Новини Нікополя - nikopoltoday.com

Всі публікації з тегом аналітика

Як Ілон Маск впав, але піднявся: варто знати, щоб підняти свій бізнес до небес
Як Ілон Маск впав, але піднявся: варто знати, щоб підняти свій бізнес до небес
Світ 2020-01-05 20:50:49
На хвилі подій! Криза компанії Tesla була глибока, але ось уже електромобілі Маска продаються, як ніколи, а його плани дедалі фантастичніші. Втім, як і завжди…Як стало відомо NikopolToday, ціна акцій Tesla досягла рекордних 422,01 долара за штуку. Саме за таку ціну її генеральний директор Ілон Маск півтора роки тому спробував викупити акції компанії, за що й був покараний - втратив посаду голови ради директорів Tesla.Шлях до символічної позначки «420 доларів» став можливим завдяки вдалому подоланню смуги судових процесів, урядових розслідувань, втрати службових повноважень та вагання ринків. Третій квартал цього року став напрочуд прибутковим, а очікування нових близьких проривів – напрочуд оптимістичними.Як повідомляє Forbes, особисті статки Маска за тиждень зросли на $2 млрд і досягли $22,9 млрд. А ринковий капітал Tesla досяг понад 75 мільярдів доларів. Це сталося завдяки тому, що виробник електрокарів відзвітував про гарний квартальний прибуток – а ще в першому півріччі збитки компанії становили більше $1 млрд.Період падінняУ 2018 році Маск повідомив, що готовий викупити з біржі акції Tesla за ціною в 420 доларів (на той час вони торгувалися приблизно по 350).Лише кілька слів у соцмережі. Але того сумнозвісного 7 серпня 2018 року цей твіт збурив ринок і поклав початок запаморочливим «гойдалкам» як для компанії, так і для самого Маска. Впродовж наступних 16 місяців акції Tesla побували і на позначці «310 доларів» і на «179 доларів», перш ніж рвонути вгору, пробивши… ті самі знакові «420».Після клятого твіту Маск запевнив, що Tesla залишиться публічною компанією, але цього вже було недостатньо, щоб заспокоїти нерви інвесторів та акціонерів, зазначає CNBC. Котирування Tesla знизилися на 16% протягом трьох тижнів. До того ж Маск неабияк шокував інвесторів, коли невдовзі, під час інтерв’ю в Інтернеті, палив (або, принаймні вдавав, що палить) марихуану.Під час інтерв’ю палив або, принаймні вдавав, що палить канабіс!Це було реакцією на поширене в соцмережах кепкування, мовляв, Маск «чогось обкурився», якщо пропонує за акцію Tesla аж 420 доларів. Образу можна зрозуміти, але наступного дня витівка знизила котирування ще на 6,3%. Мало того, спричинила заклики до його відставки з посади голови компанії і навіть запитання щодо його психічної стабільності.Потім Комісія з цінних паперів і бірж (англ. The United States Securities and Exchange Commission, SEC) подала позов на Маска за… шахрайство з цінними паперами. Аргументація: перш ніж оголосити про намір викупити акції Tesla – тобто зробити компанією своєю приватною – Маск мав розкрити список певних встановлених процедурою документів.SEC намагалася заборонити Маску займати будь-які посади в акціонерних компаніях. Врешті, він утримав свою посаду генерального директора, хоча був змушений відмовитися від посади голови компанії та сплатити 20 мільйонів доларів штрафу."Ця необгрунтована дія Комісії залишає мене сильно засмученим і розчарованим, - заявив тоді Маск. - Я завжди діяв в інтересах істини, прозорості та інвесторів. Надійність - це найважливіша цінність у моєму житті, і факти покажуть, що я ніколи в жодному разі не дав підстав сумніватися у цьому».«Гойдалки Маска»Після врегулювання акції Tesla підскочили на 17,35% - до 310,70 доларів, але… Маск знову вдався до Twitter, щоб помститися Комісії з цінних паперів. Він, кепкуючи, перекрутив її назву на Комісія із збагачення торгових посередників (“Shortseller Enrichment Commission”)… І вже наступного дня акції знизилися до 261,95 долара.Tesla виправила становище, коли повідомила про вдалий третій квартал 2018 року. Звіт показав кращі, ніж очікувалося, продажі електромобілів та готовність до виробництва Model-3, що призвело до зростання цін на 12%.Маск назвав цей період "неймовірно історичним кварталом", втім, і тут святкування було недовгим. У IV кварталі Tesla заявила, що скоротить 7% своїх робочих місць, і Маск написав в електронному листі працівникам, що перед компанією "дуже важке" завдання. Звільнення в січні стосувалися майже тисячі співробітників та знизили котирування на 13%. Не допомогло і повідомлення про прибутки у IV кварталі – воно дещо уповільнило падіння, але ще 5 відсотків були втрачені.Наприкінці травня 2019 року акції Tesla «занурилися» у прірву глибше $200 за акцію, коли біржові аналітики, ніби змовившись, різко скоротили прогноз компанії через занепокоєння щодо попиту на електромобілі, зокрема, та очікування світової економічної кризи в цілому. Занепокоєння виникло після певних змін у бізнес-планах Tesla, включаючи оголошення про перехід на онлайн-модель продажу, що призвело б до закриття багатьох магазинів та зниження цін.3 червня акції Tesla впали до найнижчої точки за три роки - $ 178,97 за акцію.Рекорд!Зростання поновилося лише в жовтні після того, як Tesla повідомила про кращий, ніж очікувалося, прибуток. Компанія також повідомила акціонерам, що випереджає графік з новим заводом у Шанхаї. Акції зросли більше ніж на 20%.Від нового підприємства Shangha Gigafactory Tesla, першого за межами США, аналітики не очікують початку масового виробництва до наступного року. Але Маск уже визнав завод та китайський ринок ключовими для майбутнього компанії, оскільки попит на транспортні засоби Tesla в Китаї зростає. Bloomberg повідомив, що компанія розглядає можливість зниження ціни на побудовані в Китаї седани Model 3 на 20% або навіть більше.У листопаді Маск оголосив про плани для четвертої Gigafactory Tesla – тепер уже в Берліні, де укладено угоду про придбання ділянки під завод. Продажі Tesla зросли в європейських країнах протягом перших трьох кварталів 2019 року, незважаючи на загальне сповільнення ринку нових автомобілів на континенті.…і заділ на майбутнєІлон Маск також повідомив акціонерам, що Tesla випереджає графік свого довгоочікуваного кросовера Model Y, який розраховує запустити наступного літа. На кінець наступного року запланований випуск експериментальної партії електричних вантажівок Tesla Semi. І, звичайно, загальну увагу привернув «джеймс-бондівський» Tesla Cybertruck.Так виглядає Tesla CybertruckНа думку Ілона Маска, Cybertruck може виглядати «занадто футуристично для багатьох людей». Він схожий на бронетранспортер, буде куленепробивним та герметичним, бо його кузов виготовлено із нефарбованої 3-міліметрової неіржавної сталі, яку SpaceX використовує у будівництві ракет. У листопаді 2019 року Маск написав, що завдяки герметичності цей пікап можна буде використовувати як марсохід.Хочете вірте всьому цьому, хочете ні – це ж Маск. Людина-мем, бо фраза «А як тобі таке, Ілоне Маск?» вже стала символом винахідництва: від стьобного до цілком прорахованого…48-річний засновник компаній SpaceX, PayPal, Neuralink і The Boring Company, головний дизайнер і генеральний директор Tesla Inc., член ради директорів компанії SolarCity свій перший комп'ютер купив у віці 10 років і самостійно навчився на ньому програмувати, а в 12 років продав свою першу программу за 500 доларів.З його ім’ям нині міцно асоційовані підземні поїзди Hyperloop, лінійка космічних проектів, включно до колонізації Марсу і місячного туризму, та трохи підзабутий проект Нейролінк - електронні комплектуючі, інтегровані в мозок людини - що має забезпечити обмін інформацією між мозком людини та комп’ютером, а також допомогти при хворобах мозку.Ще рік тому у конфлікті з регуляторними інституціями та інвесторами Ілон Маск цілком міг, як колись «сам Стів Джобс», позбутися компанії, яку сам і створив і яка принципово змінила ринок технологій – і, відповідно, стала джерелом величезних прибутків. Але важко поєднувати поведінку людини-творця, яка прокладає нові шляхи, і поведінку людини-заробітчанина, яка «стриже купони». Цього року Маск зміг не тільки вистояти, а й піднятися. На користь і на приклад нам усім.За матеріалами журналіста Олександра Волинського, КиївРаніше ми писали, що туризм у Нікополі готовий піднятись з колін: варто тільки допомогти знайти таємни вхід до підземелля.Також ми розповідали, що не треба бути як Ілон Маск, щоб навчитись робити хлопцю супер-мінет, а також потішити кохану найкращим куні.
Якою буде Україна в майбутньому? [Україна 2041]
Якою буде Україна в майбутньому? [Україна 2041]
Україна 2020-04-05 20:55:03
    Усім нам хочеться, щоб усе було добре і краще ніж є, але треба дивитися фактам у вічі. У цій статті, я розповім про своє бачення розвитку України, або негативні/позитивні процеси, які в сукупності і будуть Україною через 10-20-30 років. Це моє оригінальне суб'єктивне дослідження, як письменника наукової фантастики (яке я підготував до Дня Незалежності України). А такі письменники, як відомо, дуже часто і густо бачать майбутнє краще ніж інші люди чи писаки інших жанрів. Звісно, я буду пиcати з поправкою на те, що України може і взагалі не бути, гілки повороту історії, наприклад якщо нас знов окупує Московія... (Питання звісно, скільки це буде тривати? Але це покладе на нівець усі позитивні зміни 24 років типуНезалежності і усе доведеться починати спочатку).    Великою мірою розвиток України залежний від відцоткової кількості совка та неосовочків. Якщо мислити широко, то совка зараз (серпень, 2014) переважна більшість, тобто народжених до 1991 року, коли скінчилося ідеологічне зомбування. Але так чи інакше, воно продовжується і до сьогодні, "прівіванієм панять пра жизнь" своїм діткам. Як би там не було, ті, що народилися у совку, з яких відцотків так 80-90% так і лишаться совками, і як би вони і не підтримували новаторство, совкове покоління буде до скону покладати надії на "молоде покоління", а самі стояти у сторонці від подій, бо інакше вони не жити не вміють і не навчаться. Більш ніж словесної підтримки чи 5 гривень на хвору дитину у коробочку без плобми аферистам, вони не зроблять. Але новонароджені, гарний генетичний матеріал! Більше 90% немовлят точно не стануть неосовчками! Приємна новина, тому усе залежить від кількості якісних людей, нації, а не "населення"...    2015-2019(22 і навіть далі) рік (якщо скінчиться війна і Україна буде переможцем) - Україна вперше за багато десятеліть нарешті стане дійсно Єдиною та Незалежною, позбавленою ілюзій стосовно Московії та Заходу, ЄС, тощо. Винесе урок, що в України є лише один друг, це вона сама. З цим і будуть жити, затиснувши пояси, ходячи немов у корсетах але вже щасливі, що живуть в Україні, "найкращій країні у світі" за яку люди гинули, за яку люди віддавали останні гроші. Донбасс вже закриє рота, бо, по-перше - основні прихильники Росії - будуть або перебиті або жити у Росії, подалі від "фашистської хунти". Тож можна зітхнути з полегшенням! Там буде щось типу "Черкаської області зразку 2010 року". Але і водночас - погана новина: буде усе як є ще років 5-10. Майже так, як є зараз чи при Ющенко, звісно з позитивними виключеннями.    Демографія: Українки почнуть народжувати усе більше (сподіваюсь, бо народжувати дітей стали дійсно більше та і мода на це є), бо ж (виявляється) в Україні є справжні чоловіки, що врятували усіх від москалів і кожна поважаюча себе україночка серед ночі марить про те, як сильний вояка зі шрамами на обличчі зробить їй дитинку-героя. Попри це, кількість населення буде зменьшуватися, через: погану систему охорони здоров'я, смерті через аварійні дороги та водіїв-ідіотів, наркоманію, алкоголізм, тютюнопаління, та величезну помираючу армію бабусь і дідусів, яких залишив у спадок СРСР. Ах, забув, міграція лишиться, але хіба що трохи зменшиться віддтік і вже не буде зростати, якщо не станеться щось погане, тобто гірше ніж є. Багато українців (ну якась кількість точно) вирішить повернутись на неньку з закордону. Усе більше опозиційних (а згодом і від економічної скрути) біженців буде приймати Україна з Росії.   Українська культура та українська мова: Нарешті почнуть домінувати. Це ми бачимо вже зараз. В Україні справжня патріотична істерія - надпопит на все українське. Якщо не рахувати 3-х областей, де забагато росіян. Але і вони повернуться (Крим) до України передом, а не задом, через деякий час, через описані тенденції вище. Любов до України буде лише зростати, а оскільки товари російської культури з часом зникнуть з полиць через санкції та бойкот громадян - почнеться нова сторінка розвитку популярної Української культури. З кожним роком - тиражі українських книг більшають. За 5-10 років сфера книговидавництва реанімується. цЦе зробить внутрішній попит. Кінематограф також посідає усе більшу роль у кіноринку в середині країни. До 2020 року по усіх каналах будуть показувати українські телесеріали. Регулярно відбуватимуться гучні прем'єри нових українських фільмів. Вишиванка, суміжний національний одяг, патріотичні татуювання, зачіски, тощо - типове та розповсюджене вбрання у великих та малих містах. Театри стануть популярними більш до кінця 2020 року і початку нового десятиліття. Газети усе більше друкують статей українською, але чекати переваги українською у друці треба лише після 2020 року.    Але мережа буде заповнена україномовними стаття "на будь-яку тему" лише до 2020 року, не раніше. Українська версія Вікіпедії сягає мільйону статей десь до 2020 року. Українська мова буде поступово, вірно але повільно витісняти російську. Але цей процес вже безповоротній. 90% шкіл та інших навчальних закладів стануть україномовними. Музичний ринок української музики також стає популярним, вітчизняні зірки нарешті починають заробляти гроші, а не бути альтруїстами десь у 2020-25 році. До 2050-100 року від російської мови в України лишиться лише суржик, так як усе: газети, тб, книги, навчання - буде україномовним. Майже вся молодь 2050-60 року мовить українською. Якість українського культурного продукту отримує Світове визнання.   Реальний приклад: Останні 5 років, я купую лише книги українського виробництва, посеред моря рос. продукту це важко, але можливо. Зараз у молоді та дорослих надзвичайно популярні українські книги. Усе більше суспільство цікавиться українськими фільмами, якість яких зросла і нові прем'єри збільшують аудиторію, що чекають саме українського кіно. Після 2020 року - україномовні книги у книгарнях, україномовні газети у кіосках, новий сезон чергового українського серіали по тб, та нові прем'єри у кіно стануть нормою, яка буде лише набирати обертів. Кінематограф не тільки відновиться але і займе свою нішу у світовому, найбільше у Європейському просторі. Зараз, російський ринок буде витіснений самими українцями, які усе більш охоче купують українські книги і хочуть більше читати українською, бачити по тб україномовний український продукт, який у геометричній прогресії буде живити суміжні сфери і згодом витіснить російський культурний продукт до 2020-25 року.    Економіка та Екологія: Будуть якісь реформи, кількість і якість буде залежати від рівня і частоти тиску громадян на владу. Відбуватиметься зростання виробництва за рахунок більшого внутрішнього попиту вітчизняної продукції та нового Європейського ринку. Буде складно, особливо найперші роки, через зруйновані підприємства на Сході та загальний стан економіки. У наступні - сподіваємося, що все вже буде добре, бо в нас будуть нормальні сусіди, а не ті, що запускають до хати єнотів. Звісно ж, знана КОРУПЦІЯ... Суспільство вже перейшло, від стану повної атрофації і нерозуміння її небезпеки до нарікання її Ворог№1 (після москалів та вітчизняних прусаків), з яким неодмінно будуть боротися усі патріотично налаштовані громадяни України. Тож, сподіваюся, рівень корупції буде від року до року лише падати, хоча... між Януковичем та Порошенком різниця лише у балах IQ, що можна коротко озвучити словами Кличко: "нам нужна усвоіть урок і нє повторіть ашибак януковіча". Через зменшення населення ВВП на душу буде рости, але коли дійде до більш рівномірного розподілу - невідомо.   Через розвиток патріотичного туризму, усі будуть відпочивати у Одесі (загалом південних областях) та Карпатах (Західній Україні загалом), де туристична інфраструктура буде лише покращуватися і нарощувати обороти. Крим, відповідно, буде відпочивати поки не повернеться до України. Після повернення і реанімації - має добру перспективу, якщо покращиться сервіс. А це залежить цілком від кількості залишків прорусні. Так чи інакше, - туристи повернуться. Через зміни клімати, - ми можемо отримати і більшу кількість іноземних туристів, зокрема з Європи, які будуть грітися на пляжах Півдня з початку весни до кінця осені, а в Криму майже - цілий рік.    Реальне покращення якості та розміру середньостатистичного українця буде залежати від інвестицій та успіхів у боротьбі з корупцією, якісних реформ. Зокрема, створення з України "зони без податків, за подобою 5.10" - може призвести до зовсім неймовірних позитивних економічних наслідків. Вимагайте від влади перетворення України на офшорну зону. За таким розвитком, через 10-20 років - Україна буде невпізнанна багатюща країна з жируючими украми. Маючи величезні кошти від інвестицій, реформ, зникнення корупції, Україна може стати Світовою Наддержавою, а українці будуть волати про засилля мігрантів, розмовляючіх українською з нерозбірливим акцентом, велика частина яких, будуть з Росії.    Важка зима 2014 (і взагалі весь енергодефіцитний період) року змінить мислення і ставлення українців до енергії та енергозбереження докорінно. Повільно але впевнено буде розвиватися альтернативна енергетика, в тому числі, енергозбереження, особливо через зміну українців у свідомості. Головним замінником газу стане електрика: бойлери, радіатори, обігрівачі, електроплити, тепла підлога, тощо. Усе більше людей, сімей та громад будуть вигадувати альтернативні джерела вжитку, починаючи від: енергозберігаючої лампи, вікон, утеплення, заміни опалення на електричне, тощо; закінчуючи новими винаходами на задньому дворі пана Петра, які будуть переробляти старі шкарпетки у газ та впровадження вже існуючіх технологій (я не ідіот, щоб вірити у геній Кличка та альтруїзм Порошенко, і те, що вони щось реально змінять). Через шалену еволюцію громадянського суспільства, усе більше громад буде вимагати інновацій від "нової" влади і самостійно, власними силами і коштами, вводити їх у життя рідного села чи міста. До цієї ж дзвіниці можна віднести еволюційну громадську свідомість, що призведе до меншого свинства на вулицях міст та прагнення українців до переробки сміття. До 2020 року майже на 100% впевнений, в Україні буде роздільний збір сміття.   Промисловість буде або зменьшуватися, оновлюватися до відповідних стандартів або зникати. Але екологія наврядче покращиться, через збільшення викидів автотранспорту та кількості сміття. Більше це буде залежати знову ж таки, від людей та зміни їх свідомості. Крим буде відпочивати від бидла, сцяння у воду, тощо. Трохи відновиться екологія, економіка загнеться остаточно. При поверненні ми отримаємо півострів, на якому доведеться починати майже усе спочатку. Але, сподіваюся, там вже не буде прорусні, яка може стати єдиним і останнім тягарем України на шляху до національної мети.   Реальний приклад: Наприклад проект активістів "Батарейки, здавайтесь!".У Дніпрі вже досить розвинена мережа здачі батарейок і їх утилізації. У Нікополі, в мене є знайома художниця, яка зі своїми друзями також займається цією справою і якщо не зараз, так введе подібний збір у найближчі роки, залучаючи нових активістів до цієї справи. Це стосовно екології. Існують же і інші проекти, такі як усе більш популярний з року на рік "Зробимо Україну чистою!" та багато інших. Тенденція до участі у громадській активності буде лише рости.    Стосовно енергозбереження, також вже зараз ми бачимо суттєву активізацію суспільства, що надалі буде лише збільшуватися. Це видно з шалених попитів на електронні системи опалення, тощо. Люди також, маючи змогу, утеплюють свої будинки та підпримємства. На елементарному рівні намагаються розділяти сміття, звісно якщо є куди його потім викидати. Але певно ця практика, так чи інакше охопить територію України, не тільки у деяких пілотних містах, як Нікополь.    -Візуалізація образу України майбутнього до початку 2020-х років; початку 2020-х-    Демографічний образ: Київ та великі міста будуть далі поповнюватися провінціалами, але лише у деяких відбуватиметься помітний приріст чи інтенсивний. З кожним роком народжені в Україні, а особливо у великих містах, будуть більше лишатися в дома, ніж мігрувати закордон. Західна Україна, традиційно продовжить народжувати більше всіх, але позитивна тенденція "накриє" усю країну. Через внутрішню міграцію біженців, велика кількість людей зі Сходу та Криму лишаться там назавжди або у насиджених місцях у Центральній, Північній чи Південній Україні. Біженці від російського режиму, будуть лишатися або у столиці, або у великих російськомовних центрах, таких як Харків (в першу чергу) та Дніпропетровськ. Села і містечка будуть потроху вимирати, хоча усе залежить від реформ та прибутків аграрного сектору, інвестицій у сільськогосподарську сферу, в кінці кінців. Але все ж будуть здебільшого вимирати, хоча, звісно - найбільше вимруть містечка і села створені за часів совка та в найбільш кризових областях та місцевостях. Населення України до початку і початку 2020-х-2030-х збалансується. На Сході (у минулих промислових центрах) лишатиметься усе менше людей, у інших областях (особливо західних), де раніше людей було не густо - побільшає.    Підтверджучи мою теорію, що у міста повинна бути культурна душа, історичний фундамент, а не примусова баракова забудованість і діркою-шахтою для констаборної праці. Найбільший зріст населення буде у економічних і культурних центрах розвитку: Києві, Харкові, Дніпропетровську, Львові, Одесі. Донецьк перестане бути містом-мільйонником, і як увесь Донбасс - буде втрачати населення, яке буде мігрувати у економічні центри і якомога західніше від російського кордону. Але це не значить, що ці процеси будуть рівномірними у всіх містах регіону. Деякі міста,- навпаки вберуть в себе нових мешканців, і можуть стати новими центрам, лише через те, що не зазнали військових руйнувань. Крим поступово будуть покидати усе більша кількість людей, еквівалентно рівням розвалу російської економіки та політичному стисканні шиї... Прорусня буде їхати в Росію, українці і проукраїнці - зрозуміло куди. Кримські татари будуть усе терпіти і намагатися народити якомога більше дітей. Вони не здадуться, і після повернення Криму, створення Кримськотатарської автономії, згодом, через кілька десятків років або і раніше дуже вірогідна, як і цілковита Державність, в кінці кінців.    Клімат: усе теплішатиме. На півдні країни буде продовжуватися ерозія грунтів. Українцям доведеться вирішувати цю проблему, на рівні з екологічною. Але, певен, що активісти майбутнього будуть займатися і цією проблемою. Масово будуть розсаджуватися дерева, кущі. Через кілька десятків років - певно від зими лишиться лише назва. А за 50 років і взагалі - країна може стати субтропічною в Центрі та Сході, і тропічною на Півдні. Це як і величезні плюси, бо в нас скоріш за все скінчиться усі запаси нафти, газу для опалення, і мінуси - дуже важливо буде виводити проблеми екології і клімату на перші місця, щоб уникнути усе більш руйнівних стихійних лих. В нас певно не лишиться вибору, як і в усього Світу. Але про це слід вже говорити зараз і діяти також. Води поменьшає, тому нам доведеться бути ще більш економними. хоча думаю, ми вже до того часу навчимося або впровадимо нові технології.    Територіальні і політичні зміни: Я не вірю, що українці допустять заміну тисячолітньої гривні на євро. Тож, українці ще тисячу років будуть розплачуватися за покупки і отримувати зарплату в гривнях. Демократія буде міцніти з кожним роком. Українці будуть втрачати фобії та ставати більш толерантними і цивілізованими. Люди будуть продовжувати боротьбу за права, у тому числі і усілякі меншості, але наврядчє в Україні будуть легалізовані одностатеві шлюби чи союзи до 2020 року. Це очевидно. Поки українці не стануть ситими - вони навряд стануть справді терпимими до оточуючих, оскільки бідність та усіляка скрута - змушує людей бути розлюченими та нестерпними. Бідність - також мінімізує доступ особи до джерел інформації і людина керується догмами та міфами, замість фактів та здорового глузду. У перші роки після Євромайдану і Війни на Сході, західні цінності будуть ставати усе ближчими, і тим більше, чим більше Росія буде кусати нас за хвіст, і смоктати свою лапу безглуздих законів та заборон.    Також, можна припустити, що попри подальшу інтеграцію з Західним світом, Україна може відмовитися від вступу у Європейський союз, який і сам цього відверто не хоче. Україна і так є Європа, і буде рухатися по цьому шляху бо це її культурний та цивілізаційний шлях, а після розвалу Росії, дуже вірогідно, стане Світочем нового союзу, який об'єднає багато постросійських держав Східної Європи. Що це буде: відтворена Київська Русь чи якась форма конфедерації - покаже час. Але дуже вірогідно, що принаймні прикордонні області в полоні Росії - увійдуть у склад України. А якщо пощастить, - Москва стане крайньою крапкою північної провінції. Якщо території побільшає, за рахунок розвалу РФ, Україна тим більш має шанс бути наддержавою і впливовим економічним, політичним і географічним центром не тільки у Європі але Світу.    Зовнішній вигляд українських міст: до 2020(25) року наврядче суттєво зміниться. Усе більше залежіть від того, чи буде в Україні створена офшорна зона. Якщо такі зміни відбудуться - міста, особливо найбільші - зміняться доволі сильно. Усе менше сміття на вулицях. Основні траси, автошляши та центральні вулиці міст, і загалом, великих - будуть хороші. Але так можна буде сказати лише десь у 2020 році. Від 5 до 15 років доведеться тільки відновлювати дороги. Буде відбуватися реновація. реставрація. Радянські будинки будуть усе більше змінюватися зовні, маскуватися і осучаснюватися, або зноситися, і чим далі у час - тим більше. Змінюватиметься приватний сектор. До 2020 року майже усі будинки будуть виглядати більш європейськими, будинки радянського типу - будуть бачитися як якась жахлива тоталітарна дикість, аскетичний несмак. Десь у проміжку 2020-2030 років - Україна стане візуально гарною і затишною майже всюди.    Де не де будуть залишки руїн на Сході. Чорнобиль також буде розчаровувати туристів майже повністю розваленими будинками. Усе навколо стане яскравим, різнокольоровим. Міста, особливо великі, стануть креативними з купою незвичних та цікавих місць. На Сході і минулих індустріальних містах усе ще відчутно буде смердіти совком, особливо в тих містах, що можуть вимерти. В нас з'являться нові міста-привиди, майже усі будуть на Сході. Усе залежить від наслідків і тривалості війни. Нижче, розкажу як бачу міста окремо:* Київ - столиця України. Кількість населення буде лише збільшуватися швидкими темпами,місто буде рости та покращуватися, осучаснюватися. До 2025 року у Києві вже буде власний Київ-ситі та багато нових скляних високих будинків, футуристичних чи незвичних. Спальні райони будуть рости як гриби після дощу. Місто стане помітно чистішим та цікавішим туристичним та економічним центром, через нові інвестиції. З загинанням російської економіки усе більше москвичів будуть переїзджяти до Української столиці разом з грошима, бізнесом, родинами.    До 2025 року будуть побудовані усі заплановані нові гілки метрополітену. Розпочнеться будівництво кільцевої лінії, яка вже точно буде до 2040-50 року.  У 2050 році, Чорнобиль - може бути реальною околицею мегаполісу. Це може статися і раніше через введення системи 5.10. Чим раніше розвалиться Росія, і скоріш за все це торкнеться і Москви, тим більше вбере у себе Київ нових переселенців з півночі. Київ стане впливовим центром у Європі, і цілком можливо, у Світі загалом. Особливо, якщо Києву відійдуть європейські території розваленої Росії.* Харків - промислова столиця, буде типовим мегаполісом, великим містом. Але не бачу в ньому родзинки. Щось типу Чікаго. Друге місто за населенням після Києва. Там точно будуть добудовані нові станції метро, можливо, також і кільцева до 2050 року. Загалом - велике, але сіре місто. Зміниться не дуже сильно.* Дніпро(град, слав) - один з економічних центрів країни, мегаполіс. Місто буде розвиватися і рости. В центрі побільшає офісних будинків, і загалом багатоповерхівок. Будуть побудовані нові спальні райони. Після завершення нових станцій метро, вірогідно будуть будувати нові гілки, а до 2050 також можливо і кільцева дорога. Фінансовий центр буде вбирати в себе мігрантів зі Сходу, околиць, як і Харків.* Львів - культурна столиця Східної Європи. Відновлені та реставровані вулиці, будуть приваблювати безліч туристів та мешканців, закоханих у це місто. Одна з туристичних та культурних столиць Європи. Через зростання кількості туристів, інвестицій, добру екологію та міграцію біженців - населення  у місті буде лише збільшуватися. І у 2025-30 роках може перевищити мільйон.* Івано-Франківськ, Чернівці, Тернопіль, Ужгород - усе більше будуть містами для туристів і культурними центрами країни, що розвиваються. Населення буде тільки збільшуватися. Усе буде розвиватися.* Одеса - одна з туристичних і культурних столиць України і Європи. Через покращення сервісу і потепління клімату буде приймати туристів 9 місяців на рік після 2020 року. Після відновлення порто-франко стає величезним портом і фінансовим вузлом, морськими воротами країни. Населення лише збільшується, знову ж таки через внутрішню міграцію та покращення сприятливих економічних умов, стандартів життя. Але до 2050 року значна частина міста може піти під воду, звісно якщо влада України не створить дамби, або країни Чорноморського регіону не перекриють протоку Босфор і не зроблять спеціальні шлюзи.* Запоріжжя - скоріш за все, нічого не зміниться. На місце тих, що поїхали - будуть приїздити переселенці зі знищеного Сходу. Можливо навіть, що місто досить сильно зменшить своє населення. Промислові райони поступово перестануть працювати. Хортиця, як і раніше, буде приймати туристів.* Донецьк - місто привид, як і Луганськ. Руйнування сприяють жахливим умовам життя у місті, і жителі мігрують в інші. Подекуди цілі райони лишаються пустими. Місто небезпечне для життя. Соціальні та гуманітарні проблеми лишаються і поглиблюються. Алкоголізм, наркоманія, злочинність, екологія... Більшість людей їде до Харкова, Дніпра, Запоріжжя, Києва. Зруйнована економіка регіону на десятиліття вперед пророчить шлях запустіння. Радянські міста агломерації майже вимирають і стають безперспективними. Згодом, місто як і область, стають одними з найменш густонаселених, як Луганською. Осередок темних та фатальних наслідків війни.    Загалом: Україна - затишна демократична Європейська перспективна країна, до 2020-30 років, при розпаді Росії і збирацтві своєї землі - стає однією з Наддержав. 2050 рік - Україна - розвинена правова та економічно країна. Аграрна наддержава, технологічний та промисловий гігант. Космічна та авіа-наддержава. Має сильну сучасну армію. Суспільство несе у собі незламні культурні особливості та традиції, разом з сучасними технологіями. Перший український космонавт, що злетів саме на український ракеті у космос на орбіті планеті - летить у вишиванці. Згодом, з іншими дослідниками Місяця українець залишає там стояти у сірому реголіті український прапор. Далі - лише інтенсивний розвиток та неймовірне майбутнє!!!    І головне: не чекайте від України щось наднеймовірне, самі робіть неймовірні речі і тільки тоді ця країна стане чудовою. Країна - це Ви! Влада - це народ!Варто нагадати, що коронавірус з Китаю вже давно в Нікополі: що варто знати?Також ми тішили добрими новинами - українська мова отримала золотий мільйон.
Spotify втрачає пандемію
Spotify втрачає пандемію
Світ 2020-04-15 22:08:13
Обмеження, запроваджені на вулиці, означають, що деякі компанії втрачають прибуток, а інші - навпаки, і, здавалося б, такі програми, як Spotify, належать тим, хто повинен заробляти на карантині. Послуги, які дозволяють вам насолоджуватися благами домашнього затишку, за визначенням не повинні мати проблем з ліквідністю. Однак з результатів виходить, що статистика не виглядає настільки сприятливою. Найбільшим сюрпризом є послуга Spotify, яка у багатьох країнах зазнала значних падінь. Більше того, аналізи, ймовірно, не повністю пояснюють причину таких результатів. Все тому, що вони не замислювалися над тим, як використовується Spotify.Якби ми сліпо вказували, які служби не втратять в результаті епідемії, яка набувала сили, то, напевно, кожен би сказав, що всі види потоків не повинні мати проблем. Як ми знаємо з різних типів звітів, такі сервіси, як Netflix, HBO GO, Disney + зараз справді добре. Що у деяких навіть є переповненість посилань і доводиться знижувати якість потокового виводу. На жаль, не всім так пощастило. Одним із таких веб-сайтів є (на диво) Spotify. Я спробую пояснити вам у цій статті, чому веб-сайт відчув таке зменшення. Як виявляється, аналітики, мабуть, цього ще не зрозуміли, що шкода.Реальність знову зіграла хитрість, і Spotify визнав падіння інтересу до послуги.За статистикою бізнес-аналітиків, зрозуміло, що споживачі, укладені в чотири стіни, не хочуть пристосовуватися до своїх ідей. Люди, відповідальні за аналіз трафіку в Spotify, повідомили, що з 3 по 17 березня кількість відтворених пісень зменшилася на десяток або близько відсотків. Звичайно, найбільше зниження було зафіксовано в Італії. Це 23,1%. Напевно, кожен з нас пам’ятає, що в той час на Апеннінському півострові була пандемія, і люди були відрізані від руху. Здавалося б, саме тоді вони повинні користуватися послугою вдома. Далі ми маємо інші країни, які постраждали від епідемії, тобто США (зменшення на 13,3%), Іспанію (на 12,7%), Великобританію (на 10,5%) та Францію (на 2,4%). Найцікавіше - як журналісти почали це пояснювати. На жаль, вони не можуть погодитися зі своїми висновками.Spotify справді не приховує зниження, і кілька журналістів вирішили прокоментувати це.Журналіст із прізвиськом Кварц спокусився сказати, що:"Схоже, люди вважають за краще слухати музику, коли життя йде нормально, і ти можеш розважитися". Він також написав, що у важкі часи люди прямують до старших хітів, але це не має нічого спільного з результатами. Таке трактування результату є дуже заниженим і навіть неправдивим. Це не має сенсу, і я не можу з цим погодитися. Навіть якщо користувачі хочуть повернутися до старих хітів, вони також є на Spotify. Більше того, сказати, що "люди вважають за краще слухати музику, коли життя триває нормально" Я помічаю зовсім іншу регулярність, якою хотілося б поділитися з вами. Сподіваюсь, вам сподобається аналіз та помітите наслідки.На початку давайте подумаємо, чому запускається послуга Spotify.Це корисно для прослуховування великих музичних ресурсів, без зобов’язання завантажувати, шукати чи копати ресурси. Веб-сайт використовується у стислій формі, а база пісень - гігантська. Почнемо з того, що багато користувачів веб-сайтів починають подорожувати: коли який автомобіль, поїзд, трамвай, ідуть гуляти, їздити на велосипеді і т. д. Наступна група - це та, яка використовує послугу в тренажерних залах, фітнес-клубах, школах танців, заходах, саунах і навіть клуби, бари чи ресторани. Є й такі, хто слухає музику на роботі, а зараз вони просто… не працюють, або знаходяться в домашньому офісі, де їм доводиться слухати кричущих діток. Ви можете уявити, скільки разів менше грає протягом дня. Ми граємо наш улюблений плейлист на роботі, і він летить протягом 6, 8 або 12 годин - нон-стоп.13-19 березня Spotify втратив ще 11 відсотків у всьому світі.Ми не знаємо даних, як відсутність активності перекладається на кількість передплатників. Все залежить від того, наскільки я прав у своїх припущеннях. Може виявитися, що люди, які використовували послугу для діяльності, якою вони зараз не займаються, зняли плату за послугу, оскільки вона їх просто не платить. Я, незважаючи на те, що зараз не відвідую тренажерний зал, намагаюся займатися фізичними вправами вдома і таким чином використовую Spotify. Люди, у яких немає дітей і працюють вдома, також мають музику. На жаль, не у всіх є такий комфорт. Я думаю, що, щоб результати були дуже реалістичними, було б добре Spotify перевірити, як користувачі використовують веб-сайт та де вони грають музику. Це може показати їм, звідки беруться втрати, і я думаю, що я не зробив багато помилок.
Генерал сер Річард Шірреф. Книга
Генерал сер Річард Шірреф. Книга "Війна з Росією" - Рецензія простого читача
Україна 2020-04-28 17:00:13
Генерал сер Річард Шірреф. Книга "Війна з Росією" - Рецензія простого читача. Рецензію NikopolToday передає з посиланням на DeadLand мовою оригіналу.Украиноязычная обложка — моя. Э.А. БлэрВ 2016 году в Европе наделал много шума роман британского генерала сэра Ричарда Ширрефа (general sir Richard Shirreff) "Война с Россией". Sunday Times наградил этот апокалиптический роман о возможной Третьей мировой войне титулом бестселлер. А американский генерал W.K.Clark, бывший главнокомандующий силами НАТО в Европе, написал, что это предупреждение только выглядит как фантастика - очень правдоподобно и технически достоверно.На ежегодных зимних книжных ярмарках в Риге, Таллине и Вильнюсе эпохальное произведение бравого английского военачальника было переведено на местные наречия и анонсировалось, как практически предсказание неизбежной войны с Россией в уже наступившем 2017 году. Из свойственного мне чувства нездорового любопытства я прочитал эту книгу на языке оригинала, и несмотря на то, что в конце НАТО, конечно же, побеждает Россию, мысли автора мне неожиданно понравились.На страницах книги британский сэр не только раскрыл свою собственную незатейливую душу, но ещё очень красочно и подробно описал внутреннюю кухню выработки общих стратегических решений в Британии и НАТО. На русский язык она пока ещё не переведена, но скорее всего скоро будет, и потому, полагаю, многим будет любопытна рецензия на неё простого русского читателя.Для начала необходимо остановиться на личности самого автора. Сэр Ричард - четырёхзвёздный британский генерал, что соответствует российскому званию генерал армии - обучался в лучших учебных заведениях Объединённого королевства, включая Оксфорд. Службу начал королевским гусаром в 1976 году. Воевал в Северной Ирландии, Ираке, Афганистане. Имеет боевые награды, в том числе личную благодарность самой Королевы. Считался одним из лучших офицеров Её Величества, сделал блестящую военную карьеру и дослужился до заместителя командующего силами НАТО в Европе. То есть - мужчина образованный, серьёзный и информированный. По крайней мере, так мне казалось до прочтения, однако после того, как я осилил этот коктейль западноевропейского идиотизма и британского цинизма, моё частное мнение об английских генералах сильно ухудшилось, и я стал лучше понимать вечно грустное лицо старушки Елизаветы Второй. А каким оно может быть, если её окружают такие гиганты мысли, как вышеупомянутый генерал? Но обо всём по порядку.Меня всегда учили, что прежде чем ругать, надо обязательно похвалить. И хвалить есть за что. Во-первых, в книге все западные персонажи называют российского президента просто и величественно - The President, без указания имени, фамилии, отчества, и всем понятно, о ком идёт речь. Уважительно и показательно - британец считает президента РФ единственным Президентом в мире. Во-вторых, по замыслу автора в 2017 году Россия обладает целыми дивизиями, укомплектованными танками "Армата", и эскадрильями новейших Т-50. Вобщем, грубо льстит. А из всех видов лести грубая - моя самая любимая. Ну и в-третьих, очень понравился здоровый цинизм автора по отношению к Евросоюзу вообще и к восточно-европейским союзникам НАТО - в частности. Именно он и удержал меня до конца повествования о том, как русские последовательно вторгаются сначала на Украину, потом в Прибалтику, и только решимость американского президента да личная храбрость одного британского капитана, возглавившего латышских "лесных братьев", спасли мир от Третьей мировой и разрушили преступный замысел Сами Знаете Кого (нет, не Волан де Морта). А вот дальше пойдёт сплошной идиотизм.Действие начинается в мае 2017 года. Русский суперагент Вронский с подельницей Анной - ну вот опять не угадали! - не Карениной, а вовсе Брежневой - обманом похищают четвёрку наивных американских советников, обучавших в Харькове украинских вояк обращению с американским антиартиллерийским радаром. Британец явно читал в детстве Толстого, но видно - как-то плохо, и что-то с фамилиями напутал. Американское правительство, не желая конфронтации, поднимает в небо Украины свои F-16 для прикрытия оставшихся мирных американских советников от подлых русских агентов, которые совращают американцев дармовой выпивкой, экзотическим блюдом "holubtsi", и длинноногими блондинками. Как американские самолёты должны были уберечь американских советников от соблазнительных шпионок, автор и сам не понял, следствием чего стало уничтожение двух истребителей США российскими самолётами-невидимками Т-50. Правда, американцам удалось таки один русский истребитель сбить, но положение это не спасло, и весь западный контингент галопом покинул Украину, чего, собственно, и добивался великий и ужасный Владимир Владимирович.На заседании своего совета российский президент заслушивает доклады своих подчинённых и даёт два указания. Первое - усилить бомбардировки и ракетные удары по гражданским объектам Сирии, чтобы увеличить поток беженцев в ЕС. Да да, так вот прямым текстом - усилить удары по гражданским объектам! Второе - начальнику ФСБ Меркулову Лаврентию, ну естественно - Павловичу, устроить в Донецке провокацию и сорвать, наконец, те самые Минские договорённости, так дословно, аккуратно и скрупулёзно соблюдаемые Украинской стороной, что не подкопаешься. Министры с похоронными лицами докладывают, что разорванная в клочья западными санкциями российская экономика находится на последнем издыхании, бюджет 2017 года, свёрстанный по цене 100(!) долларов за бочку, трещит из-за низких цен на нефть, лишившийся всех западных ценностей средний класс - бузит, вследствие чего рейтинг Президента стал трагически падать. Естественно, все согласились с утверждением, что спасти его (рейтинг) может только война.Лаврентий Павлович обстреливает донецкую школу ракетами "Смерч", убивает детей . Россия тут же обвиняет в этом жутком преступлении белую и пушистую, прозападную, демократическую (там в тексте ещё были эпитеты, но я уже устал) Украину и вторгается в неё, бедную. Весь мир знает, что в Донецке и Луганске сепаратисты сами себя обстреливают уже третий год кряду, так в тексте утверждают американцы. Они вообще со своих спутников всё видят,и их аналитики из ЦРУ всё знают. Только ничего никому не показывают и не рассказывают ибо - государственная тайна. К тому же Украина не в НАТО, потому всем очень жаль и не более.Русские занимают несчастную Украину примерно за неделю, и на том её история заканчивается. Ещё вчера сильнейшая на континенте украинская армия бесславно погибает под гусеницами "Армат" на горящих улицах стёртого с лица Земли Мариуполя. Так это показывает ВВС. И что удивляет - автор совсем не переживает за судьбу проевропейских украинцев и эпических сцен рубки бурятов с киборгами тоже не рисует. Словом - ну померла и померла.Кремль, воодушевлённый столь лёгкой победой и полной апатией Запада, решает, что если такая удача прёт, надо ещё что-нибудь захватить, например - Прибалтику. Ну, чтобы два раза войско не гонять. Уже засветившийся Вронский с всё той же Анной устраивают провокацию на майской демонстрации в Риге. Оказывается, под воздействием российской пропаганды всем довольное русское население свободной и демократической Латвии вдруг решило выйти на митинг против властей, давших этим неблагодарным такую сытую и благополучную жизнь.Я было подумал, что британский автор просто не в курсе национального вопроса в Прибалтике, ан нет - в курсе. Он с детской непосредственностью пишет: "Tак называемые неграждане отказались от гражданства Латвии потому, что не захотели сдать тест на гражданство из принципиальных соображений. Несмотря на то, что после ухода советских войск в 1994 году они продолжают оставаться глубоко недовольным меньшинством, большинство неграждан приняло status quo и счастливо наслаждается "западным" образом жизни в Латвии. Однако после вторжения в Крым и Украину (любопытно - тут их автор разделил) поток искажённой информации из российских СМИ о дискриминации при трудоустройстве по языковом признаку заставил их думать, что они нуждаются в российском протекторате".Вот вам внутренний мир британского лорда во всей красе – оказывается, русские сами! отказались от гражданских прав, но они всё равно довольны западным образом жизни (ибо все просто обязаны быть им довольны), а во всём виновата российская "propaganda".И дальше автор практически пошагово перенёс киевский "майдан" на улицы Риги. Да так дословно и точно, что закралось вполне обоснованное подозрение в личной причастности британского генерала к украинским событиям.Итак, в Ригу для массовости автобусами свозятся русские со всей Латвии. Перед митингом неизвестные убивают двух русских активистов, причём подозрение падает на латвийских нацистов-патриотов. Во время митинга специально подготовленные русскими спецслужбами местные активисты из “Russkiy Narodov Zashchita Sila” (Russian Peoples’ Protection Force—or RNZS) устраивают беспорядки, потасовки с полицией и драки с латышскими нацистами - потомками латышей из немецких батальонов ваффен-сс. Последних, кстати, нанял вездесущий русский агент Вронский. И под занавес на сцену выходят снайперы из ФСБ и убивают несколько русских девушек из винтовок "Vintorez". Это своими глазами лично видит британский капитан, приглашённый латышским бюро по защите конституции для усиления местной полиции. И весь это кошмар в прямом эфире транслирует Russia Today, журналисты которого точно знали где, когда и кого убьют. В Риге начинается хаос.Латвия подвергается беспрецедентной русской кибер-атаке, которая парализует абсолютно все электронные устройства от военных радаров до бытовых холодильников. Русские кибер-атаки уже давно в тренде, и по замыслу автора русские хакеры практически всемогущи, только в конце войны немножко слажают. Рига объявляет мобилизацию и безуспешно обращается в НАТО за помощью. Кроме дипломатической обеспокоенности и посылки нескольких американских F-16 Латвия не получает больше ничего, даром что в НАТО. Опьянённые своей безнаказанностью русские вторгаются во всю Прибалтику оптом и за двое суток берут под её контроль. Американские самолёты уже второй раз в этом повествовании дают дёру, сбивая пару русских Су-25, бомбивших авиабазу под Ригой.Автор, конечно, утверждает, что, мол - обученные британцами латыши сражались как львы, и свободная Латвия стала костью в горле российских войск. Но потом указывает, что по его мнению Псковская дивизия ВДВ, усиленная спецназом, потеряет 40 человек убитыми, 200 ранеными. Словом, всё как-то неубедительно. Одна дивизия ВДВ за пару суток разделывает под орех натовскую армию, которую готовили к войне почти 20 лет!А вот гордые британцы не бегут. Они получают приказ снять на камеру доказательства русского вторжения, а то на Украине ничего снять так и не удалось, и по этой причине русским таки всё сошло с рук. Русские там использовали своё секретное оружие "maskirovka". В боестолкновение вступать было строго запрещено - Британия и Россия не находились в состоянии войны. Это был личный приказ британского премьер-министра. Но английские генералы за спиной главы государства начали вести свою игру и послали к берегам пару минных тральщиков (один свой, другой - немецкий), на которых британские военные должны были эвакуироваться из Латвии.А в Латвии по замыслу автора в первый же день агрессии вспыхнула партизанская война. По всей стране были заранее сделаны схроны с едой, амуницией, оружием и средствами связи. Вобщем, злых русских ждали давно, а они всё не приходили. Латыши даже беспокоится стали - не случилось ли чего? Земля горит под ногами оккупантов. Британский офицер делает все необходимые снимки и идёт в точку эвакуации. Но прямо на его глазах русские "сушки" топят оба натовских судна, и солдаты королевы решают, что теперь они практически Рембо, и из стингеров сбивают несколько русских вертолётов. Причём пару последних - прямо на глазах самого Путина, что безусловно должно было его унизить в глазах русских.Российский президент прибыл в Латвию для организации референдума по присоединению Прибалтики, предварив свой прилёт цитатой, приписываемой самому Сталину: «неважно, как голосуют, важно, кто считает». Автор таким непрозрачным образом намекал на Крым, мол - там всё не так однозначно...Придуманная британским генералом сцена прилюдного унижения российского президента заслуживает отдельного психиатрического исследования. Англосаксы его так нежно ненавидят и так открыто боятся, что не имея возможности с ним разделаться в жизни, пытаются его унизить хотя бы в своих книжных фантазиях. Производные от слова унижение "humiliation", применительно к Путину прозвучали в тексте более 20 раз! Это клиника, психиатрическая.А что НАТО? А он безмолвствует, потонув в бесконечных дебатах и согласованиях. Греция, Венгрия и Германия не желают воевать с Россией, хорошо помня, чем это обычно заканчивается. И понять их можно. А греки вообще заявили о каком-то религиозном православном союзе с Москвой.А что США? Американская президентша (хм... как же им хотелось мадам Клинтон в президентском кресле увидеть) занимает взвешенную и в то же время твёрдую позицию - русских надо остановить. Но без поддержки союзников сделать это не решается. И вообще - она за мир во всём мире.А что союзники? А те юлят до последнего, лишь бы не идти на войну. Даже Британский премьер оказался полной тряпкой и после уничтожения английского корабля приказал послать остатки британского флота к берегам Прибалтики. Причём корабли посланы исключительно для устрашения, без какого-то злого умысла воевать с русскими.Эскадру возглавил авианосец Queen Elizabeth, у коего не было боевых самолётов, ибо американцы свой F-35 никак не могут довести до ума. Да и сама эскадра после бюджетных обрезаний 2010 года своим составом могла напугать только впечатлительных барышень. Естественно, русская подлодка Kilo в лучших традициях второй мировой на перископной глубине тремя торпедами отправила на дно гордость британского флота - Queen Elizabeth. После такого злодеяния (atrocity) премьера сменили и наконец-то решили дать русским между ног (NATO response was to kick the Russians hard between the legs in Kaliningrad) - ударить по Калининграду. По замыслу британца сбивать русские самолёты - подвиг и законное право цивилизованного мира, а вот получить плюху в ответ - страшное злодеяние.Тут следует сделать ещё одно медицинское наблюдение. Британский адмирал на страницах своего опуса демонстрирует прямо-таки маниакальное желание дать какому-нибудь русскому по фаберже. Причём это желание он вкладывает даже в разговор двух натовских адмиралов! Они что - правда так разговаривают? Автору, конечно, виднее - он же как-никак тоже натовский генерал. Описываемые им диалоги британских высших офицеров просто поражают изысканностью. Например, один адмирал говорит новому британскому премьеру: Fucking bollocks, Prime Minister,” he growled. “The shagging war’s not over till the general says it is and this fucking general is not saying that. No fucking way”. Сплошной "fuck", даже переводить не хочу. И главное они же все сплошь джентльмены, оксфорды заканчивали. Представляете как у Королевы уши вянут, когда она общается с этими... жентельменами?Ну, как вы понимаете, после массового потопления натовских судов, уничтожения самолётов, гибели более тысячи натовских военнослужащих, страны альянса через месяц после начала русского вторжения подписывается под пресловутым пятым пунктом северо-атлантического договора. Американская президентша всех колеблющихся европейцев дожала. И тут хочется сделать реверанс реализму британца.Он так и пишет - если бы Путин не слетел с катушек и не потопил столько военных судов, не посбивал столько самолётов, никакого консенсуса по поводу защиты Прибалтики не было бы. Совет Верховному -когда будет Прибалтику захватывать - не стоит топить натовские корабли. Натовские самолёты сбивать можно, но в очень небольших количествах, и всё будет в ажуре, никто за прибалтов воевать не пойдёт. Все станут сильно озабоченными, да и только.Дальше автор ещё больше наддал реализма и поведал, что несмотря на списочный 3,5 миллионы состав армий альянса, дела очень плохи. Из-за хронического недофинансирования подготовка солдат слабая, склады пусты, логистика - никудышная, а технические службы занимаются каннибализмом - разбирают на запчасти технику, чтобы укомплектовать оставшуюся. Словом, даже при полном консенсусе НАТО способен на очень ограниченную операцию в единственно возможном для этого месте - Калининграде. Потому что это - анклав, и ещё потому, что автор нафантазировал широчайшее партизанское движение в Прибалтике, против которого Россия вынуждена перебросить более 200 тысяч солдат из Калининграда, сделав его полностью беззащитным. Британец вообразил более 50 тысяч восставших прибалтов, к которым присоединились тысячи местных русских! Вот они на 9 мая демонстрации устраивали, а через месяц в "лесные братья" побежали записываться. Если честно, то я немного утомился отправлять британского генерала к психиатру. С другой стороны, автор признаёт, что без всеобщего восстания "лесных братьев" ни о какой военной операции не может быть и речи. Так что фантазия вполне объяснима.Ну дальше, как вы понимаете, всё стало налаживаться. Оказывается, русские хакеры ещё до крымской операции сильно лоханулись, и британцы в 2014 году заразили серверы российского геншатаба вирусом "Rasputin", который маскировался в списках любимых порнографических страниц. Автор так и вещает - "Когда он (русский генерал) зайдёт на свой любимый порно-сайт, его компьютер будет заражён". А что - в британском генштабе так можно? И генералы вместе с полковниками шалят там прямо на рабочих местах? Ну да ладно, автору виднее. И теперь с помощью вируса британцы отключили весь ядерный потенциал русских, а "Искандеры" в Калининграде смогли обезвредить всё те же британские Рембо совместно с латышскими и литовскими "лесными братьями". Так что - НАТО по Калининграду удар нанёс, а вот ядерного ответа не получил. Командующий западной группой российских войск в Калининграде генерал Киркоров (гусары - молчать!) вместе всё с тем же супер-агентом Вронским напились водки и не смогли ничего противопоставить силам НАТО и руководимым британским капитаном литовско-латышским "лесным братьям". Фантазёры.А что Путин? А его автор разбил на вертолёте Ми-8 где-то в Сибири. Британец как-то мутно в конце намекнул, что российского президента предали его собственные соратники. Боже, как же англосаксы об этом мечтают!Вобщем победа, VICTORY. Россия Прибалтику отдала, "Искандеры" из Калининграда вывела и - всё. Вы спросите - а Украина как? А я отвечу - никак. Очевидно за то, что уже третий год нет даже намёка на партизанское антирусское движение в Крыму и на Донбассе, британский генерал её (Украину) мстительно оставил Москве.Ну и напоследок хочется отметить главное - здоровый цинизм британского автора, который сделал это произведение если не интересным, то хотя бы любопытным.Во-первых, в произведении нет ни одного персонажа прибалтийского или украинского политика. Они просто не существуют. И действительно, зачем тратить силы на тех, от которых ничего не зависит? Все решения принимались исключительно в США и РФ.Во-вторых, автор нисколько не сомневается, что в реальных условиях без выдуманных им же десятков тысяч (не меньше) мифических прибалтийских "повстанцев" никто не пойдёт воевать за европейский выбор братьев меньших по ЕС и НАТО. Военная роль США в вопросе обороны Европы от России решающая с точки зрения британского генерала. Даже своё родное Объединённое королевство этот сэр откровенно презирает. А уж весь остальной континент он видит с белым флагом под подушкой и портретом Темнейшего в гостинной.В-третьих, несмотря на огромное бумажное военное преимущество НАТО перед Россией, у блока нет никакого реального решающего превосходства. И максимум на что способен альянс - весьма ограниченная операция где-нибудь в Калининграде. И то - исключительно при полной мобилизации сил всех своих членов!В-четвётых, система принятия решения по пятому пункту соглашения НАТО автором показана как абсолютно неработающая, бессмысленная процедура. Совет НАТО мямлил месяц, пока разродился консенсусом. За это время армады "Армат" готовились бы, скорее всего, к форсированию Ла Манша, ну или - Английского канала, как автор его называет. В тексте пятый пункт (Article Five) британец пихает в практически каждый параграф аж 54 раза. Да и сам пункт никакой надежды никому не даёт.Вот непосредственно сам пятый артикул: Article 5—Article in Washington Treaty of 1949, the founding treaty of NATO, which states that “an armed attack against one or more [NATO member states] in Europe or North America shall be considered an attack against them all” and binds other member states to take “such action as it deems necessary, including the use of armed force, to restore and maintain the security of the North Atlantic area.” Пятый пункт Вашингтонского договора от 1949 года гласит, что вооружённое нападение на одного или нескольких членов альянса должно рассматриваться, как нападение на всех его членов, и это обязывает других членов предпринять такие действия, которые они сочтут необходимыми, включая военные, для восстановления безопасности в регионе северной Атлантики.Нетрудно видеть, что в случае агрессии каждая страна будет принимать те меры, которые сама сочтёт необходимыми для безопасности северной Атлантики. Никаких обязательных мероприятий, мобилизаций или объявления войны - нет. А то вдруг прилетят инопланетяне с хорошим антивирусом и уконтрапупят американцев, наконец-то, а ты им ( зелёным человечкам) после этого войну объявляй? Военные меры включены, но только как опция и исключительно, как крайняя мера.В-пятых, автор - пусть и весьма завуалированно, но признаёт, что пока существует разделённый границами русский народ, он будет всегда представлять опасность для восточноевропейских новообразований.В-шестых, очень позабавила судьба латышской подруги британского капитана, изображавшего из себя супермена в прибалтийских лесах. Автор дал ей почему-то русское имя Марина и латышскую фамилию Крауя (Krauja - Утёс). Она воевала, стреляла и целовала отважного британца. А после победы эта “утёснутая” радостно поплыла со своим интуристом в Британию. Таким образом реализовалась вековая мечта дочери прибалтийского народа - свалить с родины куда подальше, предоставив России практически карт-бланш по новому захвату прибалтийских хуторов и сосен.А теперь моё самоё любимое место в этой книге: “You’ll never have a better friend than a Russian. And I have a number. They’ll give you their last kopek if you need it. They’ll laugh with you, cry with you and drink with you to the end of time. But as a nation . . . as a neighbor . . . they’re horrible.”Такие слова были вложены в уста той самой «утёснутой»: «У вас никогда не будет лучшего друга, чем Русский. А меня было несколько. Они отдадут вам последнюю копейку, если вы будете нуждаться. Они будут смеяться, плакать и пить с вами до конца времён. Но как нация... как сосед... они ужасны».Лучше ведь и не скажешь. Мы, русские, можем быть честными, добрыми, открытыми, верными друзьями. Мы можем отдать последнюю рубаху, если им будет нужна помощь, и на что они сами не способны в принципе. Словом, по отдельности они согласны нас терпеть, если мы будем ангелами. Но даже будучи ангелами, если решимся стать нацией, нас будут бояться и ненавидеть. Вот и вся философия западного человека. Это не лечится, даже пулей в лоб.P.S. Читать или не читать каждый решает сам. Я бы всё же рекомендовал эту новеллу к прочтению в качестве медицинского исследования лабиринтов сумасшествия людей, являющихся элитой западного общества. Все эти лорды и генералы свято верят в своё природное право убивать любого во имя защиты того, что они именуют громким словом СВОБОДА. Причём - чёрт его знает, что они подразумевают под этим определением, и как на их "свободу" покусились жители Афганистана, Ирака или Ливии, войной с которыми британский генерал гордится в практически непрерывном режиме.Автор Ерік Артур
У кроці від глобальної кризи
У кроці від глобальної кризи
Україна 2020-05-05 18:18:00
Аналітичний авторський матеріал на NikopolToday про майбутнє, політику і війну від во редактора. Попередження - текст російською мовою й містить власну думку та не покликаний образити когочь або щось. Будь-хто із Вас також може надіслати свої публіцистичні матеріли для публікації на сайті. Пишіть на пошту [email protected]Мы вступили в третье тысячелетие, а это значит, что пути назад нет - мы в будущем. Дальше лишь все то, что уже было описано фантастами из 20-го века. И каждый раз мы с удивлением и восторгом замечаем эти предзнаменования, воплощающиеся из фантастических историй на наших глазах. И многие со страхом вспоминают те фантастические истории, что вселяют ужас и все ближе подходят к нашим дверям. Завтра уже стучит в наши двери. И наивные ожидания об утопическом будущем портит жестокая реальность, лишь подтверждается историей. Антиутопия, Киберпанк, Апокалипсис и Постапокалипсис уже не кажутся фантастикой, а реальностью, что уверенно идет нам навстречу. Но еще больше пугает то, что большинство людей живут с закрытыми глазами и будут застигнуты врасплох, когда этот век будет идти к своей кульминации, а система, не оправдавшая себя придет в упадок, Трамп очень похож на украинского президента Януковича. Впрочем, его риторика и действия не далеки от Путина. Все это наглядно показывает про-имперские мотивы. Которые, к сожалению, находят отклик в широких массах оболваненной общественности. В случае его импичмента Трамп угрожает восстанием, при помощи своих последователей. А это значит, что США может снова войти в фазу гражданской войны. Мне очень жаль, что США разваливается на глазах, а американцы опозорены своим новым президентом.От этой грязи будет отмыться очень сложно. Мы в Европе возмущены, что США вышла из Парижского соглашения об изменении климата. И не только поэтому. Уже многие годы США ведет войну за ресурсы в Арабских странах.Это война не за свободу и права человека, а за контроль над ресурсами и влиянием. Миллионы людей пострадали и все беженцы оттуда вынуждены идти в Европу, потеряв все, что было у них там из-за войны. Это дестабилизирует Европу. Десятки миллионов беженцев уже тут из-за действий НАТО. Ситуация накаляется с каждым днем.Политики уже решили забыть об изменениях климата. Судьба Северного полушария Земли предопределена - войны, кризис и смерть, снова и снова. Каждому пора задуматься о том, чтобы собрать чемоданы и спасти свою семью из Северного полушария. Завтра будет поздно.Договоренности по ядерному оружию аннулированы. Что может случится? Все, что угодно. Путин и Трамп - безумны. Джерело Here And Now | фото Pinterest 
Переступивши поріг тисячоліття: що чекає нас у майбутньому
Переступивши поріг тисячоліття: що чекає нас у майбутньому
Україна 2020-06-02 15:31:10
Если мыслить более шире, то становится понятно, что современная система это все равно рабская система, где бы она ни была. Просто на Западе своя пропаганда, поскольку капитализм дошел до апогея безумия, если рассмотреть современную "фаст" экономику более подробно.Між іншим: гомосексуальність існувала спрадавна всюди, а не була чиєюсь культурною чи системною пропагандою.Люди как саранча, и настолько глупы, что поддаются действию пропаганды капиталистов и монополистов как слепые куклы. Мы с Вами из пост-советского пространства и хорошо знаем, как быстро рушится система до фундамента (остаются одни руины). Когда рухнет капитализм - будет еще хуже, и эти люди, как дети, не будут знать, что делать в этом мире, где чистая вода, хорошая медицина, образование и питание - будет только для богатых. Пока сложно представить, насколько плохо все это закончится после "фаст" экономики по Западному образцу с улучшенными условиями в клетке, где людям предлагают свободу на выборе в витрине. Но, честно, следует признать, что ЕС лучше чем РФ или США. Потому-что последние -  откровенные империи борющиеся просто за влияние на мировой арене за счет человеческих жизней и лгущие о демократии или патриотизме ради того, чтобы контролировать ресурсы и иметь большее влияние ради тех же самых денег на крови. Я бы с радостью променял это северное полушарие, на Новую Зеландию, к примеру. К счастью, она движется по альтернативному пути развития. В нынешней Земле это чуть ли не Рай по всем параметрам. Преступность отсутствует, дискриминация отсутствует, а правительство готовит полный план перехода на возобновляемые источники энергии. При том, что вокруг людей нереальный природный заповедник с экологическими условиями как тысячу лет назад. Пожалуй, когда-то, может, я смогу уехать туда или в Австралию, где чуть теплее. Не знаю, все эти дрязги с РФ, США и Ес закончатся очень плохо и в лучшем случае - глобальным кризисом, если исходить из истории. Нового глобального конфликта не избежать, а Западный образ жизни быстрого потребления ресурсов только приближает эту развязку.Потому, что мы потеряли общество и социальное устройство, которое могли контролировать очень быстро. Всех людей загнали в города и поставили раком.Раньше большинство людей жило в небольших поселениях, маленьких городах, где голос каждого человека влиял на что-то, а теперь - нет. Изменения произошли слишком быстро и люди не могут адаптироваться, а если нужно что-то решить наболевшее - приходится делать Революции со смертями многих людей.P. S. Так, про це я і кажу. Можливо мені дійсно не слід турбуватись долею своєї країни. В кінці кінців я не сприймаю національну ідентиність як те, що вище за всесвіт, вище за долю усієї планети Земля, як цільної системи. Тому що я енвайронменталіст.Я гадаю, що мені просто слід сприйняти руйнацію системи, як смерть близької людини, руйнацію усієї північної півкулі у майбутньому і створити це місто для людей разом із тими, хто поділяє мої цінності, а не жити там, наприклад у буденній Америці, де більшість людей не хоче нічого знати окрім як заробити гроші, популярність та ще якісь інші дурниці. Тому, можливо напрямок Нова Зеландія та Австралія, найбільш кращий варіант для того, щоб отримати місце для створення сталої системи, для гармонійногожиття людей у спільноті та разом із природою, не руйнуючи її. Це звісн було б простіше (дешевше) втілити в Україні але отримати найільшу підтримку у людей - скоріш за все - ні, на противагу цьому, можна отримати більше підтримки у людей з Нової Зеландії чи Австралії, що хочуть жити в альтернативній спільності.Джерело Here And Now | фото PinterestЧи варто нагадувати, що світ за крок до глобальної кризи?
Війна Росії з Україною: хто переможе?
Війна Росії з Україною: хто переможе?
Україна 2020-06-15 11:45:27
Велика війна між Україною та Росією можлива, якщо це буде потрібно керівництву РФ, виходячи з його внутрішньої політики, або якщо Путін не вважатиме ескалацію конфлікту ризикованою справою з точки зору зовнішньої політики.Велика війна з Росією: невтішний прогноз експерта для України. Цю аналітику NikopolToday публікує з посиланням на 24 канал. Експерт пояснив, за яких умов можлива відкрита війна Росії з Україною / фото YouTubeЯкщо Росія зважиться на відкритий наступ і задіє усю свою військову потугу, в України, судячи з усього, не буде жодних шансів. Це зумовлене тим, що РФ має занадто значну військову перевагу над Україною, пише німецький політолог Андреас Умланд у статті для Focus.І хоч західні держави в разі війни між Росією та Україною будуть активно підтримувати Київ, ні НАТО, ні Європейський союз участі в конфлікті не братимуть, зауважує експерт.Ці організації, судячи з усього, не зможуть запобігти розвалу України. Слід побоюватися того, що до сьогоднішнього дня ще немає навіть адекватних кризових планів на випадок подібної ескалації, хоча її політичний, економічний і соціальний вплив на деякі країни-члени НАТО і Євросоюзу буде досить значним, – прогнозує автор статті.Силуети російських окупантів у світлі вечірнього сонця / фото Зураб КурцікідзеОдним із поштовхів до розгортання військових дій між Україною та РФ може стати провал проекту із будівництва Керченського мосту у протоці, розташованій між Азовським і Чорним морем, припускає Умланд.Кримський проект є надважливим для легітимації путінської системи, тому, якщо Керченський міст не вдасться добудувати, або ж він просто рухне через складні геологічну умови, Путін може прийняти рішення про створення наземного коридору з Росії до Криму, який буде проходити по материковій частині України. Київ на це не погодиться, що і може спровокувати велику війну проти України, метою якої буде захоплення Росією наземного шляху вздовж північного узбережжя Азовського моря до Криму, пояснює аналітик."В результаті військових дій може виникнути велика хвиля біженців з України та інших східноєвропейських держав до Європейського союзу. Можуть з'явитися й інші надрегіональні загрози в області безпеки, про які, схоже, ні в Західній, ні в Східній Європі ніхто серйозно не замислюється", – йдеться у публікації.З огляду на ці прогнози, було б доречним вже сьогодні попередити Росію, уклавши переконливу багатосторонню угоду про взаємодопомогу між державами Центральної та Східної Європи з можливим приєднанням до неготових до співпраці партнерів із Заходу. Новий альянс зможе орієнтуватися на приклад багатостороннього співробітництва в галузі безпеки на Південному Кавказі, зазначає німецький політолог.Такого роду пакт, зрозуміло, може не стати еквівалентом НАТО і Євросоюзу, або їх можливого розширення із залученням України, Грузії і Молдови, однак він був би набагато потужнішим противником для Кремля, ніж країни Центральної та Східної Європи окремо, вважає Умланд.Фото focus.de / обкладинка статті Дніпроград
Майбутнє настало... Учора
Майбутнє настало... Учора
Нікополь 2020-07-23 22:17:52
Чи є наше майбутнє наслідком дій сьогодні? І чого його варто творити прямо тут і зараз? NikopolToday на пульсі з часом і хоче потішити читачів цікавим аналітичним прогнозом, про наше ймовірне майбутнє. Уявіть, що Ви потрапили до світу за декілька десятків років. Переважна більшість людей носять контактні лінзи, але... Не тому, що мають поганий зір. Навпаки, вони мають не тільки кращий зір ніж ми але і набагато більше всебічних можливостей, ніж будь-хто мав із нас. Усе це чому? Між іншим: європейці вже визначились із своїм майбутнім - екопоселення та міста, гармонія з собою та природою. Google/SpaceX чи хтось інший, впровадили всесвітню мережу wi-fi і тепер кожен має можливість приєднатися до мережі безкоштовно. Технології VR настільки встигли розвинутись, що вже не схожі на наші "сучасні" Google Glass або Oculis. Тепер це звичайні контактні лінзи, на які подають інформацію численні дата-центри. Але хіба це усе, що змінилося через якийсь там безкоштовний вай-фай та нові типи змішано-віртуальної реальності, скажете Ви? Звісно ні!! А от тепер я розповім, як віртуально/змішана реальність змінить світ до невпізнанності... Ніч. Жоден з ліхтарів не працює, Ви йдете додому але усе бачите нічним зором. Мапа міста чітко накладається і тепер Ви не заблукаєте ніде, навіть у пітьмі. Порахуйте, скільки електроенергії збереже світ... Викопне вугілля стане непотрібне. Екологія покращиться, але не тільки через це. Зараз розповім більш розлого про два фактори, які я відкрив: Ваша БЕЗПЕКА та ЕКОЛОГІЯ. Щодо безпеки. Оскільки Ви майже постійно у лінзах, стандартні додатки будуть попереджати Вас про будь-яку небезпеку: будь то відкритий люк чи рівчак, чи злодій. Будь-який зловмисник буде одразу заарештований, адже можна буде увімкнути автоматичну систему сповіщення поліції на загрозливі дії деструктив. Рівень насилля у суспільстві та злочинності, таким чином, можна буде звести до абсолютного мінімуму. Теж саме і стосовно руху авто та пішоходів, - усі системи синхронізовані і будуть автоматично попереджати про небезпеку й людину за кермом і пішу людину. Так само, якщо виникає стихійне лихо, додатки можуть попередити вас про небезпеку, й у випадку, якщо вона поруч - відшукати найкраще сховище від нього, або викликати рятівні служби. А що стосовно екології? Це розлоге поняття і тут потрібно виокремити усі чинники. Наприклад, суспільство споживання. Опишу приклад на вашому "уявному" будинку чи квартирі в майбутньому. Вже не будуть потрібні шпалери чи фарба- достатньо буде зробити якісні стіни та комунікації, а дизайн інтер'єру зможете міняти щоденно. Телевізорів не стане, як і комп'ютерів. Необходності в них не буде, бо ви і так під'єднані до мережі і бачите усе, що заманеться. Платити доведеться тільки за сховища вашої інформації на серверах. Купа дрібниць, що зараз "прикрашають" наші будинки - стають непотребом. Адже кожен може змінити свій дизайн кімнати на будь-який смак. Не доведеться платити стільки рахунків за світло, адже купа гаджетів, телевізорів, планшетів, мобільних та іншої середньовічної електроніки у вас не буде. Будь-яку інформацію можна буде голографувати через ваші лінзи будь-де. Чи то чат із приятелем, чи відеорозмову, текст книги, газети, тощо. Те саме і стосовно зовнішності Вашого аватара. Можна зекономити на одязі чи макіяжі, аксесуарах. Одягатися просто, але мати будь-який вигляд у мережі, до якої будуть приєднані майже усі. Соціальні мережі стануть пережитком минулого бо люди будуть бачити інформацію мро одне одного одразу. Вже не потрібно буде шукати людей через "Іщу тебя..." Усе стало значно простішим. І ось тепер уявіть скільки людство збереже ресурсів, особливо дерев... Скільки грошей може зберегти кожен із нас. А скільки заробить!! А як буде виглядати освіта? Її можна буде також осучаснити, зменшити витрати на неї і водночас підняти рівень і ефективність навчання за допомогою голографічних інтерфейсів, нової інтерактивної подачі інформації, квестів, тощо. Вже не потрібно буде уявляти на заняттях, як виглядають атоми чи використовувати примітивні штуки, наприклад як мікроскоп. Усе можна буде зрозуміти за допомогою 3D-моделювання, й інших кроссоверних способів. Тож навчання стане активним та ефективнішим, а витрати на папір та інше - зменшаться. Діти та підлітки зможуть "подорожувати" світом не виходячи з класу, бути на екскурсіях у важливих пам'ятках- не встаючи з парти... Рівень освіченості та культури, через інноваційні методи навчання звищіться. Можна буде забути про такі терміни, як "втрачене покоління". Адже підхід можна буде знайти до кожного, залежно від типу сприйняття інформації. Кожен може стати дизайнером інтер'єру, вбрання, аксесуарів, текстур, тощо. За це люди зможуть отримувати реальні гроші будь де. Це не фантастика вже зараз, якщо Ви знаєте про мережу Second Life. І тут ми підходимо до іншого моменту - навколишнього світу. Він стане: безпечнішим, зокрема і для здоров'я та толерантним до Природи, простішим у сфері комунікацій та соціального устрою й зокрема індивідуального, і найголовніше - дешевшим для кожного з нас. Сміття зникне з вулиць, злочинність буде подолано, оскільки кожен з нас буде моніторити безпеку суспільства автоматично. І ось... Ви зранку виходите на роботу. Що ви будете бачити навколо, окрім чистих вулиць та найрізноманітніших образів аватарів людей? До речі, про аватарів. Кожен може рекламувати свою продукцію сам - голографувати оголошення для всіх прямо перед собою. Особисті таланти можуть прогодувати вас у реальному світі. Це, на хвилинку, вже крок до реального постіндустріального суспільства, де люди займаються творчістю, а роботи виконують основну роботу. Бо суспільство споживання - зникло, померло. Вже майже нічого споживати окрім їжі, води, предметів першої необхідності... Це справжня революція по всіх фронтах, яку не зможе зупинити жодна влада. [Ах так... Влада. А ось подумайте, чи потрібна буде вона, коли в кожного буде інтернет? Краундфайдингові та подібні платформи стануть звичайним явищем і через те, що майже всі люди будуть поєднані з мережею, - зібрати кошти на будь-що - стане набагато простіше. Починаючи від облаштування вулиці або щакінчуючи глобальними проектами - люди зможуть скооперуватись самі через безліч спеціалізованих мереж. Громадянське суспільство розквітне, а влада буде виконувати хіба що суто представницькі функції, наприклад серед представників територій, бо маю надію - світ стане глобальним. Тоді люди зможуть подорожувати вільно. Кордонів не повинно бути. Потрібні єдині для усього світу цивілізовані закони, зокрема і економічні. Разом із відкритими кордонами - світ зможе подолати бідність і гармонійно спільно розвиватись у всіх сферах. Таким чином, маніпулювати суспільством - буде ну дуже складно. Коли для подолання несправедливості вистачить лише одного заклику, який поширять усі небайдужі.]І ось - локації. Ви самі можете доповнити її власними фішками: рожеве небо або веселка на ній, чи Юпітер на пів небокраю, нові супутники або квіточки замість зірок. Усе залежить від Вашої фантазії. Готи зможуть бачити свій світ, Ви - свій. І в такому багатогранному середовищі анонімному для кожного - буде комфортно усім. Налаштування контрасту та яскравості, якщо не вистачає світла або навпаки - усе це буде у Ваших руках. І до речі, Покемони - також. Вони можуть існувати поруч із Вами, так само як для когось вурдалаки чи зомбі. Це вирішувати тільки вам. У такому суперсоціальному світі - кожній добропорядній людині буде простіше знайти своє місце у житті, шматок хліба та кохану/коханого. Звісно, можете усе це вважати моїми рожевими думками. Але це лише алюзія на те, як ми реально можемо використати нові технології. Якщо буде інакше - то будемо винні тільки ми самі.Фото Pinterest
Яким буде місто Дніпро у майбутньому?
Яким буде місто Дніпро у майбутньому?
Дніпровська область 2022-12-15 05:17:35
Від обласного мегаполіса залежить і майбутнє всієї області.  Як вважають автори Стратегії розвитку міста Дніпра, до 2030 року, мегаполіс може стати великим міжнародним освітнім та економічним центром. Міський сайт вже розповідав про низку концептуальних планів щодо розвитку нашого міста в рамках цієї стратегії. Чергове питання, яке порушує одна з авторів розробки цієї стратегії Олена Іваницька, присвячене давній дилемі. У майбутньому Дніпро має робити ставку на індустріальний розвиток чи нові технології? Олена Іваницька наводить приклади низки міст США, які пройшли через такий вибір, і пише: «В рамках підготовки до розроблення стратегії міста «Стратегія Дніпра 2030» було проведено стратегічну сесію «Ревіталізація старопромислових зон міста Дніпра». Серед запрошених спікерів – Ден Кінкейд, архітектор міста Детройта (США). Низка американських міст, які спеціалізувалися на машинобудуванні, через нафтову кризу 1973 році та конкуренцію енергоефективних європейських, японських автомобілів стали занепадати і утворили депресивний «іржавий пояс». Серед таких міст опинилися Детройт і Піттсбург. Що далі відбулося з цими містами? В Детройті до влади прийшов мер-популіст, що спричинило ще більший відтік висококваліфікованих фахівців. Архітектор Ден Кінкейд та його бюро спробували вирішити проблему містобудівними інструментами, розробили поетапні плани розвитку кварталів і навіть домоглися федерального фінансування програми відродження Детройту. В Піттсбурзі рішення щодо виходу з кризи приймали «батьки міста», зокрема сім’ї Меллонів та Карнегі, для чого утворили комітет «Renaissance ІI». До речі, перший комітет відродження «Renaissance I» створювався в 1950 році для виходу з екологічного колапсу, який спіткав територію через бурхливий розвиток металургії. Новий план відродження міста полягав у зміні SMART-специалізації міста з промислового центру на центр освіти. Для цього приватні університети об’єдналися в єдиний університет, а також надали допомогу громадському Піттсбурзькому університету. Станом на сьогодні Піттсбургзький університет входить в десятку найкращих університетів США. Основними сферами економіки міста стали освіта, медицина та нанотехнології, а Піттсбург із занепадаючого промислового гіганта перетворився на центр науковців та ІТ-вників. Чим відрізняються стратегії Детройта та Піттсбурга? В Детройті інвестували в простір, в Піттсбурзі – в людей. Серед найкрупніших міст України саме Дніпро виглядає як моно-місто із спеціалізацією металургія та машинобудування, тоді як інші міста окрім виробництв мають й інші точки зростання: Одеса – порт та курорт, Львів – туризм та транспортний хаб, Київ – дипломатична та культурна столиця. Трансформація моно-міста – це величезний стрес для людей. Тому будь-які програми їхньої підтримки з боку держави та місцевої влади виправдані. Але швидких та ефективних рішень немає: 1. Мегапроєкти не допоможуть. На один успішний кейс культурної трансформації («Ефект Більбао») припадає десяток провалів накшталт Шеффілда або того самого Детройта. 2. Штучно затягувати за державний рахунок нові підприємства, які були б ефективнішими в іншому місці, – сумнівна практика, але може спрацювати як кластер навколо Південмаша. Хто відпрацює лобістом? 3. Якщо містоутворююче підприємство успішно працює, то траєкторія його розвитку все одно лежить через зростання продуктивності праці. Навіть найуспішнішим виробництвам з часом буде потрібно менше робітників. 4. Людям доводиться змінювати види діяльності та ціннісні установки. 5. На зміну спеціалізації, дисципліни та стабільності зростає значимість ініціативи, готовності до змін, здатності до перенавчання. В Дніпрі є заклади вищої освіти і інноваційно орієнтовані підприємства постіндустріальної економіки, але в такій кількості, яка не дає нам стати лідером динамічного зростання навіть в межах України. Висновок (враховуючи досвід Детройта і Піттсбурга): 1. В довгостроковій перспективі розвивати освіту ефективніше, ніж виключно інфраструктурні проєкти. Детройт – це місто, в яке не повернулись люди. 2. Дніпро як місто-мільйонник вже є привабливим регіональним магнітом, але потрібно весь час вкладатись не лише у підтримку базової інфраструктури, а й у покращення вищої та середньої професійної освіти, щоби генерувати можливість отримання та збереження висококваліфікованих фахівців. 3. І головне, створити свій комітет «Renaissance». Детальніше про перспективи Дніпра як міжнародного освітнього центру можна прочитати на сторінках 86-95 Стратегії розвитку Дніпра 2030 року.  
Які наслідки російської агресії для майбутнього Нікополя? Як відновити місто?
Які наслідки російської агресії для майбутнього Нікополя? Як відновити місто?
Нікопольський район 2023-02-20 22:51:13
Війна в Україні триває вже понад рік, але російська агресія все ще продовжується, знищуючи міста та життя мирних громадян. Одним з таких міст є Нікополь, який знаходиться на півдні України, на межі з окупованою Херсонщиною. Окупаційна російська армія та її прокремлінські найманці продовжують обстрілювати та гатити по місту Нікополь щоденно, знищуючи будинки, бізнес, школи та іншу інфраструктуру. Безліч жителів міста залишилися без дому та без надії на майбутнє. Зараз, з відсутністю перспективи та в безнадії на відновлення свого рідного міста у найближчі роки, багато місцевих жителів змушені були втекти з міста, щоб знайти новий притулок, працю і безпеку для себе та своїх родин. Ці люди залишили свої будинки та робочі місця, втративши все, що вони колись називали своїм домом. Окрім втрати майна, вони також втратили зв'язок зі своєю землею та спільнотою. Нікополь - це місто з глибокою історією та культурою, що засноване козаками сотні років тому. Це місто, де поколіннями росли люди, що були нащадками козаків, які були пов'язані з цією землею, і які вкладали свої зусилля та ресурси у створення благополучної спільноти. Майбутнє Нікополя Але зараз майбутнє міста залежить від визначень міжнародної спільноти та розвитку подій на Сході та Півдні України. Нікополь та інші міста в регіоні потребують масштабних зусиль та інвестицій для відновлення зруйнованої інфраструктури, підтримки громад та відновлення економіки. Це вимагає не тільки фінансових ресурсів, але й часу та енергії від керівництва міста, владних органів та громадських лідерів. Нікополь має потужний потенціал для відновлення, який може стати каталізатором змін у регіоні. З одного боку, це багатогранна історія цього міста, яке має багато культурних та історичних пам'яток. З іншого боку, це місто є важливим промисловим центром з потужними заводами та підприємствами. Але для того, щоб відродити Нікополь, необхідно вирішувати проблеми безпеки та забезпечити необхідні ресурси для відновлення інфраструктури та житлового фонду. Це вимагає спільних зусиль української влади, міжнародних партнерів та громадськості. На жаль, війна та руйнування міст відбуваються не тільки в України, але й у багатьох інших країнах світу. Однак, зусилля з відновлення та підтримки знищених міст можуть стати символом надії та відновлення для людей, які постраждали від війни та конфліктів. Саме таким може бути приклад відновлення Нікополя, як сучасного та прогресивного європейського міста. Ключові фактори для відновлення Нікополя та агломерації Тому, відновлення Нікополя та інших міст України, є важливим завданням, яке вимагає спільних зусиль, терпіння та волі влади, міжнародних партнерів та громадян. Це може стати кроком у відновленні миру та стабільності, як в Україні та у всьому світі. 1. Знищення корупції та захист Прав Людини і Свободи Слова Подолання корупції, дискримінації та злочинності є важливими факторами у процесі відновлення Нікопольскої агломерації. Ці проблеми підірвали довіру населення до влади та громадського сектору, знизили інвестиційну привабливість регіону ще до війни та затримали процес розвитку міста. Тому в процессі відновлення міста ці чинники є важливим фактором успішного відновлення.  У зв'язку з цим, важливо здійснити ефективні заходи для боротьби з корупцією, слідкувати за дотриманням законодавства як правової держави, забезпечити захист прав людини та громадянських свобод. 2. Туризм як нова економічна візія Туризм може стати важливим чинником для майбутнього економічного розвитку Нікополя та району. Регіон має багатий культурний та історичний потенціал, що може привабити туристів зі всього світу. Розвиток туристичної інфраструктури, такої як готелі, ресторани та інші види послуг, може допомогти залучити інвестиції та створити нові робочі місця для місцевого населення. Крім того, туризм може підвищити обізнаність про культуру та історію регіону, сприяти його розвитку та збереженню культурної спадщини. У цілому, для майбутнього успіху Нікополя та його агломерації необхідно відповідальне керівництво, підтримка міжнародної спільноти, ефективні заходи для боротьби з корупцією та іншими проблемами, а також розвиток туризму та іншого видів господарської діяльності, що сприятимуть розвитку місцевої економіки та підвищенню якості життя населення. 3. Екологія та культура в пріоритеті Після завершення війни та відновлення миру, необхідно відновити екологічний баланс в регіоні та працювати над зниженням впливу війни та людини на природне середовище. Також необхідно вдосконалити систему відходів та розподілу водних ресурсів для забезпечення сталого розвитку. Окрім використання своєї історичної спадщини та культурних цінностей для залучення туристів та підтримки місцевої економіки, Нікополь може інвестувати еко-культурні заходи та дозвілля. Місто може організовувати різноманітні еко-культурні події, етно-музичні фестивалі та виставки, що привернуть до себе еко-туристів. Також можливо відновити туристичний потенціал місцевих парків та розвинути відпочинок на воді, щоб місто знову стало курортним.  Запровадження таких заходів може допомогти підняти місцеву економіку та створити нові робочі місця, що є дуже важливим для відновлення міста після війни. Такі ініціативи можуть справді зробити позитивну атмосферу в місті та підтримувати розвиток спільноти, що також є дуже важливим фактором для відновлення міста після війни. Зокрема і для того, щоб молодь перестала покидати місто.  Як повернути людей в Нікополь та привабити нових мешканців? Зробимо підсумок. Для збільшення кількості населення в місті Нікополь та повернення місцевих мешканців, які втекли від російських обстрілів, потрібно прийняти комплексний підхід, який включатиме наступні кроки: 1. Забезпечити безпеку та стабільність в місті шляхом продовження військової операції з деокупації Херсонщини та забезпечення розвитку правоохоронних органів. Люди повинні відчувати захищеність та безпеку для того, щоб повернутися до свого міста. 2. Розвивати економіку та інвестувати в місцеву інфраструктуру. Нікополь має багатий промисловий потенціал, який можна використовувати для привернення інвесторів та розвитку місцевої економіки. Створення нових робочих місць та забезпечення достатнього рівня зарплат стануть додатковими стимулами для повернення місцевих мешканців. 3. Розвивати соціальну інфраструктуру міста. До такої інфраструктури можуть належати школи, університети, медичні заклади, спортивні та культурні центри, магазини та супермаркети. Забезпечення належних умов для життя та розвитку дітей та молоді стане стимулом для повернення місцевих мешканців. 4. Розвивати туристичний потенціал міста. Нікополь має багату культурну спадщину та гарну природу, які можуть бути привабливою для туристів. Можна створити і проводити різноманітні культурні події, музичні фестивалі, спортивні змагання тощо, щоб залучити увагу туристів та збільшити кількість відвідувачів міста.  Туризм може стати додатковим стимулом для розвитку Нікополя, зокрема залученням інвестицій та підтримкою нових робочих місць. Окрім того, розвиток туризму може допомогти залучити увагу до екологічних питань та проблем, що виникли внаслідок війни. Наприклад, створення парків та розвиток екотуризму можуть сприяти відновленню природного середовища та популяризації Нікопольського водосховища для активного та цікавого відпочинку. 5. Крім того, важливо активно втягувати молодь у розвиток міста. Створення можливостей для навчання та розвитку для молоді, зокрема шляхом створення культурних та спортивних заходів, може допомогти привернути та утримати молоді людей в місті. Також важливо підтримувати підприємництво та малий бізнес, що може створити нові робочі місця для молоді та збільшити економічний розвиток міста. Нікополь може стати не лише місцем відпочинку та туристичного відвідування, але й динамічним та просунутим містом, яке може конкурувати з іншими містами України та світу. Таким чином, важливо зосередитися на розвитку інфраструктури, зокрема транспортної, логістичної та технологічної, що допоможе підтримати економічний та туристичний розвиток міста. Тоді, до Нікополя повернуться не тільки місцеві мешканці але й з'являться і нові жителі. 
Смерть рок-музики на росії, Myspace і перехід трендів до України
Смерть рок-музики на росії, Myspace і перехід трендів до України
Україна 2023-03-05 23:21:42
Рок-музика на росії загинула вже багато років тому. Останні потуги до цього «вільних голосів» на рф поховані на завжди, а їх музиканти – юродиво балансують між моментами, коли треба лягти під ноги, щоб російська влада їх витерла, або втекти з огризку совка, щоб розповідати байки про «мір».  Все меньше простору для особистості на росії і більше в Україні В той самий час, російська агресія не зламала українських рок-музикантів. Вони встали на захист культурного фронту і ще з більшою наснагою опрацьовують всі жанрові напрямки. Мова йде про український емо-гурт, що прямо посеред війни танцює на кістках москальского «2007». Коли москалі пам’ятали себе, як ще «вільних» людей і з ностальгією згадували останні 10 років про цей час. Але окрім мемів, нічого нового так і не привнесли в сучасну рок-культуру, блюючи в туалетах від свого ностальгічного «Блейзеру», поки українці під вибухами творили нову музику.  Ця нова українська музика не тільки закриває мідним тазом увесь прошарок ностальжі-2007 на росії, але і нагадує всім нам про тенденції "emo not dying”, що відбуваються останніми роками на всьому заході. І саме такі гурти та жанри показують нам, на фоні заборони «гей-пропаганди» на росії та нових безглуздих утисків, де саме нацисти, а де країна вільних людей.  Субкультури - ознака вільного розвиненого суспільства Поки москальскі говнарі фапають на нові треки укр-гурту (Myspace) і бояться вийти на вулицю задля протестів, а панянки, що комфортно влаштувались у кав’ярнях Варшави і Берліну за філіжанками кави й своїми пальцями вже пишуть: «а пачіму оні нє на вайнє как всє мужикі?», вийшов новий трек Myspace - "Если бы этот мир...."  Соліст гурту планує не тільки змусити росіян соромитись власної нікчемності емо сцени але і побачити записувати треки англійською, як у свій час і відомий зараз гурт The Hardkiss, на початку свого шляху.  Як би ви не ставились до емо-музики чи субкультури, вже зараз можна побачити перехід та цивілізаційний злам, який поставив Україну до центру увагу та трендів в музиці та культури й залишив Московію позаду. Далі – буде більше, адже росія розвалиться, а Москва – стане містом-привидом, який більше ніколи не буде в треді ані культурних ані субкультурних течій.  P. S. І щодо не укр-мовних виконавців України – переправляю Ваш запит на радника президента Арестовича. Можливо він, зможе відповісти на це питання. За 2-3 тижні. До слова, ось лінк на на всі ресурси Myspace. 
Радикальний фемінізм в конфлікті міфологій
Радикальний фемінізм в конфлікті міфологій
Нікополь 2023-04-13 20:46:59
У наш час є упередження щодо радикального фемінізму як агресивної течії, спрямованої на ліквідацію чоловіків. Цей міф поширився завдяки російським адепткам і російським наративам, які дуже далекі від першоджерел. Хибне уявлення про радфем склалося завдяки діям росіянок, які відрізали пеніс статуї Давида та робили гучні заклики до катсрації всіх чоловіків й займались провокаціями суспільства, а не реальним захистом прав жінок.  Радикальний фемінізм- це течія фемінізму другої хвилі,яка виникла у 60 роках. Основна ідея полягає в критиці патріархального ладу і другорядної ролі жінки при нього. На думку адепток радфему, причина пригноблення жінок в патріархаті, а не в капіталізмі (як вважають соціалістки) чи недосконалих законах (як вважають ліберальні феміністки).  Найяскравішими представницями були Андреа Дворкін, Валері Саланас, Шуламіт Фаєрстоун. Основу наукового радфему складають ідеї письменниці та антропологині, Селін Ренуз. Вона ще в 19 столітті висловила припущення, що приичною підлеглого становища жінок є традиції.  Антропологиня та письменниця Селін Ренуз. Вона критикуввла патріархат ще в 19 столітті. Щоб спростувати міф про ненависть чоловіків можна згадати один приклад на зборах радфему, де головувала Андреа Дворкін. Одна група учасниць запропонувала визнати осіб чоловічої статі нижчими за тварин та виключити із людського виду. Дворкін відкинула ці ідеї, назвавши їх абсурдними і недопустимими. Вона наголосила, що такий підхід ставить нанівець всі досягнення цивілізації та ліквідації патріархальних інстититуцій. Також вона назвала ідею біологічної переваги жінок небезпечною.  Андреа Дворкін, аргументувано критикувала такі явища як порнографія і проституція. Причому не з точки зору консервативної моралі,а з позиції захисту жінок.  Загалом можна сказати, що ці ідеї були маргінальними у радфем середовищі. Активістки були зосереджені на проблемах жінок і виступали за ліквідацію патріархальних практик.  Радфем критикує такі явища як:  Проституція. Причому не з точки зору консервативної моралі. Радфем вважає проституцію експлуатацією жінок у вразливому становищі.  Порнографія. Досить часто у відео нереалістичні сцени і насилля щодо жінок. Актрис експлуатують, вони страждають від захворювань та конвеєрного виробництва заради прибутків студій. Також порно створюється для задоволення потреб чоловіків з об’єктивізацією жінок. Також повістка радфему спрямована на захист жінок від домашнього насилля. Активістки працювали над створенням інструментів захисту жінок. Окрім цього, метою руху є боротьба проти репродуктивного насилля. Радфем виступають проти заборони абортів,нав’язування гендерних ролей ,сурогатного материнства . Найцікавішим є те, що радфем критикує гендерну теорію як таку, що підтримує соціальні стереотипи. 
Який зараз насправді рік: людство у пошуках своєї давнини
Який зараз насправді рік: людство у пошуках своєї давнини
Україна 2023-04-17 13:04:50
"Який зараз насправді рік?" - це запитання, яке може здатися простим і зрозумілим, але насправді воно може мати складну відповідь. Спочатку здається, що в усьому світі зараз 2023-й рік, але насправді не у всіх країнах роки обчислюються за однаковим календарем. Давайте детально розберемося, чому так відбувається і зрозуміємо, що насправді людство досі не знає, який зараз його справжній вік. В Україні всі знають, що зараз 2023-й рік, водночас - це зовсім не істина для інших країн світу. І про це варто знати.  Рік в різних країнах: чому не в усіх 2023 рік? Різниця у роках у різних країнах може бути пов'язана з різними культурними, релігійними і історичними традиціями. Наприклад, у деяких країнах рік може бути обчислений за місячним календарем, тоді як інші країни використовують сонячний календар, який базується на зміні сонцестояння. Деякі країни також можуть використовувати комбіновану систему, яка поєднує обидва підходи. У Китаї використовується традиційний китайський календар, який базується на місячному циклі з 12-ма місяцями в році. В цьому календарі перший день року припадає на новий місяць, який починається між 21 січня та 20 лютого. Зверніть увагу, що у Китаї зараз 4720 рік. Також, є країни, які використовують Ісламський календар, який базується на місячних циклах, тому рік складається з 12 місяців, кожен з яких має 29 або 30 днів. Цей календар починається з дня, коли пророк Мухаммад переїхав з Мекки до Медини, що відбулося 622 року за Григоріанським календарем. Тож в Ісламському світі зараз 1444 рік. У деяких країнах, таких як Ефіопія, використовується власний календар, що називається Єтиопським. Він має 13 місяців, а перший день року припадає на 11 вересня або 12 вересня, залежно від того, чи є рік високосним. Зараз у Ефіопії за цим календарем 2015 рік. Таким чином, можна побачити, що не всі країни використовують Григоріанський календар, який є найпоширенішим у світі. І це призводить до того, що насправді в різних країнах зараз різні роки. Але коли ми говоримо про справжній вік людства, тут можна знайти ще більше складнощів. Це пов'язано з тим, що історія людства дуже довга і складна, і різні народи та культури рахували час по-різному. Найстарішою системою обчислення років був лунно-сонячний календар, який використовували стародавні цивілізації, такі як Месопотамія, Єгипет, Китай та Індія. Вони використовували рух Місяця та Сонця, щоб визначити довжину року. Із часом календарі ставали все точнішими і складнішими, і багато країн перейшли на сонячні календарі. У 1582 році папа Григорій XIII ввів новий календар, що отримав назву Григоріанського календаря, який має 365 днів і відповідає тропічному року. Таким чином, він є найточнішим календарем, який використовується в наш час.  Проте, навіть з введенням Григоріанського календаря, насправді людство не може точно визначити свій справжній вік цивілізації. Це пов'язано з тим, що наш часовий розрахунок ґрунтується на християнській події, яка стала близько 2000 років тому - на народження Ісуса Христа, що не етичним для тих, хто не є послідовником Християнства. Оскільки історія людства починається значно раніше - з початку цивілізації, яка з'явилась близько 4000-5000 років тому. Який зараз справжній вік людства? Таким чином, справжній вік людства - це щось більш складне і абстрактне поняття, ніж просто сума років, що минули від конкретної події для конкретних послідовників віри чи династії. Він включає в себе історію розвитку нашої цивілізації, науки, культури та соціальних структур. Таким чином, можна стверджувати, що справжній вік людства неможливо точно визначити, оскільки він має більшу кількість історичних подій, ніж просто сума років від народження біблійного Христа. Загалом, історія розрахунку часу є дуже цікавою і складною темою. Від початку людської історії ми використовували різні системи обчислення років, які різноманітно відображали те, як ми бачимо світ та наше місце в ньому. Незважаючи на це, календарі допомагають нам організовувати свої життя та зрозуміти, як час рухається, і це робить їх надзвичайно важливими частинами нашого культурного та соціального життя. Однак, зараз ми живемо у світі, де інформація може бути змінена та викривлена, а віртуальна реальність може працювати так, що ми не можемо відрізнити її від реальності. Це приводить до філософської проблеми того, що насправді ми не знаємо, який зараз наш справжній вік? І чи дійсно нам підходить наша дата 2023 рік, якщо ми живемо в країні, яка використовує інший календар? Чи може існувати ідея "справжнього" року, коли багато культур використовують свої власні системи обчислення часу? Це питання, що залишається відкритим для філософської дискусії. Ми все ще живемо своїм життям, переживаємо свої радощі та турботи, не зважаючи на те, який календарь використовуємо. Як люди раніше рахували роки? Незважаючи на це, наші історії та культури залишаються пов'язаними з нашими системами обчислення часу. Наприклад, в стародавньому Римі рік починався з дня, коли було засновано місто Рим, а в Єгипті рік починався з появи Сіріуса на небі. У китайському календарі рік пов'язаний з тваринами зодіаку. Тому наші календарі є часткою нашої історії та культури, і хоча вони можуть змінюватись з часом, вони залишаються важливими для нашого сприйняття та організації побуту. Проте, як ми вже згадували, історія розпочалась багато років тому, і з часу виникнення людства було багато систем обчислення років. Найстаріша система обчислення років, відома на сьогодні, - це система, що була використана в Давньому Єгипті. Єгиптяни використовували сонячний календар, в якому рік складався з 365 днів, і вони розпочали рахувати роки приблизно в 4241 році до нашої ери. Але не тільки єгиптяни рахували роки. В Давній Греції роки вимірювалися від Олімпійських ігор, які проводилися кожні чотири роки. Євреї використовували лунний календар, в якому рік складався з 354 днів, і їхня система обчислення років почалась приблизно в 3761 році до нашої ери. Таким чином, насправді немає однієї системи обчислення років, яка була б використована всіма країнами людства. Тому неможливо точно визначити, який зараз справжній вік людства. Однак, якщо ми використовуємо Давньоєгипетську систему обчислення років, то на 2023 рік за Християнським розрахунком, людській цивілізації буде близько 6264 років. Давньоєгипетська система обчислення років є однією з найстаріших, які відомі людству. Для Давнього Єгипту рік починався з появи Сіріуса на ранковому небі, що зазвичай відбувалося наприкінці липня або на початку серпня. Таким чином, єгиптяни використовували сонячно-зірковий календар, який базувався на поворотах Землі навколо Сонця та зміні положення зірок на небі. У єгипетському календарі було 12 місяців, кожен з яких складався з 30 днів, і ще 5 днів в кінці року, які називались "епагоменами". Ця система була дуже точною і досить простою для розрахунку. У давньому Єгипті рік був також пов'язаний з богом Сотісом, який відповідав за точність календаря. Хоча давньоєгипетський календар не використовується сьогодні, він має великий історичний і культурний значення для людства. Зараз існують різні системи обчислення років, які базуються на різних принципах та традиціях. Однак, ми не можемо забувати, що календарі - це створені людиною системи, які допомагають нам розуміти та організовувати наше життя. І водночас, розуміти, що вік людської цивілізації значно більшій, ніж ми можемо уявити.  А що у майбутньому? У майбутньому системи обчислення років можуть змінитись через зміну системи цінностей та технологічний прогрес. Наприклад, в майбутньому людство може прийти до фактично-технократичного підходу, де обчислення часу буде виконуватись виключно за допомогою комп'ютерів та штучного інтелекту. В такій системі обчислення років будуть базуватись на стані зірок та планет, а також на важливих подіях в історії людства. Згадаймо, у Давньому Єгипті новий рік починався, коли з'являлась зоря Сіріуса на ранковому небі, що настане близько 19 липня. У подібній системі обчислення років кожен рік міг би мати назву, пов'язану з певним важливим подією або подіями, які сталися в цей час. Наприклад, 2020 рік міг би бути названий "Рік пандемії", а 2021 - "Рік виборів в США". Це дозволило б зберігати історичну пам'ять та мати більш ясне уявлення про хронологію подій для майбутніх поколінь. Щоправда, введення такої системи обчислення років не є легким завданням. Спочатку потрібно зробити серйознє  нукове дослідження, щоб визначити точні дати важливих історичних подій та встановити, які планети і зірки можна використовувати для обчислення років. Крім того, потрібно було б вирішити, як розглядати випадки, коли в різних країнах відбуваються різні важливі події, тобто який рік вважати дійсним у таких ситуаціях для всього Світу. Зважаючи на це, ймовірно, що людство залишиться при сучасних системах обчислення років ще доволі довго. Проте, думка про можливість створення нової системи обчислення років може привести до важливих дискусій та дебатів, які допоможуть краще зрозуміти, як ми розуміємо та організовуємо наш час, розуміння стану речей і давню історію людства.
Чи потрібні Україні нові громадяни? Аналітики пояснили, чому іноземцям буде ще складніше отримати український паспорт
Чи потрібні Україні нові громадяни? Аналітики пояснили, чому іноземцям буде ще складніше отримати український паспорт
Україна 2023-05-07 20:16:23
Із жовтня 2023 року для отримання громадянства України потрібно буде складати іспит на знання української мови, історії України та основ Конституції. Відповідний закон, ухвалений Верховною Радою, президент Володимир Зеленський підписав 21 квітня. Як зазначають у аналітично-адвокаційній організації «Центр спільних дій», ухвалення цього закону є прикладом прямого народовладдя. На початку червня минулого року російський журналіст Олександр Невзоров та його дружина отримали від президента українські паспорти. Це спричинило невдоволення частини суспільства — петиція на сайті глави держави про запровадження обовʼязкових іспитів, зокрема з історії України та основ Конституції, набрала понад 25 тисяч підписів. А вже в липні Кабмін вніс проєкт закону, який народні депутати ухвалили 21 березня цього року. Здавалося б, ініціатива дуже на часі з огляду на те, що ми зараз ведемо війну за власну незалежність і мали б уважно дивитися на те, хто отримує український паспорт. Як зараз отримують український паспорт? Наразі простих способів набути українське громадянство лише два: отримати громадянство від президента. Для цього не потрібно ні проживати 5 років на території України, ні підтверджувати рівень володіння державною мовою; інвестувати в економіку України понад 100 тисяч доларів. Державі потрібні інвестиції, тому вона буде зацікавлена спрощувати процедуру набуття громадянства для таких підприємців. Для тих шукачів українського громадянства, хто не має зайвих 100 тисяч доларів та не має змоги потрапити на прийом до президента, усе значно складніше. Їм потрібно проживати на території України понад 5 років і для цього отримати посвідку на проживання. А це дуже складно. Передусім через те, що іноземцям складно легально працевлаштуватися в Україні, а це одна з умов для отримання посвідки. Після цього потрібно подати декларацію про відсутність іноземного громадянства, отримати дозвіл на імміграцію, підтвердити наявність законних джерел існування та володіння державною мовою. Але навіть виконання всіх цих умов ніколи не гарантувало отримання українського паспорта. Адже громадянство України видається в рамках затвердженої урядом квоти, але до списку квотників можна просто не потрапити. Наприклад, на 2023 рік Кабмін затвердив імміграційні квоти на рівні 9 203 людей, які в майбутньому зможуть отримати українське громадянство. Із них 5 тисяч — це висококваліфіковані фахівці, 850 діячів науки та культури, 2 900 близьких родичів громадян України або іммігрантів. Але 9 203 особи — це дуже мало. Що змінює ухвалений закон? Новий закон ще більше ускладнює набуття громадянства. Від жовтня 2023 року потрібно буде володіти українською мовою на рівні, затвердженому Нацкомісією зі стандартів державної мови. Раніше ж досить було знати українську в обсязі достатньому для спілкування. Сам іспит складатиметься з тестової та усної частин, а час на його складання не перевищуватиме двох із половиною години. Скласти іспит на знання мови можна лише в уповноважених установах, сплативши 492 гривні. Таких установ усього три і всі вони працюють у Києві на базі місцевих закладів вищої освіти Додаються також іспити на знання основ Конституції та історії України. Як складатимуть ці іспити і який рівень знань буде вважатися достатнім, має визначити Кабінет міністрів. Хто зможе отримати громадянство за спрощеною процедурою? Громадянство за спрощеною процедурою зможуть отримати іноземці чи особи без громадянства, які мають визначні заслуги перед Україною. Це люди, які за контрактом служать у Збройних силах України, Нацгвардії, Держспецтранспорті чи надавали інструкторську допомогу українським військовим. Для цього їм не потрібно проживати на території України 5 років. А іспити на знання мови, історії України та основ Конституції вони мають здати впродовж двох років після отримання громадянства, щоб не втратити його. Однозначним позитивом є створення можливостей для іноземців, які воюють за Україну, отримати громадянство за спрощеною процедурою. Чому новий закон ускладнює процедуру отримання громадянства? Новий закон створює такі додаткові барʼєри як іспити на знання Конституції та історії України. А де барʼєри — там зʼявляються корупційні ризики, коли незданий іспит пропонують зарахувати за окрему оплату. Тому урядові, який буде напрацьовувати систему складання іспитів, потрібно докласти зусиль, щоб зробити цей процес максимально прозорим. Варто також розуміти, що ускладнення процедури набуття громадянства не вирішить проблеми громадян, які отримують паспорт із рук президента. У 2022 році це був Невзоров. Але 10 роками раніше президент Віктор Янукович так само зробив громадянином Вадима Новинського, колишнього депутата ОПЗЖ і палкого прихильника російської церкви в Україні. Тому глава держави має підходити до роздавання паспортів, усвідомлюючи свою політичну відповідальність. Чому питання українського громадянства «на часі»? Питання набуття громадянства зачіпає глобальніший аспект міграційної політики загалом. Бо з України через війну виїхали мільйони людей. Лише офіційно про тимчасовий притулок у ЄС попросили більше, ніж 5 мільйонів українців. 60 % із них — працездатного віку. А набули громадянства за останні 8 років лише 167 тисяч. Демографічна криза це вже серйозна проблема для України. Один зі способів частково її вирішити є натуралізація іноземців, які дотримуються законів, знають мову й хочуть жити в Україні. Якщо уряд обере цей варіант, то процедури доведеться міняти в бік більшої відкритості.  
Ситуація на фронті та в Україні на 14 травня: напруження у Куп'янську, обстріли країни та звільнення Бахмуту
Ситуація на фронті та в Україні на 14 травня: напруження у Куп'янську, обстріли країни та звільнення Бахмуту
Україна 2023-05-14 08:25:34
За напрямком Куп'янська, російські війська проводили неефективні наступальні операції в районі Новоселівського та східної околиці Стельмахівки. Про це повідомляє Генеральний штаб Збройних Сил України і аналізують новини Харкова.  На напрямках Волині та Полісся не було суттєвих змін у оперативній обстановці, і не було ознак формування наступальних угруповань ворога. Загострення на фронті та обстріли Противник продовжує зберігати свою військову присутність у прикордонних районах з Україною на Сіверському та Слобожанському напрямках. Він завдав авіаційних, мінометних та артилерійських ударів по багатьом населених пунктах, включаючи Мхи, Прогрес, Семенівку, Клюси, Єліне, Заріччя, Медведівку, Стару Гуту, Дем’янівку, Бачівськ, Вільну Слободу, Бобилівку, Козачу Лопань, Огірцеве, Гатище, Бочкове, Нестерне та Бударки. На Куп’янському напрямку противник безрезультатно вів наступальні дії в районі Новоселівського та східної околиці Стельмахівки. Він також завдав авіаційних ударів по Вільшані та Котлярівці та мінометних та артилерійських обстрілів по Новомлинську, Дворічній, Табаївці та Стельмахівці. Російська Федерація вночі завдала масованого удару по території України за допомогою іранських ударних безпілотників “Shahed-136/131”. За останніми даними, наші захисники знищили 18 із 22 дронів, як повідомляє сайт Мій Київ. Противник завдав ракетного удару по цивільній інфраструктурі Миколаєва, в результаті чого було поранено кілька цивільних осіб та пошкоджено будівлі. Ворог також провів 66 авіаційних ударів та близько 70 обстрілів з реактивних систем залпового вогню. Ймовірність того, що ворог нанесе ракетні та авіаційні удари по всій території України, залишається високою через застосування ним тактики терору. На окупованих територіях На тимчасово окупованих територіях російські окупаційні війська продовжують порушувати права людини та тискати на громадян України. Наприклад, у Маріуполі на території відділу поліції для допитів місцевого населення залучено близько 50 представників слідчого комітету російської федерації, які здійснюють принизливі допити та знущання над цивільним населенням. Російські окупанти також продовжують використовувати інфраструктуру тимчасово захоплених населених пунктів для надання медичної допомоги своїм пораненим військовослужбовцям. Нещодавно, у населеному пункті Таврійське Херсонської області, на території дитячого садочку загарбники облаштували польовий шпиталь, куди прибули 3 військові вантажні автомобілі з пораненими окупантами. Удари у відповідь Силами оборони було завдано 8 ударів авіацією по районах зосередження особового складу та військової техніки противника, а також удар по ворожому зенітно-ракетному комплексу. Також були збиті два ворожі розвідувальні БпЛА типу "Орлан-10". Підрозділи ракетних військ і артилерії завдали ударів по 4 районах зосередження живої сили, 2 складах боєприпасів та 2 станціях радіоелектронної боротьби противника.
Чиновників знову змусять декларувати статки: пояснення аналітиків
Чиновників знову змусять декларувати статки: пояснення аналітиків
Україна 2023-08-05 15:25:07
Народні депутати в першому читанні ухвалили закон, який відновлює декларування чиновників. Аналітики Центру спільних дій пояснили, як він працюватиме після проходження всіх наступних етапів законодавчого процесу.  Чиновники, які не подавали декларації за 2022 чи 2023 роки, мають подати їх упродовж 90 днів після того, як закон набере чинності. Більше часу матимуть особи, які не подали декларації, бо перебували на постраждалих територіях. На подання декларації законопроєкт дає їм 90 днів після: завершення бойових чи звільнення території від тимчасової окупації; повернення особи до місця постійної роботи чи пункту постійної дислокації; переведення на посаду поза межами районів бойових дій чи звільнення з роботи; припинення або скасування воєнного стану; З безпекових міркувань нардепи пропонують забрати з електронних декларацій відомості про місцерозташування майна, місце проживання декларанта, а також персональні дані інших осіб, які згадуються в декларації. Відновлення декларування доходів допоможе зменшити рівень корупції та інших зловживань у владі та буде сприяти збереженню довіри суспільства до влади. А це критично важливо в умовах тривалої війни та обмежень воєнного часу. Також законопроєкт забезпечує баланс між безпекою посадових осіб, які залучені до оборони держави, і потребою запобігати корупції у владі, - пояснює аналітикиня Оксана Заболотна.  Нагадуємо, що під час російських терактів - виникає усе більша потреба в автономному водопостачанні: які є варіанти для Вас?
Рада збільшила фінансування оборони. Як розподілили кошти?
Рада збільшила фінансування оборони. Як розподілили кошти?
Нікопольський район 2023-10-30 10:04:54
Кабмін ініціював збільшення видатків з бюджету на 2023 рік на 317 мільярдів гривень. На потреби оборони пропонують спрямувати 303 мільярди. Аналітики Центру спільних дій пояснюють, як це вплине на боргові зобовʼязання України.   Найбільше у системі оборони мають отримати Збройні сили – їм хочуть виділити 195,7 мільярда гривень. На закупівлю та модернізацію військової техніки хочуть витратити 13,2 мільярда гривень, а на виробництво зброї та боєприпасів в Україні – 4,4 мільярда гривень. Збільшення видатків на безпеку й оборону забезпечить належне фінансування сектору, зазначають аналітики Центру спільних дій. Ці кошти необхідні для посилення ЗСУ, військових формувань та правоохоронних органів в умовах війни.  Також уряд пропонує виділити на допомогу внутрішньо переміщеним особам ще 16,5 мільярда гривень. А на «швидке відновлення» – оперативну відбудову знищеної соціальної інфраструктури – хочуть витратити майже на 6 мільярдів більше, ніж закладалося в попередній версії бюджету. Крім того,  ще пів мільярда гривень додадуть на видання шкільних підручників для 5 і 6 класу. Інші видатки скоротять на 11,4 мільярда гривень. Це зроблять в основному за рахунок зменшення видатків на обслуговування державного боргу. Через додаткові потреби для оборони постійно зростає дефіцит держбюджету. Уряд практично не вживає заходів, щоб скоротити видатки за іншими напрямами та хоч якось зменшити дефіцит. Це призводить до надмірного збільшення державного боргу, – зазначає аналітикиня Оксана Заболотна. На що ще спрямують кошти? Уряд збільшує видатки на потреби Нацгвардії на 39,7 млрд грн, Держприкордонслужби – на 20,4 млрд грн, Нацполіції – на 19 млрд грн. Фінансування СБУ збільшать на 4,2 млрд грн, додаткові 2,5 млрд грн виділять ГУР та 2,1 млрд  Державній спеціальній службі транспорту Міноборони. На Держспецзв'язок додатково направлять 570,2 млн грн, на Службу зовнішньої розвідки – 500,7 млн грн, на Управління державної охорони – 230,5 млн грн. Ще 151 млн грн планують витратити на винагороди курсантам МВС.  Також збільшується фінансування зовнішньої політики. На користь дипломатичних установ у країнах Африки та Аравійського півострова, а також для супроводу України в справах проти росії в Міжнародному суді ООН та Арбітражних трибуналах з морського права спрямують 1,2 млрд грн.  Нагадуємо, що попри обстріли Нікопольщини там працює уся інфраструктура та навіть художн гімназія де навчаються діти.   
Війна і дефіцит працівників: динаміка кадрових ресурсів в Україні
Війна і дефіцит працівників: динаміка кадрових ресурсів в Україні
Україна 2023-10-30 14:26:11
Умови війни призвели до переселення жителів прифронтових областей та регіонів, де відбуваються воєнні дії. Деякі з них перемістилися в інші регіони України або навіть за її межі, шукаючи нові робочі місця та можливості. На тлі сучасних технологій дистанційна робота стала новою реальністю для багатьох шукачів роботи.  Проте наразі в Україні спостерігається нестача кваліфікованих працівників, особливо в галузях, де необхідна спеціалізована освіта та досвід (наприклад медицина та освіта). Така ситуація стає серйозною проблемою, яка впливає на різні галузі та економічну стабільність України. Також це може призвести до збільшення безробіття серед молоді та молодих спеціалістів.  В Інституті аналітики та адвокації розповіли, як змінюється динаміка кадрових ресурсів та як суспільство й уряд допомагають у вирішенні викликів ринку праці.  Пропозиції без попиту У вересні 2023 року одна із найвідоміших онлайн-платформ для пошуку роботи в Україні Work.ua зафіксувала рекордну кількість вакансій від початку повномасштабного вторгнення – 105 809 пропозицій.  Найбільше роботодавці пропонують роботу в: Київській області (34 574 пропозиції); Дніпровській області (10 153 пропозицій); Львівській області (9 994 пропозиції); Одеській області (7 092 пропозиції); Харківській області (3 852 пропозиції).  Така рекордна кількість вакансій може бути індикатором розвитку певних галузей економіки України. Наприклад, інноваційних стартапів, інформаційних технологій та інших галузей, які демонструють зростання попиту на спеціалістів. Однак, такі сфери здебільшого вимагають праці кваліфікованих фахівців, яких на ринку не вистачає.  Також перспектива кар’єрного росту за кордоном може змушувати працівників шукати можливості за межами України, що ускладнює завдання для внутрішніх роботодавців. На тлі нестачі кваліфікованих працівників, ринок праці стає конкурентнішим. Підприємства змушені змагатися за обмежений ресурс – висококваліфікованих фахівців. Це призводить до зростання зарплат та покращення умов для працівників, що може бути позитивним явищем для тих, хто шукає роботу. Яких кваліфікованих спеціалістів не вистачає в Україні Кількість вакансій у сфері “Медицина, фармацевтика” помітно зросла від початку повномасштабного вторгнення, як і заробітні плати за цими спеціальностями. Проте, це створює ілюзію “взірцевої” категорії – дефіцит кваліфікованих медичних та фармацевтичних фахівців створює, знову ж таки, пропозиції без попиту. Така ситуація може призвести до зниження якості медичних послуг, збільшення очікуваного часу на обслуговування та погіршення стану здоров’я населення. У галузі фармацевтики це може спричинити недостатню доступність ліків та підвищення їх вартості.  Які вимоги ставлять роботодавці до своїх майбутніх співробітників у галузі медицини? За статистикою, 67% вакансій передбачають наявність досвіду роботи. Третина вакансій (33%) призначені для молодих спеціалістів, адже не передбачають його наявність, а 14% відкриті для студентів, що створює можливості для тих, хто навчається або є випускником освітнього закладу. Також 8% вакансій передбачені для людей з інвалідністю з інвалідністю, що підкреслює рівень інклюзивності на ринку праці.  Також підвищується попит на спеціалістів у галузях “Маркетинг, реклама, PR”, “ЗМІ, видавництво, поліграфія”, “Логістика, склад, ЗЕД” та “Бухгалтерія та облік”.   Можливі шляхи вирішення проблеми на ринку праці  Реінтеграція ВПО. Уряд України може спрямувати зусилля на підтримку і реінтеграцію переміщених осіб, зокрема надання можливостей для перепідготовки та підвищення кваліфікації;  Програми стимулювання розвитку галузей. Для привернення кваліфікованих працівників у важливі галузі економіки можна впровадити програми стимулювання, такі як фінансові пільги, гранти для освіти тощо;  Розвиток внутрішнього ринку праці. Україна може інвестувати у розвиток власних кадрових резервів, зокрема шляхом розширення освітніх програм та підтримки студентів/молодих спеціалістів;  Міжнародне співробітництво. Україна може встановити співпрацю з іншими країнами для обміну фахівцями та стажування. Міжнародне співробітництво може допомогти вирішити проблему нестачі кваліфікованих працівників. Підтримка бізнесу та інновацій. Для залучення кваліфікованих працівників важливо створити сприятливі умови для бізнесу та інновацій – спрощення бюрократичних процедур, надання фінансової підтримки для стартапів та діючих підприємств.  Цей матеріал був представлений Інститутом аналітики та адвокації в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст матеріалу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США. Раніше стало відомо, що міська влада містечка Марганець передала військовим автівку для бойових операцій.           
В Україні хочуть заборонити релігійні організації, пов'язані з росією. Що буде з московським патріархатом?
В Україні хочуть заборонити релігійні організації, пов'язані з росією. Що буде з московським патріархатом?
Україна 2023-11-02 15:16:59
Премʼєр міністр Денис Шмигаль пропонує внести зміни в закон про діяльність в Україні релігійних організацій. Коли поправки ухвалять, релігійні товариства з керівним центром у росії будуть заборонені. У Центрі спільних дій пояснюють, як перевірятимуть релігійні спільноти та що це означатиме для УПЦ (МП).  Згідно із проєктом закону, релігійні організації, якими керують з москви, має виявляти Держслужба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Служба має провести релігійну експертизу і з’ясувати, чи впливають російські центри на канонічні та організаційні питання. У разі недотримання закону Держслужба складає припис, яким зобов'язує релігійне товариство усунути порушення. Якщо організація протягом місяця не виконає умов,  ДЕСС має звернутися до суду щодо припинення діяльності цього релігійного обʼєднання. Заборона московського патріархату в Україні У 2022 році таку релігійну експертизу вже проводили щодо Української Православної Церкви московського патріархату. Тоді церква заявила, що є незалежною від москви й навіть внесла зміни у статут. Проте аналіз Держслужби з етнополітики та свободи совісті виявив, що насправді церковно-канонічні звʼязки з росією збереглися. Це може мати вплив на майбутні експертизи, – пояснює аналітикиня Центру спільних дій Юлія Пʼєцко. Але певні труднощі можуть виникнути з тим, що як юридична особа Українська православна церква московського патріархату в Україні не зареєстрована. Натомість існує близько 9 тисяч релігійних організацій цього патріархату. Якщо перевірку доведеться проводити щодо кожної юридичної особи, то процедура припинення діяльності релігійної організації з російським слідом може затягнутися на роки, пояснюють у Центрі спільних дій. Водночас аналітики вважають, що законопроєкт захищає державу від підривної діяльності релігійних організацій з центром в росії. На їхню думку, в умовах війни й розколу українського суспільства за релігійними мотивами такі заходи є виправданими. Проте щоб убезпечити державу від великої кількості позовів до Європейського Суду з прав людини, закон має бути чітко сформульованим. На даному етапі законопроєкт є недопрацьованим, адже до нього внесена величезна кількість правок, які стосуються юридичної техніки, суті закону й процедури. Крім того, деякі прихильники більш жорстких заходів щодо боротьби з УПЦ (МП) у Верховній Раді просувають свої ініціативи. Тому поки складно передбачити, які моменти будуть враховані та який вигляд матиме законопроєкт до другого читання, – коментує аналітикиня Юлія Пʼєцко.    У грудні 2022 року набрав чинності указ президента «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні». Він зобовʼязував Кабмін протягом двох місяців подати до Верховної Ради законопроєкт, який унеможливить в Україні діяльність релігійних організацій із центрами впливу в російській федерації. Раніше Володимир Зеленський також ввів санкції щодо 22 очільників російської православної церкви, які підтримують агресивну війну росії проти України.  Раніше стало відомо, що спецслужби України ліквідували секту АллатРа, що вводила людей в оману. 
Оцінка військової ситуації Ізраїлю в секторі Газа: аналіз Амоса Хареля
Оцінка військової ситуації Ізраїлю в секторі Газа: аналіз Амоса Хареля
Світ 2023-12-13 14:29:47
Щодня в Ізраїлі публікуються фотографії військовослужбовців, більшість з яких - резервісти, що загинули в боях у секторі Газа. З початком наземної операції, кількість втрат зростає, а ХАМАС продовжує чинити опір. ЦАХАЛ (Ізраїльські оборонні сили) досягають успіху у своїх діях, незважаючи на сильний опір ХАМАСу. Бойові дії ведуться повільно та обережно, з нанесенням ударів по військових об'єктах, знищенням тунелів та захопленням зброї. Зокрема, у районі Шуджаї відбулися бої, де десятки палестинців здалися в полон, серед них бойовики ХАМАСу. Генштаб задоволений результатами, але вважає прогнози про швидке поразку ХАМАСу передчасними. Ситуація в Газі, на думку експертів, відображає складнощі для ХАМАСу утримувати контроль над регіоном, але переконливих доказів його краху поки що немає. До слова, ми публікували експертну оцінку сучасних загроз для Ізраїлю: погляд полковника Пі Джей Дермера. Фото Амос Бен Гершом GPO
Розпад росії: аналіз та варіанти майбутнього для країни-агресорки
Розпад росії: аналіз та варіанти майбутнього для країни-агресорки
Світ 2024-01-11 10:21:46
Розпад росії - це складна та багатоаспектна тема, яка вимагає уважного вивчення та розгляду всіх можливих факторів. Справжнє майбутнє країни лише час покаже, але розгорнутий аналіз може допомогти краще зрозуміти цей потенційний сценарій. Зазначаємо, що подані погляди та прогнози є вигаданими та базуються на літературних зразках аналітичних матеріалів, які було використано дял статті.  Фактори, які призведуть до розпаду рф Криза довіри та корупція Розглядаючи можливі варіанти розпаду росії, слід звернутися до двох ключових факторів - кризи довіри та високого рівня корупції. Розкол у суспільстві може наростати під впливом політичних та економічних труднощів. Якщо рівень корупції буде тривало високим, це може призвести до втрати довіри громадян до уряду та інституцій. Геополітичні впливи Геополітичне оточення росії грає важливу роль у її майбутньому. Зміни в геополітичних стосунках можуть вплинути на внутрішню ситуацію в країні. Конфлікти та напруга в регіоні можуть зробити розпад країни більш ймовірним. Історичні аналогії Історія розпаду СРСР служить цікавим джерелом аналогій для аналізу можливого розпаду росії. Паралелі між занепадом обох імперій можуть надати уявлення про те, які фактори можуть бути критичними для стабільності країни. Агресія та втручання Агресія проти інших країн, така як та, що мала місце в Афганістані чи проти України, може спричинити втрату міжнародної підтримки та подальшого ізоляції росії. Це може послабити державну машину та внутрішню єдність. Територіальні питання Питання автономії та незалежності регіонів, таких як Чечня, Татарстан, або Сибір, можуть стати каталізаторами розпаду. Напружені відносини між різними етнічними та регіональними групами можуть призвести до вимог про незалежність. Які терміни розпаду росії? Визначити конкретний термін для можливого розпаду є важким завданням, адже це залежить від багатьох факторів. Однак, враховуючи зазначені причини, це може відбутися протягом наступного десятиліття. Так, розпад росії залишається гіпотетичним сценарієм, але аналіз історичних аналогій та сучасних трендів може надати певний контекст для розуміння можливих розвитків. Політична нестабільність, корупція та геополітичні труднощі - усе це фактори, які можуть зміцнити або послабити єдність держави. Чи вдасться росії уникнути розпаду, час покаже. Нагадуємо, що Московія співпрацює зі східними антилюдськими режимами і може передати Ірану для війни з Ізраїлем.
Завантажуйте більше