Всі публікації з тегом гендер

Як стало відомо NikopolToday, в Запоріжжі пройшла правозахисна екскурсія "Автобус прав людини". У Запоріжжі День прав людини відзначили автобусною екскурсією по пам'ятних місцях дискримінації і досягнень у сфері захисту. Серед зупинок були модульне містечко, монумент, присвячений людям з ВІЛ, готель "Театральний", місця нападу на правозахисні акції ЛГБТ-спільнот та організація, де допомагають реалізуватися в житті людям з інвалідністю, повідомляє сайт 061.Директор благодійного фонду« Гендер Зед »Ростислав Мілевський тлумачить:Ми вирішили показати місця в Запоріжжі, які пов'язані з порушенням прав людини певних дискримінованих груп. Їх будуть представляти організації, які займаються правами цих спільнот. У далекому 1948 році після кровопролитної Другої світової війни людство вирішило вперше в світовій історії створити такий міжнародний документ, який би описував і права людини, і чому їх потрібно дотримуватися. С тих пір 10 грудня у всьому світі відзначають День прав людини і проводять різні акції. В цьому році ми вирішили вибрати формат автобусної екскурсії. Зазвичай, про права людини в нашій країні, на жаль, згадують тільки тоді, коли вони вже порушені. На екскурсії ми будемо говорити не тільки про порушення прав людини, а й про випадки, коли вони дотримуються, коли країна робить деякі кроки прогресу в цьому напрямку.ЗУПИНКА №1 - площа перед Запорізькою міськрадою"Відкриє нашу локацію наш друг" - Богдан, - почав екскурсію Ростислав Мілевський. - Це звичайний запорожець, працює на заводі. Єдина проблема в тому, що у нього в голові багато стереотипів, які призвели до того, що він прийшов на мирну акцію і кинув у натовп петарду. В результаті деякі учасники та учасниці акції, а також один поліцейський отримали тілесні ушкодження".Суддя Інна Крамаренко постановила призначити Богдану Завгороднього суму штрафу вдвічі більше, ніж просив прокурор - 17 тисяч гривень. Мотивація такого рішення в тому, що Завгородній не вибачився перед людьми, які постраждали в результаті його дій, а лише визнав провину перед законом."Цей випадок особливий для нашої організації? Я зараз не буду навіть говорити про такі права, як право на гідність, право на безпечне простір, якого ЛГБТ-люди часто позбавлені. Я говорю про право, яке юридично закріплено в Конституції України - право на мирні зібрання, яке є у кожної людини в нашій країні, і право на справедливий суд. На жаль, поки в нашій країні відсутній дієвий механізм, який би використовували для розслідування злочинів на грунті ненависті. Я говорю про статті 161 КК - це єдина стаття, де хоч якось йдеться про такий тип злочинів, і то вона може бути застосована тільки до обмеженого кола характеристик: релігія і національність є, а сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності немає.Це заважає залучити до відповідальності в разі, якщо злочин скоюють по відношенню до ЛГБТ-спільноти, що відбулося і в нашому випадку - Богдана Завгороднього засудили за статтею за просте хуліганство. Але для нас цей кейс все одно особливий, тому що в цій справі сексуальна орієнтація нарешті виступила не як обтяжуюча обставина. Тому що в Харкові був випадок, коли в справі про вбивство гомосексуального хлопця на грунті ненависті його сексуальну орієнтацію подали як пом'якшувальну обставину".Також Ростислав Мілевський розповів, що в 2020 році в Запоріжжі пройде перший ЛГБТ-прайд.ЗУПИНКА №2 - монумент, присвячений людям з ВІЛЦей монумент знаходиться в сквері між зупинками "Площа Поляка" і "Металургів". Тут автобус чекали члени організації "Мережа 100% життя", яка вже понад 15 років займається питаннями, пов'язаними з ВІЛ, туберкульозом та соціально зумовленими захворюваннями.Цей пам'ятник - нагадування всім жителям міста про те, що в Україні зараз є епідемія ВІЛ/СНІДу, і вона стосується кожного.Представники організації розповіли про одну ситуації з порушенням прав людини з ВІЛ, яка трапилася в Запорізькій області."Зараз наука розвивається швидко, і ВІЛ-інфекція вже не є смертельною хворобою, однак зміна громадської думки за наукою не встигає.Одна дівчинка з райцентру розповіла подрузі про свій ВІЛ-позитивний статус, з яким вона живе з народження. Так вийшло, що її подруга потім розповіла всім учасникам спортивної секції, в якій займалася наша підопічна. Дівчинка зіткнулася з Буллінг, дискримінацією та стигмою*. Діти не хотіли разом з нею займатися спортом.Наша псіхологіня провела дуже велику роботу, щоб змінити ставлення дітей до ВІЛ-позитивних людей. Зараз дівчинка - кандидатка в майстри спорту, вона продовжує займатися. Це невелика, але перемога".*Стигма - це негативна асоціація людини з чим-небудь ганебним, непрестижним, відштовхуючим. Це явище схоже на стереотипу і відрізняється від нього спрямованістю на якості людини.Також в честь Дня прав людини представник організації Олексій Проценко нагадав, що ВІЛ-позитивні люди - такі ж люди, як і всі, і мають такі ж права.Також організатори розповіли, що в Україні було зроблено дуже багато для боротьби з ВІЛ/СНІДом, тому країна вважається однією з найпрогресивніших у цьому напрямку. На відміну від багатьох країн, в Україні є і безкоштовне лікування антиретровірусною терапією. В державі працює багато цільових програм як для всього населення, так і для основних груп ризику в суспільстві.ЗУПИНКА №3 - клуб людей з інвалідністю "Рівні можливості"Цей клуб знаходиться в будівлі Єврейського общинного центру "Мазаль Тов", тому що там є необхідна інфраструктура: пандуси, ліфт, спеціально обладнаний санвузол і широкі дверні отвори."Один з напрямків руху" Твори добро, Україно"- це допомога людям з інвалідністю. Раніше цим займався мій чоловік Віктор Карпов. На жаль, його більше немає з нами. Але ми продовжуємо робити те, що він почав, - розповіла коордінаторка волонтерського напрямки організації "Твори добро, Україно" Ірина Петровська. - Ми займаємося інформуванням людей, які потребують цієї допомоги: багато хто не знає законодавства, як змінюються поправки до законів для отримання засобів реабілітації, як отримати санаторно-курортне лікування. Ми все це пояснюємо, щоб людині було легше цього домогтися для себе.Також ми допомагаємо людям з установкою пандусів. У нас є старий житловий фонд, який не доступний. Перша причина того, що людина не може бути активним в соціумі - це те, що він просто не може вийти з дому, у нього є перепони у вигляді сходинок і бордюрів. Разом ми вирішуємо ці проблеми. За час існування клубу ми встановили більше десятка пандусів. Також ми пройшли з Google по місту, зробили карту доступності. Ми збираємося на комітеті доступності в міській та обласній радах, вносимо поправки і свої пропозиції, як поліпшити місто для людей на інвалідних візках, для мам з колясками і інших маломобільних груп".Тут створили також Артпростір, де люди з інвалідністю можуть реалізувати себе і спробувати почати свою справу. Тут же презентували проект "Сильні духом" Маріанни Смбатян і репетирувала театральна трупа "Рівні можливості".Учасниці клубу розповіли про помилки, які найчастіше допускають при створенні інфраструктури, і показали ролик "Телебачення Торонто" про те, як потрібно називати людей з інвалідністю (спойлер: так і називати, але ролик все одно подивіться).По дорозі до наступної локації автобус проїхав площа перед Запорізькою обласною універсальною науковою бібліотекою - саме там місцеве ЛГБТ-спільнота пройшло перші "100 метрів гордості". Учасників охороняло близько півтисячі силовиків.ЗУПИНКА №4 - готель "Театральний"10 грудня закінчилася всесвітня акція "16 днів проти гендерно зумовленого насильства". Міжнародне співтовариство підтримує її з 1996 року, щоб звернути увагу людей на актуальні проблеми і протистояти насильству в сім'ї, торгівлі людьми та жорстокого ставлення до них.Біля готелю учасників і учасниць екскурсії зустріла регіональна представниця Фонду народонаселення ООН з питань запобігання та протидії домашньому насильству в Запорізькій області Ірина Куратченко.Готель вибрали в якості локації, так як саме там в той момент проходила нарада Фонду народонаселення з представниками влади Запорізької області та власне Запоріжжя, а також Енергодара. На цій нараді розраховували, скільки необхідно спеціалізованих установ для постраждалих від домашнього і гендерно зумовленого насильства."Домашнє насильство грунтується на тому, що існує гендерна нерівність і гендерна обумовлене насильство. Я хочу розповісти про два випадки, з якими стикалися психологи нашої організації, - почала Ірина Куратченко. - Перша ситуація трапилася в минулому році: дівчинка грала на дитячому майданчику, коли до неї підійшов чоловік і почав її бити. Вона не зрозуміла, що сталося. Потім я працювала з цією дівчинкою, тому хочу показати, які наслідки має це напад. Як психолог хочу показати, що мені намалювала дівчинка. Є такі проектні методи, коли я прошу намалювати людини, тому що це є проекцією того, як себе відчуває пацієнт.Перший малюнок мене дуже вразив, тому що, коли я запитала, хто це, дівчинка відповіла: "Це воно"."Воно", тому що немає ніяких статевих ознак. Чоловік хапав дівчинку за ноги, і вона дуже хвилювалася, що він може доторкнутися до її статевих органів - це порушувало її ідентичність, її цілісність. Тому коли дівчинка потрапила до мене, вона не відчувала себе цілісною особистістю. На другому малюнку дитина зобразив сама подія. Щоб ви розуміли, це малюнок 13-річної дівчинки. Але коли вона малює травмуючий подія, трапляється ремісія - вона починає малювати, як дитина молодшого віку.Ми надавали їй допомогу і робили висновки, щоб сім'я могла через суд отримати компенсацію моральної шкоди.Другий випадок: до нас звернулася мама 11-річної дівчинки. У липні цього року близько 11 години дня дівчинка йшла в будинок, де живе її батько, коли на неї напав і зґвалтував чоловік. Він змусив дитину займатися оральним сексом і намагався схилити до анального, але дівчинка змогла вирватися і побігла кликати на допомогу. Я розповідаю про цей випадок, тому що хоч ця подія і сталося ще в липні, до сих пір жодного судового засідання не відбулися. Ми вважаємо, що це дуже великий термін для розслідування. Також мені стало відомо, що розслідування проходило з порушеннями, які можуть бути використані в подальшому. У підозрюваного тим часом вже було 8 епізодів зґвалтування.Але що мене ще вразило в цій ситуації: сім'ї не дали безплатного адвоката. На сьогоднішній день знайшлася адвокат, яка готова допомогти родині безкоштовно, але у неї мало досвіду. Це досить складне кримінальну справу, і у нас є підозра, що це не все: у насильника знайшли дитяче порно, яке він знімав - у адвоката є підозра, що підозрюваний продає ці відео".Проте, ситуація з домашнім насильством, від якого в основному страждають жінки, потроху змінюється. В області вже почали працювати спеціальні бригади «Поліна». Незабаром повинні запустити також реєстр випадків домашнього насильства, тоді можна буде спостерігати за системністю:"Якщо є системність - три і більше випадків, то дії кривдника підпадають вже під Кримінальний кодекс України", - пояснила Ірина Куратченко.ЗУПИНКА №5 - модульний містечкоЕкскурсію до цієї локації провела волонтерка Ірина Чорна. Ситуацію, в якій опинилися ВПО в Запоріжжі, вона описала на власному прикладі:«Я не дуже люблю слово« переселенка », але для розуміння, я - переселенка з міста Донецьк, я - мама-одиначка, я виховую дитину з інвалідністю, я - жінка. І це все разом дає таку множинну дискримінацію і кількість проблем, з якими я стикаюся щодня. Я приїхала в Запоріжжя великою родиною: нас було 8 чоловік, двоє з яких діти. У мене похилого віку дідусь, моя дівчинка з інвалідністю, і могла працювати тільки я. Пішла в центр зайнятості, хотіла знайти роботу. Мені сказали: «У вас дитина з інвалідністю. Ви отримаєте виплату від держави 300 гривень. Ми не можемо взяти вас на облік і роботу вам надати теж не можемо ». У мене дві вищі освіти. Я пішла на ринок, мені сказали: «Ви з Донецька? А раптом ви сьогодні заберете касу і звалите ». Було дуже складно, і таким чином прийшло, напевно, місяці чотири. Іноді доводилося не те що економити, але і страшно говорити такі слова - голодувати. Тому що правда було дуже важко. Тоді я стала волонтерів обласного "Червоного хреста", тому що просто так щось отримувати не в моїх правилах. З позитивного: з'явилася можливість брати участь в тренінгах, рости. Я зайнялася захистом прав людини, і одне з основних напрямків моєї діяльності - це якраз робота з внутрішньо переміщеними людьми".Волонтерка також розповіла, що у жителів модульного містечка раніше був конфлікт з місцевими жителями. Він почався, коли туди масово привозили гуманітарну допомогу:"Везли" гуманітарку "туди, де простіше знайти переселенців - в модульний містечко. І ніхто ж не питав "Що вам треба", а везли те, що було. І був такий момент, коли навезли стільки круп, що там почали заводитися жучки, і люди просто викидали пакети в урни. У сусідніх будинках у нас жили пенсіонери на пенсію в 1300 гривень. Пам'ятайте, тоді був бум, коли гречка подорожчала? Ви не уявляєте собі рівень конфліктів, який тут виник у зв'язку з цією ситуацією. Просто тому що хтось не зробив дослідження, а хтось отримав психологічну травму і почав займатися "накопиченням", а хтось не міг собі цього дозволити", - згадує волонтерка.Для всіх, хто втік від війни, дуже гострим залишається питання житла. Ірина змінила вже чотири місця проживання в місті. У запорізькому модульному містечку живе близько 300 осіб, які в основному не здатні самостійно орендувати собі житло - в тому числі одинокі пенсіонери. Чотири подібних містечка існують в Харкові і Дніпропетровській області. Вони, на відміну від модульного містечка, стоять на балансі міста, а потім місто може використовувати їх як ресурс і підтримувати в робочому стані. Запорізький же модульний містечко поставили на баланс "Червоного хреста" - поселення повинні були закрити ще два роки тому:"Уже два роки люди живуть в приміщеннях, за які ніхто не несе відповідальності - ні за пожежну безпеку, ні за технічне оснащення тощо. І наше місто не може на себе взяти модулі, тому що у нас в Україні не прописаний механізм передачі гуманітарної допомоги від організації влади міста", - пояснила волонтерка.Зараз в Україні діє кілька державних програм, проте в Запорізькій області з ними проблематично. Перша програма «Сільське подвір'я», згідно з якою ВПО можуть отримати землю в сільській місцевості та допомогу на будівництво свого будинку. Ще одна програма житла для переселенців називається «50 на 50»: коли людина вкладає 50% власних коштів і 50% - Держмолодьжітло:"Ця програма у нас теж не працює, тому що ось цей будинок - його звідси видно - єдиний, де можна купити це житло. Це - новобудова. І вартість її велика. Насправді за ту половину, яку треба вкласти, на вторинному ринку можна купити вже нормальну готову квартиру", - пояснила Ірина.Третя програма - це програма соціального житла, коли 30% виділяється з міського, а 70% - з державного бюджету:"Це житло належить місту, людина там живе явище тимчасове і платить комунальні послуги, - пояснила волонтерка. - Запоріжжі не подалося на цю програму, скільки ми не вели переговори, не пояснювали, що це залишається місту... Наше місто не взяв участі, а ось Приморськ в нашій області прийняв. Вони купили кілька квартир і поселили туди людей".ЗУПИНКА №6 - лофт "Млин"Саме тут пройшов той "Фестиваль рівності", коли від рук радикалів постраждали люди. Спочатку цей захід було присвячено проблемам жінок, людей з інвалідністю, внутрішньо переміщених осіб, національних меншин і представників ЛГБТ-спільноти - тобто всіх людей, до яких приїжджав екскурсійний автобус."Кожен раз, коли він проходив, приходили« наші друзі», які говорили, що" немає, люди всі рівні, але ми чомусь рівніші, тому що ми - білі чоловіки, або ми рівні, тому що у нас правильні думки в голові, а у вас неправильні і ми вам це зараз за допомогою вибухових пакетів розповімо ", - пояснила ситуацію коордінаторка регіонального представництва "Інсайт" Наталія Лобач.Перший фестиваль в Запоріжжі в 2016 році пройшов відносно спокійно (як завжди, "замінували" будівлю), а ось другий в 2017 році супроводжувався масовими заворушеннями, в яких брало участь півтори сотні юнаків і дівчат - переважно підлітків. В той день поліцейські затримали 17 осіб і відкрили кримінальне провадження. Кілька дівчат з «натовпу» почали бити двох запоріжанок, який йшли на захід. Постраждалих з тілесними ушкодженнями доставили в лікарню. У минулому році відбулося судове засідання: двом неповнолітнім дівчатам (одна з яких стрибала на голові у учасниці фестивалю) дали умовний термін. Детальніше читайте в репортажі "Коли я почула вирок, я злякалася. Я не хотіла садити людей": деталі суду над дівчатами, ізбівшімі учасниць "Фестивалю рівності" за цим посиланням.У 2018 році "Фестиваль рівності" перемістився в онлайн."Невеселий висновок: 200 підлітків, які приїжджають і відчувають, що вони не будуть покарані - це не буває просто так, це було організовано. Ким і як це було організовано, поки невідомо. І цього ніхто не розслідував. І це про те, наскільки турбується керівництво міста та області про безпеку людей, наскільки ми можемо розраховувати, що якщо таке станеться, то це будуть розслідувати", - підсумувала Наталія Лобач.До речі, саме цей захід із автоубсом прав людини у Запоріжжі, головний редактор запоріжського "Z-City" назвав терроризмом, тільки но отримавши анонс подій приурочених до Дня протидії дискримінації меншин у Світі. Цікаво, чи доїде автобус прав людини і до Нікополя?Фото 061.Раніше ми розповідали, що армія повинна бути справедливою для всіх і не бути інструментом тортур для молодих хлопців.Також ми повідомляли про те, що в центрі Нікополя вже почали встановлювати головну ялинку міста до свят. Як це виглядає зараз?

Той випадок, коли варто бути уважним! Геї повсюди навколо нас, і Ярош стурбований, що на Україну нібито суне "гомо-диктатура" - Європа захопить все. Дмитро Ярош закликав до термінового повстання проти гомосексуалів, які захоплюють владу в країні, як стало відомо NikopolToday.Дмитро Ярош назвав головного ворога українців. Як виявилось, це не корупція, бідність, важка екологія, зміна клімату або слабка медицина та освіта, а - геї... Страшне!Славнозвісний Дмитро Ярош та гей-віськовий Віктор Пилипенко / фото НЧДмитро Ярош опублікував пост у Facebook, висловивши свою думку про гомосексуалів. Колишній лідер організації "Правий сектор" вважає, що влада значною мірою перебуває у руках людей з нетрадиційною орієнтацією. Цей факт Ярош не схвалює і реагує негативно."Декілька емоцій. Про це не заведено говорити, але... Світ летить у пекло. Гомосексуалісти, та інші збоченці, стали "нормальним явищем". Вони захоплюють владу і нав’язують людям свою "чергу денну" - сатанинську. Гомосексуальна диктатура опанувала багато країн світу. Подивіться фільми та серіали. Якщо там немає збоченців, то це вже "неформат"!Ярош згадав і про український уряд, зауваживши, що міністерки  втілюють в життя так звану "гендерну рівність". На його думку насправді є легалізацією збоченців."Молоденькі дівчатка-функціонерки, які невідомо як і чого поставали міністерками, говорять і втілюють в життя так звану "гендерну рівність". Насправді це — легалізація збоченців"!Крім того, у своєму дописі Ярош назвав Росію головним ворогом України, згадав геноцид українського народу та закликав бути творцями своєї української держави попри всі перешкоди."Я, як християнин, не збираюсь когось судити і влазити до когось "у ліжко", але і не збираюсь мовчати, тому що моєму українському народу нав’язують збоченство як нормальність і "перспективу"... Українці, ви ж розумієте, що ті, що типу "наші союзники" все роблять для того, щоб нас, на своїй Богом даній землі, не лишилося? Міністр Дубілет порахував, що нас в Україні лишилося 37 з хвостиком мільйонів. Нас — Українців. Яких у 1991 році було 52 мільйони! Це не Геноцид? Голодомор, Світові війни вбили менше, ніж їхня політика упокорення українців. Це незаперечний факт! Ми, українці, далі дивимося їхнє "кіно", ми споживаємо їхню збоченську жуйку про "гендер", "рівноправ’я", "толерантність"... Нам, українцям, збоченці, росіяни, олігархи і владоможці "втюхують" байки про те, що українці мають бути бидлом: без духовності, без моралі, без традиції. Багатьом це подобається. Тому голосують як голосують... Але, я, моя сім’я, моя родина, мої друзі, мої побратими, мої близькі — хоч і грішники, але не бидло... Ми — Українці-Християни. Ми творимо Державу на своїй Українській землі. Свою — Українську Державу. Хоч проти нас існуючий грішний світ... P.S. Дуже багатьом цей пост не сподобається. Я це усвідомлюю. Розумію, що фейсбук може заблокувати мою сторінку за "нетолерантність"... Побачите, як багато хто заховається, або, навпаки, стане на бік збоченців. Але, пригадайте, як під час Революції Гідності на одній із барикад був напис "Дістали". І ще. Росія — наш головний ворог. За Бога і Україну!"Гей-ЯрошНагадуємо, екслідер Правого сектору Дмитро Ярош написав у Facebook гомофобний пост і у коментарях зазначив, що не бачив на фронті жодного представника ЛГБТ-спільноти.Зокрема за думкою Яроша, «гомосексуальна диктатура» є причиною зниження чисельності населення України, яке він назвав «геноцидом».У коментарях до допису у націоналістичного діяча запитали, чи вважає він своїми побратимами тих представників ЛГБТ+, які воювали на Донбасі.«Жодного гомосексуаліста (гомосексуала — NT) на фронті за шість років війни не спостерігав. Не виключаю, що хтось із них, заради піару, міг бути „на нулі“, десь із-за бруствера, постріляти у бік ворога… Але, однозначно — збоченці не захищають Україну», — заявив екслідер Правого сектору.Віктор Пилипенко - один із перших геїв-військових в Україні, що зробив камінг-аут / фото thebabel.com.uaУ відповідь на це йому показали фото, де просто за ним стоїть ексгранатометник добровольчого батальйону Донбас та відкритий гей Віктор Пилипенко.В чисельних інтерв'ю Пилипенко розповів, що у вересні 2014-го долучився до батальйону Донбас як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027. Він пробув на Донбасі рік і сім місяців. Безпосередньо у гарячих точках — півроку. Служив також у Широкиному.А це вже інший гей-військовий в українській армії - Василій Давиденко, який втратив коханого на війні з Росією / фото 360tvЯк зауважив Пилипенко, тему ЛГБТ+ на війні не обговорюють. «Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того — ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот. Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції», — повідомив військовий.Варто додати, що 23 червня 2019 року понад 30 військових, які відносять себе до ЛГБТ-спільноти, пройшли колоною на Марші рівності в Києві.У наступному році, зважаючи на тенденції останніх років, на гей-прайді в Києві знову буде побито рекорд із кількості учасників "Маршу рівності". Фото Znaj.ua / НЧВідзначимо, що поки дехто вкрай стурбований гей-сексом, в Україні справжні проблчеи із злочинністю та стихійними звалищами - міста схожі на гетто. Окрім того, поки у Європі роблять мільярди на переробці сміття і перетворюють звалища на купи золота, в Україні ми не даємо раду - країна перетворилась на суцільне звалище.

Що таке трансгендер, трансгендерність і транссексуальність та як зрозуміти, що саме Ти маєш трангендерність? Про це NikopolToday відповідає за допомогою WikiHow. Передбачається, що у мозку цисгендерних і трансгендерних людей є біологічні відмінності, проте не існує способу перевірити, чи відповідає біологічний гендер істинному гендеру. Проте за допомогою експертів і самоаналізу Ви зможете зрозуміти, який гендер підходить вам більше. Нагадуємо про час, що звільнився через карантин: як стати автором у Вікіпедія?Якщо у вас є серйозні сумніви в своїй гендерної приналежності, проаналізуйте свої почуття і прийміть свою невпевненість. Поговоріть з психологом, який спеціалізується на гендерних питаннях, щоб у вас була людина, яка зможе надавати вам підтримку в процесі пошуку свого гендеру. Пам'ятайте, що варіантів пошуку гендерної приналежності багато, але найважливіше - зрозуміти, чого саме ви хочете.1 / Як задати правильні питання?1. Прийміть той факт, що у вас є питання. Якщо ви насправді не впевнені, що ваш біологічний гендер відповідає істинному гендеру, швидше за все, ви не належите до цісгендерних людей. Це не означає, що ви трансгендерн, але це не виключено. Це також може означати, що ваш гендер відрізняється від біологічного якимось чином.- Запитайте себе, чому ви сумніваєтеся. Якщо ви відчуваєте дискомфорт через свій біологічний гендер або вам хотілося б бачити себе в іншому гендері, можливо, ви трансгендерна людина.- Розгляньте варіант небінарності свого гендеру. Якщо ви не відчуваєте себе ні чоловіком, ні жінкою, ваш гендер може бути яким-небудь ще.- Якщо вам комфортно в своєму гендер, але ви помічаєте, що ваша поведінка виходить за рамки поведінки цисгендерних людей, це не обов'язково означає, що ви трансгендерн. Можливо, ви просто жіночний чоловік або мужня жінка.- Пам'ятайте, що трансгендерність і транссексуальність - це різні речі. Транссексуал - це людина, яка змінила статеві ознаки тіла хірургічно. Деякі трансгендерні люди приймають гормони і роблять операцію, але далеко не всі.2. Подумайте про свої дитячі бажання. Багато трансгендерних людей висловлювали невдоволення своїм гендером ще в дитячому віці. Постійні бажання протягом не менше шести місяців розглядаються як ознаки гендерної дисфорії. До таких ознак належать: - наполегливе заперечення того гендеру, яким вас описують батьки;- думки про те, що в дорослому віці ваш гендер зміниться;- вибір іншого гендеру в своїй уяві;- перевдягання чи бажання переодягатися в речі, які носять люди іншого гендеру;- спілкування переважно з людьми обраного гендеру;- сильне бажання брати участь в групових заняттях, іграх і схильність до захоплень, властивим для обраного гендеру;- заперечення іграшок, призначених для людей свого біологічного гендеру;- негативне ставлення до своєї анатомії та/або геніталій;- смуток, страх, нерозуміння, сором, злість і інші емоції.Порада спеціаліста:«Я дійсно усвідомив, що зі мною щось відбувається, коли навчався в середній школі, - додає член спільноти wikiHow Алекс Келлер. - Мені завжди було сумно і я поняття не мав, чому. Зараз я розумію, що основною причиною того було статеве дозрівання. В організмі вироблялися гормони, і коли у мене почала формуватися фігура, мені дивитися на себе не хотілося. У восьмому класі я намагався вести себе по-дівчачому, але в кінці кінців натрапив на блог для трансгендерних і небінарних людей. Основною його ідеєю була така думка: "Якщо ви не відчуваєте себе дівчиною, то і називати себе дівчиною немає необхідності". Ця фраза швидко знайшла відгук у моїй душі» - AKALEX KELLER, спеціаліст спільноти.3. Подумайте, чи відповідає вам ваша соціальна роль. Багато трансгендерних людей не відчувають схильності до тієї ролі, яку вони повинні виконувати в суспільстві. Подумайте, чи подобається вам робити те, що вас просять робити разом з людьми вашого біологічного гендеру. Якщо вам потрібно зробити щось, що зазвичай роблять люди вашого гендеру, чи здається вам, що ви займаєтеся не своєю справою? - Зверніть увагу на те, що ви відчуваєте, коли перебуваєте в суспільстві людей того ж гендеру, що і ваш біологічний гендер. Якщо вам здається, що ви не схожі на інших або що ви схожі тільки зовні, у вас може бути гендерна дисфорія.4. Подумайте, як ви сприймаєте своє ім'я і займенник, за яким до вас звертаються. Що ви відчуваєте, коли до вас звертаються по займенниках? Якщо вам здається, що цей займенник вам не відповідає, можливо, його варто змінити. - Якщо вам неприємно, коли до вас звертаються «дівчина» або «молода людина», можливо, ці слова не підходять вам.- Подумайте, що ви відчуваєте, коли ви оточені людьми і хтось звертається до вас «дами» або «панове».- Подумайте, чи не здається вам ваше ім'я невідповідним. Якщо ви вважаєте його гідною кандидатурою, подумайте, здається воно вам чоловічим або жіночим.- Що ви відчуваєте, коли хтось випадково називає вас займенником протилежної гендеру? Якщо вам комфортно або приємно, це може бути ознакою трансгендерності.5. Зверніть увагу на ознаки тілесної дисфории. У трансгендерних людей часто виникає відчуття, що їх тіло неправильне. Деяким здається, що вони замкнені всередині власного тіла. Якщо у вас постійно присутнє бажання змінити свої статеві ознаки, у вас може бути дисфорія. - Якщо перехідний період став для вас шоком або психологічно травмував вас, це може бути ознакою дисфории. Спробуйте згадати, засмутило вас поява вторинних статевих ознак (зміни голосу, ріст грудей, збільшення плечей, поява волосся на обличчі, початок менструації)?- Якщо ви не любите дивитися у дзеркало, фотографуватися або ховаєте своє тіло під шарами одягу, у вас може бути тілесна дисфория.Порада спеціаліста:Перехідний період статевого дозрівання може датися непросто. Транс-чоловік Алекс Келлер згадує: «Я пам'ятаю, як у восьмому класі у мене була перша менструація. Всі говорили, як це прекрасно - ставати прекрасною молодою жінкою. Але як тільки це сталося, я трохи не знепритомнів і розплакався. Цей перехідний період може дійсно стати травмуючим досвідом. Хочеться приховати це і прикинутися, що нічого не відбувається, але це неможливо» - AKALEX KELLER, спеціаліст спільноти.2. Як звернутися за підтримкою?1. Знайдіть хорошого психотерапевта, який спеціалізується на гендері. Багато психологів, психотерапевтів і соціальних працівників займаються питаннями гендеру. Вони зможуть надати вам допомогу і відповісти на важливі питання.- Пошукайте фахівця, який спеціалізується на гендерній приналежності, гендерній дисфорії і питаннях ЛГБТ.- Якщо у вашому місті є медичний центр, який займається питаннями гендеру, зверніться туди і з'ясуйте, чи можна записатися на прийом до психотерапевта.- Пошукайте відповідного фахівця в інтернеті.- Вивчіть форуми і попросіть порадити вам психотерапевта в вашому регіоні.- Попросіть свого лікаря направити вас до психотерапевта. Якщо ви вчитеся в школі, зверніться до шкільного психолога; якщо в коледжі або університеті - до психолога при навчальному закладі.2. Поговоріть з людьми, чий гендер відрізняється від біологічного, і з людьми, які сумніваються в своїй гендерної приналежності. Поспілкуйтеся з людьми, які завершили гендерний перехід, і з людьми, які не впевнені в своєму гендері. Пошукайте групу підтримки. Ви не зобов'язані відразу заявляти про те, що ваш гендер не відповідає біологічному. Скажіть, що у вас є сумніви, але ви поки ще не готові говорити про себе.Не всі люди захочуть говорити про свій гендер. Не всім припадуть до душі особисті питання. Спробуйте перерахувати свої питання, а якщо люди будуть задавати вам запитання, задайте відповідні питання ім.Якщо ви не знаєте, чи можна поговорити з людиною, спробуйте написати йому або задати питання наодинці. Можна сказати так: «Останнім часом я багато думала про свою гендерну приналежність, і ти здаєшся людиною, яка зможе відповісти на деякі з моїх питань. Якщо у тебе буде час і бажання, мені хотілося б поговорити з тобою про це. Я зрозумію, якщо ти відмовишся».3. Вивчіть інформацію на форумах і в пабліках. Там можна знайти людей, чий гендер не відповідає біологічному, і тих, хто не впевнений у своєму гендері. Приєднуйтеся до груп в соціальних мережах або зареєструйтеся на анонімному форумі. Не використовуйте свої особисті дані в інтернеті.- Зайдіть на сторінку російської ЛГБТ-мережі: https://vk.com/lgbtrussia.- Якщо ви підліток, зверніть увагу на цю сторінку: https://vk.com/deti404_c- Вивчіть інформацію про різні ЛГБТ-організації в своїй країні.3. Як зрозуміти, чого ви хочете?1. Дозвольте собі бути бінарним трансгендером. Якщо вам здається, що ви трансгендерний, спробуйте називати себе іншим гендером. Спробуйте провести вихідні в новому гендері. Якщо ви розповідаєте про свій прогрес комусь, психотерапевту або члену сім'ї, повідомте людині про ці плани і попросіть його про підтримку.- Спробуйте використовувати інші займенники. Подумайте, що ви відчуваєте, коли називаєте себе іншим займенником. - Якщо вам здається, що ви жінка в тілі чоловіка, спробуйте називати себе «вона» і попросіть людину, якій ви розповідаєте про себе, робити те ж саме.2. Розгляньте можливість небінарності. Є безліч інших варіацій гендеру крім чоловіка і жінки. Ви можете бути гендерно варіативним, агендерним, бігендерною людиною або кимось зовсім іншим. Не потрібно втискувати себе у вузькі рамки, якщо вони вам не підходять.- На жаль, в українській та російській мові немає можливості використовувати гендерно нейтральні займенники, як, наприклад, в англійській (they/them для позначення однини).- Пам'ятайте, що поспішати з прийняттям рішення не варто. Можливо, ви вирішите, що ви зовсім не хочете приймати рішення. Не дозволяйте іншим тиснути на вас.Порада спеціаліста:Не поспішайте - абсолютно нормально. Алекс Келлер каже нам: «Спочатку я думав, що я гендерфлюід, оскільки я відчував себе досить жіночно для хлопця. Через деякий час я усвідомив, що все ж мені комфортніше в якості чоловіка. Однак бували дні, коли в мені виявлялося більше жіночності. І я прийшов до висновку: я - просто жіночний хлопець» - AKALEX KELLER, спеціаліст спільноти.3. Самовиражайтеся за допомогою одягу. Експериментуйте з одягом до тих пір, поки не знайдете стиль, який підходить вам. Але якщо вам дуже подобається будь-яий одяг, носіть це. - Наприклад, якщо ви народилися чоловіком, але завжди хотіли носити сукні, дозвольте собі це. Ви подивіться на світ інакше, коли зможете носити те, що хочете.- Якщо ви відчуваєте себе гендерквіром, поекспериментуйте з андрогінними образом або поєднуйте речі, призначені для різних гендерів.4. Подумайте про інші способи вираження свого гендеру. Яким би не був ваш гендер, є багато способів заявити про нього. Подумайте, чого ви хочете і що дозволить вам відчути себе краще. Обговоріть варіанти з психотерапевтом, якщо сумніваєтеся.- Подумайте про те, щоб змінити ім'я.- Спробуйте попросити інших людей називати вас іншими займенниками (він, вона).- Розкажіть про свою гендерну приналежність іншим людям, якщо це здається вам безпечним. Можна розповісти про те, що ви трансгендер, або про те, що ви сумніваєтеся.- Подумайте про про своє тіло. Хотілося б вам, щоб воно було більш жіночним або мужнім? Можна обрізати чи відростити волосся, приймати гормони, зробити операцію на верхній або нижній половині тіла або не міняти нічого.Поради:- Не забувайте приділяти собі увагу. Перехід може бути досить складним, тому важливо знаходити час для себе. Займайтеся тим, що вам подобається, і більше відпочивайте. Прийміть теплу ванну, запишіться на масаж, сходіть на довгу прогулянку, помедитируйте.- Якщо біологічно ви жінка і вам не вдається носити чоловічі джинси через інший пропорції жиру і м'язів в області стегон, спробуйте зробити так: якщо ви не можете застебнути ширинку, застебніть її максимально високо, а потім причепіть собачку до гудзика за допомогою резинки для волосся. Можна вставити в собачку шпильку і пристебнути її до резинки. Якщо сорочка закриває ширінку, в цьому не буде нічого страшного.- Якщо вам здається, що ви трансгендер, ведіть себе як людина іншого гендеру і постарайтеся пояснити це іншим. Якщо іноді ви відчуваєте себе хлопцем, а іноді дівчиною, ведіть себе так, як ви відчуваєте себе в даний момент.- Не поспішайте. На те, щоб усвідомити свій гендер, потрібен час. Не змушуйте себе приймати рішення дуже швидко.Фото WikiHowМіж іншим - світ сатанистів поруч: подивіться цікаве готичне аніме Дорохедоро. 

ЛГБТ-вегани - перші марсіани? Сексу на Марсі не буде[?]     Нещодавно, офіційний канал проекту Mars One опублікував відео-інтерв'ю з українцем Сергієм Лакумовим, кандидатом на звання одного з перших, хто ступить на поверхню Марса і почне будувати нове суспільство. Та чи вірним буде вибір керівників проекту та вболівальників колонізації червної планети стосовно претендентів? Чи можливо побудувати Новий Світ у специфічних умовах лінійно? Перші колоністи Марсу - хто вони та ким повинні бути? Опишу свій погляд та бачення розвитку і створення нової Цивілізації на Марсі. Це вже реальність, адже ряд країн та організацій вже сповістили Світ про свої наміри.    Гетеро-Квірне питання    Тема сексуальної орієнтації стає важливою, коли мала спільнота людей зачинена у  тісному просторі. І, водночас, через свою ймовірну гетеросексуальність - це може стати фатальною помилкою. Секс - кращий наркотик Людства, який без негативних наслідків для організму позбавляє стресу та здавна вирішує конфлікти в Природі. На що сподіваються ініціатори численних проектів колонізації, науковці та політики, коли кажуть: "з самого початку заселення і ще тривалий час розмноження людей на Марсі неприпустиме через обмеженість ресурсів"? Людина - жива істота, а інтимні стосунки необхідні для нормального психічного, фізичного та емоційного стану кожного індивіда. Невже ініціатори, інвестори та вчені вірять у те, що "сексу на Марсі не буде"? Буде, оскільки це певно єдине, чим люди зможуть займатися, щоб позбавитись стресу та безмежної самотності на планеті-пустелі. Звісно, можна доставити на Марс контрацептиви але чи дійсно вони будуть надійними? Та чи будуть вони під рукою в потрібний момент? Людські стосунки на Землі є яскравим прикладом, що "захищений секс" не став та не стане нормою для всіх. На разі - єдиний надійний "контрацептив" - це стерилізація.     Але хіба це гуманно і мудро, позбавляти колоністів можливості заселити Новий Світ самостійно? А якщо на Землі спалахне ядерна війна (через що, насправді і відбувається колонізація, принаймні на 50% точно), а резервна копія людства виявиться безплідною? Це складне питання і проблемна задача, насправді. І саме тому, я написав цю статтю, щоб винести це питання у суспільний простір, поки не пізно. Що ми отримуємо від: "вам не можна, бо ресурсів не вистачить на дітей"? Багаж контрацептивів, який вирішить питання хіба-що на 50%, але інші 50% вірогідності все одно призведуть до народження перших марсіан. Примусова стерилізація? - Садизм та виведення на нівець план з резервування людства на випадок глобальної катастрофи. Водночас, якщо не мати стереотипів та шукати вихід попри що, можна вирішити цю проблему м'яко та легко, при тому не позбавляючи колоністів можливості народжувати марсіан.     Ось тут Ви (та усі ми) і потрапили до пастки того, що самі ж надавали як "приклад норми" та "успішної моделі суспільства". Перефразую загально й влучніше поширену тезу гомо/ксено/расо/фобів та націо/цистів: "вважаю, що "правильна" сексуальна орієнтація - річ, що закладається в нас еволюційно на генетичному рівні, а порушення цього процесу - призводить до психічних проблем зі здоров'ям. Коли я фізично хочу жінку, то цього дня намагаюся знайти сексу із жінкою, оскільки вважаю, що це покращить мій фізичний та психічний стан". Так вифразовується переважна більшість гетеросексуалів, підтверджуючи грунт до проблеми, про яку зараз йде мова. У цій "думці", переважна кількість слів скопійовані з реальних джерел, при тому уся ця гомофобна аудиторія вважає, що має право на секс, "коли хочу" і дійсно, до цього звикла більшість людей, не тільки гетеро, але і ЛГБТІК-середовище. При тому, гетеро, і зокрема, на прикладі зазначених слів, вважають, що відмінна від більшості орієнтація - це наслідок генетичного збою, психічного захворювання, не розуміючи, що справжній збій - це коли перші колоністи, якщо вони будуть гетеро, відправляться на Марс і їм чітко буде сказано, що вони не мають прав на секс, коли самі ж ці гетеро кажуть: "...порушення цього процесу - призводить до психічних проблем зі здоров'ям. Коли я фізично хочу жінку, то цього дня намагаюся знайти сексу із жінкою (або навпаки)". Висновок, за логікою гетеро: перші колоністи злетять з катушок та похворіють на усіх фронтах та ще й виродяться, якщо згадати про настанови вчених та політиків.    Я пропоную вирішення цього питання на усі 100%. Можливо, саме той час настав, коли слід також поважати інакшу сексуальну орієнтацію людини? Це є нормою для усього природнього середовища, і тільки у людському суспільстві квітне гомо/транс/бі/ксенофобія та інші паростки стовпів маніпулювання свідомістю, розділення. Дослідники, у жодного виду тварин, членів яких "застукали" на гомосексуальній чи гомосоціальній поведінці не побачили, щоб їх гетеро-співродичі якось їх притісняли. Колонізація... Саме той випадок, коли різноманітність людських стосунків доводить гнучкість еволюційного видового процесу та мудрість Природи, - вижити в найскрутніших умовах. Наприклад, що часто зустрічається в природі, коли самка чи самець помирають та залишають дитинчат на єдиного батька, знаходяться інші самці чи самки, які поєднуються в партнерство заради виживання нащадків. І ніхто з їх сородичів не закльовує, не роздирає та не знищує їх за це. Адже мова йде про виживання їх спільного виду, дітей. Чи не через це, кількість "непотрібних" дітей у розвинених країнах нижча ніж у таких, як Україна, де немає дозволу на всиновлення гей/лесбі-парами дітей? Західне суспільство знайшло відповідь у Природі і виправило свої помилки в цьому векторі й виграло. Покинуті діти не тиняються на вулиці із пакетами для нюхання клею чи заробляють на життя проституцією, або найжахливіше - викрадаються з метою розчленування на органи, як це ми бачимо в кожному українському місті, а отримують батьків, які можуть забезпечити їм щасливе, безпечне, стабільне майбутнє.     На разі ведеться багато досліджень про гомосексуальність в природі, гендерні ролі - і вчені все більше розуміють, як складно та давно сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність вплетена в еволюцію життя на блакитній планеті. Захід повернувся до Природи обличчям та виграв, отримавши стабільність та процвітання на прикладі еволюційних моделей, випробуваних часом природніх механізмів виживання виду. При цьому, чи готові хочаб Західні політики та організації зрозуміти, що ЛГБТІК - найкращий варіант, для колонізації Марсу, принаймні на деякий час? ЛГБТ-родини в цьому питанні зазвичай виваженіші за гетеросексуальні, оскільки більшість гетеро-сімей не планують дітей (а "залітають) або народжують, бо "всі навколо кажуть, що вже час завести дітей", і через це часто роблять аборти, своїми ж руками винищуючи нащадків. (При цьому, - одностатевий секс не призведе до незапланованої вагітності. Кожну дитину на Марсі можна буде народити вчасно, коли для цього будуть усі необхідні ресурси та умови, і не більше ніж потрібно для функціонування Колонії). Хіба не через відсутність чіткого планування родини та несерйозного ставлення до сексу, і виникають такі проблеми, як: насилля проти дітей в родині? їх страждання через алкоголізм батьків? відсутність майбутнього через бідність родини? - все це викидає нащадків на бруд вулиць, а згодом, і до інтернатів, де персонал знущається з них як хоче. Така наша реальність, зараз. Невже ми хочемо теж саме перенести і на Марс? Сама концепція колонізації тоді, - позбавлена сенсу, якщо її майбутнє буде йти без переосмислення помилок нашої, земної Цивілізації, історії, моделей суспільства, свідомості, тощо.     Веганізм - первинний вихід    Чи слід також поважати інакшу орієнтованість людини стосовно раціону харчування? Хіба не гнучкість у харчуванні людини, як виду, дозволила йому вижити і розквітнути навіть у найнесприятливіші часи історії? Те, що харчування їжею тваринного походження: "необхідне" та "корисне" нашому організму, - стереотип, який як мінімум, доводять сучасні дослідження, як максимум - стародавні культури накшталт Індійської цивілізації, в яких тисяч років велика кількість, а подекуди і більшість людей, не вбивали тварин взагалі. На разі, у світі мільярди таких людей, та чомусь їх раціон через сотні поколінь не призвів до виродження нащадків, як і гомосексуальність. Це паралельні речі, що орієнтація сексуальна, що раціону. Тож, чи слід знов повторювати, що повага інших/інакших орієнтувань людей, - це можливість для виживання виду в Природі, спільноті, а не вимирання? Як казав Ганді: "Рівень розвитку Цивілізації визначається ставленням її до тварин", а шанобливе ставлення до Природи, як мінімум, не варте того, щоб його висміювати. І чи не знецінювання життя інших видів істот в очах "людини розумної" стимулює знецінювання самих людей та життя кожного з нас? Гроші, війни/розподіл ресурсів, політика, релігія та ідеологія - ми тонемо у власній крові, захлинаємось, продовжуючи думати, що йдемо вірним шляхом? Ми цього хочемо для нового світу, або все ж потрібне переосмислення і викорситання усіх можливостей нашого виду для створення чогось інакшого, того, що зможе вказати і нам самим, тут на Землі, - шлях до процвітання?     Фарс про вегетаріанство у суспільстві та ЗМІ    А тепер повернемось на Землю. Навіщо ображати вегетаріанців? Вегатаріанці такі ж нормальні люди як і усі інші. Теж стосується й різноманітності в сексуальній орієнтації. Норма у тому, що люди дійсно всі різні і це природньо. І потрібно використовувати цю природню гнучкість там, де це необхідно. Нещодавно прочитав статтю українського журналіста, де в черговий раз автор зазначає, що: "спочатку на Марсі колоністи не будуть вживати м'ясо". Стосовно "спочатку", так це спочатку буде тривати аж до того моменту, поки на Марсі не виникне своя атмосфера. На це підуть сотні, якщо не тисячі років. Ви та уся широка аудиторія вважає, що за цей час величезна кількість нащадків, десятків поколінь марсіан із шаленістю кинеться вбивати тварин? Яких і так дуже важко виростити, хіба що для якогось одного (і єдиного) марсіанського зоопарку. Скоріш за все, коли пройде так зване "спочатку", для марсіан буде нормою не вбивати тварин, і для них "нормальні" земляни стануть НЕ нормальними. Подивіться дослідження впливу м'ясоїдства на збільшення концентрації метану та інших парникових газів (в наслідок, якщо просто, - пукання тварин на численних фермах), які більше впливають на дужчання чинників глобального потепління, ніж весь автотранспорт разом узятий. Із іншої сторони, за сотні років, людське тіло на веганській дієті відвикне від м'яса взагалі, на біологічному рівні.     Автор статті, якого лишу інкогніто, писав також, що: "потім люди зможуть харчуватися "нормально". Вважаю, це досить дивне та недоречне порівняння, коли мова йде про видову дискримінацію. Тобто, коли експлуатують жінку, ми розуміємо, що це дискримінація. Принаймні деякі з нас. А коли приходить розуміння того, що видова дискримінація людиною, як одного вида, що масово набудував констаборів для тварин і знищує інші види, каже, що це добре та "нормально" і до цього слід повернутись нащадкам колоністів. Можливо саме через подібне мислення, лише в людини, як виду, існує гомофобія? Адже тварини не мають вибору і вимушені харчуватись тим (або тими) що є. Якщо повернутись людини, яка при згаді про те, що вона також тварина, - обурюється, - то ми маємо вибір, який може нас знищити як вид (через винищенню цивілізацією екосистеми) чи врятувати й надати можливість жити у гармонії разом із Природою. Чи можливо це? Побачимо на прикладі розвитку марсіанської цивілізації. Та чому я взагалі акцентую на цьому питанні стільки уваги? Відповість проста, кожен, хто стане колоністом - з вірогідністю майже 100% вже ніколи не скуштує їжу тваринного походження і повинен розуміти це завчасно.     На Марсі, маємо можливість довести, що цілковитий веганізм не тільки не призведе до негативних наслідків усебічного розвитку спільноти колоністів але і ствердить цей розвиток до гармонійного шляху, надавши приклад для усього людства.  Але загальновідомо для людей ерудованих, як сильно дискримінаційне мислення людини вплинуло на екосистему й саме суспільство. Тим часом, чомусь деякі із подібним мисленням дивуються "багам" у цій (нашій) системи, фотографуючи і публікуючи в Інстаграмі зелену рослинність взимку, сніг влітку та руїни міст після екологічнього та стихійного лиха, коли самі ці "деякі" є частиною дискрмінації стосовно інших біоценозів, які нащать заради не зовсім корисної "їжі" (трупів) на тарілці. Я дійсно не хочу нікого образити, але хочу щоб усі, хто читає це, хочаб задумались над цим питанням. Оскільки в кожного вегана, вегетаріанця й живоїда (сироїіда) або фрукторіанця був також довгий шлях розуміння та прийняття прав інших видів на життя.     100[0]∞ років на Марсі - Золота Ера Рівності     Якщо на Марсі дійсно буде втілена концепція колонізації планети перш за все ЛГБТ[ІКАД*] та веганами, наслідки будуть вражаючими. Пропоную оцінити можливості, переваги та досягнення цього Нового Світу. Звісно, це може бути тільки моя суб'єктивна думка, але навіщо сподіватись, що все буде гірше ніж може стати?    Виникне перша повноцінна ЛГБТ-нація (квір-нація) або суспільство цілковитої рівності та поваги до аутентичності, різноманітності з серйозним плануванням родини та гуманним ставленням до усього живого, а також заощадливим ставленням до ресурсів, які для нас не представляють цінності. Які ми приймаємо як повинне. Мова про: воду, повітря та інші природні коштовності, які ми використовуємо більше, ніж нам потрібно, які ми забруднюємо та винищуємо, зокрема екосистему, знищуючи свій світ. Не залишаючи нащадкам нічого, окрім ненависті та пустки, запустіння.    Нащадки колоністів, - марсіани, будуть інакшими, носіями досі невідомих для нас (більшості землян) цінностей. Таке суспільство стане стабільним, процвітаючим й найголовніше - щасливим, у толерантності до різноманітності та різкого відторгнення насилля й іншого нігілізму. Світ, де немає перенаселення, оскільки вибір народити чи ні нашадків - є довгим шляхом та підготовкою, оцінкою своїх можливостей - матиме усі необхідні для життя ресурси, не кажучи вже про нові технологічні можливості у всіх сферах життя. Зокрема, - це нова якісна медицина, що подовжить вік марсіан, збереже досвід поколінь для нашадків довше ніж раніше. Через що наука буде розвиватися швидше, ніж коли небудь.     Автоматика та робототехніка, нанотехнології, тощо - вийдуть дійсно на фантастичний рівень, і марсіанам вже не потрібно буде багато працювати, а більше витрачати час на розвиток та зміни вже рідної планети на краще. Такому суспільству вже не будуть потрібні гроші, маніпулювати ним буде майже неможливо, оскільки з самого початку воно росло із різноманіття ідентичностей й у висновку не має бідних, не змушене тяжко працювати заради елементарного. Роботи зможуть забезпечити усіх марсіан найнеобхіднішим, а штучний інтеллект навіть прорахувати потреби майбутніх поколінь.     Щось схоже, ми вже бачили, коли різноманітні дискриміновані спільноти, вільнодумці та інші сміливці - шукали щастя у Новому Світі, - Америці і все ж змогли розбудувати новий сучасний тип Цивілізації, створивши Західний Світ, коли Європа взяла приклад із американців. Пройшовши тернистий шлях. Так, в ті далекі часи було і винищення місцевого населення, але перевага Марсу в тому, що прогресивне людство йде туди саме через те, що там нічого знищувати, в готовності створювати, множити життя. І згодом, сама Земля також стане подібним світом, споглядаючи як Марс розквітає. Люди, готові колонізувати червону планету, розуміють це, відштовхуючись від знання історії, і саме тому готові присвятити своє життя змінам на благо усього Людства, де б воно з часом не оселилося.     P.S. До речі, Ви знали, що першою жінкою з США, яка побувала в космосі, Саллі Райд - була лесбійка?     *Інтерсексуали, Квіргендери, Асексуали, Демісексуали.-Rayan Riener-

Давайте звинуватимо Все!Давайте обвиним Солнце, что оно хочет выделится?Светит всем в глаза яркокаждый день, каждый год.Иль Месяц, что на небе...мечется, в каждую ночь.А что Звезды яркие себеразбросались в ночи?!И почему бесстыдно цветыоткрывают миру интимное:свои половые уста и мечи?Давайте обвиним уж Всех!!1 сентября 2014____________Давайте звинуватимо Сонце, що воно хоче виділиться? Світить всім в очі яскраво кожен день, кожен рік. Чи Місяць, що на небі... метушиться, кожну ніч. А що Зірки яскраві собі Розкидані у ночі?! І чому без сорому квіти відкривають світу інтимне: свої статеві вуста і мечі? Давайте звинуватимо ж Всіх!!

Зіанджа пішла з великої сцени, щоб приховатись в андеграунді. Нове ім'я - новий етап творчості. Українська трансгендерна співачка Зіанджа почала вести мікроблог під новим псевдонімом. Чому тепер вона Зі Фаамелу?Українська трансгендерна співачка, відома як Зіанджа, а в минулому – Борис Апрель, змінила ім'я. На своїй сторінці в Instagram вона підписана як Zi Faámelu.Якою тепер буде творчість відомої співачки? / фото з Інстаграм співачки - Zi Faámelu (@zifaamelu)Раніше ми повідомляли про те, що Зі Фаамелу випустила свій дебютний сингл - Fallen Angel."Zi Faámelu. Нове десятиліття. Нова пригода. Нова музика", – написала вона в пості від 28 лютого.Відома як Зіанджа Zi Faámelu: Нове десятиліття. Нова пригода. Нова музика / фото (@zifaamelu)Відзначимо, що Зіанджа починала кар'єру як Борис Апрель (справжнє прізвище Круглов) – учасник проєктів "Фабрика зірок 2" і "Фабрика зірок. Суперфінал". Він покинув сцену 10 років тому. У 2018 році Зіанджа брала участь у вокальному шоу "Голос країни 8" на "1+1". Вона була в команді Потапа. За результатами глядацького голосування покинула проєкт після першого прямого ефіру.

Природа лікує та надихає людей, особливо у важкі кризові часи. Все більше людей тікають з міст, бодай щоб тимчасово відпочити від гамірного суспільства та зарядитись новими силами від природи.Як виявилось, майже одразу після того, як Зіанджа змінила ім'я на Zi Faámelu та випустила дебютний сингл `Fallen Angel`, вона вирішила втекти якомога далі та самоізолювалася. Відключилась від системи і далека від цивілізації, - сповістила своїх читачів співачка. Згодом вона пояснила свої дії:Останні два тижні я відчувала розбиття серця, розчарування та виснаження. Ніщо не злить мене, як дискримінація. Расизм НЕ ОК. Це хвороба. Нам потрібно навчитися бути лагідними та шанобливими один до одного. Виховуйте себе! Читай, дивись, починай розмову!Слухати дебютний сингл Zi Faamely - Fallen Angel: Давно не секрет, що Росія та сусідні країни досі живуть у середньовіччі, коли мова йде про права ЛГБТ+ та рівність загалом. Система пронизана ненавистю і, можливо, потребує апокаліпсису для зміни, - додала зірка.І зовсім нещодавно вона заінтригувала своїх шанувальників твітом:Вулканічні новини на підході.На що саме натякала Зі - дізнаємось незабаром. Фото та джерело twitter.com/zifaameluМіж іншим: нещодавно ми підіймали історичну правду - дізнайся, як мордували геїв та лесбійок у констаборах під час Другої Світової війни. 

Із турботою про права людини в місті та країні, NikopolToday публікує ексклюзивний матеріал про розповсюджені міфи, від психологині із Нікополя, Марини Воробйової. Мовою оригіналу - без змін. Раніше ми вже публікували звернення найвідомішої української трансгендерної співачки - Зі в нагоду "Прайд місяця". Психолога вам у поміч! / фото Марина ВоробйоваМіж іншим - у Нікополі права тварин під загрозою, Україна шокована масовими вбивствами собак. В июне весь мир отмечает месяц гордости, Pride month - мы говорим о видимости гомосексуалов и бисексуалов. Я давно не писала про ЛГБТ, но это не значит что я забыла/забила на проблемы дискриминации довольно большого числа людей.Топ-7 мифов о гомосексуальности и бисексуальностиИ в сегодняшнем посте мы поговорим о мифах в отношении ЛГБТ.Миф 1: Гомосексуальность - это болезнь, психическое отклонение, перверсияЭтот миф характерен для религиозных стран и сообществ, и до сих пор во многих странах мира гомосексуальность вне закона и наказывается тюремным сроком или даже смертной казнью.ВОЗ ещё 30 лет назад исключила гомосексуальность из списка расстройств и заболеваний, и как психологу, мне смешно слышать, что "это ненормально, патамушо нипаприроде".Во-первых, этот аргумент - не аргумент, так как в природе гомосексуальность встречается с той же частотой, что и у людей. А во-вторых, гомосексуальность не соответствует критериям психического заболевания, а значит, является вариантом нормы, таким же, как рыжие волосы или леворукость. Быть не таким как все - не равно быть ненормальным.Миф 2: Геи извращенцы, то же самое что педофилыЭтот миф родом из совдеповского тюремного прошлого, где "опущенных" на зоне мужчин называли педерастами, что  в переводе с греческого — любитель мальчиков. Это типичная подмена понятий: почти все "педерасты" в местах лишения свободы - гетеросексуальной ориентации, а подавляющее большинство гомосексуалов не являются педофилами.Наука говорит нам, что 94% педофилов - мужчины, значительная часть жертв - мальчики (до 30%), но большинство педофилов, совершающих насилие над мальчиками, считают себя гетеросексуалами и даже состояли в гетеросексуальных отношениях. В 37 случаях из 50 мальчик был жертвой мужчины, состоявшего в связях с его родственницей, в 3 случаях насилие было совершено женщиной, в пяти — обоими родителями, в трёх — не родственниками. Только в одном случае насильник был гомосексуалом, то есть процентное соотношение геев среди педофилов составляло примерно 2%, что примерно сходится с процентным соотношением людей гомосексуальной и гетеросексуальной ориентации вообще.Миф 3: После легализации гомосексуальных отношений, особого отношения к себе потребуют зоофилы, некрофилы и педофилы!Смотрим п. 1. Принципиальная разница: гомосексуальные отношения подразумевают принцип согласия на эти отношения двоих взрослых дееспособных людей.Миф 5: Геи — мужчины, которым не повезло с женщинами/Лесбиянки просто не встречали "нормального мужика"Это, конечно же, не так, я надеюсь даже не надо объяснять почему. Но с этой веры в возможность "перевоспитать" вырастает т. н. «кореллирующее или исправительное изнасилование», которое в некоторых культурах считается лечением.На самом деле, гомосексуальность — это предпочтение представителей своего пола в качестве объекта любовных отношений, то есть изменению это врождённое качество человека не принадлежит, ни насилием, ни лекарствами, ни электросудорожной терапией, которая была очень популярна одно время... А случай, когда много лет "лечивший" гомосексуальность чувак оказался геем сам - помните?Миф 6: Геи виноваты в появлении и распространении ВИЧ/СПИДДействительно, впервые ВИЧ был выявлен у мужчин-гомосексуалов, но также и у употребляющих героин наркоманов, гаитян и больных гемофилией, и получил первоначальное название «вирус четырёх G».Однако, 87% ВИЧ инфицированных - гетеросексуалы.Миф 7: Геи это женоподобные мужчины, а лесбиянки - мужеподобные женщиныНикак не связаны между собой внешний вид и сексуальная ориентация. Некоторые люди просто перестают следовать гендерным стереотипам, и возможно, среди ЛГБТ их больше.Вместо вывода: не нужно делить людей на группы, дискриминировать по признаку ориентации, цвета кожи, пола и т. д. Мы все - люди! И все заслуживаем нормального отношения.Автор Марина Воробйова Відзначимо, що до спеціалістки можна звернутись через її Інстаграм, щоб записатись на прийом і отримати кваліфіковану допомогу. 

Вачовскі розповіла, що у картині багато алегорії. Режисерка та одна зі сценаристок культової трилогії "Матриця" Ліллі Вачовскі підтвердила здогадки декого з фанів про те, що стрічка присвячена трансгендерам та гендерній ідентичності. Про це Вачовскі розповіла в новому документальному фільмі Netflix "Розкриття: транс-життя на екрані".За її словами, від самого початку "Матриця", знята 1999-го року, задумувалася як історія про трансгендерів. Також Ліллі додала, що вони з сестрою Ланою Вачовскі завжди вважали фільм транс-алегорією. Я рада, що з'ясувалося, що відпочатку "Матриця" є транс-алегорією. Але тоді світ корпорацій ще не був до цього готовий, - пояснила ВачовскіТакож Ліллі згадала персонажа з "Матриці" на ім'я Світч, якого зіграла Белінда Макклорі. У світі Матриці Світч була жінкою, однак у реальному світі її написали чоловіком. За словами Вачовскі, Світч уособлював авторів картини, які згодом змінили стать. Окрім того Вачовскі поділилася, що радіє тому, що прихильники картини про все здогадалися самі за тими метафорами та алегоріями, які автори використали у "Матриці".Мені подобається, наскільки значущі ці фільми для транс-людей і те, як вони підходять до мене і кажуть: "Цей фільм врятував мені життя". Тому що, коли ви говорите про трансформацію, особливо в світі наукової фантастики, який весь складається з уяви і конструювання світів, а також перетворення здавалося б неможливого на можливе, думаю саме тому вони чіпають їх так сильно, - пояснила Ліллі.Зауважимо, що режисерки Ліллі та її сестра Лана Вачовскі Кейтлін Дженнер, Zi Faamelu, Dana International: зірки, які змінили стать і стали трансгендерами після виходу оригінальної трилогії - Лана 2010 року, Ліллі – 2016 року.Нагадаємо, що після карантину поновилися знімання четвертої частини "Матриці". Наразі робота над стрічкою триває у Берліні. У продовженні культового фільму знімаються Кіану Рівз та Кері Енн Мосс. Джерело ТСН

Звідки виник "вог" стиль для показів мод та реклами? «Поза»: Розкішний серіал про королев підпільної ЛГБТ-спільноти. Творці Вог, бал і ніяких компромісів!На телеканалх та стрімінгових платформах не так давно вийшов серіал «Поза» - ще одного серіал, мабуть, найбільш плідних шоураннер сучасності Райана Мерфі і Бреда Фелчака. Саме вони відповідальні за появу «Glee», «Американської історії жахів», «Scream Queens» і «Американської історії злочинів». Тепер вони взялися за зображення Нью-Йорка 1987 року і його зворотного боку - підпільної ЛГБТ-субкультури, яку позначають словами «Ball culture». Розповідаємо, чому цей серіал варто побачити всім.У кращих традиціях казок - а на перший погляд «Поза» справляє враження абсолютно казкового дійства - серіал починається з зображення тусовки квір- «королев», які прийшли на бал в своїх кращих нарядах. Саме з культури балів виріс знову набирає популярність вог - жанр танців, що включає модельні проходи, складну хореографію рук і ефектні падіння. На балах квір-учасники вбираються в кращі наряди і борються за призи, і більшість з них належить «домівках» - не стільки трупам, скільки сім'ям за інтересами.Ця казка йде врозріз з історіями про білих жінок, які обідають на П'ятій авеню, які, згідно з поп-культурі 1987 года, заполоняли вулиці міста. Головні герої цього дійства - безправні ЛГБТ-люди, етнічні меншини, які намагаються жити свою версію справжнього життя. На балу їм не доведеться зустрітися з принцом, а на вулиці їх не буде чекати карета з гарбуза. Вони покинуть бал в наручниках, але зате з абсолютним відчуттям власної величі. Головна героїня Електра не допустить, щоб її грубо тягли із залу - її виводять з кімнати під оплески натовпу.«Поза» - настільки сенсаційне і безпрецедентне телеподія, що будь-яка спроба порівняти його з іншим серіалом або навіть фільмом приречена на провал. Незважаючи на те що шоу іноді важко вдається балансувати між серйозною соціальною драмою, невимовно яскравими бальними сценами і дивними повчальними нотаціями головних героїв в моменти кризи - все разом, тим не менш, не ріже слух і погляд. Може бути, справа в тому, що Мерфі і Фелчак знову працюють на своєму «домашньому» каналі FX, де їм більш-менш надають повну свободу дій.Шоу не церемониться - в першій же серії показують історії всіх ключових героїв. Бланка, яка довгий час мріяла стати лідером «бального» руху, але завжди залишалася в тіні владної Електри Абанданс, тепер відкриває власний «будинок», проголошує себе Матір'ю Євангелістів і запрошує до себе нових учасників. У їх числі виявляється Деймон Річардс - підліток-афроамериканець з маленького містечка в Пенсільванії, який танцює на вулицях і ночує на лавці, будучи відкинутим своїми гомофобними батьками. На цьому тлі розвиваються відносини між Ейнджел і її білим коханцем Стеном Боуз (в його ролі постійний актор Мерфі - Еван Пітерс), висхідним керівником в корпорації Трампа.Для Мерфі «Поза» - дуже нетиповий серіал. В якомусь сенсі це кульмінація всього, над чим він працював, будучи відкритим геєм і створюючи максимально гнучкі в рамках жанрів шоу. Режисерові і продюсеру важливий не тільки здоровий популізм, щоб охопити максимально широку аудиторію, а й соціальний підтекст - справжнє телебачення 80-х, на якому він виріс, на жаль, не могло похвалитися схожим підходом. «Поза» об'єднує в собі боротьбу за право бути собою, яка живила серіал «Glee», з палаючим бажанням соціальної справедливості, на якому будувалися «Вбивство Джанні Версаче» і телефільм «Звичайне серце». В результаті вийшло десь гламурне, а десь і зовсім епічне оповідання про нібито альтернативної всесвіту. «Казка», яка розгортається в той же час, що «Вогнище марнославства» або «Уолл-стріт» - і яку через агресивну гомо- і ВІЛ-фобії, більшість людей навіть не могли уявити.«Поза» також побила рекорди по ще одному важливому приводу: всі трансгендерні актори тут грають трансгендерних персонажів. «Це один з кращих кастою, з якими я коли-небудь працював, - розповідає Мерфі. - Багато хто з них до моменту зйомок навіть ніколи не стояли перед камерою. Саме це для мене було дуже важливо - створювати нові можливості і перетворювати людей в зірок».Але навіть більш важливою, ніж саме зображення ремесла, тут виявляється впевненість, з якою «Поза» працює, щоб показати глядачам світ, про який, швидше за все, вони майже нічого не знають. FX не пошкодували грошей, щоб костюми, машини і навіть вулиці і колір освітлення ліхтарів були зображені максимально правдиво. Там, де інші серіали плавно занурюють глядача в атмосферу шоу, «Поза» робить перший епізод таким, ніби він як мінімум восьмий, обрушуючи на аудиторію весь шик і сміливість. Мабуть, саме так і треба зображати переживання гірших днів свого життя, зустрінутих при цьому з неймовірним веселощами. Біль і завзятість тут йдуть рука об руку, щоб створити щось скромне, але неймовірне, і про це «Поза» кричить на весь свій голос.Джерело Wonder

У Каліфорнії ув'язнених трансгендерів розміщуватимуть у чоловічих чи жіночих в'язницях на підставі їхньої гендерної ідентичності. Губернатор штату Гевін Ньюс підписав 26 вересня відповідний закон, повідомляє Associated Press. Департамент виправних установ і реабілітації Каліфорнії поміщає чоловіків і жінок в окремі установи. Трансгендерів часто розміщують виходячи зі статі, встановленої під час народження. Правозахисники кажуть, що це небезпечно, особливо для трансгендерних жінок, що перебувають у чоловічих установах. Тепер офіцери мають запитувати у засуджених до ув'язнення, чи ідентифікують вони себе як трансгендерів, небінарних або інтерсексуальних людей. Потім ці ув'язнені можуть попросити, щоб їх помістили до установи, де містяться чоловіки або жінки.Департамент виправних установ і реабілітації Каліфорнії не може відхилити ці запити виключно через анатомію ув'язнених чи їхню сексуальну орієнтацію. Утім запит можуть відхилити з "міркувань управління або безпеки". В такому разі ув'язнений має отримати письмову заяву з поясненням такого рішення.Автор законопроєкту сенатор Скотт Вінер, демократ з Сан-Франциско, каже, що не очікує, що цей виняток буде використовуватися дуже часто."Це просто помилкова розповідь про трансгендерних людей, зокрема жінок, що вони чомусь не зовсім жінки і просто намагаються обманом проникнути в жіночі туалети або приміщення для поганих вчинків", - сказав Вінер.Каліфорнія не першою ухвалює подібний законопроєкт. Аналогічні рішення діють у Коннектикуті, Род-Айленді, Нью-Йорку і Массачусетсі.Нагадаємо, у Пуерто-Рико застрелили жінку-трансгендера після того, як вона відвідала жіночу вбиральню застрелили жінку-трансгендера після того, як вона відвідала жіночу вбиральню. Джерело ТСН

Ці знамениті дівчата, що підкорили світ моди і опинилися в центрі уваги широкої громадськості, народилися чоловіками. Вони не побоялися змінити себе й заявити про себе світові.1. Андреа ПежичМанекенник Андрій Пежіч завжди виглядав жіночно, вільно експериментував зі стилем, відрощуючи довге біляве волосся і надягаючи жіночий одяг. У 2011 році на Тижні високої моди в Парижі він вийшов на подіум відразу на двох шоу епатажного дизайнера Жана-Поля Готьє, взявши участь в показах і чоловічий, і жіночої колекції. У тому ж році чоловічий журнал FHM включив Андрія в список ста найсексуальніших жінок світу - такими були результати голосування читачів. В результаті Пежіч зважився на кардинальні зміни - зробив операцію зі зміни статі і заявив, що його тепер звуть Андреа.2. Валентина Сампайо Валентина Сампайо стала першою відкритою трансгендерною моделлю Victoria's Secret в серпні 2019 року, а раніше з'явилася на обкладинці паризького Vogue. «Я завжди відчувала себе дівчинкою, представляючи свій світ дуже повітряним, наповненим квітами і рожевим кольором», - розповіла вона журналістам мексиканського Elle. За словами Сампайо, вже в десять років вона просила називати себе Валентиною, а перші бажання стати жінкою з'явилися у неї в вісім років.3. Анхела ПонсеАнхеле Понсе вдалося завоювати нагороду «Міс Іспанія - 2018», обійшовши сотні конкуренток. Таким чином модель увійшла в історію як перша Трансгендерна жінка, яка вигравала цей конкурс. Зараз Анхела бере участь у модних показах і з'являється на обкладинках глянцевих видань, а також радить усім не боятися бути собою.4. Дженна ТалаковаВона змінила стать в 19 років Дженна Талакова потрапила у фінал конкурсу «Міс Всесвіт Канади». Правда, в результаті організатори дискваліфікували її, пояснивши це тим, що учасниця повинна була мати жіноча стать при народженні. Талакова більше не боролася за титули на конкурсах краси і зайнялася боротьбою за гуманне поводження з тваринами, працює моделлю та телеведучою.5. Кармен КаррераКрістофер Роман старанно попрацював над собою, щоб з досить субтильної хлопця перетворитися в успішну модель з апетитними формами на ім'я Кармен: брав гормони, збільшив груди, змінив форму носа, вставив імплантати в щоки, а потім і «перейшов межу між чоловіком і жінкою, з -за якої не повертаються ». Про всі зміни свого тіла Кармен відкрито розповідала численним шанувальникам, викладаючи після операцій ролики в Мережу.6. Лаверн КоксПозаду у Родеріка Кокса знущання однокласників, спроба суїциду і рік в психіатричній клініці. Відчути себе щасливою людиною він зміг, тільки зробивши операцію зі зміни статі й ставши жінкою з пишними формами на ім'я Лаверн. На сьогоднішній день Лаверн є успішною актрисою, продюсером і адвокатом представників ЛГТБ-спільноти, першої транcсексуальної жінкою, номінованим на престижну телепремію "Еммі" та потрапила на обкладинку журналу Time.7. Ліа ТіЛеа Ті є однією з найвідоміших і успішних моделей-транссексуалів. У 2011 році починав кар'єру з посади асистента стиліста Леандро Сересо зробив фінальну операцію зі зміни статі й стала жінкою. Леа Ті успішно співпрацює з такими всесвітньо відомими брендами, як Givenchy та United Colors of Benetton, і регулярно з'являється на обкладинках глянцевих видань.8. Айсіс КінгАйсіс Кінг прославилася завдяки шоу «Топ-модель по-американськи», де вона стала першою учасницею-трансгендером в історії проекту. Провідна Тайра Бенкс настільки перейнялася сміливістю і відвертістю Айсіс, що навіть частково оплатила їй операцію зі зміни статі.9. Манро БергдорфТрансгендерна модель Манро Бергдорф в лютому цього року з'явилася на одній з обкладинок журналу Glamour. Випуск отримав промовисту назву «Любов до себе». У 24 роки Манро зробила операцію зі зміни статі, зараз модель і активістка британсько-ямайського походження бореться за права трансгендерів та право на різноманітний підхід до краси.10. Тедді КуінліванМодель-трансгендер Тедді Куінліван в минулому році стала обличчям Chanel Beauty. «Все моє життя - це боротьба. Починаючи від постійних знущань в школі, коли однолітки погрожували вбити мене, побиття батьком, закінчуючи відмовою в прийомі на роботу. Це була перемога, яка коштувала всіх тих страждань. Світ буде штовхати вас, плювати і говорити, що ви нічого не варті. Ваше завдання - знайти в собі сили рухатися вперед і продовжувати боротьбу, тому що якщо ви здастеся, то ніколи не відчуєте сліз перемоги», - написала вона в Instagram.11. Хантер ШаферТрансгендерна модель і ЛГБТ-активістка Хантер Шафер прославилася завдяки серіалу «Ейфорія», в якому зіграла одну з головних ролей. Вона бере участь в показах світових брендів і знімається в рекламних кампаніях відомих марок, з'являється на сторінках глянцю.Джерело Passion 

Анастасія Єва Домані йде на місцеві вибори від партії "Демократична Сокира" по округу №8, Печерський район Києва. Трансгендер вперше балотується до міськради Києва. Учасниця руху за права ЛГБТ, жінка-трансгендер Анастасія Єва Домані зареєструвала свою кандидатуру на виборах до Київради, які пройдуть 25 жовтня. Про це заявила сама активістка на Facebook, підкріпивши свої слова документом про її реєстрації кандидатом у київські депутати."Мій округ №8, Печерський район Києва. Місце в загальному списку - 47", - повідомила Домані.Вона зазначила, що балотується до Київради від політичної партії "Демократична Сокира". Також вона розповіла, як потрібно голосувати на виборах тим, хто бажає її підтримати."Вибрати потрібно партію і окремо мене під №5 у виборчому бюлетені Печерського району", - поінформувала кандидат в депутати.Домані може пройти в Київську міськраду, якщо її політична сила набере 5% і більше.За даними ЗМІ, Анастасія Єва Домані до 36 років була чоловіком, прожила 14 років в "традиційному" шлюбі і має дочку. У жовтні 2016 вона почала замісну гормональну терапію. 10 серпня 2018 Анастасія Єва отримала новий паспорт, де вказано жіноча стать.Вона є відкритим трансгендерним людиною і активно виступає за скасування класифікації трансгендерства як медичного розлади. Також вона консультує трансгендерних чоловіків і жінок з питань зміни статі.Джерело 24 канал

Відомий стример FaZe Clan по відеогрі Fortnite Солей Ewok Уілер зізналася, що є трансгендером. На хвильку, він/вона глухоніма! Контент-мейкер зробив камінг-аут в «Твіттері», попросивши використовувати по відношенню до нього займенники чоловічої статі.Також Ewok повідомив, що є бісексуалом. За словами стримера, він ніколи не відчував себе природно в жіночому тілі, а в останні роки страждав від цього. Уілер заявив, що це визнання є для нього великим і важливим кроком.Ewok став популярний влітку 2019 року. Стримера активно труїв один з учасників Fortnite World Cup, але за нього заступилися інші члени ком'юніті. Тоді FaZe Clan запропонувала йому приєднатися до організації. Ewok був включений в ігровий рейтинг 30 Under 30 від Forbes.Джерело Championat.com

Василь, 45 років, уролог в NHS, Львів, УкраїнаСвою сексуальність на батьківщині я приховував. Пояснювати чому, не буду. Я ріс у Львові, батьки і друзі нічого про мене не знали. Якби дізналися, була би ганьба. Я навіть зустрічався з дівчинкою. Пам'ятаю, вона ще вважала мене страшно порядним, мовляв, Васька до мене не лізе, ми з ним до весілля ні-ні. Ось, який високодуховних був, ха-ха. Але тоді, 25 років тому, часи були інші, про геїв ніхто толком не знав, як зараз. Просто думали, що є ті, хто «любить з чоловіками». Ставлення було як до Фріка, мені навіть здається, що ніхто не думав про те, що у геїв є секс. Просто ось вони були такі дивні, і на них співчутливо закривали очі. Я теж соромився того, що мене тягне до людей одної зі мною статі, по інерції за суспільством, в якому ріс.Публікуємо три дуже особистих розповіді про те, як геї з Росії, України і Грузії перестали боятися говорити про свою сексуальну орієнтацію. Хоча це було непросто.Одружитися ми з моєю подружкою так і не одружилися. Тільки через багато років я одружився - на одному. Все було донезмоги кіношно. У нас у Львові була заїжджаюча делегація з Шотландії. Для всього міста подія. Пам'ятаю, ми з сусідкою по сходовій клітці розмовляли, а вона мені така мрійливо каже: «Ох, Васька, а раптом вони в спідницях будуть?». Тоді це було приблизно все, з чим асоціювалися шотландці. А я: «Ну і чого буде?». І вона видає: «А у них же під спідницями нічого немає!». Тут-то обімлів вже я. Всі мої думки зайняли ці спідниці, мені, 23-річному незайманому, це здалося якоюсь неймовірною секс-фантазією. Мені іноді здається, що я стільки про це думав, що доля саме тому мені підкинула шотландця, правда, без спідниці.Я дійсно познайомився з "шотландцем". Тільки був він ніякий не шотландець, а англієць пакистанського походження. Ми провели з ним цілий тиждень пташенята-нерозлучники. А потім він поїхав, а я раптом ожив. Наче був паралізований, а тут зміг ходити. У мене відразу гонору додалося, я вирішив, що нормальний. З'явилося відчуття, що треба себе відстоювати. Я змінився. Мені не вистачало духу сказати комусь, зізнатися. Тому я став вести себе агресивно. Став конфліктним. Потім Фероз - так його звали - приїхав мене провідати. І я випалив: «Відвези мене звідси». Прямо як така панянка. Його якраз направляли на дипломатичну місію в США. Він був набагато старший за мене і відносин не хотів. Але сказав, що допоможе бідному українському хлопчикові.Тревіс Фіммел, що грав Рагнара у "Грі престолів" Рагнара не приховує своєї орієнтаціїЯкось раз один мій знайомий зло пожартував, що якби не мій покровитель, то я б спився у Львові сантехніком - це засіло у мене в голові, і довгий час я вважав всі свої досягнення порожнім звуком. Для мене стало синонімом: поводишся як гей, значить, ти ніхто.Потім були роки поневірянь. Ми жили в Бостоні, там я вступив до медичного, тому що мріяв стати лікарем. Там було набагато вільніше, ніж на Україні. Але я як і раніше не міг розслабитися. Не афішував себе, не ходив у клуби, нічим себе не видавав. Був блок якийсь. Я прожив багато цікавих років, але завжди себе соромився. Якось раз один мій знайомий зло пожартував, що якби не мій покровитель, то я б спився у Львові і став сантехніком - це засіло у мене в голові, і довгий час я вважав всі свої досягнення порожнім звуком. Для мене стало синонімом: поводишся як гей, значить, ти ніхто. Коротше, багато тарганів у мене в голові було.Все почало змінюватися зі смертю тата. Я нібито відчув, що я виконав перед ним обов'язок, не зганьбив. Став ходити до психотерапевта, працювати над прийняттям себе. Зізнався мамі. Все стало набагато краще. Близько помітили в мені зміни, що я став м'якшим, веселіше. Незабаром переїхав до Лондона - працювати лікарем.Ніл Патрік Харріс (серіал "Друзі") відомий гейНа мене подивився один колега, дуже серйозно, і сказав: «У тебе ж така історія, для мене ти - герой. Це твій обов'язок ». І в той момент для мене все склалося: улюблена робота, моя орієнтація, і колега, який тебе не тільки приймає, але і поважає твій досвід, що не знецінює як професіонала. Я погодився.І ось, знаєте, тут у мене гештальт і закрився. Майже всі 8 років тут я працюю на NHS. Поступово розкрився перед колегами, багато хто знає мого бойфренда. І три роки тому мені запропонували очолити наше хід на гей-параді. Від NHS щороку в колоні проїжджає вантажівка - весь в райдугах і плакатах. А в кузові співробітники, теж, відповідно, не в костюмах. Так вони підтримують ЛГБТ-спільнота. Я спочатку відмахнувся, а потім на мене подивився один колега, дуже серйозно, і сказав: «У тебе ж така історія, для мене ти - герой. Це твій обов'язок ». І в той момент для мене все склалося: улюблена робота, моя орієнтація, і колега, який тебе не тільки приймає, але і поважає твій досвід, що не знецінює як професіонала. Я погодився. Саме після першого прайду я зрозумів, чому важливо не мовчати, а гордо нести себе і свою історію. І тут не важливо, гей ти чи ні. Тепер я намагаюся на своєму прикладі просвіщати людей, допомагаю геям з України і Росії, виступаю на благодійних вечорах, ходжу на всі ЛГБТ-заходу.Отар, 33 роки, Батумі, ГрузіяЯ більше 13 років жив в Англії нелегально, щоб бути вільним. Приїхав по туристичній візі один раз, потім ще раз. І не повернувся. Тоді я був молодий. Зовсім без голови. Зараз би не наважився, це була така афера. Але коли я після Батумі побачив Лондон, подивився, як тут живуть геї, я зрозумів, що моє життя вдома далі стало б нестерпним. Мене запросив друг-кавказець, пам'ятаю, я йому сказав «Краще б ти мене не запрошував, як мені тепер жити з цим?».Вдома була в'язниця, я постійно грав в альфа-самця, аж перегравав. Боявся жахливо. Адже побоюватися треба було не тільки грузин. А ще і чеченців, дагестанців, всіх. Тому що це типу на них теж кидає тінь. Якось я був в гей-клубі в Сохо і побачив хлопця кавказької зовнішності, почув російську мову. І я якийсь час стояв, думаючи, що мені робити - бігти або битися. І тільки через якийсь час до мене дійшло, що він-то теж в гей-клубі. Потім ми познайомилися, і він сказав, що теж мене злякався, особливо після того, коли я став пильно на нього дивитися.Вентворт Міллер (Флеш Гордон) відкритий гейБагато образяться, але так, я вважаю, що гею-кавказці завжди складніше, ніж просто гею.Може, багато образяться, але так, я вважаю, що гею-кавказці завжди складніше, ніж просто гею. Перед тим, як я втік до Англії, я пробував жити в Москві. «У порівнянні з Батумі це, вважай, Європа», - думав я. Але немає, навпаки, до мене було більше уваги. Гей, ще й кавказець - ууу! Відразу починаються всякі тупі питання, а ще фразочки типу «ось, значить, це не залежить від виховання». Типу, з кожним може трапитися. Дратувало жахливо. Я думав, ну немає ніякої напівсвободи. Є або нормальна свобода, або її немає взагалі.Тому я плюнув на все і залишився в Англії. Тут було так добре! Ніхто мене не знав, а хто дізнавався, так тільки тому, що я дозволяв це зробити. У мене саме в Лондоні зірвало дах. Я називаю це ренесансом свою гомосексуальність. У якийсь момент я зрозумів, що нарочито одягаюся так, що будь-кому зрозуміло, що я - гей. Мало не в боа їздив в метро. А всім плавати. Як так! Навіть прикро бувало. Коли звик жити в опорі, і його немає, відчуваєш себе менш значним чи що. Немає ніякої війни за себе, опозиції. Був такий "rebel-грузин", а став звичайний гей-іммігрант. Але я з цим ок.У мене саме в Лондоні зірвало дах. Я називаю це ренесансом свою гомосексуальність.Найбільше в житті мені завжди хотілося бути собою. Деяким геям вдається жити подвійним життям, по ним не скажеш. Як на мене можна було сказати завжди! Невловиме: постава, жести, увагу до стилю, бездоганний грумінг. Мене завжди підозрювали, спостерігали за мною. Мені довгий час доводилося себе ховати. Потім я взагалі перестав розуміти, хто я. І тут ця свобода захлинаючись була дуже 'confusing'. В голові - ну повний фарш. Так, я цього хотів - але мені треба був час, щоб переварити, звикнути. Хто я тепер? Як себе відчувати?Пам'ятаю, ми їхали c бойфрендом в лондонському метро, ​​п'ятниця, годин 11 вже, публіка вся напідпитку. І тут до мене мій хлопець лізе цілуватися. Я відвертаюсь, мені незручно, мені ніяково. А в голові тим часом: «Так. Справа не в тому, що ми геї. Якби хлопець з дівчиною почали облизуватися переді мною - мені теж було б неприємно ». Ну тобто ось та ж дурниця, якої зазвичай тикають "православнікі". І я розумію, що я дешевка якась і вся моя свобода дута. А потім було щось типу дива. Бойфренд став "Камон", люди навколо помітили і стали улюлюкати, мовляв, Дааа, давай. Я розчулився, відчув якусь підтримку, тепло, вся ситуація була така правильна что-ли. Ну і я заплющив очі і впився йому в губи. Нам стали плескати. На наступній станції, правда, довелося вийти - я заплакав. Це було поворотним моментом: в відносинах з собою, з містом. Це виявилося перевіркою на вошивість: чи зможу я бути тим, ким завжди мріяв, коли у мене є для цього все.Деніел Крейг - відкритий гей, що грає БондаЯкщо дівчина попросить у мене номер телефону, я розповім, що гей. Головне я зрозумів в цій спокійній буденності - саме ось цим спокоєм ми і створюємо свободу, плекаємо її. Так і має бути.На те, щоб моя особистість нарешті зібралася в одну, як розмита картинка стала чіткою, знадобилося років зо два. Я зробив камінг-аут перед усіма, припинив кидатися в крайності: то конспіруватися для рідних в Грузії, то нарочито провокувати перехожих в Лондоні. Я став набагато більш зрілим. З багатьма людьми я припинив спілкуватися. Свою орієнтацію я не приховую - все в курсі мого особистого життя.Змінилося моє свідомість, якщо я познайомився з хлопцем, і він мені подобається, я вже не замислююся перед тим, як сказати: «З таким класним хлопцем познайомився!». Нещодавно бронював відпустку, попросивши приготувати пляшку шампанського «для мене і мого хлопця». Якщо дівчина попросить у мене номер телефону, я розповім, що гей. Головне, я зрозумів, в цій спокійній буденності - саме ось цим спокоєм ми і створюємо свободу, плекаємо її. Так і має бути.Паша, 19 років, Москва, РосіяМені здається, що у мене не варто таке питання. Ну взагалі немає такої історії, як я б боровся за свої права. Я думаю, у мого покоління немає всіх цих забобонів - я в своєму житті ніколи не дивився телевізор, за Путіна не голосував і, якщо чесно, мені плювати, що відбувається в політиці. Мені в Москві було "норм". Я вчився в гімназії, в моїй паралелі було повно ЛГБТ. У нас навіть вчителька була, яку ми запалили на тематичних сайтах. Чи не сказали нікому. Це було б не круто. Взагалі в моїй компанії все багато подорожували з дитинства. Ну і якщо у нас назвати людину "нігер" там, ну або "пі ** р", то це відстій - це бидло так говорить. Ну і ті, хто слухають Стаса Михайлова. Я прямо чітко ділю людей в Росії.Рікі Мартін - батько двох дітей і відкритий гейЯ завжди знав, що буду вчитися за кордоном. Я щоліта їздив в табори - Англія, Франція, Іспанія, Японія. Я говорю на чотирьох мовах, граю на трьох музичних інструментах, дуже багато вчився за своє коротке життя. І не тому, що у мене багаті батьки. Для Лондона вони не багаті, це для Москви хіба що.Не хочу бути ось цим російським, таким російським, який створює стереотипи. Таким, через якого нас усіх потім вважають відсталими гомофобними російськими.Я це роблю тому, що не хочу бути ось цим російським, таким російським, який створює стереотипи. Таким, через якого нас усіх потім вважають відсталими гомофобними російськими. Тому зараз, коли я в Лондоні, нарешті, постійно, я використовую всі свої знання і виховання, щоб бути повноцінним в цьому суспільстві. Чи не збитковим. Я не роблю великої історії з того, що я гей, ще й Поліаморія. Я це як би заявляю між справою. Я гордо несу свою сексуальність, як і всі інші частини своєї особистості. Це найкрутіша подача. Я над нею працював. Дивився відео на YouTube, на всяких відритих геїв і дивився, як вони тримаються. Мені потрібен був рівень, якого я не міг побачити в Москві.Звичайно, в Москві поза своєю тусовки я мовчав в тряпочку. Ну тобто це у мене така прогресивна середовище було і батьки, які, до слова, самі мене вивели на чисту воду про мою гомосексуальності. А за межами - морок.Коли переїхав до Лондона зовсім, то був як риба в воді. Складніше мені особисто було не говорити, а замовчувати про себе. Я сумую за друзями в Москві, я хочу, щоб в Росії все змінилося, щоб не було цього трешу.Бен Уішоу - дуже артистичний, дуже британський і дуже гейВийдеш з "Стрілки", і все, повертайся в реальність. Ну нічого, я хоч натренувався. Коли переїхав до Лондона зовсім, то був як риба в воді. Складніше мені особисто було не говорити, а замовчувати про себе. Я сумую за друзями в Москві, я хочу, щоб в Росії все змінилося, щоб не було цього трешу проти прав людини. Але для цього, напевно, треба хоча б почати цікавитися політикою, а я не буду лізти в це болото. Я нікому нічого не винен. Коли мені в Англії кажуть, що не думали, що я росіянин, то для мене це комплімент.Я вчуся в Imperial College London, живу в Кенсінгтоні. Це була моя мрія. Тусуюсь в Сохо, зараз збираюся на Ібіцу на канікули. Я навіть не думаю, як себе веду, а я знаю, що мені все можна. Я ж не вбивця, не злодій, не злочинець, чому я повинен замислюватися про свої слова і дії? Я дуже впевнений в собі. Я не ходжу з плакатом на шиї, беру і роблю. Якось на заняттях у нас зайшла мова про гей-шлюби і країнах, які дозволили їх. Я зробив коментар з ремаркою «я, як представник ЛГБТ». Без пафосу. Відчуваю, що таке поважається, мене сприймають всерйоз. Гомофобних висловлювань ніколи не чув в Англії. Але якщо почую, то скажу: «Так, я гей. А ти, ймовірно - чмо».Джерело ZIMA Magazine

На конкурсі краси «Міс Інтерконтиненталь Нова Зеландія» вперше перемогла Трансгендерна жінка. Про це повідомляє видання Daily Mail.26-річна Аріель Кейл (Arielle Keil) народилася на Філіппінах, але виросла в новозеландському місті Окленд. Вона здобуває вищу освіту за спеціальністю дизайн одягу.Ось як виглядає переможниця конкурскуУ 2017 році Аріель Кейл почала трансгендерний перехід. Батьки були проти цього і поставили їй ультиматум: припинити гормональну терапію або покинути їх будинок. У той же вечір дівчина зібрала речі і пішла.Міжнародний конкурс краси «Міс Інтерконтиненталь» проводиться з 1971 року. Джерело Лєнта

Актриса Еллен Пейдж, яка зіграла головну героїню відеоігри Beyond: Two Souls, оголосила, що позиціонує себе як трансгендерів. Вона взяла ім'я Елліот і тепер просить звертатися до себе як до небінарной особистості - «він/вони». Елліот Пейдж оголосив про своє рішення в Інстаграм.Пейдж здобув популярність завдяки ролі у фільмі «Джуно», за який виграв безліч нагород за кращу жіночу роль, а також був номінований на премії «Оскар», «Золотий глобус» і BAFTA. Він також знявся в голлівудських блокбастерах «Початок» і «Люди Ікс: Дні минулого майбутнього».Пейдж подарував зовнішність головної героїні Beyond: Two Souls, випущеної студією Quantic Dream в 2013 році. Разом з Пейдж в розробці гри також взяв участь актор Віллем Дефо.Джерело CyberSport

Українська трансгендерна співачка Zi Faamelu потішила своїх слухачів. На своїй сторінці Інстаграм вона виклала новину про те, що зробить сюрприз для фанів. Вона повідомила, що 10 грудня вийде її новий сингл "Undiscovered Animal".Завтра! Я присвячую цю пісню всім своїм вільним духом, що обіймає дерева, люблячим життя, красивим любителям хіпі! Ми тут, щоб відсвяткувати життя і зробити цей світ кращим! Просто знайте, я бачу вас, я люблю вас і я завжди поруч з вами! ~ Давай! Вий! ~ - написали на власній сторінці Зі. Нагадуємо, раніше співачка випустила свій дебютний сингл "Fallen Angel" у якості оновленої співачки під новим сценічним псевдонімом, в квітні 2020 року.Слухати сингл "Undiscovered Animal" до Дня захисту тварин від Zi Faamelu:Джерело Інстаграм Зі Фамелу

Прощавай, капіталістичний шоу-бізнес! Українська співачка Зі Фаамелу пішла проти системи, продюсерів та стандартів сучасної гедоністичної поп-музики. 10 грудня артистка виклала аудіо із піснею "Undiscovered Animal" у міжнародний День захисту прав тварин на своєму YouTube-каналі. ЕксЗіанджа одразу захопила фанів новою чуттєвою піснею під назвою Undiscovered Animal. Це вже друга композиція учасниці "Голосу країни-8" від початку сольної кар’єри під новим псевдонімом. Фанати співачки одразу взялися коментувати новинку від кумира. Так, користувачі зізналися, що нова пісня їх зачарувала.Чудова пісня, чекаю на альбом і феєричне повернення в світ музики.Незвичайні переливи голосу і свій ні з ким незрівняний стиль! Ось що мені подобається в Зі.Вау! Це божественно, Зі! Будь ласка, побільше пісеньЗі, ти чудесна, чарівна і така світла. Щасти тобі у всьомуЗа кілька днів співачка завантажила до мережі музичний відео-кліп на одноіменну пісню у стилі DIY/retro camping video із натяками на стилістику часів хіппі.Дивитись і слухати відео на пісню Zi Faamelu - Undiscovered Animal:Нагадаємо, раніше співачка-трансгендер Zi Faamelu була добре відома усім, як Борис Апрель, справжнє прізвище якого Круглов. Так, 2018 року співачка спричинила справжній фурор, Екс-Борис Апрель Зіанджа спричинила фурор виступом на "Голосі країни" прийшовши на сцену "Голосу країни" артисткою з іменем Зіанджа. Після участі у співочому проєкті Зіанджа майже на рік пропала із соцмереж. Втім, у липні 2019 року виконавиця  майже після року мовчання Зіанджа поділилася ніжними знімками до фанів та із новим іміджем та заявила про запуск власного YouTube-каналу. Джерела YouTube-канал Зі Фаамелу / Інстаграм / ТСН

Співачка-трансгендер Zi Faamelu, яка раніше була відома як Зіанджа, днями відсвяткувала 30-річчя. З цієї нагоди виконавиця вирішила пригадати свій шлях та показати фанатам своє дитяче фото. На сторінці в Instagram артистка опублікувала знімок, на якому постав тоді ще маленький Борис Круглов у костюмі гусара. Як поділилася співачка в дописі, це – переможний знімок маленької Zi з поля бою життя. Втім, виконавиця зазначила, що жити  — варто, попри усі проблеми та несправедливість. Так зі виглядала у дитинстві / instagram.com/zifaamelu Я пізно розцвіла. Закохана в життя, і воно лише починає розквітати, я завжди продовжую рости/вчитися. Мої підліткові роки і 20-ті були дуже гучними, дурними, самотніми і радісними водночас. На щастя, я не втратила себе в пошуках екзистенціальних відповідей. Я вдячна за дружбу і непохитну надію, що завжди були для мене джерелом натхнення, щоб рухатися вперед. Я готова до більшої грайливості та радості в повній мірі. Любити безмірно, як завжди. Ще більше світла на шляху, поки я живу справжнім моментом, тут і зараз, - написала знаменитість.Крім того, ексЗіанджа подякувала своїм шанувальникам за те, що вони – "частина її подорожі". Зауважимо, раніше співачка-трансгендер Zi Faamelu була добре відома усім, як Борис Апрель, справжнє прізвище якого Круглов. Так, 2018 року співачка спричинила справжній фурор, Новий трек Зі вийшов 10 грудня, у День захисту тваринЕкс-Борис Апрель Зіанджа спричинила фурор виступом на "Голосі країни" прийшовши на сцену "Голосу країни" артисткою з іменем Зіанджа. Після участі у співочому проєкті Зіанджа майже на рік пропала із соцмереж. Втім, у липні 2019 року виконавиця повернулася до фанів із новим іміджем та заявила про запуск власного YouTube-каналу.Нагадаємо, днями ексЗіанджа захопила фанів новою чуттєвою піснею. Трек отримав назву Undiscovered Animal. Джерело ТСН

Що таке гендер і гендерна політика? Чим відрізняється від сексуальної орієнтації і чому усі про це говорять? Ніщо так не спотворює нашого мислення, як недодумані думки. Особливо це помітно по відношенню до гендерної проблематики. Згідно Якобу Беме "андрогін" був початковим станом людської ідентичності, й тільки гріхопадіння поділило світ на дві статі. Якби не сталося падіння, ми насолоджувалися б повнотою нерозділеного буття. Першо-Адам був чоловіком і жінкою одночасно. Падіння призвело до появи Адама та Єви.Так з'явився поділ людства на чоловіків і жінок - біологічна стать. Однак падіння, що сталося одного разу, не закінчилося. Падіння триває. Це виявляє себе в тому, що відбувається подальша диференціація людського роду за статевою основою.Найбільш відома диференціація самої підлоги - це поділ за сексуальною орієнтацією щодо статі: на гомосексуалів і гетеросексуалів - психологічна стать.Такий поділ остаточно оформилося в ХХ столітті в правовому змісті - як легалізоване в законодавствах багатьох держав рівність прав психологічних статей. Наступна диференціація була описана в 1994 році як метросексуальність й ретросексуальність - культурна стать.Наведемо цитату з Вікіпедії: "Метросексуал (англ. Metrosexual) - термін, введений в 1994 році (разом з іменником" метросексуальність ") британським журналістом Марком Сімпсоном для позначення сучасних чоловіків будь-якої сексуальної орієнтації, що мають яскраво виражений естетичний смак і витрачають часом багато часу і грошей на вдосконалення свого зовнішнього вигляду і способу життя.Термін "метросексуал" - протилежність термінові "мачо". Метросексуали - шанувальники усього витонченого, прекрасного, піклуються про свою зовнішність, відвідують косметичні салони, дотримуються моди.У XIX столітті схожий культурний феномен був відомий під назвою денді. Пізніше з'явився ідеологічно протилежний термін - "ретросексуал", чоловік, що дотримується традиційних поглядів на відносини з жінками і чоловічою манерою одягатися... Найбільш відомі метросексуали: Девід Бекхем, Бред Пітт... ну і майже всі інші відомі постаті. МаркСімпсон. "Here come the mirror men". The Independent (Лондон), стор. 22 (15 листопада 1994)."Оскільки термін "метросексуал" Марка Сімпсона був введений описово, поза теоретичної концепції, то цей термін виявився недодуманим, спірним, і з цієї причини привабливим для дискусій. Перш за все, Сімпсон протиставляє "гетеросексуала" і "метросексуала", які в принципі не дуальні. Але головна проблема полягає в онтологічної несамостійності поняття "метросексуал".В цьому якраз і полягає некритичне ставлення сучасної постмодерної теорії до нових термінів - вони вводяться, але концептуально-онтологічно не завжди осмислюються. Давайте обдумаємо, тобто додумаємо далі, виконаємо замість Марка Сімпсона його роботу."Метросексуал" означає сексуал з метрополії - з великого міста. Метросексуал - явище не просто сексуальної культури, але споживчої сексуальної культури."Метросексуал" - в культурному плані гнучкий сексуал, який в боротьбі за визнання в споживацькому світі використовує не тільки культуру своєї статі, але і культуру дуального статі.Тобто метросексуал це сексуал (носій своєї статі), який в соціо-культурної дійсності може приймати на себе ті чи інші функції і ознаки дуального сексуала (носія іншої статі). При такому розумінні виникає допустимість говорити про жінок-метросексуалів, які переймають на себе функції і ознаки дуального сексуала, тобто чоловіків.Це "мужні", але не обов'язково чоловікоподібні жінки або лесбіянки. Це активні в соціальному плані жінки, що біологічно є жінками, виглядають як жінки з точки зору поведінки, одягу і т.д., можуть мати будь-яку сексуальну орієнтацію, однак за своєю соціальною ролі (бізнес-леді, політики і т.д.) вони представляють собою метросексуалів як тих, хто в боротьбі за визнання прагне в соціо-культурному житті до своєї дуальності - чоловічому соціо-культурному змісту.Юлія Тимошенко - такий же метросексуал, як і Девід Бекхем. Таким чином ми маємо справу з диференційованою онтологією статевого відмінності - спочатку по первинним і вторинним статевим ознаками на чоловіків і жінок (біологічна стать), потім по психо-сексуальної орієнтації на гомосексуалів і гетеросексуалів (психологічна стать), потім по культурній орієнтації на метросексуалів і ретросексуалов (культурна стать).При цьому ми повинні зауважити, що дана диференціація дозволяє в реальному життєвому прояві зберігати, як виняток, свою відсилання до онтологічної тотожності андрогіна: у біологічному поле це буде гермафродит, в психологічному полі це буде бісексуал, а в культурному полі це буде асексуал.У зв'язку з відривом статевих відмінностей від іманентних біологічних підстав, тобто, оскільки психологічний і культурний стать не задані іманентно, а вибираються нами довільно, в 1955 році сексолог Джон Мані ввів поняття гендеру. Попереднє знайомство з тим, що під гендером розуміють західні суспільствознавці і американські феміністки, а також часто повторюють їх ідеї українські викладачі вищих навчальних закладів та їх студенти, змушує нас констатувати ситуацію крайнього хаосу в мисленні про гендер.На сьогоднішній день навряд чи знайдеться ще одне поняття, щодо якого існувало б стільки плутанини і непорозумінь, як щодо поняття "гендер".Оскільки ми вже сьогодні безпосередньо змушені займатися гендерною політикою, то нерозуміння того, що таке гендер, дуже сильно спотворює політику взагалі і робить будь-яку гендерну політику на основі плутаного розуміння - неефективною.Щоб зрозуміти гендер, необхідно запропонувати концепцію гендеру, яка була б не просто відмінною від концепції статі, але більш фундаментальною й універсальною. Тобто необхідно побудувати гендерну онтологію як більш фундаментальну по відношенню до традиційної онтології статі.Тут ми запропонуємо концептуальну онтологію гендеру, яка дозволить формувати концептуально гендерну політику.Проблемою будь онтології є - що вважати підставою: іманентно властиві характеристики або концептуальні. В онтології статі вважається, що раз підстави диференціації людського роду (первинні і вторинні статеві ознаки) іманентні, тобто задані на біологічному рівні, то це й є підстава для базового розрізнення всіх інших статевих диференціацій.В онтології гендеру ми маємо справу з іншим підходом - лише концептуально сконструйовані критерії відмінності (критерії вільного вибору) є підставою загальної диференціації, яка розглядає іманентну диференціацію статі як окремий випадок.З нерозуміння концептуальної природи гендеру виникають багато помилок - "гендер як сконструйована стать", "гендерна рівність" і ін.Коли ми традиційно говоримо, що гендер це "соціальна стать" або "соціально сконструйована стать", то це не зовсім вірно. Гендер - соціально сконструйований кластер, зі статтю в своєму підставі ніяк не пов'язана. Гендер пов'язаний з підлогою лише як з окремим випадком самого гендера. Але стать не належить до онтології гендеру.Тобто ми розуміємо стать з гендеру, а не гендер з підлоги. Сконструювати гендер, тобто провести гендеризація, це означає концептуально задати набір критеріїв, за якими проводиться гендерна розрізнення.Тут у нас вибір: використовувати вузьке розуміння гендеру - в іманентною онтології статі, або широке розуміння гендера - як будь-який кластер, критерії якого не залежать від статі. Широке розуміння гендера припускає не тільки бінарні, але й одинарні гендери: наприклад, "діти", "пенсіонери", "інваліди", "студенти" та ін.При цьому стать - окремий випадок гендера (статева гендеризація), де набір критеріїв гендеризації заданий в трьох відмінностях:1) біологічним статевим відмінністю (чоловік-жінка-гермафродит),2) психо-сексуальною орієнтацією статі (гомосексуал-гетеросексуал-бісексуал),3) культурною орієнтацією статі (метросексуал-ретросексуал-асексуал).Як бінарні, так і одинарні гендери припускають взаємне концептуальне бачення (наприклад, "діти" описуються через "дорослих" і навпаки, "чоловіки" через "жінок" і навпаки і т. д.) Активний і пасивний гендери - окремий випадок екзистенціальної гендеризації. Активний або пасивний гендер це люди з активною або пасивною соціальною позицією.Оскільки в активний і в пасивний гендер "входять" різні представники онтології статі, то така гендеризація не збігається ні з біологічною статтю, ні з психологічною, ні з культурною.Ставлення статі та гендеру описується в подвійній онтології у вигляді матриці відносин: 1) типи в онтології статі; 2) кластери в онтології гендеру.Поки ми говоримо про поле, ми повинні неминуче говорити про правову рівність статей, яке теоретично і інституційно описується і досягається в політиці.Коли ми говоримо про гендер, то ні про яку рівність гендерів мови йти не може в принципі.Якщо ми говоримо про рівність прав двох кластерів, то ми спочатку неправильно поставили принцип кластеризації, тобто включили в перелік критеріїв гендеризації "рівність прав" як помилковий критерій.Ніяка політика не зможе зрівняти права гендерів "діти" і "дорослі", але вона може компенсувати нерівність їх прав. Звідси ми повинні говорити про динамічну кластеризації гендерів, тобто про таке розрізнення кластерів-гендерів, критерії якого завжди є постійно коректованими так, що кластери ніколи не збігаються, і їх рівності немає ні за яким критерієм.Динамічна генедерізація означає, що зрівнювання гендерів з яких-небудь критеріями, змушує нас в той же самий момент вилучати ці критерії з процесу гендеризації.Тобто якщо за деякими старими критеріями розрізнення гендерів ми в соціально-політичному плані отримуємо рівність, то в той же момент ми вилучаємо ці критерії з переліку, на підставі якого гендеризація проводилася.Далі гендеризація відбувається лише за рахунок тих критеріїв, де не досягнуто соціально-політичне рівність кластерів-гендерів.Звідси динамічна гендеризація передбачає розподіл критеріїв на зрівнюють, які вилучаються з переліку критеріїв гендеризації, і кластеризуються. Тим самим гендерна політика це політика компенсації прав гендерів по кожному з кластеризуються критеріїв з точки зору наших уявлень про справедливість, а не про рівність.Політична компенсація прав гендера "пенсіонери" не дозволяє їм отримати рівність з гендером "працюючі", але дозволяє отримати правову компенсацію за критеріями1) отримання пенсії,2) збереження мобільності,3) активну участь у політичному житті і т.д., яка породжує відношення всього суспільства до цієї компенсації як відчуття справедливості.Ось така концепція може бути підставою гендерної політики. І ще раз, варто відзначити й нагадати - гендер та зовнішній вигляд людини і її сексуальна орієнтація - це дві різні речі. Джерело Українська Правда

Убивча дискримінація. Загинула британська транс-співачка Sophie. У віці 34 років трагічно загинула британська транс-співачка, продюсер, діджей, транс-активіст і номінантка Grammy, яка також працювала з Мадонною і Леді Гагою.Шотландка Софі Ксеон, що здобула популярність як Sophie, померла 30 січня в результаті нещасного випадку в своєму домі в Афінах, повідомляє НВ з посиланням на The Independent з посиланням на представників співачки. Вона спробувала піднятися на дах, щоб насолодитися зоряним небом, але оступилася і впала.«З глибоким сумом повідомляємо, що музикантка і продюсерка Sophie померла в результаті нещасного випадку близько о 4 години ранку в Афінах, де вона проживала», - йдеться в повідомленні її представників.Sophie була піонером нового звучання в поп-музика і одним з найвпливовіших артистів останнього десятиліття також сказано в офіційній заяві. Співачка отримала широку популярність завдяки пісням Bipp і Lemonade, і була відзначена номінацією на Grammy у 2018 році за її дебютний альбом Oil of Every Pearl's Un-Insides. Крім того вона стала першою відкритою транс-артисткою, номінованою в номінації Кращий танцювальний/електронний альбом.Цікаво, що до виходу кліпу It's Okay to Cry в 2017 році вона приховувала свою особистість. В цьому кліпі вона вперше показала обличчя.Джерело Національний ЛГБТ-портал України

"Добре без грудей". Відомий актор-трансгендер Елліот Пейдж знявся для обкладинки журналу Time. Він оголосив, що переніс операцію з видалення молочних залоз, а також продемонстрував нову коротку зачіску. Про це пишуть у Time.Відомий канадський актор Елліот Пейдж, який оголосив про свою трансгендерність, доволі довгий час не з'являвся у соціальних мережах. Та нещодавно він знявся для обкладинки журналу Time та вразив відвертими зізнаннями.Елліот Пейдж / Фото TimeНайперше актор зізнався, що відновлюється після нещодавно перенесеної операції з видалення молочних залоз. Він поділився, що операція допомогла виглядати більш мужньо та змінила життя. Тепер Елліот впізнає себе справжнього у дзеркалі. Зірка розповів, що ще в дитячому віці зрозумів, що йому некомфортно перебувати у власному тілі. У 9 років йому дозволили зробити коротку стрижку, тому він вперше задумався про зміну статі.Я відчував себе хлопчиськом. Тоді я запитав маму, чи зможу я колись стати хлопчиком, – розповів Елліот Пейдж.Джерело 24 / шоубіз

Кожен має право жити без сексизму та гендерних стеретипів. Такі люди можуть змінити свою гендерну ідентичність в будь-який момент. Як і кожен з нас не заов'язаний відпвідати стереотипам про жіночність або мужність. Одяг та зовнішність не є прерогативою однієї статі? Хто такі агендери? Агендери - це люди, які не відносять себе до жодної з існуючих статей.Сучасні люди більше не хочуть страждати і відпвідати гендерним стеретипамЧисто фізично при цьому вони можуть бути чоловіками, жінками або інтерсекс-людьми. Але біологічна сторона питання агендерам не цікава. Точніше вони до неї байдужі, нейтральні. Тому агендерність іноді називають гендерної нейтральністю.Втім, деякі вважають, що це не зовсім коректно. Нейтральність передбачає, що у людини раніше був якийсь досвід усвідомлення себе чоловіком або жінкою. Агендерність ж - це відсутність статевої самоідентифікації взагалі.Бути красивим та ніжним або навіть тендітним - можуть бути і хлопці. як і дівчата - брутальними Звідки взялися агендери і нормально це?Вважається, що вперше термін «агендер» пролунав на американському інтернет-форумі UseNet в 2000 році. Один з користувачів, обговорюючи в чаті філософські питання, згадав: «Бог - аморфний і агендерність, [...] тому не може бути зображений як фізичний, гендерний або сексуальний об'єкт».Ця цитата швидко розійшлася. Виявилося достатня кількість людей, які не відчувають свою стать. Живуть так, ніби її немає зовсім. Вони стали називати себе агендерами, а агендерність в цілому стала частиною ЛГБТІК-спільноти, потрапивши в так звану «небінарний парасольку». Це група людей, чия стать не відповідає стандартним бінарним поділам на чоловічий і жіночий.Небінарні люди отримують все більше визнання. Наприклад, деякі штати і округи в США, включаючи Каліфорнію, Орегон, Міннесоту, округ Колумбію, Нью-Йорк вже видають або планують видавати гендерно-нейтральні водійські посвідчення або свідоцтва про народження. Але, незважаючи на це, небінарность - явище відносно нове, тому масштабних наукових робіт з даної теми майже немає.Вчені ще не знають, наскільки поширена агендерність, які фактори призводять до такого виду самоідентифікації. На сьогодні зрозуміло лише одне: з точки зору сучасної науки і суспільних цінностей, агендерність є варіантом норми. Не менш нормальним, ніж традиційні уявлення про себе як про чоловіка або жінку. І перш за все - це право бути собою.Що ще потрібно знати про агендерів?1. Це не те ж саме, що асексуалиПо суті, ці два поняття об'єднує тільки негативна приставка а-. Для агендерів не існує статевої приналежності. Асексуали ж не визнають важливість сексу: інтимне життя і статевий потяг не грають для них ніякої ролі.Агендерні люди можуть бути асексуалами. Але це необов'язково. Як і люди будь-якого іншого статі, агендери можуть мати абсолютно будь-яку сексуальну орієнтацію.2. Немає єдино правильного способу бути агендеромАгендерність може проявляти себе по-різному. Хтось вибирає нейтральний варіант поведінки і зовнішнього вигляду - проміжний, не чоловічий й не жіночий. Хтось не впевнений у своїй статевій приналежності, не може описати її одним бінарним поняттям. Кого-то просто не хвилює власна стать в принципі. А хтось вважає, що гендеру в нього взагалі немає та не було.3. До агендеру допустимо звертатися «він» чи «вона»Звернення - справа звички, а не гендерної ідентичності. Так що до агендерність людям допустимо звертатися і в жіночому, й в чоловічому роді. Все залежить від того, яке зі звернень найбільш комфортно для конкретної людини. Кращий спосіб з'ясувати це - ввічливо запитати.4. Агендер - це не обов'язково назавждиАбсолютно нормально почувати себе агендером в певний період свого життя, а пізніше усвідомити, що належиш або хочеш ставитися до якогось із статей. Люди змінюються. Гендерна ідентичність в деяких випадках - теж.Фото Pexels

У бік прав людини. Петра Де Суттер отримала портфель міністра у справах державних підприємств і державної адміністрації. Жінка-трансгендер зайняла посаду віце-прем'єра в новоствореному уряді Бельгії. Це перший подібний випадок в ЄС, як повідомляє в неділю, 4 жовтня, The Brussels Times."У складі уряду Бельгії, який було призначено цього тижня, посаду віце-прем'єр-міністра отримала відкритий трансгендер Петра Де Суттер, але ця подія залишилася майже непоміченою в бельгійських ЗМІ. Де Суттер, колишній депутат Європарламенту, була призначена в уряд від Фламандської партії зелених. Вона також отримала портфель міністра у справах державних підприємств і державної адміністрації", - йдеться в повідомленні.Петра Де Суттер / Європа долає столітні догми / фото brusselstimes.comЯк зазначила Де Суттер в Твіттері, вона пишається, що в Бельгії і в більшості країн ЄС "гендерна приналежність не є проблемою". Політик також висловила надію, що її приклад стане підставою для дискусії в країнах, де ситуація залишається іншою.За фахом Де Суттер є гінекологом, вона очолювала відділення репродуктивної медицини Гентського університету. Протягом політичної кар'єри вона ніколи не приховувала свою гендерну орієнтацію і була активною учасницею руху ЛГБТ, але постійно наголошувала, що її сприйняття в суспільстві не повинно обмежуватися її гендерною приналежністю.Новий уряд Бельгії склав присягу перед королем Філіпом 1 жовтня і став першим повноцінним федеральним кабінетом за останні два роки. Перед цим Бельгія встановила новий світовий рекорд життя без повноцінного уряду - 653 дні.Джерело Корреспондент

Бодіпозитив у дії! Українська трансгендерна співачка Zi Faámelu, раніше відома як Зіанджа, а в минулому – Борис Апрель, погладшала на 15 кг. Про це 27 червня вона повідомила в Instagram, проілюструвавши повідомлення знімками, на яких зображена в новій вазі."Я набрала 15 кг і відчуваю себе чудово (ну що поробиш, дівчина любить пожерти!). Я готуюся до чогось інтригуючого, так що збираюся в похід на кілька днів, перш ніж настануть зайняті дні. Будь ласка, повеселіться за мене", – написала артистка.Zi Faámelu: Я набрала 15 кг і відчуваю себе чудово / фото zifaamelu / InstagramЩо варто знати про Zi Faámelu?Zi Faámelu починала кар'єру як співак Борис Апрель (справжнє прізвище Круглов) – учасник проєктів "Фабрика зірок 2" і "Фабрика зірок. Суперфінал".2018 року він брав участь у вокальному шоу "Голос країни 8" на "1+1" як співачка Зіанджа. За результатами глядацького голосування вона покинула проєкт після першого прямого ефіру.Наприкінці лютого 2020-го співачка Зіанджа на своїй сторінці в Instagram анонсувала нове сценічне ім'я, назвавшись Zi Faámelu. "Нове десятиліття. Нова пригода. Нова музика", – пояснила вона своє рішення.Інстаграм Зі за цим посиланням. 

Табу? Республіканці Флориди запропонували ухвалити законопроект, який заборонить обговорення сексуальної орієнтації у початкових класах. Губернатор штату підтримав ініціативу, а президент США заявив, що вона розпалює ненависть.У початкових класах США навчаються діти віком від 5 до 12 років. Республіканці штату запропонували заборонити вчителям розповідати їм про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, залишивши обговорення цієї теми на розсуд батьків. Губернатор штату Рон Десантіс заявив про підтримку цього законопроекту, і, схоже, документ має достатньо голосів, щоб пройти через законодавчий орган штату, очолюваний республіканцями.Флорида населена переважно старими людьми / GETTY IMAGES"Батьки повинні мати право впливати на те, що розповідають їхнім дітям у школах", - вважає губернатор Флориди.Активісти назвали документ "Не говори "гей" та попереджають, що він може призвести до порушення прав ЛГБТ-учнів. Але прихильники кажуть, що ініціатива захищає права батьків, які мають самі вирішувати, чи розповідати маленьким дітям про існування людей із різною сексуальною орієнтацією.Пропозиція була внесена до Палати представників штату минулого місяця. Ідентична версія була висунута до Сенату штату у вівторок цього тижня.Президент США Джо Байден звернувся до представників ЛГТБ-спільноти і заявив, що суспільство любить і приймає їх такими, якими вони є / фото REUTERSПрезидент США Джо Байден та Білий дім розкритикували ініціативу. У своєму "Твіттері" Байден звернувся до ЛГБТ-спільноти, особливо до дітей, на яких вплине цей законопроект, що "розпалює ненависть", і запевнив, що продовжить боротися за захист і безпеку представників ЛГБТ.А прес-секретар Білого дому Джен Псакі заявила, що консервативні політики у Флориді відкинули цінності, які передбачають захист і свободу кожної дитини, запропонувавши ухвалити законопроект, який викличе нападки на дітей, які найбільше потребують підтримки.Закони, що забороняють або обмежують обговорення сексуальної орієнтації в класах, іноді звані "законами про заборону гомосексуалізму", не є США чимось незвичайним. Проте, в основному вони були прийняті ще у 1970-х та 1980-х роках, коли боротьба за права ЛГБТ ще тільки починалася, але багато згодом було скасовано.Зараз тільки в чотирьох штатах США - Луїзіані, Міссісіпі, Оклахомі та Техасі - діють закони, які прямо забороняють згадку гомосексуальної орієнтації або обмежують статеве виховання дітей розповідями лише про гетеросексуальних людей. Минулого року штати Теннессі та Монтана ухвалили закони, які дозволяють батькам не допускати своїх дітей до занять, на яких обговорюють сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність.Але законопроект Флориди йде ще далі, дозволяючи батькам прямо пред'являти позови шкільним округам та вимагати відшкодування збитків, якщо вони вважають, що педагог порушив закон.Хоча теоретично заборона буде застосовуватися в основному до курсів статевого виховання в початкових класах, він також закликає шкільні округи уникати ЛГБТ, коли вони "не відповідають віку або рівню розвитку учнів".Губернатор Десантіс, республіканець, якого розглядають як можливого кандидата на пост президента США в 2024 році, заявив, що школи повинні уникати "цілком недоречних" тем і натомість викладати природничі науки, історію та суспільствознавство. Але захисники ЛГБТ попереджають, що закон завдасть шкоди психічному здоров'ю ЛГБТ-молоді та зробить їх уразливішими, а також негативно вплине на створення шкільного інклюзивного середовища у Флориді.Деякі проводять паралелі зі схожим законом у Росії, який був прийнятий у 2013 році."Санкт-Петербург у Флориді буде більше схожий на Санкт-Петербург у Росії. Республіканський закон "Не говори "гей"" жахливо нагадує російський закон про "гей-пропаганду", який Європейський суд з прав людини визнав дискримінаційним.2017 року Європейський суд з прав людини визнав дискримінаційним російський закон про заборону пропаганди гомосексуалізму серед дітей. На думку суду, цей закон порушує право на свободу вираження поглядів.В ЄСПЛ вважають, що закон про заборону гей-пропаганди серед неповнолітніх порушує статтю 10 (свобода вираження поглядів) та 14 (заборона дискримінації) Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод.Джерело BBC

Українська трансгендерна співачка Zi Faamelu зараз у Німеччині: що робитиме далі? Після вдалої втечі з Україні, попри "екшен"-події, що з нею відбувались зараз співачка у безпеці в Берліні і повернутись в Україні не може через колізії, адже має досі чоловічій паспорт, який їй не вдалося вчасно змінити. Співачка почуває себе в безпеці, як і мільйони українських біженців у Європі, що в паніці тікали з великих міст, де точилися бої й розривалися бомби. Що далі? Питання, яке я часто задаю собі. Я досі сумую за своїм захопленням мистецтвом, яке створювалося з такою любов’ю та пристрастю для українців... Багато пісень досі лунають у моїй голові. Я знаю, що маю творити. Це я. Я в першу чергу артистка.Тиждень тому мені надали статус біженця в Німеччині. За що я безмежно вдячна. Щоб відповісти на ваше запитання, я не знаю, чи стане Німеччина моєю домівкою назавжди, бо ще рано говорити. Я, безумовно, була приголомшена кількістю підтримки, яку я отримала після прибуття сюди. І я не прийму їхню доброту як належне. Мої рани ще не загоїлися, це може зайняти деякий час. Я знаю, що мені потрібно навчитися терпінню. Почуття невпевненості дуже сильне, але не таке сильне, як моя воля до життя. З розквітом весни я дозволяю собі відчути всю палітру фарб. Я тут. Я зараз. Я люблю.Фелікс Адлер, дякую!Особлива подяка ZDF і Луїзі, Каті і Андреасу, Георгу і Андреа, Крісті, - звернулась до українців та європейців співачка на своїй сторінці Інстаграм.Ситуація навколо трансгендерних людей з України та інших ЛГБТ - складніша. Оскільки Україна досі не дослухалась до Європи, щоби прирівняти українських ЛГБТІК-людей до категорій ризику, як наприклад жінок і дітей, що зазнають такої ж самої дискримінації як і квір-люди в Україні.Варто відзначити, що Зі зараз не може повернутись до власної оселі через законодавчі колізії. Їй загрожує 10 років в'язниці, через те, що вона трансгендерна жінка і не встигла змінити паспорт з чоловічого на жіночий. 

Захід бачить проблему через гендерну колізію. У Європі та Америці стурбовані становищем ЛГБТ-українців через війну. Вони не розуміють, чому їх не прирівнюють до категорії жінок і дітей та інших груп ризику. Відома українська співачка і трансгендерна жінка опинилася в пастці в країні, яка стверджує, що вона чоловік, і це змушує чоловіків йти на військову службу. Зі Фаамелу (раніше відома як Зіанджа або Боріс Апрєль) була у відчаї. Минуло п’ять днів після вторгнення Росії в Україну, п’ять днів відтоді, як президент Володимир Зеленський оголосив воєнний стан, і 31-річна музикант, художниця та інфлюенсер знала, що мусить тікати з Києва — і швидко. Вона опинилася в пастці у своїй квартирі, слухаючи обстріли навколо неї. У неї закінчувалася їжа, а біля неї був ніж. Вона була єдиною людиною, яка залишилася в її багатоквартирному будинку і боялася того, хто може спробувати проникнути в її будинок.Zi Faámelu втекла з України через гомофобію - Zi Faámelu/InstagramЯк і всі інші в Україні, Фаамелу хвилювалася, що її будівля може вибухнути наступною. Але страх Фаамелу був глибшим — вона одна з багатьох трансгендерних жінок, які бояться за своє життя в розореній війною країні, де всього шість років тому люди могли бути інституціоналізовані для переходу. Мало того, що Фаамелу щодня бореться з фанатизмом і доводить, що вона жінка, її паспорт все ще класифікує її як «чоловік». А згідно з воєнним станом усі чоловіки віком від 18 до 60 років повинні були піти в армію. Тож Фаамелу не тільки боялася постраждати від російських бомб, але й боялася бути змушеною воювати. «Я не хочу стріляти в людей, я не хочу нікого вбивати», — каже Фаамелу Rolling Stone. «Я краще помру».Згідно зі звітом Агентства ООН у справах біженців за 2021 рік, ЛГБТ-люди постійно стикаються з шкодою та насильством, коли намагаються втекти зі своїх країн під час надзвичайної ситуації. Трансгендерним людям, зокрема, може бути важко перетинати кордони країни, якщо їхні юридичні документи не відповідають їхній особистості. Часто їх перевірятимуть, або навіть можуть затримати та зазнати ще більше зловживань. Додамо до цього, що в 2016 році, коли в Україні було скасовано інституалізацію трансгендерів, країна посіла 39 місце в списку прав людини щодо того, як 49 європейських країн підтримують свою спільноту ЛГБТ+, за даними ILGA-Europe, правозахисної групи. Відтоді в Україні вживаються заходи щодо мінімізації протоколів ухилення трансгендерних людей. Зараз трансгендерів не змушують госпіталізувати, повідомляє група активістів LBGTQI+ KyivPride. Проте трансгендерні люди все ще повинні мати психіатричне підтвердження діагнозу транссексуалізму або гендерної дисфазії. Зазвичай перевірка становить близько двох тижнів тестів і консультацій з психіатром.«Трансгендерні активісти в Україні роками боролися за те, щоб полегшити процедуру [до] переходу», – каже Ленні Емсон, директор KyivPride.Емсон каже, що деякі люди не мали можливості змінити свій гендерний маркер, і в розпал війни KyivPride все ще працює над тим, щоб люди внесли відповідні зміни в документи, щоб вивезти їх з країни. Деякі трансгендерні жінки, як-от Фаамелу, так і не отримали шансу змінити паспорт і все ще були травмовані старими вимогами до переходу в Україні.Фаамелу має 17 500 підписників в Instagram і каже, що вона добре відома в Україні. У 2008 році вона також була в головному вокальному реаліті-шоу України «Фабрика зірок». Потім, у 2010 році, з'явилася на «Фабриці зірок». У 2018 році, після того, як вона вийшла трансгендером, вона була на The Voice Ukraine. Фаамелу здобула шанувальників у шоу завдяки своєму сильному голосу та характеру. Протягом багатьох років Фаамелу залишалася в оці громадськості в Україні. Однак вона вважає, що через її публічність їй було важче залишити Україну: її було легко впізнати.Фаамелу все ще була налаштована покинути Україну. Вона звернулася до друзів і запитала, чи може хтось підвезти її до румунського кордону. Друг погодився, і пара вирушила в дорогу. За її словами, їх зупинили на першому пункті пропуску між двома країнами, бо прикордонники знали, хто вона.«Вони сказали:«Ти думаєш, що пройдеш? Ти повернешся», — каже Фаамелу. Подруга відвезла її в кафе, де, за її словами, не спала цілу ніч, придумуючи вихід з України. Намагаючись отримати допомогу, Фаамелу звернулася до своїх підписників в Instagram, благаючи когось із «владою» — або навіть Організацію Об’єднаних Націй — допомогти. В одній історії в Instagram Фаамелу написала: «Я покинула Київ! Я спробую перетнути кордон найближчими днями». В іншому вона написала: «Сьогодні я перетинала кордон всередині країни, і прикордонник сказав мені в обличчя: «Проходь, але знай… нам не подобаються такі, як ти».» В останній статті Фаамелу опублікувала повідомлення. відео, на якому вона сидить в машині, одягнена в коричневу толстовку, її світле волосся зав’язане назад і плаче. «Хто може мені допомогти?» Фаамелу схлипнула. «Будь-які правозахисні організації, допоможіть мені».Цього не сталося. Згодом Фаамелу зв’язалася з друзями з Німеччини, які відправили до неї водія з Румунії. «Цей водій відвіз мене до іншого румунського контрольно-пропускного пункту в іншому місті, — каже Фаамелу. «Ми ночували там, а наступного дня пішли на той другий контрольно-пропускний пункт».Коли шоковану і перелякану Фаамелу та водія зупинили, вони передали прикордонникам паспорти та 3000 євро, щоб спробувати підкупити вихід з країни, що, за словами Фаамелу, що зараз не є рідкістю.Вони не взяли хабар. Цього разу, розповідає Фаамелу, вона була змушена піти до військової служби, де вона мала б тренуватися разом із чоловіками для бою. Тієї ночі контора відпустила її за речами, а наступного ранку наказав повернутися до табору. Коли Фаамелу та водій повернулися в машину, він повернувся до неї, і вона пам’ятає, як він сказав: «Ти вмієш плавати? Єдиний варіант — нелегально переплисти через Сігету, через річку Дунай. Тож ти будеш біженцем, але будеш порушувати закон».Фаамелу каже, що після того, як вона зрозуміла, що плавання — це єдиний варіант, її охопило озноб. Вони заїхали до лісу біля кордону. Вона загорнула телефон, паспорт країни та закордонний паспорт у поліетиленовий пакет і поклала його в бюстгальтер. Водій припаркував машину, каже вона, і пара йшла в темряві. Коли вона дійшла до місця, де стрибала, вона пам’ятає, як почула, як солдати вигукували її ім’я. У момент життя чи смерті Фаамелу стрибнула в лодяну річку.«Я бігла в паніці, рятуючи своє життя. Я стрибнула з краю, наче три метри на землю, повну каміння», – розповідає вона.Потім вона підповзла до болотистої води біля річки. Фаамелу каже, що чула, як за нею йдуть солдати, тому вона сховалася в кущах, перш ніж потрапити в бурхливі води.«Я почувалася злочинцем, але я не злочинець, я біженка», — каже вона.Борючись із течією, намагаючись якомога швидше доплисти до Румунії, Фаамелу каже, що був момент, коли вона майже здалася. «[Я подумала], ви прожили стільки років — можливо, це нормально відпустити», — каже вона. «Нічого страшного, якщо вони мене отримають, і я помру від рук гомофобів». Але потім вона змусила себе продовжувати і дісталася Румунії. «Я мало не втопилася. Я випила так багато води», – каже вона. «Я відчувала себе виснаженою і плавала [з] останньою енергією, що у вас є. Я попливла, і якось дійшла до того берега, а думала, що це все-таки Україна. Поруч [переходу] було поле. Це було схоже на марафон».! У Румунії, каже Фаамелу, поліція, яка знайшла її, була шокована тим, що жінці довелося плисти, щоб вибратися з України ! Вони відвезли її в поліцейський відділок і поставили їй запитання, перш ніж доставити до табору біженців, де вона була в безпеці. Однак Фаамелу вважає, що ще в Україні чоловіка, який їй допомагав, заарештували і він перебуває у в’язниці.Тепер Фаамелу перебуває в безпеці в Німеччині, де вона перебуває з 10 березня. Хоча тепер вона злочинець у своїй рідній країні, вона каже, що відчула потребу розповісти свою історію і, сподіваюся, надихнути інших транс-жінок знайти вихід з України. «Транс-жінки в Україні дуже непомітні», – каже вона. «Вони в небезпеці. Вони чекають, коли вийде моя історія, як я перетинаю кордон, щоб вони могли це зробити».Джерело Rolling Stone

Тишу імпровізованого кінозалу раптово порушує дзвін розбитого вікна - всередину летить файєр, що горить. Праворадикали, які "пікетували" показ фільму про ЛГБТ у центрі Києва, переходять у наступ - у хід ідуть сльозогінний газ та піротехніка. Один із глядачів застрибує на підвіконня та викидає піротехнічний снаряд на вулицю. Молодчики в масках тікають, злякавшись чи власної витівки, чи несподіваної контратаки.Сміливця звуть Віктор Пилипенко. Він - учасник АТО на Донбасі та засновник об'єднання "Українські ЛГБТ-військові за рівні права". Зовнішність 34-річного чоловіка зовсім не в'яжеться зі звичним суворим чином ветерана. Художня статура, худи з квітковим принтом, сережки у вухах - Віктор більше схожий на столичного хіпстера.Значок ЛГБТІК+військових в Україні - вони таки існуютьАле це враження оманливе. З 2014 до 2016 року, під час запеклих боїв на сході України, Віктор, доброволець батальйону "Донбас", пройшов чимало гарячих точок: від Мирної Долини в Луганській області до Широкиного на Азовському морі. Перекладач англійської та французької мов за освітою, на фронті він отримав позивний "Француз"."Камінг-аут був як крок у невідомість"Влітку 2018 року Віктор Пилипенко першим серед українських військових публічно розповів про свою гомосексуальність. "Звичайно, було стрімко - як крок у невідомість", - згадує чоловік. Те, що йому подобаються хлопці, Віктор протягом двох років на фронті ретельно приховував від товаришів по службі, з якими ділив окопи і щодня ризикував життям.Віктор Пилименко, гей та військовий"Це постійне приховування правди від товаришів, мені навіть доводилося спати з жінками, щоб ніхто не подумав, що я гей. Мені було дуже дискомфортно, - згадує Віктор. - При цьому мої товариші по службі могли чи не привезти дружину з дітьми в підрозділ, познайомити їх з усіма, всі знали про їхні стосунки з дівчатами. Геї та лесбіянки цього, на жаль, позбавлені. І це треба міняти".Камінг-аут Віктора Пилипенка дав сміливість відкритися десяткам геїв, лесбіянок та трансгендерів із військовим чи волонтерським досвідом. У 2019 році близько тридцяти з них уперше пройшли окремою колоною на "Марші рівності" у Києві. Сьогодні у групі "Українські ЛГБТ-військові за рівні права" перебуває понад сто осіб, і їх стає дедалі більше, розповідає Віктор: "У якомусь підрозділі на перекурі згадують об'єднання ЛГБТ-військових, і після цього хтось із присутніх нас гучить. і починає спілкуватися.Реакція на камінг-аут: від підтримки до цькування та нападівОдин із таких військових – 23-річний розвідник Сергій Афанасьєв. Нещодавно він здійснив камінг-аут у соцмережах – наважитися на цей крок йому допомогла підтримка товаришів з об'єднання ЛГБТ-військових. Сергій каже, що психологічно йому полегшало, адже більше не треба жити подвійним життям. А товариші по службі на передовій спокійно поставилися до його орієнтації: "У мене нормальний командир, він сказав, що, мовляв, це твоє життя і лізти в неї я не маю права - ти добре служиш, все нормально, не переживай".Сергій Афанасьєв, гей-солдатНа відміну від Сергія, дівчина-контрактник української армії, яка служить в іншому підрозділі та погодилася на інтерв'ю з DW на умовах анонімності, досі не відкрилася товаришам по службі. "Дехто знає, що я "бішка" (бісексуалка. - Ред.), але поки лише ті, кому я найбільше довіряю - суспільство, на жаль, ще заражене різними забобонами, - розповідає вона. - Але найближчим часом я думаю зробити камінг-аут - заразом і список друзів почищу".Реакція товаришів по службі на камінг-аут сильно залежить від колективу і командира, каже Віктор Пилипенко. У його випадку словесним цькуванням у соцмережах не обійшлося. Хоча більшість товаришів підтримали Віктора - "особливо ті, хто воював зі мною пліч-о-пліч, з ким ми разом знищували ворога, витягували поранених" - у 2019 році, під час акції пам'яті на честь загиблих в Іловайську, на активіста напав колишній товариш по службі. "Він залишив мені синці на спині, на обличчі, але я не чинив опір, намагався втихомирити його словами, тому що не хотів перетворювати цей захід на цирк", - згадує ветеран.Як ЛГБТ-активістам допомагає бойовий досвід?Як і інші ЛГБТ-активісти, військові, які вчинили камінг-аут, досі не почуваються у безпеці на вулицях Києва. І хоча після нападу праворадикалів на "Марш рівності" у 2015 році, коли постраждали десять учасників ходи, поліції здебільшого вдається стримувати насильство на правозахисних заходах, після їх завершення гомофоби влаштовують так звані "сафарі", розповідає Віктор Пилипенко: "Вони можуть бути невеликими". зграйками виловлювати в місті ЛГБТ-активістів - через фарбоване волосся або якогось райдужного атрибута (райдужний прапор - символ ЛГБТ-спільноти. - Ред.)".Втім, насильством на насильство ЛГБТ військові не відповідають. "Були такі моменти, коли мене спонукали - мовляв, ну що, Вітю, давай і ми будемо їх бити, - каже Віктор Пилипенко. - Але я стримував цих людей, адже коли ти даєш фізичну відсіч, ти цим легітимуєш насильство щодо себе ". Щоправда, бойовий досвід у правозахисній діяльності таки допомагає. “Він дає певну холоднокровність, - визнає ветеран. бути рішучими, даючи відсіч".Навіщо ЛГБТ-військовим громадянським партнерством?У тилу "зброя" ЛГБТ-військових – громадська робота. Серед іншого вони спільно з іншими ЛГБТ-організаціями відстоюють право на громадянські партнерства. Така форма реєстрації відносин, альтернативна шлюбу, вже давно існує у багатьох країнах. Проте в Україні геї та лесбіянки досі не мають такої можливості.Акція у Києві проти дискримінації представників ЛГБТ-спільноти в арміїДля тих з них, хто щодня наражається на небезпеку на фронті на Донбасі, а також для ветеранів, яких у разі загострення конфлікту можуть знову призвати в армію, легалізація громадянських партнерств особливо актуальна, каже Віктор Пилипенко. Адже зараз їхні партнери повністю позбавлені пільг, які українські закони гарантують чоловікам, дружинам та дітям загиблих або інвалідам військовослужбовців. "Коли гине військовий-гей або військова-лесбіянка, їхні сім'ї та діти залишаються фактично без захисту, - пояснює активіст. - Діти взагалі можуть опинитися в притулку, або ж їх можуть відібрати у партнера, що залишився живим, і передати родичам, які їх менше кохають".Наразі в Україні існує вже кілька законопроектів про громадянські партнерства. Проте жодного з них досі не було передано до парламенту. "Настав час - війна йде вже восьмий рік, а ризики для нас залишаються тими самими, - каже Віктор Пилипенко. - Дайте нам рівність прав: ми присягнули на вірність українському народу, ми проливали кров за нашу землю, ми заслуговуємо бути рівними".Тим часом, представники ЛГБТ-організацій, з якими спілкувалася DW, кажуть, що завдяки публічності ЛГБТ-військових змінюється ставлення українців до спільноти в цілому. Адже військові та ветерани в Україні сприймаються як захисники, а армія за результатами опитувань користується найбільшою довірою серед державних інститутів.ЛГБТ-взвод та звинувачення у співпраці з КремлемУ березні цього року об'єднання ЛГБТ-військових запросило представників спільноти та дружніх до неї людей підписати контракт з одним із взводів, який саме формувався у ЗСУ. Ініціатива створити психологічно комфортні умови для служби геям та лесбіянкам належала командиру, який сам входить до об'єднання ЛГБТ-військових. Із керівництвом її не погоджували, а назву взводу досі не розголошують. "У командуванні можуть бути гомофоби, які просто не дадуть створити цей підрозділ, або навіть якщо він набереться, його "маринуватимуть" десь на тилових позиціях, щоб люди захотіли піти, - пояснює Віктор Пилипенко. - Адже в основному на війну йдуть, щоб воювати”.Марш рівності у Києві, червень 2019 рокуЗараз у підрозділі, окрім командира, є двоє представників спільноти: хлопець-гей та дівчина-лесбіянка. "Потрібно мати хорошу фізичну підготовку та відповідні розумові здібності, - пояснює Віктор Пилипенко. - Не всі були готові виконувати обов'язки, властиві цьому взводу, тому процес набору затягнувся". Складнощів додає і бюрократія, пов'язана з перекладом з інших частин. До того ж, каже активіст, деякі з охочих передумали через нападки ультраправих, які звинуватили співтовариство у співпраці з Кремлем для дискредитації української армії.Насправді ж, каже Віктор Пилипенко, завдання об'єднання ЛГБТ-військових - прямо протилежні. "Однією з наших цілей є розвінчання міфів російської пропаганди про те, що в Україні перемогла неонацистська хунта. Ми хочемо показати: які біса неонацисти, якщо набирається ЛГБТ-френдлі взвод і є ветерани та військові, які не бояться зробити камінг-аут? - - Навіщо озиратися на Росію, частиною імперії якої ми були, і слухати, як вони поливають брудом ЗСУ, ЛГБТ-спільноту та Україну в цілому? Нам треба рухатися у вільний світ, до Європи, до демократичних цінностей".Джерело Doiche Welle

Стамбульску конвенцію буде не тільки цілком і повністю ратифіковано, але і по-пунктах впроваджено в українські реалії. Адже вимога для вступу в ЄС та цивілізованої частини світу. Попри будь-яку критику апонентів. Що саме зміниться на краще в житті українців та що лякає про-російських апонентів?Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради України законопроект №0157 про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству проти жінок, домашньому насильству та боротьбі з цими явищами. Також ця конвенція захищає права ЛГБТ-людей.Жінки будуть рівні у правах з чоловіками / фото ХЛОПЦІ+У пояснювальній записці йдеться, що ратифікація допоможе впровадити в українське законодавство міжнародні стандарти у галузі запобігання та протидії насильству проти жінок та домашньому насильству.Раніше в країні було створено петиції про заклик до ратифікації Стамбульської конвенції. Вони набирали необхідних 25 тисяч підписів. У відповідь на другу петицію Зеленський сказав, що доручив МЗС доопрацювати пакет документів щодо ратифікації Стамбульської конвенції. Він запевнив, що після цього готовий винести ратифікацію на розгляд парламенту.Стамбульська конвенція – це міжнародна угода Ради Європи. Це юридично обов'язковий законодавчий акт, покликаний захищати права жінок у всьому світі та у будь-який час як мирний, так і військовий. Україна була однією з держав-авторів Конвенції, але й досі не ратифікувала.Будучи універсальним документом, конвенція стає законодавчою опорою та захисту прав ЛГБТ-людей. Вона не поділяє громадян щодо орієнтації та гендерної ідентичності. Саме тому з конвенції вийшла мусульманська Туреччина, керівництво якої побачило у ній "пропаганду" гомосексуальності.Минулого року Молдова стала 35-ою державою-членом Ради Європи, яка підписала Стамбульську конвенцію. Для цього президенту Майє Санду довелося подолати опір реакційних сил країни, які спонсорують Росія. Їхні представники заявляли, що положення конвенції розмивають поняття жінки, а також руйнують сімейні цінності. І просуває цінності ЛГБТ-спільноти.До слова, гомофобна та нациська росія категорично відмовляється ратифікувати Стамбульську конвенцію. Її керівництво вважає, що поняття "гендер" у неї розмивається і "може підірвати традиційні сімейні цінності".

В Україні під час війни дискримінація геїв та транс-жінок тільки підсилилася. Зокрема, щодо «тих самих питань», які підіймали українські представники ЛГБТІК всі останні роки. Це декларація одностатевих стосунків і всиновлення дітей. У ситуації, коли гетеро-чоловіки роблять своїм дружинам третю дитину, щоб виїхати за кордон або фіктивне розлучення з жінкою, щоб стати «татом-одинаком» і не підлягати мобілізації, про яку рівність йде мова? Ці оптіції, як і зокрема, відсутність фінансової компенсації родині гея, або транс-жінки (без жіночого паспорта) загнаних на фронт і померлих на війні - вважаю варварством і нелюдським цинізмом, які тихо зі зрадливою посмішкою на обличчі ігнорує українське суспільство. Про яку гендерну справедливість може йти мова? Або як у цій ситуації може зарадити Стамбульска конвенція, яку щойно ратифікували із таким жахливим терміном для цисгендерних українців - гендер? Питання риторичне. Задонатити на печиво з кавою Вашому автору можете за цим посиланням: https://send.monobank.ua/jar/3djcsL669F (5375411201884090 monobank)Автор Rayan Riener

Незабаром у творців гри з'явиться дуже захоплююча, нова розробка, яка додасть більше гендерного та сексуального розмаїття.Смомента свого створення гра The Sims була першопрохідником у підтримці квір спільноти. Оригінальна версія The Sims дозволяла гравцям заводити одностатеві стосунки, і за 22 роки розвитку франшизи вона продовжувала розширювати можливості створення персонажів та сюжетних ліній, щоб забезпечити ширше та різноманітніше уявлення про різних людей.28 липня виходить оновлення ігрового процесу разом з останнім доповненням гри The Sims 4: High School Years, де представлені нові варіанти сексуальної орієнтації. Джессіка Крофт, дизайнерка компанії, зазначає:«За останні кілька років ми зробили низку кроків, щоб ще більше розширитися та стати більш інклюзивними. Нещодавно ми оновили займенники, щоб ви могли надавати своїм сімам власні гендерні займенники. Так що це ще один крок у вашій захоплюючій подорожі. За допомогою нового доповнення ви зможете визначити романтичні інтереси ваших симів, а також їхні фізичні інтереси. Ми поділяємо ці два поняття; це різні речі, тому що ми хочемо мати можливість відобразити ширший спектр історій, включаючи асексуальні та ароматичні сими».Що робить цей останній додаток до гри таким захоплюючим, так це те, що в ньому зосереджена частина квір-спільноти, яку так часто не беруть до уваги, і яку, за словами Крофт, команда розробників Maxis рада представляти."Це дуже важливо для нас. Ми розуміємо, що цього вимагали гравці, тому що, чесно кажучи, мені як гомосексуалу досить неприємно мати сима, який ідентифікує себе як лесбіянку, коли персонаж квір персона. Отже, здатність задовольнити те, що хоче гравець, має бути частиною цього».Що робить цю зміну особливо інноваційною, так це те, що вона дозволяє особистостям персонажів змінюватися та розвиватися у процесі ігрового процесу. Крофт каже, що ці зміни дозволять зробити дві історії: людина твердо знає, хто вона така, і хтось все ще намагається це зрозуміти.Коли справа доходить до ґендерної сторони речей, створення агендерних симів було досить простою справою. Все стало складніше, коли ми намагалися зрозуміти, як створювати аромантичних симів через те, як структурована гра. «Прямо зараз фізична взаємодія тісно пов'язана з романтикою. Тому нам довелося переосмислити, наприклад, як ми створюємо систему, в якій гравці можуть досягти цих моментів фізичної близькості, не вдаючись до романтичних стосунків, бо це своєрідна історія ароматичної людини», — згадує дизайнерка.Хоча немає жодних сумнівів у тому, що це крок уперед у оповіданні більшої кількості різних романтичних історій. Крофт визнає, що доведеться зробити ще більшу роботу. "Це крок на шляху до кращого, більш інклюзивного майбутнього, але це в жодному разі не фінішна риса", - зізнається вона.Важливою деталлю залишився фінальний коментар Джесікі. Річ у грі, якої ніколи не буде, це можливість вимкнути функцію сексуальної ідентифікації.«Ми часто даємо можливість включати та вимикати різні функції, наприклад, автономія відносин, тому що вони можуть бути дуже нав'язливими для загального ігрового процесу. Але я думаю, що коли ви говорите про щось подібне до ідентичності, це не схоже на те, що ви повинні мати можливість відключити», — каже Крофт.Раніше ми також писали про інші ЛГБТ доповнення у грі The Sims.

Цивільні чоловіки потрапили в українську пастку? Правозахисним і гуманітарним громадським організаціям варто звернути увагу на воєнний стан в Україні за ознакою статі, - кажуть європейські ЗМІ. Останнім часом у Європі не на жарт зацікавились ситуацією з українськими чоловіками.Більшість європейців не знають про заборону виїзду осіб чоловічої статі з України через військові постанови. Ця стаття - європейський погляд зі сторони на ці обставини, зі світу, де права між чоловіками і жінками мусять бути безкомпромісно рівними. Жінка цілує свого чоловіка, збираючись їхати автобусом через день після ракетного обстрілу залізничного вокзалу в Краматорську, Україна, 9 квітня.FADEL SENNA/AFP VIA GETTY IMAGES5 липня генерали української армії видали прокламацію, яка різко розширює воєнний стан, забороняючи українським цивільним чоловікам свободу пересування, закликаючи всіх «військовозобов’язаних» залишатися у своїх районах. З хештегом Twitter #UkraineLetMenOut, громадяни вже гірко скаржилися на те, що чоловіки не можуть покинути країну зі своїми сім’ями після вторгнення росії. Після оприлюднення нового проголошення один українець написав у Twitter: «Тепер ми навіть не можемо покинути свої міста без дозволу військових пунктів». Інший написав у Twitter: «В Україні тварини мають більше прав, ніж люди».Як дослідник конфліктів, який нещодавно допомагав у гуманітарній діяльності та писав репортажі з польсько-українського кордону, я кілька місяців спілкувався з молодими цивільними чоловіками в Україні, деякі з них зв’язувалися зі мною через анонімні облікові записи у Twitter. Ще до цього проголошення вони відчували страх і відчай. Один молодий чоловік, який переховувався у Львові, Україна — якого я назву Андрієм — попросив мене розповісти його історію, але побоявся назвати своє справжнє ім’я. Андрій був розлучений зі своєю матір'ю, сестрою та нареченою, коли вони втекли до Лондона, і він був змушений залишитися.«Я потрібен моїй нареченій і хворій матері за кордоном, щоб я міг працювати і допомагати їм. Тепер я навіть не можу допомогти собі, я залишився один з незнайомцями [і] без дому, і не можу покинути країну", - сказав він. «Ми з друзями не маємо досвіду, не хочемо тримати зброю і не можемо фізично битися. Я живу в страху, що мене відправлять на війну без належної підготовки. Моїх друзів тренували п’ять днів і відправили в Донецьк. Я хвилююся за чоловіків у цій країні, багатьом іншим гірше, ніж мені».Такі голоси, як Андрій, відображають гендерний вимір війни в Україні, який рідко висвітлюють західні ЗМІ: цивільні чоловіки, розлучені зі своїми сім’ями на кордоні, вразливі до призову, але насправді не підготовлені до війни, і сидять без роботи, безпорадні, безнадійні та без своїх близьких.Це все через воєнний стан за ознаками статі, який український уряд ухвалив на початку війни. Чоловікам віком від 18 до 60 років заборонено залишати країну, за винятком дуже особливих винятків. Навіть чоловіки-резиденти інших країн, наприклад іноземні студенти, які вдома під час зимових канікул, коли почалася війна, опинилися в пастці за лінією фронту. «Я приїхав додому на кілька днів і став заручником російської агресії», — написав один мені в прямому повідомленні в Twitter. Багато інших описують нездатність працювати, закінчуються заощадження та їжа. Деякі бояться смерті від бомбардування чи різанини, якщо залишаться у східних містах.Хоча деякі чоловіки не бажають йти в армію, багато хто каже, що їх найбільше засмучує те, що їх навіть не призивають і не навчають воювати — просто тримають у країні, не маючи можливості ні працювати, щоб утримувати свої сім’ї, ні знайти роботу за кордоном, ні багато іншого, щоб суттєво підтримувати війну. Інший написав мені в Твіттері: «Всі чоловіки в Україні зараз ув’язнені… Навіть більше, [багато] з них втратили роботу через [] війну, і [уряд] не дозволяє їм йти на роботу за кордоном і не може дати роботу всередині країни».Нове випадкове опитування понад 3100 повнолітніх українських інтернет-користувачів, проведене Human Security Lab, демонструє широку підтримку зміни законодавства: менше половини українців вважають, що чоловіків у віці 18-60 років потрібно змусити залишитися в країні. Один з респондентів пояснив свою відповідь так: «Який сенс безробітному сидіти вдома? А хто не тримав у руках автомат? Я за звільнення чоловіків, особисто я буду більш корисний за кордоном, ніж просто сидіти на дивані». Інший написав: «Якщо чоловіки зможуть виїхати, працювати в іншій країні та платити країні гроші, ми, швидше за все, виграємо цю війну».Але інші кажуть, що це питання фундаментальних прав людини на свободу пересування та гендерної рівності серед цивільних. Один респондент опитування Human Security Lab написав: «Ми живемо в сучасному світі... чоловіки та жінки повинні мати рівні права, право вибору». Інший написав: «Цей закон потрібно змінити, тому що не тільки жінки можуть піклуватися про дітей, і не тільки чоловіки можуть йти в армію».Батько плаче, прощаючись із родиною перед евакуаційним потягом на центральному залізничному вокзалі в Одесі, Україна, 7 березня.BULENT KILIC/AFP VIA GETTY IMAGESКраїни мають право призвати своїх громадян під час війни, але до тих пір, поки не будуть включені в армію, ці чоловіки залишаються постраждалими від війни цивільними особами, які мають право на такий же захист і підтримку, як і інші цивільні особи під час війни. Проте організації цивільного захисту приділяли мало уваги питанню свободи пересування цивільних чоловіків, зосереджуючись (як показують мої дослідження, гуманітарні неурядові організації часто роблять) на жінках і дітям як жертвах війни. Це призвело до того, що цивільні чоловіки відчувають гострий психологічний стрес: як писав мені Андрій, «Мені здається, що весь світ не дбає про чоловіків, я почуваюся шматком м’яса, який хочуть відправити на смерть».Однак запобігання втечі цивільних чоловіків із сім’ями також ускладнює захист жінок і дітей. Коли жінки та діти тікають самі, розлука зі своїми родичами чоловічої статі робить їх уразливими для торгівлі людьми та посилює їхній економічний та психосоціальний стрес.У таких ситуаціях сім’ї роблять важкий вибір. Наприкінці березня молода жінка на ім’я Валентина, чиє прізвище та ім’я її чоловіка я вирішила не називати, турбуючись про їхню безпеку, прибула до українського кордону на дев’ятому місяці вагітності, пішки та сама з одним рожевим валіза. Вона була однією з кількох біженців, які приєдналися до фургона моєї групи, поки я був у регіоні, перевозячи тих, хто летів, від кордону до залізничного вокзалу у Варшаві, Польща. Валентина залишила не лише свого чоловіка, а й свого 4-річного сина, якого вона залишила на піклування чоловіка, тому що: «Я не думала, що зможу подорожувати на дев’ятому місяці вагітності та піклуватися про свою дитину, без мій чоловік зі мною». Валентина поїхала до Амстердама, щоб «народити в безпечному місці», а її чоловік із сином переховувалися в західноукраїнських горах, щоб уникнути ризику обстрілів чи призову.Коли чоловіки змушені залишатися, сім’ї також часто залишаються. Один батько залишив коментар до петиції до українського уряду, в якому говориться, що він хоче змінити закон, «оскільки у мене є дружина на 7-му місяці вагітності, яка не в змозі терпіти те, що відбувається тут в Україні, і вона не може піти Україна одна». Залишитися означає ризикувати смертю через позбавлення або бомбардування, як жертви нещодавнього російського ракетного удару по переповненому торговому центру в українському місті Кременчук. Ми з Валентиною залишаємося на зв’язку, і вона розповіла мені через месенджер у Facebook, що її подруга та їхній малюк, який вирішив не тікати, перебували в торговому центрі Кременчука, коли його підпалила російська ракета. Вони благополучно вийшли, але отримали травми від нападу.Але цивільні чоловіки є вразливими в зонах конфлікту самі по собі, а не лише через стосунки з жінками та дітьми. Як задокументував політолог Адам Джонс, цивільних чоловіків часто страчують першими вороги через переконання, що вони справді бойовики, як підтвердило моє власне дослідження Сребрениці та нещодавньої різанини в Бучі. Одна справа призвати, навчати, споряджати та використовувати чоловіків і жінок як солдатів; інше – тримати їх як неозброєних цивільних осіб у війні за ґендерною ознакою. Нещодавня прокламація, яка додатково обмежує пересування чоловіків до їхніх рідних міст, різко посилила б цю небезпеку. Андрій зміг утекти на захід принаймні до Львова; молодим людям у більш східних регіонах було б заборонено робити навіть це.Президент України Володимир Зеленський швидко скасував постанову від 5 липня, але заборона на міжнародні поїздки залишається в силі і сприймається багатьма громадянами як порушення права людини на свободу пересування та правил проти гендерної дискримінації. Правозахисні групи також зазначили, що геї, бісексуали та трансгендери піддаються особливому ризику в зоні бойових дій і стикаються з особливим ризиком у разі призову. Деякі організації працюють над тим, щоб допомогти людям втекти, приділяючи особливу увагу вразливим групам, приділяючи особливу увагу ЛГБТ-українцям.Але коли йдеться про воєнний стан, геї, з якими я спілкувався, однозначно кажуть, що дискримінація, з якою вони стикаються, не тому, що вони геї, а просто тому, що вони чоловіки. Один гей, який побажав залишитися анонімним, розповів мені, що намагався виїхати з країни разом зі своїм чоловіком. «Коли ми підійшли до кордону, нас повернула жінка-охоронець», — сказав він. «Це не тому, що я гей, а тому, що в мене є пеніс», — додав він. Його чоловікові, американському адвокату, дозволили виїхати, але він вирішив залишитися в небезпеці зі своїм чоловіком. Жінки-трансгендери, помилково ідентифіковані як чоловіки, отримують подібне ставлення.Ті, кому вдалося незаконно вивезти чи евакуювати правозахисні організації, зазнають юридичних наслідків, якщо повернуться. Багато інших або не можуть дозволити собі, щоб їх вивезли контрабандою, або їм не пощастило потрапити в список евакуації НУО, або просто вважають за краще залишитися і боротися за зміни, а не порушувати закон. Андрій сказав мені, що він воліє залишитися і працювати над тим, щоб щось змінити, щоб інші чоловіки також змогли втекти. Валентина, мати-біженка, яку я перевозила, сказала мені, що не розглядатиме можливість вивезти свого чоловіка Артема з країни з практичних причин: «Ми ніколи не зможемо повернутися — Артема посадять».Для таких сімей, як їхня, увага була зосереджена на пошуку законного способу обійти воєнний стан через численні винятки та лазівки: інвалідність, освіта, професія. Але багато з цих правил здаються довільними: батьки з трьома або більше дітьми можуть вийти, але батьки з двома дітьми повинні залишитися. Прикордонний патруль суворий і вибірковий у тому, як він забезпечує дотримання закону: бюрократичні категорії, такі як «інваліди», відкриті для тлумачення.І все вимагає документації, яку важко отримати для сімей, яким, можливо, довелося покинути свої домівки за короткий термін. Медичні звільнення, наприклад, вимагають документів від лікарів, але лікарі в країні наразі зайняті лікуванням постраждалих. У цьому контексті виникла невелика кустарна промисловість, яка надає підроблені документи, що лише викликало підозри та ускладнило ситуацію для сімей, які шукали справжніх шляхів через існуючі правила. Навіть якщо вони можуть отримати справжні документи, чоловіків все одно часто повертають на кордоні.Такі родини, як Валентина, намагаються не втрачати надії. Одного разу, надіславши мені смс з Амстердама, Валентина смирно розповіла, що вони з чоловіком вирішили розлучитися. «Це дозволить Артему доглядати за старшим сином і виїжджати за кордон. Це не просте рішення, але ефективне і законне», – написала вона. «Зараз ми шукаємо людину, яка спеціалізується на розлученні, щоб зробити це якомога швидше». Але шлюборозлучний процес у зоні бойових дій також потребує великої кількості документів, міжнародні розгляди подвійно складні, а правова допомога мізерна. Навіть у мирний час розлучення потребує часу, а на війні час не на боці цивільних.Зліва: двоє чоловіків спостерігають за своїми родичами, які збираються їхати потягом на центральному вокзалі Слов’янська на Донбасі 12 квітня.. RONALDO SCHEMIDT/AFP VIA GETTY IMAGES   Right: Men play chess at a bench on the central promenade in Lviv on March 20. ALEKSEY FILIPPOV/AFP VIA GETTY IMAGESАктивісти в Україні стверджують, що право цивільних чоловіків на втечу не повинно залежати від того, чи є у них діти чи жінки, яких потрібно захищати. За останні кілька місяців сформувався рух, який оскаржує цей закон з міркувань прав людини. Було сформовано кілька петицій, одна з яких зібрала майже 60 тисяч підписів під закликом до Зеленського «дозволити виїжджати з України чоловікам 18-60 років без військового досвіду». Організація Об’єднаних Націй закликала Україну застосувати більш «гуманний підхід».Правозахисні організації, які зосереджені на захисті цивільного населення під час війни в Україні, знають про цю проблему, але мало хто з них безпосередньо її розглядає. Представник однієї НУО сказав мені, що їхня організація висловлювала занепокоєння щодо українців ЛГБТКІ та примусового призову в армію у своїх пропагандистських повідомленнях, але вона не знала, що саме просити від українського уряду.Слід визнати, що політично важко для НУО критикувати країну за права людини, уряд якої бореться за право своїх людей на життя, особливо тоді, коли інші країни стоять осторонь. Але є ще одна причина, через яку правозахисним організаціям було важко вирішувати це питання: дискримінація цивільних чоловіків, які намагаються втекти зі своїми родинами, певним чином проходить крізь тріщини існуючого міжнародного права, враховуючи, наскільки різні договірні зобов’язання розділені.Наприклад, дискримінація цивільних осіб за ознакою статі під час війни заборонена Четвертою Женевською конвенцією, яка також дозволяє цивільним особам залишати зону бойових дій. Важливо, однак, що Женевські конвенції традиційно зобов’язують уряди поводитися з ворогом. Тому, коли Росія окупувала Крим і почала закликати українців воювати в російську армію, Human Rights Watch назвала це порушенням міжнародного права.Але цивільні чоловіки України стикаються із законом, встановленим їхньою власною країною. Наприклад, така група, як Х’юман Райтс Вотч, не може так легко посилатися на гендерні положення Женевських конвенцій, щоб боротися з порушеннями українськими правами своїх власних цивільних осіб.Існують також норми, що захищають право на втечу в Конвенції про біженців. У цій конвенції чітко зазначено, що «права, надані біженцю, поширюються на членів його сім’ї», тобто члени сім’ї жінок-біженок чоловічої статі також мають бути захищені. Але знову ж таки, Конвенція про біженців зобов’язує країни, які приймають біженців, а не країну, з якої біженці тікають. Якби Польща, наприклад, примусово повертала назад чоловіків, які перетинали кордон, вони могли б порушити ці правила. Але правила Конвенції про біженців не вимагають, щоб український прикордонний патруль їх пропускав.Це зовсім інший набір договорів — договорів про права людини, — який визначає, як уряди мають ставитися до власних громадян, і саме тут активісти та неурядові організації можуть спонукати до зміни закону. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, наприклад, захищає свободу пересування та свободу думки та совісті, а також забороняє дискримінацію за ознакою статі.Проте навіть тут професійні правозахисні та гуманітарні неурядові організації дивляться на проблему через призму, яка робить її складною, а не легкою для вирішення: чи призов на військову службу сам по собі порушує права людини. Пакт забороняє примусову працю, але існує виняток для призову на військову службу.Марк Гарласко, військовий радник голландської миротворчої організації PAX і постійний консультант ширшої спільноти гуманітарних НУО, сказав мені, що це причина небажання НУО вирішувати цю проблему. «Я вважаю, що це заплутане питання, яке зачіпає міжнародне право прав людини, і ми повинні його розглянути», — сказав він. Але, додав він, серед ширшої спільноти гуманітарних НУО «є занепокоєння, що призов на військову службу є законним і НУО мало що можуть або повинні робити, що так, це погано, але ніщо не може зупинити державу від цього».Батько прощається зі своєю дочкою перед тим, як вона сідає в автобус до українсько-польського кордону, на головному вокзалі у Львові, Україна, 14 березня.DAN KITWOOD/GETTY IMAGESОднак для українських чоловіків це питання не лише про призов. Відповідно до закону про права людини, навіть якщо визнати загальне право держав мобілізувати своє населення під час війни, існує принаймні три важливі норми прав людини, які мають відношення до ситуації ще немобілізованих цивільних чоловіків України.По-перше, це право на відмову від військової служби з міркувань сумління. Незважаючи на те, що це прямо не зазначено в договорі, Управління Верховного комісара з прав людини стверджує, що це є частиною законодавства про права людини. Правозахисні НУО могли б натиснути на Україну, щоб забезпечити, щоб чоловіки, які мають моральні заперечення проти вбивства, мали можливість служити іншим способом, у тому числі з-за кордону. Але це право застосовуватиметься лише до тих, чий вибір не служити ґрунтувався на підтверджених релігійних або моральних переконаннях.Більш базовою та далекосяжною нормою прав людини, на яку посилаються українські активісти, є проста гендерна рівність. Після кодифікації Міжнародного пакту про громадянські та політичні права в 1966 році право прав людини помітно змінилося, включивши норми проти гендерної дискримінації в усіх галузях права. Майже кожна угода про права людини містить такі формулювання.Роберт Енсор, секретар нідерландської неурядової організації Transgender Network Netherlands, стверджує, що проблема полягає не в самій лазівки призову, а в тому, що в деяких країнах цю та інші форми законодавчо обов’язкової праці вимагають лише чоловіків. «Зайве говорити, що в контексті війни в Україні, в якій призовників-чоловіків [з Росії та України] протиставили один одному та цивільному населенню, це питання, на мій погляд, має велике значення», — написав він. в електронному листі.За словами Енсора, розширення НАТО може призвести до гостроти потреби в більш сильній міжнародній нормі з цього питання, оскільки такі країни, як Фінляндія та Україна (обидві мають закони про призов лише чоловіків), прагнуть вступити до НАТО та/або Європейського Союзу. , вимагаючи від жінок таких країн, як Нідерланди та Норвегія (обидві з яких мають гендерно-егалітарну військову повинність), щоб потенційно захищати їх.У цьому світлі правозахисні НУО можуть мати інший кут впливу на український уряд у цьому питанні, особливо враховуючи багату історію України щодо залучення жінок до збройних сил. Можливо, Україна має всі стимули прийняти більш гендерно-егалітарну та засновану на правах людини політику, щоб приєднатися до більш прогресивних держав ЄС та НАТО в рамках своєї заявки на членство в НАТО та кандидата в ЄС.Громадяни України також кажуть, що припинення призову на військову службу лише для чоловіків є частиною того, як Україна має відрізнятися від Росії. Один із коментаторів нещодавньої петиції написав:«Це не тільки неймовірна [жорстокість] … але й ґрунтується на статі. … Я хочу, щоб Україна перемогла… [але] я б не воював за таку країну. Я б боровся за такі цінності, як свобода, свобода, яку забрали в українських чоловіків – батьків, студентів, молодих хлопців, у яких попереду все життя – як і їхніх подруг, які чомусь мають право на життя. Я хочу такого ж права для чоловіків. В Україні є багато добровольців – і тільки добровольці мають воювати… Україно, будь ласка, покажи, що ти не така, як Росія».Натомість у червні Зеленський відповів на петицію, посилаючись на положення Конституції України про воєнний стан. Зараз ходять чутки, що в жовтні заборона на виїзд і призов на військову службу можуть поширитися і на жінок. Це може вирішити проблему гендерної рівності, але це також означатиме, що цивільні чоловіки та жінки зіткнуться з порушенням рівних можливостей іншого фундаментального права людини: права на свободу пересування.Стаття 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права говорить: «Кожен має право вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну». Подібні правила захищають пересування всередині країни. Договір дійсно дозволяє винятки з цього правила під час криз національної безпеки, і український уряд належним чином подав заяву про «відступ» від цих правил до генерального секретаря ООН перед тим, як ініціювати заборону на поїздки.Однак застереження в статті 4 договору полягає в тому, що такі відступи мають відбуватися лише «в тій мірі, в якій це суворо вимагається, за умови, що такі заходи не суперечать іншим зобов’язанням за міжнародним правом». Згадуються норми звичаєвого права, які забороняють розділення сім’ї під час збройного конфлікту. І знову ж таки, в договорі прямо зазначено (у статті 4), що будь-які винятки з питань національної безпеки не можуть включати дискримінацію виключно за ознакою статі.Як зазначають багато активістів, важко сперечатися з тим, що обмеження свободи пересування всіх дорослих чоловіків або навіть усіх чоловіків і жінок є вкрай необхідним, оскільки Україна має сильні та добре навчені добровольчі сили, і їй довелося повернути легіони добровольців. іноземні бійці, готові піти добровольцями. Як йдеться в одній петиції активістів: «понад 625 000 осіб [висловили] свою готовність захищати країну. Більшість із цих людей пройшли багато тренувань, знають, як поводитися зі зброєю, навчилися тактиці та комунікації та мають достатній рівень фізичної та психічної підготовки. Ми віримо, що належним чином навчені та мотивовані люди повинні боротися».Молодий цивільний чоловік бере участь у навчаннях, коли чеський військовий інструктор навчає його бойовій техніці, використовуючи муляжі дерев’яних автоматів біля колишнього спортивного залу у Львові, 21 квітня.LEON NEAL/GETTY IMAGESДокторант Університету Мюнстера Піа Лотта Сторф зазначає, що як цивільні чоловіки, так і жінки, які ще не були призвані до збройних сил, залишаються цивільними особами і тому, мабуть, мають зберігати всі права на пересування інших цивільних осіб, які постраждали від війни, згідно з Міжнародним пактом про громадянські та політичні права. і відповідні договори, такі як Конвенція про біженців. Якщо організації захисту цивільних осіб, такі як PAX, Human Rights Watch, Міжнародний комітет Червоного Хреста та Центр допомоги цивільним особам у конфлікті, шукають конкретний запит для звернення до українського уряду, можливо, це буде саме те: дозволити свободу пересування та гуманітарний доступ для всіх цивільних осіб без дискримінації за ознакою статі.Прагнення Зеленського відмовитися від дедалі більш драконівських кроків його генералів свідчить, можливо, про те, що він чутливий до зростаючого тиску через наслідки воєнного стану для прав людини. І є практичні підстави для перегляду цього закону і в України. Уже в червні радник глави Офісу президента Олексій Арестович заявив пресі, що уряд розглядає можливість пом’якшити правила, а не посилювати їх, частково тому, що визнає, що в країні просто не вистачає зброї для озброєння. і тренувати утримуваних чоловіків. Більше того, стверджував він, Київ зрозумів, що багато чоловіків можуть надати більшу підтримку економіці та військовим зусиллям, працюючи та надсилаючи гроші додому.Нині ситуація стає дедалі відчайдушнішою для українських сімей, парадоксально ставлячи на лінію вогню цивільних чоловіків, жінок і дітей. Нещодавно я знову почув Валентину. Вона відмовилася від того, щоб привезти чоловіка та сина до себе в Амстердам, і замість цього вирішила повернутися в Україну з новонародженою дочкою. Та сама низова мережа волонтерів, які допомогли їй доїхати з України до Амстердама, щоб народити дитину, тепер виявили, що ми організовуємо караван, щоб переправити її на схід через кордон, немовля на руках, назад у зону бойових дій.Останнє, що я дізнався від неї, це панічне повідомлення вранці 14 липня з новинами про ще один вибух, цього разу у Вінниці, місті в центральній Україні: «Боже мій, у мене немає слів... двадцять людей згоріли заживо, троє немовлят убито… вибачте, я на емоціях… Я пишу вам, тому що люди в світі думають, що війна в Україні припинилася, але це не так… коли ми маємо всі документи на Артема, ми намагаємося знайти притулок в інших країнах».Джерело FP

Вийшов перший трейлер приквела "Ігри престолів" серіалу "Будинок дракона", в якому основна увага приділяється Рейнірі Таргарієну - персонажу небінарної актриси Емме Д'Арсі. Рейєніра Таргарієн - дочка Візеріса від його першої дружини Еймми Аррен, обрана спадкоємиця. Вона є наїзницею драконів, яка прагне стати першою правлячою королевою Вестероса.Трейлер показує і засуджує сексизм, що укорінився в суспільстві - особливо в середньовіччі, яким натхнен серіал, підкреслюючи неможливість жінки успадкувати "залізний трон", оскільки такий "порядок речей"."Коли я стану королевою, я створю новий порядок", - впевнено заявляє Рейніра в трейлері.Серіал, дія якого відбувається за 200 років до "Ігри престолів", натхненний романом Джорджа Р. Р. Мартіна "Полум'я та кров" (2018). Говорять, що це феміністське кіновтілення його тексту.Емма Д'Арсі (Emma D'Arcy), будучи одним із перших небінарних акторів, що грають провідну роль у продовженні популярної франшизи, направила свій власний ґендерний досвід на створення образу Рейніри."Рейніра веде постійну боротьбу з тим, що означає бути жінкою, і є аутсайдером, - нещодавно сказала Д'Арсі The Hollywood Reporter, цитує її "Advocate". - Вона боїться виявитися замкненою в материнстві і усвідомлює, наскільки б інші були обставини життя," народись вона чоловіком"."Я небінарна людина, - додала Д'Арсі. - Мене завжди приваблювали і одночасно відштовхували як чоловіча, так і жіноча ідентичність. І я думаю, що для образу Рейніри це важливо... Вона навіть суд не може відвідувати".Прем'єра "Дома дракона" відбудеться на каналі HBO 21 серпня. Д'Арсі вперше з'явиться на екрані в середині сезону. Як повідомляє THR, актриса Міллі Олкок зіграє юну Рейніру у перших кількох епізодах серіалу.

Сексуальна орієнтація людини і гендер - це різні речі. В «Посібнику з обліку гендерної проблематики», одному з ключових документів ВООЗ, будуть нововведення. Психологи та науковці на стороні теорії "третьої статі". Гендерна нерівність відтепер визнається як ключовий фактор, що впливає на здоров'я людини. Воно стало однією з іншими формами дискримінації, як-от вік, соціально-економічний статус, етнічна приналежність, місце походження чи сексуальна орієнтація. Експерти наголошують, що в історії людства "третю стать" осмислили саме тисячолітні культури древніх цивілізацій. «Перше видання Керівництва датується 2011 роком, і нині ВООЗ оновлює його у світлі нових наукових даних та концептуального прогресу в галузі гендеру, здоров'я та розвитку», — йдеться у повідомленні організації.Нова редакція передбачає оновлення ключових концепцій гендеру. Вона враховуватиме, як динаміка гендерної влади взаємодіє з іншими ієрархіями привілеїв. Стать, етнічна приналежність, раса, вік, клас, соціально-економічний статус, релігія, мова, географічне положення, статус інвалідності, міграційний статус, гендерна ідентичність та самовираження, сексуальна орієнтація та політична ситуація — все це впливає на здоров'я людини.Ключовим підходом ВООЗ стане вихід за межі бінарних підходів до гендеру та здоров'я людини. Гендерна ідентичність існує в континуумі, і стать не обмежується чоловічою чи жіночою.Нова політика ВООЗ передбачає запровадження нових структур та інструментів з гендерних питань, справедливості та прав людини. Це дозволить краще допомагати людям зберігати здоров'я незалежно від соціальних чинників. Вже до осені цього року нові підходи стануть основою роботи ВООЗ.Що кажуть відкриті джерела?У Древній Греції добре знали, що таке "третя стать"Згідно Української Вікіпедії, Третя стать або третій гендер ― термін, який використовують для опису людей, які не ідентифікують себе ні як чоловік, ні як жінка, а також людей, які зараховують себе або зараховуються суспільством до іншого гендеру, не вкладається в двійкову систему розуміння статі. Під терміном «третій» як правило розуміється «інший», оскільки деякі антропологи і соціологи описують «четвертий», «п'ятий», і навіть «деякі» гендери.Третя стать в історії та традиційних культурахОбраз "третьої статі" використали творці фільму 5 елемент, щоб зобразити "Діву Плаву Лагуну"Для різних культур або окремих осіб третя стать може розумітися по-різному, наприклад, як проміжний стан між чоловіком і жінкою, як стан буття («дух чоловіки в тілі жінки»), як стан заперечення обох статей, як здатність перетинати, перетікати або змінювати стать, як інша категорія, взагалі не залежить від категорій «чоловік» і «жінка».Корінні американці вірили, що люди "третьої статі" обдаровані магічними здібностями і часто були знахарямиТермін використовується для опису специфічних ідентичностей в ряді сучасних традиційних культур: Хіджра в Індії, Бангладеш та Пакистані, фаафафіне, факалеіті, маху, вакавахіне, акаваіне в Полінезії, катой в Таїланді, бердаші в культурі індіанців Північної Америки, Муксу в Мексиці, чібадос, ештайм, машога, мангаіко в Африці, клятвені діви в Албанії , Вірджинія в Чорногорії , феммініеллі в неаполітанської традиції Італії, бакла в Філіппінах, Варія, Бісс, калалаі, Калабан в бугійскій культурі Сулавесі в Індонезії, Ханіт в Омані, сіпінікі в культурі інуїтів в Канаді та інших.У сучасному західному суспільстві також розглядаються ряд трансгендерних і інтерсекс ідентичностей: гендерквір, шімейл, бігендер тощо.Стародавні культури на Землі давно розглядали питання гендеру і статі людиниДо речі, саме ВООЗ підтвердила за допомогою опитувань, що в Росії мешкає близько 2 мільйонів чоловіків, які практикують секс із чоловіками. При цьому рашисти продовжують переслідувати ЛГБТ і блокувати будь-яку інформацію щодо гендеру і сексуальної орієнтації людини. До слова, відповідно до євроінтеграційних процесів, Зеленський ратифікував Стамбульску конвенцію. 

Місто Буенос-Айрес заблокувало використання гендерно інклюзивної мови в школах, знову розпалювавши дискусію, яка охопила весь світ.Агостіна Фернандес Тірра, ліворуч, і Луана Перейра тримають табличку з використанням гендерно нейтральних слів перед своєю школою в Буенос-Айресі.Кредит...БУЕНОС-АЙРЕС. Замість «amigos», іспанського слова «друзі», деякі носії іспанської мови використовують «amigues». Замість «todos» або «all» деякі пишуть «todxs». А на деяких табличках, на яких написано «bienvenidos» або «ласкаво просимо», тепер написано «bienvenid@s».Зміни, неофіційно прийняті вчителями шкіл Буенос-Айреса, були навмисною спробою залучити людей, які не ідентифікують себе як чоловіки чи жінки, у мову, де багато слів класифікуються як чоловічі чи жіночі.Подібна гендерно-нейтральна мова все частіше впроваджується в Латинській Америці, а також в інших мовах, включаючи англійську та французьку, прихильниками, які кажуть, що це допомагає створити більш інклюзивне суспільство.Але частина носіїв іспанської мови, включаючи багатьох науковців і політиків, вважає, що такі зміни принижують та несуть шкоду мові, якою розмовляють півмільярда людей у ​​всьому світі.В Аргентині напруга перейшла з війни громадської думки на політичну боротьбу.Міська влада Буенос-Айреса, столиці країни, минулого місяця заборонила вчителям використовувати будь-які гендерно-нейтральні слова під час уроків і в спілкуванні з батьками. Міністр освіти міста заявив, що така мова порушує правила іспанської мови та заважає учням розуміти прочитане.Соледад Акунья, міністерка освіти Буенос-Айреса, відмовляється називати нове правило забороною. «Сама мова не є ні більшою, ні меншою мірою інклюзивною, все залежить від того, як люди нею користуються», – сказала вона.Політика, що одна серед перших у світі спеціально забороняє використання ґендерно нейтральної мови, викликала швидку негативну реакцію. Керівник освіти Аргентини розкритикував це правило, і принаймні п’ять організацій із захисту прав ЛГБТ+ і прав людини подали позови, щоб скасувати його.Хайме Перчик, міністр освіти Аргентини, порівняв цей захід із забороною писати лівою рукою під час фашистської диктатури Франциско Франко в Іспанії. «Вони думали, що щось виправляють, але це набагато глибше», — сказав він, пояснивши, що студенти використовують ґендерно-нейтральну мову як інструмент боротьби з сексистським ставленням, поширеним в аргентинській культурі.У романських мовах, включаючи іспанську, французьку, італійську та португальську, дебати щодо ґендерно нейтральної термінології можуть бути особливо запеклими, оскільки вся граматика є ґендерованою.Ґендерно-нейтральна мова викликала скандал у лінгвістичних пуристів. Королівська академія в Іспанії, яку багато хто вважає сторожем іспанської мови, описала використання літер «e», «@» і «X», які вживаються замість «o» і «a», що часто позначають рід слова, як «чужі для морфології іспанської» у звіті 2020 року.Батьки забирають своїх дітей у школу в районі Палермо в Буенос-Айресі.Кредит...Минулого року міністр освіти Франції рекомендував уникати інклюзивного письма в комунікаціях міністерства та у школах. Відомий французький словник викликав обурення в жовтні минулого року після того, як додав «iel» — Минулого року міністр освіти Франції рекомендував уникати інклюзивного письма в комунікаціях міністерства та в школах. Відомий французький словник викликав обурення в жовтні минулого року після того, як додав «iel» — ґендерно-нейтральний займенник однини.Дебати також стали частиною культурної війни, що зароджується в Латинській Америці. У грудні агентство державної освіти Уругваю випустило меморандум, який обмежує використання інклюзивної мови «відповідно до правил іспанської мови».Пропозиції заборонити Пропозиції заборонити ґендерно-нейтральну мову в школах або урядових документах висуваються в Перу, деяких штатах Мексики та щонайменше у 34 муніципалітетах і штатах Бразилії.Ґендерно-нейтральна мова також стала проблемою під час жовтневих виборів у Бразилії. Президент країни Жаїр Болсонару, який балотується на другий термін, заявив журналістам у грудні під час дискусії про освіту, що «ґендерно-нейтральна мова геїв» «псує наших дітей».У Колумбії Франсіа Маркес, нещодавно обрана віце-президентка, отримала хвилю критики від консерваторів за те, що використовувала ґендерно-нейтральну мову під час своєї кампанії. «Боже, бережи Колумбію!» — написала у Twitter Маргарита Рестрепо, законодавиця від правої партії.Франсіа Маркес, нещодавно обрана віце-президентка Колумбії, зазнала нападок з боку консервативних критиків за використання ґендерно-нейтральних слів.Дебати також точаться в Сполучених Штатах, де в 2018 році до широко вживаного словника було додано ґендерно нейтральний термін «Latinx». Але навіть серед іспаномовних людей багато хто не чув про цей термін, а використовують його  переважно лише молоді студенти коледжів, згідно з опитуванням у 2019 році Pew Research Center.Поштовх до змін романських мов виник серед феміністок принаймні в 1970-х роках, які кинули виклик використанню загального чоловічого роду, граматичного правила, згідно з яким форма чоловічого роду має перевагу, коли йдеться про групу людей, якщо в групу входить хоча б один чоловік. (Іспанською мовою п’ять дівчат називаються «las niñas», але як тільки приєднується хлопець, вони стають «los niños».)У Франції замість використання «chers étudiants», форми чоловічого роду слова «любі студенти», феміністки пропагували використання подвійних форм, які включали написання в жіночому роді, наприклад «chers étudiants et chères étudiantes», – сказала Хізер Бернетт, лінгвістка з Національного дослідницького агентства Франції.Сьогодні нова хвиля активістів йде далі. Багато трансґендерних людей хочуть взагалі стерти граматично ґендеровані терміни. Замість використання «queridos alumnos y queridas alumnas» («любі студенти» в чоловічій і жіночій формі), вони вважають за краще використовувати, наприклад, «querides alumnes».ЛГБТК-активісти працюють в офісі в Буенос-Айресі.Рух навколо мови, кажуть деякі експерти, є частиною ширшого виклику щодо того, як суспільство сприймає ґендер.«Для небінарних людей мова — лише вершина айсберга», — сказав Родріго Борба, професор прикладної лінгвістики Федерального університету Ріо-де-Жанейро в Бразилії. «На глибшому, ідеологічному рівні вони ставлять під сумнів те, що ґендер не пов’язаний з вашими геніталіями і що він являє собою не просту парну систему».Аргентина є дивовижним місцем для таких гарячих дебатів щодо ґендерно-нейтральної мови, оскільки країна в основному підтримує права трансґендерних людей. У 2012 році вона стала однією з перших країн у світі, що прийняла закон, який дозволяє людям змінювати свою стать в офіційних документах без втручання лікаря чи психотерапевта.Минулого року федеральний уряд прийняв закон, який вимагає, щоб 1 відсоток усіх робочих місць у державному секторі відводився для трансґендерних людей. Тим, хто ідентифікує себе як небінарні, дозволяється позначати «X» на офіційних документах, а не обирати "чоловіка" чи "жінку". Один із дітей президента — небінарна драг-квін.Навіть правляча коаліція — «Фронт за всіх» — змінила свій логотип, щоб уникнути використання чоловічої форми «todos», замінивши другу «о» на сонце.У Буенос-Айресі міністерка освіти міста Соледад Акунья заявила, що нове правило щодо інклюзивної мови не має на меті заборонити. «Сама мова не є ні більшою, ні меншою мірою інклюзивною», — сказала вона в інтерв’ю. «Все залежить від того, як люди ним користуються».У той же день, коли це правило було введено, пані Акунья сказала, що міністерство опублікувало кілька посібників щодо того, як бути інклюзивними, використовуючи традиційну іспанську граматику. Вони пропонують, наприклад, писати «los/as estudiantes» або використовувати нейтральні слова, такі як «personas» або «people».Пані Акунья сказала, що гендерно нейтральна мова порушує правила іспанської мови та заважає учням розуміти прочитане.Кредит...Але путівники мало зробили, щоб заспокоїти активістів і деяких студентів, які казали, що новий мовний указ викликав у них відчуття остракізму.«Це просто змушує вас почуватися дуже погано», — сказала 17-річна Агостіна Фернандес Тірра, яка вважає себе небінарною та відвідує державну школу в Буенос-Айресі. «Нас усіх ставлять в одну коробку — ти або жінка, або чоловік. Ті з нас посередині, які не є ні чоловіками, ні жінками, нас ніби навіть не вважають, що ми існуємо».Деякі батьки та вчителі підтримали це правило. Гендерно-нейтральна мова «навіть не є настільки інклюзивною», — сказала Ваніна Марія Касалі, директорка початкової школи в Палермо, елітному районі Буенос-Айреса. «У нашій школі є діти з труднощами в навчанні, і через таку мову їм вчитися ще важче».Ваніна Марія Касалі, директорка початкової школи в Буенос-Айресі, сказала, що гендерно нейтральна мова може заплутати учнів.Кредит..."Який вплив має гендерно-нейтральна мова на розуміння прочитаного – незрозуміло, – сказала Флоренсія Сальварецца, нейробіологиня з Аргентини, яка займається когнітивними процесами, – оскільки на цю тему було проведено дуже мало досліджень".Але, додала пані Сальварецца, цілком ймовірно, що гендерно нейтральна мова може ускладнити навчання. «Немає способу створити склад в іспанській мові за допомогою «x» або «@», оскільки вони не є голосними», — сказала вона. «Це може заплутати маленьких дітей».Тим не менш, правозахисники та інші учасники шкіл Буенос-Айреса вважають, що, незважаючи на правило, використання гендерно нейтральної мови продовжуватиме розширюватися.«Ви не можете заборонити те, що вже є в ужитку», — каже Александра Родрігес, волонтерка у позашкільний час у громадському центрі. «Мова — це те, що постійно змінюється. Вона жива, тому що ми живі, і вона продовжуватиме змінюватися».Раніше ми вже писали про те, що ВООЗ передбачає оновлення ключових концепцій ґендеру та збирається запровадити "третю стать".Джерело New York TimesЗображенняКредит...Рух навколо мови, кажуть деякі експерти, є частиною ширшого виклику тому, як суспільство сприймає гендер.«Для небінарних людей мова — лише вершина айсберга», — сказав Родріго Борба, професор прикладної лінгвістики Федерального університету Ріо-де-Жанейро в Бразилії. «На глибшому, ідеологічному рівні вони ставлять під сумнів те, що стать не пов’язана з вашими геніталіями і що вона виникає не лише парами».Зображення

На YouTube каналі Гендер Зет вийшов черговий випуск шоу “Привіт, патріархате”. В Україні ратифікували Стамбульську конвенцію і, як це не дивно, але українська сім’я не розпалася. Масові розлучення почались з початком російської агресії проти України, а не через ратифікацію Стамбульскої Конвенції. Очевидно все ж насилля не є головним цементом подружжя. То які ж аргументи проти конвенції? Якщо коротко – ніякі. Аргументи противників відверто ніякі.Детальніше розбиралися у нашому новому випуску.Нагадуємо, що нещодавно Президент ратифікував Стамбулську Конвенцію, а також Володимир Зеленський визнав безправність ЛГБТ та обіцяв вирівняти права для всіх. Джерело GaysUA

За ініціативою Сербської Православної Церкви Національна рада з питань освіти перевірить у сербських школах підручники на наявність “пропаганди ЛГБТ+”. Про це повідомляє Радіо Свобода. Сербська Православна Церква та низка християнських політичних партій об’єднали зусилля, щоб оскаржити нещодавно переглянуту шкільну програму Сербії через опис статі та сексуальної ідентичности, та ініціювали офіційну перевірку, яка може призвести до заборони підручників, повідомляє «Радіо Свобода». Релігійні серби вимагали замінити шкільні підручники, які “пропагують ідеологію ЛГБТ+”. Патріарх Сербський Порфирій привселюдно закликав відкликати підручник біології для 8-го класу. Християни «не можуть змиритися з нав’язуванням нових соціяльних норм, які не проповідував Бог», цитує Патріарха Порфирія видання CNEnews. Після цього представники руху «Двери српске» додали ще 7 підручників до списку тих, які мають бути переглянуті. Це 5 підручників з біології для 8-го класу, підручник із історії для 8-го класу, підручник із соціології для 4-го класу та посібник із цивільного виховання для старших класів. Усі вони, на думку лідера руху Бошко Обрадовича, містять “неоднозначний ЛГБТ+ контент”. Так, в одному з підручників з біології йдеться про відмінності між статтю та ґендером, а саме що «ґендер може не залежати від статі, присвоєної людині при народженні, і тільки людина може визначити свою ґендерну ідентичність». Прихильники перегляду шкільних підручників вважають, що ЛГБТ+ рух намагається “нав’язати системі освіти свою ідеологію, яка суперечить християнському вченню, а також є абсолютно ненауковою та неконституційною”. Націянальна рада з освіти Сербії має найближчим часом дати рекомендації щодо наукової обґрунтованости матеріалів у підручниках та про те, чи служить інтересам нації подання таких ідей сербським школярам. Раніше ми писали про те, що Меджліс ініціює встановлення Дня кримськотатарської мови та літератури.  Джерело Радіо Свобода Європа

Серед психіатричних хвороб 21 століття дисморфофобію часто не сприймають як серйозне захворювання. Дисморфофобія - це різновид неврозу, основним симптомом є занепокоєння дійсними чи уявними дефектами зовнішності.  Думки настільки нав'язлиів ,що заважають повноцінно жити та виконувати щоденні справи. Найцікавіше, що хвороба не буває вродженою і в більшсті випадків набута внаслідок цькування з акцентом на зовнішність. Маю свій досвід життя з дисморфофобією та успішне лікування. Все почалося у 12 років. Після другої операції мені вкололи велику дозу кортикостероїдів.  Це відобразилося на зовнішності: з'явилося темне волосся на руках та над верхньою губою.Такий "недолік" був взятий на озброєння однокласниками,які вирішили розправитися зі мною,бо не розуміли моїх "дивних поглядів на життя". Яскраво пам'ятаю момент,коли мене почали цькувати через відмову в'язати дитячі шкарпетки на трудовому навчанні та не милуюся немовлятами .Тоді вперше нагадали про мої вуса, а хлопці вважали за норму затіяти зі мною бійку.   Вони кричали"пабрєйся ілі убєйся" і що такі уроди як я не мають жити. Цими фразами мене вітали щодня впродовж 5 років і не лише мої однокласники. Як наслідок у доросле життя я пішла з дисморфофобією та посттравматичним стресовим розладом. Полегшення не принесла ні лазерна, ні електроепіляція.  Також успішно закриті модельні контракти на рекламу косметики та білизни не вилікували психіку. У мене було критичне ставлення до свого стану і я розуміла ,що за зовнішність цькують всіх неугодних жінок. І роблять це люди, які значно гірше виглядають. Ти будеш "потворною" ,якщо боротимешся за право жінки на аборт та не любиш немовлят. Такий світогляд не відповідає патріархальним нормам жіночності. Я знаходила нові недоліки, розбивала дзеркала, вчиняла селфхам і ходила на співбесіди до пластичних хірургів. Останні відправляли до психіатра. Я сприймала це як образу. Потім вирішила шукати спеціалістів.  Були невдачі,потрапляла до некомпетентних фахівців, які радили " радіть рєбьоначка" і " перестати з жиру біситися". Своїх фахівців я знайшла з 4 спроби, друзі допомогли.Лікувалася у психіатра та трьох психотерапевтів. Психіатр призначає фарму. Психотерапевт проводить терапію за чітко визначеним протоколом. У моєму випадку це були EMDR-терапіякогнітивно-поведінкова та психодрама. Це вартує часу, зусиль та грошей. Все ж таки отриманий результат вартий зусиль. Чарівної палички не існує. Ніхто не зможе викреслити з голови ці спогади. Просто минуле сприймається інакше, зникають больові синдроми та нічні жахи. 

З дитинства чула від сторонніх людей, що я «занадто рухлива як хлопчик», «б’юся як хлопчик» і взагалі «дівчатка так не поводяться. Вдома розповідала це батькам. Вони говорили «Не звертай увагу, то якісь дивні люди». Деякі родички дорікали через небажання гратися пупсами та няньчитися з молодшими дітьми. Їх аргумент був «ну ти ж дєвачка».  У мене були різні компанії друзів, переважно хлопців і якось не доводилося зіштовхуватися із стереотипами та кпинами «тижєдєвачка». Кошмар почався після зміни школи  у підлітковому віці. Новий колектив мав жорсткий гендерний розподіл. Небажання сприймати такий порядок згодом стало підставою для цькування. Всі ми пам’ятаємо окремі уроки праці для хлопців і дівчат. Одного разу на трудовму навчанні треба було в’язати дитячі шкарпетки. У мене були проблеми з моторикою,а також не було бажання вчитися цій нудній справі. Від вчительки посипалися докори «ну ти ж мабутня мама і жінка». Сказала, що не треба за мене вирішувати і не кожна жінка матір. У відповідь посипалися вигадані психічні діагнози та байкот від інших дівчат. Окрім цього, вони підбурили хлопців розпочати зі мною бійку з аргументом «це воно». Після кількох таких інцидентів мене відвели до шкільного психолога. Мені порадили «Бути дівчинкою», «просто посміхатися та одягти спідничку». Така собі віктимність та віра у справедливий світ. Якщо перекласти на простонародну: «Сама дурепа винна, марш в стойло». У старших класах почалися докори за те, що виграю у хлопців в шахи та збираю швидше макет автомату. Їх це відверто бісило і викликало агресивну реакцію. Я продовжувала бути собою і не відмовлялася від власних вподобань. Для шкільного оточення це було дуже дивним і вони зневажливо назвали мене «Дєвачка нє с міра сєго», а моїх батьків назвали сімейкою Адамсів.   Замість того, щоб позбуватися гендерних стереотипів люди вирішили знайти «Цапа відбувайла», а замість кваліфікованої допомоги використали «теорію віктимності - звинувачення жертви»  та вигадали «просте рішення». Така практика виходить з наївної віри у справедливий світ та простого небажання вирішувати проблеми. Це дуже небезпечно для дівчат і в подальшому для жінок. Оскільки виховання типово феміних рис таких як покірність, пасивність, слухняність та орієнтування на людей шкодять жінкам. Це призводить до психологічних проблем, викликаних постійними обмеженнями і банальним невмінням захистити свої кордони і себе фізично. Багато «хороших дівчат» відправилися «на небеса» через це. У перекладі на простоту мову – померли внаслідок домашнього насилля. Тому дівчат треба вчити бути сильними фізично та морально.   

Ці блогери також відкрито засуджують російську агресію. МВС відреагувало на заяву російської депутатки Яни Лантратової. Раніше ми розповідали, що депутатка Державної Думи Яна Лантратова підготувала звернення до Генпрокуратури та Роскомнадзоз, в яких попросила перевірити блогерів під псевдонімами Даша Корейка та Хілмі Форкс. На думку депутатки, вони розповсюджують «ЛГБТ-пропаганду», транслюють аморальну поведінку та ображають почуття віруючих та підтримують Україну. Сьогодні стало відомо, що на блогерів все ж таки порушили справу за статтею про «ЛГБТ-пропаганду». Наразі проводиться адміністративне розслідування у цій справі. Даші Корейке та Хілмі Форкс можуть призначити штраф у розмірі до 400 тисяч рублів. Крім того, у МВС повідомили, що ведуть перевірку за статтею «про незаконне виготовлення порнографії». «Зараз після мого звернення щодо блогерів проводиться адміністративне розслідування. Його матеріали також були направлені до РКН та СК. У МВС уточнили, що відомство не порушувало справу про пропаганду наркотиків, але веде перевірку за статтею про незаконне виготовлення порнографії. Всі факти, що підтверджують наявність правопорушення, є у вільному доступі, в їх блогах. Тому навіть не сумніваюся у позитивному результаті справи. Чекаємо на результати перевірки та справедливе призначення покарання!», — написала у своєму телеграм-каналі депутатка Яна Лантратова. Хілмі Форкс вже прокоментувала цю новину і написала у своєму телеграм-каналі, що вона, звичайно, трохи засмучена всією цією ситуацією, але поки що може дихати і що «російський дух» у ній не вбити. Даша Корейка у свою чергу ніяк не коментувала порушення справи щодо «ЛГБТ-пропаганди» Нагадаємо, що 22-річна Даша Корейка - це блогерка з мільйонною аудиторією в TikTok та Twitch. Особливої популярності вона набула, коли почала вести треш-стрими та розповіла аудиторії про свою трансгендерність та гендерний переход. 28-річна Хілмі Форкс — теж популярна блогерка, яка відкрито заявила про свою трансгендерність. Її називають подругою та продюсером Корейки. У своїх соцмережах вона розповідає про свої стосунки з чоловіками, косметику та одяг. «Спочатку вони прийшли за лідерами думок, і я мовчав, бо я не був лідером думок. Потім вони прийшли за членами НКО, які допомагали ЛГБТ та їхнім близьким, і я мовчав, бо я не був членом НКО. Потім вони прийшли за тими хто не "сховався в шафі", і я мовчав - тому що я сховався в шафу. Потім вони прийшли за мною в шафі — і не залишилося нікого, щоб говорити за мене», — прокоментувала цю ситуацію блогерка Аліса.

У черговий раз колишній президент США Дональд Трамп виступив із промовою, повною трансфобії. У своїй промові він заявив, що має намір використати «президентське крісло» для боротьби з трансгендерними людьми. Якщо, звичайно, йому вдасться обрати нового президента США. У новому відео, опублікованому у вівторок, Дональд Трамп заявив, що якщо буде переобраний, то покарає лікарів, які надають послуги гендерного переходу для неповнолітніх. Він вважає, що подібні послуги є «жорстоким поводженням з дітьми» і що вони завдають дітям «сексуальних каліцтв». Водночас він має намір змусити школи розповідати про роль матері і батька в рамках навчання. Він уже пообіцяв створити «новий орган із перевірки кваліфікації вчителів». За словами Трампа, цей орган «сприятиме позитивному вихованню у дусі нуклеарної сім'ї, а не стирання того, що відрізняє чоловіків та жінок». Трампівський Департамент освіти застосовуватиме «суворі заходи» щодо будь-яких вчителів чи чиновників, які «навіяють дитині, що вона може бути замкнена в неправильному тілі». Більше того, Трамп розповів, що хоче ухвалити закон, який встановить, що єдино визнані гендери — це чоловічий та жіночий. Також він має намір заборонити будь-якій федеральній агенції працювати над «просуванням концепції зміни статі та гендеру в будь-якому віці». Я попрошу Конгрес ухвалити закон, який встановлює, що єдиними гендерами, визнаними урядом Сполучених Штатів, є чоловічий і жіночий, і вони призначаються при народженні, - заявив Дональд Трамп. Легко припустити, що всі ці пропозиції зустрінуть рішучу відсіч із боку ліберальних політиків чи ЛГБТК-активістів. Вони вже давно борються з подібними ідеями по всій країні і відкрито називають їх шкідницькими та небезпечними. Варто зазначити, що пропозиції Дональда Трампа є вкрай радикальними. Очевидно, він серйозно має намір боротися як з трансгендерними людьми, так і з ЛГБТК-спільнотою в цілому. Подивимося, чи буде Дональд Трамп у підсумку представлений на виборах США як кандидат у президенти. Чергові президентські вибори у США заплановані на 5 листопада 2024 року.

Авторський погляд. Кожна людина під час дорослішання проходить гендерну соціалізацію, яка прийнята у певному суспільстві. Вона полягає у засвоєнні певних ролей у рамках бінарної моделі суспільства. Жінки засвоюють фемінні якості. Чоловіки – маскулінні. Об’єктивно це біологічні якості, які притаманні особі за статтевою ознакою. Це набір стереотипів, нав’язаних соціумом для жінок і чоловіків.   Фемінінсть характеризується такими рисами як краса, пасивність, покірність, слухняність, емоційність, схильність до кооперації. Ідеалом фемінності вважається тиха спокійна жінка, яка не прагне до влади і любить дітей.  Маскулінність характеризується такими рисами як активність, агресія, прагнення лідерства, незалежність і самодостатність. Отже, маскулінність і фемінність – це соціальні, а не біологічні категорії. Не дивлячись на це, у консервативних суспільствах за відхід від загальноприйнятої соціальної ролі карається суспільством. Санкції можуть бути у вигляді фізичного і психологічного насилля. Наприклад, хлопчика, який зовні не виглядає маскулінно можуть цькувати морально і навіть побити. Нефемінних дівчат частіше будуть осмикувати і говорити у негативному контексті «Ти як чоловік» або «Ну ти ж дєвочка». У деяких випадках те ж насилля, яке застосовують до фемінного хлопчика.  Набільш небезпечною є токсична маскулінність, від якої страждають гетеро чоловіки. У соціумі  дуже високі вимоги  до чоловіків і не всім вдається відповідати цим вимогам. Замість того, щоб визнати це і не гнатися за нереалістичними стандартами, такі особи вдаються до насильства та цькування жінок.   Відносно нещодавній випадок з календарем від 5 каналу показав істинне обличчя гетеро чоловіків та кризу маскулінності в країнському суспільстві. Всі кинулися «захищати» журналісток 5 каналу і при цьому намагалися принизити опоненток календаря, намагаючися знайти і виставити їх нюдси. Риторичне запитання: якщо оголене тіло є нормою,то чому його використовувати як інструмент приниження?  Не забарилися й адепти «страшного фемла», які писали про жирних фемок та страшні й*бла , а самі ж мали подвійне підборіддя та пузо ждуна. Більше того почалися нападки на жінок військових, які висловили думку проти календаря. Зокрема, на Ярину Чорногуз. Один «геній» навіть написав, що від жінок в окопах жодної користі і порадив всім жінкам народжувати. Геніальний кретинізм, особливо після трагедії у Маріуполі та Вільнянську.  Жоден гетеро чоловік не став на захист жінок військових та феміністок загалом. Тому що гетеро чоловік захищає тільки зручну і вигідну жінку.  Натомість геї частіше керуються моральними принципами, бо вони не оцінюють жінок за критерієм вигідна/невигідна, приваблива/неприваблива. Звісно такими бувають і гетеро чоловіки.  Але це вимагає сміливості не пертися за стадом та відсутності страху осуду. Випадок з календарем показав, що таких дуже мало. Тому для дівчат лише дві стратегії. Перша: подолання гендерних стереотипів через просвітницьку діяльність. Друга: почати цікавитися курсами самооборони та бойовими мистецтвами. Запастися перцевими та шокером. Щоб належним чином відповісти тим, хто хоче «згвалтувати фемок» або «плюнути в єбало». Марно розраховувати на захист з боку гетеро чоловіків,якщо Ви їм не вигідні. Потрібно перестати чекати на цей «захист» і вчитися робити це самостійно.     

В Індії у трансгендерної поповнення в родині. 23-річний Захад народив дитину в лікарні в штаті Керала зранку 8 лютого, дитина з’явилася на світ із вагою 2,920 кілограма. Про це розповіда його партнерка Павал. При народження вона була записана як чоловік, а Захад- як жінка. Але вони є трансгендерними людьми та ідентифікують себе як стать, протилежну своїй біологічній. Пара мріяла про дитину і заради цього призупинила гормональну терапію.  Після народження дитини Захал помирився зі своєю родиною. Колись він пішов з родини,я ка не прийняла його трансгендерність.  Він нарадився у християнській родинині з рибальської громади міста Тіруванантапурам, отримав освіту бухгалтера, працює в супермаркеті.  Батьки привітали сина із народженням дитини і взялися допомагати. Натомість, Павал родичі не привітали і досі ігнорують. Вона із ортодоксальної мусульманської родини, де навіть танці та співи були заборонені. Одного разу вона пішла на молодіжний фестиваль і не повернулася додому. Тепер у неї сім’я. Пара продовжить гормональну терапію та планує пошуки додаткового заробітку. Оскільки дитині потрібно дати все найкраще. 

Фінляндія проводить масштабну реформу закону про визнання будь-якої ідентичності та запроваджує вільну самоідентифікацію для транс-персон по всій країні. Парламент Фінляндії ухвалив новий закон про визнання власної вільної ідентичності, який скасовує архаїчну практику, згідно з якою транс-персони мають доводити свою ідентичність. Новий фінський закон скасовує вимогу про стерилізацію транс-персон та отримання психіатричного діагнозу про бажання зробити перехід, щоб вони могли отримати юридичне визнання своєї нової ідентичності. Згідно з чинним законодавством Фінляндії, людина має надати доказ своєї безплідності, перш ніж їй буде надано юридичне визнання статі. Матті Піхлаямаа, радниця Фінляндії з прав ЛГБТК+ спільноти, заявила: «Прийнявши цей закон, Фінляндія зробила важливий крок до захисту прав транс-персон та покращення їхнього життя, права на самовизначення». «Голосування за цим законом є результатом більш ніж десятирічної кампанії груп громадянського суспільства і є свідченням прихильності до своєї справи активістів, які довго й завзято боролися, — часто твердо залишаючись у своїй позиції перед токсичною і. трансфобної риторики». Незважаючи на новий закон, він стосуватиметься лише людей віком від 18 років. Для транс-підлітків поки що жодних додаткових поправок внесено не буде. 

У консервативному суспільсві прийнято вважати, що існує бінарний поділ на дві статі - чоловіків та жінок. Насправді це не так. Існують ще інтерсекс люди . Інтерсексуальність – це наявність у людини широкого спектру гормональних та хромосомних варіацій. Одна людина може бути носієм як жіночих,так і чоловічих статтевих ознак дночасно. Приблизно 1.7% людей народжуються з інтерсексуальністю. Такі люди зазнають порушення права на здоров’я та фізичну недоторканність. Оскільки їх намагаються корегувати до бінірної статі –чоловіка або жінки. Часто лікарі роблять помилки і цим калічать людей. Внаслідок операцій з корекції статі у ранньому дитинстві може з’явитися безпліддя та нетримання сечі.  В Україні мав місце випадок із народженням небінарної дитини у Львові. Лікарі місцевого ОХМАТДИТу приянли рішення корегувати стать дитини. Це обурило інтерсекс активістів в Україні та ЄС.  Оскільки дитина ще не сформована фізично і психологічно. Вона не може дати згоду на хірургічне втручання . До того ж у підлітковому віці можуть проявитися інші статтеві варіації, протилежні тим, що були при народженні.  Прикрим було те, що головна лікарка ОХМАТДИТу наголосила на необхідність операції з причини , що дитина проживає у селі і може стати жертвою булінгу.  Дуже соромно, що замість того, щоб вчити суспільство бути тактовними та сприймати інакшість, ми вимагаємо фізичних змін від людини за рахунок її життя та здоров’я. Тобто для уникнення булінгу людину кладуть під ніж хірурга, а не намагаються перевиховати невігласів. 

Коли хтось запитує, чи підходять квіти чоловікам, ми відповідаємо: «Звичайно!» Одна з найкращих речей, які ви можете зробити, щоб висловити свою вдячність чоловіку, хлопцю, колезі чи батькові, — це надіслати йому квіткову композицію. Коли чоловіки отримують квіти на роботі, вони отримують більше, ніж квіти. Вони отримують престиж і честь бути тими чоловіками, на яких жінки витрачають гроші. Коли вони отримують квіти, які є чудовими, вони відчувають той самий щирий подив, який відчувають жінки, коли хтось проходить через двері з гарною вазою з квітами і дарує її їм. Зненацька. Але насправді це залежить від випадку, а також від чоловіка. Коли, наприклад, чоловікові можна відправляти квіти іншому чоловікові? Чи можна відправляти квіти своєму начальнику чи татові? Ось кілька розумних вказівок. Навіщо дарувати чоловікові квіти? Щоб скрасити його день або підвищити моральний дух – квіти можуть підняти моральний дух і підвищити продуктивність на 15%, Щоб відсвяткувати підвищення по службі – іноді нам потрібно пишатися, Щоб привітати його з днем народження, Щоб привітати його з новим бізнесом, До Дня батька, Дня начальника, Дня секретаря, Дня Святого Валентина, Щоб висловити свої почуття – скажіть, що я вас люблю, фліртуйте або подякуйте за те, що ви поруч. Хоча... Серйозно, тобі потрібна причина? 60% чоловіків, опитаних Товариством американських флористів, хотіли б отримати квіти, незалежно від національності, віку та сексуальної орієнтації. Але частіше, вони їх не отримують. І це прикро. У якому випадку чоловік може подарувати іншому чоловікові квіти? Побажати йому успіхів у новій справі, Запропонувати поздоровлення в лікарні, Висловити співчуття. Які квіти подобаються чоловікам? Практично будь-які квіти – троянди, тюльпани, лілії, соняшники, орхідеї тощо – обов’язково зачеплять навіть альфа-самця. Але види, які приваблюють більше чоловіків, це квіти, які є «міцними» та «сповненими особистості», як-от незграбні райські птахи, червоні антуріуми та квіти імбиру для більш сучасної композиції. Якщо ви закохані в нього, троянди — чудовий вибір, особливо класичного червоного кольору. Для більш традиційних квіткових композицій вибирайте замість пастельних квітів сильні, яскраві та монохроматичні відтінки, такі як яскраво-жовтий, інтенсивний помаранчевий, вогненно-червоний і королівське золото. Вирішуючи, що надіслати, подумайте про його улюблений колір, запах, хобі та інші речі, що визначають його особистість. Потім зателефонуйте своєму місцевому флористу та опишіть свого хлопця та ідеї квітів, які, на вашу думку, йому сподобаються. Ми раді працювати з вами та пропонуємо ідеї, щоб створити щось ідеальне для вашого хлопця. У нас є безліч контейнерів, різновидів квітів, кольорів і текстур, які можна використовувати для створення більш чоловічої композиції. Що, якщо йому не подобалися квіти? Іноді ми знаємо, що він не буде вдячний за квіти. Нічого страшного. Ми знаємо, що деякі чоловіки можуть любити квіти на природі, але не дуже у вазі. Деякі хлопці не настільки зацікавлені у своїй «жіночій» стороні або настільки відкриті до спонтанності та веселощів, як ми. У такому випадку можна розвести квіти у власній оселі, або навіть посадити городину й піклуватись про город разом.  Ми закликаємо вас звернути увагу на чоловіків у вашому житті! Вони теж люди. 

Звичне встановлення «Будь справжнім чоловіком» може згубно вплинути і на самих чоловіків, і на суспільство загалом. Розбираємось, що таке токсична маскулінність і чому її називають причиною аб'юзу, самогубств та війн.  Багатьом хлопчикам із самого дитинства забороняють плакати та вбиратися, зате вчать давати решти та відправляють до секції боксу чи футболу. Все для того, щоб вони вписалися у суспільні стандарти маскулінності. Що таке маскулінність? Типаж маскулінного чоловіка / фото Unsplash Маскулінність — це певний набір практик та уявлень, які відповідають на питання про те, що означає бути правильним чоловіком на даний час і в цьому соціальному оточенні. Простіше кажучи, це уявлення суспільства про справжнього чоловіка: від зовнішності до звичок. Набір стереотипів про «жіночі» та «чоловічі» якості можна вивчити при проходженні тесту BSRI (тест на маскулінність/фемінність). Наприклад, згода із твердженням «Я схильний до ризику» підвищує коефіцієнт маскулінності. За версією американського дослідника Роберта Бреннана від 1976 року, традиційні принципи справжнього чоловіка можна сформулювати так: "без бабства" - чоловік не повинен сюсюкати і виявляти ніжні почуття; "великий бос" — чоловік має бути лідером, випереджати інших чоловіків та досягати успіху; "міцний дуб" - чоловік повинен бути сильним і не виявляти слабкість; "задай їм спеку" - чоловік не повинен боятися насильства, якщо воно потрібне для досягнення мети; "мачо" — у сексуальному плані чоловік має бути агресивним та наполегливим. Принципи, сформульовані Бреннаном, були спірними навіть 45 років тому, але багато хто дотримується їх і зараз. Подивимося, чому це не варто робити. Що таке токсична маскулінність? Над становищем чоловіків у суспільстві соціологи замислилися у 1960–1970-х роках, коли почалася друга хвиля фемінізму. Виявилося, що не лише жінки обмежені своєю соціальною роллю: будь-якому чоловікові наказується бути здобувачем та захисником, від нього очікується раціональність, рішучість, сміливість, змагальність, відповідальність. З критики чоловічої ролі як вузької та обмежуючої почалося формування окремої галузі гендерних досліджень – досліджень маскулінності. Навмисна демонстрація всіх оточуючим. Введення терміна «токсична маскулінність» приписують Роберту Блаю, автору книги «Залізний Джон: чоловіки та мужність» та лідеру міфопоетичного руху 1980-х років, — так він назвав «зношені уявлення суспільства, які ігнорують глибину чоловічих почуттів». Згодом термін обріс новими змістами: наприклад, тепер характерною рисою токсичної маскулінності називають гомофобію. У загальному сенсі токсична маскулінність — це сліпе дотримання стереотипів та застарілих принципів про «справжнього мужика»; нездорова форма мужності, яка негативно позначається життя чоловіків, їх оточення і суспільства загалом. Які наслідки токсичної маскулінності? Навмиснення тицяння власною маскулінністю в отчоуючих - це проблема. Для здоров'я чоловіка Класичний «справжній чоловік» може здаватися невразливим, але насправді його фізичному та психічному здоров'ю завдається значної шкоди. Ось які наслідки токсичної маскулінності називають вчені. Провокує та заохочує залежності За даними досліджень доктора психологічних наук Джеймса Махаліка, чим більше чоловіки відповідають традиційним нормам мужності, тим більше вони беруть участь у «ризикованих видах поведінки», таких як вживання алкоголю та тютюну. Крім того, вони найчастіше вважають такі звички нормальними. Не дає піклуватися про тіло Токсична маскулінність змушує чоловіків надмірно напружуватися фізично, тренуватися через біль і економити на сні, а ще відбиває бажання звертатися до лікарів. Дослідження показують, що чоловіки з радикальними уявленнями про мужність вдвічі рідше проходять профілактичні огляди, ніж чоловіки з помірнішими поглядами, і навіть за необхідності не завжди звертаються до лікаря через страх здатися слабким. Провокує психічні розлади Традиційні уявлення про мужність утримують чоловіків і від відновлення психічного здоров'я, тим більше з огляду на те, що самі вони нерідко його підривають. Представники «сильної статі» можуть роками стримувати емоції, жити у стані хронічного стресу та «вигоряння». Дослідження вчених Університету Північної Кароліни підтвердило, що відданість токсичній маскулінності сприяє розвитку депресії. Знижує тривалість життя Чоловіки у всьому світі живуть у середньому на п'ять років менше, ніж жінки, а в Україні цей розрив становить майже десять років. Багато в чому так відбувається через те, як чоловіки взаємодіють із соціумом: вступають у конфлікти, вибирають небезпечніші професії, ігнорують правила. З зовнішніх причин смертності (ДТП, нещасні випадки, конфлікти, участь у війнах) чоловіки випереджають жінок у чотири рази. Пригнічує «неправильних» чоловікі Багато чоловіків не демонструють риси токсичної маскулінності, тому «справжні самці» вважають їх аутсайдерами і навіть переслідують — наприклад, за «неправильний» одяг чи зачіску. Така поведінка властива не лише школярам, а й дорослим людям. Веде до зростання самогубств Якщо у світі чоловіків-самогубців приблизно у 1,8 рази більше жінок, то в Україні цей розрив перевищує середньосвітовий у кілька разів. Українські чоловіки вбивають себе у 7,3 рази частіше, ніж жінки. Це пов'язують навіть із життям за принципами токсичної маскулінності: якщо втратив роботу або збанкрутував, ти вже не чоловік, а просто невдаха. Україна — один із світових «лідерів» за кількістю чоловічих самогубств.  Наслідки для суспільства Токсична маскулінність — це характеристика окремої людини, а система координат, задана суспільством. Ось які наслідки вона дає. Руйнуються пари та сім'ї Емоційна холодність чоловіків не дає налагодити довірчий контакт із дітьми, родичами та партнерами – це може призвести до розриву стосунків. Фахівці ООН стверджують, що в сучасних реаліях чоловіки мають бути більш залученими до життя сім'ї, ніж типові «захисники та здобувачі». Не надається допомога чоловікам Парадоксально, але ті, хто вважає себе мужнішими, менш схильні допомагати слабким. Вони вважають за краще не втручатися, коли стають свідками знущань і навіть нападів. Дослідження психологів в університетах США показали, що принципи токсичної маскулінності не дозволяють навіть потішити жертву. Виправдовуються агресія та насильство За канонами токсичної маскулінності агресія – головний метод вирішення проблем. Таке мислення призводить до зростання насильства у суспільстві: від сексуального насильства в сім'ї та фізичних покарань дітей до конфліктів із застосуванням зброї та міжнародних воєн. Вплив на жінок Принципи токсичної маскулінності суперечать принципам фемінізму: якщо «справжній» чоловік повинен добувати мамонта і бити ворогів кийком, то «справжня» жінка має покірно сидіти біля сімейного вогнища. Таке зіткнення призводить до побутових конфліктів, фінансової залежності жінок і навіть домашнього насильства, через те, що жінки фізично та психологічно не можуть відповідати цим стереотипам і можуть насправді виконувати будь-яку чоловіку справу.  «Токсична маскулінність на жінок впливає найгіршим способом: з неї виростає домашнє насильство. Токсична маскулінність це не лише «заткнися, а то вдарю», а й менш очевидні моменти у стосунках. Наприклад, чули такі висловлювання: «а як чоловік тебе відпустив без нього погуляти?!», «А як чоловік тобі дозволив?». Ось ця традиція тримати жінок на повідку, як собаку, — ґрунт, на якому цвіте токсична маскулінність. Суспільство каже: «Че ти їй дозволив, Чого ти не мужик чи що». З цього й виростають потім ці жахливі історії, як чоловік прийшов на роботу до колишньої дружини та зарізав її, бо не відпустив. Токсична маскулінність вбиває і самих чоловіків. Ось це «що боїшся? Чи не чоловік?». Цьому присвячено такі паблики як «Чому жінки живуть довше?», де наочно показані прояви токсичної маскулінності, яка змушує чоловіків творити дичину». Нова мужність та боротьба з токсичністю Сучасне суспільство намагається осягнути чоловічу маскулінність. Більшість досліджень та публікацій на тему токсичної маскулінності випускають за кордоном, де й формулюють нові норми здорової маскулінності. Ось як їх описує Гері Баркер, психолог, кандидат наук, президент організації Promundo, заснованої з метою гендерної освіти: розділяти ідеї фемінізму; піклуватися про своє здоров'я; будувати довірчі відносини з партнером, друзями та родичами; брати він домашні обов'язки; піклуватися про дітей; приймати сучасну різноманітність сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Подивимося, як такі ідеї втілюються у життя. Боротьба з токсичною маскулінністю за кордоном Американська психологічна асоціація визнала, що тиск на чоловіків може мати серйозні наслідки. Нові рекомендації APA були створені для того, щоб допомогти психологам підтримати хлопчиків та чоловіків у звільненні від правил мужності. Міжнародна спільнота ManKind Project та британський проект CALM пропонують послуги психологічної допомоги для тих, хто хоче навчитися розпізнавати емоції, висловлювати почуття, розібратися у причинах своєї агресії чи депресії.Британська онлайн-платформа про чоловіче здоров'я Manual запустила кампанію Men of Manual, під час якої чоловіки розповіли про свої стосунки з тілом та тиск суспільства. Гаррі Стайлс для Vogue US, грудень 2020 / Фото Tyler Mitchell, Camilla Nickerson Незадовго до презентації чоловічої колекції Gucci осінь-зима 2020/2021 було опубліковано маніфест проти токсичної маскулінності. Креативний директор марки Алессандро Мікеле повідомив, що «пора привітати чоловіка, вільного в самовизначенні та позбавленого соціальних обмежень. Чоловіка, який може возз'єднатися зі своєю крихкістю, трепетом та ніжністю». Блакитну сукню із цієї колекції приміряв давній друг бренду Гаррі Стайлс.                

В сучасному світі все ще існують люди, які схильні до дискримінації та знущання з інших людей через їх зовнішність. На жаль, це стається не тільки у підлітковому віці, але і серед дорослих. Незважаючи на це, варто зазначити, що українське суспільство зробило великий крок у напрямку прийняття різноманітності. Але все ще існують особи, які використовують зовнішність людей як підставу для жартів та знущання. Зовнішність людини є невід'ємною частиною її особистості, і ніхто не може визначити, наскільки це важливо для кожної окремої людини. Тому, використовуючи зовнішність людини як об'єкт для жартів, ми можемо спричинити їй значну шкоду, яку буде важко виправити. Це особливо стосується квір-людей, у яких зовнішність може бути іншою, ніж в звичайних людей, зокрема через невідповідність до гендерних стереотипів.  Використання зовнішності людей як об'єкту жартів може сприяти поширенню ксенофобії та дискримінації в суспільстві, що часто можна спостерігати у вигляді насилля у дитячому та підлітковому віці. Ксенофобія є страхом або неприязню до інших культур та людей, а дискримінація - це нерівний підхід до різних людей на підставі їх релігії, раси, статі, національності, орієнтації, гендеру та інших факторів. Зараз все більше квір-людей в Україні виступають проти такого виду знущань, як висміювання зовнішності прямо або опосередковано, та просять визнання своїх прав бути собою і не переслідуватись. Вони бажають, щоб їх зовнішність була прийнята і не ставала причною для насилля та бикування.  Таке ставлення до людей зі специфічною зовнішністю може призвести до негативних наслідків, таких як булінг, дискримінація та ксенофобія. Іноді, це можеть завершитись навіть вбивством. В Україні багато людей ще не мають достатньої інформації про те, що таке квір-культура, гендер людини та ЛГБТ-спільнота, і вони можуть не розуміти наслідків своїх вчинків, вважаючи. що можуть і мають "право" на ці знущання, які насправді є протизаконними.  Роль відеоблогерів у формуванні суспільної думки Оскільки блогери є впливовими людьми, їхні дії можуть мати серйозний вплив на думки та поведінку своїх глядачів. Тому важливо звертати увагу на те, як вони використовують свій вплив та поширюють інформацію. Висміювання зовнішності людей не тільки з ЛГБТ-спільноти, але (до прикладу) людей з ознаками інвалідності чи синдромом Іхтіоз, є неприпустимим, і це може спричинити погіршення психологічного стану та самопочуття людей, що належать до цієї групи. Часто людина, загнана подібними жартами, може скоїти самогубство або навітьс тати жертвою насилля та катувань. Для того, щоб забезпечити повагу до всіх людей, незалежно від їхньої зовнішності, необхідно ставитись до них з розумінням та толерантністю. Адже зовнішність людини не порушує жоден закон. Це включає в себе повагу до їхніх прав, повагу до їхніх відчуттів та повагу до їхнього особистого простору. Не дозволяйте собі дискримінувати будь-кого за його зовнішність, оскільки кожна людина заслуговує на визнання та гідність, навіть якщо Ви вважаєте її смішною чи потворною. Спробуйте поставити себе на її місце.  Використання зовнішності людей, як смішних жартів, є неприпустимим і може нашкодити людям зі специфічною зовнішністю, зокрема тим, хто належить до людей з ознаками інвалідності, ЛГБТ-спільноти (наприклад вираженою гендерною дисфорією), синдромом Дауна, аутизмом тощо. Таке ставлення є формою ксенофобії та дискримінації.    Сучасний підхід до жартів не має містити приниження Вивчення нашої сучасної внутрішньої культури та її проблем є однією з найважливіших складових нашого розвитку як суспільства, що прямує у майбутнє. Нам варто розуміти, що кожна людина має право на повагу та гідність, незалежно від її зовнішності, релігії, культурних та інших відмінностей. Вираження цього розуміння відіграє важливу роль у формуванні поведінки та менталітету людей в нашому суспільстві, а також спільному добробуті та зниженні рівня суспільної агресії.  Блогерам та лідерам думок необхідно пам'ятати, що використання зовнішньої ознаки квір-людей як предмета жартів та кепкування може мати серйозні наслідки для цих людей. Такі дії можуть спричинити стигматизацію та дискримінацію, яка часто призводить до фатальних наслідків, таких як статеве насильство, булінг та реальна загроза життю.  Позаяк блогери мають значний вплив на молодь та інші групи населення, вони також мають і відповідальність перед тими, кого вони виставляють на посміховисько, прямо це чи опосередковано. Замість використання зовнішніх рис як жартівливої теми, вони можуть використовувати свій вплив для розуміння та підтримки різноманіття, а також використовувати неосвідченість та фобії, щоб висміяти безкультурність, а не сприяти їм.  Наприклад, блогери можуть проводити кампанії на підтримку квір-спільноти та боротьби з гомофобією і ксенофобією, показуючи недолугість стереотипів та тих, хто їх розповсюджує. Вони можуть висвітлювати гострі соціальні проблеми, з якими зіткнуваються не тільки квір-люди але й інші інклюзивні групи населення, та пояснювати аудиторії, чому такі жарти є неприпустимими й шкідливими. Також можна сприяти усвідомленню того, що кожна людина має право на гідне поводження та повагу і не може бути використана задля просування власного контенту.