Всі публікації з тегом жіноцтво

Як стало відомо NikopolToday, в Дніпрі встановили металеві статуї жінок із труб поряд із Головним управлінням Національної поліції міста.Всі жінки зроблені з металу. У них чітко видно ноги і голова.А самі тулуби жінок-грацій виготовлені з металевих труб. Встановлені три металеві арт-об'єкти перед входом до музею українського живопису на Троїцькій площі.До речі, раніше ми повідомляли про те, що до Дніпра слід поїхати на вихідних, щоб потрапити на відкриття оновленого кінотеатру.А у Нікополі слід залишитись, щоб відвідати благодійний бал-аукціон.

Талановиті нікопольчанки представили свої художні (й не тільки) роботи для мешканців всього міста у передень до 8 березня - міжнародного дня боротьби жінок за свої права. Про те, що у Нікополі відкрилася щорічна виставка жіночої творчості, NikopolToday передає від Інформатора. Нагадуємо: влада країни зайшла у глухий кут у спробах заспокоїти суспільство через загрозливий коронавірус. У краєзнавчому музеї Нікополя проходить 27 виставка жіночої творчості «Рук золотих прекрасні творіння». Майстрині представили глядачеві свої експонати.Показ робіт декоративно-прикладного мистецтва в музеї проходить протягом 27 років, а почалося все з однієї учасниці. Про це Інформатор повідомляє з місця події.Цілих 76 прекрасних жінок з Нікополя, Кам'янського, Бердянська та Києва стали учасниками нинішньої музейної виставки.Всі роботи виконані вручну.Умілі руки майстрів творять в різних видах мистецтва: вишивка хрестиком і гладдю, декупаж, в'язання, лозоплетіння. Серед різноманіття експонатів ви знайдете вироби з бісеру, вати паперу, заліза. Казкові ляльки та ляльки-мотанки неодмінно перенесуть вас в дитинство. Подивитися на роботи майстрів і навіть купити те, що вам сподобалося, можна буде до 15 березня.Виставка «Рук золотих прекрасні творіння» проходить в краєзнавчому музеї за адресою: вулиця Електрометалургів, 46а. Час роботи з 9:00 до 16:00. Вихідний - понеділок.Раніше ЗМІ повідомили про те, яке сьогодні свято. Про це читайте за цим посиланням.Фото ІнформаторТакож ми писали про те, з кого питати, коли Дніпро перетвориться на болото: хто вудить всю рибу з Каховського моря?

Спортивні жінки у тренді! Українська фехтувальниця та олімпійська чемпіонка Ольга Харлан стала натхненницею для створення ляльки Барбі в рамках проекту Dream Gap.Українка Ольга Харлан стала прототипом ляльки Барбі. Чому це круто? - передає NikopolToday із посиланням на УП.Життя. До 60-річчя компанії та Міжнародного жіночого дня у Mattel випустили нову колекцію ляльок, які можуть стати справжнім взірцем для наслідування. Нагадуємо про важливе: недбальство горе-батьків призвело до смерті дітей. У компанії кажуть, що прагнуть надихнути цією колекцією якомога більше дівчат:"Ми знайомимо дівчат з історіями жінок з усіх прошарків суспільства, щоб показати їм, що вони можуть стати ким завгодно".Кожна з ляльок є прототипом успішних жінок зі сфери спорту, культури, мистецтва, моделінгу, політики та науки. Крім українки у колекцію увійшло ще 40 моделей, серед них: співачка LIRA, журналістка Іта Баттроз, художниця Фріда Кало, математик Кетрін Джонсон та інші видатні особистості. Автор Дарія ПоперечнаДо слова, компанія, що виробляє ляльки-барбі вирішила змінити красуням орієнтацію. А ось у місті Нікополь, влада продовжує намагатись пудрити мізки нікопольцям (?) 

Якщо NASA хоче побудувати телескоп за великі гроші, можливо, витратить його на той, який справді має сенс, - сказала астроном Ненсі Роман, мати космічного телескопа Хаббл. Вона керманила кращих спеціалістів, щоб створити найсучасніший науковий інструмент у світі. Його місія триває вже 30 років.24 квітня 1990 р., 8:00 годині. Космічний центр Кеннеді, штат Флорида. Останні роботи ведуться на космічному човні. П'ятизначний екіпаж шатлу "Діскавері" чекає сигналу. Перед ними унікальне завдання.Через півгодини починається відлік часу. За шість секунд до виходу з пускового пристрою двигуни три, два та один запуск. За три секунди до старту вони досягають 90 відсотків своєї тяги. У визначений час ракети-опори включаються, і вибухи вибухівки розбивають болти, які тримають човник на стартовій платформі.Діскавері піднімається вгору, ініціюючи п'ятиденну місію, в результаті якої орбіта низького розміру в школі з'являється на висоті близько 600 км над поверхнею планети. Об'єкт, який змінить те, як ми бачимо простір.Мрія астрономівАле перш ніж він розкрив нам, як зірки утворюються і вмирають, перш ніж він довів існування чорних дір й показав існування темної енергії, Хаббл повинен був виникнути як ідея. Деякі вважають, що розміщення телескопа на орбіті навколо Землі, поза межами спотвореного зображення атмосфери, була ідеєю німецького батька ракетної техніки Германа Оберта.Інші приписують цю заслугу астроному Ліману Спітцеру, який у своїй праці, опублікованій у 1946 р., запропонував створити орбітальну космічну обсерваторію та створити HST (космічний телескоп Хаббла) до останніх років свого життя. Однак, не зменшуючи достоїнств Спітцера, справжньою мамою Хаббла була Ненсі Роман, жінка, яка створила астрономічну дослідницьку програму НАСА.Астрономія була її всім життям. У віці 11 років вона заснувала астрономічний клуб для друзів, а через кілька років розпочала вивчення астрономії, яку знала досконало відразу після закінчення Другої світової війни. Вона працювала в кожній обсерваторії, яка магла запропонувати щось цікаве і хотіла її отримати до своїх лав. Незадовго до того, як NASA завербував її, вона розробила програму радіоастрономії в обсерваторії ВМС СШАПропозиція НАСА надійшла не в потрібний момент. Це була свіжа установа, зосереджена на гонці між США та СРСР. Більше, ніж космічні дослідження, вони думали про те, хто завоює пальму в космічній гонці, проте Ненсі взяла рукавичку, погодилася приєднатися до агенції. І це сталося добре, адже ми завдячуємо цьому сучасному напрямку космічних досліджень.Будівництво та запуск космічного телескопа був останньою програмою агентства, в якій вона брав участь. Програма, якій вона присвятила майже 30 років свого життя, з 1968 року, коли NASA реалізувала цю програму, до 1997 року, коли 72-річна астрономка вийшов на пенсію."Я думала, що якщо агентство захоче побудувати космічний телескоп за великі гроші, можливо, це могло б бути витрачено на той, який справді має сенс", - сказала вона в інтерв'ю Американському інституту з фізики. Вона завідувала над найкращими американськими астрономами і поєднувала їх з найкращими інженерами, щоб створити щось унікальне: інструмент для спостереження за найглибшими глибинами простору-часу.Робота над телескопом почалася в 70-х роках. У дуже погану хвилину. "Аполлон" - жахливо дорога програма польотів на Місяць, завершена. Також була дуже дорога війна у В'єтнамі. Американський конгрес не бажав витратити ще мільйон доларів на те, що багато політиків вважали фішкою групи ентузіастів. А початкова кошторисна вартість будівництва лише HST становила 400 мільйонів доларів.Ця сума виросла до 2,5 мільярдів доларів за ці роки - і лише якщо ви не рахуєте витрат на запуск та обслуговування. Борячись за кошти, астроном повинен був сказати одному з особливо неохочих до програм, сенатору Вільяму Проксміру, що за ціну одного кінотеатру на кожного американця ви можете дати їм 15 років на перегляд самих незвичайних і захоплюючих відкриттів в історії людства. Вона виграла цю боротьбу.Катастрофа переслідує лихоРобота тривала, не без труднощів. Око трубки розміром понад 13 метрів діаметром понад чотири метри являло собою дзеркальну та оптичну системи діаметром майже 2,5 метра. Дзеркало виготовило Перкін-Елмер, що раніше робив дзеркала для супутників-шпигунів. Це потрібно було виготовити з точністю 10 нанометрів. Щоб ніщо не заважало поліруванню, роботи проводилися вночі, коли не було руху, який міг викликати вібрації. І все-таки, коли 20 травня 1990 року HST завантажив першу фотографію, виникло здивування.Це було поза увагою. Спроба зміни налаштувань нічого не принесла. Це було катастрофою. Ще один телескоп в історії.HST повинен був бути запущений на низьку орбіту в жовтні 1986 року. Все було готове, коли сталася катастрофа, яка зупинила програму космічних польотів на наступні 36 місяців. У січні 1986 року перед мільйонами людей, що зібралися перед телевізорами, лише кілька секунд після запуску "Челленджер" буквально вибухає. Екіпаж із семи космонавтів - загинув. Америка переживає траур. Про телескоп ніхто не думає. Навіть не відомо, чи його взагалі перенесуть у космос, оскільки він був розроблений так, щоб вміститись у трюмо човника. І цімкораблі  перестали літати. Було два роки невизначеності.Нарешті, 24 квітня 1990 року Discovery благополучно прориває земну атмосферу і піднімає телескоп на заплановану висоту. Екіпаж розкладає будову в космосі і повертається на Землю. ЗМІ передають, що нова ера космічних відкриттів тільки почалася. І тоді Хаббл надсилає перші нещасні фотографії на Землю.Телескоп на мільярд доларів, над яким працювало ціле покоління дизайнерів, робить розмиті фотографії. Заголовки найбільш читаних газет говорять про велику катастрофу, Конгрес кипить. "Ми стали миттєвими жартами, і НАСА, можливо, не вижила", - сказав Джим Крокер, колишній керівник операцій HST.Виявилося, що краї дзеркала відшліфовані занадто рівними. Різниця полягала в частці від товщини людського волосся, але світло, проходячи через систему внутрішніх дзеркал, не концентрувався у потрібних точках.На прес-конференції, скликаній НАСА, журналісти запитали, чому цього не перевіряють на Землі та чи можна вивести телескоп з орбіти та виправити оптику. Вчені NASA мовчали. Космічний телескоп Хаббл вмирав.На ідею, як зафіксувати телескоп, Джим Крокер прийшов у душ. Дивлячись на просту систему труб, що дозволяють працювати з душем, він вирішив, що за допомогою аналогічно простого пристрою можна підняти дзеркала, щоб вони отримали потрібний кут. Цей модуль Costar зазвичай називають окулярами. Але як ви поставите окуляри на телескоп за 600 кілометрів над Землею?Астронавти, які відремонтували його в 1993 році, витратили 400 годин на навчання під водою для кожного ходу, що вимагало б встановлення модуля в потрібному місці. Сторі Маскграйв, космонавт ремонтної бригади, сказав, що після отримання наказу він не може посміхнутися. На запитання, чи вважає він місію успішною, він коротко відповів "не знаю". Навіть для досвідчених космонавтів така місія була нелегкою.Екіпаж здійснив п'ять космічних прогулянок, щоб виконати роботу. Але мені це вдалося. Всього за всі роки відбулось п'ять службових місій телескопа. Астронавт, що бере участь в останньому з них, Майк Массіміно, в інтерв'ю заявив, що захоплюється ідеєю побудови телескопа, щоб його можна було відремонтувати на орбіті. - Ми його обслуговували так само, як автомобіль. Ми замінили акумулятори, гіроскопи, сонячні панелі та зношені деталі. Ми також модернізували наукові елементи. Ми відремонтували та вдосконалили телескоп. І все це за 600 кілометрів над Землею, в костюмі, в якому важко рухатися, рукавички ускладнюють виконання навіть найпростіших дій. Це було схоже на закріплення електроніки з боксерськими рукавичками на руках, сказав він.Завдяки рятувальній місії та окулярам, ​​Хабблу повернувся зір і незабаром він показав людям, що ми - лише пляма пилу, що живе на одній із трильйонів планет серед мільярдів галактик. А в центрі кожного з них - особливість, гравітаційна пастка, з якої навіть світло не втече. Чорна діра.Чогось там немає1994. Око телескопа Хаббла спрямовано до ядра галактики М87 у сузір'ї Діви. Він реєструє щось з такою потужною силою тяжіння, як ніби там були наші три мільярди сонця. Але сонця немає. Немає нічого, крім гігантської концентрованої маси. Існує порожнеча. Діра. Зокрема, надмасивна чорна діра. Він знайшов подібне в інших 27 галактиках.Нескінченна ОдісеяНезважаючи на 30 років роботи, телескоп Хаббл постійно надає нові дані. Є найсучаснішим і демократичним науковим інструментом в історії людства. - Кожен астроном, незалежно від місця роботи, досвіду чи наукових назв, може подати запит на використання HST для своїх досліджень. Важливим є дизайн, ідея та цілеспрямованість дослідження, а не позиція дослідника, - каже Войцех Хеллінг і додає, що навіть якщо телескоп перестане досліджувати космос і буде виведений з орбіти, що має відбутися протягом десятиліття, зібрані дані слугуватимуть астрономам протягом наступних десятиліть.- Фотографії, зроблені телескопом Хаббл, містять багато даних, які ще не аналізуються. Вони можуть слугувати порівняльним матеріалом для даних, зібраних іншими телескопами та космічними зондами. Вони будуть цінні навіть тоді, коли робота над новим космічним телескопом буде завершена, тобто телескоп Джеймса Вебба, який повинен бути на орбіті в глибокому космосі в найближчі роки. Вони є скарбницею знань для поколінь астрономів, астрофізиків й для всіх людей, які, переглядаючи фотографії, зроблені HST, мають шанс помилуватися красою та багатством Всесвіту, - каже професор Хеллінг.Точний ремонт буде неможливий через розташування нового телескопа. Залишається сподіватися, що коли він нарешті буде на орбіті, жодні окуляри йому не виявляться потрібними.- За 30 років з моменту запуску HST здійснив понад мільйон 300 000 спостережень;- На основі цих спостережень було створено понад 15 000 наукових праць, що сприяло створенню понад 700 000 наукових статей;- Найдаліше місце, яке ми коли-небудь бачили за допомогою телескопа, знаходиться на відстані 13,4 мільярдів світлових років від Землі. Тож можна сказати, що око справді бачило минуле;- Ненсі Роман, мати телескопа Хаббла, і вона отримала по заслугам, серед них - медаль, яку вручив президент Кеннеді і... його власний набір LEGO - статуетка жінки, що стоїть біля космічного телескопа Хаббл.

Авторська стаття на сайті NikopolToday від блогерки з Нікополя - Марини Воробйової, як завжди, без цензури і тільки про важливе. Публікація мовою оригіналу, без змін. Я всегда была феминисткойС детства я не слышала "ты девочка, ты должна". Я росла в очень ограниченном пространстве - у нас был большой дом и свой двор, жили мы напротив кладбища, соседи были в основном старики (и мертвецы, хаха), детей было в округе мало. К нам часто приходили друзья родителей и моей старшей сестры. Круг общения был постоянным и довольно демократичным.Мне разрешали смотреть телевизор со взрослыми, я рано научилась читать и читала много. И мне было позволено иметь свое мнение с раннего раннего детства.90е - время было сложное, но и очень яркое в отношении феминистских идей, свободы самовыражения, откровенных нарядов, большого количества самой разной прессы, ток-шоу.Бабушка часто транслировала мне мысли о том, что "от мужиков одни проблемы", папа мало участвовал в воспитании, а вторая бабушка никогда не меняла девичью фамилию и имела троих детей от разных мужей.Я знала с детства, что люди могут разводиться, что женщины тянут на себе всё, и по сути намного выносливее мужчин. Формируясь в таком окружении, не посещая садик, я пришла в школу совершенно не заточенным под конформизм ребенком.Я всегда была при своем мнении, неудобной, острой на язык и упрямой. Естественно, внушить мне мысль, что я нежный цветочек, что я слабый пол, что я должна прислуживать мужчине, было просто невозможно.Лет в 6, кажется, когда мы смотрели передачу "Я сама", я узнала, кто такие феминистки. Я спросила у мамы, "Мама, Мария Арбатова феминистка, а кто такие феминистки?". Мама ответила что-то вроде "женщины, которые считают что они не хуже мужчин и им в принципе без мужчин нормально". И я тогда сказала: "Тогда я тоже феминистка".Так слова из уст ребенка, ещё не женщины, оказались чистой правдой.С днём феминизма вас, друзья!Фото та автор Марина Воробйова

Український журнал, який поєднав покоління! 100 років тому побачив світ перший випуск нинішнього журналу «Жінка». З цим виданням виросло кілька поколінь відданих шанувальниць. Перший наклад громадсько-політичного і літературно-художнього часопису був всього 600 примірників і виходив на сіровато-синьому папері.Змінювались часи та політика держави, мінялись редактори і разом з цим змінювались дизайн, рубрики та наповнення журналу. «Жінка» не тільки наповнювала, а й надихала та змінювала життя людей. Сьогодні це яскраве, цікаве видання, яке спілкується з жінкою на рівних, з повагою, з урахуванням усіх її інтересів.Журнал «Жінка» є у фондах читального залу Центральної бібліотеки не Шевченка, 180.Джерело Нікопольська міська ЦБС

Насильству немає виправдання! Зараз у вільний демократичний час приниження гідності залишаються світовою соціальною проблемою людства. З 25 листопада до 10 грудня проводиться щорічна міжнародна акція «16 днів проти насильства», мета якої - привернути увагу громадськості до актуальної проблеми – подолання домашнього насильства.Домашнє насильство – дії або бездіяльність фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.МІФИ ПРО ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВОМіфи - це поширені хибні уявлення, які заважають попередженню і подоланню домашнього насильства.Міф 1. Домашнє насильство існує лише у «неблагополучних» сім'ях.Реальність: Домашнє насильство не має ні соціальних, ні національних меж. Воно може трапитися будь з ким. Найчастіше основою домашнього насильства є бажання одного члена сім'ї контролювати іншого.Міф 2. Чоловіки, які агресивно виявляють ревнощі щодо своїх жінок (обмежують свободу, коло спілкування, встановлюють суворі правила в сім'ї), таким чином демонструють свою любов до них.Реальність: Ревнощі, в першу чергу, є проявом невпевненості партнера у собі або ж виявом почуття власності («жінка - моя, і я маю право контролювати її»). Дехто може вважати, що сварки, конфлікти та ревнощі бувають у більшості стосунків і є нормою взаємин. Це не так. Варто пам'ятати, що обмеження волі, тотальний контроль, агресія - це прояви насильства.Міф 3. У шлюбі не буває сексуального насильства.Реальність: Статеві контакти мають відбуватися за згодою обох партнерів, бути прийнятними та бажаними для обох. Якщо статевий контакт відбувається з примусу, в небажаній формі, один партнер залякує іншого, принижує чи ображає - це сексуальне насильство. Це злочин, якому немає місця у стосунках між людьми (і не важливо, одружені вони чи ні). Також сексуальне насильство включає втягнення в порно-індустрію, секс-бізнес тощо.Міф 4. Жінка сама провокує насильство.Реальність: Багато жінок, які зазнали насильства, вважають себе винними у тому, що сталося. Кривдники також можуть перекладати свою провину на жінку або на обставини, виправдовуючись, мовляв, «вона мене сама спровокувала...». Через такі переконання багато жінок роками не звертаються за допомогою, що погіршує ситуацію та може призвести до важких психологічних наслідків. Насильство однієї людини щодо іншої це протиправні дії, яким немає виправдання. Людину, яка вчиняє насильство, не треба жаліти або виправдовувати («він не міг інакше»), адже будь-яку ситуацію можна вирішити без насильства.Міф 5. Треба почекати, і все зміниться - буде добре, як колись.Реальність: Багато жінок вірять, що насильство в їхній сім'ї – це прикрий випадок, що чоловік зміниться - просто має пройти час, треба дати йому «ще один шанс». Тим більше, що кривдник може вибачатися, дарувати подарунки та вкотре запевняти у тому, що «це» більше не повториться. Але, на жаль, насильство відбувається знову і знову. Природа насильства циклічна. Це значить, що з часом ситуація лише погіршиться. Отже, без звернення жінки та її партнера за кваліфікованою допомогою розірвати цикл насильства дуже складно.Міф 6. Дітям потрібен батько, навіть якщо він агресивний. «Залишаюся тільки заради дітей».Реальність: Діти, які зазнають насильства або бачать насильство в сім'ї, страждають набагато більше за тих, хто зростає з одним із люблячих батьків у гармонійних стосунках та родинному спокої. Діти, які є свідками насильства між батьками чи близькими родичами, навіть якщо фізично уникають його, страждають душевно. Це негативно впливає на їхній емоційний стан, взаємовідносини з однолітками, навчання. Існує ризик того, що вони повторять приклад батьків у дорослому житті.Звільнення від міфів - перший крок до покращення стосунків із партнеромУ ситуації домашнього насильства, щоб мінімізувати негативні наслідки:У жодному разі не з'ясовуйте стосунки з кривдником, який перебуває у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння.У жодному випадку не відповідайте агресією на агресію.Не починайте кричати чи плакати. Говоріть із кривдником чітко. Спробуйте заспокоїтися самі та дайте час заспокоїтися кривднику (вийдіть в іншу кімнату, на вулицю тощо).Лише тоді, коли Ваш партнер заспокоївся та готовий адекватно спілкуватися, обговоріть ситуацію. У розмові використовуйте «Я-висловлювання» (говоріть про свої почуття та відчуття, не звинувачуйте та не докоряйте, пропонуйте вихід із ситуації: «Я почуваюся збентежено, коли ти поводишся таким чином», «Давай ми спробуємо у таких ситуаціях діяти ось так...»).Пам'ятаєте, що під загрозою знаходиться Ваше здоров'я та життя. Але є організації та спеціалісти, які готові Вам допомогти!КУДИ ТЕЛЕФОНУВАТИ?Ви можете викликати поліцію за телефоном 102 або звернутися особисто до відділу та написати заяву.Ви можете зателефонувати:-Національна «гаряча лінія» з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації за номером: 0800 500 335(безкоштовно зі стаціонарного) або за номером 116 123;- Кол – центр за номером: 1588 (з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей);- Мобільна бригада соціально-психологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства в місті Нікополь, телефон:0666564540 або особисто звернутись за підтримкою спеціалістів відділу сім’ї, молоді та позашкільної освіти Нікопольської міської ради і Нікопольського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за адресою: м. Нікополь, вул. Електрометалургів 17/1.Джерело Нікопольська міська рада

Право на рівність та повагу. У центрі Києва проходить Марш жінок. На столичній Михайлівській площі кілька сотень людей вийшли на Марш жінок, присвячений Міжнародному жіночому дню, як розповідає кореспондентка УП з місця події.Учасники акції вимагають ратифікувати Стамбульську конвенцію, скандують один з найпоширеніших феміністичний слоганів "Моє тіло – моє діло". Також лунають гасла "Свобода, рівність, солідарність", "Щоб я не носила, це не ваше діло". На акції присутні прапори України та ЛГБТІК спільноти.Окрему колону на Марші жінок у Києві сформували білоруски. Вони подякували Україні за гостинність і нагадали про політичну кризу в Білорусі, яка почалась після президентських виборів. Варто зауважити, що за даними міжнародної правозахисної організації Amnesty International, влада Білорусі прицільно переслідує жіночі організації в країні.Навпроти феміністичного мітингу консервативна громадська організація "Традиція і порядок" організувала свою акцію. Між учасниками двох акцій стоїть кордон правоохоронців.Близько 13:20 колона учасників Маршу жінок під музику рушила вниз до Майдану Незалежності.Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, або Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи, відкрита для підписання 11 травня 2011 у Стамбулі (Туреччина).Метою конвенції є запобігання насильству та захист постраждалих. Конвенція набрала чинності 1 серпня 2014 року, її підписали 46 країн та Європейський Союз.Конвенція встановлює ряд злочинів, які кваліфікуються як насильство по відношенню до жінок. Держави, які ратифікують Конвенцію, повинні криміналізувати низку злочинів, в тому числі психологічне насильство, переслідування, фізичне насильство, сексуальне насильство, в тому числі згвалтування, примусовий шлюб, калічення жіночих статевих органів, примусові аборти і примусову стерилізацію.Джерело УП

Чи можуть зусилля з досягання гендерної рівності та жінки при владі зупинити війни на Землі й знайти консенсус між світовими урядами для співпраці? Зазирнемо в історію цього твердження, розглянемо реальні історичні та наукові факти, щоб розібратись у цьому питанні.  Питання про те, чи зупиняться війни на Землі, якщо жінки отримають владу замість чоловіків, не має однозначної відповіді у сучасному світі. Однак, можна розглянути історичний аспект та сучасний стан рівності між чоловіками та жінками, щоб краще зрозуміти цю проблему. Новозеландський фільм "Піаніно" розповідає про складу долю жінки під час колонізації островів Історично, жінки були виключені зі значної частини політичного та соціального життя. У багатьох культурах жінки не мали права голосу, не могли займати політичні посади, а їх правовий статус був значно нижчим від чоловічого. Проте, з часом ситуація змінилася. Наприклад, у 1893 році Нова Зеландія стала першою країною, яка надала жінкам право голосу (наступною країною була сусідня Австралія у 1902 році). Пізніше, у 20 столітті, жінки стали займати політичні посади, а рівність статей була визнана у багатьох країнах світу. Звідки береться ідея про те, що жінки при владі можуть зупинити війни? На сьогоднішній день, жінки стали досить активними учасниками політичного та соціального життя, і в деяких країнах вони вже займають ключові посади у правлінні країни. Наприклад, Камала Харріс є віце-президентом Сполучених Штатів, а Ангела Меркель була канцлером Німеччини протягом 16 років, хоча зараз її активно критикують через політику лояльності до російського агресора. Таким чином, жінки вже зазнали успіху в багатьох аспектах політичного та соціального життя. Вже тут і зараз.  Проте, не можна стверджувати, що досягнута гендерна рівність. Жінки ще не мають рівних можливостей з чоловіками в багатьох сферах, включаючи економіку, науку та бізнес. Також, жінки часто зазнають дискримінації та насильства на основі статі, що є серйозною перешкодою для їхньої повноцінної участі в суспільстві. А замість того, щоб вкласти свій час життя на розкриття власного потенціалу, безліч жінок і зараз вимушені вкладати зусилля, тільки щобв ідповідати суспільним стереотипам.  Щодо питання про те, чи зупиняться війни на Землі, якщо жінки отримають владу замість чоловіків, не можна дати однозначної відповіді. Але можна зазначити, що дослідження показують, що жінки частіше пропагандують мирні методи розв'язання конфліктів та більш нахильні до співпраці та діалогу, ніж до використання насильства. Отже, можна сказати, що жінки можуть внести свій внесок до зменшення війн і конфліктів у світі, якщо вони матимуть рівний доступ до влади та можливості впливати на прийняття рішень. Можливість жінок отримати рівну владу з чоловіками у всіх сферах життя є реальною, але потребує великих зусиль і взаємодії з усіма частинами суспільства. Важливо зрозуміти, що гендерна рівність не є питанням на один день, і досягнення її може зайняти багато часу. Варто зосередити увагу на цьому питанні та дотримуватися принципу рівних можливостей для всіх. Як історія свідчить про те, що жінки при владі були більш мирними лідерами? Історія людства також має реальні постаті, коли країни очолювали жінки, що мали владу, і були більш мирними.  Є кілька прикладів країн в історії, які очолювали жінки і були відомі своєю миролюбністю. Один з таких прикладів - це Кінда, держава, яка існувала в Західній Африці з XIV по XVII століття. Вона була правлена жінками-матріархами, які забезпечували стабільність та мир у своїй країні. Ця держава володіла значним впливом на сусідні регіони, її господарська та політична система була високорозвиненою. Королева Єлизавета | Інший приклад - це Британія, яку очолювала королева Єлизавета I в XVI столітті. Під її правлінням країна зазнала великого розвитку в економічній, науковій та культурній сферах, а також вона змогла зберегти Британію від можливої інвазії та окупації. Жінки при владі в сучасному світі: приклади успіху та перспективи для майбутнього Тут і зараз вже можна побачити, існуючі регіоні Землі, де гендерна рівність вже майже досягнута. Сучасним прикладом є Нова Зеландія, яку очолює прем'єр-міністрка Джасінда Ардерн. Вона стала першою жінкою-главою уряду Нової Зеландії з 2017 року. Її правління характеризується миролюбними зусиллями, такими як заборона продажу зброї, тютюну для населення, законодавчі дії проти насильства на основі статі та здійснення прийняття біженців у країну. Gрем'єр-міністрка Нової Зеландії Джасінда Ардерн Водночас, в Новій Зеландії процвітає здоровий спосіб життя, молодь захоплюється спортом і активними видами відпочинку.  Отже, приклади країн, які очолювали жінки та їхня діяльність у сфері забезпечення миру та стабільності показують, що жінки можуть внести свій внесок у зменшення конфліктів та створення мирних суспільств. Чи можуть зусилля з досягання гендерної рівності та жінки при владі зупинити війни на Землі? Гендерна рівність і жінки при владі можуть бути важливими факторами, якщо не для повного викорінення війн, але хочаб для зменшення конфліктів та агресії на Землі. В історії було багато прикладів того, як жінки лідери сприяли мирному врегулюванню конфліктів і розвитку співпраці між націями завдяки гнучкому розуму та милосердю. Наприклад, Ганна Арендт, знаменита філософка, зазначила, що жінки мають більшу тенденцію до знаходження компромісів і досягнення консенсусу у складних ситуаціях. Це може бути важливою рисою для урегулювання конфліктів та зменшення напруження між країнами. Філософка Ганна Арендт Крім того, зусилля з досягання гендерної рівності також можуть сприяти зменшенню насильства в сім'ї та інших групах, що в свою чергу може привести до глобального зменшення конфліктів у суспільстві загалом. Надання жінкам більшої рівності, можливості вибору в своєму житті і права на вирішення своїх проблем можуть допомогти змінити культурні норми, які призводять до насильства, і сприяти більш мирному суспільству в майбутньому. Знайти консенсус між світовими урядами для співпраці, а не боротьби Водночас, треба зазначити, що жінки при владі не завжди гарантуватимуть мир. Багато чинників, таких як економічні та політичні інтереси, релігійні та культурні конфлікти, можуть призводити до протистояння незалежно від статі лідера. Однак, зусилля з досягання гендерної рівності та залучення жінок до прийняття рішень можуть бути важливими кроками до зменшення насильства та досягнення миру на всій Землі. Про те, чи можливо створити спільний світ без воєн та конфліктів на Землі - це фантастика, читайте у іншій статті за цим посиланням.