IMG-LOGO

Всі публікації з тегом постмодернізм

СоловейКо - Нікополь Арт
СоловейКо - Нікополь Арт
Нікополь 2020-02-25 02:29:02
Творчість лікує і продовжує життя, як стверджують науковці. Надсилайте свою творчість на нашу пошту nikopoltoday@gmail.com і обов'язково опублікуємо це!Рубрика Нікополь Арт від NikopolToday - відкриває двері для Вашої мистецької реалізації.Нагадуємо: Талановита українська співачка оголосила війну сміттю в Україні, щоб врятувати майбутнє. Шанс є!СоловейКоШахтарський край...Злочинное кубло...Край сірих сажі тінейІ обуглених дерев...Тут,  Соловей, в безвиходіЗагинув...Він отруївся чорною Калиною сердець людей.В безвиході, літаючиКругами над...Він мріяв безнадійноОдну за іншою надію мавАле, як завжди, - безнадійноЛітаючи, він щось шукавВін вірив в те...Про що давно усі забули.І все шукав собі, шукавУ сірім сніжнім попеліЛітав й літав...І безнадія їла солов'яА він у відповідь - боровся,Мов уто мале дитя...Розглядаючи у попелі - життяМріючи, вірячи, плекав НадіюАле помер, одного дняОтруївшись чорним вугликомТаке сумне життя...В сірий попіл впав,Не залишилось надіїВ грудях - зупинилося сердечкоА на тому місці, де пропавВиросла червона калина…6 грудня 2012Rayan RienerФото PinterestРаніше ми повідомляли про сміттєве майбутне Нікополя, яке вже настало. Також ми попереджали, некомпететна та корумпована влада України не врятує країну від коронавірусу. 
Прошу, Врятуй Нашу Землю - ековірш
Прошу, Врятуй Нашу Землю - ековірш
Нікополь 2020-02-26 23:19:07
Можливо, саме ти врятуєш нашу Землю? Час поезії на NikopolToday, розділ Нікополь Арт. Надсилай свої вірші на пошту nikopoltoday@gmail.comПрошу, Врятуй Нашу Землюшукаю рай уві сні,немов мокурен між світамиміж жахом та страхом, -не розквітнуть пелюсткивдягаючи гакуранперед людьми....Ватару посеред стін~в кінці кінців, у мене нічого немає,окрім надій та моїх рядків.своє життя приношу у жертву,за чужу провину:щоб зберегти на світанку,бодай одну рослину....на Землі, де вже немаєжуравлів.29. 08. 18. Rayan RienerФото PinterestНагадуємо, ціни на продукти харчування можуть злетіти вгору через теплу зиму і неврожай, внаслідок цього. Також у Марганці знайшли тіло утопленика у річці Токмачка. 
Дно - Нікополь Арт
Дно - Нікополь Арт
Нікополь 2020-03-02 04:17:05
Поезія не для всіх. Можливо, саме ти врятуєш наш Нікополь від забуття? Час поезії на NikopolToday, розділ Нікополь Арт. Надсилай свої вірші на пошту nikopoltoday@gmail.com!ДноНочные выстрелы под небом,сверкают звезды, поднят взгляд.Что вообще тут происходит?!Скорее бы куда-нибудь назад…Я задыхаюсь в этой Бездне;на этом дне мне места нет!!!Мне жаль всех Вас, кто тут,..ведь это преисподняя, знайте.Не виноват, что не хотите знать!Пустырь и пустота сознания,во взглядах и движениях людей.Пустые окна, мусор и стенания…И думаю, Вселенная смеется с Вас.Дома и здания за день крушатся,Вы жутко заливаетесь бухлом…И что ни делай, - бесполезно.Ведь ваше ДНК не знает о другом.А Мир, в отличие от Вас, иной!Везде зависимость мышления,сплошной стеной, и не стучи!..Последняя искра надежды…но в головах одним лишь бурьяном.Над Вами те же звезды, что везде,а все боитесь, ненавидите вокруг.Вам уколоть и укусить в два счета,а улыбнуться хоть кому-то, жуть?..И неужели Вы для этого живете?!Мне мерзко, стыдно знать о том,что я родился здесь, в роддомегде за забором разрушенный завод.Что я, и многие другие неизбежно,все детство провели в среде,где под ногами стекла и шприцы.Беги! ...отсюда каждый встречный,скорее, не смотри назад! Беги!Ведь дно затянет Тебя в бездну…Но дальше, далеко отсюда - свет.Я умоляю, лишь не медли…Туда, где воплотишь свои мечты.* * * Зачем пишу стихи, на что?..Самому бы знать, ноне вовремя. Я родился тутЯ явно, не тот час и слог.Затуманилось сознание,но я счастлив мелким радостям;что судьбою мне брошены,будто псу подворотному.16.07.15.Rayan RienerФото PinterestПомираючий Нікополь - фото руїн з центру міста не для слабодухих.Корупція в Нікополі - знищить мрії Ваших дітей і забере останню надію на майбутнє.
Я - Сміття - вірш
Я - Сміття - вірш
Нікополь 2020-03-13 17:16:25
Я-МусорТы всё забудешь..Всё, что было с нами.Укутает туманным прошлым,Уйдут воспоминания..Под снежным одеялом,Сложно мне согреться..Я знаю ты забудешь..То, что я живая..Мусором и грязьюнад твоим забором,Это я валяюсь,Ты не замечаешь..Вера и надеждаВсё во мне прогнило,Больше не мечтаю,Быть одним единым.Мятым от обиды,Скомканным от злости,Выкинут листочек,С нашим общим прошлым.Осенью останусь,Холодом внутри..Всё еще живая..Мимо проходи.Напряженность в теле,Отупелый взгляд..МЫ ЖЕ ТАК ХОТЕЛИ!?В ОБЛАКАХ ЛЕТАТЬ..!У тебя сгорели,Чувства все внутри,Мир мой чёрно-белый,Только не смотри..Не хочу заставить,Дать тебе понять,Какого родного,Любимого терять..Растоптавши душу,Пнув её ногой,Мусор разложился,Ты идёшь домой..- Дарина Каспер -
- щоб впоратись із цим життям -
- щоб впоратись із цим життям -
Нікополь 2020-03-16 00:12:22
~- щоб впоратись із цим життям -якби я міг, змінити щось на краще - то феніксом би був, згорів би у вогні, най марноале не зрадив би собінема за що, немає й за кого й забутичи марю я у тіні, мглі, що забива мене щодняя просто хочу вірити у світлощо в житті, що є - життяне те, що міг би я забутиале насправді, хто вана - любовя не хотів, але мав нею бутизаради трьох: надії, віри, тай любові...навіщо жити? як вода - отрутаза що мені тортури ці? скажіть!я не могу. й не волію забути...що все це справжнє - хай би все забуть!!!і так хотів, в куточку своїй душі, бодай надію, крапельку добраа все - нема. навколи лише туга!як болячє - хай заберуть вже небеса!навіщо жити? що зрада - то лисиця хитрунаі кожне слово моє - бите...то все є досвід - скаженого, життя.любов не та - про що всі мріють люди.і все одна - лише самісінька однаНавіщо, дихати у тузі?як помиратиму, - одна...це все, моє життя- pain - inside - rayan riener~
"Yuakura" ( verse )
Нікополь 2020-03-28 13:10:30
* Юакура, - українська вишня, в протиставлення японському слову "Сакура". Юакура*, - білі твої пелюстки…Твої квіти ніжно-білі, мов кісткиТвої квіти блідно-білі, мов моєЛице. Твої квіти  знов зацвіли…Вітре! Тільки ти мовчи, прошу!Не здувай прекрасні квіти, тихоТи засни. Не руйную мою красуНе тріпай за душу мою. Стихни!Просто квіти  мої обмини дущі,Зникни Вітре, прошу, сльози…Тають на моїх очах. Тихше серцеТак не бийся, біль лише в очах…Тихше Вітре, а якщо подмеш…Трошки ти подми. Не тріпай, а -Тільки обніми. Не суши обличчяСльози обітри, не тріпай волоссяКвіти юакури в подих ти візьми…І облий мене, зненацька. Ними,Тільки трошки, і в волосся заплети.Yuakura* - your white petals...Your flowers pale white as boneYour flowers pale-white as myFace. Your flowers blossomed again...Wind! Just you be quiet, please!Do not blow away the beautiful flowers, quietlyYou go to sleep. Do not destroy my beautyNot tripay for my life. Blows!Just my flowers pass duschi,Disappear Wind, ask the tears ...Tayut in my eyes. quietly heartSo not Fight, pain only in the eyes ...Quietly wind, and if podmesh ...A little you podmy. Not tripay, but -But Let's embrace. Do not land faceTears obitry not tripay hairFlowers in yuakury breath you take ...And oblyy me by surprise. them; Only a little, and hair plait.* Yuakura - Ukrainian cherry, by contrast, the Japanese word "Sakura".Раніше ми повідомляли про авто, на яких буде легше врятуватись із інфікованого китайською заразою міста. 
Сніжинки Душі | вірш
Сніжинки Душі | вірш
Нікополь 2020-04-03 14:00:05
Сніжинки ДушіВулиці тануть, пищать горобці,А я помираю, - в утробі своєї…Душі. Вона улітає в теплі краї,Вона помирає у теплій крові…І ходжу по вулицям в мареві…Мрій. Таких нездійснених, - яНачебто і не німий, мої думкиКричать про себе на весь світ!Ні! Ніхто не чує! Позакривали,Вуха ватою і йдуть, і вирячивсь,Про себе щось бормочуть; йдуЯ далі й далі, і все один – один.Я мов метелик той, що взимку,Народився, й не там де треба і…Не в ту годину, не в той час. ОтоЙ тому один я, - буду назавжди.І день за днем, і ніч за ніччю, і…Рік за роком протечуть. І я помруІ це одвічно, - замкнеться круг…Опісля, в когось сльози потечуть.Травень 2012Улицы тают, пищат воробьи,А я умираю, - в утробе своей...Души. Она улетает в теплые края,Она умирает в теплой крови...И хожу по улицам в мареве...Мечты. Таких несбыточных, - яВроде бы и не немой, мои мыслиКричат ;;о себе на весь мир!Нет! Никто не слышит! закрыли,Уши ватой и уходят, и пялятся,Про себя что-то бормоча; идуЯ дальше и дальше, и все один - один.Я как мотылек, что зимой,Родился, и не там где надо и...Не в тот час, не в то время. ВотИ поэтому один я, - буду навсегда.И день за днем, и ночь за ночью, и...Год за годом протекут. И я умруИ это вечно, - замкнется круг...Затем, у кого-то слезы потекут.~
VanitaS | вірш
VanitaS | вірш
Нікополь 2020-04-06 17:35:33
Звезды падают медленно, гаснут.Держу в руке свой череп…Все в этой Вселенной временно,словно дождь, снег да иней.Свет погаснет, но жизнь останетсяЯ - уйду, Ты - придешь, на время.Как и каждый из нас - лишь искра;мы светимся, без цели, значения. ______________Зірки падають повільно, гаснуть.Тримаю в руці свій череп...Усе в цьому Всесвіті тимчасово,немов дощ, сніг та іній.Світло згасне, але життя лишитьсяЯ - піду, Ти - прийдеш, на час.Як і кожен з нас - лише іскра;ми світло, без мети, значення.26.07.15.
Чи буде майбутнє України світлим?
Чи буде майбутнє України світлим?
Нікополь 2020-04-12 22:51:55
Де знайти?..Де знайти Свободи в Україні?Де напитись з Правди джерела?Де у водах Істини омитись?.. Може, кажуть, де на острові Дніпра.Як скажене марення брехливе,цю отруту "Влади" загнобить..?Як, у демократію вдягнутись? Кажуть, не здаватись треба, йти.Як усім дійти до праведної цілі?Віра дійсна видна лише по ділах...Все, що маємо зробити, - крок:Лише до дії, кажуть; тільки так![16-12-13] Львів | Нікополь_____________Но вновь за что, нам кара эта?! Смыкаются щупальца войныИ в Варшаве, Риге - техника стоит Москва - везет очередной конвойА мы? Словно ринг для игры,на крови... Вновь! (Вопрос!)Украина моя, почему снова ты?Кто союзники наши? (Вопрос!)Псевдо ЕС , с псевдо свободой, США ?Умиленная Польша , слабая Грузия ?Но и, уж точно, не Москва !!!Мы одни, - сами себе союзники...Но вновь за что, нам кара эта?..13. 08. 14.____________МудакМи стоїмо тут без зброї,із правдою на вустах!А свиня у межигір'ї нас вбиває,за свободу слова,з-за власних барикад!Янукович - вийди до людей без зброї!Ти так боїшся зброї, що на наших вустах!Ми - сила ! Ми - еліта ! Ми - нездоланна правда !А ти - звичайний мудак!!!____________В якій країні ми живемо?!О, Боже мій!В якій країні я прокинувсь?Одного ранку...Де б'ють дітей йСтарих наших батьків...Кийком забити хочутьПравду!Помиями облили лжі її...І влада - є злочинноє кубло !Міліція шпигує вже за мною...Мільйони українців вже- Повстали!І хочуть лиш одного:Свободи, Правди, і Життя без крові!Вільного Життя!..03. 12. 13. ( Нікополь )___________Як Росія помре, - Україна оживе!Ми поглинемо власні земліМи повернемо їх із полонуДочекавшись хаосу з півночіСходу... ~ У період Імперської Ночі!Повернеться земля до матусіУ своє культурне затишне лоно.Ми вернемо усе, коли Росіябуде конати із болю...Землі зграбовані і обманутіВи - повернетесь до Матері.Зло Імперії повернеться до себе(кусаючи інших - вкусить себе)! Немов у притчі про блудного,неслухняного сина;як овечка, до зграї культурисвоєї Країни, - Батьківщини...Ми пройшли зло , через всеА Росія - помре та сконаєу муках та відчаю, за все:за злочини, вбивства, брехню...2013_____________Пливе кача в нікуди...Пливе кача, люди усе плачуть,Порошенко й Тимошенко - по трупахдо влади і грошей скачуть...І паплюжиться кров Героїв святая.Ті, що вбили їх - не понесуть кари...Ті, що катували нас - олігархам не цікаві...Їм би гроші , їм би влади, а що ми?Ми їм даємо влади... (?)Пливе кача, Україна плаче...1 квітня 2014____________А серце так щемить...А серце так щемить від смутку того що було!Ой, як болить! Ніколи не забуду я героїв!Ніколи не забуду, що бороли й перемоги!Не будьмо забувати, що ми вимагали!Не Джабба-хатів, і не Юль з косою,Ні Дартів Вейдерів, але й і не ПР-гандонів!Якого біса відбувається, питаю я?!За що ми мерзли, і кістками лягали українськії герої?!Не смійте забувати наших героїв!Не вірте минулим чортам!Хто що - мав вже час показати у полум'ї...Майдану, - як символу честі і гідності нашого життя! Між іншим: хочеш сексу але страшно? Психологічні поради для тебе. 
Білий вірш про темний Нікополь
Білий вірш про темний Нікополь
Нікополь 2020-04-23 14:25:00
НикопольНовое впечатление…Это когда, внутри не шевелится воспоминание, о чем-то похожем, бывшем раньше, или отдаленно напоминающее прожитое, увиденное во сне или подсмотренное в фильмо-книгах.Это как вкус пива из никогда не откупоривавшейся бочки, можно только догадываться, и конечно важно место время и настроение… компания время года, температура, лексика, уважительное отношение к окружающей среде, непроизвольное непредвзятое сиюминутное раскрепощенное свободное и влюблюнное волепровождение встреча интерес интрига тайна загадка искра вспышка огонь.Другое дело когда невозможно проснуться или убежать от чего-то ноги становятся ватными воли нет хочется лечь свернуться калачиком и умереть почти  незаметноРазные стороны одного глаза стервятника вышедшего на свет после долгого сна в темном чулане позабытого солнцем города.Автор Анонім з Нікополя
Кохаю Тебе, кожною клітиною... | вірш
Кохаю Тебе, кожною клітиною... | вірш
Нікополь 2020-05-03 21:58:57
Я люблю Тебя, каждой клеточкой...-Лишь загнав себя в глухой угол,подойдя к отражению в зеркале; в слезах,можно понять и почувствовать,..Нет мнения, описующей жизнь. Что ж, прости!Этот цикл идет без зазрения:у Природы нет совести, глупости, рвения!..- верить в глупости Человечества,лишь иллюзии, придающие смысл.Как ни глупо, банально бы не было:а вправду - "Человеку нужен человек"!Если нет - буду помнить те мгновения, "Мы":чувства, мысли, трепет в душе;Запахи, Твоих рук прикосновения,Воплощенные Тобой для меня, мечты!Не забыть, не унять те мгновения,и ошибки, мной совершенные от и до...Целый список эмоций, ссор и волнений!Но никто не даст мне такой покой,..лишь с Тобой я исцелился и воскрес,Вновь любить Тебя, мой дорогой.-Я люблю Тебя, каждой клеточкой......своего тела и сердца.-Так хотелось бы, сделать все это вечностью!Если нет - то ты уж меня прости.Быть всегда, всему и вся вопреки......как бы ни было, дорожу Тобой.
Кожен день з Тобою... | вірш
Кожен день з Тобою... | вірш
Нікополь 2020-05-05 22:14:46
-від і до від і доце моя агоніяя закохуюсьі вигадую майбутнєяке ніколи не настанеце про меневід і до від і до-Кожен день з Тобою...-Музика лікує, з болем у думках,Як троянди тортури по венах...Згадую про тебе, кожну мить, й тугаз Vivienne Mort в дуеті напруга:"Думаю про тебе, за тобою тужу,і це для мене найжаданніша дружба"та в моєм серці набагато сильніше - кожен день с тобою, згадую як було.І це для мене єдина є таблетка,від болю того, що колись я накоїв:"Хоч по контуру ночі пройду,і мене не стане - забуваю все і вся."...думаю про тебе, за тобою тужу...Завжди, як тебе бачив і ні. У сні....я... де б не був я. В сльозах.А Ти? Не можеш знати, що поруч я, завжди....в думках.-
Offline | вірш
Offline | вірш
Нікополь 2020-05-21 21:39:37
off | lineРозум підказуе – не любити, забути, пітиНе мріяти, кохання своє вбити, збагнути..В серці це відчуття віднайти і тихо його,Раз і придушити. Не думати – а тільки діятиТак неможливо жити. Серце розділене…Йому важко стукати вдень у  день. День.Коли  ж наступить самий день? Болить…Не дивлячись на біль, чогось воно чекає.Невже дурне сердечко вірить ще? А розум?Розум вже збагнув, та серцю не прикажеш Таке дурне, таке дурне, таке мрійливе…Воно усе біжить за почуттями, надіючисьНа щось, що згинуло вже у геєні й пеклі,Туди мій шлях невпинно ллється, як ріка.«На допомогу!» - та вже не чують, ось…Напевно так мені і треба так. Усі закрили,Свої очі. Повідвертали лиця й закрили вухаЇм мене й мого стогнання не почути. Їм –Весело, ось як зхотіли жити. Не думаючи…Про інших, про мене. Ну звісно ж! Я ж…Лайно погане. Так йому і бути, я скажу, хайЯ вже звик, - так буде у житті й надаліНе треба тільки болю підливати у вогонь.Не треба мене бити своїм словом, непотрібно!Не хочу я нічого, тільки б все забути, ВсеО як хочу! Щоб на серці був ричав – клацнувІ біль пішла.  І хочу щоб на голові , вмикаласьКнопка. Така потрібна мені дуже кнопка «Off».- 2012 -
Ще один «Прожитий» | вірш
Ще один «Прожитий» | вірш
Нікополь 2020-06-03 16:10:13
Ще один «Прожитий»Квіти Юакури опада…як нестримні  cльози~В Сіре забуття…як так можна~Жити?Коли серце (в)битеНавіть, сльози моїВсохли!В попелі пустеліРани~мов намистоІ від крові…Так барвисто!І Самотність!..Все цілує, промовляючи:~Існую. Доля я твоя.Знов торкаюсь Рози;Тільки Іншої породи…Я~мале дитяСвіт~лише руйнуєЯ про Все, шкодуюЗнаючи життя.Очі~так закритіІ думки~политіЗгаснуть, в забуття.Ще один, «Прожитий»  21.04.13. (23:30)Цветы Юакуры падают...как безудержные cлёзы ~В Серое забвение...как так можно ~Жить?Когда сердце (у) битоеДаже слезы моиЗасохли!В пепле пустынеРаны ~ как ожерельеИ от крови...Так цветисто!И Одиночество!..Все целует, говорит:~ Существую. Судьба я твоя.Вновь касаюсь Розы;Только Другой породы...Я ~ малое дитяМир ~ только разрушаетЯ обо Всем, жалеюЗная жизнь.Глаза ~ так закрытыИ мысли ~ политыПогаснут, в забытье.
Як Росія помре, - Україна оживе! | вірш без цензури
Як Росія помре, - Україна оживе! | вірш без цензури
Нікополь 2020-06-03 20:44:56
Як Росія помре, - Україна оживе!Ми поглинемо власні земліМи повернемо їх із полонуДочекавшись хаосу із півночіСходу...~ У період Імперської Ночі!Повернеться земля до матусіУ своє культурне затишне лоно.Ми вернемо усе, коли Росіябуде конати із болю...Землі зграбовані і обманутіВи - повернетесь до Матері.Зло Імперії повернеться до себе(кусаючи інших - вкусить себе)!Немов у притчі про блудного,неслухняного сина;як овечка, до зграї культурисвоєї Країни, - Батьківщини...Ми пройшли зло, через всеА Росія - помре та сконаєу муках та відчаю, за все:за злочини, вбивства, брехню…2013
Unrequited | вірш
Unrequited | вірш
Нікополь 2020-06-04 11:48:36
Unrequited。Сама народжена із психо-травм,вона дає мені дитину за дитям。   Єдиний спокій, - темрява та хаос;Розхристаний Метелик Сну, дарує。Квітень 2013;Сама рожденная из психо-травм,она дает мне дитя за дитям;Единственный покой, - темь да хаос;Растрёпанный Мотылёк Сна, дарит;
-kasUmi- | пісня
-kasUmi- | пісня
Нікополь 2020-06-04 17:32:33
-kasUmi--UROlitos- як грався я із равликом.Моя рука опустилась на самое дно.私は許していない。(Нет мне прощения)Хотя и молил Небо со дна.Лишилася тільки вона. ( Моя душа )My little. Ми такі схожі...Ми разом на дні. Но и оба упали с неба...And where to find the rescue and shelter to? (І де знайти допомогу й укриття?)Нигде. Nowhere. Ніде. ノーホエア。Пора признать и отпустить это, пока не растворились в одиночестве вместе.-Kasumi- маленькая улитка, мы так похожи.
Дихати (Respire) | sonG
Дихати (Respire) | sonG
Нікополь 2020-06-04 20:43:28
Дышать (Respire)Свет засыпает пеплом и тьмоюВ сердце пауки сплели паутину, мгновеньеИ исчез яркий свет, - отнято все возможности любить!Жить…Гниющие кости, - отрешенный взгляд…Не священные мощи, - всего лишь куча дерьмаГнилые мысли, - закрываем челкой глазаОтрешенные души, - дышим, еле живя и…Любовное разочарование! Золото обернулось дерьмомСвященное, - стало не твоей веселой улыбкой, а рвотным пятном!Ты не бабочка, лишь гусеница-паразит. Экскрементируй свою ложь! иГниющие кости, - отрешенный взгляд…Не священные мощи, - всего лишь куча дерьмаГнилые мысли, - закрываем челкой глазаОтрешенные души, - дышим, еле живя и…Жги, жги своё подлое сердце, сжигая предательством преданностьТы все равно не умеешь любить. Не люби! Я-то зашью своё сердце, а твоё - лишь пепел души…Если есть демоны, такие как ты, то есть и ангелыКак свет и тьма, зло и эликсир добра, - верю в это и…Гниющие кости, - отрешенный взгляд…Не священные мощи, - всего лишь куча дерьмаГнилые мысли, - закрываем боль челкой, - наши  глазаОтрешенные души, - дышим одиночеством, еле живяВыживаем чрез дни-мясорубки, веря во что-тоДыша…Вы любили? Если да, то жили, возможно, не зря Light glow
-СтогнаннЯ- | вірш
-СтогнаннЯ- | вірш
Нікополь 2020-06-04 21:39:30
-СтенаниЯ-Я весь измучен -тут мне тюрьма,и будто губы нитью сшитыи руки позади, -закованные в кованные цепи.И даже взор закрыттуманной пеленою.Хочу дышать, но что-то душитХочу писать, но будто...пальцев нет.Всё это сон!!!Но некуда бежать…05|09|14
Давайте звинуватимо Все! | поезія про правду
Давайте звинуватимо Все! | поезія про правду
Нікополь 2020-06-06 17:05:06
Давайте звинуватимо Все!Давайте обвиним Солнце, что оно хочет выделится?Светит всем в глаза яркокаждый день, каждый год.Иль Месяц, что на небе...мечется, в каждую ночь.А что Звезды яркие себеразбросались в ночи?!И почему бесстыдно цветыоткрывают миру интимное:свои половые уста и мечи?Давайте обвиним уж Всех!!1 сентября 2014____________Давайте звинуватимо Сонце, що воно хоче виділиться? Світить всім в очі яскраво кожен день, кожен рік. Чи Місяць, що на небі... метушиться, кожну ніч. А що Зірки яскраві собі Розкидані у ночі?! І чому без сорому квіти відкривають світу інтимне: свої статеві вуста і мечі? Давайте звинуватимо ж Всіх!!
Еліта помирає!!! | життєвий вірш
Еліта помирає!!! | життєвий вірш
Нікополь 2020-06-06 22:23:38
Еліта помирає!!!Як соромно мені, що не бачив- у нашій країні тисячі героїв!!!Поруч з ними я готовий стати!Не бажаючи нічого у заміну…Нас роками зомбували ЗМІї -“Ми найгірші/ми не варті/ми ніщо”А в реальності, на ділі відбуласяНація героїв і творців життя!І коли усі вони на фронті, із нір вийшла клята вишивата…Що оре лиш: “Слава Україні!”перед цим напившись у  лайно.А на фронті - гине дійсна еліта.Робить геноцид “нова влада”.В чім різниця? - питаю укотре.Я вимагаю винищення зради!!!В час анархії - країна показала,в нас суспільство є горизонталь.І не треба жодних “вертикалей”!Ми наїлись цього вже лайна!!!
Живи [своїм] | філософський вірш
Живи [своїм] | філософський вірш
Нікополь 2020-06-07 15:52:36
Живи [своим]Живи своим добром и жалким грехом.За белой [чёрной] маской - снова маскаТы - есть и Свет и Тьма.Ведь в каждом есть по два зерна...Бери одно, иль два, - не подведи себяЛето 2014
За що вбиваємо (Тварин) | вірш про права тварин
За що вбиваємо (Тварин) | вірш про права тварин
Нікополь 2020-06-07 22:09:19
За що вбиваємо (Тварин)За те, що захищають дитинчат?До смерті захищають…За те, що знають - кожен в зграїбрат!?За те, що є вони живі? Що є… доцільним прикладом гармонії?Яка існує на Землі…Поза людського “болю”.Птахи - співають краще за людей.Природа - її синонім - різноманіття…А квіти, небо, гай дерев?Хто ми такі?Ми - войовничі вбивці і тупі.Бо розум направляємо туди,Із чого наша душа - з ПеклаНесемо смерть, вогонь тортур.Ми - “звірі” жорстокі, жахливіА тварини, то ті, хто за прикладЖиттям своїм дарує, як повинні…У щасті і злагоді жити.2013За то, что защищают детенышей?До смерти защищают...За то, что знают - каждый в стаебрат!?За то, что они живы? Что есть...отличным примером гармонии?Которая существует на Земле...Вне человеческой "боли".Птицы - поют лучше людей.Природа - её синоним - многообразие...А цветы, небо, роща деревьев?Кто мы такие?Мы - воинственные убийцы и тупые.Ибо разум направляем туда,С чего наша душа - из АдаНесем смерть, огонь пыток.Мы - "звери" жестокие, ужасныеА животные, то те, кто в примерЖизнью своей дарит, как должны...В счастье и равновесии жить.
Здрастуй, друже мій з Моксель | вірш про Московію
Здрастуй, друже мій з Моксель | вірш про Московію
Нікополь 2020-06-08 13:56:54
Здравствуй, друг мой с МоксельЗдравствуй, друг мой с МоксельОбезумела у Вас слышал земля,И как декаденты за стены брошены,А на глазах у всех пелена...Так за ложь что толку биться,За пустой погибать урожай?Чему было суждено уродиться,То в Империи и пожинай.Посмотри на соседей - лучше,Им живется в их свободный век,Слухи, что соседу все хуже,А на деле, он как ты - человек.Ты к себе привлекаешь внимание,А на нашей земле от того море слёз,И устали ведь больше вашего,Может стоит нас забыть... - вот вопрос! Я открыто сказать лишь сумею,Говорю как есть, не тая,Друг мой, любишь Родину - я верю!Только побереги от неё нас.2014
Ненароджені [безмовні] вірші | поезія про прокрастинацію
Ненароджені [безмовні] вірші | поезія про прокрастинацію
Нікополь 2020-06-08 20:33:50
Нерожденные [безмолвные] стихиЕсть затерянные стихи,которым из мыслей не удалось родитьсяЕсть затерянные стихи,затерянные на клочках старой бумагиЕсть затерянные стихи,которых никто никогда никто не услышитЕсть затерянные стихи,словно люди, которые не смогли родится.Нерожденные, безмолвные стихив вечности так и не грянут?18 серпня 2014Є загублені вірші,яким з думок не вдалося народитисяЄ загублені вірші,загублені на клаптиках старого паперуЄ загублені вірші,яких ніколи ніхто не почуєЄ загублені вірші,немов люди, які не змогли народиться.Ненароджені, безмовні віршіу вічності так і не прийдуть?
Пливе кача в нікуди | вірш про кризу
Пливе кача в нікуди | вірш про кризу
Нікополь 2020-06-08 22:40:42
Пливе кача в нікудиПливе кача, люди усе плачуть,Порошенко й Тимошенко - по трупахдо влади і грошей скачуть...І паплюжиться кров Героїв святая.Ті, що вбили їх - не понесуть кари...Ті, що катували нас - олігархам не цікаві...Їм би гроші, їм би влади, а що ми?Ми їм даємо влади... (?)Пливе кача, Україна плаче... 1 квітня 2014
Пов'язані-зв'язані | поезія про українців
Пов'язані-зв'язані | поезія про українців
Нікополь 2020-06-10 12:03:52
Пов'язані-зв'язаніМи усі пов’язані-зав’язані.Українці, яких серце шитеОдними і тими самими…Нитками долі роду свого.І у нашій культурі - ми -Єдині! Усі красиві...Нам не страшно, ми сила!Коли рАзом! РазОм!!!Буде жити Україна у світідоти, поки цінуємо всіх!Кожного з нас, і Україну,..нас не зламати ворогам!!___Там де впаде краплина, -розіллється цілий Океан.Ніхто ніколи у цій Україніне лишиться сам на сам.3 вересня 2014***Мы все объединены-связаны.Украинская, которых сердце шитоОдними и теми же...Нитями судьбы рода.И в нашей культуре - мы -Едины! Все красивые...Нам не страшно, мы сила!Когда вместе! Вместе!!!Будет жить Украина в миредо тех пор, пока ценим всех!Каждый из нас, и Украина...нас не сломать врагам!!___Там где падает капля, -разольется целый Океан.Никто никогда в этой Украинене останется один на один.
Поверни мені мій 2007 / вірш про емо
Поверни мені мій 2007 / вірш про емо
Нікополь 2020-06-10 15:23:46
Поверни мені мій 2007“Поверни мені мій 2007!”, - кричиш?Та його тобі хто винен, чого пищиш?Закрий свій писок, бо в мене ЕМОції!І що було такого в тому 2007-му?!Бухло, мат, тютюновий дим, ти?!!Бидло, тільки модне, з чьолкою!?!Мовчи! Бо нічого не знаєш, що є ЕМО!Це - не узкачі, різані вени та кеди!!!Був би емо, - не став би хіпстером…А як дійсно ЕМО, то робив би щосьСправжні емоції - роком не в’язані!Уся та хвиля - лиш модна ефтаназія.Не напиваються, не колються, не вживаютьНе торкається вуст ЕМО шмат м’яса…І тим більш, ЕМО не зраджують!..ЕМО - це стан душі. Справжні емоціїМузика з серця, а не трендові течії!!!ЕМО - це вічні діти, творчі, тендітні…Візьми балончик у долоні ЕМО-кід, ірозфарбуй сірі навколишні стіни!..Щоб усі інші побачили, що одні вони!18 серпня 2014"Верни мне мой 2007!", - орешь?Да тебе кто виновен, чего пищишь?Закрой свой ​​рот, у меня эмоции!И что было такого в том 2007-м?!Бухло, мат, табачный дым, ты?!!Быдло, только модное, с чёлкою!?!Молчи! Ибо не знаешь, что есть эмо!Это - не узкачи, резаные вены и кеды!!!Был бы эмо, - не стал бы хипстеров...А как вправду ЭМО, то делал бы что-тоНастоящие эмоции - годом не вязаные!Вся и волна - лишь модная эфтаназии.НЕ пъянствуют, НЕ колются, не употребляютНе прикасается уст ЭМО кусок мяса...И тем более, - ЭМО не изменяют!..ЭМО - это состояние души. Истинные эмоцииМузыка из сердца, а не трендовые течения!!!ЭМО - это вечные дети, творческие, хрупкие...Возьми баллончик в ладони ЭМО-кид, ираскрась серые окружающие стены!..Чтобы все остальные увидели, что одни они!
Ексгібіціоніст/44м² | розповідь про цінність особистого простору та приватного життя
Ексгібіціоніст/44м² | розповідь про цінність особистого простору та приватного життя
Нікополь 2020-06-10 21:07:41
 Ексгібіціоніст/44м²Спосіб життя, який я хочу бачити в своєму будинку. Деталізація, що стала історією щастя. Чи не є щастя - мати власне місце у цьому житті? Тиху гавань, прихисток, у якому є лише ти й тільки твій внутрішній та зовнішній Всесвіт, думки і мовчазна безодня, у якій матеріалізуються усі твої мрії. Саме те місце - де ти творишь свій світ посеред пустого космосу. Без жодних нарікань зі сторони, докорів від ворогів чи друзів. Тягар спадає із плечей… Я підходжу до дверей своєї квартири, втомлений після насиченого подіями дня. Вона велика, дуже міцна та не пропускає жодного шуму, метушні ззовні. Хто хоче чути сварки сусідів? Коли я заходжу, бачу свою простору квартиру-студію. Велике квадратне вікно-вітраж пропускає багато світла усередину та розширює простір апартаментів. Ось вона, фортеця, що підтримує мій спосіб життя. Під ногами в мене є поріжок, щоб залишити брудне взуття біля дверей та не нести бруду до квартири. Це неймовірний винахід японців! Просте та вірне рішення, щоб не прибирати оселю раз за разом через погань та заразу, занесену із вулиці. Підлога вкрита суцільною плиткою, сяючою, що відбиває промені світла від яскравого Сонця. Чистота та багато простору навколо наповнюють киснем легені. Біля самого входу стоїть шафа для речей та вмонтована у неї поличка для сезонного взуття, а іншого і немає - воно продається/віддається до початку нового сезону. Таким чином, маю у гардеробі лише нові та актуальні речі. Йду до матових скляних дверей ванної кімнати. О, який жах, - може подумати хтось, читаючи ці рядки, - в тебе може є родичі з Німеччині? Ні, не маю але маю достатньо читачів звідти, до слова. За дверима прозорий гумовий коврик біля ванної/душової. Жодного стороннього запаху. Кімната блищить чистотою. Мию руки в умивальнику, вмиваю обличчя, хенд-мейд милом яке лежить у білій мильниці. У шухляді, за дзеркалом, прихована косметика та засоби гігієни: електрична зубна щітка, з набором змінних насадок у спеціальній підставці, веганські креми, маски та шампуні тощо. А ось чисте дзеркало додасть вам сяйва в очах на цілий день. Раптово повітря огортає запахом - це спрей з автоматичного освіжувача повітря. Навіть унитаз можна облизувати язиком та не підхопити жодної зарази. Білі рушники не мають жодної плями, витираю руки та вішаю сушитися на сушку для рушників. Не кидаю, не жбурляю, а охайно вішаю! Рушники - це обличчя господаря. М’які, запашні та свіжі рушники додадуть вашому обличчю сяйва, а зморщені - лише наблизять старість у вашій свідомості. Зранку - ви відчуваєте вдячність від такого ставлення до рушника, немов поцілунок, який дасть вам наснаги скоріше залишити за спиною дім й займатися справами з більшою наснагою. Освіжувач повітря наповнює мою квартиру новою дозою запашних молекул, поки я виходжу із ванної кімнати до шафи біля дверей. Відкриваючі її, бачу там тільки сезонні речі. Усе, що поза сезоном - продається вчасно та не захаращує простір. Дизайнерські та брендові речі охайно відпочивають на вішаках, щоб можна було кожної хвилини вийти на раптову зустріч і вибрати щось на вихід без довгих приготувань та знервованих пошуків. Знімаю речі, та розкладаю їх по категоризованим шухлядам. Швидко згортаю куртку, кофту, футболку, штани, та кладу до кожної з категорій. Нехай відпочивають зі своїми родичами. Їм також потрібен відпочинок, щоб знову відчути себе свіжими та оновленими. Не кинутими до купи речей на розстріл, де вже не зрозуміло що й де - суцільний ком брудного непотребу, тіла, розстріляні фашистами, сплетені в обіймах смерті...Освітлення у квартирі енергозберігаюче, лампи розсіюють рівне біле світло до кожного закутка. Це світло огортає мене і душа отримує спокій, тіло приходить до рівноваги, а м’язи, знервовані і напружені за день - розслаблюються. Повністю роздягаючись, полишаючи усе у шухлядах - я відчуваю себе вільним від усього, що сталося зі мною впродовж дня. Оголеним, я йду знов до ванної. Після швидкого прийому душу, йду до одного з кутів квадратної студії. Там зосереджена невелика кухня з барною стійкою біля неї, яка розділяє простір між кухнею та іншою частиною оселі та слугує замінником столу для харчування. Лише два бірних стільчика. Великі гостини та шалені вечірки залишають по собі багато сміття та бруду, на який треба буде витрачати дорогоцінний час. Не маю часу й бажання витрачати своє життя на це. І не раджу нікому також, звісно, якщо ваша професія не паті-модель. Краще займатись веселощами у місцях, спеціально створених для вечірок та відпочинку із друзями. Не маю елоктро-печі, оскільки не витрачаю часу на щоденне приготування їжі та купу часу, викинутого до смітника, впродовж процесу вимивання посуду. Лише мультиварка, електро-чайник і невеликий запас продуктів, придатних для тривалого зберігання, на всяк випадок. У холодильнику - великий вибір соків на тиждень та соусів до страв. Якщо готую щось із свіжих овочів та фруктів, щоб відволіктись від роботи - не залишаю нічого “на потім”, гнити у холодильнику. У моєму раціоні лише вегетаріанські страви - жодна мертва плоть не буде смердіти, гниючі у морозильнику. Окрім соків, п’ю лише зелений час та не маю жодних згубних звичок, що підсаджують на голку залежності: цукор, сіль, кава - не використовую нічого із цього списку, не кажучи про алкоголь або смердючі цигарки. Озираюсь навколо, поки чайник набирається фільтрованою водою з крану. Чогось мені не вистачає, поки я грію воду для чаю. - Звісно!Вмикаю музику - Кеїко Матсуі, пісня Tears Of The Ocean. Стіни достатньо звукоізольовані для того, щоб слухати музику на потрібній мені гучності. Майже вечір. Для когось робочого, для когось вже ні. Але я не живу за графіком, тільки за натхненням. Не хочу витрачати своє життя на копійки, - увімкнутись/йти/працювати/відлік/відпочинок/готово! Робити повинні роботи, а людям не треба слухатись рабовласників. Життя не для того, щось увесь час нашого годинника витратити на його марнування й померти, немов відпрацьований матеріал, поки рабовласники подорожують та витрачають гроші, зароблені на праці мільйонів, що ніколи не будуть мати можливості відпочити, оскільки спланований графік не дасть їм можливості навіть задуматись про те, чи потрібно це їм, втомленим, запрограмованим працювати до скону, щоб отримати кошти бодай на якусь їжу та можливість оплатити послуги. Мені не потрібен графік, колись, дуже давно, я вирішив займатись тільки тим, що дає мені натхнення жити та бути щасливим. Постійно займаюсь творчістю: публікація нових збірок розповідей та віршів, романів; записи аудіо-книг, аудіо-поезії, музичних треків, написання нових картин (до речі, мій мольберт стоїть  у кутку, біля вікна, за яким йде стежка до лісу з поміж довгих високих дерев), подорожі, зйомки, інтерв’ю, презентації, виставки та фестивалі. Звісно, це неабияка сміливість, робити те, що ти хочеш, обрати щастя, замість жалощів до себе, вирватись з-поміж натовпу, попри усі небезпеки, які можуть статись на шляху омріяної свободи бути собою й робити лише те, що дійсно хочеш робити у своєму житті. Проходжу повз ліжко. Від дивану його розділяє книжкова шафа. На ній є місце також і для кількох сукулентів та кактусів, що не потребують багато часу, витраченого на догляд. Нові книги запашно манять до своїх сторінок. Нові автори, новинки видань науково-популярної літератури та актуальні журнали з астрономії, мистецтва, IT й екології. Кожного разу, завершуючи читання, одразу відпускаю книгу на волю через буккроссинг. Завжди маю запас ексілібрів. Своїх книг не збергію, та й навіщо? Усі продаю читачам. Нехай мої слова будуть пам’яттю у чиємусь серці, ніж привидом минулого, притрушено пилом. Книги повинні бути вільними, подорожувати, наповнювати світ новими знаннями та натхненням людей, а не помирати день за днем у шафці, що може стати вже більш схожою на каплицю, де поховані знання. Кожна книга, що зберігається без сенсу на паличці - це велика втрата для всього людства. Деякі книги подорожували через весь світ, а найвидатніші з них - тримали у долонях до сотні тисяч людей! Навіть уявити важко, але це дійсно варто того, щоб відпустити книги у реальне життя, дати їй можливість поспілкуватись із іншими, прожити повне життя, зістратись, стертись, покритись зморшками та одного дня померти, надавши десяткам тисяч людей нову інформацію та щастя. Лише одна книга спроможна виконати роль великого тиражу, вберегти сотні дерев, якщо не гектарів лісу від процесу бальзамування та зберігання у труні книжкової шафи у мільйонів людей, що ховають знання, перетворюючі власну оселю на кладовище. Із запашною чашкою чаю у долонях, сідаю за робочій стіл, вмикаю ноутбук та переглядаю відгуки читачів, перевіряю пошту, дізнаюся останні новини: “В Україні хочуть легалізувати проституцію та легкі наркотики: йде дискусія стосовно врегулювання цих питань”. Згодом, я вмикаю лептоп та йду до ліжка трохи відпочити. Приємна класична музика розслабляє мене і я засинаю під під білосніжною ковдрою. Вранці, прокидаюсь із першими променями сонця та йду до ванної кімнати, щоб привести себе до ладу та скоріше відповісти на дзвінки мого менеджера, редактора та інших персон, без яких моє життя було б значно складнішим. Дивлюсь під час розмов на незавершену роботу, картина стоїть вже тиждень на мольберті та чекає завершення. Нове замовлення від поціновувача художнього мистецтва із Франції. Коли зі справами покінчено, берусь за малювання, а після завершення, прибираю полотно у сторону, ставлячи новий холст. Завершено… Надсилаю перші світлини замовнику. Беручи синтетичний плед, загортуючись у нього, прямую до дивану. Перед ним стоїть невеликий скляний журнальний столик, а за ним - шафа для великого монітору, поруч із яким стоїть PlayStation Neo (хоча це і доволі стара модель, але ще добре працює), VR-окуляри та усе інше, що потрібно для подорожі мережею. Так, іноді я граю в онлайн-ігри, хоча їх вже складно назвати просто іграми. Мандруючи численними світами, відкритими та безкінечними як сам Всесвіт. Цього разу повернувся до реальності на Землі, де планету охопила пандемія, яка перетворила людей у зомбі. Київ лежить спустошеним містом, а я, разом із іншими гравцями, намагаюся вижити у цьому ворожому середовищі, серед безлічі спільнот, захищаючись від хвиль зомбі та численних мародерів, вандалів та загарбників, які зазіхають на ресурси коммуни. Цього разу не лишаюсь надовго у тутешньому вимірі і повертаюсь назад, отримавши натхнення для нових історій, коли час дійшов до опівдня. Дивлюсь на стіл, а на ньому лежить моя остання книга. І я знов починаю думати, який квест вигадати для читачів, що будуть невдовзі її шукати у форматі геошифтингу. Можливо, слід сховати її у недобудові чи заброшці? Сюжет якраз базується на подіях у місті-привиді. Або під землею? Щоб лише дігери-шукачи змогли її віднайти за координатами та підказками, як і головні герої твору, що змушені ховатись під землею...Буденні для мене справи віддаляють від цих думок. Та поки я знов не ліг спати, пишу подяку своїм читачам, завдяки яким можу бути щасливим та вести саме той спосіб життя, який і хотів мати з дитинства; подякувати за той приємний подарунок, що зветься свободою, віддячуючи їм натхненням й підтримкою змін на краще у суспільстві, країні, світу загалом, Землі, колонізованого Марсу, Місяця та Венери…Кожного дня, ми продовжуємо змінювати світ на краще разом. Оскільки ми - люди і наша здатність до спільних дій, винахідливість та емпатія - виділяють нас серед усіх інших тварин. Одностайність - є виключною рисою, яка дала нам можливість втілювати мрії у реальність, а вигадану кимось мету - проносити крізь простір, в далекий космос та час, до майбутнього. З поміж мільярдів зірок, планет та систем, де ми шукаємо відповіді на свої питання, втілюючи нашу істинну природу дослідників і наповнюючи наше існування новим сенсом для кожного із нас. І ось, коли прийшов вечір, я сідаю писати новий твір про людей, загублених у сірому натовпі, які стануть героями, учасниками чогось нового, небувалого, борців та сміливців, які подарують мрію: солідарність, рівність та свободу іншим ціною власного життя. -02. 07. 18.-
Усе, що маю | вірш
Усе, що маю | вірш
Нікополь 2020-06-11 18:14:44
Усе, що маюУсе, що маю - це свої вірші,написані для себе…Усе, що маю - розфарбовані листинепотріб, лиш для себе.Усе, що маю - прозові склепиЇх кладовище, ненародженихУсе, що маю - та не маєш ти,І ні копійки за душею.Усе, що маю - …Розчарування у житті, в собі.08. 07. 14.Все, что имею - это свои стихи, написанные для себя... Все, что имею - раскрашенные листы хлам, только для себя. Все, что имею - прозаические склепы Их кладбище, нерожденных Все, что имею - и не имеешь ты, И ни копейки за душой. Все, что имею - ... Разочарование в жизни, в себе.
Янгол/Охоронець / вірш про відданість
Янгол/Охоронець / вірш про відданість
Нікополь 2020-06-12 17:19:02
Аnqел/ХrаnиtельУтром ли ранним или поздней ночью,I need you, I need you right nowхожу во сне, в другом мире:So don't let me, don't let me downпо перьями устланной тропе,I say your name but you're not aroundобходя топи, спасаясь от грязиIt's in my head, darling I hopeТы был всегда моим светом, моим маякомSo don't let me, don't let me downВ этой темной, холодной пустынеI think I'm losing my mind nowА сейчас откололся о берега, уходящей льдиной- down, up, down, down - Уходя все дальше, растворяясь в этом мире.- down, down, down -Холодная вдали вода - замерзают в ней сердца;- down, down -Направляясь к солнцу, знай, - и до тебя,- down -айсберги не доплыли…`in trying to fly to the sun`...лишь выпали где-то дождем.please, don't leave me down,Мой Ангел, Хранитель…11. 06. 20.
Самукоморі: вірш
Самукоморі: вірш
Нікополь 2020-06-15 14:33:13
СамукоморіЯк боляче…Крихкими краплямиЛьоду, зникає серцеМоє… У полоні воліСам, у цій безодні...у темряві…Нема надії більше,Для мене, і без силОстання крапля кровіУтекла, сльозою…На моїх безкровних...безнадії…Очах, сліпих від болюМіж зламаних кістокДопоки попіл віє-виє,Зникаючи в безодні....мати мрії.- 3 січня 2019 -
Де знайти?.. - вірш про справедливість і Україну
Де знайти?.. - вірш про справедливість і Україну
Нікополь 2020-06-18 22:57:15
Де знайти?..Де знайти Свободи в Україні?Де напитись з Правди джерела? Де у водах Істини омитись?..Може, кажуть, де на острові Дніпра.Як скажене марення брехливе,цю отруту "Влади" загнобить..? Як, у демократію вдягнутись?Кажуть, не здаватись треба, йти.Як усім дійти до праведної цілі?Віра дійсна видна лише по ділах... Все, що маємо зробити, - крок:Лише до дії, кажуть; тільки так! [16-12-13] Львів | Нікополь
Епікриз болю: вірш про самотність
Епікриз болю: вірш про самотність
Нікополь 2020-06-21 23:06:06
Епікриз болюДні і Ночі протікаютьУ самотньому холодіЯ – віддзеркалення у калюжі.Мене легко образити;І ще легше – зробити болячеЯ Самота, - забута у спогадахЯ Німота, - хоча безліч думокЩо сплелись у душі, забагатоМене й легко образити;Ще легше – зробити болячеУ повутинні-самотинні…Я помираю морально, і болісноМені нестерпно від вашого холодуТак, мене легко образити;І так легко зробити боляче……P.S. Ви ж бо, - дієва мораль:Водночас, ви ті, хто і робить боляче.19.05.13.Epicrisis of PainDays and Nights flowIn the lonely coldI - reflection in puddles.It is easy to offend me;And even easier - to hurtI Solitude - forgotten in the memoriesI'm Dumb, though I have a lot of thoughtsToo much intertwined in the soulIt is easy to offend me;Even easier - hurtIn the cobweb-lone…I am dying morally and painfullyI have intolerable from your coldYes, it is easy to offend me;And it's so easy to hurt……P.S. You are, after all, an effective morality:However, you are who makes painful.19.05.13.
Чому, Життя? - вірш про несправедливість та злу систему
Чому, Життя? - вірш про несправедливість та злу систему
Нікополь 2020-07-08 13:32:01
Чому, Життя?Чому, Життя, -  складається з Сміття?Чому, хрустальний шлак іржіДере судини крові наші?А Серце, - спорожніле для...Любові?Чому, Самотність захопила митьЧому, так складно мені жити?Як віднайти ланочку-зв'язок?Болить...Мій мозок, від усього цього.Бо у закутках Всесвіту - Самотність Самоти Самотності...Нема...Бо Всесвіт цей увесь, - синонім єСамотності душі й паразитичності -Бажання це людейЄдиного суспільного, зла шлакуМи гнітим Всесвіт, своїм існуваннямНе життям, бо ж життя то щастяА біль?А він все досі там, в моєму серціПрозріння сліпоти і особистийПрозріння у нікчемності прозрінь.Я тут.У цьому пеклі наодинці, сам.І де, у Всесвіті загублений куточок?- Десь, певно, там...Болить.Чому, Життя, -  складається з Сміття?06.04.13.Фото DevianArt.com / Max Caulfield
Діеустресія - що це?
Діеустресія - що це?
Нікополь 2020-07-10 11:57:23
Ді/Eу/стресія Діеустресія - що це? Це насправді вистраждана творчість, поезія від щирого автора, що не боїться заявити про свої справжні емоції та реальне життя без прикрас.У психології стрес розділяють на той, що діє негативно і позитивно на нервову систему людини. Але у житті стрес не обирає, подекуди без справедливості, даючи одним ложку меду до бочки доготю, а іншим - навпаки. Не зважаючи на те, що робить та чи інша людина у житті. Хороша вона чи до кісток зла. Є тільки життя, є тільки люди, що збирають тебе по шматочкам після тих, хто руйнує тебе. Хороша ти людина, чи ні... Дістрес та Еустрес - зіткнення чорного та білого, що перетворює життєвий шлях на сірий потік.У збірці багато правди, ще більше прихованих та закодованих фраз, слів та назв, чи форм, що кричать до суспільства про наболіле. Але ніхто, і навіть сам автор, не зможе знати, після багатьох років, який саме стрес змусив його кричати. через біль та сльози, для того, щоб нервові клітини несли світло, чи померли у темряві.Спокій смертельної порожнечі та самотності чи стрес та життєві драми? Перші стосунки, секс, робота, розвиток та безнадія й самообман, ілюзії? Що руйнує більше? Так складно дати відповідь кожному із нас на запитання: що було най марно, а що для майбутнього життя.P. S. У збірці представлені вірші за період 2013-2014 року.Для перегляду демо-версії збірки англійською натисніть на це посилання.
вбиваючи · тоді · зараз · себе - поезія про життя у системі
вбиваючи · тоді · зараз · себе - поезія про життя у системі
Нікополь 2020-07-29 23:14:58
вбиваючи · тоді · зараз · себеТоді · · ·Вбиваючи себе,я остаточно помираюу собі,як особистість · · ·Я марю тим, чого немаі не існує · · ·І лиш.самотність - є моя дружинана усе життя.·Я - попіл, та на жаль,я вірю ще і мрію,як дитя Надії · · ·Це є Містоде мертві люди - звірі · · ·Та я, занадто вжезамріяний поет · · ·Ви - не читайте мої сльозита барвисті тіні · · ·...та зараз.Якщо ніхто не бачить цінностідуші -Немає місця тутй моєму тілу.· 13 ~ 20 ·× u can`t eat money / #rayanriener ×
Завантажуйте більше