IMG-LOGO

Всі публікації з тегом фермерство

Про землю, душі та красу - Інтерв'ю
Про землю, душі та красу - Інтерв'ю
Нікополь 2020-04-24 21:21:32
Про землю, душі та красу - мотиваційне інтерв'ю. Це інтерв'ю NikopolToday публікує мовою оригіналу, без змін та з посиланням на сайт газети "Репортер".Журналіст Олександр Палець взяв інтерв'ю у директора агрофірми «Славутич» Миколи Письменного. Вони говорили про життя, бізнес та любов. О земле, душе и красотеС Николаем Григорьевичем Письменным мы знакомы уже более 30 лет. Я работал в районной газете «Південна зоря» заведующим сельскохозяйственным отделом, а он в те годы руководил Никопольским районом, был, как тогда говорили, первым его лицом. Это человек старой партийной закалки, требовательный в первую очередь к себе. Он любит пьянящий степной запах, чувствует вкус созревшего зерна.Еще в советские времена, когда он был первым секретарем райкома партии, председателем райисполкома, а затем представителем президента в районе, председателем райгосадминистрации, его часто можно было видеть рано утром в поле или на ферме, где в кругу с сельскими тружениками обсуждал повседневные дела. На подъезде к Никополю со стороны Днепра взору каждого путника открывается очень приятная картина – ухоженные поля, чистые обочины, побеленные и подстриженные деревья, ровные полевые дороги… И невольно сам себе восклицаешь: вот это хозяин! Это въезд в Червоногригоровку, где находится агрофирма «Славутич». Вот уже 20 лет ею руководит Николай Письменный. В далекие 2000-е годы – самые тяжелые для сельского хозяйства, он пожертвовал работой государственного служащего и вернулся к роднымистокам – выращивать хлеб.Я сижу в уютном кабинете Николая Григорьевича, и он время от времени, затягиваясь сигаретой, вспоминает:– Когда пошел процесс распаевания земель, многие колхозы распались на мелкие фермерские хозяйства.  Такая же участь ждала и огромный колхоз «Дніпро». И когда в марте 2000 года встал вопрос об избрании нового руководителя хозяйства,  о дроблении колхоза, пошел раздор. Я тогда работал председателем райисполкома. Колхозники обратились ко мне за помощью, просили взять на себя руководство новым предприятием.  Я видел в глазах людей отчаяние, я знал, какие это самоотверженные труженики. Мне стало жалко их, и я, не раздумывая, не посоветовавшисьс семьей, согласился. Я же по профессии агроном, сельский мальчишка из Катериновки, и земледельческие корни каждый раз давали о себе знать,  тянуло работать на земле, а главное – хотелось сделать жизнь селян более стабильной. И вот уже 20 лет стараюсь добром и искренностью служить людям, а они благодарят упорным трудом. За 20 лет все привыкли к порядку.– А как отнеслись к такому выбору ваши друзья? Немногие отказались бы добровольно от должности первого лица в районе.– Знаете,  проходит много времени, пока человек сможет отличить истинных друзей от фальши. Многие поверили в меня, а были и такие, кто, насмехаясь, говорил: «Руководить районом, давать указания – это одно, а быть самому руководителем хозяйства – совсем другое». Но я доказал, что сделал правильный выбор. Честно скажу, что я шел  сюда, практически не осознавая до конца, что это за бизнес – за все, что не сделаешь, отвечать будешь сам, без указаний сверху. «Верхов» уже не было.  Слава Богу, все наладилось, вошло в нормальное русло, работаем, живем, развиваемся, внедряем передовые технологии в производство. А из тех, кто 20 лет назад предлагал себя на должность руководителя хозяйства, сегодня осталось не более трех человек, которые пытались или пытаются что-то сделать на земле. Все остальные так и остались на 20 лет позади, ничего нового не внедрили в земледелие и в развитие своих фермерских хозяйств, работают по старинке. – Николай Григорьевич, сельское хозяйство – это постоянные тревоги, ранние рассветы,  тревога за урожай… – Ну вот вы сами больше 25 лет были связаны с сельским хозяйством, работая в «Південній зорі», и знаете, что сельское хозяйство никогда не было прибыльным. Все зависит от матушки-природы, а в нашем регионе через каждые 2-3 года – засуха, или зима бесснежная с лютым морозом, что приводит к гибели посевов. И сколько бы ты не внес удобрений, какие бы качественные семена не высеял – все, повторюсь, зависит от погоды. Агрохозяйство – это не завод под крышей, не конвейер. Зима, весна, лето, осень – никто не предполагает, чего можно ожидать. Наука, новые технологии, думающие специалисты, грамотные исполнители – без этого никак!– А ведь вы были еще и депутатом областного и районного советов. А это тоже немалая ответственность – проблемы района и округа. Помню, в 2010 году вам доверили возглавлять постоянную комиссию областного совета по вопросам агропромышленного комплекса, землепользования и социального развития села.– Первое, что мне удалось решить, будучи депутатом областного совета, так это, чтобы на каждый район стали выделять средства для беспроцентных займов молодым семьям на приобретение жилья. Новый дом построить, конечно, дорого. Но в селах были дома, которые стоили значительно дешевле, чем квартира в городе. И если дать специалисту 5-6 тысяч в иностранной валюте, то через 3-4 года он их мог вернуть. Это же был не банковский кредит с большими процентами, который затягивал людей в кабалу, а обычная ссуда. Только семьи с Никопольского района получили тогда такого займа на сумму 98 тысяч гривен.Также удалось найти средства из областного бюджета для приобретения зерна аж из Казахстана. Был период, когда своего зерна нам не хватало, хлебопекарни вынуждены были сами завозить зерно из-за границы, что влекло за собой подорожание хлеба. Мы этого не могли допустить, поэтому закупили зерно за бюджетные средства, и таким образом поддержали хлебопеков и все население области. И хлеб не стал дорожать.Еще мы тогда построили водовод на севере района. Населенные пункты девяти сельсоветов получили питьевую воду. Был проложен водопровод к Червоногригоровке от с. Приднепровского и насосной станции Никопольского района.Не подтапливаются сегодня дома в Криничеватом: там проложили дренажную линию. – Помню, как вы с энтузиазмом взялись обновлять в своем «Славутиче» машинно-тракторный парк.– Да, начинали на старой, советской технике – на тракторах «Беларус» и комбайнах «Дон-1500». А весь мир уже обрабатывал землю более современными тракторами и на новейших комбайнах собирал урожай. Поэтому потихоньку мы начали прикупать импортную технику. Начали с одного трактора «Джон Дир», а сегодня имеем таких «Джон Диров» семь единиц. Лучшим механизаторам вручил ключи от новеньких тракторов этой фирмы. Я теперь не переживаю за здоровье своих механизаторов  – в каждой кабине кондиционер, и когда во время жатвы на градуснике плюс 40, в кабине комбайнов и тракторов прохладно и комфортно. Теперь механизаторы не трясутся всю смену в кабине трактора, а чувствуют себя, как будто управляют не огромной махиной, а небольшой легковушкой. И технология производства тоже шагнула далеко вперед, и приятно, что за 20 лет сельское хозяйство в Украине,  благодаря современным технологиям в два раза увеличило производство зерна – с 35 млн. тонн до 75 млн. тонн. Наше хозяйство ежегодно стабильно получает 15 тысяч тонн зерна. За эти годы урожайность по хозяйству возросла более чем в полтора раза.  Кукурузы, например, получаем по 120 ц/га на поливных площадях, а можем получать и 150 ц/га.  А на богаре (неорошаемых землях) эта культура дает за 30 ц/га. На суходоле получили 83 ц/га пшеницы, а вообще 50 ц/га для нас – это нормальное явление. Рапса получаем по 24 ц/га. И, как ни странно, но в прошлом году самым рентабельным для нас оказалось просо. Но и здесь парадокс – наши затраты выросли на 30%, и в то же время цены на сельхозпродукцию снизились на 30%.  Как выживать? Неудивительно, что большая часть хозяйственников отказывается от аренды земли: налоги съедают все. Работники знают и осознают, что успех зависит напрямую от соблюдения технологии производства и  высокого качества выполненных работ. Сегодня мы имеем такую мощную технику и новейшие средства защиты растений, о которых раньше приходилось только мечтать.К примеру, если раньше работали 10 тракторов (а это 10 механизаторов), то сейчас 2 трактора (2 человека) за сутки могут обработать 90 га земли. А три итальянских опрыскивателя свободно обрабатывают за день 1000 га посевов. Мечтали ли о таком еще десятилетие назад? Чиновники говорят об иностранных инвестициях, но никто не хочет посмотреть на наш уровень обеспечения инновационными технологиями за счет украинских денег. А причина в отставании по урожайности от запада в одном – количестве осадков. У нас – 250-300 миллиметров в год, у них – 700-800 миллиметров. Сплошное орошение.– Я знаю, что вы очень щепетильно относитесь к севообороту.– Это правда. Подсолнечник у нас не занимает  почетное место, как это можно наблюдать в других хозяйствах. Ведь из-за сиюминутной выгоды можно угробитьпочву, истощить. Поэтому у нас эта культура занимает не более 15% площадей.  Получали по 7-12 ц/га, сейчас урожайность подсолнечника перевалила за 24 ц/га. Но, хочется, конечно, большей. И мы над этим работаем. Считаю, что если в хозяйстве подсолнечник высевается на 30-40% площадей, то в таком хозяйстве нетперспективы, это просто сиюминутная выгода.  Кроме того, постоянно в резерве имеем более 500 га паровых площадей, на 500 га высеваем горох – хороший предшественник под озимые культуры.* * * *Повне інтерв'ю читайте на сайті газети "Репортер" за цим посиланням. Фото Репортер / CityNikopol
Польський ринок праці: чи є місце для українців під час і після коронавірусної кризи?
Польський ринок праці: чи є місце для українців під час і після коронавірусної кризи?
Україна 2020-07-10 11:48:58
Українці масово не виїжджали з Польщі, але їхня зайнятість під питанням. Ким тепер будуть працювати українці в Польщі?Статистика останніх днів показує, що кількість українців, які їдуть на заробітки до Польщі, майже дорівнює кількості тих, хто повертається додому. З одного боку, польський уряд хоче, щоб українські робітники масово приїжджали до Польщі для сезонного збирання врожаю, а з іншого - все більше і більше думок, що поляки повинні замінити українців під час кризи. Які перспективи українців на польському ринку праці сьогодні?Українські "роботи" вітаються в ПольщіПольська економіка протягом кількох років динамічно зростає і потребує нових рук для роботи. Польща була єдиною країною ЄС, яка пережила економічну кризу в 2008 році з позитивним ВВП, а за останні п’ять років кількість економічних мігрантів з України в Польщу зросла приблизно в п’ять разів - до півтора мільйонів. В останні роки польський ринок праці успішно поглинув українців, не завдаючи шкоди польським працівникам, оскільки рівень безробіття в країні також впав на рекордно низький рівень протягом багатьох років - 5% у жовтні минулого року.Коронавірусна криза швидко змінила реальність. Однак не змусила українців спакувати свої сумки "у шашечку" та швидко повернутися додому. Більшість із них вирішили залишитися в Польщі та дочекатися розвитку ситуації. Згідно з опитуванням, проведеним польською компанією EWL в середині квітня, 85% респондентів України висловили бажання залишитися в Польщі під час пандемії COVID-19. Більшість із них більше боялися перспективи втратити роботу (55%), ніж ймовірності коронавірусної інфекції (18%). Погіршення чи зміна умов праці під час кризи не спричинило масового відтоку українців додому - багато наших поляків відчули цю кризу на власній шкірі. 61% українців почали менше працювати, а 27% були змушені змінити роботу. Польські пани почали втрачати батраків.Але навіть незважаючи на "бурхливі" умови на польському ринку праці, перспектива втратити роботу та гроші була ще більш лякаючою для найманців з України. Так, понад 63% українців, особливо тих, у яких термін дії дозволу на проживання та роботу закінчився після введення епідемії у Польщі 15 березня, вирішили скористатися рішенням уряду Польщі про підтримку підприємців та службовців - автоматичного продовження віз для працівників та безвізового режиму на період пандемії та через 30 днів після неї.Масовий відтік українців з Польщі спостерігався лише на межі березня та квітня. На той час, за приблизними підрахунками, польський ринок втратив трохи більше 150 000 українців. І тоді цей процес стабілізувався. Наразі рух на кордоні в обох напрямках майже на одному рівні. Про це, зокрема, свідчать статистичні дані польської прикордонної служби щодо перетину кордону у пішохідному контрольному пункті "Медика - Шегіні", яка відновила роботу 16 травня. Це найпростіший спосіб, щоб наші економічні мігранти потрапили до Польщі ув'язнено. За останній тиждень, з 18 по 24 травня, він пройшов цю контрольну точку в обох напрямках: трохи більше 5000 людей. Це, мабуть, не найкраща новина для польського бізнесу в тих сферах економіки, на які з нетерпінням очікують заробітчан з України.Пріоритет - сезонний персонал з України для обслуговування поляківОдразу після закриття кордонів у середині березня представники польського бізнесу, особливо у сільськогосподарському та переробному секторах, почали насторожувати: недостатньо зупинити відтік українців з Польщі, все слід робити для сезонних працівників. А з початком сезону збирання полуниці та інших ранніх фруктів та овочів щонайменше 100 000 з них прибувають з України до Польщі щороку.Польський уряд відповів на дзвінки польських фермерів наприкінці квітня. 29 квітня польські консульства в Україні почали отримувати візові заяви в електронному вигляді. У той же час їх одразу попередили, що видаватимуть лише робочі візи, і що пріоритет буде надано українцям, які мають намір працювати в Польщі у сільському господарстві та садівництві.Візи почали видавати 4 травня. Наступного дня Зеркало Тижа опублікував визначну статтю польського прем'єр-міністра Матеуша Моравецького. Між словами про стратегічне партнерство між Польщею та Україною польський прем'єр чітко підкреслив, що без українців економічне зростання в Польщі не було б таким динамічним. Він підкреслив, що українським мігрантам не доводиться побоюватися законності перебування в Польщі під час пандемії та закликав українців подавати документи на візи та приїжджати на роботу до Польщі.Варто зазначити, що все це відбувалося в умовах, коли українська влада закликала громадян залишатися вдома та шукати роботу на батьківщині. Побоюючись, що український уряд ускладнить виїзд українців за кордон (побоювання не були безпідставними), до звернення прем’єр-міністра Моравецького приєдналися й інші провідні польські політики. Президенти Влодимир Зеленський та Анджей Дуда обговорили приїзд українських трудових мігрантів до Польщі під час відеоконференції наприкінці квітня, а через кілька днів це було однією з головних тем переговорів Дмитра Кулеби та Яцека Чапутовича.Однак лише закликів на найвищому рівні не перешкоджати поїздкам працівників за кордон, очевидно, було недостатньо. Для приїзду трудових мігрантів з України до Польщі було багато перешкод. Один з них - припинення міжнародного автобусного та залізничного транспорту, який був основним засобом транспорту для українських мігрантів, що прямують до Польщі. Нещодавно літак з майже 200 українськими економічними мігрантами прибув до Польщі з України. До недавнього часу такий спосіб транспортування робітників здавався б абсурдним і необгрунтованим, якщо існує спільний сухопутний кордон. Але блокування повністю змінило ситуацію.Однією з головних проблем польських роботодавців у сучасних умовах є транспортування українців на їх роботу, а також необхідність 14-денного спостереження після перетину кордону. Польща намагалася швидко вирішити ці проблеми. Зокрема, на урядовому рівні було вирішено, що іноземців, які працюють на сезонних роботах у сільськогосподарському секторі, будуть звільнені від обов'язкового двотижневого карантину. Після короткої дискусії було вирішено протестувати іноземних службовців на коронавірус за державні кошти - найближчим часом Міністерство оборони Польщі обладнає два мобільні пункти для тестування сезонних працівників з-за кордону.На жаль, транспортна проблема набагато складніша. Якщо раніше маршрутки перевозили 7-10 працівників з України на конкретні сезонні робочі місця в Польщі, то зараз це неможливо. До речі, польський уряд, як і в Україні, поки не дає однозначних прогнозів щодо відкриття кордонів та повного відновлення міжнародних комунікацій. Однак можливо, що це станеться поступово після 12 червня, коли наступна фаза прикордонних обмежень у Польщі, запроваджена в середині березня у зв'язку з пандемією COVID-19, закінчиться.За словами голови Польської асоціації переробників овочів і фруктів Анджея Гайовничека, без масового приїзду сезонних робітників з України до Польщі в найближчий час може статися катастрофічна ситуація з фруктами, включаючи полуницю та вишню. На полях і в садах може бути багато необроблених культур. За відсутності українців польська влада просить поляків працювати на місцях. Наприклад, міністр сільського господарства Республіки Польща Кшиштоф Ардановський закликав усіх поляків тимчасово безробітних працювати кілька днів на фермерів.Однак Gajowniczek, який є власником великого переробного заводу, називає ілюзію, що поляки замінять українців на сезонних роботах у Польщі. За його словами, поляків відштовхують від такої роботи перспектива високих фізичних навантажень, відносно низьких зарплат та очікувань, що вони незабаром зможуть повернутися до своєї традиційної роботи вдома чи за кордоном. Як приклад він наводить той факт, що поляки не подавали заявки на роботу у своїй компанії (з переробки фруктів).Фактором, який може зменшити попит на сезонних робітників з-за кордону в Польщі цього року, можуть бути несприятливі погодні умови: низька кількість опадів та відносно низька температура травня. Наступні кілька тижнів покажуть, чи загрози, про які нещодавно говорили польські фермери, матимуть серйозні наслідки для них, для економіки країни та для продовольчої безпеки Польщі загалом.ПерспективиНезважаючи на те, що польський уряд наразі активно заохочує українців приїжджати до Польщі на сезонні роботи в аграрному секторі, спостерігається інша тенденція. Це походить від польського уряду. Рада міністрів Республіки Польща намагається підрахувати, чи за умов можливої ​​втрати робочих місць українцями у Польщі та поверненням додому звичайні поляки зможуть зайняти покинуті ніші. У Польщі це сприймається як один із шляхів подолання проблеми зростання безробіття під час кризи.Таку думку висловлює віце-прем'єр-міністр, міністр розвитку Польщі Ядвіга Емілевич. Кілька разів у своїх публічних виступах вона називала відплив українців з Польщі шансом безробітних поляків знайти роботу. Під час однієї з них вона навіть згадувала, що "близько мільйона українців" покинули Польщу з початку кризи, тим самим звільнивши мільйон робочих місць для поляків. За його підрахунками, віце-прем'єр-міністр Польщі помилився (тоді близько Польщі покинуло 200 тисяч українців), але очікування цілком зрозумілі.Однак практика показує, що реальність дещо інша. За даними кількох польських кадрових компаній, навіть в умовах економічного уповільнення та зростання безробіття попит на працівників з України не зменшився. Як зазначає представник кадрового агентства EWL Анатолій Зімнін, як і раніше, окрім сезонних робіт у аграрному секторі, зараз потрібні працівники з України у сфері логістики, побутового обслуговування, будівництва та промислового виробництва. Навіть у нинішніх складних умовах польська компанія останнім часом змогла набрати близько 700 людей в Україні, які перебувають на карантині після перетину кордону. Ще 800 українців скористалися пропозицією компанії про безкоштовну допомогу в отриманні дозволу на проживання та роботу в Польщі (карта тимчасового проживання до трьох років). Виявляється, навіть під час кризи ніша, яку раніше займали українці на польському ринку, масово не заповнюється польськими працівниками.А які погляди на зайнятість українців у Польщі в довгостроковій перспективі? Ви можете спробувати подивитися на них, спираючись на прогнози експертів, які, проте, змінюються динамічно. За останніми оцінками польських економістів, цьогорічний ВВП може впасти на 3-4% і, таким чином, впасти до нуля, тому економіка, ймовірно, впаде в незначний спад. За даними ZUS у Польщі, після першого місяця кризи 165 000 людей припинили сплачувати внески на соціальне страхування, бо втратили роботу. Це в п’ять разів більше, ніж під час кризи 2008 року. До кінця року ця кількість може зрости на кілька сотень тисяч, а рівень безробіття - з понад 5% до 10%. Спад відбувається в ключових галузях, де зайнято багато українців. Наприклад, у будівництві державні закупівлі впали більш ніж на 30% порівняно з квітнем минулого року. Це може вплинути на зайнятість українців, з яких близько 15% працюють у цьому сегменті.На думку експертів, наслідки кризи відчують не лише цього року, а й наступного року. За прогнозами головного економіста Польської федерації підприємців Лукаша Козловського, скорочення грошових переказів з Польщі в Україну через пандемію може досягти 30% - це близько 4 мільярдів доларів. І все це через втрату постійної роботи, зміну місця чи умов праці та повернення українців додому.Навряд чи польська влада наважиться бути більш відкритою щодо видачі дозволів на тимчасове або постійне проживання для українців в країні. Найближчим часом на перший план можуть вийти протекціонізм та бажання захистити польського працівника за рахунок витурення іноземця. І тоді все буде залежати від того, скільки часу триватиме криза.
Безкоштовна земля - 2, 28 га: як отримати і чому це варто робити зараз?
Безкоштовна земля - 2, 28 га: як отримати і чому це варто робити зараз?
Україна 2020-07-24 17:14:52
Українська земля - належить українцям. Обзавестися ділянкою землі можна в будь-якому регіоні країни, але експерти попереджають. Справа в тому, що  роздавати довго землю держава не буде. Як довідався NikopolToday від Протокол.юа, - кожному украънцю належало б отримати свої 2 гектари української землі. Чому це варто зробити і як?Кожен повнолітній громадянин України має право безкоштовно приватизувати п'ять ділянок землі під різні цілі: будівництво будинку, гараж, садівництво, особисте сільське господарство і для будівництва дачного будинку. За словами експертів, держава не роздаватиме довго землю. Нагадуємо, по усьому світи мільйони людей покинули міста, щоб втекти до природи. Дізнайтеся, як отримати належну за законом ділянку і чому українці не поспішають приватизувати землю.Скільки землі можуть отримати українці?З досягненням 18-ти років кожен громадянин України може безкоштовно отримати п'ять ділянок землі. В цілому можна безкоштовно приватизувати 2,28 га.Згідно зі статтею 121 Земельного кодексу України, держава може передати громадянинові не більше двох гектарів для ведення особистого сільського господарства, для ведення садівництва – не більше 0,12 га. На будівництво житлового будинку в місті і селах виділяють різні площі землі, в селі можна одержати не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, а в місті – 0,1 га. Для дачного будівництва в законі передбачено не більше 0,1 га і для гаража – не більш 0,01 га. Безкоштовно приватизовувати можна кожну з видів ділянок тільки один раз, незалежно від того, чи є земля у членів родини.Куди звертатися?Отримати ділянку землі можна в будь-якому регіоні країни і це не залежить від місця проживання. Для її приватизації необхідно знайти вільну ділянку. Залежно від того, де вона знаходиться – в межах міста, села, або району, до тих органів самоврядування і потрібно звертатися. Якщо земельна ділянка за межами населеного пункту, потрібно йти до територіального відділення Госгеокадастру – зазвичай це землі для ведення садівництва або особистого сільського господарства. Сама земля нічого не коштуватиме українцеві, але оформлення документів зажадає витрат."Землю отримати можливо, але на це потрібно виділити певну суму. В принципі, земельну ділянку можна приватизувати за 3-5 тисяч гривень. І це не хабар, а витрати на землевпорядника, який повинен розробити технічну документацію", – зазначає юрист із земельних питань Кирило Левтеров.Процес приватизації землі – не простий через бюрократизації. Перш ніж отримати Свідоцтво про право власності на ділянку, доведеться побігати по кабінетах чиновників."Приблизно весь процес може зайняти від шести місяців до двох років. Хоча насправді, цей процес повинен займати менше, наприклад, для учасників бойових дій на Донбасі найкоротший термін – 45 днів. Все дуже залежить від швидкості бігу за чиновниками", – додає юрист.Але перш ніж звертатися, необхідно конкретно знати, де знаходиться земля і чи вільна вона. Найпростіше знайти ділянку в селі, ніж в місті."У селах значно простіше отримати землю, ніж в місті. Все дуже залежить від ліквідності землі – чим менше ліквідна земля, тим простіше її отримати", – радить юрист із земельних питань Кирило Левтеров.Перевірити, чи вільна земля, можна: на сайті "Публічна кадастрова карта України", відправити офіційний запит про надання публічної інформації до місцевих органів влади або Госгеокадастру.Процедура отримання земліЗнаючи, яка ділянка вільна і чи можна її приватизувати, потрібно подати заяву до органу місцевого самоврядування. У ній повинні бути вказані приблизний розмір земельної ділянки, її цільове призначення. Також необхідно прикласти до нього карту або графічний малюнок, де зазначено місце розташування землі. Згідно із законом розглянути заяву повинні протягом місяця.Отримавши згоду сільради або мерії, можна починати розробку проекту щодо відведення землі. Цим займається землевпорядна організація – за їхні послуги доведеться заплатити від 2000 до 10000 грн. Сама розробка технічної документації землевпорядниками може зайняти від півроку до року часу.Далі з проектом відведення землі слід звернутися до територіального органу Госгеокадастру України із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки. Зазвичай це робить землевпорядна організація, з якою укладався договір. Якщо всі документи в порядку і проект складений правильно, в перебігу двох тижнів кадастровий реєстратор видає витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням у ньому кадастрового номера.З цієї випискою і екземпляром проекту землеустрою необхідно повернутися до розпорядника землі – місцевих ради або адміністрації. Вони затвердять проект і зареєструють в Міністерстві юстиції право власності. Після цього рада чи адміністрація приймає рішення про передачу у власність землі із зазначенням площі та її розміщення.Щоб отримати останній документ – свідоцтво про право власності на земельну ділянку, потрібно звернутися із заявою про держреєстрацію до Укрдержреєстру або до реєстратора Госгеокадастру. Заява може розглядатися протягом 14 днів.Чому українці не йдуть за землею?За словами експертів, після прийняття Земельного кодексу, який гарантує право кожного громадянина на землю, першу хвилю бажаючих приватизувати ділянку зупинила бюрократія, яка в підсумку породила корупцію і міфи про те, що отримати землю законним шляхом неможливо. За словами юриста із земельного права Кирила Левтерова, на практиці дев'ятьом з 10 не вдається пройти весь процес від початку і до кінця, і приватизувати землю."Система приватизації, яка сформувалася на початку 2000-х, передбачала, що в Україні є велика кількість землі. Як і будь-яка адміністративна процедура, де розпорядником є держава або місцеві органи влади, вона швидко призвела до збільшення бюрократичних процедур. Бюрократія і складності збили першу хвилю бажаючих приватизувати. Ну і земля тоді нічого не коштувала. Потім земля поруч з містами стала набирати в вартості і бюрократичні процедури стали корумпованими, оскільки земля – обмежений ресурс, тим більше в місті", – зазначає юрист із земельного права Кирило Левтеров.Між іншим: із Дніпра викидається на берег риба через отруйну воду. За словами юриста, корумпованість і відбила у людей бажання приватизувати землю, поки нею розпоряджається обмежене коло чиновників. Єдина група, від якої чиновники бояться вимагати хабар, – учасники війни на сході України. Але і їх чиновники часто заплутують."Ветерани, які до мене телефонують, вони зневірилися отримати землю. А насправді вони зробили елементарні помилки з самого початку через те, що їх ніхто не проконсультував і місцеві органи влади якраз зацікавлені, щоб жодної землі не видавати. Вони намагаються всіляко заважати і відмовляють навіть елементарно підказати", – додає експерт.Слівд зазначити, що саме учасники бойових дій звернули увагу українців на те, що можна отримати землю безкоштовно."Після того, як вони почали масовий процес приватизації землі, підтягнулися і решта українців. Починають розбиратися і пробувати приватизувати ділянки. Ще чотири роки тому, люди навпаки дивувалися, коли дізнавалися, що можна отримати землю безкоштовно", – розповідає юрист проекту "Правова консультація" Юрій Усманов.Роздачу землі можуть припинитиЗа словами експертів, роздавати довго землю держава не буде. Рано чи пізно в Україні повинна пройти земельна реформа і земля стане повноцінним товаром. За словами Кирила Левтерова, після реформи зникнуть і проблеми з корупцією."Не можна з одного боку безкоштовно роздавати землю, а з іншого розуміти, що вона може бути у вільному обігу. Якщо Україна вийде на наступний рівень земельної реформи, можлива ситуація, за якої безкоштовне отримання землі може бути нарешті припинено. Хочеш землю, будь ласка, купуй, а далі продавай або користуйся і плати податок. Звичайно, розмови щодо скасування приватизації йдуть і, можливо, це нас чекає найближчими роками. Але всі наші земельні питання можуть бути вирішені, коли земля стане товаром – це моє глибоке переконання. Як наслідок, не зовсім логічно буде існування приватизації ", – говорить юрист.Вже з наступного року роздавати землю можуть припинити, відзначає юрист правозахисної групи "Варта" Юрій Кравець. За його словами, вже навіть є законопроекти зі змінами до земельного законодавства, яке скасовує виділення ділянок безкоштовно."2017 року, думаю, будуть внесені зміни до статті 121 Земельного кодексу України, яка чітко регулює норми безоплатної приватизації. Є два проекти: один передбачає повну ліквідацію права на землю, а другий передбачає обмеження, тобто надання землі окремим пільговим категоріям. Імовірність, що з 1 січня 2018 року таку можливість зникне, – дуже велика", – розповів Юрій Кравець.Слід зазначити, 6 жовтня цього року Верховна Рада продовжила мораторій на продаж сільськогосподарських земель до 1 січня 2018 року. Розробники законопроекту вважають, що цього часу буде достатньо для того, щоб парламент встиг розробити і прийняти земельну реформу. А зараз нові закони про розпродаж української землі вже майже у дії. Поспішіть взяти на себе відповідальність за свою землю.Джерело Protocol.ua // фото worldlandscapearchitect.com та PinterestДо слова, ми показували, як в Україні виглядає життя "на землі"на землі". 
Завантажуйте більше