецензія від користувача ГайверЕсли вы ищете серьезность, аргументированность, глубину, то вам не сюда. На что бы эта анима визуальна похожа ни была, она этим не является. Сюжет, события, логика персонажей здесь весьма бредовы. Но не в том смысле, что ни в какие ворота не лезет, а то, что слишком многое упрощено, на слишком многое соглашаются слишком легко, слишком ко многому относятся слишком спокойно. «Попали в другое измерение? — делаем новое правительство! Размазали об стенку ваших товарищей? — это было давно (вчера)!». Ну и всё в таком духе. Хотя местами очень даже красиво.Так что если не искать здесь шедевра и принимать аниму такой, какая она есть, то получается… вполне себе годнота. Фантастика, немного меха. Но интереснее всего здесь отношения между людьми. Вообще, мне показалось, эта анима — троллинг существующих систем. Типа, сейчас во всю пропагандируют либерализм, права личностей и прочее такое — а в тяжелые времена это всё не более, чем словоблудие и нафиг не нужно.Несмотря на взрослость графической составляющей, сюжетно это скорее мультфильм 90х, нежели аниме. Слишком тупо, слишком упрощенно, слишком быстро — зато экшеново и без нудятины. Нету типичного анимешного разжевывания соплей. Есть умиляющие моменты, такие как неуклюжая полицейская с шикарными ножками, доблестная, готовая с честью пожертвовать своей жизнью при исполнении; шеф полиции, который откровенно тупой, но очень хороший и принципиальный мужик. Главный герой… мне он очень напоминает Эрена из Титанов: горячая голова, не сидится на месте, одержимость идеей.Единственный персонаж, который у меня вызывает органическое отторжение — это его кореш Штейнер, вот он мне кажется в конец неадекватным: не видит того, что творится вокруг, постоянно скалится, наезжает на гг, много порывов при полном отсутствии мозгов и логики; гадкий тип. И чем дальше, тем больше он себя ведет как идиот. Лучше б он сдох. Блеть, ну объясните мне, где тут логика: «Я до сих пор не верю в происходящее (что они в другом времени, кругом пипец). Мы должны смотреть в лицо фактам» — сама себе же, дура истеричная, противоречит. На протяжении сериала он себя демонстрирует лишь как мелкий кондом, который жутко ревнует к власти, общается высокомерно. Двух лидеров быть не может. У мелкого зуя нет мотивации к действиям, ему просто позволили упиваться полномочиями и всё спускали с рук. Гг же движим, одержим, идеей спасти всех. Я бы сказал, это противостояние полезного и бесполезного. Лучше бы это дело разрулилось дуэлью; смертельной — так или иначе, все противоречия и распри в коллективе были бы похоронены. В моем видении, мелкий просто подстрекатель для буйства гг. Другое дело, что типа все нужны, выбирать не приходится… В общем, на фоне безбабья и гомосятина — кобелина. Такой вот гадкий круг. Хотя если отталкиваться от философии, что в коллективе важнее всего слаженность, то выгоднее устранить источник проблем. При условии, что источник проблем не окажется сильнее (полезнее) коллектива. Ах да, действительно, есть еще один дельный вариант — разбить одну группу на несколько.Главная героиня здесь, конечно, клёвая. Очень ЭФФЕКТНАЯ. 3D ей к лицу. Правда, роль в аниме у нее откровенно так себе: появляется из ниоткуда, немного помогает координацией, диалоги с ней всегда в духе «Я не вправе говорить, это секрет». Много загадок без интриг. Красивая оболочка да, а вот вовлеченности в сюжет никакой.Сцена с училкой очень доставила. Весьма наглядно демонстрирует гадкую сторону женской сущности. Правды нет, и она побоку. Лишь бы выжить (или жить в достатке — в зависимости от глобальных обстоятельств), поэтому ищет себе хорошие гены и опору. А неокрепший мужской разум только рад…Я, конечно, принял бредовость мировоззрения в этой аниме, но некоторая нелогичность меня выводит из себя. Мобы убивают людей, потом выясняется, что они отчасти, в какой-то ничтожной доле, люди, причем лишь с зачатками сознания, и убивают людей затем, чтобы продлить свое существование — и на фоне этого одна дура истерит, что нехорошо убивать людей. А, блин, маньяков-людей, которые жить без кровопролития не могут, тоже жалеть надо? Пипец. Или, например, позиция гг-тян: у нее за спиной тяжелое прошлое, а ею помыкают обычные школьники со своим ни на чем не держащемся видении мира. Да по уму, она имела право трахнуть их головой об стену и учить жизни; так нет же… проглотила.Что здесь, на мой взгляд, показано шедеврально — это противостояние детского и взрослого мира. Пацан получил в руки силу, стал рвать себе жопу, чтобы спасти остальных (за что над ним в обычной жизни смеялись и ни во что не ставили), ему хотелось признания, и вместо этого его вынуждали за что-то извиняться, пускай формально, для галочки, но чтобы было — и он упорно этому сопротивлялся. При этом взрослые просто капали ему на мозги, КАК ВСЕГДА НИЧЕГО НЕ ОБЪЯСНЯЯ. «Ты дебил, а мы нет. И всё тут. Фиг ли мы тебе еще говорить должны? Пиши, что ты дебил, а мы молодцы». Бл, дожили до своих… 20.. 30… 40 лет, а всё НЕ НАУЧИЛИСЬ ГОВОРИТЬ. Рога высокомерия взрослых (не царское это дело — что-то объяснять младшим) уперлись в рога непокорности юности (фиг ли должен вас ставить выше себя, если б без меня вы все уже давно сдохли бы). Эх, нашелся бы какой-нибудь молодец, который бы не только показал проблему взаимодействия, как она есть, но и показал бы рабочую модель, где… скажем так, не «все остались бы довольны», а «обе стороны поняли позицию друг друга, победила через доказание несостоятельности одна из сторон или уничтожены обе стороны и появилось что-то третье».Где-то с восьмой серии у многих прибавилось рассудка, экшена стало еще больше, были неожиданные повороты, неожиданные смерти и просто яркие (в широком смысле) сцены, которые всегда ждешь от АНИМЕ. Да, бред местами проскакивал и дальше, и не скажу, что я понял всей логики происходящего, хотя уверен, что авторы ее в принципе не закладывали — главное, чтоб красиво. И у них это получилось.В общем, графончик на уровне, к сюжету в целом нужно относиться как к фантазии школьника, пересмотревшего научной фантастики, музыка в 90% случаев совсем не в тему, а в 10% очень удачно зашла. Смотрелось интересно, сюжет не проседал и не застаивался. Не уверен, что мне зазудит пересмотреть, но вещь, при условии прощения некоторых недостатков в первой половине, однозначно хорошая, ни разу не шлак. Навевает ностальгией по Терминатору — изменить судьбу через изменение прошлого, очень интересная тема, и авторы шоу из этого сделали отличное. Забавно, что авторы тему любовного треугольника смогли сделать центральной причиной всего происходящего, и сделали это очень ловко, красиво. Последняя битва своим исходом вообще очень доставила. Короче, либо не зайдет совсем, либо зайдет очень хорошо.Любителям романтики здесь искать нечего. Формально пейринг в самом конце сформировался, но на протяжении всей анимы романтика вообще никак не фигурирует, народу не до того.Фото WorldArt | джерело Шикіморі
ЛГБТ-вегани - перші марсіани? Сексу на Марсі не буде[?]
ЛГБТ-вегани - перші марсіани? Сексу на Марсі не буде[?]
Нікополь 2020-04-24 23:03:43
ЛГБТ-вегани - перші марсіани? Сексу на Марсі не буде[?]     Нещодавно, офіційний канал проекту Mars One опублікував відео-інтерв'ю з українцем Сергієм Лакумовим, кандидатом на звання одного з перших, хто ступить на поверхню Марса і почне будувати нове суспільство. Та чи вірним буде вибір керівників проекту та вболівальників колонізації червної планети стосовно претендентів? Чи можливо побудувати Новий Світ у специфічних умовах лінійно? Перші колоністи Марсу - хто вони та ким повинні бути? Опишу свій погляд та бачення розвитку і створення нової Цивілізації на Марсі. Це вже реальність, адже ряд країн та організацій вже сповістили Світ про свої наміри.    Гетеро-Квірне питання    Тема сексуальної орієнтації стає важливою, коли мала спільнота людей зачинена у  тісному просторі. І, водночас, через свою ймовірну гетеросексуальність - це може стати фатальною помилкою. Секс - кращий наркотик Людства, який без негативних наслідків для організму позбавляє стресу та здавна вирішує конфлікти в Природі. На що сподіваються ініціатори численних проектів колонізації, науковці та політики, коли кажуть: "з самого початку заселення і ще тривалий час розмноження людей на Марсі неприпустиме через обмеженість ресурсів"? Людина - жива істота, а інтимні стосунки необхідні для нормального психічного, фізичного та емоційного стану кожного індивіда. Невже ініціатори, інвестори та вчені вірять у те, що "сексу на Марсі не буде"? Буде, оскільки це певно єдине, чим люди зможуть займатися, щоб позбавитись стресу та безмежної самотності на планеті-пустелі. Звісно, можна доставити на Марс контрацептиви але чи дійсно вони будуть надійними? Та чи будуть вони під рукою в потрібний момент? Людські стосунки на Землі є яскравим прикладом, що "захищений секс" не став та не стане нормою для всіх. На разі - єдиний надійний "контрацептив" - це стерилізація.     Але хіба це гуманно і мудро, позбавляти колоністів можливості заселити Новий Світ самостійно? А якщо на Землі спалахне ядерна війна (через що, насправді і відбувається колонізація, принаймні на 50% точно), а резервна копія людства виявиться безплідною? Це складне питання і проблемна задача, насправді. І саме тому, я написав цю статтю, щоб винести це питання у суспільний простір, поки не пізно. Що ми отримуємо від: "вам не можна, бо ресурсів не вистачить на дітей"? Багаж контрацептивів, який вирішить питання хіба-що на 50%, але інші 50% вірогідності все одно призведуть до народження перших марсіан. Примусова стерилізація? - Садизм та виведення на нівець план з резервування людства на випадок глобальної катастрофи. Водночас, якщо не мати стереотипів та шукати вихід попри що, можна вирішити цю проблему м'яко та легко, при тому не позбавляючи колоністів можливості народжувати марсіан.     Ось тут Ви (та усі ми) і потрапили до пастки того, що самі ж надавали як "приклад норми" та "успішної моделі суспільства". Перефразую загально й влучніше поширену тезу гомо/ксено/расо/фобів та націо/цистів: "вважаю, що "правильна" сексуальна орієнтація - річ, що закладається в нас еволюційно на генетичному рівні, а порушення цього процесу - призводить до психічних проблем зі здоров'ям. Коли я фізично хочу жінку, то цього дня намагаюся знайти сексу із жінкою, оскільки вважаю, що це покращить мій фізичний та психічний стан". Так вифразовується переважна більшість гетеросексуалів, підтверджуючи грунт до проблеми, про яку зараз йде мова. У цій "думці", переважна кількість слів скопійовані з реальних джерел, при тому уся ця гомофобна аудиторія вважає, що має право на секс, "коли хочу" і дійсно, до цього звикла більшість людей, не тільки гетеро, але і ЛГБТІК-середовище. При тому, гетеро, і зокрема, на прикладі зазначених слів, вважають, що відмінна від більшості орієнтація - це наслідок генетичного збою, психічного захворювання, не розуміючи, що справжній збій - це коли перші колоністи, якщо вони будуть гетеро, відправляться на Марс і їм чітко буде сказано, що вони не мають прав на секс, коли самі ж ці гетеро кажуть: "...порушення цього процесу - призводить до психічних проблем зі здоров'ям. Коли я фізично хочу жінку, то цього дня намагаюся знайти сексу із жінкою (або навпаки)". Висновок, за логікою гетеро: перші колоністи злетять з катушок та похворіють на усіх фронтах та ще й виродяться, якщо згадати про настанови вчених та політиків.    Я пропоную вирішення цього питання на усі 100%. Можливо, саме той час настав, коли слід також поважати інакшу сексуальну орієнтацію людини? Це є нормою для усього природнього середовища, і тільки у людському суспільстві квітне гомо/транс/бі/ксенофобія та інші паростки стовпів маніпулювання свідомістю, розділення. Дослідники, у жодного виду тварин, членів яких "застукали" на гомосексуальній чи гомосоціальній поведінці не побачили, щоб їх гетеро-співродичі якось їх притісняли. Колонізація... Саме той випадок, коли різноманітність людських стосунків доводить гнучкість еволюційного видового процесу та мудрість Природи, - вижити в найскрутніших умовах. Наприклад, що часто зустрічається в природі, коли самка чи самець помирають та залишають дитинчат на єдиного батька, знаходяться інші самці чи самки, які поєднуються в партнерство заради виживання нащадків. І ніхто з їх сородичів не закльовує, не роздирає та не знищує їх за це. Адже мова йде про виживання їх спільного виду, дітей. Чи не через це, кількість "непотрібних" дітей у розвинених країнах нижча ніж у таких, як Україна, де немає дозволу на всиновлення гей/лесбі-парами дітей? Західне суспільство знайшло відповідь у Природі і виправило свої помилки в цьому векторі й виграло. Покинуті діти не тиняються на вулиці із пакетами для нюхання клею чи заробляють на життя проституцією, або найжахливіше - викрадаються з метою розчленування на органи, як це ми бачимо в кожному українському місті, а отримують батьків, які можуть забезпечити їм щасливе, безпечне, стабільне майбутнє.     На разі ведеться багато досліджень про гомосексуальність в природі, гендерні ролі - і вчені все більше розуміють, як складно та давно сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність вплетена в еволюцію життя на блакитній планеті. Захід повернувся до Природи обличчям та виграв, отримавши стабільність та процвітання на прикладі еволюційних моделей, випробуваних часом природніх механізмів виживання виду. При цьому, чи готові хочаб Західні політики та організації зрозуміти, що ЛГБТІК - найкращий варіант, для колонізації Марсу, принаймні на деякий час? ЛГБТ-родини в цьому питанні зазвичай виваженіші за гетеросексуальні, оскільки більшість гетеро-сімей не планують дітей (а "залітають) або народжують, бо "всі навколо кажуть, що вже час завести дітей", і через це часто роблять аборти, своїми ж руками винищуючи нащадків. (При цьому, - одностатевий секс не призведе до незапланованої вагітності. Кожну дитину на Марсі можна буде народити вчасно, коли для цього будуть усі необхідні ресурси та умови, і не більше ніж потрібно для функціонування Колонії). Хіба не через відсутність чіткого планування родини та несерйозного ставлення до сексу, і виникають такі проблеми, як: насилля проти дітей в родині? їх страждання через алкоголізм батьків? відсутність майбутнього через бідність родини? - все це викидає нащадків на бруд вулиць, а згодом, і до інтернатів, де персонал знущається з них як хоче. Така наша реальність, зараз. Невже ми хочемо теж саме перенести і на Марс? Сама концепція колонізації тоді, - позбавлена сенсу, якщо її майбутнє буде йти без переосмислення помилок нашої, земної Цивілізації, історії, моделей суспільства, свідомості, тощо.     Веганізм - первинний вихід    Чи слід також поважати інакшу орієнтованість людини стосовно раціону харчування? Хіба не гнучкість у харчуванні людини, як виду, дозволила йому вижити і розквітнути навіть у найнесприятливіші часи історії? Те, що харчування їжею тваринного походження: "необхідне" та "корисне" нашому організму, - стереотип, який як мінімум, доводять сучасні дослідження, як максимум - стародавні культури накшталт Індійської цивілізації, в яких тисяч років велика кількість, а подекуди і більшість людей, не вбивали тварин взагалі. На разі, у світі мільярди таких людей, та чомусь їх раціон через сотні поколінь не призвів до виродження нащадків, як і гомосексуальність. Це паралельні речі, що орієнтація сексуальна, що раціону. Тож, чи слід знов повторювати, що повага інших/інакших орієнтувань людей, - це можливість для виживання виду в Природі, спільноті, а не вимирання? Як казав Ганді: "Рівень розвитку Цивілізації визначається ставленням її до тварин", а шанобливе ставлення до Природи, як мінімум, не варте того, щоб його висміювати. І чи не знецінювання життя інших видів істот в очах "людини розумної" стимулює знецінювання самих людей та життя кожного з нас? Гроші, війни/розподіл ресурсів, політика, релігія та ідеологія - ми тонемо у власній крові, захлинаємось, продовжуючи думати, що йдемо вірним шляхом? Ми цього хочемо для нового світу, або все ж потрібне переосмислення і викорситання усіх можливостей нашого виду для створення чогось інакшого, того, що зможе вказати і нам самим, тут на Землі, - шлях до процвітання?     Фарс про вегетаріанство у суспільстві та ЗМІ    А тепер повернемось на Землю. Навіщо ображати вегетаріанців? Вегатаріанці такі ж нормальні люди як і усі інші. Теж стосується й різноманітності в сексуальній орієнтації. Норма у тому, що люди дійсно всі різні і це природньо. І потрібно використовувати цю природню гнучкість там, де це необхідно. Нещодавно прочитав статтю українського журналіста, де в черговий раз автор зазначає, що: "спочатку на Марсі колоністи не будуть вживати м'ясо". Стосовно "спочатку", так це спочатку буде тривати аж до того моменту, поки на Марсі не виникне своя атмосфера. На це підуть сотні, якщо не тисячі років. Ви та уся широка аудиторія вважає, що за цей час величезна кількість нащадків, десятків поколінь марсіан із шаленістю кинеться вбивати тварин? Яких і так дуже важко виростити, хіба що для якогось одного (і єдиного) марсіанського зоопарку. Скоріш за все, коли пройде так зване "спочатку", для марсіан буде нормою не вбивати тварин, і для них "нормальні" земляни стануть НЕ нормальними. Подивіться дослідження впливу м'ясоїдства на збільшення концентрації метану та інших парникових газів (в наслідок, якщо просто, - пукання тварин на численних фермах), які більше впливають на дужчання чинників глобального потепління, ніж весь автотранспорт разом узятий. Із іншої сторони, за сотні років, людське тіло на веганській дієті відвикне від м'яса взагалі, на біологічному рівні.     Автор статті, якого лишу інкогніто, писав також, що: "потім люди зможуть харчуватися "нормально". Вважаю, це досить дивне та недоречне порівняння, коли мова йде про видову дискримінацію. Тобто, коли експлуатують жінку, ми розуміємо, що це дискримінація. Принаймні деякі з нас. А коли приходить розуміння того, що видова дискримінація людиною, як одного вида, що масово набудував констаборів для тварин і знищує інші види, каже, що це добре та "нормально" і до цього слід повернутись нащадкам колоністів. Можливо саме через подібне мислення, лише в людини, як виду, існує гомофобія? Адже тварини не мають вибору і вимушені харчуватись тим (або тими) що є. Якщо повернутись людини, яка при згаді про те, що вона також тварина, - обурюється, - то ми маємо вибір, який може нас знищити як вид (через винищенню цивілізацією екосистеми) чи врятувати й надати можливість жити у гармонії разом із Природою. Чи можливо це? Побачимо на прикладі розвитку марсіанської цивілізації. Та чому я взагалі акцентую на цьому питанні стільки уваги? Відповість проста, кожен, хто стане колоністом - з вірогідністю майже 100% вже ніколи не скуштує їжу тваринного походження і повинен розуміти це завчасно.     На Марсі, маємо можливість довести, що цілковитий веганізм не тільки не призведе до негативних наслідків усебічного розвитку спільноти колоністів але і ствердить цей розвиток до гармонійного шляху, надавши приклад для усього людства.  Але загальновідомо для людей ерудованих, як сильно дискримінаційне мислення людини вплинуло на екосистему й саме суспільство. Тим часом, чомусь деякі із подібним мисленням дивуються "багам" у цій (нашій) системи, фотографуючи і публікуючи в Інстаграмі зелену рослинність взимку, сніг влітку та руїни міст після екологічнього та стихійного лиха, коли самі ці "деякі" є частиною дискрмінації стосовно інших біоценозів, які нащать заради не зовсім корисної "їжі" (трупів) на тарілці. Я дійсно не хочу нікого образити, але хочу щоб усі, хто читає це, хочаб задумались над цим питанням. Оскільки в кожного вегана, вегетаріанця й живоїда (сироїіда) або фрукторіанця був також довгий шлях розуміння та прийняття прав інших видів на життя.     100[0]∞ років на Марсі - Золота Ера Рівності     Якщо на Марсі дійсно буде втілена концепція колонізації планети перш за все ЛГБТ[ІКАД*] та веганами, наслідки будуть вражаючими. Пропоную оцінити можливості, переваги та досягнення цього Нового Світу. Звісно, це може бути тільки моя суб'єктивна думка, але навіщо сподіватись, що все буде гірше ніж може стати?    Виникне перша повноцінна ЛГБТ-нація (квір-нація) або суспільство цілковитої рівності та поваги до аутентичності, різноманітності з серйозним плануванням родини та гуманним ставленням до усього живого, а також заощадливим ставленням до ресурсів, які для нас не представляють цінності. Які ми приймаємо як повинне. Мова про: воду, повітря та інші природні коштовності, які ми використовуємо більше, ніж нам потрібно, які ми забруднюємо та винищуємо, зокрема екосистему, знищуючи свій світ. Не залишаючи нащадкам нічого, окрім ненависті та пустки, запустіння.    Нащадки колоністів, - марсіани, будуть інакшими, носіями досі невідомих для нас (більшості землян) цінностей. Таке суспільство стане стабільним, процвітаючим й найголовніше - щасливим, у толерантності до різноманітності та різкого відторгнення насилля й іншого нігілізму. Світ, де немає перенаселення, оскільки вибір народити чи ні нашадків - є довгим шляхом та підготовкою, оцінкою своїх можливостей - матиме усі необхідні для життя ресурси, не кажучи вже про нові технологічні можливості у всіх сферах життя. Зокрема, - це нова якісна медицина, що подовжить вік марсіан, збереже досвід поколінь для нашадків довше ніж раніше. Через що наука буде розвиватися швидше, ніж коли небудь.     Автоматика та робототехніка, нанотехнології, тощо - вийдуть дійсно на фантастичний рівень, і марсіанам вже не потрібно буде багато працювати, а більше витрачати час на розвиток та зміни вже рідної планети на краще. Такому суспільству вже не будуть потрібні гроші, маніпулювати ним буде майже неможливо, оскільки з самого початку воно росло із різноманіття ідентичностей й у висновку не має бідних, не змушене тяжко працювати заради елементарного. Роботи зможуть забезпечити усіх марсіан найнеобхіднішим, а штучний інтеллект навіть прорахувати потреби майбутніх поколінь.     Щось схоже, ми вже бачили, коли різноманітні дискриміновані спільноти, вільнодумці та інші сміливці - шукали щастя у Новому Світі, - Америці і все ж змогли розбудувати новий сучасний тип Цивілізації, створивши Західний Світ, коли Європа взяла приклад із американців. Пройшовши тернистий шлях. Так, в ті далекі часи було і винищення місцевого населення, але перевага Марсу в тому, що прогресивне людство йде туди саме через те, що там нічого знищувати, в готовності створювати, множити життя. І згодом, сама Земля також стане подібним світом, споглядаючи як Марс розквітає. Люди, готові колонізувати червону планету, розуміють це, відштовхуючись від знання історії, і саме тому готові присвятити своє життя змінам на благо усього Людства, де б воно з часом не оселилося.     P.S. До речі, Ви знали, що першою жінкою з США, яка побувала в космосі, Саллі Райд - була лесбійка?     *Інтерсексуали, Квіргендери, Асексуали, Демісексуали.-Rayan Riener-
Змарнована історія міста Нікополь: що зникло назавжди?
Змарнована історія міста Нікополь: що зникло назавжди?
Нікополь 2020-04-25 14:16:26
Розорена історія: будівлі Нікополя, які назавжди залишилися в пам'яті містян. Про це NikopolToday передає із посиланням на NikopolCity.Назвете хоча б один будинок, який звели в нашому місті за останні 20 років? Відразу на думку спадають «нікопольські близнюки» - 14- поверхові будинки на проспекті Трубників. Один з будинків довгі роки радує власників квартир затишком, а ось друга висотка не введена в експлуатацію досі. Так і стоїть «безприданницею». Своїм зовнішній видом вона продовжує концепцію індустріального пейзажу Нікополя. Через 300 метрів, ховаючись за квадратну коробку одного з ТЦ міста, на висотку сумно поглядає колишній молокозавод.Молокозавод без майбутньогоВ кінці 70-х Нікопольський молокозавод виготовляв і видавав молочні продукти в найширшому їх асортименті: йогурти, вершки, молоко пастеризоване, стерилізоване, кефір, глазуровані сирки і морозиво: вершкове, пломбір.Мій сусід, дід Вася, який пішов давним-давно в світ інший, працював на молокозаводі. Ми йому корчили гримаси і дражнили, від чого він частенько нас виховував. Я його побоювалася. Зараз розумію, що даремно. Людина, яка іноді пригощав тебе пакетом «бракованих» вафельних стаканчиків для морозива, просто не міг бути поганим. Пам'ятаю хрускіт цих стаканчиків. А ще смак глазурованого сирка, оповитого шаром чорної глазурі. Я ламала шоколадну «броню» і недбало струшувала її з сирного брусочки. Шоколад був дуже жирним, а тому здавався мені зайвим в цьому молочному раю.Всезнаючий Гугл пише, що молокозавод, що знаходиться на вулиці Богуна, 6, закритий назавжди. Від непотрібності власнику адміністративна будівля та будівля цехів інтенсивно руйнуються. Кілька разів приміщення горіли. Це не дивно. За занедбаним аварійним поверхах іноді «подорожують» бездомні громадяни міста - розводять багаття, гріються. Якщо ви хочете дізнатися, як виглядає індустріальна деградація - вам в центр міста. Чи не промахнетеся.****Продовження читайте на сайті NikopolCity за цим посиланням. Фото NikopolCity | автор Даша Бойко
Некролог Майбутньому: втратити все, щоб віднайти ніщо
Некролог Майбутньому: втратити все, щоб віднайти ніщо
Нікополь 2020-04-25 18:46:39
Як у теорії може виглядати наше майбутнє? Ви навіть уявити не можете, що на нас чекає...    Томные, мелодичностью маятника старых часов, они передвигались по улицам, безупречно чистым и минималистично стилистичным, смотря лишь вперед. Ноги их, словно знали, что внизу, под ними и вокруг. Они видели своими шестью чувствами, «паря» над поверхностью, как по рельсам, словно были частями какого–то величественного, непостижимого и сверхдуховного, даже трансцендентного механизма. В глазах их, нечто невиданное, - это были знания, знания, лишенные чувств и эмоций; постигшие нечто такое, что не знал никто из нашего времени. Именно такими были люди, в этом времени.    Ноги, как и всегда, впрочем, сдали. Я упал на безупречно чистый тротуар. Так всегда, после скачка времени. Глянул на руку: на приборе времени 21:01, 2299 года. Через три минуты молекулы тела должны окончательно стабилизироваться, нужно только подождать. Главное, что-бы никто из прохожих не обратил внимание. Черт бы побрал китайское производство, - думал я, распластавшись на асфальте. Влажный воздух вдыхали ноздри, взгляд уперся в купол, защищающий город от внешних «катастрофических» воздействий природы.- Не видно неба. Нет звезд, - еле слышно приоткрылись мои губы.    Поток людей поредел, что-то изменилось.    Женская фигура отделилась от потока людей и направилась ко мне. Она была именной «женской фигурой», ведь все прохожие носили невероятно туго облегающую одежду, так что каждый рубин или изъян тела был как на ладони.    Фигура остановилась возле меня. Короткие волосы, даже слишком короткие, как для женщины, словно после химиотерапии. Треугольное лицо, блестящие глаза, так же наполненные пустотой знаний, подобные всем, кого, я видел.  Надменный подбородок, высокомерно, даже слишком высоко поднятый усилием воли этой особы. Она смотрела на меня, распластавшегося на тротуаре, под светом люминесцентных фонарей, как на букашку, потерпевшую крушение в паутине, а она была – пауком.    Тонкие её губы, лишенные крови, медленно отворились, и идеально тональными словами она произнесла:- Вас не отображает Сеть. Как это возможно? – медленно, идеально выговорив все до единого слова, она произнесла. Потом закрыла глаза.    Она осматривалась. Осматривалась с закрытыми глазами, подняла руку и с точностью дирижёра, в горизонтальном положении указывала на проходящих мимо людей.- Вон там, она указала на мужчину слева: Джаред Хилл, - невропатолог, 37 лет; женат, не судим; вон там, она указала направо на молодую девушку: Статус Оффлайн, слушает Майкла Джексона, «не беспокоить», имя не указано. Вон там, она указала пальцем вперед: Семиел Далеса, андроген; семейный статус: свободно, 23 года, многократно судим за принятие наркотиков и инет психоделиков. Здесь, она направила свой указательный палец на меня: «Нет никого». Везде, повсюду, я вижу «всех», но Тебя В Сети нет.    Она резко открыла глаза, и еще раз, провела руками, с точностью индийской танцовщицы в стороны людей, указанных ей.- Лишь, открывая глаза, в авторежиме я вижу Тебя. Где Твой 3х mod?    В речи её, не было ни капли чувства, и лишь только шаблон привычного мне поведения людей, подсказывал – наверное это был обычный интерес, возможно заинтригованность, но не выдаваемая ничем.     Тело начало снова возвращаться в мою власть. В этот момент она протянула руку.- Тебе помочь? Какой-то сбой?    Я принял «руку помощи» и приподнялся.- Нет. Нет никакого сбоя. И я, - есть. Я здесь и материален.- Значит, Ты барвар. Тебе не место в Сити.- Барвар? Что еще за «барвар»?    Она чуть приоткрыла глаза, больше обычного.- 3х mod (ами) не пользуются только барвары и проповедники. Ты, один и них?- Нет, - произнес я, сдерживая заинтересованность. Нужно как много больше, вытянуть из неё информации, стараясь не выдавать своего происхождения. – Просто, я родился в очень неразвитой стране, и только сейчас приехал в вашу префектуру.- Технологией "X MOD", пользуется весь мир. Некоторые используют устаревшую "2х mod" версию, с возможностью самостоятельного выбора обучения, но такая версии малоэффективна в динамичном современном обществе и создает интеллектуальную яму между людьми.- Ну, я вырос ну в очень неразвитой стране, - продолжал я лгать.    Она пронзила меня взглядом, словно сверяясь с чем то, обратив взгляд одежду, и что-то анализировала.    Внезапно её зрачки увеличились, увеличились еле заметно, но так была разительна разница между полной эмоциональной ямой и этим изменением, что я сразу насторожился.- Вы знаете, что прыжки во времени, запрещены? Ваши действия незаконны. И через пару минут, поисковая Сеть Зашиты, обнаружит вас через меня.  Ваша одежда и внешний вид, - она еле-еле выдохнула, - Вы сами выдали себя.- И что с моей одеждой? Я бы так же мог сказать и о вашем внешнем виде! Почему вы все ходите в этих, ну уж слишком, облегающих костюмах серого цвета?- В материальном мире цвет и форма не имеет значения, лишь плоть – именно для того, чтобы сразу увидеть, нравится вам человек физически или нет. Гениальность идеи в простоте, - она роскошно улыбнулась, что было удивительно.- Ясно, - отчаянно промолвил я. – Я могу легко вернуться обратно, и меня никто не арестует, - я лукаво улыбнулся, - Никто не арестует.- И это, я тоже знаю. Первой попыткой человека проникать через время и пространство, был – адронный коллайдер. После него эта наука начала развиваться быстрыми темпами, но лишь в определённых засекреченных кругах.- Не удивила. Вы тут походу возобновили себя вершинами созданного, как я вижу? Так?- Я могу помочь Тебе понять. Хочешь? – девушка, взяла меня за руку и пошла по направлению к центру города, так и дождавшись моего согласия.    Я не опирался, ведь в любую минуту, учуяв неладное, я мог бы вернутся обратно. А она не выражала чувств, она просто шла, и каждое её движение было отточено, как и у всех, всех в этом обществе. Губы плотно сжаты, а сознание погружено во что то, что я не видел. - Куда Ты меня ведешь?     Она отпустила мою руку.- Я хочу дать Тебе возможность понять жизнь.     В центре города еще остались голографические экраны, и они рекламировали: «3 х mod teh! Съешьте все знания мира в одну секунду. Теперь, даже новорожденные дети могут познать всю мудрость мира за секунду.»«Мудрость мира.» Фраза все крутилась и крутилась в голове. Мудрость мира – знания, собранные воедино и одновременно передаваемые в мозг всех и каждого. Все произведения, новеллы, рассказы, статьи, книги, фильмы, теоремы, изречения, музыка и мысли всех и каждого слились тут, в этом мире, воедино, - в единый поток знаний. Может это есть мудрость – познание всего, что накопилось за всю историю человечества? И нужно ли знать все на самом деле?    Мы шли по направлению, к какому - то белому зданию. Не то больнице или клинике. Вошли внутрь. Почему-то все вокруг казалось, пребывало во сне. Мозг затуманился. Может это был соблазн, жажда овладеть всеми знаниями? Может, собственно, он и опьянял мой мозг жаждой знаний? Думаю, именно к ним меня и вела эта статуя – девушка. Внутри здания властвовал мягкий свет. Перед нами из клиники вышла мать, тоже статуя с невидящими глазами, с ребенком на руках, лежащим смирно и не плача. Только сейчас я понял одну из многих отличительных способностей этого времени, - тишь. Она овладела всем: улицами, домами, всем – даже в холле этого здания властвовала полная тишина.- Пришли, - не повернув даже голову, объявила она, остановившись перед столом регистрации, за которым – молодой парень, - смотрящий в никуда.- Чем могу помочь? – вежливо спросил он, направив лицо прямо в сторону девушки.    Он не видел меня. Только её.    Она же, молча, стояла, но передавала ему что–то. Наверное, тоже лгала. Через минуту, протянула ему прозрачную тончайшую карточку. Только на мгновение, как я понял, парень включал «реальное видение», проверить – есть ли я на самом деле и не шутка ли это все. Удивился моему внешнему виду, но совсем незначительно, только зрачки расширились совсем немного. Пару минут Он работал с виртуальным компьютером, с моей стороны это было так: его смешно передвигающиеся пальцы в воздухе, печатали что–то или выпрашивали разрешение, что–то документировали. Кто знает? Люди – мимы, такие здесь были все. Каким мир, видели они? Интерес сжигал меня. Только я, был в их мире чудаком сейчас, и оправданно, ведь есть одна ужасная истина общества, которую я до глубины сердца ненавидел: «Большинство всегда право.» Ужасная истина.    В своих мыслях я спал, статуя девушки легонько дотронулась до моего плеча. В другой руке у неё был серый мерцающий блеском шар, размером не больше одного сантиметра.- Проглоти, - произнесла она, нет даже не она, а только её губы.     Сама она была в «ином» мире.    Я проглотил шарик. Мы вышли наружу, на серые улицы.- И что теперь со мной будет?- Один час. Ровно через час, оно полностью настроится и ингибируется в Твой мозг и Ты, подключишься к Сети. - Побочные эффекты будут?    Её тонкие губы:- Нет.    Внезапно наступило молчание. Почему-то мне показалось, что она несчастна. Очень, до мозга костей лишена радости, но она не подавала, ни единой эмоции. Стеклянные глаза, совершенные движения тела, рук и ног, идеальная осанка. Наверное, она умела танцевать все танцы мира, знала все боевые искусства и в исключительном совершенстве владела йогой. Но она, - была куклой. Куклами были все, кого я здесь видел. Они лишены главного: чувств и эмоций. Познав весь мир в совершенстве, они решили… к чему они пришли? Нашли смысл? Жизнь… Разве она не лишена смысла? Лишение чувств – побочный эффект знаний?    Меня начал одолевать страх.- Я сказала ему, тому парню, - внезапно ожила мраморная статуя, - что Ты все долгое время жил на Марсе и был раньше энвайроменталистом – не признавал превосходство технологий, но сменил веру и преклонился перед технократией. Но… скоро нас найдут, и… меня отключат от Сети. Я с рождения была подключена и мне сложно понять, Тебя. Сейчас, в этот момент, в справках я нашла Тебя: Твое фото, имя и фамилию. Я даже знаю дату Твоей смерти. Я…- Что? – я удивленно во все глаза смотрел в её лицо, сейчас оно так и меняло свою эмоциональную окраску, избавившись от каменности.- Я чувствую. - Что Ты чувствуешь?- В первый раз, я чувствую. Я никогда не чувствовала прежде.    Сердце неистово забилось.- Что именно, Ты сейчас чувствуешь?- Тепло. Привязанность. Страх. Желание. Неуверенность.- Любовь?    Она немного помолчала.- Я знаю все. Я знаю, как начинать отношения, что делать, что бы они закончились, не причинив вреда другому человеку. Я знаю, как сделать отношении прекрасными или ужасными, но…- Вы, вы все лишены возможности чувствовать, ведь так? Поэтому вам и не нужны другие люди?- Да, лишенные эмоций с самого рождения.    Я обнял её, но она, словно и не чувствовала ничего.- Физические контакты строго запрещены на улицах. Они запрещены вообще.    Я отпрянул.    Улицы начал обволакивать туман. Из-за угла, начали доноситься сирены спец полиции.- Тебе пора. Пока.    Девушка - статуя развернулась, направилась к приближающимся автомобилям, парящим над дорогой. Она сама шла им в руки.  Она не понимала, или я не понимал того, что они сумели осознать.    Одно прикосновение к кнопке на часах и все, я уже был в потоке времени. Так странно. В самом потоке времени, люди не лишались возможности думать, а странно. Ведь в этот момент, мои молекулы рассоединялись и заново склепывались воедино. 20 секунд и я дома, в своём времени.     Слившись с толпой, я направился по грязному тротуару, забросанному мелким мусором. Где-то кто–то кричал, ругался, или беспричинно смеялся. Но это безумие было родным, оно было моим. Даже если бы я и попытался забрать её с собой, она бы не смогла, не смогла – жить. Я отпустил мысли о ней по ветру и весело шел по тротуару, про себя напевая любимую мелодию.    Через некоторое время он в ступоре остановился посреди многолюдной шумной улицы. Люди шумели и ругались, - Он мешал им пройти – был столбом, не видевшим ничего вокруг. Кто – то толкнул его в плече: «Хватит флешмобить, не модно уже!» Парень проснулся, посмотрел на людей. Улыбнулся, гордо поднял подбородок и промолвил:- Теперь я знаю все.    Пару человек рассмеялось и направилось дальше, в уносящий их, поток людей. «Не обязательно уничтожать материальный мир, чтобы создать апокалипсис, - достаточно уничтожить душу и мир, станет лишенной смысла пустотой. Теперь я знал все, все что можно было только знать, и необходимость бывать в будущем отпала. Необходимость жить, - исчезла. Чему я мог еще научиться? Что еще я мог прочувствовать? Ничего. Я должен выдрать эту дрянь из себя!    Главное, помнить одно: знания и опыт убивают чувства, а точнее, их поглощает гордость. Я осознал истину – самыми счастливыми были только первобытные люди, даже не знавшие, на чем основывается жизнь. Они были счастливы, ибо их жизнь – была единым потоком эмоций, заложенных во всех и каждого с рождения».Фото Pinterest
«Око» землі, яке бачило минуле і майбутнє
«Око» землі, яке бачило минуле і майбутнє
Світ 2020-04-25 19:54:34
Якщо NASA хоче побудувати телескоп за великі гроші, можливо, витратить його на той, який справді має сенс, - сказала астроном Ненсі Роман, мати космічного телескопа Хаббл. Вона керманила кращих спеціалістів, щоб створити найсучасніший науковий інструмент у світі. Його місія триває вже 30 років.24 квітня 1990 р., 8:00 годині. Космічний центр Кеннеді, штат Флорида. Останні роботи ведуться на космічному човні. П'ятизначний екіпаж шатлу "Діскавері" чекає сигналу. Перед ними унікальне завдання.Через півгодини починається відлік часу. За шість секунд до виходу з пускового пристрою двигуни три, два та один запуск. За три секунди до старту вони досягають 90 відсотків своєї тяги. У визначений час ракети-опори включаються, і вибухи вибухівки розбивають болти, які тримають човник на стартовій платформі.Діскавері піднімається вгору, ініціюючи п'ятиденну місію, в результаті якої орбіта низького розміру в школі з'являється на висоті близько 600 км над поверхнею планети. Об'єкт, який змінить те, як ми бачимо простір.Мрія астрономівАле перш ніж він розкрив нам, як зірки утворюються і вмирають, перш ніж він довів існування чорних дір й показав існування темної енергії, Хаббл повинен був виникнути як ідея. Деякі вважають, що розміщення телескопа на орбіті навколо Землі, поза межами спотвореного зображення атмосфери, була ідеєю німецького батька ракетної техніки Германа Оберта.Інші приписують цю заслугу астроному Ліману Спітцеру, який у своїй праці, опублікованій у 1946 р., запропонував створити орбітальну космічну обсерваторію та створити HST (космічний телескоп Хаббла) до останніх років свого життя. Однак, не зменшуючи достоїнств Спітцера, справжньою мамою Хаббла була Ненсі Роман, жінка, яка створила астрономічну дослідницьку програму НАСА.Астрономія була її всім життям. У віці 11 років вона заснувала астрономічний клуб для друзів, а через кілька років розпочала вивчення астрономії, яку знала досконало відразу після закінчення Другої світової війни. Вона працювала в кожній обсерваторії, яка магла запропонувати щось цікаве і хотіла її отримати до своїх лав. Незадовго до того, як NASA завербував її, вона розробила програму радіоастрономії в обсерваторії ВМС СШАПропозиція НАСА надійшла не в потрібний момент. Це була свіжа установа, зосереджена на гонці між США та СРСР. Більше, ніж космічні дослідження, вони думали про те, хто завоює пальму в космічній гонці, проте Ненсі взяла рукавичку, погодилася приєднатися до агенції. І це сталося добре, адже ми завдячуємо цьому сучасному напрямку космічних досліджень.Будівництво та запуск космічного телескопа був останньою програмою агентства, в якій вона брав участь. Програма, якій вона присвятила майже 30 років свого життя, з 1968 року, коли NASA реалізувала цю програму, до 1997 року, коли 72-річна астрономка вийшов на пенсію."Я думала, що якщо агентство захоче побудувати космічний телескоп за великі гроші, можливо, це могло б бути витрачено на той, який справді має сенс", - сказала вона в інтерв'ю Американському інституту з фізики. Вона завідувала над найкращими американськими астрономами і поєднувала їх з найкращими інженерами, щоб створити щось унікальне: інструмент для спостереження за найглибшими глибинами простору-часу.Робота над телескопом почалася в 70-х роках. У дуже погану хвилину. "Аполлон" - жахливо дорога програма польотів на Місяць, завершена. Також була дуже дорога війна у В'єтнамі. Американський конгрес не бажав витратити ще мільйон доларів на те, що багато політиків вважали фішкою групи ентузіастів. А початкова кошторисна вартість будівництва лише HST становила 400 мільйонів доларів.Ця сума виросла до 2,5 мільярдів доларів за ці роки - і лише якщо ви не рахуєте витрат на запуск та обслуговування. Борячись за кошти, астроном повинен був сказати одному з особливо неохочих до програм, сенатору Вільяму Проксміру, що за ціну одного кінотеатру на кожного американця ви можете дати їм 15 років на перегляд самих незвичайних і захоплюючих відкриттів в історії людства. Вона виграла цю боротьбу.Катастрофа переслідує лихоРобота тривала, не без труднощів. Око трубки розміром понад 13 метрів діаметром понад чотири метри являло собою дзеркальну та оптичну системи діаметром майже 2,5 метра. Дзеркало виготовило Перкін-Елмер, що раніше робив дзеркала для супутників-шпигунів. Це потрібно було виготовити з точністю 10 нанометрів. Щоб ніщо не заважало поліруванню, роботи проводилися вночі, коли не було руху, який міг викликати вібрації. І все-таки, коли 20 травня 1990 року HST завантажив першу фотографію, виникло здивування.Це було поза увагою. Спроба зміни налаштувань нічого не принесла. Це було катастрофою. Ще один телескоп в історії.HST повинен був бути запущений на низьку орбіту в жовтні 1986 року. Все було готове, коли сталася катастрофа, яка зупинила програму космічних польотів на наступні 36 місяців. У січні 1986 року перед мільйонами людей, що зібралися перед телевізорами, лише кілька секунд після запуску "Челленджер" буквально вибухає. Екіпаж із семи космонавтів - загинув. Америка переживає траур. Про телескоп ніхто не думає. Навіть не відомо, чи його взагалі перенесуть у космос, оскільки він був розроблений так, щоб вміститись у трюмо човника. І цімкораблі  перестали літати. Було два роки невизначеності.Нарешті, 24 квітня 1990 року Discovery благополучно прориває земну атмосферу і піднімає телескоп на заплановану висоту. Екіпаж розкладає будову в космосі і повертається на Землю. ЗМІ передають, що нова ера космічних відкриттів тільки почалася. І тоді Хаббл надсилає перші нещасні фотографії на Землю.Телескоп на мільярд доларів, над яким працювало ціле покоління дизайнерів, робить розмиті фотографії. Заголовки найбільш читаних газет говорять про велику катастрофу, Конгрес кипить. "Ми стали миттєвими жартами, і НАСА, можливо, не вижила", - сказав Джим Крокер, колишній керівник операцій HST.Виявилося, що краї дзеркала відшліфовані занадто рівними. Різниця полягала в частці від товщини людського волосся, але світло, проходячи через систему внутрішніх дзеркал, не концентрувався у потрібних точках.На прес-конференції, скликаній НАСА, журналісти запитали, чому цього не перевіряють на Землі та чи можна вивести телескоп з орбіти та виправити оптику. Вчені NASA мовчали. Космічний телескоп Хаббл вмирав.На ідею, як зафіксувати телескоп, Джим Крокер прийшов у душ. Дивлячись на просту систему труб, що дозволяють працювати з душем, він вирішив, що за допомогою аналогічно простого пристрою можна підняти дзеркала, щоб вони отримали потрібний кут. Цей модуль Costar зазвичай називають окулярами. Але як ви поставите окуляри на телескоп за 600 кілометрів над Землею?Астронавти, які відремонтували його в 1993 році, витратили 400 годин на навчання під водою для кожного ходу, що вимагало б встановлення модуля в потрібному місці. Сторі Маскграйв, космонавт ремонтної бригади, сказав, що після отримання наказу він не може посміхнутися. На запитання, чи вважає він місію успішною, він коротко відповів "не знаю". Навіть для досвідчених космонавтів така місія була нелегкою.Екіпаж здійснив п'ять космічних прогулянок, щоб виконати роботу. Але мені це вдалося. Всього за всі роки відбулось п'ять службових місій телескопа. Астронавт, що бере участь в останньому з них, Майк Массіміно, в інтерв'ю заявив, що захоплюється ідеєю побудови телескопа, щоб його можна було відремонтувати на орбіті. - Ми його обслуговували так само, як автомобіль. Ми замінили акумулятори, гіроскопи, сонячні панелі та зношені деталі. Ми також модернізували наукові елементи. Ми відремонтували та вдосконалили телескоп. І все це за 600 кілометрів над Землею, в костюмі, в якому важко рухатися, рукавички ускладнюють виконання навіть найпростіших дій. Це було схоже на закріплення електроніки з боксерськими рукавичками на руках, сказав він.Завдяки рятувальній місії та окулярам, ​​Хабблу повернувся зір і незабаром він показав людям, що ми - лише пляма пилу, що живе на одній із трильйонів планет серед мільярдів галактик. А в центрі кожного з них - особливість, гравітаційна пастка, з якої навіть світло не втече. Чорна діра.Чогось там немає1994. Око телескопа Хаббла спрямовано до ядра галактики М87 у сузір'ї Діви. Він реєструє щось з такою потужною силою тяжіння, як ніби там були наші три мільярди сонця. Але сонця немає. Немає нічого, крім гігантської концентрованої маси. Існує порожнеча. Діра. Зокрема, надмасивна чорна діра. Він знайшов подібне в інших 27 галактиках.Нескінченна ОдісеяНезважаючи на 30 років роботи, телескоп Хаббл постійно надає нові дані. Є найсучаснішим і демократичним науковим інструментом в історії людства. - Кожен астроном, незалежно від місця роботи, досвіду чи наукових назв, може подати запит на використання HST для своїх досліджень. Важливим є дизайн, ідея та цілеспрямованість дослідження, а не позиція дослідника, - каже Войцех Хеллінг і додає, що навіть якщо телескоп перестане досліджувати космос і буде виведений з орбіти, що має відбутися протягом десятиліття, зібрані дані слугуватимуть астрономам протягом наступних десятиліть.- Фотографії, зроблені телескопом Хаббл, містять багато даних, які ще не аналізуються. Вони можуть слугувати порівняльним матеріалом для даних, зібраних іншими телескопами та космічними зондами. Вони будуть цінні навіть тоді, коли робота над новим космічним телескопом буде завершена, тобто телескоп Джеймса Вебба, який повинен бути на орбіті в глибокому космосі в найближчі роки. Вони є скарбницею знань для поколінь астрономів, астрофізиків й для всіх людей, які, переглядаючи фотографії, зроблені HST, мають шанс помилуватися красою та багатством Всесвіту, - каже професор Хеллінг.Точний ремонт буде неможливий через розташування нового телескопа. Залишається сподіватися, що коли він нарешті буде на орбіті, жодні окуляри йому не виявляться потрібними.- За 30 років з моменту запуску HST здійснив понад мільйон 300 000 спостережень;- На основі цих спостережень було створено понад 15 000 наукових праць, що сприяло створенню понад 700 000 наукових статей;- Найдаліше місце, яке ми коли-небудь бачили за допомогою телескопа, знаходиться на відстані 13,4 мільярдів світлових років від Землі. Тож можна сказати, що око справді бачило минуле;- Ненсі Роман, мати телескопа Хаббла, і вона отримала по заслугам, серед них - медаль, яку вручив президент Кеннеді і... його власний набір LEGO - статуетка жінки, що стоїть біля космічного телескопа Хаббл.
Жителі Дніпровщини можуть користуватися електронними паспортами
Жителі Дніпровщини можуть користуватися електронними паспортами
Дніпровська область 2020-04-26 19:40:53
Жителі Дніпровщини можуть користуватися електронними паспортами. Як працюють онлайн-паспорти через додаток Дія? Про це NikopolToday сповіщає з посиланням на Інформатор Нікополь. В Україні почали діяти електронні паспорти. Скористатися цифровим аналогом ID-карти можна в будь-якій точці нашої країни прямо зі смартфона.Впровадження електронних паспортів стало можливим завдяки онлайн-сервісу держпослуг під назвою «Дія» та його мобільному додатку. Про це ЗМІ стало відомо з повідомлення заступника директора департаменту економічного розвитку Дніпропетровської ОДА Олена Лічманенко.У минулому році Україна взяла курс на діджіталізацію, щоб зробити адмінпослуги більш доступними. Ідею «Держава в смартфоні» реалізують через портал «Дія». Завдяки зручному онлайн-сервісу жителі області тепер можуть користуватися е-паспортами. Зокрема, «пред'являти» електронний документ замість паперового або пластикового. Все, що для цього потрібно - мати з собою смартфон з завантаженим додатком «Дія».Ті, хто вже користується мобільним додатком «Дія», повинні його оновити, щоб стала доступною опція «е-паспорт». Варто відзначити, що електронні аналоги мають і ID-карти, й біометричні закордонні паспорти. Е-документ не вимагає додаткового пред'явлення паперового або пластикового, підкреслила Олена Лічманенко.Е-паспорт можна пред'являти в банках, медустановах, магазинах і поштових відділеннях. Він також стане в нагоді при отриманні адміністративних послуг, в поїздках залізничним або повітряним транспортом. Але для підтвердження даних реєстрації все ж доведеться показати паперову довідку.Зараз скористатися електронним паспортом можна тільки на території України. Згодом таку можливість нададуть при виїзді за кордон. В даний час жителі Дніпропетровщини оформили понад 3,2 тисячі ID-карток і становило приблизно 12,1 тисяч біометричних закордонних паспортів.Фото Інформатор
Астрологічний прогноз на кінець другого тижня травня
Астрологічний прогноз на кінець другого тижня травня
Світ 2020-05-12 19:17:23
Ингрессия Меркурия в БлизнецыМеркурий войдет в зодиакальный знак Близнецов 12.05 в 00:57.Это событие затронет сферу коммуникаций, общения, а также характер и качество поступающей информации.Обработка информацииВозрастает хаотичность и раздробленность мышления. Думается короткими заходами, словно бег у спринтера. Обрабатывается информация также фрагментарно, с выделением на категории “интересно” и “не интересно”. В эти моменты можно очень легко соскользнуть с учебного плана в угоду более актуальным инфо-задачам. Вместе с тем нарастает раздражительность, внимание распыляется, и становится довольно тяжело отличать главное от вторичного. Однако сам потенциал к обучению растет.ОбщениеПовышается число новых контактов, мест общения, связей и общий объем общения растет в разы. Однако, это естественным образом сказывается на его качестве - оно снижается, приобретая легкомысленные, необязательные и поверхностные формы. Содержание бесед скатывается от тематических до “вообще и в общем”, с обилием посторонних фактов, мелькающих ненужных деталей и лишь частично может соотноситься с заявленной темой.КоммуникацииУлучшается работа почтовых и транспортных сервисов, возрастает частота “вылазок на улицу”, а также появляется желание погулять, бесцельно побродить, проветриться, организовать короткую поездку.Автор Aquaoculon
Науковці зі Сполучених Штатів знайшли найкраще місце для першої колонії на Марсі
Науковці зі Сполучених Штатів знайшли найкраще місце для першої колонії на Марсі
Світ 2020-05-26 12:21:04
Вчені з США знайшли район на Марсі, де можливо побудувати просторий, теплий та захищений від метеоритів і радіації прихисток для колоністів. Про це відкриття NikopolToday пише з посиланням на телеканал Прямий. Також вчені заявляють, що майбутнім колоністам доведеться працювати в умовах постійної загрози для життя. І якщо проблему води, їжі й кисню NASA навчилося вирішувати, то з радіацією - складніше. Повністю убезпечити від неї житлові модулі непросто.Науковці для створення безпечного житла пропонують використовувати особливості ландшафту самого Марса. А саме - будувати колонію на рівнині Еллада, найглибшої низовини планети. Про це повідомляє Life Science.Нагадуємо, що Земля у небезпеці - людству треба боротись із метеорами і будувати додаткову оселю людства на Марсі. "У неї є низка переваг. По-перше, відносно низький рівень радіації через більш щільний шар атмосфери - на 50% менше, ніж на височинах. А по-друге, на північному сході рівнини розташована Адріатична гора - згаслий вулкан з численними порожнинами, утвореними через лаву, що нерівномірно застигла", - заявляють вчені.Науковці розрахували, що, живучи всередині цих отворів, колоністи отримуватимуть лише 61,64 мкЗв / день, стільки ж, якби кілька разів на день робили знімок зубів. А це в п'ять разів менше, ніж на поверхні рівнини."Також вони захистять від мікрометеоритів, коливань температури й потенційно небезпечних речовин у марсіанській пилюці", - вважають вчені.Варто відзначити, що марсіанська вода може стати проблемою для перших колоністів із Землі.Фото prm.ua та Pinterest
Переступивши поріг тисячоліття: що чекає нас у майбутньому
Переступивши поріг тисячоліття: що чекає нас у майбутньому
Україна 2020-06-02 15:31:10
Если мыслить более шире, то становится понятно, что современная система это все равно рабская система, где бы она ни была. Просто на Западе своя пропаганда, поскольку капитализм дошел до апогея безумия, если рассмотреть современную "фаст" экономику более подробно.Між іншим: гомосексуальність існувала спрадавна всюди, а не була чиєюсь культурною чи системною пропагандою.Люди как саранча, и настолько глупы, что поддаются действию пропаганды капиталистов и монополистов как слепые куклы. Мы с Вами из пост-советского пространства и хорошо знаем, как быстро рушится система до фундамента (остаются одни руины). Когда рухнет капитализм - будет еще хуже, и эти люди, как дети, не будут знать, что делать в этом мире, где чистая вода, хорошая медицина, образование и питание - будет только для богатых. Пока сложно представить, насколько плохо все это закончится после "фаст" экономики по Западному образцу с улучшенными условиями в клетке, где людям предлагают свободу на выборе в витрине. Но, честно, следует признать, что ЕС лучше чем РФ или США. Потому-что последние -  откровенные империи борющиеся просто за влияние на мировой арене за счет человеческих жизней и лгущие о демократии или патриотизме ради того, чтобы контролировать ресурсы и иметь большее влияние ради тех же самых денег на крови. Я бы с радостью променял это северное полушарие, на Новую Зеландию, к примеру. К счастью, она движется по альтернативному пути развития. В нынешней Земле это чуть ли не Рай по всем параметрам. Преступность отсутствует, дискриминация отсутствует, а правительство готовит полный план перехода на возобновляемые источники энергии. При том, что вокруг людей нереальный природный заповедник с экологическими условиями как тысячу лет назад. Пожалуй, когда-то, может, я смогу уехать туда или в Австралию, где чуть теплее. Не знаю, все эти дрязги с РФ, США и Ес закончатся очень плохо и в лучшем случае - глобальным кризисом, если исходить из истории. Нового глобального конфликта не избежать, а Западный образ жизни быстрого потребления ресурсов только приближает эту развязку.Потому, что мы потеряли общество и социальное устройство, которое могли контролировать очень быстро. Всех людей загнали в города и поставили раком.Раньше большинство людей жило в небольших поселениях, маленьких городах, где голос каждого человека влиял на что-то, а теперь - нет. Изменения произошли слишком быстро и люди не могут адаптироваться, а если нужно что-то решить наболевшее - приходится делать Революции со смертями многих людей.P. S. Так, про це я і кажу. Можливо мені дійсно не слід турбуватись долею своєї країни. В кінці кінців я не сприймаю національну ідентиність як те, що вище за всесвіт, вище за долю усієї планети Земля, як цільної системи. Тому що я енвайронменталіст.Я гадаю, що мені просто слід сприйняти руйнацію системи, як смерть близької людини, руйнацію усієї північної півкулі у майбутньому і створити це місто для людей разом із тими, хто поділяє мої цінності, а не жити там, наприклад у буденній Америці, де більшість людей не хоче нічого знати окрім як заробити гроші, популярність та ще якісь інші дурниці. Тому, можливо напрямок Нова Зеландія та Австралія, найбільш кращий варіант для того, щоб отримати місце для створення сталої системи, для гармонійногожиття людей у спільноті та разом із природою, не руйнуючи її. Це звісн було б простіше (дешевше) втілити в Україні але отримати найільшу підтримку у людей - скоріш за все - ні, на противагу цьому, можна отримати більше підтримки у людей з Нової Зеландії чи Австралії, що хочуть жити в альтернативній спільності.Джерело Here And Now | фото PinterestЧи варто нагадувати, що світ за крок до глобальної кризи?
Метрополіс під Дніпром [таємний андеграунд]
Метрополіс під Дніпром [таємний андеграунд]
Дніпровська область 2020-06-03 21:53:18
        Вперше, у Дніпрославському* метро, я побував ще у дитинстві, років так у 10-11, вже після того, як звик до Московського метро. Усе, що я пам'ятаю, що дійсно почував себе кумедно: майже пусті вагони, холод (це було влітку), запах чогось вогкого, та пляшка, що каталася пустим вагоном. Декілька станцій метро у такому великому місті, та ще й тих, що йдуть від вокзалу, а не центру, в околиці спальних районів - це дійсно смішно, а ще відповідає критеріям одного із найкоротших метро у світі. Чому так? Що буде далі? Що могло б бути?      У самому початку 2016 року, я знов спустився до цього метро і спробував об'єктивно оцінити його переваги та "противаги" відносно Московського і Київського метрополітену, у яких я вже встиг наїздитись. Свої думки я викладу у цій статті, разом із фото. До речі, "незаконними", адже це заборонено. Хоча я знімав собі спокіной без будь-яких наслідких. Звісно, першість Московського метро не обговорюється. Києвське виглядає дуже скромно, порівняно із тою павутиною, що пронизує столицю РФ. Та й основні фактори, які вплинули на такий стан метрополітену в Україні очевидний - корупція, та ще й примітивна.       Справа в тім, що самі дніпрославці називають своє метро "чорною дірою, що поглинає бюджет". Гроші десятеліттями розкрадалися, а "сматрящіє" над іншим транспортом у місті продовжували збагачуватися. Це досить загальновідомо, Водії суспільного транспорту не раз скаржилися, що з них вимагають тисячі грошей на добу. Уявіть собі кількість маршрутних таксі й басів, які кожного дня віддають "данину" і ті кошти, які отримують втаємничені особи, за рахунок транспортного коллапсу, який вже шириться містом.       Метро на Дніпрі надто необхідне, особливо у центрі та в основнх напрямках руху: райони проспекту Слобідського, Перемоги, Тополя, Паруса... Люди витрачють іноді по кілька годин, щоб дістати із свого мікрорайону до центру чи іншого місця. Метро б зменшило цей показник до мінімального часу. А гроші були, є і будуть - але разом і з істотами, ім'я яким глисти-корупціонери... У резульаті, маємо? Дніпровський метрополітен будувався із 1982 року, аж 13 років, а відкрився аж у 1995 році, вже у Незалежній Україні. Мав лише одну лінію - Центрально-Заводську із шести станцій.       За роки незалежності було багато разів, коли влада виділяла кошти на подальше будівницто, але воно постійно згорталося... Гроші йшли немов до "чорної діри"... Наприкінці 2015 року, нова зрада міста анонсувала, відповідно до постанови Верховної Зради, що буде добудовувати дві-три станції центральним проспектом за 2-3 роки... Це "Театральна" (недобудова якої заклеєна пропагандистськими проукраїнськими плакатами біля Парку Глоби), "Центральна"  та "Музейна" станція... За проектом на станції в Центрі планується побудувати перехід на станцію «Європейська площа», який зв'яже Центрально-Заводську лінію з лінією, яка з'єднає правий та лівий береги міста (друга лінія). А станція "Історичний Музей" (Музейна) буде розташована поблизу Історичного музею і Національного Гірничого університету.Переваги      Перш за все, слід відзначити неймовірну чистоту, навіть блиск метрополітену, яку не побачиш у жодному іншому метро України та певно і Росії. Поручні блищать, підлога не у багнюці, як це зазвичай є нормою у Київському чи Московському метро.       Сидіння також викликають довіру - усе чисто і натерто до блиску. Теж саме можна сказати і про платформи. Істина у порівнянні, як то кажеться.       Наступний позитивний момент - це простір. На платформі майже завжди можна знайти иісце, щоб сісти, теж саме можна сказати і про вагони. Не треба стояти, і чекати, - це факт. І це дуже добре! У потязі справді можна відпочити серед чистоти. Величезний плюс+!      Мінімальна кількість реклами у метро, дивує. Зазвичай у Москві чи Києві рекламі в підземці усюди дуже багато. Тотбо дійсно можна психологічно відпочити від неї, бодай під землею. І це чудово, адже на поверхні її дуже багато, як і сміття.       Відсутність реклами не позначилася на вартості проїзду - лише 2 гривні. Це дуже дешево для метро. Мене особисто зачарували прикольні напіврозорі салатові жетони, дуже милі і незвичні.                                       "Противаги"      Одразу у вічі потрапляють люди, які їздять у ньому... Це найголовніше, що, на мою думку, є найбільшим мінусом метро у Січеславі. Їх небагато. Але сама назва лінії метро говорить про себе - "Вокзально-Заводська"... яка веде до єбенів міста - району Червоний Камінь, Коммунару (минулого Лєнінского району). Зараз це один із найбільш гнилих районів міста, із закинутими заводами, декількома кладовищами, розбитими дорогами із вбогим плануванням інфраструктури та однотипними картковими будинками. Депресія починається одразу, коли виходиш в цей ебафграунд... І закінчується усе це з іншої сторони Вокзалом - фактично прицентральним бидло-кублом бомжацького типу.       Селюки, біднота, совки, бидлота із загальної біомаси там так майже повсюду. Вперше у житті, коли я фотографував щось у метро, до мене чіплялися самі пасажири, які немов із минулого віщали, що це "режимний об'єкт". І дійсно, коли ти спускаєшся до цього андеграунду - дорога в низ, це дорога часу, яка переносить до справжнього радянського союзу, який везе тебе до Лєнінского району, у минуле. Можна відчути, як і самі пасажири застрягли, разом із свідомістю ще у "тому" часі. Із іншої сторони, ця Машина часу у майбутньому може стати неабияким атмосферним туристичним об'єктом, доступ до якого на разі закритий через віддаленість до центру. Хоча туристи певно охоче відвідали б подібний сателіт минулого, із тоталітарною атмосферою радянського типу.      "Станції-примари", або "Ті, що побудують наші онуки, приблизно у той час, коли на Марсі виникнуть перші колонії".     Подальше будівництво Центрально-Заводської лінії від станції «Історичний музей» на сьогодні є дуже сумнівним. Більшість розходяться в думках, куди саме варто вести цю гілку метро. Офіційна версія влади — лінія має пройти від станції «Історичний Музей» до залізничного вокзалу «Дніпропетровськ-Південний», який стане пересадковим терміналом для нової системи рейкового автобуса. (Рейковий автобус з'єднає передмістя Дніпропетровська з його центром). А потім виходити на спальний район у південно-східній частині Дніпропетровська. Відповідно, жодного будівництва станції «Дніпро» не передбачається.    Інша версія — вести далі лінію через станцію «Дніпро», а потім спрямувати її на південний схід міста, уздовж набережної.    Третя версія ґрунтується на плані будівництва метрополітену, затвердженому в 1986 році. Цей план також, як і теперішній офіційний, не передбачав виходу лінії на набережну, але й не існувало проекту з будівництвом станції «Південна» біля вокзалу «Дніпропетровськ-Південний». Лінія робила різкий поворот на південь через Вузівський мікрорайон, уздовж проспекту Гагаріна, з виходом і подальшим рухом вздовж Запорізького шосе.    І, нарешті, четверта версія, яку зараз жартівливо називають «утопією», — розгалуження проектованої лінії від станції «Історичний Музей» на станцію «Дніпро» і на станцію «Південна» з подальшою її злиттям в спальному районі, розташованому уздовж набережної в південно-східній частині міста. При цьому одну з розгалужених ділянок лінії передбачається зробити з обмеженим рухом поїздів. Проте поки що всі ці ідеї виглядають вельми туманними перспективами будівництва Центрально-Заводської лінії.    Поки-що, у проектах та вікіпедійних джерелах, позначена станція-примара, після Музейної під назвою "Дніпро".     Стосовно будівництва ще однієї станції до району "Парус", за елетродепо і перед першою станцією "Покровська" - можна сказати теж саме. _____________ВокзальнаМетробудівників[незабаром буде]Металургів[незабаром буде]Заводська[незабаром буде]Проспект СвободиПокровська[незабаром буде]    *Використовую інші топоніми для міста "Дніпропетровська" і жителів, оскільки той факт, що влада залишила назву совковою - вважаю неприйнятним для себе та тих, хто розуміє усю кривавість її історичної істини.P.S. Video: _____________Rayan Riener
Якою буде доля
Якою буде доля "горбатого мосту" в місті Нікополь?
Нікополь 2020-06-04 05:05:30
Яка доля «горбатого» мосту і хто робив технічний висновок? Про це NikopolToday пише з посиланням на сайт CityNikopol.Нікопольці стурбовані тим фактом, що два виїзди із міста знаходяться в аварійному стані. Це велика загроза для життя та розвитку міста. Наголошуємо про тему моста - в коментарі генерального директора НЗФ Володимира Куцина.Команду НЗФ Нікополя доля «горбатого» мосту, звичайно, хвилює ферросплавщиків. НЗФ неодноразово звертав увагу міської влади на технічний стан шляхопроводу, надавав всіляку допомогу в його ремонті. По мосту курсують заводські й міські автобуси, легкові автомобілі та щодня тисячі городян долають цей відрізок дороги по шляху на роботу, додому, на дачу, цвинтар тощо. Шляхопровід по вулиці Електрометалургів, в народі званий «горбатим» мостом, на цьому тижні став предметом палких дискусій.Вся справа в тому, що якась компанія, яка проводила дослідження, визнала міст аварійним. Грунтуючись на отриманих висновках, міська влада припустила, що буде найпростіше міст закрити. Чиновники, мабуть, не подумали про наслідки. А може, слід пошукати способи експлуатації моста з обмеженнями або інші можливі варіанти. Тему обговорили учасники робочої наради. Вони запропонували кілька шляхів виходу з ситуації, що склалася.Але міст і нині там, а щоб побудувати абсолютно новий - доведеться чекати роками, як із реновацією "Нового Центрального парку", басейном та іншими проектами, на які вже було виділено десятки і сотні мільйонів, що пішли в нікуди.Фото Город Нікополь // обкладинка Нове місто + ТВНагадуємо, в Нікополі мор домашніх тварин - маніяк на свободі. 
Віртуальна реальність 2020 року - зомбі, секс, подорожі та медицина
Віртуальна реальність 2020 року - зомбі, секс, подорожі та медицина
Світ 2020-06-07 21:58:09
Майбутнє настало вже прямо зараз! Віртуальна реальність 2020 року - зомбі, секс, подорожі та медицина. Віртуальна і доповнена реальність вже стає для нас чимось звичайним. Ми навіть і не помітили, що настав пророкований час кіберпанку. Про що ви думаєте, коли мова заходить про віртуальну реальність? Напевно у кожного з нас перед очима спливають всілякі футуристичні образи, які не мають нічого спільного з нашим повсякденним життям.Однак реальність не така далека від фантастики, як ми могли б подумати. Прямо на наших очах народжуються нові технології, а те, про що мріяли наукові фантасти поступово стає реальністю. Сьогодні медицина, туризм, культура та індустрія розваг є секторами, в які найбільш активно впроваджуються інноваційні технології. Це дозволить нам отримати цінний життєвий досвід, який ми навіть не могли собі уявити.Індустрія розвагІндустрія розваг, як це водиться, всіляко прагне відповідати бажанням споживачів. А споживач сьогодні, якщо ви ще не помітили, дуже любить зомбі. Фільми, серіали і гри про живих мерців, що жадають людської плоті дивують хіба що наших бабусь і дідусів. У 2020 році можна буде з головою зануритися в світ, який захопили зомбі. Нещодавно компанія Zero Latency випустила друге покоління своєї системи VR, а завдяки співпраці з HP і Microsoft компанії вдалося досягти найбільш реалістичною картинки.У 2020 можна відчути героєм серіалу про зомбі-апокаліпсис.Однак найприємнішою для гравців виявиться можливість виживати в цьому дивному в світі в компанії своїх друзів (до 8 осіб). Любителям жанру, безумовно, сподобається.МедицинаТа сама область, в якій впровадження технології віртуальної реальності дозволяє зберегти здоров'я. Сьогодні розробляються численні VR програми реабілітації для пацієнтів, які перенесли інсульт або страждають на хворобу Паркінсона. Програми дозволяють пацієнтам виконувати ті ж завдання, які вони могли б виконувати в спеціалізованому медичному закладі не виходячи з дому. Подібні технології також застосовуються в наукових і клінічних дослідженнях. Так, лікарі Американської кардіологічної асоціації (AHA) за допомогою технології віртуальної реальності можуть практикуватися перед тим, як надавати реальну допомогу пацієнтам.Подорожі та культураУ віртуальній реальності емоції мандрівників можуть повністю змінитися. Справа в тому, що завдяки цій технології планувати поїздки стане набагато простіше. Як приклад можна привести проект готельної компанією Marriot - так гості готелю можуть вибирати свій наступний пункт призначення за допомогою VR, без необхідності упаковувати або купувати авіаквитки. Таким чином, у гостей з'явилася можливість прогулятися по гавайському пляжу або помилуватися видом на Тауер Бридж в Лондоні.VR тур по визначних пам'ятках Барселони можна замовити з будь-якої точки світу. І це тільки початок! Особливо, враховуючи всесвітній карантин через пандемію коронавірусу з Китаю.Величезна кількість музеїв вже сьогодні користується віртуальними турами. Впровадження технологій тепер дозволяє всім бажаючим потрапити на повноцінну екскурсію в музей чи галерею не встаючи з дивана. Особливо вдалими виявилися віртуальні тури з музичним супроводом.А як ви думаєте, захоплять чи наш світ VR технології?Cвіт майбутньогоЗгідно з результатами дослідження, проведеного Futurum Research і SAS, споживачі вірять, що віртуальна реальність стане ключовим елементом їх відносин з брендами. Причому настільки, що практично 80% вважають, що можуть отримати доступ до віртуальної, доповненої або змішаної реальності для виконання своїх повсякденних завдань, наприклад тестування продукту перед покупкою.Джерело Hi-News - Orensmi / Pinterest
Помста Квірів | фантастична сатира
Помста Квірів | фантастична сатира
Нікополь 2020-06-14 22:06:54
Месть КвировУкраина // Недалекое будущее#КиевПрайд2022 // Начало конца...После начала Прайда ЛГБТИК+ устраивают сафари на гетеросексуалов-гомофобов. Во всех новостях предупреждают об опасности и просят наци и религиозных придерживаться основных правил безопасности. Волонтеры безопасности и Полиция диалога пытаются справиться с волнами гетерофобов, набрасывающихся на беззащитные христианские семьи с ножами, перцовыми баллончиками, вырывающими плакаты с цитатами из Святого писания. Многие улицы перекрыты, метро работает только для ЛГБТ-шников. Защитники прав Гетеросексуалов просят снять все иконы и кресты, прочую религиозную символику во время Прайда, выкрикивая "Свободу гетеросексуалам!" в мегафоны из-за перекрытых улиц, они советуют надеть парики и боа, накрасить глаза и повязать радужную ленту, чтобы затеряться в толпе.В каждом подъезде стоит полицейский, чтобы защитить детей и их родителей от нападок со стороны оголделых ЛГБТ-шников. Но надеяться на их помощь несчастным гетеросексуалам не приходится, они то и дело матерятся себе под нос: "ебать эти гетеро расплодились!" но вынуждены выполнять свой профессиональный долг. В метро курсируют специальные гетеросексуальные поезда вывозящие христиан за город (они не останавливаются на станциях и ведут только на конечные из центра), чтобы они могли скрыться в лесах и землянках во время оргии извращенцев!Традиционалисты, не имеющие возможности быстро дойти до метро, запираются в квартирах и выглядывают из окон в страхе, пока по всем улицам идет многомиллионное шествие во главе с Зианджей, закидывая горящей туалетной бумагой все церкви и водружая ЛГБТ-флаги на своем пути! Иконы разорваны! Священное писание растоптано, а священники молятся на коленях, прося Всемогущего Бога остановить этот хаос и бесчинства! Геи и лесбиянки пробираются в центры, защищающие права гетеросексуалов и срывают все мероприятия, выталкивают бедных женщин-матерей из помещения и забрызгивают глаза всем мужчинам спреем, несмотря на то, что это пугает присутствующих детей и подростков, травмирует их психику из-за небывалого насилия.И вот, после месяца этого кошмара, последний гетеро-депутат сбегает из Верховной Рады и провозглашается гомодиктатура с новой Радужной Конституцией, запрещающей "гетерастам" брак и усыновление детей, а мужчин обязывает подчинение женщинам. Но и так ущемленные семьи гетеро уже давно живут в гетто, и могут лишь кричать из-за своих клеток о собственных правах на отрезке в пару сотен метров от дома, поскольку никто не хочет сдавать в аренду жилье или продавать недвижимость разнополым парам, или увольняют с работы тут же, как только выясняется их гетеросексуальная ориентация... Дети и подростки сталкиваются с насилием и буллингом от извращенцев, считающих, что легко избить и натравить на гетеро-одноклассников окружающих, только за то, что у них гетеросексуальная ориентация!* * *Внезапно Саша просыпается и смотрит в окно, за которым тысячи извращенцев скандируют свои слоганы: "Ганьба! Ганьба! Ганьба!"/ "Наша традиция - это свобода!" В его окно попадает камень, стекло разбивается и его девушка Маша мгновенно просыпается, вскрикивая при этом. Сын Данил выходит из своей комнаты, обращая внимание на шум. Активисты, разодетые в радужные одежды несут сотни факелов.- Папа, мама, можно я не пойду в школу сегодня?Родители отходят от окна, с возмущенным видом.- Нет, ты должен пойти. Без образования ты не найдешь работу.- Но они все снова будут говорить на меня, что я вонючий гетеро-пидор сегодня и мальчики снова будут бить меня после занятий, а девочки обзывать меня уродом.- Дорогой, мы поговорим с директором, чтобы они отстали от тебя и не трогали больше.- Это не может! Ну как вы не понимаете?! Все станет только хуже! Уже вся школа знает, что мои родители гетеро, а не геи или лесбиянки! - вопит сын, начиная плакать. - Мы можем просто уехать отсюда, в коммуны в лесах, чтобы спрятаться от них всех?Саша смотрит на Машу, а она в его сторону, молча.- Милый, у нас тут работа. Мы не можем ее потерять. Где мы найдем другую? В лесу не так просто жить, как ты думаешь, - говорит отец, ложа руку на плече сына.- Тогда почему мы не можем уехать за границу?- У нас нет денег на визу, да и там коллапс с беженцами из Украины...Данил убегает в комнату и хлопает за спиной дверью.Родители сетуют, но смотрят на море разноцветных людей из-за окна.- Помнишь, ведь все было иначе...- Да, помню, - тихо шепчет Маша.- Мы могли избивать "этих", делать с ними все, что захотим. Держать в клетках, душить, ломать кости, как крысам и они молчали в тряпочку, боясь нас.- А теперь...- Теперь наступил полный пиз....!- Что же нам делать? Может все же заберем Данила в село к бабушке и сами спрячемся там, в Полтавской области. Подруги говорили, что там все еще толерантно относятся к гетеро.- Нет! Мы должны делать все то, что мы делали с тобой в молодости! Вспомни, Маша! Мы вместе с тобой, вот этими ногами столько рыл пидорских в крови смешали, стольким кишки выпустили до того, как ввели строгое соблюдение прав человека.- Помню, мы и на Майдане стояли... За Европейское будущее, а теперь и у нас будущего не осталось. И Данил весь в побоях со школы возвращается, а недавно я обнаружила, что он режет себе руки. Из комнаты совсем не выходит... Я слышу как постоянно плачет там, и друзей у него нет. И все это - пока эти гнусные соседские лесбиянки и геи спокойно расхаживают по улицам со своими детьми, держаться за руки, целуются и даже не задумываются о том, что и мы хотим также жить полноценной жизнью.- Всем эти ЛГБТ нужно снова пускать кишки и перемолоть зубы в порошек! - выкрикнул Саша так громко, что соседи могли услышать.- Тише, Саша, у стен есть уши. Они не должны знать, что мы пара. Потом проблем не оберемся, все будут глазеть на нас как на извращенцев, обвинят во всех бедах подъезда и того хуже, изобьют под домом. Подумай о сыне, в конце концов...Пока родители Данила говорили в своей комнате, пряча лица зановеской, он тихо открыл дверь и вышел из комнаты по направлению к ванной. Размазывая слезы по щекам, нес с собой телефон в руках. Мобильный то и дело тихо жужжал, оповещая о новых сообщениях. Дети из его школы писали сообщения без остановки: "Сдохни гетераст!", "Передопроводный!", "Твои родители совращают тебя, а гондон?"... "Таких как ты не должно быть в этом мире!", "Мы отпиздим тебя в раздевалке, пидор!"...Дверь в ванную тихо закрылась. Саша и Маша продолжали тихо перешептываться, смакуя воспоминаниями, былыми временами, где они смешивали ЛГБТ-шников с дворовой пылью, кровожадно радуясь, что те не могут встать с земли и защитить себя, а прохожие не реагировали.- Может, - тихо проговорила Маша, - и не стоило так издеваться над ними...- Над кем?! Этими? - выкрикнул Саша. - Да если бы я знал, что так будет, я бы их каждый день убивал.- Ты и так убил нескольких... Может, мы сами виноваты...Из-за окон только и было слышно "Ганьба!", а караван машин с танцполами для полуголых трансух то и дело в такт совмещал слоганы с ритмичной электронной музыкой и телодвижениями. Все соседские геи и лесбиянки вышли на балконы, чтобы хлопать колонне, проходящей по их улице.Внезапно, Маша одернулась, что то екнуло в ее материнском сердце.- Что случилось? - спросил "муж", хотя по документации они уже не были кем то друг для друга. Даже если бы Маша умерла, то отец не мог бы забрать сына. В таком случае Даня непременно бы попал в детский дом или дом-интернат, где его воспитывали бы геи или лесбиянки. И никакие митинги за права гетеросексуалов не могли помочь, потому что кровожадные ЛГБТ-шники запретили разнополые браки и не хотели расширить права гетеросексуалов.Маша обернулась.- Что то не так... Вот прям чувствую, что-то случилось.- Даня?!Маша побежала к комнате Данила, дверь была октрыта. Она быстро схватилась за ручку и вошла в комнату. В ней было пусто. Окно настежь открыто.- О, господи!Саша с Машей побежали к окну, но снизу шла только тупая толпа, скандируя свои слоганы без остановки: "Ганьба!", "Бога нет!", "Мы против разврата гетерастов!", "Содом и Гоморру устроим Богу!"Под подоконником висел плакат, приклеенный скотчем. Маша сразу обратила внимание на него и сорвала, втащив назад в комнату, а Саша поскорее закрыл окно. На нем было написано маркерами: "Я ненавижу вас всех!".- Где же он, Саша?! Где он?Маша вцепилась ногтями в футболку "мужа".- Может он в ванной?Родители тот час рванулись к двери, ведущей к ванной комнате. Но дверь была заперта!Саша начал толкать дверь, пытаясь выбить ее силой. Когда она поддалась, перед ними разверзлась ужасная картина. Данил лежал в ванной, бездыханный. Все вода была красной. Он вскрыл вены...Мать бросилась к ребенку!- Что стоишь?! Вызывай скорее скорую!Саша начал нервно набирать номер скорой помощи и тут же говорить неразборчиво в трубку.Уже в течении получаса скорая ехала обходными путями по городу, на груди у Данила ревела мать. Вскоре они добрались до больницы. Рядом с ней некогда была церковь, теперь она была дотла сожжена. Саша бросил отчаянный взгляд, когда медики вывозили сына, направляясь к больнице. Маша рыдала и бежала следом.Бросив последний взгляд на руины прошлого, Саша направился в больницу. Где-то вдалеке раздалась полицейская сирена. Видимо они снова отправились спасать гетеро-активистов, выбравшихся из-за решеток со Священным писанием и молитвой против оголтелой толпы ЛГБТ-шников, готовых разорвать на куски любого гетеросексуала без лишних слов.- Сгорела бы вся эта страна в Аду! - выкрикнул Саша.Окружающие люди услышали его слова и тут же бросили множество едких словечек в его сторону.Двери закрылись за Машей. Отец пошел искать куда врачи их отправили. Перед тем как войти в реанимационное крыло, где наверняка сыну оказывалась экстренная помощь, его остановил медбрат.- Вы куда? - спросил он сухо.- Мой сын сейчас должен быть тут. Мария, моя жена, шла рядом с его носилками.- Разнополые союзы запрещены Конституцией Украины, - ответил тихо и без единой эмоции медбрат.- Но я его отец!- По закону - вы ему никто! У него есть только биологическая мать.- Я должен пройти! - выкрикнул Саша, отталкивая медбрата от двери.Но тот грубо швырнул его назад.- Тебе не ясно?! Мне вызвать полицию? В нашей стране не будет гетерастии!- Какое право ты имеешь?! Это ведь мой сын!- Я могу только попросить вас удалиться, - взял себя в руки медбрат. - Если это не подействует - вызову полицию. Вы наверное в курсе, что делают геи-зеки в местах не столь отдаленных с гетерастами. Тебя пустят по кругу и будут наблюдать, как ты истечешь кровью, и это в лучшем случае, голубок!..Медбрат ехидно улыбнулся.Саша схватился за крестик, доставшийся ему от бабушки. Он был спрятан под рубашкой, в горле образовался ком.- Как же так...- Уходи, или мне вызвать копов? Ты чужой человек для этого ребенка. Мы вынуждены защищать детей от таких патриархальных ублюдков как ты, совращающих их каждый день, тупой ты гетерофил!Саша попятился назад. Он почувствовал себя полностью беспомощным против этой человеконенавистнической системы. Сегодня у него отобрали сына, а что же завтра? Завтра у него могут отнять жизнь. Какие-нибудь пьяные геи, разглядевшие в нем гетераста на улице, просто ударить куском металлической трубы и проломить череп.Нужно было подавать на беженство, - подумал Саша, направляясь к выходу из больницы. В тот день, когда приняли закон об однополых браках, или эммигрировать в Россию. Господи, я украинский националист но Россию я люблю теперь больше своей страны... Страну, где женщина не будет указывать мужчине, а вонючие геи сжигаются в концлагерях вместе с евреями, прямо как при святом Сталине! Саша упал на колени посреди улицы, поднимая дрожащие руки к небесам.- Господи! За что же ты покинул всех нас?!2018Обкладинка статті ABC
Завантажуйте більше