Всі публікації з тегом гомофобія

Права людини завжди на часі, нагадує NikopolToday. Повідомляємо, що у Сполучених Штатах Америки стався надзвичайний випадок. Вам буде цікаво дізнатись, як у Америці суворо карають за порушення прав людини.Нахабного порушника прав людини засудили на 16-років. Таким чином у США знайшли справедливу управу на ненависника ЛГБТ-спільноти.Цей надзвичайний випадок стався на теренах США. Там засудили жителя штату Айова Адольфо Мартінеса більш ніж до 16 років в'язниці тільки за те, що останній підпалив прапор ЛГБТ, пише NBC.Як відзначається, чоловік вкрав ЛГБТ-прапор, який висів у Об'єднаної церкви Христа Еймса, а потім спалив його. Після такого вчинку, зловмисника затримали місцеві правоохоронці.Так виглядає стяг ЛГБТ-спільноти. За його словами, він зробив це, тому що не підтримує гомосексуальність.Церква, з якої було вкрадено прапор ЛГБТ+"Для мене було честю зробити це, це благословення від Господа. Я просто спалив їх гордість", - сказав він.Наразі ж, Мартінес отримав 15 років в'язниці за злочин на ґрунті ненависті, ще один рік - за необережне поводження з вогнем та 30 днів - за образу. Зауважимо, що раніше чоловік вже притягався до кримінальної відповідальності – був визнаний рецидивістом.Варто додати, що в столиці України, Києві представники ЛГБТ-спільноти повстали проти жорсткого пресингу і оголосили війну гомофобії.Всі ми рівні, хоча і різні. Любов переможе!Автор Флоріан КвітРаніше ми розповідали наскільки важливо здатис вою кров у Нікополі якомога швидше, щоб врятувати життя людей.Також писали як у Австралія відбувається масове вимирання. Люди рятуються в океані на кораблях, загальна евакуація, а тварини не можуть втекти від вогню.

Права людини під загрозою в Україні, нагадує NikopolToday. Поліція розпочала розслідування за фактом протиправних дій відносно організаторів тренінгу для журналістів.  Під час заходу троє невідомих увірвалися у конференц-зал, як повідомляє Нацполіція.Вони обливали все навколо олією та обкидали пір'ям журналістів пір'ям.1 лютого троє осіб зайшли до приміщення в готелі «Поділля». Там проводився тренінг для журналістів, та вчинили протиправні дії відносно його організаторів, перешкодили проведенню вказаного заходу. Зловмисникам загрожує до чотирьох років позбавлення волі.Молодики почали погрожувати організаторам, мовляв, таким заходам у Вінниці не місце, а толерантне висвітлення таких тем ставлять під загрозу інститут сім'ї.На цей випадок уже відреагувала поліція. Вони відкрили кримінальні провадження за статтею хуліганство та перешкоджання журналістській діяльності.Наразі  слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області розпочате досудове розслідування за ознаками ст. 171  (перешкоджання законній журналістській діяльності) та ч.2 ст.296 (хуліганство) Кримінального кодексу України.За вчинення цих правопорушень законодавством передбачено відповідальність – до 4-х років позбавлення волі.Остаточна правова кваліфікація дій зловмисників буде дана після  вивчення наявних відеозаписів протиправних дій, допитів свідків події та проведення  ряду інших слідчих дій.Хід  слідства  взято на контроль керівником ГУНП Юрієм Педосом.Фото Pinterest / 24 Раніше ми показували красоти приміського середовища Нікополя - знімки нагадують про зміни клімату. Також ми розповідали, як комуністичний режим в Китаї перейшов всі кордони - як коронавірус став другим Чорнобилем?

Той випадок, коли варто бути уважним! Геї повсюди навколо нас, і Ярош стурбований, що на Україну нібито суне "гомо-диктатура" - Європа захопить все. Дмитро Ярош закликав до термінового повстання проти гомосексуалів, які захоплюють владу в країні, як стало відомо NikopolToday.Дмитро Ярош назвав головного ворога українців. Як виявилось, це не корупція, бідність, важка екологія, зміна клімату або слабка медицина та освіта, а - геї... Страшне!Славнозвісний Дмитро Ярош та гей-віськовий Віктор Пилипенко / фото НЧДмитро Ярош опублікував пост у Facebook, висловивши свою думку про гомосексуалів. Колишній лідер організації "Правий сектор" вважає, що влада значною мірою перебуває у руках людей з нетрадиційною орієнтацією. Цей факт Ярош не схвалює і реагує негативно."Декілька емоцій. Про це не заведено говорити, але... Світ летить у пекло. Гомосексуалісти, та інші збоченці, стали "нормальним явищем". Вони захоплюють владу і нав’язують людям свою "чергу денну" - сатанинську. Гомосексуальна диктатура опанувала багато країн світу. Подивіться фільми та серіали. Якщо там немає збоченців, то це вже "неформат"!Ярош згадав і про український уряд, зауваживши, що міністерки  втілюють в життя так звану "гендерну рівність". На його думку насправді є легалізацією збоченців."Молоденькі дівчатка-функціонерки, які невідомо як і чого поставали міністерками, говорять і втілюють в життя так звану "гендерну рівність". Насправді це — легалізація збоченців"!Крім того, у своєму дописі Ярош назвав Росію головним ворогом України, згадав геноцид українського народу та закликав бути творцями своєї української держави попри всі перешкоди."Я, як християнин, не збираюсь когось судити і влазити до когось "у ліжко", але і не збираюсь мовчати, тому що моєму українському народу нав’язують збоченство як нормальність і "перспективу"... Українці, ви ж розумієте, що ті, що типу "наші союзники" все роблять для того, щоб нас, на своїй Богом даній землі, не лишилося? Міністр Дубілет порахував, що нас в Україні лишилося 37 з хвостиком мільйонів. Нас — Українців. Яких у 1991 році було 52 мільйони! Це не Геноцид? Голодомор, Світові війни вбили менше, ніж їхня політика упокорення українців. Це незаперечний факт! Ми, українці, далі дивимося їхнє "кіно", ми споживаємо їхню збоченську жуйку про "гендер", "рівноправ’я", "толерантність"... Нам, українцям, збоченці, росіяни, олігархи і владоможці "втюхують" байки про те, що українці мають бути бидлом: без духовності, без моралі, без традиції. Багатьом це подобається. Тому голосують як голосують... Але, я, моя сім’я, моя родина, мої друзі, мої побратими, мої близькі — хоч і грішники, але не бидло... Ми — Українці-Християни. Ми творимо Державу на своїй Українській землі. Свою — Українську Державу. Хоч проти нас існуючий грішний світ... P.S. Дуже багатьом цей пост не сподобається. Я це усвідомлюю. Розумію, що фейсбук може заблокувати мою сторінку за "нетолерантність"... Побачите, як багато хто заховається, або, навпаки, стане на бік збоченців. Але, пригадайте, як під час Революції Гідності на одній із барикад був напис "Дістали". І ще. Росія — наш головний ворог. За Бога і Україну!"Гей-ЯрошНагадуємо, екслідер Правого сектору Дмитро Ярош написав у Facebook гомофобний пост і у коментарях зазначив, що не бачив на фронті жодного представника ЛГБТ-спільноти.Зокрема за думкою Яроша, «гомосексуальна диктатура» є причиною зниження чисельності населення України, яке він назвав «геноцидом».У коментарях до допису у націоналістичного діяча запитали, чи вважає він своїми побратимами тих представників ЛГБТ+, які воювали на Донбасі.«Жодного гомосексуаліста (гомосексуала — NT) на фронті за шість років війни не спостерігав. Не виключаю, що хтось із них, заради піару, міг бути „на нулі“, десь із-за бруствера, постріляти у бік ворога… Але, однозначно — збоченці не захищають Україну», — заявив екслідер Правого сектору.Віктор Пилипенко - один із перших геїв-військових в Україні, що зробив камінг-аут / фото thebabel.com.uaУ відповідь на це йому показали фото, де просто за ним стоїть ексгранатометник добровольчого батальйону Донбас та відкритий гей Віктор Пилипенко.В чисельних інтерв'ю Пилипенко розповів, що у вересні 2014-го долучився до батальйону Донбас як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027. Він пробув на Донбасі рік і сім місяців. Безпосередньо у гарячих точках — півроку. Служив також у Широкиному.А це вже інший гей-військовий в українській армії - Василій Давиденко, який втратив коханого на війні з Росією / фото 360tvЯк зауважив Пилипенко, тему ЛГБТ+ на війні не обговорюють. «Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того — ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот. Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції», — повідомив військовий.Варто додати, що 23 червня 2019 року понад 30 військових, які відносять себе до ЛГБТ-спільноти, пройшли колоною на Марші рівності в Києві.У наступному році, зважаючи на тенденції останніх років, на гей-прайді в Києві знову буде побито рекорд із кількості учасників "Маршу рівності". Фото Znaj.ua / НЧВідзначимо, що поки дехто вкрай стурбований гей-сексом, в Україні справжні проблчеи із злочинністю та стихійними звалищами - міста схожі на гетто. Окрім того, поки у Європі роблять мільярди на переробці сміття і перетворюють звалища на купи золота, в Україні ми не даємо раду - країна перетворилась на суцільне звалище.

30 серпня у київській галереї IZONE відкрилася фотовиставка "Ми були тут" – проект українського фотографа Антона Шебетка, присвячений представникам ЛГБТ-спiльноти, які брали участь в операції об'єднаних сил [раніше – АТО] на Донбасі.  ЛГБТ на варті країни від сепаратизму. Як багато геїв серед українських військових? Про це NikopolToday передає від "Новий Час". Хто стоїть на захисті Ваших традиційних цінностей і свободи?Фотограф Антон Шебетко (праворуч) та один із героїв його фотопроекту, колишній боєць батальйону Донбас Віктор Пилипенко / фото НЧНапередодні відкриття виставки журналіст НВ Олександра Горчинська зустрілася із самим Антоном Шебетком та одним із героїв його проекту – Віктором Пилипенком, колишнім бійцем батальйону Донбас, аби поговорити про геїв на війні, сексуальну просвіту в Україні та стереотипи стосовно ЛГБТ-спільноти.НВ: Як до вас прийшла ідея зробити проект саме про представників ЛГБТ-спільноти на війні?Шебетко: Коли я переїхав із України до Амстердама, якось по-новому поглянув на те, що відбувається в Україні. Мене все це зворушило, і я збагнув, що було б круто попрацювати із людьми, які, по суті, з одного боку – національні герої, а з іншого – вони не є приємними для певних сегментів суспільства. Тут є певне протиріччя і подвійність і для самої людини: ти і патріот, і захищав країну, але ця ж сама країна не хоче тебе сприймати.Фотограф Антон Шебетко зараз мешкає в АмстердаміМені було цікаво, як ці ідентичності уживаються в людях. І як ці люди взагалі з цим можуть впоратися. Тому з усіма героями я проводив ще й інтерв'ю, аби це була не лише візуальна складова.Спочатку в мене було п’ятеро героїв, потім я дознімав ще кількох. Є такий момент: їх складно знайти, адже взагалі такі люди рідко щось заявляють про це публічно. Якщо це не їхня робота чи основна діяльність – я маю на увазі, якщо вони не правозахисники, не громадські активісти – то мало хто згодиться виступити на цю тему десь у медіа, скажімо. Бути ЛГБТ в Україні – поки що проблема. Це постійні складнощі на роботі, в родині, зневага з боку оточення.Про це мало хто каже відкрито, що призводить до того, що консервативно налаштовані люди формують свої переконання на підставі певних карикатурних стереотипів, і ці стереотипи не є правдивими.Мені не подобаються проекти, де є тільки текст і нічого більше – історія людей, не підкріплена світлинами, якимись візуальними елементами. Я за те, аби були реальні персонажі у матеріалах, адже простому тексту віриться менше.НВ: Але ж вам удалося врешті знайти героїв. Яким чином?Шебетко: Насправді Віктор, здається, чи не єдина людина, яку я знайшов через КиївПрайд. Всі інші – це знайомі знайомих, яких почасти відшукав абсолютно випадково.Пилипенко: Цей проект став таким собі тригером для країни.Про нього я дізнався від свого друга і його дівчини. Вони знали, що я гей, я ще до цього зробив їм камінг-аут. Наприклад, Дмитро Резніченко, доволі відомий блогер і також боєць АТО, перебував у моєму батальйоні. За певний час він кардинально змінив свою риторику – він був праворадикалом, а потім щось змінилося у його свідомості, трансформував свої погляди на життя, за що на нього нападали його колишні поплічники.Хочу подякувати Антонові за можливість бути частиною проекту, бо під час бесіди з ним тоді, відповідаючи на його дуже влучні та гострі запитання, я навіть сам для себе замислився багато над чим. Розклав власні думки по полицях.Коли я зробив камінг-аут, це допомогло мені побачити, хто мої справжні друзі. Деякі люди відсіялись з мого оточення самі по собі.Зараз праворадикали чомусь вважають, що ЛГБТ на війні нема, це найпоширеніша думка і вона хибна. А серед самих цих праворадикалів більшість – лише тиловики, які й самі не були на тій війні, або були як селфі-солдати, аби пофоткатись. А потім ти повертаєшся з фронту, і вони тобі в спину плюють. І чинять напади на мирних людей і мирні демонстрації.Факт: Учасник АТО зробив заяву, що він гей! Читайте за посиланням.НВ: Як і коли ви потрапили на Донбас?Пилипенко: У вересні 2014-го долучився до батальйону "Донбас" як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027, відтак нас призвали. Рік і сім місяців пробув на Донбасі, безпосередньо у гарячих точках – десь півроку. Служив також у Широкіно.Коли мобілізувався, намагався знайти себе у цивільному житті. За фахом я перекладач, тому шукав роботу за цим напрямом. Також я маю досвід роботи копірайтером. Були ще різні проекти, звісно, не всі вдалі. Зараз працюю редактором на телебаченні, робота цікава і мені до вподоби.Колишній боєць батальйону "Донбас" Віктор ПилипенкоНВ: Що говорять про ЛГБТ у самому військовому середовищі? І чи говорять взагалі?Пилипенко: Це на війні не обговорюють. Не та тема, про яку будуть постійно говорити, реально обговорювати, це точно.Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того – ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот.Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції.НВ: Ваш фотопроект вийшов на сайті Bird in Flight. Що ви тоді прочитали у коментарях під світлинами?Шебетко: Найбільше мене здивували коментарі про те, що цей проект – російська провокація. У цій тезі я ніяк не можу вловити суть, логічний зв'язок. Яким чином сексуальна орієнтація чи гендерна самоідентифікація стосується пропаганди?..Також казали, що це все замовні матеріали.НВ: Зазвичай поширений “аргумент” на цю тему серед супротивників ЛГБТ – “нехай краще підуть в АТО, ніж на ці свої паради”. А тут ви своїм проектом одразу це перекреслили.Шебетко: Ну, так, але знайшлися ж інші аргументи проти.НВ: Чому, на вашу думку, чимало людей в Україні ставляться до представників ЛГБТ з пересторогою та негативом?Шебетко: Проблема в тому, що у нас в Україні немає публічних камінг-аутів. Якби якийсь топ-політик вийшов і сказав: “Так, я гей”, це могло б щось змінити.НВ: Тим часом у світі, в деяких парламентах чи інших державних структурах уже давно є чиновники-трансгендери, наприклад.Пилипенко: Через це і пересічні люди, не публічні, бояться говорити про це іншим. Маю знайомого, який рано усвідомив, що він гей – років з 16, але боявся цього, адже жив у маленькому населеному пункті. В результаті він одружився – зробив такий прагматичний розрахунок, що це ніби має якось його врятувати в очах суспільства. З дружиною живе й досі, проте таємно зустрічається із хлопцем. Звісно, він про це жалкує, бо живе не так, як йому того хотілося би, змушений переховуватися. Але це – через страх, що суспільство його не прийме.Шебетко: Також я колись читав дослідження по Україні про те, чи є у людей в близькому оточенні представники ЛГБТ. Там, здається, лише десь 10% відповіли, що особисто знають бодай одного відкритого представника ЛГБТ.Певна річ, більшість уявляють собі геїв як якихось монстрів, як загрозу національній безпеці.Пилипенко: Це такий собі “Борис Пєнкін” – збірний образ з усього, що можна, який не відповідає дійсності. І [російський співак] Боріс Моісєєв, і [російський артист пародії] Сергій Пєнкін в одному флаконі. Є така відома дефініція – латентний гей. Часто ці люди, які не готові прийняти це у собі, потім нападають на інших ЛГБТ. Але з цим уже має працювати психолог.Шебетко: Для мене взагалі не важливо, як людина вдягнена, що вона робить – доти, доки це не переростає в агресію стосовно інших та нав'язування власних інтересів.Люди взагалі побоюються виставляти напоказ свою сексуальність в принципі, й це стосується не лише ЛГБТ.В Україні було вельми складно знайти героїв для свого фотопроекту, які погодилися б відкритисяНВ: Проте цього року (2019, ред.) на КиївПрайді ситуація все ж виглядала кращою: були відомі люди, які прийшли туди підтримати ЛГБТ-спільноту. Серед українських політиків, наприклад, був нардеп Сергій Лещенко, також були європейські, канадські політики.Шебетко: Якби цих іноземних дипломатів там не було, все скінчилося би, як завжди, раніше. Прийшли б, побили, наскочили і розбіглися.А так – спробували б вони випадково напасти так на європейських політиків, вийшло б дуже негарно. Тому змушені були все охороняти, посилено захищати КиївПрайд.НВ: Взагалі дуже цікава тема – те, що люди остерігаються показово демонструвати свою сексуальність.Шебетко: Так, тут є момент: певна поведінка зазвичай продиктована тим, що ми живемо у гетеросексуальному суспільстві. Тобто для гетеросексуальних пар є нормально, коли чоловік і жінка проявляють свої почуття публічно: йдуть, тримаючись за руки, цілуються чи обіймаються на вулиці. Або обговорюють інтимні подробиці свого життя десь на роботі в курилці. Вони виставляють своє спіднє напоказ, і вся культура на цьому побудована. Ніхто не бачить у цьому проблем.Проте коли йдеться про одностатеві пари, то ненавистники волають, мовляв, нема чого при дітях це демонструвати, не показуйте це на публіці тощо. Але ж ніхто з ЛГБТ не вимагає жоних додаткових чи особливих прав для себе. Вони просто хочуть бути нарівно з гетеросексуалами в цьому аспекті.НВ: Ще одна проблема зараз – це сексуальна просвіта. Останнім часом ентузіасти все ж намагаються впровадити в Україні якісь лекції, тренінги чи запустити освітні проекти про секс, сексуальне здоров’я, культуру стосунків між партнерами, про гендер тощо. Але й це зустрічається критикою та негативом. Або такі заходи зривають, як це було минулого літа під час лекції про трансгендерів у столиці, або називають пропагандою, як та жінка у відомому відео, що казала про “58 видов геев” у Європі.Шебетко: Звідки була ця жінка, до речі?НВ: Мітинг десь у Росії.Шебетко: Ну ось такий підхід дуже характерний для РФ, і ми до цього поступово теж у чомусь скочуємось.Тут багато значить те, як на мене, релігія – коли люди пояснюють свою гомофобію тим, що це “гріх”, “содомія” тощо.Взагалі ж у нас люди і до релігії ставляться по-особливому. Не усвідомлюючи, що до чого. Виконують якісь язичницькі ритуали, при цьому вважаючи себе християнами, наприклад. І не можуть пояснити, навіщо вчиняють так.Фотопроект Шебетка можна переглянути в галереї "Ізоляція" в КиєвіНВ: Тому що мама так робила. І бабуся, і прабабуся, а значить, “і я так маю робити”.Пилипенко: Найцікавіше те, коли людям якась тема незрозуміла – а тема ЛГБТ їм незрозуміла, їм легше втекти назад до власного світу, де все відповідно до усталених звичних норм життя.НВ: Антоне, ви переїхали жити до Амстердама. Це місто, як і Берлін, часто вважають взірцем толерантного ставлення суспільства до ЛГБТ. В основному завдяки прайду. Як там насправді ситуація?Шебетко: Вважати, що в Нідерландах нема гомофобії, як і ксенофобів чи расистів, – це помилка. Їх там чимало. Наприклад, нещодавно один модний бренд – виробник костюмів – запустив свою рекламу на сітілайтах. Там зображені чоловіки, що цілуються. Ці реклами розбили – вночі, звичайно, бо вдень би ніхто такого не вчинив.З іншого боку, є прайд, на який збирається вся країна. Там є гомофоби, так, але різниця в тому, що в цій країні соромно бути гомофобом, адже тоді інші люди тебе матимуть за невігласа, вважатимуть людиною недалекоглядною, неосвіченою.Для голландців важливіші права людини. Для нас, на жаль, – не дуже.Фото Новий ЧасАвтор Rayan RienerНагадуємо, трагедія Голокосту існує до нашого часу - деякі продовжують справу фашистів-нацистів, дискримінуючи ЛГБТ та ромів. Також ми розповідали як кохана дівчина Ілона Маска стала представником трансгуманізму.

Шокуючі факти, що руйнують сучасні стереотипи від NikopolToday. Іноді історія вражає. Воїни Стародавнього Риму мали право на гей-секс, але тільки в активній ролі. Виявляється, гомофобія виникла не так давно. Чому раніше гомосексуальність була прийнятною у суспільстві й, зокрема, в оборонній сфері великих держав, що змінили історію планети? За часів Стародавнього Риму гей-секс був не тільки повсюдним, але і цілком прийнятним явищем - навіть в армії. Гомофобія ще не виникла. Ставлення до гомосексуальності тоді було подвійним: воно не вважалася чимось поганим, але тільки якщо чоловік дотримувався загально-суспільних правил.До слова, на одностатеві зв'язки в давньоримському суспільстві в принципі дивилися не так, як їх сприймають в сучасній західній культурі. Те, з ким займався сексом римський громадянин - наприклад, із хлопцем - його одноплемінників нітрохи не турбувало. Не було нікому цікаво. Зате всіх дуже цікавило питання, яку роль в гомосексуальні стосунки вибрав чоловік: активну або пасивну. Римлянин миттю втрачав свій статус, якщо погоджувався на приймаючу, «жіночу» роль. І винне в цьому культ мужності й менталітет завойовника.До початку нової ери влада Римської імперії поширилася майже на половину відомого тоді світу. Її кордони простягалися від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні, й від Португалії на заході до сучасного Азербайджану на сході. Всього цього Рим домігся, пройшовши через серію жорстоких і виснажливих воєн. У якиж жінки не брали участь, тому і поваги не мали. Сторіччя насильства сформували характер римського громадянина, помістивши в його центрі домінантність, яку Ніцше називав «волею до влади». І ця одержимість перемогами і владою проникла буквально в усі закутки давньоримського суспільства, включаючи і сексуальне життя.Для підкорених народів влада римлян часто означала рабство. Римляни приводили рабів з війни або купували їх, щоб підняти свій статус. Цей спосіб самоствердження може здатися жорстоким і грубим, але якщо подумати, з тих пір життя мало змінилося. Як люди були рабами системи - так і залишились, на жаль.Сьогодні в соціальних мережах впливовість тієї чи іншої персони оцінюється за кількістю фоловерів - тобто, послідовників. Римляни міркували точно так, але більш буквально: раби всюди слідували за своїм господарем.Згідно із законом того часу раб був зобов'язаний виконувати будь-які накази пана - в тому числі, задовольняти його сексуальні бажання незалежно від статі й того, подобалося це невільникові чи ні. Спробуйте заперечити, коли ви - не особистість, а майно.Роль «активу» при такому розкладі відповідала положенню вільної, що має владу людини, а роль «пасивного» партнера неминуче асоціювалася з положенням раба.Луїс Кромптон (Louis Crompton) в своїй книзі «Гомосексуальність і цивілізація» пише, що гей-відносини в Стародавньому Римі розглядалися виключно в динаміці «влада - підпорядкування» і «пан - раб». Тому любов між вільно народженими чоловіками суспільство, м'яко кажучи, не вітало.В армії за секс з товаришем по службі було покарання, а юним воїнам, щоб до них не приставали на кожному кроці, радили працювати над зміцненням власної мужності, не користуватися парфумами і не голити пахви. Щоб не збуджувати інших солдатів гарними рисами обличчя або тіла.Треба сказати, багато хто з нас, опинившись в колективі римських громадян того часу, відчули б себе дуже ніяково - наприклад, через спільні походи в туалет.Неважливо, де - у себе в військовій частині, в дозорі або під час походу, римляни мали звичку сприяти у виконанні цього в компанії друзів. Ніяких індивідуальних кабінок - всі сідали на одну лавку з дірками або пристроювалися над однією канавою. Яскравий приклад публічного відхожого місця можна побачити, відвідавши «Стіну Адріана» (Hadrian's Wall) - залишки оборонного укріплення, побудованого римлянами в Північній Англії в 122 - 128 роках нашої ери.Ще одна можливість потусуватися з голим задом в той час - знамениті римські лазні, куди античні мачо відправлялися не тільки щоб гарненько вмитися і подивитися, у кого довший: там обговорювали останні події, укладали угоди і навіть проводили збори. Все це, зрозуміло, на тлі корисного потіння, купань й розслабляючого масажу.Часте і тривале отмоканіе для римлян було не розкішшю, а нагальною потребою - й тому навіть військові казарми зазвичай обладналися банними комплексами з гарячими і холодними приміщеннями.Факт: Художник Мікеланджело Буонарроті створив фреску «Страшний суд» під враженням від гомосексуальних зв'язків, що відбувалися в лазнях того часу.Будемо чесні: неприйняття суспільством гей-сексу між двома вільно народженими чоловіками не означало, що таких союзів не було. У римській літературі другого і першого століття до нашої ери повнісінько гомоеротичні віршів, автори яких оспівують любов та говорять про пристрасне бажання "володіти улюбленим чоловіком".Археологи сучасності дійсно знаходять поховані тіла гей-коханців у могилах Риму. Наприклад, поет епохи Цезаря і Цицерона Катулл в одному з своъх любовних віршів («Очі солодкі твої, Ювенцій...») благає хлопця на ім'я Ювенцій подарувати йому триста тисяч поцілунків. Пристрасть, спрямована на свободнорожденного юнака, йшла в розріз з «домінантною» культурною традицією, але Катулла це, як бачимо, що не обходило.Катуллу вторить Альбій Тібуллу, оповідаючи про поцілунки, вкрадені у коханця в затишному сільському куточку.Імператор Адріан (76 - 138 рр. Н. Е.) і зовсім став першим на троні Римської імперії, хто не приховував своєї сексуальної орієнтації. Він та його коханець, прекрасний Антиной, завжди були разом, в тому числі під час ділових поїздок.Коли в 130 році Антиной потонув у водах Нілу, імператор спорудив йому численні статуї і навіть храми (руїни одного з них були виявлені кілька років тому в околицях Риму), зарахувавши свого супутника життя до сонму богів.Публій Елій Траян Адріан, більш відомий як Адріан - римський імператор в 117 - 138Статуя коханого Антиноя - АнтиніяУхвалення Римською імперією християнства в 4 столітті нашої ери призвело до нетерпимості щодо одностатевих союзів. Тоді й почала виникати гомофобія, більш схожа на сучасну. Секс між дорослими чоловіками раптово перетворився в абсолютне табу.Але до того часу, якщо ви були добропорядним громадянином, відважним воїном і до того ж «активом», вашим друзям, товаришам по службі та державі було абсолютно по барабану, кого ви затягували до себе в ліжко.Фото IGuyТакож ми розповідали, як корупція в України перетворюється у геноцид для українців. І нагадували - країна на краю прірви: зруйнована медична система не готова подолати епідемію убивчого коронавірусу.

Колишня дружина екс-гравця збірної Швейцарії та Наполі Блеріма Джемайлі Еріона Сулеймані заявила, що дуже багато футболістів є геями, але її футбольні гей-подружки бояться в цьому зізнатися. Звісно, через гомофобію. Фанати футболу не зрозуміють! Як виявилось, популярний вид спорту приховує свої таємниці - осередок геїв. Про це NikopolToday передає від "НЧ". Еріона Сулеймані зізналась, що особисто знає купу футболістів-геїв / фото НЧЗа словами дівчини, що вона особисто знає багатьох футболістів-гомосексуалів, але вони приховують свою сексуальну орієнтацію, як повідомляє видання Affaritaliani з посиланням на Rivelo.«У футболі на даний момент дуже багато страху зробити камінг-аут. Це табу якесь! Напевно, це залежить від чоловічого оточення, яке може спортсмена не зрозуміти. Шкода, що таке відбувається в 2020 році», — сказала Сулеймані.Також дівчина додала, що перед матчами дуже багато футболістів віддають перевагу самозадоволенню (мастурбації, ред.) замість реального сексу.«Я ніколи не хотіла вийти заміж за професійного футболіста і відшивала їх завжди через все це», — заявила дівчина.Варто додати, що наприкінці 2019 року дві зірки жіночої збірної США з футболу, 35-річна Ешлін Харріс та 34-річна Алі Крігер, одружилися.До речі, футболіст-гей з Австралії розповів як йому тяжко жилося до того, як він зробив камінг-ауту.Австралійський футболіст Енді Бреннан, який в травні цього року зробив камінг-аут, розповів, як складалася його життя до оголошення про свою орієнтацію.Австралійський футболіст Енді Бреннан / фото Главком«До камінг-ауту ти сам накручуєш себе, і в голові з'являються думки, що всі відреагують погано. Коли зберігаєш секрет про себе і не хочеш, щоб люди про нього дізналися, доводиться жити подвійним життям. Потім ти йдеш на тренування, і тобі потрібно сконцентруватися на своїй грі, а не на орієнтації. Але важко не думати про це.Що стосується мого камінг-ауту, я просто повинен був бути самим собою. Якщо хтось говорив про мене щось погане, я не турбувався, бо я хотів бути таким. Негативні думки не повинні хвилювати, тому що навколо дуже багато підтримки», - сказав Бреннан в інтерв'ю BBC. Ще раніше, німецький футбоілст зробив скандальний камінг-аут. Томас Хітцльшпергер зробив камінг-аут, що зробило його першим футболістом в країні, який відкрито сказав, що він гей.Хітцльшпергер, який здобув більш ніж 50 голів для Германії, перш ніж пішов у відставку у вересні, через травму коліна, під час інтерв’ю з Die Zeit сказав, що усвідомлення того, що він гей, було «довгим та складним процесом».«Тільки останні роки я зрозумів, що мені більш до вподоби жити разом з чоловіком,» - сказав Томас.Футбоілст Томас Хітцльшпергер / фото Національний портал ЛГБТ УкраїниТридцяти одно річний півзахисник почав свою кар’єру у Баварії, перш ніж відправитись в Англійську Прем’єр Лігу у складі футбольного клубу Астон Вілла у 2000 році.Під час інтерв’ю він сказав, що визнає правильним рішення камін-ауту в кінці його кар’єри, але додав, що «ніколи не соромився» своєї сексуальності.«Ти йдеш на тренування, і тобі потрібно сконцентруватися на своїй грі, а не на орієнтації. Але важко не думати про це»У вересні минулого року голкіпер, легенда Олівер Кан застеріг футболістів Германії тримати їхню сексуальну орієнтацію в таємниці в той час, коли в липні Футбольний союз Німеччини сказав гравцям геям робити камін-аут, але по-тихому. Брошура футбольного союзу Німеччини порекомендувала геям футболістам дочекатися кінця сезону.Німецький нападаючий Маріо Гомес теж сказав футболістам-геям не боятися казати про свою гомосексуальність, але його колишній товариш по команді Баварії Філіпп Лам виступив проти нього, заявивши, що вони будуть «піддаватися елементам насилля».Фото НЧ / PinterestРаніше ми писали, що комунальний геноцид в Україні та Нікополі продовжується - тепер ціна на воду порівнялась з золотом. Також розповідали, як відомий винахідник, що хоче врятувати людство на Марсі, записав мотиваційний трек. 

Кожного разу, коли стаєте свідком або жертвою будь-якої дискримінації - розповідайте про це, звертайтесь до поліції, пишіть правозахисним організаціям. Не забувайте, не бійтеся, не будьте байдужими до власного життя та інших людей. Соромитися повинні негидніки, що роблять наше життя жахливим, наголошуємо увагу ми від NikopolToday.Насилля квітне в мовчазній печері, роздираючи чергову жертву. Кожна замовчана подія, що дала вам неприємний досвід або збиток - це відкриті двері до наступних зловживань злодіїв, які руйнуть наші життя. Руйнують Україну та наші прагнення бути вільним і прогрессивним суспільством.Мене хотіли вбити за те, що ІншийЦя досить емоційна стаття містить у собі не тільки мої думки стосовно теми Маршу Рівності [КиївПрайд] але іособисті історії та випадки з життя, які є дискримінацію і мають прямий стосунок до причин, з яких люди виходяить та проводять мирні зібрання проти такого явища.З самого дитинства, я почав розуміти, що існує дискримінація, навіть не знаючи слова, яким це описується. Для мене це була несправедливість. Діти, дорослі, старі - усі мислили стереотипно і вважали, що мають право знущатись над іншими тому що вони: старші, розумніші або сильніші, українці або росіяни, цигани, тощо. Не кажучи вже про несприйняття мого гендеру починаючи із садочку та, де мені було простіше спілкуватись із дівчатами, які трохи відкритіші і вільніші в цій країні, ніж хлопці, затиснуті стереотипами майже у всіх сферах життя.Починаючи від знущання в Україні, на грунті того, що з невеликого містечка, через яке мене прозвали у санаторії “Нікіпіль”. Це було у Кривому Розі. Щоб підкреслити своє ставлення неповаги. Але це була не єдина неповага у ставленні до мене. Знущання над дітьми у таких закладах - явище повсякденне. Держава на це увагу не звертає, адже діти - це “лише” меньшина суспільства. Теж саме і у ставленні до пенсіонерів. Повага дуже потрібна нашому суспільству, на томість - дорослі із самого початку показують дітям негативний приклад ставлення до прав інших людей. Як це було і в тому санаторії. Коли усі дізналися, що там є дитина-гей, самі вихователі створили нестерпні умови для нього, даючи негативний приклад дітям, які його швидко підхопили. Я був єдиною дитиною, яка спілкувалася із цим хлопчиком.Нагадуємо: Всі ми несемо відповідальність за майбутнє свого міста. І це стосується не тільки Нікополя але і цілої України, де б ви не жили.Із самого дитинства, я бачив, що це суспільство ненормальне і це дуже сильно вплинуло на моє ставновлення як особистості. У тому ж таки санаторії, я вперше дізнався про людей, які не їдять м’ясо. Там була дівчинка, яка відмовлялася їсти яловичину, хоча вихователи змушували її це робити, а інші діти сміялися. Виховна система, замість того, щоб інформувати дітей та вчити поваги до “інакших”, пхала ковбасу до рота цієї дівчинки руками колектива закладу, а потім усі дивились, як дівчинку знудило на підлогу. Це садизм, і діти вбирають цей приклад ставлення до інакших з самого дитинства як губка.У школі з мене знущались з того, що я ріс у родині Свідків Єгови, які є релігійною меншиною в Україні. У середовищі самих Свідків Єгови, мене не сприймали та цурались моєї гомосексуальності, вегетаріанства й інакшого зовнішнього вигляду, тощо. Ця система, створена задовго до нас, система неповаги до інших, зробила так, що я та ще сотні тисяч людей, а можливо і мільйони, пройшли через страждання та самотність, буллінг, знущання, у тому числі і фізичні. Я боявся ходити до школи через фізичне насилля, словесні знущання, які розпалювалися самими вчителями, що у повній мірі користувалися своєїм “домінантним” над дітьми ставновищем. Тим не меньш, нічого не зробили, щоб навчити дітей поважати гордість інших людей. З цього і росте наша країна: безкультурність на вулицях, магазинах, інших закладах, хамство. Людей не вчили поважати одне одного, не кажучі вже про меньшини, увесь спектр різноманітних спільнот. У колледжі теж саме, але ще гірше. Співучні зненавиділи мене через зовнішній вигляд, орієнтацію. Приходили хлопці прямо до кабінету та били мене гаєчним ключом, а потім спілкувалися із вчителями, щоб вони мене “змінили”, на що вчителі відповідали, що я “придурок”. Умови навчання були нестерпні. Але це закінчилось… Насилля та знущання дійшли до замаху вбивства, коли учні накинулись на мене і почали бити головою об стіну та гуртом добивати. Я потрапив до лікарні, а після цього, пішов забрати документи з освітнього закладу. Мені довелося кинути навчання, щоб врятувати своє життя. В останнє, побачившись з вчителями, я висказав їм, усе що думаю, у тому числі і на те, що вони закрили очі на гомофобію та буллінг інших учнів, що могло коштувати мені життя. Та вони навіть і не зрозуміли, що це таке “гомофобія”. Коли я виходив з освітнього закладу, учні, що збиралися курити та пити пиво на подвір’ї, гуртом почали кричати та плювати на мене, а потім разом почали кидати каміння у спину.  Я ніколи цього не забуду. Я не можу повірити, що таке існує у нашому житті. Саме тоді я подумав, що колись настане час і навіть у маленькому Нікополі будуть правозахисні заходи, на яких я неодмінно буду. В той час хотіли провести перший Марш Рівності, і його зірвав натовп праворадикалів та релігійних фанатиків. На своїй першій роботі я пройшов через нестерпну дискримінацію, коли директор дізналася про те, що я веган. Мене оголосили “сектантом”, кричали на мене та морально знущалися, висміюючи моє життя, мій зовнішній вигляд. Я не хочу, щоб ніхто у цій країні не пройшов через те, що пройшов я. Адже я описав тільки деякі конкретні випадки. Я навіть і підрахувати не можу, скільки разів люди дозвовляли собі гомофобію стосовно мене. Але я не здавався, змінив місце роботи, переїхав до великого міста. Тим не меньше, зі мною назавжди залишиться розуміння того, що ще багато дітей, підлітків та різних “інакших” людей відчувають негативне ставлення до себе, проходять через дискримінацію, насилля. І в кінці кінців, багатьох це приводить до самогубства.Усе це повинно скінчитися! З повним розумінням того, що Держава сама не буде рухати цю країну до поваги, розуміння інших, я вирішив вперше взяти участь у Марші Рівності. Оскільки ніхто окрім нас не змусить цю державу і суспільство поважати одне одного, меньшини, конструктивно мислити та розвиватись. І тепер, коли я пройшов через усі кола пекла у своєму житті, я можу сказати, що більше не боюся. І готовий піти на марш з гідністю і заявити про те, що ця країна повинна затвердити безпеку та повагу для кожного громадянина. Оскільки в іншому випадку, жодного позитивного розвитку, вдалих реформ та прогресу в країни статися не може. Україна повинна стати безпечною для всіх, а ті, хто попирає закон і знущається над іншими - повинні бути суворо покарані! P. S. Ця стаття також була опублікована на офіційному сайті КиївПрайду. Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту [email protected], щоб все місто почуло Ваші думки. Автор Rayan Riener / фото Here And Now

Права людини стосуються кожного з нас, невтомно нагадує NikopolToday. Тому дізнаємось, д ті кордони, які кожен з нас немає права порушувати у своїй цікавості до людей?Можливо, деяким із Вас буде цікаво дізнатись, про що можна питати або ні інших людей. Тож які питання не можна задавати ЛГБТ? У цьому нам допоможе відео від ГО "Асоціація ЛіГА", з посиланням на сайт GaysUa.Давня українська правозахисна ГО "Асоціація ЛіГА" випустила відео з відповідями на стереотипні питання, які були задані представникам ЛГБТ-спільноти.Ой, скільки ж незручних запитань виникає, коли оточуючі дізнаються про вашу сексуальну орієнтацію. Але іноді цього не уникнути. Отже, щоб хоч трохи зняти частину з них, ми поставили некомфортні запитання представникам ЛГБТ-спільноти. Нехай краще тут розкажуть, ніж де невідомо де! - коментує своє відео "Асоціація ЛіГА"А ось вам хронологія відповідей на питання у відео:1. 00:32 Які питання не можна задавати гею?2. 1:36 Чи Існує гей-радар?3. 3:33 Навіщо потрібні одностатеві шлюби?4. 5:14 Були відносини з дівчатами?Дізнайтеся ще більше у відео!Фото GaysUa / PinterestРаніше ми писали, що кожен із нас - це слуга народу і на кожному з нас відповідальність за майбутнє України.Також ми нагадували про відповідальність суспільства перед тваринами, що страждають від виживання на вулицях міст. 

Геї - не люди, лесбі - відьми, інші - звірі, а податки платять всі! Чи це не так, запитаємо ми від NikopolToday. Ось тільки рівних прав досі немає, а сексуальна орієнтація в Україні 2020 року досі залишається чи не єдиним інструментом корупціонерів та мафії, щоб зберегти вкрадені в народу гроші.  Корупція стала на чолі гомофобії в Україні, щоб і далі відволікати увагу від своїх брудних оборудок, які призводять до щоденного каліцтва українців. Хто фінансує гомофобію в Україні? Відповідь риторична: ті, хто очолює своїми дупами крісла держустанов по всій країні, міцно учепившись кігтями за бюджетні кошти.   Далеко не кожен український політик може похвалитись своїми формами без сорочки, не кажучи вже про професійність. І дійсно, формулювання "секс-партнер" найбільш відображає ситуацію в країні де немає рівних прав для ЛГБТ - офіційно оформити і гідно представити свої стосунки у суспільстві немає можливості. А гей-кохання називають як "компромат", ніби це якийсь злочин. На знімках з "домашнього архіву" Антоненко загоряє на нудистському пляжі та спить голяка, - заявили представники "професійних" ЗМІ. Ми у NikopolToday переконані, що фото, які вже побачило пів країни навряд вже турбують самого правовласника, права якого були порушені, разом із зламаною особистою поштою, тому публікуємо надане ЗМІ фото: 41-річний Леонід Антоненко, депутат Київської міської ради отримав нову посаду. Його призначили першим заступником голови Фонду державного майна, а новина про нового співробітника вже з'явилася на офіційному сайті ФДМ. Свого часу я отримав ультиматум від людей із оточення Кличко. Вони вимагали від мене припинити викривати корупцію навколо мера в сфері комунального майна столиці і звільнити посаду голови комісії Київради з питань власності. Якщо не виконаю їхніх вимог, погрожували поширити фейки про мене і моє особисте життя, - пояснює Леонід Антоненко на своїй сторінці Facebook. "Леонід Антоненко має 16 років управлінського досвіду. Є співавтором ряду законів, зокрема про оренду і приватизацію державного та комунального майна; управління об'єктами державної власності; корпоративних угод; захисту прав інвесторів; корпоративного управління. Завдяки професійним знанням і активної громадської діяльності входив до складу робочих груп, які ініціювали і впровадили ряд реформ, а саме: реалізацію системи електронних закупівель "Prozorro.Продажі для приватизації комунального иму єства"; розробка системи" VlasCom "- онлайн платформи адміністрування орендних відносин в місті Києві; створення незалежних і професійних наглядових рад при комунальних підприємствах", - йдеться в повідомленні. Антоненко за освітою юрист. Диплом отримав в Одеській юридичній академії. Він - депутат Київської міськради VIII скликання від групи "Київська команда" (обраний від партії "Самопоміч"), з 1 грудня 2015 року - голова комісії з питань власності Київради. Працював також директором департаменту реєстраційних питань та ліцензування Національного банку України. Три роки тому Леонід взяв участь в конкурсі на заміщення посади голови Національної поліції, але очолити відомство йому так і не вдалося. У липні 2019 розглядався в якості кандидата на посаду члена Антимонопольного комітету України. Чому звичайне людське життя: секс, кохання та відпочинок - стає інструментом брудної політики? / фото MY.UA Вимог не виконав, мера про цей шантаж повідомив, жодної реакції від нього не було, - продовжує коментувати ситуацію Леонід. Але, не дивлячись на всі свої регалії та досягнення, Леонід Антоненко відомий ще тим, що кілька років тому в Мережі з'явилися його фотографії інтимного характеру, які не обговорював тільки ледачий. Звісно ж, мова про гомосексуальність! Натомість інтернетом почали поширювати мої зображення і зображення близьких до мене людей, які були комбінацією фейків і фотошопів і дійсних фотографій, які були хакнуті з моєї приватної електронної пошти, - Леонід Антоненко. Відзначимо, що Леонід неодружений, дітей у нього немає. У 2017 році особистий фотоархів Антоненко став надбанням громадськості. На знімках Леонід відображений разом з Владиславом Варченко. Як писали тоді ЗМІ - його сексуальним і бізнес партнером, співробітником компанії Dragon Capital. На що був розрахунок, сказати важко. Кого може сьогодні здивувати чиєсь оголене тіло, фейкове чи реальне? Або чутки про те, хто з ким спить? - коментує ситуацію Антоненко. Леонід і Владислав разом на багатьох фото: готують вечерю і їдять, відпочивають, фотографують один одного в ліжку і на пляжі. Подібні світлини мають чи не всі українці.  Три роки тому цей бруд не допоміг досятги жодної цілі людей, які витрачали кошти на популярізацію моєї скромної персони. Я ж зрозумів, що роблю свою справу ефективно і що рухаюсь у правильному напрямку. І лише подвоїв зусилля, - зазначає політик. Разом з цими фото тиражувалася і листування молодих людей. Нібито Варченко і Антоненко придумали один одному милі прізвиська, де Хрума - це Варченко, а Чуба - Антоненко.   Спостерігаючи за нульовим ефектом від "компромату", будь-хто міг переконатися, що зміни можливі. Що кожен, хто дійсно бажає змін, робить зміни і не зважає на саботаж, чутки і провокації, може побачити зміни на власні очі, - додає Леонід Антоненко. Нагадуємо: Шлях до Європи - тільки на папері. Як саме місцева влада Нікополя виживає європейських інвесторів з міста? Крім того, надбанням громадськості стали і фотографії, зняті під час відпочинку закоханих в Ізраїлі. Громадськість в Україні, на жаль, досі цікавить приватне життя більше ніж цілі райони, що руйнуть корупціонери містами країни, знищуючи медицину.  Здається, що жодних висновків "компрометатори" не зробили. Сьогодні дістали з полиці притрушений пилом старий бруд і почали знову його розганяти. Якщо забули, нагадаю. Ефект від цієї кампанії може бути лише зворотній. Протилежний тому, на що ви розраховуєте. Раджу витрачати гроші від корупційних оборудок із більшою для вас користю, - цими словами політик завершує свій пост на Facebook стосовно "гей-скандалу".  Складаються чи зараз у відносинах Антоненко і Варченко - невідомо, однак на сторінці в соціальній мережі Facebook, яку Леонід активно веде - загальних знімків немає. Тобто людина ніде не "випячує" жодної інформації про свою гомосексуальність або не робить своє приватне життя надбанням громадськості, у противагу основному аргументу гомофобів про міфічну пропаганду одностатевих стсоунків.  Що у пана в декларації про доходи?  На сайті НАПКА (Національне агентство з питань запобігання корупції) є електронна декларація Леоніда Антоненка за 2018 рік. Згідно з документом, у чиновника у власності три квартири в Києві різного метражу: 38,4 кв.м, 70 кв.м. і 58,8 кв.м, а спільно з Надією Антоненко (швидше за все його мати) володіє житлоплощею в Одесі. У Антоненко є автомобіль Range Rover (2013 року випуску), вартість якого на момент покупки була 1,8 млн. грн. У 2018 року майже три мільйони гривень Леоніду Антоненко принесло заняття підприємницькою діяльністю. У банку Леонід Антоненко зберігає 156 000 гривен, € 8000, $ 73 150 і 7500 канадських доларів. Готівковими коштами він задекларував $ 155 000, а ще $ 275 000 він позичив третім особам. Фото Facebook політика Леоніда Антоненка та вільні джерела

Дискримінація та фобії - головни важілі політиків та релігійних діячів, щоб обрати стигматиовану групу людей і травити їх, винити у всіх бідах. Як повідомляє УП, Філарет назвав причиною пандемії коронавірусу одностатеві шлюби.Поки католицький Папа Римський закликає світ об'єднати зусилля для подолання вірусу, український Філарет нацьковує українців шукати відьом. На Філарета вже подали до суди авторитетні правозахисні організації країни. Науковці в шоці від невігластва.Повідомляється, що патріарх ПЦУ Філарет вважає, що однією з основних причин пандемії коронавірусу є одностатеві шлюби. Філарет в інтерв'ю програмі "4esno з Ташею Трофимовою" на 4 каналі"Епідемія – це є покарання Боже за гріхи людей. А ми думаємо, як визволитися від цієї епідемії, і правильно роблять уряди всіх держав, в тому числі нашої, що вживають заходи застереження. Але причина коронавірусу – це гріховність людства.В чому особливість гріха полягає? Відкрито добро не захищають, а захищають зло, і не тільки захищають, а його розповсюджують. Я маю на увазі насамперед одностатеві шлюби".На питання, яких заходів особисто він вживає для захисту від коронавірусу Філарет відповів, що забезпечує свою безпеку вірою."Вірю, що Господь не допустить, щоб я захворів, тому що я повинен служити церкві", - сказав він.За словами патріарха, церква вживає рекомендованих урядом заходів проти розповсюдження коронавірусу, в тому числі не рекомендує цілувати ікони і хрест. Однак про заборону причастя не йдеться."А заборонити таїнство причастя ми не можемо. Бо зараз навколо цього іде дискусія, чи можна причащатися з однієї ложечки.Я ставлю питання – ви вірите, що це є кров Ісуса Христа і тіло Христове? Якщо ви не вірите, то ви не причащаєтесь. А якщо ви вірите, що це є тіло, реальне тіло Христове і Його кров, то хіба від Христа, від Його тіла і крові можна отримати ці віруси? Неможливо, тому що тіло і кров є життям, і від життя ви не можете отримати хворобу. А хто не вірить в це, нехай не причащається. А хто вірить, той ніколи не захворіє. І ніхто ніколи в історії від причастя тіла і крові не захворював і не помирав".Внаслідок, проти Філарета повстала ЛГБТ-спільнота та схвильовані українці. Як повідомляє портал Знай, громадськість не залишила ці заклики без уваги і почала діяти. Українська ЛГБТ організація "Інсайт" вирішила подати до суду за такі висловлювання Патріарха Філарета. Про це активісти організації заявили на своїй Facebook-сторінці."Ми вважаємо, що почесний Патріарх ПЦУ Філарет, являючись публічною особою, має великий вплив на людей, що належать до релігійної спільноти. І його слова можуть бути підбуренням до дискримінації, поширення стигми та переходу до насильницьких дій щодо геїв, лесбійок, бісексуальних та трансгендерних людей", - зазначили в організації.В "Інсайті" наголосили, що вважають подібні висловлювання неприпустимими в будь-який час, а поширення такої відверто дискримінаційної інформації публічною особою під час пандемії може спричинити хвилю насильства на ґрунті ненависті щодо ЛГБТ-спільнот."Наразі наші адвокати працюють над позовом", - зазначили активісти.Нагадуємо, коронавірус вже давно розбігся містами країни - тестувати нічим. Влада шукає винних, щоб відвернути увагу від розкраденої медицини. 

В Україні запустили проєкт для людей, які підтримують ЛГБТ-спільноту. Про це NikopolToday пише з посиланням на 24 канал / Здоров'я.В Україні створили проєкт "Союзники в дії" для тих, хто підтримує ідею, що всі люди рівні й повинні мати однакові права.Про це повідомляє сайт організації "Точка опори"."Ми, гетеросексуальні люди, та представники ЛГБТ-спільноти хочемо, насправді, одного і того ж. Ми всі прагнемо поваги, підтримки, миру, безпеки, кохання, здоров’я – це цінності, які єднають нас, людей, незалежно від нашого кольору шкіри чи волосся, національності чи сексуальної орієнтації. І всі ми потребуємо рівних прав", – йдеться в повідомлені. На ресурсі пропонують підписати Маніфест союзника й тим самим висловити підтримку ЛГБТ-спільноти.Проєкт пропонує підтримати ЛГБТ-спільноту / фото UnsplashТакож на сайті є інструкція, як можна бути активним союзником ЛГБТ, тести-вікторини, словник коректної термінології та магазин з брендовими сувенірами, які користувачі можуть отримати за виконані кроки.Проєкт також пропонує отримати безкоштовний мультитест на ВІЛ, сифіліс та гепатит В та С, а також онлайн-консультацію лікаря під час тестування.А раніше ЗМІ писали, чому гомофобія – зло: чому гомосексуальність – природно, а гомофобія – ні. Фот 24 канал

Шість із 10 представників ЛГБТ в Євросоюзі бояться публічно тримати партнера за руку, як свыдчить дослідження. Суперечлива Європа: нещодавно ми на NikopolToday публікували заклик послів ЄС урівняти права жінок та ЛГБТІК-людей із усіма іншими українцями, в той же час - гомофобія у Європі досі привід для страху. Приблизно 40% представників ЛГБТ в країнах Євросоюзу за останній час стикалися з агресією на свою адресу, а шість людей цієї групи з 10 бояться публічно тримати партнера за руку. Про це передає Радіо Свобода.Акція у Варшаві на захист прав ЛГБТ, 2019 рікПро це свідчать результати дослідження Агентства ЄС із фундаментальних прав (FRA), базованого у Відні. В онлайн-опитуванні брали участь близько 140 тисяч геїв, лесбійок, бісексуалів, транссексуалів з країн Євросоюзу, а також із Великої Британії, Сербії та Північної Македонії. Дані, як відзначають експерти, показали лише невеликий прогрес з 2012 року, коли проводилося попереднє дослідження.«Занадто багато представників ЛГБТ-спільноти продовжують жити в тіні, побоюючись бути висміяними або атакованими», – наголосив директор FRA Майкл О'Флаєрті. За його словами, попри зусилля ряду країн з захисту рівних прав для ЛГБТ багато представників спільноти залишаються вразливими і стикаються зі щоденною дискримінацією.П’ята частина опитаних стверджує, що відчуває дискримінацію на роботі. Третина респондентів заявили, що стикаються з неетичною поведінкою в барах і ресторанах.У Польщі, де владна консервативна партія «Право і справедливість» називає геїв і лесбійок «результатом західного впливу», зареєстрована найбільша кількість скарг на прояв нетерпимості щодо ЛГБТ. За Польщею розташувалася Франція, в якій почастішали напади на ґрунті гомофобії.Джерело та фото Радіо СвободаНагадуємо, світ не йме віри Китаю, а у Австралії зібрали понад 100 країн світу, щоб шукати правду про походження коронавірусу. 

Кофе На МарсеАннотация:Мой первый рассказ, созданный на уроке для писателей малой прозы. Тема истории касается реального конфликта (трудности), как основы сюжета рассказа и как этот конфликт был пройден. Я также опубликую тут и свое домашнее задание для моих курсов вскоре.  Мой друг Дэн страдал огромной манией величия. И лайки накрутит, и вечно приврет что-то о себе. Как только он узнал о том, что я собираюсь издать свою книгу На Марс, его отношение ко мне изменилось кардинально. Нашим беседам и прогулкам настал конец, и не только потому, что я перебрался из Никополя в Днепр. Он и слышать не хотел о том, что я хочу опубликовать именно эту историю. Весьма странно, ведь он ее даже не читал. Хотя ему нравились мои стихи. Помню, как мы часто лежали в парке на коврике, и он долго слушал их, и сам же просил продолжать читать. "Знаешь, я знал таких людей как ты, им не место в этом обществе. Оно задавит тебя или ты станешь сам злым и жестоким, в будущем", - вспоминаю его слова. Мы даже могли в качестве протеста пройтись по улицам индустриального захолустного города, взявшись за руки, просто ради протеста, не взирая на опасность и полный шок прохожих. Теперь все переменилось.  - Ну вот что ты устроил?! Зачем тебе это ЛГБТ? - негодовал он и продолжал, - Разве ты не понимаешь, что сделаешь только хуже, если продолжишь заниматься этим?  Честно сказать, я не знал как мне отвечать на эти заскоки, и чаще всего, молчал в ответ. Каждый раз, когда он снова поднимал эту тему, а вместе с тем и шквал критики в мою сторону.  - Почему тебя так это волнует? Моя история прошла долгий путь, и если бы я действительно не мечтал об этом, в качестве своей миссии, не стал бы и браться за публикацию.  - Как ты не понимаешь? Подумай своей башкой. Из-за твоей книжки все станет еще хуже в Никополе. Для меня тоже.  - Кто-то же должен опубликовать что-то подобное. Есть огромная голодная аудитория! И я готов сделать первый шаг.  - Смотри чтобы твой первый шаг не стал последним. Я не приду на твои похороны. Ты уже забыл, как мы убегали от того мужика с его гопниками, узнавшими тебя в парке? Не хватило, нет?! И вообще, не понимаю как твой парень все это терпит? Ничего не говорит? Не стыдно ходить с тобой на улице рядом?  - Нет, только поддерживает меня, - ответил я, - пусть это и было не совсем так.  - Окей, знаешь что?!  - Что еще ты хочешь мне сказать?  - Иди ты со своей книгой и ЛГБТ-активизмом!  Я ничего не ответил. Просто, нашей дружбе настал конец, в очередной раз, как это происходило и с многими другими людьми. Да, было больно и неприятно, но терпеть всю эту критику я уже не мог. Позади остались воспоминания о летних днях, нашем знакомстве. Дне Рождения Дэна, когда я продал некоторые свои вещи, чтобы отпраздновать, потому что все его "крутые" друзья его просто кинули в этот день...  Шли недели. Я интенсивно продолжал работать над публикацией. Одна чашка кофе сменялась другой. Бессонные ночи уходили бесследно, оставляя еще один шаг вперед позади. Но казалось, новым задачам не было конца и края. Как только завершал что то одно, возникали новые сложности, совершенно не касающиеся литературы.  Не зацикливаясь о потерянной дружбе, ведь я не мог принудить человека также любить дело всей моей жизни как собственное, просто продолжал идти дальше. Наоборот, подобные диалоги с прочими знакомыми только усиливали мое усердие и концентрацию. Дойти бы до конца, завершить начатое!  Тем не менее, скепсис нарастал все больше. Пока мои социальные сети гудели от сообщений новых читателей, готовых подключиться и помочь безвозмездно, каждый день кто-то из моих знакомых покидал список друзей.  - Надоел уже постами о своей книге! ! - сказала как-то подруга, когда я поинтересовался, почему она ушла без лишних слов.  Горечь переполняла меня, поднимая животрепещущую тему, когда мой старый круг общения иссякал, не всегда открытый с окружающими. Я проходил через небывалый стресс, чувствуя эти раны на теле, но новые знакомства тут же бинтовали эти ранения с самого тыла. Многие исчезли из моей жизни.  "От греха подальше!, "Еще будут проблемы от этого писаки", "Хайпить решил? Пока!" Осознание страхов окружающих перед темой, бывшей чаще всего "табу" в Украине, вводило в замешательство. А у трата прежнего круга общения, заставила понять меня, что завершать начатое непременно стоит. Неужели меньшинства должны каждый раз бояться, стесняться, бежать прочь; врать и отнекиваться, как только речь заходит о них или вскользь, пусть даже косвенно - стыдиться своих друзей, родственников, знакомых?!  Любые изменения системы, даже творчество - это прежде всего выстраданное искусство, - вспоминал я сюжет рассказа "Небесный маркетинг" Павла Губарева. И тут же сталкивался с критикой:  - Думаешь, хоть кто то купит твою книгу? Магазины не согласятся продавать ее. (И тому подобное...)  - Посмотрим, как оно будет... Во всяком случае, я приложу все усилия для того, создать прецедент, а это уже начало. Вот что главное.  Когда книга была опубликована, моей радости не было конца. Первая публикация! Критики внезапно умолкли, рассматривая фото с презентаций, читая мои интервью, идущие одно за другим. Даже по самым приблизительным подсчетам, книг, вышедших из печати, хватило едва ли на половину презентаций, с совсем разных уголков страны, куда меня то и дело приглашали. Голодные читатели, изолированные в своем гетто под названием "ЛГБТ" ждали меня в своих городах.  Произошло очевидное. се друзья, знакомые и критики начали написывать вновь, прощупывая, разведывая обстановку. Потерянные, ушедшие в пустоту, едва знакомые мне люди, начали атаковать своими письмами:  - Помнишь, мы учились вместе, познакомились на концерте, я видела тебя в Никополе, я помню как тебя избивали в центре города, мы виделись с тобой пару раз.  Вспомнили. Писали как сумасшедшие. Ожидаемо, и потому в некоторой мере омерзительно, что весь этот путь я прошел по-сути сам, без их поддержки.  - Ты все-таки опубликовал свою книжку? - интересовалась знакомая.  - Да.  - Ну и че, как оно?  - Замечательно!  - Почему так коротко отвечаешь? Зазвезделся? Ну и звизди дальше.  Откуда ни возьмись, проснулся бывший из Москвы, для которого я был грязью, ошибкой, деревней, а теперь стал вдруг извиняться: "прости, это я птица-тупица не верил в тебя!" Ну и прочие мольбы вернуться, вплоть до попыток совершить суицид.  В один из дней, мне снова написал Дэн.  - Привет, ну как ты там, звезда?  Честно сказать, не удивил этот вопрос. Даже раздражал, поскольку приходилось слышать его довольно часто.  - Все отлично!  - Ты в курсе, что все гомофобы Никополя ищут тебя? Все стало еще хуже, они начали сафари. И все из за тебя. Пока ты сидишь в своем Днепре, мы нам тут страшнее, чем было. Мне пришлось завести девушку.  - Разве я, причина их активизации?  - Ты идиот, Костя! Своей книжкой опозорил всех нас, тебе же хуже будет.  - Дэн, знаешь, сейчас у меня нет времени на эту чепуху. Я пью столько кофе, чтобы успеть на все презентации, и там я слышу совсем другие слова.  - Никому не нужна твоя книжка!  - Прощай, Дэн...  Последний разговор с некогда близким мне человеком, показал мне, как друзья превращаются во врагов, чужие люди в друзей, а знакомые в подхалимов... Стало даже легче, буд-то все стало на свои места и я был на своем месте, получив людей, действительно вдохновляющих меня, ценящих, которых непременно хотелось вдохновлять самому, поддержать тем, что пишу и делаю.  Несколько лет спустя, мой первый тираж книги был давно распродан. Читатели ждут новое переиздание, или продолжение истории. А в промежутке между этими рабочими моментами, я наконец-то издал свой первый сборник стихов, где представлены мои самые первые шаги в поэзии. На Марс есть в каждой библиотеке родного города.  Понятное дело, гомофобы были вне себя первое время, но сейчас угомонились, да и критики устали меня критиковать. Когда я посещал Никополь в последний раз, я не слышал больше смачных оскорблений в свою спину или лицо, никто не ставил мне подножки, не плевал в волосы и не толкал с тротуара. А мои друзья оттуда сообщили: за 2 года все очень сильно изменилось.  Пройдя через все круги Ада, о которых даже не подозревает большинство читателей, мне приятно осознавать, что я в очередной раз оказался прав. И теперь, когда происходит нечто подобное, ведь я перевел свою книгу на английский и решил также опубликовать и англоязычную версию, никакие мелочные пакости завистливых людей, гомофобов или лицемеров, не смогут меня остановить сделать новый шаг. И потом, когда я захочу улететь с очередным кораблем колонистов на Марс, будет тоже самое. Вновь, моими друзьями становятся чашка кофе и бессонные ночи...   21. 06. 18.

Як воно, бути геєм в Дніпрі: реальна історія представника ЛГБТ. Про це NikopolToday пише з посиланням на сайт VGORODE. Без змін, мовою оригіналу - російською. О Косте (писательский псевдоним Rayan Riener) общественности стало известно благодаря выходу его книги "На Марс" – первого в Украине гей-романа, который был презентован в Днепре. Автор не скрывает, что сам является представителем секс-меньшинств, поэтому многие проблемы непринятия, с которыми сталкиваются люди с нетрадиционной ориентацией в Днепре и других городах Украины, знакомы ему лично.Vgorode пообщался с нашим соотечественником для того чтобы узнать, как живется представителям ЛГБТ в Днепре.Для нас главное – чтобы нас не трогалиКогда ты открыто заявил о своей принадлежности к ЛГБТ?Если говорить об общественной огласке моей сексуальной ориентации, то это произошло только после презентации книги (смеется). Сложно назвать момент, когда я рассказал близким и друзьям о своей ориентации. По-моему, даже в школе все догадались об этом без моих слов.Я никому не говорю при знакомстве, что я гей. Это же глупо. Хотя, когда меня представляют, как писателя-гея, то не обижаюсь. Я вообще очень толерантен к людям и понимаю, что для журналистов часто важен громкий заголовок, поэтому пусть называют, как хотят.Расскажи об истории создания книги "На Марс" (первый в Украине гей-романа – авт.)Этот роман я закончил писать еще в 2012 году. Деньги на создание книги удалось собрать с помощью платформы краудфаундинга "Спільнокошт". С помощью этого проекта мы нашли 10 000 грн, на которые и вышел роман.Я сначала не сильно верил в саму идею сбора средств на книгу, я вообще буккроссер (Человек, который прочитав книгу, оставляет ("освобождает") её в общественном месте для новых читателей – авт.), поэтому не особо одобряю изготовление бумажных изданий. На изготовление 20 обычных книг нужно вырубить одно дерево. Теперь представьте себе книгу с большим тиражом? Поэтому у моей книги небольшой тираж, а получить ее можно на презентациях.Фото: Facebook Rayan RienerНаписанием книги "На Марс" ты хотел привлечь внимание к себе или к проблеме ЛГБТ-сообщества?Я хотел с помощью этой книги рассказать о чувствах человека, который отличается от других. На него давит общество стереотипов и глупых законов. Я написал эту книгу не только для геев и лесбиянок, но и для всех тех, кто хочет понять сложившуюся ситуацию. Прочитав книгу, каждый сможет примерить эту историю на себя и понять – каково это жить, когда весь мир против тебя. Сегодня человеку, который открыто говорит о своей причастности к ЛГБТ, тяжело устроиться на работу или найти квартиру. Я рассказал в книге о многих жизненных сложностях таких людей.Это книга также о том, что люди и природа взаимосвязаны. Наша планета – это живой организм, и чем раньше мы поймем это, тем лучше.Какую рецензию твоему роману дали твои близкие?С близкими у меня отношения складывались всегда сложно, так как я рос в религиозной семье. Поэтому пришлось пройти все этапы самосознания и понимания. Сейчас, по истечению определенного времени, когда у меня вышла книга, мама даже сказала, что гордится мной. А друзья меня поддерживали изначально и даже вложили собственные средства в мой проект.Константин утверждает, что на этапе взросления он всегда имел возможность сравнивать."В детстве я часто переезжал из одного места в другое, поэтому какое-то время учился в Днепре, Никополе, Москве. Это меня подтолкнуло к общественной деятельности: я с друзьями организовал клуб украинского языка в Никополе, где мы пытались развивать культурное направление".А по поводу общественной деятельности, направленной на защиту прав ЛГБТ-движения, Костя говорит следующее:"Когда у нас поднимается вопрос прав ЛГБТ-представителей и возможность заключения браков между ними в Украине, то хочется сказать, что это вообще не наша реальность. Это вопросы, которые поднимаются в развитом обществе. Для нас главное – чтобы нас не трогали".Молодое поколение толерантно относится к геямС чем по-твоему связано непринятие представителей ЛГБТ в нашем обществе?Все дело в навязанном менталитете (идеологии советского режима – авт.) и пропаганде со стороны России. Украинцы – очень толерантная нация, и если бы наша страна не была так долго в составе СССР, мы бы не имели проблем с отторжением всего того, что отличается от привычного в понимании масс.Молодое поколение сейчас намного проще воспринимает гомосексуалов. Во многих европейских странах узаконены гражданские однополые браки и общество не видит в этом проблемы. В Эстонии, например, люди очень быстро прошли путь от советского прошлого к принятию европейских ценностей. Если бы в Украине уровень жизни был таким же высоким, мы бы говорили сейчас о совершенно другом отношении к ЛГБТ.Могут ли в Украине в будущем узаконить однополые отношения?Украина одна из тех стран, где общество мало что решает. У многих до сих пор сохранились остатки советского менталитета. Как показывает практика, людей сегодня можно легко убедить в чем угодно с помощью телевизора. Хотя на данный момент Украина добивается отмены визового режима, а для этого нужно убедить европейские страны в толерантности к представителям ЛГБТ. Если все будет двигаться в сторону Европы, то, возможно что-то изменится.Твои впечатления от КиевПрайда?Впечатления замечательные. Я даже не думал, что там будет такое количество людей, которые не относят себя к ЛГБТ. На параде я встретил как молодых, так и пожилых людей. Передо мной парень с девушкой шли за руку, поэтому они точно относились к натуралам (улыбается).Я был в шоке от такого большого количество полиции на улицах Киева в этот день. Моего парня сначала даже не пропустили на парад из-за-того, что он не похож на привычного для многих гея. Как оказалось, у полицейских тоже стереотипное мышление на наш счет.Константин принимал участие в марше равенства КиевПрайд-2016Настроен ли Днепр против представителей секс-меньшинств?Днепр ­– это город, в котором абсолютному большинству все равно. Даже Киев в этом вопросе не так толерантен. Ведь на данный момент в столице очень много приезжих, которые вносят свое видение в развитие общества. Большинство людей, которые приехали из маленьких городов и сел, воспитывались в консервативных семьях, где было абсолютно непринятие гомосексуалов. Горожанам же на отличия в обществе, действительно, часто наплевать.Геи мало чем отличаются от натураловОт воспитания зависит сексуальная ориентация человека?Думаю, что от воспитания зависит только отношения человека к ЛГБТ. Наоборот, если ребенку не рассказывать о том, что есть геи и лесбиянки, он будет сам пытаться об этом узнать. Возможно, даже захочет попробовать на личном опыте.В США, где однополым родителям разрешено воспитывать детей, прослеживается очень интересная статистика: 95% детей, воспитанных в семье гомосексуалов, вырастают натуралами. Точно также, как всего 5% детей, которые относят себя к сексменьшинам, рождаются в гетеросексуальных семьях.Я думаю, что в будущем все люди будут пансексуалами (людьми, которые не имеют стереотипов относительно пола, ориентации и восприятия человека – авт.). Еще Фрейд говорил, что в каждом из нас есть и мужское и женское начало – в этом нет ничего удивительного и необычного.Что движет людьми, которые негативно относятся к геям?Есть отдельные группы людей, которые недовольны своей жизнью в нашей стране. Они знают, что на представителях ЛГБТ можно периодически срывать свою злость, ведь за это им ничего не будет. Это элементарная психология: так обиженные дети срывают свою злость на домашних животных, когда нет возможности возразить взрослому. Этим я хочу сказать, что если бы каждый украинец имел возможность реализовать себя в жизни и обладал достаточным количеством средств для этого, то он бы просто не обращал внимание на "не таких", как он людей.Понятия религии и ЛГБТ совместимы?Большинство представителей ЛГБТ, которых я знаю – это верующие люди. Хотя церковь осуждает секс-меньшины, они точно также против насилия и агрессии, с которым мы часто сталкиваемся в обществе.Но лично мне больше импонирует буддизм. Там больше свободы и пространства для развития личности. Хотя, я не могу сказать, что я теперь буддист, просто мне нравится постоянное развитие.Скажи, как геи находят "своих" в толпе? Ведь по внешности очень сложно сказать, кто является геем, а кто натураломВ основном, это люди, которые не боятся проявлять себя. Но их меньшинство – не более 10%. Как правило, такие люди не только самовыражаются, но и разговариват на любые темы. Я лично могу легко отличить таких людей в толпе. Каждый раз, когда я гуляю по Днепру, я вижу парней или девушек, которые держатся за руки – найти их не сложно (улыбается).Чтобы ты посоветовал людям, которые осознают свою причастность к ЛГБТ, но боятся заявить об этом родным и близким?Каждая ситуация индивидуальна. Некоторые дети воспитываются в семье с советской закалкой, где понятия возможной нетрадиционной ориентации ребенка не воспринимаются в принципе. Если это подросток, который растет именно в такой семье, то я не советовал бы ему рассказывать о своей сексуальной ориентации до того момента, пока он не будет материально независим.Если же ваши близкие знакомы с понятием прав человека, то не бойтесь признаться. В случае, если вы самодостаточны и давно живете самостоятельной жизнью, то не вижу смысла скрывать свою причастно к ЛГБТ от близких людей.Что люди должны знать об ЛГБТ?Мы такие же люди, как и все. Единственное отличие между геями и натуралами – это сексуальная практика. Хотя, если говорить откровенно, гетересексуальные пары также вносят в свою сексуальную жизнь разнообразие, так что здесь четких ограничений давно нет.Если парень и девушка будут идти за руку и захотят поцеловать друг друга на людях, то им никто ничего не скажет. Сексменьшины, в свою очередь, не могут проявлять свои чувства на улице, ведь это может вызвать неодобрение со стороны окружающих и дискомфорт с нашей стороны. Разница между нами только в том, что в жизни представителей ЛГБТ намного больше негатива из-за таких рамок поведения.Автор Ксенія Чєрняєва

Помічник Ніка Вуйчича звинуватив спікера в гомофобії. Брендон Шварц заявив, що Вуйчич звільнив його, коли дізнався про його гомосексуальність з соцмереж.Помічник мотиваційного спікера Ніка Вуйчича Брендон Шварц заявив, що Вуйчич звільнив його, дізнавшись про те, що він гей. Про це чоловік розповів у матеріалі на Advocate в неділю, 2 серпня.Шварц познайомився з Вуйчичем ще в 2013 році. За словами Шварца, Вуйчич був для нього кумиром. У 2015 році він став його особистим помічником: купав його, одягав, допомагав вживати їжу.Звільнений помічник говорить, що знав про консервативні християнські погляди Вуйчича і про те, що він висловлюється проти ЛГБТ, тому приховував свою орієнтацію. Однак Вуйчич дізнався про гомосексуальність Шварца після фотографії в підтримку ЛГБТ, яку той опублікував у соцмережах.Тоді Шварц сказав, що готовий піти, якщо Вуйчич цього хоче: "Він сказав, що хоче. Я так і зробив". Після звільнення Вуйчич порвав з ним всі зв'язки, а також відмовився від спільної роботи з благодійним фондом його сім'ї.Нагадаємо, що раніше в Коста-Ріці дозволили одностатеві шлюби. Країна стала першою в Центральній Америці, що офіційно легалізувала одностатеві шлюби. Пари спеціально чекали 12 години ночі і укладали шлюб в перші хвилини.Також повідомлялося, що в Північній Ірландії дозволили одностатеві шлюби. Перші одностатеві весілля пройшли в Північній Ірландії в лютому - в тиждень Дня святого Валентина.

Керівниця запорізької дитячої міської лікарні №1 Валентина Лихачова висловила своє "толерантне" думку з приводу ЛГБТ-заходу, який проходив в Запоріжжі минулої неділі й осоомилась на всю країну.- Чому ми, люди з нормальною сексуальною орієнтацією, які сповідують загальноприйняті людські цінності, повинні пояснювати своїм дітям і онукам всю мерзенну таємницю гомосексуалізму? <...> Давайте проводити Покровські ярмарку, а не гей-паради! Ми повинні, заради дітей і онуків, противитися всьому, що розкладає їх душі, - заявила Лихачова в одному з інтерв'ю. За словами представника громадської організації "Гендер Z" Дмитра Калініна, вже направлено звернення до Офісу Омбудсмена України, в Департамент охорони здоров'я Запорізької міськради і в Міністерство охорони здоров'я України з проханням відреагувати на те, як заслужена лікар України виражається з приводу ЛГБТ-спільноти та провести службову перевірку в некомпетентності нею займаної посади.Також Дмитро пообіцяв домогтися реакцій влади на "мову ворожнечі" з боку головного лікаря.Нагадаємо, що в минулу неділю, 20 вересня, в Запоріжжі вперше пройшло масштабне ЛГБТ-подія - "ЗапорожьеПрайд". Акція проходила за права лесбійок, геїв, бісексуалів і трансгендерів та була присвячена рівності і недискримінації для того, щоб показати, що в суспільстві є ЛГБТ-люди і що необхідно встановлювати громадянське рівноправність для всіх, незалежно від сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.Джерело ВГороде

Майже кожна країна у світі в той чи інший час своєї історії боролась із представниками ЛГБТ-спільноти найрізноманітнішими методами. Навіть шляхом повного фізичного винизення, як це було при фашистах але скільки б геїв чи лесбійок не було знищено - кожного року народжувались нові. Це відбувається всю історію людства. Згодом, кожна країна звертається до науки і розуміє, що боротись із гомосексуальністю - немає сенсу. Людина - частина природи, а у екосистемі - вже зараз у більшості видів тварин зафіксовані різні сексуальні орієнтації та навіть гендерні ідентичності, особливо серед ссавців, до яких й належить людина розумна. Тобто - ми з вами. Тож, чи розумно боротись із іншими сексуальними орієнтаціями? Розберемо на прикладі США. Жерці та жертви маккартистської сексуальної контрреволюції, що призвела до кривавих знищень геїв у Сполучених Штатах Америки. Сімдесят років тому над США зійшла зірка Джозефа Маккарті. Нічим не примітний сенатор 9 лютого 1950-го приголомшив учасниць Республіканського жіночого клубу в містечку Уілінг, штат Західна Віргінія, повідомивши, що в Держдеп проникли 205 комуністів. Мова Маккарті - символ «червоної паніки», антикомуністичного полювання на відьом, епохи чорних списків. Але мало хто пам'ятає, що в тому ж 1950-му роль головного борця за американізм у Маккарті спробував перехопити Джон Періфуа, заступник держсекретаря з адміністративних питань, типу начальника відділу кадрів Держдепу. Періфуа розкрив у своєму відомстві «гомосексуальне підпілля» і вже вичистив зі служби 91 «збоченця». Політична реакція вийшла на війну за моральність своїх громадян.Дві паніки - «червона» і «лавандова», зобов'язана своїм ім'ям сенатору Дірксеном, іменували геїв «лавандовими хлопцями», - йшли рука об руку. Неважливо, що компартія вважала гомосексуальність буржуазним декадентством: для «яструбів» кожний «підор» був безумовним «комі». Глава національного комітету Республіканської партії Гай Габріельсон заявляв: «Збоченці настільки ж небезпечні, як комуністи». І ось вже підкомітет Сенату в березні 1950-го розслідує обставини прийому гомосексуалів на держслужбу. Інструкції Держдепу і указ президента Ейзенхауера (1953) оголошують «сексуальних збоченців» поряд з «п'яницями, морально нестійкими і фінансово безвідповідальними особами» загрозою національній безпеці. Безліч держслужбовців - приблизно до 6 тисяч - втрачають роботу і репутацію. Приватний сектор не відстає в полюванні на «лавандових».Гомофобія виправдовувалася двома доказами. Один цілком раціональний. У країні, де гомосексуальність криміналізована, гомосексуал, допущений до державних секретів, - легкий об'єкт для шантажу і вербування. Буває. Маккартісти любили згадувати знаменитого подвійного агента - австро-угорського полковника Редля, але ось приклади свіжіше привести важко. Та й шантажували гомосексуалів, як покаже практика, агенти не стільки КДБ, скільки ФБР.Другий резон божевільний: комуністи поширюють збочення серед молоді, перетворюючи її в свою п'яту колону. У чому тут справа? У американського антикомунізму - потужна релігійна основа. «Червоні» - перш за все, безбожники, сатаністи. Ті, хто побував в СРСР в 1920-1930-х, розповідали - хто із захопленням, хто з жахом - про плоди сексуальної революції. Від цивільних шлюбів до унікальної в світовій практиці декриміналізації гомосексуальності. «Яструбам» 1950-х було плювати на те, що з тих пір сексуальна революція змінилася контрреволюцією і гомосексуальність з 1934-го в Радянському Союзі знову кримінальна.Не бентежило їх і те, що - теоретично - не просто втручання в інтимне життя громадян, а її державне регламентування кричуще суперечить принципу індивідуалізму, що лежить в основі якраз тієї версії американізму, яку сповідували антикомуністи. Гримуча суміш пуританства, мобілізаційного пафосу Холодної війни і ненависті консерваторів, як правило, представляли глибинну Америку, до вашингтонським розумникам, не могла не рвонути. Рузвельтовская ліберальна «революція» змінилася «контрреволюцією», а логіка будь-якого терору передбачає, що коло жертв повинен невблаганно розширюватися. І будь-який терор не варто персоніфікувати, ототожнюючи його хоч з Єжовим, хоч з Маккарті. Чи не подай голос Періфуа, хтось інший, подібний до нього, обов'язково б оголосив гомосексуальності священну війну, яка до того моменту вже нишком велася в Держдепі протягом мінімум двох років.Джон Періфуа, 1955 / Фото Howard Sochurek / The LIFE Picture Collection via Getty ImagesПравою рукою Маккарті в 1953-му став журналіст Ховард Рашмор, якого сенатор назвав «одним з найбільших американців»: талановитий, яскравий і страшний чоловік. Палкий комсомолець і профспілковий працівник, що виріс в убогості, в 22 роки вибився в золоті пера компартії, писав про кіно в партійному органі «Дейлі Уоркер». А в 26 років розійшовся з партією в оцінці «Віднесених вітром» (1939), радикально змінив переконання і миттєво став зіркою ультраправої журналістики. У 1947-му він - ключовий свідок на слуханнях Комісії з розслідування антиамериканської діяльності, де авторитетно називає комуністами Чарлі Чапліна, Едварда Робінсона, Кліффорда Одетса і Дальтона Трамбо. На його совісті - самогубства двох чоловік, названих їм таємними комуністами.Посварившись з Маккарті по суто особистих причин, він продовжив хрестовий похід Періфуа, перенісши його на територію шоу-бізнесу. У тому ж 1953-му він - головний редактор щойно заснованого Робертом Харрісоном таблоїду Confidential, який швидко перетворив життя Голлівуду в справжній кошмар.Журнал Confidential, 1957–1958Газета базувалася в Нью-Йорку, але Голлівуд був обплутаний щільною мережею її інформаторів: повій, приватних сищиків, поліцейських, коридорних. З Confidential співпрацювали і актори - причому не тільки невдахи, а й цілком знаменитості, які здійснювали помсту конкурентам. Інформацію зливали навіть стовпи суспільства: колумністка Флорабель Мьюр, продюсер Гаррі Кон. У січні 1955-го Confidential обзавівся в Лос-Анджелесі розшукових агентством Hollywood Research Ink на чолі з 26-річною рудою красунею Марджорі Мід - племінницею Харрісона, яку називали «найстрашнішою людиною в Голлівуді».Мід поставила політико-сексуальне шпигунство на промислову основу, використовуючи численні технічні новинки в області підслуховування і підглядання, а боротьбу за моральні ідеали американізму - на комерційну платформу. Confidential задовольнявся доходами від продажів, хоча тираж його досяг 5 млн екземплярів, а практикував відвертий шантаж. Роздобувши компромат на знаменитість, представники журналу відвідували жертву з пропозицією за винагороду утриматися від публікації. Якщо об'єкт шантажу опинявся незговірливий, він дізнавався про те, що є одночасно збочинцем, комуністом «лавандового кольору», ексгібіціоністом, алкоголіком, а на додачу б'є дружину. До цього моменту соціально-політична обстановка так вдало склалася, що звичайну пристрасть до скандалів з життя зірок читач цілком міг виправдовувати цивільним обуренням.Эстес Кефовер у стенда с конфискованными ножами, 1957 / фото Granger/DIOMEDIAОднак Рашмора не влаштовувало переважання в Confidential сексуального контенту над політичним. На відміну від Харрісона, викриття він розглядав як шлях до вищої ліги, а не спосіб збільшити тираж таблоїду. Останньою краплею стала відмова Харрісона публікувати текст про роман колишньої першої леді - 71-річної Елеонори Рузвельт - з чорношкірим шофером. Рашмор, широко відомий в колах колекціонерів порнографії, обізвав Харрісона «порнографом» і покинув журнал. Подальші його спроби стати по-справжньому впливовою персоною були і зовсім нерозумні, і в результаті він став персоною нон грата і для шефа ФБР Гувера. 3 січня 1958 го під комбінованим впливом амфетамінів та алкоголю Рашмор пустив собі кулю в скроню в салоні нью-йоркського таксі, попередньо застреливши дружину. Втім, зірка Харрісона і Confidential теж незабаром закотилася, нехай і не так ефектно.Однак ідея Confidential виникла не на порожньому місці, тому й не пропала, а просто змінила поле реалізації. Спецкомітет Сенату з організованої злочинності, який очолив сенатор Естес Кефовер, виник в 1950-му, і телетрансляції його засідань стали національним хітом. Припавши до екранів, Америка з жахом спостерігала за показаннями актриси Вірджинії Хілл, коханки гангстера Багсі Сігела. Так американці дізналися про всевладдя мафії, криміналізацію профспілок, багаторічній діяльності «Корпорації вбивств».Фредрік ВертамКефовер заздрив лаврів Маккарті і голів Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Тому, розібравшись з мафією, він очолив настільки ж сенсаційну Комісію з проблеми молодіжної злочинності, оголошеної напастю Америки. І - хоча тема не сприяла цьому - робота комісії вписалася в моралізаторсько-фашизоїдного тренд пошуків ворогів, развращающих і послаблюють Америку.Звичайно, згубники молоді знайшлися в Голлівуді - і тут все було дуже серйозно: кіно - всесвітня вітрина США. Наприклад, скандал викликали «Шкільні джунглі» Річарда Брукса: впливова журналістка Хедда Хоппер, пов'язана з ФБР, визнала, що фільм, «показуючи гірші сторони американського життя», «принесе багато шкоди в світовому масштабі». Виникли проблеми і в інших фільмів.«Спокушання невинних» Фредріка Вертама, 1954 / фото Rinehart & CompanyКефовер заздрив лаврів Маккарті і голів Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Тому, розібравшись з мафією, він очолив настільки ж сенсаційну Комісію з проблеми молодіжної злочинності, оголошеної напастю Америки. І - хоча тема не сприяла цьому - робота комісії вписалася в моралізаторсько-фашизоїдного тренд пошуків ворогів, развращающих і послаблюють Америку.Звичайно, згубники молоді знайшлися в Голлівуді - і тут все було дуже серйозно: кіно - всесвітня вітрина США. Наприклад, скандал викликали «Шкільні джунглі» Річарда Брукса: впливова журналістка Хедда Хоппер, пов'язана з ФБР, визнала, що фільм, «показуючи гірші сторони американського життя», «принесе багато шкоди в світовому масштабі». Виникли проблеми і в інших фільмів.Хедда Хоппер, 1944 / фото CBS via Getty ImagesКефовер заздрив лаврів Маккарті і голів Комісії з розслідування антиамериканської діяльності. Тому, розібравшись з мафією, він очолив настільки ж сенсаційну Комісію з проблеми молодіжної злочинності, оголошеної напастю Америки. І - хоча тема не сприяла цьому - робота комісії вписалася в моралізаторсько-фашизоїдного тренд пошуків ворогів, развращающих і послаблюють Америку.Звичайно, згубники молоді знайшлися в Голлівуді - і тут все було дуже серйозно: кіно - всесвітня вітрина США. Наприклад, скандал викликали «Шкільні джунглі» Річарда Брукса: впливова журналістка Хедда Хоппер, пов'язана з ФБР, визнала, що фільм, «показуючи гірші сторони американського життя», «принесе багато шкоди в світовому масштабі» (докладніше). Виникли проблеми і в інших фільмів.Про те, хто більше всіх винен в нігілізмі і жорстокості юних правопорушників, Кефовер дізнався від головного експерта своєї комісії психіатра Фредріка Вертама, автора бестселера «Сіверщина невинних» (1954). Досліджуючи малолітніх пацієнтів психіатричних клінік, він (як з'ясується в наші дні) підтасовував отримані дані заради сенсаційного висновку: до садизму, мазохізму, мастурбації, гомоеротіке, расизму, фашизму і сексизму підлітків схиляють комікси.Зліва направо: Shadow, 1945 рік, Crime SuspenStories, 1950 рік, The Vault Of Horror, 1953 рік, Shock SuspenStories, 1954 рікСаме на фантастичних, кримінальних і жахливих коміксах зосередилася комісія в квітні 1954 го. Найяскравіше вистави Сенат не бачив: як речові докази в залі, де проходили слухання, були виставлені десятки незграбних журнальчиків. На відміну від інших слухань, обвинуваченими виступали не стільки автори і видавці коміксів - хоча і вони допитів не уникли, - скільки їх герої. Верт викрив Зену і інших «королев джунглів» у схилянні «важко дихаючих підлітків» до розпусти і грабежу. Оголосив Супермена садистом, впиватися безкарністю, і фашистом, узурпує монополію на насильство. Чудо-жінку - адептки садомазохистского бондажа і лесбіянкою. А Бетмена і Робіна - «лавандової» парочкою, яка втілює «вологу мрію двох гомосексуалістів про життя удвох».Суд над коміксами увінчався адміністративними заходами. Асоціація продавців коміксів сформулювала свій кодекс, схожий з цензурних кінокодексом Хейса. Він табуйованих «недозволені сексуальні відносини, жорстокі любовні сцени і сексуальні ненормальності», а традиційні відносини наказував вінчати прославлянням святості шлюбу.І формально цей кодекс залишався в силі до 1989 року. Заборона на держслужбу для гомосексуалів - до 1991-го і змінився ліберальним, але лицемірним принципом: «промовч, і тебе не спитають». Тоді ж почалася і реабілітація жертв політичних чорних списків, відновлення їх імен в титрах старих фільмів. «Червоним» пощастило менше всіх: на відміну від геїв, організовані і впливові ліві зникли в США як клас.Подробиці про ключових осіб цих подійЗагибель професора МаттісенаФренсіс Отто Маттіс, 1947 / фото Constantin Joffe / Conde Nast via Getty ImagesПрезидент Спілки викладачів Гарварду, 48-річний Френсіс Отто Маттіс, автор класичної праці «Американський Ренесанс. Мистецтво і експресія в століття Емерсона і Уїтмена» (1941), викинувся з 13-го поверху бостонського готелю Manger 1 квітня 1950-го. Передсмертна записка свідчила: «Я пригнічений станом справ в світі. Я християнин і соціаліст. Я проти будь-якого порядку, який порушує ці принципи». Професор створив на пару з Орсоном Уеллсом комітет на захист переслідуваних профспілкових і політичних діячів - і виявився об'єктом цькування. Life назвав його «попутником комуністів», студенти вимагають усунути від керівництва Ліберальним клубом Гарварда, а ФБР пригрозив знеславити як гея.Розпуск ФотолігіАнджела Каломіріс, 1949 / фото: Roger Higgins / New York World Telegram Photograph Collection (Library of Congress)У легендарну Фотолігу Нью-Йорка, створену в 1936-му, входив колір світової соціальної фотографії - від Пола Стренд до Береніс Еббот. Могильником ліги стала назвала її гніздом змовників талановита фотограф Анджела Каломіріс (1916-1995), з 1942-го - секретний співробітник ФБР, який схвалив її вступ в компартію і відшкодовувати їй партійні внески. З-під прикриття вона вийшла в 1949-му, виступивши свідком на процесі 11 лідерів нью-йоркського комітету компартії. На підставі її свідчень Фотоліга була оголошена підставний організацією компартії і вимушено саморозпустилася. Своє рішення зрадити товаришів Каломіріс пояснила досить абстрактно: бажанням «бути героїнею». Реальність була простіше і сумніше. ФБР шантажував Каломіріс як лесбіянку, змусило здати кілька жінок-поліцейських, включаючи її подругу Йетті Кон, яких з ганьбою вигнали зі служби. Після процесу Каломіріс, кинута ФБР, проклята друзями і подругами, сховалася в Массачусетсі, де відкрила скромний пансіон.Показання Джерома РоббінсаДжером Роббінс, 1961 / фото Shutterstock Premier / FotodomСлаву хореографа номер один Роббинсу (1918-1998), керівнику трупи «Нью-Йорк Сіті балет», приніс мюзикл «Звільнення в місто». Він радикально реформував Бродвей, поєднавши традиції класики, джазу, бурлеску і «соціального балету» 1930-х. На допиті в Комісії з розслідування антиамериканської діяльності 5 травня 1953 го Роббінс зізнався, що три роки перебував у компартії і назвав шість однопартійців - акторів, сценаристів і критиків, - ніж прирік їх на чорні списки. Роббінс обезсмертити себе мюзиклами «Вестсайдська історія» (1957) і «Скрипаль на даху» (1964), а жертви не тримали на нього зла. Великий комік Зеро Мостел на питання, чи згоден він працювати з Роббінс, відповів: «Ми, ліві, які не складаємо чорних списків». Він прекрасно знав, що Роббінса змусили зрадити друзів, погрожуючи викриттям його гомосексуальності.«Шкільні джунглі»«Шкільні джунглі». Режисер Річард Брукс, 1955 / фото Metro-Goldwyn-Mayer (MGM)Фільм Річарда Брукса за романом Івана Хантера про вчителя англійської в бідному районі Нью-Йорка. Герой працює в школі, тероризованого покидьками, які в числі іншого зазіхають на його життя, і примудряється змінити стан справ на краще. Після влаштованого Хедден Хоппер скандалу (с. 12) посол США в Італії Клер Бут Люс домоглася - безпрецедентний випадок - відкликання фільму з Венеціанського фестивалю, оскільки він «викличе схвалення і підтримку місцевих комуністів». Журнал Time, що видається чоловіком Люс, відрубав: фільм «набагато більше, ніж комуністична пропаганда, відповідальний за відштовхуючий образ США в свідомості багатьох європейців та азіатів».Жертви ConfidentialМорін О'Хара / фото ZUMA PRESS / Alamy / ТАССConfidential оприлюднив причини звільнення заступника держсекретаря Самнера Уеллса: соратник Рузвельта загравав в поїзді з двома афроамериканськими провідниками. Виніс на публіку гомосексуальність актора Рока Хадсона і співака та піаніста Либераче. «Чому хітом Либераче повинна стати пісня:" Без розуму від хлопчиків "» - ці слова були винесені на першу смугу. Співачку і актрису Дороті Дендридж, зірку фільму «Кармен», що славився першим афроамериканским секс-символом, звинуватили в участі в оргії. В її цькування був явний расистський підтекст: Дендридж знялася у Франції в фільмі емігранта-комуніста Джона Беррі, де посміла цілуватися з білою людиною.Зрештою видавець Харрісон догрався: його звинуватили в «змові з метою поширення явною наклепу». Мільйонні позови подали відразу кілька зірок, включаючи «ексгібіціоніста» Роберта Мітчема, Морін О'Хара, нібито займалася сексом на балконі знаменитого лос-анджелеського Китайського театру, і Лізбет Скотт. Кар'єру Скотт, зірки Нуар за сценаріями - який збіг - голлівудських комуністів, Confidential підірвав. Розвідавши, що її телефон був нібито в записнику жінки, затриманої поліцією моралі в Голлівуді, таблоїд інкримінував Скотт «позаштатну роботу» в мережі лесбійської проституції. Заодно пригадав відвідування в Парижі кабаре Carroll's, улюбленого «амазонками»: співвласником клубу була бісексуальна антифашистські Марлен Дітріх - теж мішень Confidential.Суд тривав з серпня по жовтень 1957 го, спотикаючись на кожному кроці. Нью-йоркська юстиція відмовлялася видати Харрісона юстиції каліфорнійської. Ховаючись від приставів з повістками, 200 зірок, викликаних до суду, розлетілися з Голлівуду хто куди. Таблоїду вдалося відкупитися від декількох зірок, включаючи Либераче, і вони відкликали позови.Присяжні не змогли винести вердикт. Але Харрісону довелося заприсягтися, що він припинить копатися в брудній білизні. Незабаром він продав журнал, тиражі якого впали втричі.Джерело Коммерсант

В український прокат вийшло «Падіння» Вігго Мортенсена, старанно уникає кліше драма про вмираючого фермера-гомофоб і піклується про нього в його останні дні сина-гомосексуалів. Режисерський дебют зірки «Володаря кілець» і «Зеленої книги» був включений в офіційну програму не відбувся в результаті Каннського фестивалю, а також був показаний на «Санденсі», в Торонто і Сан-Себастьяні. У цьому зізнанні провідних фестивалів світу немає нічого дивного: у Мортенсена вийшло по-справжньому авторське, як в своїх перевагах, так і недоліки кіно.«Прости, що я привів тебе в цей світ, щоб тобі довелося в ньому померти», - просить у свого новонародженого сина Джона вибачення молодий фермер на ім'я Вілліс. Через півстоліття, втім, це вже він (Ленс Хенріксен), постарілий, скукожілся, розбитий на деменцію, буде близький до смерті - і буде змушений прийняти руку допомоги свого давно виріс дитини (Вігго Мортенсен). Спочатку, правда, тому доведеться вивезти батька з його ферми в штаті Нью-Йорк до себе додому в Каліфорнію - не найпростіше завдання не тільки через буркотливого, незговірливого характеру старого, але і через його стрімко погіршується стану. Ось Вілліс перетворює політ через всю Америку в натуральний кошмар: літак бачиться йому власною фермою, в кабіні пілотів йому думається покійна дружина, а в салоні - інші примари безславного минулого.Кадр із фільму "Падіння"У одного з пасажирів він підрізає напій, інших - виводить з себе спробою закурити в туалеті.Деменція, втім, це тільки півбіди - хоча б тому, що на гірших якостях характеру Вілліса хвороба, здається, ніяк не позначилася. У будинок сина, де той живе з чоловіком (Террі Чен) і прийомною донькою (Геббі Велиса), 80-річний динозавр входить, викидаючи лайки - і не пом'якшить свою поведінку аж до фінальних кадрів. Азіати (у чоловіка Джона гавайські коріння) і чорні, жінки (якщо вірити Уиллису, повії все до однієї) і діти, ліберали (на холодильнику сина при цьому гордо красується стікер з Обамою) і хіпстера, ну і на довершення всього, звичайно ж, геї - всі вони викликають у старого виключно огиду, яке він, більш того, їдко і гостро озвучує при першій же зручній нагоді, де б не знаходився, на сімейній вечері або на музейній екскурсії. Парадоксальна тут хіба що реакція Джона: той, з одного боку, не намагається батькові догодити, відкрито і безсоромно цілуючи чоловіка у нього на очах, а з іншого, ухиляється від прямої конфронтації, відмовляючись вестися на батьківські провокації.Дорослий, який живе в одностатевому шлюбі гей-ліберал мириться з жахливими гомофобією та расизмом вмираючого батька - короткий синопсис, який миттєво малює в голові типові голлівудські кліше і обіцяє гонку довжиною в фільм за пафосом фінального всепрощення. Тим більш несподівано, що Вігго Мортенсен в своєму режисерському дебюті старанно від передбачуваних таким сюжетом очікувань відхрещується. Його основним інструментом в «Падінні» виявляється робота не стільки з історією, скільки з матерією часу - і фарбами людських доль, які на цій тканині друкуються, щоб поступово висохнути, поблекнуть, зникнути. Головним же прийомом Мортенсену служить флешбек - в минулому, куди свідомість раз по раз веде то втрачає зв'язок з реальністю Вілліса, то вимушеного заново переосмислювати свої дитинство і юність Джона, розгортається майже половина фільму. Більш того, ці флешбеки частіше за все не стільки прояснюють характери персонажів і природу їхніх стосунків між собою (як це зазвичай буває), скільки, навпаки, загальну картину ускладнюють і плутають - нерідко стрибок із сьогодення в минуле виявляється і зовсім потрібен Мортенсену як візуальна рима, як ритмічний контрапункт. Зірка «Володаря кілець» всю акторську кар'єру активно займався поезією, абстрактним живописом і експериментальною музикою - в «Падінні» всі ці захоплення як мінімум відчуваються, а як максимум визначають будову фільму навіть більше, ніж його центральний конфлікт.Цей формалізм в результаті і підносить «Падіння» над плоскінні шаблоном драми про конфлікт батьків і дітей. Фільм Мортенсена робить спроб виправдати одних і виховати інших, вважаючи за краще замість цього прискіпливо копатися в нутрощах людської душі і майже на фізіологічному рівні понятих хитросплетіннях біографій (той факт, що великий режисер Девід Кроненберг, у якого Мортенсен знімався в «Виправданою жорстокості», «Порок на експорт »і« Небезпечний метод », з'являється тут в іронічному камео не кого-небудь, а проктолога, такі устремління як нібито підтверджує). Логічно, що і залишити глядача «Падіння» вважає за краще не з яким-небудь дешевим одкровенням або розхожою істиною, а з повною панорамою свого емоційного пейзажу - Мортенсен, простіше кажучи, відмовляється робити зі складного матеріалу вичавку висновків і уроків, відмовляється кого б то не було вчити життя, серед іншого показуючи на прикладі героя Хенріксена, що далеко не всі люди в принципі чогось вчаться. Чому, втім, вони не перестають бути людьми - а значить, і заслуговувати на увагу.Справді авторське кіно проте навіть коли уникає прямих висловлювань, завжди примудряється повідомити щось про навколишній світ. Ось і «Падіння» в визначальною його структуру інтенсивної ритмічної перекличці між теперішнім і минулим замість того, щоб виносити їм оцінку, раптом домагається їх діалогу - і виявляється візуальної поемою про останню розмову Америки сьогоднішньої з її пам'яттю про себе саму ще недавньої, але вже стрімко відходила в небуття. «Падіння» дивиться в спину цього непривабливого примарі цілої країни без ностальгії і жалю - але і без прокльонів і ликований. За Мортенсену, найгірше з падінь - це забуття: адже воно неминуче обходиться боком і тим, хто поки що міцно стоїть на ногах, вважаючи за краще тверезого погляду в минуле фантазії про майбутнє.Джерело Лєнта

Російський поліцейський, що зустрічався із трансгендером Вікторією, вбив її через страх розголосу про їх стосунки. Сестра поліцейського була в курсі цих стосунків й після вбивства розуміла, що наступною буде вона. І пояснила, чому її брат настільки боявся розголосу, що розправився зі своєю транс-коханкою.Кореспондентам в місті Новосибірськ вдалося поспілкуватися з сестрою Дениса К. - поліцейського, який вбив свою кохану - самого знаменитого трансгендера Сибіру - Вікторію (за паспортом - Микола Басаковский). Нагадаємо, сержант задушив свою дівчину, а потім намагався заховати тіло. Сестра Дениса К - Ангеліна - пояснила, чому її брат міг розправитися з коханою."У Вікторії на нього був компромат"Сестра поліцейського була однією з тих, хто почав пошуки Колі-Вікі:- Я і ще одна подруга Віки підняли шум. Ми зібрали всі докази проти Дениса, щоб його швидше затримали. Нам було страшно, - розповіла КП-Новосибірськ сестра затриманого Ангеліна К * - Ми в цей час виходили на вулицю тільки в супроводі друзів і навіть ночували групами. А Алісу * незадовго до її смерті він намагався витягти погуляти вночі.Сестра Дениса К. розповіла також свою версію події:- У Віки був компромат на Дениса, - розповіла КП-Новосибірськ Ангеліна К. * - Я його бачила, але вона просила нікому про це не говорити. Це пов'язано з його психічними розладами. Все почалося після армії. Компромат цей зберігався у неї в телефоні.Саме телефоном жертви поліцейський заволодів відразу після вбивства. Для того, щоб обійти захист, хлопець відрізав палець з мертвої подруги. У мобільнику, можливо, він шукав потрібні йому файли, щоб видалити їх, а потім, замітаючи сліди розсилав повідомлення від імені Колі-Вікі подругам."Віка вірила, що її коханий зможе виправити свій розлад..."Відомо, що поліцейський мріяв піти на службу в ОМОН. Швидше за все, докази його психічного розладу могли б йому в цьому перешкодити.- Віка говорила, що він не є небезпечним для оточуючих і вірила, що зможе направити це його відхилення в потрібне русло, - запевняє Ангеліна.До речі, агресивно поводився Денис не раз. Подруга убитої Колі-Вікі розповіла, що хлопець часто душив коханку до втрати свідомості, а потім сидів і плакав. Такі особливості в поведінці і страх за своє життя змусили Колю-Віку розлучитися з ППСник.Більш того, у багатьох знайомих часто виникали питання про близьку зв'язку співробітника МВС з трансгендерів. Та й батьки Дениса такий союз не схвалювали і були відверто проти їхніх стосунків.Джерло КП

Василь, 45 років, уролог в NHS, Львів, УкраїнаСвою сексуальність на батьківщині я приховував. Пояснювати чому, не буду. Я ріс у Львові, батьки і друзі нічого про мене не знали. Якби дізналися, була би ганьба. Я навіть зустрічався з дівчинкою. Пам'ятаю, вона ще вважала мене страшно порядним, мовляв, Васька до мене не лізе, ми з ним до весілля ні-ні. Ось, який високодуховних був, ха-ха. Але тоді, 25 років тому, часи були інші, про геїв ніхто толком не знав, як зараз. Просто думали, що є ті, хто «любить з чоловіками». Ставлення було як до Фріка, мені навіть здається, що ніхто не думав про те, що у геїв є секс. Просто ось вони були такі дивні, і на них співчутливо закривали очі. Я теж соромився того, що мене тягне до людей одної зі мною статі, по інерції за суспільством, в якому ріс.Публікуємо три дуже особистих розповіді про те, як геї з Росії, України і Грузії перестали боятися говорити про свою сексуальну орієнтацію. Хоча це було непросто.Одружитися ми з моєю подружкою так і не одружилися. Тільки через багато років я одружився - на одному. Все було донезмоги кіношно. У нас у Львові була заїжджаюча делегація з Шотландії. Для всього міста подія. Пам'ятаю, ми з сусідкою по сходовій клітці розмовляли, а вона мені така мрійливо каже: «Ох, Васька, а раптом вони в спідницях будуть?». Тоді це було приблизно все, з чим асоціювалися шотландці. А я: «Ну і чого буде?». І вона видає: «А у них же під спідницями нічого немає!». Тут-то обімлів вже я. Всі мої думки зайняли ці спідниці, мені, 23-річному незайманому, це здалося якоюсь неймовірною секс-фантазією. Мені іноді здається, що я стільки про це думав, що доля саме тому мені підкинула шотландця, правда, без спідниці.Я дійсно познайомився з "шотландцем". Тільки був він ніякий не шотландець, а англієць пакистанського походження. Ми провели з ним цілий тиждень пташенята-нерозлучники. А потім він поїхав, а я раптом ожив. Наче був паралізований, а тут зміг ходити. У мене відразу гонору додалося, я вирішив, що нормальний. З'явилося відчуття, що треба себе відстоювати. Я змінився. Мені не вистачало духу сказати комусь, зізнатися. Тому я став вести себе агресивно. Став конфліктним. Потім Фероз - так його звали - приїхав мене провідати. І я випалив: «Відвези мене звідси». Прямо як така панянка. Його якраз направляли на дипломатичну місію в США. Він був набагато старший за мене і відносин не хотів. Але сказав, що допоможе бідному українському хлопчикові.Тревіс Фіммел, що грав Рагнара у "Грі престолів" Рагнара не приховує своєї орієнтаціїЯкось раз один мій знайомий зло пожартував, що якби не мій покровитель, то я б спився у Львові сантехніком - це засіло у мене в голові, і довгий час я вважав всі свої досягнення порожнім звуком. Для мене стало синонімом: поводишся як гей, значить, ти ніхто.Потім були роки поневірянь. Ми жили в Бостоні, там я вступив до медичного, тому що мріяв стати лікарем. Там було набагато вільніше, ніж на Україні. Але я як і раніше не міг розслабитися. Не афішував себе, не ходив у клуби, нічим себе не видавав. Був блок якийсь. Я прожив багато цікавих років, але завжди себе соромився. Якось раз один мій знайомий зло пожартував, що якби не мій покровитель, то я б спився у Львові і став сантехніком - це засіло у мене в голові, і довгий час я вважав всі свої досягнення порожнім звуком. Для мене стало синонімом: поводишся як гей, значить, ти ніхто. Коротше, багато тарганів у мене в голові було.Все почало змінюватися зі смертю тата. Я нібито відчув, що я виконав перед ним обов'язок, не зганьбив. Став ходити до психотерапевта, працювати над прийняттям себе. Зізнався мамі. Все стало набагато краще. Близько помітили в мені зміни, що я став м'якшим, веселіше. Незабаром переїхав до Лондона - працювати лікарем.Ніл Патрік Харріс (серіал "Друзі") відомий гейНа мене подивився один колега, дуже серйозно, і сказав: «У тебе ж така історія, для мене ти - герой. Це твій обов'язок ». І в той момент для мене все склалося: улюблена робота, моя орієнтація, і колега, який тебе не тільки приймає, але і поважає твій досвід, що не знецінює як професіонала. Я погодився.І ось, знаєте, тут у мене гештальт і закрився. Майже всі 8 років тут я працюю на NHS. Поступово розкрився перед колегами, багато хто знає мого бойфренда. І три роки тому мені запропонували очолити наше хід на гей-параді. Від NHS щороку в колоні проїжджає вантажівка - весь в райдугах і плакатах. А в кузові співробітники, теж, відповідно, не в костюмах. Так вони підтримують ЛГБТ-спільнота. Я спочатку відмахнувся, а потім на мене подивився один колега, дуже серйозно, і сказав: «У тебе ж така історія, для мене ти - герой. Це твій обов'язок ». І в той момент для мене все склалося: улюблена робота, моя орієнтація, і колега, який тебе не тільки приймає, але і поважає твій досвід, що не знецінює як професіонала. Я погодився. Саме після першого прайду я зрозумів, чому важливо не мовчати, а гордо нести себе і свою історію. І тут не важливо, гей ти чи ні. Тепер я намагаюся на своєму прикладі просвіщати людей, допомагаю геям з України і Росії, виступаю на благодійних вечорах, ходжу на всі ЛГБТ-заходу.Отар, 33 роки, Батумі, ГрузіяЯ більше 13 років жив в Англії нелегально, щоб бути вільним. Приїхав по туристичній візі один раз, потім ще раз. І не повернувся. Тоді я був молодий. Зовсім без голови. Зараз би не наважився, це була така афера. Але коли я після Батумі побачив Лондон, подивився, як тут живуть геї, я зрозумів, що моє життя вдома далі стало б нестерпним. Мене запросив друг-кавказець, пам'ятаю, я йому сказав «Краще б ти мене не запрошував, як мені тепер жити з цим?».Вдома була в'язниця, я постійно грав в альфа-самця, аж перегравав. Боявся жахливо. Адже побоюватися треба було не тільки грузин. А ще і чеченців, дагестанців, всіх. Тому що це типу на них теж кидає тінь. Якось я був в гей-клубі в Сохо і побачив хлопця кавказької зовнішності, почув російську мову. І я якийсь час стояв, думаючи, що мені робити - бігти або битися. І тільки через якийсь час до мене дійшло, що він-то теж в гей-клубі. Потім ми познайомилися, і він сказав, що теж мене злякався, особливо після того, коли я став пильно на нього дивитися.Вентворт Міллер (Флеш Гордон) відкритий гейБагато образяться, але так, я вважаю, що гею-кавказці завжди складніше, ніж просто гею.Може, багато образяться, але так, я вважаю, що гею-кавказці завжди складніше, ніж просто гею. Перед тим, як я втік до Англії, я пробував жити в Москві. «У порівнянні з Батумі це, вважай, Європа», - думав я. Але немає, навпаки, до мене було більше уваги. Гей, ще й кавказець - ууу! Відразу починаються всякі тупі питання, а ще фразочки типу «ось, значить, це не залежить від виховання». Типу, з кожним може трапитися. Дратувало жахливо. Я думав, ну немає ніякої напівсвободи. Є або нормальна свобода, або її немає взагалі.Тому я плюнув на все і залишився в Англії. Тут було так добре! Ніхто мене не знав, а хто дізнавався, так тільки тому, що я дозволяв це зробити. У мене саме в Лондоні зірвало дах. Я називаю це ренесансом свою гомосексуальність. У якийсь момент я зрозумів, що нарочито одягаюся так, що будь-кому зрозуміло, що я - гей. Мало не в боа їздив в метро. А всім плавати. Як так! Навіть прикро бувало. Коли звик жити в опорі, і його немає, відчуваєш себе менш значним чи що. Немає ніякої війни за себе, опозиції. Був такий "rebel-грузин", а став звичайний гей-іммігрант. Але я з цим ок.У мене саме в Лондоні зірвало дах. Я називаю це ренесансом свою гомосексуальність.Найбільше в житті мені завжди хотілося бути собою. Деяким геям вдається жити подвійним життям, по ним не скажеш. Як на мене можна було сказати завжди! Невловиме: постава, жести, увагу до стилю, бездоганний грумінг. Мене завжди підозрювали, спостерігали за мною. Мені довгий час доводилося себе ховати. Потім я взагалі перестав розуміти, хто я. І тут ця свобода захлинаючись була дуже 'confusing'. В голові - ну повний фарш. Так, я цього хотів - але мені треба був час, щоб переварити, звикнути. Хто я тепер? Як себе відчувати?Пам'ятаю, ми їхали c бойфрендом в лондонському метро, ​​п'ятниця, годин 11 вже, публіка вся напідпитку. І тут до мене мій хлопець лізе цілуватися. Я відвертаюсь, мені незручно, мені ніяково. А в голові тим часом: «Так. Справа не в тому, що ми геї. Якби хлопець з дівчиною почали облизуватися переді мною - мені теж було б неприємно ». Ну тобто ось та ж дурниця, якої зазвичай тикають "православнікі". І я розумію, що я дешевка якась і вся моя свобода дута. А потім було щось типу дива. Бойфренд став "Камон", люди навколо помітили і стали улюлюкати, мовляв, Дааа, давай. Я розчулився, відчув якусь підтримку, тепло, вся ситуація була така правильна что-ли. Ну і я заплющив очі і впився йому в губи. Нам стали плескати. На наступній станції, правда, довелося вийти - я заплакав. Це було поворотним моментом: в відносинах з собою, з містом. Це виявилося перевіркою на вошивість: чи зможу я бути тим, ким завжди мріяв, коли у мене є для цього все.Деніел Крейг - відкритий гей, що грає БондаЯкщо дівчина попросить у мене номер телефону, я розповім, що гей. Головне я зрозумів в цій спокійній буденності - саме ось цим спокоєм ми і створюємо свободу, плекаємо її. Так і має бути.На те, щоб моя особистість нарешті зібралася в одну, як розмита картинка стала чіткою, знадобилося років зо два. Я зробив камінг-аут перед усіма, припинив кидатися в крайності: то конспіруватися для рідних в Грузії, то нарочито провокувати перехожих в Лондоні. Я став набагато більш зрілим. З багатьма людьми я припинив спілкуватися. Свою орієнтацію я не приховую - все в курсі мого особистого життя.Змінилося моє свідомість, якщо я познайомився з хлопцем, і він мені подобається, я вже не замислююся перед тим, як сказати: «З таким класним хлопцем познайомився!». Нещодавно бронював відпустку, попросивши приготувати пляшку шампанського «для мене і мого хлопця». Якщо дівчина попросить у мене номер телефону, я розповім, що гей. Головне, я зрозумів, в цій спокійній буденності - саме ось цим спокоєм ми і створюємо свободу, плекаємо її. Так і має бути.Паша, 19 років, Москва, РосіяМені здається, що у мене не варто таке питання. Ну взагалі немає такої історії, як я б боровся за свої права. Я думаю, у мого покоління немає всіх цих забобонів - я в своєму житті ніколи не дивився телевізор, за Путіна не голосував і, якщо чесно, мені плювати, що відбувається в політиці. Мені в Москві було "норм". Я вчився в гімназії, в моїй паралелі було повно ЛГБТ. У нас навіть вчителька була, яку ми запалили на тематичних сайтах. Чи не сказали нікому. Це було б не круто. Взагалі в моїй компанії все багато подорожували з дитинства. Ну і якщо у нас назвати людину "нігер" там, ну або "пі ** р", то це відстій - це бидло так говорить. Ну і ті, хто слухають Стаса Михайлова. Я прямо чітко ділю людей в Росії.Рікі Мартін - батько двох дітей і відкритий гейЯ завжди знав, що буду вчитися за кордоном. Я щоліта їздив в табори - Англія, Франція, Іспанія, Японія. Я говорю на чотирьох мовах, граю на трьох музичних інструментах, дуже багато вчився за своє коротке життя. І не тому, що у мене багаті батьки. Для Лондона вони не багаті, це для Москви хіба що.Не хочу бути ось цим російським, таким російським, який створює стереотипи. Таким, через якого нас усіх потім вважають відсталими гомофобними російськими.Я це роблю тому, що не хочу бути ось цим російським, таким російським, який створює стереотипи. Таким, через якого нас усіх потім вважають відсталими гомофобними російськими. Тому зараз, коли я в Лондоні, нарешті, постійно, я використовую всі свої знання і виховання, щоб бути повноцінним в цьому суспільстві. Чи не збитковим. Я не роблю великої історії з того, що я гей, ще й Поліаморія. Я це як би заявляю між справою. Я гордо несу свою сексуальність, як і всі інші частини своєї особистості. Це найкрутіша подача. Я над нею працював. Дивився відео на YouTube, на всяких відритих геїв і дивився, як вони тримаються. Мені потрібен був рівень, якого я не міг побачити в Москві.Звичайно, в Москві поза своєю тусовки я мовчав в тряпочку. Ну тобто це у мене така прогресивна середовище було і батьки, які, до слова, самі мене вивели на чисту воду про мою гомосексуальності. А за межами - морок.Коли переїхав до Лондона зовсім, то був як риба в воді. Складніше мені особисто було не говорити, а замовчувати про себе. Я сумую за друзями в Москві, я хочу, щоб в Росії все змінилося, щоб не було цього трешу.Бен Уішоу - дуже артистичний, дуже британський і дуже гейВийдеш з "Стрілки", і все, повертайся в реальність. Ну нічого, я хоч натренувався. Коли переїхав до Лондона зовсім, то був як риба в воді. Складніше мені особисто було не говорити, а замовчувати про себе. Я сумую за друзями в Москві, я хочу, щоб в Росії все змінилося, щоб не було цього трешу проти прав людини. Але для цього, напевно, треба хоча б почати цікавитися політикою, а я не буду лізти в це болото. Я нікому нічого не винен. Коли мені в Англії кажуть, що не думали, що я росіянин, то для мене це комплімент.Я вчуся в Imperial College London, живу в Кенсінгтоні. Це була моя мрія. Тусуюсь в Сохо, зараз збираюся на Ібіцу на канікули. Я навіть не думаю, як себе веду, а я знаю, що мені все можна. Я ж не вбивця, не злодій, не злочинець, чому я повинен замислюватися про свої слова і дії? Я дуже впевнений в собі. Я не ходжу з плакатом на шиї, беру і роблю. Якось на заняттях у нас зайшла мова про гей-шлюби і країнах, які дозволили їх. Я зробив коментар з ремаркою «я, як представник ЛГБТ». Без пафосу. Відчуваю, що таке поважається, мене сприймають всерйоз. Гомофобних висловлювань ніколи не чув в Англії. Але якщо почую, то скажу: «Так, я гей. А ти, ймовірно - чмо».Джерело ZIMA Magazine

Вже давно не секрет, що в шоу-бізнесі багато геїв, хто перебував в шлюбі з жінкою і мають від них дітей. Пропонуємо згадати, як виглядають колишні дружини чоловіків, які вчинили камінг-аут.1. Рената БлауелПочнемо з колишньої дружини найвідомішого відкритого гея сучасності - Елтона Джона. У 70-і роки в інтерв'ю журналу Rolling Stone британський співак зізнався в бісексуальності, а через вісім років одружився на Ренате Блауер. На момент знайомства екс-дружина Елтона працювала звукооператором його нового альбому Too Low for Zero. За рік спільної творчості пара настільки зблизилася, що Джон зробив пропозицію руки і серця коханої, і Рената відповіла згодою.Однак сімейна ідилія тривала недовго. Через чотири роки відносини закінчилися. На жаль, подальша доля Ренати Блауел невідома: жінка відмовилася від світського життя і не спілкується з пресою. Що ж стосується Елтона, то в 2014 році рок-музикант зіграв весілля з канадським режисером Девідом Фернішем, і сьогодні подружжя разом виховують двох синів, народжених від сурогатної матері. Легендарний співак досі відчуває докори сумління через попередніх відносин, про що повідомив шанувальникам у своєму інстаграме: «Я найбільше хотів бути хорошим чоловіком, але я заперечив те, ким я був насправді. Це принесло печаль моїй дружині і змусило мене відчувати величезну провину і співчуття».2. Ернестіна КемпбеллКороль рок-н-ролу, американський співак і композитор Літл Річард познайомився з майбутньою дружиною восени 1957 року народження, а через пару років вони одружилися. До відносин з музикантом Ернестіна працювала секретаркою в Вашингтоні.І хоча шлюб тривав недовго (близько п'яти років), пара встигла всиновити однорічного хлопчика з церковного притулку. Нагадаємо, що саме прийомний син Ернестіна і Річарда Денні Джонс в травні 2020 року повідомив журналу Rolling Stone про смерть свого батька.3. Лінда Лі ТомасЦікава біографія видатного американського композитора Коула Портера лягла в основу багатьох фільмів. Пристрастю в житті музиканта була не тільки музика. Він крутив інтрижки з багатьма чоловіками. Незважаючи на потяг до хлопців, в грудні 1919 року Коул одружується на багатій американці Лінде Лі Томас.Жінка була старша композитора на вісім років, крім того, за її плечима вже був шлюб, тому нові відносини стали порятунком соціального статусу Лінди. Вона знала про сексуальну орієнтацію чоловіка, тому не дивно, що за 35 років сімейного життя у пари не було дітей. Однак важко назвати цей союз шлюбом за розрахунком, адже подружжя щасливо прожили разом до самої смерті Лінди.4. Лайза Мей МінелліПершим чоловіком американської актриси і співачки був знаменитий музикант Пітер Аллен. Сімейні стосунки зоряної пари тривали 7 років і закінчилися розлученням, причиною якого стали гомосексуальні зв'язки чоловіка. Через довгі роки Лайза прокоментувала гучне розлучення: «Я вийшла заміж за Пітера, але він не сказав мені, що він гей. Виявилося, це знали всі, крім мене. А я з'ясувала ... в загальному, скажімо так: я більше ніколи не повертаюся додому раптово, тепер завжди спершу дзвоню!»Згодом співачка виходила заміж ще три рази, але все шлюби закінчилися розлученням. А Пітер перестав приховувати свою орієнтацію і почав відносини з моделлю Грегорі Коннеллі. Чоловіки були разом 10 років, обидва померли від СНІДу, першим з життя пішов Грегорі, а через вісім років помер Пітер.5. Хілларі Ліон і Саффрон БерроузАлан Каммінг, голлівудський актор, який знявся у фільмах «Люди Ікс - 2» і «Діти шпигунів», вісім років був одружений на своїй однокурсниці Хілларі Ліон, а пізніше два роки перебував у відносинах з актрисою Саффрон Берроуз. Однак в кінці дев'яностих Алан зізнався в бісексуальності і в 2007 році уклав громадянське партнерство з художником Грантом Шаффером, а через п'ять років вони офіційно одружилися в Нью-Йорку.Колишня дружина актора незабаром після розлучення теж вийшла заміж і сьогодні разом з новим чоловіком виховує двох дітей. Цікаво, що екс-кохана Алана Саффрон Берроуз теж складається в одностатеві стосунки. У 2013 році вона уклала шлюб з жінкою, її обраницею стала письменниця Елісон Бейліен.6. Стефані ЛоуУ лютому 2020 року провідний програм «Сьогодні вранці» і «Танці на льоду» Філліп Шофілд після 27 років шлюбу зробив камінг-аут. Нагадаємо, що з майбутньою дружиною, журналісткою Стефані Лоу, чоловік познайомився в 1993 році, у пари двоє дорослих дітей.Сміливе визнання ведучих не відштовхнуло дружину, про що Філліп розповів журналістам: «У нас ніколи не було ніяких секретів. Вона приголомшлива, неймовірна, в моєму житті немає нікого, хто б підтримував мене так, як дружина ». Подружня пара не подала на розлучення, більше того, ведучий зазначив, що поки не готовий до нових відносин.7. Террі Мак-МілланУ 1998 році американська письменниця вийшла заміж за молодого красеня Джонатана Пламмер. 23-річна різниця у віці надихнула Террі Мак-Міллан на написання любовного роману, за яким пізніше був знятий фільм «Захоплення Стелли». Але казкова історія любові закінчилася, коли після шести років стосунків чоловік зізнався, що він гей.Террі не здогадувалася про орієнтацію свого чоловіка: «Він не подавав ні найменшої ознаки гомосексуальності». Камінг-аут чоловіка став шоком для письменниці, і в січні 2005 року вона подала на розлучення. Через кілька років Террі Мак-Міллан пред'явила колишньому чоловікові позов на 40 мільйонів доларів для компенсації моральної шкоди, але пізніше відкликала звинувачення. А у вересні 2010 року екс-подружжя разом з'явилися на популярному ток-шоу з ведучою Опрою Уінфі, де підтвердили чутки про те, що конфлікт між ними вже залагоджено.Джерело Cosmo 

Грають на стороні Путіна? Парламент Естонії прийняв в першому читанні законопроект про проведення референдуму з питання про шлюб як союз чоловіка і жінки, як повідомляє «Інтерфакс».Навіщо Естонія йде у сторони Москви? За проведення референдуму виступила вхідна до правлячого союзу Консервативна народна партія, проти висловилися соціал-демократи і депутати від Партії реформ. Ініціатива була затверджена в першому читанні 51 голосом, проти виступили 48 парламентаріїв. «Таким чином, законопроект залишається на порядку денному», - повідомили агентству в прес-службі парламенту.Естонія може втратити зв'язок із ЄС, допомогу та кредити, що підняли країну після розвалу СРСРУ разі якщо ініціатива буде прийнята остаточно, громадянам республіки належить загальне голосування на тему легалізації одностатевих шлюбів. В бюлетенях естонцям буде запропоновано відповісти на питання: «Чи повинен шлюб в Естонії залишатися союзом чоловіка і жінки?»Референдум в Естонії має пряму дію. Якщо жителі країни виступлять проти змін в основний закон, скасувати це рішення зможе тільки інше загальне голосування. Раніше керівництво правлячої коаліції країни (Центристська партія, Isamaa і Естонська консервативна народна партія) виступило з ідеєю закріпити в естонській конституції положення про шлюб як союз чоловіка і жінки. Депутати пояснили цю ідею захистом традиційних цінностей і довгою історією інституту шлюбу.За наполяганням Естонської консервативної Народної Партії в коаліційний договір при формуванні уряду в 2019 році був внесений пункт, що передбачає проведення восени 2021 року референдуму щодо поправки до конституції про захист сім'ї та шлюбу одночасно з муніципальними виборами.Джерело Лєнта

Раніше такого не було. Де криються витоки нетерпимості до гомосексуалів в Східній Європі? Адже в питаннях сексуальної орієнтації цей регіон колись був набагато терпиміше Західної Європи, пише Норберт Маппес-Нідік. Адже навіть досі українські археологи знаходять докази поховань гей-коханців часів скіфської доби але відмовляють коментувати подібні випадки.Депутати Європарламенту більшістю голосів 11 березня ухвалили декларацію, яка оголошує Євросоюз "зоною свободи ЛГБТІ". Рішення стало реакцією на порушення прав представників сексуальних меншин в Польщі, де в 2019-2020 роках місцева влада оголосила ряд регіонів "зонами, вільними від ідеології ЛГБТІ", але також і в інших східноєвропейських країнах. Письменник і журналіст Норберт Маппес-Нідік (Norbert Mappes-Niediek) розмірковує про причини гомофобії в цьому регіоні:У Європі люди не бояться бути собою і не страждають через ненависть / Учасники ЛГБТ-прайду "В комуністичні часи гомосексуальність називали б" пережитком капіталізму ". Після падіння комуністичних режимів ставлення до гомосексуалів стало однією з перших ліній розлому між Сходом і Заходом. З 1989-90 років націоналістичні політики в Східній Європі, зазвичай протиставляють" толерантність "жителів своїх країн" чванливості "і" місіонерства "Заходу, почали насаджувати агресивну нетерпимість до лесбійок та геїв.Нетерпимість і гомофобія - НЕ східноєвропейська особливість"Будь нетерпимим, будь нормальним!", - свідчив напис на одному з плакатів ультраправої партії в Болгарії. Далеко не всі гомофоби висловилися б з такою нещадною жорсткістю. Кому захочеться вважатися нетерпимим? Але партія вловила саму суть проблеми.При всьому при цьому нетерпимість - і вже тим більше, гомофобія - аж ніяк не є східноєвропейської особливістю. Навпаки, в плані сексуальної орієнтації в Східній Європі довгий час панувала набагато більша толерантність, ніж, скажімо, в Німеччині або Великобританії.Адже саме в західних країнах в буржуазну епоху спалахували великі історичні скандали, пов'язані з "мужеложством". В Англії це був гучний судовий процес проти Оскара Уайльда в 1895 році, а пізніше ще один - проти Пітера Уальдблада в 1954 році. У Німеччині - судовий процес над князем Філіпом цу Ейленбург (Fürsten zu Eulenburg) в 1906 році, скандали навколо начальника штабу штурмових загонів НСДАП Ернста Рема (Ernst Röhm) в 1931-32 роках, а в 1983 році - анонімні звинувачення на адресу генерала бундесверу Гюнтера Кісслінг (Günter Kissling), що змусили його передчасно піти у відставку.У минулому Схід був толерантніше ЗаходуУ Східній Європі до гомосексуалів ставилися значно терпиміше. Так, в Польщі з моменту здобуття нею незалежності в 1918 році покарання за сексуальні відносини між чоловіками було вкрай рідкісним. У Радянському Союзі це питання стало лінією вододілу між сталіністами і націонал-більшовиками з одного боку і реформаторами і революціонерами - з іншого. У 1922 році одностатеві відносини в СРСР були офіційно декриміналізовані, але вже на початку 1930 років при Сталіні знову була введена кримінальна відповідальність "за мужолозтво".Чехословацькі комуністи хотіли декриміналізувати гомосексуальність ще в 1950 році, але були змушені підкоритися забороні з Москви. У НДР ще в 1957 році була скасована кримінальна відповідальність за сексуальні відносини між дорослими чоловіками, в 1961 році вони були декриміналізовані в Угорщині, а роком опісля - і в Чехословаччині. У Великобританії це сталося тільки в 1967 році, в ФРН - в 1969 році, в Австрії - в 1971 році.Культурна війна і прояв амбівалентностіНа початку 2000-х років дискусія про рівні права для геїв і лесбіянок, зареєстрованих партнерських відносинах і гомосексуальні шлюби перетворилася в захоплюючу маси культурне бій між Сходом і Заходом. Парадоксально, але саме політичні конотації зробили це питання гарячою темою. А ось поп-культура, в свою чергу, ставилася до цієї теми критично або іронічно.У Росії жіночий дует "Тату" грав з гомоеротичний підтекстами, в Сербії співачка Марія Шерифович виграла з цією темою пісенний конкурс "Євробачення" і стала національною іконою. Трохи пізніше главою уряду Сербії була обрана відкрита лесбіянка. Для Сербії це стало можливістю проявити амбівалентність: культові лесбіянки можуть не приховувати свою сексуальну орієнтацію і при цьому не дратувати патріархально налаштованих правих з їх культом сильних чоловіків.Гомосексуальність - продукт імпорту?Але напруженість в питанні визнання прав сексуальних меншин в цьому регіоні як і раніше зберігається. Гей-бари змушені маскуватися. Гей-асоціації та правозахисники ведуть запеклу боротьбу на всьому Балканському півострові, намагаючись домогтися того, щоб гей-паради можна було влаштовувати якомога в більшій кількості міст. Кожен проведений гей-парад, незважаючи на атаки гомофобів, вважається перемогою.Там, де гомосексуалів вийти на вулицю особливо складно або навіть небезпечно, як в деяких балканських країнах, у першому ряду процесії йдуть західні політики або дипломати, тим самим мимоволі підкріплюючи тезу про те, що гомосексуальність - це західний продукт, чужий місцевому населенню.Гомофобія як психологічне явищеЯкі ж аргументи гомофобів? В даному випадку про них навряд чи йде мова. "Загроза існування нації, деморалізація армії, загроза шлюбу - все це не має ніякого відношення до реальності, - каже вчений з Берліна Мартін Даннекер (Martin Dannecker), який досліджує питання сексуальності. - Наприклад, доведено, що гомосексуальні союзи лише зміцнюють інститут шлюбу" .Даннекер визначає гомофобію, в тому числі, східноєвропейську, як психологічне явище. За ворожістю, за його словами, криється глибоке "заперечити відповідність цінностей". За часів невизначеності лише "природа" все ще забезпечує непорушну опору - по крайней мере, що здається. Для зміцнення авторитету слабкого, нестабільної держави необхідно провести паралель між державою і сім'єю і говорити про них в одному контексті.Крихкість "природної норми"Насправді ж та норма, на яку посилаються як на "природну", бачиться як щось крихке і нестабільне. Цей висновок можна зробити хоча б з того, що для відповідності з цією нормою потрібно "взяти себе в руки". Геям і інших сексуальних меншин, очевидно, не вистачає необхідної для цього дисципліни. Але навіщо брати себе в руки, якщо правильне, природна поведінка мається на увазі як щось само собою зрозуміле?Цього протиріччя не вдається уникнути нікому, хто виступає за традиційні гендерні ролі і проти "неприродною" сексуальності. Якщо природа диктує чіткі правила, як стверджують гомофоби, то гендерна ідентичність просто не може бути розмита будь-якими життєвими обставинами, якимось гей-парадом або "пропагандою гомосексуальності". Так що насправді вони могли б не хвилюватися.Звідки береться ненависть до геїв?Геїв ненавидять "за те, що вони уособлюють пасивність", говорить Даннекер. Але не тільки багато жителів Східної Європи особисто відчувають себе приреченими на пасивність. Цю сумну долю, розділяє, скоріше, вся нація, з якої вони себе співвідносять. Її повчають, обмежують, її роблять пасивним одержувачем матеріальних благ від Заходу, який виставляє себе покровителем. Одним словом, з неї роблять жінку.І "це" дозволяють робити з собою геї - ось де криються витоки ненависті. "Вони зраджують всіх представників свого суспільства", - пояснює Даннекер. До того ж соціальний спад, який довелося пережити багатьом людям, сприймається як втрата потенції.Спроба психологизації гомосексуальності провалиласяВідмінності між Сходом і Заходом Даннекер бачить не тільки в хвилі гомофобії, що піднялася після 2000 року, але і в історії переслідування гомосексуалів. На Заході, зокрема, в Англії і Німеччині, після тривалого періоду "проблематизації" відбулося своєрідне "негативний просвіта".Замість того, щоб просто засуджувати гомосексуальність як гріх, її довгий час намагалися інтерпретувати як психічне відхилення або невроз. Якийсь час на Заході шукали "причини", за якими людина стає гомосексуалів. "Але знайти нічого не вдалося", - говорить Даннекер. Так що залишалося тільки прийняти це як даність.Геї як єретичні ікони дияволаУ той же час в Східній Європі, особливо, в Росії, де, відповідно до православною традицією, дія панує над "внутрішньою мотивацією", важливим вважається не те, що людина відчуває, а то, що він робить. Саме тому суспільство ще більш агресивно реагують на демонстративний, ексгібіціоністські, повчальний елемент в русі за права ЛГБТІ.Навіть соціолог Ігор Кон, відомий борець за права геїв в Росії, не приховував роздратування від гей-парадів: "Деяким вони нагадують студентські пропагандистські загони часів СРСР, які повинні були вчити колгоспників збирати урожай". Терпимість стала предметом обговорення, а гомосексуали, як і учасники західних гей-парадів, перетворилися в ікони - єретичні ікони диявола. І це не обіцяє нічого хорошого для їх визнання в майбутньому".Норберт Маппес-Нідік, журналіст-фрілансер, більше 30 років працював в країнах Південно-Східної Європи. Співпрацював з цілою низкою німецьких ЗМІ. 15 лютого 2021 року побачила його книга "Чому Захід не розуміє Схід".Джерело DW

Зараз білборд стоїть на фоні сільської церкви. Поки у Європі трансгендери очолюють уряд, в Україні геїв звинувачуюють у палінні трави. Цікаво, якої саме? У селі Орлівщина, що в Дніпропетровській області, помітили білборд з дискримінацією гомосексуальних людей. Представників ЛГБТ-спільноти прирівняли до тих людей, які палять траву. Місцеві мешканці обурились."Палії трави": під Дніпром встановили білборд з гомофобною "соціальною" рекламою / фото fb Реальний ДніпроНа білборді написана одна фраза "Палії ​​трави". Мабуть, тут повинен був бути "соціальний" підтекст - засудити тих, хто зараз масово палить траву. Однак чомусь як антигероїв вибрали двох доглянутих чоловіків, які на фото не палять траву, а просто обіймаються.Незабаром з'ясувалося, що замовником гомофобною реклами міг бути підприємець В'ячеслав Горобець. Коли про це дізналися активісти, то зайшли на його сторінку в соцмережі і почали скаржитися на пост й писати гнівні коментарі. В результаті навіть Facebook видав чоловікові попередження через мову ворожнечі та порушення стандартів спільноти. Він прокоментував в результаті ситуацію автор так:Гоміки дуже згуртовані - нам би таку єдність... Вони моментально накидали скарг і в коментарях пояснили мені, що я ідіот, розумово відсталий ретроград і агент Кремля. Що я і так знав, - написав В'ячеслав Горобець. (Прим.: лексика автора збережена)Нагадаємо, раніше в Дніпрі бар влаштував сексистську акцію, де жінкам пропонували показати бармену груди заради безкоштовного коктейлю.Джерело ВГороде

Чекаючи на вирок, чоловіки провели шість років у камері смертників. Уся їхня вина полягала в нетрадиційній орієнтації. Вирок був виконаний у в'язниці міста Мараге, яке розташоване за п'ятсот кілометрів від Тегерана. Чекаючи на рішення суду, чоловіки 6 років провели в камері смертників.Громадяни Ірану Мехрдад Карімпур та Фарід Мохаммаді були засуджені до смерті через повішення за звинуваченням у "гомосексуалізмі". В Ірані це є протизаконним і карається найвищим заходом покарання, як повідомляє Daily Mail.Правозахисник і борець за права ЛГБТ Пітер Тетчелл заявив, що страта є наслідком давньої політики режиму, що полягає у санкціонованому державою вбивстві геїв. Судові процеси в таких справах є упередженими та несправедливими, про що неодноразово заявляли правозахисні організації Amnesty International та Human Rights Watch."Міжнародна спільнота має запровадити санкції щодо посадових осіб режиму, суддів та працівників в'язниць, які санкціонували ці страти", — наголосив правозахисник.Іран вважається одним із найрепресивніших місць у світі для лесбіянок, геїв, бісексуалів та трансгендерів. Нетерпимість проявляється як на державному, так і у побутовому рівні. У травні минулого року 20-річний Аліреза Фазелі Монфаред, який не приховував своєї нетрадиційної орієнтації, був убитий своїми братами в Ахвазі, провінція Хузестан.Минулого року за звинуваченням у гомосексуалізмі в країні було засуджено 299 людей. Усіх їх засудили до страти. Крім содомії, у країні найвищою мірою покарання караються такі злочини як зґвалтування, подружня зрада, збройне пограбування та вбивство.Правозахисна організація Amnesty International засудила ситуацію в Ірані, наголосивши, що представники ЛГБТ стикаються в країні з повсюдною дискримінацією, живуть у постійному страху перед переслідуванням, арештом та вироком. Ці люди вразливі для насильства та переслідувань на підставі їхньої реальної чи ймовірної сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.А ось у США ввели тимчасовий мораторій на страту. Співробітникам генпрокуратури доручено оцінити ризик страждань та болю при використанні пентобарбіталу.Джерело ФОКУС

Півень у клітці, стриптиз і фігурка Мілонова – рівень стереотипів, що зашкалює, перемішаних з абсурдом та іспанським соромом. Ось як шоу зараз заходять зазомбованій аудиторії на росії.Ось уже третій місяць, як я живу в оруеллівському всесвіті і намагаюся не збожеволіти. Від колонок новин у мене нервово смикається око, і хочеться відволіктися хоч на що-небудь. Щось, що не пов'язане з тим, що відбувається зараз у світі. І тут виходить інтернет-шоу Амірана Сардарова «Я не гей», де як обізнаний виступає… депутат Держдуми Віталій Мілонов. У цьому шоу 8 чоловіків – 7 гетеросексуалів та одного гомосексуалу – заселять у заміський будинок, і під час проживання та виконання різних завдань від ведучих вони мають обчислити, хто з них є геєм. А гею, у свою чергу, треба залишитися нерозкритим до кінця. Переможець отримає 2 млн рублів та фігурку головного геєненавистника країни.Чесно – спершу я не повірив. Перечитав ще раз новину. Вирішив, що це знову ІА «Панорама» розігрує нас у своїх найкращих традиціях. Перевірив сайт "Панорами" - не вони. Може це фейк, помилка? Але ні, ця новина виявилася правдивою – і тому світ довкола здався мені ще більш божевільним.Для тих, хто не знає, поясню, хто такий Аміран Сардаров. Це відомий відеоблогер, ведучий каналу на Ютубі «Щоденник хача», де він розповідає про своє повсякденне життя і влаштовує різні челенджі, що іноді викликають і провокаційні. Також він знявся в парочці фільмів і написав кілька книг про успіх та стосунки з жінками.Відразу почну з того, що діяльність Амірана Сардарова ніколи не викликала в мене ні довіри, ні поваги – зрештою, саме він прославився своєю гучною книгою з назвою «Чоловік завжди правий». Зрозуміло, книга від кірки до кірки набита водою, недостовірними даними про «чоловічий» і «жіночий» мозок, презирство та об'єктивацію по відношенню до жінок, і як вишенька на торті – порівняння жінки з собакою. Інші книги Сардарова також наповнені міфами і шаблонними уявленнями про людей. Тому, глянувши на інструкцію проекту «Я не гей», якось із самого початку було очевидно, що нічого, крім дешевого фарсу і стереотипів, що приїлися, там не буде, і час на це витрачати явно не варто. Але цікавість пересилила. Подивився обидва вийшли на той момент випуску.Отже, поїхали...Півень у клітці – чи не перше, що ми бачимо, запустивши відео із шоу. І навіщо вони посадили туди бідну тварину? Я, звичайно, розумію, що це безглузде гомофобне посилання на тюремні поняття (у в'язниці «півнем» називають пасивного гомосексуалу, «півні» займають нижчий щабель в ієрархії тюремного суспільства), але птаха навіщо мучити? Але куди ж без півнів у шоу про геїв, народ не зрозуміє! До речі, всю нецензурну лексику у шоу «запікували» теж за допомогою півнячого звуконаслідування. Дуже нове та оригінальне, так, а головне – як дотепно!Заставка радує напівголими накачаними чоловіками на пляжі і гордо і Милоновим, що пафосно крокує вперед, у супроводі дівчат модельної зовнішності, одягнених у купальники. Це щоб ми не забували, що він не гей, мабуть. «Здрастуйте, мене звуть Віталій Мілонов і я вже точно не гей» — видається депутат. Цікаво, скільки йому за все це заплатили, чи він погодився в цьому брати участь, тому що про нього всі забули і хочеться уваги? На жаль, це питання так і залишиться без відповіді.І ось, ми знайомимося з учасниками, ведучі розповідають правила і про те, що на всіх чекає, Мілонов тримає фігурку самого себе в руках, мовчить і підозріло усміхається. Забігаючи вперед, скажу, що Мілонов в принципі був небагатослівним в обох випусках, що вийшли - в основному стояв поруч і посміхався, розмовляв в основному Аміран. Але все одно встиг відзначитись фразою про «гей-радар» і видати ще ряд смішних перлів. Так, гей-радар Мілонова ніколи не помиляється!Здрастуйте, мене звуть Сергій, і я не гійУчасники по одному представляються та розповідають про себе. Тут і психологи, і сексолог, і блогер, бодібілдер, і навіть військовий. І тут теж без набору стереотипів не обійшлося: манірна поведінка, губи ботексу, яскраве вбрання. Кожного з них можна підозрювати в тому, що він гей, і при цьому більшість поводяться гомофобно. Але не агресивно-гомофобно, а скоріше незграбно-карикатурно, ніби хтось їм сказав, що «бути геєм це погано, бо геї поводяться як жінки». Так, чомусь саме риси та особливості, закріплені в ґендерно-стереотипному суспільстві за жінками, сприймалися учасниками як ознаки гейства. І практично кожен учасник якнайчастіше, до місця і не до місця говорив «я не гей» протягом усього шоу. Це правда має довести їхню гетеросексуальність чи що?Загалом все шоу було просякнуте нарочито безглуздою, навіть картонно-стереотипною гомофобією і мізогінією. Хто останній зайде в басейн - той гей! — кричить один із учасників, спустившись у басейн скупатися. Жарти на рівні молодшої школи, коли дітлахи тільки-но почули слово «гей» і подумали, що це щось погане. І всі не забули посміятися з чужих плавок-стрінгів. Ну так, стрінги – це так смішно, це ж так по гейськи. Спостерігати за тим, як кілька дорослих мужиків будуть чадити над чиїсь плавки. Це точно шоу для дорослих і про дорослих, а не дитячий садок «Ромашка»? Не вистачило лише класичного «Ти гей! - Ні ти! - Ні ти!"Якось запам'ятався незручний момент, де в одній із дискусій учасник, який є за професією психологом, згадав фрази «квір-культура» та «гендерна психологія», що стало приводом для агресивних глузувань від іншого учасника. Адже якщо людина цікавиться темою гомосексуалізму, будучи на кафедрі психології, то, зрозуміло, вона гей!А ще персонажі шоу дуже дивно аплодували. Ну, як дивно - не як це зазвичай прийнято, а ударяючи кулаком по долоні (жест, що зображає натяк на статевий акт). Чому, а головне – навіщо? В чому сенс?То хто ж гей?Щоб учасникам було простіше вирахувати гея, для них підготували кілька завдань, і мені особисто було не зрозуміло, як вони пов'язані з гейством. Учасників проекту змусили спати в одному ліжку один з одним, грати в твістер в одних трусах, їсти тістечка з печінками у вигляді членів, дивитися на чоловічий та жіночий стриптиз і… просунути руку в рот картонних осіб Мілонова та Сардарова, щоб наосліп мацати чужі філії тіла, намагаючись вгадати, чоловічі вони або жіночі. Знаєте, якби мені кілька років тому сказали, що «у 2022 році будуть визначати, хто ж гей, шляхом намацування чужих сідниць у роті Мілонова», я б нізащо не повірив. І як гра в «угадайку» з чиїмись п'ятими точками допоможе обчислити гея?Але навіть якщо ці завдання справді не допомагали знайти гомосексуала, за виграш у них можна було отримати головний тотем шоу – ту саму фігурку Мілонова. До речі, фігурці Мілонова аплодували окремо, причому Аміран спеціально попросив ляскати «традиційно» — ляскаючи у долоні. Цікаво, що стало б, якщо поплескати фігурці «нетрадиційно»?Наприкінці кожного випуску всім видавалися планшети, щоб написати свої припущення, хто ж гей. За кого найбільше підозр – той камінг аутиться у своїй орієнтації та вилітає. За володаря фігурки Мілонова не можна було голосувати, вона давала одноразовий імунітет від вильоту з шоу.На секунду в мене промайнула думка, що зараз усі учасники напишуть прізвище одного відомого депутата, але я дуже багато чого хочу. Звичайно, вони просто почали тицяти один у одного безпідставними звинуваченнями. Аргументи один одного «краше»: «у нього маска для сну з єдинорогом!», «А ось він завжди про всіх турбується!», «А ось він дивно на мене дивився, ну точно гей!». Турбота про інше, любов до милих речей на кшталт маски для сну як єдинорога, догляд за собою традиційно зараховуються до «жіночим» якостям. А якщо чоловік володіє цими «жіночими» якостями, то, зрозуміло, він гей! Чудова логіка! І нікому невтямки, що насправді і гомосексуальні чоловіки можуть страждати на токсичну маскулінність і намагатися бути зайво мужніми і брутальними, уникаючи всього стереотипно «жіночого».На першому та другому випусках гея звичайно ж не знайшли, що передбачувано. Інакше ця передача закінчилася ще на самому початку.І на завершення цього (не)дешевого театру абсурду…На даний момент Ютуб видалив обидва випуски шоу через порушення правил платформи. Про це Аміран повідомив на своїй сторінці у Telegram.«Мабуть, мій час справді пішов. Мінус 23 млн. Обидва випуски видалили. Я закінчився!Так, саме 23 млн рублів було витрачено на зйомки цього цирку. За планом шоу мало виходити півтора місяці, але людина припускає, а Ютуб має в своєму розпорядженні, так що невідомо, чи ще викладатимуться випуски. Але інтернет, як відомо, пам'ятає всі, і перезалиті версії шоу, а також огляди на нього, як і раніше, доступні на Ютубі та інших платформах.Чи корисно це шоу для тих, хто хоче дізнатися більше про життя ЛГБТ-спільноти? Однозначно ні. Чи потрібна вона самій ЛГБТ-спільноті? Теж навряд, про геїв думали в останню чергу, знімаючи все це. То навіщо весь цей фарс? Мілонів із фігуркою, мужики у трусах, «янегейство» та все інше? Очевидно, навіщо – чергова спроба звернути на себе увагу за рахунок гучної повістки, та й заодно в черговий раз викликати фейспалм у ЛГБТ-спільноти та розсудливих людей. Так що мені особисто залишається побажати Амірану і далі знімати штани, стоячи біля «Макдака», у нього це краще виходить.

Тишу імпровізованого кінозалу раптово порушує дзвін розбитого вікна - всередину летить файєр, що горить. Праворадикали, які "пікетували" показ фільму про ЛГБТ у центрі Києва, переходять у наступ - у хід ідуть сльозогінний газ та піротехніка. Один із глядачів застрибує на підвіконня та викидає піротехнічний снаряд на вулицю. Молодчики в масках тікають, злякавшись чи власної витівки, чи несподіваної контратаки.Сміливця звуть Віктор Пилипенко. Він - учасник АТО на Донбасі та засновник об'єднання "Українські ЛГБТ-військові за рівні права". Зовнішність 34-річного чоловіка зовсім не в'яжеться зі звичним суворим чином ветерана. Художня статура, худи з квітковим принтом, сережки у вухах - Віктор більше схожий на столичного хіпстера.Значок ЛГБТІК+військових в Україні - вони таки існуютьАле це враження оманливе. З 2014 до 2016 року, під час запеклих боїв на сході України, Віктор, доброволець батальйону "Донбас", пройшов чимало гарячих точок: від Мирної Долини в Луганській області до Широкиного на Азовському морі. Перекладач англійської та французької мов за освітою, на фронті він отримав позивний "Француз"."Камінг-аут був як крок у невідомість"Влітку 2018 року Віктор Пилипенко першим серед українських військових публічно розповів про свою гомосексуальність. "Звичайно, було стрімко - як крок у невідомість", - згадує чоловік. Те, що йому подобаються хлопці, Віктор протягом двох років на фронті ретельно приховував від товаришів по службі, з якими ділив окопи і щодня ризикував життям.Віктор Пилименко, гей та військовий"Це постійне приховування правди від товаришів, мені навіть доводилося спати з жінками, щоб ніхто не подумав, що я гей. Мені було дуже дискомфортно, - згадує Віктор. - При цьому мої товариші по службі могли чи не привезти дружину з дітьми в підрозділ, познайомити їх з усіма, всі знали про їхні стосунки з дівчатами. Геї та лесбіянки цього, на жаль, позбавлені. І це треба міняти".Камінг-аут Віктора Пилипенка дав сміливість відкритися десяткам геїв, лесбіянок та трансгендерів із військовим чи волонтерським досвідом. У 2019 році близько тридцяти з них уперше пройшли окремою колоною на "Марші рівності" у Києві. Сьогодні у групі "Українські ЛГБТ-військові за рівні права" перебуває понад сто осіб, і їх стає дедалі більше, розповідає Віктор: "У якомусь підрозділі на перекурі згадують об'єднання ЛГБТ-військових, і після цього хтось із присутніх нас гучить. і починає спілкуватися.Реакція на камінг-аут: від підтримки до цькування та нападівОдин із таких військових – 23-річний розвідник Сергій Афанасьєв. Нещодавно він здійснив камінг-аут у соцмережах – наважитися на цей крок йому допомогла підтримка товаришів з об'єднання ЛГБТ-військових. Сергій каже, що психологічно йому полегшало, адже більше не треба жити подвійним життям. А товариші по службі на передовій спокійно поставилися до його орієнтації: "У мене нормальний командир, він сказав, що, мовляв, це твоє життя і лізти в неї я не маю права - ти добре служиш, все нормально, не переживай".Сергій Афанасьєв, гей-солдатНа відміну від Сергія, дівчина-контрактник української армії, яка служить в іншому підрозділі та погодилася на інтерв'ю з DW на умовах анонімності, досі не відкрилася товаришам по службі. "Дехто знає, що я "бішка" (бісексуалка. - Ред.), але поки лише ті, кому я найбільше довіряю - суспільство, на жаль, ще заражене різними забобонами, - розповідає вона. - Але найближчим часом я думаю зробити камінг-аут - заразом і список друзів почищу".Реакція товаришів по службі на камінг-аут сильно залежить від колективу і командира, каже Віктор Пилипенко. У його випадку словесним цькуванням у соцмережах не обійшлося. Хоча більшість товаришів підтримали Віктора - "особливо ті, хто воював зі мною пліч-о-пліч, з ким ми разом знищували ворога, витягували поранених" - у 2019 році, під час акції пам'яті на честь загиблих в Іловайську, на активіста напав колишній товариш по службі. "Він залишив мені синці на спині, на обличчі, але я не чинив опір, намагався втихомирити його словами, тому що не хотів перетворювати цей захід на цирк", - згадує ветеран.Як ЛГБТ-активістам допомагає бойовий досвід?Як і інші ЛГБТ-активісти, військові, які вчинили камінг-аут, досі не почуваються у безпеці на вулицях Києва. І хоча після нападу праворадикалів на "Марш рівності" у 2015 році, коли постраждали десять учасників ходи, поліції здебільшого вдається стримувати насильство на правозахисних заходах, після їх завершення гомофоби влаштовують так звані "сафарі", розповідає Віктор Пилипенко: "Вони можуть бути невеликими". зграйками виловлювати в місті ЛГБТ-активістів - через фарбоване волосся або якогось райдужного атрибута (райдужний прапор - символ ЛГБТ-спільноти. - Ред.)".Втім, насильством на насильство ЛГБТ військові не відповідають. "Були такі моменти, коли мене спонукали - мовляв, ну що, Вітю, давай і ми будемо їх бити, - каже Віктор Пилипенко. - Але я стримував цих людей, адже коли ти даєш фізичну відсіч, ти цим легітимуєш насильство щодо себе ". Щоправда, бойовий досвід у правозахисній діяльності таки допомагає. “Він дає певну холоднокровність, - визнає ветеран. бути рішучими, даючи відсіч".Навіщо ЛГБТ-військовим громадянським партнерством?У тилу "зброя" ЛГБТ-військових – громадська робота. Серед іншого вони спільно з іншими ЛГБТ-організаціями відстоюють право на громадянські партнерства. Така форма реєстрації відносин, альтернативна шлюбу, вже давно існує у багатьох країнах. Проте в Україні геї та лесбіянки досі не мають такої можливості.Акція у Києві проти дискримінації представників ЛГБТ-спільноти в арміїДля тих з них, хто щодня наражається на небезпеку на фронті на Донбасі, а також для ветеранів, яких у разі загострення конфлікту можуть знову призвати в армію, легалізація громадянських партнерств особливо актуальна, каже Віктор Пилипенко. Адже зараз їхні партнери повністю позбавлені пільг, які українські закони гарантують чоловікам, дружинам та дітям загиблих або інвалідам військовослужбовців. "Коли гине військовий-гей або військова-лесбіянка, їхні сім'ї та діти залишаються фактично без захисту, - пояснює активіст. - Діти взагалі можуть опинитися в притулку, або ж їх можуть відібрати у партнера, що залишився живим, і передати родичам, які їх менше кохають".Наразі в Україні існує вже кілька законопроектів про громадянські партнерства. Проте жодного з них досі не було передано до парламенту. "Настав час - війна йде вже восьмий рік, а ризики для нас залишаються тими самими, - каже Віктор Пилипенко. - Дайте нам рівність прав: ми присягнули на вірність українському народу, ми проливали кров за нашу землю, ми заслуговуємо бути рівними".Тим часом, представники ЛГБТ-організацій, з якими спілкувалася DW, кажуть, що завдяки публічності ЛГБТ-військових змінюється ставлення українців до спільноти в цілому. Адже військові та ветерани в Україні сприймаються як захисники, а армія за результатами опитувань користується найбільшою довірою серед державних інститутів.ЛГБТ-взвод та звинувачення у співпраці з КремлемУ березні цього року об'єднання ЛГБТ-військових запросило представників спільноти та дружніх до неї людей підписати контракт з одним із взводів, який саме формувався у ЗСУ. Ініціатива створити психологічно комфортні умови для служби геям та лесбіянкам належала командиру, який сам входить до об'єднання ЛГБТ-військових. Із керівництвом її не погоджували, а назву взводу досі не розголошують. "У командуванні можуть бути гомофоби, які просто не дадуть створити цей підрозділ, або навіть якщо він набереться, його "маринуватимуть" десь на тилових позиціях, щоб люди захотіли піти, - пояснює Віктор Пилипенко. - Адже в основному на війну йдуть, щоб воювати”.Марш рівності у Києві, червень 2019 рокуЗараз у підрозділі, окрім командира, є двоє представників спільноти: хлопець-гей та дівчина-лесбіянка. "Потрібно мати хорошу фізичну підготовку та відповідні розумові здібності, - пояснює Віктор Пилипенко. - Не всі були готові виконувати обов'язки, властиві цьому взводу, тому процес набору затягнувся". Складнощів додає і бюрократія, пов'язана з перекладом з інших частин. До того ж, каже активіст, деякі з охочих передумали через нападки ультраправих, які звинуватили співтовариство у співпраці з Кремлем для дискредитації української армії.Насправді ж, каже Віктор Пилипенко, завдання об'єднання ЛГБТ-військових - прямо протилежні. "Однією з наших цілей є розвінчання міфів російської пропаганди про те, що в Україні перемогла неонацистська хунта. Ми хочемо показати: які біса неонацисти, якщо набирається ЛГБТ-френдлі взвод і є ветерани та військові, які не бояться зробити камінг-аут? - - Навіщо озиратися на Росію, частиною імперії якої ми були, і слухати, як вони поливають брудом ЗСУ, ЛГБТ-спільноту та Україну в цілому? Нам треба рухатися у вільний світ, до Європи, до демократичних цінностей".Джерело Doiche Welle

Ісламська гомофобія потребує санкцій? Видання SVT Sport з'ясувало, скільки готелів у Катарі будуть раді гостям на чемпіонаті світу з футболу 2022 року.ФІФА опублікувала на своєму сайті список із 69 готелів Катару, рекомендованих для заселення під час ЧС-2022. Представники SVT Sport написали в кожну з них, представившись гей-парою зі Швеції, яка бажає заселитися до готелю. У 56 випадках вони отримали відповідь, решта 13 проігнорували листа.Лише три готелі однозначно відмовили представникам ЛГБТ у заселенні. В інших 20 сказали, що готові заселити ЛГБТ-пару. Але за умови, що гості приховуватимуть свою орієнтацію. А саме – не одягатися яскраво, не наносити макіяжу, не демонструвати свої стосунки на людях. В одному готелі погрожували, що за публічну демонстрацію нетрадиційних стосунків гостей передадуть поліції.При цьому в 33 готелях сказали, що можуть без проблем схвалити нетрадиційну пару. І не ставили жодних умов.У квітні Абдулла аль Ансарі, який очолює Службу безпеки ЧС-2022 у Катарі, застеріг ЛГБТ-глядачів бути собою. Їм доведеться уникати публічного прояву своєї орієнтації чи гендерної ідентичності під час футбольного свята.«Не приходьте ображати ціле суспільство. Якщо ви купуєте квиток, це відвідування футбольного матчу, а не демонстрація. Ми не можемо змінити закони чи релігію на 28 днів чемпіонату», - цитує аль Ансарі L'Equipe.

В той самий час на росії її поглиблюють. За даними ООН, у третині країн світу одностатеві відносини вважаються злочином, за який саджають у в'язницю або навіть засуджують до страти.ВООН відзначили Міжнародний день боротьби з гомофобією, трансфобією та біфобією, який відзначається 17 травня. Верховний комісар ООН з прав людини Мішель Бачелет виступила із цього приводу. За її словами, представники ЛГБТ+ зіштовхуються із грубими порушеннями прав. У ряді країн світу представників сексуальних меншин вбивають, зазнають тортур і сексуального насильства. У низці країн їх вважають злочинцями.Мішель Бачелет шкодує, що переслідують як переслідування представників сексуальних меншин, так і їхніх правозахисників. На жаль, продовжуються дискримінаційні обмеження свободи вираження думок, асоціації та мирних зборів. Вона закликала всі держави захищати права людини без дискримінації на ґрунті ідентичності. Мішель Бачелет наголосила, що люди з числа ЛГБТ+ мають такі ж права, як усі інші.Верховний комісар ООН у справах біженців Філіппо Гранді наголосив, що багато представників ЛГБТ+ змушені шукати притулку за кордоном. За його словами, навіть якщо офіційно такі відносини не криміналізовані, представники ЛГБТ зазнають нападів з боку кримінальних угруповань, членів громад та навіть членів власних сімей."Зіткнувшись з такою реальністю, багато представників ЛГБТ+ не мають іншого вибору, ніж тікати", - сказав глава Філіппо Гранді.Найстрашніше, що навіть коли ці люди намагаються отримати безпеку, вони часто продовжують стикатися з ризиками, у тому числі ризиком насильства та сексуальних знущань.«Дискримінація найчастіше єдине, що біженці з-поміж сексуальних меншин не можуть залишити позаду — у багатьох випадках вона переслідує їх через кордони. Нерідко біженці стикаються з її проявами, коли шукають житло, роботу або медичну допомогу вже в новій країні», — зазначив Філіппо Гранді.В ООН закликали кожну людину на своєму рівні боротися з гомофобією, трансфобією та біфобією та створювати світ без дискримінації. У цей час провідні російські політики продовжують демонізувати ЛГБТ-відносини і виправдовувати будь-які форми їх дискримінації.

Ось і правда. За повідомленнями преси, обранцем Миколи став син екс-міністра освіти Андрій Фурсенко. Шлюб був зареєстрований у Сіетлі. Своєю гомофобією Мізуліна приховує ненависть до власного сина-гея. Інтернет-простір наповнили сенсаційні новини про одруження сина депутата Держдуми від «Справедливої ​​Росії», голови комітету з питань сім'ї, жінок та дітей Олени Мізуліної Миколи з чоловіком. За даними «Диванної сотні», він поєднався законним шлюбом у Сіетлі із сином екс-міністра освіти Росії Андрієм Фурсенком. Урочиста подія сталася ще 29 червня, але інформація про це з'явилася у пресі на початку липня. У мережі вже спалахнув скандал із цього приводу, користувачі соціальних мереж жваво обговорюють ступінь достовірності цієї новини.Так чи інакше, але чутки про нестандартну орієнтацію Миколу Мізуліна активно курсували в мережі два роки тому. Більш того, як з'ясувалося, молодий чоловік є партнером у великій міжнародній юридичній фірмі Мауег Вгошп, відомим у Бельгії роботодавцем для членів Л ГТБ-спільноти та спонсором ЛГТБ-організацій. Про це на своїй сторінці у Facebook розповів публіцист Альфред Кох. Як уточнила у своєму "Твіттері" журналіст "Нової газети" Олена Костюченко, фірма Мауег Brown "займає топову позицію в ЛГТБ-шному рейтингу і є "найкращим місцем для працевлаштування ЛГТБ-юристів".

На росії гомофобія не має меж: катують геїв струмом та утримують у нелюдських умовах. Громадники вимагають ухвалити закон, який забороняє конверсійну терапію: ненаукові практики для насильницької зміни сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності людини. ООН прирівнює конверсійну терапію до тортур.Автором петиції виступила ЛГБТК-група «Вихід», визнана російською владою іноагентом і залишила країну. Їхня мета проста: заборонити тортури над ЛГБТК-людьми в Росії.На росії катують геїв і лесбійок струмом, щоб "вилікувати" / фото Хлопці ПЛЮС«Ми вимагаємо ухвалити закон про заборону конверсійної терапії та призначити кримінальну відповідальність за примусове лікування та рекламу таких послуг, а також запровадити норми покарання – штраф та/або ув'язнення», – йдеться у зверненні організації.Гомосексуальність виключили з Міжнародної класифікації хвороб у 1990 році, а трансгендерність у 2019. При цьому їх часто підпільно продовжують “лікувати” у багатьох країнах.У Росії працюють клініки і так звані "фахівці", які беруть гроші за те, щоб із гомосексуалу або лесбіянки зробити "нормальну" гетеросексуальну людину. Для цього використовують медикаменти, гіпноз, трудотерапію, електрошок, хірургічні операції, що калічать, і навіть "коректуючі" згвалтування. Після такого лікування стан людей значно погіршується: від втрати лібідо і панічних атак до суїциду.Напередодні на ресурсі "ХЛОПЦІ" вийшов великий матеріал про те, як конверсійна терапія калічить людей і чому вона не працює. Підписати петицію проти тортур над ЛГБТК-людьми можна тут.Варто відзначити, що мільйони російських ЛГБТ-людей виступають найактивніше проти війни з Україною на противагу іншим верствам населення. Саме тому влада розлючена на них і хоче у будь-який спосіб винищіти всіх геїв та лесбійок на росії. 

Російська гомофобія з'їла мозок Кадирова. Глава Чечні Рамзан Кадиров дав перше за багато років інтерв'ю представнику західних засобів інформації.Він погодився на бесіду з редактором спортивного відділу американського кабельного телеканалу HBO Девідом Скоттом, який у тому числі поставив йому питання про становище з правами ЛГБТ у Чечні і попросив прокоментувати повідомлення про тортури і страти в республіці геїв.Кадиров фізично знищує всіх, хто схожий на геїв у Чечні / фото TASSУ відповідь Кадиров заявив, що "це все нісенітниця" і в Чечні взагалі немає геїв."А якщо є, заберіть їх до Канади, хвала Аллаху, подалі від нас... щоб очистити кров", - додав він.Кадиров назвав гомосексуалів шайтанами і заявив: "Вони нелюди. І будь вони прокляті за те, що вони на нас намовляють".На наступне запитання, чи Кадиров США вважає ворогом своєї країни, той відповів, що Америка веде антиросійську політику проти керівництва країни, але не є достатньо сильною країною, щоб вважати її ворогом Росії."У нас є сильна держава та ядерна держава. Навіть якщо наш уряд буде повністю знищено, туди полетять наші ракети. Ми весь світ поставимо на рак", - заявив глава Чеченської Республіки.Збоченість пошуком геїв та загрозиНа початку квітня "Нова газета" опублікувала розслідування про масові затримання та тортури жителів Чечні. У ньому йшлося, що в республіці за останні тижні було затримано більше сотні чоловіків, яких запідозрили у гомосексуальних зв'язках.Пізніше видання опублікувало імена 27 осіб, які, за даними журналістів газети, після затримання чеченською владою було розстріляно в ніч проти 26 січня. Чеченські офіційні особи та місцеві представники духовенства дуже різко відреагували на ці повідомлення. Так, прес-секретар голови Чечні Альві Карімов заявив, що розслідування "Нової газети" – "абсолютна брехня". За його словами, "не можна затримувати та утискувати того, кого просто немає в республіці".У зв'язку з публікацією статей про переслідування геїв у Чечні на адресу журналістів "Нової" почали надходити погрози.Занепокоєння у зв'язку з правами ЛГБТ у Чечні висловлювало багато західних політиків. У тому числі, цю тему обговорювала з Володимиром Путіним канцлер Німеччини Ангела Меркель. А заступник глави британського МЗС Алан Дункан присвятив цій проблемі спеціальну доповідь у парламенті, назвавши переслідування геїв у Чечні "абсолютним варварством".У травні двоє гей-мешканців Чечні, які були змушені залишити республіку після переслідувань через свою гомосексуальність, отримали притулок у Литві.Джерело BBC

Гомофобія – це Росія. Права Людини - це Україна! 17 травня у всьому світі відзначають День боротьби з гомофобією, біфобією та трансофобією. Читайте маніфест "КиївПрайда" про те, як важливо захищати права людини.До Всесвітнього дня боротьби з гомофобією, біфобією та трансофобією українська громадська організація "КиївПрайд" випустила маніфест під назвою "Гомофобія та трансфобія – це Росія".Читайте маніфест «КиївПрайду» до Всесвітнього дня боротьби з гомофобією, біфобією та трансфобією / фото Колаж - СьогодніАктивісти закликали очистити український інформаційний простір від усього імперіалістичного, колонізаторського, тоталітарного, пропутінського, щоб максимально захищати права людини в Україні.Україна – держава вільного демократичного суспільства. Нашому соціуму притаманні поняття, як-от: свобода самовираження, воля, права людини. Волевиявлення ЛГБТ+ спільноти бути собою більшість українського суспільства сприймає здебільшого нейтрально. Поодинокі випадки гомофобії та трансфобії справді трапляються в нашій країні, як і в усіх, навіть великих демократіях. Різниця в тому, як на це реагує українське суспільство: воно переважно засуджує їх, – написали активісти.У маніфесті сказано, що в Росії знищується все, що пов'язане зі свободою слова та вибору, а також пригнічуються права людини. Зокрема, гноблення ЛГБТ+ – це державна політика Путіна та його посіпак.На державних пропагандистських каналах постійно звучать заклики до ненависті, поширене переслідування квір-людей та навіть убивства активістів ЛГБТ+.Чи хоче українське суспільство йти шляхом Росії? Відповідь: однозначно ні, – сказано у маніфесті.Підтримка ЛГБТ+спільноти – це шлях до демократії та свободи. Це про підтримку та повагу вибору людини. Бути відкритим гомосексуалом в Україні означає бути вільним.Раніше ми розповідали, як правильно поводити себе під час грози і розповсюджені міфи.Джерело Сьогодні

На днях до Держдуми внесли оновлений законопроект про «пропаганду ЛГБТ». Ютюб-блоггер Петя Плосков поговорив із юристом з прав людини Максимом Оленічевим, щоб дізнатися, що тепер може змінитися (спойлер: все стане гіршим).Фашисти в росії вже готові почати будувати концтабори для вбивства ЛГБТЯк закон працює зараз?З 2013 року на Росії діє заборона пропаганди ЛГБТ серед неповнолітніх. Оскільки він написаний максимально розпливчасто, поліцейські часто не можуть сформулювати, у чому полягає пропаганда і що це таке — поняття «пропаганда» досі не існує у російському законодавстві.Насправді держава розуміє під «пропагандою» будь-яке, зокрема нейтральне згадування питань сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (!). Однак таке тлумачення суперечить праву на свободу вираження думок усіма людьми, незалежно від сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.У новому законі вирішили обмежитися розпливчастим формулюванням «нетрадиційні сексуальні відносини» смислова інтерпретація якої залежить від суду, який розглядає окрему справу про адміністративне правопорушення про пропаганду.Як застосовується закон «про заборону гей-пропаганди» і навіщо він потрібний владі?Чинний зараз закон застосовується для того, щоб Роскомнагляд міг заблокувати інтернет-ресурси, що розповідають про різні види сексуальної орієнтації та гендерну ідентичність. Щоправда, поки що за законом такі сайти можуть заблокувати, якщо до них не обмежений доступ неповнолітніх. Росмолодь надсилає повідомлення до Роскомнагляду, і відомство включає сайт до реєстру заборонених ресурсів. Такі дії поки що вдається успішно оскаржити в судовому порядку та розблокувати ресурси. У разі прийняття законопроекту, що надійшов до Держдуми, оскаржити такі блокування буде практично неможливо.Існуючий закон використовується владою для того, щоб заборонити проведення публічних акцій за рівність прав для всіх людей незалежно від сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Не секрет, що сьогодні ЛГБТ-люди в Росії не можуть укласти шлюб, відкрито усиновити дітей, створити сім'ю, яку визнає держава.Загалом за час існування закону до адміністративної відповідальності притягнули не більше 100 осіб. Тим часом, саме існування закону перешкоджає вільному обговоренню питань сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності в суспільстві, у тому числі серед підлітків, які потребують такої інформації при своєму дорослішанні.Зараз за таку «пропаганду», зокрема в інтернеті, можуть покарати штрафом від 4 до 100 тисяч рублів (для громадян), від 800 тисяч до 1 млн рублів (для організацій), а для іноземців додатково можуть застосовувати адміністративне видворення за межі Росії або арешт до 15 діб.Що може змінитись із прийняттям поправок?Депутати пропонують залишити формулювання статті рівно такими, як існуюча «заборона гей-пропаганди», проте прибрати слово «серед неповнолітніх». Насправді така зміна серйозно змінює можливості будь-яких людей (зокрема союзників ЛГБТ) прямо висловлюватися (навіть у нейтральному ключі) з питань сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.Автори нового законопроекту пропонують збільшити штрафи для громадян: мінімальний із 4 тисяч до 450 тисяч рублів, а максимальний від 100 тисяч до 500 тисяч рублів (для громадян). Організаціям пощастило менше - від 1 млн до 10 млн рублів за кожне порушення закону. Іноземцям загрожують штрафом від 40 тис. до 500 тис. рублів з адміністративним видворенням за межі Росії або адміністративний арешт до 15 діб.У російському суспільстві буде заборона на обговорення будь-яких питань сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, крім гетеросексуальної орієнтації та цисгендерної ідентичності (гей-пропаганди).Начебто негетросексуальні та неисгендерні люди не створюють сім'ї, не стають батьками, не підтримують усередині сім'ї ті цінності, які поділяють. Ця частина життя ЛГБТ-людей законодавцям не видно або її не хочуть помічати. Це спричиняє неможливість відкрито говорити про їхні потреби та проблеми як частини російського суспільства. Згодом вони можуть стати невидими як для держави, так і для суспільства.На жаль, суспільство вже неодноразово проходило такий шлях, коли виключало інтереси різних груп із суспільного порядку денного, що спричиняло збільшення злочинів на ґрунті ненависті, небажання правоохоронних органів їх розслідувати та посилення дискримінації людей певної соціальної групи.З ухваленням законопроекту ЛГБТ-люди знову будуть змушені збиратися кулуарно, щоб відверто говорити про те, що їх хвилює. Щоправда, у 21 столітті інтернет дає великі можливості: ті, хто живе поза Росією, можуть створювати ЛГБТ-контент для того, щоб ЛГБТ-питання не зникли із суспільної дискусії в Росії.Зараз важко передбачити, як складатиметься судова практика розгляду справ, але цілком точно можна стверджувати, що пропаганда — завжди публічна дія. Не можуть бути пропагандою розмови в сім'ї та з друзями, обговорення ЛГБТ-питань у вузькому непублічному колі.Поки що законодавці «гей-пропаганди» не вирішили, чи його розглядатимуть і якщо будуть, то коли.

Російська гомофобія не знає меж - взялись за всіх. Гей-фанфік «Літо в піонерській краватці» став літературною подією та викликав справжню гомофобну істерику га росії. Є версія, що саме цей фанфік став каталізатором планів щодо посилення закону про «гей-пропаганду».Роман невідомих до того письменниць Катерини Сільванової та Олени Малісової «Літо в піонерській краватці» спочатку викладався на «Фікбуку» — некомерційному переважно російськомовному архіві фанфікшена, а також оригінальної прози, поезії та публіцистики, що розміщуються користувачами на безвіз. Цей текст про любов старшокласника та вожатого на тлі пізньорадянського піонерського табору — саме оригінальний гей-фанфік, а не чергова фантазія за мотивами класичного твору чи сюжету. Наприкінці минулого року романом зацікавилося видавництво Popcorn Books, яке давно випускає квір-поп-мейнстрім. І цей ефект перевершив усі очікування: тільки в папері тираж «Літо у піонерській краватці» вже перевалив за 200 тисяч плюс невідома кількість онлайн-продажів на росії. Тираж гей-роману на росії досяг понад 200 тисяч примірників / фото ХЛОПЦІ+Заборонений плід солодше? Викликав цей безневинний текст бурхливе обурення і, не побоїмося цього визначення, істерику всіх мислимих і немислимих консерваторів-гомофобів.Зав'язка сюжету нічим не відрізняється від початку будь-якого тексту в специфічному жанрі слеш. У наш час відомий піаніст Юра, який давно емігрував до Німеччини, приїжджає до села Горетівка, де в 1986 році в піонерському таборі «Ластівка» він зустрів своє перше і головне кохання. Флешбеки в гомоеротичну піонерію займають більшу частину тексту. 16-річний Юрко, який має репутацію баламута, приїжджає начебто на останню свою піонерську зміну. І тут же ловить краш на стриманого та серйозного вожатого, 19-річного студента МДІМВ Володю. То ж геї при совєтському союзі все ж були?Той пробудить у хлопці трепетний потяг, а спільна робота над театральною постановкою перетвориться на зворушливий та напружений таємний роман у країні, де до скасування кримінальної статті за «мужєложство» ще залишається 7 років.Роман Сільванової та Малісової, прямо скажемо, не відрізняється великими мистецькими достоїнствами: ні в плані сеттингу, ні в сенсі цікавого розгортання персонажів, ні в тому, що стосується контексту: некритичне звернення до фальшивого золотого віку, світу артеків та орлят пізньорадянської доби взагалі давно банальний прийом російської сучасної поп-культури (досить згадати недавній серіал «Піщеблок» за однойменним ретро-хорор-романом Олексія Іванова). Усяких ляпів у тексті також достатньо: від дивних мовних оборотів до того, що 16-річний піонер — це нонсенс, у цьому віці радянські юнаки вже були комсомольцями. Авторок гей-роману вже переслідують на росіїТим більше показовий той градус ненависті, що викликала ця середня за якістю, але все одно мила книга у всіх відомих мракобісів. Найкрасивіше виступив письменник та ідеолог жахливої війни проти України Захар Прилепін, запропонувавши просто спалити видавництво, наприклад.Літературний критик Галина Юзефович прямо пов'язала ці крики з піною у рота з новим законопроектом про розширення поняття «гей-пропаганди»: «Не знаю, чи всі зрозуміли, але цей законопроект — найпотужніший удар по видавництвах (і, боюся, прямий наслідок цілого циклу публічних) доносів на «Літо в піонерській краватці»). Якщо це все приймуть, то не бачити нам усім, зокрема, нової Янагіхари — штраф у 5 млн рублів видавці не потягнуть… якщо раніше відбрехатися від звинувачень у «пропаганді» можна було, заліпивши на книгу значок «18+» і загорнувши її в плівку, то тепер, зважаючи на все, не допоможе і це. І до побачення не тільки «Літо в піонерській краватці», абсолютний бестселер останнього року, але і в цілому Popcorn Books, до побачення «Благословення небожителів» і «Магістр диявольського культу», до побачення яой і юрі, до побачення цілий стос коміксів. А хто скаже «скатертиною дорога», просто не уявляє якийсь величезний шматок ринку квір-література/квір-комікси становлять зараз».У цьому світлі зовсім неважливо, що «Літо в піонерській краватці», можливо, поступається за силою і крутістю безлічі гей-фанфіків у надрах того ж фікбука, і тим більше текстів Ханьі Янагіхари, котра вивела конструкції слеша на новий художній рівень. У новій реальності російська гомофобія вже стала одним із провідних наративів офіційної фашистської ідеології, і скромний роман про закоханих хлопців біля піонерського вогнища мимоволі став частиною нацистської історії росії.До слова, Джеймса Бонда зловили на зізнанні, що він "зависає по гей-клубах". 

Під впливом російської гомофобії. Із трьох закавказьких країн – Вірменії, Азербайджану та Грузії – найбільш толерантно до геїв ставляться у Грузії: у дослідженні, проведеному на замовлення Міжнародної асоціації лесбіянок та геїв, країна посіла 22-е місце за рівнем захисту прав ЛГБТ у Європі.Грузія є однією з небагатьох країн на території пострадянського простору, яка ухвалила закон проти дискримінації ЛГБТ.Активісти всіх Азербайджану, Вірменії та Грузії сходяться в одному: належить ще багато зробити, щоб позбавитися гомофобії в суспільстві / фото AFPКолишній прем'єр-міністр Бідзіна Іванішвілі сказав у 2013 році, що сексуальні меншини є рівноправними громадянами країни, і суспільство поступово має звикати до цього. У Вірменії кримінальне переслідування за гомосексуалізм було скасовано у 2003 році, а вже у 2008-му вона першою із закавказьких країн підписала Декларацію ООН про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність.Проте, незважаючи на це, у дослідженні Міжнародної асоціації лесбіянок та геїв Вірменія посідає лише 46-те місце із 49 можливих за рівнем захисту прав ЛГБТ у Європі.Усіх активістів поєднує бажання позбавити суспільство від гомофобії / фото COMPOSITEОстаннє місце, за даними того ж дослідження, займає Азербайджан, який отримав у цьому дослідженні титул самої гомофобної країни (47-е та 48-е місця дісталися Туреччині та Рашці). Активісти у всіх трьох країнах нарікають на погану поінформованість суспільства та сподіваються подолати гомофобію за рахунок співпраці ЛГБТ-організацій.Проросійська Вірменія: бояться говорити відкритоМіка Артян ось уже кілька років живе у Лондоні. Він медик за освітою та блогер-активіст за покликанням. Він веде блог, у якому пише про проблеми порушень прав людини, особливо прав ЛГБТ-спільноти.За словами Мамикона Овсепяна, вірменські ЛГБТ-організації бояться діяти відкрито / фото MAMIKON HOVSEPYANЗа його словами, вибух у гей-барі в Єревані та розгін вуличних демонстрацій на захист меншин у 2012 році стали переломним моментом у житті вірменської гей-спільноти."В результаті цих подій і гомофобних настроїв, що розпалюються за допомогою ЗМІ, ситуація в країні погіршилася", - пише він.Мамикон Овсепян, голова неурядової правозахисної організації PINK Armenia, яка займається захистом прав ЛГБТ-спільноти, також стверджує, що Вірменію буквально захлеснула гомофобія."Дуже складно бути геєм у суспільстві, де гомофобія схвалюється та підтримується державою та церквою, які розпалюють ненависть до гомосексуалів", - каже він.Овсепян розповідає, що у країні працює 10 організацій, які займаються захистом прав ЛГБТ-спільноти, але не всі діють відкрито."Лише дві чи три з них не приховують своєї діяльності, решта ж побоюються", - каже він.Каріне Агаджанян бачить корінь проблеми у поганій поінформованості суспільства / фото KARINE AGHAJANYANЗа словами Овсепяна, в Єревані є місця, де збираються геї, але сам він із міркувань безпеки вільний час проводить у менш людних місцях чи вдома. За словами блогера-феміністки Каріне Агаджанян, яка проживає у Вірменії, у Вірменії, як і в більшості інших країн світу, становище ЛГБТ нестерпне.Овсепян нарікає на відсутність будь-якої просвітницької інформації про ЛГБТ, стверджуючи, що агресивної риторики у ЗМІ навпаки повно.Геїв у Вірменії називають "розпусниками XXI століття", а пропозиції "спалювати геїв" звучать, за їхніми словами, часто-густо."У країні немає сексуальної освіти, яка б сприяла побудові толерантного суспільства", - нарікає Агаджанян.Міка Артян проблему відсутності толерантності до ЛГБТ пов'язує з "радянською спадщиною", патріархальністю суспільства та "культом мачо". За словами блогера, загалом за Кавказом з усіх трьох країн поки що тільки сусідня Грузія залишається найбільш терпимою по відношенню до сексуальних меншин.Інший відомий вірменський ЛГБТ-активіст Вардан Амбарцумян упевнений, що співпраця ЛГБТ-організацій з усіх трьох кавказьких країн була б не тільки корисною для самих геїв та лесбіянок, але могла б навіть зробити певний внесок і у миротворчий процес."Я не можу стверджувати, що представники організацій ЛГБТ принесуть мир у наш регіон, проте знаю, що деякі вірменські ЛГБТ-активісти вже співпрацюють з такими ж організаціями з інших кавказьких країн. Подібні взаємини можуть бути фундаментом для побудови світу", - говорить Амбарцумян.Азербайджан: краще не казати, що ти гейНа думку азербайджанського художника та поета Бабі Бадалова, який проживає в Парижі, в Азербайджані в основі агресивного ставлення до представників сексуальних меншин лежить релігія."Азербайджан - мусульманська країна, в якій безліч людей вважають, що гомосексуальність - це породження брудного Заходу", - вважає Бадалов, який, за його словами, був змушений виїхати до Європи після численних скандалів і погроз з боку близьких.Бабі Бадалов змушений був залишити рідний Азербайджан через погрози / фото BABI BADALOV"Не скажу про маленькі провінційні міста, але у великих європейських містах можна дуже щасливо жити геєм. Я живу в Парижі і абсолютно вільний", - говорить Бадалов.В Азербайджані ж, за його словами, життя гомосексуалів і лесбіянок постійно наражається на небезпеку."В Азербайджані потрібно провести колосальну роботу для того, щоб у геїв було майбутнє. Насамперед держава має забезпечити захист прав ЛГБТ-спільноти", - упевнений Бадалов.Лесбіянка Назрін, яка живе в Баку, каже, що в її сім'ї знають про її сексуальну орієнтацію лише брат і сестра. "А мама, я думаю, здогадується", – каже Назрін, яка вивчає екологію в університеті."Якщо приховувати орієнтацію і видавати себе за гомофоба, в Азербайджані жити дуже легко", - вважає вона. За її словами, навіть вимовити слово "гомосексуальність" в Азербайджані вважається непристойним. Виною всьому незнання та відсутність інформації, впевнена дівчина, яка все ж таки помічає деяке поліпшення в житті геїв в Азербайджані в останні роки.З цим погоджується і 18-річний студент філологічного факультету Ніджат Рзаєв."Люди сприймають гомосексуальність за психічну хворобу. На жаль, низка політиків і журналістів відкрито позиціонують себе як гомофоби", - каже він.Щоправда, при цьому він не втрачає оптимізм щодо майбутнього: "Люди вже почали вивчати цю область, збирати інформацію. Консервативні погляди стали потроху відступати"."Те, що я гей, я усвідомив і прийняв як даність ще в 12 років. Для себе я відразу ж вирішив - ні від кого цей факт не приховуватиму", - каже молодик.18-річний Ніджат Рзаєв пишається своєю освітянською діяльністю / фото NIDZHAT RZAYEVСам він розповідає, що у нього погіршилися стосунки з батьками після того, як вони дізналися про його орієнтацію."Батько категорично відмовився бачити мене в ролі дівчини. Проте я не втрачаю надії, і мені жодного разу не спадало на думку через це накласти на себе руки", - каже він.Ніджат працює в організації "Вільні ЛГБТ", заснованій у 2012-му році молодим чоловіком на ім'я Іса Шахмарли, який пізніше наклав на себе руки."Ми проводимо різні просвітницькі заходи. Можу з гордістю заявити, що завдяки роботі нашої організації багато геїв стали почуватися набагато комфортніше", - говорить Рзаєв.В Азербайджані немає жодної офіційно зареєстрованої організації, яка займається захистом прав ЛГБТ, але є чотири організації та кілька клубів, які втілюють у життя проекти, пов'язані з питаннями підтримки гей-спільноти. Організацією "Вільні ЛГБТ" керує Лала Махмудова, яка живе зараз у США.За її словами, однією з головних проблем, із якою стикаються геї в Азербайджані, є неможливість влаштуватися на роботу."Багато хто не може отримати роботу тільки з тієї простої причини, що вони геї", - каже Махмудова.Політики та чиновники в Азербайджані заперечують факти поганого ставлення до геїв.Грузія: добре, але не чудово як в УкраїніУ Грузії щонайменше три організації займаються захистом прав ЛГБТ-спільноти. У Тбілісі існує чимало клубів, де геї цілком спокійно можуть збиратися та проводити заходи, обговорювати проблеми ЛГБТ. В університетах проводяться семінари та конференції на цю тему.Але попри зовнішню відкритість грузинської влади проблеми у геїв Грузії залишаються.Відомий у Грузії ЛГБТ-активіст Георгі Кікіношвілі не соромиться відкрито говорити про свою сексуальну орієнтацію. Він навіть зміг показати свого партнера рідним та близьким, а стаття про спільне життя гей-пари вийшла на сторінках журналу Liberali Magazine.Георгі Кікіношвілі не побоявся розповісти родичам про свою орієнтацію / фото GEORGI KIKINOSHVILI"Моя сім'я, мої родичі, друзі і навіть колеги приймають мене таким, яким я є. Усі вони знайомі з моїм партнером і підтримують із ним приятельські стосунки", - каже активіст.Кікіношвілі вважає, що за гомофобією в Грузії стоїть Московська православна церква: "Вона методично проклинає гомосексуальність і репрезентує його як порочну західну культуру".Він розповідає про те, як геїв б'ють їхні близькі, про психологічний тиск, якому зазнають сексуальні меншини."Звичайно ж, суспільство загалом налаштоване гомофобно", - розмірковує він. Але за його словами, з кожним роком ставлення людей до ЛГБТ-спільноти змінюється на краще.Про це також свідчать результати різних соціальних опитувань та досліджень. "Сподіваюся, що така тенденція продовжиться", - каже Кікіношвілі.Іраклі Ваджанадзе погоджується з Кікіношвілі, вважаючи, що певне негативне ставлення грузинів до ЛГБТ-спільноти формує російська церква.Іраклі Ваджанадзе заснував у Грузії організацію, яка підтримує ЛГБТ-спільноту / фото IRAKLI VADZHANADZEІраклі, який отримав ступінь магістра гендерних досліджень у Будапештському університеті, залишив академічну діяльність та навчання в докторантурі задля створення тепер уже широко відомої і на сьогоднішній день найбільшої організації захисту прав гомосексуалістів "Ідентоба" (Ідентичність).Ваджанадзе каже, що особисто йому дуже допомогла наявність вищої освіти та діяльність, пов'язана із захистом прав ЛГБТ."Але, на жаль, не у всіх все саме так. Багатьом представникам сексуальних меншин, особливо в 90-ті роки, довелося пройти через важкі випробування", - пояснює він.Активіст упевнений, що грузинська влада у спробі представити себе в кращому світлі робить помилкові заяви про захист прав геїв, але насправді заплющує очі на багато проблем гей-спільноти."Декілька офіційних осіб, будучи відкритими гомофобами, неодноразово нападали на нас", - стверджує Ваджанадзе.ЛГБТ-активіст Бека Габададзе перекладає відповідальність на грузинські ЗМІ, називаючи їх "абсолютними гомофобами"."Незважаючи на те, що демократія в Грузії процвітає, проблеми залишаються. Грузинське суспільство надто патріархальне, і життя для представників ЛГБТ складне", - каже він.За словами Габададзе, розбіжності існують і всередині самої гей-спільноти в Грузії.Бека Габададзе звинувачує ЗМІ в тому, що ті неправильно висвітлюють проблеми ЛГБТ-спільноти / фото BEKA GABADADZEБільшість геїв приховують свою орієнтацію і вороже ставляться до тих, хто відверто говорить про себе. Останніх же в Грузії приблизно 10 осіб, і всі вони активісти. Бека Габададзе знайомий з деякими одностатевими парами з Вірменії, Грузії та Азербайджану, а також із низкою представників ЛГБТ-спільноти Південного Кавказу, які відкрито висловлюють свої погляди."Якби ці люди раптом стали б біля керма своїх країн, у них відбулися б зміни. Але поки що ми всі живемо у гомофобних товариствах", - констатує Габададзе.Минулого року уряд Грузії розробив національний план дій захисту прав людини, розрахований на два роки. План дій включає також захист прав ЛГБТ правоохоронними органами від гомофобного та трансфобного насильства.Джерело BBC

Російська гомофобія не має меж. Поліція увірвалася до московського офісу правозахисного проекту «Відкритий простір». Там з 12 червня працювала виставка робіт політв'язнів «Автономна зона».За даними «Відкритого простору», siliviki заявили, що проводять перевірку за статтями про «дискредитацію» російської армії (ст. 280.3 КК РФ) та ЛГБТ-пропаганду серед неповнолітніх (ст. 6.21 КпАП РФ). А ще вони сказали, що викликали представники прокремлівського руху SERB, які відвідали виставку.У результаті «слідчих заходів» співробітники поліції вилучили виставкові картини, роздаткові матеріали, плакати з маршу Нємцова, а також наклейки. Вони навіть відклеювали стікери від стійки. Потім siliviki та SERB покинули приміщення, прихопивши співробітницю «Відкритого простору» Дар'ю Соболєву. Її відвезли до ОВС «Басманний».Виставка "Автономна зона" відкрилася 12 червня. На ній були представлені роботи різних форматів, що осмислює висновок з політичних мотивів. Графіка, живопис, вірші, об'єкти, інсталяції, листи, документальні свідчення — це повернулося до системи, з якої ледве змогло вирватися."Ініціатори виставки не просто так відкривають її в День Росії - Росія сидить у в'язниці", - йшлося в анонсі заходу.Відвідувачі виставки могли підписувати листівки для петербурзької художниці Сашка Скочиленко, заарештованої за статтею про поширення «фейків» про російську армію і те, що вона не підтримує збройну агресію проти України. Це могло стати головною причиною рейду. Через репресії з боку влади та тероризують правозахисні організації ультраправих структур все частіше доводиться проводити виставки в онлайн-форматі.

На росії хочуть витравити мільйони геїв та лесбійок, через підтримку України та прав людини. У Росії розгортається запекла кампанія держави проти ЛГБТ-людей. Знову актуальним стає питання: чи завжди неприйнятним аутинг чи гомофобних політиків можна витягувати з шафи?Після майже чотирьох місяців військового вторгнення в Україну у внутрішній політиці самої Росії все вкрай погано: справджуються похмурі прогнози. Крім точкових репресій проти громадянських активістів і активісток будь-якого штибу, крім переслідування за антивоєнні пости, зелені стрічки, невинні графіті і за що завгодно, — влада і слухняна їй пропагандистська машина, мабуть, прицільно обрала колективного ворога нації — ЛГБТ-.Фашистська влада росії хоче опублікувати дані про ЛГБТ у відкритий доступПідтвердження свідомого характеру гомофобної істерії щодня сиплються як із рогу достатку. Заксобрання Севастополя внесло до Держдуми законопроект про посилення покарання за будь-яку пропаганду так званих «нетрадиційних відносин»: так, щоб ні в кого не залишилося сумнівів, що «турбота про дітей та підлітків» була лише ширмою та підготовчим етапом репресій (треба зазначити, що на на регіональному рівні така тотальна заборона міфічної пропаганди вже діє в одному російському регіоні, Калінінградській області, з кінця 2013-го). Державні телеканали та інші мас-медіа звертаються до максимально мерзенної, кримінально-гопницької лексики, з усіма цими «півнями» та «дірявими». Гранично безневинний слеш-роман Катерини Сільванової та Олени Малісової «Літо в піонерській краватці» викликав бурхливе обурення та істерику всіх мислимих та немислимих консерваторів-гомофобів, а також вимоги запровадити жорстку цензуру.Нарешті, 14 червня у Центральному районному суді Комсомольська-на-Амурі звинувачення запросило три роки та два місяці реальної колонії для художниці Юлії Цвєткової за звинуваченням у поширенні порнографії. Слідство у цій фантастично безмежній справі тривало понад два роки, протягом яких Цвєткова перебувала під підпискою про невиїзд, а також під домашнім арештом. Нагадаємо, художницю та ЛГБТ-активістку звинувачують у поширенні порнографії в інтернеті через секс-просвітницькі малюнки із зображенням вульви в паблику в соцмережі.Серед тих, хто потенційно може потрапити під прес нової (тобто погано забутої старої) ненависницької політики, — звісно, ​​не лише активісти і, можливо, навіть не стільки. Велика різнорідна соціальна група, тим більше стигматизована протягом століть меншість, не може бути згуртованою спільнотою, хоч би що говорили ідеалісти. Тож не дивно, що серед ЛГБТ-людей є чимало й колабораціоністів, які підтримують будь-які дії влади, у тому числі й спрямовані проти них самих. Про шаленого співака фашистської війни, відкритого ВІЛ-позитивного гея Антона Красовського зайвий раз говорити не будемо: з ним все більш-менш ясно.Все, що цікавить російських нацистів - це війна та гомофобіяНабагато цікавіше рефлексувати про невідоме достеменно, але, напевно, чималу кількість «шафних» геїв та бісексуалів у вищих ешелонах влади, на командних позиціях ручних бізнес-структур та в начальницьких кабінетах проурядових ЗМІ. Випадки вільного чи мимовільного аутингу подібних персонажів траплялися і до війни. Нагадаємо, наприклад, резонанс від грандіозної мистецько-політичної акції-інтервенції, яка мала місце в Москві пізно восени 2015 року. Тоді білборд «Володін та Греф — не геї» з'явився на автобусній зупинці на Покровці, а також на П'ятницькій вулиці та біля метро «Павелецька», фото- та відеодокументація цієї акції миттєво завірусилася у соцмережах. Поштовхом до цього твору стала дивовижна замітка в газеті «Известия», де стверджувалося, що на замовлення Держдепартаменту США ЛГБТ-активісти намагаються викрити гомосексуальну орієнтацію «найефективніших членів уряду та адміністрації президента». А саме на той момент першого заступника керівника кремлівської адміністрації В'ячеслава Володіна, віце-прем'єра Дмитра Рогозіна та голову Ощадбанку Германа Грефа.Опитування, яке було проведене серед учасників телеграм каналу Хлопці+Тепер саме нинішній спікер Держдуми В'ячеслав Володін направив до Комітету з державного будівництва та законодавства цей законопроект, який передбачає штрафи за будь-яку «пропаганду ЛГБТ». Аутінг, тобто публічне розголошення інформації, нехай і у формі недвозначного натяку, про сексуальну орієнтацію людини без його на те згоди, справедливо вважається неетичним актом. Але бувають моменти історичних катастроф, коли доводиться вдаватися до такого методу. Наприклад, серйозний та неабиякий аутинг у 1980-2000-х став політичною тактикою радикальних гей-організацій (наприклад, ACT-UP у США та деяких європейських країнах): у розпал ВІЛ-епідемії вони викривали політиків та діячів культури, які публічно декларували гомофобію, а потай від усіх вдавалися до гомосексуальних зв'язків. Ні до чого поки що не закликаємо, але зараз також історична катастрофа, якщо раптом хтось ще не зрозумів.

Російська гомофобія невичерпна. Колишній півзахисник збірної росії та "Манчестер Юнайтед" Андрій Канчельскіс висловився в інтерв'ю з приводу ЛГБТ-футболістів. Для нього ЛГБТ-футболісти такі ж люди, як і всі, однак паралельно із цим він стверджує, що у його команді таких наби людей не було.Кореспондент «РБ спорт» вирішив з'ясувати, як ставиться відомий екс-футболіст Андрій Канчельскіс до геїв у футболі. На жаль, для Канчельскіса головне, що у його команді ніколи не було геїв (цікаво, яким чином він це перевіряв?). Про пошану один до одного всередині команди, незалежно від сексуальної орієнтації людини, нічого сказано не було.Давно була якась інформація, що є команда-гей. У моїй команді ніколи не було геїв. Це найголовніше. Все, звісно, ​​трапляється. Можливо, хтось зізнається у російському футболі, що він гей. Сам зробить заяву, зізнається. У моїх командах не було геїв. Якщо гея сприймають у команді нормально, то футболіст може грати. Гей – це теж людина, корисна команді – грає. Все залежить від внутрішнього настрою в колективі, - заявив Андрій Канчельскіс.Екс-футболіст збірної вважає, що всередині команди важливо, щоб людина приносила якусь користь. І якщо він її приносить, то так і бути — його потерплять, незважаючи на те, що він гей. Але якщо колектив буде гомофобно налаштований по відношенню до футболіста-гея, то на думку Канчельскіса «треба сказати (цьому футболісту) спасибі і розійтися».Андрій Канчельскіс – радянський та російський футболіст, півзахисник. Майстер спорту міжнародного класу. Один із найуспішніших і титулованих російських футболістів. Колишній гравець збірної СРСР та збірної росії.До слова, ООН звернула увагу, що Україна досі не прирівняла ЛГБТ до категорії особливого ризику, як дітей та жінок. Це може зашкодити Україні вступом до ЄС.

Полійейські розмовляли і матюкались російською. У Києві стався неприємний інцидент між трьома поліцейськими та представником ЛГБТ-спільноти. Правоохоронці побили хлопця за те, що на ньому була “райдужна” символіка.Деталі Styler розповвів сам постраждалий ЛГБТ-активіст Марко Крикун. Як стало зрозуміло, хлопчика бугії-поліцейські побили за "підозрою", що він гей. Цей хлопчик робить ТікТоки українською мовоюІнцидент стався у Києві біля Голосіївського парку на вулиці Генерала Родимцева. Марко гуляв, коли до нього під’їхала поліцейська автівка. З авто вийшло троє людей. За словами активіста, поліцейські підійшли і вимагали показати телефон. Сказали, що він схожий на диверсанта.Між іншим - Марш Рівності 2022 в Україні перенесли до Варшави.Далі, як зазначає постраждалий, він показав свій паспорт і попросив, щоб поліцейські показали їхні документи. Хотів пересвідчитися, що вони справді з поліції. Але його прохання “розізлило” людей у поліцейській формі.“Під час перегляду паспорту поліцейські звернули увагу на те, що я з Донецька. Вони зазначили, що це робить мене підозрілою людиною. Поліцейські використовували нецензурну лексику. На мені був браслет з символікою ЛГБТ+. Один з поліцейських кілька разів поставив мені питання: “Ты что, заднеприводный?” – розповідає Крикун.“Поліцейський вибив у мене з рук телефон з павербанком, гаджети розлетілися по кущах. Після цього він вдарив мене у живіт. Мене силою відвели на узбіччя в ліс, повалили на землю, прихилили головою до землі. Кілька хвилин мене тримали в такій позі і наносили удари рукою”, – зазначає потерпілий.Активіст каже, що поліція силою примусила вибачатися.“За що вибачатися? Не зрозуміло. Можливо, за сексуальну орієнтацію чи за те, що я з Донецька”, – дивується активіст.Потерпілий вже знайшов юристку і планує писати заяву у поліцію.Джерело GaysUA

Співачка Ірина Федишин опинилася у центрі скандалу. Під час інтерв'ю блогерці Аліні Доротюк артистка заявила, що вважає представників ЛГБТ «грішниками». Гомофобні висловлювання Федишин уже засудила травесті-діва Монро. Осторонь не залишилися й інші знаменитості.Співак Меловін, який минулого року отримав нагороду від громадської організації КиївПрайд, в Instagram Stories відповів Федишин. «Гомофобії у вільній та демократичній країні місця немає. Ми не в Московії, пані Федишин», — написав виконавець.Анастасія Приходько / фотоinstagram.com/prykhodko_officialАнастасія Приходько засудила позицію Федишин у Facebook. «А ось у чому „Ізюм“. Із за геїв все! І на конкурсі вона бачила їх багато. Ну ніколи я не бачила, щоб людина себе власноруч, так швидко закопувала. Це що натяк на поляків? А якщо й так, ти тоді кажеш то не політичний конкурс, треба голосувати за мистецтво, а тепер за геїв не голосую…» — зауважила Приходько.

За даними ВООЗ, у світі зареєстровано вже понад 1600 випадків віспи мавп. У зв'язку з цим «Євразійська коаліція зі здоров'я, прав, гендерного та сексуального різноманіття» підготувала пам'ятку ЛГБТ-спільноті з важливою інформацією про це вірусне захворювання. У ній ви дізнаєтесь, як можна захистити себе та своїх близьких.До слова, український військовий-гей задав питання гомофобному суспільству, що ховається у тилах.Як взагалі можна інфікуватись?Варіантів може бути кілька. Це може бути прямий контакт із висипом спричиненою віспою мавп від людини, яка інфікована; Контакт із предметами, тканинами (одягом, постільною білизною або рушниками) та поверхнями, якими користувалася інфікована людина; Контакт із виділеннями з дихальних шляхів, поцілунки та інші контакти віч-на-віч.Чи можна захворіти на віспу мавп через секс?Насамперед треба враховувати, що віспа мавп (МРХ) – це вірусне захворювання, яке передається через тісний фізичний контакт. Також дуже важливо розуміти, що презерватив не захищає від MPX, але захищає від інфекцій, що передаються статевим шляхом.Відповідно так - через секс можна інфікуватися віспою мавп. Це може бути оральний, анальний та вагінальний секс або дотик до геніталій (пенісу, яєчок, статевих губ, вульві та піхви) або ануса людини, яка інфікована; Обійми, масаж та поцілунки; Дотик до тканин та предметів під час сексу, якими користувалася людина з MPX та які не були продезінфіковані: постільна білизна, рушники, фетиш-аксесуари та секс-іграшки.Які симптоми у віспи мавп?Симптоми зазвичай виявляються протягом 2 тижнів після контакту з вірусом. Перші симптоми можуть бути такими, як при грипі: лихоманка, головний біль, м'язові болі та болі в спині, збільшення лімфатичних вузлів, озноб або слабкість. Протягом 1-3 днів після появи цих симптомів у людей з'являється висипання у вигляді бульбашок. Ця висипка може розташовуватися на шкірі або поряд з геніталіями/анусом, або на інших місцях: на руках, ногах, грудях або обличчі. Висипка проходить через кілька стадій, перш ніж заживе.Висипання на шкірі можуть виглядати як прищі або пухирі, бути болючими або сверблячими. У разі пошкодження висипу може виникнути виразка, яка може утворитися в будь-яких частинах тіла і на місці висипань. Висипка може бути всередині тіла, у тому числі в роті, піхву або анусі. Важливо розуміти, що ви можете відчувати як усі, так і лише деякі з цих симптомів. У більшості людей під час хвороби з'являється висип.Захворювання може поширюватися з появи симптомів до того часу, поки всі висипання не заживуть і сформується свіжий шар шкіри. Це може тривати кілька тижнів.Як не інфікуватися віспою на рейвах, вечірках, клубах та фестивалях?Перед відвідуванням будь-якого заходу необхідно подумати, наскільки тісний контакт шкіри до шкіри може статися на заході, який ви плануєте відвідати. Якщо ви почуваєтеся погано, у вас є висипи, не відвідуйте жодних зборів і зверніться до лікаря!Фестивалі, заходи та концерти, на яких відвідувачі повністю одягнені та навряд чи матимуть контакт шкіра до шкіри, є безпечнішими. Проте через особисті контакти, такі як поцілунки, віспа може поширюватися. Рейв, вечірка чи клуб, де мінімальна кількість одягу та де є прямий, особистий, часто тілесний контакт, є місцями з високим ризиком інфікування МРХ. Уникайте контакту з людьми, які мають висип. Намагайтеся звести до мінімуму контакт шкіри зі шкірою, коли це можливо.Закриті приміщення, такі як сауни або секс-клуби, де на людях мінімум одягу або вона взагалі відсутня, і де відбувається інтимний статевий контакт, є місцями, де є найвища ймовірність поширення МРХ.Як знизити ризик інфікування під час сексу?Поговоріть зі своїм партнером про будь-які нещодавні захворювання та будьте в курсі нових висипань на вашому тілі або тілі вашого партнера, включаючи геніталії та анус. Якщо ви або ваш партнер недавно хворіли, в даний час погано почуваєтеся або у вас з'явився новий або незрозумілий висип, не займайтеся сексом і зверніться до лікаря.Якщо ви або ваш партнер вболіваєте МРХ, найкращий спосіб захистити себе та інших - не займатися ніяким сексом, а також не цілувати і не торкатися один одного, особливо при наявності висипу. Не ділитеся такими речами, як рушники, фетиш-аксесуари, секс-іграшки та зубні щітки.Якщо у вас або вашого партнера є (або ви думаєте, що може бути) MPX, і ви вирішили зайнятися сексом, ось кілька порад щодо зменшення ймовірності поширення вірусу:Займіться віртуальним сексом без особистого контактуРазом мастурбуйте на відстані не менше 1,5-2 м, не торкаючись один одного і не торкаючись висипкиПодумайте про те, щоб займатися сексом в одязі або прикривати ділянки, на яких є висипання, максимально зменшуючи контакт шкіри зі шкіроюУникайте поцілунківНе забувайте мити руки, фетиш-аксесуари, секс-іграшки та будь-які тканини (ліжко, рушники, одяг) після сексу.Обмежте кількість партнерів, щоб уникнути можливості розповсюдження MPXЩо робити, якщо у вас виникли симптоми мавпячої віспи?По-перше, уникайте сексу або близькості з будь-ким, поки вас не огляне лікар. Також варто уникати будь-яких масових зборів, особливо якщо вони пов'язані з тісним особистим контактом шкіри до шкіри.Подумайте про людей, з якими у вас був близький, особистий або сексуальний контакт протягом 21 дня, включаючи людей, з якими ви познайомилися через програми для знайомств. Вас можуть попросити поділитись цією інформацією, якщо вам поставили діагноз MPX, щоб допомогти зупинити подальше поширення.Джерело ЕКОМ

На росії Z-фашисти почали забивати молодь у транспорті та на вулицях через наявність пірсингу, тату або фарбованого волосся, а також тих, хто "схожий на геїв чи лесбійок". Новий нацистський закон на росї провокує хвилю насилля проти вільного населення. Відморозок виклав відео, де б'є двох підлітків у підмосковній електричці через їхню неформальну зовнішність. Це одне з безлічі відео, адже росію охопила хвилля насилля проти ЛГБТ та неформалів. На росії через Z-фашистів почалася хвиля насилля проти всіх, хто не схожий на бидло Z-фашисту не сподобалися пірсинг, сережки, колір волосся та одяг його жертв. Він побив хлопців до крові та змусив зняти пірсинг. Судячи з голосу, він перебував у стані глибокого алкогольного чи наркотичного сп'яніння. Будучи впевненим у своїй безкарності через легалізовану російську гомофобію, він зафільмував сцену побиття і виклав її в мережу з коментарем, що «зі сміттями вирішили».Після того, як ролик розлетівся по телеграм-каналах, росіяни виступили проти цього жаху і в управлінні на транспорті МВС ЦФО повідомили, що порушника притягнуть до відповідальності. І його справді знайшли. З'ясувалося, що відморозок веде анонімний обліковий запис у VK під ніком «Сорок Ножових». Сторінка забита військовою символікою та постами за «справжніх мужиків». Z-фашисту 20 років, і він тільки-но повернувся з армії. Де саме він проходив службу, здогадатися нескладно.Після того, як паблік потрапив у вільний доступ, там встигли залишити сотні коментарів, хто він такий і що треба з ним зробити. Дедалі більше людей на росії виступає проти війни і насильства через провладний фашизм та "ветерани" вбивств в Україні, що несуть зґвалтування та вбивства назад.На росії Z-нацисти почали калічити співгромадян«Ось зараз уся ця відбита мерзота, що творила бляху в Україні, повернеться додому і буде безчинити вже тут. Потрапити їм під руку може будь-хто», — написав один із коментаторів.Зрештою Z-фашиста затримали. На нього завели карний злочин про хуліганство. Справу передадуть до Слідчого комітету. Але навряд чи суд буде суворим: адже такі люди — опора правлячого режиму та носії тих традиційних цінностей «Русского мира».

Нещодавно радник голови ОП Арестович вирішив пошукати ворогів. І знайшов. Найбільші вороги — не росіяни, а українські активісти. Сьогодні Олексія Арестовича посварили за про-росйську поведінку прямо з трибуни Верховної Ради. Ряд українських політиків і правозахисників шоковані заявами Арестовича, які грають на руку Кремлю і можуть звести на нівець Євроінтеграцію України і підтримку Заходу у війні. Зокрема, Людмила Денісова голосно висловила свою позицію:Обурена заявами радника голови Офісу Президента України Олексія Арестович, що представники ЛГБТ є "людьми з девіаціями"!Наголошую, подібні висловлювання щодо ЛГБТІК-спільноти є неприпустимими в нашій країні. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи!Приниження представників ЛГБТІК є порушенням вимог Декларації ООН з питань сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності 2008 року, яка засуджує насильство, утиски, дискримінацію, ізоляцію, стигматизацію та упередження за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.Олексій Арестович продовжує провокувати українців під час війниЗакликаю Президента України та Офіс Генерального прокурора України належним чином відреагувати на заяви Олексія Арестовича. Подібні висловлювання політичного діяча є несумісними з курсом України на інтеграцію з ЄС та порушують антидискримінаційне законодавство України.Сьогодні як ніколи не має бути місця для мови ворожнечі в українському суспільстві!, - завершила своє звернення Людмила Денісова. До слова, днями український гей-військовий пояснив, чому йому потрібні права людини. 

Ось як виглядає дискримінація в Українській армії. Зек-призовник був вкрай стурбований сексуальною орієнтацєю солдата, що захотів вбити захисника українців, а не окупантів. Вчора мережі параюристів стала відома жахлива ситуація, яка склалась з військовим Пашою (@pasha_13828) на передовій.На Павла напав один з військових, який був напідпитку. Як виявилось, нападник відсидів 8 років за вбивство людини. Тільки но прибувши до їх частини він дізнався, що Павло гей, та вирішив спитати прямо чи правда це. Згодом ситуація розгорнулась таким чином, що він напав на Павла з шампуром й задав тілесних ушкоджень. На крики військового з погрозами збіглись інші й зупинили його агресивні дії.Злочинець наніс поранення солдату, замість того, щоб захищати українцівМіж іншим, Арестович продовжує розповсюджувати російську гомофобію, заграючи з москальськими блогерами. Відповіді дії вже були прийняті й Павло нас запевнив, що зараз все добре й ситуацію вирішується. «Мережа параюристів» категорично засуджує будь-які прояви гомофобії, тим паче на фронті, де всі рівноправно захищають Україну та борються за нашу свободу! Щоб такого не траплялось вважаємо, що подібні ситуації повинні набувати розголосу.До слова, Кончіта Вурст у Європі зібрала чималі гроші для АЗОВців та ЗСУ. 

Фашистська росія, схоже, відбирає в Ірану статус гомофобної країни з усіх, що взагалі можна назвати країнами. Але чому так сталося і що нам із цим робити?Лонгрид про природу ненависті правлячого класу до ЛГБТ, російської хтоні та велике повернення до себе.Врятувати зад ДугінаЧорний проповідник російської хтоні, співавтор ідеології православного фашизму та самозваний кремлівський ідеолог Олександр Дугін вибухнув черговим опусом. У ньому він каже, що якщо Росія програє у так званій спецоперації, то солдати НАТО, «більшість з яких мулати» ходитимуть від дому до будинку, анально гвалтуючи всіх і кожного за наказом своїх господарів. І тому, мовляв, краще загинути.Щодо самого Дугіна важко не погодитись, втім, його в'ялий зад у явній безпеці. Цитувати цього злісного безумця, який оспівує смерть, можна було б хіба що в порядку стеба. Але проблема в тому, що ми вже кілька місяців живемо у світі, понівеченому його вигадками. Ще недавно вони сприймалися лепетом стрімкого міського божевільного. Сьогодні все це артикулюється першими особами та транслюється у законодавчих актах.Справа, звісно, ​​не в одному Дугіні. Він як Мізуліна з Мілоновим або Стерлігів з Пригожиним, тільки від філософії. Просто один із найбільш гротескних персонажів, які представляють (або претендують на це) правлячий клас. Якому до певного часу було ніби не до нас. Усі безглузді концепції «традиційних цінностей», які треба захищати, сформувалися не відразу і довгий час служили морквиною для соціального низу, на який спиралася російська еліта, доки вона ні в чому не обмежувала себе. Але, як з'ясувалося, до певного часу.Руська традиційна толерантністьМабуть, із цього концепту і варто почати. «Традиційні цінності» піднімають на вила всі ультраправі режими, щоразу розуміючи під ними різне. У випадку з Росією це якийсь короткий і вільний переказ книжки «Домобуд», в якій йшлося про те, за що, як і скільки разів треба бити дружину. Ну, і про інше, звісно. Своєрідна енциклопедія патріархального життя, що датується серединою XVI століття і приписується протопопу Сильвестру. Яку не читали ті, хто переказує.Проблема лише в тому, що ця книга зовсім не відповідала тому самому життю, і була швидше відчайдушною проповіддю, ніж описом порядків, що склалися.Давня Русь була страшенно толерантною країною. Причин тому багато, але цей факт визнавався іноземними мандрівниками, скоріше в негативних конотаціях. Мовляв, і баби з мужиками купаються постійно, і спосіб життя ведуть розгніваний, і розвели содомію, і взагалі щось усі такі радісні!Митрополит Данило, московський проповідник епохи Василя III, у своєму дванадцятому повчанні (1530-і рр.) спочатку викриває сластолюбців, які проводять час з «блудницями», але невдовзі переходить до іншого виду сластолюбства і дає досить лапідарний портрет жіночних гомосексуалістів. дружинам побачивши, чоловіче своє обличчя на жіноче втілювали. Чи весь хощеші дружина бути?» Данило розповідає, як ці молоді люди голять бороду, натираються мазями та лосьйонами, рум'янять собі щоки, оббризкують тіло духами, вищипують волосся на тілі щипчиками, перевдягаються кілька разів на день і натягують на ноги яскраво-червоні чоботи, надто маленькі для них. Він порівнює їх приготування з химерно приготовленими стравами («яка брашна дивно створена на їжу») і цікавиться, кого вони такими приготуваннями сподіваються спокусити. Резюмуючи всі збережені відомості про чоловічий гомосексуалізм у допетровській Русі, відомий історик С.Соловйов писав – у вікторіансько-пуританському тоні, властивому його епосі: «Ніде, ні Сході, ні Заході, не дивилися так легко, як у Росії, цей мерзенний, неприродний гріх», — ось лише невелика витримка з вивчення вдач наших предків.І це під час, коли в Англії, Голландії, Іспанії та Німеччині за одну підозру в содомії стратили, катували, палили на багаттях. Звичайно, покарання за цю справу було і на Русі, але суто церковне. Покаяння за нього коливалося від одного до семи років, у тих же межах, що й гетеросексуальні гріхи. До одружених чоловіків трохи суворіше, до неодружених і підлітків — терпиміше.Гомофобія з лайтуУ всіх російських законодавствах від Російської правди і до епохи Петра Великого це явище не згадувалося і було безкарним. І лише перший російський імператор разом із іншими прогресивними європейськими явищами привіз до Росії справжню державну гомофобію.Не заглиблюючись у подальші історичні екскурси, відзначимо, що все одно завжди ступінь цієї гомофобії та форми її прояву були м'якшими, ніж у будь-якій європейській і не тільки країні. Навіть радянська влада у перші 16 років свого існування проголошувала прогресивні погляди. Лише до кінця 1933 заступник голови ОГПУ Генріх Ягода домігся включення до кримінального кодексу статті про покарання за гомосексуальні відносини. Якщо вони були добровільними, то максимальний термін покарання складав 5 років ув'язнення.Застосовувалася стаття в основному до політичних супротивників і була скоріше пугалом, ніж репресивним заходом. Кількість засуджених за нею була незначною щодо числа ЛГБТ-громадян СРСР, які хоч і не знали такої абревіатури і пішли в підпілля, але більш-менш мирно співіснували з тоталітарною системою. Концентрувалися вони головним чином у богемі, православній церкві та КДБ.Все це жахливо, але в дужках згадаємо про рожеві трикутники та концтабори в нацистській Німеччині, бузувірську каральну психіатрію для геїв у США та закатованого до смерті Алана Тьюринга.Де вони повернули не туди?Про те, що було потім, ми всі знаємо. Від поцілунку учасниць групи Т.А.Т.У. на кремлівській сцені та розділів гей-знайомств у загальнодоступних газетах оголошень до наших сумних часів минуло не так багато років. Але їх виявилося достатньо, щоби виникла ілюзія: так було завжди. Немає не було.Німеччині знадобилося набагато менше часу, щоб із європейського Вавилону, куди стікалися вершки райдужного суспільства з усього континенту, переродитися у філію пекла на землі, де представників ЛГБТ знищували окремим рядком і з особливою насолодою. Через кілька десятиліть іранських геїв, які щойно ходили в напівпідпільні, але галасливі тегеранські клуби, через лічені тижні вішали на площах. І таких прикладів, на жаль, більше, ніж хотілося б.А все тому, що гуманізація суспільства — довгий і нелінійний процес. А його розлюднення відбувається стрімко. Достатньо проспати момент, коли при владі будуть темні сили, і далі все валиться само.Сили це зовні різні. У Німеччині були нацисти, в Ірані — ісламісти шиїтів. У сьогоднішній Росії ... А ось тут цікаво. Незважаючи на багато подібностей з іншими живодерськими режимами минулого та сьогодення, у нинішнього керівництва країни так і не з'явилося виразної ідеології. Як такої іноді підносяться симулякри на кшталт «православ'я, самодержавства і народності», але з великою кількістю застережень (а ще буддизм і іслам, а також традиційні цінності малих народів, а ще у нас не самодержавство, але вождя ми любимо і т.д. ) та без точної бази. Не змогли вони написати свою головну книгу про їхню боротьбу та зведення своїх ідей чучхе.І це родова відмінність тієї сили, що просуває в Росії таку чужу їй гомофобію. Вона не здатна написати книгу, намалювати образ майбутнього та задати позитивний порядок денний. Вона сіє ненависть до призначених зовнішніх і внутрішніх ворогів, але на суто рефлекторному рівні. У неї чітко виражений хапальний рефлекс, та й ковтальний присутній. Вона має інстинкт самозбереження, але щось схоже на повноцінну свідомість — відсутнє. Окремо недурні люди у своїй сукупності утворюють сутність набагато примітивнішу.Та сама сила рухає будь-яким вуличним хуліганом у будь-якій підворітті будь-якого міста нашої планети. Він не має справжньої сили і не здатний надихнути, організувати людей. Але інстинктивно відчуває страх оточуючих та користується цим. Він тисне слабких і незахищених не тільки тому, що може. Він так каналізує свій екзистенційний страх. Адже ні цілісної картини світу, ні сенсу в житті немає. Його навіть у справжніх бандитів не беруть, а до творчої праці його не тягне.Як гею перемогти гопника?Що зробить деморалізований хуліган, зустрівши у «своєму» дворі хлопців, що цілуються? Сам поб'є чи нацькує на них усіх, кого зможе. І вся складність того, що відбувається, на жаль, описується цією нехитрою формулою. На місце райдужних людей можна поставити будь-якого очкарика, розумника, кішку - результат буде один.Але якщо ти окуляр, розумник, кішка чи гей, то це не робить тебе приреченим. Адже єдина зброя хулігана проти тебе — власний твій страх. Але за його межами ти завжди стаєш розумнішим, спритнішим, цілеспрямованим, соціалізованим. Не кожен може дати здачу, не кожен може втекти чи переговорити хулігана. Але хоч щось із цього може майже будь-хто. А всі разом ми можемо взагалі багато на що. Ось чому ЛГБТ-організації зараз важливі як ніколи: нам треба об'єднуватися та допомагати один одному. І чим чорніший час, тим це важливіше для кожного.І варто пам'ятати найголовніше: гопник завжди сам боїться. Він не впевнений у собі. І він не має майбутнього. Перечитайте ще раз Дугіна. Адже він боїться. Він просто у паніці.Весь жах, що відбувається, він ненадовго. Не на віки і навіть не на десятиліття. Те, що відбувається, все більше нагадує агонію. А ось те, що відбуватиметься після, багато в чому залежить від нас. А насамкінець давайте послухаємо веселу пісеньку про те, чого так боїться Дугін.Варто нагадати, що в той самий час, в Україні тисячі ЛГБТ захищають українців на фронті але не мають жодних прав. 

Гомофобія рашистів вбиває. Учасниця гурту Pussy Riot Ніка Нікульшина опублікувала пост, у якому розповіла, що її батько був геєм та помер від СНІДу, добровільно відмовившись від терапії. Ганна Монгайт взяла інтерв'ю у Нікі Нікульшиної — про батька, стигматизацію гомосексуальності в Росії та новий закон про «гей-пропаганду». Публікуємо розшифрування цього інтерв'ю.«Рівне 14 років тому помер мій тато. Тато був для мене приблизно всім - і справа не в звичайній прихильності дитини до батька - навіть після того, як вони з мамою розлучилися, я не відчувала себе ні краплі покинутої: тато грав зі мною в барбі, показав мені весь світ, навчив вільно розмовляти англійською, нікого не боятися. У нього була велика сіра кофта, в яку можна було кутатися і почуватися найщасливішою дитиною на світі. Це нетабуйована частина історії про батька. Річ, про яку в сім'ї говорили завжди пошепки, і лише цього року моя мама набралася сміливості зізнатися - мені і собі - мій тато був геєм, і помер від СНІДу.Точніше не так — спочатку у тата був ВІЛ — і він настільки боявся суспільного осуду нашого гомофобного суспільства, що не приймав терапію. Просто складав таблетки у шафу. А ще тато вірив у бога. А бог у Росії, що транслюється через РПЦ, ганьбить будь-які стосунки, крім традиційних. У результаті мій найкращий тато повірив у те, що він поганий, брудний і не вартий жити.Його хвороба прогресувала швидко та жахливо. Він дуже швидко схуд так, що в його затишній сірій кофті могло поміститися цілих три тата. Він більше не міг підводитися з ліжка.Тато до останнього залишався найрозумнішим і найдобрішим. Однією з останніх речей, які він сказав 10-річній мені, було: «Доню, я знаю, вони розповідають про мене всякі речі. Будь ласка, не вір їм, твій тато не гей».Тільки зараз я розумію всю темряву цих останніх слів. Вся огидна суть гомофобії для багатьох полягає в тому, що краще померти, ніж визнати себе тим, ким ти є.7 червня до ГД внесли законопроект щодо посилення покарання за «пропаганду ЛГБТ». Я не уявляю, скільки людей страждатиме і страждатиме через те, що в росії — і в багатьох інших країнах, ненависть стверджується законодавчо. Я не уявляю, але я відчуваю біль цих людей, бо я знаю, як це — втратити свою найулюбленішу людину через злочинні забобони купки патріархіальних *******» — написала Ніка Нікульшина у своїй інстаграмі.Згадуючи твого батька, який помер 14 років тому, який був прекрасним батьком, — лише цього року ваша мама зізналася, що він був геєм і помер від СНІДу. Чому ви вирішили про це заговорити?Якщо чесно, я насамперед хотіла зробити цю тему видимою для самої мами. Я не думала про резонанс і коли він став досить великим (розійшовся), я була дуже сильною шоком. Моє перше спонукання полягало в тому, щоб вийти з шафи нам як сім'ї в принципі. Я прокинулася в день смерті тата в якійсь неймовірній тривожності і зателефонувала мамі. Тільки цього року у нас трапилася розмова про те, що тато помер від СНІДу.Ми з нею розмовляла в день смерті тата дві години і вона розповідала деталі та подробиці і я розуміла, що мама навіть у телефонній розмові зі мною не може вимовити слово «гей». Вона не може навіть сказати щось на кшталт «любив чоловіків». Вона щоразу замикається на цьому місці. І я зрозуміла, що якщо їй так складно це проговорити, але вона цього хоче і в неї очевидно є бажання, то комусь начебто треба все це проговорити за неї, для неї та для нас усіх. Мама природно дуже звинувачувала себе в тому, що вона не дуже прогресивних поглядів і вона звинувачувала себе в тому, що вона була «недостатньою» дружиною для нього. Мені було дуже важливо пояснити мамі, що якою б дружиною вона не була, якщо людина гомосексуальна, то жодна жінка не може бути для неї «достатньою». Насамперед я хотіла, щоб це стало видимим для неї і для мене було величезним щастям, що вона подзвонила мені (після публікації посту) і сказала мені, що вона плаче і дуже рада, що більше не треба ховатися, ховатися і мовчати про чоловіка перед друзями.іка та її батько. Фотографія із соцмереж.А що відбувалося усі ці 14 років? Це була табуйована тема у родині? І чи здогадувалися ви про це?Дуже складно щось знати, коли вся твоя сім'я каже протилежне чи не каже в принципі. Звичайно, я здогадувалася, бо в тата в якийсь момент з'явився чоловік, і вони почали жити разом. Але тато завжди казав, що це друг, який допомагає йому впоратися з розлученням із мамою. Але коли я виросла і проаналізувала речі, це стало досить очевидним. Плюс там було багато речей з тим, що мама ніколи не показувала татове свідоцтво про смерть тощо. Загалом, я здогадувалась, але мама ніколи не говорила про це і говорила, що у тата був рак. Причому вона постійно плуталася і говорила, що у тата був рак крові, то рак ще чогось. Тож це була табуйована тема. Більше того, я з п'ятнадцяти років не живу вдома і ми не мали можливості для відвертої розмови. Тільки останні кілька років ми почали якось налагоджувати зв'язок і вона відчула себе в безпечному місці, щоб відкритися мені і що головне - відкритися собі.Скільки вам було років, коли батько помер?Мені лише виповнилося 11 років.Ви підтримували стосунки з батьком після того, як він розлучився з мамою?Так, це саме той випадок, коли я була абсолютно дочкою тата: я проводила з ним дуже багато часу. Він завжди був зі мною, вводив мене на акторську майстерність, відкривав у мені якісь речі, тобто. у нас були чудові стосунки. Тато був для мене таким собі щастям. Я не знаю, чому в нас у традиціях прийнято залишати дитину з матір'ю, але якби мене хтось тоді запитав, то я залишилася б з батьком.Чим для вас самої було це усвідомлення?Ви знаєте, це супер-складне питання, тому що коли ти здогадуєшся про щось протягом 13-14 років і тобто. начебто знаєш про це, але не впевнений до кінця, тому що немає підтвердження ... Начебто б новина про те, що тато був геєм не б'є по голові на розмах, щоб можна було якось повністю в неї поринути, але з іншого боку це було якимось великим одкровенням. Я, мабуть, швидше більше почала співчувати мамі. Феномен мами був у тому, що вона думала, що вона погана жінка, бо їй зрадили. Але це було зовсім не про зраду.Але ж у мами з татом було 28 років шлюбу. Можете собі це уявити? 28 років шлюбу і потім мама природно думає - "все: жерсть, кошмар, кінець". Це жахлива історія про те, що всі винні і всіх можна зрозуміти абсолютно. Всім боляче.У нас гомофобне суспільство і якщо тата не підтримувала навіть рідна родина, то як можна говорити про якусь іншу підтримку? І не тому що в мене сім'я — це якісь мерзотні орки, що окремо висять, і забили б його камінням. Але коли просто нема ось цього «простір говоріння», цього «поля говоріння», коли це якась річ, яку люди сприймають як хворобу — природно, мій тато вирішив вибрати смерть, ніж життя. Я писала в пості, що тато був достатньо релігійною людиною все моє дитинство. Щонеділі ми їздили до церкви і я розумію, який усередині нього був дисонанс: РПЦ транслює ідею про те, що ти не можеш перебувати у стосунках із чоловіками, потім у тата трапляється хвороба і природно він сприймає це як покарання. У мене не було можливості це зрозуміти та відрефлексувати у 10-11 років. Але зараз я чудово розумію як це працює: «ось бог покарав мене — я брудний, я маю понести покарання, я маю померти».Мама народила мене у 36 років, тату було стільки ж. І перші кілька років мені здавалося, що в нас досить щаслива сім'я і все класно і здорово. А потім тато став якось різко змінюватись. Він став запальним, його все дратувало, але ніколи це не транслювалася на мене, як на дитину. Але це часто було у стосунках із мамою. І мама зараз мені теж розповідала, що в якийсь момент все змінилося: було видно, що батькові дуже важко, але він ніколи не міг розповісти, чому йому важко і він завжди ходив у якійсь внутрішній напрузі. Я думаю, що тут проблема в тому, що він все приховував у собі. Природно це викликало внутрішній дисонанс і стосунки між мамою та татом ставали все напруженішими. Тато не міг зізнатися собі, не міг зізнатися мамі і ось цей в'язкий простір нескінченної напруги зростав між ними, поки одного прекрасного дня мама не подала на розлучення.А на вашу думку, такі абсолютно толерантні, якось вплинула ця частина життя батька? Наскільки ваше ухвалення пов'язане з орієнтацією батька?Справа в тому, що коли мені було років 16 чи 17, я була досить гомофобною, бо росла у такому середовищі. Коли я пішла з дому, я була не в найкращій компанії: це була така група підлітків, вирощена на патріархальних цінностях. Багато батьків у цих підлітків сиділи у в'язниці і, звичайно, ці тюремні цінності про «опущених» вони транслювали своїм дітям і відповідно транслювали і мені. І я ніби не особливо рефлексувала, але підтримувала їх у цьому дискурсі з приводу того, що бути геєм – це жахливо, це опущені люди тощо.Потім, коли я переїхала до Москви, мені почав потихеньку відкриватися світ, у мене з'явилися перші гомосексуальні друзі і я усвідомила, наскільки це було жахливо. І тільки після цього я почала читати якусь літературу та якісь дослідження. Але спочатку було просто відчуття, як це все жахливо та огидно — ненавидіти людину через її орієнтацію. Усвідомлення про тата, і до того таке сильне, прийшло ще пізніше.Ви пишете, що ваш тато помер від СНІДу. Ви пов'язуєте це якимось чином із особливою ситуацією в нашій країні?Звісно. По-перше, якби у нас було більше секс-освіти, то я думаю, що все б набагато уважніше ставилися до інтимної гігієни, до запобігання тощо. По-друге, ще величезна проблема в тому, що ВІЛ, СНІД – це табуйовані теми. Зараз, знаєте, багато хто пишуть, наприклад, під постом «господи, не притягуйте за вуха, ВІЛ можна захворіти як завгодно: на це хворіють і діти, і жінки». Але 14 років тому була жахлива помилка, що СНІД – це хвороба геїв.Тому тато боявся відкритися, тому що він думав, що якщо він зізнається у своїй хворобі, то всі проводитимуть цю кореляцію: «якщо СНІД, значить, точно гей».Звісно, ​​це пов'язано із ситуацією в країні. У нас стигматизують хвороби такого штибу, у нас немає секс-освіти і у нас просто всі звикли всіх гнобити, хто відрізняється якось. І знову ж таки, якщо ти гей – «ти брудний», якщо ти хворієш на СНІД – «ти брудний».Мама давала вам зустрічатися з батьком останніми роками, коли він уже був хворий?Це були роки хвороби. Це була активна фаза розвитку татової хвороби. Я говоритиму приблизно, тому що я була дитиною. Десь приблизно за півроку він зовсім згас. Так, на жаль, він жив з нами. На жаль, бо… Це дуже складно. У тебе є постать батька, яка втілює в собі життя, втілює в собі енергію, він сильний апріорі і така опора і така модель людини, на яку ти хочеш рівнятися. Ти бачиш його завжди сильним, крутим, з довгим волоссям, радісним. І тут ти спостерігаєш 4-5 місяців, як з такої людини в кращому її прояві, вона перетворюється на скелет, який лежить на ліжку і за яким тобі періодично треба виносити качку (ємність в яку мочиться і оговтується лежачий хворий), коли ти раніше, чим мама, приходиш зі школи.Тобто він завжди був із вами?Так, він був із нами, окрім останніх двох місяців лікарні. І це жахливо. Просто руйнується якось розуміння взагалі про життя. В кінці він просто лежав на ліжку, і я бачила пролежні на його ногах. Я не знаю, як пояснити правильно, як підібрати слова, але це дуже складно, коли людина, яку ти апріорі вважала дуже сильною, яка обов'язково житиме і вестиме тебе через життя, просто вмирає. Він згасає, стає слабким і взагалі перестаєш вірити у концепцію майбутнього, в концепцію сили…. Це складно.Як мама впоралася з усіма цими знаннями? Ви кажете, що все це було присвячено саме їй? Як вона пропрацювала цю тему для себе? І чому так довго це не виходило?Для мене досі є великим шоком, що ми маємо дуже гомофобне суспільство. І найчастіше, до речі, ти можеш бути гарною людиною за якимись критеріями, але залишатись при цьому гомофобом. Просто у моїй голові це абсолютно взаємовиключні речі. І ось мама ще рік тому розповідала мені, що геї це ненормально, це хвороба. Я не думаю, якщо чесно, що вона опрацювала цю тему. Але вона по-своєму все це розуміє. Для неї було дуже важливо, що після мого посту їй почали дзвонити якісь її подруги старшого покоління і говорити про те, що ось Ніка написала дуже сильну посаду і ми пам'ятаємо Юру (батько Нікі) і він був прекрасною людиною. І ось тут у мами почали сходитися ці поняття — що ти ніби гей публічно й гарна людина. І це не взаємовиключні поняття. Я думаю, що вона тільки на початку свого шляху прийняття та опрацювання, але це вже великий крок.А який ви отримали фідбек від цієї посади?Якщо чесно, то я не дуже стежу за тим, які речі відбуваються навколо мого посту. І якщо бути чесною, то ці три дні (після публікації) мені було дуже тривожно: я часто плачу, маю панічні атаки. Мені здавалося, що це погана тема, а виявилося, що важлива. Я ніби сама сиділа у шафі, як дочка гея. І це було важливим визнати. Але мені все одно дуже приємно і тепло, що багато людей пише мені «вау, дякую за піст».Вам писали люди зі схожими історіями?Так.Мені написав чоловік, який сказав, що йому нещодавно поставили такий же діагноз і він сидів на лавці і не знав: жити йому далі чи не жити, приймати терапію чи ні. І він прочитав мій пост. Написав, що йому полегшало і він звернувся до всіх зі схожим діагнозом і зрозумів, що життя далі є і не треба боятися. Це дуже круто, я вважаю.Після еміграції з Росії до Грузії, як ви себе зараз ідентифікуєте?Це дуже хороше та складне питання. Я дуже багато місяців була у досить глибокій депресії, що досить зрозуміло. Як тільки я почала з неї виходити, почалася війна і мене знову туди засмоктало. Але зараз я вже кілька місяців знімаю документальне кіно про російський сором.По суті, ваше визнання — це теж частина цього проекту?Можливо, до речі. Я не проводила таких аналогій, але, можливо. Не знаю, якщо це питання про те, чи я учасниця Pussy Riot досі, то як би так – це частина моєї історії. Якби можна було повернутися до Москви і робити акції, то я, мабуть, це робила б. Але просто я не можу робити це в Грузії чи будь-якій іншій країні. У сенсі займатиметься саме акціонізмом. Бо маю російський паспорт і я говорю мовою своєї країни. Я не можу прийти сюди та робити акції про Росію. Я вважаю, що це неможливо для мене особисто.Чи ви міряєте потенційне ставлення свого батька до себе нинішньої: чи подобаюся я йому, чи подобається те, що я роблю і що він взагалі сказав?Це дуже складне питання і я не маю на нього однозначної відповіді. Для мене тато таки як особистість обірвався 14 років тому. А за 14 років дуже багато всього трапилося. І для мене все-таки це людина, яка побоялася зізнатися у своїй гомосексуальності і вибрала смерть.Чому вибрав?Тому що він свідомо відмовився пити терапію. То був його вибір. У цьому головний біль мого посту – тато знав про це набагато раніше, ніж дізналася мама. У мене мама лікар та тато, до речі, теж. У нього медична освіта перша.Він знав про свій діагноз тоді, коли ще можна було пити терапію. Але він відмовився. Тобто буквально тато вибрав смерть, бо бути геєм набагато страшніше, ніж померти. Мабуть, він подумав тоді так.І ви йому не можете пробачити?Не знаю. Зі своїм психотерапевтом я обговорюю, що у мене є травма покинутості. Звісно, я вважаю, що тато мене покинув. Хоча раціонально це, безумовно, не так. Я його дуже люблю, але може бути я на нього скривджена. Я не знаю. Це складно почуватися покинутою дитиною.Джерело інтерв'ю Анни Монгайт

У Києві було скоєно напад на хлопця, українського військового-гея, який нещодавно загинув на фронті, захищаючи Україні. Таку ситуацію складно уявити: коли дівчину або дружину будь-якого загиблого українського військового буде побито прямо на вулиці. Нападники розмовляли російським язиком. Вдівець, який вратив свого коханого на війні проти росії був побитий прямо посеред інтерв'ю. Варто відзначити, що зараз за Україну воюють тисячі представників ЛГБТ, які зокрема не мають права для отримання компенсації для їх родини, якщо вони загинуть на війні проти росії. Коханий українського військового став жертвою нападуДеталі від правозахисної спільноти КиївПрайд: Вчора ввечері 25. 06. 22. біля ЛГБТ+ клубу Олекса (хлопець якого Роман, ЛГБТ+ військовий, що загинув на фронті на Харківщині) давав інтерв’ю іноземним журналістам біля клубу. До них підійшла група молодиків і намагалася завадити дати інтерв’ю. Після того як їм це не вдалося, молодик вдарив Олексу в щелепу, з його слів їм не сподобалося, що він був на підборах і загалом належав до спільноти. За Олексу почала заступатися його подруга, трансгендерна дівчина, блогерка Шеріл. У відповідь отримала в обличчя перцівкою та три удари. В той же час, буквально за кілька тижнів до цього випадку, київська поліція скоїла напад на підлітка-гея. У клубі в цей момент у клубі був представник КиївПрайду, він викликав поліцію і швидку. Поліція приїхала, Шеріл та Олекса разом з допомогою представника КиївПрайду склали заяви на порушників. Згодом групу нападників поліція повернула до місця подій, вони перехопили їх неподалік клубу. Вони стояли 30 хвилин біля клубу, їх ніхто не хотів затримувати, поліція спілкувалася з правопорушниками приятельськи, курила разом, жартувала. Побої були зняті у лікарніПротягом цього часу молодики глузували з відвідувачів клубу, лаялися гомофобними образами, дискутували щодо неприйнятності існування ЛГБТ+, висловлювали різні звинувачення щодо спільноти. На молодих людях були різного роду нашивки з черепами, татуювання чорного сонця, ножів та інші знаки радикальних угруповань. Поліція ніяким чином не протидіяла агресивному спілкуванню молодиків з відвідувачами клубу. Згодом Олекса разом з Шеріл направилися у медичний заклад на кареті швидкої. Медики повідомили, що Олексі будуть «зашивати нижню губу». Олексі наклали шви, зараз нижні губи набряклі. Фото довідки висновку медиків надаємо. Сьогодні Олекса їде робити рентген. У Шеріл на ранок сьогоднішнього дня наявний біль у щелепі при відкриванні рота.Між іншим - найвідомійший український гей-військовий побував на всіх гарячих точках за весь час війни і знищив сотні окупантів. Постраждалому довелося зашивати побити лице у лікарніНезважаючи на тиск поліції на постраждалих, а також намагання заплутати представника нашої організації щодо прохання затримати нападників, поліція затримала одного нападника (в чорній футболці), на якого вказав Олекса. Нападника на Шеріл (у білій футболці) разом із іншими приятелями із групи цих нападників поліція попросила пішки прийти до відділку по вулиці Московській. Тобто, прямо кажучи, відпустила радикально налаштовану групу гуляти містом. Напад було зафіксовано на відеокамеру японського посольства, розташованій біля клубу. У понеділок ми надішлемо запит на відео з камер спостереження та опублікуємо його. Також воно буде доказом у справі. КиївПрайд вимагає Національну поліцію України розслідувати цей злочин як гомофобний та трансфобний, і притягнути нападників до відповідальності. Також вимагаємо притягнути до відповідальності поліцейських, що відпустили радикальну групу з місця злочину. Вимагаємо від влади негайно прийняти законопроєкт 5488. Такі випадки є неприйнятними у центрі європейської країни. Ми вимагатимемо розслідувати цю справу. Такого не має бути в Україні.Агресивна гомофобія, напади на лгбтк, свавілля поліцейських: знову?Відомий український блогер Поганий Котик також прокоментував напад на коханого загиблого військового:Вчора стався напад на ґрунті гомофобії на двох людей з лгбтк-спільноти. На щастя, правозахиснику з КиївПрайду вдалося усе відзняти на камеру - з усіма деталями ситуації ви можете ознайомитися тут, а я хочу розібрати, що ж за люди вчиняють злочини на ґрунті ненависті.Перше, на що я звернув увагу, звісно на мову спілкування істоти, що дозволила собі вдарити людину. довго ми не будем думати-гадати, що за язік випорожнював його гнилий рот: звісно, росіянській - язік ненависті, ґвалтувань і насилля.Язік ворога - москальський. Що вкотре підтверджує тезу, що гомофобія=росія.Друге - мотивацією таких дій слугувало те, що хлопець «не на фронті» і не захищає Україну.По-перше, хочу вкотре зазначити, що захищати Батьківщину - це честь, а не «наказаніє для нєугодніх», ким би ти їх для себе не визначав.Також нагадаю, що не всі можуть стати до зброї через різні фактори свого здоров’я чи фізичного стану чи просто через незнання цієї справи.А ще нагадаю, що окрім військового фронту в російсько-українській війні у нас є безліч інших фронтів: культурний, економічний, інформаційний, мовний, волонтерський і безліч-безліч інших, де теж потрібні і чоловіки, і жінки, і абсолютно різні люди.Важливо: росіяни закатовують і розстрілюють геїв та лесбійок на окупованих територіях. Важливо зазначити, що у жертви насилля хлопець загинув на фронті на Харківщині, про що він давав інтерв’ю, коли на нього був скоєний напад.По-друге, в парадигмі мислення цього дегроїда виникає питання безпосередньо до нього - чому ж він зараз не на фронті? з якою мотивацією він свій час вирішив витратити на те, аби прийти під гей-клуб і побити українця? Питання, напевно, риторичне.І заключне, третє - у дружніх бесідах і «цигарках» поліції зі злочинцями ми бачимо абсолютне недотримання професійних норм і некомпетентність представників поліції. Згодом ми спостерігаємо, як поліцейські не затримують усіх учасників нападу і просто відпускають їх.Кричуща бездіяльність, не заради якої точно зараз на фронті гинуть наші хлопці і дівчата військові. Але для справжніх руськагаварящіх патріотів з усіляких «традіція і парядак» чи «катарсіс» звісно ворог номер один - українець на підборах, хоча він навіть не на підборах.Раніше український кіборг зізнався, що він гей і хоче змін у суспільстві. Джерело КиївПрайд

Терористом був росіянин? У ніч проти суботи біля гей-бару в центрі Осло сталася стрілянина. Двоє людей загинули і 21 особа поранена. Спочатку поліція отримала повідомлення про постріли біля London Pub – популярного гей-бару в Осло. "Я бачив, як прийшов чоловік із сумкою, дістав пістолет і відкрив стрілянину", - розповів журналіст NRK Олав Реннеберг. Щонайменше двоє людей загинули внаслідок цієї стрілянини. За даними поліції, понад двадцять людей було поранено, троє з них зараз у тяжкому стані.Підозрюваного було затримано біля місця події за кілька хвилин після нападу. Деталі злочину поки що розслідуються. Проте поліція вважає, що за злочином може стояти кілька людей.Варто зазначити, що в Осло мав відбутися ЛГБТ-прайд. Однак поліція рекомендувала організаторам скасувати його з метою безпеки. «Oslo Pride» (організатори ЛГБТ-прайду) вирішили прислухатися до рекомендацій та скасували його проведення.Ми підемо рекомендаціям поліції і піклуватимемося один про одного. Скоро ми знову будемо горді й помітні, але сьогодні ми святкуватимемо наш прайд із дому, — повідомила Інгер Крістін Хаугсєв'є, лідер прайду в Осло.Глава уряду Норвегії Йонас Гар Стере виступив зі словами підтримки ЛГБТ-людям. "Ми ще не знаємо, що стоїть за цим жахливим актом, але квір-людям, які сумують і бояться, я хочу сказати, що ми разом з вами", - повідомив Стере. 

Урок для України - або права людини, або залишимось без підтримки та грошей з ЄС. Польща не зможе витрачати гроші, які виділяються з фондів ЄС на розвиток регіонів, які оголосили себе «вільними від ЛГБТ».Єврокомісія внесла положення до Угоди про партнерство з Польщею, яке забороняє фінансування низки органів місцевого самоврядування. Йдеться про органи, які ухвалили резолюції, спрямовані на ізоляцію геїв.Зони, які оголосили себе "вільними від ЛГБТ" у Польщі більше не отримають допомогиПредставниця «Кампанії проти гомофобії» Мирослава Макуховська висловила впевненість, що такий крок з боку Єврокомісії змусить місцева влада скасувати резолюції проти ЛГБТ."Таким чином, муніципалітети та регіони з постановами, що виключають ЛГБТ+, не отримають нічого від 72,2 мільярда євро із коштів на реалізацію політики згуртування", - розповіла Мирослава Макуховська.Польща посідає останнє місце щодо толерантності до ЛГБТ серед усіх країн ЄС. 2019-го представники правлячої у Польщі партії «Закон і справедливість» підтримала акцію «Strefa wolna od LGBT» (зона без ЛГБТ). Пізніше влада низки польських регіонів оголосила свої території «зонами, вільними від ЛГБТ».Станом на 2020 рік близько 100 муніципалітетів ухвалили резолюції, згідно з якими вони називають себе «зонами, вільними від ідеології ЛГБТ». Це приблизно третина території країни, переважно на південному сході. Більшість ухвалених резолюцій лобіюється ультраконсервативною католицькою організацією Ordo Iuris. У результаті 2020 був визнаний гіршим для європейського ЛГБТ-спільноти.