IMG-LOGO

Всі публікації з тегом толерантність

Лібералізм і легалайз атакує Україну
Лібералізм і легалайз атакує Україну
Україна 2020-01-14 07:11:29
Що пропонує нам новий президент Володимир Зеленський? З блогу "Тут і Зараз" спеціально у розділ "Власна думка" на NikopolToday. Про права людини і не тільки."Лібералізм і Легалайз атакують"Новий президент України (пан Зеленський) вирішив примирити конфліктні групи українського населення. Зеленський хоче зробити український Вегас або Макао - одному місту дозволять азартні ігри офіційно.Інше, ще одне місто, буде для повій, які на законних підставах будуть давати, свої послуги і платити податки офіційно.Третій місто - вільна торгівля і виготовлення наркотиків? Або це по всій території України? Теж податки, особиста справа кожного.Ще одне місто для ЛГБТ і взагалі залік буде! ! Але думаю це вже актуально буде до кінця президентського терміну, коли війна припиниться.В якому з цих спеціалізованих міст ви хотіли б жити?P. S. Ті самє Відчуття, коли порохоботі тепер - зрадофілі ... Як казав класик фантастічної літератури, Рей Бредбері... Божевілля відносно. Все Залежить від того, хто кого замкнувши в Якій клітці. Думай... те!Rayan Riener спеціально для Nikopo TodayТакож ми повідомляли як правильно брати показників лічильників з води, газу і світла і куди надсилати результати.До цього ми писали про рослини, які вважаються найсмердючішими на Землі.
У Вінниці молодики в масках зірвали тренінг для журналістів: йшлося про толерантне висвітлення тем про ЛГБТ.
У Вінниці молодики в масках зірвали тренінг для журналістів: йшлося про толерантне висвітлення тем про ЛГБТ.
Україна 2020-02-05 18:36:33
Права людини під загрозою в Україні, нагадує NikopolToday. Поліція розпочала розслідування за фактом протиправних дій відносно організаторів тренінгу для журналістів.  Під час заходу троє невідомих увірвалися у конференц-зал, як повідомляє Нацполіція.Вони обливали все навколо олією та обкидали пір'ям журналістів пір'ям.1 лютого троє осіб зайшли до приміщення в готелі «Поділля». Там проводився тренінг для журналістів, та вчинили протиправні дії відносно його організаторів, перешкодили проведенню вказаного заходу. Зловмисникам загрожує до чотирьох років позбавлення волі.Молодики почали погрожувати організаторам, мовляв, таким заходам у Вінниці не місце, а толерантне висвітлення таких тем ставлять під загрозу інститут сім'ї.На цей випадок уже відреагувала поліція. Вони відкрили кримінальні провадження за статтею хуліганство та перешкоджання журналістській діяльності.Наразі  слідчим управлінням ГУНП у Вінницькій області розпочате досудове розслідування за ознаками ст. 171  (перешкоджання законній журналістській діяльності) та ч.2 ст.296 (хуліганство) Кримінального кодексу України.За вчинення цих правопорушень законодавством передбачено відповідальність – до 4-х років позбавлення волі.Остаточна правова кваліфікація дій зловмисників буде дана після  вивчення наявних відеозаписів протиправних дій, допитів свідків події та проведення  ряду інших слідчих дій.Хід  слідства  взято на контроль керівником ГУНП Юрієм Педосом.Фото Pinterest / 24 Раніше ми показували красоти приміського середовища Нікополя - знімки нагадують про зміни клімату. Також ми розповідали, як комуністичний режим в Китаї перейшов всі кордони - як коронавірус став другим Чорнобилем?
Яроша з Правого сектора спіймали з геями (фото)
Яроша з Правого сектора спіймали з геями (фото)
Україна 2020-02-06 08:55:04
Той випадок, коли варто бути уважним! Геї повсюди навколо нас, і Ярош стурбований, що на Україну нібито суне "гомо-диктатура" - Європа захопить все. Дмитро Ярош закликав до термінового повстання проти гомосексуалів, які захоплюють владу в країні, як стало відомо NikopolToday.Дмитро Ярош назвав головного ворога українців. Як виявилось, це не корупція, бідність, важка екологія, зміна клімату або слабка медицина та освіта, а - геї... Страшне!Славнозвісний Дмитро Ярош та гей-віськовий Віктор Пилипенко / фото НЧДмитро Ярош опублікував пост у Facebook, висловивши свою думку про гомосексуалів. Колишній лідер організації "Правий сектор" вважає, що влада значною мірою перебуває у руках людей з нетрадиційною орієнтацією. Цей факт Ярош не схвалює і реагує негативно."Декілька емоцій. Про це не заведено говорити, але... Світ летить у пекло. Гомосексуалісти, та інші збоченці, стали "нормальним явищем". Вони захоплюють владу і нав’язують людям свою "чергу денну" - сатанинську. Гомосексуальна диктатура опанувала багато країн світу. Подивіться фільми та серіали. Якщо там немає збоченців, то це вже "неформат"!Ярош згадав і про український уряд, зауваживши, що міністерки  втілюють в життя так звану "гендерну рівність". На його думку насправді є легалізацією збоченців."Молоденькі дівчатка-функціонерки, які невідомо як і чого поставали міністерками, говорять і втілюють в життя так звану "гендерну рівність". Насправді це — легалізація збоченців"!Крім того, у своєму дописі Ярош назвав Росію головним ворогом України, згадав геноцид українського народу та закликав бути творцями своєї української держави попри всі перешкоди."Я, як християнин, не збираюсь когось судити і влазити до когось "у ліжко", але і не збираюсь мовчати, тому що моєму українському народу нав’язують збоченство як нормальність і "перспективу"... Українці, ви ж розумієте, що ті, що типу "наші союзники" все роблять для того, щоб нас, на своїй Богом даній землі, не лишилося? Міністр Дубілет порахував, що нас в Україні лишилося 37 з хвостиком мільйонів. Нас — Українців. Яких у 1991 році було 52 мільйони! Це не Геноцид? Голодомор, Світові війни вбили менше, ніж їхня політика упокорення українців. Це незаперечний факт! Ми, українці, далі дивимося їхнє "кіно", ми споживаємо їхню збоченську жуйку про "гендер", "рівноправ’я", "толерантність"... Нам, українцям, збоченці, росіяни, олігархи і владоможці "втюхують" байки про те, що українці мають бути бидлом: без духовності, без моралі, без традиції. Багатьом це подобається. Тому голосують як голосують... Але, я, моя сім’я, моя родина, мої друзі, мої побратими, мої близькі — хоч і грішники, але не бидло... Ми — Українці-Християни. Ми творимо Державу на своїй Українській землі. Свою — Українську Державу. Хоч проти нас існуючий грішний світ... P.S. Дуже багатьом цей пост не сподобається. Я це усвідомлюю. Розумію, що фейсбук може заблокувати мою сторінку за "нетолерантність"... Побачите, як багато хто заховається, або, навпаки, стане на бік збоченців. Але, пригадайте, як під час Революції Гідності на одній із барикад був напис "Дістали". І ще. Росія — наш головний ворог. За Бога і Україну!"Гей-ЯрошНагадуємо, екслідер Правого сектору Дмитро Ярош написав у Facebook гомофобний пост і у коментарях зазначив, що не бачив на фронті жодного представника ЛГБТ-спільноти.Зокрема за думкою Яроша, «гомосексуальна диктатура» є причиною зниження чисельності населення України, яке він назвав «геноцидом».У коментарях до допису у націоналістичного діяча запитали, чи вважає він своїми побратимами тих представників ЛГБТ+, які воювали на Донбасі.«Жодного гомосексуаліста (гомосексуала — NT) на фронті за шість років війни не спостерігав. Не виключаю, що хтось із них, заради піару, міг бути „на нулі“, десь із-за бруствера, постріляти у бік ворога… Але, однозначно — збоченці не захищають Україну», — заявив екслідер Правого сектору.Віктор Пилипенко - один із перших геїв-військових в Україні, що зробив камінг-аут / фото thebabel.com.uaУ відповідь на це йому показали фото, де просто за ним стоїть ексгранатометник добровольчого батальйону Донбас та відкритий гей Віктор Пилипенко.В чисельних інтерв'ю Пилипенко розповів, що у вересні 2014-го долучився до батальйону Донбас як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027. Він пробув на Донбасі рік і сім місяців. Безпосередньо у гарячих точках — півроку. Служив також у Широкиному.А це вже інший гей-військовий в українській армії - Василій Давиденко, який втратив коханого на війні з Росією / фото 360tvЯк зауважив Пилипенко, тему ЛГБТ+ на війні не обговорюють. «Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того — ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот. Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції», — повідомив військовий.Варто додати, що 23 червня 2019 року понад 30 військових, які відносять себе до ЛГБТ-спільноти, пройшли колоною на Марші рівності в Києві.У наступному році, зважаючи на тенденції останніх років, на гей-прайді в Києві знову буде побито рекорд із кількості учасників "Маршу рівності". Фото Znaj.ua / НЧВідзначимо, що поки дехто вкрай стурбований гей-сексом, в Україні справжні проблчеи із злочинністю та стихійними звалищами - міста схожі на гетто. Окрім того, поки у Європі роблять мільярди на переробці сміття і перетворюють звалища на купи золота, в Україні ми не даємо раду - країна перетворилась на суцільне звалище.
Учасник АТО зробив камінг аут - зізнався, що він гей
Учасник АТО зробив камінг аут - зізнався, що він гей
Україна 2020-02-06 20:12:22
Український військовий Василь Давиденко, який брав участь у збройному конфлікті проти про-російських сепаратистів на сході країни, поїхав на фронт заради хлопця, в якого закохався. Про це NikopolToday передає від «Бі-бі-сі Україна».«В Щасті ми були щасливі». Український військовий-гей пішов на фронт заради коханого. Трагічна історія гей-кохання, і вбивча війна, що викликає сльози.Василь Давиденко під час війни / фото BBCСолдат Давиденко другим з українських військовослужбовців зробив камінг-аут. Першим відкрито заявив про свою гомосексуальність колишній боєць українського батальйону «Донбас» Віктор Пилипенко.Давиденко, якому зараз 41 рік, був звільнений зі служби в 2015 році за станом здоров'я. На війні він отримав контузію, після якої Василю дали третю групу інвалідності.Давиденко розповів, що поїхав воювати на Донбас слідом за коханою людиною. У лютому 2014 року він познайомився у «ВКонтакті» з молодим військовослужбовцям Арсеном.Василь та його коханий Арсен разом, 2014 рік / фото BBC«Він повинен був їхати в свою військову частину з Одеси через Львів. Поїзд стояв півгодини вночі на вокзалі. Арсен запропонував зустрітися. Я прийшов до того поїзду. Ми поговорили - і він залишився. Вранці поїхав далі», - розповідав Давиденко.Василь Давиденко - ветеран війни з Росією / фото 360Через деякий час частина Арсена відправили в зону військових дій. Давиденко поїхав на фронт добровольцем. Він прибув в місто Щастя Луганської області, де перебувала військова частина Арсена.«В Щастя ми були щасливі», - згадує Василь.Не дивлячись на особисту трагедію, Василь продовжив захищати Україну / Фото BBCАрсен загинув в Луганській області в січні 2015 року. Їх коханню судилося бути тільки один рік.«У той день, коли я отримав повідомлення про загибель, я дотерпів до вечора, потім включив музику і почав плакати. Я так плакав, що навіть захлинався. Там не можна було кричати - в 800 метрах від нас стояли сепаратисти», - розповів Давиденко.За його словами, він повідомив іншим військовим, що з ним сталося. Всі помітили його стан. Через кілька місяців Давиденко потрапив в госпіталь з пораненням, після цього він вже не міг служити."Коли повернувся до Івано-Франківська в березні 2015-го, я закрився в квартирі й дав собі волю. Як я там ридав… Я кричав від болю до нестями". Потім Василь лежав чотири місяці в шпиталі з контузією."Після Арсена я дуже змінився. Кажуть, що в наступних стосунках людина порівнює свого нового партнера чи партнерку з попередніми. А я себе порівнюю з тим, яким я був, коли ми були разом. Що я відчував тоді й зараз, чи я відчуваю щось подібне? Ні, тому нині я сам по собі. Зате я знаю, що таке кохати".Про свою сексуальністьВасиль розповідає, що з дитинства відчував інтерес саме до хлопців, хоч зовсім ще не розумів, що з ним відбувається і чому. Коли в юності гуляв з дівчиною, відчував, що "це не його".У 10-му класі закохався в хлопця з паралельного класу. Він так подобався, що Василь пішов і сам написав заяву, щоб його перевели в клас до того хлопця. Вчителі й мама сильно здивувалися, але істинної причини ніхто не зрозумів."Коли переїхали до України з Росії, я не знав, що значить "гомік", "педік". Я написав хлопцю, який розмістив оголошення в газету про знайомство. Він жив у Рівному. Батьки мені давали кошти на морозиво. Я за них купив квиток до Рівного". Але той хлопець не прийшов на побачення.Сексуальність людини Василь порівнює з кольором очей, волосся, зростом. "Для мене навіть ніколи не стояв внутрішньо вибір: я чітко відчував, що не можу бути з жінкою"."Коли ти гей, а родичі в селі тебе примушують одружитися й ти це робиш, - це вибір. А сексуальність ти не вибираєш. Коли чоловік - гей, але він цього не визнає, одружується, то живе в суцільній брехні. Людина себе ховає в самому собі. Як вона буде виховувати своїх дітей, якщо вона себе зрадила? Я таким бути не хочу. Я хочу бути відкритим, одвертим".Василь Давиденко вважає, що представникам ЛГБТ потрібно надати право на юридичне оформлення партнерства, на спадок, на всиновлення дітей. Тільки тоді можна буде говорити про припинення їхньої дискримінації в Україні.Про гомофобію та українську арміюВасиль Давиденко на Марші захисників України, 24 серпня 2019 року / фото BBCКолись у військовому шпиталі Василя Давиденка поклали у палату з 24-річним хлопцем. Він розповів йому, що є геєм і що боїться служити в армії, боїться, що не витримає на війні."Він не міг проявити себе, а тут ще його кинули в армію, де навколо самі чоловіки. Якби він міг про себе заявити, що є геєм, то його могли б відправити, приміром, у штаб, а не на фронт. Цей хлопець викинувся з вікна (вчинив самогубство, - ред.) - і загинув. Хоч потім писали "випав" з вікна".Ветеран вважає, що в Україні все ще важко приймати таких людей, як він через "совкове мислення"."Я раджу перечитати історію про Содом та Гомору. Чому Господь вирішив зруйнувати ці міста? Не через те, що там була содомія, а через те, що вони напали на янгелів. Якщо я тебе кохаю жертовно, готовий життя втратити, стати за тебе горою, - це і є любов. Справжня".У будь-якій армії в світі служать геї. "Я бачу, як багато є військових-геїв на різних сайтах. Хай таких чоловіків на батальйон чи дивізію буде кілька, але вони не можуть сказати правди про себе, ходять один навколо одного. Одразу думка: "А якщо дізнаються? А якщо зацькують?" А там і до дезертирства не далеко".Про рідних ВасиляЖодного зв'язку з рідними у Василя немає. Його близькі родичі служать в російській армії."В Україні я залишився сам, більше нікого тут немає. Мої родичі в Росії підтримують російську риторику про те, що ми тут "дітей вбиваємо". Мене політичні розмови з ними заводили в глухий кут. Я вирішив, що мені легше просто припинити з ними спілкуватися".Мати Василя живе в Криму: "Вона мені навіть писала, щоб я приїхав туди й покаявся перед ФСБ. Писала у вайбері такими фразами, якими вона не говорить. Мої рідні стали мені чужими".Про власний камінг-аут"Я просто заявив, що я такий. Все. Я з того почав: я гей. У когось є питання? Ставте - буду відповідати. Мені набридло ховатися від самого себе. Коли людина стає собою, до неї не можна приліпити жодну стигму".Розповідає, що його камінг-аут був абсолютно природнім. Він його не планував."Мені пояснили, що буде зустріч щодо поширення ВІЛ з-поміж військових. Запитали, чи я міг би там виступити. І що мені втрачати? Рідних нема, кохання нема. Головне - себе не втратити. Після цього почала спадати моя внутрішня напруга, немовби скинув з плечей мішок піску"."Якщо мені раніше сміялися в спину, то тепер цього не зробиш. Хіба що підійди й розсмійся мені у вічі".Наостанок розмови Василь Давиденко визначив, чого не зміг би простити - зради й підлості."А зрада самого себе є найстрашнішою зі зрад".Фото 360 / BBC / Facebook Василя ДавиденкоРаніше ми писали трохи цікавого про нас: сам себе не похвалиш - ніхто не похвалить.І здається, що ігровий вірус вирвався у реальний світ з мережі, щоб налякати всіх нас.
ЛГБТ на захисті України від російських окупантів
ЛГБТ на захисті України від російських окупантів
Україна 2020-02-07 22:57:07
30 серпня у київській галереї IZONE відкрилася фотовиставка "Ми були тут" – проект українського фотографа Антона Шебетка, присвячений представникам ЛГБТ-спiльноти, які брали участь в операції об'єднаних сил [раніше – АТО] на Донбасі.  ЛГБТ на варті країни від сепаратизму. Як багато геїв серед українських військових? Про це NikopolToday передає від "Новий Час". Хто стоїть на захисті Ваших традиційних цінностей і свободи?Фотограф Антон Шебетко (праворуч) та один із героїв його фотопроекту, колишній боєць батальйону Донбас Віктор Пилипенко / фото НЧНапередодні відкриття виставки журналіст НВ Олександра Горчинська зустрілася із самим Антоном Шебетком та одним із героїв його проекту – Віктором Пилипенком, колишнім бійцем батальйону Донбас, аби поговорити про геїв на війні, сексуальну просвіту в Україні та стереотипи стосовно ЛГБТ-спільноти.НВ: Як до вас прийшла ідея зробити проект саме про представників ЛГБТ-спільноти на війні?Шебетко: Коли я переїхав із України до Амстердама, якось по-новому поглянув на те, що відбувається в Україні. Мене все це зворушило, і я збагнув, що було б круто попрацювати із людьми, які, по суті, з одного боку – національні герої, а з іншого – вони не є приємними для певних сегментів суспільства. Тут є певне протиріччя і подвійність і для самої людини: ти і патріот, і захищав країну, але ця ж сама країна не хоче тебе сприймати.Фотограф Антон Шебетко зараз мешкає в АмстердаміМені було цікаво, як ці ідентичності уживаються в людях. І як ці люди взагалі з цим можуть впоратися. Тому з усіма героями я проводив ще й інтерв'ю, аби це була не лише візуальна складова.Спочатку в мене було п’ятеро героїв, потім я дознімав ще кількох. Є такий момент: їх складно знайти, адже взагалі такі люди рідко щось заявляють про це публічно. Якщо це не їхня робота чи основна діяльність – я маю на увазі, якщо вони не правозахисники, не громадські активісти – то мало хто згодиться виступити на цю тему десь у медіа, скажімо. Бути ЛГБТ в Україні – поки що проблема. Це постійні складнощі на роботі, в родині, зневага з боку оточення.Про це мало хто каже відкрито, що призводить до того, що консервативно налаштовані люди формують свої переконання на підставі певних карикатурних стереотипів, і ці стереотипи не є правдивими.Мені не подобаються проекти, де є тільки текст і нічого більше – історія людей, не підкріплена світлинами, якимись візуальними елементами. Я за те, аби були реальні персонажі у матеріалах, адже простому тексту віриться менше.НВ: Але ж вам удалося врешті знайти героїв. Яким чином?Шебетко: Насправді Віктор, здається, чи не єдина людина, яку я знайшов через КиївПрайд. Всі інші – це знайомі знайомих, яких почасти відшукав абсолютно випадково.Пилипенко: Цей проект став таким собі тригером для країни.Про нього я дізнався від свого друга і його дівчини. Вони знали, що я гей, я ще до цього зробив їм камінг-аут. Наприклад, Дмитро Резніченко, доволі відомий блогер і також боєць АТО, перебував у моєму батальйоні. За певний час він кардинально змінив свою риторику – він був праворадикалом, а потім щось змінилося у його свідомості, трансформував свої погляди на життя, за що на нього нападали його колишні поплічники.Хочу подякувати Антонові за можливість бути частиною проекту, бо під час бесіди з ним тоді, відповідаючи на його дуже влучні та гострі запитання, я навіть сам для себе замислився багато над чим. Розклав власні думки по полицях.Коли я зробив камінг-аут, це допомогло мені побачити, хто мої справжні друзі. Деякі люди відсіялись з мого оточення самі по собі.Зараз праворадикали чомусь вважають, що ЛГБТ на війні нема, це найпоширеніша думка і вона хибна. А серед самих цих праворадикалів більшість – лише тиловики, які й самі не були на тій війні, або були як селфі-солдати, аби пофоткатись. А потім ти повертаєшся з фронту, і вони тобі в спину плюють. І чинять напади на мирних людей і мирні демонстрації.Факт: Учасник АТО зробив заяву, що він гей! Читайте за посиланням.НВ: Як і коли ви потрапили на Донбас?Пилипенко: У вересні 2014-го долучився до батальйону "Донбас" як резервіст, потім потрапив у військову частину № 3027, відтак нас призвали. Рік і сім місяців пробув на Донбасі, безпосередньо у гарячих точках – десь півроку. Служив також у Широкіно.Коли мобілізувався, намагався знайти себе у цивільному житті. За фахом я перекладач, тому шукав роботу за цим напрямом. Також я маю досвід роботи копірайтером. Були ще різні проекти, звісно, не всі вдалі. Зараз працюю редактором на телебаченні, робота цікава і мені до вподоби.Колишній боєць батальйону "Донбас" Віктор ПилипенкоНВ: Що говорять про ЛГБТ у самому військовому середовищі? І чи говорять взагалі?Пилипенко: Це на війні не обговорюють. Не та тема, про яку будуть постійно говорити, реально обговорювати, це точно.Звичайно, ти терпиш жарти, інколи підсміюєшся сам, бо розумієш, що ці люди дійсно сміються з того – ну, скажімо, розповіли якийсь прикольний анекдот.Я навіть не думав робити камінг-аут там та говорити військовим про таке. Так, це страх, що до мене потім зміниться ставлення, що всі будуть дивитись інакше, страх, бо не знав їхньої реакції.НВ: Ваш фотопроект вийшов на сайті Bird in Flight. Що ви тоді прочитали у коментарях під світлинами?Шебетко: Найбільше мене здивували коментарі про те, що цей проект – російська провокація. У цій тезі я ніяк не можу вловити суть, логічний зв'язок. Яким чином сексуальна орієнтація чи гендерна самоідентифікація стосується пропаганди?..Також казали, що це все замовні матеріали.НВ: Зазвичай поширений “аргумент” на цю тему серед супротивників ЛГБТ – “нехай краще підуть в АТО, ніж на ці свої паради”. А тут ви своїм проектом одразу це перекреслили.Шебетко: Ну, так, але знайшлися ж інші аргументи проти.НВ: Чому, на вашу думку, чимало людей в Україні ставляться до представників ЛГБТ з пересторогою та негативом?Шебетко: Проблема в тому, що у нас в Україні немає публічних камінг-аутів. Якби якийсь топ-політик вийшов і сказав: “Так, я гей”, це могло б щось змінити.НВ: Тим часом у світі, в деяких парламентах чи інших державних структурах уже давно є чиновники-трансгендери, наприклад.Пилипенко: Через це і пересічні люди, не публічні, бояться говорити про це іншим. Маю знайомого, який рано усвідомив, що він гей – років з 16, але боявся цього, адже жив у маленькому населеному пункті. В результаті він одружився – зробив такий прагматичний розрахунок, що це ніби має якось його врятувати в очах суспільства. З дружиною живе й досі, проте таємно зустрічається із хлопцем. Звісно, він про це жалкує, бо живе не так, як йому того хотілося би, змушений переховуватися. Але це – через страх, що суспільство його не прийме.Шебетко: Також я колись читав дослідження по Україні про те, чи є у людей в близькому оточенні представники ЛГБТ. Там, здається, лише десь 10% відповіли, що особисто знають бодай одного відкритого представника ЛГБТ.Певна річ, більшість уявляють собі геїв як якихось монстрів, як загрозу національній безпеці.Пилипенко: Це такий собі “Борис Пєнкін” – збірний образ з усього, що можна, який не відповідає дійсності. І [російський співак] Боріс Моісєєв, і [російський артист пародії] Сергій Пєнкін в одному флаконі. Є така відома дефініція – латентний гей. Часто ці люди, які не готові прийняти це у собі, потім нападають на інших ЛГБТ. Але з цим уже має працювати психолог.Шебетко: Для мене взагалі не важливо, як людина вдягнена, що вона робить – доти, доки це не переростає в агресію стосовно інших та нав'язування власних інтересів.Люди взагалі побоюються виставляти напоказ свою сексуальність в принципі, й це стосується не лише ЛГБТ.В Україні було вельми складно знайти героїв для свого фотопроекту, які погодилися б відкритисяНВ: Проте цього року (2019, ред.) на КиївПрайді ситуація все ж виглядала кращою: були відомі люди, які прийшли туди підтримати ЛГБТ-спільноту. Серед українських політиків, наприклад, був нардеп Сергій Лещенко, також були європейські, канадські політики.Шебетко: Якби цих іноземних дипломатів там не було, все скінчилося би, як завжди, раніше. Прийшли б, побили, наскочили і розбіглися.А так – спробували б вони випадково напасти так на європейських політиків, вийшло б дуже негарно. Тому змушені були все охороняти, посилено захищати КиївПрайд.НВ: Взагалі дуже цікава тема – те, що люди остерігаються показово демонструвати свою сексуальність.Шебетко: Так, тут є момент: певна поведінка зазвичай продиктована тим, що ми живемо у гетеросексуальному суспільстві. Тобто для гетеросексуальних пар є нормально, коли чоловік і жінка проявляють свої почуття публічно: йдуть, тримаючись за руки, цілуються чи обіймаються на вулиці. Або обговорюють інтимні подробиці свого життя десь на роботі в курилці. Вони виставляють своє спіднє напоказ, і вся культура на цьому побудована. Ніхто не бачить у цьому проблем.Проте коли йдеться про одностатеві пари, то ненавистники волають, мовляв, нема чого при дітях це демонструвати, не показуйте це на публіці тощо. Але ж ніхто з ЛГБТ не вимагає жоних додаткових чи особливих прав для себе. Вони просто хочуть бути нарівно з гетеросексуалами в цьому аспекті.НВ: Ще одна проблема зараз – це сексуальна просвіта. Останнім часом ентузіасти все ж намагаються впровадити в Україні якісь лекції, тренінги чи запустити освітні проекти про секс, сексуальне здоров’я, культуру стосунків між партнерами, про гендер тощо. Але й це зустрічається критикою та негативом. Або такі заходи зривають, як це було минулого літа під час лекції про трансгендерів у столиці, або називають пропагандою, як та жінка у відомому відео, що казала про “58 видов геев” у Європі.Шебетко: Звідки була ця жінка, до речі?НВ: Мітинг десь у Росії.Шебетко: Ну ось такий підхід дуже характерний для РФ, і ми до цього поступово теж у чомусь скочуємось.Тут багато значить те, як на мене, релігія – коли люди пояснюють свою гомофобію тим, що це “гріх”, “содомія” тощо.Взагалі ж у нас люди і до релігії ставляться по-особливому. Не усвідомлюючи, що до чого. Виконують якісь язичницькі ритуали, при цьому вважаючи себе християнами, наприклад. І не можуть пояснити, навіщо вчиняють так.Фотопроект Шебетка можна переглянути в галереї "Ізоляція" в КиєвіНВ: Тому що мама так робила. І бабуся, і прабабуся, а значить, “і я так маю робити”.Пилипенко: Найцікавіше те, коли людям якась тема незрозуміла – а тема ЛГБТ їм незрозуміла, їм легше втекти назад до власного світу, де все відповідно до усталених звичних норм життя.НВ: Антоне, ви переїхали жити до Амстердама. Це місто, як і Берлін, часто вважають взірцем толерантного ставлення суспільства до ЛГБТ. В основному завдяки прайду. Як там насправді ситуація?Шебетко: Вважати, що в Нідерландах нема гомофобії, як і ксенофобів чи расистів, – це помилка. Їх там чимало. Наприклад, нещодавно один модний бренд – виробник костюмів – запустив свою рекламу на сітілайтах. Там зображені чоловіки, що цілуються. Ці реклами розбили – вночі, звичайно, бо вдень би ніхто такого не вчинив.З іншого боку, є прайд, на який збирається вся країна. Там є гомофоби, так, але різниця в тому, що в цій країні соромно бути гомофобом, адже тоді інші люди тебе матимуть за невігласа, вважатимуть людиною недалекоглядною, неосвіченою.Для голландців важливіші права людини. Для нас, на жаль, – не дуже.Фото Новий ЧасАвтор Rayan RienerНагадуємо, трагедія Голокосту існує до нашого часу - деякі продовжують справу фашистів-нацистів, дискримінуючи ЛГБТ та ромів. Також ми розповідали як кохана дівчина Ілона Маска стала представником трансгуманізму.
Геї виходять з шаф, а лесбійки ходять вулицями за руки. Чи становлять ЛГБТ загрозу для країни?
Геї виходять з шаф, а лесбійки ходять вулицями за руки. Чи становлять ЛГБТ загрозу для країни?
Україна 2020-02-10 13:10:39
Що зробили в Україні ЛГБТ у 2019 році - висновки варто знати. На Україну насуваються рівність та права людини. Ліберальність ширяє повітрям, як і свобода слова.Права людини або пропаганда? Про становище ЛГБТ в Україні за 2019 рік: зради і перемоги передає NikopolToday від Радіо Свобода. Здається, що представники веселкової спільноти перестають боятись дискриімнації. Учасники акції «ХарківПрайд» на захист ЛГБТ. Харків, 15 вересня 2019 / фото Радіо СвободаЗа останній рік український уряд не досяг прогресу у виконанні Національної стратегії з прав людини, зокрема і в тій частині, яка стосується прав ЛГБТ, а кампанії проти сексуальних меншин не отримали належної відсічі. Такі висновки містить щорічний звіт Міжнародної асоціації ILGA. Документ, який оцінює ситуацію у світі в цілому і в кожній країні зокрема, наводить приклади нападів на ЛГБТ-активістів в Україні і визнає, що норми на їхній захист в Україні існують, але не втілюються у життя належним чином. Зі свого боку, правозахисники визнають, що масштаб переслідування ЛГБТ в Україні за рік дещо зменшився, але цим можна завдячувати не владі, а суспільному розголосові й зусиллям громадянського суспільства.За рік українська влада не досягла прогресу щодо виконання Національної стратегії з прав людини, Плану дій із її реалізації (на 2015–2020 роки) і окремих розділів у цих документах, які стосуються прав ЛГБТ. Про це йдеться у щорічному звіті Міжнародної асоціації лесбійок, геїв, бісексуалів, трансгендерів та інтерсексуалів (ILGA), яка об’єднує організації сексуальних в усьому світі.Українське законодавство в контексті прав ЛГБТ є «адекватним», але «бракує імплементації», відтак люди, які належать до ЛГБТ, змушені приховувати свою ідентичність через суспільні забобони й ризик нападів – так оцінив ситуацію після свого візиту до України незалежний експерт ООН із питань захисту від насильства за ознакою сексуальної орієнтації Віктор Мадрігал-Борло, цитує його позицію звіт ILGA.Нагадуємо: Як виявилось, футболісти часто приховують свою справжню орієнтацію від фанатів. Експерт закликав українських політиків стати на підтримку ЛГБТ-громади.Звіт ILGA наводить найбільш значущі й показові випадки і факти, які описують стан справ із захистом сексуальних меншин в Україні:1. Національна стратегія з прав людини передбачає юридичне визнання одностатевих і різностатевих пар. Водночас Мін’юст у своєму звіті про виконання стратегії зазначив, що втілити в життя легалізацію одностатевого партнерства – неможливо.2. Правозахисний ЛГБТ-центр «Наш світ» звернувся до уряду з вимогою виконувати це й інші зобов’язання держави щодо прав сексуальних меншин.3. 11–14 квітня 2019 року в Києві відбулася «Друга європейська лесбійська конференція», яка зібрала близько 300 учасників із Європи й Азії. Протестувальники, з числа крайніх правих організацій і релігійних громад, намагалися перешкодити зібранню, але поліція успішно стримала їх і захистила учасників. Але так поліція діяла не завжди.4. 19 квітня в Дніпрі поліцейські провели рейд проти місцевого гей-клубу «Потьомкін». Відвідувачів клубу поклали на підлогу і тримали так кілька годин. Поліцейські забрали у них мобільні телефони і дозволяли собі гомофобні жарти, мовиться у звіті ILGA. Правозахисники подали заяву про злочин до поліції і звернулися зі скаргами до омбудсмена.5. 24 квітня управління Нацполіції у Дніпропетровській області зробило заяву про те, що рейд був частиною досудового розслідування, розпочатого за статтею 302 Кримінального кодексу «створення або утримання місць розпусти і звідництво».6. 23 червня 2019 року в Києві відбувся найбільший в Україні «Марш рівності», який зібрав понад 8 тисяч осіб. До нього вперше приєдналася державна структура – Центр громадського здоров’я МОЗ України. Поліція охороняла захід, але на його учасників намагалися напасти його супротивники, на декого з учасників напали вже після маршу.7. 5 вересня вперше відбувся «Марш рівності» відбувся в Харкові, він зібрав 3 тисячі осіб. Міський голова Геннадій Кернес намагався заборонити цю подію через суд. Учасники зазнали нападу праворадикалів, поліція затримала 17 із нападників. У схожій ситуації опинялися учасники акцій ЛГБТ в інших місцях: напади під час або після акції, мовиться у звіті ILGA.8. Український парламент відхилив дві поправки до податкового законодавства і законодавства про громадські організації. В разі їхнього ухвалення неурядові організації мали б подавати детальні звіти зі вказівкою всіх іноземних партнерів, з якими вони співпрацюють. В ILGA припускають, що в разі ухвалення цих норм громадські організації, зокрема об’єднання ЛГБТ, почали б отримувати штрафи або взагалі опинилися під загрозою закриття.Що змінилося за рік?Ситуація є непростою. Відтак в Україні правозахисники досі мають дуже багато роботи, визнає директор представництва правозахисної організації Freedom House в Україні Метью Шааф. Він закликає всі сторони, від держави до громадянського суспільства, об’єднати зусилля для захисту ЛГБТ-спільноти, а також активістів і правозахисників, які теж потерпають від нападів через свою діяльність.«Статистика свідчить, що в нас залишається багато роботи. Ми закликаємо до захисту громадських активістів на рівні закону, на рівні конкретних дій. Цими питаннями мають займатися всі. Freedom House опікується захистом громадянських і політичних прав в усьому світі, і ми розуміємо, що становлення громадянського суспільства впливає на рівень демократії в Україні, так само, як і в решті країн. Коли активісти хвилюються, організовувати захід чи ні, вийти на марш чи ні, коли вони дізнаються, що планується насильство проти них через їхню громадську діяльність, то йдеться не лише про правопорушення, а й про якість і про здоров’я української демократії», – наголошує Метью Шааф.Ситуація із переслідуванням активістів ЛГБТ є дещо менш драматичною, ніж торік, але в цьому немає особливої заслуги влади, зазначає аналітик «Центру прав людини ZMINA» В’ячеслав Ліхачов.В’ячеслав Ліхачов / фото Радіо Свобода«Зменшення кількості інцидентів у 2019 році порівняно з попереднім роком, на жаль, не можна пояснити впровадженням значущих кроків влади щодо захисту правозахисників, бо таких не було. Натомість більш імовірно, що зменшення кількості інцидентів у 2019 році пояснюється посиленням уваги до переслідування правозахисників у ЗМІ, серед політичних лідерів, міжнародних організацій і всередині самого громадянського суспільства», – пояснює аналітик.Він посилається на інше дослідження – «Становище правозахисників та громадських активістів в Україні» за 2019 рік. Це було зроблено спільно провели організації «Українська Гельсінська спілка з прав людини», «ZMINA» і Truth Hounds за підтримки міжнародного об’єднання Freedom House.Воно засвідчило, що за останній рік в Україні сталися 83 випадки переслідування українських правозахисників і громадських активістів: переважна більшість із них – це фізичне насильство, один із випадків – убивство.За даними дослідження, третина від усіх випадків – це напади саме на ЛГБТ-активістів. І п’ята частина від усіх фактів агресії, які потрапили до звіту, вчинена праворадикалами, стверджують автори дослідження.Важливо: Звіт Міжнародної асоціації ILGA фіксує певний прогрес у захисті прав ЛГБТ у Європі і в Центральній Азії. Але водночас він констатує збільшення випадків використання мови ненависті, а відтак досягнутий прогрес не є упевненим, визнають представники ILGA.Фото Радіо Свобода / за матеіралом журналіста Євгена Солонина
Які питання не можна задавати представникам ЛГБТ-спільноти?
Які питання не можна задавати представникам ЛГБТ-спільноти?
Україна 2020-02-18 21:01:59
Права людини стосуються кожного з нас, невтомно нагадує NikopolToday. Тому дізнаємось, д ті кордони, які кожен з нас немає права порушувати у своїй цікавості до людей?Можливо, деяким із Вас буде цікаво дізнатись, про що можна питати або ні інших людей. Тож які питання не можна задавати ЛГБТ? У цьому нам допоможе відео від ГО "Асоціація ЛіГА", з посиланням на сайт GaysUa.Давня українська правозахисна ГО "Асоціація ЛіГА" випустила відео з відповідями на стереотипні питання, які були задані представникам ЛГБТ-спільноти.Ой, скільки ж незручних запитань виникає, коли оточуючі дізнаються про вашу сексуальну орієнтацію. Але іноді цього не уникнути. Отже, щоб хоч трохи зняти частину з них, ми поставили некомфортні запитання представникам ЛГБТ-спільноти. Нехай краще тут розкажуть, ніж де невідомо де! - коментує своє відео "Асоціація ЛіГА"А ось вам хронологія відповідей на питання у відео:1. 00:32 Які питання не можна задавати гею?2. 1:36 Чи Існує гей-радар?3. 3:33 Навіщо потрібні одностатеві шлюби?4. 5:14 Були відносини з дівчатами?Дізнайтеся ще більше у відео!Фото GaysUa / PinterestРаніше ми писали, що кожен із нас - це слуга народу і на кожному з нас відповідальність за майбутнє України.Також ми нагадували про відповідальність суспільства перед тваринами, що страждають від виживання на вулицях міст. 
Геї - не люди, лесбі - відьми, інші - звірі, а податки платять всі! Леонід Антоненко про гей скандал
Геї - не люди, лесбі - відьми, інші - звірі, а податки платять всі! Леонід Антоненко про гей скандал
Україна 2020-02-22 12:00:22
Геї - не люди, лесбі - відьми, інші - звірі, а податки платять всі! Чи це не так, запитаємо ми від NikopolToday. Ось тільки рівних прав досі немає, а сексуальна орієнтація в Україні 2020 року досі залишається чи не єдиним інструментом корупціонерів та мафії, щоб зберегти вкрадені в народу гроші. Корупція стала на чолі гомофобії в Україні, щоб і далі відволікати увагу від своїх брудних оборудок, які призводять до щоденного каліцтва українців. Хто фінансує гомофобію в Україні? Відповідь риторична: ті, хто очолює своїми дупами крісла держустанов по всій країні, міцно учепившись кігтями за бюджетні кошти.Першим заступником голови Фонду держмайна призначено Леоніда Антоненка, який став знаменитим після своїх фото ню і знімків з секс-партнером, - нещодавно повідомило видання "Сьогодні" разом із численними ЗМІ країни.Далеко не кожен український політик може похвалитись своїми формами без сорочки, не кажучи вже про професійність. І дійсно, формулювання "секс-партнер" найбільш відображає ситуацію в країні де немає рівних прав для ЛГБТ - офіційно оформити і гідно представити свої стосунки у суспільстві немає можливості. А гей-кохання називають як "компромат", ніби це якийсь злочин.На знімках з "домашнього архіву" Антоненко загоряє на нудистському пляжі та спить голяка, - заявили представники "професійних" ЗМІ. Ми у NikopolToday переконані, що фото, які вже побачило пів країни навряд вже турбують самого правовласника, права якого були порушені, разом із зламаною особистою поштою, тому публікуємо надане ЗМІ фото:На вкрадених світлинах Леонід Антоненко та Владислав Варченко / фото Сєгодня41-річний Леонід Антоненко, депутат Київської міської ради отримав нову посаду. Його призначили першим заступником голови Фонду державного майна, а новина про нового співробітника вже з'явилася на офіційному сайті ФДМ.Свого часу я отримав ультиматум від людей із оточення Кличко. Вони вимагали від мене припинити викривати корупцію навколо мера в сфері комунального майна столиці і звільнити посаду голови комісії Київради з питань власності. Якщо не виконаю їхніх вимог, погрожували поширити фейки про мене і моє особисте життя, - пояснює Леонід Антоненко на своїй сторінці Facebook.Нагадаємо, що Фонд очолює Дмитро Сенниченко."Леонід Антоненко має 16 років управлінського досвіду. Є співавтором ряду законів, зокрема про оренду і приватизацію державного та комунального майна; управління об'єктами державної власності; корпоративних угод; захисту прав інвесторів; корпоративного управління. Завдяки професійним знанням і активної громадської діяльності входив до складу робочих груп, які ініціювали і впровадили ряд реформ, а саме: реалізацію системи електронних закупівель "Prozorro.Продажі для приватизації комунального иму єства"; розробка системи" VlasCom "- онлайн платформи адміністрування орендних відносин в місті Києві; створення незалежних і професійних наглядових рад при комунальних підприємствах", - йдеться в повідомленні.Антоненко за освітою юрист. Диплом отримав в Одеській юридичній академії. Він - депутат Київської міськради VIII скликання від групи "Київська команда" (обраний від партії "Самопоміч"), з 1 грудня 2015 року - голова комісії з питань власності Київради.Леонід Антоненко та Сергій Гусовський / фото facebook.comПрацював також директором департаменту реєстраційних питань та ліцензування Національного банку України. Три роки тому Леонід взяв участь в конкурсі на заміщення посади голови Національної поліції, але очолити відомство йому так і не вдалося. У липні 2019 розглядався в якості кандидата на посаду члена Антимонопольного комітету України.Чому звичайне людське життя: секс, кохання та відпочинок - стає інструментом брудної політики? / фото MY.UAВимог не виконав, мера про цей шантаж повідомив, жодної реакції від нього не було, - продовжує коментувати ситуацію Леонід.Але, не дивлячись на всі свої регалії та досягнення, Леонід Антоненко відомий ще тим, що кілька років тому в Мережі з'явилися його фотографії інтимного характеру, які не обговорював тільки ледачий. Звісно ж, мова про гомосексуальність!Натомість інтернетом почали поширювати мої зображення і зображення близьких до мене людей, які були комбінацією фейків і фотошопів і дійсних фотографій, які були хакнуті з моєї приватної електронної пошти, - Леонід Антоненко.Відзначимо, що Леонід неодружений, дітей у нього немає. У 2017 році особистий фотоархів Антоненко став надбанням громадськості. На знімках Леонід відображений разом з Владиславом Варченко. Як писали тоді ЗМІ - його сексуальним і бізнес партнером, співробітником компанії Dragon Capital.На що був розрахунок, сказати важко. Кого може сьогодні здивувати чиєсь оголене тіло, фейкове чи реальне? Або чутки про те, хто з ким спить? - коментує ситуацію Антоненко.Леонід і Владислав разом на багатьох фото: готують вечерю і їдять, відпочивають, фотографують один одного в ліжку і на пляжі. Подібні світлини мають чи не всі українці. Варченко готує, а Антоненко їсть. Хіба це злочин або щось кримінальне? / фото з відкритих джерелТри роки тому цей бруд не допоміг досятги жодної цілі людей, які витрачали кошти на популярізацію моєї скромної персони. Я ж зрозумів, що роблю свою справу ефективно і що рухаюсь у правильному напрямку. І лише подвоїв зусилля, - зазначає політик.Разом з цими фото тиражувалася і листування молодих людей. Нібито Варченко і Антоненко придумали один одному милі прізвиська, де Хрума - це Варченко, а Чуба - Антоненко.Леонід Антоненко в ліжку з Чебурашкою, вкрадені фото із приватного листування, стали надбанням відкритих джерелСпостерігаючи за нульовим ефектом від "компромату", будь-хто міг переконатися, що зміни можливі. Що кожен, хто дійсно бажає змін, робить зміни і не зважає на саботаж, чутки і провокації, може побачити зміни на власні очі, - додає Леонід Антоненко.Нагадуємо: Шлях до Європи - тільки на папері. Як саме місцева влада Нікополя виживає європейських інвесторів з міста?Крім того, надбанням громадськості стали і фотографії, зняті під час відпочинку закоханих в Ізраїлі. Громадськість в Україні, на жаль, досі цікавить приватне життя більше ніж цілі райони, що руйнуть корупціонери містами країни, знищуючи медицину. Леонід Антоненко (праворуч), Владислав Варченко (другий праворуч) разом з друзями на відпочинку / фото з відкритих джерелЗдається, що жодних висновків "компрометатори" не зробили. Сьогодні дістали з полиці притрушений пилом старий бруд і почали знову його розганяти. Якщо забули, нагадаю. Ефект від цієї кампанії може бути лише зворотній. Протилежний тому, на що ви розраховуєте. Раджу витрачати гроші від корупційних оборудок із більшою для вас користю, - цими словами політик завершує свій пост на Facebook стосовно "гей-скандалу". Складаються чи зараз у відносинах Антоненко і Варченко - невідомо, однак на сторінці в соціальній мережі Facebook, яку Леонід активно веде - загальних знімків немає. Тобто людина ніде не "випячує" жодної інформації про свою гомосексуальність або не робить своє приватне життя надбанням громадськості, у противагу основному аргументу гомофобів про міфічну пропаганду одностатевих стсоунків. Що у пана в декларації про доходи? На сайті НАПКА (Національне агентство з питань запобігання корупції) є електронна декларація Леоніда Антоненка за 2018 рік. Згідно з документом, у чиновника у власності три квартири в Києві різного метражу: 38,4 кв.м, 70 кв.м. і 58,8 кв.м, а спільно з Надією Антоненко (швидше за все його мати) володіє житлоплощею в Одесі.У Антоненко є автомобіль Range Rover (2013 року випуску), вартість якого на момент покупки була 1,8 млн. грн.У 2018 року майже три мільйони гривень Леоніду Антоненко принесло заняття підприємницькою діяльністю. У банку Леонід Антоненко зберігає 156 000 гривен, € 8000, $ 73 150 і 7500 канадських доларів. Готівковими коштами він задекларував $ 155 000, а ще $ 275 000 він позичив третім особам.Фото Facebook політика Леоніда Антоненка та вільні джерелаЗвертаємо увагу, раніше ми писали які питання не етично задавати ЛГБТ-людям?
Як Українська Вікіпедія стала більш толерантною?
Як Українська Вікіпедія стала більш толерантною?
Україна 2020-04-24 15:27:31
Українська Вікіпедія стала більш Толерантною!     У 2014 році я писав про повсякчасну гомофобію, в Українській Вікіпедії, засновану на окремих фактах та ставленні вікіпедистів. Що зараз? Є добрі новині, з якими хочу поділитися.    Саме у 2014 році, нарешті, за спинами інших мовних версій проектів, з'явилася і Українська версія Проекту ЛГБТ. У цьому проекті, я хотів зібрати активних вікіпедистів толерантних до ЛГБТ, адже інформації на цю тему дійсно замало, хоча Вікіпедією користується багато українців. Багато статей, які вже були, зокрема і стаття про Гомосексуальність, мали у собі надто багато гомофобних речей, які йшли у розріз із правилами написання Вікі, і з цим ми також намагалися розібратися, але отримали конфлікт зі сторони гомофобів. Вони часто, навіть відкрито, писали, що: "в УкрВікі такого не буде" і все тут!..    Деякі користувачі були особливо неадекватними, а більшість тих, які адекватно мислили і ставилися до ЛГБТ, - мовчали. Боялися. Чому? Гомофоби видаляли статті, категорі й шаблони пов'язані з ЛГБТ пачками, часто-густо у рядок зі статтями, які взагалі не мали жодного стосунку до цієї теми. Самі користувачі ЛГБТ, викликали в них неймовірно негативні емоції, і усі статті таких вікіпедистів потраплями попід "гарячу руку" гетероборців...    Паростки толерантного ставлення й терпимості зійшли лише сьогодні, вже через рік після створення Порталу ЛГБТ. Певно, вікіпедисти звикли до ЛГБТ-користувачів, як і до самої теми статей, які раніше рясніли хіба у рядочку з некрофілією. Можливо, не стверджую, але це певно вплинуло на світогляд багатьох користувачів, прийняті закони в Україні, в захист ЛГБТ від лискримінації. І це чудово, адже це шлях до конструктивного діалогу, і поразуміння.    Що це за паростки? Я приведу кілька конкретних прикладів. По-перше, хочеться відзначити виключну діяльність Леоніда Нефедовича [одного із засновників першого українського ЛГБТ-журналу "Один з Нас"], яка грає виключну роль у розвитку проекту, а також висвітленні гомосексуальної теми в Українській Вікі, а також в статтях про квір-кіно. До речі, ще півтора роки тому більшість вікіпедистів-гомофобів, стверджувли, що ані квір-кіно ані квір-музики не існує... Пан Леонід, за минулий рік, довів протилежне, створивши біля тисячі статей про ЛГБТ, квір-фестивалі, кіно, музику, акторів, активістів, письменників, тощо.    По-друге, певно крапкою у розбраті стала стаття, яку вже багато років іменували як "Гомосексуалізм" і не хотіли перейменовувати в Гомосексуальність. В обговренні явною була і перевага і кількість голосів за перейменування, але адміністрація усе задкувала, вимагала нових лінків на підтвердження тези... Але ось, на початку 2016 року, саме в лютому, її нарешті перейменували! З чим усіх і вітаю. Таким чином, можна побачити, що адміністрація та інші вікіпедисти визнали, що назва ця не відповідає дійсності, і підтвердили тези, за які виступав Портал ЛГБТ. Тепер, можемо спостерігати більш адекватне ставлення до ЛГБТ, та ЛГБТ-статей у Вікіпедії.    Сподіваюся, ця чудова новина стане натхненням для тих, хто хотів би долучитися до проекту ЛГБТ. Адже саме ваша стаття може змінити світогляд або проінформувати тих, кому так потрібна інформація за цією темою. Також, запрошую всіх долучитися до спільноти проекту у мережі Фейсбук та слідкувати (або створювати) за оновленнями разом.    P.S. Про те, як почати писати статті у Вікіпедії, я писав у цій статті.                                                                              -Rayan Riener-
Чому гомофобія - це проблема в сучасній Україні
Чому гомофобія - це проблема в сучасній Україні
Україна 2020-04-26 22:26:11
Гомофобія - проблема в сучасній Україні"Гомофобія як психологічна і соціальна проблема в сучасній Україні" (Просто не міг не скопіювати цю статтю) а також, не викласти це чудове відео:  "Олександр МОСТЯЄВ, науковець, звертається на сторінках сайту www.politikan.com.ua до питання гомофобії в сучасному українському суспільстві. Стаття вийшла друком в Українознавчому альманахові. (Круглий стіл «Гендерна освіта в Україні: досвід, проблеми, перспективи»)"   Зміст статті:   "Україна декларує своє бажання приєднатися до Європейського Союзу. Однією з вимог вступу до нього є обов’язкове дотримання прав ЛҐБТ (ЛҐБТ — абревіатура, утворена від перших літер слів — лесбійки, ґеї, бісексуали, трансґендерні індивіди). В ЄС визнана пріоритетність дотримання прав людини та демократії, а права людини — це світський, а не церковний принцип, тому вони повинні співвідноситись з законом.   Хоча Україна першою з колишніх республік СРСР відмінила у 1991 р. кримінальне переслідування ґеїв, рівень гомофобії у країні залишається досить високим навіть у порівнянні із колишніми соціалістичними країнами Європи та республіками Балтії. Не в останню чергу це зумовлено майже повною відсутністю ґендерної освіти та курсів, присвячених проблемам толерантності та людської сексуальності.   А останнім часом в українському суспільстві розгортається антигомосексуальна істерія, буквально цькування гомосексуалів з боку ряду суспільних організацій, партійних та релігійних діячів.   У той же час у демократичних і розвинених країнах світу визнано, що гомосексуальність є частиною особистості, гомосексуальна орієнтація не може бути змінена. Біологами, соціологами, сексологами та етнологами доведено, що вона є різновидом норми, нехай і менш поширеним, ніж гетеросексуальність, і що вона не створює ніяких загроз для суспільства, що гомосексуали є серед населення кожної країни у певному невеликому відсотку — за різними опитуваннями від 1—2% до 5—6%.   Як і в інших країнах, в Україні є ґеї та лесбійки. Їхня чисельність за різними соціологічними даними оцінюється від 420 тис. до 1,2 млн. осіб, тобто від 0,9 до 2,6% українців. Також з середини 90-х рр. в Україні розвивається ЛҐБТ-рух, існує ряд періодичних видань, нічних клубів, інтернет-ресурсів для ЛҐБТ тощо.   Одне з визначень гомофобії — стійке негативне ставлення та ірраціональні страхи, пов’язані з ґеями та / або лесбійками і їхнім способом життя. Поняття охоплює не тільки комплекс негативних поглядів і почуттів стосовно гомосексуальності та людей, які виявляють себе або сприймаються як гомосексуальні, але і активні дії, часто агресивного або насильницького характеру, що призводять до дискримінації та порушення прав людини.   Межу між звичайним негативним ставленням до гомосексуальності та гомофобією провести досить складно. Як правило, гомофобія супроводжується негативними емоціями, у той час, як негативне ставлення обмежується лише декларуванням якоїсь позиції. Будь-яка активна боротьба з проявами гомосексуальності є гомофобією. Тому гомофобія може бути спрямована не тільки проти ЛҐБТ-осіб, але і їхніх друзів, симпатиків, суспільних діячів, що захищають їхні права, митців, що популяризують способи самовираження ЛҐБТ, науковців та викладачів, що поширюють об’єктивну і неупереджену інформацію про ЛҐБТ, а, крім того, проти осіб, які з тих чи інших причин здаються схожими на гомосексуалів.   Для визначення звичайного негативного ставлення використовується поняття «гомонегативізм», під яким розуміється суто інтелектуальне неприйняття гомосексуальності. Так, судження, засновані на оцінці моральності гомосексуальної і бісексуальної поведінки, а також дії на підставі уявлень, уподобань, закону, соціальної прийнятності або інших інтелектуальних причин є гомонегативізмом. Однак, коли у ході безпосереднього особистого спілкування з особами гомосексуальної орієнтації або соціальної діяльності присутні фобічні прояви виразних емоцій страху, тривоги або відрази, має місце гомофобія. Більша частина негативних стереотипів та поглядів на гомосексуальність сформована культурними чинниками, тому запропоновано також термін «антигомосексуальні забобони».   Причини гомофобії   Підліткова гомофобія. Для підлітків характерна клановість та нетерпимість до нетипових, несхожих однолітків. Вона спричиняє досить агресивне неприйняття гомосексуальності. Підліткові групи пронизані гомофобною атмосферою. Часто для їхніх членів участь у «полюванні» на ґеїв стає чимось на зразок ритуалу дорослішання, засобом підвищити авторитет у групі і подолати власну латентну (неусвідомлену) гомосексуальність. Це особливо характерно для пострадянських суспільств, в яких досить поширені авторитарні й асоціальні підліткові групи і значний вплив на їх виховання має кримінальна субкультура. Ненависть до «гоміків» — засіб підтримки їхньої солідарності, вона їм допомагає утвердитися у власній проблематичній маскулінності. Страх перед гомосексуальністю психологічно травмує також і гетеросексуальних підлітків, особливо тих, що мають привабливу або м’яку зовнішність.   Інтерналізована гомофобія розвивається переважно у гомосексуалів і є наслідком того, що вони виховуються в суспільстві, де нормою вважається гетеросексуальність, а гомосексуальність та інші нерепродуктивні форми активності, розглядаються як відхилення від норми. У такому випадку гомофобія — функція сексуальної тривожності, вираз прихованого страху перед власними гомосексуальними бажаннями.    Відкриті гомосексуали, а також іміджі жіночного чоловіка або юнака у латентного гомосексуала можуть викликати неусвідомлені естетичні та еротичні відчуття, які вступають у конфлікт із інтеріорізованими культурними нормами, віруваннями та світоглядом, витісняються у підсвідоме і часто сублімуються у формі гомофобної агресії.   Інтерналізована гомофобія також може розвиватися у гомосексуалів і бісексуалів, які бояться або відчувають відразу до гомосексуальності, оскільки не хочуть визнати гомосексуальність у собі та виключають для себе гомосексуальну поведінку. Одні з них пригнічують власні гомосексуальні бажання та прагнення (латентні гомосексуали), інші ж цього не роблять, але можуть зазнавати різні негативні емоції — комплекс провини, тривогу, докори сумління і т. д.   Маскувальна гомофобія. Інколи гомо- або бісексуальна особистість всіляко приховує свої потреби від суспільства, а публічно засуджує гомосексуальність. Така гомофобія є засобом «відвернути від себе можливі підозри у наявності гомосексуальних схильностей».    Чинниками виникнення такої гомофобії є подвійна мораль, лицемірство та конформізм, а також фінансові та політичні інтереси. При цьому доволі часто такі затяті гомофоби таємно практикують гомосексуальну поведінку та ретельно приховують її. Своєрідним засобом подолання такого лицемірства інколи стає публічне викриття відомих політиків та релігійних діячів. З нещодавніх подібних прецедентів — випадок з американським членом республіканської партії та затятим противником ґей-руху, членом сенату штату Каліфорнія Роєм Ашберном та членом правління американської Національної асоціації з дослідження та терапії гомосексуальності, ярим гомофобом Джорджем Рекерсом.    Гомофобія для гетеросексуальних державних та суспільних діячів також може бути зручним засобом: публічно наголошуючи на аморальності гомосексуальності, вони часто маскують власну аморальність. Крім того, гомофобія, як і інші соціальні страхи та форми групової ненависті, часто загострюється у моменти соціальних криз, коли потрібен зримий ворог чи цап-відбувайло. Під приводом боротьби за моральну чистоту політичні діячі стимулюють масові страхи та забобони і, посилюючи боротьбу з їхнім джерелом — гомосексуалами, відвертають увагу від інших соціальних та економічних проблем.    Гомофобія як прояв гегемонної маскулінності. Гомофобія тісно пов’язана з сексизмом, ґендерним і сексуальним шовінізмом. Головна соціальна функція такої гомофобії — підтримка непорушності системи ґендерної стратифікації, заснованої на чоловічій гегемонії та пануванні.    Гегемонна гомофобія спрямована на встановлення відносин залежності та підпорядкування, демонстрацію та закріплення статусних відмінностей. Цьому сприяє культ агресивної маскулінності та гетеросексизм, активно насаджуваний ЗМІ та поп-культурою. Вона найбільше виявляє себе у замкнених чоловічих спільнотах (тюрма, армія і т. ін.). З іншого боку, таким спільнотам може бути притаманна значна гомосексуальна активність. Проте табу на гомосексуальну поведінку серед рівних призводить до того, що ініціатором гомосексуального акту завжди стає ієрархічно вищий, «справжній» чоловік, статевий акт як правило не супроводжується ласками, партнер-акцептор розглядається як нижча істота, яку як правило зневажають. Такий одностатевий секс насправді виступає інструментом демонстрації сили, влади, визначає становище в ієрархії. Такі відносини пояснюються ототожненням «пасивного» з «жіночим», а жіноча роль «пов’язана з усім тим, що злодійська і бандитська романтика повністю відкидає як щось негідне справжнього чоловіка».    Компенсаторна гомофобія. Цей різновид гомофобії може розвиватися у жінок різного віку. Вона формується як емоційна компенсація дефіциту в особистому житті жінки задоволеності від власних сексуальних стосунків. Її чинниками можуть стати як особистий досвід відмови гомосексуалів від вступу у сексуальні зносини, так і відсутність емоційних та еротичних співпереживань жінки із власним чоловіком. Крім того, вона може розвиватись у т. зв. «старих дів».   Ідеологія гомофобії. Гомофобія властива деяким традиціоналістам та релігійним фанатикам. Перші віддають беззаперечну первинність традиційним уявленням про сім’ю та мораль і виходять з того, що «у минулому» про гомосексуальність відкрито не говорилося. Якщо засудження гомосексуальності тільки декларується, то це — різновид гомонегативізму. Однак, якщо при цьому ображається людська гідність гомосексуалів, а тим більше — здійснюються певні гомофобні дії, то гомонегативізм переходить у гомофобію.    Виразно антисексуальні релігії, такі як юдаїзм і християнство, більш нетерпимі до гомосексуалів, ніж інші. Нетерпимість щодо гомосексуалів з’явилася не сама по собі, а як наслідок боротьби у давні часи християнства за свій вплив на політику та суспільство з іншими релігійними течіями, в яких гомосексуальна поведінка розглядалася або як різновид нормальної сексуальної поведінки, або ж навіть як релігійно освячена діяльність. Пізніше вона стійко посилювалась у часи гонінь на єретиків, була використана як одне з обґрунтувань знищення ордену тамплієрів. Після розгрому ордену звинувачення у гомосексуальності стало чи не головною зброєю в арсеналі хрестових походів та інквізиції.   Сучасна ідеологія гомофобії часто використовує релігійне обґрунтування, проте ігнорує реальні факти, вона супроводжується невіглаством щодо дійсної поширеності та психологічних особливостей гомосексуалів і ґрунтується переважно на вірі.   Проте, серед сучасних християн не існує єдиної думки з приводу гомосексуальності, дослідниками виокремлено шість оцінок, які переходять від найбільш консервативних до ліберальних поглядів, від засудження до повного визнання рівності сексуальних орієнтацій.   Відношення до засудження церквою гомосексуальності не може бути однозначним. З одного боку, згідно принципу свободи совісті та переконань, якщо гомосексуальність засуджується на підставах тлумачення релігійного вчення, то така точка зору має право на існування. Такі погляди слід розглядати як доктринально обумовлений гомонегативізм. З іншого боку, коли церква домагається ідеологічної монополії на суспільну мораль, це суперечить світському принципу побудови держави, а релігійне обґрунтування у світській державі не може стати підставою для суспільного засудження гомосексуальності. Також слід звернути увагу, що навіть у сфері церковного життя інколи важко визначити межу між звичайним засудженням та мовою ворожнечі, між доктринальним гомонегативізмом та приниженням честі і гідності, між бажанням уберегти вірних від гріха та закликами до дискримінації гомосексуалів.   Правова база такого розмежування серед членів Ради Європи (до якої входить і Україна) тільки розробляється. Проте, Парламентською асамблеєю Ради Європи однозначно засуджується мова ворожнечі — ті з промов, які пропонують «узаконити дискримінацію чи розпалити ненависть, засновану на нетерпимості» щодо ЛҐБТ, і зазначено, що «межа між розпалюванням ненависті та злочином і свободою вираження думок повинна бути визначена відповідно до прецедентного права Європейського суду з прав людини».   Як однозначно гомофобні можна оцінити лише ті побудовані на релігійних аргументах промови, які підбурюють до насильства або упередженого ставлення до осіб гомосексуальної орієнтації.   З точки зору тоталітарної свідомості (а наше суспільство ще недалеко відійшло від тоталітаризму), гомосексуал небезпечний вже тим, що він — інакомислячий, дисидент, який відрізняється від інших, тому його треба репресувати. І досі найбільш кровожерливі, нелюдські режими, що нехтують правами людини, вводили і вводять гомофобію у ранг державної політики. Проте, якщо психологічні та сексистські форми гомофобії нічим не маскуються, то підтримувана державою гомофобія прикривається ідеологічним обґрунтуванням:• турботою про чистоту нації;• захистом нації від виродження;• турботою про традиційні, насамперед, сімейні, цінності;• турботою про суспільну мораль;• турботою про підвищення рівня народжуваності;• прагненням до викорінювання злочинів на гомосексуальному ґрунті;• впровадженням у суспільство настанов певної релігії (що, зокрема, характерно для сучасних ісламського та православного фундаменталізмів).   У той же час гомофобія, як підтримувана державою, так і окремими політичними силами, переслідує суто політичні цілі:• гомофобія використовується як елемент політичної «гри» та засіб поширення політичного впливу;• з її допомогою намагаються узаконити порушення недоторканності приватного життя з боку держави;• вона може бути засобом розправи з потенційною або дійсною опозицією, політичними опонентами або іншими опонентами влади;• вона виступала і виступає як один із засобів масових репресій у тоталітарних режимах (виразний приклад радянської історії — введення у 1934 р. кримінального переслідування за гомосексуальність та наслідки цього для суспільства).   Гомофобія є обов’язковим атрибутом деяких політичних течій, переважно неототалітарного та консервативного напрямів. Агресивне відношення до гомосексуалів проявляють ку-клукс-клан та американські, російські і чимало інших течій неонацистів (але не всі).   Соціальна шкода від гомофобії   Оскільки ЛҐБТ — об’єктивно існуюча соціальна група, що існувала й існує в усіх суспільствах, гомофобія приносить шкоду насамперед представникам сексуальних меншин. Але так само вона приносить шкоду усьому суспільству загалом, оскільки створює обстановку нетерпимості, взаємної підозри та знущання.   Шкода для життя і здоров’я гомосексуалів. Найбільш очевидними є наслідки для представників ЛҐБТ.   У гомосексуалів унаслідок гомофобної обстановки збільшується у порівнянні із гетеросексуалами кількість симптомів, які зазвичай пов’язані з негативними емоціями, депресією, тривожними та стресовими розладами. Так, у доповіді американської федеральної цільової групи з самогубств серед молоді зазначено, що молоді ґеї та лесбійки мають більш високий ризик самогубств, і що це є провідною причиною смерті серед молодих людей, які вважають себе частиною сексуальних меншин. Вони також більш схильні до саморуйнування, як то зловживання алкоголем і наркотиками. Гомофобна обстановка у суспільстві утруднює можливість мати близькі, інтимні стосунки з особами своєї статі і, як правило, обмежує спілкування ЛҐБТ зі значною частиною населення, а також обмежує відвертість та щирість у сімейних відносинах. Також вона утруднює утворення постійних одностатевих пар та сприяє безладному та безособовому сексу. Крім того, гомофобна обстановка у суспільстві гальмує злагоджені й ефективні дії уряду та суспільства у відповідь на пандемію СНІДу.   Криміногенні наслідки гомофобії. Гомофобія у поєднанні з відсутністю об’єктивних знань щодо гомосексуальності та гомосексуальної субкультури, є серйозною перешкодою для розкриття злочинів, здійснених гомосексуалами або проти них. Крім того, відсутність відповідних знань сприяє протиправним діям з боку правоохоронних органів щодо гомосексуалів, призводить до упередженості і пред’явлення помилкових звинувачень.   Часто гомофобія стає стимулом та обґрунтуванням вибору об’єктів протиправних дій. Зазвичай насильницькі злочини здійснюються особами із низьким соціально-економічним статусом, підлітками та юнаками, особливо із неблагополучних районів міст та сіл, особами, пов’язаними із кримінальним світом, представниками окремих субкультур (скинхеди, ультранаціоналісти, релігійні фанатики), особами із садистськими схильностями, і навіть міліцією. Серед таких злочинів найбільш поширені два типи:   Гомофобія з хуліганством і спричиненням шкоди здоров’ю. Хуліганський мотив гомофобії заснований на інстинктах агресії і самоствердження. Гомофобія з хуліганськими мотивами особливо поширена серед примітивних, архаїчно бісексуальних кримінальників, що будують свої ієрархічні відносини на гомосексуальному насильстві.   Гомофобія з розбійними нападами чи грабунком. Тут переважає розбійний мотив. Він зустрічається нерідко серед груп так званого «ремонту» — молодіжних угруповань, що здійснюють напади на відвідувачів «плешок». Зовнішнім мотивом вважається боротьба зі «збоченцями», але основний і очевидний — грабіж та розбій.   На додаток до цього поширена у суспільстві гомофобія сприяє здійсненню інших злочинів, як то шантаж та здирництво. Так, особа може бути шантажована мафіозними угрупованнями або окремими злочинцями з метою отримати політичні, економічні або інші переваги або ж просто отримати велику грошову суму. Головним аргументом злочинців при цьому виступає розголошення сексуальної орієнтації шантажованих осіб.   Ще один варіант злочинної діяльності у суспільстві, де поширена гомофобія, — наклеп стосовно гетеросексуалів, що займають ті чи інші високі посади, щодо нібито їхньої гомосексуальності. Це може призвести до непередбачуваних юридичних, політичних та економічних наслідків. Так, подібні наклепи у радянські часи часто використовувались для репресій, а зараз вони можуть слугувати засобом дискредитації політиків або усунення економічних конкурентів.   Проте найбільше занепокоєння викликають серйозні злочини, здійснені на ґрунті гомофобії безпосередньо — зґвалтування (чоловіками — лесбійок, гомосексуальних, або на вигляд андроґіних чи жіночних чоловіків), а також вбивства на ґрунті патологічної ненависті. Зокрема, вбивства ґеїв часто характеризуються крайньою жорстокістю: супроводжуються тортурами, різаниною, нанесенням каліцтв, а також побиттям і демонстрацією наміру буквально «стерти з обличчя Землі» людину через її сексуальну орієнтацію.   Негативні соціально-психологічні наслідки гомофобії   Гомофобія створює у суспільстві негативну атмосферу. ЛҐБТ постійно змушені приховувати свою орієнтацію від оточення, інколи навіть від близьких друзів, а також від родичів. У разі ж її розкриття їм загрожує публічне приниження та насильство з боку однолітків, упритул до побиття та каліцтв. У сім’ї розкриття також може мати наслідком як мінімум тиск та спроби «вилікувати», але може мати місце і фізичне насильство, а у деяких випадках навіть відмова батьків від дитини.   Але й у більш зрілому віці гомосексуали часто підлягають агресії, образам честі і гідності, побиттю. Часто гомофобія є приводом для знущань і навіть побиття з боку поліції (міліції), гомофобія є одним із провідних мотивів дідівщини в армії, а також знущань, приниження, побиття та зґвалтувань у тюрмах. Розкриття гомосексуального статусу особи може призводити до послаблення або розриву сімейних і дружніх зв’язків, і якщо не до звільнення, то до прохолодного або упередженого відношення на роботі.   Негативні економічні наслідки гомофобії. Американські і європейські корпорації визнають, що гомофобія шкідлива для бізнесу. По-перше, ґеї та лесбійки складають невелику, але все ж вагому частину споживачів, на яких має бути спрямований ринок, зокрема у сфері реклами та специфічного споживання. По-друге, ґеї та лесбійки не можуть оптимально функціонувати на роботі, коли вони постійно стурбовані з приводу ставлення та гомофобної поведінки своїх колег. Тому деякі фірми навіть почали пропонувати семінари для своїх співробітників з метою зменшення гомофобних поглядів.   Вплив гомофобії на культуру. Сучасні суспільства у більшості характеризуються високим культурним плюралізмом, кожна культура являє собою різноманіття форм, образів, способів дискурсу і т. п. У більшості культур існує гомосексуальна субкультура, яка є носієм провідних форм макрокультури, однак має й інтернаціонально специфічні риси. Гомофобна обстановка у суспільстві може вплинути на статус гомосексуальної субкультури:• репресивний — приховування її від суспільства, витиснення її у резервацію;• толерантний — суспільство терпить її, але не визнає;• громадянський — суспільство визнає її як легітимну частину національної макрокультури.   В останніх двох випадках ЛҐБТ-спільнота отримує можливість інституюватись у вигляді суспільних організацій, товариств, клубів і т. п. Останні виконують ряд позитивних суспільних функцій, завдяки їхній діяльності стає доступним вільне спілкування, пошук партнера, спільне дозвілля, обмін інформацією і т. п.   Гомофобна обстановка підтримує у суспільстві страх перед різноманіттям, обмежує можливості самореалізації, сприяє налаштуванню суспільної думки проти культурного плюралізму. Гомофобія підриває загальні принципи гуманізму, створює подвійні стандарти у його реалізації — його принципи застосовуються вибірково. Це також сприяє розвитку інших форм нетерпимості, як то ксенофобія, расизм, сексизм. У кінцевому підсумку це гальмує розгортання внутрішнього розмаїття культури, призводить до її однобічного розвитку.   Гомофобія як національна проблема. Хоч і менш очевидним, але більш всезагальним є негативний ефект гомофобії для нації як цілого — насамперед тому, що у ній створюється штучно сегрегована неповноправна соціальна група. У формуванні сучасних націй одним із важливих напрямків модернізації була ліквідація станових привілеїв, а також ґендерної нерівноправності. Ліквідація цих видів нерівноправності була пов’язана із зростанням перш за все правової однорідності суспільства та ліквідацією панування у суспільстві спочатку аристократичної меншості, потім чоловіків — приблизно половини нації над іншою половиною. Як теоретичне узагальнення процесу соціального об’єднання виникло вчення про права людини як основу правосуб’єктності нації та рівності всіх її громадян перед законом. Природним її етапом стало прагнення ліквідувати будь-які форми нерівності і дискримінації, і у ХХ ст. вже йдеться про дотримання прав меншостей — расових, національних, класових, релігійних, мовних, сексуальних. У випадку ж дискримінації жінок та сексуальних меншин процес національного об’єднання набуває особливого загострення — адже дискримінуються природні, об’єктивно існуючі частини нації.   Щодо сексуальних меншин доведено, що вони не причиняють жодного об’єктивного збитку суспільству. З іншого боку, саме гомофобія як неприязне ставлення до представників сексуальних меншин часто призводить до збитків — образ, насильства, гетеросексизму, але найбільша шкода від неї — інституйована гомофобія.   Під інституйованою гомофобією розуміється закріплення у законодавстві держави кримінального переслідування за гомосексуальні стосунки, юридичних та інших законодавчих форм дискримінації за ознакою гомосексуальної орієнтації.   Крім того, збитки приносять неінституйовані форми гомофобії, які можуть спричинюватись державними посадовими особами, політиками та пересічними громадянами. Вони виражаються у двох найбільш поширених формах:— мові ворожнечі (hate speech) — промовах, які принижують гідність окремої людини або соціальних груп на підставі сексуальної орієнтації;— гомофобних діях, спрямованих як проти ЛҐБТ-осіб, так і проти гетеросексуалів, що схожі на представників ЛҐБТ або підтримують ЛҐБТ, зокрема захищають їхні права.   Варіантами мови ворожнечі також є проголошення гомосексуальності патологією, збоченням, хворобою, протиприродним явищем і т. п., що можуть робити окремі науковці, релігійні фанатики та діячі церкви.   Гомофобні дії — це пряме або непряме насильство та переслідування, спричинене ворожістю до уявної або дійсної гомосексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності їх об’єктів.   Інституйована та неінституйована гомофобія сприяє тому, що відволікає увагу нації від дійсно важливих питань, з якими вона стикається, відвертає енергію суспільства від більш конструктивних починань, а також сприяє дискримінації частини нації.   Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації. Сучасна теорія прав людини передбачає, що у суспільстві мають бути гарантовані права всіх меншин, включаючи і сексуальні. Вагомою частиною громадянського суспільства є рух за права сексуальних і ґендерних меншин, які борються за толерантне відношення до гомосексуальності, а також за прийняття законодавчих заходів, котрі гарантували б їм рівноправ’я в усіх сферах суспільного життя, і які стимулюють зміну відношення до гомосексуалів з боку суспільства у напрямку більшої терпимості.   У наш час у багатьох країнах світу розвивається рух за права сексуальних та ґендерних меншин, спрямований проти дискримінації їх у суспільстві. Вони визнають, що не існує якихось особливих прав гомосексуалів, всі форми дискримінації щодо них — невиконання звичайних загальних прав людини.   У коло домагань руху за права ЛҐБТ, зокрема, входить не тільки заклик до скасування правових та релігійних форм дискримінації, але і вимога юридичного захисту від дискримінації та покарання тих форм гомофобії, які наносять фізичну або моральну шкоду конкретно негетеросексуалам.   У ряді країн було прийнято закони, що карають злочини, здійснені на ґрунті ненависті проти гомосексуалів — на початок вересня 2010 р. вони прийняті у вісімнадцяти країнах Європи, серед яких не тільки найбільш розвинені країни Західної Європи, але і колишні радянські та соціалістичні республіки, як то Хорватія, Румунія, Естонія та Литва, а у ПАР права гомосексуалів гарантовано у конституції.   Проте, у світі існує ряд країн, в яких за добровільні одностатеві стосунки застосовуються штрафи або позбавлення волі, подекуди понад 10 років і навіть пожиттєво. У цьому списку — частина країн ісламського світу (на території СНД — Туркменія та Узбекистан), країни з ідеологічно заангажованими режимами (у тому числі тоталітарні, як КНДР), а також колишні англійські та португальські колонії, які успадкували елементи старого кримінального кодексу метрополій. У ряді країн — Мавританії, Судані, Сомалі, Ємені, Саудівській Аравії, Ірані, Афганістані застосовується смертна кара. Також вона локально застосовується у північних (мусульманських) регіонах Нігерії, а за одним із джерел — у Чечні (Російська Федерація).   Дотримання прав ЛҐБТ як необхідна умова європейської інтеграції. У Декларації Європейського Парламенту, яка була прийнята у 1998 р., було зазначено, що парламент «не дасть своєї згоди на вступ до [ЄС] будь-якої країни, яка своїми законами або здійснюваною політикою порушує людські права лесбійок і ґеїв».   У Лісабонській угоді, що замінює конституцію ЄС, яка вступила у силу 1 грудня 2009 року, у ст. 5b зазначено, що «При визначенні та здійсненні своєї політики та діяльності Союз має прагнути боротися з дискримінацією за ознакою статі, раси чи етнічного походження, релігії або переконань, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації».   Відсутність дискримінації ЛҐБТ — необхідна умова членства у Раді Європи. Це, зокрема, регулюється Резолюцією № 1728 [35] та Рекомендацією № 1915 [36], обидві які — під назвою «Дискримінація на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності» — були прийняті на пленарному засіданні ПАРЄ 29 квітня 2010 р., в якому брала участь і українська делегація.   Зокрема, у цих резолюціях країн-учасниць Ради Європи закликано до того, щоб забезпечити право ЛҐБТ на свободу самовираження, засуджено мову ворожнечі, зокрема з боку офіційних осіб, визнано недопустимими публічні дискримінаційні заяви стосовно ЛҐБТ, зобов’язано прийняти та впровадити національне антидискримінаційне законодавство, яким було б гарантовано захист громадян від порушення їхніх прав на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності.   Держави-члени Ради Європи повинні також забезпечити ефективні юридичні механізми захисту прав ЛҐБТ. Особливо важливим визнано впровадження освітніх програм з розвитку шанобливого ставлення до ЛҐБТ в органах державної влади, судовій системі, збройних силах, медичних установах, навчальних закладах, спортивних федераціях.   Рекомендовано також забезпечити законне визнання одностатевих партнерств «у разі, якщо національне законодавство розглядає таке визнання». Сучасна Україна є членом Ради Європи і декларує своє бажання приєднатися до Європейського Союзу, отже має виконувати згадані вимоги.   З 2005 року 17 травня у США, Канаді, Європі та низці інших країн світу відмічається Міжнародний день протидії гомофобії. В Україні ЛҐБТ-активісти, правозахисники та прихильники рівних прав відмічають його з 2007 р. різноманітними акціями, хоча дедалі більше стикаються із протидією щодо їх відкритого влаштування.   Гомофобія в Україні та проблеми її подолання. Моральний занепад українського суспільства, спричинений пануванням більшовизму, зумовив зростання руху за моральне відродження у країні. Однак, в основу такого відродження досить часто покладається у першу чергу християнська мораль, яка помилково вважається єдиним джерелом моралі для нашого суспільства. Проте така позиція суперечить основоположним принципам як демократії, так і прецедентного права Європейського суду з прав людини. Негативним побічним ефектом такого підходу стала популяризація консервативної християнської оцінки гомосексуальності як гріха та протиприродного явища.   Це, у свою чергу, призвело до поширення у суспільстві морального осуду та стигматування ЛҐБТ-осіб, обґрунтування цим гомофобної політики та дискримінаційних заходів з боку держави та окремих державних діячів, а також до розвитку антигомосексуального руху. Ситуація загострюється антигомосексуальною інформаційною політикою, здійснюваною більшістю ЗМІ, частиною працівників освіти та культури. Через це рівень толерантності щодо гомосексуалів, перш за все чоловіків, з часів проголошення незалежності змінився мало, про що свідчать статистичні дані. У 1991 та в 2006 роках Київський міжнародний інститут соціології провів заміри рівня толерантності до чоловіків з гомосексуальною орієнтацією, використавши запитання «Якою мірою Ви згодні чи не згодні з судженням „Суспільство має ставитися до гомосексуалістів як до всіх інших людей“». Дані КМІС свідчать про те, що за 15 років, які минули від 1991 року, в Україні дещо зменшилась частка населення, яке тією чи іншою мірою не згодне з тим, що суспільство має ставитися до гомосексуалів як до всіх інших людей (з 34,9% до 28,5%). При цьому не змінилася частка прихильників рівного ставлення (33,7% та 33,3%) та зросла частка тих, хто дає посередню оцінку — «і згодні, і не згодні» (з 8,9% до 16,3%) .Однак, результати опитувань, проведені в Україні на замовлення ЛҐБТ-організації «Наш світ» у березні 2002 та березні 2007 рр., демонструють помітне зростання гомофобії. У відповідь на питання: «На Вашу думку, мешканці України, що мають гомосексуальну орієнтацію, повинні мати такі ж самі права, що й інші громадяни нашої країни?» відповіді показали, що збільшився відсоток людей, які виступають проти надання гомосексуалам однакових із гетеросексуалами прав та поменшало людей, які виступають за рівноправність. Обидва опитування виявляють й інші загальнонаціональні закономірності:• жінки виявляють меншу гомофобність, ніж чоловіки;• чим освіченішими є респонденти, тим толерантніше вони ставляться до людей з іншою сексуальною орієнтацією;• молодші за віком люди толерантніші від старших, за винятком хлопців-підлітків;• міські жителі толерантніші за сільських;• найбільш терпимо до ґеїв і лесбійок ставляться жителі Києва і АР Крим, менш толерантно — жителі сходу країни, а найбільш гомофобні — західні і центральні регіони України.   Українські ЛҐБТ-організації проводять систематичний моніторинг стосовно дотримання прав людини щодо ЛҐБТ і регулярно публікують звіти. У 2008—2009 рр. ними було зафіксовано понад 50 випадків дискримінації та гомофобної агресії, які здійснювалися як щодо ЛҐБТ-осіб, так і щодо гетеросексуалів.   Серед найбільш відомих фактів гомофобної агресії за останні роки слід відзначити зрив презентації фільму «Бруно» у приватному кінотеатрі, спроби погрому на презентації антології квір-поезії у Львові та Києві, спалення арт-галереї Павла Гудимова у Києві, де напередодні того відбувалася дискусія про гомосексуальність.   Про зростання системної гомофобії в Україні свідчить достатньо висока чисельність гомофобних мітингів і демонстрацій, у той час як жодного легального ґей-параду або запланованого мітингу на захист сексуальних меншин проведено так і не було.   Як і в інших країнах світу, в Україні із зростанням ЛҐБТ-руху зростає антигомосексуальний рух. У ньому беруть участь переважно клерикальні утворення або пов’язані із ними клерикальні організації. Його провідником є утворена в 2003 р. організація «Любов проти гомосексуалізму» (ЛПГ), лідером якої є Руслан Кухарчук.   Вже сама назва організації ображає людську гідність гомосексуалів, які здатні любити так само, як і гетеросексуали. Як свідчить аналіз програмних документів, доктринальні положення ЛПГ засновані частково на застарілих стереотипах, частково на маніпулюванні та підміні понять. Організація виступає проти «пропаганди гомосексуалізму» і гомосексуальності загалом. Його ідеологи вважають гомосексуальність гріховною, аморальною та збоченням, вважають її набутою, відмовляють гомосексуалам у наявності почуття любові, стверджують, що вони ненавидять сім’ю, та твердять, що гомосексуальності можна позбавитись. У свою чергу, любов вони пов’язують тільки із відносинами чоловіка та жінки. Подив визиває конструкт «гомодиктатура», під яким очевидно розуміється не тільки захист прав ЛҐБТ, але і будь-яке поширення об’єктивної інформації про гомосексуальність. Стверджується, що гомофобія є різновидом «інакомислення», яке ніби то хочуть подавити ЛҐБТ і встановити у країні тоталітарний режим. Проте, прихильники ЛПГ самі відкидають принцип толерантності, притаманний розвиненим демократичним суспільствам, виступають за покарання тих осіб, які захищають гомосексуалів та їхні права. Під виглядом захисту фундаментальних прав людини на свободу віровизнання, слова та сім’ю вони пропагують порушення цих самих прав щодо гомосексуалів.   Серед заходів, які проводить ця організація, — звернення до державних органів з метою посилення дискримінації представників ЛҐБТ, різноманітні пропагандистські карнавали та маніфестації, спрямовані проти них та на захист сім’ї, моральності, протидію виродженню нації, яке, вважають, розпочнеться, якщо бодай якісь права людини щодо гомосексуалів будуть дотримуватись.   Серед інших діячів антигомосексуального руху слід відзначити клерикальні організації Комітет зі збереження християнської спадщини та громадську організацію «Покров Богородиці». Зокрема, вони влаштували у Львові 11 квітня 2010 р. парад і мітинг, спрямовані на пропаганду гомофобії. Вони вимагали від Президента прийняти законодавчі акти, спрямовані на дискримінацію гомосексуалів України: заборонити поширення інформації про гомосексуальність, заборонити реєстрацію одностатевих партнерств, впровадити закон про заборону переслідування за гомофобію і закон про заборону усиновлення дітей гомосексуалами.   Серед політичних партій України жодна досі не заявляла про те, що буде боротися з дискримінацією гомосексуалів. Навпаки, більшість політиків зайняли виключно гомофобну позицію. Причому в Україні, на відміну від європейських країн, гомофобні позиції займають навіть ліві партії, зокрема соціалісти та комуністи.   Особливо характерна гомофобія для ультраправих українських націоналістів. Так, Олег Тягнибок, голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода», публічно виступає за впровадження кримінального переслідування за добровільні одностатеві стосунки між дорослими чоловіками.   Загалом українцям бракує інформації про людей із гомосексуальною орієнтацією. У переважної більшості громадян залишається упереджене стереотипне сприйняття сексуальних меншин. Вони судять про ґеїв та лесбійок по епатажних образах виконавців з шоу-бізнесу, персонажах популярних фільмів чи по характерній поведінці фемінізованих гомосексуалів. Значно менше людей знає звичайних ґеїв і лесбійок — рідних, сусідів, колег по роботі, оскільки переважна більшість їх приховує свою орієнтацію. Українські правозахисники називають серед основних причин високого рівня гомофобії в Україні брак інформації, систематичні кризи в економіці, домінування патріархального укладу та традиційної або новонадбаної релігійності, потурання з боку держави антигомосексуальному рухові. Байдужими залишаються ті суспільні інститути, які в Європі розглядаються як головні гравці у здійсненні заходів, спрямованих на подолання дискримінації ЛҐБТ, — навчальні заклади (школи та університети), сім’ї, ЗМІ та національні уряд. Також для успішного подолання гомофобії практично не залучено ліберальних представників традиційних українських релігійних конфесій та зовсім не залучено міжнародних представників тих ліберальних конфесій, які визнають права ЛҐБТ. Серед інших важливих заходів могли б бути розробка інформаційно-освітніх матеріалів про ЛҐБТ, поглиблення наукових, перш за все ґендерних, соціологічних та історичних досліджень, пов’язаних з проблемами гомосексуальності в Україні, зростання поширення об’єктивної і неупередженої інформації про ЛҐБТ.    Бракує також волі і бажання політиків сприяти зменшенню дискримінації ЛҐБТ, і не тільки через власні переконання, а і тому, що політики заграють із громадськістю, більшість якої, у свою чергу, не розуміє серйозність проблеми дискримінації щодо ЛҐБТ або ж негативно ставиться до них. Проте, держава та лідери нації мають йти попереду, формувати ставлення, відповідне до декларованих цілей демократії та євроінтеграції.   Слід зазначити, що незалежно від того, яке в людини походження гомосексуальності, життя у неї одне, і від суспільства залежить, чи проживе його вона гідно, як цілісна особистість із повним прийняттям власного Я, чи під пресом гомофобії, з внутрішньою роздвоєністю, відторгненням частини себе, у стані стресу та депресії.   Олександр Мостяєв, науковец"    Його блог: http://donbas-socproject.blogspot.com/   Сайт представник відео "Україно! Зупини 8711" де ви можете підписати петицію у захист УкрЛГБТ, яку направлять пану Литвину. Будьте ласкаві, підпишіть її, від вашого голосу залежить правове майбутнє нашої країни, як країни Європейської: https://www.allout.org/en/actions/ukraine_gag
Відомий актор, що грав визначні ролі у кіновсесвіті Marvel зізнався, що він гей
Відомий актор, що грав визначні ролі у кіновсесвіті Marvel зізнався, що він гей
Світ 2020-04-28 18:30:23
Популярний актор спочатку розповів про свою сексуальну орієнтацію знімальній групі під час зйомок серіалу, в якому він грав гея.Американський актор студії Marvel Джеймі Аугуст Річардс зробив камінг-аут. Артист зізнався, що він гей. Про це він розповів під час онлайн-спілкування в Instagram зі своєю колегою по серіалу Рада батьків Сарою Уейн Келліс. Про це NikopolToday пише з посиланням на Корреспондент.У серіалі багатодітний батько, який помирає від онкологічного захворювання, просить своїх друзів стати резервними батьками на кожному етапі життя його родини.46-річний Річардс грає одного з учасників ради батьків, його герой - гей. Під час онлайн-трансляції актор заявив, що про свою сексуальну орієнтацію повідомив знімальній групі."Я знав, що не зможу чесно зобразити цього гея, не повідомивши вам, що я сам гей", - підкреслив Річардс.Річардс - зірка серіалів Агенти Щ.И.Т., Менталіст, Анатомія пристрасті, Стріла та інших.Фото Корреспондент.net
Європа вимагає від України урівняти права жінок і ЛГБТ+
Європа вимагає від України урівняти права жінок і ЛГБТ+
Україна 2020-05-21 16:36:05
Посли ЄС і 21 країни світу закликали Київ офіційно та рішуче протидіяти дискримінації ЛГБТІК-людей. Так зазначає Українська Правда, а NikopolToday лише передає Вам. Голова представництва ЄС Матті Маасікас і посли 21 країни світу відзначили прогрес України у плані захисту українських ЛГБТІК (лесбійок, геїв, бісексуалів, людей-трансгендерів, людей-квір), закликавши поглиблювати цей прогрес.Як повідомляє "Європейська правда", про це йдеться у заяві послів і глав представництв в Україні Австралії, Австрії, Бельгії, Канади, Кіпру, Делегації Європейського Союзу, Данії, Дорадчої місії Європейського Союзу, Фінляндії, Франції, Німеччини, Ізраїлю, Італії, Литви, Люксембургу, Мальти, Нідерландів, Норвегії, Португалії, Словенії, Швеції, Швейцарії і Великої Британії до Міжнародного дня проти гомофобії, трансфобії та біфобії."Впродовж останніх років Україна здійснила низку реформ, щоб звернутися до питань рівності та недопущення дискримінації, прийняла законодавство і створила інституції для захисту основних прав людини.  Ми закликаємо Україну розвивати цей успіх і продовжувати надавати всю необхідну підтримку таким ініціативам в майбутньому" - відзначили посли.Водночас дипломати наголосили, що ЛГБТІК-люди залишаються вразливими перед дискримінацією і навіть насильством на основі сексуальної орієнтації та/або гендерної ідентичності."Нова реальність всесвітньої пандемії і необхідність усамітнення в закритому просторі через COVID19 призвели до значного зростання випадків погроз, переслідувань і насилля стосовно людей у вразливому становищі, зокрема ЛГБТІК-людей. Ми також занепокоєні тим фактом, що в дебатах в Україні іноді йде атака на цінності інклюзії та толерантності" - йдеться у заяві. Посли висловили готовність підтримувати реформи в Україні і ЛГБТІК-українців, їхні сім`ї та організації громадянського суспільства."Ми продовжуємо закликати Україну повністю імплементувати  Національну стратегію з прав людини та відповідний план дій і вжити інших необхідних кроків для забезпечення втілення всесторонніх анти-дискримінаційних заходів. Ми також підтримуємо прагнення українських жіночих та ЛГБТІК організацій до ратифікації Стамбульської Конвенції, яку Україна підписала в 2011 році" - йдеться у заяві."Ми вважаємо, що повна імплементація цієї конвенції збільшить захист жінок і ЛГБТІК-людей в Україні" - додали дипломати.Фото УПМіж іншим, у Дніпрі коронавірус пішов на самісіньке дно. 
Суперечлива Європа: майже половина представників ЛГБТ+ у ЄС бояться ходити за руки із коханими
Суперечлива Європа: майже половина представників ЛГБТ+ у ЄС бояться ходити за руки із коханими
Світ 2020-05-22 12:50:37
Шість із 10 представників ЛГБТ в Євросоюзі бояться публічно тримати партнера за руку, як свыдчить дослідження. Суперечлива Європа: нещодавно ми на NikopolToday публікували заклик послів ЄС урівняти права жінок та ЛГБТІК-людей із усіма іншими українцями, в той же час - гомофобія у Європі досі привід для страху. Приблизно 40% представників ЛГБТ в країнах Євросоюзу за останній час стикалися з агресією на свою адресу, а шість людей цієї групи з 10 бояться публічно тримати партнера за руку. Про це передає Радіо Свобода.Акція у Варшаві на захист прав ЛГБТ, 2019 рікПро це свідчать результати дослідження Агентства ЄС із фундаментальних прав (FRA), базованого у Відні. В онлайн-опитуванні брали участь близько 140 тисяч геїв, лесбійок, бісексуалів, транссексуалів з країн Євросоюзу, а також із Великої Британії, Сербії та Північної Македонії. Дані, як відзначають експерти, показали лише невеликий прогрес з 2012 року, коли проводилося попереднє дослідження.«Занадто багато представників ЛГБТ-спільноти продовжують жити в тіні, побоюючись бути висміяними або атакованими», – наголосив директор FRA Майкл О'Флаєрті. За його словами, попри зусилля ряду країн з захисту рівних прав для ЛГБТ багато представників спільноти залишаються вразливими і стикаються зі щоденною дискримінацією.П’ята частина опитаних стверджує, що відчуває дискримінацію на роботі. Третина респондентів заявили, що стикаються з неетичною поведінкою в барах і ресторанах.У Польщі, де владна консервативна партія «Право і справедливість» називає геїв і лесбійок «результатом західного впливу», зареєстрована найбільша кількість скарг на прояв нетерпимості щодо ЛГБТ. За Польщею розташувалася Франція, в якій почастішали напади на ґрунті гомофобії.Джерело та фото Радіо СвободаНагадуємо, світ не йме віри Китаю, а у Австралії зібрали понад 100 країн світу, щоб шукати правду про походження коронавірусу. 
Чому представників ЛГБТІ часто дискримінують у ЄС?
Чому представників ЛГБТІ часто дискримінують у ЄС?
Світ 2020-05-24 12:07:06
Представників ЛГБТІ часто дискримінують у ЄС - шокуюче опитування. Про це NikopolToday інформує від Корреспондент.net з посиланням на Deutsche Welle. 43 відсотки гомосексуальних, бісексуальних, транс- та інтерсексуальних людей у ЄС та кількох інших країнах заявили, що почувалися дискримінованими протягом останнього року.Учасники прайду в Берліні, 2019 рік / фото DPAВідзначається, що представники секс-меншин у Євросоюзі часто почуваються дискримінованими. Це випливає з опитування, проведеного у 2019 році на замовлення Агентства ЄС із основних прав (FRA). Результати опитування оприлюднили в четвер, 14 травня, на сайті організації.Дослідники опитали майже 140 тисяч учасників у 27 країнах ЄС, а також Великобританії, Північній Македонії та Сербії. Це є наймасштабнішим дослідженням на цю тему, пишуть автори. Подібне опитування востаннє проводили у 2012 році. Результати нового дослідження свідчать про незначний прогрес у порівнянні з 2012-м роком, вказано на сайті FRA.Так, 43 відсотки опитаних почувалися дискримінованими протягом останнього року. Це - на шість відсотків більше, ніж у 2012-му. Водночас більше опитаних серед гомосексуальних, бісексуальних, транс- та інтерсексуальних людей заявили, що мають змогу відкритіше, ніж раніше, жити з власною сексуальною ідентичністю, передає інформагенція AFP.11 відсотків опитаних заявили, що пережили протягом останніх п'яти років тілесне або сексуальне насильство. Серед них більше транс- та інтерсексуальних людей.За даними дослідження, про дискримінацію заявили більше транссексуалів. У 2012-му в цій групі дискримінованими почувалися 43 відсотки, у 2019-му - 60 відсотків.Для транс- та інтерсексуалів відчуття дискримінації нерідко пов'язане з документами, які позначають особу і де необхідно вказувати стать. Іноді це викликає глузування, пишуть автори дослідження.Для дослідження вперше опитали інтерсексуальних підлітків від 15 до 17 років. Інтерсексуальність - широкий термін, який описує людей, чию біологічну стать із різних причин неможливо визначити однозначно.Раніше ми вже писали, що Європа просить від Україні урівняти права жінок та ЛГБТ+ із іншими українцями, як бачимо, не просто так.Джерело Українська служба Deutsche Welle / Фото Корреспондент.net та Pinterest
В Україні легалізують проституцію та одностатеві шлюби
В Україні легалізують проституцію та одностатеві шлюби
Україна 2020-07-22 21:47:04
Держава не може контролювати роботу людей, які працюють у сфері секс-індустрії та не сплачують податки, до того часу, доки цю сферу не легалізують в Україні. Про це NikopolToday передає від Громадське. Таку думку висловила народна депутатка від «Слуги Народу», голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова в інтерв’ю hromadske.Вона уточнила, що є «прихильницею легалізації в Україні всього, що можливо».До слова, про життя лесбійоу розповідають дітям країни під час уроків англійської. «Секс-індустрія — це одна з найстаріших, кажуть, професій… Вона є, була і буде. А ті, хто її організовують, так звані сутенери, [працюють] у «чорній» частині спектру економіки. Вони отримують прибутки… і не сплачують податки», — сказала депутатка.Водночас, за її словами, з цієї сфери потрібно «прибрати» негативні явища морального характеру (приниження, елементи торгівлі людьми).«Їх (явища — ред.) можна прибрати, якщо вивести під прожектор і показати. Є ліцензія, є медичні огляди, є цивілізовані правила гри, як це відбувається. Коли є ліцензія і коли це цивілізовано, це можна контролювати», — додала Третьякова.На питання, чи потребують соціального захисту працівники сфери секс-індустрії, депутатка відповіла, що на соцзахист може розраховувати будь-який громадянин України.«Людина, яка працює у цій сфері, буде вимагати потім від держави пенсійне забезпечення, якщо з нею щось трапиться у сенсі нещасного випадку і це призведе, наприклад, до інвалідності й потребуватиме догляду, то соціальні служби будуть підключатися.Щодо ЛГБТ голова комітету соцполітики повідомила, що прайди, які влаштовують в Україні, беруться до уваги депутатським корпусом, також це активно обговорюють в її фракції. Водночас каже, що у суспільстві є« потужні сили, які протидіють толерантності», у тому числі й на законодавчому та релігійному рівні.«Я вважаю, що перед тим, як приймати чи не приймати такі закони, потрібні дуже потужні суспільні дискусії, а також потрібен матеріал, який би у ЗМІ висвітлював, що відбувається з цими людьми, скільки таких людей, у яких нетрадиційна орієнтація», — уточила парламентарка.Третьякова відповіла, що бачить у майбутньому можливість реєстрації в Україні одностатевих шлюбів, але «це буде важкий шлях».Водночас щодо відмітки в українському паспорті «інша стать» депутатка зазначила, що держава зараз до цього не готова, бо не готова нормативна база, а для цього потрібно ухвалити відповідні закони.«Для цього треба зрозуміти, що їх там декілька цих статей і яких… Коли ми чіпаємо цю тему, це наші основні права людини, які перебувають на животному рівні (йдеться про живіт — ред.), бо це моє право, як себе відчувати: бути жінкою чи бути чоловіком, чи бути жінкою, яка там змінила щось. Це моє тіло, воно є моєю власністю», — пояснила вона.Джерело Громадське / фото PexelsНагадуємо, українська молодь позбавлена майбутнього. 
Хлопчик-аутист не любить дотиків, але подружився з собакою
Хлопчик-аутист не любить дотиків, але подружився з собакою
Світ 2020-08-11 19:43:27
Як тварини допомагають нашим дітям і особливо дітям із особливими потребами? Про це NikopolToday на приклади відповідає з посиланням на BBC. Відповідь на питання, чому варто захищати права тварин.Хлопчик з аутизмом, який не любить коли до нього торкаються, вперше в житті здобув друга - службового собаку. Таких собак та інших тварин спеціально тренують, щоб вони допомагали діткам із особливими потребами, літнім батькам та людям, що страждають від важкої депресії. П'ятирічний Кайноу Нігаус приїхав в Огайо з Японії, щоб познайомитися зі своїм новим помічником по кличці Торнадо. Сім'я дитини чекала два роки, поки в центрі 4 Paws for Ability ("За здоров'я в чотири руки") їм нададуть спеціально навченого пса. Мати не могла і мріяти, що її син-аутист колись буде торкатись інших живих істот. Тепер у неї з'вилась надія. Мати хлопчика Шанна виклала в інтернет фотографії, на яких її син лежить, розмістивши голову на спині Торнадо."Ви бачите? У нас такого ніколи не було", - прокоментувала вона фото зі сльозами на очах.Кайноу, як і багато інших дітей-аутисти, уникає чужих дотиків і обіймів, так як вони сприймаються ним як дуже хворобливі відчуття / 4 PAWS FOR ABILITY"Це фото передає почуття матері, яка спостерігає, як її син, якого вона не може обійняти, притиснути до себе, помити, переодягнути або просто торкнутися, - вільно і за власним бажанням притискається до своєї службовому собаці, демонструючи мовчазну прихильність"."Це обличчя матері, яка багато разів спостерігала численні невдалі спроби свого сина взаємодіяти із зовнішнім світом - з кимось подружитися на ігровому майданчику або в іншому місці. Хоч з кимось. Хоч якось"."Вона сиділа поруч, коли її хлопчик плакав ночами тому, що не міг налагодити контакт з людьми за межами своєї сім'ї, як би не старався виконати всі вказівки лікаря по корекції аутизму"."Фізичні та соціальні контакти даються йому дуже непросто. Але зараз його мама сидить поруч і спостерігає за цим моментом, затамувавши подих, втративши дар мови".4 Paws for Ability - всесвітня благодійна організація, що займається вихованням службових собак для дітей з обмеженими можливостями, а також для військовослужбовців, які втратили кінцівки або слух. Фото Кайноу і Торнадо з коментарем Шані Нігаус було опубліковано на Facebook-сторінці спільноти Love What Matters. Користувачі соцмережі поділилися ним понад 200 тисяч разів.Джейден знайомиться зі своєю помічницею - собакою Кларою / 4 PAWS FOR ABILITYЩоб забрати Торнадо, сім'я повинна була приїхати за ним в США з рідної Японії."Все було не дарма: боротьба за кожну медичну послугу, за діагнози, за консультації лікарів: кожен витрачений долар, кожна виписана довідка, зустрічі в школі, пролиті сльози, кожен крок вперед і кожен крок назад, кожна думка про туманному майбутньому. Воно того коштувало", - пише Шанна."З Торнадо я чомусь впевнена - все буде добре"."Як мама я спостерігала багато складних і болючих моментів у житті свого сина - і плакала багато раз".Дьюс знайомиться з новою сім'єю / 4 PAWS FOR ABILITY"Втім, вчора я плакала з іншої причини. Це відчуття не передати словами".Що таке аутизм?Аутизм - порушення розвитку, яке впливає на здатність до соціальної взаємодії, оволодіння мовою і поведінкові навички. Люди з аутизмом часто страждають від підвищеної чутливості до звуків, чуттєвості або дотиків, в той час як інші майже не реагують на них.Вони сприймають світ як хаотичну картину: їм складно бачити в ньому чіткі закономірності, порядок або сенс.По тяжкості захворювання аутизм поділяють за ступенем відчуженості від реальності. Найглибша і важка форма захворювання - повне неприйняття навколишнього середовища. Такі люди потребують постійної допомоги та опіки.Джерело BBC
Завантажуйте більше