IMG-LOGO

Всі публікації з тегом соціум

Хочеш у далеку подорож? В Україні відкрито набір в нову експедицію до Антарктиди
Хочеш у далеку подорож? В Україні відкрито набір в нову експедицію до Антарктиди
Україна 2019-12-13 16:47:19
Інтерес до холодного континенту в українців зростає з кожним роком. Якщо ти любиш пригоди і далекі подорожі, то NikopolToday повідомляє тобі, що Міністерство освіти і науки України відкрило набір в УАЕ.Повідомляємо, в 2020-2021 роках проведуть 25 Українську антарктичну експедицію (УАЕ), як повідомляє Національний антарктичний науковий центр. Конкурс охочих взяти участь в експедиції відкрили 1 листопада від Міністерства освіти і науки.У центрі розповіли, що у 2019 році анкет від охочих надійшло у два рази більше, ніж у 2018 році.Євген Дикий, директор Національного антарктичного наукового центру, розповідає: Це означає, що туристична хвиля - ті, хто просто хоче поїхати в одне з найбільших і найбільш суворих місць планети - дещо спала. Зате вчені відкривають для себе можливість проведення в Антарктиді унікальних наукових досліджень. І це справді важливо, адже в Антарктиді Україна робить науку світового рівня.Всього заявки подало 88 осіб, серед них 66 чоловіків і 22 жінки. У результаті вийшло, що на 1 місце випадає 7 осіб.Всього в команду відберуть 12 фахівців: з них буде 7 вчених, і по одному дизелісту-електрику, системному механіку, системному адміністратору зв'язку, лікарю і кухареві.Пропонуємо вам ознайомитись із інфографікою від МОН.Серед усіх кандидатів 15 осіб висловили бажання займатися біологічними дослідженнями, 13 - займатися лікуванням і готуванням. У центрі розповіли, що найпопулярнішими напрямками у жінок після посаді кухаря і лікаря стали геокосмічні дослідження.У січні 2020 року буде визначено остаточний склад 25-ї УАЕ.Також ми писали раніше, що в Антарктиді нещодавно зафіксували нову мінімальну температуру. І розповідали про те, як бути зарядженим енергією із ранку до кінця дня.
Мільйони на парки та сквери було виділено з бюджету для Нікополя
Мільйони на парки та сквери було виділено з бюджету для Нікополя
Нікополь 2020-01-13 07:42:30
Як стало відомо NikopolToday, в Нікополі на 2020 рік виділили 9 мільйонів гривень на парки і сквери.На які роботи їх витратять? Про це NikopolToday передає з новочесного сайту NikopolCity.28 грудня 2019 року Управління благоустрою, інфраструктури і комунального господарства Нікопольської міської ради оголосило тендер на послуги щодо належного утримання парків і скверів міста.На оновлення і догляд за 2020 рік приблизно витратять 9 млн гривень з міського бюджету. Тендерні пропозиції приймають до 27 січня, а вже 3 березня відбудеться сам аукціон.- Подібний тендер з обслуговування всіх парків і скверів Нікополя проводився і в минулому році. Тоді аукціон виграло комунальне підприємство "Міське паркове господарство". Протягом року вони надавали послуги прибирання, покосу, посипання тротуарів, вивезення сміття та інших послуг щодо належного утримання паркових зон міста, - розповів начальник Управління благоустрою, інфраструктури і комунального господарства Нікопольської міської ради Всеволод Зінченко.Повний список учасників тендера на 2020 рік буде доступний вже по закінченню торгів у березні.Журналісти Нікополь.City ознайомилися з тендерною документацією, де докладно описані пункти надання послуг. Згідно з технічним завданням, частина грошей із заявленої суми піде на прибирання території та вивезення твердих побутових відходів, в яку входить:підмітання території з невдосконалений покриттям;підмітання території з удосконаленим покриттям;прибирання газонів від листя, хмизу, сміття;прибирання сміття з урн;посипання покриття тротуарів протиожеледними матеріалами вручну;очистку тротуарів від снігу вручну;обрізку кущів (за потребою);обрізку дерев вручну (за потребою);навантаження сміття;перевезення сміття.Також частина грошей виділяти на послугу покосу трави, в яку входить:покіс суцільних газонів ручними газонокосарками;покіс комбінованих газонів ручними газонокосарками;покіс газонних бордюрів ножицями;прибирання скошеної трави після покосу газонокосаркою;вантаження сміття;перевезення сміття.Для належного утримання парків і скверів Нікополя планують залучити не менше 25 людей робітничих професій, без урахування працівників, які зайняті в управлінні і обслуговуванні машин. Також для забезпечення цих послуг ті, хто подаються на тендер, повинні обов'язково мати ручні газонокосарки, трактор з причепом, автомобіль для перевезень робочого персоналу, бензопилу та інший транспорт та інвентар, який допоможе виконати весь обсяг робіт.Варто уваги: Маск був правий - ресурсів на Марсі вистачить всім колоністам.Також Ваш ранок має бути сонячним - згадайте своє літо у Нікополі прямо зараз!
Нікополь - це Європейське місто
Нікополь - це Європейське місто
Нікополь 2020-01-28 14:38:33
Іноді варто пригадувати і нагадувати про події, які треба розглянути тут і зараз, щоб пригадати і осмислити те, яким було місто Нікополь і яким воно є тепер. Цікавий блог про реальні події в Нікополі й людяність з блогу "Тут і Зараз". Текст мовою ориганілу, без змін. Никополь - “европейский город”Сегодня с другом спасли старого рыбака. Направляясь купаться, услышали крик дедушки, вопившего с камней подле воды. Он просил о помощи. Я изначально подумал, что мужик пьяный, естественно. Но он сказал, что нет. И это было действительно так. Дедушка рассказал, что сидел вот так в камнях, под палящим солнцем, уже более часа, окликая равнодушных прохожих, из которых никто даже не обратил на него внимание. Он упал и ушиб ногу, и встать не может. И правда, хотели его поднять и довести до ближайшего места в тени, ведь на там пекло солнце. Что самое интересное, на крики о помощи не обратил никто из прохожих и даже из тех людей. что купались с обеих сторон. Им просто было плевать. Старый рыбак, с тростью оперся на нас, ноне пройдя и пару шагов, сел в сорную траву. Тут я понял, что нужно вызывать скорую. Он серьезно повредил ногу, и его действительно требовалась помощь специалистов. Набрал 103, но меня сбросили. Снова набрал и мне ответили, что я звоню в какую-то Каменку, село по соседству, хотя это старая часть города и до ближайших населенных пунктов километры и километры. Отказали в помощи. С горем пополам, не отвлекаясь на крики, довели его до тени, и он сел, не в силах встать, вопя от боли. Что делать? Живу не далеко, отправились ко мне домой, звонить со стационарного. Благо, мать работает в больницу, додумался позвонить ей. Она решила подключиться и дозвониться в скорую самостоятельно. Я же набрал в термос холодной воды, дожидаясь ответного звонка. Перезвонила - скорая не хотела ехать! Им точный адрес подавай! С горем пополам объяснили им куда ехать, ведь улица шла тупиком прямо к воде и он сидел сразу же на виду, прямо на асфальте. Они просто не хотели поднимать свои жопы! Отправились назад, напоили бедолагу водой и ждали скорую минут 20. Приехала, мы подошли к машине, обнаружив не довольную девушку и водителя. Врач собралась и пошла к мужчине, начав осмотр. Все время грубо обращаясь к мужчине. А потом и вовсе сказала: что стоите? Ведите его к машине! Еле дотянул я этого дедушку (со своими 55 кило), смотря на дебелого водителя, наблюдавшего за всем этим с равнодушием, выслушивая упреки и недовольства фельдшера. С трудом затащил в машину его на кресло, выслушивая и его крики от боли и кудахтанье той недовольной дуры, что должна ему оказывать помощь. Честно сказать, я вместо такой помощи лучше бы дополз до воды с травмированной ногой и утопился. Когда к тебе относятся не как к человеку, а куску говна. Еще раз посмотрел на прощание на водителя. Это не страна, а Ад просто. Вот каким образом тут вообще можно надеяться и верить во что-то лучшее, если поголовно все скоты и бычье, не способное помочь друг-другу. И медсестра - тварь, неужели она не осознает, что ее дедушка или бабушка может оказаться в подобной ситуации?! В таком случае, человеку требуется крайняя забота - просидеть часы на пекущем солнце, с не побоюсь сказать, сломанной ногой и дождавшись помощи, получить скотское обращение.Я не буду писать: "Люди, опомнитесь! Станьте добрее!" Нет смысла, до меня уже сто раз писали, и про раздавленных котиков на дорогах и о прочих “культурных” особенностях сего сити. Нет смыла... Проходите мимо, бейте друг-друга, принимайте наркотики, ненавидьте тех кто отличается от вас "распрекрасных", разве вы способны на что-то цивилозованное?! Иллюзий нет, что, по крайней мере в этом городе, все идет к чертям. "Никополь - европейский город"... Эта фраза такая же пустая и пластиковая, как и тот пустой шар, на котором она начеркана. Это дно Европы, и только в такой роли город причастен к ней.4 августа 2015Автор Rayan RienerФото з відкритих джерелНагадуємо, що мешканці міста Марганець не хочуть жити як у Середньовіччі і влаштували великий суботник щоб прибрати місто.І також про те, що в Нікополі справжній розплідник догхаентерів, які орудують в різних районах і всюди розкидають отруту. Це кримінал!
Як це - бути чайлд фрі?
Як це - бути чайлд фрі?
Нікополь 2020-01-29 00:30:23
Хто такі чайл-фрі і з чим їх (або вони) їдять в цьому світі, пояснить вже відома нам нікопольска блогерка - Марина Воробйова. Саме це NikopolToday допоможе зрозуміти Вам. Текст мовою оригіналу, звісно без змін, з блогу Воробйоыв чирикает у Телеграм.Чайлд-фри, или свободный от детей(Фри - как свободный, а не как картошка)Я скажу сейчас неприятные вещи, жестокие факти современной жизни и после поговорим о чайлдфри. Так вы лучше воспримете информацию.На планете Земля овердофига людей. Большинство населения мира не имеют доступа к чистой воде и качественной еде.Дети - это не потребность, а желание.Материнского инстинкта не существует.Дети не улучшают жизнь, роды не омолаживают, а беременность не у всех проходит без последствий.То есть люди, сознательно выбирающие жизнь без детей - не сумасшедшие.Во-первых, перед человечеством не стоит проблема виживания. Рожать, чтобы выжить больше не нужно. Люди взрослеют позже, живут дольше, а значит о желании родить ребенка ранее 30 лет можно очень сильно дискутировать.Во-вторых, некоторые люди хотят быть свободными. Не все готовы на самопожертвование, не каждый хочет продолжаться в потомстве. Кто-то хочет, кто-то нет.У людей нет необходимости размножаться. Есть влияние гормонов, сексуальное влечение, оргазм. Но на то человек и sapiens, чтобы руководствоваться не древними отголосками инстинктов, а разумом.Материнский инстинкт с т. з. социума - это привязанность к ребенку, чувство ответственности, желание заботиться. Но это социальная надстройка, а не биологическая. Иначе тогда и убийство детей оправдывали бы инстинктом: у животных так и есть. Поэтому то, что у человека называют материнским инстинктом - это не оно. Социальный же "инстинкт" присущ не только женщинам, но и мужчинам. А если перестать воспитывать девочек в духе "ты будущая мама" - уверена, никаких различий в проявлении "инстинкта" мы не увидим.Не каждая женщина хочет рожать и воспитывать детей. Это нормально. И не каждый мужчина мечтает стать отцом. Мы имеем право хотеть чего-то или не хотеть, делать или не делать. И это ок.% сознательно бездетних женщин в США с 1980 до 2010 года вырос с 2.4% до 6,6%. Примерно такие же данные и по другим развитым странам.Впрочем, всё, что мы должны знать: чужие репродуктивные планы не должны нас волновать. Каждый имеет право прожить жизнь так, как хочет.Как правило, чайлдфри - более образованные, менее религиозные, достаточно материально обеспеченные люди. Однако, возможно именно поэтому умные, образованные и обеспеченные...Автор Марина ВоробйоваРаніше ми висловлювали невдоволення стосовно дискримінаційного ставлення до історичної частини міста - знову і знову залишають без води!І також писали, що саме робити, коли коронавірус дійде до Дніпра і області, зокрема тікати до Нікополя.
Радянська система шкіл Нікополя скалічила психику цілих поколінь дітей
Радянська система шкіл Нікополя скалічила психику цілих поколінь дітей
Нікополь 2020-01-31 10:11:22
Час пригадати минуле, щоб осмислити як йти до майбутнього, разом з NikopolToday. Згадаємо про школи Нікополя, щоб зрозуміти, чи діють реформи освіти зараз і що ще варто змінити, щоб діти Нікополя в школі були щасливі. Потрібно розуміти, що сама система освіти в Україні може бути чинником, чому діти не хочуть ходити до школи і втрачають бажання вчитись. Текст про жахи шкілької системи в Нікополі мовою оригіналу, без змін. Комунізм-Фашизм і українофобія у нікопольських школахШкольная система страны прогнила и уже давно неэффективна. «Совковые» методы образования давно уже не работают на современных детях,  только отбивая у них желание учиться вообще. Коммунистические парадигмы стремительно сваливаться в пропасть прошлого, оставив парадоксальную ситуацию, в которой саморазвитие собственных талантов и креативной творческой мысли и подход, становятся лучшим способом  найти работу приносящую удовольствие, нежели рабский труд  бюджетников, добытый «зубрежкой», от которой в коррумпированной продажной системе нет толку. Узники этого, - такие знакомые для нас «бесплатные» школы, родители, дети и их учителя.«Не надо говорить на украинском! У нас русская школа! Мы все расскажем учительнице!» Прогрессивные европейские и американские методы – не входят в практику, хотя уже несколько поколений выпускников школ заявляли не просто на словах, но и делом: «Мы не будем учить то, что нам не нужно, что не пригодиться в нашей жизни!» Вместо развития индивидуального потенциала личности, нафталиновые школы пытаются всех сравнить, выращивая из детей быдло. Личность до сих пор преследуется, ущемляются права детей. В результате, страдают все. И учителя, которые тратят свой педагогический потенциал на 4/5 класса, которому это не нужно; и сами дети, которые могли бы потратить своё время не на ненавистный им предмет, а на то, что действительно выходит у них лучше учить, понимать и практиковать в будущем.  Потенциал целых поколений закапывается бессовестным образом!Попытки возродить труп советской традиции политиками-консерваторами и постсовецкими учителями на местах, создания винтика системы, которой уже давно нет, натыкаются на жесткий протест поколения, рожденного в свободной Украине. Это первое. Второе – бессмысленная зубрежка, в обществе, где все давно продаётся и покупается, начиная от табеля у школьной скамьи и заканчивая зачетом в университете. Таким образом, в результате коррупции, на высокие посты державы, выбились крайне непрофессиональные ПТУшники, к примеру такие, как Алёна Лукаш, или еще хуже - зек Янукович. Последствия такой системы – сейчас пожинает вся страна.Бессмысленно воспринимать общеобразовательные законы серьёзно, принятые теми, кто их сам не исполняет, кто отправлял учиться, и будет далее отправлять своих детей в Европу и Америку, получать образование в лучших учебных заведениях планеты. В сфере образования зреет своя Революция, ведь поборы с родителей и унижение детей достало всех родителей! Гнилая система разваливается на куски, и дети уже не первый год обременены «Табачным» влиянием на образование. Всё нужно реформировать, использовав инновационный опыт.Коммуниз-Фашизм в никопольських школах.Хочу предоставить Вам прекрасный пример, если так можно выразиться, который произошел в одной из никопольских школ с вполне обычным ребенком . Он подтверждает выше написанное. 3-й класс школы №3 (2013 год, ред.). Слова классного руководителя к ребенку:«Отправим по заявлению в Интернат; Напишем директору, чтобы тебя выгнали из школы; ты что, на дискотеку пришел? другие учителя постоянно делают замечания относительно тебя!»Все это произнесено перед всем классом. Но, с чего такое унижение перед одноклассниками?- Чтоб ты больше в этих синих штанах не приходил! – выкрикнула классный руководитель перед детьми…Дети подхватили, и уже на перемене окружили ребенка: «Почему ты в них ходишь? Не приходи больше в них! Ходи как все! Дискотеку устроил!»Вот и пример коммунизма-фашизма в наших школах. Естественно, любому разумному человеку ясно, что цвет штанов никаким образом не влияет на усвоение информации, но только не для закомплексированных учителей наших детей. Любое «инакомыслие», присекается советским «педагогом» публичным высмеиванием. Дети же, довольно жестоко после могут расправиться с ребенком, лишь за то, что тот посмел отличиться. Учителя, прививают свои личные маргинальные «табу» и детям. В чьих руках ваши дети, господа родители? Система тирании на местах… Школы выращивают из ваших детей либо аутсайдеров, посмевших бороться до конца за своё я, либо тех, кто в массе со всеми готов унижать и разными формами уничтожать тех, кто идет против системы. Что это, как не наследие павших тоталитарных режимов? И зачем нам это нужно в 21 веке?!Украинофобия и маргинализация в русскоязычных школах.Следует заметить, что мальчик учиться в русскоязычной школе. В следующий раз, когда ребенок начинал говорить на украинском языке, так как в его семье это обычная практика, дети сказали: «Не надо говорить на украинском! У нас русская школа! Мы все расскажем учительнице!»  Таким образом, сами дети становятся присекателями инаковости, беря пример с учителей.  Следует заметить, что русскоязычные школы выращивают маргинальзированных детей, которым жить дальше в Украине, но ненавидеть всё, что связано с ней? Из таких школ, выходят выпускники, которым не просто «плевать» на Украину. Школьники не то, что не знают украинского, а зачастую даже не понимают его, презирают украинскую историю и культуру. Какое будущее у такой страны? В результате, возвращаясь к примеру ученика, в школе есть только 2 ребенка, которым всё-равно на каком языке говорит мальчик. Только с ними ребенок и может общаться. Все остальные, считают его белой вороной уже с первых классов, в чем большое участие приняла сама классный руководитель.  После неё, дети подхватили, и начали повсеместную травлю. После болезни ребенок пришел в школу. Наступил нечайно кому-то на ногу на уроке физкультуры,  его толкнули, ребенок крикнул в ответ: «чтоб его не трогали». Но дети уже консолидировались в фракцию против него и вместе начали обвинять. Учительница, вместо того, чтобы разобраться: «Пока тебя не было, было все хорошо, а ты пришел, и все тебя опять трогают!» Дети подхватили: «Если ты бы сюда не пришел, то все было бы нормально, лучше ты болел всегда!» А дальше, ведь будет только хуже… Мальчик потерял желание не только учиться, но и вообще ходить в школу. Его ожидает судьба аутсайдера?  Быть может, родители считают, что их детям это не угрожает, но на месте этого ребенка на самом деле может оказаться каждый, в любом классе. Не подконтрольные классные руководители, одноклассники и школьный персонал, сделают всё, чтобы «воспитать за вашей спиной ребенка таким, каким Вы не хотели бы чтобы он был». Что же делать? Как защитить ребенка от такого «образования» и некомпетентности? Тема тревожная, животрепещущая, поэтому я решил обратиться с примером к нескольким знакомым учителям из нашего города. Они не так давно преподают, но вызывают доверие, так как пошли в сферу образования, именно ради детей, и любви к образованию. Вот что сказала одна из них:«Програму шкільну затверджують люди, які до викладання та специфіки роботи в школі ніякого відношення не мають. А кожен має займатися своєю справою, тим, що добре вміє. Це стосується усіх людей. Тому, не спішіть звинувачувати своїх дітей, що вони дурні і не встигають за програмою.  У випадку з хлопчиком, тут беззаперечно мають втрутитися дорослі. Треба звернутися до завуча або директора. Я можу з упевненістю сказати, - зараз усе вирішують саме батьки дитини. Вони мають реальну владу, це я кажу як людина, що в школі працює. Я можу сказати одне. Закону, який визначає, що шкільну форму слід носити обов'язково, - не існує. Всі питання шкільного життя вирішує рада закладу. Як вона встановлює, так і має бути. Звісно, не проти волі батьків.Українська мова - є державною, ніхто не має права притісняти або забороняти людям спілкуватися нею.  Це особливо стосується школи. Я б таке не терпіла. Особливо в молодшій школі батьки правда мають величезний вплив, можна влаштувати збори батьківського комітету і винести це питання перед батьками, які мають право і забов’язані впливати на вчителів». Молодой учитель захотел остаться инкогнито.Родители могут и дальше закрывать глаза, слепо верить, что «школа во всем верна», а «учителя всегда правы», но это давно уже не так. Система требует кардинальних изменений и реформ, участия в ней самих родителей и детей. А пока вы молчите и бездействуете, школа продолжает калечить детей, - забирая будущее и потенциал у всей страны. Естественно, ведь, чем глупее молодое поколение, тем умнее в их глазах власть, которая уже давно не вызывает доверия… С каждым годом, общеобразовательные школы превращают жизнь личностей в Ад. Собственно, я сам прошел через такой Ад, и знаю прекрасно его убогое лицемерие в лице школьной администрации и учеников. Большинство моих бывших одноклассников, я видел на улицах города в грязных спортивных костюмах, с сигаретой  в зубах и бутылкой в руке. Только некоторые из моих одноклассников, смогли поступить в Университеты, стать фотографами или моделями, начать добиваться чего-то. Те, кто травил их – постигла судьба рабочей силы. Жизнь – расставила всё на свои места. Искренне можно радоваться с того, что поколение 1990-х вступило в ряды учителей. Они не будут калечить души детей, уже хотя бы и тем, что не будут в них лезть…Звісно, буває так, що діти винні самі, але вже тому, що винні батьки:26 квітня 2013Автор Rayan RienerЗа потребою, в розділі "Власна думка" - кожен нікополець може висловитись, щоб скористатись своєїм конституційним правом на свободу слова, самовираження і розповсюдження інформації. Надсилайте свої історії на нашу пошту nikopoltoday@gmail.comФото з блогу "Тут і Зараз" та відкритих джерелРаніше ми писали як онлайн система майбутнього зможе змінити Україні одним кліком. І також про занепокоєння жителів міста Нікополь стосовно стану коумнальних систем водопостачання і не тільки.
«Бидло заполонило місто» або «Феєрії Нікополя»
«Бидло заполонило місто» або «Феєрії Нікополя»
Нікополь 2020-02-06 03:22:41
Тераз знову назад у майбутнє разом із NikopolToday. Пригадаймо як було 10 років тому жити в Нікополі і як зараз. Чи щось змінилось? Чи алкоголь лише знімає внутрішні блоки? Коли все добре - налаштовує на любов, пісні, зізнання... коли погано - на насильство та злобу. Що у тверезого на умі - у п'яного на язиці та в діях.Деякі стверджують, що бухали завжди, у тих же 90-х не менше, навіть більше. Самогон літрами йшов. Але коли була ейфорія розвитку демократії та перспектива світлого капіталізму, не було такої повсякмістної злоби. «Бидло заполонило місто» або «Феєрії Нікополя»І знов, я пишу про наболіле. У прямому сенсі, наболіле. Ситуація у місті жахлива. Молодь п’є.  По чорному бухає.  Це ваші діти, це ваші онуки, це наше «українське майбутнє», із лисими головами та лейблом «адідас». Та хто я такий, щоб судити? Звісно, це так але…Маю на це право, і хочу жити у безпечному місті. Моє право на безпеку, - яке ніхто не забезпечує!12 травня, чудова погода та вітерець. Запланований пікнік із друзями. Чудовий настрій. Йдучи із подругою до друзів, звісно, зустріли, проходячи повз під’їзд, зграю підлітків під оковитою на лавці під будівлею. Знайома усім нікопольчанам картина? Більш ніж. Брудні слова, купа випитого пива та пусті голови. Що ще потрібно для веселого відпочинку?! Звісно! Напасти з-за спини, та бити людину головою об балкон із криками: «Здохні Підарас!», а потім, коли людина падає на землю, - забивати її ногами. А коли людина піднімається, - знов класти її на землю ударами. Я – чийсь син, і того дня, я думав, що можу не повернутись додому живим, думав про маму, сестру та друзів, власну творчість, якій певно так і не вдасться розквітнути. Погрози, що я виключу міліцію: нічого не дали, на мене знову хотіли накинутись, пообіцявши добити іншого разу. Та знайшлися «небайдужі» люди, які побачили злотворення та пішли у захист. П’яні підлітки повтікали за будинок, одразу. Розділились на дві групи, - одні побігли у напрямок їх сховку та місце «зависання» - стару напівзруйновану котельну, що біля 9-ї школи. Інші – за гаражі. Вони там збираються десятками, кожен день. Зранку, до пізньої ночі. Я вже писав про цей «розсадник», але, бачу мої намагання та крики залишаються не почутими. Вештаються без діла із багатьма літрами алкоголя, зависаючи під сусідніми під’їздами. Мешканці, день від дня – обурюються все більше. Тут гуляють їх діти, тут, вони кожного дня – змушені прибирати купи пустих пляшок. На кого надіятися у цій ситуації? На владу?Хто знищить це злочинне кубло? Коли мені та іншим людям, стане безпечно пересуватися по місту?  Місце нападу – майже центр, - поруч, - Центральний ринок та рух людей. Як людям, тоді, повертатись самотньої ночі, якщо напади відбуваються вдень у людних місцях у інших районах міста! Куди котиться Нікополь? Якщо влада міста, нічого не робить у наш захист, то люди повинні самі гуртуватись і захищати себе, свої сім’ї, та подвір’я від бидла. Розганяйте їх, інакше, під їх пусті п’яні голови та руки-ноги – може потрапити ваша дитина. Хоча, сподіваюсь, у когось із нікопольської «корони» - прокинеться совість, у тому числі, і в правоохоронних органів. Які зобов'язані захищати наші із вами права.P. S. На кінець кінців, коли мене десь у цьому місті доб’ють, (  бо ж ніхто не хоче боротися із злочинністю тут ) – певно так і буде, пошуки вбивць, починайте одразу із НПТЛ № 42. Щасти усім. А ось, наостанок, вам результати байдужості за минулий рік:Автор Rayan RienerНагадуємо, у Європі та багато де в світі - переробка сміття - це вигідний бізнес.І до речі, куди підуть Ваші гроші з бюджету у 2020 році в Нікополі?
ТОП-5 Інста-нікопольців - дізнайся чому на них варто підписатись
ТОП-5 Інста-нікопольців - дізнайся чому на них варто підписатись
Нікополь 2020-02-11 18:07:32
Це топ-5 нікопольців, на яких слід підписатися в Інстаграм. Дізнайся, хто вони! Про це NikopolToday передає від NikopolCity. А на кого з блогерів Нікополя підписаний ти?Невід'ємною частиною нашого життя є соціальні мережі, особливо - Інстаграм. Ним користується в основному молоде покоління городян. NikopolToday вирішив опублікувати топ від редакція Нікополь.City, що зібрала 5 популярних блогерів, за якими варто стежити в цій соціальній мережі.Юлія Белай - 1Юлія Белай - одна з найвідоміших молодих нікопольчанок. У 2019 разом зі своїми подругами вона виступила проти поганих доріг і станцювала «Тверк». У звичайному житті Юлія викладає в своїй танцювальній студії Sun line.Особиста сторінка дівча присвячена її хобі. За нею стежать понад 9 тисяч осіб.Марина Воробйова - 2Марина Воробйова - феміністка, психолог, поетеса і мама двох дітей. У своїх постах вона щодня піднімає теми рівності між чоловіком і жінкою, психології, жіночої гігієни. Розповідає про виховання дітей і ділиться своїм життєвим досвідом. За нею стежать 5619 передплатників.Ольга Васильєва - 3Ольга Васильєва - провідний оратор Нікополя. На своїй сторінці в Instagram вона розміщує записи, присвячені психології та ораторського мистецтва. На дівчину підписані 2485 чоловік.Руслан Німченко - 4Волонтери благодійного фонду «Шанс на життя» є в усіх соціальних мережах. У тому числі і Instagram, де Руслан є одним з популярних зоозахисників. На своїй сторінці він публікує відео і фотографії собак, яким потрібна нова сім'я. Показує досягнення своїх вихованцем на змаганнях і піднімає злободенні життєві теми. За сторінкою Руслана стежать тисячі шістсот сімдесят чотири передплатників.Любов Сухорукова - 5На своїй сторінці в Instagram Люба пропагує здоровий спосіб життя. Вона є тренером по флаю і розтяжці в студії #flyfityogastudio. У дівчини 1887 передплатників.За матералом Марини Щученко / фото NikopolCity
Бикополь чи Нікополь?
Бикополь чи Нікополь?
Нікополь 2020-02-12 10:10:08
Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту nikopoltoday@gmail.com, щоб все місто почуло Ваші думки. БыкопольПротивно каждый раз, когда слышеться текст про наш город, замечательный, блин любимый, исключительно единый, без жалости что рожденные в нём ошаренные, такие расх**нные. Обычный, серой пепельности город. ! .И не стоит лгать самим себе. В таком, в таких «городках» как наш, могут родиться либо серомассовая безкультурная быдло, либо отношнотворенная от этой массы – информальность, подпитанная всеобщим окружающим морально-духовно-этическо-физиологическим упадком города.  С творческо-интеллектуально отторжением грязи. Нагадуємо: Ваші діти в небезпеці - Україна не готова до епідемії коронавірусу.Что у нас исключительного?! Городу, которому не меньше 300 сот лет, похвастать нечем, кроме самих хвастливых языков. Да он может и прекрасен для многих отрешенных от реальности душ, приглушенных алкоголем рассудком. Хорошие добрые культурные люди? Слова «этика» и «интеллектуал» здесь – бранные слова. Прекрасные старинности? Нет, - все распродано богатым жирным однонеиронным свиньям или догнивает свой век как старое здание Музея. Памятники технического века, ознаменованные «карточными» домиками-коробками и ржавой пушкой на грозящейся прорвать дамбе? Без комментариев. Повсюду – лишь опустошенья. Вырождение.Да нет же, как так?! Быкополь ведь прогрессирует, развивается! – Ну-ну. Местный бизнес колотит кучу денег и правда, не в пользу города. Мы живем не в Штатах, конечно зачем же облагораживать родной город или бдить его чистоту улиц от мусора? Все деньги уходят к очередным свиньям, которые без суперкомфортабельных любимых мерседесов уже и передвигаться не могут, безвылазно сидя в салонах, и не решаясь выйти на пыльный асфальт, боясь провалиться в обнаженный люк. Прекрасный город Быкополь, - кто тебя из какой дыры выкопал? Родной Быкополь… ( слово «родной» с омерзительной натяжкой ).Но нет, родиться новое поколение и ростут новые их на правители, ( пол города ходят беременные ), - но куда этот путь, куда? Богатые, как и прежде, пользуются презервативами, а бедные словно плододейственные жизни матки, - рожают со стахановскими темпами. Конечно-же! Грести бабло за счет собственный детей-прибыльный бизнес! Но никто не задумывается отложить своим детям на будущее хоть копейку из полученных выплат. Куда там – они ведь тоже никогда не поступят в Университеты. У них будут здесь свои учителя и свои «понятия»…Новое поколение детей, с широко открытыми глазами ждет истинная красоты картина: гнилой город и гнилое общество, непременно поглотит новую партию наивного мяса, как не прискорбно.Хай і буду я Сукою після цих слів, але сукою правдивою.Ґидко кожен раз, коли чується текст про наше місто, чудове, блін улюблене, виключно єдине-неповторне, без жалості, що народжені в ньому ошарені, такі расх**нні. Звичайне, сірої попелястості місто. ! . І не варто брехати самим собі. У такому, в таких «містечках» як наш, можуть народитися або сіромасова безкультурність - бидло, або виблюватинна від цієї маси - інформальність, насичена загальним оточуючим морально-духовно-етично-фізіологічним занепадом міста. З творчо-інтелектуально відторгненням бруду.Що у нас виняткового?! Місту, якому не менше 300 сот років, похвалитися нічим, окрім самих хвалькуватих мов. Так він може і прекрасний для багатьох відсторонених від реальності душ, приглушених алкоголем розумом. Хороші добрі культурні люди? Слова «етика» та «інтелектуал» тут - лайливі слова. Прекрасні старовини? Ні, - все розпродано багатим жирним однонеіронним свиням або догниває свій вік як стара будівля Музею. Пам'ятники технічного століття, ознаменовані «картковими» будиночками-коробками та іржавою гарматою на ГРОЗЯН прорвати дамбі? Без коментарів. Всюди - лише спустошення. Виродження.Та ні ж, як так?! Бикополь ж прогресує, розвивається! - Ну-ну. Місцевий бізнес колотить купу грошей і правда, не на користь міста. Ми живемо не в Штатах, звичайно навіщо ж облагороджувати рідне місто або бдити його чистоту вулиць від сміття? Всі гроші йдуть до чергових свиней, які без суперкомфортабельних улюблених мерседесів вже і пересуватися не можуть, безвилазно сидячи в салонах, і не наважуючись вийти на курний асфальт, боячись провалитися в оголений люкуточніть. Прекрасне місто Бикополь, - хто тебе з якої дірки викопав? Рідний Бикополь... (слово «рідний» з огидною натяжкою).Але ні, народиться нове покоління і виростуть нові їх направителі, (пів міста ходять вагітні), - але куди цей шлях, куди? Багаті, як і колись, користуються презервативами, а бідні немов плододійні життя матки, - народжують зі стахановськими темпами. Звичайно-ж! Гребти бабло за рахунок власний дітей - прибутковий бізнес! Але ніхто не замислюється відкласти своїм дітям на майбутнє хоч копійку з отриманих виплат. Куди там - вони ж теж ніколи не надійдуть у Університети. У них будуть тут свої вчителі і свої «поняття»...Нове покоління дітей, з широко відкритими очима чекає справжня краси картина: гниле місто і гниле суспільство, неодмінно поглине нову партію наївного м'яса, як не сумно.Автор Rayan Riener / Here And Now
-не хочу виходити на вулицю-
-не хочу виходити на вулицю-
Нікополь 2020-02-20 14:06:22
Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту nikopoltoday@gmail.com, щоб все місто почуло Ваші думки. Я дуже рідко виходжу з дому. Але сьогодні (1 серпня 2014) довелося провести племінника в сутінках на роботу до матері. Я теж завжди маленьким ночував на там. Радував свіже повітря. Спотикаючись об розбиті дороги, в темних провулках, зустрічаючи здивовані погляди. Хтось сказав: "привіт" (мабуть знайома), я відповів, хоча не бачив осіб знайомих незнайомців. Потім знову, темні вулиці, зруйнований будинок на перехресті і провулок Крутий, що виходить до неосвітленої автотраси.Нагадуємо: Комплекс із медичних установ, включно із описаною поліклінікою та іншими - було "реформовано" в Нікополі у Нарко-притон.Весь час племінник йшов якось дотримуючись дистанції, мабуть боявся, що його "друзі-пацики" побачать мене. А ось і місце роботи матері, - з доріжки видно пару освітлених жовтим кольором вікон через будівлю старої водолікарні з розбитими шибками і решітками. Піднялися сходами серед каштанів і пішли по розбитій доріжці. Страшний вид, - темні зарості, територія, закрита стінами від перехожих стежин і житлових коробок. "Страшно", - сказав я кілька разів, проходячи біля всіх цих хащ кущів і крон дерев сланких прямо до землі."Нада била мамє пазваніть, шоб вишла до нас на втрєчу" - сказала дитина. Я відповів: "І мамі йти самій по цих темних нетрях?" Ворота в котельню по сусідству з денним стаціонаром були відкриті навстіж, відкриваючи вид на пустир, територію без світла. Безперервні зарості, під якими залишки декількох будівель, звалище, куди приходять спати бомжі. Потім трохи доглянутих клумб із квітами і ще більші зарості, в яких може хтось бути. В них приходять колотися наркомани. За ними кілька освітлених вікон іншої будівлі. Літають і кричать кажани, що уподобали горища напівпорожніх будівель, де не тривожать їх сон.Місто "кричить" про допомогу але ніхто не чує, поки вулиці захлинаються у смітті / фото Here And NowВарто додати: Тепер влада міста взялась "реформувати" у Руїну й іншу частину історичного міста Нікополь. У денному стаціонарі, де чергує мати, і не пахне настанням 21 століття, тільки медикаментами і совком. Коридор втрачається в темряві. В одній з палат чутний звук зудящего радіо. Потім мене самого проводять до котельні, яка не працюватиме цієї зими. Газу більше немає. Значить з осені ці будівлі працювати не будуть, мати переведуть в іншу лікарню з новим графіком, що навіть краще. 200-літній денний стаціонар, який завжди був пов'язаний з медициною і тільки при німецькій окупації, колишній стайнею, - буде розібраний по цеглинці або проданий. Але вистачить і тижня без світла у вікнах, щоб туди проникла вся чернь і почала розграбування.Назад. Навколо сміття, неприбрані обрізані гілки. Приватні та багатоповерхові будинки упереміш. Автостоянка, за спиною. Звук цвіркунів звідусіль. Лай собак. Почав переходити через дорогу, але на тому боці в темряві пролунали п'яні іржання підлітків, які повертаються з пляжу. Я трохи перечекав, і пішов коли вони відійшли. Далі, знову руїни, що перетворилися на звалище, мій старий будинок на розі, і, на шляху, лайливі слова тих, хто сидів під вишнею. "Костя!", - Кричала якась п'яна дівчина. А мене так дістали всі ці люди, яких я не знаю. Мати слідом, - вже не дивують і не чіпають.Почуття відчаю. Не можу, навіть піднявши голову, бачити зорі на небі. Я втомився від усього цього сміття, я втомився від брудного дикого міста, від обіцянок, проблем, вимог, я просто ніколи не хочу виходити більше на вулиці. Хоча в стінах будинку нітрохи не краще мені. Я не патріот цього міста і цієї країни, я лише той, хто намагався зробити щось краще, змінити, все від мене можливе, але отримав лише плювок в спину і брудний мат в обличчя від усіх у відповідь. Зраду та брутальне відношення від тих, кого і не очікував. Ви заслужили життя в цьому лайні.-1 серпня 2014-Rayan RienerРаніше ми писали, як кредитори доводять українців до самогубства цілими родинами.Також нагадували, що соціальна ізоляція забирає життя у нікопольців через дискримінацію.
Треба (піду) виносити сміття із хати, бо вже засмерділось! !
Треба (піду) виносити сміття із хати, бо вже засмерділось! !
Нікополь 2020-02-23 16:29:34
Рубрика "Власна думка" від NikopolToday створена і покликана використовувати право на свободу слова, ганатовану всім нам Конституцією України.Кожен із Вас може надіслати свої тексти на нашу електронну пошту nikopoltoday@gmail.com, щоб все місто почуло Ваші думки. Варте уваги: Alyona Alyona оплакує смерть активіста, що боровся за справедливу країну. Ось нещодавно дзвонила мама, і виявилось що Нікополь вже офіційно визнають вимираючим містом. Оскільки за 25 років померло та виїхало (виписалось з квартир) з міста понад 50 тисяч людей... Це і не дивно, усі кого я знав - покинули Нікополь... Молоді не залишилось. Одні поїхали до великих міст, інші до Росії виїзджали понад 10 років тому, а зараз усі поїхали до я Польщі.Міський Центральний ринок пустий, торгівлі немає. Людей немає... Купа порожніх квартир, які навіть винаймати ніхто не хоче більше ніж за кілька сот гривень на місяць. При тому, що в Україні аренду загалом злетіла до небес. Але у Нікополі ціни на житло впали - орендувати та продавати нікому.Старі пенсіонери доживають свій вік і шкільні класи розформовують і єднають у одні. . . Тож я радий, що поїхав багато років тому із Нікополі. Тільки через це мені є що згадати, є чим пишатись і є куди йти. Навіть уявити не можу, що було б якби я лишився у Нікополі: одне з двох - суїцид або вбивство.Я писав про це майбутнє у Нікополі, що вже настало у розповіді «Город N”, і про той часи, коли місто зовсім стане породнім, можливо знайдуться люди які на руїнах давніх забутих заводів створять сади. . . Але до того часу - місто продовжить помирати, на жаль.До речі: Чому українська влада приховує від нас правду про коронавірус і винить українців?Мери міста живуть у Дніпрі, за рахунок бюджету їздять на таксі із Дніпра до Нікополя. Дороги ганебни, як і інша інфраструктура - корупціонери розкрадають усе. Сором! При тому що Нікополь має величезний феросплавний завод, що приносить мільйони до бюджету чи не щомісяця...Фото ukr.media / pinterest / ukrinform.comАвтор Rayan RienerДо речі, чи готові Ви до майбутнього в Україні через зміни середовища та економіки?Нагадуємо, наших дітей гвавтують і забивають як хочуть - коли коліція покінчить із злочинністю?
- [Самукоморі] - Люди Тіней~ [パントリーに身]~
- [Самукоморі] - Люди Тіней~ [パントリーに身]~
Нікополь 2020-03-02 13:24:12
Самукоморі - український аналог японському поняттю хікікоморі. Термін походить від української мови. Це складена фраза "сам/у/коморі" із широким змістом. Самукоморі - це ті, хто звів свої контакти з людьми та соціумом нанівець і- або не виходять на вулицю взагалі чи уникають контактів з людьми у просторі. Також, самукоморі можуть бути соціофобами або агорафобами, вимушеними самітниками чи самосамітниками, ескапізтами, смертельно хворими, каліками, чи людьми, що мають фізичні вади. Головним чином, не через свою асоціальність, а через незприйняття своєї особи українським суспільством, будь то фізичні чи психологічні відмінності.    Вперше український термін був використаний у назві новели «Самукоморі» (2014), автор Rayan Riener. Автор мав на меті показати не тільки наявність українських самукоморі (не просто як аналогу хікікоморі), але і причини, масштаби та наслідки такого явища.    Самукоморі - ладні жити у замкненому просторі, аби не турбувати своєю присутністю людей і самому бути в безпеці, плекати свою малу свободу і право бути такими, які вони є, хочаб у своїй кімнаті чи в будинку. Іноді самукоморі ізолюють себе у власній кімнаті навіть від рідних та близьких.    Самукоморі можна розділити на 2 основні категорії:Українці майже не бачать на вулицях сліпих, глухонімих, прикутих до ліжка калік, смертельно хворих та подібних співгромадян, більшість з яких вимушені сидіти вдома тижнями, місяцями, роками. Вони є типовими "вимушеними-замкненими" самукоморі. Ця категорія найбільш "вимушена", фізично. До цієї категорії також можна додати: соціофобів, агорафобів та інших психічнохворих.Українці не славляться толерантним ставленням до співгромадян, більшість українців консерватори, ксенофоби та гомофоби, не спроможні прийняти щось інакше чи щось нове: ЛГБТ/Неформали/Гендерно-неідентичні/Індивідуалісти/Нонкомформісти/ВІЛ-СНІД-інфіковані/Дауни[1] та інші. Ця категорія є "вимушеними-незахищеними" самукоморі. В основі проблеми лежить дискримінація та бездіяльність владних та правоохоронних органів України, які могли б не тільки пом'якшити але і вирішити питання соціалізації цих українців. На даному етапі існування України - життя для них нестерпне.                                 Головні причини існування самукоморі в УкраїніСуспільне відторгнення українцями, моральне несприйняття чи навіть фізичне насилля над самукоморі,Неспроможність, недієвість та бездіяльність медичних та інших органів та державної політики задля подолання проблеми.  Причина явища в Україні    Хоча термін "хікікоморі" і описує явище, що існує в Японії, люди зі схожими симптомами зустрічаються і в Україні, маючи свої специфічні риси через відмінність української культури, права, економіки та суспільства. Українські самукоморі, на відміну від японських хікікоморі, можуть бути і вкрай бідними, зводячи кінці з кінцями. І переходять до соціальної ізоляції вимушено чи через амбівалентність тих медичних установ, які могли б їм допомогти. В Україні, сповненій багатьох фобій (найбільшим чином ксенофобії та гомофобії через недосвідченість суспільства, дуже легко стати самукоморі, особливо якщо це дитина чи підліток, що перебуває у категоріях меньшостей, наприклад: сліпий, каліка, мутанти, тяжко хворий, ЛГБТ чи гендерно-невідповідний або є неформалом, тощо. Самукоморі може стати навіть звичайна людина, яка вимушена ховатися вдома для самозбереження через бездіяльність органів поліції, у криминальних районах чи містах.    Відбувається замкнене коло - держава не оберігає таких людей від зазіхань радикально-налаштованих консерваторів-дискримінаторів і не розвінчує міфи, а бездіяльність ще більше провокує агресорів до знущання через впевненість у некарності за злочини на грунті ненависті.   Масштаб явища в Україні    Самукоморі в наш час є майже у всій Україні. Хоча дослідження з кількості самукоморі в нас ніколи не проводилася. У всіх більш-менш великих містах Україні є самукоморі. Не є виключенням присутність самукоморі і в малих містах чи навіть селах. Однак на увазі очевидних проблем з підрахунком, встановити точне число самукоморі надзвичайно важко.    В Україні мешкає близько 100 тисяч сліпих осіб[2]. Приблозно стільки ж калік. Їх соціалізація на даному етапі існування України неможлива і наврядче можлива у наступних десятеліттях, зокрема, через ставлення українських громадян до таких людей, які зі своїми вадами можуть ще більше постраждати через байдужість українців, цинічного знущання та бездіяльності влади, яка не створює комфортних умов для таких людей. Схожа ситуація і в українських ЛГБТ. Їх в Україні від 500 000 до більш ніж мільйона осіб[3]. 90% з ни є внутріщніми самукоморі, змушеними приховувати свою інакшість та коханих від оточуючих та близьких, страждаючи від такого стану речей, як мінімум пожинаючи самотність. ЛГБТ-сімей від 100 до 300 тисяч. Попри це, маючи в Україні зростання кількості неодружених людей, влада в Україні не хоче узаконити одностатеві шлюби [4]. Від 1% до 10% вимушені ізолювати себе від суспільства, ховаючись від фізичного та морального знущання для самозбереження.    Україна є найбільш ураженою ВІЛ/СНІДом країною в Європі. З ВІЛ/СНІДом живуть, за оцінками експертів до 300 тисяч людей в Україні і ця цифра постійно збільшується[5]. Більшість людей, що мають ВІЛ/СНІД статус в Україні автоматично відштовхуюються неінфікованими українцями, починаючи від освітніх закладів, місць відпочинку і закінчуюючи місцями працевлаштування. Коло тих, хто спілкується з ними замикається на таких же як і вони, родичах та близьких, що не відвернулися від них, що є рідкістю. Доля ВІЛ/СНІД-статусних самукоморі в Україні реалістично описана у книзі Світлани Талан «Коли ти поруч». Зараз 165 тисяч українців на рік захворює раком. Очікується, що до 2020 року ця цифра збільшиться до 200 тисяч на рік[6].Обкладинка новели NHK ni Youkoso! (2005)    Велика частина цих людей усамітнюється, як і більшість смертельно- та тяжкохворих, зокрема через складне лікування та важкий і тривалий реабілітаційний період, що не дозволяє цим людях виходити на зовні і нормально спілкуватися. Усі ці травми та хвороби психологічно змінюють українців, а суспільство не сприяє їх реабілітації та ресоціалізації, як і сама держава. У висновку маємо біля або більше мільйона самукоморі в Україні, вимушених бути ізольованими або за власним бажанням. Кількість самукоморі буде тільки рости, оскільки ані суспільство, ані держава не сприяють вирішенню проблем цієї категорії українців, не кажучі вже про загальні. Підсумовуючи, загальна цифра самукоморі в Україні 1-2 мільйони, зпоміж 4-5 мільйонів самотників України[7].Фінанси самукоморі        Самукоморі живуть в основному за рахунок батьків або отримують допомогу з безробіття від уряду України або те і те водночас. Вони рідко де працюють, так як це зазвичай вимагає хоча б мінімальної соціалізації. Однак, іноді, хоча і надзвичайно рідко, деяким самукоморі вдається досягти успіху, якщо вони мають доступ до мережі Інтернет. Таким чином, самукоморі, щоб вижити, вимушені паразитувати на членах своєї родини.Дивіться такожХікікоморіЕскапізмПаразит-одинакАгорафобіяЛітератураОдноіменна Збірка розповідей і новела «Самукоморі» Рік 2014-2015. Автор Rayan RienerRayan RienerОригінальна стаття знаходиться в Українській Вікіпедії за [цим] посиланням. -><><-Нагадуємо, раніше в NikopolToday ми публікували розповідь "Самукоморі". В той же час, актуально знати, що у Польщі дивляться на пандемію коронавірусу крізь пальці. 
Нікопольці натиснули на владу і вона здалась: сміття почали прибирати в місті
Нікопольці натиснули на владу і вона здалась: сміття почали прибирати в місті
Нікополь 2020-03-09 22:00:18
Нарешті «Днепркоммунтранс» приступив до вивозу сміття в Нікополі. Про це NikopolToday терміново передає з посиланням на "Прихист". Громадськість у Нікополі можна поздоровити ізх перемогою: тиск на владу призвів до їх покори. Сміття нарешті почало зникати з вулиць міста разом із звалищами. Але чи на довго вулиці позбудуться сміття? Як раніше повідомляли ЗМІ міста Нікополь, в лютому в Нікополі визначили нового виконавця послуг з вивезення сміття. З 1 березня утилізацією відходів зі спальних районів і приватного сектора займається компанія «Днепркоммунтранс». На кварталах компанія почала встановлювати нові євроконтейнери. У перший день роботи компанії жителі міста фіксували великі купи сміття в своїх дворах. За словами директора компанії «Днепркоммунтранс» Валерія Лубинський, підрядна організація, яка вивозила сміття до цього, залишила після себе неприємні гори відходів. Співробітникам "Днепркоммунтранса" довелося вручну збирати сміття. За кілька днів ситуацію вдалося виправити. Так, 4 березня з усіх вулиць нашого міста було вивезено близько 30 тонн сміття. Але, звісно, не все сміття. Як будуть вивозити сміття в приватному секторі?Крім багатоповерхових будинків, сміття вивозитимуть з приватного сектора 5 разів на тиждень, обслуговуючи щодня певні квартали. У місця масового знесення харчових відходів компанія планує встановити контейнери. Перед їх установкою керівництво обслуговується компанії зустрінеться з головами квартальних комітетів.Де знаходиться офіс компанії?Офіс компанії «Днепркоммунтранс» знаходиться на проспекті Трубників, 11а (р-н оновленої алеї). Телефон для довідок: 067 502 95 28.Вітаємо Нікополь із перемогою над корупціонерами - далі ще більше перемог / фото PinterestФото Прихист | автор Марина ЩученкоРаніше ми розповідали, як у світі настало майбутнє - винайдено додаток, який працює зі швидкістю світла!Варто додати, що християнська пропаганда вийшла на новий рівень - створили свій "Нетфлікс". 
Важливі відповіді про депресію, які Вас турбують: що варто знати?
Важливі відповіді про депресію, які Вас турбують: що варто знати?
Нікополь 2020-03-11 23:57:28
Психолог з Нікополя рятує від депресії: Хто із зірок хворіє на депресію? Скільки грошей люди витрачають грошей на подолання депресії? Як боротись з нею? Як виявилось, депресія одна із найскладнішим хвороб людства. Професійна психологиня з міста Нікополь, Марина Воробйова, дасть відповіді. NikopolToday надає слово. 20% людей испытывали депрессию хотя бы раз в жизни.170 млрд Евро в год тратит ЕС на лечение тревожных расстройств и депрессию.У людей, страдающих аффективными расстройствами, риск самоубийства составляет 40%.Сухие цифры, за которыми сотни тысяч жизней, проведенных в оттенках серого. Некоторые формы депрессии передаются в семье из поколения в поколение, что дает повод предполагать, что существующая биологическая предрасположенность к заболеванию может быть наследственной. Биполярное расстройство, по всей видимости, именно такой случай.В некоторых семьях клиническая депрессия тоже передается из поколения в поколение. Однако, она наблюдается и у людей, не имеющих семейной истории заболевания.Наследственная или нет, клиническая депрессия часто связана с изменениями в структуре мозга. К депрессии склонны люди с низкой самооценкой, с постоянным пессимистическим взглядом на себя и на окружающий мир, или легко поддающиеся стрессу. Неясно являются ли это факторы психологической предрасположенностью или ранним проявлением болезни.В последние годы, исследователи показали, что физические изменения в организме могут сопровождаться также и психическими изменениями. Такие болезни как инсульт, инфаркт, рак, болезнь Паркинсона и гормональные нарушения могут привести к депрессивным состояниям, делая больного апатичным и не желающим заботиться о своих физических потребностях, затягивая тем самым период восстановления. Кроме того, тяжелые утраты, сложные отношения, финансовые проблемы или любые стрессовые (нежелательные или даже желаемые) изменения образа жизни могут вызвать приступ депрессии.Часто пусковым механизмом депрессии является комбинация генетических, психологических факторов и факторов окружающей обстановки. Последующие же приступы болезни могут быть вызваны даже небольшим стрессом или происходят вообще без видимой причины.Количество видов лечения депрессии увеличивается, но проблема растёт. За 10 лет количество заболеваний депрессией увеличилось почти на 20%. Вероятность получить это заболевание у людей, рождённых после 1945 года, увеличилась в десять раз.Многие известные люди, богатые и знаменитые - тоже страдали или страдают от аффективных расстройств, таких как депрессия или биполярное расстройство. Среди самых  популярных - Гвинет Пелтроу, Эмма Стоун, Принц Гарри, Адель, Райан Рейнольдс, Бритни Спирс, Кара Делевинь, Джоан Роулинг, Кэтрин Зета-Джонс, Ума Турман, Анджелина Джоли, Брэд Питт, Хью Лори, Майли Сайрус, Холли Берри, Мэл Гибсон, Кристен Стюарт... и другие.Напоминаю, что наиболее эффективным лечением депрессии является когнитивно-поведенческий терапия и/или антидепрессанты.Автор Марина ВоробйоваНагадуємо, це остання мить щоб подихати на вулиці чистим весняним повітрям - наступні місяці в карантині у чотирьох стінах. Варто розуміти, що Природа не буде обирати жертв для помсти за знищення Землі - ми всі заплатимо. 
Право на смуток: чи існують
Право на смуток: чи існують "погані" емоції?
Нікополь 2020-03-13 22:25:03
Чи існують насправді погані та хороші емоції? Чи мають люди право казати вам настанови, як вам почуватись й чому варто відчувати стигматичні "погані" емоції? NikopolToday, як завжди, на стороні прав людини і пояснить про все. Іноді кожен із нас бажає побути наодинці із сами собою. Людина дійсно має право побути на самоті, на сльози, смуток та негативні емоції. Неповага до побажань людини у такому стані становить більшу загрозу, аж до суїциду. Важливо знати, що депресія - це не міф, а хвороба, що без лікування призводить до самогубства. Дайте собі право прожити всі емоціїЯкщо в дитинстві Вам говорили: «Не реви», «Чи варто так засмучуватися через таку дрібницю», «Злитися некрасиво», «Заздрять тільки погані люди», то... Ви не ж насправді переставали відчувати образу, злість або заздрість. Але, цілком можливо, щоб залишатися гарною дівчинкою чи хлопчиком і зберігати прихильність оточуючих, Ви навчилися заганяти «погані» почуття кудись глибоко всередину. Так глибоко, що навіть самі їх не усвідомлюєте. Якщо раптом усвідомили, відчуваєте провину за ці почуття через муштру суспільства.Коли ми не даємо собі прожити якісь негативні почуття, це загрожує серйозними наслідками. Чому? Наприклад, варто розповісти про психологічний спосіб, який регулярно використовують фахівці.Раз в тиждень я влаштовую побачення з собою в приємному місці. І роблю те, що називаю «вивантаженням свідомості»: пишу в спеціальній зошиті, що у мене на душі, що мене засмучує/обтяжує/сердить. І що радує. В ході цього вивантажити народжуються хороші ідеї і настає мир в душі, - ділиться порадою Яна Катаєва.Згадайте, що Вам допомагає залишатися в контакті зі своїми почуттями? Якщо Ви з якогось моменту ввели певну практику для цього - наприклад, «ранкові сторінки» або медитацію, - розкажіть у коментарях, що це дало Вам і як змінилося Ваше життя і Ваше самовідчуття.Чим за це платите Ви і чим платять Ваші діти, а також як бути в контакті зі своїми почуттями - про це в новому випуску психологині Яни Катаєвої:Повертаємось до "поганих" емоцій. В одній з недавніх статей, Яни Катаєвої, вона писала про виховання емоційного інтелекту, про емоційне вихованні дітей по Джону Готтманому. І коли дитина у владі негативних емоцій, коли його несе, - це перший крок, який потрібно зробити, це усвідомити його емоції, зрозуміти, що він відчуває.Але, як показують дослідження, ми не можемо зрозуміти, що відчувають діти, якщо ми не знаємо свої власні почуття. Можливо, це звучить дивно, як ми можемо не розуміти свої власні почуття. Однак, в своїх тренінгах психологи постійно стикаюся з жінками та чоловіками, у яких поганий контакт зі своїми власними емоціями.Можливо тому, що в їх батьківських сім'ях емоції знецінювалися. «Годі плакати!», «Перестань скиглити!», «Не можна злитися!» і так далі. Можливо, заборонені були якісь конкретні емоції, наприклад, дівчаткам не можна злитися, дівчатка не зляться, а хлопцям, як відомо, "плакати не можна".Можливо, жінка або чоловік заганяє свої емоції всередину, роздратування на чоловіка чи дружину або невдоволення власним життям, тому що, якщо їх визнати, відчути, то тоді з цим щось потрібно робити далі. Потрібно якось змінювати своє життя, а це страшно і незрозуміло.І все ж, коли ви не даєте собі повно прожити якісь емоції, то на придушення, по-перше, йде дуже багато внутрішніх сил. І тоді ви відчуваєте себе знесиленою і млявою. По-друге, ви не можете придушити одну-єдину емоцію прицільно. Ви пригнічуєте взагалі свою здатність відчувати. І тоді ви вже не можете радіти на повні груди, не можете веселитися від душі, а ваші дні стають безбарвними.І тому вам весняний виклик. Давайте дамо собі відчувати всі наші почуття! Давайте відновимо контакт зі своїми емоціями. І тоді, по-перше, у вас вивільниться сила-силенна енергії. По-друге, Ви зможете яскравіше відчувати всі барви життя.По-третє, ви зможете дати своїй дитині, коханій людині, друзям, досвід повного прийняття, якого, можливо, не було у вас самого. По-четверте, ви будете почувати себе більш цілісною і більш живою людиною. І по-п'яте, ви знаєте, що багато соматичних хвороб, в тому числі невиліковні, пов'язані з емоціями, які ми придушуємо і витісняємо. Так стверджують безліч фахівців. Ви будете більш здоровою людиною. Це хороша профілактика хронічних хвороб.Психологи не пропонують вам зануритися в пучину своєї туги і захлинутися своїм гнівом. Навпаки, закликаю вас визнати, що ви відчуваєте те, що ви відчуваєте. Дати собі право на це. «Я зараз сильно сумую, і я маю на це право». І дозволити собі побути з цим почуттям і навчитися володіти ним, висловлювати його конструктивно і звертати його на благо.Злість, наприклад, потужна енергія. Я б не хотіла не відчувати ніколи цього почуття, - каже психологиня Яна Катаєва. - Це позбавило б мене енергії. В печалі багато відкриттів для нас, в ній є важливі послання про наше життя. У кожної негативної емоції є щось важливе й цінне.Як можна почати? Зазвичай психологи пропонуюь наступне.Протягом дня запитуйте себе доброзичливо, ласкаво: «Як ти себе зараз почуваєш? Що ти зараз відчуваєш? Що ти хочеш?". Обов'язково вранці, як прокинетеся, обов'язково ввечері, коли лягаєте спати, і ще кілька разів протягом дня. Зосередьтеся протягом декількох тижнів на своїх почуттях, і дозвольте вжити всіх почуття, які є, дайте собі на них право. І ви відчуєте цю повноту життя і звільнення, тому, що ви приймаєте себе цілком, даєте себе відчути все, що ви відчуваєте. Ви помітите, що вам легше стане переносити негативні емоції навіть ваших дітей, любимих та друзів.Давайте будемо в контакті зі своїми почуттями. І пам'ятаєте, забороняючи своїм дітям плакати, ви можете спровокувати їх самогубство у майбутньому, блокуючи шлях до вивільнення негативної енергії. Недарма кажуть, що чоловіки кінчають частіше, життя самогубством. Джерела: Яна Катаєва (психологиня) / psychologiesНагадуємо, всесвітній карантин через коронавірус - це чудова нагода, щоб зайнятись саморозвитком та самоосвітою. До речі, якщо ми переживемо пандемію у Нікополі, то влітку буде чудова нагода розвиватись у новому культурно-спортивному центрі. 
Чому гомофобія - це проблема в сучасній Україні
Чому гомофобія - це проблема в сучасній Україні
Україна 2020-04-26 22:26:11
Гомофобія - проблема в сучасній Україні"Гомофобія як психологічна і соціальна проблема в сучасній Україні" (Просто не міг не скопіювати цю статтю) а також, не викласти це чудове відео:  "Олександр МОСТЯЄВ, науковець, звертається на сторінках сайту www.politikan.com.ua до питання гомофобії в сучасному українському суспільстві. Стаття вийшла друком в Українознавчому альманахові. (Круглий стіл «Гендерна освіта в Україні: досвід, проблеми, перспективи»)"   Зміст статті:   "Україна декларує своє бажання приєднатися до Європейського Союзу. Однією з вимог вступу до нього є обов’язкове дотримання прав ЛҐБТ (ЛҐБТ — абревіатура, утворена від перших літер слів — лесбійки, ґеї, бісексуали, трансґендерні індивіди). В ЄС визнана пріоритетність дотримання прав людини та демократії, а права людини — це світський, а не церковний принцип, тому вони повинні співвідноситись з законом.   Хоча Україна першою з колишніх республік СРСР відмінила у 1991 р. кримінальне переслідування ґеїв, рівень гомофобії у країні залишається досить високим навіть у порівнянні із колишніми соціалістичними країнами Європи та республіками Балтії. Не в останню чергу це зумовлено майже повною відсутністю ґендерної освіти та курсів, присвячених проблемам толерантності та людської сексуальності.   А останнім часом в українському суспільстві розгортається антигомосексуальна істерія, буквально цькування гомосексуалів з боку ряду суспільних організацій, партійних та релігійних діячів.   У той же час у демократичних і розвинених країнах світу визнано, що гомосексуальність є частиною особистості, гомосексуальна орієнтація не може бути змінена. Біологами, соціологами, сексологами та етнологами доведено, що вона є різновидом норми, нехай і менш поширеним, ніж гетеросексуальність, і що вона не створює ніяких загроз для суспільства, що гомосексуали є серед населення кожної країни у певному невеликому відсотку — за різними опитуваннями від 1—2% до 5—6%.   Як і в інших країнах, в Україні є ґеї та лесбійки. Їхня чисельність за різними соціологічними даними оцінюється від 420 тис. до 1,2 млн. осіб, тобто від 0,9 до 2,6% українців. Також з середини 90-х рр. в Україні розвивається ЛҐБТ-рух, існує ряд періодичних видань, нічних клубів, інтернет-ресурсів для ЛҐБТ тощо.   Одне з визначень гомофобії — стійке негативне ставлення та ірраціональні страхи, пов’язані з ґеями та / або лесбійками і їхнім способом життя. Поняття охоплює не тільки комплекс негативних поглядів і почуттів стосовно гомосексуальності та людей, які виявляють себе або сприймаються як гомосексуальні, але і активні дії, часто агресивного або насильницького характеру, що призводять до дискримінації та порушення прав людини.   Межу між звичайним негативним ставленням до гомосексуальності та гомофобією провести досить складно. Як правило, гомофобія супроводжується негативними емоціями, у той час, як негативне ставлення обмежується лише декларуванням якоїсь позиції. Будь-яка активна боротьба з проявами гомосексуальності є гомофобією. Тому гомофобія може бути спрямована не тільки проти ЛҐБТ-осіб, але і їхніх друзів, симпатиків, суспільних діячів, що захищають їхні права, митців, що популяризують способи самовираження ЛҐБТ, науковців та викладачів, що поширюють об’єктивну і неупереджену інформацію про ЛҐБТ, а, крім того, проти осіб, які з тих чи інших причин здаються схожими на гомосексуалів.   Для визначення звичайного негативного ставлення використовується поняття «гомонегативізм», під яким розуміється суто інтелектуальне неприйняття гомосексуальності. Так, судження, засновані на оцінці моральності гомосексуальної і бісексуальної поведінки, а також дії на підставі уявлень, уподобань, закону, соціальної прийнятності або інших інтелектуальних причин є гомонегативізмом. Однак, коли у ході безпосереднього особистого спілкування з особами гомосексуальної орієнтації або соціальної діяльності присутні фобічні прояви виразних емоцій страху, тривоги або відрази, має місце гомофобія. Більша частина негативних стереотипів та поглядів на гомосексуальність сформована культурними чинниками, тому запропоновано також термін «антигомосексуальні забобони».   Причини гомофобії   Підліткова гомофобія. Для підлітків характерна клановість та нетерпимість до нетипових, несхожих однолітків. Вона спричиняє досить агресивне неприйняття гомосексуальності. Підліткові групи пронизані гомофобною атмосферою. Часто для їхніх членів участь у «полюванні» на ґеїв стає чимось на зразок ритуалу дорослішання, засобом підвищити авторитет у групі і подолати власну латентну (неусвідомлену) гомосексуальність. Це особливо характерно для пострадянських суспільств, в яких досить поширені авторитарні й асоціальні підліткові групи і значний вплив на їх виховання має кримінальна субкультура. Ненависть до «гоміків» — засіб підтримки їхньої солідарності, вона їм допомагає утвердитися у власній проблематичній маскулінності. Страх перед гомосексуальністю психологічно травмує також і гетеросексуальних підлітків, особливо тих, що мають привабливу або м’яку зовнішність.   Інтерналізована гомофобія розвивається переважно у гомосексуалів і є наслідком того, що вони виховуються в суспільстві, де нормою вважається гетеросексуальність, а гомосексуальність та інші нерепродуктивні форми активності, розглядаються як відхилення від норми. У такому випадку гомофобія — функція сексуальної тривожності, вираз прихованого страху перед власними гомосексуальними бажаннями.    Відкриті гомосексуали, а також іміджі жіночного чоловіка або юнака у латентного гомосексуала можуть викликати неусвідомлені естетичні та еротичні відчуття, які вступають у конфлікт із інтеріорізованими культурними нормами, віруваннями та світоглядом, витісняються у підсвідоме і часто сублімуються у формі гомофобної агресії.   Інтерналізована гомофобія також може розвиватися у гомосексуалів і бісексуалів, які бояться або відчувають відразу до гомосексуальності, оскільки не хочуть визнати гомосексуальність у собі та виключають для себе гомосексуальну поведінку. Одні з них пригнічують власні гомосексуальні бажання та прагнення (латентні гомосексуали), інші ж цього не роблять, але можуть зазнавати різні негативні емоції — комплекс провини, тривогу, докори сумління і т. д.   Маскувальна гомофобія. Інколи гомо- або бісексуальна особистість всіляко приховує свої потреби від суспільства, а публічно засуджує гомосексуальність. Така гомофобія є засобом «відвернути від себе можливі підозри у наявності гомосексуальних схильностей».    Чинниками виникнення такої гомофобії є подвійна мораль, лицемірство та конформізм, а також фінансові та політичні інтереси. При цьому доволі часто такі затяті гомофоби таємно практикують гомосексуальну поведінку та ретельно приховують її. Своєрідним засобом подолання такого лицемірства інколи стає публічне викриття відомих політиків та релігійних діячів. З нещодавніх подібних прецедентів — випадок з американським членом республіканської партії та затятим противником ґей-руху, членом сенату штату Каліфорнія Роєм Ашберном та членом правління американської Національної асоціації з дослідження та терапії гомосексуальності, ярим гомофобом Джорджем Рекерсом.    Гомофобія для гетеросексуальних державних та суспільних діячів також може бути зручним засобом: публічно наголошуючи на аморальності гомосексуальності, вони часто маскують власну аморальність. Крім того, гомофобія, як і інші соціальні страхи та форми групової ненависті, часто загострюється у моменти соціальних криз, коли потрібен зримий ворог чи цап-відбувайло. Під приводом боротьби за моральну чистоту політичні діячі стимулюють масові страхи та забобони і, посилюючи боротьбу з їхнім джерелом — гомосексуалами, відвертають увагу від інших соціальних та економічних проблем.    Гомофобія як прояв гегемонної маскулінності. Гомофобія тісно пов’язана з сексизмом, ґендерним і сексуальним шовінізмом. Головна соціальна функція такої гомофобії — підтримка непорушності системи ґендерної стратифікації, заснованої на чоловічій гегемонії та пануванні.    Гегемонна гомофобія спрямована на встановлення відносин залежності та підпорядкування, демонстрацію та закріплення статусних відмінностей. Цьому сприяє культ агресивної маскулінності та гетеросексизм, активно насаджуваний ЗМІ та поп-культурою. Вона найбільше виявляє себе у замкнених чоловічих спільнотах (тюрма, армія і т. ін.). З іншого боку, таким спільнотам може бути притаманна значна гомосексуальна активність. Проте табу на гомосексуальну поведінку серед рівних призводить до того, що ініціатором гомосексуального акту завжди стає ієрархічно вищий, «справжній» чоловік, статевий акт як правило не супроводжується ласками, партнер-акцептор розглядається як нижча істота, яку як правило зневажають. Такий одностатевий секс насправді виступає інструментом демонстрації сили, влади, визначає становище в ієрархії. Такі відносини пояснюються ототожненням «пасивного» з «жіночим», а жіноча роль «пов’язана з усім тим, що злодійська і бандитська романтика повністю відкидає як щось негідне справжнього чоловіка».    Компенсаторна гомофобія. Цей різновид гомофобії може розвиватися у жінок різного віку. Вона формується як емоційна компенсація дефіциту в особистому житті жінки задоволеності від власних сексуальних стосунків. Її чинниками можуть стати як особистий досвід відмови гомосексуалів від вступу у сексуальні зносини, так і відсутність емоційних та еротичних співпереживань жінки із власним чоловіком. Крім того, вона може розвиватись у т. зв. «старих дів».   Ідеологія гомофобії. Гомофобія властива деяким традиціоналістам та релігійним фанатикам. Перші віддають беззаперечну первинність традиційним уявленням про сім’ю та мораль і виходять з того, що «у минулому» про гомосексуальність відкрито не говорилося. Якщо засудження гомосексуальності тільки декларується, то це — різновид гомонегативізму. Однак, якщо при цьому ображається людська гідність гомосексуалів, а тим більше — здійснюються певні гомофобні дії, то гомонегативізм переходить у гомофобію.    Виразно антисексуальні релігії, такі як юдаїзм і християнство, більш нетерпимі до гомосексуалів, ніж інші. Нетерпимість щодо гомосексуалів з’явилася не сама по собі, а як наслідок боротьби у давні часи християнства за свій вплив на політику та суспільство з іншими релігійними течіями, в яких гомосексуальна поведінка розглядалася або як різновид нормальної сексуальної поведінки, або ж навіть як релігійно освячена діяльність. Пізніше вона стійко посилювалась у часи гонінь на єретиків, була використана як одне з обґрунтувань знищення ордену тамплієрів. Після розгрому ордену звинувачення у гомосексуальності стало чи не головною зброєю в арсеналі хрестових походів та інквізиції.   Сучасна ідеологія гомофобії часто використовує релігійне обґрунтування, проте ігнорує реальні факти, вона супроводжується невіглаством щодо дійсної поширеності та психологічних особливостей гомосексуалів і ґрунтується переважно на вірі.   Проте, серед сучасних християн не існує єдиної думки з приводу гомосексуальності, дослідниками виокремлено шість оцінок, які переходять від найбільш консервативних до ліберальних поглядів, від засудження до повного визнання рівності сексуальних орієнтацій.   Відношення до засудження церквою гомосексуальності не може бути однозначним. З одного боку, згідно принципу свободи совісті та переконань, якщо гомосексуальність засуджується на підставах тлумачення релігійного вчення, то така точка зору має право на існування. Такі погляди слід розглядати як доктринально обумовлений гомонегативізм. З іншого боку, коли церква домагається ідеологічної монополії на суспільну мораль, це суперечить світському принципу побудови держави, а релігійне обґрунтування у світській державі не може стати підставою для суспільного засудження гомосексуальності. Також слід звернути увагу, що навіть у сфері церковного життя інколи важко визначити межу між звичайним засудженням та мовою ворожнечі, між доктринальним гомонегативізмом та приниженням честі і гідності, між бажанням уберегти вірних від гріха та закликами до дискримінації гомосексуалів.   Правова база такого розмежування серед членів Ради Європи (до якої входить і Україна) тільки розробляється. Проте, Парламентською асамблеєю Ради Європи однозначно засуджується мова ворожнечі — ті з промов, які пропонують «узаконити дискримінацію чи розпалити ненависть, засновану на нетерпимості» щодо ЛҐБТ, і зазначено, що «межа між розпалюванням ненависті та злочином і свободою вираження думок повинна бути визначена відповідно до прецедентного права Європейського суду з прав людини».   Як однозначно гомофобні можна оцінити лише ті побудовані на релігійних аргументах промови, які підбурюють до насильства або упередженого ставлення до осіб гомосексуальної орієнтації.   З точки зору тоталітарної свідомості (а наше суспільство ще недалеко відійшло від тоталітаризму), гомосексуал небезпечний вже тим, що він — інакомислячий, дисидент, який відрізняється від інших, тому його треба репресувати. І досі найбільш кровожерливі, нелюдські режими, що нехтують правами людини, вводили і вводять гомофобію у ранг державної політики. Проте, якщо психологічні та сексистські форми гомофобії нічим не маскуються, то підтримувана державою гомофобія прикривається ідеологічним обґрунтуванням:• турботою про чистоту нації;• захистом нації від виродження;• турботою про традиційні, насамперед, сімейні, цінності;• турботою про суспільну мораль;• турботою про підвищення рівня народжуваності;• прагненням до викорінювання злочинів на гомосексуальному ґрунті;• впровадженням у суспільство настанов певної релігії (що, зокрема, характерно для сучасних ісламського та православного фундаменталізмів).   У той же час гомофобія, як підтримувана державою, так і окремими політичними силами, переслідує суто політичні цілі:• гомофобія використовується як елемент політичної «гри» та засіб поширення політичного впливу;• з її допомогою намагаються узаконити порушення недоторканності приватного життя з боку держави;• вона може бути засобом розправи з потенційною або дійсною опозицією, політичними опонентами або іншими опонентами влади;• вона виступала і виступає як один із засобів масових репресій у тоталітарних режимах (виразний приклад радянської історії — введення у 1934 р. кримінального переслідування за гомосексуальність та наслідки цього для суспільства).   Гомофобія є обов’язковим атрибутом деяких політичних течій, переважно неототалітарного та консервативного напрямів. Агресивне відношення до гомосексуалів проявляють ку-клукс-клан та американські, російські і чимало інших течій неонацистів (але не всі).   Соціальна шкода від гомофобії   Оскільки ЛҐБТ — об’єктивно існуюча соціальна група, що існувала й існує в усіх суспільствах, гомофобія приносить шкоду насамперед представникам сексуальних меншин. Але так само вона приносить шкоду усьому суспільству загалом, оскільки створює обстановку нетерпимості, взаємної підозри та знущання.   Шкода для життя і здоров’я гомосексуалів. Найбільш очевидними є наслідки для представників ЛҐБТ.   У гомосексуалів унаслідок гомофобної обстановки збільшується у порівнянні із гетеросексуалами кількість симптомів, які зазвичай пов’язані з негативними емоціями, депресією, тривожними та стресовими розладами. Так, у доповіді американської федеральної цільової групи з самогубств серед молоді зазначено, що молоді ґеї та лесбійки мають більш високий ризик самогубств, і що це є провідною причиною смерті серед молодих людей, які вважають себе частиною сексуальних меншин. Вони також більш схильні до саморуйнування, як то зловживання алкоголем і наркотиками. Гомофобна обстановка у суспільстві утруднює можливість мати близькі, інтимні стосунки з особами своєї статі і, як правило, обмежує спілкування ЛҐБТ зі значною частиною населення, а також обмежує відвертість та щирість у сімейних відносинах. Також вона утруднює утворення постійних одностатевих пар та сприяє безладному та безособовому сексу. Крім того, гомофобна обстановка у суспільстві гальмує злагоджені й ефективні дії уряду та суспільства у відповідь на пандемію СНІДу.   Криміногенні наслідки гомофобії. Гомофобія у поєднанні з відсутністю об’єктивних знань щодо гомосексуальності та гомосексуальної субкультури, є серйозною перешкодою для розкриття злочинів, здійснених гомосексуалами або проти них. Крім того, відсутність відповідних знань сприяє протиправним діям з боку правоохоронних органів щодо гомосексуалів, призводить до упередженості і пред’явлення помилкових звинувачень.   Часто гомофобія стає стимулом та обґрунтуванням вибору об’єктів протиправних дій. Зазвичай насильницькі злочини здійснюються особами із низьким соціально-економічним статусом, підлітками та юнаками, особливо із неблагополучних районів міст та сіл, особами, пов’язаними із кримінальним світом, представниками окремих субкультур (скинхеди, ультранаціоналісти, релігійні фанатики), особами із садистськими схильностями, і навіть міліцією. Серед таких злочинів найбільш поширені два типи:   Гомофобія з хуліганством і спричиненням шкоди здоров’ю. Хуліганський мотив гомофобії заснований на інстинктах агресії і самоствердження. Гомофобія з хуліганськими мотивами особливо поширена серед примітивних, архаїчно бісексуальних кримінальників, що будують свої ієрархічні відносини на гомосексуальному насильстві.   Гомофобія з розбійними нападами чи грабунком. Тут переважає розбійний мотив. Він зустрічається нерідко серед груп так званого «ремонту» — молодіжних угруповань, що здійснюють напади на відвідувачів «плешок». Зовнішнім мотивом вважається боротьба зі «збоченцями», але основний і очевидний — грабіж та розбій.   На додаток до цього поширена у суспільстві гомофобія сприяє здійсненню інших злочинів, як то шантаж та здирництво. Так, особа може бути шантажована мафіозними угрупованнями або окремими злочинцями з метою отримати політичні, економічні або інші переваги або ж просто отримати велику грошову суму. Головним аргументом злочинців при цьому виступає розголошення сексуальної орієнтації шантажованих осіб.   Ще один варіант злочинної діяльності у суспільстві, де поширена гомофобія, — наклеп стосовно гетеросексуалів, що займають ті чи інші високі посади, щодо нібито їхньої гомосексуальності. Це може призвести до непередбачуваних юридичних, політичних та економічних наслідків. Так, подібні наклепи у радянські часи часто використовувались для репресій, а зараз вони можуть слугувати засобом дискредитації політиків або усунення економічних конкурентів.   Проте найбільше занепокоєння викликають серйозні злочини, здійснені на ґрунті гомофобії безпосередньо — зґвалтування (чоловіками — лесбійок, гомосексуальних, або на вигляд андроґіних чи жіночних чоловіків), а також вбивства на ґрунті патологічної ненависті. Зокрема, вбивства ґеїв часто характеризуються крайньою жорстокістю: супроводжуються тортурами, різаниною, нанесенням каліцтв, а також побиттям і демонстрацією наміру буквально «стерти з обличчя Землі» людину через її сексуальну орієнтацію.   Негативні соціально-психологічні наслідки гомофобії   Гомофобія створює у суспільстві негативну атмосферу. ЛҐБТ постійно змушені приховувати свою орієнтацію від оточення, інколи навіть від близьких друзів, а також від родичів. У разі ж її розкриття їм загрожує публічне приниження та насильство з боку однолітків, упритул до побиття та каліцтв. У сім’ї розкриття також може мати наслідком як мінімум тиск та спроби «вилікувати», але може мати місце і фізичне насильство, а у деяких випадках навіть відмова батьків від дитини.   Але й у більш зрілому віці гомосексуали часто підлягають агресії, образам честі і гідності, побиттю. Часто гомофобія є приводом для знущань і навіть побиття з боку поліції (міліції), гомофобія є одним із провідних мотивів дідівщини в армії, а також знущань, приниження, побиття та зґвалтувань у тюрмах. Розкриття гомосексуального статусу особи може призводити до послаблення або розриву сімейних і дружніх зв’язків, і якщо не до звільнення, то до прохолодного або упередженого відношення на роботі.   Негативні економічні наслідки гомофобії. Американські і європейські корпорації визнають, що гомофобія шкідлива для бізнесу. По-перше, ґеї та лесбійки складають невелику, але все ж вагому частину споживачів, на яких має бути спрямований ринок, зокрема у сфері реклами та специфічного споживання. По-друге, ґеї та лесбійки не можуть оптимально функціонувати на роботі, коли вони постійно стурбовані з приводу ставлення та гомофобної поведінки своїх колег. Тому деякі фірми навіть почали пропонувати семінари для своїх співробітників з метою зменшення гомофобних поглядів.   Вплив гомофобії на культуру. Сучасні суспільства у більшості характеризуються високим культурним плюралізмом, кожна культура являє собою різноманіття форм, образів, способів дискурсу і т. п. У більшості культур існує гомосексуальна субкультура, яка є носієм провідних форм макрокультури, однак має й інтернаціонально специфічні риси. Гомофобна обстановка у суспільстві може вплинути на статус гомосексуальної субкультури:• репресивний — приховування її від суспільства, витиснення її у резервацію;• толерантний — суспільство терпить її, але не визнає;• громадянський — суспільство визнає її як легітимну частину національної макрокультури.   В останніх двох випадках ЛҐБТ-спільнота отримує можливість інституюватись у вигляді суспільних організацій, товариств, клубів і т. п. Останні виконують ряд позитивних суспільних функцій, завдяки їхній діяльності стає доступним вільне спілкування, пошук партнера, спільне дозвілля, обмін інформацією і т. п.   Гомофобна обстановка підтримує у суспільстві страх перед різноманіттям, обмежує можливості самореалізації, сприяє налаштуванню суспільної думки проти культурного плюралізму. Гомофобія підриває загальні принципи гуманізму, створює подвійні стандарти у його реалізації — його принципи застосовуються вибірково. Це також сприяє розвитку інших форм нетерпимості, як то ксенофобія, расизм, сексизм. У кінцевому підсумку це гальмує розгортання внутрішнього розмаїття культури, призводить до її однобічного розвитку.   Гомофобія як національна проблема. Хоч і менш очевидним, але більш всезагальним є негативний ефект гомофобії для нації як цілого — насамперед тому, що у ній створюється штучно сегрегована неповноправна соціальна група. У формуванні сучасних націй одним із важливих напрямків модернізації була ліквідація станових привілеїв, а також ґендерної нерівноправності. Ліквідація цих видів нерівноправності була пов’язана із зростанням перш за все правової однорідності суспільства та ліквідацією панування у суспільстві спочатку аристократичної меншості, потім чоловіків — приблизно половини нації над іншою половиною. Як теоретичне узагальнення процесу соціального об’єднання виникло вчення про права людини як основу правосуб’єктності нації та рівності всіх її громадян перед законом. Природним її етапом стало прагнення ліквідувати будь-які форми нерівності і дискримінації, і у ХХ ст. вже йдеться про дотримання прав меншостей — расових, національних, класових, релігійних, мовних, сексуальних. У випадку ж дискримінації жінок та сексуальних меншин процес національного об’єднання набуває особливого загострення — адже дискримінуються природні, об’єктивно існуючі частини нації.   Щодо сексуальних меншин доведено, що вони не причиняють жодного об’єктивного збитку суспільству. З іншого боку, саме гомофобія як неприязне ставлення до представників сексуальних меншин часто призводить до збитків — образ, насильства, гетеросексизму, але найбільша шкода від неї — інституйована гомофобія.   Під інституйованою гомофобією розуміється закріплення у законодавстві держави кримінального переслідування за гомосексуальні стосунки, юридичних та інших законодавчих форм дискримінації за ознакою гомосексуальної орієнтації.   Крім того, збитки приносять неінституйовані форми гомофобії, які можуть спричинюватись державними посадовими особами, політиками та пересічними громадянами. Вони виражаються у двох найбільш поширених формах:— мові ворожнечі (hate speech) — промовах, які принижують гідність окремої людини або соціальних груп на підставі сексуальної орієнтації;— гомофобних діях, спрямованих як проти ЛҐБТ-осіб, так і проти гетеросексуалів, що схожі на представників ЛҐБТ або підтримують ЛҐБТ, зокрема захищають їхні права.   Варіантами мови ворожнечі також є проголошення гомосексуальності патологією, збоченням, хворобою, протиприродним явищем і т. п., що можуть робити окремі науковці, релігійні фанатики та діячі церкви.   Гомофобні дії — це пряме або непряме насильство та переслідування, спричинене ворожістю до уявної або дійсної гомосексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності їх об’єктів.   Інституйована та неінституйована гомофобія сприяє тому, що відволікає увагу нації від дійсно важливих питань, з якими вона стикається, відвертає енергію суспільства від більш конструктивних починань, а також сприяє дискримінації частини нації.   Дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації. Сучасна теорія прав людини передбачає, що у суспільстві мають бути гарантовані права всіх меншин, включаючи і сексуальні. Вагомою частиною громадянського суспільства є рух за права сексуальних і ґендерних меншин, які борються за толерантне відношення до гомосексуальності, а також за прийняття законодавчих заходів, котрі гарантували б їм рівноправ’я в усіх сферах суспільного життя, і які стимулюють зміну відношення до гомосексуалів з боку суспільства у напрямку більшої терпимості.   У наш час у багатьох країнах світу розвивається рух за права сексуальних та ґендерних меншин, спрямований проти дискримінації їх у суспільстві. Вони визнають, що не існує якихось особливих прав гомосексуалів, всі форми дискримінації щодо них — невиконання звичайних загальних прав людини.   У коло домагань руху за права ЛҐБТ, зокрема, входить не тільки заклик до скасування правових та релігійних форм дискримінації, але і вимога юридичного захисту від дискримінації та покарання тих форм гомофобії, які наносять фізичну або моральну шкоду конкретно негетеросексуалам.   У ряді країн було прийнято закони, що карають злочини, здійснені на ґрунті ненависті проти гомосексуалів — на початок вересня 2010 р. вони прийняті у вісімнадцяти країнах Європи, серед яких не тільки найбільш розвинені країни Західної Європи, але і колишні радянські та соціалістичні республіки, як то Хорватія, Румунія, Естонія та Литва, а у ПАР права гомосексуалів гарантовано у конституції.   Проте, у світі існує ряд країн, в яких за добровільні одностатеві стосунки застосовуються штрафи або позбавлення волі, подекуди понад 10 років і навіть пожиттєво. У цьому списку — частина країн ісламського світу (на території СНД — Туркменія та Узбекистан), країни з ідеологічно заангажованими режимами (у тому числі тоталітарні, як КНДР), а також колишні англійські та португальські колонії, які успадкували елементи старого кримінального кодексу метрополій. У ряді країн — Мавританії, Судані, Сомалі, Ємені, Саудівській Аравії, Ірані, Афганістані застосовується смертна кара. Також вона локально застосовується у північних (мусульманських) регіонах Нігерії, а за одним із джерел — у Чечні (Російська Федерація).   Дотримання прав ЛҐБТ як необхідна умова європейської інтеграції. У Декларації Європейського Парламенту, яка була прийнята у 1998 р., було зазначено, що парламент «не дасть своєї згоди на вступ до [ЄС] будь-якої країни, яка своїми законами або здійснюваною політикою порушує людські права лесбійок і ґеїв».   У Лісабонській угоді, що замінює конституцію ЄС, яка вступила у силу 1 грудня 2009 року, у ст. 5b зазначено, що «При визначенні та здійсненні своєї політики та діяльності Союз має прагнути боротися з дискримінацією за ознакою статі, раси чи етнічного походження, релігії або переконань, інвалідності, віку або сексуальної орієнтації».   Відсутність дискримінації ЛҐБТ — необхідна умова членства у Раді Європи. Це, зокрема, регулюється Резолюцією № 1728 [35] та Рекомендацією № 1915 [36], обидві які — під назвою «Дискримінація на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності» — були прийняті на пленарному засіданні ПАРЄ 29 квітня 2010 р., в якому брала участь і українська делегація.   Зокрема, у цих резолюціях країн-учасниць Ради Європи закликано до того, щоб забезпечити право ЛҐБТ на свободу самовираження, засуджено мову ворожнечі, зокрема з боку офіційних осіб, визнано недопустимими публічні дискримінаційні заяви стосовно ЛҐБТ, зобов’язано прийняти та впровадити національне антидискримінаційне законодавство, яким було б гарантовано захист громадян від порушення їхніх прав на підставі сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності.   Держави-члени Ради Європи повинні також забезпечити ефективні юридичні механізми захисту прав ЛҐБТ. Особливо важливим визнано впровадження освітніх програм з розвитку шанобливого ставлення до ЛҐБТ в органах державної влади, судовій системі, збройних силах, медичних установах, навчальних закладах, спортивних федераціях.   Рекомендовано також забезпечити законне визнання одностатевих партнерств «у разі, якщо національне законодавство розглядає таке визнання». Сучасна Україна є членом Ради Європи і декларує своє бажання приєднатися до Європейського Союзу, отже має виконувати згадані вимоги.   З 2005 року 17 травня у США, Канаді, Європі та низці інших країн світу відмічається Міжнародний день протидії гомофобії. В Україні ЛҐБТ-активісти, правозахисники та прихильники рівних прав відмічають його з 2007 р. різноманітними акціями, хоча дедалі більше стикаються із протидією щодо їх відкритого влаштування.   Гомофобія в Україні та проблеми її подолання. Моральний занепад українського суспільства, спричинений пануванням більшовизму, зумовив зростання руху за моральне відродження у країні. Однак, в основу такого відродження досить часто покладається у першу чергу християнська мораль, яка помилково вважається єдиним джерелом моралі для нашого суспільства. Проте така позиція суперечить основоположним принципам як демократії, так і прецедентного права Європейського суду з прав людини. Негативним побічним ефектом такого підходу стала популяризація консервативної християнської оцінки гомосексуальності як гріха та протиприродного явища.   Це, у свою чергу, призвело до поширення у суспільстві морального осуду та стигматування ЛҐБТ-осіб, обґрунтування цим гомофобної політики та дискримінаційних заходів з боку держави та окремих державних діячів, а також до розвитку антигомосексуального руху. Ситуація загострюється антигомосексуальною інформаційною політикою, здійснюваною більшістю ЗМІ, частиною працівників освіти та культури. Через це рівень толерантності щодо гомосексуалів, перш за все чоловіків, з часів проголошення незалежності змінився мало, про що свідчать статистичні дані. У 1991 та в 2006 роках Київський міжнародний інститут соціології провів заміри рівня толерантності до чоловіків з гомосексуальною орієнтацією, використавши запитання «Якою мірою Ви згодні чи не згодні з судженням „Суспільство має ставитися до гомосексуалістів як до всіх інших людей“». Дані КМІС свідчать про те, що за 15 років, які минули від 1991 року, в Україні дещо зменшилась частка населення, яке тією чи іншою мірою не згодне з тим, що суспільство має ставитися до гомосексуалів як до всіх інших людей (з 34,9% до 28,5%). При цьому не змінилася частка прихильників рівного ставлення (33,7% та 33,3%) та зросла частка тих, хто дає посередню оцінку — «і згодні, і не згодні» (з 8,9% до 16,3%) .Однак, результати опитувань, проведені в Україні на замовлення ЛҐБТ-організації «Наш світ» у березні 2002 та березні 2007 рр., демонструють помітне зростання гомофобії. У відповідь на питання: «На Вашу думку, мешканці України, що мають гомосексуальну орієнтацію, повинні мати такі ж самі права, що й інші громадяни нашої країни?» відповіді показали, що збільшився відсоток людей, які виступають проти надання гомосексуалам однакових із гетеросексуалами прав та поменшало людей, які виступають за рівноправність. Обидва опитування виявляють й інші загальнонаціональні закономірності:• жінки виявляють меншу гомофобність, ніж чоловіки;• чим освіченішими є респонденти, тим толерантніше вони ставляться до людей з іншою сексуальною орієнтацією;• молодші за віком люди толерантніші від старших, за винятком хлопців-підлітків;• міські жителі толерантніші за сільських;• найбільш терпимо до ґеїв і лесбійок ставляться жителі Києва і АР Крим, менш толерантно — жителі сходу країни, а найбільш гомофобні — західні і центральні регіони України.   Українські ЛҐБТ-організації проводять систематичний моніторинг стосовно дотримання прав людини щодо ЛҐБТ і регулярно публікують звіти. У 2008—2009 рр. ними було зафіксовано понад 50 випадків дискримінації та гомофобної агресії, які здійснювалися як щодо ЛҐБТ-осіб, так і щодо гетеросексуалів.   Серед найбільш відомих фактів гомофобної агресії за останні роки слід відзначити зрив презентації фільму «Бруно» у приватному кінотеатрі, спроби погрому на презентації антології квір-поезії у Львові та Києві, спалення арт-галереї Павла Гудимова у Києві, де напередодні того відбувалася дискусія про гомосексуальність.   Про зростання системної гомофобії в Україні свідчить достатньо висока чисельність гомофобних мітингів і демонстрацій, у той час як жодного легального ґей-параду або запланованого мітингу на захист сексуальних меншин проведено так і не було.   Як і в інших країнах світу, в Україні із зростанням ЛҐБТ-руху зростає антигомосексуальний рух. У ньому беруть участь переважно клерикальні утворення або пов’язані із ними клерикальні організації. Його провідником є утворена в 2003 р. організація «Любов проти гомосексуалізму» (ЛПГ), лідером якої є Руслан Кухарчук.   Вже сама назва організації ображає людську гідність гомосексуалів, які здатні любити так само, як і гетеросексуали. Як свідчить аналіз програмних документів, доктринальні положення ЛПГ засновані частково на застарілих стереотипах, частково на маніпулюванні та підміні понять. Організація виступає проти «пропаганди гомосексуалізму» і гомосексуальності загалом. Його ідеологи вважають гомосексуальність гріховною, аморальною та збоченням, вважають її набутою, відмовляють гомосексуалам у наявності почуття любові, стверджують, що вони ненавидять сім’ю, та твердять, що гомосексуальності можна позбавитись. У свою чергу, любов вони пов’язують тільки із відносинами чоловіка та жінки. Подив визиває конструкт «гомодиктатура», під яким очевидно розуміється не тільки захист прав ЛҐБТ, але і будь-яке поширення об’єктивної інформації про гомосексуальність. Стверджується, що гомофобія є різновидом «інакомислення», яке ніби то хочуть подавити ЛҐБТ і встановити у країні тоталітарний режим. Проте, прихильники ЛПГ самі відкидають принцип толерантності, притаманний розвиненим демократичним суспільствам, виступають за покарання тих осіб, які захищають гомосексуалів та їхні права. Під виглядом захисту фундаментальних прав людини на свободу віровизнання, слова та сім’ю вони пропагують порушення цих самих прав щодо гомосексуалів.   Серед заходів, які проводить ця організація, — звернення до державних органів з метою посилення дискримінації представників ЛҐБТ, різноманітні пропагандистські карнавали та маніфестації, спрямовані проти них та на захист сім’ї, моральності, протидію виродженню нації, яке, вважають, розпочнеться, якщо бодай якісь права людини щодо гомосексуалів будуть дотримуватись.   Серед інших діячів антигомосексуального руху слід відзначити клерикальні організації Комітет зі збереження християнської спадщини та громадську організацію «Покров Богородиці». Зокрема, вони влаштували у Львові 11 квітня 2010 р. парад і мітинг, спрямовані на пропаганду гомофобії. Вони вимагали від Президента прийняти законодавчі акти, спрямовані на дискримінацію гомосексуалів України: заборонити поширення інформації про гомосексуальність, заборонити реєстрацію одностатевих партнерств, впровадити закон про заборону переслідування за гомофобію і закон про заборону усиновлення дітей гомосексуалами.   Серед політичних партій України жодна досі не заявляла про те, що буде боротися з дискримінацією гомосексуалів. Навпаки, більшість політиків зайняли виключно гомофобну позицію. Причому в Україні, на відміну від європейських країн, гомофобні позиції займають навіть ліві партії, зокрема соціалісти та комуністи.   Особливо характерна гомофобія для ультраправих українських націоналістів. Так, Олег Тягнибок, голова Всеукраїнського об’єднання «Свобода», публічно виступає за впровадження кримінального переслідування за добровільні одностатеві стосунки між дорослими чоловіками.   Загалом українцям бракує інформації про людей із гомосексуальною орієнтацією. У переважної більшості громадян залишається упереджене стереотипне сприйняття сексуальних меншин. Вони судять про ґеїв та лесбійок по епатажних образах виконавців з шоу-бізнесу, персонажах популярних фільмів чи по характерній поведінці фемінізованих гомосексуалів. Значно менше людей знає звичайних ґеїв і лесбійок — рідних, сусідів, колег по роботі, оскільки переважна більшість їх приховує свою орієнтацію. Українські правозахисники називають серед основних причин високого рівня гомофобії в Україні брак інформації, систематичні кризи в економіці, домінування патріархального укладу та традиційної або новонадбаної релігійності, потурання з боку держави антигомосексуальному рухові. Байдужими залишаються ті суспільні інститути, які в Європі розглядаються як головні гравці у здійсненні заходів, спрямованих на подолання дискримінації ЛҐБТ, — навчальні заклади (школи та університети), сім’ї, ЗМІ та національні уряд. Також для успішного подолання гомофобії практично не залучено ліберальних представників традиційних українських релігійних конфесій та зовсім не залучено міжнародних представників тих ліберальних конфесій, які визнають права ЛҐБТ. Серед інших важливих заходів могли б бути розробка інформаційно-освітніх матеріалів про ЛҐБТ, поглиблення наукових, перш за все ґендерних, соціологічних та історичних досліджень, пов’язаних з проблемами гомосексуальності в Україні, зростання поширення об’єктивної і неупередженої інформації про ЛҐБТ.    Бракує також волі і бажання політиків сприяти зменшенню дискримінації ЛҐБТ, і не тільки через власні переконання, а і тому, що політики заграють із громадськістю, більшість якої, у свою чергу, не розуміє серйозність проблеми дискримінації щодо ЛҐБТ або ж негативно ставиться до них. Проте, держава та лідери нації мають йти попереду, формувати ставлення, відповідне до декларованих цілей демократії та євроінтеграції.   Слід зазначити, що незалежно від того, яке в людини походження гомосексуальності, життя у неї одне, і від суспільства залежить, чи проживе його вона гідно, як цілісна особистість із повним прийняттям власного Я, чи під пресом гомофобії, з внутрішньою роздвоєністю, відторгненням частини себе, у стані стресу та депресії.   Олександр Мостяєв, науковец"    Його блог: http://donbas-socproject.blogspot.com/   Сайт представник відео "Україно! Зупини 8711" де ви можете підписати петицію у захист УкрЛГБТ, яку направлять пану Литвину. Будьте ласкаві, підпишіть її, від вашого голосу залежить правове майбутнє нашої країни, як країни Європейської: https://www.allout.org/en/actions/ukraine_gag
З чого почати, якщо хочеться спробувати БДСМ, але страшно?
З чого почати, якщо хочеться спробувати БДСМ, але страшно?
Світ 2020-05-05 17:28:49
Як повідомити партнеру про свої фантазії, вибрати правильну атрибутику і почати експериментувати для взаємного задоволення. Частина 1 - відповідь на питання Що таке БДСМ за цим посиланням.Найбільше пересічних лякає думка "що скажуть люди" та "що скаже він/вона, коли я скажу про це". Частина 2 / Як БДСМ сприймає суспільство?Коли непосвячена людина чує абревіатуру БДСМ, в його голові малюються картини з порно: з казематами і байдужими садистами в масках, що терзають нещасних жертв, які кричать. Або якесь таємне товариство збоченців в нашийниках, латексі й з батогами. Або кадри з гучної трилогії «50 відтінків сірого».Ні те, ні інше, ні третє не є правдою, не вказує справжнього стану речей, а своєю гіпертрофованістю відштовхує людей від експериментів в інтимному житті. Та найчастіше - від дослідження своєї сексуальності.Більшість прихильників БДСМ - звичайні люди, які мають свої сім'ї, дітей, роботу. При погляді на них навіть в голову не прийде, які скелети вони зберігають в своїх шафах.Щоб долучитися до БДСМ, не обов'язково мати вертоліт, «червону кімнату» і атласні простирадла. Зайнятися такими практиками можна у власній спальні, навіть перебуваючи в багаторічному шлюбі, навіть якщо в сусідній кімнаті сплять діти. Загалом, представники субкультури стверджують, що навіть у батозі немає необхідності. Досить долоні, ременя, панчіх, щоб зв'язати руки, бажання реалізувати свої фантазії і готовності до експериментів.Щоб поділитися сексуальними сценаріями з голови, потрібна мужність. І те, що з вами діляться цією інформацією, говорить про довіру в стосунках.Продовження незабаром... попередня частина (Що таке БДСМ?) за цим посиланням. Автор Наталі Ка / Telegram-канал «Його нижня».Фото lifehacker / pinterestТакож ми писали про кіно на час карантину: рекомендуємо "Тіні незабутих предків". 
Про міжнародний день фемінізму - головне
Про міжнародний день фемінізму - головне
Нікополь 2020-05-31 22:39:23
Авторська стаття на сайті NikopolToday від блогерки з Нікополя - Марини Воробйової, як завжди, без цензури і тільки про важливе. Публікація мовою оригіналу, без змін. Я всегда была феминисткойС детства я не слышала "ты девочка, ты должна". Я росла в очень ограниченном пространстве - у нас был большой дом и свой двор, жили мы напротив кладбища, соседи были в основном старики (и мертвецы, хаха), детей было в округе мало. К нам часто приходили друзья родителей и моей старшей сестры. Круг общения был постоянным и довольно демократичным.Мне разрешали смотреть телевизор со взрослыми, я рано научилась читать и читала много. И мне было позволено иметь свое мнение с раннего раннего детства.90е - время было сложное, но и очень яркое в отношении феминистских идей, свободы самовыражения, откровенных нарядов, большого количества самой разной прессы, ток-шоу.Бабушка часто транслировала мне мысли о том, что "от мужиков одни проблемы", папа мало участвовал в воспитании, а вторая бабушка никогда не меняла девичью фамилию и имела троих детей от разных мужей.Я знала с детства, что люди могут разводиться, что женщины тянут на себе всё, и по сути намного выносливее мужчин. Формируясь в таком окружении, не посещая садик, я пришла в школу совершенно не заточенным под конформизм ребенком.Я всегда была при своем мнении, неудобной, острой на язык и упрямой. Естественно, внушить мне мысль, что я нежный цветочек, что я слабый пол, что я должна прислуживать мужчине, было просто невозможно.Лет в 6, кажется, когда мы смотрели передачу "Я сама", я узнала, кто такие феминистки. Я спросила у мамы, "Мама, Мария Арбатова феминистка, а кто такие феминистки?". Мама ответила что-то вроде "женщины, которые считают что они не хуже мужчин и им в принципе без мужчин нормально". И я тогда сказала: "Тогда я тоже феминистка".Так слова из уст ребенка, ещё не женщины, оказались чистой правдой.С днём феминизма вас, друзья!Фото та автор Марина Воробйова
В Нікополі погрожують різати шиї власникам собак (відео)
В Нікополі погрожують різати шиї власникам собак (відео)
Нікополь 2020-06-28 16:49:14
Конфлікт навколо прав тварин у місті Нікополь загострюється. Невідомі продовжують розкидати отруту по всьому місту - собаки гинуть щоденно. Деякі нікопольці раді масовому мору собак і самі накидуються на власників тварин, погрожуючи розправою. Кореспондент від NikopolToday став свідком чвар на пляжі під закладом "Майамі". Як розповідає Катерина, адміністратор каналу Телеграм "No Respect", вона традиційно вигулювала свого песика увечері біля пляжу. Але коли вона підійшла до каменів, щоб її пес випив води, на неї накинулась багатодітна родина. Кримезний чоловік почав їй погрожувати, за її словами, також і ображати власницю. Його дружина викликала поліцію. Катерина дочекалася патрульних і розповіла про погрози, патрульні також вислухали і чоловіка, який був впевнений, що вигулювати собак в районі пляжу не можна. Деякі свідки події наголошували, що "собак варто вигулювати на спеціальних територіях". Навіть кореспондент NT потрапив під роздачу розлючених догхантерів.Від NikopolToday зазначимо, що в Нікополі немає жодного офіційного місця для вигулу собак. Після інциденту полісмени не стали складати адмінпротоколи за відсутності протизаконної діяльності. Власники собак мають право вигулювати своїх підопічних і обов'язок прибирати за ними. Згодом, до Нікополь Сьогодні звернулась стара пані, власниця лабрадора, що мешкає з видом на пляж. Як виявилось, вона була свідком чвар під "Майамі", і також потрапила під роздачу розлюченого чоловіка, коли проходила по тротуару повз, через що їй довелось йти додому. і повідомила, що на днях отримала погрози від відпочиваючих на пляжі, коли вона вчергове вигулювала зранку свою собаку. Невідомий чоловік налякав жінку, коли вона йшла із песиком по тротуару. За її словами, він підійшов до неї і почав погрожувати розправою: "я переріжку горлянки і тобі і твоїй собаці". Стара жінка зазначила, що вона йшла із песиком на відстані понад 3 метри від чоловіка, який вийшов із пляжу в нетверезому стані. Жінка весь час вигулювала свого пса біля свого будинку, що знаходиться в районі пляжу. Нагадуємо, в цьому ж районі біля пляжів, невідомі закинули отруту за паркан багатодітній родині, внаслідок чого їх цуценя-лабрадор загинув.Фото/відео NikopolToday, з місця подій
Топ-9 важливих подій та відповідей на питання в Нікополі про які варто знати
Топ-9 важливих подій та відповідей на питання в Нікополі про які варто знати
Нікополь 2020-06-29 20:27:21
Топ- важливих подій та відповіді на питання в Нікополі у червні про які варто знати. Тільки важливі новини про місто на NikopolToday із офіційних джерел: Фейсбук міськвлади.Пільги, інфраструктура, траса до Дніпра, погода, транспорт та звісно коронавірус. Останні зміни у місті Нікополь - дізнайся першим! Розкажи друзям.Нагадуємо, в Нікополі труять життя власникам собак. 1. Як будуть їздити пасажири пільгової категорії в автобусах та чи зміниться тариф?З 1 червня поточного року кількість автобусів на маршрутній мережі Нікополя збільшена до 61. Вони працюють у звичайному режимі, а так звані «пільгові» автобуси типу МАН у зв’язку з адаптивним карантином в Україні на лінію ще не випустили. Але в автобусах, що курсують містом, передбачені місця для людей пільгових категорій. За один оборотний рейс в автобусі, а це від початку до кінця маршруту, можуть проїхати безкоштовно не більше чотирьох пасажирів-пільговиків. Що стосується питання зміни тарифу за проїзд у громадському транспорті у зв’язку зі зниженням ціни на дизельне пальне, то за словами заступник начальника управління економіки, фінансів та міського бюджету Світлани Сідько, тариф за проїзд в автобусах поки що змінюватися не буде, у зв’язку з перевезенням громадян в карантинних умовах тільки на «сидячих» місцях в автобусах.До речі, графік руху всіх автобусів за визначеними маршрутами розміщено на офіційному сайті Нікопольської міської ради. Якщо у вас виникли будь-які питання стосовно курсування автобусів, то можна зателефонувати до диспетчерської служби за телефоном: (099) 747-78-22.2. Захворюваність нікопольців за 28 травня 2020 рокуЗа попередню добу до закладів первинної ланки звернулося 2 мешканці з діагнозом ГРВІ, з пневмонією звернень не було. Жодну особу не госпіталізовано.Наразі з діагнозом пневмонія на стаціонарному лікуванні знаходиться 7 осіб. З COVID19- 1 особа знаходиться на стаціонарному лікуванні, 1 пацієнт знаходиться на самоізоляції.3. Велике будівництво нової дороги із Нікополя до ДніпраНа ділянці автомобільній дороги Р-73 Дніпро - Нікополь вже влаштовано 50% фінішного верхнього шару дорожнього покриття.Кожного дня дорожники укладають до 1000 тон асфальту. Так, на ділянці що ремонтується у Нікопольському районі протяжністю 20,1 км на 10 км влаштовано верхній шар асфальтобетону.Водночас ведуться роботи з водовідведення - влаштування прикромочних лотків. Попереду роботи з влаштування дорожньої розмітки, встановлення дорожніх знаків, бар'єрного огородження та автопавільонів. Завершення робіт та введення в експлуатацію планується на початку вересня.4. Як щодо західного виїзду з міста Нікополь?Технічні роботи завершені, рух через понтонний міст у селі Олексіївка відновлено.5. Новий тротуар у НікополіНа вулиці Бориса Мозолевського продовжується облаштування тротуару. Минулого тижня тут вже зробили частину. Нині підготовчі роботи проводять на перехресті вул. Б. Мозолевського та Героїв Чорнобиля.6. Водопровідну мережу у Нікополі приводять до ладуНа вулиці Коломенській (між вул. Херсонська та вул. Добролюбова) 24 червня проводять поточний ремонт водопроводу. Наразі тут працює техніка. 7. У Нікополі чепурять клумбиУ місті цьогоріч на клумбах висадили квіти, а на центральних клумбах типу "кільце" зробили візерунок у формі зірки. Слід зазначити, що квіти поливаються автоматичною системою поливу, яку передбачено у Нікополі. Також комунальники постійно доглядають клумби - проривають бур'ян, збирають сміття, підрівнюють рулонний газон.8. У Нікополі вшанували пам’ять жертв війниЩороку 22 червня, у день початку німецько-радянської війни, український народ вшановує світлу пам’ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна.Керуючий справами виконкому Сергій Донець та голова Ради Нікопольської міської організації ветеранів Микола Ведерніков вшанували пам’ять жертв війни покладанням квітів.Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей.Імена всіх визволителів назвати не можна, однак ми вклоняємося їхньому подвигу, вони назавжди залишаться в історії рідного краю. Головне, щоб про них пам’ятали, бо саме ця пам’ять передається із покоління в покоління, не даючи померкнути славі тих героїчних подій.9. У Нікополі працює єдиний медичний колл-центр!Нагадуємо, що у Нікополі працює єдиний медичний колл-центр! Зателефонувавши до колл-центру, нікопольці отримують вичерпну інформацію на свої питання. Також через звернення до колл-центру можна і заключити декларацію з сімейним лікарем та отримати консультацію фельдшера. За необхідністю, спираючись на описаний стан пацієнта, фельдшер або висилає чергового лікаря або невідкладну допомогу до пацієнта додому.У колл-центрі працює чотири оператори, якщо ж телефонна лінія зайнята, то оператори, побачивши на моніторі комп’ютера неприйнятий дзвінок, зателефонують самі.Телефон колл-центру: 099-380 -38-33Фото Прес-служба Нікопольскої міськради
Як відпочивають політики з Нікополя влітку? (фото)
Як відпочивають політики з Нікополя влітку? (фото)
Нікополь 2020-07-02 18:09:29
ЗМІ Нікополя відкрили цікаву рубрику: "Літо - пора відпочинку. Як проводять вихідні наші політики?" Про це NikopolToday передає з посиланням на сайт Город Нікополь.Справді, бачимо їх в кабінетах, на ютубі, на фейсбуці, іноді по зомбоящику але завжди в офіційній обстановці. А як же вони відпочивають? Де? З родиною або...? Що приховують любі слуги народу? Слуги міста Нікополь. Між іншим, поки люди відпочивають - собакам у Нікополі заказ жити без страху - труять.Звісно, медіа не буде вступати з ким то в змову і публікувати що попросять, а просто промоніторять особисті сторінки наших політиків з відкритим доступом в соцмережах і постараємося для себе отримати відповідь на питання: "Політики теж люди?".Першим попався на гачок, депутат і секретар Нікопольскої міської ради Олександр Саюк, який виклав у себе на сторінці в Фейсбук фото, судячи з підпису і коментарів з Азовського моря з сім'єю, друзями та пивом.Як зазначає Віктор Артеменко:Якщо кому цікаво моя думка: Вважаю саме такі пости говорять про відкритість. Може все таки - Теж люди?Що скажете??? Може просто не всі?Фото з Фейсбук-сторінки / Олександр СаюкНагадуємо, дорогу від Нікополя до Дніпра роблять, і не тільки - дізнайся топ-новини міста. 
Позаминулі думки, втрачені дні, подяки та правда із життя
Позаминулі думки, втрачені дні, подяки та правда із життя
Нікополь 2020-07-22 17:03:59
Позаминулі думки, втрачені дні, подяки Майже 4 роки тому, я кинув усе, роздарував майже всі свої речі "друзям" та приятелям й поїхав з України, сподіваючись ніколи не повертатись до цього пекла. Але довелось повернутись, вже не маючи нічого посеред пустої кімнати, туди, де усі здавалося друзі, що тішилися прощавальними скарбами від мене, поставили мене до чорних списків без пояснень. В мене не залишилося нічого, навіть моєї швейної машинки та повного комплекту для шиття. Які я перед виїздом подарував “друзям”. Довелося жити "з нуля"... У марних пошуках роботи у закинутому богом місті. Розпродаючи останнє, що мав.Потім, після невдалих робіт у "рідному" містечку сталася можливість поїхати до Дніпра. При тому, що в мене вкрали паспорт по дорозі "додому", тому я розумів, що навіть у Дніпрі буде складно. Поки його відновлював, брався за будь-яку роботу, працюючи майже без вихідних: фарбував двері/вікна/паркани бабусям, потім біг розклеювати оголошення, опісля стояв з листівками десь або волонтером й так далі... (о, "неймовірний" 2015-й!!) Про свій заробіток було казати комусь соромно. Але такими підробітками я витягував грошей навіть більше ніж на офіційній роботі, поки не мав паспорту. Але найцікавіше почалося, коли я його отримав і почав шукати офіційне працевлаштування. Стажувався то там то там, зазвичай брали у сфері харчування та обслуговування, й усюди я стикався з ксенофобією та гомофобією, через що мене або звільняли або виживали з роботи самі працівники. Наприклад, в самому центрі, у "Банзай" я також стажувався, і в перший день, коли допомагав на кухні - кухарі увімкнули пісню "пєдарассія", певно щоб "підтримати" мене, висміюючи в очі та позаочі. Через деякий час хлопці-офіціанти підсунули мені продукти до сумки й адміністратор подумав, що я хотів вкрасти це. Це останній випадок, після якого в мене не те що руки склалися, а я вже був готовий одягти білі капці та "Піти у дику далечінь" після низки стажувань з папкою гомофобних випадків і голодними днями очікування, усе ближче йдучи до дати, коли потрібно платити за оренду квартири. Хтось скаже, що я тоді здався, але потрібно знати мою ситуацію краще. (Хоча, когось це турбує?). Ще у дитинстві я зрозумів суть цієї системи і саме тому настільки активно займався творчістю, бо не хотів бути як свої батьки - гвинтиком системи, її рабом. Вже у 14 років я вирішив, що стану письменником, попри що. І тоді, у 2015 році я склав руки й поїхав до свого мухосранська назад, бо не лишилось сил ще один рік, наступні ось так "виживати" як усі та "жевріти" як особистість, що за рік встигла написати тільки кілька віршів, яку не сприймають серйозно знайомі, якій навіть соромно тим знайомим сказати, як складно та важко працюю і через це обростати мохом пліток. Між іншим: Земля помирає, поки ми стурбовані нікчемними проблемами та витратами. Я ніколи не забуду фрази однієї відомої людини в Дніпрі, коли я просто не зміг сказати на запитання: а чєм же ти зарабативаєш? (Коли мене запросили на типову гулянку на дачі) відповідь... Відповідь, що я став "вижатою" людиною, яка встає о 5 годині ранку щоб встигнути на перший підробіток, потім їде на другий, третий й так далі й повертається до квартири біля 12-ї години; людини, яка працює більше за неї, бо елементарно, ні - не хоче їсти, а може бути голодною заради одного - свободи від того місця, де народилася. Свободи від постійного вербального та невербального насилля, буллінгу та знущань на роботі від працедавців та співробітників у “рідному” місті. Я тримав це у собі й промовчав тоді, а вона відповіла: "знаєш что я тебе скажу - ти просто лєнтяй, і ти сам нє хочеш работать". Вона так і не дізналася й не дізнається про мою ситуацію, але туді мене тупо порвало від образи, огиди та цілковитого вакууму нерозуміння оточуючих, і я заплакав та пішов. Так хочется, щоб люди бодай трохи думали, що ну нічого вони не знають про інших та не вигадували байок, які потім активно передаються плітками. Саме тому, й тоді і зараз я зрозумів, що не тим я займався. Мрія дитинства - бути дизайнером, писати, малювати - ось що повинно бути головним у моєму житті. У цій країні не в'яжеться бути: чесним "квіром" із принципами з кар'єрним ростом, майже завжди. Що я бачив увесь час? Люди продають свою честь та принципи на право та на ліво...А я вибрав свою дорогу, чесну та до деталей щиру - я хочу займатися творчістю, хочу заробляти свою копійчину саме цим на життя. Не тому, що іншого не вмію чи хочу пустих понтів та слави, а тому, що ця країна мене задушить своєю несвободою (дискримом, стигмами, пустою рабською працею заради виживання), тому що це суспільство мені в черговий раз підставить та плюне в обличчя, а творчість - мене лікує. Завжди лікує від постійного негативу зусібіч та дає щось більше людям, збагачує їх життя. Й тепер, я дійсно бачу, що моє життя більше не позбавлене сенсу, тепер я відчуваю себе щасливим та вільним, бо я на своєму місці. Місці того, ким я хотів бути й ким я став. За це, я можу дякувати лише тим, хто у мене повірив, підтримав та зробив диво - втілив мою мрію у реальне життя. Заради цього, цих людей я готовий працювати та розвиватись, творити в цьому напрямі далі без жодних оглядів на минуле. Бо я так багато можу дати усім, працюючи на себе, творчо... І нічого, навіть собі, працюючи на когось. Дякуючи тим, хто повірив у мене і допоміг мені!- from 2016 -До слова, творчість дійсно може змінити світ, якщо її підтримувати.
Екопоселення в Україні по-швейцарськи: свобода для всіх
Екопоселення в Україні по-швейцарськи: свобода для всіх
Україна 2020-07-23 20:04:36
Природа твоєї України страждає від діяльності людини. Час протягнути руку рослинам та тваринам, й навчитись жити толератно разом із іншими українцями. Як повідомляє Рубрика, екопоселення по-швейцарськи в Україні будуватимуть вже скоро. Як активісти створюють унікальну комуну дізнайтесь разом із NikopolToday. Екологічність - це не тільки про переробку сміття та вирощування своїх овочів на городі. У першу чергу це про те, як ми спілкуємося одне з одним, як розвиваємо наше співтовариство. Дізналися, як українці переходять від "его" до "еко", з перших вуст.Альтернатива пекельним умовам життя у місті - є! / фото Global Ecovillage Network. UkraineДо слова, навіть Марс "позеленішав" - дізнайся чому. Ірина Соколова рік жила і волонтерила в екопоселенні у Швейцарії. Повернувшись в Україну, вона захотіла продовжити життя в такому форматі і вирішила заснувати подібне місце тут. Зараз Ірина збирає групу однодумців і будує своє еко-поселення, де відмова від пластику або сортування сміття – не головні критерії екологічності.Який уклад життя в екопоселенні?Місце, де Ірина провела рік, знаходиться в 15 хвилинах від Санкт-Галлена – це велике місто, центр кантону. Екопоселення засноване на базі колишнього санаторію, в яких колись жив Герман Гессе. Жителі поселення – приблизно 60-70 людей разом з дітьми. "Всі ці люди – зовсім різного віку, національностей, релігій, професій. Вони зібралися заради того, щоб їхні діти могли кататися на тарзанках, ганяти у дворі, щоб об'єднатися і жити екологічніше", – каже Ірина.Такий формат життя дозволяє набагато економніше розпоряджатися ресурсами і бути більш заощадливими по відношенню до природи. "У поселенні, крім того, що на даху все було всіяне сонячними панелями, були рішення по використанню дощової води. Баки були закопані в землю, вода з цих баків використовувалася для каналізації і в побутових цілях. За рік, який я там жила, ми всього один раз на 2 дні включили звичайну воду. Це фантастична економія води! У них є цікаві рішення – свій Zero Waste магазин, у який вони просто замовляють мішками продукти. Кожна людина може просто прийти в цей магазин, насипати собі скільки потрібно, записати, скільки вона взяла, і потім, в кінці місяця, бухгалтер порахує, скільки вирахувати з цієї людини грошей за продукти. Там був пермакультурний город – такий розумний метод сільського господарства, коли людина намагається домовитися з природою, а не бути проти неї. У них є так званий "бутік", в який люди можуть принести будь-який непотрібний одяг. Я приїхала туди з 60-літровим рюкзаком, і мені не довелося купити жодної речі, поки я там була. Багато людей там взагалі не купують нічого нового просто тому, що можна знайти все серед своїх.Кожен день у них – спільний обід, і десь 80% продуктів йде з городу. Це точно свої, локальні продукти".За рік Ірина допомагала поселенню з повсякденними завданнями, писала статті, готувала документацію і навіть реалізувала свій проект: "У мене був проект – кімната для творчості. Я зробила там ремонт, купила швейну машинку за їхні гроші і організувала все інше для того, щоб люди могли цим користуватися".Все поселення працює на принципі кооперативної власності і ніяк не підтримується державою. "Вони об'єдналися у вигляді нашого умовного кооперативу. Вся власність – колективна, але не приватна. Вони заробляють гроші в різних місцях – хтось у цьому ж поселенні, хтось їздить у найближчі міста. Кілька людей об'єдналися, відкрили свій бізнес прямо в поселенні".Усе це дозволяє жителям поселення вести альтернативний спосіб життя і робити те, що було б неможливим у звичайну міському житті. "Їхня діяльність – в основному прості речі. Від простих до великих. Мені здається, основна тема – це саморозвиток, ідея того, щоб змінювати світ через себе. Дослідити себе, хто ми є, які у нас є травми, патерни поведінки і що ми робимо в цьому світі таким чином через те, як ми себе виявляємо"."Немає місця, де я би хотіла жити"По поверненню додому, Ірина відвідала цілий ряд подібних екопоселень: "В Україні це теж є, просто в іншому форматі. Більшість екопоселень у нас – "Анастасіївські". Вони з'явилися на основі книг, написаних Володимиром Мегре років 30 тому і надихнули дуже багатьох. "Анастасіївці" намагаються слідувати тим ідеям і принципам, які дуже докладно описані у книзі. Відповідно, це обумовлює їхній побут і спосіб життя. Я би сказала, це підходить деяким конкретним людям, напевно, які обрали це для себе як шлях. Одна з ідей книги полягає в тому, що сім'я повинна жити на власній ділянці землі, будувати свій будинок для свого роду і створювати там простір любові за слов'янськими традиціями. І в цьому, звичайно, теж є своя краса. Мені б хотілося створити місце, де люди об'єднані в тісній взаємодії: приймають всі рішення разом на рівних правах, живуть у спільному домі або на загальній території, роблять спільну справу. І, при цьому, цінують різноманітність одне одного, прагнуть до саморозвитку, прийняття всіх людей і культур, прагнуть мирно і з серцем ставитися до всього живого. Такий формат дозволяє змістити парадигму з "я" на "ми", і від его-поселення рухатися до еко-поселення.В Україні поки що немає великого поселення у форматі кооперативної власності, тобто коли всім належить частка всієї нерухомості, а не якийсь конкретний будинок або квартира.На мій погляд, коріння тут лежить у комунізмі, коли це все було нав'язано колгоспами, гуртожитками, і у нас не було шансу вибрати щось інше. Зараз, коли у нас з'явилася можливість мати власний будинок і землю, ніхто не думає вже про те, щоб жити в умовному гуртожитку і ділити з кимось коридори. Тому багатьох лякає, коли я говорю "давайте ми віддамо свою власність у загальне користування".Але знайти підходяще місце їй так і не вдалося – основна ідея, яка стояла за її екопоселенням у Швейцарії, в Україні не реалізована зовсім. "Я не знайшла нічого, де я би хотіла зупинитися, де я би відчула цей дух, який був там. Що саме я шукала – я шукала відчуття безпеки, коли не важливо, хто ти є. Ти просто людина, і в цьому є цінність. На жаль, дуже часто це не так – важливо, у що ти віриш, яка твоя ідеологія, як ти робиш справи, як доглядаєш город. Що завгодно, але не хто я така. Але це те, що я хочу створити. Я просто хочу створити місце для себе, у першу чергу. Моя мета – створити місце, у якому мені самій хотілося би жити".Екопоселення своїми рукамиУсвідомлення того, що своє "Смарагдове місто" доведеться будувати з нуля, прийшло до Ірини ще у Швейцарії, під час волонтерського проекту. Незважаючи на велику кількість екопоселень в Україні, створити його тут не так просто, як у країнах Європи: "У Швейцарії зовсім інший рівень дискусії відбувається у суспільстві навколо них. У Данії, наприклад, це вже прописано прямо в законодавстві: якщо я хочу створити екопоселення – то ось регламент законодавчий того, як я це роблю".Проте Ірина взялася за роботу – почала зі вступу в українське відділення всесвітньої мережі екопоселень "Global Ecovillage Network Ukraine". Потім пройшла інтенсивний курс "Ecovillage Design Education" в Естонії, після якого Ірина почала пошук однодумців. "Я зіткнулася з великою кількістю ментальних обмежень: євреї – не ок, геї – не ок, якісь такі речі, які, на жаль, часто обмежують. А для мене саме дуже важливо, щоби всі люди були welcome, щоби це не було обмеженням, догмою. І ось зараз я знайшла якусь групу людей – просто після пари постів у Фейсбуці. Ми зараз розробляємо візію, місію, мету, проводимо різні семінари для ширшого кола людей. Ми почали з того, що вирішили створити спочатку співтовариство близьких по духу людей, а потім уже думати про економіку і якісь фізичні прояви типу будинку, землі, квартири або ще чогось. Тому що люди – це найголовніше. Важливо, як ми взаємодіємо взагалі, і в цьому одна з ключових тем екологічності екопоселень. Основна частина людей думає, що екопоселення – це про не користуватися пакетами і вирощувати помідори. Це, звичайно, теж можна робити, але те, як ми це робимо, що ми в це вкладаємо, як ми спілкуємося один з одним – у цьому для мене основна екологічність, яку я змогла знайти у Швейцарії і не змогла знайти в Україні".Зараз у їхній групі 5 активістів і ще близько 20 осіб, які цікавляться ідеєю, але поки не готові присвятити їй достатньо часу і зусиль. "Часто кажуть, що 80% екопоселень розпадаються у перші 5 років. 80%! Причин може бути неймовірно багато. Одна з основних – це турбулентність, яка неминуче виникає, коли ми виходимо із зони комфорту і потрапляємо в умовний великий будинок, у якому нам потрібно знайти нове місце для себе". Тому основне завдання групи зараз – робота над собою, пошук інструментів і методик, які забезпечать здорове співіснування всередині екопоселення. Один з таких інструментів – соціократія."Це метод управління організаціями і прийняття рішень людино-орієнтованим способом, коли не завдання або гроші стоять в центрі, а саме людина. Ще ми почали онлайн курс для людей, зацікавлених в нашій ідеї, для того, щоб вони вже спілкувалися далі нашою мовою, знали, які методи ми використовуємо. Ми почали вивчати зараз як один з методів ненасильницьку комунікацію. Щоб знати свої потреби, знати потреби інших людей, вміти спілкуватися і пояснюватися на рівні потреб, а не претензій або вимог. Таких інструментів дуже багато, і це тільки 2 курси, які ми почали розробляти. Має бути зроблена велика робота, тому що в європейських екопоселеннях це вже досить очевидні речі. Але у нас та ж соціократія часто плутається з соціологією, з чим завгодно – навіть саме слово для багатьох людей незнайоме".Зараз Ірина та її товариші перекладають один з базових курсів Американської Академії соціократія українською мовою.Плани на майбутнєХоча зараз Ірина зосереджена на формуванні тієї самої групи, з якою можна буде будувати поселення, іноді доводиться думати і про плани далекого майбутнього. Поселенню доведеться зіткнутися з безліччю викликів – юридичних, фінансових, психологічних і т.д. Ключем до економічної стабільності поселення у майбутньому може стати консалтинговий бізнес. "В Україні зараз є рівно один фахівець з соціократії. І це ідея для нашого консалтингового бізнесу, тому що ми вже почали організовувати нашу структуру за соціократіческім методам і отримуємо досвід. Якщо ви чули про бірюзові організації – це схожі концепції, там дуже багато чого перетинається. Відповідно, якщо бірюзові організації вже починають існувати в Україні, то рано чи пізно люди зацікавляться і соціократією теж, це як наступний етап розвитку. Але моя мрія – щоб люди були незалежні від того, що пропонує співтовариство. Тому що я, наприклад, можу бути оперною співачкою і ніколи не знайти собі місця у бізнесі, у консалтингу по соціократіі. Я дуже хочу, щоби людина могла мати своє місце. Чим би вона не займалася, вона може бути незалежною від спільноти, може також взяти участь в бізнесі, якщо їй це цікаво, чи організувати інші бізнеси".Крім того, Ірина з однодумцями вже продумують ризики і виклики, з якими може зіткнуться екопоселення. Якщо група вирішить заснувати його в сільській місцевості – можливі юридичні проблеми і банальна неприязнь з боку місцевих жителів."Є певний світогляд, з яким місцеві люди живуть. І коли вони стикаються з чимось абсолютно новим, вони сприймають це як щось абсолютно чуже. В одному з українських поселень мені розповідали, що місцеві якось здивувалися тому, що жителі поселення не знищують бур'яни. Вони думали, що бур'яни через це можуть перейти і на їхні ділянки, і навіть обіцяли викликати "бур'янову інспекцію". Але як правило, у цих людей є вплив на ОТГ, райради і так далі. Це люди, які в них перебувають. З точки зору виділення землі, або захисту лісів навколо від вирубки, або захисту полів від пестицидів і так далі – вони неначе спеціально вибирають якісь процеси, які йдуть явно на шкоду поселенню". Втім, жити в сільській місцевості зовсім необов'язково – організувати екопоселення можна і в місті. Як приклад – район Копенгагена, столиці Данії, який називається "Вільне місто Християнія".Другий основний виклик – це вимога до психологічної зрілості поселенців. Щоб успішно співіснувати в такому форматі, необхідно, щоб у групі було достатньо психологічно зрілих людей, здатних приймати фідбек і коригувати свою поведінку без агресії. "Соціократія стоїть на структурі, методі прийняття рішень і методі роботи з фідбеком. Якщо одна з ланок не працює, то швидше за все, структура завалиться. Тут дуже багато людського фактора, навіть незважаючи на кількість методів".Як можна допомогти Ірині, дізнатися більше про проект її поселення або приєднається до нього?1. Вступити в організацію "Global Ecovillage Network". Вона пропонує дуже багато тренінгів, відправляє людей за кордон на різні заходи, щоб вони могли подивитися і дізнатися, як це працює.2. Дізнатися більше про соціократію за допомогою онлайн-курсів. Мова матеріалів за посиланням – англійська.3. Пройти курс з побудови екопоселень українською мовою,4. Зв'язатися з Іриною через пошту iryna.sokolova@posteo.netМіж іншим, українських дітей варто рятувати із системи алкоголізму та пропаганди тютюнопаління. 
Дачі під Нікополем: як потрапити, на що очікувати?
Дачі під Нікополем: як потрапити, на що очікувати?
Нікопольський район 2020-07-25 16:45:39
Все більше українців мніяють життя у місті на гармонію з природою та час для проводження із родиною та друзями, замість міського стресу. Раніше ми писали, що дачі під Нікополем на Дніпрі віддають за безцінь: встигни купити, щоб втекти від посилення карантину. Тепер ми від NikopolToday вирішили нагадати, що є цікавий варіант під Нікополем, щоб жити на лоні природи та вирощувати власні овочі та фрукти. Ділянки та будинки у дачному кооперативі "Славутич", що знаходиться на виїзді з Нікополя віддають за безцінь. Натоімсть - можна отримати набагато більше. Варто нагадати про те, що пропонує нам місто: невирішені проблеми та руїни культури. Як потрапити?Є 3 способи потрапити до цих дач, навіть попри проблеми з мостом в Олексіївці. Якщо ви на авто, вам варто перевірити, чи працює зараз понтонна переправа. Якщо так, можете сміливо їхати на авто. Треба повернути направ, коли побачите дорогу, що звертає у поле. Відзначимо, що не так дорога, яка веде у сторону Капулівки або могили Сірка. Але це прямо навпроти. Якщо у вас немає авто, ви можете скористатись приміською електричкою, що відбуває з залізничого вокзалу о 5 годині ранку або пізніше. Виходити треба на зупинці 83 кілометр. Фактично прямо на в'їзді до дач.Разом із вереницею людей ви можете пройти до входу. Там буде сторожка. Вхід до дач також вартують собаки. Також, деякі мешканці дачного кооперативу ходять навіть пішки або їдуть на велосипеді. Особливо актуально це було під час суворого карантину та після обвалу мосту. На велосипеді дорога до Славутича займе біля пів години з центру Нікополя. Затока Дніпра в Олексіївці, на шляху до дач.Авто пускають на дачі, якщо понтонна переправа працює.Кооператив суворого охороняється, дирокторка вже кілька десятків років пильнує за розвитком дач на Дніпрі. Більш того, минулого року, останніх крадіїв відслідкували за допомогою дронів та витурили назавжди. Тепер на дачах мир та спокій. На що очікувати?Безліч дач стоять порожніми. Власники продають їх. Також коронавірусна криза та карантин позначились на ситуації й власники не встигнули посадити перший врожай. Але можна купити власну ділянку із будинком, щоб вирощувати свіжі екологічні овочі наступного року. Поки час ще є. Важливою принадою цього дачного кооперативу є дружність людей та взаємовиручка дачників на чолі із директоркою, що пильнує за порядком вже багато років. Особливістю цих дач є те, що за ними йде дике а оране поле. Забруднення із міста не доходить сюди. Попри це, зв'язок із зовнішнім світом добрий через сигнал від вежі в Олексіївці, по той бік річки. Інші дачі не можуть запропонувати 3G або 4G.Через віддаленість від міста будинки та ділянки тут віддають за малі гроші. Залишені сади можуть одразу запропонувати вам ласощі. Ви самі зможете виростити багато овочів та фруктів на землі, що вже встигла відпочити від людей. Фото Тетяна Кас'янова, спеціально для Нікополь СьогодніДо слова, екологічна нікопольчанка вже втекла до природи разом із дітьми. 
Краще там де нас нема: надзвичайні докази жахів системи 21-го століття
Краще там де нас нема: надзвичайні докази жахів системи 21-го століття
Україна 2020-08-08 00:32:05
Життя в Україні та іншому світі. Чи є різниця у системі? Невже насправді: "краще там де нас людей нема"? Про це NikopolToday пише х посиланням на сайт Tendencee. Ми покажемо 57 дуже відвертих ілюстрацій про те, що в нашому суспільстві не так. У роботі художника Джона Холкрофта є щось дуже тривожне, але дуже добре для переоцінки цінностей. Перевіряючи ці ілюстрації, ви не можете не відчути, що ви бачите щось заборонене. Крихкість системи, неясність її кар’єри; відсутність романтики в сучасному світі. Пристрасті персонажів - їх катування, і вихід є лише один - сприйняти аб