Всі публікації з тегом art

Письменник, уродженець міста Нікополя, під псевдонімом Rayan Riener, що раніше був відомий, як автор першого українського ЛГБТ роману опублікував нову книгу.Як стало відомо NikopolToday, зі сторінки автора у Facebook, він додав свій спін-офф, книгу що пов'язана одним Всесвітом із "На Марс", у продаж на Амазон. Назва книги "Марс Один" і вона розповідає про історію, пов'язану і одноіменним проєктом Марс Один від Баса Ландерсопа, який нажаль згорнув свою діяльність. Книга була написана кілька років тому. Щоправда, всі книги автора, представлені на Амазон, у тому числі і "Mars & 1" опубліковані для читачів - англійською.Ми звернулись до автора за коментарем, щоб дізнатись, чому зараз немає публікацій українською?Письменник дав відповідь.Моя творчість для України була з самого початку неоднозначною для читачів. На жаль, я не отримав потрібного мені розуміння до моєї творчості, ні достатньої уваги. Можливо суспільство не готове до таких тем у творчості, можливо я не готовий до маркетингових реалій, щоб вкладати тут власні гроші у книговиробництво вузького жанру. На щастя, це не стосується англомовної аудиторії. Я завжди можу покластись на достатню увагу моїх читачів з Заходу, Європи, Америки. Вони купують мої книги. Щоправда, я думаю над тим, щоб знову публікуватись в Україні. Але перж за все, англійською, тому що це економічно доцільно для продажу за кордон. Зараз у переліку опублікованих книг і збірок автора такі як "Сльози Дощу", "Літній Джем" та "На Марс", опубліковані українською, і "Самукоморі", "13", перекладені англійською.Фото зі сторінки Rayan RienerОбкладинка ArtiStationРаніше ми писали, що колонізація Марсу завершилась, так і не розпочавшись. Чому? Читайте у матеріалі за посиланням. Також ми розповідали, що нещодавно в Антарктиді зафіксували нову рекордно низьку температуру. 

Extra! ! NikopolToday publishes a recent mid-quarantine story in Britain. The author of the work has edited works such as books To Mars, the collection Samukomori and Tears Of Rain and several others from Rayan Riener.*Author’s note: events in this fictional account are intended to bear no resemblance to any real event or circumstance, past or present.* ‘Enter’. There. He had pressed the button on the computer. He had said his piece, and sent it to the Web, the Internet, the wide world. He sat back and sighed. He looked at his watch. So many people were filling the pages of Twitter, Facebook, the blogosphere, the chatrooms, the online news pages. There were so many accounts, so many authentically heart-breaking pictures, videos, stories, news reports. Streets were deserted.  Bars, theatres, restaurants - empty. Hospitals were full.  Intensive care was overrun.  People were unable to get medicine, food or urgent supplies.  The disease was everywhere. People were being removed, inert, from their homes, hidden by isolation tents. Families had been torn apart and were grieving. Children for parents, parents for children. Stock markets were in free-fall, economies grinding to a halt. Life as people knew it was coming to an end in the Western world. Lockdowns, curfews, rationed goods.   It was all there on the TV, in the press. Troops on the streets… wait, troops on the streets? This was a civilian crisis, not a war… Civilians were fearful for their lives, yes, but not from violent neighbours, surely? It was the invisible enemy they must fear. The enemy that would seize them, debilitate them, kill them and their loved ones, if they did not cease their normal lives, their jobs, their friendships, their love. If they did not lock themselves indoors and obey the government.  Without question.  ‘Do not engage in social contact.  Do not gather in solidarity. Stay isolated…’ Yet… There had been other calamities, disasters, pestilence, floods, fires… He remembered when after the storm his street had been under water for a week.  His neighbours helped each other, gave those affected food and clothing, or a floor to sleep on.  The familiarity brought a kind of comfort, a sense of a peril shared. When it was all over, they celebrated in a local bar.  That was a good evening. Some time later a stomach bug raged through the town. He knew many people, friends, neighbours and relatives, who had got very sick. The bar owner died. But this… this… He himself knew no-one who was sick from it.  No friend, colleague or acquaintance, nor anyone they knew of.   No-one said in passing – ‘Shame about old Mrs So-and-so…’  No-one personally knew anyone ill, dying, dead.  But everyone was afraid of catching it. If it was a phoney war then – some might say ‘fake’ – someone must be waging it… Who could that be? It was a question that someone should ask. And that was the question in his piece. Which he had just sent out to the world. He hoped someone would read it. And give him an answer.  He had an idea what the answer was, hoped he was wrong. There was a knock on the door. He looked at his watch and sighed again. Barely 10 minutes. Slowly, he went to the door and opened it. Outside, there were six men in might have been hazmat gear, or maybe riot gear, with batons, helmets, armoured gloves and heavy masks. Blue lights flashed in the street. There was a waiting stretcher trolley with thick restraints and an opaque isolation cover. ‘Yes?’ ‘Excuse me sir, we have had a report of dangerous contamination at this address… Do you mind if we enter…’   © Charles A. Melham  2020

 Dear readers, `Queer Pandemic`, a collection of short stories, has reached the final stage of its journey. I want to please you that the date of its release will be February 22, 2022 on Amazon! ! I remind you of what you should know about the collection. It will include stories already known and loved by you, such as "Revenge of the Queers", as well as "Maniac at the End of the Tunnel", "Edward" and others. But the main highlight of the collection will be my new short story "Safo439", which is a continuation of the story of "Edward". I wrote this new short story based on a given idea, but all of you will be able to enjoy reading it very soon! Disclaimer. The collection of fantasy stories "Queer Pandemic" is in no way related to the "covid19 pandemic". Most of the stories that will be provided in the collection for readers were written much earlier than the events taking place. All characters and events are fictitious. A new excerpt from the short story "Sapho" is ready for you: * * * Hundreds of years ago, the people who survived the apocalypse migrated between continents using the garbage roads. Humans made islands of debris floating in the ocean together and created whole great routes for migration and trade across the seas and oceans. Some garbage roads exist to this day. Often, on the way of such garbage roads, people arranged entire cities where they exchanged goods, built houses and fished in order to survive. Some of these settlements are still in existence today. Our archipelago city, in part, was also a similar settlement before. At the very beginning of recolonization, instead of sand on the shore, there were mountains of garbage. And all the water up to the horizon was occupied with waste. But gradually, thanks to the efforts of several generations and the solidarity of all communities on the continent, the coast was reclaimed from the garbage. Plastic waste was recycled, nets were made, floats-platforms, with thick walls. These buoys sometimes covered several square meters, representing a wall for centuries, which was supposed to stop the flow of floating debris to the shore. The network extended thousands of kilometers, creating a great wall a few kilometers from the shore. And when this great floating wall was created, the plastic behind the wall was collected and completely recycled, releasing water off the coast. Deep under water, there were still many deposits of plastic and the banks still needed to be cleaned. But, fortunately, every year less and less waste penetrated the wall. But this did not apply to the water, stretching to the horizon and in all directions, behind the floating wall. The entire ocean was covered with plastic everywhere you looked. It will take several centuries to clean it up too... Garbage hummocks will connect the continents for a long time, and a connection with the past, in which people thought only about what would be enough for their own lifetime. They refused to understand that even a thousand years would not be enough for their few descendants to clear out all this garbage created in the “golden age”, which was actually the end. For starters, we checked out the way everyone used to come and go from here. The vent hatches were tightly locked and nothing could be done to open them. Then, as in the beginning, we had to go all around to find floating garbage. Several plastic lighthouses made from recycled plastic were banging against the island's walls. We also used old fishing nets and creepers to tie up the floating plastic and get a new raft. From plastic and old sticks we made primitive oars. Everything was ready to set sail. First, we agreed that I, Max and Jan would reconnoiter the situation and, if possible, return back for Snow and Milena. And if this does not work out, then at least we will inform those who can help them. Knowing Sneg as an excellent survivalist, we understood that we should not worry about her, especially since Milena should not have threatened her life. But suddenly for everyone, Jan told us that he also wants to stay with Snow on the island. The decision was strange. Perhaps he was just afraid. But Max and I were determined to get out of here so we could see our loved ones again. Without unnecessary trivialities, Max and I set sail. We looked back for a long time, where two silhouettes accompanied us with their eyes - Yan and Snow. Soon we sailed so far away that they could not be seen. For some reason, the current carried us towards the barrier fence of the sea, despite our efforts to swim to the nearest building in sight. Eventually. Our raft ran into something and got stuck. A pile of wire in the water. It was already difficult to move around the littered bay, but now we definitely stood in place. The nearest area, with educational buildings, to which we wanted to moor was completely in the other direction. But in my memory, there was a barrier wall not far away, and if we swim to it, then we can walk to the University. We swam perfectly, and without a second's hesitation, we rushed into the water. There were only a couple of hundred meters to the plastic wall, which we quickly overcame. I will never forget what I saw when I clung to the nets and ropes that connected the buoys made of recycled plastic and climbed out of the water on them. Garbage covered everything around behind the wall. All the way to the horizon, where the midday sun shone in the distance, the entire expanse of sea water was covered with a variety of plastic debris. All colors and sizes, merging into one mess, protruding as islands, diverging to the sides, opening a time window into the water world... A lump came to my throat, and my eyes watered... - What a horror! Max stood next to me on the big buoy. We were looking into the distance. - Yes, it's strange that our ancestors were able to destroy everything and create "it" in just a hundred years... I impulsively grabbed Max by the hand. And he hugged me. Tears were streaming down my cheeks, I didn't know why. When I saw all this garbage up close, for the first time in my entire life, under these circumstances, I regretted that humanity even exists. After all, even the efforts of entire generations have not been able to put an end to the mistakes of just one generation. Do we human beings really deserve to live on this beautiful planet? Perhaps all these diseases and viruses are a punishment for us from the Earth itself? - Revenge of the Earth... – I clung to Max's wet clothes. There was no time to slow down, and we rushed barefoot along the buoys that separate the city bay from the ocean. Jumping on the cells of the wall, as if running through obstacles that separate the past from the future. The building of the University and other educational institutions could already be seen from a distance. Unfortunately, we found that part of the wall was torn and now the debris from the ocean freely penetrated along with the waves into the bay. It became clear that the wall protecting the city from endless garbage is now destroyed and we, apparently, will have to swim a few hundred meters more to the archipelago. Seagulls circled over our heads as we sailed through islands of junk from the ocean, frightened by our sudden appearance in their domain. Suddenly, I noticed how one of the birds, trying to take off, could not do it. Her paw was tangled in the nets and her desperate attempts to free herself did not give anything. - Wait, - shouted Max! – This is dangerous! - I know, but I can't leave a bird in such trouble. When I swam up to the unfortunate victim, the bird began to peck at my hands, which were reaching out to help her. I put my hand away, trying to calm her down with a soft voice, but nothing helped. Max came to the rescue by grabbing the bird by the neck. Only then I was able to free her paw from the net and she immediately fluttered up, taking off into the sky. - Take a look at your hands, - shouted Max. My hands were covered in bruises and blood from a bird in distress. - Everything is fine! – I replied to Max, - we have done much more harm, as people, to all living beings on Earth than they... - Okay, whatever you say. Let's move on, there's still quite a bit to go! Indeed, the shore was already close. It was already possible to make out the details of the University building, where students usually scurried around. But now it was empty. And when we got out of the water, we tried to hide, looking around. Not a soul around. * * * Continuation in the collection of stories is waiting for you! ! #RayanRiener / #NativeAmerican #Киберпанк #GayFutute #LesbianWorld #СоларПанк #Lesbian #ЭкоПанк #LGBTBook #Экология #GayLiterature #КвирЛитература #QueerWriter #Pandemia #ГейФантастика #GayScyFi #ЛесбиКнига #QueerLiterature #ЛГБТФантастика #Indians #КоренныеАмериканцы My Telegram: https://t.me/rayanriener My TikTok: https://www.tiktok.com/@rayan_riener? My Instagram: https://www.instagram.com/rayan_riener/ My YouTube: https://www.youtube.com/channel/UCJiB8miLtPXvb3absoMa2YQ My Twitter: https://twitter.com/MrRiener My Pinterest: https://www.pinterest.com/rayanriener/ My books on Amazon: https://www.amazon.com/s?i=digital-text&rh=p_27%3ARayan+Riener&s=relevancerank&text=Rayan+Riener&ref=dp_byline_sr_ebooks_1

Авторський огляд. Пий алкоголь, допомагаючи ЗСУ! Міжнародний день «собутильника» святкують 7 січня. Тому, якщо і писати про алкоголь, то саме сьогодні. Ні, це не алкоголічки-коліжанки зустрілись, щоб випити кілька келихів чи рюмок перед моєю евакуацією з Київщини за зрозуміли обставинами. Це ми з Аліною тестуємо вироби арт-студії batart_ua, що розташована на Київщині. Адже коли холодно, самотньо та сумно, попри всі застереження, іноді не залишається нічого, як пропустити по чарці й зігріти свою душу від стресу. Тож, будьмо! Ґей! Хотілося замовити кілька чарочок для алкоголю, фішкою яких є куля, що завмерла в польоті у склі чарки. Такі речі ніколи не переплутаєш і друзі завжди будуть здивовані, коли завітають на свята. Тому рекомендую вам ці горнятка. Ветеран війни Андрій Несмачний займається крафтовим виробництвом виробів зі скла та креативних аксесуарів вже тривалий час. Родзинкою виробів часто є частини куль або інші мілітарі-елементи, що цікаво поєднуються зі звиклими нам речами. Також засновник крафтарні Несмачний допомагає ЗСУ завдяки продажам цих чарок та інших виробів. А ще, нещодавно він шукав помічника для виробництва, бажано ветерана війни, щоб допомогти з працевлаштуванням. Окрім того, можна вважати студію толерантною до квір-українців, наскільки я можу сказати з роботи моєї розвідки. У будь-якому випадку, інспектор Rayan Riener рекомендує чарки для алкоголю від студії BatArt – враження незабутні. P. S. Насправді, просто хотілося допомогти своєю гривнею ЗСУ. А чарки я хочу подарувати якомусь захиснику, бажано, який не буде гидувати цим подарунком після нашого з подружкою тестування. Переглянути асортимент і замовити чарки на свята (+цим допомогти ЗСУ) за цим посиланням: https://www.facebook.com/BatArtUa Зв'язатись з автором статті за цим посиланням у Facebook.

Дніпровські анімешники об'єдналися, щоб проводити цікаві заходи та допомагати військовим. На останньому фестивалі Genshin Fest від Tanoshi Party були зібрані кошти для допомоги Збройним Силам України. Мета була досягнута, і організатори раді повідомити про збір успішної суми. Нижче наведений звіт про відправлення пожертвованих коштів. Фінальна сума збору у підсумку досягла біля 7 тисяч гривень, але фактично витратити на доставку необхідних речей ЗСУ цього разу сягнули 8 тисяч, як зазначають організатори. Назбирали ми цілих 6000 гривень, і сума вийшла більше! - розповідають організатори, - Попри тарифи Нової Пошти, які трохи офігіли, ми взяли на себе витрати на доставку речей з однієї точки в іншу та до самої пошти. Отже, цього разу ми відправили наші пожертви у такому обсязі: Футболки: 30 штук, Шкарпетки: 60 пар, Каністри 20-25 літрів: 16 штук, Каністри 5 літрів: 10 штук. Загальна витрачена сума становить 6800 гривень. Ці кошти будуть використані на благодійну допомогу, - розповідає Жанна Йоко.  Також, аніме-спільнота та івенти не обмежуються лише межами Дніпра. Вони залучають анімешників з різних куточків України. За словами Жанни Грімм та ArisuB, косплеєри приїжджають до нас з усієї країни, щоб підтримати івенти та допомогти в реалізації й благодійних проектів також. Організатори щиро дякують усім, хто брав участь і допомагав в цьому івенті. Ви дійсно найкращі! Хлопці, по можливості, відпишуться про отримання згодом, щоб ви могли переконатися, що ваша допомога не просто зібрана, але і доставлена одержувачам, - коментар організаторів Tanoshi Party.  Також, наші спільнота та івенти не обмежуються лише межами Дніпра. Ми залучаємо анімешників з різних куточків України. Косплеєри приїжджають до нас з усієї країни, щоб підтримати наші івенти та допомогти в реалізації благодійних проектів. Інформація про новий збір коштів для військових України: Донат ЗСУ (до 01.10) Зараз у "Tanoshi Party" створили банк для донатів на Збройні Сили України та запрошує всіх долучитися до збору разом із ними! Кожен переказ буде звітуватися на їхній офіційній сторінці в Instagram. Всі зібрані кошти підуть на допомогу нашим воїнам на фронті. Збір триватиме до 1 жовтня 2023 року. Ви можете переказувати кошти за наступними реквізитами: Посилання на банк: https://send.monobank.ua/jar/2NBVU1qvmR Номер картки банку: 5375 4112 0791 8603 Ми щиро запрошуємо всіх долучитися до цієї благородної справи та допомогти нашим військовим! Разом ми можемо зробити більше і підтримати тих, хто воює за нашу країну. Дякуємо за вашу підтримку та допомогу! - звітують у Tanoshi Party.   

Дорогі прихильники аніме та K-Pop у Дніпрі та області! Ви чекали цього, і знов Tanoshi Party готові порадувати вас чудовою новиною - стартував продаж квитків на Tanoshi Anime&K-Pop Event у Дніпрі! Про це йдеться на офіційній Телеграм-сторінці Таноші Паті.  Пам'ятайте, білетики - це пам'ятні наклейки, але квиток повинен залишитись цілим до івенту.  Дата: 08. 10. 23, Початок: 12:00, Місце: Центр "МЕНОРА". Що цікавого буде на фесті? На цьому заході вас чекають неймовірні враження та безмежна аніме та K-Pop атмосфера в азійському культурному різноманітті.  Ось що вас очікує: Фотозони: більше можливостей для неймовірних фотографій. Нова програма: багато нового та цікавого розвагового контенту. Грандіозний ані-ярмарок: ідеальне місце для шопінгу аніме атрибутів. Презентації: від відомих студій та авторів. Конкурси та призи: ще більше можливостей виграти чудові призи. Спеціальні гості: очікуйте на цікаві зустрічі. Дискотека: розважальний танцювальний вечір. Тематичні декорації: щоб ваші фотографії були особливими. Ані РАЦС: шанувальники аніме знайдуть багато цікавого. Барна зона: відпочинок із смачними напоями для тих, кому за 18. Найголовніше: частина зібраних коштів піде на допомогу Збройним Силам України! Це можливість веселитися та одночасно допомагати. Де придбати квитки на Tanoshi Fest? Квитки можна придбати онлайн або у таких місцях: Магазин @groootshop, Плеханова 2 (Центр) Пн-Пт 9:00-18:00, Святослава Хороброго 25 Пн-Сб 10:00-20:00, Олеся Гончара 4 (Історичний музей) Пн-Пт 10:00-18:00. Які ще новинки від Tanoshi Party? Ми готуємо для вас нову арт зону, де кожен знайде щось для себе! Також, для зручності, ми створили чат для сходок, спілкування та орієнтування у Кривому Розі, - розповідають організатори.  Приєднуйтесь за посиланням: https://t.me/tanoshi_shodka_KR  Не пропустіть найяскравішу аніме та K-Pop подію року у Дніпрі - Таноші Фест! Беріть друзів та готуйтеся до найкращих моментів вашого життя! Нагадуємо, що раніше стало відомо про грандійозний розпродаж одягу від Weew Brand - усі виручені кошти підуть на допомогу ЗСУ.