Всі публікації з тегом книга

Генерал сер Річард Шірреф. Книга "Війна з Росією" - Рецензія простого читача. Рецензію NikopolToday передає з посиланням на DeadLand мовою оригіналу.Украиноязычная обложка — моя. Э.А. БлэрВ 2016 году в Европе наделал много шума роман британского генерала сэра Ричарда Ширрефа (general sir Richard Shirreff) "Война с Россией". Sunday Times наградил этот апокалиптический роман о возможной Третьей мировой войне титулом бестселлер. А американский генерал W.K.Clark, бывший главнокомандующий силами НАТО в Европе, написал, что это предупреждение только выглядит как фантастика - очень правдоподобно и технически достоверно.На ежегодных зимних книжных ярмарках в Риге, Таллине и Вильнюсе эпохальное произведение бравого английского военачальника было переведено на местные наречия и анонсировалось, как практически предсказание неизбежной войны с Россией в уже наступившем 2017 году. Из свойственного мне чувства нездорового любопытства я прочитал эту книгу на языке оригинала, и несмотря на то, что в конце НАТО, конечно же, побеждает Россию, мысли автора мне неожиданно понравились.На страницах книги британский сэр не только раскрыл свою собственную незатейливую душу, но ещё очень красочно и подробно описал внутреннюю кухню выработки общих стратегических решений в Британии и НАТО. На русский язык она пока ещё не переведена, но скорее всего скоро будет, и потому, полагаю, многим будет любопытна рецензия на неё простого русского читателя.Для начала необходимо остановиться на личности самого автора. Сэр Ричард - четырёхзвёздный британский генерал, что соответствует российскому званию генерал армии - обучался в лучших учебных заведениях Объединённого королевства, включая Оксфорд. Службу начал королевским гусаром в 1976 году. Воевал в Северной Ирландии, Ираке, Афганистане. Имеет боевые награды, в том числе личную благодарность самой Королевы. Считался одним из лучших офицеров Её Величества, сделал блестящую военную карьеру и дослужился до заместителя командующего силами НАТО в Европе. То есть - мужчина образованный, серьёзный и информированный. По крайней мере, так мне казалось до прочтения, однако после того, как я осилил этот коктейль западноевропейского идиотизма и британского цинизма, моё частное мнение об английских генералах сильно ухудшилось, и я стал лучше понимать вечно грустное лицо старушки Елизаветы Второй. А каким оно может быть, если её окружают такие гиганты мысли, как вышеупомянутый генерал? Но обо всём по порядку.Меня всегда учили, что прежде чем ругать, надо обязательно похвалить. И хвалить есть за что. Во-первых, в книге все западные персонажи называют российского президента просто и величественно - The President, без указания имени, фамилии, отчества, и всем понятно, о ком идёт речь. Уважительно и показательно - британец считает президента РФ единственным Президентом в мире. Во-вторых, по замыслу автора в 2017 году Россия обладает целыми дивизиями, укомплектованными танками "Армата", и эскадрильями новейших Т-50. Вобщем, грубо льстит. А из всех видов лести грубая - моя самая любимая. Ну и в-третьих, очень понравился здоровый цинизм автора по отношению к Евросоюзу вообще и к восточно-европейским союзникам НАТО - в частности. Именно он и удержал меня до конца повествования о том, как русские последовательно вторгаются сначала на Украину, потом в Прибалтику, и только решимость американского президента да личная храбрость одного британского капитана, возглавившего латышских "лесных братьев", спасли мир от Третьей мировой и разрушили преступный замысел Сами Знаете Кого (нет, не Волан де Морта). А вот дальше пойдёт сплошной идиотизм.Действие начинается в мае 2017 года. Русский суперагент Вронский с подельницей Анной - ну вот опять не угадали! - не Карениной, а вовсе Брежневой - обманом похищают четвёрку наивных американских советников, обучавших в Харькове украинских вояк обращению с американским антиартиллерийским радаром. Британец явно читал в детстве Толстого, но видно - как-то плохо, и что-то с фамилиями напутал. Американское правительство, не желая конфронтации, поднимает в небо Украины свои F-16 для прикрытия оставшихся мирных американских советников от подлых русских агентов, которые совращают американцев дармовой выпивкой, экзотическим блюдом "holubtsi", и длинноногими блондинками. Как американские самолёты должны были уберечь американских советников от соблазнительных шпионок, автор и сам не понял, следствием чего стало уничтожение двух истребителей США российскими самолётами-невидимками Т-50. Правда, американцам удалось таки один русский истребитель сбить, но положение это не спасло, и весь западный контингент галопом покинул Украину, чего, собственно, и добивался великий и ужасный Владимир Владимирович.На заседании своего совета российский президент заслушивает доклады своих подчинённых и даёт два указания. Первое - усилить бомбардировки и ракетные удары по гражданским объектам Сирии, чтобы увеличить поток беженцев в ЕС. Да да, так вот прямым текстом - усилить удары по гражданским объектам! Второе - начальнику ФСБ Меркулову Лаврентию, ну естественно - Павловичу, устроить в Донецке провокацию и сорвать, наконец, те самые Минские договорённости, так дословно, аккуратно и скрупулёзно соблюдаемые Украинской стороной, что не подкопаешься. Министры с похоронными лицами докладывают, что разорванная в клочья западными санкциями российская экономика находится на последнем издыхании, бюджет 2017 года, свёрстанный по цене 100(!) долларов за бочку, трещит из-за низких цен на нефть, лишившийся всех западных ценностей средний класс - бузит, вследствие чего рейтинг Президента стал трагически падать. Естественно, все согласились с утверждением, что спасти его (рейтинг) может только война.Лаврентий Павлович обстреливает донецкую школу ракетами "Смерч", убивает детей . Россия тут же обвиняет в этом жутком преступлении белую и пушистую, прозападную, демократическую (там в тексте ещё были эпитеты, но я уже устал) Украину и вторгается в неё, бедную. Весь мир знает, что в Донецке и Луганске сепаратисты сами себя обстреливают уже третий год кряду, так в тексте утверждают американцы. Они вообще со своих спутников всё видят,и их аналитики из ЦРУ всё знают. Только ничего никому не показывают и не рассказывают ибо - государственная тайна. К тому же Украина не в НАТО, потому всем очень жаль и не более.Русские занимают несчастную Украину примерно за неделю, и на том её история заканчивается. Ещё вчера сильнейшая на континенте украинская армия бесславно погибает под гусеницами "Армат" на горящих улицах стёртого с лица Земли Мариуполя. Так это показывает ВВС. И что удивляет - автор совсем не переживает за судьбу проевропейских украинцев и эпических сцен рубки бурятов с киборгами тоже не рисует. Словом - ну померла и померла.Кремль, воодушевлённый столь лёгкой победой и полной апатией Запада, решает, что если такая удача прёт, надо ещё что-нибудь захватить, например - Прибалтику. Ну, чтобы два раза войско не гонять. Уже засветившийся Вронский с всё той же Анной устраивают провокацию на майской демонстрации в Риге. Оказывается, под воздействием российской пропаганды всем довольное русское население свободной и демократической Латвии вдруг решило выйти на митинг против властей, давших этим неблагодарным такую сытую и благополучную жизнь.Я было подумал, что британский автор просто не в курсе национального вопроса в Прибалтике, ан нет - в курсе. Он с детской непосредственностью пишет: "Tак называемые неграждане отказались от гражданства Латвии потому, что не захотели сдать тест на гражданство из принципиальных соображений. Несмотря на то, что после ухода советских войск в 1994 году они продолжают оставаться глубоко недовольным меньшинством, большинство неграждан приняло status quo и счастливо наслаждается "западным" образом жизни в Латвии. Однако после вторжения в Крым и Украину (любопытно - тут их автор разделил) поток искажённой информации из российских СМИ о дискриминации при трудоустройстве по языковом признаку заставил их думать, что они нуждаются в российском протекторате".Вот вам внутренний мир британского лорда во всей красе – оказывается, русские сами! отказались от гражданских прав, но они всё равно довольны западным образом жизни (ибо все просто обязаны быть им довольны), а во всём виновата российская "propaganda".И дальше автор практически пошагово перенёс киевский "майдан" на улицы Риги. Да так дословно и точно, что закралось вполне обоснованное подозрение в личной причастности британского генерала к украинским событиям.Итак, в Ригу для массовости автобусами свозятся русские со всей Латвии. Перед митингом неизвестные убивают двух русских активистов, причём подозрение падает на латвийских нацистов-патриотов. Во время митинга специально подготовленные русскими спецслужбами местные активисты из “Russkiy Narodov Zashchita Sila” (Russian Peoples’ Protection Force—or RNZS) устраивают беспорядки, потасовки с полицией и драки с латышскими нацистами - потомками латышей из немецких батальонов ваффен-сс. Последних, кстати, нанял вездесущий русский агент Вронский. И под занавес на сцену выходят снайперы из ФСБ и убивают несколько русских девушек из винтовок "Vintorez". Это своими глазами лично видит британский капитан, приглашённый латышским бюро по защите конституции для усиления местной полиции. И весь это кошмар в прямом эфире транслирует Russia Today, журналисты которого точно знали где, когда и кого убьют. В Риге начинается хаос.Латвия подвергается беспрецедентной русской кибер-атаке, которая парализует абсолютно все электронные устройства от военных радаров до бытовых холодильников. Русские кибер-атаки уже давно в тренде, и по замыслу автора русские хакеры практически всемогущи, только в конце войны немножко слажают. Рига объявляет мобилизацию и безуспешно обращается в НАТО за помощью. Кроме дипломатической обеспокоенности и посылки нескольких американских F-16 Латвия не получает больше ничего, даром что в НАТО. Опьянённые своей безнаказанностью русские вторгаются во всю Прибалтику оптом и за двое суток берут под её контроль. Американские самолёты уже второй раз в этом повествовании дают дёру, сбивая пару русских Су-25, бомбивших авиабазу под Ригой.Автор, конечно, утверждает, что, мол - обученные британцами латыши сражались как львы, и свободная Латвия стала костью в горле российских войск. Но потом указывает, что по его мнению Псковская дивизия ВДВ, усиленная спецназом, потеряет 40 человек убитыми, 200 ранеными. Словом, всё как-то неубедительно. Одна дивизия ВДВ за пару суток разделывает под орех натовскую армию, которую готовили к войне почти 20 лет!А вот гордые британцы не бегут. Они получают приказ снять на камеру доказательства русского вторжения, а то на Украине ничего снять так и не удалось, и по этой причине русским таки всё сошло с рук. Русские там использовали своё секретное оружие "maskirovka". В боестолкновение вступать было строго запрещено - Британия и Россия не находились в состоянии войны. Это был личный приказ британского премьер-министра. Но английские генералы за спиной главы государства начали вести свою игру и послали к берегам пару минных тральщиков (один свой, другой - немецкий), на которых британские военные должны были эвакуироваться из Латвии.А в Латвии по замыслу автора в первый же день агрессии вспыхнула партизанская война. По всей стране были заранее сделаны схроны с едой, амуницией, оружием и средствами связи. Вобщем, злых русских ждали давно, а они всё не приходили. Латыши даже беспокоится стали - не случилось ли чего? Земля горит под ногами оккупантов. Британский офицер делает все необходимые снимки и идёт в точку эвакуации. Но прямо на его глазах русские "сушки" топят оба натовских судна, и солдаты королевы решают, что теперь они практически Рембо, и из стингеров сбивают несколько русских вертолётов. Причём пару последних - прямо на глазах самого Путина, что безусловно должно было его унизить в глазах русских.Российский президент прибыл в Латвию для организации референдума по присоединению Прибалтики, предварив свой прилёт цитатой, приписываемой самому Сталину: «неважно, как голосуют, важно, кто считает». Автор таким непрозрачным образом намекал на Крым, мол - там всё не так однозначно...Придуманная британским генералом сцена прилюдного унижения российского президента заслуживает отдельного психиатрического исследования. Англосаксы его так нежно ненавидят и так открыто боятся, что не имея возможности с ним разделаться в жизни, пытаются его унизить хотя бы в своих книжных фантазиях. Производные от слова унижение "humiliation", применительно к Путину прозвучали в тексте более 20 раз! Это клиника, психиатрическая.А что НАТО? А он безмолвствует, потонув в бесконечных дебатах и согласованиях. Греция, Венгрия и Германия не желают воевать с Россией, хорошо помня, чем это обычно заканчивается. И понять их можно. А греки вообще заявили о каком-то религиозном православном союзе с Москвой.А что США? Американская президентша (хм... как же им хотелось мадам Клинтон в президентском кресле увидеть) занимает взвешенную и в то же время твёрдую позицию - русских надо остановить. Но без поддержки союзников сделать это не решается. И вообще - она за мир во всём мире.А что союзники? А те юлят до последнего, лишь бы не идти на войну. Даже Британский премьер оказался полной тряпкой и после уничтожения английского корабля приказал послать остатки британского флота к берегам Прибалтики. Причём корабли посланы исключительно для устрашения, без какого-то злого умысла воевать с русскими.Эскадру возглавил авианосец Queen Elizabeth, у коего не было боевых самолётов, ибо американцы свой F-35 никак не могут довести до ума. Да и сама эскадра после бюджетных обрезаний 2010 года своим составом могла напугать только впечатлительных барышень. Естественно, русская подлодка Kilo в лучших традициях второй мировой на перископной глубине тремя торпедами отправила на дно гордость британского флота - Queen Elizabeth. После такого злодеяния (atrocity) премьера сменили и наконец-то решили дать русским между ног (NATO response was to kick the Russians hard between the legs in Kaliningrad) - ударить по Калининграду. По замыслу британца сбивать русские самолёты - подвиг и законное право цивилизованного мира, а вот получить плюху в ответ - страшное злодеяние.Тут следует сделать ещё одно медицинское наблюдение. Британский адмирал на страницах своего опуса демонстрирует прямо-таки маниакальное желание дать какому-нибудь русскому по фаберже. Причём это желание он вкладывает даже в разговор двух натовских адмиралов! Они что - правда так разговаривают? Автору, конечно, виднее - он же как-никак тоже натовский генерал. Описываемые им диалоги британских высших офицеров просто поражают изысканностью. Например, один адмирал говорит новому британскому премьеру: Fucking bollocks, Prime Minister,” he growled. “The shagging war’s not over till the general says it is and this fucking general is not saying that. No fucking way”. Сплошной "fuck", даже переводить не хочу. И главное они же все сплошь джентльмены, оксфорды заканчивали. Представляете как у Королевы уши вянут, когда она общается с этими... жентельменами?Ну, как вы понимаете, после массового потопления натовских судов, уничтожения самолётов, гибели более тысячи натовских военнослужащих, страны альянса через месяц после начала русского вторжения подписывается под пресловутым пятым пунктом северо-атлантического договора. Американская президентша всех колеблющихся европейцев дожала. И тут хочется сделать реверанс реализму британца.Он так и пишет - если бы Путин не слетел с катушек и не потопил столько военных судов, не посбивал столько самолётов, никакого консенсуса по поводу защиты Прибалтики не было бы. Совет Верховному -когда будет Прибалтику захватывать - не стоит топить натовские корабли. Натовские самолёты сбивать можно, но в очень небольших количествах, и всё будет в ажуре, никто за прибалтов воевать не пойдёт. Все станут сильно озабоченными, да и только.Дальше автор ещё больше наддал реализма и поведал, что несмотря на списочный 3,5 миллионы состав армий альянса, дела очень плохи. Из-за хронического недофинансирования подготовка солдат слабая, склады пусты, логистика - никудышная, а технические службы занимаются каннибализмом - разбирают на запчасти технику, чтобы укомплектовать оставшуюся. Словом, даже при полном консенсусе НАТО способен на очень ограниченную операцию в единственно возможном для этого месте - Калининграде. Потому что это - анклав, и ещё потому, что автор нафантазировал широчайшее партизанское движение в Прибалтике, против которого Россия вынуждена перебросить более 200 тысяч солдат из Калининграда, сделав его полностью беззащитным. Британец вообразил более 50 тысяч восставших прибалтов, к которым присоединились тысячи местных русских! Вот они на 9 мая демонстрации устраивали, а через месяц в "лесные братья" побежали записываться. Если честно, то я немного утомился отправлять британского генерала к психиатру. С другой стороны, автор признаёт, что без всеобщего восстания "лесных братьев" ни о какой военной операции не может быть и речи. Так что фантазия вполне объяснима.Ну дальше, как вы понимаете, всё стало налаживаться. Оказывается, русские хакеры ещё до крымской операции сильно лоханулись, и британцы в 2014 году заразили серверы российского геншатаба вирусом "Rasputin", который маскировался в списках любимых порнографических страниц. Автор так и вещает - "Когда он (русский генерал) зайдёт на свой любимый порно-сайт, его компьютер будет заражён". А что - в британском генштабе так можно? И генералы вместе с полковниками шалят там прямо на рабочих местах? Ну да ладно, автору виднее. И теперь с помощью вируса британцы отключили весь ядерный потенциал русских, а "Искандеры" в Калининграде смогли обезвредить всё те же британские Рембо совместно с латышскими и литовскими "лесными братьями". Так что - НАТО по Калининграду удар нанёс, а вот ядерного ответа не получил. Командующий западной группой российских войск в Калининграде генерал Киркоров (гусары - молчать!) вместе всё с тем же супер-агентом Вронским напились водки и не смогли ничего противопоставить силам НАТО и руководимым британским капитаном литовско-латышским "лесным братьям". Фантазёры.А что Путин? А его автор разбил на вертолёте Ми-8 где-то в Сибири. Британец как-то мутно в конце намекнул, что российского президента предали его собственные соратники. Боже, как же англосаксы об этом мечтают!Вобщем победа, VICTORY. Россия Прибалтику отдала, "Искандеры" из Калининграда вывела и - всё. Вы спросите - а Украина как? А я отвечу - никак. Очевидно за то, что уже третий год нет даже намёка на партизанское антирусское движение в Крыму и на Донбассе, британский генерал её (Украину) мстительно оставил Москве.Ну и напоследок хочется отметить главное - здоровый цинизм британского автора, который сделал это произведение если не интересным, то хотя бы любопытным.Во-первых, в произведении нет ни одного персонажа прибалтийского или украинского политика. Они просто не существуют. И действительно, зачем тратить силы на тех, от которых ничего не зависит? Все решения принимались исключительно в США и РФ.Во-вторых, автор нисколько не сомневается, что в реальных условиях без выдуманных им же десятков тысяч (не меньше) мифических прибалтийских "повстанцев" никто не пойдёт воевать за европейский выбор братьев меньших по ЕС и НАТО. Военная роль США в вопросе обороны Европы от России решающая с точки зрения британского генерала. Даже своё родное Объединённое королевство этот сэр откровенно презирает. А уж весь остальной континент он видит с белым флагом под подушкой и портретом Темнейшего в гостинной.В-третьих, несмотря на огромное бумажное военное преимущество НАТО перед Россией, у блока нет никакого реального решающего превосходства. И максимум на что способен альянс - весьма ограниченная операция где-нибудь в Калининграде. И то - исключительно при полной мобилизации сил всех своих членов!В-четвётых, система принятия решения по пятому пункту соглашения НАТО автором показана как абсолютно неработающая, бессмысленная процедура. Совет НАТО мямлил месяц, пока разродился консенсусом. За это время армады "Армат" готовились бы, скорее всего, к форсированию Ла Манша, ну или - Английского канала, как автор его называет. В тексте пятый пункт (Article Five) британец пихает в практически каждый параграф аж 54 раза. Да и сам пункт никакой надежды никому не даёт.Вот непосредственно сам пятый артикул: Article 5—Article in Washington Treaty of 1949, the founding treaty of NATO, which states that “an armed attack against one or more [NATO member states] in Europe or North America shall be considered an attack against them all” and binds other member states to take “such action as it deems necessary, including the use of armed force, to restore and maintain the security of the North Atlantic area.” Пятый пункт Вашингтонского договора от 1949 года гласит, что вооружённое нападение на одного или нескольких членов альянса должно рассматриваться, как нападение на всех его членов, и это обязывает других членов предпринять такие действия, которые они сочтут необходимыми, включая военные, для восстановления безопасности в регионе северной Атлантики.Нетрудно видеть, что в случае агрессии каждая страна будет принимать те меры, которые сама сочтёт необходимыми для безопасности северной Атлантики. Никаких обязательных мероприятий, мобилизаций или объявления войны - нет. А то вдруг прилетят инопланетяне с хорошим антивирусом и уконтрапупят американцев, наконец-то, а ты им ( зелёным человечкам) после этого войну объявляй? Военные меры включены, но только как опция и исключительно, как крайняя мера.В-пятых, автор - пусть и весьма завуалированно, но признаёт, что пока существует разделённый границами русский народ, он будет всегда представлять опасность для восточноевропейских новообразований.В-шестых, очень позабавила судьба латышской подруги британского капитана, изображавшего из себя супермена в прибалтийских лесах. Автор дал ей почему-то русское имя Марина и латышскую фамилию Крауя (Krauja - Утёс). Она воевала, стреляла и целовала отважного британца. А после победы эта “утёснутая” радостно поплыла со своим интуристом в Британию. Таким образом реализовалась вековая мечта дочери прибалтийского народа - свалить с родины куда подальше, предоставив России практически карт-бланш по новому захвату прибалтийских хуторов и сосен.А теперь моё самоё любимое место в этой книге: “You’ll never have a better friend than a Russian. And I have a number. They’ll give you their last kopek if you need it. They’ll laugh with you, cry with you and drink with you to the end of time. But as a nation . . . as a neighbor . . . they’re horrible.”Такие слова были вложены в уста той самой «утёснутой»: «У вас никогда не будет лучшего друга, чем Русский. А меня было несколько. Они отдадут вам последнюю копейку, если вы будете нуждаться. Они будут смеяться, плакать и пить с вами до конца времён. Но как нация... как сосед... они ужасны».Лучше ведь и не скажешь. Мы, русские, можем быть честными, добрыми, открытыми, верными друзьями. Мы можем отдать последнюю рубаху, если им будет нужна помощь, и на что они сами не способны в принципе. Словом, по отдельности они согласны нас терпеть, если мы будем ангелами. Но даже будучи ангелами, если решимся стать нацией, нас будут бояться и ненавидеть. Вот и вся философия западного человека. Это не лечится, даже пулей в лоб.P.S. Читать или не читать каждый решает сам. Я бы всё же рекомендовал эту новеллу к прочтению в качестве медицинского исследования лабиринтов сумасшествия людей, являющихся элитой западного общества. Все эти лорды и генералы свято верят в своё природное право убивать любого во имя защиты того, что они именуют громким словом СВОБОДА. Причём - чёрт его знает, что они подразумевают под этим определением, и как на их "свободу" покусились жители Афганистана, Ирака или Ливии, войной с которыми британский генерал гордится в практически непрерывном режиме.Автор Ерік Артур

На Марс [у контексті української квір-літератури]  Гомосексуальна література формувалася разом із розвитком світової культури та мистецтва із часів кам'яного віку. Археологи знаходили зображення одностатевих пар у найдревніших малюнках в печерах по усьому світу. Стародавні статуєтки, розпис, східні сцени укійо-е та інші різноманітні види мистецтва розповідають про існування гомосексуальних стосунків у житті наших предків, з різних точок зору. Легенди, давні книги, літописи іноді також мають у собі тематичних персонажів, або взагалі розповідають історію від їх особи.  Ближчє до сучасності, слід виділити такий відомий твір ірландського письменника Оскара Уальда, як "Портрет Доріана Грея" або "Моріс" Форстера. Відомі цитати Оскара Уальда, у книзі "На Марс" є провідними меседжами до кожної із глав. Це певно одні із перших активних кроків, із яких почалося становлення квір-літератури. Часто автор подібних творів того періоду черпали натхнення саме із давніх легенд й творів Античного світу. Пройшов час, і на Заході й Сході подібні твори стали повноцінною частиною світової літератури, зайнявши у ній своє місце. Тепер ЛГБТ-література вже не належить до площини андеграунду.    Хочеться також розповісти і про розвиток української квір-літератури. На самому початку 1990-х років, коли Україна стала незалежною, був створений перший український гей-журнал "Один з Нас", саме у ньому були опубліковані перші вірші та оповідання на гомосексуальну тематику. Згодом, у 1995 році, була опублікована повість Марини Козлової "Арборетум", яка чи не вперше розповідала про кохання між чоловіками для широкого кола читачів. Повість була перекладена деякількома мовами і ще кілька разів перевидана. Для багатьох, саме вона є першим гей-твором в Україні, оскільки інформація про неї вийшла у публічну площину.    А скільки ще невідомих авторів написало оповідань, новелл й віршів на ЛГБТ-тематику? Невідомо, адже у той час, впринципі, як і в сучасний, молоді та старі авторі, які зважувалися писати квір-твори, не очікували толерантності від редакторів, і усе, як це часто буває, закінчувалося читаннями у ЛГБТ-центрах та тісному колі друзів. Чи зазнала Україна культурних втрат через подібне табу, вважаю, що так. Оскільки пройшло вже більше двох десятків із Дня Незалежності, а ставлення суспільства до гомосексуальності не тільки не змінилося, а деякою мірою навіть погіршилося. Багато людей в країні не розуміє природу не те що гомосексуальності, а й самої сексуальності. Адже у Радянському Союзі "сексу не було". Можливо саме ці двері, у контексті свого квір-твору "Дівчатка", і намагалася привікрити Оксана Забужко ще у 1999 році. Загалом, квір-персонажі із початком нового тисячоліття почали з'являтися у творах багатьох відомих українських письменників. Частими гостями вони були і в творах провокаційної Ірени Карпи, містичної Лади Лузіної.На початку 2000-х, із розповсюдженням мережі Інтернет в Україні, українські починаючі автори почали писати фанфікшен, багато з якого належать саме до ЛГБТ-тематики. Це короткі оповідання про улюблених героїв з фільмів, музичних гуртів, аніме, тощо. Соціальні мережі дозволили формувати та залучати аудиторію о раніше невідомих жанрів в Україні, на які у суспільстві було "табу", але у мережі, частіше за все, самі ж підлітки та молоді письменники отримали змогу публікувати свої ЛГБТ-твори на сайтах, форумах та у власних блогах. Кількіть ЛГБТ-творів від українських авторів збільшилася у сотні разів усього за якихось 10 років.    Гей-роман «Алмазний протез (Ніякого сексу не буде)», який був написаний Олесем Барлігом у співавторстві з Юрієм Ганошенко був написаний у 2006 році, але, на жаль, поки не опублікований. Олесь Барліг також створив із іншими авторами збірку ЛГБТ-творів "120 сторінок Содому". Фактично, його можна вважати чи не першим офіційним гей-романом в українській літературі.    На початку 2011 року розпочалося написання роману "На Марс", а у 2012 він був завершений. Подальші роки, до публікації у Канадському видавництві, він декілька разів перередаговувався. Після більш ніж року перемовин із видавництвом, він був опублікований 7 травня 2015 року. Наступним гей-романом стала історія "Тепло твоїх долонь" Юрія Яреми.Аутентичний квіркіберпанк    Перш за все, щоб не було непорозумінь, слід зазначити - На Марс не претендує на першість у званні взагалі першого гей-роману в Україні. У цього роману є своє місце в цьому жанрі і воно насправді унікальне. Історія твору та сюжет - знаходяться на стику декількох жанрів.  Це справжній кроссовер, із драми, соціальної книги, утопії та водночас дистопії.    Але На Марс - це особлива книга. У чому полягає особливість На Марс? Книга належить до жанру кіберпанк (який в Україні майже не публікується), а у моєму розуміння, як автора - це жанр кіберквір. У цьому "На Марс" дійсно аутентичний, адже взагалі не відомо, чи була написана у світі коли-небудь книга у стилі гей-кіберпанку. Вона розповідає про колонізацію космосу, терраформацію (а саме - Марсу, Венери та поясу астероїдів), соціальні, технологічні, гендерні, економічні та психологічні зміни, можливі у людській цивілізації на Землі та поза її межами.    Так, це фантастика. і це перша фантастична гей-книга в Україні. Серед ЛГБТ-літератури, таких творів обмаль. Зокрема, сподіваюся, вона підтримає сучасну фантастику в Україні. Оскільки запит читачів на фантастику є, як і на квір-літературу, але видавці рідко публікують подібні твори. Саме через унікальність твору, його і слід підтримати!    І нові результати вже є. Зібрано біля 25% грошей, від необхідної суми. Залучено 10 доброчинців, за що команда проекту дякує їм від усього серця! Багато людей, не маючи коштів, намагаються підтримати проект інакше - роблять репости, розповідають своїм друзям та знайомим про книгу. Інформація про проект усе більше поширюється.    Rayan Riener

СВЕРХЧЕЛОВЕК (часть 1) рецензия книги Ярея Тенгри  В последние годы в моей голове все перевернулось. Многие мысли, эмоции, отношение к жизни - все это результат действия времени, развития, приобретенного практического знания. И поскольку я подхожу к любому делу как к эксперименту, будь то даже дружба или любовные отношения, накопилось настолько большое количество опыта, что передать подобный объем информации каким-либо образом будет невозможно. По той же причине - часто у меня нет общих тем для разговора со сверстниками. Многие предпочитают объяснить желание со мной лишь одной короткой фразой: "ты классный". Это странно слышать мне, поскольку раньше мне часто казалось (а еще чаще и не казалось вовсе), что со мной сложно найти общий язык, а мое Вселенское одиночество неизбежно направляет взгляд к звездам, где, в бесчисленных вероятность возможного можно найти ответы на все свои вопросы. Но, так и быть, в последнее время валюта времени все больше обличает меня своей непреклонной быстротечностью, а окружающие - в беспристрастности, пытаясь извлечь выгоду из знакомства, навязать общение или просто унизить, чтобы поднять собственную самооценку. И я стараюсь отогнать от себя мысли о потерянном времени в прошлом. Мне очень жаль, буду честен, что потратил так много времени, денег и чувств на людей, не заслуживающих этого, не ценящих ни свое время и средства, ни окружающих. Так жаль, что подобные умозаключения приходят лишь тогда, когда тысячи часов, тысячи долларов, затраченных впустую не вернуть. Для меня этот опыт стал большой тернистой дорогой. Цените свое время и деньги, ведь наш человеческий ресурс не бесконечен. Многие люди не заслуживают вашей искренности, доброты и участия. Прежде всего - берегите своих близких. Все ваши остальные отношения с людьми должны быть сугубо партнерскими и не более. Не бойтесь говорить то, что думаете. Репутация - клякса на лакмусовой бумаге. Ваша жизнь - единственное, что у вас есть и так важно разобраться в том, что действительно делает именно Вас счастливыми, закрывая глаза на условности.~Итак, я хочу сегодня рассказать вам об интересном философском трактате "Сверхчеловек" одного из украинских писателей Ярей Тенгри, известного по большему счету, в России и за границей. Мне очень жаль, что этот трактат не попал в мои руки в период расцвета юношеских сил и не дал мне хотя бы толику того, что изложено в нем. Возможно, я бы покинул веру гораздо раньше, нежели в 18 лет. Потратив все начало молодости на слепые молитвы, чтение Библии, и самобичеванию из-за собственной гомосексуальности, с полным страдания и отчаяния времени, проведенном в полном одиночестве. Без настоящих друзей, знающих меня настоящего и ценящего за то, какой я есть. Вместо этого - моя религия лишь все время тыкала меня в мои "недостатки", словно маленького котенка в свежую, еще теплую кучу дерьма. РЕЛИГИЯ. Что дала мне моя вера? Напрочь убитое время моей юности, прежде чем для меня стало явным, что любая вера - это бизнес на глупости людей, согнанных в стадо и избитых плетью до полного исчезновения какой-либо самооценки. Я искренне верил в Бога, и следовал всему учению, что мне преподнесли на блюде с детства. Я был - Свидетелем Иеговы. Нес слово божье в массы и назывался некрещеным возвещателем. В то время, как дети и подростки-лицемеры из моего собрания вели двойную жизнь: употребляли алкоголь, курили, принимали наркотики и трахались со всем, что движется, я думал лишь о том, что мое существование неугодно Богу и мое дыхание само по себе греховно. Вместе с этим борясь за каждый миллиметр свободы, подступающий к горлу как снежный ком. Я не могу передать все то, через что я прошел. Отторжение общества, сверстников в школе и т. д. из-за того, что я был Свидетелем Иеговы. В тоже время, я терпел отторжение и от родителей подростков по вере. Они не разрешали общаться со мной лишь потому, что я вел себя "странно", задавал вопросы, пытался докопаться до истины, анализировать и писать фантастические истории, проводя время за книгами, вместо реального общения с людьми и толканием стопок религиозной макулатуры в проповеди. Религия же, на моем собственном примере, сковывает всякий потенциал и извращает понимание реальности, искажает нашу сущность и заставляет быть стадом безынициативного скота, уповающего на смешные побрякушки, фантастические истории и разговор с воздухом, вместо того, чтобы выйти на улицу, собрать активных граждан и заняться изменениями окружающей среды для общей пользы и взаимной выгоды ради реального блага общества. Проявить хоть какую-то инициативу, вместо пустых фраз типа: "На все воля Божья". Многие могут сказать, что это же Свидетели Иеговы, ау!! Но я посещал встречи и собрания всех религий, где двери были открыты для меня. Пока я окончательно не утвердился в том, что любой анализ сводиться к тому, что Религия - бизнес на тупом запуганном стаде людей, возлагающих свою собственную ответственность на результат собственных фантазий и полного отказа видеть реальность. Симптоматика похожа на шизоидное поведение. Религиозные люди по всем психологическим факторам лишены здравого рассудка и заслуживают нашей жалости и милосердия на пути к лечению и реабилитации. Любая Религия - секта, борющаяся за рынок сбыта макулатуры и мерча для паствы, для каждого, кто хоть немного психически неуравновешен для того, или слаб духом, чтобы отпустить свою жизнь на самотек, с пеной у рта доказывающего, что именно их вера истинна, хотя каждый из нас уже давно живет в мире, выстроенном на фундаменте науки. *** ~Продоження ( Частина 2) незабаром...Джерело Here And Now

СВЕРХЧЕЛОВЕК (часть 2) рецензия книги Ярея Тенгри *** Это вторая часть рецензии на книгу Ярея Тенгри - "Сверхчеловек". Начало рецензии находиться тут. Верить в бога сейчас - это тоже самое, что нарядиться аборигенами и отправиться в пещеру, одичать и приносить жертвы на костре серпу Луны, думая что за рекой уже конец всего сущего. Это заведомое ограничение собственной мысли, блокировка собственного развития, рабский инстинкт, животный инстинкт сбиться в стадо и тыкать копьями в инопланетную тарелку или тупо и без какого либо сопротивления идти на убой, возлагая свою жизнь на алтарь кровавым жертвоприношением собственного потенциала, способного изменить очень многое в этом мире, где все объединено и влияет друг на друга, будущее. Пожалуй, именно из-за религии мы сейчас оболванены политическим театром, ведь в глубине души раб, а раб божий так тем более, хочет вина и зрелищ, - мы до сих пор барахтаемся в проблемах, которое общество давно было способно решить. Три столба общественной деградации: Религия, Политика и Идеология продолжают отнимать у нас всякое вдохновение и шанс того, что наши потомки не убьют друг друг в кровожадных войнах, а будут бороздить просторы космоса и исследовать новые миры. Здесь и сейчас, Религия отняла у нас мечту о колонизации Марса 20-го века, потому что ее верная подруга - Политика, оболванила всех речами со сцен, полных упования на бога. ведь легче сказать: "давайте же помолимся, все вместе едино стадом!". Вместо того чтобы сказать: "Давайте же пойдем все вместе в бой против коррупции, бедности и невежества!! Вместо того, чтобы говорить: "Наша страна и вера - самая главная основа общества": Давайте же объединим усилия над тем, чтобы искоренить границы между людьми, создадим общую инфраструктуру, объединим наши усилия для сохранения ресурсов и борьбы с изменением климата!!". Нет же, каждый день оболваненные миллиарды людей бьются головами о землю, избивают друг друга, устраивают охоту на геев и лесбиянок, убивают и насилуют, прикрываясь именем своего личного истинного бога, облизывают свои "святые" иконы, оббивают пороги занятых людей, толкая свой мерч и стопки макулатуры, изничтожающие последние следы лесов на планете сумасшедшими методами.Миллиарды денег тратятся бизнес-верами, чтобы воткнуть в каждые руки именно свою истину и сделать человека рабом, тогда как этих денег было вполне достаточно чтобы искоренить невежество, голод, бедность, изолированность элементарных благ: инфраструктуры и медицины на всей планете, которая из голубой превращается в безжизненную пустыню, обрекая каждого из нас на позор перед будущими поколениями, вашими же детьми, выброшенными на помойку после "на наш век хватит". Триллионы часов люди тратят на стояние, сидение в церквях, обеганием порогов с вестью божьей, столпотворения и полный ад в самых жутких формах и проявлениях, на которые только способны все ветви единого дерева, под одним именем - Религия. Плод Религии - гнилое яблоко, которым будут пытаться утолить голод следующие поколения, но он уже не будет способен утолить голод тех, чьи мертвые тела лежат у корней дерева, которое больше не может питаться соками земли, погубленной человеческой глупостью. Вместо того, чтобы направить все эти избитые тупостью часы на изменения окружающего пространства к лучшему и искоренению проблем, болезней и т. д. - мерзкие верующие продолжают продолжают уповать на своих идолов и по фанатски готовы разорвать фанатов, себе подобных же, Самая главная мысль книги Ярея в том, что в каждом из нас живет Сверхчеловек, способный на большие свершения, свободный от ханжества, ненависти и страха, увлеченный саморазвитием и совершенствованием, познанием окружающего мира, преумножением красоты, искусства и науки. Что пределу этому нет границ. Впереди, если каждый из нас избавиться от той пыли, ставшей грязью, что запятнала каждого из нас - Человечество ждет бесконечность и уровень развития, который на данном этапе эволюции, мало кто из нас может осознать. В книге Ярея Тенгри вы найдете намного больше; также раскрываются такие темы, как: Страх Смерти, О Судьбе, Времени, Обществе, Государстве, Законе и понятии Справедливости, Бедности и Богатстве, Войне, Любви, Честности и Чести. Я успел передать свои мысли тут лишь на счет раздела о Религии. И это мои мысли, мне очень приятно, что я смог в этом разговоре с автором через книгу, разделить свои чувства и получить поддержку. Как и многие тысячи других людей, чьи жизни изменила эта книга. Пусть уже не мою, когда это было особенно актуально, но возможно, - именно вашу, если вы до сих пор пребываете в сомнениях на счет того, на что способен ваш человеческий потенциал и действительно ли вы живете той самой жизнью, которой всегда хотели жить. P. S. В настоящий момент философский трактат, некогда выпущенный и подвергавшийся огромной критике, превратился в многочисленное движение против тлетворного влияния религии, коррупция и т. д. в России, Украине и Беларуси, отстаивая права человека и права на свободу и развитие каждого члена общества. Ознакомиться с этим движением и заказать книгу Ярея Тенгри вы можете через группу под названием ITER AD ORTUS. Желаю вам приятного чтения, развития и познания. Я искренне хочу, чтобы каждый из нас понимал насколько сильно он может изменить свою жизнь к лучшему и стать свободным от всего мракобесия, что навязано нам с рождения. ~

Українці довідались про книгу На Марс після того, як стартував благодійний соціальний проект, метою якого є підтримка та розвиток квір-літератури в Україні. Учасники, які приймали участь у ньому, отримали екземпляр книги, а також інші подарунки від команди проекту через краундфайдинговий сайт Велика Ідея. Весь тираж, який був обуплікований на зібрані кошти - розповсюджений безкоштовно. Про що «На Марс»?Між іншим: природа Землі - це суспільне надбання, яке ми знищуємо. «На Марс» описує можливий варіант майбутнього наслідку дій сьогодення, завдяки якому українські читачі змогли б ознайомитись не тільки із квір-літературою, але і з тим, що чекає Людство попереду.Аой, молодий парубок, живе через кілька сотень років після нас, на території, яка раніше звалася Україною. Тепер її немає, як і більшості існуючих зараз країн. Планета була розділена між найвпливовішими державами, а Україна була окупована Російською Федерацією. Українська заборонена, а людство офіційно послуговується найпоширенішими мовами.Світ роздирають не тільки нові глобальні проблеми: голод, екологічний коллапс, біженці але і нові військові конфлікти, пов'язані із розподілом останніх ресурсів та придатних для життя земель.Головний персонаж зіштовхується не тільки із загальними проблемами, він намагається відстояти свою ідентичність у світі, в якому вже не зважають на закон та гуманність. Права людини, рівність, толерантність - були замінені на пропаганду, якою влада усіх країн намагється відвернути увагу від справжніх проблем сторіччя, корупції, несправедливості та інших проблем Цивілізації.Не зважаючи на це, Аой намагається не втратити людське обличчя та свою особистість. І платить за це велику ціну. Влада публічно засуджує його і робить йому вирок - вигнання із Землі на Марс. Але Аою вже було нічого втрачати, крім людської гідності. Навіть якщо на Марсі його чекатимуть лише пустеля та голі скелі - він хотів померти вільною людиною на вільній землі.Марс став ізольованою планетою, коли перші колоністи заявили про свою Незалежність, але зголосилися приймати земних біженців. Вже сотню років люди на Землі не отримували об'єктивної інформації про розвиток подій на Марсі окрім пропаганди, що колоністи померли. Пройшло кілька десятків років з того часу, коли в останній раз політичного біженця виганяли на Марс.Що приховує таємничий «Новий Світ» Марсу? Сюжет книги сконцентрований саме на темі пізнання цієї альтернативної системи землянином із майбутнього, у якому людство так і не засвоїло уроків історії минулого. Та чи зможе Марс, на якому ще не було жодного пострілу, залишитися незалежним? Адже поруч Земля, у якої куль стільки, що можна вбити кожного землянина кілька разів. І чи не знищить себе система сама, маючи ядерну зброю? Усе це, і більше, ви дізнаетесь, читаючи «На Марс».Книга перекладена англійською. Є оригінальний варіант україно-російський, цілком російськомовна версія та україномовна. Також варто відзначити, що перший український квір-роман був написаний у місті Нікополь в 2011 році.P.S. З повагою до читачів та прав людини, команда проекту «NT». Долучайтесь до свободи слова в Україні!Джерело Спільнокошт / фото PinterestНагадуємо, в Нікополі права людей та тварин під загрозою. Під час мору тварин через маніяків-отруйників, ненависники тварин погрожують власникам різати шиї. Також раніше ЗМІ повідомляли, що коронавірусна хвороба COVID-19 це ніщо інше, як наслідок винищення природи людством. 

27 серпня 2020 року виповнюється 65 років з моменту виходу у світ першого примірника "КНИГИ РЕКОРДІВ ГІННЕССА".Це довідкове видання, що містить відомості про унікальні явища, видатні досягнення людства, світові рекорди, курйози у природі. Її названо на честь Артура Гіннесса, який жив у XVIII cтолітті.Перша Книга рекордів вийшла у світ в Лондоні 27 серпня 1955 року тиражем у кілька тисяч примірників. Вона мала лише 198 сторінок і 12 розділів, а видали її брати-легкоатлети Норріс та Росс Маквіртери. Спочатку планувалося видати її невеликим тиражем для власників пабів. Перше видання називалося " Книга чудових ступенів. Про найвище і найнижче, велике, маленьке, швидке, старе, нове, гучне, гаряче, холодне, сильне". Успіх книги був приголомшливий, і до Різдва вона стала бестселером.Книга рекордів Гіннесса є книгою з найбільшим тиражем з усіх книг, захищених авторським правом.Молодіжний інформаційний центр Нікопольської центральної бібліотеки (на Шевченка, 180) запрошує молодь рідного міста читати та пізнавати цікаві сторінки рекордів та ознайомитися з історією створення цієї унікальної книги!Джерело Нікопольська Міська ЦБС

До чого дійшов прогрес! У світі вже існує пересадка пір'я для птахів. Щоб сокіл-балобан знову зміг самостійно літати, фахівці пересадили йому кілька пір'я від сокола-сапсана.Так співробітники іркутського зоопарку провели операцію з трансплантації пір'я у сокола, якого врятували від браконьєрів. Браконьєри спіймали червонокнижну птицю і хотіли продати її за кордон. Коли пернатого врятували, у нього виявилися пошкоджені крила.В результаті соколу наростили 8 пошкоджених пір'я, для чого були використані донорські фрагменти довжиною від 9 до 12 см від сокола-сапсана. Пір'я прикріпили так, щоб вони протрималися до найближчої линьки, а потім відпустили пташку.Нагадаємо, сокіл-балобан - особливий вид, який тисячі років використовується для полювання і до сих пір вважається однією з найбажаніших і цінних птахів. Цей вид хижаків популярний у любителів соколиного полювання, а в 2017 році компанія Bentley придумала для позашляховика Bentayga незвичайний тюнінг-комплект для соколиного полювання під назвою Falconry.Джерело Екологиня

В Угорщині випущена нова книга зі старими казками, переробленими на новий лад - в традиціях повної толерантності. На подив самих авторів, перший тираж в 1500 екземплярів був розпроданий відразу після появи на прилавках книжкових магазинів, тому скоро буде надрукована друга партія - ще 15 тисяч книг. Вимоги заборонити ЛГБТ-казки в Мережі теж трапляються, причому навіть від впливових осіб, проте їх набагато менше, ніж захоплених відгуків і подяк.Попелюшка - чоловік з нетрадиційною орієнтацією і його партнер / фото © Time«Угорщина - терпима, толерантна країна, коли справа стосується гомосексуальності. Але всьому є межа, і ось що я думаю: залиште наших дітей в спокої», - каже Прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.До збірки увійшло 17 оповідань, в яких описані персонажі різної статі, етнічного, релігійного і соціально-економічного походження. Так, Попелюшка стала смаглявим хлопцем-геєм, який знаходить свого принца.Змінилася також Білосніжка, яка тепер володіє смаглявою шкірою і темним волоссям. Крім того, з Посейдоном в новій версії знайомих казок бореться трансгендерних молода людина, Снігова королева виявилася лесбіянкою, а казковий олень заявив, що не приймає традиційний поділ на чоловіків й жінок.«Наша мета - зробити дитячу літературу більш різноманітною і показати малюкам, як прекрасне життя. Ми хочемо створювати історії, які відображають життя всіх молодих людей. Нам не подобаються звинувачення в тому, що ми шкодимо дітям. Погано, що таке говорить прем'єр-міністр, тому що через нього інші вирішать, що теж можуть собі таке дозволити», - кажуть автори книжки.Джерело Super

Хто врятує вимираючих ведмедів?! На території підприємства «Явсон» у селі Стопчатів, Косівського району, що на Івано-Франківщині, у тісній клітці посеред поля утримуються три червонокнижні ведмеді - Василь, Василина і Тайсон.Кожного дня у тісній металевій клітці посеред поля проживають три великих диких звіра, що народжені бути вільними. В активістів є безліч питань до власників ведмедів:чи ви є власниками насправді, бо дозволу на право утримання диких тварин у неволі ви суду не надали?з якою метою утримуються звірі у таких жорстоких умовах без належного догляду у металевій клітці посеред поля!?як часто надається ветеринарна допомога тваринам?який раціон і частота годування ведмедів?чи були у Василини ведмежата і куди їх поділи?як суддя Марія Крилюк змогла не побачити жорстокого поводження з тваринами при таких умовах утримання?Більше про цю історію щохвилинного жахливого ставлення до червонокнижних тварин у пості.Зоозахисники звернулись до уповноваженої особи ППФ «Явсон» Марини Сави з проханням припинити знущання та якомога швидше передати червонокнижних ведмедів у реабілітаційний центр для проведення ветеринарного огляду та поліпшення умов проживання.Також звернулись до Голови Яблунівської ОТГ Зеновія Томащука щодо припинення знущання над ведмедями, які знаходяться на межі зникнення!Готується інформаційні запити до поліції, екоінспекціі та голови Яблунівської ОТГ. Джерело Захист тварин / UA Animals

"Свобода слова" по-українськи. В українському сегменті Інтернет розгорівся скандал довкола шведської книги про сексуальність хлопців-підлітків. У видавництва виникли сумніви щодо розділів, які стосуються ЛГБТ-стосунків. Їх задумали відредагувати відповідно до українських реалій, але у багатьох користувачів це викликало справжнє обурення.Дискусію спровокувала книга шведського письменника та секс-педагога Інді Чавеса Переса "Повага. Хлопцям про любов, секс та згоду". На Amazon ця книга має вікову позначку - від 12 років. Відповідно до опису, ця книга має на меті показати як чоловікам слід підходити до сексу і стосунків у 21 столітті та розкрити питання "від згоди і стосунків до тілесності, гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації".Навіть дорослих може здивувати для чого морва / фото GETTY IMAGESВидавництво "Книголав" випустило окрему заяву, запевнивши, що йдеться лише про "можливу адаптацію певних абзаців тексту", на яку видавництво "отримало офіційну згоду у правовласників". Але конкретних правок ще не узгоджували."Хочемо зазначити, що видавництво не змінює текст без дозволу перекладачів чи авторів. Це дуже важливо розуміти, - підкреслили в "Книголав". - Просимо не звинувачувати видавництво у гомофобії та газлайтингу, оскільки ми до цього не вдавались. А також не цькувати наших редакторів, які є надзвичайно професійними та толерантними у цій ситуації".Свою позиція також роз'яснила і редакторка Юлія Ярмоленко."Видавництво запитало мою думку про книгу в цілому, і я відповіла, що книга крута і рада, що вона вийде в Україні", - написала вона у Facebook.Ярмоленко запевнила, що надала 23 пропозиції для книги, але виключно рекомендаційного характеру. Щодо ЛГБТ, за її словами, йшлося лише про два ключових моменти.Зокрема, вона розкритикувала пораду "розробляти анус напівсирою морквою". До того ж, за її словами, для дослідження свого тіла "краще все ж використовувати секс-іграшки", "щоб не тривожити зайвий раз проктологів"У книзі є, зокрема, розділи про секс з дівчатами, секс з хлопцями, мастурбацію, порно та анальний секс. Саме цю книгу мало видати в травні цього року українське видавництво "Книголав". Книгу вже переклали та перейшли до етапу редагування. І саме на цьому етапі ситуація неочікувано загострилася.Окрім того, Ярмоленко поставила під сумнів пораду автора хлопцям-геям носити веселкову стрічку та не приховувати свою сексуальну орієнтацію, щоб знайти партнера."Ці поради дуже небезпечні для нашої країни. Я б прибирала або переписувала під Швецію, де можна так. Але у нас процвітає гомофобія, тому ця порада нам не підходить", - пояснює свою точку зору Ярмоленко.Із зауваженням Ярмоленко погоджується і співзасновниця видавництва Світлана Павелецька."Як видавець я не хочу нести відповідальність за 14-15 річного хлопчика, який отак вийде на Троєщині, Відрадному чи в індустріальному районі Кривого Рогу і замість сексуальності перевірить на міцність череп. Не хочу ламати стереотипи його кістками", - заявила вона.Павелецька підкреслила, що "книга вийде, але узгоджена з автором та правовласником". Якщо згоди з автором дійти не вдасться, видавництво взагалі книгу не випускатиме, додала вона в коментарях.Джерело та продовження за посиланням на BBC.

ПОСЛЕ НАСЕще начиная работать над новеллой "Saph4-39", специально написанной для сборника #КвирПандемия, я уже сразу описал концепцию окончания истории. Но не как конца, но как раскадровку начала совсем другой истории, книги. Таким странным образом новая история и ее конец лишь приоткроют новую вселенную. Конечно, давно не новую, уже многими авторами прописанную и разжеванную концепцию. Но, все же... я опишу это в двух словах. Мир после людей, без человеческой цивилизации, потерпевшей очередное фиаско, мир развитых насекомых и крыс, которые ведут войну между собой. На руинах предыдущей Цивилизации, от которой мало что осталось. Где есть лишь новая история, а в старую уже никто и не верит, находя очередные "артефакты". Да и для усатых и хитиновых археологов остается мало с чем работать - все уцелевшие технологии изымаются и скрываются. Ради одной цели - иметь преимущество в бесконечной войне с "врагом".После ледникового периода, по истечении десятков и сотен тысяч лет другой эволюции, мутаций, войн, рождения и упадка многих народов и видов. Узнают ли преемники Земли о далекой древности, непонятной, совсем другой? И где в этой истории будут люди, да и будут ли вообще? Узнают ли новые жители Земли тайну своего происхождения? И какой буде эта, совсем другая и непонятная для нас, планета, уже не "наша"

Система без грошей - це реальність! "Все краще, що не купиш за гроші", Жака Фреско, - українською! Орієнтовно у березні вже будуть книги. Тож, у підтримку всього цього, ми ще запустемо передпродаж друкованного видання вже у найближчі дні!Що нам потрібно, щоб це сталося:1) 19800 грн - переклад українською + редакція2) 23900 грн - аудіо версія книги, професійний актор Михайло Войчук3) 25000 грн - друковане виданняВсього: 68700 грн (2500 долл)Хто може проспосорувати хоча б невеличку частину від цих витрат, окрім придбання книг - будь ласка, давайте разом це зробимо! А може хтось зможе взяти витрати на себе повністю чи частково за якийсь напрям. Цільовий рахунок: https://designing-the-future.org/tvp-ukrainian/Якщо у вас є якісь питання, чи виникли проблеми з оплатою - пишіть в коментарях або звертайтесь: https://www.facebook.com/evgeniy.sluzkoЗразки записів для аудіокниги, Михайло Войчук: https://www.youtube.com/playlist?list=PLrQIBNg-X9Vqr2jw1zCj7LNSqwrr0yTCBДжерело Facbook

Мільйони людей знають про Нікополь на всіх континентах вже десятки років, але тільки зараз вони довідались, що Нікополь в Україні. Публікуємо роз'яснення про культову європейську Трилогію "Нікополь", що покорила серця фанатів на всіх континентах планети. Нікополь - це сюрреалістичний кіберпанк. Саме такі асоціації одразу виникають у іноземців, коли чують це слово. Трилогія "Нікополь" стала натхненням для ряду найвідоміших світових режисерів, що знімали кіберпанк-фільми та писали книги. Можна прямо сказати про упередженість, що Енкі Білал для європейців – це те, що привело мільйони читачів до графічних романів, особливо європейських графічних романів, які дещо відрізняються від більшості північноамериканського стилю. Отже, якщо вам подобається європейський внесок у світ графічних романів, такі письменники/митці, як Мебіус, Друйє, Шуйтен, Ходровоскі, швидше за все, ви вже перевірили Енкі Білала. Якщо ви цього не зробили, перестаньте читати цей огляд і зробіть це зараз. Він один із найкращих у групі.По-перше, твори мистецтва. Білал має унікальний, невибагливий стиль, який викликає шорстке відчуття безнадійної антиутопії, в той же час поєднуючи фантастичне; інопланетні раси, єгипетські боги, роботи та гротескні та прекрасні люди однаково населяють його світ. Колорит неймовірний і справді занурює вас у настрій його роботи, але саме його лінійна робота підкріплює правдоподібність. Він брудний і має якийсь мультяшний реалізм, який важко пояснити словами. Цей друк «Нікопольської трилогії» класу А, панелі гарного розміру, кольори яскраві. Коротше кажучи, художній твір вас вразить і вартий самої ціни книги. Думаю, мало хто відмовить Білалу в цьому.Тепер до історії, яка, мабуть, навряд чи отримає загальну оцінку. По-перше, трохи контексту, і це важливо. Тип оповідання, який використовує Білал, як і багато європейських художників, стилістично сильно відрізняється від того, до чого звикла більшість північноамериканської аудиторії. Там, де Голлівуд і мейнстрімна література наголошують на відомому плані Арістотеля щодо «належного задоволення», таких умовностях, як початок, середина, конфлікт/розв’язання, симпатичні персонажі тощо, інші стилі є менш шаблонними та жорсткими у своїх рамках, допускаючи більшу неоднозначність, більше зосереджено на характері, а не на сюжеті, іноді навіть протиріччя та парадокс як засіб оповідання. Обидва мають свої сильні та слабкі сторони. У гіршому випадку перший закінчується тим, що «проходить через рухи», які є надто знайомими, старими та нудними, розповідаючи ті самі історії в різних ітераціях, знову і знову, лише з поверхневим трактуванням. Це пасивний досвід, який не потребує особливого залучення аудиторії. Подумайте про Майкла Бея. З іншого боку, у гіршому випадку інший стиль може призвести до неузгодженості, претензійності та непроникності творів, які відчужують глядача. Згадайте, можливо, «Казки півдня».Але в найкращому вигляді обидва стилі привносять щось цікаве для глядачів. Останній вимагає більшого залучення, є більш складним, але також більш внутрішнім і часто глибшим і захоплюючим досвідом через це. Я думаю, що багато скарг на історію в оглядах тут від людей, які не цінують і не розуміють інший стиль розповіді, ніж те, з чим вони знайомі. Можливо, вони виховувалися в очікуванні виконання певних умов, і їм незручно, коли це не так. Якщо ви думаєте, що це ви, то, ймовірно, вам це не сподобається. Однак якщо ви любите отримувати виклики, ви не заперечуєте, коли речі не йдуть у логічному послідовному порядку, і у вас не буде проблем із двозначністю та незакріпленими кінчиками, що розвіваються на вітрі, щоб ви могли ними зайнятися. а сам склади, то тут тобі не буде клопоту.Робота Білала, безсумнівно, не безсистемні, далекі від претензійності та доступні загалу, якщо ви не шукаєте голлівудський сценарій у класичних західних рамках. Нікопольська трилогія залишається основоположним твором графічних романів, зрілою й оригінальною історією, розказаною з унікальним і надихаючим художнім талантом. Білал разом із Мебіусом був джерелом натхнення для «Того, що біжить по лезу» Рідлі Скотта та, без сумніву, багатьох інших «мейнстрімових» художників, які сьогодні працюють як у кіно, так і в графічних романах. Ці хлопці допомогли закласти основу для наукової фантастики, стімпанку та кіберпанку, якими ми їх знаємо та любимо сьогодні.Нагадуємо, що на росії видадуть комікс "Нікополь". На жаль, в Україні досі немає виданого в українського перекладі цієї роботи відомого автора. 

Авторський огляд новинки. Київське видавництво Creative Women Publishing випустило книгу «Про що він мовчить». Це 45 есеїв з історіями чоловіквів, які постраждали від нав’язування токсичної маскулінності.  Книга є логічним продовженням збірки жіночих есеїв «Про що вона мовчить». Це крок до необхідного діалогу між чоловіками та жінками. Книга мала вийти минулого року, але через війну її публікацію перенесли. Варто додати, що третина авторів збірки есеїв зараз на фронті.  У нашому суспільстві чоловіки старждають від токсичних стереотипів печерної маскулінності. Упороті особини можуть без мук совісті кидатися фразами: «Чому ти худий як баба?» або «Чого ти з дитиною в бомбосховищі, а не в ТРО»? У книзі представлено історії зооволонтера і добровольця Павла Вишебаби, і ЛГБТ –активіста з Донбасу, який пережив окупацію Бучі, і темношкірого українця й багато інших особистостей.  Цікавим є те, що тексти писалися перед повномасштабною війною і воєнний стан та мобілізація негативно вплинули на розподіл гендерних ролей. Якоюсь мірою, це воскресило всі гендерні стереотипи та печерні соціальні уявлення. Про яку гендерну рівність можна говорити, коли кордони закриті лише для чоловіків, а ЗМІ пишуть стереотипні статті про ухилянтів? Військовий обов’язок має бути рівним для всіх або пора формувати велику контрактну армію. Така моя думка.  Хочу додати, що після спілкування з хорватськими феміністками, що раніше українок пережили війну, вперше зрозуміла наскільки війна сприяє живленню гендерних стереотипів. Доведеться витратити багато років на просвітницьку діяльність, щоб повернути хоча б довоєнний рівень свідомості у питанні взаємодії чоловіків і жінок та їх права на рівність.  А поки - ви можете ознайомитись з цим важливим виданням, як збірка есеїв «Про що він мовчить» і дізнатись більше про чоловічі проблеми, які насправді, спільні для обох статей. 

8 грудня стартував Kyiv Book Weekend. Захід поєднав різні локації. Видавництва представили новинки. Представлені книги всіх жанрів і тому кожен читач міг обрати свою книгу. Окрім книжкової ярмарки були локації з лекціями на Міжнародній сцені презентували українське видання новел Томаса Манна «Смерть у Венеції», розповіли про особливості перекладів книг, також порушили тему Голодомору у контексті спогадів Віктора Кравченка «Я вибрав свободу». Nice Guys Party зібрали аніме та -k-pop локацію. Представлені крамниці з крафтом, артефактами, костюмами та різними речами, які так подобаються аніме та гік-фанам. Також можна знайти улюблену мангу, комікси у друкованому форматі українською мовою від вітчизняних видавництв.  Безліч нових коміксів та манга було представлено вперше разом із презентаціями українських видавництв своїх релізів.  Проведено майстер-клас з догляду за костюмами та перуками для косплею та показано лайфгаки для новачків. Косплей може бути доступним для всіх бажаючих, якщо просто спробувати себе у цьому.  Виступили представники школи історичного фехтування. Вони розвіяли всі міфи, які поширювалися в Голівуді та в популярних аніме тайтлах. Глядачам продемонстрували битву із Зоряних війн, самурйський поєдинок, а також розповіли про різницю між шаблею та списом і чим історичне фехтування відрізняється від класичного спорту. За словами наставника фехтувальників в історичній реконструкції та відтворенні битв з аніме набагато менше обмежень і правил.  На заході було багато косплеєрів, які представили свої образи на конкурсі. Багато образів з гри Геншен. Виступили к-pop танцівниці. Відвідувачі Kyiv Book Weekend були зацікавлені Азійською зоною й змогою доторкнутись до Східної культури, мистецтва та сучасної літератури. Косплеєри на спільному заході стали справжньою родзинкою, яка не дала жодної змоги нудьгувати.  На івенті було також і кілька представників субкультури NEET, вже доволі давно розвиненої в Україні.  Елегантні костюми косплеєрів звертали увагу відвідувачів. Усі учасники ярмарки могли впізнати улюблених персонажів та зробити із ними селфі.  Що ще було цікаво у перші дні Kyiv Book Weekend? Глядачі побачили майстер-клас "Вироби із хутра для косплея. Вуха, лапи і хвіст!" Проведено показ корейських ханбоків з українською вишивкою по ерам BTS. Проведено майстер клас iсторичних танців "Невигадані танці вигаданих Майстер клас "Вироби із хутра для косплея. Вуха, лапи і хвіст!" Організовано показ корейських ханбоків з українською вишивкою по ерам BTS і майстер клас історичних танців"Невигадані танці вигаданих світів".  Родзинкою заходу стала петс френдлі позиція організаторів. Люди можуть приходити з домашніми улюбленцями. Гостями стали дві чудові коргі.  Окрім, розваг та лекцій, ярмарків, надано майданчик для фонду порятунку тварин. Відвідувачі можуть взяти котика чи кицю на адопцію і подарувати пухнастикам родину. Також можна допомогти фонду фінансово.  Ось цю сіру кицьку підкинули ще сліпим кошеням до приміщенням моргу у Києві. Волонтери її врятували і знайшли годуючу маму-кішку і так врятували пухнасту. Тепер вона виросла і грається  та чекає на нову родину.  Kyiv Book Weekend – це простір, де поєднано інтелектуальне зростання та розваги і кожен знайде свою локацію. Щоправда інколи одночасно відбуваються заходи, які хотілося відвідати і це неабияке випробування. У неділю останній день Kyiv Book Weekend. Програма азійської локації така: 10:00 - Майстер клас з японської гри Го, 11:00 - Лекція “Китайська мода, стиль та стандарти краси, а також, як це впливає на світову моду”, 12:00 - Лекцiя "Маркетинг для криейторів: як митцям побудувати сильний бренд у соціальних мережах на прикладі косплей-спільноти", 13:00 - Майстер клас китайської чайної церемонії, 14:00 - Розмова-дискусія "Чому Берсерк [не] буде українською?", 14:30 - Фан зустрiч та афтограф сесiя с автором книга На Марс, 15:00 - Майстер клас "Вироби із хутра для косплея. Вуха, лапи і хвіст!", 16:00 - Косплей шоу (косплей дефiле та к-поп кавер денс), 17:40 - Нагородження призерiв косплей шоу. 18:00 - Майстер класс з історичних танців "Невигадані танці вигаданих світів". Нагадуємо, що раніше зірка світових ігор-бестселерів з'явиться в українському коміксі "Stars Cry".  

У Києві в День Святого Валентина письменниця Дар'я Чайка представить свій новий молодіжний квір-роман "Майже хороші хлопці". Про це повідомлено на фейсбук сторінці Книгарня "Є". Під час презентації поговоримо про перше підліткове кохання, шкільні проблеми та перипетії, сприйняття своєї ідентичності. Беріть своїх коханих, друзів, або ж приходьте й самі. Вас очікує атмосфера, від якої завмиратиме серце. Опис квір-роману Дар'ї Чайки Кім — ґей, і вся школа дізналась про це, коли його особисте листування злили в мережу. Тепер про хлопця пліткують у всіх закутках, а до найкращого друга Кіма виникає багато питань. Правда, яка починає відкриватися може здивувати й заплутати ще більше... Учасники зустрічі: Дар’я Чайка – авторка книжки. Маша Ґрімм – ілюстраторка. Ірина Ніколайчук – редакторка, літературознавиця, співзасновниця «Creative Women Publishing». Лілія Омельяненко – співзасновниця видавництва «Видавництво» Коли відбудеться презентація молодіжного квір-роману Дар'ї Чайки "Майже хороші хлопці"? Презентація квір-роману відбудеться - 14 лютого о 18:00. Адреса: Книгарня «Є», місто Київ, вулиця Лисенка, 3. Вхід вільний.